Газета "Жива Надія" №1, 2010

«Бог з великої Своєї милості відродив нас до Живої Надії через воскресіння Ісуса Христа» 1 Петр. 1:3

Січень - лютий 2010 р.

Безкоштовна християнська газета

Інтерв’ю з редактором газети «Жива Надія»* «Подивіться, яку любов дав нам Отець, щоб ми були дітьми Божими, і ними ми є!»

(1 Ін. 3:1)

— Чому для людини життєво важливо бути християнином?

— Бо бути християнином означає отримати підданство Ісуса Христа, Сина Божого, означає стати дитиною Божою, народитися від Бога, а отже: «Хто вірить у Сина, той має вічне життя…» (Ін. 3:36). «А тим, які прийняли Його, дав владу стати Божими дітьми, тим, які вірять у Його Ім’я. Вони не народилися ні з крови, ні з тілесного бажання, ані з бажання чоловіка, – але від Бога» (Ін.1:13). Дитина Божа має життя вічне, тобто спасіння, іншими словами – Царство Небесне у вічності разом з Ісусом Христом.

— На світі є багато людей, які мають свою релігію, відмінну від християнства. Чи веде якась інша віра до спасіння, до життя вічного?

— Ми не принижуємо інші віровчення, але згідно євангельської науки лише віра в Ісуса Христа, Його жертву за гріхи людські, веде до спасіння та життя вічного. «Каже йому Ісус: Я є дорога, і правда, і життя. Ніхто не приходить до Отця інакше, як тільки через Мене» (Ін.14:6). Христос наголошує: «Всі, хто приходив переді Мною, були злодіями та розбійниками, та вівці їх не послухали. Я – двері; якщо хто Мною ввійде, той буде спасенний – і ввійде, і вийде, і знайде пасовисько!» (Ін.10:8). Отже, Слово Боже, Апостоли, Ісус Христос ніде не стверджують, що хтось інший дає грішній людині покаяння, пробачення, спасіння, вічне життя. Лише Ісус Христос має законне право на людину, бо тільки Він заплатив за неї (людину) гідну ціну (власну святу кров), яку прийняв Отець Небесний. Звичайно, що кожна людина на землі стоїть перед вибором і доки минають роки її земного мандрування, вона мусить вирішити: який шлях обрати, з ким перебувати у вічності.

— У світі є багато різних духовних книг, які наставляють про те, як осягнути вічне життя. Яка духовна книга є путівником для християнина?

— Головною книгою для християнина є Біблія. А точніше: канонічні книги Старого та Нового Заповітів Біблії — це Святе Письмо, Слово Боже, єдине і цілком достатнє для пізнання Бога та нашого спасіння: «Тому то й ми дякуємо Богові безперестанку, що, прийнявши почуте від нас Слово Боже, прийняли ви не як слово людське, але — як правдиво то є — Слово Боже, що й діє в вас віруючих» (1 Сол. 2:13); «Дослідіть но Писання, бо ви думаєте, що в них маєте вічне життя, — вони ж свідчать про Мене!» (Ін. 5:39); «Звіщаю ж вам, браття, Євангелію, яку я вам благовістив, і яку прийняли ви, в якій і стоїте, якою й спасаєтесь...» (1 Кор. 15:1-2). Вважаю, що головна суть Старого Заповіту в тім, що він свідчить нам про Ісуса Христа, який прийде, а Новий Заповіт (який також називають Євангелією) розповідає про Його прихід і дає конкретні настанови для щоденного життя християнина. Є інші духовні книги християнського змісту, які корисні для духовного збагачення християнина, але настільною книгою мусить бути Євангелія. Тобто християнин повинен свої вчинки (свою віру), своє щоденне життя постійно звіряти зі Словом Божим. «Уважай на самого себе та на науку, тримайся цього» (1 Тим. 4:16). На жаль, деякі книги духовного змісту, хоча ніби й цитують інколи Слово

Боже, але в цілому несуть згубні єресі, тому ще раз підкреслюю: наскільки важливо особисто вникати саме в Слово Боже, триматися науки Євангельської!

— Чи цього досить: називатися християнином, бо мої батьки вважають себе християнами і мене в дитинстві охрестили?

— Ні. Не досить. Стати християнином означає зробити самостійно (свідомо) крок віри до Бога згідно Заповіді Божої: «А Петро до них каже: Покайтеся, і нехай же охреститься кожен із вас у Ім’я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів, і дар Духа Святого ви приймете!» (Дії 2:38). «Хто увірує й охреститься, буде спасенний, а хто не ввірує — засуджений буде» (Мрк.16:16). Отже, ми бачимо, що є такі кроки віри: власне сама віра, потім покаяння, хрещення. Третій крок: водне хрещення – це вже засвідчення віри християнина перед людьми та духовним світом, ознака того, що той, хто хреститься, насправді істинно увірував.

— Виходить, щоб стати справжнім християнином, потрібно покаятися в гріхах? А може я не такий вже й грішний, як інші? В чому мені каятися?

— Потрібно, насамперед, повірити в Слово Боже, в Ісуса Христа, Євангелію. А потім в молитві покаяння звернутися до Бога, визнавши себе грішником, який потребує Ісуса Христа, спасіння від Нього. Якщо, наприклад, людина, яка називає себе християнином, прийшла на сповідь до священика, звершила обряд покаяння, але потім знову йде робити старе, продовжує жити без страху Божого, не приносить гідний плід покаяння, то таке покаяння чисто формальне і не є по суті таким. «Отже, зробіть плід, гідний каяття» (Мт. 3:8). «Бо всі згрішили й позбавлені Божої слави» (Рим. 3:23). «Тоді пожадливість, зачавши, породжує гріх, а вчинений гріх породжує смерть» (Як.1:15). Як бачимо ще з першої книги Біблії (Буття), гріх призвів людину до смерті: «Тому-то, як через одного чоловіка ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла й смерть у всіх людей через те, що всі згрішили (Рим. 5:12). «Бо заплата за гріх смерть, а дар Божий – вічне життя в Христі Ісусі, Господі нашім!» (Рим 6:23).

— Що потрібно робити християнинові, щоб приносити добрі плоди по-

каяння згідно Євангелії від Матвія, 3:8?

— Потрібно: 1) досліджувати Слово Боже: «Дослідіть но Писання...» (Ін. 5:39); 2) вірити Слову Божому: «...Покайтеся і віруйте в Євангелію» (Мрк. 1:15), див. також Дії 24:14; 3) жити згідно Слова Божого: «Якщо ви Мене любите, — Мої заповіді зберігайте» (Ін.

14:15); 4) не можна спотворювати Слова Божого: «...ми відреклися тайного сорому... не перекручуючи Божого Слова» (2 Кор. 4:2), див. також 2 Кор. 2:17, 1 Петр. 4:11; 5) не можна нічого додавати або віднімати від Слова Божого: «...Коли хто до цього додасть що, то накладе на нього Бог кари, що написані в книзі оцій. А коли хто що відійме від слів книги пророцтва цього, то відійме Бог частку його від дерева життя, і від міста святого, що написане в книзі цій» (Об. 22:1819), див. також Гал. 1:8.

— Отже, схоже на те, що можна називатися християнином, але по суті ним не бути?

— Саме так. На превеликий жаль, багато людей називаються християнами тієї чи іншої конфесії лише формально, ставлячи в ознаку свого християнства місце народження, батьківську віру, періодичне виконання (зазвичай два-три рази на рік) певних релігійних обрядів тощо. «Даремно ж шанують Мене, навчаючи людських заповідей. Залишивши Божу заповідь, ви тримаєтесь людських передань» (Мт. 15:9, Мрк.

7:7).

— Якщо навіть все так, то як я можу бути впевнений, що буду з Богом у Його

№1 (56)

Царстві? Це вже як заслужу…

— Всі люди заслужили одного: вічної погибелі, іншими словами – заслужили пекло. Ніхто з людей ніколи не зміг, не зможе і не здатен заслужити у Бога Царство Небесне. Інакше, навіщо було страждати Ісусу Христу, якщо людина може власними зусиллями «заслужити» Боже Царство? «Бо спасенні ви благодаттю через віру, а це не від вас, то дар Божий, не від діл, щоб ніхто не хвалився. Бо ми Його творіння, створені в Христі Ісусі на добрі діла, які Бог наперед передбачив, щоб ми їх виконували» (Єф. 2:9). «А дар Божий – вічне життя в Христі Ісусі, Господі нашім!» (Рим. 6:23). Бог вже заплатив за нас ціною Своєї святої крові, Своїми стражданнями (помер за всіх!), ми нічого до цього додати не спроможні, а можемо лише вірою прийняти дар спасіння від Бога, як ні з чим незрівнянну милість і не жити «вже для себе самих», а для Того, Хто за нас був умер і воскрес! (2 Кор.5:15). Якщо людина не живе для Бога, а живе виключно для себе, для задоволення своїх тілесних пожадливостей, то мало вірогідно, що вона є справжнім християнином. А упевненість у тім, що ми діти Божі (тобто, що ми маємо спасіння) я беру не з того, хто щось десь сказав, а з беззаперечного авторитету Слова Божого (яке є незмінним на противагу людським обіцянкам!): «Хто вірить у Сина, той має вічне життя, а хто не вірить у Сина, той життя не побачить, але Божий гнів перебуває на ньому!» (Ін. 3:36), «Хто вірить у Нього, не буде засуджений; а хто не вірить, той уже засуджений, бо не повірив в ім’я єдинородного Божого Сина» (Ін. 3:18). Як бачимо (згідно Святого Письма), невірство – один з тяжких гріхів, що веде нерозкаяного грішника до вічного засудження. Написано, що Дух Святий, прийшовши, «викриє світ за гріх, …бо не вірять Мені… (тобто – Ісусу Христу)» (Ін.16:9). Як я вже зазначив – результатом нашої істинної віри буде наше покаяння в гріхах, слідування за Христом, виконання Заповідей Ісуса Христа. Саме Дух Святий (третя суверенна Особа Божества!) дає нам засвідчення, що ми діти Божі! «Бо всі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі; бо не взяли ви духа неволі знов на страх, але взяли ви Духа синівства, що через Нього кличемо: Авва, Отче! Сам Цей Дух свідчить духу нашому, що ми діти Божі» (Рим. 8:14-16). Бог «дав нам запоруку Духа» (2 Кор.5:5). Хто справді народився від Бога (згідно Ін. 1:13, 3:5), той має засвідчення в своєму дусі, що він – дитя Боже! Бажаю кожному читачеві газети зробити належні кроки віри до Господа нашого Ісуса Христа згідно Слова Божого, Євангелії. Бог Вам у цьому на поміч! Амінь.

*цитати взяті з Нового Завіту українською мовою (переклади І. Огієнко, Р. Турконяка).

МОЛИТВА ПОКАЯННЯ

Отче Небесний! В ім’я Ісуса Христа, Сина Божого, я приходжу до Тебе в молитві, усвідомлюючи всю свою гріховність. Я вірю Твоєму Слову. Я вірю, що Ти приймаєш кожного, хто приходить до Тебе. Господи, будь милостивий нині до мене і прости всі мої гріхи. Я вірю, що Ти залишив Небо і прийшов на цю грішну землю, щоб померти й за мої гріхи. Я приймаю Тебе усім своїм серцем. Ісус Христос, Ти – мій Господь і Спаситель! Візьми моє життя у Свої руки і благослови його. Я не хочу жити колишнім життям. Я хочу належати цілком Тобі, Ісусе! Увійди в моє серце Духом Святим, очисти мене від усякого гріха. Будь моїм Спасителем і єдиним Пастирем. Керуй надалі моїм життям. Боже, я дякую Тобі за те, що Ти почув мою молитву і прийняв мене нині. В ім’я Отця і Сина, і Духа Святого. Амінь.

2 Дехто з завзятих курців каже, що в Біблії не написано, що курити гріх. В Біблії багато чого не написано, але хіба здоровий глузд не каже Вам про те, що куріння є злом для людини, для її здоров’я та здоров’я інших людей, які її оточують? Коли писалася Біблія, певно що ніхто з апостолів й гадки не мав, що в нинішній час так повселюдно буде розповсюджене тютюнопаління, алкоголізм, наркоманія.

Україну переслідує демографічна криза – за останні 15 років населення України скоротилося більш ніж на 5 мільйонів – з 52 млн. чоловік у 1990 році до менш ніж 47 млн. осіб у 2005-му. Наші співгромадяни живуть у середньому на 10-12 років менше, ніж жителі країн ЄС, а передчасна смертність українських чоловіків працездатного віку підвищилася за останні роки в 3-4 рази! Щорічно понад 100 тис. українців помирають від паління, з них близько 10% – пасивні курці! Чи не вражає ця цифра? Дехто з аналітиків стверджує, що ця цифра сягає понад 120 тисяч. Я одразу хотів би зауважити, що саме діти найбільше страждають від куріння. Ворог людини (диявол) спрямовує удар саме на дітей. Не народжені діти вже в утробі матері страждають, якщо батьки – курці, бо куріння батьків сприяє тому, що діти народжуються з фізичними вадами, потенційним нахилом до куріння, а це в свою чергу призводить їх до передчасної смерті, смерті в молодому або середньому віці. Чи такою є Божа воля для людини – помирати в 40 років? Якщо раніше учні старших класів потайки курили десь поза школою, зараз вони це роблять, не ховаючись (як хлопці, так і дівчата від них не відстають – курять). І схоже, що вчителі вже їм нічого не кажуть. Швидше попросять в якогось школяра закурити. Певен, що такі випадки бувають. *** Уже сьома викурена цигарка викликає в підлітків наркотичну залежність від нікотину. Хронічний курець почуває «тонізуючу» дію нікотину на мозок уже через 20 секунд після першої затяжки. Це і є своєрідна наркотична залежність організму від нікотину, коли клітини організму подають сигнал в мозок: «Ми вимагаємо чергової дози!» Згодом ця залежність зростає і виникає потреба курити дедалі частіше. А це в свою чергу призводить до численних хвороб, передчасної смерті, шкоди іншим людям та державі в цілому. Цигарка містить величезну кількість різних хімічних сполук, великий «набір» важких металів. Ці шкідливі сполуки травмують внутрішню оболонку судин курця, викликаючи їхнє поступове звуження. Часті випадки, коли в запеклих курців ампутують кінцівки, бо кров в кінцівках (через звуження судин) не може нормально функціонувати, через

«ЖИВА НАДIЯ» НЕОГОЛОШЕНА ВІЙНА! це кінцівки (пальці, руки, ноги) просто поступово відмирають, починається гангрена. За даними експерта, 46% курців помирають від серцево-судинних захворювань, 26% – від раку легень. «Не потрібно обманюватися цифрами, гадаючи, що курці хворіють на рак легень не так вже й часто. За статистикою, 80% людей, що занедужали на рак легень, курять. Але справа в тім, що багато курців просто не доживають до власного раку легень, оскільки вмирають раніше від серцево-судинних захворювань», – роз’яснив експерт. «Як це не прикро констатувати, але в останні роки тютюнові виробники основне вістря своїх маркетингових акцій спрямували й на молодих жінок.

