008

21 лютого 2013 року

№8 (755)

Видається з вересня 1998 року

За країну життя віддам! За владу — ніколи!

«Кредмаш» позбавляється дитсадка, стадіону та палацу культури

3

стор.

Ціна 2.00 грн.

www.telegraf.in.ua

«Прозьба найті бандіта!»

Молодь Кременчука Вітчизну олігархів та «політиків-засранців» захищати не хоче

і

Чому ми розмовляємо суржиком

9

10

стор.

стор.

АВТОДОР Кременчуцький

Нашим дорогам ремонт поки що не світить – проблеми з фінансуванням та асфальтом. «Південна залізниця» латати крюківський міст також не поспішає. Юристи радять водіям судитися з власниками доріг

2,8

стор.

четвер 21 лютого 2013 року

02 Місто

2 50 21 5 1 0

КРЕМЕНЧУЖАНЕ УЖЕ СОБРАЛИ

Общественная организация «Гражданская инициатива» собирает деньги на

Всего необходимо ГРН 600 ТЫСЯЧ ГРИВЕН. КУДА ПЕРЕЧИСЛЯТЬ ДЕНЬГИ: Расчетный счет: 26003233176 в ПФ АБ «Укргазбанк» МФО 320478 ДРПОУ 37282365. Телефон для справок: 79-98-10, 72-98-66.

УЛЬТРАЗВУКОВОЙ СКАЛЬПЕЛЬ ДЛЯ ОНКОДИСПАНСЕРА.

резонанс

«Идёт охота на волков, идёт охота!» – это Высоцкий пел о сегодняшней ситуации относительно памятников Ленину на площадях наших городов: свободовцы открыли сезон охоты на каменно-металлического истукана с бородкой. Пострадали пока что только два изваяния «доброго» дедушки Ленина, заложившего принципы истребления половины населения 1/6 части суши. То ли ещё будет. Тема «достоинств и заслуг» небезызвестного дедушки крайне неоднозначная и скандальная, особенно для той части населения, что с тоской вспоминает колбасу по 2.20 (в многочасовой очереди из 100 человек). Их по-человечески понять можно: лучшие годы – молодость, первая любовь, детивнуки-дача на 5 сотках – прошли именно в это время, а человеческий мозг способен забывать отрицательные эмоции прошлого. Они не хотят, чтобы какие-то там молодые радикалы напоминали им, что жизнь их прожита на самом деле в тотальной нищете на 16 квадратных метрах малосемейки. Наши старики счастливы уже только тем, что никогда не видели, как живут их сверстники в побеждённой Германии, не говоря уже о благополучной Америке. Из жизни: лет 15 назад у моего тестя в очередной раз «легла» его «копейка» 1978 года выпуска, а ехать надо было. «Возьми мою «Вектру», езжай, если надо: габариты те же, коробка ничем не отличается». – «Не поеду.»

– «Да мне не жалко, езжай. Поймёшь хотя бы, чем «немец» отличается от твоего совпрома.» – «Поэтому и не хочу. Чтобы я потом всю жизнь думал, что в дерьме прожил?». Это так называемая «внутренняя защита человека от посягательств на прошлое». Почему ещё снос памятников Ленину не вызовет бурного одобрения населения, и как обратная сторона медали – осуждения праворадикалов? Куда-то же нужно сотне пенсионерам в день Переворота 7 ноября свои флаги поднести. Где представители партии большевиков расскажут им в мегафоны о социальной справедливости и плодотворной борьбе против капиталистов..:( Пусть уже одни – походят, а другие – потешатся своим влиянием на массы. Ставить-то на площадь вместо дедушки всё равно некого, хотя, с точки зрения патриотического воспитания молодёжи, гораздо органичнее там смотрелся бы авиационный музей Анатолия Бышенко под открытым небом. Ну это так, к слову... С пенсионерами – понятно, а остальной части населения глубо начхать, что они живут на улице имени красного чекистатеррориста, убивавшего мирных заложников пачками, что центральные улицы города пестрят именами людей, которых и людьмито сложно назвать с цивилизованной точки зрения, и загадочными для наших детей аббревиатурами 40-летия, 60-летия чего-то там им неизвестного. Если уж свободовцам быть последовательными, давайте и весь этот мусор из истории выметать – будут у нас «улица Персиковая-Каштановая-Огуречная», «мост Влюблённых», «площадь Соборная» и т.д. Почему нет? Денег надо. Очень много денег, а их нет. И не будет. Всё это лирика для души, на физическое тело влияющая только опосредованно. Скоро нам всем тарифы влупят по самые «не горюй» – вот тогда засвербит и у коммунистов, и у свободовцев, и у всех остальных. +30% от существующих тарифов, как того требует МВФ – это как в известном анекдоте: «Дети, с завтрашнего дня дорожает водка. Папа, значит, ты меньше станешь пить? Нет, детки, это значит, вы станете меньше есть!». Помните, как ещё лет 10 назад мы с удивлением слушали истории из-за бугра, как они в той Германии-Англии живут в холодных домах, умываются прямо из умывальника, заткнув слив пробочкой, и моются не в душе, а мочалочками из тазика, чтобы в трубу не вылететь из-за счетов за коммуналку? У них ничего не изменилось: мой знакомый парнишка в Германии ходит на спортивную секцию, чтобы душ принимать регулярно. Не дома. Скоро и мы будем жить, как в Германии:( И на улицу, как позавчера вся Болгария выкатила из-за повышения тарифов на электроэнергию, не выйдем. А вдруг хуже будет? Свидимся на баррикадах:)

Проблеми – з фінансуванням та асфальтом

Фото Олександра Грінченка

настроение редактора

Дорогам ремонт поки що не світить

У місті немає ні асфальту, ні грошей, аби ремонтувати дороги. Ситуація може покращитися в квітні – коли запрацює асфальтний завод, а Держказначейство розблокує рахунки.

– Я не знаю, на скільки тисяч «влечу» після цієї зими, – скаржиться кременчуцький автолюбитель Дмитро. – Ходову доведеться чи не всю ремонтувати.

– Треба «Укравтодору» флеш-моб влаштувати: подавати до суду за кожну зламану стійку в машині, так швидше почнуть щось робити, – вважає інший водій Ігор. – Я з кожного літра бензину, що постійно дорожчає, плачу гроші на дороги. І де вони? Кременчуцьким водіям та пасажирам варто набратися терпіння: принаймні до квітня міським дорогам ремонт не світить. Як пояснили комунальники, причин на те – дві. Перша – немає чим латати ями.

– Асфальтний завод зараз не працює, – каже начальник управління ЖКГ міськвиконкому Сергій Ярош. – Не випускають холодний асфальт – не дозволяє температура.

Друга причина більш глобальна – проблеми з фінансуванням. Місто гроші має. Але справа в тому, що Держказаначейство не пропускає платежі: з міського бюджету гроші перераховуються, але вони «осідають» на рахунках Держказначейства. Так, наприкінці минулого року місто перерахувало більше 30 мільйонів гривень за ремонт в лікарнях, ремонт тих же доріг та інші комунальні проблеми, але ці кошти й досі не надійшли виконавцям.

Спасіння гранвідсівом Поки немає асфальту, комунальники ями просто засипають. Днями машина ДРСУ їздила центральними вулицями і наповнювала їх гранвідсівом. Проте водії відзначають, що такий «ремонт» результату майже не дає, бо гранвідсів довго не тримається – через добу-дві ями знову «оголені».

Топ-5 найгірших доріг у Кременчуці (за версією

водіїв)

1. Крюківський міст,

шляхопровід в районі зуп. «Пивзавод»

2. просп. 50-річчя Жовтня

3. вул. Першотравнева 4. вул. Леонова 5. вул. Макаренка

В тему

ДАІ оштрафувало шляховиків за ями Найгірший стан дорожнього полотна зараз на Крюківському мосту, шляхопроводі біля зупинки «Пивзавод», на вулиці 50 років Жовтня (ділянка від вулиці Радянської Армії до Керченської), на проспекті Полтавському (від зуп. «Пивзавод» до першого шляхопроводу) та на вулиці Некрасова (Велика Кохнівка, район аеродрому льотного коледжу). Такий висновок зробила комісія інспекторів ДАІ та працівників шляхового ремонтно-будівельного управління після проведення позапланового обстеження доріг.

– Загальна площа поганих доріг сягає 261,3 тис кв м. Щоправда, сюди входять ділянки вулиць Пролетарської, яку планується розширити, та Шевченка – та частина, яку не завершили минулого року, – каже старший інспектор ДАІ міста Олександр МАРЧЕНКО. – Я давно не бачив тако-

го поганого стану доріг у Кременчуці навесні. Яма на ямі – це найбільш точна характеристика. Раніше їх було значно менше. За недотримання доріг в належному стані ДАІ оштрафувало керівництво шляхового ремонтно-будівельного управління: два штрафи у 1 020 гривень кожен.

– Штраф накладено, але не все від них залежить... Асфальту немає, платежі «зависли». Вони намагаються щось робити – засипають ями гранвідсівом або старим асфальтом, та це не дає результату. Крюківський міст ремонтували вже чотири рази, але там яма на ямі, – каже Олександр Марченко. І додає, що на прохання ДАІ комунальники розмістили дорожні знаки на небезпечних ділянках: там рух авто обмежений до 40 км/год.

Жарт

Із коментарів на сайті telegraf.in.ua Alla: – Позавчера ехала и думала: они, вроде, недавно пытались его латать (шляхопровід – ред.). Два месяца не прошло – а впечатление такое, что танк там стоит не просто так... Ночью, когда весь город спит, проходят военные действия.... КАПУША: – Ага... И периодически этот танк еще и на Крюковский мост гоняет... Ольга МІНЧУК, Олег БУЛАШЕВ «Південна залізниця» ремонтувати Крюківський міст не поспішає... Читай на стор.8

четвер 21 лютого 2013 року

www.telegraf.in.ua

Місто 03

дожилися

Отакої!

«Кредмаш» позбавляється дитсадка, стадіону та палацу культури

Меру Бабаєву та його заступникам збільшать зарплати До посадових окладів мера та його заступників планують додати 150% премії та ще деякі надбавки. Відповідне рішення пропонують затвердити на найближчій сесії міськради. У мерії кажуть: таке рішення ухвалюється щороку, мовляв, нічого нового в ньому немає. Крім того, нагадують: посадові оклади кременчуцьких високопосадовців, на відміну від вчителів, медиків, бібліотекарів та інших бюджетників, не переглядали ще з 2008 року. Це при тому, що регулярно збільшувались зарплати чиновників нижчого рангу. Тож на сесію, яка відбудеться 26 лютого, виноситься пропозиція: меру Олегу Бабаєву, його першому заступнику Андрію Погрібному, іншим заступникам, а також секретарю і керуючому справами міськради додати до зарплати надбавку за ранг та вислугу років. А ще - 50% премії за високі досягнення в праці та до 100% премії відповідно до особистого вкладу чиновника. Крім того, вони отримуватимуть премії до державних свят та ювілейних дат, а також матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань. На питання депутатів ради, як, власне, визначатимуть «високі досягнення в праці», в бухгалтерії мерії не відповіли. Лише відзначили, що всі ці надбавки платитимуть за рахунок економії фонду зарплати. Станом на лютий 2013 року: посадовий оклад мера 3 219 грн, першого заступника мера - 3 017 грн, заступників, секретаря - 2 855 грн. Скільки отримуватиме мер, якщо відповідне рішення затвер- мовою цифр дять депутати, поки що невідомо - офіційну відповідь нам обіцяють надати найближчим часом. А поки що можемо підрахувати самі. Якщо припустити, що розмір премії буде максимальним - тобйде на зарплату то 150% - меру платитимуть десь чиновників 8 тисяч гривень (3 219 + 3 219 + міськвиконкому 1 609 = 8 047 грн). Нагадаємо, щороку минулого року Олег Бабаєв отримував близько 6 тисяч гривень.

6,5 млн грн

Емілія Дунаєва сподівається, що народний хор ветеранів, як і ПК «Кредмаш», підприємство та влада не залишать напризволяще

Керівництво підприємства вирішило відмовитись від частини соціальної сфери – дитячого садка, стадіону та навіть палацу культури. Садок та стадіон готове прийняти на баланс місто. А ось палац культури переведуть на самоокупність.

– Я вже 27 років відвідую єдиний міський академічний хор ветеранів війни та праці. Ми створили його самі, всі ці роки демонстрували, що в нашому поважному віці багато на що здатні. Співаючи патріотичні пісні, піднімаємо дух старшого покоління, навчаємо молодь. Ми часто виступаємо в шпиталі інвалідів війни, в інституті, в школах, на міських концертах. А зараз, в рік 70-річчя визволення міста, можемо «загинути». Нашого керівника та баяніста скоротили. Виявляється, весь палац культури «Кредмаш» на межі виживання. Це біль нашого колективу, – зі сльозами на очах розповідає «Телеграфу» Емілія Дунаєва. Учасники хору ветеранів змогли зберегти колек-

тив після смерті першого керівника. Завдяки підтримці заводу дорожніх машин вони «вижили» у важкі часи перебудови та економічної кризи. Нині ж все може скінчитися. І така доля чекає не лише на хор ветеранів. У палаці культури вже немає джазового колективу. А попереду – непрості часи виживання.

– Керівництво заводу «Кредмаш» хоче перевести нас на самоокупність, – стисло каже директор палацу Тетяна Кухтик і радить інші питання задавати адміністрації підприємства. Голова наглядової ради заводу, депутат Полтавської облради Микола Данилейко зазначив, що соціальна сфера є непрофільним активом підприємства, і навіть назвав її тягарем.

