Превентивне вихов метод рекомендації by NORD JR nord

АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

Донецький інститут післядипломної освіти інженерно-педагогічних працівників

ТЕХНОЛОГІЯ ПРЕВЕНТИВНОГО ВИХОВАННЯ Методичні рекомендації В методичних рекомендаціях розкриті деякі аспекти сутності превентивного виховання учнівської молоді, система роботи навчального закладу по попередженню та запобіганню асоціальної поведінки підлітків. Матеріали мають рекомендаційний характер. .

Донецьк-2007

ББК 74.568.7 Х 20 Харагірло В.Є. Технологія превентивного рекомендації. – Донецьк: ДІПО ІПП, 2007. – 52 с.

виховання:

Методичні

В методичних рекомендаціях розкриті деякі аспекти сутності превентивного виховання учнівської молоді, система роботи навчального закладу по попередженню та запобіганню асоціальної поведінки підлітків. Матеріали мають рекомендаційний характер.

Р ец ензент и : Верченко Н.В., к.б.н., зав.кафедрою педагогіки та педмайстерності Донецького інституту післядипломної освіти інженерно-педагогічних працівників; Файчак О.Й., директор ЗОШ № 8 м. Дружківки.

ББК 74.568.7 Х 20 Друкується за рішенням редакційно-видавничої ради ДІПО ІПП, протокол № 9 від « 28 » грудня 2007 р. @ Видавництво ДІПО ІПП, 2007

Зміст Стор. Деякі аспекти сутності превентивного виховання учнів …………………….4 Технологія превентивного виховання учнівської молоді ……………………8 Форми превентивного виховання ……………………………………………….9 Методи превентивного виховання учнів ……………………...........................17 Нетрадиційні технології правового та превентивного виховання учнівської молоді …………………………………………………………………30 Матеріали для підготовки виховних заходів превентивного спрямування ………………………………………………………………………37 Літе ратура……………………………………………………………………….50

ДЕЯКІ АС ПЕКТИ СУТ НОСТІ ПРЕВЕНТИВ НОГО ВИХОВ АННЯ УЧНІВ Особливості соціально-економічних, політичних труднощів, які переживає наша держава сьогодні, протиріччя розвитку нашого суспільства, реформованість ринкових стосунків гостро вплинули і на навчальні заклади. Помітним стало падіння у підлітків інтересу до навчання, не дає належного ефекту система виховної роботи навчально-виховного закладу, погіршується дисципліна, знижується антидевіантний імунітет учнів, зростає кількість важковиховуваних підлітків, правопорушень, скоєних неповнолітніми. Антидевіантний імунітет – це якість особистості, яка формується як стійкий негативний стан: це неприйняття в собі та в інших девіантності (відхилення від морально-етичних, правових, гігієнічних, екологічних, психологічних норм життєдіяльності та життєтворчості особистості). Важковиховуваність підлітків – складне соціальне і педагогічне явище. Його подолання вимагає від освітньої установи розробки ефективної системи превентивного виховання учнівської молоді. «Превентивний» - в перекладі з латинської (praventivus) означає запобіжний. Система превентивного виховання – це керована діяльність, яка забезпечує теоретичну і практичну реалізацію заходів превентивного характеру, спрямованих на попередження, подолання відхилень у поведінці учнів і запобігання розвитку різних форм їх асоціальної, аморальної поведінки, а саме:  правопорушень (схильності до агресії, крадіжок, брехні та інших вад, що можуть привести до кримінальних дій);  екологічної брутальності та егоцентризму (ставлення до всього, що оточує як до засобу і сировини для задоволення власних примітивних потреб);  поганих звичок (алкоголізму, наркоманії, тютюнопаління, токсикоманії);  статевих порушень та їх наслідків (статевої розпусти, венеричних хвороб та СНІДу, статевого насильства тощо);  важких психологічних та психічних станів з наслідками (депресії та суїциду, акцентуації та загострення психопатичних тенденцій тощо). Технологія превентивного ви ховання – це система заходів, які мають носити попереджуючий, випереджуючий, запобіжний характер і бути спрямовані, насамперед, на вдосконалення способу життя учнів, обрання ними правильної соціальної орієнтації. Її функції багатогранні. В сучасній педагогічній науці та практиці національної школи виділяються такі:  діагностична (виявлення причин і факторів відхилень у поведінці);  реабілітуюча (перевиховна, спрямована на подолання негативних проявів у поведінці);  координуюча (координація зусиль, усіх зацікавлених виховних інститутів у попередженні і подоланні асоціальної поведінки);  прогностична (передбачення можливих негативних явищ у поведінці 3

неповнолітніх та ін.). Всі превентивні заходи, які складають систему роботи навчального закладу по превентивному вихованню учнівської молоді, можна розділити на типи: первинна, вторинна і третинна превенція (запобігання). Первинна або переважна соціальна превенція спрямована на збереження і розвиток умов, що сприяють здоров’ю, збереженню життя дітей і на попередження несприятливого впливу на нього факторів соціального і природного середовища. Вона є масовою і найбільш ефективною. Первинна превенція має базуватися на комплексному системному вивченні впливу умов і факторів соціального і природного середовища на здоров’я і розвиток дитини. До заходів первинної превенції можуть належати:  педагогічний захист (забезпечує фізичну, психологічну і моральнопсихологічну безпеку кожного окремого вихованця, відстоює його інтереси і права; створює умови для вільного розвитку його духовних і фізичних сил);  фізіолого-педагогічний захист (забезпечує фізичне здоров’я, безпеку життя і розвитку організму вихованця);  психолого-педагогічний захист (спрямований на надання допомоги в психологічній стабілізації особистості, на розвиток психологічної стійкості, творчої активності дитини, її здатності розуміти і розкрити себе);  соціально-педагогічний захист (допомагає подолати міжособистісні конфлікти і розвиває здатність до позитивних, правомірних контактних стосунків з суспільством, державою, людьми; сприяє розвитку здібностей та інтересів людини, захисту її прав і розвиває ті якості, які необхідні для повноцінної життєтворчої особистості; запобігає можливим порушенням соціальних механізмів моральної та правової регуляції). Основним завданням вторинної (ранньої) превенції є якомога раннє виявлення негативних змін в поведінці дитини з метою попередження їх подальшого розвитку. Її підґрунтям є результати різнопланової масової діагностики різноманітних аспектів життєдіяльності учнів , глибокий аналіз чинників, причин і обставин, що зумовлюють асоціальну поведінку підлітків. Рання превенція повинна бути індивідуальною в плані корекції систем життєдіяльності та життєзабезпечення організму дитини і починати її доцільно вже в старших групах дитячого садка. Важливим показником ранньої превенції є характер поведінки дитини: грубість, агресивність, брехливість, лінощі та інші негативні якості особистості які свідчать про спотворення ціннісних орієнтацій і недоліки внутрішніх регуляторів її поведінки. До заходів ранньої превенції можуть бути віднесені ті, які якнайповніше забезпечують формування рис особистості учня, її морального досвіду суспільної поведінки, а також заходи, що скеровують процес соціальної самоорганізації особистості, який включає самопізнання, самовизначення, 4

саморозвиток, самореалізацію, в цілому її самовдосконалення. Третинна або цілеспрямована превенція включає сукупність заходів, спрямованих на попередження переходу відхилень у поведінці в більш важку стадію. Вона теж повинна бути індивідуальною і містити заходи по виявленню і усуненню конкретних недоліків родинного, учнівського і суспільного виховання, а також цілеспрямовану роботу з тими підлітками, які мають відхилення в поведінці від соціальних норм, як моральних, так і правових; з окремими групами, колективами по уникненню несприятливих наслідків їх поведінки. Педагогічна превенція – це частина загального навчально-виховного процесу освітнього закладу. Вона має бути представлена двома основними групами засобів: загальною ранньою превенцією з усіма учнями і спеціальною превенцією з важкими учнями та їх батьками. Тому її слід розглядати, в першу чергу, як систему колективних та індивідуальних виховних впливів, спрямованих на вироблення імунітету до негативних впливів оточуючого середовища з метою попередження розвитку асоціальної спрямованості особистості і перебудови ставлення особистості до оточуючої дійсності в процесі виховання. Превентивну роботу слід будувати на базі вивчення причин відхилень у поведінці засобами педагогічної діагностики та прогнозування; з урахуванням специфіки кожного навчального закладу, рівня розвитку учнівського колективу; залучення важковиховуваних підлітків до практично-предметної та особистісно-ролевої діяльності, а також суспільно-корисної продуктивної праці. Сучасні педагогічні дослідження переконують, що педагогічну превенцію слід пов’язувати з формуванням конкретного морального почуття відповідальності дитини. Адже превентивне виховання – це організований освітньою установою комплекс систематичного і цілеспрямованого впливу на свідомість, почуття і волю учнів з метою попередження антигромадської поведінки. Сутність її полягає у розвитку почуття соціальної відповідальності підлітків за свою поведінку, що сприяє глибокому усвідомленню не лише своїх прав, а й обов’язків. Почуття соціальної відповідальності є інтегративним у формування моральних якостей важковиховуваних підлітків. Педагогічна превенція може розглядатись як самостійний вид педагогічної діяльності зі своєю метою, мотивами, умовами інтерпретації методів виховання. Мета має розглядатись у трьох площинах – соціальній, психологічній, педагогічній. Вона є теоретико-методологічною основою визначення критеріїв ефективності процесу виховання, оскільки завжди пов’язана з ним та з необхідністю прогнозування очікуваних результатів. З цієї точки зору поняття мети педагогічної превенції може втілюватись у взірець, який пропонується важковиховуваному підлітку, виступати як мета виховної діяльності, процесу виховання.

На загальносоціальному рівні соціально-превентивна діяльність у широкому значенні має за мету виявлення, усунення і нейтралізацію причин і умов, які викликають різного роду негативні явища. Педагогічна превенція як компонент системи виховної роботи освітньої установи актуалізує мету виховання - забезпечення набуття учнівською молоддю особистого досвіду реалізації прав і виконання обов’язків у моральних і правових взаємостосунках; попередження ситуації її соціальної дезадаптації. Психологічний аспект превентивних дій педагога полягає у встановленні довірливих стосунків з важковиховуваними дітьми, реалізації соціально значущої мети – охороні прав дитини, що складає основу для гуманістичних умов виховання. Оскільки сутність протиправної поведінки неповнолітніх полягає у соціальній дезадаптації, психологічний аспект превенції полягає в необхідності формування у важковиховуваних підлітків і виховників потреби у самовизначенні, самопізнанні, самовдосконаленні, в розширенні особистих знань досвіду гуманних і демократичних стосунків, у прагненні до активного подолання негативних явищ в соціальній дійсності. Як особливу мету педагогічної превенції варто виділити моральну мету особистості. Вона повинна визначатись як гуманістичне відповідальне ставлення вихованця до людини, з якою він спілкується. При цьому моральна позиція має конкретизуватись громадськістю, культурою поведінки, дисциплінованістю, працелюбством, здоровим способом життя тощо. Слід зауважити, що критерії досягнення окремої мети – виховання якостей особистості є реалізація загальної мети виховання особистості і, як кінцевої мети – формування соціальної відповідальності особистості. У превентивному вихованні учнівської молоді важливими є залучення до виховного процесу батьків, громадських організацій, самоврядування; координація взаємодії школи, сім’ї і громадськості. Співпраця навчального закладу з батьківською громадськістю, іншими суспільними виховними інститутами забезпечить стійкість і стабільність навчально-виховного процесу, сприятиме усуненню психолого-педагогічних порушень соціальної адаптації неповнолітніх.

ТЕХНОЛОГ ІЯ ПРЕВЕНТИВ НОГО В ИХОВ АННЯ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ В умовах розбудови та становлення правової держави важливим є набуття учнівською молоддю вміння аналізувати сучасні події та процеси державотворення, виробити особисту точку зору та переконання у необхідності побудови правової держави, дотримання принципів верховенства права; аргументовано, логічно, толерантно вести правову дискусію, спираючись на одержані знання в процесі вивчення основ наук та особистий життєвий досвід, стверджуючи людську гідність; виховання в учнівської молоді інтересу, пізнавальної активності до правової громадської діяльності. Важливим засобом їх успішного вирішення є впровадження в позакласній роботі ефективних технологій виховання учнів, зокрема, технологій превентивного виховання. Виховна технологія – це спосіб діяльності, взаємодія суб’єкта з об’єктом, комплекс засобів діяльності вихователя як суб’єкта виховного процесу, що спрямований на досягнення виховної мети та вдосконалення педагогічної діяльності. Як свідчить педагогічна практика, з технологій превентивного виховання учнівської молоді ефективними є диспути, правова бесіда, філософський стіл, сократівська бесіда, правовий брейн-ринг, інтелектуальний хокей, рольові ігри, турніри, КВК, дидактичні ігри, бесіди за «круглим столом», прес -конференції, бліц-турніри, конкурси правозахисників, аналіз ігрових ситуацій, відкритий мікрофон, теоретична конференція та ін.. Впровадження їх в педагогічну практику класних керівників та застосування в позакласній виховній роботі забезпечить формування стійкого правового світогляду учнів, високий рівень їх правової культури та законопослушності, допоможе розвинути почуття громадськості, людської гідності, здатність усвідомити своє місце в суспільстві та державі, закріпить набуті різносторонні знання правознавчого характеру, особливо про права людини, вміння їх реалізувати, виховуватиме повагу до прав та основних свобод людини і громадянина. Педагог, класний керівник в їх проектуванні має враховувати наступні принципи побудови:  добровільність, бажання, зацікавленість учнів тією чи іншою технологією;  співпраця та співкерівництво в її проектуванні, які мають ґрунтуватись на ініціативі та повній самостійності учнів;  колективна творчість, коли запропонована форма роботи у процесі колективного пошуку, збагачується як змістом, так і організаційною формою;  залучення до проведення виховних заходів превентивного характеру представників громадськості, батьків.

