1|winter2014
awesome students` magazine
PLCB winter `14
PCLBmag| 2
W I N T E R `14 Дмитро Домашенко Загорнися у ковдру, завари духмяного чаю, відкрий новий номер PLCB та насолоджуйся. Ніщо так не зігріває в холоди, як відчуття задоволення.
3 6 8 10
ONUKA u-prom 24 тиждень на двадцятку Як стати студентом.. у португалii
14 16 18 20
julia gvozdyova home bakery кпiшнi коктейлi
into the wild унiверситет 2.0 просто додай online
24 28 30
Bahroma
100 дрiбничок анти-кафе «бергамот»
3|winter2014
onuka
PCLBmag| 4 Минулого місяця відбувся дебютний концерт гурту ONUKA в повному його складі. Кореспондентам PLCB пощастило особисто поспілкуватись з вокалісткою та автором ідеї проекту Натою Жижченко. У інтерв’ю вона поділилась з нами спогадами про студентські роки, досвід прогулювання пар, здаванняі сесії, про творчість, минулі проекти Tomato Jaws та Kooqla, а також планами на майбутнє.
Анжела Дудник
Основні учасники гурту ONUKA: Ната Жижченко — фронтвумен, генератор ідей; Маша — барабанщиця, молода, енергійна, «запальничка»; Дарина — відповідає за клавішні та усілякі електронні девайси; Євген — бандурист. Додатковий склад для антуражу: тріо духових (два тромбони та валторна). Про ONUKA Ідея існувала в моїй голові багато років неоформленою. Почали її реалізовувати минулого літа. Допоміг мені в цьому Євген Філатов. Він відповідає за аранжування, «музичну упаковку». Під час зйомок відеокліпів Євген виступає режисером, але сам любить називати себе арт—директором. Наша співпраця почалась зі спільних реміксів для Tomato Jaws та виступів дуетом. Можна сказати, що ONUKA – колаборація двох людей. Ідеї, зміст та наповнення мої, а він допомагає втілювати все це у реальність. Без когось одного ONUKA не існував би в такій формі, в якій є зараз. Про Tomato Jaws, Kooqla В перекладі з американського сленгу Tomato Jaws – «губи вродливої дівчини». Гурт проіснував 11 років, пережив багато музичних трансформацій та змін кількості учасників. Проект був дещо авангардним, ентузіазм пішов на спад, варто було запам’ятатись людям яскравими, до того як справа остаточно занепаде. До того ж, в учасників з’явились свої окремі проекти, справи. В Kooqla я виступала паралельно з існуванням Tomato Jaws, але часу на обидва проекти не вистачало, тому обрала більш рідний, близький мені – другий. Про навчання У 2007 році закінчила Університеті культури і мистецтв. Сидячи на лекціях, думала, що час йде у зворотному напрямку. У групі 52 людини, із них — двоє хлопців. У мій перший навчальний день більш всього засмутило те, що багато одногрупників розмовляли
нереальним суржиком. Єдине, що мене тоді втішало, це те, що навчалась я на бюджеті. Якби мені довелося ще за таке навчання платити, то точно звідти пішла б. Також довгий час я жалкувала через обрану спеціальність, адже лекції, що нам читали, були безглуздими. Лише назва предметів приваблювала, а їх зміст – повна маячня. Мені було дуже шкода свого часу, тому з другого курсу на пари перестала ходити взагалі. Я приходила лише на сесію, перед цим відксеривши та вивчивши конспект Валі — дівчини, яка ходила постійно на всі пари та сиділа на першій парті. Здавала іспити на 5, ще й допомагала іншим студентам. Так я навчилась засвоювати велику кількість інформації за короткий час. Жодного разу не давала хабаря, всі оцінки заробляла виключно власними зусиллями. Про професію Зараз так склалось життя, що професія «Етнокультуролог» мені дуже допомогла. Схоже, я єдина з усього потоку, хто працює за спеціальністю. По-перше, мій проект пов’язаний з цією тематикою, по-друге, викладаю факультативи етномузики та етнокультури в школі розвитку «Smart school».
________________ Менi було дуже шкода свого часу, тому з другого курсу на пари перестала ходити взагалi. Я приходила лише на сесiю, перед цим вiдксеривши та вивчивши конспект.
5|winter2014 Про нездійсненні мрії Довгий час шкодувала, що не пішла на перекладацьку спеціальність. Ще однією ідею було піти в медицину, щоб мати хоча б якісь корисні навички. Хоча, знаєш, жалкування — марна справа. Навчаючись в цьому університеті, я мала багато вільного часу, завдяки тому, що не ходила на пари. Таким чином я мала змогу займатись тим, що мені подобається, творчо розвиватись і завдяки цьому стала тим, ким я є. Про хобі Цікавлюсь усім, що пов’язано з Чорнобильською катастрофою. Книги, документальні матеріали, їжджу туди, збираю емоції, намагаюсь розширити знання в цій сфері. Писала дипломну магістерську роботу на цю тему в університеті, а саме про вплив катастрофи на культурні регіони полісся. Досить незвична тема. Велику частину займала практична робота. Їздила туди з подружкою, опитували бабусь, які ще там живуть, і тих що переїхали. Порівнювали таким чином культуру, музику. Робота вимагала творчого підходу, тому була дуже приємною та цікавою для мене. З душею робила, здивувала викладачів й отримала максимальний бал. Про дитинство У мене музична сім’я. Дідусь – відомий майстер фольклорних музичних інструментів. В 4 роки він подарував мою першу сопілку, з того дня моя любов до цього музичного інструменту триває. Мама вчила мене музиці з чотирьох років, тому я завдячую їй своїми успіхами в творчості. Скільки себе пам’ятаю, постійно брала участь в різних конкурсах. Окрім музики ще дуже любила комп’ютерні ігри, багато часу могла проводити граючи в них. Про плани Хочеться гастролювати Україною і закордоном, поширювати українську електронну музику, збільшувати аудиторію слухачів.
Фото: Ксюша Рябокінь
uprom24
Фото: Максим Крівенцев
PCLBmag| 6
Дмитро Коваленко, з яким PLCB випала нагода поспілкуватись — один із хлопців, в чиїх світлих головах виникла ідея створити мобільний додаток, про який далі піде мова.
Богдан Кривенко
Слова мудрості: «Когда ты приходишь со своей идеей ко взрослым людям и они смотрят на тебя как на сельского дурачка, главное — не ссать в компот». Дмитро Коваленко Сфері діяльності: мобільні додатки. Дата старту: 2013 рік. Перші інвестиції: 0 грн. Офіційний сайт: https://uprom24.com/ Засновники: Дмитро Коваленко, Артем Анопрієнко, Олександр Парієнко. Освіта: бакалаври ФІОТ НТУУ “КПІ”. Що: мобільний додаток для сканування дисконтних карток та отримання знижок UProm24.