Щомісяця ми спостерігаємо появу рекламних кампаній цигарок, цільова аудиторія яких – це майбутні матері», – відзначив заступник міністра в справах сім’ї, молоді та спорту Іван Крутько. Виробники тютюнових виробів надають цигарці привабливого вигляду, тютюн змішують з ароматизаторами, виробляють спеціальні «дамські» сигарети, аби лише привернути клієнтів до вживання цієї отрути. На жаль, приваблива реклама тютюнових виробів справляє руйнівну дію, набираючи до своєї когорти дедалі нових рабів тютюнопаління.

Паління цигарок набрало катастрофічного масштабу, його варто негайно зупинити на державному рівні. *** Пий, але не напивайся – таку байку подають християнам деякі любителі «зеленого змія». Хто досліджує Святе Письмо, може легко побачити, що перші християни взагалі не вживали алкогольних напоїв. Алкоголь не є потребою організму людини. Це – непотріб, це – гріх, який призводить до передчасної фізичної смерті та до вічної загибелі душі. *** В Україні понад 40 тисяч осіб щорічно помирає від отруєння алкоголем. Якщо додати сюди смерті, викликані алкогольним сп’янінням, то ця цифра буде значно більшою. Коли вмирає

людина – це завжди трагедія, але коли вмирає людина середнього віку, це значно більша трагедія. Якщо ж такі смерті відбуваються масово, то страждає не лише окрема сім’я, родина, страждає ціла країна. Статистичні дослідження показали, що левова частка смертей в Україні припадає на чоловіків працездатного (середнього) віку. Коли почали досліджувати, в чому ж причина таких смертей, то висновок був один: п’янство, алкоголізм. Очевидно, що якщо не вживати істотних заходів зі зниження пов’язаних з алкоголем смертей, то серйозно скоротити кількість смертей людей середнього віку не вдасться. На жаль, безліч талановитих людей стали жертвами алкоголю саме в середньому віці! А все починалося з маленької чарчини на свято, «за здоров’я». Ще кілька десятків років тому європейським лідером зі споживання алкоголю була Франція. Однак вжиті там заходи, у першу чергу зростання податків та заборона алкогольної реклами, дозволили різко знизити споживання алкоголю. У результаті загальна смертність від цирозу печінки, що раніше вважався бичем французів, тепер у Франції вдвічі нижча, ніж в Україні, а серед чоловіків 30-44 років – у 5 разів нижча. *** На жаль, вже традиційно склалося, що вживанню алкоголю в народі не надають серйозного значення. Алкоголь оспівують у піснях, улюблені телегерої не упускають випадку «пропустити чарчину». Навіть є така приказка: «якщо не п’є, значить хворий». Чоловіки вважають достоїнством, хто скільки випив. Якщо випив більше, значить такий собі герой. Це парадоксально, але факт. На екранах немає жодної гумористичної програми, де б не оспівувався алкоголізм. Населення України просто зомбується рекламою алкоголю. Особливо легко піддається алкогольній пропаганді підростаюче покоління. Який хитрий крок босів алкогольного бізнесу: заохочувати вживати пиво і так звані слабоалкогольні напої (різні тоніки тощо)! Якщо молода людина пристрастилася до пива, вона вже потенційний алкоголік! Українські політики наполягають на європейському напрямку державотворення, але ситуація щодо спиртних напоїв показує, що Україна наразі далеко відстоїть від європейського розуміння алкогольної політики. Доки ми не почнемо серйозно ставитися до проблеми алкоголю, у першу чергу, як до проблеми здоров’я населення всієї країни, люди середнього віку вимиратимуть в Україні дедалі швидше. Петро Українець.

СІЧЕНЬ-ЛЮТИЙ 2010 р., №1 «Фашизм знищував людей за низкою ознак. Для пияцтва, що веде до винищування нації, немає обраних – під цю трагедію підпадають люди незалежно від віку, національності, соціального стану, політичних поглядів тощо. Дії (чи бездіяльність) влади, що приводять до споювання населення можна назвати неофашизмом у найяскравішому його прояві. Фашизм знищує людей у відповідності зі своєю ідеологією за політичними, національними ознаками, а неофашизм – знищує власний народ, усіх поспіль – прирікаючи цілі нації на вимирання. Націлена на підлітків реклама слабоалкогольних напоїв – справжній геноцид, один із проявів неоголошеного фашизму. Сотні тисяч сьогоднішніх хлопчиків та дівчаток, надивившись

сюжетів реклами алкоголю (наприклад, про той-таки «Лонгер»), легко і не задумуючись, прилучаються до спиртного, потім переключаються на горілку а, ставши дорослими, в стані алкогольного сп’яніння дають життя своїм дітям, які приречені бути неповноцінними громадянами. Майже п’ять відсотків працездатного населення в Україні є алкогольно залежними! Якщо держава докорінно не змінить ситуацію, то до 2015 року чисельність корінного населення в Україні може скоротитися до 30 мільйонів осіб. Більше половини злочинів, убивств відбувається в стані сп’яніння – це ще близько 50 тисяч. Горілка не лише знищує генофонд нації, але й допомагає владі утримувати народ у моторошній убогості, холопській покірності та політичній апатії. Бо тільки фізично та духовно здорова людина здатна глибоко зрозуміти й усвідомити шкоду знищення цілих народів за допомогою алкоголю. Уряд, що не реагує на поширення захворювання алкоголізмом – це злочинний уряд. Влада зобов’язана здійснювати конкретні заходи в боротьбі за збереження своїх народів та сучасної цивілізації в цілому. В Україні ми домагатимемося якнайшвидшого прийняття закону про державну монополію виробництва та реалізації спиртних напоїв”.* *Леусенко М., член Міжнародного Комітету захисту прав людини (www.ua-pravda.com, http://www.otechestvo.org.ua).

СІЧЕНЬ-ЛЮТИЙ 2010 р., №1 ВІД РЕДАКЦІЇ: Дорогі друзі, шановні читачі газети «Жива надія»! Слід визнати, що саме додаток «Християнська сім’я» користується особливим попитом серед читачів. Мабуть тому, що тут публікуються так звані «шлюбні оголошення». Ми живемо в час, який названий (згідно Святого Письма) останнім і в цілому цей час можна назвати досить складним. Певно що так само нині складаються нелегкі відносини в сім’ях, між людьми, в церквах. Хоч час останній, але написано в Новому Заповіті, що так само будуть одружуватися аж до другого приходу Ісуса Христа (Мт. 24:38, Лк. 17:27-30). Слід визнати, що одруження для багатьох християн стало так само сьогодні досить складним (невирішеним) питанням. Можливо тому, що сучасна молодь (християни не виключення) не зовсім вірно розуміє (чи не хоче розуміти), що то є справжня любов(?) Цікаве спостереження: я подав на християнський сайт (www.protestant-press.com) в розділ «Вокруг Семьи» дві замітки: «Як вийти заміж» і «Роздуми про справжню любов». То інтерв’ю з Дмитром Березюком «Як вийти заміж» було відкрито для читання 1000 разів, а «Роздуми про справжню любов» – лише 10 разів. Висновок напрошується такий, що більшість турбує саме питання «як вийти заміж», а не «що таке справжня любов». А мусило б бути все навпаки – принаймні в християн. Бажаємо кожному читачеві рясного Божого благословення! Нехай Господь дасть Вам мудрості, здорового глузду в питанні обрання Вашого супутника життя. Бажаємо також рішучості і сміливості, як у Ісуса Навина! «І Я вам кажу: просіть, і буде вам дано, шукайте і знайдете, стукайте і відчинять вам! Бо кожен, хто просить – одержує, хто шукає – знаходить, а тому, хто стукає – відчинять!» (Лк. 11:9). Р. S. Редакція отримувала запитання, чому не в кожному випуску газети «Жива Надія» друкується додаток «Християнська сім’я»? Відповідаємо: додаток «ХС» друкується по мірі надходження достатньої кількості листів для публікації. Побажання: ПИШІТЬ НАМ! І додаток «Християнська сім’я» буде виходити в друк з кожним випуском газети. *** 1. У мене багато проблем, вирішити які я сама не в змозі. Я маю трьох дочок, старша прикована хворобою до ліжка. Інші дітки також мають хвороби (Оля – серцеву недостатність, Віра – мікроцефалію). Чоловік – невіруючий, думає лише про себе і докоряє мені за дітей і проблеми. Хоч певний час він ходив до церкви і добре молився, але одного разу сказав, що більше не піде. Я була глибоко вражена почутим. Він почав пиячити, сваритися. Я сама маю погане здоров’я, перенесла п’ять операцій під наркозом (усі діти кесареві), тепер у мене стався нервовий розлад. Не знаю, як далі жити, усередині мовби щось обірвалося… Прошу молитися за здоров’я дітей, за спасіння чоловіка і за мене: духовне і фізичне підкріплення. Новак Яна Юріївна, с. Остки, Рівненська обл.

2. Мне 21 г. Не замужем. Уже 17 лет христианка. А водное крещение приняла в 2003 г. Люблю Господа и благодарна Ему, что Он спас меня в детстве – я не успела замараться в греховной грязи. И это при том, что я родилась не в христианской семье. Я работаю и учусь в Одесском финансово-экономическом университете, посещаю церковь, пою в хоре. Я веселая, общительная, жизнерадостная. Хочу найти больше друзей во Христе. Пишите. Будем друг друга искать. Только, пожалуйста, если сможете, вложите свою фотографию, чтобы мне иметь представление, с кем я общаюсь. Поправна Анастасія, вул. Суворова, 54, смт Березанка, Миколаївська обл., 57400.

3. Я живу в Луганской области, поэтому пишу на русском языке. Но я думаю, о Боге можно писать на любом языке, верующие люди поймут. У меня много стихав о Боге. Вот один из них: ВСЕХ ДОРОЖЕ. Лишь на тебя, Всевышний, уповаю! И от Тебя, мой Бог, спасенья жду! К Тебе, Господь, с молитвою взываю, И лишь к Тебе по жизни я иду. Сурова жизнь, в ней очень много боли… И море слёз, жестокости и лжи. О, Боже мой, Ты дай мне силу воли, Чтоб не упасть, лишь за руку держи! Веди меня по жизни через беды, Через огонь и воду проведи. С Тобой, мой Бог, достигну я победы, И верю, что победа – впереди! А ещё я написала красивую песню о Боге, но не знаю, как её донести людям. Чуваєва

«ЖИВА НАДIЯ» ХРИСТИЯНСЬКА

3 для подальшого спільного життя і служіння Господу. Мартинюк Леся, а/с №7, м. Рівне, 33027. Тел.: 096 87-70-931.

СІМ’Я

До уваги дописувачів! Якщо Ви бажаєте, щоб Ваш лист був надрукований в рубриці «Християнська Сім’я», то пришліть до редакції листа з щирою оповіддю про свої переживання, про наболіле. Розкажіть про своє життя, про навернення до Бога. Після цього Ваш лист буде надрукований з Вашою поштовою адресою. Не забудьте вказати телефон (у сучасних умовах мобільний телефон значно спрощує спілкування!). Редакція залишає за собою право значно скорочувати та редагувати текст. Так само приймаються листи й тих людей, хто ще не вважає себе справжнім християнином, але шукає Бога і має духовні питання, переживання, прохання, насущні потреби. Приймаються листи від християн, народжених згори (згідно Іоанна, 3:37), котрі шукають чоловіка (дружину). Якщо Ви надіслали такого листа, це значить, що Ви в мирі з Богом і церквою, Ви – член помісної церкви, і ви маєте дозвіл від служителів церкви на Ваш шлюб. Листи з проханням матеріальної допомоги бажано, щоб були завірені служителем церкви і церковною печаткою. Примітка: 1) бажано надіслати друкований текст (укр. чи рос. мовою), якщо ж такої можливості нема, то пишіть каліграфічно, розбірливим почерком, чітко вказуйте ім’я, прізвище, адресу, телефон; 2) будьякий лист, надісланий Вами до редакції, може бути надрукований в газеті «Жива надія» (з редакційною правкою) з Вашою адресою (хіба що Ви вкажете, що не для друку, або ж за Вашим бажанням може бути вказаний лише телефон); 3) листи і фотографії (всі інші матеріали, надіслані (або передані)до редакції) не повертаються! До уваги в’язнів: листи в однедва речення з проханням надрукувати, друкуватися не будуть! Лише щира, (правдива, відверта, без прикрас) розповідь сприяє тому, що Ваш лист буде обов’язково надрукований. УВАГА: Пам’ятаймо, що додаток «Християнська сім’я», насамперед, направлений на духовне спілкування та духовне збудування!

