Матеріали науково-практичної конференції "Аграрна освіта та наука: стан і перспективи розвитку" by www.MNAU.edu.ua

Міністерство аграрної політики України Науково-методичний центр аграрної освіти України Миколаївська обласна державна адміністрація Миколаївський державний аграрний університет

МАТЕРІАЛИ науково-практичної конференції «Аграрна освіта та наука: стан і перспективи розвитку» 7-9 грудня 2009 р.

Конференція зареєстрована в УкрІНТЕІ (посвідчення № 495 від 26.10.2009 р.)

Миколаїв – 2009

УДК 378:63:001(477) ББК 74.58+4+72(4УКР) А 25 Аграрна освіта та наука: стан і перспективи розвитку: матеріали А 25 науково-практичної конференції , 7-9 грудня 2009 р., м.Миколаїв. — Миколаїв: МДАУ,2009.—124с. У збірнику висвітлено матеріали науково-практичної конференції «Аграрна освіта та наука: стан і перспективи розвитку», які відображають результати досліджень з питань сучасного розвитку аграрної освіти та університетської науки. Проаналізовано стан та визначено пріоритетні напрямки реформування та інтеграції аграрної освіти та науки у європейський освітній простір. Для керівників вищих навчальних закладів, науково-педагогічних працівників, аспірантів. Рекомендовано до друку вченою радою Миколаївського державного аграрного університету. Протокол № 3 від 01.12.2009 р. Точка зору редколегії не завжди збігається з позицією авторів. РЕДАКЦIЙНА КОЛЕГIЯ: д.т.н., проф. В.С.Шебанін, д.е.н, проф. І.І.Червен, д.е.н., проф. І.Н.Топіха, д.е.н., проф. В.І.Топіха, д.е.н., проф. М.П.Сахацький, д.е.н., проф. О.В.Шебаніна, д.е.н., проф. Ганганов, к.е.н., доц. В.П.Клочан, д.е.н., проф. В.І.Гавриш, д.с.-г.н., проф. В.В.Гамаюнова, д.с.-г.н., проф. М.І.Гиль, д.т.н., проф. Б.І.Бутаков, д.т.н., проф. К.В.Дубовенко, д.т.н., проф. Ю.В.Селезньов, д.т.н., проф. А.А.Ставинський, д.с.-г.н., проф. В.С.Топіха, д.с-.г.н., проф. Т.В.Підпала, д.с.г.н., д.с.-г.н., доц.Л.С.Патрєва, д.с-г.н., д.б.н., проф. І.М.Рожков, д.с.-г.н., проф. С.Г.Чорний, д.б.н., проф. В.І.Січкар, д.с.-г.н., проф. А.О.Лимар, д.б.н., проф. А.П.Орлюк, д.с.-г.н., проф. В.Я.Щербаков, к.е.н., доц. Н.В.Потриваєва. Адреса редколегії: 54010, Миколаїв, вул. Паризької комуни, 9, Миколаївський державний аграрний університет, тел. 34-41-72 www.mdau.mk.ua © Миколаївський державний аграрний університет 2

СЕКЦІЯ: «ІННОВАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК АГРАРНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ» УДК 378/631.145(477)/001.895 АГРАРНА ОСВІТА ТА НАУКА – ОСНОВНІ СКЛАДОВІ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ АПК УКРАЇНИ В.С. Шебанін, доктор технічних наук, професор, член-кореспондент УААН Миколаївський державний аграрний університет В сучасних умовах ринкової економіки фундаментом інновацій і розвитку суспільства є освіта і наука, переважаючим об’єктом інноваційної діяльності стає вищий навчальний заклад, як рушійна сила змін у господарстві країни. Саме освіта сприяє формуванню кадрів, які мислять інноваційно: розвивають виробництво, спонукають його до використання наукових розробок, що, в свою чергу, стимулює науку до досліджень, які забезпечують потреби виробництва. Серед науковців вищої кваліфікації науковці-аграрії мають найнижчу частку – 4,6 відсотки, але вони є найбільш активними у виконанні НДДКР (індикатор перевищує середній в Україні) сільськогосподарських (0,588) та природничих наук (0,406). Незважаючи на певне скорочення кількості вчених в аграрному секторі і незадовільне стимулювання їх праці (рівень посадових окладів професорів в Україні становить 5-6 тис. грн. на місяць, тоді як в Європі 7 тис. євро; стипендії аспірантам – до 100 євро, при європейському рівні – 1000 євро), Україна досі посідає одне з перших місць в Європі за часткою науковців в робочій силі. Занепокоєння викликає і обсяг бюджетного фінансування науки в Україні, який нижчий від законодавчо встановлених норм (1,7% ВВП) і складає лише 0,4-0,5% ВВП. На університетську науку сьогодні виділяється менше 7% загальних асигнувань на всю науку, а частка фінансування науково-технічних робіт в університетах становить лише 3% загальних коштів на їх утримання, що значно нижче, ніж в розвинутих країнах. 3

Вчені вищої школи все більше уваги приділяють впровадженню результатів своїх розробок, використовуючи механізми інноваційної діяльності. Одним із таких механізмів є створення малих інноваційних підприємств. Але в цьому напрямі існує ряд проблем. По-перше, це відсутність у більшості наукових і навчальних освітніх закладів результатів інтелектуальної діяльності у складі нематеріальних активів. Немає патентів, ліцензій, що перешкоджає формуванню установчого капіталу при створенні малих інноваційних підприємств. По-друге, це відсутність у цих закладів необхідної матеріальнотехнічної бази і кваліфікованих спеціалістів для організації інноваційного бізнесу. По-третє, незацікавленість підприємницького сектора економіки фінансувати ризикові і дорогі інноваційні проекти, які мають тривалий термін окупності. І, зазираючи вперед, банкрутство підприємств малого інноваційного бізнесу. Процедура банкрутства малих інноваційних підприємств, засновниками яких є бюджетні установи освіти і науки, ускладнена, тому що засновники повинні розраховуватися за своїми зобов’язаннями або грошима, або власністю. Може мати місце відчуження площ. Така ситуація викликає занепокоєння і необхідність удосконалення чинного законодавства, врегулювання на державному рівні правових питань, диференційованого підходу у вирішенні спірних питань, що стосуються навчальних освітніх закладів, у кожному випадку окремо. Колективом Миколаївського державного аграрного університету за сприяння Міністерства аграрної політики України розроблено Концепцію інноваційного розвитку аграрної освіти і університетської науки на період до 2015 року, яка враховує положення Болонської декларації, позицію Великої хартії університетів та орієнтується на інноваційне оновлення змісту аграрної освіти і науки зі збереженням національних традицій та надбань. Стратегія інноваційного розвитку спроможна забезпечити подальший довгостроковий розвиток аграрної освіти і науки. Вона передбачає задоволення освітніх потреб населення, особливо сільського, потреб в його мобільності, в насиченні аграрного сектора економіки спеціалістами нової формації, сучасними науковими досягненнями, а також підвищення конкурентоспроможності аграрної освіти і університетської науки на світовому рівні. 4

Вважаємо за доцільне розробити чітку програму дій, положення якої послідовно і методично впроваджувати у життя. Посилити інноваційний розвиток АПК України можливо за умови підвищення рівня освіти населення і через освіту – його наукової активності. Чим вище рівень освіти молодої людини, тим більше вона продукує нових ідей та пропозицій, успішніше використовує інновації у професійній діяльності. Отже необхідно усвідомити, що освіта і наука є основним ресурсом, який забезпечує зростання благополуччя суспільства і підвищення статусу країни. А тому необхідно регулярне системне оновлення стану і змісту аграрної освіти та університетської науки, що сприятиме безперервності аграрної освіти на базі наукових досягнень, та спирається на тісну співпрацю освітньо-наукових установ із сільгосптоваровиробниками в процесі здійснення інноваційної діяльності.

УДК 378.338.439.6 РОЛЬ АГРАРНОГО ФОНДУ У ПІДТРИМЦІ ПРОДОВОЛЬЧОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ В.В. Іванишин, кандидат економічних наук, доцент Державна спеціалізована бюджетна установа «Аграрний фонд» Ефективність і прогнозованість державного регулювання ринку зерна є об’єктивною передумовою для економічного зростання зернового сектора держави, зміцнення її економічної та соціальної сфери. Тому, я коротко зупинюсь на головних аспектах діяльності установи, яку очолюю. Аграрний фонд є державною спеціалізованою бюджетною установою, яка здійснює цінову політику в агропромисловому секторі економіки і цінове регулювання окремих категорій продовольчих товарів, а також надає державну підтримку сільськогосподарським підприємствам. Структурно Аграрний фонд представлений у 21 обласному центрі України. Основними завданнями Аграрного фонду є: - проведення цінової політики в агропромисловому секторі економіки, в межах, визначених законом; - виконання від імені держави функцій кредитора на період дії режиму заставних закупівель окремих об’єктів цінового регулювання; - реалізація бюджетних програм, визначених Законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Результат нашої роботи – це формування державного інтервенційного фонду з об’єктів державного цінового регулювання для здійснення в подальшому товарних інтервенцій на організованому аграрному ринку. Для підтримки належного рівня продовольчої безпеки Аграрний фонд формує державний інтервенційний фонд з окремих об’єктів державного цінового регулювання, на рівні не менше 16%, а в 2010 і наступних роках – не менше 20% від обсягу внутрішнього споживання. В поточному маркетинговому році державне регулювання цін розповсюджується на такі товарні групи: 6

- пшениця тверда; - пшениця м’яка; - зерно суміші пшениці та жита (меслин); - жито озиме; - жито яре; - ячмінь; - борошно пшеничне; - борошно житнє; - цукор-пісок (буряковий). З метою забезпечення цінової стабільності Аграрний фонд здійснює товарні і фінансові інтервенції на організованому аграрному ринку України. Товарні інтервенції здійснюються шляхом продажу окремих об’єктів державного цінового регулювання на організованому аграрному ринку на умовах споту або форварду з метою встановлення ціни рівноваги у розмірі, що не перевищує максимальну закупівельну ціну. Фінансові інтервенції здійснюються шляхом закупівлі окремих об’єктів державного цінового регулювання на організованому аграрному ринку на умовах споту або форварду з метою встановлення ціни рівноваги в розмірі, не меншому значення мінімальної закупівельної ціни. У 2009 році Аграрний фонд здійснював інтервенційні заходи для стабілізації цін на ринку зерна шляхом проведення спотових і форвардних закупівель. Спотові закупівлі – це закупівлі зерна за прямими контрактами на умовах негайної поставки, які відбуваються на Аграрній біржі за середньозваженими цінами рівноваги (фіксингу), що склалися протягом останніх трьох торгових сесій. В поточному році Аграрним фондом закуплено 1146 тис. тонн продовольчого зерна, з яких 859,8 тис. тонн врожаю 2008 року та 286,2 тис. тонн врожаю 2009 року, на загальну суму майже 1,4 млрд грн. Форвардні закупівлі – закупівля у сільськогосподарських товаровиробників у встановлений маркетинговий період за фіксованою ціною на умовах авансового платежу у розмірі 50 % від повної вартості зерна на момент укладення форвардного біржового контракту. У 2009 році за форвардними контрактами до державного інтервенційного фонду закуплено 2,8% від загального обсягу 7

намолоченого в Україні зерна – 633,7 тис. тонн зерна вартістю 753,4 млн грн. Заставні закупівлі зерна – надання сільгосппідприємству бюджетної позики у розмірі 60% від вартості зерна, під заставу якого надається позика. За користування позикою береться плата в розмірі 9,05% річних. Проведення заставних закупівель зерна дозволило зняти з ринку майже 3% від всього намолоченого в Україні зерна – 1057,7 тис. тонн, за яке сільгосптоваровиробникам перераховано 749,9 млн грн. Крім цього, Аграрний фонд здійснює товарні інтервенції пшеничним і житнім борошном. Сума надходжень до державного бюджету від них склала у 2009 році 19,3 млн гривень. В поточному році Аграрний фонд здійснює товарні інтервенції цукром, виробленим із цукрового буряку. На кінець жовтня було реалізовано цукру на суму понад 126 млн гривень. На виконання рішень Уряду щодо реалізації зерна, в т.ч. по відшкодуванню суб’єктам господарювання податку на додану вартість, станом на 04.11.09 року на Аграрній біржі було укладено угод на реалізацію 2,2 млн тонн зерна загальним обсягом 2,7 млрд гривень, що на сьогодні забезпечило надходження до спеціального фонду державного бюджету в обсязі майже 2 млрд гривень. Одночасно окремими рішеннями Уряду Аграрному фонду було доручено здійснити закупівлі та реалізацію дизельного палива та аміачної селітри для проведення комплексів весняних та осінніх польових робіт. Аграрним фондом реалізовано весь обсяг (60 тис. тонн) закупленого дизельного палива та вдалося реалізувати 100 тонн аміачної селітри. Не реалізованим обсягом аміачної селітри здійснюється відшкодування ПДВ суб’єктам господарювання. У 2009 році сумарний обсяг бюджетних коштів, які надійшли через Аграрний фонд у сільськогосподарську галузь, склав 3,1 млрд гривень. Крім того, згідно з останніми змінами до законодавства, Аграрному фонду дозволено здійснити експорт об’єктів державного цінового регулювання з державного інтервенційного фонду в обсязі не більше 500 тис. тонн. Здійснення комплексу цих заходів певним чином сприяло зниженню цін на готову продукцію, а також позитивно позначилося на ціновій ситуації на ринку сировини і конкурентоспроможності суб’єктів господарювання. 8

Виходячи з вище наведеного, можна дійти висновку, що Аграрний фонд разом із Аграрною біржею є невід’ємними ланками організованого аграрного ринку і виконують свої функції в повному обсязі. Але для забезпечення кваліфікованої роботи, як ви розумієте, потрібні кадри, навіть не просто кадри, а досвідчені фахівці, які мають широкий спектр теоретичних знань і відчули роботу на практиці. Для цього Аграрний фонд і Аграрна біржа співпрацюють із єдиною в Україні кафедрою біржової діяльності Національного університету біоресурсів і природокористування України, на якій працюють досвідчені викладачі на чолі із завідувачем кафедри, заслуженим діячем науки і техніки України Солодким М.О. У нас студенти мають змогу проходити практичне стажування, значна частина працівників Аграрного фонду і Аграрної біржі складається саме із колишніх студентів цього ВНЗ. Знання, які вони отримали в роки навчання, дали їм змогу швидко вникнути в роботу і на рівні працювати із своїми більш досвідченими колегами. Сподіваюсь, що найближчим часом ми зможемо готувати кваліфіковані кадри і в інших ВНЗ нашої держави, тому що є значна потреба ринку у спеціалістах нашого профілю.

УДК 636.22./28.08:637 ШЛЯХИ ПОДАЛЬШОГО УДОСКОНАЛЕННЯ ТА ЗАСТОСУВАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ З ДИСЦИПЛІН ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ ТВАРИННИЦТВА В.С. Топіха, доктор сільськогосподарських наук, професор Миколаївський державний аграрний університет Постановка проблеми. Сьогодні сільськогосподарські підприємства України працюють, або намагаються працювати, в нових ринкових умовах, тому господарства з виробництва тваринницької продукції повинні бути конкурентоспроможними. В цьому плані значне місце відводиться аграрній освіті, яка пов’язана з технологічними дисциплінами виробництва продукції тваринництва і має свої особливості. Визначним принципом аграрної освіти є якість підготовки фахівців. Сьогодні Україні потрібні такі технологи, які володіють сучасними технологічними основами виробництва тваринницької продукції. Підготовка висококваліфікованих кадрів повинна ґрунтуватись на сучасних наукових досягненнях та шляхом підвищення їхньої кваліфікації на тваринницьких підприємствах, де впроваджено сучасні технології виробництва тваринницької продукції. Це є основою на шляху інтеграції України в європейський освітній простір. В цьому плані необхідно здійснювати модернізацію навчального процесу, зменшувати аудиторну роботу і збільшувати питому вагу самостійної роботи студентів під керівництвом викладача. Виклад основного матеріалу. Використовуючи в аграрній освіті інноваційні технології, на нашу думку, необхідно змінити підхід до навчального процесу, вимоги до викладача, який не лише повинен надавати матеріал з дисципліни, а й володіти сучасними технологіями, тим самим заохочувати студента до навчання. Рівень розумової діяльності викладача прямо впливає на стиль мислення студентів і подальшу їх кваліфікацію. Наша кафедра технології виробництва продукції тваринництва є випускною і щодо впровадження інноваційних технологій є певні напрацювання. Ми організовуємо проходження студентами виробничо-технологічної практики, в першу чергу у вітчизняних 10

господарствах з сучасною технологією ведення галузі тваринництва, а не в зарубіжних країнах, де не кожен студент має на це можливість. В даний час тваринництво України знаходиться на підйомі. Необхідно відмітити, що в країні є господарства, які працюють, або намагаються працювати, в умовах сучасного виробництва, що забезпечує ефективне ведення галузі скотарства, свинарства, птахівництва та ін. Що стосується південного регіону України, то це такі господарства, як ВАТ «Племзавод «Степной» Запорізької області, ЗАТ «Фрідом Фарм Інтернешнл», ТОВ «Таврійські свині» Херсонської області, СВК «Агрофірма «Миг-Сервіс-Агро», СГПП «Техмет-Юг», СПП «Промінь» Миколаївської області, «Агро-союз» Дніпропетровської області та інші [1]. Ці господарства мають продуктивність тварин на рівні кращих зарубіжних господарств. Ефективність ведення галузі в них забезпечується за рахунок: чіткої організації племінної роботи з використанням комп’ютерних програм, що дає можливість виявити оптимальні варіанти відбору та підбору і підвищення генетичного потенціалу продуктивності тварин; повноцінної годівлі відповідно до фізіологічних вимог організму тварин всіх статево-вікових груп з впровадженням білково-вітамінномінеральних добавок (преміксів) зарубіжного та вітчизняного виробництва; розробки рецептури комбікормів на основі комп’ютерних програм; технології утримання тварин згідно з фізіологічною потребою тварин всіх статево-вікових груп; людського фактору, який полягає в тому, що технологи повинні володіти сучасними методами селекції, годівлі, утримання з використанням комп’ютерних програм. Успіхи, професійні навики безпосередньо пов’язані зі знанням викладача. На кафедрі працює аспірантура, де формуються висококваліфіковані фахівці-викладачі. Їх науково-дослідна робота побудована так, що кожен аспірант повинен проводити наукові дослідження в умовах вищевказаних господарств, де він повинен освоїти передову технологію виробництва тієї чи іншої галузі. Ми вважаємо, що аспірант або здобувач, який одержав диплом кандидата сільськогосподарських наук, повинен бути постійним консультантом з питань підвищення продуктивних якостей тварин тієї чи іншої галузі. Якщо викладач не користується попитом на виробництві і не є затребуваним для виробництва, то такий викладач є незатребуваним для викладацької роботи, бо він не несе сучасні інноваційні технології в навчальний процес студентам. Тому ми вважаємо, що 11

для того, щоб стати вченим і запропонувати інноваційні технології необхідно перш за все вивчити виробництво, знати його недоліки, опанувати як вітчизняним, так і зарубіжним досвідом з даних дисциплін. Тільки висококваліфіковані наукові кадри можуть підняти престиж сільськогосподарської науки. В нашій країні був досвід формування вченого в галузі сільського господарства з виробництва, де він повинен пропрацювати три роки і після того удосконалювати свої знання в період аспірантури. Висновки. Отже, в підвищенні якості вищої освіти фахівців технологічних спеціальностей, забезпеченні на цій основі конкурентоспроможного випускника та престижу української вищої аграрної освіти у світовому просторі, важливим є надання студенту можливості щодо отримання професійної кваліфікації відповідно до вимог ринку праці, бо в даний час для відродження тваринництва необхідні новітні технології, впровадження яких забезпечать тільки висококваліфіковані кадри. Література 1. Топіха В. С. Раціональне використання вітчизняного та зарубіжного генофонду свиней в сучасних племінних господарствах України / Топіха В. С., Волков А. А. // Таврійський науковий вісник. — Херсон: Айлант, 2008. — Ч. 2., Вип. 58.— С.78—81.

УДК 621.396.33:528.8 (631.41) ВИЗНАЧЕННЯ ВМІСТУ ГУМУСУ В ҐРУНТАХ ПІВДНЯ УКРАЇНИ ДИСТАНЦІЙНИМИ МЕТОДАМИ С.Г. Чорний, доктор сільськогосподарських наук, професор І.М. Гашпоренко, аспірант Миколаївський державний аграрний університет Гумус значною мірою визначає родючість ґрунту. Довготермінові зміни вмісту гумусу в ґрунті є одним з головних критеріїв оцінки якості систем землеробства з точки зору їх впливу на родючість ґрунту. Втрата органічної речовини при сільськогосподарському використанні ґрунтів є показником нераціонального землеробства. І навпаки – зростання вмісту гумусу дає привід констатувати факт збільшення ґрунтової родючості. Використання даних багатоспектральної супутникової зйомки з метою створення системи дистанційного гумусового моніторингу дає можливість значно здешевити та багатократно збільшити оперативність процедури визначення вмісту гумусу в ґрунтах. Отже метою наших досліджень було створення саме універсальних методик використання багатоспектральних знімків космічних апаратів для гумусового моніторингу ґрунтів Півдня України. В нашому дослідженні були використані багатоспектральні космічні знімки Херсонської та Миколаївської області, які були здійснені французьким супутником SPOT-4. Зйомку було проведено мультиспектральною камерою HRV за трьома каналами: 0,50-0,59 мкм („зелений” діапазон); 0,61-0,68 мкм („червоний” діапазон); 0,790,89 мкм („близький інфрачервоний” діапазон). Роздільна здатність знімку дорівнювала 20 м на піксель електронного зображення. В процесі досліджень було ідентифіковано 390 агроландшафтів загальною площею в 38409 га в Миколаївському, Очаківському, Жовтневому районах Миколаївської області та Білозерському районі Херсонської, які зайняті чорноземами південними та темнокаштановими ґрунтами різного гранулометричного складу та еродованості. Дані щодо вмісту гумусу в шарі ґрунту 0-25 см на момент зйомки були взяті з архівів відповідних турів агрохімічних досліджень, які проводили Миколаївський та Херсонський обласні центри охорони родючості ґрунтів та якості сільськогосподарської 13

продукції. Спектральні коефіцієнти яскравості розраховувалися в кожному пікселі зображення в межах конкретного агроландшафту за допомогою програми ENVI-4.1, а потім визначалися середні величини. Для врахування комплексності ґрунтового покриву (наявності в межах агроландшафту кількох грунтових виділів) було використано показник інформаційного різноманіття – функція Шеннона-Уівера (Н(х)). Теоретично ця функція буде мати максимальне значення тоді, коли є найбільша складність ґрунтового покриву в межах кожного агроландшафту, тобто коли мається кілька ґрунтових виділів рівної площі, і мінімальне, коли всю площу агроландшафту займає один ґрунтовий виділ. В нашому випадку розрахунки показали, що за ґрунтовим різноманіттям всі поля можна розділити на дві групи: з одноманітним ґрунтовим покривом (Н(х)=0) та із строкатим (Н(х)=0,29-1,37). В розрахунках враховувалось також, що на значення коефіцієнтів яскравостей впливає гранулометричний склад ґрунту, а тому в кожній із груп окремо розглядалися спектральні характеристики легкосуглинкових ґрунтів та середньо- і важкосуглинкових. Кореляційний аналіз показав, що найбільш тісний статистичний зв'язок спостерігається між вмістом гумусом та спектральними коефіцієнтами яскравості по кожному агроландшафту в червоній частині спектру (0,61-0,68 мкм). Для отримання регресійних залежностей використовували експоненціальну апроксимацію даних за допомогою відповідної функції в комп’ютерній програмі MS EXCEL. Розрахунки показали, що при відносно невеликих коефіцієнтах детермінації (0,29-0,56) помилки розрахованих рівнянь коливаються в межах 3-18%, що, практично, співпадає з граничними значеннями погрішності результатів аналізу гумусу лабораторним методом за Тюріним (ДСТУ 4289:2004) (20%). Отже отримані рівняння регресіїі дозволяють використовувати багатоспектральні космічні знімки регіону для визначення вмісту гумусу в грунтах регіону та бути важливим елементом космічного моніторингу грунтів Півдня України.

