2022\12\03 № 9 (4973)

2 000000 05173 4 >

Íåõàé ó âàø ä³ì ïðèõîäÿòü ò³ëüêè äîáð³ íîâèíè! № 9 (4973)

12 березня 2022 року

Ціна 7 гривень

«ЯКБИ Я МАЛА ХОЧ 18 РОКІВ, ТО ПІШЛА БИ ЗАХИЩАТИ УКРАЇНУ», –

ТЕМИ НОМЕРА

КАЖЕ 13-ЛІТНЯ УЖГОРОДСЬКА ВОЛОНТЕРКА МАРІЧКА ТОМАШЕВСЬКА Дівчина Весняна з Українки, або Дитячі сни про війну

3 стор.

Розчарування в НАТО. Чому емоції не мають знищувати майбутнє України

4 стор.

В

олонтерство в неї, можна сказати, у крові, – її мама Ольга Томашевська займається цим із 2014-го. Як устигає, враховуючи, що має чотирьох дітей, – уявити важко. Нині семикласниця Марійка разом із дорослими з Руху підтримки закарпатських військових чергує в «Дасторі» – роздає людям списки, де зазначені потрібні продукти, й усі, хто хоче, можуть купити щось та покласти в корзини волонтерів. Потім це все сортується й відправляється нашим бійцям. Дівчинка каже, що якби мала хоч 18, і сама пішла би захищати Україну. Поки вона, звісно, до цього ще не доросла. Але мілітарі-вишкіл у «Карпатському легіоні» (фото з фейсбука М. Томашевської – поруч) все ж пройшла.

5 стор.

ЕКОНОМІКА УКРАЇНИ ПЕРЕХОДИТЬ НА ВОЄННІ РЕЙКИ

Художник-графік, який створив першу паперову гривню й популяризував тризуб, був іще й великим жартівником та любителем вечірок

6 стор.

«Бачу, що ти не москаль». Українські зірки на варті нашої свободи

8 стор.

Українська економіка мусить переходити на воєнні рейки. Вже є перші заходи в цьому плані. Зокрема ті, хто через російську агресію втратив роботу й засоби до існування, можуть отримати 6500 грн через програму «єПідтримка». Йдеться про області, де ведуться найактивніші бойові дії. Виплату можна витратити на будь-що. Допомога розрахована на найманих працівників, за яких підприємства сплачували ЄСВ, а також ФОПів, які не працюють через війну. Окрім того, на час воєнного стану відтерміновується сплата податків для підприємств, які неспроможні їх заплатити. ФОПи І та ІІ груп звільняються від ЄСВ; фірми та ФОПи третьої – від сплати ЄСВ за найманих працівників, які були призвані до ЗСУ та тероборони. Передбачене і звільнення від сплати податку на землю та орендної плати за

землю державної й комунальної власності на всіх територіях, де ведуться бойові дії. А ще уряд розпочав програму евакуації підприємств із зони бойових дій на захід України. Хто бажає перевести туди повністю або частково виробничі потужності, має на сайті за відповідним посиланням заповнити анкету. На додачу уряд та місцеві адміністрації запроваджують контроль за цінами на соціальні товари, пальне та ліки. Перекриватимуть нестачу бюджетних коштів за потреби фінансовою допомогою від західних партнерів, хоча поки, як заявив міністр фінансів Сергій Марченко, Україна витримує напругу й навіть вчасно розраховується з усіма боргами. Проте за даними міністра інфраструктури Олександра Кубракова, лише збитки, завдані транспортній інфраструктурі, вже оцінюються в понад 10 мільярдів доларів.

Триває передплата-2022 на «НЗ»! Знову буде лотерея!

Передплатний індекс 09168 11168 (для підприємств, організацій)

Вартість, грн 1 міс. 3 міс. 6 міс. 9 міс.

23,70 71,10 142,20 213,30 35,20

105,60 211,20

316,80

Вартість приймання передплати в поштовому відділенні: 1 міс. – 5,00 грн; 2 – 3 міс. – 10,00 грн; 4 – 6 міс. – 14 грн; 7 – 12 міс. – 22,00 грн. Через сайт Укрпошти передплату можна оформити з дому. На сайті газети за посиланням www.novzak.uz.ua можна, не виходячи з дому, з картки передплатити електронну версію нашого видання. Для цього на верхній панелі слід вибрати рубрику «ПЕРЕДПЛАТА». Вартість – 15 грн на місяць.

НЗ-ФАКТИ Парламент прийняв законопроєкт щодо примусового вилучення в Україні об’єктів права власності Російської Федерації та її резидентів. Паралімпіада-2022: на 10 березня в України 19 медалей – 6 золотих, 8 срібних і 5 бронзових. Ми на третьому місці в медальному заліку. Україна призупинила експорт м’яса, гречки, цукру та інших соціально важливих продуктів. Крім того, Кабмін дозволив обласним військовим адміністраціям спільно з Нацполіцією та Держлікслужбою здійснювати контроль за цінами на соціально значущі продукти, ліки й пальне. Іноземці з 52 країн їдуть до України воювати проти Росії в Інтернаціональному легіоні. Їх уже понад 20 тисяч. На спецрахунок НБУ для допомоги армії перераховано понад 10,2 млрд грн в еквіваленті (є й зарубіжні пожертви). ЄС прийняв механізм захисту українських біженців – строком на рік, а не на 3, як було спочатку. Майже 134 тисяч чоловіків повернулися з-за кордону, аби захищати Україну. Європейський інвестиційний банк перенаправить з інших проєктів у державний бюджет України 639 млн євро.

відмову від імпорту енергоресурсів із РФ. У Конгресі США схвалили виділення понад 13 млрд доларів на допомогу Україні. Європейський банк реконструкції та розвитку погодив виділення Україні та країнам, що приймають біженців, 2 млрд євро допомоги. МВФ погодив екстрену допомогу Україні в 1,4 мільярда доларів. Світовий банк затвердив додатковий пакет підтримки для України на 723 млн доларів. Велика Британія виділить додаткові 100 мільйонів доларів допомоги для підтримки економіки України. Анонімний благодійник зі США перерахував $1млн для підтримки української армії. Кількість біженців з України ООН оцінює у 2 мільйони. Буд а п е ш т д оз вол и в розміщення сил НАТО в Угорщині, але забороняє транспортування летальної зброї в Україну через свою країну. Внаслідок бойкоту, який Росії оголосили великі іноземні компанії, близько 3 млн росіян можуть залишитися без роботи.

Україна приєдналася до кіберцентру при НАТО.

Хакери Anonymous 7 березня зламали російські потокові сервіси й державні телеканали, щоб транслювати кадри війни з України.

США заборонили імпорт нафти та газу з Росії, Великобританія – теж. В ЄС домовляться про поетапну

Росія стала об’єктом понад 5530 світових санкцій і таким чином є найбільш підсанкційною країною у світі.

ЧИТАЙТЕ НАС НА САЙТІ WWW.NOVZAK.UZ.UA

2 ЧАС МІСЦЕВИЙ TT СИТУАЦІЯ

ДО НАС ПРИБУВАЮТЬ УСЕ НОВІ ПЕРЕСЕЛЕНЦІ,

Фото С. Гудака

ПРИЙМАТИМУТЬ І ЦІЛІ ПІДПРИЄМСТВА

Голова Закарпатської ОВА Віктор Микита, мер Ужгорода Богдан Андріїв та силовики зараз регулярно проводять брифінги, щоб оперативно інформувати про ситуацію. А вона в нас залишається спокійною та контрольованою, правоохоронці працюють у посиленому режимі. Вже зняті обмеження щодо кількості пального, яке можна заправляти за один раз. Та головне – щодня у край приїздять усе нові й нові переселенці. В. Микита розповів, що перед органами місцевого самоврядування стоїть зараз питання допомоги цим людям. Зокрема на нараді обговорили фінансування тих громадян, які беруть участь у допомозі внутрішньо переміщеним особам, а також залучення самих ВПО до цієї роботи – приготування їжі, проведення тої гуманітарної місії, яку наразі виконують закарпатці. Планується виділення коштів із місцевих бюджетів для підтримки переселенців, задіяних у гуманітарній сфері. Йдеться також про облікування ВПО, бо дуже важко контролювати їхні потоки: хтось приїжджає й не реєструється, багато виїжджає за межі України. «Хочемо організувати роботу органів місцевого самоврядування так, аби всі вимушені переселен-

ці пройшли реєстрацію, вказали свої професійні навички, щоб створити певну базу й забезпечити їх, за можливості, роботою. Особливо важливо зареєструватися багатодітним родинам, аби ми розуміли, чим можемо допомогти їм із працевлаштуванням, або ж дотувати коштами, щоб компенсувати хоча би сплату оренди за житло», – каже В. Микита. Водночас в Ужгороді, зі слів Богдана Андріїва, переселенцям, які зареєструвалися й мешкають у гуртожитках, навчальних закладах, видають талони на харчування. Це все обліковується, щоб потім заплатити підприємцям за продукти. Виконком затвердив розмір фактичних витрат на добу за це – 100 грн для дорослого та 80 грн для неповнолітнього. Віктор Микита 9 березня заявив, що Закарпаття очікує ще 100 000 біженців. Область справляється із прибуттям великої кількості евакуйованих: «Ніхто не буде спати на вулиці, поки обходимося без палаток. Міська влада забезпечує садочками та школами». Наступного дня на брифінгу розповів: щодня 3 – 4 тисячі людей відправляємо за кордон, вони можуть отримати статус біженця у Словаччині, Угорщині чи Румунії або ж іти далі в інші країни ЄС.

TT ВАРТО ЗНАТИ

У П’ЯНИХ ВОДІЇВ АВТО ВИЛУЧАТИМУТЬ ДЛЯ АРМІЇ Попри заборону на продаж алкоголю по всьому Закарпаттю, все ж є випадки, коли люди керують авто напідпитку. Відтак на засіданні ради оборони області прийняли рішення: крім того, що такі водії нестимуть адміністративну та кримінальну відповідальність, у них іще й вилучатимуть транспортні засоби та передаватимуть Збройним силам України. Начальник крайового ГУНП Ярослав Колесник на спільному

брифінгу в ОДА 10 березня повідомив, що за останні дні вилучили 2 такі автівки. Водночас зауважив: рівень злочинності в регіоні впав, правопорушень майже не скоюють. За минулу добу зафіксований 1 грабунок та 2 крадіжки. Зловмисники встановлені, їх затримали. Іще важливий момент, на якому раніше наголосив керівник ОВА Віктор Микита: в багатьох населених пунктах громадяни об’єднуються в групи, озбро-

TT ПОГОДА

ЛЮТИЙ ВИЯВИВСЯ Середньомісячні температури повітря по області в лютому складали від -1ºС до +3°, на високогір’ї – 5° морозу, що на 0 – 3º вище норми. Максимально стовпчики термометрів піднімалися до 6 – 12º тепла, а мінімально опускалися до -15°. Про це інформує начальник Закарпатського центру з гідрометеорології Василь Манівчук. Загальна кількість опадів, із його слів, становила 58 – 117% норми. Були дві хвилі невисокого сніго-дощового паводка, які не спричинили особливих проблем, проте на високогір’ї в кінці місяця снігозапаси залишалися практично без змін. Для зимуючих культур погода виявилася сприятливою: лише в південній частині низинних районів області наприкінці другої декади лютого відбулося тимчасове відновлення вегетації, яке закінчилося на початку третьої декади. Інде рослини перебу-

