За Самостійну Україну (Збірка статтей). Вибір актуальних статтей і матеріалів з тижневика „Шлях Пере

Б і б л і о т ека V к р а ї н с ь к о г о Пі дпі льниі ! а С п ец іа л ьн е ви дан н я

ЗА САМОСТІЙНУ УКРАЇНУ

(З бір к а с т а т т е й з „П І. П.” )

W f'A LIBRARY х of

^

УкгаігіШ Publishers Ltd

Видання Закордонних Частин Організації Українських Націоналістів

Б ІБ Л ІО Т Е К А У К РА ЇН С ЬК О ГО П ІД П ІЛ ЬН И К А С пеціяльне видан

г

За Самостійну Україну (Збірка статтей )

(В и б ір а к т у а л ь н и х с т а т т е й і м а т е р іа л ів з ти ж н еви к а „Ш л я х П ерем оги” )

LIBRARY cf

Ukrain an Publishers Ltd. Видання Закордонних Частин Організації Українських Націоналістів 1957

і НІ-. 2 - 7

і8

А ІЛЕІ?АКІ ІН

О*

икгаіпіап

РиЬіііЬетз

П с і.

Закордонні Частини Організації Українських Націоналістів видають „БІБЛІОТЕКУ УКРАЇН­ СЬКОГО ПІДПІЛЬНИКА" для користування українською революційно-визвольного підпілля в Україні. Дохід з продажі книжок „Бібліотеки Україн­ ською Підпільника" за кордоном призначений на фінансування видань, потрібних в Краю.

Степан Бандера КОМАНДИР — ПРОВІДНИК (Слідами сл. пам. Романа Шухевича) І П остать сл. пам. Романа Ш ухевича — одна з н ай видатн іш и х у всій історії націоналістичного револю ­ ційно-визвольного руху, а в псреломових етап ах остан ­ нього двад ц яти річ чя — її символ і дороговказ. Роман Ш ухевич відіграв в а ж л и в у ролю в розвиткові руху в попередніх його періодах, а на найваж ливіш ом у від­ тинкові — від початку останньої війни по сьогодні — п адав йому напрям і безпосередньо ним керував. В три дц ятих роках, від І. Конгресу ОУН до 1933 р., в револю ційно-визвольном у підпіллі на З а х ід н іх У к ра­ їн ськ и х Зем лях іш ла внутріш ня боротьба з а зміст, ф орм у й організацію дал ьш ої визвольної боротьби. П ісля м ай ж е десятирічного періоду бойової діяльн ости УВО (У країнської В ійськової О рганізації) вступи­ ла в дію О рганізація У к раїн ськи х Н аціоналістів. П о­ чалося зм агання м іж двома тенденціями та суперечки, не р аз гострих форм, м іж їхніми речникам и й п р и ­ бічниками. Серед членства була вж е утвердилась з а ­ гальн а свідомість, що далі зводити револю ційну дію лиш е до бойових форм недоцільно, як недоцільно з а ­ ли ш ати політичну діл ян ку боротьби існуючим л егал ь ­ ним партіям опортуністичного напрямку, — натомість необхідно розгортати ш ироку револю ційно-політичну акцію і творити підпільну ідеологічно-політичну орга­ нізацію з націоналістичною ідеологією та револю ційновизвольною політичною концепцією. В тому віднош ен­ ні щодо потреби творення на ЗУ З О рганізації У к р аїн ­ ськ и х Н аціоналістів не було щ е ні сумнівів, ні супе­ речок. П и тання стояло інакш е. О дна течія заступ ал а орга­ нізац ій н и й і дійовий п арал ел ізм УВО-ОУН. Обидві З

о р ган ізац ії м али б існувати окремо, з розм еж ованим полем діяльности, ф орм ам и й методами дії, тільки в самому проводі м ал а б бути координація. ОУН, ведучи ідеологічно-виховну, політичну й проп аґан дивну роботу в дусі самостійництва й револю цій­ ного націоналізм у, ал е не пов’я за н у організаційно з р е­ волю ційно-бойовою УВО та її актами, не зв аж аю ч и на нелегальні, підпільні методи дії і форм и прац і — по­ винна б м ати в ум овах польської оку п ац ії вільніш е становищ е і ш ирш і м ож ливості розвитку. Д руга течія заступ ала концепцію послідовного уодностайнення револю ційно-визвольного р у х у під к о ж ­ ним оглядом. Вся боротьба повинна б мати, я к основ­ ну, одну ідеологію, програму, одну визвольну політичну концепцію . Всі ф орм и боротьби, в ідеологічній, націо­ н альн о-політичній, пропаґандивній, виховній, м іл ітар ­ ній та бойовій ділянці — повинні проходити за одноцілмм пшяном, одна одну посилю вати, доповню вати. Ц е забезпечується одностайною революційною органі­ зацією — ОУН, а УВО, я к один із секторів боротьби, щ о набирає повного зн ачен ня і вартости щ ойно через ідеологічно-політичну під - і надбудову, — повинна б стати військово-бойовим відділом ОУН. В зм аганні цих двох течій перемогла концепція уодностайнення. О собливе зн ачен ня в тому м ал а постава Р ом ана И Іухевича. Він, один з н ай визначніш их ак ти в ­ них бойовиків, членів УВО, м ав вели ки й м оральний вп ли в на ряди увістів. П рихильники окрем іш ности й п а­ р ал ел ізм у УВО-ОУН н ам агались приєднати на свій бік Р ом ана Ш ухевича та висунути його, я к головного речника. А ле в нього більш е зав аж и л о розум іння по­ треби дальш ого розвитку визвольного руху, н іж осо­ бисті при ятел ьські взаємини. Він, у к р аїн ськ и й нац іо ­ н аліст з глибини власних переконань т а за своєю л и ­ царською вдачою, дивився дал еко вперед і питан н я поточної діяльности розглядав в аспекті п л ян ів на д а­ л ек у мету. Роман Ш ухевич, бойовик УВО, в ж е тоді п ередбачав ш л ях и ш ирокого розгорнення револю ц ій ­ но-визвольного руху ОУН, я к а м ала статись і сталась дальш им виверш енням УВО, взявш и в себе її саму і її 4

традицію, боротьбу, надбання і кадри. П ереломовий етап у розвитку револю ційно-визвольного руху на ЗУ З закін ч и вся добрим вислідом — повним організаційним, дійовим і ідейним уодностайненням УВО-ОУН. Головні д іл ян ки дотогочасної діяльности УВО — бойові акц ії і військова ви ховно-ви ш кіл ьн а п рац я — стали р е ф е ­ ренту рами ОУН. Ц е сталося в 1933 р. В К райовій Е кіскутиві ОУН на ЗУ З військовим реф ерентом став сл. мам. М ихайло К олодзінський, а після його виїзду за кордон — сл. пам. Дмитро Грицай — ген. Перебийніс. Поповим реф ерентом був сл. пам. Роман Ш ухевичДіній. Д альш ий розвиток подій підтвердив п равильність н а­ прям ку тієї течії, за якою став Роман Ш ухевич. Т аке закін ч ен н я процесу дало націоналістичном у рухові на ЗУ З вели ку розгінну силу, допомогло розлитись ш иро­ ким річищ ем від ви значних бойових ак тів до політич­ но-револю ційних акцій з активною участю ш ироких мародніх мас, а одночасно поглибити ід ейно-політич­ ний зміст та зміцнити організаційно-дійову спаяність. *

И останніх роках перед початком другої світової війни ОУН на ЗУ З п ер е ж и в ал а нову кризу. Н аціона­ лістичний рух здобув великий вплив серед у к р а­ їнського народу, за к ти в ізу ва в народні маси до чинної боротьби з окупантом револю ційними методами. О рга­ нізація, загал її дійових кадрів, набули вел и кої розі'іпної сили до розгортання чим раз ш ирш ої револю цій­ ної боротьби. А ле тодіш ній П ровідник К райової Е кзекутиви ОУН на ЗУ З протиставився тому, ведучи ро­ боту за лінією припинення револю ційних акцій, не тіл ь к и бойового, але й масового політично-револю цій­ ного та пропаґандивного характеру. В з в ’я зк у з цим та з деяким и інш ими явищ ам и, постала п оваж н а к р и ­ за обурення і недовір’я в р яд ах О рганізації н а ЗУ З до Крайового Проводу, а внаслідок чого ви н и к л а не­ обхідність персональної зміни. Тоді провідний актив ОУН на ЗУ З однодуш но в и я ­ вив баж ання, щоб провідництво Крайового Е кзекути 5

вою ОУН на ЗУ З взяв Роман Ш ухевич, Бойовий Р е­ ф ерен т попередньої К райової Е кзекутиви, щ о недовго перед тим вийш ов з в ’язниці, після засуд ж ен н я у л ьв ів ­ ському процесі. Всією своєю попередньою діяльністю в УВО і ОУН, своєю поставою та виявленим и прикм е­ тами непохитного й ріш учого п ровід н и ка-н ац іон аліста, д у ж е здібного і меткого організатора, ріш учого бойовика, — сл. пам. Роман Ш ухевич здобув собі повне довір’я, авторитет і відданість йому з боку кад рів Ор­ ган ізац ії та українського громадянства, що стояло бли зько до боротьби ОУН. Тому ОУН на ЗУ З з вірою й упевненням очікувала, що Роман Ш ухевич-Д звін по­ веде її твердим, ал е п равильним ш ляхом посиленої р е­ волю ційної боротьби на всіх діл ян ках, так, я к цього ви м агала тогочасна політична світова ситуація і зок­ рем а ситуація, я к а витворилась на З ах ід н іх У к р аїн ­ ськи х Зем л ях. Зреш тою цього прагнули О рганізація й народ. Т ак само В ож дь ОУН, сл. пам. полк. Євген К оновалець, гаряч е баж ав, щ об П ровідником ОУН на ЗУ З став Роман Ш ухевич, якого він цінив дуж е ви ­ соко, м ав до нього повне довір’я і симпатію. Роман Ш ухевич п ід корився тому загальном у покли ­ кові О рганізації та погодився взяти відповідальний і в а ж к и й пост, хоч йому було це зробити важ че, н іж кому інш ому. Він був у ж е повністю розконспірований, добре відомий ворогові. П ісл я виходу з тюрми, без­ упинно слідж ений органам и ворож ої поліції, він зм у­ ш ений був ш укати і застосувати цілком нові, вдоскона­ лені методи підпільного ж и т т я й дії, щоб його д ал ьш а револю ційна діяльність, зокрем а керівна, не була від­ р азу р озкри та ворогом. Саме це вій і за п л я н у вав та готував. А ле не дійш ло до здійснення тих плянів. Р о ­ м ан Ш ухевич не перебрав провідництва ОУН на ЗУ З через те, щ о дотогочасний П ровідник К рай ової Е кзе­ к ути ви ОУН на ЗУ З не погодився на передачу ф у н к ­ цій таки м способом, як и й забезпечував би законсп іро­ ваність дал ьш ої персональної обсади на тому пості. Все ж таки саме ріш ен н я про те, що Роман Ш ухевич мав стати П ровідником К Е ОУН на ЗУ З, м ало ви рі­ ш альний позитивний в п л и в на дальш ий розвиток Ор­ 6

ган ізац ії і її діяльности на ЗУ З. Злам був доконаний. Разом із виріш енням про необхідну персональну зміну на пості К райового П ровідника, був переріш ений те ж плян, напрям і стиль дал ьш ої діяльности. Зам ість кво лости, застою, внутріш нього зам кнення і неактизности назовні мусів прийти той курс, як и й заступав і уосібню вав Роман Ш ухевич: ріш уча, динам ічна активність, бойовість, ш ирокий розм ах в револю ційній діяльності, безкомпромісовість і прям олінійність у самостійниць­ кій політиці, ідеологічна чистота й чіткість, а перед­ усім — правда, тобто, однозгідність діл а з словом, вим етення ф разеологічної облуди. Того злам у, якого прагнули, але не могли добитись інш і численні про­ відні діячі ОУН на ЗУ З, доверш ив Роман Ш ухевич са­ мим ріш енням — згодою перебрати пост Крайового П ровідника. Н а це керівне становищ е прийш ли провідники того самого духу, того н ап рям ку й стилю в револю ційнови звольн ій боротьбі, що й Роман Ш ухевич. Н асам перед сл. пам. Тураш , а п ісля його досі невиясненої загибелі в поворотній дорозі до К раю з конф еренції з Проводом ОУН за кордоном, — К райовим П ровідником ОУН на ЗУ З став його заступник сл. пам. Володимир Т им чійЛ опатинський. За короткий час вони спрям ували р оз­ виток і боротьбу ОУН на ЗУ З на таки й ш л ях, яким м ав її повести Роман Ш ухевич. З а в д я к и тому О ргані­ за ц ія на Західн іх З ем л ях увійш л а в період 2. світової війни зміцнена, динамічна, підготована до ш ирокої збройно-політичної револю ційної боротьби. Її провід — К р ай о ва Е кзекути ва — енерґійно схопив у рук и і н і ­ ц іа т и в у й кермо. К райовий П ровідник Т им чій-Л опатинський, його В ійськовий Р еф ерен т сл. пам. К рем інськи й та інш і провідники з К райової Е кзекутиви ка початку війни підготували й повели ОУН на ЗУ З до ш и роки х револю ційно-партизанських дій, до сильного піднесення й вияву н ац іон ал ьн о-д ерж авн и ц ьки х п р аг­ нень ш и роких народніх мас на переходовому етапі зм і­ ни окуп ацій на ЗУ З, а п ісля до покладення м іцних ос­ нов п ід безпосередню револю ційну боротьбу з головним ворогом У країни — з больш евицькою Москвою.

7

З а той час Роман Ш ухевич виринас в інш ому вогни­ щ і ви зв ол ьн о-держ авн и ц ьк и х зм агань У к раїн сько ї Н а­ ції, її найдальш ої західн ьої галузки — на Закар п атті. Б у д у ван н я самостійного національно-держ авного ж и т ­ тя К арп атської У країни, боротьба за його вд ер ж ан н я — не може бути предметом розгляду в цій статті. Це має своє окрем е історичне висвітлення, і в тому п о в а ж ­ не місце повинно припасти з ’ясуванню ролі, праці й боротьби так о ж тих членів ОУН, як і поспіш или з ін­ ш и х теренів, зокрем а з ЗУ З, щоб разом з д р у зям и -за карп атцям и працю вати й боротись. В перш их їх рядах бачимо трьох н ай визначніш их провідників членів ОУН з ЗУ З — сл. пам. Зеи он а К осака, сл. пам. полк. М и хай ­ л а К олодзінського і Романа Ш ухевича. Всі троє, разом з інш ими друзями, всією душ ею віддаю ться будуванню самостійного держ авного ж и ття, а передусім його вн ут­ ріш ньом у зміцненню ш ляхом організування відданих н аціоналістичних кад рів та творення військової сили молодої дер ж ави — К ар п атсько ї Січі. К ол и ж у висліді гітлерівського торгування К арпатською У країною прийш ов ворож ий збройний напад н а неї, три н азван і провідники націоналістів, разом з усіма друзям и -б орцями, стали до нерівної збройної боротьби. Серед ба­ гатьох героїчних оборонців дер ж авн о ї самостійности К ар п атської У країни п олягли на полі бою сл. пам. К о сак і К олодзінський. Р ом анові Ш ухевичеві д о л я суди­ л а щ е д а л і продовж увати зм агання за волю всієї У К_ р аїн и та доверш ити щ е багато великих справ у цій боротьбі. До праці й боротьби за д е р ж а в у К ар п атсько ї У к р аї­ ни, та к само, як перед тим і після того, до боротьби на інш их територіях У к раїн ської Землі, Роман Ш ухевич ставав я к перш ий з перш их. К е р у вал а ним свідомість, щ о боротьба українського народу за свою волю, за д ер ­ ж а в н у незал еж н ість і за соборність — є одна й непо­ дільна. Однаково, як и й би це не був ф ронт, як о ї га­ л у зк и народу і якого покоління, проти якого ворога і в я к ій політичній кон стел яц ії ця боротьба проходить, — ал е якщ о вона має одну, єдину мету — Самостійну Соборну У країнську Д ерж аву, — то це є відтинок одно8

цілого зм агання У країнскої Н ації за свої права, за во­ лю і за правду. Роман Ш ухевич знав, щ о це зм агання доведе до перемоги тоді, коли народ його вестиме без­ упинно й непохитно, коли на всіх ф рон тах, на всіх тери торіальн и х і часових відтинках боротьба буде ве­ стися з найбільш ою напругою. Роман Ш ухевич був з крови і кости борець визвольної справи, тому бачи­ мо його в перш их л а в а х там, де ця боротьба горіла полум ’ям. Він — з природнього обдарування й п окли ­ к ан н я — провідник. Тому він цілком природньо мобі­ л ізував, організував л ав и численних борців, н асн а­ ж у в а в їх вірою, завзяттям , ж ертвенністю , ведучи до організованого зм агання.

II Н а п ерш і роки другої світової війни припадає в а ж ­ ли ви й період в історії ОУН т а зокрем а в діяльності однієї з н айчільніш их її постатей — сл. пам. Романа Ш ухевича. В час м іж нім ецько-польською т а нім ецькосоївєтською війною, від осени 1939 р., до весни 1941 р., проведено основну підготову до ш ирокого розгорнення ви звольно-револю ційної боротьби. Це розгорнення досягло вер ш ка наприкінці війни та в двох перш их по­ воєнних роках. З хвилиною ок упації больш евикам и З ах ід н іх У к р а­ їн ськ и х Зем ель, ОУН на тій частині У країни з най ­ більш ою енергією і поспіхом взялась за переставлення своєї діяльності-! відповідно до нової ситуації. О ргані­ за ц ія цілісно й безпосередньо стал а на головному ф ро н ті визвольної боротьби — проти больш евицької М оскви. П оруч з політичним змістом, треба було т а ­ к о ж зм іняти форми револю ційної боротьби і методи п ідп ільн ої діяльности. Р азом з перш ими відділам и совєтської арм ії больш еви ки к и н ули н а ЗУ З вел и ку си­ л у Н КВД, заздалегідь підготовану до нищ івного побо­ рю ван н я ОУН. В ивчення больш евицької системи, ме­ тодів дії НКВД, зокрем а методів найбільш р аф ін о в а­ ної провокації, розплянованої на дал ек у мету — к ош ­ ту в ал о О рганізації багато ж ер тв і провалів. А ле ОУН ви три м ала зм агання. Б ольш еви кам не вдалось її роз9

бити, позбавити її бази розвитку і дії, доки вона виро­ била нову стратегію і так ти к у підпільної боротьби й існування. Хоч я к і були е є л и к і і д у ж е в а ж к і втрати в член ських кадрах, зокрем а в провідних, ОУН під проводом Крайового П ровідника сл. пам. Л еген ди -К л и мова не тільки втрим алась і закріп и л ась на З ахідн іх З ем л ях до початку ігімецько-совстської війни, а й про­ вело поваж ну підготову до військово-револю ційних дій в дальш ом у розвитку війни та пош ирила свою д ія л ь ­ ність на частину Ц ентральних і Східніх Зем ель Україні!. Н еперервність та успіш ність діяльності! ОУН на З ем л ях під больш евицькею окупацісю значною мірою була підтрим увана і посилю вана запільною базою О р­ ган ізац ії на З ахідн іх Зем лях, що за пімецько-совєтською догодою опинились під німецькою окупацією . ОУН п риділила багато уваги створенню і розбудові т а ­ кої бази поза засягом больш евицької влади, від самого початку окупації ЗУ З больш евикам и, враховую чи різні мож ливості дальш ого розвитку. В ж е під час пересу­ ван н я ф ронтів, восени 1939 р., К райовий П ровід ОУН па ЗУ З спрям ував частину ч л ен ськи х кад р ів на зах ід ­ ній бік дем аркаційної німєцько - собстської л ін ії та до­ ручи в організувати там працю. Одночасно туди ж по­ п л и вл а х ви л я утікачів перед больш евицьким переслі­ дуванням . О рганізую чи у к р аїн ськ е національне ж и ття на західніх к р а я х У к раїн ськи х Зем ель поза больш евицькою окупацісю, ф орм ую чи там кадри своїх ч л е­ нів і симпатинів, розбудовую чи підпільну м ереж у ОУН па З ак ар п атті та серед робітничої ем іграції в Н ім еччи­ ні, ОУН створила впродовж одного року сильну власну зап іл ьн у базу. В тій праці прийм ав к ер ів н у і дуж е активну участь сл. нам. Роман Ш ухевич. Від початку 1940 р. він був членом Револю ційного П роводу ОУН і в тому ж році став К райовим П ровід­ ником ОУН на З ах ід н іх О країнних Зем лях, п ерей н яв­ ш и те становищ е після сл. пам. М >рока-О рлика, яки й відійш ов на У країн ські З ем л і під больш евицькою о ку­ пацією. Керую чи діяльністю ОУН на ЗО У З, Роман Ш у­ хеви ч ставив її в двох головних н ап рям к ах: поперш е 10

