Медсестринство в хірургії. Практикум / Сабадишин Р. О., Маркович О. В. та ін. by Nova Knyha

ов а Кн иг а 20 17

сабадишин р. о. маркович о. в. рижковський в. о. Чижишин Б. З.

Практикум

Кн иг а

з медсестринства

в хірургії

ов

Практикум для підготовки студентів медичних училищ, коледжів та інститутів медсестринства

вінниця Нова Книга 2017

УДК 617-089:616-082(072.8) ББК 54.5я73 П69

Рекомендовано Міністерством охорони здоров’я України як практикум для студентів медичних коледжів, училищ та інститутів медсестринства за спеціалізацією “Сестринська справа” (протокол засідання Комісії для організації підготовки навчальної та навчально-методичної літератури для осіб, які навчаються у вищих медичних (фармацевтичному) навчальних закладах та закладах післядипломної освіти МОЗ України, від 27.10.2016 р. № 3)

Кн иг а

Авторський колектив: Сабадишин Ростислав Олексійович, заслужений лікар України, доктор медичних наук, професор, директор Рівненського базового медичного коледжу. Маркович Олексій Володимирович, кандидат педагогічних наук, голова циклової комісії професійноорієнтованих дисциплін хірургічного профілю, викладач-методист хірургічних дисциплін Рівненського базового медичного коледжу. Рижковський Володимир Олегович, кандидат медичних наук, доцент, доцент кафедри фізичної реабілітації і біокінезіології факультету здоров’я, фізичного виховання і спорту Київського університету імені Бориса Грінченка. Чижишин Борис Зіновійович, кандидат медичних наук, викладач вищої категорії хірургічних дисциплін Рівненського базового медичного коледжу. Литвин Ігор Леонтійович, магістр медицини, викладач військово-медичної підготовки Рівненського базового медичного коледжу. Хіночик Валентина Миколаївна, заступник головного лікаря з медсестринства Комунального закладу “Рівненська обласна клінічна лікарня” Рівненської обласної ради. Вовк Наталія Миколаївна, старша сестра медична операційна, відділення гінекології Комунального закладу “Рівненська обласна клінічна лікарня” Рівненської обласної ради. Апціаурі Наталія Володимирівна, старша сестра медична операційна, відділення торакальної хірургії Комунального закладу “Рівненська обласна клінічна лікарня” Рівненської обласної ради. Рецензенти: Дзюбановський Ігор Якович, заслужений діяч науки і техніки, д. мед. н., проф., завідувач кафедри хірургії навчально-наукового інституту післядипломної освіти ДВНЗ “Тернопільський державний медичний університет імені І. Я. Горбачевського МОЗ України”. Желіба Микола Дмитрович, д. мед. н., професор, завідувач кафедри загальної хірургії Вінницького національного медичного університету імені М. І. Пирогова. Коробко Лариса Ростиславівна, к. мед. н., завідувач відділення “Сестринська справа” Рівненського базового медичного коледжу. Практикум з медсестринства в хірургії : практикум / Р. О. Сабадишин, О. В. Маркович, В. О. Рижковський [та ін.]. – Вінниця : Нова Книга, 2017. – 360 с. ISBN 978-966-382-624-0

ов

П69

ISBN 978-966-382-624-0

При поданні практичного матеріалу одна з ряду подібних алгоритмічних інструкцій описується детально, у вигляді повного технологічного процесу її виконання, інші – скорочено, з метою уникнення перенавантаження посібника типовою одноманітною інформацією. Посібник “Практикум з клінічного медсестринства в хірургії” призначений для студентів вищих медичних навчальних закладів І–ІІІ рівня акредитації і створений відповідно до навчальної програми з дисципліни “Медсестринство в хірургії”, затвердженої Департаментом кадрової політики, освіти і науки МОЗ України для спеціальності “Сестринська справа”. УДК 617-089:616-082(075.8) ББК 54.5я73

ередмова

ов

Кн иг а

Соціально-економічний розвиток України, нові світові тенденції – глобалізація, взаємоінтеграція та інформатизація суспільства – визначили принципово нові вимоги до підготовки медичної сестри. Відомо, що рівень медсестринської освіти, особливо практичної професійної підготовки, в Україні значно поступається загальноєвропейському. У зв’язку з цим постають конкретні вимоги до якості професійної підготовки медичних сестер: загальна ерудиція, вільне володіння спеціальними знаннями та вміннями під час комплексного догляду за пацієнтами; аналітичне мислення і творчі здібності; здатність до самовдосконалення, самонавчання, виховання кращих людських якостей та національної свідомості. Важливими напрямками вдосконалення фахової підготовки майбутньої медичної сестри є створення сучасних підручників і посібників, впровадження новітніх методів і стилів викладання, збільшення частки практичної роботи студентів та викладачів на заняттях, зростання ролі викладача як вихователя. Роль медичної сестри в процесі одужання пацієнта (в тому числі й хірургічного відділення) важко переоцінити. Сучасна медсестра хірургічного профілю є помічником лікаря на всіх етапах лікувально-профілактичної діяльності, вона перестає бути механічним виконавцем його волі, а виходить на новий рівень професійного розвитку. Медсестра стає самостійною в прийнятті рішень у межах своєї компетенції, що вимагає від неї достатнього набору знань, навичок та вмінь. Навчальний посібник “Практикум з клінічного медсестринства в хірургії” призначений для студентів вищих медичних навчальних закладів І–ІІІ рівня акредитації і створений відповідно до навчальної програми з дисципліни “Медсестринство в хірургії”, затвердженої Департаментом кадрової політики, освіти і науки МОЗ України (2011) для спеціальності 5.12010102 “Сестринська справа”. Матеріали посібника викладено в простій, доступній формі та оформлено наступним чином: кожен розділ містить теоретичний і практичний матеріал; теоретичні відомості описані стисло, в об’ємі, необхідному для розуміння студентами методик відпрацювання професійних навичок і вмінь на практичних заняттях; основою посібника є матеріали практичної підготовки. Усі практичні навички і вміння подані у вигляді алгоритмів їх виконання різного ступеня узагальнення. Алгоритми сформовані за допомогою послідовних чітких правил і команд, реалізація яких є запорукою правильного виконання кожної практичної дії; усі важливі аспекти підкріплюються ілюстраційно, що забезпечує краще сприйняття, розуміння та засвоєння інформації.

міст

11 11 14 14

Кн иг а

РОЗДІЛ 2. МЕДСЕСТРИНСЬКЕ ОБСТЕЖЕННЯ ХВОРОГО В ХІРУРГІЧНОМУ СТАЦІОНАРІ 2.1. Суб’єктивні та об’єктивні методи обстеження хірургічних хворих . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 17 2.1.1. Скарги . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 17 2.1.2. Анамнез . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 18 2.2. Об’єктивні (фізикальні) методи обстеження хірургічних хворих . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 18 2.2.1. Загальний огляд хворого . . . . . . . . . . . . . . . . 18 2.2.2. Перкусія (вистукування) . . . . . . . . . . . . . . . . . 19 2.2.3. Ауcкультація (вислуховування) . . . . . . . . . . . 19 2.2.4. Пальпація (обмацування) . . . . . . . . . . . . . . . 20 2.3. Додаткові методи обстеження . . . . . . . . . . . . . . 21 2.3.1. Лабораторне дослідження . . . . . . . . . . . . . . . 21 2.3.2. І нструментальні та апаратні методи обстеження . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 25

РОЗДІЛ 1. Вступ 1.1. Поняття про хірургію та хірургічні хвороби . . . . 1.2. Історія хірургії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1.3. Організація хірургічної допомоги в Україні . . . . 1.4. Розвиток медсестринства в Україні . . . . . . . . . . .

3.5.1. Стерилізація радіаційним випромінюванням . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 37 3.5.2. Стерилізація парою під тиском . . . . . . . . . . . 37 3.5.3. Н изькотемпературна пероксидно- плазмова стерилізація . . . . . . . . . . . . . . . . . . 38 3.5.4. Повітряний метод стерилізації . . . . . . . . . . . 38 3.5.5. Стерилізація хімічними засобами . . . . . . . . . 39 3.5.6. Газова стерилізація . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 40 3.5.7. Озонова стерилізація . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 41 3.6. Профілактика імплантаційної інфекції . . . . . . . . 41 3.7. Профілактика хірургічної інфекції в діяльності медичної сестри операційного блоку . . . . . . . . . 42 3.7.1. Підготовка до парової стерилізації . . . . . . . . 42 3.7.2. Приготування і складання операційного одягу, білизни і матеріалів у бікс . . . . . . . . . 44 3.7.3. Види укладання матеріалів у бікс . . . . . . . . . 46 3.8. Обробка рук перед операцією . . . . . . . . . . . . . . . 47 3.8.1. С учасні і традиційні способи хірургічної обробки рук . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 49 3.9. Вдягання операційної бригади в стерильний одяг . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 51 3.10. Антисептика . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 54 3.10.1. Механічна антисептика . . . . . . . . . . . . . . . . 54 3.10.2. Фізична антисептика . . . . . . . . . . . . . . . . . . 55 3.10.3. Хімічна антисептика . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 57 3.10.4. Біологічна антисептика . . . . . . . . . . . . . . . . 59

Передмова . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3

ов

РОЗДІЛ 3. Профілактика хірургічної інфекції в діяльності медичної сестри 3.1. Поняття про хірургічну інфекцію й асептику . . . 30 3.2. Санітарно-гігієнічний режим хірургічного стаціонару . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 30 3.2.1. Санітарно-гігієнічний режим операційноперев’язочного блоку . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 31 3.2.2. Санітарно-гігієнічний режим роботи медичного персоналу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 33 3.2.3. Санітарно-гігієнічний режим пацієнта . . . . . 33 3.3. Профілактика контактної інфекції . . . . . . . . . . . . 33 3.3.1. Передстерилізаційна обробка інструментарію та обладнання . . . . . . . . . . . 33 3.3.2. Ультразвукове очищення . . . . . . . . . . . . . . . 34 3.3.3. Обробка гнучких ендоскопів . . . . . . . . . . . . 35 3.4. Дезінфекція . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 35 3.5. Стерилізація . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 37

