Петренко І. Д. Розкуркулення на Олександрівщині (Кіровоградська область). by Oleh Volokhin

ІВАН ПЕТРЕНКО

Розкуркулення на Олександрівщині (Кіровоградська область)

НаУКМА

ББК К 63.3 (4Укр.)6 УДК 9У (477) П30

Петренко І. Д. П30 Розкуркулення на Олександрівщині (Кіровоградська область). — К.: НаУКМА, 2010. — 72 с.

ISBN 978-966-2410-06-08

ББК К 63.3 (4Укр.)6

Книжка розповідає про трагічний процес нищення хліборобів Олександрівщини (Кіровоградська область), названий комуністичними ідеологами “розкуркуленням”. Містить архівні документи, фотографії, газетні статті 30-х років ХХ ст.

Автор щиро дякує громадській організації “Земляцтво Олександрівщини” за сприяння у підготовці й виданні цієї книжки. Особлива подяка Юрію Зелінському та Володимиру Кобзарю

Редактор В.Кобзарь Обкладинка А.Афонін

ISBN 978-966-2410-06-08

__________________________________________________________________ Підписано до друку 12.02.2010. Формат 64×84/16. Папір офсет. №1. Друк офсет. Замов. №008. Виготовлено Видавничо-поліграфічний центр НаУКМА

Розкуркулення в Олександрівському районі

Зміст Вступ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4 Розкуркулення в Олександрівському районі . . . . . . . . . . . . . . . . 9 Розкуркулення в Єлизаветградківському районі . . . . . . . . . . 23 Долі “куркулів” Олександрівщини . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .31 “Викачка” хліба в 1931 р.: генеральна репетиція голодомору . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 38 Мовою документів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 51 Газетним рядком . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 60 Використана література . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 71

Розкуркулення на Олександрівщині

Вступ З початком проведення “суцільної колективізації”, що розпочалася в СРСР взимку 1930 р., більшовицька влада масово здійснила так зване “розкуркулення”. Автор дає такі тлумачення деяким термінам та процесам, які найчастіше зустрічаються в книжці: Розкуркулення — відбирання владою у частини селян, таврованих як “куркулі”, належної їм землі, худоби, реманенту, житла, одягу, харчів і зміна (погіршення) для них в обов’язковому порядку місць та умов проживання. “Розкуркулення” було одним із засобів подолання економічних і соціальнополітичних проблем, які виникли внаслідок більшовицьких експериментів на селі. Куркулі — селяни, які, на думку влади, могли б чинити (і часом чинили) спротив насильницькій колективізації, хлібозаготівлям, і яких влада намагалася ліквідувати, ізолювати, позбавити будь-яких прав, а багатьох — і життя, обмеживши таким чином їхні можливості чинити будь-який опір у 1928 та наступних роках. Готуючись до “масової ліквідації куркулів”, 15 серпня 1929 р. Раднарком УСРР ухвалив постанову “Про ознаки куркульських господарств, на які ширяться правила Кодексу законів про працю УСРР”. Згідно з нею “куркульським” вважалося господарство, яке мало млин, олійницю, круподерню, систематично використовувало найману працю, здавало в оренду машини з механічними двигунами, або ж таке, що мало прибуток 300 карбованців на їдця, але не менше 1500 карбованців на господарство. Однак великої майнової прірви між селянами не було. До 1923 р. всі вони без винятку отримали від влади землю пропорційно кількості їдців і розпочали господарювати практично в однакових умовах. Тому лише кількість і якість їхньої праці визначали рівень прибутків кожної окремої сім’ї. Про “багатства куркулів” Олександрівщини свідчить той факт, що з 243 сімей, визначених владою до “розкуркулення” в лютому 1930 р., молотарки — незапе-

Вступ

речну ознаку певного достатку селян — мали тільки п’ять господарів: Досужий В. І. (с. Бірки Другі), Вихрист С. І. (с. Івангород), Гречкосій Ф. Н. (с. Стара Осота), Циглим В. К. та Крюченко О. К. (с. Бовтишка). Селян-“куркулів” у процесі “розкуркулення” поділили на три категорії, визначивши представникам кожної з категорій різні життєві шляхи. Насправді ж влада “розкуркулювала” не стільки за економічними, скільки за політичними ознаками, тобто всіх “неблагонадійних”, часто незалежно від статків, віку, сімейного стану. До “куркулів 1-ї категорії” віднесли найавторитетніших, найактивніших противників політики “корінного перелому на селі”. Деякі з таких “куркулів” свого часу боролися проти більшовицької влади, інші могли цю боротьбу продовжити чи очолити населення певного села, хутора на боротьбу, протест. “Куркулів 1-ї категорії” або розстрілювали відразу, або кидали в концтабори. Їхні родини “розкуркулювали” та висилали. До “куркулів 2-ї категорії” зараховували селян, які брали активну участь у зборах, перечили в чомусь владі, сумнівалися в доцільності її дій, не виконували планів хлібозаготівлі, не хотіли “добровільно” записуватися до колгоспів, були в чому-небудь невгодні представникам місцевої сільської влади (задавнені сусідські суперечки, родинні конфлікти, звичайна заздрість тощо). “Куркулі 2-ї категорії” підлягали “розкуркуленню” та виселенню разом з сім’єю за межі України, переважно до Архангельська, Вологди, Котласа, на північний Урал. До “куркулів 3-ї категорії” зарахували селян — пасивних учасників усіх подій на селі на межі 20–30 років, які не поспішали записуватися до колгоспів, співчували, а то й допомагали “куркулям”, переховували хліб від конфіскації, привселюдно не підтримували дії влади, але й не чинили активного опору, за що влада багатьох з них визначила потенційно небезпечними для себе. “Куркулів 3-ї категорії” “розкуркулювали” та виселяли за межі сіл до іншого району чи округу або за межі сільради, але у своєму районі, — на найнепридатніші земельні наділи, “виселки”, визначивши для них єдиний тип житла — землянки. Серед “розкуркулюваних” були ще й так звані “куркулі-експертники” — працьовиті українські селяни, які здобули певних статків наполегливою працею впродовж 1923–1927 років, але які з 1928 р. були обкладені такими непосильними податками (“планами”), що виконати їх, як би тяжко вони не працювали, не було ніякої змоги. “Експертами” у визначенні розміру податку виступали зазвичай представники сільської влади. За несплату податків “куркулів-експертників”, яких ще називали “плановиками”, штрафували і “розкуркулювали”, заносячи до будь-якої “категорії”.

Розкуркулення на Олександрівщині

У контексті “розкуркулення” варто згадати й “активістів” — невелику частину жителів села, переважно незаможних, які були помічниками влади у всіх її заходах. Одні з них щиро повірили більшовицьким гаслам, тож активно й безкомпромісно втілювали їх у життя. Інші, часом цинічно прирікаючи на смерть своїх односельців, отримували за це як винагороду одяг, харчі, житло “розкуркулених”. Влада називала їх ще “буксирниками”, а народ — “торбохватами”. Як би не різнилися долі “куркулів”, зарахованих до різних категорій, у них було спільне — у визначений владою час і день вони дощенту грабувалися та розпочинали нове життя у концтаборах, спецпоселеннях або “на виселках”. Тавро “куркуль” чіплялося владою не тільки до дорослих селян, а й до їхніх дітей, смерть серед яких у нелюдських умовах була надзвичайно високою. “Розкуркулення” на території Олександрівського району Кіровоградської області, як і по всій Україні, розпочалося ще в 1928 р. Того року, зокрема, була “розкуркулена” та вислана за межі України “як соціально небезпечний елемент” Бойко Домна Аврамівна — неписьменна домогосподарка з с. Цвітне. Вона повернулася додому в 1934 р., проте в липні 1937 р. була заарештована вдруге та засуджена трійкою УНКВС Одеської області до восьми років ув’язнення у виправно-трудових таборах [1]. Розкуркулення тривало також і в 1929 р. Масове “розкуркулення” в районі відбулося в лютому 1930 р., тривало впродовж кількох весняних місяців одночасно з проведенням так званої “суцільної колективізації”. Нищили селян-“куркулів” і в наступні роки. Особливо ж “урожайними” були 1931–1934, 1937–1938 роки, від чого список “куркулів” набагато зріс. Переслідували окремих “куркулів” до початку війни та відразу після неї. Характер і методи “розкуркулення” на Олександрівщині загалом були типовими для всієї України. Хіба що варто згадати деякий “гуманізм” щодо матерів, чиї діти на момент “розкуркулення” тяжко захворіли. Таких випадків задокументовано аж три. Але це були поодинокі факти, які свідчили не про “гуманізм” влади, а про ще не розгублену людяність окремих наших земляків. У 1954 р. держава офіційно відмовилася від політики обмежень щодо колишніх “куркулів” і поновила у правах тих, хто вцілів. Проте в численних анкетах завжди була присутньою графа “соціальний стан”, і ще тривалий час будь-кому з тавром “куркуля” важко було здобути освіту чи професію, вибрати певне місце проживання тощо. У пропонованій читачеві книжці йдеться про “розкуркулення” на території Олександрівського району, який остаточно сформувався на січень 1965 р.

Вступ

у складі Кіровоградської області. Тож нинішня Олександрівщина має у своєму складі частину сіл колишнього Єлизаветградківського району, що існував на початку 30-х років ХХ ст. як окремий район, поки в лютому 1931 р. не був приєднаний до Знам’янського району, де перебував до 1935 р. У 1959 р. значна частина сіл колишнього Елизаветградківського району була приєднана до Олександрівського району. Найбільшими з цих сіл є Єлизаветградка, Підлісне (кол. Федвар), Букварка (кол. Буквар), Родниківка (кол. Сентове), Красносіллля, Михайлівка, Цвітне. Такі села сучасного Олександрівського району, як Красносілка, Ставидла, Бандурове в 30-х роках минулого століття на час масового “розкуркулення” належали до Кам’янського району Шевченківського округу, а пізніше також були включені до складу Олександрівського району. У 1931 р. Олександрівський район було приєднано до Кам’янського району Київської області, а в 1935 р. район утворено знову. Тоді ж почала виходити друком олександрівська районна газета “Більшовицький шлях”, а до того — кам’янська районна газета “Колективна праця”, — неоціненні джерела з історії краю. Документи, які зберігаються в Державному архіві Кіровоградської області та використані в цій книжці, дають змогу бодай частково встановити не тільки кількість селян — жертв масового “розкуркулення”, що відбулося в лютому — березні 1930 р. в селах тодішніх Олександрівського та Єлизаветградського районів, а й прізвища багатьох “партійців”, причетних до “розкуркулення”. Картину тодішнього життя доповнюють матеріали з місцевої преси, які вдалося відшукати в Книжковій палаті України, у Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського та в Державному архіві Кіровоградської області. У той же час встановити загальну кількість усіх селян нинішнього Олександрівського району Кіровоградської області, які були “розкуркулені” в 1930–1934 роках або знищені як “куркулі” в 1937–1938 роках (розстріляні, позбавлені волі на тривалі терміни), нині навряд чи й можливо. Набагато більший матеріал про “розкуркулення” на території Кіровоградської області автор вмістив у книжці “Відібране життя. (Розкуркулення на Кіровоградщині)”, яка побачила світ у листопаді 2009 р. Книжки доповнюють одна одну, і джерельна база частково є спільною для обох.

Розкуркулення на Олександрівщині

Фото 1. Список уповноважених по селах Олександрівського району. [ДАКО*, ф. 430, оп.1, спр. 60, арк. 40]. * ДАКО — Державний архів Кіровоградської області.

Розкуркулення в Олександрівському районі

(у межах адміністративних кордонів станом на лютий 1930 р.) За кілька тижнів до масового “розкуркулення”, запланованого на 28 лютого 1930 р., в села Олександрівського району Шевченківського округу виїхали уповноважені райкому КП(б)У. У місто Черкаси до окружного відділу Державного політичного управління України (далі — ДПУ) секретар Олександрівського райкому КП(б)У Мітулінський відправив “Список призначених партійців по селах району”. До нього були вписані прізвища 34 уповноважених [2]. У містечко Олександрівка (районний центр Олександрівського району) для керівництва “розкуркуленням” з Черкас прибула оперативна група окружного відділу ДПУ на чолі з Чернобильським. Побувавши в кожному селі з надзвичайними повноваженнями, представники райкому партії виконали всю чорнову роботу з проведення суцільної колективізації на Олександрівщині, зокрема, підготували громадську думку щодо “глитаїв-куркулів”. Разом з цим для районного керівництва було підготовлено інформацію про те, кого саме потрібно проголосити “куркулями”. Саме когорта місцевих активістів включно з районною владою позбавили сотні селян Олександрівщини землі, майна, реманенту, худоби, одягу, харчів та, зрештою, і життя, здійснивши так зване “розкуркулення”. Інформаційні листи, доповідні, звіти уповноважених на адресу Олександрівського райкому КП(б)У, що надходили переважно наприкінці лютого та впродовж березня 1930 р., дозволяють у загальних рисах охарактеризувати сам процес “розкуркулення” у районі, хоча ці документи писалися деякими уповноваженими на неякісному папері, зазвичай олівцем, нашвидкуруч, тому часом є складними для прочитання та відтворення. 01.01.1930 р. датований перший “відчит” уповноваженого з села Соснівки. У цій інформації подано найтиповіші виступи та запитання соснівчан під час проведення зборів по створенню колективних господарств: “Чи довго ми будемо годувати закордонних робітників хлібом?”, “Чи СОЗ (ідеться про т. зв.

Розкуркулення на Олександрівщині

Фото 2. Лист-інструкція уповноваженим Олександрівського РПК* про “розкуркулення”. 20.02.1930 р. [ДАКО, ф. 430, оп. 1, спр. 60, арк. 31]. * РПК — райпартком, був уживаним терміном у 30–40-х роках і є синонімом до терміну “райком КП(б)У”. — Прим. авт.

