•
Про створення серії живописних робіт «Гетьмани Украіни». Коли мій син вивчав історію в украінській школі, мене засмутив той факт, що у підручнику з історії здебільшого замість портрета того чи іншого гетьмана була надрукована просто булава. В той же час портрети польських королів, ханів Османської імперії та російських царів прикрашали цей підручник. Зрозуміло, що історія гетьманства налічує понад 60 осіб (точна цифра різними істориками визначається по-різному). І до нас, нажаль, дійшли не всі прижиттєві зображення. А якщо і дійшли, то – здебільшого поганої якості з точки зору історичної та художньої цінності. В мене виникла ідея відтворити по краплинах, та покращити існуючі образи. А при відсутності прижиттєвих зображень створити нову іконографію керуючись історичними дослідженнями. Щоб не було так соромно за нашу історичну недолугість та недбалість. Звичайно, що при відтворенні образу кожного конкретного гетьмана, міра достовірності буде різною. Це буде залежати від кількості та якості першоджерел. Але я глибоко переконана в тому, що це є неохідним для заповнення білих плям історії, а також для виховання молодого покоління. Водночас, мені хотілося уникнути дешевої героїзації, створити правдиві образи живих історичних постатей. Для досягнення цієї мети я скористалася прикладом живої натури . В цьому мені надали безцінну допомогу актори академічного театру імені Франка, які на моє прохання запропонували своє бачення кожного конкретного образу.
Особливо я вдячна директору — Яровій Галині Іванівні за професійні історичні консультації за означеною темою, а також співробітникам Музею гетьманства. Створенням моєї серії гетьманів зацікавився відомий російський меценат Карцев В. Г., власник петербурзьськоі галереї «N-prospects». В результаті спільної співпраці було створено 20 полотен. Пан Карцев захопився ідеєю написання не лише колекції всіх гетьманів України, а й видатних ватажків козацтва. Але останні події в Україні зупинили цей проект. До того ж я прийшла до остаточного висновку, що така колекція повинна знаходитись в Україні. Я із великим задоволенням хотіла б почати нову серію гетьманів та видатних героїв козацтва України на якісно новому рівні. Наталя Павлусенко
•
«Іван Мазепа» полотно, олія, 100 x 70 см Київ, 2007
Іван Мазепа
Український військовий, політичний і державний діяч (1639 - 1709). Гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави на Лівобережній (1687-1704) і всій Наддніпрянській Україні (1704-1709). У молодості служив при дворі короля Яна II Казимира. Після обрання гетьманом намагався відновити авторитет інституту гетьманства в Україні. Зробив великий внесок у економічно-культурний розвиток Лівобережжя. Перебуваючи під патронатом московського царя Петра I, проводив курс на відновлення козацької держави Війська Запорозького з кордонами часів Хмельниччини. Тривалий час формально підтримував Московське царство у Північній війні зі Швецією, проте 1708 року перейшов на бік шведів. Після поразки під Полтавою врятувався в Молдові. Помер у місті Бендери. Портрет Івана Мазепи був створений на основі історичного дослідження Кима Скалацького «Яким був Мазепа» (до атрибуціі портретів І. С. Мазепи) та «Що знав граф Седергельм?» Ці дослідження були опубліковані в книзі Кіма Скалацького «Пошуки. Знахідки. Відкриття.» (Вид.: Родовід. 2004 рік) З огляду на те, що після Полтавської битви, портрети Івана Мазепи за наказом Петра Першого були повністю майже знищені. Автор дослідив зовнішність гетьмана на основі різних джерел (описи французьких дипломататів, козацьких старшин), а також проаналізував усі портрети, що дійшли до нашого часу.
•
«Іван Підкова» полотно, олія, 100 x 75 см Київ, 2013
Іван Підкова
Козацький гетьман, молдовський господар (1577—1578 рр.).Мав рідкісну фізичну силу і надзвичайний зріст, запросто ламав руками підкови (за це запорожці прозвали його Підковою), міг зупинити віз, запряжений 6 кіньми, ухопивши його за заднє колесо, волячим рогом пробивав дубові ворота. Брав участь у морських походах під проводом Самійла Кішки. Пізніше водив козацькі флотилії самостійно і спалював передмістя татарських приморських поселень. Певний час був запорізьким гетьманом. Підкову за присутності великої кількості народу і турецьких послів стратили у Львові 16 червня 1578 року за рішенням короля Стефана Баторія на Ринковій площі. Цей образ був створений на основі прижиттєвого, але примітивного зображення. Накидка з горностаю — символ приналежності до монаршого роду.
