Український військово-історичний календар. Грудень 2016 by Valeriia Talalai

МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ЦЕНТР ГУМАНІТАРНИХ ПРОБЛЕМ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКИЙ ВІЙСЬКОВО-ІСТОРИЧНИЙ КАЛЕНДАР ГРУДЕНЬ 2016

Київ-2016

УДК 355.4 (477)“2016” ББК 68.4(Укр) У45 Рекомендовано до друку науковою радою Науково-дослідного центру гуманітарних проблем Збройних Сил України

У4 5

Український військово-історичний календар. Грудень 2016 / За ред. Н.А. Агаєва / Упорядник В.Р. Мараєв. – К.: НДЦ ГП ЗС України, 2016. – 18 с. УДК 355.4 (477)“2016” ББК 68.4(Укр)

Український військово-історичний календар розроблено з метою поширення військово-історичних знань і відновлення традиції вшанування українських вояків. Календар містить інформацію про події військової історії України, видатних українських військових діячів різних часів, наших сучасників, які стійко боронять незалежність нашої держави.

ГРУДЕНЬ 1 ГРУДНЯ 25 років тому, 1 грудня 1991 року, відбулися Всеукраїнський референдум щодо проголошення незалежності України та перші загальнонаціональні вибори Президента України. На референдум було винесено одне питання: “Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?”. У референдумі взяли участь 84,18 % з тих громадян, хто мав право голосувати (31 891 742 особи). Акт проголошення незалежності України здобув підтримку в усіх 27 адміністративних регіонах України – 24 областях, 1 автономній республіці (Крим) і 2 містах зі спеціальним статусом (Київ і Севастополь). Загалом його підтвердили 90,32 % з тих, хто взяв участь у референдумі (28 804 071 особа). Найвищий рівень підтримки спостерігався у Тернопільській (98,67 %), Івано-Франківській (98,42 %) і Львівській (97,46 %) областях. Найнижчий – у Криму (54,19 %) і Севастополі (57,07 %), але і тут показники підтримки перевищили 50 %. У Донецькій і Луганській областях Акт проголошення незалежності України підтримали 83,9 % і 83,86 % учасників голосування відповідно.

Першим Президентом незалежної України став Леонід Кравчук, який здобув 61,59 % голосів виборців (19 643 481 особа). Друге місце посів видатний український шістдесятник і дисидент В’ячеслав Чорновіл – 23,27 % (7 420 727 виборців). 5 грудня 1991 року відбулася інавгурація Леоніда Кравчука.

2 ГРУДНЯ 100 років тому, 2 грудня 1916 року, у місті Новгород-Сіверський (нині Чернігівської області) народився Анатолій Савелійович Комоса – учасник радянсько-японського конфлікту на річці Халхин-Гол і Другої світової війни, майор, Герой Радянського Союзу. А.С. Комоса закінчив 9 класів школи, працював шофером. 1935 року призваний до Червоної Армії. Пройшов Ворошиловградську військову авіаційну школу пілотів. У 1939 році брав участь у радянсько-японському конфлікті на річці Халхин-Гол у якості командира ланки 70го винищувального авіаційного полку. Виконав 168 бойових вильотів, взяв участь у 24 повітряних боях, збив 5 японських літаків. Під час Другої світової війни А.С. Комоса брав участь у бойових діях на Південному, Північно-Кавказькому, Закавказькому, Воронезькому і 1-му Українському фронтах. Виконав 206 бойових вильотів на літакахвинищувачах. У повітряних боях збив особисто 8 і у складі групи 4 літаки ворога. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 27 червня 1945 року А.С. Комоса удостоєний звання Героя Радянського Союзу. У березні 1946 року майор А.С. Комоса вийшов у запас. Мешкав у Ростові-на-Дону. Трагічно загинув 21 січня 1952 року у місті НовгородСіверський, де й похований.

3 ГРУДНЯ 25 років тому, 3 грудня 1991 року, у місті Трускавець Львівської області народився Андрій Ігорович Шіхт – учасник АТО на сході України, старший лейтенант. А.І. Шіхт закінчив середню школу у Трускавці та Академію сухопутних військ імені Петра Сагайдачного у Львові. Брав участь в АТО на сході України на посаді командира взводу 1-го окремого батальйону морської піхоти. Загинув 11 грудня 2015 року під час виконання бойового завдання в районі міста Маріуполь Донецької області. Похований у рідному місті Трускавець.

