24 квітня 2009 р № 7
1
Констанинівська районна загальношкільна газета Ціна вільна 24 квітня 2009 г. №7 Видається з 04. 06. 1997 г.
ÝÊÎÍÎÌÈÊÀ ÓÊÐÀÈÍÛ
Н
а базе Донецкого филиала Европейского университета 20 марта 2009г. проводилось VIII научно-практическая конференция школьников по линии Малая Академия Наук Украины: Европейский университет «Экономика Украины глазами молодежи».
ãëàçàìè ìîëîäåæè
Открыл конференцию Солоха Дми трий Владимирович, заведующий кафедр ой экономики и менеджмента данного университе та. Школьники со всей Донецкой области участво вали в работе четырех секций научно-практическо й конференции: «Экономика Украин ы», «Промышленные комплексы хозя йственная деятельность и управление», «Пути решения социальных проблем стра ны» и «Региональные проблемы эконом ики и предпринимательства». туризма является важным От Константиновского района в фактором повышения работе 4-й секции «Региональные качества жизни населения, проблемы экономики и предприни созд ания дополнительных мательства» принимал участие уче ник раб очи х мест, особенно 10 класса Ильичевской СШ I-III ступ ев сельской местности и ней Борисенко Антон с сообщение м увеличения бюджетных «Привлекательный туризм Донецк ой пос туплений, повышения области». Антон отметил: авто ритета края; — Туристический бизнес являетс я — особенно важно для нашей обл важной отраслью экономики непроасти развитие привлекательного тури изводственной сферы и представля зма ет в преддверии проведения чемпио для густонаселенного промышлен натов ного по футболу ЕВРО 2009-2012. Мы должны Донецкого края особую значительпоказать всему миру красоту и при ность; влекательность Донецкого края. — развитие туризма может повВ заключение конференции заведуконференции и грамоту за активно лиять на такие секторы экономики сть и ющи й кафедрой экономики и менеджоригинальность решения вопросов как: транспорт, торговля, промыш по лен- мента Солоха Д. В. вручил Антону Бори- развитию туризма в Донецком крае. ность, строительство; сен ко, действительному члену Малой ЗИНЧЕНКО A. B., ученик 10 кл. — приоритетное направление Академии Наук, сертификат участни развития въездного и внутреннего Иль ичевской CHI I-III ступеней ка
ÈÃÈ ÏÐÀÇÄÍÈÊ ÄÅÒÑÊÎÉ ÊÍ Областной детской библиотеке им. Кирова 28 марта прошёл Ш-й этап Всеукраинского конкурса «Наилучший читатель Украины — 2009». На празднике друзей книги посчас тливилось
В
присутствовать и мне: Мулюковой Эльвире, ученице 6 класса Ильичевской СШ І-ІІІ ступеней, и победительнице районного конкурса «Наилучший читатель района» Дети всех районов и городов
Донецкой области посетили в Областной библиотеке выс тавку детских работ, посвященную 200-ю со дня рож дения В. В. Гоголя: рис унки, поделки, сувениры прикладного искусс тва с дерева и металла. Всех победителей
районного конкурса поздравил с праздником детской книги коллектив украинской народной песни ансамбль «Родея». Артисты зазывали весну, водили хороводы и играли с нами. Нам всем было хорошо и весело. Мы прекрасно отдохнули! Эльвира Мулюкова, 6 класс, Ильичевская ОШ
2
24 квітня 2009 р № 7
До Мiжнародного жiночого дня
В
Предтеченському НВК відбулося веселе, запальне зі зворушливими нотками свято. На якому всі учні надзвичайно проявили свої таланти, зуміли розчулити серця всіх присутніх в залі гостей, а також своїх вчителів.
Ïîäÿêà â÷èòåëÿì Любі вчителі Ми вас вітаємо Щоб робили без вас Ми зовсім не знаємо Спасибі за вміння Яким ви навчили Також за терпіння За ваші всі сили Вам щастя бажаєм Здоров“я та вдачі Завжди вас пам“ятаєм Вчителі любі наші.
