¹66 (4777)
4 вересня 2018 року
Цiна договiрна
12 ТОНН БРИНДЗІ, ДЕСЯТКИ ТРЕМБІТ І ТИСЯЧІ ТУРИСТІВ НА РАХІВЩИНІ ВІДГУЛЯВ НАЙБІЛЬШИЙ ГАСТРОНОМІЧНИЙ ФЕСТ КРАЮ
Ц
ієї неділі в Рахові пройшов ХVІIІ фестиваль-ярмарок «Гуцульська бриндзя» – найбільше гастрономічне свято краю, яке й цього року втілило кілька рекордів та новацій.
«НЗ»-ФАКТИ Глава Української держави Петро Порошенко заявив, що сьогоднішні школярі точно житимуть у Європейському Союзі. Президент П. Порошенко зареєстрував у ВР низку змін до Конституції, зокрема стосовно можливості оренди Росією військових баз в окупованому Криму. Верховна Рада цієї осені має намір розглянути сім блоків питань, зокрема щодо безпеки, бюджету, мови, виборів та скасування депутатської недоторканності.
Велелюдна хода в супроводі трембітарів, троїстих музик, кінної групи та вівчарів пройшла від центру міста відновленим після недавньої негоди мостом до головної сцени в амфітеатрі «Буркут». Тут у присутності кількох тисяч гостей Геннадій Москаль відкрив першу бербеницю з молодою бриндзею. «Я радий вітати всіх вас у прекрасному гуцульському Рахові на єдиному в Україні фестивалі, який присвячений вівчарям і приурочений їхньому поверненню з полонин, – зазначив голова ОДА. – Сьогодні «Гуцульська бриндзя» вже зустрічає своє 18-річчя. Фест, який вважається найкращим на Закарпатті, не проводився тільки один раз – у 2014-му.
До кінця жовтня 2018-го в Україні сформують ще одну бригаду морської піхоти. Частка ЄС у зовнішній торгівлі України сягнула 42%. Фільм «Міф» про оперного співака Василя Сліпака, який загинув на Донбасі, переміг на кінофестивалі в Португалії. У липні 2018 року експорт гороху з України становив 47,8 тис. тонн – на 58% більше, ніж тогоріч. Президент Франції Емманюель Макрон вважає, президент РФ Владімір Путін хотів би щоб Євросоюз розпався. Кандидат в угорські посли в Україні виступав проти санкцій щодо РФ. У ніч на неділю, 2 вересня, російські пранкери намагалися спровокувати міністра оборони України Степана Полторака, однак їхню спробу одразу викрили. Фото прес-служби ОДА
Скажу, що навіть у ті важкі часи під час проведення АТО ми не скасовували на Луганщині важливі для людей культурно-мистецькі заходи. Ось чому потужна злива, яка накрила Рахів два тижні тому, не могла бути причиною скасування чи перенесення «Гуцульської бриндзі». Шановні вівчарі, хочу побажати, щоб ваша праця, якій багато хто присвятив усе своє життя, була вам у задоволення. Аби її цінували й вона приносила гарні прибутки. Щоб традиції вівчарства, закладені на Рахівщині багато століть тому, ви зберігали й розвивали. А гостям щиро бажаю смачної бриндзі й гарного відпочинку!» Голова облдержадміністрації також подякував усім, хто ліквідовував наслідки негоди й готував місто до фестивалю, зокрема, Рахівській райдержадміністрації, Рахівському лісгоспу, Держслужбі з надзвичайних ситуацій, простим рахівчанам.
Цього року до Рахова на свято приїхали тисячі відвідувачів – це й ті, хто відпочиває на Закарпатті, і туристи з сусідніх областей та закордоння. Виробників унікальної овечої бриндзі, яка першою серед українських продуктів претендує на отримання європейської марки географічного зазначення, зібралося на фестиваль близько п’яти десятків. Вони привезли до Рахова 12 тонн бриндзі. «Я в захопленні від рівня професіоналізму в організації цього свята й ентузіазму учасників, – наголосив під час відкриття керівник сектору сільського господарства представництва Європейського Союзу в Україні Бен Крістіан Хелл. – Високогірний
карпатський сир-бриндзя – це той продукт, що має економічний потенціал і значення для розвитку традиційного ремесла, яке передається з покоління в покоління. Підтримка й популяризація його виробництва – велика справа!» Цьогоріч на фестивалі вперше провели конкурс на найкращу гуцульську овечу бриндзю за участі французьких, італійських та вітчизняних експертів. На їхній розсуд було представлено 13 зразків: дев’ять молодих сирів і чотири минулорічні, витримані. Перемогу здобули виробники з Лазещини, Чорної Тиси та Рахова. До речі, за словами продавців, ціни з 2017-го на головний продукт фестивалю майже не піднімали. Відтак вартість кілограма справжньої бриндзі коливалася в межах 90 – 150 гривень. Культурну програму свята склали експозиції виставок народних умільців краю та яскраве концертне шоу з зірковими гостями – народними артистами України Віктором Павліком і Степаном Ґіґою, заслуженим артистом Павлом Доскочем та іншими представниками нашої естради. «Гуцульська бриндзя» вкотре продемонструвала свою автентику та колоритні традиції, а Рахівщина – гостинність та природну красу високогірного краю, інформує прес-служба ОДА.
Путін послав у Донецьк сищиків шук ати вбивць Захарченка.
ПОГОДА За прогнозами Закарпатського гідрометцентру, по області передбачається: 4 ВЕРЕСНЯ – мінлива хмарність, місцями короткочасні дощі, грози. Вітер змінних напрямків 3 – 8, під час грози місцями пориви 15 – 20 м/с. Вночі 13 – 18°, удень 21 – 26°, у горах вночі 10 – 12°, вдень 15 – 20° тепла. 5 ВЕРЕСНЯ – мінлива хмарність, місцями короткочасні дощі, грози. Вітер північно-західний 5 – 10, під час грози місцями пориви 15 – 20 м/с. Вночі 11 – 16°, удень 23 – 28°, у горах 14 – 19° тепла. 6 –7 ВЕРЕСНЯ – вночі без істотних опадів, удень місцями короткочасні дощі. Вночі 11 – 16°, удень 23 – 28°, у горах 14 – 19° тепла.
ЧИТАЙТЕ НАС НА САЙТІ WWW.NOVZAK.UZ.UA
2 ЧАС МІСЦЕВИЙ
№66 (4777)
4 вересня 2018 року
TT ПЕРСПЕКТИВА
УГОДУ ПРО СПІВРОБІТНИЦТВО ЗАКАРПАТТЯ ТА МОРАВОСІЛЕЗЬКОГО КРАЮ
НЗ
TT ФОТОФАКТ
ПЛАНУЮТЬ ПІДПИСАТИ В СЕРЕДИНІ ВЕРЕСНЯ Голова облради Михайло Рівіс пропонує крайовим обранцям встановити партнерські відносини між Закарпатською областю України та Мораво-Сілезьким краєм Чеської Республіки та схвалити текст Договору про співробітниц тво. Відповідний проект рішення заздалегідь оприлюднений на сайті облради. У пояснювальній записці йдеться, що під час візиту до нашого краю делегації Мораво-Сілезького краю, очолюваної першим заступником гетьмана Лукашем Цурилом та головою крайового уряду Томашем Котизою, 21 серпня 2018 року сторони вже домовилися про це. У продовження контактів
між керівництвом виконавчі апарати здійснили підготовку проектів Угоди про співробітництво між цими регіонами України та Чехії. Ведеться процедура їх попереднього схвалення. «Метою угоди є розвиток взаємних контактів та співробітництва між Закарпатською областю та Мораво-Сілезьким краєм у формі одноразових і довгострокових проектів та діяльності в таких галузях, як економіка, загальна та професійна освіта, науково-технічна спів праця, захист навколишнього середовища, культурної та природної спадщини, туризм, розвиток сіл і міст, культурне, громадське та спортивне життя; співпраця між органами влади та установами
сільського господарства, використання міжнародних структурних фондів та інших фінансових інституцій, що підтримують розвиток. Підписання та реалізація зазначеної угоди дасть можливість протягом наступних років додатково залучити кошти для соціального розвитку територіальних громад області у вигляді технічної допомоги з регіональних європейських фондів на виконання проектів у навчальних та соціальнокультурних закладах», – сказано в документі. Підписання угоди планується в рамках робочої поїздки Михайла Рівіса у Чехію в середині вересня цього року, повідомляє прес-служба обл ради.
У більшості ужгородських шкіл перший дзвоник пролунав у суботу, 1 вересня. Короткі лінійки до 20 хвилин, у деяких ЗОШ лише для учнів перших, п’ятих та випускних класів, флешмоби, квести, екскурсії містом, казкові герої на урочистостях – такий формат мало цьогорічне святкування Дня знань в обласному центрі Закарпаття. Загалом в Ужгороді за парти сіли 15 тисяч 868 учнів, що на 515 більше, ніж торік, інформують із прес-служби міськради. Нагадаємо, дату старту навчального року в краї визначали самі директори загальноосвітніх закладів. Ті, хто вирішив не проводити урочисті лінійки у вихідний, зробили це вчора, 3 вересня.
TT КРИМІНАЛ
TT ДРУГА ЛІГА
Ще 29 серпня, за інформуванням місцевих громадян, поліція виявила тіло 48-річного мешканця Хуста біля його автомобіля «Renault Logan» у селі Велятино. З’ясувалося, що чоловік помер від двох ножових поранень. У кримінальному провадженні за фактом цього зумисного вбивства правоохоронці встановили, що скоїли його 22- та 24-літній хустяни. Обоє раніше вже були судимими. 31 серпня їм повідомили про підозру у вчиненні злочину, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України. Суд вибрав обом міру запобіжного за-
У поєдинку 7-го туру чемпіонату України з футболу в другій лізі «Минай» у рідних стінах приймав житомирське «Полісся». Після виїзної поразки від аутсайдера, рівненського «Вереса», вболівальники команди з Ужгородщини очікували від «Миная» домашньої вікторії. У першому таймі підопічні Ігоря Харьковщенка затисли суперника на його половині поля й почали загострювати ситуацію біля володінь Мозоля. Дуже гострими виходили передачі з правого краю від Василя Кобіна на протилежний край карного майданчика суперника. Під час однієї з таких подач верхову боротьбу в захисників виграв
ВБИВЦЬ ТАКСИСТА У ВЕЛЯТИНІ ЗНАЙШЛИ
ходу у вигляді тримання під вартою без можливості внесення застави, інформує відділ комунікації поліції Закарпатської області.
TT ДО СУДУ
ТЯЧІВЕЦЬ ПРИВЛАСНИВ МАЙЖЕ 16 ТИСЯЧ ДОЛАРІВ 42-річний мешканець Тячева, працюючи касиром в одному з акціонерних товариств міста, упродовж двох років примудрився привласнити загалом майже 16 тисяч доларів США. Кошти підозрюваний легалізовував, нібито надавши їх у вигляді позик місцевим мешканцям. За процесуального керівництва Тячівської місцевої прокуратури слідчі СВ ТВП ГУНП в області завершили досудове розслідування
TT КОРОТКО
ДІДУСЬ ЗАГИНУВ ПІД КОЛЕСАМИ СМІТТЄВОЗА Останній день серпня виявився останнім у житті 81-річного жителя села Великі Лучки, що на Мукачівщині. Старенький потрапив під колеса машини, яка вивозить сміття. Від отриманих травм чоловік загинув на місці. Співробітники Мукачівського відділення поліції встановили обставини ДТП. Виявляється, водій великогабаритної спецавтівки здійснив наїзд на пішохода, який ішов узбіччям позаду неї з правого боку. За кермом перебував 67-літній мукачцвець.
