6
ПАНОРАМА
№32
Проспект Трубников 6 августа 2020 года
ІНТЕРВ’Ю
НАУКОВО ДОВЕДЕНО, ЩО НЕ ВСІ ЗАПОРОЗЬКІ СІЧІ ЗАТОПЛЕНІ КАХОВСЬКИМ ВОДОСХОВИЩЕМ У Нікополі на одного кандидата наук стало більше Міністерство освіти і науки України видало заступнику директора Нікопольського краєзнавчого музею з наукової роботи Мирославу Жуковському диплом кандидата історичних наук після успішного захисту дисертації «Пам’ятки і пам’ятні місця запорозького козацтва Нікопольського краю» у спеціалізованій Вченій раді в Центрі пам’яткознавства Національної Академії наук України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури і Атестаційній колегії Міністерства освіти і науки України. Ми зустрілися з Мирославом Жуковським, щоб дізнатися про його наукову роботу більш детально, бо вона відноситься до козацької доби нашого краю
-Ч
ому Ви обрали саме цю тему та як проходила підготовка дисертації на здобуття наукового ступеню кандидата історичних наук? – Основою будь-якої дисертації з історичних наук є пошук, виявлення та вивчення підтверджених документально наукових фактів, після аналізу, систематизації та узагальнення яких є підстави зробити висновок не тільки про достовірність цих фактів, але й виявити втрачені або нові знання для сучасників – і тим самим зберігати духовний зв’язок поколінь в суспіль стві, формувати його історичну пам’ять та національну ідентичність. Тема історії запорозького козацтва мене цікавила ще з 1975 року, ко-
Січ – Козацьку Християнську республіку українського народу. У другій половині ХХ століття в українській історичній науці сформувалася позиція, що острів Томаківка був затоплений під час створення Каховського водосховища. Зібрані мною історичні джерела, картогра фічні документи ХVІІ–ХХІ століть та проведені археологічні дослідження, під час яких були виявлені залишки земляних укріплень, що ототожнювалися науковцями ХІХ–ХХ століть як Томаківська Січ, стали основою для спростування помилкового погляду на знищення острова Томаківка та його пам’яток. За темою вищезгаданих та інших напрямів, дотичних до пошуків, було опубліковано 98 статей, доповідей,
Мирослав Петрович (зліва) на розкопках козацької Січі на о. Томаківка
ли я розпочав працювати в Нікополь ському краєзнавчому музеї. На той час цей напрям в історичній науці суворо контролювався з боку ідеоло гічних органів Компартії. Тільки на прикінці 80-х – на початку 90-х років ХХ століття з’явилися перші умови для вивчення історії Запорозьких Січей, п’ять найвідоміших із семи – Томаківська (1568–1593 рр.), Базавлуцька (1593–1638 рр.), Микитинська (1639–1652 рр.), Чортомлицька (1652–1709, 1728–1730 рр.) та Нова (1734–1775 рр.) – знаходилися на території саме Нікопольського краю. З 1994 року і до сьогодні результати моїх наукових досліджень з історії пам’яток козацької доби пу блікувалися в матеріалах українських та закордонних наукових видань міжнародних, всеукраїнських та обласних наукових конференцій, а також в місцевій пресі, у першу чергу, на шпальтах газети «Проспект Труб ників». Головними об’єктами досліджень, у тому числі й археологічних, були території, де знаходяться виявлені за моїм науковим прогнозом залишки Микитинської Запорозької Січі (парк Перемоги м. Нікополя), а також фундаменти перших православних храмів м. Нікополя – Свято-Покров ської церкви, церкви прп. Іоана Да маскіна, каплиці св. Варвари Велико мучениці. У Нікопольському районі – пам’ятка історії і культури націо нального значення «Могила І. Д. Сір ка» та острів Томаківка, де українські козаки створили першу Запорозьку
тез тощо, зміст яких був узагальнений та оформлений у дисертацію відпо відно до чинних вимог. – Зважаючи на «революційний» характер наукової роботи, хто Вас підтримував в період її підготовки? – Упродовж тридцяти років нау ково-пошукової роботи мене підтри мували ті, хто переймався питанням козацьких часів Нікопольського краю. У 1990-х роках, незважаючи на складні політичні обставини, першими підтримали мене кандидат істо ричних наук Олена Михайлівна Апанович; доктор історичних наук, професор Володимир Іванович Сергій чук; доктор історичних наук, професор о. Юрій Андрійович Мицик; доктор історичних наук, професор Ганна Кирилівна Швидько; Академік НАН України, доктор історичних наук Петро Тимофійович Тронько; директор Нікопольського державного крає знавчого музею, Заслужений праців ник культури РРФСР Костянтин Іва нович Шведков. Наприкінці ХХ – на початку ХХІ століття тема запорозького козацтва стала однією з найбільш важливих в українській історичній науці, і тому пам’ятки козацької доби Нікопольсь кого краю стали врешті-решт об’єк том уваги з боку науковців, вищих і місцевих органів державної влади і місцевого самоврядування. Однак виконання необхідних за ходів з боку органів місцевої влади було невиправдано затягнуто в часі і, відверто кажучи, залишено без до-