У
лютневі дні цього року в Миколаївському навчально – виховному комплексі горіли свічки пам’яті юнакам, які воювали на території інших держав і загинули на чужій землі. Учні комплексу, пройняті духом безстрашного подвигу афганців, складали вірші, присвячені воїнам – інтернаціолістам.
Спогадами, незабутніми враженнями про пережиті події, бої, поранення, бойове братерство, загибель друзів поділився гість свята Смирнов Олександр Аркадійович, який виконував інтернаціональний обов’язок в Афганістані. Він зазначив, що совість і свідомість афганців, які сьогодні живі, перебувають у неоплатному боргу перед товаришами, що не повернулися додому. Вшануванням їх пам’яті було оголошено хвилину мовчання. Урочисто звучали вірші відомих поетів, а також авторська пісня „Зозуля” у виконанні учнів 8 класу: Небувайло Яни, Пустовіт Марини, Туринець Марії. Як реквієм пам’яті присутні зустріли танець із свічками у виконанні восьмикласниць Безкровної Діани і Смородіної Тетяни. Мужність і трагічність бойових дій підкреслювали чорні сукні, в які були одягнені дівчата, та червоні стрічки на їхніх головах, а також рухи, під час яких зберігався вогонь свічок, що символізував невідомі й незнанні за жорстокістю випробування воїнів під час боїв у тій страшній, нікому непотрібній війні.
Війни кінчаються, а історія вічна. Так, пішла в історію афганська війна, але пам’ять буде довго жити, бо її історія написана кров’ю солдатів, сльозами матерів, сестер, дружин, вдів, дітей – сиріт. Афганська війна житиме в наших серцях, обпалена вогнем, героїчна і трагічна. Час невтомно робить свою справу. Вглиб історії пішла війна в Афганістані для українців. І дай Бог, щоб вона була останньою. Цього бажаємо ми, юнь України. Учениця 8 класу Миколаївського НВК Бабаєва Тетяна
В начале второго семестра нам назначили нового классного руководителя Кузьмину Наталью Алексеевну. До этого нам очень не везло. Первая классная, молодая и красивая, ушла в бизнес. Вторая не риближается первый весенний смогла работать с таким шумным и беспокойным классом. праздник — 8 Марта. Мы в школе готовимся к вечеру. Будем выбирать Нас считают неуправляемым Мисс Увлеченно готовятся девочки, классом, с нами не любят работать, потому что мы сумасв выборе партнера по танцу, шедшие. И, наконец, пришла придумывают прическу на конкурс женщина, которая, наверное, парикмахеров. Наш класс тоже выдвинул создана для нас. Наталья кандидаток. Победят они в конкурсе Алексеевна сразу нашла с
П
неважно. У нас свой праздник.
нами общий язык. У нее есть один выходной, так этот день длится для нас очень долго. Мы за ней очень скучаем. Мы рады, что к нам пришла вторая мама. И в Международный женский день мы от всей души поздравляем свою любимую учительницу с праздником весны, добра и желаем ей крепкого здоровья, радости, терпения. Верим, что она с нами останется до выпускного вечера. Боброва Инна, Гулбиани Кристина 8 класс Иванопольской СШ
24 квітня 2009 р № 7
А
фганистан… Почти 20 лет назад закончилась десятилетняя война в Афганистане. Немало воды утекло с того времени. Потихоньку зажили раны, возмужали, стали мудрее, состарились наши солдаты и офицеры. Но только память о далекой афганской войне жива и стереть события той войны не смогли ни годы, ни расстояния.
15 февраля день особенный. Как назвать его? День скорби? Нет. Праздник? Нет. Стало доброй традицией собираться афганцам вместе в этот памятный день… В Калиновском УВК был проведен открытый урок мужества, посвященный этой дате «Афганистан – незаживающая рана». Были приглашены родители учащихся, жители села. Почетным гостям на этом мероприятии была жительница села Новикова Валентина Тимофеевна,
сын которой служил в Афганистане и ушел из жизни в мирное время. С вступительным словом к присутствующим обратился директор школы Лещенко Н.И. Он высказал своё мнение об этой никому не нужной войне, забравшей множество жизней. Для гостей учащихся школы были подготовлен концерт. Звучали песни об Афганистане, стихи. Выпускником школы Евдокимовым Русланом был написан стих, посвященный этой дате.