Валентина, вул. Суворова, 34, м. Алчевськ, 9. Случайно прочитала вашу газету. Прошу Луганська обл., 94200. молиться за мою семью. Уже полгода как трагически ушёл из жизни мой муж и отец 4. В эти тяжкие последние времена зло творит моих детей. Находим утешение только в Боге. много бед людям. И только светлая Божья Тетяна Мельник, вул. 40-річчя Перемоги, 12, надежда спасает и хранит. Мы живём в вере, Мар’янівка, Барський, Вінницька, 23060. любви и надежде, как бы тяжко и горько не было. Бог учит нас быть сильными и довольными.

10. Я – християнка, мені 40 р., зріст 178 см, И кому-то в эти минуты несомненно тяжелее, чем нормальної статури, очі голубі, одруженою не нам. Мне выпало посетить детский приют. О, эти була, урівноважена, добра, вірна, господарка, детские разбитые сердца! Мы не можем приютить маю 2 гр. інвалідності (заг. захв.). Познайомлюсь и согреть всех, но двери наших сердец и церквей з віруючим чоловіком з метою створення христ. открыты для всех. Мы, христиане, открыто го- сім’ї. Легковажних, невіруючих, засуджених проворим об Иисусе Христе, Его благодати. Я бы шу не турбувати. Тетяна, м-н Перемоги, 12-б, очень хотела успокоить и утешить одиноких, ибо кв. 4, м. Кузнецовськ, Рівненщина, 34400. одиночество – тяжкий крест… Я тоже одинока, и не скажу, что мне всегда легко, бывает, что от 11. Меня зовут Инна. Ваша газета мне попала боли кричит душа в небеса… Бывает упадёшь через брата во Христе из нашей церкви. Мне 55 зимой, а спутника нет рядом, поднимешься л. Приняла Иисуса в 1991 г. Живу одна, замужем и идёшь дальше… Но Богу неугодно, чтобы никогда не была. Ищу супруга, ревностного по человек был одиноким. Но когда спутник Богу. Постараюсь быть ему хорошей и верной погряз в пьянстве, блуде, наркомании, то не помощницей. Живу в Кировоградской области. лучше ли быть самому? Думаю, что муж должен Я стесняюсь, что ищу будущего супруга через очень бережно относиться к спутнице, а жена газету, а городок наш небольшой, меня все знают, соответственно будет ему верной и понимающей. поэтому даю для общения только телефон: 066 Дорогой брат, сестра, может и лучше, что в твоей 997 86 69. жизни сейчас так, как есть? Я вот только сейчас решилась протянуть руку одинокому человеку, 12. Прошу не за себя, а брата по вере из нашей христианину, не старшему 60 лет (не судимому). церкви. Он хочет жениться и ищет себе спутницу Если он подойдёт мне по духу Христа, соглашусь жизни. Ему 44 г., покаялся три года назад, член на переезд в другую местность. Только Божье церкви баптистов. Его мама уже лет десять благословение даёт прочный союз двоих сердец! член церкви пятидесятников, он живёт с мамой Со мной можно поговорить по телефону: 8 06192 в собственном доме. Он инвалид 3 группы по 64064. Наталья Николаевна, Запорожская зрению. Его адрес и тел.: Анатолий Саливанов, обл. ул. Ивана Малки, 28-а, г. Орджоникидзе, Днепропетровская обл., 53300. (05667) 6-98-99.

5. Вы уже один раз публиковали моё письмо, на него, к сожалению, откликнулись только люди 13. Ищу спутницу жизни, любящую Бога, с нечистой совестью. Но я не теряю надежду и чтобы не стригла волосы, не красилась, любила пишу второй раз. Мне 63 г., вдова. Верующая петь духовные песни, согласную на переезд ко ХВЕ с 2001 г. Надеюсь встретить своё счастье, мне, чтобы любила природу. Можно с ребёнком. брата-христианина, которому так же, как и Юрий, Закарпатье, тел. 097 88 66 137. мне, надоело одиночество. Я всё отдала в руки Господа нашего Иисуса Христа. Кураса Галина, 14. Зараз мені 47 р. Про Бога я чула з дитинства. ул. Пролетарская, 46, пос. Белый Колодезь, Моя бабуся була християнкою. Але у школі нас Волчанский р-н, Харьковская обл, 62540. навчали, що Бога нема. Та коли мені було тяжко, я завжди зверталася до Бога, просила у Нього 6. Мне 35 л. Желаю познакомиться с верующей допомоги. Коли я була вже дорослою, увірували в Бога сестрой, доброй, любящей детей. Мой моб. в Бога мої батьки. Але я влаштовувала своє життел.: +3 8 063 63 45 649. Шефердепер Валерий, тя по своєму: закінчила технікум, працювала ул. Кирова, 41, кв. 2, г. Орджоникидзе, Дне- по направленню, потім вийшла заміж. Мама пропетровская обл., 53301. молилася за мене і казала, що мені потрібно покаятися. Але тоді її слова мене не торкалися.

7. Мне 34 г. Спортивного телосложения, обра- Хоч я послухала її поради і часто читала Новий зование высшее, бывший монах, посещаю церкви Заповіт і молилася, щоб Господь мені відкрився. ХВЕ. Пишу стихи, изучаю иностранные языки, Одного разу мені приснився сон, як я падала люблю читать духовную литературу, общаться с до глибокого провалля зі своїм маленьким сиинтересными людьми, путешествовать по горам. ном. За що я не хапалася, щоб зупинити своє Работаю в роддоме. Мечтаю создать семью падіння, нічого не допомагало. Але раптом я пос одинокой девицей любой ортодоксальной бачила Ісуса Христа, Який простягнув до мене деноминации, можно – еврейкой. Мирослав Свої руки. Він витягнув нас з того провалля. Потім Буньян, ул. Ленина, 20, с. Рокосово, Хустский привів нас у чудове місце, де всі славили Бога. Ми приєдналися до них. р-н, Закарпатская обл, 94610. Так і сталося. Вже 19 років пройшло з часу мого 8. Бажаю познайомитися з щирим, добрим, покаяння і навернення до Господа Ісуса Христа. Я розумним, віруючим хлопцем 25-30 р. для ство- стала членом Церкви ХВЄ. Я маю радість і любов рення християнської сім’ї. Засуджених, або тих, у своєму серці, про яку не мріяла раніше. Мені що були засудженими, розлучених і тих, хто дуже шкода тих людей, що не розуміють любові мав дошлюбні стосунки з протилежною статтю і Божої і відкидають її. Мені також дуже шкода задля розваги, прошу не турбувати. Я вже чотири мого чоловіка, який помер, так і не прийнявши роки, як прийняла водне хрещення, член церкви, вірою Господа Ісуса Христа. Я залишилася з не на замітці. З дитинства вірила в Бога, слухала двома дітьми (сином і донькою), які вже тепер християнські радіопередачі, читала Біблію. Я бачу стали дорослими, навесні вони збираються одруБожу охорону і милість наді мною. Я молюсь, жуватися. Я буду рада знайомству з братами і щоб Господь дав мені долю і в сімейному щасті. сестрами для спілкування і молитовної підтримки с. Ольга, Закарпаття. Моб. тел. 063 59 84 479. один одного. Також хочу познайомитися з братом

15. Мне 36 лет, родился в Светловодске (пригород Кременчуга). Православный христианин, имею общение с евангельской церковью «На пути», где беру христианскую литературу. Хотел бы с Божьей помощью найти верующую, грамотную и порядочную женщину от 25 до 38 лет. Я люблю детей, также имею квартиру. Гришин Валерий Николаевич, тел. 096-373-95-90.

16. Шукаю брата у Христі: Дмитра Степановича Лушник. Довший час ми листувалися, а потім наше листування припинилося, бо брат змінив місце проживання. Я зрозуміла, що всі мої останні листи він не отримав. Брате, відгукнися! Світлана, Сумщина, тел.: 050 25-19-502.

17. Мені 45 років, член церкви ХВЄ. Інвалід І групи, не ходячий, потребую моторизований інвалідний візок (акумуляторний), щоб самостійно їздити до церкви (1,7 км). Ситар Андрій Михайлович, с. Жовтанці, Кам’янка-Бузький р-н, Львівська обл., 80431, тел.: 098 53 12 966.

18. Так склалося, що я живу самотньо. Щоб втримати душевну рівновагу, цілком віддаюсь роботі. Вважаю себе християнином. Стараюсь жити по християнським заповідям. Думаю, що ці земні труднощі (які склалися і в мене) тимчасові, щоб нас спонукати ретельніше шукати Бога. Хотів би зустріти жінку з поглядами на життя, подібними до моїх. Мені 44 р. (170/70). Живу в селі, маю господарство, яке допомагає утримувати мама. Але гармонії повноцінної сім’ї так не вистачає… Хотів би мати дітей. Степан, Буковина, тел. 096 37 72 560.

19. Дорогие братья и сёстры! Прошу поддержать в молитве за людей (жертв катастрофы) в Гаити: «… плачьте с плачущими» (Рим.12:15). Более 150 тысяч погибших, раненые умирают на улицах, дети погибают от жажды и голода, дороги завалены трупами... Моё сердце разрывается от сострадания матерям с умирающими детьми на руках, детям, спящим на трупах родителей, истекающим кровью и умирающим под обломками... «Прошу, Господь Иисус, смилуйся над несчастными людьми, яви спасение тем, кто взывает к Тебе, утешь убитых горем – горе так велико, что никто не утешит их, кроме Тебя... Молю, чтобы уцелевшие нашли спасение в Тебе! Во имя Отца, Сына и Духа Святого! Аминь!» «Господь наш милосердный! Молю Тебя о тех, кто страдает сейчас под завалами зданий... Помоги каждому из них, прошу! Знаю, Господь, что Ты – справедлив, что Ты силён каждому из них явить Спасение Своё! Прошу, Господь, призри на несчастных! Прости им грехи их, потому, что все мы грешны перед Тобой, Господи! Спаси, исцели, сотвори чудеса спасения для каждого из них, но, если нет на то воли Твоей, то не дай им, Господи, умереть без покаяния Тебе. Молю Тебя о тех, за кого некому больше молиться, молю за женщин с маленькими детками, за деток, которые ранены и осиротели... Накорми, напои, исцели, утешь, спаси, Господи! Во имя Иисуса Христа! Аминь!» Елена Руденко, 41 г., г. Киев, тел.: 050 72 03 520, е-мейл: www_@ukr.net 20. Я маю велику потребу в тому, щоб знайшлася хороша християнка, яка б доглянула мене. Мені самій вже дуже важко. Мені 83-й рік, часто хворію, нема кому їсти зварити. Юлія Данилівна Резанова, вул. Київська, 35/2, м. Марганець, Дніпропетровська обл., 53407.

21. Я пропоную допомогу усім одиноким, усім тим, хто має потребу в духовній підтримці, а також – в спільній молитві. Ми могли б поспілкуватися і одразу помолитися разом за Вашу потребу. Для цього дзвоніть мені в будьякий час по тел.: 098 890-73-62. Я Вам одразу передзвоню (у мене безлімітний пакет, але лише для користувачів Ді-Джус (на номери інших операторів я дзвонити не можу!). Штим Ірина Анатоліївна, вул. Засядько, 14, с. Правобережне, Верхньодніпровський р-н, Дніпропетровська обл., 51613.

22. У меня к Вам большая просьба: мне нужна инвалидная коляска с электрическим приводом. Я не знаю, как она точно называется. Может Вы подскажете благотворительную организацию, которая могла бы мне помочь. Я ездила на рычажной коляске, но уже больше года я не могу ездить и сижу в комнате, а это очень тяжело. Помогите мне, пожалуйста. Мой дом. тел.: 0553732-008. Моб. тел.: 066 06 30 929. Валя Фролова,

4 ул. Красина, 42, с. Красное, Скадовский р-н, Херсонская обл., 75720.

23. Шукаю свою долю через газету з молитвою до Бога. Мені 45 р. (166см/69кг). Віруюча вже 10 р. З них 14 р. самотня. Маю трьох доньок, дві заміжні, живуть окремо, 14-річна – живе зі мною. До церкви добираюся за 8 км (в районний центр). Як би мені хотілося з любим чоловіком молитися і славити Господа! Може відгукнеться богобійний чоловік, з розумною різницею у віці, щирий та надійний, який не боїться труднощів. Можна з дитиною, прийму, як свою. Світлана Сірота, с. Іванівка, Любашівський р-н, Одещина, 66523. Тел.: 063 39-41-497, 096 107-8323.

