ЧИТАЙТЕ ОПИС. Каталог африканської літератури - 2022

Контакти

Про проект

Принципи відбору творів

Історія африканської літератури

Здобутки і виклики

Українські переклади

Неперекладені видання

Африка у творах українців

Джерела

Перелік наявних українських перекладів

Перелік неперекладених видань в оригіналі

Перелік українських творів про

Проект підготував Олександр Федієнко –

автор

«небагатослів».

КОНТАКТИ

Вашу думку можна висловити мені тут: Twitter – https://twitter.com/fediienko Instagram – https://www.instagram.com/o.fediienko/ Facebook – https://www.facebook.com/o.fediienko/

ПРО ПРОЕКТ

Як і в багатьох інших книгозалежних, у мене є гріх: я шукаю нові книжки ще до того, як прочитав старі. Отож, маючи в списку бажанок, мабуть, більше сотні книг, десь наприкінці 2018 року я вирішив, що мені варто познайомитися і з лауреатами Нобелівської премії з літератури До того ж, це мали бути автори не з великих літератур. Проте, якщо авторів із Азії, Південної Америки та менших європейських літератур легко вдалося знайти в українському перекладі, то з Африкою виникли проблеми: з нобеліантів у нас видавали хіба що Кутзее (про книги Мандели і Туту я дізнався значно пізніше, коли вирішив розглянути і лауреатів Премії миру). Ситуація здавалася взагалі катастрофічною, адже побіжний пошук виявив усього дві-три статті, в яких повторювалися ті самі 5-6 творів.

До глибшого вивчення африканської літератури мене незабаром підштовхнув читацький марафон Якабу Бінго навесні 2019 року, де один із пунктів зобов’язував

прочитати будь-яку книгу африканського автора. Оскільки я вже щось тямив у цій темі, а вона була доволі складною для учасників, я склав найповніший список українських перекладів і поділився ним із кількома бажаючими.

Власне, це і стало рушієм проекту – створити якомога повніший перелік перекладів українською мовою. Дуже швидко це вилилося і в бажання прочитати їх усіх – мабуть, пощастило, що це бажання ствердилося так швидко, тому що тоді я не підозрював, що перекладів існує більше кількох чи щонайбільше кільканадцятьох.

Користуючись Ґуґлом і Вікіпедією я постійно доповнював свій початковий список. Також багато допомогла Українська літературна енциклопедія й електронні каталоги перш за все бібліотек Вернадського і Максимовича. Складно сказати, скільки годин – чи десятків

годин – я витратив на пошуки, але я повертався до них упродовж 2019 і 2020 років. І, якщо

менепопросятьповторитивсетесаме,янезможузгадатиі половинитихметодівіключових слів, якими користувався.

Зрештою, хоч я й надалі подеколи знаходив нові й нові видання, список українських перекладів здебільшого набрав своєї завершальної форми, і 2021 рік став тим роком, коли я мав опрацювати все знайдене (щоправда, закінчив своє читання зібраних видань я 17 лютого, вже 2022 року). І вже в процесі читання виникла ідея якось узагальнити прочитане у вигляді статті, розвідки чи називайте це як хочете.

Для більшої зручності ця праця поділена на три блоки Перший блок хоч і не теоретичний (бо я не науковець і не намагався написати науковий твір), але дає загальне розуміння про поняття африканської літератури, її історію та проблеми її вивчення. Другий блок містить власне каталог і розділений на кілька частин:

1. Українські переклади, які виходили окремими книжками. Тут я зібрав усе, що зміг знайти, і вважаю, що цей перелік є наближеним до повного.

2. Найцікавіші зразки африканської літератури, які могли б зацікавити українських

перекладачів і видавців, від стародавніх часів до 11 вересня 2022 року – саме тоді видали книгу Ніке Кемпбелл, яка закриває цей розділ

3. Оригінальні українські твори про Африку – художні й нехудожні. Каталог містить анотації та базову інформацію про 153 видання – як перекладні, так і оригінальні. Сподіваюся, він стане у пригоді тим, хто надає перевагу більш структурованому споживанню інформації.

Третій блок містить список релевантних творів,навіть тих,що не увійшли до каталогу.

ПРИНЦИПИ ВІДБОРУ ТВОРІВ

літератури можна поставитися скептично, адже в культурному сенсі континент надто розмаїтий. Наприклад, якщо не вдаватися у тонкощі, ось яке враження на мене справили літератури різних регіонів. Для Північної, «арабської», Африки важливими є мусульманські доктрини, художні твори часто піднімають питання гідності людини. Дещо осібно стоїть література Єгипту – країни, яка порівняно не так сильно потерпала від утисків колонізаторів: тут на передній план виходить

До самої концепції спільної африканської

питання освіченості і лише інколи на фоні майорить британський протекторат. Література Тропічної Африки – це та, що на південь від Сахари – сповнена зображенням визвольних

змагань. І, зновужтаки, наїї тлі виділяєтьсяпівденноафриканськалітература,оскільки ПАР

значно раніше здобула незалежність і найбільше письменників там непокоїв апартеїд.

Такий поділ на чотири течії є аж занадто спрощеним і поширюється здебільшого на переклади радянської доби. Проте і ці відмінності підтверджують, що літературна Африка не є чимось однорідним. Можна побудувати навіть детальнішу класифікацію, але той факт, що Південь і Північ настільки відмінні, вже спростовує існування «спільної» літератури.

Попри це, Африка є одним континентом, і, незважаючи на широкий асортимент

літератур, які вона пропонує, всі вони мають право бути представлені в каталозі. Тому саме час пояснити, які ж твори сюди потрапили. І це, начебто, очевидно: це твори африканських авторів, тобто тих, хто народився, живе і творить в Африці. Проте є менш однозначні

випадки, тому треба зробити декілька зауважень:

1. Не враховуються автори, які народилися на території Африки, але не відчувають

себе частиною африканської ідентичності. Мова передусім про стародавніх греків і римлян (той же Апулей – автор «Метаморфоз»), але є й свіжіші приклади. Андре Асіман, який народився і провів дитинство в Єгипті, має єврейське коріння, ніколи не мав єгипетського громадянстваі невважає себеєгиптянином,томуянеможукваліфікувати йогоафриканцем.

2. Навпаки, враховуються ті, хто народився поза Африкою, але жив і творив на континенті, і відчував до нього приналежність. Малою батьківщиною Ібн Рушда була територія сучасної Іспанії, на яку тоді поширювалася влада династії Альморавідів, а великою – Марокко, де він також прожив чималу частину свого життя.

3. Не враховуються автори неафриканського походження, які жили і творили на континенті. Попри понад двадцять років проживання в Зімбабве (тоді – британська колонія Південна Родезія) і велику кількість творів про Африку, Доріс Лессінг народилася в Ірані, в суто англійській родині, й решту життя провела саме в Британії.

4. Знов-таки, враховуються протилежні випадки. Наприклад, Сафія Ельгілло, яка має суданське коріння, народилася в США, але в ранньому віці виїхала до батьківщини предків. Визнаю, що її ситуація– намежі, бо згодомвонаповернулася до країни народженняі вважає себе афроамериканською – чи радше судансько-американською – письменницею, тобто сама себе відносить до діаспорного дискурсу. Однак у каталозі такий випадок – одиничний.

5. Не враховуються діаспорні автори з африканською кров’ю, які, проте, ніколи не відвідували континент. Справедливо було б відвести їм окремий розділ, але лише афроамериканської літератури аж забагато, щоб я міг її як слід опрацювати, а потім до неї треба додати творчість вихідців із Африки, які опинилися і в інших частинах світу. 6.І, нарешті,враховуютьсяті,хтонародивсявАфриці,виїхавзвідти(навітьназавжди), але зберігає ідентичність. Для прикладу можна взяти хоча би двох авторок сомалійського

походження: Варіс Дірі й Варсан Шире обидві залишили свою батьківщину й отримали громадянства європейських країн, проте зберігають культурний зв’язок із Африкою.

Отже, такою була логіка моїх міркувань, коли я вирішував, хто потрапить у цю добірку, а хто – ні. Зазвичай, або я не мав питань до «африканськості» авторів узагалі, або вони підпадали під шосту категорію – до емігрантів.

Усна народна творчість. Не дарма саме угандієць Піо Зіріму ввів термін «оратура» (від «oral literature» – «усна література»). Сюди входять прислів’я, загадки, казки, оповідання, хвалебні пісні тощо. Оратура здавна використовувалася як інструмент суспільної освіти і розваг, а також для збереження общинної історії.

Усна народна творчість може бути як прозовою, так і віршованою. Проза часто описує

події з міфів або історії. Якщо це вигаданий сюжет, персонажем у ньому може бути трикстер – невелика тварина або людина чи божество у формі цієї тварини, яка своєю

кмітливістю переграє більших і небезпечніших створінь. У перекладених збірках казок мені найчастіше зустрічався відомий сюжет про перегони зайця і черепахи. От тільки роль «швидкого» гонщика в африканців можуть відігравати гепард, антилопа або ж навіть слон, а «повільного» – який все одно перемагає – та сама черепаха або равлик.

Поезія часто наспівується. Серед західноафриканських суспільств окрему касту досі

становлять гріоти – професійні співці і казкарі. Саме мандрівні виконавці сприяли поширенню новин і збереженню історичних свідчень там, де навала віків здебільшого позбавила нас писемних пам’яток Доколоніальнийперіод.Здоколоніальнихчасівзалишилосячималотворівісторичного, філософського і наукового характеру. Найбільшими архівами давніх текстів можуть похвалитися бібліотеки Каїра і марокканського Феса. А в Тімбукту зберігається колосальна

кількість рукописів – до 700 тисяч. У добу розквіту тамтешній університет приймав близько 25 тисяч студентів, зокрема з Туреччини, Персії та Португалії.

У доколоніальний період письменні африканці використовували літературу як засіб боротьби проти рабства. Серед найстаршого покоління (18 ст.) можна згадати Іґнатіуса Санчо, Оттобу Куґоано, Олауду Еквіано – аболіціоністів африканського походження.

Колоніальний період. Визначальні теми цієї доби: рух за визволення, політична незалежність, культурна емансипація. У цей період африканські автори часто писали твори мовами колонізаторів – щоб західній аудиторії було зрозуміліше.

В 1911 році видано, можливо, перший африканський роман англійською – «Ефіопія без пут» Джозефа Ефраїма Кейслі-Гейфорда (слід зазначити, що раніше Ефіопією називали як окрему країну, так і всю Африку). А книга Амоса Тутуоли «Питець пальмового вина», видана в 1952 році, – це перший африканський роман, надрукований англійською мовою поза межами Африки. Ця подія свідчила про те, що африканська література почала дедалі більше цікавити й іноземців.

В 1948 році Леопольд Седар Сенґор, майбутній президент Сенегалу, видав першу антологію франкомовних африканських поетів – з передмовою Сартра, до речі. Важливою для Сенґора була концепція «негритюду», яка, за його словами, є «сукупністю культурних цінностей Чорної Африки». Негритюд зіграв велику роль у становленні чорношкірих письменників 20 століття, особливо тієї частини континенту, яка перебувала під контролем Франції

Наприкінці колоніального періоду також зростає кількість сюжетів, пов’язаних із визвольною боротьбою і прагненням незалежності

Постколоніальний період. Постколоніальна література подарувала розширення переліку тем. Часто вона побудована на протистояннях: минулого із сьогоденням, традиційного із набутим, особистого із суспільним. Попри прогрес, життя для найталановитіших авторів не стало легшим: їхні книги забороняли; одних заарештовували, інших вбивали; а декому довелося жити у вигнанні. Візьмімо до прикладу Кріса Абані. Нігерійська влада тричі ув’язнювала його за творчість і навіть присудила смертний вирок, проте завдяки корумпованим посадовцям йому вдалося втекти.

ЗДОБУТКИ І ВИКЛИКИ

Тавсежздобуття незалежності тазростаннярівняписемності дали відчутнийпоштовх африканській літературі. Протягом попередніх чотирьох десятиліть континент отримав п’ятьох лауреатів Нобелівської премії з літератури: у 1986 ним став Воле Шоїнка з Нігерії, у 1988 – Наґіб Махфуз із Єгипту, у 1991 – Надін Гордімер із ПАР, у 2003 – Джон Максвелл Кутзее теж із ПАР, а у 2021 – Абдулразак Гурна з Танзанії. Шкода, але в Україні окремими книжками видавали тільки переклади з Кутзее. Переклади з Махфуза і Шоїнки з’являлися в журналі «Всесвіт», причому останній двічі удостоювався цієї честі ще до здобуття Премії. Гордімер і Гурна залишаються без публікацій українською мовою.

Але брак перекладів і взагалі знань про африканську літературу не є суто українською проблемою. На тлі традиційно більш обговорюваних, так званих великих, літератур Європи та США, і багатовікового вивчення східних літератур, і попри очевидне зростання інтересу до африканської, вона залишається недовивченою. Головні причини цього:

1. Великий пласт доколоніальних текстів не зберігся. Про них лишилися хіба що свідчення мандрівників і посилання у вцілілих творах. Серед африканських мов, які мають найбільшу кількість збережених текстів: ґеез, амхарська, сомалі, суахілі, хауса.

2. Багато з текстів не було надруковано або надруковано в маловідомих джерелах. Навіть зараз у великих містах популярними є ринки копійчаної літератури, і невідомо, чи всі продавані там книги залишаться на майбутнє хоча би в одному примірнику.

