h-6-bi

ГДЗ Біологія 6 клас Костіков 2020

Вступ. Що таке життя як його досліджують.

§1. Ознаки життя.

Сторінка 6

Контрольні запитання

1.Яка головна риса відрізняє живий організм від неживого предмета?

Головною властивістю живих організмів є їхня здатність до самовідтворення.

Розмноження— процес відтворення собі подібних, що забезпечує безперервність і спадковість життя.

Живі організми мають ознаки й властивості, які відсутні в більшості неживих систем. Переважна більшість із них окремо зустрічаються й у неживих системах. Однак лише всі разом узяті, вони характеризують особливу форму руху матерії — життя.

Ріст і розвиток— це два взаємопов’язані боки одного й того ж процесу.

Ріст— кількісні зміни, які зв’язані із збільшенням маси всього організму.

Розвиток— якісні зміни, морфологічна диференціація тканин і органів і їхнє функціональне удосконалення. В основі росту і розвитку організму лежить обмін речовин і енергії. Всі живі організми здатні до обміну речовин з навколишнім середовищем, поглинаючи з неї елементи, необхідні для живлення, і виділяючи продукти життєдіяльності. При біологічному круговороті речовин вони просто переносяться з одного місця на інше або змінюється їх агрегатний стан, тоді як у живих організмів обмін має якісно інший рівень, включаючи процеси синтезу і розпаду. У процесі еволюції у живих організмів виробилася і закріпилася властивість вибірково реагувати на зовнішні впливи. Ця властивість носить назву подразливості. Будь-яка зміна навколишніх організмів умов середовища являє собою по відношенню до нього роздратування, а його реакція на зовнішні подразники є показником його чутливості і проявом подразливості.

Беручи до уваги те, що живі організми специфічна реагують на зміни зовнішнього середовища, зрозуміло, що вони можуть до нього пристосовуватися. Особливості будови, функцій і поведінки даного організму, які відповідають його способу життя й здатності до відтворення в даних умовах середовища, називають адоптаціями (пристосуваннями).

Кожний живий організм одержує необхідні речовини із зовнішнього середовища й виділяє в нього продукти життєдіяльності. До процесів обміну речовин належать живлення, дихання, виділення.

Основні властивості й ознаки живого.

shkola.in.ua

1)Єдність хімічного складу. До складу всіх живих організмів входять ті ж хімічні елементи, які містяться й у неживій матерії. Однак їх співвідношення в живому й неживому різне. Так, у живих організмах набагато більша частина Хімічного складу (98 %) припадає на чотири елементи: вуглець, водень, кисень та азот. Крім того, усі живі організми набудовані з особливих речовин — макромолекул, які відсутні в неживій матерії. Основними серед тих є такі: білки, нуклеїнові кислоти й ЛТФ (аденозинтрифосфорна кислота), вуглеводи й ліпіди. 2.Дискретність (переривчастий, тобто складається з окремих частин) і цілісність дві фундаментальні загальні властивості організації життя на Землі. Ця властивість полягає в тому, що будь-яка жива система (клітина, організм, популяція, вид,

біогеоценоз) складається з окремих, але взаємозалежних і взаємодіючих частин, що утворюють структурно-функціональну єдність, тому вона являє собою єдине ціле. 3) Складність і високий ступінь організації. Живі системи складаються з величезної кількості складних молекул і структур, що зумовлює їх ускладнену внутрішню будову. При цьому будь-яка частина організму має спеціальне призначення й здатна

виконувати певні функції. Усе це забезпечує складність і високий ступінь організації живої системи в цілому.

4) Обмін речовин і перетворена енергії. Жива система являє собою відкриту

систему, оскільки через неї проходять потоки речовин та енергії. Щодо енергії, то живі організми мають здатність видобувати, перетворювати й використовувати енергію навколишнього середовища — або у формі органічних поживних речовин, або у вигляді енергії сонячного випромінювання. Завдяки речовинам та енергії, що надходять з навколишнього середовища, організми та їх складові — органи й структури — здатні здійснювати різні функції. У результаті своєї життєдіяльності вони повертають у зовнішнє середовище продукти розпаду й перетворену енергію у вигляді тепла. Усе це і становить сутність обміну речовин і перетворення енергії в живих організмах.

5) Саморегулювання. Властивість саморегулювання означає здатність живих організмів підтримувати сталість свого хімічного складу в нескінченно мінливих умовах середовища існування, використовуючи певні системи регулювання як на клітинному рівні, так і на рівні всього організму. 6) Самовідтворення. Це найбільш універсальна властивість живого, яка забезпечує здатність до розмноження. Саме завдяки цій властивості батьківські особини з покоління в покоління відтворюють подібне собі потомство (аксіома Вейсмана), завдяки чому життя виду не припиняється. В основі самовідтворення лежить процес реплікації, тобто синтезу ДНК-молекули, яка зберігає спадкову інформацію, на основі матричного принципу (аксіома Кольцова). Цей принцип виявляється в точності копіювання порівняно стабільної молекули ДНК, що забезпечує можливість ідентичного самовідтворення (явище спадковості).

7) Коваріантна редуплікація. Самовідтворення в живих організмах відбувається не як механічне повторення, а як відтворення з внесенням змін (аксіома Ч. Дарвіна). Неминучість таких змін випливає з фізико-хімічних властивостей молекули ДНК. Будь-якій молекулі, особливо досить складний, а такою і є молекула ДНК, властива лише відносна, тобто обмежена ступінь стабільності. Час від часу вона зазнає структурних змін унаслідок руху атомів і молекул. Якщо ці зміни не призводять до летального результату, вони багаторазово підсилюються (аксіома ТимофєсваРесовського) і потім передаються спадково в результаті самовідтворення за матричним принципом. Конваріаптна редуплікація означає можливість спадкової передачі дискретних відхилень від вихідного стану, тобто генетичних змін (явище мінливості).

shkola.in.ua

8) Здатність до росту та індивідуального розвитку. Дана властивість притаманна всім живим організмам. Ріст — збільшення маси й розмірів особини. При цьому зберігаються окремі риси будови, властиві даному виду. Ріст супроводжується розвитком. Індивідуальний розвиток (онтогенез) — уся сукупність перетворень особини з моменту зародження до кінця життя, у процесі яких виникає конкретний якісний стан організму.

9) Подразливість і здатність специфічно реагувати на зміни зовнішнього середовища. Подразливість є істотною властивістю всього живого. Вона пов’язана

передаванням інформації із зовнішнього середовища живим організмам й виявляється в їхніх реакціях на зовнішні впливи. Завдяки властивості подразливості живі організми вибірково реагують па зовнішні впливи відповідно до своїх спадкових особливостей. 10) Пристосованість до середовища існування. Беручи до уваги те, що живі організми специфічно реагують на зміни зовнішнього середовища, зрозуміло, що вони можуть до нього пристосовуватися. Особливості будови, функцій і поведінки даного організму, які відповідають його способу життя й здатності до відтворення в даних умовах середовища, називаються адоптаціями (пристосуваннями).

11) Здатність до історичного розвитку (філогенезу).Це процес називається еволюцією. Історичний розвиток супроводжується утворенням нових видів, їх пристосуванням до середовища й прогресивним ускладненням життя. Усе це відбувається шляхом дії природного добору (аксіома Ч. Дарвіна). У процесі еволюції виникла вся різноманітність живих організмів, пристосованих до умов існування.

2. Завдяки яким процесам відбувається обмін речовинами?

Кожний живий організм одержує необхідні речовини із зовнішнього середовища й виділяє в нього продукти життєдіяльності. До процесів обміну речовин належать

живлення, дихання, виділення. Живлення— це процес надходження в організм і засвоєння ним речовин, необхідних для забезпечення енергетичних витрат, будови і відновлення тканин. Поживні речовини потрапляють до організму тварин з їжею. Дихання— сукупність реакцій біологічного окиснення органічних речовин з виділенням енергії, необхідної для підтримання життєдіяльності організму. Виділення— процес виведення з організму кінцевих продуктів, які утворилися в ході обміну речовин в клітинах тіла при розщепленні органічних речовин. Цю функцію виконують як спеціалізовані видільні органи, так і інші органи чи системи. 3. Відомо, що кристали ростуть. Чому їх не вважають живими організмами? Кристалізація— процес переходу речовини з рідкого стану в твердий кристалічний з утворенням кристалів. Ріст кристалів відбувається шляхом приєднання окремих частинок речовини до поверхні кристалів. Проте, вони не здатні до самовідтворення та в них відсутній обмін речовин, що є невід’ємною рисою всіх живих організмів. Завдання Деякі електронні пристрої живляться від сонячних батарей і в процесі роботи нагріваються. У чому їхня схожість із живими організмами, а в чому відмінність?

Фотоелемент— електричний пристрій, який перетворює світлову енергію в електричну. Комп’ютер поглинає електричну енергію від фотоелемента та перетворює її па теплову, світлову, звукову, механічну.' Живі організми також здатні поглинати енергію та перетворювати її на інші види енергії. Проте, комп’ютери не здатні до росту, розвитку, розмноженню, в них відсутній обмін речовин.

§ 2. Різноманітність життя. Сторінка 8

Контрольні запитання

1. Які основні групи організмів ви можете назвати? Усі живі організми нашої

планети поділяються на дві імперії: Клітинні та Неклітинні. До клітинних відносяться царства Бактерії, Рослини, Гриби та Тварини. До Неклітинних — віруси.

2. Чому віруси не вважають живими організмами, хоча вони розмножуються?

Віруси— це неклітинні форми живих організмів, які складаються з нуклеїнової

кислоти (ДНК або РНК) і білкової оболонки. Віруси не мають власного обміну речовин, для розмноження використовують обмін речовин клітини-хазяїна, її речовини та енергію. Можуть існувати тільки як внутрішньоклітинні паразити і не розмножуються поза клітинами тих організмів, в яких паразитують. Клітиною віруси перебувають у вигляді окремих частинок — віріонів. Деякі прості віріони здатні утворювати кристали. Завдання

Розташуйте основні групи організмів у порядку зростання кількості їхніх видів. Тварини — 1,2 млн. видів; Рослини — 250 тис. видів; Гриби — понад 100 тис. видів; Бактерії — біля 30 тис. видів.

§ 3. Основні розділи біології.

Сторінка 10

Контрольні запитання

1. За якими принципами біологія поділяється на

окремі дисципліни?

Біологія вивчає всі аспекти життя, зокрема, структуру, функціонування, зростання, походження, еволюцію і розподіл живих організмів на Землі. Класифікує і описує живі істоти, походження їх видів, взаємодію між собою і з навколишнім середовищем. 2. Які науки вивчають різноманітність організмів? Що вивчає кожна з них? Біологія є сукупністю щонайменше 50 дисциплін, які об’єднують у три групи з умовними назвами — різноманітність, структура, функції. Різноманітність живих організмів вивчають так звані об’єктні науки: ботаніка, зоологія, мікробіологія, мікологія, вірусологія, бактеріологія. Структуру живих організмів вивчають науки: молекулярна біологія, біохімія, генетика, цитологія, гістологія, анатомія рослин, анатомія, морфологія. Функції живих організмів вивчають науки: фізіологія, генетика, екологія. Екологія — це комплекс наук про взаємозв’язки живих організмів та їхніх угруповань між собою і довкіллям, про структуру та функціонування організмових систем.

3. Які дисципліни вивчають структуру живих організмів? На молекулярному ріпні організації живої матерії структуру живих організмів досліджують науки: молекулярна біологія, біохімія, генетика. На клітинному рівні — цитологія, гістологія, анатомія рослин, на організмовому рівні — анатомія, морфологія. Молекулярна біологія— вивчає процеси, що відбуваються в живих системах па молекулярному рівні. Біохімія— наука про хімічний склад живих організмів і про хімічні процеси, що відбуваються в організмах.

Цитологія— наука про будову та процеси життєдіяльності клітин.

Гістологія— наука про будову та функції тканин тварин.

Анатомія рослин— наука про будову та функції тканин рослий.

Анатомія— наука про будову організму та окремих його органів чи систем. Анатомія охоплює анатомію людини, анатомію тварин та анатомію рослин. Морфологія — наука про форму та структуру організму. Морфологія поділяється на анатомію (внутрішню будову) і ейдопомію (зовнішною будову). 4. Що вивчає фізіологія та генетика? Фізіологія наука про процеси життєдіяльності організмів.

Генетика— наука про закономірності спадковості та мінливості, механізмах передачі спадкової інформації від батьків до нащадків.

§ 4. Науковий метод у біології.

Сторінка 12

Контрольні запитання

1. Яких «кроків» потребує науковий метод? Науковий метод дослідження передбачає такі кроки: спостереження, припущення, прогноз, експеримент або отримання нових фактів.

Прийоми надбання нових знань називаються науковими методами. Основою будь-якого наукового пошуку, джерелом одержання знань є цілеспрямоване спостереження й чітко спланований експеримент.

shkola.in.ua

Спостереження більш властиві біологічним наукам, що вивчають біологічні процеси, які відбуваються у природі. Спостереження — пасивний метод наукового дослідження, при якому дослідник не впливає на розвиток подій. Спостерігач реєструє (записує) обставини і факти, що сприймаються органами чуття дослідника або за допомогою електронних чи механічних пристроїв. Наприклад, спостереження за міграцією птахів, коливаннями чисельності комах, поведінкою ссавців є важливими способами пізнання світу тварин, а спостереження за фазами цвітіння й іншими сезонними, явищами в житті рослин — ключовими методами польової ботаніки. Експеримент як метод дослідження більш властивий наукам, що розвиваються в лабораторії: біохімії, біофізиці, фізіології або генетиці. Фізіологи й біохіміки "у пробірці" вивчають, наприклад, вплив біологічно активних речовин на швидкість метаболізму в окремих клітинах; молекулярні біологи — структуру й функції біологічних макромолекул (білків, ДНК); генетики й біофізики разом досліджують вплив рентгенівського випромінювання на генетичний апарат організмів. Усі ці процеси не можна вивчити у природному середовищі. Експериментальні дослідження дозволяють значно прискорити науковий пошук. Найцікавіші наукові результати одержують при комбінації спостережень і експерименту, зокрема при використанні різних експериментальних підходів до вивчення природних процесів. Адже найпильніші спостереження за природними явищами стосуються лише зовнішнього вияву. Тоді як експериментальні методи дозволяють "зазирнути" усередину організму й навіть клітин, з’ясувати механізми перебігу різних процесів. Біологія, як наука, базується на знаннях, отриманих дослідним шляхом під час спостережень об’єктів живого та експериментів з ними, якими можуть бути клітини, організми, сукупність організмів одного чи різних видів. Перш за все в біології використовуються такі методи, як описовий і порівняльний. Опис— це відносно простий метод дослідження, коли явище або об’єкт характеризуються за основними якостями та властивостями.

Ще у XVIII ст. було запроваджено порівняльний метод, який дозволив шляхом співставлення вивчати подібність і розбіжність організмів та їх частин. Особливе значення мають дослідження, контрольовані і керовані людиною. Такий спосіб отримання наукової інформації називається експериментальним методом дослідження і в біології, як правило, використовується в поєднанні з досягненнями інших природничих наук, перш за все хімії та фізики. Розвиток будь-якого наукового пошуку завжди пов’язаний з виникненням гіпотези (припущення), яка обов’язково потребує перевірки. Результатами спостережень чи експериментів є отримання нових фактів та їх накопичення. Новий фактичний матеріал дає змогу шляхом умовиводів дійти гіпотези, яку необхідно перевірити експериментально. Якщо результати підтверджують наукове припущення, подальше накопичення фактичного матеріалу

дозволяє сформулювати наукові узагальнення, якими можуть бути теорія, принцип, закон або вчення. Експеримент — метод дослідження, в якому вивчення явищ відбувається в штучно створених умовах, які можна змінювати. Планування експерименту:

1) Визначення теми та мети дослідження.

2) Визначення об’єкта дослідження.

3) Висування гіпотези.

4) Вибір методів дослідження.

5) Проведення практичної частини дослідження.

в. Формулювання висновків і визначення практичного значення отриманих результатів. Під час дослідження необхідно здійснювати вимірювання.

2. Чим гіпотеза відрізняється від теорії? Гіпотеза — припущення, що не пройшли перевірки експериментом.

Теорія — це гіпотеза, що підтверджена чисельними експериментами.

Тема: 1 Одноклітинні організми. Перехід до багатоклітинної. § 5. Мікроскоп та дослідження клітини: екскурс в історії.

shkola.in.ua

Сторінка 17 Контрольні запитання 1. Хто першим побачив клітину? Першою Людиною» що побачив клітини, був англійський учений Роберт Гук. В 1665 році, намагаючись зрозуміти, чому коркове дерево так добре плаває, Гук став розглядати тонкі зрізи пробки за допомогою вдосконаленого ним мікроскопа. Він виявив, що пробка розділена на безліч крихітних осередків, нагадали йому монастирські келії, і він назвав ці оточення клітинами (по-англійськи cell означає "келія, комірка, клітина"). У роботі Мікрографія (Micrographia, 1665 рік) описав клітини бузини, кропу, моркви, привів зображення дуже дрібних об’єктів, таких як око мухи, комара і його личинки, Детально описав клітинку будову пробки, крила бджоли, цвілі, моху. 2. Хто відкрив світ мікроскопічних організмів? Першим, кому випала велика честь відкрити завісу в нові доми, досі світ мікроорганізмів, вони грають найважливішу роль у природі и у житті людей, Антоні Ван Левенгук. Голландський майстер Антоні ван Левенгук (Anton van Leeuwenhoek, 1632 — 1723) прочитав праці англійського натураліста Роберта Гука "Мікрографія" (англ. Micrographia), незабаром після його публікації. Книга викликала у нього інтерес

до вивчення навколишньої природи за допомогою лінз. Разом з Марчелло Мальпігі Левенгук ввів використання мікроскопів для зоологічних досліджень.

Освоївши ремесло шліфувальника, Левенгук став дуже майстерним і успішним

виробником лінз. Встановлюючи свої лінзи в металеві оправи, він зібрав мікроскоп і з його допомогою проводив найновітніші на ті часи дослідження. Лінзи, які він виготовляв, були незручні і малі, для роботи з ними потрібен був певний навик, проте з їх допомогою було зроблено ряд найважливіших відкритті. Всього за своє життя він виготовив понад 500 лінз і біля 25 мікроскопів, 9 з яких дійшли до наших днів. Вважається, що Левенгук зумів створити мікроскоп, що дозволяв отримати 500-кратне збільшення, однак максимальне збільшення, яке можна отримати за допомогою збережених мікроскопів, становить 275. У 1674 Левенгук за допомогою мікроскопу вперше побачив у краплі води "звірків" — рухомі живі організми (інфузорії, амеби). У 1683 році описав бактерії, дріжджі, найпростіші, волокна кришталика, лусочкй епідермісу шкіри. Левенгук вперше спостерігав тваринні клітини — еритроцити і сперматозоїди. Спостережувані

об’єкти Левенгук замальовував, а свої спостереження описував у листах (загальною кількістю близько 300), які протягом більш ніж 50 років відсилав до Лондонського королівського товариства, а також деяким ученим. У 1673 році його листи вперше були опубліковані в журналі Лондонського королівського товариства "Філософські записки" (англ. Philosophical Transactions). 8 лютого 1680 року Левенгук був обраний дійсним членом Лондонського Королівського товариства, незважаючи на те, що він не знав латині та за тодішніми правилами не міг вважатися справжнім ученим. Пізніше його прийняли у Французьку академію наук. Відкриття Левенгука стали сенсацією. Короновані особи схиляли свої вінценосні голови над чарівними лінзами, бажаючи якнайкраще роздивитися пані інфузорію-туфельку. У 1698 році Левенгука відвідав і Петро І. На створення "Подорожей Гулливера" надихнуло Джонатана Свифта знайомство з мікроорганізмами у Левінгука.

3. Які положення клітинної теорії сформулював М. Шлейден та Т. Шванн? Результатом вивчення клітини стало формування клітинної теорії, основним положенням якої є принцип клітинної будови всіх живих організмів. Клітинна теорія — це узагальненні уявлення про будову клітин ЯК одиниць живого, про їх розмноження та роль у формуванні багатоклітинних організмів.

1) Всі тварини і рослини складаються з клітин.

2) Ростуть і розвиваються рослини і тварини шляхом виникнення нових клітин.

shkola.in.ua

3) Клітина є найменшою одиницею живого, а цілий організм — це сукупність клітин. Клітинну теорію Т. Шванн сформулював, спираючись на помилкові висновки. На відміну від М. Шлейдена і Я. Пуркіне, він вважав, що жива речовина міститься в клітинних стінках, а не в цитоплазмі. Іноді в науці помилкові уявлення стають поштовхом до правильного теоретичного узагальнення. У 1859 р. німецький фізіолог Р. Вірхов (1821 1902) зробив обґрунтування: "кожна клітина — з клітини".Цей принцип з часом назвали законом Вірхова. За цим законом клітини утворюються лише з клітин шляхом їх поділу і не виникають з аморфпих речовин. Отже, в середині XIX ст. сформувалася цитологія (від герц. ципгос — кліти па і логос — вчення) — наука про клітину як одиницю будови і життєздатності, яка здатна до самовідтворення і розвитку, саме завдяки розмноженню (поділу) КЛІТИН відбувається ріст й розвиток всіх живих істот. Надзвичайно важливим досягненням біології стало відкриття яйцеклітини російським ученим К. М. Бером (1792— 1876). Він також встановив, що організми починають свій

розвиток з однієї клітини — заплідненого яйця. Цим було доведено, що клітина — не тільки одиниця будови, а й початок усіх багатоклітинних організмів.