– Вона не приносить прибутку, лише забирає кошти. Ми прийняли рішення поетапно позбавлятися об'єктів соціальної сфери. Шляхом викупу чи відчуження передамо місту стадіон «Кредмаш». Вирішується питання про передачу дитсадка № 35, що на вулиці Леніна. А палац культури переводимо на самоокупність. Ви ж розумієте, що він

зараз проходить як промисловий об'єкт. Ми за тепло та електрику платимо – як за завод, а не як за об'єкт культури, – пояснює свою точку зору Микола Данилейко, але обіцяє, що зробить усе можливе, щоб не допустити закриття палацу.

– Ми будемо замовляти заходи. Я намагатимуся робити все для того, щоб не допустити закриття палацу і його перепрофілювання, – запевняє керівник підприємства. Із проханням не залишати осередок культури без фінансової підтримки до керівництва «Кредмашу» звернувся і мер Олег Бабаєв. Він повідомив, що стадіон та дитсадок місто прийме до комунальної власності, а ось палац – не потягне.

– Стадіон буде доцільним для команди «Кремінь». І садок не закриємо – в центрі проблеми з місцями для дітей у дитсадках… А ось палац місто не потягне, тож завод не повинен залишати його напризволяще. Принаймні Микола Данилейко мені це пообіцяв, – каже Олег Бабаєв. Поки ж кременчуцькі посадовці домовляють-

ся з керівництвом підприємства про те, як прийняти соцсферу заводу «Кредмаш» на баланс, Микола Данилейко шукає можливість, зважаючи на ювілейну дату визволення міста від фашистських загарбників, поновити дві ставки хору ветеранів. А ще він запевнив, що завод не позбавлятиметься приміського табору «Чайка», бази відпочинку на річці Псьол «Дубки» та дитсадку № 19 на вулиці Перемоги. Поки н аше пит а ння вирішується, ми ходимо на репетиції, а керівник хору і баяніст працюють безкоштовно. Вони, як і ми, розуміють, що закриття буде великою втратою для міста. Не можна цього допустити. А що стосується самоокупності, то всі ми знаємо – культура сама себе не нагодує. Її потрібно дотувати. Можливо, завод і місто повинні об'єднатися і спільно нас підтримати. Адже сюди ходять не лише працівники підприємства, а всі кременчужани. Наші колективи привозять з конкурсів великі нагороди, їх цінують і в місті, і в Україні, – каже Емілія Дунаєва. Олег БУЛАШЕВ

Стало відомо, що... ...мешканцям малосімейки на вул. Гагаріна, 23 дозволять приватизувати кімнати. Відповідне рішення винесуть на сесію міської ради 26 лютого. Нагадаємо, кременчужани отримали таку можливість, коли будинок передали до комунальної власності міста. ... цього року почнуть укріплювати схили на вул. Хорольській. Проект реконструкції вулиці Хорольської нарешті завершили і планують розпочати укріплення схилів, аби двори людей не заливало. На всі роботи потрібно 8,5 мільйонів гривень, поки що є лише 3,9 млн. Частину грошей довелось «забрати» у Придніпровського парку, де планують вимостити набережну новою плиткою. Гроші перерозподіляють, бо проект реконструкції парку ще не розпочали, а на укріплення схилів вже є готова експертиза. ...в 11 багатоповерхових будинках Кременчука стане тепліше там реконструюють систему опалення. Щоправда, за програмою, капремонт мали робити в 18-20 будинках, пояснює начальник управління ЖКХ Сергій Ярош. Але грошей цього року вистачить лише на 11. Це будинки на вулицях: набережна Лейтенанта Дніпрова, 72 (3, 4 під'їзди), 76, 80, вул. Манагарова, 11, 15, вул. Героїв Сталінграда, 31, 35, вул. Київська, 81, вул. Воїнів-Інтернаціоналістів, 4, квт. 278, буд. 2, квт. 101, буд.2.

Прогрес

Нардеп Шаповалов відкрив сторінку в Facebook Приймальні Юрія Шаповалова в Кременчуці поки що немає - її відкриття – в планах. Проте нардеп, як і інші його колеги по Раді, зареєструвався в соціальній мережі Facebook. (http://www.facebook. com/shapovalov.y). На сторінці пан Шаповалов виклав фото членів своєї родини, відео свого захоплення - автоспорту. На початку лютого в хроніці Шаповалова з'явилось фото блокування трибуни опозицією і підпис: «Оппозиция снова веселится». У нашого нардепа вже більше 30 друзів. Удвічі більше людей хочуть знати, про що він пише на своїй сторінці, їх 66. telegraf.in.ua

погода 21 лютого, четвер

вдень +4°С

вночі -3°С

22 лютого, п'ятниця

вдень +4°С

вночі -1°С

23 лютого, субота

вдень +3°С

вночі -3°С

24 лютого, неділя

вдень +3°С

вночі -1°С

четвер 21 лютого 2013 року

Місто наболіло

Обережно, гази!

У День закоханих на Раківці смерділо гнилою капустою... ...а мобільна лабораторія на виклик не виїжджала Мешканці Раківки 14 лютого скаржилися на неприємний запах.

– Вранці неможливо було дихати, – розповідає мешканка вулиці Східної Людмила. – Я навіть хотіла викликати службу газу. А Світлана, яка проживає на вул. Манагарова, каже, що сильний неприємний запах відчула ввечері того дня.

– Відкрила вікно провітрити кімнату – мало не задихнулася, – каже вона. – Запах нагадував гнилу квашену капусту. Як повідомили «Телеграфу» в службі оперативного реагування, 14 лютого дійсно реєстрували скарги. Їх було дві – від жителів вул. Республіканської, 144 і з будинку в районі Другої міськлікарні, обидві – близько 8 ранку. Попри дзвінки мешканців, мобільна лабораторія, яку купували для подібних випадків, на виклик не виїжджала – «не вистачило» скарг. Звернень повинно бути не менше п'яти. Тож, якщо вам смердить, переконайтесь, що це не галюцинації, і загітуйте сусідів разом звернутись до служби контролю за оперативною обстановкою в місті. Телефон: 15-63. Тоді, можливо, лабораторія зафіксує, які викиди забруднювали повітря. Що стосується стаціонарного посту, який спостерігає за станом повітря постійно, він знаходиться в Крюкові (вул. Приходька, 89). Того дня ніяких перевищень там не зафіксували – можливо, вітер дув у інший бік.

«Нас усіх дурять»

БІЛЬШЕ ФОТО та ВІДЕО на сайті www.telegraf.in.ua

Кременчужани виступили проти збільшення комунальних тарифів

Фото автора

04

www.telegraf.in.ua

мовою цифр

2 тисячі 506 безробітних

Мешканці Занасипу хочуть створити громадську організацію для захисту своїх прав

на 668 вакансій

Офіційно у місті безробітних втричі більше, ніж вакансій для працевлаштування. Такі дані наводить Кременчуцький міжрайонний центр зайнятості. Найбільш затребувані: швачка, лікар (різні профілі), інспектор, кондуктор, водій тролейбуса, токар, фрезерувальник, стропальник, машиніст бульдозера і екскаватора, профілювальник, штампувальник, електромонтер, електромонтажник.

Корисна інформація

Затверджений новий графік руху маршруту № 3-В За маршрутом № 3-В відтепер будуть курсувати 4 мікроавтобуси. Вони їздитимуть з інтервалом у півгодини. Перша маршрутка відправлятиметься від Молодіжного о 6.00, наступна – о 6.30, потім – о 7.00 і 7.30, т.д. Остання виходитиме о 17.30. Такий графік руху затвердив виконком. Дещо змінився і сам маршрут: вул. Молодіжна – пр. 50 років Жовтня – пивзавод – вул. Московська – вул. Київська (АЗС) – Автопарк – Перша лікарня – вулиці Щорса, Чкалова – залізничний технікум – залізничний вокзал – центральний ринок – хлібозавод – річковий порт – Нібулон – силікатний завод – авторинок*. *У матеріалі вказані не зупинки, а маршрут руху

telegraf.in.ua

Мобільні новини*

SMS по дві копійки

Відправлення повідомлень - один з найпопулярніших серед українців способів спілкування, поряд з дзвінками. За статистикою, один абонент відправляє, як мінімум 10 повідомлень на день. Економити на цій вельми популярній послузі можна, якщо купувати повідомлення «гуртом»...

Люди хочуть знати, куди конкретно йдуть гроші за ексвитрати, та вимагають звіту управляючих компаній перед мешканцями. Також вони хочуть провести громадську експертизу тарифів. Проте дані, на яких базується розрахунок, управителі тримають в секреті.

19 лютого близько 250 жителів Першого Занасипу прийшли на збори, аби висловити свою незгоду із запланованим підвищенням тарифів на утримання житла (експлуатаційних витрат). Приватні управляючі компанії ще не оприлюднили нові розцінки, проте їх уже рахують. Міська влада погодилася, що тарифи потрібно підвищувати. За законом, їх мають спочатку оприлюднити, а до затвердження – провести громадські слухання. Зазвичай це робиться суто формально. Тому люди вирішили не чекати «офіційних» слухань, а взяли ініціативу в свої руки. Головні аргументи проти підвищення тарифів, які лунали на зборах: – непрозорість і засекреченість розрахунків, що впливають на їх формування; – непрозорість діяльності приватних управляючих компаній – вони не звітують перед мешканцями за витрачені гроші; – на сьогодні жителі фактично позбавлені можливості контролювати якість послуг, що надають приватні структури. Валентина Гордєєва, голова будинкового комітету в буд. № 29 на вул. 50 років СРСР, розповіла, як марно намагається з'ясувати: яка ж площа території, за прибирання якої платять мешканці? Вона показала дві відповіді з різних інстанцій, які суперечать одна одній.

При цьому «Добробит» на питання щодо площі та витрат відповідає: ця інформація не підлягає розголошенню, бо стосується комерційної діяльності компанії.

– Коли ми зажадали отримувати акти виконаних робіт для підписання – надавали порожні бланки. Нас обманюють, – в якості доказу Валентина Гордєєва показує ці бланки.

– Пропоную, перш ніж підвищити тариф, провести громадську експертизу та перевірити, наскільки дані, які вказують наші приватні підприємці, відповідають фактичним – розміру прибудинкових територій та інших складових тарифу. В іншому випадку нас усіх дурять, порушуючи закони, – каже мешканка будинку № 29 Олена Тимошенко. Люди вирішили направити протокол зборів до міськвиконкому, облдержадміністрації та Національної комісії з регулювання ринку комунальних послуг. У документі сказано, що мешканці не згодні з підвищенням тарифів на ексвитрати. А діючі тарифи вони пропонують привести у відповідність до законодавства (із 2008 року, коли вони були затверджені, змінилася нормативна база, крім того, ці розцінки розраховані на штат ЖЕПів, а не приватних компаній). Також вимагають громадської експертизи розрахунків та просять повернути будинки на обслуговування ЖЕПам. Представники компанії «Добробит» прийшли на збори – стояли осторонь, слухали і не виступали. Людмила Чех, заступник директора, повідомила, що кожен на вимогу може отримати звіт про роботи, виконані в будинку. Але визнає, що у відкритому доступі (наприклад, на сайті компанії) цих даних немає.

Увага, конкурс!

Створіть найкращий символ до 70-річчя визволення міста

Наприклад, серед абонентів МТС популярні так звані SMS-пакети. Нещодавно оператор випустив новий «оптовий» пакет з 900 повідомлень для спілкування в мережі за 15 гривень. Тобто, одне SMS у пакеті обійдеться всього в дві копійки. Щоби замовити SMS-пакет, потрібно набрати на клавіатурі *101*888# і клавіша виклику. Як повідомила прес-служба МТС, у 2013 році - ювілейному для мобільного зв'язку в Україні (20 років) - буде ще багато корисних і доступних пропозицій для абонентів оператора.

Для того, щоб взяти участь у конкурсі до 70-річчя визволення міста від німецько-фашистських загарбників, потрібно врахувати такі основні критерії при створенні символу: виконаний на високому художньому рівні, він повинен мати посилання на ювілейну дату, а також характерні риси Кременчука. Також мають бути витримані ідея та зміст. Кількість учасників - не обмежена. Для конкурсу треба зареєструватись і подати свої роботи в електронному і/або у вигляді комп’ютерної графіки чи малюнку - в чорно-білому і кольоровому варіантах. Конкурс проходитиме з 15 лютого по 30 березня 2013 року. Більш детальну інформацію можна отримати за адресою: пл. Перемоги, 2, каб. 217, телефон: 2-33-74.

