ПРОФ. НАТАЛІЯ ПЕДАЧЕНКО: «...Потреба змінити прокладку серед ночі, або сильний біль, що змушує сидіти в «ці дні» вдома – це не норма»

ПРОФ. НАТАЛІЯ ПЕДАЧЕНКО: «...ПОТРЕБА ЗМІНИТИ ПРОКЛАДКУ СЕРЕД НОЧІ, АБО СИЛЬНИЙ БІЛЬ, ЩО ЗМУШУЄ СИДІТИ В «ЦІ ДНІ» ВДОМА – ЦЕ НЕ НОРМА»

Н.В.: Які основні проблеми з жіночим здоров’ям для кожної вікової категорії? Як поводитись, щоб уникнути цих проблем?

Н.П.: На сьогодні вік 18–45 – це молодий вік і наша задача, щоб у 45 років в наступну вікову категорію ми переходили у такому фізичному та емоційному благополуччі, ніби нам 18, а в 65 років почувалися так само, як у 45. Для цього лікарі розробили, з моєї точки зору, чудовий алгоритм діагностики стану жіночого здоров’я – чим раніше молода дівчина зверне увагу на регулярність свого менструального циклу, на те, скільки вона втрачає менструальної крові кожного циклу, на проблемні моменти зі шкірою та волоссям, тим раніше вона зможе поскаржитись на це своєму лікарю, а він за своїми алгоритмами вирішить ті або інші задачі.

Якщо у жінки рясні менструації у 18 років, то лікар зробить все для того, щоб якомога раніше вилікувати причину цих рясних менструацій і не дати жінці втратити значну кількість заліза, не дозволить розвинутися хронічному запальному процесу у цієї жінки. Адже хронічне запалення, якщо його вчасно не зупинити у ранньому репродуктивному віці, в 45, коли закінчиться період молодості, може суттєво підвищити жіночі онкологічні ризики. Адже наразі доведено, що хронічне запалення тісно пов’язане з канцерогенезом.

Цікаво також, що якщо у найбільш ранньому віці звернути увагу на стан шкіри, зайнятися вугровою хворобою не лише за допомогою косметичних процедур, які гінекологу дуже допомагають покращити стан шкіри, а розібратися з гормональними причинами появи цих акне і нормалізувати гормональний фон, то можна у майбутньому уникнути розвитку ожиріння, цукрового діабету другого типу, раннього інсульту, інфаркту та деяких видів раку в тому числі. Ось так дивно – якісь прищики у молодої дівчини можуть призвести до серйозних проблем зі здоров’ям у 45 років. І тому завдання гінеколога та взагалі нашої Асоціації гінекологів-ендокринологів максимально надавати інформацію пацієнтам та населенню щодо необхідності регулярних візитів до профільних спе-

ціалістів. Ми завжди пояснюємо, що висип на обличчі – це не норма, що дифузне випадання волосся – це теж не норма, треба йти до гінеколога. Лікуйся – і цієї проблеми не буде.

Якщо вчасно звернути увагу молодих дівчат та їхніх мам, що потреба змінити прокладку серед ночі, або сильний біль, що змушує сидіти в «ці дні» вдома, – це також не норма і необхідно невідкладно звернутися до лікаря для діагностики та лікування, то своєчасний правильний менеджмент рясних та болючих менструацій дозволить дівчині легко завагітніти та народити, коли вона того захоче. Їй не доведеться спершу лікувати декілька гінекологічних хвороб, які прогресували б без перешкод за відсутності терапії.

Одним з основних скринінгів має бути щорічний профілактичний огляд у гінеколога. За один візит можливо зробити ПАП-тест у поєднанні з тестом на наявність вірусу папіломи людини (профілактика онкозахворювань). Не уявляю, як можна спокійно жити, не знаючи, що цитологічно у тебе все гаразд. Адже, на жаль, рак шийки матки – гінекологічний рак, який в нашій країні ще дуже часто зустрічається і має високу смертність – це патологія, якій можна повністю запобігти. У цьому вся трагедія. А запобігти їй дуже легко: щорічний скринінг (цитологічні дослідження, або ПАП-тести, та виявлення вірусу папіломи людини), а у разі виявлення проблеми – проходження кольпоскопії. Бажано це дослідження робити у експертних клініках, де кольпоскопія виконується згідно з європейськими стандартами. І оці страшні випадки: «О, Боже, в мене рак!», – це атавізм, з оцим треба боротись, а не з щорічними оглядами.