ФОРМИ ПРЕВЕНТИВ НОГО В ИХОВ АННЯ Диспут – це активна, зацікавлена розмова, суперечка, учасники якої бажають глибше розібратись у проблемах та питаннях, що обговорюються. На ньому можливі зіткнення різних, часто протилежних, точок зору. Пошук істини йде шляхом вільного обміну думками між його учасниками. Мет а диспут у – виявити позиції його учасників, роз’яснити в ході проведення та обговорення ту чи іншу проблему, пов’язану з законопослушністю громадян, порушеннями прав людини, злочинів проти людства, економічних та соціальних прав дитини тощо. До завдань диспуту належать: формування громадянської активності, вироблення законопослушності, переконань щодо дотримання принципів верховенства права, виховання правової активності та самостійності, принциповості, вміння логічно формувати та висловлювати свою думку. Під час проведення диспуту педагог повинен дотримуватись однієї умови – аудиторія за віком та інтересами має бути однорідною. Але можна провести диспут в межах правового клубу, який діє в навчальному закладі. Роботу з підготовки диспуту має взяти на себе ініціативна група учнів. Якщо диспут проводиться вперше, то більшу частину підготовчої роботи виконує сам класний керівник. Підготовчий період починається з вибору теми диспуту. При відборі конкретних тем для диспуту, перш за все, необхідно враховувати вікові можливості та інтереси учнів. Крім цього нова інформація повинна виконувати розвивальну функцію. Тема диспуту має відповідати особливостям колективу (стадії розвитку та рівню вихованості) та звучати проблематично, гостро. Наприклад:  «Чи залишаться конфлікти та протиріччя у правовій державі майбутнього?»;  «Бійтесь байдужих»;  «Я, час, право»;  «Що означає бути законопослушним?»;  «Що означає бути людиною на планеті Земля?». Крім теми, слід намітити питання для обговорення. Вони мають бути цікавими, їхня мета – змусити учнів замислитись над суттю проблеми, викликати пізнавальну активність, бажання висловитися, допомогти розібратися у складних проблемах правознавчого характеру, зокрема, прав людини. Запитання повинні конкретизувати тему, змушувати учнів осмислювати свій власний досвід, але ні в якому разі не підказувати однозначної відповіді. Поверхова констатація фактів без спроби вникнути углиб проблеми неодмінно налаштує учнів на негативне сприйняття матеріалу. Наприклад, серед перелічених тем, у кожній можна виділити питання: «Сучасна людина, яка вона?», «Чи здатна людина скоїти злочин проти людства?», «Як користуватись правами людини?».

Слід пам’ятати, що не варто вимагати від учнів згоди з думками інших, навіть якщо вони правильні. Кожен має право на свою точку зору; головне – пробудити пізнавальну активність, потребу мислити, вдосконалюватись. Після формулювання питань до диспуту необхідно скласти план підготовки диспуту з призначенням відповідальних за ту чи іншу ділянку роботи:  підготувати плакат-об’яву (він має привертати увагу: незвичне місце розташування, форма, кольорове оформлення);  розробити запитання до диспуту;  скласти список рекомендованої літератури;  підготувати тематичну виставку літератури та її презентацію;  розробити правила диспуту (наприклад, «на диспут усі приходять з гарним настроєм», «не годиться повторювати чужі думки, ображати товаришів», «поводитись слід коректно і тактовно»). Підготовчий етап диспуту має велике значення тому, що результат і виховна ефективність тісно пов’язані з його підготовкою. Важливим є і обрання ведучих диспуту. За умови, що диспут проводиться вперше, або тема, що обговорюється, дуже складна – ведучим може бути майстер виробничого навчання або класний керівник. Якщо учні вже знайомі з подібною технологією роботи, а головне – мають позитивний досвід її проведення, обирається двоє ведучих – юнак та дівчина. Ведучі роблять короткий вступ, налаштовують присутніх на зацікавлену розмову, намагаються зацікавити поставленою для обговорення темою; чітко та послідовно ставлять запитання, не відходять від теми, забезпечують по черговість виступів, культуру суперечки, доброзичливість та толерантність виступаючих. В кінці диспуту ведучі узагальнюють думки, що прозвучали. Під час обговорення кожного питання не зайве запропонувати аудиторії 2-3 подібні ситуації для роздумів (документ, факт, подія). Закінчити варто диспут тоді, коли зацікавленість ще не спала. Заключне слово має підсумовувати висловлювання учасників обговорення. Не можна переривати виступаючих, робити їм зауваження, виправляти допущені помилки; недоцільне постійне втручання, коли педагог намагається прореагувати на кожну учнівську думку. Головне, щоб учні вільно висловлювались і у них не зникло бажання зробити ще раз, але з іншої проблеми. Атмосфера спілкування на диспуті може викликати у учнів різне ставлення: бажання розкритися, бути відвертим чи навпаки не висловлювати істинних поглядів, обмежуючись лише банальними відповідями. Авторитарний тон і зверхність педагога породжують прірву між ним і групою. Педагог має забезпечувати атмосферу зацікавленості, бути уважним до висловлювань та оцінок відповідей учасників диспуту. Підтримка педагога, його доброзичливість, тактовність, посмішка, гумор, вміння підбадьорити знімають внутрішню напругу, роблять учасників диспуту більш відкритими та відвертими у висловлюваннях. 9

Підводячи підсумки (а це можна зробити і після диспуту, і днів через 3-4, коли пристрасті вгамуються), необхідно зробити детальний аналіз підтримати та узагальнити правильні погляди, зупинитися на причинах помилок. Філософський стіл. Розібратися учням в складних державотворчих процесах, у багатогранній, суперечливій дійсності, що їх оточує, пізнати проблеми правознавчого характеру допоможе філософський стіл. Зміст названої технології можуть складати проблеми суспільного або учнівського життя, проблеми законопослушності, громадсько-політичних прав та особистих свобод:  «Свобода слова»;  «Мир»;  «Совість»;  «Право на довкілля»;  «Життєвотворчість особистості»;  «Моральні та духовні аспекти прав дитини»;  «Філософські та духовні проблеми прав і свобод людини і громадянина»;  «Смертна кара: за і проти»;  «Людина і закон»;  «Пізнай себе». За наявності в навчальному закладі об’єднання за інтересами, засідання «філософського столу» може бути проведено серед його учасників на одному із занять. При його відсутності – формується група бажаючих взяти участь з числа старшокурсників в кількості 17-20 чоловік. Основне завдання організаторів «філософського столу» - створити атмосферу вільного, невимушеного спілкування, довіри, відкритості, відвертості. Ця технологія забезпечує виховання у учнів переконань щодо необхідності дотримання правових обов’язків, сприяє попередженню правопорушень і злочинності в молодіжному середовищі, шкідливих звичок, соціальної пасивності. Для забезпечення її результативності варто обрати організаційну раду, в якій виділити творчі групи:  технічну (забезпечує технічне оснащення приміщення);  музичну (відповідає за музичне оформлення «філософського столу»);  дизайнерську (оформляє інтер’єр приміщення);  кілька проблемних груп. Кожна група отримує завдання згідно обраної теми, готує відповіді на запитання. Наприклад, тема «Мир»: чому кажуть , що «людина не може зробити жодного кроку, не зачіпаючи інтересів інших людей»; «чи можливе збереження миру лише на основі правових актів»; «мир і загроза війни». Зовнішня обстановка «філософського столу» має бути незвичайною: запалена свічка, портрет видатного філософа, його твори, круглий стіл або парти, що зіставлені колом. Саме така обстановка сприяє роздумам вголос, 10

емоційному та духовному пробудженню. На засіданні «філософського столу» запрошуються бажаючі. Щоб розмова на «філософському столі» була цікавою і невимушеною, слід запропонувати його учасникам відмовитись від читання доповідей з аркуша, заздалегідь написаних виступів, але можна принести книгу і зачитати цитату, занотувати афоризми, суперечливі висловлювання видатних людей та факти дійсності, особисті роздуми, життєві спостереження. У пригоді стануть також енциклопедії, збірники документів, довідники, словники. Перше засідання може тривати близько 30-45 хвилин, а наступні близько години, але не більше. Успіх «філософського столу» в значній мірі залежить від ведучого. Ним може виступати класний керівник або ж викладач правознавства. Напередодні першого засідання слід ознайомити учасників з правилами проведення дискусії, запропонувати учням частіше вживати такі звороти, «як на мене», «вірогідно, що». Це допоможе зробити учасників більш поміркованими, терпимішими один до одного, зламати стереотипи сприйняття. За «філософським столом» слід уникати категоричних суджень, агресивності у їх висловлювання, різкості. Про його проведення слід повідомити, оригінально оформивши об’яву. Вона має впадати у вічі й нести новину, привертати увагу місцем розташування, формою (може бути трикутною), яскравими кольорами, соковитим словом. Головне – тема, «ударний рядок» - короткий, не більше п’яти слів. Викладачу-ведучому варто бути готовим до розв’язання ситуацій, що зустрічаються найчастіше. Наприклад: 1. Настав момент обговорення, але ніхто не бере слова. Всі мовчать. 2. Один із присутніх, висловлюючи свої думки, відійшов від теми. Говорить довго. 3. Обговорення затяглося, але виступили лише 2-3 учні. Слід пам’ятати, що таку форму роботи не випадає прорепетирувати. Отже, з чого почати? «Філософський стіл» можна почати з демонстрації кінофото-фрагменту, з декламування, з аналізу документів. Темп його проведення повільний, головне – роздуми, думки учнів, бажання замислитися, розкритися, зуміти висловити свою думку, уважно вислухати товариша, виявити ерудицію, своє бачення людської гідності, цінності особистості. «Філософський стіл» можна проводити один раз на місяць або чверть і назвати, приміром, «філософський четвер», залежно від дня тижня, коли він проводиться. «Сократівська бесіда ». Ця форма роботи близька за змістом та організаційною формою проведення до попередніх, де провідним методом виступає дискусія. «Сократівську бесіду» досить провести раз на семестр, але до речі, регулярність її формує у учнів звичку до роздумів над життям, оточенням, важливими проблемами прав людини у правовій державі та захистом і збереженням цих прав. 11

Зміст бесід – колективні роздуми над життєво важливими проблемами правової культури та світогляду. Ведучим завжди виступає педагог: він ставить запитання, а учасники «сократівської бесіди» обговорюють їх. Окремі запитання можна запозичити із бесід Сократа з учнями (див. твори Платона т.11) та сучасного життя. Наприклад:  хто отримує більше задоволення: той, кому роблять благо, чи той, хто його творить?  чи завжди потрібно дошукуватися до істини?  що краще: давати чи брати?  що краще: синиця в руці чи журавель в небі?  що є істина? Важливе значення має початковий етап бесіди. Педагог може поставити гумористичне запитання, щоб призвичаїти учнів до самої процедури ставити питання. Наприклад, чи потрібні викладачі ? На це запитання не можна дати відповіді, не посилаючись на конкретні умови. Так, можна уточнити: коли, де, для кого, які тощо. Іноді, в момент найвищого накалу пристрастей, викладач може запропонувати варіант письмового викладу своїх міркувань. А потім, не називаючи прізвищ, зачитати відповіді. Для «сократівської бесіди» важливий її зовнішній антураж: музичне оформлення, ілюстрації, репродукції, слайди та ін.. Від організатора вимагається створення атмосфери конструктивно-ділового обговорення. Часто буває так, що тема обговорення змінюється практично після кожного виступу. Ведучому слід пам’ятати, що успіх роботи залежить від поєднання очікуваного та несподіваного. Названа технологія носить камерний характер, розрахована на невелику кількість учасників, 10-12, і то лише для тих, кого вона приваблює як засіб спілкування. Не слід забувати ще про одну умову виховної ефективності «сократівської бесіди» - ступінь інтелектуального розвитку та підготовки учнів. Правовий ринг. Брати в ньому участь можуть учні старших курсів. Проводиться ринг двічі на рік: у кінці першого півріччя і на передодні закінчення навчального року. Ця технологія вимагає тривалої підготовчої роботи – 2-3 тижня. Є кілька варіантів проведення «рингу», але, незважаючи на вибір варіанту, створюється рада підготовки або «судейська бригада», яка готує програму і оцінює виступи учасників. Склад її – представники груп учасниць цієї гри – найкомпетентніші, творчі, розумні. Функції «судейської бригади» спостереження та дотримання правил ведення «рингу», за часом, що відведений на запитання та відповіді, за виконанням практичних завдань. Група-учасниця – це команда, яка має свою назву, «тренера», «масажиста», «лікаря» (консультантів, педпрацівників, батьків). На сцені обов’язково відтворюються зовнішні атрибути «рингу». Один із представників «судейської бригади» пропонує почати. За сигналом «гонга» починається гра. 12

«Ринг» може включати кілька періодів. I-й період – «Інт елект уальний шт урм» - міні-дискусія на тему, присвячену правознавчим проблемам або захисту прав дитини чи людини. Наприклад:  якби я був представником України в ООН;  коли б я мав можливість сам обрати сім’ю, в якій народитися;  якби я був президентом України;  якби я був уповноваженим з прав людини. Представник однієї з команд починає із запитання представникові іншої. За правилами вертушки учні включаються в обговорення запитань, виступаючи то як ведучі, то як учасники «рингу». Один виступ – одне речення, не більше 30 секунд. Головна умова – лаконічність. II-й період проходить під рубрикою «Хт о на що здат ний ?» і включає кілька простих за методикою ігор. Наприклад, на сцені з дитячих кубків або звичайних камінців треба скласти найпотрібніший або найулюбленіший предмет. Гра починається з командою. Критеріями оцінки є швидкість виконання командами завдань. III-й період проходить під назвою «Агіт ат ор». Суть його полягає в тому, що за 2-3 хв. представники команд мають виступити з короткими промовами перед товаришами і переконати їх в тому, що законодавство України дійсно захищає права дитини. IV конкурс носить назву «Аукціон ідей». Представники команд намагаються запропонувати якнайцікавішу ідею стосовно захисту прав дитини в нашій державі або світі, обґрунтувати її. Ці ідеї схвалюються (або не схвалюються) шляхом голосування всіх учасників «рингу». В кінці гри «судейська бригада» називає переможців. Кілька зауважень щодо оцінки за виконання завдань. Це може бути рахунок хвилин – хто швидше: 1, 2, 3… на якій хвилині команда відповість. Можна за виконане завдання роздавати різнокольорові фішки (трикутники, квадрати), де колір – відповідний бал. Обов’язкові атрибути «рингу» запрошення, квитки на матч, форма «судейської бригади», жести, притаманні учасникам «рингу», об’ява, імітація самого рингу тощо. Педагог має пам’ятати: щоразу потрібно використовувати нові методичні прийоми (незмінним лишається лише темп, як того вимагає технологія проведення). Інтелектуальний право вий хокей . Для його проведення педагог формує 2 команди складом 6 чоловік у кожній. Серед них: 3 нападаючих, 2 захисники та воротар. Ведучим, як правило, виступає викладач основ правознавства. Після жеребкування за свистком ведучого (а це має бути справжній свисток) вкидається шайба-запитання, що стосується, наприклад, проблем міжнародних стандартів та міжнародного співробітництва щодо забезпечення прав людини або ж законодавства України. 13

