2005 четвер 23 вересня 2010 року
«Мы будем достойными членами...» У парку Миру, під знаменами Регіонів, зарили майже мільйон бюджетних коштів 21 вересня у парку Миру урочисто відкрили Гонг миру. Гонг Миру – це символічне колесо, яке подарувала Кременчуку Індонезія. Загалом, Гонг – річ приємна та симпатична, має символізувати «мир у всьому світі». Неприємно те, що на спорудження каплички для нього з убогого кременчуцького бюджету виділили майже мільйон гривень. Свого часу кременчуцька преса чимало писала про доречність таких витрат. Та що поробиш, це політика – причому передвиборча. Саме через вибори – незважаючи на страшенну зливу, яка уперіщила зранку – всі кременчуцькі політики та вся кременчуцька преса зійшлися у парку Миру. Певний ажіотаж таки був. Адже нова газета, яка з’явилася в Кременчуці перед самісінькими виборами, вийшла із заголовками: «Бойся, Глухов!», «Азаров едет в Кременчуг наказать Глухова!» Мова у публікаціях йшла про те, що прем’єр Азаров сваритиме мера Кременчука Глухова саме на відкритті Гонгу Миру. Публіка чекала «цирку». Та він не приїхав. Вже за добу стало відомо, що Азарова не буде. Замість нього прибув скромний заступник міністра промислової політики – пан із символічним прізвищем Якубович. 21 вересня парк Миру надто явно нагадував «Поле чудес», де заривають гроші простаків (навіть два поля – одне з казки про Буратіно, а друге з «телевізора»). Символічне прізвище заступника міністра (цілком випадково, воно аналогічне прізвищу ведучого «Поля чудес») лише довершило картину. Зрештою Гонг відкрили. При великому скупченні пенсіонерів та змерзлих учнів ПТУ, яких били дрижаки. Народу розповіли, що капличку для Гонгу героїчно будували героїчні регіонали з Автозаводської райради – пан Коваленко та пан Брижаха. Усюди по парку майоріли знамена партії Регіонів. Атмосфера була піднесена та пафосна – як воно, зазвичай, і буває на «полях чудес». Наостанок видатний кременчуцький регіонал пан Коваленко пообіцяв, що ми будемо достойними членами Асоціації міст Миру (тих, де теж поставили Гонги Миру). І запропонував розмістити штаб-квартиру світової Асоціації в Кременчуці! Але це вже зовсім інша історія – про те, як Кременчук перетвориться на Нью-Васюки, а дехто з партійних лідерів отримає горде прізвище Бендер. Лариса АРТЕМЕНКО
фото тижня
Як мер починав працювати на «регіони»
Голова міського виборчкому не знає, хто є лідером партії, яку вона представляє у комісії Але, за випадковим збігом обставин, обидва керівника комісії – голова та секретар – працюють на автоскладальному заводі під керівництвом Миколи Черниша 17 вересня відбулося перше засідання міської виборчої комісії. Вирішували організаційні питання. А по закінченні засідання журналісти вирішили познайомитися з керівництвом комісії. Втім, секретар комісії відомий по роботі головою окружного виборчкому на останніх виборах Президента. Це Микола Ковган (від Партії регіонів). Він працює заступником директора автоскладального заводу. А директор цього підприємства, Микола Черниш, очолює осередок Партії регіонів у Кременчуці. Головою міськвиборчкому працюватиме Лариса Міцик (від партії «Реформи і порядок»). Однак, коли журналісти запитали у неї, чи знає вона, хто лідер її партії, пані Міцик відповіла: «Я працюю головою комісії. Ми сьогодні провели засідання комісії і вирішили всі питання. Більше я поки що нічого не скажу». Однак, за випадковим збігом обставин (під час виборів зазвичай буває багато випадковостей), Лариса Міцик теж працює на автоскладальному заводі, інженером ... До речі, Ніно Дадешелі, заступник голови міського виборчкому, делегована на роботу Партією захисників Вітчизни (і партійна, за її словами) теж не назвала лідера своєї партії ні в Києві, ні в Кременчуці… Тетяна ДОНЧЕНКО
«Хто контролюватиме ТВК, той контролюватиме все»
Це – історичне фото з сесії міської ради, яка пройшла у жовтні 2007-го року. Це та сама сесія, де головний кременчуцький регіонал пан Черниш (на фото справа) отримав звання Почесного громадянина Кременчука. Нагороду йому вручав міський голова пан Глухов. Йому тоді довелося у прямому розумінні поповзати по залі – бо випав і десь закотився гвинтик від почесного знаку. Саме ці пошуки ви бачите на фото. Єхидні журналісти тоді іронізували: «Не варто було б міському голові так відверто метушитися перед паном Чернишем!». Нині різні опозиційні сили та різного сорту політики закидають міському голові, що він отримав підтримку регіоналів виключно завдяки послузі пана Черниша. Та мало хто знає чи пам’ятає, що і пан Глухов зробив свого часу неабияку послугу пану Чернишу. На тій самій сесії, де пан Черниш став Почесним громадянином, насправді номінувалися три фігуранти – пан Черниш, покійний вчитель Демидюк та міський голова пан Глухов. Про те, як зняли вчителя Демидюка, ми розповіли вам минулого разу. А от про те, що міський голова пан Глухов сам зняв свою кандидатуру, розповідаємо сьогодні. Отак вийшов на сесії на трибуну і попросив зняти його кандидатуру – звільнив шлях пану Чернишу. Є й ще одна цікава деталь. Міському голові закидають, що він лише зараз із кон’юнктурних інтересів «перебіг» до Партії Регіонів. Ми ж схильні вважати, що він повернувся «на круги своя». Бо ми зберігаємо протокол №1 конференції Кременчуцької міської організації «Партії Регіонів України» від 7 лютого 2002 року. Підписаний він головою організації паном Салімоном. Так ось вже тоді, напередодні виборів 2002-го року, міські регіонали висували на посаду міського голови скромного і безвідмовного пана Миколу Глухова, чинного мера Кременчука.
