2022\02\04 № 12 (4976)

2 000000 05173 4 >

Íåõàé ó âàø ä³ì ïðèõîäÿòü ò³ëüêè äîáð³ íîâèíè! № 12 (4976)

2 квітня 2022 року

Ціна 7 гривень

ІЗ КИЄВА – ДО ТИХОЇ ІРШАВИ:

ТЕМИ НОМЕРА

СОРОК ГОДИН І 1100 КІЛОМЕТРІВ ЗА КЕРМОМ

Ц Будні Закарпатського легіону: нові трофеї, збитий дрон і розмінування місцевості

3 стор.

е – розповідь киянина про період від перших далеких вибухів, які розбудили його 24 лютого о 4-й ранку, й аж до приїзду до нашої тихої Іршави. Без зайвого пафосу й надриву. Просто й буденно про те, як збирали й не знаходили речі, як уперше почули повітряну тривогу й пішли в укриття з відчуттям, ніби ти всередині фільму. Як переселилися до кума, котрий мав капітальний підвал. Але вже через тиждень звикли до сирен і спускалися туди не щоразу: навчилися відрізняти, коли працює наша ПВО, а коли розриваються ворожі бомби. Потім з’явилася пропозиція виїхати на Закарпаття. Воєнна дорога зі столиці сюди не вела стандартними шляхами й вилилася у 1100 км із періодичним застряганням у гігантських корках та ризиковим з’їжджанням мало не на польові стежки. Проте за 40 годин таки дісталися до місця призначення…

4 стор.

Юлія Сале-Ковач – перша жінка, яка досліджувала наші замки

5 стор.

Олекса Гірник: протест ціною самоспалення

6 стор.

Найбагатша людина у світі Ілон Маск зчепився з Кремлем за Україну

8 стор.

УКРАЇНСЬКІ ПРОПОЗИЦІЇ ДО МИРНОЇ УГОДИ: НЕ «ЗРАДА», АЛЕ Є ПІДВОДНІ КАМЕНІ 28 березня в турецькому Стамбулі пройшли перемовини між українською та російською делегаціями, за підсумками котрих з’явилася попередня угода, деталі якої знаємо тільки з коментарів учасників переговорів чи представників влади. Але по суті це – пропозиції України, де прописані наші «червоні лінії», їх у РФ просто взяли до розгляду. Наші вимоги такі. Передусім росармія має відвести свої війська на позиції до цьогорічного вторгнення – на 23.02.2022. Україна хоче мати «залізні» гарантії безпеки на рівні ст. 5 договору НАТО. Потенційні гаранти, за баченням української сторони, – США, Великоританія, Франція, Туреччина, Німеччина, Канада, Італія, Польща, Ізраїль, Китай (охочі можуть приєднуватися) і… Росія. Деякі з них «у цілому» погодилися обговорювати такий варіант (але Британія чітко заявила: «натівського» рівня гарантій не буде, то й надіятися сильно не варто, а без цього угода втрачає сенс). У будь-якому разі гарантії поки не поширяться на Крим та ОРДЛО – щодо статусу першого пропонується вести переговори 15 років, наша держава обіцяє не повертати півострів військовим

шляхом; стосовно Донбасу такого не кажуть. У свою чергу Україна зобов’язується не вступати до НАТО й навіть змінити для цього Конституцію; не розміщати на своїй території іноземних військових баз і контингенту, а навчання проводити лише за згоди держав-гарантів (у т. ч. РФ). Про «демілітаризацію» не йдеться. При цьому підписанти мають гарантувати нам сприяння у вступі до Євросоюзу. Й усе це набуде чинності лише якщо українці такий договір затвердять на референдумі (в умовах деокупації!) і його ухвалять Верховна Рада та парламенти держав-гарантів. Процес, повторимо, почнеться тільки після виведення російських військ. Утім, поки активні бойові дії тривають. І серйозна відсіч, яку дають ЗСУ окупантам, – найкращий наш аргумент у подальших переговорах, бо деякі пункти компромісної мирної угоди Кремль наразі явно не влаштовують. А нам важливо не лише якомога швидше припинити кровопролиття, а й дбати про захист від можливого нового нападу в майбутньому. Тому поки експерти радять не кричати про «зраду», але бути дуже уважними до деталей. У них, як відомо, криється диявол.

Триває передплата-2022 на «НЗ»! Знову буде лотерея!

Передплатний індекс 09168 11168 (для підприємств, організацій)

Вартість, грн 1 міс. 3 міс. 6 міс. 8 міс.

23,70 71,10 142,20 189,60

НЗ-ФАКТИ Наприкінці березня Укр­ пошта розпочала виплати пенсій за квітень в усіх регіонах держави. Скорочення української економіки за підсумками місяця повномасштабної війни оцінюється в 35% і вище, а загальні збитки з урахуванням майбутніх періодів сягають трильйо­ на доларів. Укроборонпром перено­ сить заводи в безпечні міс­ ця, весь документообіг ве­ деться за межами України. В Україні стартувала ініціатива «Сади перемо­ ги» – слід використовувати всі доступні ділянки для вирощування продуктів харчування й недопущення продовольчої кризи. В ООН створили міжна­ родну комісію для розслі­ дування воєнних злочинів РФ в Україні. Україна не може зупи­ нити транзит російського газу, бо це означатиме не­ виконання взятих на себе зобов’язань перед євро­ пейськими компаніями, по­ відомив міністр енергетики. ЄС зобов’язався допо­ могти Україні у віднов­ ленні і створює для цього спецфонд. На порталі «Дія» зно­ ву доступна функція ав­ томатичної реєстрації фізосіб-підприємців.

Вартість приймання передплати в поштовому відділенні: 1 міс. – 5,00 грн; 2 – 3 міс. – 10,00 грн; 4 – 6 міс. – 14 грн; 7 – 12 міс. – 22,00 грн. Через сайт Укрпошти передплату можна оформити з дому.

В Україні на час во­ єнного стану скасували встановлення рівнів епі­ демнебезпеки поширення ковіду, а невакцинованих не будуть відсторонювати від роботи.

На сайті газети за посиланням www.novzak.uz.ua можна, не виходячи з дому, з картки передплатити електронну версію нашого видання. Для цього на верхній панелі слід вибрати рубрику «ПЕРЕДПЛАТА». Вартість – 15 грн на місяць.

За даними ООН, 3,9 млн українців стали

35,20

105,60 211,20

281,60

Фото ілюстративне з мережі

біженцями, ще 6,5 млн – переселенцями. Міноборони США пла­ нує прискорити виробни­ цтво зенітних ракет Stinger та протитанкових ракет Javelin для поповнення за­ пасів, які закінчуються че­ рез відправку їх до України. Польща заборонить ім­ порт вугілля з Росії через війну в Україні, відповідний законопроєкт уже розро­ блений урядом. Європейсь кий Союз зможе позбутися залеж­ ності від поставок росій­ ського газу протягом двох років. Країни Великої сімки за­ явили, що не платитимуть за російський газ рубля­ ми, як того хоче Кремль (при цьому США ввели повне ембарго на російські енергоносії). Нідерланди, Бельгія та Чехія висилають росій­ ських дипломатів через шпигунство. Федеральний парла­ мент Канади підтримав скасування візового режи­ му з Україною. Єврокомісія закликала держави-члени ЄС скасу­ вати програми громадян­ ства в обмін на інвестиції й оцінити можливість від­ бирання громадянства у росіян та білорусів, які по­ трапили під санкції через вторгнення РФ в Україну. До Держдуми РФ внесли законопроєкт про визнання співвітчизниками всіх, хто володіє російською мовою «і належать до народів, що історично проживають на території Росії», а також тих осіб, «чиї прямі предки народилися чи проживали на території Російської Федерації».

ЧИТАЙТЕ НАС НА САЙТІ WWW.NOVZAK.UZ.UA

2 ЧАС МІСЦЕВИЙ

№12 (4976)

2 квітня 2022 року

НЗ

TT ТАКІ СПРАВИ

TT ЧЕРЕЗ ВІЙНУ

ЯКІ НАМАГАЛИСЯ НЕЗАКОННО ПЕРЕТНУТИ КОРДОН

ПЕРЕСЕЛИЛОСЯ ДО УЖГОРОДА

В УКРАЇНІ ВИЯВИЛИ ПОНАД 1700 ЧОЛОВІКІВ ПРИЗОВНОГО ВІКУ, Поки одні чоловіки добровільно йдуть до військкоматів, аби захищати Україну від російських окупантів, деякі інші шукають способів потрапити за кордон (а за воєнного стану уряд заборонив це представникам сильної статі віком від 18 до 60, крім незначних винятків), щоб уникнути мобілізації. Попит породжує пропозицію, і в інтернеті більшає оголошень із «послугою» схеми виїзду за рубіж. Для цього фальшують довідки про інвалідність, наявність трьох дітей і т. д.

ЗА ОДНУ ДОБУ – 53 ПОРУШНИКИ Звичайно, за великі гроші. Суми фігурують усілякі: 2, 3, 5, 10 і навіть 20 тисяч доларів за «призовника». В різних прикордонних областях уже викривали таких ділків, котрі нерідко ще й «кидають» довірливих клієнтів: просять завдаток на картку чи повну передоплату без усяких гарантій (мовляв, працюємо на довірі), а потім не виходять на зв’язок. Вистачає й тих, хто пробирається самотужки. На Закарпатті – теж. Скажімо, як повідомляє пресслужба Мукачівського прикордонного загону, тільки за одну добу минулого тижня на ділянці МПЗ затримали 53-х осіб. 20 громадян надали недійсні документи в пунктах

пропуску, ще 16 штурмували українсько-угорську «зеленку». Їх прикордонники відділення «Бодалово» зупинили у взаємодії з поліцейськими в ході реалізації інформації, що надійшла від оперативників МПЗ. 17-х чоловіків «пригальмували» на відділах «Косино», «Тячів», «Ділове» та «Дякове» під час патрулювання державної межі поза пунктами пропуску. Стосовно всіх затриманих склали протоколи про адмінпорушення, справи скерували до суду. Щодо тих, хто свідомо використовував підроблені документи та довідки, відповідні повідомлення направили до правоохоронних органів. До речі, за даними ДБР, на 28 березня з початку повномасштабної фази агресії Росії виявлено понад 1700 громадян України призовного віку, які намагалися незаконно перетнути кордон.

ТІКАЛИ ЗІ ЗЛИТКАМИ ЗОЛОТА Й КУПОЮ ВАЛЮТИ Не завжди ухилянти тікають голіруч. Днями військово­ службовці відділення «Великий Бичків» у ході реалізації інформації, наданої співробітниками внутрішньої та власної безпеки ДПС, викрили за 30 метрів від кордону 52- та 27-річних батька й сина. Вони прибули на Закарпаття з Харкова. Дістатися по той бік рубежа планували

TT КОРОТКО

ЗА УХИЛЕННЯ ВІД МОБІЛІЗАЦІЇ СУДИТИМУТЬ ДВОХ ЧОЛОВІКІВ Мукачівська окружна прокуратура скерувала до суду обвинувальні акти стосовно 28-річного жителя Запоріжжя та 40-літнього уродженця Луганщини за фактом ухилення від призову на військову службу під час мобілізації в особливий період. За даними слідства, чоловіки відмовилися від одержання повісток і подальшого проходження військової служби, будучи придатними до неї. При цьому обвинувачених належним чином повідомили про наслідки такої відмови. Вирішуватиме справу Мукачівський міськрайонний суд. Чоловікам «світить» позбавлення волі на строк від 3 до 5 років, інформує прес­ служба Закарпатської прокуратури.

через річку Тиса. Під час огляду особистих речей чоловіків «знайшлися» майже 97 тисяч євро, понад 70 тисяч доларів США, більше 90 тисяч гривень та 3 золоті злитки загальною вагою 300 грамів. Про цей факт стражі кордону повідомили працівників митниці та передали їм виявлені цінності. Наразі встановлюють коло осіб, які могли бути причетними до організації незаконного перетину кордону.