Завдання

Підготуйте відповіді на запитання школярів, наведені на початку параграфа. Всі рослини та тварини складаються з клітин. Бактерії теж складаються з клітин, але більш простої будови (вони не мають клітинного ядра та більшості органел). Спільне між рослиною і людиною: побудовані з клітин, що мають спільні риси (наявність ядер, цитоплазми, мітохондрій, апарату Гольджі, ендоплазматичної сітки, рибосом), виявляють ознаки живого (дихають, живляться, виділяють речовини, розмножуються, реагують на впливи). Рослини та людина — живі організми, мають клітинну будову, подібний хімічний склад, їм властивий обмін речовин, живлення, дихання, секреція, ріст, розмноження, розвиток, подразливість, адаптація, спадковість, мінливість.

§ 6. Будова мікроскопа.

Сторінка 20

Контрольні запитання

1. З яких елементів складається оптична система мікроскопа? До елементів оптичної системи належать:

• увігнуте дзеркало, яке можна повертати;

• діафрагма, що знаходиться під предметним столиком;

• револьверна насадка з об’єктивами різного збільшення;

• окуляр, в який спостерігають об’єкт дослідження.

2. Які елементи оптичної системи мікроскопа забезпечують загальне збільшення? Загальне збільшення

забезпечують об’єктив та окуляр. Його можна

обчислити як добуток збільшення об’єктива та збільшення окуляра.

3. Для чого використовується увігнуте дзеркало? Дзеркало має дві поверхні: плоску і увігнуту. У лабораторіях з розсіяним світлом використовують увігнуте дзеркало. Воно спрямовує світло через отвір предметного столика на об’єкт і використовується для настроювання найкращого освітлення препарату.

4. Для чого призначена діафрагма? За допомогою діафрагми можна змінити діаметр світлового потоку, який направляється дзеркалом на об'єкт, що допомагає регулювати контрастність та яскравість зображення.

5. Який об’єктив умикають на початку роботи з мікроскопом? Роботу з

мікроскопом починають вмикаючи об’єктив малого збільшення (10- ти кратний).

6. Яке максимальне збільшення можна отримати, застосовуючи об’єктиви та окуляр, зображені на малюнку 7? Для підрахунку загального збільшення мікроскопу необхідно знайти добуток збільшення об’єктиву на збільшення окуляру. 4 × 10 = 40 разів 10 × 10 = 100 разів 40 × 10 = 400 разів 7. Яких правил потрібно дотримуватися під час роботи з мікроскопом? 1) Лінзи окулярів та об’єктивів потрібно оберігати від забруднення та механічних пошкоджень: не торкатися пальцями і твердими предметами, не допускати попадання на них води та інших речовин.

2) Забороняється розкручувати оправи окулярів и об’єктивів, розбирати механічні деталі мікроскопа.

мікроскопа

3) Переносити мікроскоп треба двома руками у вертикальному положенні, тримаючи прилад однією рукою за штатив, а іншою — за його основу. Завдання Уважно розгляньте ваш шкільний мікроскоп, знайдіть усі його складові. Запишіть збільшення окуляра та об’єктивів. Розрахуйте збільшення мікроскопа для кожного з об’єктивів. Результати запишіть до таблиці в зошиті.

Збільшення об’єктива Збільшення окуляра Загальне збільшення мікроскопа

§ 7. Будова клітини. Сторінка 24 Контрольні запитання

1. Що таке органела? Органели — постійні структури цитоплазми, які виконують певну важливу для клітини функцію.

2. Яку функцію виконує клітинна мембрана? Функції клітинної мембрани: розпізнає і впускає в клітину все, що є сировиною для її роботи; забезпечує процес живлення клітини; розпізнає та забезпечує виділення непотрібних речовин. 3. З яких речовин складається клітина? Клітина побудована переважно з білків, жирів та вуглеводів.

§ 8. Спільні ознаки рослинної і тваринної клітини. Сторінка 27 Контрольні запитання

Назвіть органелу або клітинну структуру, яка: Виробляє енергію для забезпечення клітинних процесів Мітохондрія

Дозволяє потрібним речовинам потрапити в клітину та запобігає надходженню непотрібних або шкідливих речовин Клітинна мембрана

Контролює роботу клітини та зберігає спадкову інформацію Ядро з ДНК

Забезпечує синтез білків Рибосома

§ 9. Відмінні риси будови рослинної і тваринної клітини. Сторінка 31

shkola.in.ua

Контрольні запитання

1. Які органели наявні в рослинній клітині, але відсутні в тваринній, і навпаки? В рослинної клітині, на відміну від тваринної, є такі органели: пластиди (хлоропласти — зелені, хромопласти — червоні, жовті, лейкопласти — безбарвні); вакуолі з клітинним соком; клітинна оболонка. У тваринної клітині, на відміну від рослинної, є лізосоми, що забезпечують внутрішньоклітинне травлення.

2. Які з наведених речовин споживаються клітинами рослин, а які клітинами тварин: кисень, вода, вуглекислий газ, білки? Рослинні клітини споживають воду та вуглекислий газ, які необхідні для фотосинтезу. Тваринні клітини споживають білки під час живлення та оксиген при диханні. Рослинні та тваринні клітини поглинають кисень під час дихання.

3. Для чого тваринним клітинам потрібне внутрішньоклітинне травлення? Тому що тваринні клітини здатні поглинати складні органічні сполуки, які перед засвоєнням

мають розкластися на більш прості.

4. Що таке фотосинтез? Фотосинтез це — процес утворення органічних сполук із

неорганічних (вуглекислого газу та води) за допомогою світла. Завдання

1. Клітинну оболонку часто плутають із клітинною мембраною. Знайдіть якнайбільше відмінностей між клітинною оболонкою та клітинною мембраною. Клітинна мембрана притаманна будь-якій клітині; клітинна оболонка — рослинній клітині. Клітинна мембрана дуже тонка і м’яка, оточує клітину зовні; клітинна оболонка — надає клітині міцності, розташована ззовні від клітинної мембрани. Клітинна мембрана утворена плівкою жироподібних молекул, у яку занурені молекули білків; клітинна оболонка — утворена целюлозою. Великі органічні молекули можуть проникати крізь клітинну мембрану, але клітинна стінка є непроникною для них. 2. Клітина рослин оточена клітинною оболонкою. Здавалося б, що клітинна оболонка не завадила б і тваринній клітині, але вона відсутня. Спробуйте пояснити чому. На відміну від рослин, які отримують речовини у вигляді водних розчинів, більшість тварин активно заковтують. Клітинна оболонка не пропускає до клітинної мембрани великі молекули, зокрема складні органічні речовини. Більшість тварин активно пересуваються, жорстка клітинна оболонка заважала б цьому. 3. Порівняйте малюнки, де зображено принципи роботи мітохондрії та хлоропласта (мал.12 і мал.14). Що спільного й відмінного в роботі цих органел? Спільні риси: хлоропласти та мітохондрії містять власну спадкову інформацію — молекулу ДНК, мають апарат, який здійснює синтез власних білків (рибосоми, а також усі види РНК). На відміну від інших органел — розмножуються поділом. Мітохондрії та пластиди забезпечують найважливіші процеси обміну речовин: дихання та фотосинтез.

Відмінні риси

Риси порівняння

Місце перебігу

Дихання

Відбувається в усіх живих клітинах у мітохондріях

Фотосинтез

Відбувається в зелених клітинах з хлоропластами

Час перебігу Цілодобово, протягом життя Удень, за наявності світла

Кисень

Поглинається

Виділяється

shkola.in.ua

Вуглекислий газ Виділяється Поглинається Органічні речовини Розщеплюються Синтезуються

Енергія Виділяється Поглинається

Значення Забезпечує організм енергією.

Забезпечує синтез органічних речовин з неорганічних та

виділення в атмосферу кисню. Щорічно завдяки фотосинтезу на Землі синтезується близько 150 млрд. тонн органічної речовини і виділяється понад 200 млрд. тонн вільного кисню, який забезпечує дихання організмів.

4. Натуральні соки вичавлюють із садовини і городини. Де саме у рослинній клітині міститься сік? Чому соки не отримують із тваринної сировини (наприклад, із м’яса)? Сік в клітинах рослин міститься у вакуолях з клітинним соком. У тканинах рослин вода складає 70-95%, в тканинах тварин — 46-92%. Підчас виготовлення рослинного соку відфільтровуються міцні клітинні оболонки

залишається рідкий вміст клітин. На відміну від рослин, у тваринних клітин немає жорсткої клітинної стінки, тому після механічної обробки ми отримуємо однорідний фарш. Крім того, продукти тваринного походження містять велику кількість білків та потребують термічної обробки.

§ 10. Поділ клітини. Сторінка 36 Контрольні запитання

1. Які основні процеси відбуваються в клітині на стадії росту? Під час росту відбувається збільшення маси та об’єму клітини, синтез білків та інших органічних сполук, розростання ендоплазматичної сітки, ділення мітохондрій і пластид, подвоєння молекул ДНК.

shkola.in.ua

2. Які основні процеси відбуваються клітині на стадії поділу? Поділ клітин — одна з найважливіших властивостей живих організмів, які мають клітинну будову. Саме завдяки поділу відбувається ріст та розвиток багатоклітинних організмів, регенерація (відновлення клітин, тканин і навіть органів, утрачених у процесі життєдіяльності) та розмноження. Під час поділу клітини відбувається спіралізація ДНК та формування хромосом. Кожна хромосома складається з двох однакових молекули ДНК, які щільно спаралізовані, з’єднанні в спільній ділянці та мають вигляд паличок. Після зникнення ядерної оболонки кожна хромосома розділяється на дві частини. Ці дочірні хромосоми розходяться до протилежних полюсів. До кожного полюсу відходить хромосом стільки ж скільки було у материнський клітині. Біля полюсів хромосоми розкручуються, утворюються ядерні оболонки, приблизно порівну поділяється цитоплазма і органоїди між двома дочірніми клітинами. Утворюються дві дочірні клітини ідентичні материнській клітині. 3. Яку роль відіграють хромосоми в поділі клітини? Хромосома — це велика молекулярна структура, що складається з ДНК і білків. Молекула ДНК містить гени, що кодують властивості живого організму. Слово "хромосома" походить від грецьких слів "хрома" — колір та "сома" — тіло. Хромосоми забезпечують точну передачу спадкової інформації від материнської клітини до дочірніх.

4. У якій послідовності відбуваються події протягом клітинного циклу: поділ цитоплазми, подвоєння ДНК, ріст, поділ ядра?

Послідовність подій, що відбуваються між утворенням даної клітини і її поділом на дочірні, називається клітинним циклом, або життєвим циклом клітини. Коли йдеться про одну клітину, то її життя виглядає так: утворення молодої клітини в результаті поділу материнської клітини, ріст, розвиток, подвоєння ДНК поділ ядра, поділ цитоплазми. Дочірні клітини ростуть і розвиваються до наступного поділу.

5. У чому полягає біологічне значення поділу клітин? Біологічне значення поділу клітин полягає у передачі естафети життя новим поколінням клітин.

Завдання

У засобах масової інформації часто використовують вислови: "Земля жива планета", "живий океан", "жива істота", "жива вода", "жива рослина". Які з цих висловів з точки зору біології правильні, а які ні? Вислови "жива істота", "жива рослина" відносяться до поняття живі організми, тобто організми, що мають ознаки й властивості, які відрізняють їх від неживих систем: єдність хімічного складу, обмін речовин, живлення, дихання, секреція, самовідтворення (репродукція), спадковість, мінливість, ріст і розвиток, подразливість. Вислів "живий океан" характеризує угруповання живих організмів, що мешкають і водному середовищі — океані. "Земля — жива планета" в біології визначається як біосфера, тобто сукупність усіх екосистем на нашій планеті. На цьому рівні відбувається коолообіг речовин і перетворення енергії, пов’язані з життєдіяльністю всіх живих організмів.

Вислів "жива вода" позначає у казках воду, що володіє певними чарівними властивостями, здатна оживляти мертве тіло. Найчастіше використовується поряд з мертвою водою, яка має можливість заліковувати рани. Також латинський вираз aqua vitae або aqua vita ("вода життя") використовувалося як науковий і алхімічний термін в середньовіччі. Святий Патрік і його послідовники використовували цей термін для позначення спиртів та називали так ритуал хрещення водою.

Іноді живою водою називають чисту, джерельну воду. Тому вислів "жива вода" не є біологічним терміном.

Практична робота №1 Сторінка 36 Тема. Будова світлового мікроскопа та робота з ним Мета роботи: використовуючи постійний препарат тваринних клітин, навчитись працювати зі світловим мікроскопом на малому та великому збільшенні. Завдання:

1. Підготувати мікроскоп до роботи.

2. Налаштувати мікроскоп.

3. Побачити на малому та великому збільшенні тваринні клітини та замалювати одну клітину на великому збільшенні.

shkola.in.ua

Обладнання та матеріали: мікроскоп, постійний препарат тваринних клітин (препарат плоского епітелію).

Хід роботи

1. Підготуй мікроскоп до роботи.

2. Налаштуй мікроскоп.

3. Розглянь під мікроскопом постійний мікропрепарат препарат плоского епітелію.

4. Замалюй клітини плоского епітелію.

5. Завершення роботи. Контрольні запитання Сторінка 39

1. З яких елементів складається оптична система мікроскопа? Оптична система мікроскопа складається з дзеркала, діафрагми, револьверної насадки з об’єктивами та окуляра.

2. Як підготувати оптичний мікроскоп до роботи? Підготовка мікроскопа до роботи:

• 1) встановити на робочому столі дзеркальцем до себе;

• 2) в разі потреби очистити корпус та дзеркало — м’якою серветкою; лінзи об’єктива та окуляра — м’якою паперовою серветкою, зволоженою 70% етиловим спиртом або спеціальною рідиною для оптики, насухо витерти поверхні;

• 3) нахилити штатив на 10-20°, переконатися, що мікроскоп не хитається;

• 4) увімкнути об’єктив малого збільшення; 3. Як здійснити налаштування оптичного мікроскопа? Налаштування оптичного мікроскопа:

• 1) покласти препарат на предметний столик таким чином, щоб центральна

частина покривного скла розташувалася точно лід об'єктивом;

• 2) притиснути предметне скло лапками тримачів препарату.

• 3) спостерігаючи за рухом тубуса збоку, макрогвинтом повільно опустити його так, щоб відстань між об'єктивом та препаратом становила приблизно 5 мм;

• 4) налаштувати освітлення: повністю відкрити діафрагму; потім, обертаючи дзеркало в напрямку вікна або яскравої лампи, спрямувати на препарат потік світла; подивитися в окуляр і переконатися, що поле зору освітлено достатньо;

• 5) спостерігаючи крізь окуляр, макрогвинтом повільно піднімати об'єктив до

отримання зображення клітин;

• 6) перейти на велике збільшення: обережно повернути револьверну насадку і ввімкнути 40-кратний об’єктив; відрегулювати чіткість зображення мікрогвинтом;

• 7) за допомогою діафрагми збільшити яскравість освітлення препарату.

4. Який об’єктив умикають на початку роботи з мікроскопом? На початку роботи вмикають об’єктив малого збільшення.

shkola.in.ua

5. У який спосіб слід розраховувати масштаб, виконуючи малюнок досліджуваного об’єкта? Для визначення правильного масштабу при виконанні малюнка діаметр поля зору приймають рівним висоті учнівського зошита (24 см) і, виходячи з цього розраховують приблизний розмір малюнка. Наприклад: якщо довжина однієї клітини на великому збільшенні становить близько третини поля зору, то на малюнку її довжина має скласти приблизно 24 : 3 = 8 см.

6. Як правильно завершити роботу з мікроскопом? Правильне завершення роботи з мікроскопом:

• 1) перевести мікроскоп на мале збільшення;

• 2) зняти препарат;

• 3) прибрати робоче місце. Практична робота №2 Сторінка 39 Тема. Виготовлення мікропрепаратів шкірки луски цибулі та розгляд її за допомогою оптичного мікроскопу Мета роботи: навчитися виготовляти тимчасовий препарат шкірки цибулі, роздивитись препарат за допомогою оптичного мікроскопа, виявити у клітині цитоплазму, ядро, вакуолю з клітинним соком, клітинну оболонку. Завдання:

1. Виготовити незабарвлений та забарвлений спиртовим розчином йоду препарати шкірки луски цибулі.

2. Роздивитись клітини шкірки луски цибулі на забарвлених та незабарвлених препаратах.

3. Замалювати будову клітини шкірки луски цибулі. Обладнання та матеріали: мікроскоп, набір інструментів для виготовлення тимчасових препаратів (піпетка, ножиці, скальпель або гострий ніж, дві препарувальні голки, скляна паличка, предметне та покривне скло), ємність для води, контейнер для сміття, фільтрувальний папір та паперові серветки, спиртовий розчин йоду, цибулина городньої цибулі.

Хід роботи

1. Підготуй мікроскоп до роботи.

2. Виготуй тимчасовий незабарвлений препарат.

3. Розглянь під мікроскопом тимчасовий незабарвлений препарат на малому та великому збільшенні.

4. Пофарбуй препарат розчином йоду.

5. Розглянь під мікроскопом тимчасовий забарвлений мікропрепарат на малому та великому збільшенні.

6. Замалюй забарвлену розчином йоду клітину.

1. Вакуоля. 2. Клітинна мембрана. 3. Цитоплазматичні тяжі.

4. Ядро.

7. Завершення роботи.

Контрольні запитання Сторінка 42

1. Яку структуру шкірки луски цибулі помітно на препараті найкраще? Найкраще помітна клітинна мембрана.

2. Чи в усіх клітинах на незабарвлених препаратах можна розрізнити ядро? У деяких клітинах на незабарвлених препаратах ядро непомітно.

3. Чи в усіх клітинах наявне ядро? Всі клітини шкірки луски цибулі мають ядро.

4. Чому в одних клітинах ядро спостерігається в центрі, а в інших збоку,

біля клітинної оболонки? В молодих клітинах міститься багато дрібних вакуолей і ядро розташоване в центрі. В старих клітинах зазвичай розташована одна велика вакуоля, а цитоплазма та ядро притиснуті до клітинної мембрани.

5. Чому під час роботи з об’єктивом великого збільшення постійно треба трохи обертати мікрогвинт уперед-назад? Для того щоб досягти чіткого зображення па

великому збільшенні, необхідно обертати мікрогвинт вперед-назад. Необхідно враховувати, що клітини об’ємні, різні її структури знаходяться на різної відстані від об’єктива.

Тема: 2 Одноклітинні організми. Перехід до багатоклітинної.

§ 11. Бактерії найменші одноклітинні організми

Сторінка 48

Контрольні запитання

1. Чим клітини бактерій принципово відрізняються від клітин рослин та тварин? Клітини бактерій, на відміну від клітин рослин і тварин, не мають ядра. З органел наявні лише рибосоми, а мітохондрії, хлоропласти, лізосоми та вакуолі з клітинним соком — відсутні.

2. Чому бактеріальну клітину називають прокаріотичною? Назва «прокаріотичні» надана через відсутність у клітинах бактерій ядра (від грецької «про» — до, перед та «каріоп» — ядро).

3. Які процеси, властиві бактеріальній клітині, свідчать про те, що бактерії є живими організмами? Бактеріям притаманні всі ознаки живого: ріст, розвиток, поглинання, перетворення та вилічення речовин, рух, розмноження, здатність реагувати па зовнішні та внутрішні впливи тощо.

§ 12. Шкідливі бактерії Сторінка 52

shkola.in.ua

Контрольні запитання Дайте відповіді на запитання школярів, наведені на початку параграфа. 1. Хвороботворні бактерії спричинюють захворювання людини, тварин і рослин. Відомо понад 300 видів бактерій, які здатні викликати захворювання в рослин, такі, як чорна плямистість помідорів, м’яка гниль цибулі, побуріння плодів абрикосів тощо. Найпоширенішими та найнебезпечнішими бактеріальними хворобами людини є туберкульоз (збудник — туберкульозна паличка), правець (збудник — клостридій), холера (збудник — холерний вібріон) чума, тиф, перитоніт, менінгіт, ангіна, ботулізм, газова гангрена тощо. У тварин бактерії спричинюють такі захворювання, як сибірка, бруцельоз тощо. Є серед хвороботворних бактерій і такі, що допомагають людині в боротьбі зі шкідниками. Так, деякі види бацил викликають захворювання личинок шкідливих комах. Оскільки для хребетних тварин і людини ці бактерії є безпечними, їх застосовують для захисту лісів, садів, виноградників, городів від личинок колорадського жука, сибірського шовкопряда, капустяного метелика тощо. 2. У тілі здорової людини міститься в 10 разів більше бактеріальних клітин, ніж клітин людини. Більшість бактерій перебувають па шкірі та в травному тракті. Багато бактерій викликають у людини і тварин найрізноманітніші захворювання. При зараженні туберкульозною паличкою людина захворює на туберкульоз. Деякі палички викликають такі важкі захворювання, як чума, дифтерія, сальмонельоз.