3. Не дуже багато текстів, написаних африканськими мовами, було перекладено на європейські. У випадку з творами, написаними, скажімо, мероїтською абеткою, тексти залишаються неперекладні, тому що певні мови досі не розшифровано або погано вивчено. Брак знань про давнішу африканську літературу особливо гальмує вивчення сучасної. В Європі аналіз сучасних творів спирається на багатовікову літературну традицію, проте дослідники африканської літератури нерідко ігнорують довгу історію літератури континенту, зосереджуючись на текстах, написаних за останні кількадесят років і на європейських мовах. Однак, наприклад, «Елегію для цариці Савської» Сенґора можна –і треба – розглядати крізь призму «Кебра наґаст» – ефіопської поеми 14 століття, яка оповідає про життя цариці. Оксана Куценко, яка працює в посольстві України в ПАР, є однією з тих, хто сприяє

вивченню африканської літератури. Вона написала книгу «Лерато означає "любов"», що містить історії з Африки, перекладала Сенґора і організувала проект «Я на тебе чекатиму під каїсе-дра». Для каталогу вона поділилася своїми думками:

УКРАЇНСЬКІ ПЕРЕКЛАДИ

Українські переклади африканських авторів сягають глибини віків, адже ще у 15-16 століттях різні уривки з Маймоніда (єврейського філософа, який жив у Марокко і Єгипті) з’являлися у різних компіляціях. Знавці схиляються до думки, що перекладами займався хтось із єврейської общини Києва. Віковічна зрада в «Тайная тайных»:

Наших же класиків цікавила давньоєгипетська література. Не знаючи єгипетської

мови, Іван Франко і Леся Українка переклали кілька творів із німецьких та французьких

перекладів

«Казки народів Африки», видані 1939 року в Одесі – це перше видання будь-якого африканського твору, яке вийшло окремою книжкою в українському перекладі. А першою

авторською книжкою стала збірка оповідань Мухаммеда Теймура «Що бачать очі» (1957). Її підготував, до речі, Тауфік Кезма – сирієць, який викладав у Київському університеті. Наступного року почали випускати журнал «Всесвіт». Якщо не брати до уваги окремі вірші, коротку прозу і уривки з романів, а також ті романи, що виходили потім окремими книжками, в повному обсязі журнал надрукував ще 11 романів і новел. Серед них –«Пшеничне зерно» Джеймса Нгугі (1969, №10-11), який згодом відкинув англійську мову і взяв ім’я Нґоге ва Тіонґо, два романи Наґіба Махфуза (1989, №06; 1997, №02) й «Історії Латинської Америки» Ніколя Бонналя (2008, №03-04). З третього випуску журналу:

В 1966 році вийшла книга Іхсана Абд аль-Куддуса «В нашому домі мужчина», переклали яку Тетяна та Ігор Лебединські. Їм належить щонайменше чотири книжки єгипетських авторів і ще кілька перекладів у «Всесвіті»

В 1983 році видано антологію «Поезія Африки», яка містить вірші 84 поетів і 3 поеток з30африканськихкраїніРеюньйона (цейострівпредставляєпоетізукраїнськимкорінням –Борис Гамалія)

Після буму 60-70-х і кульмінації на початку 80-х кількість перекладів африканської літератури суттєво зменшилась наприкінці 80-х і протягом двох десятків років вони з’являлися здебільшого у «Всесвіті», та й там нечасто. Про брак перекладів можна судити з наступного. «Малий африканець» Камари Лая з’явився в 1991 році. Наступного року, скоріше за все приватними коштами, видали «Зелену книгу» Каддафі, а в 1993 році

славетні «Казки народів Африки» (які не є перевиданням збірки 1939 року). Наступними аж у 2006 році вийшли тоненькі збірочки: «Міфи і легенди народів Африки», «Міфи давнього Єгипту» (обидві перекладені з російської) і «Казки Африки». В 2008 році виходить збірка оповідань Лейли Себбар «Жасмін із зелено-чорним відтінком». І лише через чотири роки

переклад творів африканських авторів набирає обертів: видають «Спалах. Заворушення в арабських країнах» Тахара бен Джеллуна (нонфікшн), «Пірати. Без права на порятунок» Вілбура Сміта (перший роман окремою книжкою за часів незалежності) і «Дитинство. Молодість. Літня пора» Джона Максвелла Кутзее (мемуари).

За останні кілька років перекладено дійсно багато. Мова не тільки про книжки. Перекладаються філософські праці, статті, поезія і навіть субтитри TED-промов. Ось так

виглядає вибір мови субтитрів під однією з них:

З’являються перекладачі, які регулярно повертаються до африканської літератури. Марина Марченко переклала двох африканських емігрантів для видавництва К.І.С Віктор Шовкун

три з чотирьох книг згадуваного Вілбура Сміта, а Олександра Гординчук спеціалізується на перекладах Чимаманди Нґозі Адічі. Ось що має сказати про цінність своєї праці сходознавець Михайло Якубович:

До каталогу я також додав три книги, написані африканськими авторами у співавторстві. «Каїсе-дра росте, де хоче. Антологія африканської поезії» містить поезію десятьох африканців і десятьох українців. «Книга радості. Вічне щастя в мінливому світі» написана спільно Далай-ламою і південноафриканським єпископом Десмондом Туту. А зімбабвієць Мартін Ґанда написав книгу «Я завжди писатиму у відповідь» разом із американкою Кейтлін Аліфіренка. До цієї категорії також треба додати переклади з вищеназваного Маймоніда. У різний час було видано ще кільканадцять збірок поезії та прози, куди потрапили твори африканців. Переклади з африканської літератури також можна знайти в авторських книжках «Батькові слова» Богдана Стельмаха (1984), «Явір і пальма» Олександра Мокровольського (1986), «Узлісся» Володимира Бондаренка (1993).

Далі наведені українські переклади у хронологічному порядку.

Казки народів Африки 1939, Дитвидав ЦК ЛКСМУ

Про це видання стало відомо з книги «Лев і людина» 1989 року, яке «[д]рукується за виданням: Казки народів Африки, Дитвидав ЦК ЛКСМУ, 1939», і кількох інших згадок. Перекладач – Григорій Пєтніков. Ілюстратор –Євґєній Рачов. Один екземпляр нібито знаходиться в Літературно-художньому музеї міста Старий Крим.

Мухаммед Теймур. Що бачать очі Єгипет, 1957, Державне видавництво художньої літератури

Це найдавніша книга африканського автора, видана українською мовою. Автор писав реалістичну прозу –наприклад, те, що можна побачити у вагоні поїзда, на чиємусь весіллі або просто на вулиці. У центрі його уваги зазвичай соціально-економічні питання: нерівність, бідність, неосвіченість.

Місце на землі. Збірка оповідань

єгипетських письменників

Єгипет, 1958, Державне видавництво дитячої літератури УРСР

Дуже якісна збірка. По-перше, Єгипет має багатовікову

писемну традицію. По-друге, він ледь не найменше за всі інші країни континенту був обтяжений гнітом колонізаторів. Тому історії настільки різноманітні

Бернар Дадьє. Павук Ананзе Кот-д’Івуар, 1958, Державне видавництво дитячої літератури УРСР

Дадьє, як і деякі інші ранні африканські автори, звернувся до фольклору і зібрав із десяток африканських легенд. Особливу увагу тут приділено оповідкам про Ананзе, який є то антропоморфним павуком, то людиною, то божеством, але завжди трикстером.

Джеральд Гордон. Хай згине день… ПАР, 1960, Молодь

У Південній Африці 1950-х від кольору шкіри залежало те, наскільки ти вільний. Ентоні народився у змішаному шлюбі, але прикидається білим. Він постійно живе у страху, що його викриють і він втратить усе, що чесно надбав своєю наполегливістю, тому проклинає день свого народження

Філіс Олтмен. Закон хижаків ПАР, 1961, Держлітвидав України

Табо Таеле несправедливо заарештовують, а лояльний білий начальник не заступається. От і вирішує Таеле будьщо змінити лад, але як саме – то не ваша справа. Утворена ним спілка складається з трьох осіб: безідейного, користолюбного і некомпетентної. На противагу цій неорганізованій боротьбі авторка показує силу профспілок.

Пітер Абрахамс. Зрада Удомо

ПАР, 1961, Радянський письменник

вигаданій африканській країні революціонерові вдався безкровний переворот проти колонізаторів. Проте одна справа – отримати владу, а зовсім інша – втримати її. Та й не у владі справа, а в прагненні кращого для свого народу.

У

Треба розуміти, що шлях до процвітання – непростий.

І жоден із правителів в історії не був святим.

Бернар Б. Дадьє. Клемб’є

Кот-д’Івуар, 1962, Державне видавництво

художньої літератури

Клемб’є їде до училища в

Сенегалі для найкращих

студентів із усієї Французької Західної Африки. Коли він вирішує повернутися на батьківщину, його там саджають за активізм. Він бачив спасіння в освіті і став надто розумним для колоніальної адміністрації

Еміль Сіссе. Ассіату – вересень Гвінея, 1963, Молодь

Вересень 1958 року, кілька тижнів до голосування за фактичну незалежність африканських колоній. Марсель

сідає на поїзд, де знайомиться з красунею Ассіату. Її батько

був старійшиною, та тепер їх прирівняли до простого

народу. Ці двоє закохуються і водночас Марсель вибиває з

коханої дурь про вищість одних людей над іншими.

Усман Сембен. Божі стеблинки Сенегал, 1963, Держлітвидав України

Понад п’ять місяців у 1947-48 роках тривав страйк на залізничній лінії між Сенегалом і Малі. За зразком європейців профспілчани судили штрейкбрехерів. Вони відбивалися від озброєної поліції і рятували тубільний квартал від пожежі. А жінки вперше виступили на «чоловічих» зборах і організували марш до столиці

Чінуа Ачебе. Втрачений спокій Нігерія, 1965, Дніпро

Обі Оконкво ловлять на хабарі, і ніхто не може в це повірити. Дарма, що його батько виховав із сина чесну

людину. Дарма, що після навчання в Англії Обі повертався

до Нігерії з наміром зробити свій маленький внесок до

знищення корумпованої системи. Дарма, що він завжди мав категоричну думку проти хабарництва.

Іхсан Абд аль-Куддус. В нашому домі мужчина Єгипет, 1966, Молодь

Ібрагім Махді стає героєм, коли вбиває поплічника колоністів. Рятуючись від влади, він ховається в домі Мохі – задрота, з яким до цього взагалі не спілкувався, тож невідомо, чи не витурять його за поріг. Ця сім’я підтверджує, що ніхто не може залишатися осторонь, коли утискають народ.

Ефіопські народні казки Ефіопія, 1966

Про це видання відомо з другого тому «Української літературної енциклопедії», виданої ще за радянських часів. Один примірник продано на порталі «Крафта». Зміст видання достеменно невідомий, але в мережі є декілька ефіопських казок і, можливо, їхнім джерелом є якраз ця книга.

Пітер Абрагамс. Загибель Майкла Удомо ПАР, 1967, Дніпро Перевидання. У вигаданій африканській країні революціонерові вдався безкровний переворот проти колонізаторів. Проте одна справа – отримати владу, а зовсім інша – втримати її. Та й не у владі справа, а в прагненні кращого для свого народу. Треба розуміти, що шлях до процвітання – непростий.

Справедливий лев 1968, Веселка

Тоненька книжечка з дев’ятьма казками. Досить дивною є титульна. Лев думав з’їсти маля, але натомість викрав його і виховав. Підрісши, хлопець навідався до батьків-людей, похвалив лева, тільки сказав, що від нього смердить, хоча терпіти можна. І лев його все ж з’їв, бо, мовляв, слова ранять сильніше, ніж спис Джірджі Зейдан. Сестра Харуна ар-Рашіда Єгипет, 1969, Дніпро Скандали, інтриги, розслідування. Халіф Харун ар-Рашід уклав шлюб між своєю сестрою і візиром. Єдина умова –цей шлюб повинен залишатися чисто фіктивним. Але ці двоє, поки халіф відвернувся, наплодили дітей. Така собі легка книженція на історичну тематику для читання у відпустці, якби ви жили в Єгипті десь століття тому.

Джеральд Гордон. Хай згине день… ПАР, 1969, Дніпро

Перевидання. У Південній Африці 1950-х від кольору шкіри залежало те, наскільки ти вільний. Ентоні народився у змішаному шлюбі, але прикидається білим. Він постійно

живе у страху, що його викриють і він втратить усе, що чесно надбав своєю наполегливістю, тому проклинає день свого народження. Пітер Абрагамс. Дорогою грому

ПАР, 1973, Дніпро

З одного боку – мулат Ленні Сварц, котрий повернувся до рідного містечка, щоб відкрити школу. З іншого – біла Сарі Вільєрс, і додати тут нічого. Ніхто не вітатиме цей союз, але хіба коханців це обходить? Ленні доведеться переосмислити свій світогляд, який він вже вважав вільним від упереджень

Пітер Абрагамс. На поклик волі ПАР, 1973, Молодь

Автобіографічна повість. Народившись у кольоровій сім’ї, автор починав життя у злиднях. Працювати доводилося з раннього віку, як і багатьом тодішнім дітям у його країні. Доля кидала його у всі боки, бо чого з ним тільки не було.

Зрештою, він здійснив свою мрію – почав писати, щоби про його країну дізналося більше людей.

Джірджі Зейдан. Сини Харуна ар-Рашіда Єгипет, 1974, Дніпро

Харун ар-Рашід вже старий і немічний, тому за владу розпочинається боротьба між двома його синами. Престолонаслідувачем є аль-Амін, який любить випити і помацати хлопчиків. Аль-Мамун хоч і старший за нього, але народився від рабині. У кожного своя правда і все веде до громадянської війни

Мануел Лопіш. Злива. Обпалені східним вітром Кабо-Верде, 1977, Дніпро

Посуха невблаганна до жителів архіпелагу Кабо-Верде.

Дощі вже котрий рік забарилися, а пройшовши, залишили острови на поталу пекучим східним вітрам, що дмуть із Сахари. Саме в таких нещадних умовах доводиться виживати острів’янам. Долі персонажів цих двох романів такі різні, але їх завжди визначає примхлива погода.

Джон П. Мбонде. Бегемот Кібоко Танзанія, 1978, Веселка

Кібоко, не усвідомлюючи, що коїть зле, знищує рисові поля, які так ретельно доглядали селяни. Зовсім коротка казочка для дошкільнят про те, що навіть милі звірята можуть завдавати клопоту сільському господарству, і про те, як гуманно відловлювати їх і транспортувати до заповідників.

