БЕЗКОШТОВНО
Газета Видавничо-поліграфічного інституту НТУУ «КПІ»
колективи У номері: вТанцювальні КПІ – стор. 10–11;
ходять в бібліотеку – стор. 5; Інтерв’ю з учасниками гурту С.К.А.Й. – стор. 7.
№ 5 (57) жовтень 2010
Подорожуй автостопом або навчись водити машину – стор. 8–9; Д Для чого студенти и
2
ПОЛІГРАФ № 5 (57) жовтень 2010
ПОДІЇ
Перший раз ОКСАНА ГРИЦЕНКО О
на перший курс…
Кожна група «новачків» мала підготувати своєрідну візитку, тобто якось представити себе. Групи редакторів підготували перероблені пісні зі сценками; книгознавці ж розігріли публіку відвертим стриптизом; репрографи розважили всіх присутніх казкою про Царівну; рекламщики цікаво обіграли різні рекламні сюжети й вигадали власну кумедну рекламу. У перервах між виступами студентів усі насолоджувалися піснями Марії Сушко та Дмитра Лигути.
вересня в кафе-барі «Бочка» студентамиактивістами було організовано вечірку до Дня першокурсника.
14
Протягом вечора розважали та підтримували публіку наші яскраві ведучі – Кучін Євген та Поліщук Марина. Вони проводили конкурси. Серед найкумеднішших було змагання хлопців, які якомога швидше мали випити пляшку пива, на яку натягнули соску. Усі з нетерпінням чекали, хто ж переможе й вболівали за них. Найспритнішим виявився студент першого курсу. Інший конкурс був не менш цікавим: обирали три пари й дівчата мали дуже швидко зняти прищепки з хлопців із зав’язаними очима. Наприкінці ведучі нагородили всіх, хто брав участь у конкурсах сертифікатами номіналом в 5 гривень в буфет восьмого корпусу, а також вручили грамоти команди, що змагалися у квесті. Атмосфера на святі була темною і приємною. З нетерпінням будемо чекати наступних зустрічей…
Ведучі вечора Марина Поліщук та Євген Кучін
вересня учасники організації активістів ВПІ «STUDAK» влаштували для першокурсників КВЕСТ територією КПІ. Гра була частиною святкування Дня першокурсника та проходила за день до вечірки в «Бочці».
13
Квест 2010
Квест – гра для тих, хто надає перевагу активному відпочинку та шукає нових вражень. Зважаючи на кількість бажаючих записатись в учасники, новоспечені ВПІшники саме з таких! Участь у грі взяло вісім команд. Завдання були і такі, що примушують напружувати мізки («скласти вірш», «прочитати текст та відповісти на питання» ), й такі, що просто «заради сміху» («купити два банани», «сфотографуватися з бабусею»). Ініціатор проведення гри голова профбюро ВПІ Юрій Бажан говорить: «Перше, що ми мали на меті – ознайомити першокурсників з територією КПІ, адже ми навчаємось у найбільшому ВНЗ України, тут є чимало історичних та www.poligraf.vpi.kiev.ua
АНЯ ЧЕРТОВА культурних пам’яток, про які потрібно і цікаво знати. Зрештою, допомогти першокурсникам зорієнтуватись на місцевості у перші місяці навчання також необхідно. По-друге, конкурси дали змогу новосфор-
мованим групам відчути командний дух, здружитись». Кожну команду наступного дня у «Бочці» нагородили грамотою та п’ятигривневими сертифікатами в буфет восьмого корпусу. Стосовно переможців, організаторам довелось нелегко: дві команди (СТ-02 і СРп-01) набрали майже однакову кількість балів. Отож вирішили нагородити за перше місце СРПшників, а «Гран-прі» віддати команді технологів. Сподіватимемось, що усе студентське життя нинішніх першокурсників буде таке ж насичене емоціями та подіями, як ці перші вересневі дні у ВПІ.
Одне з завдань гри – сфотографуватися з бабусею
Нагороджуються: Гран-прі – СТ-02; І місце – СРп-01; ІІ місце – СРЗ-01; ІІІ місце – СРЗ-02; «Найшвидші» – СМ-01; «Найрозумніші» – СР-02; «Найоригінальніші» – СТ-01; «Найталановитіші» – СР-01.
ПОЛІГРАФ № 5 (57) жовтень 2010 Одного разу, коли я спокійнесенько куняла собі на якійсь неперевершено нудній лекції, я відчула, що хтось тикає мені в обличчя листочком. Розплющую очі – староста у загрозливо наказовій формі говорить: «Записуйся!» Відмовити я не наважилася, до того ж сонний мозок ще не запрацював як належно. Дивлячись на «люб’язно» запропоновані мені сторінки, свідомість мало-помалу почала вловлювати суть справи: потрібно взяти участь у спортивних змаганнях. Можна було вибрати: футбол віниками, естафети або стрільба
3
ПОДІЇ в ціль. «Футбол віниками? Якийсь абсурд...» – його я відкинула одразу. Фізкультура мені не подобається ще з дитинства, тому естафети мене також не влаштували. Залишилася тільки стрільба. А що, не так вже й погано, і сенс якийсь є: це вам не біганина с господарчими «арудіямі труда». Ну, коротше кажучи, записалася я сама, та ще й подругу свою записала (мені там самій всіх перестрілювати чи що?) Ось і настав судний день – день стрільби у ціль. Ми прийшли трохи раніше, і картина, яку ми побачили, була вельми цікавою. На поляні територію так званого «стрєльбіща» відділили строкатою стрічкою. Наша естетична дамська натура такий нюанс сприйняла позитивно. Далі змонтували, напевно, мішень, понаклеювали туди таких штучок, як у грі дартс, а навпроти – стіл зі «зброєю». Зброя виглядала загрозливо. За стрічкою – купка
Атстрєлялісь! ОКСАНА СИЧОВАА студентів, суто чоловічий колектив. І ми втрьох: я, подруга і староста. Усі дівчата. А що, ВПІ — найдівочіший факультет, з хлопцями у нас, вибачте, напряги. І ось, після «солодкого очікування» підійшла наша черга. Впевнена, що ми з цими рушницями виглядали кумедно. І стріляли невпевнено. Але хлопчик, що підраховував кількість влучних пострілів, заспокоїв нас. Мовляв, тут багато хлопців жодного разу не влучили, «так что у вас, дєвачкі, єщьо нє савсєм плачєвнає састаяніє». Він написав на листочку із нашими прізвищами магічне число 74. Погано воно чи добре, ми так і не запитали, а подякували і пішли собі з миром. Атстрєлялісь!