З хвороботворними стрептококами і стафілококами пов’язані гнійні захворювання — наприклад, фурункульоз, стрептококова ангіна. З хвороботворними бактеріями допомагає боротися імунна система.

До органів імунітету належать: вилочкова залоза (тимус), кістковий мозок, лімфатичні вузли, лімфоїдна тканина селезінки, кишечника, сполучна тканина, а також система кровоносних і лімфатичних судин. Кишечник людини населений хвороботворними, корисними та нейтральними бактеріями. Корисні мікроби — біфідобактерії, лактобактерії та бактероїди падають допомогу в травленні, захищають від алергії, підтримують імунну систему і навіть знижують ймовірність розвитку онкологічних захворювань. А ще пригнічують діяльність хвороботворних мікробів: стафілококів, стрептококів. Людина використовує бактерії в харчовій промисловості для отримання продуктів харчування. Так, молочнокислі бактерії широко застосовуються для виробництва кефіру, сметани, сиру. За допомогою молочнокислих бактерій відбувається заквашування капусти. Людина застосовує бактерії у фармацевтичній промисловості для отримання деяких ліків, синтезування біологічно активних речовин — антибіотиків, вітамінів, ферментів, амінокислот. Стає більш важливим значення бактерій як джерела харчового і кормового білка, а також енергетичних продуктів — метану, водню. Бактерії також застосовуються у тваринництві, наприклад, для силосування кормів. Утворювана при цьому молочна кислота запобігає розкладанню овочів і корму для худоби. Бактерії використовують для очищення стічних вод та для боротьби із сільськогосподарськими шкідниками. Вимочування льону, обробка шкіри, відбувається з використанням продуктів життєдіяльності бактерій. Завдання Сторінка 52 Деякі правила профілактики небезпечних бактеріальних захворювань: Правила особистої гігієни:

— мити руки з милом після роботи, після відвідування туалету і перед уживанням їжі;

— суворо дотримуватися правил особистої гігієни;

— підтримувати чистоту в житлових і робочих приміщеннях;

— звертатися до лікаря за консультацією та у разі потреби (негайно!) своєчасно

робити щеплення; Правила здорового способу життя:

— раціональне харчування; — оптимальний руховий режим; — загартування організму; — особиста гігієна; — відсутність шкідливих звичок; — позитивні емоції;

— інтелектуальний розвиток. Правила харчування:

shkola.in.ua

— кількість їжі — це стільки, щоб вона забезпечила добові енерговитрати організму; — якість їжі — правильне співвідношення жирів, білків, вуглеводів, вітамінів, мікроелементів, води відповідно до вікових періодів дитини;

— правильно організований режим прийому їжі;

— засвоєння їжі — створення приємної обстановки при прийомі їжі; — продукти зберігати згідно терміну придатності та умов зберігання, написаних виробником па етикетці;

— ретельно мити овочі і фрукти, обдавати окропом;

— будь-які сумніви щодо доброї якості харчових продуктів, готових до споживання, особливо консервованих, необхідно вирішувати па користь власного здоров'я і відмовлятися від їх споживання.

2. Поширення збудників небезпечних бактеріальних хвороб

Шляхи зараження

переносники

Хвороба Брудна вода

Холера це гостра шлунково-кишкова хвороба, спричинювана Vibrio cholerae (холерний вібріон). Збудники містяться у калі або блювоті хворих. Мікроорганізми виживають у прісній воді до 2 тижнів і до 8 тижнів у морській. Зараження звично відбувається через питну воду, молюсків або харчі, забруднені мухами чи руками.

Орнитоз гостра бактеріальна інфекція, передається

Голуб, папуга

повітряно-крапельним шляхом, уражає легеневу та нервову системи. Збудником орнітоз є Chlamydia psittaci (хламідія псіттаці). Уперше захворювання було зареєстровано від папуг, потім відкрили інфекційний зв'язок з іншими птахами.

Блохи, воші

Тиф, чума, гепатит та енцефаліт. Блохи поширюють личинки різних глистів. Прокушуючи людську шкіру, блоха впорскує в рану слину, яка викликає сильне подразнення тканин. Черевний тиф — гостра бактеріальна інфекція з фекальнооральним механізмом передачі, яка спричиняється сальмонелою черевного тифу, характеризується гарячкою переважно постійного типу, загальною інтоксикацією з розвитком загальмованості нервової діяльності аж до тифозного статусу, шкірною висипкою, збільшенням печінки, селезінки і ураженням лімфатичного апарату тонкої кишки. Поворотний тиф — гостре інфекційне захворювання, викликається спірохетами Borrelia recurrentis, що передаються через кровосисних комах (вошей, кліщів), характеризується періодичними гарячковими нападами.

Чума це є гостра інфекційна хвороба, що характеризується тяжкою інтоксикацією, гарячкою, ураженням лімфатичної системи і легень, належить до карантинних інфекцій.

Збудником чуми — є Yersinia pestis (чумна паличка). В

організм людини збудник проникає через шкіру, дихальні

шляхи, шлунково-кишковий тракт.

shkola.in.ua

Консерви

Ботулізм гостра інфекційна хвороба з групи кишкових

інфекцій, яка характеризується важким ураженням нервової системи зі слабкістю скелетних і гладких м'язів, порушенням зору, ковтання, моторики кишок. Збудником ботулізму є

Clostridium botulinum це палички з закругленими кінцями.

Криси, бабаки

§ 13. Корисні бактерії

Сторінка 55

Контрольні запитання

Дайте відповіді на запитання школярів, наведені на початку параграфа. 1. Ні, оскільки разом з умовно-небезпечними (20-30 %) зникнуть і корисні (70-80 % від загальної кількості), які покращують травлення, забезпечують організм деякими необхідними речовинами (наприклад, вітаміном К), пригнічують розвиток шкідливих бактерій.

2. Так, існують: це — біфідобактерії та молочнокислі бактерії. їх застосовують в якості пробіотиків.

3. Йогурти, сметана, кефір не складаються з бактерій, але містять їх та продукти їхньої життєдіяльності.

4. Навмисно погані бактерії при виробництві продуктів харчування не додають. Але небезпечні бактерії можуть потрапити в їжу при порушенні умов її приготування або зберігання. Наприклад, бактерії, що виділяють одну з найсильніших з відомих людині отрут — ботулотоксин — і спричиняють смертельно небезпечне захворювання — ботулізм — можуть розвиватися у м’ясних, грибних та рибних консервах.

5. Більше корисних бактерій: з 300 тис. відомих видів лише менше 100 є збудниками небезпечних хвороб людини.

§ 14. Різноманітність та значення бактерій у природі Сторінка 60 Контрольні запитання

1. Як бактерії отримують енергію? Деякі бактерії дихають киснем, використовуючи його для окислення органічних речовин і отримання енергії для життєдіяльності. Такі бактерії називаються аеробними. Інші бактерії отримують енергію в результаті бродіння, тобто безкисневого розщеплення органічних речовин. їх називають анаеробними. Є й такі бактерії, які можуть в залежності від умов дихати киснем або ж обходитися без нього. 2. Чим паразитизм відрізняється від взаємовигідного симбіозу? Паразитизм — використання органічних речовин хазяїна зі спричиненням хвороб або навіть загибелі. Взаємовигідний симбіоз — співіснування бактерії і хазяїна з отриманням взаємної користі.

3. Які приклади взаємовигідного симбіозу бактерій з іншими організмами ви знаєте? Бульбочкові бактерії розвиваються у коренях бобових рослин (гороху, квасолі, люцерни, конюшини) і забезпечують рослину необхідними сполуками Нітрогену, виконуючи роль живих азотних добрив. Натомість, від хазяїна вони отримують частину органічних речовин, які утворює рослина у процесі фотосинтезу. В кишечнику людини живуть бактерії (наприклад, кишкова паличка), які сприяють процесам травлення, синтезують деякі вітаміни та перешкоджають діяльності хвороботворних мікроорганізмів. Сама ж кишкова паличка в кишечнику людини постійно забезпечена поживними речовинами. У шлунку корів, овець, кіз, у кишечнику коней також живуть бактерії. Ці тварини споживають багату на клітковину рослинну їжу, але самостійно її перетравлювати не здатні. Цю функцію здійснюють бактерії. Отже, таке співжиття бактерій та травоїдних тварин взаємовигідне: бактерії допомагають тваринам перетравлювати та засвоювати

їжу. З іншого боку, вони самі забезпечені поживними речовинами та захищені від несприятливих впливів довкілля.

4. Яка особливість будови тіла характерна для ціанопрокаріотів, але не

характерна для більшості бактерій? В клітинах ціанобактерій розташовуються

сплощені мембранні мішечки, в які вбудовані молекули хлорофілу

§ 15. Одноклітинні еукаріоти

Сторінка 63

Контрольні запитання

1.Чим одноклітинні еукаріоти відрізняються від бактерій та ціанопрокаріотів?

Еукаріотичні організми крупніші за прокаріотичні, й організовані значно складніше. На відміну від прокаріотів, у еукаріотів є багато органел. Це, перш за все, мітохондрії, пластиди і ядро, обмежені двома шарами клітинної мембрани, диктіосоми, ендоплазматична сітка, лізосоми, різноманітні вакуолі. Генетичний апарат еукаріотів — це хромосоми, які являють собою з’єднання білків, і молекули ДНК, тоді як у прокаріотів — одна нитка ДНК.

2. Які способи живлення притаманні одноклітинним еукаріотам? Серед одноклітинних еукаріотів за типом живлення виділяють автотрофів, гетеротрофів і міксотрофів. Гетеротрофи живляться найдрібнішими тваринами, рослинними організмами і гниючими органічними речовинами захоплюючи їжу вгинанням клітинної мембрани. Паразитичні форми живуть на поверхні тіла, в порожнинах тіла або тканинах організмів своїх хазяїв, висмоктуючи здобич.

Автоторофні одноклітинні еукаріоти здатні до фотосинтезу. Міксотрофні поєднують у собі здатність синтезувати органічні сполуки з неорганічних та споживати готові органічні речовини (евглена зелена, хламідомонада тощо). 3. У чому полягає різниця між одноклітинними твариноподібними організмами та одноклітинними водоростями? Одноклітинні твариноподібні еукаріоти є гетеротрофами за типом живлення, а одноклітинні водорості — автотрофами.

4. Часто в літературі можна зустріти вислів, що евглена в темряві живиться як тварина. Чи є це твердження повністю правильним? На світлі евглена, подібна до рослин, використовує енергію сонячних променів і внаслідок фотосинтезу в її хлоропластах утворюються необхідні для життя поживні речовини. Тому вона завжди шукає освітлені місця. У темряві та за наявності в середовищі розчинених органічних речовин евглена переходить на гетеротрофний спосіб живлення. Вона поглинає розчинні органічні речовини, всмоктуючи їх всією поверхнею клітини. Але до захоплення та перетравлення твердих часток їжі вона не здатна. Тобто твердження, що евглена в темряві живиться як тварина, не є повністю вірним.

shkola.in.ua

§ 16. Твариноподібні одноклітинні організми Сторінка 68 Контрольні запитання

1. Що таке фагоцитоз ? Фагоцитоз — активне захоплення і поглинання мікроскопічних сторонніх об’єктів і твердих частинок клітинами з подальшим перетравленням цих частинок у цитоплазмі.

2. Яку хворобу, спричинювану одноклітинними твариноподібними організмами, можна назвати хворобою брудних рук? Дизентерія.

3. Які паразитичні одноклітинні твариноподібні організми поширюються кровосисними комахами, зокрема комарами? Малярійний плазмодій. Завдання Заповніть таблицю в зошиті, поставивши проти вказаної ознаки «так» або «ні» у стовпчиках, що стосуються відповідних організмів.

№ ознаки Ознака

Інфузорії Комірцеві

джгутиконосці

1. Мають комірець

2. Мають глотку

3. Мають травні вакуолі

4. Активно рухаються

5. Мають один джгутик

6. Мають війки

7. Мають несправжні

8. Зберігають сталу форму клітини

9. Мають одне ядро

10. Мають два ядра

11. Живляться фаготрофно

§ 17. Одноклітинні водорості Сторінка 73

Контрольні запитання

1.Який спосіб живлення є характерним для евглени, хламідомонади та хлорели? Евглена, хламідомонада та хлорела здатні до фотосинтезу. У темряві евглена також здатна переходити до гетеротрофного живлення.

2. Які способи розмноження зустрічаються в одноклітинних водоростей? Розмноження одноклітинних водоростей буває нестатевим (за допомогою спор та зооспор) і статевим. У одного й того самого виду залежно від умов і пори року способи розмноження різні.

3. Які одноклітинні водорості є рухливими, а які самостійно рухатися не можуть?

Приклади рухливих та нерухомих одноклітинних водоростей:

shkola.in.ua

Рухливі Нерухомі

Хламідомонада

евглена зелена

хлорела

плеврокок

Навікула клостерій

Пінулярія

ацетабулярія

Завдання

Заповніть таблицю в зошиті, поставивши проти вказаної ознаки «так» або «ні»

стовпчиках, що стосуються відповідних організмів.

1. Має хлоропласти

глотку

3. Активно рухається

джгутики

§ 18. Губка Сторінка 76 Контрольні запитання

1. Що спільного між губками та одноклітинними твариноподібними організмами? Джгутикові клітини губок за будовою схожі на комірцевого джгутиконосця, амебоїдні клітини — на амеб.

2. Який експеримент свідчить, що губка займає проміжне положення між одноклітинними твариноподібними організмами та «справжніми» багатоклітинними тваринами? Якщо губку розділити на окремі клітини (розтерти або пропустити через сито), то роз'єднані клітини знов об’єднаються у один організм.

3. Які клітини у багатоклітинному організмі відповідають за розмноження?

Репродуктивні клітини.

§ 19. Багатоклітинні водорості: ульва, хара Сторінка 78

Контрольні запитання

shkola.in.ua

1. Чому ульва за будовою тіла вважається простішою від хари? Тіло ульви утворене двома шарами клітин, схожих за будовою та функціями. А тіло хари складається з довгого ниткоподібного "стебельця" з кільцями голкоподібних "листків". 2. Чим хара нагадує справжні наземні рослини? Хара нагадує справжні наземні рослини наявністю несправжніх "стебелець" та "листків". Завдання Заповніть таблицю в зошиті, поставивши проти вказаної ознаки «так» або «ні» у стовпчиках, що стосуються відповідних організмів.

№ Ознака Хламідомонада Хлорела Ульва Хара

1 Активно рухаються Так ні ні ні

2 Є нерухомими Ні

4 Помітні без збільшувальних

приладів (макроскопічні)

5 Одноклітинні

6 Багатоклітинні

7 Живуть у морях

8 Живуть у прісних

ульва не має органів активного руху. Її тіло, що спочатку прикріплене до дна, може відриватися від ґрунту і вільно плавати у товщі води. Але цей рух є пасивним.

Тема 3. Квіткова рослина § 20. Будова молодої рослини

Сторінка 84 Контрольні запитання

1. З яких частин складається проросток квіткової рослини? Молодий проросток складається з сім'ядолей, підсім’ядольного коліна, першого кореня і першого пагона рослини.

2. Що таке сім’ядолі й підсім’ядольне коліно? Сім’ядолі — це частинки насінини. Підсім'ядольне коліно — циліндрична частина проростка під сім'ядолями.

3. Чому корінь і пагін вважають основними органами рослини? Корінь і пагін містять на верхівках точки росту, які забезпечують ріст органів у довжину і формування надземної і підземної частини рослини.

4. Як класифікують корені та пагони за місцем їхнього утворення? Перші корінь і пагін називають головними. На головному корені розвиваються бічні корені, на головному пагоні — бічні пагони. Корні, що розвиваються на підсім’ядольному коліні, стеблі або листку є додатковими. Так само додатковими є пагони, що з часом виникають на коренях та листках.

§ 21. Основні процеси життєдіяльності квіткової рослини Сторінка 87 Контрольні запитання

1. Які процеси життєдіяльності

здійснюються в усіх органах рослини? Процеси життєдіяльності, характерні для всіх органів рослини: дихання, обмін речовин, ріст і розвиток.

2. Які процеси життєдіяльності характерні саме для листків? Процеси життєдіяльності, характерні саме для листків: повітряне живлення (поглинання вуглекислого газу), газообмін, фотосинтез, випаровування води.

3. Які процеси життєдіяльності притаманні саме кореню? Процеси життєдіяльності, притаманні саме кореню: мінеральне живлення, поглинання води.

4. У чому полягає значення стебла для забезпечення процесів життєдіяльності рослини? Значення стебла: зв’язок між надземною та підземною частинами рослини, а також окремими органами, транспорт води й розчинених в ній органічних і мінеральних речовин, розміщення частин тіла рослини у просторі. Завдання Заповніть таблицю (сторінка 96) у зошиті, поставивши позначку «+» або «так» навпроти процесу життєдіяльності, який забезпечує кожний із трьох органів корінь, стебло і листок. За результатами аналізу таблиці дайте відповіді на запитання: 1. Які процеси життєдіяльності забезпечуються як коренем, так і листком? Чи є вони основними для обох органів одночасно? 2. Які процеси життєдіяльності забезпечують усі три органи? 3. Який процес життєдіяльності забезпечує лише корінь?

Процес життєдіяльності

Мінеральне живлення

Повітряне живлення

так Примітка: молоді зелені стебла рослин, як і листки, здатні до фотосинтезу, повітряного живлення та випаровування води.

води

1. Як корінь, так і листок, здатні до живлення: листок — до повітряного, корінь — до мінерального. Для кореня це є однією з основних функцій. Для листка — ні (основна функція — фотосинтез).

2. Всі три органи забезпечують дихання, що відбувається у клітинах за участю мітохондрій.

3. Мінеральне живлення забезпечує лише корінь.

§ 22. Тканини рослин Сторінка 93 Контрольні запитання

1. Що таке тканина? Тканина — це сукупність клітин, подібних за походженням, будовою і пристосовані до виконання однієї або кількох функцій.

2. Якими є основні типи твірних тканин та їхні функції? Твірні тканини забезпечують утворення нових частин тіла рослин, а постійні тканини — життєдіяльність рослинного організму.

3. Яку роль відіграють покривні тканини? За розміщенням на рослині твірні тканини розрізняють верхівкові, бічні і вставні. Верхівковою називають твірну тканину верхівки стебла (конус наростання), верхівки кореня, верхівок їхніх бічних відгалужень. Бічна тканина закладається всередині стебла й кореня і зумовлює ріст стебла і коренів у товщину. Вставна буває в певних ділянках стебла і листка (наприклад, біля основи міжвузля стебла злакових рослин), її клітини забезпечують вставний ріст стебла. Завдання

Установіть відповідність між тканинами та процесами, які вони забезпечують. Запишіть у зошит пари: буква й відповідна цифра Рослинні тканини поділяють на твірні, або меристеми (клітини здатні ділитися, завдяки чому ростуть органи), і постійні (клітини втратили здатність до поділу і виконують інші функції).

Постійні тканини Функції

Покривна: епідерміс, перидерма, корок.

Провідна: ксилема (деревина), флоема (луб).

Основна: фотосинтезуюча, запасаюча, механічна.

Розташована на поверхні всіх органів рослини, виконують захисну функцію — захищають рослини від механічних пошкоджень, проникнення мікроорганізмів, різких коливань температури, зайвого випаровування і т. п.

Забезпечує пересування води і розчинених в пій поживних речовин по рослині.

Хлороносна здатна до фотосинтезу, у клітинах запасаючої тканини відкладаються білки, вуглеводи та інші речовини, механічні тканини надають гнучкості та еластичності.

§ 23. Будова і функції кореня Сторінка 96 Контрольні запитання

1. Які основні зони розрізняють учені від кінчика до основи кореня рослини? Корінь має клітинну будову. Різні його ділянки складаються з неоднакових клітин, що утворюють зони кореня: — кореневий чохлик; — зона поділу, або зона ембріонального росту; — зона розтягування; — зона всмоктування, або зона кореневих волосків; — зона проведення, або зона бічних коренів.

2. У якій зоні відбувається (1) утворення нових клітин, (2) видовження кореня, (3) поглинання води і мінеральних речовин? 1 — зона поділу; 2 — зона розтягування;

3 — зона всмоктування.

3. Із чим пов’язане утворення кореневого чохлика? Якими є його функції? Клітини кореневого чохлика утворюються з клітин верхівкової твірної тканини та виконують захисну функцію, вони пошкоджуються, відмирають, злущуються і на їх місці утворюються нові клітини.

4. Які тканини виконують у корені функції (1) поглинання води і мінеральних речовин, (2) транспорту речовин? 1 — покривна тканина; 2 — провідна тканина. Завдання Заповніть таблицю в зошиті.

shkola.in.ua

Зони кореня Особливості будови Функції Кореневий чохлик Клітини щільно розміщені. Деякі містять великі крохмальні зерна. Поверхневі клітини відмирають і злущуються

Захищає верхівку кореня, виділяє слиз і полегшує просування кореня в ґрунті, визначає напрямок росту кореня

Зона розтягу Клітини швидко ростуть і починають перетворюватись на клітини постійних тканин

часточками ґрунту

Зона всмоктування Клітини завершують ріст і остаточно перетворюються па клітини постійних тканин. Клітини шкірочки утворюють

довгі вирости - кореневі волоски. Під шкірочкою розташовані кора та центральний циліндр

Провідна зона Найдовша зона, кореневі волоски відмирають.

