Українська Родина №1/2021р. by ks0972849607

1/2021 (132)

www.rodyna.com.ua

передплатний індекс 91640

ЗМІСТ Журнал «Українська Родина» – допомагає створювати гармонію у сім’ї. Мова, історія, традиції і звичаї все це наша рідна національна культура.

СЬОГОДЕННЯ: МОВА

ISSN 1819 9550

№ 1/2021 (132) Виходить з 15.06.1999 р. Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації Міністерства інформації України КВ № 21651#1551 ПР від 02.11.2015р. Засновник: Біленький С. Я. Головний редактор: Біленька С. В. Дизайн та верстка: ТОВ «СМПГ «ШАНС». Адреса редакції: 02140, м. Київ вул. Ревуцького, 44 оф.4; Телефон редакції: (044) 565 75 91 E#mail: mail@rodyna.com.ua www.rodyna.com.ua

12. КОЛОВРАТ НЕБА КАЗКИ БОГАТИРСЬКІ 3. Поки живі українські діалекти – живе Україна ПРО РІДНЕ

Наша редколегія: Кагадій В.В. Косачевич П.І. Мицик В.Ф. Павлик О.В. Просяник І.Г.

Саннікова Л.П. Сіренко Г.О. Купчин В.К Терещук А.І. Насіковський М.С.

16. ОДИНЕЦЬ ТА ЧОРНОБОГ САД;ГОРОД

Матеріали готували:

Ніна Удовенко, Наталія Калиновська, Іван Просяник, Анатолій Терещук, Наталія Дружбляк, Петро Шекерик# Донників, Петро Мазур, Ірина Бетіна, Костянтин Тищенко

7. Мамі 73

Цей номер вийшов без диску.

18. ПОСІВНИЙ КАЛЕНДАР 2021

(Дуже вибачаємося, але можемо додавати лише при наявності до номеру аудіоматеріалів. Завжди чекаємо на пропозиції від співаків та колективів.) Усі права належать ФОП Біленька С.В. та Видавництво ТОВ «СМПГ «ШАНС». Передрук і будь#яке використання матеріалів можливі тільки з посиланням на Журнал «Українська Родина». Редакція має право пуб# лікувати будь#які надіслані на її адресу твори, звернення читачів, листи, ілюстровані матеріали і залишає за собою право редагувати матеріали. Факт пересилання матеріалу до редакції означає згоду автора на пере# дачу редакції всіх виключних прав на використання твору в будь#якій формі і будь#яким способом. Надання авторами та читачами їхніх персональних даних означає до# бровільну згоду на їх зберігання та обробку. Стиль оформлення видання та його зміст є об’єктами авторського права та охороняються згідно з чинним законодавством. Редакція не завжди може поділяти погляди авторів публікацій, має право відмовити в розміщенні матеріалів на сторінках видання, якщо в них мають місце порушення законодавства, наших технічних чи худож# ніх вимог, не мають практичного застосування для покращення родин# ного добробуту, несуть шкоду для людей, або відсутня оплата. За достовірність порад, наведений досвід, рецепти для профілактики та лікування відповідає автор. Наведені у публікаціях поради, методи і рецепти можуть бути застосовані читачами на власний ризик і тільки після консуль# тації з лікарем чи фахівцем з відповідної галузі. За достовірність фактів, цифр, точність імен, прізвищ відповідають автори, а за зміст рекламних матеріалів – рекламодавці. Рекламодавець також самостійно несе відповідальність за збережен# ня авторських прав і прав третіх осіб, наявність необхідних ліцензій і ві# домостей про сертифікацію продукції та послуг згідно з чинним законо# давством. У своїх діях видавництво керується тим, що рекламодавець має право і заздалегідь отримав усі необхідні для своєї діяльності, у тому числі і для здійснення публікацій, дозволи. Передачею матеріалів рекла# модавець підтверджує факт надання видавництву права на виготовлен# ня, тиражування та розповсюдження його реклами. Претензії стосовно якості друку і термінів виходу реклами прийма# ються протягом 30 днів від виходу видання з публікацією.

7. Міжнародний день рідної мови відзначає світова спільнота

19. Весняні роботи в саду РУКОДІЛЛЯ

ЯК ТО БУЛО

Надруковано ТОВ «Друкарня «Літера»,

ГОЛОСИ З МИНУЛОГО

м. Київ, вул. Сім’ї Хохлових, 8, Замовлення № 36 від 25.02.2021 р. Друк офсетний. Папір крейдований. Формат 60х84 1/8. Обсяг: 5 ум. друк. арк. Підписано до друку 25.02.2021 р. Наклад 27377 примірників. Ціна договірна. Передплатний індекс 91640 © ФОП Біленька С. В. © Видавництво ТОВ «СМПГ «ШАНС» © Журнал «Українська Родина» м. Київ – 2021 р.

8. Рік полудь звичєїв и віровань гуцулів 22. Тільки Сталін на стіні Українська Родина № 4/2020

ЗМІСТ

ІСТОРІЇ З ЖИТТЯ

36. Зело таємниче 24. ВИКРАДЕНА З РАЮ

НАРОДНА МЕДИЦИНА: ПРОФІЛАКТИКА

47. Український БОРЩ ; скарбниця ЗДОРОВ’Я

НАРОДНІ ТРАДИЦІЇ: ДЖЕРЕЛО ЗДОРОВ’Я СМАЧНОГО

43. «Седнівські трави» ; трави з душею та історією ОЗДОРОВЧЕ ХАРЧУВАННЯ 30. Іван;чай ;продукт природи та сучасних технологій 55. ЛЕМКІВСЬКІ СТРАВИ

32. Конопляна кава – напій здоров’я

44. Оздоровче харчування

Більше щастя в кожен дім!

91640

пе ре дп ла та в Ук рп ош ті

Шануймося, єднаймося! Ніхто нас не здолає! Знання мови, історії, культури зміцнюють наші родини та єднають українську націю.

Передплатіть часопис! • • •

6 номерів на рік народна медицина • травознаї • здоровий спосіб життя • профілактика захворювань• краса і мода • українська пісня • повага до батьків • виховання дітей • родинні звичаї• народні традиції • українська кухня • садівництво городництво • досвід поколіннь •

тел. (044) 565 75 91, 067 238 11 67, www.rodyna.com.ua, mail@rodyna.com.ua 2

Українська Родина № 1/2021

СЬОГОДЕННЯ: МОВА

Поки живі українські діалекти – живе Україна Мовна ситуація в Україні в історичному вимірі «Європа – скарбниця мов». Так звучить гас ло Ради Європи до 2001 року, проголошеного Європейським роком мов. Коли б до цієї скарбниці приймали тільки писемні мови, то ді українцям – як і румунам, росіянам або су часним грекам – довелося б показувати свої останні «письмові перепустки» хіба що 200 річних нових літературних мов. Зокрема, в нас – від часів І. Котляревського й тільки. Та ще й орфографія досі не впорядкована, і словник засмічений, і узус недовершений («пишіть так...», «не пишіть отак...»). Однак пи семна мова – це, виявляється, ще не все. І тут ми не гірші й не кращі від інших, лише трохи забарилися, бо донедавна були найбільшим бездержавним народом Європи. Дехто з єв ропейців кодифікував свої мови раніше (як от ірландці або французи), дехто – пізніше (іта лійці, німці), а ще хтось – і зовсім недавно (ру муни, норвежці). Наступний пасаж із книжки сторічної давнос ті настільки нас стосується, що вартий розгор нутої цитати. Як пише тодішній румунський ав тор Б. Александрі, «невдоволені єднанням двох (християнських. – К. Т.) церков на Фло рентійському соборі 1449 року, молдавани скинули свого митрополита Митрофана і ска сували латинське письмо, запровадивши слов’янську літургію. З церкви слов’янська мо ва перейшла до уряду і стала його офіційною мовою. Більшість державних актів і чимало ру кописів того часу написані цією мовою, яку не розуміли ані прості люди, ані самі священики. Ще згодом сюди прийшла грецька мова – від часів появи династії Фанаріотів наприкінці XVII ст. За неповних сто років грецька заполонила тут усе – князівський двір, міста, управління, школи й суди. Тубільна мова лишилася тільки по селах. Після повернення до влади місцевих князівських родів у 1821 році почалося літера турне відродження, що в Румунії, як і в Греції, передувало відродженню політичному. Мову довелося творити заново. Або, краще сказати, відроджувати. Почали з того, що скасували ки рилічне письмо й запровадили латинське, од нак заздалегідь не домовилися про спосіб транскрибування. Потім заходилися очищати мову (від слов’янських, грецьких і турецьких слів – К. Т.), аби повернути її до її власних дже рел, проте й тут ніяк не могли домовитися про вихідні положення: одні хотіли все позаміняти латиною, інші – італійськими словами, дехто – французькими. Внаслідок цього ще й сьогодні (1893 року – К. Т.) вживана в Румунії мова не має чітких правил, ані правопису» [1]. Усе тут таке знайоме, що коментар зайвий. Сподівай мося, що й в Україні за наступні 100 років її не залежності пристрасті нормування письмової мови також уляжуться.

Перед схожими проблемами опинилася свого часу й італійська мова в об’єднаній дер жаві, яка періодично ще й досі повертається до їх розв’язання, – і це при тому, що Данте, здавалося б, заклав тут надійні підвалини су часної писемної мови ще в XIV ст. у своєму ос новоположному творі «Про народну мову» (1303 1307). А норвезька, яка дотепер має дві писемні норми, і обидві пізні, хоча народні ді алекти її тривають безперервно від часів вікін гів? Тим часом писемна мова, дуже близька до справжньої давньонорвезької, утрималася як літературна зовсім в іншій країні – Іслан дії... Фінська, доіндоєвропейська мова Північ ної Європи, письмово засвідчена «лише» від XVI ст. Нарешті баскійська витворила єдину лі тературну норму якихось 20 років тому, дарма що діалекти її – найстарші в Європі, бо на 20 тис. років (!) давніші від часу появи перших ін доєвропейців на Балканах і фактично є живим залишком палеоліту [2]. Висновок один: діа лектні «стовбури» цих мов – прадавні, а літе ратурний «цвіт» – молодий. Коли йдеться про українську писемну мову, то тут також живі народні діалекти значно дав ніші від неї, адже в Україні, як доводить Ю. Шевельов, «тяглість живої, «природної», «нерукотворної» мови існує близько 1300 ро ків» [3]. Коли ж мають рацію іраністи (В. Абаєв та ін.) і фрикативне г є рисою української мо ви, успадкованою від іранців (скіфів, сарма тів, аланів), тоді цей вік доведеться подовжи ти ще на сім століть углиб праслов’янської до би. Зрозуміло, що переважна частина історії існування такого поважного за віком діалек тного утворення від часів появи перших укра їнських рис (фрикативне г, дж, кв/цв, тверде р, перехід о, е в і ) пройшла лише в усному ді алектному, переважно сільському середови

щі. Тут таки слід застерегти, що українські го вірки не всі однаково давні. Найстарші серед них – західні й північні (поліські), вцілілі від до монгольських часів. Згодом, за «української реконкісти» в пізньому середньовіччі були за початковані мішані говірки Вінниччини, Чер кащини, Полтавщини, Слобожанщини. Най пізніше, у XVIII ст. – територіально найбільші степові говірки Таврії та Кубані. З відомих історичних причин упродовж три валого, майже двотисячолітнього часу існу вання українського говіркового масиву на йо го території для задоволення суспільних не місцевих, понадлокальних потреб було вжи вано кілька писемних мов. Хронологічно першою літературною мовою України була мова моравсько македонсько болгарська за походженням – церковнос лов’янська, в її києворуській відміні – від часу хрещення киян у 988 році. Як зазначає Ю. Ше вельов, «наявність такої літературної церков нослов’янської мови до нашої проблеми гене зи української мови має побічний стосунок», і додає: «зрештою, для середньовіччя були ти пові понаднаціональні, церквою плекані (але до церкви не обмежені) літературні мови, як у країнах католицької церкви – латина». З пли ном часу до цієї першої писемної мови в Укра їні проникали місцеві діалектні домішки – «не так програмово чи в намірі, як через брак тре нування й освіти, хоча згодом деякі з них і бу ли легалізовані» [3]. Занепад цієї першої пи семної мови був зумовлений політичним за непадом першої Київської держави з подаль шим винародовленням давньої панівної еліти (хоча дрібна українська шляхта довший час ще залишалася при своєму народі). Друга писемна мова України – це мова вій ськової гетьманської канцелярії XVI XVII ст., Українська Родина № 1/2021

СЬОГОДЕННЯ: МОВА

мова судочинства, згодом – адміністративна мова Гетьманщини. Вона просякнута полоніз мами й локалізмами, з дедалі більш латин ським синтаксисом, однак пов’язана і з цер ковнослов’янською саме своєю писемною, писарською традицією. Вживана також у Бі лорусі, вона функціонувала як офіційна в Ли товській державі, нею складено Литовські статути. Занепала вона разом з Гетьманщи ною і черговим винародовленням частини еліти (Прокопович, Сковорода, Гоголь). Третя письмова мова України (Котлярев ський, Квітка, Гулак, Шевченко) заступає дру гу майже одразу по занепаді її, причому де монструє раптом форми вдивовиж розвине ні, несподівано довершені, пластично доско налі – з перших же рядків «Енеїди» І. Котля ревського (1798 року). Не потребує доведен ня, що ця мова виросла з «готового» живиль ного середовища, відтворила готові форми усної побутової українськомовної стихії, цеб то нарешті стала найближчим письмовим ві дображенням живих говірок: у випадку «Енеї ди» – «вимішаних» говірок Полтавщини. Були в розвитку цієї третьої писемної мови України дві норми, щодо яких М. Грушев ський в одній із статтей 1906 року висловив пересторогу: як так піде далі, то з одного ет носу вийде дві різні нації – наддніпрянці й га личани. Актуальність проблеми видно з су часних подій на Пряшівщині, де зацікавлені кола щойно відсвяткували 10 ту річницю ус пішного вирощування з українського діалек тного підґрунтя русинської писемної мови для мініатюрного русинського народу. Оче видно, що мати з ним справу видається де кому зручнішим, аніж з етнічною меншиною 50 мільйонного сусіда. Ця передусім полі тична проблема лише підтверджує слуш ність думки Гая Вікторина (роки 300 362): Gentem lingua facit – «Мова створює народ». 4

Українська Родина № 1/2021

Відмінність між живою діалектною стихією і тоненьким прошарком писемної мови часом унаочнюється. Якщо значна частина італій ських запозичень прийшла в Україну справді через польську мову (фортеця, палац, ре єстр, кошти, решта, ковдра, жупан, скриня, комора, комин, барило, керсетка), то цього не скажеш про південноукраїнські діалектні італізми. Передусім це назви вітрів: тромон тан (тобто «зпозагірний», північний), острий (саме так, без протетичного г , від пізньолат. auster – південний), левант, пунент, майстра, широкий (сіроко). Такі ж суто місцеві італізми є серед реалій морського й рибальського повсякдення: прова, бастуння, бунація, пайо ли, кавила, рашкетка [4]. Історичних докумен тів про обставини появи їх саме тут обмаль. Зате власне цей пласт типово прибережних українських італізмів спростовує комусь ви гідний міф про незаселеність Дикого поля й Таврії до XVIII ст. Генуезькі колонії в Криму бу ли зруйновані Туреччиною 1475 року. Отже, місцева українська традиція вживання цих слів може сягати без посередників до прямих контактів з генуезцями в XV ст. І це при тому, що офіційне навчання лоцманів останні 200 років велося в нас російською мовою – плюс підручники й карти! – з історично чужою для України голландською номенклатурою вітрів: норд, зюйд, ост, вест і проміжними. Інший приклад – діалектна назва чорногуза гайстер, відома на Лівобережжі від Чернігова до Переяслава [5] М. Фасмер довів, що ця назва – германізм. Однак ні на заході від наз ваного району, ні деінде в бік теперішніх гер манських земель такої назви більше ніхто не вживає. Але ж Чернігів, Київ, Переяслав – це три міста, де найперше розмістили свої вій ськові залоги варяги руси, це ж і є найдавні ший осередок найранішої, тобто наддніпрян ської Русі [6]. Щоправда, і в писемній україн ській мові цих варяго руських германізмів ві домо чимало: спільні з сусідами – стяг, кнут, ябедник, пуд. Проте є суто українські: жебрак, щогла, скарб, гатка, гатити. Звідки ж, як не з діалектів вони сюди прийшли? Але показово, що навіть без санкції писемної мови усна діа лектна традиція сягає з тим гайстром X ст. Далі – глибше. 1968 року М. Брайчевський оприлюднив достережену ним відповідність більшості українських діалектів «своєму» ло кальному варіантові ранньослов’янських ар хеологічних культур і щоразу одній з літопис них племінних назв [7]. Так, волинські говірки, виходило б, досі історично продовжують мов лення волинян, подільські – бужан, покутсько буковинські – тиверців, наддніпрянські – по лян, сіверсько поліські – сіверян, закарпат ські – білих хорватів, галицькі – очевидно, ду лібів. І хоча такої кореляції не знайшлося для діалектів лемків, бойків і гуцулів, які сформу валися в Карпатах внаслідок складніших про

цесів, переважна більшість сьогочасних, жи вих діалектів давнішої частини діалектного ук раїнського континууму постала як часове продовження давніх суспільних явищ ще до писемної доби, слід гадати, VIII IX ст. У цьому випадку українській діалектології явно пощастило, адже дослідник зумів вийти за межі власне діалектології, спроектувавши її поняття на вже датовані дані археології та історії. Певні хронологічні висновки можна часом робити й на основі вивчення мовних контактів. В. Мартинов уже давно успішно застосовує цю методику для відтворення ча сових етапів розвитку праслов’янської мови за даними слов’яно іншомовних контактів. Аналогічний підхід варто застосувати й для часового впорядкування запозичень в укра їнській мові, адже наслідком її відомих та ок реслених у часі контактів стали значні пласти росіянізмів, полонізмів, германізмів, літуаніз мів, раніше – тюркізмів та іранізмів. Показо во, що всі вони мають своє окреме представ ництво в діалектній лексиці. Взагалі, досить погортати видані три томи «Етимологічного словника української мови», щоб перекона тися в численності діалектних слів, не вжива них у загальноукраїнській писемній мові, – у словнику ці лексеми заголовки словникових статей подано у квадратних дужках. Варто окремо зупинитися на готизмах. У слов’янських мовах їх відомо чимало: шолом, меч, полк, шкло, дошка, виноград, бук, буква, редька, осел, кіт, лев, верблюд, дружина (вій ськова), хижа, хлів, хліб, колодязь, скот, князь. Але є й «сепаратно» українські готизми: мито, шати, шеляг, лихвар тощо. Очевидно, що в III ст. н. е. про писемну мову в українців не йдеться. То як же дотривали ці готизми доте пер, як не через діалектне усне мовлення? До того ж хазяйнували готи не деінде, а саме в наших краях, тут, на Наддніпрянщині аж до приходу в 370 році гунів, від яких зазнали ни щівної поразки й зникли з історії (пізніші відо мості про кримських «готів» XVI ст. контровер сійні). Тут же, в Україні досі є й готські назви річок: Велибок, Тирихва, Мурахва, Мерефа, Стинавка, Пискава, Танискава, а по сусідству – й антиготські оборонні споруди тих часів, – щоправда, так само напівофіційно визнані, як і діалектне мовлення. Ідеться про обстежені й картографовані математиком А. Бугаєм Змі йові вали, згодом датовані радіокарбонним методом за зібраними ним на валах зразками вугілля [8]. На північ од Віта Бобрицької обо ронної лінії, збудованої 370 року проти гунів, проходить паралельна ділянка 280 року. Оце якраз і є лінія оборони від готів, безпосеред ніх сусідів предків українців тут, на межі Поліс ся. Виходить, що мовна пам’ять сягає в нас навіть III ст. А от у мовну пам’ять литовців гот ська навала на південь від Литви вкарбувала ся так, що й пізніших своїх південних сусідів –

СЬОГОДЕННЯ: МОВА білорусів литовці дотепер звуть у діалектах gudai, тобто готи, а gudа – то досі страховид ло, страховище, потороча. Коли вже зайшлося про Змійові вали, або, як називав їх А. Бугай, – Велику древлянську стіну, то слід, по перше, згадати, що ці рівно біжні пасма земляних фортифікацій з рештка ми згорілого частоколу на них витягнуті в ши ротному напрямі практично по діалектній ме жі поліських говірок, досі «матеріально» відді ляючи їх від решти українських діалектів. Ця ж діалектна межа колись відділяла дві хвилі в топонімії Полісся, спеціально досліджені В. Никоновим: назви поселень з давнішим су фіксом ичи, очевидно, древлянські; з овці, инці – пізніші, подільські, залишені слов’янсь ким населенням, яке «стало одним з компо нентів української народності» [9]. По друге, треба зауважити, що названі вище дати – не найдавніші в 900 річній історії безперервної й системної розбудови валів. На 45 му кіломет рі шосе Київ Житомир збереглася ділянка ва лів з радіокарбонним датуванням 20 років до н. е. (!), а невеликий 30 кілометровий вал у Забуянні датується 150 роком до н. е. (!). Це вже дати іранської, сарматської доби [10]. Проте не забуваймо, що, за сучасними науко вими уявленнями, іранські мовні впливи як раз і були останнім, третім складником (після балтійського й італьського) у формуванні праслов’янської мови [11], а іранський субс трат, – який і досі промовляє зокрема через оте незнищенне «українське» г [12], відоме й іншим центральнослов’янським мовам (біло руській, словацькій, чеській, верхньолужиць кій), – простягався тоді до верхів’їв Дністра, на що вказував ще Геродот [13]. Діалекти – як досі живі свідки справжньої, а не вигаданої історії – донесли до нас прадав ні назви річок України, її гір, урочищ, посе лень. Ці свідки – непідкупні і невблаганні, особливо коли давні назви розцінюються як «загадкові», незрозумілі, «непрозорі», тобто, непояснимі на сучасному мовному ґрунті. То ді навколо них виникають наївні пояснення «народної етимології». Однак, це лишень бай ки. Досить поглянути на мапу Чернігівщини й Сіверщини знавцеві литовської мови – і до нього одразу «заговорять» такі мовні сфінкси, як Шостка – «кущова», Шатрищі – «лозове», Дэнаєць – «болотне», Уздиця – «пересихаю ча», Обложки й Полошки – «підупалі, розвале ні», Гірині – «лісові», Гудові – «білоруські», чис ленні Локні – «ведмежі», Жукотки, Жавинки – «рибні», Крупці – «жаб’ячі», Кудрявці – «став кові» тощо [14]. Лише фахівець балканіст зразу впізнає се ред річок України назви фракійського і дакій ського походження, бо зможе пояснити їх: Ібр, Ятрань, Альта, Іртиця, Березань. Виявля ється, є вони в Україні лише там, де існувала трипільська культура. Першим це достеріг О.

Трубачов [15]. То виходить, Трипілля – бал канський «імпорт»? Але ж такий висновок вип ливає і з неупереджених праць археологів. І недаремно ж усі бронзові знаряддя трипіль ців виготовлені з міді Аї Бунару – родовища в теперішній Болгарії. Ці висновки спектрогра фічного аналізу металу опублікував свого ча су Є. Черних. Знаменно, що в одному ряду з копіткими розкопками і складними спектрог рафічними технологіями опиняється такий крихкий матеріал, як слово – назва, донесена через шість тисячоліть (!) українським діалек тним мовленням. У працях О. Трубачова й В. Топорова з гідро німії України [16] можна знайти багатющу ін формацію про назви наших річок і гір, успад ковані предками, крім уже згаданих народів, іще й від тюрків (Орель, Інгул, Ташлик, Сакса гань і сотня інших), іранців (Дніпро, Дністер, Дунай, Дін, Сула, Хорол), від предків теперіш ніх албанців – ілірійців (Горинь, Стрий, Бескид, Карпати, Медобори), давніх балтів (Рось, Рас тавиця, Вересня, Норин, кілька Вілій) – біль шість у доріччі Прип’яті та Горині. Чимало ус падковано від давніх слов’ян і досі зберігає архаїчні форми: Стир, Стубель, Радоробель, Либожада, Жерев, Ірпінь, Трубіж, Сувид, Су пій. Нарешті, фінолог спробує пояснити таке майже неймовірне поширення топонімічної ос нови кий : від ісп. Сеути, фр. Севен, англ. Чеві от Гілз, нім. Кібіц гебірге, численних Києвів і Київців у центрі Європи, сотень річок у Прибал тиці й Фінляндії (Ківі, Кіяні, Ківі ярві, Ківі олі), г. Кейви на Кольському півострові, де й Хібіни, Кийських островів у Білому морі (тут же на бе резі – Кийська сопка на півострові Канін Нос), до мансійської назви Уралу – Кев («камінь, ске ля») та Київських гір – історичної назви Куз нецького Алатау, звідки й досі бере витоки р. Кия, а далі на північ протікає Київський Єган [17]. З кожним десятиліттям досліджень щораз більше аргументів на користь уральського, протофінського походження цих назв. Це озна чає, що й через таку позірно хистку стежку, як усна діалектна традиція, теперішні носії діалек тів мовно єднаються з сучасниками, а то й час тиною тих самих протофінів і фракійців, ілірій ців та іранців, тюрків та литовців. Як уже йдеться про такі давні матерії, варто подивитися, щу повчального у ставленні до своїх діалектів може нам дати найдавніший народ Європи – баски. Тих діалектів у них ли шилося сім на території 100 ± 20 км. Однак вони – справжні прадавні мафусаїли порівня но зі своїми романськими сусідами. Як згада но, до 1980 х років баскійська не мала спіль ної письмової норми і жила у вигляді діалек тного масиву. За висловом В. Гюґо (1843 р.), «давня назва «Наварра» – це не просто слово. Людина народжується тут баском, спілкуєть ся баскійською, живе по баскійськи і по бас

кійському вмирає». Баскійська мова – це справжня батьківська хата для басків, які жи вуть ще більшою мірою, ніж ми «на нашій, не своїй землі», адже тепер становлять у Баско нії етнічну меншину (28%). Проте коли після їх виходу з історичної драми франкістського ет ноциду «на історичному світлофорі перед басками спалахнуло червоне світло» (Х. Інча усті), вони спромоглися на велетенські зусил ля і дійшли таки розв’язку відразу кількох своїх пекучих проблем. Передусім, вони ство рили загальнобаскійську письмову норму euskara batua, далі – зміцнили баскійську цер кву, організували мережу освіти баскійською мовою від ясел до університету, підтримали й розвинули традиції берцоларі – турнірів на родних поетів імпровізаторів, які збирають мільйонну аудиторію телеглядачів. Звичайно ж, тепер є баскійське радіо і телебачення. І, нарешті, вони зуміли компенсувати брак бас кійського мовлення у місті, створивши ціло добові радіопередачі діалогів з простими бас ками – носіями діалектної мови. Прийшло й молоде покоління контреліти, яке вустами Габріеля Аресті (1975 р.) заявило про свою рі шучість в обороні останнього бастіону свого прадавнього народу – баскійської мови (ЕТА з’явилася трохи раніше – в 1960 ті роки): Боронитиму батькову хату Від вовків, лихварів, Від посухи та суду Я її вбережу. Нехай втрачу худобу, Залишуся без лану і лісу, Без прибутків та зиску, Але батькову хату Я таки вбережу. Коли зброї не стане – Голіруч боронитиму хату. Посічуть мені руки та плечі І груди прохромлять, – Все одно, до останку Боронитиму хату батьків. Хай не стане мене, Навіть згинуть нащадки, І душа, і надія – Та стоятиме хата батьків. (Переклад К. Т.)

Українська Родина № 1/2021

СЬОГОДЕННЯ: МОВА

До такого радикалізму в нашій літературі, здається, не дійшло. Отже, порівняно з баска ми справи не такі вже й кепські. Таким чином, з огляду на кількаразову змі ну писемної мови в Україні за довжелезний час існування українських діалектів доходи мо висновку, що спадкоємність писемних норм забезпечували щоразу саме живі на родні говірки – наче могутній стовбур мови. Тоді як літературна, або писемна форма мо ви – наче гілка, найкраща, доглянута, часом прищеплена. Одна гілка всихає, інша вирос тає. Проте все на тому ж стовбурі. У тіні того стовбура велета дрібнішають і в’януть ой які болісні – бо ще близькі – суперечки про нео логізми 1930 х, заборони 1970 х, нерозв’за ні питання правопису і мало не національний символ – отой хвостик угору в літері ґ... Як сказав індійський філософ Крішнамурті, коли немає бачення цілого, тоді деталі набувають неймовірних розмірів. Хай і хвора на суржик, недоглянута, як хтось вважає, а, може, й мурзата, обчухрана, але ді алектна українська стихія триває – і триватиме ще довго. Навіть просто так – без літературних щеплень і дозволів тривати. Вона, сказати б, наче та відома з усного фольклору рота, що й далі марширує «не в ногу», тоді як «їхнє благо родіє» – чергова писемна мова – «ідуть в ногу».

Українська Родина № 1/2021

Проте є таки й занепокоєння. Складається враження, що чиєсь надзавдання – старанно затулити масові й неспростовні факти даль шого існування українських діалектів у добро му здоров’ї. Затулити, розраховуючи на нері шучу або байдужу частину еліти, внутрішньо вже готової до чергового винародовлення. Цілком очевидно, що всюдисущу усну діалек тну стихію намагаються закамуфлювати або скомпрометувати, довести до сороміцького абсурду й підмінити обговорення проблем іс нування розмаїтої української діалектної сти хії розмовами про технологію кращої письмо вої фіксації її історично змінної – бо аж третьої – літературної форми. Дорогі земляки, небайдуже українство! Любімо живі діалекти, могутній стовбур на шої мови. Принаймні не зневажаймо їх, слух няно ставлячи побіч суржику або зводячи до ненормативних «формул». Зробімо так, як зробили баски. Знайдімо кошти, щоб створити радіостанцію живого, тобто діалектного українського мовлення, де в прямому ефірі цілодобово звучали б тільки реальні, живі, автентичні діалоги українців усіх суспільних врств, усіх рівнів освіти й фа хів. Потрібно дати вихід в ефір цьому живиль ному життєдайному середовищу – побутово му, щоденному спілкуванню етнічних україн ців, які мають перед освіченим прошарком ту перевагу, що засвоїли мову з потужної ро динної, хатньої традиції. Нехай нарешті луна ють в ефірі розмови про те, як сіно зібрати, город скопати, як хабаря негідникові дати або не дати, як весілля справити і потім з бор гів вилізти, яка погода була сьогодні, які біди в родині і які втіхи. Може, тут і народній автен тичній пісні знайдеться гідне місце, бо зреш тою весь фольклор – це ж таки зразки діалек тного, а не якого іншого мовлення. Така радіостанція потрібна як реальний інс трумент мовного єднання, як посередник між справжніми носіями мовної традиції (більш

чи менш скаліченої, але ж уцілілої) і тими, хто цією традицією не просто не гребує, але пе реймається нею більше, ніж глобалізацією або черговим актуальним братанням. Радіо повинне нарешті задовольнити право на ви бір не лише різноманітних мішанок, спринтів і кока коли, але й живої води джерел. Костянтин Тищенко www.slovnyk.org 1. Цит. за: Йtats du Danube et des Balkans. / Rйd. L. Rousset. – P. 2, t. 1 // Guides Joanne. – Paris: Hac hette, 1893, p. 145 146. 2. Dolukhanov P. M. Archeology and Linguistics: theories old and new // Whither archeology? / Ed. M.Kuna, N. Venclovб. – Praha, 1995, p. 204 210. 3. Шевельов Ю. Чому общерусский язык, а не вібчоруська мова? З проблем східнослов’янської глотогонії // Історія української мови. Хрестоматія. / Укл. С. Я. Єрмоленко, А. К. Мойсієнко. – К., 1966, с. 203. Там же – наукове обґрунтування цього віку. 4. Belecki А. A. La raccolta della terminologia mari nara e pescherecia nell’Unione Sovietica per l’ALM, 8 – Firenze, 1966; Tys(c(enko K. Lessico marinaro e peschereccio del litorale Caucasico del Mar Nero // Bolletino ALM, 13 15. – Firenze, 1976; Tyschenko C. La presenza linguistica e culturale italiana in Ucraina // Quaderni della Dante. XLIX – III – No 4. – Roma, 1996. 5. Атлас української мови. Т. 1 2. – К., 1984 1988. 6. Рибаков Б. А. Язычество древних славян. – М., 1981. 7. Брайчевський М. Ю. Походження Русі. – К., 1968. 8. Бугай А. С. Змійкові вали – літопис землі Київ ської. – К.: Знання, 1971. 9. Никонов В. А. Две волны в топонимии Полесья // Полесье (Лингвистика, археология, топоними ка). – М., 1968, с. 204. Там і карти. 10. Членов А. Валы, остановившие гуннов // Ве тер странствий. No 11. – М., 1976, с. 46; Кучера М. П. Змиевы валы Среднего Поднепровья. – К., 1987. 11. Мартынов В.В. Становление прасловянского языка по данным славяно иноязычных контактов. / Доклад на IX Международном съезде славистов. – Минск, 1982; Тищенко К. Іранські ізоглоси слов’янських мов // Східний світ, 1994, No 1 2. 12. Абаев В. И. О происхождении фонемы ? (h) в славянском языке // Проблемы индоевропейского языкознания. – М., 1964; Його ж: Скифо европей скиие изоглоссы. – М., 1965. 13. Геродот. Історія в дев’яти книгах. / Перекл. і прим. А. О. Білецького. – К., 1993, с. 180 199; Сє дов В. В. Происхождение и ранняя история сла вян. – М., 1979. 14. Тищенко К. Литва на Сіверщині. Топонімічні свідчення // Пам’ятки України. Історія і культура. 2001, No 1 2, с. 106 120. 15. Трубачов О. Н. Названия рек Правобережной Украины. – М., 1968. 16. Трубачов О. Н. Названия рек Правобережной Украины. – М., 1968; Топоров В.Н., Трубачев О. Н. Лингвистический анализ гидронимов Верхнего Поднепровья. – М., 1962. 17. Тищенко К. Метатеорія мовознавства. – К.: Основи, 2000, с.262, карта; Тищенко К. Мови Єв ропи. – К. Львів: Кальварія, 2001.

ПРО РІДНЕ

Міжнародний день рідної мови відзначає світова спільнота

Мамі 73

Українська мова є однією із найдавніших на нашому континенті. Міжнародний день рідної мови відзначає спільнота усього світу в неділю, 21 лютого. Єдиною державною мовою нашої країни є ук раїнська. Наша мова пройшла нелегкий шлях. Однак, попри всі перешкоди, для 45 мільйонів людей вона була і є рідною, є мовою їхніх дідів, батьків і буде також мовою їхніх дітей.

Cвято було встановлено у листопаді 1999 року на сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО з метою захисту мовної й культур ної багатоманітності. Історія свята, на жаль, має трагічний поча ток: 21 лютого 1952 року у Бангладеш (Схід ний Пакистан) влада жорстоко придушила мітингувальників (це були переважно студен ти), які висловлювали протест проти урядо вої заборони на використання в країні своєї рідної – бенгальської, мови. Після проголошення незалежності Бангла деш від Пакистану в 1971 році цей день від значають в країні як день мучеників, вшанову ючи пам’ять загиблих за рідну мову. Саме за пропозицією цієї країни ЮНЕСКО проголоси ло 21 лютого Міжнародним днем рідної мови. За даними ЮНЕСКО, у світі існує близько 6000 мов, 43% з них знаходяться під загро зою зникнення. На думку фахівців, це трапля ється в тому випадку, коли її перестають, з тої чи іншої причини, вживати та вивчати понад 30% носіїв мови. Лише в Європі небезпека загрожує 30 мовам, а 13 із них перебувають на межі зникнення. Мова – це історія народу, його світогляд, ін телектуальний та духовний результат кілька тисячолітньої еволюції кожного етносу. Без своєї мови, своєї самобутньої культури немає народу. Мова – найважливіший засіб спілку вання людей і пізнання світу, передачі досвіду з покоління в покоління. Згідно зі статтею 10 Конституції України «Державною мовою в Україні є українська мо ва». Але в Україні є також і мови, які знахо дяться на межі зникнення: зокрема, діалекти ромської мови, кримчацька, урумська мови, а також галицький діалект караїмської мови. Нагадаємо, що в Україні рідній мові присвя чений День української писемності та мови, це свято щороку відзначається 9 листопада, в день вшанування пам’яті Преподобного Нес тора Літописця – послідовника творців слов’янської писемності Кирила і Мефодія.