ГЕРДА ПОМЕРЛА У суботньому номері «НЗ» писали, що минулого четверга нелюди
у кримінальному провадженні стосовно цього чоловіка. Тривалий час фінансовий шахрай перебував у розшуку, проте в серпні 2018-го правоохоронці його затримали, а відтак оголосили про підозру за фактом привласнення грошових коштів у великих розмірах та відмиванні доходів, одержаних злочинним шляхом. Обвинувальний акт скеровано до Тячівського райсуду для розгляду по суті, інформує пресслужба прокуратури Закарпаття. розтрощили крило білосніжному лебедю на р. Уж. Рятувальники доставили птаха на берег, але самичка загинула. Про це повідомили захисники зоозахисної організації «Барбос». «Герда померла! Це шок для нас! Розтин показав сепсис. Напередодні ми поїхали провідати лебідку. Принесли їй їжу, хотіли обробити рани, зробити уколи. Герда була дуже млява, при огляді і тактильному контакті з нею стало зрозуміло, що їй погано. Ми робили все можливе для порятунку, але…». Про травмування красеняптаха напишуть заяву в поліцію. Зоозахисники не залишать це напризволяще. Хто покалічив і в підсумку вбив бідну Герду, понесе покарання! Маріанна ШУТКО
Втрачене свідоцтво про реєстрацію машини (технічний паспорт трактора) Т-150К серії АK №354977, видане 14.08.2001 р. Ужгородською районною інспекцією Держтехнагляду №15 на ім`я «Дім милосердя «Добрий Самаритянин», вважати недійсним.
«МИНАЙ» НЕ ВТРИМАВ ПЕРЕМОГУ В ПОЄДИНКУ З «ПОЛІССЯМ» Гегедош. Але удар заблокував воротар, м’яч відскочив на Пиняшка, та Василь не зумів влучити. На 21-й хвилині оборонець гостей не за правилами повівся з Михайлом Кополовцем, який прийняв передачу від Кобіна, втім пробити не зумів, захисник його зніс, та пенальті не зумів реалізувати Роберт Гегедош. Другий тайм розпочався з атак господарів, і вже на 48-й хв. минайці змусили зіграти необачно рукою оборонця «Полісся». Тепер уже пенальті виконував Нурієв – цього разу точно. Але перевага господарів тривала всього 3 хв. Житомиряни відбилися від атаки й одразу організували стрімкий контрвипад – із центральної частин пере-
дачу отримав на правому фланзі Іванов, який на замасі прибрав захисника «Миная» Василя Бецу й подав на лінію воротарського майданчика, де головою точно замикає його партнер Шаврін і зрівнює рахунок у матчі. Упродовж наступних сорока хвилин минайці товклися біля воріт «Полісся», але вразити їх не зуміли. Тож лише домашня нічия – 1:1. У турнірній таблиці «Минай» продовжує втримувати третю сходинку з 10-ма очками, відстаючи на два бали від «Калуша» та «Черкащини-Академії». А в наступному поєдинку, який пройде у Вінниці 8 вересня, минайці зійдуться з місцевою «Нивою». Роман СЕНИШИН
СВІТЛІЙ ПАМ’ЯТІ ІВАНА БІГУНЦЯ На 96-му році обірвалося життя почесного голови обласної ради Організації ветеранів України в Закарпатській області, члена ради і президії. Не встигли колеги та друзі привітати Івана Юрійовича Бігунця з 95-річчям від дня народження, як із глибоким сумом довелося сповістити, що в ці дні сталося страшне горе. Перестало битися його серце. Іван Юрійович народився 1 вересня 1023 року в селищі Дубове Тячівського району. Він пройшов складний життєвий та трудовий шлях. 19 вересня 1944-го за підпільну роботу та відмову служити в Угорській армії його ув’язнила жандармерія і відправила спочатку до Усть-Чорнянської прикордонної комендатури, а потім після дописів та тортур у робітничий табір міста Ніредьгаза Сомботхей (Угорщина), де перебував до березня 1945-го, аж до визволення краю. Після повернення на батьківщину, працював на комсомольській та партійній роботі. З 1950 по 1952 роки – головою Мукачівської оружної ради народних депутатів, відтак першим секретарем Рахівського окружного комітету Компартії України, інспектором ЦК КУ, завідуючим відділом обкому, першим секретарем Ужгородського міськкому та секретарем
обкому партії, заступником голови облвиконкому, головою обласного комітету народного контролю аж до виходу на пенсію у квітні 1990 року. Іван Бігунець завжди був у вирі подій. Із 1994-го очолював фонд закарпатців – ветеранів Другої світової війни, які служили в Чехословацькому корпусі Людвіка Свободи «Легіонер». З липня 2014 року – очолює обласну раду ветеранів України. Впродовж тривалого періоду ним здійснено чимало заходів по згуртуванню ветеранського руху на Закарпатті. За багаторічну плідну працю І. Бігунець нагороджений двома орденами Трудового червоного прапора, двома орденами «Знак пошани», орденами Великої Вітчизняної війни ІІ ступеня, двадцятьма медалями колишнього СРСР та України. Він обирався депутатом обласної ради. Іван Юрійович Бігунець почесний житель міста Ужгорода. Світла пам’ять про нього збережеться в наших серцях. Висловлюємо щире співчуття рідним та близьким покійного. Обласна рада Організації ветеранів України Закарпатської області
НЗ
ПОДІЇ І ФАКТИ 3
№66 (4777)
4 вересня 2018 року
TT КАЗНА
58 МЛН ГРИВЕНЬ ДО РІЗНИХ БЮДЖЕТІВ НАДІЙШЛО З ПОЧАТКУ РОКУ НА ЗАКАРПАТТІ ВІД ПРОДАЖУ ЗЕМЛІ Упродовж січня – липня в області продано 170 ділянок державної та комунальної власності на площі 39,66 га вартістю 48,6 млн грн. З початку року органи місцевого самоврядування продали на земельних торгах 38 ділянок несільськогосподарського призначення (загалом 5,92 га) на 9,6 млн гривень. Крім того, продано право оренди на 4 земельні наділи несільськогосподарського призначення площею 3,66 га (річний розмір орендної плати становить 281,58 тис. грн) та 1 – сільськогосподарського (28,4 га, річна оренда – 460,3 тис. гривень). За звітній період на земельних торгах, організованих Головним управлінням Держгеокадастру в Закарпатській області, продано право оренди на 13 ділянок державної власності сільськогосподарського призначення площею 544,229 га. За результатами
торгів загальна річна орендна плата склала 1,2 млн гривень. Від продажу земельних ділянок державної та комунальної власності до бюджетів різних рівнів надійшло – 58,0 млн гривень (до державного бюджету – 2,4 млн до місцевих – 55,5 млн грн). Від проданого права оренди земельних ділянок до місцевих бюджетів надійшло коштів у сумі 1,97 млн грн. Довідково. Земельні торги проводяться відповідно до глави 21 Земельного кодексу України «Продаж земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах». Інформація про лоти з зазначенням місця розташування земельних ділянок, їхніх площ та кадастрових номерів, а також стартової ціни продажу земельних ділянок або стартового розміру річної плати за користування земельною ділянкою розміщена на сайті Держгеокадастру.
TT ПІДТРИМКА
ПОНАД 80 НАШИХ УЧАСНИКІВ АТО
ВИЯВИЛИ БАЖАННЯ ПРОЙТИ ПСИХОЛОГІЧНУ РЕАБІЛІТАЦІЮ Нині 4882 закарпатців – бійців АТО мають статус учасника бойових дій, у 184-х із них встановлено інвалідність. У 2018-му для забезпечення цієї категорії краян санаторно-курортним лікуванням обсяг асигнувань становить 539,5 тис. гривень, із яких профінансовано 273 тисячі. Наразі укладено 18 договорів із закладами відповідного профілю на загальну суму 144 тисячі гривень. Для соціальної та професійної адаптації учасників антитерористичної операції для Закарпаття передбачено 471 тисячу гривень, із них виплачено 235 тисяч (є 18 договорів, усього на 147,5 тис. грн, для проходження водійських курсів 30
захисників України). На психологічну реабілітацію АТОшників на область заплановано 362 тисячі гривень, профінансовано 142 тис. 11 краян виявили бажання пройти такий курс у санаторії ім. Лазо та 72 – у «Орізонті» на Одещині. Наразі за кошти державного бюджету в підвідомчих санаторіях Мінсоцполітики пройшли санаторно-курортне лікування 60 закарпатців пільгових категорій, із них 22 ветерани війни, 7 вдів та 31 інвалід загального захворювання. Крім того, за кошти бюджетної програми через Фонд інвалідів уклали 45 угод на оздоровлення. З початку року три автомобілі для осіб із інвалідністю визнано гуманітарною допомогою.
TT НАДЗВИЧАЙНА ПОДІЯ
ВИБУХ ЗРУЙНУВАВ
БУДИНОК НА БЕРЕГІВЩИНІ, ОДНА ЛЮДИНА ТРАВМОВАНА
У неділю, 2 вересня, близько 10-ї ранку в с. Велика Бакта Берегівського району в приватному житловому будинку стався потужний вибух. У підсумку цегляна споруда зруйнувалася вщент, 56-річний чоловік, котрий орендував хату, травмований. Йому оперативно надали необхідну медичну допомогу, загрози для життя потерпілого немає. «Попередня причина надзвичайної події – вибух побутового газу, – повідомляє на своєму офіційному сайті голова ОДА Геннадій Москаль. – На місці працювали рятувальники, газовики і представники Берегівської РДА».