УДК 378.1:63:001.895(477) ОСНОВНІ КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ СТРАТЕГІЇ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ АГРАРНОЇ НАУКОВООСВІТНЬОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ Н.М. Сіренко, кандидат економічних наук, доцент, докторант Миколаївський державний аграрний університет Міжнародний досвід підтверджує, що інвестиції в людський капітал, зокрема в освіту і науку, сприяють істотній віддачі для економіки і суспільства. В сучасному світі національна безпека і незалежність держави невіддільні від рівня розвитку науковоосвітньої системи, яка з одного боку, генерує інновації для виробництва, а з другого, формує кадровий потенціал, здатний використовувати ці інновації й розширювати їх. Ці тенденції зумовили потребу в змінах, які б забезпечували безперервну ефективну взаємодію всіх суб’єктів попиту і пропозиції науковоосвітніх послуг. А тому колективом нашого університету було зініційовано та розроблено стратегію інноваційного розвитку аграрної освіти і університетської науки України на довгостроковий період. Наша позиція в процесі розроблення подальшого шляху розвитку вітчизняної аграрної освіти і університетської науки ґрунтувалася: - по-перше, на необхідності світової та європейської інтеграції освіти і науки, а також мобільності науково-педагогічного персоналу; - по-друге, на збереженні вітчизняних традицій і надбань в аграрній освіті та науці; - по-третє, на інтелектуалізації сучасного фахівця, орієнтації науково-освітньої системи не на передачу старих знань, а на формування кадрового потенціалу, здатного генерувати нові знання; - і головне, визначальним елементом в тріаді освіта, наука і виробництво є саме освіта, від розвитку якої залежить і напрям трансформації інших двох складових. В процесі дослідження подальших перспектив розвитку аграрної освіти і науки нашим колективом було проаналізовано науковоосвітні системи інших країн, зокрема щодо структури вищої освіти, розмірів університетів, фінансування вищої освіти, її змісту та 15

стандартизації, інтеграції вищої освіти та науки, системи підготовки наукових кадрів. Крім того, було встановлено, що приєднання України до Болонського процесу має як переваги, так і ризики, особливо стосовно зростання конкуренції з боку європейських університетів і загрози втрати вітчизняною освітою і наукою національної ідентичності, традицій і надбань. У стратегії виділено основні слабкі сторони аграрної освіти і університетської науки України, які є гальмуючими факторами і потребують розроблення механізмів подолання або ж нівелювання їх негативних наслідків. Поряд з цим, аграрна науково-освітня система має і досить потужний потенціал, що проявляється у: 1. Кадровому потенціалі. 2. Сприятливих організаційно-правових умовах для розширення спектра освітніх послуг за рахунок використання інноваційних форм і методів навчання, збільшення альтернативних варіантів реалізації освітнього процесу. 3. Сприятливих умовах для нарощування активності аграрних ВНЗ в організації міжнародного співробітництва в рамках реалізації міжнародних проектів та участі в Конфедерації ректорів ЄС, Асоціації європейських університетів й інших міжнародних асоціаціях. 4. Можливостях внутрішньоуніверситетського розвитку механізмів делегування повноважень, що сприяє підвищенню самостійності й відповідальності структурних підрозділів. 5. Достатньому ресурсному потенціалі аграрної освіти і науки, який представлений мережею центрів довузівської підготовки, коледжів, технікумів та інститутів, що входять до асоціації безперервної аграрної освіти, дослідними господарствами і станціями, сучасним парком сільськогосподарської техніки, інноваційними структурами, що можуть забезпечувати впровадження прогресивних наукомістких технологій у різні сфери аграрного виробництва. 6. Наявності багаторічного успішного досвіду здійснення цільового набору студентів, що підвищує доступність освіти для випускників сільських шкіл з кінцевим їх працевлаштуванням. 7. Значному охопленню території країни структурою аграрних ВНЗ, що забезпечує оперативну оцінку й аналіз інформації про потреби виробництва й населення в інтелектуальних продуктах й 16

освіті, можливості залучення в освітній процес більшої частини сільського населення; 8. Розвитку міжвузівських зв’язків і контактів, міжвузівського інформаційного обміну в навчально-методичних і наукових напрямах. Зважаючи на сильні та слабкі сторони аграрної освіти і університетської науки України, світові тенденції, переваги й недоліки входження України до Болонського процесу, нами було визначено можливі стратегії подальшого довгострокового розвитку аграрної освіти і науки, які різняться за наслідками для українського суспільства: 1. Стратегія зовнішнього нав’язування, при якій розвиток вітчизняної системи аграрної освіти і університетської науки супроводжуватиметься руйнуванням існуючих досягнень і традицій, що в результаті призведе до побудови системи, яка за структурою відповідатиме світовим, але використання якої на практиці матиме низку перешкод, пов’язаних із національними природними, соціально-економічними та ментально-психологічними особливостями. 2. Стратегія інноваційного розвитку, яка відображатиме економічну доцільність сучасного стану розвитку суспільства, включаючи задоволення освітніх потреб населення, особливо сільського, потреб в його мобільності, в насиченні аграрного сектора економіки спеціалістами нової формації, сучасними науковими досягненнями, а також необхідності підвищення міжнародної конкурентоспроможності аграрної освіти і університетської науки. Впровадження в дію цієї стратегії: – по-перше, забезпечуватиметься спадковістю, еволюційними тенденціями розвитку, які гарантуватимуть збереження досягнень і традицій національної аграрної науково-освітньої системи; – по-друге, враховуватиме світові тенденції розвитку освіти і науки й зміни у вимогах ринку; – по-третє, орієнтуватиметься на майбутнє; – і останнє, забезпечуватиме високий рівень якості і престиж вітчизняної аграрної освіти і університетської науки. Реалізація стратегії інноваційного розвитку, на думку нашого колективу, повинна базуватися на принципах, визначених Великою хартією університетів, які передбачають самостійність університетів, нероздільність викладання і науково-дослідної роботи та їх свободу, 17

гуманізацію суспільства на загальних принципах, які враховують особливості національної науково-освітньої системи. Основні характеристики цих принципів лежать в площині автономії аграрних університетів, їх підпорядкованості Міністерству агарної політики України, доступності аграрної освіти, забезпечення її якості та орієнтації на продукування нових знань, забезпечення провідної ролі університетів в інноваційній системі держави та регіонів. Відповідно до цього основною метою інноваційного розвитку аграрної освіти України нами визначено формування національної моделі конкурентоспроможної багаторівневої аграрної освіти, інтегрованої у світовий освітній простір, що задовольняє різнорівневі потреби суспільства і особистості. Інноваційний же розвиток аграрної університетської науки України спрямовується на створення системи ефективної і результативної аграрної університетської науки та підвищення її якісного рівня з метою сприяння перманентному розвитку аграрного сектора економіки і країни, підвищення якості життя населення, забезпечення високої якості вищої аграрної освіти, створення необхідних умов для інтеграції вищої аграрної освіти до світового освітянського і наукового простору шляхом активізації процесів інтеграції науки і освіти, залучення до наукових досліджень талановитої молоді, впровадження досвіду передових університетів світу, а також створення можливостей для самооновлення вітчизняної аграрної університетської науки. Крім того, нашим колективом для досягнення поставлених цілей розроблено систему стратегічних завдань, які стосуються організаційного, кадрового, матеріально-фінансового, законодавчого та виховного оновлення аграрної освіти та університетської науки. Реалізація стратегії інноваційного розвитку аграрної освіти та університетської науки України: – забезпеченню національної безпеки та підвищенню рівня конкурентоспроможності галузі і держави; – зміні структури економіки на користь наукомістких галузей; – інвестиційній привабливості інноваційно-науково-освітньої діяльності. – розвитку інтелектуального потенціалу України через підвищення конкурентоспроможності освіти, сприяння соціальнокультурній та громадянській активності особистості, в результаті 18

чого буде сформовано кадрову еліту суспільства, заснованому на знанні й вільному розвитку особистості; – забезпеченню соціальної й професійної мобільності; – розвитку сучасної системи безперервної освіти та підвищенню якості професійної освіти; – створенню і трансферу нових знань; – забезпечуватиме міжнародне позиціювання держави. В результаті, концентрація зусиль держави, науково-освітніх установ, товаровиробників по відновленню і закріпленню позицій аграрної освіти і науки, розроблених в стратегії, забезпечить Україні спільний із зовнішнім світом рух в напрямі модернізації задля майбутнього кожного члена суспільства.

УДК 075.8 ВПЛИВ РИНКОВИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ НА ПРОЦЕС ПІДГОТОВКИ СПЕЦІАЛІСТІВ АПК В.А. Дубінін, кандидат військових наук, доцент М.В. Дубініна, кандидат економічних наук, доцент, докторант Миколаївський державний аграрний університет Ринкові трансформації, що відбуваються в аграрній сфері, з багатьох питань не були погоджені із соціокультурними й історичними традиціями на селі, особливостями розвитку сільського господарства країни, призвели до виникнення протиріч, які дотепер заважають становленню ефективного власника в сільськогосподарському виробництві та стримують розвиток даної галузі. У результаті інституціональної трансформації більшість виробників аграрної продукції не змогли адаптуватися до ринкових умов, а отже переважними стали збиткові й малорентабельні підприємства. Сьогодні аграрна галузь, як і Україна в цілому, потребує цілісної системи освіти, яка б відповідала національним інтересам і світовим тенденціям розвитку та забезпечувала б підготовку фахівців, здатних втілювати їх у життя. Миколаївщина є аграрною областю, питома вага якої у загальному обсязі сільськогосподарського виробництва в державі становить 3,1%. Нині в галузі працює майже чверть усіх зайнятих, якими створюється понад 17% валової доданої вартості області. При цьому, забезпеченість галузі спеціалістами з вищою освітою складає лише 47%. За період дії реформ в аграрно-промисловому комплексі (далі – АПК) в області створено та працює понад 4000 сільськогосподарських формувань, як потребують кваліфікованих бухгалтерів з вищою освітою. Останніми роками сільське населення в регіоні з різних причин постійно зменшується. Молодь у віці 1534 років становить лише 9,3% (113,8 тис. осіб), з них зайнятих у сільськогосподарському виробництві ще значно менше – 9,2 тис. осіб (8%). Найгострішою соціальною проблемою села є зростання безробіття. Збільшенню зайнятості на селі не сприяє й низький рівень оплати праці в сільськогосподарському виробництві. За даними 20

Головного управління сільського господарства і продовольства облдержадміністрації, забезпеченість галузі керівниками та спеціалістами (до яких належать фахівці з «Обліку і аудиту») складає 95,8%, однак, лише 15,6% – у віці до 30 років. Отже, у найближчі 5-10 років відійде на пенсію найбільша група кваліфікованих працівників. Зазначене свідчить про високий рівень старіння трудових ресурсів села. Крім того, освітньо-кваліфікаційний рівень працівників сільського господарства є найнижчим серед зайнятих в інших галузях економіки. Так, мають вищу освіту лише 23,2% найманих працівників при середньо-обласному показнику 50,9%. Гостра потреба у фахівцях відчувається не лише в сільському господарстві, частину з них потребують сфери, що обслуговують агропромислове виробництво: банки, податкові та інші державні органи. На сьогодні актуальним є аналіз місця та ролі учасників навчально-виховного процесу в реформуванні вищої аграрної освіти, зміни їх функцій на сучасному етапі розвитку. Реформування та розвиток вищої аграрної освіти є складним процесом, який перебуває у тісному взаємозв’язку і обумовлений всім ходом політичного та соціально-економічного життя України. Протягом історичного розвитку України становлення аграрної освіти відбувалось у певній залежності від рівня розвитку агропромислового комплексу та продуктивних сил в різних регіонах держави. У процесі реформування колгоспів і радгоспів, розвитку фермерства і орендних відносин, зміни структури владних структур відбулися перерозподіл фахівців та зміна їх кількості. Відповідно, сучасний рівень розвитку сільського господарства в Україні вимагає від аграрних вищих навчальних закладів переглянути та привести у відповідність до сучасних вимог збалансованість між попитом і пропозицією фахівців на ринку праці, уточнити діючий перелік спеціальностей і спеціалізацій, здійснювати пошук нетрадиційних підходів до організації навчально-виховного процесу з урахуванням запровадження ринкових відносин та різних форм власності. З прийняттям нових законодавчих та нормативних актів у 90-х рр. ХХ–початку ХХІ ст. було визначено необхідні засади проведення реформи аграрної освіти. Сучасні освітянські реформи надали змогу аграрним вищим навчальним закладам поєднати навчальний процес із залученням студентів до науково-технічної творчості та наукової роботи. Більш ефективно функціонують органи студентського самоврядування, до складу яких входять майже третина студентів 21

вищих навчальних закладів аграрного профілю. Досвід їх діяльності свідчить, що зросла роль студентів у забезпеченні і захисті їх прав та інтересів, забезпеченні виконання ними своїх обов’язків, сприянні навчальній, науковій та творчій діяльності, вирішенні побутових питань і організації дозвілля. Таким чином, підготовка нової генерації кадрів аграрного профілю пов’язана не тільки з вдосконаленням навчального процесу та його рівнем, а й прагненням студентів оволодіти комплексом знань, необхідних для роботи в нових умовах. Література 1. Юрчишин В. В. Науково-методологічні та організаційні основи розвитку системи управління аграрним сектором економіки / В. В. Юрчишин // Економіка АПК. — 2003. — № 1. — С. 17—25. 2. Проблеми економіки агропромислового комплексу і формування його кадрового потенціалу: у 2 т. / за ред. П. Т. Саблука та ін. — К.: ІАЕ, 2000. — Т. 1. — 2000. — 732 с.

УДК 378.1:001.895 ЗДОБУТКИ ТА ПРОБЛЕМИ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ АГРАРНОЇ НАУКИ ТА ОСВІТИ О.І. Котикова, кандидат економічних наук, доцент Миколаївський державний аграрний університет Входження України в інтеграційні світові процеси з їх динамічними змінами на всіх напрямах життєдіяльності людини поставили нові вимоги до формування конкурентоспроможної особистості, яка здатна до самоосвіти та постійного оновлення знань, володіє навичками програмування власного професійного та життєвого шляху. Завдання підготовки молоді до соціальної інтеграції, успішної реалізації життєвих планів і програм належить системі вищої освіти. Отже, сучасна вища школа повинна враховувати процеси, що несуть у собі інноваційні зміни: - децентралізацію освіти, що активізує розвиток регіональних систем, забезпечує їм право самостійного визначення шляхів організації навчання та виховання; - демократичні зміни в діяльності вищих навчальних закладів і викладачів, які формують сучасне освітнє середовище на засадах освітніх альтернатив, суб'єкт-суб'єктної взаємодії, гуманізації студентського життя, підвищеного попиту на рівень вищої освіти; - необхідність оновлення системи професійної підготовки викладачів з урахуванням інноваційних перетворень і на основі запровадження альтернативних форм підготовки; - потребу збереження освітніх традицій та пошуків механізмів їх трансформації в новому соціально-технологічному середовищі; - приведення освіти у відповідність до інформаційнотехнологічних змін, зокрема впровадження дистанційних форм, віртуальних моделей навчання тощо; - урахування нових навчальних технологій, що сформувалися в інших галузях науково-практичного знання – психології, соціології, нейролінгвістиці, кібернетиці, медицині та ін.; - упровадження моніторингу як засобу діагностичного вивчення ефективності функціонування й розвитку вищого навчального закладу, навчальних та наукових досягнень і результатів розвитку 23

студентів, викладачів тощо. Суттєвими проблемами щодо впровадження інноваційного розвитку аграрної науки та освіти залишаються: - відсутність регіональної системи управління інноваційними процесами як цілісної інфраструктури; - недостатність цільового фінансування інноваційного напряму діяльності з боку органів державної влади; - збереження централізованого характеру організації навчального процесу щодо змісту, режиму роботи, що в результаті стримує інноваційні пошуки в цих важливих сферах; - недостатня підготовка викладачів до підходів у реалізації інноваційних процесів тощо. Означені проблеми не лише негативно впливають на інноваційні трансформації сучасної освіти та науки, а й гальмують реформи сфери. Економічно розвинені країни (Німеччина, Японія, США та ін.) забезпечили собі світове лідерство насамперед на основі впровадження нововведень. Інтеграція України в європейський (загальносвітовий) простір неможлива без синхронізації дій, які відбуваються в контексті тенденцій розвитку вищої освіти високорозвинених країн. Зокрема це стосується визнання на державному рівні інноваційної політики в освіті, вироблення стратегії та комплексу заходів щодо розвитку інноваційного середовища в освіті, пошуку можливих механізмів фінансування інноваційних процесів, зміни системи управління освітою на всіх рівнях вертикалі на основі створення інфраструктури управління інноваційними процесами, приведення діючих інноваційних навчальних програм у відповідність до науково-теоретичних вимог пошукової та практичної діяльності. Ефективність інноваційного педагогічного продукту при цьому стане реальною можливістю переведення односторонніх зв'язків із зарубіжними колегами в партнерські професійні взаємозв'язки. Це прискорить процеси інтеграції української освіти в європейський простір. Проте, реформуючи освіту, ми не повинні сліпо копіювати чужий досвід, але, розумно використовуючи міжнародні тенденції розвитку освіти, дбайливо спиратися на багатовікові вітчизняні традиції, на свій багатющий національний досвід. Не потрібно забувати історичних уроків минулого, коли освітні традиції Київської Русі, 24

Києво-Могилянської академії визнавалися в усьому світі, а Україна вважалася однією з найосвіченіших держав Європи. За останніми результатами моніторингів, проведених серед українців зарубіжжя, 40% опитаних схиляється до думки про високий рівень української системи освіти, 44% – про необхідність реформування та 65% скористалися набутими знаннями у роботі за кордоном [1]. Також 70% респондентів стверджують про бажання отримати професійну освіту в Україні їхніми дітьми, але постає проблема міжнародної сертифікації вітчизняних дипломів, зумовлена не лише соціально-політичними чинниками, а й відмінністю форми навчання (прийняття іспитів, система оцінювання та ін.). Все це свідчить про необхідність збереження національної специфіки навчання та надання навчальному процесу лише відповідної форми. Отже, швидкі зміни соціально-економічних умов життя нашого суспільства підштовхують до пошуку нових форм аграрної освіти. Серед пріоритетних напрямів реформування вищої аграрної освіти важливе місце мають посісти модернізація структури та змісту навчально-виховного процесу на демократичних і гуманістичних засадах. Література 1. Хахула Л. П. Формування професійної активності викладачів вищих навчальних закладів / Хахула Л. П. // Аграрна наука виробництву: тези доповідей V державної науково-практичної конференції, м. Біла Церква, 23-25 листопада 2006 р. Ч.2. — Біла Церква, 2006. — С. 99.

УДК 378.1:001.895 ІННОВАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК АГРАРНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ О.В. Кунашенко, асистент Миколаївський державний аграрний університет Актуальність впровадження інноваційних процесів у вищих аграрних закладах полягає в тому, що у сучасному вимогливому та швидкозмінному соціально-економічному середовищі рівень освіти значною мірою залежатиме від результативності запровадження технологій навчання, що ґрунтуються на нових методологічних засадах, сучасних дидактичних принципах та психолого-педагогічних теоріях. Зокрема, слід наголосити на тому, що у напрямі розроблення нових методологічних засад щодо процесу навчання значний внесок зроблено сучасними педагогами: В. Безпалько, Б. Лихачовим, І.П. Підласий, Н.П. Фетіскін, В.В. Козлов, І.М. Мануйлов, Е.І. Пасссов, Г. Селевко та іншими. Проблему педагогічних інновацій розглядали такі вчені як О. Арламов, М. Бургін, В. Журавльов, В. Загвязинський, Н. Юсуфбекова. Першочергово слід зупинити увагу на розкритті поняття інноваційні педагогічні технології, їх основних методологічних вимог, яким має відповідати будь-яка інноваційна технологія навчання. Слово інновація в перекладі з латинської мови буквально означає оновлення, зміну. З точки зору педагогіки інновація – це нововведення, що покращує навчально-виховний процес у цілому. Звернути увагу на думку науковців у сфері педагогіки, які розмежовують поняття «інновація» і «новація». Так, на думку В. Загвязинського впровадження нового – це не лише ідея, підхід, метод, технологія, які у таких поєднаннях ще не висувалися або ще не використовувалися, а й комплекс елементів чи окремі елементи педагогічного процесу, які несуть у собі прогресивне начало, що дає змогу у ході зміни умов і ситуацій ефективно розв’язувати завдання виховання та освіти [1, с. 3; 2]. У свою чергу В. Сластьонін вважає, що інновації – це комплексний процес створення, розповсюдження та використання 26

нового практичного засобу в галузі техніки, технології, педагогіки, наукових досліджень [3, 4]. Зокрема, необхідно звернути увагу на вирішальну роль педагога, який здатен інтегрувати нові ідеї проекти та вдало, за допомогою комбінації різноманітних методів, шляхів та засобів навчання, втілювати задумане на практиці. Педагог-новатор на сучасному етапі розвитку освіти має необмежене поле діяльності, зокрема, тільки він має можливість коригувати навчальний процес, проводити докладну комбінацію досліджень, вибудовуючи власне бачення розвитку навчально-виховного процесу та вдало коригуючи його та прилаштовуючи до умов сьогодення. Основне завдання кожного педагога полягає у формуванні творчої особистості, яка, поряд із засвоєнням знань у різних галузях науки, здатна під керівництвом педагога відшуковувати власний шлях вирішення проблем, вдосконалювати свій творчий потенціал і, відповідно, уміти його застосовувати на практиці. Ось чому педагогноватор повинен бути готовим до прийняття та використання нових ідей, напрямів, течій, які повинні базуватися на толерантності особистості педагога, гнучкості та широті мислення. Важливим елементом підготовки фахівця агропромислової сфери у вищій школі є формування додаткових якостей випускника, до яких можна віднести: володіння сучасними інформаційними технологіями, здібність до саморозвитку, мобільність, конкурентоспроможність на ринку праці. Тому при розробці сучасних програм з окремих дисциплін і освітніх технологій навчання необхідно передбачати формування не тільки професійних компетенцій, а й загальних компетенцій. Важливо не тільки запропонувати інноваційні технології навчання, але й успішно здійснити процес їх контролю. Тому основним завданням реалізації контролю є створення системи якості, яка включатиме такі показники: · формування професійних якостей студента під час навчання та самостійного освоєння знань; · зв’язок теоретичного матеріалу і можливість його практичної реалізації; · самостійна оцінка якості знань; · використання нових інформаційних технологій (мультимедійне оснащення аудиторій, локальна Інтернет-мережа); 27

· налагодження міжнародних зв’язків з іншими аграрними закладами, що сприятиме взаємообміну між студентами як теоретичним досвідом, так і досвідом щодо практичної його реалізації; · оновлення навчально-наукового матеріалу; · участь студентів у міжнародних та державних конференціях щодо реалізації наукових проектів та доцільності їх впровадження. Вищезазначені показники надають можливість студентовіаграрію у повній мірі реалізувати власний потенціал, вповні розширити творчу сферу діяльності, сформувати навички самостійної роботи (опрацювання матеріалу, вилучення раціонального, важливого з безмежної кількості інформації), покращити процес комунікації не лише у вербальному його відтворенні, а й за допомогою глобальної мережі Інтернет, тобто такий напрям нашої інноваційної розробки допоможе суттєво вплинути на процес передачі. Зберігання та відтворення інформації, творчого підходу до навчального процесу, що, у свою чергу, сприятиме збагаченню наукового потенціалу майбутніх фахівців агропромислового комплексу. Наостанок слід зазначити, що інновації у педагогічному процесі мають важливе значення як для формування особистості майбутнього фахівця агропромислового комплексу, так і для налагодження та спрямування навчально-наукового процесу у напрямі ефективного засвоєння навчального матеріалу, його самостійного опрацювання, активної роботи у процесі навчання та ефективного відтворення і, як наслідок, використання у майбутній професійній діяльності. Слід наголосити на тому, що впровадження інноваційних технологій у освітній простір ВНЗ є необхідною умовою не тільки для формування майбутніх спеціалісті в галузі агропромислового виробництва, а й для будь-якої професійної діяльності і має стати предметом вивчення, аналізу та подальшого впровадження. Література 1. Загвязинский В. И. Педагогическое творчество учителя / В. И. Загвязинский. — М.: Педагогика, 1987. — 160 с. 2. Загвязинский В. И. Методология и методы психолого-педагогического исследования: учебное пособие / Загвязинский В. И., Атаханов Р. — М.: Академия, 2005. — 254 с. 3. Сластенин В. А. Педагогика: учебное пособие для студентов высших педагогических учебных заведений / [В. А. Сластенин, И. Ф. Исаев, Е. Н. Шиянов]; под ред. В. А. Сластенина. — М.: Издательский центр «Академия», 2007. — 576 с. 4. Сластенин В. А. Педагогика: инновационная деятельность / Сластенин В. А., Подымова Л. С. — М.: Магистр, 1997. — 224 с. 28

УДК 37.011.33:37.013.3(049.3) ФАКТОРИ ЯКІСНОЇ ОСВІТИ В.М. Давиденко, кандидат біологічних наук, доцент Миколаївський державний аграрний університет Стан і актуальність теми. Освіта, наука і освічені люди визначають науково-технічний прогрес економіки, всіх галузей суспільного життя, сталий розвиток природи та природокористування, привабливість країни і гарантують надійне майбутнє. Але, останніми роками в Україні спостерігається суттєве зниження якості загальної і фахової освіти. Об’єктивних і суб’єктивних причин цього багато. Зокрема, загальна економічна, аграрного сектора, політична, морально-етична кризи; реформування аграрного сектора, руйнування великомасштабного колгоспнорадгоспного сільського господарства і слабкість новоствореного фермерства, яке ще неефективно впроваджує інтенсивні технології і не виявляє достатньої потреби у висококваліфікованих кадрах тощо. Значною мірою втрачено інтеграцію освіти з наукою і, особливо, з виробництвом. За умови зростання кількості вищих навчальних закладів знизилась якість їх кадрового та матеріально-технічного забезпечення. Відсутність конкурсу при вступі до вищих навчальних закладів обумовило зниження якості студентів. А те, що після закінчення вищого навчального закладу відсутня гарантія працевлаштування випускників за фахом, значно знизило мотивацію до набуття якісних знань і професійних умінь, оскільки часто вони виявляються не затребувані. Певною мірою на це вплинуло безперервне, недостатньо системне і обґрунтоване реформування, втрата вітчизняних традицій вищої школи і недостатнє засвоєння світового прогресивного досвіду. Все відмічене визначає актуальність вивчення цієї проблеми і пошуків факторів, що забезпечують якість вищої аграрної освіти в Україні, забезпечення її конкурентоспроможності на європейському і світовому просторі. Викладення теми. Основне завдання вищої професійної аграрної освіти, головним чином, полягає в наступному:

- ознайомити студентів із світовими досягненнями науки, передової виробничої практики і на цій базі сформувати високу фахову компетентність; - забезпечити оволодіння студентами методами здобувати знання, вміннями перетворювати їх у фахові уміння, виробити органічну потребу в знаннях і в пролонгованому протягом всього життя їх поповненні та поновленні; - сформувати в молодій людині, на базі широкої ерудиції і загальнолюдської культури, основи високої моралі, етики та професійної культури. Ці завдання вимагають постійного удосконалення існуючих і впровадження новітніх технологій навчання і виховання студентів. Необхідно впроваджувати в навчальний процес всі форми, що підвищують його ефективність і привабливість, зокрема, естетичне обладнання аудиторій з обов’язковою наявністю в них сенсорних екранів, комп’ютерної відео- і мультимедійної техніки, поглиблювати органічний зв’язок навчання з виробництвом, залучення студентів до науково-дослідної та суспільної роботи тощо. Ефективність навчання значною мірою визначається матеріально-методичною озброєністю викладача. Це значить, що у викладача має бути розроблено в паперовому і комп’ютерному варіантах робочу програму навчальної дисципліни, оглядові лекції з досконалим демонстраційним матеріалом до них. Важливе значення має розроблення модуль-контролю. Це значить, що навчальна дисципліна розбивається на декілька суттєвих за змістом блоків (модулів), по кожному модулю готується декілька опорних лекцій і система контролю (тести, задачі, завдання на моделювання, питання, кросворди тощо), що забезпечують творчий самоконтроль та контроль викладачем рівня засвоєння модуля. Це здійснюється по кожному модулю навчальної дисципліни, а на підставі суми балів, одержаних студентом за освоєння всіх модулів, викладачем визначається кількість балів за навчальну дисципліну. Це створює мотивацію студента добре оволодіти кожним модулем з навчальної дисципліни. Ефективність навчання залежить від історичних і соціальних факторів, серед яких звертаємо увагу на такі: - ерудиція, культура і моральність того, хто навчає і того, хто навчається; 30

- умови, в яких здійснюється навчання, рівень соціопобуту і соціології, матеріальний рівень студента, викладача і суспільства; - соціальна значимість знань у суспільстві; - духовність, професіоналізм і привабливість викладача, його педагогічна майстерність, уміння збуджувати цікавість і утримувати увагу, створювати атмосферу творчої роботи; - організованість, системність і систематичність самостійної роботи студента щодо здобування теоретичних знань і практичних умінь. Висока культура, національна ідея і патріотизм завжди були ферментом, що каталізує активність здобування знань і умінь, у тому числі й професійних. Л.Пастер у листі до своїх сестер писав: «Бажання – це велика річ, дорогі сестри, бо за бажанням завжди йдуть дія і праця, а праця майже завжди товаришує з успіхом. Ці три речі – бажання, праця та успіх – заповнюють все життя людини! Бажання розкриває ворота блискучому і радісному Успіхові; Праця проходить через ці ворота і в кінці свого шляху зустрічає Успіх, який її вінчає...» Література 1. Давиденко В. М. Вступ до спеціальності: навч. посібник / Давиденко В. М. — Миколаїв: МДАУ, 2007. — С. 6—72. 2. Крятов О. В. Вступ до спеціальності / Крятов О. В., Царенко О. М., Ладика В. І., Крятова Р. Є. — Суми: Слободжанщина, 2002. – С. 3—33.