•
«Іван Сулима» полотно, олія, 100 x 75 см Київ, 2013
Іван Сулима
Іван Сулима (рік народження невідомо), гетьман нереєстрових запорозьких козаків (1628–1629, 1630–1635), дрібний шляхтич герба Сулима. Прославився своїми морськими походами. У свої перші морські походи Іван Сулима ходив з Самійлом Кішкою ще достатньо молодим козаком, проходив у нього морську школу. потрапив у полон на 15 років турків, Але зміг втекти, після чого прославився своїми морськими походами. 12 грудня 1635 був по-зрадницькому схоплений за сприяння старшини реєстрових козаків; за рішенням сейму гетьмана та декількох його сподвижників було страчено на центральній площі у Варшаві. На жастя збереглося портретне зображення Івана Сулими на старовинній іконі Богородиці, де він був зображений серед іншої козацької знаті. Це дало можливість достатьньо точно відтворити його образ.
•
«Петро Калнишевський» полотно, олія, 85 x 75 см Київ, 2011
Петро Калнишевський
Визначний політичний і військовий діяч. Останній кошовий отаман Запорозької Січі (1762, 1765- 1775). Дбав про розвиток економіки Запоріжжя, колонізацію нових земель. Петро Калнишевський проявив себе талановитим дипломатом, відстоюючи у Петербурзі військові й адміністративно-територіальні права козацтва. Брав участь у російсько-турецькій війні 1768-1774, показавши себе видатним полководцем. Після зруйнування Нової Січі у червні 1775 П. Калнишевський був заарештований і за наказом Катерини ІІ засланий до Соловецького монастиря, де понад 25 років провів у холодній камері розміром 1 на 3 метри. Калнишевського выпускали з камери на свіже повітря три рази на рік: у дні Різдва, Пасхи та Преображення. Був звільнений 1801 року, у віці 110 років, але побажав залишитися у Соловецькому монастирі до смерті. Усіма православними церквами України Петро Калнишевський причислений до лику святих. Цей портрет був створений на основі існуючих, але примітивних зображень Петра Калнишевського. Тому його образ прийшлося творчо домислювати.
•
«Іван Сірко» полотно, олія, 100 x 75 см Київ, 2013
Іван Сірко
Іван Сірко (1605 (1610) — † 1680) — подільський шляхтич, козацький ватажок, кальницький полковник, легендарний кошовий отаман Запорозької Січі й усього Війська Запорозького Низового. Здобув перемогу в 65 боях. Герой багатьох українських пісень і казок. Відомо, що існує скульптурний портрет Івана Сірка в старості, створений антропологом Г. Лебединською на основі справжнього черепа Сірка. Перед затопленням Киіївського моря , могилу Івана Сірка було ексгумовано. В мене виникла ідея написати цього видатного отамана в молодшому віці, використовуючи за основу цей скульптурний антропологічний портрет.
‡
Живописна серія «Гетьмани України» Наталя Павлусенко походить зі старовинного українського роду. Скільки себе пам’ятає, в її сім’ї завжди свято зберігались українські традиції. І батько, і мати Микола і Любов Павлусенко відомі українські художники-монументалісти у своїй творчості намагалися їх берегти, розвивати і примножувати. Однією з головних тем в творчості Н.Павлусенко була і залишається історія України. Давно задумана і втілюється в життя портретна галерея «Гетьмани України» - цикл з 40 картин, що включає в себе багатьох гетьманів української землі. Робота ця дуже складна, багатопланова, що вимагає серйозних історичних дослідженнь. В іконографії гетьманів великі білі плями. Часом той чи інший портретний образ потрібно відтворювати буквально по зернинах, а часто і творчо домислювати. І тут автор йде різними шляхами.Портрети деяких гетьманів – це копії прижиттєвих портретів, як наприклад, Кирила Розумовського (з портрета Луї Токе) і Петра Сагайдачного (копія портрета невідомого художника 19 ст.). Художницею вже написані портрети Б.Хмельницького, два портрети І. Мазепи, портрет П. Скоропадського та ін. У залежності від історичного періоду, до якого належить та чи інша особистість, Наталя використовує різні прийоми від парсуни до психологічного портрету, вводячи своїх персонажів в історичний фон. Ця робота не залишилася не поміченою і отримала резонанс за межами України. Вже сьогодні їй пропонують виставки у США, Канаді та ряді інших країн. Її роботи відзначають «за майстерність у живописі та збереження культурних та історичних цінностей». Алла Ревенко,мистецтвознавець