«Спілкування» з комунальниками вимагає багато часу й нервів Сім місяців витратив Олександр Тимошенко, мешканець Першого Занасипу, аби отримати від КП «Теплоенерго» дані щодо добових витрат тепла на будинок. А свою «війну» з ЖЕПами він взагалі веде з 2009 року. Не кожна людина може витратити стільки часу на «спілкування» з комунальниками, чим вони й користуються. Більшість же кременчужан платить мовчки, шкодуючи свої нерви. За словами пана Тимошенка, отримавши дані «Теплоенерго», він виявив невідповідність у розрахунках, склавши дані за кожну добу і порівнявши з даними по місяцях, які виставляли до оплати. За його підрахунками, мешканці оплатили понад 400 зайвих гігакалорій – тобто 24 дні роботи котельні. Тетяна ДОНЧЕНКО

Що нас здивувало

Квитки на концерт Лепса розкупили чи не за два місяці до концерту У касах міського Палацу культури квитків на концерт Григорія Лепса немає вже із початку лютого – при тому, що він запланований на 18 березня. Ось як, виявляється, у Кременчуці шанують шансон. А те, що люди обурюються, коли їм доводиться цю радіохвилю постійно слухати у маршрутках - так то, схоже, для вигляду. Нагадаємо, квитки на концерт Григорія Лепса коштували від 250 до 750 гривень.

www.telegraf.in.ua

четвер 21 лютого 2013 року

Місто 05 Мовою цифр

54

малюки: 27 дівчаток та 27 хлопчиків народилися минулого тижня у Кременчуці

51

33

пари минулого тижня взяли шлюб у відділах РАЦС Кременчука

особа за цей же період у місті померла

плани

– Ми вже погодили проект у місті, передаємо його на експертизу до «Укрінвестпроекту». Фінансуватимуться роботи за рахунок держави, а не за кошти Кременчука. Це вперше в Україні об’єднані в одному проекті парк відпочинку, ландшафтна та заповідна зони, тому він викликав інтерес Мінекології. На облаштування потрібно 36 мільйонів. Зараз маємо мільйон на проектування та першочергові заходи, – каже заступник голови Автозаводського райвиконкому Григорій Брижаха. За його словами, регіональний парк буде поділений на три зони. Перша зона – стаціонарного відпочинку. До неї увійде парк Воїнів-Інтернаціоналістів (площа – 9,4 га). Там встановлять атракціони, облаштують спортивний майданчик, дитяче кафе «Фортеця». Його збудують поруч з ігровим майданчиком, який минулого року відкрив нардеп Жеваго. Окремо будуть встановлені флагштоки, біля пам'ятника афганцям, та з'явиться алея, присвячена воїнам, які брали участь у бойових діях в інших країнах – їх назви будуть написані на стелі із зазначенням дати проведення військових операцій, каже голова громадської організації «Об'єднання ветеранів війни та військових конфліктів «Бойове братство» Олег Фещенко. У першій зоні також має з’явитися господарчий двір. У парк додатково проведуть електрику, воду та каналізацію. Трохи збоку, на майданчику перед входом, встанов-

П'яний Ромео мало не вбив свою дівчину

Фото Олександра Грінченка

Міська влада погодила проект облаштування регіонального ландшафтного парку «Кагамлицький». До його складу увійдуть парк Воїнів-Інтернаціоналістів, територія навколо річки Сухий Кагамлик та страшенно захаращена територія неподалік колісного заводу. Загальна площа – 28 га.

Трагічно міг закінчитись День святого Валентина для 20-річної студентки одного з вузів Кременчука. 19-річний юнак, будучи добряче напідпитку, хотів змусити свою дівчину поїхати з ним додому. А коли вона категорично відмовила, дістав пістолет… Як розповідає прес-секретар Кременчуцького міського управління міліції Лариса Майоршина, про те, що на вул. Леніна хлопець погрожує вбити дівчину, правоохоронцям повідомили перехожі. Ставши свідками конфлікту, вони зателефонували черговому. Співробітники батальйону патрульної служби приїхали на виклик та затримали розлюченого молодика, який тримав у руках предмет, схожий на пневматичний пістолет. Обох учасників конфлікту доправили до Автозаводського райвідділу міліції. Дівчина розповіла міліціонерам, що її хлопець, мешканець Олександрійського району Кіровоградської області, того вечора приїхав до неї в Кременчук. Запросив у кафе. Добряче випивши, юнак хотів примусити дівчину поїхати з ним додому. Відмова його дуже розлютила. Конфлікт, що почався в приміщенні кафе, продовжився вже на вулиці. Сам Ромео майже не пам’ятає, що накоїв. У всьому звинувачує горілку. Вилучений пістолет направили на експертизу. Зараз вирішується питання про порушення кримінального провадження за ч. 1 ст. 129 ККУ (погроза вбивством). За цей злочин передбачений арешт до 6 місяців або обмеження волі на строк до 2 років.

17-річний парубок побив чоловіка пляшкою

Георгый Брижаха каже, що в Україні вони вперше об’єднали в одному проекті парк відпочинку, ландшафтну та заповідну зони лять постамент з БТР. Цікаво, що в проекті не передбачено кафе біля річки Сухий Кагамлик, яке зараз розташоване поблизу пляжу. На його місці планують зробити дитячий майданчик. Сам парк обнесуть парканом, але вхід буде вільним. Заплановане і облаштування пляжу. Друга зона – регульованого відпочинку. Це територія навколо річки Сухий Кагамлик. Її площа – 11,55 га. На водоймі планують облаштувати пірс з водними атракціонами, зону рибальства, місця для лебединих хатинок, колодязь забору води для поливу та гідроспоруду з мостом для транспорту. Гідроспоруда регулюватиме рівень води в річці. Навколо неї збираються прокласти «стежку розвідника».

подружніх пари за цей же період розірвали шлюб

«Під градусом»

Парк на Молодіжному хочуть «покращити» на 36 мільйонів Реконструкція парку ВоїнівІнтернаціоналістів під регіональний ландшафтний парк «Кагамлицький» затягнеться на три-чотири роки. Там планують зробити зону стаціонарного відпочинку з кафе, спортмайданчиками та атракціонами, зону регульованого відпочинку з пірсом для водних розваг та «стежкою розвідника» і заповідну зону.

9

а не ходили болотом. Якщо вистачить бажання та енергії, зробимо «стежку розвідника» – на зразок смуги перешкод. Це може бути лабіринт, стінка, яку треба подолати, – розповідає Олег Фещенко. Третя зона – заповідна (ближче до кварталу 304). Її площа – 6,15 га. Зараз це хащі та поля. Там висадять рідкісні види дерев та кущів.

– Цього року реально можна провести електрику, воду. Атракціони та водний пірс з'являться вже наступного року. Якщо до того мільйона, що вже є за підсумками півріччя чи дев’яти місяців, нам додадуть ще щось – тоді зробимо більше. Загалом, думаю, на створення парку піде три-чотири роки, – підсумував пан Брижаха.

– Уздовж Кагамлика хочемо заасфальтувати доріжку, щоб люди могли гуляти, бігати,

Олег БУЛАШЕВ

Днями до чергової частини міліції звернулись лікарі одного з медичних закладів міста і повідомили про госпіталізацію 49-річного чоловіка з тяжкими тілесними ушкодженнями. У нього діагностували струс мозку, перелом трьох ребер і пневмоторакс - скупчення повітря у плевральній порожнині легень. Як розповідають у прес-службі міського управління міліції, конфлікт трапився на Молодіжному. Дві компанії відпочивали в різних розважальних закладах. Зустрілись вони біля одного з кіосків, що на проспекті 50-річчя Жовтня. Що спричинило конфлікт - невідомо, але «розборки» переросли у бійку між 49-річним чоловіком і 17-річним молодиком. У результаті старший отримав важкі травми і був госпіталізований до реанімаційного відділення. По гарячих слідах правоохоронці затримали осіб, причетних до цього правопорушення. На місці злочину знайшли скляну пляшку, якою молодик бив постраждалого. За даним фактом розпочато кримінальне провадження за ознаками ч.1 ст. 121 ККУ (умисне тяжке тілесне ушкодження). Затриманому загрожує позбавлення волі на строк від 5 до 8 років. telegraf.in.ua

Дві левиці Бала та Дуся у Кременчуці проїздом У нашому місті, на Молодіжному, у вантажному фургоні живуть дві левиці. Вони пробудуть там кілька тижнів – доки хазяїн-дресирувальник Анатолій займається оформленням ділових паперів. Присутність у місті двох левиць викликала шалений ажіотаж. Мешканці телефонують до міліції, захисники тварин перевіряють, у якому стані утримують звірів – всіх страшенно непокоїть, чи не голодують раптом ці шляхетні тварини. «ТелеграфЪ» застав Анатолія біля кліток. Він якраз збирався годувати левиць. Питання, чи не знущаються тут над тваринами, дуже обурило дресирувальника.

– Ну що ви ніяк нас у спокої не залишите?! Всі навколо краще за мене знають, як утримувати тварин! Я що, сам собі ворог? Ці левиці – мої годувальниці. Ми виступаємо в цирках Росії, Укра-

їни. Знаєте, я за ними краще дивлюся, ніж ви за собою. Ось, можете помацати, чим я їх годую: одне м'ясо, жодної кісточки – ви так не їсте. Анатолій змушує нас доторкнутися до важкого пакета з м'ясом – дійсно, кісток немає. За словами дресирувальника, в день чотирирічна Бала (в перекладі це ім'я означає «чадо» або «дитина») з'їдає шість кілограм м'яса, а дворічна Дуся – чотири кілограми.

– Їх не тільки добре годуємо – щодня вітаміни даємо, причому тільки імпортні – американські або голландські. До речі, Балу кременчужани мають пам'ятати. Вона тут виступала, коли ще маленьким левеням була. Зараз вона вже доросла, важить 220 кілограм. А ви кажете – не годують. Дуся ще дитина – їй всього два роки. І клітки провітрюємо, і прибираємо. А те, що звірі зараз не мають можливості гуляти – вони це нормаль-

но переносять. Краще б не турбували їх, а дали нормально відпочити. Як розповів нам Анатолій, нещодавно вони брали участь у виставах цирку «Імперіал» в Санкт-Петербурзі. Зараз у левиць невелика перерва між гастролями, потім – знову робота. У Кременчуці зупинилися, бо асистент дресирувальника родом із цього міста, тож поки Анатолій вирішує свої питання, за тваринами є кому доглядати…

– Ми весь час у дорозі – робота у нас така. І, повірте, звірі чудово все переносять – вони змалку звикли до цирку. Ми намагаємося створювати їм максимально комфортні умови. Зараз ось машину більшу замовили – чекаємо. Левиці проведуть у місті кілька тижнів. І, можливо, одного разу кременчужани побачать їх в одній із циркових вистав. Уляна ЯРОШ

Звичайно, на арені цирку набагато комфортніше, ніж у машині...

www.telegraf.in.ua

четвер 21 лютого 2013 року

06

«А поговорить?»

Увага! Нова рубрика! Шановні читачі, «ТелеграфЪ» започатковує нову рубрику «А поговорить?», де ми друкуватимемо найцікавіші відгуки на публікації у «Телеграфі». Якщо ви бажаєте, щоб ваш лист надрукували, надсилайте його електронною поштою

що сказав Андрюха

APOGOVORIT@ukr.net Будь ласка, вкажіть ваше ім’я та прізвище, а також контактні телефони чи адресу електронної пошти. Будьякий лист може бути надрукований, якщо він не містить прямої заборони друку. Якщо ви хочете, щоб лист надрукували без посилання на ваше ім’я та прізвище, вкажіть це у тексті. Максимальний обсяг листа – 1200 символів. Тексти можуть скорочуватися та редагуватися.

т– Цього місяця наш експер ець ож ем пер н, ни жа нчу Андрій Голівець, креме ндоні в 2012 році. паралімпійських ігор у Ло

«Ребята, кругом – одна серость, серые будни! Жизнь серая, кризис, денег нет, дорог нет, народ злой. Газету почитал – кризис, денег нет, серые будни! А хочется чего-то такого... про жизнь, а не про кризис».

«1,7 миллиона на памятник? А чего так дорого?» «Прочитал статью, что мемориал «Вечно живым» отремонтируют и сделают красивее (відгук на матеріал «Мемориал реконструируют», «ТЪ» №7). Я, конечно, понимаю, что это наши герои, они заслужили, надо оказать им уважение, память сохранить. Это все правильно. Это наше лицо. А чего так дорого лицо стоит? За памятник заплатить один миллион 700 тысяч вроде немножко дороговато. Денег и так нет, и в городе нет, народ злой, дороги такие, что на них не ездить, а убиться, а на памятник почти два миллиона. Плитку там новую гранитную положат. А спонсоры где? У нас в городе два карье-

«Спасибо, что написали про афганца» «Спасибо, что написали про Фещенко, спасибо, что вообще написали про афганца (відгук на матеріал «Главная установка Горбачева – не терять личный состав», «ТЪ» №7). Прочитал с интересом. Сам находился в составе ограниченного контингента два срока. Военнослужащих из Витебской дивизии знал. В Кременчуг прибыл недавно, пока осматриваюсь. Заметил, что в городских газетах много пишут про руководителя города, главу горсовета. Понимаю, что он занимает руководящий пост. Всетаки хотелось бы почаще читать вот такие материалы о жителях города. Не говорю, что каждый раз нужно писать про тех, кто служил в Афганистане. Хотел бы сказать, что в городе живут разные интересные люди, а когда читаешь газеты, складывается мнение, что видишь только фамилии городских руководителей. Есть также мнение, что у городской власти не сложились нормальные рабочие отношения с городской прессой. Возможно, я ошибаюсь». С уважением, Александр Николаевич

«Сам служил в ВДВ, редко про них пишете» «С удовольствием прочитал про Афганистан (відгук на матеріал «Главная установка Горбачева – не терять личный состав», «ТЪ» №7). Редко такое увидишь в газете. Моя это тема. Сам прослужил в ВДВ 27 лет, где только не приходилось бывать, вот, почитал, вспомнил те времена, когда служил в Советской Армии. По-разному, конечно, было, но интересно сравнить с рассказом Фещенко». Сергей, военный пенсионер

«Скажите, где продают гнилое мясо?» «Пожалуйста, напишите, где продают гнилое мясо? (відгук на матеріал «Кременчужанам мало не продали партію простроченого м’яса», «ТЪ» №7). С ужасом прочитала в «Телеграфе», что в городе нашли три тонны испорченного мяса. Так это то, что нашли, а сколько еще не нашли? Страшно подумать, чем мы кормим своих детей, что едим сами, ведь мы ничего не знаем. Пожалуйста, напишите, как называется фирма, где это мясо нашли, вы же должны нас хоть как-то защитить! Милиция ничего не скажет, никто ничего не скажет, а я хочу знать, какие магазины мне обходить десятой дорогой. Или это на рынке мясо продавали? Вы написали, сколько штрафа заплатили те, у кого мясо нашли, а намного важнее узнать, кто же это мясо хранил, кто этим мясом наших детей травит». Елена, кременчужанка

«Город превратили в одоробло – одни пеньки стоят!»