УДК 37.012 ПРОБЛЕМА ТЕХНОЛОГІЧНОЇ ІННОВАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ В ПЕДАГОГІЦІ Л.О. Комісарова, старший викладач Миколаївський державний аграрний університет У третьому тисячолітті розвиток суспільства вимірюється і прогнозується з урахуванням пріоритету людського фактору. Головними пріоритетами національних освітніх систем стає гармонійно розвинена особистість, а також зростаючий гуманітарний і культурний фактор навчальних програм. Сьогодні викладач, майстер виробничого навчання так чи інакше повинен чітко засвоювати всі нововведення в освіті, оскільки вони виступають як важливі засоби його професійної культури праці. Педагогіка тісно пов’язана з безпосередньою участю людини у відтворенні і розвитку культури. Тому проблема застосування інноваційних технологій у професійній підготовці майбутніх фахівців, а також культура їх впровадження в навчально-виховній підготовці залишається актуальною і потребує постійного подальшого розроблення. Під рівнем технологічної інноваційної культури педагогічних працівників ми розуміємо духовний стан, що набуває конкретний викладач в процесі творчого генерування нових ідей, способів їх реалізації і закріплення в певному освітянському середовищі. Технологічна культура педагога набуває інноваційної природи, коли перетворюється в стійку концепцію, що стає „трампліном» для нових інновацій, виступає своєрідним індикатором (лакмусовим папірцем), який визначає освітянську, моральну, актуальну (своєчасну) природу педагогічної інновації. Культура інноваційної майстерності кожного фахівця унікальна і неповторна, як неповторна сама особистість викладача. Майстрам виробничого навчання притаманний індивідуальний стиль інноваційно-педагогічної діяльності (способи, прийоми дії в тій чи іншій ситуації), що визначається їх індивідуально-психологічними особливостями (характер, темперамент, здібності), а також досвідом і рівнем засвоєння технологічної інноваційної культури. Але виникають питання, як спонукати викладача, майстра виробничого навчання до професійної творчості? Які аспекти 32

технологічної культури викладача ПТНЗ повинні бути активовані в повному обсязі, щоб перетворити педагога в носія родових (тих, що передаються з покоління в покоління) ознак інноваційної культури? Відповіді на ці питання виходять за межі теоретичних концепцій педагогічної науки і сформульовані окремими авторами таким чином: - викладачі вищої школи-специфічна соціально-професійна група в структурі органів вищої освіти зі своїми статусними, функціональними, рольовими характеристиками; - викладацький склад вищого навчального закладу – концентрована сила, що виробляє, зберігає і передає студентам з покоління в покоління кращі національно-державні та освітні традиції і досвід [1; 2]. Саме тому ця ділянка освітянської ниви потребує особливої уваги і опікування з боку державної влади. Таким чином, розглянувши проблемні теоретичні та практичні питання технологічної інноваційної культури педагогів ПТНЗ в її широкому діапазоні (від впровадження в загальноосвітній школі, середніх професійно-технічних закладах та в вищих педагогічних закладах освіти) можна зробити певні висновки. По-перше, технологічна інноваційна культура педагогічної діяльності, як поняття перетворилося на операційне і бере участь в розбудові різноманітних творчих систем, а також виступає системоутворюючою категорією в описі нових педагогічних технологій. По-друге, оскільки в літературі склалася парадоксальна ситуація, коли поняття „технологічна культура інноваційної педагогічної діяльності» живе автономно, тобто активно використовується як операційне, без фундаментального визначення, автором зроблено спробу дати власне варіативне визначення цього поняття. Отже, технологічна культура інноваційної педагогічної діяльності – це похідне від культури особистості і культури фахівця, що дозволяє подолати існуюче відставання педагогічних технологій від потреб суспільства, генерує прагнення педагога до постійного удосконалення навчального процесу, надає можливість передавати своє творче ставлення до праці наступним поколінням. По-третє, в ході проведеного соціологічного дослідження було виявлено, що інноваційний аспект технологічної культури педагогічної діяльності прямо пропорційний сумі інноваційних цінностей і прийомів їх реалізації у навчальному процесі і зворотно 33

пропорційний особистісному ставленню педагога до змін у предметі праці і засобів праці. Іншими словами, оцінка професійної придатності викладача залежить від здатності сприймати технологічні нововведення і здатності адаптуватися до змін в освітянському середовищі. Підсумовуючи ж, зазначимо, що технологічна культура педагогічної діяльності набуває інноваційної природи, коли перетворившись в стійку концепцію, стає відправною точкою для подальшого дослідження. Література 1. Сарбей Н. Н. Творческий потенциал будущего педагога. Системный подход к образовательным технологиям в ВУЗе / Сарбей Н. Н. // Психологический семинар-практикум: «Создание инновационной социокультурной среды подготовки преподавателя ВУЗа». Тезисы конференции. — Черкассы, 2004. 2. Шабалина С. Т. Инновации в современных образовательных технологиях / Шабалина С. Т. — Харьков: Вагриус, 2004.

СЕКЦІЯ: «ПРОБЛЕМИ ВПРОВАДЖЕННЯ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ В АГРАРНІЙ ОСВІТІ» УДК 658.14 ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ В АГРАРНІЙ ОСВІТІ: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ О.М. Вишневська, кандидат економічних наук, доцент Миколаївський державний аграрний університет Умови сьогодення надають значно більше можливостей для отримання вищої освіти за різними напрямками підготовки та освітньо-кваліфікаційними рівнями, ніж раніше. При цьому велика кількість різноманітних вищих навчальних закладів надає можливості абітурієнту обирати те, до чого він прагне. Слід зазначити, що вища освіта є фундаментом людського розвитку та прогресу суспільства, а також виступає гарантом індивідуального розвитку, сприяє формуванню інтелектуального, духовного та виробничого потенціалу суспільства. Розвиток держави, структурні перетворення на мікро- і макроекономічному рівнях повинні гармонійно поєднуватися з модернізацією освіти для того, щоб задовольнити потреби й прагнення людей, особливо молоді, встановити нову систему суспільних цінностей у сфері діяльності як в громадському, так і у приватному секторах. Адаптованість системи освіти та професійної підготовки до динамічних змін кон’юнктури попиту та пропозиції на світових ринках праці, забезпечення підготовки робочої сили, професійнокваліфікаційні параметри якої відповідають потребам соціальноекономічного розвитку суспільства, виступають як визначальні чинники росту конкурентоспроможності людських ресурсів. В умовах формування інноваційного суспільства функціональними особливостями освіти виступає не тільки здатність надавати тим, хто навчається, нагромаджений в попередні роки обсяг знань та навичок, але й підвищувати здатність до сприйняття та використання на практиці нових наукових ідей, технічних інструментів та методів виробництва, формувати у працівників новаторські здібності, ініціативу та підприємливість. 35

Для більшості країн з високим рівнем конкурентоспроможності національних економік характерним стає перехід від екстенсивного використання людських ресурсів з низьким рівнем базової професійної підготовки до інтенсивного використання висококваліфікованої робочої сили, більш гнучкої в сфері прийняття рішень і процесі адаптації до нових технологій. Закономірним для високотехнологічних секторів економіки стає превалювання тенденції до збільшення обсягів попиту на висококваліфікованих спеціалістів-універсалів, котрі мають не тільки спеціалізовану професійну підготовку, але й успішно оволодівають навичками підприємницької та управлінської діяльності [1]. Однією із основних перспектив подальшого розвитку аграрної освіти є дистанційне навчання, яке є заміною вже себе «відживаючого» заочного відділення у вищих навчальних закладах. Дистанційне навчання потребує додаткового інформаційного та методичного забезпечення з навчальних дисциплін, але в той же час надає можливості отримувати освіту та формувати особистість фахівця. Актуальність питання пов’язана із вирішенням соціальних та економічних проблем, що стоять перед вищою освітою, буде залежати від того, чи вдасться забезпечити максимальну мобілізацію можливостей і реалізацію здібностей кожної людини як суб'єкта діяльності. У цьому контексті вирішальним у боротьбі за якість продукції вищої освіти як сектора економіки держави стає людський капітал. Людський капітал визначається як сукупність якостей людини, що ґрунтуються на таких поняттях, як здоров'я, природні здібності, освіта, професіоналізм і мобільність. Отже, враховуючи актуальність питання щодо формування висококваліфікованих фахівців для ринку праці, однією із інноваційних складових розвитку освіти є дистанційні освіта, яка має певні перешкоди для впровадження, але значні перспективи розвитку аграрної освіти в Україні. Література 1. Василь Шинкарук. Основні напрями модернізації структури вищої освіти України / В. Шинкарук. — Режим доступу: www.mon.gov.ua.

УДК 378.147:63:004 ВПРОВАДЖЕННЯ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ В АГРАРНІЙ ОСВІТІ В.М. Колесник, кандидат економічних наук, доцент А.В. Нєлєпова, асистент Миколаївський державний аграрний університет На сучасному етапі розвитку суспільства виникає необхідність використання нових форм навчання відповідно до педагогічного бачення цілей навчання, які визначають, відповідно, і методи навчання. Адже тільки знати предмет за сучасних умов замало! На жаль, сучасна система побудови мети навчання не досить конструктивна [1, c. 441]. Педагогіку коструктивізму у наш час використовує дистанційна освіта, наприклад Moodle, що побудована на педагогіці соціального конструктивізму. Дистанційне навчання – це інтерактивна взаємодія як між вчителем та учнями, так і між ними та інтерактивним джерелом інформаційного курсу (наприклад, web-сайтом або web-сторінкою), що відображає всі притаманні навчальному процесу компоненти (цілі, зміст, методи, організаційні форми, засоби навчання), що здійснюється за умови реалізації засобів інформаційно-комп’ютерних технологій (швидкий зворотній зв’язок між тим, хто навчається, та засобом навчання; комп’ютерна візуалізація навчальної інформації; архівне зберігання великих обсягів інформації, їх передача та обробка; автоматизація процесів обчислювальної інформаційнопошукової діяльності, обробки результатів навчального експерименту; автоматизація процесів інформаційно-методичного забезпечення, організаційного управління навчальною діяльністю та контролю результатів засвоєння учбового матеріалу) [2, c. 13]. На основі дослідження ряду літературних джерел нами виявлено певні групи проблем дистанційної освіти. 1. Організаційні проблеми. Для того, щоб розпочинати роботи з дистанційним навчанням необхідно розробити певні внутрішні процедури: - призначити загального координатора проекту усередині університету, що має статус і авторитет при обговоренні пов’язаних з e-learning питань; 37

- створити робочу або експертну групу, у яку було б включено лінійних керівників, на співробітників яких орієнтовано створення системи, а також експертів, які визначатимуть зміст вибраних учбових курсів. У цій групі проблем є ще одне питання – у якій мірі буде створюватись курс самостійно. Над створенням електронного курсу потрібно працювати як мінімум двом людям: фахівцю, з яким в обов’язковому порядку узгоджується зміст учбового курсу, та методологу, який знаходиться у постійному контакті з експертами, погоджує з ними матеріали курсів, контролює терміни роботи експертів і займається розробленням зовнішнього вигляду і форми подання кінцевого продукту – електронного навчального курсу. 2. Юридичні. Відсутність або недостатність нормативної, законодавчої, правової і документальної бази. Фінансові і бухгалтерські служби не знають, як оплачувати працю викладача дистанційного навчання, а розробка сучасних дистанційних курсів із застосуванням мультимедійних технологій вимагає більш різнобічних навичок та вмінь, на відміну від викладача-наочника, і займає більше часу, ніж підготовка до лекції в аудиторії. Не достатньо розвинений механізм захисту прав інтелектуальної власності. 3. Технічні проблеми. Недостатність технічної бази, відсутність або невелика швидкість Інтернет-доступу, відсутність або подорожчення програмних засобів. Технічна база поступово поліпшується, але навички застосування нової бази необхідно формувати сьогодні. Немає доступу в Інтернет, але є локальна обчислювальна мережа, значить можна моделювати і застосовувати процеси дистанційного навчання. 4. Методичні. Відсутність методик створення і використання дистанційних курсів в учбовому процесі на основі сучасних педагогічних, інформаційних і комунікаційних технологій. Це завдання вирішується викладачами і розробниками дистанційного навчання, які повинні професійно володіти всіма сучасними інноваційними технологіями створення електронного контента. 5. Психологічні. Виникнення комплексу „непотрібності» у викладача, відсутність спілкування зі студентами, візуального сприйняття викладача. 38

Подібні психологічні комплекси можна подолати, беручи участь в семінарах, конференціях, курсах підвищення кваліфікації. Необхідно готувати сучасних студентів, майбутніх викладачів і розробників дистанційних курсів, що передбачає: · обов'язкове і необхідне існування сучасного учбового матеріалу в електронному, оцифрованому вигляді та захист права на інтелектуальну власність; · дистанційне навчання – це засіб взаємодії студентів з викладачем на базі інформаційно-комунікаційних технологій; · дистанційне навчання розширює і оновлює роль викладача, який повинен не тільки координувати навчальний процес, але і постійно удосконалювати курси, що викладаються ним [3]. Література 1. Алексюк О. В. Педагогіка вищої освіти України: історія, теорія: монографія / О. В. Алексюк. — Київ: Либідь, 1998. — 230 с. 2. Открытое и дистанционное обучение: тенденции, политика и стратегии. — М.: Издательство ИНТ, 2004. —350 с. 3. Бітченко А. Н. Дистанційне навчання: визначення, переваги проблеми впровадження [електронний ресурс] / А. Н. Бітченко, С. А. Мясников. — Режим доступу: http://ldnknteu.ucoz.ua/Documents/Bit4enkoDosvid.doc

УДК 378:004.9 ВПРОВАДЖЕННЯ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ В НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ АГРОНОМІЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ МИКОЛАЇВСЬКОГО ДАУ А.В. Дробітько, кандидат сільськогосподарських наук, доцент Миколаївський державний аграрний університет Вагомим фактором виведення освіти на якісно новий рівень і покращення підготовки висококваліфікованих фахівців для аграрного сектора є впровадження інтернет-технологій в навчальному процесі аграрних вищих навчальних закладів. В зв’язку з цим урядом прийнято Державну програму "Інформаційні та комунікаційні технології в освіті і науці" на 2006-2010 роки, яку було розроблено Міносвіти і науки України на виконання указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку освіти в Україні", а також відповідних законів України. Результат реалізації програми – це підвищення якості, доступності та конкурентоспроможності національної освіти і науки на світовому ринку праці й освітніх послуг; створення нових методів та надання нових можливостей для наукового пошуку і технологічного розвитку; підвищення ефективності наукових досліджень, створення умов для ефективного міжнародного наукового співробітництва; забезпечення доступу громадян до науково-освітніх ресурсів і створення умов для безперервного навчання протягом усього життя [3-5]. Головне завдання аграрної освіти в умовах розвитку інформаційного суспільства – навчити студентів використовувати сучасні інформаційні та комунікаційні технології, якими є дистанційне навчання та дистанційна освіта [4]. Дистанційне навчання – це навчання на віддалі, при якому студенти і викладач перебувають у різних місцях. Раніше дистанційне навчання означало заочне навчання, а сьогодні – це засіб навчання, що використовує аудіо, відео та комп'ютерні канали зв'язку. Дистанційне навчання базується на принципах відкритого навчання, широко використовує комп’ютерні навчальні програми та сучасні телекомунікації [5]. Дистанційна освіта – це процес передачі знань (за нього відповідає викладач та вищий навчальний заклад), характерними 40

рисами якого є: гнучкість, модульність, економічна ефективність, нова роль викладача, контроль якості освіти, використання спеціалізованих технологій і засобів навчання, а дистанційне навчання – це процес одержання знань (за нього відповідає студент) [5]. Дистанційна освіта в Україні реалізується через систему дистанційного навчання, яка є частиною системи освіти України, з нормативно-правовою базою, організаційно оформленою структурою, кадровим, системотехнічним, матеріально-технічним та фінансовим забезпеченням, що реалізує дистанційну освіту на рівнях загальної середньої, професійно-технічної, вищої та післядипломної освіти, а також самоосвіти [1]. Дистанційна освіта на кафедрі виноградарства та плодоовочівництва МДАУ започаткована у грудні 2008 (а підготовка до впровадження цього методу навчання розпочалася ще в 2006 році). З другого семестру 2008-2009 н.р. кафедра перейшла на платформу дистанційного навчання Moodle, що дозволяє будь-якому студентові за допомогою Інтернет-комунікацій оволодіти навчальним матеріалом через забезпечення доступу до численних навчальних ресурсів та інтерактивний характер механізмів подання нових знань та контролю за їх засвоєнням (форум, тестування всіх можливих типів, глосарій, веб-ресурси, завдання, чати). Використовуючи Moodle, викладачі можуть надсилати студентам нові повідомлення, розподіляти та перевіряти завдання, вести електронні журнали оцінок, а також регулювати час виконання різних завдань (поодиночний чи множинний вибір; відповідь у вигляді речення; відповідь "так" та "ні"; діапазон чисел; текстова відповідь; питання на відповідність; інші варіанти відповіді). Дистанційний курс з дисципліни „Виноградарство» для студентів напряму підготовки 6.090101 «Агрономія» ОКР «Бакалавр» містить: 1) вступну інформацію, графік роботи, рекомендації; 2) теоретичний матеріал у вигляді модулів; лабораторні й практичні роботи; 3) перелік контрольних питань; 4) глосарій; 5) список посилань на інші сайти в Інтернет. Здобуті навички співробітництва в Інтернет можуть бути використані для подальшої практичної діяльності, телероботи (через 41

Інтернет можна брати участь у виконанні великих проектів, не виїжджаючи за межі міста, країни) [2]. Таким чином, встановлена на сервері МДАУ нова електронна система Moodle дозволяє найефективніше вирішувати завдання дистанційної освіти, завдяки своїй модульності та зручності користування. На сьогодні це, мабуть, єдиний в Україні спосіб, що надає можливість отримати освіту за різними напрямами, фактично "не виходячи з дому", лише використовуючи сучасні спеціалізовані інформаційні та комунікаційні технології. Література 1. Дистанційне навчання навчання [електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.livs.lviv.ua/~don/?link=dyst. 2. Кухаренко В. М. Дистанційне навчання. Умови застосування. Дистанційний курс: навч. посібник. 3-є вид. / В. М. Кухаренка О. В. Рибалко, Н. Г. Сиротенко. — Харків: НТУ "ХПІ", "Торсінг", 2002. — 320 с. 3. Cистеми відкритого та дистанційного навчання [електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.osvita.org.ua/distance/intro/vid/. 4. Концепція розвитку дистанційної освіти (2000 р.) [електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.udec.ntukpi.kiev.ua/ua/regulatory_framework/documents/conception_of_dl_develo pment/. 5. Положення про дистанційне навчання (2004 р.) [електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.udec.ntukpi.kiev.ua/ua/regulatory_framework/documents/cons titution_40_21-01-2004/.

УДК 37.011.33:37.013.3 МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ С.П. Кот, кандидат біологічних наук, доцент Миколаївський державний аграрний університет Стан і актуальність теми. З метою забезпечення соціальних та виробничих потреб народного господарства, і зокрема аграрнопромислового комплексу, кадрами вищої кваліфікації в Україні сформувались і законодавчо забезпечені такі форми навчання в системі вищої школи: стаціонарна (денна), заочна, вечірня та екстерном. Науково-технічний прогрес у галузі комп'ютерної техніки, радіо та телебачення створює реальні умови для впровадження дистанційної форми навчання, на заміну заочної, як мало ефективної і неякісної в сучасних умовах. Переваги дистанційної форми навчання полягають у раціональному використанні інноваційних технологій навчання, активного залучення до навчальної діяльності найбільш висококваліфікованих науковців і талановитих педагогів, забезпечуються умови для використання в навчальному процесі найбільш нової інформації про досягнення світової науки і практики передового досвіду. Окрім того, така форма навчання створює ряд додаткових факторів мотивації для активізації самостійної роботи студентів тощо [1]. Викладення теми. Для впровадження дистанційного навчання необхідно забезпечити студента наступним (в паперовому і комп'ютерному варіантах): - програмою з кожної навчальної дисципліни [2]; - методичними рекомендаціями для дистанційного вивчення навчальної дисципліни, які підготовлені з врахуванням спеціальних вимог [3]; - оглядовими (опорними) лекціями з навчальної дисципліни, розробленими згідно з програмою; - доступність до інтернету і комп'ютерної мережі вищого навчального закладу. Методичні рекомендації з навчальної дисципліни мають визначати всі теми навчальної дисципліни, мету кожної теми, перелік 43

питань для вивчення, питання для самоконтролю і перелік спеціальної літератури у розрізі кожної теми та тлумачним словником. Це можна виконувати за такою примірною схемою [3]: Тема 1. ПРЕДМЕТ І ЗАВДАННЯ КУРСУ «ВСТУП ДО СПЕЦІАЛЬНОСТІ» 1.1. Мета теми: Ознайомити студентів з теоретичними передумовами і практикою навчання у вищий школі та технологією виробництва продукції тваринництва; з обсягом знань і вмінь студента з дисципліни «Вступ до спеціальності» тощо. 1.2. Перелік питань для вивчення: - суть і завдання курсу; - кваліфікаційна характеристика дисципліни; - історія зооветеринарної освіти; - основні принципи професійної етики та виробничої культури технолога тваринництва; - технологія навчання у вищих навчальних закладах (позитивний вітчизняний досвід, суть і мета Болонського процесу); - права і обов'язки студента. 1.3. Питання для самоконтролю: 1. Вкажіть проблеми вищої школи в Україні на сучасному етапі. 2. Охарактеризуйте тваринництво як енциклопедичну науку і галузь аграрного виробництва. 3. Охарактеризуйте суть загальної та спеціальної зооінженерії. 4. Назвіть основні форми аудиторних занять у вищих навчальних закладах. 5. Назвіть основні форми самостійної роботи студентів і вкажіть їх значення. 6. Вкажіть основне завдання реформування вищої школи в Україні. 7. Назвіть визначних вітчизняних та зарубіжних вчених у галузі зооінженерії. 9. Охарактеризуйте історію розвитку вищої освіти в Україні і світі. 10. Охарактеризуйте обов'язки і права студентів. 11. Охарактеризуйте суть Болонської декларації і процесу щодо організації навчального процесу в ВНЗ, створення єдиного освітнього простору. 1.4. Література (згідно з програмою). 44

За такою схемою структуризується кожна тема навчальної дисципліни. Дистанційна форма навчання вимагає розроблення методів практичного навчання, метою якого ставиться перетворення теоретичних знань в уміння. А також форм проведення поточного (особливо) і підсумкового контролю знань студентів з навчальної дисципліни. В усіх навчальних технологіях пріоритетне місце займає людина, вона гуманізує навчальний процес, втілює в нього особливу етику і високу мораль людяності. Тому і при дистанційному навчанні важливо не допускати недооцінення значення фактору високопрофесійної, з широкою ерудицією, творчої і високогуманної людини. За умови відміченого і високого рівня комп'ютеризації суспільного життя дистанційне навчання буде ефективним. Література 1. Давиденко В. М. Вступ до спеціальності: навч. посібник / Давиденко В. М. — Миколаїв: МДАУ, 2007. — 326 с. 2. Давиденко В. М. Вступ до спеціальності: програма / Давиденко В. М. — К.: Аграрна освіта, 2007. —9 с. 3. Давиденко В. М. Вступ до спеціальності. Методичні рекомендації для студентів денної, заочної та дистанційної форм навчання / Давиденко В. М. Єфімова Р. В. — Миколаїв: МДАУ, 2009. — 40 с.

СЕКЦІЯ: «БОЛОНСЬКИЙ ПРОЦЕС ТА ІНТЕГРАЦІЇ АГРАРНОЇ ОСВІТИ У СВІТОВИЙ ОСВІТНІЙ ПРОСТІР» УДК 378:63:331.5 ІНТЕГРАЦІЯ АГРАРНОЇ ОСВІТИ В СВІТОВИЙ ОСВІТЯНСЬКИЙ ПРОСТІР Т.Д. Іщенко, кандидат педагогічних наук, професор Департамент аграрної освіти, науки та дорадництва Міністерства аграрної політики України М.П. Хоменко, кандидат педагогічних наук, доцент Науково-методичний центр аграрної освіти України Міністерства аграрної політики України Проблема забезпечення галузей економіки висококваліфікованими кадрами завжди була актуальною, тим більше сьогодні, коли якість підготовки фахівців зумовлена міжнародними стандартами, професійною мобільністю, швидкою адаптацією до змін ринкових умов та відносин. Зміст підготовки кадрів, їх перепідготовки та підвищення кваліфікації, реалізація Болонської конвенції та наближення аграрної освіти до Європейських вимог великою мірою залежить від ширини і глибини спектру Міжнародної співпраці аграрних вищих навчальних закладів з іноземними партнерами. Аграрні вищі навчальні заклади повною мірою долучились до інтеграції в європейський і світовий освітній простір. Зокрема, укладено партнерські угоди про співпрацю із зарубіжними вищими навчальними закладами, участь у міжнародних проектах, перехід на кредитно-модульну систему навчання, дворівневу вищу освіту, автономія університетів тощо. Одночасно вирішальна роль залишається за збереженням національної системи освіти, залучення молоді до навчання, створення умов для самовизначення, обґрунтованого вибору професії, спеціальності з урахуванням здібностей та інтересів особистості, розвиток безперервної освіти та освіти протягом життя, розроблення і впровадження стандартів нового покоління згідно з Болонською концепцією, вимогами вітчизняного та європейського ринків праці. 46

Завдяки зростанню привабливості української аграрної вищої освіти зростає контингент іноземних студентів. На сьогодні в аграрних ВНЗ ІІІ-ІV рівнів акредитації освіту здобувають 610 осіб із 54 країн світу. Виходячи з умов Болонськогої угоди, перспективу має потужний навчальний заклад до складу якого входять науководослідні інститути, коледжі, науково-дослідні господарства та інші структурні підрозділи. Мережа аграрних ВНЗ поступово удосконалюється шляхом формування регіональних університетських центрів за галузево-територіальним принципом. Всього на базі ВНЗ III-IV рівнів акредитації створено 17 регіональних університетських центрів, що об'єднують 90 коледжів і технікумів. Така інтеграція дає можливість використовувати наявну навчально-матеріальну базу і розвивати її, а також залучати професорсько-викладацький склад, забезпечувати ступеневу систему освіти, зменшити навантаження на державний бюджет шляхом скорочення терміну навчання для випускників технікумів і коледжів, динамічно реагувати на демографічну ситуацію на регіональному рівні тощо. У системі навчальних закладів Мінагрополітики України створено широкі можливості для здійснення ступеневої підготовки і задоволення освітніх потреб суспільства. Більшість аграрних університетів і академій зараховують випускників технікумів і коледжів, які входять в їх структуру, за скороченим терміном навчання. Загалом близько 30 відсотків обсягів прийому до ВНЗ III-IV рівнів акредитації на денну та заочну форми навчання за державним замовленням здійснюється з числа випускників вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації. Якість і рівень методичного забезпечення підготовки фахівців вищої кваліфікації є визначальним фактором забезпечення якості освіти. Науково-методичний центр аграрної освіти, на який покладено завдання навчального та методичного забезпечення, вживає заходи щодо своєчасного видання і максимального забезпечення аграрних вищих навчальних закладів українськомовною літературою, нового покоління програмами навчальних дисциплін, навчальними посібниками, робочими зошитами та звітамищоденниками, унаочненням та ін. 47

З метою адаптації до сучасних потреб внутрішнього та зовнішнього ринків праці, інтеграції у міжнародний та європейський освітній та науковий простір постійно здійснюється оновлення напрямів підготовки фахівців, спеціальностей, кваліфікацій. Протягом 2005-2007 рр. внесено зміни і доповнення до переліку напрямів, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра (затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1719 від 13 грудня 2006 р.) та переліку спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за освітньокваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста (затверджений постановою Кабінету Міністрів України №839 від 20 червня 2007 р.). Вивчено, систематизовано, узагальнено та подано до МОН України пропозиції до переліку спеціальностей технологічних напрямів підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня "магістр". Уведено 24 нові професійні назви робіт, які внесено до Класифікатора професій ДК 003:2005. На виконання наказу МОН України "Про організацію вивчення гуманітарних дисциплін за вільним вибором студента" від 09.07.2009р. №642 Науково-методичним центром аграрної освіти разом із робочими групами з числа науково-педагогічних та педагогічних працівників аграрних вищих навчальних закладів внесено зміни і доповнення до уже розроблених Галузевих стандартів вищої освіти з 8 напрямів підготовки фахівців освітньокваліфікаційного рівня "бакалавр" та 17 спеціальностей підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня "молодший спеціаліст" сільськогосподарського спрямування. Виходячи з сучасних напрямів розвитку освіти, розроблено нові форми та структура навчальних планів, підготовлено і видано положення про порядок підготовки та видання програм навчальних дисциплін з урахуванням особливостей кредитно-модульної системи організації навчального процесу (кредити ECTS, модулі, самостійна робота, оцінювання результатів навчання за шкалою ECTS). Підготовлено і видано "Методичні рекомендації щодо впровадження в аграрних ВНЗ України ІІІ-ІV рівнів акредитації нормативних і навчально-методичних матеріалів з кредитно-модульної системи організації навчального процесу". 48