У понеділок, 20 вересня, Кременчук відвідав голова Комітету виборців України (КВУ) пан Черненко. Він розповів представникам кременчуцьких політичних партій про небезпеки, які чатують на них на місцевих виборах. Також пан Черненко повідомив сумну новину – цього разу системна комісія ОБСЄ на виборах в Україні не працюватиме – український уряд не надіслав їй офіційне запрошення. Тож на відносно неупереджених закордонних спостерігачів сподіватися не доводиться. Щодо ризиків, пов’язаних із новим законом про місцеві вибори, то найбільший він для кандидатів. За словами голови КВУ, «кандидати у нас посипляться, як груші». Новий закон не дає вичерпного переліку діянь, за які кандидат може бути знятий з виборчих перегонів. Тож, на думку пана Черненка, конкуренти та підконтрольні їм виборчі комісії широко застосовуватимуть схему «перше попередження – друге попередження – зняття з реєстрації». І спробуй потім, доведи, що попередження ти отримав незаконні – адже закон не містить чіткого переліку діянь, за які виносяться попередження та настає зняття з перегонів. Окремо голова КВУ зупинився на можливостях територіальних виборчих комісій (ТВК) «підіграти» своєму кандидату. Власне, досвідчений пан Черненко переконаний: «Ті політичні сили, які контролюють діяльність ТВК, матимуть дуже великий вплив на дільничні комісії, де рахуватимуть бюлетені». Між тим, голова Кременчуцької міської виборчої комісії працює на автоскладальному заводі головного кременчуцького регіонала пана Черниша. Секретар комісії – заступник пана Черниша на тому ж таки заводі. Як ви гадаєте, яка політична сила, найвірогідніше, отримає можливість впливати на діяльність міської виборчої комісії? Лариса АРТЕМЕНКО
У виборчкомі завівся фальшивий член Громадські спостерігачі мережі «Опора» заявили, що Михайла Кліментенка, який нині є членом Кременчуцького міськвиборчкому, не висувала міська організація Української соціал-демократичної партії (УСДП). Опинився він у списках завдяки обласним колегам УСДП. «Обласна організація (УСДП) на свій розсуд змінила подання, що по суті є підробкою», – зазначається у повідомленні «Опори». До речі, Михайло Кліментенко у 2010 році на виборах Президента представляв інтереси Віктора Януковича. Пан Кліментенко розповів «Телеграфу», що він «здається, був висунутий обласною організацією» УСДП. За словами секретаря Кременчуцької міської виборчої комісії Миколи Ковгана, на роботу комісії цей інцидент поки ніяк не вплине: – За нинішніми фактами голосування, його голос ні на що не впливав. Робота комісії не буде заблокована через цю ситуацію, – зазначив пан Ковган. Станіслав Константинов
2005
10 Міська голова-2010 четвер 23 вересня 2010 року
Безвідмовний мер Кременчуцький мер частіше захищав інтереси бізнесу, ніж інтереси кременчужан
У минулому номері «Політичного Телеграфа» (№37) ми проаналізували результати діяльності Кременчуцької міської ради, яка практично у повному складі знову посуне на вибори. Нині маємо оцінити наслідки діяльності чинного міського голови Кременчука, пана Глухова. Адже він вже повідомив пресі, що планує знову балотуватися на посаду міського голови. Лідер кременчуцьких регіоналів пан Черниш теж запевнив пресу, що Партія регіонів висуватиме на посаду міського голови саме пана Глухова.
Пан Глухов обіймає посаду міського голови з 2000 року. Останній раз переобирався у 2006-му. Війна тоді за мерське крісло точилася кривава. Головним суперником пана Глухова виступав відомий кременчуцький бізнесмен та меценат пан Матицин. Він мав непогану репутацію і достатньо коштів, аби перемогти. Та технологи його виборчої кампанії повелися надто агресивно. І кременчужани – як не дивно – пожаліли «бідного, зацькованого Глухова» – якого ще й зняли з виборчих перегонів, і бідоласі довелося поновлювати своє
право у судах різних інстанцій. Народ проголосував за Глухова. І делегував йому право захищати інтереси міської громади. Давайте подивимось, як пан Глухов це робив. Перш, ніж почнемо дивитися, нагадаємо, що, за законом про місцеве самоврядування, міський голова «забезпечує здійснення повноважень органів виконавчої влади на відповідній території». Тобто, відповідає не лише за себе, а й за діяння виконавчого комітету міської ради, а, відповідно, за всіх своїх заступників та начальників управлінь і комунальних підприємств.
Льдовий палац, якого немає
Про те, як на місці парку МЮДа виріс супермаркет «Амстор», ми детально розповіли у минулому номері «Політичного Телеграфа» (№37). Сьогодні зупинимось лише на одній деталі – бо саме вона безпосередньо пов’язана з міський головою. За те, що місто надало йому право будуватися на кременчуцькій землі, «Амстор» мав заплатити значний грошовий внесок на розвиток інфраструктури Кременчука. Він його не сплатив. Як виявилось, міська влада – в особі міського голови – погодилась на іншу схему розрахунків. Вирішили, що замість реальних
коштів «Амстор» побудує льодовий палац із ковзанкою – а кременчужани там ковзатимуться. За власні гроші, звичайно. Ось що пояснив міський голова пан Глухов: «Зі мною вели переговори, я погодився на льодовий каток замість інфраструктури. Хай це буде не комунальний каток, а бізнесовий, бо місто не в змозі утримувати такий об’єкт, І ми матимемо там пільгу, окремі категорії зможуть ходити туди безоплатно». Це було сказана 25 вересня 2008-го року. Де льодовий палац, пане мер?
Мер захищає ненажерливих гробарів
Восени 2008-го в Кременчуці стався скандальний випадок – гробарі комунального підприємства «Спецкомбінат ритуальних послуг» засипали підготовану для поховання могилу матері кременчужанки Тетяни. Сталося це на кладовищі на Петровського. Уявіть собі – траурна процесія з домовиною прибула на цвинтар, а ховати немає де, зникла яма. Вибухнув скандал. Дочка небіжчиці стверджувала, що гробарі засипали яму, бо вона відмовилась заплатити півтори тисячі гривень, які з неї вимагали за поховання на закритому кладовищі. Під час скандалу з’ясувалося, що працівники кременчуцького УБОЗу вже задокументували шість епізодів хабарництва посадової особи спецкомбінату ритуальних послуг. За трьома епізодами прокуратура порушила кримінальну справу за статтею 368, ч.2 ККУ (одержання хабара у великому розмірі).
Втім, проблема була не лише в хабарах. Керівництво спецкомбінату встановило дуже високі розцінки на поховання (як потім з’ясувала відповідна комісія – необгрунтовано високі). Наприклад, за резервування місця на кладовищі кременчужанин мав заплатити 1000 гривень. Крім того, раптом виникли розцінки (і націнки) за терміновість, за погодні умови тощо. На всі запитання журналістів директор спецкомбінату пан Дедюрін тоді відповів: «Це – моя територія, тобто територія виконкому». Як же реагував виконком та його керманич – міський голова? Після зборів на спецкомбінаті, які відбулися 4 червня 2009-го року, пан Глухов заявив: «Мене керівник (пан Дедюрін) влаштовує. Він почав наводити порядок, це комусь не подобається». Ми так і не зрозуміли, про який порядок йде мова? Про засипану перед похованням
могилу? Про хабарі? Про тисячу гривень за резерв – хоча міська прокуратура дала роз’яснення, що за законом, місце для родинного поховання надається безкоштовно? Попри все, міський голова не ініціював зняття із займаної посади пана Дедюріна, і не підтримав відповідну пропозицію депутатської комісії. Чому пан Глухов так самовіддано, ризикуючи власною репутацією, захищав пана Дедюріна – невідомо. Але версія є. Пан Дедюрін – як то кажуть, «людина Порицького». Пан Порицький – наш колишній віце-мер з питань житловокомунального господарства. Сам же пан Порицький – «людина пана Сеня». А пан Сень – один з найвпливовіших депутатів міської ради. Пліткують, що саме завдяки пану Сеню пану Глухову вдалося перемогти на виборах 2006-го року.