— розбудовою піднесення усіх ділянок національного ж и ття дати тривкий вк л ад у розвиток тієї частини у к ­ раїнського народу, я к а впродовж цілої історії за х и щ а ­ л а у к р аїн ськ и й стан посідання на західніх кордонах і від віків була виставлена на найсильніш е пригнічен­ ня українського національного елементу в усіх д іл я н ­ к ах ; подруге — створити на західніх руб еж ах у к р а ­ їнської землі довгим поясом уздовж кордону больш еви ц ької окз'пації міцну кадрово-організаційну і м атеріял ьн о -техп іч н у базу, я к допоміж не за п іл л я для бо­ ротьби ОУН на М атірних Зем л ях та для підготови к а д ­ рів до широкого розгорнення визвольної боротьби в усій У країні в дальш ом у розвитку, зокрем а в зв ’я зк у з воєнними подіями. П рац я в обох цих н апрям ах була повністю успіш на, і за півтора року д ал а поваж н і наслідки, що ви яв и ­ лись у двофронтовій боротьбі ОУН під час нім ецькосовєтської війни та в пізніш ому зм аганні т. зв. З а к е р зонської У країни в 1945-48 роках. В своїй праці, серед корінного українського населен­ н я на З ах ідн іх О країнних Зем лях, О рганізація У країн ­ ськ и х Н аціоналістів ввел а нові методи прискореного національно-політичного піднесення. Вони від зн ач а­ ли сь тим, щ о замість поступовості!, розрахованої на д есятки років, ставлено — одночасно і в одному пляні — підставову національно-освітню працю, починаю чи від н авчан н я неписьм енних, розбудову культурного, господарського, молодіж но-виховного ж и т тя та націо­ налістично-політичне виховання, а рівно ж організу­ ван н я нових кадрів націоналістів-револю ціонєрів, п ід­ бираю чи н айкращ ий елемент та даю чи їм ідеологічний, політичний і військовий виш кіл. Увесь п л ян роботи спирався на тому, що душ а українського населення на зах ід н іх кордонах зали ш и л ась українська, навіть там, де н ац іон ально-політична свідомість була приспана, і де, проте, вікова боротьба з денаціоиалізаційним н а ­ ступом вирізьбила твердий, неподатливий характер. Ц ей п л ян праці ОУН виправдався. З поверхового по­ гляду темна, національно малосвідома Лемківщ ина, Х олмщ ина, П ідляш ш я за короткий час дали кадри 11

добрих націоналістів-револю ціоиерів та потім перетво­ рились на бастіони к іл ьк ар іч н о ї н ай завзятіш ої бороть­ би з больш евизмом, боротьби за укр аїн ськ и й націо­ н альний х арак тер тих прикордонних зем ель: у тій бо­ ротьбі брало активну участь ціле у к р аїн с ьк е насе­ лення, і ворог не зміг її злам ати інакш е, я к тільки масовим, насильним виселенням і розпорош енням. П ід національно-політичним оглядом, п р ац я ОУН на З а х ід н іх О країнних З ем л ях була д у ж е ускладнена. В зм аганні багатьох ґенерацій там витворились одно­ бічні національнооборонні інстинкти і сили проти по­ стійного польського натиску. А ле при тому запустили к орін н я московські впливи, прищ еплю вані й п ід ж и в ­ лю вані Москвою те ж впродовж багатьох ґенерацій. Ц і впливи п роявл ял и ся давн іш е у ф орм і м о ск воф іл ь­ ської, а потім комуністичної роботи. Використовую чи безупинні протипольські зм агання, на тих зем л ях, во­ ни підш ивались під н аціональні настрої і старались н адати їм пром осковський зміст. Б ольш евики, за й ­ н явш и Західн і У к раїн ські Землі, повели на зах ід від дем аркаційної л ін ії д у ж е сильну акцію, щоб зміцнити ті впливи не тільки комуністичною пропагандою, але й брехнею про у к р аїн ськ у держ авн ість в УССР. До­ д атк о ві труднощ і створю вала нім ецька ок упаційна по­ літи ка, що пробувала зап рягти відродж ене ук раїн ськ е ж и т т я і україн ськи й елемент до служ би гітлерівським ім періялістичним цілям. К адр и націоналістів зум іли в своїй більш ості п ере­ бороти ті всі труднощ і, високо піднести патріотичні н астрої загал у українського населення тих зем ель, очи­ стити їх від підступних ворож их впливів і скерувати у властиве річищ е. Н аціоналістична п р ац я н а ЗО У З пош и рила й утверд ила свідомість, що н ац іональн ови зво л ьн а боротьба цілого українського народу на всіх ф р о н тах є одна й неподільна, що головним ворогом У країн и є м осковсько-больш евицький ім періалізм в усіх його відмінах, та що боротьба проти нього е однаково в а ж л и в а й ак ту а л ьн а те ж д л я тих частин н а ­ роду, я к і трим аю ть інш і ф ронти н аціональних зм агань. Основним руш ієм перемоги націоналістичних вп л и ­ 12

вів на ЗО У З була внутріш ня сила і п равда самої ідеї україн ського націоналізм у. А ле не мало в а ж л и в а в то­ му ідейність самих кадрів, правда й послідовність у їх ­ ніх ділах, однозвучних з ідеями, безкомпромісовість супроти всіх ворогів У країни і супроти неприязних чу ж и н н и х підступів. Ц е з ’єднало кадрам ОУН довір’я серед народніх мас. Те, щ о ОУН потрапила за короткий час 1939-41 рр., пом іж двома зривам и воєнної хуртовини, пляново й успіш но проробити на ЗО У З таку п оваж ну працю — вона завдячує у великій мірі тому, що П ровідниками на тих теренах були сл. пам. М ирон-О рлик і Роман Ш ухевич.

III П івторарічний м іж воєнний період (від осени 39. до весни 41. р.) в діяльності Романа ІП ухевича був ви­ повнений працею в двох головних напрям ах. Його ор­ ганізац ій н о-політична діял ьн ість на становищ е К р ай о ­ вого П ровідника ОУН на З ах ід н іх О країнних Зем л ях була в н ай загал ьн іш и х зар и сах накреслена в попе­ редньому розділі. Доповнюючи, треба згадати, шо в то­ му ж періоді Ш ухевич к ерував деякий час реф еренту­ рою зв ’я зк у між Револю ційним Проводом ОУН та О р­ ганізацією на З ем л ях під больш евицькою займанщ иною . Другий відтинок діяльности Романа Ш ухевича в той час був присвячений військово-виш кільній праці, як ій в ік віддавався цілою душ ею і з найкращ им и успіхами. ОУН завж д и провадила військову ви ховно-ви ш к іл ьн у роботу серед своїх членів і прихильників, п р и д іл я­ ю чи їй вел и ку вагу. Це випливало з її визвольної кон ­ цепції, я к а накреслю є ш л я х до д ерж авн ої самостійности У країни через револю ційну, збройно-політичну боротьбу, що повинна заверш итись перем ож ним зброй­ ним повстанням усього народу. В ійськовій виховнови ш к іл ьн ій роботі ОУН сприяло й те, щ о вона виросла з У к р аїн ської В ійськової О рганізації і продовж увал а її діяльність. У воєнній ситуації ви зв о л ьн а боротьба особливо зо­ сер ед ж у ється в м ілітарн их діях. Від початку 2. сві­ 13

тової війни створю вались вигляди на безпосередню участь в ній СССР та на пересунення воєнних дій на підбольш евицькі території. Воєнний розвиток ніс у собі різні мож ливості й особливі обставини дл я наш их ви з­ вольних змагань. ОУН мусі-ліа бути приготованою до повного розгромлення збройної боротьби. Тому в її тогочасній діяльності на всіх теренах перш е місце зай ­ н ял а військова ви ш к іл ьн а підготова кадрів. В ійськова робота ОУН поза больш евицькою окупа­ цією зосередилась на З ах ід н іх О країнних Зем л ях та в П ольщ і (в К ракові), та к само, як і інш і відтинки праці. Перш им її організатором був сл. пам. Кремінський, військовий реф ерент в К райовій Е кзек ути ві ОУН на ЗУ З, як и й під час польсько-нім ецької війни творив п ар ти зан ські відділи, а після зай н яття больш евиками ЗУ З розпочав організувати військовий ш таб та ви ш кільн и й осередок при Револю ційному П роводі ОУН (Сл. пам. К рем інський піш ов в У країну на початку 1340 року і загинув, попавш и на засідку НКВД) з початком 1940 р. Ф орм ування військового осерєдку-ш табу у К р а ­ кові завершено,. В ійськову роботу Револю ційного П ро­ воду ОУН очолили: Роман ІІІухевич, Дмитро ГрицайІІеребийніс і О лекса Гасин-Л нцар, а брали в ній участь м. іи. такі визначні військові діячі О рганізації: Василь С идор-Ш елест, Осип К арач евський, поручник Босий, Степан Н овицький й інш і. Душею та головним організатором військового осе­ редку, його ш табово-плянувальної, к ад рово-орган іза­ ційної та виш кільної роботи був Роман Ш ухєвич. Він п роявив у ній свій неабиякий талант і н ай к ращ і п ри к­ мети військового організатора-ком андира. Обставини не давал и змоги розвинути працю іга всю ш ирочінь. Але те, щ о під керуванн ям Ш ухевича пророблено у вій­ ськовому осередку ОУН в К ракові, на старш инських, підстарш инських і стріл ец ьки х ви ш к іл ьн и х ку р сах і таборах як в К ракові, та к і на всіх Зах ід н іх О кр аїн ­ них Зем лях, як ість і висліди цілої праці — творило н ай кр ащ і успіхи, як и х не м ож на було й сподіватись, розціню ю чи умовини і засоби роботи. В цій статті нем ож ливо подати всю діял ьн ість В ій­ 14

ськового О середку Револю ційного Проводу ОУІІ, до­ водиться тільки заторкнути деякі н ай в аж л и в іш і її мо­ менти. Проведено облік і організаційно охоплено всіх військови ків серед членства і прихильників. Р о зп л яновано працю з готовими в ж е ф аховим и силами, як т е ж військово-виш кільну роботу над кадрам и, я к і не м али ж адного військового знання. Усім військовикам , з арм ійським (регулярним) старш инським і підстарш инським виш колам и визначено їхні ф у н к ц ії і завдання в ак ту ал ьн ій роботі, я к те ж намічено їх мобілізаційні п ри зн ачен н я в п л ян ах на майбутнє. О рганізовано вищ і військові курси, курси старш ин і спєціялістів, для до­ повнення, відсвіж ення, пош ирення військового ф а х о ­ вого зн ан ня старш ин і підстарш ин. О працьовувано п л ян и , систему й методику, я к використати військове зн ан н я, набуте в регулярних арм іях д л я військової ро­ боти в даних умовинах. Розроблено пляни й методику о р ган ізац ії та дії револю ційних військових ф орм ацій, партизанського і повстанського духа. Ініційовано й ор­ ганізован о студійні праці військовиків. С кладено спис­ ки і ком плекти військової літератури. Започатковано оп­ рац ьо ву ван н я військових підручників. Виготовлено програм и і пляни військових виш колів різного типу. Зорганізовано к іл ь к а команд ін структорів-ви ш кіл ьн и ків. П роведено ряд ви ш к іл ьн и х курсів і таборів, в як и х ве л и к а к іл ькість членства о д ерж ал а підставовий стрі­ л ец ьки й виш кіл. Здібніш их випускників тих курсів підібрано на дал ьш і виш коли, підстарш инські і стар ­ ш инські, поповнюючи таким чином кадри членів з вій ­ ськовою , бодай теоретичною, підготовок). З ряд ів того­ часн и х курсантів вийш ло чимало здібних старш ин УПА, м. ін. до них н ал еж и ть те ж полк. К оваль, те­ п еріш ній Головний Ком андир. М обілізаційні п л а н у ­ ван н я Військового О середку щ одо розм іщ ення військо­ ви ків на випадок совєтсько-нім сцької війни стати ос­ новою праці Проводу ОУН в підготові т. зв. П охідних Груп, в як и х кадри ОУН з ЗО У З, з П ольщ і, Н імеччини і частково з З а к а р п атт я м али перейти на О середні й С хідні Землі. П осилена військова п рац я серед загал у чл ен ства м ала д у ж е позитивний вплив, створюючи стан 15

м орально-організаційної, м іл ітари зац ії і м обілізації, іцо дало О рганізації здібність провести ту роботу і бороть­ бу на д в а ф ронти, ям а зап овн и л а період нім ецько-совстської війни. В ійськові виш коли, ведені О рганізацією консп іра­ тивно, давал и п ереваж н о теоретичне знання, а мало практичного військового вміння, я к е м ож на набути тіл ь к и у війську, в полі, із зброєю. Тому ОУН вико р и ­ стовувала нагоди заповняти своїми членам и піввій ськові, озброєні відділи, за таки х умов, з я к и х не ви­ н и кали ж ад н і політичні чи військові зобов’язан н я, а як і давал и змогу вл аш тувати повновартісні військові ви ­ ш коли. Такою формою були м. ін. вартівничі відділи. Н а початку 1941 р. відкрились м ож ливості вл аш ту ­ вати при нім ецькій арм ії ви ш к іл двох у к р аїн с ьк и х відділів, приблизно в силі куреня. Цю справу пого­ ди ли сь зорганізувати нім ецькі військові чинники, як і ставились позитивно до д ерж авн ої самостійности У к­ раїни, хотіли мати в У країн і сою зника в боротьбі про­ ти М оскви, не погодж увал и ся з гітлерівською політи­ кою та ім періялістичними плянам и. В р ям к ах своїх мож ливостей вони стиха сп рияли організуванню у к р а­ їн ськ и х сам остійницьких сил, в тому й військових, підготові їх дій, приховую чи це перед оком гітлеріБської п артії я к справи не політичного, тіл ь к и вій ськ о ­ во-технічного значення. П ри тому вони к ер у вал и сь ні­ мецькою воєнно-політичною рацією, розуміючи, щ о по­ зи ти вна постава Н ім еччини до сам остійницьких зм а­ гань У країни й інш их народів дасть їй найпевн іш и х сою зників у війні з больш евицькою М осквою, н ато­ мість колоніяльні пляни Гітлера, загарбуван н я т. зв. лєбенсрауму придбаю ть їй тільки нових ворогів, зб іл ь­ ш ать воєнні труднощ і і ун ем ож л и влять воєнну п ере­ могу. П олітично-концспційні розбіж ності м іж партією , урядом та військом, зокрем а щодо східньої воєнної по­ літи ки Н імеччини, хоч не проявились в одвертому по­ літичном у к он ф л ікті, ал е існували і діяли, зокрем а на п очатку війн и з СССР. В ійськовий Ш таб і П ровід ОУН, р о зваж и в ш и ситу­ ацію і перспективи розвитку, однозгідно ви ріш и л и в и ­ 16

користати відкриту м ож ливість, зорганізувати та виш ­ колити, з допомогою нім ецьких військових чинників, зап роектовані відділи. П ри тому ми брали до уваги пе­ редусім власні пляни, припяті у зв’язк у з воєнним зу даром Н ім еччини з ССОР, щ о надходив. В них перед­ бачувалося: серед воєнних подій ш ироко розгорнути власн у протибольш евицьку боротьбу, переходячи з ре­ волю ційно-підпільних до повстанських дій; дл я того ф о рм увати свої військові сили; на теренах, на яки х буде злам ана сила больш евицької займанщ иии, прого­ лосити відновлення самостійної У к раїн ської Д ерж ави, творити її У ряд і розбудовувати самостійне держ авн е ж и ття, не оглядаю чись на пляни Гітлера. Н акреслю ­ ючи т а к і пляни щ е перед початком війни, П ровід О У Іі в в а ж а в за перш у, н ай в аж ли в іш у справу, щоб серед воєнних подій і змін, я к і почнуть розвиватися на у к ­ р аїн ській землі, ук раїн ськ и й народ зай н яв виразну підметну поставу, проявив свою тверду волю до дер­ ж а в н о ї самостійности, сам ф орм ував своє ж и ття. Н і­ м еччи н а мусіла ви яв и ти своє правдиве віднош ення до волі українського народу і до творених ним ф актів, щоб зр азу була ясн а п л ятф о р м а взаємовіднош ення — дру ж би чи ворож нечі. ♦ П олітичний змисл творення українського військово­ го відділу у співдії з німецькою армією полягав у то ­ му, що він те ж мав зам ан іф естувати волю і стано­ вищ е У країни, я к а під час війни на її території не стоїть пасивно, тіл ь к и сама бореться за свою само­ стійність. Військові відділи ДУН м али чинно д о к а за­ ти, щ о У к раїн а готова, крім власної револю ційної бо­ ротьби, поставити на ф р о н т проти М оскви своє вій ­ сько в спілці з Німеччиною, як щ о вона пош анує дер­ ж а в н у суверенність У країни і буде тр актувати її як сою зника. О статочне становищ е Н ім еччини мало виявитись щ ойно тоді, я к бодай частина У країни буде зв іл ь н е­ на від больш евиків. Н а випадок д руж н ьої постави Н ім еччини до У країни, курін ь ДУН-у м ав бути за ­ :

17

в ’язком регулярної арм ії У країнської Д ерж ави. За негативного розвитку, як и й був передбачуваний, за ­ л и ш ал ася б одна п рак ти ч н а користь — модерне виш ­ к о л е н ім старш ин, підстарш ин і стрільців, я к і мали знайти спосіб вернутися в ряди під п іл л я ОУН, для творення і поповнення її певолю ційної військової си­ ли. А ле на тому ш л ях у стояло перед цілим відділом надзвичайно в а ж к е політичне завдання —■ продемон­ струвати свою вірність самостійницькій л ін ії ОУН та відірватися від співдії з німцями. Т акі пляни намітив П ровід ОУН на провесні 1941 р. з участю сл. пам. Романа Ш ухевича. П еред цією О рга­ нізацією стояв в а ж к и й етап, але зокрем а в а ж к и й він був д л я запроектованого військового відділу Д руж ини У к р аїн ськи х Н аціоналістів. Тому добір людей до ньо­ го мусів бути особливо уваж ний. Н айбільш ий тягар і відповідальність спадала на П ровідника відділу. Н а це становищ е П ровід призначив сл. пам. Р ом ана Ш у­ хевича, який сам зголосився йти з ним. Він з в а ж и в ­ ся н а це з огляду на в е л и к і труднощ і і відповід аль­ ність завдань, я к і стояли перед ДУН-ом та передба­ чую чи, що цей відділ відіграє особливу ролю у ф о р ­ м уванні військової сили визвольного руху і в розгор­ тан н і його збройної боротьби. Ц е був власти ви й ш лях Ш ухевича. Він піш ов ним з усією ріш учістю своєї вдачі, ведучи увесь відділ ДУН-у, перевів його щ ас­ ливо через в а ж к и й етап пов’язан н я з нім ецьким вій ­ ськом і довів кад ри прекрасних, добре виш колен и х старш ин і стрільців під бойові прапори УПА. Висилаю чи відділ Д У Н -у на виш кіл до німецького війська, ОУН поставила свої передумови, я к і були п ри й н яті тими нім ецьким и військовим и чинникам и, що орган ізували справу. Головні передумови були такі: З авдан н ям відділу є боротися проти больш еви ц ької М оскви за відновлення і захи ст Самостійної Соборної У к раїн ської Д ерж ави; увесь відділ стоїть під н а к а ­ зам и П роводу ОУН, зобов’язан и й перед ним п р и ся­ гою; про введення відділу у воєнні дії ви ріш ує П ро­ від ОУН і тільки за його згодою відділ прийм ає до­ тичні н акази ; відділ підлягає нім ецькій військовій 18