КИЯНИН ПРОПОНУВАВ ПРИКОРДОННИКУ 3000 ДОЛАРІВ А ось 33-річний мешканець столиці запропонував прикордоннику Мукачівського загону три тисячі доларів хабаря, аби покинути країну та втекти від мобілізації. Для перетину чоловік обрав пункт пропуску «Солотвино», що на межі з Румунією. Під час проходження контролю він спробував надати інспектору неправомірну грошову винагороду, але отримав категоричну відмову. Співробітники внутрішньої та власної безпеки ДПС спільно з офіцером оперативнорозшукового відділу Мукачівського загону факт надання хабаря задокументували та на адресу Тячівського відділу поліції ГУ НП у Закарпатській області направили повідомлення про виявлення ознак злочину, передбаченого ст.369 ККУ, повідомляє пресслужба МПЗ.

не провадження, неповнолітньому загрожує до 10 років ув’язнення з конфіскацією майна.

ЖІНЦІ НЕ ДАЛИ ВИВЕЗТИ ЗА КОРДОН €90 000 ТА $45 000 Під час військової агресії РФ Державне бюро розслідувань приділяє велику увагу унеможливленню порушень на кордоні. Так, на митному пості «Тиса» Закарпатської митниці працівники Територіального управління ДБР у Львові спільно із прикордонниками під час огляду автомобіля громадянки України виявили приховані 90 000 євро та 45 000 доларів США, які та намагалася вивезти до Угорщини, інформують у ДБР.

ПЕРЕСЕЛЕНЕЦЬ ШАХРАЮВАВ ІЗ ОРЕНДОЮ ЖИТЛА

ПОСОЛЬСТВО СЛОВАЦЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ Міністерство закордонних та європейських справ Словацької Республіки передислокувало посольство Словаччини в Україні з Києва до Ужгорода та відновило тут роботу. Про це повідомило словацьке агентство новин TASR. Спершу в нашому обласному центрі запрацював заступник посла, а з цього четверга – і сам посол. «Це важливий крок для дипломатичної служби, тому що вони допомагатимуть

на місці, на кордоні. Вони повністю здійснюватимуть дипломатичну діяльність й особливо висвітлюватимуть події в Україні», – сказав міністр закордонних справ Словаччини Іван Корчок. Працюватимуть у посольстві ті самі співробітники, яких евакуювали з Києва. Як повідомили на офіційному сайті Закарпатської ОВА, дипломати розташувалися на базі Генерального консульства Словацької Республіки в м. Ужгороді.

TT ФОТОФАКТ

У РУZZКОГО ТАНКА ЗНЕСЛО БАШТУ

ПІСЛЯ ЗУСТРІЧІ ЗІ 128-ю БРИГАДОЮ

Бойовий танк Т-72 росармії знищений вщент штурмовиками 128-ї окремої гірськоштурмової Закарпатської бригади. Від ракетного удару з переносного протитанкового комплексу Javelin не вря т у в а в н і а к т и в н и й з а х и с т, ні так званий «мангал» (наварені зверху ґрати). Після ураження в Т-72 здетонував боєкомплект, внаслідок чого його башту зірвало. Екіпаж

(троє ворогів) знищений без можливості ідентифікації. З боку 128-ї поранених чи загиблих немає. Сама наявність у ЗСУ сучасних Javelin чи NLAW викликає в росіян паніку. У разі влучення ракети в танк, БТР, БМП чи іншу броньовану техніку в екіпажу й десанту немає жодних шансів вижити. Фото поруч – яскравий цьому доказ, пише у фейсбуці прессекретар 128-ї ОГШЗБ Ярослав Галас.

Маючи інформацію про неправомірну діяльність 17-річного ужгородця, в ході контролю за вчиненням злочину оперативники карного розшуку Головного управління поліції Закарпаття зупинили його, коли він рухався на власному автомобілі Skoda Fabia вулицею Берчені в обласному центрі. В салоні машини правоохоронці виявили близько 20 грамів метамфетаміну, розфасованого у двадцять один поліетиленовий пакет. Вартість вилученого за цінами «чорного ринку» сягає майже 50 тисяч гривень. Підозрюваного помістили до ізолятора тимчасового тримання, а транспортний засіб вилучили на штрафмайданчик. За фактом злочину відкрито криміналь-

За даними слідства, мешканець Київської області переїхав до Ужгорода вже після введення в країні воєнного стану. Тут виклав на платформі онлайн-оголошень інформацію про довгострокову оренду будинку у с. Поляна, який не перебував у його розпорядженні. У телефонній розмові з потенційною клієнткою – мешканкою Донеччини – чоловік попросив внести часткову попередню оплату, 6000 грн. А після одержання коштів перестав виходити на зв’язок із потерпілою. Обставини злочину з’ясовують слідчі Ужгородського райуправління поліції. За процесуального керівництва окружної прокуратури зловмиснику повідомлено про підозру у шахрайстві, вчиненому шляхом незаконних операцій із використанням електронно-обчислювальної техніки. Йому вже обрали запобіжний захід – тримання під вартою із можливістю внесення застави у розмірі 496 тис. грн, кажуть у прес­ службі обласної прокуратури.

ОГОЛОШЕННЯ про оприлюднення проєкту детального планування, звіту про стратегічну екологічну оцінку, громадські слухання та обговорення Холмківська сільська рада оголошує про початок процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості у проєкті детального плану території та стратегічній екологічній оцінці проєкту документа державного планування для зміни цільового призначення земельної ділянки з «для ведення особистого селянського господарства» на цільове призначення «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» по кварталу К-43, урочища «Чонкаш» с.Сторожниця, Ужгородського району. Замовник містобудівної документації – Виконавчий комітет Холмківської сільської ради. Виконавець проєкту детального плану – ГАП Вошко Т. В. Виконавець звіту про стратегічну екологічну оцінку – ФОП Некращук Т. В.

НЕОБХІДНІСТЬ ПРОВЕДЕННЯ ТРАНСКОРДОННИХ КОНСУЛЬТАЦІЙ – відсутня. Ознайомитися з проєктом Детального плану та звіту про стратегічну екологічну оцінку можна в Холмківській сільській раді за адресою: 89422 Закарпатська обл., Ужгородський р-н, с. Холмок, вул. Свободи, 50, тел. 0312 723-386. Строк подання зауважень і пропозицій становить 30 днів, тобто до 26 квітня 2022 р. Пропозиції та зауваження, подані після встановленого строку, не розглядаються. Відповідальна особа: заступник голови сільської ради Лазорик Ольга Миколаївна, тел.0312 723-386 e-mail: xolmoksilrada@ukr.net . ДАТА, ЧАС І МІСЦЕ ПРОВЕДЕННЯ ЗАПЛАНОВАНИХ ГРОМАДСЬКИХ СЛУХАНЬ 27 квітня 2022 року о десятій годині в адмінприміщенні сільської ради за адресою: 89422 Закарпатська обл., Ужгородський р-н, с. Холмок, вул. Свободи, 50, відбудуться громадські слухання з презентацією проєкту.

ОГОЛОШЕННЯ про оприлюднення проєкту детального планування, звіту про стратегічну екологічну оцінку, громадські слухання та обговорення Холмківська сільська рада оголошує про початок процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості у проєкті детального плану території та стратегічній екологічній оцінці проєкту документа державного планування для зміни цільового призначення земельної ділянки з «для ведення особистого селянського господарства» на цільове призначення «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» по кварталу К-19, урочища «Чонкаш» с. Сторожниця, Ужгородського району. Замовник містобудівної документації – Виконавчий комітет Холмківської сільської ради. Виконавець проєкту детального плану – ГАП Вошко Т. В. Виконавець звіту про стратегічну екологічну оцінку – ФОП Некращук Т. В.

НЕОБХІДНІСТЬ ПРОВЕДЕННЯ ТРАНСКОРДОННИХ КОНСУЛЬТАЦІЙ – відсутня. Ознайомитися з проєктом Детального плану та звіту про стратегічну екологічну оцінку можна в Холмківській сільській раді за адресою: 89422 Закарпатська обл., Ужгородський р-н, с. Холмок, вул. Свободи, 50, тел.

0312 723-386. Строк подання зауважень і пропозицій становить 30 днів, тобто до 26 квітня 2022 р. Пропозиції та зауваження, подані після встановленого строку, не розглядаються. Відповідальна особа: заступник голови сільської ради Лазорик Ольга Миколаївна, тел.0312 723-386 e-mail: xolmoksilrada@ukr.net. ДАТА, ЧАС І МІСЦЕ ПРОВЕДЕННЯ ЗАПЛАНОВАНИХ ГРОМАДСЬКИХ СЛУХАНЬ 27 квітня 2022 року о десятій годині у адмінприміщенні сільської ради за адресою: 89422 Закарпатська обл., Ужгородський р-н, с. Холмок, вул. Свободи, 50, відбудуться громадські слухання з презентацією проєкту.

Ректорат, профспілкова організація, колектив фізичного факультету Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет» глибоко сумують з приводу непоправної втрати – смерті доктора фізико-математичних наук, професора кафедри теоретичної фізики Ужгородського університету, колишнього завідувача відділу теорії елементарних взаємодій Інституту

Електронної Фізики НАН України, всесвітньо відомого провідного вченого в галузі теоретичної фізики, порядної, виваженої, мудрої й інтелігентної Людини – КРИВСЬКОГО Івана Юрійовича та висловлюють щире співчуття рідним і близьким покійного. Світла пам’ять про Івана Юрійовича назавжди залишиться в серцях його друзів, колег та студентів.

В УЖГОРОДІ НЕПОВНОЛІТНІЙ ТОРГУВАВ НАРКОТИКАМИ

НЗ

ЧАС МІСЦЕВИЙ 3

№12 (4976)

2 квітня 2022 року

TT ВІСТІ З ФРОНТУ

НОВІ ТРОФЕЇ, ЗБИТИЙ ДРОН І ТЕРМІНОВЕ РОЗМІНУВАННЯ МІСЦЕВОСТІ Це – лише основні штрихи з того, чим займалася 128- ма окрема гірськоштурмова Закарпатська бригада з часу попереднього виходу нашої газети. Ми дізнаємося про фронтові новини від наших захисників із їхньої офіційної сторінки у фейсбуці й найцікавішим ділимося з вами.

Судячи з документів, вони були із 46-ї окремої бригади оперативного призначення нацгвардії Росії – найбільшого з’єднання військ росгвардії, яке базується в Чечні. Його створили ще в 2000 році для боротьби з силами чеченського спротиву, котрі воювали з Кремлем, тому має тривалий досвід бойових дій. Однак він не допоміг при зустрічі зі штурмовиками Закарпатського легіону. У підсумку троє молодих росгвардійців родом із Дагестана, котрі служили в 94-му полку бригади, що дислокується в м. Гудермес, та 96-му полку, що дислокується в м. Урус-Мартан Чеченської Республіки, стали «двохсотими». При них знайшли особисті жетони та документи: шляховий лист водія БТР-80 із даними водія, старшого машини, витратами пального тощо; робочий зошит замкомандира 1-ї роти особливого призначення зі списком особового складу (14 військових, у тому числі один офіцер); відомість про бойову техніку підроз-

~~Трофейний БТР, захоплений штурмовиками 128-ї бригади ділу – 4 БТР-80 і три військові вантажівки «Урал 4320». Штурмовики 128-ї взяли також трофеї – неушкоджений БТР-80 (на фото), кулемети й автомат Калашникова, снайперську гвинтівку Драгунова (СВД) з боє­ припасами. І техніка, і зброя відтепер служитимуть нашій бригаді.

А ще бойовий підрозділ Закарпатського легіону знищив спостережний пункт російської нацгвардії, що облаштувався в лісопосадці. У результаті зіткнення, яке тривало кілька хвилин, знищений військовий «Урал» і двоє окупантів (вони згоріли й ідентифікації не підлягають). Решта ворогів утекли. На спостережному пункті знайшли документи 27-літнього росгвардійця з Дагестану: військовий квиток, облікову картку зберігання зброї, особистий жетон, картку обліку доз радіоактивного опромінення, різні пам’ятки солдата, кредитні картки «Сбербанка» тощо. Серед штурмовиків 128 бригади поранених і загиблих внаслідок бою немає.

