Бібліотечна доля — наче книга, Сюжет якої обираєш ти. Її сторінки — лебедині крила, Що прагнуть до нової висоти. Пізнати в ній незвідане глибинне, Відчути подих таємниць віків, Знайти найкращі мудрості перлини,У цілий світ відкриється в тобі!
Бібліотека — наше житя, це райский куточок душі, свято найкращих почувань, яке завжди з нами! Що може бути цікавішим за щоденну подорож на безмежний острів скарбів, який щедро обдаровує своїми багатствами усіх шукачів? Не знаю хто вигадав, що бібліотека — це нудно і архаїчно. Певно тільки той, хто абсолютно далекий від розуміння величезного значення бібліотек, їх щоденної, копіткої роботи, в якій вирує творчий, затребуваний життям особливий світ, де зберігаються упорядковані скарби людської думки. А всесвітня мережа інтернет — глобальний путівник у безкінечності, неозорі простори інформаційної галактики землян. Чи не так? Бібліотека сьогодні — це не склад книжок, а суперсучасний заклад культури з інноваційними технологіями і комфортними умовами, створеними для блага наших користувачів. Усе доступно, гарно, безкоштовно. А ми віддаємо їм частинку серця, своїм користувачам, допомагаючи стати кращими, зростаєш і сам, - такий закон бібліотечної еволюції. У цьому — найголовніша місія б-ки —
творення, облагородження людини. Тож робота у бібліотеці — велика школа життя, у якій поспішно навчаєшся вдосконалювати уміння книгознавця і психолога, і “режисера-постановника”, і “менеджера” і консультанта мережі інтернет. А ще ... бюро добрих послуг, за висловом нашої читачки. І це справді так: “Допоможіть розшукати, підкажіть де знаходиться..” Гостинність і привітність — візитівка нашої бібліотеки. Хтось вмощується за комп’ютером, інший просто хоче перглянути газети, дехто займається пошуком чогось особливого, а комусь хочеться просто поспілкуватися...
Наша бібліотека є структурним підрозділом ІваноФранківської міської централізованої бібліотечної системи. Вона була організована в 1949 році, знаходилась у міському парку в колишній кам’яниці Дошота. В 1978 році відбулося об’єднання бібліотек у централізовану бібліотечну систем і бібліотека-філія №7, увійшовши до МЦБС, була перенесена на вулицю Будьонного 22 (нині вул.Дністровська), де знаходиться і нині. Бібліотека, як осередок національної культури та культури м.Івано-Франківська, бере активну участь у житті суспільства. Разом з іншими закладами культури, новітніми організаціями, освітніми закладами вносить свій вагомий вклад у формування світогляду людини всіма формами індивідуальної і масової роботи. Протягом двох останніх років бібліотека активно включилася у втілення таких проектів: “Місто — селу”, де нашим партнером є бібліотека-філія №9 с Крихівці; “Бібліотечна Шевченкіана”, присвячений 200 літтю з дня народження Т.Г.Шевченка, який триває з 2013 по 2014 рік; “Прочитай книгу про війну” - присвячений 70-річчю перемоги у Великій Вітчизняній війні, 72-й річниці створення УПА.
У 2013 році наша бібліотека взяла участь в обласному конкурсі “На гостини до книжкової родини”. Разом з категорією читачів “юнацтво” була виготовлена книжка-розгортка “Найкраще в світі місто”.
На протязі кількох років маємо тісну співпрацю з громадською організацією “Виноградарі Прикарпаття”. У рамках цієї співпраці розроблена і оформлена книжково-ілюстративна виставка “Виноградна лоза — здоров’я і краса” де розміщені матеріали по популяризаціїї вирощування винограду в умовах Івано-Франківської області, обмін досвідом та новинки у друкованих виданнях.
Періодично члени клубу зустрічаються у стінах бібліотеки для того, щоб поділитись новинами, надати поради початківцям, а ми в свою чергу знайомимо їх із новинками з даної теми, отримані бібліотекою.
Вже не один рік в бібліотеціє діє акція “Подаруй бібліотеці книгу”. Користувачі із задоволенням діляться з нами книгами із своїх домашніх бібліотек, які вони вже прочитали і хочуть, щоб їх прочитали й інші. Список таких користувачів розміщений в інформаційній зоні бібліотеки, для ознайомлення користувачів бібліотеки з нашими благодійниками.