TT ЧЕМПІОНАТ ОБЛАСТІ
У «ВИШЦІ» – ЛІДЕР НЕЗМІННИЙ, У ПЕРШІЙ – ТЕЖ
Цими вихідними пройшли чергові тури чемпіонату Закарпаття з футболу у вищій та першій лігах. «Севлюш», який упевнено лідирує в 14-му турі вищої ліги, ще раз довів, що є реальним претендентом на золоті медалі. У рідних стінах виноградівці каменя на камені не залишили від рахівських «Карпат». Рахунок матчу – 7:0 (юнаки – 5:2). Адріан Пуканич та Михайло Реплюк відзначилися дублем, ще по м’ячу забили Юрій Чонка, Михайло Чедрик та Мирослав Мудра. «Мукачівська футбольна академія» вдома терпить фіаско від концгазівського «Витязя». Долю матчу вирішили гравці гостей, які вийшли на заміну – Едуард Готра та Сергій Повхан – 0:2 (юнаки – 0:3). Без голів завершилася зустріч у Хусті між місцевою «Оболонню» та ФК «Вільхівці» (юнаки – 3:0) Ще в одному поєдинку, який відбувся в цьому турі, ДЮСШ Тячів на своєму стадіоні мінімально поступився «Поляні» – 1:2. У складі полянців авторами голів стали новачки команди зі Свалявщини – Михайло Лозинець та Артем Баятян. Господарі наприкінці зустрічі відповіли голом престижу. Матч ФК «Ужгород» – ФК «Бужора» (Іршава) перенесений на 6 вересня через участь ужгородців у чемпіонаті України серед аматорів. ФК «Середнє» цей тур пропускав. Турнірне становище: «Севлюш» – 37 очок; «Середнє» – 30; «Ужгород» – 25; «Бужора», «Вільхівці» – по 19; «Поляна» – 18; МФА – 14; «Витязь», «Кар-
Фото автора
~~Епізод матчу МФА – «Витязь» пати» – по 13; «Оболонь» –10; ДЮСШ Тячів – 1. У першій лізі західної зони відбулися поєдинки 16-го туру. Найцікавішим вийшло протиборство в Нижньому Коропці, де однойменна команда приймала лідера – «Колос» (Іванівці). Воно завершилося бойовою нічиєю – 1:1. На гол гравця «Н. Коропця» Михайла Трухана вже за кілька хвилин відповів «колосівець» Юрій Стець (юнаки – 2:0). Результати інших матчів: ФК «Невицький замок ОК ДЮСШ Україна» – «Гірник» (Рокосово) – 3:2 (2:1); «Боржава» (Довге) – «Сільце» – 5:1 (0:4); «Бобовище» – «Фаворит» (Шишлівці) – 5:0 (1:5); «Колос» (Ракошино) – «Заріччя» – 6:0 (1:3); «Карпати» (В. Коропець) та «Сокіл» (Кінчеш) – вихідні. Турнірне становище: «Колос» (Іванівці) – 35 очок; «Бобовище» – 32; «Н. Коропець»
– 30; «Колос» (Ракошино) – 27; «Дерцен» – 26; «Боржава» – 25; «Заріччя» – 23; «Сокіл» – 18; «Невицький замок» – 13; «Гірник», «Сільце» – по 11; «Карпати» – 10; «Фаворит» – 4. У східній зоні в рамках 14-го туру такі результати: «Золотарьово» – «В. Бичків» – 2:2 (юнаки -:+); «Карпати» (Дубове) – «Терново» – 3:1 (1:1); «Говерла» (Ясіня) – «Діброва» (Н. Апша) – 1:0 (1:1); «Вікторія» (Б.Церква) – «Авангард» (Тересва) – +:- (3:0); «Іза» – «Копаня» – 3:3 (-:+); «Беркут» (Бедевля) – «Вишково» – 2:5 (2:1). Турнірне становище: «Карпати» – 34 очки; «Вишково» – 32; «Говерла», «Вікторія» – по 30; «Копаня» – 21; «Іза» – 19; «Діб рова» – 17; «Авангард» – 16; «Золотарьово» – 14; «Бичків» – 11; «Терново» – 10; «Беркут» – 3. Семен МИХАЙЛИК
TT СКОРИСТАЙТЕСЯ
НОВИНКА ВІД ЮСТИЦІЇ ОБЛАСТІ – ОНЛАЙН-ЧАТ ІЗ ПИТАНЬ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ АКТІВ ЦИВІЛЬНОГО СТАНУ
Що ж таке онлайн-чат? Це сучасний засіб комунікації між органами влади та громадянами. Чому його запроваджено саме щодо держреєстрації актів цивільного стану громадян? Оскільки таких питань надходить найбільше від краян. Вони стосуються держреєстрації народження дитини, шлюбу (в тому числі й «Шлюбу за добу») та його розірвання, смерті, зміни імені тощо. Тому юстиція
надає закарпатцям можливість у сучасний, зручний та швидкий спосіб з’ясувати все, що їх цікавить із цього приводу. Так, зайшовши на офіційний веб-сайт Головного тер управління юстиції в області в рубрику «Онлайн-чат із питань державної реєстрації актів цивільного стану», ви маєте можливість: поставити питання та одразу отримати відповідь у режимі «живого спілкування»;
зробити це в будь-який зручний для вас час, а відповідь отримаєте в найкоротший термін; оцінити якість наданих вам послуг та висловити свою думку. Все це – в робочі дні та години: від понеділка до четверга: з 9 до 18 год., у п’ятницю з 9 до 16 год. 45 хв. Обідня перерва – з 13 до 13.45. Маріанна ГОТРА, заст. начальника Головного теруправління юстиції з питань держреєстрації в Закарпатській області
TT ФУТБОЛ
«УЖГОРОД» БЕРЕ ПЕРШІ ВИЇЗНІ ОЧКИ В АМАТОРСЬКІЙ ЛІЗІ У матчі 5-го туру чемпіонату України серед аматорів ужгородці поїхали до Чорткова Тернопільської області, де помірялися силами із місцевим «Кристалом». Господарі за чотири попередні матчі набрали 3 очки, перегравши «ДЮСШ-Тернопіль». Команда з міста над Ужем у трьох поєдинках зуміла здобути чотири залікові пункти. Нагадаю, це наслідок виїзної нічиєї в Острозі, а також завдяки домашній звитязі над
«Хмельницьким». Тож, логічно, колективи розташувалися поруч у турнірній таблиці: восьмі та шості відповідно. У першій половині матч проходив на зустрічних курсах, господарі мали хорошу нагоду відзначитися, та, на щастя, нашого кіпера підстрахувала поперечина воріт. А вже в другій – ужгородці гру вирівняли й самі почали тиснути на чортківців. Та удача усміхнулася закарпатцям лише на 82-й хвилині: Василь Бонтей віддав передачу, а його
ВВАЖАТИ НЕДІЙСНИМИ: диплом професійно-технічного училища №5 м. Ужгород №50-к, виданий 1 липня 1992 року на прізвище Пташко Олександр Олегович.
партнер Вадим Ференцик забив. Цей гол і став вирішальним. Тож «Ужгород» здобуває перші виїзні три очки, а в підсумку має сім і посідає шосту сходинку в групі 1. 9 вересня команда Мирослава Баб’яка у рамках ЧУ на ужгородському «Автомобілісті» прийматиме одного з фаворитів змагань ФК «Малинськ». А в четвер зустрінеться з іршавською «Бужорою» в обласному чемпіонаті. Семен МИХАЙЛИК
атестат середньої освіти №24639, виданий Ужгородською середньою школою №5 26.06.1987 року на прізвище Загребельна Людмила Іванівна;
4 У ФОКУСІ
№66 (4777)
4 вересня 2018 року
TT НА СЕСІЮ
ВІДРЕМОНТОВАНІ ШЛЯХИ КРАЮ ПІДВИЩАТЬ БЕЗПЕКУ РУХУ ТА ЗБІЛЬШАТЬ ПРИБУТОК НА АВТОТРАНСПОРТІ На розгляд депутатів облради виноситься проект рішення «Про Регіональну програму розвитку автомобільних доріг загального користування місцевого значення на 2019 – 2022 роки». Як зазначає у пояснювальній записці автор документа, департамент інфраструктури, розвитку і утримання мережі автомобільних доріг загального користування місцевого значення та ЖКГ ОДА, у зв’язку із запровадженням з 1 січня 2018 року Державного дорожнього фонду у складі спецфонду, надходження до якого передбачається збільшити, планується виконати основну частину робіт із відновлення й розвитку мережі шляхів саме за кошти держбюджету. Відтак виникла нагальна необхідність у формуванні чітких стратегічних напрямів відновлення і розвитку автодоріг загального користування місцевого значення з урахуванням маршрутного принципу та соціально-економічних пріоритетів
розвитку регіонів та держави в цілому. Метою розробки та прийняття проекту є поліпшення транспортноексплуатаційного стану шляхів загального користування місцевого значення та споруд на них, підвищення рівня їх капітальності відповідно до темпів автомобілізації країни, підвищення рівня безпеки руху, комфортності та економічності перевезень тощо. Фінансування програми здійснюється за рахунок коштів державного, обласного, місцевих бюджетів та інших джерел фінансування, не заборонених чинним законодавством. Наслідком її виконання має стати зниження собівартості перевезення вантажів і пасажирів та збільшення прибутку на автотранспорті у зв’язку з поліпшенням умов експлуатації автотранспорту, підвищенням його продуктивності через збільшення середньої швидкості руху на відремонтованих автомобільних дорогах.
TT ЛІКНЕП
МІН’ЮСТ ПРЕЗЕНТУВАВ
ВІДЕОРОЛИК ПРО ПОРЯДОК ОБМІНУ ЗЕМЕЛЬНОГО СЕРТИФІКАТА НА ЗЕМЕЛЬНУ ЧАСТКУ Мін’юст України разом із онлайн-будинком юстиції за підтримки міжнародного фонду «Відродження» презентували інформаційно-навчальний відеоролик із серії «Знай своє право на землю» про заміну земельного сертифіката на державний акт на право власності на ділянку. У відеоролику наголошується: кожен власник земельної частки (паю) має усвідомити, що реальним власником він стане тільки тоді, коли це право буде належним чином зареєстроване. Основним таким документом є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською)
державною адміністрацією. Він посвідчує право особи на земельну частку (пай) і містить відомості про її вартість та розмір в умовних кадастрових гектарах. Отримавши такий документ, громадянин іще не знає, де конкретно розміщена його частина землі, й не може самостійно її обробляти. У навчальному ролику роз’яснюється порядок обміну сертифіката на земельну частку. Крім того, фахівці Мін’юсту повідомлять, які документи потрібно подати для державної реєстрації права власності на ділянку, виділену в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв).
Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам паїв у натурі (на місцевості) ділянок та видачі їм державних актів на право власності на них. З 1 січня 2013 року держакти на право власності на земельні ділянки не видаються. Відтоді таке право виникає з моменту його держреєстрації та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», інформує прес-служба Головного теруправління юстиції в Закарпатській області. Відеоролик за посиланням: https://youtu.be/kS8VmcFxti0
TT ПРОЕКТ
КРАЙОВА ПРОГРАМА ПОВОДЖЕННЯ З ТВЕРДИМИ ПОБУТОВИМИ ВІДХОДАМИ ПОТРЕБУЄ ЗМІН На розгляд депутатів облради виноситься проект рішення «Про внесення змін до Програми поводження з твердими побутовими відходами у Закарпатській області на 2016 – 2020 роки (зі змінами від 29 березня 2018 року), який планується затвердити у ході пленарного засідання 12-ї сесії сьомого скликання. Як зазначає автор документа, департамент інфраструктури, розвитку і утримання мережі автомобільних доріг загального користування місцевого значення та ЖКГ ОДА, метою прийняття проекту є приведення у відповідність до чинного законодавства положень Порядку використання коштів обласного бюджету на реалізацію інвестиційних проектів у сфері поводження з ТПВ стосовно їх конкурсного відбору. У додатку 2 до Програми запропоновано такий зміст тексту: «Право на одержання коштів обласного бюджету мають суб’єкти господарювання, які розробили та реалізують інвестиційні проекти з вирішення екологічних, санітарних, економічних та со-
З метою підвищення ефективності реалізації генплану, раціонального використання території населених пунктів на місцевому рівні Коритнянська сільська рада оголошує про початок процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості при розробленні плану зонування території с. Кінчеш та плану зонування території с.Коритняни. Замовник містобудівної документації – Коритнянська сільська рада Ужгородського району. Підстава – рішення 21 сесії 7 скликання від 30.08.2018 року №517 «Про надання дозволу на розробку містобудівної документації – плану зонування території с. Кінчеш» та рішення 21 сесії 7 скликання від 30.08.2018 року №516 «Про надання дозволу на розробку містобудівної документації – плану зонування території с. Коритняни».
ціальних проблем Закарпатської області через впровадження організованої системи збирання, утилізації та переробки твердих побутових відходів на підставі обґрунтованого розрахунку обсягу фінансових ресурсів, а саме на: будівництво сміттєпереробного або сміттєсортувального комплексу; відшкодування витрат, пов’язаних із виготовленням проектно-кошторисної документації на відповідне будівництво та вартість експертизи проектної документації; відшкодування територіальній громаді/суб’єкту господарювання комунальної форми власності втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва у разі відведення земельних ділянок за рахунок земель сільськогосподарського чи лісогосподарського призначення для будівництва об’єктів поводження з твердими побутовими відходами». Більш детальна інформація з внесеними змінами у додатки Програми оприлюднена на сайті облради у рубриці «Проекти рішень» http:// zakarpat-rada.gov.ua/category/proekty-rishennya/, інформує прес-служба відомства. Розробник проектів – ФОП Андрусишин Роман Петрович (кваліфікаційний сертифікат АА №000747 від 26.10.2012 р.). Місце ознайомлення з проектами плану зонування – Коритнянська сільська рада, Ужгородський район с. Коритняни, вул. Духновича 66 в до 5.10.2018 року. Відповідальна особа за організацію розгляду пропозицій – в.о. землевпорядника Коритнянської сільської ради Івашкович Світлана Захарівна. Письмові пропозиції щодо проектів плану зонування приймаються на електронну пошту Коритнянської сільської ради: korsilrada@meta.ua. Кінцевий термін подання пропозицій 5.10.2018 до 17:00. Презентація та прилюдне експонування проектів плану зонування відбудеться 7.10.2018 року в приміщенні клубу с. Коритняни о 12:00.