Розкуркулення в Олександрівському районі

товариства спільного обробітку землі. — Авт.) не буде друга кріпаччина?”, “СОЗ — вірьовка бідняку на шию!”, “Чому партійці не в колективах?”, “В комуні степів з голоду здихають, а ми не хочемо!” — так заявляли чи запитували селяни Соснівки [3]. Уповноважений по селу Янівка (нині с. Іванівка Староосотської сільської ради) звітував про кількість проведених ним зборів у селі: “… Переведено зборів 14, з них куткових — 4, виступило душ 124, з них середняків — 74, бідняків — 50 душ. На всіх зборах було присутніми: на куткових — 450 душ, на загальних — 326, на жіночих — 126, на зборах молоді — 96, на зборах терармійців — 38 душ, на зборах КНС (комітет незаможних селян. — Авт.) та бідноти — 234, а всього присутніх — 1337 душ” [4]. Дата на звіті відсутня, але, без сумніву, це січень — перша половина лютого 1930 р. 27 лютого 1930 р. “політінформація” про висилку “куркулів” надійшла з села Івангород. У ній ішлося, зокрема, про таке: “… 26.02.30 р. було переведено збори партійного осередку і збори КНС, на яких стояло питання про суцільну колективізацію. Настрій зборів був гарний. Біднота виступала активно… А потім пройшов слух, що явився один амністований бандіт — Ратушний, якого було забрано органами ДПУ, і коли узнали, що дійсно він прибув, то актив зразу упав в паніку, каже, як це так, що його випустили, він буде отомщать і являється опасним для села… 27.02. розставлені сили і розподілені посильні. Настрій сили пока нічого. 2 сім’ї перевозимо у (нерозбірливо. — Авт.). У 6 год. вечора один член сім’ї втік. Остання сім’я заявила, що він поїхав молоть у Федвар і ми зразу нарядили підводу з трьох чоловік і послали дати завдання привезти його сюда у село. Із бригадами переведено інструктаж нарізно (нерозбірливо. — Авт.) … виділили на кожного куркуля і по дві підводи, поставлені по квартирах по 3 чол. часових, щоб не удрали. Настрій бригад пока нічого” [5]. 27 лютого 1930 р. “Звіт про збори КНС” надійшов із с. Кримки: “Збори КНС переведено, закінчили о 10 год. 30 хв. вечора. Присутствовало 65 душ. З’ясовано питання про посівкампанію, кошти і ув’язано з висилкою та розкуркуленням. Настрій на правлінні в здоровий бік, ніяких питань з боку КНС по відношенню виселяємих куркулів немає. Бригада проінструктована і підготовлена, розбите кожному обов’язки по селу, скрізь обход, також підготовлена варта, поскільки Ясиноватка (село нинішнього Олександрівського району. — Авт.) буде проїжджати через Кримки. Уповноважений РПК (підпис). З Кримок” [6]. “До РПК. Погрузка виселяємих переведена в 2 години ранку. Скандалів ніяких не було. Був маленький плач з боку окремих груп населення. Уповно-

Розкуркулення на Олександрівщині

Фото 3. Інформаційний лист про хід висилки “куркулів” з с. Розумівка. 28.02.1930 р. [ДАКО, ф. 430, оп. 1, спр. 60, арк. 26].

важений РПК (підпис). Кримки” — таку інформацію надіслав уповноважений із с. Кримки після виселення “розкуркулених” [7]. Звіт про “Підготовку до висилки по селу Несваткове” надійшов до Олександрівського райкому КП(б)У 27.02.1930 р.: “Збори КНС переведені 26 лютого, особливих актів не було. Інструктаж бригади переведено, 27 чоловік розбито по господарствах, охорона виставлена, підводи напоготові і оголошено про виселення 27.02. о 5 год. вечора. Настрій бідняка держе себе витримано. Середняк деякі особи мають співчуття, але скрито. При перевірці сім’ї Безкровного Антипа — намагається не їхати. А Буряк Петро є хвора дитина кір’ю, то я гадаю, нам не буде суперечити, то хай їде” [8]. “Виїзд призначено о 5 год. ранку по дорозі на Косарю…” — звітував 27.02.1930 р. уповноважений із села Бірки [9]. Цього ж дня інформацію “До Олександрівського РПК” прислав уповноважений по с. Голикове: “Сповіщаю, що сьогодні по с. Голикове переведено загальні збори КНС та бідноти, де були присутніми більше 100 душ. Інструктаж бригад переведено. Переведено підготовку до виїзду куркулів. Майже все готове, за винятком однієї громадянки Кравченкової, яка має дитину 2 місяці і вона не хоче виїздити. Настрій бідняків гарний, є недовольство, що не виселяють громадянина Сліпченка. Підводи 8 штук в повній готовності. Їхати прийдеться через одне село Бандурове Кам’янського району. Виїзд має бути організований о 6 годині ранку 28.02. Прошу через свого виконавця сповісти-

Розкуркулення в Олександрівському районі

ти, як бути з дружиною Кравченки. Конєшно, за вашою директивою, я вивезу. Уповноважений РВК по с. Голикове (підпис). 27.02.30 р.” [10]. “Інформацію по с. Розумівка” уповноважений, як того й вимагав Олександрівський райком КП(б)У, відправив 27.02.1930 р.: “Підготовча робота проведена повністю по висилці куркулів. Бригади проінструктовані, а також сопровождающі, охрана і підводи. Настрій кулаків бодроє. 28.02. утром о 4 годині виєзжаєм до Каменки… 27.02.” [11]. Відразу два інформаційні листи в справі виселення, схоже, що навздогін один одному, відправила до Олександрівки уповноважена по с. Соснівка: “… Настрій села в загальному задовільний. Характерні моменти такі: деякі виселяємі куркулі, годин о 12 ночі, вечеряли, ведуть розмову поміж собою, що там будуть господарювати краще, ніж тут, всі веселі” [12]. У другому інформаційному листі з Соснівки йшлося про те, що “…під час перевірки відправляємих куркулів було виявлено, що в господарстві куркуля Орлика Петра Михайловича дитина 2-х років Василь назвою, захворів, завдяки чому й прийшлося залишити в с. Соснівка матір хворого Таїсу та трьох ще непрацездатних дітей від 11 до 6 років. За кілька днів до відправки зникло троє з сім’ї Орлика Василя Васильовича, як то дві дочки та син. (Сам Василь Васильович Орлик — батько п’ятьох дітей, переживши “розкуркулення”, у 1937 р. був заарештований та через півроку, за ухвалою трійки УНКВС Київської області, був розстріляний. Його дочка Тетяна за втечу з заслання була засуджена на три роки позбавлення волі; син Павло — засуджений на шість років нібито за зберігання зброї; сини Юхим та Кирило, “за крадіжки та хуліганство”, засуджені до восьми років ув’язнення. — Авт.) [13]. Під час посадки виселяємих в м. Кам’янка було повернуто назад в с. Соснівка сім’ю виселяємого Грицька Йосиповича Орлика, як то жінки та 4-х малих дітей” [14]. “Інформацію про хід висилки за межі України по с. Вищі Верещаки” уповноважений написав 28.02.1930 р.: “Із затверджених 11 сімей вислано лише 7 сімей, 4 сім’ї зникли невідомо куди. Підготовча робота по іззяття цих сімей була пророблена як слід. Настрій населення гарний, за винятком родичів, які співчувають виселяємим. 28.02.30 р. Уповноважений (підпис). Виїхали рано о 5 годині” [15]. “До Олександрівського РПК” був надісланий “Інформаційний лист про хід висилки куркульсько-глитайських господарств по селі Триліси”. “…Бригади по висилці куркулів приступили до виконання постанови загальних зборів села 27 лютого о 5 годині вечора, продіжуривши цілу ніч біля куркульських дворів. Внутрі бригад дисципліна тверда і воєнна. Настрій бадьорий. В 6 годин ранку виїхали на місце зборів до м. Кам’янки. Плачів та скорбінь за куркулями не мається, крім родичів куркуля Сороки Івана. Зміни єсть в сім’ї кур-

Розкуркулення на Олександрівщині

куля Курганського, в якого є 2-є больних дітей малолітніх, де ми залишили, а також залишили матір дітей куркуля Курганського. (Курганський Максим Григорович був засланий на Північ, звідки у 1933 р. втік. Арештований Олександрівським РВ НКВС 11 вересня 1937 р. Згідно з ухвалою трійки УНКВС Київської області був засуджений на 10 років ув’язнення в концтаборах, де його сліди загубилися. — Авт.) [16]. Харчами задовільнені на 2 місяці, а також одягом. 28.02.30 р. 6 годин ранку. Уповноважений по Трилісах (підпис)” [17]. 28 лютого 1930 р. “Інформаційний лист до Олександрівського РПК” відправив уповноважений по с. Розумівка: “Року 30, лютого 28 дня о 4 год. 30 хв. ранку вивезено куркулів, що належать до висилки в кількості 6 сімей. Вивезено з розрахунку бути в м. Кам’янка о 10 годині ранку. З боку куркулів не було ніякого опору. Викриків та мітингів з боку куркулів, а також бідняцьких і середняцьких мас не було. На вивозку з села (нерозбірливо. — Авт.) … потрачено 25 хв. 28.02.30 р.” [18]. “Цим сповіщаю, — писала уповноважена з с. Несваткове, — що виселення по с. Несваткове проходить спокійно, висиляємі держали себе скрито, окрім Безкровного Данила, жінки та сина, які весь час намагалися зірвати виїзд. Всі виїхали без затримки, крім Буряка Петра і жінки та 2-х дітей, які в настоящий момент больні кором, та Безкровного Данила двох дітей по малолітності яких взяли батьки на тимчасове утримання”. (Малолітній син Безкровного Данила Микола виховувався у сім’ї діда Єлисея, в 1944 р. був мобілізований до Радянської армії, де заслужив орден Червоної Зірки, нині живе в смт Олександрівка. Два сини Безкровного Данила перед війною втекли з заслання до рідного села, в 1944 р. виїхали на Захід та опинилися в США. — Авт.) [19]. У звіті про депортації “куркулів” із с. Бовтишка уповноважений написав: “…9 намічених до виселки. До операції приступили і за 1 годину без жодних ускладнень робота була закінчена. При висилці куркулів було задіяно 68 бідняків та середняків-активістів…” [20]. Було б помилково вважати, що списки “розкуркулених” складалися на сільських зборах і що ініціатива про їх виселення також належала селянам. Це спростовує лист, адресований уповноваженим, за підписом секретаря Олександрівського райкому КП(б)У Мітулінського: “Терміново. Таємно. Особисто уповноваженому РПК по селу (назва села не вписана. — Авт.) тов. (прізвище уповноваженого не вписане. — Авт.). Приблизно з 19–20 числа цього місяця райвиконкомом вам буде сповіщено остаточний список виселяємих по Вашому селу, а також термін та місце, куди їх треба поставити… 17.02.30 р. Секретар РПК Мітулінський. Олександрівка. 320/3 т.” [21].

Розкуркулення в Олександрівському районі

Фото 4. Інформаційний лист про хід висилки “куркулів” з с. Триліси. 28.02.1930 р. [ДАКО, ф. 430, оп. 1, спр. 60, арк. 25].

Розкуркулення на Олександрівщині

Фото 5. Перша сторінка “Списку підлягаючих до висилки глитаїв та ворожого елементу по Олександрівському району Шевченківської округи”. 8.02.1930 р. [ДАКО, ф. 430, оп. 1, спр. 60, арк. 32].

Розкуркулення в Олександрівському районі

“Список підлягаючих до висилки глитаїв та ворожого елементу по Олександрівському району” був затверджений і підписаний головою Олександрівського райвиконкому ще 8 лютого 1930 р., тобто за 20 днів до “розкуркулення”. Список передбачав “розкуркулення” в районі такої кількості сімей [22]: Назва села Несваткове Голикове Вищі Верещаки Нова Осота Розумівка Бірки Другі Стримівка Бірки Перші Нижчі Верещаки Триліси Омельгород Бовтушка Янівка (Іванівка) Любомирка Кримки Стара Осота Китайгород Олександрівка Івангород Соснівка

Кількість розкуркулюваних сімей 12 10 16 13 9 3 8 4 7 10 9 18 3 2 5 11 15 28 15 24

Олександрівський райвиконком затвердив також “Список осіб, на яких нема підстав для висилки”. До нього було вписано 46 сімей, які спершу потрапили до категорії “куркулів” [23]. Цим 46 сім’ям того разу надзвичайно поталанило, адже 28 лютого 1930 р. їх, напевне, не “розкуркулили”. 16 лютого 1930 р. президія Олександрівського райвиконкому затвердила “Додатковий список глитайських господарств, що підлягають до висилки по Олександрівському району”. До нього потрапили тридцять дві родини. Серед них сім’я Орлика Петра Івановича з с. Соснівка, яка складалася з дев’яти осіб; сім’я Корсуна Явтуха Грицьківа з с. Нова Осота чисельністю п’ять осіб; житель с. Кримки Кравець Павло Петрович з сім’єю в сім душ; сім’ї Чапчая Івана Івановича та Нечипоренка Афанася Ів. з Вищих Верещак, які налічували по сім душ. До “куркульських” була вписана і сім’я Голого Данила Борисовича з Вищих Верещак, яка мала тринадцять душ тощо. Всього до “розкуркулення” було додатково призначено сто сорок чотири особи включно з дітьми [24].

Розкуркулення на Олександрівщині

Фото 6. Додатковий список глитайських господарств, що підлягають до висилки по Олександрівському району. 16.02. 1930 р. [ДАКО, ф. 430, оп. 1, спр. 60, арк. 43].

Розкуркулення в Олександрівському районі

Не всі з визначених під “розкуркулення” покірливо чекали вирішення своєї долі. Дехто тікав. Начальник опергрупи ДПУ по Олександрівському району Чернобильський склав “Список осіб, що їх визнано до висилки за Другою категорією, але вони втікли самі та з деякими членами родин, родина ж їхня вислана, але деякі з них перебувають в Бупрі (БУПР — будинок примусових робіт. — Авт.)”. До цього списку Чернобильський вписав прізвища шістнадцяти глав сімей, як правило чоловіків, які самі втекли, залишивши напризволяще свої сім’ї. Та їхня втеча багатьох сімей не порятувала — родини все-таки вислали, а декого з дорослих членів сім’ї кинули до БУПРу, напевне, як заручників [25]. Начальник опергрупи ДПУ склав також “Список осіб, що їх визнано до висилки по 2 категорії та що вони втікли зі своїми сім’ями”. До цього списку було вписано 12 сімей. Серед тих, хто, кинувши господарство, виїхав світ заочі, були жителі с. Вищі Верещаки Гнойовий Софрон Левкович, 1877 р. н., його дружина та двоє синів. Покинув с. Вищі Верещаки напередодні “розкуркулення” також Павловський Каленик Явтухович, 1884 р. н., його дружина та двоє дітей. Уникнули “розкуркулення”, принаймні у лютому 1930 р., жителі с. Триліси — 32-річний Павловський Кирило Грицьків, його 29-річна дружина та малолітні діти-“куркулі” — дочка віком 4 роки та син 2 років, які всі гуртом втекли, та ін. [26]. 28 лютого 1930 р. із 275 родин (243 родини основного списку та 32 — додаткового), призначених до “розкуркулення” Олександрівським райвиконкомом за 2-ю категорією, було виселено сто п’ять. Всього тієї ночі вивезли до м. Кам’янка (Черкаська обл.) 414 душ, із них дітей віком до шести років — 58. Такі підрахунки здійснив секретар Олександрівського райкому партії Мітулінський [27]. Оскільки влада “розкуркулювала” не тільки впродовж лютого та березня 1930 р., а й у наступні місяці та роки, то немає сумніву в тому, що “розкуркулених” по Олександрівському району (в межах адміністративних кордонів 30-х років ХХ ст.) було не 275 сімей, а набагато більше. А інформаційні листи від уповноважених, адресовані райкому КП(б)У, все надходили й надходили. Тепер вони сповіщали не тільки про хід підготовки до посівної, а й про “розкуркулення куркулів 3-ї категорії”. 29 березня 1930 р. уповноважений по с. Олександрівка повідомляв, що “…в селі повністю підготовлено до розкуркулення куркулів ІІІ категорії, ухвалено до розкуркулення 13 куркульських сімей” [28]. Уповноважений по с. Стара Осота в “Інформаційному листі РПК” повідомляв, що “…на 30.03.1930 р. по селу Стара Осота усуспільнено землі та ре-

Розкуркулення на Олександрівщині

Фото 7. Список осіб, що їх визнано до висилки за Другою категорією, але вони втікли самі та з деякими членами родин, родина ж їхня вислана, але деякі з них перебувають в Бупрі. [ДАКО, ф. 430, оп. 1, спр. 60, арк. 50].