РОЗДІЛ 4. Значення гемостазу в діяльності медичної сестри 4.1. Поняття про кровотечу і гемостаз . . . . . . . . . . . . 64 4.1.1. Класифікація кровотеч . . . . . . . . . . . . . . . . . . 64 4.2. Клінічні прояви кровотеч . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 65 4.2.1. Гемодинамічні показники крововтрати . . . . 66 4.2.2. Л абораторні методи діагностики крововтрати . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 66 4.2.3. Визначення локалізації джерела кровотечі . . 66 4.3. Т имчасові способи зупинки артеріальної кровотечі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 67 4.3.1. Пальцьове притискання . . . . . . . . . . . . . . . . . 67 4.3.2. Накладання кровоспинного джгута . . . . . . . 68 4.3.3. Накладання закрутки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 70 4.3.4. Накладання паска . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 71

РОЗДІЛ 7. Неоперативна хірургічна техніка (десмургія) в діяльності медичної сестри 7.1. Поняття про десмургію . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 105 7.2. Бинтові пов’язки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 105 7.2.1. Типи бинтових пов’язок . . . . . . . . . . . . . . . . . 105 7.2.2. Загальні правила бинтування . . . . . . . . . . . 106 7.2.3. Помилки при накладанні пов’язок . . . . . . . 108 7.3. Бинтові пов’язки на окремі частини тіла . . . . . 108 7.3.1. Бинтові пов’язки на кінцівки . . . . . . . . . . . . 108 7.3.2. Бинтові пов’язки на грудну клітку . . . . . . . . 117 7.3.3. Бинтові пов’язки на голову . . . . . . . . . . . . . . 118 7.4. Клейові пов’язки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 122 7.5. Косинкові пов’язки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 123 7.6. Пов’язки із сітчасто-трубчаcтих бинтів . . . . . . . 124

Кн иг а

РОЗДІЛ 5. Тактика медичної сестри при гемотрансфузіях 5.1. Поняття про гемотрансфузію . . . . . . . . . . . . . . . . 78 5.2. Вчення про групи крові людини . . . . . . . . . . . . . 78 5.2.1. Визначення груп крові за допомогою стандартних сироваток . . . . . . . . . . . . . . . . . . 78 5.2.2. Визначення груп крові за допомогою моноклональних реагентів . . . . . . . . . . . . . . 80 5.3. Поняття про резус-фактор . . . . . . . . . . . . . . . . . . 81 5.3.1. Визначення резус-фактора . . . . . . . . . . . . . . . 82 5.4. Проби на сумісність крові донора і реципієнта . . 83 5.5. Загальні принципи компонентної гемотерапії . . 85 5.5.1. Препарати плазми крові . . . . . . . . . . . . . . . . . 86 5.5.2. Препарати з переважним вмістом еритроцитів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 86 5.5.3. Інші компоненти крові . . . . . . . . . . . . . . . . . . 87 5.6. Методи переливання компонентів крові . . . . . . 87 5.6.1. Непряме переливання крові . . . . . . . . . . . . . 87 5.6.2. Реінфузія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 88 5.6.3. Обмінне переливання крові . . . . . . . . . . . . . . 88 5.7. Методи внутрішньосудинного очищення крові . . 89 5.8. Кровозамінники . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 90 5.9. Р еакції під час переливання та їх профілактика . . 91

6.2.8. М етодика проведення інгаляційного наркозу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 97 6.2.9. Догляд за хворим під час наркозу . . . . . . . . 98 6.2.10. Ускладнення наркозу та їх профілактика . . 98 6.3. Місцеве знеболення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 98 6.3.1. Термінальна анестезія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 99 6.3.2. Інфільтраційна анестезія . . . . . . . . . . . . . . . . 99 6.3.3. Провідникова, або регіонарна, анестезія . . 100 6.3.4. Футлярна анестезія кінцівок . . . . . . . . . . . . 100 6.3.5. Спинномозкова анестезія . . . . . . . . . . . . . . 101 6.4. Новокаїнові блокади . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 101 6.4.1. Шийна вагосимпатична блокада . . . . . . . . 102 6.4.2. Паранефральна новокаїнова блокада . . . . 102 6.5. Догляд за хворими після знеболення . . . . . . . . 103

72 72 73 74 74 74 74 75 76

4.3.5. Максимальне згинання кінцівок у суглобах . . 4.3.6. Накладання стискальної пов’язки . . . . . . . . . 4.3.7. Туга тампонада рани (порожнини) . . . . . . . . 4.3.8. Накладання кровоспинного затискача . . . . 4.4. Методи остаточної зупинки кровотечі . . . . . . . . 4.4.1. Механічні методи зупинки кровотечі . . . . . . 4.4.2. Термічні методи зупинки кровотечі . . . . . . . 4.4.3. Хімічні методи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4.4.4. Біологічні методи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

ов

РОЗДІЛ 6. Знеболення в діяльності медичної сестри 6.1. Поняття про біль . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 93 6.2. Поняття про знеболення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 93 6.2.1. Загальне медикаментозне знеболення . . . . 93 6.2.2. П оняття про загальне знеболення під час операції (наркоз) . . . . . . . . . . . . . . . . 93 6.2.3. Стадії перебігу наркозу . . . . . . . . . . . . . . . . . 94 6.2.4. Підготовка хворого до наркозу . . . . . . . . . . . 94 6.2.5. Робоче місце медсестри-анестезиста та її обов’язки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 95 6.2.6. Апаратура для знеболення . . . . . . . . . . . . . . 96 6.2.7. Заходи для попередження вибухів в операційній під час наркозу . . . . . . . . . . . . 96

РОЗДІЛ 8. Оперативна хірургічна техніка в діяльності медичної сестри 8.1. Види оперативних втручань . . . . . . . . . . . . . . . . 8.1.1. Поняття про етапи операції . . . . . . . . . . . . . іяльність операційної медичної сестри 8.2. Д в операційному блоці . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8.2.1. Поняття про операційний блок . . . . . . . . . . 8.2.2. Обов’язки і робота операційної медичної сестри . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8.2.3. Накривання операційних столів . . . . . . . . . 8.2.4. Обробка операційного поля . . . . . . . . . . . . 8.2.5. Розташування учасників операції . . . . . . . . 8.2.6. П оложення пацієнта на операційному столі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8.3. Е лементи оперативної діяльності медичної сестри . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8.3.1. Накладання вузлових швів на рану . . . . . . 8.3.2. Правила подачі інструментів . . . . . . . . . . . .

126 126 127 127 128 129 129 131 131 132 132 134

144 144 144 147 147

143 143 143 143 144

11.3. Невідкладна допомога при пораненнях . . . . . 171 11.4. Нагноєння ран . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .172 11.5. Загоєння ран . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 173 11.5.1. Види рубців . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 174 11.6. Місцеве лікування ран. Дренування . . . . . . . . 174 11.6.1. Загальні принципи перев’язування рани . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 176 11.6.2. Етапи перев’язки рани . . . . . . . . . . . . . . . . . 177 амостійна перев’язка медсестрою 11.6.3. С гнійної і чистої рани . . . . . . . . . . . . . . . . . . 178 11.7. Медсестринський догляд за хворими з пораненнями . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 180

РОЗДІЛ 12. Закриті механічні ушкодження (травми) в діяльності медичної сестри пеціальні методи обстеження 12.1. С у травматології . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 183 12.1.1. Фізикальне обстеження . . . . . . . . . . . . . . . . 183 12.1.2. Рентгенологічне обстеження . . . . . . . . . . . 184 12.1.3. Артроскопія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 184 12.1.4. Пункція суглобів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 185 12.2.Механічні травми м’яких тканин . . . . . . . . . . . 185 12.2.1. Забій . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 186 12.2.2. Струс . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 186 12.2.3. Розтягнення і розриви . . . . . . . . . . . . . . . . 186 12.3. Механічні травми кісток і суглобів . . . . . . . . . 186 12.3.1. Вивих . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 186 12.3.2. Перелом . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 187 евідкладна допомога при відкритому 12.3.3. Н ереломі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 187 12.4. Іммобілізація (знерухомлення) при травмах . . 188 12.4.1. Транспортна іммобілізація підручними засобами . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 189 12.4.2. Т ранспортна іммобілізація традиційними стандартними шинами . . . 189 12.4.3. Т ранспортна іммобілізація сучасними стандартними шинами . . . . . . . . . . . . . . . . 194 12.5. Л ікування травм за допомогою гіпсової пов’язки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 196 12.5.1. Загальні правила приготування гіпсових бинтів і лонгет . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 196 12.5.2. Загальні правила накладання гіпсових пов’язок . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 197 12.5.3. Медсестринський догляд за хворими з гіпсовою пов’язкою . . . . . . . . . . . . . . . . . 198 12.6. Лікування за допомогою скелетного витягання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 199 12.6.1. Догляд за хворими зі скелетним витяганням . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 199

Кн иг а

РОЗДІЛ 9. Діяльність медичної сестри в передопераційному періоді 9.1. Поняття про передопераційний період . . . . . . 9.1.1. Показання до операції . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9.2. Загальні заходи передопераційного періоду . . 9.2.1. Премедикація . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9.2.2. Транспортування хворого в операційну . . 9.3. Підготовка основних систем та органів до операції . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9.3.1. Підготовка нервової системи . . . . . . . . . . . . 9.3.2. Підготовка серцево-судинної системи . . . . 9.3.3. Підготовка органів дихання . . . . . . . . . . . . . 9.3.4. Підготовка органів травлення . . . . . . . . . . . 9.3.5. Підготовка органів сечовидільної системи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9.3.6. Підготовка шкірних покривів . . . . . . . . . . . 9.4. Підготовка до екстреної операції . . . . . . . . . . . 9.5. Особливості передопераційної підготовки людей похилого віку і дітей . . . . . . . . . . . . . . . .

135 136 138 140 141

8.3.3. Правила подачі перев’язувального матеріалу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8.4. Хірургічний інструментарій . . . . . . . . . . . . . . . . 8.5. Шовний матеріал . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8.5.1 Стерилізація шовного матеріалу . . . . . . . . . 8.5.2 Поняття про хірургічні шви і вузли . . . . . . .