НЗ
РОЗПОРЯДЖЕННЯ голови Закарпатської обласної державної адміністрації 10 серпня 2018 року Ужгород № 524
Про зміну ширини прикордонної смуги на території Закарпатської області Відповідно до статей 6, 26 і 39 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», Закону України «Про державний кордон України», постанови Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 року № 1147 «Про прикордонний режим», з метою забезпечення дотримання юридичними і фізичними особами правил прикордонного режиму, з урахуванням місцевих умов і особливостей: 1. Змінити ширину прикордонної смуги вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм, у межах прилеглих до державного кордону територій міських, селищних і сільських рад Закарпатської області, встановивши її ширину до десяти кілометрів від лінії державного кордону в глиб території України, де запроваджується прикордонний режим, але не меншою від ширини смуги місцевості, яка знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень, а у місцях, де лінія прикордонних інженерних споруджень відсутня, – не менше п’яти кілометрів. 2. Головам Берегівської, Великоберезнянської, Виноградівської, Перечинської, Рахівської, Тячівської, Ужгородської, Хустської райдержадміністрацій, Ужгородському міськвиконкому довести до відома відповідних органів місцевого самоврядування про зміну ширини прикордонної смуги вздовж державного кордону. 3. Розпорядження набирає чинності після державної реєстрації в головному територіальному управлінні юстиції в Закарпатській області з моменту його оприлюднення. 4. Контроль за виконанням цього розпорядження покласти на заступника голови державної адміністрації Колеснікова В. І. Голова державної адміністрації Г. МОСКАЛЬ * Зареєстровано в Головному територіальному управлінні юстиції в Закарпатській області 20 серпня 2018 р. за №26/1283.
РОЗПОРЯДЖЕННЯ голови Закарпатської обласної державної адміністрації 10 серпня 2018 року Ужгород № 525
Про Положення про регіональну комісію з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи Відповідно до статей 6, 23, 41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», постанови Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 року № 551 «Деякі питання видачі посвідчення особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян», з метою забезпечення державних гарантій у сфері соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: 1. Затвердити Положення про регіональну комісію з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що додається. 2. Розпорядження набирає чинності після державної реєстрації в головному територіальному управлінні юстиції в Закарпатській області з моменту його оприлюднення. 3. Контроль за виконанням цього розпорядження покласти на заступника голови державної адміністрації Галаса Я. В. Голова державної адміністрації Г. МОСКАЛЬ *Зареєстровано в Головному територіальному управлінні юстиції в Закарпатській області 20 серпня 2018 року за №27/1284. Додаток до розпорядження – на сайті Закарпатської ОДА.
ЗАЯВА ПРО НАМІРИ ПЛАНОВАНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Філія УМГ «Прикарпаттрансгаз» АТ «Укртрансгаз» проводить консультації з громадськістю з питання оцінки впливів планованої діяльності на навколишнє середовище при спорудженні об’єкта «Будівництво резервної електростанції компресорної станції Ужгород». Проектом передбачено будівництво системи резервного електропостачання КЦ№1, КЦ№2 КС Ужгород - газопоршневої електростанції (ГПЕС), та встановлення шафового газорегуляторного пункту (ШРП) з пунктом вимірювання витрати газу (ПВВГ) в його складі. Проектні роботи виконує ТОВ «Геогазцентр», м. Київ. У період проведення будівельно-монтажних робіт, певне забруднення атмосфери буде пов’язане з експлуатацією автомобільної та будівельної техніки (викиди відпрацьованих газів від двигунів), проведенням зварювальних та лакофарбових робіт (викиди забруднюючих речовин на ділянках проведення робіт). При будівництві передбачається використання водних ресурсів для господарсько-побутових та виробничих потреб. Необхідний обсяг води визначається проектом. Водопостачання та водовідведення здійснюватиметься згідно з укладеними договорами. Тверді побутові відходи та відходи будівництва будуть розміщені на полігонах ТПВ або передані іншим підприємствам для їх використання, переробки й знешкодження, згідно з укладеними договорами. При експлуатації об’єкта вплив на навколишнє повітряне середовище буде пов’язаний з періодичними незначними викидами забруднюючих речовин від запроектованого технологічного обладнання. Потреба у водних ресурсах та відходи при експлуатації запроектованого об’єкта відсутні. При виконанні будівельно-монтажних робіт передбачається здійснення всіх природоохоронних заходів. З матеріалами проекту можна ознайомитись у генпроектувальника –ТОВ «Геогазцентр» (04050 м. Київ, вул. Мельникова, 12, тел. (044) 489-57-58) та у замовника – філія УМГ «Прикарпаттрансгаз» АТ «Укртрансгаз» (76018 м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 48, тел. (0342) 75-09-23).
НЗ
ОСОБИСТОСТІ 5
№66 (4777)
4 вересня 2018 року
TT ЮВІЛЕЙ
ЛІКАРЮ І ГРОМАДСЬКОМУ ДІЯЧУ МИКОЛІ БІГУНЦЮ З ДУБОВОГО – 80 РОКІВ Тричі заслужений – лікар, працівник охорони здоров’я і донор України – Микола Бігунець (на фото) має численні нагороди: медаль «За трудову доблесть»; нагрудний знак «За розвиток регіону» та дуже багато інших. Усе це – за життя, віддане медицині та громадській діяльності.
НЕПРОСТИЙ ШЛЯХ ДО МРІЇ На світле свято Маковія у доброму здоров’ї, сповнений планами на майбутнє, керівник Дубівської районної лікарні №2 Микола Васильович зустрів свій славний ювілей. Народився він 14 серпня 1938 року й був одинадцятою дитиною в сім’ї. Батько важкою лісорубською працею заробляв на кусень хліба: то в горах Румунії, то в Альпах, а мама поралася по господарству. У родині панувала взаємоповага й взаємодопомога. Бігунці прищеплювали своїм дітям гуманну християнську мораль, вчили працелюбності, щирості, самостійності. Всі вони достойно пішли по життю. Найстарші – Михайло і Юрій – у далекому 1943-му вступили в корпус Людвика Свободи, пройшли війну і залишилися в Чехословаччині. Обидва закінчили військову академію. Петро здобув фах фізика, вчителював і проживає на Мукачівщині. Інші (на жаль, четверо уже покійні) живуть у Дубовому, де працювали й створили гарні сім’ї. Найменший Микола обрав медицину. Ще з дитинства знав, що буде лікувати людей, і присвятив цьому понад 60 років. У 1953-му, після закінчення сільської школи юнак вступив до Хустського медучилища. А розпочав свій професійний шлях фельдшером у Дубівській дільничній лікарні, згодом – завідувачем здоровпункту в Комсомольську в середині 1950-х. Це був складний час, коли вирували страшні хвороби, необхідно було вести систематичну роботу, аби виховувати елементарну санітарну культуру населення. «Сьогодні це дивно звучить, але я згадую, як на моїх очах помер семирічний хлопчик. Причиною було удушшя глистами. Держава вирішила це питання шляхом дегільмінтизації всіх відвідувачів ясел, шкіл, організованих колективів. Медиків було обмаль, в основному приїжджали з інших областей України, вихідці із Закарпаття з’явилися серед них лише в 1960-х. Матеріальна база, оснащення медзакладів були недостатні, та й розташовувалися вони в пристосованих приміщеннях», – розповідає про ті роки ювіляр. Праця неабияк загартувала молодого фахівця. Додала стійкості й служба в армії аж на Уралі, в Челябінську (по двох роках після аварійного вибуху на заводі з виготовлення атомної зброї), де продовжував займатися медициною. Після повернення додому продовжив працювати фельдшером – уже в Краснянському здоровпункті. Дуже хотілося підвищити свій професійний рівень, отож вступив до Чернівецького медичного інституту. У ці роки познайомився Микола Бігунець зі своєю другою половинкою – Єфросинією (на жаль, нині покійна), що приїхала у далекі гори аж із-під Києва за направленням працювати ветеринаром. Одружилися в 1964-му. А вже через рік у молодій сім’ї народилася донечка Ольга.
З ФЕЛЬДШЕРА – У ГОЛОВЛІКАРІ І ось у 1969-му, уже з дипломом, М. Бігунець повертається в Дубівську дільничну лікарню, де працює терапевтом. А через рік його призначили головним лікарем. Медицина в гірській місцевості з кожним роком вдосконалювалася. У кінці 1960-х – на початку 70-х виникла проблема налагодження дитячого харчування у зв’язку з поширенням гіпотрофії та рахіту серед неповнолітніх. Аби вирішити її, Микола Васильович організовує молочні кухні на базі дільниці. І це допомогло. З розвитком сільського господарства та промисловості в області почали споруджувати колгоспні пологові будинки, здоровпункти, поліклініки та стаціонари. Медична допомога наближалася до працівників на заводах, фермах. Впроваджувалися загальна диспансеризація населення району. Також відкрили перший пункт швидкої допомоги в селищі. Все це – за активної участі Миколи Бігунця. Перелом у розвитку охорони здоров’я Дубового стався у 1970-ті, коли під керівництвом директора Закарпатського виробничо-вертолітного об’єднання Д. Подольського (нині покійного) розбудовувалася інфраструктура селища.
На черзі було і зведення нової поліклініки. Там працювали не тільки будівельники, а й медики. Тож нині поліклініка, розрахована на 465 відвідувань за зміну, до послуг дубівчан та жителів навколишніх сіл. Завдяки зусиллям головлікаря Бігунця функціонував і корпус лікарні, де оздоровлювалося 125 пацієнтів. На жаль, кілька років тому вона пройшла оптимізацію, й наразі може прийняти стаціонарно лише близько 60 пацієнтів. Завдяки діям Миколи Васильовича збережено та укомплектовано заклад необхідною медичною апаратурою. Тривалий час Дубівська райлікарня № 2 була обласною базою передового досвіду з безкоштовного комплектування донорів та роботи Червоного Хреста. Кількість донорів сягала 350–400 осіб на 1000 населення. У 1975-му разом із головою селищної ради Микола Васильович заснував місцевий радіопункт, через який транслювалися програми на медичні теми. Згадуючи випадки з медичної практики, зупиняється на історії пацієнта, якого доставили до лікарні у стані коми. Запросили досвідчених консультантів для встановлення діагнозу, але ті лише розвели руками. Тому М. Бігунець, опираючись на клінічне мислення та об’єктивні дані, продовжив виконувати медичні призначення, дещо їх скоригувавши, і не полишав надії. У 18-ту добу вночі медсестра виявила, що пацієнт у повній свідомості! Микола Васильович терміново прибув до лікарні й опитав хворого. Виявилося, що два роки тому той верхи поспішав на полонину, щоб зібрати молочну продукцію. Його кінь раптово перелякався і скинув із себе господаря. Лише через деякий час на холодній сирій землі чоловік прийшов до тями. Внаслідок цього нещасного випадку він отримав черепномозкову травму з можливою гематомою, яка потім проросла сполучною тканиною й довгий час не виявляла себе. А згодом під впливом несприятливих умов, стресу та артеріального тиску проявилася і дала відповідну клініку. Завдяки професіоналізму та настирливості лікаря «малоперспективний» пацієнт вижив. Під час руйнівних паводків у 1998, 2001 та 2010 роках за активної участі головлікаря Бігунця в медичний заклад відселили потерпілих, забезпечили їх необхідною допомогою, попередили спалах інфекційних хвороб. За роки керування лікарнею він зумів згуртувати колектив. Спеціаліст вищої категорії, Микола Васильович постійно підвищував свій фаховий рівень через систему самопідготовки та курсової підготовки на базах різних галузевих вишів. Професійну діяльність Микола Васильович поєднує з громадською та політичною. Із 1970 до 2010-го незмінно обирався депутатом селищної та районної рад, де очолював комісію з охорони здоров’я. У 1989-му його обрали депутатом Верховної Ради СРСР. Зробив величезний внесок у врегулювання міжрелігійних відносин у області. За його ініціативи прийнято рішення Закарпатської облради про пільги жителям області, які стали жертвами сталінських репресій, а також про призначення пенсій колгоспникам, котрі свого часу з різних причин не виробили мінімум трудових днів. А скільки освітніх, медичних та закладів культури, доріг, мостів, газопроводів тощо будувалося в області за його депутатським клопотанням! Не менш активною була і є позиція М. Бігунця, коли його обирали депутатом обласної та районної рад. Микола Васильович і у свої 80 років залишається енергійним, працелюбним, цілеспрямованим. Без нього важко уявити сесію Дубівської селищної ради, бо є її депутатом, його слушні пропозиції служать для блага громади. Активно виступає як член ради на засіданнях громадської ради при РДА. А найбільшим щастям Миколи Васильовича є його сім’я. Стежкою батька пішла донька Ольга, працює лікарем-дерматологом, її чоловік – лікар-невропатолог. Радують онучка Вікторія – столична журналістка, та внук Богдан – студент медвузу. З нагоди славного ювілею Миколу Васильовича щиро вітають всі рідні, близькі, колеги. Зичать добробуту та довголіття. Нехай тепло людської вдячності зігріває Вас, шановний ювіляре, а благополуччя та міцне здоров’я будуть невід’ємними супутниками в житті. На многая літ! Лідія БІЛАК м. Тячів
TT ПОРТРЕТ ВЕРХОВИНЦЯ
ЛЮДИНА, ЯКА ІМПОНУЄ В УСЬОМУ «ХРИСТОМАТІЙНОМУ» ВЕРХОВИНЦЮ ВИПОВНИЛОСЯ 75 Про Василя Шовака можна впевнено сказати, що він – справжня персоніфікація типажу верховинця: хрестоматійно скромний і ввічливий, душевно щирий… І, звичайно, винятково працелюбний. Попри те, що днями міжгірцю виповнилося 75 літ, у нього діло досі «на мазі». Стаж його трудової діяльності, до речі, вимірюється аж 60 роками.