ЛИСТИ В’ЯЗНІВ

24. Когда мне было 4 года, мои родители развелись. Я остался жить с мамой. Она родила моего брата и всё внимание уделяла ему, я же остался без должного присмотра. Я стал учиться жить по законам улицы, которые гласили, что выживают только сильные, не украдёшь – не проживёшь … Потом меня отдали в интернат, где были те же понятия, что и на улице. После окончания интерната я не перестал воровать и жить в своё удовольствие. И случилось то, что должно было случиться: меня арестовали. Сидя в стакане (1х3 м), я обещал себе, что если меня выпустят, начну новую жизнь. Но когда меня выпустили, я сразу забыл своё обещание. Я становился не просто уличным воришкой, а преступником и мне такая жизнь нравилась. Когда меня снова посадили в «стакан», я обратился к Богу со слезами, прося прощения. Меня опять выпустили, но я продолжал преступную жизнь. Тогда моя мама уже стала христианкой. Она несколько раз приводила меня в собрание церкви, рассказывала о Боге, но я не слушал её. Наконец меня в третий раз арестовали и на этот раз дали срок. Мои нары оказались по соседству с нарами христианина. Он каждый день проповедовал мне о Боге. Я смотрел на него и на других зэков: злых, жестоких, нервных. Я не хотел быть таким, как они. Я стал посещать собрания церкви в зоне. И случилось чудо: Господь коснулся моего сердца. Я покаялся и пережил облегчение, радость и любовь. Я понял, что Бог не запрещает, Он освобождает от греховной зависимости. Моя жизнь для Бога только началась, но я верю, что смогу ещё многое сделать уже не для дьявола, а для славы Господа нашего Иисуса Христа. Бухенко Артур, НИК-50, отд. 5, с. Заклад, Николаевский р-н, Львовская обл., 81606.

25. Мне случайно попала газета «Жива надія» через тюремную библиотеку. И я решил постучать в Ваши добрые души через газету. Я мало знаю о Боге, но хочу служить Ему одному, но грех ко греху приходит невольно и разные греховные помыслы одолевают. Но мне одному не по силам преодолеть грех. Прошу молиться за меня, грешного… Мне 33 г. Половину этих лет я провёл за решёткой, начиная с 12летнего возраста, когда я попал в спецшколу за бродяжничество. Потом была зона общего режима, потом – строгого. Я освободился больным туберкулёзом, но не стал искать Бога, а продолжал греховную жизнь и её итог: меня

Я

думаю, что ни один человек не пришёл к наркотикам из-за плохой жизни, потому что только люди, обеспеченные материально, ищут что-то новое, ищут новые ощущения. Я не был исключением, потому что жил в обеспеченной семье, с самого детства ни в чём не нуждался. Родители меня обеспечивали всегда и всем, даже во времена дефицита у меня было всё, что я желал. Изза этого я начал искать новые ощущения. Первое, что было в моей жизни: я хотел особо выделиться среди одноклассников, я искал для этого способ. Естественно, что первый способ выделиться, не требующий каких-либо усилий, это курение. В третьем классе я закурил, и этим привлёк внимание одноклассников. Вокруг меня появились друзья, которые также искали способ выделиться среди других. Но курение меня не удовлетворяло, этих ощущений мне было мало, тем более что многие одноклассники тоже стали курить. Какое-то время спустя я начал пробовать алкоголь, чтобы снова быть первым. Но употребление алкоголя также не дало ожидаемого удовлетворения, тем более, что употреблением алкоголя стали

«ЖИВА НАДIЯ»

осудили на пожизненное заключение, где я уже нахожусь семь лет. Из них – два года верую в Господа Иисуса Христа. Мы сидим в камерах по два человека, а некоторые – по одному. В таких условиях трудно радоваться, гораздо легче унывать и печалиться. Трудно остаться открытым, не замкнуться в себе. Без общения (в глухом одиночестве) можно сойти с ума. Если бы не Иисус, то я бы не выжил. Прошу Вас молиться о моём духовном и телесном здравии. Если же кто пришлёт весточку, это поможет мне удалить печаль и грусть. Дорогие братья и сёстры, знайте, что каждое Ваше письмо (пусть всего в несколько строк), прилетевшее к нам из свободы (такой далёкой и для нас уже недосягаемой), как белый голубь, что внезапно залетел в тёмную и сырую пещеру камеры и озарил её тёплым и лучистым светом. Для нас, пожизненно заключённых, только той и радости, что Ваши письма, возлюбленные в Господе, братья и сёстры. Благодарю Господа Иисуса Христа за всех Вас. Омельченко Игорь, ул. Ватутина, 172, УИН №8, г. Житомир, 10001.

26. По милости Божьей пишу вам очередное письмо. Я понял (по отзывам на моё предыдущее письмо в газете), что «Живу Надiю» читают многие христиане. Но я увидел, что многие христиане имеют чувство отчуждения, засыпают духовно. Складывается впечатление, что большинство как-то безразлично относятся к чужой беде. Особая неприязнь сквозит к заключённым, что уверовали в тюрьме. Почему? Ведь если не все, то хотя бы половина из них верно служат Господу. Вот сколько мне пришлось перестрадать в свои 29 лет, пока не пришёл ко Христу. Перенёс сиротство, болезни и многое другое. Но через всю свою жизнь я ощущал Бога, хранящего меня. И сейчас Бог помогает мне, ведь у меня нет ни близких, ни родных, а срок 10 лет. Но, слава Богу, в нашей колонии хорошая администрация, и самое главное: в нашей колонии есть церковь ХВЕ. К нам приезжают на служения братья и сёстры из Сосновки, Нововолынска. На Рождество к нам приезжал епископ ЦХВЕ Украины Паночко. Ну, а самая большая радость случилась 29 июля 2009 г., когда в Завет Господа Иисуса Христа через водное крещение вступило 9 братьев. В нашей колонии есть пожизненно заключённые. Для них я собираю духовные газеты, журналы, книги, брошюры. Если у кого есть возможность, то присылайте на мой адрес: Фёдоров Виктор, СВК-47 (5 отд.), пгт Жвирка, Сокальский р-н, Львовская обл., 80040.

27. Печально видеть тех, кто только уверовал в тюрьме и сразу же наткнулся на холодную стену безразличия. По своей неопытности они начинали думать о Боге так же, как о людях, называющихся Его детьми. И охладевая, уходили от Него, так и не познав силы Его любви и преображения… Я сам прошёл чрез это, но по милости Божьей не утратил веры в Бога. На днях мне исполнилось 27 лет, время подвести итоги. В колонии я первый раз, и попал не случайно, хоть на свободе много работал и хорошо учился. Но ни работа, ни учёба не радовали меня. Я увлёкся алкоголем. Празднуя окончание сессии 3 курса, случилось так, что этот праздник превратился в пьянку, и её итог – меня посадили в тюрьму. А мне тогда исполнилось 19 лет. Я не понял, что

в тот момент Господь звал меня к покаянию, и в тюрьме пробовал забыться, целиком уйдя в работу. Результат плохого питания и перенагрузок не заставил долго ждать: я заболел тяжёлой формой туберкулёза. Перестал нормально ходить и дышал с трудом. Но именно в таком состоянии я наконец обратился к Богу. Я принял свидетельство о Боге от брата во Христе Зурика. Стал читать Библию брата. Уже перед самым покаянием мне приснился сон, что мне пришла посылка, её перевернули всю и оттуда выпала красная книга. Я не видел названия, но понимал, что это Библия. Проснувшись, я подумал, что красных обложек у этой книги не бывает. И мне действительно пришла посылка и в ней была Библия с обложкой красного цвета! Я возвратился в камеру и покаялся, прося Господа взять мою жизнь в Свои руки. Это было 13 декабря 2001 г. Моя жизнь не стала идеальной, и сейчас, после 6 лет моей веры в Бога, есть немало трудностей, но у меня есть уверенность в том, что я нахожусь под защитой Самого Господа Бога и мне не стоит о чём-либо переживать. Самыми яркими победами Господа в моей жизни были такие моменты (их увидели и другие люди): 1. Исцеление от тяжёлой формы туберкулёза (при том, что я отказался от уколов и таблеток). 2. Изменение законодательства (благодаря чему я смог вести переписку в неограниченном количестве). 3. Господь в таких стеснённых обстоятельствах благословил меня любящей девушкой, которую и я полюбил (раньше я никого никогда не любил). И Бог расположил сердце её мамы так, что она этому рада! 4. Бог дал мне верных братьев, которых я без стыда могу назвать своей семьёй. 5. И самое главное – у меня есть надежда на лучшее будущее, о котором раньше я даже не смог помыслить. Я знаю, для чего живу и встречаю каждый новый день, как ребёнок встречает долгожданный праздник. Если Вы, читая эти строки, понимаете, что живёте не так, как хотели бы; если Вы устали и не видите смысла в завтрашнем дне; если Вам невмоготу постоянно лечиться и лечить близких; если Вы работаете для того, чтобы покрыть никогда не исчезающие нужды, то значит пришло время для Вас взыскать Господа. Просто скажите примерно такие слова: «Господь, я устал (а) от этой жизни, что веду. Приди в мою жизнь и измени её так, как Ты хочешь». А потом идите в ближайшую церковь, молитвенный дом или домашнюю молитвенную ячейку (о которых Вы знаете) и Сам Бог будет вести Вас дальше! И пройдёт совсем немного времени, и Вы сможете сказать себе так, как говорю сегодня я: «Я сделал выбор в пользу Бога и не жалею об этом!» Молитвенная комната ГИК-7 (для Каверина Кирилла), с. Старая Збурьевка, Голопристанский р-н, Херсонская обл., 75630.

28. Многие в своих объявлениях делают пометку, чтобы судимые не писали. Если Вы надеетесь на Бога, то к чему такое примечание? А что если именно Бог предусмотрел, чтобы ваша половинка прошла очищение через тюрьму, а вы не хотите её принять? Тогда Вы до конца своей жизни будете одиноки, ибо даже если и вступите в брак, то не с тем, кого Вам предопределил Господь. Ну, а если Вы на Бога не надеетесь, то тогда конечно пишите «не судимые»… Каверин

СІЧЕНЬ-ЛЮТИЙ 2010 р., №1 Кирилл, ГИК-7, с. Старая Збурьевка, Голопристанский р-н, Херсонская обл., 75630.

29. Ищу общения с христианами харизматического направления. К сожалению, нас посещают только баптисты и адвентисты. Поэтому я оказался в довольно таки стеснённых обстоятельствах. Также хотел бы попросить выслать мне диски ДВД с проповедями, свидетельствами. Лавриненко Владимир Дмитриевич, СИК-60, кам. 312, п. Лозовское, Славяносербский р-н, Луганская обл., 93745.

30. Я благодарен Богу за то, что напечатали моё письмо. Мне однажды написала девушка Наташа Климлюк из г. Сокаль. Она просила ответить, но она не указала точного адреса, я написал ей ответ, но письмо вернулось назад. Я писал на почту, начальнику, но не получил ответа. Просил братьев из Львова, посещающих Сокаль, помочь мне, но они не ответили. Уже прошло больше года с тех пор, но я молюсь Богу и надеюсь её найти. Помогите мне, пожалуйста. Дорогая сестра Наташа, отзовись! Напиши мне! Александр Горелый, ВТ №1, ДУ, ул. Островского, 2, г. Винница, 21001.

31. У меня развился хронический простатит в запущенной форме, боли очень сильные, нуждаюсь в лечении. Но нет лекарств и средств. Если можете, помогите приобрести лекарства. С любовью во Христе, брат Павел Тресков, ул. Незгурецкого, 1, к. 6, БВК-70, г. Бердичев, Житомирская обл., 13306.

32. Когда мне было 13 лет, моя мама стала верующей. Я посещал с ней церковь, даже ходил потом на молодёжные собрания, но когда мне было 16 л., моя мама умерла (отец умер ещё раньше). Я обиделся на Господа, что остался один. Я не стал больше ходить в церковь и пошёл своим путём. Но моя дорога привела меня в места заключения, где я и сейчас нахожусь. Сейчас мне 25 лет и я до сих пор не могу понять, почему со мной так произошло. Я бы хотел покаяться, но не могу. Андрей Гратило, ЗИК58, ул. Гагарина, 2, г. Изяслав, Хмельницкая обл., 30300.

33. Мне 30 лет, всегда жду газету, но к сожалению в этом году читала только один номер. Мне необходимо общение с верующими для нормального духовного развития (желательно сверстниками). Пожалуйста, напишите мне! Елена Жидовцева, с. Добрыводы, 63/3, Збаражский р-н, Тернопольская обл., 47341.

34. Дорогие братья и сёстры, спасибо всем Вам, кто помогает сбившимся с пути странникам находить выход из житейских проблем посредством общения с Господом. Дорогой человек! Если ты целиком и полностью принадлежишь к семье Авраама, искренне принял в своё сердце Йешуа Мошиаха и исповедуешь Его своим Спасителем, то напиши, пожалуйста, мне, ибо долго я уже ищу тебя и жду это радостное событие. Пожизненно заключённый Виктор Валентинович Майоров, ВТ-1-ДПВ, ул. Островского, 2-а, г. Винница, 21100.

поехал в библейскую школу в г. Першотравенск и успешно закончил учёбу. Потом съездил домой (в г. Железногорск) за благословением к своему пастору Сергею Сомову, он благословил меня на служение евангелиста. Во время палаточного служения Господу я также получил исцеление от туберкулёза, я стал полностью здоров. На одном из евангелизационных служений в г. Горловка я встретил девушку Наташу, с которой решил соединить свою судьбу, поэтому остался в Горловке. По благословению пастора я стал заниматься молодёжным служением в церкви «Новое поколение». Бог мне дал хорошую работу, я снял относительно недорого хорошую квартиру в центре города, меня благословили мебелью, аппаратурой. У меня появилось много хороших друзей-христиан, которых мне так не хватало. Сейчас мне 30 лет. У нас с Наташей очень хорошие отношения, всё идёт к свадьбе. Благодарю Бога, что Он дал мне эту новую жизнь! Я желаю каждому человеку, чтобы он встретился с таким Богом, с каким встретился я – Иисусом Христом! Алексей Свинко, г. Горловка, Донецкая обл., Украина. Е-mail: alexsvinko79@mail.ru

Я СОСТОЯЛСЯ, КАК ЛИЧНОСТЬ! хвастать и другие одноклассники. Я начал искать чего-то большего для того, чтобы особо выделяться среди других. И тогда в 1997 году в моей жизни появились наркотики. Первое время, употребляя наркотики, я радовался, так как моя жизнь казалась мне красочной, я не замечал никого и ничего вокруг. Но когда у меня появились первые трудности с их приобретением, я понял, что залез в болото. Но остановиться уже не мог, потому что плотно сел на иглу. Наркотики требуют очень больших денег, и я начал искать для себя источник доходов, стал воровать, соответственно, очень скоро попал в тюрьму. Но и тюрьма меня не остановила, я начал искать способы, чтобы и в заключении колоться, мною сильно двигала наркотическая зависимость. Пробыв в тюрьме 4,5 года, я заболел туберкулёзом. Освободившись из тюрьмы совершенно больным, я махнул рукой на жизнь, потому что очень сильно в ней разочаровался, я продолжал употреблять наркотики, решив, что всё равно мне уже никто и ничто не поможет.