Як все почалося Це сталось кілька років тому. Думка “дозрівала”, доки хлопці не опинились на третьому курсі, далі праця над додатком пішла на повну. Розробники, звичайно, нервували, бо це був їх перший «дорослий» проект. Але страхи були марними, вже незабаром знайшлися інвестори, які побачили потенціал. Перший заробіток Додаток тільки нещодавно отримав життя, тому про заробіток казати ще рано. Втім, вже знайшлися клієнти, які зацікавлені у стартапі. Наприклад, ресторан «Терраса» та Європейський університет у Києві.
7|winter2014 Витрати UProm24 не потребує великих коштів на своє утримання (бо це ж не мішки з рибою, а мо більний додаток), тому найбільшими «витратами» можна назвати час, що йде на роз робку та діалог з майбутніми клієнтами. Чим є проект зараз У багатьох із нас є незліченна купа дисконтних карток із «Сільпо», «Дольчє і Габбана» та інших гріхів капіталізму. Картки губляться та й носити з собою гаманець, що більше нагадує цеглину, якось не солідно. Кожен погодиться, що зручніше, якби функції усіх карток можна було б зібрати в одній... Зараз це додаток для телефону, що сканує штрих-коди усіх карток і заносить їх до своєї бази даних. Можливо, наступного разу в магазині ти замість картки простягнеш касиру свій телефон. Але, на превеликий жаль, багато далеких від технології людей можуть тебе відправити куди далі. «І відправляли, та не раз» — з усмішкою каже мені Дмитро. Звичайно, на компактній альтернативі дисконтних карток далеко не поїдеш. То лише вершина айсберга. Коли проект набере обертів, настане другий етап: знижки. Уяви, заходиш до закладу, що став партнером UProm24, отримуєш можливість відсканувати QR-код. Ця дія дозволить отримати n% знижки в магазині за однієї умови: у соцмережах від твого імені буде викладено повідомлення, на кшталт: «У [назва закладу] тусуються модні пацики, приходь до нас!» Чим більше сторінок в соцмережах ти маєш, тим більшою буде знижка. Здається, безпрограшний план: ти економиш кошти, заклад отримує рекламу за смішною ціною. За принципом «сарафанного радіо», один такий пост побачать усі твої друзі, ймовірно, хтось із них зацікавиться цим закладом. Коштує це для підприємства не багато: за кожен такий «скан*», він буде платити невеличку суму, що не перевищує 1 гривні. Прибуток Зараз у хлопців нема чіткого «прейскуранту» на свої послуги, але планується, що заклад під час реєстрації вноситиме на свій рахунок певну суму грошей, а потім з цих грошей буде платити UProm24 невеликий відсоток за кожне сканування QR-коду. Основні проблеми Для того щоб проект став відомим і пошире-
ним, треба створити велику клієнтську базу. А щоб створити велику клієнтську базу, потрібно аби проект був відомим і поширеним Щоб ідея стала дійсно успішною, хлопцям потрібно знайти рішення цієї проблеми. Плани на майбутнє На даний момент проект знаходиться у процесі тестування, й існує небагато місць де можна скористатися цим додатком (повна карта доступна на сайті). Але вже зараз ви можете завантажити його на свій смартфон для ознайомлення. Коли проект більш-менш стане на ноги, хлопці хочуть зробити контрольний постріл у голову конкурентів і ввести ще одну особливість у свій додаток: партнерську програму, що приверне увагу багатьох голодних студентів. Іншими словами, будь-хто може підключити заклад до мережі UProm24 за реферальним посиланням** та отримувати відсоток від кожного сканування QR-кода. Але не потрібно сподіватись на шалені прибутки — якісь великі мережеві ресторани у кращому випадку попросять вас піти куди далі. А ось маленькі заклади які так потребують реклами і не дуже коштовної — це саме те. І в цьому, як на мене, геній цього стартапу. Звичайно, якщо до мережі підключаться 2 кафе, ніхто й оком не поведе. А якщо 5? 10? 100? Коли вся карта буде засіяна мініатюрними закладами, що підключені до мережі UProm24, то на це зможе клюнути більша риба. І ось таким хитрим, повільним але впевненим шляхом UProm24 завоює Київ, а потім усю країну, у чому й бажаємо їм успіху.
Uprom24 в Google Play
Uprom24 в App Store
* — процес знімання QR-кода на камеру мобільного пристрою. У разі потрапляння QR коду на екран телефону, виконується програма закодовано у ньому (у випадку UProm24 – це отримання знижки, та відсилання повідомлення у соціальну мережу). ** — посилання на реєстрацію в мережі у якому вказано людину, яка запросила вас до неї. Людина запрошувач отримує певні бонуси за кожну людину, яка зареєструється за її посиланням (у випадку UProm24 – це отримання відсотка від прибутка).
PCLBmag| 8
Ілюстрація: Марія Ізюмова
Тиждень на двадцятку
9|winter2014 Ох ця солодка мить, коли отримуєш стипендію! Перераховуєш грошики раз за разом і не можеш остаточно визначитися, куди ж їх витратити. Після декількох гарних тус на Поляні та чудового подарунку для своєї дівчини, ти розумієш, що «на мєлі». Дивишся у свій гаманець і бачиш там останню потрьопану двадцятку. Хтось починає хавати мівіну та впадати у паніку, а хтось такий, як я, говорить «CHALLENGE ACCEPTED» та починає думати про те, як прожити тиждень на 20 грн., не зіпсувавши свій шлунок. Проекспериментувавши, я вирішив поділитися порадами, які допоможуть тобі не померти з голоду, якщо втрапиш у схожу ситуацію.
