2022\16\04 № 14 (4978)

2 000000 05173 4 >

Християни західного обряду – з Великоднем!

Õàé ó âàø ä³ì ïðèõîäÿòü ò³ëüêè äîáð³ íîâèíè! № 14 (4978)

16 квітня 2022 року

Ціна договірна

ВТІКАЧІ ЗІ ЗҐВАЛТОВАНИХ МІСТ,

ТЕМИ НОМЕРА

АБО ІСТОРІЇ ЛЮДЕЙ, ІЗ ЯКИМИ ПОЗНАЙОМИЛАСЯ НА ВОЛОНТЕРСТВІ

«До війни ніхто не звикає, але до обстановки – так». Фронтові історії від 128-ї

3 стор.

В

олонтерячи в Русі підтримки закарпатських військових, авторка матеріалу спілкується з багатьма людьми, зокрема й переселенцями. І вони часом діляться пережитим. Чоловік із Ірпеня зі сльозами на очах констатує, що його місто зрівняли із землею. Хоча потім додає: свою багатоповерхівку бачив по телевізору, вона стоїть. А от іншому, з Маріуполя, не пощастило – його будинку більше немає. Киянин-айтішник пояснює, що в армії ніколи не служив, як поводитися зі зброєю – не знає, однак свій вклад у спротив московитам робить інакше: відправляє солідні кошти для ЗСУ. Хтось волонтерить, аби не сидіти без діла, інші в нас лише дочікується можливості поїхати за кордон. Закарпатці ж самовіддано допомагають тим, хто тікає від війни. І всі дружно чекають перемоги та свято вірять у неї.

Фото С.Гудака

5 стор.

«Я дуже добре пам’ятаю розповіді бабусі, як червона армія звільняла Закарпаття і як ставилася до угорців»

4 стор.

Бенджамін Франклін зміг стримати громовержців і тиранів

6 стор.

Цікаві факти з біографії Бориса Джонсона – прем’єрміністра Великобританії й щирого друга України

8 стор.

ЛЕНД-ЛІЗ ДЛЯ УКРАЇНИ: ПРО ЩО САМЕ ЙДЕТЬСЯ? Уперше з часу Другої с в іт о в о ї в і й ни США м о жуть запровадити програму ленд-лізу. Відповідний законопроєкт уже схвалив сенат, на черзі – палата представників, потім його має підписати президент США Джо Байден. Якщо це стане доконаним фактом – Україна отримає американську оборонну зброю та засоби за простішою процедурою. Але про що саме йдеться? Олександр Демченко з «Лівого берега» пише, що ця законодавча ініціатива була зареєстрована ще 19 лютого 2022-го – до початку повномасштабного вторгнення РФ на територію нашої держави. Програма ленд-лізу, яку запропонували сенатори від Демократичної та Республіканської партій, має кілька важливих нюансів. ● США можуть надавати Україні в оренду або за безготівковим кредитом будь-яке

оборонне озброєння чи засоби, зокрема й необхідні для його створення. ● Оренда або кредит мають довготерміновий характер, більш ніж п’ять років, які зазвичай передбачають експортні процедури США. ● Україна не повинна буде оплачувати додаткові витрати у процесі експлуатації озброєння чи оборонних засобів. ● Кінцеве рішення про передачу Україні зброї ухвалюватиме президент Байден, без жодних інших бюрократичних процедур. Сам Київ надсилатиме відповідні пропозиції. Та це не означає, що Вашингтон надішле потрібні нам літаки, бо завжди є винятки чи обмеження. ● І найважливіше – у преамбулі до законопроєкту вказано: згадані процедури діятимуть не просто до завершення війни з Росією, а поки не припиниться воєнний конфлікт, що розпочався з анексії Росією Криму та Донбасу.

Триває передплата-2022 на «НЗ»! Знову буде лотерея!

Передплатний індекс 09168 11168 (для підприємств, організацій)

Вартість, грн 1 міс. 3 міс. 6 міс. 8 міс.

23,70 71,10 142,20 189,60 35,20

105,60 211,20

281,60

Вартість приймання передплати в поштовому відділенні: 1 міс. – 5,00 грн; 2 – 3 міс. – 10,00 грн; 4 – 6 міс. – 14 грн; 7 – 12 міс. – 22,00 грн. Через сайт Укрпошти передплату можна оформити з дому. На сайті газети за посиланням www.novzak.uz.ua можна, не виходячи з дому, з картки передплатити електронну версію нашого видання. Для цього на верхній панелі слід вибрати рубрику «ПЕРЕДПЛАТА». Вартість – 15 грн на місяць.

НЗ-ФАКТИ

США надають черговий пакет безпекової допомоги Україні обсягом 800 млн доларів.У ньому наявні 200 американських бронетранспортерів, 11 гелікоптерів, 18 гаубиць, 500 ракет для протитанкових комплексів Javelin, кілька сотень дронів Switchblade тощо. Рада ЄС затвердила виділення третього траншу в розмірі 500 млн євро на поставку озброєння Україні. Президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн офіційно передала президенту Володимиру Зеленському опитувальник, заповнення якого є необхідним кроком для надання Україні статусу кандидата в ЄС. Британія забороняє імпорт російського чавуну, сталі й експорт технологій у РФ. У квітні – червні цього року через війну не проводитиметься призов на строкову військову службу до ЗСУ та інших військових формувань. Україна ввела повне ембарго на торгівлю з Росією. СБУ затримала втікача – кума російського президента Віктора Медведчука, котрого ФСБ намагалася вивезти до Придністров’я. Українські ракети «Нептун» поцілили крейсер окупантів «Москва». Тепер сумарний залп крилатих ракет кораблів ЧФ РФ, що перебувають у Чорному морі, зменшився з 72 до 56. Війна призведе до скорочення ВВП України на 45%, прогнозують у Світовому банку, а частка бідного населення у 2022-му може сягнути 70% у порівнянні з довоєнними 18%

У Маріуполі за 6 тижнів російської блокади загинули до 22 000 мирних мешканців, кажуть в ОВА. Україна планує засіяти в цьому сезоні 70% площ. Інститут аграрної економіки порахував вартість великоднього кошика-2022 за середніми цінами супермаркетів України на початок квітня: паска, яйця, домашня ковбаса, буженина, сало, вершкове масло, м’який і твердий сири, хрін та сіль обійдуться на родину з 4-х осіб близько 972 грн, тобто на 192 грн дорожче, ніж торік. Судячи з вартості продуктів, деталізованої у дослідженні, на Закарпатті багато що коштує дешевше. Україна організовує табори для військовополонених з РФ. Адміністрація Байдена значно розширить передачу своїх розвідданих, які вона надає українським ЗСУ, щоб вони могли націлюватися на військові частини РФ на окупованому Донбасі та Криму. За даними порталу Oryx, Росія від початку вторгнення до України (цифри на 13 квітня) втратила 2 880 одиниць техніки: 1 538 знищено, 44 пошкоджено, 235 кинуто і 1 065 захоплено ЗСУ. Росармія втратила в рази більше техніки, ніж українська, співвідношення становить приблизно 4:1 (танків – 5:1). До звіту увійшло лише те, що експерти могли підтвердити фотота відеодоказами. Великі світові трейдери планують скоротити закупівлю нафти та палива у російських державних нафтових компаній вже 15 травня, щоб уникнути порушення санкцій ЄС щодо РФ.

ЧИТАЙТЕ НАС НА САЙТІ WWW.NOVZAK.UZ.UA

2 ЧАС МІСЦЕВИЙ TT НЕ ЗАБУДЕМО!

ГЕРОЯМИ УКРАЇНИ ПОСМЕРТНО СТАЛИ ДВОЄ БІЙЦІВ 128-ї БРИГАДИ З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну військовослужбовці 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади боронять нашу державу в різних точках. За цей час п’ятеро бійців удостоєні найвищої нагороди – звання Герой України. З яких двоє – посмертно. Саме про них у першу чергу розповіли на новоствореному сайті бригади та у фейсбуці в спеціальній рубриці.

ЙОГО ПІДРОЗДІЛ ЗНИЩИВ ДО 38 ОДИНИЦЬ ТЕХНІКИ Пiдполковник Андрiй Лiтун, командир 1-го гірськоштурмового батальйону, захищав Україну від російського агресора з 2014- го, б р а в участь у боях за Щастя, Станицю Луганську, Дебальцеве, Красногорівку, Піски… До початку цього року виконував завдання ООС у зоні бойових дій на сході країни. Завжди знаходився в перших рядах оборони, був

прикладом для солдатів і офіцерів. У перші же дні повномасштабного вторгнення РФ в лютому-2022 1-й ГШБ під командуванням А. Літуна відбивав атаки ворога на Запорізькому напрямку. Впродовж кількох жорстких зіткнень із росармією його підрозділ знищив до 18 одиниць колісної та до 20-ти – броньованої техніки, а також велику кількість живої сили ворога. 6 березня під час бою з набагато переважаючими силами росіян підполковник, прикриваючи відхід свого підрозділу, загинув. Похований у Мукачеві, де жив зі своєю родиною. Йому було 38 років. Указом президента за особисту мужність і героїзм, виявлені в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, Андрію Літуну присвоєно звання Герой України посмертно з удостоєнням ордена «Золота Зірка». Рішенням сесії міськради вулицю Льва Толстого в Мукачеві перейменовано на його честь.

ВІН ДО ОСТАННЬОГО ПРИКРИВАВ ВІДХІД ТОВАРИШІВ Роман Русник – командир роти вогневої підтримки, старший лейтенант – 9 березня 2022-го зі своїм підрозділом обороняв околиці м.

Кремінна на Луганщині. Помітивши неподалік наших позицій в о р о жу ди­ версійнорозвіду­ вальну групу, він на чолі одного відділення висунувся в той бік і знищив окупантів вогнем зі стрілецької зброї. Після чого залишився на відвойованій позиції для подальшої розвідки. Росіяни відправили туди цілий взвод, наші бійці зустріли його вогнем, завдавши ворогу значних втрат. Та оскільки сили були надто нерівними, Роман наказав відділенню відступити, а сам залишився прикрити товаришів. Фактично він одноосібно продовжив бій із московитами і відволік вогонь на себе. Перші бійці відділення, котрі успішно відійшли, одразу зв’язалися з бронегрупою, яка рвонула на підмогу і знешкодила росіян: частину знищили, ще частина втекла. На жаль, старший лейтенант загинув. Він до останнього прикривав товаришів, пожертвував заради них власним життям. Похований у рідному селі Луг Ставненської громади на Ужгородщині. Йому було всього 22… Указом президента за особисту мужність і героїзм, виявлені в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, Роману Руснику присвоєно звання Герой України посмертно з удостоєнням ордена «Золота Зірка».

№14 (4978)

16 квітня 2022 року

НЗ

TT ЗВЕРНІТЬ УВАГУ!

Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на час дії воєнного стану тимчасово припинило виїзні прийоми на віддалених робочих місцях в населених пунктах області. Про відновлення прийому поінформують додатково, кажуть у ГУ ПФУ краю.

TT АКТУАЛЬНО

45 РЕЛОКОВАНИХ ПІДПРИЄМСТВ

ПРАЦЮЮТЬ САМЕ В НАШІЙ ОБЛАСТІ Закарпаття – на першому місці в Україні за кількістю підприємств, які релокувалися й уже відновили свою роботу. Сьогодні в регіоні працюють 45 компаній, ще 27 розміщують свої потужності та адаптовуються до нових локацій. Загалом виявили бажання переїхати в наш край близько сотні виробництв. Зокрема йдеться про айтівців та організації, що займаються виробництвом обладнання зв’язку, меблів, пошиттям одягу, будівництвом тощо. Про це повідомив заступник голови ОВА Василь Іванчо. «Раніше

були технічні моменти, які не дозволяли перереєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності. Але ми першими вирішили ці питання – зараз 12 СПД виявили бажання стати податковими агентами Закарпаття. Тепер кошти надходитимуть до бюджету області та громад, що матиме позитивний вплив на економіку. Програма релокації діє всього місяць, а попит на розміщення в нашому регіоні не зменшується. Щодня опрацьовуємо заявки, шукаємо місця для компаній, спілкуємося з представниками бізнесу», – цитує В. Іванча офіційний сайт ОВА.