Розкуркулення в Олександрівському районі

Фото 8. Список осіб, що їх визнано до висилки по 2 категорії та що вони втікли зі своїми сім’ями по Олександрівському району. [ДАКО, ф. 430, оп. 1, спр. 60, арк. 50].

Розкуркулення на Олександрівщині

маненту на 80 %, що до розкуркулення по ІІІ категорії визначено 10 господарств” [29]. 31 березня 1930 р. надійшла звістка від уповноваженого по с. Бірки Перші: “…Куркулів ІІІ категорії збори ухвалили вислати 9 сімей” [30]. В окремій папці “Політінформації, звіти уповноважених КП(б)У про хід колективізації, виселення куркулів, проведення сільськогосподарських робіт в Олександрівському районі”, що нині зберігається в Державному архіві Кіровоградської області, міститься сто сорок п’ять документів, створених у період з 01.01. по 15.11.1930 р., які розкривають політику більшовицької партії щодо “розкуркулення” в Олександрівському районі. Поміж цих документів відсутні ті, які дали б можливість точно встановити кількість “розкуркулених” за 1-ю та 3-ю категоріями. Брак цієї інформації унеможливлює на сьогодні встановити точну цифру “розкуркулених” наших земляків впродовж, принаймні, лютого — березня 1930 р. Проте й наявних документів достатньо, щоб зрозуміти, що йдеться про сотні хліборобських родин, вина яких була тільки в тому, що вони не тільки вміли вирощувати хліб, а й хотіли це робити. “У моїй пам’яті добре збереглося те, як розкуркулювали мого діда — Лисенка Юхима, який був великим трудягою, працював на своїй землі, мав коней, пару волів, плуг, — згадувала Лаврусь І. К., жителька с. Івангород. — Його вигнали з хати. Не було йому куди йти, бо скрізь переслідували, не міг навіть піти до рідних дітей, бо їх активісти попередили, що теж розкуркулять, якщо приймуть батька. Пішов наш нещасний дідусь у ліс, де разом з такими “куркулями” викопав землянку. Але і там спокою не було. Мало не щоночі приходили активісти “викурювати” діда, а через деякий час і убили його. Його сина Лисенка Дорофія і невістку вислали до Сибіру, звідки вони не повернулися” [31].

Розкуркулення в Єлизаветградківському районі

(у межах адміністративних кордонів станом на лютий 1930 р.) На час масового “розкуркулення”, у лютому — березні 1930 р., Єлизаветградківський район входив до складу Зінов’євського округу (Зінов’євськ — нині м. Кіровоград. — Авт.). 1 лютого 1930 р. Зінов’євський окружний відділ ДПУ надіслав до окружного комітету КП(б)У план роботи по проведенню операції з ліквідації “куркульства” в окрузі. Відповідно до цього плану в Єлизаветградківському районі передбачалося “розкуркулити” наприкінці лютого 350 господарств, які складалися з 1400 чоловік [32]. Для “успішного” проведення операції ДПУ поділило Зінов’євський округ на чотири сектори. Штаб сектора № 1 знаходився в Знам’янці, а до його складу увійшли три райони, зокрема й Єлизаветградківський. Згодом, не пізніше 7 лютого 1930 р., до Зінов’євського окружного комітету КП(б)У було надіслано новий “План оперативної роботи з масової ліквідації куркульства та їх сімей”, який передбачав різке збільшення кількості “розкуркулюваних” в окрузі. Для Єлизаветградківського району ця цифра відтепер становила 500 сімей. Зокрема, по Цвітненській сільській раді у лютому 1930 р. потрібно було “розкуркулити” двадцять господарств, по Красносільській — десять, Букварській — шість, Сентовській — шість, Єлизаветградківській — десять. Збори жителів села, що відбулися 20 лютого 1930 р. в Єлизаветградківці, “ухвалили розкуркулити” тридцять два господарства. З них — дванадцять господарств вислати за межі України, а двадцять — за межі округу. На цих зборах був присутній працівник Зінов’євського міського відділу ДПУ Елькінбард. До початку березня кількість “розкуркулюваних” сімей в Єлизаветградківському районі знову зросла й становила вже 765 господарств: по третій категорії передбачалося “розкуркулити” 351 сім’ю, по другій — 414 [33]. Але й це ще були не остаточні цифри.

Розкуркулення на Олександрівщині

Фото 9. Лист секретаря ЦК КП(б)У С. Косіора про початок проведення заходів з “розкуркулення” на території Зінов’євського округу. [ДАКО, ф. п. 2, оп. 1, спр. 1878, арк. 2].

Розкуркулення в Єлизаветградківському районі

На допомогу партійним та радянським органам влади до району прибула оперативна група ДПУ у складі кількох осіб: Казаринов — начальник опергрупи, Пілот — уповноважений по агентурі, Даниленко — уповноважений по “інфо” та Олейников — оперативний співробітник. Для участі у “розкуркулюванні” були задіяні озброєні загони. В Єлизаветградківському районі така озброєна група налічувала 62 бійці [34]. До 10 лютого 1930 р. з території Єлизаветградківського району встигли вислати 149 сімей “куркулів 2-ї категорії”, або 659 осіб. Із них 184 чоловіків, 187 жінок, 225 дітей та підлітків віком від 6 до 18 років та 63 дитини віком до 6 років [35]. Їхню відправку за межі України, як правило до м. Архангельська, було здійснено з залізничної станції Шостаківка (знаходиться в західній частині нинішнього Кіровоградського району), куди люди були доставлені на підводах під озброєною вартою наприкінці лютого 1930 р. Для кожної групи “розкуркулених”, що формувалися по селах району, ДПУ розробило маршрути відправки. З сіл Федвар та Буквар їх відправляли до станції Шостаківка повз села Петрівка — Оситняжка — Лозоватка — Олексіївка — Івано-Благодатне. “Розкуркулені” з сіл Цвітне, Михайлівка, Цибулеве, Єлизаветградківка були звезені спочатку до Єлизаветградківки, а вже звідти всі 86 сімей відправлено польовим шляхом на Федвар — Буквар — Петрівку й далі, повторюючи маршрут федварців та букварців [36]. На станції Шостаківка багатьом депортованим селянам довелося чекати вагонів до восьми діб. Хто годував і обігрівав їх, адже була зима?.. Хто і як заспокоював малюків?.. Чи не сильні застуди, отримані на залізничних пересильних пунктах, призвели до великої смертності в дорозі та під час руху ешелонів?.. Чи вижив бодай хтось із тих шістдесяти трьох “куркулів” віком до шести років?.. 28 лютого 1930 р. частину “розкуркулених” з Єлизаветградківського району було відправлено ешелоном № 115, а 1 березня — ешелоном № 116 [37]. Виселенням “куркулів” у березні 1930 р. влада не обмежилася. Масові депортації селян із території краю відбувалися до 15 квітня включно та ще двічі впродовж 1930 р. — в травні та листопаді. Наступна широкомасштабна акція виселення “куркулів 2-ї категорії” була здійснена впродовж 39 днів у період з 1 червня по 9 липня 1931 р. Виселення тривали в 1932, 1933 та наступних роках. У “куркулів” Єлизаветградківського району у березні 1930 р. було відібрано 2701 га землі, що становило в середньому трохи більше 3 га на одну “куркульську” сім’ю, що є свідченням не так їхнього “багатства”, як кричущої бідності.

Розкуркулення на Олександрівщині

Фото 10. Відомість про кількість селянських господарств, що оподатковані в експертному порядкові по Зінов’євській окрузі на 29/30 рік. 01.02.1930 р. [ДАКО, ф. п. 2, оп. 1, спр. 1878, арк. 39].

Розкуркулення в Єлизаветградківському районі

Фото 11. “План роботи” по “розкуркулюванню” на території Зінов’євського округу. 01.02.1930 р. [ДАКО, ф. п. 2, оп. 1, спр. 1878, арк. 15].

Розкуркулення на Олександрівщині

20 лютого 1930 р. загальні збори “колгоспників, незаможників, бідноти та наймитів” з порядком денним “знищення глитайства як кляси” відбулися по всіх селах Єлизаветградківського району. Атмосферу, що панувала в той час у селах України взагалі та в районному центрі Єлизаветградка зокрема, добре ілюструє стаття, вміщена 25.02.1930 р. в окружній газеті “Зінов’ївський пролетар” у рубриці “Б’є дванадцята година глитайства як кляси!” Його авторами були Елькінбард (працівник Зінов’євського міського відділу ДПУ) та якийсь Коваленко. “…Куркулі Бойко, Компанієць, Сандуца, Каленіченко та інші виступили вперед столу президії. Першим обговорили кандидатуру Дубини Тимоша Явдокимовича. З десяток грудей викрикнули: “Експлуататор, куркуляка, кепкує з бідноти та радвлади!” “Хто за вислання!” — каже голова зборів. “Одноголосно!” Росінський Микола Миколайович? — Вислати! Чорноморець Іван? — З синами його вислати! “А в нього ж дружина батрачка!” — крикнув хтось. Ухвалили: “Дружину Чорноморця, як батрачку, залишити в селі, притягти до колгоспу!” Каленіченко Петро? — Петлюровець! Бандит! Вислати! Проценко Нестір? — Та він же потомствений куркуль! Але ж він больний! Добрі дитячі ясла будуть в його хаті — конфіскувати і вигнати! Тимофіїв Іван? — Вигнати! … До вечора обговорили список 32 куркулів. 12 вислали за межі України, решту, за третьою категорією, вислали за межі округу. Середняка Писарєва з списку викреслили…”. Головував на зборах В. А. Сорокін — голова першого Єлизаветградківського СОЗ’у, гірник Алчевських шахт, двадцятип’ятитисячник. Не легшою була доля “куркулів”, віднесених до третьої категорії. Станом на 10 березня 1930 р. у районі було розкуркулено та заслано “на виселки” 551 сім’ю селян, довільно зарахованих до “куркулів 3-ї категорії” [38]. “Розкуркуливши” та розселивши “куркулів 3-ї категорії” за межами рідних сіл, влада не залишила їх у спокої. Зінов’євський окружний комітет КП(б) У розіслав у райони доручення з метою організації з “куркулів 3-ї категорії” т. зв. “робітничих дружин” для використання їх на важких роботах. Зокрема, Єлизаветградківський та Знам’янський райвиконкоми повинні були направити на лісозаготівлю 570 чоловік — “куркулів 3-ї категорії” [39]. Позбавлені землі, реманенту та худоби, знаходячись поза колгоспами, “куркулі 3-ї категорії” напевне що вимерли під час голодомору 1932–1933 років, а окремим щасливчикам, можливо, вдалося перебратися до міст і там пристосуватися до нового життя. Тяжку й трагічну долю “куркулів” розділили й “куркулі-експертники”. Виконавши один план, доведений сільською радою по здачі хліба чи грошей, селянин отримував чергове завдання, як правило, більше за попереднє. Ці плани накладалися владою доти, доки господарство не розпродувалося на покриття боргів, а

Розкуркулення в Єлизаветградківському районі

Фото 12. Стаття в окружній газеті “Зінов’ївський пролетар” про збори в с. Єлизаветградківка з приводу “розкуркулення” односельців. 25.02.1930 р.

самого селянина віддавали до суду як “злісного саботажника” або “розкуркулювали” та з усією сім’єю виселяли на Північ. Станом на 15.11.1929 р. в Олександрівському районі було описано за борги 89 “куркульсько-заможних” господарств, із них розпродали 68, а на 52 господарів справи передали до суду [40]. В Єлизаветградківському районі, згідно з “Відомістю про кількість господарств, що оподатковані в експертному порядкові по Зінов’євській окрузі

Розкуркулення на Олександрівщині

Фото 13. Карикатура на “куркулів” у кам’янській районній газеті “Колективна праця”. 12.01.1931 р.

на 29/30 рік”, налічувалося 333 господарства “куркулів-експертників” [41]. Незаперечно, що господарства “куркулів-експертників” були зруйновані, більшість сімей було заслано до віддалених регіонів СРСР, а значна частина господарів не уникла судів і була запроторена до концтаборів. Деякі “куркулі-експертники” вдавалися до акцій протесту. Так вчинив Іван Левицький із с. Цвітне. Коли 23 серпня 1931 р. представники сільради прибули до нього на подвір’я, щоб описати майно, хлібороб привселюдно підпалив свою хату. Газета “Соціялістичний темп” — орган Знам’янського РПК, РВК та райпрофради, у номері за 25 серпня 1931 р. охарактеризувала І. Левицького як “оскаженілого класового ворога-куркуля, що на кожному кроці чинить шалений опір хлібозаготівлям”.

Долі “куркулів” Олександрівщини

Долі “куркулів” Олександрівщини Трагічно склалася доля жителя с. Стара Осота Зубенка Кирила Тодосьовича. 12 лютого 1930 р. він був “розкуркулений” за 1-ю категорією, звинувачений в антирадянській агітації проти хлібозаготівлі та колективізації і засуджений до трьох років заслання в північному концтаборі. Покарання відбув і деякий час працював теслею в місцевому колгоспі, проте 9 липня 1937 р. заарештований вдруге Олександрівським РВ НКВС та трійкою УНКВС Київської області засуджений до розстрілу. Вирок щодо Зубенка К. Т. виконано 14 вересня 1937 р. [42]. Куценко Данило Кузьмович із с. Бірки був “розкуркулений” та засланий на Північ у 1930 р. Через два роки зумів звідти втекти. Влаштувався на роботу до 2-го імені Петровського цукрокомбінату, розташованому в Олександрівці. Проте 10 липня 1937 р. був заарештований Олександрівським РВ НКВС, а 31.08.1937 р. його розстріляно за ухвалою трійки УНКВС Київської області [43]. Павлик Олексій Трохимович народився в с. Єлизаветградка. У 1930 р. “розкуркулений” за 3-ю категорією і з сім’єю висланий за територію Цвітненської сільради. Переживши зиму в землянці, подався до Кривого Рогу, де 1 березня 1931 р. місцеве ДПУ заарештувало хлібороба, звинувативши його в “систематичній агітації проти хлібозаготівлі та колективізації”. “Комуністи гордяться, що виконують план. А хай би самі попрацювали — вони позаймали теплі місця і командують, а робітники гнуть спину”, “Нас розкуркулили, а куди воно все ділось? Все забрали СОЗи! Для кого ці СОЗи і комуни? Це все комуністам, хто комуніст — той і панує, а той, хто раніше був господарем — його пограбували, щоб самим було з чого жити!” — заявляв селянин. Криворізьке МВ ДПУ клопотало перед особливою нарадою при колегії ДПУ УРСР про заслання Павлика О. Т. на Північ терміном на три роки [44]. Господарство Павловського Григорія Андрійовича з с. Триліси було визначене як “куркульське”. Впродовж 1929 р. селянина двічі арештовували. За написання та розвішування в селі в ніч з 31 травня на 1 червня 1929 р.