7
листопада в нашій школі відбувся конкурс знавців української мови, засновником якого був Петро Яцик. Він мріяв, щоб цей конкурс став загальнонаціональним, щоб у День української мови й писемності свої знання з рідної мови перевіряли не тільки школярі, а й їхні батьки та державні чиновники, навіть Президент- так, як робить це весь цивілізований світ… Позмагалися і ми… В конкурсі приймали участь учні 4-8 класів. Кращими знавцями стали учні: — 4 клас- Погромська Вікторія; — 6 клас- Дубрівний Ігор; — 8 клас- Мартиненко Вікторія. В ході проведення конкурсу учні нашої школи дізнались багато цікавого про Петра Яцика.
3
Закричи в мой след пустой. Ухожу я снова в бой. Завлеки своим желаньем рядом быть всегда со мной. Жгучий мрак там впереди. Там нет жизни, нет любви. Солнца там восход печален. Вой гиен страшит вночи. Жизни нет, там только смерть. Кровяной повсюду след. Много там легло ребят. Все уходят, как закат. Не познавши вкус любви Вот, что значит ад войны. Закричи в мой след пустой. Скоро я вернусь дамой. Улыбнись и жив я буду. Буду я всегда с тобой. Память о тех, кому не суждено было вернутся к родному порогу с афганской войны почтили минутой молчания. Идут в прошлое годы и факты, разрушаются империи и возникают новые государства. Но до тех пор, пока в наших сердцах живет память о войнах, которые защищали свою Родину, до тех пор мы можем называть себя людьми… Пресс – цент Калиновского УВК
…«Я був і залишаюсь українцем», — завжди наголошував Петро Яцик, живучи далеко від України, в Канаді. Справжній мільйонер із Канади був здатний на найнесподіваніші вчинки. Зі своїх мільйонів платив 50 % податку державі, частину витрачав на власне виробництво, щоб нарощувати капітали, ще частину віддавав на те, що не приносило йому прибутку, але зробило його ім’я безсмертним, — на меценатство. В 1950 році разом із партнерами відкрив українську книгарню «Арка», через два роки — меблевий магазин, потім став співвласником будівельної фірми, яка й зробилася справою його життя, принесла йому мільйонні прибутки… Сягнувши вершин успіху, Яцик не забував Україну. Давав кошти на будівництво українських шкіл та церков у Бразилії. Він- головний меценат відомої Енциклопедії Українознавства.
Завдяки його фінансовій підтримці при Гарвардському університеті (США) почав діяти Український дослідний інститут. Найбільшу славу йому принесла Освітня фундація Петра Яцика, якою здійснюється зараз важливий для України проект- переклад і видання англійською мовою «Історії України- Руси» Михайла Грушевського- праця, що має відкрити світові Україну. Цей проект коштує Меценатові 15 мільйонів доларів. Понад усе цінував Яцик своє добре й чесне ім’я, мав тверде переконання, що найбільше багатство для людини- це зроблене нею Добро. Життя Петра Яцика — це яскравий взірець служіння рідному народові, Україні. Ми, його нащадки, пишаємося своїм співвітчизником і любов до рідної мови пронесемо через усе своє життя. Прес-центр Калинівського НВК
4
24 квітня 2009 р № 7
И пусть черты ее нехороши И нечем ей прельстить воображенье,Младенческая грация души Уже сквозит в любом ее движенье. А если это так, то что есть красоты И почему ее обожествляют люди? Сосуд она, в котором пустота, Или огонь, мерцающий в сосуде? (Н. Заболоцкий)
Р
азумеется, огонь. Но кто об этом вспоминает? К красивому испытываешь невольное уважение, симпатию, к некрасивому — неприязнь. Понимаешь, что это внешнее уважение, но кажется, что и душа у него такая же, как он сам… Порой кажется парадоксальным, что именно в юности человек испытывает острое до трагичности недовольство своей внешностью. Ведь юность сама по себе уже бесценная красота. Но парадокса нет: именно в ранней юности человек обнаруживает, что хочется нравиться окружающим и, может быть, кому-то одному из них особенно, хочется быть признанным в среде сверстников. Не чувствует внимания к себе, такого, о котором
