ГДЗ Українська література 9 клас Авраменко 2017

ГДЗ Українська література 9 клас Авраменко 2017

Родинно-побутові пісні ВИКОНАЙТЕ

ЗАВДАННЯ

1.Установіть відповідність. 1 — Б, 2 — Г, 3 — А. 2.Установіть відповідність. 1 — Г, 2 — В, 3 — А. 3.Пісня «Сонце низенько» належить до жанру В. Родинно-побутових

4.Яка частина доби найчастіше згадується в піснях про кохання? З чим це пов’язано? Найчастіше у піснях про кохання згадуються вечір та ніч. Сонце, ніч, місяць, зорі... Це створює романтичну атмосферу зустрічі та прощання закоханих.

5.Яку будову мають народні пісні? На підтвердження своїх думок використайте приклади з пісні «Місяць на небі, зіроньки сяють». Народна пісня має специфічну будову. Вона поділяється на куплети (у вірші строфи), переважно з чотирьох рядків, об'єднані римою. Мелодія кожної пісні єдина для всіх її куплетів. У ній може бути приспів (рефрен) — частина пісні, яка періодично повторюється. У пісні часто повторюються окремі рядки. Різноманітна поетика української пісні про кохання — це джерело її емоційної насиченості, особливої інтимності, надає народним творам поетичності, забезпечує вічність та художню життєздатність цього виду пісенної творчості в сучасних умовах. Пісня «Місяць на небі, зіроньки сяють» починається романтичним пейзажем, у якому наявні народні символи: місяць — хлопець, козак; зоря — дівчина-красуня; човен символізує життєву дорогу.

Пісню оздоблено художніми засобами, традиційними для фольклорних творів: порівняннями (як нічка, як день), повторами(«Пісня та мила, пісня та люба — / Все про кохання, все про любов»), риторичними звертаннями й питаннями («Ви ж мені, очі, вік вкоротили, / Де ж ви навчились зводить людей?»). 6.Чому в першому рядку пісні йдеться про те, що «цвіте терен», а в другому уже «цвіт опадає»? Чому саме ця рослина оспівана? Терен — символ важкої життєвої дороги, страждань і мук. «Цвіте терен» — народжується почуття світлого кохання, а «цвіт опадає» — колишній коханий швидко зневажив почуття дівчини й покинув. Тільки після цього до неї прийшло прозріння: вона покохала негідного чоловіка, якого всі «люди обминали».

7.Назвіть пестливі слова з пісні «Цвіте терен, цвіте терен». Чому лірична героїня їх використовує, страждаючи через розлуку з коханим? Щоб збурити емоції слухачів, викликати в них співпереживання ліричній героїні, автори пісні вживають пестливі слова: вечероньки, нічки, миленька, рученька. Прийомом контрасту між щасливим «було» і трагічним «є» пісня досягає

максимального драматизму.

8.Опишіть темперамент хлопця й дівчини з пісні «Сонце низенько».

shkola.in.ua

Через діалог юнака та дівчини перед слухачем розкриваються їхні ідеальні стосунки. Побачення молодят не буденне — воно піднесено й емоційно сприймається обома. Коли дівчина виходить до козака, то його «серденько розвеселиться», він готовий на все: зігріти її в мороз, перевести через річку. Юнак добирає безліч пестливих слів для коханої: серденько, рибонько, дорогий кришталю, моє золото. Почуття дівчини взаємні: у кожній строфі звучить слово серденько, звернене до коханого. Вона не відпускає його додому, готова терпіти покарання від матері, аби бути з милим. У пісні опоетизовані людські почуття, оспівані внутрішня краса й велич душ.

9. Люди якої вікової категорії найчастіше співають народні пісні? Які народні пісні про кохання ви чули раніше? Не раз доводилося чути, як люди різного віку співають народні пісні. Особливу любов у мене здобули такі шедеври народної

творчості: «Чорнії брови, карії очі», «Ой ти, місяцю, я зіронька ясная», «Туман яром, туман долиною», «Ой у полі дві тополі», «Чом ти не прийшов...», «На городі верба рясна», «Цвіте терен, цвіте терен», «Ой гиля-гиля, гусоньки, на став», «Ой у лузі калина стояла», «Ой чий то кінь стоїть»

10. Чи називають закохані одне одного серденьком, золотом і подібними словами в наш час? Чому мода на пестливі звертання не минає? Звичайно, і в наш час називають закохані одне одного серденьком, золотом і подібними словами. Для мене пестливі слова — це частина життя та спілкування.

Подобається, коли у спілкуванні з рідними та близькими вживають такі слова. Батько у повсякденному житті часто називає маму «сонечко», «щастячко», мама у відповідь — «зайчиком» або «котиком». Це створює особливу атмосферу в сім’ї. 11. Прокоментуйте слова М. Стельмаха: «Народні пісні душа народу, безмежне поле, заквітчане людськими надіями, частими поривами до щастя й чистою сльозою на віях дівочих». Проілюструйте це висловлення прикладами з вивчених пісень.

Народні пісні сповнені особливої краси, щирості почуттів. Українська лірична пісня має високу народну мораль: багатству протиставляє красу, опоетизовує працьовитість, доброту, вірність у коханні, сприяє естетичному розвиткові людини. Шедевром світової народної лірики вважають пісню «Місяць на небі, зіроньки сяють». У ній переважає мотив торжества кохання, незважаючи на тимчасову розлуку молодої пари. Пісня про любов, «мила», «люба», що лине з уст закоханої дівчини, вражає серце козака, який мліє від переповнення почуттів, — «серденько мре». Романтичний пейзаж на початку пісні («Місяць на небі, зіроньки сяють, // Тихо по морю човен пливе») підкреслює красу кохання. У ній наявні традиційні народнопоетичні символи, які підсилюють змістове навантаження твору: місяць — символ циклічного ритму часу, вічності, козака, батька; зіроньки, зоря — символ дівчини-красуні, кохання, доброї душі, нового щасливого життя; човен — символ життєвої долі, розлуки, прощання.

Українські народні балади

1. Правильним є твердження: «Балади ...В) мають напружений сюжет і трагічний фінал».

2. Установіть відповідність. 1 — В, 2 — Б.

3. Установіть відповідність. 1 — В, 2 — А.

4. Назвіть ознаки балади як жанру фольклору.

shkola.in.ua

1) трагічний конфлікт; 2) драматично напружений сюжет; 3) романтичний колорит; 4) надзвичайні події, збіги обставин; 5) фантастичні елементи; 6) метаморфоза (перетворення людини на рослину чи птаха); 7) трагічний фінал; 7) моралізаторство. 5. Доведіть, що балада ліро-епічний жанр. Балада — невеликий за розміром ліро-епічний твір фольклорного походження на легендарну чи історичну тему. У ньому, як правило, розповідається про щось незвичайне, виняткове, героїчне; реальне часто поєднується з фантастичним. Ліро-епічний жанр — своєрідний літературний жанр, у якому гармонійно поєднуються зображальні засоби виразності, притаманні ліриці та епосу, внаслідок чого

витворюються якісно нові сполуки (вірш у прозі, ліро-епічна поема, роман у віршах та ін.).

6. Які балади ви вивчали на уроках зарубіжної літератури? Чим вони

відрізняються від українських балад?

На уроках зарубіжної літератури ми вивчали такі балади: «Баладу прикмет» Ф. Війона, «Рукавичка» Й. Шиллера,

Й. Гете, «Пісня про віщого Олега» О. Пушкіна.

Українські балади характеризуються яскраво виявленим повчальним змістом. Вони вчать, що кожний аморальний учинок обов’язково має обернутися проти його виконавця, що через злочин дороги до щастя нема. Чимало балад утверджують ідею: кохання, гармонійне подружнє життя дужчі за смерть.

7. У чому виявляється трикратність у баладі «Ой летіла стріла»?

У баладі розповідається про вдовиного сина, убитого стрілою. Його оплакують мати, дружина й сестра, образи яких уособлюють три зозулі. Кількаразове повторення емоційних слів «плакати», «сльози» передають ставлення народу до трагічної ситуації. У баладі все спрямоване на те, щоб, з одного боку, викликати в читачів співчуття, а з іншого, це безпосередня оцінка подій самим народом. Трикратність притаманна жанру казки і взагалі усній народній творчості. 8. Який момент у сюжеті балади «Ой летіла стріла» став для вас несподіваним? Чим пояснюється такий несподіваний поворот у баладі як фольклорному жанрі?

оплакують мати, дружина й сестра, долі яких уособлюють три зозулі. Елементи чудесного, фантастичного, зумовлені давніми віруваннями (чаклунство, жертвоприношення), споріднюють балади з казками, де зустрічаються

ж елементи, а також з легендами, в яких, як і в баладі, поширений прийом метаморфози (перетворення людини в дерево, пташку, квітку, камінь). 9. Які символи використано в баладі ? Якщо не знати значення цих символів, то як це вплине на сприйняття змісту балади? Балада «Ой на горі вогонь горить» наповнена символами: кінь — вірний товариш; ворон — смерть; китайка — козацька слава. Не розуміння цих символів вплине на розуміння змісту балади. Вона втратить своє виразне художнє значення.

10. Прокоментуйте назву балади «Ой на горі вогонь горить».

Важкою й ризикованою була служба козака, особливо сторожового: він повинен був день і ніч вартувати, оберігати рідну землю від нападників. У разі небезпеки вартовий мав запалити вогонь. Отже, назва балади говорить про небезпеку, що нависла над рідною землею.

Українська середньовічна література ХІ–ХV cт. ВИКОНАЙТЕ

ЗАВДАННЯ

shkola.in.ua

1. Слово Біблія походить з грецької мови, у якій воно означає Б збірка книг

2. Установіть відповідність (легенда про створення світу)

1 — Д, 2 — В, 3 — Е, 4 — Б, 5 — А, 6 — Г.

3. Установіть відповідність. 1 — Д, 2 — В, 3 — Г, 4 — Б.

4. Чому Біблію називають Книгою Книг?

Однією зі священних книг, що зібрали мудрість тисячоліть, є Біблія. Кожне її слово потребує глибокого осмислення, оскільки вона вказує шлях до вершин духу. У

«Вільшаний король»

«Ой летіла стріла» розповідається про вдовиного сина, убитого стрілою. Його

притчах, легендах і символічних образах закладено глибинний прихований зміст, а кожен, хто намагається читати її буквально, натраплятиме на багато, на перший погляд, суперечностей і протиріч.

Біблія прагне чітко виписати, що є добро, а в чому сутність зла.

Заповіді Господні твердять:

- Люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всім розумінням твоїм (Матвія, гл. 22:37).

- Люби ближнього свого, як самого себе (Матвія; гл. 22:39).

«На цих двох заповідях Закон і Пророки стоять»,— твердить святий Матвій.

5. Коли була написана Біблія? Назвіть імена кількох авторів Святого Письма. Хто ці люди?

Біблія — це найдавніша книга світу, яку писали з ХІІ ст. до н. е. до ІІ ст. н. е., містить твори різних жанрів: міфи, пророцтва, проповіді, повчання, історичні хроніки, ритуальні молитви, притчі, пісні (псалми) та ін. По суті, це «божественна бібліотека», яка складається з різних як за формою, так і за змістом релігійних і світських творів, що сприймаються як окремі книги. Дослідники нараховують понад сорок творців Біблії, серед них — люди різного соціального стану: вихований у знатній єгипетській сім’ї Мойсей, митник Матвій, цар Соломон, рибалка Петро та ін. Біблію писали в Азії, Африці та Європі трьома мовами — давньоєврейською, арамейською й грецькою. Єремія писав свої твори у в’язниці, Лука — під час подорожей, Мойсей — у пустелі, а деякі автори — навіть під час воєнних походів. Започаткував Книгу Книг Мойсей, а завершили апостоли Христа.

Але сучасний мовознавчий аналіз текстів дає підстави стверджувати, що авторів було значно більше ніж сорок.

6. З яких частин і творів яких жанрів складається Біблія?

Біблія складається з 2 частин — Старого й Нового Заповіту.

Старий Заповіт містить: літописно-розповідні книги (Буття, Вихід, 4 Книги Царств, Книга приповістей Соломонових та ін.); художні книги (твори Пророків, Книга Йова, Псалтир, Пісня Пісень та ін.). У православних Старий Заповіт містить 50 книг, у протестантів — 39, у католиків — 47. Новий Заповіт складається з: Євангелій (усього 4 — від святих Матвія, Марка, Луки й Івана); історичного твору (Діяння святих апостолів); послань (усього 21 послання апостолів); Апокаліпсиса.

7. Що символізує веселка в легенді про потоп на землі?

Cім основних кольорів веселки або кольорів веселкового спектру відповідають і таємничому числу «7», закладеному Богом в порядок земного та небесного буття: шість днів Творіння і один день спокою Господа; сім Таїнств Церкви та інші семиразові діяння, що згадуються в Біблії. Веселку зазвичай розглядають як семикольорову дугу, одначе, на справді в ній вісім кольорів: білий колір, базовий для будь-якого іншого, і сім основних кольорів веселкового спектру, видима частина дуги. Білий колір в церковній традиції — колір чистоти, божественності, небесного світла і всього, що має більш високу чим людська природа, природу духовну, все те, що не схильне до диявола і зла. Білий колір в християнській традиції — колір Христа. 8.Чому Господа обурило спорудження людьми Вавилонської вежі в однойменній легенді? Не сподобався Господові намір людей дістатися до неба.

9. Хто з українських і зарубіжних письменників і в яких творах використовував біблійні мотиви? На всіх етапах розвитку літератури й образотворчого мистецтва майстри слова й пензля постійно зверталися до сюжетів і мотивів Святого Письма, використовували його образи в літературі й образотворчому мистецтві. До таких творів належать поема «Мойсей» І. Франка, «Давидові псалми» Т. Шевченка, драма «Одержима» Лесі Українки, роман «Майстер і Маргарита» М. Булгакова, роман «Собор Паризької Богоматері» В. Гюго тощо. Т. Шевченко, перебуваючи в засланні, створив живописну серію «Притча про блудного сина»; відома також на цю тему картина Рембрандта.

До скарбниці світових шедеврів живопису належать «Сікстинська Мадонна» Рафаеля, «Вавилонська вежа» П. Брейгеля Старшого, «Страшний суд» Мікеланджело, «Таємна вечеря» Леонардо да Вінчі та ін.

12. Напишіть невеликий роздум (5 7 речень) на тему «Чому саме Біблія є однією з найвідоміших у світі книг?». Мабуть тому, що Біблія — не лише книга релігії християн, а й книга, яка є скарбницею мудрості видатних людей світу. Це особлива книга, що навчає духовності, гармонії та мудрості. Вона навчає життєвих істин простими, доступними для кожного словами. Біблія дуже різноманітна, адже містить у собі велику кількість жанрів: притчі, пісні, щоденники, пророцтва тощо. Окрім цього, її писав не один автор, а велика кількість авторів, що робить книгу цікавішою. Саме цими факторами зумовлена популярність Біблії у світі.

Перекладна література

1. До Нового Заповіту належать усі названі твори, крім… В П’ятикнижжя Мойсея

2. У Євангеліях від Матвія, Марка, Луки й Івана йдеться про всі названі події, крім такої Г виведення Мойсеєм євреїв з Єгипту

3. Притча це

В переважно прозовий алегоричний твір із чітко висловленою мораллю

4. За яким принципом Біблію розділено на Старий і Новий Заповіт? Книги

розповідають про життя Ісуса Христа, про Його вчення та вчинені Ним чудеса, про Його смерть і Воскресіння. Отже, в основі поділу Біблії на Старий і Новий Заповіт є народження Ісуса Христа.

5. Що таке Євангеліє? Кого з авторів цього жанру ви знаєте? Новий Заповіт складається з чотирьох Євангелій. Євангеліє, що в перекладі з грецької означає «добра звістка». Це християнські твори-оповіді про життя, смерть і Воскресіння Ісуса Христа;долю апостолів і перших християн. Євангелії написані Матвієм,Марком, Лукою та Іваном, учнями Ісуса Христа. Їх називають апостолами, що в перекладі з грецької означає «посланець».

shkola.in.ua

6. Чим притча подібна до байки? Притча — це повчальне алегоричне оповідання філософсько-етичного змісту. Притча розкриває важливі етичні, естетичні та філософські настанови, має символічний підтекст. Сутність притчі зводиться до відповіді на запитання, що потрібно робити за певних обставин. Цей літературний жанр ґрунтується на побутовому сюжеті, який має символічне, узагальнювальне значення. Сюжет притчі має позачасовий, наднаціональний і вселюдський характер. Так само і байка як один із різновидів ліроепічного жанру, невеликий алегоричний, здебільшого віршований твір повчального змісту, з яскраво вираженою мораллю.

Нового Заповіту

7. Прокоментуйте такі слова з «Притчі про блудного сина»: «…брат твій був мертвий й ожив, був пропав і знайшовся!»

У притчі під батьком слід розуміти Бога, а під блудним сином — грішника, що кається. На блудного сина схожа кожна людина, яка душею своєю відходить від Бога і веде розбещений, свавільний (грішний) спосіб життя; своїми гріхами вона губить свою душу і всі дари (життя, здоров`я, силу, здібності), які отримала від Бога. Коли ж грішник, опам`ятавшись, приносить Богу щире покаяння зі смиренням і надією на Його милосердя, то Господь, як Отець милосердний, радіє з ангелами Своїми наверненню грішника, прощає йому всі його беззаконня (гріхи), якими б великими вони не були, і повертає йому Свої милості і дари. Розповіддю про старшого сина Спаситель навчає, що кожен віруючий християнин повинен від усієї душі бажати усім спасіння, радіти наверненню грішників, не заздрити Божій любові до них і не вважати себе гідним Божих милостей більше, ніж ті, хто навертається до Бога від свого попереднього гріховного способу життя. 9. Розкрийте символічне значення зерна й ґрунту з «Притчі про сіяча». «Притча про сіяча» складається з оповідної частини й тлумачення, у якому розкривається символічне значення зерна й ґрунту, у який його сіють. Зерно — Слово Боже, а ґрунт — це людське серце, тобто свідомість людини, і саме від рівня свідомості залежить, куди потрапить зерно: у кам’янистий ґрунт чи в добру землю. Під час читання притчі кожен замислюється, ким він є, до якої категорії належить. 10. Кого уособлює сіяч? Обґрунтуйте свою думку. Ми читаємо “ось вийшов сіяч, щоб посіяти. Сіяч це — сам Ісус Христос, який своїм вченням почав сіяти християнську любов. Христос показує свою любов і відкриває двері людині до правильного існування. В притчі ми розуміємо те, що хочемо розуміти. Притча навчає нас сіяти добро і любов в своїх та людських серцях. Суть притчі у любові до Бога і до ближнього.

Пам’ятки оригінальної літератури княжої Русі-України ВИКОНАЙТЕ

ЗАВДАННЯ

1. Установіть хронологічну послідовність подій («Повість минулих літ»)

1 — Б, 2 — В, 3 — А, 4 — Г.

2. «Іду на ви!» цей вислів належить князеві А Святославу

3. Києво-Печерський патерик належить до літератури Б житійної

4. Прокоментуйте рядки з вірша В. Голобородька «Наша мова».

Кожен народ відображає дійсність через свою мову і культуру, тому дійсність у

кожній мові різниться між собою, є унікальною в порівнянні з іншими мовами. Мова як якесь дерево: то воно насінина, то дерево. Так і якісь комплекси уявлено

shkola.in.ua

згортаються у зернину і можуть тривалий час у такому вигляді перебувати в мові. Намагаюся у міру своїх сил і спроможностей відшукати таке явище, як от-от поглине смерть, і знову дати тому слову прорости у рясне, квітуче дерево. Про рідну мову, її значення написано багато. Але цей — особливий. Це вільна розмова душі. Не треба доводити, яка гарна наша мова — кожне слово її виспіване у пісні, записане в давніх літописах, сказане в доброму товаристві. Тож хай дізнаються й вороги, «якими словами на самоті мовчимо», тобто що у нас у душі. 5. Доведіть, що літопис Нестора є як історичною, так і художньою пам’яткою. Літописи одночасно є як історичними документами, так і художніми творами.

Історичними — тому, що в літописах автори записували відомості про події минулого,

а також ті, сучасниками яких були самі. Художніми творами літописи є тому, що вони включають чимало легенд, переказів, а сучасні авторові події описуються емоційно, образно, із застосуванням художніх засобів.

Уже на початку «Повісті минулих літ» літописці розповідають про утворення своєї держави: «Звідки пішла Руська земля, хто в ній почав княжити». Укладачі літописів пишалися високим походженням русичів, вважаючи їх нащадками улюбленого сина Ноя — біблійного героя, який урятував усе живе від потопу. Особливо в літописах наголошувалося на тому, що наші предки — Божі улюбленці. Розповідається також, що про заснування Києва апостол Андрій казав своїм учням так: «...Бачите гори оці?

На цих горах возсіяє благодать Божа, буде город великий, і воздвигне Бог багато церков».

«Повість...» переткана зворотами з живої народної мови, афористичними висловами, приказками. Є й вислови, які переживали віки: зломити спис, січа люта, військо стоїть, як ліс тощо. В основі літопису лежить східнослов'янська мова... Українська мова й досі зберігає слова, вживані в цьому літописі: жито, сочевиця, колодязь, зоря, зоріти, віко, посаг, подружжя, лукавий, вабити, сварити, приязнь, туга, сором, знемагати, володіти, уряд...

6. Прокоментуйте слова Святослава: «Не осоромимо землі Руської, ляжемо тут кістьми: мертві бо сорому не мають, а якщо побіжимо, то сором матимемо; станемо ж кріпко, я перед вами піду; якщо моя голова ляже, то дбайте самі про себе».

shkola.in.ua

У цих словах Святослава визначається домінуванням у ньому героїчного начала, категорій честі, мужності, слави, непереможності й могутності князя. В образі керманича держави переважають такі риси, як особисті сміливість і мужність героя, які проявляються через його слова і вчинки. 7. Яке з повчань Володимира Мономаха ви вважаєте нині найважливішим і найактуальнішим? Аргументуйте свою позицію. Князь Володимир Мономах написав «Поученіє…» на схилі літ своїм дітям, але за широтою тем, порушених у творі, ці морально-релігійні настанови виходять далеко за межі княжої сім’ї й навіть усіх княжих родин тодішнього Києва. Світоглядною основою «Поученія…» є релігійні норми. Високі моральні заповіти Володимира Мономаха цінні й донині, вони змушують замислюватися про взаємини між людьми, удосконалювати свої моральні принципи. Ось деякі з його настанов: Ухилися од зла, вчини добро, шукай миру, і йди за ним, і живи во віки віків... «Повість…» є на диво цілісним, монолітним історико-художнім твором. Об’єднує всі частини літопису провідна ідея — любов до рідної землі, турбота про її майбутнє, заклик до князів припинити міжусобні чвари й бути відповідальними за долю Батьківщини. Володимир Мономах постає в «Поученії…» як державний діяч, господар дому, воїнпросвітитель. Читач бачить образ мудрого правителя, який дотримується законів і дбає про Руську землю, сумлінного трудівника й хороброго воїна. 8. Перекажіть зміст оповідання «Про Прохора-чорноризця...». У ньому автор повідав нам історію чоловіка, який прийшов із Смоленська до Києва й постригся в ченці, ігумен монастиря назвав його Прохором. Той віддав себе служінню Богові, вів аскетичний спосіб життя, відмовившись навіть від хліба. Харчувався лише лободою, яку збирав і заготовляв на цілий рік. «Бачачи ж терплячість і велику стриманість, Бог перетворив йому гіркоту на солодкість». Коли

настав великий голод, Прохор наділяв хлібинами з лободи неімущих. Потім у складний час для Києва він почав роздавати попіл нужденним, у руках яких після молитви той перетворювався на сіль. Це викликало заздрість у торговців сіллю, які хотіли в цей важкий для держави час нажитися. Тож вони поскаржилися

Святополкові. Князь намагався догодити торговцям, аби припинити їхні ремствування, хотів розбагатіти. Він наказав відібрати сіль у Прохора. Однак коли йому привезли сіль, то вона перетворилася на попіл. Уражений, князь засоромився скоєного й

покаявся.

9. У чому виявляються притчові ознаки оповідання? Аргументуйте свою відповідь. Притча — це невелика розповідь алегорична за формою і морально-дидактична за призначенням. В основі притчевої оповіді лежить порівняння, наповнене особливим символічним значенням. Реальний образ чи картина розкриваються не в прямій, а образно-алегоричній площині, а в уяві слухача ці дві площини зіставляються. 10. У формуванні й становленні яких видів мистецтва важливу роль відіграв Києво-Печерський патерик?

Києво-Печерський патерик відіграв велику роль у розвитку українського мистецтва. Упродовж століть він зазнавав доповнень і переробок. На основі сюжетів цієї книги сформувалася багата іконописна традиція, а цикли видань Патерика стали етапними віхами в розвитку української графіки. В «Історії української літератури» М. Грушевський зауважив: «Не “Слово о полку Ігоревім”, не “Закон і благодать”, не літопис, а Патерик став тим вічно відновлюваним, поширюваним, а з початком нашого друкарства — неустанно передруковуваним твором старого нашого письменства, “золотою книгою” українського письменного люду». 12. Знайдіть і випишіть з оповідання «Про Прохора-чорноризця...» по 2–3 приклади художніх засобів (символи, порівняння, епітети,метафори). Оповідання написане в релігійних канонах: уживано багато слів релігійного забарвлення (ігумен, Євангеліє, плоть), епітетів, порівнянь та релігійних символів (великий, преславний, і нагодував хлібом усіх голодних, солодкий, немовби мед). А також специфічний урочистий стиль мовлення (І так усе життя своє вдовольнявся... І прозвали його Лободником...»).

СЛОВО ПРО ПОХІД ІГОРІВ

1. …Якщо кому хотів пісню творити, то розтікався… мислю по древу… Г Боян

2. Слова Хочу-бо списа приломити кінець поля Половецького; з вами, русичі, хочу голову свою положити або напитися шоломом з Дону! Належать А Ігорю

3. Наприкінці твору князя Ігоря радо зустрічають у... Г Києві

4. Доведіть, що «Слово про похід Ігорів» за жанром героїчна поема Науковці по-різному визначають жанр «Слова…»: героїчна пісня, старовинний вірш, римована проза, ораторський твір… У самому тексті твору натрапляємо на терміни «пісня», «повість» і «слово». Сучасні науковці визначають жанр «Слова…» як героїчну поему, оскільки в ній яскраво виражені епічні елементи, потужний ліричний струмінь, ритмізована мова, своєрідна композиція.

5. Що означають словосполучення «списа приломити» і «напитися шоломом з Дону»?

Вирази мають символічне значення. „Списа приломити” означає вступити в битву;

«напитися шоломом з Дону» — перемогти ворога. Зазначені вислови вказують на сміливість і хоробрість Ігоря, бажання князя самому битися з половцями.

7. Яку роль відіграють пейзажі в «Слові…»? Наведіть приклади з тексту.

Руська земля у «Слові…» — це природа неймовірної краси. Вона ніби жива, адже в ній розмовляють річки, звірі, птахи. У фольклорному руслі автор оспівує сили природи, тому пейзаж у творі персоніфіковано: «кривавії зорі світ провіщають», «чорнії тучі з моря ідуть», «земля гуде...

А скільки поезії в елегійно-ліричному пейзажі перед боєм: Довго ніч темніє.

Зоря світ запалала.

Сивий туман покриває поле, Примовкає солов’їний щебет…

А ось зовсім інша картина — зловісна, що попереджає про біду: Ой рано вранці-пораненьку Кривава зоря світ-день ізвістує, Чорні хмари находять з моря…

Як бачимо, кожен епізод сюжету знаходить одночасний відгук у природі. Вона радіє й сумує, віщує перемогу чи поразку, никне від жалю. У давній літературі ми не знайдемо іншого твору, де б у такій нерозривній єдності поставали світ природи й світ людини. 8. У чому полягає суть віщого сну Святослава? Які народнопоетичні символи смертельної небезпеки використано в характеристиці сну? Святославу сниться сон. Він сприймає його як знамення. Великий київський князь збирає бояр, щоб витлумачити цей сон. Бояри відповідають йому, що головний сенс сну в тому, що два сина Святослава з невеликим військом, відправившись на половців, зазнали невдачі. Святослав приходить до думки, що половців можна перемогти тільки спільними силами. Цю думку він висловлює в "золотом слові". У ньому вкладено заклик об'єднати свої сили до всіх князів на Русі. Святослав закликає припинити всі чвари між собою, інакше половців не перемогти, закликає захистити Русь від ворогів, помститися за Ігоря і Всеволода. Тим самим підкреслюється роль київського князя як голови всієї Руської землі. Багатою є символіка епізоду, присвяченого київському князю Святославу. У сні, що йому приснився, «укривати чорним запиналом», «черпати синього вина,з отрутою мішаного» — символи біди, «великі перли» — сльози, в «теремі злотоверхім покрівля розвалена», похоронні сани їдуть до моря — символи смерті.

shkola.in.ua

9. Прокоментуйте пояснення автора про причини поразки Ігоревої дружини, висловлене в рядках: «Воювання князям із поганими пропало, сказав-бо брат брату: “Се моє і те моє теж”. І почали князі про малеє “се великеє” мовити й самі на себе крамолу кувати. А погані з усіх сторін приходили з побідами на землю Руськую». Автор «Слова…»? був добре обізнаний з тим, що відбувалося в державі, знав про сімейні стосунки між князівськими родинами, про дипломатичні відносини з іншими народами. Він дорікає князям за їхній сепаратизм, коли «стали вони діла дрібні вважати за великі, на себе самих підіймати чвари». У незгоді руських правителів автор вбачає ослаблення держави, загрозу для її існування. Називаючи князів на ім’я, він закликає їх стати за землю Руську. Автор з гордістю згадує Святослава — київського князя, який «потоптав гори та

яруги, скаламутив ріки й озера, висушив болота і потоки». Його успіхам у боротьбі зі Степом раділи навіть у чужих країнах. На той час ще не стерлися з пам’яті сучасників «Слова…» звитяжні походи Володимира Мономаха, галицького князя Ярослава Осмомисла, князів Романа, Мстислава, Інгвара та Всеволода. Коли Ігор із дружиною зазнали поразки, у персоніфікованій картині зображено

страждання батьківщини: Застогнав тоді Київ тугою, Заголосив Чернігів напастями, Журба розлилась по Руській землі, Печаль гірка розтеклася. Автор не просто згадує про минулі перемоги, не тільки сумує через поразку Ігоря. Батьківщині він віддає всю жагу свого серця, безмірну любов, синівську прихильність і вірність.