Книга - найбільш традиційний, звичний зручний спосіб одержання знань. Бібліотека — це не тільки пункт здобуття будь-якої інформації, але й місце для роздумів, міркувань. Зникнення бібліотек — це те саме, що зникнення народної пам’яті, усякого зв’язку з минулим.
Працюю з книгами давно, Без них життя не уявляю, І кожен день із року в рік В книжкову хату поспішаю, Чекають тут мене завжди Мої такі прекрасні друзі, І відкривають таємниці всі Лише мені, своїй подрузі.
Отже звичайний робочий день. Замість кави — бадьора пробіжка до автобусної зупинки. Двадцять хвилин проїзду і я в біліотеці. От уже 35 років один і той же звичний маршрут, який знаєш не лише напам’ять, а й без пам’яті теж. За ті 20 хвилин у дорозі маєш можливість подумати про те, що найперше треба зробити, переступивши поріг бібліотеки, обов’язково поділитись планами на сьогодні із підлеглими, проконтролювати, не забути ...
І все ж рецепт ранкового натхнення — читач та інтригуюча книга, яку потрібно знайти. З багатолітнього досвіду точно знаю — чудове тренування для пам’яті і кмітливості. А якщо потрібний екземпляр у зоні недосяжності, то ще й корисна гімнастика. І хоча вже більше десяти років обіймаю посаду завідувачки філіалом найбільше задоволення отримую, коли маю можливість поспілкуватись із читачем, порадити нову, цікаву, саме його запитам книгу, обговорити прочитану публікацію чи літературний твір.
Робочий день завідувачки дещо відрізняється від робочого дня бібліотекаря: плани, звіти, проекти, показники, інвентаризація, списання, підписка, роздача завдань підлеглим, контроль, нарада, обмін досвідом, співпраця із школою, пошук нових партнерів... Але завжди сумую за спілкуванням із людьми. За багато років роботи на абонементі, вивчила різноманітні “рецепти” спілкування із людьми і це не набридає, а навпаки додає сенсу твоїй професії. Ти не просто бібліотекар — ти психолог, порадник, майже лікар людських душ.
От і зараз ловлю моменти, коли є користувач на абонементі, щоб привітатись, поспілкуватись, порадити не тільки книгу, а можливо і якийсь цікавий життєвий рецепт... І кожного разу, кожного дня ловлю себе на думці, що я надзвичайно щаслива, бо обрала саме цю професію, а не якусь іншу, можливо більш корисну, чи більш важливу. Кажуть, що людина щаслива, коли має улюблену роботу. То я хочу всім сказати: “Я надзвичайно щаслива”. Бо вже багато років із задоволенням чекаю зустрічі із улюбленими читачами та колегами і щиро вірю, що ця любов взаємна.
Робота завідувачки бібліотеки є відповідальною і цікавою водночас. Бо тепер ти відповідаєш не тільки за себе, але і за колектив, за матеріально-технічну базу, за пожежну безпеку, за охорону праці своїх підлеглих, за мікроклімат у колективі та інше. Коло спілкування трохи змінилось. Тепер ти більше спілкуєшся із своїми колєжанками-завідувачками, для обміну професійним досвідом і не тільки. Крім того необхідно спілкуватись із директором, заучем, зав.бібліотекою та вчителями ЗОШ №13 з якою ведемо багаторічну, плідну співпрацю. Необхідно обговорювати план проведення масових заходів на рік, чи на найближчий час, план роботи літературного клубу “Срібні передзвони”, який працює вже багато
років у нашій бібліотеці. Необхідно домовлятись та організовувати зустрічі із цікавими людьми — письменниками, поетами, ветеранами ВВ та афганської воєн, працівниками міліції, лікарями та ін.
В житті за таким графіком час пролітає дуже швидко. Не встигаєш оглянутись, от вже й кінець робочого дня, а ти ще чогось запланованого не встигаєш зробити. Але це добре, бо в тебе є план на завтра... Так хочеться, щоб читачів було все більше і більше, щоб двері бібліотеки не встигали зачинятись, постійно бачити палаючі цікавістю, бажанням пізнати щось нове очі читача.