РОСАРТИЛЕРІЯ ОБСТРІЛЯЛА МИРНІ СЕЛА КАСЕТНИМИ БОЄПРИПАСАМИ 28 березня реактивна артилерія росармії обстріляла позиції Закарпатської бригади касетними системами залпового вогню, однак більшість снарядів уразили місцевість, де розташовані мирні населені пункти далеко за лінією вогню. Касетні боєприпаси (авіабомби, ракети, артилерійські

чи реактивні снаряди) – особливі засоби ураження, що містять всередині однотипні бойові елементи, в тому числі міни вповільненої дії, які розкидаються в повітрі над великою територією. Одна з особливостей касетних (або кластерних) боєприпасів у тому, що вони тривалий час можуть знаходитися в землі й становити небезпеку ще довго після припинення бойових дій. Саме від них гине значна кількість мирних людей, особливо дітей, після закінчення воєн. Того ж дня бійці інженерносаперного батальйону 128 бригади почали розміновувати місцевість, уражену касетними бойовими елементами російської артилерії.

бачає офлайн-навчання – у тих закладах освіти Ужгорода, де тимчасово проживають вимушені переселенці, також є можливість вчитися й онлайн. Проводитимуть заняття фахівці Центру професійного розвитку педагогічних працівників і вчителі-волонтери. Онлайн-заняття стартували раніше, а 1 квітня розпочалися й очні в закладах освіти Ужгорода.

А ще наші захисники збили новітній російський безпілотник «Орлан-10», який коригував вогонь артилерії. За його допомогою ворог обстрілював не тільки позиції українських військових, а й мирні села за лінією фронту. Безпілотник оснащений відеокамерами з кутом огляду 360 градусів, він може підніматися на висоту до 5 км, а в автономному режимі відлітати від пульту управління аж до 600 км. Його вага 14 кг, запуск здійснюється зі спеціальної катапульти. За допомогою цього дороговартісного апарата росіяни не тільки коригують артилерійський вогонь, а й проводять радіорозвідку та глушать мобільний зв’язок. Він літає зі швидкістю до 15 км/год. і може перебувати в повітрі до 18 годин. Цей конкретний «Орлан-10» своє відлітав – зумів дістатися тільки до позицій Закарпатського легіону, а далі «раптово впав і розбився», інформує прессекретар 128-ї бригади Ярослав Галас.

ЧЕРЕЗ СПАЛЮВАННЯ СУХОСТОЮ – ДВОЄ ЗАГИБЛИХ ЗА ДЕНЬ, А ЗА МІСЯЦЬ – ВІСІМ! лише 28 березня на Закарпатті зафіксували 66 випадків займання сухої трави та чагарників – у сумі вигоріли понад 200 гектарів. Сумне лідерство випало Ужгородському району – 24 такі факти в понеділок трапилися на його території, повідомляє ГУ ДСНС у області. На сайті ОВА є інформація, що з початку березня вже 8 (!) закарпатців померли через спалювання сухої рослинності, ще частина людей отримали опікові травми. Щороку рятувальники, екологи та органи місцевого самоврядування закликають не влаштовува-

БІОМЕТРИЧНІ ПАСПОРТИ У КРАЇ ЗНОВУ ПОЧАЛИ ОФОРМЛЯТИ В усіх підрозділах міграційної служби Закарпаття, крім Хустського відділу, відновили прийом на оформлення біометричних документів. Подати документи на цю послугу можна: • в ГУ ДМС в області – з понеділка по суботу (каб.

26); • у районних підрозділах – у вівторок, четвер та суботу з 8-ї до 17-ї години (обідня перерва

ти пожежі неподалік лісових масивів, у полях, адже вогонь може вийти з-під контролю та спричинити жахливі наслідки. Представники влади попереджають, що «в час, коли в Україні йдуть бойові дії, навмисне спалювання сухостою розцінюють як диверсію. Відповідні зміни внесли до Кримінального кодексу. Порушникам тепер загрожує від 15 років до довічного ув’язнення». Щоб уникнути масових пожеж, рішенням ради оборони в умовах воєнного стану заборонили населенню відвідувати, а транспортним засобам заїжджати до лісів краю.

з 12.00 до 13.00), в середу та п’ятницю – з 9-ї до 18-ї (перерва з 13.00 до 14.00), інформує Міграційна служба області на своїй сторінці у фейсбуці. До речі, з понеділка по п’ятницю, з 8-ї до 17-ї, за номером (0312) 64-05-65 працює гаряча телефонна лінія Головного управління Державної міграційної служби Закарпаття.

TT ПОПРИ ВІЙНУ

ПЕРЕСЕЛЕНКА З ХАРКОВА ТВОРИТЬ МУРАЛ У ВИНОГРАДОВІ

ті! Дуже рада, що місцева влада знайшла для цього проєкту місце. Отож чекаємо, коли Анастасія закінчить свій ще один твір мистецтва, а для нас, виноградівців, – надзвичайний подарунок. Хай світлий образ України на цьому муралі принесе мир на нашу землю якнайшвидше, щоб ніякий варвар не смів нищити те, що ми створюємо своїми руками! Все буде Україна!» – написала на сторінці виставкової зали «Імпасто» у фейсбуці її адміністраторка Валентина Костьо.

ТРИМАЄМО НЕБО

TT НЕ ЛЕГКОВАЖТЕ!

Минулої неділі сталися відразу два смертельні випадки через спалювання сухостою. Спершу о 14.50 надійшло повідомлення про загорання трави та чагарників на відкритій території в с. Берегуйфолу на Берегівщині. Там вогонь знищив рослинність на площі 0,5 га, а в ході гасіння пожежі рятувальники виявили тіло жінки. А вже о15.48 на «101» зателеонували про схожу НП у с. Ключарки Мукачівського району, де в підсумку вигоріли 4 гектари й загинув чоловік. Звісно, самих екопожеж щодня набагато більше. Так,

В УЖГОРОДІ СТАРТУЄ ОСВІТНІЙ ПРОЄКТ

TT ДО ВІДОМА

«ПІДСМАЖИЛИ» СПОСТЕРЕЖНИЙ ПУНКТ ВОРОГА

~~Касетні боєприпаси

«НАВЧАЙМОСЯ УКРАЇНСЬКОЇ РАЗОМ!» Його започаткували Центр професійного розвитку педагогічних працівників Ужгородської міськради спільно з управлінням освіти для всіх охочих вивчити українську мову або вдосконалити свої навички. До навчання чи спілкування українською (пропонуються різні форми роботи) запрошують як дітей від 5-ти років, так і дорослих. Проєкт перед-

ЗНИЩИЛИ ОКУПАНТІВ І ЗАХОПИЛИ ЗБРОЮ ТА ТЕХНІКУ Зокрема в ході однієї з сутичок із окупантами штурмовики 128-ї знищили трьох ворожих бійців та взяли трофейну зброю й техніку.

TT СКОРИСТАЙТЕСЯ

Наприкінці минулого тижня на фасаді однієї зі споруд Виноградова почав з’являтися мурал – до речі, перший у цьому населеному пункті. «Взялася за таку грандіозну роботу художниця з Харкова Анастасія Худякова, яка у зв’язку з війною переїхала на Закарпаття. Вона, на відміну від багатьох, швиденько знайшла виставкову залу «Імпасто», що в нашому місті, де ми й познайомилися. Коли розповіла про свою ідею муралу, то в мене аж дух перехопило. Я була в захваЗакарпатська обласна кредитна спілка «Бескид»

повідомляє про скликання чергових Загальних зборів, які відбудуться о 14:00 20 травня 2022 р. за адресою: Ужгород, Слов’янська набережна, 31 на території Боздоського парку біля альтанок. Початок реєстрації о 13:00 Порядок денний: 1. Затвердження порядку денного Загальних зборів ЗОКС «Бескид». Визначення порядку голосування.

2. Заслуховування Звіту Спостережної ради.

3. Заслуховування Звіту та висновків Ревізійної комісії.

4. Заслуховування Звіту Кредитного комітету.

5. Заслуховування Звіту Правління.

6. Заслуховування аудиторського висновку, яким підтверджена повнота та достовірність річної фінансової звітності за 2021 р.

7. Заслуховування та аналіз річної фінансової звітності за 2021 рік.

8. Виконання бюджету за 2021 рік. Бюджетні директиви до кінця 2022 року.

9. Затвердження річної фінансової звітності та результатів діяльності органів управління ЗОКС «Бескид» за 2021 рік.

10. Обрання та відкликання членів Спостережної ради, Ревізійної та Номінаційної комісій.

11. Інші питання. Спостережна рада ЗОКС «Бескид»

4 У ФОКУСІ

№12 (4976)

2 квітня 2022 року

TT НА ВЛАСНІЙ ШКІРІ

ІЗ КИЄВА – ДО ТИХОЇ ІРШАВИ: СОРОК ГОДИН І 1100 КІЛОМЕТРІВ ЗА КЕРМОМ

Я

прокинувся о 4-й від звуку якогось далекого вибуху. Іншим разом і уваги би не звернув, але ж весь останній час говорили про російські загрози, в які не вірилося так, щоб зовсім, але, як-то кажуть, осад залишився. Про всяк випадок вирішив подивитися в телефон – він же все знає. І, дійсно, знає – це війна! Поруч спить дружина. Я вже знаю, а вона ще ні. Дихає спокійно, мирно. Я ще хвилин 5 почекав, але нічого не поробиш, треба будити. А вона ще й прокидатися не хоче, мовляв, не заважай, Та, врешті, почула. Вибач, люба, така справа… Ми живемо в Києві, на Лук’янівці, в стандартній трикімнатній квартирі: я, дружина й молодший, котрому виповнилося 17. Теж прокинувся. Сидимо на кухні, п’ємо чай, дивимось один на одного. Ну, і що тепер робити? Мабуть, так було майже у всіх родинах. Люди прокидалися й не розуміли, а що ж далі. На початку лютого я святкував день народження. Шістдесят якийсь уже… І гості були всі в статусі кума чи куми. За немаленьке вже життя встигли породичатися, перехрестивши наших дітей. Це гарна традиція – кумівство. Всіляких там двоюрідних-троюрідних не вибираєш, а тут випадковості зась, тільки ті, що треба. Так от, я сказав тоді дуже філософський тост. Про те, що наше покоління, як між крапель дощу, проскочило між війнами. Воювали наші батьки і їхні батьки, а ми, народжені в 1950 – 1960-х, якось, славу Богу, залишилися без цієї народної розваги. Була, щоправда, афганська війна, але це торкнулося лише тих, кому не пощастило туди втрапити. Ще раніше – Карибська криза, але й тоді вирулили. Ну, й вип’ємо за те, щоб і далі все було гаразд, закінчив я тост. Виходить, наврочив. Ми почали збирати речі. Документи, гроші, одяг. З’ясували,

що в нашому домі є підвал, який вважається бомбосховищем. А тут і перша повітряна тривога, сирени завили. Відчуття, ніби ти всередині фільму, хоч поп­ корн бери. Сходили в укриття, повернулися. Збираємось далі. Я геть не пам’ятаю, де подівся мій золотий годинник, дружина не може знайти коштовну прикрасу. І тут телефонує кум Вітя: «Ти живеш у багатоповерхівці, якщо туди щось втрапить, буде погано, а в мене приватний будинок, підвал такий, що і пряме влучання витримає. Ану бери своїх, і швидко до нас». Отже, вантажимо в машину те, що позбирали, і їдемо до нього. Там дійсно підвал ого-го! А плюс у компанії − всім і легше, й навіть трохи веселіше. Тепер час ділиться навпіл – то в підвалі сидимо, то в хаті дивимося пряме включення з війни. Так пройшов перший тиждень. Пару раз їздили додому, брали якісь речі. Київ дуже швидко й разюче змінився. Машин так мало, як бувало лише вранці першого січня. Дороги перегородили бетонні блокпости. Там стоять суворі хлопці, хто з автоматом, а хто й із мисливською рушницею. Пильнують, запитують паспорти, заглядають у багажник. Так і треба, в місті об’явилися диверсанти, їх відловлюють. На десятий день війни диспозиція в нашій сім‘ї така: старший син добровольцем пішов у Національну гвардію. Це дуже тривожно, але це його особистий гоноровий вибір. Молодшому на війну ще рано. Він із друзями їде до Львова, там є де жити. А ми