«МІСТЕР ВПІ – 2010». ДАЛІ БУДЕ... АНАСТАСІЯ ДРИЖААК
Щороку знаходяться все нові й нові хлопці, котрі своєю красою, розумом, дотепністю і просто непідробною щирістю схиляють до себе серця захоплених дівчат. 26 жовтня в одному з київських клубів пройде вже традиційне, довгоочікуване дійство – «Містер ВПІ – 2010». У заході братиме участь шестеро кращих хлопців
факультету. Як проходить підготовка, і чого нам очікувати на цей раз? Цього року вибір кращого хлопця факультету буде проводитись у стилі Halloween-party. Тому, якщо ви вже вирішили відвідати цей захід – не лякайтеся: на вході вас зустріне охоронець-вампір,
Для участі в конкурсі відібрали 6 хлопців: Івана Гоцко, Ростислава Гориславця, Євгена Кучіна, Дмитра Накиденя, Дмитра Романенка та Дмитра Лигуту
а до зали зайдете в компанії двох симпатичних відмочок. Найголовніше, що забажала побачити аудиторія, – це справжнє шоу, приправлене хлопчачою харизмою та неординарністю. Ті, хто вже мали щастя бувати на «Містерах», очікують від хлопців обдуманих і адекватних відповідей на поставлені запитання. Королева КПІ Настя Пивовар переможцем хоче бачити ерудованого, безстрашного.., ну і бажано блондина з блакитними очима. Останнє від вас не залежить, усе інше крутіть на вуса. Цьогорічні кандидати на місце кращого вже визначені. Четверо з них – першокурсники. Жоден із учасників поки нікого не посвячує у сакральний процес підготовки. «Я ще не вирішив, з чим виступатиму в талант-конкурсі, – говорить один із кандидатів Дмитро Накидень, – але те, що намагатимусь робити все можливе, щоб вразити всіх і перемогти, знаю точно!» Отож, залишається побажати нашим хлопцям шаленого успіху і натхнення. Тримаймо кулачки! www.poligraf.vpi.kiev.ua
4
ПОДІЇ
ПОЛІГРАФ № 5 (57) жовтень 2010
Не просто гра КАТЕРИНА РОМАНЕННЧУК
ід гаслом: «Через спорт до співробітництва і взаєморозуміння в Європі» пройшов українсько-польський футбольний турнір університетських команд.
П
Матчі відбулися 21–26 вересня у Києві, Львові, Донецьку та Харкові. Цей захід не лише був чудовою н а г о д о ю д л я к у л ьт у р н о го обміну між студентами двох країн, а й дозволив вже сьогодні грати на майданчиках, де згодом відбудеться справжнє Євро. Переможцем турніру стала команда Національного
і педагогічного університету ім. Драгоманова. С п о р т, с п і л к у в а н н я , с п о р т… Ц е в с е в і д бувалося під час турніру. Та спортсмени відзначають ще одну класну річ. Справа в тому, що більшість польських футболістів не знають української, так як і українці польської. Тож турнір став нагодою навчитись чогось нового не лише в плані спорту. Як сказав нам Рамінгош, гравець збірної вроцлавського університету, захід проходить на найвищому рівні. «Тут скрізь відчувається дух змагання, всі учасники прагнуть перемоги. Саме це мені й подобається. Та й організовано турнір якнайкраще».
Р і Радує те, що інтерес до футболу в університеті не згасає. Звісно, за красиві очі до збірної не візьмуть. Спорт – це важка праця, як фізичний, так і психологічний. Але воно того варте. Адже задоволення від побачених на трибунах усмішок – рахунок на твою користь! – ні з чим не порівняти. Поспілкувавшись з представниками ком а н д України та Польщі, можу сказати відверто: вражає блиск у їх очах, коли мова заходить про гру. Можливо, втомлені, мож-
ливо, виснажені. Але готові розповідати про улюблену гру, запалені азартом. Хіба не це найголовніше – бути захопленим чимось, до чогось прагнути, чогось досягати. Саме це ми називаємо щастям. Саме цього я бажаю кожному: знайти себе, як хлопці знайшли себе у футболі.
«REX» forever! отирнадцята міжнародна виставка реклами, маркетингу та мас-медіа «REX» зустрічала відвідувачів скупченням людей, рекламних і видавничих компаній та живою музикою.
Ч
ФОТО: ЄВГЕНІЯ БОНДАРЕНКО
Експозиція проходила з 28 вересня по 1 жовтня в центрі «КиївЕкспоПлаза». Цього року, за словами викладача ВПІ Ірини Олексіївни Кириченко, на виставці не було такого розмаїття технічних приладів та рекламних компаній, як в минулому. Проте і їх було досить, щоб ознайомитися з основними друкувальними машинами та принтерами. Зацікавлені могли отримати інформацію особисто з вуст представників фірм. www.poligraf.vpi.kiev.ua
Важко було б не помітити широкоформатні УФ-принтери. Вони є зручними інструментами для тих компаній, які мають необхідність виконувати великий обсяг робіт з використанням широкоформатного УФ-друку. Представник цих видів принтерів показав нам принцип їхньої роботи. Цікаво те, що УФ-чорнило не сохне, як фарба, а твердне. Хоча воно й дорожче, ніж сольветне (як у звичайних принтерах), та з нього не випаровуються розчинники, що зберігає здоров’я працівників. Загалом УФ-друк є дуже продуктивним, тож він набуває все більшої популярності в Україні, саме тому на виставці була не одна фірма з випуску таких принтерів. Ще на виставці було представлено багато вже готових газет та журналів.
ФОТО: ЄВГЕНІЯ БОНДАРЕНКО
ВЕРОНІКА СЕКТИМ
Серед них виділялася газета «Поліграфія». На сторінках цього видання є багато статей про різні сучасні принтери та компанії, які їх виробляють. Увагу відвідувачів привертали також компанії, які спеціалізуються на розташуванні реклами та зображень на пакетах, картках, футболках, ручках та інших дрібницях. Біля стендів з продукцією можна було отримати потрібну інформацію, а також візитки та невеличкі сувеніри. Таке не могло залишити байдужим наших студентів. Тож після їх «набігу» рекламні компанії та видавництва відчули на собі нестачу безкоштовних газет, листівок та пакетиків, а жодна посудина з цукерками повною не залишилась.
ПОЛІГРАФ № 5 (57) жовтень 2010
Христінко Наталія (СК-01) Та м б а г а т о симпатичних студентів.
Божнюк Аліна (СЕ-02) В гуртожитку шумно, я там уроки вчу.
ДУМКИ ВГОЛОС
Артем Ільницький Не часто. Востаннє років десять тому брав книжку з філософії. Тепер іноді відвідую, щоб зайти в Інтернет.
Петрова Анастасія та Дениско Надія (СМВ-91) Два рази на рік: взяти книжки і здати.
Таня Архипова (СМВ-91) Там буфет класний.
5
Ліхицька Оля (СР-02) Щоб знайти Інтернет.
Як часто і з якою метою ти відвідуєш бібліотеку?
Олена Левчук (доцент кафедри видавничої справи та редагування) Не рідше 2–3 разів на місяць. Для того, щоб переглянути нові надходження, освіжити інформацію по роботі.
Гориславець Ростислав (СК-01) Бібліотека – мій другий дім.
Заболотна Тетяна (СР-02) Рідко, раз на рік. Ні, це в «Поліграф», тоді кожного дня! Та м т а к і хлопці!..
Вальков Єгор (СПМ-81) Раз на рік, віддати старі книжки.
