2005
10 Міський голова-2010 четвер 23 вересня 2010 року
«Прожекти» та проекти Пафорсні обіцянки та провальні справи нардепа і кандидата в мери Кременчука.
У попередніх номерах «Політичного Телеграфа» ми дослідили, як працювали протягом останніх чотирьох років Кременчуцька міська рада та міський голова. Сьогодні проаналізуємо діяльність ще одного впливового представника влади – народного депутата України пана Бабаєва. Тим більше, що у понеділок пан Бабаєв оголосив про свої наміри балотуватися в мери Кременчука – його висуває «Батьківщина».
Пан Бабаєв живе в Кременчуці 10 років. Весь цей час керував ВАТ «Кременчукм’ясо», обирався депутатом Кременчуцької міської ради. У листопаді 2007-го він пройшов до Верховної Ради України за списком БЮТ, і став нардепом. Його номер у списку – 109-й. Місце у списку не надто престижне, але в Кременчуці протягом чотирьох років каденції нардепа ходили чутки, що він має страшенно великі можливості в уряді, з прем’єром пані Тимошенко практично «на ти», і
може вирішити купу питань. Сам нардеп неодноразово розповідав (і розповідає), як він б’ється в Раді за інтереси кременчужан. Давайте подивимось, як же він «бився» і які у нього насправді жливості в уряді. Виходитимемо з того, що сам нардеп обіцяв зробити: знайти гроші на поліпшення питної води в Кременчуці; знайти кошти на театр; привезти гроші на будівництво стадіону у Міському саду; вирішити питання будівництва нового мосту тощо.
Один запит за чотири роки – так «активно» нардеп Бабаєв захищав інтереси кременчужан у Верховній Раді. Діяль ніст ь н ародного депут а т а регламентується Законом «Про статус народного депутата України». Стаття15 закону забезпечує нардепу право звертатися із відповідними депутатськими запитами до Президента України, органів Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України та до керівництва інших органів державної влади. Саме так народний депутат – який представляє інтереси міської громади – може привернути увагу уряду до її проблем. Тож найперше ми подивилися, скільки депутатських запитів нардеп Бабаєв направив до
Кабінету Міністрів України абощо. Вийшло – один. За чотири роки депутатства (2007-2010 рр.) нардеп Бабаєв направив один депутатський запит № 11/10-403 (від 06.04.2009) до міністерства транспорту та зв’язку України, міністру Вінському. Це депутатський запит «про порушення прав мешканців міста Кременчука та Кременчуцького району на пільговий проїзд в приміському залізничному транспорті». Чесно кажучи, ми були розчаровані. Оце й усе? А де запити про нагальні проблеми кременчужан?
Де гроші на воду, пане нардеп? Найбільше нас цікавили депутатські запити про питну воду. Жоден кременчужанин (читай – виборець) не може обійтися без води, а її якість дедалі погіршується. Проблему питної води на рівні Кременчука вирішити нереально – ми не можемо вплинути на якість дніпровської води. Щоправда, ми могли б вплинути на якість кременчуцької системи водопостачання – та влада весь час розповідає нам про відсутність коштів на її реконструкцію. Зате нардеп Бабаєв 24 лютого 2009-го року на
XXXVIII сесії Кременчуцької міської ради пообіцяв привезти від прем’єр-міністра пані Тимошенко гроші на воду: «Прем’єр-міністр пообіцяла допомогти кожному депутату у виділенні коштів на виконання програм, тому я подав запит на виділення 500 тисяч гривень на виконання програми «Питна вода». Не знаю, коли ці гроші будуть, бо стабілізаційний фонд ще треба наповнити...» – оголосив нардеп із сесійної трибуни. Ми шукали цей обіцяний запит і не знайшли. На офіційному сайті Верховної Ради
його немає. До речі, у грудні 2009-го року (майже через через рік після нардепівської обіцянки) «ТелеграфЪ» поцікавився в Управлінні житлово-комунального господарства міськвиконкому, а також у пана Медведовського – керівника КП «Кременчукміськводоканал» – чи надходили на підприємство обіцяні нардепом 500 тисяч за програмою «Питна вода»? Пан Медведовський засвідчив, що гроші не надходили – ані на підприємство, ані взагалі до Кременчука.
Фото Дмитра БАБЦЯ
«Пацан сказал – пацан не сделал»
Коли пан Бабаєв тихим щирим голосом обіцяє навести в Кременчуці порядок, йому хочеться вірити. Та коли починаєш перевіряти обіцянки пана кандидата, розумієш, що повірити політику під час виборів – значить дати себе нахабно обдурити. Кандидат на посаду міського голови пан Бабаєв живе в Кременчуці більше 10 років. У 1998-му році банкіри Костянтина Живаго дали згоду на те, щоб пан Бабаєв став найманим керівником збанкрутілого кременчуцького м’ясокомбінату – ФПГ «Фінанси і кредит» виступала санатором підприємства. Відтоді 10 років поспіль пан Бабаєв очолював підприємство. На нашу думку, м’ясокомбінат – найуспішніший проект пана кандидата. Йому вдалося провести реконструкцію підприємства, посадити деревця, пофарбувати геть усі бордюри (ну, ви знаєте цей класний армійський принцип – фарбуй «от забора до обеда», і все буде добре), змусити працівників грати по суботах у футбол, і зробити багато чого іншого. На жаль, наступні проекти пана кандидата – ті, що виходили за межі м’ясокомбінату – видаються нам не надто вдалими.