Утворюються шари бічної твірної тканини, корінь потовщується, можуть з’являтися бічні корені

Поглинання водних розчинів мінеральних речовин з ґрунту

Транспорт водних розчинів

мінеральних речовин до частин пагона — стебла та листків (висхідний рух); транспорт

органічних речовин до клітин кореня (низхідних рух); закріплення

рослини в ґрунті за рахунок бічних коренів.

§ 24. Кореневі системи. Видозміни кореня

Сторінка 101

Контрольні запитання

1. Що таке коренева система? Коренева система — це сукупність усіх коренів рослини. За походженням розрізняють типи коренів:

• головний, який утворюється із зародкового корінця насінини;

• додаткові, які закладаються на надземній або підземній частині пагона;

• бічні, які закладаються на головному, додаткових та бічних коренях нижчого порядку.

2. Що таке видозміна кореня? Видозміни кореня — це явище зміни будови кореня, що забезпечує пристосування рослини до умов існування.

shkola.in.ua

3. Які видозміни кореня ви знаєте? Чим вони відрізняються від типових коренів рослин за будовою і функціями? Видозміни коренів: Коренеплід — складний видозмінений орган; в його утворенні беруть участь основа головного кореня і основа стебла головного пагона. Частка кореня і стебла у коренеплодів різних рослин неоднакова: у моркви значно переважає корінь, у столової моркви — стебло. Коренеплід виконує запасаючу функцію. Кореневі бульби — потовщені додаткові корені. Вони виконують запасаючу функцію і деколи — функцію розмноження. В останньому випадку коренева бульба, що відходить від стебла, зв’язана із пазушною брунькою, з якою і відокремлюється від материнської рослини.

Корені опорні — додаткові корені, що утворюються на гілках дерева. Вони ростуть вниз, а досягнувши ґрунту, заглиблюються в нього (фікус бенгальський). Корені опорні — ходульні, відходять від нижньої частини стебла і служать додатковою опорою (панданус, кукурудза). Корені опорні — дошковидні, утворюються в нижній частині стовбура і служать додатковою опорою для дерева (фікус каучуконосний). Корені опорні — причіпки (наприклад, у плюща), які забезпечують утримання пагона на вертикальній поверхні: стіні, стовбурі іншої рослини. Повітряні корені епіфітів (рослин, що поселяються на інших рослинах і використовують їх як опору) всмоктують вологу і розчинені в пій речовини з повітря (представники родини орхідей, ананасових). Корені-присоски, що поглинають поживні речовини з тканин іншої рослини. Такі корені властиві рослинам-паразитам, що живуть за рахунок інших рослин, на яких паразитують (вовчок). Такі корені є й у напівпаразитів (дзвінець, перестріч).

Напівпаразити мають зелені пагони і здатні до фотосинтезу, однак при цьому

паразитують па коренях іншої рослини.

4. Чим відрізняється коренеплід від кореневої бульби? Кореневі бульби є видозмінами бічних коренів. А коренеплід — головного. Завдання

Упорядкуйте таблицю: установіть відповідність між назвами рослин, видозмінами кореня, які їм властиві, та їх функціями. Ряди з трьох цифр запишіть у зошиті. Жоржина: 1-5-3; кукурудза: 2-4-5; орхідея: 3-2-4; болотний кипарис: 4-3-1; повитиця: 5-1-2.

§ 25. Будова і функції пагона Сторінка 105 Контрольні запитання

shkola.in.ua

1. Як будова пагона (поділ на стебло і листки) пов’язана з його функціями? Пагін — це осьовий орган вищих рослин, що складається зі стебла, листків та бруньок і здатний до верхівкового росту. У ході еволюції пагін сформувався як орган пристосування до життя в наземному середовищі, який викопує функції живлення — фотосинтезу і утворення генеративних органів. У процесі пристосування до найбільш інтенсивного фотосинтезу пагін виявився розчленованим па циліндричні осьові органи — стебло з функціями утримання і проведення речовин та плоскі бічні органи з обмеженим ростом — листки, які забезпечують можливість найбільшого контакту рослин з повітряним середовищем і поглинання світлової енергії. 2. Що таке брунька, яким є її призначення? Брунька — зародковий пагін з дуже вкороченими міжвузлями, що перебуває в стані відносного спокою. Вона складається із короткої зачаткової осі (стебла) з конусом наростання па верхівці, листкових зачатків або зачаткових репродуктивних органів (квіток, суцвіть). Брунька дає початок дорослому пагону. 3. Які типи бруньок ви знаєте? Бруньки класифікують за будовою: Закриті, що вкриті захисними лусками. Відкриті (голі), в яких покривні луски відсутні. За розміщенням на стеблі: Верхівкові, що розміщені на верхівці стебла, забезпечують ріст пагона або його частин в довжину. Бічні, які розміщені збоку стебла в пазухах листків, забезпечують галуження та утворення системи пагонів. Бічні бруньки бувають пазушні, які

розміщені в пазухах листків; додаткові, які виникають із внутрішніх тканин поза пазухою листка.

За призначенням та внутрішньою будовою: Вегетативні, з яких утворюються пагони, в ній знаходиться сильно вкорочена вісь — зародок стебла з конусом проростання на верхівці та тісно розташовані зародки листків.

Генеративні, з яких утворюються квітки або суцвіття.

Вегетативно-генеративні або змішані, в яких закладається пагін та зачаткові квітки.

Зимуючі, які знаходяться в стані спокою весь несприятливий для росту рослини період року.

Сплячі бруньки — бруньки, що певний час перебувають у стані спокою, а потім дають нові річні нагони. За рахунок роботи цих бруньок наростання стебла поновлюється

після перерви. Сплячі бруньки перебувають довгий час (роки, іноді все життя рослини) у стані спокою. Стимулом для їхнього проростання є значне пошкодження або втрата частини рослини. Вони характерні для дерев'янистих форм.

4. Які бувають пагони за положенням у просторі й напрямком росту? 1. За напрямком росту та розміщенням у просторі стебла бувають прямостоячі, виткі, повзучі, чіпкі. Завдання Які подібності й відмінності є у будові пагона і кореня? Для відповіді на запитання розподіліть їхні ознаки на дві групи: 1) ті, що характерні для кореня; 2) ті, що характерні для пагона: а) поділяється на вузли і міжвузля; б) галузиться із зовнішніх тканин центрального циліндра (на його межі з корою); в) здійснює мінеральне живлення; г) здійснює повітряне живлення (фотосинтез); д) розвивається у повітряному середо вищі; е) розвивається здебільшого у ґрунті; є) верхівка покрита чохликом; ж) на верхівці є верхівкова брунька, що містить конус наростання; з) галузиться завдяки бічним брунькам; і) напряму росту переважно до світла; к) напряму росту переважно від світла до центру Землі.

1. 1) Характерні для кореня: Б); В); Е); Є); К).

2) Характерні для пагона: А); Г); Д); Ж); З); І).

2. А) конус наростання пагона складений твірною тканиною; Б) галуження пагона відбувається завдяки бічним брунькам; В) зимуючі бруньки мають брунькові луски, передусім для захисту від висихання; Г) листковий рубець утворюється па листку, після опадання; Д) бічні корені розвиваються із зовнішніх тканин центрального циліндра; Є) пагони різних рослин можуть рости у різних напрямах: вертикально вверх, горизонтально, можуть бути сланкими, чіпкими, закручуватись довкола опори. § 26. Стебло осьова частина пагона

Сторінка 110

Контрольні запитання

shkola.in.ua

1. Які тканини виконують механічно-опорну функцію у стеблі, де вони розміщені. Механічна тканина — це опорна тканина, яка забезпечує рослині міцність. Складається з округлих або видовжених клітин, стінки яких потовщені та здерев'янілі. Клітини механічних тканин можуть бути як живими, так і мертвими. Живі клітини з нерівномірно потовщеними стінками розташовані в зонах росту стебла, корі, черешках, вздовж серединної жилки листків. Клітинні стінки не здерев'янілі, здатні розтягуватися та виконують механічну функцію. Мертві видовжені клітини з

рівномірно потовщеними здерев’янілими клітинними стінками і загостреними кінцями входять до складу деревини та забезпечують міцність органів і всього тіла рослин. Механічні тканини присутні у всіх органах рослини, але найбільш вони розвинені по

периферії стебла і в центральній частині кореня.

2. По якій частині стебла та в якому напрямку (висхідному чи низхідному)

рухаються розчини органічних речовин? Органічні речовини транспортуються від листків по стеблу до кореневої системи. Рух цих речовин здійснюється спочатку по ситоподібних трубках листка, а потім стебла. Ситоподібні трубки — це живі клітини, поперечні стінки яких мають багато отворів і нагадують сито. У стеблах ситоподібні трубки знаходиться в лубі кори. Висхідний рух забезпечує транспорт неорганічних речовин по судинах, а низхідний — транспорт органічних речовин по ситоподібних трубках.

3. По якій частині стебла та в якому напрямку (висхідному чи низхідному) рухаються вода і мінеральні речовини? Транспорт речовин — це процес пересування неорганічних і органічних речовин від кореня та листків до всіх клітин рослинного організму.

Вода з мінеральними речовинами надходить до рослини з ґрунту через кореневі волоски до судин провідної тканини, що знаходиться в центральному циліндрі кореня. Судини — це довгі трубки, що формуються з багатьох клітин, поперечні стінки яких руйнуються, а внутрішній вміст відмирає. Судини виконують головну роль у висхідному русі, і забезпечують механічну міцність органів рослин. У стеблі судини знаходяться в деревині. По судинах завдяки кореневому тиску вода та розчинені речовини рухаються по стеблу до листків.

4. Чому рослина загине, якщо з неї зняти кільце деревної кори? Відрив тканини "деревної кори" від деревини відбувається за найбільш ніжною тканиною — камбієм, який забезпечує ріст стебла у товщину. 5. Що таке річні кільця і як вони утворюються? Річне кільце це річний приріст деревини. Поява річних кілець зумовлена сезонною активністю камбію. Межа між річними кільцями добре помітна, оскільки весняна деревина, яка утворилася після пробудження діяльності камбію, складається з великих тонкостінних клітин (вона багатша на судини, тому здається пухкішою і забарвленою в ясніший колір); осіння — з більш товстостінних, але вужчих клітин і замість елементів, які проводять воду, містить більше механічної тканини, тому здається темнішою. Перехід від весняної до осінньої деревини поступовий, а від осінньої до весняної — завжди різко позначений. За річними кільцями деревини можна визначити вік рослини. У тропічних рослин, які ростуть безперервно впродовж року, річні кільця непомітні.

Завдання

shkola.in.ua

1. Порівняйте зображення поперечних зрізів гілок липи, зображених на малюнку 95. Чи можливо визначити їхній вік? Який він? Як ви вважаєте, якої пори року було зрізано ці гілки? На малюнку ліворуч — вік гілки липи 2 роки, на малюнку праворуч — З роки. Зрізані влітку (річне кільце на зрізі утворене лише на половину від минулорічної товщини).

2. За матеріалами прочитаного параграфа, спираючись на ваші знання про тканини рослин, заповніть таблицю у зошиті.

Шар стовбура дерева З яких тканин складається Функції

«Деревна кора» Покривна та провідна

Захисна, низхідний транспорт

водних розчинів органічних

речовин

Камбій Бічна твірна

Ріст стовбура у товщину

Деревина Провідна

Опорна, висхідний транспорт

водних розчинів мінеральних

речовин

Серцевина Основна запасаюча

Запасаюча

3. Деякі дерева зростають у країнах, що мають два вологі й теплі періоди протягом року. Як ви гадаєте, чи можна спостерігати у них кільця в деревині? Чи будуть це річні кільця.

Якщо умови протягом року змінюються помітно — то утворення кілець в деревині можливе, хоча і не таке чітке, як у помірному кліматі. Але річними кільцями вони не будуть — оскільки відкрадатимуться двічі на рік. Тропічні рослини зазвичай річних кілець не утворюють, оскільки ростуть цілорічно.

§ 27. Листок бічний орган пагона Сторінка 115 Контрольні запитання

1. Які функції виконує кожна з основних частин листка? Листок пристосований

здійснення таких основних функцій: фотосинтез; транспірація (випаровування водяної пари в атмосферу); газообмін.

Крім перерахованих основних функцій, листок може виконувати ще такі функції: запасаючу — накопичення поживних речовин (капуста, цибуля) або води (алое); захисну — від поїдання тваринами (колючки кактуса та барбарису); здійснення вегетативного розмноження (бегонія, фіалка); ловильного апарату (комахоїдні рослини — непентес, росичка); видалення продуктів обміну речовин під час листопаду (у дерев і кущів); закріплення стебел (вусики гороху, вики). Основа листка захищає пазуху листка, прилистки — пластинку листка, що розвивається. Черешок орієнтує листову пластинку відносно сонячних променів. Листова пластина відповідає за фотосинтез і випаровування води. Жилки — опорний каркас листової пластинки, по них із стебла до листка надходять вода і мінеральні речовини, а з листка в стебло транспортуються продукти фотосинтезу.

shkola.in.ua

2. Чим прості листки відрізняються від складних? Листки бувають прості та складні. Простий листок складається із черешка та однієї листкової пластинки. Під час листопаду листкова пластинка простого листка відпадає разом із черешком. Спільний черешок складного листка несе декілька листкових пластинок. Кожен листочок складного листка під час листопаду може відпадати самостійно. 3. Що таке жилка листка та які її функції? Жилки відходять від черешка листка і розгалужуються в його пластинці. Це — судинно-волокнисті пучки, які поєднують листок зі стеблом. Вони складаються з провідних та механічної тканин. Функції жилок — провідна (постачання листків водою, мінеральними солями та виведення з них продуктів асиміляції) та механічна (жилки є опорою для листкової паренхіми і захищають листки від розривів).

4. Які способи листкорозміщення ви знаєте? Листкорозміщення — спосіб розміщення листків на пагоні. Листки на пагоні укріплені на стеблових вузлах. Розрізняють такі види: чергове — коли листки розміщені навколо стебла по одному, ніби чергуючись по спіралі (яблуня). Супротивне — коли по кожному стебловому вузлі розміщено по два листки один проти одного (бузок, клен). Мутовчасте або кільчасте — коли на стебловому вузлі розміщено по три і більше листків (вороняче око, елодея).

5. Яке значення відіграє листопад у житті рослин? Листопад — це процес опадання листків у дерев і чагарників у зв’язку з їх старінням. Опаданню передують біохімічні зміни у клітинах та утворення при основі листків відокремлюючого шару. Перед листопадом у листку руйнуються пігменти, насамперед хлорофіл. В зв’язку з цим змінюється колір листка. Після опадання листка на стеблі лишається листковий рубець.

В процесі вегетації у листках відкладаються багато не використаних під час обміну мінеральних речовин. Тому під час листопаду рослини звільняються від нерозчинних продуктів метаболізму. Листки більшості квіткових рослин живуть лише протягом кількох теплих місяців року. В однорічних видів вони відмирають разом з іншими надземними частинами.

одних багаторічних дерев’янистих рослин листки можуть повністю опадати в певну пору року, в інших — кожен листок живе кілька років. Листки вічнозелених рослин живуть від 1 до 15 років. Відмирання частини старих і утворення нових листків відбувається постійно, дерево здається вічнозеленим (хвойні, цитрусові).

Листопад є біологічним пристосуванням рослин до захисту від випаровування на холодний або жаркий період року.

В помірних зонах дерева скидають листки на зиму, коли корені не можуть подавати

воду з мерзлої землі, а мороз висушує рослину. У тропіках листопад спостерігається в сухий період року. Опадання листків має важливе біологічне значення, особливо в лісах. На безлистих гілках не затримується сніг. Під впливом ґрунтових мікроорганізмів опалі рештки листків мінералізуються, включаються в біотичний кругообіг, збільшуючи цим мінеральний запас ґрунту. Крім того, листки вкривають коріння і захищають його від вимерзання. Завдання Пригадайте листки поширених в Україні рослин. Розгляньте малюнки, наведені в параграфі. Чи можете ви впізнати листки поширених в Україні рослин? Визначте ознаки зображених листків та заповніть таблицю в зошиті.

Ознаки листків

Рослина

Простий чи складний

Черешковий

чи сидячий

Тип

жилкування

Спосіб листкорозміщення

shkola.in.ua

Пшениця простий сидячий паралельне почергове Дуб простий черешковий пірчасте почергове

Шипшина складний черешковий пірчасте почергове Клен простий черешковий пальчасте супротивне

Тополя простий черешковий пірчасте почергове

Яблуня простий черешковий пірчасте почергове

Каштан кінський

складний черешковий пірчасте супротивне

§ 28. Внутрішня будова листка

Сторінка 120

Контрольні запитання

1.Перерахуйте функції шкірочки. Чому вона має різну будову на верхній і нижній поверхні листка? Шкірочка листа складається з одного шару живих клітин покривної тканини. Клітини шкірки листа прозорі і щільно прилягають один до одного. Їх зовнішні оболонки потовщені кілька сильніше, ніж внутрішні. У більшості видів рослин шкірка вкрита тоненькою плівкою з жироподібних речовин — кутикулою. Воски, що входять до складу кутикули, майже не пропускають воду. Це захищає рослини від пересихання. Тому кутикула розвинена насамперед у рослин, які зростають у посушливих умовах. Шкірочка захищає внутрішні клітини листа від висихання і пошкоджень. Через неї здійснюється зв’язок рослини з навколишнім середовищем. Більшу частину клітини шкірки займає велика вакуоль з клітинним соком. Цитоплазма з ядром і безбарвними пластидами знаходяться поблизу оболонки. Деякі клітини шкірки утворюють утвори різної будови — волоски, шипики волоски. Вони захищають листок від надмірного випаровування води, перегріву та ушкоджень. У більшості листків верхня і нижня поверхні листа різні за структурою і виконують різні функції. Це пов’язане з їхньою різною орієнтацією відносно сонячного світла. В епідермісі є пори — продихи. У більшості рослин продихи розташовані, переважно, на нижньому боці листової пластинки. Завдяки продихам, здійснюється транспірація і газообмін.

2. Що таке продихи, як вони регулюють випаровування води й газообмін? У шкірці між безбарвними клітинами містяться клітини, що мають хлоропласти — продихи. Продих складається з двох замикальних клітин бобоподібної форми з нерівномірно потовщеними стінками і продихової щілини. Продихи відкриваються, коли в рослині багато води: замикаючі клітки набухають, відходять один від одного, а через продихову щілину з листа виходить водяна пара. При нестачі води оболонки

shkola.in.ua

замикаючих клітин щільно прилягають один до одного — тоді продихи закриваються, а випаровування води припиняється. Таким чином, продихи регулюють швидкість газообміну та випаровування води листком. Продихи розташовуються звичайно на нижньому боці листка (капуста, лілія). У деяких рослин (соняшник, картопля) — продихи є як на верхній, так і на нижній сторонах листа. У водних рослин (кубушки, латаття) — лише на верхній поверхні листка. Кількість продихів на 1 м2 — 100-300 і більше, залежить від виду рослин, умов зростання.

3. Якою є головна функція основної тканини листка, із чим пов’язана різниця у її будові під верхньою і над нижньою шкірочкою? Між верхньою і нижньою шкірочками листкової пластинки розташовується м'якоть листка — це основна тканина. Верхня частина клітин цієї тканини відрізняється своєю будовою від нижньої. Клітини верхнього шару, який називають стовпчастою паренхімою,

видовжені і розміщені перпендикулярно до поверхні листка. Нижній шар складається з більш округлих клітин, віддалених одна від одної досить великими міжклітинниками, цей шар називається губчастою паренхімою. Кількість шарів клітин стовпчастої і губчастої тканин залежить від освітлення. Найінтенсивніше фотосинтез відбувається у стовпчастих клітинах, які містять більше хлоропластів. Кількість

хлоропластів у клітинах губчастої тканини менша, тому фотосинтез здійснюється не так активно. У цих клітинах запасаються різні речовини, наприклад крохмаль.

Основна функція стовпчастої тканини — фотосинтез, а губчастої — крім фотосинтезу ще й запасання поживних речовин, транспірація і газообмін.

4. Які функції виконують провідні тканини, що входять до складу жилки? М’якоть листка пронизана густою сіткою жилок (судинноволокнистих пучків). До їхнього складу входять ситоподібні трубки, судини та механічні тканини. По

ситоподібних трубках з листка до всіх інших органів відтікають органічні речовини, утворені під час фотосинтезу. Судини забезпечують постачання клітин листка водою та мінеральними солями. Волокна надають листкові міцності та захищають провідну частину жилки від пошкоджень. Завдання

Усім відомо, що латаття плаває на поверхні води, елодея у товщі води, береза зростає на суходолі, алое у посушливих умовах. Перепишіть запропоновані речення у зошит та заповніть пропуски у них. На листках латаття продихи розташовані у верхній шкірочці, оскільки листки плавають на поверхні води. Будова листка берези типова для рослин суходолу в помірному кліматі. У листків елодеї відсутня кутикула, оскільки вона росте зануреною у воду. Найбільш потужна кутикула розвивається на листках алое, оскільки ця рослина зростає у посушливих умовах.