Салах Феллах. Терниста дорога Алжир, 1978, Дніпро

Алжирська визвольна війна припала на дитинство і юність

Саддека. Здається, у нього звичайне життя, де є місце навчанню, пустощам, мріям, захопленням. Проте завжди десь на фоні помітний репресивний тиск французьких колонізаторів. Тому, коли вибухає повстання, у Саддека є лише один шлях – підпільна боротьба

Таха Хусейн. Дні мого життя Єгипет, 1979, Дніпро Народжений наприкінці 19-го століття, автор дуже рано втратив зір. Зважаючи на його натреновану пам’ять, батьки вирішили, що найкраще для нього буде податися в науку. Дуже довго він вивчав релігію у себе вдома і в столиці, але все ж обрав літературу й історію, і зрештою став відомим письменником.

Пітер Джойс. Тікі Замбія, 1979, Веселка

Одинадцятирічного Тікі відібрали для навчання в середній

школі, котра знаходиться в далекому місті. Туди його супроводить товстий ледар Мафута, який лише спочатку здається нікудишнім, але в пригоді стають його кмітливість, сила і життєрадісність. Та й малий Тікі –взірець для всіх пластунів Барбара Кіменьє. Канікули з пригодами Уганда, 1980, Веселка Троє хлопчаків губляться у лісі й мимохіть перетинають кордон із Конго. На тому боці їх захоплюють контрабандисти, яким неодмінно треба, щоби хлопці показали стежку, якою сюди дісталися. Ситуація кепська, але друзям допоможуть три амулети, подаровані їм чаклункою, яку вони випадково врятували дорогою.

Алекс Ла Гума. В кінці сезону туманів. Час сорокопуда ПАР, 1980, Молодь

Манера письма автора-комуніста нагадує стиль прогресивного, вибачте, капіталістичного письменника.

Декілька точок зору, немає білих і пухнастих персонажів, нестандартні сюжети й ідея опору загарбникам у підтексті, а не в лоба. В обох творах йдеться про боротьбу – явну чи приховану. Монго Беті. Пам’ятай Рубена. Перпетуя, або Звичка до знегод Камерун, 1981, Дніпро

Перший роман: несподівана дружба місцевого і зайди. Другий: розслідування братом смерті своєї сестри. Багато горя завдано камерунському суспільству, таке враження, бажанням страждати самим і відплатою таким самим стражданням тим, хто хоче бодай щось змінити

Алі-лісоруб Туніс, 1981, Веселка

Старий лісоруб надибав чарівний дуб, а той дав йому млин, який меле борошно з повітря. Коли Алі з дружиною по дурості втратили млин, дуб дав їм тарілку, яка готує будьяку страву. Втративши і її, Алі знову пішов до дуба. Але отримана чарівна палиця, як виявилося, не дає користі, а тільки лупцює своїх господарів.

Ат-Тахір Ваттар. Туз. І здригнеться земля… Алжир, 1982, Дніпро

Два романи про двох збожеволілих. Туз був останнім покидьком, але таємно долучився до повстанців. На жаль, одного з них йому не вдалося врятувати. А от Абу Арвах планує махінації зі своєю землею, яку можуть відібрати комуністи, але звідусіль чує, як добре живеться за нового ладу, тож його параноя зростає дедалі більше

Марія Еуженія Нето. І в лісах звірі говорили Ангола, 1982, Веселка

Казка для дітей молодшого шкільного віку, в якій звірі вирішили допомагати партизанам у боротьбі проти колонізаторів: нападати на ворогів, підкладати вибухівку

під їхні будинки тощо. Здається, переклали цю казку лише тому, що чоловік авторки був президентом прихильної до СРСР країни.

Пітер Абрагамс. На поклик волі. Загибель Майкла Удомо ПАР, 1982, Дніпро

Автобіографічна повість і роман про революціонера, якому вдався безкровний переворот проти колонізаторів. Проте одна справа – отримати владу, а зовсім інша – втримати її. Та й не у владі справа, а в прагненні кращого для свого народу. Треба розуміти, що шлях до процвітання –непростий. І жоден із правителів в історії не був святим.

Самотнє серце. Мозамбікські народні казки Мозамбік, 1982, Веселка

Книжка, в якій ілюстрації займають більше місця, ніж текст. Тексту загалом тут сторінок на сім. Одна з казок –про равлика (або в інших переказах – про черепаху), яка обігнала гепарда (або антилопу, або слона), тому що підмовила купу родичів розташуватися вздовж дистанції, –кочує зі збірки у збірку

Ізідор Окпевхо. Останній обов’язок Нігерія, 1983, Дніпро Триває громадянська війна. Урядові війська відбили місто Урукпе. В центрі роману – поневіряння Ошевіре, ув’язненого через наклеп, і його дружини Аку, яка, відкинута усім містом, змушена покладатися на допомогу корисливого вождя Тодже, котрий, звабивши її, намагається таким чином самоствердитися.

Юсуф Аль-Куаїд. Війна на землі єгипетській Єгипет, 1983, Дніпро

Сільському старості приходить телеграма: сина призивають в армію. Хоч старий божиться, що за інших обставин сам би відправив його захищати батьківщину, а все ж звертається до рішали, який пропонує, щоб замість сина за підробними документами пішов служити хтось інший.

Отже, ворог так само може бути в тилу, серед своїх

Джеральд Гордон. Хай згине день… ПАР, 1983, Дніпро

Перевидання. У Південній Африці 1950-х від кольору шкіри залежало те, наскільки ти вільний. Ентоні народився у змішаному шлюбі, але прикидається білим. Він постійно живе у страху, що його викриють і він втратить усе, що чесно надбав своєю наполегливістю, тому проклинає день свого народження

Поезія Африки: Антологія 1983, Дніпро

За моїми підрахунками, 22 перекладачі з французької, англійської, португальської, арабської та інших мов переклали вірші 84 поетів і 3 поеток з 30 африканських країн і Реюньйона. Дещо дивним є включення острова, який досі належить Франції, але без нього в антології не було би поезії Бориса Гамалії, батько якого був українцем.

Пароль: "Свобода!"

ПАР, 1984, Веселка Збірка оповідань «прогресивних» письменників Південної Африки. Зібрано найболючіші фрагменти, щоб читачі сповнилися ненавистю до капіталістів-колонізаторів (забувши про комуністів-колонізаторів). Наприклад, в оповіданні Артура Меймана хлопця підстрелили тільки за те, що той не хотів вживати до жінки звертання «місіс»

Пепетела. Майомбе. Муана Пуо Ангола, 1985, Дніпро

Майомбе – це передусім ліс, тобто місце, де багато часу проводиш наодинці зі своїми думками. Тому тут багато

роздумів і дискусій між партизанами на найрізноманітніші

теми: кохання, відданість, дисципліна, свобода, міжплемінна ворожнеча. Автор показав рушій кожного

персонажа – те, що привело їх до збройної боротьби.

Анрі Лопес. Новий романс Республіка Конго, 1985, Дніпро

У цьому романі автор незвично для молодої тоді конголезької літератури намагається показати, що у жінки можуть бути інші прагнення, ніж стати домогосподаркою чи матір’ю. А в прикінцевих оповіданнях він фокусується на вадах конголезького суспільства, на вирішення яких часто немає відповідей

Мешак Азаре. Таємниця мідного чоловічка Гана, 1986, Веселка

Кваджо народився у родині ливарника, і тато подарував йому фігурку, яка, на думку хлопчика, приховує таємницю.

Хлопчик засинає, і уві сні його мідний барабанщик розповідає, де знайти прихований скарб. Туди ведуть кілька замкнений дверей, відкрити які можна, тільки розгадавши загадки, які є частиною народної мудрості.

Прислів’я та приказки народів Африки 1986, Дніпро

Понад двісті сторінок матеріалу. Більше тисячі приказок і прислів’їв на різноманітні теми. Більше сорока опрацьованих мов (хоча не впевнений, що перекладали не з англійської, скажімо). Зараз таке доцільніше видавати в електронному вигляді: і витрачатися на друк не доведеться, і можна зробити пошук за багатьма параметрами.

Агостіньйо Нето. Священна надія Ангола, 1987, Дніпро У цій дрібноформатній збірці верлібрів майбутній перший президент незалежної Анголи пише про тягар рабства і

вільне майбутнє. Колонізатори хоч і згадуються, але акцент

робиться не на тому, які вони поганці, а на тому, що африканці самі готові досягати висот. У цій збірці танцюють усі – і в’язні, і пралі

Лев і людина 1989, Веселка

Три короткі казочки під однією обкладинкою. Наклад –двісті тисяч примірників. Таке марнотратство і розвалило

Союз, інших чинників і не потрібно було Найдовша казка –«Крадії горіхів» – про те, як черепаха і собака крали горіхи у леопарда. І, навіть коли їх ловили на цьому, вони хитрощами викручувалися.

Бонні Лубега. Великий край диких звірів Уганда, 1990, Веселка

У Тсаво, країні звірів, буйволи дізнаються про існування двоногих істот, ворожих до тварин. Вони обіцяють царю леву стати його охоронцями, але натомість він повинен зробити їм по два списи, які вони почеплять на голову. Так, одна за одною, тварини пропонують свої послуги у захисті царства. І зрештою їм доводиться стикнутися з людиною

Алекс Ла Гума, Уїлсон Катійо. Блукання вночі. Син рідної землі ПАР, Зімбабве, 1990, Дніпро

Перший твір: Майкла звільняють за сварку з білим начальником, і кожна подія цього вечора поспішає довести його до ручки. Другий: Алексіо думає, що навчання відкриє перед ним стільки можливостей, проте ще не знає, що в рідній країні такі, як він, – люди третього сорту.

Камара Лай. Малий африканець Гвінея, 1991, Веселка

Колись цілим світом для автора був його дім і майстерня

батька-золотаря з усіма традиціями і віруваннями.

Поступово світ малого розширився і його покликали продовжити навчання у Франції, що символізує відрив від традиційного ладу і прийняття західних цінностей. Або просто дорослішання і відрив від батьків.

Муаммар аль-Каддафі. Зелена книга Лівія, 1992, МП Поділ-інформ, Волонтер

Книга в стилі «ви всі дурні, один я тут розумний». Якби ідеали Каддафі втілили у життя, ми б повернулися до первісного суспільства. Тільки в цю схему не вписується сам Каддафі: у первісному суспільстві не вдасться купатися в золоті. І про яку владу народу йдеться, якщо над усією «демократичною» структурою стоятиме сам Каддафі?

Казки народів Африки 1993, Веселка

Це точно найповніша збірка. Коли говорять про збірку африканських казок, скоріше за все, мають на увазі цю. Тут, до речі, вказано, в якій країні записана та чи та казка Над книгою працювало чотирнадцять перекладачів, а мови, з яких перекладали – англійська, французька, іспанська, португальська і амхарська.

Міфи давнього Єгипту Єгипет, 2006, БАО

Переклад із російської від донецького видавництва. Тексту тут значно більше, ніж ілюстрацій. Майже на сотні сторінок доволі детально подано давньоєгипетську міфологію Замість кольорових ілюстрацій тут контурні рисунки, тому, якщо дитина любить малювати, цю книжечку можна використовувати як розмальовку

Міфи і легенди народів Африки 2006, БАО

Це видання зробило акцент саме на текстовому наповненні.

Саме цих казок не було в інших виданнях. Складно сказати, звідки їх взяли, з якої народності. Написано, що міфологія африканців розмаїта, але усюди намальовані ті самі персонажі – напівголі, кучеряві, з пласким носом. Ще один переклад із російської від донецького видавництва.

Казки Африки 2006, Грані-Т

Доволі коротка збірка, але якісне видання на хорошому папері й з ілюстраціями на всю сторінку. За змістом нічого особливого – кілька переказів, два з них уже десь читав. Перекладача не зазначено, тож, напевно, це справді лише перекази. Але дивно, що автора чи упорядника теж не зазначено.

Лейла Себбар. Жасмін із зелено-чорним відтінком Алжир, 2008, Технодрук

Одна з небагатьох жінок-письменниць в арабському світі.

Мені справді бракувало жіночого погляду на Північну

Африку, адже авторка – не перша, хто пише, скажімо, про алжирську визвольну війну, але у неї жінки – не просто

декорації. Вони – матері, доньки, сестри, дружини, коханки, бунтівниці і навіть проститутки

Ібн Рушд. Вирішальне слово про зв’язок релігійного закону та людської мудрості Марокко, 2011, Острозька академія

Ібн Рушд переконує, що релігія і філософія не є взаємовиключними, що «Коран», навпаки, закликає мислити (хоча, наприклад, його небуквальним тлумаченням повинні займатися тільки обрані) Він фактично закладає правове підґрунтя для вивчення давньогрецьких філософів.

Джон Максвелл Кутзее. Дитинство. Молодiсть.

Лiтня пора ПАР, 2012, Фоліо

Судячи з прочитаного, ті вершини, до яких прагнув Кутзее, – здебільшого це любов і визнання – не виходили за межі його фантазій, а для решти світу він виглядав замкнутим і черствим. Саме так він змальовує самого себе

вустами інших людей у цих охудожнених мемуарах

Вілбур Сміт. Пірати. Без права на порятунок ПАР, 2012, Клуб Сімейного Дозвілля

Яхту, на якій перебуває Кейла Беннок, захоплюють пірати. Кейла – та ще паскудниця, але її мати Гейзел готова на все заради порятунку доньки. На щастя, вона мільярдерка і на неї працює рембоподібний, макклейнопикий офіцер у відставці Гектор Крос. Тому, сомалійські пірати, готуйтеся до повної анігіляції.