10. Чи актуальне «Слово…» нині? Аргументуйте свою думку. «Слово про похід Ігоря» — твір давньої літератури. Проте його актуальність не згасає і до сьогоднішнього дня. Основною ідеєю твору є ідея соборності, єдності. Великий час землі Київської Русі знаходились у розбраті. Проте та держава буде міцною, яка має цілісність. У творі пролунала думка про те, що єдність — запорука успіху будьякої держави. На сьогоднішній день землі України розшматовані. Саме тому твір є актуальним і сьогодні. Якщо усі ми згуртуємось, то у єдиному пориві переможемо ворога. Окрім цього твір навчає патріотизму. І тепер не кожен усвідомлює, наскільки важливо любити свою матінку-землю. Теми, які стосуються держави, ніколи не перестають бути актуальними. Лише перед обличчям небезпеки, під час набігів половців, Ігор усвідомив важливість єдності. То ж і нам зараз, у скрутну годину, варто замислитись над цими ж питаннями.

12. Дослідіть художні засоби «Слова…». Випишіть приклади епітетів, порівнянь і персоніфікацій із рядків, у яких зображено втечу Ігоря з полону. У «Слові...» широко використовуються сталі епітети: «красні дівиці», «сизим орлом», «зелена трава», «поля широкі», «по чистому полю», «чорний ворон», «гори кам’яні», «світле сонце» та ін. Крім цього автор уміє помічати різні властивості і висловлювати їх оригінальними художніми визначеннями: «розтікався він мислю по древу», «укріпив ум силою своєю», «вигострив серця свого мужністю». Багато метафор

побудовані на зіставленні з явищами життя і побуту. Наприклад, битва з половцями асоціюється із сівбою і молотьбою.

У творі часто застосовуються гіперболи. Досить згадати опис Всеволода в бою, розповідь про Всеслава. Святослав «наступив на землю Половецькую, притоптав

горби і яруги, змутив ріки і озера, висушив потоки і болота». По всьому «Слову...»

трапляються порівняння, більшість з яких узято з природи: «по Руській землі простерлися половці, наче пардуже (пардуси — гепарди) гніздо»; Святослав вихопив кобяка із половецького війська, «яко вихр». Боян порівнюється із солов’єм; Ярославна — із зозулею; Ігор — із соколом.

Українська література доби Ренесансу й доби бароко ВИКОНАЙТЕ ЗАВДАННЯ

1. Представниками українського поетичного бароко є В Іван Величковський, Лазар Баранович

2. Основною подією в козацьких літописах та «Історії русів» є В Національно-визвольна війна 1648 1654 рр. під проводом Б. Хмельницького

3. Думка про те, що Русь-Україна державне утворення саме українського

народу, а наша історія починається значно раніше, аніж у ХІV ст., утверджується в Г «Історії русів»

4. Назвіть перші друковані книги в Україні. Яку з них і де використовують і досі? Засновником українського друкарства став Святополк Фіоль, який у 1491 р. видав 2 книжки слов’янською мовою для потреб українців (ці книжки — Октоїх і Часослов — були опубліковані в Кракові).

Часослов, або молитвослов — церковно-богослужбова книга, що містить молитви

щоденних церковних служб, призначена для вжитку священиків, читців і співаків.

Назва походить від слова «часи» (години) — частини церковної служби.

Крім незмінних молитов, у Часослові вміщені змінні піснопіння (тропарі, кондаки), пасхалія, потрібні вказівки церковного уставу.

5. Поміркуйте, чому «Українська літературна енциклопедія» та інші літературознавчі довідники подають огляд літописів С. Величка й Г. Граб’янки в статтях про авторів, а «Літопис Самовидця» окремою статтею. Самійло Величко (1670 — після 1728) та Григорій. Граб’янка (рік народження невідомий — 1738) — історичні особи, знамениті козацько — старшинські літописці. Ім’я автора «Літопису Самовидця» невідоме , таку назву йому дав П. Куліш. Автор літопису, безумовно, брав участь у тогочасних історичних подіях (звідси й ім’я Самовидець).

6. Відомості якого літопису взято за основу сюжету першого історичного роману в українській літературі? Як називається цей роман і хто його автор? Ім’я автора «Літопису Самовидця» невідоме , таку назву йому дав П. Куліш, до речі, відомості з цього твору він узяв за основу першого історичного роману в українській літературі «Чорна рада».

shkola.in.ua

7. Чому «Історію русів», написану російською мовою, уважають вершинним твором української патріотичної прози? Відмінність «Історії русів» від козацьких літописів кінця XVІІІ ст. полягає в її виразній ідеологічній спрямованості — ідеї автономізму, незалежності, у намаганні провести чітку грань між Україною та іншими державами, зокрема — Росією. Автор постійно нагадує читачеві, що Україна — не провінція і не окраїна іншої держави, яка підлягає чужому уряду. Це незалежна країна, котра живе самостійним і самобутнім життям, хоч і підпадає час од часу під вплив могутніх сусідів — Росії, Польщі, Туреччини. У творі засуджується тиранія. Йдеться про те, що будь-яка тиранія і насильницьке правління нетривалі й недовговічні. Історіограф підкреслює, що не сила, деспотизм і жорстокість, а лагідність і милосердя мусять бути найважливішими чеснотами володаря держави. В «Історії русів» використано легенду про відвідування Петром І Полуботка у фортеці, і що саме такі ідеї щодо володаря передавав Полуботок перед смертю російському цареві. Чужоземне керування державою швидко перетворюється на тиранію, яка є страшнішою, коли йде від іншої країни, від чужого володаря. Полуботок пригадав цареві всі утиски й страждання, яких зазнав український народ від російських напівграмотних чиновників, про тисячі загиблих українців на канальних роботах і в далеких походах. 8. Опишіть будиночок, у якому відбувалося вертепне дійство. Вертепний ляльковий театр мав форму двоповерхового дерев'яного будинку. На

другому поверсі показували різдвяну драму; на першому — механічно прив'язану до неї сатирично-побутову інтермедію. У верхній частині діяли святі й сатана, тут відбувалися сцени поклоніння пастухів і волхвів. Ця частина драми закінчувалася смертю Ірода, після якої люд мав би веселитися, тому з цього моменту дію переносили на нижній ярус. Тут улюбленцями глядачів були Запорожець (Солдат), Шинкарка, Дяк, Дід і Баба. 9. Якою мовою розігрувалася вистава у верхній частині вертепу, а якою у нижній? Чим це зумовлено?

Перша частина має книжне походження (вона написана книжною мовою, у якій багато церковнослов’янізмів), то друга — є витвором народу, у ній спостерігаємо віддзеркалення тогочасного українського побуту.

Перша, різдвяна, частина вертепу, яку називали «свята», мала більш-менш стабільну композицію, натомість, друга змінювалася в залежності від місцевих умов, здібності й дотепності вертепника.

10. Розкажіть, що ви знаєте про С. Фіоля, Фр. Скорину й І. Федорова. Святополк Фіоль (близько 1460 — між 7 травня 1525 і 16 травня 1526), слов'янський першодрукар, уродженець м. Нойштадт у Франконії (Німеччина); 1479 року прибув до Кракова і на засоби багатого міщанина Яна Тужона(Яна Турзо) заснував друкарню на кириличних шрифтах, виготовлених Рудольфом Борсдорфом з Бравншвайґу. Фіоль перший надрукував книги старою українською мовою: «Осьмогласник» (1491) з дереворитом «Розп'яття», «Часословець» (1491), «Тріодь пістну» (не датована) і «Тріодь цвітну» (1491). 1492 в наслідок конфлікту з місцевим кліром покинув Краків і жив у Левочі на сході Словаччині. За свідченням З. Копистенського, книги Фіоля були поширені на територiї сучасної України ще в 20-их роках XVII століття Збереглося 79 примірників видань Фіоля. Працю С. Фіоля продовжив Франциск Скорина (народився до 1490 Полоцьк — помер не пізніше 1551 Прага), який на початку ХVІ ст. в Празі видрукував 23 книжки в перекладі на тодішню українсько-білоруську мову. Фр. Скорина — білоруський першодрукар, просвітитель, перекладач, митець-графік, один із засновників кириличного книгодрукування.

Розвитку нашого книговидавництва сприяв славетний Іван Федоров (1520, Москва — 5 грудня 1583 р., Львів), який у 1574 р. надрукував у Львові «Буквар» і Апостол, а ще через 7 років в Острозі — Біблію. Іван Федорович має великі заслуги і перед українським книжковим мистецтвом — він створив нові накреслення шрифтових літер. Його орнаментальні книжкові знаки — це оригінальні декоративні твори, часто виконані в суто українському стилі, що не втратили мистецького значення й досі.

11. Прочитавши уривки з думи й літопису, визначте їхні спільні стилістичні особливості. Про що вони свідчать?

shkola.in.ua

У художньому творі повтор є необхідним стилістичним елементом, що забезпечує логічність, точність, ясність вираження . Стилістичні функції повтору в межах двох суміжних реплік розкриваються в тісному взаємозв'язку з контекстом. Загальним для них є вираження безпосередньої і завжди експресивно-забарвленої реакції на сказане (подив, радість,задоволення, різні відтінки негативної реакції). 12. Прокоментуйте вислів: «Невідомо, чи ще якийсь витвір людської культури так єднає минуле із сьогоднішнім, пов’язує тілесне з духовним, впливає на розум і

почуття, як вертеп. Вертеп це результат духовної праці сотень і сотень поколінь» (І. Швець).

Звичаї народу — це прикмети, за якими нація вирізняється не тільки в сучасності, а й в історичному минулому. Незважаючи на занепад старих традицій, вертепи

залишаються улюбленими формами мистецького вираження різдвяної радості. Вертеп

— це свого роду театр, у якому акторами стають усі охочі. Це дійство, яке відображає дитячу щирість та зрілу віру, віру в народження Ісуса Христа. Вертеп — це своєрідний простір, якого не торкається час. Вертепні сценки хоча й змінюються з часом, у своїй суті передають містерію і величність Різдва. Міняються літературні та сценічні форми, однак незмінною залишається основна вістка, про яку розповідають ангели, пастухи, царі. Головна мета вертепу — благовістити про народження Христа, привітати глядачів із Різдвом, новорічними святами. Вертеп — це дійство, яке вносить радість, мир і спокій у кожну оселю.

Григорій Сковорода

1. Символом свободи у творі «De libertate» є Г Богдан Хмельницький

2. Основною ідеєю байки «Бджола та Шершень» є В праця за покликанням

3. Установіть відповідність. 1 — А, 2 — Г, 3 — В.

4. Прокоментуйте педагогічну засаду Г. Сковороди: «Учив, як жив, а жив, як навчав».

Педагогічні погляди Григорія Сковороди органічно втілені в літературній творчості, вони спираються на його філософію і пов’язані зі славетними сократівськими

діалогами та етичними проблемами в Європі XVIII століття. У педагогічних поглядах Г. С. Сковороди віддзеркалилися головні напрями прогресивної педагогіки: гуманізм, народність, природовідповідність, висока моральність і патріотизм. Вчити людину треба того, до чого у неї природний нахил, що для неї передбачила «блаженная натура»: «Сокола досить швидко навчиш літати, але не черепаху». Педагог має розкрити духовну природу учня — його здатність до певної діяльності, щоб сприяти самопізнанню, моральному вдосконаленню. Головна педагогічна ідея Сковороди — трудове виховання за принципом «спорідненості». Г. С. Сковорода вважав, що правильним шляхом до морального виховання є праця. Неробство — це найбільше зло. Тому у байці “Змія і Буфон” підсумовує: “Хто труда не докладе, той до добра не прийде”. Іншим джерелом морального виховання особистості є вдячність. «У вдячності заховалося всяке благо, як вогонь і світло втаїлось в кремінці». Працьовитість, як прикметна риса характеру самого Сковороди, стала й важливою засадою педагогічної системи.

5. Що таке алегорія? Розкрийте значення алегоричних образів Бджоли та Шершня.

shkola.in.ua

Алегорія — іносказання. Спосіб двопланового художнього зображення, що ґрунтується на приховуванні реальних осіб, явищ і предметів під конкретними художніми образами з відповідними асоціаціями, з характерними ознаками приховуваного.

Алегорія на відміну від метафори, ґрунтується не на перенесенні зовнішніх ознак і властивостей на інший предмет чи явище, а на асоціативному переосмисленні самої сутності явищ і предметів у їх сукупності. Шершень — узагальнений образ людей, що живуть грабунком інших і створені лише для того, щоб їсти й пити. Бджола ж — мудра людина, яка трудиться в «сродному

ділі», тобто за своїм покликанням. Чимало Шершнів безглуздо кажуть: навіщо, наприклад, учневі вчитися, якщо нічого за це не має. Вони не розуміють, що справа, яка припадає до душі, дає найбільше задоволення.

6. Іменники бджола та шершень належать до загальних назв. Чому в байці їх пишуть з великої літери? Яким іще літературним жанрам властива така особливість?

Байка — це повчальний твір алегоричного змісту, дійовими особами якого, поряд з людьми (точніше — схематичними фігурами людей), виступають тварини, рослини, неживі предмети, котрі уособлюють певні ідеї та людські характери.

Із великої літери пишуться дійові особи у байках, казках, драматичних творах: Ворон, Заєць, Лисиця, Осел, Щука; Лісовик, Мавка, Перелесник; Дід Мороз; Той, що греблі рве; Червона Шапочка; Буряк, Троянда, Хліб.

7. Чим близькі були для звичайних людей твори із збірки Г. Сковороди «Сад божественних пісень»?

У свідомості народу образ Сковороди пов’язувався зі звичним для того часу портретом мандрівного дяка-філософа. Висока філософська освіченість у Сковороди сполучалася з мудрістю людини з народу. Зневага до сильних світу цього, протест проти несправедливості і зла, засудження багатства і наживи, духовна незалежність створили Сковороді в народі добру славу. Його пісні та «псалми» вже у XVIII ст. увійшли до репертуару кобзарів та лірників і побутували там до початку XX ст. Народним співцям були близькі спосіб життя та поведінка Сковороди. 8. Які суспільні вади викриває Г. Сковорода у вірші «Всякому місту звичай і права...»?

У вірші «Всякому місту — звичай і права» письменник виступає проти соціальної несправедливості, існуючої бюрократичної системи, що принижує людську гідність. Поезія відбиває історію тогочасного суспільства. Образом Петра автор розкриває психологію новонародженого лакузи, який морально вироджується. Він, замість того, щоб боротися за волю, свідомо спрямовує свою діяльність «для чинів». Саме кріпосницький устрій зруйнував усталену мораль. На той час певна категорія людей плазувала та обтирала кутки панські, щоб мати «тепле місце».

Це створило психологію селянина: виробило такі негативні риси характеру, як прислужництво, холуйство, безпринципність, самозбереження ціною життя інших.

Твір є гострою сатирою на верхівку суспільства того часу: купців, чиновників, поміщиків, які задовольняли свої примхи. Отже, Сковорода висміював корінні вади тогочасного суспільного життя. Це картина звичаїв другої половини XVIII ст.

Ця пісня є вершиною поезії Сковороди, бо, засуджуючи експлуататорське суспільство, відповідала настроям і почуванням народу. 9. Які події, на вашу думку, могли вплинути на написання Г. Сковородою вірша «De libertate»?

shkola.in.ua

Перебування у селі Ковраї було важливим етапом у розвитку світогляду Г. Сковороди, у формуванні його естетичного ідеалу: як селянський просвітитель він живе серед народу, проймається його думами і надіями, безповоротно вирішує, що його доля — з народом. Ще живими були в пам’яті народній тяжкі бої за визволення від соціального і національного гноблення польською шляхтою, а вже трудовому селянству царизм накинув на шию нове ярмо, ще важче, позбавляючи завойованої «вольності». Наказавши зруйнувати Запорозьку Січ, Катерина II розпорядилася навіть саме

«наименованіе Сечи и запорожских

казаков отдать на вечное забвеніе». Це, можливо, було однією з причин, що спонукала поета до написання вірша «De libertate».

10. Який провідний мотив вірша «De libertate»?

Поезію «De libertate» Г. Сковорода написав, імовірно, у каврайський період. У ній автор розвиває мотив «вольності» як найбільшої цінності людини.

Із нею не може зрівнятися навіть золото, яке «проти свободи… лиш болото». Звернімо увагу, що поняття свободи в усіх своїх творах Сковорода розглядає не в плані суспільно-політичних реалій, а як шлях духовних пошуків. І тому прославляння Б. Хмельницького, борця за свободу рідного народу, не з’явилося несподівано у вірші. 11. Розгляньте репродукцію картини О. Лазаренка «Світ ловив мене, та не спіймав». Поясніть, чому автор картини, на вашу думку, саме так передав зміст відомого афоризму Г. Сковороди.

На межi давнього та нового перiодiв в iсторiï українського письменства височить постать Григорiя Сковороди. З покоління в покоління передаються розповiдi про цього письменника, просвiтителя, фiлософа. За що б вiн не брався, робив по-новому, ставився до цього з вiдповiдальнiстю, принципово. Будучи викладачем пiïтики, Г. Сковорода викладав предмет по-своєму, працював залюбки, написав пiдручник. Це не подобалось єпископу, а ще бiльше не сподобалася, смiливiсть, з якою Сковорода йому вiдповiв: "Одна справа — архiєрейський посох, а iнша — смичок". Цими словами фiлософ указував на невiгластво єпископа, який не має права судити про якiсть викладання.

З 1769 року Сковорода вiв мандрiвне життя, щоразу вiдхиляючи пропозицiï щодо

shkola.in.ua

рiзних посад та чинiв. А таких пропозицiй було багато. Ченцi Києво-Печерськоï лаври, знаючи його як ученого, пропонували стати "стовпом церкви i прикрасою обителi". У вiдповiдь почули: "Я стовпотворiння собою умножати не хочу, доволi i вас, стовпiв неотесаних, у храмi Божому..." Спокутували його й високими свiтськими посадами. Бажаючи iзолювати вiд людей, харкiвський губернатор запитував Сковороду, з якоï причини той не обере якогось сану. I Григорiй Савич пояснив, що свiт подiбний до театру, де кожний обирає свою роль. А вiн обрав i грає роль низькоï, простоï i самотньоï людини. Вiдмовив Сковорода навiть царицi Катеринi II, заявивши: "Менi моя сопiлка i вiвця дорожчi царського вiнця". Не потрiбнi були Сковородi слава й почестi, високi посади i багатства. За щастя вiн вважав життя за совiстю, а головне в життi — залишатися самим собою, бути вiльним i незалежним. Великий фiлософ обрав шлях втечi вiд свiту зла й досягнення свободи духу. У спокусливi сiтi заради великого багатства i панства, заради "лакомства нещасного" Сковорода так i не дався. Саме цю багатоплановість життя і творчості Григорій Сковорода висловив у рядку: «Світ ловив мене, та не спіймав». І художник передає на репродукції це різноманіття духовного світу нашого славного українця. 12. Чим актуальний нині вірш Г. Сковороди «Всякому місту звичàй і права...»? Аргументуйте свою думку. Актуальність твору "Всякому місту звичай і права" не згасає і на сьогоднішній день. На превеликий жаль, і зараз українці потерпають від свавілля з боку чиновників. Окрім цього, наше суспільство, як і раніше, має чимало вад, які якраз і засуджуються у творі. Не можна не погодитися із Г. Сковородою із тим, що і сьогодні наш лад — антилюдяний і аморальний. Чимало українців не забувають про те, що таке підлабузництво, пристрасть, жага грошей. Все так само, як і раніше, влада наживається на простих людях, обманює їх. Якщо суспільство не зміниться у

найближчий час, то твір Г. Сковороди залишатиметься актуальним ще довгі роки. Тож

давайте змінювати себе і світ!

Іван Котляревський

ЕНЕЇДА

1. «Енеїда» І. Котляревського це перелицьований твір Г Вергілія

2. Натяк на Катерину ІІ наявний в образі

В Цирцеї

3. Установіть відповідність. 1 — Г, 2 — А, 3 — Б, 4 — В.

4. У чому полягає епохальність поеми «Енеїда» І. Котляревського?

Напевно, мало хто з нас замислювався над тим, яким насправді шедевром є поема І. П. Котляревського «Енеїда». А це дійсно епохальний твір, що відтворює життя українського народу на перехресті XVIII — XIX століть, сердечне тепло і тонкий гумор наших співвітчизників та змальовує живі барви нашої батьківщини. Майже двісті років ця геніальна поема живе в історії української літератури і досі живить читачів гумором, відвагою, дотепністю та завзятістю її героїв.

І. П. Котляревський був одним із перших українських письменників, хто відкрив неперевершену красу рідної мови. У своїй поемі він використовує усю силу мови і доводить, що кожен народ, зокрема український, існує лише тісно пов’язаний зі своєю культурою, побутом, звичаями, характером, та стверджує думку про невмирущість і силу нації, яка врешті-решт вирветься із-під гніту і назавжди стане вільною та незалежною.

5. Розкажіть історію написання й видання «Енеїди». Над «Енеїдою» І. Котляревський працював близько 30 років (з перервами). Три перші частини вийшли друком у 1798 р., четверта — в 1809 р., п’ята — в 1822 р.; повністю твір завершено в 1825-1826 рр., а видано в 1842 р. після смерті письменника. 1798 р. перше видання «Енеїди» з’явилося завдяки ініціативі конотопського поміщика Максима Пурпури. Вихід у світ «Енеїди» став епохальною подією в культурному житті України. Це була перша друкована українська книга, написана живою народною мовою, що своєю появою стверджувала початок етапу у розвитку нашої літератури. 6. Чому М. Рильський назвав «Енеїду» «енциклопедією українського життя ХVІІІ ст.»?

shkola.in.ua

"Енеїда" І. Котляревського — безсмертна перлина української літератури, за словами М. Рильського це — "самобутній і глибоко національний твір". У поемі присутній дух козацької вольниці (Енея і троянців називає козаками; неодноразово згадує Запорозьку Січ, козацькі полки — Лубенський, Галицький, Полтавський; герої-козаки співають пісень, де згадується про вільні часи Гетьманщини; розповідаючи про козацьке військо, перелічує різні види зброї). А скільки говориться про національне вбрання українців (від богів до троянців — всі одягнені в український одяг. В поемі є опис святкового і буденного, селянського і панського, чоловічого і жіночого вбрання); українські страви (названо понад сто страв і напоїв); звичаї та обряди (при зустрічі герої "віддають поклон"; ідучи в гостину, люди підносять господарям хліб і сіль; для сватів у Латина приготовлено рушники і "всяка всячина" до сватання; наводяться обряди похорону та поминання, народні заклинання, лікування та чаклування, даються описи вечорниць та ворожіння). Свята та розваги (троянці не тільки воюють, але й люблять розважатися: танцюють третяка, гайдука; співають пісень; музики грають на кобзах, бандурах, сопілках, санжарівках; перелічуються також ігри: візок, памфель, свинка, Панас, журавль і хрещик та ін.).

Інтер'єр української хати: світлиці, сіни, двір, піч. Імена героїв та географічні назви (поряд з античними іменами Зевса, Юнони, Марса трапляються Хома з Яремою, Охрім, Панько, а Енея називають по батькові Анхізович; згадуються також назви українських місцевостей і поселень). Отже, "Енеїда" І. Котляревського — посібник із народознавства (незважаючи на

грецькі імена героїв і те, що Січ названа Троєю, читач розумів і розуміє, про що і про кого йдеться у поемі).

7. Як ви розумієте поняття «бурлескно-травестійна поема»? Поема — великий віршований твір, у якому розповідається про значні події і видатних осіб; б) травестія — переодягання. І. Котляревський переодягає своїх героїв в український одяг, згадує про українські страви, напої, народні ігри, пісні, зображуються риси життя різних соціальних верств часів автора; в) бурлескний твір — цей жанр вимагав, щоб про буденне говорилося піднесено, а героїчний зміст викладався вульгарно. Таким чином, «Енеїда» — травестійно-бурлескна поема, оскільки створюється різкий контраст між першоджерелом («Енеїдою» давньоримського поета Вергілія), міфологічною темою й прийомами їх розкриття.

8. Опишіть порядок мандрів Енея, використовуючи цитати з твору.

1. Він, швидко поробивши човни, На синє море поспускав, Троянців насажавши повні, І куди очі почухрав.

2. Плив-плив, плив-плив, що аж обридло,

3. В тім городі жила Дидона, А город звався Карфаген,

4.І їхати своїм велівши, Не оглядався сам назад.

5. Їх сицилійці як уздріли, То з города, мов подуріли, До моря бігли всі встрічать.

6. Еней наш плив хоть дуже прудко, Та вже ж він плавав не деньок;

7. До берега якраз пристали, Ся Кумською земелька звалась,

8. Пішов скрізь по полям шукати, Щоб хто дорогу показав: Куди до пекла мандровати,

9. Еней стояв і дожидався,

Щоб вийшов з хати хто-небудь, У двері стукав, добувався, Хотів був хатку з ніжки спхнуть.

10. Аж дерево те затріщало, І зараз гільку одчахнув.

І дав чимдуж із лісу драла,

11. Як ось перед якуюсь гору Прийшли, і в ній велику нору Знайшли і вскочили туди.

12. Ся улиця вела у пекло, 13. Еней з Сивиллою своєю

Не мішкавши в човен ввійшли; Кальною річкою сією

На той бік в пекло поплили; 9. Низ та Евріал козаки, у яких кров текла «якась чужая бусурманська». Як ви розумієте цю характеристику?

Серед троянців найяскравіше виділяються два друга, Низ і Евріал. Одна з найхвилюючих подій поеми, героїчний вчинок Низа і Евріала, вилазка в стан ворога — свідчення глибокого усвідомлення ними свого патріотичного обов’язку, вірності присязі. Низ і Евріал — не троянці за походженням, але були на службі, вони завербувалися до Енейового війська і сумлінно несуть службу. У Евріала є вдома старенька мати, а у Низа немає нікого, він сирота: Еней отець, а неня бог. Низ вмовляв товариша, щоб той залишився на варті, а у стан ворога, де можна загинути, Низ піде сам. Низ нагадує Евріалові, що він повинен жити заради матері. Але бойова дружба між героями-патріотами така міцна, що нічого не може стати їм на заваді.

Друзі пішли у ворожий табір вночі, щоб вирізати ворогів і цим допомогти троянцям здобути перемогу. Але Евріал потрапив до рук ворогів, і смерть товариша викликала смертельну ненависть у Низа до його вбивць, і він один кинувся проти озброєних ворогів. Автор підкреслює: Любов к отчизні де героїть, Там сила вража не устоїть, Там грудь сильніша от гармат. Таким чином, в образах Низа і Евріала І. П. Котляревський змалював мужніх патріотів, вірних козацькій присязі і бойовій дружбі. 10. «Пекло» у поемі «Енеїда» і «народна мораль»... Який зв’язок між цими поняттями?

У своїй поемі І. Котляревський возвеличує людські чесноти й таврує суспільні

недоліки та аморальні вчинки людей. Здається, немає такої вади, про яку не йшлося б у творі з глузуванням або саркастичним засудженням.

В «Енеїді» автор торкається багатьох соціальних та морально-етичних проблем і в оригінальній, цікавій формі доносить до читача. У пеклі ми зустрічаємо в основному представників панівного класу: жорстоких панів, здирників, чиновників, нечесних суддів та церковних служителів. Своєї черги до пекла очікували десятники, соцькі, стряпчі, секретарі та повірені, яких письменник називає «п’явками людськими», проклятими. З позицій народу показує

shkola.in.ua

Котляревський, яку відплату мають отримати грішники і за що. Описом картин пекла письменник не тільки показав правду про нелюдську сутність кріпацтва, а й висловив надію на вищу справедливість: місце трудового народу у раю, а їх гнобителів — у пеклі. Він мріє про ті часи, коли в суспільстві буде панувати рівноправ’я, а люди почнуть жити згідно із законами християнської моралі. І в цьому тісний зв'язок моралі твору з «народною мораллю». 11. Доберіть і запишіть у робочому зошиті до кожного героя (героїні) по 3 5 прикметників, які якнайкраще їх характеризують. Еней — моторний, проворний, одчайдушний і великодушний, завзятий; прямий,

величавий, бувалий, здатний, богобоязливий, тертий, жвавий.