Дрижак Анастасія (СР-02) Нас ще не записали. Ходила Wi-Fi шукати
Дякова Ірина (СР-01) Послухати музику в приємній спокійній обстановці.
www.poligraf.vpi.kiev.ua
6
ПОДІЇ
ПОЛІГРАФ № 5 (57) жовтень 2010
Форум видавців у Львові. Всімнадцяте ВІРРЦЯ ГНАТЮК, ФОТО: КАТЕРИНА ВАСИЛЕНКОВВА
Місто Лева, здавалося б, тільки почало насолоджуватися відсутністю літньої туристської навали, аж раптом… СТАРТУВАВ 17 ЩОРІЧНИЙ ФОРУМ ВИДАВЦІВ! ЗапSах новими книжками і привів із собою численних любителів почитати або щось написати, видати, а потім ще й гучно презентувати. Вразити вас ненудними статистичними даними? Так от: у літературному фестивалі взяло участь 790 учасників із 24 країн світу, а кількість акцій, проведених у рамках форуму, – понад 400! Кожен відвідувач міг «змакетувати» особистий маршрут: «прогулянка» між стендами з книжковими новинками, театральні та поетичні перфоманси, кінопокази або ж філіжанка запашної львівської кави з улюбленим письменником. До речі, про запашну каву… Чи помічали ви колись, що кавувати у компанії цікавої людини значно смачніше? А в компанії відомого письменника? Скажу більше: ця скромна трапеза запам’ятається ще й безліччю симпатичних цитат, жартів і просто приємних спогадів із ароматом львівської кави. На цьогорічному книжковому ярмарку можна було при-
дбати значно менше новинок, ніж у попередні роки. Проте, як кажуть старожили форуму, це ніяк не відобразилося на їх якості. Ось що думає з цього приводу український письменник Юрій Андрухович: «Україна складна і красива країна. Дуже літературоцентрична. Тож де, як не тут, бути письменникам?» Участь у книжковому шопінгу 2010 взяв і директор нашого інституту – Киричок Петро Олексійович: «Я особисто купив дві книжки, пов’язані з рекламою та маркетингом. Технічної літератури поки не придбав. Тут, загалом, небагато таких книжок, адже їх випускають переважно університети. Але у форумі бере участь наш видавничий комплекс «Політехніка», він представляє монографії і посібники науково-педагогічних кадрів Київської політехніки. До речі, їх чудово розкуповують.» Форум видавців давно став подією, широко знаною за межами України. Цього року він потішив значною кількістю запрошених іноземних письменників, книговидавців, літературознавців. Одним з найочікуваніших гостей став Януш Вишневський – польський вчений-фізик, автор роману «Самотність в мережі». Отож,
Біля стенду видавництва «Політехніка» www.poligraf.vpi.kiev.ua
Януш Вишневський про науку, кохання, літературу і про те, що виходить, якщо все це заміксувуати: «Я є і науковцем, і письменником, часом не знаю, ким є насправді. Я б сказав, що моєю дружиною є наука, а з літературою маю надзвичайно гарний роман. Дружина, звісно, нічого не знає про коханку. Але колись дізнається. І тоді я скажу, що це було востаннє. І, звичайно, не дотримаю слова». Проте обмежуватися іноземними гостями та «пропискою» в престижному Франкфуртському календарі найважливіших книжкових подій світу Львів не має бажання. Брати Капранови вважають, що Місто Лева гідне бути книжковою столицею світу. Цим званням ЮНЕСКО щороку нагороджує місто, яке пропонує найкращу програму розвитку міжнародної книжкової індустрії. 2012-го року столицею стане Єреван. Центром збору підписів на підтримку цієї ініціативи став відомий зелений запорожець братів Капранових. На ка-
поті цього славнозвісного авто всі бажаючі могли залишити свій слід у листі до мера міста. Прихильників ініціативи братів Капранових виявилося так багато, що при виході з палацу Потоцьких утворився чималенький затор. Тож, хто зна... Можливо, за кілька років поїзд Київ – Львів буде перейменовано на поїзд Київ – КНИЖКОВА СТОЛИЦЯ СВІТУ).
Цитатник Батько не любив політиків. Він вважав, що політики – це люди, які роблять хвилі на морі, а потім переконують, що тільки вони можуть від цих хвиль врятувати. І він казав: «Янушику, якщо не будеш вчитись в школі, то станеш політиком». Я цього дуже боявся, тому й закінчив два факультети і захистив докторську дисертацію. Януш Вишневський У літаку, який падає, не залишається атеїстів. Юрій Андрухович
ПОЛІГРАФ № 5 (57) жовтень 2010
7
ІНТЕРВ’Ю
Тебе це може вбити!
ЛЮБА ЛЕБЕДЄВАА
ронтмена та гітариста гурту «С.К.А.Й.» ми зустріли в кафешці кінотеатру «Супутник». Поки музиканти чекали пресконференції, я підсіла за їхній столик. Ось, що розповів нам Олег Собчук.
Ф
– Я ненавидів тих людей, які придумали сесію влітку. Тому що в такий класний період потрібно було сидіти вдома та вчити білети… А студентство – одночасно складний і прекрасний період. – Тобто зараз вам гірше, ніж в студентські роки? – Ні, зараз, я б сказав, що навіть краще, просто поіншому краще. – У вас була можливість в серпні представити Україну на масштабному фестивалі «Sziget» в Угорщині. Там же були «Muse», «30 Seconds To Mars», «Iron Maiden», «Papa Roach»… – Від тоді, як ми взнали, що це буде хеві-метал сцена, наше бажання пробиватися трохи зменшилось, тому що ми граємо в іншому напрямку. Коли проводилося українське голосування, ми спочатку активно вболівали, а потім… На «Sziget» все одно ми попадем! – З ким би ви хотіли виступити на одній сцені? – The Killers, Foo Fighters, Coldplay, Morcheeba… довго перераховувати. Навіть не тільки виступити хотілося б з ними, а й поспілкуватися, побути на
Фото: Олена Фещенко
живому концерті… – Офіціант якраз поставив на столик 4 відра поп-корну і 4 пляшки коли. – Поклали мені під носа, – хмикнув і посміхнувся Олег. – Два роки поспіль ДжемFM видавали вам премію «НеПопса»… – Ага, по блату (сміється). – Моє питання саме того й стосується ;)! – Я особисто знаю Олександра Стасова (шеф-редактора радіостанції ДжемFM – Л. Л.). Але, якби ми грали відстій, то навіть через те, що це наш хороший товариш і навіть за 2008 р. Фото: Олена Фещенко – гурт отримав дві премії «НеПопса» від радіостанції ДжемFM – «Кращий вокаліст» і «Кращий альбом року». – «С. К. А. Й.» удостоєні звання «Найкращого рок-гурту року» на Ukrainian Music Awards. 2009 р. – кліп «Подаруй світло» визнаний «Кращим кліпом року» (до речі, режисером відео є син викладача ВПІ Олександра Рожена – Андрій). Також хлопці отримали статуетку «Кращий тур року» за серію концертів із «ДДТ» і «Братами Карамазовими».