Цікаві факти про українську мову: Вчені запевняють, що найближчою генеа логічно до української є білоруська мова. А все через те, що починаючи з 9 – 11 століття обидві мови формувалися на спільній діалек тній базі, а обидва народи до XVI століття ма ли спільну писемну книжну українсько біло руську мову. Сучасна українська мова містить приблиз но 256 тисяч слів. За лексичним запасом ук раїнська є найбільш спорідненою з білорусь кою – 84% спільної лексики, польською – 70% і сербською – 68% . А от з російською – 62%. Українська мова – одна з найбільш вокаль них та милозвучних мов світу. Філологи ка жуть, що все це – через те, що ми маємо до сить велику кількість фонем — 48. Українська мова має свій офіційний сайт, який містить багато цікавої інформації і про іс торію мови, і багато корисних для справжніх гуманітаріїв практичних даних. Українська мова має чимало говірок: Сте повий говір, Слобожанський, Середньонад дніпрянський, Підляський, Західнополіський, Середньополіський, Східнополіський. Українська мова є однією із найдавніших на нашому континенті. Найбільше наших слів починаються з літери «п», а найчастіше використовується – «о». А от букви «ф» і «г» використовуються найрідше. Ад же слова на літеру «ф» здебільшого запозичені. Українська мова надзвичайно багата на си ноніми. Найбільшу кількість синонімів має слово «бити». Згідно із словником, їх понад 40. Перша згадка про українські слова датова на 448 роком. Візантійський історик Пріск Па нійський перебував у таборі вождя гунів Атті ли на території сучасної України і записав у своєму нотатнику слова «мед» і «страва». Найстарішою українською піснею вважається балада «Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?» Найбільше перекладів серед українських творів має «Заповіт» Тараса Шевченка: його переклали 147 мовами народів світу. Як повідомляла «Україна Молода», пред ставники «Слуги народу» у парламенті пропо нують скасувати або відтермінувати штрафи за порушення мовного закону. umoloda.kyiv.ua

она мені дає груші і каже вибачаючись: «Вони не дуже гарні на вигляд, але ду же смачні!». Я беру. І ряжанку беру. То му що я люблю ряжанку. А у неї в холодильни ку «випадково є одна баночка, ти тільки після завтра їдеш, ще пару раз повечеряєш». Мама обов’язково скаже мені, що я ходжу роздягнена, що не кутаю горло, тому кашель і не проходить. Скаже, що я багато працюю, і час уже заспокоїтися. Погодиться, що життя таке складне, і не страшно, якщо у мене не виходить часто приїжджати. А ми живемо в 40 км один від одного. Я дзвоню їй регулярно і слухаю її неквапливі і докладні розповіді про базар, про сестру, якій важко одній у селі, про те, що петрушка знову після дощу виросла і треба б її зрізати, і що помідори закінчилися, навіть зелені, яка по суха була, і що кіт Мурчик прийшов через тиждень, невідомо де ходив… Мені не цікаво. І мені здається, що у її житті нічого важливого не відбувається. І я трохи злюся, коли вона мені скаржиться на свої хвороби, а я її прошу піти до лікаря, а вона відмахується, а я ж не лікар, ну звідки я знаю, які ліки треба пити, врешті решт?! А мама мені раптом жалібно так говорить: «Ну кому ж я поскаржуся, якщо не тобі?..» І я застигаю з телефонною трубкою в руці і розумію, що треба бути уважнішою. І що ось цей її дзвінкий і гучний голос у трубці, її слова, і наші одвічні суперечки на тему, хто з нас має рацію, і з’ясування стосунків із приводу і без, і її нотації і мої повчання – усе це і є наше жит тя. Те, яке тут і зараз… Я зриваюся і їду до неї «незаплановано». Батьки встигають посмажити мені риби, тато розрізає кавун і хоче налити «молодого ви на». Вина не можу, я за кермом. Він випиває один, нахвалює. Ми сміємося. Я кутаюся в мамину кофту, прохлдодно. Мама схоплюється, біжить включати духовку, щоб «трохи нагріти кухню». І я знову – ма ленька дівчинка, у якої все все в повному по рядку. І все смачно. І тепло. І немає ніяких проблем… Мамо мамо, ти тільки живи довго, тому що я не знаю, як це, не чути твій голос у телефон ній трубці, тому що я не знаю, як це без твоєї кухні, де ти мене годуєш вечерею і намагаєш ся, щоб у будинку було тепло… Зоя Казанська Українська Родина № 1/2021

ЯК ТО БУЛО

Рік полудь звичєїв и віровань гуцулів Петро ШЕКЕРИК;ДОНИКІВ

Єк оси роб’єт свої гнізда глібоко у земни, то того року будет студена зима. А єк ліп’єт гніз да у дахах, то будет легка и ни студена зима. Єк викопаєтци навесні из земні хрушєвого чєрвака, то треба си дивити йиму на ноги. По йиго ногах пізнаєтци, ика будет весна. Єк у него передні ноги є довші и оброслі, то бу дет рана весна. Єк середні ноги у него дов ші, то будет ліпшя середна весна – ні рана, ні пізна. А єк задні ноги довші – то будет добра весна – пізна.

X. Сонце и місєць, зерниці Из первовіку, на почєтку світа, сонце було дуже велике. Але єк Бог з Арідником сотво рив Адама, а витак Иву и єк си зачєв множи ти нарід, то від тогди зачєлоси сонце маціць кати, бо наколи лиш си народит на цес світ людцка душя, то у тот раз видриваєтци из сонця маленька крішечька сонця и з неї ро битци зерниця на небі тої душечьки, шо си учінила на цес світ. И доків тота душя жиєт на цим світі у людцкім тілі, дотів и та зерничька тої душечьки світит на небі. Кілько видимо на небі зерниц, тілько є на цим світі живих людий, бо кождий хрестєнин маєт на небі свою зерницу. Наколи лиш изконаєт хрестєнин, натогди йиго зерниця гаснет. Єк видко уночі, шо на небі богато падет и гаснет зерниц, то це знак, шо дес на світі є мор – богато гинет людий нараз. Єк умирает праведний чьоловік, шо ни мав гріхів, то йиго зерниця вертаетци назад на сонце и там стает сонцем. Усі зерниці тих дітий, шо маленькими умерают, вертаютци усі назад на сонце до раю. Бо уни гріха жяд ного ни мают, то прото ангелики Божі. А єк умирает грішна особа, то її зерниця падет у світ и пропадает навіки від праведного Со нечька. З тих зерниц, шо падут у безвісти, зробивси місєць. Місєць – то зерниці грішних душ, зібрані до купи на місєци, тимунь місєць лиш світит, але тепла він ни маєт, бо грішні душі є завжде студені, єк лід, аж від них из місєця на земню морозом дишет. Першу зерницу, шо узєв на себе місєць, то Адамового сина шо убив почерез зависть свого брата рідного вильми. Йиго кости ни хотіла земня Божя приймити, а сонце такса мо ни схотіло узєти йиго грішну зерницу на себе, а місєць змилосердивси, тай узєв того грішного Адамового сина на себе разом из тілом, душев и йиго зерницев. На місєци заклєв йиго Бог и він там засторопів из вильми у руках, и до сегоднішного дня йиго там видко, єк він на місєци тетеріє на покай людцкий из вильми в руках. 8

Українська Родина № 1/2021

За цисе, шо місєць приймив протів сонце вої волі братовбииника на себе, сонце усі грішні душі там посилаєт, аби їх на собі мі сєць носив до суду віка.

3) Китайский, або хінский календарь має 12 місяців по 29 і З0 днів, а кождий 2 або 3 рік є переступний.

Пори року XI. Про календарь Рахуба чєсу, а радше его поділ на періоди називаємо календарем. Старий римский ка лендарь мав лише 10 місяців. Через то була велика крутенія зі свєтами, бо раз свєта при падали вліті, а за кілька десять років пізніше – взимі. Зрештов рахували люде чєс, як кому було наручніше: видколи уродивси, видколи оженивси, чи побудувавси, чи коли теличка уродиласи. Але така рахуба чєсу була нездар на. Ходило про то, аби усі рахували чєс одна ко и аби чєс був сталий. Чєс залежит від обо роту нашої Землі довкруги Сонця, що триває 365 і 1/4 дня. Отож такий сталий календарь обрахував Юлій Цезар в 46 році перед Рож деством Христа. Цей Юлій Цезар був дуже мудрий чоловік; був він найбільшим вождем стародавних Римлян. Календарь Юлія Цезара має 365 днів в році, а що 4 й рік – 366 днів, то є переступний рік. Від того то Юлія походит і назва «юліянський календар», або старий стиль, якого уживає наша церков і до сегодня. Цей календарь має ту хибу, що є довший від правдивого обігу землі довкола Сонця або так званого тропічного року на 11 мінут і 12 се кунд. Тимунь цей календарь за своїх 1984 ро ків існованя спізнивси на 14 днів! За папи римского Григорія XIII спостереже но, шо юліянський календарь спізнивси на 10 днів. Аби це спізненє надолужити, зреформу вав цей папа римский календарь в році 1582 в той спосіб, шо тих спізнених 10 днів викинув у місяци жовтни з рахунку, а що 100 років вики даєси один переступний день, за виїмком тих років, які можна поділити через 400, як 1600, 2000 і т. д. Новий календарь є довший від тро пічного року лише на 26 секунд і щойно за 3300 років спізнитси на 1 день. Від імени папи Григорія називаеси календарь григоріян ський, або новий стиль, якого уживают тепер всі культурні народи світа. Така то є ріжниця між старим і новим сти лем. Опріч юліанського і григоріянського є шє в уживаню осібні календарі: 1) Жидівський, обрахований після місяця. Жидівський рік має 12 місяців або 354 дни. Шо 7 рік додаєси один місяць і тимунь кождий жи дівський семий рік має 13 місяців. Кождий 19 рік у Жидів є переступним. Тимунь мають Жиди ріжні роки на 353, 354, 355, 373, 384 і 385 днів! 2) Магометанский, або турецкий календарь обрахований так як жидівський, після Місяця мая – 354 і 355 днів. На кождих З0 років є 11 років переступних.

Після рахунку календаря зачинаєси: весна – 21 марта (березня); літо – 21 гниленя (чер вня); осінь – 23 жовтня (вересня); зима – 21 просинця (грудня).

С’єппаї цілого року Игнатия припадає 2.І. На Игнатия ни шив би, ни прєв би, а инче робив би. Ни є с’єто пригінчливе. Ріжут ґазди угудовані свині на зиму, весну, тай літо. Солонину солєт и нак ладают на стоєнє у бербениці, запинаючі. Хто ощєдний, то має солонини до нової, а ниодни ґазди зашібают солонину и на лунчіну. Лунчі на спирна, май так прудко ни йде. Кровйов из свиний, зарізаних на Игнатия, посипают сіль для маржини, и дают тої крови у соли коро вам через цілий рік, то чередінниці ни мают моци у тих коров чередувати манну. Опередь Риздвєних свєт изходєт люди из цуґів и бутинів ид хаті на свєта, шоби разом сісти до свєтої вечері на Свєтий вечєр, тай співно видбути колєдники. Ґаздині у хатах миют и прилагожєютци, шоби у них було єк найкрашше на свєта, бо Різдвєні свєтки при падают раз у рік, а Бог знаєт, хто діждет дру гих таких свєт. Перший Свєтий вечер 6.І. Уже від самого досвідку на Свєтий вечер є рух у дому и по надвірю на ґаздівских обійстях. Хто хочет у літі відвертати град, то досвіта на Свєтий ве чер идет голий надвір и з вістря коси викліпу єт собі чєпелик до відвертаня граду так дехі ро, шоби ни почюв при тім нічієго голосу. А витак наколінках коло лавиці говорит триста раз «Вірую», говорічі кожде «Вірую» одним штихом, ни дишучі. Ґазда из синами ци слугами обходит по надвірю маржину, бо й для маржини та днина є Светим вечером. Даєт добре їсти тої днини маржині. Гудуєт її сільов. Робит воду в керни цях та коритах маржині и стелит їй у колеш нях соломи, шоби на мнєким и чістим тої ночі худібка спала тай ґазду ни проклинала, шо він за ню ни дбаєт. На Свєтий вечер ховают усі курмики и пе тельки зперед ичь так, шоби їх и ни видко, шоби цілий рік ни видіти фиси (гадини). Ґаздиня у хаті від самого ранку зачінаєт ва рити свєту вечерю из усіх ґатунків пісної їди, ику си їст у року, та варит окреме у горьшку пшеницу на Свєтий вечєр. Ск кладет ґаздиня перший хліб у пічь на Свєтий вечєр, то на него накладаєт букової грани – тілько вугликів, кілько ґатунків дума

ЯК ТО БУЛО ет утім році сієти збіжя, ци садити городни ни. На кождий ґатунок оден вуглик букової грани. Ск покладет тот хліб у пічь, то сокотит, єк на нім гаснут вуглики. Котрий вуглик ни попелієт – лиш так загас нет, то на тот ґатунок збіжя ци городнини ни будет у тім році урожі. А котрий вуглик изпо пелієт до тла, то на тот ґатунок збіжя ци го роднини будет урожя. Сій – ни бійси, уро дитци на безпеку. Увечєр по заході сонця, єк сідают до вече рі, набераєт ґазда усеї страви, шо варитци на Свєтий вечєр до вечері, у миску. Берет у руку тот чєпелик, шо зробив йиго досвіта голий из вістря коси, и обходит из тим у зістріть сонця наокола хату, а вітак стаєт на порозі хати, обернений лицем до сонця – на полуднє, и просит градового царя до вечері ид собі: Прошу тебе до тайної вечері, Білий царю, Водєний чьорнокнижнику, Тепер маю право – тебе до тайної вечері зазивати, Запрошяти, закликати, а вітак 0 ни пускати. Тепер я маю право тебе зазивати 0 закликати, А у літі ти ни маєш права мині си показати. Маю право я тебе тепер до тайної вечері зазивати, А у літі буду тебе сперати. Буду тебе ни допускати 0 видвертати: Божими молитвами, первовічьними словами, Буду тебе від своїх меж и хітарів видвертати, Водицев Йорданицев 0 розсичювати, розпускати. Так просит штири рази раз пораз, на всі штири сторони світа, клонєчіси за кождим разом праведному Сонцу. Потим вертаєтци ґазда у хату з тов вечерев, сідаєт перший за стів и просит усіх, шо є у хаті, до вечері. То го вечера ґазда ни смієт нікуди виходити из свого задвіря, бо усе би було нипочьому. По вечєри виходєт надвір поєдинчьо слу хати, икий голос перший раз учюют, а вітак колєдуют и ходєт одни до одних сусіде мінє тиси тайнов вечерев, бо тим тужєт ланци на Арідникови, шо сидит прикований на три дев’єтій земни до мідєного току. Риздво 7.І. Рано на Риздво варєт бануж, їдєт и збераютци до церькви. Риздво то веселий день, бо від Риздва за чінаєт днина біршєти и сонце убераєтци у силу, надворі зачінаєт від Риздва тепло пе ремогати на студінь. Від Риздва говорєт люди Морозови: «Уже йдет до Петра, а ни до Риздва». По Службі Божій на Риздво збераютци у табори колєд ники и ходєт колєдуючі аж до Василія, а чєсом и до Видоршь. Єк лиш переступит поріх церкви дівка на Риздво рано, ику си кортит віддати, то гордо хрестєчіси каже: «Добрий день, сеті Апостоли! За три неділі из файним чьоловіком на постели!»

А єк ни виддастци, минут мнєсниці, уна прийде до церкви на Пушінє, потихонько увій де у церкву, стане у куточку церкви и смутно похітуючі головов, тєжко зітхаючі, молитци: «Икий би був, най би уже був 0 Коби лиш хліба роздобув» На Риздво убераютци люде єкнайкраш ше, идут до церкви подивитиси на вибір ко лєдників. По Службі Божій найстарший віком вибірця дзвонит у дзвонок і виберає коло церкви ко лєдників. Кожда колєдницка табора, уже из зазделегідь підготована своїм вибірцем, стає гуртом коло свого вибірці и берези. А з нев разом скрипичьник и тримбіташ. Єк ус тав’єтци усі табори рєдом на цвинтари, за проводом першего и гірнішшего берези, ко лєдуючі, обходєт тричі церкву, а видтак, плє шучі, идут до попа колєдувати. До покою, в резоденциї уходст до попа колєдувати самі провідники кождої табори. Там колєдуют и розберают церковні скарбонки на колєду. По колєді у попа виходєт усі на дідинец и там плєшет кожда табора зосібна и видходит у свій присілок колєдувати. Усий зібраний на рід жде, аж доки усі колєдники ни видийдут від церькви, болакоючі, котрі крашші колєд ники и котрі крашше уміют плєсати, тих най бірше хвалєт, и запрошєютдо себе. На Риздво так само избераютци колєдники колєдувати на инчі ціли народні и ходєт так само, єк церковні, лиш без церковного хрес та, перев’єзаного повісмом прото свіцкі ко лєдники. Від Риздва аж до на «Василів», а чєсом и до Видоршь ходєт колєдники, колєдуючі коло ґазд; данцуют «на колопні», и плєшут «на рої нє босі, аби си маржинка вела». На Збора, 8.1 и на Стефанія, 9.1 ходєт Гуцу ли одні до одних на колєдники у гості. По деи ких церьквах є храми, то завжде изходєтци люде на ці храми. Від Сєтого вечьира перед Риздвом, до на «Василєний Сєтий вечьир» замітают у хатах, але пометки из хати ни виносєт надвір, бо то си ни годит. Ці пометки виносєт аж на «Васи лія» досвіта надвір, палєт їх и гріют над ват ров из пометків руки, оби си почерез цілий рік ни «розвивали» и ни боліли. Від Риздва до Видоршь ни можна нічьо їс ти понадвірю, бо усєка «ґалиця» витак їст и воюєт городнину. Першего тижня по С’єтках ни їстци понад вірю, бо звірак ручіт між маржинов и б’єт маржину та їст полонинами. Від Риздва рехуют тижні у року и кажут, в котрім тижни, шо припадает. На п’єтим тижни Танасія серед зими и шестого тижня Стрічєнє. Зистрічєєтци зима з літом. Від шестого до одинайцітого тижня припадают Федоровиці завжде першего тижня заговівше у суботу. Дев’єтого тижня

Обрітениє то с’єто, шо птаха си обертає из теплих країв и зачінаєтци парувати, тай пого да літна обертаєтци полудь зимної. Десєтого тижня Одокія (Євдокія). Можна сі єти росаду. Одинайцітого тижня Сорок С’єтих. Дванайцітого тижня Теплого Олекси. Тринайцітого тижня Благовішєнє. Чотирнайцітий и п’єтнайцітий тиждень по рожний, ни добре нічьо сієти, ані садити у земню, хоть би пустила «зима» (згибла) бо ні чьо ни уродитци. Чьотиринайцітого тижня від Риздва варка весна. Шиснаційтого тижня від Риздва уже бізів на весна. Сімнайцітого тижня від Риздва мірна весна. Вісімнайцітого тижня від Риздва пізна весна. Дев’єтнайцітого тижня від Риздва изкінчє на весна. Василєний Сєтий Вечьир, 13.І, скоромний їде скоромну Вечирю. По Вечьири збера ютци миланки и ходєт. Діти мают из мила нок велику радість. Увечєр перед Василієм, на Свєтий вечер, по вечєри, роб’єт маленькі пироги на кожду дівку, на котру думают, шо є на відданю, оден пиріг и перед вечерев, на Василєний свєтий вечєр, годуют добре кота, аби був наїдений, а по вечєри накладают тоти дівочі пироги на пранник и дают тому котови їсти. Котрий пиріг кіт иззіст, тота дівка того року віддастци. А єк кіт лиш укусит пиріг, то тота дівка того року зведетци. А котрий пиріг кіт хапнет у зуби, затєгнет у бік тай там йиго лишит, то тоту дівку висватают, але витак лишєт ни віддастци. По вечєри роб’єт из глини гробок кочілце, натикают у тот гробок патичьки на кождого знакомого оден патичьок, тай палєт гробки. Котрий патичьок упадет у гріб, тота особа то го року умрет, шо її патичьок упав у гріб. А кот рої особи патичьок упадет надвір поза гріб, то тота особа ни умрет того року. Так само на Василєний Свєтий вечєр палєт кужелі и на тім ворожєт, хто си любит, а хто ні. Роб’єт з повісма малі кужелики оден на дів ку ци жінку, а другий на леґіня ци чьоловіка. При перают тоти кужелі до опецка на при пічьку у хаті, тай підпалюют їх скіпков. Кужелі горєчі лов’єтци докупи зходєтци, або розлі таютци розлучєютци. Котрих кужелі имутци разом, то тоти си люб’єт навидєтци. А кот рих кужелі розлітаютци, то тоти ни люб’єтци, або єк и люб’єтци, то в тім році розийдутци. На Василєний Сєтий вечьир дуже добре гу дуют маржину, бо то Сєтий вечьир маржини. Увопівночі того вечьира маржина говорит між собов так, єк люде и розказуєт, ци ґазди її добре, ци зле держєт. Ту бесіду між маржинов можна чюти. Але шо з того, коли хто її чює, то ни смієт другому розказати. Хто би розказав Українська Родина № 1/2021

ЯК ТО БУЛО другому ту бесіду, шо говорила маржина, то би видразу умер. Василія Новий рік, 14.І. На Василія, на Но вий Рік по опівночі отворєєтци небо. Хто би уздрів, єк отворєєтци небо и знав у трьох сло вах запросити, шо хочєт то би мав. Був би дуже шєсливий чьоловік. Досвіта на Василія идут сокотити гроші, аби видіти, де горєт опришківскі скарби закопа ні гроші у земни. Из Василєним Сєтим вечьиром и Василієм Новим Роком є изв’єзано богато ворожок и вірувань. На Новий Рік майже кождий идет до церкви «рад, шо діждав Нового Року». Одні одних вінчуют из Новим Роком, тай на многа літ из с’єтками на шєстє и здоров’є. Водохресний Сотий вечьир, 18.І. Третий Сєтий вечьир Видохресний є сухий. Усі говіют и постєт, аж доки ни вінесут «водицу» из цер кви, то нічьо ни їдєт. На Видохресний Сєтий вечьир цілий день божкуют и лагодєтци до Вечьирі, єк на пер ший Сєтий вечьир, лиш уже из Вечьирев ни ждут до захід сонця, а їде, єк нап’ютци с’єчьи ної води. Наколи день раненько, кожда ґаздиня ро бит из воску круглі хрестики й кладет їх у ко новочьку на «водицу» и одного из хатних по силают до церкви по «водицу». Коло церькви піп осветит воду усім людем у коновочках и кождий из нев біжит чім прудче ид хаті. Єк унесе «водицу» у хату вінчуєт: «На мно га літ и на здоров’є та шєстє из водицев». Хатні домашні видповідают: «Дєкуємо! Дай Боже на многа літ усім людем добрим, тай нам посполу, шо в цім дому». Нароблені воскові хрестики, иких ґаздиня богато нароб’єєт, мочіт «у водици» и при ліп’юєт на всіх штирьох стінах хати, на усіх од вірках від дверий. На входах до хлівів, колеш ний и стайний. Так само приліп’юют хрестики маржині и баранам до рогів. На ці хрестики ни маєт моци и путері ударити ані відьма, ні упирь, ні наслане, ані нієка ничіста сила. По Вечьири уже нічьо ни роб’єт с’єткуют. Видорші Ардан, 19.І. Дуже гонорово обхо дєт Видорші, а найкрашше виглєдає, єк идут с’єтити воду «на Ардан». Дівки и леґіні убераютци єкнайгонорніжше, бо то уже мнєсниці, аби си одни одним уда вали тай сватали. Досвіта на Видорші и на Великдень тоти дівки, шо хотєтци віддавати, біжєт крадьмидо церькви тай миют дзвони удзвінници, а витак си тим митілем миют, шоби були такі голосні, єк дзвони церьковні. Аби про них чюли паруб ки тай йшли на ні у старости. Увечєр перед Уведениєм и перед Видор шями дівки, тоти шо хотєтци віддавати, місєт хліб корж на половици из муков и сільов, додаючі до него лиш трошки води, тай печют 10

Українська Родина № 1/2021

єго у грани насеред печі, так шоби си до то го коржя нічьо ни докєвало. Витак, єк витєг нет тот корж дівка из печі, то одну половицу їст того вечєра, шо пекла тот корж, а другу половицу їст на другий день аж увечєр, цілий день постєчі. Увечєр на другий день, єк из зіст дівка другу половицу того коржя, то лє гаєт спати, думаючі про свій віддавок. З кот рого боку приснитци їй, шо несет воду, з то го боку прийдут на ню старости того року. Тоти дівки и одовиці, шо хотєтци у тім році виддати, стараютци на Видорші имитиси по пови за опарат, або богдай ушіпити, єк він переступає поріх из церкви, йдучі «на Ар дан». Котра то зробит, то у тім році бізівно си віддаст. Так само тоти дівки, шо несут «Мат ку» на Ардан, у тім році маютци виддати. Усі ґазди, шо мают свої «пасіки», идут на Ардан из «трійцями» засвіченими. На Ардані піп гасит «трійці» у Ардані, а пасічники їх за вертают до церкви, и заберают из церкви аж на Стрічєнє. На Ардані, бувало, грімко вигевкували стрільці из пістолет, шо аж дим из пороху ук ривав Ардан. На Видорші, по днині, ика запогідна, воро жили старі люде політе на пасіку и урожу на ці ле літо. На Видорші єк чюрєт стріхє, то тот рік буде дуже медєний, маннистий на бжьоли. Добрий будет на пасіку. Єк идут на проріз, а вітер ни гасит світло, то тот рік так само будет добрий на пасіку, бо ни будет вітрєний. Єк ни чюрєт стріхє на Видорші, то того року ни будет політя на пасіку. Єк на Видорші вітрєно, то будет вітрєно ці лий тот рік. По Ардані ни можна прати штиринаціть день, бо у вусіх ріках, потоках и головицях во да с’ечена. На Ардані умиваютци водов, аби змити из себе усєкі услауци. Наберают води у судинє ид хаті на цілий рік. Иванового Вітця, 20.І. Другої днини по Ар дані припадає с’єто Иванового вітця. У це с’єто ни шив би и ни прев би, аби руки ни терпли, тай ни боліли у року, а всу инчу робо ту робив би. Танасія, 31.І. середина зими. Танасія с’єто ни дуже велике, можна усе робити, лиш ни шив би и ни прєв би. Танасія є зимо ве с’єто. Єк від Дмитрія до Танасія, так за богато зими є від Танасія до Юрія, 6.V. При казуют издавен старики, шо єк на Танасія є половина сіна у воплотох ни вигудуваних, то докигне до Юрія. Кілько иззіст маржина по гудівлі від Дмитрія 8.XI до Танасія, тілько має иззісти до Юрія. Єк на Танасія є бірше сіна изгудованого, єк є до весни, то треба собі иззагоді докупити тілько сіна, хотівше ни стратити маржину.

Ґаздівскі ради Сухої днини першої и другої кватирі січня добре є рубати дерево на стовпи и кілє до плотів. Січневе дерево є здорове и тверде, єк криця. Прудко ни пріє.

Лютий;лютовень Трьох Сєтих 12.ІІ. урочєсте с’єто. На Трьох Сєтих идут люде до церькви. Сучют из воску велику свічку, або купуют у церькві, ци у скле пі, и тулєют перед образа Трьох Сєтих. Витак за це три сєті будут почерез цілий рік дбати и тємити у біді за того, шо поклав перед них свічку, и єму допоможут у пригоді. Стрічінє, 15.ІІ велике урочєсте с’єто. По Стрічіню люде ворожєт, ике буде політе. На Стрічінє зистрічєєтци зима из літом и борютци, котре котрого передужіє. Єк тепло на Стрічінє, то побідило літо, а єк студінь, шо стріха ни капне, то перемуцовує зима. Ишє буде довго держєти. На Стрічінє светит піп у церкві «трійці», уб рані зілєм и трьома свічьками. Люде розбе рают собі «трійці» из церкви ид хаті. Свічьки из трійці и зілє сохранно ховают. Тим зілєм и свічьками добре си підкурювати, єк си хрес тінина шош осахнет, або учєпитци икас бола. Тим добре підкурювати и маржинку, єк їй шош хєбує. Стрічєнє дуже варке и пригінчливе с’єто. Хто єго зпониважєє, то может раз два попа цити каліцтво, або мати икус причьку. Уласія 24.ІІ церковне с’єто. Уласія то с’єто від ласиці кіточьки (вонґлік). Наші люде дуже твердо сєткуют Уласія, «аби ласичька маржи ну ни кусала», аби «кіточька маржину ни мас тила». Єк маржину укусит ласичька умастит кіточька, то та маржина видразу гине и на це тєжко найти лік. Ґаздівскі ради На вівці треба мати теплі хліви, аби єгнєта ни мерзли, єк си вівці уночі котєт. Рано єк си випускає вівці из хліва, треба пересмотрюва ти, котрі є на окочіню и на ні удень пантрува ти, аби егнєтко окочєне ни змерзло, тай аби ворони очі ни видзьобували. Молоденькі єг нєтка добре держєти у теплим місци, то уни тогди добре ростут. Треба зважєти при пле каню на вівці, єк би єке єгнє ни висисало мо локо, то треба вівцу видоїти вицерькати мо локо, аби си вімнє у вівці ни зважило.

ЯК ТО БУЛО Хто має налагожене дерево у лісах на бу динки ци опал, добре извозити на своє міс це, поки дорога держит, аби витак ни капа рити грузєми.

Березень;марот У марті завше начинаєтси пушшінє. 1935 року 3.ІІІ неділя мнєсопустна. Тої днини хре стєнин від мнєса си опускає. Увечєр їде кіль ко мож мнєса, оби ціле говіне ни кортіло їсти. Цідивна Задушна субота припадає перед мнєсопуснов неділев. Кажут, шо у давнині старі діди випросили у Бога три дни на року, три суботі, у икі си по минає и молитци за померші душі, а душі мо лєтци из того світа тогди так само за нас. Першя Дідівна, або Задушна субота припа дає Масниці у суботу перед Великим пуші нєм, друга у суботу перед Сєтов неділев, трета у суботу перед Дмитрієм. У давнині діди збералиси на цвинтарях на гробах покійників. Люде износили поминки усєку іду и питє. Діди їли, пили и молилиси Богу, данцуючі на гробах, та плешючі у доло ни ла душі, приспівуючі: «Плешу у ла душі, за померших душі». Цес звичєй тепер изка сований, але люде за це роб’єт на цвинтарях опроводи. Дают бідним кукуци за душі по мерших и дают їсти на гробах. Дідивна субота изветци тимунь, шо у ню колись діди молилиси Богу за душі так ск те пер попи, лиш инчим способом. Задушна, тимунь що робитци поминки за душі. У Ді дивну суботу по деиких селах ни роб’ст нічьо през умерлі. Бо ск си робит у ці суботи, то ду ші валсютци на тім світі и ни дастци їм покою. Такі люде, шо роб’єт у ці дні, то ни довговічні, бо їх проклинают душі тих дідів, шо ці дні обібрали були давно за с’єтки. Велике пушінє припадає у неділю (1935 року 10.ІІІ). Люде наварюют єкнайбірше страв. Головно єйця, пироги з бриндзов та маслом. Варєт также бануж. Ідєт допізна уночі. Декотрі затикают вікна полотном, або виконницями и їде шє у понеґівнок рано, але то лиш надворі зорєє, у хаті ишє ніч то мож на їсти. Мнєсо ни можна їсти през шкоду між маржинов. Кажут, що циганцка дитина так їла на пушінє, шо аж си розсіла. На пушінє увечьєр здавен давна, бувало, робили вечьирниці из зузами и гульками.

Запусний або полокавний понеґівнок усі постєт, хіба дуже маленькі діти ні. Наколи день раненько, усі перебераютци у чісті білі сороч ки, миютци и чєшутци. Ґаздиня у хаті переми ває миски, лишки, горшьки та столи, лавиці, усий посудок від скоромної варі и їди. Печют из єчмінної муки (разової) тоненький корж «жилавник», дрібонько єго натикаючі та солє чі, єк си кладе в піч. Окрім жилавника їде сиру капусту из росолом и хренем, лиш солену и перчену. Давно ходили у коршму «зуби поло кати», але тепер ни ходе, бо нима затєку. Обрітеніє 9.III то с’єто, шо на него зачіна єтци птаха парувати, тай обертати из теплих країв до нас. Від Обрітенія зачінає йти вісна, літна и осінна погода полудь зимових місє цив, єк уни идут из погодов від Семена Стов пника до Обрітения. Обрітениє ни є пригін чливе с’єто. На Обрітениє зачінаєт вертатиси до нас птаха из теплих країв. А то знак, шо низадов го будет весна, бо єк зачінают летіти гуси до нас, то за штири неділі мусит бути у нас вес на. Від Обрітения таксамо зачінаєтци парува ти у нас по лісах птаха. Євдокія, 14.III, припадает завжде у водну пору року десєтого тижня від Риздва. Єв докія то головна днина до сієня росади на капусту. Єк даст посісти росаду на Євдокія, то того року будет файна капуста и бруква. Того року є ліпшя весна, шо пускаєт надворі по Євдокію, єк та, шо зачінаєт зима пускати до Євдокія. Бо єк даст убити белеґу коло оп лотів на даванях до Євдокія, то витак ни даст її добити прудко по Євдокію бо будет студена весна и белеґа будет довго стоєти замерзла. Федора припадає у суботу пер шего тижня заговівше. Федора пригінчливе с’єто від «змерзлєка». Єк хто робит на Фе дора то лакомі малі єгнєта и телєта мерзну ти на смерть. Федоровиця. Так, єк послідний тиждень мнєсниц изветци Масниця, так перший тиж день заговівше изветци Федоровиця. Масниці и Федоровиці ни можна золити ні прєжі, ні платя, аби си чєрваки ни робили у молоці и взагалі в скороми. У деиких повітах и ни прєдут Федоровиці, бо кажут, шо Федір спалит сорочку и фуркотит коло вух. На це собі чєлідь радит так: завиває икийс кьимак и гадри, тай кладе у кут на запічьок, тогди можна уже прєсти цілий тиждень. Федора у вечир завивают, а рано розвивают. Єк зав’ют, то кажут: «Уже Хведора завила, мож на ми прєсти». Федора завивают шє и през то, аби си родив лен и колопні. Ни одни, єк зав’ют Федора у запустний понеґівнок, то розів’ют аж у другий понеґівнок хотє мати лен и колопні файні. Середопістє майже ніхто ни с’єткує. Є то днина серед говіня (середа), єк від Пушшіня до Середопістя, так від Середопістя до Ве

ликодня. Від Середопістя идут торонко до сповіди. Одинайцітого тижня від Різдва припадает Сорок Свєтих, 22.ІІІ. Сорок Свєтих показуєт погоду на цілий рік, так само єк и Стрічінє. Єк на Сорок Свєтих є сорок хвиль погоди на днину то тото літо будет нирівне биговате, єк мартові филі. Кажут, шо йка за файна дни на на Сорок Свєтих від рана до вечера, таке будет за файне літо від весни до осени. Єк файна днина изранку, то будет рана и файна весна. Єк є мороз рано на Сорок Свєтих, то будет студена весна; а єк тепло, то будет тепла весна. Єк падет дожь на Сорок Свєтих, то будет слотаве літо. Єк идет шарґа, то бу дет зима падати и по Свєтій Неділи. Єк від обід файно, то є знак, шо будет файне и теп ле літо. Єк запогідно надворі, від понад ве чер до вечера така будет запогідна и осінь. Єк на Сорок Свєтих є рано мороз, то тої вес ни будет сорок морозів. Єк из Сорок Свєтих на другий день уночі упадет мороз, то будет студена и морозовата осінь ни дійдет через морози сюбина. Говорєт, шо єк на Сорок Свєтих би пораху вав єйця від курок, то на Великдень би їх бу ло сорок у хаті. Таксамо на Сорок Свєтих від берают кождого зерна и прилагожєют йиго на насінє, бо вірєт, шо з кождого зерна, при лагоженого на Сорок Свєтих на насінє, уро дитци увосени сорок зерен збіжя. Дванайцітого тижня від Риздва припадает Теплого Олекса, 30.ІІІ. Єк до Теплого Олекса рушєтци жєби и нароб’єт жєберину, то тота весна будет студена и нирівна, бо та жєбери на мусит ише замерзнути по Теплим Олексі. А єк жєби рушєютци аж від Теплого Олекса, то тота весна будет тепла и рівна. Тої весни мож зачінати веснувати бізівно від самого Теплого Олекса, бо по Теплим Олексі уже жє берина не замерзнет. Ґаздівскі ради Єк си уздрит перший раз у марші кропиву нову мартову, то добре нее руки натрепати, витак уна ни парит. Треба добре коні вівсом гудувати, оби були годні добре орати. Ті кури дуже несучі, икі насаджуєтци у марті. Марта уже нидобре рубати ліс, бо пускає міска и у деревини раз два мечьитци чєрвак пид лубом. Треба собі прилагодити до весни плуг и бо рону, та держєки у сапах и городниках, аби то усе готове було до весни. Докінчєти извивати прєжі у клубки на по лотна, а єк зима изгине, то треба бити белеґу коло оплотів на даванєх.

(Продовження в наступному номері).