Бібліотека зараз дуже змінила свій вигляд, стала не тільки книгозбірнею, а сьогодні це інформаційний центр з новітніми технологіями і безумовно хочеться не відставати від молодих, та йти у ногу з часом. От і навчилась, із задоволенням, користуватись комп’ютером, хоча думала, що це мені вже і не під силу, і взагалі непотрібно. Але тішуся тепер можливістю дізнаватись новинки бібліотечної роботи із інтернету, де бібліотекарі України, і не тільки, із задоволенням ними діляться.
Я хранителька вічної мудрости І невдячної справи подвижниця, Я чарівна своєю привітністю І людей люблю більше ніж літери.
Саме так хочеться сказати про Марію Железняк — провідного бібліотекаря бібліотеки-філії №7. Кажуть, що від долі нікуди не втечеш. От і пані Марія, свою долю не обминула, бо навіть і не думала, що буде бібліотекарем. Ким завгодно вчителем, психологом, майстром на фабриці, секретаркою ну вже нарешті продавцем, але у списку зовсім не було професії бібліотекаря. І тут втрутилось провидіння, тимчасово влаштувавшись на час декретної відпустки у бібліотеку, вже не змогла розлучитись із нею. Так само, завдячуючи долі, закінчила Харківську державну академію культури. І от вже скоро 20 років, як кожного ранку поспішає вона до бібліотеки на зустріч із своїми друзями. А друзі — це і книги і відвідувачі бібліотеки і колектив. І не уявляє тепер своє життя без цього щоденного спілкування. Всі користувачі бібліотеки різні за: віком, індивідуальними потребами, сприйняттям, увагою, уявленням, пам’яттю, інтересами, долями. У спілкуванні з ними обов’язково треба враховувати все це, відкинути всі шаблони у ставленні до них. До кожного ставитись як до особистості: чуйно, уважно, з любов’ю і повагою.
Читання — це діяльність, це активні пошуки істини, це праця. Тож своєю діяльністю підпорядковує собі надихнути юнацтво на читацьку працю, зацікавити їх чарівним світом книги, в якому безліч див, таємниць, пригод. В умовах тотального захоплення найновітнішими засобами інформації, вирішення цього питання не з легких, однак і не за межами можливого. Інформаційні запити читачів постійно змінюються. Тому робота на абонементі від Марії Олександрівної вимагає постійного їх вивчення, щоб якомога краще орієнтуватись у формуванні фонду бібліотеки.
Сучасна молодь орієнтована на нову українську книгу: поезія, проза, фентезі, триллери. Особливою увагою користувачів молодого покоління користуються поети та прозаїки Івано-франківська. Отже бібліотекар має йти в ногу з часом і бути знайомим і самому з цією літературою, щоб розмовляти однією мовою з молодими людьми. Марія Олександрівна часто під час індивідуальної розмови з користувачами обговорює прочитані книги, може порадити, дати оцінку. Старше покоління дуже часто приходить до бібліотеки, тому що не може без читання і спілкування. Ці дві речі мусить забезпечити бібліотекар для того, щоб їм хотілось прийти через деякий час знову. Співчуття та моральна підримка, порада та розмова забезпечують хороший мікроклімат на абонементі. А отже пані Марія є і психологом, і другом, а іншими словами, лікарем для душі. Доля спіткала нас жити в цікавий час, технічний прогрес дихає в спину кожного дня. Щось пропустиш — і ти вже невдаха. Тому вчитися нового доводиться постійно. От і Марія Олександрівна завжди рухається в ногу з часом. Коли тільки в бібліотеках з’явились комп’ютери, однією з перших освоїла їх. Закінчила комп’ютерні курси, відвідувала всі можливі навчання, де можна було вдосконалити свої навики і знання. Взяла участь у конкурсі “Сучасний бібліотекар” де навчилась дуже багато нового і тепер використовує ці знання у своїй повсякденній роботі. Кожну людину Бог наділяє чимось особливим. То Марію він нагородив особливим умінням знаходити цікавих людей і відразу ж запрошувати їх до бібліотеки, щоб усі змогли з ними познайомитись. Так справжньою знахідкою для всіх була зустріч з письенником із Закарпаття Мирославом Дочинцем, яку саме й організувала п.Марія. Зустріч залишилась у пам’яті багатьох бібліотекарів та користувачів, які тепер із ще більшим задоволенням перечитують кожну його книгу і постійно запитують про нові, деякі навіть по кілька разів, а потім ще й запитують де можна придбати книги цього автора, щоб мати їх вдома.