Розкуркулення на Олександрівщині

“контрреволюційних” гасел-закликів був засуджений на три роки концтаборів. Відбувши це покарання, втретє був заарештований у 1933 р. та засуджений знову до трьох років позбавлення волі. Вчетверте заарештований у липні 1937 р., а 23 серпня його, за ухвалою трійки УНКВС Київської області, розстріляли [45]. Жорстоко влада повелася і з Павловським Панасом Григоровичем із с. Триліси. У 1929 р. був “розкуркулений” разом з батьком, проте заслання уник, бо втік і до 1932 р. переховувався. У 1933 р. був арештований, засуджений на вісім років позбавлення волі, але в 1935 р. втік із тюрми. Востаннє заарештований у грудні 1937 р., а 14 січня 1938 р. його було розстріляно [46]. Знищеними виявилися сім’ї Павловських із с. Цвітне: Миколи — батька, Петра, Карпа та Антона — його дорослих синів. Їх “розкуркулили” та заслали в Архангельську область, а сини ще й отримали різні терміни ув’язнення [47]. Розстріляли й батька та сина Підгородецьких — Григорія Дмитровича та Леоніда Григоровича — хліборобів із с. Нижчі Верещаки. Батько, Григорій Дмитрович, у 1930 р. був “розкуркулений” та засланий в Архангельську область, звідки втік у 1933 р. У 1937 р. знову заарештований — “погрожував активістам за розкуркулення” — та засуджений до розстрілу. Вирок виконано у вересні 1937 р. У лютому 1930 р. був заарештований як “куркуль 1-ї категорії”

Фото 14. Допис “Як маскирується куркульське охвістя” у кам’янській районній газеті “Колективна праця”. 01.09.1933 р.

Долі “куркулів” Олександрівщини

Фото 15. Допис “Таким елементам не місце в партії” в олександрівській районній газеті “Більшовицький шлях”. 10.04.1936 р.

Підгородецький Леонід Григорович. Йому на той час було 22 роки. Відбувши три роки ув’язнення, повернувся додому, однак у 1937 р. заарештований вдруге та місяцем раніше за батька — у серпні 1937 р. — розстріляний [48]. Коли “розкуркулювали” його сім’ю, Ткаленку Михайлу Михайловичу з с. Китайгород виповнилося лише 12 років. Однак, разом з батьками був відправлений до Архангельської області. Через три місяці перебування на засланні батько зумів дістати синові Михайлу документи, з якими той повернувся додому. Вивчився в школі. Здобув професію слюсаря і працював у м. Краматорську. У червні 1937 р. приїхав до села Китайгород у відпустку, де, за доносом, і був заарештований — звинувачувався у втечі з заслання. У вересні 1937 р. засуджений на 10 років позбавлення волі у виправно-трудових таборах. Звільнення отримав лише у 1950 р. [49]. Лупан-Бондаренко Олександра Іванівна з с. Сентове була “розкуркулена” у 1930 р. і разом з чоловіком заслана в Архангельськ. Через кілька місяців звід-

Розкуркулення на Олександрівщині

Фото 16. Допис “Викорчувати вороже кубло в Любомирці” в олександрівській районній газеті “Більшовицький шлях”. 25.07.1937 р.

ти втекла. У липні 1937 р. була заарештована та засуджена на вісім років позбавлення волі з перебуванням у виправно-трудових таборах [50]. Гордієнку Петру Федоровичу з с. Григорівка доля бути “розкуркуленим” випала на 1931 рік. Наступного року був засуджений до чотирьох років неволі, звідки втік. У 1933 р. був знову заарештований та засуджений до трьох років ув’язнення. Покарання відбув, проте в 1937 р. знову заарештований та засуджений трійкою УНКВС Миколаївської області до десяти років ув’язнення [51]. Господарство Гуци Григорія Никоновича з с. Сентове було “розкуркулене” в 1929 р. Сім’я опинилася в Архангельській області, звідки Григорій втік у 1933 р. На волі пробув три роки, проте 28 липня 1937 р. Єлизаветградківський РВ НКВС Григорія заарештував, а 13 серпня того ж року за ухвалою трійки УНКВС Одеської області його було розстріляно [52]. Жарко Прокіп Дмитрович із с. Нерубайки (нині приєднане до с. Омельгород) був “розкуркулений” у 1930 р. Від заслання втік. До липня 1941 р. блукав селами Красносілля, Нерубайка, Соснівка та інших у пошуках їжі. 3 липня 1941 р. був заарештований за “контрреволюційну агітацію” та відправлений до Татарської АРСР, де, очікуючи вироку, в січні 1942 р. помер [53]. Селянин Корсун Явтух Григорович із с. Нова Осота був “розкуркулений” у 1930 р. та висланий до Архангельської області, звідки того ж року втік. До 1937 р. проживав в Олександрівці, підробляючи на всіляких, як правило сезонних, роботах. У 1937 р. був заарештований та звинувачений в антирадянській агітації, бо нібито заявляв: “Колгоспи нам не потрібні; не вступайте

Долі “куркулів” Олександрівщини

в колгосп, бо там люди мруть з голоду, ви, селяни, сидите голодні, а радвлада спекулює вашим хлібом”. 24 серпня 1937 р. розстріляний за ухвалою трійки УНКВС Київської області [54]. У віці 39 років була “розкуркулена” та вислана за межі України разом зі своїм чоловіком Степаном Нешевець Софія Марківна з с. Цвітне. До рідного села повернулася в 1935 р. У 1937 р. біля сільської ради зібрався стихійний мітинг за участю близько 600 цвітненців, які вимагали відкрити в селі церкву. В його організації, разом з Домною Бойко та Оксаною Дубиною, була звинувачена і Нешевець Софія, за що трійкою УНКВС Одеської області засуджена до 8 років ув’язнення [55]. Сім’ю Здихальського Артема Мусійовича з Олександрівки “розкуркулили” в 1930 р. та відправили до Архангельської області. У 1934 р. Здихальський звідти втік. Через три роки, в 1937 р., його заарештували, звинувативши в контрреволюційній агітації: “…поширював чутки про війну фашистських країн з СРСР, погрожував розправою активу села на випадок війни”. Засуджений трійкою УНКВС Київської області до розстрілу. Вирок виконано 14.09.1937 р. [56]. Жителя с. Тарасівка Букварської сільської ради Мельниченка Івана Овер’яновича “розкуркулили” в 1930 р. та вислали разом з сім’єю в Архангельську область, звідки повернувся у 1936 р. Працював у колгоспі “Перемога”. У липні 1937 р. Єлизаветградківський РВ НКВС заарештував колгоспника, звинувативши в контрреволюційній діяльності: “…агітував не вступати в колгосп, погрожував розправою колгоспникам, які мешкали в хатах, відібраних у куркулів, виступав проти державної позики для зміцнення оборони країни”. 13 серпня 1937 р. був засуджений до розстрілу. Вирок виконано 23.08.1937 р. [57]. За допомогу “куркулям” постраждав Костенко-Нагірний Іван Ларіонович із с. Стара Осота. З літа 1942 р. працював в Олександрівській районній управі на посаді голови комітету допомоги особам, “розкуркуленим” і репресованим радянською владою. З каси взаємодопомоги видавав матеріальну допомогу потребуючим, піклувався про надання раніше відібраного при “розуркуленні” житла. У червні 1946 р. трибуналом військ НКВС Кіровоградської області засуджений до 10 років ув’язнення [58]. “Одними з тих, хто розкуркулював івангородців, були тогочасний голова сільради Мельник Григорій, уповноважений Олександрівського РК КП(б)У Мельник Онопрій, сільські активісти Федір Хміль — по-вуличному “Око села” (нишпорив по вулицях села, вивідуючи все про односельчан та записуючи до зошита) та Діброва Сильвестр, а також Фанаська на прізвисько “Скиртиха”, бо прізвище з часом загубилося, та Мельник Захарко. У війну деяких активістів, як от Мельника Захара та Хміля Федора, німці розстріляли. Був убитий, захи-

Розкуркулення на Олександрівщині

Фото 17. Допис “Викрито куркульських агентів Мазенкову й Кивгила” у кам’янській районній газеті “Колективна праця”. 20.08.1933 р.

щаючи Батьківщину від фашистів, воїн Червоної Армії, колишній “куркуль” і “опасний елемент” Ратушний Тиміш Пилипович. Дехто з визначених до розкуркулення — Кисіль А. М., Кучеренко Й. К., Діденко К. Т., Кисіль Л. А. повтікали, чим уникли самого розкуркулення та врятували собі життя. Повернувся перед війною до району, провівши 10 років у Сибіру, Кучеренко Н. К., а його дружина на засланні загинула. Нестір Калинович Кучеренко проживати у селі не міг, тож до 1942 р. жив у гуртожитку Несватківського радгоспу, де працював у будівельній бригаді, зрідка навідуючись до родичів в Івангород.

Долі “куркулів” Олександрівщини

У перші тижні окупації Івангорода повернувся до села також Кисіль Логвин Андрійович, проблукавши по просторах СРСР понад 10 років, та був обраний старостою сільської управи, де перебував до кінця 1943 р., а потім відступив з німцями на Захід, залишивши в селі дружину та дочку Кисіль Лідію Логвинівну. У 1944 р. її з матір’ю відправить Івангородська сільська рада по мобілізації на відбудову шахт Донбасу. Там 18-літню Лідію в 1946 р. заарештує УНКДБ Кіровоградської області, а трибунал військ НКВС засудить дівчину до 10 років позбавлення волі, звинувативши її “у сприянні діяльності загону УПА”, — розповів про розкуркулення в Івангороді автору книжки та своїм дітям житель села Дробот Олекса Хомович. Це тільки поодинокі долі сотень наших земляків-хліборобів, про чиє страдницьке життя ми можемо довідатися з їхніх особових кримінальних справ. Проте залишаються недоступними, за винятком кількох документів, відомості про тих наших земляків, яким постійним місцем перебування було призначено приполярні чи заполярні, як правило, дикі та необжиті території. Тож охарактеризувати бодай одну долю з тисяч тих, хто упокоївся у вічній мерзлоті, ми, на жаль, не маємо змоги.

Розкуркулення на Олександрівщині

“Викачка” хліба в 1931 р.: генеральна репетиція голодомору На початку 30-х років ХХ ст., поряд з “розкуркуленням” та колективізацією, ще одна біда прийшла на село — влада масово розпочала відбирати у селян майже все зерно — основу тогочасного раціону. На мові тогочасної влади це безсоромно і цинічно називалося “викачкою” зерна, що здійснювалося “червоною мітлою”. У 1931 р. “викачка” розпочалася не після жнив, що було б логічно, а ще весною. Зокрема, на с. Бандурове “додатковий” план хлібозаготівлі було накладено у березні 1931 р. Станом на 20 березня цей “додатковий” план було виконано на 100 %. Однак, село повинне було здати “додатково до додаткового плану” ще 3500 пудів. Спромоглися зібрати лише 200 пудів, за що привселюдному шельмуванню на сторінках газети “Колективна праця” (20.03.1931 р.) було піддано сільські комісії по хлібозаготівлі. Березень 1931 р. був останнім місяцем, коли сільські ради повинні були “стягти” з селян-“куркулів” усі сільськогосподарські податки, але зробити цього не змогли. Зокрема, в Олександрівському районі в с. Вищі Верещаки було стягнено з “куркулів” тільки 16,7 % податків хлібом, у с. Стримівка — 19,2 %, в селах Бандурове та Китайгороді — 18,4 %, Соснівці — 15 %. У цих селах “потурали куркулям”, тож до кінця березня всі сільради мусили закінчити виконання планів, проводячи цю роботу під гаслом: “Хто має жаль до куркуля, той ворог трудящих!” Це звинувачення було вкрай небезпечним [59]. “Максимальне обкладання” селянських господарств означало вилучення всього зерна. Тож хліб селяни вимушено почали ховати. Коли Бірчанська сільрада дала “…тверде завдання Мокроснопу Петру, то цей куркуль, скориставшись з того, що хлібозаготівельна комісія до нього м’якенько поставилася, змолотив хліб і замість одвантажити на пункт, закопав діжку жита та лантухи поховав у гній, а мед викачав дочиста з вуликів і закопав у загороді”. Проте, сільрада все знайшла. “Актив села вкупі з колгоспниками вимагають кари для Мокроснопа та шкідника узагалі”. Таку грізну, а для нас надзвичайно пізнаваль-

“Викачка” хліба в 1931 р.: генеральна репетиція голодомору

Фото 18. Фрагмент постанови Знам’янського райпарткому від 11 грудня 1931 р. “Про остаточні строки виконання пляну хлібозаготівель по окремих селах” у знам’янській районній газеті “Соціялістичний темп”. 1931, № 119 (154).