Тахар бен Джеллун. Спалах. Заворушення в арабських країнах Марокко, 2012, Грані-Т

Книга писалася буквально через пару місяців після описаних у ній подій 2010-2011 років. Надміру романтизуючи революційний дух, автор навіть не здогадувався, що і через десятиліття Ємен, Лівія чи Сирія досі перебуватимуть у стані громадянської війни. Вілбур Сміт. Сонячний Птах ПАР, 2013, Клуб Сімейного Дозвілля

Є тут протистояння чорношкірих місцевих із білими прибульцями, для яких ці краї теж стали рідними. Є ледь не магічний історичний паралелізм, який, одначе, веде до різних розв’язок. Є пригоди, а є й історичні екскурси.

І головна тема – дружба і вірність двох абсолютно різних особистостей. Дружба, зрада і прощення

Нельсон Мандела. Довгий шлях до свободи ПАР, 2015, Наш Формат

Вже у постколоніальній Південній Африці білому населенню, яке становило меншість, вдалося затиснути

чорних громадян у ще щільніші лещата системи. Значення мав тільки погляд білої людини та її думка. Саме в такій расистській країні Нельсон Мандела прожив майже все життя.

Вілбур Сміт. Око тигра. У пошуках скарбів ПАР, 2016, Клуб Сімейного Дозвілля

Гаррі був контрабандистом, та й досі інколи підробляє на стороні, але тепер вирішив осісти на острові в Індійському океані і зазвичай розважає багатих туристів. Та старі друзі з криміналу не дають йому спокою, і він вплутується в шаблонно-карколомну пригоду, де його чекає кохання, небезпека і затонулі скарби Буалем Сансаль. 2084: Кінець світу Алжир, 2016, Видавництво Жупанського

У дистопічній державі сухотник Аті під час лікування випадає зі звичного режиму промивання мізків, і це дозволяє пробудитися роздумам про не бачений ніким Кордон. Народ знає про абсурдність устрою, але система

тримається на вірі. Схоже, вистачає однієї допитливої людини, щоб підштовхнути її до руйнування.

Ясміна Хадра. Те, що день винен ночі Алжир, 2016, Пульсари

Юнес (якого тепер називають по-французьки – Жонас) опиняється на зламі двох світів – бідні й багаті, араби й колонізатори, свої й чужі. Він віддається на волю течії і втрачає все, переживаючи втрати, образи, прощення. Насамкінець він розуміє, що йому намагався втовкмачити світ: вмій вибачати і відпускати.

Каїсе-дра росте, де хоче. Антологія африканської поезії 2016, Крок

В антології зібрано двадцять поетів – 10 українських і 10 африканських – по три вірші від кожного, 10 есеїв від українців про те, що для них значить Африка, 10 біографічних довідок про африканців і по розвороту для ілюстраторки і редакторів. Непогане для початку ознайомлення з поезією, в основному сучасною

Джон Максвелл Кутзее. Безчестя ПАР, 2017, Клуб Сімейного Дозвілля

52-річний Девід Лур’є спокушається на свою студентку. Через скаргу батьків його звільняють. Для нього цей роман залишається чимось природним, що стається між чоловіком та жінкою, незалежно від віку. Проте, владнавши стосунки з власною донькою, йому все ж вдається поглянути на скандал очима батьків студентки.

Чіґозі Обіома. Рибалки Нігерія, 2017, Клуб Сімейного Дозвілля

Навіженець-пророк передрікає старшому брату загибель від одного зі своїх молодших. Розбрат і недовіра, сумніви і рішучість, нервові зриви, намагання втекти від минулого.

Все через якийсь забобон, що, мовляв, цей божевільний бачить майбутнє. Може, так і є – він його бачить, але ж брати самі створили це майбутнє на догоду його баченню

Лейла Слімані. Солодка пісня Марокко, 2017, Клуб Сімейного Дозвілля

Подружжя Поля і Міріам розраховує на кар’єру, але нема на кого спихнути діток. Тож вони і знаходять Луїзу –просто ідеальну няньку. Вона колись позбулася ледь не всього, тому чужі діти стали для неї більшим за життя. Але рятівна соломинка нарешті ламається. Історія про щастя дітей, сліпоту батьків і зрив няньки.

Макс Лоб. Бантуська Трійця Камерун, 2017, К. І. С.

Мвана отримав диплом у Швейцарії, але не може знайти роботи. Суспільство підбурюють викинути «чорних овець» – заробітчан – із країни, і яка ж іронія, що Мвану

беруть тільки в громадську організацію, яка бореться проти подібних сентиментів. Він змушений працювати за права «чорних овець» (і свої) на голодний шлунок.

Ґаель Фай. Маленька країна Руанда, 2017, К. І. С. В Руанді відбувається геноцид, а в більш стабільній Бурунді – громадянська війна. Десятирічний Ґабі не може знайти себе в цьому світі: він не належить до жодної сторони конфлікту ні за етнічним принципом, ні за світоглядним. Проте він не може опиратися виру, який підхоплює всю країну, а маленького хлопчика – і поготів

Рок Крепен Мфані Піно. Африканські казки Республіка Конго, 2017, Книги XXI, Чорні вівці

Тут є п’ять казок, які пояснюють зокрема, чому бегемоти

майже не вилазять із води, чому в слонів лише одна дитина тощо. Казки лише трохи осучаснені. Наприклад, у Бога є власний пілот літака (і, очевидно, приватний літак теж є), який відвозить тварин додому Проте загалом це нагадує загальнолюдський анімалістичний фольклор.

Далай-лама XIV, Десмонд Туту, Дуґлас Абрамс. Книга радості. Вічне щастя в мінливому світі ПАР, 2017, Клуб Сімейного Дозвілля

Головне послання цих – без перебільшення – мудреців: не зосереджуватися на собі, співчувати і ділитися. Незалежно

від різноглядів і незважаючи на життєві й світові

катастрофи, ці двоє виглядають на сторінках книги

найщасливішими людьми на планеті

Леопольд Седар Сенґор. Поетичні твори Сенегал, 2018, Видавництво Жупанського

Вірші Сенґора – це поєднання французької поетичної

традиції з африканською. Можна виділити поему «Чака»,

в якій легендарний і сумнозвісний вождь зулусів веде діалог із Глухим Голосом (voix blanche) – голосом білої

людини, голосом поневолювача, який в очах усього світу зробив із Чаки кровожерливого звіра.

Чимаманда Нґозі Адічі. Люба Іджеавеле, або Феміністичний маніфест у п’ятнадцятьох пропозиціях

Нігерія, 2018, Видавництво Видавництво

Це адаптація листа авторки до подруги, котра просила написати, як виховати свою доньку феміністкою. Але ці п’ятнадцять порад є кроками до виховання дітей зі здоровим глуздом, описане в цій книзі має бути практикою не тільки феміністів/-ок, а всіх людей. Кейтлін Аліфіренка, Мартін Ґанда, Ліз Велч. Я завжди писатиму у відповідь Зімбабве, 2018, #книголав

Справжня історія про те, як двоє школярів, американка

Кейтлін і зімбабвієць Мартін, своїм листуванням змінили життя одне одного. Читаєш і не віриш, що є такі добрі люди і що вони знайшли одне одного серед кількох мільярдів пофігістів

Б’янка Мараїс. Мугикай, якщо не знаєш слів ПАР, 2020, Vivat

Одного злощасного дня в ПАР трапляються дві події, які змінять життя двох абсолютно різних людей. Донька чорношкірої Б’юті зникає під час протестів. І хтось вбиває батьків дев’ятирічної білої дівчинки на ім’я Робін. Звісно, доля зводить їх разом, щоб показати, що раса не має

значення.

Камара Лай. Малий африканець Гвінея, 2020, Українська ініціатива

Перевидання. Колись цілим світом для автора був його дім і майстерня батька-золотаря з усіма традиціями і віруваннями. Поступово світ малого розширився і його покликали продовжити навчання у Франції, що символізує

відрив від традиційного ладу і прийняття західних цінностей. Або просто дорослішання і відрив від батьків

Жозеф Брагім Сейд. Під зоряним небом Чаду Чад, 2020, Українська ініціатива Збірка оповідань від першого громадянина Чаду, котрий отримав вищу освіту і десять років займав там посаду міністра юстиції. Автор просуває ідею толерантності й засвоєння спадщини в новосформованому, турбулентному суспільстві. Видано зусиллями громадської організації «Українська ініціатива».

Сомалійські прислів’я мовою оригіналу та в перекладі українською

Сомалі, 2021, Українська ініціатива

Видано зусиллями громадської організації «Українська ініціатива». Перекладач – Юрій Косенко. Видано лише в

кількох примірниках, один з яких мав би бути в бібліотеці

Вернадського, але з якоїсь причини книги немає ні в каталогах, ні у відділі дарів.

Ат-Тайїб Саліх. Зейнове одруження

Судан, 2021, Українська ініціатива

Зейн не вдався ні виглядом, ні розумом, але першим

помічає, як дівчата розквітають, проситься вийти за них і дістає відкоша. А потім до них починає свататися ледь не вся околиця. Тож залицяння йдуть на користь дівчатам, але Зейну – навряд. Аж одного дня все село стає на вуха – Зейн одружується на найвродливішій дівчині

Бай Т. Мур. Вбивство на маніоковому полі Ліберія, 2021, Українська ініціатива Програмний твір ліберійської літератури. Чоловік закохується у жінку, але поступово усвідомлює, що його наречена – просто жахлива людина: вона гуляє з іншими чоловіками, вагітніє від одного, її сестра-проститутка теж погано на неї впливає, а найкращий друг нареченого, виявляється, так само його не поважає.

Вілбур Сміт. Тріумф сонця ПАР, 2021, Клуб Сімейного Дозвілля

Наприкінці 19 століття в Судані спалахує повстання, і в обложеному Хартумі застряють вірні британській Короні посол із доньками, генерал, лейтенант і авантюрист. Голод, епідемія і виживання на межі смерті. Полювання на слонів, сутички у пустелі і повномасштабні бої. Смертельна ненависть до ворога і відданість до останнього

Чимаманда Нґозі Адічі. Люба Іджеавеле, або Феміністичний маніфест у п’ятнадцятьох пропозиціях

Нігерія, 2021, Видавництво Видавництво

Перевидання. Це адаптація листа авторки до подруги, котра просила написати, як виховати свою доньку феміністкою.

Але ці п’ятнадцять порад є кроками до виховання дітей зі здоровим глуздом, описане в цій книзі має бути практикою не тільки феміністів/-ок, а всіх людей.

Сога Аль-Фіккі. Рейс Каїр – Касабланка Єгипет, 2021, Нора-Друк

В літаку жінка зустрічає свого давнього друга. Його цікавить, як склалося її життя, тож вона розповідає, як нещодавно намагалася знайти себе. До цього її підштовхнуло те, що вона завжди роздає чудові поради своїм подругам, але їй самій це не дарує щастя в особистому житті.

Курт Елліс. Серед вовків ПАР, 2022, Нора-Друк

Нік Крід із ганьбою полишає ФБР, але його старий друг Елі Грей запрошує його консультантом до новоствореного

відділу слідчої психології розслідувати вбивство молодої

жінки, яку ще заживо розчленували До справ повертається

доктор Хаус із жетоном – найкращий фахівець і найбільший покидьок

Могамед Мбуґар Сарр. Найпотаємніший

спогад людський Сенегал, 2023, Видавництво Анетти Антоненко

Дьєґан, молодий сенегальський письменник, натрапляє на книгу Т. Ш. Елімана, якого кілька десятиліть тому називали «африканським Рембо». Цей твір ніби переслідує всіх, кого торкнувся, адже всі ці люди хочуть знайти невловимого Елімана – справжнього чи міфічного

Ахмад аль-Кармалаві. Літні дощі Єгипет, 2023, Видавництво Анетти Антоненко

Колись Ібад аль-Мосулі згуртував навколо себе прихильників музики і заснував суфійський орден, де вона є способом містичного пізнання світу. А вже в наші дні в Каїрі можна знайти Агентство аль-Мосулі – оазу спокою і благочестя. Усіх героїв твору об’єднує пристрасть до музики. Проте кожен любить її по-своєму.

Абдуль Рашид Махмуді. Після кави Єгипет, 2023, Видавництво Анетти Антоненко

Мідхат дуже рано став сиротою. Так само рано він зрозумів, що таке потяг до протилежної статі й ревнощі. Проте кожен шлюб на його пам’яті приносив розчарування:

для одних це була вимушена міра, другі своїм шлюбом

позбавили його доглядальниці, інші не розуміли одне одного в бажанні мати дітей Провалився і його власний.

НЕПЕРЕКЛАДЕНІ ВИДАННЯ

Цей розділ представляє найрозмаїтішу добірку творів, які, якби мене запитали, я би порадив розглянути українським видавництвам до перекладу. Твори я добирав на свій смак, тому, очевидно, є сотні й тисячі інших, які могли б зацікавити читачів, проте каталог у першу чергу має на меті зібрати всі українські переклади, а решта розділів – це вже чималий бонус. Переклад власних назв у цьому розділі – на моїй совісті.

Добираючи сюди твори, я намагався досягти якнайбільшого різноманіття. На жаль, пристойно я знаю лише англійську, тому не міг використати, наприклад, арабо, франко- і португаломовні джерела, через що в каталозі надміру представлені ПАР і Нігерія. Та все ж я намагався шукати твори і з менших літератур, і навіть написані африканськими мовами. З іншого боку, я спробував оминути книги письменників, чиї твори вже перекладалися українською. Наприклад, Чимаманду Нґозі Адічі зайве рекламувати українським читачам: попит на її нові переклади існуватиме і без мого каталогу (шкода лише, що з об’єктивних причин Видавництво Видавництво скасувало вихід «Половини жовтого сонця»).

Цей розділ каталогу закінчується книгою Ніке Кемпбелл – авторки, яка народилася у Львові, а також містить збірку Бориса Гамалії, батько якого походив від Петра Дорошенка і

втік до Африки від більшовицької революції.

Красномовний селянин

Єгипет, єгипетська, бл. 1850 до н.е.