   

Коли і де були створені Ліга Націй, ООН? Чим займається Рада Європи в ОБСЄ? Як називається орган, покликаний здійснювати правосуддя в Україні? Що таке референдум? Першими на всі запитання відповідають нападаючі, а вже потім захисники і останнім, якщо відсутня правильна відповідь, - воротар. Час на відповідь – 10-12 секунд, залежно від складності запитання. Іноді команди доцільно розбити на пари і тоді провести 2 півфінали і фінал. Кількість запитань визначають самі учні, однак їх має бути не більше 5. Термін проведення інтелектуального хокею – близько 10-15 хвилин. Цю технологію характеризують лаконізм, чіткість, стислість, логіка. Педагог має стежити за порядком, за черговістю виступів, часом. Правовий бліц -турнир. На відміну від звичайного турніру, де витрачається багато часу на підготовку та проведення, бліц-турнір не потребує тривалої підготовки і проводиться без попередження. Ведучий пропонує його учасникам дати короткі письмові відповіді на 6-8 запитань:  що Вам відомо про Декларацію прав дитини?  Чим відрізняється Декларація прав дитини від Конвенції про права дитини?  Коли і де їх було прийнято?  Як існуюче законодавство України охороняє і захищає права дитини?  Що таке «пекінські правила»?  Що Вам відомо про Декларацію Всесвітньої зустрічі на найвищому рівні «Про забезпечення виживання, захисту і розвитку дітей у 90-ті роки»? Після сигналу (ним може бути гонг) учні-учасники письмово відповідають на кожне запитання на окремому аркуші та віддають їх ведучому. У ролі ведучого виступає учень, що добре володіє даним матеріалом. Якщо учасник відповів раніше (на кожну відповідь відводиться в середньому 1 хвилина) і вірно, то такий учасник отримує додаткову кількість балів – так звані бали за швидкість. Підрахунок балів можуть вести арбітри. Кількість команд (в команду входять 5 учасників) визначає педагог: 1 учасник – 1 відповідь на запитання. Кожний учасник займає місце для написання відповіді, не чекаючи запрошення; черговість визначає сама команда. Ведучий та арбітри пильно стежать, щоб не було підказок, порушень дисципліни, щоб учасники і спостерігачі поводились тактовно. Іноді на бліцтурнірі створюється група – 3-5 чоловік (залежно від кількості команд) учнівекспертів, аби убезпечити ведучого від помилок чи необ’єктивності.

Прес-конференція. Таку технологію можна використовувати зі старшокурсниками як в межах однієї групи, так спільно з двома чи трьома групами. Тематика пресконференції може бути самою різноманітною: проблеми законопослушності, прав людини та дитини, ситуація, що є актуальною для міжнародної співдружності і в розв’язанні якої зацікавлене все демократичне суспільство. Наприклад, «Прес-конференція після зустрічі на вищому рівні по урегулюванню військового конфлікту на Балканах». Вона розрахована на 30-45 хвилин і проводиться у формі ділової гри. Ведучий (ним має бути викладач основ правознавства) разом з учасниками прес-конференції визначає коло питань, які обговорюватимуться на ній: мирні переговори, постачання зброї, порушення прав людини, тероризм проти сил НАТО тощо. Далі ведучий і учасники розподіляють ролі: політичні діячі, представники громадських організацій, представники сторін учасників конфлікту – політичні діячі, експерти-військові; представники Червоного Хреста; незалежні експерти ООН; кореспонденти іноземні та вітчизняні тощо. Визначається термін підготовки: 10-17 днів. Кількість учасників гри визначає ведучий. Важливу роль відіграє атрибутика: назви країн-учасниць, акредатиційні картки для кореспондентів, мікрофони, фотоапарати тощо. Цю атрибутику готує спеціальна група учнів. Учасники-гравці добирають матеріали з газет, журналів, суспільнополітичних оглядів, телебачення, радіо, потім обговорюють з ведучим аспекти своєї ролі, питання, що будуть предметом гри. Важливо, щоб був присутній елемент імпровізації, яка би базувалась на фактичних матеріалах і знаннях учасників. Це в великій мірі залежить від викладача та попередньої підготовчої роботи. В підготовчий період ведучий пропонує кожному учаснику роль, матеріали, документи з обговорюваних питань, ухвалені міжнародними організаціями, зокрема Декларацією прав людини та резолюцією ООН, проводить індивідуальні та групові консультації. Заздалегідь подається інформація про час та місце проведення прес-конференції. Прес-конференція відбувається у залі, де «представники преси» розташовуються на стільцях у партері, а «представники» конфлікту, міжнародних організацій – за великим столом, на якому встановлено мікрофони, прапорці, розкладено матеріали. Вступне слово надається ведучому, як незалежному експерту, який змальовує ситуацію, що обговорюється сьогодні. Далі кореспонденти розпитують учасників прес-конференції. За підсумками гри учасники можуть написати інформації, статті, огляди, які можна подати до стінної газети. Зустріч на ви щом у рівні. Завдання «Зустрічі на вищому рівні» - навчити учнів застосовувати правознавчі знання в житті. Проводиться вона у формі ділової гри зі старшокурсниками (в межах 15

однієї чи кількох груп). Проблематика зустрічі може бути різноманітною. Наприклад, на зустрічі можна обговорювати проблеми відміни смертної кари, заборони використання ядерної зброї. Проходить вона за таким планом. Ведучий та учасники визначають тему обговорення, її аспекти, країни, що будуть представлені у грі, розробляють порядок денний засідань чи засідання. Ведучий (ним має бути викладач основ правознавства) ділить групу на підгрупи, які представлятимуть делегації певних країн. У кожній групі обирають президента, помічника президента з обговорюваних питань, експертів. Можливі представники міжнародних організацій. Такий розподіл відбувається за бажанням учнів або з допомогою викладача на базі міні-текстів. Певний час учасники готуються до гри: збирають матеріали стосовно позицій їхніх країн з обговорюваної проблеми. Експерти готують до зустрічі матеріали, резолюції, постанови, прийняті міжнародним співтовариством. На підготовку варто відвести 5-8 днів. Кожен учасник ретельно готує свою роль. Щоб від зустрічі залишилось гарне враження, слід подбати про деталі оформлення: прапорці країн-учасниць, представницькі картки, набір документів стосовно обговорюваної проблеми, фотографії, плакати тощо. Для «Зустрічі на найвищому рівні» годяться будь-які запитання, що стосуються взаємовідносин двох або більше країн. Якщо навчальний заклад з поглибленим вивченням іноземної мови – це урізноманітнить гру, оскільки додадуться ролі перекладачів. Тривалість гри не повинна перевищувати 1 год. В ході її важливо дотримуватись дипломатичного етикету. Розпочинає гру ведучий. Він анонсує проблему, дає необхідну історичну довідку. Далі представники переходять до обговорення питань згідно порядку денного. Йдеться про взаємовідносини країн-учасниць, про заборону використання ядерної зброї, виробляють двосторонні чи багатосторонні угоди, торкаються проблем прав людини в межах обговорюваної проблеми (з процедурою підготовки таких документів учні знайомляться в ході підготовки до зустрічі). Заключний етап гри полягає у виробленні спільного документу та його підписанні. По закінченні зустрічі ведучий підводить підсумки, звертаючи увагу учасників на важливість тих питань, які обговорювались, а також на значення мирного розв’язання гострих проблем на те, що стрижнем усіх проблем є людина і її права. МЕТОДИ ПРЕВЕНТ ИВ НОГО ВИХОВАННЯ УЧ НІВ Рольова гра. Суть методу і його мета . Рольова гра – це невелика п’єса, яка ставиться учнями. Як правило, в її основі лежить імпровізація. Її мета – інсценізувати незвичні для учнів ситуації та події юридичного характеру. Рольові ігри сприяють кращому розумінню цих ситуацій, а також формуванню співучасті щодо тих, про кого йдеться у грі. Наприклад, у рольовій грі про грабіж, учні, виконуючи роль жертви, набувають звичок ситуативно відчувати, 16

що означає бути жертвою злочину. Застосування м етод у. 1. З учнями:  сформулюйте проблему, яку буде ілюструвати рольова гра. Наприклад, право на власність (ст.17 Загальної декларації прав людини);  визначтесь щодо сценічних ситуацій, інтриги і дійових осіб. Наприклад, якщо йдеться про право на власність, учасники рольової гри могли б уявити собі ситуацію, коли людину позбавляють житла через приналежність до певної етнічної групи або через відсутність законів. 2. Спільно з учнями визначте кількісний склад учасників ролевої гри і спостерігачів, а також подумайте, як доцільніше працювати над грою: всією групою чи одночасно кількома малими групами. Заохочуйте нерішучих учнів до співучасті. 3. Також подумайте, як буде проходити рольова гра. Сценарій можна скласти у вигляді:  розповіді, під час якої ведучий вводить всіх у курс справи, а решта учнів озвучує її, розкриваючи зміст через ролі «своїх» персонажів;  інсценізації, під час якої герої діють спонтанно, без підготовлених діалогів;  імітації судового процесу, де учні перевтілюються у свідків, які дають свідчення в суді. 4. Дайте учням час на обдумування ситуацій і своїх ролей. Якщо для проведення гри треба переставити меблі, зробіть це саме зараз. 5. Учні виконують рольову гру. 6. Часом доцільно зупинити гру в критичний момент, щоб опитати учасників і спостерігачів про те, що відбувається на сцені. Наприклад, у рольовій грі про насильство запитайте учнів, чи зможуть вони уявити собі розв’язання цієї ситуації, а тоді попросіть учасників зіграти всі можливі варіанти. 7. Після рольової гри важливо, щоб учні задумались над тим, що, власне, відбулося, щоб вони усвідомили, що це не просто гра, а ще й урок життя. При плануванні рольової гри обов’язково залиште час у кінці для обговорення її мети і висновків. Наприклад, якщо рольова гра була імітацією судового процесу зі свідками, попросіть учнів самим винести вирок, тоді обговоріть його і те, як він відповідає темі, що обговорюється. 8. Якщо рольова гра пройшла неуспішно, запитайте учнів, що слід зробити, щоб її покращити. Якщо ж усе вдалося, то варто було б показати її усій школі, тим самим пояснюючи тему, яку вона ілюструє. Запам’ят айт е: 1. Оскільки рольові ігри імітують реальне життя, вони повинні зачіпати проблеми, на які немає однозначної відповіді. Наприклад, правильна і неправильна поведінка уявних персонажів. Не намагайтесь створити враження, що існує єдина правильна відповідь на кожне запитання, якщо насправді такої немає. Дуже важливо, щоб учні і педагоги вміли 17

приймати різні точки зору природно, як нормальне явище. Педагоги не повинні нав’язувати своє бачення спірних проблем або добиватися консенсусу за будь-яку ціну. Однак, Ви можете підсумувати ті моменти, в яких вдалося досягти згоди, і залишити відкритими ті, які потребують подальшого обговорення. 2. Рольові ігри треба проводити з обачністю. Педагоги повинні рахуватися з почуттями окремих учнів і соціальним складом групи. Наприклад, рольова гра про етнічні меншини вимагає особливої обережності, якщо в групі є їхні представники, так щоб учні, які до них належать, не відчували себе зневаженими або виставленими на посміховище. Робота в парах і групах. Суть методу та його мета . Поділ групи на пари або підгрупи дає учням більші можливості для участі в співпраці. Такий поділ може бути доцільним, якщо треба генерувати велику кількість ідей за невеликий проміжок часу або осмислити абстрактні поняття на основі власного досвіду. Наприклад, перш ніж усією групою обговорювати право на життя, дайте кожній парі чи підгрупі по п’ять хвилин для вирішення проблеми: «Чи маємо ми право за якихось обставин убити людину?». Застосування м етод у: 1. Коли Ви формуєте підгрупи, задайте собі такі запитання: «Чи хочу я поділити учнів відповідно до їхніх здібностей? Чи хочу я об’єднати в одній підгрупі хлопців і дівчат? Чи хочу я, щоб ті, що дружать, працювали в одній команді?». В деяких випадках підгрупи можна формувати навмання. Наприклад, за датою народження, першою літерою імені або іншими незвичними ознаками. 2. Якщо столи і стільці прикріплені до підлоги, учні можуть утворювати підгрупи, повертаючись на своїх місцях, щоб опинитися віч-на-віч з учнями позаду. 3. Якщо підгрупа разом більш ніж кілька хвилин, варто було б вибрати керівника і когось, хто вів би записи. Хай би група сама вирішила, хто ними стане. 4. Організація роботи: чітко поясніть завдання. Розсадіть учнів так, щоб вони бачили одне одного. Поясніть, скільки часу їм дається на виконання завдання. 5. Коли групи працюють:  стійте збоку, але так, щоб у разі потреби прийти на допомогу;  не перебивайте учнів, хіба що тоді, коли підгрупа не зрозуміла, що від неї вимагається;  приділяйте увагу всім підгрупам;  не переривайте хід дискусії в підгрупі чи парі, втручайтесь тільки тоді, коли підгрупа цього просить;  підгрупам часто потрібна підтримка, щоб вони почали працювати;  пам’ятайте, що коли Ви підійдете, учні, найімовірніше, перестануть 18