Безумовно, що кожна творча зустріч дає для користувача бібліотеки набагато більше, аніж просто розмова, аніж навіть виставкаперсоналія. Бо живе спілкування додає розуміння про людину і про пов’язану з ним творчість. Особливими є зустрічі з місцевими поетами та письменниками: Ольгою Слоньовською, Ярославом Ткачівським, Галиною Турелик, Олександром Смолієм, Галиною Петросаняк, Ольгою Деркачовою. Кожна така зустріч потребує від бібліотекаря не просто зустріти, а й підготуватися, часом розробити сценарій, а часом підготувати бліц-запитання, в залежності від побажань письменника чи поета, часом треба разом з учнями підготувати вірші, але ті враження, які залишаються у присутніх надихає на все нові такі творчі зустрічі. Марія Олександрівна надзвичайно любить проводити саме таке живе спілкування і вважає його одним з найдієвішим у популяризації літератури в сучасних умовах.
Сучасні комп’ютерні технології допомогають у масовій роботі. Мультимедійні презентації є одним із сучасних методів роботи. І він теж є одним із найцікавіших, на думку п.Марії. Бо виведена на великий екран інформація, підкріплена розповіддю бібліотекаря закріплює цю інформацію, бо візуальні ефекти запам’ятовуються набагато краще, ніж зачитаний текст.
Безумовно користуємось і традиційними методами масової роботи. Традиційні бесіди дозволяють здійснювати безпосередній контакт між бібліотекарем і читачем, враховуючи його інтереси і вікові особливості.
Марія Олександрівна на абонементі відповідальна за роботу з юнацтвом. І це особлива відповідальність, бо сучасне юнацтво хоче від бібліотеки і від бібліотекаря особливого підходу, особливого інформування. Бути сучасною прагне і п.Марія, для того, щоб її поважали юні користувачі, відкривались для індивідуальної бесіди і їй це вдається. Молоді люди тягнуться до розмови з нею. Під час масових заходів вона старається вивести їх на обговорення тої чи іншої актуальної теми, націлити на обговорення, а не тільки пасивне вислуховування інформації.
Книжково-ілюстративні виставки, які готуються для користувачів на абонементі теж несуть особливий інформаційний зміст. Для юнацтва бібліотекар розробила виставку — пораду “Стежок багато, а твоя одна”, яка має на меті допомогти молодим людям зробити правильний вибір свого життєвого шляху. З тією ж метою провели майстерню професій “Нове тисячоліття — нові професії”. Учні мали можливість познайомитись із сучасними професіями ХХІ століття та отримати поради, де їх можна здобути. Крім того запрошений стиліст-перукар, продемонстрував перукарську майстерність і розказав про переваги своєї дуже давньої, але завжди сучасної професії.
Години спілкування “Татуювання, мода чи безглуздя”, “За хмарою тютюнового диму”,”Наркоманія: на крайній межі” проходили жваво і з особливим інтересом. Учні із задоволенням відгукнулися на прохання висловити свої думки з даних тем і кожного разу вступали в цікаву полеміку і цікаво, що думок багато і багато різних аргументів. Це не може не тішити, бо побутує думка, що молоді люди сьогодні байдужі до свого майбутнього і до тих проблем, які їх оточують. А правильно вибрані, актуальні теми викликають зацікавлення у молодих людей, бо це їх майбутнє. Колеги поважають її і часто звертаються по допомогу, жартома називаючи її редактором, бо довіряють їй перечитувати і “затверджувати”, роблячи правки їхнім “витворам мистецтва” будь-то сценарій, чи повідомлення на сайт, чи навіть оглядлітератури... Ось і піймала себе на думці, що скільки б ще не працювала Марія Олександрівна у бібліотеці, все-таки не перестане її любити, свою бібліотечну місію. Вона допомогає їй проявити свою любов до людей, бажання допомогти кожному.
Лупцює дощ, чи сипле сніг, А може, й сонячно надворі, Сиджу серед священних книг, Живу життям чужих героїв. Я відкриваю таїну, Штурмую все нові фортеці І оголошую війну Тим, хто не був в бібліотеці. Мов королівна, серед книг В сузір'ї геніїв-поетів. Нам рідне слово — оберіг, В нім — чари мрій і подих злетів. Нехай завидують мені: Кохаюсь в слові, де, як в морі, Пливуть поеми-кораблі І рими-чайки вслід за мною. Тож захищатиму я скрізь Не телевізор кольоровий, А як палкого серця ритм Співучу українську мову.