Розкуркулення на Олександрівщині

ну замітку за підписом “Активіст” надрукувала 13 серпня 1931 р. кам’янська районна газета “Колективна праця”. Великі відставання з виконанням хлібозаготівельних планів у серпні 1931 р. “по куркульських” господарствах були зафіксовані в селах Вищі Верещаки, Голикове, Івангород, Красносілка, Омельгород. Голови сільрад Чернецький, Севастюк, Кучеренко, Коваленко, Куціший були відразу затавровані як такі, “що живуть у згоді з куркулем”. З метою “викачки” хліба райкоми партії створювали в 1931 р. досить чисельні за кількістю бригади “уповноважених РПК по хлібозаготівлі”, очолювані членами партії, бо на сільські хлібозаготівельні бригади, як це було в попередні роки, вже не покладалися. Зокрема, постановою бюро Знам’янського РПК від 11 грудня 1931 р. були вказані останні терміни “хлібоздачі” для кожного села та створені бригади уповноважених. Так, у с. Цвітне прибули уповноважені по хлібозаготівлі Боккер (керівник бригади), бригадири Самарін, Астахов, двоє активістів з сусіднього села Красносілля та три особи з с. Рексине. Досить чисельною була “комісія”, що прибула “викачувати хліб” до Єлизаветградки: Філіпчук (керівник бригади), бригадири Козирєв, Шуригін, Нікітін, Бекешенко, 10 осіб з Трепівської МТС, 5 осіб з Шамівського технікуму. До 41 населеного пункту Знам’янського району (включно з райцентром), з метою виявлення прихованого хліба, прибуло тоді понад 160 уповноважених РКП, наділених великими правами щодо конфіскації хліба. На допомогу їм прибула бригада уповноважених з Одеського обкому КП(б)У та з м. Харкова — виїзна редакція столичної газети “Всеукраїнський пролетар на селі”. Для допомоги “міським” хлібозаготівельним комісіям у селах створювалися “буксирні бригади” з “кращих” колгоспників, червоних партизан, комсомольців, учителів тощо, які, об’єднавшись, мали перевірити кожне без винятку селянське господарство. Для комісій були вказані конкретні терміни здачі хліба та його кількість. Усі уповноважені були попереджені, що в разі невиконання визначених термінів та планів хлібоздачі вони притягатимуться до партійної та судової відповідальності [60]. Виконання плану хлібозаготівлі в 1931 р. було проголошено “боротьбою за хліб”, “жовтневим (листопадовим, грудневим) походом за хліб”, а тих, хто приховував хліб, прозивали “куркулями та його агентурою”, що автоматично призводило до “розкуркулювання” або арештів. Хлібозаготівлі в 1931 р. у селах нинішнього Олександрівського району здійснювалися такими методами: в с. Красносілля за кожною вулицею (Ленінська, Серединська, Переселенська, Чигиринська, Щурівська) були закріплені бригади “буксирників”, які обійшли в пошуках хліба кожен двір, не оминувши клунь, комор, горищ тощо. Тож у селянина Зіноватного М., попри всі його намагання переховати хліб, було знайдено 8 пудів захованої пшениці, 7 пудів

“Викачка” хліба в 1931 р.: генеральна репетиція голодомору

жита, 2 пуди ячменю та 2 пуди проса, які вилучили. У кандидата в члени партії, активіста Булаха Павла знайдено 13 пудів пшениці. Бригада “буксирників” на вул. Чигиринській у селянина Бевза знайшла 25 пудів хліба. При конфіскації хліба Бевз накинувся з косою на голову сільради Голуба. У пошуках прихованого хліба активну участь взяли місцеві комсомольці Лобач Г., Ноздря О., Савельєв Т., Губа М., Цегельник М., Барабаш, Чупордя І., Свердел П., Токар М. Красносільські комсомольці дали “ленінську обіцянку бути й надалі пильними вартовими й активними помічниками партії в боротьбі за хліб на успішне виконання й перевиконання річного пляну хлібозаготівель” [61]. Наслідком дії “буксирників” у с. Красносілля була масова “добровільна” здача селянами “хлібних лишків”. “Цей хліб ми раніше приховали, — заявили одноосібники буксирній бригаді. — Приховати його нам допоміг куркуль, поширюючи чутки про поголовне вилучення хліба для пролетаріату. Тепер, наслідком проведеної з нами масово-роз’ясовчої роботи, ми побачили свої помилки, рішуче звертаємо з куркульського шляху й прихований хліб здаємо державі” [62]. Одночасно 100 “буксирників” “працювали” на хлібозаготівлі в с. Єлизаветградка, поділивши село на 12 кутків. Бригадир Брижицький зі своєю бригадою на кутку № 11 Єлизаветградка “заготував” 62,6 центнерів хліба. У той же час бригадир Касімов на кутку № 5 не “заготував” жодного кілограма. Справи по хлібозаготівлі в селі “покращилися” тільки тоді, коли з артілі “Комінтерн” вигнали 12 чоловік “явних куркулів” — Кошового Якова, Назаренка Кирила, Петлю Петра та інших [63]. У с. Красносілка було організовано 10 куткових бригад з активу села, на яких сільрада поклала відповідальність за виконання плану певним кутком. “Жодного центнера хліба приватникові, всі лишки державі” — проголосили в с. Красносілка. Наслідки “викачки лишків хліба” в с. Красносілка вражаючі — “куркулі-експертники” виконали тверді плани впродовж 10 днів на 101 %, а станом на 27 вересня річний план хлібозаготівлі було перевиконано — село здало 17 674 центнерів зерна, продемонструвавши цим “зразки справжньої героїчної відданості соціалістичному будівництву”. Незаперечна заслуга в цьому була місцевої парторганізації, яку очолював Г. Беркін. Передовий досвід хлібозаготівлі в с. Красносілка був висвітлений на сторінках газети “Колективна праця” в номері за 15 жовтня 1931 р. під рубрикою “Колгоспи, слухайте про досвід Красносілки!” Ця газета, звичайно, згодом замовчить той факт, що через рік — півтора голодною смертю помруть 35–40 відсотків жителів Красносілки, а пухлими від голоду будуть 80 %. Смерть 286 жителів Красносілки встановлено за да-

Розкуркулення на Олександрівщині

Фото 19. Допис “Китайгородська сільрада не довела ще пляну до куркульсько-заможницьких господарств” у кам’янській районній газеті “Колективна праця”. 1931, № 78 (114).

ними “Книги актів реєстрації цивільного стану” за період з 5 січня по 15 липня 1933 р., а ще 390 прізвищ загиблих від голоду встановили пошуковці. Всього встановлено імена 676 жителів Красносілки, які померли голодною смертю в 1932–1933 роках [64]. Крім, власне, плану хлібозаготівлі, на села були доведені ще й “окремі” плани здачі хліба. Села тогочасного Знам’янського району в 1931 р. здавали певну кількість хліба на: 1) оборону країни; 2) користь “ТСОавіяхему”; 3) МОДР; 4) побудову літаків “Чекіст Знам’янщини”. Села нинішнього Олександрівського району в 1931 р. здавали хліб на будівництво літака “Культурна революція” [65]. У с. Сентове сільрада, з метою максимального виконання планів хлібозаготівлі, постановила: “Змолотити хліб куркульських господарств”. Для цього були створені бригади активістів, які розійшлися селом у пошуках необмолочених кіп пшениці. Коли така бригада прийшла до двору “куркуля” Руца М.,

“Викачка” хліба в 1931 р.: генеральна репетиція голодомору

Фото 20. Допис “Куркульську зграю покарано” у кам’янській районній газеті “Колективна праця”. 11.07.1933 р.

щоб насильно змолотити звезений селянином з поля хліб, господар став на захист свого хліба. Він накинувся на активіста Живіцького і розірвав на ньому одяг. Невідомо, чи змолотили активісти хліб у сентівського “куркуля” Руца, але вчинок селянина був кваліфікований як антирадянський, тож над ним напевне був вчинений суд — так вимагав актив села [66].

Розкуркулення на Олександрівщині

Фото 21. Фрагмент знам’янської районної газети “Соціялістичний темп” з закликами “міцно вдарити по куркулю”. 25.08.1931 р.

У колгоспників артілі “Червона зірка” с. Буквар Павлікової Я. та Касьяненка було знайдено 104 пуди хліба. Відразу “куркульське лице ворога було викрито” та за постановою загальних зборів їх було виключено з колгоспу. Така ж доля чекала “рештки куркулів”, які “засіли” в колгоспі — Криворучка, Бабинну. Їх було затавровано як “куркульський намул” [67]. Заховав у густих бур’янах 15 пудів хліба член сільради с. Михайлівка Кімлач Іван та “ще й залишив собі їсти”, — обурювалися члени бригади газети “Соціялістичний темп” Григір, Тарасенко, Коновалов, які цей хліб знайшли та вимагали “шкідникові суворої кари” [68]. Під час хлібозаготівлі 1931 р. чимало голів сільрад, голів колгоспів, рядових колгоспників ще мали мужність виступити проти нереальних планів

“Викачка” хліба в 1931 р.: генеральна репетиція голодомору

здачі хліба. У газетах таких сільських керівників називали “опортуністами, хникачами, примиренцями до класового ворога — куркуля, куркульськими агентами”, що становило реальну загрозу їхньому життю. “Куркульським повпредом” був проголошений голова правління артілі імені Ворошилова Цвітненської сільської ради Виноградов, оскільки мав мужність заявити уповноваженому РПК Беккеру про хлібоздачу таке: “Наданий нам плян — нереальний! І більше не вивезу жодного фунту!” “Протиколгоспними, куркульськими” були названі дії голови правління колгоспу “Перемога” Федварської сільради, який був переконаний, що “треба в першу чергу засипати свої комори, роздати на їдців, а потім … хлібозаготівля!”. “Центр хоче залишити колгоспників без хліба. Я на це не згоден, хай хоч сам Косіор приїздить, а хліба не повезу!” — заявив голова артілі “Змичка” с. Красносілля Лагно. “Наші куркулі — це не куркулі, в них справді немає хліба!” — говорив на партзборах член партії Гончаренко з с. Красносілля. “Не наша справа його шукати. Коли треба буде, колгоспники самі здадуть!” — заявив буксирній бригаді та виїзній редакції газети “Всеукраинский пролетарий” голова артілі імені Крупської Бевз Петро. Всі вони — Голуб, Лагно, Кигим, Гончаренко — були проголошені “махровими опортуністами, винними в зриві хлібозаготівель” у с. Красносілля [69]. Суть справи щодо хлібозаготівлі, наслідки, що їх несе “викачка” хліба для селян, добре зрозуміли члени артілі “Червоний орач” Григорівської сільради (с. Григорівка Михайлівської сільради). На колгоспних зборах, коли обговорювалися питання хлібозаготівлі, колгоспники Муленко Ф., Меркетенко І., Муленко В., Сліпченко М. заявили: “Заберуть хліб, подохнемо з голоду, гине люд!”, за що відразу були прозваними “шашелями, відвертими куркульськими посіпаками” [70]. На засіданні пленуму Ставидлянської сільради, де розглядалося питання виконання плану хлібозаготівлі, у дебатах на доповідь голови сільради виступив член сільради Погорілий Петро, який заявив: “План нереальний, спочатку треба собі хліб розділити, а тоді вже й державі”. Його підтримав Іщенко Олександр. Обидва після цього виступу були проголошені “підкуркульниками, прибічниками глитайні, куркульськими агітаторами, зривниками хлібозаготівлі” [71]. Коли на пленумі Стримівської сільської ради (с. Стримівка Івангородської сільської ради) голова сільради “підняв питання про надання твердих завдань “куркулям”, член президії Браславський Д. “…аж підскочив: “У нас куркулів уже немає, нема кому й накладати тверді завдання!” — став кричати він. Цю думку підкуркульника підтримують і його однодумці, як Пшенична Олена, Денисенко Пріська, Пересунько Х., що зірвали куткові збори по хлібозаготівлі” [72].

Розкуркулення на Олександрівщині

Фото 22. Допис “Бути непримиренними до клясового ворога” у знам’янській районній газеті “Соціялістичний темп”. 1931 р., № 116.

Попри всі намагання, виконати хлібозаготівлю в повному обсязі у 1931 р. села не змогли (згідно з постановою бюро Знам’янського райкому КП(б)У від 26 грудня 1931 р. план станом на 25 лютого був виконаний лише на 72,3 %). Тому багато людей було виключено з партії, знято з роботи та віддано до суду; деякі колгоспи та партійні організації були розпущені. Подібна ситуація склалася і в інших районах. Зокрема, нарсуд Знам’янського району засудив на два роки позбавлення волі голову колгоспу “Комінтерн” с. Єлизаветградка Добровольського, який “змолов без підстав 300 пуд. зернохліба, та, підпавши під куркульський вплив, своєю правоопортуністичною практикою зривав хлібоздачу” [73]. Репресії проти селян нашого краю цим не вичерпалися. “Будь-що до 1 січня остаточно виконати хлібоплян” — все ще продовжувала закликати знам’янська районна газета “Соціялістичний темп” [74]. “Рішучим наступом на куркуля, боротьбою з опортуністичними самопливними методами робо-

“Викачка” хліба в 1931 р.: генеральна репетиція голодомору

Фото 23. Відкритий лист “Колгоспники ударного Букваря відповідають на виклик сталінців” у знам’янській районній газеті “Соціялістичний темп”. 1931 р., № 61.

Розкуркулення на Олександрівщині

Фото 24. Допис “Куток — основна ланка масової роботи” в знам’янській районній газеті “Соціялістичний темп”. 1931 р., № 110.

ти — забезпечимо успіх хлібозаготівель! Жодного центнера хліба приватникові!” — друкувала гасла газета “Колективна праця” [75]. За невиконання планів хлібозаготівлі в 1931 р. деякі села нинішнього Олександрівського району влада почала заносити до “чорних таблиць” (у 1932 та 1933 роках їм на зміну прийдуть страхітливі “чорні дошки”). На 15 серпня 1931 р. до “чорної таблиці” були вписані села Івангород, Китайгород, Омельгород, Поселянівка, Стримівка [76].

“Викачка” хліба в 1931 р.: генеральна репетиція голодомору

1 вересня 1931 р. окремі голови колгоспів та сільрад нинішньої Олександрівщини, як от: Чернов (Красносілка), Костюк (Ясиноватка), Завалько (Бовтишка), Довбня (Янівка, нині с. Іванівка), Ткаченко (Нижчі Верещаки), Кропивницький (Кримки), були звинувачені не тільки в тому, що “не дали гідної відсічі куркульським елементам серед колгоспників, а що допустилися великої помилки при видачі натуравансів при виконанні планів хлібозаготівель”. Постановою бюро Кам’янського райкому КП(б)У їм було винесено догани [77]. У перекладі на сучасну мову вчинок цих сільських керівників варто розуміти так: 1. Восени 1931 р. вони видали селянам частину зерна з нового врожаю, чого, на думку районної влади, не потрібно було робити. 2. З колгоспів не вигнали жодного колгоспника, а, на думку влади, треба було покарати кількох, виключивши з колгоспів та оголосивши “куркулями” з усіма наслідками,

Фото 25. Стаття “Колгоспи, слухайте про досвід Красносілки!” у кам’янській районній газеті “Колективна праця”. 15.10.1931 р.

Розкуркулення на Олександрівщині

що несло тавро “куркуль” — для залякування решти колгоспників. 3. На багатьох селян не наклали твердих планів зерном та не примусили їх віддавати все зерно — і те, що селяни отримали як “аванс”, і те, що ними було вирощене. Це, на думку влади, була велика помилка: достатньо було проголосити кількох селян “куркулями-експертниками”, щоб упродовж 48 годин вони самі принесли зерно. З 1931 р. селяни краю зобов’язані були здавати, окрім зерна, ще й картоплю, курей, городину тощо. На 1 серпня 1931 р. із сіл нинішнього Олександрівського району мав відправитися “червоний ешелон з овочами” в промислові центри країни (з території нашого краю в 1931 р. відправлялися ще й зернові “червоні валки” імені 4-го останнього року п’ятирічки, імені ІІІ Всеукраїнської та ХVІІ Всесоюзної партконференцій). Настирливими обшуками селянських подвір’їв (до розвалювання печей, колупання долівок та стін тоді ще не додумалися) та накладанням величезних планів у 1931 р. з району було “викачано” майже все зерно. Частину “злісних” нездавачів хліба заарештували та засудили, багатьох “розкуркулили”. “Розкуркулення”, створення колгоспів та “викачка” всього хліба з господарств селян, що призвело до голоду вже на початку 1932 р., — все це були складові масового винищення українського селянства, у тому числі й на території сучасного Олександрівського району. Десь там, у безвісті, на чужині, покояться тисячі наших земляків, які могли стати вченими, винахідниками, поетами, художниками чи просто трудолюбивими хліборобами... Чи постукає колись у наші зачерствілі серця прах їхніх невинно погублених життів?..