Українська Родина № 1/2021

ЯК ТО БУЛО

КОЛОВРАТ НЕБА Купайла – Сонцекресеня Купайло – літній лик Ярила, Хорса, Даждь Бога (Dtus Dator) подателя благ. Улюблене свято орійців з праві# ків. Адже Сонцю – як головному Бо# жеству хлібороба арійці поклонялися ще задовго до часів Геродота, сполуча# ючи в нерозривну трійцю Сонце, Мі# сяць, Зорю (Геліос, Селена, Еос в гре# ків). «Тисяча в тисячах возславлений! Тисяча в тисячах возвеличений! Тися# ча в тисячах возпітий! Благослови ко# лограй наш лікующий перстами свої# ми животворящими!» Свято буйства молодої сили, чародійства, зелейниц# тва, злюбу. Купайло освячує в цей день орала й мечі, землі й людей, очи# щає їх своїми «пломенями жаручими, своїми вогнями пречистими». Він благословляє молодят. Діти зачаті в цей день найталановитіші й найщас# ливіші бо їх на Великдень приносить з Ирію Небесного лелека – гайстер – птах ранкової зорі (корінь слова астр). «Обряди во вінці многоцвітнії нарече# ні твої целомудренії. Пошли їм на весь вік князі гожії! Князі гожії, діточ# ки щасливії, волелюбнії! Огради Правдами вишніми! Настели їм обру# си багатії! Одари життєдайністю сво# єю весь Мир орійський наш!». Свято Купайла # це й свято Долі. Як засвідчує Михайло Грушевський. Най# кращу в поселенні дівчину саджають до ями вистеленохї лепехою. Зав’язу# ють очі й дають їй квіти та вінки. Дів# чата з ритуальнитми піснями водять хоровод довкруж ями, а Купайло роз#

Українська Родина № 1/2021

дає їм вінки Наяких дівчата гадають про своє грядуще. Але в цей день Купайло – Хорс ро# бить і головний подвиг. Він прибор# кує свою семизапрягу вогнегривих коней, що здіймають його колісницю вище й вище, загрожуючи спалити все живе на Землі. «З цього дня,– го# ворили батько,– літо йде на спеку. А Сонце на зиму!». Окрім папороті, в цю ніч, під дією потужного силового астрального по# ля, на якусь мить відкривають «вікна грядущого» чебрець та шавлія лікар# ська, набираючи великих магічних властивостей. Тому вінки з цих рос# лин вішалися в господі якнайкращі обереги від всього нечистого й зло# го. А трави, заготовлені в купаль# ський тиждень на світанні, справді, найцілющіші. Церква пробувала боротися з цими «бєсовськими» обрядами, проте мар# но. Ще на початку ХVІ сторіччя псковський монах Памфіл звинува# чує: «Коли прийде празник Рождєства Предтечевого то в ту святу ніч трохи чи не все місто схвилюється і по селех показяться # з бубнами, сопілями, з гудінням струнним і всякими непо# добними граннями сатанинськими, з плєсканням і плясанням, жінки й дів# чата головами махають, устами вида# ють недобрі кличі, препогані бісов# ські пісні, хребтами вихляють, ногами скачуть і притопують.» Проте народна пам’ять, на геннному рівні донесла ці обряди майже без змін аж до наших

днів, бо вони нерозривно пов’язані з Небесною енергетикою й тому вічні. Можна лише уявити яке то було, з пташиного лету видовище, коли вся княжа Україна спалахувала велетен# ськими вогнищами, а по річках плив# ли сотні віночків із запаленими свіча# ми: воріжке до неправдоподібности.

РОДи нивко (РОДа і РОДжаниць) Це дійство не має прив'язки до ка# лендарного свята. Воно відбувалося по закінченню весняної сівби десь перед Весняними Дідами – РОДом весняним, що християнство накрило Миколиними святками. Господарі брали на свої нивки багаті пригощен# ня. Й, обов'язково, гречану кашу, по# ловину якої потім лишали на ниві, як жертву Дідам та духам поля, що по# винні опікатися молодими посівами, берегти їх від граду, птаства і, навіть, посухи. Господині готувалися до спільного обіду дуже ретельно. Різали півня. Пекли з білого борошна пиро# ги чи вареники з сиром – знаки Міся# ця, бо ж посіви споро ростуть саме теплими ночами. Брали крашанки, хоч і невибагливо, але розмальовані знаками рдючості, шкалярущу, курячі кісточки та ошімки пирогів по тому закопували кожен господар на своїй нивці, як пожертва підземним силам (Мудрому Змієві, який держить зем# лю знизу). Але перед обідом, з – поміж господа# рів вибиралася найліпша, найвдатніша пара, в якої вже були діти. Пригорок оточували волами чи кіньми. Господар клав господиню на кожуха – прадав# ній знак достатку й творив з нею злюб# не дійство, мов спонукаючи ниви, за# сіяні цієї весни пишно родити. Якщо цього дня небо захмарювалося, або йшов дощик, вважалося, що природа буде наслідувати людські дії. Зачасту опісля спільного обіду гос# подарі наймали до своїх нив музик і многотрудна весняна хліборобська праця закінчувалася обрядовими вес# нянками. Ось одна з них надана наро# дознавцем Миколою Брицуном – Хо# даком з Коростеня: «Зі збором ідем, полон несем. Виходжай зборе з села на поле. А з полонойки до цариноньки. Наша царинонька вся поорана! Сріб# лом – золотом вся засіяна. Стожовим пірком заволочена. Гей на Велик день, на Божий день, садило дівча зеленеє вино. Садило, садило, Бога молило: « Спусти, Божечку, чорну хмарочку! Чорну хмароньку – дрібен дощику».

ЯК ТО БУЛО Хай би не прив'яло зеленеє вино. Гей вино ж моє зелененькеє!

Марена Це свято, повне таємничости, відбу# валося в одних теренах України, одразу ж по відзначенню Купайла – Сонцек# ресеня, в інших – в цей же день. Корін# ня слова Марена доволі ясне, воно по# ходить від самоназви Богині Ночі – Мари, що має аж 33 доньки, що відомі людям під назвами різних недужей та наслань. Тому цього дійства, що зараз перетворилося в Купальську забаву, ко# лись не посвячені в тонкості, остеріга# лися. Пізно ввечері, як заходило сонце, старі баби, котрі вже виглядали Ирію Небесного, вбирали держально з хрес# товиною в неношений дешевенький, а чи гарно випратий свій одяг. Згори очіпка пов'язували намітку, шию прик# рашали саморобним намистом й вино# сили край села на перехрестя (місце не# певне, зле) й втикали в землю. Хворі, а чи обтяжені долею люди крадькома підходили до Марени, об# тирали об її вбрання руки, передаючи недужі та тяжби подобі Богині Ночі, Коли боліли ноги – об поділ, серде – об груди. Й мовчки, не озираючись, йшли геть. Батько говорили, що так лі# кувалося більшість недужей – конто# генезна магія – велика сила. Десь за північ, парубки розпалювали величезне вогнище з осикових дрів. Очищали й підсилювали його перед# робом бубонів. А інші, в супроводі ці# лої калагви плакальниць, прибирали Мариноньку – злую бабоньку з перех# рестя й жбурляли подобище з хвороба#

ми людськими в огонь. Обряд дуже давнього неолітичного часу, коли орій# ці практикували з очистною метою не лише тіло спалення, а й спалення ці# лих трипільських поселень. Поєднан# ня життєстверджуючого начала, з на# чалом потойбіччя, бо культ Марени нерозривно пов’язаний з Купальським культом й відбувається в одному часо# вому просторі, засвідчує про глибоке проникнення давнього українця в таї# ну буття. Усвідомлення зв’язку межі сьогоднішнього й завтрашнього. Цієї ночі очистна магя вогню закінчувалася ще потаємнішою дією: бранням сили від Матінки – Землиці, для зароджен# ня нового життя. В той час, коли хлоп# ці жбурляли вогнище у воду, щоб неду# жі (Марена # Марина # Домаха # Кос# томаха) не лише згоріла, а й спливла за водою, дівчата потаємно, скинувши весь одяг, ішли на Жита купатися в ро# сі. Зверніть увагу саме на Жита, бо в середині червня життєдайний злак красується – запилюється. Вмикалася надтонка Сила, що сприяла народжен# ню дужого потомства, яке матрично було пов’язане з рідною Землею. Проте де – інде Марену топили. «Потонула Маренонька, потонула! До# гори кісоньками зринула!» В цьому ви# падку обряд необхідно розглядати, як жертву володареві водяного князівс# тва, щоб дарував гарну погоду під час косовиці трав.

Кострубонько (Зажинки) Джерела вказують, що обряд топити Кострубонька чиниться на Купайлів# ські свята. Проте, на нашу гадку, його

роблять дещо пізніше, й збігався він з початком жнив. Це відголосок давньої палеолітичної доби, коли люди, щоб мати гарну погоду на всю відповідаль# ну пору збирання зерна, яке годувати# ме рід весь рік, умилостивлювали духа річки, який і відає дощами, живою жертвою. В примітивних народів Аф# рики, як стверджує Д. Фрезер в своїй відомій праці «Золота гілка», це роби# ли навіть на початку ХХ сторіччя. А за неврожай шмагали батогами не лише вождів, а навіть самих богів. Проте, на наших теренах, обряд жертвоприношення живої людини, з часом гуманізувався й божеству вод вже давали в «наречені» не дівчину, (хлопця) а її солом'яну подобизну, пишно й багато вбрану З нею, як при# дане, частину спільного обіду, який проводився на березі водойми. Дійс# тво відбувалося з голосіннями, прип# лакуваннями, з гучним супроводом бубністів, які сповіщали Ящера (духа води), що йому ведуть (несуть) дання # наречену. Але на Чернігівщині це міг бути і парубок # наймит, що проте від# працювавши певний час у водяного Оха (Хуха) міг повернутися до людей зовсім зміненим: красивим і роботя# щим. Дійшли лише жартівливі вик# лички, як ось: «Ой утонув, утонув наш Кострубонько! Ой утонув, утонув наш голубонько! Кобила ж наша білобокая – не впади з моста, не вмочи хвоста.» Тож коли хлопець пірнав й, лишивши під водою старий одяг, випливав на тому березі, це означало: він уже по# бував в гостях в Ящера, відпрацював йому й зараз перероджений готовий братися до будь – якої справи, його одягали в нове вбрання, прис# півуючи: «Виплив, виплив Кострубонь# ко! Виплив наш голу# бонько!» Зчинялася весела веремія. Й мо# лодь ішла, як лише збіжжя просихало від роси, хлопці # класти перші покоси. А дів# чата в'язати «Хазяїна» – пишно прикраше# ного польовими кві# тами та увитого чер# воною стрічкою сно# па. По тому, відбував# ся святковий обід. Зазвичай жнива дуже тяжка праця. «Поці# луй мене, Іванку! По# Українська Родина № 1/2021

ЯК ТО БУЛО

цілуй мене ізранку» # «Як буду жив – то після жнив!» с. Курені. Батуринщи# на. З власних записів. До цього дня в складчину кололи білого, без будь # якого пощербу, кабанчика, якого ще Геродотівські хлібороби # бористеніти пов’язували: як з Небом, так і Землею. І готували жниварницю – кашу з мо# лодого, ще не стверділого житнього зерна, щедро приправленого свини# ною. Господар – шанований людом селянин, мав викупити «Хазяїна», ви# ном чи медівницею. Але жнива почи# нали не з його ниви, а з сиріцької чи вдовиної – таке було звичаєве спо# конвічне право. Зазвичай родина зачинала жнива в п'ятницю – день яким опікується Мати повних кошів Пречиста Мако# ша. Дід розстеляв полотняного нас# тільника викладав найкращі страви, частина лишалася, як подяка духам ниви за вирощений врожай, і як ли# шень складався перший полукіпок (15 снопів) вся родина сідала в повній тиші обідати. Перед тим розкришив# ши навкруг себе Жнивну бабу – висо# кий обрядовий хліб.

Перуна – Батенька Вшанування могутнього Бога Громо# вержця #дуже давнє свято. Воно ви# никло ще тоді, коли людина почала ототожнювати себе, як частинку при# роди, бачачи в грозових хмарах і благо# дать для посівів, й велечезну грізну Не# бесну силу. Перша письмова згадка про Бога військової аристократії та грози наводиться в договорі Русі з Ві# зантією 907 та 945 років, де українці клялися зброєю й Небесним Воїтелем.

Українська Родина № 1/2021

Перун # прадавній Бог всіх індоєвро# пейців. У сербському, болгарському, чеському фольклорі він має таке ж ім'я, як і в українців, бо вони до VІ сто# річчя мешкали на подніпровській рів# нині спільно. Литовці та слов'янський народ прусів величали його Perkunas. Але Руси # Українці ще задовго до на# шої ери на космо – земному рівні вже возвеличили Бога грому та блискавки, нарікши його іменем наймогутнішу і найповноводішу ріку нашої держави Дніпро. Де Дана – вода, Пер – Перу# нова. Спочатку русичі й вимовляли # ДанаПер, згодом # ДніПер, а вже за ча# сів княжої держави # ДніПро. Наш народ, на генетичному рівні, пам’ятав Перунів # день аж до ХХ сто# річчя. В одну з неділь, що припадала на охвістя липня, тоді, коли здавалось би, християнство, а згодом совіцьке

безвірництво, витруїло навіть коріння вітцівської віри, ми, підлітки, невідомо й чому, влаштовували, бійки куток з кутком, вулиця з вулицею. І з розквашеними носами горді, мов півні, розходилися по до# мівках. А в часи княжої України це свято, що припадало саме на 20 липня – вершину силових кос# мічних потоків, збиралися воїни з усієї держави, до Києва, щоб порадувати Перуна – Батенька мечовими, а чи кулачними прю, показати свою удаль молодечу. В цей день князь отримував від дружини право й далі чолити вій# сько. А дружина – отримувати жалування та добре слово князя їсти воїнам з срібного посуду. В цей день найхоробрішим вручалися двожалі, з княжим знаком мечі, що було рівнозначно возведеню в сотники. Тоді ж укладалися військові договори, розір# вання яких розцінювалося як свято# татство. Тисячолюдні учти знакували це свято. І найбучніше воно було в стольному граді. В священній діброві, перед статури# цею Перуна, розкладалося величезне вогнище з дубових, неодмінно, враже# них блискавкою, колод. Дванадцять волхвів кидали в полум’я 12 яро черво# них півнів. Запікалося 12, інколи 12 по 12 впольованих кабанів. Адже уявляло# ся, що Перун їздить по небові в дюжин# ній запрязі з цих сильних золотощетин# них звірів. Ікла та щелепи сікачів по то# му забивалися у віковічні дуби, як жер# тва Громовержцю. Тулумбасники безпе#

ЯК ТО БУЛО рестанно били у військові набати. Доб# рим знаком був голос Перунів з небес – грім. Це ві щувало вдалий похід дружи# ни. Багатющу здобич, зміцнення й роз# ширення кордонів Руси – України. Священні Перунові діброви були не# доторканими. Саме в такій древній діб# рові молився імператор Святослав пе# ред походом на греків. Й ті, втричі пере# важаючими силами, не могли здолати Великого Воїтеля. Візантійський імператор Констянтин Багрянородний, подорожуючи княжою Україною в Х сторіччі, з непідробним захопленням описує таку багатовікову діброву на Хортиці. І той язицький пер# возданний дух, що йшов від святих ду# бів, від грізних порогів, від тих русичів, що вшановували ці дива природи. Зауважу, що ще скити поклонялися богові війни й грози Аресу, втикаючи його подобу # Меч в чолопок могили, а чи здоровезну купу хмизу. На мечі кля# лися і скіфи, і русичі. Меч був найви# щим знаком як релігійного культу, так і влади, і в скіфськй, і в княжій Україні. А це ще одне підтвердження, що ми один і той же народ, хоч й виступаємо на істо# ричній арені під різними іменами. Ще за князя Володимира віра в сак# ральність Бога військової аристократії була настіль сильною, що насмішки християн: «Ви ж колоді поклоняєтесь!» вартувало зачасту насмішникам життя. І це зовсім було не жертвоприношен# ня, як подає Нестор – літописець, а за# хист своєї національної гідности і ру# сичського духу. Оте: «Піти і Бога, і себе поті# шити!» жило в народі довгі сто# ліття. Й поворно ніби воскрес# ло в часи козацької республіки. На Січі бої навкулачки були одною з головних розваг. Звід# ти цей своєрідний народний вид змагання розходився по селах, городках, полкових міс# тах злютовуючи молодь в бо# йовий кулак, готовий голіруч дати відсіч будь#якому ворого# ві. Окупаційна: як московська, так і польска влади й через ци# вільні кодекси, і через духо# венство суворо карала кулач# ників. Тому коли 1743 року царська адміністрація уклала так звані «Права, по яким су# диться малоросійський на# род»… там в пункті 6 артикулу 35 розділу 29 особливий наго# лос був поставлений на: «… по цьому ж і кулачний бой всюди

забороняється, а якщо б хтось проти цього поступаючи самовільно, кулач# ний бой зачинив, таких кулачного бою призвідців і зачинщиков по тілі нагая# ми, інших бойців тюремним арештом карати»… Т. Каляндрук. «Таємниці бо# йових мистецтв України». ЛА «Пірамі# да» 2007. Поляки ж навіть вводили в 30#х роках минулого сторіччя по селах війська (пацифікація), боячись укра# їнців, що досконало володіли вправа# ми кулачного бою. Та все ж, попри сувару заборону правдавніх звичаїв, ще за батькової пам’яті відбувалися жорстокі бійки па# рубків між селами, а згодом уже, при моєму дітвацтві # вулиця з вулицею. Генетична пам’ять незнищенна.

Золотий Спас ( Вінок з лану) Від Л. М. Возняк 33 року народжен# ня, з с. Острів, що на Овручині М. Брицун – Ходак записав таку обрядо# ву пісню: «А наш пан молоденький, пид ним коник вороненький. На во# роном конє грає, женчиків вон питає: « Женчики дорогіє! У вас серпики зо# лотіє! Чи робота у вас мила? Чи вас ні# ва потомила?» – «А ми жито дожали, славоньки доказали! Да роди, Боже, жито ,да на другеє літо! Ти Бородонько моя, неподобонька твоя в чистім полі стояти! А подобонька твоя в стодолі лежати! Одчиняй, пане, браму, бо ко# титься Вінок з лану!». Найкрасивішу, найроботящішу діву обряджали в пишний з пшенишних ко# лось вінок. Всадовлювали на воза зап#

ряженого трійкою парубків – косарів, давали в руки, перевитого червоною стрічкою сніп жита. Й таку Жнивну княгиню (Золотий вінець) в супроводі, теж з снопами, жниць, з музичними многограями, везли: чи до села, чи до господаря який замовляв їх на жнивні роботи. Він, окрім плати, мав виставля# ти й щедре пригощення: «А ти, пане, не лякайся, да за браму не ховайся! Да ви# нось, пане, да винось, Йване, три бари# ла горілки, а четверте пива, бо нас нива потомила! Гой роди, Боже, жито да й на другеє літо!» Таку жнивну перезву виходило зус# трічати все село, адже «Золотий ві# нець» – уособлення Богині достатку Макоші, давав кожному господареві горсточку житніх колось для Дідуха, а, значить, сама Матінка повних кошів, благословляла на щедрий врожай й наступного літа. «Золотий вінець» замикав ниви, бо там не лишалося вижатою жодне по# ле. Гуртом дожинали навіть хліб ста# рим людям та вдовам. На стернях ли# шалися лише Велесові бороди – зв’язаний докупи червоним шнурком жмут колось, де зимуватиме дух поля, оберігаючи його й множачи сили для нового врожаю. Продовження в наступному номері. Іван Просяник, письменник, знавець народної мудрости. Малюнки автора.

Українська Родина № 1/2021

КАЗКИ БОГАТИРСЬКІ

ОДИНЕЦЬ ТА ЧОРНОБОГ

дні кажуть це сталось за князя Божа як Доля нам була не гожа. Інші пізніш, коли було ще гірш. Аж на сімсот і сім літ оповила землю Руську темінь темна. І став люд туди, де сонце світить, навертати, в чужі краї тікати. Одні пішли з воєводою Лехом, ін ші з старійшиною Чехом, а ті, з його братом, славним Хорватом. Спорожніли села. Поли шались не хожі, або геть в дорогу не гожі. А один чоловік з жінкою мусили бо саме хлопчика маленького впіймали. Одинцем наз вали. Ще й сім років не минуло, а він справ жнім витязем став. Та лихо не жде, не чекає само до двору за вертає. Ось померла мати, невдовзі й тато. Лишився хлопець, як перст. Ото тільки й ра дости, що півень. Та такий голосистий, та та кий вогнистий серед теміні, мов жар світить. Засмутився хлопець, запечалився як жити, як на хліб сущий заробити? Аж ось йому сниться сон дивний: ніби приб рідає до нього по темній річці дідок сморшок. Не йде ногами пряде, бородою землю мете. За поясом ключ золотий виблискує, очищами чорними вимигує та й каже: А що тобі, молодче, сумувати самувати? Чи не краще до мене на службу стати?! Будеш добре робити, буду добре й платити! і шлях показує... ліворуч на дорогу, ліворуч на сте жину, на галявину, а там хатка на курячих ніж ках поквокує, дверима тесовими погрюкує, там дідок сморшок зизим оком визирає, тріс кучим голосом закликає. Не довго думаючи зібрався хлопець, по рожню торбину закинув за спину та й подався на шлях. Аж раз спіткнувся, вдруге. Що це во но означає? Ніби хтось мене не пускає?! і аж руками сплеснув. Це ж я Півня забув! Ще хитрі лиси вкрадуть!» та швиденько назад. Тільки ступив у двір, а півень йому так на пле че й злетів. Веселіше їм стало вдвох. Йде Одинець, го монить до свого товариша вірного коли це шлях надвоє розколюється. Сюди повернем! киває хлопець ліворуч. А Півень: Так то так, та я б сюди не вернув ніяк! Ли хо там тебе чекає, білою бородою кості люд ські підмітає! Хе хе! сміється Одинець, лихо не біда, біда не горе, що то за молодець, що його не поборе! та й завернув. 16

Українська Родина № 1/2021

Ніби аж темніш навкруг стало, туман сивий почав з долів виповзати, всюди залягати. Чи йшли вони, чи ні, коли це ліворуч зі шляху стежка завертає, в темний бір забігає. Й цьо го разу не послухався хлопець товариша вір ного на стежку ту ступив. И кроку не прой шов, а вже дощ накрапає, вітер холоднючий в спину підганяє. Хлопець Півня під полу та бі гом. Чи гак так, чи два спішив аж бачить галява, а там хатина на курячих ніжках стоїть «квок квок» поквочує, дверима тесовими «грюк грюк» погрюкує. Розігнався хлопець у двері, а Півень йому: Постій! Ти мене в хату не неси! А в оте гніз до, на стару ялицю, посади! Чує моє серце в лихих наймах будем, та може якось перебу дем! змахнув крильми, злетів на самісінький вершечок та й у порожнім кубельці причаївся. А хлопець до дверей: Хатинко, хатинко пусти мене! Вона й пустила Входить Одинець й очам не вірить: знадво ру халупка на діда бабу та курку рябу, а в се редині хоромина справжня Столи обрусова ні, лави килимові, квашею закликають, пиро гами зазивають. Добридень вам, добрі люде! привітався Одинець як ненька отець вчили. А воно тихо ані чичирк. То він, не довго ду маючи за стола та як візьметься за пироги. Все квашею запиває, заїдає. Може два а мо же и три десятки пирогів ум'яв й крихти не лишив. Тільки губи обітер, коли це відчиня ються двері потайні, що в збрусованій стіні Дідок зморшок через поріг. Іде нога за ногу пряде, білою бородою підлогу мете. В руках посох кривий, за поясом ключ золотий ну кап на викап, як приснився. Хлопець підхопився кланяється. Я, дідусю, обмок, як вовк! Обкис, як лис! Обмерз, як пес.., а тут, бачу, ваша хатка пані матка, так я й попроховсь! То й добре зробив, що так учинив! скри пить Дідок значить це ти найми шукаєш? Бу деш добре служити, буду добре платити! сказав та й рушив до столу. Підійшов та як зикне та як крикне, що ж ти, капосний, наро бив? Пироги до дного поїхав. 1 а в мене з учорашнього дня й крихти в роті! виправдовується хлопець.

З учорашнього! потряса кулаками Дідок, та в мене сім років рісочки в роті! Чи ж я для тебе оце готував, щоб ти, бісового батька син, усе в свою пельку неситу упхав? Га, наймит ку?! Не день, і не два ти винен за це мені від робити! А хлопець у собі таку силу почув ладен го ри з місця зрушити усміхається: Добре! закачує рукава, я вам і бір почи щу, і шлях помощу! Еге по таких пирогах це дурничка, сер диться дідок, був У мене Майстер... всіх одя гав, а сам голий голісінький, в чім мати наро дила, працював. Та затерявся десь. Щоб за раз же він був тут. Не знайдеш в ніч голова тобі з пліч! За що ж така ласка? проситься хлопець. За пироги! грима Дідок, ступай! Вийшов хлопець голову понурив... зажу рився де ж того айстра шукати? А тут Пі вень йому на плече. Зрадів Одинець вірному товаришеві та й розповів усе. А Півень: Хіба я тобі не казав, хіба тобі не говорив: хто ліворуч завертає того лихо чекає! Та ні чого нарікати, треба того Майстра чимдуж шукати! Ось ідуть вони гадають, що воно за Май стер такий непростий та й в село зайшли. Ба чать сидить жінка молода на порозі. Усміхне на така, бо в надії. І дитяті, завтрашньому, со рочечку шиє... голка тільки блись блись про ти місяця ясного. Стрепенувся Півень: Бачиш того Майстра? вказує. Так вона ж одягнута! відказує хлопець. А геть! Не вона, а що в неї в руках! Зрадів Одинець несказанно. Підходить та так уже ту голку просить, мало на коліна не падає: Похвалявся мене Господар з світу збави ти, якщо зараз же не принесу! Добре! підводиться молодиця, сьогодні я знайшла її на шляху, видно то твій господар її затеряв! Візьми! Мені чоловік нову викує! Дякував уже хлопець, дякував, а Півень ще й заспівав, жону веселячи. Ось мало не біжить Одинець назад. Радий такий та веселий. А Півень йому: Дуже не втішайся! Лихе серце в твого Гос подаря, а ще лихіші мислі. Голку забиратиме ногами тупотітиме, посохом кривим грюкоті тиме, а ти не давай! та й знову злетів у те ку бельце на вершечку ялиці старої.

КАЗКИ БОГАТИРСЬКІ Зайшов Одинець та з порогу: Ось ваш Майстер, що всіх обшивав, а сам голий, в чім мати народила, працював! і по казує голку з червоною ниткою. Зрадів дідок, аж затрусився весь. Молодець! Давай його сюди. З якої це ласки? дивується хлопець, чи ж не ви казали говорили: «Щоб Майстер був тут!» Ось він і є! Я знайшов, то мені й приго диться! та й приколов голку до сорочки, ще й ниткою запетляв. Як затупоче Дідок : «Ти що, у поруб темний зажадав?! Там і будеш!» та як рине надвір. Крикнув, рикнув по звірячі... ...коли це з хащ темних, з дебрів непрохід них рись... та як стрибне на дідка. Але той не розгубився вихопив крем'яного ножа та їй попід горло. Так звірина й перекинулась. Обі тер дідок руки та й гукає: Наймитку! Егей, наймитку! Бачиш яке ли хо скоїлося? Тільки жива та мертва вода мо же мою улюблену рись зцілити оживити! В край світу б'є вона з одного єдиного джере ла заразом. Не принесеш в ніч голова з пліч! Ось тобі! та й подає одну срібну другу мідну риночку. Поплентався хлопець геть. Так йому туга серце обсіла вкрай світу за ніч й ластівка не долетить, а пішки... хоч сядь та й плач. Коли це Півень на плече: Чи ж я тобі не казав, чи ж не говорив: хто лі воруч завертає того лихо чекає! Нічого тепер на Долю нарікати, треба те джерело шукати! Та хіба ж з одного джерела можуть дві во ди бити? Як дідок сказав, значить можуть! Десь є та кий ручай! Хоч є, хоч нема, а згине моя голова, зіт хає хлопець, бо вкрай світу, хіба що на лас тів'ячих крилах долетиш! Чи довго вони йшли, чи коротко, а знову до того села надійшли. Коли назустріч їм чоло вік: радий, веселий та й хвалиться: А ми оце хлопчика впіймали! Біжу жінчину матір порадувати, може видужає? Це ж у нашім селі, що Вкрай світу зветься, єдине дитя на сім літ! Ідіть, про шу вас, розрадьте породіллю! Завертають вони, а молодичка дитя коли сає, з радості плаче. Проси в неї три сльози радісні! каже Пі вень, то Жива вода! Хлопець й попрохав. Коли це й чоловік невдовзі вертає. Та сумний такий, та невеселий, мне в руках шапку, мне: Жоно моя люба, так і не почула мати радіс ної вісті, що сім літ чекала, в Долі Лелі ревно благала. Як заголосить породілля: сльози ручаями. Взяв хлопець три сльози жалісних та бігом в нетрі непрохідні. Тільки ж ти, напучує Півень, не віддавай Господареві ні краплини! Здогадуюсь хто це. Зараз в нього й на мачину сили то Він хоче її насотати із сліз людських. Що вже приніс? здивувався Дідок. Та ви такі дріб’язки загадуєте! бадьорить ся хлопець. І о добре, радіє дідок, ану, давай сюди! Як то давай? Хай же рись ваша улюблена оживе! здивувався Одинець. Та й капнув три сльози жалісні на звіра. Так рана страшна й затягнулася в одну мить. Тоді хлопець хлюп живлючими сльоза ми, радісними. Стрепенулася рись та як гайне в бір непрохідний.

Та мені! Мені вода до потреби! Бовдуре! верещить несамовито Дідок. Чи ж не ви казали: «зцілити оживити», а тепер.., виправдовується хлопець. А дідок аж бороду їсть, од люті давиться: Даю тобі третє завдання! Сидять у мене в порубі темнім сто голубів сизих! По всім краю, що сім літ, я кращого вибирав. За ніч щоб усіх порубав, голови он під тим дубом поскладав. Смажені печені мені, чуєш, мені наготував! А не справишся! прищурився зизо, до віку гнитимеш в тому порубі! та й виносить у ве личезній клітці сто сизих голубів, побачу яка в тебе, наймитку, рука? Бо рука мені в потребі залізна, а серце мармульове! Ну займайся! А я піду трохи перепочину! Дуже вже не хотілося Одинцеві безневин них птахів губити заквапився він до свого порадника голосистого. А Півень на плече та й рече: Чи ж я тобі не казав, чи ж я тобі не говорив: хто ліворуч завертає того лихо чекає! Оте пер я вже знаю хто це! Це сам Чорнобог Арод в людській подобизні. То він замкнув небоз від, щоб Сонечко ясне повік не зійшло. Що сім років родиться витязь на нашій землі, і що сім років сто разів підряд Арод брав їх найми тами та й замикав у темниці. Не пирогами він живиться, а людську силу п'є! Як не здолаєш його зараз люд ще сімсот літ в теміні, як у яр мі тяжкім бідуватиме! Строк сьогодні минає, бо в Арода, бачу, зовсім сили немає! Та хіба ж у мене рука здійметься отим ви тязям, голубам сизокрильцям катом бути? вкрай засмутився хлопець. А доведеться, каже товариш вірний, та ки рубати голови... тільки капустяні! Ще й сот ню баранів різати! Давай рушимо знов до чо ловіка того. Як зачув чоловік про Діда довгоборода: ру ками й ногами відхрещується: Жили ж якось в теміні й не пропали, ще сто літ проживем не пропадем! Нащо ж задарма голову втрачати, як колись мій брат нероз важливий! А Півень йому: Так то так! Але з вашим одинцем буде як? В найми його доведеться теж давати й більш не видати! Як ударить чоловік шапкою об зем та давай капусту рубати та давай баранів різати. Привіз цілісінький віз звалив під дубовим пеньком. А хлопець уже біля клітки порається. Вийняв одного голуба. Перекинь його через голову! радить Пі вень Одинець й перекинув... так той голуб ураз витязем й став Але такий кволий, такий блідий як у нім, біднім, і душенька тримаєть ся. А хлопець дарма часу не гає: бере друго го, третього п’ятого та все через голову пере кидає. Стало їх рівно сто. Дивується чоловік, а тоді брата рідного впізнав та як кинеться до нього з сльозами: Тут недалечко джерело з непочатою во дою, може воно силу всім поверне?! та й по вів їх ледь примітною стежкою. А хлопець корінці повідтинав, до пня капус тяні голови поклав. Шкварчить, сичить дух свіжинки летить. Дідок й пробудився. Ох і смачно ж людятиника пахкотить! Молодець, наймитку! радіє на ганку. Та давай скорцюб леним пальцем капустяні голови рахувати. Рівно сто! підцибує до жаровні. Попробував. Еге плямкнув, солі малувато! Ходи зі мною, наймиту! Там у мене в пору і глибокім, сіль є!

Візьмеш до потреби! та й відчиняє залізні двері. А Одинець вже давно зрозумів, що й до чого... тільки намірився в діл темний ступа ти та як туроне туди Дідка й дверима заліз ними, важкими грюк! Коли це вони як зат рясуться та в друзки. Стоїть на порозі ді док весь у броні кованій, з мечем самору бом гартованим. Як кинеться хлопець тікати. А Чорнобог Арод за ним. Ось ось наздожене, як рубо не... коли де не візьмись рись з хащівтемних та на Чорнобога. Билися, билися, а таки втратила під гострий меч. Знову ринувся Арод за Одинцем молод цем. Уже меча над головою безжально за ніс... коли це сто витязів як стануть на доро зі. Страшна січа зчинилася. Мечі бряжчать, очі блищать. Зловчились та й розсікли Чорнобога на сто частин. Впали вони обзем і в ту ж мить пере кинулися в сто чорних воронів. Змайнуло во роння в небо та за хлопцем. Нагнали, вдари лись обзем, перекинулись знову в Чорнобога. Як махне він мечем над Одинцем, а той зі всіх ніг, як спіткнеться, та грудьми об камінь хруснула голка, що до сорочки була приколо та і навпіл. Скрикнув несамовито Чорнобог, хапонув ключа золотого з за пояса та як пожбурить в безодню, щоб навіки темінь була Русь опови ла. А Півень тільки цього й чекав на льоту ключа впіймав. Випав меч саморуб з Чорно богових рук, а він сам в ту ж мить так у прах й розсипався. І враз небо темне почало ясніти Півень когутець браму небесну відімкнув, ясне Со нечко з темниці визволив. Як злякається люд, як закричить: Ой не треба нам сонця! Ми ж посліпнемо всі! Жили якось в теміні, й далі проживемо! та до хат, до погребів поховалися. З криком, з лементом, з наріканнями. Коли це пташки як защебечуть, бджілки як забринять розцвів весь світ Білобожий. Зди вувались на те діти малії та на двір з льохів темних, з порубів глибоких, та до Одинця: з сміхом, з ласкою, з радісною казкою. Князенку ти наш, князенку! Вже давно немає того Півня молодця та йо го побратими щоранку своїми золотими клю чами голосами небесну браму відчиняють, Сонечко випускають.

Іван Просяник, письменник, знавець народної мудрости. Малюнки Олександра Вакуленка.

Українська Родина № 1/2021

ПОСІВНИЙ КАЛЕНДАР НА 2021 РІК

Молодик і Повня – оптимальний час для висівання насіння та пересаджування розсади. На зростаючий Місяць, добре висаджувати рослини, які дають плід на поверхні землі (баклажани, огірки, помідори, квасоля, дерева, кущі). На спадаючий Місяць – час сіяти коренеплоди: моркву, буряк, саджати картоплю...