Но однажды я случайно в маршрутном автобусе встретил бывшего друга, наркомана. Но он выглядел уже не как наркоман, а как нормальный успешный человек, и это меня очень сильно заинтересовало. Между нами был сильный контраст. Я спросил у него, что с ним произошло, и он мне рассказал, что есть Бог, который мне может помочь, только Бог может дать мне свободу от наркотиков, есть реабилитационный центр, в котором помогают людям с моей проблемой. Я в это время уже 10 лет был в зависимости от наркотиков, и очень сильно захотел туда попасть. Для меня блеснул лучик надежды! В товарище меня больше впечатлило не то, что он говорил о Боге, а то, что Бог сделал с ним. Он был наркоманом, а стал состоявшейся личностью! И я тоже захотел стать личностью, захотел жить, а не существовать. Через месяц после разговора с ним я пошёл в реабилитационный центр, провёл там 10 месяцев. И совершилось чудо: я получил свободу от наркотиков! Господь мне открыл, что теперь надо не просто жить, а ещё и служить Богу! Поэтому я

«ЖИВА НАДIЯ»

СІЧЕНЬ-ЛЮТИЙ 2010 р., №1

С

ейчас мне 29 лет. Я родился в Азербайджане. И хотя я по национальности азербайджанец, но внешне на него не похож, поэтому надо мной всё время насмехались сверстники. Ко всему я имел дефекты со здоровьем, это тоже служило поводом для насмешек. Поэтому с самого детства у меня были проблемы с общением со своими сверстниками. В Азербайджане люди на улицах рассматривают друг друга, и если кто-то чем-то отличается внешне или в поведении, для них это повод посмеяться и остро пошутить. Не имея общения со сверстниками до 16 лет, я увлёкся чтением книг и прочёл их больше 3000. К сожалению, я не имел полноценной семьи, как у других детей. Отца я потерял в 7 лет. Маму и бабушку – в 13. Я тяжело переживал их смерть, стал вести ещё более

ы, Денис и Вероника Шевцовы, хотели бы засвидетельствовать о славе Божьей в нашей жизни. Я, Денис, верующий с 1992 г. (тогда мне было 12 лет), в это время Господь нашёл меня и призвал в Церковь. Церковь наставляла нас: если хотите иметь хорошую семью, молитесь за будущих супруга или супругу. Для Господа очень важно, чтобы мы сами определились с нашими желаниями, какую или какого спутника жизни мы бы хотели видеть рядом с собой. Господь любит конкретно выраженную нужду и считается с нашими желаниями, но важно помнить, что состоится только то, что Богу угодно. Небесный Отец всегда за то, чтобы Его дети были счастливы! Я написал на листке бумаги качества той девушки, которая мне нравилась и её внешнее описание. В 2007 году мне было

Н

МЕЧТЫ ИСПОЛНИЛИСЬ!

замкнутый образ жизни. А когда меня дважды ложно обвинили в краже (я тогда чудом не попал в тюрьму), я с утра до вечера размышлял о самоубийстве. Но Бог видел страдания моей души, не допустил меня совершить непоправимую ошибку. Он послал мне верующих друзей. На Рождество 1995 года ме-ня пригласили на концерт христианской музыки, а спустя две недели – на библейский кружок. Там я обрёл веру в Иисуса Христа и настоящих друзей! Из-за того, что я практически с детства не имел своей семьи, я всегда мечтал обрести свою семью. Конечно, я уже имел общение с христианами, мне было относительно хорошо, но всё же я хотел

М

ародилася я у звичайній сім’ї радянських інженерів у найпрекраснішому з міст України – Чернівцях. Була єдиною дитиною в сім’ї і тому жодного недостатку не відчувала. А ось щодо теплих родинних стосунків, на жаль, їх між батьками не було. Батько любив друзів, галасливі компанії з випивкою і частенько приходив додому напідпитку. Через це ми з мамою постійно страждали. Часто плачучи, я мріяла мати зовсім не таку сім’ю. Щоби в ній панували мир, любов, злагода і взаєморозуміння. Тому я поставила собі за ціль знайти секрет щастя. Я читала різноманітні книжки і думала, що в них обов’язково знайду відповідь. В школі я була активісткою і пройшла всі стадії розвитку особистості: від жовтенятка до комсомолки. Я була справжнім плодом комуністичного виховання і вірила у світле майбутнє. Девізом мого життя було: «Посади дерево, збудуй дім і народи сина!» Прочитавши багато книжок, я думала, що знайшла справжній секрет щастя: потрібно стати досконалою, багато вміти, бути розумною і красивою. Намагалася дотримуватись цих умов. У Бога я не вірила, тому що не знала Його. Ніхто не вчив мене молитися. Але коли були якісь переживання, ми з мамою ходили то в православний, то в грекокатолицький храм і ставили свічки. Іноді мама мені пропонувала прочитати «Отче наш» або перехреститися, але мені було неприємно

5

иметь свою семью. В моём положениивАзербайджанеэто осуществить было практически невозможно. Во-первых, из-за своего здоровья. Во-вторых, из-за своего статуса. Как и в других восточных странах, в Азербайджане женитьба это не дело двух людей. Для принятия решения должны познакомиться семьи жениха и невесты и на 50% именно родители принимают решение о женитьбе их детей. Конечно, в разных регионах и семьях этот процент колеблется, но такова общая картина. Также свадьба в Азербайджане – весьма дорогое удовольствие. Её надо проводить в ресторане, где стоимость одного места (на 2008 год) составляла примерно 30 долларов США. Обычно на свадьбу приглашается от 50

до 150 человек. Также надо в обязательном порядке купить золотые украшения невесте. И главное: получить согласие семьи. Для меня это всё было нереальным. Поэтому я принял решение переехать на Украину. К тому же у меня с детства была мечта жить именно в Украине. Здесь я начал поиск невесты по Интернету. Прошло 2 года, но все мои усилия бы-ли тщетными. Я имел много знакомств, личных встреч, но всё было не то. В конце концов, я начал отчаиваться, но всё равно продолжал писать и знакомиться. В июне 2007 года мне написала одна девушка с Одессы. Она прочитала моё объявление на одном из христианских сайтов. В нём я жаловался на одиночество

и искал друзей. Мы начали общаться по телефону. Спустя 2 месяца мы обручились, а ещё через 2,5 месяца поженились. Сейчас у нас растёт дочка, ей скоро исполнится год. Продолжительное время у меня были серьёзные трудности с выдачей вида на постоянное жительство в Украине, но я уповал на Бога. И вот в конце августа 2009 г. эта проблема наконец разрешилась. Слава Господу! Я надеюсь на Бога, что Он разрешит все трудности, что есть или будут на моём пути. Надеюсь, что Бог будет благословлять меня и дальше. У меня было три заветных желания, цели в жизни: жить в Украине, иметь свою семью и работать переводчиком (в основном я перевожу с

КАК МЫ НАШЛИ ДРУГ ДРУГА 28 лет, я продолжал молиться и искать ту девушку, с которой мне бы хотелось связать свою дальнейшую жизнь, и я зарегистрировался на христианском сайте знакомств «people.Invictory.org». Я общался по Интернету с братьями и сёстрами. И вот я познакомился на этом сайте с Вероникой. Общались мы целый год, всё больше узнавая друг друга. Наше общение не угасло, а наоборот: мы увидели, что наши цели и желания совпадают, и мы решили перейти на другой уровень общения. В это время я (как никогда раньше) молился о принятии правильного решения, и Бог дал Слово из Библии (Исаии, 62 гл.

– кто захочет, прочтёт). Бог говорит нам всегда и даёт ясные знаки. Как на автомобильной дороге есть знаки,

так и Бог делает нам знаки, вопрос только в нашем долготерпении и желании услышать, что говорит Бог (через Слово, служителей и даже мирских людей) и тогда мы получаем подтверждение. Бог за нас и Он желает нас благословлять, ведь Он – любящий Отец! Наша помолвка состоялась в Украине, Донецкой области, г. Авдеевка. Методы общения могут быть различны, но важно, чтобы общение было в реальном мире, а не только в виртуальном, поэтому Вероника приехала из США. Она раньше жила в Мариуполе (10 лет назад). Замечу, что очень важно, чтобы ваша будущая половина была из вашего народа (как мы видим это

в Библии), но бывают иногда и исключения. Также важно, чтобы ваш избранник был верующий! Женитесь (или выходите замуж) за таких же сестёр или братьев, посвящённых Господу, как вы сами! В нашей помесной церкви тогда состоялись сразу 2 помолвки в одно время! Мы вместе жили у пастора нашей церкви дома, неделю общаясь друг с другом. Будьте предельно искренними в общении, когда дело идёт к помолвке, но и помолвка – это не конечное решение, как вы знаете, но ещё можно подумать. Потом мы поженились и теперь весьма счастливы вместе. Мы благословляем всех тех братьев и сестёр, которые прочтут это

БОГ ПИСАВ МОЮ ДОЛЮ! це робити. Вперше про Бога, як Творця, я почала думати тоді, коли вчилася у медичному училищі. Вивчаючи будову тіла людини, я зрозуміла, що є Творець, який так досконало його створив. Я зрозуміла, що ніяка еволюція не могла би перетворити мавпу в людину… Але більше про Бога мені думати було ніколи. Я влаштовувала своє життя на свій розсуд і йшла по ньому з гордо піднятою головою. Нарешті я зустріла чоловіка своєї мрії і вийшла за нього заміж. Тепер, – подумала я, – все буде чудово. Але мій коханий був наркоманом. Хоч я знала про це до весілля, та була впевнена, що заради мене і нашого спільного щастя він залишить цю гидоту. Якою наївною я була! Він обіцяв більше ніколи не вживати наркотики, але його вистачило тільки на півроку після нашого весілля. Я була вже вагітна, коли він повернувся до старого життя. Я старалась боротися з цим, але у мене нічого не виходило. Нам випала нагода поїхати до Німеччини і я, не дивлячись на те, що була на 8 місяці вагітності, вирішила рятувати чоловіка від залежності в іншій країні. Я думала, що там нам ніщо вже не буде заважати: ні наркотики, ні мій батько зі скандалами, ні матеріальні негаразди. Це був 1995 рік. Але й там мене чекало велике розчарування. Чоловік

і в Німеччині відразу знайшов «товаришів по голці» і наше життя перетворилося на суцільне пекло. Я була з новонародженою дитиною на руках, не знаючи мови і не маючи елементарних умов для існування. Нам дали кімнату у гуртожитку в селі Дьорентрупп біля міста Лемго. В кімнаті були тільки нари, влада виділила нам ще дитячий візочок. Так ми починали нове життя. Цілими днями ми з сином були самі. А чоловік їздив до міста і «заробляв» собі на «дозу». Я відчувала себе такою нещасною! Тоді і звернулася до Бога, попросивши Його допомоги. І Бог почув. Він послав мені на допомогу віруючих людей – німців (переселенців з Росії) Марію і Федора Вайс. Марія, яка стала мені другою матір’ю, допомагала у всьому. Їхня сім’я показала справжню християнську любов на ділі. Пам’ятаю, я страшенно нервувала, коли вони починали говорити щось про Бога. Але це і був перший (хоч і несвідомий) мій крок назустріч Богу. Справжня зустріч відбулася через 2 роки – у 1997році. Увесь цей час вони з родиною, яка складалась з 4 сімей, молилися і допомагали нам. Про Бога більше нічого не говорили, а просто показували Його своїми вчинками. А Бог працював наді мною. Одного разу наші з чоловіком стосунки досягли критичної точки

і моє терпіння просто закінчилося! Я вирішила покінчити з життям, викинувшись з вікна 3-го поверху. Але Бог пам’ятав про мене, Він запобіг моєму нерозумному вчинкові, пославши думки про маленького синочка і батьків. Через деякий час чоловік зрозумів, що знаходиться на краю прірви і звернувся до лікаря, який запропонував йому метадон-терапію. Життя почало якось налагоджуватись. Якось мені подарували канонічну Біблію. Я була вражена її мудрістю і величністю і вірила тому, що в ній написано. Відразу ж почала просити у Бога, щоб Він вказав мені правильний шлях. Якось мій чоловік запропонував піти на зібрання до наших друзівбаптистів, а мені дуже цього не хотілося. Колись я там була і мені було нецікаво. Але я погодилась піти і про це сказала своїм друзям. Вони дуже зраділи і запросили нас на євангелізацію з Йоганесом Раймером, яка відбувалась впродовж тижня. Тільки на 4-й день я вирішила все ж піти. Коли я тільки заходила у дім молитви, то відразу відчула присутність Духа Святого. Я зрозуміла, що тут живе Бог і що я прийшла саме туди. Все, що говорив проповідник було якраз для мене і наступного дня я звернулася до Бога в молитві (7 березня 1997 року). Це було моє навернення, відродження і початок нового, справжнього життя.