з дружиною поки у кума. До підвалу тепер спускаємося не щоразу, якось звикли до повітряних тривог і стрілянини. Навчилися відрізняти, коли працює наша ПВО, а коли розриваються їхні бомби. Може, й далі б так жили, але тут з’являється пропозиція виїхати на Закарпаття, у файне місто Іршаву. Там знайшлося для нас житло, а головне – там спокійно, бомби не падають. Сіли, поговорили й вирішили: поїдемо втрьох – я з дружиною і жона кума. А він не може їхати, хоч вік уже такий, як у мене, за 60. Але Вітя хірург, і не простий – головний, заслужений, у Києві потрібен, як ніколи раніше. Завжди працював багато, а тепер практично живе в лікарні. Дай тобі, Боже, менше роботи, кумцю! Вибираємося вранці. Короткий шлях лежить на захід, але на війні короткими шляхами не їздять. У тому напрямку вже йдуть бої. Рухаємося спершу на південь, і лише від’їхавши від столиці далеченько, починаємо звертати на захід. У перші дні всі дороги, кажуть, були забиті евакуантами, тепер уже легше. Дуже багато блокпостів, це уповільнює рух, але втішно бачити, що наш народ так активно го-

тується до спротиву окупанта. Практично на в’їзді в кожне село збудовані укріплення і стоять місцеві дядьки, котрим все одно, на мерседесі ти чи на таврії: «Ану, відчиняй багажник, що везеш? Куди їдеш?». Ні, нас точно не здолати. За першу половину дня ми проїхали Обухів, Білу Церкву, Умань і вже там повернули на Вінницю. Поступово машин на трасі більшає. В напрямку Хмельницького рух сповільнився, десь о п’ятій уже ледь «повземо» в багатокілометровій тягучці. О 6-й – ще повільніше, а о 7-й, коли стало зовсім темно, рух зупинився: на скільки сягає око, шосе забите автівками. Стоїмо, ніхто нічого не знає. Я вже завів знайомство з сусідами, перемовляємося потроху. І тут звідкись з’являється інформація, що попереду чи то бій із російським десантом, чи то вибухи в Хмельницькому, а може, й на Хмельницькій атомній станції. Зрозуміло, що нікому нічого достеменно не відомо, але від авто до авто порхає ця байка… А може, і не байка. В машинах повно стомлених та вже й так наляканих людей. Паніки поки нема, але хтозна, що чекає далі. І подітися з цього шосе нікуди, здається… Але ось якась вузенька ґрунтівка під прямим кутом вліво, якраз там, де ми застрягли. Збільшую масштаб на навігаторі. Схоже, вона веде до села, й далі ще якісь місцеві доріжки, і так можна потихеньку вибратися в напрямку Кам’янця-Подільського. Ех, була не була, з’їжджаємо! Ризикнули – і виграли. Від села до села, зі швидкістю 20 – 30 кілометрів на годину, потроху вибираємось на пристойну трасу. Опівночі вже проминаємо Бар, а о 5-й − ми в Кам’янці. Сили їхати далі нема, треба трохи поспати, хоч пару годин. Минулого літа ми з дружиною їздили до Кам’янцяПодільського в туристично-романтичну подорож – відірватися від звичного життя, подивитися одне на одного іншими очима. Словом, кохання вічне, але треба час від часу струшувати

НЗ

попіл – ось вам рецепт щасливого подружжя. А Кам’янецький замок! Оце величне видовище. А який там готують боґрач! Ну, ви зрозуміли, – є що згадати. Рано-вранці з Кам’янця рушили на Івано-Франківськ, а звідти вже на Мукачево. Здавалося, що найважче позаду. Навіть вийшло заправити бензин, що не так легко було зробити в центральній Україні. І от Карпати. Почалася безкінечна звивиста мальовнича дорога. Тут би їхати неквапно, у відпустку, й милуватися пейзажами. А коли ти другу добу за кермом, якось воно не теє. Асфальтове покриття чудове, але узбіч нема, там снігові кучугури, зупинитися, навіть якщо треба, – ніде. Їдемо собі потихеньку, загальна швидкість усе зменшується… Й десь о 5-й ми, нарешті, зупиняємося в корку. Все як учора – скільки сягає око, траса заповнена автівками. А навколо краса неймовірна! Пухнастий сніжок кружляє в повітрі й лягає на величезні смереки. Мир і спокій розлиті навкруг. Та нема їх у душах сотень людей, що застрягли в цьому благословенному місці. Вже поночило, а ми стоїмо. І ніяких бокових ґрунтівок тут немає, гірська дорога, крапка. Так минуло години, напевно, три, а може, і більше. Але поволі-поволі ми просуваємося і от, нарешті, доїжджаємо до блокпоста на перевалі. А за ним рухаємося вільно й уже після 11-ї проїжджаємо Мукачево. Ще трохи – і ось вона, Іршава, наша кінцева ціль. Опівночі паркуємось в «Елізіумі», так зветься наш готель, що означає «рай» по-давньогрецьки. Для нас це також райське місце, де змучена душа може, нарешті, відпочити: у нас тепер є комфортні кімнати і смачна їжа… Наша подорож тривала 40 годин і 1100 кілометрів. А ще дві доби потому я проїхав понад 2000 км, вивозячи молодшого сина за кордон. Але це вже зовсім інша історія. Юрій НІКОЛАЄВ, голова клубу українських письменників «Маяк»

TT ПРОДОВЖЕННЯ ТЕМИ

ЯК НАШ ПИСЬМЕННИК У ТУРЕЧЧИНІ У

минулому номері газети ми розповідали, як краяни, котрі живуть за кордоном, допомагають Україні, воякам, переселенцям. Нині на цю ж тему пропонуємо бліцінтерв’ю з колишнім новинозакарпатцем, письменником Тарасом Ващуком, який довгий час працював у найбільшій авіакомпанії Об’єднаних Арабських Еміратів, а нині мешкає в Туреччині.

~~Тарасе, то як справи?

– Було б добре, якби не війна. Я приїхав у м. Аланія (провінція Анталія), маю тут власну справу: беру у друзів квартири в оренду, приводжу до ладу і здаю туристам. Освоїв професію гіда, водив екскурсії, хороші відгуки були. У мене є в Туреччині й своя нерухомість, іще багато цікавих проєктів реалізовував. Але зараз треба займатися волонтерством, це на часі. Туреччина дуже серйозно волонтерить, бо тут медичні товари дешевші, ніж в Україні, проте є труднощі з офіційними каналами відправки. Все дуже повільно йде, і тільки в розподільчі центри, потім важко «виковиряти» гуманітарку звідти. Допомагає консульство в Анталії: консул розуміє проблеми, видає дозволи для поїздок приватними машинами з амуніцією (бронежилети везти не дозволено) й медзасобами. Відтак возимо з Аланії, Анталії на польський кордон, там волонтери приймають і розподілять, куди треба, а далі вантаж прямує в Україну. В Аланії за два місяці до війни я об’єднав

найдієвіших проукраїнських людей, і ми займаємося всім цим. Тому що, на жаль, офіційна організація українців тут була дуже інертна. Чому так? І як тобі вдалося об’єднати українців?

– 2 місяці тому, коли приїхав у Аланію на постійне місце проживання, знав, що українці тут роз’єднані через багато причин: десь амбіції лідерів, десь хтось повірив, що обов’язково потрібен турок для організації української громади. Взяли головою організації турка, котрий управляв нею, як хотів. Потім на чолі був українець, який потрапив у неприємну історію, і його депортували. Створювати третю організацію їм не дозволили. Я 4 роки поспіль приїздив у це місто, маючи невеличкий бізнес, і вже тоді знав, що доведеться налагоджувати зв’язки. Просто кинув клич у Анталії, й мені допомогли знайти тут потрібних людей, українців, які живуть у Аланії. З ними й почав розбудовувати громаду. Ми створили групу в телеграмі, інформканал, почали об’єднувати українців

склад адміністраторів і волонтерів. Допомагаєте й біженцям із України?

– Так, окремі нещодавно приїхали в Туреччину, інших війна в Україні застала тут, і вони не могли повернутися, тож кинули свої справи, почали допомагати. Стараємося знаходити їм підробітки, дешевші квартири в оренду, забезпечуємо інформаційну підтримку при оформленні резиденткарти й виду на проживання. Утім, дуже багато українців, які давно живуть тут, уже зросійщені й браталися з росіянами через спільні справи, тому в них трішки промиті мізки. Навіть ті люди, котрі зрозуміли цю агресію й засудили її, все одно не дуже правильно виставляють акценти й продовжують виховувати своїх дітей у руслі російської культури. Мене це особливо засмучує. Й нереально їх переконати, бо вони не вважають, що питання мови й культури важливе, просто вбачають проблему в Путіні. А проблема ж у світоглядній різниці між нами й росіянами. І цей постулат 100-річної давнини, «Геть від Москви», – єдино

˜

~~

на довірі та взаємодопомозі. Стали організовувати культурні заходи: вертепи, національні свята, перегляд телефільмів, майстер-класи з дітьми. Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну 24 лютого всі ці активності відійшли на задній план. Ми почали займатися волонтерством. Паралельно з нами активізувалися групи, які зовсім не мали підтримки українців. Але біженці, які стали приїжджати в Аланію, не розумілися в ситуації, тож бігли до першого-ліпшого, хто пропонував допомогу. Все ж сталося так, що дуже багато проукраїнських активістів залишилися з нами, бо в нас хороша атмосфера, дієвий

ДОПОМАГАЄ УКРАЇНІ правильна філософія, яка наразі має сповідуватися. Як Туреччина реагує на війну в Україні?

– Насправді кожне місто чи провінція реагує по-своєму. З тих турків, яких я знаю, 80 відсотків дуже підтримують Україну, в багатьох дружини українки або вони мають позитивний досвід спілкування з українцями. Все-таки росіян трошки тут недолюблювали через конфлікт Азербайджану, в Сирії, в Ємені. Якщо порівнювати українського і російського туриста, то наших брали охочіше. Стосовно війни, то національне й регіональне телебачення Туреччини підтримує Україну і висвітлює ситуацію в правильному ключі. Тому чимало з тих турків, які раніше казали, мовляв, ви собі розбирайтеся й у вас там дійсно націоналісти, нині змінили своє ставлення. До мене навіть підходили й вибачалися. Тут дуже багато британців, німців, котрі мали бізнес у нашій країні, але за 2-3 тижні до війни виїхали в Туреччину. Запевняють, що приблизно знали майбутню ситуацію, бо британська розвідка майже не помилялася, тому були готові до цього сценарію. Вони кажуть, що Путін несповна розуму, й те, що витворяв у 2014-му й тепер, у жодні ворота не лізе. Словом, геть від Москви! Оксана ШТЕФАНЬО Фото із фейсбука Т. Ващука

~~

НЗ

№12 (4976)

2 квітня 2022 року

ЛЮДИНА І СУСПІЛЬСТВО 5

TT НАШІ ЗАХИСНИКИ

ОБЛИЧЧЯ 128-ї ЗАКАРПАТСЬКОЇ ГІРСЬКО-ШТУРМОВОЇ БРИГАДИ: ЗАРИСОВКИ ПРО ФРОНТОВИКІВ

С

утність будь-якого колективу визначають люди. Відчувати надійне плече поруч хочеться, звісно, всім, але для військових це особливо важливо, тому що від цього може залежати їхнє життя й спільна перемога. І щоб краяни не сприймали наших захисників із 128-ї бригади знеособлено, покажемо кілька їхніх облич – зрозуміло, у рамках дозволеного особливостями професії – за фейсбучними дописами прессекретаря Закарпатського легіону Ярослава Галаса.