владі в м еж ах військового виш колу і військового по­ буту, в той час зобов’язується до того спеціяльним приреченням, але не скл ад ає ж адн ої нім ецької вій­ ськової присяги; відділ зберігає власний внутріш ній порядок; В ійськова ї^еф ерентура Проводу ОУН надає військові ступені і встановлю є командний ск л ад у від ­ ділі ДУН-у. Н апередодні російсько-нім ецької війни відділ ДУН Р ом ана Ш ухеїзича відходить в напрям ку ф ронту. Н а сво­ єму ш л я х у відділ скрізь вед е самостійницьку політичну роботу, в пов’язанні з акцією ОУН. Зокрем а він взяв акти вн у участь у відновленні д ерж авн ої самостійно­ сте та в організуванні держ авного ж и т тя у Львові та в інш их м ісцевостях в червні й липні 1941 р. Гітле­ р івськи й уряд ш видко п оклав давку руку на у к р аїн ­ ську держ авність і на всю самостійницьку діяльність. Ц я р у к а посягла те ж по відділи ДУН-у. їх стягнено з ф рон ту; почалися нам агання втиснути в рям ці ні­ м ецької політики і воєнної маш ини, вимога ск л ад ан ­ н я присяги, відмова і спротив, м асковане ін терн уван ­ ня, п ерекинення на Б ілорусь, аж до р о зв’яза н н я від­ ділу й ареш тування частини його вояків та перехід у п ід п іл л я більш осте старш ин і вояків. Історія — яку годі тут переповідати, хоча б в найзагал ьн іш и х за р и сах. К ін ц ева її ф а за д а л а прави л ьн е заверш ення: в ре­ волю ційні ряди ОУН повернувся Роман Ш ухевич, з поваж ним числом старш ин, підстарш ин і стрільців ДУН -у, пройш овш и не тіл ь к и добрий військовий ви ш ­ кіл, ал е й набувш и тверду зап раву і практи ч н и й во­ єнний досвід. Особливе, щ о вони принесли з собою — це п ізн ан н я організації, стратегії і такти ки п арти зан ­ ської боротьби, стосованої больш евикам и у 2. світо­ вій війні та нім ецьких методів поборювання п арти зан ­ ськ и х відділів. Ц е зн ан н я було дуж е корисне у тво­ ренн і УПА та в розгортанні її боротьби. Т аким ч и ­ ном, Д руж ини У к р аїн ськи х Н аціоналістів під прово­ дом Ром ана Ш ухеви ч а дал и У країнській П овстанській А рмії не тільки стри ж н еви й командний і вояцький 2*

19

кадр, але так о ж підставовий вкл ад д л я вироблення власн и х організаційних і оперативних прийомів.

IV К оли в 1943 р. створилася кризова ситуація в ОУН, то однією з головних, м ож е з найістотніш их її причин було питання пляну, ф орм і методів револю ційної бо­ ротьби О рганізації в існую чій воєнній обстановці. Ч л ен ські кадри, я к низові, так і провідні, що к ер у ­ вал и діяльністю на м ісцях, відчуваю чи вимогу ж и т ­ тя, іш ли до ш ирокого розгорнення політично-збройної боротьби проти гітлерівського гніту і нищ ення У к р а­ їни. Зокрем а на Волині крайова ОУН п очала само­ чинно переходити на повстанські ф орм и боротьби з участю ш ироких народніх мас, враховую чи необхід­ ність оборони населення перед вивозам и до Н ім еччи­ ни на невільничу працю , перед гітлерівським терором і грабунком. В н утріш ня к р и за в ОУН закін ч и л ася тоді, я к на чолі О рганізації став сл. пам. Роман Ш ухевич і н а ­ дав таки й напрям її діяльності й боротьбі, я к того ви ­ м агав час. За основу своїх п л ян уван ь він брав переду­ сім оцінку внутріш нього стану акти вн и х кад р ів руху та ш ирш их мас українського народу — їхн є пол о ж ен ­ ня, потреби, їхні настрої, м оральну готовість та п р а к ­ тичну спромож ність до акти вн ої боротьби. Ш ухеви чеві було ясно, що в той час, коли гітлерівці довели до кр ай н іх м еж свій терор і експлуатацію в У країні, а одночасно їх воєнні успіхи і сили почали спадати, — серед українського населення д озрівала готовість і по­ треба розгортати ш ироку боротьбу. Т ак а боротьба, крім оборони народу перед гітлерів­ ським винищ уванням , л е ж а л а в л л ян і дальш ого ве­ дення визвольних зм агань. Серед вел етен ськи х подій і к атастроф світової війни не м ож е м ати більш ого зовніш нього значення ані відгуку під п іл ьн а боротьба м али х розмірів, я к під час миру. В так ій обстановці звертаю ть на себе увагу і набуваю ть поваж ніш ого зн ачен ня тільки ак ц ії та к и х ф орм і розм ірів, щ о самі 20

дорівню ю ть воєнним подіям, або помітно впливаю ть на їх розвиток. Ц е мав на увазі П ровід ОУН, а зокрем а Роман Ш ухевич, переставляю чи визвольно-револю ційну бороть­ бу на ш ирокі рейки повстанських дій УПА. Вона до­ сягла найш ирш их розм ірів під кінець воєнних дій на У країн ських Зем л ях, коли відступали нім ецькі вій ­ ська і все далі на зах ід посувалась поворотна больш еви ц ьк а окупація. ОУН, вийш овш и з дотогочасних рам ок і форм своєї дії, зорган ізувал а У к раїн ську П ов­ станську Армію, даю чи їй основний командний і во­ яц ьки й кадри. УПА творить щ ораз біл ьш і з ’єднання і п ереходить до більш их м ілітарних дій, яким и з в ’я ­ зує цілі ворож і дивізії. В еликі смуги у к р аїн ськ и х зе­ м ель стоять під ф актичн ою контролею ОУН-УПА, які організую ть і керую ть н ай важ ливіш им и секторам и н а­ ціонального ж и ття. Н ім ці зразу нам агалися спинити той розвиток і злам ати ОУН-УПА більш ими нищ ів­ ними поліційними і військовим и акціям и. К оли ж це не вдалося, а до того їхнє полож ення на ф р о н тах все далі погірш увалось, вони були прим уш ені поваж но р аху в ати ся з силою ук раїн ськ ої револю ції, уникати зу д ар ів з нею, а н авіть ш укати перем ир’я. Ц е вико­ ристовує УПА й ОУН в ситуації пересування ф р о н ­ тів, щоб зміцнити свої сили і запаси та перейти до боротьби з больш евикам и ліпш е підготованими. Разом з розш иренням форм і розміру боротьби по­ ш и рено те ж структуру визвольно-револю ційного руху. К рім У к раїн ської П овстанської Армії, створено У к р а­ їн ську Головну В извольну Раду, я к найвищ ий орган револю ційно-держ авного характеру, з розрахунком на ак ти вн у участь в ній і у визвольній боротьбі органі­ зован и х сил інш их політичних напрям ків. К о ж н а то­ тал ьн а боротьба, а зокрем а револю ційно-визвольна, вим агає єдиного керівництва. Щоб запевнити таку одностайність при складеній структурі визвольної ф о р м ац ії ОУН -УП А-УГВР, сконцентровано в одних р у к а х н айвищ е керівництво: Роман Ш у хеви ч -Т ур Ч уп р и н ка-Л озовськи й був одночасно Головою Проводу ОУН, Головним Командиром УПА і Головою Генераль21

ного С екретаріяту УГВР. Т ак а концентрація була ви­ к л и к ан а доцільністю і потребами самої боротьби, а не особистими претенсіям и Ш ухевича, ані яким сь то та­ літаризм ом чи диктаторською системою ОУН. Я к а ж була д ал ьш а перспектива перед визвольн ореволю ційною боротьбою, як и й плян, коли при п ере­ суненні воєнних ф ронтів п оза У к р аїн ські Зем лі на захід, під кінець війни з Німеччиною, ум асовлено і найш ирш е розгорнено револю ційні зм аган н я у пов­ стан ській ф орм і? Н а це питання була не одна відпо­ відь, так я к не було однієї, домінуючої дум ки про те, як и й буде розвиток м іж народньої ситуації відразу після закін ч ен н я н ім ец ько-ал ьян тськ ої війни. Б агато надій пов’язу в ал о сь з переконанням , іцо за ­ хідні альян ти після перемоги над Німеччиною від р а­ зу ж вступлять у вій н у з СССР або, принайм ні, за­ грозою війни зм усять больш евиків віддати значн у ч а ­ стину їх нових загарбань. Т еж части н а провідних діячів українського визвольного руху п ід далася таким сподіванням і в в а ж а л а за доцільне в таком у пляні н аставляти боротьбу й діяльність. Для них розгортан ­ ня ш ироких і гучних повстанських дій в кінцевій стадії війни м ало головний сенс тому, щ о це м ав бути добрий старт до зах ід н іх альянтів. Поперш е, йш ло про у н агляднення і підкреслення ф ак ту , що у к р аїн ­ ський револю ційно-визвольний рух боровся проти Гітл ер а і через те має підстави дл я сою зницьких взаємин із західнім и держ авам и. П одруге — треба було п о ка­ зати силу і бойовість цього руху в боротьбі з боль­ ш евизмом, щоб З ах ід н ал еж н о оцінив вартість У к р а­ їни як сою зника проти СССР. З такого погляду, що старт до західніх ал ьян тів е н ай важ ли віш и м питан­ ням визвольного руху, зрод ж увал и сь тенденції зм іня­ ти його внутріш ній зміст і обличчя так, щоб їх достосувати до смаку і б аж ан ь керівних к іл Заходу. Р ечники тієї концепції, в н ад ії на ш видку війну З а ­ ходу з СССР і н а його ак ти вн у під трим ку д л я пов­ станської боротьби в У країні, були б готові на ту к а р ­ ту поставити все. П ри тому брано до уваги т е ж таку м ож ливість, що коли б західн і д е р ж а ви не й ш ли на 22

к о н ф л ік т з СССР з власної ініціативи, то розгорнен­ ня ш ирокої повстанської боротьби в У країні, а далі т е ж в інш их підбольш евицьких країн ах, зокрем а в сателітн и х, може спонукати З ахід прийти з активною мілітарною допомогою і втягнутися у війну з больш е­ виками. Т акі м іркування, без реальних основ, зрод ж у ­ вали ся з почуття безвихідности у людей, я к і не ба­ чи ли можливостей, щоб револю ційно-визвольний рух міг втрим атися в підбольш евицькій дійсності без зов­ н іш ньої підтримки після свого ш ирокого розгорнення у повстанських ф орм ах УПА. А ле Провід, що зали ш и вся в У країні і далі к ер у ­ вав револю ційно-визвольною боротьбою, зокрем а його ду ш а і голова — Роман Ш ухєвич, інакш е трактував справу. В центрі його дум ання, п л ян уван н я і дій, як завж д и , так і в тодіш ній ситуації, стояв не р о зр ах у ­ нок н а сприятливу конью нктуру і на допомогу з-зовні, а вим ога самостійного втрим ання та розбудови сил і боротьби української н аціонально-визвольної револю ­ ції. С тавка на власні сили, на власні зм агання, що є основою визвольної концепції ОУН, була в Р ом ана Ш ухеви ча справою глибокого переконання і керівною засадою дії. У країн ську визвольну револю цію він ро­ зум ів я к глибинний процес, що мас захопити увесь народ, я к неперервну боротьбу, не зваж аю ч и н а си­ туацію , та я к постійне втримування, відновлю вання дію чих револю ційних сил. Це підстава і необхідна пе­ редум ова для того, щоб у сприятливій ситуації дійш ло до перемож ного визвольного повстання. Ш ирока боротьба ОУН -УП А під проводом Ром ана Ш ухевича, під кінець війни і відразу п ісля її за к ін ­ чення, м ала за головну мету пош ирення ідей і кличів У кр аїн ської Н аціональної Револю ції серед усього у к р а ­ їнського народу та серед інш их народів, поневолених больш евизмом. Про цю боротьбу, зокрем а, повинні бу­ л и в зн а ти вояц ькі маси з совєтської армії, як і п ер е­ су вали ся через Зах ід н і У країн ські Землі. П овстанські дії УПА і нерозривно з ними пов’я за н а політично-проп аґан ди вн а діяльність та масові протибольш євицькі акц ії, організовані ОУН, стали відомими в усіх за к у т23

к ах СССР. Вони не тільки скрізь пош ирили револю ­ ційні кличі, способи револю ційної протибольш евицької боротьби, але великим и маш табами, напругою рево­ лю ційно-повстанських дій п оказали народові велику силу протибольш евицької револю ції, переконали в її р еал ьн у м ож ливість. Т ак і самі успіхи м али партизан,сько-пропагандивні рейди поза м еж і У країни — на К авк аз, Б ілорусь, Румунію, М адярщ ину, С ловаччину і П ольщ у. Цей період ш ироких дій УПА, хоч кош ту­ вав дуж е багато ж ертв н ай к ращ и х борців, найси льн іше закріп и в підвалини для продовж ування і пізніш о­ го найш ирш ого розгорнення револю ційно-визвольної боротьби з участю всього народу та д л я розбудови спільного визвольно-револю ційного ф ронту всіх по­ неволених Москвою народів. В трим ування повстанських форм і розм ірів бороть­ би наступних повоєнних років, після 1947 р., було н ад­ то в а ж к е і в ж е не конечне. Я к м іж народня ситуація, так і п олож ення в СССР почали входити в стан від­ носної стабілізації на довш ий час. П ісля ш ирокого роз­ повсю дж ення ідей і ак ц ій визвольної револю ції, н ай ­ важ л и віш и м завдан н ям було забезпечити існування і діян н я револю ційних сил на довгий час, щоб вони над­ мірно не вичерпались і щоб іскра боротьби не погасла. Треба було обм еж ити ті ф орм и револю ційної дії, які н ай в аж ч е втримати, в я к и х втрач ається найбільш е сил, а зберегти і розбудувати такі, що давал и най біль­ ш і' тривкість. У переведенні цього, знову ви яви л ись надзвичайні провідницькі прикм ети Ш ухевича. Д ивлячись завж д и далеко вперед, івін розпляновуе і поступово, а л е послі­ довно переводить зміну такти ки боротьби, з повстан­ ської на партизанську, а після на чисто підпільну. Го­ ловний наголос пересувається щ ораз біл ьш е з вій ськ о ­ вої н а політично-пропаґандивну д іл ян ку. Постійно зм енш ую ться відділи УПА й їх операції, за те зм іцню ­ ється підпілля ОУН і її м ереж а. К ом андні і во яц ькі кад р и УПА знову переходять в організаційно дійові ф орм и ОУН. Ці всі зміни пляново переводить Ш у х евич, я к Головний К ом андир УПА й я к П ровідник ОУН 24

на УЗ. У нього вся револю ційна боротьба, всі її ф о р ­ ми і дію чі сили — це одна справа, один процес. Як УПА вийш ла з надр ОУН, я к в боротьбі УПА діяли ідеї, пляни і кадри ОУН, — та к знову в ОУН і через її боротьбу зберігаю ться діючими прапори й яд ра УПА, щоб у слуш ний час знову розгорнутися на всю ш и ­ рочінь.

■Минуло десять н ай в аж ч и х років боротьби ОУН-УПА в повоєнній підбольш евицькій дійсності. Щоб усвідо­ мити собі всю її вагу, треба пригадати: скіл ьки людей повірило б в 1944-45 рр., що ц я боротьба втрим ається десять років у такій обстановці? А сьогодні вж е за ­ гально утвердилось упевнення, що і в дальш ом у боль­ ш еви кам не вдасться її злам ати і вони змуш ені вго­ лос при зн ати її ж ивучість! В тому найбільш а заслуга незрівняної ідейності! ге­ роїзму, ж ертовности і бойовости всіх кадрів ОУН-УПА та українського населення, що їх підтримує з позною посвятою, а подруге — далекозорого, мудрого і м у ж ­ нього провідництва сл. пам. Романа Ш ухевича, і всьо­ го керованого ним провідного кадру. Героїчна смерть Ш ух еви ч а-Ч у п р и н к и -Т у р а — це н ай більш а втрата українського визвольного руху, яка п отрясла ним на довгі роки. А ле він переносить і той н ай в аж ч и й удар, тому щ о в ньому ж и в е дух, віра і хоробрість того найбільш ого П ровідника і К ом андира — ген. Ч упринки-Т ура.

25

ЧУЖИНЦІ ПРО КОМУНІЗМ І НАШУ БОРОТЬБУ «УКРАЇНЦІ БОРЮ ТЬСЯ'ЗА СВОЮ НЕЗАЛЕЖНІСТЬ» «Наша боротьба — це щось більше, ніж сама націо­ нальна боротьба, бо наш ідеал свободи — це ідеал всіх вільних людей». С. Бандера Голова 3 4 ОУГІ С тепан Б ан д ера дав спеціяльному кореспондентові голляндського християнського щ оден­ ника «Тров» ексклю зивне інтерв’ю. Н азваний кореспондент, описавш и трагічні роттердам ські події та наслідки смерти героя за свободу сл. пам. полк. Євгена К оновальця, який, я к пиш е «Тров», «віддав своє ж и ття за н езал еж н ість України», дає к іл ь к а інформації! про С тепана Б анд еру та пер ех о ­ дить до властивої розмови з керівником у к раїн ськ и х націоналістів. «Десь в одному із за х ід н о є в р о п е й с ь к и х готелів. — пиш е звітодавець, — ми м али розмову з Бандерою ... Степан Б андера знає, чого хоче. В ід важ н а лю дина з небувалою силою волі.» Д алі звітодавець цитує слова С тепана Б андери. П ередаємо н ай в аж л и в іш і з них: «Б ільш ість українського народу, — ск а зав Голова 3 4 ОУН, — стоїть за визвольним рухом. У наш ім н а­ роді ж евріє спротив. Є готовість до боротьби за сво­ боду... Б агато к р аїн в в аж а є нас за н еб аж ан и х ч у ж и н ­ ців. Ц е д у ж е невигідно у наш ій діяльності. А ле ми знаємо, що труднощ і н аш и х людей за залізною засл о ­ ною с значно більш і, н іж наш і. Ми залиш аєм ося вір и ­ ти в остаточну н езал еж н ість У країни. Ц я н е за л е ж ­ ність с в а ж л и в а для всього вільного світу. 4 и м далі буде відпертий комунізм, тим вільніш е дихатим е З а ­ хід. Н аш а боротьба — це щ ось більш е, н іж сам а н а­ ціон альна боротьба, бо наш ідеал свободи — це ідеал усіх вільних людей. Тому п о в и їіє н бути вислухан и й наш рух та наш народ. Тому теж усі у к р аїн ц і не пе26

рестаю ть вірити, що щ е д л я поневолених братів за залізною заслоною засяє воля.» Від себе додає звітодавець таке: «Степан В андера є не лиш е ворогом совєтів. Він є проти всіх родів ім періялізм у. У країн ськи й ви зв о л ь ­ ний р у х не баж ає т е ж повороту ц арськ ої імперії. В ільні у к р аїн ц і ненавиділи те ж Гітлера. Відомо, що не ли ш е ҐПУ, але те ж і Ґеш тапо чигало на полк. К оновал ьц я. Б анд еру ареш тувало Ґеш тапо 1941 р. К оли при наступі росіян у 1944 р. німці його звільнили, у к р а їн ­ ськи м п ідпільникам вдалося відтягнути його (з-під о к а Ґеш тапа —■ О. К.). В андера був близько східнього ф рон ту. Він баж ав, на випадок потреби, бути під р у ­ кою... П ісля зам ирення в 1945 р. У країна знову потра­ п и ла в групу Совстського Союзу. С вітанок свободи, як и й н а хвилину усм іхнувся захопленому щ астям н а­ родові, знову був відтиснений силою поневолення. А ле пром іння свободи щ е ж евр іє за залізною заслоною. Б іл ьш е я к два м ільйони у к раїн ц ів ж и в уть у вільном у світі та втримую ть м іж собою тісний зв ’язок. Щ е в е ­ л и к і п ож ертви скл ад ає ц я група (українська ем іграція — О. К.). Р ух спротиву треба підтрим увати грошово. Ф інансові підтрим ки не прийм ається від ж ад н ої поту­ ги.» Н адзвичайно п ри х и л ьн а дописка спеціального звіто д авц я газети «Тров» закін ч ується таким и словами: «Роттердам став місцем прощ вільн и х українців. Тут, під гарним каменем, прикраш еним хрестом і м е­ чем, л еж и ть похований полк. Євген К оновалець. Щ о­ річно відзначається його смерть урочистістю на цвин­ тар і К росвейк. З усіх к р а їн сходяться українці. Грек о -к ато л и ц ь к і свящ еники відправляю ть молитви. По тихом у вш ануванні звуч и ть національний гимн: «Ще не вм ерла Україна». Ні, У кр аїн а не вм ерла. За залізною заслоною бореть­ ся м ай ж е забутий народ за свободу.» Ін тер в’ю із Степаном Бандерою поміщ ене під заго ­ ловком: «У країнці борю ться за їхню незалеж ність». Воно'ілю строване портретом сл. пам. полк!. Є вгена К оно­ ва льц я, листівкою УПА «За У країн ську Самостійну 27

Соборну Держ аву» та знімкою з урочистості в день 10. 5. 1955 р., коли представник 3 4 ОУН Степан Л енк авськ и й складає вінок на могилу основополож ника ОУН. П опри інтерв’ю с щ е м ала стаття про ук р аїн ськ у ви ­ звольну боротьбу під час німецької окупації а ж по сьогодніш ній день. Там подана коротка історія і дії УПА. З р еф ерован і публікації були поміщ ені в 12 ви дан ­ н ях цього важ ливого християнського щ оденника. Д ля нас н ай важ ли віш и м с сим патія частини голляндського народу, я к а пром овляє з п ублікації о ф і­ ціозу протестантської партії т. зв. «АР» — «Тров». Спо­ діваємося, що виступ Степана Б андери щ е більш е прихилить симпатії голляндського народу до ви зво л ь­ О. К. ної боротьби українського народу.