Мовою документів

Мовою документів Документ 1

Список підлягаючих до висилки глитаїв та ворожого елементу по Олександрівському району Шевченківської округи Село Несваткове № п/п 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 *

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Прізвище, ім’я, по батькові

Вік

Буряк Петро Ів. Безкровний Данило Безкровний Петро Дан. Самборський Данило Самборський Борис Дан. Самборська Софія Дан. Самборський Петро Дан. Буряк Трохим Іванов. Буряк Олександр Трох. Буряк Федось Трохим. Завгородній Кіндрат Піддубний Петро Іван.

47 42 18 60 20 30 — 61 18 29 52 31

Холостий. Сліпченко Макар Степ. Кравченко Платон Іванов. Кравченко Яким Платон. Боркута Іван А. Боркута Анатолій Іван. Кравченко Іван Трохим. Демченко Семен Венедикт. Демченко Тиміш Семен. Шелеха Юхим Грицьків. Кравченко Грицько Трохим.

Професія Сім. стан с/госп. — — піп с/госп. — — — — тесля с/госп. —

Причина висилки

4 6 хол.* 5 хол. дівч. — 5 хол. 4 6 5

куркуль-експертник куркуль син куркуля піп-агітатор син попа дочка попа куркуль-експертник куркуль син куркуля син куркуля куркуль-експертник син куркуля, був під судом за хлібоздачу

хол. 3 хол. 5 хол. 4 4 хол. 1 3

син куркуля куркуль-експертник син куркуля куркуль-експертник син куркуля куркуль-експертник куркуль-експертник син куркуля амністований куркуль-експертник

Село Голикове 23 57 21 56 18 32 63 18 32 23

с/госп. — — — — садов. с/госп. — — —

Розкуркулення на Олександрівщині

Село Вищі Верещаки 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Гноєвий Сафон Лев. Гноєвий Сафрон Назаренко Іван Кон. Іщенко Юхим Тим. Мазур Логвин Федор. Нечипоренко Фанась Ів. Голий Кость Борисович Голий Іван Костьович Голий Данило Борисович Голий Яків Данилович Голий Ілько Данилович Павловський Каленик Яв. Нечипоренко Теофіл Левків. Лушпай Сергій Ка. Чернецький Іван Федоров. Нечипоренко Карпо Ар.

53 31 40 61 28 51 46 20 48 20 24 46 31 46 33 36

с/госп. — — — — — — — — — — — — — піп с/госп.

3 3 3 4 4 6 6 хол. 11 хол. хол. 4 2 3 5 5

куркуль — позб. прав син куркуля куркуль-експертник куркуль-експертник куркуль-експертник куркуль-експертник куркуль-експертник син куркуля куркуль син куркуля син куркуля куркуль — орг. повст. ад’ютант офіцер піп-агітатор член секти адвентистів

— 6 4 5 хол. 4 — 4 хол. 4 хол. 4 5

куркуль куркуль, адмінособа куркуль-експертник куркуль син куркуля піп-агітатор жандарм куркуль-експертник син куркуля куркуль-експертник син куркуля куркуль-експертник куркуль-експертник

куркуль куркуль-експертник, батько розстріляний як заручник куркуль куркуль куркуль-експертник куркуль-експертник куркуль-експертник куркуль-експертник піп-агітатор

Село Нова Осота 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13

Дорошко Юхим Ка. Гупало Кость Луков. Корсун Явтух Грицьків. Хоменко Остап Мих. Хоменко Микола Ост. Норець Пантелей Прок. Теплий Мусій Кіндз. Солонько Архип Силов. Солонько Левко Архипов. Євтушенко Павло Яков. Євтушенко Савка Павл. Козир Іван Василів. Черкас Тиміш Миколаїв.

47 62 27 55 16 40 71 49 19 56 23 27 31

с/госп. — — — — піп с/госп. — — — — — —

Село Розумівка 1 2

Задорожній Овсій Карп. Деуш Грицько Тимоф.

54 39

с/госп. —

4 4

3 4 5 6 7 8 9

Зименко Кузьма Макарів. Кравченко Микола Сергіїв. Коломієць Василь Якимів. Зименко Гаврило Петрів. Шевченко Юхим Іванович Зименко Василь Михайл. Плахтій Грицько Олексів.

35 43 43 43 51 40 61

— — — — — — піп

4 5 4 5 5 3 1

Мовою документів

Село Бірки Другі 1 2 3

Кравченко Ничипір Якович Досужий Василь Іванович Досужа Мар’яна Ларіонівна

66 45 45

с/госп. — домогосп.

1 2 1

куркуль куркуль, мав трактор, молотарку дружина куркуля

4 хол. 5 4 5 8 2 хол.

дідич син куркуля куркуль-експертник куркуль-експертник орендар куркуль-експертник орендар син куркуля

1 3 3 3

куркуль-експертник син куркуля, бувш. піп куркуль-експертник піп-куркуль

хол. хол. хол. 4 4 3 хол.

син куркуля син куркуля син куркуля син куркуля куркуль-експертник піп син куркуля

3 хол. — 3 хол. 3 хол. хол. 3 хол.

куркулька, чол. на засл. син куркуля куркуль-експертник куркуль-експертник син куркуля куркуль-експертник син куркуля син куркуля куркуль-експертник син куркуля

Село Стримівка 1 2 3 4 5 6 7 8

Осадчий Охрім Михайлів Осадчий Андрій Охрімів Терновий Іван Іванович Овчаренко Лука Пантел. Овчаренко Грицько Омель. Досужий Петро Яковл. Овчаренко Овсій Омель. Овчаренко Андрій Овс.

41 26 60 41 45 45 62 26

с/госп. — — — — — — —

Село Бірки Перші 1 2 3 4

Куценко Данило Кузьмів Куценко Василь Данил. Брайко Павло Кирилів Терещенко Михайло Іванович

53 30 66 44

с/госп. б/піп с/госп. с/г піп

Село Нижчі Верещаки 1 2 3 4 5 6 7

Зеленський Ларіон Дан. Підгородецький Леонід Гр. Підгородецький Микола С. Мовчан Павло Явтухів Здихальський Артем Мос. Єрімович Петро Автон. Здихальський Петро Григ.

24 22 20 20 39 67 18

с/госп. — — — — піп с/госп.

Село Триліси 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Павловська Явдоха Анд. Павловський Дмитро Григ. Демченко Сергій Григ. Гончар Михводій Михайл. Гончар Олександр Миф. Сорока Іван Савович Сорока Ничипір Іванович Павловський Кирило Григ. Курганський Максим Григор. Курганський Максим Максим.

59 19 40 50 16 47 19 32 41 21

с/госп. — — — — — — — — —

Розкуркулення на Олександрівщині

Село Омельгород 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Скляр Іван Севастіянович Скляр Василь Севаст. Скляр Федір Севаст. Скляр Грицько Іванів. Скляр Нечипір Грицьків Іваненко Никін Прок. Іваненко Михтодь Ник. Іваненко Василь Никон. Скляр Максим Грицьк.

50 19 21 58 22 50 22 21 27

с/госп. — — — — — — — —

5 хол. хол. 4 хол. 5 хол. хол. 5

куркуль-експертник син куркуля син куркуля куркуль-експертник син куркуля куркуль-експертник син куркуля син куркуля куркуль-експертник

8 6 хол. 5 5 хол. 5 хол. 2 3 5 6 хол. — — 4 хол. 6

куркуль-експертник куркуль-експертник син куркуля куркуль, мав молотарку куркуль-експертник син куркуля куркуль, мав молотарку син куркуля куркуль куркуль-експертник куркуль куркуль-експертник син куркуля куркуль-експертник син куркуля куркуль-експертник син куркуля куркуль-експертник

Село Бовтишка 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18

Атаманенко Мусій Кален. Діденко Наум Юхим. Діденко Самсін Наум. Крюченко Олекса Клим. Ковтун Яків Йосип. Ковтун Артем Яков. Циглим Василь Костів Циглим Сергій Василь. Довженко Каністрат Спер. Атаманенко Конон Пилипів. Бершацький Захар Гр. Гулька Прохір Амосович Гулька Савка Прохоров. Лисенко Прокіп Лисенко Антін Прок. Ковтун Яким Іван. Ковтун Петро Якимів. Заярнюк Мусій Петрів.

40 55 28 33 48 18 62 25 50 43 64 57 27 — — 40 18 42

с/госп. — — — — — — — — — — — — — — — — —

Село Янівка (нині Іванівка) 1 2 3

Мостовий Іван Тимоф. Баклан Дмитро Степанів. Жмурко Семен Андріїв

42 20 41

с/госп. — —

4 хол. 9

одр. на дочці поміщика син куркуля куркуль

4 6

куркуль-експертник куркуль-експертник

Село Любомирка 1 2

Головченко Панас Федорович Кривий Купріян Трохим.

53 52

с/госп. —

Мовою документів

Село Кримки 1 2 3 4 5

Пересунько Микола Семенів. Бондаренко Пантелей Хтодось. Бондаренко Гнат Тодосів. Диренко Лука К. Черниленко Самсон Т.

34 46 58 42 38

с/госп. — — піп вчитель

5 2 2 2 4

куркуль-експертник куркуль куркуль піп-контрреволюц. б/вчитель

Село Стара Осота 1 2 3 4 5 6 7 8

Бабич Трохим Венедиктович Фесенко Тарас Максимів Вовк Грицько Андріїв Брюховецький Прокіп Мих. Брюховецький Грицько Прок. Зубенко Савка Федорович Зубенко Кирило Федорів Гречкосій Філат Нестерович

42 48 40 50 17 43 40 49

с/госп. — — — — — — —

6 7 7 4 хол. 4 4 3

9 10 11

Костенко Іван Ларіонович Гладкий Микола Федорів Махно Сила Тарасович

39 50 39

— — —

2 2 7

куркуль куркуль-експертник куркуль-експертник куркуль-експертник син куркуля куркуль кол. офіцер куркуль, мав молотарку й двигун орг. повстання кол. офіцер кол. офіцер

6 хол. хол. 5 5 8 хол. 5 4 хол. хол. 5 6 5 хол.

куркуль-експертник син куркуля син куркуля куркуль-експертник куркуль-експертник куркуль-експертник син куркуля куркуль-експертник куркуль-експертник син куркуля син куркуля куркуль-експертник куркуль-експертник куркуль, урядовець син куркуля

Село Китайгород 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15

Ткаленко Михайло Лук’янов. Ткаленко Трохим Михайл. Ткаленко Дорохтей Мих. Ткаленко Герман Лукич Снісар Гнат Наумович Хіменко Кирило Явдокимів Хіменко Данило Кирилів Драганець Володимир Лаз. Драганець Іван Лазар. Драганець Андрій Іван. Драганець Матвій Іван. Явдощук Петро Маркович Снісар Олекса Артемович Хомутовський Андрій Нилов. Хомутовський Михайло Андр.

47 21 19 44 67 48 18 44 50 20 18 31 48 48 20

с/госп. — — — — — — — — — — — — — —

Розкуркулення на Олександрівщині

Село Олександрівка 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28

Буряк Федь Степанович Буряк Максим Іванович Самборський Юхим Матв. Самборська Настя Артемівна Волошоненко Грицько Мих. Волошоненко Сергій Зіньків. Діхтяр Корній Мик. Безкровний Тиміш Василів. Безкровний Мусій Тимішів. Костенко Прокіп Максимович Костенко Іван Прокопів Костенко Олександр Прок. Бондаренко Сергій Пантел. Бондаренко Дмитро Серг. Бондаренко Винидикт Серг. Бондаренко Федь Серг. Венець Марко Федотов. Осадчий Іван Єримеєвич Осадчий Борис Іванович Осадчий Володимир Іван. Жулинський Павло Петр. Олефіренко Михайло Юхим. Олефіренко Трохим Ларіон. Олефіренко Іван Петрович Шкурат Терешко Іван. Волошоненко Іван Горд. Жаботинський Андрій Смолінський Юхим Микит.

55 50 45 45 55 29 50 63 38 59 20 17 60 33 21 18 31 48 18 20 50 48 48 45 60 29 30 60

с/госп. — б/піп домогосп. с/госп. — — — — — — — — — — — служб. с/госп. — — — — — — — — — —

2 2 2 — 2 — 2 2 3 3 хол. хол. 4 3 хол. хол. 4 5 хол. хол. 4 2 3 3 2 2 3 4

курк.-експ., втік куркуль куркуль, б/піп дружина б/попа куркуль-експертник син куркуля курк.-експ., церк. ст. куркуль-експертник син куркуля, втік куркуль-експертник син куркуля син куркуля куркуль-експертник куркуль син куркуля син куркуля ад’ютант, позб. прав куркуль-експертник син куркуля син куркуля куркуль-експертник куркуль-експертник куркуль-експертник курк.-експерт., втік курк.-експерт., втік син куркуля керівник секти ЄХБ куркуль-експертник

5 3 5 хол. хол. 2 3 3 4 4 хол. 4 хол. 3 1

куркуль-експертник син куркуля курк.-експерт., втік син куркуля син куркуля курк.-експерт., втік куркуль куркуль, мав молотарку куркуль-експертник син куркуля син курк., втік куркуль син куркуля амніст. куркуль амніст., опасний елемент

Село Івангород 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15

Бойченко Грицько Максимів Бойченко Павло Василів Кисіль Андрій Мартинович Кисіль Максим Андрійович Кисіль Логвин Андрійович Кучеренко Йосип Кален. Кучеренко Нестір Кален. Вихрист Сила Іванович Дробіт Дмитро Трохимович Діденко Іван Іванович Діденко Карпо Тим. Мошак Іван Фед. Діденко Захарій Іванович Вихрист Веремій Іванович Ратушній Тиміш Пилипів.

44 25 50 23 25 43 40 34 42 30 20 27 28 29 27

с/госп. — — — — — — — — — — — — — —

Мовою документів

Село Соснівка 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24

Орлик Василь Василів Орлик Павло Василів Орлик Кирило Василів Орлик Парфін Василів Орлик Данило Герасимів Орлик Василь Герасимів Бурий Захарько Василів Павловський Олександр Явд. Павловський Йосип Гр. Бабич Лука Ялисеєвич Бабич Панько Лукич Бабич Грицько Лукич Рябко Дмитро Серг. Орлик Петро Михайлович Орлик Грицько Петрів Салій Іван Дементійович Павловський Уліян Григ. Павловський Митрофан Оліян. Павловський Кость Оліян. Орлик Петро Іванович Орлик Грицько Йосипович Коваль Яків Федорович Бурий Данило Митрофанів Калашник Федір Кирилів

61 24 18 15 32 48 51 22 58 48 24 19 21 42 19 45 55 27 22 37 48 48 63 50

с/госп. — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — піп

8 хол. хол. хол. 6 4 5 хол. 7 8 хол. хол. хол. 5 хол. 4 4 3 хол. 7 6 3 2 —

куркуль-експертник син куркуля син куркуля син куркуля куркуль-експертник куркуль-експертник куркуль-експертник син куркуля куркуль-експертник куркуль-експертник син куркуля син куркуля син куркуля куркуль-експертник син куркуля куркуль куркуль син куркуля син куркуля куркуль куркуль куркуль, втік церк. староста, втік піп, втік

8/ІІ — 30 р. Голова РВК підпис (нерозбірл.) Олександрівський райвиконком [ДАКО, ф. 430, оп. 1, спр. 60, арк. 32–39].