TT ФОТОФАКТ

ПАМ’ЯТНИК-ТАНК

У МУКАЧЕВІ ДЕМОНТУВАЛИ

TT СИТУАЦІЯ

ЯК МІНІМУМ 70 000 ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ ПРИЙНЯЛИ ТІЛЬКИ ДВА НАЙБІЛЬШІ МІСТА КРАЮ За даними, оприлюдненими посадовцями цих муніципалітетів, близько 50 тисяч вимушених переселенців тимчасово проживають в Ужгороді, а в Мукачеві їх зареєстрували (тобто насправді людей може бути більше) 19 884, з них 5 825 – діти. І звичайно, тих, хто тікає від війни, масово приймають і в інших великих та малих населених пунктах Закарпаття. Когось дахом над головою забезпечують місцеві органи влади (в гуртожитках, школах, спорткомплексах), частину

прийняли краяни, ще дехто має змогу сам винаймати житло. Переселенців за потреби підтримують і гарячим харчуванням, і одягом та предметами першої необхідності. При цьому величезна кількість людей, переважно жінок і дітей, уже виїхали за кордон, не затримуючись надовго в нашій області. Судячи з пожвавленого руху, взагалі складається враження, що в містах населення зросло мало не удвічі. Нагадаємо, що уряд продовжив кінцевий строк подання заяви для отримання допо-

моги вимушеним переселенцям до 30 квітня. В Ужгороді, скажімо, довідки про статус внутрішньо переміщеної особи вже отримали понад 7000 осіб. І в департаменті соціальної політики міськради, і в Центрі надання адмінпослуг працюють без вихідних і доки не приймуть усіх без винятку відвідувачів, які записані на прийом у конкретний день. Крім того, за можливості, поза чергою приймають вагітних, багатодітних матерів, людей із інвалідністю. Закінчують роботу після 23-ї години.

TT КОРОТКО

12 РОКІВ В’ЯЗНИЦІ – ЗА ДЕРЖЗРАДУ

Закарпатська облпрокуратура довела в суді вину 38-річного громадянина у сприянні посяганню на територіальну цілісність і недоторканність України, а також у державній зраді. Чоловіка засуджено до 12 років позбавлення волі. Встановлено, що обвинувачений, перебуваючи в Москві, погодився надавати громадянину РФ допомогу у проведенні підривної діяльності проти України. На виконання ворожого завдання він підшукав кількох закарпатців, котрі мали організувати в Хусті акцію протесту проти діючої на той час влади. Крім того, організував зустріч замовника та виконавця, де останній надав чітку інструкцію щодо мітингу, який мав пройти під гаслами «надання Закарпаттю автономії» та «створення самоврядної Республіки Підкарпатська Русь». Спеціальне досудове розслідування у кримінальному провадженні здійснювали слідчі УСБУ в області. Наразі вступ вироку в законну силу очікується, повідомляє пресслужба Закарпатської прокуратури.

СКОЇВ ГРАБІЖ І ПОГРОЖУВАВ ПРАВООХОРОНЦЯМ Ужгородця засудили до 6 років 8 місяців ув’язнення за вчинення грабежу та погрози й насильство щодо працівників поліції. Раніше чоловік уже був засуджений, але під час іспитового строку вчинив нові злочини. У судовому засіданні прокурор Ужгородської окружної прокуратури довів, що обвинувачений на вулиці Грушевського в обласному центрі вимагав у перехожого дати йому гроші, а коли той відмовився – розпочав бійку та забрав від нього майно. Коли прибув екіпаж патрульної поліції, ужгородець не реагував на вимоги інспектора та наніс йому тілесні ушкодження. Не припинив агресивну поведінку і після затримання, погрожуючи слідчому фізичною розправою. Зловмисник своєї провини не визнав, однак суд призначив йому реальну міру покарання. До вступу вироку в законну силу чоловік перебуватиме під вартою, інформує пресслужба прокуратури області.

Танк встановили 1969 року із запасу 128-ї бригади. Відношення до Другої світової війни він не мав. Оригінал, який першим заїхав у Мукачево в 1944- му, був підбитий та покинутий при форсуванні Латориці. Рішення про демонтаж пам’яток історії та монументального мистецтва місце-

ВВАЖАТИ НЕДІСНИМИ: ● втрачену залікову книжку серії МБД №233016, видану Природничо-гуманітарним фаховим коледжем ДВНЗ «УжНУ» за спеціальністю «Інженерія програмного забезпечення» 4 курс на ім’я Решетар Михайло Михайлович; ● втрачену залікову книжку серії МБД №233009, видану Природничо-гуманітарним фаховим коледжем ДВНЗ «УжНУ» за спеціальністю «Інженерія програмного забезпечення» група КН-41на ім’я Гінцяк Богдан Михайлович; ● втрачену залікову книжку серії M51 №233010, видану Природничо-гуманітарним фаховим коледжем ДВНЗ «УжНУ за» спеціальністю «Інженерія програмного забезпечення» 4 курс на ім’я Гінцяк Роман Михайлович; ● втрачену залікову книжку серії МБД №233001, видану Природничо-гуманітарним фаховим коледжем ДВНЗ «УжНУ» за спеціальністю «Інженерія програмного забезпечення» група КН-41на ім’я Козар Станіслав Васильович; ● втрачені залікову книжку серії МБД №233012 та студенський квиток серії AK № 12492850, видані Природничо-гуманітарним фаховим коледжем ДВНЗ «УжНУ» за спеціальністю «Інженерія програмного забезпечення» 4 курс на ім’я Данильченко Антон Андрійович; ● втрачений диплом магістра та додаток до нього серії АК №29796033, виданий 30.06 2006 р. Ужгородським національним університетом за спецільністю «Економіка підприємства» на ім’я Афонін Дмитро Сергійович. Оголошення, надруковане в газеті «Новини Закарпаття» №22 від 5 червня 2021 року на стор. 6 про те, щоб «вважати недійсним утрачений диплом спеціаліста, серії ВК № 24183713, виданий Львівським банківським інститутом НБУ 18 червня 2004 року на ім’я Прокопець Оксана Василівна», вважати нечинним у зв’язку з віднайденням документа.

вого значення погоджено виконавчим комітетом Мукачівської міської ради. Раніше, нагадаємо, тут вирішили змінити назви вулиць, які мають стосунок до російських діячів. А стосовно танку, то його демонтували працівники комунального підприємства й передали на відповідальне зберігання, повідомляє прес­ служба міськради. Колектив управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області сумує з приводу передчасної смерті колишнього директора Виноградівської районної виконавчої дирекції Закарпатського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності КЕРЕЧАНА Василя Івановича та висловлює щире співчуття рідним та близьким покійного. Правління Свалявської спілки споживчих товариств, колеги висловлюють співчуття рідним, близьким у зв’язку з тяжкою втратою – смертю голови правління Керецьківського сільського споживчого товариства КРІЧФАЛУШІЙ Ганни Іванівни. Поділяємо біль і горе родини.Низько схиляємо голови та молимося за упокій її душі. Нехай земля їй буде пухом, а пам’ять людей – вічною.

НЗ

ЧАС МІСЦЕВИЙ 3

№14 (4978)

16 квітня 2022 року

TT 128 БРИГАДА В ОБЛИЧЧЯХ

«ДО ВІЙНИ НІХТО НЕ ЗВИКАЄ, Продовжуємо розповідати вам фронтові історії від бійців 128-ї окремої гірськоштурмової Закарпатської бригади, які регулярно публікує у фейсбуці її прес­ секретар Ярослав Галас.

«МИ ПІШЛИ В РОЗВІДКУ Й ЗУМІЛИ ПІДКРАСТИСЯ ДО 20 МЕТРІВ» Віктор – гірський штурмовик: «Наша група стояла на «нульовому» блокпосту, а росіяни захотіли просунутися в

тому напрямку і встановити свій опорник. Ми засікли їхній рух, коли стемніло, пішли в розвідку й зуміли підкрастися до 20 метрів. Вони вже окопалися, розтягнули намет, навіть буржуйку поставили. Це було десь за 600 м від наших позицій. Ми тихенько повернулися, зібрали штурмову групу й над ранок оточили ворожий опорник із двох сторін та одночасно «накрили» його – спочатку закидали гранатами, а по-

тім відкрили вогонь із автоматів і кулеметів. Як тільки почався бій, до нас рвонула й «беха», яка допомогла гарматою. Усе тривало пару хвилин. Коли перестрілка стала затихати, я піднявся, щоб просунутися вперед. І тут мені по нозі – «тщ!» Куля з автомата прошила гомілку. Одночасно осколком від гранати поранило в ногу мого сусіда Андрія. Слава Богу, рани неважкі – в обох кістка не зачеплена, а м’ясо наросте як на собаці. Нас із поля бою витягли Міша, Рома (він робив перев’язку), «Узбек» і ще кілька хлопців. Зараз лікуємося в госпіталі, але скоро сподіваємося повернутися у стрій. Ворожий опорник ми тоді знищили. Крім двох поранених, із нашого боку втрат не було. А з ворожого? Ті росіяни, що встигли втекти, – врятувалися, а решта так і залишилися на полі. Більше вони туди не потикалися».

«ХЛОПЦІ МІНІМАЛЬНИМ ОЗБРОЄННЯМ ЗУПИНЯЮТЬ ЦІЛІ ВОРОЖІ КОЛОНИ» Віталій, солдат: «Ми стояли за селом, у якому, як повідомила розвідка, знаходилося багато російської техніки. І тут я побачив, як із-за пагорба вийшла ворожа колона – з десяток машин: танки, БТРи, «бехи». Вони були метрів за 500 – зовсім близько. І я зробив те, що мав зробити, – вистрілив із ПТРК NLAW. Ракета вдарила в танк окупантів, він спалахнув за секунду. Напарник

TT БЛАГОДІЙНІ ВИСТАВКИ

«ВІЛЬНІ ЛЮДИ» Минулого тижня в галереї «Ужгород» стартувала виставка-продаж картин «Вільні люди». Назва пов’язана з однойменною піснею популярного крайового гурту «Без обмежень», який під час відкриття виконав кілька власних патріотичних хітів. Закарпатська організація Національної спілки художників влаштувала експозицію задля нашої 128-ї бригади, яка захищає зараз Україну від орків. Прийшло багато людей. Із 46-ти представлених робіт уже за 2 години придбали 16. Це крутий результат. Вартість однієї коливалася від 6 до 15 тисяч гривень (по 50% автору й воякам). Найдорожчим (46 тис. грн) виявилося полотно 91-річного академіка Володимира Микити. Серед покупців були держслужбовці, стоматологи, митці, журналісти, шоколадьє, письменники. Творчі особистості по-своєму переживають війну. Абстрак­ ціоніст Влад Габда поділився з нами: «Спочатку були тільки

TT ТВАРИНИ-БІЖЕНЦІ Багато людей, які тимчасово переселилися у Виноградів, зуміли привезти з собою чотирилапих друзів. Декого власники залишають на утримання в місті, у спеціальних вольєрах, поки самі тимчасово виїжджають за кордон. Наприклад, у одній із ветаптек оселився розкішний котисько – мейкун. Попри юний вік, він уже удвічі більший за дорослих безпородних, і при цьому, каже продавець, поводиться дуже виховано. Переважно прогулюється верхніми ярусами полиць, звідки спокійно спостерігає за відвідувачами. Господарі виїхали

«Я ПРОЙШОВ РІЗНІ ГАРЯЧІ ТОЧКИ, АЛЕ ТАК, ЯК ТУТ, ЩЕ НЕ БУЛО» Леонід, майстер-сержант, мінометник: «Напередодні російського вторгнення ми прибули на полігон на південному сході країни. Наступного

ЗАРОБИЛИ ДЛЯ БІЙЦІВ 121800 грн

новини 24 години на добу. Подивився добрий старий фільм, попробував музику – не йде. Подумав: щось треба робити, бо ще трохи – й дах би поїхав». Тільки тиждень тому взявся за пензля. Тут представив роботу «Архангел» і ще одну із сатиричною назвою «Войнушка» (можна розгледіти жінку, два танки, і все в рожевій рамці). Це ставлення Заходу до України на другий тиждень війни, який сподівався, що війна якось пройде. Сьогодні вже інші новини». Виставка тривала 5 днів і поповнювалася новими роботами, був не тільки живопис, а й кераміка та скульптура. Голова ЗО НСХУ Борис Кузьма поінформував, що загалом продали 28 робіт, 128-й бригаді перерахують 121 800 гривень. Нині експозиція перейшла в режим

КІШКИ, СОБАКИ

Серьога почав палити із РПГ. Решта колони відкрила вогонь по нас, і ми відійшли. Але застопорили ростехніку, а за цей час наш сусідній підрозділ встиг відійти на безпечну позицію й перегрупуватися. Я не проходив тренування зі стрільби з NLAW, навчився сам. Вірніше, навчили товариші. В таких умовах схоплюєш усе на льоту, інакше просто не виживеш. Скажу, що хлопці під час бою поводяться геройськи. Мінімальним озброєнням зупиняють цілі російські колони. Нам би трішки сильніше озброєння, то ми б їм іще більше показали. Усі розуміють, що треба зупинити цю нечисть».