М. А. Фіґсн, конгресмен, Ваш інгтон «ПРОДОВЖУЙТЕ ВАШУ АКЦІЮ!» Голова Ц К А БН , п. Я рослав Стецько зверн увся у зв’язк у з сучасною світовою ситуацією і стано­ вищ ем в СССР окремими листами до д еяк и х за хідніх політиків з проханням подати їх і -іс стано­ вищ е до ак ту ал ьн и х проблем антибо.пьш евицької боротьби й ролі в тій боротьбі поневолених Мос­ квою націй. Він отримав ряд ц ік ав и х відповідей, як і друкую ться в «А БН -Корсспонденц». Крім відповіді лорда Бансітарта (яку ми д р у к у вал и в 33 ч. «ПІП»), довголітнього держ авного секр е­ тар я в англійськом у Ф орейн офісі, ген. Й. Ф. Ц. Фуллсра, світової слави військового ф а х ів ц я , п. Д ж она Стюарта, дали свою відповідь та к о ж ви ­ датні політики СШ А: славнозвісний сенатор Н овленд, видатний республіканський діяч, наступник Т аф т а в сенаті та інші. В цьому числі містимо, за згодою «А БН -Кореспонденц», відповідь конгрес­ мена Ф іґена. — Редакція «ШП».

28

П еред Ж еневською конф еренцією я висловив був свої погляди прилю дно в конгресі про те, як і будуть, на мою думку, цілі російських комуністів на тій кон­ ф е р ен ц ії і яку позицію повинні б зайняти представники СІЛА. Мої ствердж ення в цій справі м али наступний х ар ак тер : Поперш е: Ми повинні вв аж а ти того роду к он ф ерен ­ цію тіл ь к и за нагоду з ’ясувати цілому світові, за що і проти чого ми стоїмо. У зв ’я зк у з цим ми повинні ясно ствердити, що ми стоїмо за право всіх націй, вел и ки х і малих, на національне сам овизначення і за природні п р ав а всіх людей на свободу. Ми повинні ясно ск а за­ ти, щ о ми безумовно стоїмо проти б уд ь-як ої ф орм и колон іалізм у чи ім періалізм у, а особливо ми ніколи не узнаємо нового російського колоніалізм у, як и й висту­ пає під маскою комуністичного імперіалізму. П одруге: 3 цієї перш ої передумови випливає логічно, щ о ми мусимо домагатися, щоб поневолені комунізмом неросійські нації м али м ож ливість ріш ати про свою вл асн у долю при допомозі вільн и х виборів, вклю чаю ­ чи сюди більш е політичних партій, таємним голосуван­ ням, все це разом з м іж народнім наглядом, завданням якого було б зберігати саме ці основні вимоги. Якщ о ми цього не зробимо, народи Естонії, Л атвії, Литви, П ольщ і, Ч ехо-С ловаччини, М адярщ ини, Рум унії, Б о л ­ гарії, Албанії, У країни, Білорусі, Грузії, А зерб ай д ж а­ ну, К о зак ії і Росії вв аж ати м у ть участь США в К о н ф е­ рен ц ії провалом останньої великої надії лю дства і тор­ гом м оральних та політичних принципів, по боці як и х стояли США впродовж 179 років наш ої національної екзистенції. П отрете: Росіяни м усять погодитися на знесення і повне усунення залізн ої заслони, я к у вони створили від Б алтійського м оря до П ациф іку. Вони м усять усу­ нути зам іновані поля, дротяні загорож і, злю щ их псів, окрем і відділи озброєні маш иновими пістолями і всі інш і неприродні бар’єри, щ о їх вони створили з нам і­ ром поділити світ на дві окрем і частини. Р осіяни му­ сять беззастереж но погодитися, що за л ізн а заслона с основною переш кодою до справж нього м иру і свободи.

29

П очетвертс: Ми мусимо залиш итися вірними п ри н ­ ципам відкритих договорів. Не мож уть існувати таємні порозуміння, осягнені на такій конф еренції. Щоб з а ­ безпечитися перед того роду можливістю , ур яд пови­ нен вистерігатися участи в спільних ком унікатах, які будуть видані на такій конф еренції, бо постійне росій­ ське дом агання спільних одностайних виступів о зн а­ чатиме, щ о кож ний спільний ком унікат служ итим е в перш у чергу інтересам К рем ля. П резидент Л нзенгауср повинен видати свій власний розумний ком унікат, який міститиме в собі розвій і кож ний осяг чи невдачу такої конф еренції. Є зовсім очевидним, що після закін ч ен н я кон ф ер ен ­ ції російські комуністи нам агатим уться використати її я к засіб приспання вільного світу, щоб осягнути кон­ че потрібний їм час д л я подолання всіх найбільш сер­ йозних м іж народніх проблем і для зм уш ення вільн и х націй ослабити свої оборонні приготування — особли­ во д л я л іквід ац ії І-ІАТО і недопущ ення до озброєння Н імеччини. Ч ерез те, в загальном у сьогодні є ясн іш е н іж будь-коли, що комуністи нам агаю ться глибоко приспа­ ти вільні народи світу, бо вони с в найелабш ій пози­ ції, від часу, коли за другої світової війни нім ецька арм ія стояла біля брам М оскви, С талінграду тощо. Не м ож е бути сумніву, що комуністи не зм інили і не хочуть змінити своїх головних п л ян ів опанування світу, ан і не хочуть послабити свій конспіративний апарат, який вони вж и ваю ть дл я розбиття і окупації неросійських народів у світі. Цей ф а к т став щ е ясн і­ шим з вислідів Ж ен евськ о ї конф еренції. Я не пого­ дж ую ся з вами, мовляв, більш ість відповідальни х по­ л іти ків на Заході вірить, щ о комуністи за к и н у л и п л я ни підбою світу. Говорячи тільки про відповідальних політичних провідників СІНА, я м ож у вас запевнити, щ о ми ані на к р и х ітк у не е одурм анені цим останнім комуністичним маневром. Я погодж ую ся, щ о безвідпо­ відал ьн і політики й інш і опортуністи в СШ А м ож уть мати персональний погляд, мовляв, ком уністи з а л и ­ ш и ли свої пляни. Запевняю вас, однак, щ о того роду лю ди творять тільки д у ж е м алий відсоток ам ери кансь­ 30

кого народу іі у всяком у разі не заступаю ть вони опінії пересічної лю дини в США. В ідповідальні політичні провідники інш их вільн и х народів Заходу м ож уть го­ ворити самі за себе і за погляди своїх людей. У зв ’язк у з цим я хочу підкреслити, що останні м а­ неври російських комуністів на м іж народній арені іідуть докладно по такти чн ій лінії визначеній М алекковим в його промові на 19. конгресі комуністичної партії. П ерегляд цього довгого і неопрацьованого ви ­ к лад у вказус, що росіяни відчуваю ть часом потребу к р и ти ки і що в них с глибокий страх, що вільн і нації м ож уть дійти до того степеня заінтересування, коли заж ад аю ть справедливості! й волі д л я своїх понево­ лених братів. Б іл ьш е того, М аленков за к л и к ав до м ир­ ного сп івж и ття і боронив його, як наркотику, який зм уш уватиме нації до л ік від ац ії своєї власної нац іо ­ н ал ьн о ї н езал еж н осте й цілосте. Сьогодні не м ож е бу­ ти сумніву, щ о та п ол іти чна л ін ія політбю ра з 19 п ар ­ тійного конгресу є більш актуальна, я к колинебудь. Я сильно вірю, що, якщ о З ахід буде заколисаний ерою «мирного співж иття» з російською ком уністич­ ною конспірацією , небезпека атомової війни буде в сто р азів більш а. Н а мою думку, щ о під час коли ком уніс­ ти проповідую ть сьогодні політику мирного співж иття, то з хвилиною , коли уваж атим уть, що мають 50л/о шанс ви грати атомову війну, вони почнуть підлий наступ на США й інш і вільні народи. В важ аю також , щ о єдиним практичним запобіж ним ш ляхом проти атомової війни д л я СШ А й інш их вільн и х народів є безпосереднє по­ борю вання ком уністичної конспірації. Того роду полі­ ти чн а оф ен зи ва вд аряти м е по найбільш вразл и ви х міс­ ц я х російської ком уністичної імперії, використовува­ тиме всі плюси по боці вільн и х людей і тим способом принесе цілковите п ад ін н я м іж народньої ком уністич­ ної конспірації. Ц е є єдиний ш л ях, як и й дає надію з а ­ побігти третьої світової війни і зберегти наш у ц и ві­ лізацію . Я давн о обстоював, що героїчна боротьба поневоле­ ни х неросійських народів комуністичної ім перії за н ац іон альн у н езал еж н ість є найбільш ою перевагою в 31

досягненні наш ої ніколи незмінної мети: миру і свобо­ ди д л я всіх людей світу. З цього випливає, що тривала підтрим ка національно-револю ційних рухів в росій­ ській імперії є найбільш динамічною методою ун и к ан ­ н я атомової війни. Єдині, що м ож ливо хочуть атомової війни, це ті, я к і баж аю ть дальш ого продовж уван н я ко ло н іял ьн и х й ім періялістичних засобів супроти ін­ ш их народів і людей. Ми, американці, щ о баж аємо встановити світ, в яком у всі нації мали б суверенні п р ав а і всі індивідуальності посідали б волю і свободу, я к у вимагає їх лю дська гідність, очевидно не потре­ буємо атомової війни д л я переведення в ж и т тя наш ої мети. Отже, якщ о б США досягнули вищ езгадану мету, страх перед атомовою війною був би усунений. Я кщ о росіянам дати повну і беззастереж ну свободу з цього те ж мусить очевидно випливати, щ о поневолені неросійські н ац ії СССР я к так о ж інш і неросійські нації, поневолені російським комуністичним ім п еріа­ лізмом впродовж і перед другою світовою війною , бу­ дуть тоді втіш ати ся рівною суверенністю і н ац іо н ал ь­ ною незалеж ністю . В аж ко є сьогодні м іркувати про вислід закордонних справ тому, щ о не пройш ов щ е відповідний час, який дозволив би деяким повільнодумаю чим і політично нездібним людям, я к і брали участь у Ж ен евськ ій кон ­ ф еренції, вповні зрозум іти плутанину російського м а­ невру. Зазнаную однак, щ о я продовж уватим у н ап о л я­ гати на президента США і держ авного секр етар я вж и вати всіх засобів, що стоять до їхньої диспозиції, проповідувати п рав а всіх націй, вел и ки х і м алих, до н а­ ціонального сам овизначення і домагатися, щоб росій­ ські комуністи л ік від у вал и залізн у заслону, бо треба вим агати від росіян не тіл ь к и знищ ення їх світового законспірованого апарату, ал е й поінф орм увати про­ відних людей всіх вільн и х націй про імена російських ш пигунів, саботаж н и ків т а інш их аґентів, так, щоб проти них м ож на було провести судове слідство. У важ аю , щ о політична ситуація в СССР є сьогодні в критичній точці кипіння. П ід час коли багато гово­ р и ться про «владу комітету» в Совєтському Союзі і 32

проводиться думку, що теперіш ні керів н и ки стали більш толерантні у їхньом у підході до народу, ми ні­ коли не можемо забути про те, що політичні н ап ру­ ж е н н я в російській ім перії е в основному головною причиною всіх концесій реж иму. К р ем л івські володарі н е є в стані знищ ити гін до національної н езал еж н о сти серед всіх неросійських націй Совєтського Союзу. Тверді, холодні ф а к т и вказую ть на те, щ о національні н ап р у ж ен н я в російській імперії явл яю ть собою н ай ­ більш важ л и в у проблему д л я к рем лівських володарів, і що багато дискутована к р и за в сільськом у господар­ стві й індустрії є тіл ь к и реф лексією тих національних н ап р у ж ен ь. Щодо м ілітарної ситуації в СССР, я п ере­ конаний, що Ч ервона арм ія є щ е повністю під контро­ леві російської комуністичної партії. Ц ікавим є ствер­ дити, щ о К рем ль не дозволяє більш е на національн і з ’єднання в Червоній армії, але к ладе наголос н а «многонаціональні елементи». Всі вони мають російських старш ин і команду. Т ак о ж цікавим є д л я мене, щ о ч ер воноарм ійські гарнізони взд о вж залізн о ї заслони на 90% складені з російського елементу, тоді коли м іл і­ тарн і совєтські Гарнізони на Д алекому Сході ск л ад а­ ю ться в більш ості з неросіян, але є контрольовані ро­ сійським и старш инами. Історичні ф а к ти і розвій поточних подій п отвердж у­ ють припущ ення, щ о російські комуністи є зм уш ені прим інити політику сп івж и ття з приводу збільш еного тиску неросійських народів в їхній боротьбі за н ац іо­ н ал ьн у н езал еж н ість. Б іл ь ш е того, я думаю, щ о еконо­ мічна к р и за на відтинку хліборобства й індустрії є тіл ь к и в ід биткою відродж еного націоналізм у. 'Зерна р о зк л ад у комуністичного реж иму, що їх нехотячи ви ­ ростив Б ерія, коли він хотів осягнути тотальну силу чер ез п ід держ ку н аціональних елементів серед неро­ сій ськи х націй, починаю ть сьогодні проростати на про­ сторах комуністичної імперії. В такій ситуації є оче­ видним, що К рем ль ш укас передиш ки, аби збільш ити тимчасом свої нам агання знищ ити елементи спротиву в середині імперії. Відносно російсько-китайської політики сп івж и ття я 33

хочу зазначити, що російські комуністи маю ть сувору контролю над пекінським режимом. Н е зваж аю чи на тс. що чолові люди к итайської конспірації — це к и ­ тайці, с ф актом , що більш ість з них с совєтськими гро­ мадянами. Б іл ьш е того, російські комуністи, я к і сидять, як «дорадники», в П екіні, на ділі с політбюром ки тай ­ ського комуністичного реж им у. Ч ерез те М осква буде далі спричиню вати труднощ і в Азії, вж иваю ч и до того своїх к итайських пом агачів, а в Европі вона буде в то­ му самому часі д у ж е миролюбна. Щодо Негру, яки й дав свій визначний вк л ад у російські комуністичні м анев­ ри в Азії, то він с більш гідний ж алю , н іж гніву. Н егру — це психічно засл іп л ен а людина, нездібна вести на­ род Індії до стабільної і квітучої мети незалеж ности. Все таки, не зваж аю чи на пом илки Негру, н езал еж н и ц ький рух, як и й розбурхує Азію, зверне колись усю свою силу проти довголітньої колоніяльної і ім періяльної політики Москви. Н ац іонально-визвольні рухи активні за залізною заслоною, я к і втіш аю ться допомогою п ереваж н ої більш ости населення, примусили К рем ль заперестати на як и й сь час і змінити свій п л ян світового підбою. Ці самі рухи м ож уть остаточно довести до у п ад к у дімок з карт, який носить ім’я російської комуністичної імпе­ рії. З уваги на сучасне м іж народне політичне становищ е, я нап олягав би, щоб А БН продовж ував дотеперіш ню акцію захисту п ац іо н ал ьн о -н езал еж н и ц ьк и х рухів у російській ім перії за встановлення репрезентативн и х ур яд ів з волі народу.

УКРАЇНА — КЛЮЧ ДО РОЗВ’ЯЗОК ЕВРОПЕЙСЬКИХ ПРОБЛЕМ Інтерв’ю співробітника «ШП» з п. Дж . Стюартом П ан Дж он Стюарт голова Ш отландської Ліги за Е вропейську Свободу, с в ж е добре відомий українськом у громадянству, завд я к и своїй в ел и ­ кій праці д л я добра лю дства та своїм симпатіям 34

до у країн ської визвольної боротьби. Джон Стю­ арт не оминає ж ад н о ї нагоди, де м ож на б ви сту­ пити прилюдно перед ш отляндським чи ан глій ­ ським суспільством в обороні поневолених Мос­ квою народів, здебільш ого репрезентованих в А нтибольш евицьком у Б льоц і Н ародів (АБН). Н аш співробітник В. Л еник, перебуваю чи у Великобрітанії, ск л ав візиту п. Дж. Стюартові і перевів з ним коротку розмову про актуал ьн і справи. Подаємо цю розмову в ф орм і інтерв’ю. Р едак ц ія «ШП» Зап и т: Я к Ви оцінюєте, пане голово, сучасну ситуа­ цію в стосунках С хід-Захід? В ідповідь: Сьогодніш ня ситуація в світовій політиці е досить критична, і то д л я Заходу. О стання безпо­ середня зустріч М оскви і західн іх д е р ж а в у Ж ен еві прин есла дем ократичним д ерж авам ве л и к у поразку. Справді, в цьому мої погляди розходяться з погл яда­ ми п. їдена, бо п. Ідей твердить, що це був його в е ­ л и ки й успіх — притягнути Росію до Ж ен еви . А ле я думаю, що успіх був лиш е дл я Росії. П рипинення воєнних дій в Ін д о-К и таї принесло вел и ку перемогу комуністам. Ми бачили, щ о дволітнє перем ир’я в К о­ реї не принесло дл я світу миру. Н е принесе того миру й ін до-ки тайське перем ир’я. Ж е н е в а лиш е зак р іп и л а комуністичні позиції в А зії і н аблизила їх до А встра­ лії т а до брітанських і ам ериканських стратегічних об’єктів на Тихому й Індійському океанах.