аналізуй це! Між тим, влітку 2009-го року нардеп Бабаєв дав інтерв’ю журналу «Exclusive style», в якому розповів, що йому вдалося домогтися виділення коштів із стабілізаційного фонду на поліпшення питної води в Кременчуці. Друкуємо фрагмент інтерв’ю: – Вы работаете в Комитете экологической политики, природопользования и ликвидации последствий Чернобыльской катастрофы. Экология и торговля мясными продуктами, конечно, имеют нечто общее, хотя всё же слишком мало для работы в таком профильном комитете?
Ми так і не зрозуміли, де ж гроші зі стабілізаційного фонду, про які нардеп так хвацько розповів журналістці? І хто, до речі, дав право нардепу заявляти, що кременчужани більше не п’ють смердючу воду – «усилиями местных властей и правительства»? Влітку вода була такою ж бридкою і смердючою, як завжди, хіба ні?
Де гроші на театр, пане нардеп?
А де ж гроші на стадіон? Стадіон у Міському саду – це персональна «фішка» нардепа Бабаєва. Кілька років тому нардеп пообіцяв його збудувати, і відтоді не перестає розповідати нам про стадіон. Ми чуємо про стадіон стільки, скільки не чули про жодне будівництво в Кременчуці. На початку «стройки века» пан Бабаєв обіцяв, що стадіон у Міському с а д у з б уд у ю т ь н а спонсорські кошти, може, ще держава додасть дещицю. А Кременчуку та кременчуцькому бюджету стадіон нічогісінько не коштуватиме. Втім, так нардеп говорив у 2008-му році. У 2009-му він заговорив інакше. Так, на позачерговій XXXVII сесії міськради, яка проходила 12 та 20 січня 2009-го року, нардеп Бабаєв заявив: «Звертаюсь до всіх вас із проханням при розгляді ІІ кошику міського бюджету передбачити кошти у сумі 5 мільйонів гривень на будівництво стадіону. Від себе я зроблю
все, щоб допомогти, щоб цільові кошти надійшли». На наст упній, XXXVIII сесії міськради, яка проходила 24 лютого 2009-го року, нардеп виголосив: «Останнє – про будівництво нового футбольного поля в Міському саду. Хочу подякувати вам за підтримку в цій справі, виділили 1 мільйон гривень. Прем’єр-міністр пообіцяла допомогти кожному депутату у виділенні коштів на виконання програм, тому я подав запит
- В Кременчуге очень тяжелая ситуация с экологией, потому что предприятия продолжают сбрасывать отходы в Днепр, откуда город берет воду для своих бытовых нужд. Из-за водохранилища река цветет, летом — над Кременчугом далеко не самый чистый воздух, гибнет рыба. А ведь это здоровье целого города. И не одного, а всех городов Приднепровского бассейна. Наконец-то из стабилизационного фонда удалось добиться выделения средств на приобретение необходимой части оборудования для очистки воды. Усилиями местных властей и правительства, люди перестали получать воду бурого цвета и с запахом!
на виділення... 5,5 мільйонів гривень на будівництво стадіону!» Ми не знайшли на офіційному сайті Верховної Ради слідів офіційного запиту нардепа Бабаєва про виділення 5,5 мільйонів гривень на будівництво стадіону у Міському саду, в Кременчуці. І обіцяних мільйонів нардеп від прем’єр-міністра, до речі, не привіз. Сумнозвісний стадіон будується переважно за гроші кременчуцьких платників податків. Кременчуцькому бюджету він вже обійшовся у шість мільйонів і 109,7 тисяч гривень. (за довідкою першого заступника міського голови пана Бикова). От ми і думаємо, наскільки корисною для кременчужан можна вважати діяльність нардепа Бабаєва у Верховній Раді України? Де, власне, позитивні результати, які б підтвердили, що наш нардеп вміє не лише обіцяти, а виконувати обіцянки?
24 лютого 2009-го року, на XXXVIII сесії Кременчуцької міськради, нардеп Бабаєв з сесійної трибуни пообіцяв також знайти гроші на будівництво театру: «І на будівництво театру ми будемо прохати Кабінет Міністрів виділити кошти у 2010 році!» Ну, ви пам’ятаєте – гуляла по Кременчуку казочка про будівництво драматичного театру. Міська влада на чолі з паном Глуховим навіть витратила 300 тисяч гривень бюджетних коштів на проектування цього фантастичного театру. Потім довго носилися з місцем для театру – виходило, що у цілому Кременчуці його ніде приліпити. Нині немає ані 300 тисяч, ані театру, ані навіть розмов про нього. До речі, і коштів від Кабміну, які обіцяв забезпечити нардеп Бабаєв, теж немає. І не було. Більше того, ми навіть обіцяного депутатського запиту від нардепа до Кабміну не знайшли.