азербайджанского на русский). Моя мечта сбылась! Я живу в любимой стране, и главное – у меня есть семья!

Друзья, стремитесь к своей мечте! И если Вы делаете всё необходимое (что зависит от Вас), чтобы мечта исполнилась (и главное: просите об этом помощи у Бога!) – так и будет! Алексей Иванов, г. Смела, Черкасская обл. Е-mail: bakuman@ua.fm

свидетельство и пусть то, что Бог хочет исполнить в вашей жизни, обязательно состоится, во имя Иисуса Христа! Аминь.

Денис и Вероника Шевцовы, г. Спокен, США 2 листопада я прийняла хрещення і заключила Заповіт з Богом. Ісус став моїм Спасителем, Він звільнив мене від гріхів і подарував спасіння. Він зцілив моє зранене серце і наповнив його світлом, любов’ю і радістю. Жодного дня у своєму житті я не пошкодувала, що навернулася до Нього. Я тільки дивуюсь, яке Його велике милосердя до мене, і що Він віддав своє життя заради мене! Через 5 місяців ми повернулися до Чернівців і я стала членом євангельської церкви. А мій чоловік, нажаль, знову повернувся до старого життя і покинув нас. Вже 11 років, як ми з сином живемо удвох. Тепер моєму сину 14 років і моє бажання, щоб він полюбив Бога всім серцем. А я вдячна Богові за все! Марина Демидова, вул. Залозецького, д. 107, кв. 39, м. Чернівці, 58003.

Email: morskaja777@ukr.net

«ЖИВА НАДIЯ»

6

СІЧЕНЬ-ЛЮТИЙ 2010 р., №1

МАРІЯ, КОТРУ ЛЮБИТЬ ІСУС... «Знаємо ж, що тим, які люблять Бога і які покликані за Його передбаченням, все виходить на добро» (Рим.8:28).

П

евно, що осінь мені мила ще й тим, що я в ній народжена. Це музика падолисту, терпка гіркота морозних хризантем, піанісимо дощу... В цьому кохається моя душа. А може осінь – моя сестра, бо дозволяє плакати, коли мені лиш забажається... Вона змішує прісні холодні сльози дощу з моїми – солоними та гарячими... І тоді можна йти містом навмання і ніхто не помітить, що ти плачеш... Крім осені в моєму житті був ще березень... Мій найперший березень, який міг стати останнім. Доленосний... П’ятимісячна дівчинка на розпеченій

Я ОСОБЛИВА.

Я особлива в Господа очах.

Він знає мої радості і болі. Коли я посміхаюсь уві снах, Це Ангел з мене погляду не зводить.

Бог кожен крок мій бачить,

кожну мить... Тремтливе щастя і сльозу таємну. Він пластиром Любові біль загоїть І пригортає у хвилину щемну.

Нестримно навкруги вирує світ, Цунамі все змиває з узбережжя... Мою ж найменшу вію на щоці Бог зніме обережнообережно...

чавунній плиті, а в хаті нікого... Завивання сирени, батькові руки, скривавлена сорочина... Синє світло реанімації... І довгіпредовгі ночі нестерпного болю... Рубці... Рубці… Рубці... Я вижила. Хоча ніхто й не сподівався. До трьох років навіть не усміхалася. Як скривджене звірятко зиркала на людей у білих халатах, безмовно благаючи не забирати на перев’язку. Бог прийшов в моє життя, коли мені було тринадцять. Вірніше, Він повернувся. Адже тоді (довгих три роки) саме Ісус стояв над моїм дитячим ліжечком, відводячи смерть. Він повернувся, і я впізнала ці очі. Я

Коли йдучи хитким містком

життя, Я спотикаюсь... Бог мене тримає. І серденька бентежного биття В Його долонях тихо завмирає...

Коли вітри осінні в душу

б’ють, Коли нема ні зіроньки у небі... Він втихомирить ненависну лють Мою стежинку поверне до Себе.

Я особлива в Господа очах, Якби одна лиш я жила на світі Він би прийшов знайти мене в гріхах

І за єдину мене кров пролити.

Це не моя заслуга – це

ЛЮБОВ, Це те, чого не передам словами. Я вкотре вдячна Небу знов і знов... Моя молитва світиться сльозами... ***

Коли боляче серце ранять,

Гострим словом, мов лезо бритви. Одиноко і гірко стане І знеможеш в нерівній битві.

Не ховайся в німе мовчання, Серце небу лиши відкритим, Хай душа у сльозах благання До Ісуса несе молитви…

ІСУС ЗІ МНОЮ, І Я ЦЕ ЗНАЮ! З

драстуйте, дорогі мої брати та сестри! Я хочу розповісти Вам про любов, щастя і радість спасіння, подарованого мені Богом! Я (як ніколи) відчуваю відповідальність за кожну людину, яку Бог посилає в моєму житті, також і за Вас, що читають моє свідчення. Може бути, Господь врятував мене саме для того, щоб хтось з Вас увірував, давши можливість Ісусові змінити Ваше життя. Моє ім’я Наталія. Мені 25 років, 24 з яких я вважала себе християнкою тільки через те, що мої батьки хрестили мене в православному храмі в дитинстві... Я ходила в церкву, іноді ставила свічки, по святах вірила в освячення продуктів за допомогою кроплення «святою» водою. Біблію намагалася читати кілька разів, але нічого толком не розуміла. Моя мама увірувала наприкінці 90-х. Брала мене з собою до церкви, домашні групи. Але я занадто була захоплена своїм особистим життям, роботою, навчанням. Хоча Бог говорив до мого серця, я відчувала, що моє життя не влаштовує мене. Нескінченне невдоволення в усьому, роздратування, депресії. У липні 2008 року я приїхала до Америки. І перші три місяці дуже нудьгувала, не дивлячись на нову обстановку і старання моєї родини допомогти мені. Мама вийшла заміж за американця і по неділях ми ходили в американську пресвітеріанську церкву. Мовний бар’єр не давав мені усе розуміти, що проповідувалося в

церкві, але Бог спонукував мене більше цікавитися Його Словом. В один прекрасний день Бог послав мені чудових людей, молодь місцевої п’ятидесятницької церкви, що запросила мене на християнське зібрання. І слава нашому Господові, Він створив чудо в моєму житті! Я цілком переосмислила усе, що робила до цього... Спочатку було важко і страшно глянути в очі гріхові і визнати свою нікчемність існування без Бога. Тепер усе зовсім інакше! Ісус зі мною і я це знаю! Від усього серця бажаю Вам миру в душі! Нехай Господь благословить Вас! Наталія Столяр, Fіrst Slavіc Pentecostal Сhurch, North Рort, FL. Буду рада спілкуванню з Вами! Пишіть мені на е-maіl: st.natala_4@maіl.ru

не змогла сказати їм «ні»... Моє покаяння сталося тихого літнього вечора 13 червня на вечірньому буденному богослужінні. В той вечір Ісус подарував мені крила. Відтоді я вмію літати... З тих пір минуло немало років. Осінь, зима, весна, літо і знову осінь. Душа завдячує Христу віршами. І ще любов’ю. Марія – означає «гірка». Але Він називає мене Особлива. А ще, Марією, котру любить Ісус... Це найвище звання на цілій землі. Погодьтеся, що це так. Віддаю на Ваш розсуд моїх кілька віршів. Марія Звірід,

м. Чернівці, Тел: 099 727 98 07.

E-mail: gorjkaja@ukr.net

На образи пекучий попіл І якщо навіть серед літа Хай проллється дощем Сніг байдужості закружляє, прощення… І замерзнуть любові квіти, Під хрестом на старій І розколеться лід відчаю… Голгофі Ми вчимося благословенню… Ти сердечні свої долоні

Піднеси догори, до сонця – Благодатна любов Господня Тьму розсіє в твоїм віконці.

Марія Звірід, 2009 р.

Я ЛЮБЛЮ

ИИСУСА ХРИСТА! С

ейчас мне 40 лет. Я с Господом – четыре года. В моей семье я никогда не слышала о Боге. Но, ещё будучи маленькой, я спросила почему-то прабабушку Меланью, знает ли она молитву «Отче наш...»? Она, как умела, мне её сказала. Я записала. Потом выучила и почти каждый вечер, ложась спать, повторяла эту молитву, ничегошеньки не понимая и не зная. Я просто, по-детски, в трудных ситуациях взывала к Богу. Старалась к Богу обращаться всегда на коленях. Помню такой случай, тоже из детства: заболела мама и её ночью «скорая...» увезла в больницу, а я осталась дома одна. Помню, как стала на колени и просила Бога не забирать мою маму, ведь у меня больше никого нет… Утром мама пришла домой живой и здоровой. Прошли годы, я поступила в институт, вышла замуж, родила ребёнка. Помню, как однажды, перед защитой диплома, переживая за результат, я с подругой пошла в Православную Церковь помолиться. Я вошла в храм, закрыла глаза и молилась к Богу, тогда ещё мне неведомому… И когда мы вышли из храма, я вдруг посмотрела по сторонам и сказала подруге: «Смотри, какая красота вокруг! Это же всё сотворил Господь!» Я так отчётливо помню тот день, словно это было вчера, а прошло уже почти 20 лет. Но и тогда я ещё не пришла к Богу. Я пыталась самостоятельно устроить свою жизнь, но, увы, не получилось. Моя семья распалась, было ещё много других неурядиц и проблем. Однажды я услышала слова от соседки-баптистки о том, что человеку не дано самому решить свои проблемы, что это под силу только Богу... Они мне так запомнились. А потом эта же женщина пригласила меня на собрание в свою церковь. И я пошла. Первый раз зашла в дом молитвы и с тех пор стала постоянно посещать собрания. Я узнала, что грешная, также узнала, что мои проблемы из-за того, что я не знала и не искала понастоящему Господа, что больше надеялась на себя, на людей, чем на Него. Узнала о Его любви к людям. Мне стало очень жаль моих лет, прожитых во тьме... Через месяц я покаялась, через год приняла водное крещение. Покаялась моя мама, две её сестры, бабушка. Я очень благодарна моему Господу, Иисусу Христу, за Его любовь и милость ко мне. Он не только омыл мои грехи, назвал Своей дочерью, но Он также исцелил меня от тяжелой головной боли (я

перенесла черепно-мозговую травму). Он дал мне покой и мир в сердце. Я спокойно и с уверенностью стала встречать каждый дарованный Богом день, зная, что этот день создал Господь и по Своей благодати даёт мне возможность жить в нём. Конечно, я очень хочу спасения всем моим родным, а также соседям, коллегам, знакомым. Я молюсь и прошу Бога спасти их. И я верю, что ответ придёт! Ведь мы получаем по вере нашей. Также я надеюсь, что Господь устроит и мою семейную жизнь. Вот такая моя история встречи с Господом. Слава Ему во веки веков! *** А где-то около года назад мне приснился сон, после которого родились эти строки:

СОН

Мне приснился сон, что я без Бога, Что всё, во что я верю – ложь, обман. И жизнь моя – лишь в никуда дорога, И нет надежды, только мрак, туман. Я в страхе остро сердцем ощутила Всю пустоту такого бытия. Без Бога жить? Но это уже было, Без Бога слишком долго я жила! Без Бога я отчаянно страдала. Без Бога путалась во множестве дорог. Без Бога долго счастье я искала, Но в жизни счастье Он найти помог! Все эти годы, как потом открылось, Меня хранил Он, искренне любя! И чудо в жизни всё-таки случилось. Мой Бог, Иисус, я встретила Тебя! И я сейчас живу с Тобой, мой Боже, И лучшей жизни, знаю, в мире нет, Ты – драгоценность, что всего дороже, Я верю, что во мне Твой свет. Мои стихи – они Твои, мой Отче, Мои молитвы – разговор с Тобой, Твои слова во мне и днём, и ночью, Мир в сердце – Твой и Твой в душе покой. Я не хочу из прежней жизни даже Одной минуты, ведь она пуста! Слеза из этой жизни, знаю, краше, Чем радость в той, что без Тебя была! Мой Бог, Спаситель, Истина Святая, Тебя я славлю, о Тебе пою… Я ни на что Тебя не променяю, Ведь больше жизни я Тебя люблю!!! Надежда Горбатюк, пгт Добровеличковка, Кировоградская обл.