Фото Віки Рехо

онлайн у фейсбуці. Художниця Любов Павлишина відфотографувала твори й виставила, щоб їх могли придбати поціновувачі з різних країн. І купують… Вже 13 квітня у Палаці культури і мистецтв у Мукачеві стартувала благодійна виставка «Разом до ПЕРЕМОГИ», до якої долучилися понад 30 художників краю, а 14-го в Ужгородському скансені – «Світ писанки». Виручені на них кошти також передадуть 128-й окремій гірсько-штурмовій Закарпатській бригаді. Оксана ШТЕФАНЬО

Й ОДИН МАЛЕНЬКИЙ КРОЛИК

у Францію і планують згодом повернутися. Керівник управління ГУ «Держ­продспоживслужби» області Степан Барзул нагадує: для біженців існує процедура оформлення документів для перетину кордону з тваринками. Але трапляються й інші причини, які змушують показати чотирилапих фахівцям: нерідко виникають проблеми, пов’язані з пережитими стресами внаслідок воєнних подій та транспортуванням, каже лікар державної ветеринарної медицини Павло Дорогій. Кішки, особливо в перші дні, відмовляються їсти,

стають апатичні, або навпаки – агресивні. Звісно, господарі переживають, просять порад. Собаки швидше позбавляються наслідків стресу, особливо коли господарі постійно поряд. Чи потрапляли до ветлікаря інші тварини? Всього один раз приносили декоративного кролика – оформляли для нього «закордонний паспорт». Породи тварин, яких приносять на лікування, не відзначаються «елітністю», серед них чимало звичайних «дворняжок», але господарі ставляться до таких улюбленців із не меншою любов’ю. Василь ГОРВАТ

АЛЕ ДО ОБСТАНОВКИ – ТАК» ранку десь о 5-й я, виходячи покурити, почув, як усі наші хлопці говорять – війна! У це ніхто не хотів вірити, але через 45 хвилин ми відчули бойові дії безпосередньо на собі. О 5.45 росіяни вдарили по полігону й нашому містечку двома ракетами. Слава Богу, ніхто не постраждав, але всі зрозуміли, що це справжня війна. Увечері того ж дня ми маршем вирушили на схід і над ранок прямо з коліс вступили в бій. До цього я був у різних гарячих точках – і на Кавказі (в останні роки СРСР), і ООС пройшов, пережив обстріли й контузії. Але так, як тут, ще не було. Коли бачиш російського пілота в кабіні штурмової «Су-

шки», яка заходить на нас на малій висоті, то ніколи цього не забудеш… Попереду стояла бригадна піхота, яку ми прикривали з мінометів, а позаду – артиле-

рія. То дві російські «Су-шки» попарно залітали на наші позиції, стріляли в нас із кулеметів розривними кулями й скинули пару бомб, а основний вогонь відкрили по артилерії. Були два такі авіаційні заходи, а потім почався бій із піхотою. Найкраще мотивувало те, що один із наших мінометних розрахунків швидко розгорнувся, відправив дві міни, й обидва постріли вразили цілі – російський танк і КамАЗ. Так, якщо 120-та міна згори падає на танк, йому гаплик, бо зверху в нього немає броні. Два залпи – два прямі влучення! А потім ми почали виходити з боєм: із 4.30 ранку до пів на першу ночі – 8 годин пекла. Тяжко було, дуже тяжко. Це не ООС, а справжня війна, дуже жорстка. Велике спасибі заступнику комбрига, котрий грамотно вів бій… І нашим бійцям. Тут є хлопчики по 18 – 20 років, я думав, вони злякаються. Перший шок дійсно був. Та потім усе стало на свої місця. До війни, мабуть, ніхто не звикає, але до обстановки – так. І зараз буває, що ми незначними силами б’ємо набагато більше ворогів». До речі, нещодавно об’ємну статтю про нашу 128-му бригаду опублікував популярний британський сайт UKC, що спеціалізується на альпінізмі й скелелазінні, назвавши Закарпатський легіон «одним із найпотужніших підрозділів Збройних сил України».

TT ПРЕМ’ЄРА

ВИСТАВУ ПРО ВІЙНУ ПОКАЖЕ ОБЛМУЗДРАМТЕАТР У неділю, 17 квітня, о 17.00 на малій сцені Закарпатського академічного муздрамтеатру імені братів Шерегіїв відбудеться прем’єра вистави «Отвєтка» за п’єсою Неди Неждани. Монодрама авторки-киянки присвячена історії оперного співака, Героя України Василя Сліпака, який добровольцем пішов на війну, промінявши паризьку сцену на окопи Донбасу. Загинув у 2015-му від кулі снайпера. П’єса створена ще до повномасштабного вторгнення Росії в Україну, але тема війни і розплати за неї звучать у постановці режисера М. Фіщенка на повний голос.

Н. Нежадана познайомилася з В. Сліпаком завдяки акціям на підтримку України під час драматургічної резиденції в Парижі й була вражена його яскравим талантом. Коли пішов на фронт – стежила за його дописами. «Його загибель стала великим ударом і першою смертю друга в цій війні. Я зрозуміла, що маю написати про це, але довго шукала форму. Ця монодрама не лише про одну людську долю, а і про гібридну війну між Росією та Україною, яка, на жаль, вже переросла в повномасштабну», – каже авторка. Другий показ прем’єри відбудеться 21 квітня о 17.00.

TT СКОРИСТАЙТЕСЯ

ПРАВОВА ДОПОМОГА В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ Під час воєнного стану в людей виникає безліч правових питань: про порядок перетину держкордону, сплату компослуг, кредитні канікули, отримання статусу ВПО чи біженця, соцвиплати, трудові права тощо. На всі ці та інші запитання юристи системи БПД оперативно надають відповіді, радять, як вирішити ту чи іншу проблему. Як отримати без-

оплатну правову допомогу? Єдиний номер контактного центру системи БПД 0 (800) 213-103 в умовах воєнного стану є найшвидшим і найдоступнішим способом. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів у межах України безкоштовні. Отримати БПД можна й через дистанційні сервіси в кабінеті клієнта на сайті, в мобільних застосунках, в месенджерах та вайбері.

6 квітня Марта Миколаївна Штефаньо з Іршави відзначила 80 років! Дорога мамко, бабко й свекрухо, щиро вітаємо Тебе із ювілеєм. Бажаємо гарних днів і усмішок, щасливих подій і миттєвостей, радісних звісток і свят. Нехай усі Твої дні будуть наповнені любов’ю рідних, приємними клопотами, прекрасним самопочуттям і оптимістичним настроєм. Всіх благ Тобі й гармонії в душі! Дякуємо Богу, що Ти поряд! Любимо! Син Петро із дружиною Тетяною та онуками Катериною й Миколою, донька Маріанна з чоловіком Петром та онуками Ксенею і Марією, донька Оксана

4 У ФОКУСІ

№14 (4978)

16 квітня 2022 року

НЗ

TT ВІДВЕРТО

«Я ДУЖЕ ДОБРЕ ПАМ’ЯТАЮ РОЗПОВІДІ БАБУСІ, ЯК ЧЕРВОНА АРМІЯ ЗВІЛЬНЯЛА ЗАКАРПАТТЯ І ЯК СТАВИЛАСЯ ДО УГОРЦІВ…» ІСТОРІЯ ДОЦЕНТА УжНУ, ЕТНІЧНОГО УГОРЦЯ, КОТРИЙ САМ ПІШОВ НА ВІЙНУ ЗАХИЩАТИ УКРАЇНУ

В

Вірніше, викладав, тому що зараз він – боєць 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади Збройних сил України. А ще Віктор Бейлович – етнічний угорець. Він не проходив строкову службу в ЗСУ, не закінчував військову кафедру при університеті, не мав ні армійського, ні, тим більше, бойового досвіду. А значить, не перебував у резерві чи запасі й не підпадав під мобілізацію, тому міг і далі спокійно читати лекції студентам чи займатися науковою діяльністю. Проте в перші ж дні повномасштабного вторгнення Росії доцент УжНУ добровільно пішов у військкомат і став солдатом 128-ї.

– Я народився в с. Кінчеш під Ужгородом, – розповідає Вік­ тор, умостившись на полінах, накритих маскувальною сіткою.

– За національністю угорець. Мої бабуся й дідусь по татовій лінії майже не говорили українською, але батьки вдома навмисно спілкувалися угорською й українською, тому я досконало вивчив обидві. Моя дружина – українка, з іншого села біля Ужгорода. Ми вчилися в аспірантурі, тому вона теж викладає в УжНУ. Маємо двох синів: Давиду три рочки, а Даніелю – один. І ми так само розмовляємо з ними двома мовами: я – угорською, а дружина – українською. Молодший ще не розуміє, куди я подівся, а Давид знає, що «тато ганяє поганих дядь». Через кілька днів після початку війни Віктор сам прийшов у військкомат, щоб записатися добровольцем у ЗСУ. Перед тим сказав про своє рішення рідним, і ті були, м’яко кажучи, не в захваті. Однак прийняли його без заперечень. При розподілі за військовими спеціальностями кандидата фізико-математичних наук віддали в артилерійський підрозділ 128-ї бригади.

– У військкоматі була величезна черга з добровольців і мобілізованих, – продовжує В. Трошкі. – Коли я подав докуменДата офіційного опублікування в Єдиному реєстрі з оцінки впливу на довкілля (автоматично генерується програмними засобами ведення Єдиного реєстру з оцінки впливу на довкілля, не зазначається об’єктом господарювання) Реєстраційний номер справи про оцінку впливу на довкілля планованої діяльності – 20221119236 ОГОЛОШЕННЯ про початок громадського обговорення звіту з оцінки впливу на довкілля Повідомляємо про початок громадського обговорення звіту з оцінки впливу на довкілля планованої діяльності, зазначеної в пункті 1 цього оголошення, з метою виявлення, збирання та врахування зауважень і пропозицій громадськості до планованої діяльності.

1. Планована діяльність Планована діяльність згідно з робочим проєктом «Розчистка русла р. Тиса біля селища Королево Берегівського району Закарпатської області» розробленим ВКП «Закарпаттяводпроект» БУВР Тиси згідно із завданням на проєктування, акта обстеження ділянок, матеріалів інженерно-геодезичних вишукувань, проведених інженерних розрахунків та погоджених технічних рішень передбачає проведення

ти й розповів, де працюю, один із офіцерів вигукнув: «О, нам якраз такі потрібні в артилерії!». Мабуть, через те, що хороший артилерист має добре знати математику. Так я сюди й потрапив. До того уявлення не мав, як працює артилерія, ніколи навіть автомат Калашникова не тримав. Нам показали, як поводитися зі стрілецькою зброєю, а тонкощі роботи артилерії освоював уже в бойових умовах.

Разом із товаришами по підрозділу доцент УжНУ стійко зносить воєнно-польові умови – ночує в спальнику часто на підлозі в нежитлових приміщеннях, гріється біля грубки, звикає жити без електроенергії й стабільного мобільного зв’язку. Радіє, якщо вдається коротко переговорити з рідними, а іноді обходиться простою смс, що все гаразд. Околиці позицій артпідрозділу неодноразово обстрілювали росіяни, утім, слава Богу, всі наші бійці живі й здорові.

– Нам щодня привозять гарячу їжу й навіть солодощі (напевно, від волонтерів), – каже Віктор. – Недавно встановили польовий душ, так що двічі на тиждень можна помитися. Я не вибагливий, тому вважаю такі умови нормальними. Командири ставляться до солдатів по-людяному, це мене навіть трохи здивувало. Морально був готовий до жорсткіших умов.

– Чому Ви вирішили піти на війну? – питаю.

– Події останніх днів на Київщині це дуже промовисто ілюструють. Бабуся за татом (та, що майже не говорила українською) часто розповідала мені, як червона армія в 1944-му звільняла Закарпаття. І як ставилася до угорців. Було те саме, що ми бачимо зараз у Бучі, Ірпені, Гостомелі та інших

населених пунктах – один до одного. Дідуся репресували й відправили на Донбас тільки за те, що був угорцем. Потім, через роки, його реабілітували. Бабуся вже померла, але коли почалася ця війна, я дуже яскраво згадав її розповіді й вирішив зробити все, щоб подібне жахіття знову не докотилося до Закарпаття. І до України теж, але поки маємо те, що маємо… Історія ужгородця, можливо, не вартувала б окремої розповіді, якби не одна особливість. Нещодавно, 21 березня, президія Закордонного відділення Академії наук Угорщини на своєму засіданні присудила Віктору Трошкі Почесну відзнаку імені Ороня Яноша «за вагомий внесок у розвиток науки». Це одна за найвищих відзнак АН сусідньої країни, якою щороку удостоюють як учених із Угорщини, так і з-за кордону. Церемонія вручення нагороди та грошової премії в розмірі 500 тисяч форинтів (Близько 43 000 грн – Авт.) відбудеться на загальних зборах АН Угорщини 3 – 4 травня 2022-го в Будапешті.