чергу. І тут пролунав вибух – видно, він тримав гранату й випустив. Його вбило на місці, але осколки полетіли і в мене. Я відбіг убік і продовжував стріляти по окупантах, які розбігалися в різні боки. Лише згодом відчув, що по ногах тече кров. Через хвилину мене підібрав на броню наш танк… У результаті того бою десятеро росіян здалися в полон, із них троє офіцерів. Забрали від них три трофейні БТРи. Один повністю цілий, два трохи пошкоджені, але їх легко відновити. А звільнене село передали іншим нашим частинам. Зараз лікуюся в госпіталі від поранень. На щастя, осколки дрібні, рани несерйозні. Тож скоро сподіваюся повернутися в стрій. Буду бити ворога далі...».

«Я СИДІВ У СЕКРЕТІ ЗА КІЛЬКАДЕСЯТ МЕТРІВ ВІД ВОРОГА»

«РОСІЯНИ РОЗБІГЛИСЯ, ЯК ТАРГАНИ…» Денис, офіцер: «Надійшов наказ звільнити село, яке утримували росіяни, для цього зібрали батальйон но-тактичну групу з кількох підрозділів різних військових частин. Всі працювали чітко й злагоджено. Отримали дані розвідки, де окопалася ворожа техніка, де стоїть піхота, тому пішли на них не в лобову по асфальтній дорозі, а полями з флангу.

Увірвалися в село й почали зачищати вулицю за вулицею. Ми застали ворога зненацька. Вони вибігають, ми їх б’ємо зі стрілецької зброї, зеніток, танків. Тиснемо вогнем, вони відступають, але огризаються. Врешті-решт почали тікати по дворах хто куди, наче таргани. Забігаю за одним орком у двір, він сховався в облаштований літній душ. Я це побачив, поторсав збоку дверцята й наказав: «Виходи!». Той не захотів, і я випустив по верху автоматну

Олександр – командир відділення розвідроти. Побратими по підрозділу говорять про нього, як про істинного розвідника. Він виконує найважчі й найризикованіші завдання щодо виявлення противника. Під час рейдів нерідко заходить у тил ворога, передає його координати й коригує вогонь артилерії. Завдяки йому знищено кілька десятків одиниць бронетехніки росармії, а підрахувати кількість убитих окупантів немає можливості. «Якось я сидів у секреті за кілька десятків метрів від росіян, – каже Олександр. – Вони ходили біля мене й скаржилися, що знову не підвезли солярку

для БТРів, що пайки нікудишні, а місцеві селяни не хочуть ділитися їжею й дивляться на них вовком. Я підрахував їхню техніку, передав координати й через пів години після того, як відійшов, їх накрила наша арта…».

«ЧИ ВАЖКО МЕНІ СЛУЖИТИ? НІ, Я ПРИЗВИЧАЇЛАСЯ» Серед облич Закарпатського легіону є й жіночі. Ось Наталка, солдат. «Я родом із Одещини, але в мирний час живу у Львові. У 128-й бригаді служу три роки. У мене вся родина військові, всі офіцери. Вони теж зараз на війні, в різних підрозділах ЗСУ. Чи важко мені служити? Ні, я призвичаїлася. Чи страшно? Нас уже кілька разів обстрілювали, але ні. Немає ніякого страху – зовсім! Та я хочу, щоб війна чимшвидше закінчилася і все було добре…». До речі, історія з американським шарпеєм, яку наша газета коротко висвітлювала, отримала несподіване продовження. «У перший тиждень війни хлопці 128-ї бригади скинули з передової фото американського шарпея з коротким описом, що собачку знайшли в зоні бойових дій біля зруйнованого російською артилерією будинку й забрали з собою. Через відсутність зв’язку й можливості з’ясувати

TT ІСТОРИЧНІ ОСОБИСТОСТІ

ЮЛІЯ САЛЕ-КОВАЧ – ПЕРША ЖІНКА, ЯКА ДОСЛІДЖУВАЛА НАШІ ЗАМКИ – СЕРЕДНЯНСЬКИЙ І ЧИНАДІЇВСЬКИЙ

Т

орік ми відкрили для вас маловідому постать Йосипа Міхаліка (1860 – 1925) – педагога, мистецтвознавця, історика ювелірної справи та археолога, котрий усього два роки працював у Виноградівській горожанській школі, але за цей час дослідив стародавню історію колишніх Угочанського та Марамороського комітатів і відкрив близько 30-ти археологічних пам’яток. Але, виявляється, в цій когорті є не тільки чоловіки, а й жінка – Юлія СалеКовач. Хто вона й що зробила для краю – розкаже відомий ужгородський історик Йосип Кобаль.

САМОГУБСТВО У НЕПОВНІ 24 РОКИ Йосипе, давайте ~~Пане розпочнемо з кінця.

Ви згадували у розмові, що життя Юлії Сале-Ковач завершилося трагічно…

– 18 серпня 1857-го Мукачевом і околицями рознеслася сумна звістка: у Чинадіївському палаці покінчила з життям знана в усій тодішній ~~Середнянський замок Угорщині молода поетеса, художниця й дослідникабінеті або робила прогулянки ця історії та природи Карпат на природу. Але вже ввечері, Юлія Сале-Ковач. Про трагічну близько 21-ї, всі дуже запересмерть неординарної особисживали. Петро Сале зрештою тості написали навіть у столичвстановив, що двері її кімнати них газетах. У повідомленнях закриті зсередини. За допоідеться, що її чоловік, госпомогою коваля зумів проникнути дарський урядник Мукачівськотуди й побачив дружину на Чинадіївської домінії графів підлозі в калюжі крові. Вона заШенборнів Петро Сале, разом стрелилася з його дробовика, із служанкою в післяобідній час приставивши до грудей. Їй було поїхав на закупки до Мукачева. неповних 24 роки. В цей час Юлія закрилася у своїй Раніше мені не довокімнаті (навіть уточнюється, що дилося чути про Юлію в північно-східній вежі палацу) й Сале-Ковач. Діліться з застрелилася. Пострілу ніхто не читачами. чув. Коли чоловік повернувся, то – Про неї відомо небагато. спершу не шукав жінку, бо вона Короткі відомості з її автобіограчасто усамітнювалася у своєму фії подають дослідники Йожеф

~~

Тободі та Тиводар Легоцький. Деяка інформація міститься в тогочасних газетах та журналах, а також у статтях та літературних творах самої Юлії. Знаємо, що її дівоче прізвище Ковач. Народилася близько 1833-го, а от де – не ясно. Жила з батьками. Коли ті померли, сироту проти волі у 17 років видали заміж за урядника графів Шенборнів Петра С а л е . Шлюб був нещасливий. Вона, ~~Чинадіївський палац як могла, уникала чоловіка. Тому Юлія Сале-Ковач написала часто їздила в першу коротку історичну замітку подорожі (інкопро Середнянський замок, вона ли досить триваж зробила його перше графічне лі) Карпатами. В зображення. околицях сучасної У ЧИНАДІЙОВІ В ПАЛАЦІ Сваляви і ПлосЗАМУРОВУВАЛИ ЛЮДЕЙ кого навіть мала на березі гірського Описала й Чинадіївпотічка дерев’яну ський палац, де мешхатину. кала? Аби відволіктися від шлюбу, – Так, і подала його історію. Юлія зосередилася на літеЗробила графічне зображенратурі, мистецтві та науці, що ня. Що цікаво, вона згадує в той час було незвичайним перебудову палацу за часів явищем серед жінок. Частину її Шенборнів. Пише, що у двох віршів – «Алегорія», «Готується місцях будівельники натрапили ніч», «Біжить годинник» та інші на ніші у стінах, де знайшли – опублікував Йожеф Тободі людські скелети. Ми знаємо, що 1860-го у своїй книзі про Мукав Середньовіччі існувала така чево. Вони просякнуті сумними практика, пов’язана з повір’ям: думками про нещасливу долю, мовляв, якщо замурувати люмайбутнє, робилися натяки на дину живцем у стіну оборонної завершення земного життя. Заспоруди, то вона буде неприймалася також дослідженнями ступною. Так з’явилася, до приприроди й історії краю. Важликладу, й легенда про Білу діву в во, що свої статті ілюструвала Ужгородському замку. власними графічними рисункаДослідниця описала також ми, які вказують на мистецький церкву Святого Миколая у Чихист. Мало хто знає, що саме надійові. Згадує цікавий епізод.

~~

деталі інформацію довелося готувати тільки з цих скупих відомостей, – пише Ярослав Галас. – Історія нового «бійця» 128-ї викликала величезний резонанс, нею цікавилися не тільки українські, а й закордонні медіа». А потім виявилося, що власницею шарпея є саме Наталка! «Це наша з чоловіком собака, їй чотири місяці, – розповіла дівчина. – Звати Альма, я її так назвала, бо в дитинстві мала такого ж пса. Альма переважно з нами й уже призвичаїлася до простої солдатської їжі, бо собачий корм тут дуже важко знайти. Недавно вона трохи прихворіла – застудилася, довелося лікувати. Нам дуже допоміг замкомандира, котрий часто бере собачку в тепле місце погрітися й шукає ліки, коли треба. Ми всі дуже любимо Альму, з нею легше на передовій. Вона нагадує про життя в мирний час і є справжнім другом солдатів!».

У 1818-му греко-католицький священник Микола Гойду розкрив кілька давніх поховань під підлогою церкви. У пошуках скарбів він навіть просіяв людські останки. Знайшов кілька золотих перснів та інших дрібних прикрас, а кістки викинув. Однак коли побачив, що собаки почали розтягувати їх, страшенно перелякався. Йому почали вбачатися привиди – один чоловік із шаблею і двоє жінок, які просили повернути їм спокій. Зрештою Гойду зібрав кістки і закопав у землю біля храму. Але це йому не допомогло, бо незабаром помер. Юлія Сале-Ковач залишила щось у спадок?

– Вона мала велику як на той час бібліотеку. Займалася й колекціонуванням – збирала геологічні зразки та відбитки рослин. Все це зберігала в північно-східній вежі, де знаходилися і її картини. Після смерті один із центральних журналів написав, що дослідниця заповіла збірку Угорському національному музею. Однак у 1870-х стало відомо, що цінна колекція потрапила в Берегово, у реформатську так звану хлоп’ячу школу, а пізніше – в гімназію. Не виключено, що частина з того донині знаходиться десь у місті. У 1976 – 1978 роках, коли я навчався в Берегівській СШ № 1 (колишня гімназія), там ще була велика геологічна збірка. Можливо, якісь зразки колись належали самітниці з Чинадійова. Вважаю, що феномен Юлії Сале-Ковач, безсумнівно, потребує більш пильної уваги й вивчення. Оксана ШТЕФАНЬО Ілюстрації надані Й. Кобалем, рисунки Юлії Сале-Ковач

~~

6 ІСТОРІЯ В ОСОБИСТОСТЯХ

№12 (4976)

2 квітня 2022 року

НЗ

TT ДАТА ТИЖНЯ

Олекса ГІРНИК:

ПРОТЕСТ, ЗА ЯКИЙ ВІН СВІДОМО ЗАПЛАТИВ ЖИТТЯМ

М

айбутній Герой України (2007 р.), незламний дисидент і нескорений політв’язень Олекса Гірник народився 28 березня 1912-го в прикарпатському містечку Богородчани. Хоча злидні обсідали родину, дід і батько були знаними просвітянами. Тато закінчив українську гімназію в Станіславі (нині Івано-Франківськ), служив у війську Речі Посполитої, запізнав польських в’язниць і російських таборів. Мати, проста селянка, виховувала дітей у християнській любові та людяній справедливості.