Надходять запити й щодо можливостей розміщення виробничих потужностей із областей, де йдуть активні бойові дії. Переїжджає багато підприємств, навчальних закладів. Зокрема до нас переселиться Харківський університет. До речі, Укрзалізниця повідомила, що з 9 березня з Чопа до Словаччини курсуватимуть щоденні потяги для евакуації українців, які втікають від війни. Водночас із Чопа до Захоня (Угорщина) протягом дня з інтервалом у три години й надалі курсують 9 поїздів. Стосовно гуманітарної допомоги, то щодня Закарпаття відправляє її майже 600 кубометрів у «гарячі точки» України. Якась частина залишається для підтримки тергромад і переселенців. Останніх запрошуватимуть сортувати «гуманітарку» і спробують організувати так, щоб вони отримували за це зарплату в межах можливого. Лише логістичний хаб на базі заводу «Єврокар» транспортував 60 вагонів гумдопомоги в ті області нашої держави, де ситуація найскладніша. Це близько 3,6 тисячі тонн, поінформував перший заступник голови ОВА Мирослав Білецький. Вантажі до нас звозили з Угорщини, Словаччини, Чехії, Італії, Хорватії, Німеччини тощо. Хаб продовжує роботу, тому всі бажаючі можуть відсилати вантажі саме сюди. Громади Закарпаття, представники органів місцевого самоврядування теж активно долучаються. Щодо забезпечення логістики гумдопомоги звертайтеся за телефонами: 050-961-25-10, 050961-26-07. Або привозьте безпосередньо на склад за адресою: с. Соломоново, вул. Перемоги, 46. Тим часом на приміському вокзалі Ужгорода, праворуч від центрального, Укрзалізниця запустила Центр передачі гуманітарних вантажів. Пріоритетними є медикаменти, засоби гігієни, продукти харчування тривалого зберігання, одяг, бутильована вода, дитячі продукти, спальні мішки та каримати. Все має бути надійно запаковане й підписане – ім’я, телефон особи, що зустрічає, місце призначення. Контактна особа – Богдан: 050 -076-70-56. юються мисливською зброєю, ставлять блокпости і наділяють себе певними повноваженнями з контролю обстановки на території. Він закликав не робити цього, щоб не дестабілізувати ситуацію. У нас достатньо сил правоохоронців, плюс є тероборона, які мають цим займатися. Всі інші групи на зразок вищезгаданих є незаконно утвореними й будуть нести за це кримінальну відповідальність. Іще такий важливий момент. Протягом останніх тижнів у нас суха похода, дощів нема, й люди традиційно палять траву. Внаслідок цього якось за добу були 22 пожежі, і їх кількість зростає. Тож краян просять не створювати додаткові проблеми.

ТЕПЛІШИМ ЗА НОРМУ вали у стані зимового спокою, шкідливих для них явищ не спостерігалося. Однак внаслідок танення снігу та випадання дощів на полях утримувалося сильне зволоження, ґрунтові води підтопили близько 30 га сільгоспугідь. За даними узагальнення результатів відрощування рослин зимуючих культур, взятих з полів 25 січня метеостанціями Берегово, Хуст і Н. Ворота, ушкодження озимої пшениці та багаторічних трав не виявлено. Що стосується перспектив на березень, то за довгостроковим прогнозом Українського ГМЦ та світових центрів погоди, в області середньомісячна температура очікується на рівні 2 – 6,5° тепла, що на 2 градуси вище норми. Опадів передбачається 37 – 62 мм (70% норми). Загалом зафіксований абсолютний мінімум березня на Закарпатті – від 19 до 26,9° морозу, максимум – від 14,5 до 28,5° тепла.

№9 (4973)

12 березня 2022 року

НЗ

TT ТАКІ СПРАВИ

ШКОЛЯРІ ЩЕ ТИЖДЕНЬ БУДУТЬ НА КАНІКУЛАХ, А ОТ СТУДЕНТИ УжНУ ВЖЕ ВЧИТИМУТЬСЯ, ХОЧ І ДИСТАНЦІЙНО Міносвіти дозволило відновити навчання в тих областях, де ситуація спокійна. Однак закарпатські школярі ще тиждень перебуватимуть на канікулах. Таку інформацію з посиланням на директорку департаменту освіти і науки, молоді та спорту Мар’яну Марусинець 9 березня оприлюднили на офіційному сайті ОВА. Напередодні на «Суспільному» чиновниця розповідала, що для учнів початкових класів навчання відновлять із 14 березня, запрацюють і садки, а от зі старшими питання ще вирішуватиметься. Та оскільки в регіоні вимушено переміщених осіб поселяють у тому числі і в садочках та школах, а вчителів залучають до волонтерства, територіальні

громади повідомили: відновити повноцінний навчальний процес наразі не вдасться. «В області зараз багато переселенців, тому повертатися в заклади освіти не можемо. Розуміємо, що осередки зайняті, педагоги теж, окрім цього, піклуємося про безпеку дітей. Продовжуємо моніторити ситуацію, а поки – канікули», – прокоментувала М. Марусинець. Наступного тижня це питання з представниками районних військових адміністрацій і відділів освіти тергромад розглянуть знову. А от Ужгородський національний університет із понеділка таки відновлює навчання студентів. Щоправда, проходитиме воно в дистанційній формі.

TT ВДАЛОСЯ!

ДЛЯ ПАВЛИКА МОТИЧКИ ЗІБРАЛИ 2,3 МІЛЬЙОНА ДОЛАРІВ

Попри війну та економічні негаразди, благодійникам удалося зібрати 2,3 млн доларів на найдорожчий у світі препарат «Золгенсма» для дворічного закарпатця Павлика Мотички, хворого на СМА. Батьки хлопчика у Павлик Мотичка з мамою, фото його батьків фейсбуці написали: «1,5 року життя в страху: чи ливо. Після оплати лікування зможемо, чи встигнемо?!.. зробимо детальний звіт про Ми встигли! Ми змогли! І все використані кошти. Ще раз завдяки вам. Завдяки кожній хочемо подякувати кожному, крапельці, завдяки кожному хто з нами був поруч. Бережіть репосту, кожній гривні – ми себе! І всім нам мирного неба з вами довели, що все можв Україні».

TT КОРОТКО

ХОТІЛА ВИВЕЗТИ ЧОЛОВІКА… В БАГАЖНИКУ

6 березня вночі на кордоні з Угорщиною виявили чоловіка, який ховався від паспортного контролю під речами в багажнику «Лексуса».

47-літня водійка в такий спосіб намагалася вивезти за рубіж свого 50-річного чоловіка, котрий під час воєнного стану потрапляв у категорію «невиїзних». Тепер на нього чекає адмінвідповідальність за спробу незаконного перетинання кордону України. Далі у військкоматі буде прийматися рішення щодо його мобілізації. А от дружині загрожує кримінальна відповідальність за організацію незаконного переміщення осіб через рубіж, повідомляють із Держприкордонслужби.

КРЕМЛЬ ПЛАНУВАВ ІЩЕ «НАРОДНІ РЕСПУБЛІКИ» Та ці плани зірвала Служба безпеки. За задумом злочинців, до «Федеративної республіки Україна» мали увійти Івано-Франківська, Закарпатська, Львівська, Тернопільська та Чернівецька області. Логіка псевдоутворення – розхитати ситуацію в тилу українських військових. СБУ затримала організатора та ключових осіб мережі на Івано-Франківщині. У західних і центральних областях вони збиралися завербувати понад пів тисячі зрадників. Озброєні сепаратисти мали ліквідувати ключових силовиків і представників влади. Після цього планувалося захопити адміністративні будівлі та проголосити «народні республіки» за зразком так званих «Л/ДНР», а потім об’єднати в нову підконтрольну Росії державу.

У НАС ЗАТРИМАЛИ РОСІЙСЬКОГО ШПИГУНА На Закарпатті ж СБУ викрила агента ФСБ РФ, який із першого дня вторгнення збирав дані про настрої мешканців Західної України та їхнє ставлення до Росії на тлі війни. Ворожого шпигуна затримали в одному з населених пунктів краю. Взагалі РФ намагається «розконсервувати» колишніх військових на нашій території та залучити їх як до відкритої, так і до підпільної боротьби проти України. Але СБУ цьому успішно протистоїть. Закарпатська обласна організація профспілки працівників охорони здоров’я України поділяє біль непоправної втрати та висловлює сердечне співчуття голові Іршавської районної організації профспілки працівників охорони здоров’я України, члену президії, члену Обласного комітету облорганізації профспілки Вірі Юліївні Маргіті з приводу тяжкої втрати – смерті мами.

НЗ

ЧАС МІСЦЕВИЙ 3

№9 (4973)

12 березня 2022 року

TT УРОЧИСТОСТІ

TT НОВИНИ З ПЕРЕДОВОЇ

ВІДЗНАЧИЛИ КОНЦЕРТОМ І «ВІДКРИТИМ МІКРОФОНОМ»

В ПУХ І ПРАХ, ЗОКРЕМА Й «БАЙРАКТАРАМИ»

208-му РІЧНИЦЮ ШЕВЧЕНКА

9 березня українці по всьому світу вшановують день н а р о д ж е н н я Та раса Шевченка, й наш край та Ужгород зокрема не стали винятком. Із цієї нагоди в обласному центрі біля пам’ятника Кобзареві на площі Народній влаштували концерт-мітинг. Спів заслуженого академічного Закарпатського народного хору чути було й на протилежному березі Ужа: звучали «Молитва за Україну», гімн, Шевченківські «Заповіт» і «Реве та стогне Дніпр широкий»… Читали й вірші. І звісно, у виступах нагадали про актуальність пророчих слів Кобзаря під час агресії Росії проти України. До речі, поруч ви бачите, як нестандартно вшанувала того дня Шевченка наша 128-ма бригада – це фото вони розмістили на своїй офіційній сторінці у фейсбуці. Відзначення 208-ї річниці з дня народження Кобзаря в Ужгороді включало й поетичні читання «Відкритий мікрофон» (кожен охочий міг продекламувати улюблені рядки з творчості поета), презентацію антології «Зоря Шевченка над Карпатами» та виступ академічного духового оркестру філармонії. А на площі Театральній тривала виставка робіт на Шевченківську тематику переможців обласного конкурсу мистецьких шкіл краю.

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ЛЕГІОН РОЗНОСИТЬ ВОРОГА Минулої суботи надійшла інформація із зони бойових дій про успішну операцію підрозділу 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади. Поблизу наших позицій намагалася пройти російська диверсійно-розві­ дувальна група й нарвалася на штурмовиків 128-ї. Зіткнення тривало менше десяти хвилин, у результаті двоє військових росармії вбиті (один – снайпером, інший – вибухом гранати нашого РПГ), решта групи відступила. Росіяни фактично втекли, кинувши загиблих із їхньою зброєю. Документи вбитих передані бригадній розвідці, трофейна зброя – два АК-74 і один ПМ – дісталися нашим бійцям. Наступного дня воїни Закарпатського легіону в ході жорсткого зіткнення знищили ворожу БМП-3. Броньовану машину наш протитанковий гранатомет розніс на друзки, башту відірвало й відкинуло на кілька метрів. Члени екіпа-

Фото зі сторінки у фейсбуці 128-ї бригади

жу та десантники, що перебували всередині, вбиті на місці, один, котрий був поза БМП, одразу здався в полон. Судячи з військового квитка, це «Левкин Денис Валерьевич», 17 квітня 1994 року народження, мешканець м. Сургут Тюменської області. Він закінчив фінансово-економічний коледж у своєму місті й тоді ж отримав військовий квиток. Неодружений. При допиті говорить те, що й інші полонені, – командування повідомило, ніби відправляє на навчання, про Україну ніхто не згадував, сам воювати не хотів, нікого – ні військових ЗСУ,

TT ПЕРЕЖИТЕ

ДІВЧИНА ВЕСНЯНА З УКРАЇНКИ,

ні мирних українців – не вбивав. 128-ма бригада навмисно виставила особисті дані й фото полоненого на своїй сторінці у фейсбуці, аби його рідні побачили, що відбувається з російськими окупантами на нашій землі. Можливо, це додасть хоч трохи розуму іншій войовничій русні, яка сподівалася на легку прогулянку й бліцкриг в Україні. Власне, 6 березня 128-ма бригада мала кіль-