3.: Чи Ви думаєте, що М осква задовольниться по­ кищ о цими успіхами? В.: Останні події навколо Формози та інш их посілостей національного К итаю показую ть, яким ш ляхом піде дал і комуністична агресія і ком уністична полі­ ти к а взагалі. Д ля М оскви осягнута в Ж е н ев і перемога є лиш е частинним заспокоєнням її апетитів.

3.: А я к і Ваш і за в в а ж е н н я до подій в Европі? В.: О станньо в Европі сталась, м іж іншим, дуж е п р и кр а річ. Це є підписання договору м іж Ю ґослаз*

35

вією, Грецією та Туреччиною . Ю ґославія с ком уністич­ ною країною , і їй вірити не м ожна. К рім того, існує в Европі щ е інш а пекуч а проблема, що вим агає спіш ­ ної р о зв’язк и — це сп рава об’єднання Н ім еччини та її озброєння. Я кщ о З а х ід н е об’єднає Н імеччини, то це зробить М осква, і це буде черговою поразкою для Заходу, наслідки я к о ї годі передбачити. Е вропа п е­ ребуває тепер у д у ж е критичном у й нещ асливом у по­ лож енні.

3.: Де л еж и ть к оріння цього трагічного стану су­ часної Европи? В.: Все нещ астя Е вропи походить від помилок брітанського уряду з 1919 року. Він пообіцяв був У к р а­ їні допомогу, але не д ав її. Н авпаки, брітанський уряд допомагав білим генералам Д енікіну і К олчакові, які посередньо при сл уж и л ись московському больш евизмові, атакую чи У країну. К оли б брітанці були підтри­ мали тоді У країну, вона була б втри м алась і не до­ пустила до пош ирення російської агресивної імперії. У країна впала, вп ал и й інш і народи (Грузія, Вірме­ нія, К озакія). Б ольш еви зм посилився, і дем ократія та свобода в Східній Европі були знищ ені. Л иш е існу­ ван н я У країни та інш их сусідніх з нею д е р ж а в бу­ ло б не допустило до того, що Росія д ій ш л а в 1939 р. до кордонів Н ім еччини і підписала з нею пакт. Якби не було цього пош ирення російської імперії, не бу­ ло б і 2. світової війни, і в її н аслідку — щ е д а л ь ­ шого просякнення М оскви на захід.

3.: Ви думаєте, отж е, пане голово, що рятун ок Е вро­ пи л еж и ть у відновленні держ авности У к раїн и та ін­ ш их східкьоевропейських країн? В.: Б ез сумніву. Існ уван н я У к раїн ської держ ави , Литви, Л атвії, Естонії, Б ілорусі, Грузії, В ірм енії т а ін­ ш их к а в к а зь к и х д ер ж а в —■ створило б сильний обо­ ронний пояс, що сягав би від Ф ін лян дії до Чорного моря. Ц е не дало б м ож ливости М оскві розш ирю вати свої кордони та бути агресивною. Ц і погляди я н е­ давно піддавав до дискусії так о ж і перед Комісією К ерстена. П ри тому я підкреслив, що н іяк і комбіна36

ц ії з творенням східньоевропейських бльоків не по­ винні бути роблені під примусом, ли ш е з власної волі зац ікавл ен и х депж ав. Головно, чотири дер ж ави повин­ ні бути тісно пов’яза н і приятельським и й оборонними п актам и; це е У к раїна, Б ілорусь, Л итва і С ловаччина.

3.: Я ку ролю, на В аш у думку, пане голово, повинна відіграти в Східній Европі У країна? В.: У країна є клю чем до всіх м ож ливих позитивних ро зв’язо к східньоевропейських проблем. Я й досі н іяк не м ож у зрозуміти, я к цього не бачать впливові осо­ бистості західніх ве.пикодержав. У країн а має найбіль­ ш ий лю дський потенціял в Европі, п ісля Н імеччини. Вона має найбагатш у землю д л я вирощ ування зб іж ­ ж я ; мас величезні м інеральні ресурси; має ж иттєво в а ж л и в е стратегічне полож ення над Чорним морем. Я к довго Росія посідає У країну і Ч орне море, а тим самим і доступ до Д арданеллів, так довго вона буде небезпекою дл я світу, і її агресія не зм ож е бути з а ­ трим ана. К оли У к р аїн а знов одерж ить свою самостій­ ність, Росія буде перем ож ена. К оли У к р аїн а стане вільною , відзискаю ть свободу і всі інш і неросійські к р аїн и , щ о тепер є поневолені Москвою.

3.: Я ке Ваш е становищ е до т. зв. великопростірних концепцій, ф едерац ій тощо? В.: О станньо говорять багато про європейський чи н авіть світовий парлям ент. Я в нього не вірю. Я вірю в націоналізм . Б уло б д у ж е ж ахливим , коли б усі ку льту р и мусіли зл и вати ся в одну. К ож н а к р аїн а по­ винна мати повну свободу для вл аш ту ван н я своїх внутріш ніх проблем — так, як вона собі баж ає. Сьо­ годні говорять т а к о ж багато про мир і про те, що війни не буде, але рівночасно витрачаю ть колосальні грош і на озброєння. Говорять багато про коекзистен цію, цебто мирне співіснування російської больш евицької ім перії та зах ід н іх дем ократичних держ ав. Ц е є щ ось зовсім нереальне. Всі це мусять бачити, бо всі готую ть інтенсивну оборону проти одного-единого агре­ сора — Росії, я к а все ж таки кож ного дня потрохи виграє. Я не думаю, щоб це допомогло справі миру, 37

коли наш і політики говоритимуть, що вони не будуть вою вати, а ж доки їх заатакую ть. Росія виграє весь час ли ш е тому, щ о вона має ін іціативу в своїх руках, їй навіть непотрібно вел и кої війни д л я осягнення пов­ ної перемоги. Ц е вона зробить малими, переф ер ій н и ми війнами, якщ о З а х ід не заверне з свого прим ирли­ вого ш ляху.

3.: Ч и Ви думаєте, що М осква матиме успіх у своїх останніх політичних ходах? В.: М осква останньо особливо н ам агається роз’єдна­ ти Б рітанію і А мерику. Думаю, що їй це не вдасться. А ле лю ди повинні більш е читати історію Росії, а не пропаганду; тоді напевно багато дечого їм стане зро­ зумілим. В тому числі т а к о ж і те, чому У к р аїн а та інш і східньоевропейські народи повинні відзискати знов свою держ авність.

3.: Н ам відомо, що Ви, пане голово, робите багато зусиль, щоб освідомити західню суспільність стосовно до східньоевропейських проблем. Я к і В аш і плян и на н ай ближ чу м айбутність у цій ділянці? В.: О станньо ми ви д ал и дві брош ури —• «Договір про П ереяслав» та «Т оргівля м іж Сходом і Заходом». Те­ пер маємо в п л ян і видати брош уру «У країнська ц и ­ в іл ізац ія і культура». Ш кода лиш е, щ о наш і видан н я не відзначаю ться н авіть самими українцям и. Особли­ во ш кода, щ о про них нічого не згадує англомовний періодик У країнського Конгресового К ом ітету А мери­ ки.

3.: Я к а В аш а оцінка діяльности ук раїнського ви з­ вольного руху і визвольного руху інш их поневолених М осквою народів, зорганізованого в А БН ? В.: Д іяльність українського визвольного р у х у та ін ш и х поневолених М осквою народів д у ж е в а ж л и в а не лиш е д л я У країни, ал е й д л я цілого світу. Успіхи того визвольного р у х у втримую ть надію поневолених народів і завдаю ть страху К рем леві. Всі ті останні поступки росіян є лиш е вим уш ені діяльністю у к р аїн ­ ського визвольного руху. У к р аїн а стримує Росію від 38

війни. М осква мусить тепер уж и в ати всяк и х хитрих засобів, щоб вийти з в а ж к о ї ситуації. Н ем алі успіхи має та к о ж ук р аїн ськ а ем іграція. Я справді менш озн а­ йомлений з діяльністю україн ської ем іґрації поза Е вро­ пою, але бачу дуж е п оваж н і успіхи й поступи у к р аїн ­ ської ем іґрації в Н імеччині, а передусім у Ш отляндії та Англії.

ГЕНЕРАЛ ФУЛЛЕР ПРО СОВЄТСЬКЕ «РОЗЗБРОЄННЯ» Н ещ одавно ген. Дж. Ф. Ц. Фуллер, один з найком петентніш их воєнних експертів В еликобрітанії і ви ­ пробуваний приятель у к раїн ц ів та всіх інш их понево­ лених Москвою народів Східньої Европи та Азії, опуб­ л ік у в ав в ам ериканськом у часописі «Ю. С. Нюз енд Ворлд Ріпорт» ґрунтовну статтю про ц ілі та перспек­ тиви совєтських п л ан ів загального роззброєння. Не маю чи м ож ливосте подати тут повний текст цієї в и ­ датної розвідки, обмежимось на тому, щоб познайоми­ ти читача, принаймні, з головними дум кам и цього над­ звичайно-проникливого й компетентного твору. Ген. Ф у л л ер виходить із того цілком слуш ного при ­ пущ ення, що совєтська вели код ерж ава потрапила, від к ін ц я 2. світової війни, в становищ е досить подібне до становищ а Гітлерової Н ім еччини 1940 р. після перемоги у Ф ранції. Тоді Гітлер д у ж е енергійно нам агався був припинити війну на західньом у ф ронті, аби, забезпе­ чи вш и собі на Заході зап іл л я , тим еф екти вн іш е м ілі­ тарно виступити проти совєтської держ ави . Ані Гітлерова Німеччина, ані Совєтський Союз не були і не с здатн і провадити світову війну на два ф ронти разом; і саме з поразки Гітлера крем лівські м ож новладці доб­ ре відчуваю ть, що повторення двоф ронтової війни бу­ ло б для них гарантованою загибеллю . Головні м ілітарні п лян и СССР стосую ться не до Західньої Европи (з В е­ ликобританією е к л ю ч н о ), але до азійського Д алекого 39

Сходу. В Европі совєти, звичайно ж , ск різь використо­ вуватим уть підривну діял ьн ість своїх «п’яти х колон» і дбатимуть про всяку м ож ли вість ком уністичної ін­ ф іл ь тр ац ії •— насамперед, в Західній Н імеччині, Ф р ан ­ ції та Італ ії — проте на справж ню м ілітарну агресію за найближ чих років (а м ож е й десятиріч) не н ав а­ ж аться. «Войовничість» совєтів стосується до зовсім інш их теренів — до далекосхідних, де вони ск різь м а­ тим уть змогу виставляти червоний К итай в характері безпосереднього агресора та «багатомільйонового войовника», залиш аю чись самі, до баж аного д л я ни х са­ мих часу, в ролі оф іційно «невтрального» споглядача. А в Европі совєти є зац ікавл ен і, головне, в тому, щоб зберегти все те, щ о вони надбали наприкінці 2. світо­ вої війни. Н авіть на бльокаду західнього Б ерл ін у со­ вєти колись н ав аж и л и сь були, лиш е маючи цілковиту певність, що цей к о н ф л ік т не спричиниться до світо­ вого; вдруге вони н а т а к у акцію взагал і не н ав а­ ж аться. А ле для того, щоб м ати цілком вільну руку в своїх «завойованих» східньоевропейських посілостях, совєти потребую ть беззбройности реш тків західн ьоевроп ей ського континенту. Саме в таком у стані кон ти н ен тальн а З а х ід н я Европа перебувала від кін ц я 2. світової війни дотепер — бо м ілітарна спром ож ність Ф ран ц ії і Італ ії е ідеологічно під ірван а комуністичною інф ільтрац ією та пропагандою, а м ілітарна спром ож ність Еспанії, П ортугалії і к р аїн Б енелю ксу, бувши дл я комуністичної пропаганди неприступною , все ж таки не ставить м іц­ ної оборонної позиції проти евентуального совєтського нападу, через технічну відсталість і ф а к ти ч н у нечис­ ленність збройних сил. А ле ця ситуація м ала б засадниче зм інитись у ви ­ п ад ку поновного озброєння З ахідн ьої Н ім еччини. Х оч би я к і нечисленні проектувались західньонім ецькі ди­ візії. вони все ж таки стоятим уть на кордоні ф а к т и ч ­ ної совєтської влади в Европі — над Ельбою; а тим самим загроза совєтської «блискавичної» ін в а зії — за 12 годин до Р ай н у і за 24 години до А тл ан ти ку — була 40

б ґрунтовно внем ож ливлена. Це не значить, щ об совсти справді проектували отакий собі «блискавичний похід» на З а х ід в Гітлеровому стилі, а рівно ж не значить, щоб у випадку такої евентуальности д ван адц ять із чимсь західньонім єцьких дивізій змогли успіш но про­ тиставитись двісті дивізіям совстської великод ерж ави ; але загроза блискавичного походу на З а х ід — цебто головний атут, яким совсти, зовсім не офіційно, але в цілком зрозум ілий д л я Заходу спосіб, досі загрож у­ вал и — перетворився б на ніщо: совсти знаю ть бойову спром ож ність німецького во як а і аж н іяк не м ож уть сподіватись «розчавити» його за перш ого ж зудару. Невідомим лиш ається, якою кількістю та якістю атомових бомб совсти ф акти ч н о розпорядж аю ть; але з того, щ о вони безустанно агітують за безумовпу з а ­ борону атомової зброї, слід зробити висновок, що со­ всти маю ть усі причини боятись ам ериканської ато­ мової зброї дал еко більш е, ан іж м ож уть покладатись на свої власні винаходи в цій галузі. І це навіть за тієї цілком очевидної ситуації, коли вибух однієї-єдипої атомової бомби на території В еликобрітанії або СШ А спромігся б наробити по тих густо заселених і індустрійно сконцентрованих теренах далеко більш ої ш коди, ан іж десятки ам ериканських водневих бомб, розпорош ених по величезних просторах совстської Е вразії! Генерал Ф уллер припускає навіть, що у ви ­ п ад ку західньо-східньої світової війни совсти взагалі не бомбардуватимуть Англію ; бо надія на брітанську «невтральність» важ и ти м е д л я них далеко більш е за евентуальні наслідки «стратегічного бомбардування». Т ак далеко ми в своїх припущ еннях не с схильні йти; ал е цілком погодж уємось з автором щодо засад ничого тв ерд ж ення: советська політика в Европі є роз­ р ах о в ан а на деф ензиву, а м ілітарна советська оф ен зи ва плян уеться зовсім десь інде — найправдоподібніше, на Д алекому Сході, і то переваж но в захованом у вигляді, через енергійне підтрим ання ім періялістичних потягнень червоного Китаю , комуністичної П івнічної К ореї, комуністичного Північного В’єтнаму та інш их азій ськи х сателітів.

41

Генерал Ф уллер слуш но підкреслю є, що вж е вели ­ кий нім ецький історик Теодор Момзен твердив був у 10. сторіччі, що «Росія» не е національною держ авою , ал е держ авою з великою кількістю під порядкованих росіянам націй: «Російська імперія трим ається докупи лиш е залізною рукою царату». Щ о «білий» царат з а ­ ступлено від ж овтн я 1917 року червоним — це не ста­ новить ніякої різниці. О тж е, на дум ку ген. Ф уллера, совєтський уряд ви ко­ нує сьогодні в Европі давній заповіт Леніна: «Один кр о к назад, щоб потім зробити два кроки вперед». Але ск іл ьки совєтський уряд зовсім не є зац ікавл ен и й в тому, щоб щ онебудь випускати з власн и х рук, якщ о протисовєтська оборонна к о ал іц ія не випустить в свою чергу, з власних рук вдесятеро біл ьш е (як це в ж е від­ булось з евакуацією та «нєвтралізацісю » А встрійської Республіки), то отой «один крок назад» виконується п ереваж н о засобами м іж народньої пропаганди. Щ е старий англійський історик і ф іл ософ Томас К ар л яй л ь к а за в : «Якщо хочете завад и ти комусь зробити певну річ, то нам агайтесь, щоб він про цей свій нам ір як н ай ­ більш е б ал ак ав: щ о біл ьш балакатим е, то м енш зро­ бить». В цьому полягає сенс культи вован и х сьогодні совєтським урядом м іж народніх к он ф ерен ц ій та інш их «засобів балаканини». С овєтська диплом атична такти ка в усіх цих переговорах мас на увазі т а к і три цілі: 1. затягати без кін ц я обговорення всякої м іж народ­ ньої проблеми, аби тим самим не допустити до її н е­ вигідної д л я СССР р о зв ’язки; 2. п ротиставляти всяком у реальном у аргум ентові сло­ весну акробатику, аби виграти на часі і зм усити про­ ти вн ика ш укати нових аргум ентів або нових доказів свого старого аргументу; 3. приймати на свій рах у н о к б у д ь -як і диплом атичні невдачі, бо вони однаково будуть вповні компенсовані успіш ними виглядам и дотичної пресової пропаганди на користь «совстської миролюбности». Ід ея «мирного співіснування» (коекзистенції) зовсім не с нова: в ж е Л енін оголосив був на початку 20-их 42

років гасло «колективної безпеки з участю всіх євро­ п ей ськи х держ ав, незал еж н о від їхнього соціяльиого ладу». Т а «коєкзистенція», я к у сонети сьогодні пропо­ ную ть своїм західнім противникам, принципово нічим не різн и ться від того «мирного співіснування», як е М осква — підступом, підкупом або зал я ку ван н ям — н ак и н у л а була нап ри кін ц і 2. світової війни або в п ер­ ші повоєнні м ісяці селянським та інш им більш -м енш соціялістичним партіям П ольщ і, М адярщ ини, Румунії, Болгарії, а н ай м аркантніш е — Ч ехо-С ловаччини. По­ чалось було з переговорів про «приятельський поділ влади», дал і йш лось про розподіл міністерств (при чому комуністам за в ж д и дістались до рук усі вн утріш ­ ні справи, з поліцією вклю чно), а під кінець іш ло за англійським прислів’ям: «Ходи до моєї говорильні, ■ — ск а зав п авук мушці». «Коєкзистенція» — це є слово, що гарно звучить дл я всіх, хто боїться війни, але цс є разом з тим бойова ідея, щ о діє на користь совєтів і, подібно до якогось п арази та, вгризається у внутрощ і західньої м еп тал ьпости, розкладаю чи здатність західн іх кр аїн до протикомуністичної самооборони. Генерал Ф ул л ер нагадує про пророчі слова еспанського м ислителя і д е р ж авн о ­ го м у ж а Доносо Кортес, який рівно 100 років тому твердив: «Росія н ам агається завдати кож ном у сусідові м ілітарної поразки . . . а потім перебирає на себе «про­ тегування» тієї країни, я к у вона перемогла. І від того часу, коли перем ож ена н ац ія починає розглядати себе, як сп ільн и ка Росії, вона стає ж ертвою та здобиччю Росії. Всі російські перемоги ведуть до «протегування» —■і це протегування означає смерть». Зм іна у величині р и зи к а вим агала від совєтської зов­ ніш ньої політики ґрунтовної зміни такти ки ; і згідно з ленінською засадою: «один крок назад, щоб зробити два кр о ки вперед» — К рем ль розпочав «поступатись». Звідси, м іж іншим, російське галасуван н я з приводу проектів роззброєння. Вони є вкрай м аркантні, п ере­ ван таж ен і пропаГандивними мотивами, і м істять вж е н аперед такі пункти, я к і взагал і виклю чаю ть м ож ли ­ вість їхнього реального здійснення.