ра, пусть спонсорами будут – и им почет, и городу экономия, так, чтобы уложиться тысяч в пятьсот. 500 тысяч потратить на памятник. А остальные – там больше миллиона – дороги бы отремонтировали. И еще хочу сказать – коротко написали, сухо. Вот, отремонтируют у нас памятник. И точка. И сказочке конец. А кто слушал – молодец. А вы мне напишите, как они деньги потратят, сколько кому в карман ляжет, вот, как раньше писали подробно. Я тогда пойду и газету куплю, почитаю, кто куда народные денежки пристроил». Андрей Голивец, кременчужанин

«А вы напишите, кто в городе рулит от «Финансы и кредит»

«Прочитала статью, как режут деревья на Первомайской (відгук на матеріал «Як «ріжуть» наші гроші», «ТЪ» №7). Слава Богу, что написали. Я сама хотела в газету звонить, сердце кровью обливается, когда видишь, как эти деревья уничтожают! Пилят и пилят, никак не успокоятся, город уже в какое-то одоробло превратили! Одни пеньки стоят. Раньше хоть зелень была, а теперь одни обрубки по всему городу. Сейчас еще зима, а что летом будет? Деревья хоть тень давали, прохладу. По Ленинской теперь летом вообще не пройти, просто плавишься на солнце, тени ни грамма не осталось! Тоже говорили, липы омолодят, кронируют, и что теперь? Везде одни обрубки куцые, смотреть противно. А дышать мы чем будем, если одни дрова остались?!» Лиля, кременчужанка

«Я вас не про мэра спрашиваю, вы дороги покажите!» «Опять крик про деревья подняли (відгук на матеріал «Як «ріжуть» наші гроші», «ТЪ» №7). Если честно, мне ни холодно, ни жарко, как их там режут. Не будут ветки на машину падать, и ладно. Вы мне лучше расскажите, когда в городе дороги будут нормальные? Каждый день читаю: мэр сказал то, мэр пообещал се, а я не спрашиваю, что он сказал и пообещал, вы мне скажите, когда дороги нормальные он сделает. А я проверю. Сколько денег летит на ветер, лично у меня машина не казенная, я за все сам плачу, своими кровными, и не надо меня завтраками кормить, что там мэр пообещал». Сергей, раздраженный автомобилист

«Будь ласка, врятуйте дерева!» «Не можу дивитися, як по місту знищують дерева (відгук на матеріал «Як «ріжуть» наші гроші», «ТЪ» №7). Скільки років знадобиться, щоб на їхньому місці виросли нові? Я їх вже не побачу. Та й чи виростуть? Коли б могла, сама б їх захистила, та як? Я – людина похилого віку, пенсіонерка, кричати, битися, ходити на мітинги не звикла. Та відчуваю, що з деревами в Кременчуці чинять неправильно, несправедливо. У дерев має бути і листячко, і гілки розлогі, і квітнути вони мають, а стирчать лише стовбури голі, боляче на це дивитися». Тетяна Іванівна, пенсіонерка

«Молодцы, «ТелеграфЪ», про Костю Жеваго вовремя написали (відгук на матеріал «Села під кар’єри поки що не знесуть», «ТЪ» №7). Открыли, значит, глаза народу, который за него проголосовал – 61% за Жеваго и 12% за Капустян. Только информации маловато будет. Вы как-то скромно, а вы напишите, кто в городе рулит от «Финансы и кредит», кто тут главный, и кто всеми силами Жева- го Костю поддерживать будет, когда тот придет к нам свою руду добывать. И про Константина напишите, про квартиру в Лондоне, и где дети его учатся. Пусть народ знает своих героев, «народных обранцев». А. М., внимательный наблюдатель

«Громада виграла бій у Жеваго» – насмішили». «Громада виграла бій у Жеваго» – насмішили (відгук на матеріал «Села під кар’єри поки що не знесуть», «ТЪ» №7). Нібито не ця сама громада його знову в народні депутати обрала. Ото ті 12%, хто проголосував за Капустян воду й каламутять. Правильно роблять, нехай ананаси та рябчики трішки гірчитимуть. Проте це лише показові виступи, які не мають за собою тієї підтримки, яка є в пана-олігарха. Виборці віддали за нього 61% своїх голосів. Згадайте – боротьба між Капустян та Жеваго почалася ще задовго до виборів, а вся політична кампанія крутилася саме навколо питання будівництва нових кар’єрів та металургійного комбінату. Простих людей вже не один рік питали, що важливіше: садок вишневий коло хати та мальовничі краєвиди Псла чи нові промислові гіганти та можливість отримати роботу? Люди однозначно відповіли – 61% відсоток голосів пішов за будівництво кар’єрів та комбінату. Крапка. Те, що відбулося на площі Незалежності під будівлею районної адміністрації – не бій, а тим паче в ньому ніхто не переміг. Це скоріше можна прирівняти до виступу невеличкого сільського партизанського загону. Пошуміли, ворог нібито відступив, покричали «Ура!» Але що далі? Хіба є реальна можливість зупинити потік мільярдів доларів громадськими обговореннями в кількох селах? Це не уявляється можливим. По-перше, влада всіх рівнів чхати хотіла на думку громади – у Кременчуці десятки будівель зведені без проведення цієї процедури, не одна сотня паркових дерев пішла під сокиру – розчистити майданчика для якогось клубу чи магазину. І нічого – пошуміли, перестали, тепер ходять туди за покупками. Це так послідовно, що капєц! По-друге, саме час згадати Закон, згідно якого людей можуть переселяти без їх згоди – якщо це робиться в інтересах держави. А хто в нас держава?» Олександр, співчуваю селянам

четвер 21 лютого 2012 року

www.telegraf.in.ua

Таке життя 07

добрі справи

Студенти заробили додаткові стипендії

Фото Олександра Грінченка

Благодійний фонд «Джерело Дніпра» відзначив сумлінних і талановитих представників молоді Стипендіати БФ «Джерело Дніпра» • Ярослав

Ратушний, Кременчуцький університет економіки, інформаційних технологій та управління

• Олександр

Стипендії призначають тим, хто досяг успіхів у навчанні, спорті, мистецтві, є громадським активістом та лідером.

18 лютого в офісі Всеукраїнського благодійного фонду «Джерело Дніпра» урочисто вручили стипендії кращим студентам. Традиційно фонд, за рекомендацією студентських рад та адміністрацій ВНЗ, відзначає молодих активістів та лідерів. Критерій відбору претендентів: це ті сту-

денти, які не лише мають відмінні успіхи у навчанні, але й виявляють свої таланти у мистецтві, спорті, громадській діяльності. Стипендіальна програма фонду «Джерело Дніпра» започаткована в 2005 році й діє вже дев’ятий рік. Розмір матеріального заохочення щороку збільшується і на сьогодні складає 620 гривень, цю суму кожен із стипендіатів отримує на руки за платіжною карткою «Промислово-фінансового банку». Оплату податків бере на себе фонд.

Студенти зазначають, що стипендія фонду є суттєвою підтримкою. А що таке заробляти самому – дехто уже знає. Так, 20-річний Ярослав Ратушний, студент КУЕІТУ, встигає все: опановувати комп’ютери, писати наукові роботи, займатися пауерліфтингом та ще й трохи заробляє промоутером.

– До першої години я на навчанні, потім – тренування до 15.00, робота. А по вихідних – підготовка до навчання, наукова діяльність. Написав дві наукові роботи, одна із них – про пауерліфтинг. Я виклав математичну формулу: як займатися, щоб не перевантажувати себе, – розповів Ярослав.

Картки для отримання коштів, дипломи та подарунки вручили студентам Почесний президент Всеукраїнського благодійного фонду «Джерело Дніпра» Володимир Матицин та Юрій Гриценко, голова громадської організації «Рідне місто».

– Ви – найкращі серед представників студентства міста, ці стипендії ви заробили своєю працею та активністю, – підкреслив Володимир Матицин. Він побажав молоді успіхів та удачі і висловив сподівання, що приклад фонду «Джерело Дніпра» наслідують й інші підприємці й розвиватимуть меценатство, зокрема, підтримуватимуть талановиту молодь – майбутнє нашої країни. Юрій Гриценко підкреслив, що Фонд спільно з ГО «Рідне місто» підтримує молодіжні ініціативи і прагне залучити студентів та учнівстаршокласників до активної громадської діяльності.

• Юлія Кириченко, Кременчуцький інститут Дніпропетровського університету економіки та права • Тетяна Тонконог, Кременчуцьке педагогічне училище • Лілія Мазуренко, Кременчуцький технікум залізничного транспорту • Юлія Кучер, Кременчуцький медичний коледж • Олена Корнієнко, Кременчуцький льотний коледж НАУ • Анна Самойлова, Кременчуцький національний університет • Олена Гладка, вище професійнотехнічне училище №7.

на правах реклами

Почесний президент фонду «Джерело Дніпра» Володимир Матицин привітав студентів з достягненнями

Леванда, коледж Кременчуцького національного університету

Марина ЄРМАКОВА

У Кременчуці вшанували воїнів-інтернаціоналістів

Голова ГО «Бойове братство», учасник бойових дій в Афганістані Олег Фещенко та голова ради ветеранів Віталій Сельцов покладають квіти На сьогодні у нашому місті проживає понад 600 учасників афганських подій і тих, хто воював на території інших держав. Олександр Пашковський, підполковник запасу, учасник бойових дій в Афганістані, військовий пілот, член ГО «Бойове братство», згадав про трагедію тієї чужої для українських солдат війни: – Ось уже 24 роки немає тієї напруги сил, що ми відчували 9 років і півтора місяці. Через цю війну пройшло 620 тисяч війсь­ ковослужбовців... Ми схиляємо голови перед полеглими та низько вклоняємося батькам і матерям загиблих. Змінилися часи, ми зараз беремо участь у

Живи, пам’ять... мітингах пам'яті. Але коли тривала війна, все було покрито завісою невідомості, скритності, бо іноді ховали полеглих солдат вночі, писали на надгробках «загинув при виконанні службових обов'язків»... Ось сумна статистика тієї війни. Із 620 тисяч радянських воїнів, які брали в ній участь, кожен четвертий – з України. І кожен четвертий з тих, хто не повернувся – теж наш співвітчизник. Багатьом загиблим було всього по 18-20 років. Не повернулися з Афганістану й 20 хлопців з Кременчука та Кременчуцького району. Зараз їх імена викарбувані на стелах, розташованих на алеї біля пам'ятника «На

афганській стежині». Ініціаторами спорудження монументу свого часу виступили воїни-афганці та громадські діячі. А спонсором – Почесний громадянин Кременчука , Почесний Президент благодійного фонду «Джерело Дніпра» Володимир Матицин. Він підтримав ідею громадськості, бо вважає, що людська пам'ять – це одна із найдорожчих цінностей. Тепер біля пам’ятника збираються воїни-афганці, щоб поспілкуватися та вшанувати загиблих товаришів. 15 лютого їх завжди згадують поіменно та на їх честь лунає автоматний залп…

на правах реклами

15 лютого, у день виведення радянських військ з Афганістану, кременчужани вшанували пам'ять полеглих воїнів біля монументу «На афганській стежині» у парку Воїнівінтернаціоналістів. Панахиду служив отець Іоанн, настоятель церкви Всіх Святих. Були присутні представники міської влади, військові, воїниафганці, члени громадських організацій та просто кременчужани, що зберігають пам'ять про ту трагічну війну. Чи мала вона сенс для країни СРСР, якої нині немає на карті? Про це зараз сперечаються в суспільстві, але ніхто не ставить під сумнів біль людських втрат.

Фото Олександра Грінченка

На афганській війні загинуло 20 юнаків із Кременчука та Кременчуцького району. Щороку кременчужани згадують їх по­іменно біля пам’ятника «На афганській стежині»

Марина ЄРМАКОВА

четвер 21 лютого 2013 року

www.telegraf.in.ua

08 Проблема

Рецепт «покращення»

ДЛЯ МОСТУ

Автомобільні затори на вулиці Пролетарській, особливо у час пік, постійно дратують кременчужан. Звикнути до цього неможливо. Усьому причиною – численні ями та вибоїни на мосту. Ніби він пережив бомбардування або падіння уламків метеорита. І так щороку, коли сходить сніг. У час пік машини їдуть по мосту зі швидкістю кілометр на годину – об’їжджають ями. Тому часто й тягнеться затор аж до вулиці Леніна.

– Дорога з Раківки до центру міста і назад перетворилася на справжні тортури. Коли в ніч з п'ятниці на суботу засипали ями, то хоча б у вихідні нормально їздили. Але те, що діється зараз, це жах. Дорогу, яка зазвичай займає 40 хвилин (в обидва боки – ред.), зараз і за дві години не подолаєш. Не кажучи вже про нерви, які нормальна людина відчуває в подібній поїздці. Невже не можна хоча б вночі засипати ці ями, щоб не змушувати людей з ранку до вечора переживати один і той самий кошмар? – висловлює своє обурення кременчужанка Ірина. Її підтримує працівник вагонзаводу Олександр. Він взагалі ставить під сумнів надійність мосту та його безпечність: – Я працюю на вагонному. Щодня дістаюся на роботу велосипедом. Міст – це якийсь жах! У нас в цеху тільки про ці ями й говорять. Машини їх об’їжджають, і весь час ризикують потрапити в аварію. Я колись бачив, як фура та інше авто зчепилися дзеркалами – розминутися не могли. Кожен ризикує, коли їде мостом. Та й для пішоходів ніяких умов немає – бетонні доріжки теж «покоцані». Коли їде фура, весь міст двигтить, а між стиками – здоровенні зазори. Стає страшно. Його ті фури просто добивають. Звідки я знаю, може, той міст скоро впаде? Якщо вже нам не дають гроші на новий, то невже місто не може взятися за ремонт старого, а платить нехай залізниця.