АБО ДИТЯЧІ СНИ ПРО ВІЙНУ

М

ій 5-річний племінник якось цікавився, чи можна дітям іти захищати Україну? Я переконувала, що й тут можна це робити – малювати малюнки, збирати одяг, плести сітки. В цьому матеріалі ми зібрали кілька дитячих історій і переживань. В Ужгороді, як і чи не в кожному місті області, приймають ВПО, які залишаються тут або їдуть далі. Ними опікуються волонтери. Анна Мелеганич із волонтеріату УжНу написала у фейсбуці: «Багато історій буде в кожного після цієї війни: і в тих, хто переживає обстріли на сході, і в тих, хто допомагає на заході України. Ось одна з них. Хлопчик (8 місяців), який народився у Білій Церкві, тиждень ночував у підвалі з мамою і бабусею. В ніч із 7 на 8 березня їхали до Ужгорода евакуаційним автобусом, не знаючи, куди точно. Планували в Польщі, в Ужгороді – що поїдуть у Чехію, але після обіду ми їх відправили у Словаччину. Це все за один день. Дуже приємно, що небайдужих людей є багато й за межами нашої країни. Ця дитина цього не буде пам’ятати, але трохи старші назавжди матимуть у пам’яті жахи російської агресії й окупації». На переході Вишнє Нємецке – Ужгород фотокор Укрінформу ужгородець Сергій Гудак знімкував біженців. «Дівчинка з красивим ім’ям. Звати її Весняна. І жила вона в місті з красивою назвою – Українка. Весняна дуже любить танці. Її сестра Аліса щодня грала на фортепіано. А зараз вони разом із мамою рятуються від жахів, які несе з собою Росія, і вимушені їхати за кордон. А батько Весняни повертається до Українки, аби прогнати цей довбаний «руській мір» і повернути своїм донькам дитинство», – написав Сергій на власній сторінці у фейсбуці. «Ми просто хапали найцінніше – своїх дітей. Думаєте, я б тікала?! Ми хочемо померти тут, на своїй землі. Але мусимо врятувати дітей», – кажуть ки-

янки, які приїхали в Ужгород. Київська акторка театру й кіно Ксюша Онищенко, з якою я познайомилася в нашому обласному центрі під час кастингу на фільм за книжкою Андрія Любки «Карбід», написала: «Я трималася до 1 березня. Трималася в підвалах під обстрілами... А зараз відправляюся рятувати життя моїх дітей. Бо я в них одна. А вони в мене... Це страшний сон, який відбувається... Я виплакала всі сльози за моєю Україною, мамою, братом, моєю квартирою. Моєю!.. Але здоровий глузд і материнський інстинкт перемогли… P. S. Пишу під барбовалом, який дав мені волонтер, тримаючи Кріса на руках. Франя спить на підлозі на своїй куртці. Ми від’їжджаємо... бо так треба. Повернемось і все відбудуємо». Нині вони у Празі й запрошують до себе друзів. Війна розділяє сім’ї. Мій друг-художник із Харкова відправив дружину й пасинка в Польщу, а сам у Полтаві надає безкоштовно сімейне житло для переселенців із Харкова. Відігріваються, відсипаються трохи – і їдуть далі. Інший знайомий привіз в Ужгород до батьків дружину й немовля, а сам повернувся у столицю, щоб захищати. Колега з сайту «Заголовок ком» Аня Семенюк теж фотографує переселенців. Ось що написала про діток: «Рожеві шапочки на маленьких голівках. Замерзлі ручки. І сльози мам... Бо тато довіз до якоїсь межі, де темно, холодно, багато людей. А вони далі кудись ідуть. І Чапа з ними. Думаю, таких історій наші кордони бачили вже тисячі. Тисячі міцних обіймів, бо «може й востаннє», тисячі «все буде добре» і «не плач». І це дійсно страшне кіно, коли спостерігаєш, як красива родина розді-

ляється на межі України. Мама з малечею – кудись далеко. Тато – воювати... Не знаю, що з нинішніх подій запам’ятають ці маленькі біженці. Як будуть розказувати історію своїм дітям. Чи повернуться в Україну колись. І… чи побачать ще свого тата. Подумки обіймаю всіх цих бідних людей. Мені шкода, що вони залишають країну в такий час. Але кожне рішення мами – правильне. Бо для них зараз головне – зберегти життя цих маленьких сердець, закрити їх від безжальності війни, заховати від жахів. Надіюся, повернуться колись додому. В прекрасну країну, якою вона була «до». І буде «після». Бо відбудуємо». А якось Аня фотографувала на залізничному вокзалі, який нині переповнений сотнями дітей із мамами, котрих привозять евакуаційні потяги. «Хтось у метушні кидається з одного кутка в інший, тягнучи за собою саморобні валізи з клейонок, дитину, маму й собачку. Волонтери намагаються зупинити, пояснити, що від 10 хвилин, витрачених на гарячий суп чи чай із бутербродом, гірше точно не стане. Хтось прислухається, хтось – не дуже. Чи ось залою біжить жінка з дитиною років шести-семи і маленьким йорком. Зупиняється й починає

ка боїв, у результаті яких ворог зазнав втрат у живій силі й техніці. На фото, відзнятих нашими бійцями на передовій, видно, що залишається від росіян після обстрілу артилерії Закарпатського легіону: розірвана техніка, розбита зброя, понівечені бронежилети, закривавлений одяг росармії й залишки амуніції та харчування «Военторга». Яскраве унаочнення, що чекає на окупантів. А от коли російську бронетехніку важко дістати з гранатометів чи артилерії, 128-ма задіює дрони «Байрактар» зі споріднених бойових підрозділів. Одне з таких успішних уражень відбулося 7 березня. Поцілити з бригадної артилерії три російські танки Т-80, які обстрілювали наші позиції, не дозволяли особливості рельєфу, тому командування звернулося по допомогу до розрахунку «Байрактару». Дрон підняли в повітря, і за кілька хвилин ціль була знищена протитанковою ракетою з висоти близько двох кілометрів, повідомляє відповідальний за взаємодію з медіа майор 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади Ярослав Галас.

плакати. Витирає долонями сльози, не може перестати. Волонтери обіймають, заспокоюють. Ситуацію рятує пес: починає голосно гавкати, аж не віриться, що це мале тільце може видавати такі звуки. Йому приносять води й корму. Жінка вже не плаче», – розповідає Аня. Коли я волонтерила з Рухом підтримки закарпатських військових у «Дасторі», до мене підійшла старша жінка, щоб придбати воду «Сльози окупанта». Розговорилися. Вона із Дніпра, каже, що не виїжджали б, але думали про онуків. Нині тимчасово мешкають у Нижньому Солотвині. «Я завжди мріяла побувати на Закарпатті, але ніколи не думала, що саме війна дасть цю можливість», – ділилася. А дітки ВПО приносять нам малюнки для вояків, самі ставлять продукти в кошик, розповідають про школу, в яку колись ходили… Київська ужгородка, марафоністка й письменниця Олеся Кешеля нині в безпеці, в сільському будинку в батьків на Закарпатті. А вторгнення Росії в Україну застало її у столиці. «Те, що пережили ті, хто прокинувся о 5 ранку 24 лютого від вибухів, не перекажеш. Як це – бігти в підвал і намагатися там заснути, гріючись одне об одного і прикриваючи дітей,

– я вам не зможу передати, в мене нема таких слів. Це найжахливіше, що я і сотні тисяч киян відчували у своєму житті», – поділилася. «Мені здавалося, діти легко пережили стрес. Під атаками ми були лише два дні й тільки одну ніч провели в підвалі. Намагаємося гасити свою агресію, свої почуття поряд із ними. І в цілому вони ок. Поряд із ними бабуся й дідусь, усі рідні. Ще до нас приїхали подруги з маленькими дітьми, тепер тут цілий садочок. Сьогодні вчимо вірші Тараса Шевченка й багато малюємо. Поки ми живі, мені хочеться прочитати, розповісти, проспівати їм якомога більше українського. Так, наче я мушу зробити їм хороше щеплення. Щоб вони чітко розуміли, на якій великій землі народилася їхня душа. А те, що відчувають діти, – от малюнок нашої племінниці Ангеліни», – розповіла Олеся, яка нині допомагає розселяти переселенців, спілкується із закордонними друзями й просить підтримувати Україну. Заодно згадала, що два місяці тому її 5-річній Алісії почала снитися війна. «Зненацька вночі прокинулася, і ми жахнулися: вона кричала з відкритими очима, в неї текли сльози, дивилася на мене, але не бачила. Лише промовляла: «Мамо!!! Мамо!!!». Я ледве її заспокоїла хвилин за 10. І коли спитала, чи їй щось приснилося, відповіла: «Мені снилися бомби! Вони вибухають! Дяді стріляли в мене! Мамо, мені страшно! Це війна!». Наступного дня це повторилося. Вже під час сну в садочку. А потім іще та ще. Один і той самий сон. Щодня. Ми не знали, що й робити. Чи вести до церкви, чи до психолога, чи кропити святою водою. Та за днів 8 чи 10 сон зник так само раптово, як і почався… Я оце згадала й думаю, скільки ж було точно тих днів. Може, ми вже ближче, аніж далі, до ПЕРЕМОГИ…». Оксана ШТЕФАНЬО Фото С. Гудака

4 У ФОКУСІ TT ВИБІР РЕДАКЦІЇ

РОЗЧАРУВАННЯ В НАТО

ЧОМУ ЕМОЦІЇ НЕ МАЮТЬ ЗНИЩУВАТИ МАЙБУТНЄ УКРАЇНИ

8

березня президент Володимир Зеленський оголосив у інтерв’ю американському телеканалу ABC, що «охолов» у питанні вступу до Альянсу і не вважає НАТО діє­ здатною організацією. Згодом на Банковій дещо пом’якшили ці сигнали, але проблему це не зняло. Бо питання – не лише у президентові. Він відбиває думки багатьох українців, які нині, в розпал війни, ставлять під сумнів цю мету, записану в Конституції. Наростають і звинувачення до західних партнерів. І часом це має ґрунт. А тим більше обґрунтованими є емоції в ті дні, коли ворог убиває українців – мирних громадян та захисників Вітчизни. Утім, важливо за емоціями не зруйнувати майбутнє країни. А також не можна посилювати оптимізм ворога в тому, що Україна готова йти на виконання його ультиматумів.

УКРАЇНА НА РОЗДОРІЖЖІ ...Українці вже 13 днів (текст був опублікований цього вівторка) роблять те, що багато хто на Заході вважав просто неможливим. ЗСУ успішно відбиває атаки РФ, знищуючи їх величезну армію, що переважала за розмірами. Вони довели світові, що Україна переможе. Нині буквально кожен західний політик вважає обов’язком висловити захоплення героїзмом українських захисників. Це правда. Але є й інша правда, на яку очі не закриєш. В Україні на адресу Заходу часто звучить зовсім не захоплення, а гнів. Запитання «Чому ви досі купуєте газ з РФ?», «Де закрите небо?» і навіть звинувачення на кшталт «на ваших руках кров українських громадян» поволі перетворюються на мейнстрим. ...Напад РФ згуртував українців у підтримці членства України в ЄС та НАТО, яка злетіла до захмарного рівня. За опитуванням групи «Рейтинг», 86% підтримують приєднання України до ЄС, 76% – за вступ до НАТО, противників – лише 5% та 9% відповідно. Навіть у східних областях є впевнена більшість пронатівських настроїв. Але тут знову є й інша правда. Наприклад, те, що Зеленський публічно ставить під сумнів потребу вступати до НАТО. Зважаючи на авторитет президента у суспільстві, немає сумнівів, що до його думки дослухаються пересічні громадяни, а рівень підтримки нашого вступу дуже скоро зменшиться. Звісно, в часи війни проти України не обійтися без емоцій та обурення. Звісно, є місце для жорстких вимог на адресу Заходу. Звісно, ми потребуємо і заслуговуємо на ще більшу підтримку, захищаючи від російського фашизму не лише Україну, а й світовий порядок. Та варто відділити мух від котлет і розібратися, що насправді не так.