Нептун — жадібний, сварливий.

Низ та Евріал — молоді та гожі; кріпкі, хоробрі, вірні.

Юнона — зла, хитра, підступна.

Зевс — деспотичний, могутній, п’яний, вередливий.

Венера — проворна, сміла; хитра, плюгава, невірна, пакосна. Еол — старий, жадібний.

Сивілла — стара, крива, горбата, суха, сива, ряба, беззуба, коса, розхристана, простоволоса.

НАТАЛКА ПОЛТАВКА

1. П’єса «Наталка Полтавка» починається з пісні Г «Віють вітри, віють буйні...»

2. Установіть відповідність. 1

3. Установіть відповідність. 1

4. Як ви розумієте характеристику драматичного твору «єдність місця, часу й дії»? Аргументуйте свою думку, навівши приклади з тексту. Єдність часу, місця і дії — термін класицистичної драматургії, власне, закон "трьох єдностей", який вимагав від драматурга дотримання таких принципів: розгортання подій у п'єсах має відбуватися впродовж нетривалого часу — не більше однієї доби (єдність часу), зосереджуватися в одному місці (єдність місця), охоплювати єдиний драматичний конфлікт (єдність дії). Котляревський зберігає класицистичний закон єдності місця, часу та самої дії. Дія твору відбувається у полтавському селі протягом кількох днів.

Дія в п'єсі розвивається надзвичайно природно, легко й динамічно, по висхідній лінії, без зайвих сцен і картин, які б гальмували її, затримували розгортання сюжетної лінії. Відчувається органічна єдність усіх сцен у п'єсі, їх тісний взаємозв'язок. Жодну, навіть найнезначнішу сценку не можна вилучити, бо без неї п'єса багато б втратила: адже кожна дія, кожна репліка несе певне ідейно-художнє навантаження. 5. Які пісні з п’єси «Наталка Полтавка» ви чули раніше? Яку роль пісні відіграють у творі?

Не раз доводилося чути раніше пісні "Ой під вишнею, під черешнею", "Сонце низенько", "Ой я дівчина Полтавка". Роль пісень у драмі І. Котляревського надзвичайно важлива. По-перше, вони створені на основі народних, що забезпечило п'єсі неповторну атмосферу, задушевну й

урочисту, веселу і серйозну. Не можуть не зворушити пісня Наталки «Віють вітри» і пісня Петра «Сонце низенько». А як люблять у народі дотепну пісню виборного «Ой під вишнею, під черешнею»!

shkola.in.ua

Та головне, що всі пісні тісно пов'язані з образами героїв, допомагають їм висловити свої почуття, розкрити свій характер. Пісня стала своєрідним дзеркалом характеру возного. Досить послухати «Всякому городу нрав і права», щоб зрозуміти цю людину, її життєву філософію. Нечесний, підступний возний виправдовує свої ганебні вчинки в ставленні до інших людей нібито незмінним законом: «Хто ж єсть на світі, щоб був без гріха?..». І зовсім інші ідеали в Петра й Миколи. Вони шанують правду, вірність, цінують мужність і стійкість. Саме про це пісня Миколи про Ворсклу, в якій прославляється

козацька доблесть у боротьбі з ворогами рідного краю. 6. Чому автор вкладає в уста Наталки саме пісню «Віють вітри, віють буйні...»?

Віють вітри, віють буйні, аж дерева гнуться.

О, як болить моє серце, а сльози не ллються, — співає Наталка, розповідаючи свою сумну історію, ділиться своїм горем і надією побачити милого. А в кінці п'єси, дочекавшись Петра, Наталка сяє радістю, тепер її пісня бадьора й оптимістична.

7. Як у п’єсі розкрито торжество народної етики? Через яких персонажів це реалізовано?

«Наталка Полтавка» І. Котляревського — одне з тих явищ літератури минулого, часова віддаленість якого неспроможна затьмарити його свіжості й принади. П'єса донесла в наше сьогодення правду почуттів, настроїв і переживань народу, завдяки чому і стала невід'ємною частиною духовної культури нашого сучасника.

У творі відображено життя і побут українського селянства, особливості його моралі, психології, інтересів. В образі головної героїні втілені кращі риси українського народу, його духовне багатство.

Наталка кохає Петра, простого сільського хлопця, і її почуття, високе, чисте, збігається з народними уявленнями про справжню любов. В обставинах тяжкого історичного буття український народ у своїх прекрасних піснях опоетизував кращі вияви людських почуттів — героїзм, дружбу, вірність своїм обов'язкам, а разом з тим і чисте кохання. Відданим та здатним на самопожертву виступає й Петро.. В його образі втілені такі риси, як любов до праці, доброта, великодушність, прагнення до знань, до культури. Невипадково, перебуваючи в Харкові, Петро, який береже кожну копійку, відвідує театр. Втіленням істотних рис народного характеру є образ бурлаки Миколи, в якого виступають на перший план волелюбність, енергійність, здатність відстоювати свої інтереси. Він не може знайти собі роботи, але не впадає у відчай, збирається мандрувати на Тамань, тому що прагне до особистої волі, незалежного життя. 8. Майже всі персонажі п’єси мають певні позитивні риси й недоліки. Визначте й назвіть їх.

Наталка Полтавка: бідна, мудра, чесна, порядна, працьовита, кмітлива, горда, чемна, винахідлива та рішуча, мужня, горда, має тверді моральні принципи, поважає матір, вміє відстоювати своє щастя.

Петро: сирота, бідний, нерішучий, добрий, чесний, щирий, розсудливий, великодушний, здатний на співчуття, цінує дружбу, вірний у коханні, готовий на самопожертву, поважає старших, працьовитий. Микола: сирота, бідний, рішучий, мужній, активний, чесний, добрий, щирий, волелюбний, цінує дружбу, здатний на співчуття, великодушний, дотепний, життєрадісний.

Тетерваковський: підступний, хитрий, "юриста завзятий" — чиновник, хапун. Макогоненко: підлабузник, хитрий, брехун.

shkola.in.ua

Терпелиха: бідна, неосвічена, ляклива,любляча мати. 9. Чи актуальна своєю проблематикою п’єса «Наталка Полтавка» у наші дні? Насамперед п’єса «Наталка Полтавка» полонить читача чи глядача добротою, щирістю, великодушністю героїв твору. І тим, що перемагають у п’єсі правда, щирі почуття, а несправедливість підступає. Нам завжди хочеться, щоб було так. І звичайно — велика сила кохання. Світ споконвіку тримався на любові, і в будь-який час будуть важливими й найціннішими такі почуття, як доброта, душевність, повага й кохання. Образи Наталки й Петра, створені І. П. Котляревським, — це символи вірності в

коханні й боротьбі за нього. Вражає в п’єсі й мова. Зачинатель нової української літератури, який одним із перших почав писати живою народною мовою, зумів зачарувати ліричною пісенністю, лексичним

багатством.

П’єса написана 1819 року, але й сьогодні зрозуміла кожному, хто її читає. Отже, я думаю, що саме завдяки пісенності, мовному й національному колориту, неповторному й величному образу Наталки Полтавки п’єса І. Котляревського не залишає байдужим читачів. Майже двісті років живе улюблена в народі героїня Наталка. Причина безсмертя цього образу в тому, що в ній письменник блискуче втілив народний ідеал української жінки, її моральну красу. 10. У чому полягає новаторство І. Котляревського?

Літературний доробок І. П. Котляревського складається з поем "Енеїда", "Пісні на Новий 1805 рік князю Куракіну", а також п’єс "Наталка Полтавка" та "Москальчарівник" і перекладу російською мовою "Оди Сафо" − твору давньогрецької поетеси Сапфо.

Вихід у світ "Енеїди" став епохальним явищем в історії української культури, визначною подією в духовному житті народу. З’явилася книга, що ставила ряд важливих суспільних та естетичних проблем. В основу її І. П. Котляревський поклав сюжет класичної поеми "Енеїда" римського поета Вергілія, написавши цілком самобутній, оригінальний твір. Значення "Енеїди" й у тому, що цим безсмертним твором Котляревський поєднав українське художнє слово зі світовою культурою. Цим твором автор довів, що і й у рамках бурлескного жанру можна правдиво показати життя народу і висміяти його ворогів. "Енеїда" — чи не єдиний твір у Європі, що став народним, бо ця перша високохудожня поема нової української літератури зогріває читача власним, а не позиченим світлом.

11. Визначте в п’єсі «Наталка Полтавка» сюжетні елементи. Експозиція — Наталка на березі Ворскли співає пісню «Віють вітри, віють буйні», з якої стає зрозуміло, що вона чекає коханого (Петра), а він десь забарився — (зав’язка) зустріч возного Тетерваковського з Наталкою, який пропонує їй одруження — (розвиток дії) розмова возного з виборним, прохання про допомогу щодо згоди Наталки вийти за нього заміж — Макогоненко розмовляє з Терпелихою — Терпелиха просить Наталку поступитися — Наталка з любові до матері погоджується — у селі з’являється Петро — розмови Петра з Макогоненком і возним про Харків, театр — Петро дізнається від Миколи про сватання возного до Наталки — (кульмінація) Наталка категорично відмовляється одружитися з Тетерваковським — Петро поступається власним щастям, радить їй покоритися долі матері й готовий віддати всі зароблені гроші — розчулений возний відмовляється від Наталки, щоб вона могла одружитися з Петром — (розв’язка) благословення матері Петра й Наталки, радісне гуляння.

shkola.in.ua

Григорій Квітка-Основ’яненко

1. За жанром «Маруся» В повість

2. Установіть відповідність. 1 — В. 2 — Г. 3 — А. 4 — Д.

3. Установіть відповідність. 1Б, 2В, 3Г, 4Д.

4. Стисло перекажіть сюжет повісті Г. Квітки-Основ’яненка «Маруся».

Це розповідь про сім’ю Наума Дрота. На весіллі подруги Маруся й Василь

знайомляться й закохуються з першого погляду. Василь просить у Наума Дрота руки його дочки, проте дістає відмову. На другий день Наум Дрот пояснює Василеві причину відмови (Василя заберуть у солдати). Хлопець іде на заробітки, щоб на зароблені гроші знайти собі заміну в солдати. Маруся, збираючи в лісі гриби, потрапляє під зливу, застуджується й раптово помирає (за день до повернення Василя). Тяжко переживаючи втрату, Василь іде до Києва в монастир, а згодом помирає. Батьки Марусі знаходять утіху в труді й молитвах.

5. Яка тема й основна ідея повісті «Маруся»? Які проблеми порушено у творі?

Тема: зображення життя українського селянства, праця, побут і звичаї народу. Ідея: поетизація рідної землі, внутрішньої та зовнішньої краси українців, старосвітського сільського укладу життя і християнської моралі.

6. Які позасюжетні елементи наявні в повісті «Маруся»? Наведіть приклади з твору.

Повість наснажена позасюжетними елементами. Митець з любов’ю передає яскраві картини життя українського села, використовуючи розлогі пейзажі та етнографічні

описи: одягу, побуту, культури взаємин, інтер’єру української хати, українських обрядів; розкриває психіку героїв, їхній внутрішній світ, сильні почуття і переживання.

У зображенні народних звичаїв Г. Квітка-Основ’яненко дотримувався принципу «списування з натури», тож не випадково Іван Франко називав Г. Квітку-Основ’яненка «творцем людової повісті».

1. «Старшим боярином був з города парубок, свитник Василь. Хлопець гарний, русявий, чисто пiдголений; чуб чепурний, уси козацькi, очi веселенькi, як зiрочки; на виду рум'яний, моторний, звичайний; жупан на ньому синiй i китаєва юпка, поясом з аглицької каламайки пiдперезаний, у тяжинових штанях, чоботи добрi, шкаповi, з пiдковами.»

2. «Отже i тепер так їй було прийшло: якби можна, скрiзь землю б провалилась або забiгла куди, щоб i не дивитись на свого боярина. Та й що йому казати? Як скажу "нечiт", то вiн подума, що я чванна i не хочу бiльш з ним цятатись, а вiн так чи смутний, чи сердитий, а тiльки жалко на нього дивитись. Скажу "чiт". Що ж? Як стала силуватись, щоб промовити слово, так нi жодною мiрою не може сказать: губи злиплись, язик мов дерев'яний, а дух так i захватило. Дивиться, що й Василь з неї очей не спустить, i горiхи у жменi держить, i жде, що вона йому скаже; от їй того жалко стало, на велику силу та тихесенько, так що нiхто й не чув, промовила: "Чiт!" - та ззирнулась з ним.»

7. Чим образи Марусі й Наталки Полтавки з однойменних творів Г. КвіткиОснов’яненка й І. Котляревського подібні?

1. Працьовитість, доброта, ввічливість Марусі та Наталки. (Наталку з самого початку п’єси бачимо за роботою, вона намагається догодити матері, і Возний говорить про неї: “Золото – не дівка!” Такою ж працьовитою, лагідною і привітною є й Маруся.)

shkola.in.ua

2. Вірність у коханні. (Маруся полюбила Василя з першого погляду і назавжди, мріє про одруження з ним. Наталка чотири роки нічого не знає про Петра, але продовжує кохати, чекає його повернення, мріє про сімейне щастя.) 3. Сміливість і рішучість Наталки та покірність Марусі. (Наталка рішуче захищає своє кохання, сміливо виступає проти звичаїв, відмовляє Возному, хоча вже й подала йому рушники. Маруся ж покоряється волі батьків, вона надмірно богобоязлива, своє кохання вважає гріхом. Вона розумна, розсудлива, скромна, працьовита, допомагає в

усьому батькам, є втіхою їм на старості).

І Наталка, і Маруся – позитивні, реалістично змальовані образи жінок, які втілюють

собі найідеальніші моральні риси простих селянських дівчат. Ці образи чарують,

захоплюють читачів своєю вічною молодістю.

8. Назвіть ознаки сентименталізму. Наведіть до кожної з них приклади з повісті Г. Квітки-Основ’яненка «Маруся».

Основні ознаки сентименталізму:

1. культ високих почуттів; 2. підвищена емоційність зображення подій, їх нетиповість;

3. позитивні герої – представники середніх і нижчих верств суспільства; 4. домінування морально-етичних цінностей; 5. пейзажі, найчастіше сільські; 6. використання пестливих слів, що допомагає передати почуття і настрої героїв.

1. «Що ж у неї на думцi, того й сама не розбере. То часом стане їй весело так, що зараз бiгла б до матерi та, й приголубилась би до неї, та вп'ять засумує, i слiзоньки

хусточкою обiтре, i бажа батенька, щоб розвiв її тугу; то всмiхнеться, то засоромиться; i дума, щоб то й додому iти (так було попереду усе робила: чи посидить, чи не посидить ла весiллi з дружками та мерщiй i додому), та як розглядить, що треба побiля Василя iти, та й передума.»

2. В образі Василя найяскравіше втілені риси сентименталізму — психологічний стан закоханого хлопця, віщування серця під час розставання пари на кладовищі, переживання смерті Марусі, добровільний відхід від мирського життя.

«Та й красивий же! Бач, як вихиляється, за тин держачись! Спина так i гнеться, неначе молодий ясенок, а з виду як намальований: очi йому як зiрочки, а патли так i мотаються: бач по-купечеському...». 3. «Тільки що зірочки засяяли у Бога милосердного на небесах, тільки що розсвітилось», як «соловейко стих біля своєї самочки, щоб виспалась хорошенько, не жахаючись; вітерець заснув і гілочки по садках, дрімаючи, ледве-ледве колишуться...» Настав ранок. Усе ожило, загомоніло. Пташки годують своїх пташенят, виспівують, ніби розповідаючи, як люблять одне одного, і «ще й носичками поцілуються». А сонце, що освітило землю, наче повелівало: «Хваліте Господа, що создав і мене, і вас, і кожний день посила мене давать усьому миру світ і усякому диханію жисть...»

9. У чому полягає новаторство Г. Квітки-Основ’яненка?

Коли шовіністично налаштовані критики брали до рук «Енеїду», плануючи закинути авторові використання «мужицької мови», вони починали сміятися і, вражені

shkola.in.ua

довершеністю поеми, не могли вже сказати нічого поганого. Але вони знайшли інший «вихід з ситуації», стверджуючи, що українська мова придатна тільки для створення комічних творів, але не для ліричних, емоційних творів. Тож Г. Квітка-Основ’яненко створює свою повість «Маруся», яка назавжди ствердила те, що українська мова придатна для створення будь-якого жанру літератури, вона може бути використана і як засіб передавання іскристого неперевершеного гумору, і як засіб створення емоційних, ліричних творів. 10. Прокоментуйте вислови П. Куліша про Г. Квітку-Основ’яненка (див. рубрику Зауважте).

Повість «Маруся» — це перший голос про народ, навіяний щирою прихильністю до нього, бажанням знайти, як сам Квітка говорив, «героїв і героїнь у квітках і запасках», показавши, що і під простим сіряком б’ється людське серце. Куліш дуже добре побачив ті ідеальні риси дівочої чистоти і юної свіжості, якими сяє

повість «Маруся», цей справді дуже привабливий образ української дівчини, наділений від автора усіма прикметами національної краси, фізичної і духовної. 11. Випишіть із повісті Г. Квітки-Основ’яненка «Маруся» по 2–3 епітети, порівняння, персоніфікації, слова із зменшено-пестливими суфіксами в робочий зошит. Які з них позначені фольклорним впливом?

Усі художні засоби у повісті використовуються в традиціях уснопоетичної творчості. Епітети: світ немилий, добрим словом, хороший заробiток, проклятеє зборище, пишнiї рукава.

Порівняння: Висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці, як тернові ягідки, бровоньки, як на шнурочку, личком червона, як панська рожа, що у саду цвіте; очі веселенькі, як зірочки; губоньки, як цвіточки розцвітають; зубоньки, неначе жорнівки; веселенька, як весiння зоренька, говорлива, як горобчик, проворна й жартовлива, як ластiвочка; як та сорока, скрегоче; гнеться, неначе молодий ясенок; коси у неї як смоль чорнiї; Старший боярин - як болван:/ Витрiщив очi, як баран». Персоніфікації: нечистий таки вп’ять силу озьме, пiдцюкне й потягне низку добру до погибелi; сатана зна, чим пiдштрикнути; Слова із зменшено-пестливими суфіксами: прямесенька, як стрілочка, чорнявенька; очі веселенькі; носочок пряменький; губоньки; зубоньки; рученята; зоренька; горобчик; ластiвочка; сердитенько.

Література українського романтизму

1. Підзаголовок «Малоросійська балада» має твір Б «Рибалка»

2. Установіть відповідність.

3. Установіть відповідність.

4. Назвіть ознаки романтизму, проілюструвавши їх конкретними прикладами

вивчених творів.

Характерні ознаки романтизму:

— заперечення й відмова від нормативності;

— культ почуттів;

— неприйняття сірої буденності;

— мотив «світової скорботи», національної туги;

— захоплення національною історією та фольклором;

— єднання з природою;

— утеча від довколишньої дійсності в ідеалізоване минуле, вимріяне майбутнє чи фантастичний світ.

shkola.in.ua

Так, у поезії «Небо» М. Петренка переважають мотиви втечі від реалій, пошуку щастя. Ліричний герой, одинокий сирота, скаржиться на долю, для якої він чужий, змалку нелюбий, наймит, хлопцюга приблудний. Ритори-ні фігури («Чому мені, Боже, ти крилець не дав?», «Хіба ж хто кохає нерідних дітей?»), тавтології («Чужий я у долі, чужий у людей»), розлогі метафори підкреслюють приреченість на самотність. Герой поезії є частиною природи й прагне злитися з нею, поривається до неба, хоче втекти від земних буднів: «Я б землю покинув і в небо злітав! / Далеко за хмари, подальше од світу, / Шукать собі долі...» Тугу за гармонією реального життя й ідеалу, їхню несумісність автор передав через народнопоетичні образи-символи, характерні для романтизму: космічні символи (небо — високість, недосяжність; сонце — вища космічна сила, осяяння, слава, велич; місяць — символ циклічного ритму часу, вічності, постійного оновлення; образи-

символи зірки, зорі), земні символи (земля — мати-годувальниця, багатство, щедрість, родючість, гріхопадіння; світ — приземленість, буденність), абстрактні символи (крила — символ мрії, творчості, натхнення), птахи (сокіл, орел — символи відваги, сміливості, гордості, чоловічої краси, далекоглядності, духовного злету). Твір пронизаний романтично-меланхолійним смутком, журливим настроєм нездійсненної мрії життя.

5. Доведіть, що «Пан та Собака» за жанром віршована байка.

В основу «казки» (як визначив жанр цієї байки сам автор) покладена сюжетна схема чотирирядкової байки «Пан і пес» Красіцького. Розгорнувши побутові картини, увівши комічно-драматичні ситуації, діалоги й розлогу мораль, П. ГулакАртемовський розширив «приповістку» польського письменника до 183 рядків. «Пан та Собака» — твір невеликий за обсягом, має повчальний характер, а люди, кріпаки, в ньому представлені в алегоричному образі дворового собаки Рябка. Є в цьому творі й інші ознаки байки: зображується не все життя героя, а лише два дні, діють усього три персонажі (Пан, Рябко і Явтух), є детальні описи, що дивують точністю і привабливістю. До того ж «Пан та Собака» має своєрідну побудову: можна виділити розповідну частину, в якій описується життя Рябка, і повчальну, де міститься мораль твору: З ледачим все біда: хоч верть-круть, хоч круть-верть, Він найде все тобі хоч в черепочку смерть. Крім того, твір написаний у віршовій формі (ямб), а це теж ознака байки. Ще одна важлива особливість твору П. Гулака-Артемовського - це сатиричний характер байки. Сатира — це різке, глузливе висміювання негативних явищ суспільного життя або рис людського характеру. У байці «Пан та Собака» висміюються жорстокість, самодурство і невдячність панів, які ніколи не були задоволені своїми кріпаками та знущалися з них без будь-якої причини, наприклад, у байці Рябка не похвалили за те, що він усю ніч стеріг панське добро і голосно гавкав, а навпаки, побили. Причому Пан ще й звинуватив Рябка в тому, що через нього програвся в карти. Безглуздість такого звинувачення очевидна, і це якраз є засобом комічного у творі. Але сатира — це не просто опис кумедної ситуації. Це іноді сміх крізь сльози, як і в байці П. Гулака-Артемовського. Адже якщо наївність Рябка, який щиро вірить порадам Явтуха, і може насмішити, то його беззахисність перед сваволею Пана викликає обурення.

Крім того, в байці висміюється і підлабузництво, жорстокість панських посіпак. Вони самі були кріпаками, але, як у байці Явтух, намагалися якомога більше дошкулити тим, на кого впав панський гнів. Оця підлість лакиз і сваволя панів викликає у читачів гнів, намагання виправити становище. А саме це і є завданням сатиричного твору.

shkola.in.ua

6. Розкрийте алегоричне значення образу Рябка в байці П. ГулакаАртемовського.

В алегоричному образі Рябка, винятково сумлінного і чесного, автор показує долю кріпака, яка повністю залежить від пана. Рябко прагне догодити панові, але й тоді, коли не спить цілу ніч, охороняючи панське добро, і тоді, коли заснув, він стає жертвою панської примхи. І симпатії автора на боці Рябка, П. Гулак-Артемовський наділяє його людськими рисами, що робить чіткою алегорію. Підкреслюючи працьовитість, виняткову

старанність Рябка, поет вживає вирази «сердега наш Рябко», «бо дарма їсти хліб Рябко наш не любив» та інші. Але покірний і самовідданий Рябко після панських знущань

стає лютим ненависником панства.

7. Переспівом чийого твору є балада П. Гулака-Артемовського «Рибалка»?

Стисло перекажіть сюжет балади.

Одним з найкращих творів Гулака-Артемовського вважають баладу «Рибалка». Це переспів однойменної балади Ґете. Поет зберігає основу сюжету твору-оригіналу: мрійливий юнак, зачарований русалкою, кидається у звабливе підводне царство. Русалка пропонує наївному парубкові всі блага підводного царства, запевняє, що він ніколи не розчарується у своєму виборі, якщо прийме її ласкаві запросини в гості. Від ніжних звинувачень у тому, що своєю риболовлею парубок нищить її рід, русалка переходить до опису водної поверхні як чарівного дзеркала, чим остаточно затуманює свідомість юнака:

8. Назвіть ознаки балади як жанру літератури й проілюструйте їх конкретними прикладами з твору П. Гулака-Артемовського «Рибалка». Характерні ознаки балади як жанру літератури - трагічність, таємничість, уривчастість оповіді, драматичний діалог. Письменник подає казково-міфологічний сюжет про зваблювання молодих хлопців русалками в дусі національної фольклорної традиції. Тож ця балада створена поетом на матеріалі народних легенд про русалок та їхнє зваблювання парубків і молодих чоловіків, яке неминуче закінчувалося смертю необачних. В поета-романтика дівчинарусалка виступає господинею підводного світу, а безіменний парубок, який прийшов на річку ловити рибу, є надто молодим і наївним, щоб не піддатися витонченим чарам досвідченої спокусниці. Автор навіть змальовує, як юнак напередодні зустрічі з русалкою нетерпляче чекає першого кохання, його душа стривожена, а серце спрагле ймовірного щастя.

Закономірно, що парубок не витримує спокуси й хоча спочатку вагається, але все-таки заходить у все глибшу воду, чого саме й треба було русалці. Розв’язка балади однозначна: рибалка гине, і русалка пірнає за ним: Рибалка хлюп!.. За ним шубовсь вона!..

І більше вже нігде не бачили рибалки!

9. Чому слова Ведмідь, Вовки, Віл і Лисичка написано з великої літери в байці Є. Гребінки?

Герої байки завжди мають алегоричне значення. Так Ведмідь і Вовки — хижаки — уособлюють усесильних судових чиновників, для яких суд — особиста нажива; Лисиця — дрібний прислужник царського суду, що живиться крихтами з панського стола; попеластий Віл — образ трудівника, сумлінної людини, яку несправедливо засуджують.

shkola.in.ua

10. Розкрийте алегоричне значення образів човна, моря, хмар, вітру й громів у баладі Є. Гребінки «Човен». Балада «Човен» наповнена алегоричними образами: човен — людина; море — життя; хмари, вітер, громи — життєві труднощі й негаразди.

11. Придумайте й запишіть (у віршованій або прозовій формі) мораль до байки Є. Гребінки «Ведмежий суд».

Неси м’ясце, сальце і добрий горщик меду, Якщо на суд зібрався до Ведмедя.

12. Знайдіть і випишіть по 2–3 приклади епітета, персоніфікації й порівняння з балади Є. Гребінки «Човен».

Епітети — «буйнії вітри», небесна кара, світ білий; лютеє горе. порівняння — хвиля, «мов чорнії гори»; хмари, «як темная нічка»; персоніфікації — хвиля гуляє, грає синє море, насупились хмари; недоля і лютеє горе / Пограються з човном моїм.

Микола Гоголь

1. У реченні І чуло далеко поле, як поминали козаки свою матір Січ використано Г персоніфікацію

2. Татарка провела підземним ходом Андрія в місто В Дубно

3. Словами ...летів лицар, дужчий і кращий за всіх. З-під мідяного шолома

вибивався неслухняний чорний волос; розвівалася зав’язана на руці дорога хустка, яку вишила своїми руками перша красуня... описано В Андрія

4. Розкажіть про те, як М. Гоголь був пов’язаний з Україною в житті та творчості.