Богдан Дроздов
Порада перша: якщо бодай трохи розумієшся в компах чи просто вмієш гуглити, то можеш перевстановлювати дівчатам Windows або робити лаби з проги. За такі дрібнички у якості винагороди поїдатимеш котлети з пюрехою. А можна схитрувати ще більше — просто прийти в гості до дівчат, щось нахімічити з їх ноутбуком, а потім самому ж його лагодити і знову отримати велетенську порцію смачної їжі за врятованого від Троянського коня ноута. Але не намагайся хімічити з компами дівчат, які добре розуміються у тому, як функціонує техніка. Бо тоді тобі перепаде на горіхи — виженуть стусанами під зад, та ще й голодним. Порада друга: коли хтось варить або смажить на кухні, він буває відходить від плити. В цей момент можна поласувати його творінням. Якщо тебе спалять, то ти з розумним обличчям, розжовуючи, повинен сказати: «Відмінно зроблено, правда трохи треба досолити». Після цього поплескай кулінара по плечу й, ледве вийдеш із кухні — біжи щосили. Недолік цього способу — велика ймовірність бути травмованим черпаком, сковорідкою або іншим підручним предметом. Порада третя: у супермаркетах часто проводять дегустації: сиру, ковбаси, м’яса тощо. Ти, як голодний студент, можеш все це спробувати. На власному досвіді доведено: за один похід в Ашан я спробував хліб, сир, ковбасу та ще й трохи червоної ікри. Можна сказати, що я з’їв нічого собі такий бутерброд. Але тут теж є небезпека — дівчата, які проводять такі дегустації, будуть скоса дивитися на тебе й думати: «От ніщеброд». Та не переймайся, якщо не хочеш спокусити її еротичним поїданням їжі. Порада четверта: якщо ти не встиг, не зміг чи не захотів записуватися у профік, то це не біда, якщо у тебе є знайомі, які його відвідують. Там (як мені відомо), якщо ти прийшов зі своїм лотком, то можна отримати добавку з собою. Попроси свого товариша, що б він провернув цю аферу або ж чекай добровольця під профіком із лотком і вмов
його взяти добавки, розповівши свою слізну історію про голодування. Єдина вада цього способу в тому, що можна відхватити власним же лотком від розлюченої працівниці профілакторію. Порада п’ята: запровадити у кімнаті комунізм і отримати доступ до сусідських харчів. Переконати сусідів можна законом бумеранга: «Заділись котлетою своєю й вона до тебе ще не раз вернеться». З власного досвіду кажу — це дуже зручно. Наприклад, взяти півчашки гречаної крупи у сусіда: і він не збідніє, і ти не голодний. Ще б невеличку отбівнушечку та шматок батона — то вже й царська вечеря буде. З цього методу можна отримати зиск, якщо поділитися гречкою з власником і сказати йому: «Митимеш каструлю». Ти готував, він куштував — то й помиє. Щоправда, є застереження: не хавай їхню їжу більше, аніж свою, бо є шанс отримати великих люлєй. Порада шоста: вари суп! Доведено: якщо поставити на вогонь каструлю з водою, то за годину буде суп із картоплею, морквою й вермішеллю, а як пощастить, то й шматком м’яса. Заходиш до сусідської кімнати і кажеш: «Хлопці, варю суп і лише картоплі не вистачає. Можете трохи дати?» Дадуть точно, якщо у них є! Йдеш далі по кімнатах, але цього разу не вистачає моркви та цибулі. І так доки не збереш усе необхідне. Звичайно, найскладніше буде дістати м’ясо, але й без нього зварити суп з нуля — це круто! Мінусів у якості синців не знайдено, але пошуки можуть розтягнутися у часі на годину чи більше. Як бачиш, не померти з голоду в гуртожитку— реально! Я досі живий, а ще зрозумів, що моя потрьопана двадцятка досі у гаманцеві лежить. Її треба використовувати у тому випадку, коли вже ніде їжі не дістати. Купуй крупу — вона збільшується у розмірах вдвічі й буде тебе довго годувати. Можливо, цей тиждень буде й не найситнішим у твоєму житті, але точно найвеселішим. Щасти!
Ілюстрації: Ілона Мироненко
PCLBmag| 10
Як стати студентом .. у Португалii i не облажатись Особисто для тебе ми впіймали за хвоста Ксюшу Сороку (яка навчалась у Португалії) і влаштували детальний допит. Якщо тобі дійсно хочеться не впасти в депресію після отримання бакалавра , ще маєш час підготуватись до магістратури. Мова піде про гарячу програму навчання в солодкій країні і про те, які пробні камені на тебе чекають.
Катерина Пташка
11|winter2014 Вичерпну інфу можна знайти в міжнародному відділі КПІ ( http://kpi.ua/kpi_links). 1. Сертифікат з англійської мови. Перший пункт, на якому в тебе можуть виникнути складнощі. Вирішення: • або сертифікат з КПІ, який виписує твій вчитель з англійської мови; • або доведеться здавати IELTS чи TOEFL. Перешкоди: перш ніж їхати, тобі потрібно дізнатись, який сертифікат потрібен. Треба записатись на якусь дату, щоб скласти іспит. І якщо рівень не дуже задовільний, треба підтягнути раніше, ніж здаси тест.. Необхідно: • гроші та час; • знання мови на рівень, необхідний для участі; • дізнатись про вимоги заздалегідь. Далі йдуть інші документи, перелік яких окремий для кожної програми. Щоб дізнатись – заходь на сайт програми навчання. (http://eeas.europa.eu/delegations/ukraine/ projects/youth/erasmus_mundus_uk.htm) 2. Битва з деканатом за документи. Для цього тобі доведеться перетворитись на Баффі, озброїтись кілком та витримкою, бо тобі необхідно відвоювати. Необхідно: виписка оцінок за всі роки навчання (перекладена на англійську і затверджена нотаріусом ). ЛАЙФХАК: надійніше робити переклад в першому корпусі. 3. Зібрати врожай рекомендаційних листів. Перешкоди: • вмовити декана написати хоча б один; • вполювати викладачів, які до тебе толерантно ставляться; • задуматись над своєю поведінкою. ЛАЙФХАК: бери мінімум 1-2 листи. 4. Народити мотиваційний лист. Перешкоди: • ти не жінка; • в тебе куца фантазія; • ти пасивний студент; ЛАЙФХАК: лист підкріплюється разом з усіма документами і завантажується на сайт. В листі ти маєш написати, чому ти такий класний і чому ти так рвешся до Португалії.
5. Видобути ескалібур – витяг із засідання кафедри. Необхідно: • отримати рекомендації на участь у проекті. Перешкоди: оскільки за місця змагаються всі студенти ВНЗ, то кращі висуваються на участь у програмі. Словом, треба мати родзинку, чорнослив чи курагу. Чи принаймні не мати боргів, бути няшею і знати англійську як мінімум. 6. Не гріши з дедлайном. Кінцева дата подачі твоєї рятівної заявки на навчання дуже часто підкрадається непоміченою. Дати навчальних програм можуть різнитись. Часто це буває кінець листопада, початок грудня, січень або лютий. Поспішай. Перешкоди: не повинні виникати. Буває, не хочуть давати витяг з кафедри примхливі декани. Але можна випросити. Інші документи робити легше. 7. Обрати, якому ВНЗ сказати «так» (зі сльозами на очах і під звуки імперського маршу). 1. Перше – за якою спеціальністю вчишся і їх подібність в іншому універі. Одразу відсіюється значна кількість закладів. 2. Спеціальність як мінімум на 10% повинна збігатись, бо буде сумно. ЛАЙФХАК: на кожному сайті проекту є посилання на ВНЗ, в кожного з них є табличка, де розписано колоквіум для кожної спеціальності. От на них і орієнтуйся. ЛАЙФХАК 2: якщо не знаходиш – шукаєш контакти відповідальних за своїх баранців, або когось на кшталт декана. Пишеш мейла — і ніяких проблем: «Дер сір, ор медем, вишліть ссилку». Напряму контактувати найкраще. ЛАЙФХАК 3: навчання за програмами обміну безкоштовне. Тим паче, є стіпушка, якої вистачить, щоб вижити. Інколи буває магістерський збір, але сума незначна і цілком перекривається виплатами універу студентові. Вступних іспитів немає, тільки бали за диплом і мову (якщо їдеш за програмою обміну). 8. Міжпланетний зв’язок По мейлу тобі повідомлять, що тебе взяли. Можуть ще й паперові листи надіслати, як у фільмах. Координатори будуть про все повідомляти, головне — не біжи поперед батька в пекло, не задовбуй аж занадто.