Дати гроші на серйозний ремонт місто не може Сергій Ярош, начальник управління житловокомунального господарства, наголошує: міст – власність «Укрзалізниці», а тому повністю братися за його ремонт місто (за рахунок свого бюджету) не може.

– Міст через Дніпро знаходиться на балансі «Південної залізниці», увесь комплекс: і залізничне полотно, і верхня частина з асфальтовим

покриттям. У зв’язку з цим відповідальність за його технічний стан, своєчасний ремонт – і поточний, і капітальний – лежить на «Південній залізниці». На сьогодні залізниця, м‘яко кажучи, не помічає стану свого майна. Можливо, її більше цікавить стан колій, але не самого переходу із асфальтовим покриттям. Оскільки мостом ходять кременчужани, рухається комунальний і громадський транспорт, ці питання нас дуже хвилюють. За рахунок міста ми можемо робити ямковий ремонт – зараз це підсипка. Та аби було зрозуміло: навіть на ямковий ремонт мосту (щоб виділити на це кошти) потрібно отримати дозвіл сесії міської ради. Пан Ярош додає, що мерія відправила лист керівництву «Південної залізниці» з проханням розглянути питання капітального ремонту верхнього ярусу мосту (де рухаються автомобілі). У листі зазначили, що технічний стан дорожнього покриття «є майже критичним», а востаннє капремонт робили в 2007 році (повний текст – на сайті telegraf.in.ua).

Зараз ями засипані щебенем, та такого «ремонту» вистачає ненадовго – і вся ця суміш збивається на узбіччя мосту, звужуючи його та ускладнюючи проїзд

Кременчужани не вірять у те, що влада серйозно говорить про новий міст

«Південній залізниці» асфальт не потрібен Керівництво «Південної залізниці» поки що ситуацію не коментує. Неофіційно кажуть, що лист від кременчуцької мерії ще не розглядали.

– Місту вигідно так себе позиціонувати, – каже один з керівників залізниці. – Але чомусь у вашій мерії не звертають уваги на інтенсивність руху транспорту та обмеження для фур, за яким має слідкувати ДАІ. Ми неодноразово писали про це листи. Міст не розрахований на такі навантаження. До речі, свого часу Кабмін готував розпорядження – аби повністю передати трасу Н-08, яка проходить мостом, у власність територіальних громад. У цьому випадку асфальтовим покриттям, як і належить, мав би займатися «Укравтодор». Але чомусь міст врешті виключили – і дорогу не передали. З почутого ми зробили висновок: «Південна залізниця» не хоче ремонтувати міст… А ось чи планує вона цей ремонт і коли? Про це ми запитали керівництво залізниці, проте офіційної відповіді поки що не отримали. До речі, у запиті ми поставили й питання Олександра: хто й коли востаннє робив висновок, чи придатний міст до експлуатації і чи безпечний він для людей?

Гарантійний термін на капітальний ремонт мосту, який «Укрзалізниця» робила в 2007 році, спливе аж в 2017-му. Принаймні, коли його відкривали після ремонту, посадові особи фірми «Талєкріс», яка повністю відповідала за весь цикл робіт, говорили про гарантію на 10 років. Та вже навесні 2008 року почали з’являтися перші ями. Згодом Валерій Киреєв, директор ШРБУ, яке ремонтувало дорожнє покриття, пояснив «Телеграфу», що гарантія на асфальт – усього один рік. Асфальт на мосту, за словами пана Киреєва, міг би протриматися й довше, якби «Укрзалізниця» не економила на ремонті: треба було знімати увесь шар покриття (асфальт і «подушку») – це 18-22 см від асфальтобетону до плити. Потім робити гідроізоляцію, підсипку і вкладати два шари асфальтобетону. Натомість знімали покриття товщиною всього вісім сантиметрів. «Яким би не був асфальт зверху, він «сяде», якщо дорога не має твердого покриття, як на мосту, звідки не виймали стару «начинку», – Валерій Киреєв, для «Телеграфа», 2009 рік.

Фото Олександра Грінченка

Грошей на новий міст для Кременчука – не передбачається. Зараз міська влада домовляється з «Південною залізницею» про капремонт старого. Змусити власника мосту привести його до ладу можуть автомобілісти – судовими позовами.

Чому так погано тримається асфальт на мосту?

Може, на пішохідну доріжку впав метеорит?..

А де ж наші гроші, пане Президент? Міська влада звернулася до народного депутата Юрія Шаповалова з проханням посприяти: нагадати Президенту про новий міст. «Влада Кременчука сподівається, що роботи із проектування та будівництва мостового переходу цього року також увійдуть до переліку соціальних ініціатив Президента України», – йдеться у повідомленні прес-служби міськвиконкому. Юрій Шаповалов зазначив, що саме зараз він, як й інші мажоритарники, складає список невідкладних проблем, які існують у окрузі й потребують вирішення на державному рівні. Нардеп обіцяє обов’язково включити до цього списку й питання мосту. Нагадаємо, рік тому, перебуваючи у Кременчуці, Віктор Янукович пообіцяв гроші на проектування мосту і заявив, що в 2013 році можна буде почати будівництво. Та із обіцяних 35 мільйонів на проект прийшло менше третини. А на будівництво мосту в Держбюджеті-2013 не передбачено ні копійки.

– Черговий феєричний «бред». Тільки років через 10, коли обвалиться нинішній міст, почнеться будівництво нового. Раніше ніхто нічого не робитиме! Буде тільки розпил бабла на чергових проектах і традиційна передвиборча «мостобудівна» істерія. При будьякій владі, – пише на сайті «Телеграфа» користувач з ніком «Контролер Реальності», коментуючи новини про міську владу, нардепа Шаповалова та соціальні ініціативи Президента. З такою думкою погоджуються й інші користувачі сайту. «d-x»: – Підтримую Контролера на 100%. У них на дороги в Києві немає бабла, а на міст у якомусь Кременчуці – і поготів не буде. Заворушаться тільки коли міст обвалиться .... Пан Ніхто: – Бла-бла-бла... Проїхали... Швидше придумають авто, яке по воді буде їздити, ніж будівництво нового мосту почнуть ... serik: – Міська влада сподівається! Ха-ха-ха ... Сподівайтеся далі хлопці .... Робити щось треба, а не сподіватися!.. Який це за рахунком проект? Я думаю, це вже починається передвиборча кампанія президента, вже заговорили за міст! МИ НЕ ВІРИМО і не повіримо ніколи!!!

На замітку Змусити ремонтувати міст можуть судові позови власників авто Адвокат Олена Дмитриченко каже, що за стан будь-якої дороги несе відповідальність її власник. Тобто у даному випадку – Південна залізниця. Тож якщо ви розбили авто на ямі, можна відсудити принаймні матеріальні збитки. А якщо таких позовів до суду буде багато, то, напевне, власник дороги нарешті подбає про її стан – аби не бігати по судах та не платити гроші потерпілим.

– Відповідальність власника доріг за утримання їх у належному стані закріплена Законом України «Про дорожній рух» (ст. 9 та 24). Зокрема, п.

4 ст. 9 покладає на власників доріг обов’язок (за рішенням суду) компенсувати витрати власникам транспортних засобів, «якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів». Тож, якщо ви втрапили в яму та пошкодили авто, слід усе зафіксувати. Найкраще зробитки фотознімки, записати контакти свідків, які бачили, що сталося з вашою машиною. Потім викликайте ДАІ, аби оформити аварію на ямі як ДТП, в результаті якого власник автомобіля поніс збиток. Зверніть увагу: у протоколі повинен бути деталізований опис дорожнього полотна, тип дороги, суха вона або мокра, наявність льоду, і особливо – дані про яму та її розмір. Потім, аби визначити суму збитків, потрібно замовити товарознавчу експертизу. Збирайте всі чеки на витрати, щоб потім включити їх у суму позовних вимог, – радить адвокат.

У Києві автомобіліст відсудив 37 тисяч гривень на ремонт авто Киянин домігся від «Укравтодору» через суд виплати 37 тисяч гривень за пошкоджену на вибоїнах машину Honda, пише газета «Сегодня». Боротися довелося довго – аварія на шосе сталася ще в 2010 році, але судове рішення винесли недавно. Інший мешканець столиці відсудив 25 тисяч гривень за те, що люк на дорозі суттєво пошкодив йому днище фургона. Комунальники довго опиралися – подали апеляцію, але суд залишив рішення на користь потерпілого. Отже, приклади доводять, що судові справи з власниками доріг довгі, але цілком реальні. Тож маємо шанс поборотися за свої авто та безпечний міст. Інакше залишається тільки «сподіватися»… Тетяна ДОНЧЕНКО

четвер 21 лютого 2013 року

www.telegraf.in.ua

Що захищати? 09

За країну життя віддам! За владу – ніколи! Все частіше від молодих кременчужан можна почути, що вони ні в якому разі не підуть захищати Вітчизну, якщо остання про це попросить. Молодь каже, що не згодна віддати своє життя заради інтересів пана Януковича та олігархів. Проте деякі дівчата заявили «Телеграфу»: такі чоловіки не гідні їх, і якщо буде треба – самі воюватимуть.

23 лютого – День захисника Вітчизни. Свято – правонаступник радянського Дня армії та флоту. Привід наїстися-напитися, завалити роботу на підприємстві та послухати розповіді про те, як хто служив та хто як «відкосив» від служби. Схоже, нині не всі чоловіки готові схопити гвинтівку і ризикувати власним життям, якщо Вітчизна попросить.

– Яка Вітчизна? – обурюється батько трьох дітей Анатолій, робітник заводу. – Чому я постійно щось винен державі? А що держава мені? Цей бюрократизм просто задовбав! Ти весь час комусь щось маєш доводити.

Де вона, та Вітчизна?

– Пам'ятаю, як у радянському дитинстві намалював діду на 23 лютого листівку із поздоровленнями, – пригадує кременчужанин Олександр. – Він мовчки подивився, зітхнув та вийшов. За цим спостерігала моя мама. Вона сказала, щоб я не звертав уваги – потім все пояснить, коли зможу зрозуміти. Минуло років тридцять, лише тоді я пригадав цю історію. Зрозумів усе сам. Мій дід народився та жив на Львівщині, яка була «під Польщею». Що було потім – всі знають: війна, прихід радянської влади, колективізація, партизанська війна, виселення цілих родин до Сибіру. Ті, хто захищав мою, зруйнували його Батьківщину. Це важко зрозуміти, тому деякі політикани продовжують роздмухувати в людях ненависть один до одного через те, що вони просто мають різне коріння, кожен захищав свій дім, свою сім'ю. Зараз же у нас одна країна. Багато хто продовжує вважати своєю Вітчизною Радянський Союз, якого вже більше 20 років немає. Кого вони захищатимуть?

– Мене слово «вітчизна» дуже непокоїть, – каже програміст Денис. – Сам я росіянин, народився в Туркменії, живу в Україні. Зараз інший час, інші війни. Та й взагалі, нас легше купити через уряд. Там все продається. Але якщо нападуть прибульці, як на Челябінськ – будемо відбиватися! Цікаво, що в нашому місті більшу підтримку мають саме радянські патріотичні заходи. Порівняйте, як у нас святкують День Перемоги, 9 травня, та День Незалежності, 24 серпня. Згадайте, що чують діти про нашу державу від вас та інших дорослих. Як ви вважаєте, кого вони захищатимуть?

– У нашому світі, маючи доступ до великої кількості джерел інформації, дуже складно сліпо вірити владі та нестися із гвинтівкою полем бою під звитяжне «Ура!», – пояснює свою позицію інженер Юрій. – «Так» – моя відповідь, на 80%.

20% складає ситуація, як, наприклад, в Афганістані... Я готовий захищати свою сім'ю та друзів, свою країну, свій народ, але точно не владу. Це ж питання дуже обурює молодих людей, які вже самі стали батьками. Їм втрачати значно більше, ніж простим студентам. Вони не хочуть віддавати своє життя за Президента, міністрів, олігархів.

– Якщо на нас *** з шаблями нападуть – піду захищати, – каже працівник банку Валерій. – А от якщо бомбитимуть Верховну Раду, то я просто зааплодую.

– Яка Вітчизна? – відповідає запитанням на запитання інженер з ІТ Ігор. – Вітчизна зараз – це родина, близькі, робота... За них – піду. За Януковича – ніколи.

Якщо багато молодих українців відмовляються віддати життя за державу, то жінки зазвичай уявляють чоловіків захисниками – так вже склалося в нашій країні за її криваву історію. «ТелеграфЪ» запитав дівчат та жінок, ЧИ ВІДПУСТЯТЬ ВОНИ СВОЇХ ЧОЛОВІКІВ (братів, батьків, дідів, синів, друзів) НА ФРОНТ ЗАХИЩАТИ ІНТЕРЕСИ НАШОЇ ВІТЧИЗНИ.

Катерина, інженер Думаю, так. Якщо ніхто нікого не відпустить – ми ж всі вимремо!

Юлія, перекладач Ні. Вітчизна на це не заслуговує. У 2004 році я б сказала інакше. Сумно.