Може, робота моя — не престижна... Хай! А для мене книга — святиня! І гордо заявляю: - “Я бібліотекар, Скарбів нетлінних берегиня!”
Якщо Вам треба дізнатись про новинки літератури чи преси, знайти книгу, яку не змогли знайти в іншій бібліотеці, дізнатись про зміст нових фантастичних чи історичних романів тоді Вам треба обов’язково завітати до нашої бібліотеки та зустрітись у читальному залі із бібліотекарем І-ої категорії Василиною Василівною Федишин. Що може бути цікавішим за щоденну захоплюючу подорож на безмежний острів скарбів, який щедро обдаровує своїми багатствами усіх шукачів. “Мені пощастило, бо довго не могла звикнути, що в бібліотеку іду на роботу! Приміщення де зараз знаходиться наша бібліотека займала багато років міська бібліотека №1, на основі фонду якої була започаткована обласна бібліотека для юнацтва. Ще будучи маленькою дівчинкою постійно ходила до цієї бібліотеки разом з мамою. Любила ходити між книжковими стелажами і мріяла, коли вже дозволять і мені читати ці надзвичайно цікаві книжки. І коли я була в 6-му класі мене достроково, за особливу мужність і витримку та любов до читання, записали до бібліотеки. Задоволенню та гордості не було меж. Адже тепер я почала читати справжню фантастику, бо саме із фантастики почалося читання дорослої літератури. І ця любов та цікавість до фантастики збереглася у мене і зараз. А з роками обставини склались так, що я й сама стала бібліотекаркою цієї ж бібліотеки. Кожного разу, коли приходить до бібліотеки дівчинка чи хлопчик, але для них немає книжок, мені не хочеться відпускати їх, хочеться щось знайти, щоб вони стали читачами нашої бібліотеки, полюбили читати і не втратили цю любов...”
“Хто володіє інформацією, той володіє світом”, - стверджував В.Черчилль. А я б додала: і вміє її знаходити та користуватися нею. Про Василину Василівну це можна сказати однозначно, вона ніколи не відпустить користувача, поки не знайде потрібну інформацію, або ж не порадить куди ще він може звернутись.
Доброзичливість та щирість ось основні параметри успішної роботи бібліотекаря, але дар цей дається від природи, або ж над ним треба довго працювати.Пані Василина отримала такий дар напевно все-таки від природи, батьки та родичі мали вроджені інтелігентні риси. Цьому навчили і її. Крім цього толерантність, стриманість, уважність.
Роботи у бібліотекаря читального залу немало. Треба вранці зробити статистику, поки не принесли пошту, бо тоді треба описати статті для систематичної картотеки статей, краєзнавчого каталогу, обов’язково ознайомити з актальними новинами колег. Календар знаменних і пам’ятних дат також потребує постійного оновлення, щомісяця треба оновлювати інформацію про роботу бібліотеки в інформаційній зоні “Бібліотека інформує”. А книжково-ілюстративні виставки? Ця робота не на 15 хвилин, треба попрацювати над розділами, можливо знайти цікаві цитати, що ширше розкривають зміст, підібрати літературу, статті в журналах чи газетах, розкласти і от виставка здається й готова, але ж не завадить розширити її зміст рекомендаційним списком ... А часом теми викладок, або тематичних поличок бувають абсолютно незапланованими. От як наприклад після подій на Майдані у Києві, актуальним було висвітлити ці події, що оновлювались майже щодня, поличка присвячена “Небесній сотні” з’явилась після страшних подій, коли загинули наші хлопці, а особливо наші земляки, а зараз знову актуальні події присвячені АТО...