ов

РОЗДІЛ 10. Медсестринський догляд за хворими в післяопераційному періоді 10.1. Поняття про післяопераційний період . . . . . . 10.2. Догляд за прооперованим у післяопераційній палаті . . . . . . . . . . . . . . . . . 10.3. Медсестринський догляд за системами й органами . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10.3.1. Медсестринський догляд за дихальною системою . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10.3.2. Медсестринський догляд за серцевосудинною системою . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10.3.3. М едсестринський догляд за шлунковокишковим трактом . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10.3.4. Медсестринський догляд за шкірою і слизовими оболонками . . . . . . . . . . . . . . 10.3.5. Медсестринський догляд за сечовидільною системою . . . . . . . . . . .

149 150 150

152

155 155

158 158

161 162 165 168

РОЗДІЛ 11. Відкриті механічні ушкодження (рани) в діяльності медичної сестри 11.1. Поняття про рану і рановий процес . . . . . . . . . 170 11.2. Класифікація ран . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 170

224 225 226 226 226 227 228 229 232

232

РОЗДІЛ 15. Медсестринський догляд за онкологічними хворими 15.1. Поняття про онкологічні захворювання . . . . . 235 15.2. О собливості загального обстеження онкологічних хворих . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 235 15.2.1. Огляд . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 235 15.2.2. Пальпація . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 235 15.3. Спеціальні методи обстеження . . . . . . . . . . . . 237 15.3.1. Цитологічне і гістологічне дослідження . . 237 15.3.2. Лімфографія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 238 15.3.3. Позитронно-емісійна томографія . . . . . . . 239 15.4. Класифікація пухлин . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 239 15.4.1. За характером росту . . . . . . . . . . . . . . . . . . 239 15.4.2. Міжнародна класифікація злоякісних пухлин за системою TNM . . . . . . . . . . . . . . 240 15.4.3. Міжнародна морфологічна класифікація пухлин . . . . . . . . . . . . . . . . . . 240 15.5. Місцеві і загальні ознаки пухлин . . . . . . . . . . . 243 15.6. Принципи лікування злоякісних пухлин . . . . . 244 15.6.1. Хірургічне лікування . . . . . . . . . . . . . . . . . . 244 15.6.2. Променева терапія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 245 15.6.3. М едикаментозне лікування злоякісних пухлин . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 247 15.6.4. Імунотерапія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 248 15.6.5. Гормонотерапія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 248 15.7. Онкопрофілактика . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 248 15.8. Особливості догляду за хворими в онкології . . . 248

Кн иг а

РОЗДІЛ 13. Термічні ушкодження в діяльності медичної сестри 13.1.Термічні опіки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 203 13.1.1. Класифікація опіків . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 203 13.1.2. Визначення площі опіку . . . . . . . . . . . . . . . 203 13.1.3. Опікова хвороба . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 204 13.1.4. Невідкладна допомога при термічних опіках . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 204 13.1.5. Місцеве консервативне лікування термічних опіків . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 205 13.1.6. Оперативне лікування опіків . . . . . . . . . . . 207 13.1.7. Загальне лікування опіків . . . . . . . . . . . . . . 208 13.1.8. Особливості догляду за хворими з опіками . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 209 13.2. Хімічні опіки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 209 13.2.1. Хімічні опіки стравоходу . . . . . . . . . . . . . . . 210 13.3. Відмороження . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 210 13.3.1. Загальне охолодження (замерзання) . . . . 212 13.3.2. Особливості догляду за хворими з відмороженнями . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 212 13.4. Електротравма . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 213 евідкладна допомога при 13.4.1. Н електротравмі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 214 13.4.2. Догляд за хворими з електроопіками . . . . 215

14.4.7. Бешиха . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 14.4.8. Тромбофлебіт . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 14.4.9. Гідраденіт . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 14.4.10. Остеомієліт . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 14.4.11. Панарицій . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 14.4.12. Загальна гнійна інфекція (сепсис) . . . . . . 14.5. Анаеробна інфекція . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 14.6. Гостра специфічна інфекція . . . . . . . . . . . . . . . 14.7. Сказ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 14.8. О собливості догляду за хворими у відділенні гнійної хірургії . . . . . . . . . . . . . . .

12.7. Лікування за допомогою апарата Ілізарова (або інших подібних апаратів) . . . . . . . . . . . . . 199 12.8. Оперативне лікування . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 200 12.8.1. Догляд за хворими при лікуванні оперативним шляхом . . . . . . . . . . . . . . . . 200

ов

РОЗДІЛ 14. Загальні проблеми під час догля ду за хворими з хірургічною інфекцією 14.1. Місцеві і загальні симптоми запалення . . . . . 217 14.2. Загальні принципи лікування . . . . . . . . . . . . . . 219 14.2.1. З агальне лікування хворих з хірургічною інфекцією . . . . . . . . . . . . . . . 219 14.2.2. Місцеве лікування хворих з хірургічною інфекцією . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 220 14.2.3. Хірургічне лікування . . . . . . . . . . . . . . . . . . 221 14.3. Загальні заходи з профілактики гнійної хірургічної інфекції . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 221 14.4. Гостра гнійна аеробна інфекція . . . . . . . . . . . 222 14.4.1. Абсцес . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 222 14.4.2. Флегмона . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 222 14.4.3. Фурункул . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 222 14.4.4. Карбункул . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 223 14.4.5. Лімфангіт . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 223 14.4.6. Лімфаденіт . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 224

РОЗДІЛ 16. Синдром порушення периферичного кровообігу, змертвіння (некрози), виразки, нориці 16.1. Обстеження хворих з порушенням периферичного кровообігу . . . . . . . . . . . . . . . . 16.1.1. Інструментальні методи обстеження . . . . . 16.2. Поняття про некроз . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 16.2.1. Види некрозів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 16.2.2. Нориця (фістула) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

250 250 252 252 253

18.3. Захворювання щитоподібної залози . . . . . . . . 280 18.3.1. Методи обстеження щитоподібної залози . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 280 18.3.2. Зоб . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 281 18.3.3. Тиреотоксикоз . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 282 18.3.4. Гіпотиреоз . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 283 18.3.5. Профілактика ендемічного зобу . . . . . . . . 284 18.3.6. Принципи лікування зобу . . . . . . . . . . . . . 284 18.4. Рак щитоподібної залози . . . . . . . . . . . . . . . . . 284 18.5. Особливості догляду за хворими з ушкодженнями і захворюваннями шиї, трахеї і стравоходу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 285

РОЗДІЛ 17. Догляд за хворими із захворю ваннями та ушкодженнями голови 17.1. Спеціальні методи обстеження в нейрохірургії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 263 17.1.1. Ехо-енцефалографія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 263 17.1.2. Реоенцефалографія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 263 17.1.3. Ангіографія артерій головного мозку . . . . 263 17.1.4. Рентгенографія черепа . . . . . . . . . . . . . . . . 264 17.1.5. Пункція шлуночків головного мозку . . . . . 264 17.1.6. Спинномозкова (люмбальна) пункція . . . . 264 17.2. Рани обличчя . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 265 17.2.1. П ервинна хірургічна обробка ран обличчя . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 265 17.3. Черепно-мозкова травма . . . . . . . . . . . . . . . . . 266 17.3.1. Перелом основи черепа . . . . . . . . . . . . . . . 266 17.3.2. Перелом склепіння черепа . . . . . . . . . . . . . 267 17.3.3. Струс мозку . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 267 17.3.4. Забій головного мозку . . . . . . . . . . . . . . . . 268 17.3.5. Здавлювання мозку . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 268 17.3.6. Лікування при черепно-мозковій травмі . . 269 17.3.7. Принципи невідкладної допомоги при травмах голови . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 270 17.4. Методи зупинки кровотечі . . . . . . . . . . . . . . . . 270 17.4.1. Носові кровотечі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 271 17.4.2. Кровотеча з лунки видаленого зуба . . . . . 272 17.5. Транспортна іммобілізація . . . . . . . . . . . . . . . . 273 17.6. Особливості догляду за хворими з черепно-мозковою травмою . . . . . . . . . . . . . 273

РОЗДІЛ 19. Медсестринський догляд за хворими з хірургічними захворюваннями та ушкодженнями грудної клітки 19.1. Спеціальні методи обстеження грудної клітки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 288 19.1.1. Рентгенографія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 288 19.1.2. Бронхоскопія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 288 19.1.3. Бронхографія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 289 19.1.4. П ункція плевральної порожнини (плевроцентез) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 290 19.1.5. Торакоскопія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 291 19.2. Ушкодження грудної клітки . . . . . . . . . . . . . . . 291 19.2.1. Переломи ребер . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 291 19.2.2. Переломи ключиці . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 292 19.2.3. Пневмоторакс . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 293 19.2.4. О собливості догляду за хворими з ушкодженнями та захворюваннями органів грудної клітки . . . . . . . . . . . . . . . . 295 19.3. Захворювання молочних залоз . . . . . . . . . . . . 296 19.3.1. Обстеження молочних залоз . . . . . . . . . . . 296 19.3.2. Гострий мастит . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 299 19.3.3. Рак молочної залози . . . . . . . . . . . . . . . . . . 299

ов

Кн иг а

16.2.3. Пролежень . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 254 16.3. Облітеруючі захворювання судин кінцівок . . 255 16.3.1. Облітеруючий атеросклероз . . . . . . . . . . . . 255 16.3.2. Облітеруючий ендартеріїт . . . . . . . . . . . . . 256 16.3.3. Хвороба Рейно . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 256 16.3.4. Принципи лікування облітеруючих захворювань . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 257 16.4. Варикозне розширення вен нижніх кінцівок . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 258 16.5. Тромбози та емболії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 260 16.6. Медсестринський догляд за хворими з некрозами . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 261

РОЗДІЛ 18. Догляд за пацієнтами із захво рюваннями та ушкодженнями шиї 18.1. Захворювання та ушкодження шиї . . . . . . . . . 277 18.1.1. Поранення шиї . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 277 18.1.2. Поранення гортані і трахеї . . . . . . . . . . . . . 278 18.1.3. Вроджені кісти і нориці шиї . . . . . . . . . . . . 278 18.2. Трахеостомія (трахеотомія) . . . . . . . . . . . . . . . 278