– Ми ще до війни подали матеріали на отримання відзнаки, – пояснює Віктор. – Це мої наукові статті на тему теорії ймовірності та математичної статистики, які індексуються в наукометричній базі Scopus і оцінюються за імпакт-фактором, кількістю посилань та іншими критеріями. І я виявився одним із переможців. Відповідний лист із Академії наук Угорщини прийшов в УжНУ, мені

експлуатаційних заходів із відновлення гідрологічного режиму та функціонування русла р. Тиса біля селища Королево шляхом його розчистки від наносів твердого річкового стоку, очистки від деревних наносів та сміття на лівому березі на двох ділянках загальною довжиною – 1408 м, в тому числі ділянка №1 – 706 м, ділянка №2 – 702 м з метою створення стійкого в плані русла задля збільшення пропускної спроможності р. Тиса в період підняття рівнів води. Створення умов для зменшення стихійної дії паводкових вод, стабілізації берегової лінії та зменшення розмиваючої сили водного потоку. Згідно з проєктом, необхідно провести видалення річкових наносів загальним об’ємом 61166м3 із плануванням площі при виконанні руслоочисних робіт 92116м2.

2. Суб’єкт господарювання ТОВ «АНДОЗІТ» ЄДРПОУ 44310029 90313 Закарпатська обл., Берегівський р-н., с. Онок, вул. Миру, 15, тел.+380 (96) 337-60-32, е-mail: dankoivan027@gmail. com.

3. Уповноважений орган, який забезпечує проведення громадського обговорення Департамент екології та природних ресурсів Закарпатської обласної державної адміністрації, 88008 м. Ужгород, пл. На-

родна 4, E-mail: central@ecozakarpat.gov. ua, тел. (0312) 61-67-01, контактна особа Урись Ігор Омелянович.

4. Процедура прийняття рішення про провадження планованої діяльності та орган, який розглядатиме результати оцінки впливу на довкілля Отримання Висновку з оцінки впливу на довкілля, що видається Департаментом екології та природних ресурсів Закарпатської обласної державної адміністрації.

5. Строки, тривалість та порядок громадського обговорення звіту з оцінки впливу на довкілля, включаючи інформацію про час і місце усіх запланованих громадських слухань Тривалість громадського обговорення становить 25 робочих днів (не менше 25, але не більше 35 робочих днів) із моменту офіційного опублікування цього оголошення (зазначається в заголовку оголошення) та надання громадськості доступу до звіту з оцінки впливу на довкілля та іншої додаткової інформації, визначеної суб’єктом господарювання, що передається для видачі висновку з оцінки впливу на довкілля. Протягом усього строку громадського обговорення громадськість має право подавати будь-які зауваження або пропозиції, які, на її думку, стосуються плано-

«ПРО ПРИСУДЖЕННЯ ПОЧЕСНОЇ ВІДЗНАКИ УГОРСЬКОЇ АН ДІЗНАВСЯ НА ФРОНТІ»

переслав його фото мій керівник, директор українськоугорського навчальнонаукового інституту УжНУ Олександр Шпеник. Командири вже знають про відзнаку й привітали мене. Але чи реально отримати відпустку й поїхати на урочисте вручення, тим більше, за кордон, я не цікавився… У підрозділі бригади служать ще троє угорців із Закарпаття. Одного з них, трохи старшого, Віктор напівжартома називає Йончі-бачі (угорською – дядько Іван). Він виявився поруч під час нашої розмови.

– Мої батько й мама – угорці, то хто я, як не угорець? – риторично запитує солдат Іван Барта. – В Угорщині моє прізвище звучить «Борто», а в Україні – «Барта». Звати Іван Янович, але вдома я Йончі. Батьки народилися при чехословацькій владі, тому тата записали Барта Ян Йозефович, а маму – Ґайдош Гелена Ладіславовна. Тобто на чеський манер. Коли була яка влада, то так людей і записували. Дома в Коропці на Мукачівщині я більше спілкуюся українською, угорську знаю слабше. То місцеві угорці називають мене «укран націоналішто», тобто українським націоналістом, – сміється «Йончібачі». – Але я на це не зважаю. В перші години після початку війни добровільно прийшов у військкомат, а вже потім сказав рідним. Бо треба цю російську наволоч викорінювати… Фото автора

іктор Трошкі – кандидат фізико-математичних наук, доцент кафедри фізико-математичних дисциплін Українсько-угорського навчального інституту Ужгородського національного університету. Свого часу він закінчив матфак УжНУ, відтак вчився в аспірантурі при механіко-математичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка і в 2016-му захистив кандидатську дисертацію на тему «Квадратично фі-субгауссові випадкові величини та процеси». Викладає різні дисципліни, серед яких: математичний аналіз функції однієї змінної, комплексний матаналіз, функціональний аналіз, теорія ймовірності.

В УГОРСЬКІЙ ТЕМІ НЕ ПЛУТАЙТЕ ПОЛІТИКУ Й ПРОСТИХ ЛЮДЕЙ І насамкінець трохи статистики. Впродовж восьми років – із 2014-го й до повномасштабного вторгнення Росії в Україну 24 лютого цього року – в зоні бойових дій на Донбасі загинули 100 закарпатців. Це бійці різних військових підрозділів, але найбільше – зі 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади. ваної діяльності, без необхідності їх обґрунтування. Зауваження та пропозиції можуть подаватися в письмовій формі (в тому числі в електронному вигляді) та усно під час громадських слухань із внесенням до протоколу громадських слухань. Пропозиції, надані після встановленого строку, не розглядаються. Тимчасово, на період дії та в ме­жах території карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби (СОVID-19), спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, до повного його скасування та протягом 30 днів із дня скасування карантину, громадські слухання не проводяться і не призначаються на дати, що припадають на цей період.

6. Уповноважений центральний орган або уповноважений територіальний орган, що забезпечує доступ до звіту з оцінки впливу на довкілля та іншої доступної інформації щодо планованої діяльності: Департамент екології та природних ресурсів Закарпатської обласної державної адміністрації, 88008 м. Ужгород, пл. Народна 4, E-mail: central@ecozakarpat.gov. ua, тел. (0312) 61-67-01, контактна особа Урись Ігор Омелянович.

Із цих ста 12 були етнічними угорцями. За переписом-2001 в області мешкає 150 тисяч угорців, тобто 12,1% від загального числа населення. Утім, насправді їх значно менше, оскільки частина за останні 20 літ виїхала на постійне місце проживання в Угорщину або інші країни Євросоюзу. Тому кількість угорців серед загиблих на війні краян у пропорційному відношенні значно більша, ніж відсоток угорців, котрі мешкають на Закарпатті. Свого часу автор цього тексту працював на державній службі й курирував у тому числі питання учасників АТО та міжнаціональні відносини на Закарпатті. І з’ясував, що з 12-ти загиблих угорців принаймні четверо мали, крім українського, ще й угорське громадянство. Цей факт повідомили їхні рідні та близькі. Щодо інших восьми родичі не захотіли відповідати на це питання. З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну 24 лютого цього року серед полеглих краян є принаймні один етнічний угорець – ужгородець Кіш Шандор Шандорович, головний старшина Військово-морських сил ЗСУ. 29-літній моряк загинув у останні дні лютого, напівсиротами залишилися двоє дітей. Президент України нагородив Шандора Кіша орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). Зараз у Збройних силах України, зокрема 128-й бригаді, продовжують служити етнічні угорці. Деякі з них, крім українського, мають і угорське громадянство, однак не афішують це. Останні парламентські вибори в Угорщині та пов’язані з ними деякі заяви офіційних осіб угорського уряду були болісно сприйняті українським суспільством, яке понад місяць протистоїть російському агресору й дуже сподівається на підтримку країн-сусідів. Однак кожному, хто здіймає хайп на угорську тематику, не розбираючи, де політика, а де прості люди, слід згадати Віктора Трошкі, Івана Барту та інших етнічних угорців із Закарпаття. Котрі добровільно пішли зі зброєю в руках захищати Україну й за необхідності жертвують заради своєї країни найдорожчим – власним життям. Ярослав ГАЛАС, ексжурналіст і держслужбовець, зараз – офіцер 128-ї ГШБ 7. Уповноважений центральний орган або уповноважений територіальний орган, до якого надаються зауваження і пропозиції, та строки надання зауважень і пропозицій Департамент екології та природних ресурсів Закарпатської обласної державної адміністрації, 88008 м. Ужгород, пл. Народна 4, E-mail: central@ecozakarpat.gov. ua, тел. (0312) 61-67-01, контактна особа Урись Ігор Омелянович. Зауваження і пропозиції приймаються протягом усього строку громадського обговорення, зазначеного в абзаці другому пункту 5 цього оголошення.

8. Наявна екологічна інформація щодо планованої діяльності Звіт з оцінки впливу на довкілля планованої діяльності.

9. Місце (місця) розміщення звіту з оцінки впливу на довкілля та іншої додаткової інформації (відмінне від приміщення, зазначеного в пункті 6 цього оголошення), а також час, з якого громадськість може ознайомитися з ними: з 16.04.2022 р. у приміщенні Королівської селищної ради за адресою: 90332 Закарпатська обл., Виноградівський р-н, смт Королево, вул. Центральна, буд. 50, контактна особа – голова Королівської селищної ради – Чейпеш Антон Павлович.

НЗ

ПЕРЕЖИТЕ 5

№14 (4978)

16 квітня 2022 року

TT ДОЛІ

ВТІКАЧІ ЗІ ЗҐВАЛТОВАНИХ МІСТ, АБО ІСТОРІЇ ЛЮДЕЙ, ІЗ ЯКИМИ ПОЗНАЙОМИЛАСЯ НА ВОЛОНТЕРСТВІ

Фото С. Гудака

О

станні місяць-півтора я багато говорю. До волонтерського столика Руху підтримки закарпатських військових в супермаркетах Ужгорода, де зазвичай чергую, підходять різні люди. Когось потрібно заспокоїти, обняти, поінформувати чи щось порадити, хтось просто ділиться пережитим і побаченим. Я це все нотую, коли є трохи вільного часу. Бо це – свідчення війни. Головне, що всі розмови закінчуються на позитиві й вірі в нашу перемогу! Ось кілька життєвих доль переселенців.

«МОЄ МІСТО ЗРІВНЯЛИ ІЗ ЗЕМЛЕЮ»

Чоловік старшого віку з рюкзаком крутиться біля нас, але нічого не каже. Першою відрекомендувала Рух, розказала, що робимо. «Я кілька днів тому з Ірпеня вирвався. Моє місто майже зрівняли із землею, – ділиться, на очах з’являються сльози, й він виходить із магазину. Через деякий час повертається й апелює до мене: «Я бачив по телебаченню свою поверхівку, вона стоїть». «Отже, будете мати, куди повернутися», – підбадьорюю. Зізнається, що покинув усе: житло, авто, тепер мешкає в спорткомплексі. «Ніколи не думав, що проситиму гроші на сигарети». Пояснюю: ми збираємо для бійців на передову. Вибачається й іде геть. Інший чоловік купує патріотичний прапорець і на ходу кидає: «А ми з Маріуполя. Нашого будинку більше нема». Ще один маріуполець із кошиком, забитим продуктами, розповідає, як їхній сім’ї вдалося втекти. Мовляв, рідня попередила з того боку: «Скоро у вас там почнеться. Виїжджайте». Оселилися в Перечині, він у місцевій теробороні щось допомагає. Пропонував транспортні послуги, возити ящики із продуктами. Старша жінка з візочком зупинилася біля нас, бо захотіла пити. Питає, по скільки наша бутильована вода. Пояснюю: це не проста, «Сльози окупанта» наша брендова, у 2014-му мали «Сльози сепаратиста». Помічаю посмішку на обличчі: «Беру дві. Одну вип’ю тепер, іншу в день нашої перемоги». Приїхали із Дніпра з донькою й онуками. Зізнається: «Я завжди мріяла побачити Закарпаття, але не думала, що це станеться через війну. У вас тут так гарно й тихо». Цікавлюся, чи облаштувалися. Каже, їх поселили в будинок родини у Нижньому Солотвині: «До нас так добре ставляться, що аж незручно, бо не маємо чим віддячити». Вже потім додає, що тут ненадовго, чекають сигналу, коли повинні виїхати за кордон. Доглянута симпатична жінка кидає гроші у скриньку. Немісцевих бачу одразу, тому цікавлюся, звідки. Київ. «14 днів провели в підвалі, бігали із квартири вниз по кілька разів на добу. Планували не виїжджати, але коли за 500 метрів від нашого будинку бомба зруйнувала сусідній, то вирішили тікати». Винайняли квартиру на Одеській. Каже, попередні жильці залишили стільки сміття, що перший день тільки його й виносили. «У вас тут спокійно, але все ж це чуже місто. Так важко звикати, – додає. – Наша душа залишилася в Києві. Тут довго не затримаємося, хочемо додому». Минулого тижня майку з надписом «Добрий вичур, ми з України» (наш Рух виготовляє) купував чоловік мого віку. У скриньку кинув більше, ніж вона коштує. За дякуванням розговорилися. Це був монолог столичного ІТпрацівника: «Я вивіз родину, бо знаю, що роблять із жінками й дітьми ці орки. Й завжди робили. Просто потрібно історію перечитати, й побачите. Мені закидають, мовляв, чому не йду захищати рідну землю. Але я не служив, навіть не знаю, як зброю тримати. Захищаю в інший спосіб. Ми із друзями «поклали» 7 російських готелів, я відправляю кошти на ЗСУ, нормальні суми, бо маю змогу – велика зарплата. Щотижня обдзвонюю родичів у

