НОТАТКИ ПРО УКРАЇНСЬКУ МОБІЛІЗАЦІЮ І РОСІЙСЬКІ ПРОВОКАЦІЇ
ЗРАДА І ЗРАДНИКИ
Вдивіться уважно в очі цієї дівчинки… Автор плакату, на мій погляд, дуже виразно, я би сказав, живо, проникливо намагався передати кожному з нас всю гаму почуттів, які тільки здатен сфокусувати у собі погляд чарівної маленької україночки. У ньому якимось неймовірним чином вмістилися туга і біль, жах і сподівання, довіра і надія. А головне – відчувається якась беззахисність і мольба. Мовчазний крик про допомогу, захист. Ось цей плакатний образ і спонукав мене на роздуми про війну на сході України, про тих, хто із зброєю в руках мужньо протистоїть російській експансії, і про тих, хто має підтримати їх або прийти на зміну бійцям, які потребують, хай невеликого, відпочинку. Адже війна – це важка, страшна і небезпечна праця. Вона вимагає значного напруження сил і нервів. А ще це – бажання довести супротивнику свою перевагу у військовій майстерності, у своїй більш міцній силі волі. А все це має бути, як кажуть, із запасом, з пилуз жару. Ось чому ми говоримо про ротацію. І, звичайно, про мобілізацію. Продовжуючи розмову на тему чергової хвилі мобілізації в Україні, так і розпирає не досить дипломатично висловитися на адресу деяких воєнних експертів і журналістів, які волають: мовляв, люди бойкотують призов, мобілізацію зірвано. Йдеться, в першу чергу, про куплених журналістів. Тих, хто продав свою честь і продовжує вовтузитися на творчій ниві, заважаючи колегам виправляти «прикрі помилки» і збирати врожай добра і спокою, нашої єдності, гідності і патріотизму. Мораль таких «творчих особистостей», як ми знаємо, щедро спонсорується російськими ідеологами і пропагандистами. Адже тільки цим можна пояснити намагання окремих, не
НОТАТКИ ПРО УКРАЇНСЬКУ МОБІЛІЗАЦІЮ І РОСІЙСЬКІ ПРОВОКАЦІЇ побоюся цього зневажливого до представників четвертої влади слова, журналюг сприяти реальному ворогові у зриві оголошеної в країні мобілізації. Однак, російські стратеги прорахувалися. Бо є в наших людей і совість і розуміння громадянського обов’язку. Можуть вони розрізнити, де правда, а де відверта брехня або навіть добре закамуфльована ідеологічна диверсія. Але призов вдалося врятувати. Зрозуміло, що журналіст, який продався, вже не має власної думки. Він каже і пише те, що йому замовили. Адже, як на нього, гроші не пахнуть. Ще й як пахнуть! Від них просто неймовірно тхне! Мерзотою, підлістю, зрадою. Зрадою суспільству, своїм рідним. Зрадою самому собі. Він без докорів сумління напише і про ґвалтівників-«бандерівців» жінки на площі, і про поїдання російськомовного малюка, і про ярмарок чоловічих органів, відтятих у «ополченця», і про рабів і плантаторів. Договорилися вже й до того, що немає такої національності як українець. Немає навіть такої держави як Україна. І що війна нашій державі не нав’язана і не спровокована кремлівськими авантюристами, а є лише громадянським протистоянням. То ж яка, мовляв, може бути мобілізація, якщо немає, що і від кого боронити. Кинув, як кажуть, камінець у воду. А круги розійшлися. І скільки ж шкоди завдано країні? Скільки ж завдяки такому писаці людей не піде до військкомату? А скільки чоловіків, ухиляючись від мобілізації, покинуть країну та поїдуть у ту ж Росію на заробітки? Як це спостерігалося, наприклад, на Івано-Франківщині, звідки, ховаючись від мобілізації, понад двох десятків автобусів з чоловіками виїхало на сезонні роботи у Хабаровський та Краснодарський краї Російської Федерації. Декому з тих, хто проігнорував повістки, доведеться піти і до в’язниці. А декого згодом все одно примусять брати в руки зброю, але вже поповнити лави бойовиків. Таке, до речі, практикувалося на Луганщині, де терористи погрожували мешканцям розстрілом за ухилення від «мобілізації». Там не панькаються. Є факти, коли і російські феесбешники погрозами примушували тих, хто ухиляється, воювати за неіснуючу Новоросію. До відома, Служба безпеки України викрила центр, звідки велася антиукраїнська пропаганда, зокрема й формувалося у суспільстві негативне ставлення до мобілізації. Потрапила під прес і Болгарія: російські пропагандисти створили там міф про мобілізацію болгар в Україні. Спробую зробити невеликий екскурс в історію реалізації Росією інформаційної політики, яка спрямовувалася на розкол України. Цей задум наш північний сусід почав здійснювати ще з середини дев’яностих років
НОТАТКИ ПРО УКРАЇНСЬКУ МОБІЛІЗАЦІЮ І РОСІЙСЬКІ ПРОВОКАЦІЇ минулого століття. Як бачимо, результат – небажання певної частини мешканців Прикарпаття їхати воювати на Схід. Мабуть, таки спрацювала постійна інформаційна обробка населення. Бо статистика дійсно не втішна. З деяких джерел доводилося чути про тисячі «ухилянтів». Ось наслідки намагань московських ідеологів розколоти Україну на основі мовного питання, що й призвело до непорозуміння у суспільстві, певної ворожнечі. Є тут і геополітична складова, що виявляється в устремліннях однієї частини України до Європи, іншої – до зближення з РФ. Між Сходом і Заходом України так і залишилася межа. Ну, й не можна не сказати про діяльність Кремля, спрямовану на те, щоб розмежувати Схід і Захід на ментальній основі. Що, мовляв, може бути спільного між «бандерівцями» і «москалями». Про те, що і там і там існують однакові традиції, ніхто ж не думав… Чимало у різних населених пунктах країни відбулося мітингів, спрямованих на бойкот призову. На зібраннях люди вимагали: «Ні війні!», «Ми – за мир!». Але ж зачекайте! Як можна припинити війну, досягти миру, якщо за це не боротися? Мир потрібно відстоювати! А отже напрошується логічне запитання: хто це буде робити? Хто ж як не ми?! Кожен з нас. Чим тільки може! В іншому випадку окупант може дістатися й до вашої оселі. А чи хочете ви цього? Я не хочу! Так само, як не хочу, щоб мене звинуватили в тому, що я штовхаю молодих хлопців до м’ясорубки війни, закликаю всіх брати в руки зброю та їхати на війну. Але я хочу, щоб кожний чоловік відчув себе справжнім ЧОЛОВІКОМ, не ховався за спідницею, був ЗАХИСНИКОМ своєї ж родини! А тим часом в зоні АТО наші військовослужбовці воюють за Україну. І чекають на гідну зміну. А дівчинка з нашого малюнка відчайдушно дивиться вам у вічі, намагається зазирнути вам в душу і побачити там, що ви її почули та зрозуміли. І неодмінно прийдете, щоб відвернути небезпеку від неї – тендітного, довірливого й ніжного створіння. Невже це не вартує твого, чоловіче, мужнього вчинку?! І вашої, представники різних мас-медіа, відповідальності та підтримки суспільних інтересів. І ще. Будемо відверті. Це все можна кваліфікувати і як скидання (зливання) інформації. Часто такої, яка не призначена для широкого розголошення і навіть може складати державну таємницю. Тобто завдати невиправної шкоди державі, військам.
Павло Олекса, публіцист