РОЗДІЛ 20. Медсестринський догляд за хворими з хірургічними захворюваннями та ушкодженнями органів черевної порожнини 20.1. Методи обстеження органів черевної порожнини . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 303 20.1.1. Пальпація живота . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 303 20.1.2. Езофагогастродуоденоскопія . . . . . . . . . . . 304 20.1.3. Колоноскопія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 305 20.1.4. Лапароцентез . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 305 20.1.5. Лапароскопія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 307 20.1.6. Холецистографія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 307 20.1.7. Рентгенологічне обстеження шлунка . . . . 308

22.2.3. Ретроградна (висхідна) уретеропієлографія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 333 22.3. Цистоскопія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 333 22.3.1. Хромоцистоскопія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 334 22.4. Ультразвукове дослідження . . . . . . . . . . . . . . . 335 22.5. Травми органів сечовидільної системи . . . . . . 335 22.5.1. Ушкодження сечового міхура . . . . . . . . . . 336 22.6. Сечокам’яна хвороба . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 336 22.7. Цистит . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 337 22.8. Захворювання статевих органів . . . . . . . . . . . 338 22.8.1. Обстеження статевих органів . . . . . . . . . . 338 22.8.2. Простатит . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 339 22.8.3. Аденома (гіпертрофія) передміхурової залози . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 340 22.8.4. Невідкладна допомога при гострій затримці сечовипускання . . . . . . . . . . . . . 341 22.8.5. Гострий епідидиміт . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 343 22.8.6. Гострий орхіт . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 343 22.8.7. Водянка оболонок яєчка (гідроцеле) . . . . 343 22.9. Захворювання статевого члена . . . . . . . . . . . . 344 22.9.1. Фімоз . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 344 22.9.2. Парафімоз . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 344 22.10. Особливості догляду за урологічними хворими . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 345

Кн иг а

20.1.8. Іригографія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 308 20.1.9. Парієтографія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 309 20.2. Закриті ушкодження органів черевної порожнини . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 309 20.2.1. Ушкодження печінки . . . . . . . . . . . . . . . . . . 310 20.2.2. Ушкодження селезінки . . . . . . . . . . . . . . . . 310 20.3. Хірургічні захворювання живота . . . . . . . . . . . 311 20.3.1. Класифікація гриж . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 311 20.3.2. Клініка і діагностика гриж . . . . . . . . . . . . . 312 20.3.3. Защемлена грижа . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 312 20.4. Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки . . . . . . . . . . . . . . . . . 314 20.4.1. Перфорація . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 314 20.4.2. Пенетрація . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 315 20.4.3. Кровотеча . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 315 20.4.4. Пілоростеноз . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 316 20.4.5. Малігнізація . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 316 20.5. Гострий гнійний перитоніт . . . . . . . . . . . . . . . . 316 20.6. Гострий апендицит . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 318 20.7. Гострий холецистит . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 319 20.8. Гострий панкреатит . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 320 20.9. Гостра кишкова непрохідність . . . . . . . . . . . . . 321

ов

РОЗДІЛ 21. Догляд за хворими з хірургічними захворюваннями та ушкодженнями прямої кишки 21.1. Методи обстеження у проктології . . . . . . . . . . 21.1.1. Огляд прямої кишки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 21.1.2. Пальцьове дослідження прямої кишки . . . 21.1.3. Ректороманоскопія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 21.1.4. Аноскопія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 21.1.5. Ультразвукове обстеження . . . . . . . . . . . . . 21.2. Захворювання прямої кишки . . . . . . . . . . . . . . 21.2.1. Тріщина прямої кишки . . . . . . . . . . . . . . . . 21.2.2. Парапроктит . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 21.2.3. Геморой . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 21.2.4. Рак прямої кишки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 21.3. Догляд за хворими із захворюваннями прямої кишки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

323 323 323 324 324 324 325 325 326 326 328

328

РОЗДІЛ 22. Догляд за хворими з хірургічни ми захворюваннями та ушкодженнями органів сечової та статевої систем 22.1. Спеціальні методи обстеження урологічних хворих . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 331 22.2. Рентгенологічне обстеження (урографія) . . . . 332 22.2.1. Оглядова урографія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 332 22.2.2. Екскреторна внутрішньовенна урографія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 332

РОЗДІЛ 23. Медсестринський догляд за хворими з ушкодженнями і захворюваннями хребта і таза 23.1. Методи обстеження спінальних хворих . . . . . 347 23.1.1. Рентгенографія хребта . . . . . . . . . . . . . . . . . 347 23.1.2. Мієлографія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 347 23.1.3. Дискографія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 347 23.2. Переломи та вивихи хребта . . . . . . . . . . . . . . . 348 23.2.1. Перелом поперечних відростків . . . . . . . . 348 23.2.2. Перелом остистих відростків хребців . . . . 348 23.2.3. Вивихи і переломи тіл хребців . . . . . . . . . 349 23.2.4. Ускладнені ушкодження хребта . . . . . . . . 349 23.3. Невідкладна допомога . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 350 23.4. Лікування . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 351 23.5. О собливості догляду за хворими з ушкодженнями спинного мозку . . . . . . . . . . 352 23.6. Перелом кісток таза . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 353 23.6.1. Обстеження хворих . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 353 23.6.2. Види переломів кісток таза . . . . . . . . . . . . 353 23.7. Догляд за хворими з ушкодженням таза і хребта . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 355 Використана література . . . . . . . . . . . . . . . . . . 356

Кн иг а

РОЗДІЛ 2

ов

Медсестринське обстеження хворого в хірургічному стаціонарі 2 .1 . Суб’єктивні та об’єктивні методи обстеження хірургічних хворих 2 .2 . Об’єктивні (фізикальні) методи обстеження хірургічних хворих 2 .3 . Додаткові методи обстеження

Медсестринська діагностика й обстеження пацієнта є послідовним динамічним процесом збору та аналізу даних про стан здоров’я пацієнта і складається з: 1)суб’єктивного та об’єктивного (фізикального) обстеження; 2) лабораторного та інструментального досліджень

ов

Кн иг а

Суб’єктивні методи обстеження хірургічних хворих включають: збір скарг на момент огляду, анамнез перебігу захворювання, анамнез життя й відомості про раніше перенесені захворювання, дані про спадковість, шкідливі звички. Найважливіше значення для медсестринської діагностики хірургічної патології мають ретельно зібрані скарги, анамнез захворювання та життя пацієнта. Встановлення діагнозу захворювання має вирішальне значення для правильного лікування хворих. Медичні сестри повинні володіти основами хірургічної діагностики і допомагати лікареві під час її проведення, вміти підготувати пацієнта до кожного обстеження, доглядати за ним після його закінчення тощо. Обстеження осіб з хірургічними захворюваннями або ушкодженнями має ряд особливостей. Вони часто пояснюються тяжким станом хворих, обмеженням терміну діагностики у зв’язку з необхідністю проведення невідкладного хірургічного втручання, а також складністю вибору лікувальної тактики. Наприклад, багато захворювань, які не потребують хірургічного втручання, мають симптоматологію, подібну до гос трих хірургічних захворювань. Треба завжди пам’ятати, що оперативне втручання небезпечне для життя хворого і тому його потрібно виконувати абсолютно обґрунтовано; з іншого боку, вичікувальна тактика може призвести до небажаних ускладнень. Обстеження має бути систематизованим і всебічним, з обов’язковим обстеженням основних систем організму. Поверхове неповне обстеження хворих недопустиме, тому що воно веде до помилкового діагнозу і неправильного лікування.

падоподібний); інтенсивність (сильний, слабкий, заважає чи не заважає роботі, сну); характер (ниючий, ріжучий, колючий, тупий, гострий); коли з’являється (під час ходьби, їди, нервового збудження, у певному положенні тіла тощо); як при цьому змінюється загальний стан пацієнта (слабість, непритомність, порушення сну, зменшення аппетиту, ін.); які явища супроводжують біль (нудота, блювання, відчуття нестачі повітря, серцебиття). Розрізняють вісцеральний і соматичний біль. Вісцеральний біль виникає внаслідок подразнення вегетативної нервової системи, соматичний – унаслідок подразнення соматичних нервів. Вісцеральний біль проявляється колькою (печінковою, нирковою, кишковою та ін.) різної інтенсивності, має розлитий невизначений характер, локалізується в ділянці ураженого органа, іррадіює в певну ділянку тіла. Соматичний біль, на відміну від вісцерального, постійний, має точну локалізацію і супроводжується напруженням м’язів. Хвоpі зазвичай лежать у ліжку нерухомо, оскільки будь-яка зміна положення тіла посилює біль. Біль може бути постійним або періодичним, різної інтенсивності – від незначного ниючого до дуже сильного, що спричинює різке погіршення стану хворого і навіть шок. Сильний біль спостерігається при перфорації та ушкодженні органів черевної порожнини, їх завороті, защемленні і т.п. До скарг загального характеру відносять скарги на слабість, підвищену втомлюваність, схуднення, головний біль, порушення сну, зниження апетиту та працездатності. Певні особливості мають скарги, зумовлені порушенням функцій внутрішніх органів (органів дихання – задишка, ядуха, кашель; органів травлен ня – відрижка, гикавка, нудота, блювання). Блювання найчастіше зустрічається при гострих нях органів черевної порожнини. Воно захворюван може бути одноразовим (рефлекторного характеру), наприклад, при гострому апендициті, і повторним, наприклад, при гострому холециститі і панкреа титі. При гострому панкреатиті блювання може бути нестримним. Блювання є симптомом гострої кишкової непрохідності.

2.1.