Українська Родина № 1/2021

САД;ГОРОД

Весняні роботи в саду

ід того який задамо старт залежить ріст, розвиток і врожайність нашого са ду. А березень саме стартовий місяць для саду. І якщо в цю пору інтенсивно попра цювати, вчасно виконати всі агротехнічні при йоми, то від цього всього й буде залежати ус піх нашого садівництва. Насамперед приступаємо до обрізування й формування крон плодових дерев і ягідних ку щів. Тим самим не тільки прибираємо баласт непотрібну деревину, але й регулюємо наван таження врожаю цього року . Щорічне обрізу вання усуває періодичність плодоношення й сприяє її регулярності. Обрізування сприяє та кож оздоровленню саду тому, що видаляються уражені гілки, а також верхівки однолітніх при ростів улюблене місце перезимівлі яйцекла док шкідників і спороношення хвороб. Пам'ята ємо при цьому, що обрізку персика робимо в самому кінці березня певна гарантія того, що не буде критично низьких температур і ми змо жемо робити обрізку по живій деревині. Очищаємо штамби й розгалуження скелет них гілок від відмерлої кори, моху і лишайни ків, Місця ушкодження кори: чорним раком, морозотріщинами, сонячними опіками зачи щають до здорової деревини, дезінфікуємо залізним або мідним купоросом, замазуємо коров?яком із глиною (у пропорції 1:1) або са довим варом. Олійна або алкідна фарби теж цілком придатні для цієї справи. Дупла це ментуємо, поновляючи побілку дерев. У цей час, починаючи з другої половини лю того, вже сміливо можна прищеплювати або перещеплювати плодові дерева: з другої по ловини лютого і у першій половині березня (до початку сокоруху) такими способами по ліпшеним копулюванням, у розщіп, у косий заріз, під шаблон, окулюванням з деревиною. А наприкінці місяця, коли почався сокорух, за кору. Останній спосіб щеплення гарний то ді коли діаметр підщепи набагато більше жив ця прищепи. Хоча гілку товщиною більше 5см прищеплювати недоцільно, великий діаметр зрізу підщепи погано затягається й часто вра жається грибком. Спосіб за кору добре пе репрививати дорослі плодові дерева(і деко ративні теж, наприклад каштан, дуб, граб, хвойні). Особливо добре способом «за кору» вдаються: яблуня, груша, айва, слива й алича. А от вишню, черешню, абрикос, персик таким способом і в цей строк прищеплювати не вар то на вас чекає «фіаско». Для цих культур найкраще поліпшене копулювання на початку березня. Варто пам'ятати, що на будь яке щеплення необхідно одягти поліетиленовий кульок, який потрібно зняти при пробудженні бруньок прищепи. Це надійний захист від під сихання живця й брунькоїдів. Якщо дозволяє погода, як тільки розмерзся ґрунт, відкриваємо виноград. Для цього, у весняному багні, рукою намацуємо кінець ру кава або плодову лозу й висмикуємо його з під насипаного ґрунту. Цю операцію варто провести якомога раніше в противному ви

падку може випріти лоза. У той же час берез неві морози для винограду вже не страшні. Насадження полуниці очищають від старого листя. Вносимо нітроаммофоску й розпушує мо грунт в міжряддях. У цей же час проти ком плексу шкідників кущі полуниці обробляємо препаратом «Маршал». А плодові дерева в цей час обробляють на вибір: ДНОКом, нітра феном або препаратом №30В. Вони знищу ють зимуючі стадії шкідників і хвороб. А от «блакитне» обприскування в березні вважаю проводити передчасно. Найефективніший час обробки 3% бордоською рідиною в період бутонізації, тобто у квітні. І час для кожної культури повинен бути підібраний для такого обприскування індивідуально, оскільки стро ки цвітіння різні. А загалом роботи в березні багато як ніко ли і якщо впораємося з нею будемо з відмін ним урожаєм.

Весняне щеплення Найпоширеніший спосіб щеплення яким ко ристуються садівники при розмноженні пло дових та декоративних культур це покращене копулювання. Починаємо щепити таким спо собом у лютому і в розсаднику, і в кімнатних умовах У рослин наступає період вимушеного спокою і якби не мороз та заметіль, а тепло то рослини могли б розвиватись. Тобто в рос линних клітинах вже ідуть ростові процеси і нам це на користь тому, що в цю пору вже можна проводити щеплення плодових дерев, або навчитися цьому «чаклунству». Таке вмін ня, як кажуть « За плечима не носити, в житті знадобиться. За для цього, перш ніж розпоча ти щеплення, необхідно мати таке знаряддя та матеріали: садового секатора, пилку, гостро го ножа для щеплення (краще придбати спеці ального саме для цієї мети в садівничому ма газині), пластилін, ізоплівку, садового ножа, молоток, поліетиленові кульки. І ясна річ має бути підщепа алича, слива, абрикос,повстя на вишня і так далі, тобто ті підщепи на яких можна щепити сливу. Та мають бути прищепи однорічні живці тих сортів, що нас цікавлять.. Це мають бути однорічні, добре достиглі при рости товщиною з олівець (5мм) в середній частині та довжиною 40см. І зберігаємо їх до лютого в погребі, у вологому субстраті. Цим способом добре вчитися щепленню в розсад нику і навіть в комфортних кімнатних умовах можна проводити. В любому випадку необхід ною умовою його проведення є діаметр під щепи і прищепи в місці щеплення мають бути однакові, щоб камбіальні шари (твірна ткани на в пагоні рослини завдячуючи якій прохо дить зростання щеплених компонентів) під щепи і прищепи співпадали. Вносимо з погре ба дички підщепу та живці прищепу. Відрі заємо живець від пагона довжиною 7 10см з трьома бруньками, на місці нижньої робимо ножем косий зріз довжиною 3см, посередині зрізу надрізаємо язичок 5мм, такий же косий зріз з язичком робимо на підщепі. Потім зрізи

з'єднуємо так щоб язичок ввійшов в язичок (для надійної фіксації компонентів). Місце щеплення обв'язуємо ізоплівкою. Після чого всі щепи виставляємо у відро з вологим піс ком та накриваємо зверху поліетиленовим кульком для підтримання високої вологості. Проводимо стратифікацію на протязі двох тижнів при температурі 14 18 °С, за цей час щеплені компоненти зростаються, Їх заноси мо знову в погріб на зберігання. На початку квітня висаджуємо щепи на постійне місце в сад або в розсадник. Таким способом можна проводити щеплення і в розсаднику тобто у відкритому грунті з середини лютого до кінця березня, тобто до початку сокоруху . В умовах розсадника, кожну щепу обв'язуємо поліети леновим кульком для того щоб захистити ще пу від підсихання та пошкодження брунькоїда ми. Знімаємо в третій декаді квітні коли на ще пі починається вегетація і бруньки починають розвиватися. А кімнатні умови дозволяють як раз на практиці навчитися щепленню і поста вити собі оцінку коли бруньки на щепі пішли на зелений конус прижилась відмінно, а не прижилась ... можна повторити. В подальшо му догляд за щепами полягає в обламуванні порослі, що проростає нижче місця щеплен ня. При потребі необхідно підв'язати інтенсив но ростучий пагін щепи до тички щоб уникнути виламування. Петро Мазур ; завідувач науково;дослідною лабораторією садівництва й виноградарства НЭНЦ

Українська Родина № 1/2021

РУКОДІЛЛЯ

Інтернет магазин

fcr ystal.com.ua Інтернет магазин «Fcrystal» виник із бажання двох дівчат Ані і Олени спро бувати зайнятись чимось для душі та задоволення. Аня займається рукоділ лям сама, тому з самого початку роботи нам були зрозумілі проблеми, з яки ми стикаються майстри при виборі матеріалів. Олена просто обожнює всі ці чудові стрази, ланцюжки і паєтки. Асортимент магазину збільшується зав дяки майстриням, які розвиваються, навчаються та навчають рукоділлю. Головним девізом нашого магазину є те, що ми завжди, обираючи для Вас матеріал, керуємось принципом «ЯК ДЛЯ СЕБЕ». Основним асортиментом магазину є: паєтки, стрази, стразові ланцюжки та різноманітні намистини. З матеріалів магазину можно зробити неймовірні вироби, а ми завжди до поможемо з вибором та надамо поради.

Наш сайт: fcrystal.com.ua Інстаграм: @fcrystal.com.ua Фейсбук: Fcrystal Телефон: 067;630;21;12

Українська Родина № 1/2021

ГОЛОСИ З МИНУЛОГО

Тільки Сталін на стіні Зібрано фольклор епохи соціалізму та будівництва комунізму зібраний і впорядкований запорізьким письменником і журналістом Пилипом Юриком фольклор епохи соціалізму та побудови комунізму. Ознайомившись із матеріалами, читач матиме уявлення про те, як жив у не так давно минулі роки і як свого часу «хвалив» комуністичне суспільство український народ. Поміж рядками простежується відповідь на запитання: чи варто повертатися до «світлого минулого», чи краще все*таки будувати власну незалежну демократичну Україну, де іноземним зайдам та їхнім холуям не було б місця. Упорядник щиро дякує Запорізькому обласному об'єднанню Всеукраїнського товариства «Просвіта», голові цього об'єднання Тарасу Шевченку та його помічникові з видавничої діяльності Володимиру Іванову за видання цієї книжки. Світлій пам'яті моєї мами – Юрик Марфи Павлівни, яка пережила штучно організовані окупаційною комуністично0радянською владою голодомори 1921, 1933 та 1947 років, у 1933 році поховала померлих двох молодших братів, свою маму й вітчима, присвячую. Упорядник

*** Прошла зима, настало лето, Спасибо партии за это! *** Сталiн виiграв вiйну, Ленiн 0 революцiю. Хрущов грошi помiняв, Брежнєв 0 Конституцію. Брежнєв написав слова, А Косигiн 0 ноти, А Пiдгорний не співав 0 Вигнали з роботи. *** Это что за Бармалей Взобрался на мавзолей? Брови чёрные, густые, Речи длинные, пустые, Мяса нет и нет конфет 0 На хрена нам такой дед? *** Брови чорні та густі, А промови всі пусті, Чорним діткам 0 білий хліб, Білим діткам 0 чорний хліб. На хріна нам такий дід? *** Обміняли хулігана На Луїса Корвалана. Де ж узяти таку б...ь, Щоб на Брежнєва змінять? А я собі ланкова А я собі ланкова Маленького зросту, Полюбила бригадира Й голову колгоспу. Ой пішла я у колгосп Та й сіла на лавку: — Товаришу голова, Дайте мені справку. 22

Таку довідочку дайте, Щоби я гуляла, У колгоспі не робила, Ще й премію мала. — Ой випишу, випишу, Випишу потому, А як сонечко зайде, Принесу додому. А як сонечко зайшло, Почало смеркати — Вже товариш голова Коло мої хати. Я півлітра та й на стіл, А він як напився! Як зарився в подушки, Ледь не задушився. Подивіться, люди добрі, Та й під мою постіль: Де є такий голова, Як у нас в колгоспі? *** Як поїхав я в Донбас Вугілля довбати, А воно ж таке тверде, О бісова мати! Ломик навіть поламавсь, Лопнула лопата. Провалися ти, Донбас, І твоя зарплата!

Три дні печі не топила Три дні печі не топила, Сім день хати не мела; Вся бригада в поле вийшла, А я спати лягла. Ой приїхав бригадир Та й на сивому коні:

— Іди, іди, ланкова, Заробляти трудодні. Вийшла я у поле, Стала собі скраю, Вся бригада закричала: Мало снопів маю. Ой приїхав бригадир Та й до мене поморгав... Я ще копи не нажала — Він чотири записав. Я спитала бригадира, Де його чекати, А він сказав: «Увечері Коло твої хати...» Ой не встигла ланкова З бригадиром стати — Якась баба, сказилася, Дала жінці знати. Ой біжить же його жінка Та й з великим патиком: — Іди, іди, чоловіче, Викликає виконком. — А я в тому виконкомі Та й не можу бути: Я за тую ланковую Не можу забути...

Ой копала буряки під зеленим дубом Ой копала буряки під зеленим дубом, Полюбила бригадира з кучерявим чубом. Ой поїхав мій миленький в далеку дорогу, А я собі бригадира привела додому.

Українська Родина № 1/2021

Зібраний і впорядкований

ГОЛОСИ З МИНУЛОГО

Ой не вспіла з бригадиром ще й погомоніти, А мій милий під вікном давай стукотіти.

Вони пили0випивали, Мою ланку прославляли. Стали думать і гадать, Чим мене преміювать: Чи свинею, чи бичком, «Запорожцем», «Москвичом»? А тепер же я зовуся 0 П'ятисотниця Маруся. I тепер уже я знаю, Як медалi заробляють.

— Бригадире, бригадире, де ж тебе подіти? Залізай0но під столом на яйцях сидіти. 0 Як приходить мій миленький знадвору до хати, А бригадир під столом та давай квоктати.

0 тричі 0 тричі 0 тричi 0 тричi

*** Будет людям счастье, Счастье на века 0 У советской власти Длинная рука.

— Що ж ти, моя люба, мила, що ж ти наробила? Ой нащо ж ти півня на яйця садила? 0

*** Поляки! Слухайте Ярузельського й Каню! Бо прийдуть московські вані – Буде те, що в Афгані.

Діти кажуть: «Квочка», і я кажу: «Квочка», Милий каже: — Бригадир 0 вишита сорочка. 0

*** Хто бачив смерть 0 той знає нас: Ми називаємось «спецназ».

Як взяв милий патика, а в нього два кінці: Досталося бригадиру, а ще більше жінці.

*** Незадовго до смерті Брежнєва піднялися ціни на спиртні напої. Цей вірш гуляв у народі від Карпат і до Курил:

Ой не йде бригадир у третю бригаду, Бо побита голова спереду і ззаду.

Всем, всем, всем! Водка стоит семь! Если будет стоить восемь – Всё равно мы пить не бросим. Передайте Ильичу – Нам и десять по плечу. Ну, а если больше – Будет то, что в Польше. Если станет двадцать пять – Будем Зимний брать опять!

Ото ж тобі, бригадире, за твої оцінки, Щоб ти більше не ходив до чужої жінки. БУРЯКИ Я КОПАЛА (На мотив народної пiснi «Чи не той то Омелько?») Буряки я копала, Котрi кращi 0 одкидала. А де кращий бурячок 0 Я за нього, та в мiшок. Бурякiв я накрала 0 Самогонки нагнала. Самогонка вдалася 0 Вся бригада напилася. Бригадир i голова, Ще й з райкому було два. Зоотехнiк так набрався 0 Ледь до ферми дотаскався. У колгоспi за байраком Вся бригада стала раком, Бригадир i голова, Ще й з райкому було два.

0 тричі

0 тричі 0 тричi 0 тричi 0 тричi

*** Плакала корова, Підняла шумиху: 0 Кормлять, як курчатко, Доять, як слониху! *** Хто гавка, в того бiльша ставка.

*** Била мене мати Віником по с...ці, Щоб я не боялась Колгоспної праці. *** Лайно каже: 0 З'їж мене! А я кажу: 0 Хай тебе їдять Ті, що в райкомі сидять. *** У Радянському Союзі Б'ють вареником по пузі. *** Доярка потрапила на ВДНГ, її привезли в кремль, вручили ордена. Вона пише матері: «За мою велику с... Дали мені орденяку!» А мати їй відповідає: «Підстав, доню, ще й ... Хай дадуть тобі звізду!» *** Був при владi Леонiд 0 Усi спали до обiд, А як став Андропов 0 На роботу 0 галопом! *** Як умру, то поховайте Мене в кукурудзі. Не забудьте насипати Гербіцид на пузі. *** Дожилися українцi 0 Нi в кишенi, нi в ширiнцi, Нi горiлки, нi вина 0 Радiацiя одна. I тепер наш «мирний атом» Вся Європа криє «матом». А як ще раз налигне 0 Не поможе й «Каберне». *** Ой у полі сіє трактор, Вдалині горить реактор. Ти, реактор, догоряй – Скоро буде Первомай.

0 тричi 0 тричi 0 тричi

*** В полі паше мирний трактор, На горі горить реактор. Ти, реактор, догоряй Ми зберемо урожай!

0 тричi ✦ Українська Родина № 1/2021

ІСТОРІЇ З ЖИТТЯ

ВИКРАДЕНА З РАЮ

Олексій пише літературні твори у мами і сестри. 9 листопада 1963

Розкажіть про умите радісною сльозою дитинство і всі зрозуміють яке то величезне щастя мати рідних батьків. У великій щасливій родині, як у Раю, росло семеро дітей! Та не довго був Рай – спіткало тяжке лихо. Матуся їхня пішла за світи, як найменшій доньці виповнилося дев’ять рочків. Згорьований батько вимушений віддати обох дітей – доньку та одинадцятирічного сина в різні професорські сім’ї. Про це розповідь у першому зшитку. Перший зшиток «Викрадена з Раю» друкував часопис «Дім і сім’я» в 2013 році, продов; жив «Українська родина» – з 2015 по 2016 рр., другий зшиток друкував – з 2017 по 2020 рр. РОДе Предвічний! Свят Русі Хранителю! Тобі ввіряю Долю свою! Тобі ввіряю Думу свою! Тобі ввіряю Десницю свою! Світлом Твоїм очищаюсь! Силою Твоєю возрождаюсь! К стезям Твоїм Небесним приклоняюсь! Ібо Ти єсть Добром! Ібо Ти єсть Добром! Ібо Ти єсть Добром! Добром істинним! «Вісті»

Посади сад Доброти в серці своїм, І мої солов'ї прилітатимуть туди – Зорю щоранню славити! Вісті ізначальні

Зшиток другий Дует

овертаючись з Інституту психології, Олексій Губко зайде глянути на книж ки моєї книгозбірні. Тяжко зітхнувши, тихо промовить: – Я зовсім самотній. – Як же це так, пане Олексію? У вас багато друзів, є донька Світлана, ви не самотній, пе реїжджайте до неї. – Це неможливо, – гірко мовить він і в очах блиснуть сльози. – Невідступно пронизливий душевний біль. Не витримала матуся горя – теж пішла за світи до Марійки в гості. Зовсім недавно, як я йшов додому, мене побив

Проводиться паралель між двома світами – родинами звичайного васильківця;робіт; ника та киянина;професора. Дівчинка потрапляє в чуже середовище, і це стає трагедією її життя. Розривається серденько, багряне сонце рветься на шматки, німий крик ріже слизьке повітря. Вона повертається у своє дитинство, щоб ступити на землю дідів;прадідів, найціннішу з усіх скарбів, та цілувати кожну її грудочку, щоб випити ковток води з живої криниці, окутої сріблястими вербами та золотавим піском, думи її притулилися до рід; ної хати, до свого городу, стрімко линуть по ярах та зелених луках. Там, у ріднім краю вона була найщасливішою від гудіння травневих хрущів та солодкої акації.

Розділ 21. Заповіт для нащадків українського духу Якщо ти чистий серцем, чистий сумлінням, Чистий ділами своїми – ніколи не жалкуй за содіяним, Бо воно зігріте правдивою правдою! Вір Рідній Землі, як віриш Рідній Матері – Снаги Родник відкриється тобі і станеш незборимим!

Іван Семенович Козловський серед земляків. З фотоархіву Владислави Губко (Кирейко)

Українська Родина № 1/2021

Бус Книга

Марія Губко. 7 вересня 1975

ІСТОРІЇ З ЖИТТЯ якийсь здоровань, а пізніше влізли через бал кон та пограбували. А я живу ще на цьому сві ті, аби розповісти людям, якою Божою дити ною було наше дитя. Чому Боги забрали не мене? Я вже пожив на світі, а вона лише зби ралася жити! Люба моя донечко! Кохана моя Марієчко! Чи ж думав я, що переживу тебе? Що Я писатиму про твій творчий життє пис, а не Ти про мій? Як це не природно! Як не справедливо! І яка це невимовна мука! Ти бу ла перекладачем від Богів. Твоя мовна обда рованість виявилася вражаюче рано. Мої колеги психологи і педагоги цікавили ся вундеркіндством Марійки як професіона ли. Мій щирий друг, класик світової педагогі ки Василь Сухомлинський, благословив дитину й присвятив їй свою філософську казку «Яблуня на замку». Моя донечка ще до трьох років сама вже читала зі швидкістю до рослої людини і одразу бралася за товсті книги. А з чотирьох років сама почала запи сувати свої віршики і робила з них саморобні книжечки, прикрашаючи їх українськими ор наментами. Із семи років її почали друкува ти, як дитячі газети й журнали, так і дорослі видання. Вона володіла не лише поетичним даром, але й могутнім інтелектом. Вже шко ляркою під час наших творчих дискусій вису вала цікаві гіпотези в різних сферах науки і мистецтва. Інколи я використовував ці ідеї, бо давати посилання на малолітнього автора було б якось не зручно. Марія інколи, жарту ючи, шантажувала мене: – Ось піду й розповім твоїм колегам, як ти безсоромно обкрадаєш дитину. Якщо ми задумували проти неї якусь вихова тельську інтрижку, то у відповідь отримували: – Чи не здається вам, любі мої батьки, що всі ці ваші підступи дійсно антипедагогічні? Ще Ушинський, Макаренко, Сухомлинський, і Януш Корчак з цього приводу казали…

І 6–8 літній ерудит вистрілює феєрверками вбивчих цитат і продовжує бавитися у вільно му режимі. Теорія Руссо про вільне виховання була їй особливо прийнятна. Наша дівчинка вже у дев’ятирічному віці до сягла рівня психічного розвитку дорослої лю дини. Цьому сприяла її колосальна начита ність. Ще до вступу в перший клас вона про читала ледь не всі ті книги, які треба знати ви пускнику школи, і писала без жодної грама тичної помилки. Ніколи нічого не просила для себе. Ми ж про таємні бажання своєї дитини інколи взнавали лише через десятиліття. Коли Марія почала працювати, ми помітили дивну її поведінку. Дівчина почала купувати дитячі переводні ма люнки та наклеювати їх на шафу і холодильник. – Що це ти, Марійко, впала в дитинство? – цікавимося ми. – Як була малою – мріяла про ці чародійні малюнки, але не наважилася попросити вас про це. У своєму хисті вона не вбачала нічого особ ливого. Її оточували талановиті люди, і вона думала, що всі люди такі. Я завалював кімна ти своїми публікаціями. Матуся Владислава Кирейко, талановита піаністка, часто брала донечку на свої концерти, а улюблений дя дечко, знаменитий український композитор Віталій Кирейко, – на виконання своїх творів. Він навіть видав збірку солоспівів на слова своєї юної племінниці. А ще Марійку оточува ли знамениті люди – наші знайомі і приятелі дядька Віталія. Свої книги підписували їй і пи сали відгуки про її творчість Олесь Гончар, Михайло Стельмах, Оксана Іваненко, Дмитро Павличко, Дмитро Чередничен; ко, Сергій Плачинда. Петро Панч: – Читав і дивувався, що автору цих поезій і прози Марійці Губко лише сім вісім років. Ви

Олексій Губко з доньками: старшою Світланою і Марією. 16 грудня 1970

Марія Губко із легендарною вівчаркою Пальмою, яка два роки чекала господаря на аеродромі. 3 червня 1977

Директор 125;ї Київської школи Володимир Однолько вручає Марії Губко золоту медаль

няткове явище природи! Хай росте і виросте в українській літературі друга Леся Українка. Михайло Стельмах: – Прочитав я твори вашої донечки. Талано вита дівчинка – це безсумнівно. Ось я дивлю ся на її фото. Тут вся її душа прозирає. Очі так і вбирають світ – всього його мовби хочуть всотати. Це погляд незвичайної дитини. Ще в дошкільні роки улюбленим її занят тям було вмоститися біля мене і уважно вдивлятися в текст дисертації, яку я читав.

Владислава Дмитрівна Губко (Кирейко) Українська Родина № 1/2021

ІСТОРІЇ З ЖИТТЯ

Народний артист України, професор, композитор Віталій Дмитрович Кирейко. 2000

Лідія Іванівна Кирейко. 1938

Віталій Кирейко з квітами. 2000

Українська Родина № 1/2021

І бурно раділа, знаходячи граматичні і стиліс тичні помилки. Сергій Плачинда написав таке: – Та незабутня мить у моєму творчому жит ті… Коли я шукав прообраз Либиді для одной менної повісті і не знаходив його серед сучас них красунь – надто холодноокими, безнаціо нальними, вульгарними вони були. І тоді Бог послав мені навстріч Марійку Губко – юну крилатоброву українку, всміхнену, з цнотли вим рум’янцем, осяяну внутрішньою красою і високою духовністю. І тоді я сказав сам собі: – Ось вона, Українська Богиня, яку ти ба чиш уперше в житті, це вона, героїчна й ча рівна князівна Либідь – пиши про неї. За два тижні я написав повість «Либідь», тримаючи перед собою образ Марійки Губко. На диво вона не хворіла зірковою хворо бою. Скромність її була якоюсь вродженою. Це видно на світлинах їхнього класу. Моя Марійка своїм гренадерським ростом зав жди маячила в останніх рядах. У школі люто ненавиділи «дюже грамотную» ученицю, бо вона не погоджувалася, коли ті виправляли її правильно написані диктанти і твори. Вони вимагали від неї перейти в іншу школу, та коли це не вийшло, почали ставити їй двійки за добросердечні підказки. Хотіли лишити її золотої медалі. Все ж закінчила 125 у школу із золотою медаллю, дякуючи дирек тору Володимиру Однолько. А на вступному екзамені в вуз затіяла суперечку з екзамена тором. Вона вже абітурієнткою знала мову на рівні випускників цього факультету. Не дарма я вчив свою дочку чесності і правдивості. Ек заменатор її виправляє, а вона на своєму. То ді розлючений невіглас почав вимагати зни ження оцінки. Та коли члени комісії поставили «відмінно», він побіг жалітися ректору. Але й тут його чекала невдача. Ректор давно вже знав про здібності Марії, оскільки ми з ним разом писали книги. Так само на відмінно во

на закінчила факультет англійської мови Київ ського інституту іноземних мов і залишилася там викладати. Писала дисертацію, інтенсив но займалася перекладами з різних мов. 1991 року Марійка звітувалася в Спілці письменни ків на засіданні Творчої майстерні художнього перекладу об’єднання «Радосинь» під голову ванням Дмитра Чередниченка. Провідні укра їнські перекладачі порадувались її творчим досягненням та високо оцінили її перекла дацький хист. Патріарх перекладацького цеху Григорій Кочур, побратими Дмитро Пала; марчук, Михайлина Коцюбинська, Мак; сим Стріха, Олег Жупанський, Станіслав Шевченко та інші вітали свою посестру і пок ладали на неї усілякі надії. Усе наче віщувало плідну щасливу долю, та враз лиховісна чор нобильська примара безжалісною рукою ско сила ще одне тендітне стебельце на ниві пое тичного слова. 1995 року на двадцять сьомо му році життя завмер її останній подих. Відчу ваючи, що їй долею відпущено коротке життя, вона зверталася у своїх перекладах і у своїй власній літературній творчості до тем висо ких. Це твори про вічне й минуще, про смер тне й безсмертне. Тому вони так хвилюють серця читачів. Вона вміла у своїх перекладах передати дивовижну мову Філіпа Ларкіна: – Невиліковний, нескінченний біль. Так на весні ридає талий сніг. Ласкавий голос доли нає знову, у ньому – все, що зберегти не вміли. Останні місяці її життя перетворилися в од ну суцільну чорну смугу. День і ніч злилися в один вогненний клубок загуслого душевного болю. Усе життя у скрутну хвилину кликала: – Тату! – а тут, в смертельну годину, ожив прадавній генетичний поклик: – Мамо! А колись квітуча наша донечка була 182 сантиметра зросту і такою сильною, що ще дев’ятирічною боролася зі мною на рівних, тепер лежала, обтягнута лише однією шкі рою, простягаючи до нас свої прозорі худю щі – одні лише кістки – руки й, задихаючись, жебоніла лебеділа ласкаво, сяючи своїми люблячими, страдницькими очиськами: – Як я вас люблю! Як я вас тільки люблю, мої рідні! Тужила юна душа за тим, що так було жорстоко розтоптано й навіки забрано – за своїм вчорашнім радісним розкриллям кві тучого буття. Одержимою трудівницею була до остан нього подиху. Ще знаходила в собі сили друкувати, стоячи навколішки перед ліж ком, на якому стояла машинка. Сидіти вже не могла. А ми, мов дві обпалені сосни, ди вилися на це героїчне цюкання і тамували ридання, затуливши рота долонею. Земні радощі не зачепили її душу. Вона не пізнала любові й материнства, ніби жриця, посвяче на в Храмі духовності. Її називали божою

ІСТОРІЇ З ЖИТТЯ нареченою. Її кімнату ми перетворили в ро динний музей. І звідусіль зорюють її очі – і з портретів, і з фотографій. Ой, гуси лебеді, що ж ви надумали вес ною у вирій летіти. Ще у дванадцять літ пи сала вона: – Шумить прибій. У хмарах темних небо. Лиш обрій чисто й ніжно даленіє, немов роже ва яблуні пелюстка. Олексій Губко впродовж одинадцяти років (1996 – 2007) видасть п’ять збірок її поезій та перекладів, дякуючи фінансовій підтримці своєї старшої доньки Світлани. Він подарує мені вірші «Гуси, гуси, лебедята, візьміть ме не на крилята», написані авторкою у віці 5 13 років, красиво оформлені малюнками Васи ля Завгороднього. Також 2003 року поба чить світ монографія Олексія Губка «Психо логія українського народу» (книга перша) – коли достеменно і як саме виникли укра; їнці та мова українська. ...Весною 2012 року, сидячи за тим са; мим овальним столом, де я сорок п’ять років тому святкувала свій перший юві; лей, де збиралися викладачі кафедри не; органічної хімії КПІ – відомий психолог, доктор наук Олексій Губко звернеться до мене з таким проханням: – Намалюйте мою донечку Марійку для її збірки віршів, як вона сидить біля вікна і дивиться у вічність. Та не судилося йому побачити цей ма; люнок, бо вони вже всі разом дивитимуть; ся у вічність. Композитор Віталій Кирейко написав святковий хор на слова Марії Губко: – Воскресни, мати Україно! Нарешті, звіль нення прийшло. Хай заквітчає цвіт калини твоє скривавлене чоло. Хай ллється мова со лов’їна, не замовкає у віках. На крилах зране

Владислава Губко (Кирейко) за роялем

них полине на волю випущений птах. А ті, хто в час наруги лютий усе життя віддав тобі, – не хай їм пам’ятником будуть твої тополі голубі. Хай, як барвінок синій синій, на попелищі пророста моя безсмертна Україна Вітчизна синьо золота! З перших сторінок свого наукового дос; лідження «Психологія українського народу. Книга перша. Психологічний склад праук; раїнської народності», автор, Олексій Губ; ко, звертається до наступних поколінь: – Питанню походження українського етносу присвячена чимала література. Маємо видан ня і дореволюційні, і радянські, і з діаспори, а також особливо – останніх років, доби Неза лежності. І все ж повної ясності тут немає й досі. Це дивує й засмучує. Нація, як і окремий індивід, не може почуватися повноцінною, не ущербною, коли вона не знає власної історії, свого родоводу. Це тим більше прикро й див но, що в українській історії, здавалося б, не має жодних карколомних поворотів, які би за темнювали наш етногенез. Український на род споконвіку жив на цих самих землях, ніз відкіля не приходив і нікуди не йшов. Його іс торія чітко прозирається на тисячоліття вглиб нашого історичного буття. Тож трепетно й побожно припадімо пер; стами й очиськами своїми до священних скрижалей нашої прадавньої історії! Простежмо етапи кристалізації нашої ук; раїнської душі й українського духу. Книга Олексія Губка «Психологія українсько го народу» вселяє оптимізм, віру у відроджен ня нації. Кожним своїм розділом і рядком ав тор стверджує: цей народ – геній, народ воїн, що десятки тисяч років тому Божою милістю явився в світ і за найсуворіших льодовикових та геополітичних обставин вижив і створив першу в світі людську цивілізацію, сам навчив

Олексій Губко. 7 квітня 1988

ся орати, сіяти та пекти хліб і навчив цьому ре меслу всі народи світу – український народ бу де жити вічно. У монографії «Психологія ук; раїнського народу» спростував численні ан тиукраїнські вигадки в царині нашої історії і найбільш обґрунтовано довів дату виникнення українського етносу й української мови. Так само вперше у світовій літературі системно простежив історичний розвиток ментальності українського народу і дав перший розгорну тий нарис з його психології. Як справжній інте лігент, він був завжди критично налаштований по відношенню до дійсності. Пройшов вели кий трудовий шлях від сільського пастуха, хлі бороба до доктора наук і дійсного члена Укра їнської Міжнародної академії оригінальних ідей. У 1953 році закінчив відділення психоло гії філософського факультету Київського уні верситету і більше півстоліття працював про відним науковим співробітником лабораторії історії психології імені В.А. Роменця Інституту психології імені Г.С. Костюка АПН України. Йо го перу належать блискучі літературні та пси хологічні твори. Це спеціаліст високої

Віталій і Владислава Кирейко Українська Родина № 1/2021

ІСТОРІЇ З ЖИТТЯ

Ювілей Петра Панча. Віншують Олесь Гончар, Юрій Смолич, Борис Олійник та інші. Олексій Губко у другому ряду другий зліва. Конча;Озерна. 4 липня 1972

кваліфікації. Олексій Губко плідно працював в багатьох галузях психології та суспільних наук – психофізіології, фізіології вищої нервової ді яльності, педагогіки, історії української культу ри. Тож вважається одним з культурологів на шої країни і дослідників етногенезу україн ського народу. Найбільший доробок має в ца рині диференційної психології, зоопсихології, психології творчості (написав кілька книг з психології дитячої літературної творчості), іс торії психології, психології українського наро ду. Розробляючи проблематику вищої нерво вої діяльності він продовжив традиції свого вчителя – видатного українського психолога Платона Григоровича Костюка. Капітальна праця «Проблема типу нервової системи» одержала прекрасні відгуки спеціалістів Укра їни. Схвальні відгуки на неї дали такі класики вітчизняної психології, як Григорій Костюк, Борис Ананьєв, Анатолій Смирнов, Воло; димир М’ясищев, Вольф Мерлін та інші, а

Олексій, Галина, Євдкія та Іван Губко

Українська Родина № 1/2021

також фізіологи із світовим ім’ям – Платон Костюк, Володимир Трошихін, В. К. Федо; ров, В.К. Красуський, Е.П. Кокоріна і ряд інших. А ще знані педагоги – Василь Сухом; линський та інші, у тому числі й психіатри. Ре цензенти відзначали, що це найбільш ґрунтов на праця в світовій літературі з цього питання. У своїй новаторській праці автор створив ціль ний оригінальний нарис теорії типології нер вової системи, піддав критичному аналізу дискусійні питання, яких так багато в цій проб лемі. Надто новітні концепції, які ставлять під сумнів існування самих типів нервової систе ми. Олексій Губко, ґрунтуючись на сотнях екс периментальних і теоретичних працях, як віт чизняних, так і зарубіжних, а також на власних дослідних і аналітичних розвідках, довів жит тєвість і науково практичну цінність павлов ської типології вищої нервової діяльності. Улюблене його заняття – реабілітувати ті наукові напрямки, які були затавровані

догматиками як «лженауки». Це наука зоопсихологія, педологія, гіпнопедія, парапсихологія та інші. Він автор нової концепції біологічної активності груп крові. Довів всупереч традиційній гематології, що ця активність різна. Сконструював ряд пси хологічних приладів і багато тестів. Він обо ронив павловське вчення про типи нервової системи. Став на захист класиків гуманістів нашої педагогіки, повертав добре ім’я уче ним, які в епоху тоталітарної науки зазнава ли несправедливих звинувачень, як Антон Макаренко, Віктор Сорока;Росинський, Василь Сухомлинський. Зняв столітню блокаду з імені видатного вітчизняного вче ного Ігоря Сікорського, якого також безпід ставно зображують юдофобом і україноже ром. Це монографія О.Т. Губка «Іван Олексі йович Сікорський як учений і експерт у спра ві Бейліса». – К., Світогляд, 2009. 2003 року учений одержав офіційну пропо зицію від Американського біографічного інс титуту надіслати свої біографічні дані з пере дачею цієї інформації також до Міжнародно го Біографічного центру в Кембриджі і для видання довідника «Хто є Хто в світі». Олек сія Губка відрізняли глибока відданість науці, творча енергія, завидна працездатність: ав тор понад 30 книг та 600 статей. Його книги і статті з різних психологічних проблем викли кали і викликають невичерпний читацький ін терес як у нас в країні, так і за кордоном. На городжений знаком «Відмінник народної ос віти України», медаллю Антона Макаренка. Як учасник Другої світової війни, має медаль «Захисник Вітчизни». Брав активну участь у перебудові в роки незалежності народної освіти та психолого педагогічної науки на національних засадах, зокрема традицій ко зацького виховання. Заслугою Олексія Губ ка є те, що він у своїй монографії «Україн ська козацька педагогіка: витоки, духовні цінності, сучасність» першим систематизу вав і проаналізував усі відповідні історичні свідчення, що надало їм додаткової доказо вості. Позиції автора підтримали всі об’єк тивні українські вчені. Книга перевидається у двох томах, з аналізом наступних епох. Ав тор першим дав цілісний нарис психології праукраїнців. Йому присвоєно звання гене рал лейтенанта козацтва. Відзначений най вищою нагородою АПН України – золотим знаком «Костянтин Ушинський». Відмінни ми рисами Олексія Губка були скромність, чуйність і уважність до людей. Він користу вався заслуженим авторитетом і великою повагою з боку всіх, хто його знав, працю вав і спілкувався з ним. Душа, вкладена вче ним у його численні праці, продовжуватиме творити розумне, добре, вічне. Далі наводжу передмову «Заповіт для на; щадків українського духу» (з доповненням

ІСТОРІЇ З ЖИТТЯ автора) Миколи Венгерського, юридичного експерта, упорядника другої книги Губка «Психологія українського народу» – «Пси; хологічні особливості наших краян у між; чассі Трипілля;сучасна Україна»: – У квітні 1993 року Олексій Губко придбав книгу Юрія Липи «Призначення України». В ній Ю. Липа відкрив українську силу, велич української раси. Адже для Ю. Липи Україна – це перш за все Раса (в історичному зна ченні). Раса в його розумінні – це психологія, етнопсихологія, психіка, дух. Раса – це гене тика. Звичайно, архетипи, закодовані в ге нетиці, дають також певний антропологічний тип, виражений у зовнішньому вигляді. Але це вже – абсолютно вторинне. Раса відріз няється одна від одної більше своєю психо логією, своїми протореними дорогами в ду манні й поведінці, навіть своїми духовними звичками більше, ніж будовою тіла. І саме після студіювання згаданої книги Ю. Липи починається велика тема «призначення» доктора психологічних наук Олексія Губка, що переростає у нього в шедевральну мо нографію «Психологія українського народу». Наукове дослідження Олексія Губка «Психологія українського народу» (у двох книгах) – надзвичайне явище у галузі на; ціональної психологічної науки. Перша книга автора була надрукована 2003 року, її друге видання зі значними до повненнями – 2010 року, а видання третє – 2015 року. У другій книзі продовжується фаховий виклад психології українського народу, розпочатий у попередній книзі. Тим самим триває перше в українській і світовій літературі систематичне висвіт лення ментальності нашої нації. Зібрано основні й досить різнобічні літературні джерела, присвячені психологічним особ ливостям наших краян. Індивідуальний стиль автора – поетика і афористика, його фразеологічні посилання є своєрідними. Власна оцінка джерел та постатей минув шини поєднується з об’єктивним аналізом розвитку українського етносу, принципо вими висновками про його велич. У першій частині цієї книги простежується розвиток українського духу від Трипільської епохи, давньої України Руси до наших днів. Здій снено аналіз узагальненої, синтезованої картини етнопсихіки сучасного українства. Друга частина містить галерею психологіч них типів і опис ознак етнотипів, властивих українцям, особливості їх національного характеру, темпераменту, та інші етнічні типології. У третій частині здійснено порів няльний аналіз нашого душевного світу і психологія інших етносів планети. Як і в першій книзі, автор визначив для се бе критерій істини, виявив неабиякі знання у різних галузях науки (історія, політологія,

Перед Інститутом психології: 1 ряд з країв: заступники директора Сергій Болтівець і Наталя Чепелєва, в центрі – директор Сергій Максименко. 2 ряд: Олексій Губко, Віктор Клименко, Микола Папуча. Жовтень 2000

соціологія, педагогіка, культурологія, біоло гія та інші), розкрив свій унікальний літера турний талант, ерудицію й хист популяриза тора науки. Ця монографія високо про; фесійного психолога, справжнього ук; раїнця Олексія Губка, який вніс визнач; ний вклад у національну науку, є шедев; ром творчості світового значення, запо; вітом для наступних поколінь українців, читається із захопленням. Ознайомлення з викладеним матеріалом дасть змогу по новому подивитися на історичні проблеми нашого народу, зрозуміти психогенез укра їнської нації та оцінити її сильні сторони. Вивчення й поширення серед населення цієї праці допоможе позбавитись ком; плексу меншовартості й відродити наці; ональну свідомість українців, щоб побо; роти антиукраїнські сили всередині кра; їни та за її межами, не допустити неоко; лонізації України. Психологія україн; ського народу пов’язана з його свідо; містю, від якої залежить майбутнє нації.