За час каденції останньої міської ради (2006-2010 рр.) розтягування земель кременчуцької громади досягло величезних масштабів. Але максимального рівня процес набув у 2007-му році. Тоді сесії міськради інакше, ніж «земельний дерибан» і не називали. І так цей хвилюючий процес захопив фігурантів, що на серпневій сесії міськради міський голова, як то кажуть, обмовився за Фрейдом – виголосив те, про що думав. Він сказав: «Якщо тут є дерибан землі, я хочу, щоб він був під повним нашим контролем!» Журналісти потім цей афоризм роздрукували по всіх виданнях. А на серпневій сесії, де пан голова так щиро обмовився, депутати, до речі, дали згоду на будівництво торгового центру на території четвертої поліклініки, що на Керченській. Будувати мала відома вже кременчужанам фірма «Амстор-М».
Мер, який не побудував міст Кожен український політик має власну улюблену байку. Пані Тимошенко розповідала, що поверне громадянам вклади Ощадбанку. Пан Янукович обіцяв підвищити пенсії та почути кожного. А пан Глухов обіцяв на виборах 2006-го року знайти кошти на новий міст (навіть мостовий перехід) через Дніпро. Це записано окремим пунктом у передвиборчій програмі кандидата Глухова. Обіцянка, звісно, шикарна. Кожен виборець, який має власне авто або їздить через наш старий міст маршруткою, її оцінить. Та де ж міст? І де гроші, які мер обіцяв знайти? Гроші пішли за відомою адресою, яку друкувати в газеті некультурно. А вийшло все так. У 2006-му році з Державного бюджету України міському бюджету Кременчука виділили субвенцію у сумі 10 мільйонів гривень – на проектування та будівництво нового мосту через Дніпро. У 2007-му році аудитори Рахункової палати України перевірили ефективність використання наданих коштів. І дійшли висновку, «Прожект» супермосту що «планування та використання коштів здійснювалось неефективно та з порушенням чинного законодавства». Замість ти засвідчили, що «перспектива будівництва того, аби оплатити проектування та будівництво мосту в подальшому законодавчо не вирішена мосту (а його довжина 860 метрів), кременчуць- і на сьогодні є нереальною». До того ж, вони ка міська влада оплатила розробку техніко- встановили, що генерального підрядника на економічного обгрунтування цілого мостового розробку проекту мостового переходу замовпереходу, куди включила 860 метрів власне ники обирали без проведення тендеру. мосту та 30,3 кілометра автомобільної дороги, А там, де немає тендеру, виникає силаяка приєднується до нього. На цей грандіозний силенна підозр – чи не використали, бува, «прожект року» і пішли кошти субвенції. Грошей підрядника-проектувальника для брутальнозбудувати скромний, але новий міст, вже не го «відмивання» коштів? Втім, міський голозалишилось. До того ж, замовники суперпро- ва пан Глухов підозри відмітав і тримався екту (виконком Кременчуцької міської ради та оптимістично. Він повідомив пресі: «Головне, що Укравтодор) не знайшли часу подати його на нас перевірили, і не сказали, що ми все робимо затвердження до Кабінету Міністрів України. неправильно. Будемо працювати і далі. Сьогодні Відповідно, кошти на реалізацію цього супер- на основі техніко-економічного обгрунтування пуперпроекту не заклали ані до Державного готуємо постанову уряду про затвердження ТЕО бюджету на 2007-й рік, ані до місцевого бюд- будівництва мостового переходу». жету Кременчука. Програмою економічного та Це було сказано у листопаді 2007-го року. соціального розвитку Кременчука на 2007-й рік Нині – вересень 2010-го. Де міст, пане мер? теж не були передбачені жодні заходи з проекту(за матеріалами бюлетеня Колегії вання та будівництва мосту. Тож ніхто реальний Рахункової палати України від 08.10.2007) міст не будував. А аудитори Рахункової пала-
11
2005
Проект «Політичний Телеграф» реалізується в рамках програми U-Media (США) «Посилення незалежних ЗМІ в Україні». Юридична експертиза – Л. Панкратова, медіа-юрист, віце-президент «Асоціації медіа-юристів» України
четвер 23 вересня 2010 року
Преференції для «Столиці», або Чому мер позбавив громаду грошей? Ця історія почалася досить давно, ще перед виборами 2006-го року. Третього листопада 2005го року Кременчуцька міськрада на 38-й сесії передала ЗАТ «Київміськбуд-1» , що входить до складу корпорації «Столиця», величеньку ділянку під будівництво мікрорайону «Озерний». Будувати його збиралися у прямому розумінні «на кістках» – в районі колишніх артскладів, д е п р о т я г о м к і л ь ко х століть різні конфесії ховали своїх мерців – і православні, і католики, і іудеї. Здається, навіть мусульмани. Кременчуцька «Прожект» мікрорайону «Озерний» інтелігенція та інші романпередачу землі в оренду пройшло. тично налаштовані громадяни страшенно обурювались таким У 2006-му пана Глухова переобрали варварським будівництвом, але... на посаду міського голови. Він так Корпорація «Столиця» – структура над- само залишався фанатом «Столиці», потужна. До того ж, її інтереси просто- хоча політичні опоненти з громадсьтаки затято лобіював чинний міський ких організацій, існуючих завдяки голова пан Глухов. Тож рішення про доброчинності мільйонера Матицина,
Депутати «відмазали» мера І депутати Кременчуцької міської ради більшістю голосів відхилили прокурорський протест, за яким «Київміськбуд-1» мав би сплатити до кременчуцького бюджету повну суму орендної плати. Отак круто депутати «кинули на деньги» кременчуцьку громаду. Знову-таки, офіційної , документально доведеної версії, чому депутати так вчинили, не існує. Тож можемо запропонувати
лише версію «Політичного Телеграфа». Версія проста, називається досить брутально – «рука руку миє». Якщо ти комусь заважатимеш крутити із землею, він тобі теж стане на заваді. А це бізнесу не сприяє. Втім, нині, коли почалась чергова виборча кампанія, браття-депутати розповідають зовсім інше. Наприклад, нардеп Бабаєв у публічних
Чому мер не захистив вагітних крюків’янок? Навесні 2009-го року міська влада раптом вирішила швиденько закрити пологове відділення у другій міській лікарні, що на Раківці. Віце-мер пан Онищенко (видатний, до речі, регіонал, окраса обласного осередку Партії регіонів) тоді виголосив фразу, яка стала містечковим афоризмом. Журналісти запитали віце-мера, навіщо закривати пологове відділення на Раківці? Віце-мер відповів: «Ви ж не купуєте додому дві пральні машини!» Чиновник вважав, що міського пологового будинку цілком достатньо. Але ж існує ще й кременчуцький міст з його вічними пробками та аварійним станом, і не менш аварійними ремонтами. Через це не можна назвати транспортний зв’язок між правобережною та лівобережною частинами міста надійним. Незважаючи на все це, у квітні 2009-го міськвиконком (на чолі з міським головою) прийняв рішення про закриття пологового відділення у Крюкові.