5 ГРУДНЯ 105 років тому, 5 грудня 1911 року, у селі Надійне (нині Розівського району Запорізької області) народився Володимир Костянтинович Коновалов – учасник Другої світової війни, контр-адмірал, Герой Радянського Союзу. В.К. Коновалов закінчив 7 класів школи, працював слюсарем на заводі. 1936 року закінчив Ленінградське військовоморське училище. Отримав призначення старшим помічником командира мінного загороджувача “Фрунзенець”. Під час Другої світової війни брав участь у бойових діях на Балтійському морі. 17 квітня 1945 року, командуючи підводним човном Л-3, торпедував вантажне судно “Гойя”, на якому

загинуло до 7 тисяч осіб, переважно німецьких військових і біженців від наступу Червоної Армії. Це була найбільша морська катастрофа в історії. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 8 липня 1945 року В.К. Коновалову було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Після війни він продовжував служити на флоті, 1966 року отримав звання контр-адмірала. Був начальником штабу з бойового управління Північного флоту. Помер 29 листопада 1967 року у Ленінграді (нині Санкт-Петербург), де й похований на Красненькому кладовищі.

6 ГРУДНЯ День Збройних Сил України. Цього дня 25 років тому, 6 грудня 1991 року, Верховна Рада України прийняла закони № 1932-XII “Про оборону України” і № 1934-XII “Про Збройні Сили України”. Того ж дня було затверджено текст Військової присяги, яку в залі Верховної Ради першим склав Міністр оборони України генерал-полковник Костянтин Морозов. 19 жовтня 1993 року Верховна Рада України ухвалила постанову № 3528-XII “Про День Збройних Сил України”, якою встановила в Україні свято День Збройних Сил України, що відзначається щорічно 6 грудня.

9 ГРУДНЯ Міжнародний день боротьби з корупцією. Проголошений Генеральною Асамблеєю ООН (резолюція № A/RES/58/4 від 21 листопада 2003 року). 9 грудня 2003 року на Політичній конференції у Меріді (Мексика) Конвенція ООН проти корупції була відкрита для підписання. Україна ратифікувала Конвенцію 18 жовтня 2006 року, а 1 січня 2010 року цей документ набрав чинності для нашої держави.

100 років тому, 9 грудня 1916 року, у селі Голубівка (нині Новомосковського району Дніпропетровської області) народився Микола Калістратович Лисенко – учасник Другої світової війни, полковник, Герой Радянського Союзу. М.К. Лисенко закінчив школу і два курси Дніпропетровського металургійного інституту, працював на Дніпропетровському коксохімічному заводі. 1935 року був призваний до Червоної Армії, пройшов Пермську військову авіаційну школу пілотів. Під час Другої світової війни до березня 1943 року М.К. Лисенко виконав 115 бойових вильотів на штурмування бойової техніки і живої сили противника. Командував 218-м штурмовим авіаполком 299-ї штурмової авіадивізії 5-ї повітряної армії Брянського фронту. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 жовтня 1944 року удостоєний звання Героя Радянського Союзу. Після війни М.К. Лисенко пройшов курси удосконалення офіцерського складу. 1954 року у званні полковника вийшов у запас. Мешкав у Дніпропетровську, де й помер 26 березня 1984 року.

10 ГРУДНЯ День прав людини. Проголошений Генеральною Асамблеєю ООН (резолюція 423 (V) від 4 грудня 1950 року). 10 грудня 1948 року Генеральна Асамблея ООН прийняла Загальну декларацію прав людини, яка наголошує на принципах гідності, свободи, рівності й братерства, проголошує права індивіда, духовні, публічні й політичні свободи, визначає соціальні, економічні й культурні права.