ДОГАНА ЗА… ЛОПАТУ В його натурі не цуратися будь-якої роботи. Ця риса притаманна з молодості – починав різноробочим у місцевому кол-
сільгоспінституту з Дублян напросився у відрядження на Львівщину дістати дефіцитну коробку передач, бо запевняв, що має блат. Натомість привіз задній міст. Попрохав повторно командирувати його. Керуючий дав шанс, щоб з майбутнього спеціаліста не сміялися. На горіхи перепало й самому керуючому. Якось із обкому партії дали команду Міжгірщині підготувати автомобіль, аби гідно продемонструвати в Ужгороді готовність «могутнього» СРСР до військової оборони у випадку нападу «агресивних імперіалістів». Жереб завдання
~~Василь ШОВАК (другий справа) з родиною госпі «Радянська Верховина». Юнаком мозолився то з кіньми, то з тракторами, машинами. Особливо загартувала горянина військова трирічна строкова служба в Забайкаллі. Не лише отримав високе звання старшини, а й до опанованих раніше професій водія і тракториста доплюсував спеціальність електрогазозварювальника. За повернення у рідні пенати демобілізований воїн влаштувався водієм в райсільгосптехніці, відтак, після здобуття кваліфікації техніка-механіка в Стрийському сільськогосподарському технікумі став бригадиром трактористів, начальником мехзагону. Невдовзі, як рекомендувала партія, що не підлягало оскарженню, його перевели на посаду головного інженера новоствореної райсільгоспхімії. У 1990 році повернувся в попередній колектив, перейменований на ремонтно-транспортне підприємство, вже у ранзі керуючого, віддав йому 14 літ. Зарекомендував себе демократичним стилем управління. Недарма чимало людей величали Шовака інтелігентним керівником. Нелегко доводилося на відповідальному посту, треба було обслуговувати велику й малу механізацію одинадцяти колгоспів району, яка на ходу підтоптувалася й вимагала оперативного лагодження. Та ще соціалістична економіка змушувала братися за виготовлення товарів народного споживання. У РТП плели сітку для огорож, реалізовували клітки для вигулу курчат і качат. Вдосконалившись під час заочного навчання у інституті електрозварювання ім. Патона, Василь Олексійович створив бригаду спеціалістів і газифікував рідний житловий масив Прохідне, що підпорядковується Міжгір’ю, таким чином виконавши запит своїх виборців як депутат райради, а також села Лозянське, Репинне, його присілок Сухий. Всяке траплялося за роботи – кумедні казуси, бувало, перемелювалися з гіркими курйозами. Якось практикант
випав на РТП. Від аза до іжиці лаштували ГАЗ-53. Навіть ланцюги для коліс зарезервували для прохідності, зате забули про лопату для запасу. В терміновому порядку на бюро райкому викликали Василя Шовака й експромтом зачитали догану. У приймальні перший секретар РК КПРС поплескав його по плечу: «Не журися, голубе, ми друзі по нещастю, бо теж маю таке покарання зверху».
БУВ КЕРІВНИКОМ, А СТАВ КОВАЛЕМ Перед виходом на пенсію створив ДП «Надія», де в парі з шовгором Тимофієм Іваниною заснував ковальню. Це дідів ське ремесло до цього часу вміло поєднує з ремонтом автівок різних марок. «Така моя доля, щоб мати справу з ремонтом техніки на все трудове життя», – мовив Василь Олексійович. Власний «жигульонок», як правило, сам лагодить, цього дотримувався й тоді, коли був начальником. Має чимало захоплень: енергійний грибник і дбайливий садовод, полюбляє куховарити. А яким дзвінким голосом володіє, як співає народні пісні! Недарма в минулому був учасником хору райсільгоспхімії. Веде щоденники, де з дня в день десятки років скрупульозно записує погоду та місцеві події. Подумалося: у період глобальних кліматичних змін його метеорологічні спостереження стали б у пригоді синоптикам. Окремо нотує також діалектичні перла, що характерні верховинській говірці. З дружиною Поліною Василівною – знаною у глибинці педагогом – горді за те, що виростили файних дітей – сина Олександра та дочку Марію, які порадували їх чотирма онуками – Василем, Андрієм, Настею та Олегом. Щаслива та родина, де панує злагода між усіма – в цій істині можна переконатися на житті-бутті сім’ї Шоваків. Василь ПИЛИПЧИНЕЦЬ
6 АКТУАЛЬНО
№66 (4777)
4 вересня 2018 року
НЗ
TT ВІДВЕРТО
Тарас ЧУБАЙ: «ВОРОГУ ВИГІДНО, ЩОБ У НАС БУЛО БІЛЬШЕ РОСІЙСЬКОМОВНИХ АРТИСТІВ»
Т
Ви стали міністром ~~Якби культури, то що найпер-
арас Чубай (на фото) – музикант, композитор, продюсер, лідер гурту «Плач Єремії» – нечасто дає інтерв’ю, бо вважає, що може більше сказати музикою і піснею. «Радіо Свобода» розповів про власну творчість, «русский мирок» в Україні, співпрацю зі Скрипкою, Кузьмою і багато іншого. Подаємо скорочений варіант тієї довгої й цікавої розмови.
«Я НЕ ПИШУ ПІСЕНЬОДНОДЕНОК» – Я не пишу пісень-одноденок. Це речі, які при кожному виконанні інакші, – каже, – бачу по відгуках у «Фейсбуці». Після деяких наших виступів люди пишуть, що почули нову пісню «Хата моя» чи «Сервус, пане Воргол». А я їх написав 20 років тому. Велика частина творчості – моєї і гурту «Плач Єремії» – буде для слухача завжди новою. Приємно, що люди, які ходили на початку 1990-х на наші концерти, в середині, наприкінці 1990-х приводили своїх дітей, а тепер вони вже дорослі. Насправді на нас виросло кілька поколінь. Я вперше професійно вийшов на сцену у 1987-му й тепер хочу перевидати все, що зробив за останні 30 років, на цифрових платформах. Також збираюся записати новий альбом із «Плачем Єремії» у своїй добудованій студії. Кажуть, студія дуже гарна, вдома. А окупаються такі речі? – Я про це не думаю, просто створюю умови, щоб було гарно й зручно жити. А це може нагадувати той батьків підвальчик, куди Ви ходили? – Може, й так. Колись мій батько зробив невеличку майстерню в підземеллі під будинком. І саме там я написав більшість своїх пісень. Зокрема «Коли до губ твоїх» – перша. Сподіваюся, що студія теж буде таким місцем, моєю майстернею. Батько пішов, коли Ви були дитиною. Діти Ваші не могли знати діда. Що їм розказуєте про нього? Що залишилося у пам’яті? – Потихеньку щось розповідаю. Вони ще замалі, щоб якісь драматичні історії слухати, – про переслідування КДБ і так далі. Але вони довідуються, пробують щось читати. Є ж дитячі вірші Грицька Чубая. Ваша дружина Оля родом із Макіївки. Чи хтось із родичів залишився там, на непідконтрольній території? – Вже практично нікого з близьких. Є дальні родичі. Відчувається, що там людям промили мізки. Це ж важко витримати, слід бути «міцним горішком». Простій людині, яка щодня вмикає телевізор, – просто втуляють у голову те, що їм треба…
~~ ~~
~~
~~
~~Чи спілкуєтеся з ними?
– Ні, з ними непросто спілкуватися.
там виступали ~~Коли останній раз?
– Були в Донецьку якісь концерти. Я не пригадую, що саме. Напевно, це «open air» і десь на площі. Було все нормально. Підспівували.
ТРЕБА НАВЧИТИ ЛЮДЕЙ ГАРНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ… – Я думаю, спочатку ми мусимо виховати покоління людей, які відчувають і розуміють рідну мову. Тоді вони зможуть створювати нею хороший продукт. Зараз дуже збільшилася кількість україномовних пісень. Але ця мова пласка, чути, що людина в житті не спілкується нею, а пише пісні. Працювати треба над собою, не боятися помилок, робити й робити. Тоді ти намацаєш, відчуєш своє, і воно тобі покаже шлях. Має бути сильна політична воля і добра освіта, всі питання просто ланцюжком вирішаться. Політична воля ніби є… Як на Вашу думку? – Все-таки, як не крути, а ми маємо найкращого президента за всю історію. Можна мати до нього претензії, але він – найкращий. У нього є політична воля, і щось вирішується, є позитивні зміни. Я це відчуваю навіть на собі – по збільшенню кількості моїх концертів, появі україномовних артистів і т. д. Все рухається, але повільніше, ніж нам хотілося б. Знаю, що ви допомагали писати закон про квоти в українському ефірі... – Я, так би мовити, обидва табори, які протистояли, намагався між собою примирити… Зізнаюся, що насправді підписали версію, яку я рекомендував обом. Вона не найкраща, компромісна, але знав, що тільки така залишиться. І вона залишилася. Як довго тривала робота над нею? – Це були дзвінки, зустрічі. І трошки хаосу, як завжди в Україні. Але, принаймні, важливо, що версію прийняли. І вона якось працює. Насправді, це не зовсім правильно. Знову ж таки, кажу: в першу чергу – освіта. Вчителі мають бути вмотивовані. Мої діти вчаться не в київській школі, а в передмісті. Бачу, що вчителі витискають із себе українську мову на уроці, виходять за двері – й або суржик, або російська. Воно, звичайно, колоритно, весело, смішно, але це «гра у свої ворота» . Якщо згадати далеке дитинство – моє і ваше (я не знаю, як у Львові), тоді у Києві у вишах не
~~
~~
~~
~~
Згідно з протоколом від 27.08.2018 р. за №2-18/ ОР проведено конкурс на право оренди частини вбудованого нежитлового приміщення загальною площею 3 м2 на першому поверсі медичної установи за адресою: м. Ужгород, вул. Минайська, 71, та відповідно до вимог п. 8.3, п. 8.13 «Порядку проведення конкурсу на право оренди майна спільної власності територіальних громад сіл, селища Ужгородського району», за результатами конкурсу застосовано до одного учасника конкурсу ФОСП ЗАБОЛОТНОГО ЮРІЯ ЮРІЙОВИЧА п. 8. 3. «Порядку проведення конкурсу на право оренди майна спільної власності територіальних громад сіл, селища Ужгородського району», у разі коли пропозиція тільки одного претендента відповідає умовам конкурсу, аукціон із визначення розміру орендної плати не проводиться, і з таким претендентом укладається договір оренди.