гроші, він би нам не дав премію. Повірте мені, я знаю цю людину. – У «КПІ» купа музичних гуртів. Що їм зробити, щоб прославитися? І одразу питання – яке ваше ставлення до проекту М1 «Свіжа кров»? («С. К. А. Й.» стали відомими саме
після участі у ньому в 2005 році – Л. Л.) – «Свіжа кров» – це прикольно. – Є можливість засвітитися гуртам, які грають достатньо неформатну музику, – в розмову вступає гітарист і бек-вокаліст «С. К. А. Й.» Олександр Грищук. – Тому що музика є різна і на всьому можна зробити комерцію. Тільки щоб слово «комерція» було не тільки «дівчата в одних труселях». А щоб це були пацани з гітарами. Закордонні виконавці це доводять зайвий
раз. Ми бачимо, що всякі металісти реально мають нормальні гроші. – На цьогорічній «Свіжій крові» ви підтримували гурт «Рольова модель». Чому саме їх? – У нас було на вибір три команди, тому що багато гуртів уже розібрали. І отак неочікувано обірвалось моє інтерв’ю, тому що хлопцям, згідно з планами заходу, треба було фоткатися з фанатами. www.poligraf.vpi.kiev.ua
8
ВІЛЬНИЙ ЧАС
ПОЛІГРАФ № 5 (57) жовтень 2010
Усі дороги ведуть до … ТЕТЯНА ГРЕБЕНІКК амість трьох крапок кожен поставить щось своє. Місце, куди хочеться гайнути, покинувши все, відпочити від метушні та навчальних буднів. Місто, село, селище, де завжди бажав побувати. Але як бідному студенту втілити свою мрію? Дуже просто – подорожувати автостопом! Все, здається, так легко: вийшов на дорогу та й стій собі з піднятою рукою, доки хтось не зупиниться. Але підготовка до такої подорожі має бути не менш серйозною, ніж до навколосвітнього плавання.
З
Пункт перший – багаж. Досвідчені автостопники радять: жодних сумок, тільки рюкзак. Якщо ви наважились подорожувати «стопом», ви робите це виключно для себе. Тож замість костюму та туфель на шпильках візьміть звичайну футболку та кеди, теплий светр, куртку та парасолю, бо ж не хочеться в омріяний уікенд виглядати, наче мокра курка. Також знадобляться голка з ниткою, запальничка, ніж, ліхтарик, фотоапарат (щоб було чим підтвердити свою розповідь про незабутній відпочинок) та декілька акумуляторів до мобілки. Ще треба взяти води та хоча б шматок хлібу. Усі ці речі – як совість, їх треба мати обов’язково! Можна прихопити записник і ручку (на випадок, якщо захочеться написати «Мемуари автостопника»), улюбленого плюшевого ведмедика та музичний інструмент. Рояль за собою не потягнеш, а от гітара, флейта чи губна гармошка можуть стати у пригоді, особливо, коли закінчаться гроші. Пункт другий – як і де «стопувати». Водій не спиниться де завгодно. По-перше, місце зупинки має не пере-
www.poligraf.vpi.kiev.ua
чити правилам дорожнього руху. До того ж «стопувати» краще в місцях, що привертають увагу: біля заправок, придорожніх кафе, магазинів. По-друге, вас має бути видно здалеку. Якщо знаєш, куди їдеш, можна підготувати табличку з написом кінцевого пункту подорожі. По-третє, дуже важливим є настрій. Посмішка, позитивність та веселість зіграють вам на користь. От ви вже сидите у затишному салоні автомобіля, тихо грає музика у радіоприймачі. Така затишна атмосфера передбачає спілкування. Більшість водіїв (туристи називають їх «драйверами») беруть попутників або для балачок, або щоб не заснути у довгій дорозі. З моїм знайомим автостопником сталася така історія: під час подорожі з Москви в Пітер його погодився підвезти таксист, який у нічну зміну їхав до Петербургу, а на ранок мав повертатися назад до столиці. Водій зізнався, що, якби його не хилило в сон, то він ніколи не зупинився б. Чолов’яга ви я ви вся г а рн и м співрозмовником. Власне, серед драйверів та стопників зустрічається безліч неординарних та цікавих особистостей, з якими у повсякденному житті ви навряд чи заговорили б. Тому не будьте пасивни-
ми – ловіть будь-який шанс пізнати щось нове. По-четверте, спиняти машину краще на світанку – досвідом багатьох поколінь доведено, що воліють брати попутників саме в цей час. Подорожувати краще вдвох або втрьох. Чим більша компанія, тим веселіше та безпечніше. Але, якщо вас дуже
багато, можуть виникнути проблеми зі «стопом» машини. Пункт третій – де заночувати (ночівля?) Якщо ви людина не примхлива, можна ночувати й у палатці. Але, завдяки всезнаючому Інтернету, можна знайти собі вписку, просто домовившись із кимось зі спільноти автостопників. Такі спільноти є майже у кожному місті, і їх члени з радістю прихистять у своїй оселі однодумця. Так можна подорожувати не тільки Україною, а й усім світом. Головною вимогою таких спільнот є гарантія, що у разі необхідності, ви дасте притулок такому ж шукачу пригод. Отже, обрали місце на карті? Залишилось тільки зібрати речі, прихопити гарний настрій та викроїти час для подорожі. І гайда за новими враженнями!
ПОЛІГРАФ № 5 (57) жовтень 2010
9
ВІЛЬНИЙ ЧАС
ПОЛІТЕХНІЧНА АВТОШКОЛА – ІНВЕСТУЙ У МАЙБУТНЄ! МАРІЯ КРУТОВАА озаду безтурботне літо, настав новий навчальний рік. Знов повернулися КПІшні стіни, а з ними лекції, семінари, домашки. А чим же зайняти своє дозвілля? Як поєднати корисне з приємним і водночас іти в ногу із швидкоплинним часом? Записатися на курси водіїв! Адже саме цієї осені в автошколі при КПІ відкрито новий набір.
П
Якби я цього року збиралася отримувати права, я б обрала саме КПІ-шну автошколу. «Чому одразу КПІ? У місті повно інших автошкіл!», – скаже прискіпливий читач. Відповідаю: тут перевага надається нашим студентам. Так, якщо для пересічного громадянина вартість навчання становить 2000 грн, то для наших студентів – лише 1800. Щоправда, вартість бензину та мастила, необхідних для навчання, потрібно оплачувати самому. Всього за 2,5 місяця тут можна навчитися їздити на легковій машині (категорія «В»). Тут же студенти мають можливість отримати медичну довідку водія. До послуг студентів 4 автомобілі і два просторі класи; в одному з них – десять комп’ютерних місць. На території школи працює автомийка. Найближчим часом планується створення центру, де студентам школи за
потреби зможуть отримувати юридичні консультації. Більшість студентів автошколи – сильної статі. Та трапляються й винятки. «Вони, як правило, старанніші й багато в чому перевершують хлопців», – зізнається директор школи Андрій Володимирович Савчук. Ще двадцять років тому студентство здебільшого навіть не замислювалося над тим, щоб отримувати права і починати водити. Але сьогодні кількість приватного транспорту з кожним роком зростає в геометричній прогресії. Лише за остані десять років кількість автомобілів у Києві збільшилась у вісім разів! І тепер для успішної кар’єри однієї фахової освіти часто не достатньо. І варто брати приклад з тих, хто жертвує грошима й часом заради радка в резюме про водійські права.