У селянина Хун-Анупа відбирають ослів. Він так добре вправляється словами, що зі скаргами доходить аж до самого фараона. Той навіть жадає від селянина викласти свої поневіряння на письмі. І, звісно, велить повернути втрачену худобу. Початок цієї розповіді переклала Леся Українка під назвою «Був собі в соляній оазі соляр…»

Рукописи Тімбукту Малі, арабська та ін., 13-20 ст.

У приватних бібліотеках цього давнього міста зберігається, за окремими підрахунками, до 700 тисяч рукописів на різноманітні теми. Тут не тільки арабська мова, а й питомо африканські, записані арабським письмом. Більше 150 тисяч рукописів оцифровано, проте через неналежні умови зберігання чимало було втрачено.

Сундіата Малі, мандінка, після 13 ст.

Ця епічна поема розповідає історію Сундіати Кейта –

засновника імперії Малі. Століттями вона передавалася від одного покоління гріотів до наступного, тому єдиної версії

не існує. Вона несе в собі відомості не лише про історію

імперії Малі, а й про культуру, етнографію і навіть філософію народів манде.

Кебра наґаст (Слава царів)

Ефіопія, ґеез, 14 ст.

Ця епічна поема, яка багатьма ефіопськими християнами вважається історично правдивою, містить генеалогію

Соломонової династії та історію про те, як цариця Савська

познайомилася з Соломоном, а їхній син Менелік прибув

до Ефіопії з Ковчегом Заповіту і заснував там імператорську династію.

Лев Африканський. Про опис Африки і про визначні речі, які там є Марокко, італійська, 1550

Захоплений в рабство бербер, а пізніше звільнений Папою і охрещений, цей мандрівник першим відкрив широкому

колу європейців Африку в таких подробицях Записаний із

його слів твір містить відомості не тільки про найвеличніші держави континенту, а й про флору і фауну

Ібонія Мадагаскар, малагасійська, до 17 ст. Ібонія змушений пройти низку випробувань, щоби повернути викрадену наречену, одружитися і значно згодом мирно померти Цій епічній поемі з Мадагаскару, яка описує життєвий шлях героя, – принаймні кількасот років. Вперше вона була записана в 1657 році, а до того вкорінилася в усній традиції острова.

Антера Дюк. Щоденник Нігерія, нігерійський піджин, 1788

У своєму щоденнику автор описує торгівлю з британцями

В обмін на такі товари, як бавовна, зброя і алкоголь, він та інші торговці постачали рабів. Деяких рабів Дюк поневолював сам. Також він описує, як одягався, наче біла людина, і розважав європейців. За три роки ведення щоденника відмічено відплиття 20 суден із рабами.

Томас Мофоло. Шака Лесото, сесото, 1925

Ця книга є не біографією, а радше охудожненою версією історії життя вождя зулусів. Ланцюжок подій, яким вправно маніпулює автор, приводить до того, що Шака стає ватажком нації, яка переживає непрості часи, стикнувшись

із хвилями європейців, що насуваються на корінні землі його народу.

Балтазар Лопіш да Сі́лва. Шикінью Кабо-Верде, португальська, 1947

Здобувши освіту, Шикінью повертається додому, щоби вчителювати. У спогадах він романтизував свій рідний край, проте тепер в очі впадають всі його недоліки, злидні і страждання. Чоловік розуміє, що в дитинстві бачив усе через рожеві окуляри, і тепер роздумує над тим, щоб шукати кращої долі деінде.

Амос Тутуола. Моє життя в буші серед привидів Нігерія, англійська, 1954

З низки не завжди пов’язаних між собою сюрреалістичних пригод ми дізнаємся, що сирота, тікаючи від работорговців, ховається в буші – дикій, степовій місцевості Західної Африки. Він ще занадто малий і наївний, щоби знати, що тут живуть привиди чи духи і що заблукалі смертні наражаються тут на небезпеку

Амаду Ампате Ба. Життя і навчання Тьєрно Бокара, мудреця з Бандьяґари Малі, французька, 1957

Ця біографія описує життя суфія, тобто мудреця, який жив на зламі 19 і 20 століть. Тьєрно Бокар проповідував релігійну толерантність і всеохопну любов, і був цілковито відданий Богу. Байдуже, хто ви за віросповіданням, ця книга містить універсальні послання.

Чі́нуа Ачебе. Все розсипається на друзки Нігерія, англійська, 1958

Це перша частина трилогії. Наприкінці 19 століття британці просуваються вглиб Африки. Оконкво – заможний воїн із народу ігбо – намагається протистояти європейській експансії і діяльності християнських місіонерів, проте місцеве суспільство, схоже, не здатне опиратися новому порядку

Наґі́б Махфуз. Діти Ґебелаві Єгипет, арабська, 1959

У провулку живуть Ґебелаві і його нащадки, котрі уособлюють три релігії – юдаїзм, християнство й іслам. Провулок контролюють здирники, і кожне покоління

нащадків Ґебелаві намагається їх витурити звідти, проте ті повертаються знову і знову. Арафа, який символізує науку, намагається позбутися їх, скориставшися своїми знаннями.

Воле Шої́нка. Інтерпретатори Нігерія, англійська, 1965

Після здобуття Нігерією незалежності п’ятеро колишніх однокласників, які згодом отримали вищу освіту за кордоном, повертаються на батьківщину, щоби працювати на благо країни. Вони намагаються не загрузнути в минулому, будувати майбутнє, але це постколоніальне суспільство починає копіювати попередників.

Ама Ата Айду. Анова Гана, англійська, 1970

цій п’єсі, дія якої відбувається наприкінці 19 століття, Анова, намагаючись бути сучасною незалежною жінкою, не зважає на поради батьків і одружується на Кофі Ако. Своє багатство, як потім виявляється, він набув із торгівлі рабами. Чоловік вимагає, щоб Анова була традиційно

слухняною жінкою, але вона хоче приймати рішення сама

Меджа Мванґі. Вбий мене швидко Кенія, англійська, 1973

Отримавши шкільні атестати, Меджа і Майна вирушають до міста шукати роботу. Вони живуть у злиднях, та ще й Майна постійно потрапляє у халепу і звалює провину на Меджу. Їхні стежки розходяться, щоби знову перетнутися у в’язниці. Їм не вдалося досягти кенійської мрії, і таке життя їх розчаровує.

Борис Гамалі́я. Валі для мертвої королеви Реюньйон, французька, 1973

Батько поета був українцем, мати – реюньйонською креолкою. В перекладі Віктора Коптілова вірші Гамалії друкувалися у «Всесвіті» і в антології «Поезія Африки». Валі – традиційний мадагаскарський музичний

інструмент

підноситься рідному острову поета, який той хоче воскресити

Маріама Ба. Такий довгий лист Сенегал, французька, 1979

Нещодавно овдовіла Раматулає Фаль пише своїй подрузі

листа, в якому переповідає події життя, зокрема про те, як після тридцяти років шлюбу її чоловік таємно взяв другу дружину. Персонажка нарікає на ті складнощі, з якими доводиться миритися в Сенегалі освіченій мусульманці через вплив традицій, багатоженства і постколоніалізму.

Наді́н Ґордімер. Народ Джулая ПАР, англійська, 1981

У своєму передбаченні того, як закінчиться апартеїд, авторка уявила, що край усьому поклала громадянська війна, внаслідок якої до влади прийшли африканці. Біла родина Смейлсів змушена тікати з міста до рідного села свого слуги Джулая. Вони намагаються знайти своє місце в новому суспільстві, але заважають давні упередження.

Брейтен Брейтенбах. Місце для смерті

ПАР, африкаанс та англійська, 1983

Ця прозова збірка написана у в’язниці, куди авторафриканер потрапив за обстоювання рівних прав чорних південноафриканців із панівною білою верствою. Уривки цієї «чернетки роману» на сюрреалістичний манір віддзеркалюють правду й інші твори, які таким чином поєднуються в одне

Беалу Ґирма. Оромай Ефіопія, амхарська, 1983

Під час однієї з кампаній урядових військ Ефіопії проти еритрейських повстанців журналіста Цеґає відправляють до Асмери, де він повинен підготувати пропагандистський репортаж. Він помічає, якого лиха зазнають місцеві жителі від воєнних дій, проте намагається зобразити їх відважним народом, який прагне миру.

Ванґаре Мута Маатаї. Рух «Зелений пояс». Наш підхід і досвід Кенія, англійська, 1985

Тут написано про філософію і мету, історію і труднощі на шляху екологічного руху, який авторка заснувала в 1977 році. Її діяльності всіляко перешкоджали, але вона не відступала від своїх переконань, і їй вдалося досягти висадження більше 20 мільйонів дерев на території Кенії

Нґоге ва Тіонґо. Деколонізація розуму. Мовна політика в африканській літературі Кенія, англійська, 1986

Колись автор писав англійською, але після політично вмотивованого арешту перейшов на рідну кікую. У цій збірці есеїв Тіонґо міркує про те, чому африканські автори, націлюючись на ширшу аудиторію, пишуть свої твори мовами колонізаторів, відкидаючи питомо африканські.

Ці́ці Дангарембга. Бентежні обставини Зімбабве, англійська, 1988

У першій книзі трилогії єдиною мрією Тамбу є вчитися. Помирає брат, і її беруть у школу на його місце. Тамбу заглиблюється в навчання і успішно складає іспит, який дає їй стипендію у престижнішій школі. Там вона так само наполегливо вчиться, але її бентежить, наскільки тамтешня культура відрізняється від тієї, до якої вона звикла вдома.

Бен Окрі. Дорога зморених голодом Нігерія, англійська, 1991

Хлопчик Азаро – це абіку, тобто дитина, яка опинилася на

межі двох світів – матеріального і духовного. Щоби

повернути його зі світу духів, батьки заплатили високу ціну і тепер змушені поневірятися. Азаро народжується з посмішкою на обличчі, хоча, зазираючи у майбутнє, він знає, що життя його буде сповнене суму

Мі́а Коуту. Сновидна земля Мозамбік, португальська, 1992 Туаїр, старший чоловік, і хлопчик Муїдінґа тікають із табору біженців. Дорогою вони помічають багато ознак війни, а серед решток тіл знаходять щоденники особи на ім’я Кідзу, в яких оповідається про народження незалежного Мозамбіку і спроби зберегти стабільність, що передували громадянській війні.

Абдулразак Ґурна. Милуючись тишею Танзанія, англійська, 1996

Неназваний оповідач емігрує до Англії, де влаштовує нове життя. Він працює викладачем, знаходить собі жінку і пише для неї ідилічні історії про Африку. Водночас він затиснутий між двома культурами. Коли ж йому вдається повернутися на батьківщину, він бачить, що його сентиментальні спогади не збігаються з реальністю

Варіс Ді́рі. Квітка пустелі. Надзвичайна подорож пустельної кочівниці Сомалі, англійська, 1998

У 5 років їй зробили жіноче обрізання. У 13 хотіли одружити з тим, хто за віком міг бути їй дідусем. Вона тікала через пустелю і зрештою опинилася в Європі, де у 18 потрапила у модельний бізнес. Тепер вона веде кампанію проти жіночого обрізання.

Амаду Курума. Аллах не зобов’язаний Кот-д’Івуар, французька, 2002

Сирота Бірахіма вирушає до Ліберії на пошуки своєї тітки, але потрапляє до рук тамтешніх повстанців. Йому видають автомат, трохи грошей, їжі й наркотиків. Тепер він – лише один із багатьох неповнолітніх солдатів, котрі намагаються зберегти здорових глузд серед божевілля війни і повернутися додому.

Алаа аль-Асвані. Будинок Якубяна Єгипет, арабська, 2002 Колись Будинок Якубяна був архітектурною окрасою Каїра. Але йшли роки, і на зміну багатіям й іноземцям прийшли бідні селяни. Тепер вони займають верхній поверх будівлі, який розділили на півсотні крихітних кімнаток. Закі Дессукі ще пам’ятає золоті дні, а тепер бачить тільки злидні, насилля і радикалізм.

Деймон Ґалґет. Хороший доктор ПАР, англійська, 2003

Лоренс Вотерс приїжджає до села працювати лікарем.

Справи у закладі кепські, персонал апатичний, матеріали розграбовані. Один Лоренс цього ніби не помічає, намагаючись покращити становище у глибинці. Все змінюється, коли йому самому доводиться стикнутися з моральними дилемами, від яких потерпають місцеві лікарі.

Джон ван де Рейт. Куций ПАР, англійська, 2005

У формі щоденника ця історія розповідає про тринадцятирічного Джона Мілтона на прізвисько Куций і його навчання у школі-інтернаті. Хлопець критично ставиться до свого зросту, але це не заважає йому бешкетувати з місцевою ватагою, переживаючи пригоди, на які спроможні тільки підлітки, відірвані від дорослих

Сакі Мафунді́ква. Африканські абетки. Історія писемності в Африці

Зімбабве, англійська, 2006

Африканська писемність не така юна, як здається.

Наприкінці 90-х знайшли написи, що передували ієрогліфам і наразі визнані найдавнішими на планеті. У цій книзі графічний дизайнер зібрав понад 20 різних абеток і систем письма з усього континенту.

Венсан Ваттара. Життя в червоному Буркіна-Фасо, французька, 2008

Єлі народилася в селі, де її роль була визначена ще до народження. Кожна жінка повинна стримувати свої поривання і почуття, натомість змиритися з «жіночою»

долею і усіма її жахіттями. Червоне – це кров обрізання, кров менструації, кров життя і кров смерті. Головне бажання Єлі – зірвати табу на нормальні, цивілізовані речі.

Саї́д Шемах. З минулого і сьогодення Алжир, кабільська, 2008

Збірка складається з п’ятнадцяти творів про життя

кабільців (берберського народу) в Алжирі. Автор не зважає

на табу, адже його цікавлять складні теми – зрада, заздрість, ненависть, помста. Головне питання, яке він ставить перед собою: яка відмінність між традиційним суспільством і сучасним?