різних містах України, питаю, чи мають харчі і гроші, якщо є потреба, то відправляю. Тому працюю на повну в тилу. Слава Україні!». Худенька й несмілива Віка підійшла, аби поцікавитися, чи не могли б допомогти з житлом. «Не дуже дорого, бо кошти закінчуються», – уточнила. Ми такими питаннями не займаємося, але телефони, куди потрібно звертатися, а також базу даних із житлом на Закарпатті я мала. Поділилася. Дівчина приїхала з Харкова, де вчилася, а родом із Луганщини, там і нині мешкають батьки. В Ужгороді винаймала помешкання біля аеропорту, але в одній квартирі з кількома сім’ями. Віка розповіла, що село батьків нині під контролем військ РФ, нема зв’язку. Мама встигла повідомити: ходять по хатах, інформують, що віднині ви за газ стільки будете платити, за електрику – стільки, тепер інша влада. У пенсійному фонді, де вона колись працювала, колеги сказали, що окупанти просять списки пенсіонерів. Але від них відкараскалися, мовляв, «то в комп’ютері, світла нема, роздрукувати не можемо». Розвернулися й пішли. Люди переживають, бо ширяться чутки, що наша держава більше не виплачуватиме пенсій, оскільки територія окупована… Потім я списалася з Вікою, каже, їй запропонували хату десь у селі, вартість не кажуть: «Прийдіть, подивитеся та домовимось». «Будинок без зручностей, жити з бабусею. Якось підозріло, якщо чесно. Побоююсь», – зізналася. Відмовилася. Влаштувалася в Мукачеві.

«А ЧО ВИ УБЄЖАЛІ?! УБЙОМ БАНДЕРОВЦОВ – І ЗАЖИВЬОТЄ» Якось на зміну прибігла жінка мого віку (у волонтери може записуватися будь-хто). Трохи налякана, волосся зібране нашвидкуруч. Виявилося, що це переселенка. Ксенія російськомовна, але я пояснила: якщо ти волонтериш, то повинна говорити українською. Погодилася й сказала, що переходить поступово на українську. Її «помогіть войсковим» тепер здається таким милим. Вона – уродженка Севастополя, в Україні давно, вийшла заміж за киянина, мають двійко дітей. Вся її рідня залишилася там. Не спілкуються з часу анексії Криму. «Це мій біль. Я щоразу намагалася розповісти й пояснити, що відбувається в Україні, а вони своє: «Тєлєвідєніє гаваріт другоє». Не вірити доньці, а вірити пропагандистським каналам – це я не можу пояснити, бо не піддається здоровому глузду. Це кажуть люди, які бачили світ, і хоча нині вони розлучені, але їздили за кордон – і у справах, і відпочивати, бо мама займається секс-шопами, батько військовий, причому не рядовий. Тепер я заспокоїлася, бачу, що нема кому щось доводити», – зізнається. До повномасштабного вторгнення чоловік Ксенії ніби відчуваючи, весь час повторював: буде війна. Вона вирішила зателефонувати батькові, сподівалася, що попередить доньку про небезпеку. «Вперше чую, все спокійно», – говорив. А 25 лютого жінка з родиною тікала від війни на авто в Ужгород. Тепер уже батько сам зателефонував, і вона не втрималася: «Ти знаєш, що Росія напала на Україну? Ми втекли з Києва. Бомблять наші

~~У спортзалі однієї зі шкіл Ужгорода живе майже 200 людей міста, вбивають мирних людей. Як ви можете?!» У відповідь отримала: «Так а чо ви убєжалі?! Убйом всех бандеровцов – і зажівьотє». «Мама сказала, що більше не хоче знати ні мене, ні онуків», – додає Ксенія. Вона не могла сидіти, склавши руки, тому дітей залишила на чоловіка, а сама прийшла нам допомагати. Й тут повітряна тривога. Я бачила її розгублені очі: жінка не знала, чи йти разом із усіма на відділ, чи бігти до дітей. Я заспокоювала… Кількома рядками згадаю викладачку Ужгородської музичної школи №1 ім. П. Чайковського Марію Мудранинець. Ми познайомилися на зміні в супермаркеті «Епіцентр – будівельний». Коли ця жінка дізналася, що я буду сама тут працювати, то залишилася. Так от, вона ходить на залізничний вокзал і пропонує житло втікачам від війни. Переважно вишукує мам із маленькими дітками й везе у свій будинок, де є кілька кімнат. Із 24 лютого він перетворився на вулик – одні їдуть, інші приїжджають, хтось залишається, як-от бабуся з онучкою. Різні міста, різні люди. Був відомий київський режисер, але він хотів спокою, тому перебрався; ІТшник із дружиною-балериною зі столиці. «Безкоштовно?» – цікавлюся. «Так, я маю велику зарплатню, – відповідає. – Хтось купує продукти, допомагають із прибиранням. От щойно телефонували, що бачили в холодильнику заморожену малину. Питали, чи можна взяти, – хочуть спекти пиріг для всіх». Діти Марії Михайлівни за кордоном, там допомагають втікачам від війни, гуманітарні вантажі сюди надсилають. Вона ж сама ще й переселенців залучає до волонтерства. Якось прийшла на зміну в «Дастор» із помічником. Ми розговорилися, виявилося, що хлопець із родиною вибрався аж із села на Донеччині. Прекрасно розмовляє українською, весь на позитиві, тягав коробки. «Я хочу допомагати армії, сидіти в хаті не можу. Нас тут багато, бабця з дідусем лишилися, бо поле треба обробляти», – каже. Після почутого я, звісно, розкручувала Михайлівну на інтерв’ю, але вона: «Ой, та це ми просто з вами розмовляємо, не для того, щоб про мене писали. Роблю це від душі». Все ж виловлю її десь… Ну і як не згадати нашу сільську бабку, яка, почувши нашу розмову з переселенкою з Харкова, приєдналася: «Йой, та коли’м увиділа, што коло мої хижі стали дві напаковані машини з дітьми, пінзіяшами, я вхопила із стола яблика і баник та побігла надвір. «Бабушка, спасібо», – казали мені діти. Я пак своїм онукам в Італію звонила, розказувала. Приревнували, не хотіли зо мнов говорити»…

ПРИБУТТЯ ПОЇЗДА – ЦЕ ВРЯТОВАНІ ЖИТТЯ Якраз до теми роздуми ужгородської колегині-телевізійниці Олександри Артюхіної, якими поділилася у фейсбуці. «Я ще

ніколи так сильно не раділа прибуттю поїздів... Я з невеликого містечка залізниці та прикордоння. Звук потягів чи люди в однострої завжди здавалися чимось буденним. Адже його носили мої сусіди, батьки друзів, та й у тата була своя «роба». Я приїжджаю до батьків, до мого маленького Чопа, часто за підзарядкою. Бо біля мами завжди легше дихається, легше плачеться, легше бути з оголеними душею та емоціями. Я не була вдома два місяці: спочатку ми з сестрою лікували ковід, а потім почалася війна... Безжальна, геноцидна, страшна. І наше маленьке прикордоння стало прихистком. Людей у місті побільшало, так... На кожному з наших двох вокзалів – новому, більш обшарпаному, та старому-красиво-відреставрованому, – зараз вирує життя. Крайні два тижні ловлю себе на думці, що ретельніше вдивляюся в натовп, у обличчя людей, емоції на яких віддзеркалюють усе, що нині переживає наша країна. Вони усміхаються, але у вологих очах відлунюють полярно різні відчуття… І я ще ніколи так сильно не раділа прибуттю поїздів... Для мене це стало ознакою врятованих життів. Кожен гудок електровоза на нашому невеликому вокзалі – тисячі евакуйованих людей. Вони вирвалися з пекла війни, з-під обстрілів, із холодних підвалів та промерзлих сховищ, зі зґвалтованих міст. Сім`ї часто втратили все, але зберегли найдорожче: власне життя. Хтось залишається в містечку надовше, хтось прямує до кордону чи чекає відправлення в іншу країну. «Я просто зупинилася подихати та подумати», – чую голос жінки, яка поправляє наплічник. І кожен, може, й усміхається, але у виразі обличчя застиг біль. Стурбованість. Нерви. Той біль, який не описати, не осягнути, до кінця не зрозуміти. «Поїзд запізнився на дві години», – чую голос зліва. Біля перону стоїть усміхнена родина: за мізинчик мами тримається маленький хлопчик, а на руках у неї – геть крихітна донечка. Малий махає електровозові. Кредитна спілка «Нарцис» повідомляє, що 17 травня 2022 року о 12 год. за адресою: Закарпатська обл., м. Хуст, вул. 900-річчя Хуста, буд. 3 відбудуться чергові Загальні збори членів Кредитної спілки «Нарцис» з порядком денним: 1. Заслуховування та затвердження звіту спостережної ради КС.

2. Заслуховування та затвердження звіту правління КС.

3. Заслуховування та затвердження звіту кредитного комітету КС.

4. Заслуховування та затвердження висновку ревізійної комісії КС.

5. Заслуховування аудиторського висновку, яким

Стою поруч із ними і просто заклякаю: від вдячності тим потомленим провідникам, які відчиняють вагон. Які випускають людей. Які знову відправляться і рятуватимуть стільки охочих, скільки буде змога. Потомлені, але нескорені. «Ма, мам... а це наші?», – витягає мене із задумливості тоненький голос хлопчика, який уже не тримається за мізинчик мами і тупцює на місці. «Наші, синку, наші...», – шепоче вона, зморгуючи сльози, а я опускаю очі і вдивляюся в напрямок, куди вказує малий. Трошки поодаль поїзда. І поближче до вокзалу. На групку кольору хакі. «А можна, я його обійму?», – питає син, а далі все, як картинки в діафільмі. Ствердний кивок від мами. Ось малий підбігає до хлопця в однострої. Ось той, усміхнений, у формі з синім скотчем на рукаві, опускається на коліно й міцно стискає малого в обіймах. Ось випрямляється й щось простягає. Цукерку. Звичайну таку, м’ятну, із хрестиком. Це я дізнаюся, коли малий, повернувшись, простягне до мами відкриту долоньку. «Вони нас захистять, мам, обов’язково!». Аякже, малий, безумовно, обов’язково захистять. Ми всі переможемо. Ми все здолаємо. Із цими думками прямую на свій перон, на якому зупинилась електричка сполученням Мукачево – Ужгород. Така звична, але така інакша... Замість 4-х чи 6-ти вагонів, склад набагато більший. Заходжу: всередині теж все трошки незвичне: лавиці із продовгуватішим сидінням, високою спинкою та «пом’якшеннями»... Електропоїзд рушає, а я все ще дивлюся на родину, вишуковую очима групку кольору хакі, проводжаю поглядом дахи вокзалів. Вивчаю небокрай і плачу. Дорогою до Ужгорода я знатиму напам’ять назву кожної станції, вдивлятимуся у знайомі поля та краєвиди за вікном. А хтось не бачить дому, хтось просто всього цього не має, в когось – лише попелище. Війна випалила в кожному з нас пустку, збурила емоції, вкрала відчуття спокою та відносної безпечності. Та я хочу вірити малому. І я шалено вірю в наших у однострої, вірю в їхні обійми (які бережуть і наш тутешній хиткий мир), і в цукерку. Звичайну. М’ятну. Із хрестиком. Як якір нашого колишнього життя. Замість P.S. Уже на вокзалі в Ужгороді, який чомусь здається мені розміренішим, бачу напис на своєму вагоні. Запоріжжя. І клякну знову. Отже, і цей потяг врятував не одну сотню життів, а тепер допомагає в логістиці на Закарпатті. Ми обов`язково переможемо, чуєш, потяже? Усі ми! Бо наша нація найміцніша, найсміливіша, найвідважніша. Наші оборонці найуміліші, крошать ворогів і тримають щит! Антилюди будуть знищені, московія загниє на своїх болотах, а ми помстимося і все відбудуємо. І обов’язоково поїдемо знову – в усі куточки прекрасної України. Де на кожне: «А це наші?» ми без остраху відповімо: НАШІ!», – пише на своїй сторінці в соц­ мережі Олександра Артюхіна. Оксана ШТЕФАНЬО підтверджена річна звітність КС (річна фінансова звітність та звітні дані КС за 2021 рік) та затвердження річної звітності та результатів діяльності (звітності про фінансово-господарську діяльність) КС за 2021 рік.