Дуже гарно вдається Василині Василівні проводити перегляди літератури. Особливо, коли проводяться масові заходи, без її перегляду втрачається зміст заходу. Вона дуже серйозно готується до них, опрацьовує багато літератури на виставці, характеризує та знайомить присутніх з актуальністю даної літератури. Ну і оскільки преса потрапляє до її рук в першу чергу, то вона перша й дізнається про всю інфорацію , а відповідно ознайомлює користувачів з цими новинками. Різноманітного роду пресогляди “Нові журнали — це цікаво!”, хвилинки цікавих публікацій по сторінках преси. Один раз у квартал читальний зал проводить день інформації: “Нові книги, нове прочитання”, “Знайомтесь нові книги”, “На п’єдесталі українська книга”. І все це Василина Василівна Федишин робить із якимсь особливим натхненням, бо на її думку інформацію треба подавати поки вона ще зовсім свіжа, а далі вона перетворюється на архівний матеріал.
Закохана у рідне місто, пані Василина дуже багато знає про нього, цікавиться всіма новинками нашого краю, про наш край, про людей нашого краю. Тому з особливим ентузіазмом готує та допомагає готувати матеріали, які стосуються Івано-Франківська, його історії, минувшини і сьогодення. Вона любить те чим займається і переконана, що все залежить тільки від нас самих, треба лише правильно спланувати свій робочий час і не намагатись зробити все і відразу. Бо кожен із наших днів, наче коштовний діамант, важливо його не змарнувати.
Розпочинаю день бібліотечний, та схожий він на інші дні Коли у світ книжок я потрапляю, так радісно і солодко мені.
“Без тебе немає мене” - ці слова належать письменнику, поету Володимиру Сосюрі. Ці слова я можу сказати кожному моєму користувачу... Бібліотекар це гармонійне поєднання декількох професій в одній особі. Саме бібліотекар стоїть біля витоків мудрості, пізнання і допитливості. Часто занурюєшся в дивовижний куточок, де панує тиша і спокій, мудрість поколінь та сучасність, яка не перестає дивувати. В бібліотек приходять різні користувачі, взявши ту чи іншу книгу, газету, журнал займають місце в читальному залі. Тут панує тиша. Здається, що навіть час зупинився тут. Багато років, більше 30, працює в читальному залі Марія Іванівна Атаманчук. Пам’ятає вона часи, коли бібліотека працювала і до 9-ої години вечора і коли в читальному залі не вистачало місць, щоб усім бажаючим працювати, доводилось пропонувати сісти на абонементі за робочий стіл бібліотекаря. Тепер, на жаль, не спостерігаємо такої активності в читальному залі. Що служить причиною такого відношення студентів, учнів, молоді постійно обговорюємо у колективі та шукаємо методи впливу, як і всі бібліотеки. Повернути читача до наших читалень тепер основне завдання бібліотекарів. А це значить зацікавити їх чимось новим, новою книгою, новітніми технологіями, новими, цікавими масовими заходами.
От саме масовою роботою професійно займається вже понад 30 років Марія Іванівна. Під час роботи над планом роботи бібліотеки вона обов’язково вносить аргументовані пропозиції щодо внесення тих чи інших масових заходів. Всі великі масові заходи проводяться читальним залом. Але на щастя наш колектив за багато років спільної праці навчився координувати свою роботу. Отже великі масові заходи завжди проводяться спільно. Кожен бере на себе ту ланку роботи в якій він найбільше орієнтується, для того, щоб ефект був якомога кращим. Бо всі масові заходи спрямовані на те, щоб якомога більше донести до користувачів інформації про ту чи іншу подію, особистість. А цим самим розширити коло інформації користувача. Під керівництвом Марії Іванівної у 2002 в читальному залі організований літературний клуб “Срібні передзвони”. Метою клубу є відтворення загальної картини розвитку літератури загалом та літератури і культури рідного краю. Повернення із небуття імен незаслужено забутих, репресованих письменників і поетів, знайомство із сучасними іменами та особистостями, розвиток творчих здібностей підростаючого покоління.
Безумовно найкраще кожен захід проходить тоді, коли відбувається, так звана жива зустріч, тобто коли присутній сам поет чи письменник, або ті хто був із ним знайомий. Тоді молодь має можливість спілкуватись. Дуже часто вони завчасно готують запитання гостеві, а деколи навіть вчать вірші поетів, або ж декламують свої, для того, щоб професіонал дав оцінку їхнім літературним поривам, підбадьорив для продовження творчості, надихнув похвалою. Особливо сподобались учням зустрічі із Ярославом Ткачівським,Ольгою Слоньовською, Галиною Петросаняк. Корисною і цікавою була зустріч із керівником літературної студії “Пензлик” Ольгою Деркачовою та студенткою Прикарпатського національного університету ім.В.Стефаника Олесею Дибовською яка є вихованкою вищезгаданої студії. Олеся читала свої вірші, розказала про заняття в студії, запросила учнів приєднатись до них і дізнатись багато нового, про те як правильно писати вірші. У відповідь самі учні забажали зачитати свої вірші. Зустріч вийшла теплою і невимушеною.