11 ГРУДНЯ 30 років тому, 11 грудня 1986 року, у місті Кременець Тернопільської області народився Дмитро Віталійович Лабуткін – учасник АТО на сході України, військовий журналіст, капітан ІІІ рангу. Д.В. Лабуткін закінчив Тернопільську загальноосвітню школу № 23 та Львівський інститут Сухопутних військ Національного університету “Львівська політехніка” (2009 рік). Проходив військову службу у Севастополі. Навесні 2014 року після окупації Криму російськими військами виїхав до Одеси. У січні 2015 року Д.В. Лабуткін як журналіст телерадіокомпанії Міністерства оборони України “Бриз” відправився на передову до Дебальцевого. Збирав фото- і відеоматеріали для переговорної групи у Мінську. 16 лютого загинув під Дебальцевим внаслідок обстрілу колони. Похований у селі Білокриниця Кременецького району Тернопільської області. Указом Президента України П.О. Порошенка № 366/2015 від 27 червня 2015 року Д.В. Лабуткін посмертно нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. Також посмертно нагороджений відзнаками “Народний Герой України” і “За військову доблесть”.

12 ГРУДНЯ День Сухопутних військ України. Встановлений Указом Президента України Леоніда Кучми № 1167/97 від 18 жовтня 1997 року, “ураховуючи за-слуги Сухопутних військ України як найбільш численного виду Збройних Сил України у забезпеченні обороноздатності держави”.

14 ГРУДНЯ День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Встановлений Указом Президента України В.А. Ющенка № 945/2006 від 10 листопада 2006 року, у день закінчення у 1986 році будівництва саркофага над зруйнованим четвертим енергоблоком Чорнобильської атомної електростанції, “з метою гідного відзначення мужності, самовідданості і високого професіоналізму учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та на підтримку ініціативи громадських організацій і Міністерства праці та соціальної політики України”. 100 років тому, 14 грудня 1916 року, у місті Лисичанськ (нині Луганської області) народився Іван Трохимович Карпенко – учасник Другої світової війни (радянськояпонської війни 1945 року), генераллейтенант, Герой Радянського Союзу. І.Т. Карпенко закінчив 7 класів школи і школу фабрично-заводського учнівства. Працював слюсарем на заводі. 1934 року був призваний до Червоної Армії, пройшов Ворошиловградську військову авіаційну школу пілотів. Служив на Далекому Сході. Під час радянсько-японської війни у серпні-вересні 1945 року І.Т. Карпенко був помічником командира 52-го бомбардувального авіаційного полку 2-ї мінноторпедної авіаційної дивізії. Керував діями бомбардувальників під час нальотів на японські військово-морські бази у Північній Кореї. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 14 вересня 1945 року удостоєний звання Героя Радянського Союзу. Після війни І.Т. Карпенко закінчив вищі офіцерські курси авіації та Військово-повітряну академію. У 1959 році став начальником 33-го навчального центру авіації Військово-Морського флоту у Миколаєві. Керував ним до останніх днів життя. Помер 2 вересня 1970 року у Миколаєві.

16 ГРУДНЯ 100 років тому, 16 грудня 1916 року, під час Першої світової війни було утворено Румунський фронт.

27 серпня 1916 року Румунія вступила у Першу світову війну на боці країн Антанти. Однак вона дуже швидко була розгромлена німецькими і австроугорськими військами. Втративши майже всю свою територію і понад 250 тисяч солдатів і офіцерів, Румунія була змушена прохати союзників про допомогу. В результаті, Російська імперія була змушена відправити близько 1 млн. своїх бійців і створити Румунський фронт, який також захищав її від німецького вторгнення у південні українські губернії. Близько 30 % особового складу Румунського фронту були етнічними українцями. Спільними зусиллями російських і румунських військ вдалося зупинити німецький і австро-угорський наступ на річці Серет. Однак створення ще одного фронту і, як наслідок, зростання людських і матеріальних втрат, а також потреба у додатковому напруженні всіх сил країни прискорили початок революції вже у 1917 році.

17 ГРУДНЯ 130 років тому, 17 грудня 1886 року, у селі Сріблянка (нині Бахмутського району Донецької області) народився Микола Юхимович Шаповал – генералхорунжий Армії Української Народної Республіки. М.Ю. Шаповал закінчив філологічний факультет Київського університету і Чугуївське юнкерське піхотне училище. Під час Першої світової війни у чині підпоручика був поранений у Східній Пруссії, потрапив у полон. У таборі Раштат заснував культурнопросвітнє товариство “Запорізька Січ”. Співпрацював із Союзом визволення України у Відні. Від кінця 1917 року М.Ю. Шаповал служив в Армії УНР, захищав Київ від наступу більшовиків. Один з організаторів 1-ї дивізії Синьожупанників. Згодом

командував 16-м пішим загоном, був начальником юнацької школи у Кам’янціПодільському. В еміграції мешкав у Польщі, Чехо-Словаччині, Франції. Очолив Українську громаду у Франції. У роки німецької окупації за часів Другої світової війни відмовився сформувати з українців підрозділ для відправлення на радянсько-німецький фронт, за що був ув’язнений німцями у концтаборі. Помер 1948 року у місті Сошо.