Інна, юрист

– Для цієї «грьобаної» держави я нічого не буду робити, оскільки вона для мене та моєї сім'ї нічого хорошого не зробила, – підтримує Анатолія художник та дизайнер Сергій. – Дістали політики-засранці! Якщо об'єднатися та надерти їм дупи... Народ я готовий підтримати, але політиків – ніколи! Якщо раніше таких заяв соромилися, то зараз чоловіки не бояться говорити про це вголос та ще й бити при цьому себе в груди. Причина проста – багаторічне «покращення життя» навчило українців відокремлювати такі поняття як «батьківщина», «країна», «вітчизна», «держава».

Вустами жінок

Так, відпущу. Це обов'язок кожного патріота нашої країни. Олена, офісменеджер

Думки експертів

Навіть не знаю. Думаю, що ні. Боюся за життя близьких, особливо сина – як і будь-яка мати.

Олена, студентка Ду ма ю, щ о ві дп ущ у. М ож ливо, і сама піду, якщо буде треба. А хто, як не ми? Альона, громадський діяч А я при чому? йо Це го рішення. Має бути свідоме. Така моя позиція. Я поважаю його бажання бігти на фронт чи ховатися.

Софія, адміністратор Я навіть вижену його туди! Розмаз від ь» ит ос «к ня, що армії, мені в чоловіки не потрібна! Вікторія, інженер Я не відповім – «так» чи «ні». Залежатиме від ситуації. Але рішення все одно за чоловіками – це їхнє життя та прагнення. Вони самі мають вирішити це для себе.

Антоніна, студентка Альона, у декретній відпустці Ні, однозначно. Не бачу сенсу захищати інтереси олігархів. Юлія, соцпрацівник Ні! Нехай на фронт йдуть депутати, закривають амбразуру своїми жирними дупами! Вони довели країну, то нехай розплачуються!

Відпущу. Але, можливо, в наш час вони самі не захочуть йти.

Валентина, журналіст Ні . Не ві рю в те, що Вітчизна за хи ща є мо ї інтереси. Тому не хочеться їх посила ти , як м' яс о, ко л и д е р ж а в і «с тр іль не » че рговий Афганістан придумати.

Оля, вчитель

Наталя, інженер, Ну , ріш енн я – піти чи не піти – навряд чи залежатиме від мого «відпущу» чи «не відпущу». А взагалі – ні. Держава не захищає мої інтереси, чому я ма ю ри зик ува ти здоров'ям та жи т тям св оїх близьких? Заради чого?

Якщо почнеться війна, я докладу всіх зусиль, щоб знайти найглибший підвал в Кременчуці, щоб, не дай Боже, не довелося брати в руки зброю. Інтереси нашої Вітчизни – це давно інтереси олігархів, які роздерибанили нашу країну. Так що будь-який воєнізований конфлікт однозначно стосуватиметься не прав і свобод українців, а захисту інтересів великого капіталу.

У поганому патріотизмі винна бідність Незважаючи на хвилі патріотизму, які ми постійно спостерігаємо в телевізорі та інтернеті, кількість свідомих патріотів, м'яко кажучи, мала. Так, за оцінками українського уряду, серед молоді віком 18–29 років показник готовності до еміграції становить 50,4%, а у віковій групі 30–39 років – 42,4%. Майбутнє нації просто хоче втекти звідси. Це реальні цифри із прийнятої Концепції патріотичного виховання населення на 2013-2017 рік. Злякавшись їх, можновладці вирішили щороку виділяти по 40 млн грн на «підвищення рівня патріотизму» старими «совковими» методами. На думку експертів, покази фільмів про Велику Вітчизняну війну та фестивалі на військово-патріотичну тематику не зарадять.

– Загальновідомо, що готовність до еміграції викликана не відсутністю патріотизму, а неспроможністю реалізувати себе в Україні, тотальною корупцією, відсутністю місця працевлаштування чи низькою заробітною платою, – каже Павло Гай-Нижник, доктор історичних наук Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса Національної академії наук України. – Зважаючи на реалії сьогоднішнього життя, влада має не звинувачувати людей у відсутності патріотизму, а розв’язувати поточні соціальні, правові та економічні проблеми. Низький рівень патріотизму криється в бідності, впевнена голова фонду «Демократичні ініціативи» Ірина Бекешкіна.

– Досі третина українців найбільше боїться голоду, – заявила експерт в ефірі «5 каналу». – Молодь не бачить перспектив, розуміє, що не зможе купити навіть житло, тому виїжджає. Люди відчувають, що не впливають на ситуацію в країні, а отже не відповідають за те, що відбувається.

Станіслав КОНСТАНТИНОВ

www.telegraf.in.ua

четвер 21 лютого 2013 року

10 Тема

«Прозьба найті бандіта!» Кременчуцькі діти в школі називають рідною мовою українську, і пишуть російські слова українськими літерами. А вдома розмовляють російською. І батьки цих дітей розмовляють з ними переважно російською. І майже весь Кременчук спілкується суржиком. Отакоє-от общє-то дело. костюми з британської вовни, і поважно заявляють, що гине російська мова, а з українською все гаразд. Поки хор регіоналів намагається переспівати хор опозиціонерів, пересічні українці навіть не знають точно, що ж таке рідна мова. Науковці дають три варіанти роз’яснень: – рідна мова – мова народу чи етнічної групи, до якої належить людина; – рідна мова – та, якою людина вільно мислить без додаткового самоконтролю; – рідна мова – мова, вивчена у дитинстві, малюк засвоює її від батьків без спеціального навчання. От «ТелеграфЪ» вирішив піти і дізнатися, яка ж всетаки мова рідна для кременчужан – маленьких та великих. І вийшло, що маленькі кременчужани впевнено називають рідною мовою українську, а від батьків засвоюють

російську. Дорослі ж кременчужани усі сподівання покладають на вчителів та дітей.

– Звісно, моя рідна мова українська, бо я живу в Україні. – каже Наталія, менеджер з реклами. – Та з чоловіком ми спілкуємось російською. І діти в школі на перервах теж спілкуються російською. Втім, моя дочка вже добре володіє українською, у них це стало модно. Я сподіваюсь, що її діти вже добре говоритимуть українською. І мені соромно слухати, як розмовляє Азаров, за державу соромно. Заклопот а ний водій маршрутки № 17 сказав так: – Рідна мова? Якою розмовляю, та і рідна. Як батьки навчили, так і розмовляю. І до чого тут мова? Мені на хліб треба заробити. Он діти до школи ходять, там вчителі грамотні, нехай і вчать – з мене гроші на школу щомісяця деруть.

коли о пе Сторінка, щ енчуцької початкової ш «5 актібря» ем – я кр дн ні о уч ог як дн є, ли ом. О стру газети» сиді им правопис ють російськ івробітниці «Приватної м, що малювасп важалися ти ритет. Текст у – двоє дітей ли маму. Роз ра в офісі і чека тки». Ми зберегли цей ва ри «П йт са ли такий: дітей вийшов а Пріватк і бандіта Прозьба найт Поїскі є батінкі ілі в падвалі Заложніка уб ндіта белиї воласи Чорни ою! Це глоьк Поїск єтого ба не вміють писати російс ка Ольга – і ан – Діти справд – стверджує кременчуж філолог за й ма! ни ле ов об ом пр ьк на йс баль росі , та я ного Дані та ий правопис мама 10-річ з сином вчимо російськ нокласниками. и од ди освітою. – М ається з його друзямиддали його ту ув бачу, що відб українській школі, ми ві х немає, а вдов я ни Даня вчитьс о. Уроків російської у діти сійською, і ан цілеспрямов тьки розмовляють ро терами. Я вваба лі ма з дітьми ькі слова українськими сійської мови, ро йс з сі ив ро ь ат ут ьт ш ул пи правводити фак , показати їм жаю, потрібно тей порівняльний аналіз істичні помилді ил я провести дл фії та найпоширеніші ст сійські слова, ро ». вила орфогра не плутали українські і «брати участь ни ки – щоб во риймати участь» замість і не писали «п

Фото автора

– Для мене рідною мовою буває і українська, і руська. Наприклад, вдома я розмовляю на руській, на російській мові, але можна розмовляти змішаною мовою – українською і руською, – сказала «Телеграфу» маленька Оленка, учениця 3-го класу 4-го ліцею. Ми запитали дитину, яка мова для неї рідна.

21 лютого – День рідної мови. Міжнародне свято започатковане ЮНЕСКО заради збереження рідних мов у всьому світі. Ви, мабуть, краєчком вуха чули, що в Україні, де державна мова українська, і вона ж має бути рідною, справи з цим не дуже добрі. А, точніше, дуже заплутані. Бо українські опозиціонери кілька разів на рік одягають святкові вишиванки і кричать, що українська мова гине. У відповідь представники партії влади демонструють чудові

іють Школярі не вм кою писати російсьред вами (фото), наочно девомлоонді--

А з батьками та друзями розмовляють російською...

А з батьками та друзями розмовляють російською...

третьо– Моя рідна мова – українська! – каже розмовше біль ми , класниця Ксенія. – На жаль і доросм дітя що аю, вваж я ою, йськ росі ляємо ою. їнськ укра ти овля лим треба більше розм

– У Кременчуці розмовляють більше російською мовою внаслідок радянської тиранії, – вважає дев’ятикласник Артем. – Тоді і школи були переважно російські. Зараз – навпаки, більше українські.

Чому кременчужани розмовляють суржиком На зупинці маршрутки ми чуємо: «Общє-то я не можу. Нєма врємєні». У міськвиконкомі доводиться чути: «Ми возьмьом гроші із другого кошика і отдадім...», «Участіє в більшості помагаєт мнє решать вопроси...», «Хочеться услишать, що скаже замісник...». Чому в Кременчуці чимало громадян розмовляють таким чином – змішуючи українські та російські слова?

– Є така штука, як полтавський суржик, – говорить Олена Маляренко – філолог за фахом. – Це проблема не одного лише Кременчука, це проблема полтавського діалекту. Хоча у Полтаві мова чистіша, там теж живе суржик. А у Кременчуці ще більше російськомовного населення, тому і суржик тут більш уживаний. Кременчуцький нафтопереробний завод колись будували зеки, вони були російськомовними. Залишились тут жити, створили свої сім’ї, і в цих сім’ях вже говорили, використовуючи і російські, і українські слова. Утворився свій власний, кременчуцький суржик. Та найголовнішою причиною застосування суржика я все-таки вважаю безграмотність. З Оленою погоджується Ольга, теж філолог за фахом: – На мою думку, суржик у Кременчуці поширений через неграмотність значної маси населення – а не через те, що у міських школах викладають українською. Ще сумнішу точку зору з приводу кременчуцького суржику має Ольга Олександрівна – викладач української мови у ліцеї №4: – Суржик – хворобливе явище, різновид змішаного українсько-російського мовлення. Він загрожує українській мові внутрішньою руйнацією. Вважається, що суржиком говорить людина, яка не володіє мовами «чис-

Про магазин «Труселя» «Телеграфу» розповіли читачі. Ми запитали перехожих – якою мовою написана вивіска магазину. Жінка, яка торгувала поруч, відповіла: «Це ж труси, труселя. Ви що, не знаєте?» тими», тобто літературними, нормованими, або володіє лише однією з них, а замість іншої послуговується суржиком. Науковці трактують суржик як проміжну субмову, що виконує роль перехідної в процесі витіснення української мови російською.

аУчні третього класу 4-го ліцею вваж ють рідною мовою українську.

А з батьками та друзями розмовляють російською...

Чому кременчужани не спілкуються українською Спілкуючись з дорослими кременчужанами, розмовляючи з дітьми, «ТелеграфЪ» переконався, що школярі називають рідною мовою українську, та спілкуються з батьками та друзями частіше російською. Кременчуцькі посадовці починають свої офіційні промови українською, та швидко з’їжджають на російську – або ж несуть щось страшне про «замісників», «прихіть мера» та «дєньгі з другого кошика». Як сказав один кременчуцький професор: «Ви починаєте промови українською, а тости виголошуєте російською». Чому так? Ольга Олександрівна – вчитель української – вважає: – У Кременчуці в побутовому спілкуванні домінує російська мова, а відтак майбутнє української лишається непевним. У сім’ях родинне оточення російськомовне, тому діти розмовляють суржиком. Правила мовлення формуються в родині, одних уроків української недостатньо. А посадовці розмовляють суржиком, мабуть, тому, що не володіють літературною українською мовою і не бачать потреби вчитися. У Кременчуці теза про вільний вибір мови спілкування – це фікція. Українське урбаністичне середовище створює психологічно комфортні умови

для російськомовної частини населення. Говорити українською в місті означає повсякчас долати опір мовного середовища. А людина схильна пристосовуватися – от люди і пристосовуються, щоб оточення їх не викинуло. На жаль, українська спільнота втратила мовну стійкість. І позиція українською влади, на мою думку, тому сприяє. Фаховий висновок вчительки доповнює розповідь кременчужанина Віктора Михайловича: – Я з Луганщини, там споконвіку говорили і говоритимуть російською. І я так говорив. А розмовляти українською почав кілька років тому. Змусив себе. Мені важко, бо я змушую себе не лише говорити, а й думати українською, якої в дитинстві не вчив. Це мій особистий спротив тому, що відбувається в країні. Мене обурює ставлення влади, яка і сама мови не знає, й іншим заважає її знати. Дружина моє рішення поважає, та розмовляти українською поки не погоджується – каже, важко. Так що поки я у цьому питанні одинак. Хоча син почав непогано говорити українською. А коли хоче щось попросити, так взагалі чудово розмовляє. Тож я сподіваюсь – далі буде краще, воно попустить.