працювати. 6. Звітування про виконану роботу: кожна підгрупа має прозвітувати про свою роботу всій групі. У звіт треба включити прийняті рішення, підсумки дискусії або інформацію про те, як ішло обговорення. Така форма роботи може бути дуже корисною як для викладача, так і для групи, оскільки дає можливість покращити методику групової роботи. Якщо підгрупи повинні звітуватися, то їм про це треба знати ще на початку, щоб вони могли обрати когось для виконання цього завдання. 7. Оцінювання роботи: запитайте учнів, чи проведена робота була корисною і чому вони навчились. Якщо учні дали негативну відповідь, запитайте їх, як би вони організували цю роботу. Використайте їхні ідеї наступного разу. Мозковий штурм (б рейнсторм інг). Суть метод у та його мета . Мозковий штурм – це метод заохочення творчої активності та швидкого генерування великої кількості ідей. Його можна застосовувати для розв’язання конкретних проблем або знаходження відповіді на якесь запитання. Наприклад, група могла би розпочати вивчення права на громадянство з мозкового штурму після такого запитання: «Які підстави, на вашу думку, повинен мати уряд, щоб позбавити когось громадянства?». Нижче подано деякі ситуації, в яких варто застосовувати мозковий штурм: 1. Знайти вирішення проблеми. Наприклад, після якогось конфлікту між учнями запропонуйте групі відшукати всі можливі способи його залагодження, які не передбачали б насильства. 2. Подати нову тему. Хай учні назвуть все, що вони вже знають з цієї теми. Цим Ви зможете викликати їхній інтерес і визначити рівень їхньої обізнаності. 3. Виконати вправу на творчість. Наприклад, запропонуйте учням додумати можливі варіанти незавершеної історії. Застосування м етод у: 1. Виберіть тему, яку Ви хотіли б піддати мозковому штурмові. Сформулюйте її у вигляді запитань, відповіді на які були б багато варіативними. Запишіть їх на видному місці. Наприклад: «Як можна надати затишного вигляду нашій кімнаті?». 2. Запропонуйте учням вносити свої пропозиції. Запишіть їх на видному місці окремими словами або короткими фразами. 3. Поясніть учням, що в процесі мозкового штурму вони не повинні коментувати ідеї одне одного або повторювати ті, які вже були сказані. 4. Підбадьорте учнів висловлювати свої ідеї, але не опитуйте їх по колу і не змушуйте їх висловлюватися, бо інакше це тільки знизить їхню творчу активність. 5. Коли Ви записуватимете ідеї, не давайте їм оцінку. Хай і учні записують їх при можливості. Свої власні ідеї висловлюйте лише тоді, коли треба заохотити учнів до дії. 19

6. Якщо пропозиція є незрозумілою, попросіть учня роз’яснити її або ж запропонуйте своє роз’яснення і перевірте, чи автор погоджується з ним. 7. Записуйте кожну нову пропозицію. Часто найбільш вигадливі чи суперечливі ідеї виявляються найбільш цінними та цікавими. 8. Припиніть мозковий штурм, коли ідеї вичерпуються. Тільки тепер Ви можете проглянути всі пропозиції, пропонуючи учням прокоментувати їх. Дискусія у груп і. Суть мет оду та його м ета . Дискусії дають прекрасну можливість виявити, яку позицію викладач та учні займають щодо правознавчих проблем, зокрема, прав людини. Це дуже важливо при вивченні цієї теми, оскільки крім засвоєння інформації про факти учні повинні уяснити собі проблему в цілому. До того ж, обговорення дає можливість навчитися слухати свого співрозмовника, говорити по черзі, а також набути інших навиків роботи в колективі, без яких виробити в собі повагу до закону, до прав інших людей неможливо. Щоб дискусія була відвертою, важливо створити в групі атмосферу довіри і взаємоповаги. Добитися цього можна, зокрема, складанням «правил дискусії», над якими повинні працювати всі учні. Це найкраще робити на початку навчального року, коли норми поведінки саме встановлюються, хоча можна їх скласти в будь-який інший час. Застосування м етод у: 1. Запитайте учнів, що хочуть вони, щоб їхня класна кімната стала місцем, де вони вільно висловлюватимуть свої думки і навчатимуться шляхом дискусій одне з одним. (Це питання могло б природно виникнути після обговорення якоїсь складної теми). 2. Переконайте учнів, що можна дійти згоди щодо спільних правил, за якими вони слухатимуть і говоритимуть. 3. Запропонуйте групі сформулювати декілька принципів дискусії, яких, на їхню думку, повинні дотримуватись усі. Запишіть їх на видному місці (див. поради про методику проведення мозкового штурму). 4. Після завершення мозкового штурму проаналізуйте пропозиції і визначте, чи можна якісь із них об’єднати. Запропонуйте учням обговорити чи прокоментувати їх. Якщо пропозицій з боку учнів немає, повинні виявити ініціативу Ви, запропонувавши, наприклад, такі поради:  якщо хтось говорить – слухай;  кожен говорить по черзі, а не всі водночас;  якщо хочеш висловитись, підніми руку, щоб тебе бачили;  не перебивай того, хто говорить;  якщо ти не погоджуєшся з кимось, переконайся, що ти хочеш критикувати ідею, а не особу, яка її висунула;  не смійся, коли хтось говорить (за винятком, якщо хтось жартує!);  заохочуй до участі інших.

5. Постарайтесь добитися того, щоб учні одностайно погодились дотримуватись вироблених ними ж правил. Тоді учні відчуватимуть обов’язок застосовувати ці правила до самих себе і до своїх товаришів. Якщо в якийсь момент ці правила будуть серйозно порушені, обговоріть із учнями, які санкції треба застосовувати до порушника. 6. Акуратно перепишіть правила на великому аркуші паперу, і хай вони висять в аудиторії до кінця року, щоб при потребі посилатися на них чи вносити в них корективи. Опитування. Суть мет оду та й ого м ета . Звичайно, всі викладачі щодня ставлять запитання, але які вони? Часто це запитання типу «Що я тільки що сказав(ла)?», які викладач ставить, щоб проконтролювати учнів або покепкувати над ними. Нерідко задаються так звані «закриті» запитання. Вони передбачають тільки одну правильну відповідь і використовуються для перевірки знань. Для обговорення правознавчих тем, проблем прав людини в різних видах діяльності доцільно використовувати класні дискусії. Під час цих дискусій запитання, які Ви задаєте, мають велике значення для заохочення учнів, навіть молодших, брати активну участь в обговорені і вчитись аналізувати. Ось кілька прикладів «відкритих» запитань, які Ви можете використати. Після певного тренування Ви легко їх засвоїте. Головне, задайтеся запитанням: «Чого я очікую від цього обговорення? Відповідей «так-ні» чи відвертої цікавої дискусії?». 1. Гіпотетичні запитання: «Щоб ви зробили чи подумали, коли б… ?». Такі запитання допомагають учням уявити ситуацію і стимулюють думку. 2. Роздуми: «Як ми могли б допомогти розв’язати цю проблему?». 3. Заохочення, підтримка: «Цікаво, і що потім?». Такі запитання дають учням нагоду розкрити свої погляди і власний життєвий досвід. 4. Вияснення позиції: «Що ти думаєш або відчуваєш з приводу …?». Це доводить учням, що їхня думка є важливою і цікавою для вас. 5. Розслідування: «Чому ти так думаєш?». Якщо це запитання поставлено не агресивно, воно може допомогти учням вникнути в проблему і пояснити свої погляди. 6. Підведення підсумку: «Чи маю я рацію, коли скажу, що, на твою думку, … ?». Підсумовуючи сказане учнем і перевіряючи, чи правильно Ви його зрозуміли, Ви допомагаєте іншим учням замислитись, чи згодні вони з тим, що було сказано. 7. Пошук згоди: «Чи більшість із нас погоджується з тим, що … ?». Таким запитанням можна започаткувати дискусію або завершити її. В останньому випадку, ставлячи запитання типу: «Чи ми вже вичерпали цю тему?», можна отримати загальну згоду перейти до наступної теми. Нарешті, намагайтесь уникати запитань з хитринкою або підказкою, якот: «Х має рацію, чи не так?». Це відбиває бажання брати участь в обговоренні. Треба уникати також ставити надто багато питань або ж допускати, щоб вони були двозначні. 21

Пам’ят айт е: якщо ви час від часу кивнете головою, усміхнетеся або хоча б сядете поруч із учнями за парту – все це надзвичайно позитивно вплине на якість їхніх відповідей! Виконання проектів. Суть мет оду та його м ета . Виконання проектів – це самостійне дослідження учнями певних тем певного проміжку часу, яке завершується написанням підсумкової роботи. Виконання проектів може бути корисним для викладання правознавчого курсу, прав людини, оскільки воно:  допомагає учням прослідкувати взаємозв’язок між різними предметами, а також між навчальними дисциплінами і навколишнім світом;  дає учням практичні навички в організації власної діяльності, плануванні часу і роботи за виробленим графіком;  дозволяє під наглядом викладача самим контролювати своє навчання;  створює можливості для співпраці учнів одне з одним і з різними людьми поза навчальним закладом;  дає учням практичні навички публічної презентації та захисту власних знахідок і думок. Застосування м етод у. Виконання проектів має різні етапи , однак на всіх етапах наголос треба ставити на тому, щоб учні самі відповідали за власне навчання. Вибір теми або проблеми . Теми проектів може підібрати викладач, а тоді запропонувати учням на вибір, або ж їх вибирає безпосередньо група із тих пропозицій, які наприклад, були запропоновані під час мозкової атаки. Теми доцільно підбирати у вигляді прямих запитань, які можуть зацікавити учнів. Наприклад, «Як мешканці нашого міста ставляться до біженців з інших країн?» чи «Що хвилює батьків найбільше у проблемі вживання дітьми наркотиків?». Питання повинні бути сформульовані точно, щоб учні не розгубилися. В інших випадках ви можете почати роботу з певного виду діяльності чи з забезпечення обладнанням, яке, за вашим задумом, учні мали б використовувати протягом виконання проекту, наприклад, аудіозаписи. Планування проекту. Викладачі й учні мають вирішити, коли початок проекту, на який час він розрахований, які ресурси будуть використані, де їх можна знайти, чи учні працюватимуть поодинці, чи в підгрупах, над тією самою темою чи над різними і т.ін. Тим учням, які не мають навиків дослідницької роботи, може бути легше працювати в підгрупах. Дуже важливо на цьому етапі обговорити, як має завершитись цей проект. Процес дослідження дії. В процесі роботи над проектом за незначний проміжок часу виробляється багато навичок. Наприклад, під час дослідження стану охорони здоров’я у своїй місцевості учні вчаться відвідувати лікарні, брати інтерв’ю, читати, фотографувати, збирати статистичні дані та обробляти їх. Складніший проект може передбачити технічні навики – наприклад, як працювати з відеокамерою, а також художній талант – наприклад, виготовлення стягу. В найкращих проектах з метою використання всіх можливостей дитини 22

поєднуються академічні, соціальні і творчі здібності учнів. На цьому етапі викладач може допомогти учням, відповідаючи на їхні запитання, даючи пораду, але відповідальність за виконання роботи лежить на них самих. Результати роботи . Ними можуть бути письмовий звіт, фільм, виставка, аудіозапис, лекція, картина, вірш… Дуже добре, коли в підсумковій роботі відображено не тільки кінцевий результат, а й різні етапи роботи над проектом, а також емоційне ставлення самого учня до теми проекту. Наприклад, учні, які роблять виставку плакатів про зловживання алкоголем у їхньому місті, могли б сфотографувати себе в роботі й написати про те, як вони працювали над проектом. Учнівські розробки можна представити групі або ширшій аудиторії. Наприклад, проект про становище бідних у вашому районі міг би зацікавити місцеву газету, а муніципальні органи могли б зацікавитися результатами вашого проекту про забруднення навколишнього середовища. Оцінювання. Оскільки проекти часто поєднують у собі кілька дисциплін, оцінювати їх результати повинні кілька викладачів. При виставленні оцінки слід ураховувати різноманітні здібності, що проявилися в процесі роботи над проектом, а не тільки академічні критерії. Метод «Гудіння вулика». Суть мет оду та його мета . Метод «Гудіння вулика» можна використовувати для того, щоб змінити темп заняття чи години спілкування. Наприклад, після довгої промови викладача дати можливість учням поговорити в парах або підгрупах. Застосування м етод у. Скажіть учням, що протягом п’яти хвилин вони можуть реагувати на те, що було сказано чи продемонстровано. Вони можуть обмінюватися враженнями або обговорити те, що їм було незрозуміле. Після пожвавленого обговорення підгрупами або парами можна запропонувати їм обмінятися думками або запитаннями з усією групою. Використання малюнків. Суть мет оду та його м ета . Малювання може бути використане для того, щоб навчити учнів спостерігати і співпрацювати, розвивати їхню уяву, виховати співчуття до людей, зображених на малюнках або для знайомства з іншими учнями. Малювання може бути корисним при вивченні прав людини, оскільки учнівські роботи можуть бути виставлені в навчальному закладі і таким чином поширювати висловлені в них ідеї серед інших учнів. Застосування м етод у:  назбирайте з газет, часописів, книжок цікаві для вас малюнки чи фотографії на різну тематику;  запропонуйте учням працювати в парах. Дайте кожному з них малюнок і приладдя для малювання. Попередьте їх, щоб не показували малюнки своєму партнерові;  далі кожен учень описує словами свій малюнок, а партнер, прослухавши лише опис, пробує його намалювати. Через десять хвилин учні міняються 23

ролями. Звичайно, через брак часу малюнки будуть дуже схематичні. Проте тут головним є вміння описати, а не власне намалювати;  далі учні порівнюють свої малюнки з оригіналами. Спитайте їх, чи не було випущено щось важливе? Якщо так, то що? Чому? Або:  в іншій групі запропонуйте кожному учневі намалювати свого сусіда, в той же час розпитуючи його:  Які твої улюблені речі?  Куди ти хотів би поїхати?  Про що ти мрієш? Запропонуйте учням намалювати довкола портрета їхнього сусіда щось таке, що відображає його відповіді на запитання. (Щоб спростити це заняття, хай учні, замість малювання свого сусіда, просто напишуть його ім’я. Решта дій залишається незмінною). Учням можна запропонувати виготовити плакати або ж художні малюнки, які б відображали їхнє ставлення до Закону, прав дитини та прав людини. Малюнки і фотографії. Суть мет оду та його мета . На однакових малюнках і фотографіях зображення ідентичне, проте воно сприймається кожним по-своєму. Саме це й може бути прекрасною ілюстрацією того, наскільки неоднаково ми сприймаємо світ. Застосування м етод у: 1. Дайте учням, які працюють у парі, малюнок, щоб вони розглянули його. Виділіть п’ять хвилин на те, щоб вони записали всі запитання, які хотіли б поставити щодо малюнка. Малюнки повинні бути пов’язані з проблемою, над якою ви або ваші колеги працюють з учнями. 2. На наступному етапі запропонуйте кожній парі показати свій малюнок і чотири найважливіші запитання сусідній парі. Виділіть десять хвилин для того, щоб вони спільно знайшли відповіді на всі запитання. Запропонуйте їм скласти два списки: а) запитання, на які учні не можуть знайти відповіді; б) запитання, на які вони можуть дати відповідь. 3. Для другої категорії запитань важливо обґрунтувати, чому учні вибрали саме таку відповідь. Наприклад, якщо вони думають, що дитина на малюнку походить із холодних країв, то які саме деталі цього малюнка спонукали їх зробити такий висновок? 4. Зробіть виставку всіх малюнків, запитань і відповідей. Запропонуйте учням уважно роздивитися цей матеріал і зробити, в разі потреби, подальші коментарі. Виділіть місце, де викладачі, батьки чи інші учні змогли б також прокоментувати матеріал і висловити свої власні ідеї.

