International Journal of Education & Development. 2016 / 1 Psychology by International Journal of Education & Development

International Journal of Education & Development 2016 / 1 Psychology

Україна-Канада Co-publisher Accent graphics communications, Hamilton, ON, 2016

International Journal of Education & Development. Випуск 1. Психологічні науки / Українська асоціація психології освіти та розвитку – Co-publ. : Publishing office: Accent Graphics Communications – Hamilton, ON, 2016. Журнал започатковано відповідно до установчого договору Київського національного університету імені Тараса Шевченка та Громадської організації «Українська асоціація психології освіти та розвитку» (від 18 січня 2016 року). Зареєстровано як періодичне видання у системі ідентифікації наукової видавничої продукції SCIREG C CORPORATION, EIN 33-1219486, San Jose, California, USA

Редакційна рада журналу Дійсний член НАН України Губерський Л.В.; дійсний член НАН України та НАПН України Кремень В.Г.; дійсний член НАПН України Максименко С.Д.; дійсний член НАПН України Ничкало Н.Г.; дійсний член НАПН України Андрющенко В.П.; дійсний член НАПН України Киричук О.В.; дійсний член НАПН України Бурлачук Л.Ф.; професор Данилюк І.В.; професор Цехмістер Я.В. Редакційна колегія журналу Головний редактор – професор, доктор психологічних наук Власова О.І. Відповідальний редактор – доцент, кандидат психологічних наук Луньов В.Є. Випускаючий редактор – почесний доктор Олександер Мінтз. Редакційна колегія серії «Психологія» James E. Maddux, PhD, Professor of Psychology in the Center for the Advancement of WellBeing at George Mason University, USA. Джеймс И. Маддукс – доктор філософії, професор психології Центру при Георг Мєйсон Університеті, США. Ріта Бондзвечіне – доктор психології, професор, директор Інституту психології Університету імені Миколи Ромери, Латвія. Кіліан В. Вавое – доктор філософії, професор психології та гуманітарних наук Університету Амстердама. Ващенко І.В. – доктор психологічних наук, професор, заступник декана факультету психології Київського національного університету імені Тараса Шевченко. Пащенко С.Ю. – кандидат педагогічних наук, доцент, заступник декана факультету психології Київського національного університету імені Тараса Шевченко. Чепелєва Н.В. – дійсний член НАПН України, доктор психологічних наук, професор, заступник директора Інституту психології імені Г.С.Костюка НАПН України. Рецензенти: Балл Г.О. – член-кореспондент НАПН України, доктор психологічних наук, професор. Турбан В.В. – доктор психологічних наук, професор. Рекомендовано до друку радою факультету психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (протокол № 11 от 27 05 2016) ISBN 978-1-77192-276-0 Publisher: Accent Graphics Communications 1807-150 Charlton av. East, Hamilton, ON, L8N 3X3, CA http://www.collectionscanada.gc.ca/ The publishers and editors do not accept responsibility for the expression of the authors in their writings which resulted from their research and personal beliefs. © Автори статей, 2016 © Українська асоціація психології освіти та розвитку, 2016. © Редактори випуску: О.І.Власова, В.Є.Луньов, 2016

International Journal of Education & Development 2016 / 1 Psychology

__________________________________________________________________

FROM THE EDITOR IN CHIEF: ABOUT JOURNAL

Dear friends! Electronic edition of the "International Journal of Education and Development" is an integral part of a joint international media project led by National Taras Shevchenko University of Kyiv (1834), Ukraine's leading university, which is a Scientific Institute at the same time; a public organization "Ukrainian Association of Educational and Developmental Psychology", founded in March, 2015; and a Canadian publishing house Canadian Schedule communication. Following Organizations has also made their contribution into the publication: National Pedagogical University named after M. Dragomanov University of Modern Knowledge, Association of Knowledge of Ukraine Institute of Pedagogical and Adult Education Institute of Vocational Education of National Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine. Editors of the e-jornal "International Journal of Education and Development" understand its mission as creation of a structured scientifical and informational virtual space for publication of the most interesting and methodologically informative research results of Ukrainian and foreign authors. It will present original scientifical theoretical, applied and practical research ideas related to issues which lie in the fields of psychology, pedagogy, sociology and philosophy of education. The key goals of the electronic journal are following: i) to develop an appropriate environment for adequate representation of Ukrainian academic science achievements, methodology and educational practice in the European and global research and educational community; ii) to establish productive communication between representatives of Ukrainian humanities, philosophy, education, psychological and pedagogical practices and the world’s most important centers of science and education through improving their professional knowledge, scientific and academic mobility. The Editorial Board also believes that it is necessary to provide all-round informational support and promotion of scientific and academic achievements of traditional Ukrainian universities, historical academic research schools, new research courses of Ukrainian and foreign scientists and experts working if the field of academic sciences, particularly in developmental psychology, philosophic metaantropology, acmeology, pedevtology, etc. It seems necessary to announce publication of selected articles on acmeology and developmental psychology, as well as philosophical metaantropology in a few first thematic issues.

ijed@i.ua

Сторінки головного редактор

Vlasova Olena Editor in Cheif, Dr.Sc. in Psychology, Professor, Hear of Department of Developmental Psychology of Taras Shevchenko National University of Kyiv

International Journal of Education & Development The main sections of the magazine are: fundamental research; contemporary problems of human sciences (psychology, pedagogy, philosophy); research of young scientists and practitioners; previews of upcoming events in the world of science. The mentioned e-journal will be issued 6 times a year. Every issue will be devoted to a specific topic. All the articles, which will be sent to editorial board, will go through mandatory independent peer review. Requirements for publications for scientometric e-journal IJED Scientometric e-journal of Ukrainian Association of Psychology of Education and Development – IJED – will publish only articles with scientific content and containing results of author’s theoretical and methodological analysis and innovative empirical research. Structure of scientific articles for IJED Article must contain following: UDC. Title. Annotation. Keywords Abstract (Eng., 1 p.). Goal. Methodology. Main results of the study. Discussion and conclusions, what corresponds the following international categorization: Title--subject and what aspect of the subject was studied. Abstract--summary of paper: The main reason for the study, the primary results, the main conclusions Introduction--why the study was undertaken Methods and Materials--how the study was undertaken Results--what was found Discussion--why these results could be significant (what the reasons might be for the patterns found or not found) Article Formatting Rules File format – .doc, .docx (Microsoft Word). Sheet A4 (210mm x 297mm). Margins: top and bottom - 20 mm, left - 30 mm, right - 15 mm. Font – Times New Roman, 12 pt. Line spacing – 1,5. Justified text. Automatic hyphenation. Indentation (the red line) 1.25cm. No pagination. Figures and tables in the text. References in square brackets [1, 46]. Article size: 10 to 30 pages. Languages: Ukrainian, English, Russian Bibliography Reference list should follow the article and is to be put in the original language and with romanization (romanization is mandatory for index linking in international scientometric databases). Index of bibliography volume should not exceed 6. To calculate index of bibliography volume divide number of sources by total number of pages in the article. This rule does not relate to articles, which review a number of different sources. Plausibility, originality and non-plagiarism Article can be approved for publication on the basis of its independent review. Author without any degree has to submit external review of his article as well. Author is responsible for the plausibility of the content, also article’s non-plagiarism, accuracy of facts, quotes, numbers and names. Editors can edit, cut, and make all necessary changes into submitted articles (keeping main ideas, conclusions and author's style). Information about authors When submitting article, author has to attach a separate file containing following information about the author in English and in the language of the article: 1. Full name; 2. Academic degree, rank, position; 3. Place of work or study; 4. City and country; 5. E-mail; 6. Section, which article relates to USEFUL LINKS: Writing A Scientific Article Guide: http://writing.colostate.edu/guides/guide.cfm?guideid=83 Dictionary Of Statistical Terms: http://www.statistics.com/glossary/ Grammar: http://www.engvid.com/english-resource/english-verb-tenses/ Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Сторінки головного редактор

International Journal of Education & Development 2016 / 1 Psychology

__________________________________________________________________

ФУНДАМЕНТАЛЬНІ НАУКОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ THE VALUES AND MORAL CHOICE OF ADULT PERSONS Vlasova Olena Editor in Cheif, Dr.Sc. in Psychology, Professor, Hear of Department of Developmental Psychology of Taras Shevchenko National University of Kyiv Meniailo Veronika Taras Shevchenko National University of Kyiv

Introduction In modern society, there are significant social and economics changes, the Ukrainian is in the state of tension and uncertainty associated with the external threat and internal crisis. At this time it seems extremely important to address the issue of human values, given their possible change and reassessment. The issues of human values, moral choice and moral consciousness involved such scientists as L.Kolberg, Zh.Piazhe, S. Schwartz, M.Rokych. Methodology As methodological tools applied Schwartz Value Survey Questionnaire and L. Kohlberg’s technique. Schwartz Value Survey Questionnaireis used to study the dynamics of changing values in both groups (cultures) due to changes in society and for a particular individual because of its life's problems. On the basis of Schwartz Value Survey Questionnaire contains a theory according to which all values are divided into social and individual. Method of determining the quantitative significance of each of the ten motivational types of values possible (conformity, tradition, benevolence, universalism, self-direction, stimulation, hedonism, achievement, power, security) at two levels: at the level of normative ideals and at the level of individual priorities (consciousness and behaviour). As of Kohlberg’s technique, to assess the level of moral consciousness L.Kolberg formulated nine so-called "dilemmas" in assessing which face the law and morals, and values of different level. L. Kohlberg identifies three main levels of moral judgments: pre-conventional (the moral level, selfishness, avoiding punishment), conventional (excuse the expectations of society) and post-conventional ("autonomous" source of morality is interiorized).

ijed@i.ua

Сторінки головного редактор

The aim of this study is an empirical study of quantitative and qualitative characteristics of adult persons' values influence to its moral choice. This study is based on the work by S.Schwartz and L.Kolberg. Keywords: values, moral choice, conventional level of moral consciousness, autonomous level of moral consciousness.

International Journal of Education & Development

№

Correlation

Coef.

Direction

Power

Sign.

Conformity (с)* - Achievement (b)**

0,519

Negative

Weak

0,01

Conformity (с)- Power (b)

0,476

Negative

Strong

0,05

Tradition(с) – Power (b)

0,547

Negative

Strong

0,05

Benevolence (с) – Universalism (b)

0,504

Positive

Strong

0,05

Benevolence (с) – Self-Direction (b)

0,553

Positive

Strong

0,05

Universalism (с) – Stimulation (b)

0,410

Positive

Strong

0,05

Universalism (с) – Power (b)

0,452

Negative

Strong

0,05

Self-Direction (с) – Self-Direction (b)

0,535

Positive

Weak

0,01

Stimulation (с) – Achievement (b)

0,469

Positive

Strong

0,05

Hedonism (с) – Security (b)

0,419

Positive

Strong

0,05

Achievement (с) – Security (b)

-0,417

Negative

Strong

0,05

Security (с)- Power (b)

-0,484

Negative

Strong

0,05

Note: *(с) – a conscious value; **(b) - behavioral value

Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Сторінки головного редактор

For the statistical analysis used descriptive statistics method, factor analysis and correlation analysis. The study is involved senior years students of Taras Shevchenko National University of Kyiv (humanities), National Technical University "Kyiv Polytechnic Institute" (technical specialties) and Zaporizhzhya National University (Physics and Mathematics specialties). Thus, the available representatives of different fields of study. The sample was 52 people (20-25 years). Evaluation of the moral consciousness of the study participants allowed us to form 2 groups of investigated, studied a group of conventional level of moral consciousness and post-conventional (autonomous) level of moral consciousness. Analysis of the research results By the method of descriptive statistics, such as analysis of secondary data, defined as follows. In the group of conventional level of consciousness of universal moral value conscious performed security, and least expressed were tradition, power and hedonism. Universally behavioral values are self-direction and security. Least expressed stimulation and hedonism.In the group of autonomous level of consciousness of universal moral value is conscious benevolence, the least significant is power. In behavioral values dominate self-direction, universalism, benevolence, and the least significant are power and tradition. Dispersion index (dependence of indicators values on the level of moral development) in the group of conscious values are in the range of 6-17%, and group behavioral 10-26%. Consequently, the actual behavior is more dependent on the level of moral consciousness than conscious beliefs. But it was also applied for Spearman’s nonparametric correlation and the data are the following. Table A1. The results of the correlation analysis for the group with conventional level of moral consciousness

International Journal of Education & Development

Correlations between the groups are mostly strong (0.5-0.7) there are also weak correlation available (0.4-0.5), all statistically significant.

№

Correlation

Coef.

Direction

Power

Sign.

Conformity(с)*–Conformity (b)**

0,636

Positive

Weak

0,01

Tradition (с) - Conformity (b)

0,696

Positive

Weak

0,01

Tradition (с) - Tradition (b)

0,502

Positive

Weak

0,01

Benevolence (с) - Conformity (b)

0,626

Positive

Weak

0,01

Benevolence (с) - Tradition (b)

0,452

Positive

Weak

0,01

Benevolence (с) –Achievement (b)

0,395

Positive

Weak

0,01

Benevolence (с) – Power (b)

0,417

Positive

Strong

0,05

Universalism (с) - Conformity (b)

0,398

Positive

Weak

0,01

Self-Direction (с)-Universalism (b)

0,492

Positive

Weak

0,01

Self-Direction (с) – Stimulation (b)

0,431

Positive

Weak

0,01

Hedonism (с) – Self-Direction (b)

0,422

Positive

Weak

0,01

Hedonism (с) - Stimulation (b)

0,458

Positive

Weak

0,01

Achievement (с) – Hedonism (b)

0,418

Positive

Weak

0,01

Security (с) - Tradition (b)

0,501

Positive

Strong

0,05

Security (с) – Universalism (b)

0,386

Positive

Weak

0,01

Security (с) – Power (b)

0,401

Positive

Weak

0,01

Note: *(с) – a conscious value; **(b) - behavioral value In the group with conventional level of moral consciousness between conscious and behavioral value 12 correlations were found, while in a group of autonomous level - 18, which may indicate an increased awareness of autonomous individuals, consistency of behavior with mental representations. An example of the value of internal conflicts in the group with conventional level of moral consciousness is theconfrontation between security and achievement, power, hedonism. But this process is not conscious, which is a complicating factor in itself. Another significant internal conflict in a group of convention level is a confrontation of hedonism and security. Consciously believing that a person enjoys life, while at the behavioral level person realizes desire for security and protection. Group of independent level enjoys life, which is associated with more areas of life than the conventional group level. This relationship demonstrates the value conscious hedonism of behavioral independence (self-direction), achievement and stimulation. Group conventional level of moral consciousness uses power for secirity and conformity (value conscious "power" directly proportionally linked to behavioral security), Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Сторінки головного редактор

Table A2. Results of correlation analysis for a group of autonomous level of moral consciousness

International Journal of Education & Development so conventional morality aims to maintain and protect the existing order. While the application of power to a group of autonomous explained as security and benevolence at the same time, that attempts to help (correlation of "power" - "security", "power" "benevolence"). This points out the different types of motivation in groups. In the group of available conventional motivation to avoid punishment. While a group of autonomous moral consciousness has motivation to achieve. To investigate the hidden connections applied factor analysis, which showed the following. In the group of convention level of moral consciousness available three combining factors for both types of values. While independent groups of 4, which may indicate a greater internal differentiation values. In the group of convention conscious level values were divided into 3 groups as follows: Component Matrixa Component 1 2 ,529 Conformity ,540 Tradition ,794 Benevolence ,919 Universalism ,792 Self-Direction ,522 Stimulation ,739 Hedonism ,643 Achievement ,668 Power ,715 Security Extraction Method: Principal Component Analysis. a. 3 components extracted.

3 ,619 ,713 ,249 -,151 -,107 -,564 -,238 -,170 -,561 ,375

-,106 ,170 -,389 -,215 -,022 -,322 -,277 ,624 ,413 ,257

1. The factor of the title "the pleasure of independence" includes the following values: self-direction, stimulation and hedonism; Component Matrixa Component 1 2 ,709 Conformity ,623 Tradition ,775 Benevolence ,855 Universalism ,758 Self-Direction ,630 Stimulation ,468 Hedonism ,537 Achievement -,051 Power ,779 Security Extraction Method: Principal Component Analysis. a. 3 components extracted.

3 -,123 -,466 -,513 ,283 -,032 ,240 -,030 ,603 ,766 ,174

,473 ,435 -,087 ,014 ,161 -,446 -,665 -,089 ,470 -,011

2. Factors "global happiness" includes the following values: benevolence, security, universality, conformity and tradition. This factor includes enough different type values of global social order and peace. This proves less differentiated values in the conventional group level, but at the same time, and its greater focus as opposed to self level of moral consciousness;

Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Сторінки головного редактор

International Journal of Education & Development 3. The factor of "power through success" includes the following values: achievement and power. These concepts are merged in the consciousness of conventional morality and involve the rise to power of people through their specific merits. Behavioral values of treaty with the level of development of moral consciousness were grouped into the following factors: 1. Factors "global happiness" includes the largest number of values and is essentially similar to the corresponding factor in conscious values: conformity, tradition, benevolence, security, universalism; Rotated Component Matrixa Component 1

,226 ,051 Conformity ,202 ,099 Tradition ,848 ,011 Benevolence ,734 ,164 Universalism ,261 ,887 Self-Direction ,121 ,942 Stimulation ,158 ,038 Hedonism ,366 ,162 Achievement -,102 ,436 Power ,642 ,211 Security Extraction Method: Principal Component Analysis. Rotation Method: Varimax with Kaiser Normalization. a. Rotation converged in 5 iterations.

4 ,783 ,846 ,251 ,202 ,205 ,017 -,075 ,422 ,511 ,039

-,357 ,148 ,155 -,235 -,028 ,167 ,874 ,290 ,604 ,195

2. factor " success pleasure " has the following values: stimulation, hedonism, achievement. 3. Factors "power" includes only one value - power. This means that in real life group with conventional level of moral consciousness determines power as a separate intrinsic value, not related with nothing else. In the group with autonomous level of moral consciousness conscious values were grouped in four factors as follows: 1. The factor with the title "global security" includes the following values:benevolence, universalism, security. Security in this factor becomes global significance under the influence of universalism and the protection and help of society and mankind as a whole; 2. The factor "responsible diversity" includes the following values: self-direction and stimulation. Stimulation regards to incensement of the number of activities to which the person involved and the diversity of life. In this case stimulation is implemented responsibly, as refracted through the prism of independence; 3. The factor of "traditional" includes the following values: tradition and conformity. 4. Factor "pleasure authority" includes the following values: achievement, power and hedonism. The value of behavioral self level of moral consciousness program was attributed to factors as follows: 1. The factor "responsible diversity" includes the following values: self-direction, stimulation, hedonism, power, security. From such a conscious factor in adding it different values of hedonism, power and security. So human behavior combines at the same time the desire to emotionally rich life interesting (hedonism, stimulation) and caution (independence, security); 2. The factor of "traditional": includes conformity and tradition; Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Сторінки головного редактор

International Journal of Education & Development 3. The factor of "universalism": benevolence, universalism. Apparently, a group of autonomous level of moral consciousness in behavior is present division of values in specific social and global human (factor №2 and №3). 4. The factor of "success" that includes only one value: achievement. Component Matrixa Component 1 2 -,017 ,820 Conformity ,445 ,579 Tradition ,131 ,616 Benevolence ,499 ,509 Universalism ,724 -,126 Self-Direction ,865 -,138 Stimulation ,619 -,442 Hedonism ,448 -,189 Achievement ,422 -,139 Power ,615 ,081 Security Extraction Method: Principal Component Analysis. a. 4 components extracted.

4 ,221 ,472 -,540 -,271 -,229 ,108 -,288 ,159 ,610 -,128

-,010 ,161 ,200 -,019 -,167 ,024 ,142 ,789 -,266 -,516

Thus, in the group with independent level of moral consciousness there is the unity in behavior available to meet the desire of responsibility for it, while the group with conventional morality level of security and satisfaction is related to different factors and can not be combined either in consciousness or behavior. In the minds and behavior of autonomous level of moral consciousness, expression of traditional social norms and human security and happiness, is differentiated concepts, while the conventional level of moral consciousness is not distinguished between these concepts. In each of the two groups the level of moral consciousness one factor in behavior is available, which includes only one value. This indicates an increased differentiation of values from all others, it self-importance. Group of moral consciousness finds power as such kind of value, while as a group with independent level of morality - achievement. Conclusions and future research As a result of this research the following conclusions can be made. Quantitative and qualitative characteristics of moral choice and values were empirically researched. With regard to quantitative characteristics, the adults of the convention level of moral consciousness have less number of values that describes their behavior, unlike the group of the independent level moral consciousness. Qualitatively defining characteristic of people with convention terms are clearly defined desire for power, self - focused people - achievement. In adults autonomous division of existing traditional social values and human, both in consciousness and behavior, as well as a combination of the value of kindness. While people with convention level these values are merged in behavior and consciousness, and combined with the value of the security. This means a difference in motivation moral choice: conventional morality avoids punishment, and autonomous aims to help. Patterns of common values influence on moral choices were revealed. In groups of convention level of moral consciousness of values weak internal differentiation in combination with external behavioral one way direction integrity and value sphere towards the overall safety and security of the existing order is observed. Thus, there is considerable internal disagreement, conflict of values. The group of autonomous moral level of moral consciousness has strong values of differentiation, combined with a strong consistent, Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Сторінки головного редактор

International Journal of Education & Development namely a clear understanding of their conscious and behavioral manifestations. Prospect research is secondary conditions aimed resocialization and values improvement of adults in contemporary social change. References 1. Atherton J.S. (2013) Learning and Teaching; Piaget's developmental theory 2. Kohlberg, L. (1976). "Moral stages and moralization: The cognitive-developmental approach". Moral Development and Behavior: Theory, Research and Social Issues. Holt, NY: Rinehart and Winston. 3. Schwartz, S. H. (1990). Toward a theory of the universal content and structure of values: Extensions and cross cultural replications. Journal of Personality and Social Psychology, 58.

Сторінки головного редактор

Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

International Journal of Education & Development 2016 / 1 Psychology

__________________________________________________________________

FORMATION AND DEVELOPMENT OF ECOLOGICAL CULTURE OF STUDENTS AS PSYCHOLOGICAL PROBLEMS

The article contains the concept of formation of the ecological culture of students. Based on the determined principles and methods it shows stages, ways and technologies of students' ecological culture formation by means of enviromental education. The peculiarities of ecological culture of students are defined and the forming experiment intended for the development of this culture is described in the article. Ecological culture is defined as a system of individual moral and ethical norms, beliefs, attitudes, goals and values that are related to relationships in the system "man - environment" and realized through ecological consciousness and ecological activities. The students were among the following educational institutions: Kyiv National Taras Shevchenko University (Kyiv, Ukraine); Interregional Academy of Personnel Management (Kyiv, Ukraine); Sevastopol City University of Humanities (Sevastopol, Ukraine); Sevastopol National University of the Nuclear Energy and Industry. The study has been conducted during 2005 - 2013. The aim of our study was to create a psychological concept of ecological culture of university students and, based on this concept, to develop the technology for ecological education in higher educational institutions. As a result students formed the eco-oriented type of consciousness, which manifests itself in environmental activities directed to the protection, development and creation the elements of the environment, which is the basis of their environmental and ecological lifestyle culture that they will transmit to society. Key words: ecological consciousness; ecological activities; ecological culture; competence; literacy; education. Formulation of а scientific problem. The current environmental condition suggests that humanity faced to a global problem which solution will require significant efforts from individuals and society as a whole. The main factor that leads today to catastrophic changes in the environment is a human. Hence there is a need for measures aimed at developing it appropriate ecological knowledge that will form the basis of ecological literacy, ecological competence and generally - ecological culture. Within the psychological problems of ecological sciences primarily the following tasks are resolved: creation and development of ecological consciousness (O.Bilous, I.Kryazh, V.Skrebets, V.Yasvin); formation of ecological behavior (S.Deryabo, O.Mamyeshyna); optimizing the interaction between man and the environment (O.Vernik, O.Rudomino-Dusyatska, Yu.Shvalb); human psychology in extreme ecological situations (O.Harnets, V.Rybalka, V.O.Skrebets, S.Yakovenko); age features of formation of ecologyoriented lifestyle (O.Vovchyk-Blakytna) and formation of ecological culture (V.Boreyko,

ijed@i.ua

Фундаментальні наукові дослідження

Liovochkyna A. M. Doctor of psychology, associate professor, assistant professor of social work department, psychology faculty Taras Shevchenko National University of Kyiv

International Journal of Education & Development O.Vernik, S.Hlazachev, A.Zahlyebny, I.Zvyeryev, M.Moiseyev, V.Molyako, O.Perfilova, I.Suravehina). However, the problem of formation of ecological culture in human’s vital activity, particularly ecological culture of students, is not investigated enough, which have stipulated to the definition of the object and the subject of our study. Ecological culture we define as a system of individual moral and ethical norms, beliefs, attitudes, goals and values that are related to relationships in the system "man environment" and realized through ecological consciousness, which reflects the micro-, mezzo-, macro- and mega- levels of environment, and also - through ecological activities that are manifested in the support, development the environment and in the creation of its elements. It is also important to realize from what subjects and period of educational process is a need to begin development of an effective system of ecological education, which will be a factor and a condition for the development of ecological culture. We believe that it is, above all, must be students: ecologists and students-psychologists who subsequently will broadcast the ecological culture in modern society, and students that are enrolled the specialty "social work" who, in particular, can organize and lead the volunteer movement and to work with communities. We had conducted the research and a declaring study among this category of students that helped to create and implement educational practice in psychological concept of formation and development of ecological culture of students. Experimental research base were the following educational institutions: Kyiv National Taras Shevchenko University (Kyiv, Ukraine); Interregional Academy of Personnel Management (Kyiv, Ukraine); Sevastopol City University of Humanities (Sevastopol, Ukraine); Sevastopol National University of the Nuclear Energy and Industry. The study has been conducted during 2005 - 2013. The goal of our study was to create a psychological concept of ecological culture of university students and, based on this concept, to develop the technology for ecological education in higher educational institutions. Exposition a basic material. We have developed a psychological model of ecological culture of students comprising the stages of forming ecological culture, which include ecological literacy, ecological education and ecological competence. To effectively passing these stages the certain conditions that promote the formation of ecological consciousness, education, competence and ecological culture in general are needed. Thus, for the effective formation of ecological consciousness, which consists of: knowledge of ecological sciences; the realization that ecological issues relate to everyone and every member of society may and must solve them, ecology-oriented settings, the need to create an environment to help students really feel their involvement in the solution of ecological problems. Here we offer to include students to the interactive lectures to enable them discuss ecological issues, ask questions and answer them. In addition, at the stage of ecological literacy, we suggest game methods and demonstration experiments that would help students to feel a real learning acuteness of the situation in their life environment. At the second stage of forming experiment we set ourselves the goal of forming the ecological education. Ecological education is defined by us as a system of knowledge in the field of ecological sciences; ability to apply this knowledge in practice and translate them, and the ability to influence the development of environment and to prevent ecological crises and disasters. The concept of education or competence includes cognitive, operational and technological components. For the formation of ecological education, we set the goal: to systematize ecological knowledge required for effective operation in the environment, to teach students how to apply this knowledge in ecological activities and spread them into society. To this end, we propose the inclusion of students to drawing, games and creative activities aimed at creating creative ideas rescue, protection, development and creation of the environment. You need to create gaming Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Фундаментальні наукові дослідження

International Journal of Education & Development space where you can develop and, to some extent, implement projects aimed at protecting and development the environment, as well as the creation of elements of the living environment. At the third stage – the stage of forming the ecological competence - it is necessary to pay attention, above all, to personal relationship of students to the living environment and their willingness to answer for the consequences of their own ecological activity. They must prevent damage to the environment and overcome the consequences of their own non-ecological activities, if such happens. Ecological competence we define as personal attitude to the living environment and readiness to answer for the consequences of its ecological activity in this environment. Ecological competence also includes such components as motivational, ethical, social, behaviour. The condition for the formation of ecological expertise should be attracting students to participate in training formation willingness to volunteer activities, so the students form the motivation of ecology-oriented activities that they will implement in activities aimed at the protection, development and creation of elements of the environment. Finally, at the final, fourth, phase that absorbs, "removes" all the preliminary stages of forming experiment, should be the formation of ecological culture of students, which is implemented in eco-oriented consciousness and eco-oriented activity, expressed in a system of individual moral and ethical norms, beliefs, attitudes, goals and values that are realated to relationships in the system "man - environment" and implemented to reflect microenvironment, mezoenvironment, macroenvironment and megaenvironment, as well as activities aimed at the protection and development of the environment and creation of its elements. The condition for the formation of ecological culture of students should be the creation of such an educational space in which we could implement ecological projects and projects for which there is a need to define goals and turn out the rules of interaction with the environment. Of course, ideally, solving this problem requires going beyond formal education and introduction to the system of non-formal and informal education. We also tried to go beyond the formal education and offered students to participate in the seminar, which was held outside the educational process. The goal of training was to create socio-psychological readiness for volunteering in health and development environment that is built on the principle of activity, the partnership principle and the ecological principle [4]. Formation experiment was conducted in 4 groups of students-psychologists of Interregional Academy of Personnel Management (97 people, among them - 67 girls and 30 boys) and four groups of students of psychology faculty of Kyiv National Taras Shevchenko University from specialty "social work" (70 people, of whom - 59 girls and 11 boys). Control group acted as two groups of students of Kyiv National Taras Shevchenko University from specialty "social work" and two groups of students of the Interregional Academy of Personnel Management from specialty "psychology" and one group of students of Sevastopol Humanitarian University and Sevastopol National University of Nuclear Energy and Industry (control group comprised a total of 165 people). Total number of students participated in the experiment and in the study states study were 332 men. In addition, 600 students, both full-time and part-time studying in various universities, participated in the work of our testing techniques. According to the proposed model the formation experiment consisted of 4 stages. Since the experiment was conducted on the basis of teaching the psychological disciplines "Ecological Psychology" and "Modern theories of the method and quality of life," ecological literacy, education and competence had also to obtain forms of ecopsychological literacy, education and culture. During the process of forming experiment the innovative technology teaching disciplines of ecological cycle had been used, designed or adapted by us. Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Фундаментальні наукові дослідження

International Journal of Education & Development 1. On the first stage dedicated to ecological and eco-psychological literacy of students, was mastering the system of ecological and eco-psychological knowledge, which are formed on the basis of awareness of ecological problems and the need for their solutions. To this end, during the study of the subject, tasks, problems, basic concepts of ecological psychology and its place in the system of ecological sciences, we used the following methods: game methods, demonstration experiment, the method of social dilemmas method ecology-oriented information, interactive lectures and method of formation concepts. So, to start, based on the principle of activity to quickly and efficiently introduce students to the scope of ecological problems, we offered them to play the game "Nuts" [3]. This game is used by us as a demonstration experiment. It showed the willingness of the individual to receive everything in the "here and now" mode (pick "nuts" as soon as possible and do not wait until their number starts to double). After the game there was its discussion and students easily found parallels between the actions of the game and handling in the environment when, as an individual and society as a whole, consume resources without thinking about what they and their descendants will consume in the future. Next game was called "Red and Black" [2]. It is similar to the game "Prisoner's dilemma" [5]. Games "Prisoner's dilemma" and "Red and Black" show how incorrect strategies built on selfishness, lead to loss - both collective and individual. After analysis of the game "Red and Black", the examples of environmental situations similar to those, from the game, were discussed. We discussed the situation when the game is on Red: apply selfish strategies that eventually lead to the loss. There are, for example, the arms race, poaching, soil depletion, etc. After discussing examples constructive consideration of ways of solving social dilemmas was offered [1]. This segment of forming experiment had been relied primarily on the principle of activity, as well as the principle of unity of emotional and intellectual. In order to form the realization that the actions of one individual can significantly affect the ecosystem and even to destroy it, we proposed to consider the metaphor "Tragedy of community pasture". It shows how a small contribution to the destruction of the ecosystem of one man is multiplied by the number of members of the community and leads its complete destruction [5]. Then the group discussed examples that are similar to this metaphor from the past and present. Yes, it was mentioned that the desert - it actually is the same "trampled ground" instead of fertile land, but it is not only destroyed by the cattle that belonged to individual farmers. It’s trampled by herds of nomadic tribes. As for today, it was mentioned, first of all, the desire of many people to have their own car, which leads not only to emergency of gas contamination of habitats, but also - to the inability to move this through the crush cars on the roads. At this stage of forming experiment we applied the ecological principle. This principle says: because of the destruction of elements of the environment, a person destroys himself as a medium of its own development and itself. The ecological principle also says that individual behavior strategies, beneficial effects of which are not thought out in detail, lead to a collective loss initially, and eventually - to the individual. To consolidate the understanding of the significance of the ecological behaviour of every individual and every change that it brings to the living environment, "Chaos Theory" ("The Butterfly Effect") by Edward Lorenz was considered [4]. Edward Norton Lorenz had mathematically proven that small deviations in the input system (in this case, in changing the environmental conditions) lead to significant changes in the final data. In science, this phenomenon is called "sensitivity to initial conditions", and in everyday life - "The Butterfly Effect" or "Chaos Theory." Here the principle of unity the emotional and intellectual was used, because of appealing only to the cognitive component of student attitudes to the environment without emotional one during teaching the disciplines that almost does not Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Фундаментальні наукові дослідження

International Journal of Education & Development

Table 1. Results of the study of students' knowledge of environmental in control and experimental groups (before and after the forming experiment)

Ecological knowledge

ecological knowledge before the forming experiment ecological knowledge after the forming experiment

Environmental groups

t-Student test criteria for independent samples

Number of students

Average

experimental group

167

2,09

0,645

control group

165

2,14

0,604

experimental group control group

167 165

2,65 2,34

0,001 0,001

This fact we can explain, firstly, that students have gained extensive knowledge from the sphere of ecological sciences. Ecological psychology as an academic discipline designed so that to solve problems it attracts entries from all other disciplines ecological Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Фундаментальні наукові дослідження

affect to system of values and behaviour of students. Thus, ecological and environmental theory during their teaching should acquire personal values and should be emotional. We also believe that the formation of ecological culture will be effective only if during the process of formation the positivity principle and the principle of constructive will be used. Students need to form: a) understanding of the ways, methods and means aimed at the protection, development and creation of elements of the environment (constructive principle); b) belief that it can make one single person (the principle of positivity). For this students are informed about effective environmental activities of individuals, such as Ken Noguchi that had brought nine tonnes of rubbish from the Pamir, or Wangari Maathai, through whose activity has slowed the transformation of African forests in the desert. All these principles, methods and technologies contribute to the formation of ecological culture. Formation of bases of ecological knowledge and basic concepts according to which particular subjects "Ecological Psychology" and "Modern theories of the method and quality of life" as well as ecological and psychological knowledge are based. They facilitate the formation of ecological culture using the method of formation of concepts. Method of concepts, in turn, was based on the principle of activity. Students did not receive the definitions of some concepts immediately, but with the help of the teacher, step by step, they tried to form them, as shown by our study, that significantly affected to the efficiency of mastering ecological and psychological knowledge. Before the beginning the experiment and after its completion, we had conducted the evaluation of ecological literacy of students as the control and experimental groups by the test "Ekoerudyt-1" ("Ekoerudyt 2"). As it seen from the results presented in Table. 1, the forming experiment there were no significant differences in knowledge between students of control and experimental groups (p> 0.05). After forming experiment results the level of knowledge increased in the experimental group (p <0,05).

International Journal of Education & Development cycle - general ecology, social ecology, ecological policy, ecological ethics and ecological aesthetics and so on. Secondly, at the first stage of our forming experiment we were forming the consciousness of ecological problems of students. Formation of motives of cognitive activity of students has made more effective assimilation of ecological knowledge. However, it should be noted that students in the control group also showed relatively high rates of environmental consciousness: in the first cut – 2.14 and 2.34 in the second (at the maximum - 4). Student of the experimental group for forming experiment showed a level of 2.09, and after - 2.65. Thus, the students in the control group also increased the level of ecological knowledge, which can be explained in particular by the fact that their participation in our ascertaining study led to the understanding of ecological problems and to looking for the answers to questions relating to the ecology. The essential difference among students of experimental and control groups appeared in the consciousness of ecological issues (p <0,05). So, unlike students in the control group, the experimental group students began to realize the importance of ecological activities of one individual. They realized that such activity can both lead to ecological disaster and deflect it. They realized that the ecological disciplines everyone needs to learn, and ecological education must begin from the early age in the family. They also realized that each person should take responsibility for the environment, and the ecological crisis can be overcome and this can begin everyone who wants to change the world for the better. So, at the first stage of our forming experiment we were able to increase the level of ecological literacy of students of the experimental group by including them in interactive learning. 2. The second stage of forming experiment is the formation of ecological education. It consisted in the formation of knowledge in the ecological sciences, as well as the ability to apply this knowledge in practice and the ability to broadcast them. To this aim, during the study section dedicated to detailed consideration of topics: "The environment and its factors", "The concept of ecological consciousness", "The concept of quality of life," "The concept of the standard of living", "Theory of lifestyle", " Interconnection method and quality of life "and others, we used the following methods: interactive lectures, discussion method, the method of analysis of ecological reports and ecological Casey method (analysis of ecological situations). Also students by means of play introduced to the design of environment issues and the creative activities to produce ideas for the protection, development and creation the elements of the environment. At the same time we used the principle of unity of ecological consciousness and ecological performance, and principles: positivity, constructive and ecological performance; the principle of integrity; the principle of unity of man and the environment; principle problematic; the principle of unity of intellectual and emotional areas of the psyche; the principle of scientific approach and the principle of real life. Thus, during the interactive lectures environmental and psychological problems had been formed so that each student realized: firstly, that they relate to him; secondly - he can solve these problems. For example, when students study the topic about levels of the environment, firstly they analyse environmental problems that surround them directly. Then they have to solve more difficult problems - to suggest ways of overcoming certain environmental problems at macro- and mega- levels. However, the most appreciated proposals have to be real and implemented in practice by individuals. At this stage, students are also offered (or they themselves offer) themes of discussions regarding how to optimize the interaction and relationships between man and the environment and what should be done for that. In order to promote environmental thinking in students the method of analysis of ecological messages that appear in the media, and the method of “cases” (the method of Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Фундаментальні наукові дослідження

International Journal of Education & Development analysis of ecological situations) where the study subjects act as experts and developers are used [4]. As a result of this activity, students on the one hand, begin to understand the critical importance for themselves what is happening in the environment, and on the other realize that each of them can make the contribution to its preservation and development. They also have a desire to act not only alone, but also is formed the ability to transfer their knowledge and skills and to translate them into society. To test how much students have learned about the system of ecological knowledge and whether they use and broadcast it, they were asked to re-fill the table test "What to do for the environment." As the results of the study have shown, nearly a third part of students in experimental group knows what to do for the protection, development and creation of elements of the environment at all its levels – micro-, mezzo-, mega- and macro- level of the environment. At the same time, in average <5% of the students in the control group presented a mega- level of the environment and offers from ecological activities in it. The Results of the study of education in environmental issues among students in the control group and the experimental group after forming experiment are presented in Table. 2. We can see from the table 2 that the average level of education in environmental issues raised to 11.6 (in the control group it raised only to 9.18) before forming experiment the level of education in environmental equaled 8.91 in the experimental group and - 8.85 in the control. That is, after forming experiment there were significant differences in the level of environmental consciousness between the control and experimental groups (p <0.5). Students from experimental group after forming experiment could already make suggestions regarding environmental performance not only at the macro level (as it was before forming experiment), but - at the highest level - mega level of the environment. At the same time, students in the control group, the vast majority) did not go in their proposals beyond the level 8 (creation of elements of the environment at the macro level). Table 2. Results of the study of educational level in ecological issues among students in control and experimental groups (after forming experiment)

Knowledge of activities

what to do for the environment

Ecological groups

Number of students

Average

t-Student test criteria for independent samples

experimental group

167

11,60

0,000

control group

165

9,18

0,000

3. At the third stage the formation of ecological expertise was carried out, which, in addition to education, provides personal attitude to the living environment and readiness to answer for the consequences of its environmental actions in this environment and includes such components as - motivational, emotional and behaviour. Through this step in the formation of ecological culture of students, we relied both on general methodological principles applicable in the sphere of environmental sciences the principle of determinism, the principle of unity of consciousness and activity, the Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Фундаментальні наукові дослідження

International Journal of Education & Development principle of the systems, and the basic principles of ecological psychology - the principle of ecological friendliness, the principle of constructive, the principle of positivity. In addition we took into account other psychological principles of ecological disciplines: the principle of competence; the principle of personal motivation and the principle of ecological consciousness activities; the principle of personal responsibility; the principle of scientific approach and the principle of real life. To this aim, in the study of topics relating to ecological psychology of interaction between man and environment dedicated to the problems of ecological consciousness, we used the following methods: interactive lectures, discussion method, game methods, motivational and emotional method, setting and problem solving, active method values, behaviour techniques, creative methods. So, we created an environment where the student interacts with the living environment, takes care of it, develops it. It consists of a personal attitude to the environment and emerging environmental values. At the 3rd stage of forming experiment we conducted a training aimed at fostering social and psychological preparedness to the volunteer environmental activities which consist in recognizing the necessity of its own contribution, to the preservation and development of the environment because the environment is a condition for the existence of the person, in turn, creates responsibility for the consequences of its own environmental activity. During the training, the subjects of training provided knowledge about the phenomenon of volunteerism and environmental characteristics of volunteering and knowledge of the operation of a single system "man - environment". Environmental training was structured so that: - to promote in participants the consciousness about their own responsibility for environmental development; - to form in participants a sense of ability to influence the environmental situation; - to create incentives for voluntary environmental activities; - to form skills of environmental activities; - to develop the personal qualities that will contribute to the effective implementation of environmental activities. [4] It should be emphasized that training had been conducted outside of the educational process and students voluntarily took part in it. Training usually takes place in two stages. The first stage is preparatory, when environmental responsible behaviour motivation and willingness to volunteer are formed. In particular, the first stage of training is the formation of motivational, cognitive and behavioural components of readiness of students to volunteer environmental activities. At this stage training sessions take place in the form of discussions, mini lectures and exercises. The training plan is set out in Table 3. The second phase of the training includes the design and implementation of volunteer activities. The feature of volunteering is that people should make their own decision on the case of selfless to the benefit of society and the environment. The role of the coach at this stage can only consist in assisting and advising about the choice of project. Also, a coach can help to conduct organizational-activity games for the establishment of ecological design. An important aspect of the second phase of the training is to motivate students to the further support and protection of the environment, where their environmental activities took place, as well as to create new projects aimed at protecting and development the environment.

Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Фундаментальні наукові дослідження

International Journal of Education & Development

Table 3. Training plan aimed at forming readiness to the volunteer environmental activities The first stage of training: formation preparedness to the environmental volunteer activities Number

Type of activity Formation of the motivational component and preparedness to the volunteer activities in the environment

Introduction by the trainer and exercise "Acquaintance"

Conversation "Environmental and socially responsible behaviour"

Mini-lecture "Equilibrium"

Exercise "Drawing socially passive society / social activities and eco-oriented society" Formation of the cognitive component and preparedness to the volunteer activities in the environment

Notification on "current environment"

Lecture on "The concept of structure and levels of material environment in ecological psychology"

Exercise "Drawing on" My living environment 'and' living environment, where I would live"

Exercise "What I have to do to make my living environment closer to the ideal one."

Conversation "Volunteering in the sphere protecting and development of environment as a special form of social activity."

10.

Exercise "What good have I done unselfishly for the environment"

11.

Exercise "Outstanding altruist that contributed to the preservation and development of the environment"

12.

Exercise "Personality characteristics of volunteers working in the sphere of environment and development"

13.

The commandments of the volunteer environmental movement.

14.

Exercise ""Volunteer-magician"

15.

Summing up the first phase of the training.

The second phase of the training: design and implementation of environmental volunteer activities 16.

The selection of areas of environmental activities

17.

Creation a project aimed at protecting and development the environment

18.

Implementation the project aimed at the protection and development of the environment

19.

Discussion of results.

20.

Monitoring of the environment in which the project was carried out. Creating new projects aimed at protecting and development the environment

Thus, the first stage of training involves updating theme of responsible environmental behaviour and the formation of motivation of such behaviour. The second Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Фундаментальні наукові дослідження

Formation of the behaviour component and preparedness to the volunteer activities in the environment

International Journal of Education & Development phase is about organizing the volunteering activities and the implementation of plans and projects aimed at the protection, development and creation the elements of the environment. After the training, within the study subjects "Ecological Psychology" and "Modern theories of the method and quality of life" were embodied in the life of students several projects concerning the protection and development of the environment. These were the various ecological projects that can be implemented into practice alone or with small groups. For example, the projects like "Give things a second life." Students are offered to use plastic bottles, cans, plastic bags to create objects that have a long life - rafts, commercial buildings, country furniture, and more. They also proposed a project "Let's make our cottage town clean", "My yard is always beautiful," "My living space starts with my own room," "Let’s remove and equip our place of rest" and many other projects, some of which have been implemented. To determine the level of ecological competence we had used the following tests: "Environment in our lives" (variant I and variant II) which helped to determine the level of environmental behaviour and its orientation, as well as tests based on the method of polar profiles - "environmental values" and "Alternative" by which we determined the level of emotional attitude to the environment. Our research has shown that the environmental behaviour in the experimental group after our formative experiment has grown considerably and has significant differences from the control group results. For example before forming experiment, students had believed that the average citizen of Ukraine for his life plants only one tree, and after forming experiment they changed their opinion, and they, on average, set that one resident plants more than two trees. Since this issue has a projective character, students has guided by their experience and expertise to communicate with their friends while answering. Before the forming experiment they had called relatively low amount of green space, because, basically, had not taken part in environmental actions. Once they became members of the "Green movement" and when they had met people who take part in it, their opinion changed to a more positive one. This result confirms the answer to the second question from questionnaire about the participation in environmental actions. By forming experiment the students did not actually participate in environmental events took place in the city and usually did not even know about them. After forming experiment, the number of members of such shares has increased significantly (p <0.05). We also see that other indicators of ecological behaviour has increased such as throwing garbage into the bins; taking part in cleaning and landscaping the area around the house; cleaning the territories where there was a picnic and more. In addition, some students gave up smoking and began to spend more time protecting the environment [4]. As for the value orientations of experimental group students, as seen in Table 3, they also changed considerably. After forming experiment students significantly more often choose such environmental values, as clean air, clean environment, opportunity to rest in clean and beautiful places, environmentally friendly products, biological diversity on Earth and harmonious interaction with the environment (p <0.001). After forming experiment the level of ecological consciousness of the emotional component of the experimental group students has been changed. The level of the emotional component of ecological consciousness of students from control and experimental groups after forming experiment significantly differs only in terms of the problems over which the teacher specifically worked at. Thus, after the training to increase the sensitivity of the perception the wildlife, more students began to believe that there is no ugly animals (p <0.001); after practical environmental activities in the environment they were sorry that during construction green spaces are destroyed (p <0.001) and more. However, the indicators of the emotional component of consciousness, which were not specifically adjusted in the training, stay the same. Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Фундаментальні наукові дослідження

International Journal of Education & Development Thus, the results of research conducted after the third stage of forming experiment show positive changes in ecological competence of students of the experimental group. 4. The fourth step focuses on the formation of ecological culture. The basic principle of our work at this stage was the principle of the unity of ecological consciousness and ecological performance. To this aim, during the study section about problems of ecological consciousness and ecological performance were used: interactive lectures, discussion method, game method, Case (analysis of environmental situations), the method of formulating and solving problems, the method of environmental impact assessment, environmental design, creative and behaviour methods. Application of these methods stimulates formation of ecological culture that, in turn, leads to environmental activities, which is a sign of ecological consciousness. Each next stage of forming experiment helped students to be introduced to an independent environmental performance. To this aim, the students has been involved in environmental activities related to the implementation of ecological projects. Also we encouraged volunteer activities in which students had enlisted themselves independently, but discussed it on the seminars and special training. In order to determine the level of ecological culture of students, we conducted the summarizing of the results of the previous tests and applied the research methodology "What am I doing to the environment." Analysis of the results showed that students in the experimental group saw positive changes in environmental consciousness and environmental activities. In turn, the ecological culture and forms of activity are the implementation of environmental culture. Thus, the level of ecological culture of students of experimental group after forming experiment has grown almost to the fourth level (average - 3.6). At the same time the control group of students the ecological culture stayed at the second level (average 2.04). That eans, the experimental group students in their environmental performance, on average, have risen to the level of environmental protection at the meso- level, while the activity of students in the control group remained at the level of meso- environment. Moreover, the experimental group of students engaged in environmental activities at mezo- level of creation the elements of the environment (the sixth level of environmental culture. At that time, only a few members of the control group reached the fourth level – protection the mezzo- environment.

Table 4. The study of development of ecological culture of students from control and experimental groups (after forming experiment)

Knowledge of activities

what to do for the environment

t-Student test criteria for independent samples

Ecological groups

Number of students

Average

experimental group

167

3,60

0,0001

control group

165

2,04

0,0001

Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Фундаментальні наукові дослідження

International Journal of Education & Development Table 4 also shows that the average level of ecological culture of students in the experimental group, that is reflected in their environmental activities, has been increased significantly and are different from values in the control group students (the Students criterion p <0.001). Conclusions. Thus, our studies have shown that cognitive component of environmental consciousness does not correlate with emotional, behavioural and motivational component. This adversely effects on the ecological culture and way of life of contingent we have investigated. Therefore, proposed by us psychological-pedagogical technology of educational process in disciplines of ecological cycle system involves activation of students from the beginning of the educational process. Thus, at the first phase they form environmental literacy through interactive lectures, experiments and demonstration of play. At the second stage the formation of environmental education takes place. Here students engage in creative and design-gaming activities. At the third stage they form the environmental competence through the training formation willingness to volunteer activities and environmental activities. The fourth step is the implementation of environmental projects by students and their volunteer activity that demonstrates a high level of eco-consciousness and independent actions. This indicates the formation of ecological culture. The process of environmental education involves the following sequence: acquisition of knowledge in the field of environmental sciences through the use of interactive teaching methods (mostly within formal education); environmental project activities (usually within formal and informal education); ecology-oriented activities in the environment, including environmental volunteer activities (both within formal and nonformal education, and the informal education). Finally, as shown by the results of our investigation about the structure of ecological culture of students after forming experiment, the gap between environmental knowledge and environmental activities of the students were mostly overcome. As a result that they have formed the eco-oriented type of consciousness, which manifests itself in environmental activities. This new formation will be the basis of their environmental and ecological lifestyle culture, which they have to translate in all other categories of society and the society as a whole. References 1. Зимбардо Ф., Ляйппе М. Социальное влияние/ Ф.Зимбардо, М.Ляйппе: пер с англ. – СПб.: Питер, 2000. – 448 с. 2. Козлов Н. И. Лучшие психологические игры и упражнения / Н.И. Козлов. – Екатеринбург: АРД ЛТД, 1997. – 144 с. 3. Льовочкіна А. М. Екологічна психологія: навчальний посібник / А.М. Льовочкіна – К.: Міленіум, 2003. – 120 с. 4. Льовочкіна А.М. Психологічні засади формування еколого-орієнтованої свідомості: монографія / А.М.Льовочкіна – Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І.Франка, 2011. – 422 с. 5. Майерс Д. Социальная психология / Д.Майерс; пер. с англ. – СПб.: Питер, 1999. – 688 с. Transliteration 1. Zymbardo F., Liaippe M. Social influence/F.Zymbardo, M.Liaippe – SPb.: Pyter, 2000. – 448 p. 2. Kozlov N. Y. The best psychological games and the exercises / N.Y. Kozlov. – Ekaterynburh: ARD LTD, 1997. – 144 p. 3. Liovochkina AM Ecological Psychology: Textbook / A.M. Liovochkina - K .: Millenium, 2003. - 120 p. Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Фундаментальні наукові дослідження

International Journal of Education & Development 4. Liovochkina AM Psychological Principles of formation of ecology-oriented consciousness: monograph / A.M.Lovochkina - Zhitomir: edition Zhytomyr Franko State University, 2011. - 422 p. 5. Maiers D. Social Psychology / D.Maiers – SPb.: Pyter, 1999. – 688 p. Льовочкіна А.М. Психологія формування та розвитку екологічної культури студентської молоді Стаття містить концепцію формування екологічної культури студентської молоді, яка, базуючись на визначених нами принципах та методах, а також на даних констатувального дослідження показує етапи, шляхи та технології формування екологічної культури студентів засобами екологічної освіти. Визначено особливості екологічної культури студентської молоді, а також описано формувальний експеримент, спрямований на розвиток екологічної культури студентської молоді. Екологічну культуру визначено як систему індивідуальних морально-етичних норм, поглядів, установок, цілей і цінностей, що стосуються взаємовідносин у системі “людина – довкілля” і реалізуюся через екологічну свідомість, Ключові слова: екологічна свідомість; екологічна діяльність; екологічна культура; компетентність; грамотність; освіченість. Лёвочкина А.М. Психология формирования и развития экологической культуры студенческой молодежи Статья содержит концепцию формирования экологической культуры студенческой молодежи, которая, основываясь на изложенных принципах и методах, а также на данных констатирующего исследования показывает этапы, пути и технологии формирования экологической культуры студентов средствами экологического образования. Определены особенности экологической культуры студенческой молодежи, а также описано формирующий эксперимент, направленный на развитие экологической культуры студенческой молодежи. Экологическую культуру определено как систему индивидуальных моральноэтических норм, взглядов, установок, целей и ценностей, касающихся взаимоотношений в системе "человек - окружающая среда" и реализующихся через экологическое сознание. Ключевые слова: экологическое сознание; экологическая деятельность; экологическая культура; компетентность; грамотность; образованность.

Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Фундаментальні наукові дослідження

International Journal of Education & Development 2016 / 1 Psychology

__________________________________________________________________

ПСИХОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ ВИНИКНЕННЯ АДИКТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ Максимова Н.Ю. доктор психологічних наук, професор професор кафедри соціальної роботи Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Вступ. Фактори, що впливають на виникнення адиктивної поведінки начебто відомі, проте жоден з них не є вирішальним, а ієрархія їх не визначена. Навіть якщо на людину впливає сукупність цих факторів, це ще не визначає беззаперечно, що вона стане алкоголіком чи наркоманом. Так, наприклад, негативний життєвий досвід підлітка, помилки в шкільному та сімейному вихованні дітей є частим явищем. З іншого боку, відхилення в психічному розвитку та інші несприятливі психофізіологічні передумови (психопатії, акцентуації характеру, психопатичний розвиток особистості, мінімальні мозкові дисфункції, спадкова обтяженість) також не можуть бути самі по собі причиною адиктивної поведінки. Відомо, що багато дітей виховується в дисфункційних сім’ях, мають низький культурний рівень, однак далеко не всі вони стають алкоголіками чи наркоманами. З іншого боку, більшість дітей, що стоять на обліку в психоневрологічних диспансерах (тобто мають значні відхилення в розвитку нервової діяльності), все ж таки знаходять своє місце в дорослому житті. Таким чином, детермінантою виникнення адиктивної поведінки виступають не зовнішні обставини, і навіть не індивідуально-типологічні особливості, а самосвідомість, внутрішній світ самої людини. Життя людини може складатися по-різному, стан здоров’я теж, але головним в цьому буде те, як сама людина сприймає всі ці обставини, як вона ставиться до оточуючих, як вона переживає події свого буття. Саме це становить предмет психологічного аналізу, і саме це визначає, чому одна дитина, не зважаючи на несприятливі умови життя (а точніше, переборюючи їх), виростає гідною людиною, а інша, що виховується начебто в заможній благополучній сім’ї, починає зловживати алкоголем чи наркотиками.

ijed@i.ua

Фундаментальні наукові дослідження

В статті висвітлені психологічні фактори виникнення схильності до адиктивної поведінки. Показано, що провідними факторами цього процесу є порушення у функціонуванні механізмів психологічного захисту. Представлено результати порівняльного дослідження особистості соціально дезадаптованих підлітків, які вживають психотропні речовини, а також підлітків нормативної групи. Визначено сфери особистості, що мають вирішальне значення для діагностики схильності до адиктивної поведінки. Розкрито складові особистісної схильності до адиктивної поведінки та механізми їх формування. Ключові слова: особистість, адиктивна поведінка, діагностика, схильність, психотропні речовини, підлітки.

International Journal of Education & Development Мета дослідження: визначити психологічні фактори виникнення адиктивної поведінки. Глибинний рівень визначення факторів адиктивної поведінки криється у вивчення психологічних травм дитинства. Сутність психотравмуючої ситуації полягає в неможливості дитини задовольнити свої життєво важливі проблеми. Причини таких ситуацій найрізноманітніші, суто індивідуальні. Вони криються і в умовах життя дитини, і в вікових особливостях того чи іншого періоду розвитку, і навіть в зовнішньому вигляді дитини – взагалі, можуть виникати з будь-яких приводів. Однак, в них завжди є спільне: напружена потреба і неможливість її задовольнити. Конфлікт виникає або із зіткнення дитини з внутрішніми перешкодами – вона хоче, але в силу своїх здібностей не може домогтися бажаного; або із зіткнення людини із зовнішнім середовищем – вона хоче, але їй не дають можливості задовольнити свої потреби. Ця спільність причин породжує і єдиний механізм стихійного виходу з цієї болючої для людини ситуації – фрустровану поведінку. У підлітковому віці стан емоційної напруги, психічного дискомфорту виникає у дитини дуже часто. Це, перш за все, пояснюється віковими особливостями (несформованістю особистості, відсутністю звички до аналізу своїх дій, вчинків та їх наслідків). Тому цей критичний етап в розвитку психіки людини часом проходить настільки боляче, що підліток прагне пережити його в прямому розумінні слова «під наркозом». У подальшому, така стратегія поведінки, що спрямована на «відкидання» негативної інформації, закріплюється, фіксується вже як риса особистості. Це дає змогу зберегти емоційну рівновагу, бездіяльність і психологічний комфорт в ситуації, що вимагає від людини докласти зусилля для подолання труднощів. Суб’єктивно людину влаштовує такий шлях вирішення проблеми, що викликала фруструючу ситуацію. Проте, об’єктивно, проблема лишається невирішеною, а для оточуючих спілкування з такою людиною стає все більш обтяжливим. Звідси неминуча соціальна дезадаптація. У складних життєвих обставинах безпорадними залишаються ті люди, які нездатні (через певні якості своєї особистості) знайти конструктивний вихід з психотравмуючої ситуації. Якщо в них ще й не ефективні механізми психологічного захисту, вони, образно кажучи, захлинаються від негативних емоційних станів. Розглянемо роль психологічного захисту у цій ситуації: захисні механізми особистості – це мимовільні, неусвідомлювані процеси, що покликані звільнити індивіда від сприймання небажаної психотравмуючої інформації, усунути тривогу та напруженість. Їх дія звичайно не дуже тривала і продовжується доти, доки людині потрібний «перепочинок» для нової активності. Але, якщо цей стан штучного емоційного благополуччя фіксується на тривалий період (за рахунок дії психологічного захисту) та за своєю суттю заміняє активність, то психологічний комфорт досягається ціною викривлення сприйняття реальності, ціною самообману. У цьому разі психологічний захист, викривлюючи реальність з метою миттєвого забезпечення благополуччя, діє без урахування довгочасної перспективи. Мета психологічного захисту досягається ціною дезінтеграції поведінки, виникнення відхилень в розвитку особистості. Ввімкнення захисних механізмів у цьому разі спрямоване на досягнення позитивних емоційних станів, нехай навіть ціною ілюзії розв’язання проблеми, тобто без реального отримання бажаного результату. При реалістичному підході до подолання життєвих ускладнень, навпаки, формується рішучість боротьби за досягнення цілей, реального усунення перешкод. Якщо ж неможливість подолання перешкоди стає очевидною для суб’єкта, то можливий і інший вихід з психотравмуючої ситуації – взявши за основу реальність, людина стримує та підлаштовує до неї суб’єктивність (знижує рівень домагань, обирає іншу діяльність тощо). Психологічний захист, навпаки, бере за основу Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Фундаментальні наукові дослідження

International Journal of Education & Development недоторканість суб’єктивності (наприклад, заперечення інформації про необхідність змінити самооцінку, зміст потреб, свої бажання тощо) та викривлює образ реальності заради збереження емоційного благополуччя. Однак, по мірі наростання негативної інформації, критичних зауважень, невдач, що неминучі при порушенні процесу соціалізації, психологічний захист, що тимчасово дозволяв ілюзорно-позитивно сприймати об’єктивне неблагополуччя, стає все менш ефективним. У випадку неефективності дії системи психологічного захисту або її недостатньої сформованості, при виникненні загрози нервового зриву організм інстинктивно шукає виходу та знаходить його в зовнішньому середовищі. Інстинктивно намагаючись врятуватись від нервового зриву та дезінтеграції психічних функцій, людина вдається до застосування зовнішніх засобів психологічного захисту – зміни свого негативного психічного стану на позитивний штучним (хімічним) шляхом. Такими зовнішніми засобами захисту від психотравмуючої ситуації і є психотропні речовини. Отже, можна стверджувати про єдність психологічних механізмів таких явищ, як алкоголізм, наркоманія, невротичні прояви, психотичні реакції, самогубства. Вивчення співвідношення алкоголізму та неврозів (тобто виявлення, що більш розповсюджене) в різних етнічних групах підтверджує наявність патопластики між алкоголізмом та неврозами. Це значить, що в тих країнах, де вживання алкоголю та наркотиків обмежено культурними нормами, моральними, релігійними принципами або іншими обставинами, значна частина населення страждає на невротичні розлади.Таким чином, можна зробити висновок, що люди, які не в змозі змінити свій негативний емоційний стан продуктивним шляхом і які не мають ефективних засобів психологічного захисту, опиняються перед вибором: невроз або вживання психоактивних речовин. Якщо соціальний контроль досить високий і забороняє вживання алкоголю (наркотиків), ці люди захворюють на невроз. У випадку відсутності соціального контролю та доступності алкоголю (наркотиків) актуалізована психологічна готовність до вживання психотропних речовин реалізується, і людина стає алкоголіком (наркоманом). Іншими словами, люди, яким властива така психологічна готовність, в ситуації ускладнення задоволення життєво важливих соціальних потреб стають «кандидатами» на алкоголізм або невроз. В цьому випадку вони розділяються на два потоки: більш імпульсивні, авторитарні та екстравертовані особистості стають на шлях алкоголізму; більш компульсивні, конформні, інтровертовані захворюють на невроз. Вивчення поведінки людей, що нездатні до продуктивного розв’язання життєвих складностей, підтверджує єдність причин та схожість механізмів виходу з психотравмуючих (фруструючих) ситуацій.Таким чином, якщо розвиток особистості піде по шляху «найменшого опору», то соціальна дезадаптація буде примножена суб’єктивними негативними переживаннями. Таке надмірне навантаження психіка людини не витримує, і у неї можуть розвинутись психотичні реакції або невроз. Але крім такого «виходу в хворобу» є ще варіант – пошук засобів зовнішнього виходу з психотравмуючої ситуації. Тобто, якщо механізми психологічного захисту не спрацьовують, психіка людини, інстинктивно намагаючись уникнути «виходу в хворобу», шукає будь-яких засобів змінити негативні емоції на позитивні. Іншими словами, якщо виникає необхідність змінити свій психічний стан штучним шляхом, то на такому фоні навіть один випадок застосування психотропних речовин залишає дуже глибокий слід в емоційній пам’яті. Майже миттєво виробляється умовний зв’язок: якщо сталась (або навіть передбачається) якась неприємність чи просто психічна напруга, треба вдатись до вживання алкоголю або інших психотропних речовин.Ураховуючи культурні традиції нашого суспільства, де алкоголь посідає майже головне місце в усіх подіях, що емоційно значущі для людини, нема чого дивуватись, що людина вже змалечку дізнається про те, як можна впливати на свій Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Фундаментальні наукові дослідження

International Journal of Education & Development настрій. Таким чином, застосування психотропних речовин стає одним з шляхів виходу з психотравмуючої ситуації. Параметри актуалізації психологічної готовності до вживання психотропних речовин можна згрупувати наступним чином: 1) нездатність людини до продуктивного виходу з ситуації ускладненості задоволення актуальних життєво важливих соціальних потреб, яка виникла в результаті неправильного виховання та обумовлена певним сполученням особистісних властивостей; 2) несформованість або неефективність засобів психологічного захисту особистості; 3) наявність психотравмуючої ситуації, яка стимулює проявлення («ввімкнення») цієї психологічної готовності. Інакше кажучи, є люди (а тим більш підлітки), відносно яких можна прогнозувати, що в разі наявності психотравмуючої ситуації вони або вживатимуть психотропні речовини, або захворіють на невроз, або позбавлять себе життя. Будьякий з цих шляхів, безумовно, є трагедією для підлітка, його батьків та близьких, і втратою для суспільства. Експериментальні дослідження, що здійснені нами серед підлітків, які епізодично вживають наркотики, підтверджують наявність у них психічної напруги та тенденції до ірраціональних форм захисної поведінки на тлі несформованості (або неефективності) механізмів психологічного захисту. Психологічна готовність до вживання психотропних речовин, з одного боку, є системоутворюючим фактором виникнення алкоголізму та наркоманії, а з другого боку – дає можливість прогнозувати їх виникнення. Необхідно виявити саме ті риси особистості підлітків, які складають своєрідну психологічну готовність до вживання психотропних речовин. Якщо у дитини існує така готовність, то навіть випадковий збіг обставин дуже легко може спричинити до засвоєння стереотипу адиктивної поведінки. Більш того, існуючі форми і методи пропагування шкідливих наслідків вживання алкоголю та наркотиків (лекції, бесіди, кінофільми, телепередачі, публікації) не сприймаються неповнолітніми, які вже мають психологічну готовність до вживання психотропних речовин. Перепоною для найпереконливіших аргументів тут виступають механізми психологічного захисту, що входять в структуру особистості цих підлітків, і наче «блокують» корисну інформацію. Своєчасне виявлення у підлітка психологічної готовності до вживання психотропних речовин дає змогу здійснювати своєчасну профілактику відхилень у його поведінці. Як вже зазначалося, для підлітків, яким притаманна психологічна готовність до наркоманії та алкоголізму, недостатні загальні методи антинаркоманійної чи антиалкогольної пропаганди. Для них необхідна спеціальна система психолого-педагогічних впливів, спрямованих на корекцію структурних компонентів їх особистості. Розкриття того, які особистісні якості підлітка, які їх особливості можуть надалі стати відправною ланкою виникнення такої схильності, були предметом нашого спеціального дослідження. Вивчалися дві групи підлітків: 1) підлітки, що добре соціально адаптовані – група «норма», 2) підлітки, які епізодично вживають психотропні речовини (алкоголь, опій, гашиш тощо). Необхідно підкреслити, що йдеться не про наркоманів і алкоголіків, а саме про тих неповнолітніх, хто тільки-но почав вживати алкоголь, наркотичні чи токсичні речовини, але ще не є хворим. Результати показали, що провідні мотиви більшості підлітків, які вживають психотропні речовини, вражають беззмістовністю. Наприклад, 79% підлітків, розповідаючи про своє життя, свої уподобання відмічають як найулюбленіші Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Фундаментальні наукові дослідження

International Journal of Education & Development пасивно-розважальні види діяльності. «Люблю сидіти та «балдіти» під музику», «Більш за все люблю лежати та ні про що не думати», «Більш за все люблю нічого не робити». Те ж саме підтверджують міркування цих підлітків відносно свого майбутнього. Більшість з них (69%) на запитання про те, як вони уявляють своє майбутнє, до чого прагнуть, що намагаються досягти в своєму житті, здивовано зводять плечима і відповідають: «Не знаю», «Ніколи про це не думав», «А нащо мені про це думати, хіба від мене щось залежить?». Порівнюючи ці дані з міркуваннями соціально адаптованих підлітків, у яких переважають мотиви самоствердження, престижу, самовдосконалення, самореалізації, створюється враження, що підлітки, які схильні до алкоголізму та наркоманії, живуть наче уві сні, ніколи не замислюючись над тим, що і для чого вони роблять. Соціально адаптованих підлітків спонукає до діяльності потреба досягнення успіху (вдячності, нагороди, похвали тощо). У підлітків, схильних до адиктивної поведінки, статистично достовірно визначається уникаюча мотивація. Потреба досягнення успіху у них загальмована (або не розвинена). Їх спонукає до дії протилежна потреба — уникнути покарання, поразки, негативних емоцій тощо. Соціально адаптовані підлітки розглядають свою діяльність як джерело позитивних емоцій. Підлітки, які схильні до адиктивної поведінки, очікують від своєї діяльності тільки негативні переживання, прикрощів і негараздів. Соціально адаптовані підлітки вважають необхідним передбачати результати своєї діяльності, аналізують наслідки своїх вчинків, беруть на себе відповідальність за них. Підлітки, схильні до адиктивної поведінки, не тільки не вважають за потрібне передбачати наслідки своїх дій, а взагалі не відчувають себе суб’єктом своєї діяльності. На їхню думку, все, що з ними відбувається, не залежить від їхньої волі і не є наслідком їх поведінки. Життя вони розуміють як нагромадження випадкових подій, які неможливо перебороти чи уникнути. Тому будь-які життєві плани, зусилля для їх досягнення, на їх думку, не мають сенсу. Отже, особливості мотиваційної сфери підлітків, схильних до наркотизації: беззмістовність, уникаюча мотивація, відсутність суб’єктності. Яке значення мають вказані особливості мотиваційної сфери для з’ясування причин наркоманії та алкоголізму? Спробуємо пояснити. Нагадаємо, що рушійною силою життєдіяльності людини є потреби. Задоволення будь-яких потреб супроводжується позитивними емоціями. Дитина, яка не має відхилень в розвитку особистості, вже в підлітковому віці добре усвідомлює зв’язок між своїми діями, задоволенням своїх потреб та позитивними емоціями. Відчуваючи себе суб’єктом діяльності, підліток вчиться керувати обставинами, бо він впевнений, що від його дій в значній мірі залежить: здобуде він позитивні емоції (задоволення, нагороду, схвалення, радість) чи ні. Зовсім інше ми бачимо в наших обстежуваних. Вони не відчувають себе суб’єктом своїх дій, їм бракує усвідомлення того, що вони спроможні керувати обставинами свого життя, здобути позитивні емоції завдяки виконанню власної, свідомо обраної, продуктивної діяльності. Але потреба в досягненні позитивних емоцій від цього не зникає. Підліток прагне відчути стан задоволення, радості, але не бачить шляхів досягнення цього. Дізнавшись, що такий стан можливо викликати штучно, підліток, не вагаючись, починає вживати психотропні речовини. Наступний параметр - низький рівень самоусвідомлення підлітками, схильними до наркоманії та алкоголізму, рис своєї особистості; практичну відсутність навичок самоаналізу і тим більше вміння описувати себе. Навіть просте завдання – відповісти на запитання: « Хто я?» – нелегко дається їм. Підлітки довго не погоджувались з тим, що вони повинні говорити про якості своєї особистості: «Хіба це можливо – говорити про себе? Нехай інші скажуть», «Я не знаю, який я, різний буваю залежно від настрою» – ось типові відповіді. Подібна реакція підлітків обумовлена, мабуть, не Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Фундаментальні наукові дослідження

International Journal of Education & Development лише низьким рівнем самоусвідомлення, але й тим, що рефлексія в них зазвичай пов’язана з негативними емоційними станами. Адже зауваження педагогів і батьків типу: «Подумай, що ти накоїв!», «Подивись на себе, на кого ти схожий!», «Що з тебе буде, якщо ти зараз вже такий!» асоціюються з негативними переживаннями підлітка. Самооцінка, рівень домагань та їх взаємодія у підлітків, які вживають наркотики, суттєво відрізняються як від показників підлітків «групи норма». Їх самосвідомість внутрішньо конфліктна: навіть при наявності високої мотивації досягнення, вони відмовляються від мети діяльності при найменших труднощах. Наступна особливість самосвідомості підлітків, схильних до наркоманії та алкоголізму, полягає в суперечності самооцінки та рівні домагань. Незважаючи на невпевненість в своїх інтелектуальних здібностях, вони виявляють занадто високий рівень домагань. Це виявляється і в висловах учнів, і в динаміці вибору завдань (тобто їх складності) в залежності від успіху чи невдачі. Наведемо приклад поведінки підлітка на ім’я Сергій, схильного до адиктивної поведінки в експериментальній ситуації. Під час бесіди, що передувала експерименту, з підлітком був встановлений хороший контакт. На запитання про рівень кмітливості хлопчик упевнено відповів, що цей рівень в нього середній. Починає розв’язання завдань з середнього ступеню складності спокійно та впевнено. Намагається розв’язати, випробовує різні варіанти. На зауваження експериментатора, що задачу він виконує неправильно, починає з певним роздратуванням обстоювати своє рішення, уточнює умови задачі. Після двох подібних спроб переконати експериментатора в тому, що задача розв’язана правильно, Сергій одразу втрачає до неї інтерес, бере наступну, ще складнішу задачу. У ході розв’язання задачі високого ступеня складності картина поведінки повторюється. Підліток нервує, неодноразово уточнює умови задачі, кожного разу вигукуючи: „А, тоді зрозуміло!", „Ну, та це ж зовсім інша справа!" Після другого неуспіху все ж не втрачає самовладання, береться за розв’язання задачі ще більш високого ступеня складності; розглянувши умови задачі, говорить: „А, та це ж легко!" Мовчки й напружено намагається розв’язати її, але марно. Тепер уже Cергій не відповідає на запитання і не реагує на зауваження психолога, вступити в контакт з ним більше не вдається. Невдача цілком позбавляє підлітка самовладання. Він метушливо хапається за задачу 1-го найменшого ступеня складності, потім, навіть не закінчивши складання візерунка (хоча час на це залишається), гарячково береться за наступну задачу і також кидає її на середині складання візерунка. Після невдачі в розв’язанні задачі 2-го ступеня складності Сергій, розкидавши по столу кубики, не прощаючись, усім своїм виглядом демонструючи, що ображений на експериментатора, вибігає з кімнати, сердитий та знервований. Отже, найяскравішою ознакою схильності до адиктивної поведінки є відмова продовжувати діяльність у разі виникнення перешкод. Страх неуспіху, небажання навіть спробувати подолати труднощі є ознаками невпевненості в собі, яка поєднується із завищеним рівнем домагань. Усе це призводить до алогічності, суперечливості вибору лінії поведінки підлітком у складній ситуації. Наведені нами дані свідчать про те, що особистість підлітків, які вживають наркотики чи алкоголь, значно відрізняється по вказаних параметрах від особистості соціально адаптованих підлітків. У силу того, що згадані особистісні особливості роблять неможливим продуктивне розв’язання життєвих проблем, вони можуть бути поштовхом для виникнення психологічної готовності до вживання психотропних речовин. Виявляючи ці особливості особистості, ми можемо визначити підлітків, схильних до алкоголізму та наркоманії.

Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Фундаментальні наукові дослідження

International Journal of Education & Development Схильність до адиктивної поведінки – це особистісне новоутворення, що детермінує готовність до вживання психотропних речовин. Особистісна схильність до адиктивної поведінки складається з таких компонентів: • відсутність мотивації досягнення (перевага натомість уникаючої мотивації), аж до відмови вважати себе суб’єктом діяльності; • несформованість функції прогнозу поведінки; • низький рівень розвитку самоусвідомлення, відсутність навичок рефлексії; • екстернальний локус контролю; • низький рівень самоповаги, аж до неприйняття образу «Я», який, однак, може маскуватися захисною поведінкою, що демонструє завищену самооцінку; • самозахисний тип реакції на фрустрацію, що виявляється в відмові від діяльності при зіткненні з найменшими труднощами; • суперечність самооцінки та рівня домагань, що виявляється в алогічності та непослідовності діяльності, яка пов’язана з подоланням перешкод; • тенденція до втечі від реальності в ситуації фрустрації. Особистісна схильність до адиктивної поведінки формується поступово, в процесі онтогенезу. Причиною її виникнення є несприятлива соціальна ситуація розвитку дитини. Своєчасна психологічна корекція цього особистісного новоутворення дозволяє уникнути формування психологічної готовності до вживання психотропних речовин. Висновки. Психологічні фактори, що зумовлюють виникнення адиктивної поведінки проявляються у таких особистісних особливостям: низький рівень самоусвідомлення рис своєї особистості, практична відсутність навичок самоаналізу і тим більше вміння регулювати свої емоції. Це є серйозною перешкодою для соціальної адаптації. Внаслідок цього формується самозахисна реакція на фруструючу ситуацію. Це полягає в тому, що дії людини спрямовуються на штучну зміну свого емоційного стану замість власне вирішення проблеми. Виявляючи зазначені риси особистості, ми можемо визначити осіб, схильних до алкоголізму та наркоманії. Література 1. Битенский В.С., Херсонский Б.Г., Дворяк С.В., Глушков В.А. Наркомании у подростков К., 1989 - 296 с. 2. Круглянский В.Ф. Наркомании и токсикомании у подростоков. – Минск., 1989. - 248 с. 3. Максимова Н.Ю. Психологія адиктивної поведінки К., 2002 – 383 с. References 1. Bytenskyy V, Kherson BG, Dvoryak SV, Glushkov VA Narkomanii u podrostkov [Drug addiction in adolescents] K., 1989 - 296 p. 2. Kruhlyanskyy VF Narkomanii i toksikomanii u podrostkov [Drug addiction and toksykomanyy in podrostokov]. - Minsk., 1989 - 248 p. 3. Maximova N Psihologiya adiktivnoi povedinki [Psychology of addictive behaviors] K., 2002 - 383 p.

Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Фундаментальні наукові дослідження

International Journal of Education & Development Максимова Н.Ю. Психологические факторы возникновения аддиктивного поведения В статье рассмотрены психологические факторы возникновения склонности к аддиктивному поведению. Показано, что ведущими факторами этого процесса являются нарушения в функционировании механизмов психологической защиты. Представлены результаты сравнительного исследования личности социально дезадаптированных подростков, употребляющих психотропные вещества, а также подростков нормативной группы. Определены сферы личности, имеющие решающее значение для диагностики склонности к аддиктивному поведению. Раскрыты составляющие личностной склонности к аддиктивному поведению и механизмы их формирования. Ключевые слова: личность, аддиктивное поведение, диагностика, склонность, психотропные вещества. Maximova N. Psychological factors of addictive behavior The article devoted to the psychological factors of addiction to addictive behavior. It is shown that the leading factors in this process are the disturbance to the functioning of psychological defense mechanisms. The results of a comparative study of personality marginalized adolescents who use psychotropic substances, as well as the regulatory group of teenagers. Determine the scope of the individual, which are crucial for the diagnosis of addiction to addictive behavior. Components disclosed personal propensity to addictive behavior and the mechanisms of their formation. Keywords: personality, addictive behavior, diagnosis, addiction, psychotropic substances.

Фундаментальні наукові дослідження

Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

International Journal of Education & Development 2016 / 1 Psychology

__________________________________________________________________

PERSONALITY BEGINS WITH LOVE: NEW PERSPECTIVE ON THE PROBLEM OF PERSONALITY DEVELOPMENT S.D. Maksymenko

The initial methodology of the genetic psychology determines the main lines of investigation of the personality psychology and a number of central questions: “how does the personality appear?”, “what are the psychological mechanisms of its existence and development?”. The answer to the first question consists in that the personality is formed, therefore it is created, and it is a creation. This is a special phenomenon, which is all its life in the process of its own formation. It continues to create itself, to complicate (or - to simplify), to self-actualize, and to self-improve. It exists by itself. And in this sense, the personality acts as its own author. But the original miracle consists in that the personality is not only the author of itself-as-phenomenon: it is potentially and actually the author of the other, new personality - the human child. This absolutely unique act of the common creation of two personalities, two loving people will be the true beginning … “Personality begins with love” - this thesis contradicts the initial position of the home psychology concerning the ontogenesis of the personality, which was put in the title of A. Leontyev article: “The Beginning of The Personality Is an Act”, it also gave rise to the whole trend of the Ukrainian “psychology of an act”. The act if to take it in A. Leontyev’s and V. Romenets’s understanding, can never be “the beginning of the personality”, as to make it you should already be the personality: to realize “the own I”, to realize “the I of Another” and definitely to regard it. The beginning of the personality is not the act; all begins with love. “Without love, says P. Florensky, - the personality falls to a set of psychological elements and moments. Love is a connecting link of the personality.” Love unites and, as a matter of fact, creates the personality. It does not allow the person to concentrate on “the own I”, but it concentrates, embodies him/her in “the other I”, providing by this the existence and development of itself as the unity. A. Losev noted that the main aspiration of the personality is a complete self-affirmation, internal freedom, integrity and harmony. “He wants to live like gods observing the infinite world and reasonable silence of their independent light life” . And this existence becomes possible in love. Losev continues: “And here, when the sensitive and various casual history of the personality driven into relative, dark, powerless and painful existence, it happens that this initial and light fate of the person is shown, the lost general thesis is recollected, and with it tiresome emptiness

ijed@i.ua

Фундаментальні наукові дослідження

Full member of the Academy of pedagogical sciences of Ukraine, Honorary scientist and technician of Ukraine, Laureate of State prize of Ukraine, Doctor of psychological sciences, Professor

International Journal of Education & Development and motley worldly noise are won - then it means, that the miracle is created”. The love, its feelings and aspirations, is this very miracle. R. Mai notes, that the love has the immense psychological energy. And it is the most powerful force for realization of influence and personality transformation. N. Berdyayev emphasized the creative personality nature and its existence as coexistence. He considered that the personality is not a substance, but a creative act, and it is constant during the process of change. The whole generalizes the partial in the personality and it is not something self-exhaustive, egocentric: it turns into something different, into another “you” and so it lasts, realizing general contents, which is a specific life. The modern psychology pays surprisingly little attention to the love research, at the same time focusing the attention on the study of destructive necessities and qualities of the person though G. Allport emphasizes, that “affiliated desires are the necessary basis of human life”. The psychology appears not ready to study the phenomena of such level of complexity and universality as love, but it does not mean, that it should not be studied. E. Fromm considers love to be the most radical and, actually, unique existing way out for the person from the disruptiveness, aloofness and disconnexion. But what is the love? Love, he writes, is a “passionate aspiration to the unity with another person, stronger than all other aspirations of the person. It is the strongest passion; it is the force which unites a family, a clan, a society, and all mankind in a single whole”. There are two opposite forms of love - passive (“love-merge”) and active. The latter is actually what we name love as proper. Fromm writes: “Contrary to symbiotic connection the mature (active) love is the connection which assumes the preserving the personality integrity, its individuality”. It is a very important moment for us - the status of personalities in love affairs. It was deeply enough analysed by J. Sartre to which we shall refer later. The true love is an energetic activity, instead of passive effect; this is state in a peculiar condition, instead of “falling” into it. “The most general indication of the active nature of love, - Fromm notes - is possible to formulate in such a way: to love means first of all to give, but not of to receive”. It is the central moment and rather delicate nuance. This “to give” does not at all mean “to give” in the sense of to endow, be left without something, to suffer privations, etc. Only the people, focused exclusively on receiving understand so the meaning of the word “to give”. Such orientation denies love, leads to its exchange: “gave – received”. Absolutely different is meant by Fromm: for the personality who is productive, complete and open “to give” means to show the own force, to give oneself to the another person, the own world and … thus to become even more enriched, complete, strong. It’s necessary to specify, that this nuance is very often not taken into consideration and for this reason E. Fromm’s theoretical views are both criticized, and understood in a simplified and vulgar way. The reader should overcome consumer-commodity orientation to understand. The immature, dependent, not free, simplified person cannot love giving, but only a rich person, with a versatile and complex inner world can “give”. In love the person not only gives back, but also “gives” the most expensive he has: he gives a life. And it is not a metaphor. To love means to present your life and to generate a new life. the two give, something is born, and then the two are grateful for a new life which was born for two of them”. This phrase is perceived rather abstractly very often. We would like to risk and note - it is literal when it is a question of sexual, erotic love. We give the beloved person our body, our soul. He receives it gratefully, and gives us his life. And this meeting of two devoted presented each other creatures should end in the appearance of a new life (not in the sense of new colouring of our life together. And literally the new life, the new person should be born). And consequently the love is creativity. Thus, natural and productive end of erotic love should be the appearance of a new creature, creation in

Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Фундаментальні наукові дослідження

International Journal of Education & Development which love is primarily embodied as the need to live and continue. Therefore, A. Losev names the personality a miracle. E. Fromm considers absolutely fairly that not every person can love so. Such love “presumes, that the person should form in himself dominating aim on the productive activity, having overcome dependence, self-admiration, propensity to hoarding and manipulating others”. The person should believe in own forces, be self-sufficient in the achievement of the purpose. And besides, to love means always to give, “it always means also to take care, to be responsible, to respect and to know … these are the major features of love peculiar to all its forms”. Now it is clear why only mature, open and productive person is capable to love properly. But why then we consider love to be the beginning of the personality? We can strengthen the thesis: the love is not simply the beginning of the personality, it exists before the personality, and it generates (defines, determines) the process of its creation (as a miracle). The love, according to A. Maslow, is one of the forms and directions of the personality self-actualization. That is in the emotional experience of love the person becomes “who he can become”. Here the question is of the so-called worldly love, which essentially differs from deficitary love (d-love). As a whole, these two types of love, which Maslow defines, are similar to E. Fromm’s classification. However A. Maslow considers an interesting phenomenon, which is very important for our research. It is a question of “peak emotional experiences”. Full disclosing and enthusiasm, peak of creative activity, contemplation, openness and emotional tension – in such a way this phenomenon can be described. “Peak emotional experiences” are peculiar exclusively to worldly love, and here are their key characteristics. Firstly, the perception of the loved object (in our case it is a question of the beloved person as we are interested in love to the person of the opposite sex) changes. “At love emotional experience, - specifies A. Maslow, - it is absolutely possible “to reveal” oneself in the object so, that “the I” disappears literally”. We can even speak about an identification of the perceiving subject and the object of perception, about their full association in a new and higher integrity, in a very complicatedly organized metasystem. And then a new quality - a new creature is born. Secondly, the selfperception of the personality changes in “peak emotional experience” of love. According to E. Fromm’s point of view, active (and “giving”!) penetration into other being is carried out. The aspiration to cognition is satisfied by connection. “If I learn you, I learn myself … I learn the secret of everything living in the only possible way for the person – emotionally experiencing this connection, instead of learning it by the means of reflections”. Therefore in love I learn (I open) and I set free, I let absolutely another “I” to active life, “I” unknown to me before this experience. And this is a release of vital energy of my inexhaustible need. A. Maslow writes concerning it: “During peak emotional experiences people are the most identical with themselves, closest to true “I” and the most unique”. Thirdly, peak emotional experiences of love received in modern psychology the name of “experience of a stream”. The person is picked up and carried away by the current of the life, there are purposes, aspirations, opportunities and preconditions – everything submits to current, movement, which as that becomes the most important and essential. The sense of existence, which becomes easy and directly perceived, is shown. The person does not control the current, does not control itself in it - he keenly exists. We could say, that the stream, current of peak love emotional experience represents that rare moment in human life when the primary need really declares itself when it becomes stronger than the personality, stronger than everything in this world, when it directs. The fourth characteristic of the peak emotional experience emphasizes its creative nature: this emotional experience is insight, so to say, in its pure form. The world with its constants and conventions disappears literally, as a loving couple in their joint peak emotional experience create for short time their own, unique world in which not only social, Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Фундаментальні наукові дослідження

International Journal of Education & Development but also laws of nature have no power, as opposed to which the unique laws of love act. They create the new world, new themselves, and a new life. And as the most intense, open and frank point of peak emotional experience a new being, the human child appears. We should make digression and specify two moments, which are very important for the readers to understand us in proper way. First of them is particular, and concerns the necessity of the precise delimitation of the peak emotional experience of love and the emotional experience of orgasm (as it is a question of erotic love). A. Maslow rigidly insisted on this distinction also. Their belonging to the sexual contact unites these two emotional experiences. But this unity is external. By the origin the peak emotional experiences are the unique form of the continuation of a stream of worldly love. We shall emphasize – the continuation and the strengthening, but not the ending and relaxation. (E. Fromm, criticizing the theory of erotic love of Z. Freud, quite correctly specified, that the intrinsic requirement in love is a unity, but not relaxation as it was considered by Freud). The primary, biosocial element by its nature, need generates the love as the realization of two necessities implanted in it - in full connection with the beloved person and generation of the continuation - a new being. These are dominants, “notion forming” motives and they are not “deficitary”, i.e. they do not disappear after the realization. It is necessary also to note that the process of the penetration into another, its comprehension, the process of creation of a new life is, actually, infinite (anyway, it is longer than a life of one person). The moment of discrete satisfaction of these two motives in the peak emotional experience actually defines, colours, and absorbs it. And if it is a question of coitus, as an “operational aspect” of the particular emotional experience, the relaxation really causes additional feelings of psychophysiological pleasure, harmonizing up to the end and, at this stage, finishing emotional experiences. This “subsidiarity” of orgasm is really noticed by people loving each other really, i.e. worldly (A. Maslow), or actively (E. Fromm). Results of the questionings made by A. Maslow, and some our data confirm it. It can happen in human life, however, so, that the orgasm, as the means of relaxation and of getting pleasure from it, can “create its own “interfunctional system”, taking a leading place in it. But it’s already not at all about love, and we shall have an opportunity to talk about it. Another moment concerns the style of stating the material. In the so-called “proper scientific” psychology it became habitual to criticize A. Maslow’s and E. Fromm’s texts for their figurativeness, for the absence of rigid paradigmal logic, for impossibility to “scientifically” verify those facts which they write about. Considering, that our statement here is very similar to the style of the mentioned authors, we should note the following. Simple leading complex meta-phenomena to the separate isolated elements by means of mathematical logic does not mean at all their best understanding and comprehension. Great Goethe told from the lips of Mephistopheles about such researches: In all to hear the life longing, In a hurry to make phenomena heartless, Having forgotten, that if to break in them Animating connection, So there is nothing to listen to any more. If modern psychology considers the objective knowledge to be that which results from the generalization of empirical facts which, in their turn, are certain answers of the person to the individual stimulus created by the researcher, so the works of Maslow, Fromm and suchlike certainly do not refer to such knowledge. It’s obvious that it’s not only untimely, but also impossible to study such phenomena as the personality or love in this way. So, what to do? To keep belonging to “the true science”, it is necessary … to change the terms. Yes, those usual and clear, beautiful words which describe these phenomena and ideas, connected with them, it is should be to replaced with dull, Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Фундаментальні наукові дослідження

International Journal of Education & Development “pseudoscientific” words: “love as the correlation “of something” - such formulation is more acceptable. But if to consider the specified above styles unscientific (that is phenomenological, metaphorical, mythical), and the last type - scientific, so what do we have? A. Losev said about it: “When the “science” destroys a myth it means only that one mythology struggles with another one”. Actually, the hypothesis alone is what is really necessary for such “science”. There is a need for the complete investigator’s mythologem which “will be put on” the certain area of the reality and will give new abstract terms. This problem was interestingly and brightly shown by J.-P. Sartre. In his opinion if to consider the person “as such who can be analysed and “reduced” to certain data, his motives (or desires) revealed, the subject as the property of the object to be seen in him”, it is easy to finish that it will be necessary to develop the fascinating system of substances to be later named mechanisms, dynamisms, patterns etc. But there is a dilemma, as human existence became “for some reason similar to amorphous clay, which can accept the desires passively, or can be led to simple connection of all these irresisted drives or tendencies. In any case the person disappears. We cannot find that one who had a particular experience”. We aspire to step back from the tradition, which has been developed almost since the Middle Ages, and to try to analyse not from the point of view of postulates, but by the criteria adequate to the object of research. The genetic-modelling analysis allows us to allocate the initial substantial unit of the personality as an open spontaneous system, creating itself. We have found out that such unit is the need as the general power force of the life acting as inconsistent unity of the biological and the social. The genetic-modelling analysis allows uniting the ontogenesis and the creativity: it appears that real force, which creates personality, determines the existence of love as a physical necessity. The revealing of the specific character of this very complex process cannot occur in logic and terminology of reduction as then we lose the essence of the phenomenon. On the other hand, the principle of reflexive relativity means that the knowledge received at such level of complexity can never be simple and final. Now we can continue our analysis. The researches of the peak emotional experiences lead to the formation of notions of the existence within the limits of worldly love of peculiar “flashes”, sensitive intensification replaced by quieter current of life of surrounding people. Such logic is possible if to look at the phenomenon from the point of view of behaviour and emotional experiences of the person, and if to assume, that psychophysiological “flashes” should always take place, that they are very power consuming and there should be a rest and replenishment of the spent energy for there would be no failure. However, all this is only supposition. Bioenergetics and psychoenergetics of love remain hidden, and nothing prevents us from speaking about its complex and mutual by enriching character, “feedback” simultaneously means also “reception”. If to try to look at this process from the point of view of love, there will be found out that the discontinuity of passing, actually, does not refer to its nature. It is the ontological status of the personality existence, providing special colouring of life and emotional experiences connected with it; it is as though a constant stream of this life. To put it differently (using A. Maslow’s terminology), love is a constantly proceeding peak emotional experience acting as a sign of existence. Another matter is that in the centre of this stream there are possible emotional flashes and calms - but only “inside this stream” - the usual life of a usual person proceeds. The psychology of love is not actually the psychology of emotional experiences, which arise, proceed and go out from time to time. It is the psychology of subjectivized necessity of being next to the beloved person. The psychological features (parameters) of worldly love, which are specified both by E. Fromm, and A. Maslow, and other researchers of the given phenomenon, actually can

Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Фундаментальні наукові дослідження

International Journal of Education & Development tell little about the essence of the given phenomenon. Heuristics here will be determined by scope in research of dynamics - appearance, existence and development of love. So, essentially original perception of each other by people if they love has been already defined. This phenomenon attracts attention of many scientists. So, R. Mai specifies: “Meeting with the existence of another person (love) comprises the force which can cause strong shock of the person and cause in him a splash of alarm. But it can be the source of pleasure”. It is possible to specify that even etymological connection between words “to cognize” and “to love” is very close. In the ancient Greek and Hebrew languages a verb “to cognize” simultaneously denoted “to have sexual connection”. The serious material in this area can be found in religious texts: “Abraham cognized his wife and she conceived” … - such statements are numerous in Bible texts. All this can mean that to know seriously another person, as well as to love him means community, creative and dialogic participation in the life of this person. Existential psychologist L. Binsvanger names it “a dual modus”: “to be able to understand another, the person should be at least ready to love him”. Why does the cognition of another in love get new qualities and become boundless in a degree of penetration into the mystery of the personality (that is, it becomes adequate to her real infinity)? We shall pay attention to such fact: in the beloved person we see the features never noticed earlier, the existence of which neither he, nor those around him knew. What is the reason of this? We are answered that we ourselves endow the beloved with fine features; we create them under the influence of feelings and desires. But is it necessarily so? Probably, it is that ontological status which is caused by love and which is the most justified and the most naturally corresponding status of the person (for it was created just for the person!). This status for the first and the last time, finally opens us to each other, opens our essence, our nature. We do not create it, but see it with the eyes not bleared by desire, but clarified by pure thirst of life. How does this phenomenon appear? Actually the person gets ready for it for a long time. Potentially, he is ready for this “strikening” from the very beginning, being yet a small cell, which is simultaneously the creation of two loving beings and the result of the subjectivizing of their existence necessities, their love. This cell contains not just complex chemical substances and biostructures, but the embodiment of primeval experience of existence of the person as a social being, that being, which is by definition, the result and the creator of love and life. (Though we do not know, in what specific forms this reflectionembodiment exists, it does not mean at all its absence, but means only, that they are necessary to be searched for and found). Thus, love is already present in this being which has just begun. All period of prenatal development – is the experience of love, as openness, security, comfort and growth (it is natural not to speak about consciousness and in general the higher mentality it is a question of what happens really). The child in the prenatal phase is completely open and completely protected by love of the mother and the father; the love of the latter protects the mother and indirectly their joint creation. Whatever we say and what a position we stand, but the experience is received, and this experience is love. So the love of generations, realized in the child at the level of “social heredity” (P. Blonsky’s expression), and the love-reality as a special basis of biosocial relations are united. An essential point is the act of birth proper. Psychology knows very little about it except for that the “transition” of a child in the world is traumatic (though even this is rather problematic: it probably should be so, in our opinion as the environment differs greatly, and devices can fix corresponding vegetative reactions. But all this is not psychology). Meanwhile, no special researches are required to fix great psychological importance of this phenomenon. We cannot consider here this problem in details, but we know impressions of many women who gave birth to the expected, desired and conceived in love child. Yes, they speak about fear and pain, but not only about this. They speak about Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Фундаментальні наукові дослідження

International Journal of Education & Development frankness and openness – they haven’t experienced greater disclosing, greater naturalness and trust to the world, up to the feeling of “dilution” in it. They note the intensification of love to the husband and the boundless love, care, and fear for a life of the child and for their own life. It seems to us that this act is an obligatory component of human love, and it should be investigated in psychology as an essential stage of the ontogenesis and transformations of the personality. Psychoanalytic and close to them trends understand the importance of this phenomenon, and only owing to them we have some scientific information. But psychoanalysis is a rather specialized trend, partial and, as it has been already specified, not focused on the attributive features of the personality. Anyhow, the presence at the human being already at the moment of the birth of the experience of the existence in love, disclosing in it, should be admitted. We would like to emphasize once again, that we are very far from figurativeness. We simply fix the facts. On the other hand, the contents of these phenomena requires serious researches, possible under conditions of a new synthesis of natural, social, and psychological sciences being based not on the psychoanalysis, but on the genetical and modelling principles. In particular, it is possible, in our opinion, to estimate and fully understand the phenomena of children’s sexuality, which were brilliantly noticed by Z. Freud but interpreted by him very narrowly and consequently simplified. The child starts to receive actual experience of love in the first year after birth. In the correspondence discussion with Z. Piajet L. Vygotsky absolutely truly defended the thesis according to which the early ontogenesis (traditionally it was a question of the first months after birth) is the period when social factors have maximum significance for the development of the child (the child simply cannot survive as the human being without the social environment). But Vygotsky did not say what thing was the most important here. In our opinion, during this period of life the love between parents, and the love of mother to her child is primary. Intonations, tender touches to the most gentle, most secret places, cosiness, satisfaction of deficitary necessities and the development, joyful discoveries, new impressions through favourite people…. All this is the important phase of the love formation and, simultaneously, acquiring of its experience. When E. Erickson emphasizes the importance of this period of ontogenesis, saying that the basic trust (or mistrust) to the world is formed here; he is absolutely right, irrespective of his initial theoretical and ideological positions. Now it is impossible to state, as it also has not been studied, but it is logical to assume, that the worldly love will be “closed” for the child with basic mistrust to the world or superhuman efforts of such person and of the one who will love him will be necessary for the love to arise, to come true in him. We see that the personality really begins with love. Here again there can appear a natural question what will happen to the person if he isn’t conceived in love, grows without parents and does not know love at early stages of the development? The answer to this question in many respects is key for the statement of our concept. We shall give it basing on the methodology of the genetical and modelling approach to the study of the personality psychology, in view of existing theoretical representations and proceeding from the experience of therapeutic work in course of age and family consultation. The biological appearance of a human body is caused, as it’s known, by the phenomenon of fertilisation - merge of male and female haploid gametal cells and formation of a uniform diploid cell - zygote having a full set of chromosomes and, accordingly, genes. The hereditary features of maternal and paternal organisms fixed in genes form the unique individual union, and their displays cause the constitutional features of the child. The moment of fertilisation is, actually, the beginning of the separate existence of a new being and simultaneously it is the end, biological subjectivizing of the biosocial need. The processes happening during the fertilisation and after it should be considered as components of any complete phenomenon: the need, realized primarily in a embryo of the person, organizes and directs the maturation in such a manner that by the moment of Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Фундаментальні наукові дослідження

International Journal of Education & Development the physical birth the human being is formed which by his level of complexity, differentiation and integration is ready for the independent process of further formation. The modern biology actually does not know how processes and separate tendencies are ordered in the ontogenesis, and understanding of the integrity as initial, not coinciding qualitatively with the sum of separate parts, in the biological science has the same “fullness”, as in the psychology. Anyway, no biologist will give the exact scientific answer to the question of what acts as a source and integrator of dynamic factors in ontogenesis of person. We are interested here in some key moments. A being as a self-developing system, is not only ready for “growing into culture”, it is also very plastic, flexible and in a difficult manner compensated so the presence of rather significant morphophysiological deviations does not interfere with this process. Naturally, there are variants. But numerous data of the pathological medicine and defectology really testify high compensatority of germinal structures. It means that there is a priority what we do not exactly know, but it defines this flexibility and huge aspiration of the system of an organism (though not realized) to unceasing development, life and socialization. It is called the need. The quantity and variety of the hereditary material of the person impresses. Hundred thousand genes in chromosomes are not everything: there exists cytoplasm heredity, there are biochemical processes continuing to exist in a zygote, and they also combine the unique-specific and the general. On the other hand, there are functionally different genes, and not all of them synthesize as on the matrix the messenger of RNA with the further biosynthesis of corresponding albuminous macromolecule. There are at least genes-regulators, the socalled “silent” genes which function is absolutely unknown. It is necessary also to remember that the changes in the structure and functions occur oftener, than it seems to us, in fact the replacement of only one nucleotide means that in the corresponding place in an albuminous molecule there will be another amino acid, the spatial configuration of the molecule will change and correspondingly its function will also change. Therefore a lot can change. And a genes set is still not fate. Only the main and the whole thing mustn’t change: if a being is going to become the personality, the system should be kept. It is essential that the processes at the level of cell and organism, biochemistry, genetics and physiology of life are the processes of human body. And it means that already at these levels we have no purely biological natural mechanisms. The presence of social heredity raises no doubts in modern science, another question is that this concept need not be simplified and vulgarized. If we search for a part of DNA “supervising and determining the propensity to crimes or ability to love” it will be really ridiculous … in such statement of the question. And we are not speaking about this. If it makes sense to consider the body of a person, the biological constitution as the “carrier” of mental and simultaneously as its obligatory substantial constituent (a substructure of the personality) there it is the question of change of the form of existence and interaction of two factors: biological and social ones. Outside the personality, they exist as different forces, but inside personality they are transformed into the inseparable integrity. The development generates a new quality. But we can also tell the same about the hereditary material. The hereditary cell is not only “flesh of one’s flesh”, but also “spirit of one’s spirit”, it is the integral substantial unit of that unique integrity which is the human personality. Otherwise, if it did not include the whole personality in the changed and removed form, it would not be referred to as a “cell”. Not the set of separate genes (parts of the DNA molecule), but the complete integrated set of hereditary material incorporated in the unitary system with other components of life functions of the cell creates that qualitatively new structural and functional integrity, which in the changed kind as a different existence, carries both the informational experience, and the initial need for life of the whole personality. Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Фундаментальні наукові дослідження

International Journal of Education & Development If to understand the situation so it becomes clear that the division of the person heredity into biological and social structure is an artificial and voluntary intellectual operation of the researcher. But, hoping to clear it up, he loses everything at the same time … It is obvious that the features of the person heredity are in general determined not only by what genes and how many of them act as its elements, but also how they cooperate, what integrity is formed here. Then it becomes clear that complex and knotty researches of modern genetics in decoding of separate genes are to a certain extent a preliminary, trial step in the direction of the problem of heredity, but not an attempt of its solution. Such point of view explains the instability, interminability, and succession of the personality in history. However, the person does not synthesize the hereditary material as a structural and functional integrity during his life. It is inherited, kept in a certain form during all the history of the mankind and is supplemented with the history of life of the particular person. Hence, the eternity of love becomes clear: if the certain one being appeared (was conceived) without love, it does not mean, that it does not have it in itself at all. The heredity of parents has in itself love beyond their actual feelings, love as an embodiment of life of thousand human generations. But love consideration only in the context of personal interrelations is partial, incomplete and finally does not give real understanding of this unique and universal phenomenon and understanding of its full value in the existence of the person, in the origin and current of life in general. T. de Shardin said in his time: “For the science about the person it has great value is presented by the fact that the sphere of thought appeared and grew on concrete space of the Earth, where the true world love not only appeared and was proclaimed, but also the vital evidence was given of that it is psychologically possible and carried out in practice”. To ascertain surely the presence of love at people one should, according to the general rule of the genetic approach in the research, present and investigate the opportunities of its presence (even in the germinal, not developed kind) in all existing. Philosophers noticed long ago it and expressed correspondingly. So, Plato specifies in one of the dialogues: “the need for integrity and aspiration to it is love”. Further it is stated, that the god of love Eros is shown all over the world, and lives not only in the soul of the person and its inclination to wonderful people, but also in many other things - in bodies of various animals, in plants, every creature as he is the great god, wonderful and universal. Another philosopher N. Kuzansky noted, that love as the connection of unity and life, is to the utmost natural. “Nothing is deprived of this love without which there would be nothing constant, all is penetrated by constant spirit of connection, all parts of the world are internally preserved by its spirit and everyone is united by it with the whole world”. This love spirit, from the point of view of the philosopher, unites the spiritual and the corporal into the unique unity. Philosophers of genius noticed in contemplation that what attracts now attention of the positive science more and more: the life arises and exists in the contradiction with the entropy, and it means (as it nevertheless, arises and exists!), that there is an opposite in the direction and adequate in the intensity force. We do not know, what it is, or we may know… Considering the initial basis of life, T. de Shardin pays attention to the first, simplest display of love, which is already the phenomenon when physical or chemical particles start to draw each other and to aspire to the integrity. So mechanisms of development “are started”, the evolution of the substance and then of the life begins. This force of unification is simultaneously the force (energy) of life, it means the aspiration to the existence, and we name it the need. Acceptance of such position means recognition of non-randomness of the biological evolution, its purposeful character. It is an original antithesis to Darwinism, Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Фундаментальні наукові дослідження

International Journal of Education & Development but it is accepted in science, at least, in its separate trends. We do not speak here about the metaphysics and spiritualism; it is a question of a completely serious scientific idea. V. Vernadsky specified that the “process of the evolution of life always went without returning back, though with pauses, in the same direction, in the direction of specification and improvement of neural tissue, in particular, of brain”. He says that it is evident but he refers to the empirical data received by G. Denn in 1855. And further V. Vernadsky emphasizes: “The most typical feature of this process is the orientation of the evolutionary life process in the biosphere”. This revolutionary idea of our great compatriot is not always “noticed” by the modern science in connection with its theoretical weakness. But anyway V. Vernadsky cannot be accused of mysticism and spiritualism! “The life taken as a unit is considered not as a set of alive organisms, alive natural organisms but as a special display of something brightly shown in nature firstly in alive organisms, but possibly not only there”. The scientist considers this position rather perspective in the way of the theoretical analysis of the problem of life and notes that this “something” is still unknown. As a whole, V. Vernadsky tends to the idea that the energy (force) causing, maintaining and developing life, is the general force and it has space roots. These ideas were picked up by T. de Shardin who introduces the orthogenesis concept, saying that it is a general characteristic of the directed complication of the evolution of the living substance. Also it is directed towards the development of the mental (“consciousness”). It is said that the presence of the potent power force of life (the necessity for life), which denotes aspiration to the integrity, to the harmony and has many modifications-branchings (“the fan” - in terminology of T. de Shardin), crystallizes at the person in love. The idea, the consciousness arises between two beings, emphasizes Teyar, and it “closes a circle”, only love as the aspiration to the unity could generate the thought and a person appeared. “For the world to come to the completeness under the influence of forces of love, fragments of the world search for each other. Here again there is no metaphor and much more sense, than poetry. Be it a force or a general attraction of bodies so impressing us, it is only an underside or shadow of what really operates the nature”. It seems that Teyar approaches very close, and he needs to name only our term – “the need”. And to find the key space energy (V. Vernadsky), it is necessary to rise to the top of the personality, the human spirit, but “love in all nuances is nothing else than more or less direct trace left in the heart of an element by the mental convergence of the universe”. Only love, and life experience testifies it, is capable to really complete human beings as those as only it alone connects these beings by their direct essence. “Really, notices Teyar, - in what minute do two beloved people reach full possession of each other, than not when they lose themselves in each other?”. But the connection will be simultaneously the act of generation when it is not carried out as the connection “no matter with whom”, and “no matter how” as the love disappears in the contact with the impersonal and the anonymous. The love generates in the personality the feeling of integrity, feeling of universe, and it is possible to understand and share the surprise of Teyar when he proclaims: “How could the psychology ignore this fundamental vibration the timbre of which for the trained ear is felt in the basis or, more likely, at the top of any strong emotion?”. The question is not at all rhetorical: true reasons of disruptiveness and “confusions” of the modern society are hidden in it. But if to accept these words (and one should accept them as I did is necessary for accepting as it is not only obvious, but is also thought over by many authors and certainly investigated in the empirical science, though not enough), there is a question: why then people do love so little, and why is it so much cruelty and disruptiveness? We turn to a certain plane. The love assumes freedom of its subjects, and naturally a root of the problem is in the real dependence of the personality in the modern world. It is paradoxical, but E. Fromm solved this question absolutely competently and thoroughly: the person actually can have freedom in any society, but he … does not want it Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Фундаментальні наукові дослідження

International Journal of Education & Development and “escapes” from it. And he also escapes from love. A lot of western personologists researched this phenomenon. E. Fromm notes that the person actually “escapes” not from freedom and love, but from the responsibility rigidly and unambiguously connected with them, being absolutely not ready for it. K. Jung considers another aspect. Self-development and self-realization of the personality (necessary attributes of love) seem to him not only “surprising” qualities and tendencies, but also very difficult. Individuation, he wrote, is a problem for the elite. The self-actualizing person rejects the conformism and exists as if at the mountain top – he feels there very well (the spirit is seized from delight) but very unsafe - there is severe wind, cold, height…. Therefore, Jung specifies: “Most people choose not own their way but conventions and therefore each of them develops not himself but some method, that is something collective at the expense of one’s own integrity”. The process of the personal development appears rather “unpopular means”, partially acceptable by the evasion from the main ways of conformism. V. Vysotsky expressed it artistically and originally in “The Ballad About Love”: When waters of the Deluge Have again entered the boundaries of coast, On the ground the Love has silently got out And dissolved in air before the appointed time … And odd fellows - still there are such Inhale a full breast this mixture And wait neither for reward, nor punishment,And, thinking, that breathe simply so, They suddenly get in the time of The same rough breath. J.-P. Sartre managed to express a very interesting and delicate view of love as mutual relations. He defines the priority of these relations as that: “not I should be considered on the background of the world as “it” among others, but on the contrary, the world should be revealed owing to me” . That is, the beloved person becomes really that object-background in a view of which the world is perceived. But this position appears rather complex and vulnerable. The love expected from another should demand nothing, it is “pure fidelity without reciprocity”. Therefore, it appears to be connected with freedom, and connected inconsistently. “The one who loves, first of all demands (! – auth.) free decision from beloved. To be beloved by another, I should be freely chosen by him as a beloved one”. And we do not notice this delicacy: I demand freedom and at the same time being loved I already make the person dependent. And such dependent person is not necessary to me as the object of my love: if I was chosen not free it frightens me, or provokes aggression or manipulation, but in any way does not promote love. Sartre does not solve this paradox, and it seems to us completely adequate to modern opportunities. I want to be loved by a free person, to be his free choice – by this I “plunge” the beloved person into very difficult situation. In life it often leads to serious problems, which can end in a break. We speak about jealousy. Leaving aside many other reasons, we shall consider only the following aspect: I would like my beloved person to be free and faithful to me not because I want so, but because she does not want to and cannot act differently. And it can be embodied in true “sadistic” (term of Sartre) position attitude to the beloved person. And we are not ready to such state of affairs. We shall finish with the long citation of Sartre without comments: “We know that in daily terminology of love referring to the beloved one the term “the chosen one” is used. This choice however should not be relative, made in connection with circumstances: the beloved is gripped with irrational anxiety when he thinks why his beloved has chosen him among the others. “Aha, if I had not arrived to this place, if had not visited that one, you would not have got acquainted with me, would not love me?” This idea is an obstacle for the loving Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Фундаментальні наукові дослідження

International Journal of Education & Development person: his love appears one of many others, limited by the accidence of meeting: it becomes love in the world, becomes the object foreseeing the existence of the world, and probably in its turn, existing for any other objects. And it demands something absolutely different …”. Researchers connect vital issues of love relations with the process of selfdisclosing. We already specified R. Mai’s point of view that emphasized that «meeting» in love could become a source of splash of very sharp alarm. K. Rogers has approached this most closely. Deep self-disclosing and self-comprehension, full opening to another in love really may be unsafe for people who do not accept itself. Rogers explains such nonacceptance, incongruity by the significant difference (sometimes - contradiction) between “I-concept” and “constitutional (original) I” of the person. “I-concept” as a set of realized and “legal” information about oneself is formed in the situation named by Rogers “a condition of value”. What does it mean? Since the early age, the child acquires what it must be and what it must not be. And real features corresponding this are realized and become “I-concept” in their unity. They are present at the person, but from the area “impossible to have”, “are not let through” to consciousness and hide even from themselves. Together with the “I-concept” they make a complete “constitutional I”. Fully functioning personality (the term of Rogers) differs by almost absence of distinctions between I-concept and I-constitutional. There are no many such people. The tension from displays of the concealed, not accepted properties and necessities greatly prevents the existence, generating symptomatology, which as a whole means “mental illness”. But this problem is repeatedly sharpened, if the person gets in the situation where it is necessary not just to open everything to himself completely and to realize, but to open himself completely to another person. But this is love relations: nothing must be hidden here, as the beloved person will at once feel it, but on the other hand, it is impossible to show it to him in any way. So fear and lie, the greatest enemies of love, appear. It is known that in love the phenomenon of non-evaluative acceptance, as Rogers noted, it is that ideal of therapy allowing the person eventually to get rid of tension and accept himself. But love is not therapy, and the beloved person is neither a doctor nor a psychologist. It is the desire, the revealed interest and the all-penetrating activity. And then the reticence, manipulations appear and love disappears, leaving space for pragmatism and sexuality. What is most sad, the modern society promotes such turn of events. ... In one very authoritative modern popular edition there was recently published a big pompous article about how the advanced modern surgery provides the young woman with “renewal” of physical attributes of virginity. Everything written is actually very primitive, but there is one question: what for to do it? The journalist has fairly asked this question to several “interested” persons, and their answers are rather symptomatic and are reduced to simple: I do not wish to distress the beloved (!?) one. Naturally these are the answers of real patients of a psychotherapist. What love do we speak about? … But we do not solve here consultative problems, we only wished to emphasize rather surprising orientation of the society though probably not so surprising - in this society everything is sold. The love certainly can disturb and frighten, and very often this fear is overcome through sexuality. We have already mentioned the complex relations between these phenomena: they interest us in the context of the ontogenesis of the personality investigation problem. The conception is the phenomenon, which seemingly does not depend on the feelings emotionally experienced by future parents to each other and to their future child. But why then we say that the personality begins with love, not fertilisation. The problem is difficult and great, and we’ll only outline it, having touched one aspect connected with the conception and birth of a child. It is possible to refer to religious texts where concepts of “genital” and “sexual” are clearly distinguished. The first is considered in the context of love of man and woman not Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Фундаментальні наукові дослідження

International Journal of Education & Development as beings of different sexes, but as husband and wife and future parents. With the other concept it is more difficult. Sexuality acts as a necessary component of sexual relations, and as such it supplements and harmonizes them, but exclusively in such a quality. Religion is absolutely and cardinally against sexuality outside intimate (conjugal) relations and outside love. Considering its centuries-old existence and huge experience, we can admit, that the care is expressed not only about the maintenance of ethical standards of behaviour: the religion is worried about the future, and future is the child, a new miracle. And it worries not only religion. Here are V. Rozanov’s words (who, by the way, was not much accepted by religious figures): “From this feeling, in general of cosmogonic origin (not only terrestrial) they (beloved) become the most fertile, create further in infinity “in the image and likeness of theirs” … soul from soul, as sparkle from fire: this is procreation”. What does the genetic psychology consider to be the essence of the problem of the child ontogenesis who is conceived and born outside love relations of two people of different sex? We believe it important to define the following positions. First of all, the heredity of the future child as the integrity is determined furthermore by the specific character of selection, a choice of each other as future parents. In history of each culture there are reliable criteria for such sexual selection, and features of this process certainly take roots in heredity, both the biological and the social. But this selection is determined not only by cultural and ethnic standards, but also by people. And the latter greatly depends on what the person of an opposite sex, in particular, is chosen for. One matter is a shallow, short sexual contact, then we are guided by one group of features, and absolutely different matter is love, modelling of the joint future, vision and forecasting of the beloved person in it. There seems to be no sense to doubt that in these two cases there will be orientation to essentially different features (though, it is known that particularly morphological properties remain significant in both cases, but how many different things exist there! …). Thus, already at the stage of choice and getting in contact we substantially influence the heredity and therefore the formation of our future “creation”. In the second place, we risk to state that in the a case of absence of love between people conceiving a new life, there will not fully reveal and crystallize in new creation that potential universal and natural love embodied and reflected in these people. A special open position of people always shows and actualizes the deepest and the hidden. Therefore, on the one hand, our previous statement is true, according to which this potential general love anyway will be embodied in the new human being, but there is one important nuance, we can speak about the measure of this embodiment. And, finally in the third place, the sexual relations without love mean the simplification (using Z. Freud’s terminology, these are relations, in which a lot of is carried out according to “the principle of pleasure” and very little according to “the principle of reality”). Actually it means the absence or extreme primitiveness of relations. One of the outstanding modern psychotherapists E. Yawl specifies that significant experience of sexual relations without feeling of love severely affect the future - the person cannot build relations, even when he wants to; there appeared stereotypes, but they are not about that … The absence of relations means the absence of care, respect, interest, comprehension etc. Most negatively this factor is shown during the first moments of existence (prenatal and especially after physical birth). But the love of parents to each other is solely capable of giving birth, bringing back to life, actualizing love of the child; only it will mean full non-evaluative acceptance of the child and the formation in it of basic personal new formations, such as trust to the world, etc. The love may arise after conception, or childbirth. In that case, relations, which appear substantially, compensate the absence of love during the moment of conception. On the other hand, the given fact means that the absence of love is equally negative for the future

Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Фундаментальні наукові дослідження

International Journal of Education & Development child both in cases of the so-called “not planned” pregnancy, and in cases when the woman has sexual contact with the only purpose to have the child. At last, we should not exclude the phenomena of psychosomatic sphere. Mental conditions significantly determine the functioning of the somatic sphere, and we know well about it concerning cardiovascular, digestive, and respiratory systems. What prevents us from imagining, that they also influence sexual system of the person in the same way? The absence of empirical data in this case is not the argument. Therefore, such hypothesis has the right to exist. We have shown that “peak emotional experiences”, being top of creativity in love, and orgasm are quite different conditions, quite different emotional experiences. Therefore, they are likely to influence differently the sexual system i.e. its productivity, quality of cells forming exact fertilisation mechanisms and so on. All this can show that the conception by some essential for the future child parameters will differ depending on the mental condition of parents. As a whole, our idea concerning the influence of love on the formation of the personality in the ontogenesis though greatly hypothetic is based on serious positions. There can appear a natural question: what negative consequences will the absence of love between people at “creating” a new life by them have? Without going into detail (that would be irresponsible in connection with the absence of the empirical scientific facts), we shall venture to assume: the fear of love and “escape” from it, inability to build relations, refusal from growth and self-realization - is not it all the consequence of birth of the person without love?! And the circle again becomes closed. There is another significant aspect. We do not wish at all to say that everything in life and formation of the person is determined by the primary act of its creation and condition in which the parents were. Generally it is not so. The existence of the personality as the social phenomenon developing by growing into culture, by actualization of its own biosocial potencies and creative comprehension of the world has many opportunities to compensate existing gaps and to increase in love to other people and love from them. At all stages of the ontogenesis the personality is potentially given such opportunities, and it is its own right to take advantage of them. But the experience shows that the deficiency of love in early childhood is not easy to be compensated. In conclusion it is necessary to show that the the material of this chapter is very important, but at the same time very problematic. The genetical and modelling approach to understanding of mechanisms of the personality’s ontogenesis causes the necessity of scientifically psychological analysis of such a complex and important phenomenon as the human love. At the same time, the absence of empirical investigation (as well as data) forces to combine in the analysis the initial theoretical and philosophical positions, observations conducted in the advisory work and everyday experience. We completely realize that it causes the problematical character and controversy of the material. But the discussion is not the worst way of the science development. References: Leontev A.N. Izbrannyie psihologicheskie proizvedeniya. V 2t. – M.: Pedagogika, 1983. – T.1. – 392 s. – T.2. – 320 s. Losev A.F. Dialektika mifa. – V kn. Filosofiya. Mifologiya. Kultura. – M.: Politizdat, 1991. – S.21-185. Rodzhers K. Vzglyad na psihoterapiyu: Stanovlenie cheloveka. – M., 1994. Uhtomskiy A.A. Sochineniya. – L.: Izd-vo Leningr. un-ta, 1945. – T. V.

Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Фундаментальні наукові дослідження

International Journal of Education & Development 2016 / 1 Psychology

__________________________________________________________________

ГЕНДЕРНІ СТЕРЕОТИПИ СУЧАСНОЇ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ Семиченко В.А. доктор психологічних наук, професор, завідувач кафедри психології та педагогіки Університету сучасних знань, м.Київ Чумак А.О. студентка 6 курсу кафедри психології та педагогики Університету сучасних знань, м.Київ

У наш час в суспільстві все частіше порушуються питання про стосунки між статями, це є наслідком постійних динамічних змін у світі, тому актуальність дослідження проблеми ґендерних відмінностей пов'язана з тим, що в багатогранному процесі соціалізації особистості важливим напрямком є вироблення в процесі освоєння соціального досвіду ціннісно-нормативних орієнтацій, диференційованих за статями [4]. Сучасний етап дослідження ґендерних відмінностей набирає великих обертів, вони займають своє законне місце в освітніх та громадських проектах в усьому світ [20]. Більшість людей вважають, що ґендерні відмінності в поведінці викликані біологічними відмінностями, тобто це є результатом природних сил, а не виховання [6]. Проте дослідники, які займаються проблемою ґендерних відмінностей, допускають існування ряду біологічних відмінностей між чоловіками та жінками і вони впевнені в тому, що біологічний вплив слабо впливає на поведінку людини [ 15]. Аналізуючи типові ґендерні властивості, дослідники стверджують, що в уявленнях молодого покоління. В психології чоловіка переважає орієнтації переважно на виконання професійних, соціальних ролей, тобто на предметноінструментальну діяльність у колі людських контактів, а жінки - на сімейні, побутові ролі, на емоційно-регулюючу діяльність [1]. Зазначені якості умовно об'єднують у групи ділових, комунікативних якостей, особливостей ставлення до себе, зовнішніх даних. Воля, інтелект, самовпевненість, – ці характеристики більше притаманні чоловічому характеру; жінки, згідно з наведеними даними, мають бути зіткані з комунікативних, моральних та соціально-перцептивних якостей. Кожна нормальна особистість відображає і засвоює традиційне розрізнення типово чоловічої і жіночої поведінки як, відповідно, владної і підвладної [26]. Формування владно-підвладних характеристик відбувається, практично, одночасно з формуванням ґендерних ролей і так тісно з ними переплітається, що вони

ijed@i.ua

Фундаментальні наукові дослідження

У статті розглядаються тенденції розвитку ціннісних орієнтацій студентів в умовах активних соціально-політичних змін. На основі методу незакінчених речень з наступним контент-аналізом виявляються ставлення студентів до актуальних складових їх життєдіяльності. Основний аналіз припадає на гендерний стереотип та стереотип успіху сучасного студентства. Ключові слова: студентська молодь, ціннісні орієнтації, кризовий стан суспільства, ставлення молоді до суспільства, держави, вищої освіти, освітніх інновацій, професії, наявність життєвих ідеалів, гендерні стереотипи, стереотип успіху.

International Journal of Education & Development здебільшого становлять єдиний цілісний процес. Адже індивід народжується не тільки особою певної статі, а взагалі, живою істотою, яка "приречена" на взаємодію зі світом. У цій взаємодії вона повинна займати певне місце, якось впливати на сам оточуючий світ [6]. Особистість одночасно опановує середовище, підпорядковує його собі і сама піддається його впливам. В сучасній українській психології дослідження ґендеру певним чином відображає бачення проблеми зарубіжними дослідниками : з одного боку, суттєво розглядаються ґендерні розбіжності більш старшого віку, а щодо висвітлення відмінностей та розбіжностей в юнацькому віці, зокрема студентства, - дуже мало робіт [3]. Студент вищого навчального закладу - це молода людина, яка характеризується професійною спрямованістю, готується до висококваліфікованого виконання функцій фахівця в певні професійній галузі [22]. Особистість студента – особистість, яка розвивається і змінюється. Важливим аспектом особистості студента є ґендерна приналежність, тобто дуже велику роль відіграє те, до якої, власне, статі належить індивід — чи до чоловічої, чи до жіночої. Адже, це обумовлює життєвий вибір, стиль поведінки, та, зрештою, і саму роль, відведену суспільством. Соціальний стереотип – це образ або уявлення про суспільне явище чи об’єкти, зазвичай емоційно забарвлені і стійкі. Стереотипи – найбільш важкоподолана перешкода в демократичному розвитку держави і соціальному прогресі. Гендерні стереотипи – це уявлення в суспільстві про соціальні ролі чоловіків і жінок, їх психологічні та фізіологічні особливості. Гендерні стереотипи базуються на основі того, що статева ідентичність відчувається більш яскраво, ніж всі інші ідентичності. До гендерних стереотипів можна віднести цілу низку поглядів і тверджень, як от те, що чоловікам приписують такі якості як рішучість, наполегливість, відвага, впевненість в собі, вміння вести підприємницьку діяльність. Жінкам – нерішучість, пасивність, обережність. Чоловіків вважають більше схильними до лідерства, ніж жінки, більш амбіційними. Жінка вважається істотою, схильною до покірності, слабкості, залежності. До гендерних стереотипів відносяться такі уявлення про соціальні ролі різних статей, як жінка – берегиня дому і чоловік – здобутчик. Гендерні стереотипи - це певним чином атавізми, поняття, що виникли давно і при певних умовах, а з плином часу втратило свою актуальність. Наприклад, розвиток сучасного суспільства, технологічний прорив зрівнюють працю чоловіків і жінок, тому уявлення про те, що саме чоловік є ―здобутчиком‖ і годувальником родини є застарілим. Високооплачувана робота вже не є фізично важкою, сьогодні і жінки, і чоловіки працюють приблизно в однакових умовах, забезпечуючи родину на рівні. Водночас, гендерні стереотипи сформували традицію, в якій виховання дітей і домашнє господарство майже повністю виконує жінка. Американський соціальний психолог Г.Тешфелл вважав, що виникнення соціальних стереотипів, і гендерних – зокрема, пов’язане з психологічними особливостями людської природи. Люди схильні категоризувати оточуючих по грубих неточних ознаках, результати цього мають високу міцність. Соціальні стереотипи змінюються з часом, за умови економічних і політичних змін в державі, але дуже повільно. Коли виникає соціальна напруженість, соціальні стереотипи загострюються. Розрізняють психологічні та соціальні функції гендерних стереотипів. До психологічних функцій відносяться:

Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Фундаментальні наукові дослідження

International Journal of Education & Development 1). Когнітивна функція. Гендерні стереотипи, як і всі соціальні стереотипи, економлять зусилля індивіда при сприйнятті складних об’єктів, спрощуючи і систематизуючи знання, одержувані індивідом з навколишнього середовища. Крім того, гендерні стереотипи допомагають передбачити подальшу поведінку групи або члена цієї групи. 2). Ціннісно-захисна функція пов’язана з створенням і підтримкою цінностей індивіда і групи. Так, стереотипні уявлення про чоловічий егоїзм і бездушність стають тлом для того, щоб жінки підкреслювали власні дбайливість і милосердя. Підтримуючи ідентичність та цінності, стереотипи сприяють проведенню чітких меж між Своїми і Чужими. До соціальних функцій, спрямованим на підтримку соціального порядку, відносяться: 1). Функція соціального контролю. Гендерні стереотипи не тільки пояснюють існуючі в суспільстві відносини гендерної ієрархії, а й, неминуче набуваючи нормативність, підтримують соціально прийнятні зразки поведінки. У силу особливої значущості для індивіда гендерної ідентичності нормативність притаманна гендерним стереотипам більшою мірою, ніж, наприклад, етнічним, віковим, професійним. 2). Соціалізаціонна функція, яка полягає у навчанні нормам взаємин статей, що містяться в накопиченому суспільством соціальному досвіді. 3). Інтеграційна функція, яка полягає в забезпеченні інтеграції соціальної спільності. Колективні уявлення про чоловічі і жіночі якості сприяють створенню загального інформаційного простору, дозволяють відчути приналежність до соціуму і, отже, підтримують стабільність, стійкість соціальної системи. Консенсус досягається за рахунок дискримінаційних поглядів стосовно однієї з груп – жінок. 4). Функція встановлення і підтримки відносин влади і підпорядкування. Ефективним ресурсом влади, здійснюваної, як відомо, не тільки через фізичне насильство, а й через цінності і норми, стають стереотипні уявлення. В якості процесу встановлення відносин влади і підпорядкування стереотипізація розуміється в рамках теорії дискурсу. Гендерні стереотипи включаються до дискурсу в якості загальноприйнятого сталого коду, використання якого полегшує сприйняття [27]. Гендерні стереотипи стають затребуваними в різних сферах життя суспільства – політичній, економічній, соціальній в силу низки причин: стать легко ідентифікується індивідом; стереотипні уявлення про чоловіків і жінок співвідносяться з його або її особистим досвідом; відносини статей сприймаються як чи не найбільш очевидні, зрозумілі, а тому легітимні. Крім того, оскільки в якості мужніх або жіночних характеризуються не тільки індивіди, але й інші соціальні фактори, то гендерні стереотипи беруть участь у встановленні всього спектру соціальних відносин і у виробництві соціальних ієрархій. За результатами досліджень вчених, гендерні стереотипи формуються ще в дошкільному віці: до 3-х років відсутні розбіжності в характері, особливостях поведінки хлопчиків і дівчаток. Найбільший вплив на формування гендерностреотипізованої поведінки мають дошкільні навчальні заклади. Варто відмітити, що ні в біологічному, ні в психологічному сенсі не зустрічається чистої мужності чи жіночності. У кожної особистості спостерігається ―суміш‖ біолого-психологічних ознак своєї і протилежної статі. Сучасна психологія виділяє чотири статеворольових типи, властивих чоловікам і жінкам: мужній, жіночний, андрогінний і недиференційований. З метою виявлення соціальних стереотипів сучасного студентства було використаний метод незавершених речень. В Україні було опитано 120 студентів денного та заочного відділення факультету «психологія» (вікові межі 18 – 30 років).

Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Фундаментальні наукові дослідження

International Journal of Education & Development Для досягнення більш повноцінної оцінки, ВНЗ відрізняються за статусом та престижем. За даними дослідження чітко видно що основне бачення жінки сучасними студентами України (61,6%) – це положення про незалежну жінку, яка може забезпечити себе та не залежить зокрема від чоловіка. Ще майже десята частина студентів (13,4%) порівнюють жінку з чоловіком, тобто у сьогоднішній жінці бачать чоловічі риси, які раніше вважалисьяк такі що, не притаманні жінці. У 25,0% української молоді жінка асоціюється з матір’ю, дружиною, вчителькою та господинею - це вагома частка, яка говорить про те що в Україні є повага та культ «Жінки, як матері та господині». В Україні на сьогоднішній день існує явище гендерної нерівності, яке полягає в непропорційній представленості обох статей в різних сферах життя, різниці оплати праці жінки і чоловіка, існуванні стійких гендерних стереотипів, що мають яскраве патріархальне забарвлення, проявах дискримінації за статевою ознакою, що закриває особам однієї статі доступ до ресурсів або джерел доходу. Наявність гендерної нерівності в країні при відсутності чіткої державної політики щодо її усунення - загрозливий фактор для визнання нашої країни такою, що відповідає системі сучасних європейських цінностей. Для внутрішньої політики держави гендерна нерівність небезпечна втратою людського капіталу та недореалізацією трудового потенціалу, що матиме негативний вплив на розвиток економіки і сприятиме посиленню соціальної напруги. У зв'язку з тим, що українське суспільство визначилося з власними ціннісними і геополітичними орієнтирами, спрямованими на розвиток демократичної моделі суспільства європейського зразка, проблема забезпечення гендерної рівності є важливою ланкою у досягненні цієї мети. Неоднозначним став образ чоловіка. Раніше чоловікові призначалося бути сильним, агресивним, а сьогодні він повинен бути розумним, гарним. Тобто починають цінуватися якості, які вважались ознаками жіночності. За проведеним дослідженням виявилось, що у 55,0% випадків українська молодь порівнює чоловіка з жінкою та перераховують жіночі якості в житті та поведінці чоловіків. В Україні більш негативно (30,8%) ставляться до чоловіків, ніж до жінок. Але якщо взяти до уваги, що в української молоді взалагалі відсутні позитивні якості чоловіка, то є загроза фемінізації чоловіків і маскулінізації жінок. Але не зовсім так. Соціальні зрушення, трансформація суспільства викликають зміни у гендерних стереотипах, що сьогодні стають менш відчутними і полярними та відбувається користь як самим чоловікам, і жінкам, і всього суспільства. Дивлячись на надактивність та сверхтурботливість жінок, що звільняє чоловіків від занепокоєння про родину і залежність від домашньої праці. Але якщо глибше, то така охоронна поведінка жінок виховує у характері чоловіків властивість залежності, не дає їм відчути у собі впевненість, сміливість, самоповагу, такі необхідні риси. Через війну чоловіки, які згадані вище, по відношеню до жінок хіба що уподібнюють дітям, виявляються неспроможними ні опиратися несприятливим соціальним умовам, ні досягти на повну силу у власній професії. І ось усе влада чоловіків у суспільстві насправді виявляється так само ілюзорною й тендітної, як та його влада і перевага з жінок. Гендерні стереотипи можуть змінюватися залежно від соціальних, економічних чи політичних змін, але той процес відбувається досить повільно. Стереотипи засвоюються дуже рано, й закони використовують дітьми набагато раніше виникнення власних думок. Зазвичай, чоловік не усвідомлює або не хоче усвідомлювати, що він упереджений, і розглядає своє ставлення до об'єкта упередження як наслідок об'єктивної ситуації і самостійної оцінки якихось фактів. Стереотипи складаються з урахуванням перекрученої чи неповної інформації. Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Фундаментальні наукові дослідження

International Journal of Education & Development Нині, з одного боку, багато стереотипів щодо жінок слабшають, з іншого з'являються нові. Говорячи про їх джерела, передусім, називають нерівний статус: стереотипи допомагають виправдовувати економічний і соціальний перевага тих, хто має до рук багатства і влади. Оскільки стереотипи стають якщо не явними, то непрямими цінностями, чоловіки і жінки намагаються культивувати в собі стереотипні риси. Цей тиск, який підштовхує до бажаної поведінки, підкріплюються ще й тиском нерівного статусу чоловіків і жінок і тиском очікувань спостерігачів. Насправді люди намагаються підтримувати такий образ «Я», щоб він був соціально бажаним і в той же час відповідав їх думкам про самих себе. Незважаючи на те, що зазначені мотиви можуть вступати в конфлікт, вони спільно сприяють гендерно-стереотипному поведінці, таким чином, створюючи ще один доказ «істинності» стереотипів. Оскільки стереотипи є цінностями, то як чоловіки, так і жінки ведуть себе на людях більше стереотипно, ніж без свідків. Проблема, створювана стереотипами, полягає в тому, що вони примушують нас вірити в стереотипні думки навіть тоді, коли стереотипні риси - не існують. Перцепції і дії людей обумовлені їх обізнаністю про соціальні очікуваннях і практиках, що в той же час визначаються їх поведінкою. По-перше, ми «бачимо», ніби чоловіки і жінки мають стереотипні риси, незалеж-но від реального стану речей, і, таким чином, помилкові подумки «підтверджуємо» стереотипні пророцтва. По-друге, ми ставимося до чоловіків і жінок так, ніби їм властиві стереотипні риси. Оскільки схильні вести себе так, щоб відповідати очікуванням спостерігачів, то їх поведінка насправді служить підтвердженням пророцтв, і в стереотипах з’являється крупиця правди. По-третє, стереотипи змушують нас надавати перевагу чоловіків як керівників і чекати, що жінки будуть мати підлеглий статус. У результаті поведінку, необхідне для виконання керівної ролі, здається типово маскулінним, а поведінка, необхідне в підлеглому положенні, – фемінінності. Традиційні гендерні стереотипи фактично є характеристиками статусу. Оскільки чоловіки і жінки до цих пір мають нерівний статус, в наших соціальних взаємодіях поступаємо відповідно зі стереотипами і кожен день бачимо, як інші теж слідують їм. Така поведінка і такі спостереження є головним підтвердженням стереотипних пророцтв. Стереотипи відбивають відмінності в статусі і в той же час сприяють їх збереженню [6, c. 220–222]. Гендерні стереотипи можуть змінюватися залежно від соціальних, економічних чи політичних змін, але цей процес відбувається досить повільно [24, c. 342]. Таким чином, гендерні стереотипи дуже сильні і приймаються навіть тими групами, щодо яких вони створені. Стереотипи мають тенденцію рано засвоюватися, і змінюються вони з великою складністю . Наведемо приклади, загальних гендерних стереотипів, які існують в суспільстві. 1. Відмінність між чоловіками й жінками має суто біологічну природу, отже, є неподоланною й вічною. Як писав про це фундатор психоаналізу З. Фрейд, ―Анатомія – це доля…‖. Але саме поняття ―гендер‖ передбачає, що основна маса відмінностей між статями має не природне (природжене) походження, а є наслідком виховання, соціалізації, впливу культури й суспільства. Це теж факт, який важко заперечувати. 2. На відміну від чоловіків, жінки мають нижчі інтелектуальні здібності, нелогічне, ірраціональне мислення і, як наслідок, нижчу професійну компетентність. Звідси – поширене уявлення про жінок як гірших працівників на відповідальних посадах і в інтелектуальних професіях. Не тільки дослідження психологів, але й саме життя доводить хибність цього твердження. На сьогодні люди обох статей можуть на рівних демонструвати високі розумові й організаційні здібності. Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Фундаментальні наукові дослідження

International Journal of Education & Development 3. На відміну від жінок, чоловіки менш емоційні, нездатні до співчуття й співпереживання. Наприклад, українським чоловікам це вартує десь 12 років життя – саме такою є різниця в середній тривалості життя чоловіків і жінок. Хлопчика змалечку привчають стримувати свої почуття, не плакати (―Ти ж хлопець! Солдат!‖). А як писав видатний хірург Пирогов, ―Невиплакані сльози змушують плакати внутрішні органи‖. То ж ранні інфаркти й інсульти в чоловіків – це прямий наслідок стереотипного уявлення про ―чоловічу нечутливість‖… 4. Жінки від природи мають потребу у створенні сім’ї та народженні дітей, в той час як для чоловіків це зовсім не потрібно. Ті чи інші потреби чоловіка й жінки обумовлені не природою, а суспільством. Для багатьох сучасних жінок шлюб і народження дитини є безумовною перешкодою для їх кар’єрних планів, тому у всьому світі зростає показник середнього віку материнства. І це та об’єктивна реальність, з якою приходиться рахуватися державам, плануючи свою демографічну політику. Підсумовуючи вище сказане, що в даний час стереотипи є невід’ємним елементом повсякденного життя. Соціальні стереотипи формуються відносно легко, оскільки соціалізація і культура породжують у нас ряд очікувань щодо поведінки та рис інших людей. Основними чинниками формування соціальних стереотипів є як особистий досвід людини, так і вироблені суспільством норми. Соціальна дискримінація означає обмеження або втрату прав за Тендерною ознакою у всіх сферах життя: трудовій, соціально-економічній політичній, духовній, побутовій. Соціальна дискримінація призводить до зниження соціального статусу і є однією з форм насилля над особистістю. Витоки соціальної дискримінації потрібно шукати ще в стародавні часи. Вже тоді вчені та політики прикривали нерівноправне положення жінки в суспільстві дискусіями про те, чи є жінка людиною і чи має вона душу. Погляд на жінку як неповноцінну істоту знайшов своє відображення в теологічних і філософських працях стародавнього світу. Так, наприклад, Сократ говорив: "Три речі можна вважати щастям: що ти не дика тварина, що ти грек, а не варвар, і що ти чоловік, а не жінка" [25, с. 30]. Основними елементами державної гендерної політики є: • політика щодо жінок, забезпечення їм рівного соціального статусу з чоловіками шляхом гарантування можливостей для їх рівноправного розвитку як соціально-демографічної групи; • політика щодо чоловіків, формування у них гендерної свідомості, культури гендерної поведінки, орієнтації на паритетність відносин з жінкою; • державно-правове регулювання гендерних відносин; • сприяння розвиткові гендерної демократії та гендерної культури в суспільстві [21, с. 232]. Жінки пізно починають робити кар'єру. Досить часто лише після десяти років професійної діяльності вони насмілюються зайняти більш високе становище. Більшість жінок досить пасивні. Замість того, щоб здійснювати самостійні спроби, вони дозволяють подіям йти послідовно. Жінки-керівники зазначають, що визначальним фактором професійного успіху є їх самореалізація. В результаті вони перестають цікавиться більш істотними речами у своєму оточенні, наприклад, такими як неформальна система відносин. Це підтверджують і останні дослідження американських соціологів щодо мотивацій чоловіків та жінок в трудових колективах [17, с. .65]. Для цього вони виділили три різних мотивації: 1- конкурентність - орієнтація на докладання всіх зусиль для досягнення успіху; 2- орієнтація на успіх - бажання виграти і уникнути невдачі; Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Фундаментальні наукові дослідження

International Journal of Education & Development 3- орієнтація на мету — прагнення до реалізації особистісних цілей. Провівши опитування, вчені отримали такі відмінності між чоловіками та жінками. 1 - у чоловіків порівняно з жінками вищий рівень орієнтації на успіх і прагнення до конкуренції, в той час як у жінок вищий рівень орієнтації на досягнення особистісних цілей. 2- чоловіки більше проявляють активність та досвід в колективних видах роботи. Виходячи з сказаного, можна зробити висновок, що чоловіки більш схильні до соціальних порівнянь та орієнтовані на успіх, в той час як жінки більш зацікавлені в особистісному самовдосконаленні . Ще одна типова різниця між чоловіками та жінками належить до поняття "особистісна стратегія". Чоловіки визначають її як досягнення поставленої мети. Коли перед ними стоїть нове завдання, вони постійно задаються питанням: "Що мені це дасть в майбутньому?" Цей розрахунок на перспективу відсутній у роздумах жінок. Вони думають лише про те, як можна краще вирішити проблему на даний момент, не враховуючи як ця проблема дасть про себе знати в майбутньому. Жінки часто зазначають, що робота дозволяє їм проявляти творчість, ініціативу, викликає поважне відношення зі сторони знайомих, друзів і близьких [28]. В слові «успіх» ховається багато чудових речей. Успіх – це процвітання: хороший дім, широкі можливості для проведення відпустки і подорожей, фінансова стабільність та ін. Успіх – це свобода: свобода від занепокоєння, страху, невдач і почуття невдоволеності. Успіх – це повага до себе, це щастя і задоволення життям, це можливість зробити як можна більше для тих, хто залежить від нас. Успіх – це ціль життя! [10, с. 304]. У науковій літературі «успіх» розглядається зазвичай, як позитивний результат роботи, діяльності, значні досягнення, перемога. Успіх, можна вважати й оптимальне співвідношення між очікуванням оточення молодої людини та результатом її діяльності. З психологічної точки зору успіх – це переживання стану радості, задоволення від того, що результат до якого молода людина прагнула у своїй діяльності, або збігся з її надіями, очікуваннями, або перевершив їх. На базі цього стану можуть сформуватися стійкі почуття задоволення, формуються нові, більш сильні мотиви діяльності, змінюється рівень самооцінки, самоповаги [9, с. 43- 48]. Успіх в житті пов'язаний, головним чином, з фізичним світом – це особисті і професіональні успіхи на роботі, в сім’ї, в суспільній діяльності, в бажаннях, цілях і амбіціях. Що ж тоді означає поняття «життєвий успіх» для молоді? Для одних життєвий успіх полягає насамперед у матеріальному добробуті. Для інших – зовсім в іншому. Вони захоплені своєю роботою і знаходять душевний спокій у зовсім інших цінностях. І це теж свого роду ―життєвий успіх‖. Для однієї категорії молоді поняття «життєвий успіх» нерозривно пов’язаний з процесами соціального становлення, самовизначення, утвердження свого місця і ролі в суспільстві. Для них характерним є цілеспрямованість і прагнення не лише до матеріальних благ, а й до духовних. Успіх для них також, пов'язаний з кар’єрним ростом, створенням сім’ї, набуттям високого соціального статусу. Чимало молодих людей ще не визначилася у житті, вони немовби просто „пливуть за течією―, не виявляючи ні великої активності, ні повної пасивності. Проте є і байдужа група молоді, для яких життєвий успіх майже невідоме поняття, і тому вони навіть не знають до чого їм прагнути, що і є однією з головною проблем їх життєдіяльності в майбутньому. Однак за гуманістичною спрямованістю нашого суспільства – всі мають право на шанс досягти успіху в житті [7, с.52]. Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Фундаментальні наукові дослідження

International Journal of Education & Development Однією з важливих умов життєвого успіху є те, на що мотивована молода людина, і в якій галузі вона хоче і може досягти успіху, оскільки, мотивація спонукає людину до активної діяльності, що є досить вагомим у досягненні життєвого успіху. Отже, на основі проведеного нами опитування, ми визначили, що найважливіші мотиви такі як: самоповага і самозадоволення (50%), самореалізація (31,3%), менш значущі такі мотиви як: затребуваність, приналежність до суспільства(17%), безпека, надійність (14,6%). Аналіз результатів показав, що здебільшого для студентської молоді важливими є мотиви самоповаги (а саме почуття власної гідності) і самозадоволення (50%), тобто це прагнення до визнання, репутація, соціальний статус, задоволення своїх потреб, цілей і бажань. Значну роль відіграє також те, на що спрямована і мотивована молода людина: чи вона спрямована на успіх, чи на невдачу [23, с. 672]. За результатами дослідження, з’ясувалося, що більше половини (50,3%) респондентів відповіли, що це досягнення мети. 16,7% - це щаслива сім’я. Пов’язують успіх з роботою та гарною заробітною платою, ще 25% студентів. 3,3% вважають що їх успіх – це особистісна сомореалізація, саморозвиток. 1,7% учасників вказали що успіх зводиться до наявності вірних друзів. Слід наголосити, що почуття успіху й невдачі, як і всі інші почуття, не виникає раптово, а тривалий час формується. В основі мотивації на успіх лежить надія на успіх, і потреба в досягненні успіху. Така молодь впевнена у собі, активна, наполеглива, ініціативна. При мотивації на неуспіх лежить ідея уникнення і ідея негативного очікування. Починаючи справу, молода людина вже наперед боїться невдачі, думає про шляхи уникнення, а не про способи досягнення успіху. Проте не слід визначати невдачу, як абсолютно негативне явище, оскільки невдача – це результат накопичення неправильного образу думок і неправильних рішень. Невдача – не що інше, як ряд помилок в судженнях, повторюваних кожного дня, крім того, кожна «помилка» наближає молоду людину до можливого успіху, оскільки успіх – це рух від невдачі до невдачі без втрати ентузіазму [11, с. 67]. Життєвий успіх – це велика боротьба за виживання, тріумф. Проте він не приходить сам, за нього слід боротися, витрачати для цього фізичні, нервові і морально-психічні зусилля. Успіх приходить до тих, хто його здобув і досяг, оскільки ми самі є творцями свого щастя. У кожного з нас має бути завзятість, наполегливість, тверда воля, неухильне прагнення до мети, а головне – бажання досягти чогось у житті [14]. Отже, для того, щоб досягти життєвого успіху, слід вірити у себе, у свої сили, можливості. Для успішної молодої людини кожен малий успіх є сходинкою до наступного, більшого. Варто намагатися частіше згадувати минулий успіх, і головне пам’ятати почуття, яке було пережите нами при цьому. Список використаних джерел 1. Агеева В.С. Психологические исследования социальных стереотипов. // Вопросы психологии. - 1986. - №1. - с. 95. 2. Андреева Г. М. Социальная психология / Г. М. Андреева. – М. : Аспект Пресс, 2003. – 375 с. – 3. Балакірєва О.Громадська думка про статево-рольові стереотипи в гендерному світогляді //Гендерний аналіз українського суспільства.К.:ПРОООН,1999. - С.103-112. 4. Батлер Д. Гендерное беспокойство ( гл. 1.Субьекты пола / ген дера / желания) // Антология гендерных исследований. Сб. пер. /Сост. и комментарии Е.А.Гаповой и А.Р.Усмановой. - Минск : Пропилеи, 2000. - 384 с.

Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Фундаментальні наукові дослідження

International Journal of Education & Development 5. Белинская Е. П. Социальная психология: Хрестоматия: Учебное пособие для студентов вузов / Е. П. Белинская, О. А. Тихомандрицкая. – М : Аспект Пресс, 2003. – 475 с. 6. Берн Ш. Гендерная психология. (Секреты психологии) / Ш. Берн. – СПб. : прайм-ЕВРОЗНАК, 2001. – 320 с. 7. Браян Трейси. 21 секрет успеха миллионеров / Б.Трейси // пер. с англ. 8. Гидденс Э. Социология / Э. Гидденс // Пер. с англ.; науч. ред. В. А. Ядов; общ. ред. Л. С. Гурьевой, Л. Н. Посилевича. – М. : Эдиториал УРСС, 1999. – 703 с. 9. Городняк І. Сучасні стереотипи особистостей щодо досягнення успіху / I. Городняк // Соціальна психологія. – 2008. №6. – С. 43-48 10. Дэвид Дж. Шварц. Искусство мыслить масштабно / Д. Дж. Шварц // Изд.:«Попурри», 2007 г. – 304 с. 11. Зиг Зиглар. На Самой Вершине. / З. Зиглар // Изд.: «Попурри», 2001 г. – 496 с. 12. Калабихина И. Методология гендерного анализа / И. Калабихина// Феминизм и гендерные исследования. Хрестоматия. Под общ. ред. В. И. Успенской. – Тверь, 1999. – С. 23–31. 13. Клецина И. С. Самореализация и гендерные стереотипы / И. С. Клецина // Психологи-ческие проблемы самореализации личности. – Вып. 2. – СПб.: СПбГУ, 1998. – С. 188–202 14. Козлов Н.И. Формула успеха, или Философия жизни эффективного человека /Н.И. Козлов – М.: АСТ-ПРЕСС, 2002. – 304 с. 15. Кон И.С. Психология половых различий // Вопросы психологи/ - 1981/ - № 2. 16. Костикова И. В. Введение в гендерные исследования: Учеб.пособие для студентов / И. В. Костиковой. – М. : Аспект Пресс, 2005. – 255 с. 17.Лавриненко Н. Женщина: самореализация в семье и обществе (Гендерный аспект). - К.: ВИПОЛ, 1999. 18. Майерс Д. Дж. Социальная психология / Д. Дж. Майерс. – СПб.: Питер, 2002. – 1310 с 19.Мацумото Д. Психология и культура / Д. Мацумото [1-е изд.]. – СПб.: ПРАЙМ-ЕВРОЗНАК, 2002. – 720 с 20.Международный альманах гендерных исследований. Май 2000.- Минск, 2000. - С.20-21 21.Основи теорії гендеру: Навчальний посібник – К., "К.І.С.", 2004. 22. Подоляк Л.Г. Психологія вищої школи: Підручник / Подоляк Л.Г., Юрченко В.І. — К.: Каравела, 2008. – 352 23. Райгородский Д.Я. Практическая психодіагностика : Методики и тесты / Д.Я Райгородский // Издательство: Бахрах – М.:, 2004 г. – 672 с. 24. Смелзер Н. Социология: пер. с англ. / Н. Смелзер. – М. : Феникс, 1998. – 688 с. 25. Тендерний підхід: історія, культура, суспільство / ред. Л. Гентош. — Львів: ВНТЛ-Класика, 2003. 26. Фрейд З. Психология бессознательного. Сб.произведений. - М.: Просвещение, 1989 27.http://leaderschool.info/henderni-stereotypy.html 28.http://pidruchniki.com/18210712/sotsiologiya/problemi_gendernoyi_rivnosti_such asnomu_etapi

Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Фундаментальні наукові дослідження

International Journal of Education & Development References: 1. Ageeva V.S. Psihologicheskie issledovaniya sotsialnyih stereotipov. // Voprosyi psihologii. - 1986. - #1. - s. 95. 2. Andreeva G. M. Sotsialnaya psihologiya / G. M. Andreeva. – M. : Aspekt Press, 2003. – 375 s. – 3. BalakIrEva O.Gromadska dumka pro statevo-rolovI stereotipi v gendernomu svItoglyadI //Genderniy analIz ukraYinskogo suspIlstva.- K.:PROOON,1999. - S.103-112. 4. Batler D. Gendernoe bespokoystvo ( gl. 1.Subektyi pola / gen dera / zhelaniya) // Antologiya gendernyih issledovaniy. Sb. per. /Sost. i kommentarii E.A.Gapovoy i A.R.Usmanovoy. - Minsk : Propilei, 2000. - 384 s. 5. Belinskaya E. P. Sotsialnaya psihologiya: Hrestomatiya: Uchebnoe posobie dlya studentov vuzov / E. P. Belinskaya, O. A. Tihomandritskaya. – M : Aspekt Press, 2003. – 475 s. 6. Bern Sh. Gendernaya psihologiya. (Sekretyi psihologii) / Sh. Bern. – SPb. : praym-EVROZNAK, 2001. – 320 s. 7. Brayan Treysi. 21 sekret uspeha millionerov / B.Treysi // per. s angl. 8. Giddens E. Sotsiologiya / E. Giddens // Per. s angl.; nauch. red. V. A. Yadov; obsch. red. L. S. Gurevoy, L. N. Posilevicha. – M. : Editorial URSS, 1999. – 703 s. 9. Gorodnyak I. SuchasnI stereotipi osobistostey schodo dosyagnennya uspIhu / I. Gorodnyak // SotsIalna psihologIya. – 2008. #6. – S. 43-48 10. Devid Dzh. Shvarts. Iskusstvo myislit masshtabno / D. Dzh. Shvarts // Izd.:«Popurri», 2007 g. – 304 s. 11. Zig Ziglar. Na Samoy Vershine. / Z. Ziglar // Izd.: «Popurri», 2001 g. – 496 s. 12. Kalabihina I. Metodologiya gendernogo analiza / I. Kalabihina// Feminizm i gendernyie issledovaniya. Hrestomatiya. Pod obsch. red. V. I. Uspenskoy. – Tver, 1999. – S. 23–31. 13. Kletsina I. S. Samorealizatsiya i gendernyie stereotipyi / I. S. Kletsina // Psihologi-cheskie problemyi samorealizatsii lichnosti. – Vyip. 2. – SPb.: SPbGU, 1998. – S. 188–202 14. Kozlov N.I. Formula uspeha, ili Filosofiya zhizni effektivnogo cheloveka /N.I. Kozlov – M.: AST-PRESS, 2002. – 304 s. 15. Kon I.S. Psihologiya polovyih razlichiy // Voprosyi psihologi/ - 1981/ - # 2. 16. Kostikova I. V. Vvedenie v gendernyie issledovaniya: Ucheb.posobie dlya studentov / I. V. Kostikovoy. – M. : Aspekt Press, 2005. – 255 s. 17.Lavrinenko N. Zhenschina: samorealizatsiya v seme i obschestve (Gendernyiy aspekt). - K.: VIPOL, 1999. 18. Mayers D. Dzh. Sotsialnaya psihologiya / D. Dzh. Mayers. – SPb.: Piter, 2002. – 1310 s 19.Matsumoto D. Psihologiya i kultura / D. Matsumoto [1-e izd.]. – SPb.: PRAYMEVROZNAK, 2002. – 720 s 20.Mezhdunarodnyiy almanah gendernyih issledovaniy. May 2000.- Minsk, 2000. S.20-21 21.Osnovi teorIYi genderu: Navchalniy posIbnik – K., "K.I.S.", 2004. 22. Podolyak L.G. PsihologIya vischoYi shkoli: PIdruchnik / Podolyak L.G., Yurchenko V.I. — K.: Karavela, 2008. – 352 23. Raygorodskiy D.Ya. Prakticheskaya psihodIagnostika : Metodiki i testyi / D.Ya Raygorodskiy // Izdatelstvo: Bahrah – M.:, 2004 g. – 672 s. 24. Smelzer N. Sotsiologiya: per. s angl. / N. Smelzer. – M. : Feniks, 1998. – 688 s. 25. Tenderniy pIdhId: IstorIya, kultura, suspIlstvo / red. L. Gentosh. — LvIv: VNTLKlasika, 2003. 26. Freyd Z. Psihologiya bessoznatelnogo. Sb.proizvedeniy. - M.: Prosveschenie, 1989 Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Фундаментальні наукові дослідження

International Journal of Education & Development 27.http://leaderschool.info/henderni-stereotypy.html 28.http://pidruchniki.com/18210712/sotsiologiya/problemi_gendernoyi_rivnosti_such asnomu_etapi Семиченко В.А., Чумак А.О. Генденрые стереотипы современной молодежи В статье рассматриваются тенденции развития ценностных ориентаций студентов в условиях активных социально-политических изменений. На основе метода незаконченных предложений с последующим контент-анализом выявляются отношения студентов к актуальным составляющим их жизнедеятельности. Основной анализ расматривает на гендерный стреотип и стереотип успеха современного студенства. Ключевые слова: студенческая молодежь, ценностные ориентации, кризисное состояние общества, отношение молодежи к обществу, государству, высшему образованию, образовательным инновациям, профессии, наличие жизненных идеалов, гендерные стереотипы, стереотп успеха.

Semychenko V.A., Chumaк A.O.Gender stereotypes of modern students The article points out the tendencies of development of system of values of the students in the conditions of active socio-political changes. Students' attitudes to actual components of their life are revealed on the basis of incomplete sentences method, followed by content analysis. The answers given by students in the conditions of a peace condition of society and in the conditions of crisis (2014) are compared. Key words: student's youth, system of values, crisis state of society, youth's attitude to society, state, higher education, educational innovations, professions, availability of life ideals.

Фундаментальні наукові дослідження

Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

International Journal of Education & Development 2016 /1 Psychology

__________________________________________________________________

ДО ПРОБЛЕМИ АСИМЕТРІЇ ВЕЛИКИХ ПІВКУЛЬ ГОЛОВНОГО МОЗКУ В КОНТЕКСТІ ІНТЕГРАЛЬНОЇ ІНДИВІДУАЛЬНОСТІ ОСОБИСТОСТІ Шардаков Д.В. – доктор філософії із загальної психології, викладач Американського Університету імені Давида Лівінгстона у Флориді, США

Постановка проблеми. Проблема визначення детермінант індивідуальності є складним питанням психологічної теорії та практики, попри значну кількість досліджень. Мультипарадигмальний підхід сучасної психологічної науки визначає необхідність поєднання біологічних та соціальних детермінант та ознак індивідуальності. Аналіз останніх досліджень та публікацій, що присвячені даній тематиці. Інтегральне дослідження індивідуальності, згідно B.C.Мерліну, передбачає системне визначення всіх різнорівневих властивостей і «зв'язків між індивідуальними, біохімічними, соматотипічними, нейродинамічними, психодинамічними, особистісними та соціально-психологічними властивостями людини». Слід зазначити, що наразі є невирішеним питання щодо необхідності врахування показників інтегральної індивідуальності у підборі засобів психологічного впливу, зокрема психоконсультаційній та психотерапевтичній роботі з жертвами військових конфліктів, техногенних катастроф, що є вкрай актуальним в умовах дефіциту часу та обмеженості умов надання психологічної допомоги постраждалим, вимушеним переселенцям, їхнім близьким, оточенню, тощо. Виклад основного матеріалу. В психологічній науці скупчено певну кількість досліджень за результатами яких можна констатувати, що ефективність психологічного впливу визначається не лише майстерністю психолога, але й індивідними характеристиками клієнта, зокрема його нейродинамічними, психодинамічними властивостями, підґрунтя яких ми вбачаємо в асиметрії великих півкуль головного мозку. Вважається, що нейропсихологічні основи індивідуальних відмінностей полягають в варіабельності поєднань парціального домінування сенсомоторних

ijed@i.ua

Фундаментальні наукові дослідження

В роботі актуалізується невирішене питання щодо необхідності врахування показників інтегральної індивідуальності у підборі засобів психологічного впливу, зокрема психоконсультаційній та психотерапевтичній роботі з жертвами військових конфліктів, техногенних катастроф. Методологічне підґрунтя дослідження асиметрії півкуль доречно розглядати в контексті онтогенетичної гіпотези міжпівкульної асиметрії О.М.Полюхова, а соціально-психологічну детермінацію процесів набуття асиметрії та визначення профілю – в контексті генетичної психології наукової школи С.Д.Максименка. Ключові слова: інтегральна індивідуальність, особистість, асиметрія, генетична психологія.

International Journal of Education & Development ознак, що визначає різний внесок функціонально нерівнозначних мозкових структур в процеси реалізації вищих психічних функцій. Проблема асиметрії великих півкуль головного мозку носить мультидисциплінарний характер. Вона має велике значення для біології, фізіології, морфології, медицини, психології, навіть антропології, лінгвістики, кібернетики, тощо. З метою визначення сучасного стану досліджуваної проблеми, звернімося до її ретроспективного історичного аналізу. О.А. Силіна виділяє наступні історико-наукові періоди у дослідженні асиметрії великих півкуль головного мозку у зв’язку з об’єктом та методами дослідження: 1-й – найбільш тривалий етап клініко-неврологічних досліджень, 2-й – етап різко збільшеного інтересу до фізіології та психології міжпівкульних взаємин, обумовлених дослідженнями на пацієнтах з «розщепленим мозком» (60-і рр. 20 ст.), 3-й – етап формулювання положень про основні міжпівкульні дихотомії у людини і відкриття церебральної латералізації у тварин (70-і рр.), 4-й – етап, який характеризується спробами виявити загальний принцип, який визначає латералізацію мозку. Сучасний стан проблеми спеціалізації півкуль докладно розглядається в роботах Н.Н.Брагіной і Т.О. Доброхотової, Т.М.Марютина, Є.Д.Хомської. та багатьох інших. О.А. Силіна констатує, що найбільш узагальнене уявлення про міжпівкульні відмінності виражається в дихотомічному ряді: - абстрактний (вербально-логічний) і конкретний (наочно-образний) способи переробки інформації; - довільна і мимовільна регуляція вищої психічної діяльності; - усвідомленість-неусвідомленість психічних феноменів, сукцессивна і симультантна організація вищих психічних функцій, тощо. Аналіз фундаментальних наукових досліджень дозволяє нам стверджувати, що під функціональною асиметрією мозку в даний час прийнято розуміти таку нерівність великих півкуль мозку в забезпеченні нервово-психічної діяльності, при якому у відношенні одних функцій головним виявляється ліва, а інших – права півкуля. При цьому враховується те, що мозок при реалізації будь-якої психічної функції працює як парний орган. В контексті наших наукових пошуків, зокрема в частині визначення механізмів, підґрунтя та динаміки переробки емоційно забарвленої інформації, цікавими є висновки дослідження Л.Я.Балонова, В.Л.Дегліна, М.М.Ніколаенко. Дослідники виявили, що в регуляції емоційних станів провідну роль відіграє ліва півкуля, зокрема в таких аспектах, як: поліпшення настрою пов'язане з його активацією, а погіршення настрою відбувається при пригніченні його структур. Емоційна ж експресія моторної і сенсорної сфери регулюється структурами правої півкулі. Зазначена теза, безумовно, повинна враховуватися під час розробки методів активного психологічного впливу. Огляд наукової літератури дозволяє визначити наступні основні положення, що до функціональної асиметрії мозку: по-перше, функціональна асиметрія великих півкуль розуміється як різна за характером і нерівна за значимістю участь лівої і правої півкуль у здійсненні психічної функції; по-друге, виділяють моторну, сенсорну і психічну асиметрію, причому кожна з цих асиметрій підрозділяється на безліч інших видів; по-третє, існує індивідуальний стиль асиметрії, під яким мається на увазі притаманне певному суб'єкту поєднання моторних, сенсорних, психічних асиметрій. Наразі відомі класифікації профілів індивідуальної латералізації, розроблені Н.М.Брагіною, К.Д.Хомською, та ін. Та, наприклад, профіль латеральної організації за К.Д.Хомської включає комбінацію провідних: руки, ока і вуха і налічує 27 типів. Класифікація латеральної організації за П. Деннісон включає комбінацію провідної

Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Фундаментальні наукові дослідження

International Journal of Education & Development півкулі, провідних руки, ноги, ока і вуха і налічує 32 типи. У нормальному онтогенезі профіль індивідуальної латералізації повинен сформуватися до 7 – 8 - річного віку. Ми погоджуємося з провідними ідеями вітчизняних і зарубіжних вчених про те, що функціональна асиметрія це продукт дії біологічних та соціальних механізмів. Основи функціональної спеціалізації півкуль є вродженими, проте по мірі розвитку людини відбувається вдосконалення і ускладнення механізмів міжпівкульної асиметрії і межпівкульної взаємодії. Зазначені положення цілком відповідають основним принципам наукової школи генетичної психології академіка С.Д.Максименка щодо поєднання соціального і біологічного в системі інтегральної індивідуальності та цілісності особистості, які на думку вченого зумовлена «двома основними факторами: по-перше, своєрідністю динамічної взаємодії трьох основних витоків особистості (біологічного, соціального, духовного), а по-друге – постійним саморухом, саморозвитком особистості, в процесі якого весь час змінюється індивідуальний візерунок особистісних проявів… між тим, особистість завжди залишається незавершеною… Незавершеність – важливий параметр особистості, який притаманний їй однаково як на початку життєвого шляху, так і на завершальному його етапі». С.Д.Максименко визначає фундаментальний вимір інтегральної індивідуальності положенням про те, що «біологічна організація людського індивіда не лише забезпечує природні потенційні можливості розвитку організму, а й створює особливий психічний стан готовності до формування особистості, внутрішній світ людини, її духовність». Таким чином, інтеграція матеріального біологічного, соціального й ідеального духовного зумовлює цілісність і унікальність особистості, що визначає її інтегральну індивідуальність. Таким чином, важливим в контексті нашого дослідження є положення наукової школи С.Д.Максименка про те, що «принцип єдності біологічного і соціального відкриває дійсну сутнісну природу витоків активності особистості», що дозволяє нам більше глибоко розуміти динаміку латералізації індивіда, яка виходить з його біологічних підґрунть та де термінується і опосередковується дією соціальних факторів, які формують неповторний внутрішній світ особистості. Розглядаючи біологічні компоненти досліджуваної проблеми доречно згадати про онтогенетичну гіпотезу міжпівкульної асиметрії мозку О.М.Полюхова, згідно з якою походження асиметрії та особливості її прояву в процесі онтогенезу визначають такі основні фактори: - фактор латералізації негенетичної природи, під впливом якого ліва половина тіла має деяку перевагу в швидкості ембріонального розвитку; - генетичні механізми, що формують білатеральні ознаки; - перинатальні середовищні впливи, що викликають виникнення атипічної міжпівкульної організації; - середовищні систематичні (культуральні) явища, що сприяють формуванню церебральної організації та функціональної спеціалізації півкуль; - середовищні стохастичні явища, які збільшуються з віком при віковій церебральній патології і проявляються дестабілізацією міжпівкульних відносин. Наукові пошуки призвели нас до низки дисертаційних досліджень, результати яких мають велике значення у вирішенні проблем інтегральної індивідуальності та її біологічних передумов. Так, наприклад в дослідженні М.А.Шатуновської особливий інтерес представляє вивчення міжпівкульної асиметрії у поєднанні з аутокінетичними феноменами як найбільше складних й неоднозначних психічних явищ в області зорового сприйняття, в їх взаємодії з особистісними властивостями людини, що надали авторові можливість отримати нові дані, які відображають закономірності функціонування людини одночасно і як індивіда, і як особистості, і як суб'єкта діяльності. Встановлено, що випробовувані з різними асиметричними профілями мають різні стратегії роботи з простором: переважно праводомінуючі є Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Фундаментальні наукові дослідження

International Journal of Education & Development полезалежними, переважно леводомінуючі – поленезалежними. У амбідекстрів ця залежність носить ситуаційний характер. Зазначимо, що підхід автора можна екстраполювати на більше широкий загал подібної наукової проблематики, надає можливість вирішення таких прикладних питань, як: - електронна ідентифікація особи; - адаптація праводомінантної особистості до умов виконання навігаційних завдань; - активізація та реабілітація креативності; - об'єктивізація визначення творчого потенціалу; - математичне моделювання творчого процесу, індивідуально-особистісних характеристик; - моніторингове прогнозування працездатності, настрою, адекватності поведінки; - невербальне тестування домінантності полушарної функціональної асиметрії. Розглядаючи питання інтегральної індивідуальності особистості та фізіологічних підвалин її становлення, доречно визначити підхід Одеської наукової школи психології часу (проф. Б. Й. Цуканов). Низкою авторів було досліджено зв'язок між особливостями роботи великих півкуль мозку і сприйняттям часу (Д.Г.Елькін, В.Ф.Коновалов, П.М.Єрмаков). Сучасні дослідження часу спираються на поняття «власного часу систем», що виходить з нестійкості процесів, що протікають в живих системах (В.В.Іванов, І.Р. Пригожин). При цьому власне психологічний час - це суб'єктивний час, даний в переживанні (Є.І.Головаха, А.А.Кронік). Вивчення власного психологічного часу виходить із екологічного підходу до проблеми сприйняття часу, коли слід говорити не про час, а про зміни, події, послідовності подій (Дж.Гібсон). При цьому будь-яка зміна в процесі, що перевищує деякий поріг, розглядається як подія: відносини "до" і "після" між подіями визначають топологічні властивості часу, а кількісні характеристики подій - метричні властивості. Розробці проблеми міжпівкульної асиметрії у зв'язку зі сприйняттям часу присвячено цілий ряд робіт (Н.Н.Брагіна, П.М. Єрмаков, Т.О.Доброхотова, В.А. Москвін, В.В.Попович). Проте, немає окремих досліджень, де враховувалися особливості обробки психотравмуючої інформації структурами лівого і правого півкуль з позиції подолання стресу та дистресу. В цьому контексті доречно згадати про роботи М.М.Горбачова. Автором визначено Психологічні та психофізіологічні особливості сприйняття часу людьми з різним профілем латеральної організації мозку. Дозволимо собі достатньо детально навести результати дослідження через його актуальність та прикладне значення в методології нашого дослідження. Дослідником доведено, що існують достовірні відмінності при відтворенні еталонного часового інтервалу у випробовуваних з правим і лівим профілями латеральної організації мозку: у праволатеральних випробовуваних спостерігається більш висока точність відтворення еталонного тимчасового інтервалу при розпізнаванні вербальних стимулів. Існують також достовірні відмінності при відтворенні еталонного тимчасового інтервалу в ході розпізнавання вербальних і невербальних стимулів випробовуваними з лівим профілем латеральної організації мозку. При цьому, більша кількість розпізнаних невербальних стимулів призводить до відтворення еталонного тимчасового інтервалу меншою тривалості. Цікавим є також і той факт, що при більшій представленості високих частот в ЕЕГ-активності (а- і рдіапазонів) головного мозку в ході виконання вербального тесту спостерігається недовідмірювання відтвореного тимчасового інтервалу. Слід зауважити, що у випробовуваних з різним профілем латералізації спостерігаються кореляційні зв'язки різної спрямованості між показниками оцінки заданого часового інтервалу і зваженої спектральної потужністю ЕЕГ. Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Фундаментальні наукові дослідження

International Journal of Education & Development Висновки з дослідження і перспективи подальших пошуків у даному напрямку. Таким чином, міжпівкульна асиметрія головного мозку є біологічною передумовою інтегральної індивідуальності особистості, яка за своїм змістом є системою індивідуальних, біохімічних, соматотипічних, нейродинамічних, психодинамічних, особистісних та соціально-психологічних властивостей людини. Методологічне підґрунтя дослідження асиметрії півкуль доречно розглядати в контексті онтогенетичної гіпотези міжпівкульної асиметрії О.М.Полюхова, а соціальнопсихологічну детермінацію процесів набуття асиметрії та визначення профілю – в контексті генетичної психології наукової школи С.Д.Максименка. Динаміку процесів інтеграції та індивідуації доречно вивчати в парадигмі Одеської наукової школи психології часу. Перспективним з позиції психологічної практики є питання щодо необхідності врахування показників інтегральної індивідуальності у підборі засобів психологічного впливу, зокрема психоконсультаційній та психотерапевтичній роботі з жертвами військових конфліктів, техногенних катастроф, що є вкрай актуальним в умовах дефіциту часу та обмеженості умов надання психологічної допомоги постраждалим, вимушеним переселенцям, їхнім близьким, оточенню, тощо. Список використаних джерел: 1. Баллонов, Л.Я. О роли доминантного и недоминантного полушарий в регуляции эмоциональных состояний и эмоциональной экспрессии/ Л.Я.Балонов, В.Л. Деглин, М.М. Николаенко// Функциональные асимметрии и адаптация человека. – М.: Наука, 1976. – С.143-144. 2. Брагина, Н.Н. Левши / Н.Н. Брагина, Т.А. Доброхотова. – М.,1994.; Брагина, Н.Н. Функциональные асимметрии человека/ Н.Н. Брагина, Т.А. Доброхотова. – М.: Медицина, 1988. 3. Горбачев, Максим Николаевич. Психологические и психофизиологические особенности восприятия времени людьми с различным профилем латеральной организации головного мозга: дисс…канд… психол… наук: 19.00.02 / М.Н. Горбачев. Р-н-Д, 2006. – 143 с. 4. Максименко С.Д., Максименко К.С.. Папуча М.В. Психологія особистості: Підручник. – К.: ТОВ “КММ”, 2007. – С. 27. 5. Максименко С.Д., Максименко К.С.. Папуча М.В. Психологія особистості: Підручник. – К.: ТОВ “КММ”, 2007. – С. 29 6. Марютина, Т.М. Роль наследственности в формировании мануальной асимметрии/ Т.М. Марютина // Вопросы психологии.– 1999. – №3. – С.75-83 7. Мерлин, В.С. Очерк интегрального исследования индивидуальности / В.С. Мерлин. – М.: Педагогика, 1986 8. Полюхов, А.М. Моторная асимметрия мозга в позднем онтогенезе/А.М. Полюхов // Физиология человека. –1982. – Т.8, №1. – С.162-163. 9. Силина Е.А., Евтух Т.В. Межполушарная асимметрия и индивидуальные различия: Монография/ Е.А.Силина, Т.В.Евтух; Перм. гос. пед.ун-т. – Пермь, 2004. – 136с. 10. Хомская, Е.Д. Мозг и эмоции/ Е.Д. Хомская, Н.Я. Батова. – М.: Изд-во МГУ, 1992 11. Хомская, Е.Д. Нейропсихология индивидуальных различий/ Е.Д. Хомская, И.В. Ефимова, Е.В. Будыка, Е.В. Ениколопова. – М.: Роспедагенство, 1997. 12. Шатуновская, М.А. Взаимосвязь полушарной функциональной асимметрии и индивидных характеристик человека: на основе оценки паттернов аутокинетических графиков: дисс… канд…психол..н. 19.00.01. / М.А. Шатуновская. Москва, 2003. – 168 с.

Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Фундаментальні наукові дослідження

International Journal of Education & Development

References 1. Ballonov, L.Ya. O roli dominantnogo i nedominantnogo polushariy v regulyatsii emotsionalnyih sostoyaniy i emotsionalnoy ekspressii/ L.Ya.Balonov, V.L. Deglin, M.M. Nikolaenko// Funktsionalnyie asimmetrii i adaptatsiya cheloveka. – M.: Nauka, 1976. – S.143-144. 2. Bragina, N.N. Levshi / N.N. Bragina, T.A. Dobrohotova. – M.,1994.; Bragina, N.N. Funktsionalnyie asimmetrii cheloveka/ N.N. Bragina, T.A. Dobrohotova. – M.: Meditsina, 1988. 3. Gorbachev, Maksim Nikolaevich. Psihologicheskie i psihofiziologicheskie osobennosti vospriyatiya vremeni lyudmi s razlichnyim profilem lateralnoy organizatsii golovnogo mozga: diss…kand… psihol… nauk: 19.00.02 / M.N. Gorbachev. R-n-D, 2006. – 143 s. 4. Maksimenko S.D., Maksimenko K.S.. Papucha M.V. PsihologIya osobistostI: PIdruchnik. – K.: TOV “KMM”, 2007. – S. 27. 5. Maksimenko S.D., Maksimenko K.S.. Papucha M.V. PsihologIya osobistostI: PIdruchnik. – K.: TOV “KMM”, 2007. – S. 29 6. Maryutina, T.M. Rol nasledstvennosti v formirovanii manualnoy asimmetrii/ T.M. Maryutina // Voprosyi psihologii.– 1999. – #3. – S.75-83 7. Merlin, V.S. Ocherk integralnogo issledovaniya individualnosti / V.S. Merlin. – M.: Pedagogika, 1986 8. Polyuhov, A.M. Motornaya asimmetriya mozga v pozdnem ontogeneze/A.M. Polyuhov // Fiziologiya cheloveka. –1982. – T.8, #1. – S.162-163. 9. Silina E.A., Evtuh T.V. Mezhpolusharnaya asimmetriya i individualnyie razlichiya: Monografiya/ E.A.Silina, T.V.Evtuh; Perm. gos. ped.un-t. – Perm, 2004. – 136s. 10. Homskaya, E.D. Mozg i emotsii/ E.D. Homskaya, N.Ya. Batova. – M.: Izd-vo MGU, 1992 11. Homskaya, E.D. Neyropsihologiya individualnyih razlichiy/ E.D. Homskaya, I.V. Efimova, E.V. Budyika, E.V. Enikolopova. – M.: Rospedagenstvo, 1997. 12. Shatunovskaya, M.A. Vzaimosvyaz polusharnoy funktsionalnoy asimmetrii i individnyih harakteristik cheloveka: na osnove otsenki patternov autokineticheskih grafikov: diss… kand…psihol..n. 19.00.01. / M.A. Shatunovskaya. Moskva, 2003. – 168 s. Shardakov D.V. The asymmetry of the cerebral hemispheres in the system of integrated individuality of the personality The paper actualizes the unresolved issue of the need to incorporate indicators of integrated individuality in selecting means of psychological impact, particularly consultation and psychotherapeutic work with victims of armed conflicts and man-made disasters. The author emphasizes that the hemispheric asymmetry of the brain is a biological precondition of integrated individuality of the person, which in its content is a system of individual, biochemical, somato-typic, neurodynamic, psychodynamic, personality, and social and psychological properties of the person. The methodological base of research pertinent hemispheric asymmetry seen in the context of the developmental hypothesis of asymmetry O.M.Polyuhova and socio-psychological determination processes of asymmetry and profiling - in the context of genetic psychology research school S.D.Maksymenko. The dynamics of the processes of integration and individuation is appropriate to study in the scientific paradigm of the Odessa School of Psychology time. Keywords: integral individuality, personality, asymmetry, genetic psychology.

Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Фундаментальні наукові дослідження

International Journal of Education & Development Шардаков Д.В. К проблеме асимметрия больших полушарий головного мозга в контексте интегральной индивидуальности личности В работе актуализируется нерешенный вопрос о необходимости учета показателей интегральной индивидуальности в подборе средств психологического воздействия, в частности психоконсультационной и психотерапевтической работе с жертвами военных конфликтов, техногенных катастроф. Методологическое основание исследования асимметрии полушарий уместно рассматривать в контексте онтогенетической гипотезы межполушарной асимметрии О.М.Полюхова, а социально-психологическую детерминацию процессов получения асимметрии и определение профиля - в контексте генетической психологии научной школы С.Д.Максименко. Ключевые слова: интегральная индивидуальность, личность, асимметрия, генетическая психология.

Фундаментальні наукові дослідження

Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

International Journal of Education & Development 2016 / 1 Psychology

__________________________________________________________________

ДОСЛІДЖЕННЯ МОЛОДИХ ВЧЕНИХ, ЗДОБУВАЧІВ __________________ ДОСЛІДЖЕННЯ СТАНОВЛЕННЯ ЖИТТЄВОЇ ПЕРСПЕКТИВИ ОСОБИСТОСТІ В УМОВАХ ОСВІТНІХ ПРОЦЕСІВ ВИЩОЇ ШКОЛИ

У статті розглядаються результати емпіричного дослідження впливу особливостей освітньої соціалізації на формування життєвої перспективи студента. Поетапно представлена структура дослідження: організація та проведення. Детально описаний процес конструювання, валідизації та перевірки на надійність авторської методики діагностики узгодженості життєвої перспективи особистості». Здійснена класифікація студентів за особливостями життєвих перспектив та характеристиками чинників освітньої соціалізації, а саме, виділено три прогностично-значущі типи, визначена їх представленість у вибірці на різних етапах соціалізації. Сформульовані критерії узгодженості життєвої перспективи, придатні для подальшої операціоналізації в діагностичних та розвивальних цілях. Доведено, що в розвитку життєвої перспективи особистості впливи чинників освітньої соціалізації здобувають свою значущість не самі по собі, а у зв'язку з власною особистісною позицією студента. Ключові слова: життєва перспектива, освітня соціалізація, навчання та виховання, авторська методика, напрямки впливу. Постановка проблеми. У процесі соціалізації особистість формує уявлення про себе як про діючого в часі суб’єкта життєдіяльності. Її життєва перспектива постає як певні диспозиції особи стосовно активності в найбільш актуальних і значущих сферах життя. Становлення та трансформація окремих складових життєвої перспективи відбувається протягом усього життя людини. Перехід особистості до якісно нового етапу життя пов’язаний для неї з необхідністю реконструкції життєвої перспективи з урахуванням соціальних, біологічних і психологічних особливостей наступного вікового періоду. Кожному новому етапу життєвого шляху відповідає специфічний зміст перспективи, в якій одні компоненти зберігають сталість, а інші – відображають реальні зміни в життєвій ситуації, самій людині та умовах її існування. Поява найближчої та віддаленої життєвої перспективи є важливими новоутвореннями людської психіки, які характеризують входження носія в юнацький вік, з притаманними йому проблемами вибору життєвого шляху, соціального та професійного самовизначення. Особливі умови розв’язання таких проблем виникають у молоді, що обирає шлях набуття вищої освіти в класичному університеті, в пріоритетах діяльності якого як підготовка високо кваліфікованих фахівців, так і взрощення інтелектуальної і культурної еліти країни. Мета статті – засобами теоретико-емпіричного дослідження розкрити вплив умов освітньої соціалізації сучасного ВНЗ на особливості формування життєвої перспективи студентів.

ijed@i.ua

Дослідження молодих вчених, здобувачів

Білодід В.М. аспірантка кафедри психології розвитку Київського національного університету імені Тараса Шевченка

International Journal of Education & Development Процес освітньої соціалізації у ВНЗ розуміється авторами як більш широкий і складний, у порівнянні з процесами навчання. Він включає формування ключових освітніх та особистісно-професійних компетенцій студентів, освоєння ними фундаментальних моделей світорозуміння, ментальних інструментів цілісно-системного вирішення пізнавальних і професійних задач та формування на цій основі активної соціальнопрофесійної позиції людини. В періоди юності та ранньої дорослості середовище освітньої соціалізації забезпечує комплексну ситуацію формування і перевірки життєвої перспективи особистості студента. Проте компоненти соціалізуючих впливів не можуть прямо діяти на формування його життєвої перспективи, а обов’язково опосередковуються через індивідуальний досвід, здібності, особистісні риси, потреби і цінності, сферу планування та структурування часу. Освітня соціалізація у ВНЗ передбачає цілеспрямовані та стихійні впливи на студента, які діють на різних рівнях організації системи освіти. Такі чинники соціалізації доцільно розглядати на макро-, мезо- та макрорівні. Макрорівень охоплює глобальні тенденції розвитку освіти в країні та світі. Мезорівень розуміється як культурне, інформаційне, громадське, нормативно-контролююче, організаційноматеріальне наповнення конкретного вишу Мікрорівень освітньої соціалізації утворюють особливості активності безпосереднього соціального оточення студента (члени групи, куратор, конкретні викладачі). В якості провідних контекстів освітньо-професійної соціалізації сучасних студентів важливим є розуміння не лише особливостей програми навчання і професійної підготовки у ВНЗ, а й специфіки комунікацій студентів і викладачів, цілісної організації освітнього середовища. З позиції психологічної своєрідності реалізації студентом задач сучасної вищої освіти, орієнтованих на його розвиток, в освітній соціалізації як процесі доцільно виділяти 2 основних етапи: первинний, в межах якого переважно відбувається становлення студента як суб’єкта вищої освіти (1-2-курси), та вторинний (3 – 6 курси), на якому домінують освітні задачі, орієнтовані на формування професійно-практичних та науково-професійних компетенцій студентів. Методи дослідження. Для досягнення мети дослідження у роботі застосовувався наступний діагностичний інструментарій: методика дослідження професійної ідентичності Л.Б.Шнейдер [1]; анкета для оцінки рівня розповсюдженості і застосування основних засобів цілеспрямованої соціалізації у вищій школі; методика експертизи освітнього середовища Л.Є.Нагорнової (модифікацію методики експертизи шкільного освітнього середовища В.А.Левіна) [2]; індикаторний метод оцінювання компетенцій (С.Г.Катаєв, Ю.О.Лобода, Є.А.Хомякова); опитувальник каузальних орієнтацій (адаптована версія опитувальника «Шкала загальної каузальної орієнтації» Едварда Десі і Річарда Райана); методика визначення соціальної креативності особистості А.В.Батаршева [3]; методика дослідження соціального інтелекту (Дж.Гілфорд, М.Саллівен); методика «Шкали психологічного благополуччя» К.Ріфф, в адаптації П.Фесенка, Т.Шевеленкової; методика «Життєві завдання особистості», розроблена лабораторією соціальної психології особистості ІСПП АПН України; Авторська методика «Узгодженість життєвої перспективи» [4;5]. Вибірка дослідження була сформована із 126 студентів різних факультетів КНУ імені Т.Шевченка. Для виявлення особливостей впливу чинників освітньої соціалізації на формування майбутньої життєвої перспективи особистості до аналізу включені відомості про курс навчання та факультет, на якому навчаються студенти, Передбачалось, що на рівні мега- та мезофакторних характеристик всі вони є представниками освітньої системи однієї країни та вузу. Тому аналіз впливу чинників цих рівнів на характер взаємозв'язків між особливостями освітньої соціалізації студента та характеристиками формування його життєвої перспективи був винисений за рамку завдань дослідження. Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

International Journal of Education & Development За критерієм етапу освітньої соціалізації, на якому перебувають студенти, сформовано 2 групи досліджуваних по 63 особи: студентів 1-2 курсів (I етап соціалізації) та 3-6 курсів (ІІ етап соціалізації). Відповідно, із 63 досліджуваних групи молодших курсів: 21 особа – студенти історичного факультету, 21 особа – студенти військового інституту, 21 особа – студенти факультету психології. Аналогічний розподіл досліджуваних був витриманий і для 63 осіб з групи старших студентів, які перебувають на ІІ етапі освітньої соціалізації. Застосований до масиву емпіричних даних факторний аналіз дозволив отримати емпіричну модель факторної структури явища освітньої соціалізації та зменшити кількість змінних, завдяки їх представленню у вигляді «компактних» змістовно наповнених факторів. В подальшому для інших статистичних методів використовувались саме отримані фактори, що зберігаються в масиві як окремі змінні з показниками для кожного досліджуваного. Для аналізу окремих груп досліджуваних за особливостями зв’язку характеристик їх життєвих перспектив та особливостей впливу освітньої соціалізації використовувалась процедура кластерного аналізу (метод к-середніх). Процесуально для кожного досліджуваного в масиві була збережена приналежність до свого кластеру. Особливості впливу освітньої соціалізації студентів на характер життєвої перспективи досліджувались за допомогою регресійного аналізу, а саме, методу лінійної регресії, який дозволив виявити внесок кожної змінної у формування узгодженої життєвої перспективи студентів. Особливості розробки Авторської методики «Узгодженість життєвої перспективи». Узгодженість життєвої перспективи – це цілісність картини функціонування особистості в континуумі її життєвих завдань. Відповідно рівні виразності операціональних характеристик життєвих завдань дозволяють проаналізувати, наскільки та за якими критеріями життєва перспектива конкретної особистості є узгодженою чи не узгодженою за показниками її складових. На основі теоретичного аналізу установлено, що такими складовими узгодженої життєвої перспективи виступають: стратегічність життєвих завдань (продуманість), оптимістичність та стійкість життєвих завдань (готовність діяти), диференційованість життєвих завдань (їх структурування), гнучкість життєвих завдань (або переструктурування), ресурсність життєвих завдань (осмислення) та узгодженість життєвих завдань (баланс). В сукупності такі складові утворюють цілісне рівняння методики Узгодженої життєвої перспективи (УЖП). Рівняння методики: УЖП = шкала 1 (продуманість), + шкала 2 (готовність діяти)+ шкала 3 ( структурування/структурність), + шкала 4 (переструктурування/гнучкість)+ шкала 5 (осмислення/ресурсність) + +шкала 6 (баланс/сбалансованість). Шкала 1. Стратегічність життєвих завдань (продуманість). Прогностичний потенціал життєвих завдань. Передбачення результатів здійснення життєвих завдань. Здатність людини діяти сьогодні шляхом передбачення відносно віддалених подій у майбутньому (Б.Г.Ананьев, 2001). Обґрунтованість (продуманість) як критерій правильності прийнятого стратегічного рішення (Г.О.Балл, 2005). У разі відповіді «так» на питання 1, 5, 10, 15 зараховується 2 бали; у разі відповіді «ні» на питання 20, зараховується 2 бали. Шкала 2. Оптимістичність та стійкість життєвих завдань (готовність діяти). Легкість та невимушеність у адаптації особистості до умов життя, що постійно змінюються, збереження і відтворення особистісного та енергетичного потенціалів, ціннісних орієнтацій, обраного стилю життя [Л.В.Сохань, 2010 і його погляд на життєстійкість]. Готовність дотримуватись плану, намічених завдань. Формування Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

International Journal of Education & Development позитивного образу майбутнього (А.Є.Левенець, 2006). У разі відповіді «так» на питання 2, 7 зараховується 2 бали; у разі відповіді «ні» на питання 11, 16, 21 зараховується 2 бали. Шкала 3. Диференційованість життєвих завдань (структурування). Здатність особистості відокремлювати у своїх прогнозах щодо реалізації життєвих завдань реальність та фантазію, обставини навколишньої дійсності та власні зусилля, причини у минулому, реальні дії у теперішньому та наслідки у майбутньому, відокремлювати головні та другорядні завдання, на віддалену та найближчу перспективу. У разі відповіді «так» на питання 3, 9 зараховується 2 бали; у разі відповіді «ні» на питання 22, 26, 29 зараховується 2 бали. Шкала 4. Гнучкість життєвих завдань (переструктурування). Можливість продуктивно перебудовувати наявні способи вирішення завдань, змінювати способи, що перестають бути ефективними, на оптимальні, більш адекватні щодо життєвих обставин. Готовність до побудови власного життєвого шляху та до коректив раніше намічених стратегій (Л.В.Сохань, В.М.Ямницький ). У разі відповіді «так» на питання 4, 8 зараховується 2 бали; у разі відповіді «ні» на питання 14, 19, 28 зараховується 2 бали. Шкала 5. Ресурсність життєвих завдань (осмислення). Окреслює фізіологічні, психофізіологічні, регулятивні межі процесуального втілення намічених життєвих завдань. Відкриття додаткових ресурсів шляхом віднайдення смислу. Провідною умовою становлення узгодженої, гармонійної життєвої перспективи особистості є розвиток у неї здатності до побудови достатньо визначених й тривалих життєвих планів на основі усвідомлення ціннісних пріоритетів, особистісних ресурсів, відповідальності за реалізацію власних задумів (А.Є.Левенець, 2006). У разі відповіді «так» на питання 25, 13 зараховується 2 бали; у разі відповіді «ні» на питання 17, 23, 27 зараховується 2 бали. Шкала 6. Узгодженість життєвих завдань (баланс). Постає як відсутність протиріч між життєвими завданнями, здатність виділяти певні завдання як найбільш актуальні. Можливість приділяти увагу тим завданням із різних сфер життєдіяльності, щодо вирішення яких є найбільш сприятливі умови на рівні мотивації та реальних засобів їх реалізації. Узгодженість як органічна єдність минулого, теперішнього та майбутнього, що є показником зрілості особистості (А.Маслоу, Е.Шостором) як суб’єкта життєтворчості. Гармонізація взаємозв’язку часового та смислового вимірів (А.Є.Левенець, 2006). У разі відповіді «так» на питання 18, 24 зараховується 2 бали; у разі відповіді «ні» на питання 30, 6, 12 зараховується 2 бали. Початковий варіант опитувальника містив 42 запитання (по 7 на кожну шкалу). В результаті апробації та перевірки опитувальника на надійність та валідність з’ясувалось, що розрахований показник Альфа(а) Кронбаха дорівнює 0,403 (див. таблицю 1), що є недостатнім для визначення отриманих результатів як достовірних (деякі питання не відповідають меті дослідження). Взагалі, показник Альфа (а) Кронбаха є коефіцієнтом надійності і важливим критерієм щодо оцінки результатів тесту. Він є мірою точності, з якої проводилось тестування ознак. Якщо показник Альфа (а) Кронбаха наближується до 1, то надійність методики для даної вибірки є високою. На наступному етапі був розроблений варіант методики на 30 запитань. Для такого варіанта розрахований показник Альфа(а) Кронбаха дорівнює 0,824, що є достатньо високим (див.табл.1), тобто дані, отримані за результатами проведення такої методики, можна використовувати для подальшої статистичної обробки як достовірні та надійні. Реалізація емпіричної програми із застосуванням розробленої методики дозволяє зробити наступні узагальнення щодо особливостей формування узгодженої життєвої перспективи студентів в умовах освітньої соціалізації класичного університету: Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

International Journal of Education & Development 1. Порівняльний аналіз особливостей вибірок студентів одного вишу, сформованих за критеріями «курс навчання» та «факультет навчання» засвідчив гомогенність вибірки на макро- та мезорівнях освітньої соціалізації. Водночас соціально-психологічні характеристики студентів достовірно відрізняються на мікрорівні впливу освітньої соціалізації (у представників старших курсів значуще збільшується рівень психологічного благополуччя, зовнішні каузальні орієнтації змінюються на внутрішні, зростає рівень соціальної компетентності, формується професійна ідентичність, розширюються та узгоджуються життєві завдання). Крім того, значуще змінюється сприймання стабільності освітнього середовища та характеристик професійної соціалізації. Вірогідно, це пов’язано з перебуванням досліджених студентів на різних етапах освітньої соціалізації та віковими особливостями ранньої дорослості. Таблиця 1. Коефіцієнт Альфа (а) Кронбаха для Авторської методики «Узгодженість життєвої перспективи» Етапи дослідження Етап 1 Етап 2

Кіль кість пита нь 42 30

Альф а Крон баха ,403 ,824

Альфа Кронбаха згідно стандартизації ,342 ,617

2. Факторна структура освітньої соціалізації у вищому навчальному закладі обумовлена дією чотирьох незалежних факторів що сумарно пояснюють 64,3 % дисперсії змінних. Аналіз змістовного наповнення факторів дозволив охарактеризувати їх наступним чином: «Навчальний напрямок впливу освітньої соціалізації» (18,2 % загальної дисперсії), «Середовищний напрямок впливу освітньої соціалізації» (17,6 %), «Інтеракційний напрямок впливу освітньої соціалізації» (15,1 %), «Професійний напрямок впливу освітньої соціалізації» (13,4 %). Описані фактори можуть бути використані як окремі змінні з показниками для кожного досліджуваного, що дозволяє емпірично дослідити структуру освітньої соціалізації і вказати чинники впливу такої системи на студентів. 3. Класифікація досліджуваних за особливостями їх життєвих перспектив та характеристиками впливу освітньої соціалізації виявила існування всередині вибірки трьох природних кластерів різної чисельності. Група 1 «Послідовні перфекціоністи» (об’єднала 59,4 % студентів на першому та 30 % на другому етапі освітньої соціалізації) характеризуються високим рівнем узгодженості життєвих завдань, соціальною та суб’єктною активністю, декларовано високим рівнем психологічного благополуччя. Але насправді такі студенти не зовсім задоволені собою через надвисокий рівень домагань, бажання бути найкращим в усіх сферах життєдіяльності. Характерною особливістю кластеру виступає недостатня внутрішня орієнтованість особистості, неприйняття себе, залежність мотивів від зовнішніх обставин та оцінок. Їх життєва перспектива є високостратегічною і оптимістичною, проте занадто віддаленою та відірваною від реальності (прагнення до наддосягнень, отримання швидкого та однозначного успіху), вона недостатньо гнучка і зосереджена в часових контурах «сьогодні» або «усе життя». Ця група має найвищі показники середовищного та інтеракційного напрямку впливу освітньої соціалізації, для них характерна успішність у навчанні, проте професійна соціалізація утруднена через орієнтацію на зовнішні, статусні показники успіху, боязнь труднощів та порушення механізмів ідентифікації. Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

International Journal of Education & Development Група 2 «гармонійні прагматики» (об’єднала 6,2 % студентів на першому та 45 % на другому етапі освітньої соціалізації) за своїми проявами найбільш близька до узгодженої життєвої перспективи. Її представники відрізняються диференційованістю, оптимістичністю та гнучкістю життєвих завдань, самодетермінованістю, психологічним благополуччям та суб’єктною активністю. Життєва перспектива врівноважена в стратегічному і тактичному планах (часовий контур «5 років» дозволяє мати таким студентам віддалений план і можливість вносити до нього корективи). Це засвідчує здатність особистості до ефективної реалізації життєвих завдань та самоконституювання власного Я. Представники цього кластеру в міру можливостей приймають від впливу всіх чинників освітньої соціалізації все те, що необхідно для розвитку їх життєвої перспективи з точки зору доцільності. Група 3 «незбалансовані»? (37,5 % студентів на першому та 25 % – на другому етапі освітньої соціалізації) характеризуються низьким рівнем узгодженості життєвих завдань, переважанням зовнішньої та безособової орієнтації, нездатністю збалансовано реагувати на зміни життя. Така незбалансованість може виявлятися у них в мінімальному рівні мотивації та активації, або в обмеженні власної активності якоюсь актуальною, зовнішньо обумовленою сферою (в даному контексті цією сферою виступає навчальна діяльність – відповідно, у студентів переважають середовищний та навчальний напрямки впливу освітньої соціалізації). «Незбалансовані» студенти цілковито занурені в освітнє середовище, але переконанні, що воно не відповідає на їх старання. І тому справжньої суб’єктної, вмотивованої діяльності направленої на особистісне зростання у них не відбувається. Життєва перспектива зосереджена тільки в часовому контурі «сьогодення», стратегічність дій відсутня, поведінка ригідна та автоматизована. Все це не сприяє оптимістичності життєвої перспективи цих студентів та їх переживанню цілісності життя. Такі показники свідчать про поступовий, але недостатньо ефективний та переважно стихійний процес формування життєвої перспективи студентів в умовах освітньої соціалізації. 4. За допомогою методу лінійної регресії було розраховане рівняння, що описує найбільш суттєві чинники, важливі для побудови узгодженої життєвої перспективи досліджених студентів. Такими виступили професійний та інтеракційний напрямки впливу освітньої соціалізації та активна суб’єктна позиція студента щодо освоєння змісту цих впливів. Отже, в період юності та ранньої дорослості середовище освітньої соціалізації забезпечує людині комплексну ситуацію формування і перевірки життєвої перспективи. Проте компоненти соціалізуючих впливів не можуть прямо діяти на формування життєвої перспективи особистості, а обов’язково опосередковуються через індивідуальний досвід, здібності, особистісні риси, потреби та цінності, сферу планування та структурування часу студента. Ступінь активності суб’єктної позиції студента визначає, які саме ресурси освітньої соціалізації будуть залучені ним у процес формування, уточнення та гармонізації життєвих перспектив. На підставі цього студент коректує життєву перспективу в бік більшої/меншої узгодженості. Висновки. Освітня соціалізації у вищі обумовлена дією чотирьох незалежних компонентів (напрямків соціалізації) – навчальний, середовищний, інтеракційний та професійний. Їх взаємовідносини визначають індивідуальну структуру соціалізації та чинники її впливу на кожного студента. Пріоритетним для першого етапу освітньої соціалізації є освітній напрямок, на другому етапі переважає професійний напрямок впливу. Суспільна соціалізація стихійно реалізується у процесі всього навчання. За якісними особливостями життєвих перспектив та характеристиками впливу освітньої соціалізації виділено три типи студентів: «послідовні перфекціоністи», «гармонійні прагматики» та «незбалансовані». Поширеність представників названих Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

International Journal of Education & Development типів на різних курсах навчання засвідчує поступовий, проте недостатньо ефективний та переважно стихійний процес формування життєвої перспективи сучасного студента. Найбільш значущими чинниками, важливими для побудови узгодженої життєвої перспективи студентів, виявилися професійний та інтеракційний напрямок впливу освітньої соціалізації та активна суб’єктна позиція студента щодо освоєння цих впливів. В розвитку узгодженої життєвої перспективи впливи чинників освітньої соціалізації здобувають свою значущість не самі по собі, а у зв'язку з особистісною позицією студента, його суб'єктивним ставленням до діяльності, а також практичною реалізацією цього ставлення у вчинках. Активна позиція перетворює студента із пасивного об’єкта зовнішніх впливів на учасника соціалізуючих взаємодій, створює умови для саморозвитку і творння життєвих завдань в майбутній професії, в суспільстві. За результатами дослідження основними психологічними чинниками становлення узгодженої життєвої перспективи студента є: можливість його самостійних дій в якості активного суб’єкта в нових, незвичних умовах, оптимум його мотивації як відсутність наддомагань; переважно внутрішня каузальна орієнтація; здатність самостійно обирати зовнішню чи внутрішню мотивацію дій, здатність особистості до ініціативної самореалізації; автономія і керування середовищем; самоприйняття; розвинуте цілепокладання з опорою на внутрішньоцінні орієнтири; наявність стратегічного життєвого плану з можливістю вносити в нього тактичні корективи; здатність адекватно реагувати на прояви навколишнього середовища, оточуючих людей, оптимістичний настрій. Список використаних джерел 1. Шнейдер Л. Б. Экспериментальное изучение профессиональной идентичности [Электронный ресурс] / Л. Б. Шнейдер. − М. : ООО “Принт”, 2007.− 128 с. – Режим доступа: http://psychlib.ru/mgppu/shn/SHN-001-.HTM 2. Нагорнова Л. Е. Субъективная оценка студентами образовательной среды вуза: дис. ... канд. психол. наук: 19.00.13 / Нагорнова Лада Евгеньевна. − М., 2005. 3. Батаршев, А. В. Психодиагностика в управлении: практическое руководство / А. В. Батаршев : [ред. Ю. В. Луизо]. – М. : Дело, 2005. – 496. 4. Власова О.І. Психолого-педагогічні орієнтири освітньо-професійної соціалізації особистості /О.І. Власова //Я-концепція Неллі Нічкало у вимірі професійного розвитку особистості. Збірник наукових праць/ редкол. (І.А. Зязюн- голова, О.М. Отич та ін.) – К.2014 – с.165 – 174. 5. Левенець А.Є. Психологічні особливості становлення життєвої перспективи в юнацькому віці : дис. … на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук.: 19.00.07 / Левенець Анна Євгенівна – К., 2006. 6. Райгородский Д. Я. Практическая психодиагностика. Методики и тесты: учебное пособие / Д. Я. Райгородский. – Самара: Издательский Дом «БАХРАХ-М». – 2001. – 672 с. References 1. Shnejder L. B. Jeksperimental'noe izuchenie professional'noj identichnosti [Jelektronnyj resurs] / L. B. Shnejder. − M. : OOO “Print”, 2007.− 128 s. – Rezhim dostupa: http://psychlib.ru/mgppu/shn/SHN-001-.HTM 2. Nagornova L. E. Subіektivnaja ocenka studentami obrazovatel'noj sredy vuza: dis. ... kand. psihol. nauk : 19.00.13 / Nagornova Lada Evgen'evna. − M., 2005. 3. Batarshev, A. V. Psihodiagnostika v upravlenii: prakticheskoe rukovodstvo / A. V. Batarshev : [red. Ju. V. Luizo]. – M. : Delo, 2005. – 496.

Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

International Journal of Education & Development 4. Levenec' A.Е. Psihologіchnі osoblivostі stanovlennja zhittєvoї perspektivi v junac'komu vіcі : dis. … na zdobuttja nauk. stupenja kand..psihol.nauk. : 19.00.07 / Levenec' Anna Еvgenіvna – K., 2006. 5. Rajgorodskij D. Ja. Prakticheskaja psihodiagnostika. Metodiki i testy : uchebnoe posobie / D. Ja. Rajgorodskij. – Samara: Izdatel'skij Dom «BAHRAH-M». – 2001. – 672 s. Билодид В.М. Исследование становления жизненной перспективы личности в усдовиях образовательных процессов высшей школы В статье рассматриваются результаты эмпирического исследования особенностей влияния образовательной социализации на формирование жизненной перспективы студента. Поэтапно представлена структура исследования: организация и проведение. Подробно описан процесс конструирования, валидизации и проверки на надежность авторской методики «Согласованность жизненной перспективы». Осуществлена классификация студентов по особенностям жизненных перспектив и характеристиками воздействия образовательной социализации, то есть выделены три прогностически значимые типы, определенная их представленность в выборке на разных этапах социализации. Сформулированы критерии согласованности жизненной перспективы, пригодные для дальнейшей операционализации в диагностических и развивающих целях. Доказано, что в развитии жизненной перспективы влияния факторов образовательной социализации получают свою значимость не сами по себе, а в связи с собственной личностной позицией студента. Ключевые слова: жизненная перспектива, образовательная социализация, обучение и воспитание, авторская методика, направления влияния. Bilodid V.M. Research of the formation of personality life prospects in the educational process of higher education Summary: the article is discussed the features of the influence of educational socialization. It was presented the results of empirical research: organization and conduct. It was described in detail the process of constructing, validation and verification of the reliability of the author's technique of “Coherence of the life perspective” using Cronbach's alpha coefficient. It was determined 2 stages of educational socialization in higher education: the first mainly concerns the students of 1-2 courses, the second - the students of 3-6 courses. In the theoretical part of the study it was found that educational socialization caused by the influence of four independent components (lines socialization) – educational, environmental, and interactive and professional. It was described the procedure and the methodology of the research. The article gives a detailed analysis of the factor structure of educational socialization in higher education due to the influence of four independent factors. It was made the classification of the students on the specifics of life prospects and the characteristics of the impact of educational socialization, that is divided into three prognostically significant types, was defined their representation in the sample at different stages of socialization. The criteria of coherence of life prospects which are suitable for further operationalization of diagnostic and developmental purposes were formulated. It is proved that the development of the life prospects of influence of factors of educational socialization are getting their importance not in themselves but in connection with the student's own personal position. The results of the study show the conditions of formation of a coherent life perspective. Keywords: life perspective, educational socialization, training and education, author's technique, direction of influence.

Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

International Journal of Education & Development 2016 / 1 Psychology

__________________________________________________________________

PSYCHOLOGICAL FACTORS OF NARCISSISTIC PERSONALITY DISORDER AND MEMBERSHIP IN ONLINE FAN COMMUNITIES FOR ADOLESCENTS

Adolescence is a period end of childhood transition from childhood to adulthood. At that time self-concept of a teen begins to form. It deepens with a new experience of interaction with the environment, learning new roles and social skills. It is very important for a teenager to expand the boundaries of their social competence. Reference groups play a significant role in the identification of a teenager, and disclosure of their own potential. Identifying themselves with significant subject, the teenager develops a new psychological qualities that are necessary for further development not only within a particular group, but also society as a whole. The identification process has a close relationship with typical adolescent behavioral manifestations of fanaticism. Choosing the capture facility, the teenager tries toidentify himself with it, namely the desirable traits of character. Imitation of a hero, however, creates psychological preface to adolescents to show greater narcissism. It can occur in establishing superficial contacts with peers, an excessive enthusiasm, there are ideas of grandeur, omnipotence and so on. Keywords: adolescence, the process of identification, self-centeredness, typical behaviors fanaticism, fan community, narcissistic personality disorder.