Особливого творчого підходу потребував від Марії Іванівної проект “Бібліотечна Шевченкіана”. Бо саме вона розробила план проекту, а потім вже всією бібліотекою втілювали його. Кожен виконував своє завдання: книжкова виставка-портрет “Пророчий дух Великого Кобзаря”, поетична година “На струнах Кобзаревої душі”,літературне свято “Шевченківське слово у серці кожного”, огляд-подорож по книгах В.Морозюка “На гранях світла й тіней. Острови пам’яті”, де він висвітлює Шевченківську тематику на теренах Прикарпаття, урок-мандрівка “Подорожуємо Тарасовими шляхами” з учнями ЗОШ №13. Проект потребував багато творчих сил і енергії, але і результати варті тих затрат. Бо учні із задоволенням допомогали у підготовці, вчителі також завжди йшли на зустріч. Співпраця з ЗОШ №13 завжди надихає на нові проекти, зустрічі, творчість.
Марія Іванівна за багато років роботи у бібліотеці організувала та провела так багато масових заходів, що для їх простого перечислення треба мати багато часу і паперу. “Та стільки заходів, до різних свят та подій ти б не провів, однак хвилюєшся кожного разу, як вперше” - так говорить пані Марія кожного разу, коли має слово до користувачів. Роботи у читальному залі завжди багато. Отже не тільки масовою роботою треба займатись. Треба щей обслуговувати користувачів, задовольняючи їхні різноманітні запити. А зараз щей додалась робота з комп’ютерами, довелось вивчати цю нову техніку, яка не так просто даєтся. Та все ж мусиш йти в ногу з часом, щоб не виглядати повним делетантом перед користувачами. А ще групова інформація, яку необхідно підготувати щокварталу. Для викладачів Інституту менеджменту “Економічна політика країни”, для вчителів ЗОШ №13 “Суть виховання і складова педагогічного процесу” Її робочий день завжди наповнений різними подіями, ввідчуттями, думками, роздумами, проблемами, які необхідно вирішувати, мріями, які хочеться, щоб збулися.
Бібліотека-філія №7 Івано-Франківської МЦБС на протязі 2012 року активно впроваджувала в дію завдання проекту «Бібліоміст»: «Організовувати та підтримувати бібліотечні послуги з використанням безкоштовного доступу до інтернету, які задовольнятимуть потреби конкретних груп населення громади» , а це зокрема найменш соціальнозахищена частина населення – пенсіонери, безробітні… Завдяки програмі «Бібліоміст» за 2012 рік інтернет-центр відвідало близько 1000 користувачів, консультації з приводу користування комп’ютером, використанням інтернет-ресурсу, зберігання інформації та ін. отримали 300 користувачів. Першочерговим завданням бібліотеки, після отримання та підключення комп’ютерів, стало інформування користувачів та жителів мікрорайону про нові послуги в бібліотеці. Це здійснювалось різноманітними засобами: розміщення оголошень про нові можливості та заплановані заходи бібліотеки в громадських місцях мікрорайону – пошті, ринку, школі... Були виготовлені рекламні флаєри з переліком послуг, що надаються бібліотекою, режимом роботи та її місцезнаходженням, які роздавались на вулицях та школах мікрорайону. Крім того працівники оголошували про наявність нової додаткової послуги та можливості, які відкриваються для користувачів на кожному масовому заході, які відбувались як в стінах бібліотеки так і за її межами.
В рамках програми «Бібліоміст» бібліотекар Железняк М.О. прийняла участь у конкурсі «Сучасний бібліотекар» і пройшла два тури цього конкурсу. Завдяки навчанням у рамках конкурсу з’явилась можливість реклами нашої бібліотеки та її послуг в соціальних мережах «В контакті», та «Facebook». Крім того на Wordpress створено блог бібліотеки, де також активно рекламується робота бібліотеки, нові послуги та можливості.