6. Ознайомлення з бюджетом на 2022 фінансовий рік.

7. Про визначення незалежного аудитора (аудиторської фірми) для підтвердження достовірності і повноти річної звітності КС за 2022 фінансовий рік.

8. Обрання членів спостережної ради.

9. Обрання членів ревізійної комісії.

10. Різне. Спостережна рада КС «Нарцис»

6 ЦІКАВИЙ СВІТ

№14 (4978)

16 квітня 2022 року

НЗ

TT ДАТА ТИЖНЯ

БЕНДЖАМІН ФРАНКЛІН – «ЛЮДИНА, КОТРА ЗМОГЛА СТРИМАТИ ГРОМОВЕРЖЦІВ І ТИРАНІВ» ьогодні практично будь-хто скаже, що на банкнотах С Сполучених Штатів Америки зображені їхні президенти. І якщо не згадають усіх, то назвуть Джорджа Вашингтона

занурювалася у воду, а верхню можна було чіпати пальцями. Вони видавали просто чарівні звуки, для яких із часом узялися писати музику Гайдн і Бетховен.

й Бенджаміна Франкліна, які увічнені відповідно на одноі стодоларових купюрах. Перший – головнокомандувач колоністів у війні за незалежність у Північній Америці й 1-й президент США. А другий? Франклін не був президентом, але зробив надзвичайно багато: вчений, державний діяч, один із авторів Декларації незалежності США і Конституції 1787 р. Як голова «Пенсильванського товариства сприяння скасуванню рабства та допомоги вільним неграм, які незаконно тримаються в неволі», ще встиг видати кілька есе на цю тему й виступити категорично проти надання кумиру нації Вашингтону надзвичайних повноважень на посту президента, доки 17 квітня 1790-го не помер від плевриту у своєму будинку в Філадельфії у віці 84 років на руках доньки. Рішенням Всесвітньої Ради Миру ім’я Франкліна включене у список найвидатніших представників людства.

ПІДЛІТКОМ ДОПИСУВАВ У ГАЗЕТУ ПІД ЖІНОЧИМ ПСЕВДОНІМОМ

Народився Бенджамін 17 січня 1706-го в Бостоні. Був 15-ю дитиною в сім’ї (всього 17) емігранта-ремісника з Англії. На Бена батько покладав особливі надії: намагався вивчити на священника, але грошей на латинську школу вистачило лише на два класи. Уже тоді в хлопця виявилася схильність до винахідництва. У 15 літ став підмайстром у старшого брата, який заробляв друкарством. Нова для тих часів справа прийшлася підлітку до душі. Особливо радувала можливість дописувати в засновану братом газету «The New-England Courant» під псевдонімом Сайленс Дугуд (вдови середнього віку), яка ділилася своїм баченням про все на світі – від питань догляду за здоров’ям до ролі жінки в суспільстві, що викликало в читачів чималий інтерес. Однак досить швидко обман розкрився, стосунки з братом зіпсувалися, і через два роки Бен, усупереч укладеному до його повноліття контракту, подався до Філадельфії. Тут знайшов роботу в одній із місцевих друкарень, але як людина амбіційна, прагнув більшого. Домігся аудієнції в губернатора, переконав того в необхідності видання газети та поїхав його коштом до Лондона, щоб придбати належне обладнання. Проте назад у Філадельфію не поспішав: улаштувався друкарем у місцевому видавництві. У столиці Британської імперії Франклін захопився ідеями просвітництва, незнайомими для нього природничими науками і таємними товариствами. До Америки повернувся новою людиною, з цілісною системою етичних принципів, ранжованих ним у тринадцятиступінчату піраміду чеснот, яких намагався дотримуватися протягом усього життя.

МЕТОД СОКРАТА І СКРОМНІСТЬ ДЛЯ ДОСЯГНЕННЯ МЕТИ Освіту здобув самостійно. За його словами, з раннього дитинства всі свої гроші відкладав на покупку книжок. Багато разів перечитував батькову бібліотеку, яка переважно складалася з релігійних полемічних творів. Саме вони вплинули на формування його особистості. Якось у руки потрапили «Спогади про Сократа» Ксенофонта, де описується унікальний сократівський метод пізнання й переконання: нічого не доводити, а лише ставити запитання. За допомогою правильно поставлених питань можна показати неспроможність опонента. Якщо ж співрозмовник має рацію, тоді ти теж не залишаєшся у програші, бо нічого не стверджував. Він захопився такою методикою й постійно практикувався. Це приносило багато перемог у спорах зі старшими й авторитетнішими співрозмовниками.

Однак через кілька років Бенджамін вирішив повністю відмовитися від цього, бо система передбачала певну частку самовпевненості й гордині того, хто запитує. На зміну прийшла скромність, яка зроби­ ла світову славу Франкліну. Замість фраз типу «безсумнівно», «зрозуміло» і т. п. став вживати стримані звороти: «Мені здається, що…», «В силу певних обставин я вважаю…», «Якщо я не помиляюся, то…», «Напевно, ви праві, але якщо подивитися з іншого боку…» тощо. Така манера висловлюватися зіграла вирішальну роль у найскладніших життєвих ситуаціях. Люди підсвідомо стають на твою сторону, якщо ти не сліпо стверджуєш те чи інше, а смиренно висловлюєш точну думку у вигляді ідеї до роздумів. Це стало найважливішим чинником того, що до нього так рано стали прислухатися поважні громадяни.

ВИНАХОДИ ТА ВЕГЕТАРІАНСТВО Коли вийшов на шлях суспільного життя, його потужний і творчий інтелект породив безліч соціальних проєктів. Однак заздрісники почали стверджувати, ніби цей юний вискочка хоче прославитися за рахунок суспільних здобутків, приписуючи їх особисто собі. Саме це змусило Бена змінити позицію. Він постійно самовдосконалювався. Докладно дослідив електрику, теплопровідність металів, розповсюдження звуку у воді, цікавився суднобудуванням, геологією, ботанікою, історією, економікою, винайшов надзвичайно зручний та ефективний камін, яким зараз користуються в усьому світі, а також незамінний його атрибут – крісло-гойдалку. Обґрунтував ідею створення блискавковідводу. Відкрив позитивний і негативний полюси в електриці та винайшов плоский конденсатор, сформулював закон збереження електричного заряду. Через багато років одиницю кількості електрики та е/з назвали франклін. Також він був дуже бережливим, умів обходитися простою їжею, навіть коли став заможним. Вважав працьовитість і цілеспрямованість найважливішими рисами людини. Не витрачаючи часу на посиденьки в шинках, ігри та інші розваги, працював у друкарні день і ніч. Є в його біографії цікавий факт: Франклін дуже любив смажену рибу, однак із якогось часу вирішив стати вегетаріанцем. Кілька років йому вдавалося обходитися без споживання тваринних організмів. Однак, перебуваючи в довгому плаванні й маючи обмежений вибір їжі, якось сидів на палубі й дивився, як чистять рибу, аби смажити, і побачив, що зі шлунка великої рибини дістають багато маленьких. Тоді вигукнув

ЧЕРЕЗ НАСТУПНУ МІСІЮ МАЛО НЕ ВТРАТИВ БУДИНОК

спересердя: «Ну, якщо ви один одного поїдаєте, чому я не можу вас з’їсти?!» З тих пір не ставив питання вегетаріанства. У Бенджаміна було багато жінок. У результаті планував одружитися з Деборою Рід. Однак під час поїздки до Лондона в нього зав’язалися стосунки з донькою господині квартири, де мешкав. У них народився позашлюбний син Вільям. Коли повернувся додому з незаконно народженим хлопчиком, Дебора вибачила його та прийняла дитину. На той момент вона була солом’яною вдовою – її покинув чоловік, утікаючи від боргів. У цивільному шлюбі в них із Беном народилося двоє дітей: Сара та Френсіс (він маленьким помер від віспи). Та родинне щастя не склалося, через 2 роки вони розійшлися. У Франкліна було чимало коханок, проте в 70 зустрів 30-літню француженку Брійон де Жуй, яка стала його останньою любов’ю.

МІСІЯ В ЛОНДОНІ ЗАЗНАЛА ФІАСКО Коли в місцевої громади виникло бажання позбутися заможної англійської родини Пеннів, чиєю власністю була колонія Пенсильванія, Франкліна делегують до Лондона представляти інтереси колоністів. Завдяки тому, що його досягнення стали широко відомі за океаном, тут він стає бажаним гостем не лише у вершках суспільства, а й серед кращих науковців. «За цікаві досліди й спостереження електрики» його нагородили вищою відзнакою Лондонського королівського товариства – медаллю Коплі. Попри відсутність навіть початкової освіти, університети Сент-Ендрюса й Оксфорда присвоїли йому почесний докторський ступінь. Британські та європейські вчені протягом наступних десятиліть вважали за честь підтримувати з ним листування, інформуючи про останні наукові здобутки. Однак основна його місія зазнала фіаско. Більшість погоджувалася – родина Пеннів справно збирає податки з колоністів, та мало робить для їхнього повсякденного життя. Отож домігся лише призначення свого позашлюбного сина Вільяма колоніальним губернатором Нью-Джерсі, вдосконаливши наостанок скляну гармоніку. Бен побачив, що англійці ставили 40 склянок на стіл і наповнювали їх водою в різній кількості, водили мокрими пальцями по краях – і відтворювався звук. А він замінив склянки напівсферичними горнятками різного діаметру, нанизаними на жердину. Нижня частина

У 1762-му Франклін повернувся на батьківщину. Попри загальну невдачу місії, його обрали спікером нижньої палати Пенсильванської асамблеї, а вже за три роки знову відрядили до Англії відстоювати інтереси колоністів у боротьбі Пеннами. Тоді Лондон почав запровадження, як їх потім назвали, «нестерпних актів», і угодовська позиція Бена, котрий у листах до соратників намагався пояснити тонкощі нової податкової політики метрополії та переконати, що людей розорюють не податки, а пиятика, лінь і марнотратство, – мало не обернулася для нього втратою будинку, який земляки пообіцяли розорити. Зрештою він свої погляди «переглянув» і виступив у британському парламенті з критикою «Акта про гербовий збір», що посприяло його досить оперативному скасуванню. Неоднозначним було і ставлення Франкліна до рабства, за відміну якого все гучніше лунали голоси у Великій Британії. Обережно критикуючи міжнародну работоргівлю і зловживання плантаторів, власних сімох рабів, які працювали в його типографії і вдома по господарству, звільняти не поспішав. В Англії Бенджамін пробув 10 років, ведучи приватні бесіди з впливовими політиками, заможними бізнесменами й ученими, через яких намагався донести реалії життя в Новій Англії. Проте й це не допомогло: за «Актом про гербовий збір» послідували п’ять «Актів Тауншенда», після них – «Чайний закон». Їх розцінили в Америці як зазіхання на права колоній, набув сили рух під гаслом «Ні податкам без представництва!», активісти якого вимагали рівних із метрополією прав.

У ПІДСУМКУ – СЕРЙОЗНИЙ АВТОРИТЕТ У 1775-му Франклін повернувся на батьківщину, де протистояння з колоніальною адміністрацією вже переросло у справжню війну. Асамблея Пенсильванії одноголосно обрала Бенджаміна своїм делегатом на ІІ континентальний конгрес, який призначив його членом «Комітету п’яти» для розробки Декларації незалежності. Хоча більшість часу провів у ліжку через подагру, але історія стверджує, що вніс кілька «невеликих, але важливих» поправок у надісланий йому проєкт, і саме йому американці завдячують рядками «Ми вважаємо самоочевидною істину, що всі люди створені рівними й наділені Творцем невід’ємними правами, до яких відносяться право на життя, на свободу і на прагнення до щастя» у преамбулі одного з основоположних документів США. В кінці 1776-го 70-літнього Франкліна знову спорядили з дипломатичною місією до Європи, цього разу до Франції, в надії переконати Людовика XVI виступити проти Британії на боці колоній, для яких війна з метрополією складалась украй невдало. Він вирішив знову діяти через впливових приватних осіб, враховуючи надзвичайну популярність «провінційного генія з Нового світу», як його називала місцева преса. Але вступ до масонської ложі «Товариство дев’яти сестер», де одразу за-

йняв керівне становище і провів обряд посвяти вже практично паралізованого Вольтера незадовго до його смерті, не допоміг – французи, котрі ще не оговталися від фатальних для їхнього бюджету і престижу наслідків Семилітньої війни, втручатись у заокеанський конфлікт не поспішали. Тож Франклін мав нагоду більше часу присвятити спілкуваню з ученими, спостерігати за модними в тогочасному Парижі запусками повітряних куль чи виступати у Паризькій академії з питань тваринного магнетизму. Лише в кінці 1777 р., коли переконливою перемогою під Саратогою американці змінили хід війни з Британією, Франція переглянула свою позицію і через кілька місяців уклала зі США договір про дружбу і торгівлю, яким погодилася надати їм фінансову, економічну і військову допомогу. Це стало настільки важливим успіхом Франклінадипломата, що в усіх 13-ти колоніях він став незаперечним політичним авторитетом, другим після Джорджа Вашингтона поборником незалежності США, і по його поверненню в 1785-му на батьківщину конгрес навіть не став проводити прискіпливого розслідування щодо зниклих 100 тисяч фунтів, про які не зміг документально відзвітувати. Ба більше, вже 79-літнього Франкліна одноголосно обрали президентом виконавчої ради Песильванії – еквівалент губернаторської посади, яку займав іще двічі поспіль. Він став співорганізатором Філадельфійського конвенту, що 17 вересня-1787 прийняв конституцію США, на підписання якої його, вже геть хворого, вносили на руках.