Микола Васильович Гоголь народився 1 квітня (20 березня) 1809 р. в селі Василівці на Полтавщині в родовому помісті дворян Гоголів-Яновських. Микола вже в юнацькі роки відмовився він польського за походженням прізвища Яновський на користь козацького Гоголя. У батьковому роду були представники заможної козацької старшини. Найвідоміший із них — полковник козацького війська часів Богдана Хмельницького Остап Гоголь, який отримав шляхетський титул від польського короля за заслуги у війні проти Московії. Пізніше знаменитий нащадок

звеличить його до

легендарної постаті й оспіває в образі Тараса Бульби. Миколина мати походила з українсько-польського аристократичного роду. Початкову освіту М. Гоголь здобув удома, потім продовжив навчання в Полтавському повітовому училищі, а з 1821 по 1828 р. — у Ніжинській гімназії вищих наук. Микола Васильович бував у Києві, любив гуляти його вулицями, часто бував біля Андріївської церкви та у Печерській лаврі. Після перебування у Києві Гоголь переробив "Тараса Бульбу". З містом пов'язана і друга перлина гоголівської прози — "Страшна помста". Влітку 1832 року відвідує Україну, понад два місяці живе в рідній Василівці, відновлює гармонію в серці, ще ретельніше вивчає мову, побут, звичаї, фольклор, душу свого народу.

shkola.in.ua

У ці роки митець задумує дослідження про народні пісні, студіює літописи, збирає матеріали для шеститомної історії України, розпочинає роботу над романом «Бранець», друкує кілька розділів з роману «Гетьман» — про славного козацького ватажка Остряницю, виношує задум роману про Мазепу. У статті «Погляд на утворення Малоросії» (1834) твердить, що українці — окремий народ, цілком відмінний за характером від російського. Останній раз він був у Києві 1848 року. Уперше М. Гоголь побував в Одесі перед останнім приїздом до Києва 1848 року. Він повертався з Єрусалима на Батьківщину морем разом з російським консулом в Сирії К. М. Базілі, своїм ліцейським приятелем. 1930 року у журналі «Отечественные записки» була надрукована повість «Басаврюк, або Вечір проти Івана Купала», перша з циклу «Вечорів на хуторі біля Диканьки», пізніше М.В. Гоголь працює творами «Миргород», «Тарас Бульба». Центральними дійовими особами твору «Тарас Бульба» є українські козаки. Авторський текст у редакції 1835 р. проукраїнський, він рясніє словами Україна, нація, козацька нація. У

ньому козаки — це вільнолюбні українці, які відстоюють свою православну віру, звичаї й національну гідність у боротьбі проти Польщі. За свідченнями Михайла Максимовича, Гоголь вважав себе українським

письменником, який пише російською. Наприкінці 1830-х створив (а потім спалив) п’єсу з історії запорозьких козаків «Виголений вус». Прибувши 1846 року на курорт Карлсбад для лікування, письменник так зареєструвався в книзі визначних пацієнтів: «Пан Микола Гоголь, українець, що живе в Москві, автор кількох російських комедій». Отже, з Україною пов'язане не тільки дитинство Гоголя, його юність, але й роки зрілості. З Україною пов'язана практично вся творчість М. Гоголя. 5. Доведіть, що твір «Тарас Бульба» за жанром історична повість. Створюючи свій твір, М. Гоголь уважно вивчав історичні документи (козацькі літописи, «Історію русів», мемуари, щоденникові записи сучасників), фольклорні твори. За літературний взірець він обирав роман В. Скотта «Веверлі». Точних історичних дат у повісті М. Гоголь не визначив. Події відбуваються між 1596 і 1641 рр. Розпочинаються вони після прийняття Берестейської унії, яка спричинила національно-релігійне українсько-польське протистояння, а завершуються приблизно в 1641 р. після смерті гетьмана Остряниці. Хоча повість «Тарас Бульба» – історично-художній, а не художньо-історичний твір, тобто автором не виведена історична особа, відсутня конкретна історична подія, а є лише історичні тло й колорит козацької доби, для багатьох поколінь українців Тарас Бульба уявно постає реальним героєм – настільки правдиво художньо відтворив козацький характер Микола Гоголь. Ясно, що в «Тарасі Бульбі» зображена війна, яка виникає на ґрунті міжнаціональних та релігійних конфліктів. Але в цьому творі зовсім не показано участь в основних подіях вищої державної влади. Про це заходить мова тільки в кінці останньої, дванадцятої частини. В результаті виявляється, що основні події повісті можна назвати ні історичними, ні подіями приватного життя окремо. Вони і те, і інше разом. Водночас не можна випускати з уваги, що в повісті відтворено майже все життя козацтва: побут у мирний і воєнний час, адміністративний устрій, звичаї. Широта епічного зображення, повнота відтворення народного життя, багатоплановість композиції зближують «Тараса Бульбу» з романним жанром.

Це був перший після «Енеїди» Івана Котляревського гімн козацькому лицарству.

6. Що ви знаєте з уроків історії про період, відображений у повісті «Тарас Бульба»?

shkola.in.ua

У XVI ст. у складі населення України поступово збільшувалася кількість козацтва, яке перетворювалося з міжстанового прошарку населення на окремий стан його соціальної структури. Козакування як побутове явище ставало звичним для тогочасного українського суспільства. Поширювалося покозачення. Із південноукраїнських замків і сіл прямували до Степу ватаги шукачів легкої здобичі. Спочатку «ходити в козацтво» означало насамперед рушати на Дніпровський Низ («на низ») по здобич, тому цих людей називали низовим козацтвом. Пізніше, коли головним завданням козацтва стало протидіяти набігам татар в українському порубіжжі, «козацьким хлібом» почали називати воєнну службу. Звичні до військової справи козаки також наймалися на воєнну службу до іноземних володарів. Умови життя козаків-уходників, які склалися в степах Дикого Поля, були суворими, вимагали фізичної витривалості, здатності переносити холод і спеку, негаразди

воєнного життя. Жили козаки в саморобних куренях, сплетених з очерету і вкритих кінськими шкурами. Одяг простих козаків був із домотканого сукна й полотна. Із

нього шили широкі шаровари, сорочки, поверх яких одягалися широкополі кобеняки та киреї, що підперізувалися поясом. Взуттям служили чоботи, а головним убором — шапка.

Козацька їжа була простою, але поживною. Козаки готували саламаху, тетерю, щербу — варені страви з пшона, житнього борошна й риби, вживали смажену дичину та в’ялену рибу. Воєнна служба козаків поєднувалася із заняттями різноманітними

промислами, лагодженням зброї та спорядження, приготуванням їжі, запасів для походів. У вільний час козаки любили співати, грати на кобзі й танцювати. Після воєнних походів козацькі загони поверталися з Дніпровського Низу на відпочинок додому. Незважаючи на те що козаки захищали порубіжжя від набігів татар, литовська й польська влада часто не схвалювала їхніх дій. Нападаючи на володіння турецького султана й кримського хана, козаки створювали чимало незручностей великому князю литовському й польському королю. Тому на старост південних пристепових районів Київського та Брацлавського воєводств покладалися обов’язки контролювати козаків, щоб не допускати їх самостійних походів проти татар.

shkola.in.ua

7. Хто із синів був більше схожий на Тараса Бульбу Андрій чи Остап? Аргументуйте свою думку. Остап ще змалку марив життям на Січі. Не бажаючи навчатися, хлопець чотири рази закопував свій буквар у землю. Лише погрози батька, що син ніколи не побачить Запорозької Січі, змусили Остапа закінчити академію. У першій зустрічі з батьком хлопець доводить, що він має сили послужитися козацькій справі. Рішучий і сильний у боротьбі з ворогом, Остап ніжний і чулий до своєї матері. Їдучи степом на Запорозьку Січ, він весь час думав про неї, й серце його щемить від швидкої розлуки з ненею. Остап мав сильну волю й рішучий характер. Він був надійним товаришем у бойових походах, ніколи не зраджував своїх побратимів. У ньому, «незважаючи на молодість, вже були помітні риси майбутнього вождя»: «холоднокровно, майже неприродно для двадцятидворічного, він за одну мить міг оцінити всю небезпеку і весь стан справ». Під час сутичок з ворогами герой розумно вів бій. Складалося враження, що «Остапу… було на роду написано… важке знання вершити ратні справи». Остап мужньо поводить себе перед стратою. Він звертається до своїх побратимівкозаків із закликом померти мужньо й гідно як істинні християни. Образом Остапа автор підкреслює, що кращі риси характеру героя були сформовані в жорстоких випробуваннях, у війні за народні інтереси. Із такої характеристики стає ясно, що Остап багато в чому схожий на свого батька. Андрій — цілковита його протилежність. Він навчався охоче й без напруги, був винахідливіший за брата. У боях він виявляв хоробрість, але був нерозважливий, рвався туди, куди ніколи б не наважився козак зі холодним розумом. Вчинками героя рухали егоїстичні інтереси: закохавшись у польську панянку, він зрадив своїх товаришів, у бою повернув проти них зброю. — Чим не козак був? — промовив Тарас. — І станом високий, і чорнобривий, і обличчя, як у шляхтича, і рука міцна була в бою!.. А пропав, пропав без слави.. 8. Охарактеризуйте Тараса Бульбу як людину й воїна. Тарас Бульба — досвідчений козацький ватажок. Він був «із числа тих корінних,

старих полковників: весь був він створений для військової тривоги і відрізнявся грубою прямотою свого характеру». Характер Тараса Бульби автор подає в розвитку. На початку твору він — гарячий полковник, інтриган, який підбурює козаків виступити в похід лише заради того, щоб його сини у воєнних діях набули бойового досвіду. Тарас спричинив до поділу козацького війська на два загони під Дубном, чим призвів до ослаблення сил козаків і, зрештою, до їхньої поразки.

Водночас Тарас Бульба — хоробрий воїн, для якого на першому місці — відданість козацькій справі. Навіть вчинки своїх дітей він оцінює крізь призму їхнього ставлення до ворогів. Для нього Андрій після зради козакам — лише відступник від віри й народу. Фанатична відданість справі переважає в Тараса Бульби над родинними зв’язками. Він убиває власного сина, навіть не зробивши спробу з ним порозумітися. Так само Тарас не стримується й виступає на захист православної віри в польській в’язниці, що перешкоджає йому побачитися перед смертю з Остапом. До останнього епізоду Гоголь зображує Тараса Бульбу героєм. Після смерті Остапа він повертається в Україну й приєднується до повстання гетьмана Остряниці, щоб помститися за смерть сина. Тарас до останнього подиху бореться з ворогами українського народу. Автор зображує Тараса Бульбу месником, національним лідером, борцем за інтереси народу.

9. Хто такий Янкель? Чому його пожалів і врятував від козацької люті Тарас Бульба? Як будуть пов’язані ці два персонажі в останніх главах повісті? Янкель є одним із яскравих другорядних

персонажів повісті "Тарас Бульба". «Високий і довгий, як палиця, жид». У передмісті Січі «продавав кремені, звірятко, порох і всякі військові зілля», навіть хліб. Із запорожцями живе «як брат рідний» і зовсім не схожий на тих, «що орендують на Украйні». «Як можна, щоб ми думали про запорожців щось недобре!» — клявся Янкель. — Таких панів ще ніколи не бачив, їйБогу, ніколи! Таких добрих, хороших і хоробрих не було ще на світі!». Незважаючи на постійну небезпеку, Янкель примудрявся під час походу між козацькими возами нишком тягнути свій віз «з потрібним запасом для козаків, який він клявся продавати за такою низькою ціною, за якою ще жоден жид не продавав». Пану-поляку обіцяє ще "позичити, якщо пан допоможе зібрати борги з інших лицарів". З обложеного міста приносить Тарасу звістка, що Андрій перейшов на бік поляків. Тарас врятував його від смерті, коли козаки почали розправлятися із жидами за те, що вони «тримали наші церкви в оренді».

Знаючи, що поляки оцінили голову Остапа у дві тисячі червінців, Тарас заховався на дні воза, завантаженого цеглою й дістався Варшави. Допоміг йому Янкель. Янкель — корислива людина. Він не робить зла навмисно, але також і не робить

безкорисливих, добрих вчинків. У ньому борються користь і високі почуття.

shkola.in.ua

10. Пригадайте ознаки романтизму як літературного напряму й доведіть, що повість М. Гоголя «Тарас Бульба» романтичний твір. Характерні

ознаки романтизму:

— заперечення й відмова від нормативності;

— культ почуттів;

— неприйняття сірої буденності;

— мотив «світової скорботи», національної туги;

— захоплення національною історією та фольклором;

— єднання з природою;

— утеча від довколишньої дійсності в ідеалізоване минуле, вимріяне майбутнє чи фантастичний світ.

Н.В. Гоголь для свого твору використовує жанр повісті. За основу сюжету взято

ключові події в житті головних героїв: приїзд Остапа й Андрія додому з київської

бурси, їх зустріч з батьком і матір'ю, швидкий від'їзд в Запорізьку Січ, життя там, військові баталії, смерть героїв. Захоплення національною історією та фольклором чітко проступає в описі

письменником української хати: «Світлицю було вбрано за звичаєм тих часів, про які живі згадки зосталися тільки в піснях та народних думах, що їх уже не співають більше в Україні сліпі кобзарі під тихий бренькіт бандури серед слухачів, — за звичаєм тих бойових, важких часів, коли в Україні почали розпалюватися сутички й баталії за унію.

Усе було чисте, вимащене кольоровою глиною. По стінах — шаблі, нагаї, сільця на птицю, неводи й мушкети, хитро оправлений ріжок на порох, золота вуздечка на коня і пута зі срібними бляшками. Вікна у світлиці були маленькі, з круглими темнавими шибками, які тепер можна зустріти хіба в стародавніх церквах і крізь які інакше й не дивилися, як тільки підваживши насувну шибку. Вікна й двері були в червоних обводах. На полицях по кутках стояли глеки, сулії, пляшки з зеленого й синього шкла, сріблом биті келехи, золочені чарки всілякої роботи — венецької, турецької, черкеської, що завітали до Бульбиної світлиці різними шляхами, через треті й четверті руки, як то зазвичай бувало у ті лицарські часи. Берестові широкі лави попід стінами всієї світлиці; величезий стіл під образами на покуті; широка піч із запічками, карунками й прискалками з барвистих кахлів…». Літературний персонаж характеризується письменником через його портрет, вчинок, взаємини з іншими героями: «Учорашні бурсаки раптом перемінилися: замість брудних чобіт — червоні сап'янці зі срібними підківками; шаровари, як Чорне море завширшки, з силою складок і зборок, обперезані золотим очкуром; до очкура начеплено було довгі ремінці на люльку з китицями та всякими брязкальцями. Кармазинові жупани, з блискучого, як вогонь, сукна, підперезані мережаним поясом; турецькі, золотом биті, пістолі були засунуті за пояс; шабля бряжчала при боці. Їхні лиця, ще не дуже засмаглі, здавалося, покращали й пояснішали; молодий чорний вус тепер наче яскравіше відтіняв їхню білизну і дужий, могутній цвіт юності; вони були прегарні під чорними смушковими шапками з золотим верхом».

shkola.in.ua

при описі Тараса Бульби важливе ставлення старого козака до товариства, до козацького життя, поведінку під час битви. Важливу роль в гоголівської повісті відіграє пейзаж. Природа тут є не просто фоном, на якому розгортаються події, а це спосіб розкриття характеру персонажа. Наприклад, при описі поїздки Тараса Бульби з синами в Запорізьку Січ зображується степ, по якому їдуть герої, і «Сонце виглянуло давно на розпогодженій блакиті і живущим, теплодайним світлом своїм залляло степ. Усе смутне й сонне, що було в козацьких душах, миттю щезло; серця їхні стрепенулись, як птиці». Зображуючи події в повісті, розкриваючи характери героїв, описуючи природу, Н.В. Гоголь використовує різні художньо-виразні засоби: епітети, метафори, порівняння, які роблять характеризуються предмети яскравими, неповторними, оригінальними. Наприклад, зображуючи запорізький степ, письменник використовує такі епітети: «незаймана пустеля», «зелено-золотий океан», «срібно-рожеве світло».

Показуючи смерть Остапа, Н.В. Гоголь використовує такі порівняння і епітети: «терпів тортури й катування, як велетень», «страшний хряскіт», «тверда воля», «мертва тиша», «тиха гордість».

11. Візьміть участь у дискусії на тему «Чи не надто жорстоко Тарас Бульба

покарав Андрія за зраду?».

Заради своєї коханої, заради своїх почуттів, Андрій був готовий віддати найдорожче, що у нього було – і батька, і товаришів, і вітчизну. Любов до панночки затьмарила

йому очі, її хлопець поставив понад усе, понад обов’язок перед батьками, друзями і Батьківщиною. «Вітчизна моя – ти!» – каже Андрій, потомствений запорізький козак, дочці свого заклятого ворога, одного з польських воєвод. Заради цієї красуні виступає він проти своїх товаришів. «Охоплений палом і жаром битви», жадаючи відслужити пов’язаний панночкою на його руці «дорогий шарф, вишитий руками першої красуні». На відміну від свого сина, у батька найголовнішими в житті були товариші, віра і вітчизна. Тому трагедія Андрія, яка полягала у конфлікті між коханням та обов’язком перед батьківщиною, стала у той же час трагедією і для його батька. І в цьому конфлікті кохання ніяк не виправдовує зради, бо Батьківщина – це найдорожче, що є у житті кожної людини.

12. Доберіть заголовок до кожної глави повісті М. Гоголя «Тарас Бульба».

1. Приїзд синів Тараса Бульби з бурси до рідної домівки.

2. Дорога на Січ. Спогади про минуле.

3. Життя в свавільній республіці.

4. Бульба обмірковує військовий похід із участю синів.

5. Перший бій. Братам в бою немає рівних.

6. Андрій переходить на бік поляків.

7. Другий бій за міст Дубно.

8. Зрада татар і козацька рада.

9. Бій і смерть Андрія. Остап в полоні.

10. Тарас Бульба робить спроби врятувати свого сина.

11. Бульба у Варшаві. Геройська смерть Остапа.

12. Помста батька. Загибель Тараса Бульби.

Тарас Шевченко (стор. 197 233)

Сторінка 197 – 198

1. Тарас Шевченко закінчив Академію мистецтв у Г — Петербурзі

2. Для викупу Т. Шевченка з кріпацтва було виручено гроші за портрет із

зображенням В — В. Жуковського

3. Установіть відповідність. 1 — В, 2 — А, 3 — Д, 4 — Б.

4. Перекажіть найцікавіші події життя Т. Шевченка.

shkola.in.ua

1. Шевченко відомий, насамперед, як поет. Однак природа щедро обдарувала його різними здібностями. У 12 років він, рано залишившись сиротою, потрапив в артіль до «богомазів» (художники-іконописці), які навчили його елементарним прийомам живопису. Підліток виявився здібним учнем, тому в 1831 році поміщик Павло Енгельгард відправляє свого кріпака Тараса Шевченка в Санкт-Петербург, де він сподівався «підтягти» його до рівня професійного живописця. 2. У 1838 році Брюллов написав портрет Жуковського і продав його за 2500 рублів. За ці гроші і був викуплений Шевченко. Здобувши свободу, Тарас Григорович вступив до Академії мистецтв.

3. 1840 року надруковано збірку «Кобзар», що стане найзнаменитішою книгою Шевченка. Тільки за його життя він перевидавався 4 рази. Загальний тираж «Кобзаря» перевалив за 8 мільйонів. Вірші з цієї збірки перекладені більш ніж на 100 мов світу. У місті Черкаси у 1989 році відкрився єдиний у світі музей, присвячений одній книзі. І цією книгою став «Кобзар».

4. У 1843 році Шевченко поїхав на Україну, де не був 14 років. Поет відвідав Кирилівку та інші місця України. На початку 1844 року Шевченко виїжджає з України. Повернувшись в Петербург, поет продовжує навчання в Академії мистецтв. Пише поему «Сон».

5. У 1845 році він закінчив академію й поїхав на Україну для постійної роботи.

У березні 1845 р., після закінчення навчання в Академії мистецтв, Т. Шевченкові було присвоєно звання художника.

5. Розкажіть про родину Т. Шевченка.

Родинне дерево Шевченка дуже велике та вкрай цікаве. Так, за згадками родичів Тараса, прадід Андрій Безрідний — Був вихідцем з низового козацтва, який із Запорозької Січі переїхав у Керелівку (зараз Шевченкове, інша назва села — Кирилівка). Згодом одружився на Єфросинії Іванівні Шевчисі. Згодом пара народила трьох синів Олексу, Кіндрата та Івана. (Це саме той дід Іван який мав величезний вплив на майбутнього поета.) Іван був одружений тричі, мав восьмеро дітей. Один з синів — Григорій і був батьком Тараса Шевченка. Мати Тараса, Катерина Якимівна Бойко, була родом з села Моринці. Батьки майбутнього поета були кріпаками у поміщика Василя Енгельгарда. Коли вони

shkola.in.ua

одружилися, Григорію було 21 рік, а Катерині — 19. Після смерті матері у овдовілого батька на руках лишається п’ятеро дітей (Микита, Катерина, Тарас, Ярина та Йосип). 6. Що ви знаєте про кріпацтво в Україні? Термін «кріпацтво» походить від назви купчих документів на землі — «кріпості», у Росії вони були відомі з кін. 15 ст. У 19 ст. рос. й українські публіцисти почали вживати цей термін для означення суспільних відносин середньовіччя та Нового часу. Першими кріпаками на українських землях слід вважати “посаджених на землі” холопів періоду Київської Русі, безправне становище яких було законодавчо визначене “Руською правдою”. У часи перебування земель у складі Великого князівства Литовського та Речі Посполитої в 14 — 1-й пол. 17 ст. набули розвитку процеси покріпачення найбідніших верств місцевого населення. Численні урядові привілеї окремим можновладцям, Литовські статути 1529, 1566, 1588, що встановлювали особисту залежність посполитих і забороняли всякі переходи їх від одного землевласника до іншого, призвели до закріпачення наприкінці 16 ст. 20 % селян. На Закарпатській Україні оформлення кріпацтва. відбулося на поч. 16 ст. Його розвиток характеризувався зростанням обсягу повинностей за користування землею (панщина, натуральні побори, грошові платежі). Визвольна війна 1648–76 на більшій частині українських земель помітно нівелювала правовий статус основних груп суспільства. Проте подальший тамтешній соціальноекономічний і політичний розвиток призвів до відновлення з кін. 17 ст. на західноукраїнських і правобережних землях чинності законодавства Речі Посполитої. У Лівобережній Україні та Слобідській Україні повторне юридичне оформлення в кріпацтво кількох мільйонів селян відбулося згідно з указом Катерини ІІ від 14 (3) трав. 1783 р.

У Галичині, на Закарпатті та Буковині кріпацтво було скасоване 1848 р., у Російській імперії — 1861.

7. Назвіть основні періоди життя та творчості Т. Шевченка.

Життєвий шлях

1. Дитинство і молодість. 2. Викуп. 3. В Академії мистецтв. 4. Перша подорож Україною. 5. Поет проти імперії. 6. Друга подорож Україною. 7. Арешт і заслання. 8. Третя подорож Україною. 9. Кохання Тараса Григоровича Шевченка. 10. Смерть і перепоховання. 10. Останній шлях. Літературна творчість

1. Рання творчість (1837–1843). 2. Період «Трьох літ». 3. Період заслання (1847–1857).

4. Творчість останніх років життя (1857–1861).

8. Розкажіть про життя та творчість Т. Шевченка в роки заслання. Цикл «В казематі», написаний навесні 1847 в умовах ув'язнення і допитів у

Петербурзі, відзначається глибоким ідейним змістом і високою художньою майстерністю. Він відкриває один із найважчих періодів у житті і творчості Шевченка — час арешту й заслання (1847–1857). З приголомшливою силою виявлено любов до України, зокрема, в поезіях «Мені однаково», «В неволі тяжко» та «Чи ми ще зійдемося знову». Поет почав свою творчість на засланні поезією «Думи мої, думи мої» (1847).

До ліричних творів автобіографічного характеру належать вірші «Мені тринадцятий минало», «А. О. Козачковському», «І виріс я на чужині», «Хіба самому написать», «І золотої й дорогої», «Лічу в неволі дні і ночі» та інші. Але й у пейзажній ліриці поет, описуючи краєвиди місцевостей, де відбував заслання, часто висловлює особисті настрої, думки і спогади («Сонце заходить, гори чорніють», «І небо невмите, і заспані хвилі» та інші). Автобіографічні мотиви трапляються і в таких поезіях громадськополітичного звучання, як «Сон» («Гори мої високії») та «Якби ви знали, паничі». Свою політичну актуальність донині зберіг заклик Шевченка у вірші «Полякам» («Ще як були ми козаками» 1847).

У невеликій поемі «У Бога за дверима лежала сокира» (1848) Шевченко використав казахську легенду про святе дерево, щоб відтворити в алегоричних образах долю

казахського народу. Відгуком поета на революційні події в Західній Європі була сатира «Царі».

shkola.in.ua

Новий образ кріпачки-месниці Шевченко дав у поемі «Марина» (1848). У невеликій поемі «Якби тобі довелося» (1849) поет звеличує мужність хлопця-кріпака, який вступився за честь дівчини і вбив пана-ґвалтівника. Образ скривдженого кріпака, який стає народним месником, Шевченко вивів у поемі «Варнак» (1848). Морально-етичні проблеми Шевченко порушив також у поемах «Іржавець» (1847), «Чернець» (1847), «Москалева криниця» (1847 і 1857). Мемуарно-публіцистичний характер має і щоденник («Журнал») Шевченка, у якому майже протягом року зафіксовані найважливіші події в житті поета. Щоденник Шевченка має велике значення для вивчення біографії і творчості поета. 9. Хто з представників української та російської інтелігенції відіграв важливу роль у житті Т. Шевченка? Важливу роль у визволенні талановитого юнака з кріпацької неволі в 1838 році відіграли українці І. Сошенко, А. Мокрицький, В. Григорович, росіяни К. Брюлов, В. Жуковський, О. Венеціанов та інші. Перший “Кобзар” Т.Шевченка вийшов у СанктПетербурзі в 1840 році коштом полтавського поміщика П. І. Мартоса, редактором

збірки був пирятинець Є.П. Гребінка.

Одним з перших ілюстраторів творів Т. Шевченка став уродженець полтавської

губернії Яків Петрович де Бельмен, який разом з художником М. Башиловим

проілюстрував рукописний “Кобзар”, поеми “Гайдамаки” та “Гамалія”.

У кінці квітня 1846 року Шевченко знайомиться з М. Костомаровим, одним з

організаторів Кирило-Мефодіївського товариства. На початку березня 1858 року у Москві відвідує О. Бодянського, С. Аксакова, М. Максимовича.

10. Які твори Т. Шевченка ви вивчали в попередніх класах? Про що вони?

Процитуйте їх.

У попередніх класах вивчали такі твори Т. Шевченка: «Мені тринадцятий минало», «Сон», «Заповіт» та інші.

І досі сниться: під горою

Меж вербами та над водою

Біленька хаточка. Сидить

Неначе й досі сивий дід Коло хатиночки і бавить

Хорошеє та кучеряве Своє маленькеє внуча.

11. Як пов’язані між собою «Заповіт» Т. Шевченка й Чернеча гора в Каневі? У відповіді використайте цитати із «Заповіту». Тарасова (Чернеча) гора в Каневі вважається однією зі святинь українського народу, адже саме тут похований поет й художник Тарас Шевченко. З XI ст. в Каневі був заснований печерний монастир, звідси й назва Чернеча гора. Тарас Шевченко хотів придбати тут ділянку, спорудити будинок та ці плани не здійснились. Поета відправили у заслання. А після смерті його поховали на Смоленському кладовищі в Петербурзі, проте 10 травня 1861 року труну з прахом Шевченка перевезли до Канева. Як і було сказано в заповіті: Як умру, то поховайте Мене на могилі, Серед степу широкого, На Вкраїні милій, Щоб лани широкополі, І Дніпро, і кручі Було видно, було чути, Як реве ревучий. На Тарасовій горі був насипаний курган та поставлений хрест.

shkola.in.ua

12. Розкажіть про Шевченка художника (у розповіді прокоментуйте найвідоміші його малярські роботи). Шевченка без перебільшення можна назвати геніальним художником. У його картинах відбилася вся глибина і самобутність його особистості. Ще Павло Енгельгард запримітив талановитого хлопця і вирішив зробити з нього свого придворного живописця і спершу взяв його з собою у мандрівку до Вільно, де Шевченко ймовірно навчався у професора малювання Віленського Університету Рустемеса.

Одна з картин того періоду — «Погруддя жінки», написана простим олівцем у 1830 році, Тарасу тоді було всього 16 років. З біографії ми знаємо, що з 1838 по 1845 рік Шевченко навчався в Петербурзькій

Академії мистецтв, виявивши неабиякі здібності у живописі маслом, аквареллю, малюнку олівцем.

«Катерина» — одна з найцікавіших картин Шевченка, написана олією у 1840 році. Картина дуже символічна, у формі образів автор передає ті почуття, які неначе хвилі здіймались у його серці.

У 1843–1844 роках Шевченко працює над серією офортів «Мальовнича Україна», самостійно вивчаючи техніку гравіювання. Повернувшись у 1845 році після

закінчення Академії в Україну, Шевченко працював художником в Археографічній комісії.

У 1847 році Шевченко написав на замовлення прекрасний портрет молодої княгині Катерини Кейкаутової.

Серед майже 400 робіт періоду заслання виділяються акварельні пейзажі, зроблені під час експедиції географа А. І. Бутакова, до якого завдяки щасливому провидінню Тарас потрапив художником. Шевченко дуже любив природу і був прекрасним пейзажистом.

Художня спадщина Тараса величезна — збереглось 835 творів, картин, портретів, гравюр на різні теми, написані протягом різних періодів життя великого Кобзаря. Ще понад 270 художніх творів вважаються втраченими, на жаль.

Сторінка 202 203

1. Козацький морський похід на Царград мотив твору В «Іван Підкова»

2. Нарис «Головатий» став поштовхом для написання твору Б «До Основ’яненка»

3. Установіть відповідність. 1 — В, 2 — Д, 3 — Б, 4 — Г.

4. Які казково-фантастичні (міфологічні) елементи наявні у творі Т. Шевченка «Причинна»?

У баладі “Причинна” є явища реальні та фантастичні. Так, з води серед ночі виходять русалки — і тут потрібна не вітряна ніч, а навпаки, спокійна, місячна, така, яка буває в “русалчин тиждень”, коли літо вступає у свої права, а земля і вода набувають

shkola.in.ua

найбільшої сили і все буйно зеленіє. За народною уявою, русалки — це дівчата або молоді жінки, котрі під час купання втопилися. Місяць і зорі викликають русалок з води. З тихим плескотом хвиль, розгортаючи своїми блідими руками густе латаття, вони виходять на берег. Русалки не мають на собі одягу, вони голі, у них біле й знекровлене тіло, довге хвилясте волосся, зелене, як трава, стан високий і гнучкий, а очі палкі й сині, як морська глибінь. Вийшовши з води, русалки сідають на березі, розчісують своє довге волосся або беруться за руки і водять дивовижні, з таємничим шепотом, хороводи. Іноді русалки вилазять на дерева й гойдаються на гіллі, як на гойдалці, співаючи пісень. Русалчині пісні небезпечні: хто почує їх, той, як зачарований, підійде близько до русалок, а русалки тоді заманять його до себе, візьмуть у своє коло, будуть бавитися з ним, а потім залоскочуть і затягнуть у річку, на дно. З дерев русалки найбільше люблять клен і дуб. Гойдаючись на гіллі, русалки часом розважаються, вони розмотують на деревах нитки, що їх крадуть у тих жінок, котрі заснули без молитви.