Варсан Шире. Навчаючи мою матір народжувати Кенія, англійська, 2011

Дебютна збірка від поетки, чиї вірші з’явилися на візуальному альбомі Бейонсе. Народжена в Кенії в родині сомалійців, вона часто піднімає теми війни, імміграції та фемінізму. В її часто простих словах багато відвертості й меланхолії, але звернені вони до тих, хто шукає спокійну гавань у цьому турбулентному світі.

Сколасті́к Мукасонґа. Нільська Богородиця Руанда, французька, 2012

У такому собі інституті шляхетних дівчат біля витоку Нілу

навчаються діти урядовців. Дія відбувається до геноциду в Руанді, коли винищили до мільйона представників народності тутсі. У гімназії є дві дівчинки-тутсі, яким протистоять хуту і біла вихователька. Такі от справи у школі на високому пагорбі, який так близько до раю

Жузе Едуарду Аґуалуза. Загальна теорія забуття Ангола, португальська, 2012 Лудо замуровує себе у квартирі напередодні проголошення незалежності Анголи. Харчується вона вирощеними овочами і приманеними голубами. Про зовнішній світ дізнається з новин по радіо, підслуханих розмов сусідів і хлопця, який намагався її пограбувати. Оскільки все, що під рукою, йде на топку, свою історію вона записує на стінах.

Кофі Аннан. Втручання. Життя у війні й мирі Гана, англійська, 2012

Колишній Генсек ООН розповідає про свої перемоги і поразки на чолі організації. За десять років на цій посаді й понад сорок років у структурі ООН він побачив чимало: Нобелівську премію миру і геноцид у Руанді, розвал колоніального світу і 9/11, трибунал для Югославії і невдалі спроби об’єднати Кіпр.

Лорен Б’юкес. Осяйні дівчата ПАР, англійська, 2013

У Чикаго часів Великої депресії Гарпер Кертіс знаходить

ключ до будинку, який веде до інших часів. Проте у всього

є ціна. Він змушений мандрувати у часі і вбивати так званих осяйних дівчат – тих, що горять потенціалом. Одній із них вдається врятуватися, і вона хоче притягти до відповідальності свого майбутнього убивцю Фістон Мванза Мужіла. 83-й трамвай ДР Конго, французька, 2014

Люсьєн – чесний письменник, який тікає від цензури до африканського міста. Реквієм – друг дитинства, який живе за рахунок крадіжок і шахрайства. Ці двоє і незліченна кількість інших таких несхожих одне на одного людей тусуються у «83-му трамваї» – єдиному нічному клубі міста, кублі злочинців та ізгоїв.

Дженніфер Нансубуґа Макумбі. Чінту Уганда, англійська, 2014

Вже понад два століття прокляття переслідує рід Чінту. Землі втрачаються, культура занепадає, війна руйнує. Нащадки намагаються позбутися тягаря минулого і улагодити його з сучасним світом. Треба пояснити, що у віруваннях угандійців Чінту – це першолюдина, тобто його нащадки – це всі угандійці, а прокляття і є їхньою історією.

Сім африканських поетів нового покоління англійська, 2014…

Щороку, починаючи з 2014, видається бокс-сет, що складається з близько десяти чапбуків – тобто тоненьких

збірок

від різних молодих поетів і поеток, а також

вступної статті від редактора серії – Кріса Абані.

У першому такому зібранні містяться, наприклад, чапбуки Ладан Осман і Варсан Шире.

Тревор Ноа. Народження як злочин. Історії з

дитинства у Південній Африці

ПАР, англійська, 2016

Тревор Ноа народився від білого батька і чорної матері. За

таке тоді давали 5 років в’язниці, тому спершу його ховали

від сторонніх очей. Ця книга – гімн його безстрашній і

наполегливій матері, згадки про дитинство і перші спроби

знайти своє місце у світі.

Ельнатан Джон. Народжений у вівторок Нігерія, англійська, 2016

Дантала живе з ватагою безпритульних розбишак, поки не опиняється в мечеті, де стає зразковим учнем. Проте тамтешні підводні течії створюють підґрунтя для релігійного фундаменталізму і, коли у місті спалахує кривавий конфлікт, Данталі доводиться вирішувати, яким

мусульманином – і якою людиною – він хоче справді бути

Таде Томпсон. Роузвотер Нігерія, англійська, 2016

На Землі з’являється прибулець, який дарує деяким людям телепатичні здібності, а потім у нігерійському місті створює біокупол, непроникний для решти людства. Через багато років Кааро, один із тих, хто здобув екстрасенсорні сили, помічає, що такі, як він, починають загадково помирати. Ця книга є першою частиною трилогії.

Ої́нкан Брейтвейт. Моя сестра, серійна убивця Нігерія, англійська, 2018

Аюла вбиває вже третього свого коханця, мовляв, під час самозахисту. Її любляча сестра Кореде вже втретє змушена допомагати їй приховувати докази злочину. Але, коли Аюла починає зустрічатися з чоловіком, якого таємно кохає Кореде, останній нарешті доводиться вирішувати, чи допомагати своїй сестрі і надалі уникати правосуддя Мааза Менґі́сте. Тіньовий король Ефіопія, англійська, 2019

В 1935 році Італія нападає на Ефіопію. Опиратися годі, і імператору Хайле Селассіє доводиться тікати з країни. Щоб підтримати моральний стан населення, Хірут знаходить того, хто вдаватиме із себе імператора, який мовби залишився, а сама стає його охоронницею і надихає інших жінок чинити спротив італійським загарбникам.

Наміна Форна. Позолочені Сьєрра-Леоне, англійська, 2021

На церемонії ініціації 16-річна Дека проливає не червону кров, а золоту – це колір порочності – і її чекає доля гірша за смерть. Однак їй дають вибір: залишитися і скоритися

цій долі або приєднатися до імператорської армії, зібраної з таких самих дівчат, котрі єдині здатні подолати найбільшу загрозу імперії.

Сафія Ельгі́лло. Дім – це не країна Судан, англійська, 2021

У цьому романі у віршах 15-річна Німа не відчуває себе почутою. Вона застрягла між двома культурами: в одній почувається чужою і самотньою, а інша – це її необраний шлях. Проте, досліджуючи його, слід бути обачними у своїх бажаннях: вони можуть здійснитися не так, як ви бажаєте, і відібрати у вас ще й те незначне, що у вас є.

Імболо Мбуе. Які ми були гарні Камерун, англійська, 2021

Мешканці селища Косава потерпають від екологічних

наслідків діяльності американської нафтовидобувної

компанії. Розливи нафти зробили ґрунт неродючим. Всі їхні скарги корумпований уряд ігнорує. У селян немає вибору –треба боротися проти жадібності і пережитків колоніалізму, але боротьба буде довгою і дорогою

Т. Л. Гучу. Бібліотека мерців Зімбабве, англійська, 2021

Ропа живе в Единбурзі і розмовляє з мерцями. Цим вона заробляє собі на життя – передає повідомлення з того світу в цей. Проте хтось починає зачаровувати дітей, залишаючи

від них порожні оболонки, і дівчина починає розслідування, яке приведе її до бібліотеки, де вона познайомиться з прихованою магією. Ні́ке Кемпбелл. Саро Нігерія, англійська, 2022

Сівулу і його родину, яких работорговці перевозять через Атлантику, звільняє британський корабель і переправляє до Сьєрра-Леоне. Там вони стають успішними купцями. Проте на їхній рідній землі владу захоплює той самий зрадник, який колись заманив їх у рабство, і тепер син Сівулу вирушає додому, щоби повернути втрачене батьками.

Можливо, це – лише дрібка з наявних книг, проте я не ставив собі за мету знайти усе, що українці написали про Африку. Думаю, і цього вже немало. Тут не подано, звісно, атласи, довідники, енциклопедії й інші подібні видання.

Також є стаття «"Верба і калина" – слідами забутого часопису української еміграції», в якій Остап Українець нещодавно написав про журнал, який друкував у ПАР літературні твори тамтешніх українських емігрантів. Думаю, згадка про цей часопис теж доречна в цьому розділі.

Василь Григорович-Барський. Мандри по Святих Місцях Сходу з 1723 по 1747 рік 1778

Автобіографія ченця, який більшу частину свого життя провів у мандрах. Вісім місяців він прожив у Єгипті, при дворі Патріарха Александрійського, а потім кілька років мешкав у Триполі, столиці сучасної Лівії. Є видання в перекладі сучасною українською мовою

Леся Українка. Весна в Єгипті 1910

Шість віршів, написаних під час перебування поетки в Єгипті. Там вона готувала підручник «Стародавня історія східних народів», і деякі міфи та легенди античного Єгипту надихнули її на написання поезії. Тоді ж вона переклала (чи радше переспівала) дванадцять «Ліричних пісень давнього Єгипту».

Катерина Грушевська. Примітивні оповідання, казки і байки Африки та Америки 1923

Перше самостійне етнографічне дослідження науковиці, доньки Михайла Грушевського. Вона вивчала міфологічні основи фольклору й авторської літератури, простежуючи

діалектику міфу та фольклору на прикладі творчості народів Африки й Америки Софія Яблонська. Чар Марока 1932

Спогади відомої фотографки, яка чотири місяці подорожувала країною. Вона описує різні верстви арабського суспільства, їх взаємини між собою та з іноземцями, становище жіноцтва та вільних від європейського протекторату берберських племен. Книжка містить світлини авторки.

Юрій Шумовський. Під гарячим сонцем Африки 1956

Цей православний священник кілька років проводив розкопки у тоді ще французькій колонії Малі. Зібравши

понад 3000 експонатів, він створив там перший музей. Підготував до друку ще одну книжку «Слідами минулого

Африки», але, на жаль, не знайшов спонсорів для її видання. Василь Кожелянко. Ефіопська Січ 2011

Роман у жанрі альтернативної історії. Козака Павла Лазаренка захоплюють турки, проте йому вдається втекти з полону разом із гуртом ефіопців. Приєднавшись до них, він вирушає у мандрівку до їхньої батьківщини. Книга помережана уривками з ефіопської історії та їхньої інтерпретації християнської віри.

Аля Шарм. Привіт вам з Африки палкий! 2015

Ця книга є своєрідним туром по Тунісу в текстовому

форматі. Тут розповідається про смакові вподобання

тунісців (включно з рецептами місцевих страв), про життя і взаємодію арабів і туристів, чим тут займаються на дозвіллі, показані визначні історичні пам’ятки регіону і похід у гори.

Наталя Гуменюк. Майдан Тахрір. У пошуках втраченої революції

2015

Збірка репортажів, написаних під час її подорожей Близьким Сходом у часи революційних перетворень. Героїв цієї книжки об’єднує досвід демократичного повстання проти влади. Тексти безпосередньо резонують із досвідом українського суспільства після Майдану.

Сергій Сингаївський. Дорога на Асмару 2016

Автор працював військовим перекладачем у

1984-1987 роках в Ефіопії під час війни за незалежність Еритреї. Головний герой усвідомлює, що став частиною складної й цинічної гри, що його країна накачує зброєю кривавий режим. Це також історія кохання, яка розгортається серед голоду, війни і смерті.

Ганна Яновська. Золотий носоріг

2019

Поетична збірка не про екзотичну Південну Африку, а радше про ту Південну Африку, яка на душевній мапі десь межує з Україною. У ній є високі гори і пишні квіти з власними чарами, давні риби й капітан літака, є революціонери й біженці, пінгвіни на спекотному березі, вуличні торговці й великий прибережний вітер.

Олег Бєлоколос. Про Кенію і не тільки 2020

Автор розмірковує над питанням: чому після здобуття незалежності переважна більшість представників нових африканських еліт так і не спромоглася наблизитися до вирішення складних завдань національного розвитку і чи можна розраховувати на справжнє відродження

континенту?

Оксана Куценко. Лерато означає «любов»

2020

Історії з Африки. Лерато відвідує традиційне весілля, рятується від чорної мамби і помалу відкриває для себе любов. Семирічний Амаду з племені водаабе проходить ініціацію: сім днів і сім ночей наодинці пасе корів у савані. Зебреня-альбінос дружить із маленьким зулусом, який теж вирізняється поміж дітей свого племені.

Василь Мулік. Congo-Донбас. Гвинтокрилі флешбеки 2021

Книга присвячується вертолітникам, які віддали свої життя за Україну, і чергує спогади 2014-2020 років із війні на сході України та у миротворчій місії у Демократичній Республіці Конго. Оповідання безпосереднього учасника подій приперчене авіаційним гумором. Про життя, службу і почуття.

Юрій Грузін. Себек 2023

Події відбуваються в колоніальному Єгипті. Шукачі скарбів та авантюристи вирушають в експедицію, а шуканий скарб – це влада над світом. Протистояти їм буде не тільки пустеля, а й невідомі вороги. Вказати дорогу можуть лише Втрачені – особлива раса, яка ховається серед звичайних людей.