Нам треба відновити свій статус держа; ви;лідера у світі і повернути українство на шлях цивілізаційного розвитку, де мі; сія національної еліти є визначальною. Друга книга автором повністю незаверше на. Хай ця передмова буде словесним пам’ятником видатному українському вченому;психологу, багатогранному ін; телектуалу, активному громадському ді; ячу, великому патріоту, достойному си; ну України Олексію Губку. «Психологія українського народу» в двох книгах. Книга перша «Психологічний склад праукраїнської народності». Київ, ПВП «Зад руга», 2003. (Перевидання – Київ, 2010 і Київ, 2015). Книга друга «Психологічні особливості наших краян у міжчассі трипілля – сучасна Україна». Київ, 2013. Книги можна придбати на сайті: velesova krynytsya.com.ua Ніна Удовенко Продовження в наступному номері.

Олексій Губко з дипломом Доктора психології. 19 лютого 2009 Українська Родина № 1/2021

НАРОДНІ ТРАДИЦІЇ: ДЖЕРЕЛО ЗДОРОВ’Я

Іван6чай 6 продукт природи та сучасних технологій

абуть, сьогодні в Україні не# має жодної людини, яка б не чула про Іван#чай. Серед асортименту трав’яних чаїв він зайняв у нас основне місце ще 4 роки тому. І це зрозуміло, адже з одного бо# ку більшість людей в нашому регіоні споживають чорний чай, а Іван#чай (він же Зніт вузьколистий) є його здо# ровою альтернативою, тому що не міс# тить кофеїн та має чудові якості: # Лист візуально такий же, смак # міц# ний, терпкий, насичений, з довгим, приємним післясмаком, має легкий в’яжучий ефект за рахунок великого вмісту дубильних речовин, не гірчить, а навпаки має м’яку фруктову ноту. # Можна так само використовувати багаторазово, заварюючи до 3#4#х разів, до ослаблення кольору заварки.

Українська Родина № 1/2021

# Прекрасна основа для будь#якого купажу, тому що добре поєднується з багатьма травами, ягодами та навіть, як показав наш досвід, з екзотичними інгредієнтами. З часів наших предків Іван чай ціну вався на вагу золота та мав славу елікси ру здоров’я та довголіття!

В чому його цінність: # наявні дубильні речовини до 20%, які мають протизапальну, антисептичну, бактерицидну дію; # є клітковина до 19%, очищення ки# шечника та хороша робота шлунково# кишкового тракту; # містить пектин до 16%, це абсор# бент, виводить токсини, важкі метали і радіонукліди; # це джерело вітамінів та мінералів # Е, А, кальцій, калій, залізо, магній... 2/3 таблиці Менделєєва! все необхідне для життя; # має потужний вітамін С, його тут в 6 разів більше ніж у лимоні, це сприяє зміцненню імунітету;

# містить білок ( протеїн) до 18%, а до цвітіння # до 28%; # містить ненасичені жирні кислоти до 31#39%, особливо їх багато в молодих рослинах висотою до 40#50 см. # містить антиоксиданти, шо мають омолоджуючі, захисні та відновлюючі властивості. І це далеко не повний список його ко# рисних властивостей. Недарма, лікарі відносять Іван#чай до категорії БАДів (біологічно активних добавок). Однак сьогодні комерційні «замор# ські» напої витіснили наш традицій# ний трав’яний чай, тому він незаслу# жено пішов в тінь. Але забуті знання поступово відрод# жуються вже в сучасному вигляді. Бага# то виробників та навіть звичайні люди стали підтримувати цей зростаючий тренд та стали самі активно виготовляти Іван#чай. Можливо, це непогано, але тільки тоді, коли людина його заготов# ляє для себе чи для своїх близьких та знайомих. Багато виробників ще не знають тех# нології збору досконало або не нада# ють значення її дотриманню, чи не хо# чуть особливо розбиратися. Десь по# чув, трохи почитав, побачив в інтерне# ті… В результаті кожен виробник ба# чить свій чай по своєму. Це є певною проблемою сьогодні. Не маючи сталих стандартів та зат верджених технологій, індустрія розви ватися не зможе. Тому виробники, як мінімум великі, мають це усвідомлю# вати, адже кінцевий споживач хоче от# римувати впізнаваний продукт та прог! нозовану якість. То ж вивчивши це питання, ми як експерти, хочемо в цій статті поділи# тися ключовими даними, які будуть корисні споживачам при виборі Іван#чаю. Сподіваємося, що і вироб# ники прислухаються до нас і більш точно будуть дотримуватися техно# логії виробництва. Будь який продукт якісний тоді, коли технологія вироб ництва витримана. В такому випадку сировина віддасть максимум своїх поживних речовин, а споживач отри# має користь та задоволення від ви# тонченого смаку.

НАРОДНІ ТРАДИЦІЇ: ДЖЕРЕЛО ЗДОРОВ’Я

Яким буває Іван;чай Чорний. Отримують в результаті в’ялення, скручування, ферментації та сушки листа. У хімічному складі сировини відбуваються істотні зміни, що карди! нально впливають як на смак, так і на властивості такого чаю. Зелений. Отримують в результаті в’ялення листа, швидкого обсмаження (фіксації), скручування і сушіння. У тако! му напої зберігається максимум від по чаткової сировини. Напівферментований. Глибокої ферментації.

Тип чаю за часом збирання: # В пору коли ще є бруньки, тобто мо# лоде листя, що не зовсім розкрилося. # В пору коли розкрилося молоде лис тя, але рослина ще не зацвіла. # Під час цвітіння. Збирають листя від початку до кінця цвітіння рослини. # В пору після цвітіння рослини та до моменту природнього осіннього відми# рання листа. Пора збору дуже сильно впливає на біохімічний склад сировини (листа) та якість отриманої продукції. Наприклад, в процесі переробки при використанні листя, що зібране після цвітіння, практично неможливо отри# мати еталонний аналог чорного чаю. Для спрощення скручування вироб# ники додають мед або застосовують за# морозку. В такому випадку має бути маркування H (honey) і F (freezing), але я, чесно кажучи, жодного разу не зус# трічала таких позначень. Думаю, прий# шов час це виправляти. Люди мають право знати, що вони споживають та за що платять гроші. Беручи участь в виставках, проводячи регулярно дегустації, ми завжди зверта# ємо увагу клієнтів на це.

Тип чаю за формою: Листовий. Гарний тільки цілісний лист без будь#яких інших частинок. Гарно розкривається в заварці, абсолютно прозорий з глибоким тонким смаком. Якість залежить від технології. Подрібнений. Перемелюють всі час# тини рослини у «м’ясорубці», зазвичай зі стеблом. Брак та відходи мінімальні, тому втрати та собівартість низькі. Зверніть увагу, допускається помутнін# ня рідини під час заварювання через наявність дрібних суспензій. Стосуєть# ся зовнішньої естетики. Якість та ціна трохи нижчі від листового. Гранульований. Перемелені частинки пресують в гранули, які навіть через до#

бу перебування у воді не змінюють свою форму та зовнішній вигляд. Має прозо рий густий колір та насичений смак. Пресований. Це високоякісний еліт# ний продукт. Пресують після обробки паром. Жорсткий, щільний, лист збе# рігається цільним. Пил або відсів. Звичайно, фасують у чайні пакетики :). Продукт безвідход# ного виробництва. Так він корисний. Але про вишуканий смак і високий гатунок вже мови немає. Суміш купажів*. Додаються трави, кві# ти, мед та інші ароматизатори. *До речі, будьте пильні, так як цим трюком часто компенсують органолеп! тичні та смакові недоліки чаю. Важливо! Термін зберігання Іван#чаю 3 роки з моменту виробництва. Пресо# ваний може зберігатся ще довше, бо з кожним роком він стає ціннішим. Спираючись на власні та безком# промісні стандарти, ми удосконалює# мо культуру виробництва та спожи# вання трав’яного чаю. Невтомно пра# цюючи щодня ми віримо в те, що нас# тане час коли ствердиться індустрія виробництва чаю з вітчизняних нату# ральних продуктів та зміцниться здо# ров’я наших людей.

Якщо у вас є бажання дізнатися біль# ше, дзвоніть, пишіть питання, заходьте на сайт «Жива Чай» в розділ Чайна біб# ліотека (www.zhivachay.com). Завітайте до нас, в першу чайну в Україні «Жива чай», що у місті Брова ри, по вулиці Київській 265, скуштуйте наш чай на дегустаціях та чайних Май стер класах. Ми за живе людське спілкування :) Ірина Бетіна Засновник ТМ «Жива чай» Ваш гід у світі трав’яного чаю

Чайна «ЖиваЧай» м. Бровари, вул Київська 265. дзвоніть: +380730608885, +380952904113 www.zhivachay.com Українська Родина № 1/2021

НАРОДНІ ТРАДИЦІЇ: ДЖЕРЕЛО ЗДОРОВ’Я

Конопляна кава – напій здоров’я

Збуди себе зранку та підтримай енергію впродовж дня. Наша розмова буде сьогодні присвячена продукту, який швидко поширюється в Україні та знаходить все більше прихильників – це Конопляна кава. На зустріч ми запросили виробника продукту, Валерія Шишкіна і розробника та екодієтолога Наталію Калиновську. Світлана Пане Валерію, одразу питання до Вас. Зараз доволі широко обговорюють тему споживання конопель, адже їх вживають не тільки хворі люди, але й здорові: чи є вони дійсно наркотичною речовиною і чи їх вживання збільшує кількість наркозалежних? Валерій Доброго дня, пані Світлано! Давайте одразу зрозуміємо, що потрібно знати про коноплі? По#перше, є термін ме# дичні коноплі, або ще їх називають дикорослими. Зазвичай, їх викорис# товують в медичних цілях, коли пот# рібно усунути важкі болі при хворо# бах, – що є для цих людей полегшен# ням. Саме вони, медичні коноплі, привертають до себе увагу наркоза# лежних в усьому світі, що є злом для них самих та їх рідних. По#друге, цей вид конопель ми зали# шимо медичним працівникам і пред# ставникам правоохоронних органів – це виключно їх компетенція. Сьогодні поговоримо про технічну коноплю, з якої традиційно виготовля# ють канати, тканину, б’ють олію, виго# товляють косметику, папір та взуття і навіть продукти харчування та напої. Коноплі – це традиційно наш продукт, який має багатовікову історію. Україна завжди була Європейським законодавцем у виробництві технічних конопель. Ніякого наркотичного впли# ву на організм вони не мають. Світлана Я чула, що навіть в Україні є центр по вирощуванню конопель, що знаєте про це? Валерій Так ви праві, Світлано, я зможу компетентно відповісти на Ваше за#

питання, так як я навчався в Київ# ському інституті харчової промисло# вості, сьогодні це Київський техно# логічний університет харчової про# мисловості, який знаходиться на ву# лиці Володимирська. Ми досконало вивчали історію розвитку конопля# ної промисловості, тому що наш зак# лад був у витоках розвитку цього напрямку першої половини ХХ сто# річчя. Завдяки участі вчених нашого університету в 1931 році в м. Глухові, Сумської області був створений інс# титут луб’яних культур, в якому було створено напрямок коноплярства та селекціоновано близько 50 видів тех# нічних конопель. Сьогодні коноплі – продукт, що має попит, особливо в харчовій промисло# вості, де використовують п’ять видів ко# нопель, в яких співвідношення стебла і листя є оптимальним. Це сорти – Гляна, Вікторія, Глухівська, ЮСО 31, Глесія.

Світлана Які продукти Ви виготовляєте з коно пель і по якій технології? Валерій Ми відроджуємо традиційні україн# ські продукти 300#річної давнини, які вживали наші пращури. У нас п’ять видів продуктів, які виготовляються безпосередньо з кожного певного сор# ту конопель. Конопляна кава, коноп# ляна сіль, конопляна олія, конопля# ний напій «Цілющий» та косметична конопляна олія для обличчя. Світлана Це дуже специфічна продукція. Чи є во на законною і потребує сертифікації чи якісь інші дозволи для продажу? Валерій Ми працюємо більше 15 років в сфе# рі натуральних продуктів українського

Місця продажу Конопляної кави м. Київ крамниця злаків «Родовий маєток» пров. Шишкінський, 6;8, +38 066 672 14 16 м. Київ Casual Coffee Kyiv вул. Велика Житомирська 23 тел. +38 093 225 17 15 м. Київ доставка GLOVO, розділ «Напої та Солодощі» м. Київ магазин здорового харчування «Yagoda» вул. Інститутська 2а, EVOLution Center м. Одеса кафе – крамниця «Вівсянка…Сер!», тел. +38 068 009 10 54; +38 063 649 48 55 м. Львів вул. Князя Романа 6, кав’ярня – музей «Фіксаж», +38 098 321 34 64 м. Дніпро клініка «GENESIS DNEPR», вул. Рибінська 119/120, тел. + 38 096 370 13 24

Якісне життя складається з смачних задоволень! 32

Українська Родина № 1/2021

НАРОДНІ ТРАДИЦІЇ: ДЖЕРЕЛО ЗДОРОВ’Я виробництва. Я, як власник виробниц# тва, є приватним підприємцем та пра# цюю в законодавчому полі і сплачую податки. Наразі на підставі законо# давства №451 МЕРТ від 6.05.2015 року немає обов’язкової сертифікації про# дукції. Але так, як ви справедливо по# мітили, що продукт є специфічним, то ми пройшли добровільну сертифікацію в Державному науково#дослідному інс# титуті з лабораторної діагностики в м. Києві та отримали експертний вис# новок, що означає # наша продукція абсолютно безпечна для здоров’я.

Світлана Пане Валерію, звідки взявся продукт, Конопляна кава? Валерій Протягом останніх трьох років я та мій партнер, екодієтолог, Наталія Калиновська розробили цей продукт. Ми бажали об’єднати традиції пра# щурів та попит сучасного світу. Ко# нопляна кава – наш особистий бренд, який ми зареєстрували в кінці минулого року.

ним із потужних стимуляторів в цьому напрямку.

Світлана Ви знаєте, пані Наталіє, я сама обож нюю зранку вживати зернову каву, але ні коли не замислювалась, наскільки я можу нашкодити своєму здоров’ю. Наталія Так, Пані Світлано, ми спостерігає# мо за гарною рекламою, ми вже стали кавозалежними на смак та запах, але давайте я наголошу, які негативні ефекти ми можемо отримати при вживанні зернової кави. 1. З’являються проблеми з КШТ. В каві міститься речовини, такі як кофе# їн і різні кислоти знайдені в кавових зернах, можуть дратувати шлунок і слизову оболонку тонкої кишки. Це відома проблема для людей, які страж# дають від виразки, гастриту, синдрому

подразненого кишківника (закрепи та діарея) та хвороби Крона. 2. Підвищується кислотність рефлюк# са та з’являється печія. 3. Зернова кава вимиває з організму мінерали: кальцій, цинк, магній та інші важливі речовини. 4. Надмірна кількість випитої кави сприяє викиду гормонів стресу – кор# тизолу, адреналіну і норадреналіну. Ці хімічні речовини збільшують частоту пульсу, кров’яний тиск і психічне нап# руження. 5. Але основне – наявність акрила# міду, який є канцерогеном (викликає рак). Він утворюється під час обсмажу# вання кавових зерен. Чим темніші зер# на кави, тим вищий рівень вмісту ак# риламіду в них. В США каву було виз# нано одним з основних джерел цієї не# безпечної хімічної речовини (включа# ючи фаст#фуд) серед усіх продуктів харчування. Шкода кави в наявності

Світлана Пані Наталіє, скажіть, чому така нез вична назва Конопляна кава, адже вона ні яким чином не пов’язана з кавою класич ною, яку ми звикли вживати? Наталія Доброго дня, пані Світлано! Дякую, що в нас сьогодні є можливість до ба# гатьох наших співвітчизників донести інформацію та поділитися унікальним продуктом, що є не лише смачним, а ще й корисним. Останнім часом нам багатьом не вис# тачає енергії упродовж дня або зранку. Ми звикли себе збуджувати, випиваю# чи чашку класичної кави – це вже увійшло в звичку, це ми можемо спос# терігати за великою кількістю людей, що постійно її вживають. Однак, хто довго вже вживає зерно# ву каву, розуміє (або не розуміє), що це не найкорисніший продукт, бо він шкідливо впливає на здоров’я, але звичка залишається звичкою. Багато хто б відмовився від кавової залеж# ності та не знає, чим замінити, і який би продукт надавав енергію та ко# ристь організму. Тому я запропонува# ла назву Конопляна кава. Чому б я не радила вживати класич# ну каву? 80% онкозахворювань припа# дає на КШТ, так от зернова кава є од# Українська Родина № 1/2021

НАРОДНІ ТРАДИЦІЇ: ДЖЕРЕЛО ЗДОРОВ’Я

Українська Родина № 1/2021

НАРОДНІ ТРАДИЦІЇ: ДЖЕРЕЛО ЗДОРОВ’Я акриламіду, який сприяє розвитку ра# кових захворювань. 6. Для багатьох жінок класична кава – це продукт, який прискорює процес старіння організму, бо цей напій виво# дить з організму воду, шкіра стає сухою, виснаженою, а колір обличчя темним.

Світлана Добре, пані Наталіє, тепер я дійсно від мовлюся від кави, але як же мені змінити свою ранкову звичку? Наталія Пані Світлано, я давно вже не вживаю кави, але бажання отримати приємний релакс зранку, підняти тонус упродовж дня, побалувати себе смачним напоєм залишився, тому довго вишукувала цю ідею і створила Конопляну каву. Світлана Пані Наталіє, ви є розробником Ко нопляної кави та екодієтологом. Чому ж саме з конопель, чи вона має якісь особ ливі властивості? Розкажіть. Наталія Протягом п’ятнадцяти років я роз# робляю методики здорового харчуван# ня, що базуються на українських тра# диціях. Я збираю, вивчаю давні рецеп# ти та технології виготовлення продук# тів, що допомагають людям зберігати здоров’я, красу та довголіття. Нами бу# ла створена крамниця злаків «Родовий маєток», де ми керуємо усім процесом, від розробки до виготовлення. Коноплі завжди мене цікавили, як унікальна рослина, їх наші пращури використовували у вирішенні багатьох проблем зі здоров’ям. Цікаво, що пер# ші соски для малюків готували з пере# тертих конопель, бо вони мають про# типаразитарні властивості, та мають гарну дію на розвиток організму, особ# ливо на кістково#мязову та нервову системи. Коноплі з давніх часів шану# вали, як продукт для здорового харчу# вання, що насичений великою кількіс# тю різних мікроелементів, таких як кальцій, магній, цинк, залізо; вітаміни групи В, амінокислоти Омега 3, та ін# ші. Коноплі за енергетичним посилом є чоловічим злаком, який потужно впливає на стан організму, зміцнює імунну систему. Тому на столі зажди була конопляна сіль і кожен додавав її до страви за смаком. Корисних власти# востей у конопель досить багато. Вони гарно нормалізують тиск. Зранку при гіпотонії підвищують, при гіпертонії

ввечері знижують. Чудово працють при ревматоїдних хворобах, знімають запальні процеси при артритах, артро# зах, остеохондрозах, виводять зайву сіль та холестирин з організму. То ж своїм клієнтам, які хворіють на цукро# вий діабет, я рекомендую вживати наш конопляний напій.

Світлана Я чула, що коноплі додають чудодійної сили жіночому організму. Наталія Так, пані Світлано, ми жінки полюб# ляємо Конопляну каву за те, що вона чудово впливає на жіночий організм, і я рекомендую кожній жінці мати її в сво# єму арсеналі, як продукт, який зберігає наше жіноче здоров’я, знімає роздрату# вання, напруження. Так при клімаксі вона гарно прибирає побічні ефекти, при болючих місячних знімає спазми, при дистонії та мігренях знімає головні болі, піднімає тонус, надає енергію уп# родовж дня. Але вона допомагає не тільки жіночому організму. Конопляна кава потужно впливає і на гормональ# ний стан чоловіків, що допомагає нап# риклад, при запаленні простати. Світлана Я й не очікувала, що коноплі мають та кі різноманітні властивості. А що входить до складу Конопляної кави? Наталія Це був неймовірний процес підбору компонентів, адже мені хотілось дійсно створити вишуканий смак. В основу на# пою входять коноплі, стевія, яка знижує цукор в крові; зелений кардамон, що покращує роботу кишково#шлункового тракту; імбир, який надає енергію, пок# ращує кровообіг, має противірусну дію; гвоздика, що потужно піднімає тонус при низькому тиску, має протипарази# тарні властивості; цикорій, який збалансовує нервову систему. Світлана Яка на смак Конопляна кава, адже хо четься мати не тільки корисний, а ще й смачний напій? Наталія Конопляна кава має три вишукані смаки: поверхневий – ніжний і м’який, другий прошарок смаку надає насиче# ність, який поступово переходить в приємний смак гірчинки та гострого відчуття. Кожен гурман отримає задо#

волення від відкриття для себе нових вражень.

Світлана Чи є протипоказання до вживання Конопляної кави? Наталія Протипоказань у цієї рослини немає, іі можуть вживати як дорослі, так і діти, як лікувальний продукт, так і самодос# татній продукт харчування. Застережен# ня лише тим, у кого є індивідуальна чут# ливість до того чи іншого інгредієнта. Рекомендую, якщо у Вас високий тиск, то приймайте Конопляну каву після обіду для нормалізації. Якщо низький та нормальний тиск – зранку. Можна вживати двічі на день. Цікаво, що вона має дивні властивості: одночасно вона може надавати тонус, енергію, сили, та при цьому знімати напруження. Світлана Кому радите вживати Конопляну каву? Наталія Радимо всім, хто веде активний спо# сіб життя, спортсменам (в одній порції – 15 кКал). Самодостатнім та успіш# ним. Прихильникам здорового харчу# вання. Людям зі знижененою імунною системою, людям з цукровим діабетом. Жінкам – для збалансування гормо# нального стану; студентам та програ# містам # при розумовому навантажен# ні; дітям # в період зростання. Світлана Як правильно приготувати Конопляну каву? Наталія Приготувати дуже легко і просто. В чашку насипати одну чайну ложку (од# на порція) Конопляної кави, додати 150 мл. гарячого молока, розмішати, дати настоятись 1#2 хв. Світлана Пані Наталіє, де можна придбати Конопляну каву? Наталія Ви можете замовити на сайті крамни# ці злаків «Родовий маєток»: kramnytsia;zlakiv.com Гуртових покупців запрошуємо до нашого Торгового Дому, ним керує, Віктор Тіщенко, його телефон +38 067 418 54 80. Українська Родина № 1/2021

НАРОДНА МЕДИЦИНА: ПРОФІЛАКТИКА Друкується з люб’язного дозволу автора, Івана Гарасимовича Просяника.

Зело таємниче Дід Михай рідко в нас бувають, на храм. Але як бувають, то завжди возом. А це ні світ, ні зо ря. уже клишають медвежо від хвіртки, наче півсвіту будуть ловити, широко розметавши ручища, короткі й лапасті. Знаходиться місце в тих обіймах і мені, й татові. Це дід ранковим по їздом Кременчуцьким причкуріли. – Да рішив я, – провинкувато здвигають пле чима, – провідати свого Весилька. Воно ж уже парубок. Воно ж уже і вдяганочки доброї, і взу ваночки треба. О, Насте Самілівно! Моє вам низенько, – дід незграбкувато кланяється, ру ками мало не до морогу торкаючи. – ану став те щось таке на стола, щоб нам попадати під стола! – широчезне, неначе смальцем намаза не обличчя, бринить щирою посмішкою, від якої робиться радісно. – Оце вам моя бабуся передала насіннячко у вузлику, тут і якийсь ка нупер, кадило хе хе, ферзей! А просила, щоб «дідькового буряка» дали, бо наш звівся. Бо без нього я зиму не протягну, він як отой пово дир всі хвороби обминає. Як дід Михайло, так і тато вважали «дідьків бурячок» чи не найцілющішою рослиною на го роді. А може й взагалі. Вересневий ранок холодний. Роса колюча, ржава, кусає за босі ноги. Стою коло дідів за джуру. Ковток дебелої медушки вже розігрів їх. – Авже ж хочеш про «дідьків бурячок» коме дію послухать? – дід Михайло пригортають ме не до свого барилуватого тулуб’я. – Що це він в тебе, Гарасиме, як газатка вп’ятеро, худий та тонюній! «Дідькового бурячка» йому, і він ви людніє на зиму. Бо «дідьків бурячок» має бога тирську силу. – А то й справді! кивають батько. – Тільки йо му вже в школу зараз треба, ти розкажеш піс ля! Він до байок з того світу видереться! – Та він же лісапетом! Хурк щигликом – й там! Еге ж! Бо я вже як ковтну, то діла з язика ніяко гісінького не буде, а зараз поки памнять про точна, розкажу. Ото значить

Посіяв раз Бог бурячки. А дідько й собі по волошебствував, поколдував й крапонув трошки десь латочку потайну. Бог зібрав, у погрібець склав. А нечистий давай смикати та на зуба пробувати. А воно таке гірке, таке невчкидне, хоч «аратуй» кричи! Та їсти його маєш, бо зима. Ось став, значить, Бог примічати… то було нечистий ледве ковиляє на ратицях, ти свого козла цапки постав – далеко пройде? Ото то, – регоче дід, – а то прямо вибрика пече. І таке став витворять, що прямо спасу від ньо го немає. 36

Українська Родина № 1/2021

Да це не тільки Бог запримітив, а й козаки молодці. А був у них на Січі козак Микита – лиха свита: пугачем цугукне – і вже пугач; вовком завиє – і вже сіроманець; по лисячо му заллється. Хе хе оце б тобі такий талан. Хе хе. Та хіба тобі лисичка… тобі вже дівулю треба таку, щоб як ішла, так вуса самі стов бурчились, а шаровари самі відскопирджу вались. Тьху, що я мелю! Знач там сотник чи може й гетьман і каже йому раз: «Якби ти, братчику, все розвідав, то добрий би від ме не гостинець мав, а від товариства славу. – О! Як слава не лукава, то добре діло! – кланяється Микита. – А ось колечко золо теє з дівочої ручки поданеє – козакові осознатєльно, що каленеє. Але поки голо ву на в’язах маю, розіб’юся, розтрощуся, а розузнаю! Ось цугукнув він отак «цугу у у!» був козак при вусах, а став при хвості нічний птах. Та й полетів. Летить, летить, аж бачить на перех ресті два чорти в карти грають. Він там десь покрутився, спішився, підступає. – Помагай, молодці, нечистому в біді! – кла няється. Давай вони його присоглашать, а він й одвіча. – Ваша, – каже, – хлопці карта щось мені не понятна. А в мене є ось дуже занятна! Тут й гетьман є, й сотник, і рогатий полковник. Ли шень карти нові, а у нас пазурища здорові – подряпаєте к’ лиху. Хіба що повипрямляю. І вам буде зручніш, й мені вигідніш! То вони, звісно, дурні, й согласилися. Він то ді хутенько зв’язав їм руки докупи, та й давай дубця ламати. – Ану кажіть, сатанні душі, де у вашого дідь ка город? Вони ні в яку. Дак він дубцем, дубцем – роз казали. Пугукнув тоді Микита та й полетів. А дідько саме в холодочку лежав – глядь, пугач щу литься на грушині. Як вихопить він пістоля з за пояса. – Це ти, питає, – Микито? Злазь, бо поможу! Тому нікуди діватись. Знав, як стрельне – хоч за сто верстов куля влучить, бо заклята, в смагльовій крові гартована. Бух обзем та й каже: – Я до вас по ділу, а ви мене лякати, в жар кидати! – та й розповів для чого його това риство послало. А Дідьку одне на умі – як би зробити плід десятисильний, овоч десятидужий не відда ти, а козака собі мати – та зирк ненароком на грядочку. – Але душа твоя по смерті повинна мені джурувати мед вино та ще й козачок моло деньких, – регоче.

Почухав Микита потилицю, але нічого чини ти, кива головою. – Ну то ходім в чисте поле, покличемо чор ного ворона, пером клятву підписати! Дідько скаче, а козак за ним мало з ніг не падає. – Та дайте ж мені, – кричить, – хоч якусь шка пину, бо згину при такій біжбі! Нечистий тільки нокнув – враз підбігає кінь: лисенький, худенький. Дідько далі скаче, а ко зак щось з коником ворохобитися почав. Тут враз вороном крикнув, в чорного перо з крила смикнув, а далі коника під гузном шабелькою легенько чирк… – Егей, кричить, – вертай! Ось перо, а ось і кров, я вже готов! Дідько йому грамоту підставляє, та ще не знає, що зараз з ним лучиться. Козарлюга тільки конячою кров’ю грамоту підписав Дідь ко й зареготав. Каже: – Чия оце кров, в тому я до самої смерті те пер й буду! Як підстрибне, та так коневі в гузно й загудів. Тільки ратиці мелькнули. Отак на Запоріжжя хитрий козак Микита Дідьків десятисильний бурячок приставив. А коняга такий в нього був, що цар… що там цар, кажуть, сам турецький султан півгосу дарства свого за нього віддавав.

– А тепер на вроки, на впроки матай, бо ми ще й вечора захватимо балюванням. Що ж це за таємничий десятисильний овоч городній? Та звичайнісінька чорна редька!

Редька чорна (Raphanus sativus) Вона за своїми властивостями й справді рослина неповторна. Найперше вона віднов лює силу. То ж як ішли козаки на яке завзяття – не раз підкреслювали тато – натирали її цілий казан чи два на курінь, додавали шипшину, мед. Стояло воно цілу добу. А тоді й пили нат шосерце той медовий сік кілька день підряд. Й з’являлася тоді в них залізна сила. Бо цілісінь кий день шаблюкою махати – це не з пивом в холодочку лежати. А посля, як хто зранений, сиропчик той волю, як посічений, крові багато втеряв, бо вона, редька, цариця кров свіжу творить. Чисту й дужу кров . Та кропиви, кропи ви побільше, а медок теж, агов, козарлюга вже й оклигував через тиждень другий, виставля ючи свої рубці як ордени товариству напоказ. Наводжу старовинний батьків припис на відновлення сили тим, хто потерпає від над міру напруженого як фізично, так й розумо во, робочого тижня. Берете 1 ложку редь кового соку, розводите в 3 ложках меду, додаєте 10 розлупаних плодів шипши ни довгоморденької. Су Рай бадьорості стоїть три доби. Починати оздоровлення

НАРОДНА МЕДИЦИНА: ПРОФІЛАКТИКА

в п’ятницю. Вживати потрошку 10–12 разів на день, по 2 чайні ложки за раз. І в понеділок ви підете на працю бадьорим, життєрадісним, жіноцтву підморгуючий, мов гора з пліч звалилася. Бо крім повер нення сил «Су Рай бадьорості» має ще одну цінність врівноважувати роботу серця, під німати… настрій. Народ – великий чоловік, і ось прийшов він до однозначного висновку, що люди, які постійно споживають редьку в осінньо; весняний час, практично ніколи не хворі; ють на новоутворення. Більше того отой сік з медом гасить їх в зародку. Якось з нашим сусідом, внуком діда Ваще нія приключилося лихо – мокра екзема вух. Опухлі, гидко слизисті скляннисто жовті. Й порадили йому тато їсти редьку. Натерти са лат, хай воно перестоїть ніч в олії, а тоді спо живати по дві ложки 4–5 разів на день перед їжею. І ось навесні, а споживав парубок редьку всю зиму, вуха почали стухати, далі взялися кіркою. Й коли вона облущиться – хвороби не лишилося й сліду. Отой сік редьки сільські знахарі призна чають коли вже лікарі махнули рукою на це роз печінки. По 9–12 ложок в день. І таки ж допомагає. Редька чудово посилює секрецію залоз шлунку, кишок, збуджує апетит, діє жовчогінно, цим покращуючи травлення. А буйноструктурна клітковина чистить киш ковик від різних гниючих залишок подібно до мітли. Саме стимулюючи виділення жовчі, редька дуже корисна при (гіпацидних) низько кислотних гастритах. Редьку застосовують при лишаях, екземах, обкладаючи на ніч вражені місця. Редька мо локогінна, тому в невеликій кількості радиться матерям, що годують цицею. І, безперечно, народ знає сотні приписів застосування цієї неповторної городини при застудних, легеневих захворюваннях, при грипах. Один з найпоширеніших: видлубати в редьці дірку, куди б ввійшло три ложки ме ду, закласти його туди, закрити зрізаним верхом. Дати настоятися ніч. Вживати по чайній ложці з молоком. Розріджує хрякотин ня, полегшує дихання, діє потогінно.

Редька, морква і червоний буряк – це вір ний народний засіб при низькому гемогло біну крові. 1:1:1. Все це тушать в духовці, потім труть на тертушці й споживають по 2–3 ложки тричі на день, поєднуючи з сві жим яєчком та настоєм кропиви. Сік редьки споконвіку застосовувався при радикуліті, подагрі, різній суставиці. Тут його потрібно втирати теплим, сидячи проти вогню. Ну, а тато отой свій весняний курс «провіт рювання тілу» робили саме з редькою, тручи навпіл з хроном. А тоді заливаючи медом. 1:1:1. Добу настоювали. Вживали натщосерце по ложці. В обід – дві, ввечері – три. Були рум’янощокі, благі, спокійні. Бо ж редька пози тивно впливає й на нервову ситему. Завважу, що людям з хворобами шлунку вживати редьку не радиться. Не радимо нею й захоплюватися – важка для травлення. «Вміру – тоді воно буде помічене!» – не раз наголошу вали тато. Діда Михайла, коли я примчав, вищачи педа лями в двір, вже не було. Порожнім був і наш поставець. Хто погостював, а хто лише зби рався. Сусідські двори зривалися на зик – там уже налозувалися до свинячого виску. На пні пиріжки, мед під щільно накритим від осяччя обрусом. А мені нічого ж більш й не треба. Баба Онися подають в щербанчику козячого молока. Вся усміхнена, бо в хаті пе редзвін – мамині аж закурінські родички збо гарадились. Тітка Харитинка – опасиста, мов діжа, та ще опасистіша її матінка – баба Со фійка, вся обвішана линтаревими медв’яно злискуючими намистами. Я їх соромлюся, бо вони починають мене підщіпувати зі всіх бо ків, вганяючи в шарку й палючу червоність. Аби це Михайла діда не ждать, як б забіг із Жюль Верном безвісти. І тут мало ворітниці не ламаючи під двір брязнула двоколка. Зизи приїхали. Господар чик – маленький, щупленький, мов цуцик, ву ха млинчиком, картузик кізячком рудим, татів приятель – теж колійний обхідчик, гудзики з молоточками і очі такі ж біласті й великі. За метушився, застрибав тітку Марію зсаджую чи – лиховище на піввоза. Крекче бідний, як біля просяного страшезного лантуха, квіт частою хусткою вкритого. Аби зненацька огу рилася, з нього як з щиглика, й і містечка мок рого не лишилося би. Замахнула на дебелесні плечі ріжок роз жоржиненої хустки, заграла півоніями щік, заколивала діжницями грудей, пускаючи мов би песика, щохвилинно озирався на госпо диню, дядька Йвана попереду. Він довго трясе обируч батькову руку, про винкувато зазирає в очі, шкіриться мені дріб ненькими щучими зубками. А матінка на хви лю вимайнула з хати. Як хворостиночка про ти тітки Марії. Цілуються. А бабуся Онися лиш поклонилася, що мурашка.