уб’єктивні та об’єктивні С методи обстеження хірургічних хворих

2.1.1. Скарги

Основними скаргами пацієнтів з хірургічною патологією є наявність болю і порушення загального стану. За наявності болю уточнюють: його локалізацію, іррадіацію, тривалість (постійний, періодичний, на-

2.1. Суб’єктивні та об’єктивні методи обстеження хірургічних хворих

Кн иг а

2.1.2. Анамнез

Якщо хворі займались самолікуванням або проводилось лікування медичними працівниками, потрібно з’ясувати, яких засобів було вжито і як вони могли вплинути на перебіг захворювання. Перенесені раніше і супровідні захворювання мають значення для правильної оцінки стану хворого і, що головне, для вибору оптимального методу лікування, безпечного знеболення й операції. Треба також пам’ятати, що деякі захворювання носять системний характер і при їх виявленні в одній ділянці є ймовірність аналогічної патології іншої ділянки або органа. Наприклад, при виявлені злоякісної пухлини в одному органі є небезпека метастазів в інші органи; при туберкульозі легень завжди слід пам’ятати про можливість туберкульозного ураження кишок, нирок, кісток. При сифілісі необхідно мати на увазі можливість табетичних кризів, уражень аорти тощо. Велике значення має з’ясування шкідливих звичок, зокрема зловживання спиртними напоями і погрішностей у харчуванні. Слід врахувати, що в алкоголіків часто розвиваються цироз печінки, панкреатит, а порушення раціонального харчування (вживання гострої їжі, спецій) – до загострення геморою, гострих захворювань органів травлення тощо. При ушкодженні слід встановити обставини і механізм травми, вид предмета, що заподіяв поранення, положення хворого в момент травми, а також швидкість надання та обсяг медичної допомоги.

Важливою діагностичною ознакою хірургічної патології є порушення відходження газів і патологічні випорожнення. Так, при механічній непрохідності нижніх відділів товстої кишки припиняється відходження газів, випорожнень немає. Припинення відходження газів спостерігається також при перитоніті і паралітичній непрохідності кишок. Часті рідкі випорожнення можуть спостерігатися при гострому апендициті у дітей, інвагінації кишок, тромбозі мезентеріальних судин, пневмококовому перитоніті тощо. Велике діагностичне значення має наявність у калі крові, слизу, глистів. Дьогтьоподібні випорожнення бувають при гастродуоденальних виразкових кровотечах, цирозі печінки, ерозивному гастриті, виразках кишок, тромбозі мезентеріальних судин та інших захворюваннях. Виділення крові через пряму кишку спо стерігається при інвагінації кишок, заворотах і вузлах сигмоподібної кишки, пухлинах товстої кишки.

ов

Ретельне вивчення анамнезу захворювання має першочергове значення для визначення плану подальшого обстеження хворого, а отже, для правильної діагностики захворювання. У психічнохворих пацієнтів, дітей, непритомних хворих мають значення відомості, отримані від родичів, знайомих, медпрацівників. При збиранні анамнезу в першу чергу потрібно звернути увагу на початок захворювання: гострий, хронічний, загострення хронічного перебігу. Звичайно, гострий раптовий початок захворювання для діагностики складніший, і в цьому випадку більшу увагу слід зосередити на об’єктивному, лабораторному, інструментальному обстеженні. Загострення хронічного захворювання, з яким хворий уже неодноразово звертався до лікувального закладу, може значно полегшити план обстеження і встановлення діагнозу. Однак не слід переоцінювати анамнестичні дані, оскільки кожне загострення може перебігати з різним ступенем складності, а також не можна виключати розвиток іншої патології даної ділянки чи органа. Аналізуючи анамнестичні дані, необхідно звертати увагу на перебіг захворювання (клініка захворювання прогресує, не змінюється, зменшується, періодично загострюється). Важливим є те, які симптоми виник ли раніше, а які пізніше, які зникли, термін приєднання загальних симптомів – загальної слабкості, головокружіння, спраги тощо.

2.2.

б’єктивні (фізикальні) О методи обстеження хірургічних хворих

Фізикальне обстеження хірургічного хворого здійснюється медичним працівником за допомогою органів чуття. До них належать огляд, перкусія, пальпація, аускультація.

2.2.1. Загальний огляд хворого Загальний огляд хворого як діагностичний метод має надзвичайно важливе значення в медсестринській діяльності. За допомогою огляду складається враження про стан організму хворого в цілому, а також іноді він дозволяє встановити діагноз “з першого погляду” (гнійна рана, відкритий перелом тощо). Огляд проводять при денному освітленні або лампі денного світла. Крім прямого освітлення, необхідно застосову-

РОЗДІЛ 2. Медсестринське обстеження хворого в хірургічному стаціонарі

Кн иг а

вати бокове, що дозволяє чіткіше виявити наявність різних пульсацій на поверхні тіла (верхівковий поштовх серця, дихальні рухи грудної клітки, перистальтика кишечника). При огляді з’ясовують зміни загального стану: доб рий, задовільний, тяжкий, дуже тяжкий; хворий неспокійний, збуджений; стогне, кричить від болю; пригнічений, загальмований. Оцінюють вираз обличчя – жвавий, бадьорий, осмислений, спокійний, зосереджений, збуджений, гнівний, переляканий, стомлений, страждальницький, сумний, байдужий, нерухомий, маскоподібний. Обличчя може бути бліде, червоне, змарніле, одутле, вкрите холодним потом тощо. Шкіра обличчя: тілесного кольору, бліда, землиста, жовта, гіперемована. Свідомість – ясна, сплутана, затьмарена. Виявляють положення хворого в ліжку – активне (хворий може вільно змінювати положення), вимушене (хворий лежить у певному положенні, як правило, для полегшення свого стану), пасивне (хворий лежить нерухомо). З’ясовують стан живлення – хороший, середній, недостатній, ожиріння, кахексія тощо.

2.2.2. Перкусія (вистукування)

ов

Перкусія – метод обстеження, який ґрунтується на постукуванні по поверхні тіла хворого для оцінки характеру звуку. Найкраще перкусію проводити в стоячому або сидячому положенні хворого. Перкусія є важливим методом при гострих захворюваннях і ушкодженнях органів черевної та грудної порожнин. Перкусія органів черевної порожнини (рис. 2.1) дає змогу встановити пневмоперитонеум (наявність повітря в черевній порожнині), метеоризм (здуття кишечника), випіт, наявність рідини в черевній порожнині. Наприклад, наявність повітря в черевній порожнині можна визначити за наявністю в правому підребер’ї тимпанічного звуку (зникнення печінкової тупості). При загальному метеоризмі кишечника відбувається рівномірне підвищення тимпанічного звуку по всьому животу, а при здутті окремих відділів кишечника – підвищення тимпанічного звуку відповідних відділів живота. Навпаки, при випотах, інвагінатах, копростазі, переповненні сечового міхура спостерігається приглушення перкуторного звуку. Треба пам’ятати, що при наявності вільної рідини в черевній порожнині межі приглушення та його інтенсивність змінюються при переміні положення тіла. При перкусії грудної клітки (рис. 2.1) можна визначити межі серця та органів середостіння, наявність

Рис. 2.1. Перкусія грудної клітки (1) та черевної порожнини (2)

рідини або повітря у плевральній порожнині. При порівняльній перкусії симетричних ділянок грудної клітки визначають різницю перкуторного звуку, що вказує на різну щільність тканин у досліджуваних ділянках.

2.2.3. Ауcкультація (вислуховування) При обстеженні хворих з хірургічною патологією необхідно проводити аускультацію органів черевної і грудної порожнин. При аускультації живота (рис. 2.2) кишкова перистальтика може бути посиленою, з металічним відтінком, що характерно для механічних форм гострої непрохідності кишок. Навпаки, кишкові шуми можуть бути відсутні або різко ослаблені при паралітичній кишковій непрохідності, що має місце при розлитому гнійному перитоніті тощо. При аускультації легень (рис. 2.2) діагностичне значення має ослаблення або відсутність дихальних звуків при наявності рідини або повітря над ділянкою обстеження. Це може бути при гемотораксі (наявно-

2.2. Об’єктивні (фізикальні) методи обстеження хірургічних хворих

2.2.4. Пальпація (обмацування) Пальпація – клінічний метод обстеження за допомогою дотику з метою вивчення фізичних властивостей і чутливості тканин і органів, топографічних співвідношень між ними. Фізіологічною основою пальпації є відчуття, яке виникає при тисненні і рухах пальців. При обстеженні хірургічного хворого проводять пальпацію пульсу, шкіри, підшкірної клітковини, патологічного вогнища, черевної порожнини тощо. Пальпуючи шкірні покриви, визначають їх тургор, ступінь вологості. Порівняльна пальпація симетричних ділянок тіла може виявити різницю температури, що буває при запальних процесах. Підшкірну клітковину і м’язи пальпують з метою виявлення ущільнень або, навпаки, розм’якшень у їхній структурі, для виявлення збільшених лімфовузлів. При підозрі на наявність рідини в порожнинах чи органах, за допомогою бімануальної пальпації (за допомогою обох рук) можна визначити симптом флюктуації (коливання рідини). Бімануальну пальпацію також використовують при обстеженні нирок. При підозрі на злоякісну пухлину, ущільненнях, збільшенні лімфовузлів необхідно пальпувати обережно, не сильно давлячи на тканини, щоб не спровокувати бурхливий розвиток пухлини і тим самим не сприяти метастазуванню. Яскравим прикладом пальпації м’яких тканин є пальпація молочної або щитоподібної залоз, при яких обережно з’ясовують структуру органа, його щільність, наявні ущільнення тощо. Важливе значення в хірургічній практиці має пальпація живота, адже за локалізацією болю, ущільнень і характерних симптомів можна діагностувати захворювання. Пальпацію живота необхідно проводити обережно, спочатку поверхнево, щоб виявити локалізацію найбільшого болю і додатково не травмувати хворого. Різкий біль при поверхневій пальпації є симптомом гострого захворювання органів черевної порожнини. Глибоку пальпацію живота необхідно розпочинати з ділянки, протилежної локалізації болю. Необхідно обстежувати всі ділянки черевної порожнини – бокові, здухвинні (рис. 2.3), підребер’я, епігастрій, надлобкову тощо. При глибокій пальпації живота болючість може бути локальною (обмеженою) і розлитою. Локальною болючість буває при запаленні або ушкодженні певного органа і знаходиться над його проекцією.