ДЖЕРЕЛА

Проект почався з того, що я шукав, кого можна почитати з лауреатів Нобелівської премії з літератури (а потім здогадався перевірити і Премію миру). Тому першими джерелами заслужено будуть: https://uk.wikipedia.org/wiki/Список_лауреатів_Нобелівської_премії_з_літератури https://uk.wikipedia.org/wiki/Список_лауреатів_Нобелівської_премії_миру

Далі мені став у пригоді Ґуґл, і я скористався кількома переліками книг, перекладених українською. Зараз я зміг віднайти тільки два з них (здається, їх було три): https://blog.yakaboo.ua/8-knyg-african/ https://blog.yakaboo.ua/obama-radyt-knygy-pro-afryku/

Проте найбільше мені допомогла «Українська літературна енциклопедія». В ній є окремі статті для літератури кожної країни світу, і вони подають майже повний список українських перекладів, принаймні для африканських літератур. На жаль, вийшло лише три томи із запланованих п’яти, тому, досліджуючи літературу країн, назва яких починається з літери О і далі, довелося покладатися тільки на власні пошукові навички: http://izbornyk.org.ua/ulencycl/ule.htm

Також дуже допоміг архів журналу «Всесвіт». Там можна знайти не тільки власне переклади, які більше ніде не публікувалися, а й майже щорічні списки перекладених видань, розкладені по країнах: https://chtyvo.org.ua/authors/Vsesvit/

Крім звичних місць, де люди знаходять книги, зокрема вживані (Yakaboo, OLX, Facebook), найбільше мені допомогли бібліотеки Вернадського і Максимовича (вона ж –наукова бібліотека КНУ), а також букіністичний магазин Retrokniga:

http://www.nbuv.gov.ua/

http://www.library.univ.kiev.ua/ukr/title4.php3

https://retrokniga.com/

Джерела, які я використав для оглядових статей:

https://en.wikipedia.org/wiki/African_literature

https://www.britannica.com/art/African-literature

https://wendybelcher.com/african-literature/early-african-literature-anthology/

https://www.academia.edu/34303417/AFRICAN_LITERATURE_IN_THE_MAKING_FR OM_PRE_COLONIALISM_TO_POST_COLONIALISM

Найголовнішим джерелом був, звісно, Ґуґл, бо будь-який пошук починався із вдало сформульованого запиту.

І нарешті до списку джерел варто, мабуть, додати сайти видавництв, Amazon, Goodreads, Google Books, Wikipedia та інші, адже, коли міг, я брав обкладинки саме звідти, а також інколи доводилося перекладати чи переписувати анотації, а то й повністю їх копіювати, саме з цих джерел. Однак я прочитав майже всі перекладені видання, тому й анотації до них здебільшого писав сам. Список джерел – як і сам каталог – не є вичерпним. Якщо вам є що доповнити, звертайтеся до мене у соцмережах.

Книги:

Казки народів Африки (1939)

Мухаммед Теймур. Що бачать очі (1957)

Місце на землі. Збірка оповідань єгипетських

письменників (1958)

Бернар Дадьє. Павук Ананзе (1958)

Джеральд Гордон. Хай згине день… (1960)

Філіс Олтмен. Закон хижаків (1961)

Пітер Абрахамс. Зрада Удомо (1961)

Бернар Б. Дадьє. Клемб’є (1962)

Еміль Сіссе. Ассіату – вересень (1963)

Усман Сембен. Божі стеблинки (1963)

Чінуа Ачебе. Втрачений спокій (1965)

Іхсан Абд аль-Куддус. В нашому домі мужчина (1966)

Ефіопські народні казки (1966)

Пітер Абрагамс. Загибель Майкла Удомо (1967)

Справедливий лев (1968)

Джірджі Зейдан. Сестра Харуна ар-Рашіда (1969)

Джеральд Гордон. Хай згине день… (1969)

Пітер Абрагамс. Дорогою грому (1973)

Пітер Абрагамс. На поклик волі (1973)

Джірджі Зейдан. Сини Харуна ар-Рашіда (1974)

Мануел Лопіш. Злива. Обпалені східним вітром (1977)

Джон П. Мбонде. Бегемот Кібоко (1978)

Салах Феллах. Терниста дорога (1978)

Таха Хусейн. Дні мого життя (1979)

Пітер Джойс. Тікі (1979)

Барбара Кіменьє. Канікули з пригодами (1980)

Алекс Ла Гума. В кінці сезону туманів. Час

сорокопуда (1980)

Монго Беті. Пам’ятай Рубена. Перпетуя, або Звичка

до знегод (1981)

Алі-лісоруб (1981)

Ат-Тахір Ваттар. Туз. І здригнеться земля… (1982)

Марія Еуженія Нето. І в лісах звірі говорили (1982)

Пітер Абрагамс. На поклик волі. Загибель Майкла Удомо (1982)

Самотнє серце. Мозамбікські народні казки (1982)

Ізідор Окпевхо. Останній обов’язок (1983)

Юсуф Аль-Куаїд. Війна на землі єгипетській (1983)

Джеральд Гордон. Хай згине день… (1983)

Поезія Африки: Антологія (1983)

Пароль: «Свобода!» (1984)

Пепетела. Майомбе. Муана Пуо (1985)

Анрі Лопес. Новий романс (1985)

Мешак Азаре. Таємниця мідного чоловічка (1986)

Прислів’я та приказки народів Африки (1986)

Агостіньйо Нето. Священна надія (1987)

Лев і людина (1989)

Бонні Лубега. Великий край диких звірів (1990)

Субтитри до TED-промов:

Кріс Абані. Роздуми про людяність (2008?)

Чімананда Адічі. Небезпека єдиної точки зору (2009) Сакі Мафундіква. Винахідливість та краса давніх африканських алфавітів (2013)

Алекс Ла Гума, Уїлсон Катійо. Блукання вночі. Син рідної землі (1990) Камара Лай. Малий африканець (1991)

Муаммар аль-Каддафі. Зелена книга (1992)

Казки народів Африки (1993)

Міфи давнього Єгипту (2006)

Міфи і легенди народів Африки (2006)

Казки Африки (2006)

Лейла Себбар. Жасмін із зелено-чорним відтінком (2008)

Ібн Рушд. Вирішальне слово про зв’язок релігійного

закону та людської мудрості (2011)

Джон Максвелл Кутзее. Дитинство. Молодiсть. Лiтня пора (2012)

Вілбур Сміт. Пірати. Без права на порятунок (2012)

Тахар бен Джеллун. Спалах. Заворушення в

арабських країнах (2012)

Вілбур Сміт. Сонячний Птах (2013)

Нельсон Мандела. Довгий шлях до свободи (2015)

Вілбур Сміт. Око тигра. У пошуках скарбів (2016)

Буалем Сансаль. 2084: Кінець світу (2016)

Ясміна Хадра. Те, що день винен ночі (2016)

Джон Максвелл Кутзее. Безчестя (2017)

Чіґозі Обіома. Рибалки (2017)

Лейла Слімані. Солодка пісня (2017)

Макс Лоб. Бантуська Трійця (2017)

Ґаель Фай. Маленька країна (2017)

Рок Крепен Мфані Піно. Африканські казки (2017) Леопольд Седар Сенґор. Поетичні твори (2018)

Чимаманда Нґозі Адічі. Люба Іджеавеле або Феміністичний маніфест у п’ятнадцятьох

пропозиціях (2018) Арабська поезія Магрибу ХХ–ХХІ ст. (2018) Б’янка Мараїс. Мугикай, якщо не знаєш слів (2020) Камара Лай. Малий африканець (2020)

Жозеф Брагім Сейд. Під зоряним небом Чаду (2020) Сомалійські прислів’я мовою оригіналу та в перекладі українською (2021)

Ат-Тайїб Саліх. Зейнове одруження (2021)

Бай Т. Мур. Вбивство на маніоковому полі (2021)

Вілбур Сміт. Тріумф сонця (2021)

Чимаманда Нґозі Адічі. Люба Іджеавеле або Феміністичний маніфест у п’ятнадцятьох пропозиціях (2021)

Сога Аль-Фіккі. Рейс Каїр – Касабланка (2021)

Курт Елліс. Серед вовків (2022)

Могамед Мбуґар Сарр. Найпотаємніший спогад людський (2023)

Ахмад аль-Кармалаві. Літні дощі (2023)

Абдуль Рашид Махмуді. Після кави (2023)

Алаа Мурабіт. Що насправді каже моя релігія про жінок (2015?) Чимаманда Нґозі Адічі. Нам усім варто бути феміністами (2017)

Поезія:

Сатні і Табубу (1899)

Ліричні пісні давнього Єгипту (1910)

Варсан Шайр. Сувенір (2019)

Варсан Шайр. Північ у відділі імпортованих товарів (2019)

Варсан Шайр. Манікюрниця як ворожка (2019)

Варсан Шайр. Потворна дочка (2019)

Варсан Шайр. Будинок (2019)

Варсан Шайр. Її синє тіло повне світла (2019)

Варсан Шайр. Навспак (2019)

Варсан Шайр. Що маємо (2019)

Коротка проза:

Був собі в соляній оазі соляр… (1912)

Есеї:

Чімаманда Нґозі Адічі. Нам усім слід бути фемініст(к)ами (2016)

Філософія:

Матем Шіферро. Ми, створені з кісток (2019)

Хівот Аділов. Міхрет (2019)

Варсан Шире. Назад (2019)

Надра Мабрук. Пророцтво (2019)

Сафія Ельгілло. 1000 (2019)

Бусісіве Махланґу. Безпечне місце (2019)

Фінуала Даулінґ. Улов дня (2020)

Ебен Віктор. Парк пам’яті (2022)

Сафія Ельгілло. заява на посаду дівчини абделя

галіма гафеза (2022)

Чимаманда Нґозі Адічі. Моя мати, навіжена африканка (2016)

Ібн Хальдун. Мукаддіма (фрагмент) (2007) Ібн Хальдун. Про людську цивілізацію (2008)

Статті:

Самір Амін. Бідність, зубожіння та нагромадження

капіталу в світі (2009)

Річард Пітгауз. БОРОТЬБА – ЦЕ ШКОЛА: постання

руху мешканців нетрів у Дурбані, Південна Африка (2010)

Кваме Нкрума. Клясові характеристики й ідеолоґії (2011)

Амілкар Кабрал. Національне визволення і культура (2011)

Амілкар Кабрал. Ідентичність і гідність в контексті національно-визвольної боротьби (2012)

Амілкар Кабрал. Коротка аналіза соціяльної структури «портуґальської» Ґвінеї (2012)

Самір Амін. Економічна глобалізація та політичний універсалізм: чи суперечать вони одне одному? (2013)

В періодиці:

Лірика Стародавнього Єгипту (Жовтень, 1981, №08) Джон Окай (Дніпро, 1981, №04)

Джеймс Нгугі. Побачення в пітьмі (Людина і світ, 1986, №06)

В журналі «Всесвіт»:

Хафіз Ібрагім (1958, №03)

Абд ар-Рахман аль-Хамісі (1958, №03)

Мухаммад Мандур (1958, №04)

Чому кіт і пацюк ворогами стали (1958, №06)

Віріату да Круш (1959, №01)

Лілінью Мікайя (1959, №01)

Ноемія де Соуза (1959, №01)

Ель-Арабі Демархлатрус (1959, №02)

Еза Бото (1959, №02)

Камерон Дуду (1959, №05)

Абу Абдаллаг Салех Алжірський (1959, №06)

Самір Амін. Евроцентризм. Критика однієї ідеолоґії (2013) Самір Амін. Накопичення у глобальному масштабі та імперіалістична рента (2013)

Амілкар Кабрал. Зброя теорії (2014) Кваме Нкрума. Інтеліґенція й інтелєктуали (2014)

Самір Амін. Щодо стратеґії переходу (2015)

Амілкар Кабрал. Солідарність у боротьбі. Бесіда з чорношкірими американцями у невимушеній обстановці (2017)

Кваме Нкрума. Елітизм (2017)

Мотсоко Феко. Зімбабве, це – заклик до Африки прокинутися (2017)

Юсуф Серункума. Якби Муґабе програв, його би всі носили на руках (2017)

Алекс Ла Гума. Як на чий смак (Україна, 1986, №22) Мозамбікський народний гумор (Перець, 1988, №15) Мозамбікський гумор (Перець-Дайджест, 1995, №11/12)

Салех ібн-Салех аль-Харфі (1959, №06)

Бенжамен Матіп (1960, №03)

Моза Алі (1961, №03)

Марсела Угніно (1961, №05)

Патріс Лумумба (1961, №07)

Гвала Т. (1961, №07)

Джек Коуп (1961, №07)

А. Нето (1961, №10)

Патріс Лумумба (1961, №10)

Калунгано (1961, №10)

Алі Сідкі Абд аль-Кадер (1961, №10)

Денніс Осадебай (1961, №10)

Леопольд Седар Сенгор (1961, №10)

Лілінью Мікайя (1962, №04)

М. Дей-Ананг (1962, №07)

Алі Сідкі Абд аль-Кадер (1962, №07)

Ефіопські прислів’я та приказки (1963, №01)

Рибалка Анансі (1963, №01)

Алан Пейтон (1963, №04)

Прислів’я монго (1963, №04)

Прислів’я народів мандінго і фульбе (1963, №04)

Джон Окай (1963, №05)

Махмуд Саадані (1963, №05)

Прислів’я народів менде і темне (1963, №08)

Фольклор народів Республіки Малі (1963, №08)

Прислів’я і приказки народів Західної Африки (1964, №03)

Прислів’я народів Африки (1965, №03)

Загадки африканського народу йоруба (1965, №09)

Загадки народів Сьєрра-Леоне (1965, №09)

Мухаммед аль-Арабі аль-Хітабі (1966, №06)

Загадки африканського народу джагга (1966, №07)

Прислів’я африканського народу ашанті (1966, №12)

Прислів’я народу вай (1967, №01)

Прислів’я народу дуала (1967, №01)

Прислів’я африканського народу галля (1967, №02)

Загадки народу макуа (1967, №08)

Приказки народу ньянджа (1967, №10)

Загадки народу тлокве (1968, №02)

Загадки народу ламба (1968, №04)

Загадки народу венда (1968, №08)

Приказки народу гвеабо (1968, №09)

Приказки народу рімі (1968, №09)

Алекс Ла Гума (1969, №01)

Загадки народу мвера (1969, №02)

Прислів’я народу ндбеле (1969, №02)

Прислів’я народу кгатла (1969, №08)

Прислів’я народу фанті (1969, №10)

Джеймс Нгугі (1969, №10-11)

Прислів’я народу ваньїка (1970, №01)

Абу аль-Касим Саадалла (1970, №03)

А. Нето (1970, №03)

Жан-Марі Китиква (1970, №03)

Ратаніндразана (1970, №10)

Прислів’я народу шангаан-тсонга (1970, №11)

Ліуна Рафака (1971, №06)

Ліуна Рафака (1971, №07)

Сулейман Файяд (1971, №12)