18 ГРУДНЯ 145 років тому, 18 грудня 1871 року, у місті Чугуїв (нині Харківської області) народився Микола Леонтійович Юнаків – генерал-полковник і військовий міністр Української Народної Республіки, військовий історик. М.Л. Юнаків закінчив Орловський Бахтіна кадетський корпус, Павлівське військове училище і Миколаївську академію Генерального штабу у Санкт-Петербурзі. Став професором цієї академії і завідувачем кафедри російської воєнної історії. Написав наукові праці, присвячені Північній війні 1700 – 1721 років, російсько-японській війні 1904 – 1905 років, Балканській війні 1912 року. Під час Першої світової війни М.Л. Юнаків командував 7-м армійським корпусом і 8-ю армією. У 1916 році отримав чин генераллейтенанта. 1917 року вступив до Армії УНР, підтримував українізацію військових частин. Керував Головним військово-навчальним управлінням військового міністерства. У серпні 1919 року призначений начальником штабу Головного отамана С.В. Петлюри, який керував спільними діями Армії УНР і Галицької армії. За участі М.Л. Юнакова розроблено і реалізовано військову операцію з визволення Правобережної України від більшовиків влітку 1919 року. У 1920 році призначений військовим радником дипломатичної місії УНР у Варшаві. Від 24 грудня 1920 року до 8 лютого 1921 року виконував обов’язки військового міністра УНР, потім очолював Вищу військову раду УНР при Головному отаманові С.В. Петлюрі. На еміграції мешкав у Тарнуві (Польща), де й помер влітку 1931 року.

19 ГРУДНЯ 350 років тому, 19 грудня 1666 року, під час польсько-козацькотатарської війни 1666 – 1671 років відбулася битва під Браїловим (нині смт. Жмеринського району Вінницької області). У битві зійшлися 6 тисяч поляків під командуванням полковника Себастіана Маховського та 20 тисяч козаків Гетьмана Петра Дорошенка і 15-20 тисяч кримських татар Девлет-Гірея. Козаки і татари повністю розгромили польське військо, більшість поляків загинули або потрапили у полон. Опинився у татарській неволі і С. Маховський. Поразка під Браїловим змусила виснажену Річ Посполиту прискорити переговорний процес із Московським царством і на початку 1667 року укласти Андрусівське перемир’я, яке розділило Україну по Дніпру. 40 років тому, 19 грудня 1976 року, у місті Новоград-Волинський Житомирської області народився Микола Володимирович Лісовський – учасник АТО на сході України, майор. М.В. Лісовський служив у лавах Збройних Сил України з 1994 року. Закінчив Харківський військовий університет 1998 року. Був начальником служби радіаційного, хімічного та біологічного захисту у 30-й окремій механізованій бригаді. 13 серпня 2014 року майор М.В. Лісовський загинув у бою з терористами поблизу села Степанівка Шахтарського району Донецької області. Похований на міському кладовищі Новоград-Волинського, у секторі почесних поховань “Алея слави”. Указом Президента України П.О. Порошенка № 873/2014 від 14 листопада 2014 року М.В. Лісовський посмертно нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.

20 ГРУДНЯ 45 років тому, 20 грудня 1971 року, у смт. Попільня Житомирської області народився Віталій Вікторович Шайдюк – учасник АТО на сході України, майор. В.В. Шайдюк закінчиі військове училище та військову академію, служив заступником командира роти по роботі з особовим складом 25-го окремого мотопіхотного батальйону. Брав участь в АТО з 2014 року. Загинув 2 лютого 2015 року під час транспортування боєприпасів, паливних матеріалів і харчів у селі Рідкодуб Шахтарського району Донецької області, коли група українських військових потрапила у засідку терористів. Похований у смт. Попільня. Указом Президента України П.О. Порошенка № 553/2015 від 22 вересня 2015 року В.В. Шайдюк посмертно нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.