Серед русалок є й лоскотниці — це душі дівчат, що померли зимою, вони з’являються на полях і до смерті залоскочуть дівчат і хлопців, якщо ті потраплять до них. Також вважають, що русалки — померлі нехрещені діти, іноді цих істот називають

“дніпровими дівчатами”.

5. Розкрийте значення образу дум у творі Т. Шевченка «Думи мої, думи мої...». У чому полягає елегійність цього вірша?

З-поміж українських поетів саме Т. Шевченко надав образу думи символічного сенсу. Думами Т. Шевченко називає свої твори, тобто поезія для майстра слова — це

перенесення на папір глибоких роздумів про світ, людей, правду, причини зла, сенс буття. Називаючи думи «дітьми, квітами», він натякає на те, що вони йому особливо дорогі. Але чому саме думи «стали на папері / Сумними рядами...»? Причина —

людські страждання, яких так багато у світі. Ліричного героя хвилюють не тільки свої страждання, а й інших людей і всього суспільства. Постійна авторефлексія Т. Шевченка свідчить про відмінність його поезії від фольклору. Форма звертання Т. Шевченка до дум (їхня персоніфікація) характерна для усіх періодів його творчості: “Думи мої, думи мої, / Лихо мені з вами!” (“Думи мої, думи мої”), “Думи мої! літа мої, / Тяжкії три літа” (“Три літа”), “Думи мої, думи мої, / Ви мої єдині” (“Думи мої, думи мої). Саме ці сумні роздуми і створюють елегійність цього вірша. 6. Хто головний герой поеми Т. Шевченка «Тарасова ніч»? Який провідний мотив цього твору?

В основі твору — історична подія: перемога козаків на чолі з Тарасом Федоровичем над польсько-шляхетським військом гетьмана С. Конецпольського під час селянськокозацького повстання 1630 р. Провідний мотив цієї поеми — протиставлення героїчного минулого, свободолюбства, мужності й нескореності учасників визвольного народного повстання принизливому рабському становищу Шевченкових сучасників 7. Чому перша частина поеми Т. Шевченка «Іван Підкова» має сумне звучання, а друга величне? Т. Шевченко у поемі оспівує Івана Підкову, сміливого отамана, що не раз очолював морські походи проти Туреччини. «Синє море звірюкою то стогне, то виє», «кругом хвилі, як ті гори», так що не видно ні землі, ні неба, аж «серце мліє», а «козакам того тільки й треба» — розбурхана стихія звеселяє їхні серця, наснажує співати пісні, піднімає дух козацький перед походом на Царгород.

На тлі грізної морської стихії козаки співають, ідуть визволяти своїх братів із неволі, тож і настрій піднесений.

Оспівуючи славні перемоги запорожців, Шевченко використовує рефрен «було колись».

Минулося: осталися Могили по полю.

shkola.in.ua

Могили ці — і свідки колись гучної слави, і водночас нагадування сучасникам, онукам запорозьких велетнів, що втрачене можна відновити, що такі люди, як Підкова, і зараз, напевно, є, бо дух народу незнищенний. 8. Доведіть, що поема Т. Шевченка «Гайдамаки» романтичний твір. З романтичної поеми Т. Шевченко взяв принцип вершинної композиції, коли твір підпорядковується драматизованим епізодам; зокрема, виділяються такі: вбивство конфедератами титаря, “освячення” ножів, помста Яреми, “бенкет” повстанців, страта Гонтою своїх дітей. Відтак автор може довільно (у порівнянні з епічною розповіддю) оперувати матеріалом, що й засвідчує змалювання участі Яреми в повстанні лише окремими штрихами. При цьому, моделюючи образ Яреми, автор послуговується

романтичними прийомами. Як герой — романтик, він розчарований у житті, і причини такого душевного сум'яття Т. Шевченко чітко окреслює З романтичною поемою

споріднює “Гайдамаки” й епілог.

Як і в романтичній поемі, розвиток подій у творі раптово обривається після розповіді про Гонту, який поховав своїх синів. Читач лише здогадується про подальшу долю героїв, правда, у Т. Шевченка він отримує скупі відомості про загибель ватажків повстання, але вже в самому епілозі. Ні подальшого перебігу повстання, ні змалювання поразки у творі ми не зустрічаємо. Натомість епілог, окрім окремих деталей про долю героїв, є ліричним відступом оповідача. В ньому осмислюється історична значимість повстання гайдамаків, але поряд із цим використовуються прийоми, характерні для романтичних поем. Прикметною є сцена з Яремою на могилі Гонти.

Вона перегукується з подібними мотивами, що зустрічалися у європейських романтиків. Картини запустілих місць, руїн, могила — такий образи змальовували романтики.

9. Охарактеризуйте образи гайдамацьких ватажків.

Залізняк — втілення народного гніву проти панів, непримиренності, нещадності до ворогів. Він талановитий організатор мас, визнаний ватаг, сміливий у бою. Залізняк — усіма визнаний отаман повсталих мас, їхній улюбленець: «У нас один старший — батько Максим». Високу оцінку Залізнякові як людині і як ватажку дає у своїх піснях Волох. Він завжди серед людей, завжди разом з ними «і воює, і чарує». Тримається просто, завжди веселий, до всіх привітний, кожному доступний. З щирою приязню ставиться до повстанців, називає їх синами, своїми дітьми. По-батьківському полюбив і Ярему, свого «хрещеника». По-чоловічому стримано, але щиро співчуває його нещастю, підтримує й підбадьорює хлопця. Дещо іншими фарбами змальовується образ другого народного ватажка — Iвана Гонти. Він трагічний i суворіший, основна риса, що підкреслюється в ньому — майже фанатична вiрнiсть присязі та справі помсти. Узявши в руки «свяченого ножа», щоб різати ворогів, Гонта вже ні перед чим не зупиняється. Шевченко не ідеалізує свого героя: Гонта спустошено-байдуже забороняє гайдамакам ховати його дітей, топить своє горе в крові шляхтичів, у руйнуванні, напівбожевільному крикові, страшних чоловічих сльозах. Страждання Івана такі великі, що, здається, небо над ним повинно розколотися або земля під ногами розступитися. Сам Гонта вважає себе пропащим навіки. Ось чому зорі — за фольклорним уявленням «Божі оченьки», «Божі бджілоньки» — стають для дітовбивці найвищим докором сумління: Праведнії зорі! / Сховайтесь за хмару, я вас не займав, / Я дітей зарізав!

shkola.in.ua

Спроба полегшити гріх похованням дітей за народним звичаєм не дає Гонті бажаного заспокоєння. Не рятує і звинувачення, досить-таки жорстоке звинувачення дружини, що все сталося через її віру. Гонта добре розуміє, що єдиним винуватцем є він і тільки він. 10. Які композиційні особливості має поема «Гайдамаки»? Поема «Гайдамаки» — найбільший за обсягом твір у поетичному доробку Т. Шевченка, складний за будовою. Поема «Гайдамаки» складається з ліричнофілософського вступу — присвяти, історичного вступу («Інтродукція»), десяти розділів та епілогу. Важливе значення мають такі складові частини твору, як «Передмова» (насправді — післямова), жартівливе звернення до передплатників

поеми («Панове субскрибенти!») та «Примітки», складені самим Шевченком. Особливістю композиції є й те, що твір не має розв’язки. 11. Випишіть із ліричного вступу до балади «Причинна» приклади роль художніх засобів. Поміркуйте, яку вони виконують у творі.

У баладі виявилося багатство поетичної мови Т. Шевченка, різноманітність художніх засобів. Для зображення у творі явищ дійсності автор використав епітети фольклорного походження: “синє море”, “ верби високі”, а також авторські епітети — блідний місяць, сердитий вітер; порівняння — місяць, неначе човен. Персоніфікація: вітер завива, місяць виглядав, реве та стогне Дніпр. Символи — (явір, сич).

12. Розкрийте значення символів послання Т. Шевченка «До Основ’яненка»: чайки, степу, вітру, місяця.

Чайка — це символ засмученої жінки, котра стала чайкою по смерті свого чоловіка.

також символ матері — України, яка породила діток своїх. Чайка скиглить літаючи, Мов за дітьми плаче…

…………………………..

Не покриють Україну Червоні жупани!

Обідрана, сиротою Понад Дніпром плаче… Багате символічне навантаження несе образ вітру у Т.Г.Шевченка — від страшного передчуття /”Реве та стогне...”, “Причинна”/ до трагічного фіналу.

Величезний і безкінечний степовий простір, вільний і безмежний, як козацька душа, представляє читачеві Т. Шевченко: …вітер віє На степу козачім.

На тім степу скрізь могили Стоять та сумують… Місяць — розповсюджений образ в українському фольклорі. Старовинний народний культ Місяця в епоху християнства природно увійшов у святкування Різдва — Щедрого вечора. Проте Місяць оспівується не тільки у різдвяних колядках, але й у веснянках.

Місяць — символ циклічного ритму часу; вічності; постійного оновлення; духовного аспекту світла у пітьмі; козака; батька: …місяць сходить, Як і перше сходив... Для Т. Шевченка народна символіка — не поетичний прийом, а ґрунт, на якому виростає саме мистецтво. Тому не випадкове таке неймовірне згущення символів в одному творі.

shkola.in.ua

Сторінка 208 209

1. За родовою характеристикою твір Т. Шевченка «Сон» («У всякого своя доля…») В ліро-епічний

2. Установіть відповідність. 1 — Д. 2 — А. 3 — Б. 4 — В.

3. Установіть відповідність. 1 — Г. 2 — Б. 3 — А. 4 — Д.

4. Доведіть, що перші два рядки поеми звучать іронічно.

Весь уривок побудований на витонченій іронії, про що свідчить лексика, тропіка,

в’їдливо-притишена інтонація.

Перші два рядки вступу звучать теж іронічно: «У всякого своя доля, І свій шлях широкий», але те, що це іронія, стає зрозуміло читачеві з наступних рядків:

Той мурує, той руйнує,

Той неситим оком —

За край світа зазирає…

Чи нема країни,

Щоб загарбать і з собою Взять у домовину.

А ось останній рядок вступу звучить уже з відкритою ненавистю — саркастично: «Кров, як воду, точить!…»

5. Що символізує в поемі сова?

Сова — символ темного, похмурого; символ мудрості, потаємних знань, спустошення, нещастя; смерті, брехні. В той же час у давнину сова — емблема мудрості, глибоких таємниць; у середні віки птах уособлював веселого та кмітливого мандрівника. Здавна в нашому народі сову сприймають як віщого птаха, який накликає смерть, цей образ ніби навіює тривогу.

У літературі сову іноді ототожнюють із мудрою людиною. У поемі Т. Г. Шевченка сова — це теж символ мудрості, істини, а водночас крик сови навіває сумний, тривожний настрій. Уже цей образ налаштовує на відповідну тональність твору.

6. Прочитайте уривок, у якому зображено український пейзаж. Які фольклорні елементи автор використав у ньому? Поет звертається до народнопоетичної персоніфікації в зображенні краси української природи: соловейко сонце зострічає; тополі промовляють з полем; вітер віє; країна вмивається росою.

7. Розтлумачте образ царя волі. Дослідник творчості Т. Шевченка Ю. Івакін зазначає, що в образ царя волі вкладено щось більше, аніж може вмістити образ дворянина із Сенатської площі, це образ величезної узагальнювальної сили: адже відомо, що декабристів не таврували розпеченим залізом, а Шевченків «цар волі (...), / Штемпом увінчаний...». Цей образ ототожнений із Христом, розіп’ятим між двома розбійниками, у нього від тернового вінця рани, які нагадують сліди від припікання металом.

8. Знайдіть і прочитайте епізод, у якому ліричний герой не лише оповідає про побачене, а й безпосередньо бере участь у подіях. Охарактеризуйте його поведінку.

shkola.in.ua

Автор поеми піддає різкому висміюванню свого земляка «… з циновими ґудзиками», тобто чиновника, урядовця. Він пропонує свої послуги — провести в царський палац. «Тільки, знаєш,— каже він,— ми, брат, просвіщені,— не поскупись полтинкою…». Цей дрібний хабарник відцурався рідної мови, так і не навчившись літературної російської — тут суржик є засобом характеристики героя, глузування з нього.

9. Як називають різновид лексики, до якого належать такі слова: пелька, недобиток, пузатий, блюдолизи, дурний, тупорилий, пикатий, пика? З якою метою їх використовує автор?

Це різновид лексики — вульгаризми (брутальне чи навіть лайливе слово або словосполучення). У художньому тексті вони мають дві основні функції. Перша: відображення побутової мови персонажів. Друга функція — вживання

вульгаризмів з гумористичною, сатиричною чи викривальною метою: «Дивлюсь, цар підходить до найстаршого… та в пику як його затопить» (Т.Шевченко).

Поема «Сон» стала першим в українській літературі твором політичної сатири. Вона викривала і засуджувала мораль паразитизму й вірнопідданства, пробуджувала

національну самосвідомість і почуття людської гідності українського народу.

10. Чому І. Франко назвав поему «Сон» («У всякого своя доля...») «сміливим маніфестом слова проти темного царства»?

Ідеї, що їх поклав Шевченко в основу поетичних творів, залишаються живі й досі і довго ще не перестануть бути провідними ідеями української літератури. На думку І. Франка, у комедії “Сон” світогляд Т. Шевченка основується переважно на національній основі та домінантах. Центром його уваги й інтересів є Україна в усіх її проявах. Це фактично творчість по суті своїй україноцентрична, поет особливо сильно переймається тим, що його народ закріпачений і перебуває в неволі. Фактично у “Сні” він представив власне оскарження “темного царства” за всі теперішні й минувші кривди України.

11. Поміркуйте, чому на роль ліричного героя Т. Шевченко обрав селянинапростака.

Часом автор уже за традицією одягає різні маски: п’яниці (у вступі), селянина (в описі Петербурга). Мовляв, що візьмеш із пияка — простака, йому можна висловлювати й заборонені, бунтарські думки. Проте, як виявиться, саме цей простак і побачить істину, яку не можуть розгледіти можновладці та вчені.

12. Поділіть поему «Сон» («У всякого своя доля...») на частини й доберіть до кожної з них заголовок.

1. Філософський вступ. 2. Зображення України. 3. Каторга в Сибіру. 4. Царські палати.

5. Набережна Неви. 6. Столиця зранку. 7. Другий прийом у палатах.

Сторінка 216 – 217

1. У поемі «Кавказ» образ Прометея це символ Г нескореності народу

2. Рядки з поеми «Кавказ» За горами гори, хмарою повиті, / Засіяні горем, кровію

политі, які повторюються двічі, це Б рефрен

3. Установіть відповідність. 1 — В. 2 — Г. 3 — А. 4 — Б.

shkola.in.ua

4. Поясніть особливості будови й жанру твору Т. Шевченка «Кавказ». Цей твір не є у повній мірі поемою. У ній немає героїв, сюжету, не зображено динаміки розвитку характерів персонажів через сюжет. Немає епічних картин, епізодів, твір наскрізь ліричний, філософський, емоційний. Але значущість проголошених у «Кавказі» гуманістичних ідей підіймає цей твір до рівня політичної і сатиричної поеми, у якій цілісною картиною зображено загарбницьку політику імперії і проголошено гімн волі та жалю за невинно загиблими. Але сміливість у змалюванні загарбницької політики Росії на Кавказі, масштабність узагальнень, глибина порушених ідей дають підстави визначати «Кавказ» як політичну сатиричну поему. 5. Прокоментуйте ваше розуміння епіграфа до поеми «Кавказ». Епіграф до поеми „Кавказ” тісно пов’язаний з початком твору — присвятою другу Шевченка Якову де Бальмену, смерть, якого стала поштовхом до написання твору – на це вказує посвята, а також епіграф: О, коли б голова моя стала водою, А око моє — джерелом сліз,

То плакав би я й вдень і вночі

за вбитими….

Книга пророка Єремії, розд.9, вірш І)

Добре знаючи біблійну історію, минувшину та сьогодення свого народу, поет зумів побачити певні аналогії між проблемами різних епох, що підкреслено епіграфом

поем “Кавказ”. Так, Шевченко вказує на спільне в становищі тодішньої Російської імперії в кризовий період, напередодні селянської реформи 1861, та стародавньої Іудеї трагічних часів її занепаду, коли у 58 до н.е. війська царя Навуходоносора

наближалися до Єрусалима. Іудейські правителі чинили жахливі беззаконня, прикриваючись облудними словами про віру в Бога.

6. Чому, на вашу думку, Т. Шевченко відійшов від сюжету античного міфу, замінивши печінку, яку орел клював у Прометея, на серце? Яку роль відіграє мова в житті нації?

Для українців серце — це перш за все любов, лагідність, співчуття, радість, щастя. Про це свідчать численні народні звороти: притулити до серця, віддавати серце /комусь/ — любити, допомагати, бути вірним. На думку стародавніх вчених, існує три життєво важливі центри людського тіла і найголовніший із них — саме серце. В ісламі “око серця” означало духовний центр, абсолютний розум, самоусвідомлення. Здається, саме це і дозволило Т. Шевченку відійти від сюжету античного міфу. Мова — основа духовного життя народу, втрата її, як сказав великий український письменник Панас Мирний, “смерть для його душі”. Для кожної людини рідний дім — це місце, де можна відпочити від турбот, це захист від незгод, це відчуття підтримки близьких людей, їхнє тепле, ласкаве слово. Слово, мова – це те, що дає нам можливість висловити свої почуття, думки. Наша мова –українська, тому що земля наша – Україна. 7. Який зміст укладено в слова: «Не скує душі живої / І слова живого»? Яке співвідношення мови й нації випливає з поеми? Мова така ж жива істота, як і народ, що її витворив, і коли він кине свою мову, то вже буде смерть задля його душі. Смерть задля всього того, чим він відрізнявся від других людей. Він повинен буде загинути — стати іншим народом.

Мова для Шевченка — це найвищий дар людини й народу, талісман їхньої долі, таланту, безсмертя.

Ну щоб, здавалося, слова...

Слова та голос — більш нічого.

А серце б'ється — ожива, Як їх почує!

shkola.in.ua

Для нього мова була материнською піснею і молитвою над колискою, шепотом гаю, величчю неба, ревом Дніпра і солов'їною піснею, радістю кохання, відчаєм покритки, жертвою, любов'ю матері, мужнім покликом до борні і свободи. Шевченкова фраза: «Од молдованина до фіна На всіх языках все мовчить, Бо благоденствує!» — стала знаменитою формулою суті імперської політики. Усі народи залякані, позбавлені права на самовираження: «Все мовчить». «Бо благоденствує!» — в’їдливо насміхається поет. Сатиричну влучність цього вислову можна до кінця зрозуміти, лише врахувавши, що «благоденствіє» було офіційним визначенням становища народу в Росії. 8. Поясніть значення образів-символів орла й тюрми. Прокоментуйте слова І. Франка, Б. Лепкого, М. Жулинського й І. Дзюби про поему «Кавказ».

У поемі цей образ виникає цілком виправдано тому, що міф про Прометея пов’язаний з Кавказом, а ще тому, що кат-орел асоціюється з орлом — гербом Росії.

Тюрма, Сибір — символи колоніальної політики Російської імперії, яка для всіх інакодумців мала місце на каторзі, на засланні. «Сибір неісходима!» Цей епітет ще глибше підкреслює бездонність цієї незамкнутої тюрми…

Шевченко одним із перших у світовій літературі написав твір такого потужного антиколоніального спрямування, який і сьогодні є актуальним. Поет виступив на

захист народів Кавказу, підкорених російським урядом, який узявся «просвітити» горців.

І як тут не погодитися зі словами Б. Лепкого: « ...Ця поема валить, трощить, палить, убиває іронією, морозить правдою, сліпить блискавками порівнянь...».

9. Як Т. Шевченко оцінює роль православної церкви в урегулюванні збройного конфлікту на Кавказі? Процитуйте уривки з твору на підтвердження своїх думок. Російські колонізатори однією з підпор самодержавства називають «православіє», постійно підкреслюють своє святенництво і при цьому цинічно топчуть основи християнства. Ось імперіаліст у творі бундючно заявляє: «Ми християне... Усе добро, сам Бог у нас! » і тут же, розслабившись, утративши самоконтроль, випадково виказує істинні свої думки, які зазвичай старанно приховує. Чужу власність він з доброго дива починає вважати своєю. Його дратує, що не він у цих краях повний господар, що не все підпорядковане йому, що не всі плазують перед ним. Отакі «християне».

У цю мить поет згадує про того, хто пожертвував собою, пішов на хрест заради порятунку людства, — про Спасителя. Отак ми цінуємо його жертву!

За кого ж Ти розіп’явся, Христе, Сине Божий?

За нас, добрих, чи за слово Істини... чи, може, Щоб ми з Тебе насміялись?

Воно ж так і сталось. Підсумкове звинувачення російських «православних» імперіалістів найвибуховіше.

оцю пекельну «комедію», цей сатанинський карнавал, у якому примушують животіти своє суспільство, вони силяться поширити і на інші, поки що вільні народи: Просвітились! та ще й хочем Других просвітити, Сонце правди показати Сліпим, бачиш, дітям!.. Все покажем! тілько дайте Себе в руки взяти.

Як і тюрми муровати, Кайдани кувати, Як і носить!.. і як плести Кнути узловаті — Всьому навчим; тілько дайте Свої сині гори Остатнії... бо вже взяли І поле, і море. 10. Який зміст закладено в завершальну

поеми? У завершальній частині поеми карнавальні

саркастичні вибухи, громи і блискавки інвектив залишилися позаду, трансформувалися в елегію щемкого прощання з дорогою людиною, якій «Довелось запить 3 московської чаші московську отруту». Шевченко знав про прив’язаність

свого друга до України, тому свято вірив, що його душа буде постійно витати над рідним краєм.

11. Випишіть із поеми по 2–3 приклади гіперболи й персоніфікації.

Гіпербола — 1. «А поки що течуть ріки, Кровавії ріки!». 2. «Не ріки — море розлилось, Огненне море!».

Персоніфікація — 1. «Кати згнущаються над нами, А правда наша п’яна спить». 2. «Вітер тихий з України Понесе з росою Мої думи аж до тебе!..». 3. «Встане правда! встане воля! І Тобі одному Помоляться всі язики Вовіки і віки». 4. «Борітеся —

поборете, Вам Бог помагає!».

12. Поділіть поему «Кавказ» на три частини за змістом. Доберіть до кожної з них цитати з твору.

1 частина

«Не вмирає душа наша, Не вмирає воля».

2 частина

«Встане правда! встане воля!»

3 частина …Напоїть

Всіх імператорів би стало З дітьми і внуками, втопить В сльозах удов’їх. А дівочих, Пролитих тайно серед ночі! А матерних гарячих сльоз!

А батькових старих, кровавих, Не ріки — море розлилось, Огненне море!

…А тюрм! а люду!.. Що й лічить! Од молдованина до фінна На всіх язиках все мовчить, Бо благоденствує!

Сторінка 227 228

1. Сарказм це Г — їдка, викривальна, особливо дошкульна насмішка, сповнена крайньої ненависті й гнівного презирства

2. Установіть відповідність. 1 — В. 2 — А. 3 — Б. 4 — Д.

shkola.in.ua

3. Установіть послідовність уривків у поемі. Г В своїй хаті своя й правда, / І сила, і воля.

В Нема на світі України, / Немає другого Дніпра... Б Якби ви вчились так, як треба, / То й мудрость би була своя. А І чужому научайтесь, / Й свого не цурайтесь.

4. Що таке послання як жанр літератури? Послання — публіцистичний вірш у формі листа-звернення до певної особи (чи багатьох осіб).

Фундатором цього жанру називають римського поета І століття до Різдва Христового Горація, який у “Посланні до Пізонів” виклав свої погляди на поетичну творчість та правила мистецтва. Послання широко використовувалося в середньовічній літературі, а потім і в новій. На східнослов’янському ґрунті простежується з ХІІ ст.. (“Навчання”

Володимира Мономаха). Досягло розвитку в творчості українського письменникаполеміста Івана Вишенського (“Послання до Василя Острозького”, “Посланіє до єпископів”, “Послання львівському братству” та інші).

Як ліричний жанр послання набули свого розквіту у ХVІІІ і першій половині ХІХ ст.. у творчості російських поетів В. Жуковського, К. Батюшкова, і багатьох творах Тараса Шевченка.

5. Кому Т. Шевченко адресує послання?

Цей твір став кодексом честі й совісті української нації. Шевченко в невеликому вірші зумів вибудувати концепцію життя нації, об’єднавши минуле, сучасне і майбутнє.

Ключовою для розуміння глибинного змісту твору є його повна назва «І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє».

Тобто українська нація — це ті минулі, нинішні й майбутні покоління, які відчували, відчувають і відчуватимуть зріненість, духовний зв’язок із землею, що зветься Україна, мають спільну вічну національну душу, навіть якщо живуть на чужині. Отже, Шевченко адресує своє слово всій українській нації, всім її поколінням, малює жахливу картину можливої майбутньої загальноукраїнської катастрофи і застерігає від неї.

Але насамперед «Посланіє...»

shkola.in.ua

адресоване передовсім «землякам» — українській дворянській інтелігенції та ліберальному панству. Поет закликає їх припинити «запрягати людей у тяжкі ярма», «дерти шкуру з братів незрячих, гречкосіїв», бо настане колись суд, і тоді «сторіками» потече «кров у синє море». Шевченко радить розвивати національну культуру, а не сліпо переносити чужі гасла й чужі ідеї на національний ґрунт. 6. Які рядки послання стали крилатими? Прокоментуйте їх.

із твору: 1. Учітесь, читайте, І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь. 2. Бо хто матір забуває, Того Бог карає, Того діти цураються, В хату не пускають. 3. І хилитесь, як і хилились. І знову шкуру дерете З братів незрящих, гречкосіїв. 4. В своїй хаті своя й правда, І сила, і воля. 5. І ми не ми, і я не я. 6. І оживе добра слава, Слава України. 7. Кайданами міняються, Правдою торгують. 8. Не минайте ані титли, Ніже тії коми. 9. Нема на світі України, Немає другого Дніпра, А ви претеся на чужину Шукати доброго добра. 10. Схаменіться! Будьте люди, Бо лихо вам буде! Розкуються незабаром Заковані люде. Розкуйтеся, братайтеся. 11. Якби ви вчились так, як треба, То й мудрость би була своя. 12. У нас воля виростала, Дніпром умивалась, У голови гори слала, Степом укривалась! 13. Обніміться ж, брати мої, Молю вас, благаю! Нема на світі України, немає другого Дніпра. Свій рідний край треба любити всім серцем і помислами, адже батьківщина одна, як і Дніпро. Ці рядки й кілька наступних є інвективою — прийомом, що полягає в гостросатиричному викритті певних осіб чи соціальних явищ: «А ви претеся на чужину // Шукати доброго добра». Одцурається брат брата І дитини мати. У цьому афоризмі звучить страшне передбачення майбутніх діянь провідної верстви: «гірше ляха» розіпнуть Україну «свої діти». Свій полемічний запал ліричний герой

спрямовує передусім на українську інтелігенцію, бо саме в її руках майбутня доля України.

Якби ви вчились так, як треба, То й мудрість би була своя.

Це слова з третьої частини поеми-послання, у якій автор звертається до українських інтелігентів-раціоналістів. У ній привертає увагу вислів «німець узловатий». Що означає характеристика «узловатий»? З цього приводу цікавими є спостереження В. Пахаренка: «Річ у тім, що раціоналізм типова риса саме німецького національного характеру. Зрештою, відомий життєвий поштовх до створення цього символу: на початку 1810-х років молоді друзі Шевченка — київські студенти — захоплено читали німецьких філософів-атеїстів Фейєрбаха й Штрауса. Отже, — це бездушний холодний розум. «Куций», бо з відсіченою душею, короткий, обрубаний. «Узловатий» — такий, що заплутує вузлами, суть думки якого важко зрозуміти».

І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь.

Цей крилатий вислів налаштовує передусім цінувати й знати своє, у той же час брати все найкраще від інших народів, але лише те, що не заперечує національних пріоритетів. Отже, треба вчитися так, щоб «розкрились високі могили // Перед вашими очима».

У кінці поеми-послання поет благає: «Обніміте ж, брати мої, // Найменшого брата», бо в основі української душі є любов до людини, заповідана Ісусом.

7. У яких іпостасях постає оповідач (ліричний герой) у поемі? Чому цей образ такий мінливий? Цікавим є образ автора в поемі-посланні. Процитуємо з цього приводу дослідника творчості Т. Шевченка В. Смілянську: «Цей образ неоднозначний: «автор» обертається до читача обличчям то юродивого — печальника за людей («Тілько я, мов окаянний, І день і ніч плачу На розпуттях велелюдних»), то пророка («Схаменіться! Будьте люди, Бо лихо вам буде»), то апостола-проповідника («І чужому научайтесь»), загалом — поета-громадянина, патріота, чиє серце розтяла розколина, яка зруйнувала націю. Кожна з іпостасей автора творить емоційний ореол скорботи, прокляття, апокаліптичної погрози, іронії та сарказму, любові й надії».