АЛЬЯНС ТА ВІЙНА «Сьогодні відбувся саміт НАТО, слабкий саміт, розгублений саміт», – ці слова Володимира Зеленського в одному з відеозвернень минулого тижня багато хто пам’ятає. Тоді президент не стримував себе у висловах на адресу Північноатлантичного альянсу. Причина – те, що на цій зустрічі члени Альянсу знову висловилися проти участі своїх військових та авіації в організації так званої безпольотної зони. Облишимо в стороні те, що саміту НАТО, тобто зустрічі лідерів державсоюзників, того дня не було. Була зустріч міністрів, і це має значення: спільне рішення про вступ військових Альянсу у пряме протистояння з ядерною державою могли б ухвалити лише лідери.

Утім, це не так важливо, бо на найвищому рівні ані в США, ані в абсолютній більшості європейських столиць згоди на цей крок також немає. Особиста дискусія лідерів того дня не вирішила би це. Тож Зеленський має моральне право дорікати цим нашим західним партнерам. Вимагати. Жорстко. Передусім – висувати вимоги до держав, які в 1994 році скористалися дурістю тодішнього керівництва України й підписали з нею документ-пустишку за назвою «Будапештський меморандум». Той договір не містить юридичних зобов’язань щодо захисту України, але можна й варто апелювати до морального обов’язку. Значно менш виправданими є звинувачення президента в тому, що відтепер «країни НАТО відповідальні за загибель українців». Окей, емоції зрозумілі, але покладати вину не на того, хто стріляє, а на того, хто захищає, але робить це недостатньо? Серйозно? Це немов звинувачувати ЗСУ в загибелі людей у Харкові через те, що вони його не захистили. Абсурд, чи не так? А говорити, що держави – члени НАТО не роблять

вуються нічим. На щастя, є підстави не виключати, що заява Зеленського в інтерв’ю телеканалу ABC з цього приводу була просто емоційною. Або ж була (невдалим!) елементом комунікаційної стратегії, і на Банковій це зрозуміли. Тому, наприклад, у офіційному повідомленні пресслужби президента про це інтерв’ю тематику нашого членства обережно оминули, немов її й не було. Звичайно, на емоціях ця думка зараз дуже популярна. Особливо на тлі тих успіхів, які демонструють ЗСУ (в тому числі завдяки натівській зброї). Тому від кінця лютого популярні жарти про те, що «тепер НАТО хоче вступити в Україну». І це дуже правильні жарти. Вони підіймають дух та додають оптимізму, що дуже важливо в темні часи війни. Але вони так само відірвані від реальності, як і дуже схожі жарти, популярні до дня вторгнення, що навесні Росія не може нападати, бо «хто ж по копаному ходить». Але цей гумор точно не є достатнім для того, щоби виконувати одну з ключових вимог Путіна. А заборона вступу України до НАТО справді є його ключовою Фото AFP/East News вимогою. Цей шлях смертельно небезпечний. Ми вже побачили це в 2014-му, коли «позаблоковість» не лише не врятувала Україну, а й дозволила РФ окупувати Крим та частину Донбасу, доки держава була слабкою. А у Кремлі знають, що відмова від НАТО гарантовано призведе до розколу суспільства так само, як у 2013 році, коли Янукович відмовився від ЄС. А внутрішній розкол – це те, що Кремлю нічого для нашого захисту, було б потрібно найбільше. Чи потрібно це неправдою. Києву? Напевно, ні. Подивімося правді в очі: те, що Відмова від НАТО також не може Україна встояла; те, що на ключових бути тимчасовим, тактичним ходом, напрямах наступ окупантів захли«на час переговорів». Бо вона сама нувся; те, що ми маємо підстави для по собі може поховати наші перспеквпевненості у своїй перемозі, – все тиви вступу до Альянсу. Журналістам це стало можливим у тому числі заЄП не раз доводилося чути в Брюссевдяки зброї, яку Україна отримала лі, що там не можуть зрозуміти: чи не від західних партнерів за останні три повторить Україна під час чергового місяці. історичного витка своє рішення 2010 Нагадаємо: від кінця минулого року, коли (знову ж-таки, за Янукороку, коли Путін почав масштабне вича!) Київ оголосив, що вже не йде скупчення армії на кордонах України, до Альянсу. Чи потрібно це Києву? наші партнери по НАТО почали поЗнову ні. стачання до України новітньої зброї Відмова від НАТО також не пов небачених доти масштабах. Це і силить обороноздатність України. «Джавеліни», і британські комплекБо хай як нам не подобається те, що си NLAW, й інше озброєння. Утім, і Альянс не хоче захищати нас, – але тоді деякі держави, як-от Німеччина він і не зобов’язаний це робити. (хоча й не лише вона), принципово не Зобов’язання Альянсу – захист своїх хотіли постачати жодного озброєння кордонів. Тому США перекидають до України. війська на східний фланг НАТО, а Та після 24 лютого, коли українські не за нього. І логічно за цих умов міста охопило пекло війни, здався прагнути стати частиною блоку, а не також Берлін. А інші партнери кратно відмежуватися від нього. збільшили постачання. Від «СтінПовторимося: все це не знімає герів» до протитанкових гранат, від питань до держав – членів Альянсу. артилерійських набоїв до кулемеНе варто відмовлятися від вимог до тів... Уже йдеться не про сотні, а про союзників надати Україні свої літаки тисячі тонн зброї та боєприпасів, що тощо. Хоч вони й не зобов’язані це прямують до України. Так, цього все робити, але Україна має моральне одно мало. Але цей потік додає впевправо на такі вимоги. Утім – не ціною неності в тому, що ми переможемо й руйнування власної безпеки. лишимося військово сильними. Дійсно, станом на зараз Альянс Також усі держави ЄС і НАТО дали не готовий дати нам членство. Але добро на допуск своїх громадянвоно нині близьке, як ніколи досі. І добровольців на війну в Україні. Ті пов’язане це з тим, що саме зараз країни, де участь у збройних кондля України – доволі несподівано – фліктах за кордоном законодавчо відкрилися двері до ЄС. Так, це теж заборонена (як-от Чехія), ухвалили непростий процес. Так, там також спецрішення, щоби наперед зняти з немає згоди щодо деталей про­ добровольців відповідальність. цедури. Але вона стартувала, і тепер Підкреслимо ще раз: Україна перспектива членства України в ЄС та особисто Зеленський все одно перетворилася з гіпотези на реальмають підстави вимагати більшого. ність. А коли ми проведемо реформи За нинішніх умов прийнятно тиснути та дійдемо до вступу в цей еконона партнерів. Грати на емоціях. Але мічний союз, Заходу необхідно буде треба не «догратися» до руйнування також захищати українську землю та майбутнього України навіть у якості свої інвестиції в неї. Захищати гроші «побічного ефекту». німецького, французького, голандського бізнесів тощо. ТО ЧИ ПОТРІБНЕ НАМ Тоді й перспектива вступу до ЧЛЕНСТВО? НАТО автоматично перетвориться Якщо наратив про «вину Альянсу» на реальність. Звісно, якщо влада ще можна виправдати переговорною та суспільство України необачно не тактикою, то розмови про «відмову відмовиться від неї вже зараз. від членства в НАТО» не виправдоРедакція «Європейської правди»

№9 (4973)

12 березня 2022 року

НЗ

TT ПРЯМА МОВА

«БУДЕТЕ НАМ ПОЛЯ УДОБРЮВАТИ ЗНАЄШ, СКІЛЬКИ ВАШИХ УЖЕ ЗАГИНУЛО ТУТ?..»

У ході бойового зіткнення бійці 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади захопили в полон військового росармії. На офіційній сторінці бригади у фейсбуці розмістили відео його допиту й текстову розшифровку в українському перекладі. Наш боєць говорить із полоненим коректно, хоча поведінка росіян в Україні у мільйонів людей викликає таку лють, що якби окупант потрапив у руки родичів загиблих, розмова була б дуже короткою. Ось їхній діалог.

– …Ми поїхали і там ось ваші (Збройні сили України) зустріли.

– Без квітів?

– Так.

– А що казали, як будуть зустрічати?

– Комбриг сказав, що нас чекають, зустрінуть люди мирні.

– Хочеш, заведу тебе в село, де ви будинки зруйнували, людей убили, дітей? І побачиш, як тебе зустрінуть. Може, квіти тобі дадуть. Скільки твоїй доньці років?

– Три роки.

– Ти знав, що їдеш в Україну? Тільки не треба звиздіти, що не знав.

– Перед фактом нас поставили вже.

– Скільки тобі платять за те, що воюєш? В доларах.

– Не знаю в доларах, зарплата 50 тисяч рублів (за теперішнім курсом – 275 доларів США, або менше 10 тисяч гривень).

– Де твоя частина?

– В Дагестані. Але я не дагестанець, росіянин. Там дислокація тільки.

– Будете нам поля удобрювати. Знаєш, скільки ваших уже загинули тут?

– По всій армії 500 людей, так кажуть.

– Уже більше 9 тисяч (допит проводився в перших числах березня, зараз загиблих росіян набагато більше). Знаєш, що ваші тіла навіть не хочуть забирати? Крематорій польовий привезли. Останки тіл вони спалюють. То хто до кого ставиться краще – наша Україна до своїх солдатів чи ваша Раша-параша? Можемо тіла ваших показати, техніку розбиту.

– Я бачив техніку.

– Вам не кажуть, бо якщо скажуть, ви розвернетеся й поїдете. На кого вчився? Яка освіта?

– Бухгалтер.

– Що таке сальдо? Дебет, кредит?

– Ну, я так. Забув. Рента знаю. Нє, ну давно вчився, забув.

– Тільки ти рівно сиди, бо я подумаю, що втекти хочеш і…

– Та я тільки розминаюся.

– Ти не розминайся, не на фізкультурі. Жити хочеш?

– Так.

– А навіщо? Є смисл?

– Завжди є смисл.

– Я теж хочу жити, в мене точно є смисл. А ви не даєте. Це ти до мене приїхав, а не я до тебе. У нас тут нікого не ображають. Я з тобою російською розмовляю, тут це не заборонено. У нас такого немає, що у вас там по телевізору розказують…

TT ПОПОВНЕННЯ

АМЕРИКАНСЬКИЙ ШАРПЕЙ «ЗАПИСАВСЯ» В ЗАКАРПАТСЬКИЙ ЛЕГІОН

Нещодавно підрозділ 128-ї окремої гірськоштурмової Закарпатської бригади отримав нового «бійця» – собаку породи американський шарпей. Поповнення сталося в зоні бойових дій – наші бійці побачили домашнього пса, що бігав біля зруйнованого російською артилерією будинку. Очевидно, господарі евакуювалися, а шарпей, перелякавшись канонади, втік, коли ж повернувся, нікого не було. Собака породистий і доглянутий (видно, що звик до комфортних умов), але перебував у стані шоку – не їв, не пив, тільки бігав довкола зруйнованої хати й скавулів. Наші забрали його з собою, інакше тварина від нудьги й непристосованості до диких умов загинула би. Потроху пес звик до військового життя, потоваришував із бійцями, почав пити і їсти з їхніх рук. Хоч усе ще сумний – видно, що нудьгує за домівкою й господарями. Зараз шарпей супроводжує підрозділ у зоні бойових дій, його неформально мобілізували, поставили на харчове забезпечення й надали посаду «помічник водія КрАЗу», повідомляє відповідальний за взаємодію з медіа майор 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади Ярослав Галас.