публічно звинувачували мера в лобіюванні інтересів корпорації. Пройшов якийсь час. Інтелігенти так само обурювались. «Столиця» так само обіцяла звести розкішний мікрорайон для обраних – пентхаус на кладовищі це ж так стильно. Аж раптом у квітні 2008-го року міжрайонний відділ Управління державної служби по боротьбі з економічними злочинами (УДСБЕЗ ГУМВС) провів перевірку і з’ясував, що кременчуцька громада недоотримує кошти за оренду величезної (878 549 кв. м.) земельної ділянки, переданої в оренду підрозділу «Столиці» ЗАТ «Київміськбуду-1». Правоохоронці довели, що замість того, щоб платити орендну ставку (1% від вартості ділянки) за всі 86 гектарів кременчуцької землі, «Київміськбуд-1» сплачує лише за третину, за 29 гектарів
Обурені вагітні дівчата аж із Крюкова посунули до міськвиконкому, на відкриття квітневої сесії міськради. Приїхали з великими животами та саморобними плакатами, стояли битий час під стінами міськвиконкому. Ані віце-мери, ані міський голова до них не вийшли. Пан Глухов все одно наполягав на закритті пологового відділення. Він зазначив: «Це рішення непопулярне, але його треба приймати. Нам треба ще обладнати пологовий будинок. Коштів на утримання того відділення немає. Коштів на зарплати немає...» Як бачите, мова знову про гроші. Так просто і зручно зекономити їх на вагітних крюків’янках. І продовжувати і далі безвідповідально розбазарювати кременчуцькі землі, які і мають приносити до бюджету ті самі гроші. Нині відділення існує. Але не завдяки міському голові. Згодом ми розповімо цю історію детальніше.
(292 846 кв. м.). Через це кременчуцький бюджет недоотримав 236 275 гривень і 82 копійки. Так сталося через те, що міський голова пан Глухов – всупереч рішенню міськради від 01.12.05 – уклав із ЗАТ «Київміськбуд-1» договір оренди, яким безпідставно надав будівельній організації право вносити орендну плату лише за 292 849 кв. м. земельної ділянки. Чому міський голова так посприяв бізнесу «Столиці» і зробив таку шкоду кременчужанам, невідомо. Зате є одна цікава деталь. Абсолютно випадково дочка міського голови в той час працювала у фінансовому підрозділі корпорації «Столиця». Коли відповідне банківське відділення в Кременчуці закрили, пані знайшла іншу роботу. А кременчуцька прокуратура підготувала позовну заяву про визнання недійсним п. 2 вищезгаданої угоди та стягнення із ЗАТ «Київміськбуд-1» недоотриманої плати за оренду земельної ділянки у повному обсязі. У грудні 2008-го прокурор подав на розгляд сесії Кременчуцької міськради відповідний протест. І...
виступах заявляє, що він та його молода команда (фракція БЮТ у міськраді) категорично проти низької орендної ставки на землю в Кременчуці, і взагалі перебувають в опозиції до міської влади. Хлопці, ви ж сиділи в сесійній залі, коли депутати відхилили протест прокурора. Чому не лягли кістками у боротьбі за гроші для кременчуцької
громади? Можливо, тому, що до виборів було ще цілих два роки? (у матеріалі використані: лист начальника УДСБЕЗ ГУМВСУ в Полтавській області В. П. Синьчука № 71 Д/С-117; лист першого заступника прокурора Полтавської області О. В. Кириченка № 07/1-41/48-08).
Як на вимогу нардепа у дітей-інвалідів забрали гроші У Кременчуці працює Центр соціальної реабілітації дітейінвалідів. Тривалий час його очолювала Надія Колесник. Вона була бійцем, знала проблеми інвалідів досконально, ніколи не скиглила і завжди домагалася мети. А мета була – адаптувати кременчуцьких дітей-інвалідів до життя. Тому пані Надія не зупинилася на соціальній реабілітації, вона докладала зусиль, аби створити ще й відділення медичної реабілітації – адже возити дітей на реабілітацію до Дніпропетровська та Києва їхнім мамам дорого і незручно. Чинний міський голова пан Глухов дуже лояльно ставився до Центру дитячої реабілітації та до його керівника, сприяв їхній діяльності і, по можливості, допомагав. Та все одно медичний блок будували важко, цілих чотири роки – безгрошів’я. І ось у липні 2009-го року міський голова повідомив журналістам, що «80% будівельних робіт у медичному блоці виконано. До Дня міста необхідно закінчити ремонт і закупити обладнання. З останнім
обіцяло допомогти Міністерство соцзахисту, а супермаркет «БІЛЛА» повинен з понеділка (з 6 липня) розпочати там ремонт». Міський голова пояснив, що ремонт буде зарахований як фінансовий внесок супермаркету «БІЛЛА» у розвиток інфраструктури міста. Мова йшла про 395 689 грн. «ТелеграфЪ» радо про це написав. Та директор дитячого Центру
повідомила нам, що ремонт не починався, грошей не буде. Бо кошти «БІЛЛИ» вирішили перекинути на стадіон у Міському саду, який патронує нардеп Бабаєв. «ТелеграфЪ» отримав коментар міського голови щодо обіцяних ним коштів для дитячого Центру. Пан Глухов відповів: «До мене особисто звернувся народний депутат Бабаєв із проханням використати гроші «БІЛЛИ» на закупівлю за дуже вигідною ціною штучного покриття для стадіону. І я особисто підписав такий лист. Водночас я провів переговори з представниками «БІЛЛИ» про виділення додаткових коштів на Центр реабілітації дітей-інвалідів». Медичний блок дитячого Центру таки добудували – завдяки зусиллям депутата міськради і директора «КременчукЖитлобуд» пана Шевчука. Але ми так і не зрозуміли, навіщо мер так ризикнув долею медичного блоку для маленьких інвалідів? Невже лише через те, що цього вимагав нардеп? Але ж медичний блок і якесь покриття для стадіону – речі різної ваги.
результат
Цим вагітним крюків’янкам – своїм виборцям – міський голова нічим не допоміг.
Вимоги нардепа Бабаєва міський голова пан Глухов виконував усі. І без заперечень. Він дозволив нардепу на «дитячі» кошти купити штучне покриття для стадіону. Більше того, він погодився, аби два мільйони з п’яти, які підприємство «Нібулон» має внести у фонд розвитку інфраструктури Кременчука, теж були перераховані на будівництво стадіону, яким так гучно і неефективно опікується нардеп. За згодою міського голови, протягом 2007-2010 років на будівництво цього стадіону з кременчуцького міського бюджету перерахували 6 мільйонів 109,7 тисяч гривень (за довідкою віце-мера Бикова). Хоча публіку переконують, що всі кошти на стадіон видобуває виключно героїчний нардеп. Ну, і чого досяг такою «пластиліновою» політикою чинний міський голова? На нашу думку, результат убогий. Щойно почалась чергова виборча кампанія, у Кременчуці з’явилась газетка, де на першій сторінці друкують фото міського голови із висолопленим язиком, на другій – усіляко шпетять того ж міського голову, а на інших – славлять нардепа Бабаєва, «спасителя Отечества». Нардеп усіляко відхрещується від цієї газетки. Тож маємо вірити, що газетярі-аноніми роблять усе це за власним переконанням і власним коштом. А сам нардеп, тим часом, публічно заявляє що він перебуває в опозиції до міської влади, яка не дбає про кременчужан. Лариса АРТЕМЕНКО
2005
12 Голос виборця четвер 16 вересня 2010 року
чому я не піду голосувати?!