§ 29. Видозміни пагона та його частин Сторінка 125 Контрольні запитання

1. Які підземні видозміни пагона ви знаєте? Пагони виконують ряд додаткових функцій, які пов’язані з їхньою видозміною. Видозміни пагона виникають у процесі пристосувальної еволюції. Розрізняють підземні й надземні видозміни пагонів. Серед підземних видозмін найпоширеніші кореневища (пирій, осока, конвалія, щавель, півники, імбир), бульби (картопля), цибулини (часник, гіацинт, цибуля, нарцис, тюльпан, лілія).

shkola.in.ua

Кореневище — пагін, на якому розміщуються бруньки, додаткові корені, а інколи й редуковані листки; бере участь у ґрунтовому живленні, запасанні поживних речовин, вегетативному розмноженні, утворює надземні пагони, у вигляді кореневища рослина після відмирання надземних частин перезимовує. Бульба — верхівкове потовщення підземного пагона (столона), у якому відкладається великий запас органічних речовин; має вкорочені міжвузля, бруньки-вічка; внутрішня будова бульби подібна до будови стебла; є органом вегетативного розмноження. Цибулина — пагін з дуже коротким стеблом (денцем) і видозміненим листям — сухими або соковитими лусками; приймає участь у збереженні запасних поживних речовин; є органом вегетативного розмноження; в умовах напівпустелі, пустелі наявність органів запасу дозволяє рослині за короткий період вегетації вигнати квітконосний пагін, зацвісти і дати плоди.

Бульбоцибулина — цибулина з розвиненою серцевинною частиною, що нагадує

форму бульби (шафран, гладіолус, косарики).

2. Чим підземні видозмінені пагони відрізняються від коренів? Підземні

видозміни пагона своїм зовнішнім виглядом дещо нагадують корінь, проте

відрізняється від нього наявністю вузлів, міжвузлів, пазушних бруньок, видозмінених листків — лусок. Не мають кореневих волосків та кореневого чохлика як у коренів. Росте підземне стебло верхівкою, де розташована верхівкова брунька, яка ніколи не вкрита чохликом. Від вузлів кореневища утворюються додаткові корені, з його бруньок розвиваються надземні пагони. Стебло може розташовуватись у ґрунті горизонтально (вороняче око, конвалія, пирій) чи вертикально (осот польовий, хвощ, чемериця).

3. Які видозміни надземних пагонів ви знаєте? Поряд з типовими пагонами, у яких листя здійснюють фотосинтез, а стебла забезпечують розміщення листя в просторі, у рослин часто розвіваються видозмінені пагони. До видозмін надземних пагонів відносять колючки, вусики, кладодії, філокладії. У деяких випадках у рослини видозмінюється не весь пагін, а тільки його листя, а метаморфози зовні схожі на такі пагону в цілому (вусики, колючки).

Вуса — це дуже тонкі, з видовженими міжвузлями, повзучі стебла, які вкорінюються у вузлах і дають початок новим рослинам (суниці). Вусики — довгі тонкі пагони з редукованими листками. Вони є у винограду, огірка та інш. Завдяки наявності стеблових вусиків, рослина отримує додаткову опору. Вусики забезпечують прикріплення рослини з повзучими або виткими стеблами до різних предметів.

Колючки — вкорочені, гострі, тверді, здерев’янілі вирости пагона без листків, що захищають рослину від надмірного випаровування та поїдання тваринами (глід, дика яблуня).

Надземні бульби — місцеве потовщення головного стебла, на якому розміщені листки. Наприклад, у капусти кольрабі. Кладодії — бічні пагони, що піддалися видозміні, які здатні до тривалого росту і мають зелені сплощені довгі стебла, які беруть на себе функції листя. До рослин, що мають кладодії, відносять кактус-декабрист, опунцію, мюленбекію плоскоквіткову. Видозміни листків у комахоїдних рослин — це ловильні апарати. У росички листок несе травні липкі залозки, вміст яких, переливаючись на сонці, приваблює комах. Останні прилипають до листків, де з участю травних соків рослини висмоктують з комах нітратні сполуки, необхідні для функціонування рослин.

shkola.in.ua

4. Які видозміни пагонів надземні чи підземні є різноманітнішими і чому? Більш різноманітними є видозміни надземних пагонів, оскільки вони можуть стосуватися як обох частин пагона (стебла та листка), та і лише однієї його частини — або листка, або стебла. Завдання Порівняйте підземні запасальні пагони. Для цього заповніть таблицю в зошиті та зробіть висновок, чим вони відрізняються один від одного.

Тривалість

наростання

Видозмінений пагін

Кореневище Бульба Цибулина Бульбоцибулина

тривале наростання верхівкою

обмежений верхівковий ріст

тривалий або обмежений верхівковий ріст

обмежене наростання

Форм стебла

потовщене сильно потовщене

Функції стебла

із видовженими міжвузлями -

швидке

поширення, з

короткими -

запасаюча

Форма листків

Функції листків

запасаюча

сильно вкорочене (денце), не м’ясисте

потовщене та м’ясисте

луски

дрібні, лускоподібні

соковиті луски

сухі плівчасті луски

§ 30. Вегетативне розмноження рослин Сторінка 130 Контрольні запитання

1. Що таке розмноження? Розмноження — збільшення кількості особин виду. Вегетативне розмноження — це розмноження вегетативними органами рослин — корінням, пагонами або їх частинами. У його основі лежить здатність рослин до регенерації, до відновлення цілого організму з частини. Під час такого способу розмноження всі властивості й спадкові якості в дочірніх особин повністю зберігаються.

shkola.in.ua

2. Що таке вегетативне розмноження? Вегетативне розмноження рослин у природі здійснюється шляхом: поділу (одноклітинні); кореневими паростками (вишня, яблуня, малина, ожина, шипшина); коренебульбами (орхідея, жоржини); вусами (суниці, жовтець повзучий); кореневищами (пирій, очерет); бульбами (картопля); цибулинами (тюльпан, цибуля, часник); виводковими бруньками па листках (бріофілюм). Штучне вегетативне розмноження відбувається: стебловими, листковими та кореневими живцями; відводками; щепленням; методом культури тканин. Завдання Знайдіть неправильні твердження: 1. Вегетативне розмноження дозволяє отримати від однієї рослини велику різноманітність нащадків. 2. Штучне вегетативне розмноження можливе у рослин, які в природі вегетативно не розмножуються. 3. Природне вегетативне розмноження дозволяє рослинам утворювати знач но більше потомства. 4. Вегетативне розмноження може здійснюватись лише частинами пагона. Невірні твердження: 1, 2, 4.

§ 31. Квітка Сторінка 134

Контрольні запитання

1. Що складає осьову частину квітки? Осьовою частиною квітки є квітколоже (на якому розташована решта компонентів квітки — оцвітина, тичинки, маточки) та квітконіжка.

2. Що таке оцвітина? Яким є її склад та функції? Оцвітина — це листоподібні органи, що оточують тичинки і маточки. Листочки оцвітини викопують дві основні функції: захищають тичинки і маточки квітки та приваблюють запилювачів. Оцвітина буває простою і подвійною. Подвійна оцвітина складається з чашечки і віночка. Чашечка утворює зовнішнє коло оцвітини. Листочки чашечки — чашолистки, зазвичай мають невеликі розміри й зелене забарвлення. Чашечка буває вільнолистою (чашолистки вільні) і зрослолистою (чашолистки зростаються, утворюючи трубку із зубцями). У деяких рослин чашечка зредукована або видозмінена (парашутик кульбаби). Віночок — внутрішня частина подвійної оцвітини, його листочки називаються пелюстками. Вони, як правило, добре розвинені і мають яскраве забарвлення.

3. Як побудована тичинка? Що в ній утворюється? Тичинки — органи квітки, які утворюють пилок, що складається з пилкових зерен. Тичинки прикріплюються до квітколожа над оцвітиною. Кожна тичинка складається із нижньої частини — тичинкової нитки та пиляка, розташованого па верхівці тичинкової нитки. У чотирьох гніздах пиляка (що на поперечному перерізі нагадує за обрисами метелика)

утворюється пилок. 4. Що таке маточка? Якою є її будова? Що утворюється всередині маточки? Маточка — це частина квітки, у якій розвиваються насінні зачатки і яка вловлює пилок. Вона має зав'язь та стовпчик (або декілька стовпчиків) із приймочкою па верхівці. Зав’язь містить один або кілька насінних зачатків, кожен з яких являє собою невеличке тільце на ніжці, оточене одним або двома покривами з отвором. У насінному зачатку утворюється зародковий мішок. Приймочка вловлює пилок. Завдання Заповніть таблицю в зошиті.

Частини квітки Основні функції частин квітки Квітконіжка Прикріплення квітки до стебла пагона Квітколоже Прикріплення листків оцвітини, тичинок і маточки

shkola.in.ua

Листки простої оцвітини Захист внутрішніх частин квітки та приваблювання запилювачів Чашолистики Захисна Пелюстки Приваблювання запилювачів Тичинка Утворення пилку Маточка Розвиток насінних зачатків, вловлювання пилку

Проаналізуйте таблицю і дайте відповіді на запитання. 1. Яка частина квітки визначає її положення у просторі? Як ви гадаєте, що може визначати положення у просторі сидячих квіток? Положення квітки у просторі визначає квітконіжка. У сидячих квіток — квітколоже. 2. У чому відмінність між функціями листків простої оцвітини і чашолистків? У

чому відмінність між функціями листків простої оцвітини і пелюсток? Листки простої оцвітини і захищають внутрішню частину квітки, і приваблюють запилювачів.

Чашолистики лише захищають квітку. Пелюстки лише приваблюють запилювачів. 3. У чому відмінність між функціями тичинок і маточок? Тичинки утворюють пилок, маточки — містять насінні зачатки з яйцеклітиною.

§ 32. Запилення і запліднення у квіткових рослин

Сторінка 140

Контрольні запитання

1. Що таке запилення? Запилення — це процес перенесення пилку з пиляків па приймочку маточки.

2. Які типи і способи запилення ви знаєте? Типи запилення: самозапилення та перехресне. Способи запилення: вітром, тваринами (зазвичай комахами).

3. Якими є основні функції пилкового зерна і пилкової трубки квіткових рослин? Пилок складається з дрібних пилкових зерен. Зовні пилкові зерна різних рослин дуже різноманітні, у багатьох рослин вони мають форму маленьких кульок. Кожне пилкове зерно вкрите оболонкою, поверхня якої рідко буває гладенька; частіше вона нерівна й покрита шипиками, бородавочками і виростами у вигляді сіточки. Це допомагає пилковим зернам триматися па тілі комахи-запилювача і на приймочці. Після того, як пилкове зерно потрапляє на приймочку маточки, воно набрякає і починається формування пилкової трубки. У пилкову трубку переходять два спермії. Пилкова трубка проникає в зародковий мішок, який знаходиться всередині насінного зачатка. Через пилкову трубку у зав'язь потрапляють два спермія, що беруть участь у подвійному заплідненні.

3. Якими є основні функції пилкового зерна і пилкової трубки квіткових рослин? Основна функція зародкового мішка — утворення жіночої статевої клітини — яйцеклітини.

shkola.in.ua

5. Чому запліднення квіткових рослин називають подвійним? Процес запліднення — злиття чоловічої статевої клітини з жіночою. Потрапивши до зародкового мішка, один зі сперміїв зливається з яйцеклітиною. Так утворюється диплоїдна зигота, з якої згодом розвивається зародок. Другий спермій зливається з центральною клітиною, з якої розвивається ендосперм, клітини якої містять поживні речовини, потрібні для розвитку зародка. Подвійне запліднення у покритонасінних був відкритий у 1898 р. професором Київського університету Святого Володимира (нині імені Тараса Шевченка) Сергієм Гавриловичем Навашиним (1857-1930).

Завдання

1. Заповніть у зошиті наведену таблицю.

Об’єкт Де утворюється

Пилкове зерно

У пиляку

тичинки

Куди переноситься

На приймочку

маточки

Чим переноситься Основна функція

Вітром, водою, тваринами (комахами, птахами або кажанами)

Утворення

чоловічих

статевих клітин -

сперміїв

Спермії Містяться у

пилкових

зернах

У пилкову трубку Ростом пилкової трубки

Запліднення

2. Поміркуйте, чи впливає спосіб запилення квіткових рослин на будову

пилкового зерна або спермія.

Спосіб запліднення не впливає на будову спермія, але може впливати на будову пилкового зерна: їх поверхня може мати вирости для кращого їх існування

перенесення вітром, водою або прикріплення до тварин, що є переносниками пилку.

§ 33. Суцвіття Сторінка 143

Контрольні запитання

1. Що таке суцвіття? Суцвіття — це видозмінені пагони, які несуть групу квіток, розміщених на стеблі близько одна до одної, в певному порядку. Будь-яке суцвіття має головну вісь (вісь суцвіття) та бічні осі, які можуть або розгалужуватись, або бути нерозгалуженими, їхні кінцеві відгалуження (квітконіжки) несуть квітки. 2. За якими ознаками класифікують суцвіття? За типом розгалуження суцвіття класифікують на прості та складні.

Прості — суцвіття, у яких на головній осі розташовуються поодинокі квітки і, таким чином, галуження не перевищує двох порядків (наприклад, гіацинт, черемха, подорожник та інше); Складні — суцвіття, у яких на головній осі розташовуються власні (парціальні) суцвіття, тобто розгалуження досягає трьох, чотирьох і більше порядків (наприклад, бузок, бирючина, калина та ін.). Їх також називають волоть. За розташуванням на пагоні розрізняють верхівкові суцвіття, які розвиваються на верхівці головного стебла та його гілок, та пазушні, що розвиваються у пазухах листків.

3. Які основні види простих суцвіть ви знаєте? Для простих суцвіть характерна одна нерозгалужена вісь, де на головній осі знаходяться поодинокі квітки. До простих відносять такі суцвіття, як китиця, колос, початок, зонтик, головка, кошик, щиток, сережка.

shkola.in.ua

Китиця — це суцвіття, у якому головна вісь добре розвинена, квітки прикріплюються почергово квітконіжками приблизно однакової довжини. Таке суцвіття є у черемхи, конвалії, капусти, смородини, алое, солодки голої, брусниці, гірчиці, барбарису. Суцвіття щиток — походить від китиці, головна вісь розвинена чи вкорочена, квітконіжки у нижніх почергових квіток довші, ніж у верхніх, через що квітки знаходяться майже на одному рівні, наприклад у груші. Колос нагадує за будовою китицю, проте має сидячі квітки, як у подорожника та осоки.

Якщо вісь в суцвітті колоса потовщена, м'ясиста, то його називають початок, наприклад, у кукурудзи. Суцвіття сережка — походить від колоса, головна вісь поникла, тонка, гнучка, зазвичай опадаюча разом з майже сидячими квітками, наприклад, верба, тополя, смородина. Суцвіття зонтик формується, коли всі квіти кріпляться квітконіжками до верхівки його укороченої осі, наче спиці парасольки. Суцвіття зонтик є у цибулі, часнику. Квітки конюшини зібрані в суцвіття голівку, у якій головна вісь товста вкорочена, а

ній розташовані квітки на коротких квітконіжках. У суцвіттях-голівках інших рослин квітки сидячі, тобто позбавлені квітконіжок зовсім. Суцвіття кошик походить від зонтика, головна вісь розросла горизонтально у спільне ложе суцвіття, оточена листочками обгортки; квітки дрібні, сидячі, з характерними типами віночків. Такі суцвіття є у рослин родини Айстрові (Складноцвіті). Знизу вісь покривають численні сидячі зелені листки. У Складноцвітих в кошиках в різних комбінаціях розташовуються три види квіток: язичкові, несправжньоязичкові, лійкоподібні. Зовнішній вигляд кошика нагадує одиночну квітку. Обгортка виглядає як чашечка, а квіти яскравих тонів, розташовані по периферії, як віночок. Число квіток у суцвіттях може становити від кількох до десятків тисяч, наприклад, у пальми агави. За розмірами суцвіття бувають від кількох сантиметрів, як у берези, ліщини, до 14 метрів завдовжки у деяких пальм. 4. Які приклади складних суцвіть ви можете навести? Складні суцвіття представляють собою сукупність простих суцвіть, зібраних на загальній осі, а розгалуження може бути трьох, чотирьох і більше порядків.

До складних суцвіть відносяться волоть, складний щиток, складний колос, складний зонтик. Складний колос складається з розташованих уздовж основної осі простих колосків, наприклад, у пшениці, ячменю, пирію. За тим же принципом будується суцвіття складний зонтик. Такі суцвіття мають морква, петрушка, кріп. Складний щиток утворений простими щитками, як у горобини, або кошиками, як у деревію, пижми. Волоть відрізняється від інших складних суцвіть тим, що розгалуження в цьому суцвітті множинне, а нижні суцвіття більш розвинені і гілкуються краще верхніх. Тому типові волоті мають форму піраміди. Волоть складається з простих китиць або колосків, розташованих не на основній осі, а на її бічних відгалуженнях, наприклад, як у чемериці, агави, тимофіївки, вівса.

shkola.in.ua

5. Яким є біологічне значення утворення суцвіття? Біологічне значення суцвіття полягає у кращому забезпеченні процесу запилення квіток. Запилювачі відвідають за одиницю часу набагато більше квіток, якщо вони зібрані в суцвіття. Крім того, квітки, зібрані в суцвіття, більш помітні серед зеленого листя, ніж поодинокі квітки. Пониклі суцвіття легко розгойдуються під впливом руху повітря, сприяючи тим самим розсіювання пилку. Квітки в суцвітті помітніше для комах запилювачів. Послідовне розпускання квіток має переваги: якщо при цвітінні перших квіток умови для запилення були несприятливими, то наступні можуть запилитися.

Завдання

1. Заповніть таблицю в зошиті.

Вид суцвіття Довжина осі суцвіття

Китиця

Сережка

Потовщення суцвіття

Довжина квітконіжок

видовжена не потовщене майже однакова

довга не потовщене

однакова

Колос

Початок

Щиток

Зонтик

довга не потовщене сидячі квітки

довга потовщене сидячі квітки

видовжена не потовщене значно відрізняється

дуже вкорочена не потовщене майже однакові

Головка вкорочена інколи потовщене сидячі квітки

Кошик

вкорочена не потовщене сидячі квітки Які пари суцвіть неможливо розпізнати за наведеними у таблиці ознаками? Які додаткові ознаки слід використати для розпізнавання суцвіть у цих парах? За даними у таблиці дуже схожі голівка та кошик, а також китиця та сережка. Для розрізнення слід використати додаткові ознаки: вісь суцвіття голівка - куляста або яйцеподібна, вісь суцвіття кошик — майже пласка або сильно опукла. У суцвітті китиця вісь пряма, а у суцвітті сережка — повисла. 2. Порівняйте волоть та складну китицю (мал. 147, а). Намалюйте схему будови складної китиці. Чим волоть відрізняється від складної китиці? Суцвіття волоть може складатися з простих китиць, розташованих на бічних розгалуженнях головної вісі. У суцвіття складна китиця почергові бічні осі наступних порядків несуть почергові китиці. Схема будови складної китиці:

§ 34. Насінина Сторінка 146 Контрольні запитання

1. Яка зовнішня і внутрішня будова насінини? Зовні насінина вкрита насіннєвою шкіркою. Поверхня насінини зазвичай гладенька, але може бути і шорсткою, з шипами, ребрами, волосками, горбиками та іншими виростами шкірки. Всі ці утвори — пристосування насіння до поширення. На поверхні насінини помітні рубчик і пилковхід. Рубчик — слід від насіннєвої ніжки, за допомогою якої насіннєвий зародок кріпиться до стінки зав’язі, пилковхід зберігається у вигляді маленького отвору в шкірці насінини. Під шкірою розміщена головна частина насінини — зародок.

shkola.in.ua

У будові зародка розрізняють такі частини: зародковий корінець, зародкова стеблинка, зародкова брунька, одна або дві сім'ядолі (зародкові листки).

2. Які умови проростання насінини? Для проростання насінині, як правило, необхідний певний період спокою. А умовами проростання є:

— достатня зволоженість;

— доступ повітря для дихання;

— оптимальна (для даного виду рослини) температура.

3. Що таке проросток? Рослину з моменту проростання і до формування перших справжніх листочків називають паростком.

4. Як відбувається проростання насінини? За наявності сприятливих умов насіння починає проростати і перетворюватися на проросток. Під час проростання і на перших етапах розвитку зародок живиться, використовуючи запас поживних речовин ендосперму або сім’ядоль.

У насіння всіх рослин проростання починається видовженням зародкового корінця, виходом його через пилковхід та перетворенням на головний корінь рослини. Потім витягується стебельце разом із сім'ядолями і, нарешті, починає рости брунька, даючи початок головному стеблу. Корінець прикріплює проросток до субстрату і постачає його водою та мінеральними речовинами. Витягуючись, стебельце виносить на світло перші органи проростка сім’ядолі.