Розкуркулення на Олександрівщині

Список осіб, на яких немає підстав до висилки 1 2 3

Бовтишка Івангород Соснівка

4 5 6

Несватково Голиково В. Верещаки

7 8

Розумівка Стримівка

Ст. Осота

10 11

Бірки Триліси

Любомирка

Кримки

14 15

Китайгород Олександрівка Разом — 46 осіб. Голова РВК

1 1 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 1 1 1 2 3 4 5 6 1 1 2 1 2 3 4 5 1 1 2 3 4 5 1 2 3 1 2 3 4 5 1 1 2

Слоквенко Захар Перепелиця Левко Мих. Павловський Євдоким Михайл. Рябко Сергій Семенів. Павловський Іван Явтухів. Павловський Іван Андріїв. Павловський Марко Іванович Павловський Микита Іванович Бурий Данило Митрофанів. Бурий Дмитро Данилів. Бурий Василь Данилович Орлик Іван Герасимович Буряк Петро Т. Лунний Герасим Мазур Семен Павлович Мазур Михайло Павлович Савченко Ніконор Савченко Купріян Іванів. Мазур Хтодось Самохвал Гура Поліщук Панас Макс. Жінка Овчаренка Овсія Драганець Іван Горячий Олекса Вітер Сафон Сайка Володим. Гречкосій Влас Хонька Андрій Брайко Іван Павлів Демченко Ялисавета Демченко Грицько Сорока Параска Решетник Грицько Павловська Віра Требушенко Анастасія Базик Прокіп Шарий Трохим Рідкоплет Василь Кравець Павло Однокоз Кирило Литвин Степан Пересунько Омелько Ткаленко Микола Герман. Безкровний Ничипір Олефіренко Ярина

Документ 2

75 років старий

приймак

[ДАКО, ф. 430, оп. 1, спр. 60, арк. 41, 42].

Мовою документів

Документ 3

Додатковий список глитайських господарств, що підлягають до висилки по Олександрівському району і затверджено президією РВК від 16/ІІ — 30 р. № п/п

Прізвище, ім’я, по батькові

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32

Орлик Петро Іванович Корсун Явтух Грицьків Дорошко Юхим Свиридович Снісар Олекса Артем. Ткаленко Михайло Лук. Хіменко Кирило Явдок. Заярнюк Масей Петрович Фицайло Олександр Тиміш. Досужий Василь Іванов. Кравченко Платон Якович Сліпченко Степан Гнат. Пересунько Семен Федосів Кравець Павло Петров Павлик Михайло Андр. Буряк Петро Іван. Самборський Данило Мат. Демченко Сергій Грицьк. Сорока Іван Савк. Бабич Трохим Венед. Брюховецький Прокіп Микол. Вовк Грицько Андріян Безкровний Тиміш Васил. Діхтяр Корній Мик. Осадчий Іван Яремів Назаренко Іван Кононів Чапчай Іван Іванів Нечипоренко Афанась Ів. Голий Кость Борисів Голий Данило Борис. Лушпай Сергій Явтух. Павловський Каленик Явтух. Іщенко Михайло Тим.

(печатка) Голова РВК Секретар РВК

Сімейний стан 9 душ 5 4 6 5 7 4 6 1 4 2 2 7 — 2 3 2 2 6 4 6 1 1 3 3 8 7 7 13 3 4 8

Село Соснівка Н. Осота — Китайгород — — Бовтишка Омельгород ІІ Бірки Голиково — Кримки — Розумівка Несваткове — Триліси — Ст. Осота — — Олександрівка — — В. Верещаки — — — — — — —

підпис (нерозбірл.) підпис (нерозбірл.) [ДАКО, ф. 430, оп. 1, спр. 60, арк. 43].

Розкуркулення на Олександрівщині

Газетним рядком *** Біднота й наймити активнішають До Михайлівської сільради, Єлизаветградківського р., обрали 10 наймитів — на 65 членів і кандидатів сільради. Профспілкова маса недостатньо брала участь у перевиборах. Набагато важче було переобрати сільраду в с. Цвітні. Це велике село, 7 тисяч жителів. Розвинене гончарство (є триста приватних гончарень). Найбільше в селі бідноти — 40 відс. звільнено від с.-г. податку. Багато наймитів (близько 600 душ). Та, хоч і прикро, а треба відзначити, що наймити і біднота підпали економічно-політичному впливові куркулів. На сільраді теж позначився такий вплив: вона не дбала навіть, щоб сельбуд чи хатучитальню відкрити в селі (немає й досі). Через це до церкви ходили 99 відс. селянства. Партосередок слабкий, невеличкий — 6 душ, комсомольців — 8, членів КНС — 186. Хоч і важко було — поте наслідки є. Відбулися партійні, комсомольські, жіночі, КНС та куткові збори. Наймити й біднота поактивнішали й заходилися виявляти тих, кого треба позбавити виборчих прав (куркулів та колишніх активних бандитів). Сільвиборчком уже позбавив 350 осіб (а разом позбавлено понад 400). Мар’яненко Зінов’ївський пролетар*. 1929, 29.01.

* Газета “Зінов’ївський пролетар” — орган Зінов’євського окружного комітету КП(б)У, окружного виконавчого комітету, ОРПС і міськради.

Газетним рядком

*** Ставидлянські “думи” Гарне село Ставидла! Має велику кількість бідняків, середняків і міцну підпору радянської влади — колгоспників. Ну, не без гріха, є й частина “заможненьких людців” (це по Ставидлянському — пояснила мені, спасибі їй, жінка церковного старости, Степанида). А по-простому це — куркулі. Як і по всіх селах, що мають право на сільраду, і тут є орган диктатури пролетаріяту, і в цій сільській раді є 24 своїх власних Ставидлянських членів. А от як сіли вони, оці члени сільради на чолі з головою Погорілим Петром та як задумали, задумали і думають… Спочатку мали построїти соціялізм і незалежно від стану (соціяльного), зігнали всіх поголовно в колгосп і назвали цей колгосп “Ленінським шляхом”. “Будували і були б збудували”, — каже Погорілий, “та стаття Сталіна помішала”. І помішала так, що загартовані соціялістичним вогнем сільрадівці — звісили руки, сіли й замислились. Та недовго думали Ставидлянські куркулі, що організувалися на чолі з куркулем Несеном тероризувати бідняцьке населення. А на свято 13 роковин Жовтневої революції хотіли висадити в повітря сільбуд, де відбувалися збори сельКНС. Два роки роботи Ставидлянської сільради і два роки безнадійних дум. Коли б не стаття Сталіна, то запаморочення від успіхів доводило сільраду до того, що не один раз голова Погорілий здіймав руки до всевишнього і просив перевиборів. І що ж ви думали? Не по волі всевишнього, а згідно постанови уряду настали довгождані перевибори цього року. Утворився при Ставидлянській сільраді виборчком, що обрав собі на голову уповноваженого РВК тов. Беркина С. Сів виборчком і думає, думає… Зробив два рази засідання й більше нічого… До чого додумаються в Ставидлянській сільраді — невідомо. Відомо лише, що фінансові та інші бойові завдання стоять на низькому рівні. Про колективізацію села не згадують. Можливо, деякі члени Ставидлянської сільради розсердяться прочитавши це, та в рядову сидиш, рядову й пий, каже стародавня приказка. Бо це ж факт, що Ставидлянська сільрада для перевиборів сільрад пальця об палець не вдарила. Михайло М. Колективна праця*. 1931, 04.01.

* Газета “Колективна праця” — орган кам’янського РКП(б)У, райвиконкому, райколгоспспілки та райпрофради.

Розкуркулення на Олександрівщині

*** Потурають куркулям За додатковим пляном по Бондурові треба було реалізувати позики “5-річка за 4 роки” на суму 2800 карб. Для доведення частини цієї суми до двору по куркульських господарствах була утворена комісія в складі голови сільради, представника від колгоспу, від КНС, партосередку та комсомолу. Дивлячись на склад комісії, можна було б сподіватися, що вона правдиво підійде до справи. Але на ділі вийшло не так, деякі куркулі як Черв’як І. та Дем’яненко М. підписалися лише на 25–35 карб., в той час як середняк Багач С. виплачує 60 карб. Такий розподіл голова КНС пояснив так: “Ми не повинні притискувати куркуля, бо він платить великий податок. Якщо й позику йому накинемо, то зовсім зруйнуємо його господарство”. Коли й надалі члени комісії будуть “по милосердному” ставитись до куркуля, то не тільки не реалізуємо позики, а й діждемося, що куркуль сяде нам на шию. Гультяй Колективна праця. 1931, 07.02.

*** Горе-голова Голова Бондурівської с-ради Юрченко Павло сам зриває підготовку до весняної с-г кампанії. Він перед вступом до колгоспу сам продав коня і тим дав приклад одноосібникам спродувати тяглову силу. Сільрадо, приборкай підкуркульника-голову, що тебе плямує. Правдивий

Газетним рядком

Тепер Китайгород веде перед Ще в минулому р. Китайгород являв собою глитайське затуркане село. У ньому майже зовсім не вели виховної роботи серед населення, а куркуль крутив біднотою, як хотів. Наслідком цього була заборгованість по фінансових справах в розмірі 19 000 крб., і село стояло на останньому місці в районі по виконанню інших чергових завдань. Але 3-й вирішальний рік п’ятирічки вніс ґрунтовні зміни й у життя села. Поруч з підсиленням керівництва з боку району, став зворушуватися й актив села. Тепер колишнє затуркане несвідоме село колективізувалося на 94 % і не тільки в основному впоралося з черговими завданнями, а навіть бере на громадський буксир відсталі села. Коваленко Колективна праця. 1931, 05.03.

*** Не дбають У Бондурівському колгоспі “Червона нива” немає кому підтримувати порядок. Сіно розкидане по подвір’ї. Усі вози лежать там поперекидані. Той без колеса, а той зовсім поломаний. Усе це заметене снігом. Рада колгоспу не турбується: “Зимою вони не потрібні”, — таку відповідь можна почути від голови колгоспу Христенка Ераста. Він, мабуть, забув, що цього р. за браком возів та саней затримувалася вивозка цукрового буряку.

Малий Колективна праця. 1931, 13.03.

*** Куркульські недобитки агітують У Стримівці є міцні середнячки, як Нестір (прізвище нерозбірл. — Авт.) і Крячко Михайло, що ведуть агітацію проти вступу до колгоспу. Зберуть навколо себе бідноту та й почнуть умовляти: “Не йдіть до колгоспу, бо будете тільки робити, не розгинаючи спини, а не заробите нічого. Хліба вам не дадуть, бо все піде на заготівлю”. Слід уже вдарити по куркульських недобитках та припинити їх шкідницьку роботу. Ворон

Розкуркулення на Олександрівщині

15 березня перший день пробного виходу в поле Не спинити куркулям та підкуркульникам потужнього зростання колгоспів. Стримівка, Омельгород, Бірки І до цього часу тупцюють на місці. Пов’язати останні дні готування до сівби з нещадною боротьбою за суцільну за ліквідацію глитая, проти опортуністів всіх ґатунків. Колективна праця. 1931, 15.03.

*** За хуліганство до права! У с. Розумівці терармійці Артполку оголосили себе ударниками по проведенню весняної посівкомпанії по колгоспу “Червона нива”. Але й цій роботі ворожий елемент хоче перешкодити, дискредитуючи ударників. Підкуркульник Лисенко Євлампій, непомітно пробравшись до списку, що висів у конторі колгоспу, поставив на ньому й своє прізвище, дописавши “ударники по самогон”. Сільрадо, негайно притягни хулігана до права, аби в корні присікти його розкладницьку роботу. Кривенко

Розбазарює робочу худобу І до цього часу, не зважаючи на відповідні заходи сільради, куркулі не припиняють розбазарювання робочої худоби. Так, у Бондурові куркуль Подолян Павло нещодавно продав гарного коня. Аби виправдати себе, він каже: “Я інвалід, мені нема з чого жити”. Чому ж він до цього р. не згадував про свою непрацездатність, а як замайнулося коня продати, то зразу зробився інвалідом? Бідното! Не допусти, щоб клясовий ворог обдурював тебе й вів зривницьку роботу. Треба дати йому належну відсіч, розкуркуливши його та притягнувши до права. Гордій Грива Колективна праця. 1931, 20.03.

Газетним рядком

*** Віддав свиню на квартирю У с. Бондурово є куркуль Ткач П., що весь час викручується від виконання твердого завдання по м’ясозаготівлі. Була у нього свиня. Усім відомо, що вона його власна, але тепер він відхрещується від неї: “Це не моя свиня, — каже він, — це моєї сестри, що вийшла заміж”. Нарешті, щоб більш йому повірили, відігнав цю свиню аж до сестри. Сільрадо, розпізнай, чия це свиня, та дай відсіч самому куркулеві й тим, що захищають куркулів і їхніх свиней зустрічають, як рідних. Гордій Грива Колективна праця. 1931, 28.03.

*** Підкуркульники Сіренко й Чумак гальмують збирання посівматеріалу 16 березня, коли голова фахової кооперації с. Н.-Верещаки Савченко Андрій проводив куткові збори по питанню посівкомпанії, підкуркульники Сіренко М. та Чумак Василь всіма силами намагалися зірвати збори. Деякий час їм це не щастило, але нарешті, коли поставили на голосування питання про усуспільнення посівматеріалу та реманенту, вони одмовилися голосувати, створивши коло себе ворожий гурток і зірвали збори. С-радо! Дай негайну відсіч зривникам! П. Піщаний

Сільрадо, дай їм відсіч! В Івангороді дуже гальмують заготівлю картоплі, курей та крашанок підкуркульники Німченко М., Німченко А. і Мельник С. На зборах вони горланять, що в них нічого немає і що з них останню шкуру деруть. Членів куткової комісії, що заходять до них по будь-якій справі, вони прямо женуть з хати. Сільрадо, притягни зривників до прав за злісне невиконання чергових завдань!

Дописувач Колективна праця. 1931, 05.04.

Розкуркулення на Олександрівщині

*** Тут живуть у згоді з куркулем По куркульських господарствах не виконали до цього часу жодного грама хлібозаготівлі: Село В.-Верещаки Голиково Івангород Красносілка Омельгород

Голова сільради Чернецький Севастюк Кучеренко Коваленко Куціший Колективна праця. 1931, 13.08.