Карикатури і комікси. Суть мет оду та його м ета . Карикатури і комікси (серія малюнків з короткими тестами, що утворюють цільну розповідь) – це засоби вагомого впливу на молодь. Вони можуть розважати, інформувати упередження та стереотипи. Способи використання їх у навчальному закладі найрізноманітніші. Наприклад, готуючись обговорити висвітлення проблеми насильства в засобах масової інформації, запропонуйте учням підрахувати, скільки епізодів насильства з’являється в карикатурах і коміксах щотижня. Для виховання законопослушності, поширення ідеї прав людини серед учнів усього навчального закладу можна також використовувати карикатури, намальовані самими учнями. Застосування мет оду. Заготуйте карикатури або сторінки гумору з газет, часописів, коміксів і реклам, які тематично пов’язані з проблемою, що вивчається. Наприклад, насильство, нетолерантність, расизм, беззаконня. Запропонуйте учням обговорити їх у групах. Тоді запитайте:  якою була ваша перша емоційна реакція?  Яка головна думка карикатури чи коміксу?  Чи ефективно передає зображення зміст, певну точку зору і чи спонукає воно замислитись над проблемою?  Що критикується: ідея чи група людей?  Чи використано на малюнку певні стереотипи чи упередження відносно певної групи людей. Як-от: жінок, етнічних груп, біженців, інвалідів, неповнолітніх?  Зроблено це серйозно, з гумором чи з іронією? Як це допомагає розкрити головний задум? Або : запропонуйте учням вибрати певний аспект проблеми законопослушності, прав людини і зобразити його у вигляді карикатури або гумористичної сторінки. Хай вони спробують зобразити тему так, щоб їхня робота змусила людей замислитись над проблемою. Організуйте виставку робіт. Відео Такі організації, як Рада Європи і Міжнародна амністія, випустили відеокасети для використання в навчальному закладі. Корисними можуть бути також уривки теленовин та документальних стрічок. Ось кілька рекомендацій, як можна використати відео матеріали. Якщо учні обробляють інформацію, яку отримують через відео, то вони швидше запам’ятовують її. Наприклад, вони можуть використати уяву і написати щоденник людини, яку побачили у відеофільмі або покласти його зміст в основу дискусії.

Газети. Суть мет оду та його м ета . В демократичному суспільстві засоби масової інформації необхідні для загального його поширювання. Проте, інколи нам трапляються суб’єктивні репортажі, в основі яких лежать стереотипи та упередження. Аналіз таких упереджень дає змогу навчити учнів побачити їх у повсякденному житті і вміти протистояти їм. Такий вид діяльності також вдосконалює комунікативні здібності учнів. Застосування м етод у. Виберіть актуальну проблему у сфері прав людини, яка жваво обговорюється на сторінках преси у вашій країні, наприклад, ставлення до меншин. Або ж виберіть проблему, яка лягла в основу декількох різних статей, наприклад, нетолерантність. 1. Поділіть групу на підгрупи ( по 4-5 учнів). 2. Дайте кожній підгрупі хоча б одне повідомлення з місцевої або іншої газети на вибрану тему. Якщо є потреба, то один і той же матеріал можуть використовувати всі підгрупи. Зручно порівнювати репортажі з різних газет на одну й ту ж тему. 3. Запропонуйте кожній підгрупі обговорити деякі із запропонованих нижче запитань. Виберіть ті, що відповідають вашій темі або сформулюйте свої:  чи назва репортажу розкриває його зміст?  Якою є ваша перша реакція на описану ситуацію? Чи маєте враження, що хтось помилився? Якщо так, то хто?  Чи висунуті проти когось прямі звинувачування? Якщо так, то складіть список їх.  Чи підкріплені вони якимись доказами?  Яка частина репортажу когось критикує?  Яка частина підтримує і захищає?  Чи вміщені в статті безпосередні пояснення людей, яких критикують?  Які слова, на вашу думку, були вирішальними для створення вашого враження?  Чи вміщені в статті думки простих громадян стосовно цієї проблеми?  Якою є позиція владних структур? Наприклад, працівників соціальних служб, міліції, службовців тощо? 4. Такий аналіз можна продовжити різними способами. Наприклад, шляхом розширення дискусії, написання учнями власних репортажів або порівнювання, як висвітлено проблему в пресі, на телебаченні, по радіо. 5. Ви можете також запропонувати учням принести цікаві газетні матеріали, які знайшли вони самі. Таким шляхом можна сформувати підбірку, яка стане основою дискусій. Варто при цьому задіювати й батьків, які можуть допомогти дітям підібрати цікаві матеріали. Інте рв’ювання. Суть мет оду та й ого м ета . Навчаючи правам людини, ми можемо знайти букву закону в книжках, але конкретні приклади використання таких прав ми повинні шукати навколо себе в наших власних громадах. Наприклад, 26

якщо група вивчає права дитини, то батьки і прадіди учнів можуть стати важливим джерелом інформації про ті зміни, які сталися в житті дітей з плином часу. Інтерв’ювання – це добрий спосіб залучити широкі суспільні кола до роботи навчального закладу, пов’язати вивчення прав людини з реальним життям, а також вдосконалювати вміння спілкуватися з різними людьми. Застосування м етод у: 1. Поясніть групі, що документи, які містять права людини (наприклад, Конвенція про права дитини), - це результат тривалого процесу, а в минулому багатьма з цих прав діти користуватись не могли. Наголосіть, що така ситуація має місце в багатьох країнах і нині. 2. Складіть разом з дітьми короткий список, що включає дідусів і бабусь. Було б ідеально мати в списку чотирьох осіб. 3. Запропонуйте учням написати цим людям і запросити їх до навчального закладу, щоб взяти в них інтерв’ю. (Було б найкраще, якби на перший раз респонденти прийшли до класу, а не навпаки). 4. Не забудьте попередньо вияснити у співбесіді з респондентами, наскільки вони обізнані з суттю проблеми, про яку говоритимуть. Діти теж мусять підготуватися до інтерв’ю, обдумавши запитання завчасно. Готуючи їх, учні мають подумати, про що вони хотіли б довідатися. Наприклад, якщо респондент сказав, що він дитиною працював, замість того, щоб відвідувати навчальний заклад, діти могли запитати про його тодішні відчуття, коли і чому так сталося, хто був разом із ним і т.ін. 5. Коли прийдуть респонденти, посадіть їх на видному місці. 6. Діти можуть задавати питання по черзі. Хай інтерв’ю розвивається природно: не перебивайте їх без потреби. 7. Запишіть відповіді на аркуш паперу або на касету. 8. Якщо респондентів декілька, попросіть їх обговорити питання, замість того, щоб відповідати по черзі. Це може внести пожвавлення. 9. Після інтерв’ю запропонуйте учням порівняти відповіді з коротким викладом Конвенції про права дитини. Поставте тоді нижче запитання:  Чи поважали, на вашу думку, права дітей в минулому?  Які права ігнорувалися? Чому?  Чи хотіли б ви жити в той час?  Покращилось чи погіршилось нині становище дітей? Чому? Альте рнативна методика . 1. Старшокурсники могли б також взяти інтерв’ю в помешканні респондентів. 2. Використайте газетний матеріал, щоб проаналізувати, як захищають або ігнорують права дітей в інших країнах світу. 3. Запропонуйте групі поставити п’єсу, написати вірш, оповідання або виконати малюнок, в яких порівнювалось би життя дітей колись і тепер. 4. Народна література – це добре джерело, звідки можна довідатися про життя дітей колись і тепер. 5. З метою активного засвоєння учні могли б написати п’єсу про 27

удосконалення захисту прав дітей і поставити її іншим групам навчального закладу. Асоціативний зв'язок. Суть метод у та його мета . Цей метод може бути використаний на першому етапі роботи над темою, щоб вияснити, наскільки учні з нею обізнані, і на останньому, щоб встановити що саме вони засвоїли. Застосування м етод у: 1. Підберіть ключове слово, пов’язане з проблемою, яка вивчається. 2. Запропонуйте учням швидко записати інші слова, які асоціюються з названим. 3. Поясніть, що можна і не писати нічого. Тут важливо отримати «моментальний знімок» того лексичного матеріалу, який учні асоціюють із названим словом. 4. Дайте оцінку цьому виду навчання, порівнюючи результати до і після нього, хай і учні самі переконаються у своєму прогресуванні. 5. Щоб урізноманітнити роботу, запропонуйте кожному учневі на закінчення теми висловити одним словом, що вони думають або відчувають стосовно обговорюваної теми. Або хай кожен назве якесь слово, пов’язане з нею. Пройдіть по класу і зберіть такі слова. Попросіть одного або двох учнів записати їх. Відтворенн і ін формації. Суть метод у та його м ета . Добрі можливості проникнуть в суть інформації ї зрозуміти її дає відтворення інформації в іншій формі. Наприклад, можна послухати оповідання, а тоді зобразити його в малюнках. Учні змушені будуть виділити в оповіданні головне і вирішити, як передати його на малюнку. Вони повинні аргументувати це таким чином: «Я збираюся передати це в такій формі, що … ». Ця методика дозволяє розвивати уяву так само, як і вміння спостерігати, виділяти головне і робити висновки. Застосування м етод у: 1. Підберіть з учнями оповідання, малюнок, вірш, карикатуру або фільм. Наприклад, якщо група вивчає право жити із своєю родиною, можна використати малюнок, на якому зображено дитину-біженця. 2. Учні читають, розглядають або слухають оригінальну історію. 3. Потім вони вирішують, який епізод можна відтворити іншими засобами і чому саме його. Якщо ви використовуєте малюнок, то хай учні складуть оповідання про те, що зображено. 4. Якщо вони хочуть додати певні подробиці, яких немає в оригіналі, то повинні це обґрунтувати. 5. Учні працюють над створенням нової версії. Пропозиції щодо видів відтворюва ної інформації :  радіовистава, записана на плівку;  коротке письмове оповідання; 28

    

оповідання у формі коміксу; описовий вірш; малюнок; розповідь, прослухана в класі або навчальному закладі; виставка в класі.

НЕТРАД ИЦІЙНІ ТЕХНОЛОГ ІЇ ПР АВОВОГО ТА ПРЕВЕНТИВ НОГО В ИХОВАННЯ УЧ НІВСЬКОЇ МОЛОДІ Ефективними технологіями правового та превентивного виховання учнівської молоді є навчальні ігри. Вони можуть виступати як цілісна самостійна технологія і як елемент технології, який активізує пізнавальну та творчу діяльність учнівської молоді і забезпечує формування правозначних умінь та навичок, тренінгу. Це певною мірою репетиція діяльності людини, оскільки забезпечує можливість учневі «програти» практично кожну конкретну ситуацію і застосувати її в житті. У системі технологій активного навчання та виховання використовується п’ять моделей навчальної гри, основу яких складають імітація діяльності, розігрування ролей, виконання операцій, інсценування, психодрами та соціограми. Іміт аційні ігри забезпечують можливість змоделювати діяльність правоохоронного органу, організації, події, конкретну діяльність людей (проведення наради, сесії, виборів, обговорення напрямів роботи, нормативних актів, просто бесіди), обстановки, умов, в яких відбувається подія (залу засідань, кабінету). Технологія імітаційної гри, крім сюжету події, має містити опис структури та призначення імітованих об’єктів, документів, нормативних актів, що визначають специфіку імітованої діяльності та змалювання обставин, за яких відбувається подія. Операційні ігри допомагають відпрацювати виконання конкретних специфічних операцій, зокрема, проведення бесіди, дискусії, круглого столу, брейн-рингу тощо. В них моделюється процес самої діяльності. Операційні ігри проходять в умовах, що імітують реальну обстановку. Технологія розігрування ролей забезпечує набуття практичних умінь та навичок відпрацювання тактики поведінки, дії, виконання певних функцій, обов’язків конкретної особи. Для її проведення розробляється модель-п’єса ситуації. Між учасниками розділяються ролі з «обов’язковим змістом» у відповідності до проблемної ситуації, винесеної на обговорення. Технологія інсценування є своєрідним «діловим театром», в якому розігрується будь-яка ситуація та поведінка людини за певних обставин. Учасники гри мають мобілізувати весь свій досвід, знання, навички, вжитися в образ певної особи, зрозуміти її роботу, оцінити обставини та обрати правильну лінію поведінки. Технологія має за мету навчити учасника гри орієнтуватись в різних обставинах, вміти давати об’єктивну оцінку своєї поведінки, 29

враховувати можливості інших людей, налагоджувати з ними контакти, впливати на їх інтереси, потреби та діяльність, не застосовуючи формальних атрибутів влади та наказу. Основу її складає конкретна ситуація, розподіл функцій та обов’язків дійових осіб та їх завдання. Психодрама та соціограма близькі до розігрування ролей та технології інсценування. Це той самий «театр», але вже соціально-психологічний, в якому відпрацьовується вміння відчути ситуацію в колективі, оцінити та змінити стан іншої людини, вміти налагодити необхідний контакт. Важливим є проектування технології. Проект має включати визначення мети, постановку проблеми, обґрунтування постановки задачі, сценарій, загальне змалювання процедури технології, зміст ситуації та характер дійових осіб. Процедура технології складається з етапів: 1. Підготовка аудиторії, учасників та експертів. Визначається режим роботи, формується головна мета заняття, обґрунтовується постановка проблеми та вибору ситуації. Видаються пакети матеріалів та документів. 2. Ознайомлення учасників гри із ситуацією, опрацювання законодавчих актів. Збирається додаткова інформація, проводяться групові та індивідуальні консультації учасників гри, між ними допускаються попередні контакти. 3. Процес гри. Від початку гри ніхто не має права втручатись і змінювати її хід. Дії учасників коригує лише викладач, якщо вони самохіть змінюють процес ігри. 4. Аналіз, обговорення, оцінка результатів. Виступ експертів, обмін думками, обстоювання учасниками гри своїх рішень, висновків, ідей. Констатація досягнутих результатів, пошук помилок, формулювання кінцевих підсумків виховного заходу. Серед названих технологій ефективними є: Гра «ПРЕЗИДЕНТСЬКИЙ МАРАФОН» Формується дві команди (з однієї групи або паралелей) представників певної політичної партії, що веде виборчу компанію за кандидата в президенти. Учні готують платформу свого кандидата, а той, у свою чергу, виступ на пресконференції перед журналістами, виступ на мітингу. Довірені особи кандидата готують промови, агітлистівки. Політична партія – суперник готує атрибутику виборчої боротьби для свого кандидата. Відбувається телевізійний двобій претендентів за участю телеведучого. А «інститут громадської думки» робить опитування рейтингу популярності. Переможець – команда з більшим рейтингом.