«Я не бачу, за кого мені голосувати на місцевих виборах» «Саморекламою вони займаються і нічим, гідним уваги» – Взагалі на вибори я ходжу, але на місцеві – ні. По-перше, я не знаю досконально всіх кандидатів. Практично не знаю. Про всіх чула, але це – лише їх реклама. Саморекламою вони займаються і нічим, гідним уваги. По-друге, поговорюють про те, що все вже давно вирішили. Знаю, це звучить банально, але... Тому мені не цікаво брати участь у виборах. Я розумію, що неправильно так стверджувати, що громадяни повинні бути свідомими – йти на вибори, голосувати, вибирати… Але ж я не бачу, за кого мені Євгенія, 24 роки, помічник юриста у приватній юридичній фірмі. Все життя живе у Кременчуці.
голосувати на місцевих виборах. Просто не бачу. Йти просто, аби сходити та проголосувати «аби за когось» – не хочу. Я не кажу, що кандидати – не гідні люди! Боже збав! Але я не бачу між ними особливої різниці. Все, що можна побачити – лише самореклама. Настільки явна, що не викликає бажання йти голосувати за них. Не цікаво, оскільки я не знаю об‘єктивної інформації про кандидатів – кожен тільки й розказує, що він кращий за інших. Готував Станіслав КОНСТАНТИНОВ
Якщо ви теж не бажаєте голосувати, і готові розповісти, чому так, телефонуйте нам: 2-25-67. Ми розповімо вашу історію. Можливо, кременчуцькі кандидати нею зацікавляться і навіть зроблять щось корисне.
«Вибори треба проводити не тільки на вулицях, а й у провулках» – 17 вересня на нашій вулиці траву покосили. Ніколи до цього не косили, а тут пройшов якийсь чоловік з бензокосаркою під дворами. Якраз цього дня у школі, що у нашому мікрорайоні, голова Автозаводського райвиконкому Володимир Коваленко з народом зустрічався… Спасибі, звичайно, що покосили, напевне, перед виборами. Але ж вибори треба не тільки на вулицях, а й у провулках проводити! А у провулках траву чомусь не косили, та й біля річки Крива Руда все геть амброзією поросло. Краще б туди чоловіка з косою направили, а біля дворів ми й самі впораємося – й так ніколи хащі не розводили. Ось біля зупинки траву покосили, сміття вигребли, а урну так і не спромоглися поставити. Провулки після дощу на суцільне болото перетворюються, мешканці самі будівельним сміттям замощують ці калюжі. А ці питання саме міська та районна влада повинна виріПеред виборами у приватному секторі почали косити шувати! А вони траву напоказ косять! траву, чого раніше не робили
Траву покосили, а в провулках після дощу така багнюка – хоч свиней купай Готувала Тетяна ДОНЧЕНКО
вам слово
Алёна Спс за статью.За кого НЕ буду голосовать определилась.У меня своя ситуация:2 года оббиваю пороги кабинетов ,хочу ВЗЯТЬ в аренду у города землю(вернее,земля была в аренде ,но после развода,муж оставил киоск мне,и при смене владельца нужно брать землю у города снова),так вот 2 года я хожу и прошу дать мне землю,отвечают,что порядок проведения аукциона еще не утвержден,... у Жорняк я была,та только плечами подвигала. куда еще идти не знаю.а я и 2 детей только с этого киоска имею доход. vitaliy Да господа больше всего меня расстраивают заявления типа,- ’’Все они одинаковые выбирать некого’’ , отчасти может это и правда но скажуя вам есть возможность заставить даже их работать на нас. Есть в арифметике такое простое правило от перестановки слагаемых сумма не меняется вот и получается если мы одних и техже будем постоянно выбирать в президенты в депутаты в меры вконце концов ничего хорошего небудет. А смысл им о нас заботиться, можно 4 года воровать сидеть ничерта неделать вернее делать карманы свои набивать, а на пятый перед выборами наобещать гору благ, починить лавочку возле подъезда, дорогу старым асфальтом закатать и мы опять его выберем. Единственный выход господа избиратели если вас неустраивает то как сработал наш мер и депутатский корпус за 5 лет, это НИВКОЕМ случае не голосовать за них снова, а выбрать из новых, может и эти окажуться нелучше но зато они будут знать, что если ничерта де сделают для города их через пять
лет отправят из своих теплых насиженных мест на просторы.Тогда будет толк. Я вам расскажу как голосоют американцы, так вот независимо от того, какая из партий находится у власти американцы всегда считают два индекса:- индекс роста цен и индекс роста зарплат если рост цен опережает рост доходов граждан то за эту партию этого президента этого мера они никогда не проголосуют вот и вся наука. А посмотрите на нас живем все хуже и хуже, а выбираем всеравно одних и техже. Александр Люди добрые! Думаю - дело не в гор- и нардепах. Дело в системе. 100% - любой из нас попади в горсовет - будет делать то же. Они считают нас стадом, но они тоже стадо - поди высунься честный - снесут башку и не вспомнят, что был такой. Ну проверила прокуратура - дальше что? Любая система работает нормально, когда есть баланс сил. А в нашей - дисбаланс - есть власть, а противовеса ей нет. Мы - Народ, нас много, но Мы - каждый сам по себе, да еще и с фигой в кармане. Очень не хочется, но кажется революции в том или ином виде не избежать, а точка кипения людей все ближе и ближе. Может регионалы это поймут и разрядят обстановку, но пока движения с их стороны не видно - тому доказательство - Кушнир глухова продвигает на меры. сергій - селянський син || 19 09 2010 20:43:59 || e-mail Мені казали обізнані знайомі, що ментальність кожної людини залежіть від її генів. Тому, на великих придприємствах Кременчука, зараз радять: на керівні поса-
11
2005
Проект «Політичний Телеграф» реалізується в рамках програми U-Media (США) «Посилення незалежних ЗМІ в Україні». Юридична експертиза – Л. Панкратова, медіа-юрист, віце-президент «Асоціації медіа-юристів» України
четвер 16 вересня 2010 року
четвер 16 вересня 2010 року
Міська рада чи «міська зрада»?
