Сімейневиховання – запорукапсихічногоздоров’ядитини. Роль сім’ї у формуванні характеру самооцінкидитини, їїстановленні є найголовнішою і найважливішою. Причиною негараздівчи, навпаки, досягнень у справівихованнявважаєтьсясімейна атмосфера. Саме родина впливає на гнучкупсихікудитини і тому несеголовнувідповідальність за поведінку й особистісніособливостісвоєїдитини. Важливимдляпсихічногоздоров'ядитини є психологічнийклімат у родині. Вінспричиняє стан комфорту чи дискомфорту. Деякі батьки негативно впливаютьнапсихічний стан дітей. Вивченнядитячихневрозів (як і функціональнихрозладів у мовленні, скажімо, заїкання) свідчить, що вони маютьзв'язок з психогенною дією сварок між батьками у присутностідітей. Стиль поведінкибатьківсуттєво, а іноді й вирішально, позначається на становленнітворчихздібностейдитини. Американський психологДіанеБомріндподіляєбатьківна АВТОРИТЕТНИХ, АВТОРИТАРНИ Х, ЛІБЕРАЛЬНИХ, йогоколегиМаккобі та Мартінрозрізняютьще й ІНДИФЕРЕНТНИХ. Даліподамостислу характеристику 4 стилівбатьківськоїповедінки, визначених з огляду на відношеннядвохпараметрів – рівнябатьківського контролю та характеру взаємин.
Стилібатьківськоїповедінки. Високийрівень Авторитетний контролю. Теплівзаємини
Визнають та заохочуютьсамостійністьдітей. Відкриті до спілкування та обговореннявстановлених правил поведінки; припускаютьзмінусвоїхвимог у розумних межах. Дітидуже добре адаптовані: упевнені в собі, розвинений самоконтроль і соціальнінавички. Добренавчаються і маютьвисокусамооцінку.
Високийрівень Авторитарний контролю. Холоднівзаємини.
Віддаютьнакази, вимагаютьбеззастережноговиконання. Закриті для постійногоспілкування з дітьми; встановлюютьжорсткі правила , не припускаютьїхобговорення. Мінімальнанезалежністьдитини. Дітивідлюдькуваті, боязкі, похмурі, невибагливі та вразливі. Дівчатапасивні та залежні; хлопчики – некеровані та агресивні.
Ліберальний
Низькийрівень контролю. Теплівзаємини.
Низькийрівень Індиферентний контролю. Холоднівзаємини.
Не регламентуютьповедінкудитини. Беззастережнабатьківськалюбов. Відкриті для спілкування з дітьми, домінантнаспрямованістькомунікації – віддитини до батьків; дитинамаєнеобмежену свободу; не встановлюютьобмежень. Дітинеслухняні та агресивні, у присутностісторонніхповодяться неадекватно та імпульсивно, невимогливі до себе; інодістаютьактивними, рішучими та творчими людьми. Не встановлюютьжоднихобмежень, байдужі до дітей. Закриті до спілкування, зайнятісвоїми проблемами. Якщобайдужістьпоєднується з ворожістю (в разі, якщодитиноюнехтують), дитинавиявляєнайруйнівнішіімпульси та схильність до асоціальноїповедінки
Отже, найкращеадаптуютьсядітиавторитетнихбатьків. Важливо, щобсамецей стиль панував в родині – як найефективніший та найпродуктивнішийдляреалізаціїталантівдитини.