Завдання

Ви дізналися про зовнішню і внутрішню будову насінини і про те, що відбувається під час її проростання. Навіщо, на вашу думку, рослині насінина? Функції насінини:

— розмноження (з насінини виростає нова рослина);

— поширення (чимало насіння розносяться вітром, водою, тваринами тощо);

— перенесення несприятливих умов (насіння може зберігатися за таких умов, коли вегетативні органи відмирають: жара влітку, зимовий холод, нестача вологи).

§ 35. Плід Сторінка 151 Контрольні запитання

1. Що таке плід? Плід — це частина рослини, яка розвивається із квітки при достиганні насінини.

2. За якими ознаками виділяють види плодів? Вирізняють плоди:

— за розвитком (із простої або складної маточки);

— за будовою стінки (сухі або соковиті);

— за числом насінин у плоді (однонасінні чи багатонасінні);

— за здатністю розкриватися або розпадатися (ті, що розкриваються і не розкриваються).

Сухі плоди поділяються на розкривні, велика частина з яких багатонасінні (коробочка, біб, стручок, стручечок), і нерозкривні, які містять, в основному, одне насіння (це горіх, жолудь, зернівка, сім’янка).

Сухі розкривні плоди:

— листянки — мають сухий оплодень, є розкривні і нерозкривні (магнолієві, деякі жовтецеві, розові);

— біб — сухий багатонасінний плід; насіння прикріплене до стулок зав'язі зсередини (горох, кінські боби, вика, люпин);

shkola.in.ua

— коробочка — багатонасінний плід, розкривається різними способами: кришечкою

— у блекоти, зубчиками — у маку, щілинками — у дурману та ін.;

— стручок, стручечок — розкривається на дві стулки, насіння прикріплене до плівчастої перетинки всередині плоду (редька, капуста).

Сухі нерозкривні плоди:

— горіх — сухий однонасінний плід із здерев'янілим оплоднем (ліщина);

— жолудь — зі здерев’янілим більш м’яким оплоднем (дуб);

— сім'янка — сухий однонасінний плід із тонким шкірястим оплоднем (соняшник);

— зернівка — сухий однонасінний плід; тонкий шкірястий оплодень дуже щільно прилягає до насінної шкірки (злаки).

Соковиті плоди з м’ясистим, насиченим водою оплоднем:

— ягода — багатонасінний плід із соковитим внутрішнім і середнім шаром та зовнішньою шкіркою (помідор, смородина, аґрус);

— яблуко — багатонасінний плід, соковита частина якого утворена не тільки стінками зав’язі, а й квітколожем (яблуня, груша, горобина);

— гарбузина — соковиті, середній і внутрішній шари вкриті твердим зовнішнім (гарбуз, диня, огірок);

— кістянка — має внутрішній здерев’янілий шар оплодня, соковитий середній та шкірочку (вишня, абрикос, мигдаль);

— помаранча або гесперидій — багатонасінний з товстошкірим зовнішнім шаром, багатий на ефірні олії; середній шар пухкий, білого кольору, сухий; внутрішній шар соковитий, утворився з волосків внутрішньої епідерми плодолистиків (мандарин, лимон, апельсин).

Біологічне значення плодів у житті покритонасінних рослин полягає у захисті насіння від несприятливих умов довкілля та сприяє його розповсюдженню.

3. За допомогою чого рослини можуть поширюватися на нові території? Поширення плодів і насіння здійснюється вітром, водою, тваринами, людиною або насіння розкидається під час розкривання плодів.

4. Які ознаки плодів і насінин характерні для рослин, що поширюються вітром? Вітром розносяться насіння й плоди рослин, що мають парашутики, завдяки яким зменшується їх питома вага (кульбаба, козельці, осот) або крилоподібні придатки (береза, клен), легке насіння (заразиха, верес). Волосками забезпечені дрібне насіння тополі, верби, осики, які навесні розповсюджуються в повітрі у вигляді «пуху». У степових рослин, які називають «перекотиполем», вітер несе відламану від своєї підземної частини кулеподібну надземну частину, розсіваючи при цьому насіння на великі відстані (кермеки, верблюжа колючка, залізняк козацький, катран татарський).

5. Які ознаки плодів і насінин характерні для рослин, що поширюються тваринами?

Рослини мають пристосування для поширення плодів і насіння тваринами та людиною. Наприклад, соковитий оплодень плодів горобини, черешні приваблює птахів; гачечки плодів лопуха справжнього слугують для утримання їх на шерсті ссавців. Мурахи розносять насіння чистотілу, фіалок, які мають їстівні придатки. Через кишечники птахів і ссавців після поїдання ними плодів проходять, не втрачаючи схожості, насіння таких рослин, як бересклет бородавчастий, глід, малина і багатьох інших.

Ссавці можуть розносити на шерсті плодики гравілату, череди, репешка та багатьох інших рослин, які мають гачки, волоски і причеплення. Також на тілі птахів і ссавців можуть поширюватися клейкі насіння омели, латаття.

Роблячи запаси в коморах, білки, бурундуки, сойки і кедровки втрачають частину

насіння або не знаходять частина комор, сприяючи поширенню насіння сосни сибірської і дуба.

Особливий спосіб поширення насіння мурахами. Насіння деяких рослин володіють привабливими для мурашок поживними придатками: фіалка запашна, копитняк

європейський, ожика волосиста і багато інших, деякі з них поширюються виключно

мурахами.

Завдання

Поміркуйте та дайте відповіді на запитання. Легкі плоди сім’янки кульбаби

підхоплюються вітром і розносяться на великі відстані завдяки придаткам з

волосків. Натомість плоди крилатки ясеня і клена відносно важкі, хоча також поширюються вітром. Як ви гадаєте, у чому криється різниця у способах

поширення цих плодів? Чому плоди крилатки характерні саме для дерев?

Плоди клена та ясеня важчі, оскільки насіння дерев зазвичай містять більший запас

поживних речовин. їх вагу не могли б витримати придатки з волосків, які є у насіння кульбаби. Насінням кульбаби, в свою чергу, через їхню незначну вагу, крилоподібні вирости непотрібні.

§ 36. Рухи рослин Сторінка 155

Контрольні запитання

1. Як рухаються органи рослин у відповідь на зовнішній подразник? Рухи рослин у відповідь на зовнішній подразник:

— пагони ростуть у бік джерела світла і проти напрямку сили тяжіння;

— листки повертаються у бік джерела світла;

— корені ростуть у напрямку від джерела світла і за напрямком сили тяжіння, а також у напрямку поживних мінеральних речовин;

— квітки розкриваються у відповідь на підвищення температури;

— квітки розкриваються і закриваються у відповідь на зміну освітлення;

— складання листків окремими росинами у наслідок струсу та дотику.

2. Які ростові рухи властиві кореню і пагону? Окрім рухів, зазначених для кореня та пагона у відповіді до завдання 1, верхівки пагонів багатьох рослин у процесі рослу можуть здійснювати ростові спіральні рухи.

3. Які подразники, зумовлені внутрішньою будовою рослин, найчастіше

викликають їхні рухи? Подразники, що найчастіше викликають рухи рослин:

— зміна освітлення;

— підвищення або зниження температури;

— зволоження або втрата води;

— мінеральні речовини.

Завдання

shkola.in.ua

Поясніть, чому орієнтацію соняшників до сонця не вважають ростовим рухом. Всупереч поширеній думці, розкриті суцвіття соняшника зазвичай направлені на схід і нерухомі. За сонцем обертаються лише нерозкриті зелені кошики. Це пояснюється тим, що клітини тканин, що повністю диференціювалися, — в даному випадку клітини розкритого суцвіття соняшника — вже не здатні до поділу та росту у довжину і тому не можуть забезпечити рух рослини.

Тема 4. Різноманітність рослин § 37. Різноманітність водоростей

Сторінка 160

Контрольні запитання

1. Що спільного мають водорості з традиційними рослинами, які ми називаємо вищими? Спільні риси водоростей і традиційних рослин: будова клітин (зокрема, наявність хлоропластів), здатність до фотосинтезу.

2. До яких груп водоростей (евгленових, діатомових, бурих, червоних або зелених) входять лише одноклітинні організми, а до яких виключно багатоклітинні? Виключно одноклітинні: діатомові та евгленові. Виключно багатоклітинні: бурі та червоні.

3. У межах якої групи водоростей можна відстежити перехід від простої

одноклітинної до складної багатоклітинної будови тіла? В межах групи зелених водоростей.

Завдання

1. Охарактеризуйте практичне значення водоростей різних груп. Бурі водорості: їстівні, джерело йоду, вітамінів та різноманітних корисних речовин (ламінарія).

Червоні водорості: їстівні (порфіра), джерело речовини агар-агар, яку використовують при виготовленні фарб, косметичних гелів, у кондитерській промисловості (для

виробництва пастили та зефіру) та для мікробіологічних досліджень (як компонент

поживних середовищ).

Зелені водорості: їстівні (ульва).

2. Наведіть приклади водоростей, що їх вживають у їжу. їстівні водорості: ламінарія (або морська капуста), порфіра, ульва.

§ 38. Мохи Сторінка 164

Контрольні запитання

1. Які типи зовнішньої будови тіла мохів ви знаєте? За будовою тіла: мохи сланеві та листостеблові.

2. Як відбувається розмноження мохів? Під час дощу сперматозоїди (чоловічі

статеві клітини із джгутиками) потрапляють на жіночі пагони, запливають у жіночі статеві органи і запліднюють яйцеклітини, в результаті цього утворюються зиготи.

3. Що таке спорогон? Якою є його будова та функції? Запліднення у мохоподібних відбувається за допомогою води.

4. Чому пагінці зозулиного льону утворюють щільні подушки? Для утримання води та зближення рослин, що несуть чоловічі та жіночі статеві органи.

5. Які покоління можна виділити у мохів? У мохів послідовно змінюються: статеве та нестатеве покоління. Завдання

Перепишіть у зошит та продовжте речення, які описують процес розмноження

моху зозулин льон. Розмноження моху зозулин льон: Розмноження моху зозулин льон: Спори утворюються у коробочках спорогонів.

shkola.in.ua

Із спори розвивається багатоклітинна сильно розгалужена зелена чоловіча або жіноча нитка (статеве покоління).

Статеві органи утворюються на верхівках пагонів між листками.

Сперматозоїди потрапляють до яйцеклітини під час дощу разом з бризками.

Із заплідненої яйцеклітини розвивається зигота.

§ 39. Плауни і хвощі Сторінка 168

Контрольні запитання

1. Якою є будова пагонів плаунів? Плауни мають прямостоячі та повзучі пагони. Стебло галузиться вильчасто і на ньому спірально розміщені зелені, порівняно дрібні листки. Міжвузля й вузли не виражені. Листки мають продихи і одну жилку. Добре розвинені провідна та покривна тканина. Від стебла в ґрунт відходять корені.

2. Де розвиваються спорангії плаунів? На верхівках спрямованих угору пагонів у середині літа утворюються спороносні зони зі спорангіями. Верхівкові пагони закінчуються стробілами, або спороносними колосками. Колосок складається із стрижня, покритого дрібними й тонкими листочками. Біля основи листочків розвиваються спорангії, в яких спори дозрівають залежно від виду протягом декількох місяців або років.

3. Якими є особливості будови і розвитку заростків плаунів? Спори після дозрівання опадають на ґрунт і можуть там зберігатися, не проростаючи, протягом багатьох років. Після проростання утворюється невеличкий, сланевої будови багаторічний заросток з ризоїдами. Він безбарвний, позбавлений хлорофілу і не може самостійно живитися. Встановлено, що в клітини заростку проникають нитки гриба. Якщо цього не відбудеться, то заросток плауна загине, бо він не здатний до фотосинтезу. Заросток живе і розвивається лише за рахунок виділень гриба, який поселяється в його клітинах. Разом з грибом заросток поступово розростається, розвиваючись дуже повільно. Він перетворюється на маленьку бурувато-кремову бульбочку, яка живе в симбіозі з грибом до 10-18 років. Весь цей період заросток живиться за рахунок гриба. На верхній поверхні заростку, в глибині його тканини утворюються яйцеклітини та сперматозоїди. Запліднення відбувається за наявності води. З заплідненої яйцеклітини розвивається зародок, що виростає в багаторічну вічнозелену рослину.

4. Які рідкісні види плаунів та їхніх «родичів» вам відомі? Деякі представники плаунів — рідкісні рослини, занесені до Червоної книги України: плауни баранець та колючий, плаунок плауноподібний.

5. Якою є будова пагонів хвощів? Хвощеподібні — це багаторічні рослини, характерною особливістю яких є розчленування пагона на вузли і міжвузля. Навесні з кореневища виростають буруваті нерозгалужені стебла. Стебло зелене, жорстке, ребристе, просічене кремнеземом, кільчасто-розгалужене, членисте — складається з вузлів і міжвузлів, звичайно порожнисте. Листки редуковані, лусковидні, розміщені, як і гілочки, кільцями, зростаються в зубчасті бурі піхви, що прикривають вузол. Саме тут знаходиться твірна тканина, за рахунок якої хвощі ростуть у висоту. Надземні

shkola.in.ua

пагони більшості хвощів однорічні та на зиму відмирають 6. Де розвиваються спори хвощів і якими є особливості їхньої будови? Спороносні колоски в одних видів розвиваються на особливих весняних безхлорофільних пагонах, які після дозрівання спор відмирають і тоді виростають безплідні зелені пагони, в інших — після дозрівання спор їх зовнішня оболонка розривається навхрест на 4 стрічковидні гігроскопічні пружинки, завдяки яким спори розкидаються групами. 7. Якими є особливості заростків хвощів? Заросток хвощів — це самостійно існуючі розчленовані зелені пластинки, на яких розвиваються статеві органи зі статевими клітинами. Після злиття гамет за наявності води чоловічий заросток гине, а на жіночому із зиготи утворюється зародок, який розвивається в дорослу рослину.

8. Чи є серед хвощів України рідкісні види? До рідкісних видів хвощів відносять

хвощ річковий та зимовий.

9. Які хвощі є бур’янами? Які способи боротьби з ними ви знаєте? Хвощ польовий

— злісний бур’ян. Спосіб боротьби — систематичне знищення надземних пагонів.

Завдання

1. Заповніть у зошиті таблицю.

Ознака

Плаун

Вегетативні органи пагони з дрібними зеленими листками і додаткові корені

Хвощ

літні пагони

Місце знаходження

спорангіїв

на пагонах у спороносних колосках, в основі листків

спороносні колоски на весняних пагонах Спосіб життя заростку підземний, симбіоз з грибами наземний, здатний до фотосинтезу

Які статеві органи знаходяться на заростку

як чоловічі, так жіночі чоловічі або жіночі

2. Дайте відповідь на запитання: Які спільні та відмінні риси будови й розмноження мають плаун і хвощ? Спільні риси:

— мають статеві та нестатеві покоління;

— нестатеве покоління має пагони із листками і додаткові корені, здатне до фотосинтезу;

— статеве покоління — заросток, який утворює статеві органи і забезпечує статевий процес;

— запліднення за допомогою води;

— розмножуються спорами, мають спорангії;

— на заростку утворюються статеві органи.

Відмінні риси: Плаунам притаманні пагони з листками та додатковими коренями. Спорангії

знаходяться між листками пагону або у колосках. Спосіб життя зародку — підземний, у симбіозі з грибами; довгий період розвитку.

Хвощі мають пагони двох видів: весняні (нерозгалужені, бурого кольору, з дрібними листочками без хлорофілу та спороносними колосками) та літні (здатні до фотосинтезу, з горизонтальними підземними кореневищами). Спосіб життя зародку — наземний, зародок здатний до фотосинтезу; короткий період розвитку.

§ 40. Папороті

Сторінка 172

Контрольні запитання

shkola.in.ua

1. Де поширені сучасні папороті? У яких умовах вони зростають? На Землі більше ніж 12 тисяч видів папоротей. Ростуть вони на всіх континентах, у різних екосистемах: лісах, пустелях, болотах, зрідка у прісних і солоних водоймах. Найбільша різноманітність папоротеподібних — у вологих тропічних лісах. В Україні папороті частіше ростуть в тінистих вологих лісах і на дні сирих ярів. Набагато рідше вони зустрічаються на відкритих місцях. У лісах і болотах трав’янисті папороті іноді утворюють суцільні зарості. В Україні росте близько 55 видів папоротеподібних.

2. У чому полягає особливість листків папоротей? На відміну від інших рослин листки папороті ростуть не основою, а верхівкою, як стебла, що свідчить про їхнє походження від стебла. Точка зростання знаходиться на верхівці кореневища, і весною з неї виходить пучок нового листя. Молоде листя згорнуте у вигляді равлика й густо вкрите коричневими лусочками. Лист розвивається поволі, у міру росту розкручується. Розміри листя можуть становити від кількох міліметрів до трьох і більше метрів. Листя мають продихи та провідні пучки. Восени листя відмирає.

У більшості видів листки виконують дві функції — фотосинтезуючу та споро утворювальну.

3. Як відбувається нестатеве розмноження папоротей спорами? Нестатеве розмноження — це розмноження, яке здійснюється без участі статевих клітин, наприклад спорами. Спори утворюються в спеціальних органах — спорангіях та мають захисні оболонки і здатні переживати несприятливі умови.

Влітку на нижній стороні листа з’являються коричневі горбики — соруси, які містять спорангії. В спорангіях утворюються і дозрівають спори. Спора здатна дати початок новій рослині без злиття із іншою клітиною. Спори розсіюються при розриві стінки спорангія. Число спор на одній рослині — сотні мільйонів іноді мільярдів. У більшості папоротей спори однакові. Такі папороті називається рівноспоровими, до яких належать майже всі наземні представники, зокрема щитник чоловічий. 4. Що виростає зі спори папороті? Потрапивши на вологий ґрунт, спора проростає та утворює маленьку зелену серцеподібну пластинку величиною до 1 см2. Ця пластинка називається заростком. Заросток росте в затінених, вологих місцях і прикріплюється до ґрунті за допомогою ризоїдів. Це статеве покоління папороті.

5. Де утворюються статеві клітини папоротей і які умови потрібні для запліднення? Заросток щитника чоловічого — двостатевий. На нижньому боці у нього утворюються чоловічі та жіночі статеві органи, в них дозрівають жіночі та чоловічі гамети: сперматозоїди та яйцеклітини. Запліднення відбувається лише за наявності достатньої кількості вологи. Яйцеклітини та сперматозоїди на одному заростку дозрівають в різний час, тому запліднення перехресне. 6. Що розвивається із заплідненої яйцеклітини папороті? По плівці води, що виникає між заростком і ґрунтом, сперматозоїди рухаються до яйцеклітини, відбувається запліднення і утворюється зигота. Із зиготи розвивається зародок. Поки зародок не почне самостійно синтезувати, він живиться за рахунок заростку. Але невдовзі у нього формуються власні корені, стебло й листки — він стає самостійною рослиною.

shkola.in.ua

7. Які сучасні папороті використовує людина та з якою метою? Папоротеподібні входять до складу природних угруповань, виконують значну роль у накопиченні органічної речовини ґрунту. Кореневища деяких видів папоротей поїдають тварини. Деякі види папоротей, такі як орляк звичайний, осмунда корична, страусник звичайний, людина вживає в їжу. Окремі види папоротей отруйні. Багато з цих рослин використовують в медицині та фармацевтичній промисловості. Такі папороті, як нефролепис, птерис, костенець, вирощують як кімнатні рослини. У тропічному поясі стволи деревовидних папоротей є будівельним матеріалом, а серцевину деяких з них можна використовувати в їжу. Як харчову рослину

використовують молоді листки та кореневищі орляка. Зола цієї папороті містить велику кількість карбонату калію, який використовують у виробництві тугоплавкого скла та мила. Екстракт кореневища щитника чоловічого використовують у медицині як сильнодіючий глистогінний засіб. Широко використовують декоративні папороті як кімнатні рослини та для створення квіткових композицій.

Викопні папороті утворили поклади кам’яного вугілля, а вимерлі насінні папороті вважають еволюційними попередниками всіх насінних рослин.

Завдання

1. Продовжте у зошиті заповнення таблиці з попереднього параграфа.

Ознака Плаун Хвощ Папороть

Вегетативні органи

пагони з дрібними зеленими листками і додаткові корені

Місце знаходження спорангіїв

на пагонах у спороносних

колосках, в основі листків

літні пагони пагони

Спосіб життя

заростку

підземний, симбіоз з грибами

Які статеві органи

знаходяться на заростку

спороносні колоски

на весняних пагонах листки

наземний, здатний до фотосинтезу

наземний, здатний до фотосинтезу

чоловічі або жіночі чоловічі та жіночі Дайте відповідь на запитання. Які спільні та відмінні риси будови й розмноження має чоловіча папороть з плауном і хвощем? Спільні риси: є вищими рослинами, мають диференційовані тканини, стебло та додаткові корені. У життєвому циклі є зміна статевого та нестатевого поколінь, нестатеве покоління завжди здатне до фотосинтезу. Розмноження - статеве та спорами. Спори утворюються у спорангіях. Для запліднення потрібна рідка вода. Відмінні риси: мають кореневище та велике листя зі спорангіями на нижній стороні.