Як у парку «виросла» БІЛЛА, а Черниш став Почесним громадянином Кременчука
У кременчуцькому бюджеті немає коштів, бо їх розтринькали депутати міськради платити зарплати бюджетникам та здійснювати обов’язкові комунальні платежі. Отже, «перший кошик» – це бюджет проїдання. Але існує ще й бюджет розвитку Кременчука. На його формування та наповнення безпосередньо впливає саме міська влада. Можна, звісно, волати виборцям про жадібну державу та страшну фінансову кризу. Але то лише теревені. Бюджет розвитку міста наповнюється через чітко визначені місцеві податки і збори. Серед них нас найбільше цікавлять кошти від продажу та передачі в оренду земельних ділянок, що належать територіальній громаді Кременчука. Бо це значні кошти, які можна використати на здійснення власних повноважень місцевої влади – на освітлення вулиць, ремонт доріг, шкіл, музеїв, навіть на їхнє будівництво тощо. А затверджувати рішення про продаж або передачу в оренду земельних ділянок має саме міська рада. От і давайте подивимось, як вона наповнювала (чи спустошувала) бюджет розвитку Кременчука. А перш ніж почнемо дивитися, нагадаємо, що через неякісне
українське законодавство і продати землю, і передати її в оренду під будівництво – означає втратити її назавжди. Та коли землю продають, міська громада отримує гроші. А коли землю передають в оренду – орендар отримує гарантоване право згодом привласнити цю землю на вигідних для себе умовах. Бо, коли він зведе будівлі, стане неважливим, скінчився термін оренди чи ні. Адже у жодному міському бюджеті не знайдеться таких коштів, щоб відшкодувати забудовнику витрати на будівництво та повернути собі землю. Як ви розумієте, депутати міської ради знають це ліпше за нас. І, незважаючи на це, вони – за свідченнями перевіряючих організацій – більш ніж під 130 об’єктів виділили ділянки із порушенням земельного законодавства. Звісно, ми не зможемо розповісти про кожен об’єкт. Тому й обрали для аналізу найбільші земельні ділянки, розташовані в центрі міста. Вони коштують значних грошей, тож виборці мають право знати, як обрані ними депутати розпорядилися власністю громади. Сесійна зала Кременчуцької міськради, 2009 рік
Прокуратура протестує, депутати чхають на протести Обласна прокуратура неодноразово вказувала, що «рішення Кременчуцької міської ради не повною мірою спрямовані на захист інтересів громади міста». Так, у березні 2007 року – через рік після обрання чинної Кременчуцької міської ради – прокуратура Полтавської області провела перевірку додержання вимог земельного законодавства в Кременчуці. За її результатами, перший заступник прокурора Полтавської області Олег Кириченко констатував, що «при розгляді земельних питань Кременчуцька міська рада не використовує право на проведення аукціонів. Земля державної та комунальної власності не продається на торгах. Аукціони не проводились ані в 2006-му, ані в 2007-му роках». Крім того, прокурорська перевірка встановила, що Кременчуцька міськрада надає земельні ділянки для комерційної
діяльності (будівництво магазинів, автосалонів тощо) під мінімальну орендну ставку – 1% від грошової оцінки землі. Хоча, за законом, розмір орендної ставки можна збільшити до 10%. Перший заступник прокурора області прямо зазначив, що «збільшення розміру орендної плати – це збільшення надходжень до місцевого бюджету. А від того, як він наповнюється, залежить фінансування соціальної сфери та благоустрій міста». Прокурорська перевірка кременчуцьких депутатів не виправила. Що робили, те чинили і надалі. Ще через рік, у жовтні 2008-го, діяльність Кременчуцької міської ради перевірило Управління з контролю за використанням та охороною земель в Полтавській області. Перевіркою було встановлено, що Кременчуцька міськрада виділила землю з порушеннями законодавства майже під 130 об’єктів. Людмила Остапенко – заступник
головного державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель Полтавської області повідомила, що «найбільше порушення – це надання землі в оренду без аукціонів». Інспектори Управління склали відповідний акт та запропонували міськраді скасувати рішення, в яких виявлені порушення. Також інспектори встановили, що у кременчуцьких типових договорах оренди землі чомусь відсутній пункт, за яким при зростанні орендних ставок орендарі мають платити за новими розцінками. Начальник управління земельних ресурсів Кременчука пан Надоша визнав, що через це кременчуцький бюджет недоотримав 1,5 мільйона гривень. Втім, усі ці перевірки депутатів міськради не спинили. Землі кременчуцької громади і досі не продаються через аукціон. Та, власне, їх майже і не залишилося.
«Елки-палки!!!» Взагалі-то, це сучасний бізнес-центр (на фото). Та у себе в «Телеграфі» ми звикли називати його «Елки-палки» (ключове слово – «палки»). Земельну ділянку під будівництво центру отримала «Кременчуцька торгова гільдія». Її генеральний директор – пан Холод. Він же – голова фракції БЮТ у Кременчуцькій міській раді. Тож, сподіваємось, ви вже зрозуміли – і цю
Пан Холод
«Амстор» є, грошей нема. І ковзанки теж немає.
Пан Сень
Вулиця Халаменюка, «Амстор» та купи щебеню замість ковзанки.
Це – супермаркет «Амстор». Він «виріс» на місці парку МЮДа. Величезну земельну ділянку під його будівництво забудовникам теж виділили депутати Кременчуцької міської ради. Виділили знову-таки в оренду, продавати через земельний аукціон не стали. Тут вже, брутально висловлюючись, «порилися» не БЮТівці, а депутати-«нашоукраїнці». За кілька років до нашестя «Амстору» міська влада передала парк МЮДа в управління компанії «Меркатор», якою керував впливовий депутат міськради, «нашоукраїнець» пан Сень. За цю передачу голосував (більше того, агітував) навіть відомий борець-теоретик пан Стасюк – дуже він довіряв пану Сеню, навіть серйозно переконував кореспондента «Телеграфу», що завдяки депу-
тату Сеню парк МЮДа просто-таки розквітне. Та ми нервувалися. Пан Сень – бізнесмен. Це не його профіль – забезпечувати розцвітання парків. Тож парк і не розквітнув. Його просто вирубали. Замість парку виріс «Косметик-центр», яким багато років керує найближча родичка депутата Сеня. І супермаркет «Амстор». Ним родичі пана депутата не керують. Але! Свого часу «ТелеграфЪ» знайшов угоду, укладену міською владою з підприємством-управителем парку. Там був цікавий пункт, згідно з яким влада не мала надалі права без згоди з управителем передавати паркову ділянку в оренду. Тож, маємо підстави вважати, що без згоди управителя тут не обійшлося. А коли бізнесмен дає зго-
ду, він, зазвичай, робить це із зиском для себе. А от кременчуцька громада від винищення парку МЮДа та появи «Амстору» нічогісінько не отримала. Землю вона втратила назавжди, грошей за неї не отримала. Та ще й посадовці – на чолі з мером – якось так хитро дозволили «Амстору» не перераховувати кошти на розвиток інфраструктури Кременчука. Домовились, що замість реальних грошей «Амстор» зведе льодовий палац із ковзанкою. А кременчужани туди ходитимуть ковзатись – за гроші, зрозуміло. Ну що? «Амстор» є. А ковзанки немає. І грошей місто не отримало за таку величезну земельну ділянку – та ще й в самісінькому центрі, поруч із залізничним вокзалом.
земельну ділянку депутати міськради просто передали в оренду, ніхто її на земельний аукціон не виставляв і кілька мільйонів для міста не заробляв. Ну, справді, як можна наживатися на побратимі – такому ж депутаті, як і ти сам? Та була там ще одна невеличка проблема. На ділянці росли величезні, гарнющі канадські ялинки – давня окраса Кременчука. Виходило, що їх знесуть.