Кн иг а

ов

Рис. 2.2. Аускультація грудної клітки (1, 2) і живота (3)

сті крові в плевральній порожнині), емпіємі плеври (гнійному запаленні плеври), наявності рідини або крові у серцевій сорочці, при пневмотораксі (наявності повітря в плевральній порожнині).

РОЗДІЛ 2. Медсестринське обстеження хворого в хірургічному стаціонарі

Кн иг а

Рис. 2.3. Пальпація живота

ов

Біль і напруження м’язів живота бувають при гострій хірургічній патології, однак ці самі симптоми можуть спостерігатися і при захворюваннях та ушкодженнях нирок, органів грудної клітки, позаочеревинної клітковини. Тому напруження м’язів живота має значення тільки в комплексі з іншим обстеженням. У всіх осіб з гострими хірургічними захворюваннями органів черевної порожнини необхідно старанно пальпувати пахвинні і стегнові канали, ділянку пупка тощо, для виявлення можливих гриж. Під час пальпації можна виявити симптом крепітації (хрусту) – при переломі кісток, при наявності повіт ря в тканинах.

2.3.

Додаткові методи обстеження

Можна поділити на лабораторні та інструментально-апаратні. Медична сестра бере активну участь у підготовці до їх проведення і в безпосередньому виконанні.

2.3.1. Лабораторне дослідження Загальний аналіз крові і сечі є обов’язковим лабораторним дослідженням усіх хворих з хірургічною патологією. Якщо передбачається оперативне втручання, необхідно визначити групу крові та резус-фактор, здатність крові до зсідання (коагулограму, цукор та біохімічні показники). Однак потрібно зауважити, що лабораторне дослідження має лише додаткове значення і не слід переоцінювати його значення для встановлення остаточного діагнозу. Існує помилкова думка, що чим більше різних лабораторних показників, тим кращою є діяльність медичних працівників; між тим, дані деяких аналізів зовсім не потрібні для визначення суті захворювання. Отож, лабораторне обстеження повинне бути мотивованим. При обстеженні хірургічних хворих необхідно брати для дослідження різноманітні середовища – кров, сечу, кал, мазок із зіва, носа; харкотиння, блювотні маси тощо. Розглянемо основні лабораторні дослідження та новітні технології їх проведення. 1. Морфологічне дослідження крові. Морфологічне дослідження крові полягає в підрахунку кілько-

2.3. Додаткові методи обстеження

гіпертиреоз, під час овуляції та вагітності, хв. Кушинга, прийманні кортикостероїдів ); лімфоцити – 19–37 % (зниження – запальні і септичні захворювання); моноцити – 3–11 % (зниження – сепсис; збільшення – гнійні процеси). 6. Тромбоцити – 180–320 × 109/л. (зменшення – при важких ураженнях печінки, нирок; збільшення – після кровотеч, після видалення селезінки, при злоякісних пухлинах.

7. ШОЕ: чоловіки – 6–12 мм/год; жінки – 2–15 мм/год (підвищення вказує на інфекційно-запальні та гнійні процеси). Гематокритне число: чоловіки – 40–54 %; жінки – 8. 36–42 % (зниження – при анеміях; підвищення – при плазмовтраті).

Кн иг а

сті формених елементів – еритроцитів, лейкоцитів, тромбоцитів і гемоглобіну в одиниці об’єму та якісне їх дослідження під мікроскопом у забарвленому вигляді. Нині для підрахунку формених елементів крові розроблено спеціальні лічильники (рис. 2.4). Морфологічне дослідження формених елементів виконують із крапель периферичної крові, отриманої шляхом проколу безіменного пальця лівої кисті (мочки вуха) за допомогою скарифікатора (голки Франко).

Рис. 2.4. Лічильник формених елементів крові

2. Коагулограма крові. Аналіз крові на тромбоцити, або коагулограма, виявляє порушення згортання крові, тобто її зниження або підвищення. Забір крові для коагулограми є найвідповідальнішою процедурою медичної сестри. Для цього використовують пробірки з розчином стабілізатора, найчастіше це 3,8 % розчин цитрату натрію. Однією з найважливіших умов одержання правильного результату є суворе дотримання правильного співвідношення об`єму крові і стабілізатора, яке повинно становити 9 : 1 (4,5 мл крові і 0,5 мл стабілізатора). Кров беруть із ліктьової вени широкою, сухою голкою (без води в просвіті). Шкіру над місцем пункції обробляють 70° спиртом (але не ефіром), прокол роб лять тільки після висихання. Пункція повинна бути малотравматичною, тому що тривалий пошук вен або повільний струмінь крові з голки знижують точність дослідження. Перші 5–6 крапель крові випускають на тампон і для дослідження не беруть. Кров набирають у пробірку вільним струменем і, перемішуючи зі стабілізатором, злегка погойдують або легенько струшують, не допускаючи утворення піни. Інтенсивне струшування крові спричиняє гемоліз еритроцитів, що змінює багато параметрів коагулограми. Для взяття крові можна користуватись і шприцом, але лише за умови слабкого самостійного струшування крові і відсутності піноутворення.

Нормальні показники загального аналізу крові та інтерпретація змін

1. Гемоглобін: чоловіки – 132–164 г/л; жінки – 115–145 г/л.

2. Еритроцити: чоловіки – 4,5–5,5 × 1012/л; жінки – 3,5–5,5 × 1012/л.

3. Колірний показник – 0,85–1,05 (зниження кількості еритроцитів, гемоглобіну і колірного показника свідчить про анемію після кровотечі, наявність злоякісної пухлини, отруєння, тривале застосування біоміцину, левоміцетину, стрептоміцину).

ов

4. Лейкоцити: чоловіки: 4,5–9 × 109/л (підвищення – лейкоцитоз – буває при гострих і хронічних гнійних процесах.

5. Лейкоцитарна формула: мієлоцити – 0 %; юні – 0 %; нейтрофіли паличкоядерні – 1–6 %; нейтрофіли сегментоядерні – 47–72 % (поява мієлоцитів, юних і паличкоядерних – зсув лейкоцитарної формули вліво – при інфекційних і гнійно-запальних процесах, кровотечах); еозинофіли – 0,5–5 % (зниження – сепсис, апендицит, великі опіки; збільшення – алергійні стани, злоякісні пухлини); базофіли – 0,5–1 % (зниження – гострі інфекції,

Показники коагулограми 1. Час кровотечі (за Дюке) не більше 5 хв. 2. Час згортання (за Лі – Уайтом): венозна – 5 –10 хв; капілярна: початок через 30 с. – 2 хв; закінчення – через 4–5 хв (зменшення – після введення солей кальцію, внутрішньовенно гіпертонічного розчину NaCl, ін’єкцій камфори; збільшення – гемофілія, після введення анти коагулянтів).

РОЗДІЛ 2. Медсестринське обстеження хворого в хірургічному стаціонарі

3. Протромбіновий індекс: 95–105  % (зниження – порушення синтетичної функції печінки). 4. Протромбіновий час: 12–20 с.

4. Накладіть на плече вище ліктьового згину гумовий джгут (на сорочку, рушник або серветку) так, щоб вільні кінці були спрямовані догори.

5. Фібриноген – 2–4 г/л (зниження – захворювання печінки, хронічні запальні процеси, прийом саліцилатів).

5. Перевірте пульс на променевій артерії, попросіть хворого кілька разів стиснути і розтиснути кулак.

3. Біохімічний аналіз крові. Біохімічний аналіз крові на сьогодні – найпопулярніший метод визначення загального стану організму. За його допомогою можна оцінити обмін речовин і роботу внутрішніх органів – нирок, печінки, підшлункової залози тощо. Нині для якісного виконання біохімічного аналізу крові застосовують сучасні аналізатори (рис. 2.5). Для того щоб зробити біохімічний аналіз крові, у пацієнта з ліктьової вени необхідно взяти біля 5 мл крові. Найвища достовірність результатів даного обстеження – при взятті крові натще.

6. Протріть внутрішню поверхню ліктьового згину двома ватними кульками почергово, змочивши їх у спирті, в напрямку від центру до периферії.

І. Підготовчий етап:

7. Виберіть найбільшу і найменш рухому вену в ділянці ліктьового згину, зафіксуйте вказівним і першим пальцем лівої руки шкіру над нею.

8. Візьміть шприц з голкою, тримаючи голку паралельно до шкіри, зрізом догори, проколіть швидким рухом шкіру і стінку вени. 9. Відтягніть повільно поршень шприца на себе, наберіть заплановану кількість крові – 5–10 мл (рис. 2.6) або підставте під цівку крові стерильну пробірку так, щоб кров стікала по її стінці (рис. 2.7). 10. Попросіть хворого розтиснути кулак, зніміть джгут, витягніть різким рухом голку, приклавши до місця проколу стерильну ватну кульку, змочену в спирті.

Кн иг а

Алгоритм забору крові з вени (рис. 2.6)

ІІ. Основний етап:

1. Підготуйте необхідне оснащення: стерильний лоток, стерильні марлеві серветки, три ватних кульки, змочені в 96 % етиловому спирті, джгут, штатив із сухими стерильними пробірками, стерильний шприц з голкою, мило, рушник, гумові рукавички. 2. Помийте руки під проточною водою з милом, просушіть рушником, одягніть гумові рукавички.

ов

3. Попросіть хворого сісти на стілець обличчям до спинки (або лягти на кушетку), покладіть руку хворого на тверду основу внутрішньою поверхнею догори, під лікоть – тверду подушку.

Рис. 2.5. Аналізатор біохімічних показників крові

ІІІ. Заключний етап:

11. Попросіть хворого зігнути руку в ліктьовому згині на 3–5 хв, залишивши ватну кульку зі спиртом на місці венепункції, проведіть його до палати. 12. Наклейте на пробірку відповідне маркування, віднесіть її в біохімічну лабораторію, проведіть знезараження використаного оснащення, зніміть рукавички, вимийте і висушіть руки, зробіть позначку про виконання процедури у відповідній медичній документації.

