Послання Богородиці від 25 лютого 2008 р. “Любі діти! У цей час благодаті Я наново закликаю вас до молитви і самозречення. Нехай ваш день переплітають маленькі палкі молитви за всіх тих, хто ще не пізнав Божої Любові! Дякую, що ви відповіли на Мій заклик!”
Через молитву і самозречення до святості Упродовж майже 27-ми років появ Богоматері, ми можемо засвідчити, що Вона ставиться до нас, своїх дітей, як справжня Мати. Для неї важливий кожний, і ніхто не виключений з Її плану. Вона бажає нас вести до Свого Сина Ісуса. У сьогоднішньому посланні Марія нагадує нам про важливість часу посту, в якому ми перебуваємо. У цей час Бог дає нам ще одну нагоду, щоб ми відновилися і перемінилися. Ми повинні бути конкретними, бо молитва – це зустріч живої людини з живим і правдивим Богом. Від нас вимагається особиста переміна у всіх сферах. Марія дає нам допоміжний засіб, який підтримує нас у боротьбі, а ним є молитва і самозречення. Ісус є нашим першим учителем у молитовному житті. Коли учні запитали Його, чи Він не міг би навчити їх молитися, Він навчив їх молитви “Отче Наш”. Це – не лише молитвадекламування або повторювання деяких слів, а справжнє повернення до Отця для того, щоб могло прийти Його Царство. У Богові-Отці ми маємо все. Важливо вслухатися у все, що Бог каже нам у молитві – все інше нам додасться(пор.Мт.6.33). У молитві ми повинні бути ревними, а також відкритими на Божого Духа. Це дасть нам силу тоді, коли все відбуватиметься не так, як ми собі це уявляли. Разом з Ісусом Марія є нашою вчителькою молитви. Дехто питає себе, чому Марія так часто наголошує на важливості молитви і знову закликає нас молитися. Про це запитують себе передусім ті, хто не молиться; ті, що з усього – так само і з молитви – хочуть зробити сенсацію. Є такі, котрі не зрозуміли Євангелії. Вони й надалі живляться духом світу. Марія закликає нас молитися, бо і Вона молилася і відчула важливість молитви більше від нас. Вона молилася в усіх важливих
свого життя: перед Очоловіченням Свого Сина Ісуса Христа, під час Благовіщення, а також у день П’ятидесятниці, коли постала Церква, Тіло Христове. Вона, сповнена Благодаті Бога, говорить з Небес від цілого серця: “Ось я Господня слугиня: нехай зо мною
станеться по Твоєму слову” (Лк. 1,38). Тому вона стоїть біля нас як приклад глибокої віри і молитви. Наступним важливим допоміжним засобом у духовному житті є самозречення. Однак не самозречення заради самого самозречення, але зречення для того, щоб у нашій душі було вільне місце, де може діяти Бог. Кожне самозречення є знакомдуховного зростання. Спершу ми повинні зректися того, що стоїть замість Бога на першому місці. Це можуть бути люди, слава, влада, гроші, людські умови, ми самі або ж ще щось інше. Бог повинен стояти на першому місці. Лише тоді все те, чого ми зреклися, займе своє справжнє місце.
У цей благодатний час ми покликані зростати щодня, а саме – просити в наших молитвах за всіх тих, які ще не пізнали Божої любові. Ми покликані молитися за відкинутих, одиноких, нещасливих, гнаних, за душі в чистилищі й за всіх тих, котрі потребують молитви. Нехай на цьому цінному шляху нас благословляє і допомагає нам Пресвята Діва, Цариця Миру. О. Данко Перутіна