Враховуючи зміни, які відбулися в організації навчального процесу у вищих навчальних закладах, підвищення рівня та збільшення обсягів самостійної роботи студентів, особлива увага приділяється її методичному забезпеченню, у тому числі згідно з вимогами кредитно-модульної системи організації навчального процесу. Науково-методичним центром аграрної освіти за участю вищих навчальних закладів підготовлено та видано з кожного напряму підготовки фахівців сільськогосподарського спрямування базові контролюючі програми, які дають можливість незалежно оцінювати знання та уміння студента з кожної навчальної дисципліни. Виконання кваліфікаційних (дипломних) робіт (проектів) є заключним етапом навчання студентів у вищому навчальному закладі і має за мету систематизувати знання, розширити і закріпити професійні уміння та навички щодо вирішення завдань, максимально наближених до умов виробництва. Особливою формою наукової творчості студентів стало реальне дипломне проектування. Таке виконання дипломних проектів наближає навчання до комплексного вирішення конкретних виробничих ситуацій, вселяє у свідомість студента почуття відповідальності і зацікавленості, зміцнює зв'язки навчальних закладів з виробництвом. Потреба у створенні нової навчальної літератури обумовлена концепцією створення засобів навчання, державними стандартами освіти, освітньо-професійними програмами (ОПП), типовими переліками навчально-наочних посібників та технічних засобів навчання, а також рівнем забезпеченості закладів освіти навчальною літературою. При написанні навчальної літератури враховуються галузеві особливості підготовки фахівців і відповідні вимоги до її складання. З цією метою періодично проводиться аналіз забезпечення студентів вищих навчальних закладів навчально-методичною літературою. За підсумками аналізу, для бакалаврів забезпеченість навчальною літературою за напрямами підготовки сільськогосподарського спрямування становить 90-95 відсотків (цикл професійно-практичної підготовки). В той же час підготовка магістрів забезпечена навчальною літературою лише на 3540 відсотків. 49

На сьогодні створено авторські колективи з підготовки та першочергового видання підручників та навчальних посібників, проводиться експертиза авторських оригіналів та супровідної документації щодо надання грифа та здійснюється видання навчальної літератури. Зо останні п’ять років видано для ВНЗ ІІІ-IV рівнів акредитації 30 підручників та 29 навчальних посібників, 269 програм навчальних дисциплін, 17 методичних рекомендацій та багато іншої навчально-методичної документації та інформаційнодовідкових матеріалів. Враховуючи те, що підвищення якості вищої освіти неможливе без удосконалення змісту, методів та форм практичної підготовки, Міністерством аграрної політики постійно здійснюються заходи, спрямовані на суттєве покращання практичного навчання. Для підвищення ефективності практичної підготовки студентів змінено співвідношення між обсягами теоретичного і практичного навчання в аграрних ВНЗ. Для покращення практичної підготовки студентів створено та відновлено роботу навчально-науково-виробничих підрозділів аграрних вищих навчальних закладів: навчально-дослідних господарств, навчальних клінік, ферм, бухгалтерій, навчальнодослідних полів, навчальних полів тощо. Протягом 2005-2009 років було проведено роботу щодо поповнення навчально-методичного комплексу практичного навчання. Розроблено і затверджено Положення про організацію і роботу навчально-науково-виробничих підрозділів аграрних вищих навчальних закладів (навчально-дослідне господарство, навчальну клініку, ферму, бухгалтерію, майстерню тощо), «Орієнтовне положення про паспортизацію лабораторій, кабінетів, інших об'єктів навчально-виробничого призначення аграрних вищих навчальних закладів», «Орієнтовне положення про атестацію робочих місць об'єктів навчально-виробничого призначення аграрних вищих навчальних закладів», велика кількість робочих зошитів, звітів-щоденників для проходження технологічних і переддипломних практик у аграрних ВНЗ для різних спеціальностей, Типові переліки обладнання навчальних лабораторій з дисциплін природничонаукової, професійної та практичної підготовки, довідники для визначення рівня професійної компетентності випускників. Започатковано проведення конкурсів: «На кращу кафедру», «На кращий дипломний проект серед студентів аграрних вищих 50

навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації», «Організація та проведення конкурсів з навчальної практики серед студентів аграрних вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації»; «Кращий за професією», Предметні олімпіади тощо. Започатковано створення Навчально-практичних центрів на базі передових сільськогосподарських підприємств, зокрема, ТОВ «Корпорація Агро-Союз» (Дніпропетровська обл.), ТОВ «Агрофірма «Маяк» (Полтавська обл.), ТОВ «Агрофірма «Хоружівка» (Сумська обл), ВАТ «Радсад» (Миколаївська обл.), підприємства Білоцерківського, Ставищанського, Сквирського районів Київської області. Для удосконалення практичного навчання та організації проходження студентами виробничої практики ВНЗ заключено договори про співпрацю з провідними аграрними підприємствами, на яких запроваджено сучасні технології вирощування сільськогосподарської продукції, підготовлено паспорти цих господарств. Створено банк даних базових господарств і підприємств АПК різних форм господарювання для проходження практик студентів на договірних засадах – близько 2 тис. Дана інформація розміщена на сайті Науково-методичного центру аграрної освіти. З метою визначення і узгодження дій щодо покращення і стабілізації стану кадрового потенціалу агропромислового комплексу протягом 2008-2009 років було започатковано проведення «круглих столів» за участю провідних фахівців виробництва, науковців та науково-педагогічних працівників за напрямами: «Агрономія», «Ветеринарна медицина», «Технологія виробництва і переробки продукції тваринництва», «Техніка та енергетика аграрного виробництва», «Харчові технології та інженерія» та з питань міжнародної діяльності вищих навчальних закладів аграрного спрямування. З метою впровадження світового досвіду, вивчення сучасних технологій і досягнень науково-технічного прогресу в аграрному секторі студенти-аграрії мають можливість проходити практику за кордоном. Під час проходження практики студенти вивчають передові технології виробництва, переробки та реалізації сільськогосподарської продукції, сучасну техніку, поглиблюють знання з іноземної мови. Продовжується вивчення, узагальнення та впровадження 51

зарубіжного досвіду з розвитку аграрної освіти і аграрних систем, проводяться міжнародні наукові конференції, семінари, симпозіуми. Тільки за останній рік пройшли навчання та стажування за кордоном 3407 осіб (студенти, викладачі, науково-педагогічні працівники). Аграрні вищі навчальні заклади брали участь у Проекті ЄС «Підвищення ефективності управління ПТО в Україні», в рамках якого проведено 18 семінарів, майстер-класів, наукових конференцій, тренінгів з питань розвитку європейської освіти, входження України в Європейський простір вищої освіти, розробки нових стандартів освіти, розробки Європейської та Національної рамки кваліфікацій, впровадження кредитно-модульної системи навчання, підвищення ефективності практичного навчання, впровадження сільського зеленого туризму в навчальний процес та інше. З вищеназваних питань в рамках проекту розроблено 16 найменувань навчально-методичних посібників. Продовжується Україно-Швейцарський проект «ЕкоФінлан – Україна», в рамках якого створено Асоціацію виробників органічної продукції. Плідно співпрацюють навчальні заклади з Вищою школою Діжон (Франція) у проекті «Сталий розвиток сільських територій», результатом якої є підготовлений до видавництва посібник та навчальна програма з одноіменною назвою. Розширюється мобільність студентів у задоволенні їх потреб із набуття знань у зарубіжних вищих навчальних закладах (університети Вайнштефан, Бонський, ім. Гумбольта (ФРН), Вища інженерна школа Анже (Франція), навчальні заклади Кордово, Андалузії (Іспанія), Айовський університет (США) та інших навчальних закладах розвинутих країн). Слід відмітити співпрацю з Німецьким аграрним центром, становлення якого і діяльність тісно пов’язані з Науково-методичним центром аграрної освіти. Намічено підписання довгострокового договору про співпрацю. На базі цього центру на семінарах і тренінгах пройшли перепідготовку 220 викладачів та близько 200 студентів і учнів ПТНЗ. Проведено семінар і науково-практичну конференцію, до участі яких залучено більше 100 викладачів та науково-педагогічних працівників І-IV рівнів акредитації. Проведено два Дні поля, в яких взяли участь майже 300 науково-педагогічних та педагогічних працівників аграрних ВНЗ. 52

Найголовнішим джерелом зростання якості освіти є розвиток наукової діяльності в аграрних вищих навчальних закладів, яка має повернути університетам їхнє «наукове обличчя». Значною мірою стан забезпечення вищого навчального закладу кадрами вищої кваліфікації залежить від ефективності діяльності аспірантури і докторантури. Останніми роками переглянуто мережу аспірантури і докторантури, відкрито аспірантуру і докторантуру з нових і пріоритетних наукових спеціальностей, оновлено методичну базу з сучасних наукових спеціальностей, переглянуто мережу спеціалізованих учених рад. Так, найбільше вчених рад відкрито у НУБіП України, де проводиться захист робіт із 38 спеціальностей. Впродовж останнього року там було проведено 138 засідань на здобуття ступеня кандидата наук, 8 – доктора наук. Окремим питанням є стан інноваційної діяльності у вищих навчальних закладах. Одним з об’єктивних показників інноваційності вищого навчального закладу є кількість об’єктів інтелектуальної власності, права на які належать йому. На жаль, більшість вищих навчальних закладів не проводить інвентаризації таких об’єктів і тому не знає, яким інтелектуальним капіталом вони володіють. Ефективна організація наукових досліджень має створити належні умови для аграрної науки і освіти, завдяки яким стане можливим осмислення принципів та формування закономірностей реалізації головної мети якісної освіти – розвиток всебічно розвиненої особистості в суспільстві знань. Виходячи з вимог Болонського процесу, необхідно принципово змінити методологію визначення якості освіти, оскільки Об’єднана Європа визначає конкурентоспроможність випускника за рівнем професіоналізму, а не за простою репродукцією знань студентом.

УДК 619:378 ИНТЕГРАЦИОННЫЕ ПРОЦЕССЫ ПОДГОТОВКИ ВРАЧЕЙ ВЕТЕРИНАРНОЙ МЕДИЦИНЫ В СООТВЕТСТВИИ С ТРЕБОВАНИЯМИ БОЛОНСКОЙ ДЕКЛАРАЦИИ В.О. Головко, доктор ветеринарних наук, професор, академік УААН Харківська державна зооветеринарна академія За последнее десятилетие в большинстве стран мира состоялись невиданные доктринные трансформации системы высшего образования, что является бесспорным признанием ее позитивной роли в судьбе любого государства, любого общества и каждого человека. Уровень развития высшего образования в настоящее время является одним из надежных критериев в структуре интегральной оценки цивилизованности отдельной страны, региона или континента. Наиболее рельефным примером континентальной интеграции и интернационализации высшего образования служит опыт Европейского Союза, страны-участницы которого приняли в 1999 году Болонскую декларацию о создании зоны Европейского пространства высшего образования, разработали программу ее реализации, рассчитанную до 2010 года. Впервые в мире удалось от декларативного характера глобальных реформ перейти к крупномасштабному воплощению в жизнь столетиями наработанного и приобретенного опыта многих поколений. Украина в 2005 году присоединилась к Болонскому процессу, а среди вузов, которые с самого начала приняли активное участие в интеграционных процессах и в реализации реформ высшего образования, была Харьковская государственная зооветеринарная академия. Разработана концепция интеграции ХДЗВА в единое Европейское образовательное пространство. Концепция включает научно обоснованные теоретические принципы и пути ее реализации в практическом плане. Теоретические принципы предусматривают модернизацию и реформирование системы высшего образования, основной целью которой является формирование потенциала достаточного для подготовки квалифицированного специалиста соответствующего уровня и профиля, конкурентоспособного на рынке труда, который 54

владеет арсеналом информационно-коммуникативных технологий на уровне мировых стандартов, способный к постоянному профессиональному росту, мобильности, исповедует и демонстрирует инновационную и творческую активность. В практическом направлении в ХДЗВА ведется модернизация и реформирование высшего образования в рамках «Национальной стратегии социально-экономического развития Украины» и Европейского сотрудничества, интеграции высшего образования Украины в Европейское и мировое образовательное пространство. Приоритетом в подготовке специалистов в академии из всех специальностей является подготовка ветеринарных врачей. Харьковская государственная зооветеринарная академия имеет большой исторический и географический опыт подготовки врачей ветеринарной медицины. Ветеринария, как направление научной и образовательной деятельности на методическом уровне, практически связана с Харьковской школой ветеринарной медицины, которая имеет свои истоки с 1805 года. На ветеринарном факультете получили образование граждане 78 стран мира. В Украине, как и во всех странах бывшего Советского Союза, благодаря четкой и профессиональной деятельности ветеринарии, создана безопасная эпизоотологическая ситуация. Благодаря авторитетности ветеринарной службы в образовательной сфере сформировался определенный консерватизм, который сыграл огромную положительную роль в прошлом, но является тормозом в настоящем и будущем при подготовке специалистов, которые бы соответствовали современным требованиям. Ветеринарная медицина – это сервисная специальность в области сельскохозяйственной деятельности. А сельскохозяйственное производство, как и другие производственные сферы, имеет вредные экологические последствия. Старые технологии являются энергозатратными, экономически не эффективными и, прежде всего, экологически не безопасными. Успехи прошлой ветеринарии в борьбе с эпизоотиями и другими инфекционными паразитарными болезнями сегодня не приемлемы. Вся деятельность ветеринарной медицины в борьбе с основными факторами заболеваний не должна наносить вреда природе. Нужно 55

сохранять природную сбалансированность. Актуальной на сегодня есть и биоэтическая проблема. Европейские страны внесли существенные коррективы в содержание образовательных программ при подготовке врачей ветеринарной медицины. Сформировалась достаточно четкая ступенчатая система образования – бакалавр – магистр. Украина, вследствие процесса глобализации, переформатирует образовательную систему согласно Болонской декларации. Естественно, национальный положительный опыт при подготовке врачей ветеринарной медицины будет сохранен. Но Украина не имеет опыта подготовки врачей ветеринарной медицины на образовательноквалификационном уровне «Магистр». Исторический опыт должен быть предпосылкой, а не руководством к практической деятельности врача ветеринарной медицины. Ветеринарный факультет Харьковской государственной зооветеринарной академии является самым крупным в Украине. Лицензированный объем – 400 человек. Академия тесно сотрудничает с аналогичными факультетами городов Российской Федерации (Москва, Санкт-Петербург, Ростовна-Дону, Белгород, Ульяновск), Белоруси (Витебск). Сегодня факультет готовит специалистов как для народного хозяйства Украины, так и для ряда зарубежных стран. Профессорско-преподавательский коллектив факультета обладает значительным интеллектуальным потенциалом. Многие ученые имеют приоритетные патентные разработки, научные публикации. Однако для глубоких практических исследований на современном уровне академия не располагает необходимым техническим оснащением. Очень остро в образовательной сфере стоит вопрос формирования направлений подготовки ветеринарных врачей, т.е. специальностей и магистерских программ. В этом контексте академия может успешно сотрудничать с Европейскими вузами и нуждается в материальной и технической помощи. Академия имеет опыт такого сотрудничества в рамках программы «Tempus» при подготовке врачей ветеринарной медицины на уровне специалист. Сегодня, когда Украина перешла на двухступенчатое высшее образование, такое сотрудничество с Европейскими вузами становится необходимостью и будет более плодотворным. 56

Необходимость сотрудничества Харьковской государственной зооветеринарной академии с европейскими вузами продиктована и тем, что восточная Украина дистанцирована от развитых европейских стран, и для интеграции образовательного процесса в Европе в целом необходимо плотное непосредственное сотрудничество. Несомненно, что образовательный формат вузов западной Европы на уровне магистратуры найдет широкое внедрение в вузах Украины при подготовке врачей ветеринарной медицины. При переходе на двухступенчатую систему высшего образования по направлению ,,Ветеринарная медицина” Украина вынуждена изучать европейский опыт и адаптировать и интегрировать его положительные стороны в собственную систему образования. Харьковская академия, которая готовит специалистов и для других стран, несомненно, пойдет на такое сотрудничество. Приобретенный в процессе сотрудничества опыт Харьковской государственной зооветеринарной академии будет распространен на все вузы Украины, которые готовят врачей ветеринарной медицины. Результаты этого проекта полностью выполнены. Экспертный анализ (при аккредитации академии) показал позитивность этой программы. В настоящее время Украина не имеет четко оформленного института ветеринарных врачей-магистров. Некоторые украинские вузы соответствующего профиля начинают вести подготовку таких врачей по созданным ими самостоятельно программам, однако эти программы не имеют необходимого одобрения со стороны европейских организаций. Благодаря Болонской хартии и программе, созданной под ее патронажем, «Темпус-Проект, реформы высшего образования в Украине» в педагогику высшей ветеринарной школы Украины, а именно в учебный процесс Харьковской государственной зооветеринарной академии в порядке эксперимента с разрешения Министерства высшего образования и науки Украины и соответствующего Департамента Министерства агрополитики Украины была внедрена двухуровневая подготовка ветеринарных врачей по программе европейского образца. Программа позволила готовить врачей специалистов с достаточно основательной практической подготовкой. Из программы, по которой ранее работала академия, были изъяты общеобразовательные предметы, значительно сокращены общеобразовательные специальные теоретические курсы, 57

рассказы преподавателей заменены конкретными показами, педагоги стали не учить, а помогать учиться, был сокращен лекционный курс, но расширен курс практики, курс работы в клиниках соответствующего профиля, изучение и практическое усвоение стало носить специализированный характер по выбору студента, основой обучения стала поощряемая мотивация учащегося, в работе вуза стала использоваться модульно-рейтинговая и модульно-кредитная система, компьютерные технологии, мультимедийные показы и др. Первые выпуски ветеринарных врачей академии, обучавшихся по новым программам, показали, что эти врачи со специализацией «ветврач-специалист» лучше подготовлены и лучше приспособлены к работе, они заняли достойные места в ветслужбе Украины и достаточно грамотно решают возникающие перед ними специальные задачи. К сожалению, освоенная программа предусматривала модернизацию подготовки врача-специалиста или врача-бакалавра, основательно познакомиться и конкретно изучить европейский опыт подготовки ветеринарных врачей-магистров в рамках этой программы было невозможно. В настоящее время нам только известно, что врачи-магистры в европейских странах, в частности в Германии и в Нидерландах, отчасти в Польше и в странах Балтики - это врачи с большими объемами научных и практических знаний, чем их коллеги врачибакалавры. Они на базе имеющихся у них знаний и опыта способны выбирать из существующих способов решений ветеринарных задач оптимально правильные или предлагать самостоятельные, еще не апробированные. Нам так же известно, что в работе ветврачей-магистров преобладает руководящее начало, они руководят и координируют работу ветврачей-бакалавров, это руководство носит законодательный характер. В настоящее время Украина реорганизует свое сельское хозяйство и ее важнейшую составляющую-животноводство, в недалеком будущем, мы на это надеемся, наша страна станет членом европейского альянса. Уже сейчас в Украине функционируют животноводческие фермы и даже целые хозяйства, которые используют западные, немецкие, датские и французские технологии. Украина для работы этих технологий закупает соответствующее оборудование, скот, свиней и птицу. Естественно, что ветеринарная служба в этих фермах и в этих 58

комплексах должна быть идентична той, которая существует в европейских странах. Украина имеет уникальные природные ресурсы для ведения современного животноводства, вполне реально, что экологически чистые и главное, дешевые продукты этого животноводства, в недалеком будущем будут поступать на Европейский рынок. На работающих животноводческих фермах сейчас уже работают и будут работать в будущем ветеринарные врачи, которые обучались по программам, созданным в рамках «ТЕМПУС-Проект, реформы высшего образования для Украины». Интеграционные процессы неизбежно приведут к тому, что национальное разделение профессий утратят свой смысл. Поэтому необходимо предусмотреть профессиональную унификацию, однотипность организации, одинаковую исполнительную дисциплину и сходность требований. Одинаковое ветеринарное обслуживание может создать глобальное или хотя бы европейское эпизоотическое и токсикологическое благополучие.

УДК 378.147 ЗАПРОВАДЖЕННЯ КРЕДИТНО-МОДУЛЬНОЇ СИСТЕМИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ ПРИ ПІДГОТОВЦІ ФАХІВЦІВ НА РІВНІ СВІТОВИХ ВИМОГ ВІДПОВІДНО ДО БОЛОНСЬКОЇ ДЕКЛАРАЦІЇ Д.В. Бабенко, кандидат технічних наук, професор Миколаївський державний аграрний університет Вища школа виконувала і виконує соціальне замовлення часу, суспільства і держави: формує інтелектуальний потенціал і еліту нації; забезпечує галузі народного господарства, науки, культури висококваліфікованими фахівцями. Ефективність навчання залежить від багатьох об'єктивних, суб'єктивних, соціальних та історичних факторів, серед яких важливо звернути увагу на такі: - якість студентів (інтелект, духовність, освіченість), їх зацікавленість у набутті певних знань; значимість фаху чи курсу для досягнення соціальної мети студента; організованість, діловитість, системність і систематичність самостійної роботи студента у здобутті теоретичних знань і практичних умінь; духовність, професіоналізм і привабливість викладача, його педагогічна майстерність, уміння утримувати увагу, створювати атмосферу творчої роботи; умови, в яких здійснюється навчання; технологія навчання і загальна освітня технологія; соціальна значимість знань у суспільстві; матеріальнотехнічна база навчання (сучасні технічні засоби навчання), інформаційне забезпечення (бібліотека, Інтернет тощо); матеріальний і духовний рівень студента, викладача (бажано, щоб викладач ставив перед собою високі духовні критерії), суспільства, соціопобуту і соціології; культура того, хто навчає, і того, хто навчається. Визначаючи стратегію реформування вищої освіти, кожна країна реалізує свої заходи і шлях розвитку, прагнучи зберегти кращі історичні традиції національної системи освіти. Процеси європейської інтеграції охоплюють дедалі більше сфер життєдіяльності. Не стала винятком і освіта, особливо вища школа. Україна чітко визначила орієнтир на входження в освітній простір Європи, здійснює модернізацію освітньої діяльності у контексті європейських вимог, дедалі наполегливіше працює над практичним 60

приєднанням до Болонського процесу, 626 ВНЗ країн світу є його учасниками, із яких 38 – ВНЗ України. Варто зауважити, що спроби надати загальноєвропейського характеру вищій школі фактично розпочалися в 1957 р. з підписання Римської угоди. Згодом ці ідеї розвинулися в рішеннях конференцій міністрів освіти 1971-го та 1976 р., у Маастрихтському договорі 1992 р. Наступні роки характеризувалися запровадженням різноманітних програм під егідою ЄЄ, Ради Європи, що сприяли напрацюванню спільних підходів до вирішення транснаціональних проблем вищої освіти. Це насамперед програми приведення національного законодавства у сфері освіти до норм, напрацьованих країнами Європи, розширення доступу до вищої освіти і підвищення академічної мобільності студентів та їхньої мобільності на ринку праці, створення системи навчання впродовж усього життя та багатовимірні завдання зі зближення освітніх програм і систем, які вирішувались у рамках численних програм TEMPUS/TACIS. Нарешті, у 1997 р. під егідою Ради Європи та ЮНЕСКО було розроблено і прийнято Лісабонську конвенцію про визнання кваліфікацій, що належать до вищої освіти Європи. Цю конвенцію підписали 43 країни (Україна в тому числі), більшість з яких і сформулювали згодом принципи Болонської декларації. Миколаївський державний аграрний університет, маючи значний досвід в застосуванні новітніх технологій в організації навчально-виховного процесу, позитивні результати цієї діяльності, високий рейтинг в Миколаївській області та серед вищих аграрних навчальних закладів України, одним із перших взявся за реалізацію завдань, поставлених Міністерством освіти і науки та Міністерством аграрної політики України в контексті Болонської декларації. Університет мав значні наробки щодо структурно-модульної системи організації навчального процесу та рейтингової оцінки знань студентів, а тому Міністерство освіти і науки України включило університет до числа ВНЗ України для участі у педагогічному експерименті із запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу. На першому етапі в експерименті задіяно студентів денної форми навчання факультетів механізації сільського господарства та технології виробництва і переробки продукції тваринництва. Навчальний процес в експериментальних групах здійснювався за такими ж формами, як при структурно-модульній системі організації 61

навчання. Але в умовах КМСОНП особливого значення набуває самостійна робота студента. На факультетах працювали кафедральні та міжкафедральні семінари по КМСОНП, на яких розглядались сучасні тенденції у розвитку галузі освіти, питання створення сучасної системи управління якістю освітньої діяльності суб’єктів навчального процесу, організаційно-методичне забезпечення КМСОНП, контроль успішності студента та шкала оцінювання навчальних досягнень студента, нормування навчального навантаження студента і викладача, формування індивідуального навчального плану студента та інші. Питання формування «Інформаційного пакету», «Розробка структурно-логічної схеми підготовки фахівців зі спеціальності «Створення шкали оцінювання навчальної діяльності студента з курсу (за вибором)» неодноразово розглянуто на засіданнях методичної ради університету та методичних комісій факультетів. Відповідно до наказу МОН «Про особливості впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу» Миколаївський державний аграрний університет, такий що використовує ЕСТS, розпочав підготовку та випуск інформаційних пакетів з кожного напряму (спеціальності) як довідники для студентів і викладацького складу та потенційних партнерів. Призначення інформаційних пакетів полягає у тому, щоб сприяти прозорості освітньо-професійної програми, орієнтуванню студентів на вибір відповідних програм підготовки фахівців і плануванню подальшого навчання. До інформаційного пакета Миколаївського державного аграрного університету входять: - правила прийому до університету; - повна назва й адреса, контактна інформація; - стисла історична довідка та загальна характеристика університету; - контактна інформація щодо координатора ECTS від університету; - характеристика графіка навчального процесу; - інформація про умови проживання; - позанавчальна діяльність і дозвілля. Інформаційний пакет кожного з факультетів містить загальний опис навчального підрозділу (його структури), включаючи кафедри, 62

науково-педагогічного складу, основні напрями науково-дослідної роботи, перелік та характеристику програм навчання; методики й технології викладання, форми та умови проведення контрольних заходів, опис системи оцінювання та реєстрації успіхів студента; форм державної атестації; опис освітньо-професійних програм підготовки та їх структурно-логічну схему, а також опис кредитних модулів (дисциплін) кожної програми із зазначенням їх обсягів; контактну інформацію щодо координатора ECTS від факультету. Інформаційні пакети виконано українською та англійською мовами. Інформаційні пакети систематично – кожного року – оновлюються. Безпосередніми учасниками КМСОНП є студенти, науковопедагогічні працівники університету, завідувачі кафедр, деканати. Методичну та методологічну допомогу учасникам КМСОНП надають навчальний відділ університету, методичні комісії факультетів та методична рада університету. Поточний контроль за упровадженням КМСОНП здійснює перший проректор університету. Ректор забезпечує загальне керівництво цим процесом. Сьогодні ми вже можемо говорити про позитивні зміни в успішності студентів, в ході впровадження КМСОНП: 1. Покращення показників якості навчання на 6-8%; середнього балу – на 0,2-0,4 бала. 2. Зросла активність самостійної роботи студентів. 3. Участь студентів у науково-дослідній роботі, де ми посідаємо призові місця не тільки в регіоні, але і у системі аграрної освіти (у 2009 році із 23 студентів-призерів області 17 – наших призерів). 4. Значно покращилась якість практичної підготовки студентів під час проведення навчальних та виробничих практик. 5. Кафедри університету добилися ритмічної роботи студентів впродовж семестру. 6. Удосконалення системи державної атестації та розподілу на місця майбутньої роботи наших випускників – 98% (розподіляємо контрактників). 7. Студентів включено до складу вченої ради університету та факультетів (активізувалася та конкретизувалася робота органів студентського самоврядування). Для успішного проведення експерименту в університеті було здійснено заходи: • видано наказ про проведення експерименту; 63

• створено робочу групу для супроводження експерименту; • розроблено Положення про КМСОНП; • розроблено технологію впровадження КМСОНП; • підготовлено інформаційні пакети – ECTS; • розроблено відповідні методичні рекомендації викладачам. Представники ректорату, декани та викладачі брали участь у шести регіональних та трьох Всеукраїнських науково-практичних семінарах з питань реалізації Положень Болонської декларації, три з яких проходили на базі Миколаївського ДАУ. Питання впровадження КМСОНП регулярно розглядалися на засіданнях вченої ради університету та методичної ради. Аналіз впровадження на початковому етапі КМСОНП показав не дуже суттєве підвищення успішності та якості знань студентів (23%) порівняно з попередніми роками на фоні загальної кількості студентів університету. Але якщо порівняти з активізацією систематичної роботи більшої частини студентів впродовж семестру, то в цьому питанні були досить значні позитивні зрушення. Так, наприклад, протягом 2007-2008 навчального року з різних дисциплін від 50% до 70% студентів університету склали іспит достроково (тобто не в період екзаменаційної сесії), а за результатами системного навчання протягом семестру. Звичайно, при цьому в деяких випадках відбувалося погіршення такого результату, як якість, оскільки частину студентів «влаштовувала» оцінка «задовільно», хоча, коли б вони складали іспит, та набравши достатню кількість екзаменаційних балів, то їх оцінка могла б бути вищою: відповідно «добре» чи навіть «відмінно». Тому, за рекомендацією методичної ради університету вченою радою прийнято рішення, що студенти, які за підсумками семестрового контролю набрали бали, що відповідають оцінці «задовільно», обов'язково складають екзамен. А з цього навчального року без екзамену отримують тільки оцінку «відмінно» і то за рішенням відповідної кафедри. Запровадження нових технологій навчання суттєво вплинуло на стан навчальної дисципліни, тобто пропуски студентами занять без поважних причин. Аналіз показав, що порівняно з минулими навчальними роками пропуски занять без поважних причин зменшилися в середньому на 30%.

