Фотоньки журнальчик про класних фоторафів та фоторафинь
Єлєна Визерская
(Elena Vizerskaya)
Єлєна Каліс
(Elena Kalis)
Філіп Халсман
(Philippe Halsman)
2
3
Kassandra —
“сонячна багіня“, або Єлєна Візєрская. Про неї пишуть англо- та іспаномовні сайти, які визнають її неймовірну креативність, впізнаваний стиль та високу якість робіт. Приблизно на половині робіт сама Єлєна. Як ви вирішили стати фотографом? Я ніколи не вирішувала, просто взяла камеру в руки і почала нею користуватись. Це сталось ще в 13 років, мене була плівкова Смена 8м. Ви пам’ятаєте свої перші камери, чи не так? Так, у мого вітчима, по-моєму, їх було штук 5, вони лежали в шафі, на верхній полиці. Коли я їх знайшла, то подумала «Для чого їм там лежати?». Плюс купа старих плівок, які виявились в простроченому стані. А зараз ви знімаєте на плівку? Ні, я не знімаю на плівку, тому що не належу до тих людей, які люблять плівки, старі фотоапарати. У мене звісно є полароід 1974 року, він мені подобається, я періодично ним щось знімаю. Просто це було б шаленою тратою часу, сил, якби я знімала на плівку, а потім з цього робила колажі. Яка у вас зараз камера? Останнє придбання – Nikon D 800. Що робити щоб виділяетися з загальної маси? Виділитися можна якщо маєш свій внутрішній світ і хочеш щось сказати. У мене, наприклад, є знайо-
мі, які недавно виявили, що існує фотоапарат, і тепер це просто нестерпно, тому що вони вивчили усю технічну сторону, але при цьому я сумніваюсь, що буде щось цікаве у них. Загалом, так як фотоапарат став доступним, з’явилось дуже багато сміття. Ви малюєте, бачила ваші ілюстрації. Це ваша спеціальність? У мене художня освіта, з самого дитинства я малювала, у мене художня школа за спиною, інститут. Звісно, роблю я це не надто часто, в основному, мене пробиває чомусь після довготривалих подорожей. Оскільки у мене постійна потреба щось створювати, якщо я цього не роблю, у мене шалена ломка. А хто ви за професією? Ви працюєте за спеціальністю? За спеціальністю – дизайнер середовища. Ні, я закінчила інститут, і після нього нічого не зробила за цією спеціальністю , оскільки вона мене не цікавила, як виявилось. В 1997 році, коли потрібно було кудись вступати після школи, мій вибір впав на щось художнє. Йти в Художню академію, не було ніякого змісту, оскільки я і так вмію малювати, та у всій країні у нас був єдиний інститут, у якому викладався дизайн середовища, графічний і промисловий. Звісно ж, графічний мене більше цікавив, та і здібностей у мене було більше до графіки, але, на жаль, там була обмежена кількість людей на місце. Мене завжди можна було завалити екзаменом з математики або диктантом з української мови. Тому я вирішила не ризикувати, на дизайн середовища конкурс був вдвічі меншим. Там я провчилась весь час. Потім я влаштувалась на роботу в області графічного дизайну і пропрацювала там, мабуть років шість. А зараз ви професійний фотограф? Якщо мені задати якесь питання в плані техніки, я можу сильно завалитись. Теж саме стосується фото шопу. Коли у мене був
4
5
6
7 єдиний майстер-клас, один з учнів просвітив мене, як робити те, що я показую, набагато швидше. Оскільки фото шоп я вивчала сама, то те, чого навчилась методом тику ще років десять тому, тим і користуюсь зараз. Ваші роботи порівнюють з Лашапелем і навіть з Далі. На кого ви орієнтуєтесь? Я орієнтуюсь на те, що відчуваю, і що мені хочеться робити. У мене є один друг, який організовує виставки в Києві. Він, звісно, дуже цінує мене як творчу людину, але у нього просто просто стався шок, коли він дізнався, що я не знаю жодного з фотографів. Я не ходжу ні на які фото сайти, не цікавлюсь новим мистецтвом, якщо хто і затягує мене іноді на якісь виставки – це максимум. Я не знаю чому, але мені нецікава творчість інших, мені завжди було цікаво створювати тільки щось своє. Не скажу, що я в чомусь оригінальна, але я до цього ніколи і не прагнула. Першопочатковим для мене було висловити те, що відчуваю. Ви певний час жили у Москві? Насправді, у мене там хлопець живе, приїжджаю туди періодично. Взагалі мені Москва не надто подобається, так сказати, я її просто ненавиджу! Чому? В цьому місті не можу знаходитись, мені в ньому важко. Там накопичується якась агресія, якої у мене немає в інших містах. І за своєю натурою я така, що ніколи нікуди не поспішаю, не біжу. Для мене ціль – кудись поспішати – просто руйнуюча ціль. Я дуже тонко відчуваю енергетику міст. Так ось невербально Москва – це взагалі не моє місто, воно прагне до хибних цінностей – до бабла.