*** Жодного центнера хліба приватникові! Викоренити опортуністичне потурання глитаям! Рішучим наступом на куркуля, боротьбою з опортуністичними самопливними методами роботи — забезпечимо успіх хлібозаготівель! Зведення про хлібозаготівлю на 15 серпня По колгоспах: Ведуть перед Бірки І — 62 % Олександрівка — 50,6 % Ганебно відстають Кримки — 7 % Райгород — 2, 2 % По одноосібному сектору: Несватково — 104 % Бірки — 79 % Нічого не заготовили: Бовтишка, Голиково, Івангород, Красносілка, Поселянівка, Ставидла, Стримівка, Соснівка По куркульсько-заможніх: Стара Осота — 101 %, Несватково — 100 % Заготовили 0 % Чорна таблиця Івангород Китайгороод Омельгород Поселянівка Стримівка

Голова сільради Кучеренко –//– Кузьменко –//– Куціший –//– Тимко –//– Лончинський

Попередити всі сількомісії, що невиконання плянів твердоздаванцями ближчої п’ятиденки розглядатиметься як найтяжчий злочин, скерований на зрив державного завдання.

Колективна праця. 1931, 18.08.

Газетним рядком

*** Підкуркульник Погорілий зриває хлібозаготівлю Днями на засіданні пленуму Ставидлянської сільради розглядалося питання про виконання пляну хлібозаготівлі. У дебатах на доповідь голови сільради виступив підкуркульник Погорілий Петро, що почав агітувати проти хлібозаготівельної кампанії, кажучи, що плян нереальний, що спочатку треба собі хліб розділити, а тоді вже й державі і т. ін. До Погорілого приєднався ще один прибічник глитайні, Іщенко Олександер. Цікаво знати, як пролізли ці куркульські агітатори до складу сільради? Шпилька Колективна праця. 1931, 30.08.

*** Хто верховодив у колишньому колгоспі ім. Шевченка. Куркульську зграю розкладників судитиме пролетарський суд Сентовську артіль ім’я Шевченка розпущено за злісне невиконання пляну хлібозаготівель, розбазарювання, систематичну крадіжку хліба, найбільшу засміченість куркульсько-антирадянським елементом. Сталося все це у колгоспі лише тому, що навіть в правлінні тут знайшли собі притулок клясові вороги — шкідники колгоспного будівництва. Ось вони: голова правління — Щорба Яків — міцний середняк; член правління Антонов Павло — експертник, якому було доведено пляна до двору… Такий самий плановик — член правління Живицький Іван. Голова ревізійної комісії — Армаш Федір (він же польовод) — за соцстаном куркуль. …Всю цю зграю розкладників нині заарештовано, незабаром за всі злочинства вони дадуть відповідь перед пролетарським судом. Біндеров Соціялістичий темп*. 1931, № 127 (161).

* Газета “Соціялістичий темп” — орган РПК, РВК та райпрофради Знам’янського району.

Розкуркулення на Олександрівщині

*** Куркульську ватагу до права Сентовська сільрада ухвалила — змолотити хліб куркульських господарств. Але класовий ворог — куркуль зчинив шалений опір цій постанові. Коли комсомольці, разом з молоддю-колгоспниками та активом села зайшли до куркуля Руца М., щоб змолотити хліб, їх зустріла п’яна ватага його прихильників-підкуркульників. Куркуль Руца кинувся на т. Живіцького бити, розірвав одяг. П’яну зграю куркулів на чолі з Руцом негайно приборкати. Хай куркульня за антирадянські вчинки дасть відповідь перед судом.

Чужий

Не може бути двох думок: це зрив хлібозаготівлі Голова правління колгоспу “Перемога” Федварської сільради уперто відмовляється від виконання плянів хлібозаготівлі. Він каже колгоспникам: “Треба в першу чергу засипати свої комори, роздати на їдців, а потім … хлібозаготівля!” Цей куркульський дудар хитро посилається на нестачу тяглової сили для вивозу хліба, а сам на парі добрих коней возить до Зінов’ївську картоплю на базар. Не може бути двох думок: це протиколгоспні, куркульські дії, це злочинне зривання бойових завдань хлібозаготівлі. Косатик

Куркульські викрутаси Оскаженілий класовий ворог-куркуль на кожному кроці чине шалений опір хлібозаготівлі. У безсилій люті він ладен до таких виступів, як це було позавчора в селі Цвітній. Коли сільрада застосувала до куркуля Левицького Івана закон від 4 липня 1929 р. за невиконання твердих завдань, він прилюдно підпалив свою хату. Але даремні спроби куркуля в такий спосіб викликати до співчуття колгоспних колгоспівських мас, бідняків, середняків. З усієї більшовицькою рішучістю, не зважаючи на будь-які куркульські витівки куркуля буде примушено виконати тверде завдання. Брайко Соціялістичий темп. 1931, 25.08.

Газетним рядком

*** Постанова бюра Знам’янського РПК від 26 грудня 1931 р. За злісне невиконання пляну хлібозаготівель, розбазарювання, організовану крадіжку хліба — Сентовську (нині с. Родниківка) артіль Шевченко — розпустити, правління колгоспу віддати до суду. … Запропонувати фракції РВК та РКС Сентовському партосередкові забезпечити виконання пляну хлібозаготівель колишніми колгоспниками колишньої артілі “Шевченко”, шляхом доведення твердих плянів до куркульських дворів та шляхом масової роботи серед решти колгоспників домогтись самообов’язання їх щодо виконання пляну колишнього колгоспу. Фракції РВК зробити перерахування сільгоспподатку, самообкладання, культзборів тощо, та забезпечити негайне стягнення цих податків та кредитів з колишніх колгоспників безспірним порядком. Передати всю землю, реманент, тяглову силу і все усуспільнене майно колгоспам с. Сентово, що вони вже виконали плян хлібозаготівель. Соціялістичий темп. 1931, 27.12.

*** Припинити розкрадання Неодноразово вже писалося про крадіжки колгоспного майна в голиківському колгоспі “Борець”, але й досі вони тривають. Деякі члени колгоспу, що очищають посівматеріял, його крадуть. У Чабанової Явдохи правління витрусило в чоботях 1 кіло ячменю. Витрушено і в інших жінок, але комірник Луценко Г. про це мовчить. За днів 6 украдено 7 нових мішків, що коштують 35 крб. К. Колективна праця. 1933, 07.01.

*** Куркульських агентів покарано

До Соснівського колгоспу і в керівні органи села пролізли клясові вороги. Дбаючи лише за себе, робили вони різні зловживання. Нарсуд засудив за це: Бабича Захара — голову колгоспу, Майданника Григорія, комірника, та Метелицю Юхима, вагаря, до позбавлення волі в загальних місцях ув’язнення терміном на 8 років кожного; Бабича Євгена, зав господарства, та Бабича Івана, польовода, — на 5 років кожного; Салія, комірника, і Пугача Романа, рахівника, — на 2 роки. Саламашенко Колективна праця. 1933, 11.01.

Розкуркулення на Олександрівщині

*** Куркульську зграю покарано У ніч проти 3 липня група розкуркулених і ледарів: Ващенко Андрій (розкуркулений), Левченко Трохим (розкуркулений, судився 1932 р. за розкрадання хліба), Сигида Андрій (під слідством за кражу бичка в Н.-Верещацькій філії р-г., де був сторожем), Чорногорець Гриць та Чумак Тетяна (перетримує злодіїв) — позрізали в Н.-Верещацькому колгоспі “Червоний сіяч” колоски. В час обшуку ці колоски знайдено у перелічених розкуркулених злодіїв. 6 липня нарсуд на місці, в присутності більше 150 колгоспників, розглянув цю справу. Як і завжди, ця зграя пробувала викрутитись, що “колоски різав не я, а діти”, “де вони взялись — мені невідомо”, що “це колоски з мого городу” і т. д. …Нарсуд, установивши, що це організована від куркулів крадіжка, спрямована на розвал колгоспу… засудив цю зграю: Левченка Т., Ващенка А. до позбавлення волі в далеких таборах на 8 років; по відбутті — висилка на 9 років, поразка в правах на 5 років кожного. Чорногорець Г., Сигида А. до позбавлення волі на 7 років, Чумакова на 3 роки. Зараз же після суду засуджених спрямовано до Бупру. … Колгоспники зустріли вирок із задоволенням, укривши останні слова вир. оплесками. Мовчан, Городиський, Зеленський Колективна праця. 1933, 11.07.

Газетним рядком

Використана література 1. Реабілітовані історією. Кіровоградська область (далі — РІКО). — Кірово-

град, 2007. — Т. 4. — С. 42. 2. Державний архів Кіровоградської області (далі — ДАКО). — Ф. 430. — Оп. 1. — Спр. 60. — Арк. 40. 3. ДАКО. — Ф. 430. — Оп. 1. — Спр. 60. — Арк. 1. 4. ДАКО. — Ф. 430. — Оп. 1. — Спр. 60. — Арк. 4. 5. ДАКО. — Ф. 430. — Оп. 1. — Спр. 60. — Арк. 5. 6. ДАКО. — Ф. 430. — Оп. 1. — Спр. 60. — Арк. 11. 7. ДАКО. — Ф. 430. — Оп. 1. — Спр. 60. — Арк. 6. 8. ДАКО. — Ф. 430. — Оп. 1. — Спр. 60. — Арк. 8. 9. ДАКО. — Ф. 430. — Оп. 1. — Спр. 60. — Арк. 13. 10. ДАКО. — Ф. 430. — Оп. 1. — Спр. 60. — Арк. 11. 11. ДАКО. — Ф. 430. — Оп. 1. — Спр. 60. — Арк. 14. 12. ДАКО. — Ф. 430. — Оп. 1. — Спр. 60. — Арк. 15. 13. РІКО. — Кіровоград, 2007. — Т. 4. — С. 112. 14. ДАКО. — Ф. 430. — Оп. 1. — Спр. 60. — Арк. 23. 15. ДАКО. — Ф. 430. — Оп. 1. — Спр. 60. — Арк. 24. 16. РІКО. — Кіровоград, 2007. — Т. 4. — С. 90. 17. ДАКО. — Ф. 430. — Оп. 1. — Спр. 60. — Арк. 25. 18. ДАКО. — Ф. 430. — Оп. 1. — Спр. 60. — Арк. 26. 19. ДАКО. — Ф. 430. — Оп. 1. — Спр. 60. — Арк. 28. 20. ДАКО. — Ф. 430. — Оп. 1. — Спр. 60. — Арк. 30. 21. ДАКО. — Ф. 430. — Оп. 1. — Спр. 60. — Арк. 31. 22. ДАКО. — Ф. 430. — Оп. 1. — Спр. 60. — Арк. 32. 23. ДАКО. — Ф. 430. — Оп. 1. — Спр. 60. — Арк. 40. 24. ДАКО. — Ф. 430. — Оп. 1. — Спр. 60. — Арк. 43. 25. ДАКО. — Ф. 430. — Оп. 1. — Спр. 60. — Арк. 49. 26. ДАКО. — Ф. 430. — Оп. 1. — Спр. 60. — Арк. 50. 27. ДАКО. — Ф. 430. — Оп. 1. — Спр. 60. — Арк. 51. 28. ДАКО. — Ф. 430. — Оп. 1. — Спр. 60. — Арк. 58. 29. ДАКО. — Ф. 430. — Оп. 1. — Спр. 60. — Арк. 65. 30. ДАКО. — Ф. 430. — Оп. 1. — Спр. 60. — Арк. 78. 31. Білошапка В., Петренко І. Голодомор1932–1933: Олександрівський вимір. — Кіровоград, 2006. — С. 69. 32. ДАКО. — Ф. П. 2. — Оп. 1. — Спр. 1878. — Арк. 15.

Розкуркулення на Олександрівщині

33. ДАКО. — Ф. П. 2. — Оп. 1. — Спр. 1878. — Арк. 442. 34. ДАКО. — Ф. П. 2. — Оп. 1. — Спр. 1878. — Арк. 67–75. 35. ДАКО. — Ф. П. 2. — Оп. 1. — Спр. 1954. — Арк. 442. 36. ДАКО. — Ф. П. 2. — Оп. 1. — Спр. 1878. — Арк. 75. 37. ДАКО. — Ф. П. 2. — Оп. 1. — Спр. 1954. — Арк. 503. 38. ДАКО. — Ф. П. 2. — Оп. 1. — Спр. 1954. — Арк. 442. 39. ДАКО. — Ф. П. 2. — Оп. 1. — Спр. 1878. — Арк. 93. 40. ДАКО. — Ф. Р. 184. — Оп. 1. — Спр. 67. — Арк. 406. 41. ДАКО. — Ф. П. 2. — Оп. 1. — Спр. 1878. — Арк. 96. 42. РІКО. — Кіровоград, 2007. — Т. 4. — С. 72. 43. РІКО. — Кіровоград, 2007. — Т. 4. — С. 90. 44. РІКО. — Кіровоград, 2007. — Т. 4. — С. 114. 45. РІКО. — Кіровоград, 2007. — Т. 4. — С. 115. 46. РІКО. — Кіровоград, 2007. — Т. 4. — С. 115. 47. РІКО. — Кіровоград, 2007. — Т. 4. — С. 115. 48. РІКО. — Кіровоград, 2007. — Т. 4. — С. 118. 49. РІКО. — Кіровоград, 2007. — Т. 4. — С. 143. 50. РІКО. — Кіровоград, 2007. — Т. 4. — С. 96. 51. РІКО. — Кіровоград, 2007. — Т. 4. — С. 58. 52. РІКО. — Кіровоград, 2007. — Т. 4. — С. 61. 53. РІКО. — Кіровоград, 2007. — Т. 4. — С. 68. 54. РІКО. — Кіровоград, 2007. — Т. 4. — С. 84. 55. РІКО. — Кіровоград, 2007. — Т. 4. — С. 108. 56. РІКО. — Кіровоград, 2007. — Т. 4. — С. 71. 57. РІКО. — Кіровоград, 2007. — Т. 4. — С. 102. 58. РІКО. — Кіровоград, 2007. — Т. 4. — С. 84. 59. Газ. “Колективна праця”. — 1931. — 20 бер. 60. Газ. “Соціялістичний темп”. — 1931. — № 119 (154). 61. Газ. “Соціялістичний темп”. — 1931. — № 93 (128). 62. Газ. “Соціялістичний темп”. — 1931. — № 110 (145). 63. Газ. “Соціялістичний темп”. — 1931. — № 118 (153). 64. Національна книга пам’яті жертв голодомору 1932–1933 років в Україні. Кіровоградська область. — Кіровоград, 2008. — С. 425. 65. Газ. “Соціялістичний темп”. — 1931. — № 61 (98). 66. Газ. “Соціялістичний темп”. — 1931. — 25 серп. 67. Газ. “Соціялістичний темп”. — 1931. — № 109 (144). 68. Газ. “Соціялістичний темп”. — 1931. — № 93 (128). 69. Газ. “Соціялістичний темп”. — 1931. — № 106 (114). 70. Газ. “Соціялістичний темп”. — 1931. — 25 серп. 71. Газ. “Колективна праця”. — 1931. — 30 лип. 72. Газ. “Колективна праця”. — 1931. — 2 черв. 73. Газ. “Соціялістичний темп”. — 1931. — № 116 (151). 74. Газ. “Соціялістичний темп”. — 1931. — 27 груд. 75. Газ. “Колективна праця”. — 1931. — 18 серп. 76. Газ. “Колективна праця”. — 1931. — 18 серп. 77. Газ. “Колективна праця”. — 1931. — 5 вер.