Для визначення ставлення студентів до кредитно-модульної системи організації навчального процесу було розроблено анкету, яка містила ряд запитань. Так, результати тестування вказали, що 75% – позитивно ставляться до КМСОНП. Для 65% студентів КМСОНП є стимулом для організації самостійної навчальної діяльності. Проте, 23% студентів обирають для підсумкового контролю класичну форму екзамену. Беручи до уваги успішність студентів, з'ясувалося, що студенти з «вищою» успішністю більш позитивно ставляться до КМСОНП та рейтингової оцінки знань. Важливим елементом організації кредитно-модульного навчання є самостійна та індивідуальна робота студентів. Індивідуальна робота студента подається як форма організації навчального процесу, в якій передбачено створення умов для реалізації творчих можливостей студентів через індивідуальноспрямований розвиток їх здібностей, науково-дослідну роботу і творчу діяльність. Індивідуальна робота несе науково-дослідний характер і передбачає безпосередньо участь студента у виконанні наукових досліджень. До основних форм індивідуальної роботи відносять: консультації, індивідуальні навчально-дослідні завдання (реферати, складання й розв'язування задач, анотації додаткової літератури, розробки і розв'язування тестових завдань). Індивідуальні роботи з науковим ухилом є спонукальним елементом до наукового та творчого мислення, що переростає у наукову студентську роботу, магістерську тощо. В умовах кредитно-модульної технології навчання змінюється функція викладача в організації навчальної діяльності студентів. Основним завданням виступає управління самостійною роботою студентів і реалізація таких функцій: формування спонукальних методів навчання, постановка цілей і завдань навчальної діяльності, її організація, контроль за результатами навчального процесу. Таким чином, викладач поєднує функції консультанта і менеджера. Враховуючи це, кредитно-модульна технологія змінює роль викладача та ставить перед ним нові вимоги. Працюючи за КМСОНП, ми чітко зрозуміли таке: - кредитно-модульна система підготовки фахівців – це не тільки один із шляхів оптимізації навчального процесу, а й важливий чинник входження національної системи освіти до спільного європейського освітнього простору; 65

- модульно-рейтингова система контролю знань – це також фактор, що стимулює студента і викладача до систематичної роботи впродовж семестру; - можливість встановлення чіткої індивідуальної траєкторії здобуття вищої освіти, в якій враховуються всі види робіт студента, всі навчальні здобутки під час навчання в різних університетах. Це й можливість переривати навчання, а потім з урахуванням накопичених кредитів продовжувати його; - за такої системи здійснюється більш об'єктивне оцінювання навчальних досягнень студента, що певним чином унеможливлює суб'єктивне ставлення до нього викладача, це також зменшить ймовірність можливих проявів зловживань, які, на жаль, мають місце в системі вищої освіти; - відповідно до вимог Європейського співтовариства, система оцінювання кожної країни повинна бути сумісною з розробленою і запровадженою Європейською кредитно-трансферною системою (ECTS); - як накопичувальна система кредитів дасть змогу ефективно працювати в рамках концепції «навчання впродовж життя», створити унікальну можливість для людини з погляду її саморозвитку, самовдосконалення й утвердження на професійній ниві. У ході впровадження КМСОНП визначено такі недоліки: 1. Невиправдана плутанина у розумінні рівнів спеціаліста і магістра. З одного боку, має місце близькість програм підготовки спеціаліста і магістра, їхня еквівалентність за освітньокваліфікаційним статусом, а з другого – вони акредитуються за різними рівнями, відповідно за III і IV; рішення ВР по прийняттю змін до Закону України «Про вищу освіту». 2. Недостатнє визнання у суспільстві рівня «бакалавр» як кваліфікаційного рівня, його незатребуваність вітчизняною економікою. ( Я к правило, всі випускники – бакалаври продовжують навчання за ОКР «Спеціаліст», «Магістр»). 3. Невідповідність в наукових ступенях різних країн, що призводить до втрати мобільності та співпраці. 4. Відсутність чіткого бачення єдиних освітніх комунікацій щодо мобільності студентів. 5. Недостатня кількість навчальної літератури для самостійної роботи студентів. 66

6. Відсутність необхідної кількості спецкурсів по вибору студентами та централізованого розроблення по ним навчальних програм. 7. Відсутність чіткого визначення змісту індивідуальних планів студентів. Пропозиції університету щодо покращення роботи по реалізації Положень Болонської декларації: 1. Створити програму стажування викладачів у зарубіжних вищих навчальних закладах з метою вивчення досвіду реалізації Положень Болонської декларації (є відповідна Постанова Кабінету Міністрів України від 23.09.09 р.). 2. При запровадженні кредитно-модульної системи організації навчального процесу не допускати уніфікації досягнень національної вищої школи. 3. Виходячи із сучасних умов виробництва провести оптимізацію спеціальностей за якими ведеться підготовка фахівців. 4. Розробити програму та виділити цільові кошти на підготовку електронних підручників та забезпечити навчальний процес необхідною кількістю оргтехніки. 5. З метою входження в європейський освітній простір в підготовці фахівців розширити програму залучення іноземних науково-педагогічних працівників до читання спецкурсів. 6. Збільшити фінансування бюджетної науково-дослідної тематики, що є обов'язковою умовою Болонської декларації. Впровадження структурних змін та поліпшення якості навчання в університеті повинно доповнюватися посиленням дослідницької та інноваційної діяльності. Проблема запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу є досить актуальною, складною, і в деяких питаннях – проблематичною. І ще про одне із головних – потребують відповідного корегування навчальні плани та методики організації навчального процесу задля збільшення частки самостійної роботи студента і практичної складової навчання, що ставить нові вимоги до ролі викладача та до процесу відбору й атестації науково-педагогічних кадрів. Головним напрямом посилення практичної складової підготовки є пошук шляхів організації навчальних практик усіх типів та оновлення матеріально-технічної бази самих університетів або забезпечення доступу до сучасного устаткування на підприємствах 67

поза межами навчального закладу. Реалізація цих завдань неможлива без залучення роботодавців, які, окрім матеріально-технічного забезпечення, повинні чітко і в конкретних термінах разом із університетами сформулювати вимоги до кінцевих результатів навчання. Навряд чи хтось сьогодні зможе спрогнозувати всі кінцеві результати реалізації ідей Болонської декларації для європейської освіти. Але зрозуміло одне: зволікати, вичікувати і таким чином віддалятися від Європи неприпустимо. Позаяк більшість здобутків і традицій в освіті кожної країни має бути збережено.

УДК 378:001(477):631.145 СТАН, ТЕНДЕНЦІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ УНІВЕРСИТЕТСЬКОЇ АГРАРНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ДОСВІДУ В.М. Ганганов, доктор економічних наук, доцент Миколаївський державний аграрний університет Забезпечення конкурентоспроможності України на етапі становлення інформаційного суспільства потребує формування інституційної інфраструктури та відповідних механізмів, здатних забезпечити інноваційний характер розвитку країни. Як показує світова практика, університетська наука відіграє у цих процесах одну з ключових ролей. Перехід України до створення ринкової економіки болісно позначився на розвитку сфери вищої аграрної освіти. Скорочення бюджетного фінансування, зменшення фінансування від галузевих відомств істотно підірвали матеріально-технічну базу розвитку вузівської науки. Однак ще більшою загрозою для розвитку науки у вищій школі є масовий відтік кадрів, як за рубіж, так і в комерційні структури. З вищої школи продовжується відтік молоді й висококваліфікованих кадрів, з високим науковим і творчим потенціалом. Причина криється не тільки в низькому заробітку, але й у неможливості реалізувати свій науковий і творчий потенціал на тій матеріальній базі, що сьогодні мають регіональні аграрні вищі навчальні заклади. Витрати на науку з розрахунку на одного науковця в Україні складають 2 тис. доларів США, при 195 тис. дол. – у США, 172 тис. дол. – у Франції, 142 тис. дол. – в Японії. Відтак, Україна постачає учених до Європи і США, втрачаючи величезні кошти, адже витрати на навчання фахівців, які виїхали, не компенсуються. Завдання, що стоять перед наукою, не обмежуються лише розвитком технологій. Глибокого наукового осмислення сьогодні потребують такі суспільні явища, як глобалізація, становлення суспільства знань, формування єдиного європейського наукового простору. Наукова активність вузів далеко не повною мірою задовольняє наукові та науково-технологічні запити сучасного інформаційного 69

суспільства. Новітні напрямки наукових досліджень і технологічних розробок в українських університетах перебувають у зародковому стані. Негативно впливає на розвиток вузівської науки й незатребуваність її здобутків суспільством. ВНЗ України щорічно створюють майже 800 інноваційних технологій. Проте переважна більшість не знаходить своїх споживачів, не втілюється у виробництво. Зрозуміло, такий стан речей гальмує творчі ініціативи дослідників. Сьогодні внесок університетської науки у загальний обсяг наукових робіт в Україні є недостатнім. У секторі фундаментальних досліджень вузівській науці належить лише 10,5 % виконаних робіт (академічній – 84,5 %); у прикладних дослідженнях – 15,1 % (академічній – 44,6 %, галузевій – 39,5 %). Отже, навіть порівняно із діяльністю наукових установ України, досягнення університетської науки виглядають достатньо скромними. Основними перешкодами на шляху інтенсивного розвитку вітчизняної університетської науки є, насамперед, такі негативні чинники: - незадовільний рівень фінансування. Заплановані на 2009 р. 0,51 % витрат ВВП на розвиток усієї вітчизняної науки є набагато меншим від сучасних європейських стандартів, які вимагає Євросоюз від своїх членів (3 % ВВП). Але навіть із цих коштів на університетський сектор припадає лише близько 6 %. Тоді як кількість виконавців наукових та науково-технічних робіт з науковими ступенями у вузівському секторі складає понад 14 %; - низький попит на результати наукових досліджень. Українське суспільство поки що дуже повільно реагує на назрілі потреби інноваційної модернізації як виробничих процесів, так і соціальної, побутової, культурної та інших сфер життєдіяльності людей. Рівень впровадження інноваційних технологій залишається низьким, що негативно впливає на розвиток наукової творчості; - відсутність належної матеріально-технічної бази наукової діяльності. Обладнання значною мірою застаріле й амортизоване, не вистачає площ для лабораторій, науково-дослідних баз тощо; - великий обсяг навчально-педагогічного навантаження викладачів вищих навчальних закладів, яке практично не залишає часу на наукову роботу; - недосконалість нормативно-правових та організаційних чинників її функціонування. Відсутність чіткої регламентації 70

наукової діяльності, правового забезпечення свободи й ініціативи наукових колективів; - низька економічна та соціальна привабливість наукової діяльності, відсутність мотиваційних механізмів, які спонукали б учених залишатися у науковій сфері. Соціальний статус вченого в Україні нині є доволі низьким, що не сприяє формуванню високопрофесійного кадрового складу університетських науковців, притоку в науку талановитої молоді. Дефіцит бюджетного фінансування є однією з головних причин активізації діяльності аграрних ВНЗ щодо пошуку й залучення додаткових джерел фінансування освітньої й наукової діяльності. Більше того, традиційно недостатнє бюджетне фінансування вузівської науки привело до того, що саме вищі навчальні заклади виявилися найбільш підготовленими до активізації діяльності по диверсифікованості фінансування своєї роботи. Останніми роками спостерігається стійка тенденція до збільшення частки фінансування досліджень, виконуваних на конкурсній основі по програмам, проектам, грантам, у порівнянні з НДР, проведеними за тематичним планом ВНЗ. Розподіл засобів на грантовій основі зайняло дуже важливе місце в системі організації наукових досліджень у вищій школі. Однак навіть швидкий аналіз показує, що кількість грантів явно не відповідає нашому науковому потенціалу. Імовірно, є об'єктивні й суб'єктивні причини. До останніх можна, безумовно, віднести слабке володіння іноземними мовами або просте небажання брати участь у конкурсі. Сьогодні широко використовуються такі поняття, як бізнес, інновація, комерція та ін. Певною мірою ці категорії співвідносяться з розвитком вузівської системи освіти і науки. Важливо усвідомлювати, що вищій школі не вдасться піти від ринку з усіма його атрибутами. Тому необхідно вивчати їх і постаратися органічно ввійти в ринкову економіку. Серед пріоритетів сьогодні найбільш важливе місце займає формування інноваційного механізму аграрної науки, розвиток нових форм її організації, адекватних ринковій економіці, за допомогою здійснення відповідних перетворень науково-технічної сфери аграрних ВНЗ. Здійснюється це насамперед шляхом створення при провідних ВНЗ аграрного профілю наукових і технологічних парків, різних інноваційних центрів, що виконують функції комерціалізації й 71

впровадження результатів науково-дослідних робіт і які мають відповідну інфраструктуру та засоби. Для забезпечення високої якості надання аграрними ВНЗ освітніх і наукових послуг, на наш погляд, необхідно використовувати два фактори: - перший - це стимулювання конкуренції між аграрними ВНЗ у наданні освітніх і науково-дослідних послуг. Для реалізації даного принципу необхідно, щоб розподіл більшої частини надаваного фінансування здійснювалося через конкурсні програми й діяльність наукових фондів; - другий - це посилення ролі регіональних ВНЗ у вирішенні завдань регіонального економічного розвитку. Основним механізмом тут є зміна структури джерел фінансування, розширення спектра недержавних джерел. Це змусить ВНЗ створювати науковий продукт, що буде затребуваний іншими потенційними замовниками й споживачами наукових послуг: промисловістю, бізнесом, регіональною владою. Весь спектр зовнішніх можливостей для залучення додаткових джерел фінансування аграрних ВНЗ включає: розширення співробітництва із аграрними та промисловими підприємствами, комерціалізація освітньої діяльності й результатів наукових досліджень, залучення інвестицій, внески меценатів, використання коштів наукових фондів тощо. Всі ці можливості успішно використовуються шляхом створення регіональних науково - освітніх комплексів. У багатьох регіонах країни формуються структури, що інтегрують установи загальної освіти, середні професійні навчальні заклади, вищі навчальні заклади, академічні й галузеві науководослідні установи, проектні й конструкторські організації, наукововиробничі об'єднання, інші установи й організації регіону. Місією регіонального комплексу як центра освіти, науки, культури є: - стабілізація процесу відтворення кадрового потенціалу; - створення системи безперервної освіти; - використання ресурсів дистанційного навчання, філій і представництв комплексу; - розвиток наукових шкіл, фундаментальних і прикладних досліджень, де значна увага приділяється проблемам регіону, 72

розвитку його продуктивних сил, створенню та впровадженню нових технологій, соціальним проблемам молоді тощо. Виконання цієї місії дозволяє комплексу виступати лідером і координуючим центром у справі кадрового, технологічного, культурного забезпечення інноваційного розвитку території. Необхідність створення аграрними ВНЗ різноманітних комерційних структур у науковій сфері обумовлена тим, що на сьогодні це саме реальне джерело формування додаткових фінансових ресурсів. Значної уваги в діяльності ВНЗ у цей час потребує проблема розширення науково-виробничої діяльності в інтересах регіону, у першу чергу, виробництво на базі ВНЗ дрібносерійної наукомісткої продукції. Для інтенсифікації університетської науки державі необхідно вжити низку заходів нормативно-правового, організаційного, фінансового, матеріально-технічного характеру, які в комплексі сприятимуть повноцінному функціонуванню вітчизняної університетської науки і освіти, як базових інтелектуальних ресурсів побудови суспільства знань, інтеграції в європейський науковий простір.

УДК 378.4:338.43(477) РЕАЛІЇ ВХОДЖЕННЯ АГРООСВІТИ УКРАЇНИ У МОДЕЛЬ БОЛОНСЬКОЇ УГОДИ М.І. Гиль, доктор сільськогосподарських наук, професор Миколаївський державний аграрний університет Сорбонська декларація 25 травня 1998 року, що поклала кінець «анархії» у вищій освіті Європи, торкнулася і України [1]. В решті решт, країни Старого Світу відчули відповідальність за свій готовий продукт – фахівця... і прийняли ключові позиції щодо реформування технології навчання в університетах і коледжах, організації їх діяльності. Закладені у Болонський процес ідеї, безсумнівно, мали за мету створити «Європу знань» – середовище, де цінності людського суспільства (свобода, демократія, рівність до закону, ненасильство, гуманітарне відношення до довкілля та ін.) і вікові наукові й освітянські надбання повинні були забезпечити підготовку фахівця XXI ст. – особистість із розвинутими до максимуму людськими і професійними якостями [2]. До того ж, всім стало зрозуміло, що, припустимо, дипломований технолог з тваринництва чи лікар-хірург повинен бути «озброєним» знаннями і вміннями згідно з певним нормативом незалежно від місця навчання – університет Парижу, Києва або Риму. Отже, є мета, було створено Програму дій [3, 5] та визначено термін її реалізації до моменту «вступу в дію» самого Болонського договору, бо відмінностей в системах і програмах навчання, дипломах і термінах підготовки спеціалістів виявилось забагато, навіть в умовах однієї країни (у Франції, наприклад, доходило до цифри «23» [4]). Зрозуміло, країни Європи, що є підписантами цього документу були змушені вжити ряд заходів щодо реформування власних національних систем освіти. І наша країна – не виключення. Так, Кабінет Міністрів України та Верховна Рада підготували і затвердили закони України «Про освіту», «Про вищу освіту», Національну доктрину розвитку освіти, що за своєю суттю відповідали першій ключовій позиції – уведенню двоциклового навчання. Хоча в повну відповідальність до цієї позиції країна не наблизилась, оскільки маємо сьогодні ще підготовку студентів ОКР «Спеціаліст», а також обов'язковість проходження аспірантури перед докторантурою. До 74

того ж, самі наукові ступені поки залишаються не абсолютно співставимі з аналогами у Європі. Іншим важливим моментом входження освіти України, у т.ч. і агроуніверситетів стало запровадження кредитної системи. Відомі накази МОН України № 48 та 49 (23.01.2004 р.) були майже негайно дубльовані МАП України листом 13-2-128-13/142 (30.01.2004 р.), що забезпечило введення кредитно-модульної системи організації навчального процесу (КМСОНП). Принаймні, факультет ТВППТ Миколаївського ДАУ одразу перейшов в умови експерименту, розпочавши його перший етап (2003-2004 роки) і далі – другий (20052008 роки). Як трудомісткість навчальної роботи, так і якість знань стали обліковуватися в кредитах і балах. Позитив цього – виклик у студента навчатися систематично, а у викладача – передавати знання і вміння згідно із зрозумілими (для будь-якого університету в межах країни чи Європи) модулями. Але негатив – ставити «незадовільно» і відраховувати студента стало в Україні неможливо, оскільки ті ж МОН і МАП зробили чітку «прив'язку» кількості науковопедагогічних працівників до кількості студентів. Звідси – відраховуєш студента – скорочуй співробітників, а вчитися студентові повторно на певному курсі чи за окремим модулем, без відрахування, чинне законодавство не дозволяє. Щодо контролю якості освіти – ключової позиції Болонського договору – держава зробила «ривок» у бік незалежності – сформувала незалежні центри оцінювання для абітурієнтів. Але до чого тут університетські структури...як боротьба з корупцією і хабарами?...скоріше політичні гасла. Напевно, для корумпованого українського суспільства зробити це було необхідно. Але ми втратили! професійну орієнтацію учнів. Бажали поліпшити якість підготовки студентів, запровадивши акредитацію, ліцензування, сертифікацію... Але, панове, подивіться на кількість виділених відповідними міністерствами коштів на оновлення матеріальнотехнічної бази, на придбання лабораторій, обладнання, на будівлю (чи реконструкцію) нових лабораторних корпусів та гуртожитків, на надання професорам і доцентам житла. Сумно... Правдою є те, що будь-який професор студента не навчить на шкільних партах і дошках робити кесарів розтин чи проводити ланцюгову реакцію з ДНК або оцінювати безпечність шматка ковбаси без біохімічної лабораторії. Якість освіти передусім починається з кадрів та 75

матеріальної бази, які треба фінансувати відповідно до поставлених державою і Європою стандартів, не за принципом «авось». Пишатися нам поки що залишається тільки розширенням мобільності студентів і викладачів. Реально ця позиція Болонського договору стала реалізовуватися. Стажування в умовах підприємств і лабораторій, проходження практик, участь у спільних грантах і проектах, проведення конференцій з міжнародною присутністю – це той не повний перелік подій, що нині характерний для агроосвіти. Ми рухаємося в цьому напрямку, «відкриваємо для себе Європу» і даримо світу свої національні цінності. Щодо забезпечення працевлаштування, гадаю, ми ще не зробили реальних кроків назустріч Болонському договору. Тут залишається відкритим питання реальності співставлення Державного кваліфікатора професій та його аналогів у Європі. Маємо все ж таки чітко (законодавчо) сказати щодо знань, вмінь і компетенцій бакалавра, магістра, кандидата наук (чи доктора філософії) та доктора наук. Варто остаточно визначитися із професійною освітою й її продуктом – молодшими спеціалістами. Незабаром необхідно буде прийняти і Додаток до диплома, що забезпечить разом з іншими міждержавними договорами й відповідними діями визнання кваліфікацій, скажімо, українця у Норвегії чи Іспанії, без нострифікації. Отже, є ще над чим працювати і це має бути виконано. Література 1. Болонський процес у фактах і документах (Сорбонна-БолоньяСаламанка-Прага-Берлін) / Упорядники: Степко М. Ф., Болюбаш Я. Я., Шинкарук В. Д., Грубіянко В. В., Бабин I . I . — Тернопіль: Економічна думка, 2003. — 60 с. 2. Ван дер Венде М. К. Болонская декларация: расширение доступности и повышение конкурентоспособности высшего образования в Европе / Ван дер Венде М. К. // Высшее образование в Европе. — 2000. — Том XXV. — №3. 3. Кремень В. Г. Болонский процесс: сближение, а не унификация / Кремень В. Г. // Зеркало недели. — №45(473). — 19 декабря 2003. 4. Основні засади розвитку вищої освіти в контексті Болонського процесу (документи і матеріали 2003-2004 рр.) / за ред. В. Г. Кременя, авт. кол.: Степко М. Ф., Болюбаш Я. Я., Шинкарук В. Д. та ін. — Київ— Тернопіль: ТДПУ, 2004. — 147 с. 5. Журавський В. С. Болонський процес: головні принципи входження в Європейський простів вищої освіти / Журавський В. С., Згуровський М.З. — К.: Політехніка, 2003. — 200 с. 76

УДК 378.014.5 БОЛОНСЬКИЙ ПРОЦЕС І ВИЩА ОСВІТА Т.І. Костюченко, кандидат економічних наук, доцент Миколаївський державний аграрний університет Уже більше п'яти років європейське освітнє співтовариство живе під знаком так званого Болонського процесу. Його суть полягає у формуванні на перспективу загальноєвропейської системи вищої освіти, названої Зоною європейської вищої освіти, яка ґрунтується на спільності фундаментальних принципів функціонування. Україна чітко визначила орієнтир на входження в освітній і науковий простір Європи, здійснює модернізацію освітньої діяльності в контексті європейських вимог, дедалі наполегливіше працює над практичним приєднанням до Болонського процесу. Пропозиції, які виконуються в рамках Болонського процесу, зводяться в основному до шести таких ключових позицій: 1) уведення двоциклового навчання; 2) запровадження кредитної системи; 3) контроль якості освіти; 4) розширення мобільності; 5) забезпечення працевлаштування випускників; 6) забезпечення привабливості європейської системи освіти. Сутність педагогічного експерименту полягає у визначенні шляхів та механізмів: - адаптації ідей Європейської кредитної трансферної системи (ECTS) до системи вищої освіти України; - посилення ролі самостійної роботи студентів; - поглиблення впровадження новітніх педагогічних технологій; - забезпечення гнучкості програм навчання та можливості навчання студента за індивідуальними навчальними планами; - мотивація учасників навчального процесу на досягнення високої якості підготовки фахівців; - надання можливості студентові отримати професійні кваліфікації відповідно до його потреб та вимог ринку праці. Набутий в ході педагогічного експерименту проміжний досвід свідчить, що використання модульної форми організації навчання сприяє: 77

- інтенсифікації навчального процесу; - систематизації засвоєння навчального матеріалу; - підвищенню мотивації та відповідальності студентів за результати навчальної діяльності; - забезпеченню належних умов вивчення програмного матеріалу і підготовки до контрольних заходів, що досягаються шляхом чіткого їх розмежування за змістом й у часі; - розширенню можливостей для всебічного розкриття здібностей студентів, розвитку їх творчого мислення та підвищення ефективності роботи викладацького складу; - забезпеченню стабільного психологічного стану студентів завдяки проведенню наскрізного контролю знань; - прийняттю своєчасних дидактичних та виховних дій. Проведення експерименту об’єктивно зумовило певне підвищення статусу та ролі студента як суб’єкта освітньої діяльності завдяки його участі у формуванні індивідуального навчального плану, підвищення його відповідальності за результати навчання, самоорганізації власної освіти, участі в науковій, творчій роботі та в управлінні навчальним процесом. Водночас, перші результати педагогічного експерименту засвідчили, що для досягнення його мети необхідно вжити певні додаткові заходи. Зокрема, актуальними є: - внесення змін до Закону України «Про вищу освіту» щодо ступенів (циклів) навчання, що узгоджуються з положеннями Болонської декларації; - перегляд переліку напрямів і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах, та кваліфікацій на основі вивчення тенденцій розвитку ринку праці та досвіду країн, що є учасниками Болонського процесу; - оптимізація професійно-практичної підготовки студентів та ін.