НЕКРОЛОГ… СОБІ Зрештою вік, зайва вага та хронічні недуги далися взнаки, і 5 листопада 1788-го невтомний Бенджамін Франклін мусив подати у відставку за станом здоров’я. Усвідомлюючи наближення кінця, заздалегідь подбав про власний некролог, який розмістили місцеві газети: «У світі стільки переконливих доказів надзвичайних здібностей цього друга людства, що неможливо словами примножити його славу, бо не знайти в цивілізованому світі місця, де його не знають і ним не захоплюються». Щонайменше 20 тисяч чоловік у 30-тисячній Філадельфії проводжали Франкліна в останню путь до цвинтаря церкви Христа. Не було лише соратників – ні «батьків-засновників», ні президента Вашингтона, ні жодного конгресмена. З НьюЙорка, що за сотню миль, ніхто не приїхав, зіславшись на зайнятість, й останнє слово виголосив проректор Пенсильванського університету Вільям Сміт – його давній прижиттєвий принциповий опонент із багатьох питань. Французька національна асамблея оголосила місячний траур «за людиною, котра змогла стримати громовержців і тиранів». Аналогічне рішення одностайно прийняла й палата представників, але сенат виступив категорично проти. Проти був і Джорж Вашингтон, який заявив, що такий захід надто нагадує монархічні порядки і стане поганим прикладом для молодої демократії. Лише на 6-ту річницю смерті відбулося загальнодержавне вшанування пам’яті єдиного американця, який підписав усі 4 основоположні документи заснування США – Декларацію незалежності, Договір про союз із Францією, Паризький договір про мир із Британією та конституцію. Підготувала Оксана НАНАШІ

НЗ

АНТИСТРЕС 7

№14 (4978)

16 квітня 2022 року

Хто з них шульга?

Чи зможете ви знайти речі?

TT ЗАГАДКИ 1. В якій клітці не тримають ні птахів, ні звірів?

2. Яка голка не тоне в морі?

3. У трьох лікарів був брат Сашко, а в Сашка братів не було. Чи може таке бути?

4. Коли небо буває нижчим од землі?

5. Який годинник показує вірно час лише двічі на добу?

6. Що треба робити, коли бачиш зеленого чоловічка?

7. Жувати не жую, а все поїдаю, все тільки їм, а з голоду помираю.

8. Не п’є – живе, а нап’ється – умре.

9. Не видно її і не чути її, а коли заговориш про неї, то вона зразу зникає.

10. Простелилося простирадло на весь світ – не дістане і не зложить весь мій рід.

11. Рівненька дорожка посипана горошком.

12. Вівці день і ніч пасуться, а молока не дають.

13. Хоч без ніг, а біжу прудко; не сплю ні вдень, ні вночі, хоч ніколи з ліжка не встаю.

14. Сам не горить, а горіння підтримує.

15. Що лицюєш на всі боки, і воно нове щороку?

16. Стоїть дерево серед села, а в кожній хатці – по гіллячці. Сторінку підготували В’ячеслав Стрібнєв та Оксана Нанаші

Якщо 1+4=5 2+5=12 3+6=21 4+3=16 Тоді 8+11=?

Якщо 1608=15 3191=14 1256=14 5641=16 Тоді 3521=?

Відповіді на завдання минулого номера

3,5

+ 9,5

= 13

+ -

4,5

=8

+ 3,5

= 8

=6

 До чисел в колі Відповідь 3. Треба множити цифри між собою і виходить сума, яка є у протилежному сегменті. Наприклад: 2х4=8, 1х3=3, 1х1=1, 3х6=18.  До «Знайдіть пропущене число» Відповідь 8. Сума чисел у кожному рядку і стовпці дорівнює 15. Відповідь 6. Якщо рівняння подати як A+A=B, то B виходить, як показано нижче B=A+A-√A (4+4-√4=6).  До загадок 1. Від берега. 2. Бо він був лисий. 3. Намокне. 4. Одна. 5. Якір. 6. Майбутнє.

TT ЗАНОТУЙТЕ

ЯК РАЗ І НАЗАВЖДИ ПОЗБУТИСЯ

ВІД СЛИМАКІВ НА ГОРОДІ

С

лимаками називають черевоногих молюсків і равликів, що втратили раковину. Всі вони небажані гості на будь-якій ділянці. З приходом дощів імовірність їх появи значно збільшується. У сприятливих для себе умовах вони активно розмножуються. Харчуються листям, квітами, овочами та ягодами. Залишають після себе неприємні сліди зі слизу, за що й отримали назву.

МЕХАНІЧНА БОРОТЬБА ЗІ СЛИМАКАМИ Якщо немає бажання використовувати токсичну хімію, починають із нескладних методик боротьби. Незважаючи на свою простоту, вони дають хороший результат. Ручний збір. Особливо ефективний у ранкові години. Найчастіше шкідники мешкають у вологих затемнених куточках, на металевих або дерев’яних поверхнях. Це нижня частина ганків, шланги і крани для поливу, сталеві лійки або відра. Равлики люблять збиратися в тіні рослин: всередині розетки полуниці, під капустяним листям. Зібраних черевоногих знищують. Приманки й саморобні пастки. Збір вручну стомлює і займає багато часу. Щоб його прискорити, ставлять пастки й розкладають приманки. Так вдається зібрати в одному місці відразу декількох особин. Ось кілька варіантів пасток. ● Черевоногим подобається запах пива. Його потроху наливають у пластикові пляшки зі зрізаною шийкою. Посуд вкопують у землю, залишаючи зрізи вільними. Можна покласти таку пляшку боком на землю. В обох випадках слимаки заберуться всередину, а вибратися не зможуть. ● Ґрунт під майбутньою пасткою має залишатися сухим упрдовж 4-5 днів. Увечері на нього укладають змочений у воді картон, дощечку, шифер, ганчірку або капустяне листя. Замість води можна взяти пиво або кефір. Вранці піднімають пастку і збирають шкідників. ● Добре працює приманка з кукурудзою. Трохи крупи або борошна з цієї культури засипають у банку і вкопують у землю або укладають на бік. ● Шкідники люблять усі цитрусові й баштанні культури.

Їх скоринки стають хорошими пастками. У знятій із половинки плоду кірці вирізують отвір. Укладають її зрізом вниз на землю. Через деякий час піднімають і збирають черевоногих. Усі ці пастки добре працюють. Їх використовують не тільки на городі або в саду, а й для боротьби зі слимаками в теплиці. Захисний бар’єр. Проста методика, яка запобігає проникненню равликів на територію. Навколо городу або саду облаштовується захисна смуга. Для її виготовлення беруть шорсткі або гострі матеріали, по яких молюскам незручно повзати. Варіантів багато: товчені раковини, крупний пісок, подрібнена горіхова шкаралупа, гашене вапно або деревна зола. Допомагає висушена кавова гуща, гірчичний порошок і суперфосфат. Найкраще розсипати засіб не однією смугою, а декількома. Відстань між ними має бути 150 – 200 мм. Аналогічно захищають садові дерева або кущі, якщо вони ростуть на великій відстані один від одного. Навколо них облаштовують захисний бар’єр. Городники відзначають, що часто допомагає мідь і будьякі матеріали що її містять. При контакті черевця слимака з цими покриттями відбувається хімічна реакція, що руйнує слиз. Шкідникам не подобаються різкі і пряні аромати. Тому рослини з таким запахом можна використовувати як бар’єр, що відлякує, для теплиць, погребів, компостних куп. Ними ущільнюють овочеві культури або сіють по периметру грядки. Це часник, петрушка, лавр, чорнобривці, розмарин і шавлія.

НАРОДНІ СПОСОБИ Опудрювання посадок. Хороший результат дає гаше-

будинків. Тоді допомагає безпечний для людини і для кішок та собак засіб «Улицид».

ПРОФІЛАКТИКА

не вапно або суперфосфат. Їх беруть по 30 г на квадратний метр. Підійдуть і суміші вапна з тютюновим пилом або тютюном і деревною золою. В обох випадках речовини змішуються в однакових пропорціях. Беруть 40 г суміші на 1 кв. метр. Обробка проводиться у вечірній або нічний час. Пекучий перець. Його висушують, потім розтирають у порошок. Для приготування розчину на 500 г сухої сировини потрібно 10 л холодної води. Перемішують, залишають настоюватися на дві доби. Потім кип’ятять і знову не чіпають два дні. Потім обприскують посадки. Розчин для обробки готують так. На відро з водою беруть 0,5 склянки мила і 0,5 л відвару. Відвар довго зберігається, тому його готують із запасом. Сухий перець рекомендують додавати і в мульчу. Калійна сіль. Допомагає швидко виводити равликів, оскільки є для них отрутою. Кілограм порошку розчиняють у 10 л води й обробляють посадки. Краще робити це два-три рази за добу. Черевоногі покриті слизом, який їх захищає. Вони просто скидають слиз разом із отрутою, що потрапила на них, тому необхідні багаторазові обробки. Настоянка гірчиці. Дві столові ложки гірчичного порошку розчиняють у склянці води, дають годину настоятися. Заливають половиною відра води, розмішують. Обробляють ґрунт і культурні рослини. Аналогічно

діє аптечна діамантова зелень. З неї готують водний розчин з розрахунку один флакон на відро. Сажа і березовий дьоготь. Сажею посипають посадки, міжряддя й доріжки. Дьоготь володіє різким запахом, його застосовують для відлякування. Просочують ним ганчір’я, смужки тканини. Їх укладають під кущиками або обв’язують стебла. Для відлякування молюсків також використовується водний розчин нашатирю, настій часнику, кухонна сіль.

ХІМІЧНІ ПРЕПАРАТИ Якщо чисельність популяції черевоногих занадто велика й інші способи не діють, застосовують хімічні речовини. Молюски чутливі до метальдегіду. На його основі розроблені кілька препаратів. Найчастіше використовується «Гроза», що випускається у формі порошку й невеликих гранул. Запах засобу приваблює молюсків. Після його поїдання протягом короткого часу шкідники гинуть. Препарат застосовується відповідно до інструкції. Зазвичай розсипається на ділянці або розподіляється точково, близько до культур, які потрібно захистити. З обережністю використовують там, де можливе його поїдання домашньою птицею або тваринами: в підвалі, поблизу господарських будівель у дворі. Іноді слимаки «атакують» квартири на перших поверхах багатоквартирних

Боротися зі шкідниками непросто. Вони добре пристосовуються до різних умов і швидко розмножуються. Щоб зменшити їхні шанси на поширення, рекомендується використовувати правильну профілактику. Вона спрямована на те, щоб перешкодити слимакам вільно пересуватися по ділянці, знизити таку улюблену ними вологість і зменшити кількість природних притулків. Ось ефективні прийоми. ● Обов’язкова весняне та осіннє перекопування. Черевоногі на зиму закопуються в землю. Перекопування позбавляє їх укриття, внаслідок чого вони гинуть. ● Регулярне прополювання грядок, викошування міжрядь, розташованих поруч територій. Слимаки не люблять спеку, перечікують її в густій траві. ● Видалення з ділянки сміттєвих куп, дощок, торішнього листя тощо: в теплу пору вони вкривають шкідників від спеки, восени молюски ховаються тут від холоду. ● Наявність ефективної дренажної системи, яка позбавить територію від надлишків вологи. Мульчування посадок. Найпростіше равликам пересуватися по гладкій поверхні. Шорсткості їм заважають. Мульчування тирсою, хвоєю, подрібненою яєчною шкаралупою, великим піском, а особливо висушеною кропивою значно ускладнить пересування шкідників. Періодично мульчу ворушать, інакше під нею накопичується волога, що тільки приваблює черевоногих. ● Рання висадка розсади. Вона встигне зміцнитися до масового виходу слимаків, вони не зможуть її погубити. Особливо це актуально для капусти. ● Не можна допускати загущення культур. Рослини, що розрослися, дадуть тінь, в якій буде зберігатися волога. Такі місця дуже люблять равлики.