PCLBmag| 12
13|winter2014 9. Здобути візу. Перешкоди: фінансова складова, черги, бюрократичні монстри. 10. Вижити в Португалії. Для тих, хто хоче навчатись за власні кошти: рік вартує близько 3000-4000 тис. євро. Для учасників програми обміну – безкоштовно. Там буде все ок, просто підготуй паперові справи, які впливають на твоє подальше навчання. Норовливі португальці: відкриті люди, люблять смачну їжу з винцем. Старші готові тебе підтримати, все показують і розказують. В технічному університеті буде складно. Місцеві не вилазять із бібліотек, вчаться як прокляті. У них система така: якщо ти не здаєш предмет,його тобі просто не зараховують. Але не виженуть, точно. Ти отримуєш в дипломі тільки той перелік предметів, які тобі зарахували. Треба набрати певну кількість кредитів. Не має значення, скільки років ти вчишся, можеш все життя (якщо ти нафтовий магнат чи робиш цукерки). Зазвичай іноземні студенти, такі як ми з тобою, на початку дуже фейлять,а потім наступного року, напружено вчаться. Не дивно, що португальці знають рідну місцевість гірше, ніж приїжджі. Місцеві вчаться старанніше. Цнотливі вушка • Не їзди без квитка. Ніколи. Не стрибай через турнікети. Бо поліція заламає і поб’є. На власному досвіді. • Вчись готувати. • Май при собі документи. • Не пропускай контрольні, лаби і перевірки! • Знай, коли платити рахунки і шукати ол інклюзів комунальних послуг. Бо там немає батарей і ти через дубчик опалюєш кімнату. Через це можуть приходити вели-и-икі рахунки. • Купуй проїзний на місяць на весь транспорт і не нервуй. • Португалія це як Греція, не найдорожча в Євросоюзі, а одна з найдешевших. На їжу ціни, як і в Україні. Транспорт трошки дорожчий. 200 євро в місяць на їжу – якщо шикувати. Проживання — 300 євро (включаючи витрати на себе).
Не будь безхатьком: у Португалії гуртожиток не надають. Треба шукати самостійно. Прикол пошуку он-лайн – все виглядає красиво, а насправді дуже погано. Коли отримуєш візу, тобі треба мати контракт на житло. Найкраще – їхати в хостел і вже на місці шукати житло. Зазвичай або дуже дорого, або дуже неохайно. Самотність і котики Вчи португальську, щоб тусити з місцевими. Куштуй традиційну їжу. Ходи на базар. Заведи друга, в якого хороші батьки. Вони нагодують так, як ніхто в житті. Не спілкуйся багато з тими, хто приїхав з тобою за програмою. Знайомся з португальцями. Тоді ти відчуєш дух країни. Почни серфити. Це найкраще. Їдь на Мадейру. Подорожуй країною. Відкривай її. Прогулюй пари. Навчальний рік відрізняється від нашого. Тебе ніхто нічого не змушує. Живи собі. На парах не відмічають. Зазвичай: по 2 пари в день, буває 4 дні вихідних. Напряжно, якщо в тебе синдром відмінника і ти сам себе напружуєш. Взагалі,можна покласти на ходіння на пари великий-великий.. Подорожі важливіші за пари. Бо такий шанс випадає рідко. Мають значення твої знання і можливість працювати самостійно, а не те, скільки пар ти відвідав. Краще відкладати на подорожі.
PCLBmag| 14
Julia Gvozdyova. Home Bakery
15|winter2014
Фото: Олексій Авілов
Як все почалося Це було неочікувано. Ніколи не подумала б, що займатимусь цим. Під час вступу в університет я мріяла вивчати міжнародну економіку і працювати в цій галузі. Все склалося інакше: після переїзду від батьків мені довелось готувати самостійно. Згодом це стало моїм хобі. Заробіток отримала після першого Дня ресторанів рік тому (2013). Кожен охочий на один день міг відкрити кафе або ресторан будь-якого формату з будьяким меню. Чому саме випічка? Хм… Вона настільки багатогранна, що можна довго експериментувати та втілювати фантазії. Саме це й подобається. Перше замовлення Ресторан «Сушія» замовив дуже велику партію капкейків з логотипом. Витрати Найбільше я вкладаю сил і часу. Щодо грошей, то їх на старті потрібно багато: форми, дорогі інгредієнти, наприклад, мигдалеве борошно, яке коштує 200 грн/кг, коробки для замовлень, візитівки, наклейки. Дуже багато дрібниць, які складають величеньку суму. Конкретну вартість я назвати не можу, бо для мене це було настільки неочікувано і поступово, що я не рахувала гроші, адже
не знала, що це стане настільки серйозним заняттям. Чим є проект зараз 1. Індивідуальні замовлення: ми обговорюємо з клієнтом його побажання. Іноді мені просто надсилають фото. 2. Корпоративні замовлення на дні народження або свята (торти понад 10 кг, 100-200 капкейків). 3. На весілля зазвичай замовляють торти або кенді-бари (солодкі столи). 4. Співпраця із закладами. Виглядає так: робиться замовлення, я готую, а вони продають. 5. Участь у фестивалях: гарна реклама і спосіб познайомитися з майбутніми клієнтами. Доходи за місяць 5-6 тис. грн. але сума може зростати до 7-8 тис., залежно від замовлень. Невдалий досвід Запам’яталося, як одна компанія замовила 200 капкейків на 8-е березня, але повністю відмовилася від них, забравши завдаток через те, що їм не сподобалася обгортка. Ідеї на майбутнє Я зараз працюю над відкриттям своєї кон дитерської. В мене є власні збереження, тому вже цієї зими хочу відкрити невелику точку в центрі. Мені зараз важко сказати, якою вона буде, але я думаю, для всіх це буде приємним сюрпризом. Продовжую брати участь у фестивалях, готую на замовлення та дарую солодке щастя людям.
Крістіна Філоненко Ju на ЗН п И H lia G ро Ж om v ду К А e ozd кц Ba y ію ke ov ry a.