УДК 378.09 ІНТЕГРАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ У СВІТОВОМУ ОСВІТНЬОМУ ПРОСТОРІ І.О. Мельник, кандидат економічних наук, доцент Миколаївський державний аграрний університет Концепція єдиного освітнього простору має на меті його створення без національних кордонів, для вирівнювання наукового та інноваційного розвитку країн, а також підвищення мобільності наукових кадрів. До сучасних інтеграційних процесів в освіті дослідниками віднесено академічну мобільність, інтернаціоналізацію навчальних планів та транснаціоналізацію освіти [1]. Дослідження процесів інтеграції освіти в Європейських країнах показують, що держави не поспішають уніфікувати свої освітні системи [2]. Однак прагнення до окреслення освітніх стандартів і нострифікації дипломів у європейському контексті визнається слушним з погляду на прогнозовану міграцію молоді, а також можливості навчання упродовж життя, перенавчання, пошуки праці поза рідною країною. Ми приєднуємося до думки тих науковців, які вважають, що названі процеси неминуче ведуть до формування єдиного європейського ринку праці. Проте наголошуємо, що в процесі поглиблення інтернаціоналізації культури у всьому світі спостерігається "парадокс етнічності": зростає рівень національної самосвідомості. Так, в історії вітчизняної освіти початок нового століття відзначився прийняттям Національної Доктрини освіти. Нинішній тріумф європоцентризму в загальнолюдському є складною проблемою, від якої залежить доля культури і життя на Землі. Адже з епохи Просвітництва під культурою розумівся лише один культурноісторичний тип навчання, виховання і устрою навчальних закладів, який виник в Європі і є орієнтованим на класичну науку, на знання і на професійну підготовку. Інші типи освіти, які склались у світі і нараховують подекуди тисячоліття самобутньої історії, до уваги не беруться, тому що їх реальна роль у становленні науково-технічної цивілізації ХХ століття є малою. 79

Серед дослідників інтеграційних процесів у міжнародному освітньому просторі привертають увагу роботи російських дослідників, які пропонують два можливих сценарії: революційний та еволюційний [3, 4]. Революційний сценарій пов’язаний з кардинальними змінами у змісті навчального процесу, методиках і технологіях навчання, коли стандарти освіти стануть наднаціональними, а досягнення національних освітніх систем – нежиттєздатними внаслідок їх низької ефективності. В основі таких змін – застосування новітніх досягнень техногенної цивілізації в розвинутих країнах. Проте такий сценарій є малоймовірним, бо він пов’язаний з одночасними великими затратами на переоснащення, включення в орбіту дії глобальних електронних навчальних систем, підготовку нових спеціалістів. Більш реальним є еволюційний сценарій, за яким буде проходити зближення освітніх систем на всіх рівнях, активізується взаємодія регіонів, залишаться реальні передумови для збереження і взаємозбагачення національних культур. Аналіз основних елементів механізму регулювання інтеграційних процесів у освітньому та науковому просторі дозволяє виділити декілька їх рівнів: мікрорівень, на якому суб’єктами є окремі університети; національний, на якому суб’єктами є загальні державні та регіональні органи влади (законодавчі, виконавчі, судові) та спеціалізовані державні і регіональні органи влади (міністерство освіти, державні і регіональні органи управління освітою та самоврядування в галузі освіти); і наднаціональний, на якому суб’єктами є міжнародні організації і інтеграційні об’єднання. Отже, Велика Хартія університетів є формою співробітництва на мікрорівні (її підписання було ініційовано університетами), Болонський процес – на національному і наднаціональному рівнях (підписання Болонської декларації було ініційовано міністерствами освіти окремих країн ЄС, які належать до національного рівня регулювання, з подальшим поширенням ідеї інтегрування європейських систем освіти в єдиний освітній простір активними учасниками цього процесу стали міжнародні організації – ЮНЕСКО, Рада Європи та інші), Лісабонська конвенція – на наднаціональному рівні (її підписання було ініційовано міжнародними організаціями – Радою Європи та ЮНЕСКО). Українська наука, попри всі втрати, зберегла здатність виконувати дослідження світового рівня з цілої низки актуальних 80

напрямів. Ми маємо з чим іти в спільний науковий простір, слід тільки навчитися цінувати і розумно використовувати національні можливості. В сучасному світі українські науковці зобов’язані бути інтегрованими в єдиний освітянський та науковий простір, що дозволить розширити можливості щодо експорту українських освітніх послуг на основі визнання дипломів про вищу освіту, підвищити конкурентоспроможності української системи освіти у світі, стимулювати розвиток національних освітніх ресурсів і ринків праці. Література 1. Полонський В. Г. Українській освіті – європейський стандарт: входження України у світовий освітній простір / В. Г. Полонський // Актуальні проблеми економіки. — 2007. — №5. — С. 76—81. 2. Пуховська Л. П. Професійна підготовка вчителів у Західній Європі: спільність і розбіжності / Л. П. Пуховська. — К.: Вища школа, 1997. — 180 с. 3. Ларионова М. В. Формирование общего образовательного пространства в условиях развития интеграционных процессов в Европейском Союзе: автореф. дис. на соиск. уч. степени докт. полит. наук: 23.00.04 «Политические проблемы международных отношений и глобального развития» / М. В. Ларионова. — М., 2006. — 40 с. 4. Лиферов А. П. Западный вектор реинтеграции образовательного пространства СНГ / А. П. Лиферов // Педагогика. — 2002. — №.4. — С. 79—89.

УДК 378.08:378.121 БОЛОНСЬКИЙ ПРОЦЕС ЯК ЗАСІБ ОПТИМІЗАЦІЇ РОЗВИТКУ ОСВІТИ І ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОФЕСІЙНОГО МАЙБУТНЬОГО СУЧАСНОЇ МОЛОДІ А.І. Кіктенко, кандидат педагогічних наук, доцент Миколаївський державний аграрний університет 19 червня 1999 р. 29 країн Європи підписали Болонську конвенцію, яка стала основою для розвитку Болонського процесу. Відповідно до нього «…країни-учасниці зобов’язалися до 2010 р. привести свої освітні системи до єдиного стандарту» [1]. Болонський процес передбачає не тільки інтеграцію в Європі і в Європу, але і підвищення якості освіти, особливо професійної підготовки молоді країн-учасниць. Аналіз причин запровадження Болонської конвенції дозволяє найбільш значними вважати такі: - прагнення об’єднати розрізнені потенціали європейських країн у єдиний економічний механізм; - проблеми з різними рівнями підготовки фахівців та трудовими законодавствами європейських країн; - перешкоди переміщенню населення в межах Європи з метою одержання роботи через відмінність дипломів про вищу освіту; - підсилення конкуренції, особливо в науковій сфері; - докорінні перетворення в економічних системах усіх розвинутих країн; - внутрішня зацикленість національних систем освіти. Об’єднана Європа намагається протистояти Сполученим Штатам Америки у різних галузях організації життєдіяльності: виробництві, стані наукових досягнень, у розвитку економіки, медицини, будівництва, транспорту, підвищенні рівня життя населення, у розвитку культури, освіти, професіоналізму фахівців. Однак, якщо порівняти деякі показники стану освіти у Сполучених Штатах Америки і в країнах Європи, то не можна не звернути уваги на такі факти. Частка вже підготовлених фахівців, що мають вищу освіту, в Європі вдвічі менше, ніж у Сполучених Штатах Америки, число 82

іноземних студентів у США перевищує 500 тисяч осіб, в європейських країнах ці дані виглядають більш скромніше. За даними статистики Сполучені Штати Америки на фінансування наукових досліджень щороку виділяють понад 3% від валового доходу. Країни ж Європи, в середньому, вкладають у науку лише 1,9%. Ці показники опосередковано, але яскраво пояснюють і характеризують можливі наслідки в розвитку виробництва, науки, техніки, технологій, в професійній діяльності фахівців. Як констатують документи Болонського процесу і наступних заходів (Саламанська і Бергенська конференції, Празьке і Берлінське комюніке), перспективними принципами розвитку освітніх систем європейських країн є введення двох циклів навчання і кредитної системи, контроль якості освіти, розширення мобільності, забезпечення працевлаштування випускників і привабливості європейської системи освіти, впровадження в систему вищої освіти наукових досягнень. Крім того, важливе значення набуває партнерство між навчальними закладами по всій Європі, Євроосвітня інтеграція. Болонська декларація розкриває стратегію розвитку освітніх систем європейських країн, шляхи підвищення рівня освіченості молоді й збагачення її майбутнього професіоналізму. Однак як на макрорівні (масштаб держави), так і на мікрорівні (масштаб окремої особистості) зміст, рівень, якість освіченості набувають багато відмінностей. Не випадково Болонська декларація поклала початок Болонського процесу, який, з одного боку, визначає вектори розвитку систем освіти в європейських країнах, а з другого – передбачає певну тривалість, різниці у швидкості і потужності включення в даний процес окремих країн, що обумовлюється особливостями їх розвитку як в минулому, так і в умовах сучасності. Болонська декларація показує певні напрямки, деякі координати планів і дій для кожного студента, розкриває можливості майбутньої професійної діяльності, шляхи досягнення кваліфікації високого рівня. Навчання в університеті у відповідності зі стратегією Болонського процесу, безумовно, указує шляхи особистісного і професійного становлення і розвитку. Але опанування теоретичними знаннями, практичними уміннями і навичками здійснюється в 83

оптимальному режимі для кожного студента, залежить від його індивідуальних особливостей. Таким чином, можна стверджувати, що Болонський процес виявляє оптимальні резерви розвитку систем освіти європейських країн, дозволяє оптимізувати діяльність вищої школи кожної з них, обумовлює розуміння кожним студентом власної стратегії як у професійній підготовці, так і у майбутній професійній діяльності. Література 1. Нагаєв В. М. Методика викладання у вищій школі: навч. посібник / Нагаєв В. М. — К.: Центр учбової літератури, 2007. 2. Курлянд З. Н. Педагогіка вищої школи: навч. посіб. / [З. Н. Курлянд, Р. І. Хмелюк, В. Семенова та ін.]; за ред. З. Н. Курлянд. — К.: Знання, 2007. — [3-те вид., перероб. і доп.]. 3. Подоляк Л. Г. Психологія вищої школи: навч. посібник для магістрантів і аспірантів / Подоляк Л. Г., Юрченко В. І. — К.: ТОВ «Філ-студія», 2006.

УДК 378.09:378.147 МОДУЛЬНИЙ ПІДХІД ДО ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ СТУДЕНТІВ У ВИЩИХ АГРАРНИХ ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ С.Б. Літвінчук, кандидат педагогічних наук, доцент Миколаївський державний аграрний університет Модернізація вищої школи в Україні передбачає вдосконалення процесів проектування змісту, методичного забезпечення, технологій реалізації освітніх програм, що забезпечить її інтеграцію в Європейський освітній простір. Основними орієнтирами в освіті визначено „...впровадження європейських норм і стандартів в освіті, науці і техніці; поширення власних культурних і науково-технічних здобутків у ЄС» [3]. Тому, як наголошував В. Вернадський, форми вищої школи мають бути одними і тими ж у світовому масштабі, відрізняючись тільки окремими, несуттєвими відтінками [1, с. 292]. Модульність у навчанні сприяє засвоєнню знань у дискретнонеперервній сфері навчальної діяльності за заздалегідь заданою модульною програмою, яка складається з логічно завершених частин навчального матеріалу (модулів), об’єднаних ознакою відповідності визначеному об’єкту професійної діяльності. У матеріалах Міністерства освіти і науки України щодо впровадження кредитномодульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах зазначено, що модуль – це задокументована завершена частина освітньо-професійної програми (навчальної дисципліни, практики, державної атестації), що реалізується відповідними формами навчального процесу [2, с. 9]. На нашу думку, саме впровадження модульної технології навчання має забезпечувати врахування постійно змінюваних умов аграрного виробництва. Адже майбутній спеціаліст повинен легко адаптуватися в нових виробничих умовах. Принцип гнучкості, який притаманний модульній організації навчання студентів, спонукає педагогічну громадськість до постійного пошуку відповідності між реальним змістом навчання і прогресуючим характером аграрного виробництва. За таких умов навчальна діяльність у вищих аграрних закладах освіти повинна бути спрямована на пошук ефективних шляхів удосконалення професійної підготовки майбутніх аграріїв, забезпечення трансформування навчально-пізнавальної діяльності у професійну з відповідною зміною потреб, мотивів, цілей. Здійснений у ході дослідження аналіз наукових праць засвідчує, що модульний підхід до організації навчання студентів у вищих навчальних закладах має значні дидактичні можливості і дозволяє вирішувати такі педагогічні завдання: побудова та оперативне 85

впровадження прогностичних моделей змісту навчально-пізнавальної діяльності; формування нових структур змісту для забезпечення ефективної організації навчального процесу; підвищення інформативності, системності та функціональності змісту навчальної дисципліни за рахунок виділення інваріантних знань, дієвого теоретичного узагальнення, генералізації категоріального синтезу понять, використання символіко-графічних форм прояву та інше; сприяння оперативному впровадженню нових методичних ідей та передового педагогічного і виробничого досвіду; вдосконалення методичного забезпечення процесу навчання; створення системи сприятливих умов для активізації пізнавальної діяльності студентів, підвищення їх самостійності і самоорганізації. При розподілі навчального матеріалу на модулі вважаємо за доцільне враховувати такі положення: функціонально-предметна завершеність змісту навчального матеріалу модулів; послідовність, плановість та частотність у підведенні підсумків роботи з кожного модуля, що забезпечується відведеною кількістю годин на вивчення модуля; однакова кількість програмного матеріалу з кожного модуля та витрат часу на виконання навчальних завдань; запропонована кількість модулів та розподіл годин у кожному із них обумовлені принципами компактності, ритмічності та логічної завершеності; забезпечення циклічної наступності та необхідності повторення навчального матеріалу з попередніх модулів. У розгляді означеної проблеми окреслюються досить чіткі підстави для визначення значущості модульного підходу до організації навчання студентів у вищій школі, що відображається у таких аспектах: формуванні професійного мислення та вмінні студентів вчитися; врахуванні індивідуальних особистісних якостей студентів; розвитку здібностей студентів; реалізації диференційованого підходу до студентів; виключенні суб’єктивізму при діагностиці знань, умінь і навичок. Успішне вирішення означеної проблеми має сприяти підвищенню якості вищої освіти та інтеграції національної системи освіти в Європейське співтовариство та створювати необхідні передумови для реалізації Україною Болонських принципів. Література 1. Модернізація вищої школи України і Болонський процес / Степко М. Ф., Болюбаш Я. Я., Левківський К. М., Сухарніков Ю. В. // Освіта України. — 10 серпня 2004 р. — С. 60—61. 2. Лещенко А. В. Володимир Вернадський і його просвітницькопедагогічна діяльність / Лещенко А. В., Лещенко М. П. — К.: Техсервіс. — 2003. — С. 292. 3. Матеріали Міністерства освіти і науки України щодо впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації. — К., 2003. — С. 9. 86

СЕКЦІЯ: «ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІННОВАЦІЙНИМИ НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИМИ РЕСУРСАМИ СТУДЕНТІВ АГРАРНИХ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ» УДК 378.14:54 ІННОВАЦІЙНІ НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНІ РЕСУРСИ У ПРАКТИЦІ НАВЧАННЯ ХІМІЇ СТУДЕНТІВ АГРАРНОГО УНІВЕРСИТЕТУ О.П. Мітрясова, доктор педагогічних наук, професор Миколаївський державний аграрний університет З другої половини XX ст. внаслідок диференціації наукового знання простежується тенденція збільшення кількості хімічних дисциплін, що вивчають студенти аграрних університетів. Серед основних характеристик змісту хімічної освіти другої половини ХХ ст. виділяємо: підвищення наукового рівня теоретичних знань; їхню значну диференціацію і спеціалізацію; створення нових хімічних курсів; поглиблення математичної складової хімічних знань; висвітлення фактів, явищ, теорій з погляду другорядності закономірностей, що відбуваються у живій природі, звеличування сутності людини, людського розуму над іншими природними системами. Аналіз змісту навчальних програм і сучасних підручників свідчить, що зміст хімічної освіти перевантажений науковими відомостями; стиль подання навчального матеріалу наближається до стилю наукових статей; навчальний матеріал має значні обсяги; розгляд понять, проблем, питань реалізується тільки з погляду хімічної науки, часто без виявлення і встановлення будь-яких міждисциплінарних зв'язків; навчальний матеріал подано у вигляді наукової інформації без врахування принципу профільності й проблемності навчання. Разом з тим, хімія посідає одне з центральних місць у підготовці студентів-аграріїв, а традиційна базова компонента становить майже 100% змісту хімічних дисциплін; тобто зміст хімічної освіти і прийняті у ній форми і методи навчання орієнтовані на оволодіння системою фундаментального знання. Сучасні вимоги життя, зокрема дедалі зростаюча роль людського фактору, необхідність еколого-соціальної відповідальності особистості, формування її нового, біоцентричного мислення, висвітлили потребу у створенні нових підходів до змісту навчання хімії через синтез досягнень 87

знань гуманітарних, природничих і технічних наук, забезпечення їх цілісності з погляду професійної значущості. Нині існує низка чинників, які негативно впливають на якість хімічної підготовки студентів у системі вищої аграрної освіти. Поперше, в аграрних університетах спостерігається тенденція скорочення навчальних годин на вивчення хімічних курсів; по-друге, існує тенденція ігнорування хімії як важливішої ланки фундаментальної освіти з боку студентів. Останнє спричиняє безсистемність, обмеженість знань про природу, що неминуче призводить до зниження стандартів освіти, девальвації професійного інтелекту спеціаліста. За таких умов мотивація до вивчення хімії в студентів нехімічних спеціальностей вищих навчальних закладів надзвичайно низька. Між тим, ми повинні показати основному контингенту студентів, що хімія має вивчатися не заради самої хімії, а для того, щоб розуміти сутність природних процесів, що відбуваються в природі, техніці, виробництві тощо. Для подолання означених негативних тенденцій і недоліків, поряд із загальнодидактичними принципами відбору змісту навчання хімії, виділяємо принцип історизму. В історії науки є ключові моменти, які дають поштовх до розвитку тієї або іншої галузі знань. Для того, щоб підкреслити це, необхідно показати, хто і яким чином здійснював свої дослідження. Безумовно, що подаючи студентам інформацію історичного змісту, виникає необхідність здійснення екстраполяції одержаних відомостей на сучасні досягнення науки, техніки, технологій, порівняння різних наукових позицій. З нашого погляду, це викликає у студентів відчуття єдності історії наукового прогресу. Принцип історизму означає висвітлювання у змісті хімічної освіти класичної спадщини та сучасних тенденцій розвитку науки; демонстрація видатних подій, що пов’язані з відкриттям основних законів, теорій, діяльністю відомих персоналій хімічної науки, осмислення історичних фактів, явищ, різноманітності шляхів наукового пошуку, відображення у змісті органічного зв’язку закономірностей розвитку вітчизняної науки із світовою історією хімічної науки і культурою. Під час реалізації принципу історизму вивчається національна спадщина науки на фоні світової, що має важливе виховне значення. 88

Для практичної реалізації означеного принципу в рамках вивчення хімічних курсів створено навчально-методичний посібник «Видатні вчені в галузі хімії» в електронному ресурсі, в форматі FlipAlbum. Це навчальне видання є логічним додатком до основних підручників і посібників з хімії, де мають місце іменні покажчики з прізвищами видатних персоналій. З перших тем вивчення хімічних курсів студент, опрацьовуючи навчальний матеріал, може звернутися до сторінок електронного навчального видання, де знайде коротку довідкову інформацію про основні етапи життя і творчості видатних вчених-хіміків. Вчені, про яких подано матеріал, жили і працювали в різні часи – від епохи Відродження до нашого століття. Особливий акцент зроблено на висвітленні тих законів, закономірностей, правил, реакцій, що були предметом дослідження вченого та вивчаються в курсах хімії. У посібнику подано короткі основні відомості про близько ста персоналій, імена яких можна знайти на сторінках традиційних підручників хімії. Окрім того, в процесі вивчення хімічних дисциплін означений принцип реалізується шляхом використання спеціальних запитань, вправ, задач історичного змісту.

УДК 371.2 МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНІ ЗАСОБИ НАВЧАННЯ ТА ЇХ РОЛЬ У ПОГЛИБЛЕНОМУ ВИВЧЕННІ ДИСЦИПЛІН Т.В. Підпала, доктор сільськогосподарських наук, професор І.В. Назаренко, кандидат сільськогосподарських наук, доцент В.І. Рясенко, кандидат сільськогосподарських наук Миколаївський державний аграрний університет Сучасні технології виробництва тваринницької продукції вимагають від фахівців глибоких різно-галузевих знань. Компетенція технолога повинна визначатися високим потенціалом його фундаментальної освіти і ґрунтовною підготовкою для планової, аналітичної, організаційно-управлінської, технологічної та дослідницької діяльності в галузі тваринницького виробництва, у сфері послуг, в управлінні тощо. Оволодіння знаннями – це складний процес, який має певну цілісну структуру взаємопов’язаних складових. Тобто студент повинен уміти сприймати новий матеріал, усвідомити його і сформувати відповідну базу наукових понять. Під час занять студентів слід спрямовувати на запам’ятовування найбільш суттєвого, що становить основу для оволодіння новими поняттями, явищами і процесами. Тому для формування понять і поглибленого вивчення дисциплін чільне місце повинні займати технічні засоби навчання, які дозволяють наглядно відобразити предмети чи об’єкти в аспекті технологічних процесів та здійснювати як поточний, так і заключний контроль знань студентів. Серед матеріальних засобів достатньо значного поширення набули технічні засоби навчання, які збільшують обсяг та якість інформації, що отримує студент під час викладу навчального матеріалу. Рухоме зображення об’єктів, подій та явищ в поєднанні із звуковим супроводом впливає не тільки на свідомість студентів, але й на їх емоції, а тому сприяє кращому засвоєнню матеріалу. Це носії (відеофільми, звукозаписи, дівідіфільми, кодопосібники тощо), які дозволяють представляти навчальну інформацію значно більшу за обсягом і глибшу за рівнем науковості у цікавій і доступній формі.

Так, демонстрування відеофільмів з окремих тем курсу "Технологія переробки молока" дозволило підвищити зацікавленість студентів цією дисципліною та зумовило поглиблене її вивчення. Технічні засоби навчання в свою чергу можна використовувати, як для представлення студенту навчального матеріалу, так і для керування його пізнавальними діями, шляхом більш наочного відображення того чи іншого тематичного матеріалу. Так, звукотехнічні засоби навчання використовуються викладачами кафедри ТЗППТ при викладанні дисциплін: "Технологія виробництва продукції бджільництва", "Технологія переробки молока", "Технологія переробки продукції тваринництва", "Технологія виробництва молока" та інших. Без використання звукотехнічних засобів навчання неможливо забезпечити якісну підготовку з навчальних дисциплін, де предметом вивчення є явища, об’єкти і технологічні процеси. Найбільш зручною та прийнятою для викладача є використання індивідуальних телесистем у складі телевізор, відеомагнітофон та DVD-плеєр. Така організаційна система дозволяє викладачу самому визначити місце та методику використання відеоматеріалів на занятті, адаптувати і коригувати її відповідно до складу навчальної групи, тематики та ситуації, що склалася на занятті. Тому вважаємо, що телебачення і демонстрація відео- або дівідіфільмів за доступністю, виразністю та емоційним впливом найкраще сприяє засвоєнню студентами навчального матеріалу. Упровадження таких екранних посібників при викладанні технологічних дисциплін дозволяє наглядно відобразити процеси, що відбуваються в умовах виробництва, тобто доповнити теоретичний матеріал практичними прикладами. У студентів формуються поняття, які обґрунтовані теоретично та практично і створюються умови для розвитку їх інтелектуальної можливості та інтересів. Серед технічних засобів навчання особливе місце посідає комп’ютер. Особливістю є те, що за допомогою такого засобу навчання можна здійснювати різні заходи, а саме: надавати студенту певну інформацію, сприймати і аналізувати повідомлення від студента. Тому комп’ютер в навчальному процесі використовується як для прямого, так і зворотнього зв’язку. Мультимедійні технічні засоби застосовуються викладачами при вивченні дисциплін: "Технологія переробки молока", "Технологія виробництва 91

аквакультури", "Технологія виробництва молока", "Технологія виробництва яловичини" та інших. Важливою формою використання комп’ютера є проведення поточного та заключного контролю знань студентів. Це дозволяє об’єктивно і за короткий термін часу оцінити знання, уміння і навички студентів. З усіх дисциплін, що викладаються на кафедрі, є контролюючі тести в комп’ютерному виконанні, що забезпечує автоматизацію тестового контролю. Таким чином, наявність та застосування матеріально-технічних засобів у навчальному процесі дозволяє урізноманітнити форми викладання матеріалу з технологічних дисциплін та підвищити ефективність його оволодіння студентами.

УДК 378.147:001.895 ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІННОВАЦІЙНИМИ НАВЧАЛЬНОМЕТОДИЧНИМИ РЕСУРСАМИ СТУДЕНТІВ МИКОЛАЇВСЬКОГО ДАУ О.В. Калюжна, кандидат економічних наук, доцент Миколаївський державний аграрний університет Сучасний стан розвитку суспільства зумовлює необхідність постійного розвитку освіти та науки, переосмислення їхньої суспільної ролі та соціально декларованої мети діяльності. Рівень якісних характеристик освітньої та наукової підготовки трудоресурсного потенціалу впливає на його конкурентоспроможність в умовах зростання інтелектуальної інноваційної складової виробничого процесу, який вимагає нестандартних рішень, розвитку особистості та її ціннісної орієнтації. Ефективно реалізувати свої функції може лише висококомпетентний професіонал, який володіє глибокими фаховими знаннями, надбаннями національної та світової науки, здатний до творчих нестандартних рішень. Миколаївський державний аграрний університет має певний досвід розроблення і впровадження інноваційних освітніх технологій, які дають змогу суттєво підвищити якість освітніх послуг. В університеті впроваджено кредитно-модульну систему організації навчального процесу відповідно до вимог Болонської конвенції. Опрацьовано нові концепції і технології підготовки фахівців, розроблено навчальні плани для всіх спеціальностей, триває робота зі створення навчально-методичних комплексів дисциплін. У навчальному процесі широко використовуються такі активні засоби навчання: · проблемні і відкриті лекції, семінарські заняття у формі дискусій і прес-конференцій, які реалізують принципи діалогічного спілкування між викладачами і аудиторією, активізують індивідуальну роботу студента; · технологія проблемного навчання, яка спрямована не на передачу готової інформації, а на отримання студентами нових знань та умінь за допомогою розв’язання теоретичних та практичних проблем; 93

методи „мозкового штурму», імітація виробничих ситуацій; · кейс-технологія, за якої навчально-методичні матеріали чітко структуруються і відповідно комплектуються у спеціальний набір (кейс) і надаються студентові для самостійного навчання з періодичними консультаціями; У навчально-виховному процесі широко використовуються сучасні інформаційні технології. Електронні навчальні матеріали розміщено у локальній мережі МДАУ. Електронні навчальні ресурси університету – це мультимедійні та комп’ютерні програми, серед яких електронні навчальні посібники, тестові контрольні, інформаційно-довідкові, розрахункові програми тощо. На кафедрі інформатики впроваджено систему Moodle (Modular Object-Oriented Dynamic Learning Environment) – модульне динамічне об’єктозорієнтоване середовище для навчання – програмний комплекс для організації дистанційного навчання в мережі Internet та локальних мережах. Ця програма дозволяє інтегрувати навчання в аудиторіях повністю в комп’ютерну мережу, використовуючи вебтехнології. Студенти в процесі навчання отримують доступ до багатьох ресурсів. Викладачі мають можливість ефективно організовувати процес навчання, використовуючи можливості Moodle: проведення семінарів, тестів, заповнення електронних журналів, включення в навчання різноманітних об’єктів та посилань з Інтернету тощо. Викладачами університету, згідно з Болонськими стандартами розроблено та впроваджено у навчально-виховний процес інноваційно-педагогічні технології, які допомагають суттєво підвищити якість освітніх послуг. Основними з них є такі: · електронні навчальні посібники та опорні конспекти лекцій. Використовуються для підвищення продуктивності засвоєння студентами навчального матеріалу і розвитку їх комунікативних навичок у процесі самостійного оволодіння змістом певної дисципліни; · TV-технологія – базується на використанні навчальних відеофільмів, слайдів з методичними консультаціями викладачів. Для цього у навчальний процес упроваджено такі ТЗН, як мультимедійні проектори, пристрої для демонстрації слайдів у статичному режимі, комп’ютерні програми тестування студентів у діалоговому режимі, інтерактивні дошки та ін. Основними можливостями програмнотехнологічного навчального комплексу Smart Bord є: зберігання ·

інформації з дошки або робочого стола комп’ютера у вигляді сукупності сторінок (презентації), проекція зображень, переданих у документ з цифрової фото- та відеокамери, мікроскопу; наявність великої колекції шаблонів, рисунків, фігур, графіків з різних тем та дисциплін, створення за допомогою шаблонів і зображень власних завдань для занять та інше. Все це значно підвищує засвоюваність матеріалу; · методика проведення семінарських занять в активній формі. Метою організації САФ є активізація навчально-творчої діяльності студентів шляхом безпосереднього залучення їх до організації та керівництва навчальним заняттям. Ця дидактична форма також призначена сформувати і закріпити вміння з управлінської підготовки, обґрунтування, прийняття та оцінки управлінських рішень, що є обов’язковим елементом творчої сформованості керівників і спеціалістів аграрної сфери. Таким чином, у навчальному процесі широко використовуються проблемно-пошукові методи навчання, засновані на активізації навчальної та дослідницької діяльності студентів, дидактичні та операційно-рольові ігри, тренінги, імітаційні форми виконання виробничих функцій майбутніх керівників і спеціалістів сільськогосподарського виробництва. Система інноваційних форм, методів та засобів навчання формує у студентів міцні знання, навички, досвід творчої діяльності; допомагає майбутнім фахівцям продуктивніше опановувати обрану професію.