А. Нето (1972, №05)

Жан Амруш (1972, №10)

Мохаммед Діб (1972, №10)

Анрі Креа (1972, №10)

Жан Сенак (1972, №10)

Бенділі Молоку (1972, №10)

Окай Джон (1972, №12)

Пітер Абрагамс (1972, №12)

Франсуа Санга-Куо (1973, №09)

Воле Шоїнка (1973, №09)

Джек Коуп (1973, №09)

Леопольд Седар Сенгор (1973, №09)

Алекс Ла Гума (1974, №06)

Юсуф Ас-Сібаї (1974, №08)

Кошта Андраді (1974, №11)

А. Нето (1974, №11)

Арналду Сантуш (1974, №11)

Жоржі Барбоза (1974, №11)

Каобердіану Дамбара (1974, №11)

Овідіу Мартінш (1974, №11)

Антоніу Нуньїш (1974, №11)

Жозе Кравейрінья (1974, №11)

Ноемія де Соуза (1974, №11)

Антоніу Томаш Медейруш (1974, №11)

Франсішку Жозе Тенрейру (1974, №11)

Жан-Жозеф Рабеарівелу (1974, №12)

Жак Рабеманандзара (1974, №12)

Флав’єн Ранаїву (1974, №12)

Анрі Лопес (1975, №08)

Алекс Ла Гума (1975, №10)

Гебріел Окара (1975, №12)

Джон Пеппер Кларк (1975, №12)

Крістофер Окігбо (1975, №12)

Алекс Ла Гума (1976, №01)

Мулуд Ашур (1976, №01)

Тагар Джаут (1976, №01)

Мурад Єллес (1976, №01)

Мохаммед Шаїб (1976, №01)

Денніс Брутус (1976, №02)

А. Н. С. Кумало (1976, №02)

Монгане Уоллі Сероте (1976, №02)

Мезісі Кунене (1976, №02)

Освальд Р. Мтшалі (1976, №02)

Космо Пієтерсе (1976, №02)

Скарлет Уїтмен (1976, №02)

Баррі Фейнберг (1976, №02)

Юсеф Ас-Сібаї (1976, №04)

Алекс Ла Гума (1977, №02)

Салах Фелах (1977, №07)

Мануел Лопіш (1977, №09-10)

Алекс Ла Гума (1977, №11)

Чінуа Ачебе (1978, №09)

Мессаур Булануар (1979, №06)

А. Нето (1979, №06)

Мама Суману (1979, №06)

Аяльнех Муляту (1979, №06)

Абд ар-Рахман аль-Хамісі (1979, №06)

Овідіу Мартінш (1979, №06) Елолонге Епанья Йондо (1979, №06)

Нгугі Ва Тхіонго (1979, №06)

Ва М’Бангі Бамба-Дедер (1979, №06)

Ібрагім аль-Куні (1979, №06)

Девід Рубадірі (1979, №06)

Гауссу Діавара (1979, №06)

Руй де Норонья (1979, №06)

Давід Діоп (1979, №06)

Мануел Руй Монтеро (1979, №07)

Арсен Рацифехера (1979, №12)

Ат-Тахір Ваттар (1980, №01-02)

Анна Грекі (1980, №03)

Ноемія де Соуза (1980, №03)

Гауссу Діавара (1980, №04)

З лірики Стародавнього Єгипту (1980, №11)

Жофре Роша (1981, №02)

Девід Рубадірі (1981, №03)

Гауссу Діавара (1981, №03)

Воле Шоїнка (1981, №03)

Боєць «Умконто ве Сізве» (1981, №03)

Освальд Р. Мтшалі (1981, №03)

Гастон Барт-Вільямс (1981, №03)

Абу Губенья (1981, №04-05)

Едуард Монік (1981, №05)

Жан-Жозеф Рабеарівелу (1981, №05)

Жак Рабеманандзара (1981, №05)

Флав’єн Ранаїву (1981, №05)

Борис Гамалія (1981, №05)

Меджа Мвангі (1982, №03)

Ібрагім аль-Куні (1982, №08)

Анрі Лопес (1982, №11)

Денніс Брутус (1982, №11)

Крістофер Ван Вік (1982, №11)

Девід Еванс (1982, №11)

Х’ю Левін (1982, №11)

Ліндіве Мабуза (1982, №11)

Ілва Маккей (1982, №11)

Фезека Маконзе (1982, №11)

Зінсісва Мандела (1982, №11)

Ребекка Матлу (1982, №11)

Баррі Фейнберг (1982, №12)

Ат-Таїб Саліх (1983, №01)

Мухаммед Юсуф аль-Куаїд (1983, №08)

Ліндіве Мабуза (1983, №08)

Абд ар-Рахман аль-Хамісі (1983, №10)

Орланду Мендіш (1983, №10)

Біраго Діоп (1983, №10)

Бенудія (1984, №08)

Пепетела (1984, №08)

Френк Чіпасула (1984, №11)

Орланду Мендіш (1985, №02)

Африканські прислів’я і приказки (1985, №07)

Пепетела (1985, №12)

Ромен Асонгба (1986, №01)

Кіпріан Еквенсі (1987, №06)

Аміната Соу Фалль (1987, №12)

Ат-Тахір Ваттар (1988, №03)

Коджо Янка (1989, №02-03)

Нагіб Махфуз (1989, №06)

Іняма Ннадозі (1989, №12)

Чарлз Мунгоші (1990, №06)

Максвелл Нкем Нвагбосо (1990, №06)

Вільям Сайді (1990, №06)

Гсіна Мхлопе (1990, №06)

Герман Чарлз Босман (1996, №01)

Дафне Рук (1996, №10-11)

Нагіб Махфуз (1997, №02)

Кен Саро-Віва (1997, №05-06)

Мухаммад Сидкі (1998, №08)

Рейда Джекобс (2003, №01-02)

Елліс Мюллер (2004, №07-08)

Маргарет Баккес (2004, №07-08)

Гоозен Йєне (2004, №07-08)

Джон Максвелл Кетзе (2005, №01-05)

Махмуд Теймур (2008, №01-02)

Ніколя Бонналь (2008, №03-04)

Турія Ікбаль (2008, №05-06)

Махмуд аль-Бадаві (2011, №09-10)

Леопольд Сенгор (2012, №05-06)

Кріс Манн (2012, №07-08)

Лейла Себбар (2012, №07-08)

Ремі Раджі (2014, №07-08)

Бабакар Нделе (2016, №01-02)

Твори, написані кількома авторами, де хоча б один із них є африканцем:

Книга, глаголемая логика, сиречь словесница (1483)

Тайная тайных (15-16 ст.)

Оповідання арабських письменників (1959)

Пісні свободи й миру (1962)

Полум’я (1964)

Поезія (1980)

Арабські прислів’я та приказки (1981)

Вогненні вітри (1983)

Богдан Стельмах. Батькові слова (1984)

За морями-океанами (1985)

Олександр Мокровольський. Явір і пальма (1986)

Заграва. Із світової поезії ХХ сторіччя (1989)

Казки народів світу (1989)

Чортів млин: Казки народів світу (1992)

Казки народів світу (1993)

Дивосвіт казки (1993)

Володимир Бондаренко. Узлісся (1993)

Джерело перлин (1998)

Казки народів світу (2005)

Чарівна книга. Казки народів світу (2009)

Чарівна книга. Казки народів світу (2012)

Дерево казок. Випуск №17 (2016)

Каїсе-дра росте, де хоче. Антологія африканської поезії (2016)

Далай-лама XIV, Десмонд Туту, Дуґлас Абрамс. Книга радості. Вічне щастя в мінливому світі (2017)

Кейтлін Аліфіренка, Мартін Ґанда, Ліз Велч. Я завжди писатиму у відповідь (2018)

Казки Африки (2019)

Феміністки не носять рожевого та інші вигадки (2019)

Красномовний селянин (Sekhti-nefer-medu) Рукописи Тімбукту

Сундіата Sunjata Кебра наґаст (Слава царів)

Лев Африканський. Про опис Африки і про визначні речі, які там є

Giovanni Leone l'Africano. Della descrittione dell’Africa et delle cose notabili che ivi sono

Ібонія

Антера Дюк. Щоденник

Томас Мофоло. Шака

Балтазар Лопіш да Сілва. Шикінью

Амос Тутуола. Моє життя в буші серед привидів

Амаду Ампате Ба. Життя і навчання Тьєрно Бокара, мудреця з Бандьяґари

Чінуа Ачебе. Все розсипається на друзки

Наґіб Махфуз. Діти Ґебелаві

Воле Шоїнка. Інтерпретатори

Ама Ата Айду. Анова

Меджа Мванґі. Вбий мене швидко

Борис Гамалія. Валі для мертвої королеви

Маріама Ба. Такий довгий лист

Надін Ґордімер. Народ Джулая

Ibonia

Antera Duke. The Diary of Antera Duke

Thomas Mofolo. Chaka

Baltasar Lopes da Silva. Chiquinho

Amos Tutuola. My Life in the Bush of Ghosts

Amadou Hampâté Bâ. Vie en enseignement de Tierno Bokar, le sage de Bandiagara

Chinua Achebe. Things Fall Apart

Wole Soyinka. The Interpreters

Ama Ata Aidoo. Anowa

Meja Mwangi. Kill Me Quick

Boris Gamaleya. Vali pour une reine morte

Mariama Bâ. Une si longue lettre

Nadine Gordimer. July's People

Breyten Breytenbach. Mouroir Беалу Ґирма. Оромай

Брейтен Брейтенбах. Місце для смерті

Ванґаре Мута Маатаї. Рух «Зелений пояс». Наш

підхід і досвід

Нґоге ва Тіонґо. Деколонізація розуму. Мовна

політика в африканській літературі

Ціці Дангарембга. Бентежні обставини

Wangarĩ Muta Maathai. The Green Belt Movement: Sharing the Approach and the Experience

Ngũgĩ wa Thiong'o. Decolonising the Mind: the Politics of Language in African Literature

Tsitsi Dangarembga. Nervous Conditions

Бен Окрі. Дорога зморених голодом Ben Okri. The Famished Road

Міа Коуту. Сновидна земля

Абдулразак Ґурна. Милуючись тишею

Варіс Дірі, Кетлін Міллер. Квітка пустелі.

Надзвичайна подорож пустельної кочівниці

Mia Couto. Terra Sonâmbula

Abdulrazak Gurnah. Admiring Silence

Waris Dirie, Cathleen Miller. Desert Flower: The Extraordinary Journey of a Desert Nomad

Амаду Курума. Аллах не зобов’язаний Ahmadou Kourouma. Allah n'est pas obligé

Алаа аль-Асвані. Будинок Якубяна

Damon Galgut. The Good Doctor Джон ван де Рейт. Куций John van de Ruit. Spud Сакі Мафундіква. Африканські абетки. Історія писемності в Африці

Деймон Ґалґет. Хороший доктор

Saki Mafundikwa. Afrikan Alphabets: The Story of Writing in Afrika Венсан Ваттара. Життя в червоному

Vincent Ouattara. La vie en rouge Саїд Шемах. З минулого і сьогодення

Saïd Chemakh. Ger zik d tura Варсан Шире. Навчаючи мою матір народжувати Warsan Shire. Teaching My Mother How To Give Birth Сколастік Мукасонґа. Нільська Богородиця Scholastique Mukasonga. Notre-Dame du Nil Жозе Едуардо Агалуза. Загальна теорія забуття

José Eduardo Agualusa. Teoria Geral do Esquecimento

Кофі Аннан. Втручання. Життя у війні і мирі Kofi Annan. Interventions: A Life in War and Peace

Лорен Б’юкес. Осяйні дівчата

Lauren Beukes. The Shining Girls

Фістон Мванза Мужіла. 83-й трамвай Fiston Mwanza Mujila. Tram 83

Jennifer Nansubuga Makumbi. Kintu Сім африканських поетів нового покоління

Дженніфер Нансубуґа Макумбі. Чінту

Seven New Generation African Poets Тревор Ноа. Народження як злочин. Історії з дитинства у Південній Африці

Trevor Noah. Born a Crime: Stories from a South African Childhood Ельнатан Джон. Народжений у вівторок

Elnathan John. Born On A Tuesday Таде Томпсон. Роузвотер

Tade Thompson. Rosewater Оїнкан Брейтвейт. Моя сестра, серійна убивця Oyinkan Braithwaite. My Sister, the Serial Killer Мааза Менґісте. Тіньовий король

Maaza Mengiste. The Shadow King Наміна Форна. Позолочені Namina Forna. The Gilded Ones Сафія Ельгілло. Дім

це не країна

Safia Elhillo. Home Is Not A Country Імболо Мбуе. Які ми були гарні

Imbolo Mbue. How Beautiful We Were Т. Л. Гучу. Бібліотека мерців

T. L. Huchu. The Library of the Dead Ніке Кемпбелл. Саро

Nikę Campbell. Saro

ПЕРЕЛІК УКРАЇНСЬКИХ ТВОРІВ ПРО АФРИКУ

Василь Григорович-Барський. Мандри по Святих

Місцях Сходу з 1723 по 1747 рік (1778)

Леся Українка. Весна в Єгипті (1910)

Катерина Грушевська. Примітивні оповідання, казки і байки Африки та Америки (1923)

Софія Яблонська. Чар Марока (1932)

Юрій Шумовський. Під гарячим сонцем Африки (1956)

Василь Кожелянко. Ефіопська Січ (2011)

Аля Шарм. Привіт вам з Африки палкий! (2015)

Наталя Гуменюк. Майдан Тахрір. У пошуках

втраченої революції (2015)

Сергій Сингаївський. Дорога на Асмару (2016)

Ганна Яновська. Золотий носоріг (2019)

Олег Бєлоколос. Про Кенію і не тільки (2020)

Оксана Куценко. Лерато означає «любов» (2020)

Василь Мулік. Congo-Донбас. Гвинтокрилі

флешбеки (2021)

Юрій Грузін. Себек (2023)