Сфера діяльності: домашня випічка. Дата старту: 18 травня 2012. Перші інвестиції: 0 (холодильник, духова шафа та інструменти для випікання). Посилання в соц. мережах: http://vk.com/jg_homebakery Засновник: Юлія Гвоздьова Освіта: бакалавр факультету ФММ НТУУ «КПІ»
-25%
PCLBmag| 16
кпiШНI 777
+
До всього прочитаного матеріалу не варто ставитися серйозніше, ніж до жарту.
17|winter2014
КОКТЕЙЛI Revo “9”
+
Розпивання, зберігання спиртних і алкогольних напоїв в гуртожитках НТУУ «КПІ» суворо заборонено.
PCLBmag| 18
INTO the wild Сфера діяльності: шкіряні вироби. Дата старту: 19 червня 2013. Перші інвестиції: гроші, на які можна було сходити у паб – загалом дріб’язок. Офіційний сайт: http://www.intothewild.com.ua Засновники: Дмитро Мажуга та Артем Ющенко. Освіта: Артем – студент 2 курсу ВПІ, НТУУ «КПІ», Дмитро – студент 3 курсу ІАН, НАУ. Як все почалося Ідею запропонував Дмитро. Перше замовлення надійшло спонтанно. Ми не мали досвіду, перш ніж розпочали роботу. Вийшло навіть дуже непогано. Почали брати участь у виставках та фестах. Першим таким заходом був Garage sale, потім ми поїхали на Kyiv Market, НЕБО fest та багато інших, але беззаперечним фаворитом був і залишається Гешефт Garage Sale. Ми намагаємося не пропустити жодного заходу. Були моменти, коли нам телефонували організатори і запрошували брати участь.
Перший заробіток Це було замовлення від давнього товариша Артема. Він забажав портмоне для своєї дівчини. Але прибутку тоді було не так багато — близько 150 грн. на кожного. Витрати Спочатку були кошти лише на матеріали та інструменти. Зараз витрати на матеріали залишилися ті ж, але до них додалася реклама, підтримка ресурсів, фотографії виробів у студії. Найближчим часом планується зйомка відеореклами. Чим є проект зараз Зараз основна продукція — це гаманці, портмоне, візитниці, кардхолдери, блокноти, затискачі для грошей, обкладинки для паспортів, метелики, браслети, паски та багато чого іншого. Ми також виконуємо індивідуальні замовлення.
19|winter2014
Невдалий досвід Невдалого досвіду не було. Але траплялись випадки, коли люди з інших міст не вірили, що ми відправимо їм виріб та навмисне приїжджали зі свого міста за замовленням. Та-
кож бувало, що безпосередньо на виставках дороблювали вироби, бо часу катастрофічно не вистачало. Ідеї на майбутнє Як мінімум, підкорити Україну, а далі інші горизонти відкриються.
Віка Литвякова
Фото: Ксюша Рябокінь IN на ЗНИ TO пр Ж TH оду КА E кці W ю IL D
Заробіток за місяць Дохід залежить від кількості замовлень. Поки рекордною сумою було 25 000 грн. за місяць.
-10%
PCLBmag| 20
Унiверситет 2.0 Просто додай online Хочеш навчатися в Гарварді? Запросто! Закінчити Кембридж? Не проблема! Отримати диплом МІТ? Теж можна. Для цього не обов’язково виходити зі своєї квартири, допоможуть онлайн-курси. Ти можеш вже зараз почати навчатися дистанційно у кращих викладачів світу за допомогою таких сервісів, як Coursera та edEX, а за декілька років провідні навчальні заклади презентують свої онлайн-версії освітніх програм. На щастя, в цьому плані Україна не відстає, і ми поспілкувалися з ідеологом українського проекту масових онлайн-курсів, аспірантом історичного факультету КНУ — Іваном Примаченком.
Роман Яворський
Проект «Університет онлайн» виник у КНУ. Під впливом Coursera та edEX народилась ідея спробувати реалізувати щось подібне. Декілька місяців ми спілкувалися з адміністрацією університету, яка готова підтримати проект. Тепер у нас є студія для відеозйомок. На цьому підтримка закінчилася. Проект ставив перед собою три мети. Перша — показати, що це дешево. Бюджет одного курсу Coursera — 250 000 доларів.
Це серйозні гроші. Зрозуміло, що жоден університет не піде на такі витрати. Друга — довести, що онлайн-курси точно користуватимуться попитом в Україні. Дехто стверджував, що ми не зберемо й тисячі зацікавлених. Натомість, зібрали 9 тис., без реклами в ЗМІ, лише Інтернет. Третя мета — виявити специфіку українських курсів, особливості, побажання аудиторії. В кінці пробного курсу ми зробили декілька опитувань. Для 60% респондентів україн-
21|winter2014
PCLBmag| 22 ська мова викладання стала вирішальним фактором. Інший момент — ми очікували, що основною аудиторією будуть студенти, аспіранти та випускники останніх років. Насправді, це люди 25-40 років — менеджери, директори компаній. Навіть для бізнес-еліти мова була принципово важливою ознакою. Зараз ми продовжуємо створювати проект як громадський, без прив’язки до певного вузу, але готові прийняти допомогу від будь-кого, хто розділятиме філософію нашого проекту. Перший курс із бренд-менеджменту був пілотним. Орієнтований на будь-якого слухача, але специфічний. Ми дивилися, наскільки можливим є запуск проекту, як його краще зробити і що потрібно буде виправити. Наступним етапом стане друга хвиля. Цієї осені викладатимуть кращі викладачі КНУ, КПІ та Могилянки. Курси будуть загальними, доступними кожному. Кількість лекцій наближена до програм вишів. Стандартна довжина одного онлайн-курсу — 6-10 тижнів, близько 25-30 годин роботи. Спочатку доводимо, що одночасний запуск декількох курсів взагалі можливий, а тоді пропонуємо їх університетам. Схема роботи з курсом стандартна. Оголошується відкриття, студент реєструється і починає вчитись. Є самоконтроль студента і тестові завдання на оцінку, з яких вираховується фінальний бал. В кінці курсу слухачі отримують сертифікати від викладачів. У подальшому, коли зможемо домовитись з університетами, будемо вирішувати, як це оформити, оскільки в Україні є окремі юридичні нюанси. Працюватимемо з топовими викладачами, тому для тих, хто слідкує за освітніми тенденціями, ці сертифікати відіграватимуть роль. Як приклад, курс «Історія України ХХ століття» на Coursera можна чекати дуже довго. Сподіваюсь, з наступної хвилі будемо співпрацювати з індустрією, щоб співставляти програми курсів з реальними потребами у бізнесі. Хочеться побачити інтеграцію у систему освіти. Цього не досягнути за півроку, але цікавість зі сторони міністерства і окремих вузів є, тому, сподіваюсь, все вийде. Багато викладачів відмовляються брати участь у проекті, вони зайняті, їм нецікаво, але особливої проблеми в пошуку лекторів немає. Чим кращий викла-