Гра «ПРАВОВА ПОДОРОЖ УКРАЇНОЮ» Мета гри: ознайомити учнів з основами законодавства України про права людини, сформувати у них конкретні правові поняття та навички правомірної поведінки. Гра вимагає відповідного обладнання: 1. Три поля, контурні карти або малюнки, виконані на ватмані, на яких зображено контури України. Поля розграфлені на 20 клітинок кожне. У клітинки вписано відповіді на запитання ведучого. 2. 60 карток з фрагментами фізичної, природної та кліматичної карт України – з одного боку і номерами запитань – з іншого. 3. Два аркуші із запитаннями до гри. 4. Пояснювальна записка. Методика провед ення: 1. Гравцям видаються поля. 2. Ведучий тримає у себе банк карток і зачитує запитання. Гравці не повинні бачити картки. 3. Ведучий дістає з банку картки і зачитує запитання. 4. Гравці швидко шукають на своїх полях відповідь, яку вони вважають правильною (кожен на своєму полі). Насправді правильна відповідь зазначена лише на одному полі. 5. Коли гравець вважає, що знайшов правильну відповідь, він піднімає руку. 6. Хто перший підніме руку – той отримає картку від ведучого. 7. Отриману картку гравець накладає на клітинку-відповідь таким чином, щоб номер був зверху: а) якщо відповідь правильна, то картка чітко лягає на своє місце; б) коли відповідь неправильна, то, відповідно, під час перевірки виявляється, що картка лежить не на своєму місці; в) коли жоден з гравців не піднімає руку – проігнорована картка вилучається з гри. 8. Ведучий задає запитання доти, доки не залишиться без карток. Проігноровані картки вважаються задіяними і другий раз у гру не вводяться. 9. Після цього ведучий (або учасник з команди суперника) перевертає картки на ігрових полях таким чином, щоб фрагменти карт були зверху. 10. Переможцем вважається той гравець, у якого склалась правдива карта України. Гра «ОДИН СВІТ – ОДИН НАРОД» Гра може бути самостійною технологією або її складовою. Вона може бути присвячена будь-якій проблемі, зокрема, скликанню Всесвітньої Народної Асамблеї з приводу розробки проекту Всесвітньої Конституції. Мета гри: розвивати планетарне мислення учнів, формувати вміння та навички колективної творчої праці, виховувати повагу до людини, людської гідності, почуття людяності та милосердя. 31

Термін підготовки до гри – 10-15 днів. Викладач ділить групу на підгрупи (це можна зробити за допомогою різнокольорових паперових яблук, кружалець, що імітують Землю тощо). Кожна підгрупа – представники різних континентів Землі. Це робочі групи, які мають розробити проект Конституції у підготовчий період. Викладач консультує учнів-гравців щодо вимог до статей Конституції та її форми. На засіданні Всесвітньої Народної Асамблеї кожна робоча група представляє і захищає свій проект, який у подальшому обговорюється, і з кожного проекту відбираються ті положення, які задовольняють більшість. Таким чином відбудовується загальна Конституція, яка затверджується голосуванням і набирає статуту Всесвітньої. Варто запропонувати учням зіставляти утворену ними Конституцію із Загальною декларацією прав людини, з іншими міжнародними документами, що регламентують здійснення прав людини. Зокрема, варто запропонувати їм, як ілюстрацію, проект Конституції міжнародних молодіжних організацій. Наприклад: МИ, люди Землі, урочисто зобов’язуємося будувати нове громадянське суспільство, засноване на принципах рівності можливостей, верховенства закону, загального демократичного суспільства та нового партнерства усіх націй та народів. МИ закликаємо будувати суспільство, де право на їжу таке непорушне, як право голосу, де право одержувати базову освіту надійно охороняється, як і право свободи преси, і де право на розвиток розглядається як основа прав людини. МИ закликаємо будувати нові основи людської безпеки, яка гарантує безпеку людей засобами розвитку, а не озброєння; засобами співробітництва, а не конфронтації; засобами миру, а не війни. Ми віримо, що за гарантією Організації Об’єднаних Націй буде досягнуто загальної безпеки людей вдома, на роботі, в їхньому суспільстві, в їхньому оточенні. МИ цілковито переконані, що розбіжності у наших суспільствах – наша сила, а не наша слабкість, і ми маємо намір захищати ці розбіжності як гаранти терпимості, дружби і співробітництва між всіма народами, незалежно від походження, раси, релігії або етнічної належності. МИ віримо, що наш світ не зможе вижити, якщо складатиметься з 1/4 багатих та 3/4 бідних, половини демократичних суспільств і половини авторитарних, з оазами розвинених суспільств, оточених пустелею нестатків. Ми обіцяємо розпочати усі необхідні дії національного та глобального характеру, щоб припинити тенденцію зростання нерівності всередині націй та зовні. МИ переконані, що завдяки спільним зусиллям можна запобігти бідності. Ми стверджуємо: нашим першим кроком у досягненні цієї мети буде утворення суспільства, яке гарантуватиме кожній дитині право на освіту, що людське життя буде оточене турботою про здоров'я, забезпечення питною водою, а кожне подружжя матиме змогу самостійно регулювати чисельність своєї родини. 32

МИ усвідомлюємо нашу відповідальність перед теперішнім і грядущими поколіннями і сповнені рішучості передати своїм дітям багаті природні ресурси і довкілля збереженими. МИ маємо на меті збудувати зразок розвиненого суспільства, яке базується на загальних відкритих ринках, а не на протекціонізмі; на рівному використанні ринкових можливостей, а не на благодійності; на плюралізм і думок, а не на насильстві. МИ пропонуємо розроблені основи нової соціальної та економічної філософії, яка ставить людину в центр наших пошуків і творить нерозривні зв’язки людської солідарності. МИ щиро віримо, що Організація Об’єднаних Націй має стати принциповим гарантом нашої загальної безпеки. Ми сповнені рішучості підсилювати роль Організації Об’єднаних Націй і надати їй широкомасштабну владу у прийнятті рішень соціально-економічного плану під егідою Ради Економічної Безпеки. (Міжнародна зустріч на вищому рівні з питань соціального розвитку. Копенгаген, 1995). На завершення гри її учасникам можна запропонувати розв’язати кризову ситуацію, спираючись на розроблену ними Всесвітню Конституцію, тобто застосовувати на практиці загальний закон існування людства. Гра «ЕРУДИТ ЮРА» (юридичних афоризм ів) Мета гри: ознайомити учнів з юридичними термінами, розширити їх правовий світогляд, збагатити юридичний словник. Учасники гри: у грі можуть брати участь одна або кілька груп, учні яких формують команди. Учасники гри повинні засвоїти юридичні афоризми з тем, які вкажуть арбітри. Керують грою арбітри (викладачі), які консультують учнів, підбирають для гри афоризми, визначають переможців, розподіляють місця, зайняті окремими учнями, командами за підсумками змагання після підрахунку балів, одержаних учасниками гри. Процес гри розрахований на два місяці і складається з чотирьох етапів:  підготовка до гри;  початок ігрового заняття;  ігрове заняття;  підведення підсумків гри. Перший етап (20-30 хв.). Арбітри інструктують учасників гри: роз’яснюють її зміст, теми афоризмів, повідомляють список необхідної літератури. Визначається термін гри. Другий етап. Початок гри (3-5 хв.). Гра починається у визначений час перевіркою готовності її учасників. Ведучий роз’яснює всім учасникам гри її зміст, правила поведінки. За допущені помилки учасників карають штрафними балами. Учасники гри готують ручки, чисті аркуші паперу, на яких вказані прізвища та назви своїх команд. 33

Третій етап (45-60 хв.). Ігрове заняття. Ведучий зачитує афоризм, а учні визначають, до якої галузі права він відноситься і записують до своїх аркушів. І так далі. Наприклад:  «Праця породжує мудрість і чистоту» (Г.Д.Торо);  «Освіта надає людині гідності» (Дідро);  «Кожна родина – це частина держави» (Аристотель);  «Право і справедливість полягають в тому, щоб кожен мав і робив своє так, щоб ніхто не мав чужого і не позбавляв свого» (Конфуцій);  «Правовою основою договору є наявність згоди»;  «Віддай твоє, поки воно твоє, після смерті воно не твоє»;  «Із факту народжується право»;  «Задовольняйся не покаранням злочинців, а попередженням злочинів» (Періандр);  «Право верховної влади карати за злочини ґрунтується на необхідності захищати довірене їм суспільне благо від узурпації його приватними особами» (Чезаре Беккаріа);  «Одні злочини прокладають шлях іншим» (Сенека);  «Ніхто не може поліпшувати своє становище своїм же правопорушенням». Четвертий етап. Підведення підсумків ігрового заняття (до 10 хв.). Арбітри підводять підсумки гри, проставляють бали проти прізвища кожного учасника, потім підсумовують їх по кожній команді. Ведучий оцінює та аналізує дії учасників, вказує на помилки, допущені ними, заслуховують їх міркування і висновки. Оголошуються переможці гри. Рольова гра «ПРАВА ДІТЕЙ» Теоретичну основу її може складати проблема обговорення в Комітеті з прав дитини при ООН питання про те, як досягти прогресу у справі забезпечення прав дитини в Україні відповідно до міжнародних правових стандартів. Мета гри: ознайомити учнів з комплексом прав дитини в Україні, а саме: особистими, соціально-економічними, культурними; громадянськими та політичними правами; формувати вміння досліджувати реальність законодавчого закріплення прав дитини в Україні і його відповідність міжнародним стандартам; виховувати в учнів розуміння цінності особистості кожної дитини, необхідності дотримання її прав і свобод, розвивати аналітичне мислення засобами порівняння національного законодавства в Україні з міжнародними стандартами в цій галузі. Підгот овча робота до гри . Процес підготовки гри тривалий. За тиждень-два ведучий гри (ним повинен бути викладач основ правознавства) обирається і оголошується тема гри. Далі група ділиться на три підгрупи (можна сформувати підгрупи з паралельних груп): група експертів, група, що представляє урядову делегацію від України в ООН, група представників 34

правозахисних організацій. Кожна група отримує завдання: 1 група – експерти – готують аналіз застосування міжнародних правових норм і законодавств України в реальному житті дітей в Україні, а також пропозиції щодо шляхів усунення наявних в законодавстві і реальному житті недоліків; 2 група – офіційна делегація України – включає представників Міністерства освіти, Міністерства охорони здоров'я, МВС, Мінюсту, а також сектора з прав жінок, охорони сім’ї та материнства. (Наголошує на позитивних моментах в реалізації прав дитини в Україні); 3 група – представники правозахисних організацій, в тому числі й Всеукраїнського комітету захисту прав дитини – розкривають недоліки та суперечності, застарілість окремих нормативно-правових актів України, порівнюючи їх з відповідними статтями Конвенції про права дитини. Правозахисники висловлюють свої рекомендації щодо вдосконалення чинного національного законодавства в цій галузі. Методичне за безпеч ення гри . Гра вимагає гарного організаційного та методичного забезпечення, відповідного дизайнерського оформлення. Насамперед, в центрі зали, в якій проводитиметься гра, варто поставити круглий стіл, за яким засідатимуть десять експертів (стоїть табличка «експерти»), по обидва боки розміщується група урядової делегації України та представників правозахисних організацій (теж з відповідними табличками). Хід г ри : … Сьогодні ми проведемо гру «Засідання комітету з прав дитини ООН з метою обговорення питання про те, як досягти прогресу в справі забезпечення прав дитини в Україні відповідно до міжнародних стандартів». Ведучий може повідомити, що згідно зі ст.43 Концепції про права дитини такий Комітет складається з десяти експертів, яким притаманні високі моральні якості та компетентність в галузі , що охоплює ця Конвенція. Члени Комітету обираються таємним голосуванням із числа внесених до списку осіб, висунутих державами-учасницями. Кожна держава-учасниця може висунути особу з числа своїх громадян. Вибори проводяться на нарадах держав-учасниць, що скликаються Генеральним секретарем у центральних установах Організації Об’єднаних Націй. Згідно зі ст.44 держави-учасниці зобов’язуються подавати Комітетові через Генерального секретаря ООН доповіді про вжиті ними заходи щодо закріплення визнаних у Конвенції про права дитини та прогрес, досягнутий у здійсненні цих прав: а) протягом двох років після набрання чинності цією Конвенцією для відповідної держави-учасниці; б) надалі через п’ять років. Доповіді мають бути насичені достатньою кількістю інформації, щоб забезпечити Комітетові повне розуміння дії Конвенції про права дитини в даній країні. Сьогодні заслуховується Україна. Представник від української урядової делегації робить десятихвилинну доповідь, в якій розкриває механізм реалізації комплексу прав дитини, включаючи особисті, соціальні, економічні, культурні, громадянські та політичні права дітей в законодавстві України. Акцентуючи увагу на досягнутому, він вказує на окремі недоліки, а також розкриває 35