Як обирати автошколу? Нині в Києві нараховується близько 140 автошкіл, приватних і державних. В усіх них можна пройти курси водіння та отримати права. Проте як зробити правильний вибір? Ось кілька порад. 1. Вибирайте автошколу, яка пропонує велику кількість занять на курсі навчання. Школа з незначною тривалістю навчання не забезпечить якісного навчання, тому доведеться витратити потім більше часу і грошей на перездачу іспитів. 2. Враховуйте відгуки і рекомендації знайомих, котрі вже нещодавно отримали права. 3. Зверніть увагу на час існування школи і стаж працівників на дорогах Києва; 4. Уточніть, чи потрібно буде окремо платити за водіння (чи оплата здійснюється одразу за теорію та водіння). 5. Виясніть, чи пропонує автошкола додаткові послуги: допомогу в отриманні медичної страховки, консультації щодо ремонту автомобіля. 6. Після вибору школи навідайтесь туди і дізнайтесь, хто буде вашим викладачем і на яких машинах маєте вчитися. Від цього залежить половина успіху. Якщо викладач неврівноважений, краще одразу обрати іншого.
Адреса: м. Київ, вул.Нижньоключова,12, корпус 33, 2-й поверх, кім. 2 (приміщення автотранспортного підприємства КПІ, за спорткомплексом КПІ). Тел.: 454-92-62, 063-453-60-09, e-mail: sta@kpi.ua. Для запису необхідно мати: • ксерокопію паспорта (стор. 1, 2, 11); • ксерокопію ідентифікаційного коду; • ксерокопію студентського квитка; • 5 кольорових фотографій 3,5×4,5. Вартість навчання для студентів КПІ становить 1800 грн. Можлива поетапна оплата. Термін навчання 2,5–3 місяці. Розклад занять: пн, ср, пт з 18.00 до 21.00.
www.poligraf.vpi.kiev.ua
10
НАШ УНІВЕРСИТЕТ
ПОЛІГРАФ № 5 (57) жовтень 2010
КПІ. Танцюють всі!
ОЛЬГА Г БУД У ЬКО анцювальні гуртки Політехнічного інституту чекають саме на ТЕБЕ! Завітавши хоч раз на веселі й рухливі заняття, що гарантують потужний заряд емоцій, ти вже не захочеш розлучатись із танцем!
Т
Багатьом із нас, студентів, украй важко прокидатись зранку, йти на пари, щось учити. Жити одним лише навчанням не можна. Потрібно відволікатись
www.poligraf.vpi.kiev.ua
і з користю проводити свій вільний час. У цьому вам радо допоможе Центр культури та мистецтв НТУУ «КПI». Саме тут ви маєте змогу розважитись, зміцнити своє здоров’я і просто відпочити. Центр культури надає можливість займатись найрізноманітнішими видами творчості. Тож не гай часу, КПІ-шнику, почни жити яскраво! У танці, в кожному ритмічному русі (повільному чи швидкому) людина звільняється від переживань, розкриває себе, опиняється в стані ейфорії. Можна сказати, що танець – це
своєрідна терапія, універсальний антидепресант. Танцювати може хто завгодно і як завгодно. Пропоную детальніше розглянути саме ті танцювальні стилі, яким можна навчитись у КПІ-шному ЦКМ. Український народний танець дає змогу пройнятись духом предків, танці народів світу – вивчити культуру інших країн. До того ж народний танець – це гарантовано веселі рухи, що не дозволять вам засумувати! Спортивні бальні танці зазвичай поділяють на дві програми: стандартну (вальс, віденський вальс, фокстрот, квікстеп і танго) та латиноамериканську (самба, румба, ча-ча-ча, пасодобль і джайв). Якщо народний танець переважно виконується гуртом, то бальний – найчастіше в парі. Танцюючи його, ми можемо поринути у світ почуттів та пристрасті. Елементи джаз-модерну широко використовують практично у всіх сучасних танцях. Зірки естради беруть цей танцювальний напрямок за основу хореографії більшості своїх шоу-номерів. Техніка джаз-модерну дозволяє стати гнучким, пластичним, витривалим. Заняття допомагають залишатись
у відмінній фізичній формі, мати прекрасну поставу. Хіп-хоп – це чіткі рухи для впевнених людей. У хіпхопі, як і в афро-дзажі, є певна «розслабленість», імпровізація. Дуже умовно хіп-хоп можна поділити на такі категорії як брейкінг, top dance, street dance, street jazz, фрістайл, клубний хіпхоп тощо. Народними танцями ви можете займатись в ансамблі «Політехнік» у підготовчій групі (для тих, хто давно не танцював або не танцював взагалі). Згодом можна буде перейти до основного складу, і тоді вже виступати, скажімо так, на великій сцені. Напрочуд цікаво займатись у ансамблі «Стиль» і в ансамблі сучасної хореографії. Найпопулярнішим серед КПІ-шників, чомусь,
ПОЛІГРАФ № 5 (57) жовтень 2010
є хіп-хоп. Але через те, що на заняття приходить велика кількість студентів, новачкам іноді важкувато відразу зрозуміти, чому їх вчать. Та незважаючи на це, щойно розпочавши займатися цими танцями, розумієш, як це класно і незвичайно. Ти відкриваєш для себе щось нове. Викладач народних танців – мила уважна дівчина, яка завжди посміхається. Вона кожному скаже і покаже, як правильно розвернути ногу... чи поставити
руку. Викладач хіпхопу – симпатичний хлопець. Він чудово танцює, словом, знає свою с п р а в у. Тр е н е р и серйозно налаштовані навчити вас мистецтву танцю, тому вони досить вимогливі. Проте вони завжди ставляться з розумінням до своїх вихованців. Як у хіп-хоповців, так і в народників (а також у вихованців інших танцювальних гуртків) є свої виступи на великій сцені у нас в ЦКМ. Абсолютно всі гуртки для студентів КПІ безкоштовні. До речі, туди ходять не тільки КПІ-шники. Усі ходять з радістю. Адже гуртки створені для нашої релаксації, для покращення нашого життя!