§ 41. Голонасінні

Сторінка 176

чоловічі та жіночі

Контрольні запитання

shkola.in.ua

1. Як людина використовує голонасінні? Використання голонасінних:

— джерело деревини (для виготовлення меблів, паперу, застосування у будівництві тощо);

— джерело живиці (смоли);

— виготовлення лікарських засобів.

2. Яку будову мають шишки сосни? Жіночі шишки поодинокі, червонувато-бурі, розміщені на верхівках молодих гілок. На поздовжньому розрізі жіночої шишки

знаходиться центральна вісь, на якій знаходяться зовнішні — покривні й внутрішньої

— насінні луски. На насінних лусочках формуються по два насінних зачатка, у кожному з яких утворюються яйцеклітини. Насінний зачаток має канал для

проникнення пилкової трубки.

Молоді жіночі шишечки зазвичай дрібні, іноді яскраво зафарбовані. Так, у канадської ялинки вони кремово-рожеві, а у різних видів модрини — від біло-рожевих до пурпурово-фіолетових.

У сосен шишки найчастіше зелені або коричневі. Забарвлення їм всім потрібне не для приваблення комах, а щоб краще поглинати тепло, що дуже важливо для рослин суворого клімату. Чоловічі шишки у більшості хвойних однакові. Це невеликі колоски, найчастіше жовті, що з’являються у молодих пагонів. Зрілі колоски розкриваються, викидаючи величезну кількість пилку, який переноситься вітром. Для того щоб пилкові зерна довше трималися в повітрі, вони часто мають додаткові вирости. У сосни на кожному пилковому зерні два великих повітряних мішки, які дозволяють зернам пролітати

десятки кілометрів. Оболонки пилкових зерен дуже стійкі в зовнішньому середовищі, тому пилок може зберігатися у ґрунті надзвичайно довго. 3. Коли і як відбувається запилення у сосни? Пилкові зерна та насінні зачатки формуються у шишках. У чоловічих шишках утворюються пилкові зерна, а у жіночих — насінні зачатки. Запилення у сосни відбувається в кінці весни або на початку літа. Насінні лусочки жіночої шишки розсуваються. Пилок, який розноситься вітром, потрапляє в щілини між насінними лусками. Через пилковхід виділяється так звана «запилююча рідина», що виступає на верхівці насінного зачатка у вигляді краплини. Пилкові зерна занурюються в неї, після чого насінні луски зближуються та залишаються щільно притиснутими до достигання насіння.

4. Де і коли утворюються яйцеклітини сосни? У насінному зачатку жіночої шишки розвивається особлива тканина, яка утворює кілька жіночих статевих органів із яйцеклітинами.

5. Як і коли запліднюється яйцеклітина сосни? Запліднення у сосни відбувається тільки на наступний рік — через 12-14 місяців після запилення. Пилок проростає, пилкова трубка проникає через пилковхід і досягає яйцеклітини. Один із двох сперміїв зливається з яйцеклітиною, інший гине. Із заплідненої яйцеклітини (зиготи) починає формуватися зародок. З покрову насінного зачатка утворюється шкірка насінини. Після дозрівання лусочки шишки розходяться і насіння висипається. Насінина сосни має прозорі крильця, за допомогою яких переноситься вітром. Висипання насіння відбувається через 1,5 року після запилення.

6. Які види хвойних ви знаєте? Хвойні рослини: ялина, ялиця, модрина європейська, сосна кедрова, ялівець звичайний, кипарис. Завдання

shkola.in.ua

Згадайте, як відбувається розмноження папоротей і квіткових рослин.

Ознака

Місце утворення чоловічих і жіночих статевих клітин

Група рослин Папороті

Голонасінні

нижній бік заростку

пилкова трубка та

насінні зачатки

Квіткові рослини

пилкова трубка та

зародковий мішок

насінного зачатка

Наявність чи відсутність пилку і

запилення

Необхідність води

відсутній

для запилення не потрібна

не потрібна не потрібна

Необхідність води

для запліднення потрібна не потрібна не потрібна

За допомогою чого поширюється

спори вітром насіння вітром або тваринами

насіння вітром, водою або тваринами. Заповніть у зошиті таблицю. Проаналізуйте таблицю. Що спільного за цими ознаками у голонасінних із папоротями і квітковими рослинами? Яка із цих груп рослин найбільше пристосована до умов суходолу, а яка найменше? Спільні риси:

— пристосування до розмноження на суходолі;

— чергування статевого та нестатевого поколінь;

— наявність спеціальних органів розмноження;

— наявність чоловічих та жіночих статевих клітин;

— загальний план процесу запліднення;

— поширення спор чи насіння за допомогою вітру. Найменше пристосовані до умов суходолу папороті — оскільки для запліднення їм потрібна рідка вода. Найбільш пристосовані —

квіткові рослини, оскільки у них насінина захищена плодом.

§ 42. Покритонасінні. Дводольні та однодольні покритонасінні

Сторінка 179

Контрольні запитання

1. Якими є основні ознаки покритонасінних? Найважливішими особливостями Покритонасінних що й забезпечили їх панування на Землі є: — наявність таких нових органів як квітка, яка виявилася найефективнішим утвором для забезпечення розмноження, та плід — найкраще пристосування для поширення рослин, до завоювання ними нових територій;

— насінні зачатки розвиваються на плодолистиках не відкрито, а в зав'язі, тому добре захищені від несприятливих умов довкілля;

— покриття насіння оплоднем (чому й відділ названо Покритонасінні);

— властиві різноманітні способи запилення, найефективнішим з яких є запилення комахами;

shkola.in.ua

— подвійне запліднення, внаслідок якого утворюються не тільки зародок, а і запасальна тканина — ендосперм; — досконала провідна система (наявність у деревині справжніх судин), краще організовані механічна, покривна і запасальна тканини;

— дерев'янисті або трав'янисті рослини з добре розвиненими і різноманітними вегетативними органами — коренями, стеблами і листками.

2. За якими ознаками покритонасінні поділяють на дводольні й однодольні? Характерні ознаки вегетативних органів класів однодольних і дводольних

Коренева

система

Стрижнева має добре виражений головний корінь, який займає в ґрунті вертикальне положення; від нього відходять бічні корені, що розміщуються в ґрунті радіально.

Однодольні

Мичкувата всі корені майже однакові за розмірами, за

походженням (додаткові

корені), ростуть пучком від основи стебла.

Дерев’янисте, трав'янисте, провідні

Трав'янисте (рідко

Стебло

пучки з камбієм, розміщені правильним колом у стеблі.

Листок Простий або складний, з цільними краями або надрізаний.

дерев'янисте), провідні пучки без камбію, розкидані по стеблу.

Простий, з цільними краями, не мають черешка і кріпляться до стебла краєм листової

пластинки.

Жилкування Сітчасте. Паралельне або дугове.

3. Скільки видів покритонасінних дводольних і однодольних існує у природі? Дводольних покритонасінних нараховують 180 тис. видів, однодольних — 70 тис. видів. Загальна кількість — 250 тис. видів. Завдання Порівняйте ознаки дводольних і однодольних покритонасінних, відомості про їхні особливості занесіть у таблицю в зошиті.

Ознака Дводольні

Однодольні Число сім’ядолей у зародка рослини

одна Життєві форми (дерева чи трава)

дві

трави, дерева трави

Внутрішня будова стебла провідні пучки розташовані кільцем, є камбій

провідні пучки розкидані невпорядковано, по всьому зрізу стебла, серцевина - з повітряною

порожниною, камбій відсутній

Жилкування листка пальчасте, пірчасте

Тип кореневої системи стрижнева

Число частин квітки кратне 4 або 5

паралельне, дугове

мичкувата

кратне 3

shkola.in.ua

§ 43. Принципи біологічної систематики і різноманітність покритонасінних

Сторінка 182

Контрольні запитання

1. Що вивчає біологічна систематика? Біологічна систематика вивчає різноманітність живих організмів.

2. Які рівні класифікації рослин ви знаєте? Рівні класифікації: царство, відділ, клас, порядок, родина, рід, вид.

3. Яке значення в житті людини мають представники дводольних? Значення

дводольних:

— родина жовтецеві: отруйні, лікарські рослини, бур’яни;

— родина розові: лікарські, плодово-ягідні, бур’яни;

— родина бобові: мають високий вміст білка у насінинах;

— родина хрестоцвіті: овочеві та технічні культури;

— родина пасльонові: овочеві, отруйні;

— родина складноцвіті: їстівні, декоративні, лікарські.

4. Яке значення в житті людини мають представники однодольних?

Значення однодольних:

— родина лілійні: їстівні;

— родина обхідні: декоративні;

— родина пальмові: їстівні;

— родина злаки: основні джерела зерна, кормові, бур’яни. Завдання

За зразком на малюнку 181 визначте положення шипшини собачої у системі

рослинних організмів і заповніть пропуски у схемі, яку попередньо відтворіть у зошиті.

Систематичне положення шипшини собачої:

— царство Рослини;

— відділ Покритонасінні;

— клас Дводольні;

— порядок Розоцвіті;

— родина: Розові;

— рід: шипшина;

— вид: собачий.

§ 44. Екологічні групи і життєві форми рослин Сторінка 188

Контрольні запитання

1. Що таке екологічна група рослин? Екологічна група рослин — це сукупність організмів різних видів незалежно від їх систематичної приналежності, що характеризуються подібними адаптаційними особливостями за відношенням до певного екологічного фактора.

shkola.in.ua

1) За відношенням до світла виділяють декілька екологічних груп рослин: світлолюбні, тіньовитривалі та тіньолюбні рослини. Світлолюбні рослини віддають перевагу яскраво освітленим місцям зростання. До світлолюбних видів належать мешканці відкритих, добре освітлених місцезростань. Вони мають добре розвинену кореневу систему, вище стебло порівняно з видами, що мешкають у затінку, розсічені листкові пластинки тощо (береза, сосна). В цю групу входять такі види, як кукурудза, цукрова тростина, різні види ковили, костриця овеча, ряст, підсніжник, проліска, чимало видів родин: Гвоздичні, Лободові, Молочайні. Тіньовитривалі рослини здатні переносити значне затінення. До тіньовитривалих відносяться такі рослини, як зелені мохи, плауни, квасениця звичайна, грушанки, веснівка дволиста, купина лікарська, копитняк, плющ. Тіньолюбні — рослини, що більш краще почувають себе в затінених місцезростаннях, однак можуть переносити достатнє освітлення. До цієї групи відноситься ряд лучних і лісових трав, деякі

чагарники та чагарнички, наприклад, чемериця біла, коронарія зозуляча, суниці лісові, тонконіг дібровний, наперстянка великоквіткова. З деревних рослин до цієї групи входять модрина, дуб, ясен, липа, черемха. 2) За відношенням до температури виділяють наступні екологічні групи рослин: холодостійкі, холодовитривалі, теплолюбні. Види, для існування яких оптимальною є низька температура, називають холодостійкими. Для більшості з них характерне низьке стебло, яке часто стелиться по землі. В їхньому клітинному соку накопичуються поживні речовини, що знижують точку замерзання цитоплазми. Щодо рослин, то до холодостійких належать мешканці тундри, високогір’я. До них належать деякі бактерії, лишайники, мохи. Холодовитривалі зростають у районах із сезонним кліматом, із холодними зимами. До

них належать дерева, кущі, горох, жито. Теплолюбними називають рослини, що добре ростуть і розвиваються в областях тропічного, субтропічного та помірного поясів за умов високих температур, сильно пошкоджуються або гинуть при температурах вище точки замерзання води. До них належать рослини дощових тропічних лісів, теплих морів. У процесі еволюції види, що живуть у місцях з постійно високими температурами, набули цілого ряду пристосувань. У них спостерігаються зменшення поверхні листків, поява волосків і ефірних залозок тощо. 3) За відношенням до вологості: водяні, вологолюбні, посухостійкі та сухолюбні. Водяні рослини повністю або в значній мірі занурені у воду. Їх листки або плавають на поверхні води, або рослини повністю знаходяться у воді. Сюди відносяться такі рослини, як елодея канадська, рдесники, кушир, водяний жовтець, жабурник, сальвінія плаваюча. Вологолюбні рослини — це надземно-водні рослини, що частково занурені у воду й зростають уздовж берегів, на мілководді, на болотах, вологих ґрунтах тінистих лісів. До цієї групи відносяться такі рослини, як очерет звичайний, стрілолист, калюжниця болотна, частуха подорожникова, бобівник трилистий, росичка, мохи зозулин льон та сфагнум, сусак зонтичний, осока гостра, перстач прямостоячий.

shkola.in.ua

Посухостійкі рослини — найбільш чисельна екологічна група, що об’єднує рослини, які можуть переносити нетривалу та не дуже сильну засуху. Це рослини, що зростають при середньому зволоженні, помірному тепловому режимі й досить хорошому забезпеченні мінеральним живленням. До цієї групи можна віднести вічнозелені дерева верхніх ярусів тропічних лісів, листопадні дерева саван, літньозелені листяні породи лісів помірних широт, кущі підліску, трав’янисті рослини широкотрав’я, рослини заплавних і не дуже сухих суходільних лук, пустинні ефемери та ефемероїди, багато бур’янових і більшість культурних рослин. Сухолюбні рослини — це рослини, що зростають у місцях із недостатнім зволоженням. Вони поділяються на два основні типи: м’ясисті — на вигляд рослини з добре розвинутими водозапасаючими тканинами та зовнішньо сухуваті рослини, як правило, з вузькими та дрібними листками. До першої групи відносяться кактуси, кактусоподібні молочаї, алое, агави, молодило, очиток, холодок. До другої — тонконіг вузьколистий, костриця овеча, види ковили, полини, та деякі інші рослини.

2. Що таке життєва форма? Життєва форма — це зовнішній вигляд (будова) рослини, що пов’язана із пристосуванням до усіх факторів середовища. Життєва форма характеризує тривалість життя рослини.

3. Які життєві форми рослин вам відомі? Основними життєвими формами рослин є дерева, кущі й трави, які відрізняються висотою, ступенем здерев’яніння осьових органів і тривалістю життя надземних пагонів. Дерева — це рослини значних розмірів із розвиненими багаторічними стеблами (стовбурами). Головне стебло у дерев здерев’яніле, а численні гілки утворюють крону.

Наприклад: дуб, граб, береза, осика, ясен, клен, ялина, сосна, ялиця, модрина. Кущі відрізняються від дерев тим, що головного стебла (стовбура) у них немає або воно нечітко виражене, а галуження розпочинається біля поверхні ґрунту. Висота цих рослин не перевищує чотирьох-шести метрів. До кущів належать барбарис, ліщина, шипшина, бузина чорна, бузок тощо. Кущі, у яких однорічні пагони розміщені над поверхнею снігу і щороку відмирають, називають півкущі (зіновать руська). Кущі, які досягають висоти близько 1 м, називають кущиками (чорниця, багно, верес). Трав’яні рослини — це рослини, в яких підземні органи з бруньками відновлення зберігаються, а надземні

пагони існують один вегетаційний період, а потім відмирають. До них належать пирій, типчак, суниці, глуха кропива, медунка, конюшина повзуча. Однорічні трав’яні рослини відзначаються тим, що повний цикл розвитку (від насіння до насіння) відбувається за один рік. Це більшість польових культур (горох, квасоля, кукурудза, овес, ячмінь, кріп). Дворічні рослини цикл розвитку закінчують протягом двох років: у перший рік утворюють розетку прикореневих листків і накопичують у коренях запасні поживні речовини, а наступного року утворюють суцвіття, на яких формуються плоди. Після їх утворення рослини відмирають (морква, редька, буряк, дивина, цикорій).

Багаторічні трав’яні рослини мають довговічні підземні частини, які щороку дають надземні пагони. Останні після завершення вегетації відмирають. До них належить ковила, осоки, ситники, типчаки. Завдання

1. Назвіть екологічні групи рослин, які виділяють за відношенням до рівня зволоженості, світла та температури. Для кожної екологічної групи наведіть

приклади рослин. За забезпеченістю водою:

— посухостійки (верблюжа колючка, кактуси, пустельні молочаї);

— помірно вологолюбні (дуб, фіалка, конвалія);

— вологолюбні (вільха, ситник, осоки, очерет, рогіз, калюжниця);

— водні (елодея, валіснерія, роголисник, латаття, рдести, водяний горіх, ряска, сальвінія, комиш, водний різак, стрілолист).

За умовами освітлення:

— світлолюбні (береза, сосна, подорожник);

— тіньовитривалі (граб, бузок, суниця);

— тіньолюбні (копитняк, сенполія, деякі папороті).

За температурними умовами:

— холодовитривалі (дерева і кущі нашої місцевості, морква, горох, жито);

— теплолюбні (огірок, гарбуз, диня, томати, баклажани).

§ 45. Рослинні угруповання Сторінка 195

Контрольні запитання 1.

певній території з постійними умовами навколишнього середовища. Такими поєднаннями рослин є степи, болота, дубові ліси. Для кожного фітоценозу характерні певні умови існування, видовий склад рослин, зовнішній вигляд, внутрішня будова, ґрунт, рельєф місцевості та взаємозв’язки організмів. 2. Яка ярусність характерна для лісових угруповань? Кожне рослинне угруповання характеризується певним видовим складом та просторовим розміщенням рослин (ярусністю). Ярусність як вертикально

розчленована структура може бути надземною та підземною. Надземна ярусність — це висота надземних частин рослин різних видів, підземна — глибина проникнення кореневих систем різних рослин в ґрунт. Найбільш чітко ярусність виражена в лісі, де можна виділити до п’яти надземних ярусів і відповідне число підземних. Найвищі дерева (дуб, липа, ясен) утворюють перший (верхній) ярус. Їх крони знаходяться в найкращих умовах освітленості. Більш низькорослі дерева (горобина, яблуня, клен) формують другий ярус. Під ними розташовані чагарники (ліщина, жимолость, жостір, бересклет) і молоді дерева, які утворюють третій ярус. Різноманітні трави та чагарники відносять до четвертого ярусу. У п’ятому, самому нижньому ярусі, розташовані мохи та лишайники. Ґрунт покриває лісова підстилка. Вона складається з опалого листя, відмерлих пагонів і сухих гілок. Численні бактерії і гриби, що містяться в лісовій підстилці, розкладають її і перетворюють в перегній і мінеральні речовини. Ярусний розподіл рослин зменшує гостроту конкуренції за світло, так як на верхніх ярусах розміщені світлолюбні рослини, а на нижніх — тіньолюбні та тіньовитривалі. 3. Які типи рослинних угруповань вам відомі? Основними рослинними угрупованнями є ліси, луки, степи, болота. Ліс — один з основних типів рослинних угруповань, в яких переважають деревні рослини. У лісах України росте дуб, граб, в’яз, берест, ясен, клен та інші. Луки — це безлісі ділянки землі, вкриті дикорослими трав’янистими рослинами. В їх травостої домінують злаки: ковили, типчак, тонконіг вузьколистий; з різнотрав’я поширені конюшина, гадючник, маренка, шавлія лучна, а також незабудка, переломник, крупка. Іноді на луках трапляються зарості чагарників. У складі степу переважають трав’янисті рослини, пристосовані до умов зростання з недостатнім зволоженням. Степи мають густий трав’яний покрив, у ньому поширені ковили, тонконіг, стоколос, вика, конюшина; з різнотрав’я — горицвіт весняний, молочай степовий, шавлія, астрагал. Болота — це постійно вологі ділянки землі, на яких поширені переважно трав’янисті рослини, наприклад, осока, рогіз, очерет, сфагнум, тростяниця, хвощ, лепеха.

shkola.in.ua

Практична робота № 3. Порівняння будови мохів, папоротей та покритонасінних (квіткових) рослин Сторінка 195

Тема: Порівняння будови мохів, папоротей та покритонасінних (квіткових)

рослин

Мета: на природних рослинних зразках провести аналіз будови тіла основного фотосинтезуючого покоління моху, папороті та квіткової рослини; встановити подібні та відмінні ознаки цих рослин.

Матеріал: живі рослини або гербарні зразки моху (зозулин льон, фунарія тощо), папороті (чоловіча папороть, багатоніжка тощо), квіткові рослини (жовтець, перстач тощо).

Обладнання: лупа.

Звіт з виконання роботи:

Підсумкова таблиця результатів вивчення рослин (за даними власних спостережень): Частини тіла Мох Папороть Квіткова рослина

Корінь - + +

Стебло + + +

Листок + + +

Ризоїди + - -

Квітка - - +

Спорангій + + -

Насінина - - +

Плід - - + (Примітка: у квіткових рослин спорангії наявні, але вони значно зменшені - до розмірів однієї клітини. Це пилковий мішок та насінні зачатки. В цій роботі їх неможливо визначити за звичайним спостереженням). Висновок: 1. Будова основного фотосинтезуючого покоління у мохів, папоротей і квіткових рослин є подібною у таких рисах: всі вони мають стебла та листки. Відмінності у будові:

- мохи не мають коренів (частину їхніх функцій виконують ризоїди); - папороті та квіткові рослини ризоїдів позбавлені; - мохи та папороті мають спорангії, але не мають квіток, насінин та плодів (на відміну від квіткових рослин).