Однак наукова думка не стоїть на місці. На сьогодні, замість звичайного шприца або пробірки, забір крові з вени можна провести вакуумною системою. Алгоритм при цьому не сильно відрізняється від такого при заборі крові за допомогою шприца. Даний метод має кілька позитивних моментів, основним з яких є те, що кров потрапляє безпосередньо в закриту пробірку і попереджається будь-який контакт медперсоналу з кров’ю пацієнта. Крім того, кров, потрапляючи безпосередньо з вени в пробірку, відразу ж змішується з дозованою кількістю хімічного реагенту. Алгоритм забору крові з вени за допомогою вакуумної системи При проведенні забору крові за допомогою вакуумної системи послідовність дій наступна:

2.3. Додаткові методи обстеження

Кн иг а

Рис. 2.6. Етапи забору крові шприцом

Рис. 2.7. Етапи забору крові з вени за допомогою вакуумної системи 1. Візьміть голку для пункції в силіконовому чохлі лівою рукою за кольоровий ковпачок, проверніть правою інший її кінець навколо осі і при розриві прозорого захисного ковпачка зніміть його з короткого кінця голки, покритого силіконом.

Основні біохімічні показники Показники білкового обміну:

3. Зафіксуйте на нижній третині плеча венозний джгут, попросіть пацієнта стиснути руку в кулак, продезінфікуйте ділянку венепункції, зніміть з кінчика голки кольоровий захисний ковпачок і виконайте пункцію вени голкою в тримачі під кутом 15-30° зрізом догори.

2) залишковий азот – 7,06–14,1 ммоль/л (збільшується при недостатності функції нирок); креатинін: чоловіки – 71–106 мкмоль/л; жінки – 3) 36–90 мкмоль/л (збільшення сечовини і креатиніну вказує на захворювання нирок і ниркову недостатність).

4. Фіксуючи лівою рукою голку з тримачем у вені, правою вставте спеціальну пробірку (пробірку Проба) кришкою у вільний кінець тримача і доведіть до упору, в яку зразу ж почне поступати кров.

Показники вуглеводного обміну: цукор крові за Хагедором – Йєнсеном: 4,44–6,66 ммоль/л (зниження – аліментарна дистрофія, гіпофункція щитоподібної залози; збільшення – може бути і цукровий діабет, але гіперглікемія не завжди означає цукровий діабет).

ов

2. Вкрутіть за часовою стрілкою звільнений раніше кінець голки в тримач, до упору.

1) загальний білок – 65–85 г/л; альбуміни – 51–61 %; глобуліни – 32,7—48,9 % (кількість білків зменшується при кровотечах, захворюваннях печінки, злоякісних пухлинах, білковому голодуванні);

5. Зніміть (ослабте) джгут, при надходженні крові в пробірку попросіть пацієнта розтиснути кулак, після заповнення пробірки до необхідного об’єму вийміть її з тримача.

При необхідності можна заповнити кров’ю не одну пробірку; процедуру закінчують за загальноприйнятою методикою.

Показники мінерального обміну: 1) кальцій сироватки – 2,25–3,0 ммоль/л (зниження – при пониженій функції щитоподібної залози); 2) кальцій плазми – 3,48–5,3 ммоль/л (підвищення – при нирковій недостатності, при гіперфункції надниркових залоз);

РОЗДІЛ 2. Медсестринське обстеження хворого в хірургічному стаціонарі

ов

Кн иг а

4. Загальний аналіз сечі. Загальний аналіз сечі входить до переліку обов’язкових обстежень хірургічного хворого, незалежно від характеру захворювання. Добовий об’єм сечі і концентрація в ній тих чи інших компонентів залежить від інтенсивності її фільтрації і ступеня канальцевої реабсорбції. В сучасних умовах якісний аналіз сечі можна виконати за допомогою аналізатора сечі (рис. 2.8). Хворий повинен зібрати сечу для загального клінічного дослідження в чисту, суху скляну посудину в кількості 100–200 мл; беруть свіжу ранкову сечу. Перед тим як зібрати сечу для дослідження, хворий повинен обробити теплою водою зовнішній отвір сечівника. Для бактеріологічного дослідження достатньо 10 мл сечі, яку збирають у стерильну пробірку способом природного сечопуску. Для попередження інфікування сечі при потраплянні бактерій із зовнішнього середовища, статевих органів, рук хворого, хворий повинен бути проінструктований про її правильний забір. Процедуру забору сечі він повинен зробити швидко й акуратно, так щоб пробірка залишалась відкритою як можна менший час і не доторкалася до нестерильних поверхонь. Хворий повинен відкрити

Показники пігментного обміну: білірубін – загальний: 8,6–20,5 мкмоль/л: зв’язаний (прямий) – 20 %; вільний (непрямий) – 80 % (збільшення прямого – при механічній і паренхіматозній жовтяниці, цирозі печінки; збільшення непрямого – при гемолітичній жовтяниці).

пробірку самостійно, зібрати в неї сечу (жінки – тільки із “середньої порції” струменя сечі). Пробірка заповнюється не повністю, оскільки через зволожену марлеву пробку всередину неї можуть проникнути бактерії з навколишнього середовища. 5. Копрологічне дослідження. Для копрологічного дослідження необхідно отримати матеріал із теплого свіжовиділеного ранкового калу. Перед здачею матеріалу на аналіз хворого за 4–5 днів переводять на спеціальну дієту. Для отримання такого матеріалу в чисту суху скляну посудину шпателем беруть у кількох ділянках випорожнень по 5–10 г калу без домішок води та сечі. Кал доставляють у лабораторію відразу; тільки у виключних випадках дозволяється зберігання калу в спеціальних холодильниках при температурі 2–5 °C до 8 год. Кал після клізми, ректальних свічок, прийому послаблюючих, барвних та інших речовин на обстеження не береться. Для бактеріологічного дослідження кал беруть безпосередньо із прямої кишки стерильною дротяною петлею або ватним тампоном у стерильну пробірку.

3) н атрій плазми – 130,5–156,6 ммоль/л (зниження – при зневодненні організму).

Рис. 2.8. Аналізатор показників аналізу сечі

Техніка взяття калу для бактеріологічного дослідження 1. П омийте руки, надягніть гумові рукавички.

2. Покладіть хворого на лівий бік із напівзігнутими ногами, під таз підкладіть церату. 3. Дістаньте із пробірки дротяну петлю або ватний тампон. Розвівши сідниці, введіть петлю в задній прохід на відстань 9–10 см, легким обертальним рухом намагаючись зняти зі стінки кишки шматочки її вмісту. 4. Опустіть дротяну петлю у стерильну пробірку з консервантом. 5. Випишіть направлення та доставте матеріал у лабораторію, продезінфікуйте використане обладнання.

2.3.2. Інструментальні та апаратні методи обстеження Сцинтиграфія – метод діагностики, в основі якого – реєстрація випромінювання радіоактивних ізотопів і маркованих сполук, уведених в організм хворого. Після введення маркованої речовини вона розповсюджується по тілі людини залежно від функціонування її органів та систем. Сучасна апаратура здатна зареєструвати іонізую че випромінювання незначної дози радіо фарм пре

2.3. Додаткові методи обстеження

ють з метою рентгенологічного обстеження органів травлення і сечовиділення. В останні роки для детальнішого рентгенологічного обстеження використовують методи рентгенокомп’ютерної і магнітно-резонансної томографії. Рентгенокомп’ютерна томографія (комп’ютерна томографія) (рис. 2.10) – набагато інформативніший метод обстеження, ніж звичайна рентгенографія, оскільки він дозволяє краще виявити різницю в щільності тканин. При томографії відбувається відображення “зрізу” тканин товщиною в декілька міліметрів. Як правило, сучасні томографи дають не менше 10 зрізів досліджуваного органа товщиною біля 1 мм через задані проміжки. Такі зрізи шар за шаром наносяться на рентгенівську плівку, що дає змогу з високим ступенем достовірності визначити локалізацію патологічного вогнища. На сьогодні комп’ютерна томографія є стандартним основним методом діагностики багатьох захворювань головного мозку, хребта і спинного мозку, печінки, нирок, підшлункової залози, наднирників і деяких інших органів. Комп’ютерна томографія з уведенням контрастної речовини дозволяє проводити обстеження судин, аналізувати характер накопичення введених сполук в органах і тканинах. Магнітно-резонансна томографія (рис. 2.11) – метод обстеження внутрішніх органів і тканин, який полягає у зміні реакції ядер водню у відповідь на застосування радіочастотних імпульсів у стабільному магнітному полі. Спеціальну підготовку до обстеження не проводять, за винятком дослідження органів

ов

Кн иг а

парату, практично не шкідливої для організму досліджуваного. Радіоізотопне сканування дозволяє чітко визначити межі органа, його розміри, форму, розміщення, а також розподілення введеного маркера в тканинах. Це дає змогу виявити гіперфункціональні (“теплі”) та гіпофункціональні (“холодні”) вузли, визначити новоутворення тощо. Ступінь накопичення індикаторів визначають за щільністю штрихів (крапок) на скенограмі або за різним кольором ділянок на сучасних кольорових сканографах. Як маркери використовують радіоактивні ізотопи деяких елементів. Наприклад, радіоактивний йод (І-131) накопичується в щитоподібній залозі, радіоактивне золото (Аu-198) захоплюється клітинами печінки, селезінки і кісткового мозку. Рентгенографія – дослідження внутрішньої структури об’єктів, які проектуються за допомогою рентгенівського проміння на спеціальну плівку (рис. 2.9). За допомогою рентгенівських променів виявляють ущільнені ділянки тканин. Одні органи обстежуються без контрастування і спеціальної підготовки (наприклад, органи грудної клітки, кістки черепа), інші – після підготовки (органи черевної порожнини, органи сечовиділення). Контрастна рентгенографія застосовується для візуалізації порожнистих органів з метою визначення їхньої локалізації, об’єму, структури, функціональної характеристики. Даний метод широко використову-

Рис. 2.9. Рентгенографія

Рис. 2.10. Рентгенокомп’ютерна томографія

РОЗДІЛ 2. Медсестринське обстеження хворого в хірургічному стаціонарі

Рис. 2.11. Магнітно-резонансна томографія

ов

Кн иг а

малого таза, що вимагає наповнення сечового міхура. Даний метод обстеження найбільш інформативний при комбінованих ушкодженнях (наприклад, грудної клітки, шиї), що дозволяє оцінити картину патології в широких межах і на різних рівнях. Сканування однієї ділянки триває приблизно 40 хв. Комп’ютерна інфрачервона термографія реєс трує теплове випромінювання тіла людини з виявленням ділянок підвищеної або пониженої температури з точністю до тисячної частки градуса. Комп’ютерна термографія дає змогу виявити на ранніх стадіях біля 50-ти захворювань – включаючи запальну, судинну й онкологічну патологію. Комп’ютерний термограф (тепловізор) являє собою оптико-електронний прилад, який складається з інфрачервоної приймальної камери, підключеної до сумісного комп’ютера (рис. 2.12).