дач, тим краще він розбирається в останніх тенденціях, і охочіше відгукується на подібні пропозиції. Студентам, як показала практика, цікаво. До них просто треба донести інформацію, а це вже справа піар-кампанії. Інтеграція у систему освіти невідворотня. Відкриті онлайн-курси — технологія, яка дозволяє одиничну, індивідуальну послугу освіти зробити масовою, на кшталт друкарського станка Гутенберга або конвеєра Форда. Звісно, ніхто не каже, що онлайн-курси можуть зрівнятися з особистою лекцією нобелівського лауреата. Але хіба так багато чудових викладачів? Якщо вийти за межі топ-10 українських вузів, ситуація виглядає катастрофічно. Візьмемо для прикладу математичний аналіз. Декілька викладачів читають його класно, але іншим факультетам трапляються такі — «єрунда». Якби один топовий викладач зміг записати такий відеокурс та покласти його в основу предмету, то це б значно підвищило якість навчання. В США edEX активно працює над впровадженням онлайн-курсів у якості змішаного навчання в Нью-Йорку та Каліфорнії. Використовуються Гарвардські або МІТ курси. Ефективність навчання підвищується на 30-40%. Якщо Україна зможе скористатися можливістю ввести онлайн-навчання в найближчі декілька років, то ми отримаємо величезний профіт. Студентів багато, а викладачі доволі слабкі. Така технологія нам вигідніша, ніж Америці чи Європі, де студентів не так багато, а рівень викладання вищий. Та якщо ми відстанемо, то наші наука і освіта опиняться просто-таки у Середньовіччі. Масові онлайн-курси не обов’язково призведуть до зменшення кількості викладачів, бо для них зростає навантаження на семінарах та практичних. В університеті Джорджії вийшло зменшити вартість магістерського ступеня у сім разів, до 6000 доларів. В українських вузах на контракті студенти витрачають не набагато більше. По закінченню курсу студент отримає диплом одного з найпрестижніших вузів світу звичайного зразка, і в ньому не буде вказано, що отриманий він був за допомогою онлайн-курсів. Поступово найкращі викладачі почнуть відтікати туди, і цього не уникнути. Ти не повинен їхати в іншу країну, жити там,
23|winter2014
Необхідно розуміти: якщо ти класно вчишся в універі, то це ще нічого не означає. Більшість курсів там дуже прості, викладачі дозволяють списати, ставлять бали за відвідуваність, подають матеріал занадто просто. Потрібно постійно працювати самостійно для покращення та поглиблення своїх знань. Як показує життя, якщо людина не починає займатися самоосвітою одразу, то потім починаються великі проблеми. Університет та реальне життя — доволі різні речі. Кожен
______________________ Чи варто йти на магiстратуру? Це залежить вiд чiткого розумiння, навiщо це тобi. Якщо робота тобi цiкава, то.. так, вар-.. то. Досвiд серйозноi науковоi роботи також може бути дуже цiнним. Та..якщо в людини нема чiткоi вiдповiдi, навiщо вона вступа на магiстратуру, i, тим бiльше, на аспiрантуру, то краще цього не робити. э
Важливо розуміти, що онлайн-освіта і онлайн-курси — це різні речі. Дистанційка — та ж схема, що і в універі, тільки все в мережі. Наша ціль — безкоштовна освіта. Можливо, ми будемо співпрацювати з компаніями, які готові оплатити створення курсів, які їм потрібні.
повинен спробувати робити щось своє, навіть якщо це закінчиться повним крахом. У тих, хто цього не спробував, мрійливий погляд на життя та нереальне бачення світу. В університеті так: «Виконай квест — пройдеш далі». В реальному житті такого немає, багато речей часто взагалі неможливо або дуже складно виконати.
э
звикати до іншого. Масовий онлайн-курс коштуватиме вдвічі дорожче, ніж заплатити викладачу за семестр, вле використовувати його можна роками на онлайн-майданчику перед десятками тисяч слухачів.
PCLBmag| 24
Bahroma
25|winter2014 Роман Бахарев о трудном детстве, секрете вечной молодости и работе с музыкантами «Океан Ельзи». Большое интервью с вокалистом киевской группы «Bahroma».
Кирилл Тепляков
О секрете вечной молодости Вам интересно, почему наш гитарист так молодо выглядит? Все просто – он упал в бочку с эликсиром молодости (смеется). Хотя, может быть, все дело в регулярном сексе и в том, что из-за занятия музыкой у него почти не остается времени на разные глупости? Про аудиторию Люблю людей, которые приходят к нам на концерты: я вижу их глаза, переживания и эмоции. Меня не раз благодарили за то, что наша музыка помогает переживать определенные этапы и моменты в жизни людей... Часто так получается, что когда я пишу песню, думаю об одном, а потом слушатели уже сами додумывают истории и детали, создают свой ассоциативный ряд. Об отношении к пиратству Наш дебютный альбом «Внутри» продается на iTunes, говорят, у нас хорошие показатели — более 4000 проданных копий. Мы есть на всех электронных платформах. Но, несмотря на это, я с пониманием отношусь к пиратству, в век социальных сетей музыка становится все доступней, и я не хочу мешать этому процессу, потому часто и сам выкладываю наши песни бесплатно в Сеть. О том, что вдохновляет Вдохновляют близкие люди, хорошая музыка, разные ситуации – как хорошие, так и плохие. На наше творчество влияет на эмоциональное состояние не только участников группы, но и всей страны. Сейчас, в связи со всем известной ситуацией, многие люди, испытывая эмоциональное потрясение, начинают заниматься творчеством. Это спасает, помогает абстрагироваться и пережить бесконечный поток плохих новостей, так всегда было. Вы заметили, в последнее время появляется все больше и больше крутого материала и исполнителей? О своем жанре Мы не играем мейнстрим или инди, мы вообще не хотим наклеивать на себя ярлыки, потому что они сразу же вгоняют в опреде-
ленные рамки. Мы просто делаем музыку, которая нам нравится, а как ее называть, это уже дело каждого. С детства видел себя на сцене с гитарой, играющего рок с мужиками. Многие считают, что мы играем поп. Но в этом нет ничего плохого – поп, он ведь от слова популярный. «ОЕ» тоже поп или мейнстрим, но вряд ли кто-то будет спорить с тем, что песни у них крутые и качественные. О заработках Я музыкант и точно также, как и все, хочу и стараюсь зарабатывать любимым делом на жизнь. Единственное что я умею делать — петь, это моя работа. Пока я не могу точно сказать, возможно ли у нас в стране жить, зарабатывая только музыкой, ситуации бывают разные, но надеюсь, через несколько лет смогу дать ответ и на этот вопрос. Я верю в одно — если сильно чего-то хотеть и усердно работать, то все может стать возможным. О новом альбоме и работе с Милошем Милош (Милош Елич, клавишник «ОЕ» и композитор — прим. редактора) минимизирует наши временные затраты во время работы в студии. Особенно для меня. Я такой парень, все время заморачиваюсь. Могу провести много времени, работая над одним звуком. А Милош сразу говорит, как правильно все сделать. У него большой опыт, он записал не один альбом и работал со многими исполнителями и группами на нашей сцене. Милош сам вышел на нас: позвонил как-то, приехал на концерт и мы начали работать. Собираемся мастерить (сводить — прим. редактора) за границей. Как раз пишем новый материал, в альбом обязательно войдут песни, которые мы еще никогда не исполняли на своих концертах. Где именно будем мастерить, еще не определились, но это вопрос времени. У нас даже еще не все песни написаны. Есть некоторые заготовки, они очень крутые, но еще требуют доработок. О скверном детстве и секрете успеха В детстве я и на танго ходил, и контемп танцую.