2. Вегетативними органами мохів, папоротей та квіткових рослин є: корінь (або ризоїди), стебло та листок.

3. Органами розмноження мохів та папоротей є спорангії, квіткових рослин - квітки, насінини та плоди.

shkola.in.ua

4. Визначення видів кімнатних рослин, придатних для вирощування в певних умовах Сторінка 196 Тема: Визначення видів кімнатних рослин, придатних для вирощування в певних умовах Мета: за ознаками будови органів та вимогами кімнатних рослин до умов зростання відібрати асортимент для озеленення певного внутрішнього приміщення з відомими параметрами температури, освітленості та вологості повітря. Матеріал: живі кімнатні рослини та їхні зображення, спеціалізовані довідники-атласи. Звіт з виконання роботи: Для дослідження обрано хлорофітум та пеларгонію:

Практична робота №

Ознаки для порівняння

Особливості

будови підземних органів

Хлорофітум

Назви рослин

Пеларгонія

Мичкувата коренева система, є видозміни кореня - кореневі бульби

Мичкувата коренева система, видозмін кореня немає

Особливості

будови надземних пагонів

Стебло вкорочене, є видозмінені пониклі пагони з молодими рослинами па кінцях

Стебла прямі, гіллясті

Особливості будови листків

Листки великі, видовжені, сидячі, зібрані у розетки. Яскраво-зеленого кольору, мають білу смугу, без опушення.

Листки прості, пальчасті або пальчасто-розсічені, на довгих черешках. Листові пластинки зеленого кольору, з темним колом по краю, мають опушення. Життєві форми - багаторічні трав’янисті рослини. Вимоги до умов зростання: хлорофітум - світлолюбний, віддає перевагу яскравому розсіяному світлу, потребує рясного поливу та зволоження листків влітку. Пеларгонія - потребує яскравого світла, та рясного поливу, зволожувати листя не потрібно. Висновки:

1. Для озеленення класної кімнати придатні рослини таких екологічних груп: вологолюбні та помірно вологолюбні, світлолюбні та тіньовитривалі (залежно від умов освітлення), теплолюбні, трав’янисті за життєвою формо.

2. Для озеленення класної кімнати можна рекомендувати як хлорофітум (на підвіконнях, що виходять на схід чи захід), так і пеларгонію (на підвіконнях, що виходять на південь).

Тема 5. Гриби

§ 46. Поняття про гриби та особливості їх живлення Сторінка 203

Контрольні запитання

1. Чому гриби активно ростуть після дощу або у вологих умовах? Поживні речовини всмоктуються клітинами гриба у вигляді розчину, тому грибам необхідно багато води.

2. Чи виділяють гриби кисень? Гриби не виділяють кисень. Навпаки, під час дихання гриби поглинають кисень для отримання енергії.

3. Чи є у складі грибів хлорофіл? Гриби не мають в клітинній будові хлоропластів з хлорофілом та живляться гетеротрофно.

shkola.in.ua

4. Чим гриби відрізняються від тварин і рослин за способом живлення? Від рослин гриби відрізняються, в першу чергу, відсутністю фотосинтетичного апарату. За характером живлення всі гриби є гетеротрофами, на відміну від зелених рослин з автотрофним типом харчування, що містять хлорофіл. Гриби позбавлені здатності синтезувати складні органічні сполуки з вуглецю атмосферного повітря з використанням сонячної енергії і змушені споживати готові. При осмотрофному живленні гриби поглинають розчинену органічну речовину

шляхом всмоктування. Тому необхідною умовою розвитку грибів є присутність

потрібного субстрату, з якого міцелій міг би всмоктувати живильні речовини.

Завдання

1. Перемалюйте таблицю в зошит і доповніть її записами про способи живлення та отримання енергії рослинами і грибам.

Живлення Джерелом енергії є

Автотрофне Гетеротрофне

вуглекислий

Спосіб поглинання

неорганічні

органічні

світло

речовини

газ та вода органічні

Фагоцитоз

речовини

речовини Речовини, якими живляться

Рослини Так (Ні) Ні Так Ні (Ні) Гриби Ні Так Ні Ні Ні Так Відомо, що грибам для росту потрібна вода. Водночас звичні для нас шапинкові гриби під водою не ростуть. Чому? Спробуйте сформулювати і обґрунтувати власну гіпотезу. Для життя грибів потрібні живильне середовище, волога, кисень повітря, відповідна температура і кислотність середовища. Гриби поглинають поживні речовини, всмоктуючи їх всією поверхнею шляхом дифузії. Травлення у грибів зовнішнє, здійснюване позаклітинними ферментами. Проте, у водному середовищі концентрація необхідних для росту та розвитку речовин дуже мала, що унеможливлює їх всмоктування клітинами гриба.

§ 47. Особливості будови грибів. Розмноження Сторінка 207 Контрольні запитання

1. Чим клітини грибів відрізняються від клітин бактерій? Клітини грибів мають ядра, в клітинах бактерій ядра відсутні. Гриби можуть бути багатоклітинними і одноклітинними, бактерії є виключно одноклітинними організмами.

Бактерії опанували всі середовища існування, на відміну від грибів.

shkola.in.ua

Гриби не здатні до активного руху, серед бактерій є види, що мають джгутики. Гриби є гетеротрофами, бактерії використовують усі відомі на сьогодні способи отримання життєвої енергії. Бактерії мають вищий рівень виживання і можливості поширення по планеті, ніж гриби.

2. Чим грибна клітина відрізняється від тваринної та рослинної? У грибів є риси і рослин, і тварин. Як рослини, гриби ростуть і розмножуються, мають подібну будову клітин і статевих органів, осмотрофний тип живлення. Але від рослин гриби відрізняються відсутністю пластид з хлоропластами, вони споживають готову органічну масу, в процесі обміну речовин у них знаходять глікоген і сечовину,

клітинні оболонки більшості грибів складаються з хітину, що наближує їх до тварин. За певними ознаками гриби виділяють в окреме царство. 3. Чим є та частина тіла гриба, яку в побуті власне і називають грибом? Гриб —

розмовно-побутова назва плодових тіл грибів. Тісне переплетення гіфів над поверхнею ґрунту утворює плодове тіло, яке складається ніжки й шапки (сироїжки, опеньки, мухомори, білий гриб, підберезники тощо). Плодове тіло гриба є структурою, де розвиваються органи спороношення та утворюються спори.

4. Як розмножується печериця? Вегетативне розмноження здійснюється частинами міцелію.

Нестатеве розмноження здійснюється спорами, які мають малі розміри і зазвичай розносяться вітром. Спори проростають в трубочку, з якої розвивається міцелій. Статевий процес полягає у злитті чоловічих і жіночих гамет.

§ 48. Макроскопічні гриби: особливості живлення та роль у природі

Сторінка 211

Контрольні запитання

1. У який спосіб пов’язані між собою мікоризні, трутові та сапротрофні гриби? Мікоризні гриби — гриби-симбіотрофи, допомагають деревам рости. Мікориза являє собою симбіоз міцелію гриба та кореня вищої рослини. У формуванні мікоризи беруть участь з одного боку всі голонасінні рослини і деякі квіткові, а з іншого — гриби. Трутові гриби — гриби-паразити знищують старі та слабкі дерева. Гриб руйнує рослину і спричиняє її передчасну загибель. Гриби-сапротрофи розкладають відмерлу деревину та сприяють утворенню гумусу. 2. Як взаємодіють дерева та мікоризні гриби? Мікориза — це співжиття грибів з вищими рослинами: деревами, кущами і травами. Мікориза утворюється по-різному. Грибниця розростається навколо кореня, утворюючи своєрідний покрив-чохол. Такі корені не мають кореневих волосків, бо грибниця виконує їх функцію. Мікоризу такого типу називають зовнішньою. Вона характерна для деревних рослин, але у трав’янистих видів зустрічається рідко. Завдяки мікоризі збільшується поверхня всмоктування кореневої системи, також сполуки мінеральних речовин надходять всередину кореня в легко засвоюваній формі. Гриб, у свою чергу, отримує вуглеводи, фітогормони, амінокислоти з кореня вищої рослини.

Мікориза створила можливість цим організмам повніше використовувати запаси поживних речовин, і це виявилось, позитивним кроком в еволюції всієї системи рослин, що утворюють лісові насадження.

shkola.in.ua

3. Чим корисні і чим шкідливі трутовики? Трутовики або трутові гриби — група грибів, що оселяються на стовбурах дерев, тому їх називають руйнівниками деревних насаджень, особливо лісових. Найбільшої шкоди лісу завдають: коренева губка, трутовик сливовий, трутовик лакований, трутовик звичайний та інші. Водночас, деякі з них є їстівними, або містять лікарські речовини: чага, трутовик лускатий та інші.

§ 49. Отруйні гриби Сторінка 215 Контрольні запитання

1. Що таке первинні та вторинні отруєння грибами? Первинне отруєння грибами — виникає тоді, коли в їжу вживають отруйні гриби. Вторинне — це отруєння,

спричинене, їстівними грибами, які накопичили отруйні речовини (отрутохімікати, важкі метали та радіоактивні речовини) з забрудненого довкілля.

2. Які гриби відносяться до смертельно отруйних? Бліда поганка, білий мухомор, мухомор смердючий.

3. Як можна розпізнати смертельно отруйні гриби? Ознаки отруйних зазначених у відповіді до завдання 2 отруйних грибів:

- кільце на ніжці (залишки часткового покривала);

- біла «цибулинка» при основі ніжки (залишки загального покривала, яке захищає все плодове тіло на початку його дозрівання);

- пластинчастий гіменофор білого кольору;

- пластинки гіменофора приростають до шапинки і не спускаються на ніжку.

У блідої поганки шапинка забарвлена у різні відтінки зеленого кольору, у білого мухомора та мухомора смердючого шапинки білі. Бліду поганку інколи помилково приймають за зеленуху або за зелену сироїжку, білий та смердючий мухомори найчастіше плутають з печерицями.

Завдання

На малюнку 215 наведено деякі їстівні гриби, з якими іноді плутають смертельно отруйні гриби (мал. 212). Порівняйте ці зображення, знайдіть якомога більше ознак для їх розмежування.

У зеленої сироїжки та зеленухи нема кільця на ніжці та білої «цибулинки» при основі ніжки. У печериці звичайної пластинчастий гіменофор не темного кольору.

§ 50. Гриби неїстівні та їстівні Сторінка 219 Контрольні запитання

1. Які гриби відносяться до їстівних грибів 1-ї та 2-ї категорій? Гриби 1-ї категорії — смачні, легко засвоюються організмом, перед вживанням не потребують термічної обробки, і можуть використовуватись у їжу навіть сирими — у складі свіжих грибних салатів. Найкращі для вживання в їжу. Гриби 2-ї категорії — мають високі смакові властивості і можуть вживатися в їжу після будь-якої термічної обробки, проте не в сирому вигляді. Вони є численнішими за гриби 1-ї категорії.

2. Чи можна вважати їстівні гриби 2-ї, 3-ї та 4-ї категорій умовно-отруйними? Їстівні гриби 2-ї, 3-ї та 4-ї категорії можуть бути умовно отруйними грибами. Нерідко в перерослих плодових тілах їстівних грибів накопичуються отруйні речовини, небезпечні для здоров'я: важкі метали і радіоактивні речовини. Причиною сильного отруєння можуть стати не тільки отруйні, але і зіпсовані або недостатньо проварені гриби. Крім того, є люди, які страждають алергією на гриби. Умовно отруйні гриби, наприклад, гнойовики чорнильний і білий, викликають отруєння при вживанні в їжу з алкоголем.

shkola.in.ua

§ 51. Мікроскопічні гриби: дріджі та цвілеві гриби Сторінка 224 Контрольні запитання

1. Які особливості живлення та отримання енергії характерні для дріжджів? Дріжджові гриби використовують органічні речовини для отримання вуглецю і необхідної для життєдіяльності енергії. Для дихання дріжджам потрібен кисень, але за відсутності його доступу багато видів дріжджових грибів отримують енергію в

результаті бродіння з утворенням спиртів. Бродіння дріжджів призупиняється або припиняється зовсім в присутності кисню, тому що дихання — більш ефективний процес для отримання енергії.

Але якщо в середовищі концентрація вуглеводів дуже велика, то навіть при доступі кисню процеси дихання і бродіння відбуваються одночасно. До умов харчування дріжджові гриби дуже вимогливі. В анаеробному середовищі дріжджі засвоюють тільки глюкозу, тоді як в аеробному вони можуть використовувати як джерела енергії також вуглеводи, жири, ароматичні сполуки, органічні кислоти, спирти.

2. Як людина використовує дріжджі? Дріжджі викликають бродіння вуглеводів з утворенням спирту і вуглекислого газу. Цю здатність дріжджів використовують у хлібопекарській промисловості. Завдяки виділенню вуглекислого газу тісто підходить і стає пухким при випіканні. Тому дріжджі культивують і використовують у кулінарії з давніх-давен. Дріжджові гриби також використовують для виробництва пива, вина, спиртів, сирів. Кормові дріжджі вирощують на соломі, відходах деревини й разом із комбікормами згодовують сільськогосподарським тваринам.

3. Які умови сприяють появі та розвитку цвілі? Цвілеві гриби широко поширені в природі, практично повсюди. Великі колонії ростуть на поживних середовищах при високій температурі, підвищеній вологості та відсутності конкуренції з боку інших організмів. Зростання цвілі не обмежене за умови наявності їжі. 4. Чому продукти, на яких з’явилася цвіль, потрібно викидати, а не просто зрізати з них уражені грибами ділянки? Спори цвілевих грибів поширюються

повітрям та за сприятливих умов потрапляють на продукти та псують їх. Цвілеві гриби харчуються шляхом всмоктування органічних речовин. Спочатку цвіль виділяє травні ферменти для перетравлення їжі, а потім поглинає розщеплені до більш простих органічні речовини. Крім того, вони виділяють у субстрат грибні токсини. Так як у цвілевих грибів немає можливості пересуватися для пошуків їжі, то вони «мешкають» у самій їжі. Поява цвілі на продуктах небезпечна для людини, тому продукти, на яких з’явилася пліснява, треба викидати, а не просто зрізати з них ураженні грибами ділянки. 5. Гриби, що викликають захворювання тварин і людини:

— деякі види дріжджів - викликають мікози, вражаючи шкіру та нігті;

— деякі види аспергила - є небезпечними паразитами тварин і людини, що уражають

легені;

— токсини різних цвілевих грибів, що розвиваються у продуктах харчуваннявикликають харчові отруєння.

§ 52. Мікроскопічні гриби, що викликають хвороби рослин Сторінка 227

Контрольні запитання

shkola.in.ua

1. Чим можна пояснити велику поширеність уражень рослин паразитичними грибами? Із грибів, які паразитують на рослинах, найбільш поширені сажкові гриби, іржасті, ріжки. Вони вражають сходи городніх, злакових культур, лісових порід та інших рослин. На злакових культурах найбільш часто зустрічаються ріжки й сажка. Фітофтора вражає картоплю. На бульбах картоплі гриби — паразити викликають появу «чорної гнилі», на плодах яблуні та груші — «плодової гнилі», на ягодах аґрусу й смородини — «борошнистої роси».

Рослини містять поживні речовини, які можуть бути використані грибами-паразитами. Паразитичні гриби мають різні способи зараження, деякі паразити проникають в організм через ушкоджені місця — після пошкодження комахами, градом. Спочатку вони розвиваються на пошкоджених місцях, а згодом поширюються в здорові тканини та живляться вмістом живих клітин. Є паразити, спори яких проникають в організм рослини через продихи листків, корені, маточку тощо. Усі грибкові захворювання рослин розповсюджуються дуже швидко, оскільки дрібні спори грибів переносяться з хворих рослин на здорові вітром, опадами, черв'яками, слимаками, комахами.

2. Які гриби-паразити рослин становлять пряму загрозу здоров’ю людини і чому? Вживання хліба, виготовленого з борошна зі спорами паразита, спричинює зараження

крові — гангрену. Заражена людина відчуває сильний біль, у неї значно підвищується температура, спостерігають і мимовільні скорочення м'язів. У разі сильного зараження можлива й смерть людини. Гриб фузарій, паразитуючи на рослині, особливо на зерні, виділяє токсини, отруйні людини і тварин. При вживанні хліба, випеченого з борошна, до якого потрапили заражені зернівки, у людини розвивається отруєння. Симптоми отруєння подібні з отруєнням алкогольними напоями, тому хвороба отримала назву «п'яного хліба». Ріжки — паразитний гриб, найчастіше зустрічається на житі, але іноді на пшениці, ячмені і на дикорослих злаках. В колосках жита з’являються зовні чорно-фіолетові, всередині білі ріжки. Вони більші, ніж зерна, і видаються з колоса. Ріжки дуже отруйні і вживання борошна з домішкою ріжків понад 0,1%, в їжу для людини шкідливе: з’являється хвороба — ерготизм, яку називають в народі злим корчем. 3. Які ви знаєте загальні заходи з профілактики уражень рослин мікроскопічними грибами, що викликають у них хвороби? Поширеними в Україні є такі хвороби, як фітофтороз, плодова гниль, сажка злакових тощо. Заходами боротьби із цими хворобами є відбір здорового насіннєвого матеріалу; виведення стійких сортів культурних рослин; обробляння насіння злаків перед висіванням отрутохімікатами; дотримання правил агротехніки; застосування біологічного та хімічного методів боротьби. Заходи з профілактики уражень рослин мікроскопічними грибами:

— підбір для вирощування стійких сортів рослин;

— збір та подальше компостування решток рослин перед початком нового сезону;

— своєчасне підживлення рослин;

— запобігання тривалому перезволоженню ґрунту.

§ 53. Лишайники

Сторінка 231

Контрольні запитання

shkola.in.ua

1. Чому відносини між грибом та водорістю в лишайнику називають взаємовигідним симбіозом? Лишайники — група живих організмів, вегетативне тіло слань або талом яких утворене двома організмами: грибом та ціанобактерією чи водорістю. У лишайнику обидва компоненти вступають в тісні взаємини: гриб оточує водорості і навіть може проникати в їхні клітини. їх називають симбіотичними організмами, тому що гриб і водорість співіснують разом надаючи один одному певну користь. Водорість поставляє грибу органічні речовини, а отримує від нього воду із розчиненими мінеральними солями. Крім того, гриб захищає водорість від висихання.

2. Як гриби ростуть на субстратах, позбавлених органічних речовин? Лишайники здатні отримувати поживні речовини не лише з ґрунту, але із повітря, атмосферних опадів, вологи роси і туманів, часток пилу, тобто всього, що осідає на слані. Тому ці симбіотичні організми мають унікальну здатність існувати у зовсім несприятливих умовах, непридатних для існування інших організмів — на голих скелях, на камінні, на дахах будинків, на парканах, на корі дерев, і навіть на склі. Лишайники, поселяючись на камінні та субстратах, де не можуть рости вищі рослини, виділяють особливі кислоти, що можуть руйнувати гірські породи. А відмираючи, утворюють органічні речовини, на основі яких формуються ґрунти.

3. Хто визначає зовнішній вигляд лишайнику гриб, водорість чи обидва симбіонти? Гриб відрізняється специфічністю, тобто входить до складу лише одного виду лишайнику. Гриб визначає розміри слані, формує лопаті і основні деталі загального вигляду лишайників.

4. Як би ви відповіли на запитання школяра: «Чи можуть гриби пристосуватися до пустельного клімату»?

У складі лишайників гриб має досить високу витривалість до кліматичних чинників. Ущільнення нижньої та верхньої кірки лишайнику забезпечує захист від випаровування і поглинання води з повітря та мінеральних речовин. Нижня кірка має вирости, що забезпечують прикріплення слані до субстрату. У середині тіла між гіфами гриба розташовуються клітини водоростей, які й здійснюють фотосинтез, перетворення та накопичення речовин. При швидкому висиханні фотосинтез, який здійснюють водорості, припиняється. У такому зневодненому стані лишайники можуть витримувати великі коливання температури.

Завдання Проаналізуйте, що спільного та відмінного є між лишайниками та мікоризою. Обидва види симбіозу утворені гетеротрофом та автотрофом і отримують взаємну користь. Це проявляється в тривалості існування, розширенні умов існування, розширенні ареалу, швидкості розвитку. В обох випадках між грибом та рослиною відбувається обмін речовин та певна взаєморегуляція, в обох випадках між клітинами гриба та рослини є тісна взаємодія — гриб проникає в клітини рослини. Однак лишайник більш інтегрована система, ніж мікориза: це цілісний організм, де водорість здатна до самостійного існування на відміну від гриба. Мікориза не являється окремим організмом, гриб та рослини здатні до самостійного існування, тобто, лишайник є вид, систематична одиниця, а мікориза — ні. Спільне:

— організми живуть у симбіозі;

— симбіоз взаємовигідний;

— один з організмів — гетеротрофний організм, гриб, інший — здатний до

shkola.in.ua

фотосинтезу, рослина. Відмінне:

— у лишайнику — компонент, здатний до фотосинтезу — водорості та ціанобактерії; у мікоризі — вищі рослини;

— у лишайнику два компоненти утворюють одне ціле; у мікоризі два організми лише

контактують один з одним.