Я просто часто чую від пацієнтів: «Навіщо? Це що таке і кому я винна це проходити? Це знову нести гроші?». Я розумію цей запит. Тому я пояснюю, що всі неопластичні процеси шийки матки, які виявляються дуже рано, – саме в цьому суть оцих щорічних оглядів, – сьогодні блискуче і повністю виліковуються без хіміотерапії, променевої терапії – цього нічого не потрібно, це вирішується легко і просто за допомогою одного наркозу і малоінвазивної хірургічної процедури. А ось коли регулярно ховатись від медоглядів і економити – потім це перетворюється у великі труднощі, і фінансові у тому числі, і окремий виклик – як це все витримати. Багато міфів на тему – що «я прийду, а мені знайдуть». І нещодавно одна пацієнтка, у якої під час УЗД грудей я виявила вузлове утворення і направила її до онколога, мені каже: «Мене вражає бажання ваших онкологів знайти у мене рак!». А я їй відповідаю: «Послухайте, подякуйте їм за те, що вони виконують всі необхідні дії, щоб виключити у вас рак. Та якщо онкологи у Вас його все ж-таки виявлять, поки ще немає прогресування

захворювання, то навіть рак грудей, так само як і рак шийки матки сьогодні, з нашими сучасними можливостями, – взагалі не становить великої загрозливої життю проблеми». Як любить порівнювати моя вчитель, професор Тетяна Татарчук, набагато гірше, ніж рак грудей, мати гіпертонічну хворобу, тому що ти не знаєш, де ти впадеш, коли втратиш свідомість, які ти таблетки випив, які не випив, нескінченні запаморочення, стукає у скронях, нічого не тямиш. Та для цього ефективного лікування раку шийки матки, раку грудей необхідно регулярно щороку обстежуватись і у гінеколога, і у мамолога – це те, що стосується моєї компетенції, як жіночого лікаря.

Жіноче здоров’я дуже тісно пов’язане з гормонами, тому що яєчники – це гормонопродукуючий орган. Сьогодні вже немає в світі поділу на жіночі та чоловічі гормони – є статеві стероїди: естрогени та андрогени. Вони працюють і у чоловіків, і у жінок. І матка, і молочні залози, і шкіра, і кісткова тканина –

це все гормонозалежні органи. Жирова тканина – це найбільший ендокринний орган, в якому, у тому числі, відбувається метаболізм гормонів – естрогену та прогестерону. І досі є багато міфів, які не пускають жінку прийти на консультацію до спеціалістагінеколога. Наприклад, що їй призначать гормони, і коли вона почне ними лікуватися, то одразу ж перетвориться якщо не на мутанта, то стане товстою та волохатою, хіба що у неї не з’являться копита. У нашій країні потужна гормонофобія. Важливо розуміти, що якщо жінка в 45 років починає скаржитися на сухість у інтимних місцях, на сухість шкіри на обличчі, зморшки, а також на стабільно поганий настрій – то це означає, що у неї дефіцит гормона естрогену. І якщо їй цей гормон не додати, то ця жінка протягом найближчих 5 років, замість того, щоб із задоволенням жити в середньому активному – неймовірно цікавому – віці, коли вже діти підросли,

кар’єра зроблена і з’явились фінансові можливості у житті – живи та радій життю, – ця жінка просто перетворюється на бабцю. Чому? Тому що має дефіцит естрогену. Чи це проблема додати їй ці естрогени? Навпаки – це єдиний можливий порятунок. Весь світ безпечно приймає ці препарати. Так, є необхідний перелік обстежень, які потрібно пройти перед тим, як лікар зможе безпечно призначити гормональне лікування. Але сьогодні це настільки доступно і зрозуміло лікарю: що, коли, навіщо, і який алгоритм визначення безпеки призначення тих або інших гормональних препаратів, що безглуздо цього боятися.