Фото Дмитра БАБЦЯ
Ми невипадково почали аналіз діяльності міської влади саме з Кременчуцької міської ради. По-перше, це чималенький гурт із 60-ти громадян, яким кременчужани чотири роки тому делегували серйозні права та повноваження. Чотири роки наші обранці користалися цими правами і вздовж, і впоперек. Нині офіційне висунення кандидатів (через партійні конференції) ще не почалося, але керманичі двох найпотужніших та найбільших за чисельністю фракцій Кременчуцької міської ради – БЮТ та Партії регіонів – вже публічно заявили, що посунуть на вибори. Отже, ми знову побачимо ті самі обличчя. Тому маємо всі підстави подивитися, як вони попрацювали на кременчуцьку громаду за ці чотири роки. За Бюджетним Кодексом, міський бюджет поділяється на так званий «перший» та «другий» кошики. На «перший кошик» міська влада практично не має впливу. Бо він витрачається на здійснення делегованих їй повноважень. Хитра держава делегує місцевій владі почесні повноваження
Це – БІЛЛА
Фото Дмитра БАБЦЯ
Політичний ТелеграфЪ: http://www.telegraf.in.ua/special/2010/09/17/miska-rada_11911.html
10 Міська рада-2010
2005
Так прокоментували матеріал «Міська рада чи «міська зрада?» читачі сайту «Політичний ТелеграфЪ»
Та самовпевнений депутат Холод присягнувся журналістам, що він так класно пересадить ялинки, що вони у нього житимуть «аж бігом». Він їх таки пересадив – прямісінько туди, де трохи згодом фракція БЮТ «продавила» будівництво супермаркету БІЛЛА. І вийшла ялинкам нагла мученицька смерть. Вічная їм пам’ять. І ганьба депутату Холоду, безжальному винищувачу ялинок.
Бізнес-центр, вул. Першотравнева
Володіння «Житлоінвесту» А це все – землі, що їх міська рада попередавала протягом 20072008-го років в оренду кременчуцькій фірмі «Житлоінвест». Це така суперова фірма, що ні в чому немає їй відмови. Обізнані люди в Кременчуці пов’язують фірму з трьома впливовими депутатами – Шевчуком, Бабаєвим та Кушніром. Депутати ніколи офіційно не заперечували такий зв’язок. Та воно було б і дивно, зважаючи на те, що пан Шевчук – директор фірми. Хоча в її засновниках прямо світяться лише скромні Лебедєви і Самсонові, та ще фірма пана Кушніра «МІС». Так от могутній «Житлоінвест» протягом кількох років отримав від депутатів міськради в оренду, під будівництво, шикарну ділянку
напроти готелю «Кремінь», і ще дві настільки ж шикарні ділянки на бульварі Пушкіна. Жодну з них депутати міськради знову-таки не продали з аукціону, і територіальна громада своїх грошей не отримала. А ми дивимось на ці ділянки, і думаємо – а є все-таки шанс у наших «різнокольорових» політиків об’єднатися. От, наприклад, вищезгадані три депутати належать до різних політичних сил – один соціаліст, другий БЮТівець, третій був соціалістом та терміново став регіоналом. Політичні програми у них різні. Але ж життєва мета однакова – оце і є точка об’єднання. Тільки інтереси кременчуцької громади тут ні до чого. Це просто бізнес.
Це – розмова двох партайгеноссе, які знають, чого хочуть від життя та від партнерів по бізнесу.
Пам’ятаєте гучний міський скандал, пов’язаний із будівництвом у колишніх межах парку «Ювілейний» супермаркету БІЛЛА? Супермаркет звели прямо за міським Палацом культури. Спершу, влітку 2007-го року, все починалося чинно, благородно, і навіть за законом. Забудовник забажав звести у Ювілейному парку супермаркет БІЛЛА, і попросив у Кременчуцької міської ради земельну ділянку. Ділянку не дали. 30 липня 2007-го року прокурор Кременчука пан Павлійчук вніс на сесію міської ради протест щодо будівництва супермаркету. Прокурор стверджував, що омріяна забудовником ділянка знаходиться у межах природоохоронної зони і будувати там магазини не можна. Місцеві спеціалісти з управління земельними ресурсами теж, наче, стверджували, що будівництво заплановане у природоохоронній зоні, а такого робити не можна. А л е ! Б уд і в н и ц т в о Б І Л Л И послідовно і дуже уперто лобіювали
депутати міськради з фракції БЮТ. Неодноразово на сесіях міськради патетично виступав голова фракції (а потім і нардеп) пан Бабаєв і переконував депутатів, що БІЛЛА має бути! Депутати опиралися, питання про будівництво БІЛЛИ кілька разів знімали з порядку денного сесії, але депутат від БЮТ пан Погрібний наполягав і наполягав, аби його знову внесли до розгляду. З’явились захисники зелених насаджень і розбили жалісний намет під парканом, яким вже обнесли місце майбутнього будівництва. Захисники навіть написали на паркані: «Не дамо знищити парк!» Та підступні жартівники вночі стерли дві перші літери, і зранку Кременчук прочитав: «Дамо знищити парк!» Зрештою, так воно і вийшло. Раптом все безповоротно змінилося. На сесії міськради, яка відбулася 30 жовтня 2007-го року, депутати більшістю голосів дали БІЛЛІ земельну ділянку в природоохоронній парковій зоні. За будівництво БІЛЛИ одностайно про-
голосували усі БЮТівці, усі регіонали та соціалісти. Із 60-ти депутатів міськради проти будівництва у парку проголосували лише сім – комуністи та два «нашоукраїнця». Далі стало ще смішніше. Раптом з’ясувалося, що і прокурор, і фахівціземлевпорядники помилялися – паркова природоохоронна зона виявилась не природоохоронною. А, виходить, і будівництво БІЛЛИ абсолютно законне. Начальник управління земельних ресурсів пан Надоша-молодший прокоментував комічну ситуацію так: «Три місяці тому ми давали висновок, що вся ця площа (0,7 га під будівництво) знаходиться в охоронній зоні. Потім уточнили, глибоко вивчили питання. Тож, з цієї ділянки 5,6 га – не природозахисна зона, а 1,5 – природозахисна». Прикольно, правда? До речі, пан Надоша-молодший – член фракції БЮТ у міській раді. Залишилось пояснити, до чого тут лідер регіоналів пан Черниш. Його ми залучили до цієї історії через дивний
Це – пан Черниш, прикрашений знаком Почесного громадянина Кременчука
збіг обставин. Дивіться самі. Досить довго депутати міськради опиралися будівництву БІЛЛИ. А потім фактично одностайно погодились. Причому за будівництво дружно проголосували дві фракції антагоністів – БЮТ та регіонали. Звідки така одностайність? Адже, все, що добре для БЮТу, погано для регіоналів? І тут ми звернули увагу на одну дивну деталь. На тій трагічній для Ювілейного парку сесії всі регіонали проголосували за БІЛЛУ, будівництво якої підтримували БЮТівці. А всі БЮТівці тоді ж проголосували за присвоєння звання Почесного громадянина Кременчука лідеру регіоналів пану Чернишу. Фактично, вшанували політичного противника. Чому так? Звісно, ми не можемо стверджувати, що мала місце міжфракційна угода типу «баш на баш». Але маємо серйозні підстави підозрювати, що вона таки існувала. І завдяки їй депутати міськради на 49 років передали в оренду БІЛЛІ розкішну земельну ділянку – замість того, щоб продати
землю через аукціон, отримати від 4 до 6 мільйонів гривень (так оцінювали ділянку на той момент) і покласти їх до бюджету розвитку Кременчука.