Завданням бібліотеки після отримання комп’ютерів та оргтехніки є навчити користуватись ними працівників та користувачів бібліотеки. Тому найпершим тренінгом був тренінг саме для працівників бібліотеки, на якому провідний бібліотекар Железняк навчила їх користуватись новою технікою, тому що надалі саме їм доведеться навчити цьому користувачів та періодично навчає бібліотекарів новим можливостям використання комп’ютерів у роботі. Майже всі бібліотекарі пройшли навчання у тренінговому центрі при ОУНБ ім. Івана Франка
Тренінг для користувачів який мав назву «Інтернет-всеобуч» мав на меті навчити користувачів-пенсіонерів навичкам знаходити необхідну інформацію в мережі, а надалі вміти її зберегти на комп’ютері та на інших додаткових носіях (диски, флеш-карти..), або вивести на друк необхідну інформацію. Такі навчання проводяться по мірі того, як до бібліотеки звертаються люди, які не мають певних навичок у користуванні комп’ютером. У блозі бібліотеки та в соцмережах розміщено оголошення про постійний набір бажаючих пройти безкоштовне навчання по роботі з комп’ютером та в мережі інтернет.
Оскільки, згідно умов програми, основну увагу ми повинні зосередити на такій категорії, як пенсіонери, соціально-незахищені верстви населення, то і активна робота ведеться саме для таких людей. Періодичних видань, які отримує бібліотека недостатньо для сучасного користувача бібліотеки, тому завдяки вільному доступу до інтернету сучасний пенсіонер може ознайомитись з необхідними публікаціями в онлайн режимі. Крім того вони можуть переглядати новини з різних телевізійних каналів.
Працівниками бібліотеки створено базу даних сайтів, що є найбільш необхідними для використання, а особливо користуються попитом у пенсіонерів електронний уряд Івано-Франківська, сайт Верховної Ради України, Представництва Президента України, де вони можуть ознайомитись з різноманітними Законами України та органів місцевого самоврядування. Тут кожен користувач може познайомитись зі змістом потрібного закону чи постанови, одержати інформацію щодо державних установ, політичних партій, громадських організацій, вирішувати життєво-необхідні питання прямо в бібліотеці. Ця категорія населення потребує постійного спілкування з ровесниками, однодумцями, або й просто звичайного спілкування з людьми. Тому ми допомагаємо їм зареєструватись в соцмережах, та мати можливість спілкуватись зі своїми ровесниками, однодумцями, родичами. Крім пенсіонерів користувачами інтернет-центру є ще й інші категорії користувачів – це соціально незахищена категорія населення. Завдяки безкоштовному доступу до інтернету вони отримали можливість навчитись користуватись комп’ютером, або закріпити свої отримані раніше знання. Багато користувачів зареєструвались у соцмережах і мають можливість спілкуватись із своїми ровесниками, родичами не тільки в Україні, а й за її межами. Крім того соцмережі –
це не тільки спілкування, але й можливість рекламувати свої таланти, здібності, захоплення, а також їх використовують для отримання додаткового заробітку. Завдяки тренінгам вони навчились шукати необхідну інформацію, редагувати її та зберігати на різноманітних носіях, та розмножувати і все це можна зробити не виходячи з бібліотеки. Учням ЗОШ №13, з якою тісно співпрацює наша бібліотека, ми допомогли у виборі ВНЗ, не тільки в Україні а й за кордоном. Безробітні – це ще одна категорія соціально-незахищених користувачів нашої бібліотеки. І вони також змогли в повному обсязі скористатись інтернетом в нашій бібліотеці в пошуках роботи. Шукаючи роботу, вони отримали консультації бібліотекарів у пошуку сайтів, які пропонують роботу, допомогли скласти та розмістити своє резюме на цих сайтах. Крім того таким користувачам допомогли створити електронні адреси, та навчили етики спілкування. Інтернет-ресурс надає безмежні можливості, а завдання бібліотеки інформувати про них своїх користувачів – це і такі як можливість оплати через інтернет різноманітних послуг, замовленя товарів, авіа та залізничних квитків, онлайн уроки, відео навчання, робота в інтернеті та ін.. Саме на це спрямована робота сучасної бібліотеки, якою на сьогодні, дякуючи програмі «Бібліоміст» є наша бібліотека.
Міська централізована бібліотечна система Бібліотека-філія №7
«Краща бібліотека»
М.Івано-Франківськ