8. Які композиційні особливості має послання Т. Шевченка «І мертвим, і живим, і ненарожденним…»?

Композиційно поема поділяється на п’ять частин: епіграф; вступ, у якому ліричний герой закликає тогочасну інтелігенцію полюбити свій народ, не бути байдужою до

shkola.in.ua

долі України; у наступній частині ліричний герой критикує тогочасну українську еліту, далі йде узагальнення й проповідницький монолог автора; у кінці лунає заклик до інтелігенції повести народ праведним шляхом. 9. Прокоментуйте епіграф до послання. Епіграфом до твору стали слова з Біблії: «Коли хто говорить: люблю Бога, а брата свого ненавидить — лжа оце». Шевченко таким епіграфом натякає на панів, які експлуатують кріпаків і водночас говорять, що люблять народ. Цим самим поет порушує проблему лицемірства, фальшивого патріотизму, що ведуть згодом до зради, утрати своєї національної свідомості. 10. Назвіть провідні мотиви твору. Провідні мотиви твору «І мертвим, і живим, і ненарожденним…»: критика української еліти, яка зневажає український народ, і заклик до соціального примирення заради відродження нації.

11. Прокоментуйте рядки. Раби, подножки, грязь Москви, / Варшавське сміття — ваші пàни / Ясновельможнії гетьмани.

Гіркою іронією пройняті рядки твору, де йдеться про властиве українському панству плазування перед іноземними авторитетами. Відсутність національної свідомості

проявляється, зокрема, і в перекрученні власної історії. А реальна історія складалася не лише зі слави та з витяжних подвигів, адже були в ній і ганебні сторінки:

Раби, подножки, грязь Москви Варшавське сміття — ваші пани, Ясновельможнії гетьмани. Не слід пишатися з того, що українці виборювали колись славу Москві і Варшаві, адже обидві ці держави прагнули поневолити Україну.

12. Знайдіть приклади алюзії в поемі й укажіть, з якою метою автор використовує цей прийом.

1. Найбезпосередніший перегук Шевченкового твору — з Першим соборним

посланням святого апостола Івана. Саме з нього поет узяв епіграф, котрий розкриває ідею поеми: «Аще кто речет, яко люблю Бога, а брата своєго ненавидить, лож єсть». Основою ж нашої душі є любов до людини. Отож тільки нею має керуватися наш розум, щоби не служити злу.

2. І все те бачив, і все знаю, Нема ні пекла, ані раю, Немає й Бога, тілько я!

Та куций німець узловатий, А більш нікого!

Що собою символізує цей «куций німець узловатий»? Річ у тім, що раціоналізм — типова риса саме німецького національного характеру. Зрештою, відомий життєвий поштовх до створення цього символу: на початку 1840-х років молоді друзі Шевченка — київські студенти — захоплено читали німецьких філософів-атеїстів Фейербаха і Штрауса. Отже, це чужий бездушний, холодний розум. «Куций» — бо з відсіченою душею, короткий, обрубаний. «Узловатий» — який заплутує вузлами, суть думки якого дуже важко зрозуміти.

Сторінка 232 233

1. Вірш Т. Шевченка «Сон» («На панщині пшеницю жала…») за жанром Б образок

2. Т . Шевченко написав вірш «У нашім раї на землі...» у період В заслання

3. Установіть відповідність («У нашім раї на землі…»). 1 — В. 2 — Д. 3 — Г. 4 — А.

4. Визначте віршовий розмір поезії «Сон» («На панщині пшеницю жала…»). Римування: перехресне (АБАБ). Віршовий розмір: ямб.

shkola.in.ua

5. На яких контрастах побудований вірш «Сон» («На панщині пшеницю жала...»)?

«На панщині пшеницю жала» — це вірш мрія, вірш надія, вірш вимога. В основі сюжету — протилежності: воля — неволя, дійсність — сон героїні (мрія), реальний нелюдський життєвий лад — омріяний народний суспільний ідеал. Отже, в образку жорстока реальність протиставляється мрії, що здійснюється лише в сні.

6. Що символізують жінки у віршах Т. Шевченка?

В образі жінки Шевченко уособлює Україну, а то й саму людину — добру, щиросерду, наївну, довірливу, беззахисну, спраглу щастя і таку нещасну в цьому людським же

злом отруєному світі.

Образ України й образ жінки-матері в його творах злиті, неподільні: через неймовірно трагічну жіночу долю глибше розкривається трагізм покріпаченої України, з одного боку, а з іншого, — віра, безмежна віра поета в рай земний, осердя якого — мати

дитя.

7. Чи не занадто жорстоку картину малює Т. Шевченко в кінці вірша «У нашім раї на землі…» («Щоб собак дражнила (...), / Поки не загинеш / Межи псами...»)? Аргументуйте свою думку.

Звичайно, закінчення вірша — це жорстока і трагічна картина. Але, як відомо, поет не відступив від життєвої правди: в тогочасних умовах доля жінки – покритки була жахливою. Син покритки «Піде собі сліпця водить», а її «покине Калікою на розпутті, Щоб собак дражнила, Та ще й вилає». Ця нещасна жінка уособлює саму Україну — ошукану, замучену загарбниками та своїми дітьми, які «гірше ляха її розпинають». 8. Охарактеризуйте образи двох жінок із вірша «У нашім раї на землі…». Чому жінка, яка в шлюбі народила дитину, така ж нещасна, як і покритка? У творі зображено дві типові долі матері-кріпачки: матері, яка народила дитину в шлюбі, і матері-покритки. Обидві долі трагічні. Першу матір, яка милується своєю дитиною, не може нею нарадуватися, чекає сумна й тяжка доля. Жінка втрачає дітей, які «розійшлись На заробітки, в москалі».

Ще тяжче майбутнє буде у матері-покритки та її дитини: «Піде собі сліпця водить, А тебе покине Калікою на розпутті, Щоб собак дражнила». І першу, і другу жінку очікує байдужість людей та холодна старість. Але все одно, материнська любов залишається безмежною. Сумна й тяжка доля спіткала матерів, адже в умовах жорстокого і несправедливого світу годі сподіватися на добре життя.

9. Визначте спільні мотиви у віршах «Сон» («На панщині пшеницю жала...») та «У нашім раї на землі…». Спільні мотиви: образи матерів-кріпачок, критика тогочасного суспільного ладу; картини тяжкої праці, становища дітей кріпаків; реалістичний стиль письма.

10. Прокоментуйте слова М. Рильського: «Нещасливий в особистому житті, Шевченко найвищу й найчистішу красу світу бачив у жінці, у матері».

Образ коханої, жінки-матері в Т. Шевченка постає в ореолі святості — поет готовий молитися перед нею, «мов перед образом святим». І коли цю кохану чи матір, цю чистоту-зорю, цю святиню топчуть, знущаються над нею пани і підпанки, чесна людина, а тим більше поет-трибун, мовчати не може. Тому Шевченко і заговорив про жінку.

shkola.in.ua

Для Тараса Шевченка жіноча недоля була не просто однією з ряду тем його творчості, а згустком крові, що запеклась у його серці. Доля жінки-кріпачки для нього — насамперед доля його рідної матері, котру передчасно «у могилу нужда та праця положила», це його рідні сестри Катря, Ярина та Марія, оті «голубки молодії», в яких «у наймах коси побіліли», це, зрештою, його перша трепетна юнача любов, Оксана Коваленко, яку, як і героїню поеми «Катерина», збезчещено. Отже, жіноча недоля була для нього не тільки соціальною, а й особистою трагедією.

11. Випишіть із поезій Т. Шевченка слова у дві колонки: 1) з позитивними емоціями; 2) з негативними. Яких слів більше? Чому? 1) з позитивними емоціями; Матір (мама, ненька): … Слово мамо. Великеє, Найкращеє слово!; Тяжко матір покидати / У безверхій хаті. Батько і син: Утни, батьку, орле сизий! Сини мої! орли мої!. Встануть сердеги працювати, / Корови підуть по діброві, / Дівчата вийдуть воду брать, / І сонце гляне, — рай та й годі; А тим часом / Виросла могила, А над нею орел чорний / Сторожем літає, / І про неї добрим людям / Кобзарі співають, / Все співають, як діялось, / Сліпі небораки, — / Бо дотепні…; Попідтинню сіромаха / І днює й ночує; / Нема йому в світі хати…; Ярема гнувся, бо не знав, / Не знав, сіромаха, що виросли крила, / Що неба достане, коли полетить, / Не знав, нагинався….

Великомучениця ( крім християнської традиції, є ще й авторське шанобливе ставлення до жінки, жінки-матері): А ти, Великомученице? / Села минаєш, плачучи вночі. Вдова А ти, моя Україно, / Безталанна вдово; Плач, Украйно! / Бездітна вдовице!; А ти гріх мій спокутуєш / В людях сиротою, Безбатченком!..”; Ледащо (ледащиця), цокотухи, пройдисвіт … Люде серця не побачать, /А скажуть — ледащо!; А моя десь, ледащиця, / За морем блукає; Бодай же вас, цокотухи,та злидні побили..; І горе, і море, де перше витав, де ватагу пройдисвіта / Водив за собою. 2) з негативними.

Золотом облиті / Блюдолизи…; Та й повірив тупорилим / Твоїм віршомазам.

Мов кабани годовані — Пикаті, пузаті!..

12. Побудуйте художню партитуру вірша «Сон» («На панщині пшеницю жала...»):

На панщині пшеницю жала, / Втомилася; // не спочивать / Пішла в снопи, // пошкандибала / Івана сина годувать. ///

Воно сповитеє кричало / У холодочку за снопом. /// Розповила, // нагодувала, // Попестила; // і ніби сном, / Над сином сидя, // задрімала. /// І сниться їй той син Іван / І уродливий, / і багатий. //

Не одинокий, /а жонатий. // На вольній, бачиться, // бо й сам / Уже не панський, // а на волі; // Та на своїм веселім полі / Свою-таки пшеницю жнуть, // А діточки // обід несуть. //

І усміхнулася небога, / Проснулася // – нема нічого… // На сина глянула, / взяла / Його тихенько сповила / Та, щоб дожать до л а н о в о г о, / Ще копу дожинать пішла. ///

Тарас Шевченко (стор. 237 248)

Сторінка 237 238

1. За родовою характеристикою твори Т. Шевченка «Катерина», «Наймичка»

«Марія» В ліро-епічні

2. Марко, Настя, Трохим герої твору Б «Наймичка»

3. Установіть відповідність. 1 —

4. Коротко перекажіть сюжет поеми «Катерина». У якому сюжетному елементі

події розгортаються найдинамічніше? Чому?

Катерина закохується в москаля й виходить до нього ввечері в садочок, не слухаючи батьків. Так вона, ночуючи з москалем, свою долю “занапастила”. Прийшла звістка, що москалі вирушають у похід. Коханий обіцяє Катерині, що повернеться. Закохана

дівчина чує під серцем нове життя, тому виходить з дому лише вночі, ходить садом, згадує свого коханого. Через деякий час Катерина народжує дитину. Люди ж у селі сміються з неї, глузують. Батьки Катерини скривджені тим соромом, якого завдала їм донька. Мати і батько вирішують позбутися одвічного сорому, вигнавши непутящу дочку з дому. Вони кажуть, щоб Катерина йшла у Московщину, шукала свого чоловіка, свекруху. Батько навіть не став слухати, коли дочка почала його молити. Катерина залишає село, набравши землі у садку. Попереду її чекають поневіряння на чужині, випадкова зустріч Катерини зі спокусником та самогубство. Син Іван буде страждати через неї, спокутувати її гріх. Найдинамічніше події розгортаються у кульмінації: зустріч героїні з москалем; а потім її самогубство.

У відповідь на теплі слова, у яких немає й тіні докору, лунає навіть не жорстокість, а приниження й огида: «Дура, отвяжися!

Возьмите прочь безумную!»

У розпачі Катерина скоює страшний гріх — накладає на себе руки, і до того ж прирікає на вірну смерть свого сина.

5. Визначте основну думку поеми Т. Шевченка «Наймичка». Основна думка твору: мати — найсвятіше, що є у кожної людини.

6. По-різному вчинили в подібних обставинах Катерина й наймичка в однойменних поемах Т. Шевченка. Чому ж тоді вони обидві викликають у читача переживання й співчуття?

Обидві поеми Шевченка розповідають нам про долю дівчини-покритки. Це два яскравих і прекрасних образи. І Катерина, і Ганна красиві, працьовиті, щирі та чесні. Проте, навіть уявити страшно, що довелося пережити Катерині та Ганні. Катерину виганяють із дому батьки. Вона з малим сином іде зі свого села, поневіряється, потерпає від голоду та холоду і врешті зустрічає свого кривдника. Але Іван теж проганяє її. Не в змозі витримати такого приниження, Катерина топиться, залишаючи дитину напризволяще. Ганну так само спіткала доля покритки, але вона знаходить спосіб вижити: підкидає дитину багатим людям, а сама йде працювати до них наймичкою. Отже, Катерина підкорилася обставинам, але, на мою думку, її не можна засуджувати. А вчинок Ганни є справді незвичайним! Глибоко вражає сила духу, любов до сина, яку виявила Ганна.

7. Яку біблійну легенду взято за основу сюжету поеми «Марія»?

Основне джерело поеми — євангельська легенда про Марію, Йосифа й Ісуса.

У чотирьох Євангеліях Нового Завіту ми зустрічаємо відомості про Діву Марію.

Зображуючи Богородицю як божественну особу, євангелісти втілюють у ній ідеал жінки, риси якої варті наслідування. Це образ ніжної, скорботної матері, сповненої

щедрістю людської доброти, повсякденною турботою про віруючих, надійним заступництвом перед Богом.

8. Визначте основну ідею поеми Т. Шевченка «Марія».

Марія постає перед читачами не просто як Мати Христа, яка принесла в світ спасіння, а перш за все як людина, яка заслужила Боже Благословення своєю покірністю, вірою, любов’ю до Господа і неймовірною силою духа, що допомагала Їй пройти всі

випробування на своєму шляху.

Головна ідея твору — сенс життя в любові до людей, у відстоюванні правди, у боротьбі проти насильства навіть ціною власного життя. 9. Як еволюціонує образ матері-покритки в поемах Т. Шевченка?

Образ стражденної, приниженої, зганьбленої жінки-покритки у творчості Т. Шевченка поступово зазнав змін. Так, Катерина — самотня у світі, усіма покинута й збезчещена. Вона не змогла пережити свою ганьбу навіть заради дитини. Трагедія наймичка Ганни не тільки в тому, що вона, багата, із славного селянського роду, мусить народити в пустельному полі й підкинути дитя чужим людям. Ще більших страждань завдає їй те, що вона мусить ховатися зі своїми почуттями до сина, притлумлювати їх, а тому позбавлена материнського щастя.

Якщо образ Катерини змальований романтичними фарбами, а образ Ганни — реалістичними, то Марія — це символічне узагальнення святості й саможертовності материнства, незнищенності людського духу й добра. Вона зображена як ідеальна мати, що страждає за сина, але й розуміє його вселюдську місію. 10. У якій із трьох аналізованих поем жіноча доля втілена романтично, у якій реалістично побутово, а в якій із символічним узагальненням? Обґрунтуйте свою відповідь.

shkola.in.ua

Катерина – романтичний тип утілення жіночої долі, персонаж, учинок якого значною мірою був умотивований художніми законами мистецького напряму, у руслі поетики якого й написаний твір. Типово романтична тема – зрадженого кохання – у творчості Т. Шевченка навіть у ранній період набуває виразно відмінного звучання від «модного» в літературних салонах мотиву інтимної пригоди. Не салонова література, не пригодницький мотив — саме життя було джерелом для написання «Катерини». Автор виходить за межі морально побутового трактування, не обмежується й вузьким аспектом, бо тема зрадженого кохання в його творчості трансформується в національну тему. Шевченкова Катерина виростає до символу окраденої України. У поемі «Наймичка» Шевченко створює образ матері, яка зуміла стати наймичкою на ниві синової долі, щоб забезпечити йому гідне майбутнє, а водночас спокутувати власний гріх. Сила материнської любові в цій поемі всеперемагаюча. Реалістичнопобутовий сюжет дозволив перенести акцент на внутрішню драму матері, яка жертвує своїм правом навіть називатися цим святим словом задля щасливого майбутнього сина.

Нарешті в ліро-епічній філософській поемі «Марія» цей святий образ матері постав своїм страдницьким і святим життям у величі любові.

Це образ «матері святої, / Що в мир наш Бога принесла», жінки, що всю себе віддала турботі не лише про «хліб щоденний» для дитини, а й про навчання добра й вірності; яка пройшла із сином шлях на Голгофу, а після його смерті продовжила синову справу, надихнула своєю вірою апостолів, які розгубилися від страшної розв’язки на Голгофі, підняла дух «душеубогим».

Тож людина, якщо вона хоче бути Людиною, має відповідати на зло добром, а неминучі гріхи свої не перетворювати на чесноти. Закономірно, що ідеалом людини в «Кобзарі» є саме Марія.

11. Поміркуйте, що спільного в названих поемах, а що їх розрізняє.

Усі три — Катерина, наймичка Ганна і Марія — вродливі, добрі й лагідні. Усі вони через свою наївну щирість чинять гріх — стають покритками. Звісно, це суперечить євангельській оповіді, адже насправді Пречиста не була покриткою. Три жінки поводяться в однакових умовах по-різному. На першій сходинці зупинилася Катерина (хоча все-таки ступила на неї, зберігши совість, честь, шляхетність). Найтяжчий її переступ у тому, що наклала на себе руки, поникла перед лицем зла та мимоволі примножила його, прирікаючи на наглу смерть сина. Одне слово, відмовилася шукати шлях до Бога. Однак є люди, котрі, долаючи пекельні муки, підіймаються на вищу сходинку. Це наймичка Ганна. Вона зупинила в собі зло, подолала спокусу самогубства, підкорилася волі Божій і спокутала свій гріх, зробивши все для синового щастя. На найближчу до Всевишнього сходинку підіймається Марія. Вона спокутала свій гріх спасінням плоду цього гріха — Ісуса, який приніс спасіння людям. Після розп’яття Сина Пречиста Діва, хоч сама падала трупом від болю й скорботи, знайшла духовні сили надихнути «своїм святим огненним словом» апостолів, що виявилися «нетвердими й душеубогими» (бо ж люди). Ця слабка, змучена жінка єдина в найтяжчу хвилину не втратила віру, підхопила добро, не дала його зупинити — уможливила майбутній порятунок людства, що вбило її сина. Отак покритка стала Покровою — заступницею і надією стражденного світу. 12. Розгляньте репродукції картин Т. Шевченка. Що спільного в них? Яка з картин найемоційніша? Аргументуйте свою думку. Спадщина Шевченка — художника налічує близько шістдесяти автопортретів. На картині зображений молодий художник і поет. Романтичний образ був створений в синьо-зелених тонах, з додаванням червоного кольору. У цій роботі відчувається

вплив Карла Брюллова.

shkola.in.ua

Відкрите обличчя художника дивиться на глядача. У нього чорне волосся, густі чорні брови, високе чоло, прямий ніс. Звичайний хлопець, у якого попереду все життя. Легка усмішка грає на губах. Погляд говорить багато про що. Тут і смуток від пережитих часів, будучи кріпаком, і очікування кращої долі. Піднесене підборіддя говорить про впертість та наполегливість людини. Особа Тараса Шевченка освітлена променями, а сам він зображений на темному тлі. Юнацький погляд , котрий очікує щасливого майбутнього. Погляд ще трохи довірливий. Він ще не знає, що його чекають допити, в’язниця, заборони писати й малювати. Зараз він вільний і готовий творити. Всі труднощі чекають його потім, а зараз він натхненний і готовий трудитися. Ця унікальна здатність, передати почуття і думки людини, талант художника викласти свої думки на полотні, притаманні далеко не всім. Тарас Шевченко зміг передати свої думки і настрій і в першому автопортреті, і в наступних роботах.

Сторінка 242 243

1. Вірші Т. Шевченка «Доля» і «Росли укупочці, зросли...» написані в період Г четвертий.

2. Вірш «Росли укупочці, зросли…» є зразком лірики Г інтимної.

3. Установіть відповідність. 1 — Д. 2 — А. 3 — В. 4 — Г.

4. Розкрийте лексичне значення слів побрались, домовини, вопль, скрежет («Росли укупочці, зросли...»)?

Побратися — 1. Взятися за що-небудь або один за одного (про всіх або багатьох).

2. розм. Піти, відправитися куди-небудь. Вилізти, піднятися на що-небудь або кудинебудь. 3. Поженитися.

У тексті слово побратися використано в значенні оженитися.

Домовина — 1. Місце, де поховано померлого; могила. 2. Те саме, що труна. У тексті слово домовина використано в значенні труна.

Вопль (застаріле). Ґвалт — 1. Сильний крик, галас. 2. у знач. вигука. Виражає волання про допомогу; рятуйте! У тексті слово вопль виражає волання про допомогу.

Скрежет (застаріле) — скрегіт. 1) Різкий скрипучий звук, що виникає при сильному терті кам'яних, металевих предметів. 2) Звук, що видається при терті верхнього ряду зубів об ніжній. У тексті слово скрежет використано в другому значенні. 5. Пригадайте, що таке риторичне запитання. Знайдіть приклади цієї синтаксичної фігури в поезії «Доля».

Риторичні запитання — це такі запитання, які не вимагають відповіді. Вони зосереджують увагу на питанні, про яке йдеться у творі. Наприклад: Які з нас люде? Та дарма! 6. Що таке медитативна лірика? Медитативна лірика — різновид поезії, якій притаманне безпосереднє споглядання буття, спрямоване на його філософське осягнення. Це своєрідний, втілений у художніх образах висновок поета про сокровенні закономірності життя. Лірична медитація вимагає від автора душевної зосередженості на конкретному мотиві. 7. У чому полягає відмінність між автором поетичного твору й ліричним героєм? Не треба вважати кожну ліричну поезію за сторінку з автобіографії автора, бо часто в таких творах займенник я вживається тільки для більшої виразності. Ліричний герой може містити естетичний досвід певного покоління, у ньому можуть перетинатися внутрішній світ (створений у художній дійсності, який існує в поезії) і зовнішній (світ читача).

8. Розкажіть про ліричного героя триптиха Т. Шевченка «Доля», «Муза», «Слава».

shkola.in.ua

Особливо відчутна присутність ліричного героя в триптиху”Доля”, “Муза”, “Слава”, передусім через те, що він веде діалог із Долею, Музою й Славою — уявними героями. Ліричний герой — друге ліричне “Я” поета; умовне літературознавче поняття, що втілює думки, переживання, осяяння автора твору. Ліричний герой не ототожнюється з поетом, його душевним станом, він живе своїм життям у художній дійсності. Між ліричним героєм і автором існує естетична єдність, певний естетичний ідеал, виражений у тексті віршованого твору. 9. Який автобіографічний момент наявний у вірші Т. Шевченка «Доля»? Ти не лукавила зо мною, // Ти другом, братом і сестрою // Сіромі стала. Ти взяла// Мене, маленького, за руку // І в школу хлопця одвела // До п'яного дяка в науку. Автобіографічність у цих рядках незаперечна, але, звернемо увагу, Т. Шевченко в

одному реченні говорить і від імені ліричного героя (у першій особі — «мене взяла»), і від себе (у третій особі — «і в школу хлопця одвела»). Можна сказати, що ліричний герой Т. Шевченка є його автопортретом.

10. Назвіть мотиви лірики Т. Шевченка останнього періоду поетичної творчості. У ліриці поета останнього періоду поетичної творчості з’являються автобіографічні

мотиви — спогади про дитинство, мрії про власну родину, згадки про самотність. Наприклад, автобіографічний вірш «І виріс я на чужині…» (1848) написано

засланні, в Кос-Аралі.

У триптиху «Доля», «Муза», «Слава»(1858) — особистісній ліриці – теж звучать автобіографічні мотиви. Це своєрідний підсумок прожитого, розмова із самим собою про найважливіше.

Але провідний мотив — самоусвідомлення поетом своєї творчості. Саме тут мотив долі набуває спрямування, певною мірою відмінного від творів попередніх років: ліричний герой не скаржиться на долю, а усвідомлює сурову, але благонадійну школу життя.

11. Розгляньте репродукції картин Т. Шевченка останніх років життя. Усно опишіть ту з них, яка вам найбільше сподобалася. Твори Шевченка останнього періоду починаються циклом пейзажів, виконаних під час подорожі по Волзі від Астрахані до Нижнього Новгорода з серпня по вересень 1857 року. Вони рисовані олівцем на вузьких смужках тонованого або білого паперу. В Нижньому Новгороді Шевченко створив ряд пейзажів. Він змальовував серію архітектурних пам'ятників міста.

Під час плавання по Волзі та під час перебування у Нижньому Новгороді Шевченко виконав чимало портретів різних осіб та два автопортрети. Всі портрети виконані італійським олівцем та білилами на тонованому папері в більшості в один-два сеанси. Дуже важливо, що про всі ці портрети Шевченко зробив записи у своєму щоденнику. Також удосконалювалося виконання Шевченком портретів у техніці офорта протягом 1860 — початку 1861 років. Проживаючи у Петербурзі з березня 1858 року та мандруючи востаннє по Україні з червня до серпня 1859 року, Шевченко продовжував працювати не тільки в портреті та над жанровими композиціями на власні сюжети, а й над пейзажами. Жанрові композиції в роки життя в Петербурзі займали менш помітне місце в творчості Шевченка, ніж в час його перебування в Новопетровському укріпленні. Найбільше сподобалися малюнки Т. Шевченка «Дерева Мангишлаку» (1851–1852), «Дуб» (1860), в які поет вкладає глибокий філософський зміст: так, змальовуючи дерево, його покручене гілля, вузлувате коріння, що міцно тримається землі, автор підкреслює всеперемагаючу силу життя.

12. Визначте присудки в поезії «Росли укупочці, зросли…». З’ясуйте, яку художню роль вони відіграють.

shkola.in.ua

У цьому творі засобом експресивного синтаксису виступають дієслівні форми, переважно у функції присудка. В основному це дієслівні присудки однакового часового оформлення: У першій частині поезії дієслова — присудки — росли, зросли, перестали, розійшлись, зійшлись, побрались, прийшли, жили – вжиті поетом у формі минулого часу доконаного виду. І лише один присудок – подай — автор використав у формі дієслова наказового способу у другій частині. Саме завдяки багатству дієслівних форм авторові вдається передати всі відтінки

переживання ліричного героя цього твору: надії на створення щасливої родини, висловленої в піднесено урочистих рядках притчової форми.

Сторінка 248

1. Прочитайте рядки: Німим отверзуться уста; / Прорветься слово, як вода... В уривку використано В архаїзми

2. Переспів «Ісаія. Глава 35» твір Б ліричний

3. Синонімом до слова псалом є Б гімн

4. Чи складно було сприймати вірш «Ісаія. Глава 35» під час первинного читання? Якщо так, то в чому полягала складність?

Складність під час первинного читання полягає в тому, що Т. Шевченко зберіг у переспіві не лише образи оригіналу, а й специфіку мови. Щоб передати колорит біблійного стилю мови, автор вдається до використання старослов’янізмів (омофором, отверзуться уста, воздає), давніх нестягнених форм прикметників (неполитая, не повитая, широкії, святії, веселії).

5. Хто такий Ісаія? Які його пророцтва стали джерелом наслідування для Т. Шевченка?

Святий пророк Ісаїя жив за 700 років до Різдва Христового і походив з царського роду. До пророчого служіння святий Ісаїя був покликаний Богом в царство Озії і пророкував близько 60 років. Початок його служіння був ознаменований наступним баченням: він бачив Господа Бога, що сидить у величному небесному храмі на високому престолі. Ісаїя залишив після себе книгу пророкувань, у яких він викриває іудеїв за їх невірність Богові батьків, передбачає полон іудеїв і повернення їх з полону царем Киром, спустошення і відновлення Єрусалиму і храму. В той же час він передбачає історичну долю й інших сусідніх іудеям народів. Ісаїя з особливою ясністю і деталями пророкує про пришестя Месії – Христа. Пророк іменує Месію Богом і Людиною, Вчителем всіх народів, Засновником Царства світу і любові. Святий пророк Ісаїя мав також і дар творити чудо. Так, коли під час облоги жителі Єрусалиму знемагали від спраги, він своєю молитвою видобув з-під гори Сион джерело води, яке було назване Силоам, тобто “посланий від Бога”. Пророк Ісаїя помер мученицькою смертю.

За наказом іудейського царя Манасії він був перепиляний дерев'яною пилкою. Пророк був похований недалеко від Силоамського джерела. Згодом мощі святого пророка Ісаїі були перенесені царем Феодосієм Молодшим до Константинополя і покладені в храмі святого Лаврентія. Зараз частина голови святого пророка Ісаїі зберігається на Афоні. Глава 35 Книги пророка Ісаї – це пророцтво майбутнього чудесного порятунку Богом єврейського народу та знищення його ворогів.