НЗ

№9 (4973)

12 березня 2022 року

ЛЮДИНА І СУСПІЛЬСТВО 5

TT ГІДНИЙ ПРИКЛАД

«ЯКБИ Я МАЛА ХОЧ 18 РОКІВ, ТО ПІШЛА БИ ЗАХИЩАТИ УКРАЇНУ», – КАЖЕ 13-ЛІТНЯ УЖГОРОДСЬКА ВОЛОНТЕРКА МАРІЧКА ТОМАШЕВСЬКА

З

початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, що сталося 24 лютого, в Ужгороді активізувалися волонтери. Ви вже знайомі з Рухом підтримки закарпатських військових, який діє з 2014-го, – його заснувала тележурналістка Галина Ярцева. Вважаю за честь бути в його лавах. Але нині мова не про дорослих, а про їхніх дітей, які нерідко приходили й нині приходять допомагати. Серед них найстійкіші томашата, як ми їх називаємо, – четверо діток нашої волонтерки Ольги Томашевської: Віка і трійня Петро, Павло та Марічка. Більше випитую в Марії, яка зі мною днями волонтерила в «Дасторі». Коли я прийшла на свою зміну, то 13-річна дівчинка роздавала афішки з необхідним при вході. Відразу повідомила: «Тьотя Оксана, мене вже нагодували. Купили булочки, йогурт (Показує на жінку з магазинчика при вході в гіпермаркет. – Авт.). А надворі якийсь чоловік, коли просила: «Допоможіть військовим. Тут список необхідного», у відповідь послав куди подалі». Опісля це тендітне й завжди усміхнене дівча безперестанку пакувало зі мною коробки з продуктами, які приносили люди. Для початку розповімо, що її мама Ольга Томашевська народилася в Казахстані в родині депортованих із Хмельниччини українців. До 1989-го жила за Полярним колом у військовому містечку Луостарі – там служив тато. Поміж тим мандрувала літаком до бабусь – в Україну та Казахстан. Уже в Ужгороді закінчила філфак УжНУ, тут народилися дітки. У 2014-му приєдналася до волонтерського руху, бо в Україні розпочалася війна. «А коли знаю, що потрібна моя допомога, мушу встигати всюди: і за шестирічними трійнятами доглянути, і старшу доньку в школу відвести, і на волонтерство викроїти час», – казала тоді. З дітьми їй дуже до-

помагали батьки, а Оля контро­ лювала процес у телефонному режимі. Старша, Вікторія, в той час мала 8 років і також брала участь у волонтерській роботі. Перша акція, до якої її залучила мама, – книжковий ярмарок. «Дівчинка розуміє, які процеси відбуваються у країні, каже, що на війні дуже багато смутку. А коли ми йдемо волонтерити, хутко одягається і кричить: «Ура!». Дітей важко відгородити від суспільних подій, тому краще їм усе пояснити і спрямувати у правильному напрямі. Меншенькі малюють, у такий спосіб підтримуючи наших солдат. Вони також знають, що в Україні йде війна, але як вона виглядає, сподіваюся, не бачитимуть ніколи», – розповідала тоді Оля. Пригадала із волонтерської практики «Найт-райд», там було багато позитивних емоцій, відчувалася згуртованість ужгородців. «Фото патріота» також завжди проходить успішно. Запам’яталася й акція на фесті вина «Божоле». «Нам потрібні були гроші на тепловізор, і за два дні назбирали 24 тисячі гривень. Ми не просто ходимо і клянчимо кошти в закарпатців, а продаємо речі, солодощі та чай власного виробництва. Така робота окриляє», – деталізує. А от Марічка Томашевська, нині вже 7-класниця, так пригадує своє перше волонтерство: «Це була субота, мама прийшла з волонтерського складу і спитала нас, хочемо йти з нею чи залишимося вдома. Ми

складі перерахували», – пригадує (Ведмедик – символ Руху, тому дарують їх багато, й бійці також.

– Авт.). Ділиться також спогадами про 2014 рік і «БУР» («Будуємо Україну разом»): «Бурчики» першими йшли на Донбасі міняти людям вікна на обстріляних будинках. В Ужгороді в «БУР» нас завела Дзвінка Л о б о д а . Те ж допомагаємо». А ще тома~~Марічка із мамою Олею (2021 р.) шата – у Пласті. Донедавна сказали: «Йдемо». Чергували вони були учнями ЗОШ №11, на набережній. Мама була в а нині навчаються в Київській зеленому платті, Віка – у фіолеатмосферній онлайн-школі. Затовому, а я мала два хвостики. няття зробили – і вперед. Здається, то була акція «Фото Цікавлюся в Марічки, які із запатріота», коли професійні фоходів їй запам’яталися. «Є фото тографи знімкували всіх бажаприкольне. В Русі був День воючих біля стягу, а люди кидали лонтера. Тоді тільки перейшли у скриньку гроші для військових з вулиці Митрака на Гойди, 8.

– хто скільки міг». Наш Павло подарував троянду Перед тим, зізнається, розДзвінці, – усміхається дівчина. питували маму, що таке війна і – А ще якось плавали по Ужі. Це як треба діяти. «І що відповіла була «Ужгородська регата», й мама?» – цікавлюся. «Мама Рух брав участь – ми продавали сказала, що це там, де оборобажаючим варену кукурудзу. няють свою країну, де віддають Вже 8 років, як я волонтерю». життя за вільну націю», – каже 24 лютого 2022 згадує з тридівчинка. вогою: «Ми спали, прийшла «Що таке волонтерити?» – мама і сказала, що Київ бомбпитаю. «Допомагати. От ми, як лять. Ми почали складати трибули малі, то малювали для вовожні рюкзаки. Бабуся варила яків. Сердечка, прапор України. вареники, точила ножі й сокиру. На складі волонтерському, на Галина Ярцева скликала всіх Гойди, 8, дуже часто мама внизу до роботи». Дівчина теж хотіла щось пакує, а ми – наверху. Й піти з мамою, але до чергувань нас просять щось принести чи приєдналася пізніше. «Що я віднести. Тоді ми не мали, чим роблю? Люди бачать наш стозайнятися, то всіх ведмедів на лик у супермаркетах, приносять

TT ПІДТРИМКА

ПОЗАШЛЯХОВИК ЗІ СПОРЯДЖЕННЯМ ПЕРЕДАЛА 128-Й БРИГАДІ ДОВЖАНСЬКА ОБ’ЄДНАНА ТЕРГРОМАДА Голова Довжанської об’єднаної тергромади Хустського району Віктор Симканич 6 березня передав 128-й окремій гірсько-штурмовій Закарпатській бригаді позашляховик Jeep Grand Cherokee. Потужну американську машину для передової купили на кошти, зібрані небайдужими громадянами ОТГ. Перед тим, як передати її нашим бійцям, автомеханіки повністю перевірили ходову частину, замінили мастило в двигуні, «взули» джип у високопрохідну гуму й протестували його, здійснивши автопробіг у гори. Багажник і салон машини наповнений ковдрами, карематами та іншим спорядженням, необхідним для гірських штурмовиків. Подарунок прийняв особисто т. в. о. командира 128-ї бригади підполковник Андрій Грузинцев (на фото із В. Симканичем). За кілька днів позашляховик поїде в зону бойових дій для одного з підрозділів Закарпатського легіону. Того ж дня підприємець із Ужгорода Іван Фізел привіз уже другу партію допомоги для 128-ї бригади – великі тюки з ковдрами, військовими кофтами, шкарпетками, а також партію медикаментів: аптечки й дефіцитні та вкрай необхідні на передовій кровоспинні препарати, знеболюючі ліки тощо. Допомогу для наших бійців разом із І.Фізелом закупили й привезли з Угорщини кілька підприємців із обласного центру. А ось мешканка Німеччини, колишня журналістка з Ужгорода Сана Ганке

передала тактичне взуття й обмундирування: мілітарні футболки, головні убори, рукавиці, ремені, балаклави тощо. Тим часом депутат обласної ради Василь Федурцьо організував доставку з Чехії оргтехніки (двох ноутбуків) для пресслужби 128-ї бригади. Як інформує відповідальний за взаємодію з медіа майор 128-ї ОГШ Закарпатської бригади Ярослав Галас, це лише короткі епізоди, які ілюструють масштабну допомогу для Збройних сил України від цивільного населення. Котре хоч і залишається в тилу чи навіть за кордоном, але своїми конкретними діями долучається до перемоги над російським агресором.

Потреби 128-ї бригади в матеріалах та обладнанні

Волонтери та небайдужі громадяни організували масштабний потік допомоги для наших бійців, що перебувають у зоні бойових дій. 128-ма окрема гірсько-штурмова Закарпатська бригада забезпечена необхідними матеріалами, однак вдячна за допомогу. Водночас, щоб правильно зорієнтувати людей (оскільки у військові частини іноді приносять речі, які важко використати в бойових умовах), ось список найбільш затребуваного: • бронежилети (ступінь захисту не менше 3, 4); • кевларові каски; • тактичні рукавиці; • окуляри балістичні; • налокітники; • каліматорні приціли; • прилади нічного бачення; • тепловізори; • дрони; • спальники; • каремати; • павербанки. Нагадаємо також реквізити 128-ї ОГШ Закарпатської бригади для фінансової допомоги. Отримувач: військова частина А1556. МФО – 820172. Державна казначейська служба України, м.Київ. Код ЄДРПОУ – 077 920 42. Реєстраційний рахунок – UA 528 201 720 313 281 001 302 006 394.

продукти, цигарки, засоби гігієни. Ми з волонтерками зміни, які щодня формуються, тут же сортуємо. Бо, знаєте, сидіти й дивитися новини – це не дуже. Ще я листівки роздаю зі списком потреб. Потім відвозять це все на базу, там із мамою й іншими теж сортуємо. Й так іноді по 7 годин», – деталізує. «Як люди реагують на дитинуволонтерку?» – питаю. «Хвалять, іноді по голові гладять. От я казала, що жінка нагодувала. Це так приємно», – ділиться дівчинка.

– Якось я тобі телефонувала, й ти сказала, що в Падіюні плетеш сітки.

– Так. У той день не було уроків. Я зробила ті, що мала, й ми з сестрою Вікою пішли плести сітки. Там так багато людей було, переселенців також. Я маю досвід, бо у 2014 – 2016-му плели на задньому дворі на Гойди, 8. Говоримо про тих, котрі тепер воюють. «Мамин знайомий учора загинув. Бачилися востаннє торік влітку. Я теж маю знайомого із Закарпатського легіону УНСО. Якось йому писала, то лише коротко відповів: «Усе добре». Потім мама показала, що він на передовій», – веде далі.

– Марійко, звідки береш сили?

– Не знаю. Я не знаю, як це жити під обстрілами чи сидіти в бомбосховищі, але думаю, що дуже страшно. Я писала подрузі: якби мала не 13 років, а хоч 18, то взяла би в руки автомат і пішла захищати Україну. Ми переможемо. Дякую мамі, що привела у волонтерство, бо це дало можливість зрозуміти багато речей…

P.S. Зараз Ольга Томашевська працює в логістичному відділі Руху. Сформували й інші напрями, все працює злагоджено, чітко. «Я захоплююся людьми, яких бачу на Гойди, 8», – каже. І додає: «В мене нема прощення для ворога. Тільки Гаага, військовий трибунал, смертна кара, контрибуція. Ми не маємо іншого виходу, окрім знищення окупантів. І перемога буде за нами, бо ми на своїй землі!». Оксана ШТЕФАНЬО Фото надала М. Томашевська

АГЕНТСТВО ООН У СПРАВАХ БІЖЕНЦІВ Є В УЖГОРОДІ

Офіс Представництва Агентства ООН у справах біженців в Україні розпочинає роботу в Ужгороді. Майже 50 фахівців допомагатимуть із прийомом переселенців у області. Мова про забезпечення вимушено переміщених осіб харчуванням, юридичними консультаціями та психологічною підтримкою, інформує пресслужба ОДА. Керівництво краю разом із представниками Агентства відвідали цілодобовий пункт розподілу внутрішньо переміщених осіб та центр прийому гумдопомоги, які діють на базі комплексу «Совине гніздо». Також побували в кафе «Дельфін», де щодня безкоштовно годують понад 5000 людей. Роботу осередку забезпечують волонтери.

«ПУТІН – ЛОХ, НАЇВСЯ БЛОХ…» Війна з російським агресором проникла в усі прошарки українського суспільства. В тому числі зачепила й дітей. Ужгородські школярі, серед яких діти бійців 128-ї штурмової Закарпатської бригади, долучилися до інформаційного фронту, придумавши кричалку про Путіна. Пройде час, і фольклорна творчість періоду війни України проти Росії стане предметом вивчення філологів, психологів, етнографів тощо. А поки що на сторінці 128-ї бригади у фейсбуці оприлюднили дитячу кричалку від школярів із обласного центру для шанувальників Закарпатського легіону: Путін – лох, наївся блох, Сів у мусорку і здох. А собака з переляку Відкусила йому сраку!