І навіть у плані тих же аномальних маткових кровотеч, якими страждає третина населення нашої країни, – а це дуже серйозна цифра! Люди розповідають жахливі речі: що під час місячних у них випадають величезні згустки крові схожі на печінку (через те, що такий обсяг крові просто не встигає всмоктуватись у засоби гігієни), і якщо не призначити цій жінці гормони, які в неї не в порядку, через які вона так втрачає кров, то сумні наслідки для здоров’я неминучі. А жінка про це мовчить, адже про це не заведено говорити, їй мама каже: «Нічого-нічого, в мене було так само, і у бабусі було, і все так має бути». Тільки чомусь мама в 45 років тричі прооперована «по гінекології», у бабусі взагалі «там» все видалено. Важливо зрозуміти, що метою призначення гормонів, яких ми боїмось, є вчасне запобігання гінекологічним операціям у 45 років, тоді у 50 жінка буде молодою і квітучою, а не старою бабцею. Ось такі міфи.

К.Б.: Пропоную дещо змінити траєкторію нашої розмови. Чи вважаєте Ви, що існує певний дефіцит інформації про гормонотерапію на рівні лікарів? І якщо так, то чи не є це в тому числі нашим недопрацюванням, як закладу освіти?

Н.П.: Академія, безсумнівно відповідає за освіту і за безперервний професійний розвиток лікарів, у кожного нашого викладача є при цьому і частина особистої відповідальності в цьому процесі. Наша кафедра активно проводить два курси тематичного удосконалення, які користуються надзвичайно високим попитом. Один з них з кольпоскопії та цервікальної патології, про те, як впроваджувати сучасні світові гайдлайни з лікування та виявлення патології шийки матки і запобігання раку у жінок в Україні. Особисто я є координатором Асоціації кольпоскопії та цервікальної патології у плані освітнього процесу в Україні. Декілька разів на рік до нас приїздять слухачі, тому що викладачі цього курсу, включаючи мене, як куратора, брали участь у розробці національного консенсусу по цервікальній патології. Ми – члени Всеукраїнської Асоціації кольпоскопії та цервікальної патології – регулярно відвідуємо тренінги для тренерів, які відбуваються у Брюсселі під егідою Європейської федерації кольпоскопії. На таких «івентах» члени правління федерації діляться тим, як правильно і найбільш конструктивно викладати основи кольпоскопії. Тобто педагогічний процес на кафедрі Академії відбувається і тут дуже важливо, щоб ми не лише, як практикуючі лікарі, освічували пацієнтів, а й з іншого боку, як викладачі ділилися новинами з лікарями, а цим, всим, власне, ми й займаємося.

Другий цикл тематичного удосконалення, котрий також дуже популярний – це курс ендокринної гінекології з курсом мамології. Всі найсвіжіші новинки, які лише публікуються у світі, ми обов’язково розповідаємо слухачам – лікарі приїздять, запис йде на рік наперед. Більш широкі освітні школи для лікарів проводить Школа жіночого здоров’я під егідою Health Hub, ось нещодавно проходила перша в Україні величезна школа – до нас приїздив професор Андреа Дженаззані – президент Міжнародної асоціації гінекологів-ендокринологів, куди Україну прийняли в минулому році, як повноправного члена Асоціації. В Україні професор Дженаззані керував виїзною сесією, де наші лікарі отримали міжнародні сертифікати і отримали величезну кількість знань, було бл. 600 слухачів з усієї України. Тому робота у цьому плані проводиться, ймовірно ще не досить активно, ще не всіх лікарів вдалося залучити до цієї роботи, та свою особисту відповідальність, як викладача Академії та відповідального секретаря Асоціації, я тримаю і намагаюсь реалізовувати слова в дії.