МОЖЛИВОСТІ
11
Танцювальні гуртки ЦКМ НТУУ «КПІ»: Íàðîäíèé àíñàìáëü íàðîäíîãî òàíöþ «Ïîëiòåõíiê» Õóäîæíié êåðiâíèê i áàëåòìåéñòåð Ì. Â. Ìiöåê. Çàíÿòòÿ ïðîâîäÿòüñÿ â áóäiâëi їäàëüíi ÍÒÓÓ «ÊÏI»,, III ïîâåðõ. Çàïèñ: îñíîâíà ãðóïà – Ïí, ×ò ç 19:00 äî 21:00; ïiäãîòîâ÷à ãðóïà – Ñð ç 19:00 äî 21:00, Ñá ç 15:00. www.politechnic.com.ua Íàðîäíèé àíñàìáëü ñïîðòèâíîãî áàëüíîãî òàíöþ þ «Ñòèëü» Êåðiâíèêè: Ïåòðî òà Iðèíà Îëåôiðåíêî. Çàíÿòòÿ ïðîâîäÿòüñÿ â ÖÊÌ ÍÒÓÓ «ÊÏI», ôîéє II ïî-âåðõó. Çàïèñ: Âò, ×ò ç 18:00 äî 22:00 Àíñàìáëü ñó÷àñíîїї õîðåîãðàôiї. Çàíÿòòÿ ïðîâîäÿòüñÿ â ÖÊÌ ÍÒÓÓ «ÊÏI», ôîéє II ïî-âåðõó. Çàïèñ: äæàç – Ñð ç 19:00 äî 21:00, Ïò ç 16:00 äî î 18:00; õiï-õîï – Ïí ç 19:00, Ïò ç 18:00 Äîâiäêîâà iíôîðìàöiÿ çà òåëåôîíàìè ÖÊÌ: 40 06-83-2 26, 6, 4 454 54-9 91-32
ЗА ЗНАННЯМИ – В АМЕРИКУ МАРИНА КАЛАЧО ОВА
журналістика та масова комунікація, почати вивчати Ч и м а л о у к р а ї н с ь к и х французьку мову та вдоскостудентів мріє повчитися налювати англійську. З інза кордоном. Я не була ви- шого боку, рік в Америці дав нятком. І ця мрія здійсни- мені важливий професійний лась. Саме тоді, щасливого досвід. Адже мені пощасти2008р., я стала фіналісткою ло попрацювати штатним американської програми об- журналістом у студентській міну Global UGRAD і поїха- газеті, волонтером – на ла навчатися до Troy телестудії уніСтатуя University, штат в е р с и т е т у, Свободи Алабама. попрактиЗа умовами насправді маленька к у в а т и с ь програми, всі на мі сц е в ій й зелена учасники мають прорадіост анції. вчитися в американському Але все, звичайно, не університеті два семестри обмежувалось тільки наі пройти практику за своєю вчанням. Цілих дев’ять спеціальністю. При цьому всі місяців я могла спілкувитрати на навчання та про- ватися з людьми з інших живання бере на себе програ- країн і культур. Нарешті ма, а учасникам сплачується я на власні очі побачила, стипендія. Я змогла вибрати як живе Америка, і яка найцікавіші для себе пред- вона різноманітна. Разом мети, такі як міжнародна із друзями ми щохвилини
намагались поєднати корисне з приємним і врешті об’їздили 21 штат, побували у 28 містах. Тепер я знаю: можна скільки завгодно дивитись
телепрограми про Чикаго, але жодне відео не передасть усієї краси цього міста. Можна читати про Нью-Йорк, але в жодному путівнику не написано, що Статуя Свободи насправді маленька й зелена. Жодна плівка не відтворить всієї краси Ніагарського водоспаду. Рік минув швидко. Він приніс безліч вражень – і гарних, і не дуже. Але тепер я можу сказати з упевненістю, що їхати на навчання за кордон варто! Для українських студентів є безліч можливостей, потрібно лише захотіти. І, як кажуть в Америці – dreams come true. Інформація про програму та строки подання документів доступна на сайті: http://irex.ua/en/ education/ugrad www.poligraf.vpi.kiev.ua
12
ВІЛЬНИЙ ЧАС АЛІННА ВЕД ДМЕДЄВ ВА
ПОЛІГРАФ № 5 (57) жовтень 2010
Лише для друзів (F.R.I.E.N.D.S only)
ОСІННЯ КІНОМАНІЯ Сезон перемінного сонцегріння, барвистого листя на бруківці, прохолодних щічок, купання парасольок, купи справ і нестачі сну вводить у гру чай, варення з консервованого літа, ковдру і кіно! Якраз останнє має особливий смак в кінотеатрі. Восени в Києві проходить найбільше кінофестивалів. Тому не проґав – дивись – відчувай! З 30 вересня по 20 жовтня – «Manhattan Short Film Festival» («Жовтень») З 30 вересня – кінофестиваль «Азія – Кіно» («Жовтень», «Кінопанорама») 9 жовтня – Фестиваль експериментального мистецтва «Art Samples» («Кінопанорама») З 17 вересня – Фестиваль «Нове німецьке кіно» (кінотеатр «Київ») З 23 по 31 жовтня – Київський міжнародний кінофестиваль «Молодість» («Кінопанорама», «Жовтень», «Київ») З 19 листопада – Всеукраїнський фестиваль «Нове Британське кіно» («Україна») З 15 по 22 жовтня – «Тиждень кіно Юрія Іллєнка» («Київ»)
www.poligraf.vpi.kiev.ua
Фото: Олена Фещенко
ОЛЕКСАНДРА СЕРВЕЦЬККА «Друзі» десять сезонів підряд сміялися, розповідали свої таємниці, пили каву та жалілися на життя в кафе «Central Park». Мабуть, кожен фанат знаменитого ситкому мріяв побувати там. Тепер у вас є шанс наблизитись до своїх героїв. Нещодавно в Києві відкрився заклад, прототипом якого стала кав’ярня із серіалу «Друзі». Звісно, Нью-Йорку за вікном вам не обіцяють, але дечим порадують. «Відсутність вивіски на кав’ярні – це не кінець світу, а от справу із авторським правом мати не доведеться» – подумали собі власники нового столичного місця для посиденьок. І без вивіски таки обійшлися. Але вікна із добре знайомою назвою «Central Park» все одно не дадуть шанувальникам серіалу пройти повз кав’ярню. Інтер’єр відрізняється від телевізійного, але рятує цю ситуацію фішка з «друзівською» зоною, яку складають помаранчевий диван, зелене крісло, низенький стіл та старий килим. На стінах – фото героїв, а по телевізору безперестанку крутять серіал. Якщо наведені факти вас не зацікавили, то можливо, привабить настільний футбол – безкоштовний для відвідувачів.
Меню нічим суперновим не здивує. Стандартний набір: кава-чай-какао-сандівічі-салатидесерти. Деякі страви названі на честь героїв, наприклад, «Джоуі сандвіч». Рахунок в середньому на 30–40 грн. В меню ви не знайдете алкогольних напоїв – власники вирішили наслідувати традицію ситкому. Була навіть ідея не створювати зону для куріння, але від неї відмовились, бо чимало відвідувачів палять. Задумка кафе вражає не всіх. Нарікають на несхожість. Але варто сходити: «друзівська зона» та футбол не дозволять піти звідти швидко. А привітний персонал відразу ж створить гарний настрій. Отож, якщо вам захотілося урізноманітнити свій відпочинок, то кав’ярня знаходиться за адресою: вул. Боженка, 86д (ст. м. «Либідська» або «Палац Україна»). Графік роботи: без вихідних, з 9:00 до 20:00.
НАШ ІНСТИТУТ
ПОЛІГРАФ № 5 (57) жовтень 2010
13
ДІМІТАР КАРАТОНЄВ ЗАВІТАВ У ВПІ ОЛЕНАФЕЩЕНКО олгарський офортист Дімітар Каратонєв відвідав майстерню у Видавничополіграфічному інституті. Попри мовний бар’єр, він провів чудові виставку і майстер-клас, адже мова мистецтва універсальна.