УДК 33:371.14.46 КЕЙС-МЕТОД КАК ОДНА ИЗ ЭФФЕКТИВНЫХ ФОРМ ИЗУЧЕНИЯ ЭКОНОМИЧЕСКИХ ДИСЦИПЛИН И.Б. Золотых, кандидат экономических наук Николаевский государственный аграрный университет Специфика работы менеджеров, экономистов, финансистов в современных условиях требует изменения процесса обучения в высших учебных заведениях. Речь идет, в частности, об использовании разнообразных методов обучения, гибкости преподавания, учете состава аудитории, состояния духа и реакций, способности воспринимать тот или другой материал. От преподавателей требуется применение импровизаций в учебном процессе, максимальное приближение студентов к реальным ситуациям и принятию адекватных решений. Какова цель обучения? Прежде всего, это подготовка высококвалифицированного специалиста со знаниями, умениями и навыками, которые обеспечат ему конкурентоспособность на рынке труда. Одним из методов, позволяющих реализовать данную цель, является кейсовый (ситуационный) метод обучения, применяемый с начала XX века, ведущая роль в распространении которого принадлежит Гарвардской Школе Бизнеса. Надо отметить, что идеи этого метода довольно просты. Вопервых, метод предназначен не для получения знания по точным наукам, а по тем дисциплинам, истина в которых плюралистична, т.е. нет однозначного ответа на познавательный вопрос, а есть несколько ответов, которые могут соперничать по степени истинности. Задача преподавания здесь сразу отклоняется от классической схемы и ориентирована на получение не единственной, а многих истин и ориентацию в их проблемном поле. Во-вторых, акцент образования при таком методе переносится не на овладение готовым знанием, а на его выработку, на сотворчество студента и преподавателя. Отсюда принципиальное отличие кейс-метода от традиционалистских методик – демократия в процессе получения знания, когда студент по сути дела равноправен с 96

другими студентами и преподавателем в процессе обсуждения проблемы. В-третьих, результатом применения метода являются не только знания, но и навыки профессиональной деятельности. В-четвертых, технология метода довольно проста. По определенным правилам разрабатывается модель конкретной ситуации, произошедшей в реальной жизни, и отражается тот комплекс знаний и практических навыков, которые студентам нужно получить. Эта модель представляет собой текст объемом в несколько десятков страниц, который и называют "кейсом". Студенты предварительно прочитывают и изучают кейс, привлекая к этому материалы лекционного курса и другие самые различные источники информации. После этого идет подробное обсуждение содержания. При этом преподаватель выступает в роли ведущего, генерирующего вопросы, фиксирующего ответы, поддерживающего дискуссию, т.е. в роли диспетчера процесса сотворчества. В-пятых, несомненным достоинством метода является не только получение знаний и формирование практических навыком, но и развитие системы ценностей студентов, профессиональных позиций, жизненных установок, своеобразного профессионального мироощущения. Наконец, в-шестых, здесь преодолевается классический дефект традиционного обучения, связанный с сухостью, неэмоциональностью изложения материала. Эмоций, творческой конкуренции и даже борьбы здесь так много, что хорошо организованное обсуждение кейса напоминает театральный спектакль. Таким образом, деятельность преподавателя при использовании кейс-метода включает две фазы. Первая – представляет собой сложную творческую работу по созданию кейса и вопросов для его анализа. Она осуществляется за пределами аудитории и включает в себя научно-исследовательскую, методическую и конструирующую деятельность преподавателя. Вторая фаза включает в себя деятельность преподавателя в аудитории, где он выступает со вступительным и заключительным словом, организует малые группы и дискуссию, поддерживает деловой настрой в аудитории, оценивает вклад студентов в анализ ситуации. 97

Литература 1. Буравой М. Углубленное Сase Study: между позитивизмом и постмодернизмом / М. Буравой // Рубеж. — 1997. — № 10–11. 2. Изменения в образовательных учреждениях: опыт исследования методом кейс – стадии / под ред. Г.Н. Прозументовой. — Томск, 2003. 3. Козина И. Особенности стратегии case-study при изучении производственных отношений на промышленных предприятиях России / И. Козина // Социология: методология, методы, математические модели. — 1995. — № 5–6. — С. 65—90. 4. Козина И. Case Study: некоторые методические проблемы / И. Козина // Рубеж. — 1997. — № 10–11. — С. 177—189. 5. Михайлова Е. И. Кейс и кейс-метод: общие понятия / Е. И. Михайлова // Маркетинг. — 1999. — №1. 6. Переход к Открытому образовательному пространству. Часть 1. Феноменология образовательных инноваций: коллективная монография / под ред. Г. Н. Прозументовой. — Томск: Изд-во ТГУ, 2005. 7. Рейнгольд Л. В. За пределами CASE-технологий / Л. В. Рейнгольд // Компьютера. — 2000. — №13–15.

УДК 378.1:371.133 ІННОВАЦІЙНІ НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНІ РЕСУРСИ В АГРАРНІЙ ОСВІТІ Н.В. Данік, кандидат економічних наук Миколаївський державний аграрний університет Включення України до європейського освітнього простору, з одного боку, та інтенсивний розвиток сучасних технологій, з другого, ставлять перед системою освіти нові завдання та потребують подальшого її реформування. Освіта – це послідовне та передбачуване формування таких якостей людини, що визначають ефективність її професійної діяльності. Це не просто знання та навички, хоча і вони відіграють сьогодні велику роль у професіоналізації управління. Але це ще й культура, і потенціал саморозвитку, і розвинуті творчі здібності, і позиції моральності, і загострене почуття соціальної відповідальності – повний комплекс тих рис особистості, що перетворюють професійну діяльність у суспільне благо. Раніше наша система вищих навчальних закладів готувала, так би мовити, ерудитів у своїй галузі, а нині стратегічним напрямком аграрної освіти повинна бути підготовка спеціалістів із творчими здібностями, які максимально глибоко розуміють зміст вивчених предметів, які можуть усвідомлювати та переусвідомлювати здобуті в процесі навчання навики. Метою процесу реформування вищої освіти в нашій країні є створення національної системи освіти на нових методологічних засадах, досягнення сучасного світового рівня, збереження кращих науково-освітніх традицій, підготовка фахівців з урахуванням змін, що відбуваються у суспільстві. На сучасному етапі розвитку української держави великого значення набуває підготовка спеціалістів, наділених новим економічним мисленням, здатних швидко й ефективно розв’язувати управлінські завдання, оволодівати новими формами співробітництва із зарубіжними партнерами, вирішувати нестандартні проблемні ситуації. За старим змістом простої репродукції знань, догматичного оволодіння тією чи іншою інформацією, традиційними формами роботи в аудиторії цієї проблеми не вирішити [1]. 99

Ось чому постає необхідність змінити акценти в навчальному процесі, відмовитись від застарілих традиційних форм навчання, підняти на більш високий рівень ті форми роботи, які активізують діяльність студента, роблять його активним суб’єктом навчання. Сьогодні ринок праці вимагає чіткого визначення компетентності спеціалістів різного рівня, розкриття професійної значимості виробничих функцій, відображення шляхів формування потрібної системи інтегрованих знань та умінь. Випускники навчальних закладів аграрного профілю повинні бути не лише носіями певної кількості знань, а фахівцями, які з відповідним ступенем ризику, ініціативно, і найголовніше, професійно змогли б підійти до вирішення виробничих завдань і прийняти правильне рішення, що є одним із важливих питань Болонського процесу. Розвиток у студентів навичок щодо вирішення конкретних практичних завдань повинно здійснюватись переважно на практичних заняттях, при проведенні лабораторних робіт і практикумів. Але саме ці аспекти не відображено в навчальній літературі. Навчальних посібників для проведення практичних занять з розбором конкретних практичних ситуацій явно недостатньо, особливо з дисциплін окремих спеціалізацій. Трохи більшою мірою розроблено ділові ігри по дисциплінам спеціальності, проте їх обсяг також дуже малий. Навчальні посібники для проведення практичних і лабораторних занять на книжковому ринку знайти досить складно, частіше їх пропонують в електронному вигляді деякі вузи або окремі автори. Але їх реалізація ускладнена внаслідок їх неякісної реклами, неможливості фінансування їх просування на ринок авторами досліджень через обмеженість доходів останніх. Але методика викладання економічних дисциплін повинна включати інноваційні навчально-методичні прийоми: введення в програму навчання ділових ігор, конкретних виробничих ситуацій і домашніх завдань, як основ для використання методів активного навчання, що сприяє розвитку у студентів багатьох важливих якостей, необхідних в управлінській праці: рішучість, оригінальність, вміння слухати, формулювати свої думки, приймати ефективні рішення тощо. Так, методику проведення практичних занять можна збагатити сучасними формами інтерактивного навчання, зокрема застосуванням ігрових методів та кейс-методу, який можна пристосувати для підвищення компетентності студентів у вирішенні ситуацій етичного характеру, що можуть 100

мати місце у виробничих колективах. Організація диспутів щодо аналізу та прогнозування варіантів можливого розвитку ситуації, обрання стратегії та засобів вирішення проблеми дозволить не лише забезпечити засвоєння теоретичних положень, але й оволодіти практичними навичками. Більш ефективно слід використовувати ресурси та матеріально-технічну базу передових підприємств, розташованих в регіоні вищого навчального закладу, знання, вміння і практичний досвід передових фахівців галузі. Адже філіали кафедр на виробництві дозволять здійснити виробничу практику студентів, які в майбутньому мають працювати за фахом, обраним для навчання. При цьому студенти не тільки ознайомляться з передовими технологіями та набудуть необхідні професійні навики, а й на високому рівні здійснять написання курсових і дипломних робіт. Література 1. Курмишева Н. Мотивація і результативність навчання майбутніх економістів / Н. Курмишева // Вища школа. — 2008. — № 1. — С. 75—81.

101

УДК 37.015.3:159.922.7 ІННОВАЦІЙНИЙ ПІДХІД ДО ВИКЛАДАННЯ КУРСУ «ДЕТАЛІ МАШИН ТА ОСНОВИ КОНСТРУЮВАННЯ» О.В. Баранова, асистент Миколаївський державний аграрний університет Навчально-методична документація допомагає студентам орієнтуватися в процесі навчання, самостійно і під керівництвом викладача планувати свою навчальну діяльність, контролювати і коректувати результати навчання, що, зрештою, допомагає тим, що навчаються усвідомлено добиватися поставленої мети, зв'язувати між собою різні теми однієї дисципліни, вчить вмінню планувати і координувати свою мету, допомагає професійному становленню. При розробці навчально-методичної документації з курсу «Деталі машин та основи конструювання» на факультеті механізації сільського господарства Миколаївського державного аграрного університету нами було проведено глибоку методичну проробку змісту дисципліни, здійснено її системний аналіз, передбачено професійну спрямованість тих, що навчаються. Розроблений власний варіант модульного навчання базується на єдності принципів індивідуалізації, системності, проблемності, динамічності, гнучкості і модульності [1, 6], який увібрав у себе новітні досягнення сучасної педагогіки, що застосовує принципи андрагогіки і використовує технології та антропотехнічні засоби акмеології, суть якого полягає в розподілі навчального матеріалу на окремі, логічно завершені модулі в поєднанні комплексної інтегральної і приватної (навчальних елементів) дидактичної мети, якість освоєння яких визначається за допомогою комплексної системи контролю і рейтингової оцінки знань. Таким чином, знаючи із путівника, структурно-логічної схеми та інших навчально-методичних документів зміст модулів, ті, що навчаються, розуміють значення вивчення тих або інших модулів дисципліни, тим самим здійснюється положення педагогіки індивідуальності, акмеологічні та андрагогічні принципи актуалізації і елективності навчання, рефлективності і розвиток освітніх потреб, самостійність навчання, самореалізація і самоуправління, індивідуалізація, системність і контекстність, спільна діяльність, що здійснює паритетні суб’єкт-суб’єктні взаємостосунки між викладачем і тим, хто навчається, що трансформуються в самоврядування і свободу вибору шляхів і методів, темпу виконання роботи. Через свою гнучкість, мобільність, варіативність, тобто високу технологічність, модульне навчання дозволяє паралельно 102

застосовувати в процесі навчання як класичні, так й інноваційні технології. Ці технології застосовуються у всіх видах занять: - на лекційних заняттях (методи проблемного викладу матеріалу, аналогії, інверсії); - на практичних заняттях (проектно-творчі методи, методи випереджаючого навчання, аналогії, інверсії); - на лабораторних заняттях (імітаційні та ігрові методи); - при проведенні курсового проектування (дослідницький і ситуаційний методи, метод аналогії); - на контрольних модульних роботах (метод динамічного програмування). Дані інноваційні технології застосовуються на тому або іншому занятті залежно від необхідності застосування будь-якої із технологій, від особистих якостей викладача, від інтелектуальних здібностей тих, що навчаються, та їх індивідуальних якостей. В ході занять, на яких застосовуються інноваційні технології, відбувається розвиток і тренування професійно важливих якостей, оскільки по своїй суті ці технології направлені на розвиток мислення, уваги, уяви, пам'яті, творчих здібностей, рефлексії [2-5]. Таким чином, в результаті аналізу різних теорій було розроблено і впроваджено в навчальний процес модульне навчання, суть якого полягає в тому, що для досягнення основної мети вищого професійного навчання – підвищення якості підготовки фахівця, його професіоналізму, розвиток професійно важливих інтелектуальних якостей і творчих здібностей випускника, на основі відповідних принципів і чинників здійснюється укрупнена структуризація змісту навчального матеріалу, вибір адекватних форм і методів навчання, направлених на базове, повне або поглиблене засвоєння навчального матеріалу. Створений дидактичний комплекс забезпечує ефективність і спадкоємність етапів і рівнів навчання, загальноінженерних і спеціальних знань, умінь і навичок. Література 1. Дубіна О. Є. Основи проектування та розробки навчальних курсів за модульною технологією: навч. посіб. / О. Є. Дубіна. — Кіровоград: ТОВ «ПОЛІМЕД-Сервіс», 2005. — 112 с. 2. Лозниця В.С. Психологія і педагогіка: Основні положення: навч. посіб. / В.С. Лозниця. — К.: ЕксОб, 1999. — 304 с. 3. Освітні технології: навч.-метод. посіб. / [О. М. Пєхота, А. З. Кіктенко, О. М. Любарська та ін.]; під заг. ред. О. М. Пєхоти. — К.: А.С.К, 2002. — 255 с. 4. Основы инженерной психологии: учебник для техн. вузов / [Б. А. Душков, Б. Ф. Ломов и др.]; под ред. Б. Ф. Ломова. — М.: Высшая школа, 1986. — 448 с. 5. Чернилевский Д. В. Дидактические технологии в высшей школе: учеб. пособ. для вузов / Д. В. Чернилевский. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002. — 437 с. 6. Юцявичене П. А. Теория и практика модульного обучения / П. А. Юцявичене. — Каунас: Швиеса, 1988. — 272 с. 103

СЕКЦІЯ: «ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ ЯК ГОЛОВНИЙ ЧИННИК ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ ГРОМАДЯНИНА УКРАЇНИ» УДК 378.1.017.4 ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНО СВІДОМОЇ ОСОБИСТОСТІ В ДОБУ ДЕМОКРАТИЧНОГО ОНОВЛЕННЯ УКРАЇНИ В.О. Михайлюк, кандидат педагогічних наук, доцент Миколаївський державний аграрний університет Актуальність громадянського виховання особистості, формування її національної свідомості в сучасному українському суспільстві великою мірою зумовлюється потребою в державотворчих процесах на засадах гуманізму, демократії, соціальної справедливості, що мають забезпечити всім громадянам рівні стартові можливості для розвитку й застосування їх потенційних здатностей; всебічного розвитку людини як особистості; формування громадян з високим рівнем національної свідомості. Усі складові українського державотворення немислимі без сильної, наскрізної національної ідеї [2, с. 154]. Сьогодні збільшується національна вага освіти, культури й виховання як об'єднавчого елементу відродження нації. Силу держави, власну духовну силу повинна „кувати» українська молодь, орієнтована на саморозвиток, самоутвердження в суспільстві. Недостатній рівень розроблення концептуальних засад національно-патріотичного виховання, брак авторських методик здійснення виховної діяльності у вищій школі не завжди дають змогу усвідомити роль і місце націотворчих і державотворчих процесів в Україні. Настав час повернутися обличчям, думками, конкретними програмами до сфери громадянсько-патріотичного виховання, піднімаючись сходинками духовності до виховного ідеалу, засади якого – у працях Г. Сковороди, С. Русової, К. Ушинського, В. Сухомлинського, Г. Ващенка тощо. Заслуга Г. Ващенка – в опрацюванні загальнолюдського ідеалу на рівні розгорнутої педагогічної системи. 104

Концепція громадянсько-патріотичного виховання в Миколаївському державному аграрному університеті ґрунтується на українському патріотичному дусі, яким проникнуті принципи, форми, методи навчання й виховання студентської молоді. Формування національно свідомої особистості в добу демократичного оновлення України здійснюється через систему завдань: - виховання почуття патріотизму; - формування соціальної активності і професійної компетентності майбутніх фахівців-аграріїв на основі соціальних умінь; - готовність до участі в процесах державотворення; - здатність до самостійного життєвого вибору на основі гуманістичних цінностей; - розвиток критичного мислення, що забезпечує здатність обстоювати власні погляди, особисту позицію; вміння знаходити нові ідеї; брати участь у дискусіях, дебатах; - вироблення негативного ставлення до будь-яких форм насильства; - негативне ставлення до проявів шовінізму, месіанства тощо. Сам процес громадянського виховання особистості значною мірою зумовлюється характеристиками освітніх предметів, які забезпечують оволодіння системою знань про людину і суспільство, їх сутність, походження, шляхи самовизначення та самоутвердження, що є умовою формування світоглядних орієнтацій особистості. Пріоритетна роль серед методів, форм національнопатріотичного виховання належить активним методам, що ґрунтуються на демократичному стилі взаємодії й спрямовані на самостійний пошук істини, сприяють формуванню критичного мислення, ініціативи й творчості студентів. Найбільш поширеними є: Лекції • форуми • олімпіади • семінари • відкрита трибуна • відкрита дискусія • конкурси • диспути • зльоти • ситуаційно-рольові ігри • соціально-психологічні тренінги • ярмарки професій • презентації цікавих ідей • спартакіади • тематичні виставки • „мозкові атаки» • круглі столи • екскурсії до музеїв, виставкових залів • інтелектуальні аукціони тощо. Сучасне суспільство нашої країни в основу організації свого життя поклало дві головні ідеї – ідею побудови української держави та ідею становлення в ній громадянського устрою. Цим ідеям 105

підпорядковується процес створення нової системи виховання молоді як національно-демократичної, що означає: по-перше, українське виховання, як виховання інших європейських народів, є національним; по-друге, домінуючою тенденцією українського виховання є його демократизація і підготовка особистості до життя в нових – соціально-економічних умовах. Слова М. Грушевського „Треба горнутися до свого українського, заохочувати до нього, розширювати його всякими способами» [1, с. 10], сьогодні, як ніколи, звучать заповітом для нашого суспільства. Вони насамперед мають стати девізом національнопатріотичного виховання в вищій школі. Проблеми національної самосвідомості (як і свідомості) – це проблеми самоідентифікування себе як невід’ємної частини спільноти, яка існує в єдиному організмі – в нації. Для формування національно свідомої особистості в університеті створено організаційно-педагогічні умови, які забезпечують реалізацію програми громадянсько-патріотичного виховання на всіх рівнях. Отже, проблеми громадянського виховання молоді, суспільства – це вічні проблеми, що завжди були, є і будуть у центрі уваги педагогів, вихователів, громадських і політичних діячів. Література 1. Грушевський М. С. Про українську мову і українську школу / М. С. Грушевський. — К. : Відродження, 1913. — 45 с. 2. Погрібний А. Г. Розмови про наболіле, або „Якби ми вчились так, як треба» / А. Г. Погрібний. — К.: Видавничий центр „Просвіта», 2000. — 320 с.

106

УДК 37.012 НАУКОВО-ДОСЛІДНА РОБОТА СТУДЕНТІВ ЯК ФАКТОР ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ ІНЖЕНЕРІВ Г.О. Іванов, кандидат технічних наук, доцент Д.В. Бабенко, кандидат технічних наук, професор К.М. Думенко, кандидат технічних наук, доцент Миколаївський державний аграрний університет Однією із складових частин науково-дослідної роботи студентів є участь у Всеукраїнських студентських олімпіадах з дисциплін, які формують майбутнього фахівця. На факультеті механізації сільського господарства Миколаївського державного аграрного університету щорічно в грудні-лютому проводиться І етап Всеукраїнської студентської олімпіади, в якому беруть участь студенти І-V курсів. Студенти-переможці І етапу рекомендуються для участі у ІІ етапі Всеукраїнської студентської олімпіади, який проводиться в різних вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації України, в тому числі і в вищих аграрних навчальних закладах. 7-10 квітня 2009 на базі факультету механізації сільського господарства Миколаївського ДАУ відбувся щорічний ІІ етап Всеукраїнської студентської олімпіади з дисципліни «Взаємозамінність, стандартизація та технічні вимірювання». В якому взяли участь 83 представники з 27 вищих навчальних закладів з 17 областей України, в тому числі 37 студентів ВНЗ Міністерства освіти і науки України. Олімпіада проходила в 3 етапи: теоретичні запитання з програми дисципліни; практичне розв’язання інженерних задач; контроль знань студентів на ПЕОМ по розділу «Взаємозамінність». При проведенні усіх трьох турів Олімпіади ніяких суперечливих моментів не виникло ні серед членів журі і запрошених викладачів, ні серед студентів–учасників Олімпіади. По всім чотирьом турам жодної апеляції студентами і викладачами подано не було. Окрім етапів олімпіади, регламентом було передбачено культурну програму: відвідування музею «Суднобудування і флоту», зоопарку та автобусна екскурсія містом. 107

Слід відмітити високий рівень підготовки учасників олімпіади. Це свідчіть про те, що значна увага у вищих навчальних закладах України приділяється дисципліні „Взаємозамінність, стандартизація та технічні вимірювання». Рівень знань студентів вищих навчальних аграрних закладів України не відрізняється від знань студентів вузів Міністерства освіти і науки України, хоча і змагалися вони в різних потоках. В останній день олімпіади відбулося нагородження переможців олімпіади. Голова оргкомітету олімпіади, перший проректор університету професор Бабенко Д.В. розповів учасникам олімпіади про університет та зачитав наказ ректора університету, яким затверджено результати проведеного ІІ етапу Всеукраїнської студентської олімпіади. Переможцям олімпіади було вручено дипломи першого, другого і третього ступенів, а також цінні подарунки. Активним учасникам олімпіади було вручено заохочувальні дипломи за оригінальне розв’язання інженерних задач, за високий рівень теоретичних знань у турі, за високий рівень знань під час тестування на ПЕОМ та інше. Цим же наказом висловлено подяку членам оргкомітету, членам журі і запрошеним викладачам за активну участь у проведенні заходу, кваліфіковану, безкомпромісну роботу з перевірки контрольних завдань. Всі вони були нагороджені грамотами. Переможці ІІ-го етапу Всеукраїнської студентської олімпіади з дисципліни «Взаємозамінність, стандартизація та технічні вимірювання» 2008-2009 навчального року серед аграрних вищих навчальних закладів: 1 місце, диплом 1-го ступеня – Курило Володимир Валерійович, Миколаївський державний аграрний університет; 2 місце, диплом 2-го ступеня – Грибоєдов Костянтин Євгенович, Харківський державний технічний університет сільського господарства ім. П. Василенка; 3 місце, диплом 2-го ступеня – Мирошник Володимир Миколайович, Дніпропетровський державний аграрний університет; 4 місце, диплом 3-го ступеня – Корсак Віктор Володимирович, Одеський державний аграрний університет; 5 місце, диплом 3-го ступеню – Когут Павло Васильович, Львівський національний аграрний університет. Серед технічних вищих навчальних закладів: 1 місце, диплом 1-го ступеня – Полуніна Людмила Володимирівна, Донбаська державна машинобудівна академія, м. Краматорськ; 2 місце, диплом 2-го ступеня – Стародубцев Іван Миколайович, Донбаська державна машинобудівна 108

академія м. Краматорськ; 3 місце, диплом 3-го ступеня – Данилюк Сергій Леонідович, Національний технічний університет України «КПІ»; 4 місце, диплом 3-го ступеня – Гуліватенко Денис Сергійович, Національний технічний університет України «КПІ». Досвід проведення ІІ етапу Всеукраїнської студентської олімпіади з дисципліни „Взаємозамінність, стандартизація та технічні вимірювання» в 2000-2003 та 2006-2009 роках показав, що такі змагання є вагомою складовою частиною у підвищенні рівня і якості підготовки майбутніх спеціалістів, активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів, інтенсифікації та вдосконаленні навчального процесу, формуванні у студентів особистості майбутнього вченого, фахівця високої кваліфікації. Література 1. Коваленко Е. Э. Методика профессионального обучения. Учебник для инженеров-педагогов, преподавателей спецдисциплин системы профессионально-технического и высшего образований / Е. Э. Коваленко. — Харків: ЧП «Штрих», 2003. — 480 с. 2. Мелецинек А. Инженерная педагогика / Мелецинек А. — М., 1998. — 185 с.