Лариса АРТЕМЕНКО

Спілкування з учнями та фотозйомка здійснювались за згодою керівництва школи та в присутності викладачів

www.telegraf.in.ua

четвер 21 лютого 2013 року

Поїхали! 11

Вмикайте світло!

Ключові зміни у Правилах дорожнього руху

(набувають чинності з 15 квітня 2013 року)

Як їздити за новими Правилами дорожнього руху Правила дорожнього руху України із 15 квітня стануть подібними до європейських: вони мають захистити водіїв від абсурду з розміткою на дорозі, змусять їх їздити поза межами населених пунктів із увімкненими ходовими вогнями або ближнім світлом (із 1 жовтня по 1 травня) та вводять нові знаки. Багато кременчужан зрадіє тому, що нарешті автівки заборонили лишати на газонах. Дехто з кременчуцьких водіїв вже встиг ознайомитися з новими Правилами дорожнього руху, які уряд затвердив 11 лютого. Вони почнуть діяти із 15 квітня поточного року, тож українці мають майже два місяці для того, щоб підучитися. Крім обов’язкових для виконання вимог, у Правилах є ще так звані «рекомендації». В якості рекомендації залишились вимоги щодо обов’язкової зміни автомобільної гуми взимку, наявності світловідбиваючих жилетів у автівках та світловідбиваючих елементів на одязі пішоходів. Занадто велике обурення ці нововведення викликали у водіїв при обговоренні. Найбільше невдоволення спричинив пункт про обов’язкове увімкнення фар за містом.

– Я ж задовбаюся лампочки у фарах міняти, – каже кременчуцький автолюбитель Дмитро. – Це ж постійне та зайве навантаження на електросистему. А одна нормальна лампочка коштує близько 200 гривень. Навіть не можу сказати, у скільки мені обійдуться ці нові Правила. У водіїв-професіоналів більш поміркована позиція.

– В Росії вже три роки цілодобово їздять із увімкненими фарами – і нічого, звикли, – розповідає кременчужанин Микола. – Це нормально. А загалом, Правила просто трішки привели до ладу. Багато що використовували і раніше, це просто не було прописано – могли «придовбатися», коли проїжджаєш через суцільну лінію, а знак дозволяє. Тепер чітко – знаки мають перевагу над розміткою. Найбільше непокоїть пункт про газон. Боюся, що почнуть штрафувати, коли на якомусь пустирі зупинишся. Заступник начальника міського відділу ДАІ Олександр Хрестовий впевнений: зміни до Правил дорожнього руху наблизили їх до європейських.

– Я сам вже давно вмикаю світло за містом, рекомендую це робити всім, – каже пан Хрестовий. – Так автомобіль можна помітити на дорозі і вночі, і вдень, і в тумані, і у мряці. Також міліціонер вважає добрим знаком те, що в Правилах прописали рекомендацію стосовно зміни літньої та зимової гуми. Це не обов’язково, але...

– Водії, які вважають, що можуть спокійно їздити в ожеледицю на «лисій» гумі, не повинні забувати про норми законодавства щодо обов’язкового страхування цивільної відповідальності, – каже Олександр Хрестовий. – Якщо вони потраплять у ДТП, страхова компанія може не визнати страховий випадок. Компенсацію не виплатять.

Від заходу до світанку

STOP

Новий знак 5.69: «Промислова зона»

У нових Правилах чітко вказано, що таке «темний час доби» – це час від заходу сонця до світанку. Раніше існував невловимий півгодинний інтервал до та після.

Як не дивно, всім відомий знак 2.2 «Рух без зупинки заборонений» досі не зобов'язував водія... пропускати транспорт, що їде по головній дорозі. Тепер треба і зупинитися, і надати дорогу.

Новий знак 5.68: «Культова споруда»

ЗНАКИ ПЕРЕВАЖАЮТЬ НАД РОЗМІТКОЮ Якщо розмітка суперечить дорожньому знаку, водій має виконувати вимогу знаку. Крім того, введене обов’язкове дублювання знаків, якщо розмітки не видно або, як часто буває у Кременчуці, вона швидко зникає. Для їх встановлення введена додаткова умова – знаки має бути видно з відстані у 100 метрів. Це гарна новина для водіїв та жахлива – для захисників зелених насаджень: у центрі міста почнуть масово обрізати дерева.

Паркування на газонах Віднині заборонене ПДР. За порушення доведеться сплатити штраф 255-340 грн.

Нові кольори дорожньої розмітки

Посміхніться! Вас знімають!

Окрім формально закріплених раніше білого та жовтого кольорів, з'являться синій (для паркувальних майданчиків), помаранчевий (для тимчасової розмітки при проведенні дорожніх робіт) та білочервоний (для позначення аварійнонебезпечних пішохідних переходів).

Новий знак 5.70 із зображенням камери попередить про те, що ведеться фото– та відеофіксація порушень Правил дорожнього руху.

Обережно, діти! Якщо на дорозі зупинився автомобіль із позначкою «Діти», увімкненою аварійкою або помаранчевим маячком – інші водії, які рухаються в суміжній смузі, мають знизити швидкість або взагалі зупинитися – аби не збити дітей.

Обмеження швидкості Тимчасові знаки Їх розміщуватимуть на жовтому фоні, вони матимуть перевагу над постійними знаками.

Таблетка від «змилених» очей Введений знак 5.64 «Зміна схеми руху» попередить водія про те, що за 100 метрів на дорозі з'являться нові знаки. Він стоятиме не менше 3 місяців. Це щит червоного кольору.

Знаки «переповзають» на розмітку Деякі знаки відтепер малюватимуть прямо на дорозі, аби привернути увагу водія до нерегульованого пішохідного переходу, обмеження максимальної швидкості, небезпеки.

Нові Правила дозволяють обмежувати максимальну швидкість на небезпечних ділянках доріг. Так, наприклад, в місті це 60 км/год. У Кременчуці вже обмежили швидкість до 40 км/год біля магазину «Нова лінія» через високу аварійність. Під знаком встановлюється табличка з поясненням причини.

Забудова Нові знаки 5.63.1 та 5.63.2 повідомлять водія про початок та кінець щільної забудови. Його встановлюватимуть у межах населених пунктів – саме звідси починає діяти обмеження швидкості до 60 км/год. Іноді місто починається за кілька кілометрів від адміністративного кордону, тож водії повинні їхати там на «міській» швидкості – знаки вирішать цю проблему.

До уваги порушників Ближнє світло

Штрафи треба сплачувати по-новому

Ходові вогні та ближнє світло фар мають бути увімкнені з 1 жовтня по 1 травня за межами населених пунктів. У країнах, де введене таке правило, аварійність знизилася на 15-20%. Штраф за невиконання – 425-510 грн.

Відтепер при сплаті штрафу за порушення Правил дорожнього руху водіям треба додатково вказувати у квитанції серію та номер протоколу, який склав інспектор ДАІ. У прес-службі Полтавського обласного управління ДАІ пояснюють нововведення: вони не можуть відстежити, за яке саме порушення людина сплачує гроші. Це стосується злісних порушників, які отримують кілька протоколів на місяць. Через плутанину в протоколах виникають проблеми – незрозуміло, коли й за яке порушення водію збільшувати розмір штрафу вдвічі, якщо він прострочив добровільну сплату. Серія і номер протоколу знімають цю проблему. Станіслав КОНСТАНТИНОВ

www.telegraf.in.ua

четвер 21 лютого 2013 року

12 Шоу-біз

Від сільського клубу – до великої сцени

Іван Ганзера вважає, що шоу-бізнесу в Україні немає. Наразі він не готовий брати участь у «Новій хвилі» чи «Євробаченні», проте збирається важко працювати, аби досягти успіху. А ще він щасливий з дівчиною, яка йому наснилася, і жалкує, що рідко бачить Діану Арбеніну

Після перемоги на телепроекті «Голос країни» талановитий хлопець із села Калинове став улюбленцем мільйонів українців Іван Ганзера, маючи проблеми із зором, у 2011 році з легкістю пройшов «прослуховування всліпу» на шоу «Голос країни». Ставши переможцем, він уклав контракт зі світовою компанією звукозапису Universal Music та створив власний альбом у студії Євгена Ступки Troy Zvukozapys. Колишній художній керівник сільського клубу, а тепер улюбленець мільйонів, каже, що вперше працював у студії такого рівня. І хоча траплялося всяке, нині всі 12 пісень записані. Зараз Ваня разом із друзями-артистами презентує їх країні. Минулого тижня він виступав перед кременчужанами.

– Ваню, як продається ваш альбом?

– Це запитання, я думаю, краще поставити комерційним директорам. Бо моє завдання – співати. Я артист. Головне – щоб було на хліб з маслом, а як воно продається – то нехай рахують бухгалтери. Я думаю, що за наших реалій великий продаж виглядає красиво, але насправді все досить складно.

– Чи важко зараз молодому артистові пробитися в українському шоу-бізнесі?

– Для початку – в нас, на пострадянському просторі, шоу-бізнесу взагалі не існує – це жалюгідна подоба. Я так вважаю. Справжній шоу-бізнес – там, де, наприклад, Мадонна. Тому що саме там люди створюють дійсно унікальні шоу, цілий рік до них готуються. Якщо говорити, що таке «музичний бізнес» взагалі – за кордоном артист, який написав хіт, уже може спокійно займатися творчістю, ні про що не думати. Він стає забезпеченою людиною. А у нас – хоч пиши, хоч не пиши.

10 хітів, 100 хітів – це нічого не дасть. Тому ні «шоу», ні «бізнесу» в Україні немає, пробиватися нікуди.

– І все ж ви співаєте. Що дало вам шоу «Голос країни»?

– Будь-який проект будь-якому артисту дає найперше і найголовніше – впізнаваність. Просто безкоштовний піар на всю країну. Розумієте, коли артист приходить на проект і в нього щось виходить – він починає рухатися вперед кар’єрними сходами, вже потенційно знаходить свого глядача. Якщо люди голосують за нього, то вони можуть прийти і на його концерт. Тому мені шоу, безумовно, дало більше плюсів, ніж мінусів. З іншого боку, мінус – це психологічне навантаження. Там дуже важко. Ми хоч і намагаємось сприймати критику нормально, але всі ми живі люди, і не завжди це виходить. Зізнаюся чесно, іноді я читаю інтернет-сайти чи форуми про себе, а потім дуже довго «відходжу». Дякувати Богу, в мене якось так складається, що відгуків десь 50 на 50 – і хороші, і погані. Тому все добре.

– Ви збиралися брати участь у конкурсі «Нова хвиля». Плани не змінилися?

– На жаль, я вважаю, що не готовий до «Нової хвилі», бо мені ще треба рости. Я от спостерігаю за нашими артистами, які намагаються пробитися на «Євробачення», «Нову

хвилю», і розумію, що їдуть вони туди, аби просто взяти участь. Це не мій принцип. Моя ціль – найвищий результат. Я реаліст, і вважаю, що наразі не «тягну» на призові місця в таких престижних конкурсах, це по-перше. А по-друге, зараз я почав займатися собою, на інше немає часу. Доводиться багато працювати, писати пісні, заробляти на життя концертами, а конкурси – це все ж таки велика праця. І, звичайно, потрібна фінансова підтримка, якої в мене, на жаль, немає.

– У вас дуже багато пісень про кохання. Скажіть, ви вже знайшли своє щастя?

– Так, зараз я щасливий. Знаєте, у мене є пісня «Я буду з тобою». Вона мені наснилася. Ніхто не вірить, але це дійсно так. У мене була температура під 40, я прокинувся. Може, в якомусь маренні, але у мене просто лунала в голові ця музика. Я не міг співати, пам'ятаю, просто сів, зіграв, записав мелодію. І відразу ж до мене «прийшов» текст. У тому сні, що я бачив, мені наснилася дівчина – дуже красива, на розмитому фоні. Сон виявився пророчим, тому що зараз я зустрічаюся з дівчиною, яка до біса схожа на ту, що була уві сні.

– Ви продовжуєте спілкуватись з Діаною Арбеніною? Які взагалі маєте враження від цієї людини? Яка вона там, поза лаштунками?

– Вона практично не відрізняється від тієї, що на екрані. Така ж правдива, справедлива. Бачимося ми рідко, бо у Діани дуже напружений графік. Реально зустрічалися востаннє в Києві, коли вона приїжджала у вересні презентувати свій альбом. Я вийшов до неї на сцену. А за лаштунками Діана мені подарувала якраз той самий альбом. Спілкуємося часто, вітаємо один одного, але бачимося, на жаль, досить рідко. На шоу «Голос країни» Іван Ганзера в дуеті з Діаною Арбеніною виконував пісню гурту «Ночные снайперы» «Ты дарила мне розы». Виступаючи в Кременчуці, Ваня розповів, що одного разу зробив авторський гумористичний переклад цієї пісні, прочитав його Діані. Вона з усмішкою сприйняла сюрприз, але трохи образилася. Проте переклад настільки «прижився» в народі, що тепер Ганзера декламує його зі сцени під час своїх виступів.

Іван ГАНЗЕРА Із пісні Арбеніної: Ты дарила мне розы, розы пахли полынью, Знала все мои песни, шевелила губами, Исчезала мгновенно, не сидела в засаде, Никогда не дышала тихонько в трубу.

Переклад Ганзери: Мені носила троянди, вони пахли погано, Усі пісні мої знала, теліпала губами, І зникала миттєво, не сиділа в засаді, І ніколи не дула тихенько в трубу.