The object of our investigation: narcissistic personality disorder. Subject of research: adolescents participating in the fan community. The aim of our research is to investigate psychological conditions narcissistic personality disorders in adolescents in fan communities. In accordance with the purpose, we have made the following tasks: 1. Identify the features of the identification process in adolescence; reveal the phenomenon of adolescent fanaticism, its symptoms and psychological conditions of narcissistic personality disorder; 2. By analyzing the content of the statements to conduct cross-cultural comparison of British and Ukrainian fans of sci-fi series "Doctor Who." Describe their psychological changes over the century; 3. Compare the typical behavioral manifestations of fanaticism and groups with different levels of intellectual ability in adolescents; 4. Compare the manifestation of teenage narcissism of groups of different levels of intelligence; 5. Identify the link between manifestations of fanaticism and narcissistic features in adolescents with different intellectual level (below average, average, above average). We assume that the expression of narcissistic spectrum teenagers with the level of intellectual development above average decreases. Sample: adolescents aged 13-16 years. Research methods:

ijed@i.ua

Дослідження молодих вчених, здобувачів

Boiko Olha Student of National university of Tarasa Shevchenko The faculty of psychology Kyiv, Ukraine

International Journal of Education & Development 1. Theoretical analysis, synthesis and synthesis of existing knowledge on the issue. 2. The empirical method. Includes standardized methods, Methods of determining the type of personality and personality disorders probability by John Oldham., Morris L., test method "Test score of narcissism" F.-W.DenekeиB.Hilgenstock, test method "Standard progressive matrix" J. Raven, the questionnaire for determining the level of fanaticism O. Boiko. 3. Methods of data processing, mathematical and statistical analysis (SPSS). 4. Interpretive method. The theoretical basis. During puberty the body begins modifiable because teens believe that everyone looks at them with contempt. As a result of developing a chronic condition humiliation that leads to the formation of a repertoire of defensive behaviors and attitudes. Teenagers fall in love dreams and imagination - especially as their own. Egocentrism becomes a normal part of adolescent thinking takes aim - to adapt, adapt to the world. They are prepared to take on new roles and new responsibilities, and if his perception of teenagers are strong and beautiful, it fills their emotional sphere. Typically, teenagers tend to focus only on themselves, oblivious to others, such as they are assured that their thoughts, feelings or experiences are unique and have a much more valuable in the world than the way it appears in reality. Like always speaking to an imaginary audience, teenagers tend to escalate on the opinions about what impression they make on others, and being so self-centered, they are absolutely convinced of this: they think is the case in reality. Inherent adolescent egocentrism and deductive thinking they form a variable confusion, which leads to two types of component narcissismfantasies of omnipotence and grandiosity. One type is called "the myth of personality" - a teenage fantasy of its uniqueness, heroism, magic and more. It is the myth of invincibility allows some teens engage in those activities that are associated with an increased risk: smoking, alcohol and drug use, unprotected sex, extreme sports, risky driving or even criminal activity - without feeling the slightest fear consequences. "Personal myth" has all the signs of narcissistic grandiosity and can promote such behavior in adolescents, as he (or she) is something very special compared to other people, and the very fate doomed to success, fame and glory. If this is manifested at a level that exceeds the temporary arrogance, contempt, the myth behind the personal narcissism may be unhealthy. On the other hand, if the imagination is the preservation of motivation leads to real success, therefore, is a manifestation of healthy narcissism. Ultimately, most of the effort begins with a dream. The return to normal of narcissism requires the formation of a realistic sense of their place in the universe. Some teens are often "stuck" in the center of his own universe. [10] Factors affecting identity. Many teens ideas about the role and value are determined by their belonging to a particular reference group. Sometimes young people are attracted to certain values and attitudes of the individual, not the group. This significant other can be a close friend, a favorite teacher, older brother or sister, or sports hero movie or someone whose ideas and behavior captured. Teens are surrounded by a huge variety of roles offered many reference groups and people. These roles need to integrate into the personal identities and their conflicting points should reconcile or tear. The concept of identity Erickson. The scientist examined adolescence and youth as central time to solve the problem of personal self-achievement identity. Formation of identity determines the structure of personality, reconciles inclinations of the individual talents of previous roles that gave parents, peers or society [11]. Sense of identity contributes to focus, purpose and meaning of life. Development is a social adaptation of the ego in terms of regulations and cultural value systems. The development is carried throughout life and includes eight stages. Adolescence - is the fifth stage of the life course personality, whose length is seven years Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

International Journal of Education & Development (12 to 19), and the result is the appearance of the first integrated forms of identity. Radius significant relationship begins to include peers and psychosocial crisis unfolding in the conflict between the ego-identity and role confusion. Teen crisis - the most serious since the passage includes re all critical periods of development, a conscious decision earlier tasks and exercise meaningful choice. This is not a conflict between psychological structures and conflict within the ego. Integration in the form of ego-identity - is the amount of inner experience gained in all previous stages; successful identification leads to equalization of basic needs with the opportunities talent. Search identity manifests itself in interpersonal relationships. Mixing of roles occurs when a teenager cannot maintain internal identity and the integrity of its internal picture is not consistent with the assessment of others. The crisis of identity or role-confusion, leading to the inability to choose a career, education, establish strong friendships, intimate relationships. Resistance in the construction of identity teenager draws ideological rituals when society as a specific cultural models is trying to attract the younger generation to a different ideology. However, teens can create their own subcultural rituals, which provide comfortable conditions I search and inclusion in peer groups. Types of identity formation. James Marcia [12] developed the theory of Erikson and identified four types of formation of identity. The types or "status identity" include: predictability, diffusion, and achieve a moratorium identity. This takes into account whether the adolescent identity crisis passed and made a choice of values, plan future professional way and so on. Teens who are in status predictability, have committed to not going through an identity crisis. They chose a profession, religion, ideology and other aspects of their identity. However, this choice was made by them earlier and quickly determined their parents or teachers than their own. Their transition to adulthood is flat and faces only minor conflicts, there is no active experimentation. Teens who have no sense of direction or do not wish to take it, are diffuse status. These teenagers are not passed through crisis, not chosen a professional role. They just avoid the collision with the problem. Some are focused on meeting their needs and desires "here and now"; Others are experimenting, with no specific plans and goals. Teenagers or young in the status of the moratorium are in the middle of the ongoing identity crisis or a period of decision-making. Teens absorbed "finding themselves". Achieving identity is a status characterized by the passage of an identity crisis, the adoption of its commitment to the implementation of Select. Teens make choices independently and freely. Achieving identity is generally regarded as the most desirable and mature status. During the process of identifying the love of parents is replaced by love for the self, which is regarded by adults as a manifestation of the mythical Narcissus - in love with his own image, his mirror image in the water. However, the scenes of teenage narcissism hiding mental restructuring, which cannot happen until the child psychologically regressed to a more primitive and egocentric thinking. Regression is often a defense against internal dissociation. This regression is a risk to healthy business and healthy development. But teenage regression to narcissism is inevitable, and at the same time, normal crisis. It creates an opportunity for a more mature Persons teenager to get in touch with the desire to merge and collapse to provide self over these primitive desires. After the storm formed personality, whose function is to maintain inner strength and self-control by which man finds freedom to realize their life opportunities. There are three possible reasons that may delay the development of a healthy identity and perpetuate teenage narcissism: • «denial of the right to development" occurs when teens are too intimidated expectations, existing in their family or culture, try to get yourself in real life. This often happens with children governmental narcissistic parents who cannot tolerate the growing Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

International Journal of Education & Development needs of adolescents in separation from them and frighten him that his throw, or psychologically real, as punishment for trying to become independent from them. • negative identity formation as opposed to around why a child by this time learned. These teenagers tend to feel very independent and developed, but the truth is that their full identity is formed in defiance of authority, and not as a result of the integration of all that they received from their parents, discovered in themselves. Plant and adolescent behavior is reinforced narcissism rage, frustration based on the possession of law. • «diffusion identity" is characteristic of young people who are very poorly strive to achieve whatever goals or values, and which often manifest indifference to to take on any role. In adolescence, they may have difficulties with homework, choosing a college, finding a job or planning their own future. They absolutely do not care what their identity was formed. [10] The term "self-object" refers to those people who feed off a sense of identity, selfesteem for its confirmation enthusiasm or approval. These individuals function as objects outside of their own "I". Narcissistic personality require self-objects. The purpose of narcissistic individual - their own needs with the help of others. Narcissistic personality sent to his family, friends contradictory messages: they need other great love for them but superficial. People are important to them, not because of who they really are, and that perform a specific function. Features experience such people include feelings of unknown hypocrisy, dishonesty, jealousy, emptiness, inferiority or compensatory opposites grandiosity, self, self-esteem, vanity, arrogance [5].Kernbergdescribes these as opposite polarity ego states, grand (all good) or, depleted (all bad) perception of his own "I". These are the only possibilities polarity of inner experience for narcissistic personalities. Structured narcissistic people at some level aware of their psychological weaknesses. They fear separation, sudden loss of self-esteem or conformity (eg, criticism) or sudden strong feelings like no other. They feel that their identity is very fragile. They fear the fragmentation of the internal "I" often biased towards their physical health concerns [5]. A special kind of narcissism, the boundary between normality and mental illness, can be observed in people with extraordinary power. Egyptian pharaohs, Roman emperors, dictators - they all exhibit some similar traits. They have absolute power; they should last word, including life and death. The authorities do what they want to seem limitless. They are the gods, and only illness or death can somehow hurt them. The most dangerous consequence is the loss of narcissistic attachment rational judgment. Subject narcissistic interest is seen as valuable (good, beautiful, intelligent and so on. D.) Not based on an objective assessment, and because it comes in person, or that it belongs [9]. Narcissism - libido commitment to his own "I" as an object. It may be primary, when I and it is not yet separated from each other in the normal attachment of libido is transferred from external objects; or secondary, own narcissistic - when the libido of "rejects" of objects and then turns to "I". The Narcissistic Personality Disorder (NPD) (formerly known as megalomania or, colloquially, as egotism) is a form of pathological narcissism. It is a Cluster B (dramatic, emotional, or erratic) Personality Disorder. The DSM-IV-TR defines Narcissistic Personality Disorder (NPD) as "an all-pervasive pattern of grandiosity (in fantasy or behaviour), need for admiration or adulation and lack of empathy, usually beginning by early adulthood and present in various contexts", such as family life and work. Fanaticism (lat. Fanum - altar) - this excessive enthusiasm of man anything that is accompanied by a reduction of control over their behavior, lack of critical judgments about the object of his passion.[6]

Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

International Journal of Education & Development

In a positive sense of fanaticism, sometimes marked by great men such willpower, concentration of the creative forces indomitable energy that they were called fanatics "crazy fanaticism creates a large" [8]. Heroes and model emulated by teenagers for centuries. [3] Glory knights and generals condottiere inherited probably travelers, explorers and researchers from Marco Polo to Vasco da Gama, Bougainville after the Macedonian Alexander, Caesar and participants of the Crusades to the Holy Land. You can trace the evolution of models offered to teenagers for their imagination and imitation. Time characters most clearly embodied in the era of chivalry, a rite of passage, knights armor and more. Models offered to young people from the Middle Ages to the present day Renaissance XVIII Century

XIX Century — 1950 year

1960— 1980 years

He endofXX Century

Time of tutors

Hourrulovih

Hourіdolіv

Twilight of the gods

Imitation knighthood

Scientists

Warlords

Young stars

Comrades, replacing his father

conquerors

Great explorers

Freedom fighters

ringleader companies

The team of the same age group

Time heroes

Ritesofinitiatio n

tuition

End institute of Neither God nor study teachers

The end of ideologies

Conflict: power and mysticism

Opposition: authorities and conscience

The end of the republic Teachers

Back to narcissism

cult similarities

The Crusades

Geniuses

revolutionaries

Aesthetics and false prophets

Humanitarian associations. Major human rights processes

Proposed Amended Criteria for the Narcissistic Personality Disorder Feels grandiose and self-important (e.g., exaggerates accomplishments, talents, skills, contacts, and personality traits to the point of lying, demands to be recognised as superior without commensurate achievements); Is obsessed with fantasies of unlimited success, fame, fearsome power or omnipotence, unequalled brilliance (the cerebral narcissist), bodily beauty or sexual performance (the somatic narcissist), or ideal, everlasting, all-conquering love or passion; Firmly convinced that he or she is unique and, being special, can only be understood by, should only be treated by, or associate with, other special or unique, or high-status people (or institutions); Requires excessive admiration, adulation, attention and affirmation – or, failing that, wishes to be feared and to be notorious (Narcissistic Supply); Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

Average eyelids

International Journal of Education & Development

Feels entitled. Demands automatic and full compliance with his or her unreasonableexpectations for special and favourable priority treatment; Is "interpersonally exploitative", i.e., uses others to achieve his or her own ends; Devoid of empathy. Is unable or unwilling to identify with, acknowledge, or accept the feelings, needs, preferences, priorities, and choices of others; Constantly envious of others and seeks to hurt or destroy the objects of his or her frustration. Suffers from persecutory (paranoid) delusions as he or she believes that they feel the same about him or her and are likely to act similarly; Behaves arrogantly and haughtily. Feels superior, omnipotent, omniscient, invincible, immune, "above the law", and omnipresent (magical thinking). Rages when frustrated, contradicted, or confronted by people he or she considers inferior to him or her and unworthy [13]. Images adult guardian offered girls the cultural environment Father, Nurse

Average eyelids

Knight courtly love

Renaissance

Poet

XVIII century, second half

XIXcentury XXcentury

Mother Abbess, Windy Prince

Officer, romantic lover Doctor, Free woman The artist, athlete.

The reasons for manifestation of fanaticism, include: 1. Poor personal or social situation. 2. Avoiding unpleasant reality, through invocation of idealistic enthusiasm. This behavior is characterized by escapism rights, avoidance of reality that does not satisfy a man by changing his mental state, absorption into the world of ideas, fantasy and more. 3. Removal of restrictions superego or replacement [4]. Escapism - the desire of the individual to escape from reality into the world of illusions, fantasies; cultivated mass culture; forms of social passivity and conformity in relation to the existing society [2]. A textbook example of escapism are the biographies of ancient Greek philosophers Heraclitus, Diogenes, Epicurus and others. Heraclitus in contempt for the residents left the city of Ephesus and lived in the mountains. Diogenes lived among men, but fully demonstrated independence from the good things of life - sleeping in a barrel, had no property. Epicurus created a school based on the idea of the pursuit of sensual pleasure and rejection from pain. The tendency to escapism was inherent in even the rulers of states. The Roman emperor Diocletian, left Rome and moved to Split took up philosophy. For centuries escapism had a negative connotation in the public mind as frivolous escape from reality. The Greek word "idiot" originally meant an individual who does not participate in public life. However, the development escapist monotheistic religions Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

Antiquity

International Journal of Education & Development (Christianity, Buddhism), has meant that escapism in the form of denial of worldly life, became a mass phenomenon acceptable. Monasticism is not only accepted, but is considered a privileged form of salvation. The new evolutionary impulse escapism was already in the XX century., Thanks to the rapid development of the industry, which, on the one hand, led to a dramatic enrichment of society, on the other - to the emergence of new forms and possibilities of escapism (from the most radical, such as psychotropic substances, alcohol, to the least dangerous among which include various interests). Escapism has found the most common form of computer games that allow you to not only be an observer or character, but also the creator of a world. Escapism is peculiar and joining the Communities - a kind of "tribes" subcultures of narrow identity, living by its own rules [1]. The desire to escape from reality can occur as a response to constant and severe stress caused by psychological trauma, strenuous labor, the environment unsafe or dangerous environment and so on. In contrast, there is other side escapism. Writer and literary critic John R. R. Tolkien [7] in his writings considered to escape from reality "secondary worlds" that are generated by the imagination and literature as a purely positive phenomenon that is comforting and satisfying, "is commonly called" real Life 'escape, usually - action is absolutely necessary and sometimes even heroic. "Another example is escapism and fantasy. The study was conducted in an interactive form online. In the empirical study respondents were students of different schools I - III level of accreditation in Kyiv and KryvyiRih. The sample comprised 72 people, of which: • 36 people that are fans of the TV series "Doctor Who" • 36 people who are not fans of the series Boys and girls were aged 13 - 16 years. We have selected these age limits because the identification process is most clearly manifested in adolescence. We also correlate these processes with the level of manifestation of fanaticism teenagers and determine the relationship between intellectual sphere and narcissistic displays of the spectrum. This enables quality indicators for further analysis in our study. We conducted an empirical study manifestations of fanaticism and narcissistic features teenagers in groups with different levels of intellectual ability. During the study we identified typical teenage behaviors fanaticism. Made a comparative analysis between the manifestations of fanaticism and different levels of intellectual abilities on a sample of adolescents. To study the psychological phenomenon of fanaticism teenagers, we had conducted a factor analysis. Have identified five factors. The factor "identification with the main character" reflects the desire of the individual to imitate the behavior of external and internal qualities of the object of their own inspiration. This factor reflects the fanaticism of its aspect, which is associated with the identification of a teenager with significant others emulated his manner of behavior, attitudes, moral qualities, values and more. Identification of significant others perform important functions: • Adaptation and the adaptation to the environment, society. This feature adjusts the behavior of the teenager in the reference group or society. Identity with a significant other, a teenager becomes necessary behaviors, attitudes, helping him to better adapt to social norms and standards of a particular society. • Acquisition of the necessary social skills in communication and behavior - mastering the necessary roles, improving their social and communicative competence. • internalization of new properties and qualities - the disclosure of the potential formation of new psychological qualities, expanding the boundaries of their own "Me", acquisition of skills, knowledge, abilities and more. Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

International Journal of Education & Development The factor "Buying souvenirs" reflects financial support for the idea. This can be called projective identification, when teenager carries on certain subjects and objects actually own feelings, experiences and emotions. The mechanism of projection works so that shifting internal energy on external things, there is a release and discharge of energy. Teen gets pleasure and comfort. So, we can highlight the following functions: • Keeping the idea of material things, which can ensure the involvement and support of a reference group, interchange collections of sustainable identity: "I buy these things, so I'm a fan." • Transfer feeling of enthusiasm from one object (the self or another person / group of people) in terms of souvenirs. • Get mental satisfaction and discharge of purchase. • Support archaic settings to gathering, collecting. Many people like to gather large collections for the process of collection. The factor "Hero, as a matter of creativity" shows the dynamic process of externalization teenager his ideal. The embodiment of the image of character in any object creation - an extension of the original idea. This creates a sense of ownership and the right to be a creator, because you can not only expand the story, embodying their ideas, thoughts and feelings, but also to modify it. Typically, the subject of creativity affects a specific group of people that will have a positive feedback, as have most fans. The embodiment of creative ideas in a wonderful way to express your love for something. The possibilities of this form of expression is not limited. The factor "Monitoring of social networks and content sites" reflects the peculiarities of communication and interaction in a virtual environment. The breadth of psychology of adolescents. The social network provides a certain sense of freedom, permissiveness, infinity, and sometimes grandiosity. Teens can freely express their opinions, preferences, and more negative reviews. Content creation is developing the ability to organize, analyze and synthesize information. Placing content helps to find likeminded people and, thus, extend the boundaries of social and communicative competence. The process of identification in this case takes place in a virtual environment where the teen feels mentally and emotionally involved in a particular virtual (which may be a continuation / branch real social network) reference group. The factor "Support the hero reference group". This component of fanaticism is one of the most important and significant for a teenager. Reference Group and a social group that serves some standard benchmark against which measures the teenager all other forms of social interaction. Reference Group is the source of certain rules and norms of behavior, including positive aspects (various types of incentives, provide benefits, etc.) and negative sanctions in case of violations. Teens - controversial nature, they can be hard to promote non-conformism, but strive to be part of a particular group. This phenomenon can be explained by the passage of evolution: in order to survive, do not be yourself. Gregarious feeling clearly expressed in adolescence. A strengthening of egocentrism, teens assure themselves that know them best can only a certain number of people. That reference group provides support, a sense of ownership, can absorb certain social norms of behavior, performs its regulatory function extends beyond social competence. Teen guided according to their reference group, based on her behavior and her activities, estimates it important events subjective relations to other people. ReferenceGroupisparticularly attractive. Comparison of different manifestations of fanaticism and groups with different levels of intelligence in adolescents. According to our data, we expect the successful identification with the object of passion needed intelligence above average. Identification can be both external, imitation clothes, emphasizing its appearance accessory, demeanor, some speech, gestures, facial expressions, posture, etc., but also Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

International Journal of Education & Development internal. It means the takeover over specific qualities and properties of the object of inspiration. Identification with the hero requires the involvement of important skills and abilities, most intelligent. When we start to get involved in something, we are looking for more information on the object that interests us. In modern terms, using the Internet, we improve information search skills. By reading, we learn a lot for a new, touching an object adjacent to capture themes. And, thus, expanding horizons, the overall development and replenish vocabulary. We analyze information, systematize and summarize in a conclusion for ourselves, which automatically develops our intellectual abilities. Successful identification awakens in us a whole bunch, consisting of self-discipline, inner desire, inspiration, dedication and commitment. Identifying himself with the object, we complicate our internal universe. Self-concept teen begins to rapidly develop and supplemented. There are new interests, views and opinions. It awakens the desire for introspection and reflection. Through the identification process, the teenager learns more about themselves, better understand themselves. During this age, teenagers need a sample image to follow. First, to better adapt to society. During this period, the important role played by social relationships, involvement in the reference group. However, do not be like everyone else, show their uniqueness and individuality. The object of inspiration, elected a teenager, as a rule, extraordinary, unusual character, it is the inner core (projection teenager), which captures. Teens learn not only desirable qualities that a hero, but a more general positive character traits. In order to create something new and clever, should be based on well known. To identify the necessary inspiration and willingness to change. Unfortunately, teens with below average intelligence have, nor desire, nor the interest to do it. Comparison of display teenage narcissism groups with varying intelligence. We assume that the higher the spectrum manifests narcissistic personality, the lower the intellectual ability. Narcissism obsession manifests itself in the individual's own "I". Satisfying their needs and desires are paramount. Because this person thinks only of himself, it develops slowly. Great value for it have opinions and evaluations of others. The focus on the external object mobilize personal resources and takes away all power. Narcissistic personality interested in order to please another. First, it is possible, but then begins to experience significant object inner emptiness narcissus. Obsession individual to inhibit a comprehensive overall development. Not happening internally personal content. Interest exterior - energize the significant other and use it for their own purposes. With external object interaction such person establishes superficial relationships. Person is an exploiter, who could take advantage of others to achieve his own goals. Does not appreciate the thoughts and feelings of others.Behaves arrogantly and haughtily. Such people are distinguished by high opinion of themselves, they are self-confident, even when an objective assessment of their capabilities opposite. They have no doubt about the fact that they are unique, brilliant, they have a special purpose in this world. This feature is also evident in the fact that they expect from others only a good attitude to himself and prove his subjective belief. Such a person exaggerates achievements and talents, expects total admiration and exaltation of the possibilities. Prone to fantasies of unlimited success, power, grandeur, beauty or ideal love. Pride gives rise to the idea that it is unique and can communicate only with people who like it and occupy a high position and status in society. Such a person requires universal adoration and admiration. Does not want to overlook its shortcomings. Very often naively believes that all her expectations must justify it requires automatic approval from others. It is often jealous and believes that others envy her.

Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

International Journal of Education & Development Narcissistic range as determined grandiose fantasies of his special talent, excellence and superiority over others. They serve as protection against real or imaginary image, threatening the stability shaken "I". These fantasies also serve as protection from potential depending on any object or objects. Signs of this are illusory idea of the possibility of an absolutely any purpose, denying the existence of any restrictions on their abilities, social efficiency, attractiveness and so on. So, conversely, the lower range of narcissistic orientation, the higher intellectual abilities. This person directs its resources and energy to domestic content. Builds relationships with others not surface, and bilaterally, taking into account the interests and estimates partner. Because this person directed to internal content, it has its views and interests, which it continues to evolve and improve, learn and discover something new every day. Conducting the correlation analysis between the different manifestations of fanaticism and narcissistic personality characteristics in a group of adolescents with below average intelligence. Comparison of different manifestations of fanaticism with narcissistic features teenagers in the group below average intelligence, suggests an interesting result: Teens with below average intelligence, with such displays of narcissistic spectrum as looking outside for further significant object of idealization and symbiosis with it. Factors for fanaticism show how this turns out. For example, through the purchase of souvenirs (the phenomenon of projective identification). Buying interesting items related to the subject of inspiration, there is an indirect connection with an attempt of external identification and imitation. But for a successful identification is required considerable development of intellectual abilities. Creativity - another opportunity to display of significant objects of idealization and identification with him. Conducting the correlation analysis between the different manifestations of fanaticism and narcissistic personality characteristics in a group of adolescents with intellect average. Comparing factors fanaticism with narcissistic features teenagers in the group average level of intelligence, suggests that an increase in intellectual skills and abilities, narcissism gradually decreases. Narcissism finds himself in strengthening symbiotic connection own "I" with a significant object, the gradual transition to internalization and identify object capture a teenager that is a manifestation of healthy narcissism. The appropriation desired character traits allows to expand and deepen the self-concept, to form a new quality, psychological peculiarities of character, temperament and so on. However, the stabilization of external manifestations identification mastering certain behaviors, their role in society. The result is a better understanding of a teenager himself, his place. It improves the skills of reflection, expanding the limits of its competence, it appears interests, their views and so on. He fills himself with new experiences and knowledge. We have also compared the typical behavioral manifestations of fanaticism narcissistic features in groups with above average intelligence level using correlation analysis. Statistically significant correlations between factors fanaticism and narcissistic features found. Thus, we can assume that intelligence is above average in adolescents reduces the expression of narcissistic spectrum. If you have above average intelligence, the factors bigotry does not affect the increase or decrease of narcissism in adolescents. We conducted an empirical study manifestations of fanaticism and narcissistic features teenagers in groups with different levels of intellectual ability nominated accordance with our objectives, we can draw the following conclusions. 1. A detailed theoretical analysis of sources on adolescent identity, was conducted which is linked with the phenomenon of teenage manifestation of fanaticism and narcissistic features. The identification process has a close relationship with typical adolescent behavioral manifestations of fanaticism. Choosing the capture facility, the Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

International Journal of Education & Development teenager tries to identify himself with it to form a desired character traits. However, imitationcharacterpreface creates psychological manifestations of narcissism. 2. By analyzing the content of the statements we conducted a cross-cultural comparison of British and Ukrainian fans of sci-fi series "Doctor Who." We described their psychological changes over the centuries. We can conclude that Dr. fans - people who are interested in science, music, admired fiction / fantasy, have considerable knowledge of the culture, history, art and more. They like to spend time with a book. Generally, people with higher education, or teenagers who want to obtain it. Ukrainian audience of today is not much different from British and international audience of the series. 3. We had the comparative analysis of the typical behavioral manifestations of fanaticism and adolescents with different levels of intelligence. It has been found to successfully identify themselves with the object of passion needed intelligence above average. Identification can be both external, imitation clothes, mannerisms and certain speech, gestures, facial expressions, posture, etc., but also internal. It means the takeover over specific qualities and properties of the object of inspiration. Identification with the hero requires the involvement of important skills and abilities, most intelligent. Identifying himself with the object, self-concept teen begins to rapidly develop and supplemented. 4. We compared the expression of adolescent narcissism of groups of different levels of intelligence. It was found that the higher the spectrum manifests narcissistic personality, the lower the intellectual ability. Narcissismobsession manifested in the individual's own "I". Satisfying their needs and desires are paramount. Because this person thinks only of himself, it develops slowly. Great value for it have opinions and evaluations of others. The focus on the external object mobilize personal resources and takes away all power. Narcissistic range as determined grandiose fantasies of his special talent, excellence and superiority over others. They serve as protection against real or imaginary image, threatening the stability shaken "Me". 5. We found a link between manifestations of fanaticism and narcissistic features in adolescents with different intellectual level (below average, average, above average). Comparison of typical behavioral manifestations of fanaticism narcissistic features teenagers in the group below average intelligence, suggests an interesting result: Teens with below average intelligence, with such displays of narcissistic spectrum as looking outside for further significant object of idealization and symbiosis with it. Isolating factors fanaticism show us how it turns out. For example, through the purchase of souvenirs (the phenomenon of projective identification). Buying interesting items related to the subject of inspiration, there is an indirect connection with an attempt of external identification and imitation. But for a successful identification is required considerable development of intellectual abilities. Creativity - another opportunity to display of significant objects of idealization and identification with him. Comparing factors fanaticism with narcissistic features teenagers in the group average level of intelligence, suggests that an increase in intellectual skills and abilities, narcissism gradually decreases. Narcissism finds himself in strengthening symbiotic connection own "I" with a significant object, the gradual transition to internalization and identify object capture a teenager that is a manifestation of healthy narcissism. The appropriation desired character traits allows to expand and deepen the self-concept, to form a new quality, psychological peculiarities of character, temperament and so on. However, there is a stabilization of external manifestations identification mastering certain behaviors, their role in society. The result is a better understanding of a teenager himself, his place. It improves the skills of reflection, expanding the limits of its competence, it appears interests, their views and so on. He fills himself with new experiences and knowledge.

Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

International Journal of Education & Development There were displays of bigotry comparison with narcissistic features in groups with a level of intelligence above average. The results showed no link between manifestations of fanaticism and narcissistic features. Thus, we can assume that intelligence is above average in adolescents reduces the expression of narcissistic spectrum. If you have above average intelligence, the bigotry does not affect the increase or decrease of narcissism in adolescents. References: 1. Большая актуальная политическая энциклопедия. — М.:Эксмо. А. В. Беляков, О. А. Матвейчев. 2009. 2. Большой толковый словар покультурологии.. КононенкоБ.И.. 2003. 3. Дольто, Ф. На стороне подростка / Франсуаза Дольто ;— Екатеринбург: Рама Паблишинг, 2010. — 423. 4. Короленко Ц. П., Дмитриева Н. В.Социодинамическая психиатрия. — М.: Академический проект, 2000. 5. Мак-Вильямс, Нэнси. Психоаналитическая диагностика: Понимание структуры личности в клиническом процессе. Psychoanalytic diagnosis: Understanding personality structure in the clinical process. — Москва: Класс, 1998. — 480 с. 6. Морозов А. В. Деловая психология. Курс лекций.Учебник для высших и средних специальных учебных заведений. СПб.: Издательство Союз, 2000 7. ТолкинДж.Р.Р. Дерево и лист. О волшебных историях. Лист работы Мелкина. М., 1991. 8. Тофтул М. Г.Сучасний словник з етики : Словник. – Житомир:Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2014. – 416 с. 9. ФроммЭ.Душа человека, еѐ способность к добру и злу = The Heart of Man, itsgenius for good and evil (1964) / Перевод В. А. Закса. — Москва: Аст, Астрель, 2010. — 256 с. 10. Хотчкис С. Адская паутина: Как выжить в мире нарциссизма /Пер. с англ. В. Мершавки. – М.; Независимая фирма «Класс», 2013. – 248 с. 11. Erikson E. Identity youth and crisis. N.Y.-L., 1968. 12. James E. Marcia, "Ego-Identity Status", in Michael Argyle, Social Encounters (Penguin 1973) p. 340 13. Narcissistic And Psychopathic Leaders 3rd EDITION Sam Vaknin, Ph.D. References: 1. Bolshaya aktualnaya politicheskaya entsiklopediya. — M.:Eksmo. A. V. Belyakov, O. A. Matveychev. 2009. 2. Bolshoy tolkovyiy slovar pokulturologii.. KononenkoB.I.. 2003. 3. Dolto, F. Na storone podrostka / Fransuaza Dolto ;— Ekaterinburg: Rama Pablishing, 2010. — 423. 4. Korolenko Ts. P., Dmitrieva N. V.Sotsiodinamicheskaya psihiatriya. — M.: Akademicheskiy proekt, 2000. 5. Mak-Vilyams, Nensi. Psihoanaliticheskaya diagnostika: Ponimanie strukturyi lichnosti v klinicheskom protsesse. Psychoanalytic diagnosis: Understanding personality structure in the clinical process. — Moskva: Klass, 1998. — 480 s. 6. Morozov A. V. Delovaya psihologiya. Kurs lektsiy.Uchebnik dlya vyisshih i srednih spetsialnyih uchebnyih zavedeniy. SPb.: Izdatelstvo Soyuz, 2000 7. TolkinDzh.R.R. Derevo i list. O volshebnyih istoriyah. List rabotyi Melkina. M., 1991. 8. Toftul M. G.Suchasniy slovnik z etiki : Slovnik. – Zhitomir:Vid-vo ZhDU Im. I. Franka, 2014. – 416 s. Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

International Journal of Education & Development 9. FrommE.Dusha cheloveka, eYo sposobnost k dobru i zlu = The Heart of Man, itsgenius for good and evil (1964) / Perevod V. A. Zaksa. — Moskva: Ast, Astrel, 2010. — 256 s. 10. Hotchkis S. Adskaya pautina: Kak vyizhit v mire nartsissizma /Per. s angl. V. Mershavki. – M.; Nezavisimaya firma «Klass», 2013. – 248 s. 11. Erikson E. Identity youth and crisis. N.Y.-L., 1968. 12. James E. Marcia, "Ego-Identity Status", in Michael Argyle, Social Encounters (Penguin 1973) p. 340 13. Narcissistic And Psychopathic Leaders 3rd EDITION Sam Vaknin, Ph.D. Підлітковий вік — це період завершення дитинства, перехідний від дитинства до дорослості. Саме в цей час починає активно формуватися Я-концепція підлітка, вона поглиблюється новим досвідом взаємодії із оточуючим середовищем, засвоєнням нових ролей та соціальних навиків. Для підлітка дуже важливим є розширення меж своєї соціальної компетенції. Референтні групи відіграють неабияку роль у процесі ідентифікації підлітка, а також розкриття власного потенціалу. Ідентифікуючи себе із значимим об’єктом, підліток розвиває в собі нові психологічні якості, які необхідні для подальшого розвитку не тільки в межах певної групи, але й соціуму загалом. Процес ідентифікації має тісний зв'язок із типовими поведінковими проявами підліткового фанатизму. Обираючи об’єкт захоплення, підліток намагається ототожнити себе з ним, а саме з бажаними рисами героя. Наслідування героя, водночас, створює психологічну передмову у підлітків проявляти більший нарцисизм. Це може проявлятися у встановлені поверхневих контактів із однолітками, надмірною захопленістю собою, з'являються ідеї грандіозності, всемогутності тощо. Ключові слова: підлітковий вік, процес ідентифікації, егоцентризм, типові поведінкові прояви фанатизму, фан-спільноти, нарцисичний розлад особистості. Подростковый возраст – период завершения детства, переходной этап во взрослую жизнь. В это время активно формируется Я-концепция подростка, дополняясь новым опытом взаимодействия с окружающим миром, освоением новых ролей и социальных навыков. Расширение границ социальной компетенции – важная задача подросткового возраста. Референтные группы играют в этом не последнюю роль: идентифицируя себя со значимым объектом, подросток развивает в себе новые психологические качества, которые необходимы как для малой социальной группы, так и для социума в целом. Процесс идентификации тесно переплетается с типичными поведенческими проявлениями подросткового фанатизма, поскольку, выделяя значимый объект для наследования, подросток отождествляет себя с ним. Наследование героя также создает психологические предпосылки у подростков проявлять больший нарциссизм. Что может проявляться в установлении поверхностных контактов со сверстниками, чрезмерной увлеченностью собой, появлением идей грандиозности, всевластия и т.д. Ключевые слова: подростковый возраст, процесс идентификации, эгоцентризм, типичные поведенческие проявление фанатизма, фан-группы, нарцисстическое расстройство личности.

Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

International Journal of Education & Development 2016 / 1 Psychology

__________________________________________________________________

ВПЛИВ КОМП’ЮТЕРНИХ ІГОР НА АГРЕСИВНІСТЬ У МОЛОДІ

Щороку зростає кількість гравців у комп’ютерні ігри. Відповідно до цього зростає кількість та різноманітність комп’ютерних ігор. Ігрова діяльність вже давно турбує розум багатьох вчених, таких як Виготський, Леонтьєв, Ельконін, Михайленко та ін. Дослідження ігрової діяльності в контексті комп’ютерних ігор проводили інші вчені, такі як Войскунський, Шмельов, Бек, Уейд, Рівз, та ін. [ 1 ]. Насамперед, актуальним питанням є вплив комп’ютерних ігор на гравців. Шмельов створив класифікацію комп’ютерних ігор, яка заснована на характеристиці психічних функцій, включених в процес гри [ 8 ]. Наступні типи комп'ютерних ігор характеризуються певними психологічними складовими: 1. Ігри, що характеризуються стимулюванням формально-логічного і комбінаторного мислення, тобто комп'ютерні варіанти шахів і шашок; 2. Азартні ігри, які характеризуються прийняттям інтуїтивних, ірраціональних рішень; 3. Ігри, що характеризуються тренуванням сенсомоторної координації, уваги, швидкості реакції, наприклад, комп'ютерні спортивні ігри; 4. Військові ігри та ігри-єдиноборства, які часто містять елементи жорстокого єдиноборства або насильства, можуть сприяти розвитку емоційної стійкості, служать як соціально сприйнятливий спосіб розрядки агресивних імпульсів; 5. Ігри типу переслідування-уникнення, для ігрового процесу часто характерний інтуїтивний компонент мислення й емоційно-чуттєвого сприйняття; 6. Авантюрні гри з двома підкласами: ігри типу «зоровий лабіринт» (наочно-дієве мислення, локомоторні навички), в яких геймер бачить все ігрове поле, і ігри типу «діорамний лабіринт» (абстрактне моделювання, включеність оперативної пам'яті), в яких зорове поле звужено до розмірів реального; 7. Ігри-тренажери, які важко описати з точки зору будь-якої домінуючої психічної характеристики, включеної в ігровий процес. У своїй роботі, М.В. Паньшин [ 5 ]звертає увагу, що комп’ютерні ігри здійснюють такий вплив на гравців: 1. Дослідження ігрового світу та сюжету, особливо текстових ігор, розвивають у гравців уяву, творче мислення та розширюють світогляд. Нерідко ігрові

ijed@i.ua

Дослідження молодих вчених, здобувачів

Доломіно Л.О. студентка кафедри психології та педагогіки Університету сучасних знань

International Journal of Education & Development сюжети, література всередині гри, або якісь події мають реальну інформаційноістроичну цінність. 2. Квестові ігри розвивають логіку, нестандартне мислення, увагу, уяву, кмітливість. Один з основних прийомів розробників що до залучення гравців до гри – створення різноманітних способів проявити свої інтелектуальні здібності. 3. Он-лайнові ігри сприяють розвитку спілкування між гравцями, шляхом утворень ігрових об’єднань – кланів, гільдій, альянсів. В них гравці взаємодіють між собою, іноді створюють політичну картину ігрових світів. Найчастіше, ігровий світ супроводжується окремим сайтом для спілкування, де, окрім обміну інформацією, проводяться різноманітні конкурси, нерідко життєвої тематики. 4. Аспект суперництва в он-лайн світах сприяє постійному розвитку гравців у всіх можливих напрямах. 5. Надмірне захоплення комп’ютерними іграми може перетворитися на залежність. При цьому автор порівнює комп’ютерну залежність з алкоголізмом, ніби пропонуючи обрати першу як більш суспільно сприйнятливий варіант. Існує сформована суспільна думка відносно того, що захоплення комп’ютерними іграми обов’язково призводить до комп’ютерної залежності. Феномен комп’ютерної залежності досліджується з початку 80-х років ХХ століття, при цьому серед дослідників немає єдності що до визначення комп’ютерної залежності як захворювання. Проте вченими виділений цілий ряд ознак, які можуть характеризувати людину як комп’ютерно залежну [ 2 ]. Однією з ключових ознак такої залежності називають роздратування та агресивні прояви якщо гравця відривають від комп’ютера [ 4 ]. Зареєстровано цілий ряд суспільно відомих випадків, коли особа, що скоїла злочин, в тому числі вбивство, була завзятим гравцем у комп’ютерні ігри. Тому питання впливу комп’ютерних ігор на агресивність стає ще більш актуальним. Поняття агресії та агресивності також є актуальними, не зважаючи на велику кількість вчених, що їх досліджували протягом тривалого часу [ 3 ]. На даний момент відомі чотири теорії агресії,які поступово змінювали одна іншу. Першу теорію висунув Фрейд, який вважав, що агресія є складовою частиною «Я-потягу», прагнення до руйнування вважалося заснованим на інстинкті, тож призупинити його неможливо, реально лише скорегувати його прояви у більш соціально сприйнятливі форми. Друга теорія названа фрустраційною, представник – Мак-Дауголл. Сутність цієї теорії полягає в тому, що агресія є наслідком фрустрації, тобто перешкод на шляху цілеспрямованих дій суб’єкта. Теорію соціального научіння представляють Басс, Бандура, Берковіц. ЇЇ сутність полягає в тому, що агресія є результатом спостереження за зразком. В цій теорії, окрім потягу та фрустраційного фактору вводяться також проміжні змінні – гнів та пускові подразники. Крім того, поведінка визначається привабливістю передбачуваних наслідків дій. Останнім часом, з’явилася нова теорія, яка отримала назву «сили, що змушує». Суть її полягає в тому, що агресія проявляється тоді, коли всі інші засоби не досягли результату. Представник – Фішбах. Не зважаючи на інтенсивність досліджень, однозначного визначення до поняття «агресія» досі не існує. Агресія - це поведінка, спрямована на розподіл і перерозподіл ресурсів. Як ресурси може виступати їжа, поло-репродуктивні цінності (партнер, потомство), соціальний статус (влада, дохід, престиж), територія, психологічний комфорт. Р. Берон і Д. Річардсон, вважають, що агресія, в якій би формі вона не виявлялася, являє собою поведінку, направлену на спричинення шкоди або збитку іншій живій істоті, що має всі підстави уникати подібного поводження з собою.

Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

International Journal of Education & Development Вчені розрізняють агресію (специфічну форму поведінки) і агресивність (психічна властивість особистості). Агресивність - властивість особистості, що полягає в готовності і перевазі використання насильницьких засобів для реалізації своїх цілей. Агресія - прояв агресивності в деструктивних діях, спрямованих на нанесення шкоди тій чи іншій особі. Ступінь агресивності буває різною - від ледь помітної до максимальної. Ймовірно, у гармонійно розвиненої особистості агресивність має бути присутня. У агресивних осіб ще в дитячому та підлітковому віці формується готовність сприймати, оцінювати об’єкти, ситуації, дії інших людей як загрозливі або ворожі і поступати по відношенню до них відповідно до даної оцінки. Дослідження агресивності відбувалося також у контексті вікової динаміки. Вченими були встановлені наступні загальні закономірності [ 7 ]: • Найвищі показники агресивності переважно співпадають з кризовими віковими періодами. • Агресивність більш характерна для чоловіків, ніж для жінок. Динаміка агресивності для чоловіків та жінок не співпадають. Вплив комп’ютерних ігор на агресивність досліджувалася багатьма вченими, при цьому їх увага переважно зосереджується на дитячих та підліткових групах, дослідження для більш дорослих груп гравців майже не проводилося [ 4, 6 ]. Соціолог Т.В. Лисовський визначає поняття «молодь» наступним чином: молодь - це покоління людей у віці від 16 до 30 років, що проходить стадію соціалізації і засвоюють такі основні соціальні функції, як: освітні, культурні, професійні та ін. Згідно цьому визначенню, це поняття охоплює період старшого підліткового, юнацького віку та початку зрілості. З огляду на вищевказану динаміку агресивності, на цей період припадають найвищі показники агресивності для жінок та середні показники (зростання) агресивності для чоловіків. Вплив комп’ютерних ігор на агресивність у молоді досліджувався за допомогою наступних методик: Опитувальник агресивності Басса-Дарки, Опитувальник Л.Г. Почебут, Тест А. Ассингера «Опитувальник агресивності у відносинах», Опитувальник акцентуацій характеру Леонгарда-Шмішека. Опитування проводилися шляхом розповсюдження методик через інтернетмережі: переважно за допомогою електронної пошти та соціальної мережі (www.vk.com), шляхом передачі приватних повідомлень, розміщення бланків на сторінках різних за тематичною спрямованістю груп та за допомогою розповсюдження опитувальників самими досліджуваними серед своїх знайомих. Залучення до тестування також відбувалося безпосередньо в процесі он-лайн ігор («World of Warcraft» та «Lineage 2»), з подальшою розсилкою матеріалів на пошту, в соціальну мережу, або через специфічні програми для ігрового спілкування: «Teem Speak», «Raid Call». А також індивідуальне та групове опитування у «реальному» середовищі. Взагалі у тестуванні прийняли участь 60 осіб. Оскільки одна з методик має шкалу неправди, результати тестування з високими показниками за цією шкалою (вище за 4), були відкинуті – 12 осіб. Контрольна група склала 14 осіб, які проводять за комп’ютерними іграми менше 10 годин на тиждень, серед яких 7 жіночої статі, віком від 17 до 28 років, 7 – чоловічої, віком від 16 до 30 років. До основної групи увійшли результати 34 осіб, що проводять за комп’ютерними іграми 5 чи більше годин на день, серед яких 12 жінок віком від 20 до 30 років та 22 чоловіки віком від 17 до 30 років.

Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

International Journal of Education & Development Опитувальник агресивності Басса-Дарки містить 75 тверджень, до кожного з яких досліджуваний має дати згоду чи заперечення. Методика містить 8 основних шкал: 1. Фізична агресія (напад) - використання фізичної сили проти іншої особи. 2. Непряма - агресія, обхідним шляхом спрямована на іншу особу або ні на кого не спрямована. 3. Роздратування - готовність до прояву негативних почуттів при найменшому збудженні (запальність, грубість). 4. Негативізм - опозиційна манера в поведінці від пасивного опору до активної боротьби проти сталих звичаїв і законів 5. Образа - заздрість і ненависть до оточуючих за дійсні і вигадані дії. 6. Підозрілість - в діапазоні від недовіри і обережності по відношенню до людей до переконання в тому, що інші люди планують і приносять шкоду. 7. Вербальна агресія - вираз негативних відчуттів як через форму (крик, вереск), так і через зміст словесних відповідей (прокляття, погрози). 8. Почуття провини - висловлює можливе переконання суб'єкта в тому, що він є поганою людиною, що чинить зло, а також відчуває докори сумління. На основі основних шкал розраховуються показники за двома додатковими шкалами: індекс ворожості (загальна негативна, недовірлива позиція по відношенню до оточуючих) та індекс агресивних реакцій (активні зовнішні реакції агресії по відношенню до конкретних осіб). За результатами дослідження показники агресивності основної групи вище, ніж у контрольної. За методикою, нормою для показників агресивності є індекс 21 ± 4, нормою для показника ворожості є 6,5-7 ± 3. Таким чином, для контрольної групи середні показники агресивності нижче за норму, в той час як для основної групи вони в межах норми. Показники ворожості для обох групах знаходяться у межах норми, при цьому у основної групи вони вищі. Для основної групи найнижчі та найвищі показники агресивності складають 5 та 27 відповідно, для контрольної групи – 11 та 19. Показники ворожості у основній групі варіюються від 3 до 14, для контрольної групи – від 3 до 8. Таким чином, у основній групі зустрічаються випадки високої (вище за норму) агресивності та ворожості, на відміну від контрольної групи. При цьому низькі показники зустрічаються в обох групах. Для контрольної групи найбільш високі показники для вербальної агресії, роздратування та почуття провини. Для основної групи – вербальна агресія, роздратування та фізична агресія. Найменші показники для основної групи – негативізм, для контрольної – образа. Достовірність відмінностей було розраховано за допомогою t-критерію Стьюдента за кожною шкалою. Хоча певні розбіжності існують, статистично значуща різниця лише для показника «образа». Високі показники для шкали образа можуть бути пов’язані з соціальною дезадаптацією гравців, бути причиною для пошуку та реалізації себе у віртуальному просторі. Опитувальник агресивності Л.Г. Почебут складається з 40 тверджень, до кожного з яких досліджуваний має дати згоду чи заперечення. Методика містить 5 основних шкал: • Вербальна агресія (ВА) - людина вербально висловлює своє агресивне ставлення до іншої людини, використовує словесні образи. • Фізична агресія (ФА) - людина висловлює свою агресію по відношенню до іншої людини із застосуванням фізичної сили. • Предметна агресія (ПА) - людина зриває свою агресію на оточуючих його предметах.

Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

International Journal of Education & Development • Емоційна агресія (ЕА) - у людини виникає емоційне відчуження при спілкуванні з іншою людиною, що супроводжується підозрілістю, ворожістю, неприязню або недоброзичливістю по відношенню до неї. • Самоагресія (СА) - людина не перебуває в мирі та злагоді з собою; у неї відсутні або ослаблені механізми психологічного захисту; вона виявляється беззахисною в агресивному середовищі. Якщо методика Басса-Дарки передбачує нормативні показники лише для двох шкал – ворожість та агресивність, то методика Л.Г. Почебут вказує на показники норми для кожної зі шкал (3-4 бали) та для загального рівня агресивності (11-24). За результатами опитування даною методикою середні показники для обох груп знаходяться у межах норми. При цьому, порівняно з попередньою методикою, змінюється розподіл показників за шкалами. Показники основної групи вище за всіма шкалами, окрім вербальної агресії. Для контрольної групи вербальна агресія стає провідною, в той час як для основної групи на перше місце виходить самоагресія. Самоагресія в даному випадку розглядається як зниження психологічного захисту, неспроможність захистити себе у агресивному середовищі. Таким чином, показники основної групи вказують на те, що гравці більш вразливі до агресивності оточуючих. Найменші показники для обох груп за шкалою предметної агресії. Розбіжності результатів за цією методикою було обраховано за допомогою tкритерію Стьюдента за кожною шкалою та не набули статистичного значення. Методика «Оцінка агресивності у відносинах» А. Ассингера містить 20 запитань, до кожного з яких є 3 варіанти відповіді, серед яких досліджуваний має обрати один. Методика дозволяє визначити, чи достатньо людина коректна у відношенні з оточуючими і чи легко спілкуватися з нею. В залежності від обраних відповідей визначається типова манера поведінки у конфліктній ситуації: уникаюча, конструктивна, або агресивна (руйнівна). За методикою А. Ассингера показники агресивності обох груп знаходяться в межах норми. При цьому рішення, які приймають опутиувані у контрольній групі носять більш агресивний характер, основна група більш схильна до конструктивних, адекватних ситуації рішень. На основі результатів використаних методик можливо зробити наступні висновки та припущення: • Люди, які у подальшому стають гравцями з самого дитинства знаходяться у несприятливому середовищі • Завдяки впливу середовища та складним життєвим обставинам, у таких людей наступає соціальна дезадаптація. • Оскільки реальний світ сприймається як небезпечний, відбувається спроба його уникнення, а саме – частковий перехід у віртуальний простір. • Несприятливі життєві обставини вимагають постійної напруги, готовності до самозахисту, що передбачає постійну готовність до агресивних дій, підвищення загального рівня агресивності особистості. • При цьому рівень агресивності, хоча й вище за аналогічний рівень у негравців, знаходиться переважно у межах норми. Крім того, агресивні прояви у таких людей зазвичай носять адекватний ситуації характер. Опитувальник акцентуацій характеру Леонгарда-Шмішека містить 97 запитань, на які досліджуваний має дати позитивну («так») чи негативну («ні») відповідь. Методика містить шкалу неправди, яка дозволяє визначити надійність отриманих даних, та 10 шкал акцентуацій характеру за класифікацією Леонгарда: 1. Гіпертімний - особистості зі схильністю до підвищеного настрою. 2. Застряючий - зі схильністю до «застреванию афекту» і маячних реакцій. 3. Емотивний, афективно лабільний. Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

International Journal of Education & Development 4. Педантичний, з переважанням рис ригідності, педантизму. 5. Тривожний, схильний до заниження самооцінки, уникають відповідальності. 6. Циклотимний, зі схильністю до депресивного реагування. 7. Демонстративний, з істеричними рисами характеру. 8. Збудливий, зі схильністю до підвищеної, імпульсивної реактивності у сфері потягів. 9. Дистимічний, з схильністю до розладів настрою. 10. Екзальтований, схильні до афективної екзальтації. За методикою дослідження акцентуацій характеру Леонгарда-Шмішека, розбіжності між основною та контрольною групою більш виражені. У основної групи переважають показники наступних шкал: дистимічність, демонстративність, застрягання, тривожність, збудливість. У контрольної – гіпертимність, циклотимність, емоційність, педантичність, екзальтованість. Найбільш характерними показниками для основної групи є екзальтованість, гіпертимність, демонстративність. У контрольної групи найвищі показники припадають на так ж самі риси, проте виражені вони більш яскраво. Достовірність відмінностей за t-критерієм Стьюдента набула статистичної значущості лише за показником гіпертимності, який більш характерний для контрольної групи. Середні показники екзальтованості та гіпертимності для контрольної групи знаходяться на межі акцентуаціїї, тобто є яскраво вираженими. Для основної групи зареєстровані випадки проявів усіх акцентуацій, в той час як для контрольної групи осіб із акцентуаціями застрягання, педантичності, тривожності та збудливості не виявлено. Було проведено аналіз кореляції між шкалою часу, який гравці проводять у грі щоденно, та шкалами загальної агресивності, шкалами акцентуацій характеру. Індекс коефіцієнта кореляції Пірсона склав від 0 до 0,4, що вказує на дуже низький рівень кореляції, яка не може вважатися статистично значущою. Отже, припущення про наявність взаємозв’язку між часом, проведеним людиною за комп’ютерними іграми, та особистостями її характеру спростовано. За результатом порівняння показників агресивності серед жіночої та чоловічої груп гравців показники агресивності у чоловіків переважно перевищують аналогічні для жінок, за виключенням роздратування, непрямої агресії та підозрілості. У жінок переважають вербальна агресія, роздратування, непряма агресія, почуття провини. Для чоловіків переважаючими є фізична агресія, вербальна агресія та роздратування. В середньому показники знаходяться у межах норми. За виключенням індексу роздратування, відмінності не набули статистичного значення за t-критерієм Стьюдента. Для жінок більш характерні конструктивні реакції та реакції уникнення, для чоловіків – агресивні та конструктивні. При цьому розбіжності не набувають статистичної значущості. За методикою дослідження акцентуацій характеру Леонгарда-Шмішека спостерігаються значні гендерні відмінності. Статистичної значущості набули шкали циклотимності, емоційності, демонстративності, застрягання та екзальтованості. При цьому всі названі риси характерні для жінок. Показник екзальтованості у жінок знаходиться на рівні акцентуації. Таким чином, жінки більш схильні до надмірно підвищеного настрою, емоційних реакцій, демонстративної поведінки та надмірного захоплення. Надмірне захоплення також характерне для чоловіків, проте демонстративна та емоційна поведінка зустрічається значно рідше. Індивідуальні показники в обох групах охоплюють весь спектр акцентуацій.

Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

International Journal of Education & Development Гендерна динаміка для гравців збігається з гендерною динамікою для загальної маси людей. Гендерні розбіжності статистично більш значущі, ніж розбіжності між основною та контрольною групою. Висновки: Найбільш вагомим результатом дослідження виявилось встановлення статистично достовірних розбіжностей між основною та контрольною групою. Такі розбіжності спостерігаються за шкалою «образа». Отже, характерним показником для групи гравців є заздрість або ненависть до інших людей за реальні або вигадані дії. Така особливість є значною припоною для налагодження гармонійної взаємодії з іншими людьми. З урахуванням вищеназваного, ми пропонуємо наступні методичні рекомендації для корекції агресивності гравців: 1. На нашу думку, найбільш ефективним буде спрямувати зусилля не на саму агресивність, а на передпосилання для її виникнення. А саме, на соціальну адаптацію, міжособистісні відносини, підвищення самооцінки та особистісний розвиток людини. 2. Як профілактичні заходи більш доцільним є не заборона комп’ютерних ігор, а регулювання сімейних та групових відносин для осіб? більш раннього віку. 3. Оскільки характерною рисою для гравців визначена екзальтованість, тобто схильність до глибокої захопленості, слід максимально розширяти світогляд гравців. Якщо буде знайдена аналогічна діяльність (не ігрова), яка стане не менш цікавою, захоплення гравця з не меншим пилом може переключитися на неї. Перспективи подальшого розвитку досліджень полягають у вивченні формування причин та механізмів залучення особистості у віртуальний простір та їх попередження шляхом гармонізації людських відносин всередині родини та суспільства. Список використаної літератури 1. Аветисова А.А. Психологические особенности игроков в компьютерные игры / А.А. Аветисова // Психология. Журнал Высшей школы экономики. – 2011. – Т. 8. – № 4. – С. 35-58. 2. Асмолов А.Г. Психологическая модель интернет-зависимости личности / А.Г. Асмолов, Н.А. Цветкова, А.В. Цветков // Мир психологии. – 2004. – № 1. – С. 170192. 3. Величко С.В. Дипломна робота. Психологічні особливості агресивності військовослужбовців розвідувально-диверсійних груп, 2006 4. Милюкова Е.В. Влияние компьютера, как средства массовой информации, на появление и увеличение уровня агрессивности в поведении подростка / Е.В. Милюкова // Проблемы практической психологии. – Шадринск. – 2000. – Ч. 2. – С. 124-129. 5. Паньшин М.В. Аспекты влияния онлайн игр на развитие человека // Проблемы применения современных информационных технологий : материалы 4-й регион. науч.-практ. конф. студ. и асп., Екатеринбург 27 апр. 2011 г. / ФГАОУ ВПО «Рос. гос. проф.-пед. ун-т». - Екатеринбург, 2011 6. Попов В. А. Влияние компьютерных игр на уровень агрессивности подростков / В. А. Попов, Л. С. Валькова // Молодой ученый. — 2014. — №7. — С. 279-281 7. Реан А.А. Психология человека от роджения до смерти. – Спб.: ПРАЙМЕВРОЗНАК, 2002, -656с 8. Шмелев А.Г. Мир поправимых ошибок // Компьютерные игры. Обучение и психологическая разгрузка. 1988. Вып. 3. С. 27–39

Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

International Journal of Education & Development References 1. Avetisova A.A. Psihologicheskie osobennosti igrokov v kompyuternyie igryi / A.A. Avetisova // Psihologiya. Zhurnal Vyisshey shkolyi ekonomiki. – 2011. – T. 8. – # 4. – S. 35-58. 2. Asmolov A.G. Psihologicheskaya model internet-zavisimosti lichnosti / A.G. Asmolov, N.A. Tsvetkova, A.V. Tsvetkov // Mir psihologii. – 2004. – # 1. – S. 170-192. 3. Velichko S.V. Diplomna robota. PsihologIchnI osoblivostI agresivnostI vIyskovosluzhbovtsIv rozvIduvalno-diversIynih grup, 2006 4. Milyukova E.V. Vliyanie kompyutera, kak sredstva massovoy informatsii, na poyavlenie i uvelichenie urovnya agressivnosti v povedenii podrostka / E.V. Milyukova // Problemyi prakticheskoy psihologii. – Shadrinsk. – 2000. – Ch. 2. – S. 124-129. 5. Panshin M.V. Aspektyi vliyaniya onlayn igr na razvitie cheloveka // Problemyi primeneniya sovremennyih informatsionnyih tehnologiy : materialyi 4-y region. nauch.prakt. konf. stud. i asp., Ekaterinburg 27 apr. 2011 g. / FGAOU VPO «Ros. gos. prof.-ped. un-t». - Ekaterinburg, 2011 6. Popov V. A. Vliyanie kompyuternyih igr na uroven agressivnosti podrostkov / V. A. Popov, L. S. Valkova // Molodoy uchenyiy. — 2014. — #7. — S. 279-281 7. Rean A.A. Psihologiya cheloveka ot rodzheniya do smerti. – Spb.: PRAYMEVROZNAK, 2002, -656s 8. Shmelev A.G. Mir popravimyih oshibok // Kompyuternyie igryi. Obuchenie i psihologicheskaya razgruzka. 1988. Vyip. 3. S. 27–39

Дослідження молодих вчених, здобувачів

Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

International Journal of Education & Development 2016 / 1 Psychology

__________________________________________________________________

СИНДРОМ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ. ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА Коваленко О.О. студентка 6 курсу кафедри психології та педагогіки Університету сучасних знань

Інтенсифікація життя, соціально-політична та cкладна соціально-економічна ситуація в країні, постійне переживання стресових ситуацій негативно позначається на психологічному здоров’ї населення. Одним із найважчих наслідків довготривалого стресу є синдром «емоційного вигорання». На сучасному етапі розвитку суспільства збереження психологічного здоров’я населення є надзвичайно актуальним завданням. Аналізуючи роботу сучасних медичних організацій можна побачити, що більшість медичних працівників працюють у доволі неспокійній, емоційно напруженій атмосфері, що вимагає постійної уваги й контролю за діяльністю і взаємодією з людьми. Працюючи в таких умовах стрес виникає внаслідок безлічі стресогенів, які безперервно накопичуються в різних сферах життєдіяльності. Наразі почуття контролю над тим, що відбувається, може мати вирішальне значення. Якщо під час стресової ситуації медичний працівник реагує адекватним, адаптивним чином, він успішніше й ефективніше діє тим самим підвищуючи свою функціональну активність і впевненість, натомість як дезадаптивні реакції ведуть до «професійного вигорання». Коли вимоги до медичного працівника постійно переважають над ресурсами, у людини порушується стан рівноваги. [4,с.18]. Безперервне порушення рівноваги неминуче призводить до «професійного вигорання». «Вигорання» є не просто результатом стресу, а наслідком некерованого стресу. [5,с.175]. Першим цей феномен описав американський психіатр Х. Фреденбергер у 1974 р., даючи характеристику психологічного стану людей, які інтенсивно та тісно спілкуються з клієнтами в емоційно напруженій атмосфері при наданні професійної допомоги [1,с.15]. Психолог К. Маслач (1976 р.) оцінила даний стан організму як емоційне та фізичне виснаження з розвитком негативної самооцінки, негативного ставлення до роботи, втратою співчуття та розуміння щодо клієнтів зі зняттям з себе відповідальності. За визначенням ВООЗ, cиндром емоційного вигорання — це фізичне, емоційне, або мотиваційне виснаження, що характеризується порушенням продуктивності в роботі, втомою, безсонням, підвищеною схильністю до соматичних захворювань, а також вживанням алкоголю або інших психоактивних речовин для отримання тимчасового полегшення, що має тенденцію до розвитку фізичної залежності та (у багатьох випадках) суїцидальної поведінки. [2,с.82].Цей синдром розцінюється як стрес-реакція на тривалі виробничі та емоційні вимоги, які виникають

ijed@i.ua

Дослідження молодих вчених, здобувачів

У статті обгрунтовано актуальність проблеми. Теоретично визначено поняттям«синдром емоційного вигорання», обгрунтовано особливості прояву синдрому емоційного вигорання педагога та визначено причини виникнення синдрому емоційного вигорання у професійній діяльності медичного праціфника. Ключові слова: емоційне вигорання, емоційне виснаження, тривога, депресія, почуття страху, емоції, переживання, нервове напруження, фаза виснаження, психічна адаптація.