E-mail: gorbatuk_nadya@mail.ru Мой моб. тел.: 097 7285471

СІЧЕНЬ-ЛЮТИЙ 2010 р., №1

«ЖИВА НАДIЯ»

Крим – особливий регіон і досить складний для проповіді Євангелії. Але дякуючи Богові, там також працюють християнські місіонери. Редакція отримала декілька свідчень з Криму (більшість свідчень з церкви християн віри Євангельської м. Алушти). Приємно констатувати, що до віри в живого Бога приходять різні люди, декотрі з яких вже цілком були (як то кажуть) на дні суспільства, для яких життя втратило будьякий зміст та мету, від яких практично всі люди відвернулися, які були нікому не потрібними. Але тим більша слава Богові, що Господь від них не відвернувся, привернув їх до Себе, цілком змінив їхню долю, відродив до нового щасливого життя, сповненого змісту, дав радість, мир, любов. Нижче читайте свідчення людей, що нам надіслали з Криму (ред. переклад укр. мовою з рос. мови). Якщо Ви захочете особисто поспілкуватися з цими людьми, пастором церкви в Алушті, подаємо координати цієї церкви: Богослужіння проходять щонеділі за адресою: м. Алушта, вул. Червоноармійська, 11, ТОК «Чайка» з 10-00 до 12-30. Е-mail: cxve_alushta@mail.ru; контактний тел.: (050)139-32-49. *** Мені 31 рік, працюю продавцем. Хочу поділитися свідченням свого життя і розповісти усім, який добрий Господь. У 1998 році я занедужала. Лікарі встановили діагноз – туберкульоз лівої

легені. Коли мене поклали до лікарні, я побачила багато молодих людей, що хворіють на туберкульоз. На моїх очах померла молода дівчина. Я розуміла, що подібна доля може очікувати й мене. До цього я багато чула про Бога, але не дуже вірила, що Бог щось може зробити особисто для мене. Я сказала Богові: «Господи, якщо Ти є, прости мої гріхи та зціли мене». Наступного дня в мене пройшов кашель, спала висока температура. Через місяць лікарі зробили рентген легень і були дуже здивовані результатом. Легені були абсолютно чисті! Протягом трьох років періодично перевіряли мої легені, діагноз не підтвердився. Мене зняли з обліку в тубдиспансері. Слава Богові! Зараз я в Церкві. Бог довірив мені служіння в дитячій недільній школі. Я дуже люблю Бога і вдячна Йому за Його любов та милість. Оксана Завойська. *** Мені 44 роки. Закінчив середню школу. Був жовтеням, піонером, комсомольцем. У 15 років почав палити, у 16-ть випивати. За сучасними мірками усе було як у людей. Була армія. Армія навчила дисципліні та порядку. Працював водієм, потім був завод, овочева база, будівництво. І весь цей час я проводив у пиятиках та гулянках. Загалом, вів розгульне, розгнуздане життя. Жив від зарплатні до зарплатні. Постійно в боргах! У кожнім місті – витверезник – мій. П’яним зламав хребет, мені дали 3-ю групу інвалідності. Але після цього я продовжував пити та гуляти. Жив у гуртожитку. До травми жив

від зарплатні до зарплатні, після інвалідності – від пенсії до пенсії. І як замкнуте коло: друзі, пивбар, бійки. Іноді, щоправда, бували дні просвітління, але рідко. В основному кошмари, бруд, убогість. Не знав тоді, що Ісус може і хоче змінити моє життя, якщо тільки я до Нього звернуся. 12 травня 2003 року я вперше побував на богослужінні Церкви християн віри Євангельської в ТОК «Чайка». Як зараз пам’ятаю, проповідував пастор Володимир. Мені було все цікаво. Хоча деяких речей я тоді не розумів. Чому так довго співали пісні про Бога? Це зараз, коли я сам співаю від щастя, бо Господь врятував мене, я розумію, чому співали вони. Через 2 тижні я покаявся. У той момент я дивовижним чином почув усередині себе тихий голос: «Я тебе за руку повів». Слава Богові! Слава Ісусу Христу! Відразу кинув пити. З палінням було складніше, але Бог звільнив мене і від цього гріха і від багатьох інших. Восени 2004 року прийняв Водне хрещення, що означало дати Богові обіцянку служити в чистій добрій совісті. Життя з Богом не можна описати на папері. Це потрібно кожному. Душа радіє і торжествує! Навіть якщо і бувають засмучення, вони тьмяніють у порівнянні зі щастям, що дає Бог! У мене це так, і я знаю, що в щиро віруючих християн (не номінальних) у житті відбувається те ж саме. Слава Богові! Володимир Никифоренко. *** Мені 37 років. Я хочу засвідчити усім про те, як Ісус Христос звільнив мене від шкідливої звички паління – залежності від нікотину. От як це відбулося. Одного разу знайома (тренер ДЮСШ) розповіла мені про те, як вона прийшла до Бога. Я була здивована, і не розуміла: навіщо тренерові й успішній жінці потрібен Бог, адже вона все має? Вона запросила мене на богослужіння Церкви християн віри Євангельської м. Алушти і розповіла, що церква молиться про потреби людей. Запитавши, чи хочу я, щоб про мене помолилися, одержала несподівану відповідь: «Мабуть, якщо ви помолитеся про мене, і я кину палити, і якщо мене візьмуть на роботу (тоді вирішувалося це питання), то я повірю, що Бог є». На той момент я не розуміла, що кинула виклик Богові, а Він чув мене. У призначений час я прийшла на служіння. Багато чого було незрозумілим: люди співали пісні, вигукували «Алілуя Ісусу Христу!» Мене зацікавило те, що пастор (так називають людину, що служить Богові та людям у церкві) читав Біблію та пояснював людям, як Слово Боже може змінити долю людини. Серце відчувало, що це саме те, чого сьогодні так не вистачає мені, як і кожній людині, незалежно від її матеріального або духовного благополуччя. Наприкінці служіння молилися про тих, хто хотів звільнитися від якоїсь гріховної залежності, і серед людей, про яких молилися, звичайно, була і я, бо дуже хотіла кинути палити. Після молитви я в цей же день уже не хотіла палити. Через те, що спочатку скептично поставилася до цього і не до кінця вірила в Боже диво, намагалася себе перевірити тим, що дивилася

на курців. Палити не хотілося, більш того, мене нудило від диму цигарок. Сумнівів більше не залишалося – Бог є! 9 грудня 2001 р. я покаялася перед Богом у тім, що не вірила в Нього та грішила. Уже 4 роки я не палю і зовсім не п’ю алкоголю.

P. S. Я хочу вас попередити, що нікотин дуже впливає на нервову систему, внутрішні органи та змінює зовнішність, особливо жінок. Він не легший від спиртного та наркотиків. Якщо останні два можуть убити відразу (якщо перебрати дозу), то нікотин убиває повільно, руйнуючи людину зсередини та ззовні. Усі, хто шукає звільнення від якоїсь шкідливої залежності, відкрийте двері свого серця перед Богом. Він простить усі гріхи просто, без жодних обрядів і допоможе звільнитися від залежності паління, алкоголізму та наркотиків.

Ісус Христос каже: «Ось Я стою під дверима та стукаю: коли хто почує Мій голос і двері відчинить, Я до нього ввійду, і буду вечеряти з ним, а він зо Мною» (Об’явлення, 3:20). Люба Бєлєвіч. *** «Він – істинно Спаситель світу, Христос» (Іван. 4:42). Здрастуйте, дорогі читачі! Мені 55 років. З них 53 роки прожив без Бога, у рабстві гріха. Гріховне життя в пияцтві так поглинуло мене, що я не знаходив виходу з цього замкнутого кола. Переді мною стояло одне питання: що робити, щоб змінити своє життя? Не знав, що поруч є інше – праведне життя. Життя з Ісусом Христом, нашим Спасителем. Кожній людині потрібно відкрити душу перед Господом, прийняти Його у своє серце і Він з любов’ю прийме нас і простить усі гріхи. Я прийшов на богослужіння євангельської церкви, покаявся і мовби заново на світ народився. У спілкуванні з віруючими та вивченні Слова Божого став очищатися від гріхів. Сам не помітив, як змінився! Тепер на спиртне дивлюся з відразою. Дивлюся на прожите життя, і сльози навертаються на очі. Де б я зараз був, якби Бог не врятував мене! З моїм вступом у нове життя, шлях у минуле наглухо закритий. Користуючись випадком, звертаюся до читачів газети словами, написаними в Біблії: «Тож підкоріться Богові та спротивтесь дияволові, то й утече він від вас» (Як. 4:7). Федір Бабарикін. *** Я хочу розповісти Вам про те, що Бог зробив у моєму житті. Пишу в основному людям, що знаходяться в ув’язненні й алко-, нарко- залежним. Знайте, що Ваш дім – не в’язниця, ви народжені, щоб бути вільними. Ісус поніс покарання за Ваші гріхи, заплатив життям за Вашу свободу. Бог має силу звільнити Вас. Він зробить це, щойно Ви звернетеся до Нього, покаєтеся в гріхах, попросите милості Божої та пробачення. Зробіть крок назустріч Богові і Він зробить до Вас десять кроків. Побачите, як зміниться все Ваше життя. Коли починаєш працювати своїми руками, використовуєш добрі здібності вчитися, стаєш потрібним

своїм рідним людям – хіба це не благословіння Господа? А з чого усе починається? З довіри Йому. З дитинства я ріс у впевненості, що я – невдаха. Чотири рази лікарі рятували мене від смерті. Вперше – коли упав і розбився; вдруге – надірвався, третій випадок відбувся на роботі, був неуважним, і мене придавило вантажем. Вчетверте, коли проковтнув каблучку з діамантом – не хотів здаватися міліції – це ледве не коштувало мені життя, здоров’я, майбутнього. У такі моменти мого життя мене підтримували батьки – і я їм дуже вдячний. Тепер я знаю, що вижив не лише тому, що був потрібен батькам, але ще й тому, що потрібен був Комусь ще. Ім’я Його – Ісус Христос. Я повірив Йому, прочитав Новий Заповіт і тепер не розлучаюся з ним. Покаявся, визнав себе грішником, звернувся до Бога за пробаченням. У результаті живу з миром та спокоєм у серці, Бог дав мені справжню Любов. Батьки, родина –радіють за мене, адже змінився мій характер, я позбувся поганих звичок. Я бажаю всім людям знайти мир з Богом, жити згідно Його волі й успадкувати життя вічне! Віталік Лобарєв.

*** Послухайте, люди! Сьогодні ви читаєте цього листа, якого я назвав «СПОВІДЬ КОЛИШНЬОГО НАРКОМАНА». Писати все це мені не приносить задоволення, але заради тих, хто став на шлях наркоманії, я не мовчатиму. Цей шлях дуже слизький та небезпечний. Я стояв на ньому шість довгих років. Це було справжнє пекло. Починалося усе з безневинної пляшки пива, косяка, плану, а потім і героїн. Наркотик відібрав у мене все: розум, честь, совість, здоров’я, сон, друзів, рідних та близьких. Цей шлях наповнений сльозами. Він складається із самітності, гіркоти, розчарування від того, що ніхто і ніщо не може тобі допомогти, угасити пульсуючий біль твого пораненого серця. І лише ця проклята голка знову і знову впивається у твою шкіру, простромлюючи вени, щоб хоч на короткий час забутися. А в голові постійний відлік часу від вживання дози до наступного уколу. Бо, якщо вчасно не дістав і не уколовся, починається найстрашніше для наркомана – кумар. Це коли ноги та руки хочеться відрубати сокирою, бо всі м’язи та сухожилля викручує як через м’ясорубку зі страшною силою, по тілу ллється постійно холодний, смердючий піт, а в голові – божевільний дім, і ти кричиш у порожнечу, але відповіді немає. Ти в капкані пекельної машини і вибратися з неї не в силах. Ти щовечора кажеш, що це останній день, але з ранку усе починається знову, бо ти – справжній раб гріха. Але вихід є! Він лише один – це означає треба прийти до Ісуса Христа, розп’ятого за усі твої гріхи і воскреслого у третій день, для того, щоб ти мав майбуття та надію. Брат Сергій. *** Алкоголіки добре розуміють значення слів з Нового Заповіту: «Бо що я чиню, не розумію; я бо чиню не те, що хочу, але що ненавиджу, те я роблю» (Рим. 7:15). Усі вони потрапляють у замкнуте коло, намагаються звільнитися від алкогольної залежності, і в той же час шукають будь-якої можливості задовольнити свою потребу в спиртному. Обманюючи себе, друзів, родину, дітей, у тім, що самі можуть відмовитися від спиртного, але трясовина настільки затягує тебе, що людині самостійно з цим лихом не впоратися. Алкоголіки стають рабами пляшки, страху, розпачу, самітності. Ти в лабіринті, з якого не можеш вийти. І відповіді немає. І знову пляшка. У мене це тривало більше 25 років. Я випробувала багато методів лікування,

7 але жоден метод не міг позбавити мене від бажання випити. Я звертаюся до тих, хто перебуває в такій ситуації, у якій була я сама. Дорогі мої! Не витрачайте свій час, гроші марно, бо є лише один вірний та єдиний шлях до звільнення – цей шлях – Ісус Христос! Тетяна Дягель. *** У 2000 році я перенесла дві серйозні операції. Коли я лежала на операційному столі і мене готували до другої операції, я молилася та просила в Бога пробачення, кажучи, якщо я залишуся живою, то обов’язково піду до Церкви, причащуся, сповідаюся і молитимуся більше, ніж я молилася до цього. У той час я відвідувала Православну Церкву на великі свята. Я завжди вірила в Бога, ще в дитинстві бабуся мене водила до Церкви й навчала молитися. Коли я одужала після операції, то пам’ятала, що обіцяла Богові, але все якось не виходило піти до Церкви. Одного разу моя подруга сказала, що поруч з моїм будинком, в актовому залі училища, збирається християнська Церква, яка проповідує Живого Бога. Я відразу пішла туди, немов би Бог приготував цю Церкву для мене. Першого ж дня я покаялася, відчувши полегшення та радість від того, що я виконала обіцянку, дану мною Господові. Багато чого було незвичайним в цій Церкві. Я ніколи не читала Біблію, а в цій Церкві просто неможливо цього не робити, я почала читати, вивчати Святе Письмо. Я, що прожила велику частину життя, що ходила на свята до православного Храму, але так мало знала про Господа, Якому молилася на операційному столі – ловила кожну проповідь, кожне слово пастора, молодої людини, що так багато знає про Бога. Багато знайомих відговорювали мене, кажучи, щоб я не ходила в таку Церкву. Але дивлячись на добрі плоди, що супроводжують мене, після звернення та покаяння перед Господом у цій Церкві, я зрозуміла – це моє, це моя Церква. Моє життя змінилося на краще, змінилися відносини з дітьми, пішли депресії, страх, покращилося фінансове становище, з’явилося багато сестер та братів, що у будь-який момент прийдуть на допомогу. Одного разу, після чергової перевірки, лікар знайшов у мене запальний процес і мені потрібно було їхати на лікування. Мені треба було робити третю операцію. Я попросила пастора, щоб про мене помолилися на молитовних зборах. Сама теж молилася: «Господи, лише на Тебе покладаю всі свої надії! Ти – мій захист! Ти – мій Господь і мій Спаситель!» Коли після цього лікар мене оглянув, то сказав: «До вас претензій не маю, у вас усе гаразд!» Я відразу не повірила, запитала: «А як же той діагноз, написаний у направленні?» Лікар відповів: «Те, що написано – помилка, у вас цього немає!» Слава Богові! Слава Богові! Я повторювала ці слова безліч разів. Я дякую Богові за усе, що Він зробив у моєму житті: за Його любов, милість, благословіння та зцілення. «На мені, Боже, обітниці Тобі; Тобі віддам хвалу; бо Ти звільнив душу мою від смерті, та ноги мої від спотикання, щоб я ходив перед Богом у світлі живих!» (Псалом, 55:13-14).