Філіп Халсман: фотограф, що змушує стрибати «Jump» або «Стрибок» - найвідоміша серія знімків родоначальника сюрреалізму в фотографії Філіпа Халсмана. До своїх знаменитих «стрибків» фотораф прийшов не відразу. Так сталося, що через трагічні події у своєму житті Філіп не зміг отримати освіту, був змушений покинути рідну Латвію і волею долі опинився у Парижі. Щоб якось прогодувати себе він вирішує зробити своє хобі, а він іноді фотографував, справжньою професією, і в 1932 році Халсман відкриває в Парижі фотоательє. Треба сказати, що його кар’єра відразу ж пішла в гору і до середини 30-х років він вже став одним з найбільш модних французьких фотографів, роботи якого публікувалися в таких журналах як Vogue, Vu і Voila. Він робив дивовижні фотопортрети Андре Мальро, Поля
8
Валері, Жана Пенлеве, Марка Шагала, Жана Жироду, Шарля Ле Корбюзьє та інших представників творчої богеми. Не дивно, що французька преса назвала Філіпа Халсмана найкращим фотографом-портретистом того часу. «Мене завжди цікавили люди. Хороший портрет повинен - і сьогодні і через сто років - показувати, як людина виглядав і що він з себе представляв.» Заслуги Філіпа Халсман були оцінені сповна. Так в 1945 році Халсмана обрали першим президентом Американської асоціації журнальних фотографів, в якій він вів боротьбу за професійні та творчі права своїх колег. У 1951 році Філіп стає членом знаменитого фотоагентства «Magnum Photos». А в 1958 році журнал «Популярна фотографія» називає Халсман одним із «Десяти найвидатніших фотографів у світі» Сам же майстер завжди вважав своїм найвищим досягненням 101 фотографію, яку надрукували на обкладинці знаменитого журналу «Life» - цей рекорд досі так ніким
9
не був побитий. Філіп Халсман помер у Нью-Йорку в 1979 році. І після цієї сумної події фотограф встановив ще один своєрідний рекорд: у 2006 році на честь сторіччя з його дня народження Халсману на його батьківщині було встановлено пам’ятник - перший пам’ятник фотографу в світі. «Коли людина стрибає його увага, в основному, направлена на сам акт стрибання, маска спадає і з’являється його справжнє обличчя.» - Написав Халсман у передмові до фотоальбому «Книга стрибків зі скель», що вийшов у 1959 році.
10
11
12
н
аліс та її А К а
са лі
Єл є
13
Фотозйомка підводного світу вважається чи не найскладнішою. Підводна фотозйомка людей - це взагалі край складності.
По-перше моделі без аквалангів, по-друге при будь-якій підводній зйомці втрачається яскравість кольору, ну і по-третє потрібен великий досвід і дуже дороге обладнання. Але всі ці складнощі не заважають фотографу. Єлєна Каліс народилася в Москві, та 11 років тому, разом з чоловіком і двома дітьми, переїхала на Багамські Острови. Фотографією вона захопилася кілька років тому, а так як її життя проходило в оточенні води, то це і наштовхнуло Єлєну до підводного фотографування. Як вона визнає, океан завжди був її головним джерелом натхнення. Найвідомішою серією підводних фотознімків стала «Аліса в країні Waterland«, де вона використовувала своїх власних дочок як моделей для казки.
на
са і л
Єл є
Результат роботи - дивно барвистий сюрреалістичний підводний світ. Ось кілька фотографій з цієї серії.
Каліс та її А
14
15
матеріали номеру взяті з інтернету:
1. http://www.etoday.ru/2012/04/lichnoe-prostranstvo-eleny-viz.php 2. http://vev.ru/blogs/filipp-halsman-fotograf-zastavlyayuschiy-prygat.html 3. http://pozitiv-news.ru/interesnoe-o-ljudjah/33-udivitelnye-podvodnye-fotografii-ot-eleny-kalis.html
16