мечтает, — ему неуютно, тревожно. И причины он часто ищет в своей внешности. А если еще чье-то неосторожное слово, то оно вонзится занозой, не вытащишь. Даже стихи Заболоцкого не успокаивают. Идеальные черты лица еще не делают человека привлекательным. Каждый, вероятно, может вспомнить какую-нибудь «погибшую» на глазах красавиц. Вот новенькая появилась в компании. Все невольно притихли, оробели — до чего же она красива! Но стоило ей открыть рот, и вся красота пожухла. А многие ли из тех людей, которых мы считаем симпатичными, приятными, красавцы и красавицы? Одного любим за доброту и отзывчивость, другого ценим за ум, эрудицию, третьего — за неунывающий нрав, четвер-
того — за то, что умеет выслушать и посочувствовать, пятого… Так отдаем мы свои симпатии и в детстве, и в зрелом возрасте. Разумеется, внешность играет немалую роль в том первом впечатлении, которое мы производим на окружающих. Когда высокая девушка сутулится, чтоб казаться поменьше, она не достигает желаемого, а лишь становится неуклюжей. Осанка женщины исстари чтилась на Руси. С ней связано ласковое слово «лебедушка». Уже одно это слово говорило о благородстве, достоинстве, с каким несет себя женщина, о женственности. Хочется пожелать всем девушкам с наступлением весны радоваться пробуждению природы и радовать окружающих своей внутренней и внешней красотой. А зрелым женщинам — быть вечно юными в душе! С праздником вас, милые девушки! Качанюк Юлия, Зарянская ОШ 1-111
ß ³ ñâ³ò
Ц
е нерозривне поєднання. Скільки живеш, стільки і відчуваєш потребу в постійному спілкуванні з усім, що тебе оточує. А відбувається це через мрії, добрі вчинки і справи, через бачення краси природи, уяву і фантазію. Чи справді так? Мабуть… Мрія допомагає творити красиве, планувати майбутнє, в кінці кінців бачити все таким, як хочеш, — кра-
сивим. А краси без добра не існує. Тільки той, хто допомагає іншим, завжди усміхнений, відкритий душею, може бути красивим, а значить — щасливим. Така людина не образить, не принизить, у неї багата уява і фантазія, вона відчуває красу оточуючого світу, завжди підтримає, порадить. Значить, ця людина щаслива! Отже, життя дарується тільки раз. Тому його прожити треба так, щоб «залишити слід на землі»: робити
добрі справи і насолоджуватися красою світу. Просто жити… Ластовіна Анна, учениця 10 класу Торського НВК
24 квітня 2009 р № 7
П
раздник Светлого Христова Воскресения, Пасха, — главное событие года для православных христиан и самый большой православный праздник. Слово «Пасха» пришло к нам из греческого языка и означает «прехождение», «избавление». В этот день мы торжествуем избавление через Христа Спасителя всего человечества от рабства диаволу и дарование нам жизни и вечного блаженства. Как крестной Христовой смертью совершено наше искупление, так Его Воскресением дарована нам вечная жизнь. Воскресение Христово — это основа и венец нашей веры, это первая и самая великая истина, которую начали благовествовать апостолы. Праздник Пасхи или Светлого Христова Воскресения — это первый и самый важный праздник в Новозаветной Церкви. В ряду Господских праздников он занимает
центральное место, неслучайно о нем говорят, что это «праздник из праздников и торжество из торжеств». Пасха завершает многодневный Великий пост. Священники облачаются в светлые одежды, также торжественно одеваются в этот день верующие. Особенно торжественна божественная литургия, которой предшествует крестный ход в полночь вокруг храма и последующее радостное возглашение священника «Христос Воскресе!», на что верующие отвечают: «Воистину воскресе!» С этими словами они приветствуют друг друга вплоть до праздника Вознесения Господня. После окончания пасхальной литургии верующие разговляются освященными испеченным сладким куличом, пасхой (сладкой сырковой массой с изюмом) и крашеными вареными яйцами (писанками) — в напоминание о причащении истинной пасхи Христовой, от которой мы должны были бы вкусить в день Пасхи, которая со-
5
единяет нас и подает благословение на разрешение поста. Неделя после праздника Пасхи называется Светлой. В субботу в храмах после службы раздается артос (хлеб) — кусочки просфоры, который уподобляют ветхозаветным опреснокам и манне. Зарянская ОШ 1-111ст. им. П. С. Дубривного
Íàéâåëè÷í³øèé âèíàõ³ä ëþäñòâà
Я
к відомо, людина не може жити без повітря, води, сонця, їжі. А в ній першість належить хлібу. Видатний учений К. А. Тімірязєв назвав цей продукт найвеличнішим винаходом людського розуму.