ше зробили б? – Ні, я не стану міністром культури. Я колись давно жартував, що мені треба стати міністром внутрішніх справ і побудувати концтабори для всього цього шоу-бізу. Від нього дуже велика шкода. Телеканали, які показують всі ті кліпи… Телевізор – реальний ворог в хаті. І діти все бачать. Ось що найгірше. У вас увдома немає телевізора? – Є. Але в мене немає таких каналів. Є канали НВО, фільми англійською мовою. Вчимо.
~~
було викладання українською мовою… – Цілі інститути працювали, щоб нас русифікувати. Мова фільтрувалася. Треба розуміти, що над нами століттями проводився експеримент. І зараз відкотитися назад дуже складно. Найважче буде з простим народом працювати, який просто не розуміє цього. Русифікація – з одного боку, з іншого – артисти їздять до Росії, з якою в українців війна, виступають там. Ви от до Польщі відмовилися їздити. Треба би створити такі дверцята, які будуть зачинятися… – В один бік тільки працювали б. Виїхали і… Така собі пасточка. До речі, я не знаю, чи читали ви колонку Івана Семесюка… – О, це дуже добра колонка. Дякую Іванові, що він нарешті подав правильний, здоровий голос, як він сам висловився, «встромив вила в купу гною». Це є серед артистів, музикантів, режисерів, кінорежисерів, аж до мулярів і сантехніків. Але річ у тім, що шкода від того, що роблять відомі люди, значно більша за те, щоб навіть мільйон сантехніків виїхав у Росію працювати. Іван назвав гучні імена. І продюсери цих артистів почали дуже сильно виступати проти. – Так. Бо всі звикли до авторитаризму, це завжди підтримувалося якимись грішми. Треба розуміти, що нашому ворогові вигідно, щоб у нас було більше російськомовних артистів. Це, як кажуть, «і козі зрозуміло». Тому що «русский мирок» – він і тримається на російській мові. Це його інструмент.
~~
~~
~~
«Я НЕ ХОЧУ МАТИ СПРАВУ З ЦИМ ШОУБІЗОМ, БО ВІН ВЕСЬ ГНИЛИЙ» Але артисти, про ~~Так. яких він вів мову, і не
виступають там. Деякі з них, у будь-якому разі. – Я не знаю. Я не вникав, хто там що, хто кого. Але добре, що тема порушена. І добре, що хтось про це чесно пише. Я не ЗАЯВА ПРО НАМІРИ
АТ «Укртрансгаз» філії УМГ «Прикарпаттрансгаз» Закарпатське ЛВУМГ оголошує про намір отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря стаціонарними джерелами газовимірювальної станції (ГВС) Берегово, що розташовані за адресою: 90234 Закарпатська обл., Берегівський р-н, с. Дийда (землі Дийдянської с/р). Відомості про юридичну особу: АТ«Укртрансгаз», сертифіковане по міжнародній системі якості ISO 14001:2015; адреса: 01021 м. Київ, Кловський узвіз, 9/1; керівник –Хоменко А. І., тел./факс: (044) 46120-95; основний вид економічної діяльності – 49.50 трубопровідний транспорт.
хочу мати справу з цим шоу-бізом, бо він весь гнилий, у ньому працюють або корисні ідіоти, або відверті вороги України. Ми зустрічаємося з вами у дні 50-ліття Андрія Кузьменка, «Скрябіна». Немає його з нами, але багато зараз говорять про нього. – Ми були приятелями. Я писав у студії Кузьми два проекти – «Наше Різдво» і «Наші партизани». І Кузьма, Шура і Гєра, які були в складі «Скрябіна», були співпродюсерами. Хлопці дуже допомогли у виході цих альбомів. Ми дружили, проводили час разом. Трохи пізніше, коли Кузьма потрапив у ці всі ситуації – «Інтер» і так далі – його вже засмоктало в шоу-бізнес, і ми почали бачитися рідше. Це була гарна, симпатична людина зі своїми мінусами і плюсами. І мені прикро й боляче, бо це втрата друга. То було дуже несподівано, бо він – життєрадісна людина, яка створювала настрій усім, хто був у приміщенні, де він з’являвся. Його не вистачає дуже сильно – якихось несподіваних дзвінків серед ночі, з якимись жартами, часом «нижче плінтуса», але все одно весело. Немає людини. Залишися пісні. У певному сенсі він залишився з нами. Його слухають. І він буде. Ви дружите зі Скрипкою. Записували разом «Марш української армії», і там було просто сузір’я артистів. Хто був ініціатором? – Ініціатором був Олег і його приятелі з навколовійськового середовища. Як це все народжувалося? – Це ж робилося без фінансування. Хотілося, щоб усе було краще технічно, але зробили, як зробили. Принаймні, так. Буває, що музикантам, митцям доводиться виконувати роботу держави. Я сказав би, що нею займаюся вже давно. Всі переспіви народних пісень, обробки і так далі – мали б бути проектами Міністерства культури. І воно мало би їх оплачувати від А до Я. Натомість я це роблю зі своєї кишені чи при дуже невеликій допомозі…
~~
~~
~~
ГВС – об’єкт газотранспортної системи, що призначений для безперервного вимірювання кількісних та якісних показників технологічного (товарного) газу, який транспортується потужностями магістрального газопроводу. Джерелами викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря є технологічні свічі ГВС, димові труби котлів та підігрівачів газу, а також комунікації ГВС. Потенційні обсяги викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря становлять (т/рік): калію хлорид – 0,00003; натрію гідроокис (натр їдкий, сода каустична) – 9,43Е8; азоту діоксид – 0,183; ангідрид сірчистий – 1,08Е-5; вуглецю оксид – 0,2536; метане – 26,971307; спирт
НЕОСВІЧЕНА МАСА МОЖЕ ЗРОБИТИ БУДЬ-ЯКУ ДУРІСТЬ буде вітатися ~~Армія на День незалежності:
«Слава Україні!» – «Героям слава!»… – Слава Богу! І слава Україні! Так і має бути. І я ж кажу, що треба трішки більше політичної волі. Ми повинні свої знаки, символи поставити всюди, на кожному кроці, й вичавлювати цього раба радянського з себе вже не по краплі, а відрами. Як ви думаєте, політичної волі перед виборами буде більше чи менше, чи вона слабнутиме чи сильнішатиме? – Людям треба дивитися трішки у перспективу. Ясно, що перед виборами буде більший рух, бо всі хочуть себе розпіарити. Це нормально. Йдеться про те, що треба думати, кого ми виберемо, що це за людина.
~~
~~А ви кого б вибрали?
– Наразі з того, що бачу, буду підтримувати діючого президента. Абсолютно. Мені ніхто не платить за це. Шоколадки «Рошен» поки не отримував. Думаю про те, що буде з країною далі. Ми знаємо, які кандидати можуть бути найпопулярніші. Це все дуже небезпечно. Можемо просто втратити країну. Одні вибори і… все. Наскільки люди готові чути те, що ви говорите? Чи вони готові до популізму? – Неосвічена маса людей може зробити будь-яку дурість. Може з’явитися фашистський режим, може віддати країну кому завгодно. Нам треба дбати… Знову ж таки повертаюсь до освіти. Але ми не встигнемо до виборів усіх навчити. Ще таке запитання з соцмереж. Яку музику слухаєте? – Я люблю всіляку музику, справжню. Думаю, що всі погодяться зі мною, що найбільша величина в музиці – Йоганн Себастьян Бах. Тут ніхто не посперечається. Там є вже все. І так-от далі поступово від цього «танцюємо». Інна КУЗНЕЦОВА
~~
~~
етиловий – 1,2Е-5; кислота оцтова – 1,38Е-6; пил абразивний металевий – 0,000928; неметалеві леткі органічні сполуки (НМЛОС) – 0,0168; вуглецю діоксид – 213,153; азоту (І) оксид (N2O) – 0,0089. Збір скарг, зауважень та пропозицій щодо наміру АТ«Укртрансгаз» філії УМГ «Прикарпаттрансгаз» Закарпатського ЛВУМГ отримати дозвіл на викиди стаціонарними джерелами ГВС Берегово Закарпатського ЛВУМГ філії «Прикарпаттрансгаз» АТ «Укртансгаз» протягом 30 днів із дати опублікування повідомлення проводить Берегівська РДА за адресою: 90200 Закарпатська область, м. Берегово, вул. Мукачівська, 6; контактний телефон (03141) 4-30-42; електронна адреса:admin. bereg-rda@carpathia.gov.ua.
НЗ
№66 (4777)
4 вересня 2018 року
НАША ІСТОРІЯ 7
TT ЕКСПЕДИЦІЯ
«КАРПАТИ -2018»: В ідомий археолог, директор Іршавського районного історико-краєзнавчого музею Андрій Світлинець нещодавно повернувся з організованої ВГО «Союз «Народна пам’ять» пошуково-дослідницької військово-меморіальної експедиції «Карпати-2018», приуроченої 100-річчю закінчення Першої світової війни. Робота там вразила історика настільки, що не міг не поділитися враженнями.
«ЧОРНІ КОПАЧІ» Й СОЛДАТИ БЕЗ… ГОЛІВ – Сім годин у дорозі, й прибули в с. Татарово на ІваноФранківщині, – розповідає пан Андрій. – Криворівненський перевал, й далі все вище в гори. Кілька разів бачив обвали – каміння засипало дорогу. У табір прибули опівночі, спали в наметі. Вранці шикування і поділ на три пошукові групи. Близько обіду кожна виходить до свого сектору. Працюю в парі з земляком-колегою Сергієм Мартином. 6 чоловік із металошукачами продзвонюють територію – буквально кілька хвилин, і пішли знахідки: гільзи, осколки, шрапнель. Помічаю затягнуті часом вирви від снарядів. Під самим верхом пагорба ряди скрученої колючої проволоки, далі – окопи, бліндажі. Поряд у траві лежить іржавий солдатський казанок – тут ішли серйозні бої. Знайдені гільзи свідчать, що оборону тримали німці та австрійці, а штурмували їх солдати російської армії. На цьому пагорбі також працює група з Кременчука, в засипаному окопі вони знаходять останки німецького солдата. Поряд металевий хрест. Кажуть, що тут його перепоховали «чорні археологи». Нашу роботу перериває злива. До вечора повернулися всі групи, стіл наповнюється свідками давньої війни. …Третій день розпочався з нічного дощу. Продзвонюючи місцевість, поступово піднялися на вершину сусіднього пагорба. Розчаровані, – нічого немає. Бредемо чорничником і виходимо на вершину. Бачу розкопану ділянку – видно, «чорні копачі» добряче попрацювали. Розкидані гільзи, пат рони, шматки шкіри й дві іржаві саперні лопатки російського взірця. Поряд два шрапнельні стакани (гільзи), забиті землею, із якої росте зелений мох. Вирішуємо перевірити вручну. Заглибилися на один штик, й одразу пішли фрагменти кісток. Копаємо обережно, і за хвилину проступає темний поліетилен. «Чорні копачі» знайшли й розмародерили поховання, а кістки склали в мішок і знову закопали. За десять метрів – ще одна знахідка. На невеликій глибині – кістки та солдатські чоботи. Металошукач показав кольоровий метал, акуратно розкопуємо й з’являється шкіряний підсумок із патронами та плечова кістка. Натрапили на поховання, яке повністю збереглося. Маскуємо це місце гілками ялини. А потім ще копаємо – бачимо кулеметну стрічку, під нею – кістки ребер. За день віднайшли 4 поховання та мішок різного залізяччя. На базі довідуємося, що наші колеги теж попрацювали успішно. Підняли кілька солдатів, знайшли багато цікавих речей та розвідали кілька нових поховань. Увечері прийняли рішення – завтра провести ексгумацію тіл. Сон не йде. Думаю про тих, хто лежить на вершині гори. Хто вони? Росіяни, українці, німці, австріяки, угорці? Як загинули? Сніданок, як завжди, о 8-й. До речі, годували нас дуже смачно. Повертаємося на вчорашнє місце, відтягую гілки ялини і… чітко вловлюю запах
розкладеного тіла. Аж не повірилося, бо пройшло вже 100 років. Розкопуємо. З’являються кістки ніг, виходять контури шкіряної сумки, хребет, ґудзики, стріляні гільзи з російської гвинтівки Мосіна. Значить, у похованні солдати російської імператорської армії. З-під шару землі на рівні грудей проступає натільний срібний хрестик. Я з несподіванки аж завмер. А там, де було серце, бачу маленьку металеву шрапнельну кульку. Солдат загинув від її розриву. Ще одна – в ділянці живота. Копаємо далі, й вимальовується скелет другого бійця, котрий мав на собі кулеметну стрічку. Вона теж російського виробництва. Нарешті доходимо до ніг – там чорні чоботи. Сумнівів не залишилося – в похованні солдати РІА. Але… без голів. Страшно уявити, що тут відбувалося в 1917 році. У чоботях знайшли горня та гаманець. За правилами, кожного бійця нумеруємо, біля речей робимо короткий опис. Опісля обережно виймаємо останки й розкладаємо на спеціальному банері. Саме тоді вимальовується чітка картина. У двох інших розмародерених похованнях колеги також знайшли тіла солдатів російської армії й натільну іконку. Ще одне – повністю розчистити не вдалося. Його підняли лише наступного дня. Там теж виявився боєць російської армії при повній амуніції – два шкіряні трофейні (німецькі) підсумки з російськими патронами, залишки фуражки, чоботи. Увечері з вантажем «200» повертаємося на базу.