International Journal of Education & Development унаслідок надмірної відданості людини своїй роботі з одночасним нехтуванням сімейним життям або відпочинком [3, с.4]. Особисте душевне благополуччя людини значною мірою залежить від того, як вона керує своїми почуттями, думками та поведінкою. Психологічна саморегуляція не змінює навколишній світ людини, але змінює та організовує саму людину в потрібному їй напрямку. Адже відомо, що вплив будь-якої події на людину залежить не стільки від характеру самої події, скільки від глибини її переживання. Сильний інтелект, толерантність, духовна витривалість у досконалому володінні своїми емоціями, настроями та вчинками — всі ці якості не допускають схильності до синдрому вигорання. Якщо психологічної енергії у людини достатньо і духовна витривалість висока, то на неї не діють дрібні казуси та непорозуміння, при яких люди зі слабкою духовністю та слабким психічним здоров’ям виходять із рівноваги. У наукових дослідженнях встановлено факт впливу особливостей професійної діяльності медичного працівника на особистість, зокрема - широко відомий феномен емоційного вигорання особистості медичного працівника. В даний час немає єдиного погляду на структуру синдрому «емоційного вигорання», але, незважаючи на відмінності в підходах до його вивчення, можна відзначити, що він зумовлює собою особистісну деформацію. Наприкінці 70 – початку 80-х років ХХ сторіччя науковий психологічний світ сколихнула хвиля досліджень та дискусій, предметом обговорення яких був «синдром вигоряння» – психогенний розлад, що виникає в професійній діяльності особистості. Перші публікації, які містили клінічний опис окремих випадків, змінилися науково обґрунтованими експериментальними дослідженнями та концептуальними припущеннями, що містять аналіз причин виникнення синдрому, наслідків, вивчення його структури та симптомів . Нині концепція синдрому емоційного вигорання визнана широким колом науковців: психологами, лікарями, соціальними працівниками тощо. Загалом, термін ―вигоряння‖ (англ. – «burnout») уперше в психологічному його розумінні з’явився в 30х роках минулого сторіччя. Під цим явищем спортсмени розуміли стан виснаження, коли після тривалих тренувань та успішних виступів атлети не могли продовжувати й надалі брати участь у змаганнях. На початку 60-х років минулого сторіччя активно велися дискусії, які стосувалися так званої «депресії виснаження», в анамнезі якої головним чином фігурували фізичні, а точніше, психосоматичні болі. Причинами цієї форми депресії автори П.Кільхольц та Р.бек, які її вперше описали в 1964 році, називають конфлікти на роботі, фінансові проблеми, подвійне навантаження на роботі та вдома (особливо це стосується жінок). Депресія виснаження у своїй динаміці проходить три фази: гіперестетично-астетичну (характеризується надмірною сприйнятливістю, роздратуванням, швидкою стомлюваністю), психосоматичну та власне депресивну. Праці Г.Сельє, присвячені адаптації організму, його концепція загального адаптаційного синдрому знайшли великий резонанс серед медиків, фізіологів, психологів. Він розглядав стрес як неспецифічну відповідь організму на будь-яку пред’явлену йому вимогу. Причому, з точки зору стресової реакції, не має значення приємна чи неприємна ситуація, з якою ми стикнулися. Має значення лише інтенсивність потреби в перебудові чи в адаптації [8].Ідея концепції загального адаптаційного синдрому зародилася у Г.Сельє під час роботи в лікарні. Спостерігаючи за хворими, він помітив, що незалежно від того, чим хворіє людина, реакція на різні хвороби відбувається за загальною схемою, яку він назвав загальним адаптаційним синдромом, або синдромом біологічного стресу. Г.Сельє виділив у ньому 3 стадії:

Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

International Journal of Education & Development 1.Реакція тривоги. Організм змінює свої характеристики. Якщо стресор сильний, то наступає смерть. 2. Фаза опору. Якщо дія стресору сумісна з можливостями адаптації, організм чинить опір. Ознаки реакції тривоги практично зникають, рівень опору значно підвищується. 3.Фаза виснаження. Після тривалої дії стресору, до якого організм пристосувався, поступово виснажуються запаси адаптаційної енергії. Знову з’являються реакції тривоги, вони незворотні, організм гине. Отже, стрес є своєрідним принципом захисту від будь-яких впливів середовища, який, на думку Г.Сельє, працює не лише на рівні клітини, організмів тварини та людини, але його можна застосовувати до людини як особистості та навіть до цілих спільнот людей. Г.Сельє вважав, що результати лабораторних досліджень стресу можна і потрібно використовувати для вироблення життєвої філософії. Г.Сельє говорить про так званий стрес життя, якому піддається будь-яка людина в процесі життєдіяльності. так, «... бізнесмен, який відчуває постійний тиск з боку клієнтів та підлеглих, медсестра перебуває в постійному контакті з хворими, які також виснажують її своїми скаргами, поліцейські, викладачі, домогосподарки - усі перебувають під впливом оточення людей, які більшою чи меншою мірою виснажують енергетичні можливості особистості». Отже, важливість адаптаційних процесів у професійній діяльності особистості є незаперечною. При цьому вимоги до психічної адаптації залежать від тенденції до виникнення в професійній діяльності стресогенних ситуацій. такі ситуації можуть створюватися, наприклад, динамічністю розгортання подій, необхідністю швидкого прийняття рішення та його реалізації, особливо у випадках підвищеної відповідальності за наслідки прийнятого рішення, неузгодженістю між індивідуальними особливостями, ритмом та характером діяльності. Чинниками, що призводять до виникнення емоційного стресу в цих ситуаціях, можуть бути такі: неоднозначність інформації, необхідної для прийняття рішення, її суперечливість, надмірна різноманітність чи монотонність, оцінка роботи як такої, що перевищує можливості індивіда за об’ємом чи мірою складності, суперечливі чи невизначені вимоги та ризик при прийнятті рішення. Синдром емоційного вигорання (CЕВ) - це реакція організму, що виникає внаслідок тривалого впливу професійних стресів середньої інтенсивності. Одне з перших місць за ризиком виникнення CЕВ займає професія медичної сестри. Її робочий день - це тісне спілкування з людьми, в основному з хворими, які вимагають невсипущою турботи і уваги. Стикаючись з негативними емоціями, медсестра мимоволі і мимоволі втягується в них, у силу чого починає і сама відчувати підвищену емоційну напругу. Найбільше ризику виникнення CЕВ піддаються особи, що пред'являють непомірно високі вимоги до себе. Цей медик в їхньому уявленні - це зразок професійної невразливості і досконалості. Вхідні в цю категорію особистості асоціюють свою працю з призначенням, місією, тому в них стирається грань між роботою та приватним життям. Виділяють три типи медичних сестер, яким загрожує CЕВ: 1-й - "педантичний", характеризується сумлінністю, зведеної в абсолют, надмірної, болючою акуратністю, прагненням у будь-якій справі домогтися зразкового порядку (навіть на шкоду собі); 2-й - "демонстративний ", що прагне бути першим у всьому, завжди бути на виду. Цьому типу властива висока ступінь виснаження при виконанні навіть непомітною рутинної роботи, 3-й - "емотивний", що складається з вразливих і чутливий людей. Їх

Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

International Journal of Education & Development чуйність, схильність сприймати чужу біль як власну межує з патологією, з саморуйнуванням. При обстеженні медичних сестер різних відділень (операційна, хірургія, реанімація) встановлено, що CЕВ проявляється в них неадекватним реагуванням на пацієнтів і своїх колег, відсутністю емоційної залученості, втратою здатності до співпереживання пацієнтам, втомою, що веде до редукції професійних обов'язків та негативного впливу роботи на особисте життя. Професійна діяльність працівників сфери психічного здоров'я несе в собі потенційну загрозу розвитку CЕВ. Особистісні риси емоційної нестійкості, боязкості, підозрілості, схильності до почуття провини, консерватизму, імпульсивності, напруженості, интраверсии мають певне значення у формуванні CЕВ. У картині синдрому у працівників цієї сфери переважають симптоми фази "резистенції". Це проявляється неадекватним емоційним реагуванням на пацієнтів, відсутністю емоційної залучення та контакту з клієнтами, втратою здатності до співпереживання пацієнтам, втомою, що веде до редукції професійних обов'язків та негативного впливу роботи на особисте життя, обезличивающей мислення. Також досить виражено переживання психотравмуючих обставин (фаза "напруга"), що проявляється відчуттям фізичних і психологічних перевантажень, напруги на роботі, наявністю конфліктів з керівництвом, колегами, пацієнтами. Діяльність психотерапевта є публічною, має на увазі необхідність роботи з великою кількістю людей і передбачає надання послуг клієнтам. Причому останні відрізняються від осіб основної маси населення психічної неврівноваженістю та девіантною поведінкою у тій чи іншій формі. Серед психотерапевтів і психологівконсультантів схильні CЕВ люди з низьким рівнем професійної захищеності (відсутність досвіду практичної роботи, неможливість систематичного підвищення кваліфікації та ін.) Провокувати РЕВ можуть хвороби, переживання важкого стресу, психологічні травми (розлучення, смерть близької або пацієнта. Піддані формуванню СЕВ і інші категорії медичних працівників, перш за все ті, хто здійснює догляд за важкими хворими з онкологічними захворюваннями, ВІЛ / СНІДом, в опікових і реанімаційних відділеннях. Співробітники "важких" відділень постійно відчувають стан хронічного стресу в зв'язку з негативними психічними переживаннями, інтенсивними міжособистісними взаємодіями, напруженістю та складністю праці та ін А в результаті поступово формується CЕВ виникають психічна та фізична втома, байдужість до роботи, знижується якість надання медичної допомоги, породжується негативне і навіть цинічне ставлення до пацієнтів. Фактори ризику формування дезадаптаційних станів особистості лікаря. Фактори ризику формування дезадаптаційних станів особистості лікаря можна розділити на чотири групи: соціальні, діяльні, суб'єктивні, індивідуальна-особистісні. 1. Соціальні: a) низька соціальна оцінка значимості праці лікаря, особливо регіональних ЛПУ, що виражається в складності реалізації базових потреб особистості; b) зростаюча вартість медичних послуг, що утруднює надання адекватної медичної допомоги особам з обмеженим достатком; c) труднощі в реалізації безперервності професійного розвитку шляхом проходження етапів післявузівської освіти та захисту кваліфікаційних категорій, особливо для спеціалістів регіональних ЛПУ. 2. Діяльні: a) Вищий рівень за показниками шкідливості і небезпеки факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудовогопроцесу; b) Обмежені об'єктивним рівнем розвитку сучасної медицини можливості надання зцілює лікарської допомоги пацієнтам із станами органічної патології, що

Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

International Journal of Education & Development формують «бар'єри» в розкритті особистісного сенсу праці та сприяють появі почуття розчарування, деперсоналізації; c) Наявність ефекту «залишкової діяльності», що характеризують процес лікарської праці як необмежений тимчасовими рамками безпосередньо робочого часу. 3. Суб'єктивні: a) великий обсяг різноманітних професійно важливих якостей, наявність деяких є нормативним умовою професіоналізації лікаря; b) необхідність формування і розвитку ІСД протягом всього професійного циклу; c) використання неоптимальних компенсаторних засобів і, як наслідок, розвиток станів некомпенсируемое втоми; d) девальвація професійної самооцінки в процесі накопичення професійного лікарського досвіду; e) високі вимоги до комунікативного й організаторському потенціалу фахівця. 4. Індивідуальна-особистісні: a) Поєднання в структурі професійно важливих якостей фахівця груп властивостей, детермінованих протилежними типами нейродинамических особливостей особистості; b) «продуктивний», гетеростатіческій мотиваційний профіль особистості лікаря; c) Зупинка в розвитку на цінностях «середнього» рівня або на одному з «модусів існування»; d) Соціальна фрустрированность, як наслідок низької соціальної оцінки праці лікаря, яка блокує забезпечення надійності його професійної діяльності. Симптоми професійного вигорання вказують на характерні риси тривалого стресу і психічного перевантаження, які можуть призводити до повної дезінтеграції різних психічних сфер. У «вигоряючими» фахівця спостерігаються зміни: в поведінці (він часто дивиться на годинник; відкладає зустрічі; часто спізнюється (пізно приходить і рано пішов); втрачає творчий підхід до вирішення проблем; працює старанніше і довше, а досягнення стають менше; усамітнюється і уникає колег; присвоює власність установи; збільшує вживання змінюють настрій психоактивних речовин (включаючи кофеїн і нікотин); втрачає здатність задовольняти свої потреби в розвагах і відновленні здоров'я; схильний нещасним випадкам; у нього посилюється опір виходу на роботу; в почуттях (втрата почуття гумору або гумор шибеника; постійне відчуття невдачі, провини і самозвинувачення; часто відчуває гнів, почуття образи і гіркоти; підвищена дратівливість, демонстрована на роботі і вдома; відчуття, ніби до нього чіпляються; почуття збентеження та байдужості; безсилля; зняття стресу, а не творча діяльність); в мисленні (все більш наполегливі думки про те, щоб залишити роботу; зниження здатності сконцентрувати увагу; ригидное мислення, що чинить опір змінам; посилення підозріливості й недовірливості; цинічне, порицающее ставлення до оточуючих; менталітет жертви; заклопотаність власними потребами і особистим виживанням); в здоров'я: порушений сон; часті, довгостроково поточні незначні недуги; підвищена сприйнятливість до інфекційних захворювань; стомлюваність і виснаження протягом цілого дня; прискорення порушень психічного і соматичного здоров'я [3, с. 446]. Таким чином, синдром емоційного вигорання характеризується вираженим поєднанням симптомів порушення у психічній, соматичної і соціальній сфері життя. Синдром професійного вигорання розвивається поступово. Він проходить три стадії - три сходових прольоту в глибини професійної непридатності: Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

International Journal of Education & Development Перша стадія: починається приглушенням емоцій, згладжуванням гостроти почуттів і свіжості переживань; фахівець несподівано помічає: начебто все поки нормально, але ... нудно і порожньо на душі; зникають позитивні емоції, з'являється деяка відстороненість у стосунках з членами сім'ї; виникає стан тривожності, незадоволеності; повертаючись додому, все частіше хочеться сказати: «Не лізьте до мене, дайте спокій!» Друга стадія: виникають непорозуміння з клієнтами, професіонал у колі своїх колег починає зі зневагою говорити про деякі з них; неприязнь починає поступово проявлятися у присутності клієнтів - спочатку це важко стримувана антипатія, а потім і спалахи роздратування. Подібна поведінка професіонала - це неусвідомлюване їм самим прояв почуття самозбереження при спілкуванні, що перевищує безпечний для організму рівень. Третя стадія: притупляються уявлення про цінності життя, емоційне ставлення до світу «ущільнюється», людина стає небезпечно байдужим до всього, навіть до власного життя; така людина за звичкою може ще зберігати зовнішню респектабельність і деякий апломб, але його очі втрачають блиск інтересу, до чого б то не було, і майже фізично відчутний холод байдужості поселяється в його душі. Кожна людина може виробити свої індивідуальні стратегії для боротьби із синдромом емоційного вигорання але варто згадати декілька універсальних правил. 1. Правило розподілу. Необхідно чітко розділяти професійну діяльність і особисте життя: не брати роботу додому, мати хобі, яке не стосується роботи, спілкуватися з друзями, які не є колегами по роботі.. Для цього досить дієвими є різноманітні ритуали. Наприклад ритуал «корпоративного одягу». Коли працівник приходить на роботу він одягає корпоративний одяг, починає спілкуватися з клієнтами є добрим і розуміючим, активним і професійним, але коли робочий день закінчується і працівник знімає робочий одяг, він забуває про всіх своїх клієнтів і займається особистими справами (перестає бути працівником компанії, стає мамою чи татом, дружиною чи чоловіком і.ін.). 2. Правило зміни діяльності. Намагатися чергувати свою професійну діяльність, тобто не тільки спілкуватися з клієнтами, а й займатися різноманітною паперовою роботою, або особистим професійним вдосконаленням: відвідувати тренінги та навчання. 3. Правило часу. Страх не встигнути, запізнитися, відсутність структури можна подолати за допомогою тайм-менеджменту. Він дозволяє при організації часу враховувати індивідуальні ритми людини, що зводить до мінімуму хронічні перевтоми. Сучасний Тайм-менеджмент діє за трьома принципами: Індивідуальний підхід – людина сама повинна визначити власний баланс між жорсткою організацією і спонтанністю у своїх діях.Мислення спрямоване на ефективність. Якщо ми встановлюємо правила, ми повинні вірити у їх ефективність, а інакше позитивні зміни не можливі. Все можна удосконалювати, так як резерви ефективності і розвитку не вичерпні. 4. Правило внутрішньої метафори. Дуже велику роль у формуванні синдрому емоційного вигорання відіграють внутрішні установки, те як людина сприймає себе як спеціаліста. Деструктивність девізу «палаю для інших – згораю сам» очевидна. Працівник, який досягнув певного професіонального рівня має уже сформований образ свого професійного «Я». Якщо в процесі роботи виявлено, що цей образ має Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

International Journal of Education & Development певні деструктивні елементи, його варто видозмінити, але не знищувати, тому що це може принести шкоду особистості. Внутрішні переконання варто міняти конструктивно, щоб з однієї сторони людина відчувала себе хорошим спеціалістом, який дійсно допомагає людям, а з іншої – була емоційно благополучною, врівноваженою і захищеною від стрессу. Мною було проведено дослідження, Дослідження проводилося в МЛШП Деснянського району, КМКЛ №1 Дарницького району, КМКЛ №3 Дніпровського району. Вибірку склали жінки: медсестри та молодший медперсонал у віці від 35 до 50 років. Стаж роботи становить від 5 років. У дослідженні брали участь і 30 медсестер і 30 санітарок - всього 60 чоловік. Досліджуваних, присвоївши їм порядковий номер, розділили на групи, позначені відповідно до назви відділення, де проходить діяльність працівників. Метою експериментального дослідження було вивчення взаємозв'язку особливостей змісту допомоги та тенденцій професійної деформації у медичних працівників з різним рівнем кваліфікації. В ході проведеного дослідження були зроблені наступні висновки. У групі працівників оцераційно-хірургічного відділення практично не виражена підгрупа зі сформованими ознаками емоційного вигорання. Більшість випробовуваних цієї групи (67%) виявляють ознаки складного симптому, у 33% такі ознаки не виявляються зовсім. У другій групі, «хірургія», було виявлено, 31% працівників без ознак вигоряння, 46% мають симптоми починається емоційного вигорання, і 23% вже мають сформований синдромом емоційного вигорання. У групі «хірургія» ризик розвитку синдрому професійної деформації вище, ніж у двох інших експериментальних групах. У групі працівників хірургічного відділення симптоми емоційного вигорання виражені більшою мірою, ніж у випробовуваних інших досвідчених груп. Виняток становить тільки симптом «емоційна відстороненість», який більшою мірою виражений у працівників операційно-хірургічного відділення. Ймовірно, це пояснюється практично повною відсутністю емоційного контакту з хворими працівників операційній. Хворі виступають для них «бездушним» об'єктом, на «перетворення» якого націлені їх професійні дії. Найбільш вираженими симптомами емоційного вигорання працівників хірургічного відділення є редукція професійних обов'язків, емоційна і особистісна відстороненість. У групі працівників хірургічного відділення в більшій мірі, ніж в інших дослідних групах виражений така ознака вигоряння, як емоційне виснаження (симптом виявлений у 46% випробовуваних). При цьому вони досить високо оцінюють свої професійні досягнення. Частково це може бути пов'язано з не цілком адекватним розподілом відповідальності за результат лікування - хірургія - як би відповідає тільки за якість інструментальних дій, а не за одужання хворого в цілому. Хоча це припущення, безумовно, вимагає додаткової перевірки. У групі «хірургія» в меншій мірі, ніж в інших групах представлений параметр «деперсоналізація». Під деперсоналізацією розуміється розлад самосприйняття, при якому власні дії сприймаються як би з боку і супроводжуються відчуттям неможливості управляти ними, це часто супроводжується явищами дереалізації. Значною мірою цей симптом виявляється в групах працівників операційної та реанімації. Можна припустити, що спілкуючись з хворими як із суб'єктами (що знаходяться у свідомому стані, що зазнають біль), стикаючись з нестандартними ситуаціями, як в ході операції, так і відразу після неї, пов'язаними з індивідуальними особливостями пацієнта, медпрацівники з цих груп можуть відчувати почуття розгубленості і тривоги у зв'язку з ризиком ускладнень в стані хворого, що може призводити до наростання явища деперсоналізації. У цій же групі ми спостерігаємо Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

100

International Journal of Education & Development зниження відчуття професійної успішності, що є, на думку автором методики ознакою емоційного вигорання спеціаліста. Низький рівень емпатійних тенденцій (здатності до співпереживання) ні в одній з експериментальних груп не виявляється явно. Більшість випробовуваних демонструють середній рівень розвитку емпатійних тенденцій. Їм не чужі емоційні прояви, але в більшості своїй, вони знаходяться під самоконтролем. У спілкуванні уважні, намагаються зрозуміти більше, ніж сказано словами, але при зайвому прояві почуттів співрозмовника втрачають терпіння. Тобто в спілкуванні вони бувають дуже стримані і воліють не надто піддаватися емоційним поривам. У вибірці також представлені випробовувані з високим рівнем розвитку здатності до співпереживання, кількість яких найбільше в групі працівників операційній. Проведене дослідження підтвердило припущення про відносну стабільність особистісних факторів і застосовуваних психологічних захистів (копінг-стратегій) у працівників операційної, працівники хірургічного відділення. Той же факт відзначений і по відношенню до піддослідним контрольної групи. Таким чином, гіпотеза про те, що різна за змістом операцій діяльність медичних працівників призводить до різних тенденціям емоційного вигорання, знайшла в ході експериментального дослідження своє підтвердження. Синдром емоційного вигоряння є психогенним розладом, що виникає та розвивається в процесі виконання людиною професійної діяльності. найбільш актуальною ця проблема постає для представників соціономічних професій, унаслідок постійного тісного емоційно забарвленого контакту з людьми. Зокрема синдром емоційного вигоряння вчителів пов’язаний із професійною дезадаптацією. У своїй динаміці він проходить низку фаз: напруження, резистенцію та виснаження. на фазі напруження він проявляється переважно у формі надмірного переживання психотравмуючих обставин, тривоги та депресивних проявів. на фазі резистенції – у формі неадекватного вибіркового емоційного переживання та редукції професійних обов’язків. Фаза виснаження характеризується головним чином психосоматичними та психовегетативними порушеннями. У профілактиці синдрому емоційного вигорання можна використовувати різні підходи: особистісно-орієнтовані методики, спрямовані на поліпшення здібностей особистості протистояти стресу через зміну своєї поведінки, відносини; заходи, спрямовані на зміну робочого оточення (попередження несприятливих обставин). Як показують дослідження, якщо активно не втручатися в розвиток синдрому емоційного вигорання серед персоналу, то мимовільного поліпшення не відбувається. Концепція поведінкових профілактичних заходів, представлена в психологічній літературі, фокусується на первинній профілактиці. Сюди відносяться такі заходи: • Покращення навичок боротьби зі стресом - дебрифинг (обговорення після критичного події, фізичні вправи, адекватний сон, регулярний відпочинок та ін.); • Навчання технікам релаксації (розслаблення) - прогресивна м'язова релаксація, аутогенне тренування, самонавіювання, медитація; • Уміння розділити з пацієнтом відповідальність за результат, вміння говорити «ні»; • Хобі (спорт, культура, природа); • Спроба підтримки стабільних партнерських, соціальних відносин; • Фрустрационная профілактика (зменшення помилкових очікувань). Співробітників, вперше приступили до роботи, необхідно реалістично й адекватно ввести в курс справи. Якщо очікування реалістичні, ситуація більш передбачувана і краще керована.

Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

101

International Journal of Education & Development Ще на етапі навчання професії бажано давати студентам такі навички. Прикладом може служити проведення дебрифінгу після критичного події, який передбачає можливість висловити свої думки, почуття, асоціації, викликані якимнебудь серйозною подією. Даний метод широко використовується за кордоном в правоохоронних органах. Через обговорення після травматичних впливів (погоні, стрілянини, смерті) професіонали позбавляються від затяжного почуття провини, неадекватних і неефективних реакцій і можуть продовжити чергування. Необхідна особистісно-орієнтована підготовка медичної сестри з акцентом на здатність формувати хороші взаємини з хворим як фундамент для використання медичних знань і технологій. Крім цього деякі автори ставляться до релігії як до потенційного профілактичному фактору. Професіонали повинні брати участь у заходах повністю не пов'язаних з роботою. Хобі, заняття спортом дозволяють переключитися, відпочити від роботи. Широке поширення отримав метод освіти з навчання особистості справлятися з труднощами на робочому місці. Але, незважаючи на те, що люди можуть навчитися новим шляхам виходу з стресових ситуацій, вони не можуть застосувати отримані навички в робочій обстановці, тому їх робота вимагає поведінки за специфічним шляху, організаційна процедура обумовлює час і місце, в якому проходить більша частина роботи. Співробітники розподілені згідно робочим функціям, а не особистісної сумісності. Стратегії щодо запобігання зовнішніх обставин, що викликають вигорання (комбінація первинної та вторинної профілактики), можуть бути розділені на дії по зміні організації та керівництва і на заходи, що проводяться з працівниками. Заходами, спрямованими переважно на робоче оточення, є: • створення, підтримку «здорового робочого оточення» (тобто тимчасовий менеджмент, комунікативні стилі керівництва); • визнання результатів роботи (похвала, висока оцінка, оплата); • навчання керівників («ключова роль» начальника в запобіганні вигорання). Керівник повинен забезпечити можливість участі співробітників у прийнятті важливих для них рішень. Підтримка з боку керівництва часом навіть більш важлива, ніж підтримка з боку колег. Впливати можна практично на всі фактори, що сприяють розвитку CЕВ. Особистісно-орієнтовані стратегії: • виконання «тестів на придатність» перед навчанням професії; • проведення спеціальних програм серед груп ризику (наприклад, балінтовскі групи для вчителів і лікарів); • регулярний професійно-медичний, психологічний моніторинг. Слід зазначити, що тести придатності не надто гарні з соціальної точки зору, так як не дають свободи у виборі професії. При терапії вже розвиненого синдрому вигоряння можна використовувати такі підходи: • фармакологічне лікування згідно симптомам, тобто антидепресанти, транквілізатори, b - адреноблокатори, снодійні засоби. Фармакологічні препарати призначаються в среднетерапевтических дозах. Транквілізатори або bадреноблокатори використовуються для короткочасного полегшення стану, але можуть бути небезпечні при тривалому застосуванні через ризик розвитку залежності від транквілізаторів і порушень серцевої провідності від b-адреноблокаторів. Вони не прибирають суть проблеми. Антидепресанти призначаються за наявності депресії в структурі синдрому і краще поєднувати їх призначення з психотерапією; • психотерапія (когнітивно - біхевіоральние, релаксаційні техніки, інтегративна психотерапія); Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

102

International Journal of Education & Development

103

• реорганізація робочого оточення; • комбінація змін в робочому оточенні з реабілітацією і перенавчанням. Безсумнівно, що зазначені вище профілактичні заходи також будуть ефективні при лікуванні CЕВ. У першу чергу необхідно усвідомлення проблеми і прийняття відповідальності на себе за свою роботу, свій професійний результат. Необхідна розумова перебудова: переоцінка цілей, усвідомлення своїх можливостей і своїх обмежень, позитивний погляд на речі. На жаль, у ряді випадків розвиток CЕВ заходить дуже далеко, спостерігається стійке негативне ставлення до роботи, до пацієнтів, колегам. У таких ситуаціях необхідним стає зміна місця роботи, перехід на адміністративний вид діяльності, робота, не пов'язана з людьми. Література: 1. Рубинштейн С.Л. (2006) Основы общей психологии. Питер, СанктПетербург, 713 с. 2. Орел В.Е. Феномен «вигорання» в зарубіжній психології: емпіричні дослідження// Психологічний журнал. 2001р. Т.22, № 1. 3. Трунов Д.О. (2004) И снова о «профессиональной деформации». Психологическая газета, 6: 32–34. 4. Професійні захворювання та їхня профілактика / упоряд. А.В.Флобойм. – К.: Шк. Світ, 2011. – 104 с. – (Бібліотека ―Шкільного світу‖). 5. Лаврова К., Левин А.Синдром выгорания: профилактика и управление. Пособие для сотрудников, работающих в программах снижения вреда. – Сеть снижения вреда Центральной и Восточной Европы (ССВЦВЕ). 2006. – 69 с.

s. 2. Orel V.E. Fenomen «vigorannya» v zarubIzhnIy psihologIYi: empIrichnI doslIdzhennya// PsihologIchniy zhurnal. 2001r. T.22, # 1. 3. Trunov D.O. (2004) I snova o «professionalnoy deformatsii». Psihologicheskaya gazeta, 6: 32–34. 4. ProfesIynI zahvoryuvannya ta Yihnya profIlaktika / uporyad. A.V.Floboym. – K.: Shk. SvIt, 2011. – 104 s. – (BIblIoteka ―ShkIlnogo svItu‖). 5. Lavrova K., Levin A.Sindrom vyigoraniya: profilaktika i upravlenie. Posobie dlya sotrudnikov, rabotayuschih v programmah snizheniya vreda. – Set snizheniya vreda Tsentralnoy i Vostochnoy Evropyi (SSVTsVE). 2006. – 69 s.

Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

References 1. Rubinshteyn S.L. (2006) Osnovyi obschey psihologii. Piter, Sankt-Peterburg, 713

International Journal of Education & Development В статье обосновано актуальность проблемы. Теоретически определено понятие «синдром эмоционального выгорания», обоснованы особенности проявления синдрома эмоционального выгорания педагога и определены причины возникновения синдрома эмоционального выгорания в профессиональной деятельности педагога. Ключевые слова: эмоциональное выгорание, эмоциональное истощение, эмоции, переживание, нервное напряжение, тревога,дипресия, чувство страха, фаза истощения, психическая адаптация.

In the article grounded actuality of problem. In theory certainly concept of syndrome of the emotional burning down, the features of display of syndrome of the emotional burning down of health worker and certainly reason of origin of syndrome of the emotional burning down are grounded in professional activity of health worker. Key words: emotional burning down, emotional exhaustion, alarm, dipresiya, sense of fear, emotion, experiencing, nervous tension, phase of exhaustion, psychical adaptation.

Дослідження молодих вчених, здобувачів

104

Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

International Journal of Education & Development 2016 / 1 Psychology

__________________________________________________________________

THE PECULIARITIES OF FORMATION OF LINGUISTIC STEREOTYPES FOR ЕXAMPLE PERSONS WITH CHRONIC LUNG DISEASE Kalenychenko K.M., mag., Psychology Faculty of Kyiv National Taras Shevchenko University

Each language articulates world in its own way and has its own ways of world conceptualization. For a long time the term "stereotype" was in the focus of many researchers (I. Kon, Y. Sorokin, N. Ufimtseva, L. Popko, etc.). But in scientific literature there is no unanimous opinion regarding the legality of the use of the word "stereotype." The various terms - national stereotypes, ethnic representation, national images – express the same concept. The term ―stereotype‖ was introduced in the scientific revolution by an American sociologist Lippmann W. in 1922. In his work "Public Opinion" the author has made an attempt to define the place and role of stereotypes in the public opinion system. Under the stereotype Lippmann W. understood the special form of perception of the surrounding world which in a certain way affects our senses before awareness of our feelings [Lippmann W. N. Y., 1950, s.95]. Stereotypes allow people to get an idea about the world beyond their narrow social, geographical and political environment. Lippmann writes that stereotypes are so strongly transmitted from generation to generation, often taken for granted, the reality of biological fact. If personal experience contradicts the stereotype, there is often one of two people inflexible, uninterested for whatever reason in changing his views does not notice this contradiction, or considers it the exception that proves the rule, and usually just forgets about it. But the receptive and inquisitive man changes his perception of the world when stereotype faces the reality. Lippmann did not believe the stereotypes are definitely about ideas. In his opinion, stereotypes can be true, or partially true, or false. Lippmann not only introduced the term ―stereotype‖ into scientific use, gave it a definition, but also stressed the importance of this phenomenon. The formation of stereotypes is objective physiological basis, associated with the peculiarities of functioning of brain structures. Physiological foundation in the study of the phenomenon was inherent to domestic workssuch as I. P. Pavlov’s doctrine about the dynamic stereotype, A. A. Ukhtomsky’s about dominant, P.K. Anokhin’s theory of functional systems, E.N.Sokolov’s concept of neural model of the stimulus, N. P. Bekhtereva and her students’ research. The ability of the brain to record the same type of changes in the environment and respond appropriately to these changes is the basis of the submission of the physiological school of the stereotypes. Stimulus for activation of the complex, which forms the

ijed@i.ua

Дослідження молодих вчених, здобувачів

The concept of stereotypes in psychology of influence is analyzed in this article. Linguistic stereotype is regarded as a judgment or several judgments which touches upon some non-language world object where descriptive and evaluative characteristics and social cognitive models of motivation are reflected. The comparative analysis of formation of linguistic stereotypes and their influence on people with different chronic lung diseases are carried out. Keywords: linguistic picture of the world, individual- psychological characteristics, stereotype, adaptation.

International Journal of Education & Development stereotype could be any component from the group of preceding irritants. Estimation of the dynamic stereotype (V. P. Pavlov) is a harmonious balanced system of internal processes of the cerebral hemispheres, which corresponds to the external system of conditioned irritants. It must be emphasised that the definition of Pavlov meaningful meets the definition of E. A. Hasratyan’s systemic character. It is possible to give another definition, where a stereotype is a chain of nerve traces of previous irritants that triggered, in contrast to the conditional and unconditional reflexes without an external stimulus [7]. Dynamic stereotypes increase the efficiency of the nervous system, as after every reaction there is an automatic preparation for subsequent reaction, and there is the development of the ability to forecast the result generated corresponding matrix memory (as to N. P. Behtereva). The brain’s solution of the same tasks on the principle of socalled "labeled lines," that is, "through minimal use of the territory, when everything else is intended for the thinking" [1: 89]. An important feature of the stereotype is that the stereotype begins to act to "turn on" consciousness. The person can develop temporal relations. An emotional state and motivation play a leading role in the preservation of temporal relations [4]. It is possible to retrace the relationship between Pavlov’s "dynamic stereotype‖ and stereotypes of Lippmann. It is important for both researchers that a stereotype is a mould of the surrounding reality, to adapt to its diversity, although there is a difference of approaches to the study: Lippmann focuses on social stereotypes and the importance they play in the functioning of society and communities, and Pavlov - on the physiology of nerve activity. In the psychology of influence the concept of stereotypes is also mentioned in the works of Shestopal, D. Olshansky, V. Petrenko, T. Drze etc., in the works of linguists such as I. Galperin, V. Kostomarov, V. Hook and other researchers. Cognitive linguistics and ethnolinguistics include the term ―stereotype‖ to the content side of language and culture, that is understood as a mental stereotype, which corresponds with the picture of the world. Philosophers have repeatedly drawn attention to the diversity of human ideas about the world on the concept of world image, world view. These ideas about the world are dynamic, changeable in the process of historical development. Picture of the world serves as a mediator in the communication of individuals, ensuring their understanding. No picture of the world as a global image of the world would take place in all its versatility the livelihoods of man as a biosocial being. Without this phenomenon it would be impossible the existence of society as a social organism with its playback mechanism of the cognitive experience. Picture of the world mediates all forms of human perception. It promotes the organic combination of knowledge and behavior of people in the society, forms the relationship of man to the world, to nature, to himself, to other members of the society, predicts norms of behavior [3]. Picture of the world opens a human’s specificity, his existence, a complicated relationship with the world and defines the essence of human existence. To optimize orientation in the external world man has created a wide variety of symbolic structures – language, mythology, science, religion, art, which govern his behavior. Using these mediated symbolic structures man creates for himself a picture of the world as the basis of life. Language picture of the world is the first of all understanding, the interpretation of the human world from the point of view of the philosophy of common sense, association and summation of daily observations and acceptable according to the community norms, ways of estimation and submissions, as well as relations to material and out of materials, spiritual reality [Demyanenko, p.10]. Language world picture and language stereotype are related as part to whole. The language stereotype is understood as a judgment or several judgments, as to a particular

Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

106

International Journal of Education & Development object order of the world, where descriptive and evaluative characteristics and socially motivated cognitive model are reflected. If we consider the stereotype as a representation, based on prejudice, then through the prism of the past, according to L. Popko, it is possible to define a stereotype as prejudice against anyone on the basis of one’s belonging to a particular group or category [L. Popko, c. 60]. In this case, it is assumed the presence of category evaluation – either positive or negative, but in the psychological literature it usually refers to negative attitudes towards a person or group of people. Thus, the stereotype is relatively stable, generally or several characteristics, which, in the opinion of the vast majority, typical representatives of their own cultural, social, or linguistic space. Every person is individual in his character, habits, which depend on both biological predisposition and the conditions which brought and lives of people, moral standards, value foundations of our society. But, despite the individual character of the individual, it is possible to question some common traits and stereotypes have become characteristics of certain social groups. The bases of allocation of such a group are diverse: political, ethnic, and professional identities of its participants. Special research interest group, based on a research design which acts or that painful state of its participants, associated with an appropriate medical diagnosis. It is expected that our society has a biased to the persons who suffered from severe illnesses: cancer, HIV, AIDS, tuberculosis. Common stereotypes: 1) people diagnosed with a miserable, nasty, sick, incapable or evil; 2) people without future and that is a burden for their families; 3) people with a diagnosis are not interested in anything other than their illness, and they cannot be experts in any area... In other words, stereotypes and judgments as to people with a diagnosis (mental barrier), as well as environmental barriers such as physical inaccessibility, limitations in information and communications, make a person "disabled". Thus, in the course of a protracted chronic disease a specific language stereotype is formed that negatively affects the process of rehabilitation and social adaptation after person’s disease. To study the history of patient’s disease, to ascertain clinical diagnosis, characteristics and duration of the disease, and linguistic stereotypes questionnaire was designed which consists of fifteen questions about the history and future plans. (Are you going to work after recovery? If you are not, why …? In your opinion, what are the causes of your disease?..). For more detailed study of linguistic stereotypes of patients Leningrad Questionnaire of Behterev Institute was used, which was developed to diagnose the types of attitude to the disease and other related personal relationships among patients with chronic somatic diseases. In our research, we paid attention to the answers of the studied sections: "regard for relatives and friends", "regard for work", "regard for surroundings". To state the value of individual psychological characteristics of personality Cattell’s Questionnaire was used, which is one of the most common survey methods both abroad and in our country. It was developed under Cattell’s direction and was intended to describe a wide sphere of individual relations. A distinctive feature of this Questionnaire is its focus on relatively independent identification of 16 personality factors. In our research , the proposed questionnaire consists of 105 questions (form C) for each of which there are three possible answers (a, b, c). The research was carried out on the basis of the State institution - "National Institute of Phthisiology and Pulmonology named after F. G. Yanovsky NAMS of Ukraine". Its purpose was to analyze the origin of the stereotype to the physically sick". 30 persons aged from 21 to 70 with a diagnosis of tuberculosis and 30 persons at the age from 21 to 70 with a diagnosis of COPD (control group with milder disease) were involved in our Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

107

International Journal of Education & Development research. Men and women who participated in this research, were matched for sex and age. The informative consent to participate in this research was received. In the first stage of processing of empirical information in order to ensure its representativeness and validity the data that meet the following criteria: signs a formal relationship to the study (incorrect filling of forms of the questionnaires); mental disorders, accompanied by a decrease in cognitive functions, intelligence disorders; traumatic brain injury, epilepsy and seizure States in history; the state of alcoholic intoxication and signs of chronic alcoholic intoxication; the complex structure of anxiety syndrome, including phobic, hypochondriac and depersonalization disorders; severe personality disorders; schizophrenia, bipolar disorder, and pregnancy – have deliberately been withdrawn by the authors from the research. The results of the research. Using our own questionnaire and questionnaire LOBI we have established the personal data of the patients. Tuberculosis patients consider their disease severe, but notice an improvement in their physical and emotional status after treatment and plan a job search. About their relatives they usually say: "In vain they want to make them sick". There are fears that others will not accept them into team. According to them such factors as frequent stress, poor immunity, contact with already infected, smoking, negligence of doctors were influenced on the development of their disease. Another attitude to the disease was observed in patients of COPD. The patients determine their disease as moderate, but not feel improvement in their well-being and not clearly articulate their future professional plans. Complain of their relatives and of others: "My family does not want to understand the severity of my disease, and do not sympathize with my suffering." Factors of influence on disease development revealed a cold, bad ecology, smoking and heredity. Obtaining data of their questionnaire resonate with the results of LOBI. As can be seen from figure 1, diseases of COPD are largely dominated by obsessive-phobic type of response to the disease.

figure 1

Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

108

International Journal of Education & Development This type of response to the disease indicates alarming suspiciousness, which concerns the fears are not real, but unlikely complications of the disease, of treatment failure and personal life. Imaginary danger worries the patients with COPD more than real ones. In contrast to the group of patients with COPD in pulmonary tuberculosis patients prevail ergotamine and anosognosic types of response to the disease are more typical. These types complement each other. In these patients there is an active rejection of thoughts about sickness, about its possible consequences. These patients deny the obvious in the manifestations of the disease, attribute them to accidental circumstances or other not serious diseases. The identity of TB patients is moving away from the disease at work. Even with the severity of disease and suffering they try to work. Working frantically, with even greater zeal than before the illness, they give all their time, try to be examined and treated so that it leaves opportunity to continue the work. But still, such men simply deny their illness, and women simply run away from the disease to work. (Fig. 2). figure 2 Diagnosis Tuberculosis LOBI

Tuberculosis

Male

Female Sex

Ergotamine, obsessive-phobic, neurasthenic, anosognosia, harmonious and euphoric types of response to the disease, as in the case of tuberculosis, and in the case of COPD due to personal characteristics that we obtained from the Cattell test. After processing the Cattle’s test results we have got the schedule of the personality TB patient and schedule of the personality COPD patient (Fig. 3) On the first chart we can see such peaks in the factors as: G+, I-, L-, M-, Q3+, MD. These factors indicate that the tuberculosis person is responsible and required. Such a person is always ready to act and achieve his goals. He is also skeptical, acts on the practical beliefs and is insensitive to his physical state because of his self-confident. But at the same time he is good-natured and able to get along with people. Self-control, high selfesteem and a strong will – also characterize such a person. The second graph shows us the personality profile of the patient of COPD. As we can see the peaks of the profile (C-, G+, L+, O+, Q3+), the person who is sick of COPD, Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

109

International Journal of Education & Development different from the one that is sick with lung tuberculosis. Such a person is characterized by emotional instability: irritability, impatience, mood swings, but at the same time he is also responsible and has high self-control. It is wonder that suspicion and the sense of guilt in the COPD patient have been appeared. figure 3

Diagnosis Tuberculosis

COPD

The significance of differences of the studied groups of personal parameters was tested according to the criterion of t-student. The results imply that the differences are statistically significant at a high level of importance on the following factors: With (p= 0.001), E (p=0.005), F (p=0.002), H (p=0.03), I ( p=0.001), L ( p=0.01), M ( p=0.001), N (p=0,02), O ( p=0.001) , and Q4 ( p=0.001), and MD (p=0.001). A criterion for equality of variances LNA, which indicates the similarity of samples that showed good results on the following factors: C (p=0,38), E (p=0.07), F (p=0.31) N (p=0,65), O (p=0.75), Q4 (p=0,96), MD (p=0.75). The obtained data allow us to confirm that factors: emotional stability E-dominance degree, F - restraint, N - dynamic, O - degree of anxiety, Q 4 - the level of development of self-control and MD - level of self-esteem, patients with TB and COPD are significantly different. That is why we can pick out the following features of patients’ autostereotypes with lung disease. Attached to TB they are - self-control, high self-esteem, strong will, responsibility, self-confidence, kindness and not sensitivity to his physical condition. Attached to COPD they are - the emotional stability, high self-control and anxiety, suspicion and sense of guilt. A sick person is differ from healthy one. Along with the changes in the functioning of internal organs and state of health the perception and attitude of a person to the surrounding events are changing, creating a special position among loved people and society. There is restructuring of interest from the outside world to own feelings, to the functions of his own body, to the limit of interest. It changes the feature from all sides: Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

110

International Journal of Education & Development effective mood, movement and speech. When there is a danger for life and human wellbeing a perception of time can be damaged in the form of its acceleration or deceleration. Second, in a continuous unity with the disease process in the mind of the patient individual attitude to changes that occur in the body, to the disease, its possible individual and social consequences is formed. This attitude initially finds expression in the features of the shared subjective experiences of the disease, the changes being of the patient. It can be stored in the internal experiences or to acquire various forms of identification externally (words, gestures, complaints, tips, requests, and actions. The recovery period is no less difficult when the patient has to forme a compensation or reconciliation with the defect that arose with the new position in the family, society. Approach to the disease condition based on a holistic understanding of the body always takes into account the complex relationships that exist between the mental state of the person, mood, perception of the world, behavior and plans. Prolonged physical illness, the need for months and years to stay in the hospital , "the special status of the patient, in some cases, leads to personality change in the form of pathological development, which gives rise to traits previously alien to that person. Such traits may hinder or complicate treatment, result in disability, to create conflicts in the family, at work, in hospitals, cause a negative attitude of others. It is also important to remember that not only the severity of the disease affect the person and his / her period of recovery and adverse or supportive attitude of others and society as a whole. Conclusion. Thus, carried out by the author research allows to assert that, depending on which components dominate human judgments, negative, positive and neutral stereotypes are existed. Linguistic stereotypes as others, and the person in respect of him/herself, significantly affect internal picture of the disease and during rehabilitation-adaptation of personality. Characteristics contained in the stereotypes can reflect real signs really inherent in certain social groups, but the stereotypes are often reflected fear, xenophobia, ignorance, random observations and erroneous generalizations. Obtained in the empirical research results indicate the following features of autostereotypes of patients with lung disease: tuberculosis – high self-esteem, strong will, responsibility, self-confidence, kindness and insensitivity to their physical state; COPD – emotional instability, high self-control and anxiety, suspicion and sense of guilt. References 1. Бехтерева Н. П. Магия мозга и лабиринты жизни. – М.:АСТ, Сова,2007; 2. Дем’яненко Н. Б. Фразеологічні одиниці на позначення ментальних властивостей людини у польській мові / Н. Б.Дем’яненко – К.: КНУ імені Тараса Шевченка, 2005. – 184 с. 3. Калениченко М.М., Калениченко К.М. Особливості формування стереотипів у психології мовленнєвого впливу / М.М.Калениченко, К.М.Калениченко // Компаративні дослідження слов’янських мов і літератур. Пам’яті академіка Леоніда Булаховського: Збірник наукових праць. – випуск 27 - К.: Освіта України, 20115. – С. 70-75. 4. Костандов Э. А. Роль бессознательного а процедуре принятия решения // Интуиция. Логика. Творчество. – М.: Наука, 1987. – С.64 – 77. 5. Попко Л.П. Неологизация в языке как трансляция культурнолингвистической национальной ментальности / Л.П.Попко - К.: Гос. академия руководящих кадров культуры и искусств, 2007. – 363 с. 6. Сорокин Ю.С. Психолингвистические аспекты изучения текста / Ю.С.Сорокин . – М.: Наука, 1995. -168 с.

Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

111

International Journal of Education & Development 7. Судаков К. В. Динамические стереотипы, или Информационные отпечатки действительности. — М.: ПЕР СЭ, 2002. 8. Lippman W. Public Opinion / W.Lippman – N.Y., 1950. References 1. Bextereva N. P. Magy`ya mozga y` laby`ry`ntы zhy`zny`. – M.:AST, Sova,2007; 2. Dem'yanenko N. B. Frazeologichni ody`ny`ci na poznachennya mental`ny`x vlasty`vostej lyudy`ny` u pol`s`kij movi / N. B.Dem'yanenko – K.: KNU imeni Tarasa Shevchenka, 2005. – 184 s. 3. Kaleny`chenko M.M., Kaleny`chenko K.M. Osobly`vosti formuvannya stereoty`piv u psy`xologiyi movlennyevogo vply`vu / M.M.Kaleny`chenko, K.M.Kaleny`chenko // Komparaty`vni doslidzhennya slov'yans`ky`x mov i literatur. Pam'yati akademika Leonida Bulaxovs`kogo: Zbirny`k naukovy`x pracz`. – vy`pusk 27 - K.: Osvita Ukrayiny`, 20115. – S. 70-75. 4. Kostandov Э. A. Rol` bessoznatel`nogo a procedure pry`nyaty`ya resheny`ya // Y`ntuy`cy`ya. Logy`ka. Tvorchestvo. – M.: Nauka, 1987. – S.64 – 77. 5. Popko L.P. Neology`zacy`ya v yazыke kak translyacy`ya kul`turnoly`ngvy`sty`cheskoj nacyònal`noj mental`nosty` / L.P.Popko - K.: Gos. akademy`ya rukovodyashhy`x kadrov kul`turы y` y`skusstv, 2007. – 363 s. 6. Soroky`n Yu.S. Psy`xoly`ngvy`sty`cheskyè aspektы y`zucheny`ya teksta / Yu.S.Soroky`n . – M.: Nauka, 1995. -168 s. 7. Sudakov K. V. Dy`namy`cheskyè stereoty`pы, y`ly` Y`nformacyònnыe otpechatky` dejstvy`tel`nosty`. — M.: PER SЭ, 2002. 8. Lippman W. Public Opinion / W.Lippman – N.Y., 1950. Калениченко К.М. Особливості формування мовних стереотипів на прикладі осіб з хронічними захворюваннями легень У статті аналізується поняття стереотипів у психології впливу. Мовний стереотип розглядається як судження чи декілька суджень, що стосується певного об’єкта позамовного світу, де знаходять своє відображення описові й оцінювальні ознаки та соціально вмотивовані пізнавальні моделі. Проводиться порівняльний аналіз формування мовних стереотипів та їх впив на осіб з різними хронічними захворюваннями легень. Ключові слова: мовна картина світу, індивідуально-психологічних особливості, стереотип, адаптація. Калениченко К.М. Особенности формирования стереотипов на примере лиц с хроническими заболеваниями легких В статье анализируется понятие стереотипов в психологии речевого влияния. Языковой стереотип рассматривается как суждение или несколько суждений, которые касаются определенного объекта неязыкового мира, где отображаются описательные и оценочные признаки и социально мотивированые познавательные модели. Проводится сравнительный анализ формирования речевых стереотипов и их влияние на лиц с различными хроническими заболеваниями легких. Ключевые слова: языковая картина мира, индивидуально-психические особенности, стереотип, адаптация.

Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

112

International Journal of Education & Development 2016 / 1 Psychology

__________________________________________________________________

ФОРМУВАННЯ ВПЕВНЕНОСТІ В СОБІ ЯК ФАКТОР СОЦІАЛЬНОЇ УСПІШНОСТІ СУЧАСНОГО ПІДЛІТКА

На сучасному етапі розвитку України, для якого характерні зміни в усіх сферах життя, соціум ставить нові вимоги до людини. Однією із найважливіших умов успішної реалізації молоді сьогодні є впевненість у собі. Найбільша частина досліджень впевненості у собі розроблялася на матеріалі соціальної та педагогічної психології. Це вивчення впевненості школярів і студентів в собі і своїх знаннях у співвідношенні з успішністю. Основні положення даних досліджень відображені в працях Ж.М. Бізук, З.В.Бойко, Є.В. Жатько, Є.В. Кочневої, Т.Д. Корчагіної, Н.Ю. Молостової, Ю. М. Орлова, A.M. Парафіян, Б.І. Рзаева, В.Г.Ромек, М.А. Селіверстової, Е.А.Серебрякової, O.A. Федосенко та інших. Багато авторів у своїх роботах зазначали, що формування і розвиток впевненості в собі актуальні для людини на всіх вікових етапах, і особливо в підлітковому віці. Це обумовлено тим, що даний період являє собою один з найбільш складних і критичних етапів розвитку людини. Підлітки, як правило, заледве вирішують свої психологічні проблеми, вони конфліктні в соціальній взаємодії, їм не властиво продуктивно виходити із стресових ситуацій, для них характерні хворобливі переживання, підвищена чутливість і дратівливість, перенесення незадоволеності собою на навколишній світ, почуття самотності, страх глузувань, підвищена тривога, невпевненість та інше. Залишається відкритим питання, як саме можна забезпечити дитині впевненість в собі. Важливим напрямом становлення особистості є соціальна успішність. Практично відсутні дослідження на взаємозв’язок впевненості в собі та соціальної успішності. Дослідження проблеми успішності частіше зустрічаються в соціологічних роботах, та у літературі, яка має відношення до управлінської діяльності, психології бізнесу та ділової культури, формуючи цим уявлення про успіх як про суто економічне поняття. Сутнісна природа успіху досі не вивчена, і, попри «глобалізацію» цього поняття, воно перетинається з низкою філософських і психологічних категорій, що робить подальші дослідження надзвичайно затребуваними. Тісним чином переплітається з успіхом категорія особистості. У вітчизняній психолого-педагогічній науці тема особистості розроблялась в працях С.Л.

ijed@i.ua

Дослідження молодих вчених, здобувачів

Кравець А.А.

International Journal of Education & Development Рубінштейна, Л.С. Виготського, О. М. Леонтьєва, Б.Г. Ананьєва, В.М. Мясищева. Саме особистість не тільки діє та досягає поставленої цілі, але й оцінює власну діяльність або як успішну, або як неуспішну. Важливим є завдання виявити показники соціальної успішності підлітків. Сучасні дослідження по проблемі успішності особистості представлені Є.Ю.Варламовою, Ж. Н. Істюфееєвою, О. Ю. Клочковою, C. Ю. Ключниковим та іншими. В педагогіці проблеми та перспективи розвитку соціальної успішності розглядалися в роботах B. І. Бакштановського, А. С. Бєлкіна, О. З. Газмана, А.В.Мудрика та інших. Успішність людини в суспільстві тісно пов'язана з її соціальною природою, з проявом її сутнісного початку. Нормальний психічний розвиток особистості можливий при динамічній рівновазі двох взаємозалежних сторін життєвого процесу, в яких проявляється взаємодія особистості із суспільством: «включення» в соціум і «відокремлення» від нього, тобто бажання бути єдиною з ним, але водночас необхідність виділитися, бути поміченою у своїх діях, бути визнаною. Протиріччя між цими тенденціями задає головні соціально-психологічні параметри соціальної успішності особистості. Слід відмітити, що проблема успіху та соціальної успішності в психології не отримала цілісного вивчення. Дослідники виділяють лише деякі аспекти цього явища. Особливий інтерес представляє вирішення проблеми пов’язаної із необхідністю визначення факторів, що впливають на підвищення соціальної успішності у підлітків. Оскільки в попередніх дослідженнях не було враховано, що ж зумовлює підвищення соціальної успішності, ми припустили, що одним із таких факторів є формування у підлітків впевненості в собі. Таким чином, актуальність дослідження обумовлена необхідністю теоретичного та практичного осмислення поняття соціальної успішності та визначення її зв’язку з формуванням впевненості в собі у підлітків. Психологічне поняття «впевненість» з’явилось в науковій літературі у зв’язку із завданнями психологічної корекції та психотерапії. В 40-х роках ХХ століття в результаті практичної діяльності психологів та психотерапевтів був виявлений зв’зок між невпевненістю в собі з виникненням неврозів та деяких соматичних захворювань. У подальшому дослідники намагались визначити причини невпевненості в собі, а також способи її корекції, лікування або послаблення її невротичного впливу. Впевненість вперше почала досліджуватись в зарубіжній науці в рамках біхевіорального підходу. А. Сальтер намагався пояснити причини виникнення невпевненості. Він припустив, що перевага процесів гальмування над процесами збудження призводить до формування невпевненої в собі особистості, яка не може відкрито та спонтанно виражати свої почуття, бажання та потреби, обмежена в самореалізації і тому зазнає труднощів в контактах з іншими людьми. На думку А. Сальтера, більшість його сучасників в тій чи іншій ступені страждали від такого роду порушення нервового балансу. Виправити положення, з його точки зору, міг спеціальний тренінг, який мав на меті відучити клієнтів від «гальмівних» звичок та навчити їх «ексцитаторній», тобто збудливій поведінці. На основі свого клінічного досвіду А. Сальтер виділив та описав шість характеристик ексцитаторної, здорової, впевненої в собі особистості, до формування яких потрібно було прагнути в процесі психологічної корекції. На його думку, для впевненої в собі особистості характерно наступне: 1. Відкрите, спонтанне та правдиве вираження в мові всіх почуттів, які вона переживає. З точки зору А. Сальтера, впевнена людина почуття «називає своїми іменами» та не змушує партнера по розмові здогадуватись, яке саме почуття ховається за її словами. По-друге, почуття впевнена людина виражає спонтанно, Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

114

International Journal of Education & Development тобто в той самий момент, коли вони виникли. По-третє, впевнена людина говорить саме про ті почуття, які вона відчуває. Вона не намагається «пом’якшити» проявлення своїх як негативних так і позитивних почуттів. 2. Далі А. Сальтер говорить про експресивність та конгруентність поведінки та мови, що означає ясне виявлення почуттів в невербальній площині та відповідність між словами та невербальною поведінкою. 3. Вміння протистояти та атакувати, що проявляється в прямому та чесному висловлюванні своєї власної думки, не дивлячись на оточуючих, також характерно для впевненої поведінки. 4. Впевнена в собі людина не прагне сховатись за невизначеними формулюваннями. Частіше, ніж інші люди, впевнені в собі використовують займенник «Я». 5. Їм не властиво самоприниження та недооцінка своїх сил та якостей, вони здатні без сором’язливості вислуховувати похвалу в свою адресу, а також хвалити інших людей. 6. Здатність до імпровізаціії, тобто до спонтанного вираження почуттів та потреб, також характерна для впевнених в собі людей. З точки зору А. Сальтера, рівень впевненості в собі доволі легко може корегуватися тим, що впевнена поведінка підтримується та підкріплюється іншими людьми [1]. В своїй практичній роботі вчений домагався вражаючих результатів тим, що просив своїх клієнтів послідовно дотримуватись правил, які слідували із названих характеристик. Такий «поведінковий інструктаж» у поєднанні зі спеціальними програмами підкріплення широко використовується в поведінковій психотерапії. Далі дослідженням причин виникнення невпевненості займався Д. Вольпе. Він з'ясував, що в основі невпевненості лежить соціальний страх, який виникає в певних ситуаціях. Відчувши страх в якій-небудь соціальній ситуації, людина піддається цьому почуттю в іншій, яка асоціативно пов’язана з попередньою. Страх подібних ситуацій знижує шанси на успіх, а неуспіх в свою чергу посилює страх. Таким чином, страх підкріплює сам себе. В деякій мірі соціальні страхи притаманні будь-якій людині, але у невпевнених людей соціальний страх переважає і блокує соціальну активність [1]. З нашої точки зору, Д. Вольпе достатньо точно зобразив механізм виникнення та розвитку невпевненості як наслідку соціального страху. Але ми не згодні з тим, який сенс вкладали в поняття впевненості А. Сальтер та Д. Вольпе. Вони розуміли впевнену поведінку як наполегливе самоствердження, яке межує з агресивністю. Але, між впевненою агресивною та невпевненою пасивною поведінкою існує суттєва різниця. Вперше цю різницю визначили А. Ландж та П. Якубовські. На їхню думку, впевненість – це щось середнє між невпевненістю та агресивністю. З розвитком теорії соціальної компетентності дослідники стали відносити агресивність та пасивну впевненість до часткових форм невпевненості в собі, а в більш широкому сенсі - до відсутності соціальної компетентності, а соціальна компетентність, у свою чергу, виражається в позитивному самоствердженні в реальних життєвих обставинах, в яких самоствердження та соціальне пристосування переплітаються в притаманній даній конкретній ситуації пропорції. Одним із визначень, які найчастіше використовуються є визначення Рюдигера ти Рити Ульрих, воно включає в себе основні поведінкові, емоційні та когнітивні характеристики впевненої в собі людини. Під впевненістю в собі вони розуміють здатність індивіда пред’являти вимоги та запити у взаємодії із соціальним оточенням та домагатись їх здійснення. Крім цього, до впевненості відноситься здатність дозволяти собі мати запити та вимоги (установки по відношенню до самого себе), мати сміливість їх проявляти та володіння навичками їх застосування (соціальні навички) (Наводиться за [45]). Інші автори намагаються розширити та конкретизувати Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

115

International Journal of Education & Development поняття впевненості. Як правило, ці спроби супроводжуються в більшій чи меншій мірі детальним описуванням рис невпевненої поведінки. Достатньо цікаве пояснення виникнення невпевненості як психоемоційного стану дають дослідники В. Вендлант та В. Хеферт. Вони стверджують, що невпевненість виникає, коли звичний чи запланований хід діяльності порушується, коли щось відбувається незвичним або незапланованим чином. З їхньої точки зору, стан невпевненості може також виникати в результаті незрозумілих формулювань цілей поведінки, нереалістичних домагань, неправильної оцінки результатів дій, невміння використовувати позитивні наслідки в якості «підкріплень» та недостатньої корекції планів поведінки на основі результатів здійснених в минулому дій. Крім роз’яснення причин виникнення впевненості або невпевненості, представники біхевіорального підходу описують поведінкові прояви впевненості. На їхню думку, впевнена людина володіє наступними вміннями: вмінням будувати міжособистісні стосунки, вмінням про щось попросити, а також відповісти відмовою на чиєсь прохання. Таким чином, представники біхевіорального підходу невпевненість людини пояснюють наявністю соціальних страхів та браком соціальних навичок, а також детально описують поведінкові прояви впевненості і визначають, що відсутність або нерозвиненість тієї чи іншої здібності (вміння) призводить до зниження впевненості в собі. Тому, зменшити або зняти бар’єри, що заважають людині бути впевненою в собі, можна за допомогою научіння її навичкам впевненої поведінки, а також провести простий тренінг впевненості. У відповідності з когнітивно-біхевіоральним підходом впевненість або невпевненість пов’язані за способом самосприйняття, з тими мисленнєвими установками стосовно себе, с тими самооцінками, за допомогою яких людина оцінює свої особистісні якості, здібності, вчинки і так далі. Так, наприклад, Р. Зигмунд стверджує, що, відчуваючи страх в певних соціальних обставинах, людина подумки говорить собі, що вона не зможе справитися з цією ситуацією, у неї не вистачить сил і тому подібне. Увага концентрується на подібних мислиннєвих установках, людина починає вести себе невпевнено. У випадку браку навичок виникає ситуація невдачі, негативний досвід знижує довіру до себе, закріплює переживання невдачі. На думку Р. Зигмунда, минулий досвід також визначає спосіб оцінки себе. Людина задає собі питання: «Як я виглядаю? Як хотів би виглядати?, Як, ймовірно, сприймають мене інші?». Невпевненість в собі виникає як наслідок негативних оцінок, «порушеного образу себе», власні досягнення недооцінюються в порівнянні з досягненнями інших людей. В результаті індивід починає негативно оцінювати себе, свої досягнення, здібності та цілі. Якщо розглядати впевненість з точки зору соціально-когнітивного підходу, представником якого є А. Бандура, впевнену або невпевнену поведінку можна пояснити тим, що людина використовує стереотипи поведінки, які переважають в її соціальному середовищі. Якщо батьки демонструють впевнену поведінку, то дитина, наслідуючи їх, буде вести себе також впевнено [7]. Відповідно до ідей М. Селігмана, причини формування невпевненості можна співвіднести з теорією вивченої безпорадності. В залежності від реакцій, які переважають в соціальному середовищі формується той чи інший тип поведінки. Якщо оточення реагує одноманітно на будь-які вчинки людини або взагалі ніяк не реагує, то формується безпорадний тип особистості, невпевненої в своїх силах. Така людина вважає, що від неї нічого не залежить, вона ніяк не може вплинути на події. І.В. Вайнер використовував поняття «суб’єктивна впевненість», яка, на його думку, являє собою структурне утворення, що включає в себе дві взаємовпливаючі форми: особистісну впевненість і ситуативну впевненість. Особистісна впевненість або «впевненість у собі» формується на основі аналізу суб’єкта, сукупності активної Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

116

International Journal of Education & Development успішної взаємодії з різними типами ситуацій. «Ця сукупність складається з апробованих ставлень і зв’язаних з ними типів реагування, Я – схем, стабільних міжособистісних матриць і т.п.»[3, с.72]. Дослідник назвав цю сукупність незмінним потенціалом, оскільки її компоненти стійкі в часі і в своєму ієрархічному положенні. І. В. Вайнер підкреслив важливість суб’єктивної впевненості, як складного структурного утворення. Її структурні компоненти - особистісна і ситуативна впевненість - при взаємодії одна з одною і з середовищем утворюють переживання суб’єктом впевненості або невпевненості у собі. Серед праць українських та російських вчених, присвячених визначенню даного поняття та розгляду причин, по яким формується впевненість або невпевненість, можна відмітити роботи Ф. І. Іващенко, Є. А. Серебрякової, К. О. Абульханової-Славської, В. Б. Висоцького та інших. Ф. І. Іващенко вивчав впевненість в своїх силах у невстигаючих школярів. На нашу думку, його визначення причин невпевненості в деякій мірі співзвучно з визначенням, яке давали західні дослідники. Невпевненість в собі він розглядав як прояв страху. На його думку, невпевненість в собі і страх є феноменами однієї природи, але різного ступеня вираженості, пов’язаними з силою нервової системи та з педагогічними порушеннями: завищеними вимогами, залякуванням, покараннями [5]. З точки зору Є. А. Серебрякової, впевненість в собі - це висока стабільна самооцінка, яка відноситься водночас до операційно-технічної та ціннісної сторін власного «Я»[51]. На нащу думку ототожнення впевненості в собі із самооцінкою є неправильним, оскільки самооцінка – компонент «Я - концепції», а впевненість – це властивість особистості, яка може впливати на самооцінку. Т. Шибутані розглядав самооцінку як важливий регулятор впевненої поведінки. Оцінка особистістю самої себе, своїх якостей та здібностей визначає взаємодію з іншими людьми, ефективність діяльності, рівень домагань та подальший розвиток особистості [18]. О. Дашкевич вказував, що якщо людині притаманна неадекватна занижена самооцінка своїх можливостей або для неї характерні підвищена сугестивність, нав’язливість думок, емоційна нестійкість, то властивістю особистості може стати невпевненість [3]. Проблему впевненості в собі можна розглядати в контексті «Я»концепції. Виділяють три аспекти «Я»-концепції, пов’язані з упевненістю. Перший з них — це самовідповідність, тобто відповідність здібностей і якостей суб’єкта його мотивам і цілям (за В. В. Століним), а також відповідність (або невелике розходження) «Я»-ідеального та «Я»-реального особистості (К. Роджерс). Другий аспект — це внутрішня узгодженість та інтегрованість складових «Я»-концепції, відчуття безперервної самоідентичності та єдності власного «Я». Третій аспект «Я»концепції, пов’язаний з впевненістю, стосується оцінки рівня своїх можливостей у порівнянні з іншими людьми. Звідси випливає, що тільки дуже специфічна і досить певна «Я»-концепція здатна генерувати впевненість у собі. Коли концепція про себе побудована на чіткій ієрархії, високоінтегрована, в ній не виявляється конфліктів і вона не перебуває в протиріччі із загальною ціннісною системою (побудованої таким же чином), то виникає впевненість, що виступає як якість цілісної особистості [4]. Т. Д. Корчагіна та Ю. М. Орлов, вивчаючи впевненість в успіху в студентів медичних інститутів, вияснили, що студенти, впевнені в своїй успішності, виявляють високі навчальні показники, їм подобається процес навчання. К. О. Абульханова-Славська розглядає впевненість у зв’язку з домаганнями, саморегуляцією та активністю. Домагання розглядаються нею як глобальний механізм особистості, який обумовлений мотивами, образом «Я», самооцінкою, а також як важливі складові активності особистості. Домагання пов’язані не тільки з бажаним, але й з його оцінкою. Домагання особистості виражають і бажане, і оцінку бажаного по цілому ряду критеріїв: легкості/важкості, прийнятності/неприйнятності Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

117

International Journal of Education & Development для оточуючих, важливості/неважливості, цінності (для особистості і тих, хто оцінює) або її відсутності. Процес саморегуляції є опосередкованою ланкою між домаганнями та досягненнями особистості. Впевненість – невпевненість є параметром саморегуляції. Чим вище впевненість людини, тим вона більш незалежна, автономна від зовнішніх оцінок своєї діяльності [1]. Н. Ю. Будич вважає, що впевненість в собі є фактором особистісного самовизначення, оскільки між впевненістю та ідентичністю існує взаємозв’язок. Необхідними умовами формування впевненості в собі є особистий досвід індивіда, зворотній зв’зок при перевазі позитивної підтримки успішних спроб реалізації особистих цілей. Впевненість в собі, згідно Н. Ю. Будич, є однією з форм суб’єктивної впевненості та являє собою структурне утворення, ядром якого виступає стійке позитивне відношення індивіда до власних навичок, вмінь та здібностей, які проявляються в спілкуванні та передбачають її особистісну включеність [2]. О. І. Крупнов та М. А. Селіверстова розглядають впевненість в системі основних властивостей особистості. На їхню думку, основними властивостями особистості правомірно вважати такі, які в своїй сукупності достатньо повно відображають головні моменти психічного складу особистості, функції психічного в діяльності, прояв суспільної сутності людини. До категорій базових властивостей також слід відносити тільки ті, які складають основу для розвитку інших, нових якостей. До базових властивостей автори відносять наступні: впевненість, комунікабельність, відповідальність, наполегливість, організованість, допитливість, ініціативність, працьовитість та інші. Базові властивості виступають як такі, що притаманні особистості на протязі всього її життєвого шляху. Вони починають формуватися в ранньому дитинстві. Вивчення поєднання та рівня розвитку базових властивостей в психічному складі індивідуальності дозволяє отримати об’єктивну якісну та кількісну характеристику будь-якого етапу становлення особистості, новоутворень, які при цьому виникають та досягнутим особистістю ступеня соціально-психологічної зрілості. Таким чином, О. І. Крупнов та М. О. Селіверстова визначають впевненість як інтегральну, базову, системну властивість особистості, що має багатомірну будову [3]. М.Є. Мішечкіна дала таке визначення цьому психічному утворенню: «впевненість у собі – це якість особистості, яка проявляється у здатності дитини усвідомлювати власну спроможність розв’язувати доступні для її віку завдання; адекватно оцінювати свої можливості; довіряти власному досвіду, розраховувати на нього в ускладнених ситуаціях, бути переконаною у досягненні успіху» [14, с. 7]. Критерієм впевненості у собі вчена вважала впевнену поведінку. В.Г. Ромек визначав впевненість у собі як генералізовану позитивну самооцінку. Впевненість у собі, за В.Г. Ромеком, проявляється у «позитивній оцінці людиною власних навичок і можливостей (поведінкового репертуару) як достатніх для досягнення власних (суб’єктивно важливих) цілей і задоволення власних потреб» [11, с. 52]. Розмежовуючи впевненість на ситуативну й особистісну, В.Г. Ромек в якості її ядра розглядав узагальнену оцінку ефективності власних навичок. Він відносив впевненість до соціально-психологічних якостей і виділяв ієрархізовані рівні регуляції впевненої поведінки: поведінковий, когнітивний та емоційний. Основою впевненості служить репертуар поведінкових навичок. Широта і якісні особливості даних навичок є підставою для когнітивних оцінок поведінки людини оточуючими або її власної самооцінки [11]. У структурі впевненості у собі вчений виділяє три компоненти: когнітивний, емоційний та поведінковий. Когнітивний компонент представлений вірою у власну ефективність, яка є особистісною позицією людини, що усвідомлює свої переваги і недоліки, свої сильні і слабкі сторони та включає в себе високу самооцінку та самоповагу. Високий рівень самооцінки в структурі впевненості детермінує Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

118

International Journal of Education & Development особистісний комфорт, виражає ступінь самоприйняття і служить джерелом задоволеності людини собою. Самоповага – показник, що визначає, наскільки людина вважає себе здібною, значною, процвітаючою і гідною. Крім того, цей компонент включає в себе особистісну позицію людини, яка усвідомлює свої переваги та недоліки, свої сильні та слабкі сторони. Когнітивний компонент відображає силу переконання людини у власній ефективності. Цей компонент представляє собою «переконання людини в тому, що вона здатна успішно виконувати поведінку, яка необхідна для досягнення очікуваних результатів в будьякій діяльності» [11, с. 71]. Разом з тим, цей компонент передбачає знання того, що таке впевненість, чим вона може бути корисна в житті, а також розуміння переваг впевненої поведінки [8]. Емоційний компонент характеризує сміливість людини в соціальних контактах. Цей компонент, являючись протилежним соціальним страхам, відображає позитивний емоційний фон особистості та включає вміння керувати своїми реакціями, проявляти спокій, стабільність та врівноваженість [12, 8]. Поведінковий компонент, інтегруючи вищеперечислені складові, забезпечує зовнішню реалізацію поведінкового репертуару впевненості в собі. Прикладом такої реалізації може слугувати ініціатива людини, яка проявляється в міжособистісній взаємодії. Цей компонент передбачає використання особистістю конкретних правил, які складаються з окремих навичок демонстрування впевненості. Це відповідна постава, постановка голови, рухи, хода, жести, міміка, погляд, манера говорити та інше [8]. Ми приєднуємося до поглядів В. Г. Ромека, що впевненість у собі – це позитивне ставлення до власних можливостей, яке проявляється у когнітивній, емоційній і поведінковій сферах особистості. Узагальнюючи точки зору різних вчених на сутність поняття впевненості особистості, зробимо наступні висновки: 1. Впевненість – це властивість особистості, ядром якої виступає стійке позитивне відношення індивіда до власних навичок, умінь та здібностей, що проявляється у спілкуванні та передбачає її особисту включеність. 2. Впевненість формується в процесі виховання та научіння. В основі невпевненості лежать соціальні страхи, вілсутність соціальних навичок, негативні самовербалізації та самооцінки, нераціональні переконання. 3. Впевненість відноситься до базових інтегральних системних властивостей особистості, вона є основою соціальної компетентності та забезпечує ефективність діяльності та спілкування, успішність адаптації в соціальному середовищі. 4. Поняття впевненості в собі включає в себе трьохкомпонентну структуру: когнітивний компонент (знання людини про себе і свої можливості, самопізнання, самоефективність); емоційно-оцінний (самооцінка, самоставлення), поведінковий (самоконтроль, саморегуляція). Аналізуючи наукові концепції різних авторів, ми визначили, що впевненість у собі є багаторівневим поняттям, особливості формування якого обумовлені етапами розвитку особистості в онтогенезі. На думку І. С. Кона, практично всі соціальні або психологічні аспекти підліткової поведінки залежать від сімейних умов в теперішньому або минулому. Безсумнівно, формування впевненості відбувається ще в дитинстві [12]. Основні навички впевненої поведінки копіюються зі стереотипів поведінки батьків та близького оточення через безпосереднє наслідування. Невпевнені в собі батьки навряд чи зможуть створити для дитини зразок ефективної моделі поведінки. Для формування впевненої поведінки є важливим розвиток самостійності, можливості самому приймати рішення та отримувати на них адекватний зворотній зв’язок. Для Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

119

International Journal of Education & Development цього батькам, як мінімум, потрібно відійти від гіперопіки та потреби повного контролю над своєю дитиною. Віра в свої сили у дитини формується при постійному подкріпленні з боку батьків, вихователів та вчителів в формі позитивних оцінок її дій. Негативні оцінки блокують соціальну ініціативу дитини. Т.В. Дуткевич зазначала, що розвиток самосвідомості дитини пов’язаний із типом оцінювання її батьками. Якщо дорослі однаковою мірою помічають успіхи і невдачі і відповідно їх оцінюють, діти легко розрізняють, що схвалює, і що забороняє дорослий. В них розвивається адекватна самооцінка, впевненість у собі [11]. З часом, невпевненість має тенденцію до посилення. Навіть одного разу проявившись, невпевненість знижує шанси на успіх в ситуаціях, суміжних з тією, в якій вона виникла. Таким чином, рівень впевненості в собі не є вродженою характеристикою і залежить не скільки від соціального статусу та матеріального благополуччя сім’ї, скільки від власної позитивної оцінки своїх дій, а адекватна самооцінка своїх дій виступає як наслідок позитивної оцінки батьками та близькими. Вона сприяє розвитку у підлітка впевненості в собі, самокритичності, наполегливості. Важливим для розвитку впевненості у собі є підлітковий вік, оскільки «з’являється особлива пластичність і сенситивність окремих стадій цього періоду онтогенезу по відношенню до соціального розвитку, формування особистісного самовизначення» [19, с. 166]. Підлітковий вік – це один з найважливіших етапів життя людини. В ньому багато джерел і починань всього подальшого становлення особистості. В традиційній класифкації підлітковим віком прийнято вважати період розвитку індивіда від 10-11 до 14-15 років. В цей період відбувається перелом у відношенні до себе, з’являється активний інтерес до свого внутрішнього світу. Особливості розвитку та формування особистості підліткового віку досліджувались у працях Л.І. Божович, І.С. Булах, І.С. Кона, Д.Й. Фельдштейна та інших. Л.І. Божович характеризувала підлітковий вік як період «усвідомлення свого соціального «Я» та виникнення на цій основі внутрішньої позиції, тобто певного цілісного відношення до оточуючого світу і до самого себе, що породжує відповідні потреби та прагнення, на основі задоволення яких виникають нові потреби» [4, с. 227 ]. Впевненість представляє собою одну із найважливіших базових властивостей особистості. Вона починає формуватися ще в дитинстві, в а старшому шкільному віці впевненість набуває великого значення для розкриття здібностей людини та подальшого визначення іі місця в житті. В підлітковому віці впевненість займає дуже важливу роль, яка необхідна як в навчальній діяльності так і в повсякденному житті. Впевненість у собі є властивістю особистості, ядром якої виступає позитивна оцінка індивідом власних навичок та здібностей як достатніх для досягнення значущих для нього цілей та задоволення його потреб. Важливим при розвитку впевненості у собі є не стільки об'єктивний життєвий успіх, статус тощо, скільки суб'єктивна позитивна оцінка результатів власних дій та оцінки, що надходять з боку значущих людей. Позитивні оцінки наявності, якості й ефективності власних навичок та здібностей визначають соціальну сміливість у постановці нових цілей та визначенні завдань, а також ініціативу, з якою людина береться за їхнє виконання. Важлива наявність позитивного образу «Я», що включає прийняття себе, адекватну самооцінку, прийняття відповідальності за власні рішення та життя в цілому, турботу про своє «Я» - як духовне, так і фізичне, задоволеність собою та життям, доброзичливість, спокій та самодостатність. Тому дуже важливо формувати позитивний образ «Я» у дитини із раннього дитинства. Не тільки батьки, але і кожний значущий для дитини дорослий має поважати її прагнення до самоствердження, Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

120

International Journal of Education & Development допомагати їй утримувати свою поведінку у певних межах й уникати такого з нею поводження, яке може викликати в неї сумніви у власних силах й своїй значимості та підірвати ще нестійке, відчуття впевненості в собі. Фактори і умови впевненості в собі безпосередньо залежать від самооцінки, можливостей, умінь і знань, які й можуть допомогти йому реалізувати ту чи іншу потребу, виконати мету і завдання; якщо самокритичність і самооцінка суб’єкта вища або нижча його реально-конкретних можливостей, то в цьому випадку і буде мати місце почуття впевненості, або невпевненості. Розвиток впевненості в собі являє собою поєднання емоційного, когнітивного та поведінкового компонентів. Когнітивний компонент відображає силу переконання людини у власній ефективності. Низька самоефективність виникає як результат множинних негативних оцінок з боку близьких людей та учителів, які надалі інтеріоризуються і перетворюються на звичні і автоматичні негативні оцінки власних намірів і можливостей. Ці негативні самооцінки блокують, з одного боку, соціальну ініціативу, а з іншого боку - викликають негативні емоції і спотворене сприйняття дійсності. Високий рівень самооцінки в структурі впевненості детермінує особистісний комфорт, виражає ступінь самосприйняття та слугує джерелом задоволення людини собою. Даний компонент представляє собою переконання людини в тому, чи може вона успішно реалізовувати поведінку, яка необхідна для досягнення очікуваних результатів в якій-небудь діяльності. Разом з тим, цей компонент передбачає знання і того, що таке впевненість, чим вона може бути корисна в житті а також розуміння переваг впевненої поведінки. Так, когнітивний компонент впевненості в собі має на меті розвиток у підлітка почуття віри в себе, в свої сили та можливість досягти поставлених перед собою цілей. Емоційний компонент характеризує сміливість людини в соціальних контактах. Він, являючись протилежним соціальним страхам відображає позитивний емоційний фон особистості та включає вміння керувати своїми реакціями, проявляти спокій, стабільність та врівноваженість. Схильність дотримуватись позитивних очікувань відносно майбутнього, а також спосіб пояснювати причини своїх успіхів і невдач впливає на те, наскільки впевнено буде діяти людина, зіткнувшись з труднощами. Таким чином, для розвитку даного компоненту важливо засвоєння підлітком вміння долати свої страхи та негативні емоційні стани. Поведінковий компонент, інтегруючи вище перераховані складові, забезпечує зовнішню реалізацію поведінкового репертуару впевненості в собі. Прикладом такої реалізації може слугувати ініціатива людини, яка проявляється в міжособистісній взаємодії. Поведінковий компонент має на меті також використання особистістю конкретних правил, що складаються з окремих навичок демонстрації впевненості. Це відповідна постава, положення голови, хода, жести, міміка, погляд, манера говорити та інше. Розвиток поведінкового компоненту впевненості в собі має навчити підлітка вмінню позиціонувати себе як впевнену людину; сформувати та розвинути комунікативні вміння та навички впевненої поведінки. Поняття «успішність» є похідним від поняття «успіх». З соціально-психологічної точки зору успіх – це оптимальне співвідношення між очікуваннями оточуючих та результатами діяльності особистості (А. С. Бєлкін). З психологічної точки зору успіх – це переживання стану радості, задоволення від того, що результат, до якого особистість прагнула, або співпав з очікуваннями, або перевершив їх.[12, с. 30]. На базі цього стану можуть формуватися стійкі почуття задоволення, нові, сильніші мотиви діяльності, змінюється рівень самооцінки, самоповаги. В тому випадку, коли успіх стає стійким, постійним, може початись свого роду ланцюгова реакція, яка Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

121

International Journal of Education & Development вивільняє величезні, приховані можливості особистості і несе невичерпний заряд людської духовної енергії. А. С. Бєлкін вважає, що все залежить від того, як ситуація закріплена, продовжується, що лежить в її основі. Важливо мати на увазі, що навіть одноразове переживання успіху може корінним образом змінити психологічне самопочуття дитини, ритм та стиль її діяльності, відносини з оточуючими. Ситуація успіху може стати свого роду пусковим механізмом подальшого розвитку особистості [2]. В дослідженнях Н. А. Батурина виявлено, що в сучасних наукових роботах поняття «успіх» трактується неоднозначно і частіше всього використовується в наступних трьох значеннях: 1. Як інтегральна оцінка досягнутого результату, який дорівнює або є вищим нормативного рівня або соціального стандарту; 2. Як інтегральна оцінка власного результату, який співвідноситься з рівнем особистої цілі суб’єкта діяльності; 3. Як особливий нервово-психічний стан, який виникає у людини внаслідок досягнення високого та значимого для неї результату. Перше значення, по Н. А. Батурину, пов’язано з об’ктивною оцінкою результату діяльності іншої людини, друге – із суб’ктивною оцінкою власної діяльності та третє значення відноситься до стану, який виникає у людини в момент досягнення високого результату [10]. На думку О. А. Яшнової, успіх усвідомлюється людиною в процесі набуття соціального досвіду та досягається нею за рахунок прикладених зусиль та старань. Вона вважає, що успішність можна назвати одним із соціальних параметрів особистості, своєрідним індикатором соціального статусу людини[19]. Якщо розглядати поняття «успішність особистості», то нажаль, у науковій літературі важко знайти його визначення. Як зарубіжні, так і вітчизняні дослідники, говорячи про успішність, використовують поняття «успіх». Є посилання на переживання успішності, в даному випадку під успішністю мається на увазі стан, який з’вляється в результаті або в передчутті досягнення успіху. А.М. Федосеєва, Л.А. Мальц до цього визначення додають «володіння способами, які забезпечують високий результат в досягненні поставлених цілей». Саме володіння способами діяльності дозволяє людині перейти від одиничного успіху до постійного, забезпечуючи їй успішність в тій чи іншій справі[9]. Слово «успішний» трактується як «той, що супроводжується успіхом». Про успішність людини говорять, коли визнають її успіх, удачу в досягненні чого-небудь значного. Оскільки успішність оцінюють і люди, і сама людина, спираючись на суспільні норми, цінності, звичаї, то про успішність слід говорити як про соціальну якість та вважати одним із соціальних параметрів особистості, своєрідним індикатором соціального статусу людини. Розглядаючи успішність діяльності людини як одну із її важливих характеристик, О. Н. Родіонова вважає, що загальна оцінка успішності діяльності повинна включати не тільки зовнішній критерій (оцінка однокласниками, вчителями, батьками та іншими людьми), але й внутрішній критерій (власна оцінка своєї діяльності). Вона вважає, що зовнішня оцінка спирається переважно на три групи характеристик діяльності: результативність, ініціативність та ефективність взаємодії з колегами (в нашому випадку однокласниками). Оскільки особистість має не тільки певний статус в системі соціальних відносин, але й відношення до самої себе, усвідомлення свого призначення, усвідомлення своєї подібності та відмінності від інших людей, то досягнення людини, її успішність чи неуспішність відображаються на її внутрішньому світі та визначають відношення людини до себе як до соціально неповноцінного, або як до соціально повноцінного, соціально успішного суб’єкта [14, с.15]. Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

122

International Journal of Education & Development Є. Ю. Варламова вважає, що соціальна успішність – це стійкий стан особистості, оснований на позитивній «Я-концепції», в якому відображається її включення в систему соціальних зв’язків та стосунків як соціально повноцінного суб'єкта, що сприяє його ефективній соціалізації та досягненню соціально значимих статусів. На думку А. Р. Тугушевої, соціальна успішність – це соціально психологічне явище, що включає в себе оціночні судження про ефективність особистості, її соціально-психологічну діяльність та поведінку в соціальному середовищі [17, с. 62]. Вона розглядає успішність як особливу спрямованість особистості з характерними для неї: мотивацією на досягнення цілей, цінностями, комунікативними навичками, когнітивними здібностями, вмінням контролювати емоції. Структура уявлень про соціальну успішність складається із: приписуваних людині характеристик особистості (цілеспрямованість як прагнення досягнути мети, не дивлячись на труднощі, впевненість, комунікабельність, прагнення розвивати себе); соціально-професійних категорій (наявність улюбленої діяльності, прагнення зробити кар’єру); соціальностатусних категорій (положення в суспільстві, здатність здійснювати вплив на оточуючих); категорій які характеризують значимість ролі близьких людей, їх підтримки (сім’я, друзі). За А. Збуцки, соціальна успішність – це, з одного боку, психічний стан людини, який характеризується особистим задоволенням свого положення в соціальному оточенні, місце яке вона займає в ньому та тими функціями, які виконує, а з іншого – це результат інтеграції людини в соціальне середовище [17, с 65]. В. М. Пятуніна вважає, що соціальна успішність представляє собою набуття особистістю внутрішньої свободи, що супроводжується розширенням сфери її взаємодії із суспільством. Із визначень Є. Ю. Варламової, А. Збуцки також слідує, що соціальна успішність, являючись передумовою та наслідком соціальної взаємодії, свідчить про здатність людини усвідомлювати себе в суспільстві соціально повноцінним суб’єктом, який самостійно визначає свої цілі та досягає їх, про впевненість в своєму положенні в суспільстві. Ми розглядаємо соціальну успішність як стан особистості, в якому відображається її включеність в систему соціальних зв’язків та відносин як соціальноповноцінного суб’єкта, що сприяє його ефективній соціалізації та досягненню соціально значимих статусів. До характеристик соціального успіху особистості можна віднести наступні: Прагнення до досягнення значних результатів в значимій діяльності та пов’язаних з ними авторитету, поваги оточуючих. Прагнення до досягнення високого суспільного положення, престижу та впливу серед оточуючих. Прагнення до суспільного визнання своїх досягнень, популярності та уваги до себе, схвалення оточуючих. Аналіз психолого-педагогічної літератури підводить до розуміння явища «соціальної успішності», але не виявляє спеціальних досліджень, які були б присвячені саме соціальній успішності підлітків. О. А. Яшнова визначає соціальну успішність підлітка, як один із соціальних параметрів особистості, який дозволяє ефективно функціонувати в соціумі, в референтній групі, вона є своєрідним індикатором статусу особистості в групі [19]. В трактуванні поняття успішності підлітка слід виділити два аспекти – об’єктивний, в рамках якого успіх розглядається не стільки як удача, скільки як висока результативність в досягненні цілей та завдань, та суб’єктивний, що основується на відчутті позитивних емоцій.

Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

123

International Journal of Education & Development М.Р. Битянова вважає що суб’єктивними умовами успішності людини є висока самооцінка та задоволеність собою та своєю діяльністю [2]. Що стосується об’єктивної складової соціальної успішності, то під нею ми розуміємо успішну соціалізацію дитини, яка представляє собою процес включення індивіда у суспільні відносини, в ході якого вона засвоює зразки поведінки, соціальні норми та цінності, необхідні для успішного функціонування в соціумі. Оскільки особистість має не тільки певний статус в системі соціальних відносин, але й відношення до самої себе, усвідомлення свого призначення в світі, усвідомлення своєї схожості з іншими людьми та відмінностей від них, то досягнення людини, її успішність або неуспішність відображаються в її внутрішньому світі та визначають відношення людини до себе або як до соціально неповноцінного, або як до соціально повноцінного, соціально успішного суб’єкту. В нашому дослідженні під поняттям соціальної успішності ми розуміємо соціальний параметр особистості, який дозволяє ефективно функціонувати в соціумі, в референтній групі, вона є своєрідним індикатором статусу особистості в групі, ступенем приийняття підлітка однолітками. Це стійкий стан в якому відображається включеність особистості в систему соціальних зв’язків та стосунків повноцінного суб’єкта, що сприяє його ефективній соціалізації та досягненню соціально значимих статусів. В результаті теоретичного нами були виділені складові, які входять в структуру соціальної успішності та характеризують її об’єктивну сторону. Насамперед сюди входить соціальна активність, що передбачає прагнення особистості до спілкування, встановленню контактів з незнайомими людьми. Соціально активна особистість проявляє інтерес до всього, що її оточує, її діяльність має творчий початок, вона ніколи не залишиться байдужою до того, що відбувається навколо. Соціально активна дитина прагне брати участь у концертах, конкурсах, благодійних акціях, змаганнях. Її не змушують це робити вона сама прагне цим займатись. Наступним компонентом у структурі соціальної успішності особистості слід виділити соціальну адаптованість. Під соціальною адаптацією М. І. Рожков розуміє процес включення індивіда в систему економічних, політичних, духовних та інших соціальних зв’язків [45]. За Р. В. Овчаровою адаптація дитини в школі – це не тільки процес пристосування до успішного функціонування в даному середовищі, але й здатність до подальшого психологічного, особистісного, соціального розвитку. Засвоєння дитиною механізму рольової поведінки учня забезпечує їй в подальшому успішне включення в соціально відносини, оскільки дає їй можливість пристосовуватися до нової для неї ситуації чи позиції на протязі всього життя. Соціальна адаптованість передбачає визнання та прийняття особистості оточуючими: однолітками та дорослими. Про суб’єктивний бік соціальної успішності свідчать такі складові, як адекватна самооцінка, адже людям із заниженою самооцінкою властиво почуття неповноцінності, нездатності до виконання тих чи інших соціальних функцій, моральної, особистісної, соціальної неповноцінності. Високий рівень самоповаги також входить в структуру соціальної успішності, якщо учень не приймає участі в житті класу, школи, суспільства вцілому, якщо він залишається поза суспільними справами, ми не можемо говорити про його соціальну успішність, так як в цьому випадку він є соціально неактивною або пасивною особистістю, яку важко назвати соціально успішною. Впевненість в собі, мотивація на досягнення успіху теж входять в структуру соціальної успішності. В якості основного показники соціальна успішності підлітка може виступати високий статус в міжособистісних відносинах. Кожний учень у класі займає певне місце не лише в системі ділових стосунків, айв системі особистісних, які ніким спеціально не встановлюються, а складаються Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

124

International Journal of Education & Development стихійно в силу різних психологічних обставин. Положення учня в системі міжособистісних стосунків у класі зумовлене багатьма факторами, спільними для різних вікових груп. Наприклад, дослідження Репіної Т.А. показали, що успішність в діяльності підвищує кількість позитивних форм взаємовідносин і підвищує соціометричний статус дитини. Успішність в діяльності позитивно впливає на активність дитини в спілкуванні і на її положення в групі однолітків. Однак при оцінці успішності в будь-якій діяльності важливий не стільки об'єктивний аналіз, скільки визнання цієї успішності оточуючими. Якщо успіхи дитини помічаються іншими дітьми, то і відношення до неї з боку однолітків покращується. Статус як положення суб’єкта в системі міжособистісних чи суспільних відносин включає в себе два поняття: "соціальний статус" і "соціометричний". Соціальний статус відображає положення, що займає людина в соціальній системі суспільства. Поняття "соціометричний статус" ввів Дж. Морено, розуміючи під ним положення особистості в системі міжособистісних відносин. Зміна соціометричного статусу відбувається у процесі соціалізації особистості у навчальній групі. На нього впливають спілкування та спільна діяльність у групі, а також ступінь прийняття індивідом групових норм і цінностей (М. І. Бобнева). На відміну від соціального статусу, соціометричний статус включає особистісні характеристики, пов’язані зі специфікою міжособистісних відносин. Зовнішнім чинником, що визначає соціометричний статус особистості, є групові норми і вимоги. Цілі індивіда та особливості їх здійснення у групі багато в чому визначаються груповими нормами та вимогами, тобто групові цінності можуть вплинути на розвиток особистості членів групи (М. І. Бобнева, М.Шериф і С. У. Шериф). Формування властивостей особистості, що забезпечують нормативну поведінку індивіда, визначає характер її соціалізації у групі. Соціалізація пов’язана зі статусом особистості в системі соціальних і міжособистісних відносин (М. І. Бобнева, Д. Й. Фельдштейн) [3]. Соціометричний статус – це те реальне місце, яке займає особистість у системі міжособистісних стосунків; це показник соціальнопсихологічних якостей особистості як складової комунікації у групі; це якість особистості як елемента соціометричної структури – займати певну просторову позицію (локус) в ній, тобто співвідноситися із іншими елементами. Із соціологічної точки зору, соціометричний статус – це здатність особи виступати референтною для інших осіб, а з точки зору соціальної психології – бути обраною для спілкування. Наприклад, І.П. Волков вважає, що соціометричний статус фіксує величину престижу особи у спілкуванні з іншими. Мірилом соціометричного статусу, за Я.Л.Коломінським, О. О. Кроніком та ін., служить кількість виборів, отриманих досліджуваними від інших членів групи в ході соціометрії – методики для визначення структури колективу та взаємовідносин, які мають місце в ньому [3], тому можна сказати, що соціометричний статус особистості може свідчити про те, на скільки вона визнається та приймається іншими учасниками групи. Через те що соціометричний статус – це характеристика позиції особистості у групі, яка базується не на посаді чи соціально-економічному статусі, а на комплексі її людських соціально-психологічних поведінкових якостей, Дж. Морено називає соціометричний статус психологічним статусом. Елементи соціометричної структури – це особистості, члени групи. Кожна в тій чи іншій мірі взаємодіє з іншими, спілкується. Суб'єктивну міру цього впливу підкреслює значення соціометричного статусу. Але особистість може мати подвійний вплив на інших – або позитивний, або негативний; також особистість може займати у групі як позитивну, так і негативну позицію, на що і вказує соціометричний статус. І.П. Волков зазначає, що соціометричний статус – це такий показник соціальнопсихологічних властивостей особистості, який враховує психологічне ставлення Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

125

International Journal of Education & Development особи до групи (її бажання чи небажання правити групою [2]. Будь-яка мала група, незалежно від кількості її членів, не може мати однорідну структуру. Тобто, група має внутрішньогрупову ієрархію, яка передбачає наявність у її членів різноманітних соціальних статусів. Для соціальної групи характерним є співвідношення формальної та неформальної структур. Формальна структура – це співвідношення позицій членів групи один щодо одного, що не залежить від членів даної конкретної групи і приблизно однакове для всіх груп цього типу. Прикладом формальної структури можуть бути будь-які посади, які в конкретній школі або класі існують для організації навчання або позакласної роботи. Неформальна структура – це стихійна система відносин членів групи один до одного, що має емоційний характер і виражається переважно в симпатіях та антипатіях. Вона характеризується власною ієрархією, завданнями, правилами, нормами поведінки. Як правило, в такій групі виділяється лідер, який не наділений адміністративною владою, проте має значний вплив на усіх членів групи. Соціометричний статус члена групи може бути високим або низьким, в залежності від того, які почуття відчувають до людини інші члени групи – позитивні чи негативні. Низький статус притаманний особам, що абсолютно не мають впливу, або мають незначний вплив на динаміку відносин у групі. Високий статус займають особи, що мають активний вплив на динаміку відносин у ній. Особи з високим соціометричним статусом часто обираються групою на позицію неформального лідера. Така людина є уособленням значущих для групи цілей і цінностей, чиї ціннісні установки і цільові орієнтири, що реалізуються в конкретній поведінці, є для більшості членів групи референтними. Поведінка, що реалізується членами групи з високим статусом у значущих групових ситуаціях, служить джерелом їх впливу на інших членів групи, які орієнтовані на них як на взірець, а висловлювані ними оцінки є еталоном для побудови самооцінки членів групи з нижчим соціометричним статусом. Соціометричний статус підлітка залежить від ряду факторів. По-перше, це зовнішній вигляд, що включає фізичну привабливість та вміння «подати себе». За даними В.М. Куніциної [15], в образі людини будь-якого віку головними для підлітка є фізичні особливості, деталі зовнішності, одяг, зачіска та елементи поведінки. Експериментальним шляхом було доведено, що сприйняття фізичного вигляду іншої людини в свідомості підлітка потім переноситься і на сприйняття підлітком самого себе. Саме в даний віковий період, коли відбуваються найважливіші перетворення в організмі, а критичність підлітка щодо свого зовнішнього вигляду та фізичних особливостей сягає піку, тоді відповідність фізичного розвитку дитини стандартам, прийнятим в групі однолітків, стає визначальним фактором у його соціальному визнанні, положенні в групі. Другим фактором є успіхи у провідній діяльності групи, якою може виступати навчання, спілкування, або особисті значущі навички та вміння. Третім фактором виступають вузькогрупові цінності, притаманні конкретній групі. В даному випадку високий статус отримує той, хто володіє цінними якостями в належній мірі. Четвертим фактором є особистісні характеристики члена групи: комунікабельність, рівень тривожності та конфліктності, тип темпераменту, самооцінка тощо. Особливу цінність мають адекватність образу «Я» та високий рівень емпатії. Внутрішньогруповий статусний розподіл також відбувається залежно від поведінкових особливостей людини, що виявляються по відношенню до групи: схильні до раціонального конформізму, як і схильні до нонконформізму зазвичай залишаються знехтуваними. З вище сказаного ми можемо говорити про те, що соціометричний статус відображає ступінь прийняття підлітка іншими членами групи (однокласниками) та може свідчити про його рівень соціальної успішності. Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

126

International Journal of Education & Development В підлітковому та юнацькому віці соціальна успішність проявляється насамперед у високому статусі міжособистісних стосунків з однолітками, про що може свідчити соціальний статус підлітка в класі. Основним показником соціальної успішності в даному віці можна вважати соціальну активність учня, яка проявляється в міжособистісній взаємодії, участі в різноманітних заходах школи, активна позиція щодо організації змагань, концертів, конкурсів та приймання безпосередньої участі в них. Такі підлітки комунікабельні, не сковані в діях, вільно висловлюють свою точку зору, впевнені в своїх силах. Вони займають високий авторитет серед однолітків, користуються суспільним визнанням та схваленням не тільки серед однолітків а й з боку вчителів, відрізняються творчою адаптивністю, тобто готовністю сміливо та відкрито зустрічати життєві труднощі та успішно їх долати. На етапі констатуючого експерименту за допомогою тесту Райдаса «Впевненість в собі» та методики «Соціометрія» було проведене дослідження підліткової впевненості в собі та соціальної успішності. В результаті дослідження було визначено рівень впевненості в собі кожного досліджуваного. Аналізуючи отримані результати, можна побачити, що у 14 учнів, які становлять 56% від всього класу переважає середнє значення впевненості в собі, 6 учнів, які становлять 24% скоріше впевнені ніж не впевнені. Впевнені в собі підлітки – 12%, або 3 учні. 4% або 1 учень показали впевненість в собі на рівні - дуже не впевнений в собі. Рівень - занадто самовпевнений - виявлено в одного учня, що становить 4% від всього класу. Проаналізовано дані соціометричного статусу та визначено статусну категорію кожного досліджуваного за критеріями формальних та неформальних стосунків. Виявлено соціометричних лідерів, популярних, прийнятих, та ізольованих. Визначено рівень соціальної успішності кожного учня. В ході дослідження соціальної успішності підлітків за методикою «Соціометрія» було виявлено, що максимальний - високий рівень соціальної успішностіза критеріями неформальних та формальних відносин мають 2 досліджувані, що становить 8% від всієї кількості учнів класу. Це свідчить про соціальну успішність даних учнів, та їх високий статус у міжособистісних стосунках з однокласниками не тільки в сфері формальних відносин, що стосуються навчальної діяльності, а й в сфері неформальних, тобто проведення дозвілля. Рівень соціальної успішності - вище середнього виявлено у 2 досліджуваних, що становлять 8% від всієї кількості учнів у класі. Середній рівень соціальної успішності мають 8 учнів або 32% від загальної кількості досліджуваних. Низький рівень соціальної успішності визначено у 9 досліджуваних, що становить 36% від загального числа учнів у класі. Дуже низький рівень соціальної успішності виявлено у 4 дев’ятикласників, які складають 16% від всієї кількості учнів у класі. Таким чином за результатами констатуючого експерименту у більшості підлітків виявлено низький рівень соціальної успішності. Для вивчення взаємозв’язку між рівнем впевненості в собі та загальним показником соціальної успішності за чотирма критеріями у підлітків, було застосовано критерій рангової кореляції Спірмена. Кореляційний аналіз дозволяє стверджувати, що існує помірний зв’язок між рівнем впевненості в собі підлітка та його соціальною успішністю про що свідчить показник статистичної значимості rs = 0.374 приp=0,05. Найбільш оптимальним засобом розвитку якостей особистості підлітків є тренінг. Таким чином, на даному етапі нашого дослідження, для підтвердження гіпотези, основною метою є реалізація тренінгової програми, яка була направлена на формування у підлітків впевненості в собі. Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

127

International Journal of Education & Development Тренінгова програма представлена 3 заняттями по 2 години кожне, загалом 8 годин. Зустрічі з групою відбувалися 2 рази на тиждень протягом грудня 2014 року. У тренінгу брали участь учні 9-го класу в загальній кількості 25 чоловік. Психологічний тренінг спрямований на формування впевненості в собі в учнів 9-го класу. Після проведення психологічної роботи, яка була спрямована на формування у підлітків впевненості в собі відбувалося повторне дослідження рівня впевненості в собі та рівня соціальної успішності у підлітків. Аналізуючи результати було встановлено, що рівень впевненості в собі у підлітків підвищився, повністю зникла категорія дуже не впевнених в собі досліджуваних. Збільшилась в два рази кількість впевнених в собі учнів. В три рази зменшилась кількість досліджуваних з рівнем – скоріше не впевнений ніж впевнений (було 6 учнів, що становило 24%, стало 2 або 8% від всієї кількості досліджуваних). Середній рівень впевненості на констатуючому етапі дослідження відмічався у 14 досліджуваних, що становило 56% від загальної кількості учнів, після формувального експерименту стало – 12 або 48%. Вцілому, що стосується рівня впевненості в собі, то у досліджуваних він суттєво підвищився після проведення тренінгової програми, спрямованої на розвиток у підлітків впевненості в собі. Що стосується рівня соціальної успішності, у деяких досліджуваних була відмічена позитивна тенденція, тобто їх соціальна успішність підвищилась але не суттєво. Тільки у трьох досліджуваних помітно виріс рівень соціальної успішності. Повернувшись безпосередньо до гіпотези нашого дослідження, що шляхом формування у підлітка впевненості в собі можна підвищити рівень його соціальної успішності, то вона не підтвердилася, кореляція між рівнем впевненості в собі та соціальною успішність не є статистично значимою. На наш погляд причиною того, що шляхом формування впевненості в собі у підлітків не підвищився рівень їх соціальної успішності є те, що соціальна успішність доволі складна структура і вона основується перш за все на визнанні та прийнятті іншими учасниками групи (однокласниками), тобто важливу роль у визначенні соціальної успішності підлітка грає те, як сприймають його оточуючі, а змінити думку іншого підлітка не так просто, для цього потрібна більш глибинна робота, яка була б спрямована саме на формування соціальної успішності. Саме в цьому ми бачимо перспективу подальшого дослідження. Список використаної літератури: 1. Salter A. (1949) conditioned reflex therapy. - new york: capricorn. 1949. 2. Абульханова-славская К. А. Стратегия жизни. М. : мысль, 1991. 3. Александрова Е.А. Педагогическое приключение как средство развития ребенка. Гуманизация пространства детства: международный диалог. Материалы между народно й науч.-практ. Конф. 5-12 июля 2011 г./ науч. Ред. Д.п.н., проф. Р.А. Валеева. Казань: изд-во тггпу, 2011. С. 33-40. 4. Александрова Е.А. Педагогическое сопровождение самоопределения старших школьников. М.: НИИ школьных технологий, 2010. 336 с. 5. Александрова Е.А. Создаем систему воспитательной работы в школе // народное образование, 2008. № 9. С. 227-235. 6. Бандура А. Теория социального научения / А. Бандура. - спб.: евразия, 2000. - 320 с. 7. Берестнева О.Г. Компьютерная психодиагностика:учеб. Пособие /Битянова, М. Р. Успеваемость и успешность / М. Р. Битянова// психологическая газета. −2003. − № 40. − с. 4.

Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

128

International Journal of Education & Development 8. Бовин Б.Г. Информативность экспертных оценок и самооценок в задачах профессиональной диагностики / Б.Г. Бовин, А.Н. Лебедев, Т.И. Литвинова, А.М. Раков // вестник томского государственного педагогического университета. 2007. - вып. 10 (73). - с. 81-88. - (серия «педагогика и психология»). 9. Божович, Л. И. Проблемы формирования личности / Л. И. Божович // избранные психологические труды. – 1995. – с. 213-227. Батурин Н.А. Психология успеха и неудачи : учебное пособие / н. А. Батурин. – Челябинск : 1999. − 99 с. 10. Бойко Е.И. Механизмы умственной деятельности /е.и. Бойко – м.: наука, 1970. – 195 с. 11. Будич Н. Ю. Исследование уверенности в себе // социальная работа в сибири : сб. Науч. Тр.Кемерово,2004. 12. Булах І. С. Психологічні основи особистісного зростання підлітків: дис.докт.психол. Наук: 19.00.07./ Ірина Сергіївна Булах; НПУ ім. М.П. Драгоманова. – Київ, 2004. – 581 с.,с.129 – 132. 13. Вайнер И.В. Индивидуальные различия в проявлениях субъективной уверенности и особенностях решения психофизической задачи // проблемы дифференциальной психофизики / И.В. Вайнер/ под ред. К.В. Бардина. – м.: 1991. – с.71-92. 14. Дуткевич Т.В. Дитяча психологія: навчальний посібник /Т.В. Дуткевич. – к.: центр учбової літератури, 2012. – 424 c. 15. Загвязинский В.И. Методология и методы психоло-го-педагогического исследования: учебн. Пособие для студ. Высш. Учебн. Заведений // В.И.Загвязинский, Р. Атаханов. 3-е изд., испр. М.: академия, 2006. 208 с. 16. Ромек В. Г. Понятие уверенности как социально-психологическая характеристика личности : дис. ... Канд. Психол. Наук. Ростов н/д, 1997. 17. Скотникова И. Г. Экспериментальное исследование уверенности в решении сенсорных задач // психологический журнал. 2005. Т. 26. №4. 18. Шибутани Т. Социальная психология Текст. / Т. Шибутани. М.: Прогресс, 1969. - 535 с. 19. Яшнова, О. А. Успешность младшего школьника / О. А. Яшнова. Москва : Академический Проект, 2003. - 144 с. : ил., рис. - (Руководство социального педагога). - Библиогр.: с. 118-131.. References 1. Salter A. (1949) conditioned reflex therapy. - new york: capricorn. 1949. 2. Abulhanova-slavskaya K. A. Strategiya zhizni. M. : myisl, 1991. 3. Aleksandrova E.A. Pedagogicheskoe priklyuchenie kak sredstvo razvitiya rebenka. Gumanizatsiya prostranstva detstva: mezhdunarodnyiy dialog. Materialyi mezhdu narodno y nauch.-prakt. Konf. 5-12 iyulya 2011 g./ nauch. Red. D.p.n., prof. R.A. Valeeva. Kazan: izd-vo tggpu, 2011. S. 33-40. 4. Aleksandrova E.A. Pedagogicheskoe soprovozhdenie samoopredeleniya starshih shkolnikov. M.: NII shkolnyih tehnologiy, 2010. 336 s. 5. Aleksandrova E.A. Sozdaem sistemu vospitatelnoy rabotyi v shkole // narodnoe obrazovanie, 2008. # 9. S. 227-235. 6. Bandura A. Teoriya sotsialnogo naucheniya / A. Bandura. - spb.: evraziya, 2000. - 320 s. 7. Berestneva O.G. Kompyuternaya psihodiagnostika:ucheb. Posobie /Bityanova, M. R. Uspevaemost i uspeshnost / M. R. Bityanova// psihologicheskaya gazeta. 8. Bovin B.G. Informativnost ekspertnyih otsenok i samootsenok v zadachah professionalnoy diagnostiki / B.G. Bovin, A.N. Lebedev, T.I. Litvinova, A.M. Rakov // vestnik tomskogo gosudarstvennogo pedagogicheskogo universiteta. - 2007. - vyip. 10 (73). - s. 81-88. - (seriya «pedagogika i psihologiya»). Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

129

International Journal of Education & Development

9. Bozhovich, L. I. Problemyi formirovaniya lichnosti / L. I. Bozhovich // iz-brannyie psihologicheskie trudyi. – 1995. – s. 213-227. Baturin N.A. Psihologiya uspeha i neudachi : uchebnoe posobie / n. A. Baturin. – Chelyabinsk : 1999 10. Boyko E.I. Mehanizmyi umstvennoy deyatelnosti /e.i. Boyko – m.: nauka, 1970. – 195 s. 11. Budich N. Yu. Issledovanie uverennosti v sebe // sotsialnaya rabota v sibiri : sb. Nauch. Tr.Kemerovo,2004. 12. Bulah I. S. PsihologIchnI osnovi osobistIsnogo zrostannya pIdlItkIv: dis.dokt.psihol. Nauk: 19.00.07./ Irina SergIYivna Bulah; NPU Im. M.P. Dragomanova. – KiYiv, 2004. – 581 s.,s.129 – 132. 13. Vayner I.V. Individualnyie razlichiya v proyavleniyah sub'ektivnoy uverennosti i osobennostyah resheniya psihofizicheskoy zadachi // problemyi differentsialnoy psihofiziki / I.V. Vayner/ pod red. K.V. Bardina. – m.: 1991. – s.71-92. 14. Dutkevich T.V. Dityacha psihologIya: navchalniy posIbnik /T.V. Dutkevich. – k.: tsentr uchbovoYi lIteraturi, 2012. – 424 c. 15. Zagvyazinskiy V.I. Metodologiya i metodyi psiholo-go-pedagogicheskogo issledovaniya: uchebn. Posobie dlya stud. Vyissh. Uchebn. Zavedeniy // V.I.Zagvyazinskiy, R. Atahanov. 3-e izd., ispr. M.: akademiya, 2006. 208 s. 16. Romek V. G. Ponyatie uverennosti kak sotsialno-psihologicheskaya harakteristika lichnosti : dis. ... Kand. Psihol. Nauk. Rostov n/d, 1997. 17. Skotnikova I. G. Eksperimentalnoe issledovanie uverennosti v reshenii sensornyih zadach // psihologicheskiy zhurnal. 2005. T. 26. #4. 18. Shibutani T. Sotsialnaya psihologiya Tekst. / T. Shibutani. M.: Progress, 1969. 535 s. 19. Yashnova, O. A. Uspeshnost mladshego shkolnika / O. A. Yashnova. - Moskva : Akademicheskiy Proekt, 2003. - 144 s. : il., ris. - (Rukovodstvo sotsialnogo pedagoga). Bibliogr.: s. 118-131. Дослідження молодих вчених, здобувачів

130

Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

International Journal of Education & Development 2016 /1 Psychology

__________________________________________________________________

ЗВ'ЯЗОК ПОКАЗНИКІВ СКЛАДОВИХ ЗАВЧАСНОЇ СТІЙКОСТІ ТА УСВІДОМЛЕННЯ ЖИТТЄВИХ ПЕРСПЕКТИВ КУРСАНТІВ НА НАВЧАЛЬНО-АКАДЕМІЧНОМУ ЕТАПІ ПРОФЕСІОНАЛІЗАЦІЇ Луньов В.Є. – кандидат психологічних наук, доцент, провідний науковий співробітник Інституту психології імені Г.С.Костюка НАПН України

В роботі наведено результати емпіричного дослідження взаємозв’язку компонентів завчасної стійкості особистості та її життєвих перспектив. Феномен завчасної стійкості особистості розглядається в контексті детермінації та взаємообумовленості життєво-часових перспектив. Завчасна стійкість особистості розглядається як функціонально-енергетичний орган – особистісне утворення, представлене специфічною функціональністю психологічних меж особистості, антиципаторно-прогностичними здібностями, структурою внутрішньоособистісних конфліктів, типом орієнтації на дію /стан алієнації, адаптивними здібностями та орієнтацією на часовий контекст життєдіяльності. Визначено особливості становлення завчасної стійкості особистості на прикладі курсантів ВНЗ МО України на навчально-академічному етапі професійної соціалізації. Ключові слова: завчасна стійкість особистості, детермінація,усвідомлення життєвих перспектив. Постановка проблеми. Соціально-політичні події останніх років в українському суспільстві роблять виклик щодо спроможності та професіоналізму військовослужбовців, піднімають питання патріотичного налаштування, професійного становлення курсантів, зокрема, актуалізується питання про зміст їхньої глибиннопсихологічної детермінації та стійкості особистості. Саме остання теза потребує переосмислення сучасних тенденцій підготовки військового професіонала. Виклад основного матеріалу. Завчасну стійкість особистості розглядають як складноорганізовану цілісність, що складається з упорядкованих і взаємопов'язаних елементів (принцип системності - Б. Г. Ананьєв, В.О. Ганзен, Б.Ф. Ломов,), у часі і динаміці (принцип розвитку – В.Й. Бочелюк, О.І.Власова, З.О. Кіреєва, С.Д.Максименко) з урахуванням обумовленості процесу розвитку внутрішніми і зовнішніми умовами (принцип детермінізму – В.У. Кузьменко, Т.О.Піроженко). Провідною концепцією виступає паритетно-ієрархічна модель розвитку свідомості, що детермінована репрезентаціями часу, в якій останній розглядається як спосіб функціонування суб’єктивного образу світу (Ф.Зімбардо, З. О. Кіреєва, Б. Й. Цуканов) та основоположні принципи системного, експериментально-генетичного та генетикомоделюючого підходів (Л. С. Виготський, С. Д. Максименко, Н.В.Родіна, B. C. Мерлін). Загальний рівень методології дослідження завчасної стійкості особистості до умов військово-професійної діяльності заснований на положеннях особистіснодіяльнісного, аксіологічного, акмеологічного, суб'єктно-гуманістичного підходів; ідеї

ijed@i.ua

Дослідження молодих вчених, здобувачів

Норчук Ю.В. – науковий кореспондент Інституту психології імені Г.С.Костюка НАПН України, викладач Військової академії, м. Одеса

International Journal of Education & Development надситуативної активності особистості (А.В. Петровський, В.А.Петровський); принципу ситуаціонізму (Б.Я.Шведін). Вимірювання та моделювання окремих компонентів завчасної стійкості особистості (функції психологічних меж, внутрішньоособистісна конфліктність, прогностичні здібності, адаптаційно-ресурсний потенціал, типи контролю за діями тощо) не складали предмет конкретного монографічного чи дисертаційного дослідження; не вирішено питання взаємообумовленості завчасної стійкості суб’єкта з контекстом життєво-часових перспектив, життєстійкості особистості. Емпіричне дослідження проводилося на базі вищих військових навчальних закладів Міністерства оборони України. У дослідженні взяли участь курсанти другого (84 особи) та четвертого року навчання (109 осіб). За статевою ознакою група гомогенна – чоловіки. З метою вимірювання конкретних ознак завчасної стійкості курсантів на навчально-академічному етапі професіоналізації використано наступні методики: «Методику діагностики психологічної границі особистості» Т. С. Леві; тест з виявлення рівня внутрішньоособистісної конфліктності офіцера (А.І. Шипілов); методика-тест «Здатність до прогнозування» Л. О. Регуш; багаторівневий особистісний опитувальник «Адаптивність» А. Г. Маклакова і С.В. Чермяніна; тест життєстійкості С Мадді, адаптація Д. О. Леонтьєва; методика «Опитувальник часової перспективи» Ф. Зімбардо; опитувальник «Контроль за дією» Ю. Куля, адаптація С. О. Шапкіна. Мета. В цій статті ми наводимо результати емпіричного дослідження зв'язку показників складових завчасної стійкості та усвідомлення життєвих перспектив курсантів на навчально-академічному етапі професіоналізації. З метою визначення зв’язків між окремими складовими завчасної стійкості особистості та показниками життєвих перспектив був використаний метод кореляційного аналізу за критерієм Ч. Спірмена. Використання цього методу дозволило визначити тісноту (силу) і напрям кореляційної зв'язку між ознаками завчасної стійкості особистості та усвідомленням певних життєвих перспектив. Життєві та часові перспективи особистості визначалися за Тестом життєстійкості Сальваторе Мадді та «Опитувальника часової перспективи» Ф.Зімбардо. Життєві перспективи особистості розглядаються нами в контексті сприйняття людиною власного життя як певної сукупності віх, подій, обставин та смислів, що забезпечує механізм життєтворчості в континуумі «минуле-теперішнємайбутнє». Врешті решт, життєва перспектива стає особистісним конструктом. Життєві перспективи, на нашу думку динамінують і розгортаються в часі, який може сприйматися як: негативне минуле, позитивне минуле, гедоністичне сьогодення, фаталістичне сьогодення, орієнтація на майбутнє. Суб’єктивний зміст та включеність людини в процес життєтворчості підтримується чинниками: залученість, контроль, прийняття ризику, інтегральний показник яких забезпечує життєстійкість особистості (рис. 1). Результати математико-статистичного аналізу дозволили отримати цікаві результати щодо зв’язку окремих компонентів життєтворчості та усвідомлення життєвих перспектив з показниками якостей і властивостей особистості, що забезпечують її завчасну стійкість.

Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

132

International Journal of Education & Development Усвідомленість прогнозу Прямі зв’язки

Поведінкова регуляція Особистісний адаптаційний потенціал

Залученість як чинник життєстійкості

Контроль невдачі Зворотні зв’язки

Контроль реалізації Моральний внутрішньо особистісний конфлікт

Неадекватність самооцінки

Рис. 1. Зміст чинника «Залученість» Виявлено зворотні зв’язки чинника життєстійкості «Залученість» з наступними особистісними властивостями, які відіграють провідну роль в забезпеченні її завчасної стійкості: контроль невдачі (rs= -0,408 при p=0,01), контроль реалізації (rs= -0,241 при p=0,05); моральний внутрішньо особистісний конфлікт (rs= 0,247 при p=0,05); неадекватність самооцінки (rs= -0,25 при p=0,05). Таким чином можна констатувати закономірність зниження цих показників під впливом активної залученості людини до життєтворчості. Прямі кореляційні зв’язки чинника залученості встановлено зі здатністю до усвідомленості прогнозу (rs= 0,226 при p=0,05), поведінковою регуляцією (rs= 0,388 при p=0,01); особистісним адаптаційним потенціалом (rs= 0,336 при p=0,01) та контролем невдачі при плануванні дії. Отримані результати дають підстави констатувати вплив залученості в життєтворчість на вказані параметри завчасної стійкості особистості. Зміст чинника життєстійкості «Контроль» представлено наступними зв’язками з якостями та властивостями особистості (рис. 2). Проникна функція психологічної границі Поглинаюча функція психологічної границі

Прямі зв’язки

Спокійно-нейтральна функція психологічної границі

Поведінкова регуляція

Контроль як чинник життєстійкості

Моральна нормативність Зворотні зв’язки

Рольовий внутрішньо особистісний конфлікт Стримуюча функція психологічної границі

Рис. 2. Зміст чинника «Контроль» Аналізуючи стан синника контролю в системі життєвих перспектив та життєстійкості досліджуваних, шляхом пошуку кореляцій можна констатувати наступне. Контроль, як чинник життєстійкості, зменшує показники рольового внутрішньоособистісного конфлікту (rs= -0,222 при p=0,05) та зменшує активність стримуючої функції психологічної границі (rs= -0,33 при p=0,01). Разом з тим Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

133

International Journal of Education & Development збільшення активності контролю над власною життєдіяльністю призводить до підвищення проникної функції психологічної границі (rs= 0,319 при p=0,01), поглинаючої функції психологічної границі (rs= 0,238 при p=0,05) та спокійнонейтральної функції психологічної границі (rs= 0,235 при p=0,05). Щодо адаптаційних можливостей особистості слід вказати, що активізація контролю покращує показники поведінкової регуляції особистості (rs= 0,26 при p=0,05) та показник моральної нормативності поведінки (rs= 0,386 при p=0,01). Власне це є сприятливим прогнозом. Більше змістовним виявляється чинник прийняття ризику, як один з важливих чинників життєстійкості особистості (рис. 3).

Проникна функція психологічної границі

Рольовий внутрішньо особистісний конфлікт Спокійно-нейтральна функція психологічної границі

Орієнтація на майбутнє Контроль реалізації Прямі зв’язки

Контроль планування Комунікативний потенціал Мотиваційний внутрішньо особистісний конфлікт

Прийняття ризику як чинник життєстійкості

Внутрішньоособистісний конфлікт неадекватної самооцінки Зворотні зв’язки

Особистісний адаптаційний потенціал

Рис. 3.3. Зміст чинника «Прийняття ризику» Прийняття ризику – як прояв активності особистості, негативно корелює з загальним особистісним потенціалом (rs= -0,262 при p=0,05), що свідчить про негативний вплив надмірного ризику на адаптаційні можливості людини. Разом з тим встановлено збільшуючий вплив тенденцій ризикової поведінки / прийняття ризику на наступні особистісні властивості досліджуваних як: проникна функція психологічної границі (rs= 0,244 при p=0,05), спокійно-нейтральна функція психологічної границі (rs= 0,351 при p=0,01), рольовий внутрішньоособистісний конфлікт (rs= 0,227 при p=0,05), мотиваційний внутрішньо особистісний конфлікт (rs= 0,265 при p=0,05), внутрішньоособистісний конфлікт неадекватної самооцінки (rs= 0,423 при p=0,01). Спостерігається також вплив (підсилення) на особистісний адаптаційний потенціал (rs= 0,235 при p=0,05), комунікативний потенціал (rs= 0,293 при p=0,01), покращення контролю планування за діями (rs= 0,225 при p=0,05) та контролю за реалізацією дії (rs= 0,577 при p=0,01). Власне це єдиний чинник життєстійкості, за результатами нашого дослідження, який підвищує тенденції орієнтаціїособистості в життєвих перспективах на майбутнє (rs= 0,335 при p=0,01). Сам феномен життєстійкості, за результатами кореляційного аналізу, набуває наступного змісту (рис. 4).

Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

134

International Journal of Education & Development Поведінкова регуляція Моральна нормативність Прямі зв’язки

Життєстійкість Зворотні зв’язки

Особистісний адаптаційний потенціал Спокійно-нейтральна функція психологічної границі

Сприйняття гедоністичного сьогодення

Рис. 4. Зміст чинника «Життєстійкість» Збільшення ваги життєстійкості особистості в системі її життєвих перспектив зменшує активність спокійно-нейтральної функції психологічної границі (rs= -0,308 при p=0,01) та орієнтацію на сприйняття гедоністичного сьогодення (rs= -0,25 при p=0,05). Збільшення рівня життєстійкості в цілому позитивно підвищує поведінкову регуляцію (rs= 0,241 при p=0,05), моральну нормативність (rs= 0,226 при p=0,05) та особистісний адаптаційний потенціал (rs= 0,268 при p=0,05). Аналізуючи орієнтацію досліджуваних на часові перспективи особистості, визначено закономірності впливу концентрації на сприйнятті негативного минулого (рис. 5). Визначено, що орієнтація на негативному минулому досвіді зменшує моральний внутрішньо особистісний конфлікт (rs= -0,302 при p=0,01). Ймовірно в цьому можна вбачати певний варіант раціоналізації, коли негативна особистісна травматизація стає привідом до більше поблажливого ставлення до своїх слабкостей. Іноді така раціоналізація набуває гіперкомпенсаторних форм, надаючи людині більше права вчиняти дії, зміст яких, в звичайних випадках, призводить до морального конфлікту. Встановлено також вплив концентрації на негативному минулому на зменшення контролю за дією планування (rs= -0,316 при p=0,01). Наявність даного явища підтверджує наші теоретичні роздуми щодо формування пасивності в поведінці. Концентрація на негативному досвіді перешкоджає адекватному плануванню власної діяльності та життєвих планів і перспектив. Поведінкова регуляція Проникна функція психологічної границі

Сприйняття негативного минулого (часова перспектива)

Прямі зв’язки

Зворотні зв’язки

Контроль за невдачею Моральний внутрішньо особистісний конфлікт

Контроль за дією планування

Рис. 5. Зміст чинника «Сприйняття негативного минулого»

Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

135

International Journal of Education & Development Цікавим виявляється вплив сприйняття негативного минулого на збільшення проникних функцій психологічних границь особистості (rs= 0,346 при p=0,01), що робить внутрішній світ людини більше вразливим до зовнішніх впливів. Разом з тим сприйняття минулого негативного досвіду вмикає захисні механізми особистості та підсилює її поведінкову регуляцію (rs= 0,41 при p=0,01) та контроль за невдачею при плануванні дії (rs= 0,511 при p=0,01). Сприйняття позитивного минулого, як часова та життєва перспектива особистості представлена наступним навантаженням (рис. 6). Цікавим виявився факт, що система зв’язків цього чиннику з показниками завчасної стійкості має лише позитивні тенденції. Поведінкова регуляція Комунікативний потенціал

Сприйняття позитивного минулого (часова перспектива)

Стримуюча функція психологічної границі Контроль невдачі

Прямі зв’язки

Усвідомленість прогнозу

Аналітичність прогнозу Адаптаційний внутрішньо особистісний конфлікт Спокійно-нейтральна функція психологічної границі

Контроль за невдачею

Особистісний адаптаційний потенціал

Віддаюча функція психологічної границі Не впускаюча функція психологічної границі

Контроль планування

Гнучкість прогнозу

Рис. 6. Зміст чинника «Сприйняття позитивного минулого» Встановлено, що по мірі збільшення зосередженості на сприйнятті позитивного минулого відбувається посилення границь особистості, зокрема невпускаючої функції психологічної границі (rs= 0,255 при p=0,05), віддаючої функції психологічної границі (rs= 0,325 при p=0,01), стримуючої функції психологічної границі (rs= 0,456 при p=0,01) та спокійно-нейтральної функції психологічної границі (rs= 0,299 при p=0,05). Серед всіх чинників, саме сприйняття позитивного минулого є найбільшим стимулятором підвищення продуктивності дії функцій психологічних границь. Минулий позитивний досвід також посилює здатності мислення та особистості до прогностичної діяльності, зокрема таких складових як: аналітичність прогнозу (rs= 0,226 при p=0,05), усвідомленість прогнозу (rs= 0,249 при p=0,05), гнучкість прогнозу (rs= 0,363 при p=0,01). Цікавим виявляється підсилення адаптаційного внутришньоособистісного конфлікту (rs= 0,301 при p=0,01). Ймовірно це пояснюється потягами особистості до нових форм поведінкової активності, способів вирішення типових завдань, тощо, що неминуче призводить до конфлікту з привичними способами та стратегіями дій. В цьому впливі ми бачимо тенденції до зростання, що зміцнює завчасну стійкість особистості. Сприйняття позитивного досвіду минулого позитивно впливає також на загальні адаптаційні можливості індивіда. Зокрема, підсилює поведінкову регуляцію

Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

136

International Journal of Education & Development (rs= 0,297 при p=0,01), комунікативну компетентність (rs= 0,304 при p=0,01), та особистісний адаптаційний потенціал (rs= 0,315 при p=0,01). Щодо контролю особистості за діями, слід вказати, що найсуттєвіший вплив відбувається на етапі контролю за плануванням дії (rs= 0,298 при p=0,01) та контролем за невдачею (rs= 0,250 при p=0,05). Отже, за аналізом змісту чинника позитивного сприйняття минулого можемо констатувати його продуктивний та позитивний вплив на більшість професійно важливих якостей майбутніх військовослужбовців та становлення їхньої завчасної стійкості. Виходячи з позицій когнітивно-біхевіоральної психології про те, що навіть спогади про минуле та планування майбутнього є перш за все актами теперішнього / сьогодення, цікавим виявився пошук впливу сприйняття різних варіантів сьогодення на становлення завчасної стійкості особистості в контексті її життєвих та часових перспектив. Зміст чинника сприйняття гедоністичного сьогодення представлено на рис. 7. Гедоністичне сприйняття сьогодення в цілому пояснюється тезою про те, що теперішній час бачиться людиною відірваним від минулого і майбутнього, домінуючою метою є пошук насолоди. Цілком зрозумілим в такому сенсі є понижуючий вплив сприйняття гедоністичного сьогодення як часової перспективи на моральну нормативність (rs= 0,331 при p=0,01). Зазначений принцип нагадує висловлювання епікурейців «Будемо їсти, пити, бо завтра помремо». Можемо надійти висновку про те, що моральна нормативність поведінки майбутнього військовослужбовця багато в чому залежить від поточного сприйняття часу та реальності. Тенденція до сприйняття гедоністичного сьогодення посилює контроль за реалізацією дії (rs= 0,224 при p=0,05), що розуміється нами як певний над контроль, який може нагадувати невротичний контроль поведінки, коли страх невдачі гальмує та блокує активну дію ще на самих початках дії. Гедоністичне сьогодення – як життєва і часова перспектива значно підсилює дії внутрішньо особистісного конфлікту, зокрема в частині проявів таких його видів як: мотиваційний внутрішньоособистісний конфлікт (rs= 0,295 при p=0,01), внутрішньо особистісний конфлікт нереалізованого бажання (rs= 0,27 при p=0,05) та внутрішньо особистісний конфлікт неадекватної самооцінки (rs= 0,502 при p=0,01). Контроль за реалізацією дії Внутрішньо особистісний конфлікт неадекватної самооцінки

Прямі зв’язки

Сприйняття гедоністичного сьогодення (часова перспектива)

Мотиваційний внутрішньоособистісний конфлікт Внутрішньо особистісний конфлікт нереалізованого бажання

Зворотні зв’язки

Моральна нормативність

Рис. 7. Зміст чинника «Сприйняття гедоністичного сьогодення»

Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

137

International Journal of Education & Development Таким чином, життєва орієнтація на гедоністичне сьогодення в цілому зменшує адаптаційно продуктивні стратегії життєдіяльності людини та її завчасної стійкості саме в частині зменшення моральної нормативності її поведінки, невротизації контролю за активністю через розуміння безглуздості дій, та підвищенням внутрішньо особистісної конфліктності. Щодо проблематики детермінації поведінкової активності людини уявленнями про теперішній час та сьогодення як фаталістичне, в нашому дослідженні здобуто наступні результати та висновки (рис. 8). Сприйняття фаталістичного сьогодення як часова перспектива особистості має численне кореляційне навантаження з різними компонентами завчасної стійкості особистості. Ці зв’язки є прямими, тобто відповідний тип життєвої перспективи підсилює певний компонент завчасної стійкості особистості. Усвідомлення теперішнього як фаталістичного – такого, що контролюється за межами особистісного контролю, посилює дію функцій психологічних границь особистості, зокрема, посилюється: невпускаюча функція психологічної границі (rs= 0,245 при p=0,05), стримуюча функція психологічної границі (rs= 0,266 при p=0,05), віддаюча функція психологічної границі (rs= 0,29 при p=0,01). Можна казати про напружену оборонну позицію особистості. Стримуюча функція психологічної границі

Поведінкова регуляція

Усвідомленість прогнозу

Аналітичність прогнозу

Сприйняття фаталістичного сьогодення (часова перспектива)

Адаптаційний внутрішньо особистісний конфлікт

Прямі зв’язки

Спокійно-нейтральна функція психологічної границі Особистісний адаптаційний потенціал

Віддаюча функція психологічної границі Гнучкість прогнозу Не впускаюча функція психологічної границі

Рис. 8. Зміст чинника «Сприйняття фаталістичного сьогодення» Посилюються також функції адаптаційного внутрішньоособистісного конфлікту (rs= 0,249 при p=0,05), поведінкової регуляції (rs= 0,325 при p=0,01) та особистісного адаптаційного потенціалу (rs= 0,31 при p=0,01). Фаталістичність у сприйнятті реальності та теперішнього підсилюють прогностичні здібності людини, зокрема аналітичність прогнозу (rs= 0,299 при p=0,05), усвідомленість прогнозу (rs= 0,326 при p=0,01), гнучкість прогнозу (rs= 0,318 при p=0,01), перспективність прогнозу (rs= 0,368 при p=0,01). В контексті фаталістичного світосприйняття такі тенденції завжди мають тактичний характер, вони орієнтують особистість на проактивний копінг. Зазначене цікавить нас в контексті аналізу практик військово-професійної підготовки. Виявляється, що в випадках над контрольних та екстремальних ситуацій, коли втрачається контроль над подіями, Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

138

International Journal of Education & Development мобілізаційні ресурси особистості посилюються пропорційно її фаталістичному сприйнятті дійсності. Проте, як життєва перспектива, такий світогляд є дещо небезпечним, оскільки може включати певні про вокативні механізми поведінки військовослужбовців. Щодо питання про орієнтацію на майбутнє – як важлива часова та життєва перспектива, отримано наступні результати (рис.9). Поведінкова регуляція

Поглинаюча функція психологічної границі

Моральна нормативність

Орієнтація на майбутнє (часова перспектива)

Прямі зв’язки

Рольовий внутрішньо особистісний конфлікт Усвідомленість прогнозу Адаптаційний внутрішньо особистісний конфлікт

Контроль за реалізацією дії

Особистісний адаптаційний потенціал

Віддаюча функція психологічної границі Проникна функція психологічної границі

Контроль планування

Перспективність прогнозу

Рис. 9. Зміст чинника «Орієнтація на майбутнє» Встановлено, що орієнтація на майбутнє як життєва перспектива впливає на підвищення наступних параметрів завчасної стійкості особистості як: проникна функція психологічної границі (rs= 0,231 при p=0,05), поглинаюча функція психологічної границі (rs= 0,222 при p=0,05), віддаюча функція психологічної границі (rs= 0,46 при p=0,01). Власне орієнтація на майбутнє активізує процеси само проектування особистості (С.Д.Максименко), тому не дивно, що посилюються саме ті функції психологічних границь, що відповідають за активне навчання особистості новому досвіду. Процеси орієнтації людини на майбутнє безумовно активізують прогностичні здібності, зокрема усвідомленість прогнозу (rs= 0,261 при p=0,05) та перспективність прогнозу (rs= 0,362 при p=0,01). Щодо потенціалу особистості до адаптації в умовах життєвих криз, можна констатувати, що орієнтація на майбутнє як життєва перспектива, посилює такі адаптаційні ресурси як: поведінкова регуляція (rs= 0,328 при p=0,01), моральна нормативність (rs= 0,369 при p=0,01) та особистісний адаптаційний потенціал (rs= 0,263 при p=0,05). У зв’язку з тим, що орієнтація на майбутнє вимагає від особистості порівняння актуального стану з потенціальним, прогнозованим, очікуваним, ступінь невідповідності яких призводить до переживання кризи, абсолютно закономірним є переживання внутрішньо особистісного конфлікту, зокрема рольового внутрішньо особистісного конфлікту (rs= 0,394 при p=0,01) та адаптаційного внутрішньо особистісного конфлікту (rs= 0,369 при p=0,01). Стратегічність планування майбутнього та орієнтація на його перспективи, в цілому, підсилює контроль за діями планування (rs= 0,268 при p=0,05) та реалізації (rs= 0,236 при p=0,05).

Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

139

International Journal of Education & Development Висновки. Таким чином, проведене емпіричне дослідження особливостей становлення завчасної стійкості особистості на навчально-академічному етапі її професійного та особистісного становлення дозволило визначити провідні компоненти та детермінанти цього процесу та явища. Обґрунтовано та доведено специфіку змісту завчасної стійкості особистості курсантів другого року навчання у вимірах психологічних границь, внутрішньоособистісної конфліктності, здатності до прогнозування, адаптаційного потенціалу особистості, її життєстійкості, життєтворчості,механізмів, які сприяють реалізації наміру досягнення мети і забезпечуються різними субсистемами що детерміновані репрезентаціями часу в свідомості особистості та усвідомленням нею життєвих перспектив. Шляхом відповідної математико-статистичної обробки та інтерпретацій визначено показники складових завчасної стійкості особистості, показники складових життєво-часових перспектив особистості, зв'язок показників складових завчасної стійкості та усвідомлення життєвих перспектив особистості. Список використаних джерел 1. Маркелова Т.В. Психологическое сопровождение субъектов военной подготовки в гражданских вузах: Монография / Т.В. Маркелова, С.И. Кошелева — Воронеж: Истоки, 2007. — 96 с. 2. Молотай В. А. Структура й особливості психологічної готовності військовослужбовців до службово-бойової діяльності / В.А.Молотай // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України. Т.VII, вип. 5. – К.: 2005. – С. 247-255. 3. Норчук Ю.В. Дослідження конструкту життєві перспективи в психології / Ю.В. Норчук // Вісник Одеського національного університету ім.. І.І. Мечникова. Серія Психологія. Том 16. Вип. 17. 2011 – С. 103-109. 4. Расколодько Н. И. Закономерности профессионального становления курсантов в военно-учебной деятельности : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. психол. наук : спец. 19.00.03 / Н. И. Расколодько. – Ярославль, 2009. – 20 с. 5. Сидорик Ю. Психологічні особливості становлення життєвих перспектив особистості в юнацькому віці та в період ранньої дорослості/ Ю.Р. Сидорик // Проблеми гуманітарних наук: Наукові записки Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка / Ред. кол. Т. Біленко (головний редактор), Н. Скотна, В. Татенко та ін. – Дрогобич: Редакційно-видавничий відділ ДДПУ імені Івана Франка, 2007. – Випуск дев’ятнадцятий. Психологія. – С. 45–55. References 1. Markelova T.V. Psihologicheskoe soprovozhdenie sub'ektov voennoy podgotovki v grazhdanskih vuzah: Monografiya / T.V. Markelova, S.I. Kosheleva — Voronezh: Istoki, 2007. — 96 s. 2. Molotay V. A. Struktura y osoblivostI psihologIchnoYi gotovnostI vIyskovosluzhbovtsIv do sluzhbovo-boyovoYi dIyalnostI / V.A.Molotay // Problemi zagalnoYi ta pedagogIchnoYi psihologIYi. ZbIrnik naukovih prats Institutu psihologIYi Im. G. S. Kostyuka APN UkraYini. T.VII, vip. 5. – K.: 2005. – S. 247-255. 3. Norchuk Yu.V. DoslIdzhennya konstruktu zhittEvI perspektivi v psihologIYi / Yu.V. Norchuk // VIsnik Odeskogo natsIonalnogo unIversitetu Im.. I.I. Mechnikova. SerIya PsihologIya. Tom 16. Vip. 17. 2011 – S. 103-109. 4. Raskolodko N. I. Zakonomernosti professionalnogo stanovleniya kursantov v voenno-uchebnoy deyatelnosti : avtoref. dis. na soiskanie nauch. stepeni kand. psihol. nauk : spets. 19.00.03 / N. I. Raskolodko. – Yaroslavl, 2009. – 20 s. Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

140

International Journal of Education & Development 5. Sidorik Yu. PsihologIchnI osoblivostI stanovlennya zhittEvih perspektiv osobistostI v yunatskomu vItsI ta v perIod rannoYi doroslostI/ Yu.R. Sidorik // Problemi gumanItarnih nauk: NaukovI zapiski Drogobitskogo derzhavnogo pedagogIchnogo unIversitetu ImenI Ivana Franka / Red. kol. T. BIlenko (golovniy redaktor), N. Skotna, V. Tatenko ta In. – Drogobich: RedaktsIyno-vidavnichiy vIddIl DDPU ImenI Ivana Franka, 2007. – Vipusk dev’yatnadtsyatiy. PsihologIya. – S. 45–55.

Дослідження молодих вчених, здобувачів

141

Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

International Journal of Education & Development 2016 / 1 Psychology

__________________________________________________________________

ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ САМОТНОСТІ У ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ Льовочкіна О.В. магістр психології Кафедра психології розвитку, факультет психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, м. Київ

Постановка наукової проблеми. Традиційно підлітковий вік вважається найбільш складним у виховному процесі. Даний період є складним і важливим для самих підлітків. У цьому віці відбувається не лише докорінна перебудова психологічних структур, які склалися раніше, а й виникають новоутворення, закладаються основи свідомої поведінки, окреслюється загальна спрямованість щодо формування соціальних установок, моральних уявлень та життєвих цінностей. Крім того, у даний період відбувається сепарація та індивідуація, розвиток самовизначення та рефлексії, визначення референтної групи, розвиток статевої ідентифікації та особистої системи цінностей. Дані задачі супроводжуються рядом труднощів, які підліток має подолати аби перейти на новий щабель особистого розвитку. Таким чином, життя людини, яка вступає до перехідного періоду ускладнюється досить різко і вагомо. Так, відбуваються гормональна перебудова організму, що супроводжується змінами зовнішності і досить часто провокує у підлітків неприємні переживання. Також, змінюється ставлення оточуючих до підлітків та вимоги до них. Змінюється і власне ставлення підлітків до самих себе. Тому, цілком логічним є те, що підлітковий період наповнений переживаннями, які є суперечливими, сильними і часто незрозумілими для них самих. Одним із таких переживань – є самотність як психічний стан, що відображає переживання своєї окремості, суб’єктивної неможливості або небажання відчувати адекватний відгук, прийняття та визнання себе іншими людьми. Дослідженням проблем підліткового віку і, зокрема, вивченням переживання самотності у даний період займалися вітчизняні та зарубіжні дослідники. Так, переживання самотності розглядається як специфічне новоутворення, що вперше виникає у підлітковому віці у результаті розвитку пізнавальної та емоційної сфер

ijed@i.ua

Дослідження молодих вчених, здобувачів

Статтю присвячено дослідженню проблеми переживання самотності у підлітковому віці. Дослідження проводилося серед українських школярів, учнів середньої загальноосвітньої школи. Автором визначено чинники самотності у підлітковому віці, та розкрито значення переживання самотності, у підлітковий період, для процесу особистісного зростання. У статті зазначається, що переживання самотності для підлітків, супроводжується, з одного боку, дискомфортом, тривогою, сумом, а з іншого - усвідомленням необхідності змін. З моменту такого усвідомлення починається особистісне зростання, яке має здійснюватися через прийняття та розуміння себе та інших, відкритість внутрішньому досвіду переживань та досвід міжособистісного спілкування. Ключові слова: переживання самотності; рівень суб’єктивного почуття самотності; особистісне зростання; критерії особистісного зростання; самооцінка.