43

Чому це росіяни зн ен ац ька посилили свої вимоги «загального роззброєння»? в старого Томаса К ар л яй л я знайдемо дотичну відповідь, про що ми в ж е в наш ій статті згадували: « . . . що більш говоритиме, то менше зробить». К ож ен споглядач, що пильно слідкує за російською тактикою , знас щ о вона керується трьома правилам и, а саме: 1. затягати кож н у проблему якомога довш е, щоб про­ ти діяти її безпосередньому (небажаному д л я совєтів) розв'язанню ; 2. відповідати на аргументи противників словесною софістикою, бо це с за в ж д и вигідніш им за серйозне диплом атичне обговорення; 3. евентуальні диплом атичні невдачі н ад олуж увати дотичною ггропаґандивного акцією. Стосовно до цього, вж е ствердж ено, що від кін ц я війни до кін ц я травн я 19.55 р. совсти «витратили» на м іж народніх к он ф ерен ц іях 108 мільйонів слів і с к л а ­ л и 52 угоди — що з них 50 вони незабаром поруш или. Х іба слово «коекзистенція» зм інить ці ф а к ти ? А дж е гасло коекзистенції було пропаговане ще самим Леніном, як и й вим агав політики «колективної безпеки з участю всіх європейських держ ав, н езал еж н о від їх ­ нього соціяльного ладу». П ісля м инулої війни Сталін переконував селян ські та соціалістичні п артії П ольщ і, М адярщ ини, Румунії, Б о лгар ії й Ч ехо-С ловаччини прийняти оте «мирне співіснування» з комуністами; на чому це скінчилось — р іч загальновідом а. «Коекзистенція» — це є ідейний чинник, що діс скрізь і з середини. «Роззброєння» — це є ш ляхетн е слово, але я к е надасться до ви користан ­ н я дл я підступної пастки. П рактично каж у ч и , всяке сп р авж н є роззброю вання м ож е бути лиш е наслідком, а ж ніяк не передумовою м іж народнього напруж ен н я. А причини н ап р у ж ен н я зф орм улю вати не важ к о ; це е: 1. стан окупації європейських к р аїн — т. зв. сателі­ тів — Росією або російським и попихачам и; 2. двоподіл Н імеччини; 3. підривна діял ьн ість комуністичної п’ятої колони 44

— холодна війна, виконувана комуністичними п ар тія­ ми на Заході і керован а з К ремля. Доки цей стан існує, було б ф атал ь н и м д л я наш ої справи покладатись на б у д ь -як і совєтські запевнення — приміром, щодо роззброєння — аби осягнути три в ал і угоди з отією комуністичною бандою. Н асправді, оборонна потуж ність Заходу, так ревно розбудована за останніх років, повинна б виправдувати значно більш у сміливість у наш ій психологічній контроф ен зи ві. Ч и ми вж е такою мірою недовіряємо своїм власним розумовим і нервовим силам, щоб удаватись (на зр азо к Гералда С тассена та інш их) до практично н ездійснених питань м іж народньої контролі озброєнь? Р оззброєння стане гідним гаслом, коли здійсниться об’єдн ан н я Европи, звільн ен н я окупованих совєтами країн , поновне об’єднання Н імеччини і припинення больш евицької підривної діяльности в цілому світі. А ле доки всього цього не здійснено, це лиш е пастка — і дедалі небезпечніш а пастка!

ЗА СПІВПРАЦЮ З ПІДПІЛЛЯМ ПОНЕВОЛЕНИХ НАРОДІВ Н е багато є на З ах о д і визначних діячів, я к и х погля­ ди н а політику відносно М оскви збігалися б з наш ими. Тому високо цінимо т а к и х наш их приятелів, я к генераліссим ус Ч я н ґ К а й -ш е к , президент СінТман Рі, гене­ рал Ф уллер, Дж. Стю арт і інші. В перш у чергу за те, щ о їх н я підтрим ка наш ої концепції р озвал у СССР та побудови нового л ад у за національним принципом є до­ казом правильности н аш и х ідей, а подруге тому, що до їхнього голосу п рислухаю ться відповідні політичні кола. О тож приємно нам до р яд у цих н аш и х при яте­ лів за р ах у вати і визначного військового публіциста Голлан дії та спеціаліста у питанню ведення психоло­ гічної війни, сотника летунства, Я. М. М. Горнікса. Це ми робимо на підставі його останньої п ублікації в мі­ сячном у ж у р н ал і для старш ин «Центуріо» (за квітень 45

1956 р.) під заголовком «Психологічний еф е к т у м ілі­ тарному к о н ф л ік ті м іж совстами і Заходом»*).. В назван ій статті є дуж е оригінальна ан ал ізе пси­ хіки м оскалів та розглянуті різні аспекти психологіч­ ної війни проти М оскви. Д ля нас дуж е цінними є вис­ новки автора, що до постави Заходу супроти М оскви і поневолених народів на випадок третьої світової вій ­ ни. Розглянувш и сперш у політику Гітлера супроти по­ неволених народів, автор заступає погляд, що замість вести війну під знаком визволення українців, білору­ сів, балтійських народів і т. п., щоб у цей спосіб «ство­ рити національну проблему перш ої ваги», німці не ви­ користали ситуації. Знову ж ставка на В ласова була запізною , в додатку фальшивою. Н а його дум ку тр е­ ба було дати самостійність поневоленим народам, як те ж кинути гасло знесення колгоспної системи. Далі автор твердить, що а м е р и к а н ц і збагнули по­ м илки «східньої політики» Гітлера та тепер інтенсивно її вивчаю ть. Н а закін ч ен н я подає цей визначний голландський спеціяліст проект, що треба б було зробити на випадок нападу совстів на Европу. Цей проект є н астіл ьки ц і­ кавий, що наводимо його повністю: «1. Передумовою дл я цієї цілости заходів є пер ева­ га повітряних сил військових частин ОН, отж е посі­ дання сильних л етунських тактичних з ’єднань.

«2. В ж и ття всіх засобів психологічного ведення вій ­ ни супроти совєтських частин і головно проти частин з сателітніх к р аїн (з статті видно, щ о автор під сате­ літами розуміє всі иемосковські елементи — О. К.). Н е лиш е рах у в ати лю дей та кал ьк у л ю вати д и в ізія­ ми, але впливати на їхню мораль. М ілітарна сила вій ськ ОН повинна осягнути якнайбільш ого р о з’єднан­ н я м іж проводом (московською верхівкою — О. К.) і національно наставленим и частинам и (військовими — О. К.) та «запіллям». Це останнє з національно н астав­ * Res. К а р . drs. /. М . М . H o r n i x , Н е с p s y c h o lo g is c h e ffe c t in cen M i l ita ir C o n f l ic t tu ssen S o v ie ts en h e t W e s­ te n . „ C e n t u r i o “ , N . 10, A p r i l 1956.

46

леним и воякам и входить я к перш е в рахубу д л я об­ робки психологічними методами.

«3. Я кн айб ільш а координація повстанької боротьби поневолених неросійських народів у СССР та його са­ телітів. як і стрем лять до волі, — боротьби, що вж е тепер ш ироко розвивається в підпіллі. А ле передов­ сім треба забезпечити ці групи (підпілля — прим. О. К.) модерною зброєю і — якщ о м ож ливе — на ви п а­ док ко н ф л ікту спеціалізованим и частинам и ОН. В ж е тепер старатися про добрий і безперервний зв ’язок з тим підпіллям та при тому об’єднувати поневолені народи на совстських просторах, я к і є в к он ф лікті, та їх н іх представників на вигнанні, а потім допо­ магати. «Ціле повстанське питан н я є надзвичайно великої ваги в мож ливом у збройному к он ф л ікті не лиш е то­ му, що цим твориться внутріш ній ф рон т (в совєтському за п іл л і — О. К.), ал е й тому, що напади атомовою бомбою висуватим уть на перш ий п л ян повстанську боротьбу. Ведення війни «зламаного хребта», цебто після скинення обома сторонами перш их атомозпх бомб, м ож на буде у вел и ки й спосіб підвищ ити через систематичну п арти зан ськ у війну, в перш у чергу по­ неволених неросійських народів. Ц я (війна) мусить мати х ар ак тер громадянської, з якої м ож е зродитися револю ція.

«4. Подбати про повітряні транспорти товарів спо­ ж и ван н я, які м ож на б скидати на відповідних для цього теренах дл я визволених. Тут м ається на увазі робітничі та концентраційні табори в СССР.

«5. Розкинути у ф орм і проклям ації над цілим совстським бльоком звернення ОН з гаслам и визволен­ ня та братерства. В цьому зверненні повинно бути від ­ ведене особливе місце для релігії, п рава на націо­ н ал ьн у свободу, соціяльну справедливість, приватну власність, свободу' сум ління і т. п.» До ц ієї програми нічого додати не м ож на. Треба л и ­ ш е сподіватися, що вона стане розглядом голланд­ ських військових к іл та через їхніх представників — дійде до ш табу НАТО. Однак, якби воно не було, 47

голос цього голляндського військового публіциста треба в в аж а ти корисним та на часі, тим більш е, що голлан дська опінія надзвичайно скептично ставиться супроти «усміхів» Б у л ґа н ін а і Х рущ ова, а н авіть невдоволена останніми потягненнями політиків — Ґі М оле та Ентоні їдена. О м елян К уш п ета

ДВА НОВІ ГОЛОСИ П ро націоналізм і волю У країни У країнський щ оденник в СІНА «Свобода» (Д ж ерзіСіті і Н ью -Й орк) за 22. т р а в н я 1954 подає та к у вістку: ВОЛЯ І Н Е ЗА Л Е Ж Н ІС Т Ь У К Р А ЇН И — ЦЕ Т ІЛ Ь К И П РО БЛ Е М А ЧАСУ Ч лен ам ериканського конгресу К ерстен пропонує зірвати зносини з сателітам и та визнати ек зи л ьн і уряди Ф іл я д ел ь ф ія, США. — «У моїй душ і не зали ш ається ж адного сумніву, щ о У к р аїн а буде віл ьн а і незалеж н а. М уж ність українського народу на Р ідній Зем лі та від­ даність справі тієї волі з боку ам ери канськи х у к р а їн ­ ців зберуть досить сил у самій У країн і та досить мо­ р ал ьн ої і м атеріал ьн ої підтрим ки в А мериці та в інш их части нах світу так, щ о кінцевий сл авн и й результат е м ай ж е питанням л и ш е часу», — твердив сенатор Теодор Ф ренсіс Ґрін, дем ократ з Ровд А йленд, 19-го тр авн я 1954 р. Сенатор Ґрін пром овляв під час його прийн яття з нагоди 13-го з ’їзд у У країнського Робітничого Союзу. Промова сенатра Ір ін а була одна з найбільш захоп лю ­ ючих. Свої тв ерд ж ен н я про те, що визволення У країни «є м айж е проблемою л и ш е часу» попередив сенатор Ґрін характеристикою д е як и х подій з останніх кіл ьк о х десятків років, починаю чи від проголош ення ам ери­ канським президентом Вілсоном принципу сам овизна­ чен н я народів. Досвід показує, що «воля є неподільна, а н езал еж н ість є умовна. В теперіш ньом у світі нем ож ­ ливо зм агати до и езалеж ности тіл ь к и однієї країни.

48

У кр аїн а не може покластись на здобуття волі, за л и ш а­ ючи в л азу р я х к рем лівських диктаторів П ольщ у, Ч ехо-С ловаччину чи д ал ек и й Туркестан чи Вірменію. У країнці, як і нам агаю ться допомогти своїй Б ать к ів щ и ­ ні, чи грузини, які борю ться за н езалеж ність, повинні підтрим увати тих, хто бореться проти гнобителів теж і в Б ілорусі чи в Б олгарії. Ви не мож ете вим агати волі Соборної У країни, пе віддаю чи нал еж н ої уваги ви зво­ ленню Л итви чи об’єднанню Кореї. Всі поневолені чи загрож ен і нації маю ть спільну справу — волю — і всі мусять співпрацю вати д л я досягнення тієї мети, для її оборони», — говорив сенатор Ґрін. ...Конгресмен К ерстен, промовляю чи на тому самому з ’їзді, запропонував, щоб СШ А зір в ал и свої диплом а­ ти чн і та всі інш і зносини з сателітним и урядам и і ви ­ зн ал и та н ав’яза л и з в ’я зк и і співпрацю з екзильним и уряд ам и українського та інш их поневолених народів. В наступному числі, другого ж дня, 23. тр авн я 1954 р., ц я сама газета подадла таку інформацію ; Доповідь проф. Л. Добрянського про націоналізм, як зброю проти комунізму Н ью -Й орк. — 21 і 22 тр авн я відбулися річні збори В сеам ериканської К он ф ерен ц ії боротьби з комунізмом. М іж доповідачами був голова У країнського Конгресо­ вого К омітету проф . Л ев Добрянський, щ о говорив про «Н аціоналізм як зброю проти комунізму». П роф . До­ брянський насам перед підкреслив, що він не говорить про націоналізм, як його розум іли Гітлер і Муссоліпі, чи я к його розумію ть російські комуністи, щ о постійно говорять про «вищ ість російського народу і російської культури». Доповідач вияснив своє поняття націона­ лізм у н а благородних п ри к лад ах ам ериканського н а ­ ціоналізму, де здійснені три ідеали — релігії, свободи й н езалеж н осте. Д алі він говорив про пробудж ення н а­ ціоналізм у н а всій земній к улі та про його револю ційну силу, я к у використовує М осква д л я своїх цілей, а на я к у дем ократії, з Америкою, все не звертаю ть належ ної уваги. Зокрем а доповідач обговорив націоналістичні ру­ хи серед неросійських народів СССР, що повинні стати 49

і д л я А мерики найсильніш ою зброєю в боротьбі з мос­ ковською тиранією і агресією. П ри кінці проф . Добрянськи й згад ав про «Голос Америки», підкреслю ю чи, що він щ е досі не м ож е відваж и ти сь згад ати про ті зм а­ ган н я поневолених М осквою народів до незалеж ности, ні н авіть про ті націоналістичні рухи, що борю ться у підпіллі. Доповідь проф . Добрянського зробила на при­ сутніх делеґатів сильне враж ен н я. Ці д в а нові голоси про націоналізм і волю та н езал еж ­ ність У країни подаємо з окремим підкресленням тому, щоб показати, як питання боротьби У країни й інш их поневолених Росією народів за волю й самостійність, у противагу н ак л еп н и ц ь к о -ф а л ь си ф ік а то р с ьк ій пропа­ ганді м осковсько-больш евицьких ім періялістів, — на­ буває на Заході чим раз ш ирш ої поп ул яри зац ії та зро­ зуміння. О стання н агінка червоної М оскви і комуні­ стично-м осковської к л ік и в К иєві на у к р аїн ськ и х «бур­ ж у а зн и х націоналістів» обертається, власне, проти са­ мого больш евизму і м осковського ім періялізм у.

СПРОТИВ В У К Р А ЇН І А м ериканська газета «Н ью -Й орк Гералд Трібюн» за 6.2. 55, а за нею т а к о ж і к ан ад сь к а англом овна преса, помістили статті про у к раїн ськ и й визвольний рух, ба­ зую чись на інф орм аціях, о д ерж ан и х від найновіш их втікачів та поворотців з Советського Союзу. А нзель Е. Т альберт, спеціяліст від військових і л етунськи х проблем, пиш е в «Н ью -Й орк Гералд Трібюн» таке: «А мериканські експерти психологічної війни на ос­ нові звітів численних вірогідних д ж ер ел переконались, що в У країні, другій по вел и ч и н і «республіці» Совет­ ського Союзу з її 40.000.000 людности, ви н и к л и нові неспокої. «У країна була сильна, н езал еж н а д е р ж ава в ж е 1.000 років тому, коли більш ість сьогодніш ніх н ацій Заходу розпочинали своє існування. Від за кін ч ен н я перш ої світової війни в ж е два рази в У країні н аступ али зр и 50

ви, щ об відновити н езал еж н ість нації, ал е вони були ж орстоко придуш ені совєтськими військами. «Джон Г. Нобл, молодий ам ериканець, щ о повернув­ ся п ісля перебуття д ев’яти і пів року в совєтських раб ськи х таборах, розповів урядовцям розвідки США, що «більшість» його співтовариш ів у ж а хл и вом у воркутськом у таборі в А ркти ц і були українцям и. Відо­ мо, що М итрополит Й осиф Сліпий, голова У к раїн ­ ської К атолицької Ц еркви, є та к о ж туд и запроторений і прим уш ений виконувати в а ж к у працю. «Ч исленні колиш ні совєтські агенти таєм ної поліції, що втек ли на Зах ід , однозгідно оповідаю ть, що в У к ­ р аїн і існує сильне п ідпілля. С оветське радіо і преса п ідтвердж ую ть це своїм постійним хором пропаганди, пригадую чи українцям , щ о «вони є щ асливий н е за л е ж ­ ний нарід..., як и й тіш и ться добровільним союзом і без­ меж ною любов’ю та довір’я м їхн іх російських братів». «Ці п ри гадки є часто перем іш ані з темними вісткам и про спіймання та розстріл «сепаратистичних банди­ тів», як і, мовляв, були скинуті з параш утам и в У к р а­ їн у летунством С получених Ш татів. М нимі признання вибраних особисто президентом А йзенгауером і ген. М аттю Б. Р ідж веєм «ф аш истівських вовків» про їх н і ш пигунські завдан н я є черговим «доказовим м атеріа­ лом». Згідно з совєтською пропагандою, тепер ви ш к о­ лю ється легіони у к р аїн ськ и х емігрантів, щ об закинути ними «нашу к вітучу і чудову Україну» п ісля винищ ен­ н я більш ої частини її теперіш ньої лю дности водневими бомбами». Б р ітан ськи й визначний ліберальний часопис «Ман­ честер Ґардіян» писав недавно стосовно цих тв ер ­ д ж ен ь: «Н есподіване за ц ік а вл ен н я совєтської преси, щ о й є признанням існування й активної дії у к р а їн ­ ськ и х націоналістів, я к и х остаточною ціллю є відірван н я У країни від Росії, — дає переконую чий доказ не тіл ь к и про те, що цей ру х є експансивний, ал е й п ро те, що совєтські головачі бояться його ідеології». «Сьогодні багато стратегів Заходу думаю ть, щ о ч е­ рез посилення підтрим ки сторічної боротьби У країни за волю м ож на зробити дійсний пролом в залізн ій за 4*

51

слоні і монолітній структурі Советського Союзу. Сьо­ годні щ е с коло 1.500.000 ам ериканців українського по­ ходж ення, які д у ж е зац ікавл ен і вислідами цієї бо­ ротьби». .. *

Обидва часописи — «Н ью -Й орк Гералд Трібюн» та «М енчестер Ґардіян» — н ал е ж а ть до преси, я к а є дій­ сно пресою світового маш табу. їх н я опінія знаходить за в ж д и особливу увагу не тільки серед м ільйонів чи ­ тачів, а й серед політиків, ж у рн ал істів та інш их чо­ лови х людей. Треба сподіватись, щ о їх н і дум ки сто­ совно У країни не будуть порож німи сЬразами, а ста­ нуть програмою дії д л я вільного Заходу.