ЕКСГУМАЦІЯ НІМЕЦЬКИХ СОЛДАТІВ – За вечерею довідався, що на одній із вершин знайшли поховання німецьких солдатів, вирішили їх також піднімати. Прошуся назавтра в ту групу, бо ж цікаво, – веде далі Андрій Світлинець. – День п’ятий розпочався десь о 4-й. Не спалося. Поспішаємо на розкоп, бо вчора трапився прикрий випадок. Ідучи на позицію, наші видзвонили в придорожньому окопі цілий шкіряний патронташ. Щоб не тягнути його з собою, заховали. А повертаючись увечері, знайшли вже розірваним і випотрошеним. Видно, місцеві випадково натрапили… …Бачу розкоп, у якому головами на захід лежать два солдати. Німецькі. Збереглися навіть фрагменти уніформи. Ще одне поховання розкопане лише частково. Привертає увагу крайній кістяк – дивує його головний убір, чорна циліндрична шапка з орлом та гірські берци. У хребті чітко видно ковпачок шрапнельного снаряда. Працюємо далі. Із поховання витягують шкарпетки. Цілі. Це який мав бути матеріал, щоб пролежати в землі 100 років! Провідник (із місцевих) звертає увагу на крайнього солдата, особливо на ковані гірські берци. Каже, що саме
ВІДНАЙШЛИ ОСТАНКИ 27 СОЛДАТІВ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ
такі носили гірські єгері з підрозділу «Едельвейс». Можна припустити, що тут поховані солдати німецької Стальної дивізії, яка була різко знята з облоги Вердена та перекинута в Карпати, аби зупинити наступ російських військ під час Брусиловського прориву. Під час ексгумації солдатів у деяких виявилися численні переломи рук, ніг, відсутність частин тіла, розбиті голови, що свідчить про страшні бої на цій
затьмарюється – «чорні копачі» потрудилися на славу. Але в нас інше завдання – шукати останки. Переді мною вузька гірська дорога, зроблена солдатами. На ній спокійно могли розминутися навіть кіннотники. Невдовзі натикаюся ще на групу бліндажів, а поряд із ними розрита велика яма. «Копачі» тут знайшли стару сміттєву яму і всю її розгребли. Валяються купи шрапнельних гільз, фрагменти металевих кулеметних
висоті. Під кінець дня нас накрила потужна злива, останнього німця вибирали вже з грязюки. Підсумок дня – 7 німецьких солдатів та один російський.
ящиків, биті скляні пляшки, батарейки, шматки одягу, металева банка з якимось наповнювачем. Треба сказати, що вигрібні чи сміттєві ями є дуже цінними знахідками: в них скидали поламані, пошкоджені чи зайві речі, і вони, як правило, доволі добре там зберігаються. До речі, такі ями знаходять лише на німецьких чи австро-угорських позиціях. Бо російські солдати розкидали сміття будь-де. Напарник Сергій видзвонює завалений бліндаж. Прилад видає потужний сигнал на чорний метал, але на великій глибині. Поступово заглиблюємося більш як на півметра. І врешті-решт витягуємо фрагмент іржавої труби, з якої посипалася сажа. Значить, унизу солдатська буржуйка. Ми розчаровані – наша знахідка роздавлена каменем і часом. І знову натикаємося серед дерев на окопи та невеличкі бліндажі – тут проходила ще одна лінія оборони. Можливо, запасна, а скоріш за все, тут перебував допоміжний резерв, який у випадку атаки росіян мав прийти на допомогу передовій лінії. Тут також усе розмародерено, але окопи доволі добре збереглися. Особливо вразив один бліндаж. Всі інші вириті у землі, а цей – серед суцільного каміння.
ТИЛОВІ БЛІНДАЖІ І ЯМИ–ЗНАХІДКИ – На шостий день повернувся у свою групу, – розповідає пан Андрій. – Оскільки пагорби-гори – це суцільна лінія оборони, то треба шукати тилові стоянки, які забезпечували передню лінію їжею, боєприпасами та свіжими силами. Мусять недалеко бути ще бліндажі, де солдати відпочивали, милися, лікувалися. Отримавши інформацію про можливі такі локації від провідників-розвідників, висуваємося в заданому напрямку. Туман такий, що на 10 метрів нічого не видно. Є багато спогадів, як у горах збивалися з дороги цілі військові підрозділи. Стає моторошно, звіряємо наші два компаси. Піднімаємося вверх – схил починає вирівнюватися, й одразу попадаються неглибокі витягнуті ямки – це стрілецькі осередки (передові, для дозорів). Метрів за п’ять пішли окопи. Знайшли шрапнель, осколки, де-не-де стріляні гільзи від німецьких гвинтівок Маузер. Тут стояли німці. Переваливши за вершину, спускаємося в старий ялиновий ліс. І знову окопи. Дзвенить усюди, й доволі густо. З-під лопат виходять купи стріляних німецьких гільз, рідко, але попадаються й російські. Йдемо до другої вершини. У ложбині, промочивши одяг майже до пояса у високій траві, стаємо як вкопані – з-під землі б’є ключем джерело. Так і є, там, де тилові бліндажі, мусить бути вода. Помічаю в густій рослинності колючий дріт. Видно, солдати зробили над кирничкою сітку, щоб у неї нічого не падало. У струмку теж багато колючки та шматків заліза – очевидно, осколки. Спускаюся стежкою донизу, і буквально метрів за 20 натикаюся на залишки бліндажа, поряд – ще і ще. Гукаю до хлопців. Тут, за 300 – 400 м від передніх бойових позицій, знаходилися склади, кухні, лазарет, штаб. Та наша радість від знахідки
ПОВНИЙ РЮКЗАК ЗНАХІДОК ДЛЯ МУЗЕЮ – Останній день. Маємо знайти могилу солдата, яка була розмародерена «шукачами», і перевезти його останки на базу. Вантажимося в «студебекер». Попереду на дорозі улоговина. Я не з лякливих, але коли машина провалюється в багнюку, то мимоволі в грудях щось холоне. Через кілометр нас чекала ще одна «калюжа», що мала вже 4 чи 5 колій і розтяг лася метрів на 70–80. Машина повністю на «пузі». Витягнув позашляховик, в якому їхали лісівники. Далі окоп – за гільзами знайшли останки бійця. 20 хвилин – і те, що залишилося, ми виклали на спеціальний банер. На жаль, знову збереглося не все. За стріляними гільзами та казанком можна припустити, що тут був похований солдат російської армії. Пошуки на вершині не дали нічого. Вниз по схилу колега натрапив на поховання, бо разом із гільзами є шматки одягу та затвор до ав-
стрійського карабіна Манліхер. Копати важко, бо виглянуло сонце, й одразу ж мене атакує мошкара. Нарешті знаходжу голову, вірніше те, що залишилось – на банер викладаю жменю черепних кісток, трохи руки, пару ребер. Із-під землі з’являється металевий чохол до штик-ножа. Самого ножа немає. Бачу кістки ніг, поряд зразу три – в окоп-могилку поскладали те, що залишилося… До Першої світової маю свої рахунки. Бо в тому далекому 1914 чи 1915 році мого діда Федора цісарським розпорядженням теж забрали до війська захищати імперію від посягання іншої в складі 85-го Мараморош-Угочанського піхотного полку. На щастя, вижив, хоч і був поранений, пережив російський полон, і після 1918го повернувся додому. Одного дня, як розповідав дід батькові, на їхній позиції росіяни провели розвідку боєм. Наступ був такий стрімкий і несподіваний, що австріяки мусили втікати. Тоді куля на виліт прошила діду шию, і він упав на дно окопу. Думаючи, що загинув, товариші залишили його. І ось лежить мій дід, залитий кров’ю, бачить, як по окопах ідуть росіяни, збирають зброю, документи, особисті речі вбитих. Двоє підходять до нього, забирають гвинтівку, нишпорять по кишенях і зауважують, що живий, хоча й дихає через раз. Один каже: «Нада пристрелить австріяка, шоб не мучился». А другий: «Остав. Нехай живе». І пішли далі. Діда відправили до госпіталю. Русина-українця з Боржавської долини тоді врятував інший українець, з тої сторони Карпат. Недалеко від нашого табору розташований ще однин пагорб, що полониною-майданчиком заходить у старий ялиновий ліс. Цікаво, а чи там щось є, бо ж зручне для оборони місце. Дійсно, вся вершина порита окопами, і, що цікаво, майже немає слідів «чорних археологів». Зразу при дорозі прилад ловить сильний кольоровий сигнал. Акуратно розкопуємо. І за якусь хвильку лопата витягує …кришку з-під сучасної пляшки горілки. Крім шрапнелі, дрібних осколків та стріляних німецьких гільз більше нічого немає. Скоріш за все, ця позиція була допоміжна, і бої тут не відбувалися. Вирішуємо повертатися до табору. У другій половині дня – офіційне завершення роботи експедиції, нагородження кращих та вручення спеціальних знач ків і футболок із логотипами ВГО «Союз «Народна пам’ять». «Гвіздком» програми ввечері стала печена картопля з бринзою. А з першою піднятою чаркою прозвучав тост у пам’ять за всіх загиблих солдатів. Перед від’їздом ділимо «стіл знахідок», першочергово речі вибирають працівники музеїв, стараюся напакувати і свій рюкзак. Потім складаємо офіційний акт передачі. За горою чути страшний вибух – сапери МЧС підірвали боєприпаси, що ми знайшли. Це був останній бойовий салют усім бійцям, котрі поклали тут голови, – завершує розповідь Андрій Світлинець. P.S. Результатом експедиції стало віднайдення останків 27 солдат (19 – російської армії, 7 – німецької, 1 – австро-угорської). Всі будуть перепоховані. А речі увійдуть до майбутньої музейної експозиції, присвяченої 100-річчю закінчення Першої світової війни. Оксана ШТЕФАНЬО Фото А. СВІТЛИНЦЯ
ЩОБ КАРТОПЛЯ БУЛА ПЕРШОЮ СТРАВОЮ НА СТОЛІ
У серпні картопляні кущі підставляють сонцю свої зелені дозріваючі пагони. Це мить, коли в серці селекціонера Дмитра Равлика з Нижніх Воріт, що на Воловеччині, оживають риси вченого з солідним науковим і практичним багажем та босоногого хлопчини, котрий рано пізнав ціну післявоєнного окрайця, замінивши біля плуга загиблого на війні батька. ...Мати кінчиком хустки витирає сльози. У багатоголоссі сільчан, що збіглис я на проводи, Дмитрик вловлює батькові слова: «Буде нелегко. Бережи дітей». З таким проханням він звертався до неї і в ост анньому, передсмертному листі, написаному в Кенісберзі перед наступом. Дитинство хлопчика минало на безкраїх кукурудзяних та бурякових колгоспних полях, з потрісканими від землі босими ногами, пекучими мозолями від сапи. Але прокидався він з думкою про квіти. Вони в нього розцвітали раніше, ніж у сестричок Ганночки і Марійки. Ріс юний природо люб, мужніла і його мрія. Коли в рідному селі Котиківка на Івано-Франківщині запишався під вікном соняшник у сусідстві з пшеничним колоском, посаджені руками Дмитра, дід довго щурив очі й посміхався у вуса: «Видать, буде в нашому роду вчений». І він справді бачив себе у снах агрономом. А в реальності жив любов’ю до землі. Усім, чого досяг, завдячує урокам ботаніки. Будучи п’ятикласником, прочитав кілька книжок Мічуріна. Пробував прищеплювати вишні, черешні, сливи, яблуні… Уроками називав і ті години, коли простоював біля садівника, що проживав по сусідству, не відводячи очей від його рук. Кожне заняття в біологічному гуртку спонукало до практичних справ. Пам’ ятає, як упевнено, за рекомендованим дослідом, вирощував високий урожай картоплі й розмножував її. Згодом повертався до цього досліду й щоразу переконувався в його ефективності.