Вік: 25 років. Освіта: музична школа, клас – акордеон. Грає ще й на фортепіано. Улюблена музика: меломан, слухає багато чого – від рокбалад до репу. До проекту працював: художній керівник клубу села Калинове на Харківщині. Олена МАЛЯРЕНКО

четвер 21 лютого 2013 року

14 У

www.telegraf.in.ua

вільний час

Культпоход

Гастролі

Поэтический вечер «23 МАРТА» Двухсерийный проект от арт-группы «Творческий Кременчуг»! В День защитника Отечества – мужская лирика из женских уст. Когда: 23 февраля, в 17.30. Где: арт-кафе «Огонек», проспект Героев Бреста, 38. Тел.: (097) 71-225-19. Вход: 10 грн.

Спортивный конкурс«БИТВА ТИТАНОВ» Спортивно-развлекательный батл ко Дню защитника Отечества. Когда: 23 февраля, в 14.00. Где: ТРК «Европа», ул. Ленина, 7. Тел.: 79-26-76. Вход: 20 грн.

Соревнования по танцам «БИТВА ЗА КРЕМЕНЬ» Всеукраинские соревнования по уличным танцам. Организаторы: танцевальная студия TeRRa Dance. Когда: 23 февраля, начало для зрителей – 14.00. Где: ул. Октябрьская, 1, развлекательный комплекс JOSS. Тел.: (096) 838-40-50. Вход: 40 грн.

Оперетта «МИСТЕР ИКС» Спектакль в двух действиях. На сцене - звезды петербургской оперетты. Когда: 23 февраля, в 19.00. Где: городской Дворец культуры, бульв. Пушкина, 2. Тел.: 3-61-05.

Балет «ЛЕБЕДИНОЕ ОЗЕРО» Московский государственный театр «Русский Балет» представляет спектакль «Лебединое озеро». Когда: 3 марта, в 19.00. Где: городской Дворец культуры, бульв. Пушкина, 2. Тел.: 70-30-97. Вход: 100-200 грн.

ВІДПОВІДІ НА СКАНВОРД №7

Школа танца. Для всех Танцевально-спортивный центр «АСТРА» приглашает всех желающих от 4 до 60 лет в ШКОЛУ ТАНЦА. Для Вас: Студия КОНКУРСНОГО БАЛЬНОГО ТАНЦА. В программе обучения танцы европейской и латиноамериканской программ.

Cтудия СОВРЕМЕННОГО ТАНЦА. Вас ждут современные стили hip-hop, jazz-funk, contemporary и т.д. Студии ХОББИ-КЛАССА и СЕНЬОРОВ. Вы сможете научиться бальным европейским и латиноамериканским танцам, также в программе обучения – клубная латина (сальса, свинг, буги и т.д.). Танцевально-спортивный центр «Астра»: cш № 1, ул. Чкалова, 3; ДК им. И. Котлова, ул. И. Приходько, 100 тел. (0536) 782792, www.mydance.com.ua

Проводится набор в детские танцевальные группы Студия танца и фитнеса «Дэгаже» объявляет набор в детские группы. Набор проводится по нескольким направлениям и для детей разных возрастов. Открыт набор в группы: по «Контемпу», куда приглашаются подростки от 10 лет; по новому танцевальному направлению с элементами этники и хорошей фитнес-программой «Афроджазу», а также в две возрастные группы по «Восточным танцам» - для детей 6-9 лет и подростков 10-15 лет. Дополнительную информацию можно получить по телефону либо придя в студию. Студия танца и фитнеса «Дэгаже»: ул. Победы, 3-А (офисное здание QB), тел. 79-10-68

067-736-68-07, (0536) 70-40-23

ГЕНЕРАЛЬНЫЙ ИНФОРМАЦИОННЫЙ ПАРТНЁР

www.telegraf.in.ua

четвер 21 лютого 2013 року БОЛЬШЕ ФОТО и ВИДЕО на сайте www.telegraf.in.ua

23

Маршрут –

Фото Александра Гринченко

ЛЮБОВЬ!

14 февраля по Кременчугу колесила сказочная «Маршрутка любви». Вся в сердечках, ангелочках и шарах, она привлекала внимание удивленных прохожих. Кондукторы – Ангел Любви и Купидон. Пассажиры – влюбленные пары. Стоимость проезда – искренний поцелуй. Необычный микроавтобус выезжает на кременчугские улицы четвертый год подряд. Маршрут традиционный: Молодежный – речной порт – ул. Киевская – ул. Мира. Есть у нас уже и постоянные пассажиры.

– Ой, ну где же это вы ездите, замерзли вас ждать, – говорят Илья и Маша, забираясь в салон. – Два года случайно к вам попадали, а в этом году решили специально подождать на остановке. Кстати, ребята мерзли не зря. Пара получила в подарок сертификат на посещение сауны «На Кузнечной». Илья и Маша не единственные, кому нравится кататься в «Маршрутке любви». Некоторые пары ездят с нами уже четвертый год – это стало для них доброй традицией. Кое-кто ловит автобус уже вместе с друзьями и кумовьями. Те же, для кого наш нарядный, украшенный студией «Декоратор» и свадебным агентством «Весілля Lux», микроавтобус ещё в диковинку, сначала смущались, однако потом с радостью

принимали приглашение Купидона проехаться. Были и такие, кто догонял «влюбленную» маршрутку на своем автомобиле, а потом, бросив машину на обочине, присоединялся к нашей веселой компании.

– Плата за проезд – поцелуй! – зазывает пассажиров Купидон. А еще за поцелуй можно выиграть подарок от газеты «ТелеграфЪ» и от спонсоров необычной маршрутки. Влюбленные смеются, вытягивая валентинки с указанием призов.

– Вот здорово! Будет с чем чай попить вечером! – радуется пара, которой достался торт от ТМ «Лукас». В этот день пассажирами «Маршрутки любви» стало около 75 пар. На некоторых остановках микроавтобус даже не останавливался – не было свободных мест. Влюбленные получили возможность рассказать о своих чувствах, а некоторые именно в нашей маршрутке признались своей половинке в любви впервые.

Алина и Александр. У ребят самая неожиданная история любви. Алина ехала поездом на собственную свадьбу в Севастополь. По дороге разговорилась с попутчиком – это был Александр. Обменялись контактами, на перроне попрощались. Алина вышла замуж, но семейная жизнь не сложилась. После развода вспомнила про Александра. Начали общаться, а в итоге поженились

Увидев маршрутку с Ангелом и Купидоном, прохожие улыбались и махали вслед Все пассажиры получили подарки от наших спонсоров. МЫ РАЗЫГРАЛИ: сертификаты на посещение салона красоты «Византия», сауны «На Кузнечной», сертификаты на ужин на двоих в ресторане «Пикассо», в пабе «Августин», сертификат на вход в party-bar Vanil, три тортика, три ящика печенья, сладкие валентинки от ТМ «Лукас», два сертификата от студии танца и фитнеса «Дэгаже», воду от ТМ «Изумруд», 10 игровых карточек для посещения семейно-развлекательного комплекса «Мадагаскар», 8 билетов в кинотеатр «3D Галактика», сертификат на игру в боулинг в ТРК «Европа» и много-много различных сувениров. Медиа-партнёр

Праздничное оформление

Денис и Настя. В нашей маршрутке Денис впервые признался в любви своей девушке. Все были очень растроганы... Валентина впервые увидела Александра на ступенях популярного развлекательного заведения... в трусах. Он участвовал в поздравительной акции к 8 Марта. С тех пор они не расстаются

Ирина и Максим. Познакомились на стадионе. Теперь все бегают вместе, бегают...

Сергей и Светлана. Бросили свою машину, чтобы несколько остановок проехаться в сказочной маршрутке telegraf.in.ua

24

четвер 21 лютого 2013 року

Объявление для женщин в магазине: «Купи подарок любимому мужчине – и получи подарочек для мужа!».

Знаете ли вы, что... ... 23 февраля и 8 Марта – вторичные половые праздники. … враг выгодно отличается от друга тем, что он всегда скажет правду в глаза, а друга предварительно еще надо напоить. … гибрид акулы и золотой рыбки исполнит три ваших последних желания...

Задолбала эта бессонница. Не мог заснуть, потому что очень мешало тиканье часов. И только через полтора часа до меня дошло, что часов в комнате вообще нет и отродясь не было!

пожрем-с?

Фотограф - Александр Гринченко

АНЕКДОТЫ

22 признака

того, что вы на диете

– Господин мэр, мне кажется, что с ценами на воду вы немножко загнули.

– С чего вы взяли?

– Люди во дворах колодцы роют. Как сообщила пресс-служба ГПУ, уже проверяется причастность Тимошенко к падению метеорита под Челябинском. Приглашают свидетелей по данному делу. Недавно купил такую хорошую туалетную бумагу, что не удержался - порезал ее на салфетки.

– Ну, как? Уже окунулся в работу?

– Уже макнули...

– Ты где?

– Я уже подъезжаю.

– Я тебе на домашний звоню! Студентка Люся выучила все билеты по логике и стала мужиком.

Татьяна Чернушенко «Каждый человек нуждается в хобби, которое может превраться в любимую работу. Пассивный отдых на диване перед телевизором начал навевать тоску, потому решила заняться спортом. Что может быть лучше ухода за своей фигурой!»

Девиз: «Реке нужно движение. Если она стоит – превращается в болото...»

Французский юмор

«Лада» – хорошо, но машина - лучше Оказывается, автомобили «Лада» во Франции... объект для тонких шуточек.

– Где найти запчасти для «Лады»?

– Нужно просто ехать за другой.

– Как увеличить стоимость «Лады» вдвое?

– Нужно залить полный бак!

– Сколько человек нужно, чтобы собрать «Ладу»?

– Четверо. Двое сгибают, еще двое - склеивают.

Они выпустили «Ладу» с четырьмя педалями! Тормоз, газ, сцепление... И еще одна для накачивания подушек безопасности.

– Что написано на 39-й странице инструкции по эксплуатации «Лады»?

– Расписание автобусов.

– Ты видел новое противоугонное устройство для «Лады»?

– Видел, они просто увеличили эмблему в два раза.

Из жизни Собака-гаишник Наше предприятие расположено возле поста ГАИ. Напротив, как положено, стоянка дальнобойщиков. На посту прижился пес - обычный, серый, породы двортерьер. Каждую машину, которую останавливали инспекторы, он нещадно облаивал: становился впереди и не реагировал ни на сигнал, ни на попытку тронуться с места. Так вот, однажды ночью дальнобойщики поймали этого пса....

8 утра. Картина маслом. Все тот же пост, все тот же лающий пес. Только на лбу у пса - кокарда, а хвост - в черно-белую полоску. Лежали все, в том числе гаишники.

1. Исключили из своего лексикона сладкие, жирные и мучные слова.

10. До, во время и после еды вам хочется есть.

17. Снижение веса – не цель, а смысл жизни.

2. Радуетесь, что гречка

11. Даже во время секса есть хочется.

18. Вы можете ударить и даже избить в приступе ярости... весы.

3. Купили весы с диаго-

вечно.

и хлеб подорожали. налью 72 см.

12. Вы могли бы есть 13. При посещении туа-

4. За два дня похудели на 25 гр.

лета не понимаете, откуда это у вас берется.

5. На фуршете вам можно только шпажки из канапе.

14. Точно знаете, что соседи снизу жарят курицу, справа – картошку, слева – пекут пироги, сверху – жрут сало. Сволочи.

6. Все говорят: «Эй, хва-

тит жрать, ты на диете».

7. Вас окружают только сытые друзья и подруги.

8. На вас жалко смотреть. А когда едите – смешно.

9. Обед на 90% состоит

15.

А от гастронома в соседнем квартале невыносимо несет колбасой.

16. Прохожие незаметно суют в ваши карманы хлеб.

из слюны.

Житейские мудрости

Правильная шпаргалка

Как вызвать продавца

– Скажи, Петров, почему профессор, отобрав шпаргалку, не выгнал тебя с экзамена, но даже поставил четверку?

– А за что меня выгонять? Шпаргалка – всего две маленькие формулы на купюре в 50 евро...

Хочешь купить электрический чайник, но в магазине к тебе не подходит ни один продавец? Встань рядом с огромным телевизором и сделай вид, что изучаешь ценник. Рядом тут же «нарисуется» кто-нибудь, предложит помощь.

19. Знаете, что в один прекрасный день «навернете» тазик пельменей! И этот день уже скоро! Только эта мысль придает вам сил.

Вчера шеф послал нас сбивать сосульки. Одна упала на его машину, хоть он предусмотрительно и припарковал ее в 70 метрах от здания.

– Ма, я пошёл играть в футбол с ребятами.

– Только через мой суп!

20. Просыпаетесь сре-

Лежачий полицейский – самая ровная часть наших дорог.

21. Белки… Жиры… Углеводы… Краситель Е221… Всё это так вкусно!

Как показал последний случай с метеоритом в Челябинске, самым популярным выражением, сказанным в России перед концом света, будет: «Ни...я себе».

ди ночи в холодной слюне, стоя у открытого холодильника.

22. Вы знаете на весах определенную точку, встав на которую, они покажут чуть меньше.

Стихи Утреннее... Бывает, проснешься, как птица, Крылатой пружиной на взводе. И хочется жить, и трудиться... Но к завтраку это проходит.

Неожиданное... Наша Таня громко плачет Съела баскетбольный мячик. Мама Тани тоже плачет – Сомневается, что мячик...

Помню, как в пятом классе в споре, почему хорошо быть девочкой, я сказала: «Потому что не нужно бриться!». Наивная...

– Привет. Как дела?

– Зачем спрашивать? В одной стране живем. Нужно было забрать пьяную подругу из гостей... Теперь вместе ждем, пока нас заберут. Брачное объявление: «Ищу спутницу жизни, умеющую чистить рыбу и копать червей. Она должна иметь моторную лодку. Фотография лодки - обязательно».