International Journal of Education & Development особистості (І.Кон, І.Дубровіна, С.Кривцова та ін.). Переживання самотності досліджувалося і у рамках формування «Я-концепції» підліткового віку І.Слободчиковим. Різні соціальні та психологічні аспекти проблеми самотності розкрито в роботах Л.Варави, Н.Володарської, О.Данчевої, В.Сіляєвої, Ю.Швалба. Крім того, особливості і детермінанти самотності у підлітковому віці вивчали О.Долгінова, А.Кірпіков, О.Коротєєва, С.Малишева, О.Селіванова, Р.Шмельов та ін.. Значну увагу присвятили проблемам переживань та самотності підлітків у своїх роботах такі зарубіжні дослідники як К.Мустакс, Е.Еріксон, К.Боумен, М.Раттер. В той же час, недостатньо розробленим залишається широке коло питань, пов’язаних із причинами виникнення самотності у підлітків та специфікою переживання самотності у цей період. Дослідження та розуміння даної сторони проблеми дозволить нам працювати над розробкою психологічних практик, що можуть використовуватися у якості психологічного супроводу підлітків, які переживають самотність. Метою нашої роботи було, дослідити чинники самотності у підлітковому віці, та розкрити значення переживання самотності, у цей період, для процесу особистісного зростання. Викладення основного матеріалу. Переживати самотність доводиться кожній людині на різних етапах життєвого шляху. Проте, це почуття кожен може сприймати по-різному, залежно від власних цінностей, віку, життєвого досвіду. Переживання самотності підлітками має свої особливості, зважаючи на те, що підліток поступово починає зустрічатися із проблемами дорослого життя, але ще не має ресурсів дорослої людини, щоб вирішити ці проблеми. Іноді підлітки виявляються самотніми внаслідок того, що відчувають свою відмінність. Вони дійсно не можуть «належати» до групи. Це може відбуватися із ряду причин. Особливо драматична причина, коли підліток виростає в одному середовищі: місті або регіоні країни, а потім змінює його. Крім того, самотність без добровільної згоди, нав’язанf іншими через суперечки або неприйняття, також може викликати сильні переживання ізоляції або депресію [2]. Переживання самотності може бути спричинене тим, що Е.Еріксон називав кризою ідентичності [7]. Багато підлітків страждають від специфічного для даного періоду конфлікту, відчувають гостре почуття своєї непотрібності, душевного розпаду та безцільності. Вони відчувають свою непристосованість, деперсоналізацію, відчуженість та іноді кидаються в сторону «негативної» ідентичності – протилежної тій, яка пропонується батьками та ровесники. Однак невдачі у досягненні особистої ідентичності не обов’язково стають чинниками постійних невдач у житті. Е. Еріксон підкреслює, що життя – це постійні зміни. Ефективне вирішення проблем на одній стадії життя не дає гарантії того, що вони знову не з’являться на наступних стадіях або що не буде знайдене нове вирішення старих проблем. Его-ідентичність – це боротьба «на все життя» [6]. Болісне переживання власної ізольованості від людей, невизначеності та непотрібності виникає у значної частини підлітків. Причиною тому є цілий ряд факторів. Так, почуття самотності може виникати внаслідок розриву стосунків із близькою людиною або її втратою і т.д.. Однак, нас, в першу чергу, цікавили, особистісні причини виникнення даного переживання. Тому нами були обрані методики, спрямовані на вимірювання самооцінки, рівня домагань та дослідження особистісних характеристик. Наше дослідження проводилося серед українських школярів, учнів середньої загальноосвітньої школи. Загалом, у ньому взяло участь 61 особа. Серед них, 31 хлопець та 30 дівчат, віком 13 – 14 років. Для визначення рівня самотності, який властивий підліткам, ми використали методику Д.Рассела та М.Фергюсона. Дана Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

143

International Journal of Education & Development методика призначена для діагностики рівня суб’єктивного почуття самотності. В результаті чого, ми з’ясували, що з 61 респондента, низький рівень почуття самотності було виявлено у 35 – це 57,4%, середній – у 26, що становить 42,6%, високий рівень – не було виявлено взагалі. Варто також зазначити, що за t-критерієм Ст’юдента для незалежних вибірок, не було виявлено статистично значимих відмінностей між дівчатами та хлопцями щодо рівня суб’єктивного почуття самотності. Для бачення цілісної картини підліткової самотності, нами було розроблено три відкриті питання. Питання звучали наступним чином «Що для тебе означає самотність?», «Що викликає почуття самотності?», «Чому потрібно навчитися та що змінити, щоб подолати самотність?». Відповідаючи на перше питання підлітки описували самотність як «почуття, що пригнічує», «почуття, що викликає біль і сум», «відсутність людини, з якою можна поділитися своїми переживаннями», «почуття, ніби тебе з’їли зсередини», «почуття, ніби ти зовсім один», «почуття, яке ти хочеш подолати, але потім звикаєш і навіть не намагаєшся це змінити», «це таке почуття, що ти – ніхто для всіх людей, а вони – ніхто для тебе», «відсутність підтримки, близьких, рідних», «стан душі». Підлітки підійшли до відповіді на це запитання творчо, деякі досліджувані відповіли метафорично на дане запитання, один з досліджуваних, навіть, написав про самотність вірш. Серед причин самотності, респонденти відмічали наступні: «відсутність близьких та потрібних людей», «коли відвертаються друзі, близькі», «люди самі себе накручують», «коли ти розумієш, що нікому не потрібен». Для того, щоб подолати самотність, на думку підлітків, потрібно: «навчитися не так сильно прив’язуватися до людей», «змінити себе», «змінити своє ставлення», «розуміти, що в них завжди хтось є», «відкритися людям» і т.д.. Тож, з такого анкетного опитування, випливає, що підлітки розуміють самотність як почуття окремості, відстороненості, хоча поруч є люди. Із визначень, які пропонувалися, зрозуміло, що для досліджуваних – це не просто почуття, а переживання, яке має свою глибину та етапи. Наприклад, одна досліджувана описала етапи самотності наступним чином: «Спочатку сум, потім злість, а в кінці – прийняття. Але найсумніше те, що після прийняття наступає більш бездонний сум та відчай». Загалом, аналізуючи відповіді, слід означити основні моменти, на які звертали увагу підлітки при описі самотності, її причин та шляхів подолання: 1) Власне переживання самотності; 2) Власне ставлення до самотності; 3) Наявність або відсутність людей поряд; 4) Особиста роль у виникненні самотності та можливості її подолання. Отримані результати демонструють картину того, що в дійсності, підлітки, з особистого досвіду переживання знають, що таке самотність. У формі анкетного запитання, нашим досліджуваним пропонувалося дати відповідь на питання «Чи відвідуєш ти позакласні секції (гуртки)?». Таким чином, за мету ми ставили перевірити те, чи впливають захоплення, хобі, інтереси поза школою на рівень почуття самотності підлітком. Ми припускали, що відвідування таких секцій має впливати на зниження суб’єктивного рівня почуття самотності у підлітковому віці. Для аналізу даних, було застосовано t-критерій Ст’юдента для незалежних вибірок. Значимих відмінностей не було виявлено. Так, серед тих, хто відвідує позакласні гуртки, низький показник самотності мають 59,4% та 40,6% - середній. Із тих, хто активно бере участь у позакласних заходах, низький показник має 55,2% та 44,8% - середній. Тож, отримані результати продемонстрували відсутність Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

144

International Journal of Education & Development відмінностей у рівні почуття самотності за даними критерієм. Тобто, відвідування гуртків не має впливу на рівень почуття самотності підлітками. Тому, наше припущення, щодо того, що участь у позакласній діяльності має сприяти зниженню самотності – не було підтверджено емпірично. Для визначення того, з якими особистісними характеристиками пов’язане переживання самотності у підлітковому віці, ми застосували у дослідженні методику вимірювання самооцінки Дембо – Рубінштейн та методику «Q – сортування» Б.Стефансона. Зібравши дані та здійснивши кореляційний аналіз, ми виявили наступні значимі кореляційні зв’язки, які наведені у таблиці 1. Таблиця 1 Шкала Коеф. Значиміс кореляції ть Уникнення «боротьби» 0,525 р < 0,01 Залежність 0,437 р < 0,01 Самооцінка краси -0,414 р < 0,01 Прийняття «боротьби» -0,367 р < 0,01 Самооцінка впевненості у собі -0,333 р < 0,01 Рівень домагань авторитету серед -0,315 р < 0,05 однолітків Самооцінка характеру -0,297 р < 0,05 Самооцінка авторитету серед однолітків -0,296 р < 0,05 Незалежність Розходження самооцінки і рівня домагань щодо впевненості у собі Розходження самооцінки і рівня домагань щодо характеру Рівень домагань щодо розумової діяльності

-0,291 0,290 0,275 -0,253

р < 0,05 р < 0,05 р < 0,05 р < 0,05

У ході нашого дослідження було виявлено сильний позитивний кореляційний зв’язок зі шкалою «Уникнення боротьби». Дана шкала найбільшою мірою корелює із рівнем почуття самотності підлітками, у порівнянні з іншими шкалами. Тенденція до уникнення боротьби свідчить про прагнення уникнути спілкування, зберегти нейтралітет у групових суперечках та конфліктах, схильність до компромісних рішень. Далі спостерігаємо помірний позитивний зв’язок зі шкалою «Залежність». Тенденція до залежності розуміється як внутрішнє прагнення індивіда до прийняття групових норм, стандартів та морально-етичних цінностей. Обернений кореляційний зв’язок наявний зі шкалою «Самооцінка краси». Було виявлено помірний обернений зв’язок із такою шкалою як «Прийняття боротьби», що розглядається як прагнення особистості брати участь у житті групи, бажання досягнути вищого статусу у системі міжособистісних стосунків. Обернений кореляційний зв’язок, спостерігається із такими шкалами як «Самооцінка впевненості у собі», «Самооцінка характеру», «Рівень домагань авторитету серед однолітків», «Самооцінка авторитету серед однолітків» та «Рівень домагань щодо розумової діяльності». Крім того, наявний позитивний помірний зв’язок зі шкалами «Розходження самооцінки і домагань щодо впевненості у собі» та «Розходження самооцінки і рівня домагань щодо характеру». Отже, як з’ясувалося, рівень суб’єктивного почуття самотності пов’язаний із рядом особистісних характеристик, зокрема, самооцінкою та рівнем домагань. Як бачимо, підлітки, особливо чутливі стосовно оцінки власної зовнішності. Так, чим нижче оцінюється власна зовнішність – тим вищим є рівень самотності. Така сама ситуація стосується і самооцінки підлітками впевненості у собі, самооцінки характеру та авторитету серед однолітків. Тобто, чим нижчі показники за цими шкалами – тим Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

145

International Journal of Education & Development вищий суб’єктивний рівень почуття самотності. Зі зростанням рівня почуття самотності знижується рівень домагань авторитету серед однолітків та рівень домагань щодо розумової діяльності. Важливі значимі результати отримані внаслідок застосування методики Qсортування. Так, підлітки з вищим рівнем самотності мають тенденцію уникати взаємодії, зберігати нейтралітет у групових суперечках та конфліктах, схильні до компромісних рішень, також їм властиве внутрішнє прагнення до прийняття групових норм, стандартів та морально-етичних цінностей. Спираючись на результати нашого дослідження, можемо узагальнити та описати соціальну ситуацію самотнього підлітка. Перше, що слід взяти до уваги – це низька самооцінка, тобто неадекватна оцінка особистістю себе та своїх якостей. Підліток розглядає себе як менш здібну та менш привабливу людину, порівняно із іншими, а власні почуття та переживання розглядає як не значимі. Залежність від думки оточення виявляється як тенденція поводити себе таким чином, аби отримати схвалення від інших, бути схожим на інших. Такі підлітки скоріше знехтують власною точкою зору, ніж висловлять власне бачення ситуації, якщо воно інше. Неадекватність рівня домагань, в свою чергу, породжується віковими особливостями індивіда та неадекватною самооцінкою, і виражається у виборі занадто легких цілей, підвищеній тривозі, невпевненості у власних силах, тенденції уникати ситуацій суперництва, некритичності в оцінці досягнутого і т.д.. Що, в цілому спонукає підлітка зменшувати кількість контактів і провокує переживання самотності. Незадоволеність власною зовнішністю пов’язана із самооцінкою та рівнем домагань. Так, підліток прагне мати красиве тіло, набувати риси дорослої людини, натомість, має проблемну шкіру, диспропорції тіла і т.д.. Особливо, це стосується дівчат, для яких зовнішність починає набувати провідного значення саме у підлітковому віці. Приреченою на невдачу є стратегія порівнювати себе із образами сучасної молодої людини, яке пропагує ЗМІ. Часто, у молодіжній кінопродукції, можна спостерігати типового підлітка, який має безтурботне життя, багато друзів, життя насичене пригодами і т.д.. При цьому, далеко не кожен режисер здатен передати глядачу ті переживання, які насправді відбуваються в душі підлітка. Переживання самотності для підлітків, супроводжується дискомфортом, тривогою, сумом, а іноді - відчаєм і почуттям безвиході. На наш погляд, така ситуація не може тривати завжди. В певний момент, підліток починає усвідомлювати, що настав час щось змінювати, зокрема, себе та своє ставлення до світу. З моменту такого усвідомлення, на наш погляд, і починається особистісне зростання. Таким чином, підліткова самотність може набувати як позитивного, так і негативного характеру. Негативне переживання викликає втрату самоповаги, аутосимпатії, якщо ж переживання має позитивний характер – у підлітка виникає інтерес до власної особистості [5]. Інтерес до власної особистості може спонукати підлітка до діяльності, що сприятиме особистісному зростанню, у результаті чого: - особистість стає більш відкритою для досвіду, менше застосовує психологічний захист, більш реалістична та об’єктивна, більш ефективно вирішує свої проблеми; - покращується психологічна пристосовуваність та зменшується вразливість; - сприймання свого ―Я‖- ідеального наближується до ―Я‖ – реального; - зменшується тривожність, а також фізіологічне та психічне напруження; - підвищується самооцінка; - особистість стає більш реалістичною і, більш адекватно сприймає оточуючих, а оточуючі сприймають поведінку цієї особистості як соціально зрілу; - поведінка стає більш адаптивною та креативною (творчою) [4]. Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

146

International Journal of Education & Development С.Братченко та М.Миронова, спираючись на розроблені К.Роджерсом положення щодо самоактуалізації особистості, наголошують на тому, що за наявності необхідних умов у людини актуалізується процес саморозвитку, наслідком якого є зміни у напрямку її особистісної зрілості. При повноцінному особистісному зростанні ці зміни зачіпають взаємовідносини особистості як із внутрішнім світом (інтраперсональність), так і з зовнішнім (інтерперсональність). Таким чином, виділяють інтраперсональні та інтерперсональні критерії особистісного зростання. Інтраперсональні критерії особистісного зростання: 1. Прийняття себе. Це поняття означає прийняття себе, безумовну любов до себе, віру в себе та свої можливості, ставлення до себе, за К.Роджерсом, як «особистості, достойної поваги, здібної до самостійного вибору». 2. Відкритість внутрішньому досвіду переживань. Тобто, особистість має бути здібна дослухатися до внутрішньої реальності, вміти «жити теперішнім». 3. Розуміння себе. Розуміння себе передбачає точне, повне та глибоке уявлення про себе та власний актуальний стан (переживання, думки, бажання), наявність адекватної та гнучкої «Я»-концепції, зближення «Я»-реального та «Я»-ідеального. 4. Відповідальна свобода. Означає усвідомлення та прийняття власної свободи, «внутрішній локус оцінювання» та відповідальність за актуалізацію власної індивідуальності. 5. Цілісність. Передбачає посилення та розширення інтегрованості та взаємозв’язку всіх аспектів життя людини, особливо цілісності внутрішнього світу та самої особистості. 6. Динамічність. Особистість існує лише в постійному, безперервному процесі змін. Інтерперсональні критерії особистісного зростання: 1. Прийняття інших. Більш зріла особистість та, яка може приймати інших, такими, якими вони є, поважати їх право бути собою, визнавати їх безумовною цінністю та довіряти їм. 2. Розуміння інших. Означає готовність вступати у міжособистісний контакт на основі глибокого розуміння, співпереживання. 3. Соціалізованість. У контактах з іншими людина стає більш відкритою та природньою, але при цьому – більш реалістичною, гнучкою, здатною ефективно вирішувати міжособистісні протиріччя. 4. Творча адаптивність. Важлива якість зрілої особистості – готовність мужньо зустрічати життєві проблеми та вирішувати їх [1]. Враховуючи зазначені критерії а також особливості підліткового віку та наше бачення можливостей особистісного зростання у період підліткового віку, ми виділили чотири основні чинники (Рис. 1), які будуть стимулювати особистісне зростання у даний період. Важливо, що саме групова робота з підлітками буде сприяти досягненню поставленої мети. Побудована модель відображає наше розуміння процесу особистісного зростання та ролі почуття самотності у виникненні даного процесу. Таким чином, переживання самотності, яке виникає у підлітка викликає його незадоволеність власним життям, що через певний час переходить у бажання змін. Потреба у змінах може реалізуватися через особистісне зростання. На цьому етапі підліток потребує допомоги психолога, який буде сприяти розвитку особистості підлітка. Такий розвиток має здійснюватися, головним чином, через прийняття та розуміння себе та інших, відкритість внутрішньому досвіду переживань та досвід міжособистісного спілкування. У спеціально організованих умовах, зокрема, у підлітковій групі особистісного зростання, підлітки матимуть можливість сформувати та відпрацювати необхідні для

Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

147

International Journal of Education & Development спілкування навички, навчитися проговорювати власні думки, чути інших, а також дослухатися до власних переживань та думок. Завданням психолога у цьому контексті має бути наступне: 1) виявлення підлітків, що характеризуються високими показниками негативного переживання самотності; 2) допомогти підліткам усвідомити власні психологічні обмеження та змінити негативне почуття самотності на позитивне, пробуджуючи у нього інтерес до власної особистості та пошуку шляхів особистісного зростання; 3) застосовуючи певні психологічні технології, допомогти підлітку спрямувати процеси, що супроводжують переживання самотності, на досягнення особистісного зростання та позитивних зрушень у власному житті [3].

Рис. 3.1. Функціональна модель процесу особистісного зростання підлітків, які переживають самотність Висновки. Отже, в результаті дослідження було виявлено, що рівень суб’єктивного почуття самотності підлітками пов’язаний із рядом особистісних характеристик, зокрема, самооцінкою та рівнем домагань. Чим нижче оцінюється власна зовнішність, характер, впевненість у собі, авторитет серед однолітків – тим вищим є рівень самотності. Зі зростанням рівня почуття самотності знижується рівень домагань авторитету серед однолітків та рівень домагань щодо розумової діяльності. Рівень почуття самотності має сильний позитивний кореляційний зв’зок зі шкалою «Уникнення боротьби» за методикою Q-сортування. Спостерігається позитивний зв’язок рівня почуття самотності зі шкалою «Залежність». Крім того, наявний обернений зв’язок суб’єктивного рівня почуття самотності зі шкалою «Прийняття боротьби» та шкалою «Незалежність».

Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

148

International Journal of Education & Development На основі результатів емпіричного дослідження та теоретико-методологічного аналізу проблеми почуття самотності, нами розроблена функціональна модель процесу особистісного зростання підлітків, які переживають самотність. В основі моделі, переживання самотності розглядається як чинник, що зумовлює незадоволеність підлітка своєю життєвою ситуацією. У свою чергу, незадоволення спонукає до змін, а зміни потенційно можуть призвести до особистісного зростання підлітка. Участь психолога у процесі особистісного зростання полягає в організації ситуації, що сприятиме прийняттю та розумінню підлітком себе та інших, його відкритості власним переживанням, усвідомленню та аналізу досвіду міжособистісного спілкування. Cписок використаних джерел 1. Братченко С.Л., Миронова М.Р. Личностный рост и его критерии / С.Л.Братченко, М.Р.Миронова // Психологические проблемы самореализации личности. СПб., 1997, c.38-46. 2. Крайг Г., Бокум Д., Психология развития/ Г.Крайг, Д.Бокум — 9-е изд. — СПб.: Питер, 2005. — 940 с. 3. Льовочкіна О.В. Самотність підлітка як психологічна проблема / О.В.Льовочкіна – К.: 2015. 4. Осипова А.А. Общая психокоррекция: учебное пособие для студентов вузов /А.А.Осипова – М.: ТЦ «Сфера», 2000. – 512 с. 5. Соколова О.Н. Особенности переживания одиночества в подростковом возрасте / О.Н.Соколова // Психология, социология и педагогика. – 2014. 6. Хьелл Л. Зиглер Д. Теории личности / Л.Хьелл., Д.Зиглер. – [3-е изд.] – СПб: Питер, 2005. – 607 с. 7. Erikson E.N. Childhood and society (2nd ed.)/ E.N.Erikson – New York: Norton, 1963. References 1. Bratčenko S.L., Myronova M.R. Lyčnostnыj rost y eho kryteryy / S.L.Bratčenko, M.R.Myronova // Psycholohyčeskye problemы samorealyzacyy lyčnosty. SPb., 1997, c.3846. 2. Krajh H., Bokum D., Psycholohýa razvytýa/ H.Krajh, D.Bokum — 9-e yzd. — SPb.: Pyter, 2005. — 940 s. 3. Liovočkina O.V. Samotnisť pidlitka jak psycholohična problema / O.V.Liovočkina – K.: 2015. 4. Osypova A.A. Obščaja psychokorrekcýa: učebnoe posobye dlia studentov vuzov /A.A.Osypova – M.: TC «Sfera», 2000. – 512 s. 5. Sokolova O.N. Osobennosty perežyvanýa odynočestva v podrostkovom vozraste / O.N.Sokolova // Psycholohýa, socyolohýa y pedahohyka. – 2014. 6. Chьell L. Zyhler D. Teoryy lyčnosty / L.Chьell., D.Zyhler. – [3-e yzd.] –SPb: Pyter, 2005. – 607 s. 7. Erikson E.N. Childhood and society (2nd ed.)/ E.N.Erikson – New York: Norton, 1963.

Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

149

International Journal of Education & Development Лѐвочкина О.В. Психологические факторы одиночества в подростковом возрасте Статья посвящена исследованию проблемы переживания одиночества в подростковом возрасте. Исследование проводилось среди учащихся средней общеобразовательной школы. Автором определены факторы одиночества в подростковом возрасте, и раскрыто значение переживания одиночества в подростковый период для процесса личностного роста. В статье отмечается, что переживания одиночества для подростков, сопровождается, с одной стороны, дискомфортом, тревогой, грустью, а с другой - осознанием необходимости перемен. С момента такого осознания начинается личностный рост, который должен осуществляться через принятие и понимание себя и других, открытость внутреннему опыту переживаний, а также через опыт межличностного общения. Ключевые слова: переживание одиночества; уровень субъективного чувства одиночества; личностный рост; критерии личностного роста; самооценка.

Liovochkіna O.V. Psychological factors of loneliness in adolescence Traditionally, adolescence is the most difficult in the educational process. Adolescence is filled with experiences that are contradictory, strong and often confusing for most adolescents. One of these experiences - is loneliness, which is defined as a mental condition which reflects the experiences of his separateness, subjective inability or unwillingness to feel adequate review, adoption and confess other people. As the results of the study, the level of subjective feeling of loneliness associated with personal characteristics, including self-esteem and level of aspiration. Thus, adolescents are particularly sensitive to measure their own appearance. There was an inverse correlation between the level of feeling loneliness and evaluation of their appearance. Moreover, it was found a positive correlation between loneliness and evaluation of self-confidence, self-evaluation of character and prestige among peers. Thus, the level of subjective feelings of loneliness increases with increasing indicators of these scales. With increasing level of loneliness reduced the level of claims concerning authority among peers and the level of claims concerning mental activity. Important significant results obtained from the use of Q-sort methodology. Adolescents with high level of loneliness tend to avoid group interaction, remain neutral in the disputes and conflicts and make compromises. They also have inner desire to acceptance of group norms, standards and ethical values. Loneliness in adolescence is accompanied by discomfort, anxiety, sadness, despair and hopelessness. However, at some point, the teenager begins to realize that it is time to change anything, including itself and its relationship to the world. Personal growth starts with the awareness of this fact. So, adolescent loneliness can take both positive and negative. Negative emotions cause loss of self-esteem. If experience is positive, adolescents will have an interest in researching themselves. This interest encourages activities that promote personal growth. Teens need psychological support that will be given specialist and contribute to their personal development. This development should be implemented mainly through the adoption and understanding of themselves and others, openness to emotions and experience of interpersonal communication.

Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

150

International Journal of Education & Development 2016 / 1 Psychology

__________________________________________________________________

ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ ПОЧУТТЯ ГУМОРУ ЯК КОПІНГСТРАТЕГІЇ ОСОБИСТОСТІ Мітрова О.В. студентка Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 2 курс, ОКР «Магістр»

Вступ. Як відомо, наука завжди обслуговує потреби соціуму, суспільний запит. Сучасне інформаційне суспільство з його постмодерними законами розвитку диктує зміни і в науці, яка зараз перебуває на постнекласичному етапі розвитку. Які ж основні риси цього етапу? На нашу думку, зміни стосуються усіх сфер науки: методологічної, теоретичної, прикладної. Основною рисою постнекласичної парадигми у психології, на наш погляд, все ж таки є зміна методів дослідження, хоча зараз, як і в часи Вундта, дослідники продовжують орієнтуватися на організацію природничо-наукового експерименту, на основі якого будуються дослідження, захищаються дисертації, пишуться монографії [4, с.56]. У сучасному пізнанні системну логіку дослідження замінює мережева, позитивізм замінюється герменевтикою, а класична та некласична парадигми поступаються місцем постнекласичній[3, с.3]. В роботах М.С. Гусельцевої постнекласичний етап розвитку психології характеризується мережевим розумінням природи розвитку знання, інтенсивністю між наукових комунікацій, прагненням до взаємного узгодження психологічних теорій. Це означає, що у насиченому інформаційними можливостями світі будь-яка психологічна теорія має враховувати інші психологічні теорії. Постнекласична психологія – це такий стан знання, коли різноманітні наукові теорії (що розуміються, як такі, що описують різні аспекти психічної реальності моделі) становлять взаємоузгоджену мережу. Суттєвими рисами постнекласичної психології є: мережевий принцип організації знань, міждисциплінарний дискурс, «легалізація внутрішньосуб’єктного досвіду» (А.В.Юревич), «парадигмальна толерантність» (В.С.Степін), «критичне само осмислення дисципліни» (К.Джерджен), герменевтичний стиль мислення [4, с. 59;3, с.11]. Для психології важливим наслідком прийняття постнекласичної картини світу, на думку Т.В.Корнілової та С.Д.Смірнова, є визнання її багатопредметності, а отже, співіснування великої кількості теорій. Відмова від постулювання одного предмету та методу, що розділяється усіма, – одна з найважливіших прикмет постнекласичного етапу розвитку психології. Друга тенденція сучасного етапу як постнекласичного – диференціація наукових проблем, яка призводить до синтезу фундаментальних та прикладних досліджень, інтеграції психологічних підходів і методичного арсеналу

ijed@i.ua

Дослідження молодих вчених, здобувачів

У даній статті розглядається почуття гумору як механізм психологічного подолання та його зв’язок із соціально-психологічною адаптацією як мірою успішності його застосування; систематизуються наукові розробки у галузі почуття гумору та копінг-стратегій, подається огляд досліджень, у яких почуття гумору досліджується як копінг-механізм. Також у статті представлені результати емпіричного дослідження,проведеного автором, у якому вивчаються особливості прояву почуття гумору у зв’язку із особливостями застосування копінг-стратегій, захисних механізмів та рівнем соціально-психологічної адаптації особистості. Ключові слова: почуття гумору, копінг-стратегії, психологічне подолання, соціально-психологічна адаптація, дослідження.

International Journal of Education & Development психології, розвитку комплексних дослідницьких програм. Про новий етап у розвитку психології свідчить також увага до нових тем, що відображає її включеність у події, що відбуваються у світі [4, с.59]. У сучасній культурі все більшого значення набуває проблема гумору як культурогічного феномену. На нашу думку, те, що гумор починає дедалі активніше використовуватися у міжособистісному спілкуванні у якості копінг-стратегій — поведінки, яка допомагає особистості впоратися із проблемною, конфліктною, стресовою ситуацією — пов'язано, насамперед, із тим, що ми перебуваємо у так званій ―точці біфуркації‖ культурної площини. По суті за цими філософськокультурологічними поняттями стоїть те, що ми переходимо від суспільства індустріального до інформаційного, що передбачає глобалізацію, віртуалізацію та інші тенденції, до стрімкості появи та перебігу яких людина виявилася неготовою, хоча сама і створила передумови до них. Проте цей процес відбувається нерівномірно: західні суспільства значно випереджають нас як у суспільному розвитку (там «інформаційні» закони давно утвердилися, тоді як у нас лише відбувається болісний перехід), так і у науковому поступі, тому наші дослідження у сфері почуття гумору значно поступаються розмаїттям тем та методологічних підходів до дослідження знову ж таки західним. У сучасній психології найбільш перспективними в галузі почуття гумору є дослідження особистості артистів комічного жанру, особливостей застосування людиною почуття гумору як механізму подолання у ситуації впливу помірних стресорів та важких психотравмуючих ситуацій, наукове вивчення особливості застосування почуття гумору представниками професій системи Людина-Людина (антропонімічні професії). На нашу думку, особливої уваги заслуговує дослідження сміхової культури, що розвивається в Інернеті, адже саме цей аспект активності не лише дає особистості можливість долати певні соціально-психологічні проблеми, а й може виступати джерелом додаткових стресорів для неї та інших людей. Це стається тому, що почуття гумору має дуже велику індивідуальну та ситуативну варіативність, а екологічна валідність досліджень почуття гумору має досить низькі показники, адже найменші зміни у соціальній обстановці здатні змінити його прояв у окремо взятого індивіда. У зв’язку із цим лишається актуальним питання про функції почуття гумору, яке уособлює єдність когнітивного та емоційного початку людини, соціального та індивідуального. Як показують експериментальні дослідження і спостереження в житті і діяльності людини гумор виконує різноманітні функції. В узагальненому вигляді ці функції можуть бути зведені до регуляції соціальної взаємодії, саморозкриття особистості, поведінки і психофізіологічного стану, а також до адаптаційної та виховної функції. Це почуття становить особливу оцінну діяльність і форму реагування на слова, вчинки, моделі поведінки, ситуації, стосовно яких у людини формується схильність оцінювати їх у континуумі таких понять, як смішне серйозне, забавне - нудне, веселе - сумне і переживати від цього задоволення або незадоволення. Почуття гумору виступає не тільки особливим фільтром, що відображає різноманітні події життя. Це почуття є зрілим адаптаційним механізмом, що дозволяє ефективно пристосовуватися до ситуацій навколишньої дійсності, знімати напруженість у ситуаціях взаємодії і позитивно впливати на партнерів по спілкуванню [18, С.21]. Гостро стоїть також питання про віднесення почуття гумору до зрілих психологічних захистів чи копінг-стратегій, насамперед тому, що в психології немає остаточної думки щодо розділення самих психологічних захистів та копінгів. У нашому дослідженні ми визначали почуття гумору як конструктивний копінг, а копінг-механізми , у свою чергу, відокремлювали від захисних механізмів.

Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

152

International Journal of Education & Development Французький філософ Жиль Дельоз протиставляє поняття гумору та іронії, віддаючи останній роль рушія прогресу, тоді як гумор вважає гальмівною силою. У будь-якому випадку, гумор є вищим рівнем розвитку адаптаційної поведінки, продуктом не лише біологічної, але і культурної еволюції, напрочуд складним конструктом для вимірювання та описання. Здорове почуття гумору - важливий компонент психологічної стійкості, психічного здоров'я. Добре адаптовані люди із міжособистісними стосунками, що задовільняють їх, схильні використовувати гумор таким чином, що покращує здоров'я і зближує їх з іншими. Вони можуть дружньо жартувати, щоб зміцнити оптимістичну точку зору на важку ситуацію або висловити почуття прихильності, позицію в суперечці. Гірше адаптовані люди, агресивні, ворожі, вразливі для негативних емоцій, схильні використовувати гумор, щоб виражати агресію і цинізм, маніпулювати іншими, принижувати їх або керувати ними. Люди з низькою самооцінкою можуть використовувати гумор, щоб підлещуватися або приховувати свої справжні почуття. Гумор корисний для здоров'я - як для фізичного, так і для психічного. Він все більш широко використовується в психотерапії, але і в цій сфері його ефекти неоднозначні. З одного боку, гумор, що використовується зі співчуттям, турботою і щирістю, допомагає встановленню терапевтичних відносин і підкріплює самопізнання клієнта, його саморозуміння і зміни. З іншого боку, гумор можна використовувати недоречно або надмірно, для задоволення власних потреб психотерапевта за рахунок клієнта, відволікаючи від терапевтичного процесу і перешкоджаючи йому[11, C.12]. Якщо розглядати гумор як соціальний навик, стає закономірним питання про те, чи можуть люди розвинути у себе почуття гумору і навчитися використовувати його оптимальним способом. На сьогоднішній день знань, які дозволяли б точно описати необхідну для цього технологію, недостатньо. Необхідні дослідження із застосуванням ряду тренінгових методів: рольових ігор, вправ з розвитку креативності та ін. Дана тема в психології гумору залишається відкритою. Навряд чи це випадково, оскільки дані, необхідні для її розкриття, не можуть бути отримані без участі ентузіастів, готових до тривалої і копіткої роботи над собою, мають найглибшу зацікавленість у тому, щоб побудувати гармонійні відносини з оточуючими людьми, створити такі відносини, що задовольняли б і творця, і реципієнта гумористичного продукту. Також важливою проблемою залишається вивчення складного конструкту почуття гумору з точки зору диференційної психології: індивідуальні стилі гумору, відмінності статевого, вікового, расового, національного, культурного, релігійного характерів. У вітчизняній психології існує досить обмежена кількість досліджень, присвячених вивченню психологічних чинників надання людиною переваг різним стилям і формам прояву гумору (О. О. Зайва, О. М. Іванова, Е. Л. Носенко, К. О. Стефаненко та ін.), а деякі аспекти цієї проблеми взагалі ще не розглядались, зокрема характер зв’язку гелотофобії, гелотофілії та катагеластицизму з оптимальністю функціонування людини[15,c.8]. Більшість науково-дослідних робіт, спрямованих на вивчення особливостей гумору і гумористичних проявів, відноситься до області мистецтвознавства, соціології, естетики, філософії, культурології, семіотики, лінгвістики (М. Бахтін, А. Бергсон, Ю.Б.Борев, А.В.Дмітрієв, А.В.Карасьов, Д.І.Ліхачов, В.Я.Пропп та інші.). Були здійснені спроби описати з використанням наукових термінів психологічні явища, відображені в гумористичній формі (А.Г.Караяні, Ю.Г.Тамберг). У роботах зарубіжних і вітчизняних психологів розглядаються здебільшого зміст і структура гумору і його окремих проявів (М.В.Абаєв, О.Г.Асмолов, М.В.Бороденко, А.В.Дмітрієв, А.В.Карасьов, І.С.Кон, А.Н.Лука, А.Маслоу, М.Н.Ночевнік, Л.С.Рубінштейн, З.Фрейд, Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

153

International Journal of Education & Development В.Франкл та інші.) В основі почуття гумору як психологічного явища лежать компоненти, різні за своєю природою. До них відносяться емоційні, когнітивні та поведінкові (регулятивні) складові гумористичних проявів. У ході соціального пізнання індивід відображає і конструює соціальний світ, і цей процес завжди виявляється опосередкованим його індивідуально-типологічними особливостями, які характеризують цю людину як особистість, як суб'єкта праці і спілкування. Особливості почуття гумору, таким чином, визначаються індивідуально-психологічними особливостями конкретної людини, її когнітивною, емоційною сферою, усталеними соціальними установками і поведінковими стереотипами. Як уже зазначалося вище, окремий напрямок психологічних досліджень становлятьрозробки почуття гумору як копінг-механізму. Причиною тому є те, що сучасний світ ставить перед нами нові теоретичні та практичні задачі, від вирішення яких напряму залежить психологічне здоров’я не лише окремих людей, а й суспільства в цілому. Головним чином, копінг (від англ. cope – долати, справлятися) відрізняється від захисного механізму саме тим, що на відміну від останнього, має не емоційно-орієнтований, а проблемно-орієнтований характер, тобто покликаний реструктурувати проблемну ситуацію, задіюючи різноманітні інтелектуальні функції. Актуальність розробки проблематики почуття гумору як копінг-механізму визначається також непростою соціально-політичною обстановкою як у країні, так і в світі загалом. Практичного застосування набувають дослідження стилів почуття гумору та почуття гумору як копінгу у позитивній психології, роботі психотерапевтів, психологів, які мають справу із кризовими ситуаціями. Важливо, що гумор є невід’ємною складовою буття людини, яке також виступає я новий об’єкт досліджень у постнекласичній психології, на думку В.С.Степіна. Задачі У даній статті ми мали на меті зробити короткий огляд підходів до розгляду та дослідження почуття гумору. Окремої уваги, на нашу думку, заслуговують класичні та сучасні дослідженням почуття гумору як копінг-стратегії особистості, огляд яких ми маємо на меті здійснити. Також у даній роботі ми збираємося концептуалізувати такі ключові для розкриття даної теми поняття як «почуття гумору», «копінг-стратегія», «психологічне подолання», «захисний механізм», «соціально-психологічна адаптація», «життєві стилі особистості». Першочерговою задачею щодо чіткого окреслення дефініцій є саме з’ясування різниці між копінгами та психологічними захистами, адже нерідко ці два поняття змішуються, ототожнюються у психологічній літературі, а до означення почуття гумору застосовують обидва ці терміни; ми здійснимо спробу систематизувати відомості з цього питання. Окрім цього нами була поставлена задача проведення емпіричного дослідження, що стосувалося б дослідження почуття гумору як копінг-стратегії у його взаємозв’язку із соціально-психологічною адаптивністю як мірою успішності його застосування, захисними механізмами, життєвими стилями особистості. Нами було висунуто гіпотези про наявність позитивного взаємозв’язку між застосуванням почуття гумору як копінгу та високим рівнем соціально-психологічної адаптації, використанням умовно конструктивних копінгів та низькою притаманністю застосування захисних механізмів, які нами названо умовно неконструктивними формами реагування на стресову ситуацію. Ми мали на меті представити результати перевірки даних гіпотез у даній статті. Також вважаємо за необхідне даній роботі подати рекомендації щодо застосування результатів емпіричного дослідження на практиці, зокрема на прикладі Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

154

International Journal of Education & Development професій, де передбачається контактування із людьми (професії системи «людиналюдина»). Основний зміст Слово «гумор» як естетичне поняття виникло в Англії. Воно позначало незвичайні смішні ситуації, здатність людини подивитися на життя під «смішним» кутом зору. З другої половини 18 століття проблемою гумору зацікавилися німецькі філософи. Кант виділяв у смішному такі сторони, як раптовість, невиправдане очікування і розрядка напруги. Він писав, що «сміх - афект від раптового перетворення напруженого очікування в ніщо». А. Шопенгауер, вважав, що всі явища комічного так чи інакше пов'язані з дискредитацією абстрактного знання, що претендує на домінування в уявленні про світ. Життя вторгається в побудови розуму, руйнуючи їх і сміючись над ними. Шопенгауер писав, що «сміх - перемога чуттєвого сприйняття над абстрактним знанням». Тема перемоги, переваги також присутні і в працях англійця Гоббса, і нашого співвітчизника М.Г. Чернишевського. Вони вважали, що сміх, навпаки, виникає як «вираження радості від усвідомлення своєї розумової переваги». Людина, на їх думку, сміється тоді, коли розуміє те, що не зрозуміло іншим, бачить те, що іншим не помітно. У даному випадку мова йде про сміх, що виникає серед людей, соціальну складову комічного. Ще Платон, а після нього — Р.Декарт і, ще пізніше, в двадцятому столітті, А. Бергсон також виділяли соціальний бік у проблемі комічного. Вони підкреслювали соціальну регуляцію як сутність комічного. Людина позначає сміхом недосконалості як окремих людей, так і всього суспільства. На думку А.Бергсона, сміх спрямований на корекцію механічного, неживого, помилкового в поведінці людей. Почуття гумору - вміння людини помічати в звичайних явищах їх комічні сторони, емоційно на них відгукуючись. Почуття гумору передбачає наявність позитивного ідеалу, без якого почуття гумору вироджується в якісь негативні явища типу цинізму і вульгарності. Довлатов писав: "Гумор - інверсія життя. Краще так: гумор - інверсія здорового глузду. Посмішка розуму." Усмішка - позитивне вираження емоції, сама по собі емоція, відчуття. Здоровий глузд неемоційний за власною природою. Дві протилежності - чуттєве і розумне, лід і полум'я, - породжують гумор. Розумну позитивну емоцію. Свіфт у книзі ―Казка бочки‖ писав: «Якщо розум - найблагородніший і найкорисніший дар людини, то гумор - дар найприємніший, і коли обидві ці здібності разом беруть участь у створенні якогось твору, він неодмінно припаде до смаку публіці». Історичний розвиток уявлень про природу почуття гумору можна умовно поділити на чотири групи концепцій за тим змістом та тією галуззю науки, у якій вони розроблялися (філософські, культурологічні, біологічні, психологічні). Серед психологічних теорій найбільш значними є роботи Стенлі Голла («біологізаторська» теорія, досліджував сміхову реакцію на лоскотання), В.Раскіна, С.Аттарда (семантична теорія гумору), М.Т.Рюміної (теорія переваги), П.В. Симонова (гумор як економія психічної енергії), Е.Монро , Г.Шульца (теорія несумісності), Б.Дземадока (феноменологічний підхід). Віктор Раскін дотримувався погляду, що існуючі теорії можна розбити на три категорії: теорії несумісності (incongruity theories), теорії ворожості (hostility theories) і теорії вивільнення, позбавлення (release theories)[1, C.10-14]. Варто зазначити, до досліджень почуття гумору виділяють три оснонві підходи: економічний (З.Фрейд), когнітивний (Г.Айзенк, Р.Кеттел,У.Рач), стильовий (Р.Мартін). Інтенсивність досліджень зросла в 70-х і 80-х роках, коли були організовані міжнародні конференції з гумору, перша з яких була проведена в Кардіффі у 1976, і Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

155

International Journal of Education & Development опубліковані книги, що підводять підсумки попереднім дослідженням. В даний час видається ряд періодичних видань, у тому числі Міжнародний Журнал Гумору. Щодо досліджень почуття гумору як копінг-стратегії, то тут варто зазначити, що найбільш детально дослідженнями гумору як копінг-стратегії займалися наступні дослідники: Д. Флагел і М. Чойс, Е. Кріс, М. Істмен, Ч. Грунер, М. Аптер, Р. Уайер і Дж. Коллінз, Р. Мартін, Лефкур, А.Н. Лук, М.М. Абдулаєва [19]. Здатність реагувати гумором на стрес багатьма авторами вважається важливим і ефективним навиком подолання. Гумор вважається одночасно емоційносфокусованою і проблемно-орієнтованої стратегією, що дозволяє людині, з одного боку, знизити негативні емоційні реакції на стресову ситуацію, завдяки її когнітивній переоцінці (наприклад, знайти сенс у складній ситуації, сприймати труднощі як умови для особистісного росту, а з іншого боку, за допомогою гумору змінити саму стресову ситуацію (Abel, 2002). Жартуючи з приводу ситуацій, які зазвичай сприймаються як загрозливі, людина звільняється від почуття небезпеки і стає здатною відчути добробут і власну силу. Розгляд почуття гумору як стратегії подолання і захисного механізму (Рух В., Martin RA, Lefcourt) ставить у центр своєї уваги роль гумору в процесах адаптації, подоланні стресу, в знятті емоційної напруженості, в психічних і соматичних захворюваннях. Почуття гумору вважається ознакою здорової особистості, одним із зрілих захисних механізмів. Проте дане положення стосується лише самопідтримуючого та афіліативного стилів гумору. Однак аж ніяк не завжди почуття гумору сприяє адаптації, має терапевтичний ефект. Використання почуття гумору може сприяти ілюзорному вирішення проблеми або відходу від її рішення (наприклад, агресивний і самозневажливим гумор) [8, C. 78]. Цікавими є взаємозв’язки позитивних стилів гумору із різними особистісними характеристиками: самопідтримуючий стиль гумору позитивно корелює із високою самооцінкою, відкритістю новому досвіду, позитивною маскулінністю, а негативно пов’язаний із тривожністю, депресією, нейротизмом та негативною фімінністю. Також було встановлено, що існують гендерні відмінності у використанні різних стилів гумору. Так, жінки більш схильні до використання стилів гумору, що дозволяють досягати більшого соціального схвалення та потребують більших соціальних компетенцій, ніж чоловіки [6, C.30; 20, C. 530; 21, C.228]. Існують і ситуативні та особистісні особливості в ефективності застосування почуття гумору як копінг-стратегії: копінг-гумор сприяє подоланню почуття провини і сорому при низькому рівні соціальної тривожності, але може бути неефективним і навіть мати негативний вплив при високому її рівні. При низькому рівні соціальної тривожності у чоловіків в нормі гумор сприяє подоланню прагнення до уникнення при почутті сорому, а при шизофренії - знижує прагнення до компенсації збитку при почутті провини [2, С.82]. Встановлено, що емоційний інтелект як динамічна контекстуалізована інтегральна властивість особистості додатно корелює з позитивними та від’ємно – з негативними стилями гумору . Почуття гумору ми розглядали як копінг-стратегію, тобто набір копінгів, адже кожен із стилів гумору може представляти собою окремий копінг (умовно коструктивний чи неконструктивний). Нижче ми концептуалізуємо основні поняття, у зв’язку із якими ми вивчали прояв почуття гумору як копінг-стратегії особистості. Захисний механізм – механізм адаптивної перебудови сприйняття і оцінки, яка виступає у випадках, коли особа не може адекватно оцінити почуття занепокоєння, викликане внутрішнім або зовнішнім конфліктом, і не може впоратися зі стресом (В. А. Ташликов, 1984)[13, C. 60].

Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

156

International Journal of Education & Development Копінг-стратегія–за Р. Лазарусом та С.Фолкман , «coping» повинен розумітися як динамічний процес, специфіка якого визначається не тільки ситуацією, але і стадією розвитку конфлікту. У теорії подолання (копінг-поведінки) Лазарус розрізняє два процеси: тимчасове полегшення і безпосередні рухові реакції. Процес тимчасового полегшення виражається у формі пом'якшення страждань, пов'язаних з переживанням стресу, і в зменшенні психофізіологічних впливів за допомогою двох способів (першого - симптоматичного: вживання алкоголю, транквілізаторов, седативних препаратів, тренування м'язової релаксації і ін. методи, спрямовані на поліпшення фізичного стану; другого – інтрапсихічного, що розглядався з позицій А.Фрейд). При цьому Лазарус та Фолькман виключали застосування «механізмів когнітивної захисту»: ідентифікації, переміщення, придушення, заперечення, формування реакції і інтелектуалізації[10, с.195]. Наші гіпотетичні побудови ґрунтуються на розмежуванні понять «копінг» та «психологічний захист», де копінги виступають засобами подолання стресу більш високого рівня, оскільки мають довільний, усвідомлений характер і більш притаманні психічно та психологічно здоровим, благополучним особистостям, яких можна назвати «зрілими». Захисні механізми є емоційно-орієнтованими способами переробки психікою стресової ситуації, у той час як механізми подолання є проблемно-орієнтованими: на перший план виступає не афективна розрядка, а когнітивний компонент, хоча згідно з принципом системності неможливо повністю відділити інтелектуальну складову подолання від афективної. Окремо необхідно розглянути історію виникнення поняття «копінг» та його ролі у структурі механізмів подолання особистості. Копінг-стратегії - широке поняття з довгою і складною. Поняття «копінг» вперше було введено Р.Лазарусом і С.Фолкманом в рамках транзактної моделі стресу. Відповідно до цієї моделі, стрес і пережиті емоції є результатом взаємодії середовищних процесів і людини. Відносний сенс емоції (загроза, втрата, кинутий виклик, вигода) залежить як від контексту, так і від оцінки ситуації людиною і взаємодії цих двох факторів, так званого «потоку дій і реакцій» . Під поняттям «копінг» розуміються «постійно змінювані когнітивні і поведінкові способи подолання специфічних зовнішніх і внутрішніх вимог, які оцінюються людиною як значні або перевершують її можливості». В цілому копінги - це мінливі процеси. Стійкі патерни копінгів формують копінгстратегії, або особистісні стилі. П.Крамер виділяє два основних критерії, що відрізняють копінг-стратегії і захисні механізми: усвідомлений / несвідомий характер і довільна / мимовільна природа процесів. Згодом був запропонований ще один критерій: спрямованість на викривлення / перегляд стану. Під спотворенням мається на увазі зміна установок, викликана неусвідомленим бажанням їх відкинути і підпорядкована меті уникнення негативних емоцій. Зрозуміло, у випадку копінг-стратегій людина може помилятися, проте її дії управляються метою наближення до реальності. У цьому випадку завжди присутнє визнання проблеми як проблеми, не важливо, вирішуваної чи ні. При використанні захисних механізмах людина не «перевіряє» реальність, а змінює свій стан незалежно від неї, щоб зменшити негативні емоції. Відповідно до цієї точки зору, емоційно-орієнтовані копінги - неоднозначне поняття. З одного боку, вони включають ряд феноменів, пов'язаних з униканням або мінімізацією проблеми, - зменшення негативних емоцій. Тоді до них відносяться класичні захисні механізми заперечення, придушення, раціоналізація і т.п. З іншого боку, до них відносяться власне копінг-стратегії, спрямовані на прийняття проблеми та пов'язаних з нею емоцій[17].

Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

157

International Journal of Education & Development Принципово іншу точку зору на проблему співвідношення захисних механізмів і копінг-стратегій запропонував Дж.Вейллант. З його точки зору, доцільно виділяти три класи копінг-стратегій в їх широкому розумінні. До першої групи належать стратегії, пов'язані з отриманням допомоги та підтримки від інших людей, - пошук соціальної підтримки. До другої групи належать усвідомлені когнітивні стратегії, які люди використовують у важких ситуаціях, - і сюди входять копінг-стратегії в їх традиційному розумінні Р.Лазаруса і С.Фолкман. Третю групу складають мимовільні психічні механізми, які змінюють наше сприйняття внутрішньої чи зовнішньої реальності з метою зменшити стрес. При цьому Дж.Вейллант виділяє серед цих «психічних механізмів» рівень високоадаптивних захистів, куди відносить передбачення (антиципації), альтруїзм, гумор, сублімацію і придушення. Ці адаптивні механізми, по-перше, найбільш ефективні з точки зору задоволення людини і, подруге, припускають можливість усвідомлення своїх почуттів, уявлень та їх наслідків[17]. Ідея «продуктивних» і «непродуктивних» копінгів отримала свій розвиток в ході емпіричних досліджень в рамках транзактної моделі стресу, що засвідчили, що проблемно-орієнтовані копінг-стратегії позитивно корелюють з адаптацією і здоров'ям і негативно - з рівнем пережитого стресу. Вважалося, що емоційноорієнтовані, навпаки, грають негативну роль і підсилюють стрес, оскільки не розв’язує саму ситуацію. Згодом були отримані дані про те, що такий зв'язок не є однозначним. В цілому проблемно-орієнтовані копінги пов'язані з більшою ефективністю діяльності і суб'єктивно оцінюються як більш ефективні, ніж емоційно-орієнтовані копінги. У лонгітюдному дослідженні стресових подій у студентів, що проводився протягом 21 дня, проблемно-орієнтовані копінги виявилися суб'єктивно більш ефективними, ніж пошук соціальної підтримки, а пошук підтримки, в свою чергу, розцінювався як більш ефективний, ніж емоційно-орієнтовані копінги. При цьому в цілому чоловіки оцінювали свої дії як більш ефективні, ніж жінки, і частіше сприймали це як виклик своїй компетентності, а не як загрозу. Жінки частіше, ніж чоловіки, вдавалися до соціальної підтримки. Крім того, існують дані про корисність емоційних копінгів в неконтрольованих ситуаціях (дані Міллера, Гріна, 1985 рік). Також у дослідженні Г.Боумана і М.Стерн 1995 р. медсестер просили розповісти два стресових епізоди з їхньої практики, один з яких сприймався як такий, що вимагає зусиль, а другий - як загрозливий щодо компетентності. Було показано, що використання проблемно-орієнтованих копінгів позитивно корелює з суб'єктивною оцінкою їх ефективності, але тільки в контрольованих ситуаціях. Переоцінка же ситуації позитивно корелювала з ефективністю копінга як в контрольованих, так і в неконтрольованих ситуаціях. Уникання оцінювалося як неефективне у всіх випадках. В цілому уникнення практично у всіх дослідженнях розглядається як неефективний копінг, що приводить до погіршення ситуації, а в подальшому і порушень здоров'я. Результати дослідження Г.Боумана і М.Стерн 1995 р. дозволяють переглянути ранні дані, згідно з якими вплив оцінки ситуації (як загрози, виклику можливостям або втрати) на ефективність обраних копінгів незначний, тобто ефективність копінгу не залежить від ситуації. Очевидно, вплив все ж є, хоча і не всієї ситуації, а окремих її параметрів (контрольованості, наприклад). Б.Компас визначає ефективність копінгу як результат взаємодії між видом копінгу (наприклад, проблемно-орієнтований vs емоційно-орієнтований) і актуальною або суб’єктивно оціненою контрольованістю ситуації. В цілому проблемно-орієнтовані копінги ефективні в контрольованих ситуаціях, емоційно-орієнтовані - в неконтрольованих[17]. Психологічне подолання – свідомі, активні дії, орієнтовані на актуальний стан речей[8, C.220].Подолання – це мінливі психічні та поведінкові зусилля, якими Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

158

International Journal of Education & Development людина відповідає на вимоги, що висуваються стресом. Алаптивність –це природжена та набута здатність до адаптації, тобто пристосування до всієї багатоманітності життя при будь-яких умовах (В.І. Гарбузов)[7, C.10]. Адаптаційні можливості людини являють собою стійкі резистентні характеристики індивідуально-типологічного та особистісного рівня людської індивідуальності, які забезпечують спроможність успішно адаптуватись до різноманітних вимог життєдіяльності і виявляються як у фізіологічному плані (від біохімічного рівня до рівня безумовно- та умовно-рефлекторної регуляції діяльності), гак і (найголовніше) у психологічному плані, спрямовуючи поведінку особистості. Адаптивність людини у соціально-психологічному відношенні проявляється в уміннях на досить високому рівні спостерігати, аналізувати, вносити нові пропозиції, відповідати за прийняті нові творчі рішення і їх виконання, або реалізацію і втілення в життя, а також володіти вмінням долати конфлікти та суперечності, вміннями справлятися із сумнівами і тривогами, бути дотепною та кмітливою [12, C.65]. Життєві стилі – загальні моделі життя, які формуються у зв’язку із біологічними, соціальними, емоційними потребами особистості (у найбільш загальному розумінні, яке увів Адлер). Життєвий стиль містить такі складові/чинники, як цінності, потреби, мотиви, інтереси, внутрішні норми особистості, активна чи пасивна життєва позиція та багато інших [14].Стилі життя визначаються П’єром Бурд’є як „прак- тики‖, які в свою чергу, разом з „полем‖ і „габітусом‖ утворюють топографію соціального простору. На думку цього вченого, „практики‖ (тобто стилі життя) складають основу відмінностей життя і поведінки людей у різ- них країнах світу, чим ускладнюють, а подекуди й унеможливлюють класифікацію різних соціальних явищ. На думку Джона Голдторпа основний зміст стилю життя визначається різ- ним розумінням життєвого успіху представ- никами різних верств населення. В контексті вивчення класової будови тут „стилі життя‖ фіксуються насамперед різним баченням соціальних явищ, яких варто прагнути, тобто явищ, які набувають для людини пріоритетного значення. З іншого боку, стилі життя характеризуються тут різним баченням людьми вихідних факторів, які сприяють досягненню пріоритетних явищ, бажаних соціальних позицій в суспільстві. З погляду ж О.Льюіса основний зміст „стилю життя‖ визначається, насамперед, рівнем соціальних запитів, характером соціальних прагнень та змістом соціальних орієнтацій[16]. Ресурси стресоподолання –феномени, особистісні характеристики, умови, джерела енергії, які становлять особистісну цінність, норми, яких дотримуємується особистість, для збереження ефективного функціонування. Поняття адаптивності та більш вужчого ресурсу стресоподолання можна узагальнено розглядати у зв’язку із саморегуляцією особистості, що відповідає принципу само детермінації, та є однією з найголовніших функцій особистості. Гумор змінює принципи регуляції життєдіяльності, які і так змінювалися протягом історії [9, C.237]. Якщо в середньовічній культурі гумор був «дією», що регулює суспільні відносини, то в сучасному світі він все більш стає діяльністю, що виводить особистість і суспільство на рівень саморегуляції. На думку Д. О. Леонтьєва, ускладнення форм регуляції і перетворення її на саморегуляцію виступає як універсальний принцип розвитку форм активності як на сублюдському, так і на людському рівні, як у філогенетичному й історико-генетичному, так і в онтогенетичному й актуалгенетичному аспектах розгляду, як стосовно людини як саморегулюючої системи, так і стосовно окремих підсистем і, навпаки, великих мікроі макросоціальних систем [9,C.237-238]. Але перехід до інших форм регуляції можливий саме за рахунок уривчастості психічного, в тому числі і через гумор. Гумор

Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

159

International Journal of Education & Development формує особистісний потенціал, змінюючи принципи відображення дійсності і «перериваючи» безперервність психічного. Розглядаючи «спонтанну» регуляцію за допомогою гумору, І. С. Домбровська окреслює наступну схему особистості, точніше образу людини, виведену з аналізу розвитку психіки у філогенезі: біологічний рівень, соціальний рівень, ідеальний рівень, інтегрально особистісний рівень. Розглядаючи регуляцію, поняття «домінанти» О. О. Ухтомського доповнюється його поняттям «субдомінанти», на підґрунті взаємодії яких функціонує саморегулююча система особистості. Поєднання домінанти на біологічному і субдомінанти на соціальному рівні регуляції створює брутальний вид гумору і «гумор» осміяння. Поєднання домінанти на ідеальному і субдомінанти на соціальному рівні регуляції створює часто високохудожні твори з їх «тонким» гумором. Поєднання домінанти на інтегрально особистісному і субдомінанти на соціальному рівні створює гумор, звернений суб’єктом на самого себе [5;15, С.53-54]. Регуляція між біологічним та ідеальним рівнями, наприклад, при чуттєвому (естетичному) сприйнятті художніх творів, веде до формування естетичного типу почуття гумору, який, на думку І. С. Домбровської, є найбільш зрілою формою гумору. При цьому виникає суміщення і злиття двох базових психологічних механізмів формування почуття гумору: від сміху (як біологічного подразнення) і від посмішки (як ідеального відображення). Гумор, виникнувши як знаряддя в системі регуляції, перетворюється на механізм регуляції і саморегуляції людини саме за рахунок взаємодії біологічного й ідеального. Ідеальне (домінанта на ідеальному рівні особистості) з субдомінантою на біологічному рівні в значній мірі пояснює феномен саморегуляції людини, тобто те, як саме ця саморегуляція взагалі можлива. Емпіричне дослідження проводилося нами на широкій вибірці жінок та чоловіків від 25 до 70 років в популяції центральної та західної Ураїни. Ми використовували копінг-тест Лазаруса, шкалу почуття гумору як ресурсу стресоподолання (CHS) та опитувальник стилів гумору (HSQ) Р.Мартіна, тест соціально-психологічної адаптації Роджерса-Даймонд, психографічний тест Лібіна. У ході дослідження з’ясували, що прямої значущої кореляції між застосуванням почуття гумору як ресурсу стресоподолання та соціально-психологічною адаптованістю не виявлено, проте існує обернений зв’язок між копінг-гумором та дезадаптивністю. Також завдяки психографічному тесту А.В.Лібіна змогли докладно простежити, які саме типи особистостей як використовують почуття гумору як копінг. Ми з’ясували, що найбільш притаманне використання почуття гумору як копінгу особам із високим індексом квадратів (квадрат означає стабільність, послідовність, закритість, урівноваженість, дистантність, логічність, збалансованість, жорсткість), а також особам із профілями, які підпадають під категорію «домінування засобами мовлення» (формули малюнків 613 та 622). Психографічний тест через визначення типів та підтипів на основі конституційних особливостей малюнків дає можливість визначити, які захисні механізми притаманні особистості, які її життєві стилі. Оскільки найбільше пропущено було квадратів, можемо констатувати, що найчастіше у вибірці зустрічається такий тип реагування на стрес як сповільненість реакцій (знижена здатність переключення уваги в стресових ситуаціях); при цьому такі досліджувані в основному демонстрували нормальні бали за тестами копінг-стратегій та соціальної адаптивності, проте «неконструктивні» копінги все ж таки домінують,при нормальному балі почуття гумору як ресурсу стресоподолання. Тобто бачимо, що в таких досліджуваних захисні механізми та неконструктивні способи реагування переважають над реагуванню завдяки почуттю гумору (проблено-орієнованим реагуванням). Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

160

International Journal of Education & Development Також багато «витіснялося» трикутників, що свідчить про розгальмування, невпорядкованість поведінки у ситуаціях фрустрації. Таким чином, можна дійти висновку, що наша вибірка здебільшого складалася із людей, які більше схильні до використання захисних механізмів, ніж до використання конструктивних копінгів. Почуття гумору як ресурсу стресоподолання додатно корелює із самопідтримуючим 0,643 та самопринижуючим стилями гумору (при р=0,01), позитивним переосмисленням 0,252 (при р=0,05); від’ємно корелює із неприйняттям себе -308 (при р=0,01); пошуком соціальної підтримки -0,215, дезадаптивністю -0,225, підлеглістю -0,208 (при р=0,05). Адаптивність у свою чергу додатно корелює із внутрішнім контролем 0,779 та емоційним комфортом 0,448 (при р=0,01). Таким чином, можна сказати, що взаємозв’язок між захисними механізмами, копінгами є складнішим, вони можуть поєднуватися у структурі особистості для досягнення успішної соціально-психологічної адаптації, що показано у дослідженні. На основі отриманих результатів можлива розробка коучінг-програм для працівників системи «людина-людина» для попередження професійних деформацій; також врахування цих даних важливе при проведенні психологом психотерапевтичної роботи, зокрема під час психотерапевтичної сесії важливо намагатися відстежувати, у яких ситуаціях до яких адаптаційних механізмів вдається клієнт, аби більш вдало планувати роботу. Також вважаємо дані дослідження важливими для створення планів соціалізації та ресоціалізації як видів адаптації,особливо при роботі із підлітками. Висновки У даній статті нами здійснено спробу класифікації основних підходів щодо вивчення почуття гумору, концептуалізовано основні поняття, що допомагають розкривати цю тему, наведено основні відомості про дані емпіричних досліджень у галузі почуття гумору, зокрема почуття гумору як ресурсу стресоподолання, копінгстратегії. Ми розмежували ці два поняття, дали їм характеристику та пояснили, чому важливо їх розводити. Нами також організовано та проведено емпіричне дослідження, результати якого коротко подано у даній роботі. Так, ми з’ясували що між застосуванням почуття гумору як копінгу та соціально-психологічною адаптивністю немає прямого зв’язку,він є нелінійним, тобто варіюється ситуативно. По суті, почуття гумору виступає інструментом адаптації, як і захисні механізмі, інші типи копінгів, успішність адаптації залежить від уміння особистості застосовувати їх доречно та вчасно. Також ми даємо рекомендації щодо застосування результатів емпіричного дослідження, зокрема про можливу екстраполяцію даних у сферу психотерапії (вивчення притаманності використання копінгів та гумору як копінгу, захисних механізів, особливості їх ситуативного застосування особистістю для побудови продуктивної психотерапевтичної сесії, де гумор використовувався б для ефективного подолання проблеми), соціальної педагогіки (плани соціалізації та ре соціалізації), тренерської та коуч-діяльності (програми профілактики емоційного вигорання, покращення групової динаміки завдяки доцільному застосуванню почуття гумору тощо). Список використаної літератури 1. Бороденко М. В. Два лица Януса-смеха / М. В. Бороденко. – Р.-на-Дону: Феникс, 1995. – 360 с. 2. Влияние копинг-юмора на социальную тревожность при шизофрении. Вли / [И. В. Григорьева, Е. А. Стефаненко, Е. М. Иванова та ін.]. // Национальный Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

161

International Journal of Education & Development психологический журнал. – 2014. – №2. – С. 82–89. 3. Гусельцева М. С. Методологические кризисы и типы рациональности в психологи / М. С. Гусельцева. // Воспросы психологии. – 2006. – №1. – С. 3–15. 4. Дагбаева С.Б. Методологический кризис и типы научных парадигм в современной психологи/ С.Б. Дагбаева. // Гуманитарный вектор. Серия:Педагогика и психология. – 2008. – №4. – С.56-60. 5. Домбровская И. С. Юмор как проблема саморегуляции / И. С. Домбровская // 125 лет Московскому психологическому обществу: Юбилейный сборник РПО: В 4-х томах: Т. 3 / Отв. ред. Д. Б. Богоявленская, Ю. П. Зинченко. – М.: МАКС Пресс, 2011. – С. 11-12. 6. Зайва О.О. Обгрунтування притаманності почуттю гумору по-тенціалу психологічного подолання / О.О. Зайва // Вісник Дніпропет-ровського університету. Педагогіка та психологія. - 2003. - №.9. - С.23-29. 7. Казначеев В.П. Современные аспекты адаптации./ В.П. Казначеев. Новосибирск: Наука, 1980. – 192 с. 8. Козинцев А.Г. Человек и смех. / А.Г. Козинцев. - Спб: Алетейя, 2007. – 340 с. 9. Леонтьев Д. А. Взгляд на себя со стороны как предпосылка системной рефлексии / Д. А. Леонтьев, А. Ж. Салихова // Материалы IV Всероссийского съезда РПО: в 3 т. – М.; Ростов-на-Дону: Кредо, 2007. – Т. 2. – С. 237-238. 10. Либин А.В. Стили реагирования на стресс: психологическая защита или совладание со сложными ситуациями? / А.В. Либин, А.В. Либина // Стиль человека: психологический анализ / под ред. А.В. Либина. – М., 1998. – С. 190–204. 11. Мартин Род. Психология юмора [пер. с англ. под ред. Л.В. Куликова]/ Р.Мартин. - Спб.:Питер, 2009. - 480 с. 12. Ніколаєнко С.Формування соціально-психологічної адаптивності студентів під час навчання у вищому навчальному закладі як психолого-педагогічна проблема/ С.Ніколаєнко, О. Ніколаєнко //Світогляд – Філософія - Релігія. Збірник наукових праць. – 2013. – №4. – С. 64–72. 13. Набиуллина Р.Р. Механизмы психологической защиты и совладания со стрессом.Учебно-методическое пособие / Р.Р. Набиуллина, И.В. Тухтарова.— Казань, 2003 - 98 с. 14. Приходько Т. В. Критерії дослідження стилів життя в парадигмах соціальної філософії [Електронний ресурс] / Т. В. Приходько // Вісник Національного технічного університету України ―Київський політехнічний інститут‖. Філософія. Психологія. Педагогіка. – 2006. – Режим доступу до ресурсу: http://novyn.kpi.ua/20062/06_Prihotko.pdf. 15. Опихайло О. Б. Психологічні чинники різних стилів та форм прояву гумору особистості : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. псих. наук : спец. 19.00.01 "загальна психологія, історія психології" / Опихайло О. Б. – Київ, 2015. – 22 с. 16. О природе юмора [Електронний ресурс] / А.Д. Редозубов // Проблемы эволюции.– 2010. – 27с. – Режим доступу до журн.: www.evolbiol.ru/large_files/humor.doc. 17. Рассказова Е. И. Копинг-стратегии в психологии стресса: подходы, методы и перспективы исследований [Електронний ресурс] / Е. И. Рассказова, Т. О. Гордеева // Психологические исследования. – 2011. – Режим доступу до ресурсу: http://psystudy.ru/index.php/num/2011n3-17/493-rasskazova-gordeeva17.html. 18. Ульянова Ю.И. Основные подходы к научному исследованию индивидуальных особенностей чувства юмора / Ю.И. Ульянова // Вестник Военного университета. – 2011. – №3(27). – С.21-25. 19. Філіпчева Г. О. Психологічні особливості використання гумору як стратегії подолаючої поведінки у представників професій типу Людина-людина [Електронний Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

162

International Journal of Education & Development ресурс] / Г. О. Філіпчева, О. О. Бондар // Актуальные достижения европейской науки. – 2013. – Режим доступу до ресурсу: http://www.rusnauka.com/18_ADEN_2013/Psihologia/5_141873.doc.htm. 20. Crawford M., Gressley D. Creativity, caring and context: Women’s and men’s accounts of humor preferences and practices // Psychology of Women Quaterly, 1991, 8 15.–P. 217-231. 21. Lefcourt H. M., Davidson K., Prkatchin K. M., Mills D. E. Humor as a stress moderator in the prediction of blood pressure obtained during five stressful tasks // Journal of Research in Personality, 1997, 8 31.–P. 523-542. References 1. Borodenko M. V. Dva lytsa Yanusa-smekha / M. V. Borodenko. – R.-na-Donu: Fenyks, 1995. – 360 s.Borodenko M. V. Dva lytsa Yanusa-smekha / M. V. Borodenko. – R.-na-Donu: Fenyks, 1995. – 360 s. 2. Vliyanie koping-yumora na sotsial'nuyu trevozhnost' pri shizofrenii. Vli / [I. V. Grigor'yeva, E. A. Stefanenko, E. M. Ivanova ta іn.]. // Natsional'nyy psikhologicheskiy zhurnal. – 2014. – №2. – S. 82–89. 3. Gusel'tseva M. S. Metodologicheskie krizisy i tipy ratsional'nosti v psikhologi / M. S. Gusel'tseva. // Vosprosy psikhologii. – 2006. – №1. – S. 3–15. 4. Dagbaeva S.B. Metodologicheskiy krizis i tipy nauchnykh paradigm v sovremennoy psikhologi/ S.B. Dagbaeva. // Gumanitarnyy vektor. Seriya:Pedagogika i psikhologiya. – 2008. – №4. – S.56-60. 5. Dombrovskaya I. S. Yumor kak problema samoregulyatsii / I. S. Dombrovskaya // 125 let Moskovskomu psikhologicheskomu obshchestvu: Yubileynyy sbornik RPO: V 4-kh tomakh: T. 3 / Otv. red. D. B. Bogoyavlenskaya, Yu. P. Zinchenko. – M.: MAKS Press, 2011. – S. 11-12. 6. Zayva O.O. Obhruntuvannya prytamannosti pochuttyu humoru po-tentsialu psykholohichnoho podolannya / O.O. Zayva // Visnyk Dnipropet-rovs'koho universytetu. Pedahohika ta psykholohiya. - 2003. - #.9. - S.23-29. 7. Kaznacheev V.P. Sovremennye aspekty adaptatsii./V.P. Kaznacheev. Novosibirsk: Nauka, 1980. – 192 s. 8. Kozintsev A.G. Chelovek i smekh. / A.G. Kozintsev. - Spb: Aleteyya, 2007. – 340 s. 9. Leont'yev D. A. Vzglyad na sebya so storony kak predposylka sistemnoy refleksii / D. A. Leont'yev, A. Zh. Salikhova // Materialy IV Vserossiyskogo s''ezda RPO: v 3 t. – M.; Rostov-na-Donu: Kredo, 2007. – T. 2. – S. 237-238. 10. Libin A.V. Stili reagirovaniya na stress: psikhologicheskaya zashchita ili sovladanie so slozhnymi situatsiyami? / A.V. Libin, A.V. Libina // Stil' cheloveka: psikhologicheskiy analiz / pod red. A.V. Libina. – M., 1998. – S. 190–204. 11. Martin Rod. Psikhologiya yumora [per. s angl. pod red. L.V. Kulikova]/ R.Martin. - Spb.:Piter, 2009. - 480 s. 12. Nikolayenko S.Formuvannya sotsial'no-psykholohichnoyi adaptyvnosti studentiv pid chas navchannya u vyshchomu navchal'nomu zakladi yak psykholoho-pedahohichna problema/ S.Nikolayenko, O. Nikolayenko //Svitohlyad – Filosofiya - Relihiya. Zbirnyk naukovykh prats'. – 2013. – #4. – S. 64–72. 13. Nabiullina R.R. Mekhanizmy psikhologicheskoy zashchity i sovladaniya so stressom.Uchebno-metodicheskoe posobie / R.R. Nabiullina, I.V. Tukhtarova.— Kazan', 2003 - 98 s. 14. Prykhod'ko T. V. Kryteriyi doslidzhennya styliv zhyttya v paradyhmakh sotsial'noyi filosofiyi [Elektronnyy resurs] / T. V. Prykhod'ko // Visnyk Natsional'noho tekhnichnoho universytetu Ukrayiny ―Kyyivs'kyy politekhnichnyy instytut‖. Filosofiya.

Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

163

International Journal of Education & Development Psykholohiya. Pedahohika. – 2006. – Rezhym dostupu do resursu: http://novyn.kpi.ua/2006-2/06_Prihotko.pdf. 15. Opykhaylo O. B. Psykholohichni chynnyky riznykh styliv ta form proyavu humoru osobystosti : avtoref. dys. na zdobuttya nauk. stupenya kand. psykh. nauk : spets. 19.00.01 "zahal'na psykholohiya, istoriya psykholohiyi" / Opykhaylo O. B. – Kyyiv, 2015. – 22 s. 16. O prirode yumora [Elektronniy resurs] / A.D. Redozubov // Problemy evolyutsii.– 2010. – 27s. – Rezhim dostupu do zhurn.: www.evolbiol.ru/large_files/humor.doc. 17. Rasskazova E. I. Koping-strategii v psikhologii stressa: podkhody, metody i perspektivy issledovaniy [Elektronniy resurs] / E. I. Rasskazova, T. O. Gordeeva // Psikhologicheskie issledovaniya. – 2011. – Rezhim dostupu do resursu: http://psystudy.ru/index.php/num/2011n3-17/493-rasskazova-gordeeva17.html. 18. Ul'yanova Yu.I. Osnovnye podkhody k nauchnomu issledovaniyu individual'nykh osobennostey chuvstva yumora / Yu.I. Ul'yanova // Vestnik Voennogo universiteta. – 2011. – №3(27). – S.21-25. 19. Filipcheva H. O. Psykholohichni osoblyvosti vykorystannya humoru yak stratehiyi podolayuchoyi povedinky u predstavnykiv profesiy typu Lyudyna-lyudyna [Elektronnyy resurs] / H. O. Filipcheva, O. O. Bondar //Aktual'nye dostizheniya evropeyskoy nauki. – 2013. – Rezhim dostupu do resursu: http://www.rusnauka.com/18_ADEN_2013/Psihologia/5_141873.doc.htm. 20. Crawford M., Gressley D. Creativity, caring and context: Women’s and men’s accounts of humor preferences and practices // Psychology of Women Quaterly, 1991, 8 15.–P. 217-231. 21. Lefcourt H. M., Davidson K., Prkatchin K. M., Mills D. E. Humor as a stress moderator in the prediction of blood pressure obtained during five stressful tasks // Journal of Research in Personality, 1997, 8 31.–P. 523-542. В данной статье рассматривается чувство юмора как механизм психологического преодоления и его связь с социально-психологической адаптацией как мерой успешности его применения; систематизируются научные разработки в области чувства юмора и копинг-стратегий, дается обзор исследований, в которых чувство юмора исследуется как копинг-механизм. Также в статье представлены результаты эмпирического исследования, проведенного автором, в котором изучаются особенности проявления чувства юмора в связи с особенностями применения копинг-стратегий, защитных механизмов и уровнем социальнопсихологической адаптации личности. Ключевые слова: чувство юмора, копинг-статегии, психологическое преодоление, социально-психологическая адаптация, исследование. Mitrova Oleksandra, Features of humor as a coping-strategy of personality In this article we explore the sense humor as a coping strategy of personality. In psychology of humor this area of research is quite important, especially because now there is a change from non-classical scientific paradigm to postnonclassical dictating transition to new models of research. This process inscribed in a global context of social and cultural changes in the world, the rapid penetration in the information age and, consequently, the formation of a new culture of humor, in particular Internet ―laughterculture‖ as a response to requests from the new world. In the introduction, we present the description of the state of modern psychological science problem and determine the role of humor at this stage of psychology as well as giving an overview of topical issues of psychology sense of humor. Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

164

International Journal of Education & Development The article raises the question of the distinction between coping, coping strategies and defense mechanisms; on this particular thesis based theoretical and methodological principles we use to construct empirical study presented in the paper. The paper presents an analysis of scientific literature and definitions of the terms "sense of humor", "coping", "psychological defense", "themechanismof psychological overcoming", "life style of personality", "adaptation". There is systemizedscientific developments in the field of humor and coping strategies and provides an overview of studies that investigates a sense of humor as coping mechanism. It also devides the concepts of coping-mechanisms and psychological defenses of personality, which are two different types of reaction on stressing situations: the first one is relatively constructive, ―healthy‖, cognitive strategy, while defense mechanisms provides emotionally-oriented, unconscious process of overcoming difficult situation. The article presents the results of empirical research organized and held by the author, which examines features of humor because of the peculiarities of application of coping strategies, defense mechanisms and the level of socio-psychological adaptation of personality. The relevance of research is using of Humor Styles Questionnaire (HSQ) and The Coping Humor Scale (CHS) by R.Martin, which was adapted to russian –speaks auditorium and standardizes by Oksana Zayva in 2006 on the local auditorium in one Ukrainian city (Dnipropetrovs’k), so we contribute standardization of this methodic with our widely handled research. We found out in our research that there is no direct connection between copinghumor and adaptation; personality must combine different strategies to adapt. We also give some recommendations about using in practice the results of empirical research we’ve handled. As an example we describe using of material of our study in such areas as training and couching activity (to make the better psychosocial dynamic in a group); social pedagogy (writing programs of socialization and resocialization); psychotherapeutic work. Дослідження молодих вчених, здобувачів

165

Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

International Journal of Education & Development 2016 / 1 Psychology

__________________________________________________________________

THE INFLUENCE OF DANCE MOVEMENT PRACTICES ON THE PROCESS OF YOUTH SOCIALIZATION

In this scientific work there was held a detailed theoretical and empirical analysis of the influence of dance movement practices on the socialization process of youth. There was substantiated theoretical and methodological basis of the study of emotional intelligence, self-perception and attitude to others, "self-concept" and the perception of body image in the aspect of socialization. There was carried out a two-stage longitudinal study with a representative sample consisted of 82 respondents. The experimental group showed a significant increase of internality (the ability of a person to take and carry responsibility for the events of his life and explain them by his personality traits, features and peculiarities of behavior including positive change of self-perception) and great increase of the overall rate of emotional intelligence. Also rates significant to our hypothesis such as overall self-perception, selfesteem and force had risen. Regarding projective techniques indicators, we see a clear improvement of the perception of body image and corporeality in particular decreased level of asomatohnozys (misperception of body image). In comparison to themselves 6 months ago the experimental group showed the following results: they improved attitude to others (acceptance of others); they started to take more responsibility for the events of their life and explain them by their abilities, personality traits, behaviour - that is a positive change of self-perception. Also we can see positive changes in overall rate of emotional intelligence, emotion control and the indicator that demonstrates level of self-esteem, selfperception, the tendency to perceive oneself as the bearer of positive socially desirable characteristics. All of these rates had risen significantly that confirms our hypotheses that dance movement practices affect the development of emotional intelligence, self-concept and attitude to others. Annotation. The work is devoted to the analysis of the influence of dance movement practices on the youth socialization process. The methods of longitudinal study and forming experiment were applied. The positive effect of the mentioned practices on the development of a sense of physicality, emotional intelligence of respondents was noticed. Keywords. Socialization, emotional intelligence, body-oriented psychotherapy. Introduction. Currently dance studies are particularly important, since, despite of the spread of "passive" forms of leisure activities of young people (Internet, movies, computer games and so on). Various dance practices of both professional and social orientation are widely popularized. Professional dances include those perceived as a profession or sport and means of goal and award achievement. In recent years the number of psychologists using in their practice different types of dance, dance and movement techniques and their components significantly increased. However, analysis of the current literature on psychotherapy finds out, that theories of dance and movement techniques as methods of psychological influence are not properly elaborated. By the definition of B. Karvasarsky methods of psychological influence on the individual and the group through dance and movement are seen as a special form of human behavior, which is formulated by relationships of a person with his social environment. Study of methods of dance and movement practices on social and psychological characteristics of personality and interpersonal communication allows to use these

ijed@i.ua

Дослідження молодих вчених, здобувачів

Daria Kolodych

International Journal of Education & Development methods in the social, socio-psychological and correctional work by experts of various levels and profiles. The results of previous studies. To determine physicality as an object of psychological research and analyzes its mental and physiological aspects were connected into a single entity. In addition, there is the distinction between "body" and "physicality," which is associated with the fact that "the first of which is often associated with some fixed, static, limited anatomical and physiological object" [60]. Physicality is a physiological, psychosomatic, bioenergetic manifestations of the human body, characterized by its physical activity, which is the result of ontological and socio-cultural development and is processed in the social axiological space [4]. Physicality is not only psychological and physiological congruence. It is also a sign, a symbol of culture and time, both historical and biological. The body as a whole and its parts in various historical and cultural periods were granted to certain content. Thus, M.Bakhtin, analyzing symbolism of body parts in the Middle Ages and their usage as symbols in traditional ceremonies and festivities, identifies the aspect of tribal body in a historical context. [2] "The theme of relative immortality seed is given in close connection with the subject of the historical progress of mankind. The human race is not just updated with each new generation, but every time it goes to a new place of higher historical development. This living sense of collective historical immortality is the kernel of the whole system of people's traditional ceremonies. [5,9] “Corporal I” is the subject of study of various psychological areas: body-sense direction, where “I” viewed primarily as a body expression of “I”; body-structural direction (E. Sokolova, G. Rupchev) [9], on which delineated the concept of "bodily experience", "perception of the body", "body concept" and "corporal I"; body-rational direction [1, 3], which highlighted the scope of physicality and identified it as a problem of placing of human consciousness. Directions share ideas about bodily conscious and bodily unconscious (H'yell Larry A., J. Ziegler) [7], which suggests that the image of the “corporal I” and the ability to control it are in ego-consciousness, whereas affective experiences and special uncontrollable bodily organization lies in the unconscious; research in self-concept (I. Kon, V. Petrovsky, M.Korepanov), considering image of “corporal I” as a leading component of the image of “I”. [5] The first psychologist that included “corporal I" in the mental structure was William James who saw the person as the essence consisting of three subjects: Subject A is the carrier of biological experience; Subject B is the carrier of social experience; Subject C is the carrier of spiritual experience. Considering the simple language phrase "my body" you'll find internal contradictions reflected in speech. That is my "body" is not quite the "I" and at the same time is not entirely alien body – it is "mine". Such binary distribution is the most affordable for analyzing of the phenomenon of the “corporal I". A baby begins to perceive himself and the world, based on his own body, he learns to distinguish "inside" and "outside", "here and there" and other physically oriented notions, distances and directions. Thus the child receives and assigns bodily experience. [4] Physicality as the basis of being the subject of the world is based on the subjective experience of internal impressions, only slightly based on objective, sensory experience that is part of physicality only insofar as an integral part of a holistic body experiences and brings objective and relevant information, but it is in any case not decisive. The decisive thing is bodily existence, which is not "designated" as "shown" (L. Wittgenstein). [5] The existence of subjectivity manifests itself. The description of "subjective side" of life directs the focus of consciousness into this aspect, thereby creating the equivalent of reflective subjectivity. The most elusive subjectivity is in knowledge, one can only be subjective. Due to the existence of the phenomenon of corporeality "body" is not only the subject of the action body, but the body of knowledge, means to establish relations with the world. [8] Thus, the "physicality" as itself is the result of the semantic integration of sensory experience of the subject of both corporal and spiritual, that experience gained not only Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

167

International Journal of Education & Development through the senses (on which "body schema" and mostly "body image" are based), but also through internal impressions. [3] Objective: to identify the impact of dance and movement practices on features of "self-concept", young people’s perception of their own body image and attitudes to others; to improve and develop features of "self-concept" perception of own body image and attitudes to others of young people who are not fond of dance-movement practices using training methods. Scientific assumptions: the individuals engaged in dance-movement practices have better developed emotional intelligence, self-perception, perception of surrounding people and perception of their body image. Eventually, persons engaged in dance-movement practices improve their level of emotional intelligence, self-perception, perception of surrounding people and perception of their body image. Objectives of the study: 1. Basing on the analysis and synthesis of scientific literature to substantiate the theoretical and methodological basis of the study of "self-concept" perception of body image and attitude towards others as components in the socialization of young people and opportunities of influence of dance and movement practices to these components, to formulate a working definition of abovementioned concepts suitable for further usage in empirical research. 2. To develop a productive program of empirical research of "self-concept", perception of body image and attitudes to others of young people who are fond of dancemovement practices compared to those young people who do not have such hobby; to research and empirically detect the presence and nature of differences in socialization of young people which appear under the influence of dance and movement practices. 3. To develop and test an effective psychological training program of developing of “self-concept”, perception of the own body image and attitude to others by means of dance and movement training practices. Results. The research comprises 82 respondents among whom there are: students and young graduates from cybernetic, mechanical and mathematical and psychological faculties of KNU of Shevchenko, students and graduates from the specialty "choreography, contemporary choreography" and "Choreographer: folk choreography" of KNUKiM and young graduates from other higher educational institutions of Kyiv who admire contemporary and modern dance-movement practices. The study contained the following diagnostic tools: methods of diagnostics of socio-psychological adaptation of Rogers - Diamond in modification of A.Osnytskiy (2004), methods of measuring of emotional intelligence of N. Hall, test of vitality measurement of S. Muddy «Hardiness Survey» in modification and adaptation of E.Osin and A.Rasskazova, methods of study of subjective attitude towards yourself and others "Personal differential” adapted in the neuropsychiatric Institute of Bechterew (E.Bazhin, A.Etkind) and projective technique "Man tearing apple" (L.Gatt and C.Tabone) also using assisted interpretations of projective techniques "House-Tree-Man" by J. Book, "Homunculus" by A.Semenovich and test "Drawing of a Man" by K.Mahofer, F. Hudinaf. The group, which was engaged in dance-movement practice for 6 months the following changes compared with the control group were fixed: increased rates of socialization, emotional intelligence, self perception, attitude to yourself and others and perception of body image and their own physicality. This is confirmed statistically by mathematical methods of data processing and analysis (Student’s T-test, Mann-Whitney’s criterion, criterion of Kraskel-Walles, correlation analysis, cluster analysis). The experimental group showed a significant increase in Internal (the ability of a person to take and carry responsibility for the events of his life and explain their own abilities, personality traits, models of behavior and a positive change in self-perception), emotional comfort

Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

168

International Journal of Education & Development awareness and increase of a general indicator of emotional intelligence. In addition, the index of self-perception, self-esteem and force rose that is significant to our hypothesis. Regarding projective techniques indicators, we see a clear improvement in the perception of body image and physicality, including decreased levels of asomatohnozys (non-acceptance of own body) and the body image itself and the picture of a body became more realistic (it is indicated in the drawings more man-like and volume instead of a schematic drawing of sticks). In addition, respondents of experimental group began to percept themselves more holistically, their levels of susceptibility to infantile behavior were decreased, their contacts with others improved, their level of requirements to themselves and to the world decreased, the relationships with their families and the outside world improved and the level of relevant interest to the opposite sex increased. Some indicators changed in another way. In particular, the level of intellectual aspirations, the level of requirements to themselves and society and exaltation decreased. Qualitative analysis also showed improved perception of the image of own body as a whole, increasing of focus (reducing the number of apples in the picture and their increase in size), and the willingness to solve their problems. It means that for the period of 6 months, during which respondents were involved in dance-movement practices they improved their attitude to others; they began to take more responsibility for the events of their lives for themselves and explain their own abilities, personality traits, behaviors positive change is the same attitude (Internal rose 0.7); increased the overall level of emotional intelligence (integrated in o.5) also increased emotional comfort (0.7), and control their own emotions (in o.2) In particular, for a period of 6 months, during which respondents are not engaged in body-motor practices to the study and during the study period, they also had some positive changes: in particular increased overall rate of vitality, engagement, self-esteem, a slight improvement of perception of their own body image, increased intellectual level of claims, the need for additional external support, the support and the level of anxiety caused by the social environment and the need to communicate. It means that for the period of 6 months, during which respondents were involved in dance-movement practices they improved their attitude to others; they began to take more responsibility for the events of their lives and explain their own abilities, personality traits, behaviors. The overall level of emotional intelligence, emotional comfort and control on the emotions increased. Evaluation and certifying the level of self-esteem, perception of themselves as individuals, susceptibility to perceive oneself as the bearer of positive socially desirable characteristics and sense of satisfaction improved. These data partially confirmed our hypothesis that dance and movement practices positively affect the development of emotional intelligence and attitude ("I-concept") and others. As for projective techniques, here we see the influence of dance and movement practices in perception of body image and general socialization. In particular, the level of asomatohnozys was reduced. In addition, the reduced rate of immaturity, from anxiety and emotional dependence respondents evolved toward a normal perception of themselves in the surrounding world, with this a minor share increased concern relations with others, characterized by greater facial features, double figure rose contact with others; decreased slightly exaltation, increased rate of availability of additional details, which may indicate focus and better, more attentive perception of the world as a whole, as well as reduced the presence of anxiety caused by the social environment and the need to communicate. These data support our hypothesis about the development of his own body perception and socialization in general. Graphically, this is shown in Figure 1

Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

169

International Journal of Education & Development

Fig. 1. The evolution of dance-influenced movement practices.

*1 - acceptance of others *2 - internal *3 - emotional comfort *4 - integral *5 - emotional awareness *6 - emotional control *7 - evaluation *8 - picture 2

*9 - picture 3 *10 - picture 9 *11 - picture 10 *12 - picture 11 *13 - picture 12 *14 - picture 20 *15 - picture 31 *16 – picture 3

Also, we have three groups of supporters dance and movement practices, the results of cluster analysis: 1) socialized individual with high levels of adaptability and connection with others who are likely to use dancing as a way of communicating, creating and maintaining social ties (cluster 3); 2) The identity, characterized by the lowest level of acceptance of others, and some focus on ourselves, but the high level of claims - a sort of "dancers-athletes" (2nd cluster). 3) a person with high self-perception, overall vitality and emotional comfort that can be attributed to the group of people involved in dance-movement practices for their own self-development and well-being, not waiting on my own high professional results, but not dependent on the social environment in section. As a control group, respondents which are not engaged in body-motor practices to the study and during the study period that they also have been some qualitative and quantitative changes in socialization, but compared to the experimental group they are less significant, indicating that the operation in society somehow leads to the development of emotional intelligence, socialization, but to a lesser extent and provided high resilience. On this basis there was developed a Training developing program for students. The program lasts for 10 sessions, 80 min. each. The most effective is to have classes twice a week. The basic form of learning is group work, which involves the development of group interaction processes. There is independent work as well as homework. The main vectors of training program are aimed to create a higher degree of socialization; emotional intelligence, self-perception and perception of others, "selfconcept" and the perception and attitude to their physicality and body image. Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

170

International Journal of Education & Development Overall, the group was satisfied with the training and decided to work with the bodymovement therapy and the development of emotional intelligence. The effectiveness of training was intensity of information and subjective assessments of participants. After training they have: - Increased level of socialization - Held actualization of internal resources and creative potential of the individual; - Increased level of self-acceptance (closer to high), there was a rejection of illusory (both positive and negative and) representations of themselves; growth, environment management, autonomy and goal-setting; - Formed adequacy and sufficient optimistic mood regarding interaction with the surrounding reality; - Increased competence in perception of body image, body-motor skills Thus, by implementing specific developmental exercises can effectively influence on the development of socialization and promote the popularization of the ideas of dance and movement practices among young people. Conclusion. There were formed three groups of supporters of dance and movement practices according to the results of cluster analysis: 1) socialized individual with high levels of adaptability and connection with others who are likely to use dancing as a way to communicate, create and maintain social connections ; 2) Individuals, characterized by the lowest level of acceptance of others, and some focus on themselves, but with the high level of achievements - a sort of "dancers-athletes". 3) Individuals with high self-perception, overall vitality and emotional comfort that can be attributed to the group of people involved in dance-movement practices for their own self-development and well-being, not expecting high professional results, but not dependent on the social environment in section. As for a control group, respondents who were not engaged in body-motor practices before the study and during the study period also had some qualitative and quantitative changes in socialization, but compared to the experimental group they were less significant. It shows that the operation in society somehow leads to the development of emotional intelligence, socialization, but to a lesser extent and when it is provided with high resilience. References: 1. Atkinson J. W. Achievement motive and test anxiety conceived as motive to approach success and motive avoid failure //J. Abnorm. Soc. Psychol. , 1960. 2. Аssagioli R. Psuchosunthesis. Penguin Booksurology. N.Y., 1981. Vol. 31. № 9. P. 175–177. 3. Fadieieva K.-M., Vlasova O.I., Additional education and features of body image in teen age.// The collection includes 2nd International Conference on the political, technological, economic and social processes» held by SCIEURO in London. Published in 2013. Printed by Berdfords Information Press Ltd., Stevenage, UK. – 203 p. 4. Jackson M. Thinking through the Body: An Essay on Understanding Metaphor // Social Analysis. 14: 127–49. 1983. 5. Johnson M. The Body in the Mind: The Bodily Basis of Meaning, Imagination 6. Гроф С. Путешествие в поисках себя. Измерение сознания. Новые перспективы в психотерапии и исследовании внутреннего мира. М.: АСТ,2004. 346 с. 7. Леви Т.С. Психология телесности в ракурсе личностного развития / Т.С. Леви // Психология телесности между душой и телом/ ред.-сост. В. Зинченко, Т. Леви. – М.: АСТ, 2005. – с. 410-433.

Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

171

International Journal of Education & Development 8. Лоуэн А. Психология тела: биоэнергетический анализ тела / Пер. с англ. С. Коляда. М.: Институт общегуманитарных исследований, 2000. 338 с. 9. Сергеева Л.С. «Телесно-ориентированная психотерапия» // СПб, 2000; 10. Психологія особистості в працях вітчизняних психологів. - СПб.: Видавництво "Пітер", 2000. - 480с. Колодич Д.М. Вплив танцювально-рухових практик на процес соціалізації молоді У науковій роботі був проведений ґрунтовний теоретичний та емпіричний аналіз впливу танцювально-рухових практик на процес соціалізації молоді, а саме: обґрунтовано теоретичні і методологічні основи дослідження емоційного інтелекту, самосприймання та ставлення до оточуючих, «Я-концепції» та сприймання образу тіла у зв’язку із соціалізацією. Проведене двоетапне лонгітюдне дослідження із репрезентативною вибіркою, що складалася з 82 респондентів. Експериментальна група показала значне підвищення інтернальності (здатність нести та брати відповідальність за події свого життя на себе, та пояснювати їх своїми здібностями, рисами особистості, особливостями поведінки – тобто позитивна зміна самоставлення), емоційна комформність та усвідомленість, а також загальний показник емоційного інтелекту в цілому значно підвищилися. До того ж, підвищився показник само сприймання, самооцінки, сили, що є значущими даними для нашої гіпотези. Щодо показників проективних методик, то ми бачимо явне покращення показників сприймання образу тіла та тілесності, зокрема, зменшився рівень асоматогнозису. Порівняно до самих себе 6 місяців тому експериментальна група показала такі результати: у них покращилося ставлення до оточуючих (прийняття інших); вони почали більше приймати відповідальність за події свого життя на себе, та пояснювати їх своїми здібностями, рисами особистості, особливостями поведінки – тобто позитивна зміна самоставлення підвищився загальний рівень емоційного інтелекту, підвищився також управління власними емоціями та показник, який засвідчує рівень самоповаги, сприймання себе як особистості, схильність усвідомлювати себе як носія позитивних, соціально бажаних характеристик, в певному сенсі задоволеність собою. Ці дані підтверджують нашу гіпотезу про те, що танцювально-рухові практики впливають на розвиток емоційного інтелекту та ставлення до себе («Я-концепції») та оточуючих. Ключові слова. Соціалізація, емоційний інтелект, тілесно-орієнтована психотерапія.

Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

172

International Journal of Education & Development 2016 / 1 Psychology

__________________________________________________________________

ПСИХОЛОГІЧНИЙ ОПИС ПРОФЕСІОГРАМИ СУДДІ Савченко А.В. здобувач лабораторії психології навчання імені І.О. Синиці Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України

Постановка проблеми. В умовах реформування правової системи України особливої уваги потребує оптимізація суддівського корпусу висококваліфікованими фахівцями, які мають сукупність необхідних професійно значущих якостей, що визначають професійно-психологічну готовність до специфічних умов соціономічної діяльності. Саме соціономічний характер суддівської діяльності накладає специфічні вимоги й до особистості самого фахівця як на стадії його добору, так і у процесі професійного навчання та подальшого становлення [2, 8]. Така підвищена увага обумовлена тим, що комплектування кадрів суддівського корпусу традиційно здійснювалось за формальними ознаками (соціальне походження, у тому числі благонадійність батьків та близьких родичів, партійність, відсутність судимостей) та за наявності фізичного здоров’я. Лише з 16 вересня 2010 р. розпочала свою роботу Вища кваліфікаційна комісія суддів України як постійно діючий орган в системі судоустрою країни, завдяки чому з 22 травня 2011 р. стартував процес формування суддівського корпусу за новими правилами, визначеними Законом України «Про судоустрій та статус суддів». Разом із тим, ще й досі залишається невирішеною проблема практичного застосування професіографії для здійснення професійно-психологічного відбору суддів. Відтак, виступає на перший план проблема якісного кадрового забезпечення суддівського корпусу України. Стан розробленості проблеми. Одним з пріоритетних напрямів сучасної психології є дослідження проблематики професійної діяльності. Через це, у практичній психології особливої уваги надається питанням психологічного відбору кандидатів на призначення на різні фахові напрями, у відповідності до рівня розвитку професійно важливих психологічних якостей, згідно класифікатора професій [7]. Це дозволяє вирішити проблеми як формування кадрового ядра даного напряму професійної діяльності, так і визначати критеріальні засади оцінки ефективності професійної адаптації фахівця на основі діагностики формування професійнопсихологічної готовності до соціономічних умов суддівської діяльності.

ijed@i.ua

Дослідження молодих вчених, здобувачів

Стаття присвячена аналізу психологічного змісту професіографічного опису діяльності судді. Виявлення провідних закономірностей діяльності судді здійснюється на основі розкриття феноменології соціономічного змісту професійної діяльності. Висвітлюються чинники умов, змістовного характеру, мотиваційного компоненту та особистісних якостей, необхідних для реалізації професійної діяльності суддею. Доводиться необхідність цілеспрямованого професійно-психологічного відбору та психологічної підготовки фахівців з метою якісної комплектації суддівського корпусу на засадах діагностики готовності до соціономічних особливостей діяльності. Ключові слова: професіограма, психограма, психологічна готовність, професійна адаптація, соціономічні професії, суддя, діяльність.

International Journal of Education & Development Дослідження проблематики професіографічного вивчення різних фахових напрямів здійснювалися такими науковцями, як: В.Г. Андросюк, С.М. Архангельський, Л.В. Буркова, В.П. Зінченко, Є.М. Іванова, Л.І. Казміренко, Є.А. Клімов та інші [1, 2, 3, 4]. Безпосередні професіографічні дослідження суддівської діяльності у вітчизняній науці здійснювали В.Я. Марчак, А.В. Федіна, О.К. Черновський [5, 6]. Разом із тим, залишається недостатньо висвітленим саме психологічний аналіз змістовного наповнення професіограми судді, що й визначає актуальність обраної теми нашого дослідження. Мета статті полягає у аналізі психологічного змісту професіографічних характеристик фахової діяльності судді. Виклад основного матеріалу дослідження. Для встановлення значущих фахових якостей судді, які визначають професійно-психологічну готовність до особливостей соціономічних умов професійної діяльності, ми в якості базового інструментарію обрали методику професіографічного дослідження розроблену авторським колективом кафедри юридичної психології Національної академії внутрішніх справ в межах НДР “Розробка професіограм та кваліфікаційних характеристик деяких категорій фахівців МВС України” [1]. Наш вибір психодіагностичного інструментарію обумовлений тим, що на теперішній час дана методика залишається єдиним спеціалізованим інструментом професіографічного дослідження різних фахових напрямів правоохоронної та правозастосовної діяльності. Внаслідок цього вона тривалий час широко застосовується як для дослідження працівників органів внутрішніх справ України, прокуратури України, Служби безпеки України та суддів України. Дана професіограма складається з таких блоків: умови професійної діяльності; соціально-психологічні чинники діяльності; зміст професійної діяльності; психофізичні стани суб’єкта діяльності; психограма професії (професійно значущі якості). Оцінювання 86 позицій зазначених змістовних блоків професіограми, що відображають психологічні особливості діяльності судді та професійно важливі якості, здійснювалося за п’ятибальною шкалою. Загалом обстежено 107 суддів, з яких у остаточну вибірку увійшли 90 суддів зі стажем понад 3 роки, які виступали у якості досвідчених експертів. Подальша математико-статистична обробка отриманих результатів дозволила створити професіографічний опис діяльності судді з відповідною психограмою. Аналізуючи санітарно-гігієнічні умови праці експерти-судді однозначно зійшлися в оцінці, що професійна діяльність здійснюється у сприятливих умовах приміщення (середній показник 5,0), хоча й визнається можливість захворювань, пов’язаних із поганими санітарно-гігієнічними умовами діяльності (3,3), проте ці умови меншою мірою обумовлені впливом кліматичних умов (2,7). Розкриваючи умови організації праці експерти майже усі відзначили таку обставину, як не регламентованість режиму праці та відпочинку (4,9), підвищений темп роботи (4,9), тривала безперервна робота протягом усього робочого дня (4,7) та наявність певних обмежень у робочій позі (4,5). Ці та інші обставини умов діяльності визначають можливість психічного травматизму (4,8). Дані особливості висувають такі вимоги до особистості фахівця як нервово-психічна стійкість та психологічні витривалість до напружених та стресогенних умов професійної діяльності. Що ж до характеристик соціально-психологічних чинників суддівської діяльності, вони розглядалися у двох ракурсах: 1. Характер самої діяльності. 2. Мотиваційний аспект діяльності. Оцінюючи характер самої суддівської діяльності, досвідчені експерти, розуміючи роль судової системи у суспільстві, однозначно зійшлися в позиції Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

174

International Journal of Education & Development стосовно високого рівня відповідальності (5,0). При цьому діяльність є жорстко субординаційною (4,9) і передбачає суто офіційні стосунки між співробітниками (4,9). Хоча слід зазначити, що досить низьке значення такої характеристики діяльності, яка визначає опосередкованість неформальними стосунками взаємодії із співробітниками (3,8) вказує не стільки на відсутність неформальних взаємин, які природно існують у будь-якому колективі, скільки тлумаченням суддями «неформальних взаємин» як негативний прояв позаслужбових або навіть корупційних відносин. Проте, у особистому спілкування, коли їм роз’яснюється природність неофіційного спілкування між колегами, вони таки визнавали їхню можливість існування і у діяльності судді. Особливо зважаючи на те, що експертисудді визнають, що професійні стосунки між співробітниками є досить інтенсивними (4,5), через що можуть здійснюватися й у неформальному вигляді. Тим паче, що не виключається й колективна (групова) форма професійної взаємодії (3,3). Що ж до мотиваційного аспекту діяльності, то тут дещо дивні результати обумовлені знов-таки неоднозначністю тлумачення експертами-суддями певних положень. Так, зокрема, досить високе середнє значення набуває мотивація задоволення працею (4,3), хоча при цьому наявність інтересу й зацікавлення у професії значно менш визнається (3,8). Це можна пояснити, що судді, знов-таки тлумачать «зацікавленість» та «інтерес» як корисливо-утилітарні, а значить негативні мотиви, що підтверджується відсутністю однозначного визнання усіма респондентами наявність певних привілеїв та пільг (4,1), хоча ці переваги суддівської діяльності є об’єктивно існуючими і законно регламентованими. Така ж причина уникнення визнання особистої зацікавленості у професійній самореалізації пояснює й низькі показники визнання експертами-суддями можливості службового зростання (3,2). Нажаль, прискіпливе ставлення з боку суспільства до суддівської діяльності й принижує визнання експертами й такої важливої мотиваційної складової діяльності, як професійна погорда власною приналежністю до суддівського корпусу (4,1). З зазначеного можна зробити висновок, що внаслідок суспільних резонансів та інформаційного шуму відбувається руйнація у свідомості суддів справжнього змісту базових професійних мотивів, які набувають суб’єктивно негативного забарвлення. Це потребує й формування адекватної професійної свідомості власних мотивів, адже у здоровому сенсі всі з зазначених мотивів є нормальними і здоровими, якщо реалізуються у законний спосіб. Що ж стосується експертної оцінки характеристики самого змісту професійної діяльності судді, то більшість респондентів визнали, що вона пов’язана, по-перше, із визнанням однозначної складності та різнобічності вирішуваних завдань (4,8), її соціономічною сутністю, яка полягає у постійному спілкування з людьми (4,7). Разом із тим, при докладному аналізі причин дещо меншого за очікуваний показник прояву соціономічного характеру діяльності, нами було з’ясоване, що формулювання позиції як «Визначальним в професії є спілкування з людьми і здійснення на них впливу» деякими суддями сприймається неоднозначно. Іноді судді тлумачать поняття «психологічний вплив» як неправомірний тиск, через що не визнають його наявності. Хоча, з точки зору психології, інтерактивна функція спілкування, яка і є психологічним впливом, являє собою невідємну функцію будь-якого акту спілкування. А тим-паче процесуальний вплив, або ж принаймні його потенційна можливість, на об’єктів суддівської діяльності є так само невід’ємною складовою діяльності. Стосовно причин можливих помилок що можуть виникати у професійній діяльності, то перш за все відзначають їхній зв'язок із недоліками інформаційного забезпечення (4,7), необхідністю реалізації завдань в умовах дефіциту часу необхідного для усвідомлення інформації та прийняття рішення (4,4), недоліками самих умов у яких вимушений суддя виконувати свої обов’язки (4,4). Тобто більшість причин можливих помилок у своїй професійній діяльності експертами пояснюється, Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

175

International Journal of Education & Development перш за все, зовнішніми обставинами. У той же час причини помилок через недоліки прийняття самими ними професійних рішень чи внаслідок вад безпосереднього виконання професійних завдань, визнається експертами значно меншою мірою (3,1 та 3,3 відповідно). Характеризуючи діяльність експерти-судді сходяться у думці, що їй притаманні інтелектуальні розумові дії (4,7), при цьому службова інформація має конкретний характер (3,9). Значно менше визнається той факт, що службова інформація має загальний характер (3,2), одержується з багатьох джерел (3,2), або взагалі може мати опосередкований характер (2,7). Цікавим спостереженням щодо такої оцінки є той факт, що конкретність службової інформації тлумачиться суддями як процесуальна вагомість та доказова значущість. Іншими словами, вони більшою мірою ототожнюють джерело інформації з матеріалами конкретних проваджень. Разом із тим, таку ж однозначну конкретність інформації з їхньої точки зору містять постанови Верховного Суду України, якими вони керуються у своїй діяльності. Хоча на декларативному рівні вони визнають рекомендаційний зміст таких постанов, однак у безпосередній діяльності керуються ними у обов’язковому порядку. Це викликає певне занепокоєння щодо самостійності прийняття ними судових рішень з дотриманням принципів індивідуалізації. Адже вони не можуть позбавитися впливу рекомендацій зазначених постанов щодо наявної суддівської практики, і тому досить часто неусвідомлено діють за наявною традиційною практикою. Так само й факт одержання інформації з багатьох джерел суддями розуміється неоднозначно, тому що таким джерелом в уявленні більшості з них є матеріали конкретної справи чи провадження. Хоча вони при докладному спілкуванні й визнають, що навіть показання свідків, експертів чи інших учасників судового розгляду це також різні джерела за своїм психологічним змістом, хоча й об’єднані у матеріалах окремого провадження. Оцінюючи особливості психофізичних станів, які супроводжують професійну діяльність суддів, більшість експертів визнає що дана професія вимагає значної працездатності (4,8), наприкінці робочого дня відчувається психічна виснаженість, втома (4,7) та навіть фізична виснаженість (4,3). Причинами емоційного напруження є сама діяльність (4,2), що обумовлює зростання емоційного фону (4,1), який породжується необхідністю постійної взаємодії та можливого негативного впливу на особистість судді з боку конкретних осіб та груп людей (4,3). Це вказує на суттєвий вплив соціономічних умов діяльності на особистість судді і потребує високої надійності та готовності до таких насичених і виснажливих чинників. Також визнається хоч і меншою мірою, однак все ж таки відчутний вплив наявності у діяльності систематичних коливань навантаження протягом дня (4,1), певний екстремальний характер діяльності (3,5) та вплив зовнішнього природного середовища (3,2) на стан здоров’я та психіки. Оцінюючи параметри психограми професії судді експерти розглядали наступні її складові: 1. Особистісні якості. 2. Сенсорно-перцептивні якості. 3. Психомоторні властивості. Серед особистісних якостей провідного місця займають: емоційна та нервовопсихічна стійкість (4,9), самовладання (4,7) та комунікативність (4,6), що знов-таки обумовлене соціономічним змістом суддівської діяльності. Наступними якостями, які мають близькі середні значення 4,5 балів, є: рішучість, незалежність, організаторські здібності та професійна спрямованість. Далі визначається важлива роль сукупності якостей, які набрали середі значення у 4,4 бали, зокрема: упевненість у собі та своїх можливостях та обережність. Цікаво зазначити, що обережність превалює над сміливістю, середні значення якої складають 4,3 бали. Хоча визнання провідного Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

176

International Journal of Education & Development значення незалежності як професійно важливої якості повинно б було обумовлювати більш високий рейтинг сміливості та рішучості, особливо у прийнятті суддівських рішень. Ще меншої ваги має володіння спеціальними здібностями (4,2), хоча специфічність суддівської діяльності закономірно передбачає превалювання таких професійних фахових здібностей серед професійно важливих якостей. Так само дивує й низький рейтинг такої якості як наполегливість (4,1), незважаючи на провідне значення декларованої незалежності суддів при прийнятті професійних процесуальних та правових рішень. Серед сенсорно-перцептивних професійно важливих якостей експерти відзначають провідну роль здатності до концентрації уваги (4,8), її продуктивності (4,7), здатності до раціонального розподілу (4,2) та переключення (4,2). Натомість значно меншого значення відводиться такій якості як розвинене сприймання (3,7), що можна поясними оперуванням суддями більшою мірою аналітичною інформацією, аніж матеріалізованими джерелами відчуттів, на відміну від тих самих експертів або оперуповноважених. При оцінці характеристик професійної пам’яті, мислення та уяви, експертами визначено, що професійне мислення перш за все характеризується критичністю (4,7), широтою і глибиною (4,6), а також сконцентрованістю (4,5). Значно меншого значення приділяється таким якостям професійного мислення як швидкість, гнучкість та творчість, які набрали 4,1 середній бал. Стосовно ж професійної уяви, то вона взагалі опинилася на другорядному місці, при цьому навіть тут судді віддають перевагу відтворюючій (3,3), а не творчій (3,2) уяві. Це дещо дивний результат вказує на схильність до певного консерватизму мислення, коли творчість, швидкість та гнучкість сприймається як другорядні характеристики і скоріш за все повязуються з певною легковажністю, хоча насправді ці характеристики є ознаками креативності. Сам соціономічний характер суддівської діяльності обумовлює унікальність кожної правової ситуації через вплив людського фактору. Тому, незважаючи на правову алгоритмічність діяльності, більшість юридичних ситуацій потребують індивідуального підходу, що виключає шаблонність мислення судді і вимагає творчого осмислення кожної конкретної ситуації та правової колізії. Зокрема, творче мислення судді може бути проілюстроване теорією Дж. Гілфорда, який поділяв мислення на конвергентне та дивергентне. Іншими словами, коли суддя або творчо підбирає вже існуючі засоби розв’язання певної судової ситуації, або знаходить нове нестандартне вирішення певної правової колізії. Що ж до професійної пам’яті, то тут експерти більшою мірою сходяться на важливості розвиненої словесно-логічної (4,7), оперативної (4,5), зорової (4,2) та наочно-образної (4,1) пам’яті. При цьому другорядного значення набувають слухова (3,9), довготривала (3,5) та короткочасна (3,2) пам’ять, що пояснюється суддями тим, що довго тримати фактаж не має сенсу через перевантаженість, а короткотривала пам'ять ними асоціюється із схильністю до забування. Хоча, як ми бачимо, роль професійної памяті суддями однозначно визнається, що можна пояснити схильністю до запам’ятовування правових норм, а не творчого використання мислення та уяви внаслідок певного консервативізму самої юриспруденції. Зокрема, навіть у системі вітчизняної юридичної освіти акцент робиться не на розвиток творчого потенціалу правника, а на механістичному закріпленні у його пам’яті сукупності правових шаблонних процедур. Відтак удосконалення підготовки судді передбачає активізацію його психологічної готовності до творчої реалізації діяльності, особливо зважаючи на її соціономічний зміст. Оцінюючи психомоторні властивості фахівця, експерти однозначно визначають важливість розвиненої мовної функції (4,7) та прискорену реакцію вибору на основі попередньої оцінки ситуації (4,1). Це може виступати також ілюстрацією професійно важливих якостей що визначають соціономічний характер суддівської діяльності, яка, Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

177

International Journal of Education & Development з одного боку, вимагає від судді розвинених комунікативних, і зокрема, мовних функцій, а з іншого боку, потребує готовності до швидкого реагування на динамічність ситуацій соціальної взаємодії. Другорядного значення набувають координованість (3,7) та точність (3,6) рухів, адже це не є необхідною складовою професійної діяльності судді. Так само не оцінюються експертами як значущі здатність до прискореної реакції (3,2) та переходу від стану збудження до стану гальмування, та навпаки (3,1), хоча у широкому сенсі, це є ознакою розвиненого потенціалу самовладання, яке не можна нівелювати чи недооцінювати при аналізі чинників професійно-психологічної готовності судді до динамічних особливостей соціономічного змісту професійної діяльності. Висновки. Проведене емпіричне дослідження дозволило визначити базові психологічні характеристики професійної діяльності, для створення подальшої моделі судді. Встановлено, що найбільшу питому вагу серед професійно важливих якостей особистості обіймають властивості та якості, що визначають професійнопсихологічну готовність саме до соціономічних умов суддівської діяльності, а відповідно потребують комунікативної компетентності. Хоча, й були виявлені певні прогалини, пов’язані із нерозвиненістю творчого потенціалу, необхідного для ефективного розв’язання багатогранних колізій правової судової практики. З цього випливає необхідність вдосконалення як професійно-психологічного відбору, так і професійно-психологічної підготовки суддівського корпусу з перенесенням акценту з формальних вимог юридичної освіченості, на розвиток якостей що обумовлюють професійно-психологічну готовність до реалізації соціономічного змісту суддівської діяльності. Список використаних джерел 1. Андросюк В. Г. Які якості вимагаються від працівника міліції : методологічні засади розробки професіограм та кваліфікаційних характеристик / Андросюк В. Г., Казміренко Л. І., Юхновець Г. О. // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – К. : вид-во НАВСУ, 1996. – № 1. – С. 105–115. 2. Буркова Л. В. Визначення класу соціономічних професій / Л. В. Буркова // Практична психологія та соціальна робота. − №7. – 2010. – С. 68-73. 3. Иванова Е.М. Психология профессиональной деятельности: Учеб. Пособие / Е.М.Иванова. - М.: ПЕР СЭ, 2006. - 382 с. 4. Климов Е.А. Психология профессионала. – М.: Изд-во НПО “МОДЭК”, 1996. – 400 с. 5. Марчак В. Я. Психологічні аспекти вибору професії судді / В. Я. Марчак // Теорія та практика юридичної освіти : Зб. матеріалів І Всеукр. наук.-практ. конф., Київ, 20 квітня 2012 р.. – К. : Видавництво Європейського університету, 2012. – С. 115–121. 6. Організація психологічного обстеження кандидатів на посаду судді : методичні рекомендації / О. К. Черновський, В. Я. Марчак, А. В. Федіна. – Чернівці : Чернівецький нац. ун-т ім. Ю. Федьковича, 2012. – 32 с. 7. Національний класифікатор професій станом на 1 вересня 2012 р. (зі змінами, затвердженими наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 16 серпня 2012 року № 923) [Електронний ресурс]. − Режим доступу : http://www.dk003.com/. 8. Юридична психологія: Підручник /За заг.ред.Л.І.Казміренко, Є.М.Моісеєва. / Кол.авт. Александров Д.О., Андросюк В.Г., Казміренко Л.І. та ін. – К.:КНТ, 2007.-360с.

Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

178

International Journal of Education & Development References 1. Androsyuk V. G. Yaki yakosti vy`magayut`sya vid pracivny`ka miliciyi : metodologichni zasady` rozrobky` profesiogram ta kvalifikacijny`x xaraktery`sty`k / Androsyuk V. G., Kazmirenko L. I., Yuxnovecz` G. O. // Naukovy`j visny`k Nacional`noyi akademiyi vnutrishnix sprav Ukrayiny`. – K. : vy`d-vo NAVSU, 1996. – # 1. – S. 105–115. 2. Burkova L. V. Vy`znachennya klasu socionomichny`x profesij / L. V. Burkova // Prakty`chna psy`xologiya ta social`na robota. − #7. – 2010. – S. 68-73. 3. Y`vanova E.M. Psy`xology`ya professyònal`noj deyatel`nosty`: Ucheb. Posobyè / E.M.Y`vanova. - M.: PER SЭ, 2006. - 382 s. 4. Kly`mov E.A. Psy`xology`ya professyònala. – M.: Y`zd-vo NPO “MODЭK”, 1996. – 400 s. 5. Marchak V. Ya. Psy`xologichni aspekty` vy`boru profesiyi suddi / V. Ya. Marchak // Teoriya ta prakty`ka yury`dy`chnoyi osvity` : Zb. materialiv I Vseukr. nauk.prakt. konf., Ky`yiv, 20 kvitnya 2012 r.. – K. : Vy`davny`cztvo Yevropejs`kogo universy`tetu, 2012. – S. 115–121. 6. Organizaciya psy`xologichnogo obstezhennya kandy`dativ na posadu suddi : metody`chni rekomendaciyi / O. K. Chernovs`ky`j, V. Ya. Marchak, A. V. Fedina. – Chernivci : Chernivecz`ky`j nacz. un-t im. Yu. Fed`kovy`cha, 2012. – 32 s. 7. Nacional`ny`j klasy`fikator profesij stanom na 1 veresnya 2012 r. (zi zminamy`, zatverdzheny`my` nakazom Ministerstva ekonomichnogo rozvy`tku i torgivli Ukrayiny` vid 16 serpnya 2012 roku # 923) [Elektronny`j resurs]. − Rezhy`m dostupu : http://www.dk003.com/. 8. Yury`dy`chna psy`xologiya: Pidruchny`k /Za zag.red.L.I.Kazmirenko, Ye.M.Moiseyeva. / Kol.avt. Aleksandrov D.O., Androsyuk V.G., Kazmirenko L.I. ta in. – K.:KNT, 2007.-360s. Савченко А.В. Психологическое описание профессиограммы судьи Статья посвящена анализу психологического содержания профессиографического описания деятельности судьи. Выявление ведущих закономерностей деятельности судьи осуществляется на основе раскрытия феноменологии социономического содержания профессиональной деятельности. Освещаются факторы условий, содержательного характера, мотивационного компонента и личностных качеств, необходимых для реализации профессиональной деятельности судьей. Доказывается необходимость целенаправленного профессионально-психологического отбора и психологической подготовки специалистов с целью качественной комплектации судейского корпуса на основе диагностики готовности к социономическим особенностей деятельности. Ключевые слова: профессиограмма, психограмма, психологическая готовность, профессиональная адаптация, социономические профессии, судья, деятельность. Savchenko A.V.Psychological description of professiogram of judge The article analyzes the psychological content professiographic description of the judge. Identifying patterns of leading judges based on the disclosure of the content of phenomenology of socionomical profession. Reveals the factors conditions, substantial character motivation component and personal qualities necessary for the implementation of professional judge. The necessity of purposeful professional psychological screening and psychological training of quality professionals to complete the judiciary on the basis of diagnostic features socionomical preparedness activities. Keywords: professiogram, psychogram, psychological readiness, professional adaptation, socionomical profession, Judge, activities.

Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

179

International Journal of Education & Development 2016 / 1 Psychology

__________________________________________________________________

PERSONALITY FACTORS OF FEEDING BEHAVIOR OF YOUNG PEOPLE

This research work was conducted in-depth theoretical and empirical analysis of the impact of the actual physical and mental state of health and mood influence the way how we choose food in context: the higher rates on these data the less chance the choice of eating natural foods (meat, fish, dairy products vegetables and fruit) and the bigger attraction to starch, alcohol and of sugar products. The study of a representative sample consisted of 96 respondents. Investigated that the advantage of visual sensory perception lead to correlation with a tendency to bulimia. Proved that kinesthetic modalities will be linked to lack of food deviations in behavior and choice of products because of their awareness of bodily sensations. Empirically proven that cognitive style are related with the decision on the selection of food: field dependence may correlate with a choice of alcohol and greens, due to the importance of socialization and accessories for the reference group. Put forward and verified the assumption that the field dependent respondents have inadequate perception of their own body, high level of perfectionism and penchant for eating behavior disorders. Summary: The work is devoted to analysis of how internal personality features influence the process of selection of food. Conducted qualitative and quantitative analysis. Found correlations which support the study hypothesis that food choices are situational and depends on the dominant perceptual modalities, current status, mood, cognitive style, decision making, satisfaction with own bodies, interoceptive incompetence and tendency to food behavior violations. Keywords: feeding behavior, food, perception, individual style. Introduction: The relationship with food is quite serious and long-lasting. They start literally from birth and passing through all life, until death. The most serious and strongest relationships. The food we eat is able point to the way of life, social status, income, orientation to a particular reference group, conformity, it brings together like-minded people and is a point of misunderstanding when for some reasons, such as religious or profession ( like athletes), some foods are unfit to eat. In this case, people cause a series of negative or neutral characteristics to such foods: harmful, not useful unpleasant consequences, the destruction of nature. At the same time, other foods appear more edible halo. This phenomenon became the basis of the study. Scientific degree of a problem: as the theoretical base are works of French gastronom (A.Bryl-Savarin), [6] cultural and gastronomy studies of different nations [4,5,7]; psychologists (Erickson, Perls, Freud); development on cognitive styles as individual ways of processing information in the form of individual differences in perception, analysis, structuring, categorizing, evaluating (Holodnaya) [1]; works of Dallas and Melissa Hartvyh on healthy eating [3]; Ellen White research on nutrition [10]; psychophysiological research of the brain processes by David Linden [9], who opened the causes of the strong desire, addiction and pleasure of food; Sobchik interpretation of the Lüscher color test [8], which helped to create a psychological portrait of personality based on her food preferences Experimental study of American scientists on the perception of food within the Institute of Food Technologies (InstituteofFoodTechnologists, Atlanta), developments on food perception of design and its meanings (Emily Balts).

ijed@i.ua

Дослідження молодих вчених, здобувачів

Tselikova Yuliia

International Journal of Education & Development The aim of the study is to find out what internal personal factors affecting personal food choices in adolescence. The research was attended by students of Kyiv National Taras Shevchenko University. Total number of respondents is 96 people, including 56 girls and 40 boys, students of psychology specialties "psychology", masters and "social pedagogy" 3rd year Bachelor. Age from 19 to 24 years. Methods on which the study: 1. Diagnosis of dominant perceptual modalities by S. Yefremtseva. 2. SAM (diagnosis of health-activity-mood). 3. Color Test of relations (developed by Etkind). 4. Eating Disorder Inventory, EDI. 5. Gottschaldt Figures test. Research objectives: 1. Demonstrate the theoretical and methodological principles that are important for the development of eating issues. 2. Determine tendencies of preferences of certain foods. 3. Develop and describe appropriate psychological portraits according to food preferences. Results: Within the qualitative analysis were clarified laws of selection, substitution and displacement in the diet one by other products. All this with high-quality processing using interpretative framework Sobchik and Luscher allowed creating a psychological portrait of personality based on their food preferences. Meat will be popular among active, healthy, self-affirmated people who are satisfied are in a harmonious state. And thus wish to increase a surge of strength and energy. People who need no exciting stimulus and do not require movement or energy tend to the fish products. It was also clarified that if superseded need is in calm person will prefer milk. Perhaps this is what person wants while taking a bottle of milk: return back to the carefree childhood, feel the comfort and appeasement. The feeling of lightness, hunger to success, positive contribution to the organism, new unclear prospects, lifting of mood, the need for life force, nervous and hormonal activity - is typical of those who choose fruit. А clear need for self-respect, which is realized through the recognition of its importance reference group (why not a group that supports a healthy lifestyle), willful assertion of its independence, the desire for independence and strengthen its position - are trends individuals who choose vegetables. If the choice falls on flour products such as cereals, potatoes, pasta - then we are dealing with a person for whom desire for change, hope for better orientation in future prospects are important, but because of the limitations, inability to implementations and fears these people restlessly seeking satisfaction without getting absorbed by foods containing starch. The problem is self-fulfillment, unrealized hopes and fears that the new goals will lead to a new failures causing concern; suffering from a lack of sympathetic friends and relations; attempts to escape into illusory a world where are no such disappointment and which generally is arranged, as desirable - another interpretation of color choice when starch products take leading position among the food choices of respondents. Qualitative analysis has demonstrated that if a person persistent in defending its position, committed to freedom, opposed restrictions - he chooses fish, milk, vegetables or fruit, but certainly not sweet products. And instability, social adaptation difficulties, lack emotional warmth and comfort, strong and deep affection, vulnerability to external influences, protest against the prohibitions and restrictions and fear of action leads to increased sensitivity multiplies consumption of simple carbohydrates. Given the fact that sugar is able to affect the brain, increasing the allocation of dopamine, it also prepares an escape into the world of illusion and harmony without annoying external stimulus and life problems. Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

181

International Journal of Education & Development As the last category it was decided to choose products containing alcohol. The only one product that positively correlated with male gender. According to the analysis we can describe two different psychological portraits: The first expressed ambition, activity, high achievement motivation, the need for possession of life goods, persistence in achieving goals, pronounced tendency to dominance, opposition to the circumstances that prevent the free personal fulfillment inherent traits of courage, competition, independent decision-making, enterprise, initiative, stress resistance. These characteristics are strengthened with self-confidence, offensive tactics in interpersonal contacts interactions, immediacy and emancipation behavior, high self-esteem and tendency to take risks. Also typical protective-defensive tendencies, combined with such characteristics as skepticism and externally guilty reaction, the need for defending own positions, and tendency to temper in conflict situations. Ego vulnerability, the need for self-respect and respect from others, importance of prestigious social position. The second type - mixed, emotionally unstable, which shows high susceptibility to external influences. The need to be liked by others. Enthusiasm and desire for being involvement to the interests of reference group easily changes by the tendency of getting away from excessive liability. Great importance is given to the impression and friendly relations. Such persons are inherent practicality and sobriety of judgment, rationalism, the tendency to a systematic approach in solving problems. Relying on the experience, orientation to their own opinion, resistance to factors of external influences. Within the correlation analysis the following results: Proven interdependence of health and inefficiency as the general feeling of inadequacy (meaning loneliness, lack of sense of security) and inability to control their own lives. The worse a person is feeling at the moment, the lower its effectiveness. What actually is not a secret for anybody. Also, as it turned out, the better state of health, the higher will be perfectionism (0.287), an inadequately inflated expectations of high achievement; inability to forgive itself lacks. It is interesting that perfectionism correlated with anorexia and bulimia scales that actually confirmed by the clinical data of the individual suffering from eating disorders as well as with a test on the definition of the dominant perceptual modalities. What is not expected - is the direct correlation for all modalities. This system of visual perception most - even 0.539. The second and the third places go to kinesthetic and visual orientation. When it comes to a question of choosing consumer products - it can be assumed that such a choice will be dictated by the conviction of the attractive appearance of the product - trap, which often fall candidates for bulimia or here will have the rejection of certain foodstuffs which come out of the belief of "achievement beauty above all else, "or something like this. The mood. Another situational factor that is informative as my condition here and now. The mood as we see correlated with several factors. Reduction of mood reflects on episodes of eating and cleaning, which is common for patients with bulimia (-0.289). In the context of this study current correlation is very important. So, what we see here. The worsening of mood leads to excessive food intake. It means, that food appears as a tool that changes my emotional state from A to B. In other words food will not do the normal function of nutrition. As you know, there are huge numbers of cases of emotional overeating: to cope with anger, depression, anxiety, to get rid of mental movements with the help of food. A chance to overeat great, because it is not clear, and when to stop because emotions do not disappear, only blunted. If you know this you can trace which products come in a leading position in this case. It will be the most probable with high sugar level foods, starch and alcohol. What we proved in qualitative analysis. In addition to overeating, low mood level will also lead to loss of efficiency (-0.376), distrust in interpersonal relationships (-0.375) and incompetence (-0.264). Distrust in interpersonal relationships will be feeling as detachment from contact with others. And Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

182

International Journal of Education & Development interoceptive incompetence: lack of confidence on the recognition of hunger and satiety. So, if people cannot understand that they feel now - hunger, saturation, anxiety, worry, anger, etc., which occurs under conditions of low mood, it leads to bulimia episodes. Speaking of food choices here probably prevail products rich on flavor, sweet or fatty foods, which is able to return the brightness of sensations and to increase mood and give a feeling of own body. Dissatisfaction with the body when certain parts of the body (hips, breasts and buttocks) perceived incorrectly, as too big. Here we can find correlations with cognition style -0,288. It's interesting, because I had no idea about this correlation. High rates of cognitive style show fieldindependence, lowest vice versa. So, the increase in body dissatisfaction has feedback from the fielddependence. Let us explain that if a person is focused on the environment, to the outside world if his decisions based on generally accepted beliefs or feelings, but not on his own, when external benchmarks are major, even with differences on own experience - there will be dissatisfaction with the body. So, comparing with accepted standards of beauty, ideals, etc. (in case of differences with the real situation) creates complexes and cause frustration which is typical for those whose cognitive style is dependent field. Accordingly, we can assume that food choices will tend to conformism and trend copying. Now let consider the cases of significant correlation with data from the color test. Choice of meat products found feedback dissatisfaction with their own bodies. The higher this, the less likely the use of meat (-0.275) and vegetables (-0.347). And body dissatisfaction increases the chances of vegetables consumption. If note that significant correlation between body dissatisfaction, anorexia and bulimia, but also with fielddependence we will see emotionally disaffected individuals who seek to improve the subjective perception of the image I by increasing consumption of vegetables and lower consumption of meat and vegetables. What is contrary to nutritional developments in the field of health and sports nutrition. What is significant is the interrelation of bad mood to alcohol (-0.223), further increasing connection with starch (-0.577) and dairy products (-0.338). As you know, the mood determines the overall tone of life. That is, when the mood is low, people are more inclined to starch products. Apparently it gives a feeling of satisfaction and it saves mood, or at least masks. If you remember the dopamine processes it is natural that expectations and consumption pastry gives a feeling of satisfaction. The only one minus is empty carbohydrates that do not have nutritional benefits the body and do not saturate. So it becomes easier to overeat. Alcohol also raises mood which removes censorship and provides the spontaneity and relaxedness of behavior. And milk as unconsciously returns to mother, to the comfort and coziness. The most likely choice of products with sugar if the benefits of the diet are starch (0.256). Remembering all of the above comes at a glance: indeed, in a bad mood not want to take the rye bread or pasta, but rather chocolate cake or sugar cookies. In other words one option creates another and they connected with bad mood. What is interesting is the relative displacement of carbohydrates and proteins in the ratio of sugar and meat. The higher consumption of meat, the less you want sweet, and vice versa (-0.324). When the brain received another dose of sugar, it is difficult to switch the pleasure and you feel a psychological need for saturation sweet. Again and again. In this case the meat products appears response - "no." Desire to eat steak fades, but ice cream considered in the bright light. This diet does not provide the necessary vitamins and nutrients that have physiological and psychological effects. Back to previous mind, we can see that the meat is not chosen by respondents who are dissatisfied with their own bodies, and we can notice the inclusion in the diet of sugar products, light carbohydrates, which probably increases the feeling of frustration and a person gets into a vicious circle. Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

183

International Journal of Education & Development Foods containing starch - only products that have a correlation with age. The older the person, the more the product is consumed - 0.254. As for me, this may be due to the practical, understanding of saturation by consumption of product or economic benefits. Low mood and bad state of health increase per cent of selection products containing starch -0.370 and -0.577. Significant correlation. And so binge eating in moments of stress and problems at the obvious. The same mechanism that generates the phenomenon vividly described in the context of neuropsychiatric and physiological processes pleasure [9]. Here I have a dilemma: what creates what? Does low mood and self feeling provokes desire for starch products? Or maybe mood and self feeling decrease after eating potato pancakes or bread? According to research in the field of nutrition, second option seems possible. The fact that bakery is a real "bomb" for the gastrointestinal tract, causing problems with bowel and causing constipation. So discomfort and poor well-being can be a result. Also discovered the correlation between interoceptive incompetence (0.248), which define the lack of confidence on the recognition of hunger and bellyful, and consumption of foods containing starch. And that`s right: these foods fill up stomach for a long time to digest. And if a person understands bad in own sensor or body feelings, than snacks or burgers, sandwiches and pies become ideal option: eaten once-twice a day and it accompanied by a bellyful feeling. Incompetence linked with poor health (-0.252) and mood (-0.363) correlated with tendency to anorexia (.566), bulimia nervosa (.731) own inefficiency (.463), disbelief (0.323) in social contact, body dissatisfaction (0.329). In my opinion this is typical picture of dissatisfied individuals, possibly mixed with depression (as measured on the basis of background mood and well-being). Lets see, which internal personal factors causing desire for dairy products. At first, the worse things are going with the feeling and mood the higher probability of thrust to dairy products (-0.234 and -0.338). Warmth, love, care and comfort we receive from milk in early childhood were fixed on an unconscious level and continue to operate in adolescence. Also interesting is the preference of dairy products with the growth benefits of products containing starch - 0.369. Can it be that cookies and milk are memories from childhood? Dairy products also correlates with distrust in relationships. So if there suffer from detachment in contact with others, you will want milk (0.221). And the higher consumption of dairy products, the lower will go to meat -0.334. Turn to the green. As was noted earlier, the vegetables seem attractive to those who dissatisfied with body. Of course this is not a universal formula in 100% of cases. However, within this study we have this trend. Where the predominant choice of fruit, such factors as the desire to lose weight (-0.336), overeating (-0.339), body dissatisfaction (-0.347) and also inefficiency (-0.320), distrust in interpersonal contacts (0.374) and incompetence in feelings (-0.391) appear smaller. Fruit by the way do not fit in a simultaneous choice with alcohol (-0.422). Psychological portraits of personalities that put a priority choice of alcohol or fruit vary widely. But the more desire to eat fruit the more likely choice of meat (0.403). Here they are followers of a healthy diet. The next product that was studied – is alcohol. Low rates of mood, health and activity increase the probability of its choice. In addition, the increase of alcohol attractiveness has linked with high sense of loneliness, lack of sense of security and inability to control their own lives (0.210); as well as a sense of detachment from contact with others increases the desire to drink a glass of strong drink 0.234. Alcohol and fish products have shown their incompatibility in diet (-0.341). As I mentioned in the qualitative description, tending to fish wakes up in the need of peace and tranquility, the absence of bright excitement.

Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

184

International Journal of Education & Development And, finally fish products. We see significant correlation with mood - 0.323. Which says: a good mood most likely provides choice of underwater inhabitants. It is known that difficult to define health when there are no symptoms. And in this research I’ve found that fishy products determine a good mood. Since this is the only product positively correlated with it. Also high probability of choosing the fish by those who not prone to episodes of overeating and cleaning (-0.268). In addition, trust in interpersonal relationships and involvement in contacts with others has an interrelation with a selection of the fish dishes as desired (-0.222). Cluster analysis distributed 96 respondents in four groups, which were used for the comparison criteria for average, minimum and maximum values for all factors: 1 cluster of 17 people, the second 32, the third and fourth 25 and 22. Cluster 1. Sexual division we have the following picture: 65% female, 35% male. Most likely to field dependence - 1.9. Tendency to eating behavior disorders, starvation or overeating is weak compared to the other three groups of clusters. Also, they have the highest rates of mood and the lowest activity. Select meat and vegetables. They don’t have problems with recognition of hunger and satiety. Best of all feel their own effectiveness, independence, ability to control their own lives. They are characterized by exaggerated expectations of high achievement, it is quite socialized individuals who do not have problems in building interpersonal relationships. Cluster 2. In the second cluster the youngest female respondents only. These include those who are least exposed to background and focuses on the knowledge and experience when making decisions. Less than others exposed to fashion conformism. Kinesthetic. Most concerned about their own weight, are prone to dieting. And also they have the highest differences between the notions of a perfect body and a vision of their own, that there is a problem of dissatisfaction with their bodies when certain parts of the body (hips, breasts and buttocks) not adequately perceived as too big. Perfectionism also on high position. No supporters of bread and sugar, prefer meat, vegetables and alcohol. Cluster 3: 36% boys, 64% girls. This group of people distinguishes from others be the lowest mood, health and activity. They more field independent. Have high expectations of achievement and inability to forgive own lacks. With a sense of loneliness, lack of sense of security and inability to control their own lives. They enjoy the starch, sugar ... and vegetables. And also worse than others recognize hunger and satiety, the least concerned about the appearance of their own body. The least concerned about the appearance of their own body. However, suffer from feeling of detachment from contact with others. Cluster 4 included 22 people with the best indicators for well-being. We can say that they do not have problems in interpersonal relationships, do not have inclination to eating behavior disorders. Perfectionism and body satisfaction within normal limits. In addition, they do not face the problem of physical needs recognition. They are visuals in perception of the world: susceptible to the visible side of the world who feel the need in attractive world around them. If you see their diet, you will not find alcohol and starch. But herbal products, dairy products and fish form the largest part of the daily requirement. Conclusion. During the research we have found the correlations between such factors as cognitive style, current status, mood, dominant perceptive modality, breach of eating behavior, body dissatisfaction, ineffectiveness, perfectionism, lack of trust in interpersonal relations interoceptive incompetence, which have interconnection with certain categories of products. To clarify these relationships we used correlation analysis that suits the most to the purpose of research and cluster analysis, the meaning of which was to identify the groups of respondents who would be similar in combination and factors values. Discovered four groups of respondents with different strategy of eating behavior. In the empirical part of the paper was researched color associations with eight categories of food (meat, fish, dairy products, vegetables, fruits, starches, sugars, and alcohol containing products) and conducted qualitative descriptive analysis, which showed Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

185

International Journal of Education & Development significant differences between respondents in the context of giving preference to a particular food. Therefore, food which a person chooses affecting the mental state. In the same way mental state determines by dish which people elect. Information about what foods are preferred and which are excluded from the diet are the basis for the creation of individual psychological portraits that are quite bulky by describing in quantitative and qualitative forms. We are responsible for own condition depending on the product we choose. Therefore, knowledge about personal characteristics of foods choosing may be useful for selecting and creating the necessary diet to achieve the desired goals by making or exclusion those product, which causes undesirable result. References: 1. Cognitive styles. On the nature of the individual mind. Holodnaya M.A. / M.A. Holodnaya., - SPb .: Piter, // "Masters Psychology", 2004 - 384 p. (in Russian) 2. Glossary / psychology. M.Y. Kondratieva // Psychological vocabulary. Collegiate Dictionary in six volumes / Ed-status. LA Karpenko. Under obsch.red. AV Petrovsky. - M .: PER SE, 2006. - 176 p. (in Russian) 3. It Starts With Food: Discover the Whole30 and Change Your Life in Unexpected Ways. Dallas and Melyssa Hartvyh // Mann, Ivanov and Ferber, 2013 g - 336 p. 4. Ivlev K.V. My philosophy of kitchen / K.V.Ivlev. – М.: Restorannye vedomosty, 2004. – 152 p. (in Russian) 5. Kemerova T.A. National cuisine as a kind of translation of cultural codes / Т. А. Kemerova // Methodological problems in the study of cultural phenomena. - Kurgan: Kurgan State. Univ.2006 – 306 p. (in Russian) 6. Physiology of Taste: Compositions Brillat-Savarin, translated into German and supplemented by Karl Vogt // Lavrenteva E.V. Feast culture of the XIX century: Pushkin's time. - M.: Terra, 1999 - 694s. (in Russian) 7. Schenikova N.V. Nutrition of the peoples of the world: culture and traditions: a textbook for students. / N.V. Schenikova. - Vladivostok: Dal-Science, 2006. - 268 p. (in Russian) 8. Sobchik L.N., SCW - method of color choices. Modified eight Luscher color test. A Practical Guide. - SPb .: "Speech", 2001. - 112 p. (in Russian) 9. The Compass of Pleasure: How Our Brains Make Fatty Foods, Orgasm, Exercise, Marijuana, Generosity, Vodka, Learning, and Gambling Feel So Good // by David J. Linden Publisher: Penguin Books; Reprint edition 2012, - 240 pages. 10. White H.R. Basics of healthy nutrition / H. R. White, K .: Life Source, 1997. 608 p. (in Russian)

Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

Дослідження молодих вчених, здобувачів

186

International Journal of Education & Development ЗМІСТ FROM THE EDITOR IN CHIEF: ABOUT JOURNAL

ФУНДАМЕНТАЛЬНІ НАУКОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ Vlasova O., Meniailo V. THE VALUES AND MORAL CHOICE OF ADULT PERSONS Liovochkyna А.М. FORMATION AND DEVELOPMENT OF ECOLOGICAL CULTURE OF STUDENTS AS PSYCHOLOGICAL PROBLEMS Максимова Н.Ю. ПСИХОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ ВИНИКНЕННЯ АДИКТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ Maksymenko S.D. PERSONALITY BEGINS WITH LOVE: NEW PERSPECTIVE ON THE PROBLEM OF PERSONALITY DEVELOPMENT Семиченко В.А., Чумак А.О. ГЕНДЕРНІ СТЕРЕОТИПИ СУЧАСНОЇ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ Шардаков Д.В. ДО ПРОБЛЕМИ АСИМЕТРІЇ ВЕЛИКИХ ПІВКУЛЬ ГОЛОВНОГО МОЗКУ В КОНТЕКСТІ ІНТЕГРАЛЬНОЇ ІНДИВІДУАЛЬНОСТІ ОСОБИСТОСТІ

5 12 25 33 47 58

ДОСЛІДЖЕННЯ МОЛОДИХ ВЧЕНИХ, ЗДОБУВАЧІВ Білодід В.М. ДОСЛІДЖЕННЯ СТАНОВЛЕННЯ ЖИТТЄВОЇ ПЕРСПЕКТИВИ ОСОБИСТОСТІ В УМОВАХ ОСВІТНІХ ПРОЦЕСІВ ВИЩОЇ ШКОЛИ Boiko O. PSYCHOLOGICAL FACTORS OF NARCISSISTIC PERSONALITY DISORDER AND MEMBERSHIP IN ONLINE FAN COMMUNITIES FOR ADOLESCENTS Доломіно Л.О. ВПЛИВ КОМП’ЮТЕРНИХ ІГОР НА АГРЕСИВНІСТЬ У МОЛОДІ Коваленко О.О. СИНДРОМ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ. ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА Kalenychenko K.M. THE PECULIARITIES OF FORMATION OF LINGUISTIC STEREOTYPES FOR ЕXAMPLE PERSONS WITH CHRONIC LUNG DISEASE Кравець А.А. ФОРМУВАННЯ ВПЕВНЕНОСТІ В СОБІ ЯК ФАКТОР СОЦІАЛЬНОЇ УСПІШНОСТІ СУЧАСНОГО ПІДЛІТКА Луньов В.Є., Норчук Ю.В. ЗВ'ЯЗОК ПОКАЗНИКІВ СКЛАДОВИХ ЗАВЧАСНОЇ СТІЙКОСТІ ТА УСВІДОМЛЕННЯ ЖИТТЄВИХ ПЕРСПЕКТИВ КУРСАНТІВ НА НАВЧАЛЬНО-АКАДЕМІЧНОМУ ЕТАПІ ПРОФЕСІОНАЛІЗАЦІЇ Льовочкіна О.В. ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ САМОТНОСТІ У ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ Мітрова О.В. ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ ПОЧУТТЯ ГУМОРУ ЯК КОПІНГСТРАТЕГІЇ ОСОБИСТОСТІ Kolodych D. THE INFLUENCE OF DANCE MOVEMENT PRACTICES ON THE PROCESS OF YOUTH SOCIALIZATION Савченко А.В. ПСИХОЛОГІЧНИЙ ОПИС ПРОФЕСІОГРАМИ СУДДІ Tselikova Y. PERSONALITY FACTORS OF FEEDING BEHAVIOR OF YOUNG PEOPLE

Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205

65 73 86 94 105 113 131

142 151 166 173 180

International Journal of Education & Development

2016 / 1 Psychology

Editor in Chief O.Vlasova, Dr.Sc. in Psychology, Professor Executive Secretary V.Lunov, PhD, Associate Professor

Copyright 2016 Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205 Co-Publisher Accent Graphics Communications 1807-150 Charlton st.East, Hamilton, Ontario, L8N 3Ч3 Canada

2016/05/28 http://www.uaped.com/page-4.html ijed@i.ua

Ukrainian association of educational and developmental psychology Kiyiv, Glushkova Avenue, 2,a – 205