Шевченко у переспіві зберіг образність оригіналу, специфіку мови та ідею, лишень поширив символіку до загальнолюдських масштабів.

shkola.in.ua

6. За допомогою яких художніх засобів Т. Шевченко досягає урочистості й піднесення у творах із релігійними мотивами? Наведіть приклади. Біблійні образи не потребують якось «літературного» облагородження, бо, як правило, вони є вищою мірою художніми. Т. Шевченко ніби оберігає опорні образи біблійного тексту і якщо втручається в їхню структуру, то від того вони стають більш дохідливими і набирають при цьому особливого колориту. Початок вірша за формою нагадує народні різдвяні пісні. Це звернення до землі. Метафорична картина щастя починається із наказу землі розквітати, оновитись. А далі

буде Божий суд, коли справедливість переможе. Зло буде покаране, а ось поневолені кріпаки, метафоричним образом яких у творі стають «темні», «сліпі», «вбогодухі», будуть вилікувані.

У третій частині вірша і змальовано ідеальне життя нещасного народу-мученика, який заслужив цей рай. Поет вдається до алегорії, яка виконує подвійну функцію. Поперше, зображує народне щасливе життя у майбутньому, по-друге, показує до чого доводить рабство людину. Закріпачена людина стає морально забитою, неосвіченою, фізично нездоровою. Використання у вірші старослов’янізмів також виконує подвійну функцію: стилізує вірш до біблійних творів і надає йому пафосності, урочистості. Вершиною глобальної картини оновлення у вірші стає «проривання слова». Свобода слова, свобода отримувати освіту для автора стають провідною умовою процвітання суспільства.

Картина творчої свободи передається через метафору плодючої, квітучої землі.

Епітети останньої частини твору довершують створену картину щасливого ідеального життя. Як справжній гуманіст, автор проголошує: люди повинні радіти й вільно веселитись на своїй землі.

7. Визначте провідний мотив переспіву Т. Шевченка «Ісаія. Глава 35». Це чи не єдина поезія у творчості Шевченка, яка повністю присвячена темі щастя народу, що дочекався волі. Переспів Т. Шевченка — це своєрідний гімн вільним

людям на вільній землі. Провідний мотив поезії “Ісая. Глава 35” — це прозріння незрячих, визволення довготерпеливих, покара злодіїв за їх нечестиві вчинки.

8. З’ясуйте за словником значення слів омофор і крин. У прямому значенні омофор — це назва частини одягу священика. У переносному — символ піклування Христа, його апостолів, мучеників, усіх святих про спасіння людей. У Т. Шевченка ці значення переплітаються. Омофор «дорогий», «золототканий», «хитрошитий» нагадує одяг. Омофор «добром та волею підбитий» — це вже символічний образ опіки Божої, яка разом з честю і славою мають огорнути землю. Крин — лілея, символ чистоти й непорочності.

9. Чого навчає переспів «Ісаія. Глава 35»? Т. Шевченко переконаний, що майбутнє України постане з віри в Бога, з милосердя, любові до ближнього. Поет доходить висновку, що побороти зло, побудувати досконале суспільство можна не лише вогнем і зброєю, а й за допомогою віри.

10. Як ви розумієте запис у дужках (під заголовком) подражаніє? Вірш має підзаголовок «подражаніє», тобто наслідування біблійного пророцтва. Проте в ньому відсутній викривальний пафос. Натомість утверджується всезагальна радість людей, звільнених від пут рабства.

11. Випишіть із переспіву «Ісаія. Глава 35» епітети в робочий зошит. Поясніть їхнє значення.

shkola.in.ua

Епітети: святиє луги; золототканий; вбогодухі; утомлені руки; веселі ріки, птаство, села, веселе поле; оновлена земля; святая правда; вольнії шляхи святії. Шевченко пророкує, що досконала людина оживить «зцілющою водою» землю, сплюндровану «лукавими чадами», поверне їй багатство і красу. Досконалій людині «вольнії, широкії Скрізь шляхи святії Простеляться», тобто відкриється істина, сенс буття, таїна щастя. Заключним акордом поезії, важливим для утвердження майбутнього царства правди, стає мотив радості, хвали Богові (як у Святому Письмі – «всяке дихання хай славить

Господа»). І епітети поряд із іншими художніми засобами сприяють такому емоційному наснаженню твору.

Пантелеймон Куліш

1. Задум написати «Чорну раду» виник під впливом Г літописів Григорія Граб’янки й Самовидця

2. Установіть послідовність подій у творі.

А на хуторі Хмарище в Череваня.

Г зустріч у Києво-Печерській лаврі із Сомком.

В поєдинок Тура та Шрама.

Б чорна рада в Ніжині.

3. Установіть відповідність.

1Б, 2В, 3А, 4Д.

4. Які риси вдачі П. Куліша вам найбільше запам’яталися? У чому виявлялася складність характеру митця?

Його ім’я, за християнською традицією, визначив день святого Пантелеймона. За язичницькими віруваннями, це й жнивне свято Паликопа, коли грім підпалював збіжжя, спричиняючи великі пожежі. Можливо, тому письменник пізніше називав себе «гарячим Пантелеймоном», підкреслюючи тим самим не лише зв’язок свого імені з вогнем, полум’ям, а й особливість характеру — невгамовного, бурхливого, палкого й енергійного.

Мені найбільше запам’яталося те, що П. Куліш був усебічно обдарованою людиною.

shkola.in.ua

Він досконало володів українською мовою, а також старослов’янською та російською; знав польську, латину, італійську, французьку, німецьку, шведську мови, а щоб перекласти Біблію з оригіналу, уже на схилі життя почав вивчати давньоєврейську. Саме завдяки його таланту перекладача українське письменство збагатилося численними перлинами світової літератури — творами В. Шекспіра, Дж. Байрона, Ф. Шиллера та ін. П. Куліш мав складний характер. Гордий і неподатливої вдачі він завжди прагнув бути лише на чільному місці, протиставляти себе громаді. Скажімо, його погляди на таку важливу для української спільноти тему, як козацтво, змінювалися від позитивних оцінок до негативних навіть в одному творі — романі «Чорна рада». У ньому письменник прославляє Запорожжя як «серце українське», як осередок волі. Водночас він стверджує, що це «гніздо лицарства козацького» народжує «тільки хижих вовків да лисиць», які, щоб не господарювати, йшли на Січ, аби «п’янствовать да баглаї бити, а не лицарювати!..». Тому запорожці — «вражі сини», «прокляті сіромахи», «розбишаки». Зрозуміло, що така оцінка козацтва не сприймалася ні сучасниками, ні нащадками П. Куліша, бо вона не була історично об’єктивною. Проте ці інвективи «гарячого Панька» порушували складну й актуальну проблему українства: його неоднорідності, його фатальної неспромоги об’єднатися в найвідповідальніші моменти історії. Та й життєві роздоріжжя письменника позначені не завжди послідовними вчинками. Так, постійно обстоюючи право рідного народу на щасливе й вільне життя, добре знаючи причини та наслідки його поневолення, П. Куліш працює в Польщі як імперський чиновник з «обрусительною» місією. Він дозволяє собі возвеличувати царя й царицю, добре розуміючи те, що саме російський царат знищив Запорозьку Січ.

Складність характеру митця виявлялася ще і в тому, що він не поділяв закликів Кобзаря до збройної боротьби, не підтримував його поглядів на козаччину, загалом історичне минуле України. Проте він високо цінував геній Тараса Григоровича, допомагав публікувати й пропагувати його твори. Ідейні розходження друзів поглиблювалися також їхніми різними характерами: Т. Шевченко сприймав світ і людей серцем, душею, а П. Куліш — розумом. 5. Які романи ви читали раніше? На конкретному прикладі розкрийте ознаки роману як літературного жанру. Роман — значний за обсягом і складний за композицією прозовий (рідше — віршований) епічний твір, у якому змальовано масштабні події, порушено значущі проблеми доби, діє велика кількість персонажів, характери провідних героїв подано в розвитку, в динаміці. Роман практично завжди охоплює тривалий часовий проміжок, у такому творі є кілька взаємопов’язаних сюжетних ліній. За змістом та особливостями змалювання життєвих явищ і персонажів романи поділяють на декілька різновидів: історичні, соціально-побутові, соціальнопсихологічні, пригодницькі, детективні, філософські тощо. Крім оповіді (викладу від першої особи) або розповіді (викладу від третьої особи), роману властиві пряма мова персонажів у формі діалогів, монологів, внутрішніх монологів, а також описи (портрет, пейзаж, інтер’єр), авторські відступи (ліричні, філософські, публіцистичні). Це все — позасюжетні елементи твору. «451 градус за Фаренгейтом» — роман Рея Бредбері. Роману передувала невелика повість «Пожежний», написана в 1951 році. А в 1953 була опублікована і сама книга, що принесла письменникові поряд з «Марсіанські хроніки» світову популярність. Дана назва — 451 градус за Фаренгейтом — носить певну ауру таємниці, і саме тому багатьох так приваблює ця книга. З першої ж сторінки вражає цитата іспанського лауреата Нобелівської премії Хуана Рамона Хіменеса: «Si os dan papel pautado, escribid por el otro lado» ( «Якщо тобі дадуть лінійований папір, пиши поперек"). Автор як би відразу намагається показати цією цитатою своє ставлення до суспільного тиску, нормам, пригнічення і будь — якого іншого типу порушення нашої свободи, і спонукати нас протистояти цьому.

shkola.in.ua

У центрі роману стоїть Гай Монтаг, тридцятирічний пожежний в двадцять четвертому столітті (роман був написаний на початку 1950-х років). Як пожежний Гай Монтаг несе відповідальність за знищення не тільки книг, які він знаходить, але і будинків, в яких він їх знаходить. Книги в цьому столітті не читаються; вони повинні бути знищені без питань. Структуру роману «451 градус за Фаренгейтом» Бредбері задає система опозицій, які пронизують всю розповідь: світло і темрява, шум і тиша, суєта і спокій. Почасти це відбилося в назві і композиції глав: дві з трьох побудовані саме таким чином. У першій — «Вогнище і саламандра» — ключова роль належить амбівалентність образу полум’я, що розкривається через дані символи. Саламандра — тварина, що живе у вогні, — емблема роботи пожежних, які не рятують книги від полум’я, а палять їх. Їй як втілення деструктивної сили протиставлений домашнє вогнище — символ душевного тепла, затишку і спокою. Не випадково саме в цьому розділі головний герой роману, Гай Монтег, зустрічає Клариссу. Її виразне обличчя і щирість контрастують із застиглими рисами обличчя дружини Монтега Мілдред, а освітлена теплим світлом веранда будинку, де розмовляє сім’я Кларисси, — з темрявою і холодом його власної спальні.

З образом вогнища тісно пов’язаний і образ свічки, який також не піддається

однозначної трактуванні. По-перше, свічка як природне джерело світла протиставлена

штучного світла електричних вогнів реклам і телевізійних стін. По-друге, полум’я

свічки асоціюється у свідомості героя з вогнем любові (особа Кларисси здається Монтегу освітленим свічкою). Нарешті, полум’я свічки уподібнюється вірі і вірності своїм принципам. Жінка, яка, як розуміє Монтег, могла б бути його другом, вимовляє слова Латімер перед спаленням на багатті, звернені до Ніколасу Рідлі: «Божою

милістю ми сьогодні засвітили в Англії таку свічку, яку, я вірю, їм ніколи не загасити».

Ще один важливий образ-символ — маска як невід’ємну ознаку цивілізації, де панує агресивна посередність. Так, Монтег постійно відчуває на своєму обличчі судомну посмішку пожежного як знак його професії, і тільки зустріч з Клариссой, що здається герою старше всієї цивілізації «підлітків», розтоплює цю крижану нерухомість. Характерно, що особа його дружини також подібно масці, а її душа, як і душі багатьох їхніх знайомих, постійно асоціюється у Гая з порожнечею.

Другий розділ названа «Пісок і сито», що представляє собою вказівку на марність всіх зусиль наповнити життя в цьому місті змістом. Яскравим прикладом цього служить епізод, коли Монтег їде в підземному поїзді з Біблією в руках, але не може зрозуміти ні рядка, тому що на нього обрушується приголомшлива музика. Нарешті, третій розділ — «Burning bright», назва якої має кілька варіантів перекладу, є прихованою цитатою з вірша У. Блейка «Тигр». Тут відбувається остаточна розстановка акцентів, а Гай Монтег робить свій єдино можливий вибір, стаючи на бік світлого, а не темного полум’я. Символічно, що саме він очолює в фіналі крокуючий під ранковими променями ланцюжок людей, чия пам’ять зберігає мудрість і знання книг.

6. Які ви знаєте позасюжетні елементи? Знайдіть приклади позасюжетних елементів у романі П. Куліша «Чорна рада». До позасюжетних елементів зараховують портрет (опис зовнішності) пейзаж, обстановку (інтер’єр, опис речей), авторські відступи, вставні епізоди, обрамлення, назву твору, епіграф, присвяту. Приклади з роману: портрет: Кирило Тур «…здоровенний козарлюга. Пика широка, засмалена на сонці; сам опасистий; довга, густа чуприна, піднявшись перше вгору, спадала за ухо, як кінська грива; уси довгі, униз позакручувані, аж на жупан ізвисали; очі так і грають, а чорні, густії брови аж геть піднялись над тими очима…»; Я. Сомко «…був воїн уроди, возраста і красоти зіло дивної, був високий, огрядний собі пан, кругловидний, русявий, голова в кучерях, як у золотому вінку, очі ясні, веселі, як зорі…»; Настя — дружина Гвиновки «Ще була молода і хороша, тілько бліднолика пані. Зараз було видно, що се не нашого пера пташка. Не та в неї хода, не та й постать, да й українська одежа якось їй не припадала. А гарна, чорноброва була пані»; І. Брюховецький «Чоловік сей був у короткій старенькій свитині, у полотняних штанях, чоботи шкапові, протоптані, і пучки не видно. Хіба по шаблі можна б догадатися, що воно щось не просте: шабля аж горіла од золота; да й та на йому була мов чужа. І постать, і врода в його була зовсім не гетьманська...». «Василь Невольник був собі дідусь такий мізерний, мов зараз тілько з неволі випущений: невеличкий, похилий, очі йому позападали і наче до чого придивляються,

а губи якось покривились, що ти б сказав — він і зроду не сміявся. У синьому жупанкові, у старих полотняних шароварах, да й те на йому було мов позичене». Пейзаж: «Сонце світило стиха, без жари; і любо було поглянути, як воно розлилося по зелених вітах, по сукуватих, мохнатих дубах і по молодій травиці. Пташки співали і свістали усюди так голосно да гарно, що все кругом неначе усміхалося. Хутір обняла річка з зеленими плавами, лозами і очеретами».

«А те Хмарище було окрите гаями, справді, наче хмарами. Кругом обняла його річка з зеленими плавнями, лозами й очеретами. Через річку йшла гребелька».

назва твору — підзаголовок вказує, що це роман — хроніка з 1663 року; авторські відступи:

1. «Що ж то був за Шрам такий і як се він був разом піп і полковник?

Був він син паволоцького попа, по прізвищу Чепурного, учився в Київській братській школі, і вже сай вийшов був на попи. Як же піднялись козаки з гетцу маном Остряницею, то і він устряв до козацького війська; бо гарячий був чоловік Шрам і не всидів би у своїй парафії, чуючи, як іллється рідна йому кров за безбожний глум польських консистентів ,і урядників над українцями, за наругу католиків і унітів над греко-руською вірою…»

2. «Хто б то мав таке слово пишне да красне, щоб так, як на картині, змальовав той монастир Печорський? Щоб хто й не був ізроду в Києві, так щоб і той, читаючи, мов бачив на свої очі тії муровані огради, ту височенну дзвіницю, ти церкви під золотом та під скульптурою? Се ж то воно так тепер; а років двісті назад треба було слова тихого, понурою, щоб розказати, як тоді знаходивсь монастир Печерський».

3. «Так-то усе те лихо минулось, мов приснилось. Яке-то воно страшне усякому здавалось! А от же, як не божа воля, то їх і не зачепило. Се так, як от інколи схопиться заверюха — громом гримить, вітром бурхає, світу божого не видно; поламле старе дерево, повиворочує з коріннєм дуби й берези; а чому указав господь рости й цвісти, те й останеться, і красується весело да пишно, мов ізроду й хуртовини не бачило». обстановку (інтер’єр, опис речей): «Світлиця в Череваня була така ж, як і тепер буває в якого заможного козака (що ще то за луччих часів дід або батько збудовав). Сволок гарний, дубовий, штучно покарбований; і слова з святого письма вирізані; вирізано і хто світлицю збудовав, і якого року. І лавки були хороші, липові, із спинками, та ще й килимцями позастилані. І стіл, і божник із шитим рушником округи, і все так було, як і тепер по добрих людях ведеться. Одно тілько диво було в Череваня таке, що вже тепер ніде не зуздриш. Кругом стін полиці, а на тих полицях срібні, золоті й кришталеві кубки, коновки, пляшки, таці і всяка посудина, що то на війні поздобувано».

7. Доведіть, що роман П. Куліша «Чорна рада» романтичний.

I варіант В романі "Чорна рада" можна помітити і романтичне світосприйняття, і важливі філософські, морально-етичні, соціальні проблеми, порушені письменником. Найголовніші постулати романтизму, такі як звернення до проблем нації, історичного минулого, фольклору, були дуже близькими П. Кулішеві. Вони сприяли формуванню національної ідеї, пробуджували прагнення до перебудови суспільного буття та звільнення від поневолення. Водночас П. Куліш обстоював хутірську філософію як своєрідну форму буття саме українців, яка визначала їхній національний характер, в осерді котрого — почуттєвість і глибока релігійність. Хутір — це не лише спосіб господарювання, органічний прояв

повсякденного існування українця, а й (і це головне) символ духовного життя людей «свіжих душею» та «чистих розумом». Для письменника це також ідеал українського життя, бо в ньому простежується національна самобутність, жива народна мова, вільний дух нашого народу. Родина Череванів — це ідилічна українська родина, як і саме хутірне життя, із якою пов'язував розквіт України. Поступово розкривається життя безтурботного хуторянина, доброго господаря, який живе в злагоді з природою, занурившись у патріархальний світ. Із замилуванням розповідає автор про заможні статки Череваня, докладно змальовує інтер'єр хати, загалом багатий побут: «У хаті, як у віночку; хліб випечений, як сонце...». Родина плекає українські звичаї, культуру хутірного буття. Сюди необхідно додати і романтичний образ «Божого ясного Чоловіка». Романтикою запорозьких подвигів оповитий образ Кирила Тура, який нагадує козака-характерника. Для нього готовність до самопожертви — закон життя. У романтичному ключі змальовано старого Пугача, охоронця козацьких звичаїв. Яскравими, романтичними барвами відтворено перипетії кохання Лесі й Петра. II варіант Роман П. Куліша створений у річищі романтизму. У ньому виявилася й романтична традиція Вальтера Скотта — поєднання події національної історії з любовним сюжетом (цей факт свідчить про запозичення українською літературою досвіду європейської романістики). Проте, безперечно, «Чорна рада» є цілком оригінальним твором, у якому панує стихія українського життя, українська історія. Цей тематичний вузол також є характерним для романтизму, як і незвичайні герої в незвичайних ситуаціях. Автор підкреслює благородство Якима Сомка, особливо в останні години життя, втілює в цьому образі найкращі риси козацтва. Романтикою запорозьких подвигів оповитий образ Кирила Тура, який нагадує козака-характерника. Для нього готовність до самопожертви — закон життя. У романтичному ключі змальовано старого Пугача, охоронця козацьких звичаїв. Яскравими, романтичними барвами відтворено перипетії кохання Лесі й Петра, а також пристрасть Кирила Тура — справжнього лицаря, який викрадає дівчину, не зважаючи на те, що вона — наречена самого гетьмана. У творенні цих яскравих і неповторних образів П. Куліш використав думи, історичні пісні, народні перекази. Романтичність стилю роману підкреслюють і символи. Це хутір (ідеал спокійного й заможного життя), дорога (дорога майбутнього України, різні дороги обирають герої твору). Символічна паралель між Києвом та Єрусалимом як «вічними» містами — осередками християнської духовності. Символічною є і сама назва твору — Ніжинська рада поглибила Руїну,породила чорну смугу в історії України. Поле під Ніжином символізує розбиту й пограбовану Україну. Адже чернь погодилася підтримати І. Брюховецького саме через обіцянку взяти участь у пограбуванні міста. III варіант «Чорна рада» — це яскравий зразок українського романтизму. Як же виявляється цей стиль у романі? Автор ставить перед собою та успішно виконує завдання — дати, може, не такий мальовничо-солодкавий, принадний, як у класицистів, але живий повнокровний образ України середини XVII століття. Він намагається зрозуміти українське минуле як життя широке, всеохопне, прагне осягнути дух змальовуваної доби, її неповторність, місце в українській історії.

shkola.in.ua

Письменник не оминає, а, навпаки, підкреслює суперечності, антитези дійсності,показує і відворотні явища, і різні, часом негативні українські характери, різні класи з різними інтересами, пориваннями, ідеалами.

3 вітчизняної історії автор добирає епізод вельми романтичний (вирішальний, трагічно-напружений). Відтворюється цей епізод у химерному переплетінні пригод, зіткненні сильних особистостей, суспільного й особистого, обов’язку і пристрастей. Характери у творі яскраві, виняткові, основну увагу автор зосереджує на розкритті

їхньої психології, ставить їх у найтяжчі ситуації межового вибору, аби в такий спосіб виявити справжню їхню суть. Мова твору насичена історизмами й архаїзмами, вишукана й багата. Автор використав колоритні народні вислови, що зникали вже в його час («недруг отчизний», «недоляшки», «доскочив скарбу», «сів хутором»). Герої вживають і вульгаризми («гарбуза втелющить»). Отже, маємо характерне для романтики прагнення витворити мову для «повної літератури» (задіяти різні мовні пласти, передати мову всіх верств і сфер життя).

shkola.in.ua

Роман пройнятий духом символізму: за картиною бурхливих подій і боротьби різних людей автор бачить щось глибше, загальне, боротьбу «правди і кривди». Символічні і співи кобзаря: пісні його «як чари», він сліпий, як Гомер, та «бачить те, що видющий зроду не побачить». Символічна постать Івана Врюховецького — він уособлює демонічне спокусництво, його згубна агітація схожа на «чари». Символічні краєвиди — ніч, від якої «думка розжевріє, як від Божого Слова», «Київ — Єрусалим». Символічні й постаті запорожців, яким «усе... дурниця: чи жить, чи вмерти...». Назва твору також прочитується як символ: рада чорна не тільки тому, що в ній бере участь простолюд, — вона чорна, бо спричинила Руїну, бо на ній перемогли чорні сили. Якраз із цією рисою козацької психології пов’язане ставлення до історії, до дійсності, до життя з романтичною ( конкретніше — християнською) іронією,як до іграшки, до «суєти суєтствій», за словами божого чоловіка. І правдиве християнство кобзаря, і «юродство» Кирила Тура - вираження того самого внутрішнього прагнення до Бога. Та навіть запорозька гульня — прояв «безпечного та якогось смутного» погляду на світ, адже «гуляли вони і гульнею доводили, що все на світі суєта», бо «козацької душі і весь світ не поповнив би... Тільки один Бог може и сповнити». Життя «помаже по губах медом, ти думаєш: отут-то щастя! Аж глянеш — усе одна омана». Все, крім вищого суду над людськими вчинками, крім останніх вироків над злом та добром, над живим та мертвим, які Куліш вкладає в уста божого чоловіка: «Іванця Брюховецького Господь уже покарав, а праведному чоловікові якої треба награди? Слави треба мирові, а не тому, хто славен. Мир нехай навчається добру, слухаючи, як оддавали жизнь за людське благо, а славному слава у Бога!» 8. Чим Іван Брюховецький відштовхує від себе, а Яким Сомко приваблює? Брюховецький — це політичний авантюрист і безчесна людина, яка давно втратила елементарну гідність і ловить у свої сіті простаків, удаючись до лукавства й демагогії: «Усі будемо рівні!»; «Хліб та вода — козацька їда». Це людина без совісті і честі; він гірше за Сомка гнітив народ. Дуже любив владу, тому підкупом та обіцянками зумів привернути на свій бік більше прихильників козацької старшини і навіть московських представників. Здобувши владу, він жорстоко розправився з тими хто підтримував Сомка.

Сомко щиро засмучений долею рідного краю, усе робить, аби не допустити Брюховецького та їм подібних до влади, проте, на жаль, це не вдається. Сомка та його побратимів змальовано в романі найповніше і найпозитивніше. Адже, Яким Сомко — це продовжувача справи Б. Хмельницького. Про це свідчать Сомкові слова: «Зложити до купи обидва береги Дніпрові, щоб обидва… приклонились під одну булаву! Виженем недоляшка (Тетерю) з України, одтиснем ляхів до самої Случі — і буде велика одностайна Україна».

9. Що символізує Божий чоловік? Чому його так названо?

Чоловік Божий (символ ідеальної людини — будучи сліпим і вбогим, самовіддано служить людям, викуповуючи їх із неволі, лікуючи тілесні та душевні рани). Це образ людини національно свідомої, котра в моральному плані стоїть дуже високо: вище міщан, селян, козацької верхівки… Не шлунок, а дух визначає його сутність, тож він «на виду дідусь просіяв якимсь світом. Співаючи пісню, од серця голосить і до плачу доводить, а сам підведе вгору очі, наче бачить таке, чого видющий зроду не побачить». І отримав він назву «Божого чоловіка» тому, що «Божий чоловік ясен був на виду, мов душа його жила не на землі, а на небі». 10. Якби вам довелося створити демоверсію роману «Чорна рада» (скорочену версію), то які події ви в ній зберегли б? Прокоментуйте свій вибір.

Чорна рада Хроніка 1663 року Роман «Чорна рада» (хроніка 1663 року) побудований композиційно досить майстерно. Оригінальним композиційним прийомом у творі є романтичний образ дороги, якою полковник Шрам і його син їдуть із Правобережної України на Лівобережну до наказного гетьмана Якима Сомка. Розповідається у повісті про події на Україні з весни до осені 1663 року. Весна 1663 року. Приїзд батька й сина Шрамів на хутір Хмарище до Череваня, знайомство Петра Шрама з родиною Череванів, спілкування з Божим Чоловіком. Бажання Шрама заручити Петра й Лесю. Шрами й Черевані в Києві, розмова з незадоволеними міщанами. Знайомство Лесі з Кирилом Туром. Зустріч Череваня й Шрама з Якимом Сомком у Києво-Печерській лаврі — вечеря Сомка, Шрама, Череваня, Тура й Лесі в Києві, натяк Тура на викрадення Лесі. Нічне викрадення Лесі, двобій Кирила Тура з Петром Шраменком — гостини Шрама на хуторі в Гвинтовки, недалеко від Ніжина. Зустріч Петра Шраменка з Кирилом Туром, сніданок у нього вдома — покарання біля стовпа Кирила Тура в урочищі Романовський Кут, повернення Кирила й Петра додому. Перипетії в Ніжині — Чорна рада в Ніжині. Обурення обдуреної черні, розчарування її в Брюховецькому. Пропозиція Тура порятувати ціною свого життя Сомка (у в’язниці) й відмова останнього. Засудження Тетерею на смерть старого Шрама («як бунтівника»). Одруження Петра Шраменка

Лесі.

shkola.in.ua

11. Визначте й запишіть у робочий зошит елементи сюжету двох сюжетних ліній роману «Чорна рада»: історичної та любовної. У творі паралельно розвиваються дві сюжетні лінії. Головна з них історична — Чорна рада 1663 року, про ряд історичних персонажів (гетьмани Я. Сомко, І. Брюховецький, ніжинський полковник В. Золотаренко, генеральний писар М. Вуяхевич). Автор подає розгорнуту передісторію цієї події, розповідає про підготовку до неї. Проведення ради зображено стисло, в конкретних бурхливих масових сценах сутичок різних груп.

Друга сюжетна лінія — любовна, але вона складніша за традиційний любовний трикутник.

На перший погляд, любовна лінія пов’язана з Петром Шраменком і Лесею

Череванівною, однак тут переплітаються і їхні стосунки із Сомком та Кирилом Туром. Натомість лінію старого Шрама витлумачується як частина історичної канви. Але можна впевнено сказати, що старий Шрам і Петро представляють два альтернативні ставлення до історії. Шрамів сюжет веде до відцентрових сил «чорної ради», тоді як сюжетна лінія Петра — до приваб хутірського життя.

12. Візьміть участь у дискусії в класі, підтримавши або спростувавши думку «Ідеї роману “Чорна рада” актуальні й у наші дні, навіть в епоху інформаційних технологій». Використайте приклади з твору й сучасного життя.

І. Франко назвав Кулішів роман «найкращим твором історичної прози в українській літературі».