Батько бігає, я за батьком, бо це ж його зна комитство. І варене, й парене на поствець. За шуміла медушка в глиняних кухлях, закривави лась іскристо калганівка в чарубздиночках. А тітка Марія вже голосить, оксамитово груд ним, аж погладити його хочеться, голосом. – Ну поможіть мені, Гарасиме Митровичу, – квокче кухоль медушки перекинувши, одним духом в червоні, мов снігом натерті, вуста. – О то я звиду, як верба зеленію, а всередині трух ла трухлісінька. Не годна й цеберочка водиці принести. Все Ваня бідненький робить. Де вже він мене не возив, де вже… й бере калганівоч ку в тілисту пухлу й білу п’ятірню. – А песик у вас є? – пускає батько щеймува ту усмішку по окладистій бородиці. – Є песик! Аякже! – цвіте молодиця. – Руденький… здається? – Еге ж, еге руденький! – Це дуже добре! – кивають батько. – І кожух же у вас є? Оце теж добре! Так оце неодмінно на молодику, при теплій погоді, надягайте той кожух і женіть того рудого пса ломакою нав круг хати, щоб він аж укалявся. Тоді акуратно зберіть той кал, висушіть, потовчіть, і по чайній ложці тричі… – Та ви з мене, бачу, дурну робите! – звискну ла циркуляркою тітка Марія, тіло так й виперло з за стола колоди, мов з діжі здобне тісто. – Як і ви свого чоловіка! – зареготав батько, завбачливо встаючи. Дядькові Йванові вже давно царство небес не, а дядина ще й досі, бачив недавничко, червонощоко з успіхом хворіє. Істинна україн ська приказка «Кахикає баба, а вмирає… дід». І був ще пасічник Лука – зовсім не лукавий чоловік, а якийсь тихий, вироблений, як коща вий віл, що все голову по бичому гнув, мов кланявся землиці. Був дядько Брус – прито рохтів на маленькім мопедику, неначе коваль Вакула на бісикові. Був дід Мальований – ста рий, невчвидний пасічник з безвісти, нагадую чий Оха, із закошлаченою бородищею, все підбивав бабу Онисю на безпуття, сватав, чи що: «Є, старенька, три десятки колод, це не шутейне діло! Цвіла б ти там!» Був татів рідний брат Павло, що поганяв матом і комара. Але найбільше, на все життя, запам’ятався, зро бивши відбиток у моїй ще не випаленій душі, отой таємний чоловік, що явився вже останнім майже в сумер’є. Сивий сивий, неначе поли ном критий, в поношенім одязі, з палицею кап на викап, як в тата: шкірилась крутогнутою зві рюгою, кігтилася лускатою лапою. І подарував він мені дерев’яного соловейка на сім ладів. І їв він не так, як ми. Брав пирога, зводив очі до не ба, щось довго і пристрастно шепотів, крихітку кидав на землицю. І не батько дідові Михайлу чародійничали на кружечках, а той таємний чо ловік зі ще таємнішою мовою стародавньою. Звідкіля тато видобували ту чорну шкіряну торбинку – бо зна. Невеличкі глиняні з п’яти Українська Родина № 1/2021

НАРОДНА МЕДИЦИНА: ПРОФІЛАКТИКА копійкову монету обпалені кружала. Й на кожнім буквиця. Буквиці – не суто означення звукової мо ви. Кожен знак – це таємний знак світобу дови, ключ до магічного потоку знань. РОД почав творити світ саме зі знаків, своєрід ної програми, що виключала помилки й ви падковості. Аз – початок. Б – буття. В – знання. Г – слово. Д – Добро, древо світо будови, верба. Є – здійснення. Ж – життя. З – зело, земля, зіниця – знак божествен ного ока. Й – самітник з свічею. С – місяць, світло. Т – творча сила, творець, єгипет ський хрест сонця. Х – влада – знак двох схрещених посохів. 12 буквиць було в цій загадковій абетці. Шиплячі – як звуки Чорнобогові не входили. Осібно ж стояв кружок зі знаком Рода. Цей тайнопис був першою моєю грамотою. – Аз єсмь ізначальність небесна! – казали тато і я повторював незрозумілу кодограму – Битіє сущності миру! І глипала на нас мама з підозрою і ламали ся її губи, як степової чайки крила – бо відчу вали, старослов’янське воно то старос лов’янське, але… Руки в діда Михайла тремтять. І весь він мі няється і губи б’ються, мов крила сполохано го голуба. Запускає огрубкувату руку в міше чок, довго там шарує, ось вибрав таки, роз туляє долоню. Буквиця «Ж» аж запотіла, якось боком лежить. – Ну це добре, хоч не зворотом! Бо то вже кінець. А так можеш танцювати, Михайле! Суй ще раз. Тричі блідне дід Михайло. Тричі проступають на його круглому соняшникуватому, подзьоба ному віспою обличчі червоні п’ятаки. – На пий! Пий! – силомлять батько в руки зе лений штоф калганівки. І нічого не думай. Бу деш ти все іміть. І ніхляп! А це пусте! Пусте! – й осіклися об гострий погляд сивого гостя. – Ой нє! Шчо йон сам сєбі обрав – збудється! Всі троє присідають до столу. Я обережно несу мисюру маминого неповторного захо лоду, блискає жовтим місяцем яйця в білих хмарах застиглого жиру. – Та ось скольку гадов ми єсть, скольку га дов ми ща й будєм! Бо Род ув з Рожаніцамі Родж наш освячевє! Що за світильник ніс цей чоловік з пильним, як виярене лезо бритви поглядом, з тихим на півзрозумілим гласом. Яку то мову вилеліюва ли його вуста. Може то було якесь білорусько українське наріччя. Чи якась пракоренева, ста розбережена, затайнована, позаглуздова нам прамова слов’ян? Незвісно. Але на все життя запам’яталося мені оте зречення, отой диво вижний глагол, що намічав творячи путь нашо му Народові на майбутні тисячоліття. «Скільки років ми є, стільки й будемо! Бо Род з Ро жаницями жито наше освячують». 38

Українська Родина № 2/2020

Те, що дід Михайло давав мені п’ятака ру сальника на гостинець водяній князівні, що живе у витоці кожної річки, це не просто давній забобон традиція, а вірування, під кріплене древніми знаннями. Відома праця знаного радянського дос лідника А. А. Попова «Тавгійці» – це звіт з експедиції по Кольському півострову, яку він по завданню Музею Антропології та етног рафії АН СРСР здійснив в 1930–31 роках, грунтовна й визначна. Ось такий випадок з неї. Колегу дослідника занесло снігом неві домо й де. Довелося звернутися до місцево го шамана. Запис розповіді того знахаря, коли колега благополучно знайшовся подаю власним перекладом. «Стебла побляклих трав і кущів біля мого чуму нічого мені не сказали про заблукало го. Тоді я зав’язав чорно очі й пішов далі. Нарешті я спитав у господаря ріки – старо го духа, про чужинця – блукальця. Й аж на третій день він вказав мені куди йти. І нев довзі я наткнувся на вже зледенілу, але ще живу людину!» В язицтві Бога можна відчути, він скрізь, він відчуваємий, бо він сама Природа. Civilis з латинської громадський, суспільний, дер жавний. Людина помилково, бачить себе жи вучою не серед Природи, а лише в суспільс тві. Будь яка нинішня цивілізація схильна за микатися в собі, розглядаючи Природу, як джерело сировини й збагачення. І тільки! І це в ХХ столітті завело нас, врешті, в тупик. Ви нищення Природи катастрофічне й ніхто не помічає, що нищимо самих себе. Ні, ми не агітуємо зодягатися в полотняні до п’ят сорочки, в кожухи вишивані, в рубища. Але настав час докорінно переглянути теоло гічні концепції всеземних культів, поставив ши в наріжний камінь не Людину й Абсолют, а Людину й Природу, бо ці зархаїнзовані псев довірування неспроможні захистити своїх адептів від катастрофи, що насувається. Час багато разів повертав мене до тої над таємної гласиці: «Скільки ми років є – скільки ми й будемо! Бо Род з Рожаниця ми наше жито освячують!» Хто ж такі Рожаниці? Духи лану, чи Боги ні врожаю? Їх культ дожив буквально до ХХ століття. В старих українських хатах, бо в нових здебільшого килими, які охоронних функцій не виконують, та й дівчата не вмі ють по справжньому вишивати, бо це магія, висіли знамениті кролевецькі рушники, які бабусі називали церквами. Таке собі навер шя з хрестиком дві підняті руки – це і є Ро жаниці;Берегині. Вони Родові Богині – по мічниці, які дуже шанувалися впродовж ві ків нашим народом. Свято Рожаниць особливо шанувалося на Україні Русі, бо це суто жіноче свято. Розпо чинається барвисте Бабине літо. В значенні

літа, буйства жіночості, поклоніння йому цві тучому, а не старості сивій, як це ми зараз розуміємо. Бабиного літа дні приурочені найдревнішій Богині часів матріархату Бабі, яка згодом стала називатися Матір’ю кошів повних – Макошею. Це суто жіночі дні. Бабу сі, молодиці, дівчата йшли на узвишки, які вінчали тоді старезні липи (ліпа – тобто го жа), задобрювати бабине ліпе дерево. Обві шували їх рушниками, стрічками. Вимолюю чи щастя Родині, благополучні Роди, вдатно го нареченого. Цей прадавній звичай, в де що зміненій формі, дожив до наших днів. Дів чата з села Григорівки, що в нашоому районі, випроводжаючи хлопців до армії, заквітчу ють стару дуплаву вербу – астральне дере во, різнобарвними стрічками, віщуючи, щоб коханий повернувся жив здоров. Говорячи сучасною моволю – комп’ютер ввімкнуто, програму закладено на вищому, астрально му рівні. Свято Рожаниць розчиняло ворота в осінні весілля. Заручини, що відбувалися в Купайли Дажь дійствах, магічний обряд очи щення злюбної майбутньої пари вогнем, те пер переростав в шлюб, що освячувався са мою Макошою та Рожаницями, троєсуттю, що вершать людські Долі, що ведуть люд ський рід. «Матінко, Макоша! Матінко Хороша! Як криє землю твоя пороша, покрий мене молодую, як не наміткою, хоч ганчіркою, щоб не зістарилась дівкою!» – просила дів; чина кланяючись печі й цілуючи її, бо ж Піч бу; ла однією з втілень Покрови;Макоші й обож; нювалася з часів Трипільської культури. Бо Піч – достаток, багатство, сімейний затишок, врешті вагітність. «Я б тобі сказав – та піч в ха; ті! «Це не жарт некультяпний. При печі навіть лихого слова не можна було мовити, щоб не розгнівити її. Або ж дівчина вклонялася сно; пику пшениці на «бабськім покутнику» увінча; ному божничним рушником. О, шалене, барвисте, магічністю переткане українське весілля. Дзвоників так аж три. Дві гармошки, бубон так витинає – хочеться галасвіта бігти. А мо лода… що може на світі бути чарівнішим укра їнської молодої, в пишних веселках лєнт. «Ка зали батько мати «…так промела перевеслом коси стежку перед нами. Все, все в ній магіч не. Все в ній заворожене бабами свашками. В цій кишені мідний гріш з орлами, в цій сріб ний. Кожен рух, кожна дрібничка, кожне сло во, зіллина билина мають волошебну силу. Та на дорозі, та на порозі, та на стежці, що на го род веде, маком посіяно. Отой вінок, стрічки не просто радісні барви святкові – то знак грози, символ веселки. Йде Діва, богиня, яка закликає Небо, щоб низпослало їй силу Ро дючості. (Дивуюся, що може закликати сучас на наречена у фаті? Білий колір на Русі – колір савану, зими, стужі). Йде та панна рушниками

НАРОДНА МЕДИЦИНА: ПРОФІЛАКТИКА

підперезана, а на тих рушниках всуціль Рожа ниці, червоно вогненні. Йде вона й землі під собою не чує, бо тільки раз на віку Небо від криває над нею свої животворящі вікна. Але нам не це диво з див. «Уже висить! Уже висить!» – репетує сусіда Сашко Ярома. І ле тимо. «Там у дядька такенний качанище ку курудзяний, і дві цибулини по боках! А в тіт ки решето в клоччі!» На височенній тичині «муж мужиха» красу ється, з яскраво вираженими знаками Родю чості. І ця пара, як і приспівки на весіллі, від верто сороміцькі, перевиті хмелем.

Шишки хмелю вживаються при нервовому виснаженні, при пониженій кислотності шлункового соку. Він зміцнює серцево су динну мережу. Тому бажаний при тахікардії, на ранній стадії гіпертонії. Беруть 1 столову ложку шишок хмелю (збирають надзелень), заливають 250 мл окропу. Настоюють під вовнянкою до охолодження. Пити по третині склянки тричі в день, до їжі. З прадавніх часів хміль на Вкраїні вживав ся в багатьох містеріях – таїнствах. В наших Присеймівських селах лиш на ньому й досі печуть весільні короваї. І рветься він обов’яз ково до схід сонця, на обійстях, де живуть ба гатодітні подружжя. Або ж за символічну ціну, теж до схід сонця, купується. Вариться на не початій воді з трьох старих криниць, що копа ні перед оселею на східен бік, бо тільки це все може принести подружжю молодому щастя. Хміль використовувався й після, коли не дай бо чоловік починає заглядати в чарку, вже як вірний спосіб відбити цей згубний потяг. Тоді рвуть стебловий хміль, роблять кружало, підкладають під постіль, щоб муж переспав на ньому і йдуть до річки темної ночі. Підійшовши задки до води, кидають через голову, промовляючи. «Хмелю?!

Хміль (Humueus lupueus) То надзвичайна рослина. Давні українці приписували йому дивовижні як лікувальні, так і магічні властивості. Найперш хміль заспокійлива рослина. Як сам, так і в поєднанні з чебрецем, м’ятою, валер’яною. В нас завжди над маминою ле жанкою в теплому закутті висіло кружало де беленьке хмелю. Сон під ним і в мене міцний і здоровий. Можна зробити й подушечку із згаданих рослин. Фітонциди нашлють свою оздоровчу дію досить швидко. Дратівливий настрій, особливо в пору «жіночого в’янен ня» як рукою зніме. Можна й напар попити. Але чоловікам його куштувати не варто, від паде охота жіноцтву моргати. Проте, в ро зумній частці його можна застосовувати при водянці, запаленні нирок, сечового міхура, печінки, жовчі. Протизапальні болетамуючі бактероцидні й антиалергічні властивості хмелю обумовлюють їх лікувальну дію при захворюваннях шкіри, при виразках, вуграх, при випаданні волосся. Ним миють коси, або ж роблять примочки на голову з росли ни, яка виганяє навесні пагони. Потовкши. Їх прикладають і на лишаї. А японські науковці відкрили досить цінну властивість хмелю, його гіркі речовини виявляють потужну активність від ново утворень.

Хміль забери звідсіль! Сестрице;вода, забери навсігда! Проти зорі стою, на мо ре мечу, золотом плачу!» Є вар’янт (сльозою плачу). І не оглядаючись йдуть додому. А тоді варять кілька галузок хмелю з того кружала, додають чебер цю і поять чоловіка. В переважній біль шості людина кидає пити. Є ще один старинний спосіб гамування цього лиха. На сирі, димлячі березові цур палля сиплять цукор й вдихають той дим. Дехто з моїх знайомих справді запевняв, що по такому заході потяг до чарки в них значно спадав. Та вони боячись, що він зов сім пропаде, не до кінця доводили діло, ли шаючи душу все ж веселою. Свято Рожаниць мало ще один магічний бік. Наближалося 23 вересня в праукраїн ській культовій обрядовості день особливий. Чорнобогові сили підступно часточка по час точці, мікрохвиля по мікрохвилі починають

брати гору над Світоярими силами, вмалюю чи й вмалюючи дня, закриваючи його соняч ні джерела. Тут людині потрібно мати сильні обереги, щоб темні сили її не здолали. В ста ровину цьому дню надавали дуже великого осторіжкого значення. Бо завтра… Ця кощюна прийшла до нас з глибини тися чоліть. І займає в небесному давньоукраїн ському календарі першочергове місце, як і кощюни світотворення. І виражали її батько, саме виражали якимось скрипучим виголо сом, надривним, тужним, як осінні вітри.

Да й ж давно тяйжився, да й ж давно враж бився Ародник лихий Чорнобог – окаянний Матінку Сирую Землицю в білий саван на ві ки вічні, в саван мертвеччий вбрати, лютою стужею окувати. З гір склянних, з далів трик лятих він єрглів стужавих, борзів ненаситних прикликав. Та сміялася Леля – безжурниця білою ручкою сім’я дрібнеє розсіваючи, сім’я сонячнеє, яриловеє. Й розколов тоді Чорнобог стрімнини глибо кії, розсунув гори високії клюкою своєю мо гучою, і з’явився на світ з кротовин своїх тем нючих. Клюкою скрючився. Неміччю бреш ною, хвор’ю обманною. Згорюнився. Став він Лелю звати, кволим голосом благати: – А подай же мені, доню ясная, перепілонь ко красная, семитрав’я цілющого, мед питє ца живлющого, бо багато дід замислив, а жи ти годинонька лишилася, та й та щербатая! Учуяла Леля квил старечий, кинулась без дороги, без путі в дебрі темнії, в хащі дріму чії із зелом цілющим, із мед питвом живлю щим. Ой не знала, що вже ждуть її птахи кле вучії, що рискають звірі – речучії, кігті міднії, дзьоби залізнії о камення точачи, на тілечко білеє, на косу золотую. Гой то не буря небо заслала, ой то не чор ная у крило вороняче світ зі сходу до заходу. Світ заткало, граєм мурвим заграло, щоб Сонечку ясному лиха зла не видіти, щоб Пе руну – батечку розбою не чути. та й упали опукою хижою. Стала Леля утікати, стала Вона благати: – Гой ви, птасі клєвучиє, ой ви звєрі – рє кучиє, а не рвіце мойо цєло бєло! А нє рві те, нє несітє, на камення не кладітє – бить вам моїми! Та тільки два ворони послухали. Од пирища хижого відлітали – горлицями стали. А Чорнобог лихий клюку склянную свою пі діймає, а Рарог – окаянний волю возвіщає звірям рєкучим, птахам клєвучим: «На шмаття її тіло рвіте! Од Дону до Дунаю на всі боки рознесіте!» І став ураз день маліти, а вітри студенії радіти. Опечалились поля, осмутніли доли. Птахи да щебетливі згорюнились, у Вирій Українська Родина № 2/2020

НАРОДНА МЕДИЦИНА: ПРОФІЛАКТИКА небесен просячись, до Ворітець кленових тулячись. – А пусти нас, батечку! А пусти нас Роди телю криг криглий з крилечок оббити, сніг колький з лапок обтоптати, бо ж гинемо! Здивувався Гойсподь, здивувався Перун: «Де ж це опівлітечка, та й опівзеленого стужа настудилася, білим саваном світ покрила. аж тут туркоче йому пара горличок про пир кри вавий, про пир лукавий. Гой ударив тоді Перун, ой ударив тоді Гой сподь себе в груди могучії, важко стогнучи, себе кленучи, що прогледів підступність Чорнобогову, що не звидів неситість лука вую, сльозами буйними землю вмиваючи, силоньку небесную їй уливаючи. І проснулись ручаї та річечки, і проснулись струмочки бистрії, сніговиці тіло підрізаючи, крівцю живлючу випускаючи, тіло Лелене змиваючи. Зі струмочків та в річечки, в рі чечки та в Дунаєчки в бістрії та цілющії. Пальчик до пальчика да стуляючи, крівчик до крівчика да прикладаючи, волосочок злото чок до волосиночки, голосочок дзвіночок до голосиночки. Гой як устала вона з водиці бистрої да за Порогами сивими, Матінці Сир Землиці на дивуваннячко, Гойсподину Батечку на милу ваннячко. Зерно яреє, зерно Божеє розсіва ючи, світ Родимий благословляючи.

Тато завжди довго, мов по важкому бігові, мовчить. А тоді вже зовсім буденним голосом кажуть. – А на тім місці, де колись тіло пречистеє, пошматованеє Божине лежало, тепер зав жди щовесниці найчастіша в світі квітка Ро дія – латаття біле розцвітає. Сумніватися в древності кощюни немає підстав. Вона складалася в набагато глибші Київської Русі часи, коли вже русичі почали формувати свою космогонічну мережу, на даючи явищам природи сакрального, вище небесного змісту. «Ой ви птасі – клєвучиє, ой ви звєрі рєкучиє, да нє рвіцє мойо цєло бєло». Розглядаючи цей давній словотвір, пере конуєшся в його виключній древності. Адже в первісній формі слово тіло вимослялося ці ло. Тобто цілісна одиниця. Зцілювати – роби

Українська Родина № 1/2021

ти цілим, неушкодженим, здоровим. Від цьо го цілитель – той, що обвладає тайними знаннями зцілення. І навіть поцілунок – на йінтимніше побажання бути цілим. Мати сильне, захисне поле. Вміти протистояти во рожому Чорнобоговому оточенню, яке є скрізь у вигляді найдрібніших, найнепомітні ших силових хвиль. Очевидно кощюна «Воскресіння» колись співалася на гуслях, чи гудках (примітивна віо лончель) при масовім зібранні народу. Певно й з хором плакальниць кликунь, що обов’язково супроводжували піснопіння гусляра. Це була своєрідна вистава. Де розігрувалася з року в рік космічна драма. І Добро завжди перемага ло Зло. Ось з цією вірою хлібороб повинен був про жити довгу й сувору зиму, чорне колдовство Ародникове. Всі нещастя, не тільки природні явища, а й суспільні збурення сприймалися сколотами хліборобами, а пізніш – русичами – орачами як зле наслання Чорного Бога. Їх потрібно було пережити. Бо як настає по довгій зимі Весна;Леля так мали наступи ти й годинушки яснії. В день осіннього рівнодення тато обов’язко во приносили з гаю горобину. І ягоди, й гілоч ки, не товсті, а десь з палець. З них в цей день робилися «Живчики» своєрідні хрести – обе реги в формі літери «Ж» тайнограмми життя. Їх клали худобі в ясла, вішали в клуні, чіпляли над дверима, над вікнами, клали навіть в роз ґараґи плодових дерев. Чому саме горобина? Чому саме вона вва жається найсильнішим оберегом проти Чор нобогових наслань? Восени горобина аж па лає. А вогонь очистний – паралель дуже яск рава. Окрім того горобина дуже сильнимй знезаражувач. Бо за билицею вона дерево не земне – небесне. Якось обмовились птахи ув Ирію зимуючі, лиха не відаючі, та своїм співбраттям в нужі в стужі гибнучім, безкорм’я знаючім, що в Раю безкраю їх сам Велес милує – з долоні пшени цею злотою годує. Зажурились, запечалились птахи зимуючі, лихо знаючі, що їх ніхто не привітає, ніхто про них в снігах не згадає. А як би це Велесові – батечку вісточку подати, посланця послати. Той недужий, той недолужий, а той сміється – кряче, що йому і взимку прокорм є. Коли це горобець – молодець візьми та й викличись. – Як зостанусь жив жив жив у дорозі важ кій, то це Бог почує саме голос мій! Хто ще більше запечалився, а хто ще більше всміхнувся: чи ж не відомо який горобейко лі тун: майже з вербини на вербину, та й оддиха ється цілу годину. Коли це до їх ради жайвір чубарик підсту пає, до горобця молодця промовляє: – Святеє діло за грамоту стати! А ти роби, як ми, брате! Просися до гусака юнака всуміж

крила. Вони на море сідають і нас собі на спи ну пускають. Далі летять й ми на крилечко… так і до Вирію небесного недалечко! Ось і впросився горобейко до гусака – юна ка пріч крила. Піднялися гуси в холодінь сизу, височину зизу. Глянув горобейко й похололо серденько – земля матінка, як маківочка. Стало йому в грудях закладати, став він від ключа відстава ти. Тоді старий вожак підлетів заґелґотів. – А ти крила до кісток стирай, голову зтеряй, бо за громаду життя віддати – собі повічно честь заслужити! Чи вони його, малого, на крило своє саджа ли, чи якось інше чинили – а таки дістав Ирію небесного горобейко. Як там йому зимувалося, чи з руки Божої пи лося – їлося, коли тут браття в стужі замерза ють – не списано, бо давно те чинилося. Тіль ки знають усі, як відлітав горобейко додому, дав йому ключник небесний Велес – охоро нець маленьке зернятко. Ось посадили його пташки. Від сонця пеку чого крильцями затуляли, дзьобиками поли вали. І вродило воно ягодою червоною, яго дою цілющою для птаства зимуючого живлю щою, неначе полум’ям укрилося. А за ким її на землю горобейко приніс – то й до цього дня зоветься воно горобиною. Можна тільки уявити як сяяли очі дітлаші, коли старий сивий волхов дарував їм ось та кі простенькі обереги, бо ж це з самого Ирію дерево. Віджене воно всі наслання, всі неду ги страшної Марени. Яка тільки віра вселяла ся в маленькі серця, яка психотерапія потуж на підсилювала захисні чинники тіла. Яка та їна бриніла. В наші дні науковці виявили в го робині потужні фітонцидні джерела. Ось то му чудово в нас всю зиму зберігалися свіжі яблука, перетрушені листом і дрібними гі лочками горобини (Sorbus aucuparia). Бо в ній виявлено марганець мідь, залізо, цинк, магній й що дуже важливо – йод. Наявність останнього дає плодам червоної горобини лікувальний потужний наслідок при захворю ваннях щитовидної залози. Досить багато ві тамінів: перевага С, К, Є, Р. А в деяких сор тах горобини каротину більше, ніж в моркві, – ось де її цінність.Збирають ягоди до перших приморозків. Вони досить довго зберігають ся при нульовій температурі та високій воло гостиі, в провітрюваному, наприклад, погре бі. Але найкраще їх висушити й застосовува ти як вітамінний засіб, протидію всіх хвороб. Як говорилося, змішавши ягоди гороби ни, шипшини, глоду, смородини, ви от римаєте набір всіх мікроелементів, віта мінів, кислот, які вкрай потрібні тілу під час зимового авітамінозу. Восени з стиглих кетягів роблю чудовий на пій вітамінний. Дві пригорщі ягід засипаю в трилітрову посудину, заливаю перевареною

НАРОДНА МЕДИЦИНА: ПРОФІЛАКТИКА водою, додаю чарку – дві цукру. Через чотири дні можна пити смачнющий, живлющий напій. Як зазвичай підвищений артеріальний тиск крові лікують забраженою калиною. Проте старі люди тим, в кого підвищена кислотність шлунку, а чи інші його хвороби, радять саме горобину. І з безперечним успіхом. Плоди горобини червоної мають послаб люючу, сечогінну, жовчогінну, кровоспинну, естрогенну дію. Вона чудово вигонить з тіла

Чорноплідну горобину перетирають з цук ром, або ж сушать, роблять чудові мастилка. Звичайно ж горобиною ми, школярі, не запихалися, для нас осінь давала набагато смачнішу поживу. В кого був велосипед, як що дозволяла польова, суха дорога, можна було злітати аж під самісіньку Варварівку (довго я думав, що там якісь історичні, може ще в звірячих шкурах варвари живуть), аж ні: досить таки сучасні, але вкрай горді, дівчата. Парубком звідав це. А в голодовку там, вза галі, юнацтво повстання проти зайд підняло, що похлинулося в крові. Ось там, на заліз ничних насадженнях буяв цілий ряд здоро везних кущів ліщини. Кишень ми звичайно ж не набивали горіхами, бо й до нас там ро зумніші були, але…

Ліщина (Corylus avellana)

надлишковий холестирин. Дуже помічна при розладах шлунку, при хворобах жовчного мі хурця та печінки, при каменях у нирках і сечо вику, при всіх внутрішніх кровотечах. Окрім то го горобина має потужний антионкологіч ний чинник. Вона чудово живить головний мозок, знімає втому, підвищує працездат ність. Так що використовуючи взимку цю чудо дійну горобчикову ягідку, ви стенете більш життєздатними, більш опірними до хвороб. Легенди нічого не говорять про походження її сестриці – горобини чорноплідної (аро нії). Вона появилася в наших крях нещодавно, але своєю силою одразу ж завоювала шану. Найперш її вподобали гіпертоніки. При підви щеному тиску вона справді незамінима. Окрім того аронія кровотворна, спазмолітична, ка пілярозміцнююча, жовчогінна та сечогінна. Вживають її при цукровому діабеті, при діате зах. Незамінима пона при атеросклерозі і особливо цінна при опроміненні. Якнайкра ще для людей, що проживають в зоні з ма лим, але все ж таки підвищенним опромі ненням, бо вона кровотворна.

Греки та римляни вважали ліщину священ ним деревом. В еллінській міфології вона була знаком безсмертя. В нас її теж пов’язували з кумедним звіром зайцем – образом Родю чості. Мислимо, в отому непоказному горішку 71,6 відсотки олії, та якої ж цілющої. Лікує во на багато недуг. З миру по припису, та й уже назбиралася книга. Дядько Іван – він у мене йде в оповіді про зурочену кобилу, по вулично му Гирштак – саме ліщиною вилікував гострий гастрит. В армії, самотужки, уже скільки в шпиталі засобів перепробували – марно. Аж поки порадила йому старенька медсестра, литовка, споживати горіхи. А вони саме в мо лочній стиглості були і повнісінько, бо стояла частина в лісі ліщиновому. «Надщесерце. Скільки подужаєш. «Налузаюсь і їсти не хо четься, бо вони страх які поживні. Так ось уже

через два тижня все їв без перебору, бо який в армії перебір, болі наче рукою відібрало». Я б назвав ліщину, попри назву, чоловічим деревом, бо настій листя (рвати на Купайла) лікує аденому простати, цю, на жаль, розпов сюджену недугну і не тільки в чоловіків похи лого віку. Береться 2 столові ложки свіжого чи 1 ложку сухого подрібненого листу, за ливають 1 склянкою окропу. Настоюють до охолодження вкутаним. Випити вранці і ввечері. Це денна частка. Курс лікування довгий, але певний. Чергувати з брунька

ми тополі, в’яза, щоб тіло не звикало до одноманітних ліків. Тоді наслідок буде значно кращий. (На півлітра горілки бе руть 50 грамів бруньок, настоюють в тем ній посуді 3 тижні, вживати по 30 крапель на переварену воду двічі в день, до їжі). Болгарські науковці довели, що складові частини кори ліщини мають добру судинозву жуючу дію і успішно використовуються при розширених венах, тромбофлебітах, виразках гомілки, якщо остання навіть з кровотечею. Але тут однієї ліщини замало. Навесні потріб но настояти на 40 відсотковому спирті кві ти каштану з стебельцем. Посуду заклада ють цвітом без натопку, заливають горіл кою, щільно закривають кришкою, обма зують глиною, ставлять у тепле місце на 3 тижні. Або ж восени подрібнюють кашта ни, засипають третину посудини, залива ють горілкою, настоюють теж 21 день і…

1 ложку кори ліщини заливають 1 склянкою окропу, настоюють вкутаною до охолодження, ділять на два рази, кра пають в 100 грамів відвару. 30–40 кра пель каштанової настоянки й випивають. Курс лікування рік, але він приносить по зитивні наслідки навіть при відкритих ве нах. В давні часи ліщину досить успішно ви користовували в нашому Присеймів’ії для лікування жовтяниці та золотухи. І купатися, і пити лист чи кору. Кора добре зводить на віть застарілі висипи на тілі. Відваром її ви ганяли глистів і це перевага перед пижмом, адже ліщина зовсім не отруйна. Горіхами лі кують і сечокам’яну хворобу. Неспроста ми завели мову про ліщину са ме в ці дні. Друїдські волхви, які лишили нам у спадок неоціненний календар, заснований на магії рослин, наголошують, що народжені 24 вересня, Ліщиновий день, тобто в день рівнодення люди, надзвичайно обдаровані. Проте вони втаємничені, завжди прагнуть до закритих знань. Це здебільш волхви, відуни, ясновидці, таємні мотиви роблять їх поступ ки дивними, не пояснюваними простим лю дом. Важко їм сподобатись, але не сподоба тись небезпечно. А давньоруські таємні вол хви – облакопроганячі, зупиняли грозу саме ліщиновим посохом. Гілка ліщинова, над дверима – лихе не ввійде. Продовження в наступному номері. Українська Родина № 1/2021

НАРОДНА МЕДИЦИНА: ПРОФІЛАКТИКА

«Седнівські трави» 6 трави з душею та історією Це молодий чернігівський бренд, що з'явився влітку 2017 року. Як мож* на здогадатися з назви, трави збираються в смт.Седневі, Чернігівсько* го району, яке розташоване на мальовничих берегах р.Снов. Його голов* на продукція * лікарські трави, трав'яні чаї та збори. Початком істо* рії «Седнівськіх трав» можна вважати 1969 рік, адже це справа сімей* на. Почалося все з хвороби тітки бабусі. Підірвавши здоров'я, вона вирі* шила зміцнити його за допомогою трав. І вийшло! Жінка почала займа* тися травознавством, а пізніше її приклад наслідували інші члени сім'ї. Знання про рослини і правила їх збору стали передавати з покоління в по* коління. У кожної рослини є свої особливості в сушці,часі збирання.

се роблять вручну збирають, пере бирають, сушать, подрібнюють і роз фасовують. Збір трав проходить в різний час, в залежності від найбільш спри ятливого періоду у того чи іншого рослини. Після збору їх відправляють сушитися на го рище, де темно і є постійний доступ повітря. Це ідеальні умови, при яких вдається збе регти корисні властивості. При сушінні трав на сонці все корисне з них забирає ультра фіолет. Тому потрапляння на сировину со нячного світла не допускається. На повне висихання трав в середньому йде близько двох тижнів. Перед фасуванням трави подрібнюються вручну, фракція виходить рівномірної і чистою. Тому така підготовка сировини довгий і кро піткий процес. Зате не соромно за якість сво єї продукції. Попадання в упаковку бур'янів, сміття виключено. Покупці можуть в цьому пе реконатися, лише заглянувши всередину, так як у всіх пакетах є прозоре віконце. Така пози ція бренду бути максимально відкритими і натуральними, не використовувати додатко вих барвників і ароматизаторів. Що особливо важливо, проводиться радіологічний контроль загальної проби коренів і трав. «Седнівські трави» це класичні трав'яні збори за бабусиними рецептами. Тут ви дізна єтеся істинний аромат і смак природи.

Що ж ховається під фірмовою крафтовою упаковкою? В асортименті бренду понад 150 видів трав, коріння, плодів і десяток трав'яних чаїв: «Вітамінний», «Для імуніте ту», «Лісовий +», «Ягідний», «Веселий апель син» та інші. Окремо продають трави, корін ня, насіння. Материнка, любисток, горицвіт, чебрець, ехінацея, таволга, подорожник, верес, ромашка, календула, іван чай, м'ята, меліса ... перераховувати і перераховувати. Крім досить поширених рослин, купити можна і такі рідкісні для нас, як синюхи бла китної, софора японська, золотий корінь, червона щітка. 70 відсотків трав вирощуєть ся і збирається в Чернігівській області, реш та закуповують в тих регіонах, де вони зус трічаються в природі. Серед мам попитом користується лікопо дій, він же плавун булавовидний, натураль ний антисептик. Його можна використовува ти замість аптечних кремів і присипок. А ще торгова марка пропонує такий рідкісний продукт, як пилок сосни. Чому рідкісний? То му що цвіте сосна всього 7 12 днів на рік, а її збір процес трудомісткий. Після збору пи лок сушиться, просівається і розфасовуєть ся в баночки місткістю 50 грам. Пилок сосни зміцнює імунітет, допомагає при кашлі. До сить додати одну столову ложку в півлітра меду і так вживати в їжу.