Скибка першого хліба з’явилася на світ понад 15 тисяч років тому. Навряд чи сподобався б вам твердий пригорілий корж, випечений на гарячому камінні. А от п’ять тисячоліть тому єгиптянам вдалося одержати хліб, який за якістю не поступався сьогоднішнім паляницям. Яким секретом оволоділи вони? Мистецтвом розпушувати тісто. Древні єгиптяни використали хлібні дріжджі і молочнокислі бактерії. Внаслідок бродіння утворювався вуглекислий газ, що розпушував тісто, робив його пухким. Згодом хліборобське мистецтво опанували греки й римляни. 776 року до н. е. під час відкриття перших Олімпійських ігор учасників почастували делікатесом. Це був білий пшеничний хліб. Давньогрецькі аристократи їли його як окрему страву. У ІІІ тисячолітті до н. е. у поселеннях
Трипільської культури на території сучасної України також вирощували зернові. У ХІ столітті наші пращури подавали до столу житній і пшеничний хліб, калачі, медяники. Взагалі пекарів на Русі дуже шанували. На честь знаменитих майстрів навіть споруджували пам’ятники. Дві тисячі років тому в Римі спорудили тринадцятиметровий монумент Марку Вергілію Еврисаку. Саме він постачав до столиці Римської імперії основну частину хліба. Ця споруда збереглася донині. Учні 7 класу Катеринівської ЗОШ І-ІІІ ст
6
24 квітня 2009 р № 7
Рідна мати, ти ночей недоспала Ти водила мене у поля край села, І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, І рушник вишиваний на щастя, на долю дала. (А. Малишко)
Р
ушники, як традиційна прикраса житла, як предмет побуту та обрядовості, здавна були дуже поширені в Україні. Від сивої давнини й до наших днів, у радості й горі вони були і є невід’ємною частиною нашого життя та побуту. Історичні довідки, фольклорні джерела переконливо свідчать, що ткацьке й вишивальне мистецтво вважається найбільш давнім, розповсюдженим видом народної творчості. Народні рушники мали цілий ряд обрядових призначень у багатьох моментах життя людини: в проводах у далеку путь, при закладанні нового будинку, під час зустрічі почесних гостей, на новосіллі. Звичай подавати хліб-сіль на рушнику й досі побутує в нас. З давніх часів використовували рушник у хліборобських обрядах. У перший день огляду озимини йшли в поле гуртом, попереду ступав батько й ніс на рушнику хліб-сіль, а мати несла всяке частування в кошику, накритому рушником. На зеленому полы його розстеляли, клали їжу, пригощалися. Так робили і в перший день оранки, сівби та жнив. По завершенні жнив господар зустрічав женців з хлібом-сіллю на рушнику, а ті надівали на господаря обжинковий вінок. А весілля, а сватання! Тут рушник активний і обов’язковий предмет: рушники готували, подавали, на них ставали. Весільні рушники мають різні назви: «червоні», «орласті», «роменські», «кролевецькі», «богуславські», «підперезники», їх здебільшого зберігали як сімейну реліквію, вони переходили від баби до онуки. Весільний рушник дівчина готувала собі сама. Вишивати рушники, сорочки мати навчала дочок ще змалку. Зокрема, вишивали дівчата на вечорницях, довгими осінніми та зимовими вечорами, вкладаючи у своє шитво заповітні мрії про коханого, про одруження й щасливе подружнє життя. У далеких місцевостях України на рушник кажуть ще «утиральник», «утирач», «стирач» тощо. Ознакою охайності, пра-