Б
Концепція виготовлення офорту доволі складна. Мідна чи цинкова пластина, після обробки її твердим лаком і продряпування рисунка офортною голкою, травиться кислотою. Чим довше триває травлення, тим товстіші лінії виходять. Зазвичай потрібно декілька травлень. Потім в утворені мідні «зморшки» закатується валом спеціальна типографська фарба і роботу разом з листом паперу пропускають через станок. Маємо готовий відбиток. Офорти Дімітара говорять про любов до своєї роботи, про знання своєї справи. Композиція робіт хороша: динамічна і гармонійна. Вони доволі абстрактні, проте, якщо картина називається «Міст», то відчувається, що це саме міст і нічим іншим бути не може; вода – це вода, а земля – це земля. Також вразили неперевершені фактури, «спецефекти», що виникли в ході виконання роботи. Але це предмет споглядання, а не розмов. Пощастило тим, хто потрапив на майстер-клас. Бо вони могли не лише подивитись на різні дивовижні візерунки, а й побачити процес їх творення. Людей було небагато. У вузькому колі студентів і викладачів (був присутнім і директор інституту Киричок Петро Олексі-
йович) проходила містерія: створювався ви нятковий, але далеко не перший шедевр Дімітара. Важливо відзначити присутність Володимира Михайловича Іванова-Ахмєтова, який був ініціатором цього дійства. Він пояснював моменти, в яких мова мистецтва не змогла розповісти про всі технічні сторони створення багатокольорового офорту
високого і глибокого друку одночасно. Робота вийшла казкова, красива й чудернацька: Богдан Хмельницький скаче на коні, опиняючись водночас у білому трикутнику й чорному квадраті, земля під його ногами жовтогаряча; по Дніпру, який ми споглядаємо з висоти пташиного польоту, пливуть паперові кораблики, а поруч, ледь не у воді, опинився велетенський місяць.
Взагалі, уся композиція – це прогулянка дивним, абстрактним Києвом. Цікаво знати, що до нас в Україну ще хочуть приїхати офортисти і з інших країн, зокрема із Грузії. Повідомив про це на майстер-класі В. М. Іванов-Ахмєтов – один з кращих художників цього жанру на сучасному пострадянському просторі, викладач ВПІ. Це цікава і приємна тенденція.
www.poligraf.vpi.kiev.ua
14
ПОЛІГРАФ № 5 (57) жовтень 2010
ТВОРЧІСТЬ
Подивись... Подивися ти навколо, На світ чудовий, не новий! Дивуйся йому знову й знову І впевнись сам: він чарівний. Подивися на росу, На її тонку красу, Як в траві вона тремтить. Глянь на птаха, що летить, Вільно, сміло, вище й вище, З ним попутний вітер свище. Подивися на туман, На його тендітний стан, Як шовком огортає віти. Вранці він – володар світу. На лугах милують око квіти, Природи ніжні, наймолодші діти. В садках частенько солов’ї, (Зінченко Олена, СР-02)
Дитинство Тече там річка невеличка, Кудись за поле я гайнула… Були там вишні та порічки, Та це – колишнє, це – минуле. Ступала босими ногами По тій траві, по тому полю, Були тоді ми дітлахами, Не знали ні страху, ні болю. Ми в ліс тікали до ведмедів, І не було нам нудно, мляво. Роби, що хочеш, їж, що вгледів, Дитинство – це ж така халява! Воно яскраве, променисте, Як діамант посеред гною… Воно – оте моє дитинство З любов’ю згадується мною. (Будько Ольга, СР-01)
Дарують пісні всім свої
Дарують пісні всім свої, Без них і день не розквітає, Таланту схожого ніхто не має. Подивись ти в небосхил, Пошукай там сонце. Чекаю поцілунку від весни Тільки встанеш рано-вранці, Від сонця запашного короваю Подивись в віконце. Від вітру, що пізнає зі спини, Там знайдеш зорю вчорашню, Коли в безодню крок ступаю. Місяць ледь помітний. Я все ще вірю в чудо невблаганне, Огорнули вони й пашню, Я ще люблю тюльпани і мигдаль. Й дуб кремезний, літній. Я ще люблю і знаю – не на марне. Підійди до цього мудреця Люблю весну. Бо їй мене не жаль. І запитай про неймовірного творця: Вона невпинно носить світом душі, «Невже природа сотворила Що вірять в казку, каву і життя, Ці Землі багатства? Дає нам знати – квіти невмирущі. І яка ж могутня сила Вони у світлій радості буття. Є у цього братства?» Вона не пестить коньяком біля каміну, Дуб нічого не розкаже, Вона не тепла хвиля на піску. До самого долу ляже, Єдина справжня – вітряна і мила Та й засне в тумані… Вона весна, зіткана з мого сну. (Романенчук Катерина, СР-02) (Зінченко Олена, СР-02)
www.poligraf.vpi.kiev.ua
Самотньо Самотньо… Ні, і друзі є, Та лиш за посмішками їх Байдужість річкою тече… Вона полонить їхній розум, На перше місце ставить «я», Кохання, дружбу, співчуття, Ніхто вже навіть не згадає, Шкода… Бо тисячі таких Самотніх, як і я, Самі байдужі скоро стануть. Самотньо у душі, на серці, Хоча і посмішка моя Не зникне, бо вона лиш грим, Який чарує очі глядача. Не будь байдужим, хоч для друга, Тоді й самотність зникне вмить, І посмішка щиріше стане, І радість серце полонить. (Сектим Вероніка, СР-01)
ПОЛІГРАФ № 5 (57) жовтень 2010
ВІЛЬНИЙ ЧАС
15
«Помаранчева дівчинка», з якої ти казки? ЮЛІЯ КОЛБАСКО О Це не політична реклама, На цю чарівну казку, яка пахне чесно. Це книжка всесвітньо помаранчами, сповнена гудінвідомого норвежського автора ням джмеля, а на дотик – як Юстейна Гордера. Книжка, яка чистий гірський сніг? Чи відз перших сторінок полонить мовились би, бо врешті-решт ваші розум і душу. казка закінчиться, до Історія Ви часто дитого ж її правила витесь у небо? вам зовсім дарує надію. Знаєте, чому незрозуНадію у те, що ніщо мерехтять мілі? у житті не відбувається зорі? А що «Повам відомо маранчева випадково й не зникає про те, якими дівчинка» не у небуття. були ваші батьки філософський у дев’ятнадцять? Яка ваша трактат, який дасть вам відулюблена частина «Місяч- повіді на ці запитання. Це ної сонати»? Ви погодитесь сімейні спогади. Це історія чекати, якщо очікування не- кохання юнака та розповідь стерпне? І найголовніше пи- про батьківську любов. Це потання – якби ви мали змогу, вість про життя, оповідь про чи погодились би на життя? смерть. Зрештою, це книга
АНАСТАСІЯ СОХААЧ
про те, як малознайомі батько та син любили одне одного настільки, що змогли подолати «час і простір». Тож цей твір лише допоможе вам сформулювати ці та інші запитання до самих себе. І коли ви перестанете плакати (але не посміхатись!), ви знайдете відповіді. Кожен для себе. Чому мені сподобалась ця історія? Бо вона дарує надію. Надію у те, що ніщо у житті не відбувається випадково й не зникає у небуття. Що кожен з нас щасливчик, бо ніщо інше, як невипадкова ви-
падковість, стало причиною нашої появи на світ, у цю казку.