6 ЦІКАВИЙ СВІТ

№9 (4973)

12 березня 2022 року

НЗ

TT ДАТА ТИЖНЯ

ХУДОЖНИК-ГРАФІК, ЯКИЙ СТВОРИВ ПЕРШУ ПАПЕРОВУ ГРИВНЮ Й ПОПУЛЯРИЗУВАВ ТРИЗУБ, БУВ ІЩЕ Й ВЕЛИКИМ ЖАРТІВНИКОМ ТА ЛЮБИТЕЛЕМ ВЕЧІРОК Й

деться про Георгія Нарбута – талановитого українського художника, котрий ілюстрував книжки, розробляв шрифти (їх досі використовують по всьому світу), герби, марки і гроші. Життя митця було коротким, проте насиченим.

ПО ДВІЧІ В ОДНОМУ КЛАСІ, Й ТРІЙКА НАВІТЬ ІЗ МАЛЮВАННЯ

Народився він 9 березня 1886-го в с. Нарбутівка на території сучасної Сумщини. Його батько походив із литовського шляхетного роду, представники якого служили в гетьманів України, а сам був дрібним службовцем, небайдужим до спиртного та гри в карти. Мати – донька священника. Подружжя мало 9 дітей, двоє з яких померли. Жила сім’я доволі скромно, втім, могла похвалитися єдиним у селі дерев’яним будинком із металевим дахом. Та це не заважало Георгію з братами обчищати чужі сади. У 10 років його віддали до гімназії у Глухів – за 16 км. Вчився геть погано, мав трійку навіть із малювання, до якого тягнувся змалечку (ні фарб, ні олівців не бачив, поки не потрапив у гімназію, тож «використовував кольоровий папір: вирізав ножицями й клеїв поспою з тіста»). А проте зацікавився переписуванням стародавніх книг із вигадливими шрифтами. Ну й при тому розважав клас: приколював учителю на

спину смішні фігурки, в люстру замість свічок вставляв качани кукурудзи тощо. До речі, саме Глухів прищепив майбутньому художнику інтерес до української старовини: підземні ходи, собор, де оголошували анафему гетьману Мазепі, залишки садиби Кирила Розумовського… Оскільки хлопець по два роки сидів у 1-му та 2-му класах, то атестат отримав аж у 20. І разом із молодшим братом подався до університету в Петербург. Мабуть, під впливом тамтешнього журналу «Світ мистецтва», який постійно розглядав у глухівській бібліотеці.

ПРАЦЮВАВ ДЕНЬ І НІЧ Батько хотів, щоб син учився в Києві, тому грошей не дав: юнак поїхав із салом, шинкою і варенням, яке протекло в потязі. Проте дещо Георгій заробив сам – іще в гімназії проілюстрував дитячий вірш, і глухівський мер придбав єдиний примірник книжки за 100 карбованців. У Петербурзі Нарбут бере приватні уроки в художників Івана Білібіна та Мстислава Добужинського. Малював листівки, які не завжди міг продати, тож часто у студентській їдальні за копійку купував кашу і заїдав безкоштовним хлібом. Його талант оцінили й надали рекомендації, тож із 1909-го вдосконалює майстерність у німецькому Мюнхені, причому

працює з неймовірною завзятістю, вдень і вночі, викурюючи купу цигарок. Ілюструє низку книжок, причому однаково добре малює як лівою, так і правою рукою. Повернувшись, працював у журналах, служив у департаменті геральдики. В мистецькому світі Петербурга став помітною особистістю, епатував оточення костюмами, які замовляв за власними ескізами, відпустив бакенбарди і начісував на скронях волосся, як колись лондонські денді (До слова, в роду Нарбутів усі чоловіки років із 23-х лисіли). Втім, не забував і про власне коріння: в 1912-му, коли ім’я гетьмана було опальним, на своєму гербі написав Мазепинець Чернігівського полку Глухівської сотні. Перша світова війна підштовхнула Нарбута до батальних мотивів, які виконував на старовинний кшталт: із гербами, емблемами. В 1915-му його теж призвали в армію і прикомандирували до санітарного потяга в Червоний Хрест. Він мав у Царському Селі брати участь у розписі собору, але до цієї роботи так і не взялися, бо пиячили.

«Я МОСКОВЩИНУ НЕ ЛЮБЛЮ…» А з початком лютневої революції-1917 у Росії Георгій весь час на майданах, ламав двоголових імперських орлів. Потім вирішив повернутися на батьківщину. «Я Московщину не люблю. Люблю Україну, і їй віддам усі сили», – зізнавався архівісту Якову Ждановичу (Кому цікаво, є книжка «Нарбут. Студії. Спогади. Листи» видавництва «Родовід»). Нарбут із дружиною, 3-літньою донькою та однорічним сином спершу мешкав у Києві в друзів. Ще лунали вибухи, часто вимикали електрику – за місто змагалися війська Центральної Ради, більшовиків і Тимчасового уряду. Бракувало найнеобхіднішого – в дорозі загубилася частина їхнього багажу. Георгій працював цілими днями, часто ночував у друкарні – ходити вулицями ввечері було небезпечно. Створював ескізи військових мундирів для армії України, упаковок та етикеток для товарів, гральних карт. Коли відкрили Українську академію мистецтв, йому запропонували стати професором – наймолодшим із восьми. Доти на виставці вже спричинив фурор, показавши 11 своїх творів, зокрема й малюнки з серії «Українська абетка». Сам автор теж справляв незабутнє враження:

статний весельчак ходив у шароварах і козацькому жупані, з шаблею на боці, придбаною у барахольника. На той час сім’я вже жила в орендованій квартирі на другому поверсі в дерев’яному будиночку в Георгіївському провулку, коло Софії Київської. Навесні 1918-го до них підселився приятель митця – історик Вадим Модзалевський із дружиною, котрий переїхав із Чернігова, отримавши посаду. Обоє друзів були палкими шанувальниками української старовини й регулярно скуповували на Подолі на ринку раритетні речі, тож помешкання невдовзі стало нагадувати музей.

ДРУЖИНУ З ДІТЬМИ – НА ДАЧУ, А ЗАМІСТЬ НЕЇ – ДРУЖИНА ДРУГА Тут слід зробити ліричний відступ про особисте життя Георгія. Ще учнем він закохався в однокласницю молодшого брата, а ставши студентом, запропонував їй руку й серце. Дівчина відмовила. І хлопець чи то на зло їй, чи дійсно полюбивши, поїхав 1913-го на різдвяні канікули в Нарбутівку холостяком, а повернувся в Петербург одруженим. Його обраницею стала Віра Кирьякова, донька місцевого поміщика. Уже в Києві взимку їхні діти (син потім став відомим художником, а донька – хореографом) захворіли на коклюш. Лікарі порадили терапію свіжим повітрям, тож Нарбут відвіз родину на дачу свого приятеля, а сам повернувся до столиці й… забув про сім’ю, навіть на листи не відповідав. Через кілька місяців Віра не витримала, приїхала і «геть не впізнала своєї квартири. Модзалевські перевезли з Чернігова всі свої речі. Без мого відома, але, очевидно, зі згоди Георгія Івановича, по-своєму обмеблювали всю нашу квартиру, ліквідували мою і дітей кімнату. Все говорило без слів, що повновладною господинею стала Модзалевська Наталія Лаврентіївна». Підсумком стала сварка й розлучення. Потім Нарбут узяв шлюб із Модзалевською та до останніх днів жив у одній квартирі з нею та її колишнім чоловіком. Дружба не постраждала…

КОНКУРС НА ДИЗАЙН ГРОШЕЙ ВИГРАВ У ДЕСЯТКА МИТЦІВ Академія не мала постійного приміщення – винаймала то один, то інший будинок. Нарбут із учнями займався переважно вдома. За спогадами живописця Миколи Бурачека, якщо роботи задовольняли професора, він добродушно мурчав, усміхався, жартував. А коли були погані, то «червонів, пирскав, як кіт, і ніби під впливом особистої образи, починав гримати». Після короткої влади Директорії УНР Київ удруге окуповують більшовики, яких невдовзі змінюють денікінці. В академії – а Нарбут уже став її ректором – відбирають і статус державної, і фінансування. Він звертається по допомогу до Дніпросоюзу й за пожертвувані кошти купує ще дві квартири в будинку в Георгіївському провулку, куди переїжджають бібліотека, майстерні, музей і канцелярія вишу. «Це був справжній курятник, на горищі якого стелю устилали диктом, щоб під час дощу не так

хлестала вода, – пише мистецтвознавець Федір Ернст. – Майстерні одділялися від проходу великими полотнами – творами професорів. Над високими дверима, що одчиняючись голосно рипіли, повисла жовта з чорним вивіска зі знайомими формами нарбутівського шрифту – «Українська академія мистецтв». Слід сказати, що професорська кар’єра була далеко не головним заняттям Нарбута. Ще наприкінці літа 1917-го Центральна Рада оголосила конкурс на дизайн українських паперових грошей, і з-поміж десятка митців виграв його Георгій Іванович, чиї банкноти визнали найвідповіднішими національному духу та художньо досконалими. Першу їх партію друкували в Києві. Спочатку валюта називалася карбованцями. На ній красувався новий державний символ – тризуб, відомий доти лише любителям старовини, які могли бачити його в музеї на цеглі Десятинної церкви, побудованої в Х ст. за князя Володимира, і на монетах Ярослава Мудрого. Банкноти, втім, друкували на звичайному папері, без захисних водяних знаків, отож через численні випадки фальшування їх вилучили з обігу в липні-1918. Коли встановився гетьманат Павла Скоропадського, Нарбут намалював уже гривні. Їх друкували в Берліні на високоякісному папері з водяними знаками. Та вирувала інфляція, грошей бракувало, художники не встигали малювати нові ескізи купюр. Однак найкращими вважалися Нарбутові (створив 13 українських банкнот із 24-х, випущених у 1917 – 1920-му). Наймайстерніше промальованою визнали стогривневу – її називали «горпинкою» через зображену там селянку, котра несе врожай. У ті ж часи розпочинається історія перших українських марок із номіналом у шагах (сота частина гривні УНР). Вони мали ходити на рівні з металевою розмінною монетою, однак через економічну скруту задум не реалізували. Їх виготовляли за допомогою тих самих кліше, що й поштові марки, тільки на цупкішому папері й реверсом, на якому зазначалося, що вони – рівноцінні монеті. Інколи шаги (в народі – «метелики», бо легко роздмухувалися вітром) виконували роль знаків оплати поштової кореспонденції: їх наклеювали на листи та конверти. Нарбут був автором ескізів номіналів 30, 40 і 50 шагів. Їх підробляли, а він… колекціонував ці фальшивки: лише 50-шагових зібрав близько 20-ти варіантів. А ще Георгій розробляв проєкти уніформи для гетьманського двору, урядових установ і війська (стилізував під козацький одяг XVIII століття). Ба навіть крісла для державного сенату. Також створив герб УНР, головним елементом якого був козак із мушкетом, а зверху, над щитом, розмістився тризуб. Його на тлі блакитножовтої стрічки Нарбут вимагав використовувати і при розробці українських орденів. А коли голова комісії Георгій Гончаренко виступив проти, мовляв, краще орієнтуватися на російські ім-

ператорські нагороди, назвав того «кацапом».

НЕБАЖАНИМ ГОСТЯМ У ЖІНОЧОМУ ОДЯЗІ КАЗАВ, ЩО ЙОГО НЕМА ВДОМА

Проте Нарбут, попри шалену працездатність, любив розваги та часто влаштовував вечірки. Причому підходив до цього з усією серйозністю: продумував тематичні напої, страви, програму, шив костюми для гостей. У його квартирі постійно товклася богемна публіка, а від нецікавих гостей художник відкараскувався. Як? У нього тоді жила молодша сестра Агнеса, дуже схожа на Георгія, тож не раз одягав жіноче плаття і говорив небажаним відвідувачам: «Господаря немає вдома». Жарти його взагалі могли «персоніфікуватися». Якось на ярмарку купив перстень із гравіюванням «Л. І. Грабуздов» і під уподобане чудернацьке прізвище вигадав такого собі Лупу Іудовича Грабуздова з детальною біографією, від імені якого із друзями публікував у газетах смішні вірші, пародії й роздуми про нещасну долю збіднілих дворян. Читачі сприймали автора як реального та надсилали листи на його підтримку.