«КО М У НІЗМ — ПСЕВДОРЕЛІГІЯ» З циклю доповідей, виголош ених на V. К он­ гресі «Ц ерква в потребі», ми пом істили були в по­ передньому числі «ПІП» перегляд головніш их тез р еф ер а ту о. проф . Д авіда під заголовком «Ш лях до Леніна і Сталіна». В цьому числі продовж уєм о той перегляд, п о ­ даю чи зміст доповіді о. проф . В еттера «Кому­ нізм — псевдорелігія» та заклю чного р еф ерату д -р а Ш тарл ін ґеуа «Сила і слабість комунізму». Р ед а к ц ія «ШП» В своєму р еф ер а ті «Комунізм — псевдорелігія» отець проф . Веттер, визначний знавець історично-д іялектичного м атеріялізм у й автор великої прац і з тієї ділянки , старався, зреш тою д у ж е успіш но, доказати, щ о кому­ нізм мас всі атрибути релігійности, побудованої на ф а л ь ш и вій засаді, тобто ставлення м атерії на місце Б ога. Він звернув увагу н а один м ало усвідом лю ва­ ний ф а к т, щ о давній м атеріал ізм суттєво р ізн и ться від сьогодніш нього історично-діялектичного м атеріялізм у. Тоді, коли чистий м атеріялізм принципово заперечував наявн ість н езал еж н ої духової дії, діял ек ти ч н и й мате­ р іял ізм її визнає і н ав іть твердить, щ о д у х о в а дія не 52

базується на м атеріялістичних процесах. Дієве духове, вчать діалекти ч н і м атеріалісти, хоч і н езал еж н е від матерії, але від неї походить дорогою щ ораз вищ ого самочинного розвитку м атерії. Самочинний розвиток м атерії поясню ється наявністю протиріч у самій м ате­ рії, я к і й є причиною вічного руху. З асадн и чі тези д іа ­ лектичного м атеріалізм у зводяться до та к и х спрецизоваиих Сталіиом «правд»: 1) світ є однією цілістю ; 2) ця цілість знаходиться в русі, при чому ру х треба розуміти, я к зм іну; 3) цей рух мас напрям знизу вгору; 4) нічого не діється без причини. П ричина руху л еж и ть у самій м атерії. Нею с протиріччя самі в собі, щ о м істяться в самій м атерії і її рухаю ть. Н аслідком руху, згл. зм іни знизу вгору, м атерія дій­ ш л а до самосвідомости і діє у вигляді людини. Ц я сві­ дома в ж е м атерія, однак, я к а повинна б контролю вати на основі своєї самосвідомости дальш ий свій розвиток, втр ати л а контролю над своїми здобутками, особливо, якщ о йдеться про розвиток в ділянці тех н ік и й інду­ стрії. В тому треба добачати причину ек спл уатації лю ­ дини людиною й хаос в організації ж и т тя свідомої матерії, тобто людини. С пираю чись на основних тезах матеріялістичного світогляду, М аркс старався обґрунтувати й пояснити історичний розвиток лю дства законам и м атеріялізм у, з чого й взято н аук у історичного м атеріялізм у. Він твердив, що пізнавш и ці закони, їх м ож на буде о п а­ н увати й свідомо керм увати дальш им розвитком, згл ядно його передбачувати. Тому, однак, що промотором історії є економічний розвиток, треба усуспільнити з а ­ соби виробництва, що й мас стати засобом плянового продукування. Всі ці т. зв. правди базую ться на одній вихідній, за якою духовий ф а к то р постав з м атеріального і, ставш и вищ им, нем атеріальним , мусить силою закон у у н апрям лю вати загальний розвиток. Зн ачен н я цього д у ­ хового ф актора, як и й бере свою причину з м атерії і хоч духово діє за законам и матерії, стає тим більш им, чим бли ж че зб ли ж ається людство до комунізму.

53

Однією з підставових «правд» цієї ф іл ософ іч н ої си­ стеми є тверд ж ен н я про вічність м атерії. В ж е сама по­ будова ф іл ософ іч н ої системи історично-діялектичного м атеріялізм у вк азу є на його псевдорелігійність, я к у од­ нак в ж е зовсім проглядно видно в р еал ьн ій практиці больш евизму. К онф ронтую чи п ракти ки християнства, головно католицизм у, з практикам и і твердж енням и больш евизму, про всі прояви ж и ття, щ о с похідними головних засад діялектичного м атеріялізм у, ц я псевдо­ релігійність стає застраш ую че очевидною. О тець про­ ф есор Веттер подає та к і засоби д л я протиставлення ко­ мунізмові: 1. У свідомлення трагізм у й небезпеки, щ о грозить вільном у світові з віддалі небагатьох кілометрів.

2. П ізн ання нем ож ливости у к ладати компроміс м іж вільн и м світом і світом тиранії, головно в часі н ам а­ гань встановити м іж тими світами мирне співж иття.

3. Ц іл ко ви та й всеобіймаю ча хри сти ян ська духова обнова, ск іл ьки не м ож е бути мови про паную чу ф іл о ­ соф ську, соціальну ані політичну к р и зу вільного світу.

4. С оціальні поліпш ення, зглядно реф орм и, не сміють бути роблені тільки зі стр ах у перед комунізмом. В дальш ом у проф . В еттер докладно р озгл ян ув м о ж ­ ливості мирного сп івж и ття м іж вільним західн ім сві­ том і больш евизмом-комунізмом. П ри цьому він вк аза в на дотичне п ап ськ е послання, в яком у підкреслено, що коекзистенція через двосторонній страх в ж е існує, але вона н е р о зв ’язує проблеми. З авдан н ям р еф ер а ту о. проф . В еттера було проана­ лізувати, н аскіл ьк и щ иро больш евицько-російська сто­ рона підходить до проблем коекзистенції. Ц итую чи ціли й ряд совєтських авторів і їхн і програм ові писан­ ня, вклю чно до Л еніна й С таліна, та спираю чись на статтю Леонтіева в «Комуністі» (ч. 13 з 1954 р.) про «Мирне співіснування двох систем», проф . В еттер д у ж е промовисто доказав, щ о пропаговану больш евикам и коекзистенцію треба тр акту вати я к такти чн и й засіб для послаблення внутріш ньої відпорности З аход у і здобут­ тя «передишки» дл я поладнання труднощ ів внутрі СССР.

54

Всі тенденції поставити боротьбу західнього світу в площ ину світоглядової боротьби м іж християнством і історично-діялектичним матеріялізм ом знівечив д-р Ш тар л ін ґер у своїй доповіді про «Силу і слабість боль­ ш евизму». Д -р Ш тарлінґер, один з н айпізніш их поворотців з СССР, перебував підчас свого у в ’язн ен н я дов­ ш ий час у м осковському концтаборі П отьма близько М оскви. Цей табір призначений, за словам и д -ра Ш тарлін ґера — дл я больш евицьких вельм ож — з р із­ них. д іл ян о к ж и ття, — я к і потрапили ДО' нього чи тої в на­ слідок персональних змін в Кремлі, а чи тому, щ о не досить ревно і своєчасно реалізували н ак ази змінної політичної лінії. Н а основі розмов з цими засудж еним и больш евицьким и вельм ож ам и, д-р Ш тарлінґеір дійш ов до переконання, щ о сп ровад ж ування боротьби з кому­ нізмом у площ ину світоглядових різниць не має ж а д ­ ного сенсу. В сьогодніш ній Росії є д у ж е мало, а м ож е нема взагалі, людини, я к а була б готова вм ирати за ко­ муністичні, чи п ак д іялектич но-м атеріялістич ні ідеї. К ом уністична система в СССР є тільки засобом для втрим ання російської імперії, як а спирається на мос­ ковськом у ім періялістичном у націоналізм і. М осковська лю дина здібна боротися і вм ирати тільки і виклю чно за вели ку Росію і гегемонію московського народу. Ці провідницькі претенсії та к і сильні, що вони нівелю ­ ю ть і унем ож ливлю ю ть неросійським народам в ід і­ грати якунебудь політичну ролю в майбутньому. Це відноситься, як к а за в д-р Ш тарлінґер, т а к о ж до вел и ­ кого українського народу. Цим твердж енням відносно поневолення М осквою народів не треба дивуватися, коли брати до уваги, щ о д -р Ш тарлінґер зустрічався в Потьмі тільки зі слуханяним и слугам и М оскви, д а р ­ ма, що засудж еним и, і не мав змоги збагнути правдиві стрем ліния і силу уярм лених народів. Н а багатьох д у ж е вимовних п ри кладах, д-р Ш тарлінґер беззасте­ реж н о обґрунтував свою тезу про національно-ім періялістичну суть московського больш евизму. П адіння М аленкова поясню вав д -р Ш тарлінґер тим, що він в минулому причинився до нищ ення т а к о ж м оскалів, тоді, коли Х рущ ов втрим ався і росте, бо нищ ив тільки українців.

55

Та такі ствердж ення цілком не говорять про те, що в майбутньому больш евицька небезпека д л я в іл ь ­ ної Е вропи зм енш илася. Вона була і зал и ш аєть ся од­ наковою. Д -р Ш тарлінґер, однак, переконаний, щ о СССР не здібний сьогодні вести агресивну війну, зглядно її зачинати. Спираю чись на молодому мілітарному поко­ лінні, вихованому в патріотично-м осковськом у дусі, больш евики м ож уть натомість з успіхом здійсню вати м ілітарну оборону м осковської батьківщ ини. З і слабостей сьогодніш ньої російсько-больш евицької імперії заслуговую ть на увагу такі: 1. Н адзвичайно ш видкий упадок природнього приро­ сту населення (тепер в СССР н арод ж ується річно тіл ь ­ ки 200 тисяч дітей).

2. В еликі господарські труднощ і, головно в сільсь­ кому господарстві, згл. в харчовій промисловості.

3. П олітичний розвиток в Західній Европі, головно несподіваний для СССР зріст політичного значення Н імеччини.

4. К и тай ськ а несподіванка для М оскви, я к а сподіва­ л ася на довгу і за тя ж н у гром адянську війну в К и таї і як а була б дала м ож ливості поставити перемож ну ки тай ську революцію в цілковиту за л еж н ість Москви.

5. К р и за в больш евицьком у проводі так, щодо його структури (упадок м онодиктатури — к олективне к е ­ рівництво), я к і щ одо персональних непорозумінь і бо­ ротьби за владу. Ми зумисно подали ш ирш е з ’ясуван н я тих основних думок, щ о були виріш ним и для цьогорічного конгресу «Ц еркви в потребі», знаю чи, щ о вони, хоч і не вислов­ лені устами виклю чно й тільки політиків, м аю ть дл я ф орм уван н я політичної дум ки в західньом у, вільному щ е світі неабияке значення. Ми, подібно я к учасники конгресу, переконані в тому, що хри сти ян ська обнова Заходу, є необхідна й повинна стати підставою не д ал ьш и х ш кідливих і по суті суперечних п ак ту в ан ь я больш евизмом, а спричинитись до револю ційної н аста­ нови і дії світу свободи проти світу тиранії, я к це, зреш тою дуж е виразно, зазн ач и в боннський міністер О берлендер у своєму виступі під час конгресу.

56

З НАШОЇ ПУБЛІЦИСТИКИ Ярослав Стецько УКРАЇНА — ПРОБОЙОВА СИЛА ХРИСТИЯНСЬКОЇ І НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕЙ У В еликі Дні Х ристового Воскресіння варто усвідо­ мити собі ідейно-м оральну ситуацію, в я к ій опинився су­ часний світ. Із світу тем ряви, що його захи щ ає Мос­ ква, йде неперебірчива і страш на атак а на найвищ і цінності людства: релігію , націю, людину. Н а світлі ідеї відродж ен ня лю дства промінюють, з лісів і бункрів, з катаком бів, тюрем і концтаборів, з придуш ених, але вільн и х душ українського й інш их уярм лених народів. З підпільного Сходу, з сердець спрагнених справед­ ливости, волі, віри українського й інших народів ви­ ростає новий світ благородної ідеї, добра, правди. Визвольний націоналізм , я к передусім р ух ідейно-мо­ ральний, духовий, а потім також соціяльно-політичний, опертий на н ай ш л яхетн іш і первні духовости даної нації, виростаю чи з її традиції, своїми корінням и він знаходиться в душ і тисячоріч нації. Я к рух ід еалістич­ ний, він — у випадку українськом у — с глибоко р ел і­ гійним. У країнський націоналізм с християнським р у ­ хом. В елич і сила ук раїн ськ ої нації л е ж а л а завж д и в її х ри стиянських духових і к ультурн и х первнях. Х ристиянство завж д и творило основу духового відро­ д ж ен н я українства. К н я ж і, козац ькі часи, а та к о ж епоха Ш евченка, те­ п еріш н я У країн а веде свою боротьбу під христи ян сь­ кими і національним и гаслами, поєднуючи їх в одно. Лю дина-одиниця, та к і народ, давлений, переслідува­ ний, прагне до чогось кращ ого, благородного, справед­ ливого, відчуває р ізк іш е брак справедливости, я к в іл ь ­ ний народ, тому загострене почуття кривди і недолі за в ж д и приводить його ш видш е до релігійности, ніж це діється у вільних, добробутних, націй. Тому, це не 57

випадок, що пісні УПА і поезії під п іл л я (Боєслав) сповнені таким глибоким релігійним духом. К а п іту л яц ія К рем л я перед цим релігійним п ереж и ттям народів — це відновлення — х ай казен н ої крем ­ лівської церкви, — щоб в своє русло ск ерувати рел і­ гійне ж и т тя людини, к о л и нем ож ливо його здуш ити. Т ак, я к Х ристова віц а перш их віків була несена гнобленими і переслідуваними, бідними, а не багатими, гнаними і голодними, а не власть імущ ими, — тепер з підп ілля У країни, давленої, гнобленої, уярм леної, з п ід п ілля м учених і переслідуваних, героїв і м учени­ ків, благородних і готових за «друзі своя» кож ночасно давати ж и т т я — промінює оновлена, х о ч а стара, віра: х р и сти ян ська і національна, поєднана в одно. «За Б ога і У країну» — ц е є бойове гасло ниніш нього дня. Х то ж думає, щ о під брутальною всеобіймаючою атакою комуністичної системи і діалектичного м атері­ ал ізм у треба зали ш ати порож нечу в світоглядово-релігійних питаннях, а боротися за н евизначену к в а л іт а ­ тивно свободу, а тіл ь к и я к рям ці д л я всього м ож л и ­ вого хаосу, той глибоко пом иляється. Ж и т тя не знає порож нечі. Я к не зай м е ф іл о зо ф сько -м етаф ізи ч н о ї світоглядової і м оральної сф ер и християнство, то його займ е м атеріялізм . В ідповідь мусить бути на н а й в а ж ­ ливіш е питання буття к ож н ої лю дини: є чи немає Б о ­ га? .Тут немає н ев тральних, ані індеф ерентних, тимбільш е, щ о війна, щ о її ми ведемо, це не ли ш е війна пом іж націям и за території посідання, я к це було вчо­ ра, але це війна за найвищ і вартості лю дства, це є ідеологічна війна, рел ігій н а війн а У к раїн и хр и сти ян ­ ської, національної проти М оски атеїстичної, ім періялістичної, інтернаціоналістичної. Н е доводиться т е ж че­ к ати н а «виріш ення наукою» правдивости «ідеалізму» чи «матеріалізму», бо це п и тан н я віри. А чи Б ог існує — ц е в ж е давно виріш ено дл я У країни і під Його прапо­ рам и веде вона тепер війну не на ж и ття, а н а смерть. Хто прагнув би відібрати чи «зневтралізувати» її в і­ ру, зл е п ри сл уж и вся б Б атьківщ и н і. М арксизм і соціялізм , я к к аж у ть, у ж е відспівали свою пісню на У к ­ раїні.

58

Н аціональна У к р аїн а стоїть сьогодні в авангарді зм а­ ган н я за християнство, я к е єдине зм ож е врятувати сьогодніш ній світ від руїни та знищ ення. У сій больш еви ц ькій ідейно-світоглядовій і соціяльно-політичній системі треба протиставити діам етрал ьн о про­ ти леж н і, а не невтральні, ідеї, на кож ном у відтинку в теорії і практиці; тіл ь к и альтернативне, а не ан ал о­ гічне, ані індиф ерентне ставлення в цих чи інш их сп р авах нам потрібне — і це дасть нам перемогу. В ідродж ення світу, тобто від варвари зуван н я його, м ож ли ве лиш е через всебічне стверд ж ен н я релігійної (християнської) і національної ідеї, як щ о лю доненависництво повинно знайти кінець. П оневолені, гноблені, переслідувані, я к і сьогодні тер­ п л ять і борються в больш евицькій ти ран ській тюрмі народів і людей, м ож уть повстати проти тиранів і без­ бож н и ків та покласти к р ай загрозі знищ ення світу, я к щ о цей вільний світ, зокрем а його провідні муж і, чітко і ясно поставлять на своїх бойових знам енах ті самі ідеї, за я к і цей поневолений світ націй і людей стоїть. Воююче християнство і воюючий визвольний націоналізм в У країн і стан овлять нерозривну цілість. Я кщ о б я к ас ь за х ід н я сила, духова чи м атеріяльна, ст ави л а ставку н а м оскалів через д ал ьш у підтрим ку единонеділимства в церковній чи політичній площ ині — воююче християнство У країни і інш их хри сти ян ­ ськ и х народів, поневолених Росією, впарі з воюючим визвольним націоналізм ом і поневоленими ісл ам ськи ­ ми н ац іям и піде цій силі понад голови. Силу У країні дає т е ж велика в ізія її історії: Апостол Х ристовий А ндрей з К и ївськи х гір благословив цю героїчну і му­ чен и ц ьку землю і її народ, так, я к А постол Петро бла­ гословив Рим. Х ристове В оскресіння символізує В оскресіння У к­ раїни. «Встане У країна, світ правди засвітить і пом оляться на волі невольничі діти».

59

Проф. Г. Ващенко РЕЛІГІЯ I БОЛЬШЕВИЗМ Вкінці другої світової війни больш евики ніби об’я ­ вили свободу релігії і навіть дозволили відкривати цер­ кви і відправляти в них С луж би Б ож і. А ле це був л и ­ ш е підступний крок. Б ольш еви ки завж д и були й за л и ­ ш илися далі запеклим и ворогами релігії й інш ими бу­ ти не м ож уть. В орож неча до релігії і за п ек л а бороть­ ба з нею — це одна з найбільш характеристични х рис больш евизму-ком уиізм у. Щ е М аркс н ази вав релі­ гію «опіюмом д л я народу» і за к л и к ав п ролетарів боро­ тись з нею. А ле щ е більш им ненависником рел ігії був Ленін. Релігію він н азиває «сивухою» і вбачас в ній найбільш ого ворога комунізму. У своїх «ф ілософ іч­ них зош итах», написаних щ е до револю ції 1917 р., він, роблячи виписки антирелігійних висловлю вань Ф оєрбаха, на м арґінесі з захопленням зазн ач ає «Очень хо­ рошо!» (П артиздат, 1934 р., стор. 71). А в 1922 р. він пи­ ш е статтю «Про зн ачен ня войовничого м атеріялізм у», в якій вим агає вид ання в СССР творів атеїстів. X V III ст., я к одного з к р ащ и х еф ек ти вн и х засобів боротьби з релігією. «Завзята, ж в ав а , талановита, гостро й від­ верто нападаю ча на паную чу попівщ ину публіцисти­ к а старих атеїстів X V III ст., — пиш е він, — в и я в л я ­ ється в тисячу разів більш відповідною д л я того, щоб збудить людей від релігійного сну, н іж нудні... п ер е к а­ зи м арксизму, що п ер еваж аю ть в наш ій літературі» (Збір, творів, т. X X VII, стор. 185). Запеклою ненавистю до релігії пройнята і промова Л еніна н а ІІІ-м у з ’їзді комсомолу 1920 р., що стала ніби больш евицьким катехизмом. Тому то один з пер­ ш и х декретів больш евицької влади був декрет про відділення ц еркви від д е р ж а ви і ш коли від церкви, що ви й ш о в н а п очатку 1918 р. А ле ц е н е була проста ізо­ л я ц ія Ц еркви від політики і народньої освіти, а по­ ч ато к зап ек лої боротьби проти неї і релігії. П о ціло­ му СССР в перш і ж роки револю ції больш евицькі бан­ ди убивали свящ еників, часто за д а в ал и їм страш них мук. Б у л и випадки, що больш евики н ав іть розтинали 60