БАТЬКИ ХОТІЛИ, ЩОБ СТАВ СВЯЩЕННИКОМ, ТА ВІН БУВ ПРОТИ

Олекса навчався в польській школі, а потім – у Станіславській українській гімназії, в дитинстві та юності був членом «Пласту», «Просвіти», молодої організації ОУН. Батьки сподівалися, що він вступить до духовної семінарії. «Ні, – відповів старший син. – Царства Небесного я не чекатиму склавши руки». Гімназист отримав свідоцтво про освіту, але вдома не міг знайти роботу: поляки вимагали покатоличення. Отож влаштувався в Станіславську повітову філію молодіжного товариства «Сокіл», де очолив Улад пластових новаків. Знань бракувало, тому став студентом філософського факультету Львівського університету, та його забрали в жовніри. Рекрутований Олекса не зміг терпіти знущань на націо­ нальному ґрунті й одного дня висловився: «Остогидла мені польська армія. Оце б змінити конфедератку та на мазепинку!». «За зраду Ойчизни» й заклики до незалежності України 25 березня-1937 військовий трибунал Речі Посполитої впаяв рядовому артилерії Гірнику 5 років і три місяці ув’язнення. Відбував покарання у Львівській в’язниці «Бригідки», а потім були остроги Львова, Кракова, Тарнова, поки не опинився в концтаборі «Береза Картузька». Коли у вересні-1939 гітлерівці окупували Польщу, Олекса вислизнув із-за ґрат. Він приїхав на вокзал Станіслава, бо хотів вирушити в Стрий, щоб відновити давні зв’язки з тамтешнім підпіллям. Та побачив, як енкаведисти із собаками женуть поляків у товарні вагони. Гуляли чутки, що ешелони смерті рушають із безневинними на висилку, в Сибір. На пероні плакали жінки, скиглили діти… Навіть провівши чимало днів за ґратами, Гірник не мав упередженості до польського народу, тож не пройшов повз, а став на захист знедолених та зацькованих людей. Його відгамселили, заарештували й закинули у вагон, хоча чинив опір. Дорогою втік, але його наздогнали. Відчайдушно відбиваючись від переслідувачів, проголошував… Декалог українського націоналіста: «Я – дух одвічної стихії, що зберіг Тебе від татарської потопи й поставив на грані двох світів творити нове життя». На допитах Олекса свідчити відмовився: кому і про що? Його жорстоко побили – до тями прийшов за добу. Оскільки буцегарні Галичини були набиті під зав’язку, бранця етапували до слідчої частини управління НКВС по Житомирській області. Тамтешні енкаведешники, залучивши до особової справи матеріали… польських спецслужб, на затриманого вішали злочинні «зв’язки із закордоном». 11 листопада 1939-го суд ухвалив: «За предательство Родины» засудити Гірника до позбавлення волі терміном на 8 років таборів та позбавити виборчих прав після відбуття кари на 5 років».

НЕСОЛОДКО ВЕЛОСЯ РОДИНІ ПІСЛЯ ТАБОРІВ

У Норильську й Магадані він пиляв ліс, бив камінь у кар’єрах, працював на підземному заводі, неодноразово опинявся в карцерах. За будь-якої кривди ставав за правду. Одного разу, намагаючись захистити в’язня від сваволі оскаженілого наглядача, знову втрутився, і той прикладом автомата розтрощив Олексі передпліччя. Звільнений восени-1948 з ГУЛАГу О. Гірник повернувся до Станіслава. На той час його старенька мати й молодша сестра померли, брат Федір загинув на фронті. Нікого з ровесників серед живих не знайшов. Від червня 1941-го, безпосередньо перед німецькою окупацією, тільки в урочищі Дем’янів Лаз під Івано-Франківськом розстрільні команди НКВС знищили 25 відомих йому соратників із Богородчан. Усі розстріляні мрії полеглих братів він прийняв на себе. Після ГУЛАГу робота копача на цегельні у Станіславі здавалася відпочинком. Незабаром Олекса одружився на Кароліні Петраш, яка теж недавно повернулась із заслання. У них народилося двоє синів. Несолодко велося родині, де обоє дорослих після таборів мали «вовчі квитки». У пошуках кращої долі перебралися в Калуш, до брата Кароліни, опального греко-католицького панотця, теж колишнього репресованого. Спочатку О. Гірник працював обліковцем на місцевому цегельному заводі, пізніше став інженером. Але його патріотичні ідеї нікуди не поділися, навпаки – визріли. Таємно від усіх, у тому числі й близьких, 4 роки виготовляв рукописні листівки, що викривали національне гноблення та жахливу русифікацію. У побуті він сипав цитатами з Шевченка, якого добре знав напам’ять. Небалакучий, на вигляд суворий, із загостреним відчуттям справедливості, Олекса не паплюжив якусь національність чи народ, але тиранію комуняк переносити не міг. Із дружиною їздив на Чернечу гору в Канів, де мріяв про державність та розбудову Вітчизни. Дедалі дошкульніше гризла думка: «Чому я не звідав радощів вільної людини, що матиму власну державу, нашу правду?». Друковані відповіді доводилося шукати в Шевченка, О. Гончара тощо. Але з такими речами жартувати було небезпечно, тож у власній садибі збудував кухню з комірчиною на другому поверсі й облаштував там схованку. За свідченням знайомих, у 1977-му він змарнів і змінився. Писав листівки, викриваючи злочини комуністів щодо України. У прокламаціях містилися розлогі міркування щодо історії нашого народу.

ЗВАЖИВСЯ ВЧИНИТИ АКТ САМОСПАЛЕННЯ На початку січня 1978-го О. Гірник, люблячий батько і щедрий дід, зважився вчинити акт самоспалення. У листі дружині напередодні Різдва писав: «Я ішов простою дорогою, тернистою. Не зблудив, не схибив. Мій протест – то сама правда, а не московська брехня від по-

~~Олекса Гірник із родиною чатку до кінця. Мій протест – то пережиття, тортури української нації. Мій протест – то прометеїзм, то бунт проти насилля й поневолення. Мій протест – то слова Шевченка, а я його тільки учень і виконавець». Свідки переказують, що Олекса Миколайович справляв враження людини цільної й незламної. Одного зимового дня на столі залишив рідним записку: «Я поїхав у Львів. Не турбуйтеся, за день-два повернуся. До милого побачення! Олекса. 19.1.1978 р.». У Києві 20 січня-1978 О. Гірник відвідав Софійський собор та Києво-Печерську лавру; у знайденій сумці збереглися тролейбусні квитки. О 19-й годині виїхав останнім автобусом до Канева. Пішки, проти сильного вітру, в мороз, кучугурами, залишеними завірюхою, йшов три кілометри на Чернечу гору. Стос заздалегідь власноруч написаних листівок пустив на вітер із Дніпра, який згодом порозносив оту пошту болю та мужності. Приблизно о третій ночі 21 січня облився бензином, дістав ніж і запальничкою підпалився. Було мінус 15 градусів. Тіло спалахнуло вогняним стовпом. Зробив останні кроки від схилу, надлюдськими зусиллями ще рухався метрів 10 – 12, доки за межею можливостей не знайшов сили пасічним ножем розпанахати груди. Охорона Музею-заповідника Т. Шевченка ховалась у теплі; О. Гірник вибрав час і все розрахував так, аби ніхто не заважав вчинити задумане. …Тільки на світанку тіло знайшов на Чернечій горі постовий міліціонер і жахнувся: мрець лежав у обрамленні розкиданих політичних листівок про вимогу незалежності України та з протестом проти русифікації українського народу. Терміновий лист-повідомлення в ЦК КПУ, що зберігається в галузевому архіві СБУ, сигналізував про НП: «Одяг на трупі згорів ущент. Поруч знайдені: каністра з синтетичного матеріалу ємністю 2,5 літра, пластмасовий балон ємністю 1 літр із невеликою кількістю рідини, що має запах бензину, ніж, запальничка, господарська валіза й шапкавушанка». Треба було негайно підчистити сліди. Охоронці правопорядку кинулися збирати 970 листівок, розкиданих на місці «злочину». Декілька рукописних прокламацій вони заховали, декілька – зберегли місцеві жителі. Невдовзі як із-під землі виросли оперативники «сан­ епідемстанції» в сірих пальтах. У спецкімнаті Музею-заповідника працівники Черкаського облуправління КДБ УРСР саморобні листівки перерахували, розсортували, діловито склали протокол. Відтоді документи наче у прірву канули.

Попри суворий наказ мовчати про подію, через працівників міліції, залучених до розслідування, про безпрецедентний випадок фізичної непокори, що трапився біля могили Шевченка, дізналися спочатку в Каневі, а потім і в інших містах України. Родичам не хотіли віддавати тіло. Пізніше дозволили поховати на батьківщині, щоправда, труну відкривати категорично заборонили. Тіло оглядав і поклав у домовину, яку привезла до Канева вдова, лікар місцевої швидкої допомоги. Він не втримався, потай розповів жінці про справжні обставини смерті. Згодом анатомопатолог видрукував низку статей і написав книжку «Спалився за Україну». Тим часом оперативна агентура поширювала брехливі чутки. Мовляв, у Каневі згорів якийсь п’яничка, релігійний фанатик. Попри заборону, син Євген відкрив віко батькової домовини, аби по-християнськи попрощатися з ним. Таємно уночі в хаті Гірників покійного відспівали, панахиду за грекокатолицьким обрядом провів шурин. А за кілька днів у їхньому помешканні влаштували тотальний трус, допитавши всіх родичів. При цьому згорьованій удові оперативники брехали, мовляв, ваш чоловік згорів у автокатастрофі. За словами Євгена Гірника, батько мав запальний характер, але грав у шахи, говорив літературною мовою і синам з цього приводу робив зауваження. Для рідних новина про самоспалення була справжнім шоком. Ніхто не здогадувався про його плани. За два роки роботи над листівками чоловік жодного разу себе не видав. Кажуть, не розповів про свої наміри, бо знав, що дружина й сини не дозволять йому цього зробити. Євген згадує, як тато одного разу зізнався, що скоріше зробить собі харакірі, ніж утретє піде до в’язниці. Тоді ці слова ніхто не сприймав серйозно. У тайнику він залишив іще кілька листівок, які кадебісти при обшуку не знайшли. Згодом їх виявила дружина. Євген вважає: «Можливо, батько розраховував на сильніший ефект. Можливо, думав, що 22 січня, у День Соборності, вся Україна, весь світ про це дізнається. Але КДБ робило все так, щоб цього не сталося».