PCLBmag| 26 В каждой группе должен быть парень, которому в детстве пришлось пройти через все кружки начальной школы, даже те, что якобы для девчонок, так музыка становится намного чувствительней. Про музыкальные вкусы и концерты Я не слежу за музыкальной индустрией и трендами в СНГ. В Киеве посещаю почти все крутые концерты, которые мне интересны. Правда, не всегда на это есть время. Был как-то на концерте Jay-Jay Johansson. Хочу попасть на концерт «PJ Harvey», но они сейчас не выступают. Я вообще за то, что хорошей музыки должно быть много, и если музыканты не едут к тебе, значит, тебе пора взять билет на самолет и полететь к ним. Я, например, так летал на концерт «Radiohead» в Кельн. Просто подумал, что если буду ждать момента, когда эта группа приедет к нам, то и коллектив может уже развалиться. Вообще не жалею об этом поступке, это был один из самых крутых концертов, на которых я был. А еще мне нравится группа «Бумбокс», слушал их как-то на фестивале «Соседний мир» – они там отличный сет отыграли. О планах на будущее Хотим поехать в большой тур по Украине и заглянуть в несколько городов России. Но сейчас тяжело планировать. Конечно, как и всем музыкантам, хотелось бы и с симфоническим оркестром, сыграть. Мы любим экспериментировать. Но самый главный наш план – это, конечно, новый альбом, который с каждым днем становится все реальнее.
___________________ В каждой группе должен быть парень, которому в детстве пришлось пройти через все кружки начальной школы, даже те, что якобы для девчонок, так музыка становится намного чувствительней. Фото: Богдан Вовк
27|winter2014
PCLBmag| 28
100 дрiбничок Ідея скласти до купи 100 дрібничок, які роблять чоловіків щасливими з’явилася після того, як у журналі LQ опублікували список жіночих дрібничок (і не лише), котрі перетворюють будні на захоплюючі віражі. А ми вирішили дізнатися, які речі мають аналогічний вплив на чоловіків: змушують посміхнутися та відчути себе цілком задоволеним. Отож, насолоджуйтеся тими дрібничками, можливо, навіть впізнаєте у якомусь пункті себе.
Ігор Проц
1. Знайти справжній, написаний її рукою, лист у своїй поштовій скрині. 2. Зрозуміти, що вона найкраща. 3. Раптово прокинутися і, поглянувши на годинник, зрозуміти, що можна ще годинку поспати. 4. Дзвонити мамі, аби запитати, як варити гречку, хоча у тебе є Інтернет і ти можеш загуглити. 5. Одягнути свій перший костюм, який купив не на випускний. 6. Приготувати ідеальний шашлик. 7. Нарешті використати загранпаспорт і не для подорожі до Турції. 8. Влучити точно в ціль з вогнепальної зброї. 9. Побачити щире здивування та радість від подарованої тобою речі. 10. Під час медогляду дізнатися, що ти цілком здоровий. 11. Коли до зарплатні майже не залишилось грошей, а тобі повернули давній борг. 12. Лагодити вдома речі, які зламались, коли нікого немає. 13. Розкурювати сигару під улюблену джазову платівку. 14. Вболівати за наших на чемпіонаті світу, коли вони справді перемагають. 15. Нарешті почухатися після того, як тобі зняли гіпс. 16. Влітку випадково знайти 200 грн. у кишені свого осіннього пальто. 17. Стати у довгу чергу і почути: «Скажіть, щоб за Вами не займали». 18. На 23 лютого отримати у подарунок не шкарпетки чи гель для гоління. 19. О 12 годині ночі виїхати з друзями у ліс, розвести багаття і відволіктися від буденності. 20. Проїхати довгих десять зупинок, дійти до своєї квартири на 5 поверсі, відчинити двері ключем, встигнути заскочити до туалету, не
роздягаючись, і, розстібнувши блискавку, відчути полегшення. 21. Довгоочікуваний від’їзд надокучливих родичів. 22. Влучити у смітник трьохочковим . 23. Вперше відвезти батьків до океану. 24. Зіграти з татом у шахи або нарди, і все одно, хто виграє. 25. Коли тільки збирався комусь дзвонити, а вже бачиш на екрані вхідний від цієї людини. 26. Коли є справжній друг, з яким можна «спина до спини». 27. Випадково вгадати назву такого кольору, як кораловий чи теракотовий. 28. Побачити фото, на якому ти вийшов вдало. 29. Запалити вогонь останнім сірником. 30. Коли вилетів Word, а ти встиг зберегти важливий документ. 31. Коли дотримався власного слова. 32. Можливість бути для когось наставником. 33. Коли на парі ловить шаровий Wi-Fi. 34. Вперше зайти на сторінку дівчини, яка подобається і побачити, що вона не репостить фігню. 35. Вчасно отримати неушкоджену бандероль із-за кордону. 36. Раптово, під час розмови по мобільному, почати у паніці його шукати і зрозуміти, що він у тебе в руці. 37. Їсти смажену картоплю з салом, приготовану так само, як у дитинстві це робила бабуся. 38. Коли твій друг купив саме те авто, яке ти йому радив. 39. Коли друг із 38 пункту завжди може відвезти тебе п’яного додому. 40. У компанії старих друзів зависати у барі, пити пиво та дивитись футбол. 41. Коли дівчина говорить тобі: «Зі мною таке вперше!»