БЕНКЕТУВАВ, НАВІТЬ БУДУЧИ СМЕРТЕЛЬНО ХВОРИМ Смертельну недугу Георгій підхопив у червні-1919, повертаючись із вечірки: випили з товаришем води з колодязя. За іншою версією, на самій гулянці – води з ванни (так кияни запасалися на випадок відключень водогону). Обоє злягли з черевним тифом. Нарбут боровся із хворобою місяцями, її ускладненням стало запалення печінки та жовтяниця. У грудні Київ утретє зайняли більшовики. Нарбут випросив для академії великий будинок. Від посади ректора відмовився – вже ледве ходив. Малював напівлежачи: за допомогою учнів облаштував «ліжковий» мольберт. Замовлень майже не було, разом із Модзалевським розпродували предмети старовини, та вони не дуже йшли – безгрошів’я у всіх. І попри це, 27 березня 1920-го відбувається остання вечірка в його помешканні. Господар традиційно продумав програму, виготовив медальйон із силуетом «ювіляра Грабуздова», намалював наклейки для пляшок: «Солодуха ректорська», «Спотикач грабуздівський». Була й «Печінка нарбутівська» – самоіронії йому не бракувало. А невдовзі операція – вирізали каміння з жовчного міхура… Армія УНР наступала на більшовиків. Учень митця Роберт Лісовський (через 10 літ він опише це у «Спогадах») та Модзалевський розмовляли з хворим, а той «неначе віджив і з радісною надією прислухався до пострілів та казав, що ніяк не може діждатися наших». 7 травня українські війська увійши до Києва, а 23-го Георгій Нарбут помер. Йому було всього 34. «Хотіли здобути сірих волів, щоб везли, за старим українським звичаєм, його труну – але не знайшли. Довелося найняти ломового візника, прибрали воза старими українськими килимами, укрили труну червоною китайкою, – описує похорон Федір Ернст. – Спереду йшла військова оркестра, студентки академії в ясних вбраннях несли квіти... Похований Нарбут у своїм жупані». Підготувала Мирослава ГАЛАС

НЗ

АНТИСТРЕС 7

№9 (4973)

12 березня 2022 року

TT СПРОБУЙТЕ

ЯК МОЖНА ЗАСПОКОЇТИСЯ Й КОНТРОЛЮВАТИ ТРИВОЖНІСТЬ – ШІСТЬ МЕТОДИК В

ійна, яку Росія розпочала проти України, різко змінила життя всіх наших громадян. Навіть тут, у тилу. Ми неймовірно вболіваємо за нашу армію, тероборонців і всіх тих мирних жителів, котрі зараз вимушені ховатися від ракет та обстрілів у підвалах. Не можемо відірватися від стрічки новин, тривожність зашкалює. Звичайно, рівень стресу потрібно якось контролювати, і як це зробити за допомогою кількох вправ – рекомендує Центр громадського здоров’я.

TT ЗНАЙДІТЬ 8 ВІДМІННОСТЕЙ

БЕЗПЕЧНЕ МІСЦЕ

Заплющіть очі та детально уявіть собі безпечне місце, де вам буде комфортно й затишно. Спробуйте почути звуки, які лунають звідти, запахи тощо. Ця вправа на уяву дозволяє відволіктися від того, що відбувається зараз. Однак її можна виконувати тільки тоді, коли ви перебуваєте у відносній безпеці, адже вам доведеться заплющити очі та максимально відсторонитися від усього, що відбувається навколо.

СКАНУВАННЯ ТІЛА

Тіло людини – це розумна саморегульована система, яка може підтримувати більш-менш стабільний стан під натиском зовнішніх подразників, пояснюють у МОЗ. Коли є загроза, нервова система реагує викидом гормонів, які готують тіло до екстрених дій. Існує еустрес («хороший», який мобілізує та допомагає вижити в небезпечній ситуації) та дистрес («поганий», тривалий він виснажує організм і зриває механізми адаптації). Щоб контролювати останній, можна скористатися кількоми методиками.

ТАЄМНИЙ ТАППІНГ Робочою областю для цієї вправи є останні фаланги пальців на правій та лівій руках. По черзі натискайте великим пальцем на подушечки кожної з них, поки не відчуєте, що заспокоїлися. Так ми стимулюємо нервові закінчення, ці імпульси пригнічують активність амигдали (мигдалеподібного тіла) – мозкового центру, який відповідає за тривожність.

МЕТЕЛИК Схрестіть долоні, зачепившись великими пальцями – це нагадуватиме метелика. Прикладіть долоні до грудей та по черзі легенько й ритмічно пристукуйте по ключиці. Через внутрішні вібрації ви будете

чути звуки, як гучне серцебиття, – це заспокоюватиме вас. Продовжуйте, поки не відчуєте, що дихання вирівнялося. Під час цієї вправи відбувається взаємодія на виходи черепних нервів, які отримують перехресні сигнали. Амигдала зменшує свою активність, префронтальна зона активується, мозок переходить у більш адаптивний режим.

ПРОТИТРИВОЖНЕ ДИХАННЯ Ця техніка – з групи дихальних вправ. Для її виконання вам знадобиться будь-який квадратний чи прямокутний предмет, який бачите перед собою (двері, стіна, будинок тощо). Супроводжуйте його поглядом із першого кута до другого (на рахунок «1»), із другого до третього («2»), з третього до четвертого («3»), з четвертого назад до першого («4») – і так по колу. На рахунок «1» почніть вдих, продовжуйте вдихати повітря через ніс до «4». Потім знову на рахунок «1» почніть видихати до «4». Завдяки штучному уповільненню вашого дихання мозок зрозуміє, що ви в безпеці, можна розслабитися. Цю вправу варто робити під час сильної тривоги. При помірній тривозі її варто робити двічі-тричі на день – протитривожний захист виникає завдяки накопичувальному ефекту.

TT ДО ТЕМИ В Ужгороді в Інклюзивно-ресурсному центрі (вул.

8 Березня, 46) працює пункт психологічної допомоги родинам переселенців. Там чергуватимуть ужгородські фахівці, до них долучаться двоє їхніх колег із Києва. Графік роботи: понеділок – п’ятниця, із 9.00 до 16.00. Приймають у ці дні по черзі відповідно: практичний психолог; учитель-логопед; дефектолог; дефектолог і логопед; логопед.

Зосередьтеся на кожній клітинці свого тіла, починаючи від маківки й до п’ят. Заплющіть очі, завчасно переконавшись у власній безпеці. Спробуйте відчути своє чоло, очі, ніс, губи, підборіддя, шию. Відчуйте свої плечі та сильні руки, спостерігайте за тим, як ваші легені самостійно дихають і грудна клітка піднімається та опускається. Продовжуйте так до самого низу. Ця техніка спрямована на розвиток стійкої та гнучкої уваги. Ви навчитеся зосереджувати увагу на те, що відбувається в цей момент у тілі, органах чуттів та в думках.

ПРОГРЕСИВНА М’ЯЗОВА РЕЛАКСАЦІЯ Її краще виконувати наодинці у спокійному місці або перед сном. Коли у крові багато стресових гормонів, то вегетативна система вмикається й починає їх переробляти. М’язи також залучені в цей процес, тому часом у нас болить спина, затискає шию, з’являється відчуття дискомфорту. Отже: напружте всі м’язи та протримайте цей стан якомога довше, а потім різко розслабте все тіло. За інерцією, м’язи розслаблятимуться ще більше. Усі ці техніки можуть допомогти зменшити стрес у конкретний момент. Однак, якщо ви відчуваєте, що не можете самостійно подолати хвилю страху, поговоріть про це із близькими або зверніться до лікарів, які надають першу психологічну допомогу онлайн. А загалом, щоб подолати тривожність, експерти радять нормально висипатися, проводити більше часу серед людей, слухати музику, займатися спортом і якоюсь роботою, а також дотримуватися інформаційної гігієни: не читати всі новини підряд, довіряючи лише достовірним джерелам інформації.

TT ПОРАХУЙТЕ

Відповіді на завдання минулого номера

TT ЗАГАДКА

Якось та сама Аліса із Задзеркалля зайшла в дивний ліс, який здавався їй густим і безмежним. Вже було пізно повертатися назад, тож вона вирішила піти далі. Перед нею ніби з-під землі виріс фантастичний замок. Увійшовши до нього, дівчинка запитала: «Чи є хтось удома?». У відповідь почула скрип дверей, і з’явився господар будинку. Він не називав свого імені, тільки сказав, що зможе допомогти їй вибратися з лісу до півночі, якщо зіграє з ним у гру. Гра полягала в тому, щоб визначити, хто з домашніх мешканців цього замку несправжній. Для цього Алісі потрібно було пройти в кінець коридору з жахливими статуями живих істот і, подивившись у 4 дзеркала, зробити вибір. У 1-му дзеркалі відбивався граф Дракула, у 2-му – дракон Саллі, у 3-му – зомбі Тед, у 4-му – Кікімора. Дівчинка вибрала правильно й до обіцяного часу була вдома. Який вибір зробила Аліса? Підготував В’ячеслав Стрібнєв. Матеріали використано з мереж

 До «порахуйте» Число 60. Сума чисел на кутах двох квадратів однакова і дорівнює 60. Перший квадрат (рожевий): 16+11+17+16=60 Другий квадрат (синій): 19+5+14+22=60

Є К О Л У В О Р П Л Є Ї Ч А Н Т К И Б Я

Д Ф Ж Ф Ь Я Є М Х Ї Х Ч Ш Р Щ Н О З Ч П

Б Н Е Я Р Ц Ф Н У Ю А Б І Н Ц Ф Я П Й Г

А К В І Т К А Ї Ї Р Д Ж Ж В И Й Л П Р А

Й Я Ї Р К І Л Ь Ц Е Й К В Є Ф Ж М Д М Ш

А Л Ш А Т Щ Н З У Д А Ч Я Т А Ж Я Д Ь К

Р Щ И С Є Ц У І К У Р А Т О Р Ч Ч У П Н

Я З Я С Б Ю С Ш Ї Я Ф Д Ж Ш А Ї І Д Ї Ц

Н В Ш К Ї Р И Ф Ц Ь А С Є І Ш Є Й Щ Л Й

И Е Ш Р Й З Е І Х У Г Ц З П Б О Ч И Х К

В З Х І Г Ж Б Р А К И І Ц Ь Р Щ Р У С М

С Р Я Т П Ш З Г Б Ж Н Й Ш Ц Б Є О К Ф А

Г К Д Х В Р Е Н Г Ю К Б Г Е Ц Ю Х Ц Л П

Б Д І І Є Ф Т Т Я И К И Р Н Ь І Ї И Ф У

В С Е З Ю Л Г Л Ж В К Й Ь А Р Р Г И П І

М Д Ж Є К С С А Л Ш И З Р М Х А С И Л Щ

Д Ц В М Р Т С А Щ Г Г О О А В Х Г Ц Т М

Ж Щ Ї З І І Ж Л Л Й Т Р Ф Г О Б Е Х Ї М

Ж Н Ж Р К Л Б К Є З Ш Ц Й К Я О Ц Щ А В

Т Р И Ь Ї К Р Ь Я М Х Д Ь А П З Р Є Ф В

Ніщо, дурниця Склад співробітників

Вогнетривка глина

...-Пікчу, місто інків

Спорт. зброя Шахрайство

Заїзд у кінних перегонах

Кисла приправа

Емірати Група в парламенті

Іван Сила

Сусід словака

Птах на гербі Австралії

Папка

Скандинав. монета

Тип кузова Ірланд. респуб. армія

Осман. мечшабля

Запалення вуха

Мор. розбійник

Азерб. співак-поет

Одними з перших селебрітіс, що пішли в тероборону, стали фронтмен гурту «Антитіла» Тарас Тополя та його музиканти. «Сьогодні українці стають на захист держави незалежно від місця проживання, професії, віку чи статі. Вже 8-й рік наша ціль – це мир. Заради нього ми готові дати гідну відсіч кожному, хто захоче принести на наші землі війну. Ми готові до спротиву. Приєднуйся!» – закликав Тополя. Кабан, вепр До тероборони пішов Зелень, і лідер гурту «Бумбокс» трава Андрій Хливнюк. На своїй сторінці він розповів, що пишається нашими добровольцями. Колишній фронтмен гурту «Тартак» Сашко Положинський підписав контракт зі Збройними силами України та став солдатом-резервістом ТО. Про це він розповів у своєму фейсбуку та розмістив фото з відповідним документом. Фагот (Олег Михайлюта), співак, вокаліст хіп-хоп гурту ТНМК, теж отримав зброю та став на захитст України. Він

Рік заснування 1990 Головний редактор

Мирослава ГАЛАС АДРЕСА РЕДАКЦІЇ 88000 м. Ужгород, вул. Руська, 13 (2й поверх)  Email: NOVZAK@GMAIL.COM Рекламний відділ: REKLAMANOVZAK@GMAIL.COM Веб: WWW. NOVZAK.UZ.UA

 Тел.: (098)265-43-80 (У робочі дні з 8.00 до 17.00).