перспективи удосконалення національного законодавства відповідно до Конвенції. По закінченню доповіді представники правозахисних організацій ставлять запитання доповідачеві та працівникам відповідних міністерств і відомств. Слово від правозахисних організацій надається представникові Всеукраїнського комітету захисту прав дітей (до 10 хв.). В альтернативній доповіді член Всеукраїнського комітету захисту прав дітей в Україні. Бажано, щоб правозахисники виробили свої рекомендації щодо поліашення ситуації. Вислухавши обидві сторони, Комітет (після 5-ти хвилинного обговорення) пропонує свої рекомендації щодо вдосконалення діючого законодавства України та приведення його у відповідність до вимог Конвенції. Підсумок гри. Гра закінчується оголошенням рекомендацій Комітету з прав дитини. Ведучому слід особливу увагу звернути на те, що основна робота проводиться на підготовчому етапі до гри. Він повинен зустрітися з кожною групою і допомогти в підборі літератури, підготовці доповідей. Особлива відповідальність покладається на групу експертів, куди відбираються найбільш підготовлені учні і можуть бути запрошені викладачі історії. Експерти повинні ознайомитися з доповідями обох сторін напередодні гри і заздалегідь підготувати свої рекомендації. МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ВИХОВ НИХ ЗАХОД ІВ ПРЕВЕНТИВ НОГО С ПРЯМУВАННЯ Диспути ГРОМАДЯНИНОМ БУТИ ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ «Щоб зробити з людей хороших громадян, їм слід дати можливість проявити свої права громадян і виконувати обов’язки громадян» С.Смайлс Запитання для обг оворення : 1. Які риси, з Вашого погляду, повинен мати зрілий громадянин незалежної України? 2. Кому з Ваших ровесників вони притаманні? 3. Хто, на Вашу думку, ще не досяг громадянської зрілості? Чому? 4. Як Ви розумієте громадянськість і моральність? 5. Чим Ви доведете свою громадянську зрілість? СОЦІАЛЬ НА ЗРІЛІСТЬ МОЛОДОЇ ЛЮДИНИ «На своєму людському шляху каміння, які ти повинен прибрати, щоб, ідучи за тобою, було легше. Якщо за своє життя ти не побачив жодного камінця і не прибрав його, - ти не людина» В.О.Сухомлинський Запитання для обг оворення : 1. Моральні переконання Ваших товаришів – якою мірою Вас як людини вони стосуються? 36

2. 3. 4. 5. 6.

У яких випадках Ви стали б захищати свої переконання? Чи завжди мовчання – золото? Чи є праця «лакмусовим папірцем» моральності людини? «Красиве життя» - яку суть Ви вкладаєте в це поняття? Який аргумент Ви навели б на заперечення своєму товаришеві, який сказав би: «Не всім же бути моральними?». ЗАЛИШ ИТИ ПІСЛЯ СЕБЕ СЛІД НА ЗЕМЛІ

«Людина народжується не для того, щоб щезнути безвісно…, а щоб залишити після себе слід на землі, в думках, у серцях інших людей» В.О.Сухомлинський Запитання для обг оворення : 1. Говорять, що людина як свічка, живе, коли горить… Що означає «горіти», який смисл вкладено у це слово? 2. Чи згодні Ви з тим, що мужність правди приносить перемогу в будь-яких справах, великих і малих? 3. Чи повноцінним є життя людини, коли вона повністю присвячує його сім’ї? 4. Чи обов’язковою є для людини професія? У ЧОМУ СЕНС ЖИТТЯ І Щ АСТЯ ЛЮД ИНИ? «Найпрекрасніші і в той же час найщасливіші люди ті, хто прожив своє життя, піклуючись про щастя інших» В.О.Сухомлинський Запитання для обг оворення : 1. У чому сенс життя людини? 2. Що потрібно, на Вашу думку, для повного щастя? 3. Чи всі люди однаково розуміють щастя? 4. Чи можна відокремлювати особисте щастя від життя суспільства? 5. Як же досягти свого щастя? ПРО ЩО ВИ ДУМ АЄТЕ, МРІЄТЕ, ШАНОВНІ РОВЕСНИКИ? «Мета життя – самовираження, виявити в усій повноті свою суть – ось для чого ми живемо» О.Уайльд Запитання для обг оворення : 1. Чи знаєте Ви свій характер і самі себе? 2. Чи задоволені Ви своїм характером? 3. Чи займаєтесь самовихованням? 4. Чи може людина сама виробити характер? 5. Які риси характеру Ви хотіли б сформувати у себе? 6. На кого хотіли б бути подібним?

УМІЙ В ІДЧУВ АТИ ПОРУЧ СЕБЕ ЛЮД ИНУ «Людина, яка думає тільки про себе і шукає в усьому свою вигоду, не може бути щасливою» Сенека Запитання для обг оворення : 1. Чим людина мудріша і добріша, тим більше вона помічає добра в людях (Паскаль). Чи так буває в житті? 2. Як Ви розумієте народне прислів’я: «За добро добром платять»? А якщо не заплатили? Тоді як? 3. Що означає «роздавати себе людям»? (Л.Леонов). Що зробили б Ви для людей, якщо б змогли? 4. Як Ви розумієте слова «добрий» і «добренький»? 5. Любити людство легше, ніж зробити добро сусідові (Г.Сковорода). Чи згодні Ви з цим афоризмом? 6. Як Ви розумієте слова В.Сухомлинського: «Співчуття, якщо за ним немає ніякого поруху душі, гірше байдужості»? ДОРОЖИ ДРУЖБОЮ

1. 2. 3. 4. 5.

«Єдина справжня розкіш – це розкіш людського спілкування» А.Сент-Екзюпері Запитання для обг оворення : Що таке справжня дружба? Чи праві ті, хто говорить: «У нас багато друзів»? Якими якостями мають володіти друзі? Боягузливий друг, говорив Л.Толстой, страшніший ворога, бо ворога остерігаються, а на друга надіються. Чи згодні Ви з цим? Як розумієте вислів «безкорислива дружба чоловіча»? А чи може бути дружба, в основі якої корисливі цілі? Чи можна ображатися на друга, якщо він сказав гірку правду в очі? Чи можна вважати його справжнім другом? УЧИСЯ ЛЮБ ИТИ

«Там, де є строгість і вимогливість жінки-дівчини, юнак стає справжнім мужчиною» В.О.Сухомлинський Запитання для обг оворення : 1. Якою має бути справжня дружба між дівчиною і юнаком? 2. Чи згодні Ви з думкою, що може бути дружба без любові, але слабка любов, у якої немає дружби? 3. Як Ви розумієте слова Л.Толстого: «Любити – значить жити життям того, кого любиш»? 4. В.Сухомлинський писав, що ставлення до життя – найтонший вимірник честі, совісті, порядності, благородства. На конкретних прикладах 38

розкрийте суть цих слів. 5. Говорять, що від дівчини в абсолютній більшості випадків залежить поведінка юнака. Чи згодні Ви з такою думкою? 6. Чи є у Вас друг? Як особисто Ви оберігаєте цю дружбу від двозначних реплік, посмішок? ЩЕ РАЗ ПРО КОХАННЯ «Женитися, ні до чого не зобов’язуючи себе, - зрада» М.Монтень

1. 2. 3. 4. 5. 6. 7.

Запитання для обг оворення : Чи є ідеал кохання? Який він? Як відрізнити справжню любов від звичайного захоплення? Окремі хлопці й дівчата зберігають таємницю свого кохання. Чи праві вони? Як розуміти висловлювання: «Краще бути трохи дикою, ніж зовсім ручною»? Що означає вислів «муки кохання»? Чи потрібна розлука для перевірки кохання? Чи погоджуєтесь з висловленням: «Прощений друг ніколи не зможе стати справжнім другом»? НАВЧАННЯ – ТВОЯ ГОЛОВНА ПР АЦЯ

«Учися так, ніби тобі випадає жити вічно; живи так, ніби тобі випадає вмерти завтра» С.Смайлс Запитання для обг оворення : 1. Як Ви використовуєте своє право на освіту? 2. Як Ви розглядаєте знання: як мету чи засіб у реалізації своїх життєвих планів? 3. Знання «на трійку», чи достатні вони? 4. Чи в повну міру своїх можливостей Ви вчитеся? Які резерви підвищення якості знань у Вас не використані? 5. З чого, на Вашу думку, складається продуктивність Вашої головної праці – навчання? 6. Щоб зробили Ви, аби Ваші сокурсники вчилися краще? ВСЕ ЩАСТЯ ЗЕМЛІ – В ПРАЦІ «Праця породжує мудрість і чистоту» Г.Торо Запитання для обг оворення: 1. Якою є роль праці в житті людини, в розвитку суспільства? 2. «У шістнадцять років, оглянувшись назад, ти вже повинен побачити сліди своєї праці, зробити перший підсумок свого життя (В.Сухомлинський). 39

Що скажете з приводу твердження видатного педагога? 3. Чому народне прислів’я «Родися трудолюбивим, завжди будеш щасливим» щастя ставить у залежність від любові до праці? Чи правильно це? 4. Як Ви готуєтесь до праці, до життя? Що вже зробили для цього? РОБІТНИЧ А ПРОФЕСІЯ – ЩО ВИ В НІЙ ЦІНУЄТЕ? «Життя без праці – злодійство, праця без мистецтва - варварство» Д.Рескін Запитання для обг оворення : 1. «Вийти в люди» - який зміст вкладаєте Ви в цей вислів? 2. «Ким бути» чи «яким бути» - що Ви скажете з цього приводу? 3. «Про затискувачів кнопок» і «робочі мозолі». ЯК СТАТИ КРАС ИВ ИМ? «Кожного дня слід прослухати хоча б одну пісеньку, подивившись на хорошу картину, і, якщо можливо, прочитати хоча б один вислів» 1. 2. 3. 4. 5.

Запитання для обг оворення : Яку людину Ви вважаєте красивою? Які вчинки людей можна назвати красивими? Від чого залежить наше уявлення про красу людини? Чи може стати красивим кожен? Чи обов’язково прагнення до краси, пов’язане з великими матеріальними затратами? ЧИ ВМІЄМО М И КУЛЬТУРНО ПОВОДИТ ИСЬ?

1. 2. 3. 4.

«Ніщо не коштує так дешево і не ціниться так дорого, як ввічливість» Сервантес Запитання для обг оворення : Що таке зовнішня і внутрішня краса людини? Чи завжди вони збігаються? Як Ви розумієте думку А.Чехова: «У людини повинно бути все прекрасним: і обличчя, і одяг, і душа, і думки»? Як Ви розумієте приказку: «Про смаки не сперечаються»? У чому полягає справжня, а не показна краса поведінки юнака чи дівчини?

КОГО МОЖНА НАЗВ АТИ КУЛЬТУР НОЮ ЛЮДИНО Ю? «Ця зовнішня підтягнутість, почуття форми… визначає і внутрішній світ поведінки» А.Макаренко Запитання для обг оворення : 1. Що таке культура? З чого складається культура людини? 2. Як взаємопов’язані освіта, виховання і культура? 3. Чи можна бути культурним сьогодні без знання Шевченка, Лисенка, Шекспіра? 4. Чи варто ділити культуру на зовнішню і внутрішню? 5. Мова, поза, хода людини, побут, одяг, речі. Це теж культура? 6. Манера і культура людини. 7. Краса і культура поведінки. 8. Що Ви думаєте про свій рівень культури? Чи можна навчитися культурі? Тематичні вечори УЧИСЯ, ЩОБ ЗНАТ И, УМІТ И, ТВОРИТИ І БОРОТИСЯ «Люди, яким завжди ніколи, в основному нічого не роблять» 1. 2. 3. 4.

Г.Ліхтенберг

Запитання для обг оворення : Яке Ваше ставлення до освіти? Вища освіта – мета чи засіб? Як Ви розумієте положення «навчання повинне мати суспільний характер»? Чому так важливі самоосвіта і самовиховання? КОМПАС

1. 2. 3. 4.

«Робота позбавляє нас трьох великих лих: нудьги, розпусти, нужди» Ф.Вольтер Запитання для обг оворення : Хвала рукам трудовим. Професії наших батьків. Наші ровесники у профтехучилищах. Виступи батьків.

ШЛЮБ, СІМ’Я, З АКО Н «Женитися – означає наполовину зменшити свої права і вдвоє збільшити свої обов’язки» А.Шопенгауер Дорогі учні! На нашому вечорі Ви станете учасниками цікавої розмови на тему: «ЛЮБОВ-ШЛЮБ-СІМ’Я». Вам розкажуть про Основи законодавства про шлюб і сім’ю. Ви дізнаєтесь, якими правами наділені члени сім’ї, які обов’язки покладаються на подружжя у зв’язку з народженням дитини. Ви одержите цінні поради щодо виховання дітей. БОРОТЬБА ЗІ ЗЛОЧ ИННІСТЮ – НАША С ПІЛЬ НА С ПР АВА «Не через страх, а з почуття обов’язку треба стримуватись від поганих вчинків» Демокріт На веч орі Ви дізнаєт есь: 1. Про причини злочинності в нашому суспільстві. 2. Про засоби, що їх держава використовує в боротьбі зі злочинністю. 3. В чому полягає роль громадськості в попередженні правопорушень. Вам розкажут ь: 1. Про стан злочинності в нашому районі (місті). 2. Про роботу державних органів і громадськості, спрямовану на попередження правопорушень і злочинності. ПО ПЕРЕДУ – ЦІЛЕ ЖИТТЯ «Твоя діяльність, і тільки вона одна, визначає твою цінність» 1. 2. 3. 4.

У програмі : Виховання дітей – справа відповідальна. Головна роль належить батькам. Трудовому люду – гідне поповнення. Краса праці. СЛІД И З АЛИШ АЮТЬСЯ «Суть закону - людинолюбство» В.Шекспір

У програмі : 1. Роль криміналістики в розкритті злочинів. 2. Техніка служить розкриттю злочинів. 3. Злочинця буде знайдено.