29|winter2014 42. Використати презерватив, який носиш із собою про всяк випадок. 43. Коли у залі займаються красиві дівчата. 44. А ти вижимаєш на 10 кг більше, ніж на попередньому тренуванні. 45. І розумієш, що твоя футболка стала затісною у грудях (і це м’язи). 46. Після тренування ти дзвониш коханій, яка чекає на тебе вдома зі смачною вечерею. 47. Коли в тебе нарешті вільні вихідні. 48. Коли припарковуєшся на останньому вільному місці. 49. Виплатити останній борг за квартиру. 50. На концерті впіймати медіатор і подарувати його дівчині, яка стоїть поруч. 51. Коли на барі у віскі кладуть небагато льоду. 52. Ввечері їхати містом у машині під улюблену пісню, яка неочікувано заграла на радіо. 53. Коли можеш ще раз без перепочинку. 54. Дізнатися, що в тебе буде дитина. 55. Обійми вагітної дружини уві сні. 56. Прокинутися зранку і побачити, що тебе вже чекає смачний сніданок. 57. Або ж готувати сніданок для коханої і знаходити всі необхідні інгредієнти у холодильнику. 58. Знати, що хтось справді пишається тобою. 59. Коли перукар пам’ятає твою зачіску. 60. Захистити того, хто потребує твоєї допомоги. 61. Віддати своїй дівчині светр та зігріти її навіть коли самому холодно. 62. Мати можливість придбати дійсно круту тачку, але зрозуміти, що понти тобі ні до чого. 63. Коли ти розумієш, що твоя донька крутіша ніж син, якого у тебе немає. 64. Коли твоя дівчина розкута і можна проекспериментувати із місцем, часом, способом. 65. Грати в MortalKombat зі своєю дівчиною. Обов’язково на SegaMegaDrive. Обов’язково на роздягання. 66. Придбання нової техніки. 67. Почути перше слово своєї дитини, навіть якщо це «бл*». 68. Вчити свого сина голитися. 69. Коли твій син вважає тебе суперменом. 70. Ненароком почути, що твоя дружина хвалиться тобою перед подругами. 71. Чекати на апокаліпсис і не дочекатися.
72. Пірнути під воду на тривалий час, а потім на поверхні вдихнути на повні груди. 73. Коли дівчина компліментом підкреслює твої чоловічі якості. 74. Знайти старе сімейне фото і, витерши пил, поставити його на полицю. 75. Випадково натрапити на лист, який писав собі у майбутнє багато років тому. 76. Коли у тебе повний бак. 77. Грати з безхатьком у нарди на пляшку горілки. 78. Мати свій мотоцикл. 79. Колекція якихось дрібничок. 80. Дуже вигідно сторгуватися. 81. Випадково зустрітися із друзями, яких давно не бачив і співати пісні під гітару у парку. 82. Коли твоя дівчина симпатичніша за дівчину твого друга. Ха-ха-ха. 83. Коли племінник радіє тобі не менше, ніж подарунку на новий рік. 84. Витрачати майже всю стипендію на подарунок для неї. 85. Пристрасний секс після гучної сварки. 86. Коли серед купи брудного посуду знаходиш одну чисту тарілку і виделку, щоб поїсти. 87. Коли у кожної твоєї шкарпетки є своя пара. 88. Піклуватися про неї, коли вона хворіє. 89. Коли поклав пиво у морозильник і витягнув його до того, як воно стало бурулькою. 90. Коли вдалось зробити «класний кальян». 91. Коли вона готує краще, ніж твоя мама. 92. Коли вперше одягаєш нові речі. 93. Коли на зустрічі випускників з тобою фліртує дівчина, за якою бігав у старших класах. 94. Гідно відповісти на тролінг. 95. Крадькома поцупити ковбаску, коли стіл ще накривають. 96. Нарешті почухатись. 97. Стрибнути із парашутом і приземлитися із сухими штаньми. 98. Коли підстригся наголо, а вона не кинула тебе. 99. Коли вона вже втомилась, а ти ще можеш. 100. Залишатися чоловіком у будь-якій ситуації та не зраджувати своїм принципам!
PCLBmag| 30
Антикафе «Бергамот»
Дім, затишок, креатив — такими словами керманичі закладу описують розмальований підвальчик, що знаходиться у дворі біля метро Шулявська. Формат закладу не новий — сплачуєш тільки за проведений тут час. Лише 12 грн. за годину — і тобі доступні 3 гітари, синтезатор, літри кави, чаю або какао, солодощі, безліч настільних ігор, книжок та журналів, чухалка для голови і справжній меч. Вул. Смоленська, буд. 3, антикафе «Бергамот», welcome home!
Дмитро Домашенко
До послуг відвідувачів дві кімнати для активного відпочинку або роботи: «Творческая» і «Забавная»; кімната з проектором та дошкою — «Кинозал»; ресепшн в поєднанні з кухнею та «Игровая». Вдень людей, як правило, не дуже багато, тому можна приходити попрацювати й повчитися. Надвечір збирається чимало любителів настільних ігор, пошановувачів поезії та просто веселих компаній. Серед івентів «Бергамот» пропонує курси вдосконалення англійської мови, вечори гри в «Мафію», нічні перегляди кінофільмів, постійні ігри в «Magic the Gathering», «Bang» та безліч інших крутих настілок. Атмосфера закладу вирізняється особливим затишком у поєднанні з люб’язним персоналом: тут спокійно можна загубитись на добрих годин 5-6.
Відкрию секрет: можна зекономити, купивши сертифікати на 3 години (30 грн.), на 24 години (150 грн.), на тиждень (300 грн.) і на місяць (900 грн.). Є абонементи на 10 годин за 60 грн. та нічний (починаючи з 23:00) на 8 годин за 45 грн. Адміністрація дуже лояльна: після дії абонемента, особливо зранку, завжди дає можливість доспати/ дозбиратись, допити каву/чай. Наостанок додам, що «Бергамот» дуже підкуповує запахом свіжозмеленої кави, який тут чути з порогу. Близькість до студмістечка КПІ, низькі ціни та привітний персонал — запорука успіху. Бажаємо закладу постійного розвитку, багато відвідувачів та, звісно ж, великого прибутку. PLCB рекомендує антикафе «Бергамот». Завітай, не пожалкуєш!
31|winter2014
над випуском працювали: головний редактор Шеф-редактор Менеджер Лiтературний редактор Верстальник Редактори
Дмитро Домашенко Олексiй Авiлов Кирило Тепляков катерина Пташка Дмитро Домашенко Даша гранатова Дарина гамеляк тетяна бас лiдiя наумкiна Богдан кривенко наталя гуржий нiha day iгор проц Дар`я мелько
iнфографiка
данило топчiй дмитро домашенко
2
СЕ Р
Тираж 1000 екзмеплярів. Журнал розповсюджується безкоштовно, на правах рукопису. Відповідальність за достовірність матеріалів несуть автори статей. Редакція може не поділяти думку автора.
бе на ТИ ві зко 2 г Ф дв ш од І К а «Б нт іду тов ин А ер ик ва но и Т га аф нн го м е я от »
Номер вийшов за підтримки СР НТУУ «КПІ»
PCLBmag| 32
THAnk you! follow us or don`t /plcb.magazine
/PLCB_Mag
/plcbmag
/plcb
/plcb_mag
plcb.me