БОРИС ДЖОНСОН – ДРУГ УКРАЇНИ

Нестача Дія

Парламент Литви Індійська кобра

«Ще не вмерла Україна»

Нерухоме і рухоме ... Повсякденне життя

... Аврелій Нутро горіха

Десерт. вино Робота актора Співзвучність у вірші

Сировина для тофу Вимерлий бик Картон, просочений дьогтем

виламували вікна, трощили меблі, а потім розплачувалися за завдану шкоду готівкою на місці. Це не завадило Борисові стати головою легендарного товариства дебатів, так званої «підліткової Палати громад» Оксфорду. Британський прем’єр узагалі відзначається неабиякою ерудицією. Якось у літаку помітили, що він читає книжку давньогрецькою, а одного разу на пресконференції у Брюсселі він поставив запитання латиною. Свою кар’єру Джонсон розпочав у журналістській сфері. Щоправда, з першої роботи в часописі The Times його звільнили. Причиною стала цитата, яку приписав своєму дідові, коли готував статтю для першої шпальти. Після цього Борис пішов працювати до ще одного шанованого британського щоденника – The Daily Telegraph, де отримав посаду брюссельського кореспондента. Саме там Джонсон «розквітнув» як критик «абсурдності бюрократії Євросоюзу». Однин за одним виходили його матеріали з гострими заголовками: «Равлики – це риба, вважають у Євросоюзі», «Брюссель наймає нюхачів, щоб європейський гній пах однаково» і так далі. «Багато статей Джонсона не мали нічого спільного з правдою. Але вони бути колоритними і їх любили читати, надто консерватори правого крила. Редактори провідних видань із лондонської Фліт-стріт почали спонукати своїх журналістів писати, як Джонсон», – сказав колишній редактор відділу закордонних новин часопису The Times Мартін Флетчер. Саме у цей час зірка Бориса Джонсона почала підніматися на небосхилі. Він перейшов до політичного журналу Spectator, де доволі швидко обійняв посаду редактора, у 2001-му став депутатом британського парламенту, а також заступником

голови Консервативної партії і міністром мистецтва тіньового уряду консерваторів. Головним політичним проривом, утім, стала перемога Джонсона на виборах мера Лондона 2008 року. Журналісти назвали його володарем найкращої зачіски серед

британських знаменитостей, і цей розтріпаний чоловік став упізнаваним у всьому світі. На посаді мера він провів літню Олімпіаду в Лондоні 2012-го, яку вважають однією з найуспішніших в історії. Борис купив у столицю партію нових міських велосипедів, відомих як «Boris bikes». Відтоді й дотепер він і сам улітку та взимку пересувається містом на двох колесах, минаючи затори. Джонсон відомий тим, що потрапляє в кумедні ситуації. На урочистій церемонії відкриття Олімпіади-2012 збирався ефектно привітати британців, проїхавши кілька метрів на підвісному тросі. Але щось пішло не так, трос заклинило, і Борис деякий час висів над натовпом. Очевидці згадують: було Метал. весело. «Якщо якийсь посудина Забополітик застрягне під час рона церемонії відкриття на Роки життя дроті канатної дороги, «... підвішений, як кулька Марія» з прапорцями, це буде Форма бублика повний провал кар’єри. СпостеАле у випадку з Борирежний ... сом – це тріумф», – скаМучитель зав про нього колишній прем’єр-міністр Девід Забава Кемерон. Тенісний Марносмайданчик Джонсон відіграв пролавна Місто під людина відну роль у кампанії за Києвом вихід Сполученого КороЛітальн. лівства з Європейського орган птаха Союзу. Він тоді склав із себе повноваження мера Передача м’яча Столиця Лондона й повернувся Норвегії Місто в до парламенту. З липНебрасці ня-2016 до липня 2018-го був міністром закордонних справ. НайпомітніЖук із шим його кроком на цій рогом посаді стало масове виДесерт слання з Великобританії із горіхів російських шпигунів, які прикривалися дипломатичним статусом. Це була відповідь на спробу отруєння Сергія Скрипаля в англійському місті Солсбері. З 24 липня 2019

Дика маслина

Сторінку підготувала О. ЮРКОВЕЦЬКА

Головний редактор

Мирослава ГАЛАС АДРЕСА РЕДАКЦІЇ 88000 м. Ужгород, вул. Руська, 13 (2й поверх)  Email: NOVZAK@GMAIL.COM Рекламний відділ: REKLAMANOVZAK@GMAIL.COM Веб: WWW. NOVZAK.UZ.UA

 Тел.: (098)265-43-80 (У робочі дні з 8.00 до 17.00). Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого ЗМІ ЗТ №715/307 ПР від 11.01.2019 р. Наш індекс – 61168. Номер набрано й зверстано в комп’ютерному центрі ТОВ “Редакція газети “Новини Закарпаття”. Видрукувано в поліграфічному видавництві «A-Прінт» ТОВ «Дім», 46010 м. Тернопіль, вул. Текстильна, 28. Тираж 8000 примірників. Замовлення №630. Офсетний друк. Умов. друк. арк. 2. Підписано до друку 14.04.2022 р. о 15.00.  Відповідальність за зміст реклами несе рекламодавець. Матеріали, що друкуються на рекламній основі, беруться в рамку або маркуються відповідною рубрикою. Розрахунковий рахунок редакції: р/р UA363006140000026000500334100 код ЄДРПОУ – 20443975 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» м. Ужгород.

Нас читають у всіх районах Закарпаття!

СміЙмОся РаЗоМ!

Під час сексу на підступне запитання «А хто ж у нас татусь?» відповіла: «Батько наш Бандера!»





























































Узбекистан найближчим часом передасть Україні 2500 коврів. Для приманки окупантів. Танька так сильно збільшила губи, що вусів уже ніхто не помічав. Рашисти розлючені. Виявляється, намародерині в Україні пралки працюють лише за наявності в квартирі водопроводу. Помер Жириновський. Приходить на похорон старий єврей. Його запитують: – Ви також оплакати прийшли?

– Ні. Я таки просто переконатися...

– Лікарю, може, ви все ж оглянете хворого?

– Я вас прошу... Що я хворих не бачив?

– Чому Путіна не забирають до пекла?

– А навіщо чортам рускій мір?

– Я кохаю тебе...

– І я тебе кохаю.

– І поважаю...

– Що?!

– І ціную...

– Боже, що ти вже купила?

– Танк!

– Як думаєте, мож рожати після 35?

– Тадь мож, айбо нашто? 35 діти й так уже доста.

– Моя робота пов’язана з росією.

– А ким працюєте?

– Я оператор джавеліна. Геній ніколи не скаже, що він геній. По собі знаю.

Редакція не має можливості відповідати на листи й друкує тільки ті, які вважає цікавими для загалу. Гонорари авторам не виплачуються.

Народився Борис Джонсон 19 червня 1964-го на Мангеттені в Нью-Йорку. При народженні отримав одразу два громадянства – британське та американське. Але у 2016-му, коли став членом британського уряду, від останнього відмовився. Вдома хлопця називали просто Ал. У дитинстві він страждав на глухоту й переніс кілька операцій із відновлення слуху. Його мати – талановита художниця, батько працював у Світовому банку та був членом Консервативної партії Європарламенту. Батьки розлучилися, коли хлопцеві виповнилося 11. Прабабуся Бориса – фрейліна Марі-Луїза де Пфеффель – походила з роду короля Великобританії Георга II. Дід по батьковій лінії, Алі Кемаль Бей, був візирем останньої Османської імперії, а по материнській, сер Джеймс Фосетт, – членом Європейської комісії з прав людини протягом 22 років. Саме від цього діда майбутній прем’єр перейняв глибоку віру в свободу слова, право на рівне громадянство без расової дискримінації та демократичні права звичайної людини. У Бориса є сестра Рейчел, яка побудувала успішну кар’єру в журналістиці. Брат Джо з 2016-го обіймає посаду державного міністра у системі вищої освіти у Великій Британії. Борис отримав елітну освіту – в коледжі Ітона та в Оксфордському університеті, тобто сповна пройшов «кузню» британських прем’єрських кадрів. В Ітоні друзі дали йому симпатичне прізвисько Єті, можливо, через зачіску. Під час навчання в Оксфорді Борис приєднався до неформального чоловічого об’єднання «Булінгдонський клуб», члени якого були вихідцями з аристократичних сімей і вели розгульне життя: бешкетували в дорогих ресторанах,

Рік заснування 1990

Г У І М А Н П С О Б Т У Т

зивали його у світових засобах масової інформації. Ми ж знаємо його як справжнього друга України, котрий робить усе можливе, аби допомогти нам вистояти у війні проти навали російської орди. Александр Борис де Пфеффель-Джонсон – нащадок королів, має одну з найкращих освіт, діючий прем’єр-міністр Великобританії. Але хизуватися всім цим у Туманному Альбіоні не прийнято, це ознака поганих манер.

Õàé ó âàø ä³ì ïðèõîäÿòü ò³ëüêè äîáð³ íîâèíè!

В І К Е О Т О Р О С Т Л Н О Б У У Г А Ч А А

айстер неоднозначних висловлювань М та вчинків, дивак, хуліган, євроскептик, геніальний політик – як лише не на-

року Борис Джонсон обіймає посаду прем’єр-міністра Великої Британії. Він неодноразово бував в Україні. В питаннях, пов’язаних із російською агресією, завжди однозначно висловлював підтримку Києву, наголошуючи на тому, що Крим – це Україна. Коли в лютому розпочалася активна фаза війни, над будівлею уряду на Даунінг-стріт поруч із британським прапором підняли український, а Джонсон сказав: «Сполучене Королівство працюватиме стільки, скільки буде потрібно, щоб забезпечити відновлення суверенітету та незалежності України». «Я зроблю все, що в моїх силах, аби заморити голодом військову машину Путіна». І він робить це, робить не на словах, а реальними справами. А минулого тижня без оголошення прибув із візитом до Києва, тет-а-тет поговорив із президентом Зеленським і пройшовся з ним вулицями нашої столиці. Англійський прем’єр відомий своїми сміливими висловлюваннями, які завжди підтримуються в суспільстві. Під час передвиборних перегонів 2004 року закликав голосувати за консерваторів яскравим слоганом: «Голосуйте за консерваторів – і у вашої дружини збільшаться груди, а у вас збільшиться шанс на покупку BMW M3». У 2016-му оприлюднив лімерик (популярні у Великобританії жартівливі віршики-епіграми), в якому президент Туреччини Ердоган виставлявся в доволі сумнівному і сміховинному світлі, що неабияк образило турецького лідера. 2018-го Джонсон сказав, що мусульманські жінки, які носять паранджу, «виглядають, як поштові скриньки», що також викликало бурхливу негативну реакцію і неабиякий розголос. Політик рідко розповідає про особисте життя. Він одружився вдруге торік у травні. Керрі Саймондс на той момент уже мала від нього сина, а в грудні в подружжя з’явилася на світ донечка. Загалом же в Бориса семеро дітей: четверо – від першої дружини Марини Вілер (з якою прожив 25 років), позашлюбна дитина від мистецтвознавиці Гелен Макінтайр і син та донечка в шлюбі з Керрі Саймондс. Він зізнається, що бути багатодітним батьком – складна робота, проте любов, яку отримуєте натомість, усе окупає. Також Джонсон додав, що за все життя поміняв немовлятам чимало підгузків. Борис активно займається спортом, його улюбленою грою є теніс. Він із задоволенням може пограти з підлітками в регбі. А ще полюбляє малювати й виготовляти моделі автобусів із картону. Ймовірно, любов до цих занять дісталася йому від матері-художниці. Каже, що це хобі допомагає роз­ слабитися. «Мені подобається малювати чи майструвати щось своїми руками. Я роблю моделі автобусів із картонних коробок для вина. Малюю пасажирів, уявляю, що вони їдуть у чудовому автобусі з низьким рівнем вуглецю, подібному до тих, які ми запустили на вулицях Лондона. Це дозволило знизити вміст вуглекислого газу та рівень забруднення в місті», – сказав прем’єр-міністр.

Б А К Р А В А К Т С К А П Е Г Р А Й Н О С М А Р К Я Р О Я Р И М Д Ж О Л А Р Л О Х О Л Ь А

ЦІКАВІ ФАКТИ З БІОГРАФІЇ ПРЕМ’ЄР-МІНІСТРА ВЕЛИКОБРИТАНІЇ