ВВАЖАВ, ЩО ТРЕБА ЗВОРУШИТИ ЛЮДЕЙ, ДАТИ ПОШТОВХ Минали літа… Попри заборони, щороку 21 січня одні невідомі непомітно, але шанобливо клали червону калину на місце смерті Олекси Гірника, на північному схилі Чернечої гори, а інші щоразу показово й люто чавили гроно черевиками. За декілька літ через рідних та знайомих із руху польської

«Солідарності» звістка про героїчний вчинок Олекси Гірника вилетіла на Захід. Правда про полум’яне життя й боротьбу патріота спочатку поширилася хвилями радіо «Свобода», а після здобуття незалежності Україною вперше з’явилася на шпальтах газети «Літературна Україна». Коли у травні-1991 на Чернечій горі побував патріарх УАПЦ Мстислав (Скрипник), то сказав: «Хтось може подумати, що Олекса Гірник – самогубця. Але той, хто йде на війну за Батьківщину, свідомо на смерть іде заради життя, хіба самогубцею є? Думаю, що Бог йому подарує. Він усього себе віддав Україні, без останку. Могила Шевченка, Чернеча гора бачилися йому найпотужнішим вогнищем українського національного духу, і він приніс сюди полум’я великого серця. О. Гірник посяде гідне місце в пантеоні найвидатніших борців української нації». Олекса Гірник довго й важко йшов до цього кроку – акту самоспалення. Він розумів, що «оборону тримають тільки ті, хто залишився живим». Але бачив тотальне знищення українського народу і всього українського. Усвідомлював, що здатних тримати оборону залишалося мало, тому «кожний жовнір» мав велику ціну. Але також бачив, що велика кількість, залишившись живими, припинили оборону. Тому було багато причин, і перша – страх. За незгоду суворо карали та навіть страчували. Знекровлена Голодомором нація була майже повністю виснажена і знищена. Олекса знав, що в заляканих і оплутаних брехнею людей все одно живуть настрої протесту. Хотів якось зворушити їх, дати поштовх, що не все втрачено. Іншого засобу, як стати «смолоскипом» для свого народу, він не бачив. На місці спалення О. Гірника стоїть пам’ятний знак. Він розташований біля однієї зі стежок, зліва від постаменту пам’ятника Тарасові Шевченку. На ньому постійно лежать свіжі квіти, а в річницю самоспалення люди сюди приносять гілки калини. Є також інші факти самоспалення. Боєць УПА Юрій Михайловський, який провів 20 років у криївці на Тернопільщині, коли його оточили військові міліції, не здався, а спалив себе живцем. В часи царату в Петропавлівській в’язниці на знак протесту облила себе гасом і підпалила Марія Вєтрова, що спричинило багатотисячні демонстрації в Києві, Петербурзі і Москві. Оскільки Марія була «народовольницею», радянська влада використовувала цей вчинок на свою користь. В 1968-му (про це знав Олекса Гірник), виступаючи проти вводу військ у Чехословаччину і русифікації України, на Хрещатику спалив себе Василь Макух. Про нього взагалі будь-які свідчення або згадки знищили. 16 січня 1969-го це повторив на Вацлавській площі у Празі чех Ян Палах. 10 лютого того ж року намагався вчинити публічний акт жертовності у вестибюлі Київського університету ім. Т. Шевченка 45-літній учитель із Бердянська Микола Береславський. Його, щоправда, скрутили й покарали ув’язненням. Нині наші захисники боронять Українську державу від «старшого брата», який ніяк не хоче розімкнути свої криваві обійми та відпустити нас у вільне життя. Але ми віримо – все буде Україна! Слава Героям! Підготувала Оксана НАНАШІ

НЗ

АНТИСТРЕС 7

№12 (4976)

2 квітня 2022 року

TT ВАРТО ЗНАТИ

Знайдіть серед туканів пінгвіна

НАРОДНІ РЕЦЕПТИ, ЯКІ ВРЯТУЮТЬ ВІД БОЛЮ В ПІДШЛУНКОВІЙ ЗАЛОЗІ Якщо у вас болить підшлункова залоза, це може свідчити про розвиток панкреатиту. Лікування не завжди проходить швидко й ефективно. Ось 4 народні рецепти, які дозволять провести терапію результативно. Симптоми проблем із підшлунковою: біль у підребер’ї з обох сторін, пронос, хворобливе газоутворення в животі й метеоризм, постійні відрижки, тривала нудота з помірною інтенсивністю. Все це ознаки хронічного панкреатиту – запалення залози, що розвивається повільним темпом. На місці ушкоджених клітин згодом з’являється рубцева тканина. Це порушує вироблення життєво необхідних ферментів та інсуліну. А його дефіцит може спровокувати розвиток цукрового діабету. Отже, як тільки ви відчули, що болить підшлункова залоза, слід терміново розпочати лікування. В доповнення до медикаментозного, яке призначить лікар, підійдуть і народні рецепти з натуральних засобів. Лікування насінням кропу. 1 чайну ложку насіння залити 200 мл окропу. Має настоятися

годину. Опісля процідіть і пийте упродовж дня по одному ковтку за раз. Допомагає і звичайна вівсянка, зварена на воді. Але в страву не можна додавати ні масло, ні сіль, ні ще щось. Харчуйтеся вівсяною кашею щодня тиждень. Краще їсти її вранці. Суперсуміш проти панкреатиту: 300 г лимонів (2-3 шт.); 100 г зубків часнику (до 3-х головок); 100 г петрушки. Перемеліть усі інгредієнти до утворення однорідної маси. Помістіть її в скляну ємність та зберігайте в холодильнику. Вживайте по чайній ложці тричі на день за 15 хв. до їди. Курс складає 3 місяці, два – перерва. Якщо результату недостатньо, його можна пройти повторно. Гречана дієта. Для приготування ліків склянку гречаної крупи (промитої) залийте 0,5 л кефіру. Залиште настоятися на ніч, без варіння. Вживайте на сніданок і вечерю, розділивши цю порцію на 2 рівні частини. Після 10-денного курсу слід зробити перерву такою ж тривалістю, потім повторити. Вже за кілька днів люди відчувають полегшення.

TT ПРОСТИЙ СПОСІБ

ЯК ПІДВИЩИТИ СХОЖІСТЬ НАСІННЯ ЗА ДОПОМОГОЮ ПЕРЕКИСУ ВОДНЮ Як правильно замочити насіння в перекисі водню перед посадкою в ґрунт – таке питання часто задають початківці-городники. П отрі бн о з н а т и к іл ь к а основних правил. Перед замочуванням 3% перекис водню розбавляється у співвідношенні 1 ст. ложка на 0,5 л води. Це робиться для того, щоб не попалити насіння. Його кладуть у мішечок або загортають у бинт і опускають у готовий розчин. При цьому важливо витримати необхідний час для замочування та дезінфекції. Наприклад, помідори й огірки мають пролежати 24 години, а насіння інших культур – близько 12-ти. Після цього насіння слід промити звичайною водою й можна садити (дехто рекомендує годин через 3) в ґрунт на розсаду. Більшість вирощених таким способом рослин не хворітимуть і дадуть хороший урожай влітку. Для чого насіння замочують? Перекис водню – розчин, який давно всім відомий. Люди використовують його для обробки ран, щоб не було зараження й порізи швидко гоїлися.

TT РЕЦЕПТ

МОЛОЧНО-ВАНІЛЬНІ ПОНЧИКИ ДО ЧАЮ

Якщо говорити просто, то це – дезінфектор. Насіння ним обробляють для того, щоб убезпечити й підвищити схожість, адже часто розсада гине через різні хвороби, які чіпляються на стадії проростання. Є також насіння, яке слабо сходить, а точніше, довго. Якщо воно тривалий час перебуватиме в сирій землі, то згниє. Однак при обробці перекисом водню лежатиме в ґрунті набагато довше. Таким чином, шанси схожості підвищуються. Перш ніж замочувати в перекисі водню будь-яке насіння, його краще опустити у просту воду на 20 хвилин, щоб злегка розм’якло. Це допоможе роз-

чину швидше вступити в дію з ним. Насіння, яке обов’язково потрібно обробляти перекисом водню, – те, що лежить уже давно, бо на ньому може бути цвіль або різні хвороби, які не можна побачити неозброєним оком. Буде прикро, якщо зі 100 насінин зійде 20, і те хворітиме, отож краще підстрахуватися. Обов’язкової обробки потребує й тверде насіння. Його потрібно розм’якшити перед висаджуванням і убезпечити, а перекис водню – це найкращий варіант. Обробки потребують такі культури: ● кавун, гарбуз, кабачок, огірок, перець, баклажан; ● насіння, яке містить ефірні олії, – кріп, петрушка, морква, селера. Перекис водню вимиває ефірні олії, що допомагає насінню швидше прорости. У комплексі зі знезараженням культура почувається добре і в підсумку, за умови дотримання норм поливу, виходить дуже хороший урожай.

Ці групи з п’яти чисел пов’язані один з одним певним шаблоном. Чи можете ви знайти цю логічну закономірність, а потім знайти число, яке замінить знак питання?

8 2

20

4

6

3

7

5 4

6

4

1

2

9 1

?

3 2

У цій головоломці зображено багато контейнерів, пов’язаних один з одним. Вода повільно почала наливатися в ємність А. Чи можете ви уважно та детально розглянути цю картинку і сказати, яка ємність буде наповнена першою на малюнку-головоломці?

TT ПОРАДИ

ЯК САМОМУ ВПОРАТИСЯ З ТРИВОЖНІСТЮ ПІД ЧАС ВІЙНИ

Інгредієнти: 1 банка згущеного молока; 2 яйця; 460 г борошна; 1 г ванілі; 10 г розпушувача тіста; щіпка солі; 75 мл олії. У ємності змішати згущене молоко, яйця, ванілін, сіль. Всипати борошно і замісити тісто руками. Розділити його на дві половинки. Кожну розкачати в пласт, чаркою вирізати кружечки. Відправити на розігріту з рослинною олією сковороду, смажити з кожного боку до готовності на невеликому вогні. Викласти на серветку, щоб ввібрала зайву олію.

24

3

Зосередьтеся на близьких. Переключіть свій фокус уваги на них, займіться домашніми справами, згадайте про своє хобі, пограйте з дітьми. Це допоможе відволіктися від негативної інформації, а також підзарядитися позитивними емоціями. Не читайте постійно новини. Існує ризик наштовхнутися на фейки. Однак позбутися від потоку інформації, що лякає, простіше, ніж здається на перший погляд. Просто відкладіть телефон із телеграм-каналами і пульт від телевізора в сторону. Це дозволить розвантажити думки й відпочити від тривожних новин. Техніка «Море». Усамітніться в затишному місці. Сядьте або приляжте. Кілька разів глибоко й повільно вдихніть. Уявіть, що з кожним видихом ви відпускаєте відчуття тривожності.

Весь фокус уваги концентруйте на кінчику носа. Думки, які приходять в голову, просто пропускайте через себе, не аналізуючи. Робіть цю вправу 10 – 15 хвилин. Медитація «Потоки любові». Присядьте або приляжте в затишному місці, де вам ніхто не завадить. Заплющіть очі. Зробіть кілька глибоких повільних вдихів і видихів. Фокус уваги необхідно встановити на своє серце. Уявіть його фізично. Відчувши, знайдіть у ньому найсвітліше та відправляйте звідти потоки любові всьому світу. Виконуйте впродовж 15- ти хвилин. Присвятіть час собі. Негативна інформація часто вибиває ґрунт з-під ніг. Прийти в себе допоможе відпочинок і побачення з самим собою. Перемикаючись на турботу про себе, ви вчитеся не фокусуватися на негативі.

Відповіді на завдання минулого номера

Що дорожче?

Чи можете знайти значення пропущеного числа?

?  До «порахуйте» 1) 20+20=40, 5x5=25, 4+4+4=12, 10x34=340 2) 15+15+15=45, 5+5+5=15, 6+6+6=18, 7+7+7=21, 10+7x(15+5+5+6)=227

36

25 11

33

23 19

8

Сторінку підготували В’ячеслав Стрібнєв та Оксана Нанаші

ІЛОН МАСК,

МІЛЬЯРДЕР №1, ЗЧЕПИВСЯ ІЗ КРЕМЛЕМ ЗА УКРАЇНУ

А

мериканський бізнесмен і винахідник Ілон Маск із початку російського вторгнення публічно підтримав Україну. Він перший у списку найбагатших людей світу (300 млрд доларів). Має у професійному доробку створення платіжної системи PayPal, корпорації із виготовлення та продажу електромобілів Tesla та космічної компанії Space X. Маск заявив про запуск програми вилучення вуглекислого газу з атмосфери та перетворення його на ракетне паливо й зазначив, що це також буде важливо для освоєння Марса. Інженери компанії Tesla розробили новий дах для будинків, який може акумулювати сонячну енергію й перетворювати її на струм.