ДЕНЬ ЗНАНЬ В УЖГОРОДІ ВІДБУВСЯ З ВАХТАНГОМ КІПІАНІ
1 вересня відомий телевізійник та історик, викладач УКУ й «Могилянки» Кіпіані встиг побувати в Закарпатській академії мистецтв та Коледжі мистецтв ім. А. Ерделі, де презентував інавгураційну лекцію «Чи потрібна історія історикам». Окрема зустріч з усіма бажаючими (істориками, журналістамий, письменниками...) відбулася в обласній науковій бібліотеці. Коло обговорення виявилося найширшим – маркери нового суспільства, ставлення до подій у світлі фактів, майбутні вибори. Ця зустріч, за словами гостя, стала можливою завдяки відомим ужгородцям Наталії, Іванові та Андрієві Ребрикам. Василь ГОРВАТ 1 вересня виповнилося славних 95 літ Івану Юрійовичу БІГУНЦЮ – учаснику партизанського руху на Закарпатті в період Другої світової війни, багаторічному голові ветеранської ради області. А вже в ніч на 3 вересня його не стало... Ужгородська міська організація ветеранів щиро сумує з приводу тяжкої втрати та висловлює співчуття рідним і близьким покійного.
Дмитрик не бач ив без поля свого майбутньо го. Тому з такою любов’ю у нічні зміни підлітокпричіплювач ходив свіжозора ними борознами за трактором, не маючи права вес-
няної пори на сон, а восени накривав землею кагати з картоплею. Взимку працював на фермі обліковцем. Навіть три роки служби в армії не розлучили хлопця з землею. Маючи професію водія, він із військової частини, що знаходилася в Хмельницьку, був командирований на цілину для збирання врожаю. Саме у Хмельницьку доля повернула в інше русл о. Випадковість привела військовослужбовця Равлика в Будинок офіцерів на підготовчі курси для вступу до вузу. На його горизонті засяяла нова зірка, що вказувала дорогу в науку. Почалася вона зі Львівського сільськогоспо дарського інституту, затим – робота в дослідному господарстві Івано-Франківської сільськогосподарської станції, де Дмитро Васильович поринув у таку захоплюючу справу, як насінництво картоплі. На той час там, у радгоспі «Зоря», вирощували її на 500-гектарному полі. Розуміючи, що це тема його життя, селекціонер відчув потребу зміцнити себе теоретичними знаннями і продовжив навчання в асп ірантурі інституту, де три роки працював на кафедрі селекції асистентом.
Ось таким, молодим, сповненим бажання діяти, потрапив до нас Д. Равлик 1976 року. В Нижніх Воротах у дослідній станції почав займатися селекційною роботою. Як згадує, приїхав не з порожніми руками. Привіз із собою близько 2 тисяч гібридів, 10 тисяч штук насіння. Спочатку збільшив колекцію до півтори тисячі сортів, обсяг селекційної роботи – від 50 до 150 тисяч гібридів. Щоб вивести новий сорт, Дмитру Васильовичу потрібно було не менше десяти років. Важко в кількох рядках описати технологію, яка починається із запилювання тих чи інших сортів і закінчується передачею у сортовипробування. На цій дистанції проявляються творчість і натхнення, праця мозку і рук. Взамін – не завжди пишний цвіт і щедрий урожай. Але в нього – свій шлях і почерк. І коли вчений констатує, що через кожні десять років із його конвеєра щось сходило, для нас це просто штрих. Для нього – основний показник нескінченних пошуків. «Щось» – то понад десять сортів картоплі, якими позначилася його праця: Веречанська, Лакомка, Нижньоворітська, Плай, Закарпатська рання, Гроно, Свалявська, Гірськокарпатська та низка інших. З них сорт Нижньоворітська занесений у державний реєстр сортів України. Кожен із них заслуговує на увагу. Візьмемо, для прикладу, Свалявську. Вона стійка до вірусних хвороб, раку й трьох його агресивних біотипів, смачна, крохмалиста, має тривалий період спокою, може використовуватися до нового врожаю. Скажемо без перебільшення, що у кращі часи картоплярство на Верховині й у гірській зоні Карпат досягало свого розквіту й завдяки Дмитру Васильовичу та його колегам. Нині сорти, виведені селекціонером, квітують на приса дибних ділянках селян. Але час бере своє. Невдовзі Дмитро Равлик перегорне 78-му сторінку свого календаря. Даються взнаки прожиті роки, мокрі й спекотні дні, проведені на дослідних ділянках у Нижньоворітському урочищі Славки. І маючи право на заслужений відпочинок, плекає надію, що передасть справу, якій присвятив життя, у надійні руки, а врожаї сортів, виведених ним, ще довго радуватимуть земляків, які справедливо називають картоплю другим хлібом. Щоб вона мала довге життя, прикрашала наші присадибні ділянки цвітом, завжди була першою стравою на столі. Йосип БІГАРІЙ
Рік заснування 1990 Головний редактор
Мирослава ГАЛАС АДРЕСА РЕДАКЦІЇ 88000 м. Ужгород, вул. Руська, 13 (2й поверх) Email: NOVZAK@GMAIL.COM Рекламний відділ: REKLAMANOVZAK@GMAIL.COM Веб.: WWW.NOVZAK.UZ.UA
Телефон: 36284 Тел./факси: 35300 заступник головного редактора –
відповідальний секретар: 37094
ВІДДІЛИ культури, освіти і науки: 613752 новин: 35381 реклами та комерції: 35261 бухгалтерії: 35261 Реєстраційне свідоцтво Зт 124 від 6 серпня 1997 р. Наш індекс – 61168. Номер набрано й зверстано в комп’ютерному центрі редакції газети «Новини Закарпаття». Видрукувано у ПрАТ «Видавництво «Закарпаття», 88006 м. Ужгород, вул. Гагаріна, 421. Тираж 1201 примірник. Замовлення №365. Офсетний друк. Умов. друк. арк. 1. Підписано до друку 3.09.2018 р. о 18.00. Відповідальність за достовірність і зміст реклами несе рекламодавець. Розрахунковий рахунок редакції: р/р 26004500049297 МФО 300614, код ОКПО – 20443975 в ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» м. Ужгород.
итаютчьів ч с а н жня 000 чита Щотие 100 майж Газета виходить у вівторок та суботу
ПРОХАННЯ ПРО ДОПОМОГУ
7 МОДНИХ ПОРАД ВІД КОКО ШАНЕЛЬ
Коко Шанель змінила світ моди, зробила жіночий гардероб вишуканим і практичним. Завдяки Шанель модниці донині носять коротку стрижку боб, костюми зі штанами, перли, тільняшки, твідові жакети та багато іншого. Згадаймо, що ж радила жінкам, я к і х о т і л и в и гл я д а т и стильно, легендарна Коко. 1. Ідеальна спідниця має закривати коліна. Шанель вважала коліна найпотворнішою частиною жіночого тіла, тому в усіх своїх моделях ховала їх під тканиною спідниці або брюк. Тепер така довжина вважається класичною. 2. Брюки роблять жінку вільною. Свого часу Габріель (справжнє ім’я модельєра) одна з перших пошила брюки для жінок. Вона перекроїла чоловічу модель для себе. Штани дозволяли жінкам швидко ходити й зручно сидіти. Для вечірніх виходів у світ Коко створила знамениті широкі брюки, подібні до тих, які потім прославила Марлен Дітріх. 3.Аксесуарів має бути багато. Коко була великою прихильницею прикрас і кожен свій образ завершувала безліччю аксесуарів. В її колекції були як дорогі перли, рубіни й смарагди, так і біжутерія, яку вона з легкістю комбінувала з дорогим камінням. Також Шанель любила брошки-камеї, які стали її фірмовим знаком. 4. Сумка – на ремінці, щоб руки залишалися вільними. Придумана Коко в 30-х роках модель знаменитої сумки – чорний стьобаний ридикюль
на ланцюжку – виявилася дуже практичною і прекрасно доповнювала образ бізнес-леді. Такі сумки легко носити на плечі, вони не спадають і залишають вільними руки. 5. Стильне взуття може бути двоколірним. У своїй творчості Коко постійно зверталася до поєднання чорного й білого. Знаменита модель білих туфель із чорним носком від Шанель – класика елегантного стилю. Сама Га б р і е л ь вважала, що чорний колір візуально зменшує розмір стопи. 6. Маленька чорна сукня. Коко Шанель вивела чорний колір із «жалоби», зробила його повсякденним і універсальним. На думку модельєра, кожна жінка повинна мати в гардеробі маленьку чорну сукню, яку, при правильному підборі аксесуарів, можна одягти як вдень, так і для вечірнього виходу. 7. Парфуми – це також одяг. Коко Шанель створила один із найпопулярніших ароматів. Стійкий і специфічний квітковий аромат, посилений альдегідами, був запакований в по-чоловічому просту квадратну пляшечку. «Парфуми – це невидимий, але незабутній, неперевершений модний аксесуар. Він сповіщає про появу жінки й продовжує нагадувати про неї, коли вона пішла», – казала Коко.
Звертаюся до всіх, хто колись працював у друкарні на вул. Духновича в Ужгороді, видавництві «Радянське Закарпаття», а вже потім – просто «Закарпаття». До всіх, хто пам’ятає, як раніше друкувалися газети, – лінотипи й ручну верстку, метранпаж. На першій машині більше 20-ти років працювали Володя Сотак і Люба Пеха. Він уже давно пішов у небуття, і кару небесну від шкідливого виробництва з цинком і свинцем досі пожинає Люба. У свої 55 жінка має ІІ групу інвалідності. Її кістки – наче мереживо, і незначна травма закінчується множинними переломами. Вперше таке сталося навесні – невдале падіння призвело до переломів руки й ноги, і відповідно – до операції з застосуванням пластин. Понад півроку жінка проходила на милицях. Справа йшла на лад, але… Чергове падіння понівечило всі надії на одужання. Знову множинний перелом на руці (вже іншій), тріщини в тазі, струс мозку… Тепер Любі потрібна операція – кістки просто так у гіпсі не заживуть. Приблизна вартість 26 тисяч гривень при пенсії 1400 грн для неї непідйомна. Але нас, небайдужих, залишилося немало. Кілька гривень, навіть в умовах безгрошів’я, не останні кошти в бюджеті. Дай Бог, щоб допомагали ми, а не нам. Реквізити пенсійної картки: Пеха Любов Ігнатівна. Укргазбанк. 5355077018191500 Людмила ОРОС, журналіст