Основна проблематика «Чорна Рада»: незалежність України; патріотизм і зрада; роль державного діяча; ставлення влади до народу; боротьба добра і зла; батьки і діти; кохання і подружнє щастя; людина і народна мораль; козацтво, Запорозька Січ, її місця в історії; вірність обов’язку, козацька честі; цінність людського життя. Одна з характерних рис козацької психології — це ставлення до історії, до дійсності, до життя з романтичною (конкретніше — християнською) іронією, як до іграшки, до «суєти суєтствій», за словами божого чоловіка. І правдиве християнство кобзаря, і «юродство» Кирила Тура — вираження того самого внутрішнього прагнення до Бога. Та навіть запорозька гульня — прояв «безпечного та якогось смутного» погляду на світ, адже «гуляли вони і гульнею доводили, що все на світі суєта», бо «козацької душі і весь світ не поповнив би... Тільки один Бог може й сповнити». Життя «помаже по губах медом, ти думаєш: отут — то щастя! Аж глянеш — усе одна омана». Все, крім вищого суду над людськими вчинками, крім останніх вироків над злом та добром, над живим та мертвим, які Куліш вкладає в уста божого чоловіка: «Іванця Брюховецького Господь уже покарав, а праведному чоловікові якої треба награди? Слави треба мирові, а не тому, хто славен. Мир нехай навчається добру, слухаючи, як оддавали жизнь за людське благо, а славному слава у Бога!» Основною ідеєю роману «Чорна рада» є ідея примирення, об’єднання нації — національної злагоди. Автор вкладає її в уста лицаря — священика — як науку, виголошену мирянам: «Блюдітеся, да не порабощені будете». Ці слова звучать і в нашому непростому сьогоденні актуальним духовним заповітом.

Марко Вовчок

1. За жанром твір Марка Вовчка «Інститутка» це В соціально-побутова повість

2. Повість «Інститутка» Марко Вовчок присвятила В Тарасу Шевченкові

3. Прочитайте уривок із повісті «Інститутка»: «Сиротою зросла... В Устину

shkola.in.ua

4. В уривку з повісті Стоока наче вона була, усе бачила, усюди, як та ящірка, по хутору звивалася, і Бог її знає, що в їй таке було: тільки погляне, то наче за серце тебе рукою здавить наявні всі названі художні засоби, КРІМ Г алегорії

5. Установіть відповідність. 1Б, 2А, 3Г, 4Д.

6. Установіть відповідність. 1Б, 2В, 3Г, 4А.

7. Перекажіть найцікавіші епізоди з життя Марка Вовчка.

Справжнє ім’я: Марія Олександрівна Вілінська.

Марко Вовчок ніколи не заперечувала вигадки про себе і не спростовувала публічно помилки стосовно її біографічних даних. Вона ніде не друкувала свого портрета до 1902 року. Знала близько 10 іноземних мов, серед яких французька, англійська, польська, чеська, німецька, українська (рідною для неї була російська) та інші. Повсякденною мовою в родині Вілінських була французька. Була знайома з Тарасом Шевченком, Пантелеймоном Кулішем, Миколою Костомаровим, Іваном Тургенєвим, Жулем Верном, Дмитром Менделеєвим, О. Бородіним, І. Сєченовим, О. Герценом, Л. Толстим. Повість «Маруся» отримала нагороду Французької академії і була рекомендована для обов’язкового вивчення в французьких школах. Марко Вовчок прожила 73 роки, виглядала теж досить молодо, як на свій вік. Померла від раку мозку. Вона була єдиною в українській літературі жінкою-письменницею наприкінці 50-х років ХІХ століття. Літературна діяльність письменниці веде відлік від 1856 р. Вона пише під прибраним ім’ям Марко Вовчок. У 1857 р. в Петербурзі побачила світ збірка «Народні оповідання». Повість-казку «Маруся» видавали 20 разів. Вона була нагороджена премією Французької академії й стала класичним твором дитячої літератури. У Петербурзі були видані (у журналі «Отечественные записки») найкращі її романи російською мовою: «Живая душа», «Теплое гнёздышко» та ін. У ці роки письменниця редагує журнал «Переводы лучших иностранных писателей», сама перекладає твори Ж. Верна, Ч. Дарвіна, Г. К. Андерсена, П. Брема. Кінець свого життя Марко Вовчок провела на Кавказі. Письменниця померла 10 серпня 1907 р. в Кабардино-Балкарії — у м. Нальчику, де й похована.

8. Чому, на вашу думку, Т. Шевченко назвав Марка Вовчка «кротким пророком»?

Якою була Марко Вовчок? За спогадами Тургенєва, вона не вирізнялася особливою вродою, але була висока, з довгою русою косою, яку закладала короною довкола голови, мала чудові, незвичайної глибини сірі очі і вміла одягатися зі смаком, володіла даром «підкоряти людей і робити з ними що сама хотіла». Була натурою мрійливою, самозаглибленою, а також замкнутою, дуже вольовою, незалежною, категоричною, поводилася стримано, холодно, аристократично. Можливо, саме за дивовижне поєднання зовнішньої беззахисності, граційності з внутрішньою рішучістю й самостійністю, можливо, відточений, критичний інтелект у парі з житейською наївністю, щиросердною чутливістю Шевченко і назвав її «кротким пророком».

shkola.in.ua

9. Розтлумачте жанрові визначення «Інститутки» соціально-реалістична, соціально-побутова повість. «Інститутка» Марка Вовчка — перша в українській літературі соціально — реалістична повість: у ній розкривається взаємодія персонажів із побутовими й суспільними обставинами, реалістично, тобто правдиво, відтворено світогляд людини, її інтереси та прагнення. Повість «Інститутка» можна розглядати і як яскравий зразок соціально — побутової повісті, образи твору розкриваються в найрізноманітніших побутових виявах. А також в якій на матеріалі з повсякденного життя селян — кріпаків та паночки — інститутки розкриваються їхні характери, бажання дрібних поміщиків — власників утвердити себе господарями на землі. 10. Назвіть ознаки реалізму як літературного напряму. Реалізм — це мистецький напрям ХІХ ст., що зображував типові характери в типових

обставинах, прагнучи до глибокого й панорамного змалювання життя в його закономірностях і суперечностях. Ознаки реалізму:

- соціальна зумовленість життя людини;

- змалювання згубного впливу антигуманного світу на вчинки і долю людини;

- історизм у відтворенні явищ дійсності;

- гуманізм, співчуття і протест проти всіх форм соціального і духовного поневолення.

Письменники-реалісти творять типи — великої сили узагальнюючі образи, у яких втілено риси певної групи людей.

Водночас кожен з реалістичних героїв індивідуалізований, тобто оригінальний своїми вчинками, думками, зовнішністю. Якщо романтик зосереджував основну увагу на внутрішньому світі людини (а відтак - і на інтимному, родинному, духовному, містичному), то для реаліста стає визначальною проблема взаємин людини й суспільного середовища, впливу соціально-економічних обставин на формування характеру особистості.

11. Розкажіть історію написання та видання повісті Марка Вовчка «Інститутка». Уперше найвидатніший твір Марка Вовчка — соціальна повість «Інститутка» — був надрукований російською мовою в перекладі І. С. Тургенева у 1860 р. на сторінках журналу «Отечественные записки». Українською мовою повість вийшла в журналі «Основа» в 1862 року з посвятою Т. Г. Шевченку. Марко Вовчок працювала над повістю протягом 1859-1861 pp.: розпочала роботу над твором у м. Немирові, продовжила у Петербурзі, а завершила у Парижі. Початкова

назва повісті — «Панночка».

12. Розкрийте тему та життєву основу змісту твору. Тема: зображення тяжкого становища кріпаків та наростання стихійного протесту проти несправедливості та неволі.

Життєва основа змісту твору.

Початок літературної діяльності Марка Вовчка припадає на середину 50-х років, коли вона жила в Немирові. Перебування у навколишніх селах з метою запису народних пісень, приказок, легенд не тільки відкрило очі молодій дослідниці на багатство поетичного генія українського народу, а й допомогло їй глибоко відчути всю несправедливість феодально — кріпосницької системи. Марія Маркович скрізь і всюди натрапляла на страхітливі картини поміщицької сваволі, нелюдських знущань панів над кріпаками. Бачила вона також і те, що селяни не тільки тяжко страждають, а й виявляють протест проти гніту, розуміла, що здорового, творчого духу народу не задушити, що у волелюбних серцях зріє палке прагнення жити по-людському. 13. Визначте основну думку повісті «Інститутка». Головна думка твору «Інститутка» — палке прагнення кріпаків вирватися з-під влади поміщиків, стати вільними. Повість «Інститутка» була першим прозовим твором в

shkola.in.ua

українській літературі, де показано непримиренність між кріпаками та кріпосниками, засуджувалось кріпосництво як велике соціальне зло. 14. У чому полягають особливості композиції повісті? Композиція повісті «Інститутка» проста. Основний прийом композиції: прийом антитези. Прийом зіставлення авторка використовує для того, щоб ще яскравіше підкреслити непримиренність двох протилежних соціальних груп, неминучу боротьбу між ними.

Оповідь, як і в «Народних оповіданнях», ведеться від першої особи. Цікаво, що тут першою особою виступає одна з головних героїнь твору Устина. 15. Охарактеризуйте позасюжетні елементи твору.

До позасюжетних елементів зараховують:

назву твору – «Інститутка»

присвята — Т. Г. Шевченку. портрет (опис зовнішності) Увійшла бабуся старесенька-старесенька, — аж до землі поникає, та вся-усенька зморщена; тільки її очі чорні іще живуть і ясніють. Прокіпдивлюсь: високий парубок, ставний, поглядає, всміхається. Катря: білявенька собі, трошки кирпатенька, очиці голубоцвітові, ясненькі, а сама кругленька і свіжа, як яблучко. У червоному очіпку, у зеленій юпочці баєвій. Кум-полковник - огрядний, кругловидий, червоний, усе вуса закручує правицею, а лівою шаблю придержує та плечима все напинається вгору.

пейзаж

1) Весело зочити степ, поля красні!. Степ зелений наче втікає в тебе перед очима далеко кудись, далеко... Любо на волі дихнути!

2) Вітерець шелесне та прихилить мені у віконце пахучий бузок. Опівдня сонячний промінь гарячий перекине через хату ясну стягу трепечущу...

3) Тихого та ясного ранку виїздили ми з села, а мороз аж тріщить. Іній запушив верби; біліли віти і сяяли проти сонця. 4) Вийшла на рундук, — ніч місячна, зоряна. обстановку (інтер’єр, опис речей) 1) У хаті холодок і тихо; стіни білі й німі; я сама з своєю душею. 2) Світлички невеличкі, та гарні, чистенькі. Стільчики, столики — все те новеньке, аж лощиться. 3) У печі палає, як у гуті. Одсвічують весело білі стіни і божничок, вишиваним рушником навішений, квітками сухими й зіллям уквітчаний. З полиці миси, миски й мисочки, і зелені, й червоні, і жовті, наче каміння дороге, викрашаються. Усе таке веселе в тій хаті було, прибране, осяюще: і кужіль м'якого льону на жердці, і чорний кожух на кілку, і плетена колиска з дитинкою.

вставні епізоди Із себе; пнуться на вікно, нетерплячі, коли той дощ ущухне; співають, вигукують:

Зійди, зійди, сонечко, На попове полечко, На бабине зіллячко, На наше подвір'ячко!

Із позасюжетних елементів у повісті відсутні — авторські відступи, обрамлення, , епіграф.

16. Розкажіть, як групуються персонажі в повісті.

1. Групування персонажів носить подвійний характер: вони протиставляються не тільки за своїм соціальним становищем (звідси й жанр твору): з одного боку, кріпаки Прокіп, Назар, Устина, Катря, бабуся, з іншого — пани, а й з погляду їх життєвої активності (рішучі Прокіп і Назар — пасивна бабуся; агресивна панночка — бездіяльно-безхарактерний лікар).

shkola.in.ua

2. Персонажі чітко поділяються на дві групи, які протиставляються у творі: пани (панночка, бабуся інститутки; полковий лікар, майбутній чоловік інститутки) і кріпаки (Устина, Прокіп, бабуся — служниця, Назар, Катря). Порівнявши ці образи, можна помітити те, що у кріпосників відсутні імена. Авторка так і називає головну героїню — інститутка, панночка, без імені, те саме стосується і старої пані, і лікаря.

Натомість кріпаки, неписьменні, звичайні люди, вражають і викликають глибоку симпатію своєю духовністю, яку вони черпають не з книжок, не з порожніх моралізаторств, які часто так і залишаються тільки словами, але з самого життя. Вони духовні й освічені душею від самого народження, бо несуть у собі пам'ять роду, мудрість свого народу, біблійні заповіді...

17. Охарактеризуйте стару пані та чоловіка інститутки. У старої пані не було роду, окрім внучки — панночки, інститутки. До неї вона надзвичайно добра, привітна, щира.

На старості літ стара пані доброзичливо ставиться і до своїх служниць. Але це не завжди було так. «А за молодого віку, славлять, вигадочки були чималі і в неї…», — розповідає Устина.

Лікар показний, освічений, добріший за жінку, але підкоряється жорстокій та владній дружині й загалом кріпосницьким порядкам. Спочатку він несміливо захищав своїх кріпаків, та дуже швидко відступився, сказавши: «Робитиму все так, як ти сама надумаєш». Кріпаки сподівалися, що він захистить їх від лютої дружини, але лікар виявився безвольним, не захотів сваритися з панночкою, не зміг осудити її за нелюдяні вчинки.

Отже, в образах старої пані та чоловіка інститутки Марко Вовчок спростовує віру народу в «доброго пана». Тож «добрі» пани нічим не відрізняються від жорстоких. Ця думка дуже влучно розкривається словами Назара: «Сказано: добрий пан, не б’є, не лає, та нічим і не дбає». Той же Назар першим розгледів справжню сутність полкового лікаря: «Не буде з його нічого… Я одразу побачив, що квач, ще тоді, як він Устину обідом нагодував…».

18. Якими постають у повісті кріпаки Прокіп, бабуся-служниця, Назар, Катря? Центральними в повісті є образи селян-кріпаків, які виступають носіями моралі трудового народу. Вони чесні, роботящі, з почуттям власної гідності, вільнолюбні. Їх глибоко обурює соціальна несправедливість. У дечому вони різні: Прокіп готовий до помсти щомиті, Назар єдиним способом позбутися кріпацької неволі вважає втечу від пана, Катря свій гнів виявляє відверто. Марко Вовчок основну увагу концентрує на діях і вчинках героїв. А всі дії, вчинки, прагнення й інтереси кріпаків підпорядковані боротьбі за визволення з-під кріпосницької залежності, чи, як говорить Устина, «…з пекла, з кормиги».

У

повісті змальована також «старесенька-старесенька» бабуся-кріпачка, яка не тільки зносить і терпить всі знущання примхливої панночки, а ще и інших навчає смирення й покірності.

Така риса, як терпеливість («нехай недобрі плачуть, а ти перетривай усе, витерпи бідочку!»), особливо яскраво розкрита в діалозі бабусі з Устиною, коли вони разом із Прокопом прийшли попрощатися з бабусею перед його службою у війську.

19. Чому, на вашу думку, твір дістав назву не «Устина», не «Панночка», а саме «Інститутка»?

shkola.in.ua

Початкова назва повісті — «Панночка». Але дотримуючись основного прийому

композиції — прийому антитези, письменниця в назві твору поєднує протилежності. Часто випускниці інституту «благородних дівиць» називали себе «інститутки — святительки». Але, як бачимо, у панночки інститут не виховав жодної благородної риси характеру. Найвищим «ідеалом» таких «святительок» було пристрасне бажання вийти заміж за багатого пана і стати повновладними поміщицями в своїх «маєткахдержавах».

При першій зустрічі з панночкою дівчат — кріпачок дуже вразила її краса. Але зовнішність разюче відрізнялася від людського єства інститутки. Назар влучно охарактеризував інститутку однією фразою: «Дивиться так, що аж молоко кисне». 20. Охарактеризуйте мову персонажів як засіб характеротворення. Інститутка — це егоїстична, бездушна і деспотична, ледача, тупа, примхлива і

невгамовна людина, про що яскраво характеризує її мова. Улеслива, ніжна стосовно старої пані, груба й різка у взаєминах з кріпаками; вередлива та вимоглива у розмовах

із чоловіком. Так вона зазвичай звикла звертатися до Устини: «Дурна, ледащо, гадино! Роззувай! Чого сунешся! Задушу!».

Що ж до мови пана-лікаря, то і в ній відбиваються особливості його характеру: безвольного, безпринципного ліберала, що стає справжнім квачем у руках жорстокої

та егоїстичної жінки, його мова звернена до неї, пересипана ласкавими та ніжними до приторності словами (серденько моє, люба моя тощо), сентиментально забарвлена і в інтонаційному відношенні відбиває його слухняність, запобігливість. Позначена індивідуальними особливостями також мова кріпаків. Проста, сердечна, вона відбиває загальну атмосферу взаємної поваги, співчуття, доброзичливості, що панує в стосунках між селянами.

Найбільшою оригінальністю відзначається мова Назара: жартівлива, дотепна, інколи гірко — іронічна. Так, коли Прокопа відправляли в солдати, то, звертаючись до Устини, він говорить: « — Чого злякалась? Чого плачеш? Гірше не буде!... От чи буде краще, — не знаю...». З відвертою іронією говорить Назар про панів, і в його словах відчувається моральна зверхність над ними фізично й духовно здорової людини. Прокіп мовчазний, небагатослівний, проте знаходить ніжні слова, звертаючись до коханої Устини, у чому відбивається сувора, вольова й сердечна його вдача. Індивідуалізована також мова бабусі-кріпачки. З паном і панею вона розмовляє стримано, ввічливо, з почуттям власної гідності. Звертаючись до кріпаків, бабуся знаходить теплі співчутливі слова. У той же час у її мові, позбавленій гостро експресивної лексики, різких інтонаційних переходів, втілено почуття безвиході й покори. Доброта вдачі Устини виявляється в мові. Вона використовує багато пестливих слів, наприклад, «сестрице», «бабусенько моя люба», «серденько».

21. Хто оповідач у повісті? Поміркуйте, як змінилося б сприйняття твору, якби оповідачем була інститутка.

У повісті оповідачем виступає один із героїв твору – кріпачка Устина, доброї, сердечної, привітної та роботящої дівчини. Все це надає зображуваному додаткових ознак достовірності, а твору загалом більшої художньої переконливості. Правдиві, хвилюючі історії з народного життя розповідаються щиро і просто. Звідси відсутність будь-якої штучності у розповіді, безпосередність у відтворенні життєвих явищ і подій, справжня народність мови й стилю оповідань.

shkola.in.ua

Якби оповідачем була інститутка, то повість би багато втратила у правдивому зображенні життя кріпосницького суспільства. Мова твору не мала б такого народного звучання. Адже, в ній багато народних приказок, художніх засобів, властивих мові простого народу.

Інститутка — це егоїстична, бездушна, деспотична, ледача, тупа, примхлива людина, і не можна сподіватися від неї такої щирої розповіді, як це зробила Устина.

22. Проведіть дослідження тексту повісті «Інститутка» на тему «Роль порівнянь у художній майстерності письменниці».

Характеризуючи панів, письменниця вдається до народно-розмовних порівнянь

бурлескного стилю («І полковник поміж усіма, неначе той індик переяславський, походжає та все потроху пирхає», паничі в гості «так комахою і налазять, і налазять», «аж роєм коло нашої панночки звиваються, — так, як ті джмелі, гудуть», стара пані «така вже люта, — аж їй у роті чорно»).

Вона показала, що за гарною зовнішністю панночки може ховатися хижа натура, яка «…дивиться так, що аж молоко кисне». Руки в панночки «холодні, як гадюки». Коли зайшла мова про дівчат-кріпачок, вона «скривилась і перехилилась набік, і очі чогось заплющує, і з місця зривається, — мов стеменний кіт, як йому з люльки в вуса пихкають…».

Характерним у цьому відношенні є контрастне зіставлення окремих деталей поведінки панночки серед гостей і кріпаків.

«Обійшла, либонь, вона їх усіх, — кого словами, а кого бровами», а в ставленні до дівчат-кріпачок, Устини «...вже що день, то вона сердитіша: вже й лає, часом щипне або штовхне... та й сама почервоніє, як жар». У наведеному прикладі звертає на себе увагу також деталь психологічного портрету інститутки, яка відбиває внутрішню боротьбу в ній між почуттями людяності і жорстокістю. Проте в подальших взаєминах її з кріпаками ми вже не бачимо цієї психологічної роздвоєності — інститутка стає типовою баринею.

Українська

поезія другої половини ХІХ ст.

1. «Буковинським соловійком» називають Г Юрія Федьковича

2. Установіть відповідність.

3. Установіть відповідність

1В, 2Г, 3А, 4Д.

1Б, 2В, 3Г, 4Д.

shkola.in.ua

4. Які мотиви були провідними в поезіях другої половини ХІХ ст.? Українська поезія цієї доби була модерною за характером змістових і формальних шукань і дещо відмінною від попередньої традиційної художньої системи. У 70-х роках відбувся новий поворот у розвитку поезії, його смисл можна охарактеризувати як момент зустрічі традиції з новими, модерними віяннями. Активно розвивався жанр віршів-медитацій, ліро-епічних мініатюр, ліричного портрета, тривав процес відродження деяких форм дидактичної поезії. Українська поезія останньої третини XIX ст. зближується з європейським модернізмом активним життєсприйняттям без потойбічної мрійності, порушенням "одвічних проблем" буття, пошуками нових форм вираження, розкриттям властивостей світу, які тонко відчуває ліричний герой, реальним відтворенням емоційно-чуттєвої сфери внутрішнього світу людини. Українські поети останньої третини XIX століття здійснювали титанічну працю в царині перекладу. Українською мовою заговорили герої Шекспіра і Шиллера, Ґете і Гейне, Байрона, Данте, Сапфо, Овідія, Гомера, Софокла. Активно перекладали твори російських - Пушкіна, Лермонтова, Некрасова, Фета, Тютчева та інших слов’янських поетів - Міцкевича, Конопніцької, Врхліцького, Неруди, Словацького. 5. Якими проблемами переймається ліричний герой поезії «Пречиста Діво, радуйся, Маріє»? Федькович насамперед підкреслює кричущу антигуманність нав'язаного українцям імперського режиму. Автор лише фіксує факти, ніби роблячи малюнок з натури. Протягом поезії автор ніяк не втручається в події. Але в останній строфі чаша терпіння

поета очевидно переповнена. Поет більше не може мовчати, і читач чує живий голос, який вирвався з роз'ятреного серця митця: І чути мушу, і дивити мушу, Що тут на світі, ах, тутки ся діє! Пречиста Діво, радуйся, Маріє!

Повільна на початку поезії, епічна розповідь далі стає схвильованою та швидкою. Уривчасті речення передають відповідний настрій поета — обурення, гнів, скорботу.

Юрій Федькович як поет — гуманіст не міг залишатися байдужим до страхіть життя, не міг стояти осторонь.

6. Хто такі «запічні» патріоти у вірші В. Самійленка «На печі»?

Коли мова заходить про «запічних» патріотів, які дбають про громадянські справи

лише подумки, лежачи на печі, дошкульний гумор автора переходить у гострий

сарказм:

Кожна піч українська — фортеця міцна:

Там на чатах лежать патріоти...

До прикладу, якщо людина любить свою країну та готова боронити її до останнього подиху – то це патріот рідної країни. Відтак, можна сказати, що патріотизм - це не лише любов до Батьківщини, але й відчуття відповідальності за націю та активна дія задля досягнення результату. Звісно, в межах закону. При цьому, справжній патріот у тому вимірі, про який йдеться, завжди ставиться з повагою до представників іншої національності. А особливо, якщо ці представники теж вболівають за Україну, ні про який мовний чи етнічний поділ бути не може. До прикладу, згадаймо події на Євромайдані – за незалежність української держави загинув Білорус Михайло Жизневський, а вірменин Сергій Нігоян, який декламує «Заповіт» Шевченка став символом революції. До його могили несуть квіти усі українські патріоти та націоналісти. І жодної думки чи закиду про те, що він не представник титульної нації! Хіба це не приклад українського патріотизму?

«Запічним» патріотам вигідно служити Україні, не злазячи з печі, адже там не дістануть ні кулі, ні шаблі.

7. Поміркуйте, чому для розкриття мотиву минущості світу й людини Б. Грінченко використав саме дуб («Дуб»), а не інше дерево. Філософський мотив минущості світу й людини цікаво звучить у поезії «Дуб». Дубсимвол Перуна, Сонця та інших богів; дерева життя; гордості й міці, сили, довговічності, здоров'я; цілісності; дужого, гарного парубка; нерозважливості. Дуб був священним деревом у давніх слов'ян та інших народів.

Образ міцного дерева — алегоричний. Здоровий і красивий чоловік з часом марніє й висихає, бо така людська природа. Настає час, коли хробаки починають роз’їдати корінь міцного дуба, і вже навіть невелика буря здатна оббити листя пожовкле.

shkola.in.ua

8. Розкажіть про життя та творчість М. Старицького. Михайло Петрович Старицький народився 14 грудня 1840 р. в с. Кліщинцях Золотоніського повіту на Черкащині у дворянській сім’ї. Коли Михасеві йшов п’ятий рік, помер батько, Петро Іванович, — відставний уланський ротмістр; а на дванадцятому — і мати, Настасія Захарівна. Сиротою опікувався материн брат, Віталій Лисенко, — батько геніального українського композитора Миколи Лисенка. За рік перед смертю мати віддала Михайла до «благородного пансіону» Полтавської гімназії в другий клас.

Вищу освіту Михайло здобував спочатку в Харківському, а потім у Київському університеті (на юридичному факультеті). Ще студентом (1861) він одружився із сестрою М. Лисенка, Софією.

У 1871 р. Михайло став організатором Товариства українських сценічних акторів, яке взялося за постановку драм рідною мовою. Так були написані лібрето до народно побутової оперети «Чорноморці» за мотивами п’єси Я. Кухаренка «Чорноморський побит на Кубані між 1794 та 1796 роками»; музична комедія (згодом — лірико-комічна опера) «Різдвяна ніч» за повістями М. Гоголя з циклу «Вечори на хуторі біля Диканьки». М. Старицький також перекладає українською казки Г. К. Андерсена й видає їх власним коштом, наступного року — байки І. Крилова, повість «Сорочинський ярмарок» М. Гоголя, потім «Пісню про царя Івана Васильовича, молодого опричника та відважного крамаренка Калашникова» М. Лермонтова, «Сербські народні думи і пісні». За творами М. Гоголя пише літературні тексти до опер «Утоплена» і «Тарас Бульба» М. Лисенка. У 1891 р. М. Старицький дебютує як прозаїк з повістю «Облога Буші», а згодом з’явилися «Заклята печера», «Розсудили», низка оповідань. У 1893 р. через хворобу він покидає театр. Зважаючи на понад тридцятилітню літературну й громадську діяльність письменника та клопотання діячів вітчизняної культури, Петербурзька академія наук призначила йому в 1897 р. персональну пенсію «За літературні праці рідною мовою».

У 1903 р. М. Старицький виступав на відкритті пам’ятника І. Котляревському в Полтаві, де познайомився з письменниками М. Коцюбинським, В. Стефаником, Г. Хоткевичем. Це був останній публічний виступ майстра. Митець відійшов у вічність 27 квітня 1904 р. Похований на Байковому цвинтарі в м. Києві.

9. Чи є у вірші М. Старицького «Не захвати солодкого зомління...» натяк на нерозділене кохання? Аргументуйте свою думку. У даній поезії відсутній будь-який натяк на нерозділене кохання. Для ліричного героя образ коханої і почуття кохання злилися в єдине ціле. Він стверджує: Зі мною ти, моя красо-богине, — Що мовити? Душа у нас одна — І цілий мир в очу твоєму гине, І світ новий, баєчний вирина… Риторичні звертання («моя красо!»), епітети («солодке зомління», «пекучая жага», «чарівні боління»), персоніфікації («шепотять темні гаї») та інші художні засоби підпорядковані великій меті — якнайніжніше й найтепліше передати стан закоханого ліричного героя.

10. Як ви розумієте назву вірша М. Старицького «Не захвати солодкого зомління...»?

shkola.in.ua

Ліричний вірш «Не захвати солодкого зомління…» із циклу «Монологи про кохання». Духовне начало в коханні — провідний мотив твору. Тобто не тіло, а душа дарує справжні відчуття, не тіло, а душа — вічна.

11. Доведіть, що ліричний герой вірша Я. Щоголева «Травень» захоплюється приходом весни. У вірші «Травень» ліричний герой захоплюється змінами природи навесні, його вражає й поле («по коліна досягла трава»), і річка («ллючи хвилі невеличкі, млоддю вигляда»). Він кличе із собою в «чорностволий (цікавий епітет) ліс», що «ще листвою

густою не зовсім заріс». Ліричний герой із радістю повідомляє, що «з весною інший світ настав».

12. Випишіть по 2–3 епітети, персоніфікації, інверсії, порівняння, риторичні

звертання з вивчених поезій другої половини ХІХ ст. Епітети: Україна свята, мрії золототкані, солодке зомління, шляхи колючі, криваві справи, вигадки пустої, мертві гілки, білий світ, пекучая жага, чарівні боління. Персоніфікації: молодість не вернеться; річка («ллючи хвилі невеличкі, млоддю вигляда»); пишне вбрання розвіяв вітер по світу; Полем, лісом і водою Травень завладав!; шепотять темні гаї. Інверсії: Як хороше, як весело На білім світі жить!..; Він ще листвою густою Не зовсім заріс; Ріс у зеленому лісі дуб велетенський високий; На світі бурі ніякі зроду б його

зламали; Листя пожовкле змогла вже буря й маленька оббити.

Порівняння: світло, ніби кров, червоне; встануть сестри, як живі.

Риторичні звертання: О країно моя!; О люба ніч!; Моя красо!; Пречиста діво, радуйся, Маріє!

Повторення