Наша Асоціація – одна з п’яти профільних асоціацій, взяла участь у створенні інформаційної платформи для пацієнтів, яка називається Територія здоров’я – Health space – вона зараз дуже активно розкручується, щотижня в неї з’являються нові підписники. Це вражаюче цікава штука, яка дозволяє безпосередньо пацієнтам через популярні соціальні мережі – інстаграм та фейсбук безпосередньо спілкуватися з лікарями. Ми проводимо прямі ефіри, ми публікуємо статті, де звертаємо увагу та ті або інші порушення. Адже люди обов’язково самі повинні усвідомлювати, чому такий стан – проблема. Якщо жінка розуміє, що постійна кровотеча призводить до анемії, то вона сама захоче піти до лікаря. Читаючи наші дописи вона зможе поміркувати – так, я також постійно прокидаюся вранці стомлена, так, я теж незадоволена станом волосся та шкіри, у мене постійно невдоволений стан, в’ялість, сонливість і щомісячно я продовжую втрачати кров. А втрата крові – це анемія і дефіцит заліза. І сьогодні у світі скажена пандемія залізодефіциту. І поки ми не «закрутимо кран, з якого тече», можна безкінечно вживати препарати заліза, коригувати дієту, але все це не буде працювати, тому що треба вирішити головну проблему.

Тобто ми займаємось не лише напрямом освіти лікарів, і самоосвіти насамперед, а і створюємо інформаційну базу для пацієнтів, для того, щоб вони могли знайти там достовірні, які ґрунтуються на сучасних світових протоколах лікування, рекомендації. Тому що зараз в інтернеті так багато всього – від лікування п’явками до уринотерапії. Як раз ця платформа створена для того, щоб населення мало можливість отримувати достовірну та перевірену інформацію, таку ж як вони б могли отримати, наприклад, в Італії, Канаді або США.

Н.В.: Що ви думаєте про уроки статевого виховання в школі?

Н.П.: Я розумію статеве виховання не «як навчити дітей займатись сексом правильно – з презервативом чи без?» Під статевим вихованням я розумію те, що хлопчик та дівчинка повинні виховуватись по-різному. З дитинства дівчинка повинна розуміти, і це задача мами пояснити, що таке жіночий організм, навіщо потрібні яєчники, що таке матка, що таке місячні, як правильно взаємодіяти зі своїм тілом, як правильно поводитись, щоб потім не було якихось труднощів та проблем. А хлопчикам, зі свого боку, батько допоміг би розібратись в тому, що таке чоловіча репродуктивна система, щоб дитина не лякалась полюцій та ерекції. Пояснити в чому відмінність хлопчика та дівчинки. Навчити особливому дбайливому ставленню до однокласниць, сестер, якщо вони є. А не перетворити це на розповідь про те, що таке

«надійний партнер». Близько 10 років тому Гаральд цур Гаузен отримав Нобелівську премію за відкриття взаємозв’язку між інфікуванням вірусом папіломи людини (ВПЛ) і розвитком раку шийки матки. Так ось презерватив від вірусу папіломи людини не захищає. І тому зараз світ вже приходить до того (навіть Америка, з якої до нас прийшла сексуальна революція), щоби мати культуру статевої поведінки, в них уже «не модно» мати секс до весілля, в них знову не прийнято мати коханців та коханок, у них культивують сімейні цінності. Тому що якщо цього нема, то виявляється це призводить до підвищення частоти раку шийки матки у молодих, а також до інших проблем, яких можна уникнути за допомогою того ж сексуального виховання. Тому, звичайно, воно потрібне, але виховання не в аспекті сексуальної свободи, а навпаки за допомогою освіти дітей щодо наслідків цієї «свободи».

К.Б.: А вакцинація?

Н.П.: Вакцинація проти вірусу папіломи людини у нашій країні, на жаль, оплачується пацієнтами, і це

дуже шкода, тому що ті країни, в яких вакцинація від ВПЛ давно вже входить до календаря обов’язкових, а значить – оплачуваних державою щеплень, здійснили неймовірний прогрес у профілактиці раку шийки матки. Наприклад, Австралія вже заявила про те, що протягом найближчих 50 років вони взагалі виключать рак шийки матки в себе на континенті – можете собі уявити? А у нас така дрімучість, що люди говорять про те, що вакцинація викликає безпліддя. Вакцинація – це єдиний поки порятунок від раку шийки матки в популяційному плані. При цьому, звичайно ж, сексуальна культура повинна залишатись і бути головною.

Наталія ВАСИЛЕНКО, Костянтин БАЛАШОВ

Продовження читайте в осінньому номері ДМО