109

УДК 378.1.034 РОЗВИТОК ДУХОВНОСТІ ТА ПРОФЕСІЙНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ СУЧАСНОГО ФАХІВЦЯ Н.Г. Шарата, проректор з НП і ВР Миколаївський державний аграрний університет На сучасному етапі модернізації та глобалізації суспільства проблема розвитку духовності набуває особливої актуальності, оскільки виходить за межі власне філософської категорії. Поняття духовності, зберігаючи своє змістове наповнення, стає відправною точкою для побудови системи професійних компетентностей сучасного фахівця, оскільки духовність – це спосіб вияву внутрішнього світу людини, здатність до творення духовного світу, до самовдосконалення. А, як відомо, фахівець, що безперервно прагне до самовдосконалення на рівнях аутопсихологічному, когнітивному, методологічному, мотиваційному, етичному, соціальному, поведінковому, інформаційному, є особистістю компетентною. Тобто такою, що уміє мобілізувати набуті знання досвід у конкретній ситуації. Слід зазначити, що сьогодні духовність має два рівні вияву – індивідуальний (особистісний) і колективний. Сучасний фахівець (керівник, педагог) повинен навчитися організовувати обидва рівні вияву духовності таким чином, щоб кожен учасник колективу (у тому числі й сам фахівець) усвідомлював відповідальність за колектив і водночас зберігав свою унікальну особливість, індивідуальну неповторність. Така організація системи розвитку духовності майбутніх фахівців має зайняти належне місце в контексті навчально-виховного процесу вищого навчального закладу. Так, одним із провідних принципів організації навчальновиховної роботи у Миколаївському державному аграрному університеті є аксіологічний. Адже людина духовна, тобто здатна до самовдосконалення, вибудовує свою життєдіяльність відповідно до особистісної системи цінностей, що не суперечать загальнолюдським. Велика роль у Миколаївському ДАУ відводиться формуванню в студентської молоді системи морально-етичних та естетичних цінностей. Цьому сприяє, зокрема робота студентської самоврядної організації – студентської колегії, головні завдання якої – захист соціально незахищених категорій населення (у тому числі серед 110

студентів), налагодження та підтримка освітньо-культурного напряму роботи зі студентами інших ВНЗ, формування здорового способу життя, організація активного змістовного дозвілля. У Миколаївському державному аграрному університеті проводяться численні заходи, спрямовані на всебічний розвиток особистості. Детальніше зупинимося на деяких з них. - Доброчинні студентські акції до Дня захисту дітей, благодійні акції за ініціативою студентів «Тепло наших сердець», «Милосердя й доброта врятують світ», «З добром і милосердям до людей» (до Дня ветерана, Дня інвалідів, Дня людей похилого віку) сприяють розвиткові почуття відповідальності за себе та оточуючих; сприяють соціалізації духовно багатої особистості. - Культурно-мистецькі програми студентів університету для ветеранів «Ми завжди відчуваємо радість зустрічі з Вами» (до Дня визволення Миколаєва від фашистських загарбників, до Дня Перемоги) спрямовані на розвиток почуття патріотизму, любові до рідного краю, гордості за славне минуле співвітчизників. - Книжкові виставки з питань культури, моралі, етики в бібліотеках університету: до Міжнародного дня здоров’я «Молодь за здоровий спосіб життя», до Всесвітнього дня книги «Книга як ефективний засіб гармонійного розвитку особистості», до Міжнародного дня боротьби з тютюнопалінням «Тютюновий дим – отрута», до Дня молоді «Відступити від честі – перестати бути людиною» є ефективним засобом формування здорового способу життя та залучення студентів до скарбниці загальнолюдських цінностей. - Усні журнали «Фізичне й моральне здоров’я людини – основа нації» (за участю лікарів-психологів, медичних працівників), «Спілкування з мудрістю» (за участю працівників бібліотеки) до Дня книги, «З народного напившись джерела» (за участю народних майстринь Миколаївщини) сприяють розширенню кругозору студентів. - На кураторських годинах «Проблеми культури й духовності у студентському середовищі», «Історія виникнення етикету», «Сучасний етикет», «Ввічливість на кожний день», «Вихованість. Що це?», «Український мовленнєвий етикет», «Розмова про важливе: Етикет на кожний день», «Вчимося ввічливо поводитися і правильно говорити» розвиваються мовна культура, комунікабельність, емпатія, доброзичливість, толерантність, імідж, повага до людської гідності, уміння висловити власні думки й вислуховувати співрозмовника. 111

На сучасному етапі економічного розвитку України, яка виходить на міжнародну арену, співпрацюючи, підтримуючи зв’язки з іншими країнами, не останнє місце займає виховання духовності, моральної поведінки у студентів-аграріїв, які повинні, поряд із вдосконаленням теоретичних і практичних навичок з фахових дисциплін, збагачувати культуру мови, додаючи до мовного арсеналу шанобливі, ввічливі форми звертання, пошани. Фахівець-аграрій повинен, поряд із вивченням і впровадженням нових технологій з фахових дисциплін, виступати носієм духовних і моральних засад. Тому важливим в наш час постає завдання піднесення культури спілкування кожного члена суспільства. - Професійні тренінги зі студентами «На виставці, в картинній галереї», «Готуємося до відвідування театру», «На зустрічі з видатними людьми, творчими діячами, діячами культури й мистецтва», диспути за круглими столами: «Що таке хороший тон?», «Як ми спілкуємося?», «Помилятися – людяно, прощати – божественно», «Як набути популярності?», «Що означає: бути культурною людиною?» допомагають привчити студентів до навичок рефлексії, до формування власної життєвої та громадянської позиції. Зазначені завдання та відповідні заходи узгоджуються із ключовою метою підготовки фахівців у Миколаївському ДАУ, а саме з підготовкою для суспільства професійно компетентних випускників, які б: - працювали самостійно без постійного керівництва; - брали на себе відповідальність за власною ініціативою; - були здатними помічати проблеми та шукати шляхи їх вирішення; - були здатними до аналізу нових ситуацій і застосування здобутих знань для їх вирішення; - були здатними знаходити спільну мову з іншими; - були здатними приймати рішення, спираючись на здорові судження. Отже, досягнення високого рівня компетентності можливе лише через чітке усвідомлення поняття духовності, що передбачає безперервне самовдосконалення та саморозвиток колективної особистості із чіткою «Я-концепцією». Саме комплексне запровадження заходів сприятиме духовному розвиткові студентської молоді та усвідомлення ними важливості значення поняття духовності.

112

УДК 378.1.017.4:323.1 ГРОМАДЯНСЬКА ОСВІТА ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ПОЛІТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ МОЛОДІ Л.П. Мандрик, старший викладач Миколаївський державний аграрний університет Проблема виховання громадянина має давню історію, ще з часів античності. Сократ, наприклад, вважав, що основу виховання взагалі становить саме громадянське виховання. Платон у «Діалогах» звертав увагу на те, що метою виховання є такий вплив на людину, щоб вона з дитинства хотіла стати досконалим громадянином. Пізніше ідеї громадянського виховання розвивали Аристотель, Ж.-Ж. Руссо, Т. Кампанелла, М. Костомаров, К. Ушинський. В радянські часи цій проблемі надавали значну увагу М. Горький, А. Макаренко, В. Сухомлинський. Про громадянську освіту в Україні почали говорити відносно недавно і можна констатувати, що питання громадської освіти стало предметом дискусій та практичних проектів. Сутність демократичної громадянської освіти полягає у наданні кожній особистості знань, необхідних для існування й ефективного функціонування в сучасному суспільстві, які визначають його громадянську компетентність, політико-правову й соціальноекономічну освіченість – те, що називають культурою соціальності. Громадяни демократичних суспільств мають володіти необхідним мінімумом знань про ідеали і цінності, що складають основу демократичної політичної культури. Така культура включає розуміння значення прав людини, їх дотримання у повсякденній практиці, знання того, як влаштоване суспільство та його інститути, вміння брати участь у громадянському житті: сприяти розв’язанню конфліктів, вступати в комунікацію й співпрацювати, в тому числі з представниками влади, робити свідомий і відповідальний вибір, критично мислити тощо. Зміст демократичної політичної освіти складають також відповідні цінності – свобода, справедливість, рівність можливостей, солідарність, міжкультурне взаєморозуміння, захист довкілля, відданість справі миру тощо. Розуміння громадянськості як сукупності високорозвинених моральних якостей суб’єкта передбачає: зрілість політичної правової свідомості, почуття патріотизму, причетності до історичної долі 113

вітчизни та свого народу, усвідомлення себе повноправним членом соціальної спільноти. Громадянськість, громадянська позиція людини пов’язана з почуттям гордості за свою країну, її традиції, звичаї, символи, з повагою до прав та обов’язків громадянина, до конституції держави. Громадянська освіта покликана вселяти в людей упевненість, віру у власні сили, власну спроможність оптимально, відповідно до національного духу й традицій, влаштовувати спільне життя, шанувати цінності демократизму й злагоди. Наслідком і результатом громадянської освіти має бути формування молодої людини, яку характеризують такі якості, як: відданість демократичним цінностям; знання, визнання і дотримання законів; толерантність і готовність до компромісу, до розв’язання конфліктів шляхом певних угод; політична освіченість, компетентність; почуття власної гідності, шанування прав людини і вміння їх захищати; уміння мислити критично й незалежно, вимогливо ставитися до влади; участь у спільних справах. Серед проблем, що існують у розвитку громадянської освіти в Україні й потребують якнайшвидшого розв’язання, – визначення її змісту, застосування відповідних їй методів викладання, розроблення навчальних програм і посібників, використання інформаційних технологій у процесі навчання, підвищення кваліфікації викладачів. За політичної модернізації – переходу від тоталітаризму до демократії – необхідно пропагувати демократичні цінності, поширювати демократичні процедури, нові правила життя й стиль поведінки. Щоб громадянська освіта в демократичному суспільстві відповідала соціальним вимогам, вона має бути систематичною й фаховою, спиратися на наукову розробку принципових питань, на коректне визначення її змісту, виходячи з реального стану політичної культури громадян.

114

УДК 37.011.32 СТУДЕНТСЬКА МОЛОДЬ – МАЙБУТНЄ КРАЇНИ О.А. Христенко, заступник декана Миколаївський державний аграрний університет На сучасному етапі розбудови нашої держави великого значення набуває необхідність удосконалення інституцій вищої освіти щодо змісту, та системи виховання, адже від фахівця нової генерації залежить майбутнє країни, відбудова її культури й економіки. Духовна криза, в якій перебувають чимало наших співвітчизників, загрожує кризою соціальною і національною, а звідси – і розгортанням економічного та інтелектуального хаосу, втратою людьми моральних орієнтирів, гострою поляризацією, розшаруванням суспільства і знеціненням духовних ідеалів. Після детального вивчення питання, глибоких роздумів і тривалих дискусій можна сказати, що загальна вітчизняна модель патріотичного виховання у своїй основі створена ще в так звані радянські часи. А сьогодні, без сумніву, вона потребує змін, доповнень та іншого змістовного наповнення. Все це має бути покладено в основу створення єдиної і послідовної сучасної вітчизняної моделі патріотичного виховання. Для цього є широке поле діяльності, починаючи з сім’ї і закінчуючи вищими навчальними закладами, хоча, зрозуміло, що важко буде врівноважити її на ґрунті теперішніх негараздів та соціальних проблем. Першим проявом патріотизму для студентів є наполегливе навчання, оволодіння знаннями та передовими відкриттями, які будуть забезпечувати їх діяльність як фахівців. Зрозуміло, що на сьогоднішній день це загальне положення потребує суттєвого уточнення, а саме: оволодіння знаннями з метою їх застосування на користь Вітчизни. Виховання у студентів патріотичних почуттів передбачає усвідомлення ними необхідності самовіддано працювати для народу, піклуватися про його майбутнє, дбати про зміцнення своєї Батьківщини. Патріотичне виховання студентів повинно мати на меті і становлення їх як громадян. Це важливо тому, що молоді люди у більшості схильні відстоювати свої права, зовсім не згадуючи при цьому про свої обов’язки. Проте в суспільстві не буває прав без обов’язків — вони поєднані. 115

Становлення української державності, побудова громадянського суспільства, інтеграція України у світове та європейське співтовариство передбачають орієнтацію на Людину, її духовну культуру й визначають основні напрями виховної роботи з молоддю. В основу національної системи патріотичного виховання покладено національну ідею, як консолідуючий чинник розвитку суспільства й нації в цілому. Форми й методи виховання базуються на народних традиціях, кращих надбаннях національної та світової педагогіки й психології. Головною домінантою щодо патріотичного виховання молоді є формування у особистості ціннісного ставлення до оточуючої дійсності та самої себе, активної за формою та моральної за змістом життєвої позиції. У сучасному суспільстві вживається погляд на виховання, як процес подолання негативних тенденцій у розвитку особистості й сприйняття вихованця лише як об'єкта виховних впливів. Сьогодні сформовано соціальне замовлення на ефективні виховні системи й технології. Зростає увага до виховання засобами музеїв, театральної педагогіки, дитячого та юнацького спорту. Створюються реальні умови для прояву творчих здібностей молодих людей. Усе це створює сприятливі умови для розвитку виховання, як пріоритетної сфери соціального життя країни, підвищення її статусу та потенціалу, досягнення якісно нових результатів у духовноморальному, громадянському, трудовому, художньо-естетичному, екологічному вихованні підростаючого покоління. Література 1. Наказ Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту, Міністерства оборони України, Міністерства культури і туризму України, Міністерства освіти і науки України, "Концепція національно-патріотичного виховання молоді" від 27. 10. 2009 р. №3754 /981 /538/49.

116

УДК 37.011.33 ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ ЯК ГОЛОВНИЙ ЧИННИК ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ ГРОМАДЯНИНА УКРАЇНИ Т.В. Наконечна, старший викладач Миколаївський державний аграрний університет Патріотизм, патріотичне виховання – це на сьогодні актуально як для системи освіти, так і для держави в цілому. За останні роки Президент України, Верховна Рада, Уряд України не раз поверталися до проблем патріотичного виховання: Указ Президента України від 27.04.99 р. №456; Постанова Кабінету Міністрів України від 15.09.99 р. №1697; Розпорядження Президента України від 29.06.2001 р. №173/2001-рп; Указ Президента України від 17.04.2002 р. №347; Указ Президента України від 25.10.2002 р. №948. На жаль, жодного з названих документів не виконано. В основі будь-якого суспільства лежить система цілей, яка виробляється на основі культури суспільства і системи цінностей цього суспільства. Патріотизм поєднує в собі любов до своєї Вітчизни, народу, гордість за їх минуле і сьогодення, готовність до їх захисту. Патріотизм являє собою свого роду моральний фундамент суспільної і державної будівлі, опору його життєспроможності, одна із першочергових умов ефективності функціонування системи соціальних і державних інститутів. Патріотизм можна віднести до вищих форм прояву духовності. Тож, нам варто будувати свою державу, майбутнє якої залежить від виховання нашої молоді, зокрема та значною мірою – національно-патріотичного. З цього приводу приходять на думку слова доктора Якима Яреми: «Держава сама себе засудила б на смерть, якби відмовилася від державногромадянського виховання молоді та передала те виховання тим, що поруч або, частіше, проти держави схотіли б молодь виховувати» [1]. Причому молодь обов'язково має бути співпричетною до дій щодо розбудови держави, творення її майбутнього. Згідно з Концепцією національно-патріотичного виховання молоді, розробленою Міністерством України у справах сім'ї, молоді та спорту відповідно до Указу Президента України № 616/2008 «Про проведення у 2009 році в Україні Року молоді»: процес національно117

патріотичного виховання є важливою складовою національної безпеки України. Патріотичне виховання включає в себе соціальні, цільові, функціональні, організаційні та інші аспекти, охоплює своїм впливом усі покоління, пронизує усі сторони життя: соціально-економічну, політичну, духовну, правову, педагогічну, спирається на освіту, культуру, історію, державу, право [2]. При Апараті Ради національної безпеки і оборони України створено робочу групу з питань патріотичного виховання молоді, яка ініціює розроблення загальнодержавної концепції патріотичного виховання молодих людей. Робочу групу очолив Перший заступник Секретаря РНБО В.Крутов. До її складу увійшли провідні спеціалісти державних органів України, зокрема, Мінмолоді та Міносвіти, представники громадських, у тому числі молодіжних організацій та творчої інтелігенції, відомі науковці. Серед першочергових завдань робочої групи – розроблення пропозицій щодо створення системи патріотичного виховання молоді, яка б дала можливість максимально задіяти усі інститути виховання – сім'ю, школу, трудові та військові колективи, громадські організації, а також забезпечити ефективність діяльності на цій ниві засобів масової інформації, закладів культури та творчих колективів. Заплановано також проаналізувати та надати оцінку сучасному стану організації патріотичного виховання в Україні. Одним із найголовніших завдань стане визначення системи ціннісних орієнтацій для підготовки концепції патріотичного виховання молоді та розроблення на її основі відповідного закону України. Становлення і розвиток незалежної України, формування нових соціально-політичних відносин, створення сучасної економіки, відстоювання гідного нашої державі місця серед міжнародної спільноти можливе лише за наявності громадянина нової доби, який усвідомлює особисту відповідальність за долю своєї країни – незалежної України – та є активним учасником її розвитку [2]. На сучасному етапі розбудови демократичного українського суспільства вкрай важливого значення набуває необхідність розроблення державної програми з патріотичного виховання молоді та формування зрілої особистості – громадянина, справжнього спадкоємця і продовжувача прогресивних національних традицій з високоморальною активною громадською позицією, широким і відкритим світоглядом. Основна увага повинна зосереджуватися на 118

вихованні дітей і молоді, формуванню в них національної свідомості, патріотичних поглядів і переконань. На думку членів робочої групи, реалізація такого підходу згуртує усіх громадян України, незалежно від національності, віросповідання та мови над вихованням молодого покоління, здатного розбудувати демократичну, правову, економічно розвинену державу [2]. Сьогодні у нас є своя держава. Українці про це мріяли сотні років, сьогодні нам варто подумати про її майбутнє, яке залежить, значною мірою, від національно-патріотичного виховання молоді. Якщо ми не будемо діяти сьогодні, завтра може бути пізно. Література 1. Ярема Я. Українська духовність в її культурно-історичних виявах // Перший педагогічний Конгрес у Львові (1935 р.): тези, висловлювання, ідеї (до 70-річчя з часу проведення). — Львів: ЛНУ, 2005. — С. 17—18. 2. Концепція національно-патріотичного виховання молоді [електронний ресурс]. — Режим доступу: http://smcae.kiev.ua/.

119

УДК 37.035.6(477):316.647.5 ТОЛЕРАНТНІСТЬ ЯК СКЛАДОВА ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ ОСОБИСТОСТІ ГРОМАДЯНИНА УКРАЇНИ Є.Г. Казачинський, асистент Миколаївський державний аграрний університет Перспективи подальшого розвитку системи патріотичного виховання особистості громадянина України, принципи, цілі, завдання та методи цього важливого напрямку діяльності багатьох соціальних інститутів, в тому числі освіти, окреслюються у Проекті Наказу Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту, Міністерства оборони України, Міністерства освіти і науки України від 19.08.2009 р. «Про затвердження Концепції національнопатріотичного виховання молоді» [1]. Згідно з Проектом Наказу, головна мета Концепції полягає у вихованні молодої людини як носія певних суспільно значущих рис. Серед таких важливих характеристик молоді, що потребують цілеспрямованого формування, автори Концепції виокремлюють здатність соціального суб’єкта сприяти громадянському миру і злагоді в суспільстві, чого, на нашу думку, досягти без культивування толерантності як стійкої й дієвої складової особистісної культури індивіда неможливо. Напевно, усвідомлення цього й спонукало авторів Концепції, говорячи про шляхи реалізації виховних завдань цілісної системи національно-патріотичного виховання молоді, наголосити на доцільності культивування кращих рис української ментальності, серед яких разом з працелюбністю, свободою тощо згадується також і толерантність. З другого боку, в Концепції національно-патріотичного виховання молоді толерантність, терпиме ставлення до іншого постає не тільки як завдання, ціль виховного процесу, а й як принципова засада, навіть, метод формування особистості молодої людини. Так, парадигмальна основа сучасного виховання підростаючого покоління українських громадян включатиме також, поміж інших, принцип суб’єкт-суб’єктної взаємодії, яким передбачається, що учасники виховного процесу виступають рівноправними партнерами у процесі спілкування, беруть до уваги точку зору один одного, визнають право на її відмінність від власної, узгоджують свої позиції. Вихователь 120

уникає жорстких приписів, рахується з психічним станом, життєвим досвідом, системою звичок та цінностей підопічного, і, вдаючись таким чином до продуктивних виховних дій, не тільки виявляє його професійну творчість та індивідуальність, а й сприяє особистим прикладом поважного ставлення до відмінних поглядів та переконань формуванню у вихованця толерантності і як способу організації міжособистісної взаємодії, і як світоглядно-пізнавальної позиції. В умовах багатосторонньої (етнічної, релігійної, політичної, мовної, ідеологічної та ін.) плюральності українського суспільства не меншого значення в процесі патріотичного виховання особистості набуває принцип полікультурності, який, виходячи з факту інтегрованості української культури в європейський та світовий простір, безпосередньо передбачає формування у вихованців відкритості, толерантного ставлення до цінностей, відмінних від національних ідей, до культури, мистецтва, вірування інших народів, здатності диференціювати спільне та відмінне в різних культурах, сприймати українську культуру як невід’ємну частину загальнолюдської. Таким чином, в результаті впровадження Концепції очікується утвердження патріотизму та національної самосвідомості, що сприятиме зміцненню духовної, моральної єдності суспільства в цілому, зниженню ідеологічного протистояння, зміцненню єдності й дружби корінних народів і національних меншин України. На нашу думку, очевидною є неможливість досягнення таких позитивних результатів без удосконалення системи національно-патріотичного виховання в напрямах формування у суспільстві расової, національної, релігійної терпимості, розвитку дружніх відносин між представниками різних етнічних груп. Література 1. Проект Наказу Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту, Міністерства оборони України, Міністерства освіти і науки України від 19.08.2009 р. «Про затвердження Концепції національно-патріотичного виховання молоді»: [електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua/sport/control/uk/publish/article?art_id=107963&cat_id=65645

121

ЗМІСТ СЕКЦІЯ: «ІННОВАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК АГРАРНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ»………………………………………………………… Шебанін В.С. Аграрна освіта та наука – основні складові інноваційного розвитку АПК України…………………………………………… Іванишин В.В. Роль Аграрного фонду у підтримці продовольчої безпеки України…………………………………………………… Топіха В.С. Шляхи подальшого удосконалення та застосування інноваційних технологій в навчальному процесі з дисциплін технології виробництва продукції тваринництва………………. Чорний С.Г., Гашпоренко І.М. Визначення вмісту гумусу в ґрунтах півдня України дистанційними методами………………………. Сіренко Н.М. Концептуальні засади стратегії інноваційного розвитку аграрної освіти і університетської науки України……………… Дубінін В.А., Дубініна М.В. Вплив ринкових трансформацій на процес підготовки спеціалістів АПК…………………………………….. Котикова О.І. Інноваційний розвиток аграрної науки та освіти………… Кунашенко О.В. Інноваційний розвиток аграрної освіти та науки…….. Давиденко В.М. Фактори якісної освіти………………………………….. Комісарова Л.О. Проблема технологічної інноваційної культури в педагогіці…………………………………………………………..

3 3 6 10 13 15 20 23 26 29 32

СЕКЦІЯ: «ПРОБЛЕМИ ВПРОВАДЖЕННЯ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ В АГРАРНІЙ ОСВІТІ»………………………... 35 Вишневська О.М. Дистанційне навчання в аграрній освіті: проблеми та перспективи розвитку………………………....…………………... Колесник В.М., Нєлєпова А.В. Впровадження дистанційного навчання в аграрній освіті………………………...………………………..... Дробітько А.В. Впровадження дистанційного навчання в навчальному процесі агрономічного факультету Миколаївського ДАУ……... Кот С.П. Методичне забезпечення дистанційного навчання……………. СЕКЦІЯ: «БОЛОНСЬКИЙ ПРОЦЕС ТА ІНТЕГРАЦІЇ АГРАРНОЇ ОСВІТИ У СВІТОВИЙ ОСВІТНІЙ ПРОСТІР»……………

35 37 40 43 46

Іщенко Т.Д., Хоменко М.П. Інтеграція аграрних ВНЗ до європейського освітнього простору задля підготовки конкурентоспроможних фахівців на ринку праці...………………......................................... 46 Головко В.О. Интеграционные процессы подготовки врачей ветеринарной медицины в соответствии с требованиями Болонской декларации. ………………………............................... 54 Бабенко Д.В. Запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу при підготовці фахівців на рівні світових вимог відповідно Болонської декларації……………………….... 60 122

Ганганов В.М. Стан, тенденції та перспективи розвитку університетської аграрної науки України в контексті європейського досвіду. ………………………...…………………. Гиль М.І. Реалії входження агроосвіти України у модель Болонської угоди………………...………………………...…………………..... Мельник І.О. Інтеграційні процеси у світовому освітньому просторі...... Костюченко Т.І. Вища освіта та Болонський процес.……………………. Кіктенко А.І. Болонський процес як засіб оптимізації розвитку освіти і забезпечення професійного майбутнього сучасної молоді…….. Літвінчук С.Б. Модульний підхід до організації навчання студентів у вищих аграрних закладах освіти………………………...……….. СЕКЦІЯ: «ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІННОВАЦІЙНИМИ НАВЧАЛЬНОМЕТОДИЧНИМИ РЕСУРСАМИ СТУДЕНТІВ АГРАРНИХ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ»………

67 74 77 79 82 85

Мітрясова О.П. Інноваційні навчально-методичні ресурси у практиці навчання хімії студентів аграрного університету..……………… 87 Підпала Т.В., Назаренко І.В., Рясенко В.І. Матеріально-технічні засоби навчання та їх роль для поглибленого вивчення дисциплін………………...………………………...………………. 90 Калюжна О.В. Забезпечення інноваційними навчально-методичними ресурсами студентів Миколаївського ДАУ………………...…… Золотих І.Б. Кейс-метод як одна з ефективних форм викладання економічних дисциплін...………………...……………………….. Данік Н.В. Інноваційні навчально-методичні ресурси в аграрній освіті... Баранова О.В. Інноваційний підхід до викладання курсу «Деталі машин та основи конструювання»…………………...……………………. СЕКЦІЯ: «ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ ЯК ГОЛОВНИЙ ЧИННИК ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ ГРОМАДЯНИНА УКРАЇНИ» ………………………...……... Михайлюк В.О. Формування національно свідомої особистості в добу демократичного оновлення України...……………………............ Іванов Г.О., Бабенко Д.В., Думенко К.М. Науково-дослідна робота студентів, як фактор формування професійної готовності майбутніх інженерів..………………...………………………........ Шарата Н.Г. Розвиток духовності та професійна компетентність сучасного фахівця.………………...………………………............. Мандрик Л.П. Громадянська освіта як засіб формування політичної культури молоді.………………...………………………................ Христенко О.А. Студентська молодь – майбутнє країни...……………… Наконечна Т.В. Патріотичне виховання як головний чинник формування особистості громадянина України..………………... Казачинський Є.Г. Толерантність як складова патріотичного виховання особистості громадянина України..………………….. 123

93 96 99 102

104 104 107 110 113 115 117 120

Науково-практичне видання

АГРАРНА ОСВІТА ТА НАУКА: СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ Матеріали науково-практичної конференції

Технічний редактор - Кушнарьова О.М. Комп’ютерна верстка - Антинескул А.П.

Підписано до друку 01.12.2009 Формат 60 x 84 1/16. Папiр друк. Друк офсетний. Ум.друк.арк. 7,9 Тираж 300 прим. Зак. № ___. Цiна договiрна. Надруковано у видавничому відділі Миколаївського державного аграрного університету 54010, м. Миколаїв, вул. Паризької комуни, 9 Свідоцтво суб’єкта видавничої справи ДК № 1155 від 17.12.2002 р.

124