P.S. До речі, на звання Почесного громадянина Кременчука на тій бруднуватій сесії номінували ще й покійного вчителя Демидюка, який опікувався свого часу кременчуцькою «Просвітою» та більше 30 років намагався переконати кременчужан, що вони українці, а не «хохли». Щоб звільнити «червону доріжку» пану Чернишу, посадовці мерії зняли кандидатуру старого вчителя Демидюка – причому не надто коректно. Вони послались на те, що у Положенні про Почесного громадянина не передбачено надавати звання посмертно. Між тим, у Положенні чітко прописано: «У випадку присвоєння звання «Почесний громадянин міста Кременчука» посмертно, нащадкам вручається рішення міської ради» – «ТелеграфЪ» отримав свого часу копію Положення.
Макдоналдс є, фонтан помер
Слово правди від нардепа Бабаєва!
Це – Макдоналдс, він розташований на вулиці Київській, напроти меморіалу «Вічно живим». Його будівництво теж «продавили» депутати з фракції БЮТ. 27 червня 2007-го року депутати міськради на сесії виділили земельну ділянку під будівництво Макдонлдсу. Термін оренди землі – 49 років. Фірма-забудовник кременчуцька – «Торгово-розважальний центр». Її директор – пан Калашник, він же – депутат міськради, фракція БЮТ. Отже, земельну ділянку – яка, нагадаємо, належить кременчуцькій громаді Пан Калашник громаду та спустошувати міський бюд– знову не виставили на земельний аукціон, не жет. Крім того, у справі залишилась продали та не поклали до бюджету розвитку невиконаною одна пафосна обіцянка. І депутатиКременчука ще кілька мільйонів гривень. Ну, ви лобісти, і міський голова Кременчука запевняли, що розумієте – депутати надто ніжно ставляться до фірма-забудовник відремонтує фонтан, розташовапоняття «депутатська дружба», і не можуть зму- ний поруч із Макдоналдсом. Міський голова пан сити себе нажитися на побратимі-депутаті. Краще Глухов завірив пресу, що забудовники «капітально знову залишити без грошей (і без землі) кремен- відремонтують фонтан, щоб він постійно працював, чуцьку громаду. На те вона і громада, щоб нидіти а не час від часу, як у наших комунальних служб!» в злиднях. Панове, якщо ви бачили, як працює цей Тодішній керманич кременчуцького БЮТу, «капітально відремонтований» фонтан, зателедепутат Бабаєв, страшенно зворушливо розповідав фонуйте нам – ми страшенно хочемо побачити те пресі, що «Макдоналдс виростить не одне покоління диво. Бо, коли б ми не проходили чи не проїжджали кременчужан!». До речі, діти справді люблять повз фонтан «від БЮТу», він завжди прикидається бургери. Але це не привід обдирати кременчуцьку мертвим.
У нас є таке гарне редакційне правило – зберігати геть усі папірці, які до нас потрапляють. Так ми зберегли просто-таки найзворушливіше одкровення від депутата (а нині – народного депутата) Бабаєва. Надруковане воно на сторінках «Політичного Телеграфу» від 23 лютого 2006 року – тоді якраз тривала аналогічна виборча кампанія. І кандидат від БЮТ пан Бабаєв на правах політичної реклами, за виборчі кошти, розмістив на шпальтах газети свої афоризми. Той, що вразив нас у саме серце, виглядав так: «Решение городских
Результат
Пан Бабаєв
Історична сторінка проблем реально. Как наполнить бюджет, я знаю, – говорит Олег Бабаев. – Надо всю землю продавать, а не отдавать. Не может быть выделения земли без аукциона. Я уверен, что это будет правильно. Если каждый депутат горсовета внесет свой вклад в решение этих проблем, нынешняя ситуация изменится и наш город станет лучше». Ми як прочитали це одкровення після чотирьох років діяльності пана депутата, так прямо просльозилися. Оце й досі ридаємо.
Ви можете дати оцінку діяльності міської ради на нашому сайті www.telegraf.in.ua Найцікавіші коментарі ми надрукуємо у наступному номері «Політичного Телеграфа».
Це – дитячий садочок №45, на капітальний ремонт якого міська влада два роки поспіль не знаходить коштів.
Площа Перемоги
Бульвар Пушкіна
Це – зруйнований чинною владою Кременчуцький краєзнавчий музей. Два роки влада не знаходить коштів на його капітальний ремонт та реконструкцію.
Це – занедбаний Придніпровський парк зі старими небезпечними атракціонами та безрогими оленями.
Таких напівзнищених злиденних об’єктів по місту сотні. Вони мали б бути відремонтовані та реконструйовані за рахунок бюджету розвитку міста. Але у цьому бюджеті немає коштів. Бо він мав би наповнюватися завдяки продажу земель територіальної громади. Та депутати міськради не продають землі громади, вони просто позбавляють громаду цих земель. Нині ці вправні хлопці знову йдуть на вибори. Вони вже у вашому дворі – пропонують дешеву гречку, новеньку лавочку та прижиттєвий рай. Вибір за вами, панове. Лариса АРТЕМЕНКО
ди приймати людей у яких батьки були раніше керівниками у місті, з села зась - не та ментальність. Я не про себе, маю посаду, майже все влаштовує... Я про ментальність. Як пропонують деякі дописувачі, вирішивши, що зможу змінити життя людей на краще (як більше ніхто не хоче),я в тому році вибрав для себе партію та лідера, чия іделоія та гасла припали до душі, та й пішов агітувати. Не за гроші - за ідею, за людей які мене оточують, за краще майбутнє наших дітей... Щиро, самовіддано. Не пройшов кандидат, руки не зложив, працював далі, познаймився з такими як і сам мрійниками, отримав одну з провідних посад у кременчуцькому осередку партії... На те, що керівництво партії не виконує статуту та не звертає уваги на проблеми людей спочатку не звертав уваги, головне, що сам виконував статут та як міг допомогав людям. Прозріння прийшло, коли розпочалася підготовка до місцевих виборів. Зрозумівши, що партія це тільки бізнес -проект - я відмовився від одного з перших місць у списку партії, та вийшов з неї. Бо крім мене та трьох-чотирьох чоловік відданих партії (які були далеко не перші в списку), керівництво вписало в списки осіб для яких тільки особисте збагачення має сенс. Чому в країні такі негаразди? Мабуть тому, що гени людей, тих хто рветься до влади, відмінні від генів іншого населення країни.
Календар виборів з 23 по 30 вересня 23 вересня Формування одномандатних виборчих округів (тут виборці голосуватимуть за партію) 27 вересня Початок висунення кандидатів у депутати по одномандатному виборчому округу 28 вересня Створення одномандатних мажоритарних виборчих округів (тут виборці голосуватимуть за конкретних кандидатів) 29 вересня Початок реєстрації кандидатів у мери міст і голів районних і сільських рад 30 вересня Затвердження форми виборчих бюлетенів
анекдоти в тему Начальника отдела культуры и туризма спрашивают: – Почему музей в Кременчуге стоит весь в руинах? – Понимаете, таким образом мы привлекаем в наш город всё новых и новых туристов из Германии. Экскурсоводы говорят им, что музей сохранился в том виде, в котором его оставили немецкие захватчики ещё в 1944-м году.