ДВОБІЙ СТОРІЧЧЯ? Як людина, котра з дитинства цікавиться космосом, Ілон Маск завжди був небайдужий до України. Зокрема в 2015-му заявив, що його найулюбленішою ракетою-носієм є «Зеніт», яку створили на «Південмаші» у Дніпрі. Пізніше публічно висловив своє захоплення піонером космонавтики, українським конструктором ракет Сергієм Корольовим. Саме на ґрунті космосу виникла перша інтернет-суперечка між Ілоном Маском і російськими посадовцями. Ще навесні-2014, коли західні країни наклали перші санкції проти Росії за анексію Криму, тодішній віцепрем’єр, а згодом керівник «Роскосмосу» Дмитро Рогозін у соцмережі «Твіттер» написав, що Росія припинить доправляти американців на Міжнародну космічну станцію своїми кораблями, й у’їдливо порадив американцям доставляти туди своїх астронавтів за допомогою батута. Маск відповів на це через 6 років: у травні -2020 його компанія запустила до МКС власноруч розроблене космічне судно Crew Dragon. «Батут працює», – пригадав він жарт російського візаві. Викинувши росіян із монопольного ринку доставки астронавтів до Міжнародної космічної станції, власник Space X позбавив РФ чималих фінансових бонусів. Відтоді стосунки найбагатшої людини планети з представниками автократичного російського режиму лише погіршувалися. Від взаємних «підколів» у твітері вони перейшли до відкритих образ із початком російського вторгнення в Україну. Маск із перших днів війни підтримував нашу країну. Важливо й те, що американець надав українському уряду доступ до своєї системи супутникового інтернету Starlink. Це викликало неабияке обурення в РФ, Рогозін звинуватив Маска в тому, що той перейшов на бік ворога. На третій тиждень кривавої війни, а саме 14 березня, Ілон Маск у тому ж таки твітері напряму запропонував президенту Росії дуель. «Цим я кидаю виклик Володимиру Путіну на поєдинок. Ставка – Україна», – написав американський інженер англійською. І вже російською додав: «Чи погоджуєтеся ви на цей бій?». У коментарях підписники порадили бізнесмену добре підгодовуватися до бою і не зважати на поважний вік опонента, а український віцепрем’єр Михайло Федоров заявив: Путіна можна відправити на Юпітер. Дехто зазначив, що бою може й не бути, бо президент РФ не виходить із бункера й не підпускає до себе нікого ближче, ніж на 10 метрів. І хоча сам Путін цей виклик ігнорує, російські посадовці почали наввипередки захищати його, намагаючись через соцмережі висміяти Маска. Вже наступного дня в телеграмі Маску відповів лідер Чечні Рамзан Кадиров, мовляв, Путін без проблем переможе молодшого за нього американця. При

цьому російського президента назвав «світовим політиком, стратегом, грозою США і Заходу», а Маска зневажливо обізвав жіночим ім’ям «Ілона» і порадив «підкачатися». На це американський інженер відповів, що така «підготовка» надасть йому надто велику перевагу. «Якщо він (Путін) не боїться двобою, я згоден використати лише ліву руку, хоч я навіть не шульга», – продовжив іронізувати Маск. Він також змінив ім’я свого акаунта на «Ілона». Не залишився осторонь і давній «суперник» Маска Дмитро Рогозін. Він вчергове продемонстрував свої інтелектуальні здібності та спробував принизити бізнесмена, відправивши йому уривок із «Казки про попа і наймита його Балду» Пушкіна. Відповідь зводилася до того, що американському інженеру, мовляв, ще зарано тягатися з Путіним. Маск на це відповів цитатою з «Ідіота» Федора Достоєвського: «Дурепа з серцем і без розуму така ж нещасна дурепа, як і дурепа з розумом і без серця». А ще додав, що Путін може привести на двобій свого ведмедя, а Рогозін – отримати 10% від телетрансляції поєдинку.

STARLINK ВЖЕ В УКРАЇНІ Грандіозним проєктом компанії SpaceX є розробка уніфікованої платформи для побудови сучасних супутників зв’язку. Велику їх кількість уже запустили в космос. Швидкісний інтернет Starlink, за задумом інженерів, має охопити всю планету й покрити навіть ті місця, де досі зв’язок був ненадійним, дорогим або повністю недоступним. Незабаром після вторгнення Росії в Україну віцепрем’єр із цифрової транс­ формації Михайло Федоров звернувся до Ілона Маска з проханням надати Україні доступ до Starlink. Маск відгукнувся одразу – тепер супутники та їхні наземні ретранслятори роздають сигнал і в нас. Українським медустановам уже передали 590 станцій. Завдяки цьому лікарні матимуть безперебійний доступ до супутникового інтернету навіть у зонах, де через активні бойові дії тимчасово відсутній зв’язок.

МРІЙНИК І ТРУДОГОЛІК Ілон Маск справляє на людей неабияке враження. Його зріст майже 1,85 м, але видається набагато вищим і масивнішим. Неймовірно плечистий і кремезний. Можна було б очікувати, що з такою статурою він поводитиметься як альфа-самець, однак насправді – навпаки.

Головнокомандувач ЗСУ

Англ. шинок ... Роговцева

Міський транспорт

Родина, династія

Звуки ударів Марка олії

Прізвище

Дурень

Продукт бджільництва

Народні збори Опади

Гірський масив у Альпах Місце біля дверей

Нім. горілка

Тапчан

Стрімкий політ літака Акінак

Вулкан на Сицилії Головний убір Деспот

Кондитерський виріб

Самець кози

Естрадне видовище

Крик звіра

Мешканка Ірану Вічнозелене дерево

Великий папуга

Íåõàé ó âàø ä³ì ïðèõîäÿòü ò³ëüêè äîáð³ íîâèíè

Рік заснування 1990 Головний редактор

Мирослава ГАЛАС АДРЕСА РЕДАКЦІЇ 88000 м. Ужгород, вул. Руська, 13 (2й поверх)  Email: NOVZAK@GMAIL.COM Рекламний відділ: REKLAMANOVZAK@GMAIL.COM Веб: WWW. NOVZAK.UZ.UA

 Тел.: (098)265-43-80 (У робочі дні з 8.00 до 17.00). Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого ЗМІ ЗТ №715/307 ПР від 11.01.2019 р. Наш індекс – 61168. Номер набрано й зверстано в комп’ютерному центрі ТОВ “Редакція газети “Новини Закарпаття”. Видрукувано в поліграфічному видавництві «A-Прінт» ТОВ «Дім», 46010 м. Тернопіль, вул. Текстильна, 28. Тираж 8000 примірників. Замовлення №540. Офсетний друк. Умов. друк. арк. 2. Підписано до друку 31.03.2022 р. о 15.00.  Відповідальність за зміст реклами несе рекламодавець. Матеріали, що друкуються на рекламній основі, беруться в рамку або маркуються відповідною рубрикою. Розрахунковий рахунок редакції: р/р UA363006140000026000500334100 код ЄДРПОУ – 20443975 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» м. Ужгород.

Нас читають у всіх районах Закарпаття!

СміЙмОся РаЗоМ!

Армія росії зазнає поразки, бо вперше за 300 років у ній немає українців.

Знак зодіаку

















































П Н А Б З В Н І С П К О Р А І Р Г А

В Р О Д І Р Д О Щ Г Я П М Е А Р Р Е В К Т А А Н К А

– Йовжі-бачі, перебачте, айбо нині бензин мало подорожчав...

– Не біда! налий ми 30 літру вчорашнього. Через ту Чорнобаївку навчилися загинати пальці на ногах... Лавров: «Западу нє удастся поставіть расію на калєні. Ми лучше умрьом». Таж хіба хтось проти?

– Діду, а ви чим свиней годуєте?

– Ну, як чим? Комбікорм, трохи води, тертий бурят...

– Може, буряк?

– Може... Прикольно бути закарпатцьом! В українцю ми – мадяри, в мадяру – руські, а в руських – бандеровці! Пропоную на українсько-російському кордоні посадити касирку з «Вопака», щоб питала в кожного орка: – Пакет треба? У держдуму росії внесли законопроєкт про визнання співвітчизниками всіх, хто володіє російською мовою. А також тих, хто вміє шмаркати носа, затискаючи ніздрю пальцем, брати в магазині горілку «на бороду», відкривати зубами пиво, харкати перед собою, викидати сміття з балкона, підпалювати кноп­ ки в ліфті й ненавидіти цілий світ.

– Фімочко, скажи мені щось приємне...

– Сарочко, золотко, в тебе шкіра, як у 16-річного персика!

Час доби

Батьківщина тюркських народів Посудина для подрібнення продуктів

Кривава битва

Виступ берега

Самогон

Вид перекриття

Франц. священник Зубате с/г знаряддя

Список страв

В’ялість м’язів

Пута

Село на Луганщині

Укр. порт на Чорному морі

Розпорядження президента Відбиток із гравюри

Парламент України

Кілька людей

Ідея твору

Мікі ... (амер. актор)

Село на Тячівщині

Окупант

Жителі країни Сосновий ліс

Ім’я

Ілон народився 28 червня 1971-го у Преторії, що в Південній Африці. Хлопчик ріс замкненим у собі, любив читати й багато часу проводив за комп’ютером, за що однолітки його вважали «ботаніком». Мати Мей – професійна дієтологиня та модель, фото якої з’являлися то на обкладинках журналу Time, то на коробках сухих сніданків. Така її популярність, здебільшого серед чоловіків, завдавала малому Ілону чимало проблем. Із нього насміхалися в школі, а якось навіть так побили, що ніс довелося відновлювати за допомогою хірургічної операції. Не витримав і батько Ілона: шлюб було розірвано. 9-літній хлопець разом із братом Кімбалом спочатку цілковито стали на сторону тата й перебралися жити до нього. Проте незабаром дуже про це пожалкували, бо той виявився справжнім деспотом. У 10 років Маск отримав свій перший комп’ютер, а в 12 навчився програмувати. Його першим винаходом і заробітком стала відеогра Blastar, яку продав за 500 доларів. Брати покидають батька й переїжджають до матері в Канаду. Там Ілон провчився 2 роки в Університеті Квінз у Кінгстоні, але завершував уже в Пенсильванському, здобувши ступінь із фізики й економіки. У студентському середовищі Маск і почав свої бізнес-спроби. Разом із братом вони придумали компанію Zip2, яка виробляла та постачала путівники по великих містах для потужних газет «Нью-Йорк таймс» і «Чикаго триб’юн». Zip2 одразу помітили й почали фінансувати інвестори з Кремнієвої долини. Щоб утриматися на плаву, Маскам довелося багато працювати. Кімбал згадує, що Ілон у той час буквально жив у офісі, а душ приймав у сусідній будівлі Християнської асоціації для юнаків. Роботу братів помітив техногігант Compaq і перекупив їхню компанію за 341 мільйон доларів. Ілон із цієї угоди отримав 22 млн. Він міг би вигідно вкласти їх у нерухомість, покласти в банк і взагалі більше не працювати ні дня. Але натомість за майже половину грошей заснував у 1999му нову компанію X.com. Згодом вона перетворилася на відомий фінансовий сервіс PayPal. Маск пішов звідти зі скандалом, але на його рахунках уже лежало близько $165 млн – після того, як торговельний майданчик eBay купив PayPal. 2002-го Ілон засновує знамените аерокосмічне підприємство Space Exploration Technologies, нині відоме як SpaceX, яке розробляє ракети та космічну техніку. Потім були інші винаходи, успіх Tesla… Але саме SpaceX дає винахіднику можливість утілити заповітну мрію – здешевити польоти в космос та опанувати інші планети для життя, щоб захистити людство від вимирання. Ця ідея виникла в Маска під впливом циклу науково-фантастичних романів Айзека Азімова. В Ілона Маска п’ятеро дітей від першої дружини – канадської письменниці Жюстін Вілсон. Шосту дитину народила йому 32-річна співачка Грімс (Клер Бучер) у травні-2020. Тоді ж Маск виставив на продаж усю свою нерухомість і, подейкують, переїхав до невеликого орендованого будинку в Техасі.

Безпілотник Р В А У З И Р Л Е К Р А С У Т А Л Т А Е М С Т У П

Т А Д З А А Л Е У Ж А Н А И Р Й Ц А

К С Т Д У У К Р І А Т К Ш А Н Б А А П Т С

І М А Й О Л А Й У

Г Р А О Д А В І К Ч Е В

У П І Е С К М И Е Н Ю

А А С І Ч А

Р А К

Сторінку підготувала О. ЮРКОВЕЦЬКА