Стилібатьківськоговиховання.(За А. Болдуїном) 1. ДЕМОКРАТИЧНИЙ. Високийрівеньсприйманнядитини, добре розвиненимвербальнимспілкуванням з нею, вірою в їїсамостійністьводночас з готовністю за необхідності прийти їй на допомогу. За такого вихованнядітивміютьспілкуватися з однолітками, активні, агресивні, намагаютьсяконтролюватиінших (самі ж контролю уникають), добрефізичнорозвинені. 2. КОНТРОЛЬНИЙ. Батьки обмежуютьдіяльністьдитини, пояснюючиїмзміст заборони. Дітямвластиваслухняність, нерішучість, не агресивність. 3. МІШАНИЙ. Наслідком є слухняність, емоційначутливість, навіюваність, не агресивність, не допитливість, біднауява. Неправильнітипивихованняпризводять до неврозів – неврастеній, істерії, психастенії (функціональнийрозлад, «зрив» ВНД через напруження – збудження, гальмування та їхдинаміку).
ТИПИ неправильного виховання (За В. Гарбузовим, Д. Ісаєвим).
Неприйняття – емоційневідторгненнядитини (усвідомленечинеусвідомлене), жорсткірегламентаційні та
контрольнідії, нав’язуваннядитиніпевного типу поведінки, відповідно до батьківськихуявлень про «хороших дітей».Інший полюс відторгнення – цілковитабайдужість, поблажливість та брак батьківського контролю. Гіперсоціалізуючевиховання– тривожно – довірливеставленнябатьків до здоров'я, успіхіввнавчанні та статусу дитинисередоднолітків, надмірназанепокоєністьїїмайбутнім. Егоцентричне- надмірнаувагавсіхчленівродини, присвоєннядитиніролі «кумира родини», «сенсужиття».
Рекомендації батькам щодовихованнядітей. 1. Повірте у неповторністьсвоєїдитини. Вона унікальна, не схожа на жоднуіншу і не є вашоюточноюкопією. Не вартовимагативіднеїреалізаціїзаданої вами життєвоїпрограми і досягненняжиттєвої мети. Дайте їй просто житисвоїмжиттям. 2. Дозвольте дитині бути собою, зісвоїмивадами та чеснотами. Підкреслюйтеїїсильністорони. 3. Виявляйтесвоїлюбов до дитини. Дайте зрозуміти, щови любите її не залежновідобставин. 4. Не бійтеся «залюбити» дитину. 5. Удавайтесябільше до ласки і заохочення , а не до покарання і осуду. 6. Слідкуйте, щоб ваша любов не перетворилася на вседозволеність та бездоглядність. Встановітьчіткімежідозволеного (бажано, щобзаборонбулонебагато – лишенайголовніші) і неухильнодотримуйтесявстановлених вами заборон і дозволів. 7. Ніколи не давайте дитиніособистихнегативнихоцінюванихсуджень. Оцінюйтелишевчинок: «Твійвчинокпоганий, але тидобрий і розумний і надалі так не повинен робити». 8. Намагайтесявпливати на дитинупроханням – ценайефективнішийспосібдаватиїмінструкції. Якщопрохання не виконується (і якщовоновідповідаєможливостям) - треба вдаватися до прямихінструкцій, наказів. Тільки в разівідвертогонепослуху батьки можутьдуматипропокарання. Вономаєвідповідативчинку, а дитинамаєрозуміти за щ її покарано. Фізичнепокарання – найтяжчий за своїминаслідкамиспосібпокарання. Покараний – вибачений. Сторінкуперегорнуто, про старігріхижодного слова. Покарання не повиннесприйматисядитиною як перевагавашоїсили над їїслабкістю, як приниження.
9. Частішерозмовляйте з дитиною. Допоможітьїйнавчитисявисловлюватисвоїбажання, почуття, переживання, тлумачитиповедінкусвою та інших людей. 10. Розмовляйте з дитиною, розвивайтеїїмовлення. Цікавтесяїї справами, проблемами, переживаннями, досягненнями. 11. Створюйтеумови для виявленнятворчихздібностейдитини. 12. Відвідуйте разом театри і музеї .Організовуйтесімейніекскурсії. 13. Привчайтедітей до самообслуговування, формуйте трудовінавички (підтримуйтеініціативу та бажаннядопомагати вам). Визнавайте право на власну точку зорукожного члену родини.