цьовитості кожної жінки є прибрана хата, а в ній – чистий рушник напохваті. Прибрана рушниками, килимами, гарним посудом, мальованими меблями хата виглядала, мов писанка. У різних місцевостях по-своєму виготовляли рушники, оздоблювали їх та прикрашали ними хату. В Україні зафіксовано близько 100 технік вишивання й понад 20 технік ткання. Це насамперед стосується рушників. Надзвичайне багатство локальних, характерних особливостей народної вишивки закріпило за рушниками назви «київські», «полтавські», «подільські». Вони відрізняються за своїми традиційними особливостями, малюнком, технікою виконання характерним поєднанням кольорів. Для вишитих рушників Київщини типовою композиція у вигляді гілки чи квітки, що «росте» з вазона. Колір червоний з доповненням чорного або синього. За композиційним рішенням на київські рушники схожі полтавські, що характеризуються легкістю, витонченістю малюнка. Як доповнення до рослинної техніки часто вводиться одна-дві пари стилізованих пташок. На рушниках Чернігівщини вже зустрічаються геометризовані мотиви, кольори червоний з чорним, синім. На менших за розміром двоколірних або багатоколірних рушниках Поділля композиції укладаються горизонтальними, вертикальними або скісними паралельними смугами, за компонованими з фігурок стилізованого зображення пташок, тварин або жіночих постатей. У львівських рушниках поряд з традиційним поєднанням чорного з червоним, жовтогарячим зустрічається поєднання чорної та білої гладі з сірою мережкою. Яскраві багатобарвні композиції вишиваних рушників Тернопільщини, Прикарпаття переважно укладалисяширокимигоризонтальними Учні 10 класу Катеринівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів
24 квітня 2009 р № 7
М
іжнародний жіночий день має давні традиції. Виявляється, його відзначали ще в Стародавньому Римі як матрони, так і їхні рабині. Пеші отримували подарунки від чоловіків, другі - вихідний. І ті, й інші вирушали до храму Вести - хранительки домашнього вогнища. Дійство мало величезне значення, оскільки жіноцтво утверджувало свої принципи. У слов’ян вкоренилась інша традиція — святкувати День матері. У ті далекі часи жінки навіть подумати могли, що обмежуються їхні права. А права слабкої половини людства тоді, як відомо, зводилися виключно до обов’язків материнства та збереження домашнього вогнища. Згодом і ці традиції відійшли у минуле. 8 березня 1857 року кілька сотень робітниць текстильних і взуттєвих фабрик Нью-Йорка провели страйк і демонстрацію - вони вимагали 10годинного робочого дня, поліпшення умов праці й однакової з чоловіками заробітної платні. Як і передбачалося, поліція розігнала демонстранток. Що в цьому дивного?! Однак страйкарі й не думали здаватись -
об’єдналися в профспілку. На честь цих подій на міжнародній конференції жінок-соціалісток у Копенгагені 1910 року виступила Клара Цеткін... Історики навіть пов’язували, що 8 березня 1857 року була неділя. Можна передбачити, що жінкам не було чого робити, й тому вони вийшли на вулиці міста. Виявляється, наступного тижня в нью-йоркських газетах ніхто не згадував про таку резонансну акцію із сотнями прогресивних дам на вулицях і агресивною поведінкою поліції. Книжки про феміністський та робітничий рух у СІІІА також
замовчують цей інцидент. І коли 1908 року на з’їзді соціалістичної партії США було ухвалено резолюцію відзначати в останню неділю лютого День американських жінок, ніхто з делегаток не згадував страйк піввікової давності; просто взяли довільний день року. Натомість Клара Цеткін уже орієнтувалася на американське жіноче свято. Спочатку вонапропонувала відзначати день жіночої солідарності без відриву від чоловічого колективу — «під час проведення травневих свят». Історія 1 Травня теж, як відомо, пов’язана зі страйком робітників у Чикаго 1886 року, і теж на конфлікті з поліцією.
7
У це повірити важко, однак про ту подію тодішня преса писала чимало,
резонанс був неймовірний! А демонстрація ньюйоркських робітниць, судячи з усього, є лише міфом. Його створили набагато пізніше: так би мовити, за образом і подобою. У 1913 році, коли жінки Російської імперії вперше приєдналися до своїх закордонних по¬друг у прагненні відзначити Міжнародний жіночий день, восьмому березня на європейських календарях у нас за старим стилем відповідало 23 лютого.