21 ГРУДНЯ 50 років тому, 21 грудня 1966 року, у Миколаєві народився Гліб Миколайович Григораш – учасник АТО на сході України, старший лейтенант. Г.М. Григораш закінчив миколаївську середню школу № 35 і Пермське військове авіатехнічне училище. Після проголошення незалежності України продовжив службу старшим техніком з радіотехнічного обладнання у бригаді морської авіації в Кульбакиному. Після переводу частини в м. Саки і скорочення штату в 2003 році він вийшов на пенсію у званні старшого лейтенанта.

У травні 2014 року Г.М. Григораш добровольцем пішов у 19-й батальйон територіальної оборони. Був призначений заступником командира роти з озброєння і техніки. Загинув під час виконання бойового завдання 13 жовтня 2014 року біля села Біла Кам’янка Тельманівського (Бойківського) району Донецької області. Похований у Миколаєві. Указом Президента України П.О. Порошенка № 311/2015 від 4 червня 2015 року Г.М. Григораш посмертно нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.

24 ГРУДНЯ 145 років тому, 24 грудня 1871 року, на хуторі Очертяний (нині Олександрійський район Кіровоградської області) народився Олександр Іванович Козьма – генералхорунжий Армії Української Народної Республіки. О.І. Козьма закінчив Псковський кадетський корпус, Павлівське військове училище у Санкт-Петербурзі і військовоелектротехнічну школу. Брав участь у поході в Китай 1900 – 1901 років і в російсько-японській війні 1904 – 1905 років. Під час Першої світової війни служив начальником 2-ї іскрової роти (дивізіону) на Північному фронті. Наприкінці 1917 року О.І. Козьма вступив до Армії УНР, став начальником відділу зв’язку генерального військового секретаріату (міністерства) УНР. Командував Запорозьким інженерним полком Армії УНР. У 1919 році став інспектором технічної частини Лівобережного фронту, у 1920 році став помічником інспектора технічних військ. Інтернований польською владою у таборі Каліш, викладав фізику і математику в українській гімназії імені Тараса Шевченка до 1937 року. Подальша доля невідома.

25 ГРУДНЯ 135 років тому, 25 грудня 1881 року, у селі Городище (нині Білоцерківського району Київської області) народився Євген Іванович Мошинський – генерал-хорунжий Армії Української Народної Республіки. Є.І. Мошинський закінчив Чугуївське піхотне юнкерське училище і Олександрівську військово-юридичну академію у СанктПетербурзі. Під час Першої світової війни брав участь в обороні фортеці Ковно (Каунас, Литва), потім обіймав посаду товариша (заступника) військового прокурора ПівденноЗахідного фронту. Від початку 1918 року служив у Армії УНР на різних посадах у військовому міністерстві. 31 січня 1920 року очолив головне військово-юридичне управління. Був головним військовим прокурором УНР на завершальному етапі Української революції 1917 – 1921 років. Помер 29 липня 1925 року у місті Лунинець (нині Брестської області Білорусі).

30 ГРУДНЯ 95 років тому, 30 грудня 1921 року, у селищі Козелець (нині Чернігівської області) народився Віктор Павлович Онищенко – учасник Другої світової війни, полковник, Герой Радянського Союзу. В.П. Онищенко закінчив 10 класів середньої школи. 1940 року був призваний до Червоної Армії, пройшов Чкаловську військову авіаційну школу пілотів. Із листопада 1942 року брав участь у Другій світовій війні. Станом на червень 1944 року штурман ланки 134-го гвардійського бомбардувального авіаційного полку 6-ї гвардійської

бомбардувальної авіаційної дивізії 1-ї повітряної армії 3-го Білоруського фронту гвардії старший лейтенант В.П. Онищенко виконав 185 бойових вильотів на бомбардування і повітряну розвідку. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 29 червня 1945 року удостоєний звання Героя Радянського Союзу. Після війни В.П. Онищенко закінчив Краснодарську вищу офіцерську школу штурманів Військо-повітряних сил і Військово-повітряну академію. 1972 року у званні полковника вийшов у запас. Помер у Києві 30 жовтня 2001 року, похований на міському кладовищі “Берківці”.

Наукове видання

УКРАЇНСЬКИЙ ВІЙСЬКОВО-ІСТОРИЧНИЙ КАЛЕНДАР ГРУДЕНЬ 2016