THE KOOKS:
ВІДЧУЙ АТМОСФЕРУ АНГЛІЇ The Kooks – всесвітньовідомий англійський рок-гурт. Цю команду відносять якраз до категорії «на любителя». Але ті, хто все-таки став цим «любителем», уже ніколи не стирають молодих британців зі свого плеєра. Свою групу The Kooks створили, ще навчаючись в Інституті сучасної музики в Брайтоні. З того часу вони тримаються разом. Для Люка Причарда, Г’ю Гарріса, Пола Гарреда та Дена Логана музика і дружба – взаємопов’язані речі. Безкінечні тури та гастролі роблять їх ближчими, а творчість – доброю та щирою.
Назву гурт запозичив із пісні «Kooks» («Диваки») знаменитого Девіда Боуї.
П е р ш и й а л ь б о м концертами легендарних The г у р т у « I n s i d e i n / Rolling Stones. «Konk» другий альбом Inside out» вийшов 2006 року. Він під- гурту — швидко посів почесне перше місце в брикорив публіку нетанському вимушеним Одразу альбомзвучанням, уявляєш анн о м у що легко глійські вулиці, нечарті. сприймалася. Взя- дбало зав’язаний шарф З а р а з ти хоча і скуйовджене проти г р у п а мандрує б акустичвітру волосся світом, виний трек ступає на моло«Ooh lа». Він н і б и п р и н о с и т ь діжних фестивалях, і, найголоособливу атмосфе- вніше, — закінчує свій третій ру: одразу уявляєш альбом. «Музика повинна зробити англійські вулиці, недбало зав’язаний вас щасливими, вона повинна шарф і скуйовджене змінити вас у якомусь сенпроти вітру волосся. сі» — каже гітарист групи Г’ю Завдяки цій платів- Гарріс. Якщо The Kooks вас не ці, гурт отримав можливість змінили, то нехай вони хоча б «наживо» показати себе, піднімуть настрій піснями, які розігріваючи публіку перед зажди нагадують літо. www.poligraf.vpi.kiev.ua
16
ПОЛІГРАФ № 5 (57) жовтень 2010
ВІЛЬНИЙ ЧАС
З викладачів по нитці
«Ïîëiãðàô» №5 (57) жовтень 2010 Засновник i видавець Видавничо-полiграфiчний iнститут НТУУ «КПI» Свiдоцтво про реєстрацiю Кi № 427 вiд 27.12.1999 р.
ЮЛІЯ СТЕЛЬМАХХ От прийшли ви на першу лекцію, я бачу, зошиток у вас навіть є, все нормально… Певне, один на всі предмети? Слушаєнко Ти як моя бабця, ну точно!!! Степанець Швидкість передачі аркуша повинна бути нормальною, і він не повинен десь зависати. Слушаєнко Чогось воно вліяє на психіку. Коли на підприємстві ним користувались, то потім дооооовго сміялись (: Чепурний Головне, щоб реферат по соціології стосувався соціології. Слушаєнко Садоводы–любители, которые садисты. Ну, в смысле... это те, которые садят! Степанець Група вже починає дрімати... Слушаєнко Напевно, вас цікавить більше не сама соціологія,а залік з соціології… Слушаєнко Не взула і забула, а здала екзамен і ще щось пам’ятаєш. Зоренко Я так люблю студенток 3-го курса, потому что они никогда не стареют. Особенно люблю у них принимать зачёты… Демчук
Кросворд Виріши анаграми та знайди зашифровані слова у сітці. Слово може «ламатися» під прямим кутом і читатися, як з ліва направо, так і з права на ліво, знизу вверх і навпаки . КТИЛАДЬ, ЗИНСЕТ, ЖЬЯНІТНЕРІЛ, АЬДЛТІ, ННАТПО, ФСОРНТСПИИ, ФАГАРІКЯЛІ, ПОНРАЕЛЬН, ЕКЛІШ, ЯРІЗОРГАФІ, ФАГРІЕП, ШИЗОТ, НІНГЕРК, СЕРГОБ, МОТ, ЛЕРП, ШУМТЦУЛИТ.
www.poligraf.vpi.kiev.ua
- У вас щось серйозне? - Так. - У вас залік? - Ні. - У вас екзамен?! - Так! - Це стаціонар? - О, БОЖЕ!!! Шевчук У вас такой усталый вид, что мне вас пока что не жаль. Жирун Я ж не вішу над вами, не гружу… Я так, тільки трохи пресую. Андрійчук Посадимо якогось студента і зафіксуємо його назавжди. …Ото буде щось візуальне, подібне до цього малюнку. Андрійчук Модно мати бібліотеки. Я не кажу, що читати, – а мати. Але деякі і читати починають… Ковба Думаєш перед сесією: «Так, треба налагодити контакти…» Андрійчук
Головний редактор: Оксана Скотар Заступник гол. редактора: Олександра Сервецька Випусковий редактор: Тетяна Гребенiк Технiчний редактор: Максим Сiрик Редактори вiддiлiв цього номеру: Олена Костенко, Веронiка Сектим, Юлiя Колбаско Автори цього номеру: Оксана Гриценко, Ганна Чертова, Оксана Сичова, Анастасiя Дрижак, Веронiка Сектим, Анастасiя Рябошапка, Катерина Романенчук, Вiрця Гнатюк, Люба Лебедєва, Ольга Будько, Марина Калачова, Тетяна Гребенiк, Марiя Крутова, Олена Фещенко, Алiна Ведмедєва, Олександра Сервецька, Зiнченко Олена, Анастасiя Сохач, Юлiя Колбаско, Анастасiя Шепельова, Юлiя Стельмах Художнiй редактор: Олена Фещенко Фотографи: Олена Фещенко, Євгенiя Бондаренко, Катерина Василенкова, Юлiя Стельмах Дизайнери: Веронiка Селезньова, Люсьєна Левко Верстка: Миколай Копитько, Ольга Клименко, Єлизавета Яковлева
Надруковано: Видавничий комплекс редакцiї газети «Вiстi...», м. Бровари, вул. Красовського, 16 Замовлення №7-16 Наклад 1600 пр. © ВПI НТУУ «КПI», 2010 Адреса редакцiї: Київ-56, вул. Янгеля, 1/37 E-mail: poligraf@vpi.kiev.ua www.poligraf.vpi.kiev.ua Вiдповiдальнiсть за достовiрнiсть iнформацiї, розмiщеної у номерi, несе автор. Редакцiя може не подiляти думку автора. Передруки дозволяються лише за згодою редакцiї та з посиланням на джерело. Газета розповсюджується безкоштовно.