Один із найбільш популярний товарів це всім відомий ферментований іван чай. Це напій, який полюбиться багатьом шануваль никам натуральних трав'яних чаїв. Завдяки біологічно активним речовинам, що містять ся в рослині, чашка такого чаю не тільки буде смачною, але й корисною. Правильно організоване технологічне ви робництво при обробці сировини, дозволяє максимально зберігати вітаміни і біологічно активні речовини. Прийнято вважати, що завдяки ферментації, корисні властивості чаю розкриваються в більшій мірі. При фер ментації іван чай збагачується білком, що збільшує його протизапальні властивості. Чим відрізняється ферментований Іван чай від неферментованого? Виходячи з того, яка технологія при виго товленні чаю застосовувалася, він може бути: чорним, зеленим і червоним. Смакові якості різно видів відрізняються. Після того, як листя чаю зібрані, їх завяліва ют. Коли сировина перестає хрус тіти і ламатися етап вважається завершеним. Далі проводиться скручування листа. З її допомогою змінюється структура сировини і починає виділятися сік. Процес ферментації, тобто окис лення власними ферментами, почи нається вже на стадії зав'ялювання і скручування листа, продовжується розмі щенням скрученного листа в ємності без доступу повітря на 12 36 годин. Закінчуєть ся висушуванням листя або прожарювання. Колір чаю буде визначатися кількістю часу, протягом якого відбувалося бродіння соку сировини. Прожарення перешкоджає по дальшому процесу окислення. Перераховувати весь асортимент і власти вості його окремих позицій можна ще довго. Однак чи не краще самим його побачити, відчути аромат, дізнатися про користь тих чи інших рослин? Якщо у вас прокинулося таке бажання, вам завжди будуть раді на сайті: https://travy;sedniv.com.ua/

Компанія «Седнівські трави» м. Чернігів, вул. Текстильщиків 1 т.: +380935659895 +380684960636 order.travy.sedniv@gmail.com вайбер: +380684960636

Українська Родина № 1/2021

ОЗДОРОВЧЕ ХАРЧУВАННЯ

ОЗДОРОВЧЕ ХАРЧУВАННЯ Чи все ми використовуємо для збереження нашого здоров ’я з того, що нам так щедро подарувала природа? Чому ми так часто забуваємо це робити? Себастьян Кнеіпп видатний німецький вчений, лікар, фармацевт, батько концепції самооздоровлення

Глава II. НАЙБІЛЬШ ЧАСТІ ВИДИ ПОРУШЕНЬ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ ТА ХАРЧУВАННЯ, ЇХ НАСЛІДКИ ДЛЯ ЗДОРОВ'Я ЛЮДИНИ (або кілька важливих життєвих порад і рекомендацій) 2.1. Вісім правил, яких доцільно дотримуватись Давньою аксіомою є твердження, що хво робу легше попередити, ніж лікувати. Звичай но, є хвороби, яким ми не можемо запобігти. Але більшості з них здатні уникнути або упо вільнити їх перебіг, дотримуючись восьми до сить простих порад. Часто ми навіть не уявля ємо силу і дієвість цих розумних заходів. Важ ливо, що для їх здійснення не потрібні гроші, а їх значимість з'ясовується лише з розумним використанням. Правило перше достатнє щоденне вжи вання надійно чистої води. В основі цього правила фізіологічне явище: наш організм на 70% складається з води (в окремих ткани нах до 80%), яка є середовищем здійснен ня складних біологічних, біохімічних, регуля торних процесів. Вода є також своєрідний транспортний конвейєр для виділення з ор ганізму непотрібних метаболітів, шлаків, пе реважно через нирки, менше шкіру (піт), легені (вуглекислий газ тощо), жовч, кал (рі динний компонент). Дефіцит води негативно позначається на функціонуванні організму. Люди, які через різні звички часто обмежу ють вживання достатньої кількості води, при рікають себе на порушення обміну речовин, прискорений розвиток таких хворобливих станів, як остеохондроз, остеоартроз, сечо кислий діатез, депресія, поганий сон, зни ження інших якісних показників життя (нас трій, витривалість до перевантажень, апетит, статевий потяг тощо).

Українська Родина № 1/2021

Якщо коротко, то кожному з нас щодоби не обхідно 3 8 склянок води залежно від пори року, маси тіла, фізичного стану, виду профе сійної діяльності. Кращий час для вживання води між прийманням їжі або за 20 30 хви лин до їди, небажано під час їди. Уважно «прислухайтеся» до підказок вашого «внут рішнього лікаря», який сигналізує про потре бу організму в воді легким відчуттям спраги. Не зневажайте цими м'якими фізіологічними сигналами. Бажано, щоб вода була теплува тою, особливо в осінньо зимово весняний період. Через одну годину після їди ви може те відновити споживання води. Чай, прохо лоджувальні напої, компоти або кава не мо жуть замінити води! Помірне вживання ком поту, чаю, соку можливе під час їди, шлунок сприймає їх як їжу. Важливо наголосити, що води треба пити стільки, щоб хоча раз на день у вас була про зора сеча. Правило друге: щоденні фізичні вправи або легка, помірна фізична праця. В цьому сьогодні ніхто не сумнівається, але багато лю дей з різних причин цього не дотримуються. М'язи, що не працюють, поступово слабша ють. Загальна м'язова активність упродовж дня дуже важлива; це діяльність своєрідного

«периферичного серця», яка потрібна для гармонійної взаємодії із роботою справжньо го серця, забезпечення своєчасного вида лення непотрібних метаболітів із різних орга нів і систем назовні. Для багатьох реальністю є легка зарядка вранці. Її можна замінити 20 хвилинною ходьбою. Повільна прогулянка не є еквівалентом зарядки. Спортивна ходьба 3 4 рази на тиждень на 1 3 км — дуже важливе доповнення до зарядки та поліпшення вашо го здоров'я. Якщо вам за 45, але ви цього не робили ні коли раніше й у вас є певні проблеми зі здо ров'ям, — не форсуйте посилення фізичних навантажень. Починайте повільно і поступово

0.І. Волошин, Т.М. Бойчук, Л.О. Волошина «ОЗДОРОВЧЕ ХАРЧУВАННЯ стан і перспективи XXI століття» м. Чернівці, Буковинський державний медичний університет 2014 В цій книзі читач знайде відповіді на три жит% тєво важливих питання: 1. Чому в XXI столітті погіршуватиметься на% ше здоров'я? 2. Чи достатньо обґрунтовані наші надії на оздоровлення за сучасної медицини? 3. Як знайти вихід з цієї ситуації? Відповіді знайдете в розділах книги: «Росли% ни%цілителі», «Продукти бджільництва в збере% женні здоров'я людини», «Генетично модифі% ковані продукти харчування: чи безпечні вони для нашого здоров'я та довкілля», «Харчуван% ня в умовах екологічного неблагополуччя», «Проблеми здоров'я людини і чистої води», «Оздоровчі пости за Лютцнером», «Ожиріння % неінфекційна епідемія XXI століття: як запобіг% ти», «Оздоровче харчування чоловіків статево% активного віку», «Харчування у відповідності до груп крові», особливості харчування при гі% пертонічній, ішемічній хворобах, остеоартрозі, остеопорозі, подагрі, людей інтенсивної розу% мової праці, матерів%годувальниць тощо. Отже, презентуємо видання та подаємо деякі глави для нашого читача з люб’язного дозволу шановних авторів.

наближайтесь до оптимального самопочуття, контролюючи частоту пульсу й артеріальний тиск. Використовуйте кожну можливість пройтися пішки в помірному темпі. Правило третє: перебування на свіжому повітрі. Всім відомо, що людина може прожи ти кілька тижнів без їжі, декілька днів без води і лише декілька (в середньому 5 хвилин) без повітря. Повітря житлових, виробничих, нав чальних приміщень містить зменшену кіль кість кисню, збільшену кількість вуглекислого газу та інших шкідливих іонів і забруднювачів, які погіршують функціональний стан організ му. Люди, які з різних причин мало бувають на свіжому повітрі, як правило, бліді, вираз їх об личчя часто невеселий, заклопотаний, реак ція на різні зовнішні стимули уповільнена. Од

ОЗДОРОВЧЕ ХАРЧУВАННЯ

но , двогодинне перебування в садово пар кових зонах міст, за містом, на дачі для таких людей дають великий заряд бадьорості, іноді вищий за приймання їжі. Пам'ятайте, що зов нішнє повітря, як правило, здоровіше за по вітря приміщень, тому часто провітрюйте кім нати, при можливості працюйте з відкритою кватиркою одного з вікон. Упродовж дня на магайтесь 3 5 разів зробити вправи з глибо ким диханням тривалістю 2 3 хвилини (до по яви легкого запаморочення). Це особливо важливо для людей «сидячих» професій. На магайтесь не ходити вздовж найбільш жвавих автомагістралей. Правило четверте: достатній відпочинок. Потреба в відпочинку сьогодні багатьма людьми надто часто ігнорується. Ми нерідко ловкмо себе на думці, що відпочити можна потім, коли виробнича напруга спаде чи обставини дозволять. Нерідко відпочинок це те, над чим жартують, хоча саме хронічно накопичена втома непомітно веде до втрат життєвих сил, а згодом і здоров'я. Трива лість відпочинку, який нам потрібний, зале жить від віку, виду нашої діяльності, функціо нальних і конституціональних особливостей організму. Будьте уважні до фізіологічних сигналів вашого організму щодо потреби у відпочинку (втома, дратівливість, втрата уваги тощо). Вночі необхідно спати в серед ньому 7 8 годин; лягати треба в один і той же час, краще в гармонії з природою, як це роблять німці. Перед сном не передивляй тесь передач з фільмами жахів, футбольних, боксерських та інших стрес індукуючих пе редач, не робіть виробничих телефонних дзвінків. Розслабтеся. Нічну молитву вважа ють кращим засобом перед сном. Справ жній відпочинок це не просто можливість розлягтися в ліжку, це відпочинок свідомості

і мислення в той час, як наш організм відпо чиває від фізичних навантажень. Правило п'яте: сонячні промені. Загально визнаним є, що все живе на Землі зобов'яза не Сонцю. Намагайтеся використати стиму ляцію сонячними променями будь якої пори року за сонячної погоди. Хай холодні зими не заважають вам вибратися на свіже повітря, отримавши при цьому порцію сонячних про менів. Особливо, ловіть «сонячних зайчиків» вранці, вони індукують активність вашого «внутрішнього годинника» та ендокринної системи, викликаючи радісну усмішку та під вищуючи настрій.

Підставте своє обличчя сонечку на 15 хви лин і більше взимку, краще в середині дня. Лі том на сонці краще бути вранці до 11 години і під вечір, з 17 години, уникаючи обідньої спе ки. Сонячні промені допомагають нам себе добре почувати, а біологічно підвищують місцевий імунітет шкіри, сприяють синтезу ві таміну D3, кальцієво фосфорному обміну в організмі, зміцненню кісток та покращенню функціонування опорно рухового апарату. Правило шосте: стриманість. Якщо гово рити в загальному, то це свідоме уникнення усього поганого і оптимальне використання позитивного. Наприклад, нам потрібне соняч не опромінення, але частина людей ним злов живає, ризикуючи спровокувати загострення хронічних недуг (гіпертонії, інсульту тощо), виникнення раку шкіри. Помірковане життя – наслідок високого рівня самоповаги. Життя тоді стає найбільш вагомим за якістю, коли розумовий, фізичний і емоційний стан дося гають вершин досконалості. Правило сьоме: раціональне харчування з ухилом до оздоровчого залежно від віку, виду професійної діяльності, стану здоров'я, особ ливостей місця проживання. Власне, саме цьому присвячена наша книга.

Правило восьме: підтримання стійкого гарного настрою і життєвої цілеспрямованос ті, віри в ідеали життя, духовна рівновага. Це найскладніше правило. Його виконання зале жить від стану довкілля, державності, ії еконо міки, виробничої сфери, сімейного добробуту (зовнішні фактори) та духовності людини (внутрішній фактор). Нерідко зовнішні нега разди породжують патологічну депресію, невпевненість у собі, зниження інтелектуаль но психологічного потенціалу і продуктивної діяльності людини, навіть суспільства в ціло му. Одним з дієвих, історично підтверджених виходів 3 Цього стану є відродження, поси лення духовності, релігійності. Біблія й інші наріжні релігійні твори (Тора, Талмуд, Коран тощо) допомагають людям різних національ ностей і віросповідань вийти з кризового ста ну спочатку духовно, потім і за іншими крите ріями. Відродження, побудова нових храмів, високий сплеск релігійності в нашій і інших державах яскравий доказ того, чого потре бує сучасна людина. Справа лише в тому, щоб до цього спонукали не лише життєві не гаразди, а була належна і постійна життєва необхідність у індивідуума, сім'ї, суспільства.

Це – духовна основа стабільності людини і держави. Прикладами можуть бути економіч ні та політичні досягнення країн з високоду ховним потенціалом населення таких як США, Японія, Німеччина та ін. 2.2. Можливі причини порушень травлення 1. Приймання їжі пізно ввечері. Необхід но пам'ятати, що в нічний період уповільню ються всі біологічні процеси в організмі. Зок рема, процес травлення в період сну здій снюється удвічі повільніше. Шлунок при цьо му нерідко працює всю ніч без перепочинку. Особливо шкідливе переїдання на ніч. Окрім перевантаження шлунку, під час сну різко по гіршуються умови для діяльності «головної куховарки» черевної порожнини – підшлунко вої залози. Для читачів немедиків нагадуємо, що підшлункова залоза, як свідчить сам тер мін, розміщена під шлунком, і при найважли вішій функції – розщеплення білків, жирів і вуглеводів у тонкій кишці, вона має масу ли шень 90 110 грамів. Отож, якщо людина з'їла перед сном близько 1 1,5 кг (разом з чаєм, Українська Родина № 1/2021

ОЗДОРОВЧЕ ХАРЧУВАННЯ

соком та іншими рідинами) їжі, то виконати свою фізіологічну функцію, «придавлена» та кою масою їжі, підшлункова залоза не зможе. Як наслідок неповне розщеплення навіть легкої якісної їжі, створюються сприятливі умови для виникнення різноманітних проце сів гниття, бродіння, здуття живота, утворен ня токсичних продуктів. Від їх всмоктування сон порушується тривожними сновидіннями, вранці людина прокидається з відчуттям дис комфорту, нерідко з поганим настроєм, «важкою головою», без бажання поснідати та приступати до роботи. 2. Переїдання вдень. Слід пам'ятати, що шлунок може успішно впоратись лише з пев ною кількістю їжі. Надмірно спожита не дасть користі здоров'ю, а частіше навпаки. 3. Надто поспішне приймання їжі. При цьому їжа старанно не пережовується, в таких випадках легко можна переїсти з наведеними в пп. 1 і 2 наслідками. 4. Нерегулярність харчування. Дуже важ ливо харчуватися в один і той самий час з дня в день. Внаслідок цього в організмі виробля ються стійкі фізіологічні стереотипи в діяль ності органів травлення, що сприятиме висо ким показникам вашої діяльності та гарному настрою. Великі часові проміжки (6 12 годин) між прийманням їжі сприяють зниженню про дуктивної діяльності, дратівливості, агресив ності (голодна людина, як правило, зла). 5. Недостатні перерви між прийманням їжі. Поївши, споживайте наступну порцію че рез 5 5,5 годин. Небажано їсти (крім однієї склянки чаю, соку, яблука) між сніданком і обі дом, обідом і вечерею. Період травної діяль ності шлунку залежно від кількості і якості спо житої їжі становить 1,5 2,5 години, стільки ж і

Українська Родина № 1/2021

період «відпочинку» (відновлення функціо нальної здатності). Добре «відпочилий» шлу нок – запорука якісного наступного травлення та надійного здоров'я. 6. Прийом їжі в стані сильної втоми. Втомлений організм означає втомлений шлу нок. Він не може впоратись навіть з нормаль ною кількістю їжі. В стані сильної втоми сон значно важливіший, ніж їда. Компромісом мо же бути споживання 250 300 мл фруктово овочевого соку або стільки ж молока чи мо лочнокислих продуктів; можна й слабоміне ралізованої чи джерельної води. Якщо сильна втома настала до опівдня, то на обід краще з'їсти лише суп та фрукти. 7. Підвищена збудливість. В такому разі слід почекати, поки не заспокоїтесь, або з'їж те лишень стільки, щоб підтримати себе, без поспіху. 8. Депресія. Нерідко в таких людей апе тит знижений, або й навіть його нема. Дове дено, що в них знижена шлункова секреція. Тому їм рекомендують їсти мало і тільки най

необхідніше. Обов'язково дають соки, бажа но з цитрусових. 9. Надмірне споживання цукру чи меду. Цукор не містить вітамінів та мінералів. Вели ка його кількість у їжі сприяє бродінню, здут тю, бурчанню в животі, дискомфорту. При три валому споживанні солодощів знижується ак тивність імунної системи, з'являється підви щена схильність до простудних захворювань. Меду такі властивості майже не притаманні. 10. Спеції. Перець, хрін, гірчиця, аджика, кетчуп і інші гострі приправи подразнюють шлунок, тому їх треба вживати зрідка, до важ коперетравлюваної їжі (шашлик, сало, копче ності, холодець, зельц тощо). 11. Дуже гарячі або холодні страви і на; пої. Слід пам'ятати, що фізіологічні процеси травлення оптимально здійснюються при внутрішній температурі 36 38° С. Якщо їжа споживається холодною, то процеси трав

лення відповідно уповільнюються. Регулярне вживання надто гарячої їжі сприяє розвитку різних хвороб стравоходу (запалення слизо вої оболонки, звуження), зрідка – ракові ут ворення. 12. Прохолоджувальні і тонізуючі напої. Якщо ви щоденно вживаєте 0,5 1 л шипучих напоїв, особливо «Пепсі», «Кока коли», то це може викликати кальцієво фосфорний дис баланс. Ці напої містять цукор і соду. Якщо їх пити між прийманням їжі, то виділяється в 3 5 разів більше шлункового соку, ніж від такої ж кількості води. 13. Пиття під час їди затримує і погіршує процеси травлення (зменшує концентрацію вільної соляної кислоти і активність пепсину, прискорює евакуацію недостатньо підготов леної до травлення в тонкій кишці їжі). Воно може бути виправдане лише в харчуванні усу хом'ятку (встановлення ізоосмолярного стану шлункового вмісту, поліпшення доступу пеп сину до харчових частинок, сприяння нор

мальній евакуації із шлунку) та в спеку. Однак харчування всухом'ятку при нормальній жит тєдіяльності людини повинно бути винятком. 14. Надмірна кількість рослинної клітко; вини. Спостерігається при надмірному спо живанні фруктів, овочів, сухофруктів, бобо вих. Супроводжується дискомфортом, здут тям, бурчанням у животі, нерідко – посиленим газовиділенням та почастішанням випорож нень, їх кількості. 15. Вживання екологічно забруднених харчових продуктів, або приготування страв на забрудненій воді. Залежно від концентрації токсичних речовин у їжі чи воді можуть виникати будь які з вищезгаданих процесів у животі і навіть загальні прояви слабкості, підвищення температури, голов ний біль тощо. ★

ОЗДОРОВЧЕ ХАРЧУВАННЯ Анатолій Терещук

Український БОРЩ 6 скарбниця ЗДОРОВ’Я Світлій пам'яті дорогим для мене бабусі Олені і матері Теклі присвячую Автор

«Із мук і пролитої крові Епоха нова настає. В безсмерті твоїм, Україно, Ми бачим безсмертя своє!» С.Пасічник

Скрізь люблять український борщ — наш винахід, що йде на рівні з найваж# ливішими відкриттями людства. Український борщ # улюблена страва українців і ефективні ліки від багатьох хвороб. Скарбниця # місце зосередження яких#небудь природних цінностей ство# рених людиною. Здоров’я є станом повного фізичного, психічного та соціального добробуту, а не тільки відсутність хвороби чи фізич# ного або розумового недоліку. Довгожительство тісно пов'язана з вживанням рослинної їжі, чистої води та не підігрітих страв. Все, що оточує нас українців # небо, повітря, земля, вода, вогонь, вітер, рос# лини, їжа, звичаї, рідна мова, є органіч# ними елементами нашого життя, скла# довими частинами нас самих.

Замість передмови Їжа # єдине джерело енергії для орга# нізму людини. Обмінні процеси в клі# тинах, рухливість м'язів, биття серця і розумова діяльність # усе це результат перетворень в організмі людини енер# гії, що міститься в продуктах харчуван# ня, усе це результат видозмін складових частин їжі. Велике значення має їжа і як «буді# вельний» матеріал, з якого створюються клітини і тканини організму. Це їжа постачає організму весь той набір речо# вин, з яких самим організмом створю# ється найскладніша структура його клі# тин, тканин та органів. Як будівничий з маленьких цеглинок зводить будівлю, так і організм з різних елементів їжі створює сам себе. В їжі містяться речовини, які викону# ють в організмі роль регуляторів, стиму# ляторів, беруть участь в обмінних про# цесах, без чого не можливе життя. Віта# міни і ферменти, макро# і мікроелемен# ти, амінокислоти і кислоти жирів # ак# тивні учасники всіх складних процесів, які постійно відбуваються в організмі.

Нарешті, в їжі містяться різні речови# ни, що надають їй своєрідного смаку, приємного запаху, і привабливого виг# ляду. Вони збуджують апетит, виклика# ють відчуття задоволення. А відомо, що тільки та їжа дає найбільшу користь, яку людина з'їдає із задоволенням. Без перебільшення можна твердити, що харчування для людини є одним з найважливіших фізіологічних проце# сів, а харчові продукти # засобом для того, щоб людина могла жити і працю# вати, бути здоровою і життєрадісною. На хороше здоров'я можна надіятись тільки в тому випадку, коли є гармо# нійний зв'язок між тілом, духовним життям і довкіллям. Добре відомо, що багато людських захворювань і страж# дань є прямим наслідком хвилювання, конфліктів, аморального способу жит# тя. Величезний вплив на стан здоров'я людини має і їжа. Наша їжа має відповідати порі року, клімату, в якому ми живемо, а також роду занять. Часто їжа, корисна для працюючих фізично, непридатна для людей, які ведуть сидячий спосіб жит# тя або зайняті напруженою розумо# вою працею. Кожна людина має ви# бирати те, що на основі особистого досвіду і знання найбільше задоволь# няє її потреби.

Є багато аргументованих даних, які переконують про доцільність вживан# ня в основному рослинної їжі. В місце# востях, де в харчуванні переважає рос# линна їжа, люди рідше хворіють і дов# ше живуть. При цьому завжди потрібно пам'ята# ти перевірену життям мудрість: живе# мо не для того, щоб їсти, а їмо, щоб жити. Для того, щоб їжа принесла мак# симальну користь, щоб люди жили довго залишаючись працездатними необхідно вивчати і знати закони раці# онального харчування, які повинні бу# ти доступними і зрозумілими для всіх. Нажаль, нас рідко навчають як вірно харчуватись, щоб зберегти своє здо# ров'я. А ми самі, бажаючи зберегти здоров'я, дуже часто забуваємо про ре# жим харчування, продукти, що вжива# ємо, а це ж фундамент здоров'я. Автор з великою пошаною висловлює подяку пану Миколі Курилюку за ко# рисні поради і допомогу при виданні ці# єї книжки. Звичайно, ця книжка не є фундамен# тальною працею. Вона лише в популяр# ній формі ознайомлює читача з основа# ми раціонального харчування, складни# ками, їх характеристикою і деякими ре# цептами українського борщу. Якщо ця книжка сприятиме повнішому озна# Українська Родина № 1/2021

ОЗДОРОВЧЕ ХАРЧУВАННЯ йомленню, якщо вона вплине на фор# мування смаків, викличе інтерес у чита# ча, автор вважатиме, що поставленої мети досягнуто.

Характеристика складників борщу рослинного походження 1.1. Загальні відомості Дивовижні, цілющі властивості рос# лин виявлялися поступово, тисячоліт# тями. Досвід їх використання віками нагромаджувався народною практи# кою. Цілюща сила рослин і різних про# дуктів знайшла свій прояв, насамперед через харчування людей. Скажімо, на# родна медицина ще з давніх#давен ра# дила людям, у яких хворе серце, вжива# ти виноград, абрикоси, чорну смороди# ну, картоплю, тобто ту рослинну про# дукцію, яка містить найбільше солей, калію, глюкозу і фруктозу. При цукро# вому діабеті рекомендувалось збагачу# вати раціон харчування капустою, огір# ками, помідорами і обмежувати вжи# вання рослин в яких є вміст цукру і крохмалю. Для профілактики і лікування пух# линних захворювань рекомендувалось частіше вживати цибулю, часник, мор# кву, хрін, петрушку, столові буряки і ща# вель. Ці рослини, як згодом встановили вчені, багаті каротином, котрий затри# мує ріст пухлин. З часом, діапазон рослин розширю# вався. Адже рослинні ліки, як і тварин# ні, # це продукт живих клітин. Лікуваль# ні властивості рослин пояснюються на# явністю в них широкого асортименту хімічних сполук, що характеризуються великою фізіологічною активністю, ві# діграють роль стимуляторів функцій хворих органів, нормалізують їх. Ці спо# луки поділяються на декілька груп речо# вин: алкалоїди, глікозиди, сапоніни, слизи, дубильні речовини, леткі олії, фі# тонциди, вітаміни, органічні кислоти, мінеральні солі, мікроелементи і т. д. Рослини і рослинна їжа незамінні для організму людини. Вони підвищують його опірність, живлять клітини і тка# нини, забезпечують життєдіяльність протоплазми, нормальне функціону# вання серця, мозку, нервової системи, печінки, нирок та інших органів люд# ського організму. 1.2. Буряк звичайний Овочева коренеплідна рослина. Вико# ристовують коренеплоди і листя. Лікувальне значення столових буря# ків зумовлене наявністю в них бага# 48

Українська Родина № 1/2021

тьох фізіологічних активних речовин в кількостях, що мають профілактично# лікувальне значення. Це комора віта# мінів і мікроелементів, що регулюють кровотворення: В1, В2, Р, РР, фолієва кислота, солі магнію, калію, заліза, йоду, цинку та ін.. Фармакологічні властивості і викорис* тання. Сік буряка виявляє діуретичну, спазмолітину, проти склеротичну, про# тизапальну, ранозагоювальну, ліку валь# но#дієтичну дію. Він стимулює шлункову секрецію і перистальтику кишечника, затримує розвиток мікроорганізмів у кишечнику, сприяє виведенню холестерину, підви# щує міцність кровоносних капілярів, розслаблює спазми судин, виявляє про# типухлинні властивості, регулює обмін речовин в організмі, впливає позитивно на функції статевих залоз і поліпшує зір. Вживання буряка є ефективним при таких захворюваннях: атеросклерозі, аритмії, атонії кишечника, гіпертонія, тиреотоксикозі, цирозі печінки і хро# нічних запорах.

1.3. Капуста городня З лікувальною метою використовують листя рослини. В капусті значна кіль# кість вітаміну С перебуває у вигляді так званого аскорбігену. Ця форма аскорбі# нової кислоти майже не руйнується при подрібнені і переробці капусти. Вітамі# ни К, В1, В2, В3, РР, U, токоферол, каро# тиноїди, амінокислоти, макро# і мікро# елементи.

Фармакологічні властивості і викорис* тання. Противиразковий, жовчогін# ний, гепатопротектор, проносний, про# тиатеросклеротичний, глистогінний, антисептичний, відхаркувальний.

Хімічні речовини, що містяться в ка# пусті, забезпечують їй багатосторонні терапевтичні властивості. Хімічні вип# робування свідчать про високу ефек# тивність свіжого соку капусти при ліку# ванні виразкової хвороби шлунка і два# надцятипалої кишки, він має проти# кашлеві і відхаркувальні властивості. Капуста корисна при дієтичному харчу# ванні хворих на подагру і жовчно# кам'яну хворобу. Страви з капусти показані при захво# рюваннях серця і нирок, при атероскле# розі, при ожирінні. В народній медицині з давніх#давен капусту вважали ефективним і нешкід# ливим лікувальним засобом, який під# вищує стійкість організму до різних зах# ворювань, а також рекомендується вжи# вати її при безсонні, головних болях, жовтусі та хворобах селезінки. Свіжу і квашену капусту вживають для підвищення апетиту, посилення секре# торної діяльності залоз шлунка, регуля# ції діяльності кишечника, профілакти# ки цинги. Як сечогінний і легкий пос# лаблюючий засіб і як засіб, що пригні# чує розвиток злоякісних пухлин. Квашену капусту або розсіл від неї вживають при діабеті, хворобах печін# ки, жовчного міхура, капустяний розсіл поліпшує травлення, сприяє відділенню жовчі, виявляє легку послаблюючу дію, особливо ефективну при геморої.

1.4. Картопля Картоплю вирощують як цінну про# довольчу, технічну та кормову культуру. З лікувальною метою використовують бульби картоплі. Білок картоплі містить 14 із 20 незамінних амінокислот, а кое# фіцієнт його поживної цінності порів# няно з білком курячого м’яса становить 0,85. Бульби картоплі багаті і на вітамі# ни # С, майже весь комплекс вітаміну В, вітамін U. Фармакологічні властивості і викорис* тання. Картопляний сік має протиза# пальні, ранозагоювальні, спазмолітині й сечогінні властивості, він сприяє зни# женню артеріального тиску, нормалізує функцію кишечника, дає добрий тера#

ОЗДОРОВЧЕ ХАРЧУВАННЯ певтичний ефект при гастритах і вираз# ковій хворобі, при запорах та при стій# ких головних болях. Як діуретичний за# сіб рекомендується картопляна дієта. Печену несолену картоплю вводять у раціон хворих на ниркові й серцево#су# динні захворювання з набряками. Картопля є сировиною для одержання крохмалю, глюкози, спирту і молочної кислоти, які широко використовуються в лікувальній практиці.

1.5. Квасоля звичайна На Україні вирощують як харчову рос# лину. Використовують стиглі пожовтілі плоди і лушпиння (стручки). Стиглі плоди містять жири (1#2%), білок (18# 30%), вуглеводи (50#54%), клітковину, вітаміни групи В (В1 В2, В6), аскорбіно# ву кислоту, вітаміни К, РР і ряд мікрое# лементів.

Фармакологічні властивості і викорис* тання. Страви з квасолі корисно вжива# ти при гастритах, атеросклерозі й пору# шеннях ритму серцевої діяльності. Вживання квасолі запобігає утворенню каменів у нирках, уберігає зуби від кам'яного нальоту. Препарати з квасолевого лушпиння мають сечогінні, антибіотичні та гіпог# лікемічні властивості й використову# ються для лікування гіпертонії, ревма# тизму, запалень нирок, легких форм цукрового діабету та набряків, спричи# нюваних захворюванням нирок. Квасоля вміщує значну кількість кліт# ковини і пектинів, які зв’язують у ки# шечнику токсичні речовини, солі важ# ких металів, в тому числі радіоактивні елементи і сприяє їх виведенню із орга# нізму. В деяких сортах квасолі є аглюти# ніни # сполуки, які приймають участь в розвитку імунітету (несприйняття) дея# ких інфекційних захворювань (грип, кишкові інфекції).

1.6. Кріп запашний Кріп розводять на городах як пряно# смакову рослину. Використовують сві# же листя і плоди кропу. Листя кропу містить ефірну олію, флавоноїди, віта#

лаврового листа є речовини, які мають фітонцидні властивості. Фітонциди, які виділяються лавровим листям, пагубно діють на патогенні мікроорганізми. Використовують листя і як приправу до страв в тому числі і при приготуван# ня борту, додаючи за 5 хв. до закінчення варіння. міни С, В1, В2, каротин, солі калію, кальцію, фосфору і заліза. Фармакологічні властивості і викорис* тання. Відхаркувальний, сечогінний, лактогінний, апетитний і заспокійли# вий засіб. Свіже листя кропу корисно вживати при анемії й серцевій астмі. Молоде листя й стебла як ароматичну приправу для страв, а на початку утво# рення насіння # як спеції при соління огірків і помідорів. Настій плодів застосовують як відхар# кувальний і вітрогонний засіб, вжива# ють всередину для профілактики прис# тупів стенокардії (грудної жаби), при гі# пертонічній хворобі, хронічній коро# нарній недостатності, безсонні, алергіч# ному дерматиті, виразці гомілки, гемо# рої, як сечогінний і молокогінний засіб, та як засіб, що збуджує й поліпшує апе# тит і травлення.

1.7. Лавр благородний Розводять як пряну, ефіроолійну і де# коративну рослину. Використовують листя, яке містить ефірну олію, катехі# ни, флавоноїди та інші біологічно ак# тивні речовини.

Фармакологічні властивості і викорис* тання. Ефірне масло листя має проти# запальні, фітонцидні, болезнижуючі, бактероцидні, інсектицидні і подразню# ючі властивості. Препарати з листя рослини прийма# ють усередину при діабеті, псоріазі і ма# лярії. Настоєм сухого листя на олії нати# рають болючі місця при артритах, міо# зитах і невралгії. Встановлено, що в олії

1.8. Морква посівна Моркву вирощують як овочеву і кор# мову рослину. Для лікувальних потреб використовують коренеплоди, які спо# живають свіжими або варять. Коренеп# лоди містять р#каротин, вітаміни Е, С, В1, В2, В6, РР, флавоноїди, пектинові речовини, цукри, клітковину і макро# та мікроелементи. Фармакологічні властивості і викорис* тання. Полівітамінний, протиглисний,

жовчогінний, солерозчинний, протиза# пальний, протимікробний, болетаму# вальний, поліпшує мінеральний обмін речовин. Коренеплоди моркви вживають не лише як цінний продукт харчування, а й як лікувальний засіб. Сиру моркву або свіжий морквяний сік призначають хворим на авітаміноз А, вагітним жін# кам і матерям # годувальницям (підви# щується секреція молока), при інфаркті міокарда. Як легкий проносний засіб морква використовується при хроніч# них запорах і геморої, як сечогінний # при хворобах нирок, при зниженні фун# кцій щитовидної залози. Ефективно застосовується морква при захворюваннях, пов'язаних з пору# шенням мінерального обміну (хронічні обмінні поліартрити, остеохондроз, жовчокам'яна і ниркокам’яна хвороби). Морквяний сік з медом використову# ють у народній медицині при простуді, розладах травлення, статевому безсиллі (по столовій ложці кілька разів на день). У дитячій практиці морквяний сік да# ють як легкий проносний і глистогін# ний (особливо проти гастритів) засіб та як засіб, що підвищує стійкість організ# му до простудних і шкірних захворю# Українська Родина № 1/2021

ОЗДОРОВЧЕ ХАРЧУВАННЯ вань, сприяє ростові й розвиткові дити# ни. Сушене листя моркви заварюють як чай і п'ють при геморої.

1.9. Перець Перець # цінна овочева культура. Ос# новна цінність його в тому, що він є ко# морою вітамінів # С, А, В, В2, Р, Е, РР. По кількості аскорбінової кислоти пе# рець попереду всіх овочевих культур і досягає в зелених плодах солодкого пер# цю # до 270, а в спілих # 130#482 мг%. Якщо враховувати, що добова доза ас# корбінової кислоти для людини складає 50#100 мг, то достатньо 30#50 г (1 стру# чок) перцю, щоб задовольнити добову потребу в цьому вітаміні.

Плоди містять алкалоїд, каротиноїди, фолієву кислоту, флавоноїди, кумари# ни, ефірну олію, макро# і мікроелемен# ти # сірку, калій, натрій, кальцій, залізо, алюміній і фосфор. Для перця характер# не сильне вар’ювання хімічного складу в залежності від сорту і умов вирощу# вання рослини. Перець по смаковим властивостям умовно ділиться на 2 форми: солодкий (овочевий) і гострий (гіркий, пряний). Відрізняються вони по вмісту алкалоїду капсаіцина. В плодах гострого пердю вміщується 1#2% на суху масу пекучої речовини, а в солодкому перці # в 100 разів менше. Тому гострий перець застосовується як приправа (спеції) різних блюд, кон# сервам, при солінні, а широке викорис# тання солодкого перцю зумовлене доб# рими смаковими, дієтичними і ліку# вальними властивостями плодів, які ви# користовуються як в технічній, так і бі# ологічній зрілості. Фармакологічні властивості і викорис* тання. Вживання солодкого перцю ре# комендується як ефективний антискле# ротичний і протицинговий засіб, для зміцнення кровоносних судин, виве# дення із організму холестерину, для покращення апетиту і травлення, при занепаді сил, малокров'ї і т.ін. Сік солодкого перцю рекомендуєть# ся ослабленим і хворим дітям, вагіт#

Українська Родина № 1/2021

ним жінкам, людям похилого віку при інфекційних захворюваннях, при гі# по# і авітамінозах, захворюваннях сер# ця, печінки, малокров'ї і стимулюван# ня травлення. Американський лікар Д. Джарвіс ре# комендує всім, хто має погіршення пам'яті, прояви стомлювання, прос# туду, поганий апетит, оніміння паль# ців рук і ніг, поганий сон # вживати стручковий перець. Слід пам'ятати, що гострий перець ка# тегорично протипоказаний і як лікар# ський засіб, і як харчовий продукт, при захворюваннях шлунку, кишечника, пе# чінки і нирок.