Мирослав Жуковський – кандидат історичних наук
статнього фінансування. Тому дуже вагомими були рішення Нікопольської міської ради та її виконавчих органів про розгляд літочислення м. Нікополя в Інституті історії України НАН України в 2000–2002, 2011 роках, грантова допомога Уряду США у справі архео логічних досліджень місць розташування Запорозьких Січей у 2006–2008 років, сприяння Центру пам’яткознав ства НАН України і УТОПІК під керів ництвом Заслуженого працівника культури України, кандидата історич них наук Олени Миколаївни Титової. Саме за підтримки генерального директора ТОВ «НВО «Трубосталь», Заслуженого працівника промисло вості України, Почесного громадянина м. Нікополя, кандидата технічних наук Олександра Ісааковича Фельд мана були надруковані в 2010–2016 років п’ять видань мого наукового нарису «Слава за життя – безсмертя після нього» про походи кошового отамана Івана Дмитровича Сірка та долю його могили, інші наукові видання. Профінансовані роботи щодо створення наукової документації комплексних охоронних зон могили І. Д. Сірка, які не встановлювалися з 1965 року. Також Олександр Ісаако вич надавав допомогу під час спорудження пам’ятного знаку, присвяченого 375-річчю м. Нікополя, який встановлено біля будинку Нікополь ської міської ради. З 2011 року і до сьогодні Олександр Фельдман під тримує всі мої дії щодо розгляду питання про «незатоплення» острова Томаківка та збереження на його території виявлених пам’яток ко зацької доби в наукових інстанціях
Києва, Дніпра та Запорожжя, за що я йому щиро вдячний. Зважаючи на наукове від криття Мирослава Жуковського про те, що не всі козацькі Січі на Нікопольщині були затоплені Ка ховським водосховищем, ми звер нулися до директора Благодій ного фонду «Нікополь туристич ний» Олега Фельдмана з питан ням: «Який вплив матиме робо та Мирослава Жуковського на розвиток туризму на Нікополь щині?».
Острів Томаківка має не менше історичне значення, аніж острів Хортиця, де створено Національний заповідник, присвячений запорозькому козацтву – На сьогодні в історії Нікополя та України дисертація Мирослава Жуковського, наскільки мені відомо, є першою кандидатською дисертацією з історичних наук, яка захищена на основі глибокого вивчення пам’яток козацької доби Нікопольського краю. Результати наукових досліджень Мирослава Жуковського мають практичне значення в багатьох аспектах. Для проведення заходів щодо охорони та використання пам’яток часів Запорозької Січі у сфері розвитку культури й туристично-екскурсійної справи. У першу чергу, необхідно зверну-
1 3
4
2
ти увагу на стан будівлі Нікопольського краєзнавчого музею в історичному ареалі «Старе місто», яка впродовж десятків років знаходиться на капі тальному ремонті. Переконаний, що відновлений музейний комплекс повинен стати не тільки перлиною Ніко поля, а і тим музеєм, де буде широко представлена тема п’яти Запорозьких Січей, що були на території Ніко польського регіону і перш за все Ми китинської Січі (що після обрання Гетьманом Богдана Хмельницького стала Першою гетьманською столицею). Приходиться констатувати, що дотепер не вирішено проблему виділен ня Нікопольському краєзнавчому музею міською радою земельної ділянки для створення історико-археологіч ного та туристичного комплексу «Микитинська Запорозька Січ» на терито рії парку Перемоги, незважаючи на те, що вищезгадане питання було одним із найголовніших у рішенні Ніко польської міської ради щодо проєкту програми «Перша гетьманська столи ця», ухваленої ще в квітні 2012 року. Не кажучи вже про те, що взагалі місь ка влада та міськрада не збираються будувати Микитинську Січ, яка зробила би регіон по-справжньому туристичним. Маю зазначити позитив від того, що нарешті науковий світ України визнав, що острів Томаківка (другий за площею після о. Хортиця) не затоплений водами Каховського водосховища. Острів Томаківка має не менше історичне значення, аніж острів Хортиця, де створено Національний заповідник, присвячений запорозькому козацтву. Головне – у сучасних умовах земельної реформи та створення нового районного поділу в Україні не «загубити» острів Томаківку серед приватного землеволодіння і зберігати його унікальні пам’ятки природи, археології та історії – для туристів та всіх громадян України. Фонд «Нікополь туристичний» буде і надалі активно популяризувати не тільки в Україні, а й за її межами це унікальне історичне місце, де виникла перша Запорозька Січ у середині XVI сторіччя. Висловлюю сподівання, що більш детальний матеріал про пошук, вивчення та популяризацію козацьких пам’яток Нікопольського краю буде розміщено в наступних публікаціях на сторінках вашої газети. Олена ДАЩУК.