Олена Чебітько.

«ЖИВА НАДIЯ»

8 ПОЛТАВСКАЯ БОГОСЛОВСКАЯ СЕМИНАРИЯ ПРОДОЛЖАЕТ НАБОР НА ЗАОЧНОЕ ОТДЕЛЕНИЕ! Срок обучения: 3 года. Специализация: «Служитель церкви» (пастор, миссионер, евангелист). Занятия проводятся в форме 5 сессий в году, продолжительность каждой сессии: одна рабочая неделя (5 рабочих дней). Получение учебных материалов и заданий осуществляется либо по почте, либо во время очередной сессии. При успешном окончании курса обучения выдается диплом «Бакалавр служения». Вид обучения: платный. Для зачисления в ПБС (для всех форм обучения) подаются следующие документы: 1. Анкета абитуриента (заполняется самим абитуриентом). 2. Характеристика-рекомендация от пастора церкви. 3. Ксерокс паспорта и идентификационного кода. 4. Медицинская справка о состоянии здоровья. На обучение в ПБС принимаются абитуриенты независимо от возраста, национальности и пола. Преимущества при поступлении предоставляются братьям и сестрам, несущим постоянное служение в своей поместной церкви. Если у вас нет возможности часто приезжать на сессии, в семинарии есть почтовая форма обучения. КОНТАКТНАЯ ИНФОРМАЦИЯ: Почтовый адрес: Директору ПБС Михневичу П. А., б-р Б. Хмельницкого 19, г. Полтава, 36004. Телефоны: (0532) 655-055, моб. 097-444-22-74, 050404-09-10, е-мейл: poltravaseminary@gmail.com. Сайт: www.poltavaseminary.org.ua

УВАГА! Якщо ви маєте доступ до мережі Інтернет, то Ви можете прочитати газету «Жива Надія» в електронному варіанті (всі випуски з 2009 р. в кольорі) на сайті: www.lifeinjesus.info (розділ: Преса) або на сайті: www.poltavaseminary.org.ua

Пропонуємо Вам відвідати богослужіння християн в Полтавській області, що відбуваються ЩОНЕДІЛІ: смт. Білики Кобеляцького рну: з 1000, вул. Пристанційна, дім молитви; с. Березова Рудка Пирятинського р-ну: з 10-00, вул. Куйбишева, дім молитви; м. Гадяч: з 1000, вул. Вокзальна, 1А; м. Глобине: з 1000 та 1700, вул. Четверикова, 5; м. Градизьк: з 14-00, вул. Проектна, 23, церква «Христа Спасителя»; м. Гребінка: з 1400, вул. Жовтнева, 52; м. Диканька: з 1600, РБК; м. Зіньків: з 1500, вул. Гоголя, 33; смт. Котельва: з 17-00, вул. Жовтнева, 208; м. Кременчук: з 900, вул. Маршала Жукова, 104, церква «Віфанія»; м. Лубни: з 1000, вул. Драгоманова, 33, церква «Ковчег»; смт Машівка: з 1000, вул. Нестерця, 8; м. Миргород: з 1000, вул. Гоголя, 159, церква «Жива Надія»; смт Нові Санжари: з 15-00, вул. Комсомольська, 21, приміщення колишньої їдальні фабрики «Полтавчанка»; с. Оболонь Семенівського р-ну: з 1000, вул. Котляревського, 9А; м. Оржиця: з 900, вул. Леніна, 87; м. Полтава: з 1000, бульвар Б. Хмельницького, 19, (Зуп. «Вавілова»), Церква «Нове Життя»; c. Ульяновка Гребінківського рну: з 900, Дім Молитви, церква «Ковчег»; м. Пирятин: з 900, пл. Борців Революції, 12;

Запрошуємо:

Семінар для християнських поетів-початківців

Запрошуємо християнських поетів-початківців і тих, хто хоче удосконалити свою поетичну майстерність на семінар, який відбудеться 12, 13 березня у Луцьку. Вас чекають не лише лекції про теорію віршування, але й майстер-класи, вечір вільного спілкування, зустріч з визнаними поетами. Реєстраційний внесок для учасників семінару 60 гривень (з харчуванням і проживанням). За довідками і для обов’язкової попередньої реєстрації звертатися: Тел.: (03322) 78-99-85, 095-505-44-32.

християнський журнал Церкви Християн Віри Євангельської України Якщо: Ви любите читати проповіді та духовні статті; Вас хвилюють проблеми сучасного духовного життя суспільства і церков; Ви цікавитеся життям та служінням відомих служителів Божих; Ви любите читати свідчення про чудеса Божі та Його працю серед людей; Ви отримуєте натхнення від християнської поезії; Вам цікаво, як і чим живуть християнські церкви в Україні та за її межами, — то журнал «Благовісник» саме для Вас! Ви також можете замовити деякі попередні номери журналу. Звертайтеся за адресою: Журнал «Благовісник», вул. Вороніхіна, 14а, м. Луцьк, Волинська обл., 43020. Тел.: (03322)54406; (0332)789985. ЕmаіІ:blagovisnyk@yandex.ru www.blag.org.ua

УВАГА! Слухайте християнську радіопередачу «ЖИВА НАДІЯ» щотижня, у понеділок, з 21 год. 30 хв. на першому каналі Українського Національного Радiо.

Листи на радіопередачу надсилайте за адресою: Ненсi Іванівна Зiнчик, радіопередача «Жива Надiя», вул. Григорія Онискевича, 3, м. Київ, 03115.

РЕАБІЛІТАЦІЯ АЛКО- І НАРКО- ЗАЛЕЖНИХ!

УВАГА! Якщо Ви (чи Ваші рідні, друзі) шукаєте звільнення від алкогольної чи наркотичної залежності, радимо Вам звернутися в такі християнські реабілітаційні центри, де Вам нададуть консультацію по проблемним питанням, що цікавлять Вас, у відношенні Вас і Ваших родичів, дітей, онуків і нададуть реальну (безкоштовну!) допомогу: — м. Київ, вул. Кар’єрна, 44. Телефон довіри центру: (044) 404-21-53. Директор Рустам Фатулаєв. Е-mail: info@mahanaim. org.ua. Сайт: www.mahanaim.org.ua; — м. Полтава: керівник Сергій Осадчук, тел.: 050 634-47-83, телефон довіри для жителів Полтави: 69-34-75; — м. Слов’янськ, Донеччина, керівник Михайло Вікторович Ківшан, тел.

050 819-69-33, адміністратор Володимир Шереміїв, тел.: 050 144-80-48; — м. Луганськ, керівник Павло Вікторович Марченко, тел.: 050 818-62-83;

— м. Миколаїв, керівник Віктор Вікторович Нікітін, тел.: 050 238-71-38; — м. Житомир, жіночий реабілітаційний центр «Свобода», директор Катерина Костянтинівна Розора, тел.: 050 355-5094; — м. Шостка, Сумщина, керівник Дмитро Дахненко, тел.: 067 607-72-11; — м. Канів, Черкащина, (жіночий і чоловічий стаціонари), керівник Костянтин Білецький, тел.: 096 940-42-57; — м. Кривий Ріг, Дніпропетровщина, центр реабілітації «Нове життя», директор Олександр Руденко, тел.: (0564) 65-63-5. Е-mail: rudenko1986@mail.ru; — м. Харків, директор Павло Гончаров, тел.: 097 869-47-73.

P.S. Якщо Ви знаєте координати іншого центру, в якому реабілітанти отримують реальне звільнення від алкогольної, наркотичної чи іншої гріховної залежності, просимо повідомити в редакцію.

ЖИТТЯ В IСУСI

Щиро запрошуємо Вас відвідати новостворений сайт: LifeinJesus.info (Життя в Ісусі), де Ви зможете: — прочитати про віровчення християн віри Євангельської; — дізнатися більше про Ісуса Христа; — прослухати в МР-3 свідчення людей, що прийшли в покаянні до Бога; — замовити Євангелію Господа Ісуса Христа, яку Вам надішлють безкоштовно звичайною поштою; — прочитати (чи скачати на свій комп’ютер) газету «ЖИВА НАДІЯ» в електронному вигляді (повнокольоровий варіант), починаючи з першого номеру за 2009 рік; Сайт LifeinJesus.info в стадії розвитку. Дорогі християни, Ви також можете прийняти участь у його створенні, надіславши для публікації свої матеріали, які є корисними для духовного збудування.

СІЧЕНЬ-ЛЮТИЙ 2010 р., №1

До уваги цінителів поезії українською мовою! Відкрито сайт, присвячений українській християнській поезії:

«ДОТОРКНУТИСЯ ДО ВІЧНОГО!» Адреса сайту: www. vavrynyuk.com.ua Українська християнська поезія ще не достатньо досліджена і популяризована. На безмежних просторах інтернету дуже мало високохудожніх віршів християнського змісту українською мовою. Юрій Вавринюк (редактор християнського журналу «Благовісник», м. Луцьк) започаткував інтернет-проект, мета якого — заповнити цю прогалину. На сайті «Доторкнутися до Вічного» розміщено християнські вірші, згруповані за авторами та за тематикою, подаються практичні поради щодо віршування. Якщо Ви пишете вірші або їх пишуть Ваші друзі, і Ви вважаєте, що вони варті того, щоб з ними ознайомилися усі, надішліть їх на адресу: poet@online.ua. Якщо ж Ви не маєте Інтернету, надсилайте Ваші поезії звичайною поштою на адресу: Юрій Вавринюк, вул. Вороніхіна, 14-а, м. Луцьк, 43020.

Телефон довіри для жителів України! Якщо Вам тяжко, Ви в глухому куті, Ви не хочете більше жити, Ви просто хочете поговорити, Вам потрібен хтось, хто міг би просто Вас вислухати чи дати добру пораду – телефонуйте: — для дорослих: 0-800-50-777-50 (цілодобово!).

— для дітей: 0-800-50-222-50 (щосуботи та щонеділі з 9 до 15 год.). Дзвінки на телефони довіри з стаціонарних телефонів безкоштовні! Увага: змінено порядок набору для міжміських дзвінків! Тепер замість «8» потрібно набирати «0» і дочекатися довгого гудка, а потім набрати код міста і номер телефону. В нашому випадку: знімаємо трубку, чуємо гудок, далі набираємо «0», знову чуємо довгий гудок і вже далі набираємо всі цифри підряд: 800-50-777-50 або ж: 800-50-222-50. Якщо Ви бажаєте отримувати г­а зету поштою, то (попередньо!) надішліть до редакції газети (Андросову Г. М., вул. Колгоспна, 44, м. Миргород, Полтавська обл., 37600) грошовий електронний переказ (через поштове відділення), або поштові марки в конверті — для покриття витрат з пересилки газети. Ви можете замовити 1 чи 5 екз., або ж посилку до 120 екз. (вкажіть кількість в графі «поштове повідомлення»). Мінімальна вартість одного відправлення газети поштою складає 2,00 гр. Так само кожен бажаючий може отримати газету «Жива Надія» в електронному варіанті (починаючи з випуску №1, 2009 р). Якщо Ви хочете отримати газету на Ваш е-мейл, надішліть листа за адресою: giva-nadiya@yandex.ru або giva.nadiya@gmail.com Любі читачі, ця газета друкується лише завдяки Вашим добровільним пожертвам! Якщо Ви вважаєте, що це видання корисне для читачів, наближає їх до пізнання Божої правди, то візьміть у цьому служінні посильну участь своїми коштами, пам’ятаючи слова Євангелії: «Кожен нехай дає, як постановив у серці своєму, не з жалем і не з примусу, бо Бог любить того, хто дає охоче» (2 Кор. 9:7).

ЖИВА НАДIЯ

(січень-лютий 2010 р., №1) Газета (християнського спрямування) друкується за рахунок добровільних пожертвувань і розповсюджується безкоштовно Засновник газети  Церква християн віри Євангельської «Жива Надія», м. Миргород, Полтавська обл., вул. Гоголя, 159. Реєстраційне свідоцтво  ПЛ №386 від 20. 11. 2000. Віддруковано  ТОВ Вид. «Миргород», вул. Кашинського, 21, м. Миргород. Зам. № 246 Тираж 20 000 екз. Відповідальність за зміст надрукованого матеріалу несуть автори статей.

Редакція залишає за собою право на редагування та скорочення тексту. Будьякі надіслані матеріали не рецензуються і не повертаються. Листування з читачами ведеться тільки на сторінках газети. Думка редакції не завжди співпадає з думками авторів публікацій. Передрук статей та іншої інформації з обов’язковим посиланням на «Живу Надію». Редактор: Андросов Г. М. Тел. редактора: +3 8 050 2813256; +3 8 067 1050282; +3 8 (05355) 48556 Email: givanadiya@yandex.ru Адреса редакції: Геннадій Миколайович Андросов, вул. Колгоспна, 44, м. Миргород, Полтавська обл., 37600, Україна  Ukraine