8
24 квітня 2009 р № 7
С
детства родители учат нас «волшебным» словам. Это «спасибо» и «пожалуйста», употребление этих слов свидетельствует о хорошем воспитании. Словом «спасибо» мы выражаем свою благодарность, слово «пожалуйста» мы используем вместе с просьбой о чемлибо. Редко кто использует эти слова по другому назначению, а ведь их употребление действительно можно сравнить с волшебством. Слово «спасибо» воспринимается человеком позитивно, оно несет в себе положительный заряд. Если мне говорят «спасибо», значит, меня благодарят, значит, я хороший, и это меняет мое отношение к человеку, от которого я это слышу. Так как же еще можно использовать эти «магические» сочетания букв? Можно отвечать и на колкости в свой адрес: «Вам эта стрижка не к лицу!» – «Спасибо, что заметили мою новую стрижку, хотя ваше мнение и не совпадает с мнением других». «Вы с этим заданием не справитесь, оно сложное» – «Спасибо, что так за меня беспокоитесь, я приложу все силы для его выполнения». Если вы не умеете говорить «Нет», скажите вместо него «Спасибо». Пример: вы на диете и шоколад нельзя употреблять, а кто-то настойчиво вам его предлагает, «Óëûáêà ôîðòóíû» Êîíñòàíòèíîâñêàÿ îáùåðà¸ííàÿ øêîëüíàÿ ãàçåòà Ñâ. î ðåã. ÄÖ ¹ 1198
ответ прост: «Спасибо, я возьму, если захочу», – а когда вы захотите, никто не знает. Если вас просят сделать что-то, что не входит в ваши планы, скажите: «Спасибо за доверие, у меня не получится, я буду занят». Почему же эти слова так на нас воздействуют? Все дело в нашем восприятии и стереотипном мышлении. С детства мы привыкли, что эти слова подчеркивают хорошее отношение, выражают благодарность. Это своеобразная оплата за доброе дело. Изначально поведение ребенка направляется в русло «будь о’кей, выполняй просьбы родителей, здоровайся, помогай старшим, и ты получишь за это спасибо». То есть, подтверждение того, что ты «хороший», ты «о’кей». В нашем мозге идет ассоциативная цепочка: хороший поступок – спасибо – я хороший – комфорт. Неполнота цепочки или замена
Ó÷ðåäèòåëü — ÏÑÌÈ ×Ï «Ãàçåòà Ïðîâèíöèÿ» Àäðåñ ðåäàêöèè: Êîíñòàíòèíîâñêèé ð-í., ñ. Íîâîäìèòðîâêà, Íîâîäìèòðîâñêàÿ ÎØ.Òåë. 90-7-37
Ðåäàêòîð Ñâåòëàíà Íàóìîâà Äèçàéí è âåðñòêà Ìèõàèë Ïðèñÿæíûé
звеньев ведет к психологическому дискомфорту. Сделали что-то хорошее, а нас не поблагодарили – неприятно. Сделали что-то плохое, а нас поблагодарили – тоже неприятно. Вот в чем секрет! Незаслуженная оплата (благодарность) тоже вызывает психологический дискомфорт, ведь в цепочке звено «я хороший» не соответствует действительности. Благодарность за не очень хорошие поступки указывает человеку на его ошибку, и при этом сам остаешься воспитанным, культурным человеком. На «спасибо» редко кто сможет ответить грубостью и хамством, а если и ответят, то получат в ответ опять же: «Спасибо, вы так любезны». И каждый останется при своем, грубиян со своим ответом, а вы со своим. Если мы чаще будем говорить друг другу «спасибо», мир станет чуточку добрее и лучше. Спасибо! Зарянская ОШ 1-111ст. им. П.С. Дубривного Ãàçåòà íàáðàíà íà êîìïüþòåðàõ Íîâîäìèòðîâñêîãî ëèöåÿ. Îòïå÷àòàíà â èçäàòåëüñêîì öåíòðå ãàçåòû «Ïðîâèíöèÿ» . Òèðàæ - 1000 ýêç.