Й.Фіхте

ЗЛОЧИН І ПОКАР АННЯ «Ми повинні стати рабами законів, щоб стати вільними»

1. 2. 3. 4.

На веч орі Ви дізнаєт есь про т е: Що таке злочин. Чим відрізняється злочин від проступку. Що таке «необхідна оборона». Як закон охороняє життя і гідність громадян країни.

Ціцерон

ПРАЦЯ О ХОРОНЯЄТЬСЯ ЗАКО НОМ «Задоволення має бути нагородою за працю» К.Гельвецій На веч орі Ви зуст рінет есь З кращими людьми праці, керівниками виробництва, юристами. Ви дізнаєтесь про те: 1. Як держава охороняє право громадян на працю. 2. Що таке «трудове законодавство», «трудова угода». 3. Як піклується держава про охорону праці жінок і неповнолітніх. На Ваші запитання відповідатимуть кваліфіковані юристи. ТИ ГРОМАДЯ НИН ВІЛЬ НОЇ УКРАЇНИ

1. 2. 3. 4.

«Люблять батьківщину не за те, що вона велика, а за те, що вона своя» Сенека У програмі : Наша вільна Україна. Як управляється наша держава. Що таке правова держава. Твої права та обов’язки. ВІД ПИЯ ЦТВА ДО ЗЛОЧ ИНУ – ОДИН КРОК

«Якщо в країні багато злодіїв і п’яниць, то це завдає багато шкоди чесним людям» Алішер Новаї У програмі : 1. Пияцтво і злочинність – невіддільні. 2. Пияцтво і злочинність проти особи. 3. Кримінально-правові засоби боротьби з пияцтвом і алкоголізмом.

АЛКОГОЛЬ РУЙНУЄ ЗДОРОВ'Я ЛЮД ИНИ «Хто віно любить, той себе губить» (прислів’я) 1. 2. 3. 4. 5.

У програмі : Вплив алкоголю на нервову систему людини. Мозок у небезпеці. Алкоголь і хвороби організму. Алкоголі і захисні сили організму. Алкоголь і потомство. ТВЕРЕЗІСТЬ - НОРМА ЖИТТЯ

«Людство могло б досягти неймовірних успіхів, якби воно було більш тверезим» Й.Гете У програмі : 1. Алкоголь і моральне обличчя особистості. 2. Несумісність алкоголю з працею. 3. Алкоголь – підступний ворог людини. 4. Алкоголь – ворог сімейного життя. 5. Батьки – п’яниці, діти – інваліди. УВАГ А: НАРКОМАНІЯ !

1. 2. 3. 4.

«Люди, невже вам не страшно, Поспішіть, відверніть зло, Щоб глуха байдужість Вам на совість каменем не лягла!» Р.Гамзатов

У програмі : Що таке наркоманія? Як це починається? Трагедія наркомана. На допомогу.

ТЮТЮНОВ ИЙ Д ИМ - ОТРУТА «Не пийте вина, не засмічуйте серця тютюнищем – і ви проживете стільки, скільки прожив Тіціан» І.Павлов У програмі : 1. Тютюн завойовує світ. 2. Том Сойєр вчиться палити. 3. Чому люди палять? 4. Як діє нікотин на організм людини? 5. Паління чи здоров'я – вибирайте самі. 44

6. Шкода не тільки собі, а й суспільству. 7. Смертоносний «союз» алкоголю й тютюну. 8. Як уникнути паління? Вечори запитань і відповідей ПОГОВОРИМО ПРО ЗАКО НИ «Закон захищає і оберігає передусім тебе, твою сім’ю, твоє щастя, майбутніх твоїх дітей» В.Сухомлинський Запитання для відповідей: 1. Для чого нашому суспільству потрібні закони? 2. Що виражає закон? 3. Як створюються закони? 4. Як забезпечується дотримання законів? 5. У яких взаємовідносинах перебуває закон з іншими юридичними актами? 6. Чому необхідно вдосконалювати закони? ТЯЖКИЙ СЛІД М ИНУЛОГО

1. 2. 3. 4. 5. 6.

«Наша повага до загальних правил моральності і є почуття обов’язку» А.Сміт Запитання для відповідей : Які причини злочинності в нашому суспільстві? Чи всяке правопорушення є злочином? Якими є характерні ознаки злочину? Чи може людина бути покарана за бездіяльність? Що таке крайня необхідність і що таке необхідна оборона? Як визначається покарання для різних учасників злочинної групи? ЗА ЛЮД ИНУ ТРЕБА БОРОТИСЯ «Спішіть робити добро»

1. 2. 3. 4. 5.

Я.Корчак Запитання для відповідей : Чому головною метою покарання, за нашим законодавством, є перевиховання людини? Які засоби впливу застосовуються до порушників громадського порядку? Як регулюється законом перевиховання неповнолітніх правопорушників? У яких випадках до людини застосовуються заходи суспільного впливу? В чому вони полягають? Як проводиться виховна робота з колишніми правопорушниками?

ВИ ХОТ ІЛИ Б З НАТ И ПРО ЦЕ «Той, хто любить працю, не відчуває потреби у розвагах» Ж.Лабрюйєр

1. 2. 3. 4. 5.

Запитання для відповідей : Якими законами охороняється право на працю в Україні? За яких умов адміністрація може перевести людину на іншу роботу? За що можна звільнити людину з роботи? Як гарантується в Україні тривалість робочого дня? Які особливості праці жінок і неповнолітніх? НЕХАЙ ГОР ИТЬ ПІД ЇХНІМ И НОГАМ И ЗЕМЛЯ

1. 2. 3. 4. 5.

«Порушувати закон – все одне, що рубати сук, на якому ми сидимо» В.Сухомлинський Запитання для відповідей: Як наше законодавство визначає відповідальність за хуліганські дії? Чи впливає стан сп’яніння на ступінь відповідальності? Що таке злочин проти особи? Якими способами закон охороняє приватну власність громадян? Яку відповідальність несе людина, що своїми діями завдала матеріальних збитків? БЕРЕЖИ СІМ’Ю «Моральність народів залежить від поваги до жінки»

1. 2. 3. 4. 5. 6.

В.Гумбольд

Запитання для відповідей : Які взаємні обов’язки подружжя? За яких умов розлучення оформляється в органах РАГСу? В якому порядку може бути установлено батьківство дитини? На основі чого встановлюється розмір аліментів на неповнолітніх дітей? Чи можливе усиновлення дитини при живих батьках? Чи подає держава допомогу дітям осіб, позбавлених батьківських прав? ПРАВО І З АКОН

Вступне слово викладача: історики запишуть для прийдешніх поколінь, що в ніч з 27 на 28 червня 1996 року була прийнята і затверджена Конституція незалежної держави – України. Нарешті збулася віковічна мрія українського народу. День 28 червня вписано золотими літерами в історію нашого народу. Ми з вами живемо в незалежній державі, ім’я якій Україна. П’ять останніх років – то роки нашого воскресіння, єднання, осмислення своєї історії і долі. А перед ними, цими п’ятьма роками, були століття і століття, якими українці йшли до своєї держави. 46

Найвищий закон утверджує багатовікове прагнення українського народу до незалежної і власної держави. Прийняття Конституції є закономірною і важливою віхою в історичному розвитку України. Ми стали свідками воістину знаменної історичної події. Варто лише пам’ятати, що розбудова держави, її майбутнє, дієвість Основного Закону у неабиякій мірі залежить від свідомості і особистого вкладу кожного з нас. Учень: гортаючи сторінки Конституції і читаючи її рядки, найбільше привертає увагу 2-ий розділ «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина», до якого включені статті, які стосуються нас і наших батьків. У статті 51 Конституції України говориться про те, що батьки повинні виховувати дитину до повноліття, дбати про її здоров'я, матеріальне забезпечення та навчання, готувати до самостійного життя. Батько й мати мають однакові обов’язки та права щодо дітей. «Шануй батька свого й матір свою», - кожен із нас повинен, поки живе на цьому світі, пам’ятати цю Божу заповідь. Швидко плине час і прийде та хвилина, коли наші батьки стануть старими, немічними і обов’язок уже дорослих повнолітніх дітей піклуватись про своїх батьків. Учениця: Щоб не мучила совість потому, Приїжджайте скоріше додому. Ні грошей не привозьте, ні слави Будьте з рідними ніжні й ласкаві. Бо не вічні ні батько, ні мати, Завтра їх може не стати. Щоб не мучила совість потому, Приїжджайте скоріше додому. Учень: так, саме батьки дали нам життя, саме вони щоденно переживають за нас, хочуть, щоб ми були завжди здоровими і щасливими. Скільки б не судилося страждати, Всеодно благословлю завжди День, коли мене родила мати Для життя, для щастя, для біди. День, коли мої маленькі губи Вперше губи мамині знайшли, День, що мене першим приголубив Ласкою проміння із імли. Як мені даровано багато, Скільки в мене щастя, доброьт! На землі сміятись і страждати, Жити і любить поміж людьми! Учениця: Конституція надає дітям рівні права незалежно від походження, не допускає ніякого насильства над дитиною та її експлуатації. Держава бере на себе утримання і виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, заохочує і підтримує благодійницьку діяльність щодо них. Про все це записано у ст.52 Конституції України. Учень: у сирітських дітей багато що є: затишні спальні, на ліжках 47

новенькі ковдри. В їдальні – борщ та каша. Велика бібліотека і спортивний зал, світлі класи. Діти як діти: безтурботно живеться. А вночі спросоння ніжно цілують маму... Ой, чули б ви, мамо, Як кликав я «мамо!» І нині я кличу: «Знайдіться, матусю!» За те, що вродила, Тобі поклонюся! І нехай не тільки Конституція, але, в першу чергу, совість зобов’язує всіх нас, майбутніх батьків, створити і зберегти свою сім’ю, залишити по собі добрий слід на українській землі. Викладач: основою духовного, соціального, економічного і культурного розвитку суспільства і держави є освіта. Її мета – всебічний розвиток людини, як особистості і як найвищої цінності суспільства, розвиток талантів, розумових та фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей. З давніх часів в Україні важливого значення надавали освіті. Великий князь Київської Русі Володимир Мономах радив: «А коли добре щось умієте – то не забувайте, а чого не вмієте – то того учитеся…». У великого українського Кобзаря Т.Шевченка є слова: «Учитесь, читайте і чужому навчайтесь, і свого не цурайтесь!». Новий етап, в який вступає Україна, вимагає особливої уваги до освіти. У статті 53 Конституції України записано, що «для кожного учня обов’язковою є загальна середня освіта». Конституційно забезпечено доступність і безплатність освіти в державних навчальних закладах, свободу вибору типу і форми навчання. Крім прав і обов’язків, які передбачає і забезпечує Основний Закон нашої держави, учні мають права і обов’язки, що визначаються Законом України «Про освіту» і які перегукуються з конституційними. (Зачитується і робиться коментар ст.51-52 Конституції України та ст.59 Закону «Про освіту»). Учень: 20 листопада 1989 року Генеральною Асамблеєю ООН було ухвалено Конвенцію про права дитини; 27 вересня 1991 року її було ратифіковано Верховною Радою України. (Зачитуються і коментуються основні положення Конвенції прав дитини). 29 травня 2003 року в м.Києві створено Всеукраїнський комітет захисту дітей. (Зачитується і записується адреса і телефон Всеукраїнського комітету захисту дітей). Викладач: сьогодні кожен з вас детальніше познайомився з основними документами, в яких йдеться про права і обов’язки дітей, учнів і їх батьків. І ваше завдання не тільки знати, але й виконувати свої обов’язки; вміло і шанобливо користуватись своїми правами.

Літе ратура 1. Автомонов П.П., Жогло Л.В. «Діти вулиці»: проблеми та профілактика //Практична психологія та соціальна робота. – 1998. - № 8. – С.22-25. 2. Беспаленко П. «Трудные» подростки проходят школу возрождения в лагере «Феникс» /П.Беспаленко, Н.Никулина //Народное образование. – 2005. - № 3. – С.219-222. 3. Гульман В.В. Подросток – наркоман и его окружение /В.В.Гульман, О.Л.Романова, О.К.Сиденко //Вопросы психологии. – 1999. - № 2. – С.4448. 4. Дахно Р. Девіантна поведінка загальноосвітніх навчально-виховних закладів як психолого-педагогічна проблема //Рідна школа. – 2005. - №11. – С.10-13. 5. Клейберг Ю.А. Психология девиантного (отклоняющегося) поведения //Вопросы психологии. – 1998. - № 5. – С.141-145. 6. Макарова И.В. Профилактическая работа по предупреждению безнадзорности среди несовершеннолетних Центра социальной помощи семье и детям г.Кировска Мурманской обл.. //Вестник психосоциальной и коррекционно-реабилитационной работы. – 2006. - № 4. – С.67-76. 7. Пономаренко И.Л. Психологическая характеристика подростков с девиантным поведением //Практична психологія та соціальна робота. – 2002. - № 4. – С.1-6. 8. Романенко М. Превентивні технології формування здорового способу життя учнів /М.Романенко //Світ виховання. – 2006. - № 5. – С.9-11. 9. Трус И. Школьники с девиантным поведением: особенности воспитания: Психологи – учителю //Воспитание школьников. – 2002. - № 7. – С.44-46. 10. Цилуйко М.В. Некоторые технологии преодоления социальной стереотипизации у подростков с отклоняющимся поведением // Вестник психосоциальной и коррекционно-реабилитационной работы. – 1998. №1. – С.32-40.

Харагірло Вєра Єгоровна ТЕХНОЛОГ ІЯ ПРЕВЕНТИВ НОГО В ИХОВ АННЯ Методичні р еком ендації

Редактор Бикова Л.О. Комп'ютерна верстка Чурилова О.В.

Підписано до друку_______________ Тираж _____ екз. Замовлення № _________ Віддруковано редакційно -видавничим відділом ДІПО ІПП вул. Куйбишева, 31, м. Донецьк, Україна Свідоцтво: серія ДК № 636 від 17.10.01 р., видане Держкомітетом інформаційної політики телерадіомовлення України