1.10. Петрушка городня На території України її культивують як пряну рослину. Використовують листя і коренеплоди. Для лікарських потреб використовують і плоди. Листя використовують свіжим чи подрібне# ним як приправу до їжі, або розстила# ють тонким шаром на папері чи мішко# вині й сушать у затінку на вільному по# вітрі. Коренеплоди копають восени чи навесні й використовують свіжими, зберігаючи тривалий час у льоху, або розрізають уздовж на кілька частин і су# шать у затінку на вільному повітрі.

У листі є аскорбінова кислота, В6, Р каротин, токофероли та інші вітаміни, а також білки й цукри # глюкоза і фрукто# за; у коренеплодах аскорбінова кислота й інші вітаміни та білки і цукри. Фармакологічні властивості і викорис* тання. Сечогінний, спазмолітичний, потогінний, вітамінний, апетитний, жовчогінний засіб. Застосування петрушки дає добрий ефект пр. набряках серцевого поход# ження, водянці, нирковокам'яній хво# робі, запальних процесах у сечовому мі# хурі, простатиті, при функціональних порушеннях травлення, метеоризмі, кишкових кольках, при маткових кро# вотечах у післяродовий період, у випад# ку гарячки та при декомпенсованих по#

роках серця. Протипоказано приймати препарати петрушки всередину при нефриті, гострому циститі й подагрі. Свіжим соком виводять ластовиння і темні пігментні плями. Відваром із ко# реневищ миють обличчя проти загару.

1.11. Помідори Помідори (томати) # однорічна росли# на родини пасльонових. Плід # сокови# та ягода, різноманітна по формі, харак# теру поверхні, кольору і вазі (масі). Роз# мір, форма і поверхня плоду змінюють# ся під впливом умов і місця вирощуван# ня. По вегетаційному періоду всі сорти діляться на дуже ранні, ранні, пізні і ду# же пізні. Тому зазначені нижче цифри вмісту поживних речовин необхідно розглядати як середні для всіх сортів.

Помідори вміщують вітамін А # 8% су# хої речовини, в якій головне місце зай# мають цукри (1,5#6%, в основному глю# коза і фруктоза), білки (0,5#1%) органіч# ні кислоти (0,5%), клітковина (0,8%), пектинові речовини, крохмаль і міне# ральні речовини (0,6%), вітаміни (В1, В2, В3, В5), аскорбінова кислота (15#45 мг на 100 г сирої маси), органічних кис# лот, бета#ситостерин, сапоніни. В попелі томатів є солі (%): калію # 38,1, натрію # 17, фосфору # 9,4, магнію # 8,6, кальцію # 6,1, а також заліза, сірки, кремнію, йоду, цинку і др. Фармакологічні властивості і викорис* тання. Свіжі помідори, томатний сік, томат#паста та інші продукти перероб# ки томатів мають профілактичні і ліку# вальні властивості. Томатний сік # дже# рело вітамінів і мінеральних солей, особливо заліза, яке вкрай необхідне при малокров’ї. Він збуджує апетит, уга# мовує спрагу, покращує діяльність сер# ця за рахунок високого вмісту калію, нормалізує роботу шлунково#кишково# го тракту. Рекомендується дітям, людям похилого віку для профілактики атерос# клерозу. Він особливо корисний при захворюваннях серцево#судинної сис# теми, стимулює перистальтику кишеч# ника. Рекомендується людям, які мають захворювання нирок, суглобів, пов'яза# них з порушенням обміну речовин.

ОЗДОРОВЧЕ ХАРЧУВАННЯ Знижує артеріальний тиск, рекоменду# ється при гіпертонії, надлишковій масі тіла. Фітонциди помідорів затримують розвиток патогенних для людини мік# роскопічних грибків. Холін, що міститься в томатах, змен# шує вміст холестерину в крові, поперед# жує жирове переродження печінки, під# вищує імунні властивості організму, до# помагає утворенню гемоглобіну. Сік томатів протипоказаний при жов# чокам'яній хворобі.

1.12. Цибуля городня На Україні її культивують як овочеву рослину. Використовують свіжі цибули# ни. Цибуля містить ефірну олію вітамі# ни С, В1, В2, кислоти, цукри, флавоно# їди, сполуки калію, заліза, марганцю, цинку, кобальту. Фармакологічні властивості і викорис* тання. Протицинготний, сечогінний, ранозагоювальний, проти склеротич# ний, гіпоглікемічний, жовчогінний за# сіб. Крім того збуджує статевий потяг, поліпшує травлення.

Цибуля стимулює секреторно#мотор# ну функцію шлунка і кишок, виявляє фітонцидну і глистогінну активність, діє як протисклеротичний, гіпогліке# мічний засіб, збільшує вироблення сперми і збуджує статевий потяг. Зважа# ючи на це, її можна вживати свіжою, як наїдок при захворюваннях травного ка# налу (коліт із запорами, атонія кишок, понос), авітамінозах, для профілактики і лікування атеросклерозу і гіпертоніч# ної хвороби, цукрового діабету, гіпер# трофії простати, зниженої статевої по# тенції, від глистів (виганяє аскариди і гострики). Хорошим засобом від кашлю, бронхі# ту, коклюшу і атеросклерозу є свіжий сік цибулі, змішаний з медом. Спечену і до# ведену до м'якого стану цибулину прик#

ладають до фурункулів, повторюючи процедуру 2 рази на день.

1.13. Часник городній По всій території України його куль# тивують як овочеву рослину. 3 лікувальною метою використовують свіжі цибулини часнику, в яких є сірков# місні речовини, фітостерини, вітаміни С, В, В2, В6, органічні кислоти, фітон# циди, вуглеводи, полісахарид, інулін,

жирна олія. Мінеральний склад часни# ку характеризуються наявністю значе# ної кількості калію, кальцію, натрію, магнію, фосфору, заліза, марганцю, цинку, йоду. Фармакологічні властивості і викорис* тання. Бактерицидний, протиглисний, проти склеротичний, гіпотензивний, сечо# та жовчогінний, відхаркувальний, болетамувальний, депігментуючий, апетитний засіб, посилює менструації та перистальтику кишок, підвищує ста# теву активність. Часник стимулює виділення шлунко# вого соку і жовчі, посилює перистальти# ку кишок, сприяє розвитку нормальної кишкової флори, згубно діє на гостри# ків (глистів), розширює кровоносні су# дини, знижує кров'яний тиск, збільшує амплітуду і сповільнює ритм серцевих скорочень, підвищує діурез, сприяє роз# рідженню густих мокрот при бронхітах, посилює менструації, підвищує статеву активність. Крім цього, часник вважа# ється добрим профілактичним засобом від цинги, грипу, дизентерії і тифу. Як «кровоочисний» засіб його вживають при фурункулах і висипах на шкірі. Є достовірні дяні про те, що в країнах, де часник систематично вживають у їжу, відносно низька захворюваність на рак. Свіжий часник і виготовлені з нього приправи протипоказані при захворю# ваннях нирок.

1.14. Щавель кислий Багаторічна трав'яниста рослина, яка росте по всій території України. Як ово# чеву рослину його широко культивують. З лікувальною метою використовують

прикореневе листя, коріння і всю рос# лину. Листя використовують у сирому вигляді # готують зелені борщі, окрош# ки, салати. У листі і стеблах рослини є фенольні сполуки, органічні кислоти (щавлева, яблучна), вітаміни С, В1 каротин, фла# воноїди, білки, солі заліза і калію. Фармакологічні властивості і викорис* тання. Вітаміннии, сечогінний, тонізу# ючий, протигнильний, протипоносний, кровоносний, дієтичний, жовчогінний, в яжучий, капілярозміцнювальний, протисклеротичний, протизапальний, глистогінний засіб. Препарати щавлю підвищують діурез, стимулюють діяльність печінки і жов# чотворення, посилюють перистальтику кишечника. Високий вміст фенольних сполук (флавоноїдів) зумовлює капіля# розміцнюючі, проти склеротичні й про# тизапальні властивості щавлю. В дієто# терапії його використовують як джере# ло вітамінів. У вигляді борщів його призначають при діабеті й ожирінні. Слід пам’ятати, що надмірне вживання щавлю може призвести до порушення сольового обміну і розвитку ниркової патології.

Зовнішньо, як в'яжучий засіб, щавель використовують для лікування запалень ясен, ангіни та шкірних захворювань, які супроводяться запальними явища# ми. Свіже подрібнене листя приклада# ють до застарілих ран і виразок.

2. Характеристика складників тваринного походження 2.1. Загальні відомості Кожна з харчових речовин виконує свої специфічні функції в організмі лю# дини і входить до складу практично всіх клітин і ферментативних систем в про# цесі перетворення із харчових продуктів синтезуються специфічні речовини. Українська Родина № 1/2021

ОЗДОРОВЧЕ ХАРЧУВАННЯ Білки. Білки є найважливішою і ні# чим не замінною поживною речови# ною. Це основний «будівельний мате# ріал» людського організму. Це плас# тичний матеріал для формування клі# тин і міжклітинної речовини. Білки входять в склад гормонів, імунних тіл, ферментів. Вони беруть участь в обмі# ні вітамінів, мінеральних речовин, в постачанні кров'ю кисню, вуглеводів,

вітамінів, гормонів. Першими проява# ми нестачі білків е зниження захисних властивостей організму по відношен# ню до дії неблагоириятних факторів навколишнього середовища. При не# достачі білків порушуються процеси травлення, кровотворення, діяльність ендокринних залоз, тормозиться ріст і розвиток організму, зменшується маса м'язів, виникають порушення росту волосся і нігтів. Нестача білків ослаб# лює розумові здібності і зменшує за# гальну трудоздатність людини. З білків тваринного походження особ# ливо важливі білки, які містяться в м’ясі (20%), сирах (15#30%), яйцях (13%), мо# лоці (3,5%). З білків рослинного поход# ження особливо важливі білки, які міс# тяться в сої (40%), бобових (21%), ман# ній крупі та борошні (10%), темному хлібі (5%). Продукти, що містять білок, слід вибирати таким чином, щоб одер# жувати половину денної норми білками тваринного походження і половину — рослинними білками. Жири постачають організм енергією, поліненасиченими жирними кислота# ми, фосфоліпідами, стеаринами. Вони приймають участь в иластичних проце# сах, допомагають надходженню в орга# нізм жиророзчинних вітамінів # А, В2, Е, К і їх засвоєнню. Жири покращують смакові властивості їжі. Недостатнє їх

Українська Родина № 1/2021

надходження в організм людини може призвести до порушення функції цен# тральної нервової системи, захворюван# ню шкіри, нирок, органів зору, змен# шенню опірності організму. Жири визначають ситність, тому що за малого обсягу вони мають велику енергетичну цінність. Жирами компен# сується 20% необхідної організму енер# гії, тому в день ми повинні з'їдати 60# 80 г. жирів. Обмеження споживання жи# рів # це профілактика ожиріння. Най# краще вживати в їжу жири з високим вмістом ненасичених жирних кислот, такі як соняшникова, соєва і кукурудзя# на олія. Основні джерела жирів: тварин # масло, сало – 80%, сири – 30#50%, піс# не м'ясо – 10#15%, жирне м'ясо – 40# 50%, сметана – 12#20%, молоко – 4%, рослинних # олія – 98%, маргарин – 70%, горіхи – 60%. Надмірне споживання жирів, особли# во тваринних, що містять холестерин сприяє розвитку атеросклерозу, тому літнім людям і тим, у кого підвищений рівень холестерину в крові або виявлені зміни в судинах, необхідно обмежити кількість жирів, що містять холестерин, наближаючи до 300 мг. на день. Звичай# на норма — 800 мг. Вуглеводи являються основним дже# релом енергії. Вони необхідні для забез# печення обміну речовин. Вуглеводи ви# конують і пластичну роль, так як вхо# дять в склад клітин і тканин, стимулю# ють засвоювання білків, сприяють нор# мальній діяльності печінки, серця, нер# вової системи та інших органів.

Виключення вуглеводів із їжі різко по# рушує життєдіяльність організму; про# ходить значне зменшення маси тіла, по# гіршується засвоєння білків і жирів, зменшується кількість мінеральних со# лей. Разом з цим вуглеводи є основним джерелом утворення в організмі жиру, тому надмірне їх вживання приводить до ожиріння. Із кожних зайвих 100 г. вуглеводів утворюється 30 г. жиру, який

накопичується в організмі, а надлишок цукру веде до порушення обміну холес# терину і збільшення його рівня в крові. Вуглеводи мають забезпечувати 40#50% необхідної організму енергії на день. З огляду на вміст вуглеводів найбільш прийнятні продукти, які містять мало концентрованих вуглеводів, є овочі, фрукти, молоко і сир. Процентний вміст вуглеводів у про# дуктах: цукор # 100%, борошно # 70# 80%, рис 80%, макаронні вироби # 75%, крупи #70%, хлібобулочні вироби — 60%, бобові — 55%, хліб — 50%, картоп# ля # 20%, яблука # 15%, молоко і сир # 5%, капуста # 3#4,5%, огірки # 2%. Як ба# чимо, овочі і за великого обсягу бідні на калорії. Тому недостатність овочів у що# денному раціоні є поширеною помил# кою в харчуванні, особливо людей по# хилого віку. Вітаміни # низькомолекулярні, біоло# гічно активні органічні сполуки різної хімічної природи. Вони забезпечують нормальний перебіг біохімічних і фізич# них процесів в організмі, а також явля# ються біологічними регуляторами обмі# ну речовин. Діяльність всіх систем і ор# ганів, захисні функції організму зале# жать від ступеня забезпечення його ві# тамінами. А так як вітаміни в організмі людини синтезуються в дуже малій кількості, то вони повинні в достатній кількості надходити з їжею. (див. дода# ток №1). Мінеральні речовини, макро і мікрое лементи. На протязі багатьох років одною із причин розвитку захворювань рахували нестачу вітамінів. Зараз велику увагу приділено і до другої категорії необхід# них компонентів їжі — мінеральним ре# човинам, або неорганічним компонен# там харчування людини. Вони розподілені на три групи: # макроелементи: залізо, магній, ка# лій, кальцій,натрій, фосфор, вуглець, водень, кисень. # мікроелементи: йод, фтор, марга# нець, алюміній, бром, цинк, нікель, ко# бальт, кремній, молібден, бор. # ультрамікроелементи: золото, срібло, радій, олово, уран, торій, самарій та ін.. Найбільший інтерес серед них явля# ють мікроелементи, # вони є в дуже ма#

ОЗДОРОВЧЕ ХАРЧУВАННЯ лій кількості в рослинах, овочах, фрук# тах і е абсолютно необхідні для організ# му людини, так як приймають участь практично в усіх видах обміну речовин. їх дефіцит може визвати різні захворю# вання. Мінеральні речовини приймають участь в синтезі і забезпеченні функцій ферментів, входять в склад вітамінів, гормонів; нормалізують водно#солевий обмін; підтримують кислотно#лужну рівновагу, (див. б#2) Грамотне застосування лікарських рослин, овочів і фруктів допомагає пра# вильному обміну макро# і мікроелемен# тів в організмі і забезпечує хороший профілактичний і лікувальний ефект. Грубоволокнисті речовини — не всмоктувана частина продуктів яка піддається неповному розпаду в тов# стій кишці. їхні окремі складові части# ни усмоктуються повільно, більш три# валий період і рівномірніше. їжа, що містить багато грубоволокнистих ре# човин, об'ємна, тобто швидко запов# нює шлунок, викликає почуття сит# ності, що має велике значення для хворих які страждають ожирінням. Вони сприяють перистальтиці киш# ківника, його звільненню і, отже, є ді# євим засобом від запорів. Оскільки грубоволокниста їжа має низьку калорійність, то на неї повинні звернути увагу люди, які бажають схуд# нути. Нині у всьому світі спостерігаєть# ся тенденція до переваги грубоволок# нистої їжі не тільки в раціонах хворих, а й у харчуванні здорових людей. Багато волокнистих речовин містить чорний, цільнозернистий хліб, висівки, вівсяні пластівці та вироби з них, різні види овочів і бобових, капуста, відварена ку# курудза, гриби тощо. Особливої уваги заслуговують яблука зі шкіркою, що містять пектини і разом з вітамінами сприяють виведенню з організму шкід# ливого холестерину.

2 2 М'ясо М'ясо є одним із найбільш цінних продуктів харчування, тому що в ньому є всі поживні і біологічно необхідні ре# човини, котрі забезпечують ріст і життє# діяльність організму людини. Головну і найбільш цінну частину м’яса складає м’язова тканина і скелетна мускулатура. Харчова цінність м’яса визначається вмістом в них повноцінних і легкозас# воюваних білків, жирів, вітамінів і міне# ральних речовин. Хімічний склад характеризується та# кими даними:

Вода – 73#75 Білки – 18#21 Вітаміни – (мг %) 0,8#1,2 Вода в м’ясі знаходиться в гідратноз# вязаному (8#15%) і вільному стані. Біл# ки складають основну частину орга# нічних речовин і головну харчову цін# ність. Вітаміни (в мг%): В1#0,6#1,3; В2# 0,1#0,3; В6#0,3#0,7; РР#4#4,8; В12#0,02# 0,08; В5#0,6#1,5; Вн#1,5#3,0; А#0,02. Теплова обробка м’яса частково розру# шає вітаміни. Вміст їх в м ясі знижу# ється: при варінні на 45#60%, а при смаженні на 10#50%. Мінеральні речовини в м’ясі пред# ставлені солями багатьох металів (%): фосфору # 0,2#0,22; калію # 0,3#0,35; натрію # 0,05#0,08; магнію # 0,02# 0,022; кальцію # 0,01#0,012; заліза # 0,002#0,003 і багатьох інших мікроеле# ментів (мідь, стронцій, барій, крем# ній, свинець, фтор, йод, марганець, кобальт та ін.) всього може входити до 34 елементів.

Надлишкове надходження м’яса в організм людини приводить до пере# вантаження його екстрактивними ре# човинами, що дає додаткове наванта# ження на печінку, нирки, негативно впливає на функції органів кровообігу і нервової системи.

2.3. Сало Сало # наш національний продукт. Дослідження останніх років дають підстави стверджувати, що воно над# звичайно корисне для організму лю# дини своїми поліненасиченими жир# ними кислотами Омега 6 і Омега 3. Тому воно повинно бути в нашому постійному раціоні # потрохи, грамів 10 в день. Особливо корисним є його вживання з часником. Доречі буде нагадати, що так названі «гормони радості» серотонін з норадре# наліном, що визивають в нашому мозку це прекрасне почуття, синтезуються із білка, який надходить в організм люди# ни з їжею і в першу чергу з м’ясною.

При цьому встановлено, що цей процес іде тільки в тому разі, якщо білки пере# ходять із кишечника в кров разом з вуг# леводами. А тепер згадаємо про склад# ники українського борщу # м'ясо, сало, пампушки з часником # все необхідне для синтезу «гормонів радості». Із тваринних жирів на особливе місце дієтологи ставлять сало. В списку корис# них продуктів американський лікар Уо# кер, коли мова йде про окислення і луж# ність організму, поставив хоч і низьку але позитивну оцінку за те, що сало дає лужність організму. Відзначається, що сало більш корисне в сирому вигляді. Ві# домо, що жири забезпечують організм тепловою енергією. Тому в холодну пору року потрібно вживати сало. Безумовно, необхідно, при цьому, знати свій стан здоров'я і проконсультуватися у лікаря.

2.4. Сметана Сметана є молочнокислим продуктом. На Україні, ще задовго до появи сепара# тора, в селянських господарствах злива# ли жирні вершки, заквашували їх і в та# кий спосіб виробляли смачний кислува# тий продукт. Сметану виробляють з вер# шків, сквашуючи їх чистими культурами молочнокислих мікроорганізмів, які до# бирають з таким розрахунком, щоб мати продукт з в’язкою консистенцією. Сме# тана має дієтичні і лікувальні властивос# ті завдяки наявності в ній молочної кис# лоти, значної кількості молочнокислих бактерій, а також наявністю антибіотич# них речовин, які мають бактеріостатич# ну і бактерицидну дію на гнилосну і хво# роботворну мікрофлору кишечника. Сметана характеризується значним вмістом жиру (від 10 до 40%), жиророз#

Українська Родина № 1/2021

ОЗДОРОВЧЕ ХАРЧУВАННЯ чинних (А, Б, Е) і водорозчинних (В1, В2, РР, С) вітамінів, лецетину, а також нез# начний вміст білка (2,6%) і вуглеводів (2,8%). Вона добре засвоюється організ# мом, тому рекомендується для включен# ня в харчовий раціон при виснаженні, недокрів’ї, в разі потреби відновити вагу після перенесених захворювань. Асортимент сметани залежить від її жирності. Розрізняють сметану 20, 25, 30, 36%#ної жирності і 40%#ну # люби# тельську. Кислотність сметани стано# вить 65#100° по шкалі Тернера. Якщо вона вища, сметана має різкий кислу# ватий смак, що знижує її якість. Строк реалізації сметани становить не більше як три доби при температурі зберіган# ня не вище як 5°С. Крім безпосеред# нього вживання в їжу, сметану вико# ристовують у кулінарії особливо в ук# раїнській кухні.

2.5. Яйця Яйця птиці, в основному домашньої, з давніх#давен вживається в їжу люди# ною. Яйця відносяться до харчових продуктів самої високої біологічної цінності. Білки яйця, на 51% склада# ються із незамінних амінокислот і практично повністю засвоюються орга# нізмом. В них є практично всі необхід# ні для харчування людини речовини: білки (до 12,5%), жири (до 12%), міне# ральні речовини (кальцій, фосфор, магній, кальцій, натрій, залізо та ін.) Харчові речовини яйця практично повністю засвоюються організмом людини. Калорійність 100 г яйцевої маси становить біля 160 ккал. Яйця, в тій або іншій формі використовують# ся практично в усіх лікувальних діє# тах # при захворюванні шлунково## кишкового тракту, виснаженні, не# докрів’ї та ін. краще всього перетрав# люються і засвоюються яйця, які зва# рені «всмятку». Курячі яйця в залежності від маси (ва# ги), терміну зберігання і якості поділя# ються на дієтичні, столові і технічні. Ді# єтичні і столові яйця відносяться до 1#ї або 2#ї категорії. Щоб визначити доброякісність яєць діють таким чином, #помістивши у воду,

Українська Родина № 1/2021

дивляться, якщо залишається на дні — свіже; якщо піднімається до поверхні одним кінцем – не першої свіжості, а якщо плаває – недоброякісне яйце. Яй# ця краще їсти з огірками, зеленою цибу# лею, зеленню, салатом. Тому в зелений борщ бов’язково додають круто зварене порізане яйце.

3. Вода основа борщу 3.1. Вода і організм людини Складно назвати іншу природну речо# вину, що має таке велике значення для людини, як вода. Недаремно в старо# давніх народів поряд з культом Сонця був і культ Води. Вода # це безцінний дар природи, без якого неможливе існу# вання всього живого. Вона становить /3 нашої маси (ваги) # 40#50 літрів. Якщо організм людини втрачає близько 20% води, він помирає. Щоб підтримати своє здоров'я, пот# рібно регулярно вживати необхідну кількість чистої і доброї води. Щодення, рекомендована лікарями фізіологічна норма вживання води # 10#30 мл на кожний кілограм маси тіла в залежності від харчування і стилю життя. Якщо ви, докладаючи певних зусиль, долаєте незначну гірку, чи третій поверх будинку, значить у вашому організмові недостатньо води.

3.2. Функції води Вода є одним із важливих компонен# тів крові, слизу й шлункового соку. Во# на знаходиться навіть у кістках # до 22%. М’язи на 70#75% складаються із води, а мозок з його мільярдами клітин # на 75#85%). Тому, якщо хтось звину# ватить вас у тому, що «у вас вода в міз# ках», подякуйте йому за комплімент. Щоб ясно думати, добре пам’ятати й продуктивно працювати, мозку пот# рібно дуже багато води. Вода # головний регулятор температу# ри тіла. При цьому її роль подібна ролі води в радіаторі автомобіля. Вода # чу# довий розчинник для багатьох речовин. Розчиняючи токсини і шлаки, вода

сприяє виведенню їх з організму. Кліти# ни, які постійно отруюються токсина# ми, «просять» води, так як рослини, що всихають, просять дощу. Вода виконує функції мастильного матеріалу. Вона попереджує зношення тканини. Кож# ний м'яз, всі органи і системи працюють в рідинному середовищі. Пам'ятаймо, що до семи головних чинників здоров’я входять і вода: сонце, повітря, вода, переважно рослинна їжа, посильна фізична праця або вправи, відпочинок і самообмеження.

3.3. Вода основа борщу Секрет смачної їжі в цілому, а борщу зокрема залежить від якості і смаку во# ди. Без води не можливо приготувати борщ, тоді як відсутність одного, або на# віть декількох складників частково змі# нюють смак і поживність борщу. Джерельна вода, вода із колодязя і во# да із крана, будуть основою борщу, але якість і смак його, безумовно, будуть різні, навіть якщо його буде готувати одна і таж сама господиня. Ось чому во# ді для приготування смачного борщу необхідно придавати велике значення. Від складу і структури води залежить не тільки смак борщу, але й можливість йо# го лікувальної дії, а значить і позбува# тись багатьох хвороб. Слід пам’ятати, що підігрівання борщу якраз і перево# дить воду в структуру, що позбавляє ор# ганізм опірності хворобам. Недаремно китайці вважають, що чай не можна пі# дігрівати, а через шість годин після за# варювання взагалі не можна вживати. Тут доречно відзначити, що довгожи# тельство тісно пов’язано з вживанням свіжих продуктів і страв, чистої води та не підігрітих страв. Для приготування перших страв най# краще вживати воду з чистих джерел, яка не потребує спеціального обробіт# ку. Скрізь у світі якісну воду отриму# ють шляхом доочищення її в побуто# вих фільтрах. Благо, зараз в продажу є багато різних типів і різних фірм ви# робників. Фільтри суттєво поліпшують якість води, очищуючи її від більшості шкідливих домішок, зокрема від хло# рорганічних сполук, важких матеріа# лів, радіонуклідів, амонійного азоту, бактерій. Хороша господиня, дбаючи про здоров'я своєї родини, повинна мати на кухні побутовий фільтр доо# чистки води з метою постійно мати якісну питну воду і воду для приготу# вання перших страв. Продовження в наступному номері.

СМАЧНОГО: ЛЕМКІВСЬКІ СТРАВИ

Лемківські страви Змінюються часи – змінюються зви# чаї. Змінюється ритм життя і за щоден# ним поспіхом не помічаємо, що втрача# ємо надбане попередніми поколіннями. А ще виселення і втрата місцевого сма# ку їжі зробили своє. Усі лемківські страви були легкі й прості в приготуванні, з малою кіль# кістю додатків. М’ясо лемки спожива# ли при нагоді великих свят, про що ба# гато розповідала мені баба Євка. Наші предки насамперед були зайняті що# денною тяжкою роботою в горах. От# же не було ні часу, ні можливостей, бо жили вони бідно, вигадувати складну, вишукану їжу.

Лемки Лемки це етнічна група українців, які проживають в гірських районах на кордоні України, Польщі, Словаччи# ни, мають свою самобутню, унікальну культуру і дуже смачну кухню... Базою для ґаздині в кухні були: # картопля (бандурки, компери); # борошно; # капуста; # квасоля; # городина; # різні каші; # молочні продукти власного виробу. На сніданок переважно їли хліб на заквасці (свій!), молоко, масло, сир, бринза і картопля. На полуденок – зупи, страви з бо# рошна, картоплі й капусти і молочні каші. На вечерю ґаздиня спішила з поля, щоб зварити картоплю та подати зі сві# жим молоком або влітку – з квасним. Лемківські жінки, які з роду працьо# виті, на зиму заготовляли щонаймен# ше діжку капусти і в коморі тримали картоплю, борошно й каші. Дехто з нас пам’ятає, що традиція спе# цифічного лемківського наварювання ще довго зберігалася в наших родинах. На солідній чавунній кухні увесь день стояв тяжкий чавунний горщик, у яко# му доварювалися каші, поливки і кар# топля. Піч не гасла, від неї нісся запах смаковитих страв. У хлібній печі пікся хліб на заквасці або адзимка (тертяни# ки) – картопляні пляцки на листках ка# пусти. На кип’яток господиня кидала разову або кукурудзяну муку, щоб при# готувати «замішку», тобто «чир» – стра# ву на сніданок. Іншим разом готувала «мастило» з білої муки на молоці з во# дою з додатком масла або шкварок. І ще одне з великою ностальгією згадую: лі#

то, вечеря, одна миска, повна молодих бандурок з омастою, а друга – з квасним молоком. І кожен з нас, особливо дітво# ра, хто швидше, ложкою ловить картоп# лину. Сьогодні думаю, що це тоді під# креслювало як же ж важливу спільноту сім’ї. Недільний обід обов’язково скла# дався з розсолу з макаронами свого ви# робу та пирогів з картоплею і сиром. До того мисочка сметани. Чи не прості і смачні це страви?

Лемківська піч Нам, нащадкам лемків, варто повер# нутися до деяких саморобних страв, бо їх споконвіку випробували наші пред# ки, вони здорові і смачні, не вимагають багато часу, якого нам постійно бракує. Читачам пропоную добірку страв (деякі рецепти уточнені з Інтернету), які за виглядом і смаком пам’ятаю з мого ран# нього дитинства на Вармії і Мазурах.

Стиранка 2 л молока, склянка борошна, 1 яйце, сіль і масло.

Молоко закип’ятити. З борошна за# місити на воді з яйцем тісто і, рвучи з нього маленькі шматочки, кидати на кип’яче молоко. Посолити й можна додати половину ложки масла. Страва дуже смачна і ситна на сніданок.

Адзимка 1 кг борошна (муки), по 1 плоскій ложечці соди і порошку, 1 яйце, поло# вину ложечки солі, кислого молока стільки, скільки вбере тісто. Таке тісто треба виробити, як на пи# роги. Ділимо на частинки і кожну з них розкачуємо на пляцки завтовшки 1 см. Пекти треба на грубій пательні або кухонній плиті. У моїй хаті баба або мама подавали їх ще теплими з маслом. Подібну адзим# ку можна зробити з тертої картоплі, додаючи солі, перцю та яйце. Такі пляцки накладаємо на капустяний листок і печемо в розігрітій хлібній пе# чі. Так пекли мої мама. Нині можемо вкласти їх, теж на капустяному листоч# ку, до гарячої духовки.

Українська Родина № 1/2021

СМАЧНОГО: ЛЕМКІВСЬКІ СТРАВИ

Галушки 1 кг картоплі потерти на дрібній терці, відцідити, додати 2 яйця та сіль. Можна трошки домішати муки. Ложечкою кидаємо на кип’яток. Відцідити. Залити гарячим молоком. Цю страву ґаздині переважно подава# ли на вечерю. Галушки можна теж їсти з розтопленим маслом і цибулькою. І ще один варіант: додати їх до відваре# ної солодкої капусти й помастити під# смаженою на маслі цибулькою. Неза# бутній смак! І що цікаве: в Америці галушками частували мене американці угорсько# го походження в третьому поколінні, називаючи їх, так само як і ми, галуш# ками. Загадка: хто кому привіз галуш# ки? Я б обстоювала, що лемки мадя# рам, бо влітку вони подавалися на жнивування над Дунай.

Киселиця Киселиця — стародавня страва лем# ківської кухні. Вона геть зовсім#зовсім здалеку подібна до польського журеку, бо готується на заквасці і має відчутну кислинку, тобто, кисленька на смак. Кухня лемків небагата і невибаглива, зате вона корисна. Переважають у ній страви з борошна, круп, овочів, фрук# тів, городини. Дуже рідко у повсяк# денні лемки мали змогу вживати ков# басу, м'ясо чи рибу. «Лемко тогди лем весел, коли бандурки єму зародят ся». Тобто, якщо вродилася картопля, ні# чого кращого лемкові і не треба. Лем# ки — традиційно вмілі землероби, то# му і страви лемків базуються на тих продуктах, які вони могли виростити на полі і були ім доступні щодня. Закваску для киселиці можна готувати на основі вівсяного борошна, вівсяної крупи чи вівсяних пластівців(або суміші цих компонентів).Традиційно подають киселицю з картоплею (бандурками), квасолею, бобом, хлібом. 2 склянки вівсяного борошна або склянка вівсяних пластівців, 2 зубці часнику, шкірка чорного хліба на зак# васці та 1 літр теплої води. Усе поклас# ти у слоїк, прикрити і відставити на 3–5 днів. Кожного дня мішати де# рев’яною ложкою. Півкілограма картоплі (половинок) посолити і зварити. На пательні на льняній олії підсмажити дрібно порі# зану цибулю. До горщика влити 1 л во# ди, додати приправи (перець, лавро# вий листок, 1–2 ложечки кмину і сіль). Варити 15 хв., щоб аромат прип# рав перейшов до вивару. Додати зак#

Українська Родина № 1/2021

васку, заварити. Ще доправити сіллю, перцем і часником. На тарілку викласти картоплю, залити густою зупою і помастити присмаже# ною цибулею. На Лемківщині киселицю варили пе# реважно в зимовий період і під час пос# ту. В поляків подібним на смак є жур.

Замішка;мамалиґа Кукурудзяне борошно сипати ле# генько в розведене водою молоко. Посолити, добре перемішати й зали# шити на невеликому вогні. Знов пере# мішати і ще трошки тримати на гаря# чій плиті. Подавати з теплим молоком або розігрітим маслом. Це теж страва мого дитинства, яку згадую з великим сентиментом.

Бандуряники Це старовинна українська страва з грибами, що належить до лемківської кухні. Ця назва походить від слова «бандура» і на діалекті лемків не що інше як картопля. Це різновид деру# нів залитих сметанно#грибним соусом і запечених в духовці. Приготуйте цю страву. Це дуже смачно... і зовсім не складно!

Ось необхідні продукти.

Інгредієнти основні # картопля # 800 г; # цибуля ріпчаста # 1 шт; # часник # 3 зубочки; # сметана # 1 ст. ложки; # борошно пшеничне/борошно # 2 ст. ложки з верхом (якщо тісто рідке то плюс 1#2 ст. ложки); # яйце куряче # 1 шт; # олія (для смаження) # за смаком; # сир твердий (за бажанням) # за смаком; # сіль за смаком; # перець чорний # за смаком; Інгридієнти для соусу # печериці (нарізані товщиною приб# лизно 0,5 см) # 220 г; # цибуля ріпчаста (дрібно нарізана) # 1 шт; # сметана (рідка або вершки) # 190 мл;

# борошно пшеничне / Борошно # 1 ст. л. # масло вершкове # 2 ст. л.; # вода # 150 мл; # сіль за смаком; # перець чорний # за смаком. Насамперед потрібно дуже дрібно на# терти картоплю, цибулю, часник. Бере# мо кухонну техніку зразка початку тре# тього тисячоліття і мілко все подрібню# ємо. Але якщо техніки немає, тоді на# тираємо на самій дрібній тертці, що звичайно це трохи сповільнить процес, але на смак ніяк не позначиться... Якщо картопля попалася вам водя# ниста, то зайвий сік потрібно злити. Потім вбиваємо яйце, добре перемі# шуємо, додаємо одну#дві ложки смета# ни, перемішуємо, додаємо сіль#перець за своїм смаком і дві столові ложки бо# рошна, все добре перемішуємо. Маса для бандуряників готова. На середньому вогні нагріваємо ско# вороду, смажимо до гарної скоринки з обох сторін. Готуємо соус. Розтоплюємо вершкове масло, додаємо дрібно нарізану цибу# лю і пасеруємо близько двох хвилин. Додаємо гриби, солимо#перчимо, пе# ремішуємо, тушкуємо п'ять хвилин. До грибів додаємо столову ложку бо# рошна з гіркою і швидко перемішуємо. Коли все перемішали, наливаємо хо# лодну воду і знову швидко перемішує# мо, даємо соусу покипіти хвилину пос# тійно помішуючи. Через хвилину вливаємо рідку смета# ну або вершки, добре перемішуємо, виставляємо малий вогонь і варимо соус приблизно три#чотири хвилини помішуючи. Якщо соус у вас вийшов дуже густий, то підлийте трохи води. Приступаємо до завершального ета# пу. В ідеалі бандуряники готуються порційно, в низьких (приблизно 6 см заввишки), плоских глиняних фор# мах. Спочатку на дно наноситься не# велика кількість соусу, потім кладеть# ся бандуряник, знову соус і т. і. поки на заповнить форму. Верхні потрібно теж змастити соусом, за бажанням можна присипати тертим сиром, але не обов'язково. Коли форма заповнилась відправив у духовку, нагріту до двохсот градусів на п’ятнадцять хвилин. Через через п’ятнадцять хвилин вий# шла смактота. Аромат шикарний, тяг# неться сир. Грибний прошарок з смач# ним соусом. Смачного! ✾

Інтернет магазин

fcr ystal.com.ua

Наш сайт: fcrystal.com.ua Інстаграм: @fcrystal.com.ua Фейсбук: Fcrystal Телефон: 067 630 21 12

Українська Родина №1/2021р.

Articles inside

Журнал "Українська Родина" №1/2021р.