Обстеження більшості систем і органів спеціальної підготовки не потребує. При визначенні стану органів шлунково-кишкового тракту – печінки, підшлункової залози, селезінки, органів малого таза – маніпуляцію проводять натще (зранку) або допускається легкий сніданок, коли обстеження відбувається в другій половині дня. Напередодні ввечері проводять очисну клізму, за два дні відміняють усі фізпроцедури, в день обстеження не можна курити, приймати вазоактивні препарати. Обстеження жінок проводять на 12–17 день менструального циклу. Ультразвукова діагностика (рис. 2.13) – це дослідження стану органів і тканин за допомогою ультразвукових хвиль. Комп’ютерні можливості приладів дозволяють оцінювати морфологічні зміни в органах і тканинах, уточнювати розміри патологічних утворень, ступінь залучення сусідніх органів у патологічний процес. Цим методом обстежують усі органи черевної порожнини, порожнини малого таза, щитоподібної залози тощо. До обстеження органів травного тракту і малого таза хворих необхідно підготувати. За 3 дні до обстеження виключають із харчування продукти, що викликають метеоризм у кишечнику (капуста, картопля, чорний хліб, молоко). Призначають препарати, що запобігають метео ризму, – фестал, дигестал, карболен. Обстеження зазвичай проводять натще, після 12-годинного голодування.

Рис. 2.12. Комп’ютерний термограф

Рис. 2.13. Ультразвукова діагностика

2.3. Додаткові методи обстеження

17 20

Рис. 2.14. Ендоскопічне обстеження верхніх відділів ШКТ

За допомогою даного обстеження можна провес ти прицільну біопсію виразки та ерозії, їх хімічну коагуляцію, а також ввести ліки безпосередньо на ушкоджену ділянку. Інші методи фізичної, лабораторної та інструментально-апаратної діагностики хірургічного хворого буде висвітлено у відповідних темах.

ов

Кн иг а

Ультразвукова доплерографія – це сучасний метод обстеження кровоносних судин головного мозку, верхніх і нижніх кінцівок. За його допомогою можна оцінити наявність атеросклеротичних бляшок в артеріях (ступінь їх спазму), порушення кровообігу, пов’язане зі спазмом або тромбозом артерій, ефективність колатерального кровообігу. Ендоскопічне обстеження. Ендоскопія – метод дослідження внутрішніх органів за допомогою спеціальних апаратів – ендоскопів (рис. 2.14). Термін “ендоскопія” походить від двох грецьких слів: endon – всередині, skopeo – дивлюся, досліджую. Ендоскопічним методом обстеження користуються для дослідження сечової системи (цистоскопія), прямої кишки (ректоскопія), товстого кишечника (колоноскопія), легенів (бронхоскопія), верхніх відділів травної системи (езофагогастродуоденоскопія). Ендоскопічному дослідженню доступні порожнини тіла і органи, що в них розміщуються, – черевна порожнина (лапароскопія), грудна порожнина (торакоскопія), суглоби (артроскопія). Для кожного із цих методів ендоскопічного дослідження сконструйовано прилад, а також готується спеціаліст, який може безпечно провести обстеження й інтерпретувати отримані результати.

РОЗДІЛ 2. Медсестринське обстеження хворого в хірургічному стаціонарі

Використана література

ов

Кн иг а

1. Архангельская-Левина М. С. Основные этапы ведения хирургических больных / М. С. Архангельская-Левина. – М. : Медицина, 1964. – 227 с. 2. Арьев Т. А. Ожоги и отморожения / Т. А. Арьев. – М. : Медицина, 1971. – 285 с. 3. Белова Н. И. Справочник медицинской сестры по уходу / Н. И. Белова, Б. А. Беренбейн, Д. А. Великорецкий [и др.] ; под ред. Н. Р. Палеева. – М. : Медицина, 1989. – 528 с. 4. Білик Л. С. Медичні маніпуляції в алгоритмах / Л. С. Білик, Т. П. Шевченко, О. М. Худзик. – Тернопіль : Укрмед книга, 2000. – 256 с. 5. Вашков В. И. Средства и методы стерилизации, применяемые в медицине / В. И. Вашков. – М. : Медицина, 1973. – 368 с. 6. Веденский А. Н. Варикозная болезнь / А. Н. Веденский. – Л. : Медицина, 1983. – 190 с. 7. Военно-полевая хирургия / под ред. К. М. Лисицына, Ю. Г. Шапошникова. – М. : Медицина, 1982. – 336 с. 8. Всё по уходу за больными в больнице и дома / под общей ред. акад. РАМН Ю. П. Никитина и Б. П. Маштакова. – М. : ГЭОТАР МЕДИЦИНА, 1999. – 704 с. 9. Гостищев В. К. Общая хирургия / В. К. Гостищев. – М. : Медицина, 1993. – 574 с. 10. Гребенев А. Л. Основы общего ухода за больными / А. Л. Гребенев, А. А. Шептулин. – М. : Медицина, 1991. – 256 с. 11. Кіт О. М. Медсестринство в хірургії / О. М. Кіт, О. Л. Ковальчук, Г. Т. Пустовойт. – Тернопіль : Укрмедкнига, 2001. – 498 с. 12. Красильников А. П. Справочник по антисептике / А. П. Красильников. – Минск : Вышэйшая школа, 1995. – 367 с. 13. Кузин М. И. Раны и раневая инфекция / М. И. Кузин, Б. М. Костюченок. – М. : Медицина, 1981. – 687 с. 14. Кузин М. И. Ожоговая болезнь / М. И. Кузин, В. К. Сологуб, В. В. Юденич. – М. : Медицина, 1982. – 159 с. 15. Лупальцов В. И. Элементы общего ухода за больными в хирургическом стационаре / В. И. Лупальцов, А. Я. Цыганенко, А. В. Лях, И. А. Сенников. – Харьков : ХГМУ, 1999. – 232 с. 16. Невідкладна хірургія захворювань та пошкоджень органів черевної порожнини та урогенітального тракту. – Київ, 1995. – 32 с. 17. Неговский В. А. Основы реаниматологии / В. А. Неговский. – М. : Медицина, 1981. – 326 с. 18. Нетяженко В. З. Загальний та спеціальний догляд за хворими / В. З. Нетяженко, А. Г. Сьоміна, М. С. Присяжнюк. – К. : Здоров’я, 1993. – 304 с. 19. Основи медичних знань та методи лікування за Девідсоном : у 2 т. Т. 1 / за ред. К. Р. В. Едвардза, І. А. Д. Бавчера. – К. : Кобза, 1994. – 596 с. 20. Основи медичних знань та методи лікування за Девідсоном : у 2 т. Т. 2 / за ред. К. Р. В. Едвардза, І. А. Д. Бавчера. – К. : Кобза, 1994. – 652 с. 21. Петров C. B. Общая хирургия / C. B. Петров. – СПб. : Лань, 1999. – 672 с. 22. Петровский Б. В. Хирургические болезни / Б. В. Петровский. – М. : Медицина, 1980. – 581 с. 23. Пропедевтика хірургічних захворювань / за ред. проф. В. О. Шідловського. – Тернопіль, 1994. – 265 с. 24. Р уководство по неотложной хирургии органов брюшной полости / под ред. В. С. Савельева. – М. : Медицина, 1986. – 606 с. 25. Р уководство по технике врачебных манипуляций / авт.-сост. Г.Чен [и др.]. – Витебск : Белмедкніга, 1996. – 384 с. 26. Т ерехов Н. Т. Переливание крови и кровезаменителей / Н. Т. Терехов. – К. : Здоров’я, 1979. – 165 с. 27. У сенко Л. В. Анестезиология и реаниматология : практические занятия / Л. В. Усенко. – К. : Вища школа. Головное изд-во, 1983. – 351 с. енчин К. М. Заживление ран / К. М. Фенчин. – К. : Здоров’я, 1979. – 166 с. 28. Ф 29. Ф ролов Л. А. Общий уход за пораженными и больными / Л. А. Фролов, Я. Л. Мархоцкий. – Минск : Высшая школа, 1989. – 126 с. 30. Ч еренько М. П. Загальна хірургія / М. П. Черенько, Ж. М. Ваврик. – К. : Здоров’я, 1999. – 612 с. 31. Ш евчук М. Г. Хірургічні маніпуляції / М. Г. Шевчук, В. П. Хохоля. – К. : Здоров’я, 1991. – 128 с.

356

Навчальне видання

Сабадишин Ростислав Олексійович Маркович Олексій Володимирович Рижковський Володимир Олегович та ін.

Практикум з медсестринства в хірургії

Практикум

Редактор О. В. Марчук Технічний редактор І. В. Шпента Коректор Л. Я. Шутова Комп’ютерна верстка: О. С. Парфенюк

Кн иг а

Підписано до друку 17.11.16. Формат 84×108/16. Папір офсетний. Гарнітура Myriad Pro. Друк офсетний. Ум. друк. арк. 37,80. Тираж 700 пр. Зам. № 886.

ов

ПП “Нова Книга” 21029, м. Вінниця, вул. Квятека, 20 Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції ДК № 2646 від 11.10.2006 р. Тел. (0432) 52-34-80, 52-34-82. Факс 52-34-81 E-mail: info@novaknyha.com.ua www.novaknyha.com.ua

ов а Кн иг а 7

20 1