серцем ми робитимемо все, що в наших силах! І ні, благати про помилування «братський народ» теж не станемо!». А згодом вступив у ряди української армії. «Сьогодні поповнив ряди. Потанцюємо!»

– написав він у соцмережі. Колишній головний холостяк країни, успішний телеведучий і блогер Нікіта Добринін тепер замість троянд тримає в руках автомат. Незважаючи на те, що зовсім нещодавно став батьком прекрасного сина. «Відправився в наряд! Усе буде Україна», – написав у інстаграмі. Він наголосив, що ніхто не просив Росію нам допомагати, й в одному з дописів послав «визволителів» слідом за російським кораблем. П и с ь менники брати Капранови також захищають столицю зі зброєю в руках – вступили до полку «Азов». Вони розмістили у фейсбуці розповідь про життя військових, яку назвали «Солдат Джейн». Ось що написали: «Казарма – стовідсотково чоловічий світ. Побут, лексика, манери – все чоловіче. Але є в «Азові» й жінки, і їм дуже непросто в цьому чоловічому світі. Взяти хоч би таку буденну річ, як туалет. Ми розміщуємося у пристосованих приміщеннях, де туалет – один на поверсі, й кабінки здебільшого, пробачте за подробиці, відкриті. Оце ж учора один із нас зайшов у такий туалет і раптом побачив у кабінці... навіть не знаємо, як це сформулювати... Словом, ви зрозуміли. Перша реакція природня – відвернувся. Різко. І врізався вилицею в одвірок. Таке от поранення від солдата Джейн. А ми, грішним ділом, думали, що нас із нашим життєвим досвідом та мистецьким цинізмом знітити неможливо. Дівчата! Пробачте нас, чоловіків, за все, що вам доводиться терпіти. Після перемоги ми повернемося до нормального життя з жіночими туалетами, інтелектуальними жартами й гарними манерами. А за те, що вам випало переживати зараз, ми помстимося, і помстимося жорстоко». Н а жаль, війна не обходится без в т р а т, і зірки на фронті – теж під прицілом. Так, 6 березня під обстрілами російських окупантів у Ірпіні загинув відомий український актор Паша Лі, котрий захищав рідну землю в лавах тер­ оборони. Йому було всього 33 роки…

Ярмулка

Сторінку підготувала Оксана ЮРКОВЕЦЬКА

Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого ЗМІ ЗТ №715/307 ПР від 11.01.2019 р. Наш індекс – 61168. Номер набрано й зверстано в комп’ютерному центрі ТОВ “Редакція газети “Новини Закарпаття”. Видрукувано в поліграфічному видавництві «A-Прінт» ТОВ «Дім», 46010 м. Тернопіль, вул. Текстильна, 28. Тираж 8000 примірників. Замовлення №432. Офсетний друк. Умов. друк. арк. 2. Підписано до друку 10.03.2022 р. о 15.00.  Відповідальність за зміст реклами несе рекламодавець. Матеріали, що друкуються на рекламній основі, беруться в рамку або маркуються відповідною рубрикою. Розрахунковий рахунок редакції: р/р UA363006140000026000500334100 код ЄДРПОУ – 20443975 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» м. Ужгород.

Нас читають у всіх районах Закарпаття!

СміЙмОся РаЗоМ!

– Лікарю, у мене комплекс Наполеона!

– Шановний, а чому ж ви так вирішили?

– Маю непереборне бажання спалити Москву!





























































Україна – єдина країна, яка не припинила доставку вантажів у Росію. Але є нюанс... Заклик до бійців ЗСУ: «Хлопці, коли годуєте полонених, не робіть відосики! Бо ті пацюки побачать – всі 140 мільйонів припхаються!» В Одесі: – Ви десант висаджуєте?

– Нє. Закопуємо. Погана новина. Durex таки пішов із російського ринку...

– Хана Америці! – подумав громадянин Іванов, коли прочитав на пункті обміну валют оголошення «Долларов нет». Знаєте, чому спиртне не продають? Тримають пуйлу на поминки... Щоб усім вистачило.

– Ти фашист і бандерівець!

– Та знаю я... У нас тут уся синагога така... Жінка з балкона збила ворожий дрон банкою з огірками. Тепер вимагає від орків повернути банку. Якщо почуваєтеся зовсім нікому не потрібним, подумайте: в Росії хтось вчиться на факультеті міжнародних відносин... Петро Перший – прорубав вікно в Європу. Путін – зачинив вікно в Європу. Провітрили – і досить!

Редакція не має можливості відповідати на листи й друкує тільки ті, які вважає цікавими для загалу. Гонорари авторам не виплачуються.

Насос

Лісова русалка

рік хоче зустріти у вільному Бахчисараї. Став на захист України від окупантів і актор театру й кіно, улюбленець нашого жіноцтва Олексій Тритенко. В своєму інстаграмі він опублікував фото, на якому зображений зі зброєю разом із Сеїтаблаєвим. «Ще одна ніч позаду. Неспокійно, але ми тримаємося. Руський карабль – йди на х..й! Все буде Україна», – написав. Режисер Олег Сенцов своєю стрічкою «Носоріг» прославив українське кіно на весь світ. Він добре знає, що таке російський режим. Колись йому довелося побувати в полоні на території загарбників, а зараз із автоматом у руках бореться з ними вже на рідній землі. «Ворог хоче знищити Україну та її народ. Усі до зброї! Ідіть до військкоматів, вступайте до лав ЗСУ, записуйтесь у самооборону, здавайте кров, допомагайте фронту, чиніть опір у тилу агресора», – закликав режисер. Лідер популярного гурту «Океан Ельзи» Святослав Вакарчук підтримав країну всіма можливими способами. Напередодні війни він влаштував імпровізований концерт на скляному мості в центрі Києва, аби підняти бойовий дух народу. Згодом звертався до російських зірок, які вперто відмовлялися визнавати факт нахабного вторгнення окупантів на нашу землю. Зараз же стало відомо, що співак вступив до тероборони Львівської області.

Íåõàé ó âàø ä³ì ïðèõîäÿòü ò³ëüêè äîáð³ íîâèíè

Г Е Л І У Т Е К М К У П І І П А Р А А Я Т

навколо себе»: «Я за те, щоб без жодної паніки, спокійно, впевнено. Я настільки вірю в нашу перемогу! Все складається так, що повірте, – все буде добре!». Дворазовий чемпіон світу з греко-римської боротьби Жан Беленюк показав, як чистить свій пістолет, яким його нагородили за золоту медаль на олімпіаді в Токіо 2020 р о к у . «Хочеш миру – готуйся до війни! Тр и м а й порох сухим, а «Макарова» чистим. І головне – гаряче сердце, та холодний розум! Зберігаємо спокій», – написав спортсмен під фото. А ще розповів про кумендний випадок, який трапився з ним: «Коротше, щойно їду містом, під’їжджаю до блокпоста. Двоє пацанів стоять. Ну, я їм помахав. Бачу, один щось починає мені говорити. Опускаю скло й кажу: «Що треба?» А він мені: «Є такий анекдот: синку, я й так бачу, що ти не москаль». Тепер це мій улюблений анекдот». Але далеко не всі наші зірки обмежилися постами в соц­ мережах. Багато з них взяли до рук бойову зброю і стали на захист України. Так, до лав тероборони записався ще один олімпійський чемпіон, чемпіон світу з боксу у важкій вазі, молодший брат мера столиці Володимир Кличко. Ось як розповів про це Кличко-старший: «Прийшов перевірити, як відбувається консультаційна робота з добровольцями в першому центрі рекрутингу резервістів, який створила столиця… А брат подав заяву й документи – приєднується до бригади територіальної оборони міста Києва». Вкотре підтверджує свою активну громадянську позицію талановитий кримчанин, режисер і актор Ахтем Сеїт­аблаєв, який теж пішов до тероборони. Кінопростір уже давно став для нього полем бою, а тепер замість камери до рук доводиться брати автомат. «Я хочу бути поруч з тими, хто боронить, хто робить все для того, щоб ця наволоч урешті-решт пішла з нашої землі», – сказав він, додавши, що наступний

Ш И К Т Н А Ч У Т Е Р Х О Р Ц І Я Е С Т И Т

Х

оробрість і єдність нашого народу в боротьбі за рідну землю викликає сльози в багатьох людей по всьому світу. Українці почали добровільно вступати до лав ЗСУ та територіальної оборони. Не залишаються осторонь і наші зірки. Багато з них одразу звернулися в соцмережах із закликами до росіян припинити війну. Співачка Оля Полякова зазначила, що прості росіяни повністю підтримують свого агресивного правителя, виправдовуючи вторгнення, злодіяння та вбивство мирного населення і дітей. «Росія вела таємну війну з Україною протягом 8 років, – переконана вона, – допомагаючи невизнаним «ЛДНР» фінансово та зброєю, в той час, як Україна лише захищала свої кордони… Українці – мирний народ, але за свою землю стоятимуть до останнього». «Заради чого ваші діти підуть умирати? За чиї імперські амбіції ви втратите своїх дітей?

– звернулася Оля до росіян.

– Крім смерті, вони тут нічого не зустрінуть». Н а ш а переможниця «Євробачення-2016» Джамала повідомила у фейсбуку, що в Німеччині зібрали €67 млн на допомогу Україні. Збір коштів проводили під час ефіру фіналу німецького відбору на «Євробачення-2022», який відбувся 4 березня. «Я вдячна всім, хто підтримує нас у боротьбі за право жити вдома, будувати майбутнє під мирним небом. Слава Україні! Героям слава!»

– написала вона. Андрій Данилко, який виступає в образі Вєрки Сердючки, у прямому ефірі інформаційного марафону сказав щодо горезвісного російського пропагандиста: «У мене сьогодні радісна подія! Як добре, що YouTube забанив цю каструлю, Володимира Соловйова. О боги, яке щастя! Ця карлиця, що виляє дупою, стільки завдала шкоди людям!». Данилко зазначив, що навіть у такій жахливій ситуації необхідно «культивувати позитив

П М О М О П А О А К Е Р О У Т О А Н

УКРАЇНСЬКІ ЗІРКИ НА ВАРТІ НАШОЇ СВОБОДИ

закликав фанів вступати до лав тероборони: «Зроби затяжку, передай по колу… Всі, хто може тримати зброю, мають це зробити, бо це наша земля і відступати нам нікуди. А той гнилий московський корабель таки має піти на **й. Перемога буде за нами!» Відомий український хореограф Дмитро Дікусар одразу після початку війни висловив свою активну громадянську позицію: «З холодним розумом і гарячим

М Ш А В І К А А Ф Р Е Р А А Ш У А Г

«БАЧУ, ЩО ТИ НЕ МОСКАЛЬ»