іібо віш али свящ еників. П ісля гром адянської війни п ереслідування церкви, духівництва й вірних набуває систематичного й плянового характеру. Особливо ж о р ­ стоким воно було1 н а У країні. Д есятки ук р аїн ськ и х єпископів, тисячі свящ ен и к ів і вірних були заареш то­ ван і больш евиками, розстріляні або загнані в концен­ трац ій н і табори, де вони м ай ж е всі померли в т я ж к и х м уках. Т ак загинули славетні ук раїн ськ і архи єреї Л ипківський, Ярещ енко, Б орецький. Разом з тим больш е­ ви ки зруй нували церкви або обертали їх на склепи д л я зб іж ж я, на антирелігійні музеї. Т ак, напр., н а ан­ тирелігійний музей була обернена найб ільш а святиня У країни К и єв о-П еч ерськ а Л авра. Разом з тим відбув­ ся грабіж церковного м айна. Б ольш еви ки забирали церковні ризи, хрести, чаш і, ш ати з ікон, архиєрейські мітри і значну частину цього всього сп ровад ж у­ вал и до Москви. Ш укаю чи золота і взагал і дорогоцін­ ностей, вони часто розкопували навіть могили. Так, напр., в 1922 р. больш евицькі бандити у В ел и ки х Сор очи н ц ях вдерлися в склеп, в якому був похований гетьман Данило А постол і його родина і забрали з ньо­ го всі дорогоцінності. Р уй н у вал и іноді цілі кладовищ а. Т ак, напр. було зруйновано вел и ке кладови щ е в П олтаві, де було по­ ховано багато видатних україн ськи х гром адських д ія ­ чів і письменників. Р азом з цим больш евики у ж е з перш их днів рево­ лю ції розгорнули ш ироку антирелігійну пропаганду через ш колу, пресу, кіно й т. д. Ш кіл ьн і програми ск л ад ал и ся й ск л ад аю ться так, щоб к о ж н а дисципліна, н авіть природознавство і м атематика, сл у ж и л и засобом антирелігійного ви хован н я молоді. К рім того, ви д авав­ ся спеціяльний ж у р н а л «Безбожник», в яком у прова­ дилось найобурливіш е очорню вання релігії; були орга­ нізован і спеціяльні гуртки безбож ників з метою бо­ ротьби з релігією , я к серед молоді, т а к і серед дорос­ лого населення. До боротьби з релігією притягалась і п ри тягається молодь. В перш і роки під час великих х ри сти ян ських св ят організовували обурливі антирелі­ гійні демонстрації. О дягнені в церковне вбрання, вони

61

з вигукам и і кош унственими піснями ходили або їз ­ дили вулицям и і зуп и н ял и ся перед церквам и як р аз в момент урочистої С луж би Б ож ої. В церкві підносились до Б ога молитви, а під церквою відбувалась дика ан ­ тирелігійна оргія. А ле больш евики зрозум іли, що т а к і дем онстрації не досягаю ть своєї мети і тільки ви к л и каю ть обурення серед суспільства. Демонстрації припинилися, зате по­ силились доноси на тих, хто трим ався релігії. Було не м ало випадків, що діти доносили н а своїх батьків. А наслідком доносів були ареш ти і засл ан н я в кон­ центраційні табори. Тому люди почали боятися в и я в ­ л яти свої релігійні настрої; знім али образи зі стін, не святк у вали релігійних свят, не хрестили дітей, не він ­ чал и сь в ц еркві і т. п. Н е обмежую чись цим и засобами боротьби з рел ігі­ єю, больш евики в ж е з перш их років револю ції нам а­ гаю ться розвалити Ц еркву Х ристову з середини. З ці­ єю метою вони зн аход ять зрадників серед духівництва і з їх допомогою організовую ть т. зв. «ж иву церкву», щ о пориває з в ’язк и з релігійним и традиціям и і визнає больш евицьку владу. Ц е була вел и ка ком пром ітація Ц еркви Х ристової. «Ж ивісти» знали, щ о їх завдан н я —• сл у ж и ти больш еви ц ькій вл ад і в її боротьбі з релігією і діял и відпо­ відно до цього завдання. Ось щ о .розповідали мені про одного з таки х свящ еників, Беневського, що по­ ходив з Волині. С тавш и «живістом», він з великою упертістю боровся з У країнською А втокеф альн ою Ц ер­ квою, вж и ваю ч и п р и цьому найбрудніш і очорню вання, н аклеп и й доноси. К о л и Ч К визнала, щ о він своє за в ­ дан н я виконав, Б ен евськи й зр ік ся свящ енства і пе­ рейш ов н а інш у «роботу». А ле він зробив ц е н а й ж а х ливіш им спосбом. З акін ч и вш и С луж бу Б о ж у , він вий­ ш ов на амвон з евангеліею і хрестом і зверн увся до народу з промовою. В ній Б ен евськи й заяви в, щ о він довгі роки дурив людей, що релігія це брехня, щ о Б о ­ га нема, і п ісля цього дем онстративно розір в ав на со­ бі ризи, кинув на підлогу євангеліє і х р ест і потоптав їх. П ісля цього він кер у вав антирелігійним музеєм, 62

провадив антирелігійну пропаганду, ходив як секретар одного з ж и тлових кооператив, по квар ти р ах і зри вав ік о н и і т. ін. А під час німецької о к уп ац ії цей ж е са­ мий «протоєрей» Б ен евськи й надів на себе митру, очо­ л и в т. зв. автономну ц ерк ву і провадив зап ек л у бо­ ротьбу з У країнською А втокеф альною Церквою.

■Під ч а с другої світової війни, коли советська влада під ударам и нім ецької армії д у ж е захи тал ася, больш е­ вики ви ріш или використати в своїх інтересах р ел і­ гійні почуття, щ о збереглися щ е в народніх масах. З цією метою вони дозволили відновити ц еркви і від п р ав­ ляти в них С луж бу Б ож у. М ало того, вони відновили М осковський «патріярхат». А що багато свящ еників, боячись переслідування, зр екл и ся свящ енства і стали урядовцям и, Н К В Д в и к л и к а л о їх і прим уш увало їх знову стати свящ еникам и. Всі ці заходи ви к л и к а л и у декого, особливо у людей наївних, думку, щ о больш евики припинили боротьбу з релігією і що в СССР існує тепер сп р авж н я свобода віри. А ле все це було і є лиш е больш евицьким підступством пекельним. Б оротьба больш евиків з рел ігі­ єю в СССР п ісля другої світової війни пе тіл ь к и не по­ слабла, а навіть посталилась. Щ об переконатися в цьо­ му, досить уваж н о переглянути больш евицькі газети і ж ур н ал и , особливо ж у р н а л и д л я молоді. А л е н айпе­ реконливіш им доказом ж орстокої боротьби больш евиз­ му з релігією м ож уть бути події в Галичині. Б о л ь ш е­ вики зруй н ували гр ек о-к атол и ц ьк у Ц еркву і насильно приєднали її до ц еркви М осковської. В еликий церков­ ний д іяч М итрополит Ш ептицький був больш евикам и о т р у є н и й , єпископи були з а а р е ш т о в а н і і за ­ слані в концентраційні табори, було заареш товано й заслано так о ж багато мирян. Г реко-катол и ц ька Ц ерква прим уш ена була від п р ав л яти С луж би Б о ж і таємно від больш евицької влади, т а к би мовити, сховатись в но­ вітні «катакомби». А ле цього мало. Б о л ьш ев и ки н авіть саму церкву зробили зн аряддям своєї пекельної політики. П ід їх впливом московським п атріархом став О лексій Симанський. Він закінч ив ю ридичний ф а к у л ь т е т М осков63

ського університету і приблизно в 1899 році вступив до М осковської духовної академ ії, де зразу ж прийняв чернецтво і став ієромонахом. Тоді щ е він виявив се­ бе, я к огидний підлабузник і к а р ’єрист, чим ви к л и кав призирство до себе м ай ж е всього студентства академії. Т ак а лю дина ради к а р ’єри м ож е піти на все. Правою рукою його є архиепископом М икола К рутицький, су­ дячи за його писаннями, такий ж е хитрий, здібний на все к а р ’єрист, я к і Симанський. Я к і за царського р е­ ж им у, ц ерква мас тепер світського доглядача, що без­ посередньо підлягає НКВД. П еребуваю чи в таком у ста­ ні М осковська ц ерква виконує завдан н я совєтської влади, я к в галузі зовніш ньої, так і внутріш ньої полі­ тики. З допомогою церкви больш евики перш за все нам агаю ться зм іцнити свої впливи н а Б ли зьк ом у Схо­ ді, в чому вони, до речі, м аю ть значні успіхи. Щ одо ролі М осковської церкви у внутріш ньом у ЖИТ­ ТІ населення СССР, то вона д у ж е подібна до ролі «ж и­ вої» церкви, про що ми згад ували вищ е. П рацю ю чи під впливом і доглядом НКВД, М осковська ц ер к ва ф а к ­ тично компромітує релігію і вносить р озк л ад у р ел і­ гійне ж и ття народу. Ц им завданням відповідаю ть і організовані больш е­ викам и духовні ш коли, академ ії і семінарії. Всі вони перебуваю ть н е т іл ь к и під пильним доглядом, а й під керівництвом НКВД. Добір проф есорів і студентів від­ бувається за участю цієї п екельної установи, під до­ глядом її відбувається й н авчан н я в духовних ш колах. Не м ож е бути сумніву, що вихованці цих ш кіл прохо­ д я ть спеціяльний ви ш кіл щодо ви користання церкви д л я розкладу релігійного ж и ття, ви користання сповіді, я к засобу доносів і т. п. А ле Х ристос ск азав: «Збудую ц ерк ву Мою, і сили п ек л а не подолаю ть її». Н е подолаю ть вони Ц еркви і в н аш ій У країні. Віримо, що, не зв аж аю ч и н а ж о р ­ стокі переслідування, в ір а Х ристова ж и в е серед н а ­ шого народу, щ о скоро настане той час, коли наш а Б ать к ів щ и н а воскресне д л я нового, вільного ж иття.

64

Дмитро Донцов П ЕРЕДСМ ЕРТН А М ОСКОВСЬКА «ЧЕХАРДА» В передпотопові часи, в кінці 19. віку, в новорічному к ал ен д ар і ви знаходили світлини тих сам их царських міністрів, що й торік, і позаторік. А ле в ж е з початку 1900-х років міністри з ’я в л ял и с я і щ езали, ніби ф іл ьм о ­ ві герої, падаю чи від несподіваної ц арської неласки або від к у лі зам аховця. К оли наступила ц я м іністеріяльна «чехарда», люди хи тали головами і не ворож или нічого доброго р еж и ­ мові. Що віщ ує теперіш ня «чехарда» больш евицьких к а циків: Сталін, Б ер ія, М аленков, Х рущ ов? Ж и вем о в добу приспіш ених темпів. В СССР ці приспіш ені темпи свідчать про загрозливий стан москов­ ської імперії. Н асам перед темп територіального розросту. Я кий він був повільний у перш і в іки царату! Від часу, коли постала Л и товсько-Р уська д ерж ава, 300 років потребувала М осква, щоб, вагаю чись, пересту­ пити ли то всько-україн ськи й кордон (в половині 17. ст.). Від П ереяслава — потребувала М осква півтораста ро­ ків, щоб дістати кордони 1914 р., зглядно 1815 р. — в Европі. А ле щоб скочити до Ельби і м ай ж е до брами К онстантинополя, — їй вистачив час 1941-45 рр., — п’ять років! М енш -більш подібний приспіш ений темп спостерігаємо в експансії Росії на Сході. Ч и це свідчить про велетенський зріст могутности Росії? Н авпаки! Т ри вале тіл ь к и те, що довго росте або здобувається. Скоро здобуте — скоро тратиться. М аратонський біг Ч ервоної арм ії 1943-45, я к а спіш но ковта­ ла вели чезні простори, нагадував чв ал сполоханих к о ­ ней, над яким и ледве панує візник. П ростори великі, ал е повні вибоїв, ровів, хащ ів, непідготовані д л я об’їз ­ ду московською «кибіткою»: важ к о їй було у Ф ін лян ­ дії, ва ж к о на У країні, щ е в аж ч е в Угорщ ині, в Н імеч­ чині і в А встрії, а н ай в аж ч е — в К итаї. Ц е був процес спіш ного галавхан н я, від якого лусне московський ж и в іт скорш е чи пізніш е. П еретравити згал а вк а н і зем­ лі удавові в К рем лі стає чим раз важ че. Х оч москов­ 65

ська «тройка» ґальопує далі, але, повторюю, візник ще не панує над сполош еними кіньми. Чому я так думаю? Тому, що так само приспіш еним темпом іде дегенерація больш евицькоі провідницької касти і то під оглядом як характерности, та к і ідейН О С Т І1.

П ерш а аристократія м осковсько-суздальська, що ви йш ла з К и ївськи х Р ю риковичів і як а так само змосковщ илася, як зд енаціоналізувалися нім ецькі динас­ тії в А нглії і на Б ал к а н ах , три вал а досить довго, аж до Іван а Грозного. Опричниною цей ц ар п оклав почат­ ки нової «еліти» — дворянства, як е правило імперією в ж е значно коротш ий час — 300 років, а весь 19-ий вік був часом ш видкої і приспіш еної дегенерації цієї касти — м оральної та ідейної. В ж е за Ш евченка вона ск л ад ал ася з банди придворних блю долизів і льокаїв, образ як и х блискуче віддав поет у своєму «Сні». Знач­ но прискореним темпом іде цеіі процес і в большевицькій «еліті». «Стара гвардія» больш евицька —. це були щ е «ідейні гангстери», я к і здійснення своєї «ідеї» за ­ гального грабунку і розбою ставили над особисте «благополучіє», а часом над ж и ття. Т епер — це зм інилося. Тепер совстське дворянство —■ партійці, апаратн и ки обросли салом. Гроші, посади, ком ф орт — у них на перш ому місці. І досвід перш их м ісяців війни 1941 р. показав, як ці нікчем ні душ і — підпора реж иму! — насамперед дум али про р яту в ан н я своєї м арної ек зи ­ стенції, як хутко піддаю ться переполохові. Ц е вж е к аста «рвачів», щ е гангстерів, але вж е без тін і хоч би і гангстерської «характерности». З а як ес ь ч в ер ть сто­ л іття больш евицьке «дворянство» з ’їх а л о до такого ступеня дегенерації, до якого опустилося ц ар ськ е дво­ рянство а ж по двохсот літах... Приспішені темпи! Прпспішено йде й ідейна дегенерація тієї касти, яка висихає ідеологічно, стає стерільиою. Ім перія російська завж д и ж и л а від к р и зи до кризи. Щ об ви зи скувати н а­ грабовані землі і трим ати підбиті народи «за морду», потрібний був деспотичний реж им . А л е та к и й реж им заби вав всякий стимул до праці, а ім перія душ илася економічно. Тоді треба було давати «свободи», якісь 66

«реформи» і зап ровад ж увати як усь Н ЕП олітику. Я к тіл ь к и ж починався цей «ліберальний» курс — відосередні сили брали гору, і імперії грозив розвал. Тоді поверталося знову до політики «сж ових рукавиць»... О тж е за царату довш і періоди часу займ али ці к о ­ л и ван ня. Р еж им «ф ельдф еб ел я-ц аря» М иколи І — тр и ­ вав ЗО років. Р еж и м його сина, «царя-освободітеля», «епоха великих реформ» — тривав 26 років. «Р еакція О лександра III» ■ — 13 літ, «самодержавіе» М иколи II — 10 років, а його ж доба конституційна — 12 літ... І я к і ж приспіш ені темпи подібних (не тотож ніх!) х и ­ тань больш евицького реж им у! Воєнний комунізм, л е­ нінський НЕП, Сталін, єж овщ ина, «свобода — релігія», «ліберальні» ж ести Б ерії, М аленков з обіцянкам и ф а вори зуван н я продукції на «ширпотреб» зі ш кодою для важ кого промислу, нареш ті — «даваіі назад» Хрущ ова... Все це нагадус в ж е не власновільне м аневрування, не колиш нє «шаг назад, два вперьод», а безладні стрибки очманілого звіря. І в я к і ж короткі періоди часу, в по­ рівнян н і з подібними ж (не тотожніми) стрибкам и ц ар ­ ського реж им у д л я р яту в ан н я імперії! Ц е — м етання осліплених людей або серед п о ж еж і збудж ених п ’яних, що втрати ли голову і не знаю ть, де вихід. З ти х причин приспішеним темпом йде «зміна варти» в Кремлі, сполучена часто з убивством головного х а ­ на. Б у вал о це і за ц арату та далеко рідш е. К ол и взяти період від 1801 р. до ск асування царату, несвосю смер­ тю вм ерли тільки троє ц арів — П авло І, О лександер II і М икола II — це за 117 літ. А скільки совєтських х а ­ нів було ліквідовано за несповна 40 років больш евизму, починаю чи від Леніна! І це знову є знак, я к нидіс ста­ більність реж иму, яким бож евільним темпом ш убов­ стає вн и з больш евицька «еліта»! І щ ойно згадані скоротемпні перескоки від «НЕП-ів» до «сж ових рукавиць», і ці безнастанні зм іни хан ів у К р ем л і свідчать, що чимраз тяжче московській «еліті» видавати з себе нові ідеї і нових людей, авторитетних хоч би в своїй зграї. Н ав іть м осковська ем ігрантщ ина, як а давн іш е постачала форм ую чі ідеї дл я «нової в ар ­ ти» — Герцен, П леханов, Ленін, — є враж аю че безплід­ 67

н а ідейно. І то ем іґрантщ ина, і ц ар е ф іл ь сь к а , і демо­ кратична, і нова нібито протибольш евицька. С кладається враж ен н я, щ о н а кораб лі п ож еж а, а на командному мостику іде за в зя т а «драка» тих, що хочуть бути капітанам и, ал е з я к и х ніхто не знає, я к вр яту вати корабель. А головне, що нем а нікого, хто б, навіть у своїй згр аї м ав незаперечний авторитет. У такій ситуації м осковський В анька, щ о ви л із та к ви ­ соко, скоро гримне на землю, і його ім перія розва­ л и ться на частки, я к розвал и л ася т а к само нагло ім­ п ерія А ттіли і монголів. Р озвал ім перії іде д есяти кр ат­ но ш видш им темпом, я к її збивання докупи. Щ о гр а­ бувалося сотнями років, розскочиться впрод овж к іл ь ­ кох років. Щ о н ах ап ал и за к іл ь к а років — втратять за к іл ь к а місяців. П риспіш еним темпом! Ц е буде остаточне виріш ення П уш кінської ділеми: не «слов’ян ськ і потічки зіллю ться в російськім морі», а воно «ізсякнєт», висохне. Певно, знайдуться сили в О кциденті, я к і поспіш ать р яту вати конаю чу потвору, думаю чи навеонути її на ту чи інш у свою віру, — але, падаю чи і розбиваю чись, м осковська в е ж а В авилонська розторощ ить і ті сили, сили закохан і в М оскві і задурм анені її ілю зорною мо­ гутністю, недоцінюючи ж и в и х сил народів, в перш у чергу У країни, я к і м осковську потвору знищ ать. Певно, зігнила всередині, см ертельно поранена в 1941-45 рр., та потвора м ож е щ е зробити не один стри­ бок; я к зац ькован и й вовк, скалічи ть і заб ’є не одного з гончих псів, але вона в ж е приречена... Тоді підійде ловець, щоб, я к тому вовкові, перерізати їй горло. Треба лиш е, щоб той ловець знайш овся. Треба, щоб не повторилися часи 1914 і 1917 рр., к оли зам ість бити по приречених на загибель ц аратові або керенщ ині, провідники У країни не присягали їм свою льояльність. К олесо наш ої Долі щ е раз закр у ти ться вгору — треба лиш е в ту хвилину міцно рукою за нього вхопитися.

68

Проф. Г. Ващенко БОЛЬШЕВИЦЬКІ ПРОФЕСІЙНІ СПІЛКИ П роф есійні спілки в європейських к р а їн а х ф а к т и ч ­ но маю ть свій початок щ е від середніх віків. Тоді по м істах існували цехи, щ о об’єднували рем ісників пев­ ного ф ах у . За вд а н н я ц ехів полягало, з одного боку, у виш колі молодих рем ісників і удосконаленні само­ го ремесла, а з другого боку — в захи сті п рав рем іс­ ників. Подібні організації, що об’єднували лю дей п ев­ ної проф есії, існували в У країні щ е з к н я ж и х часів. Тоді існували організації ремісників, були та к о ж орга­ н іза ц ії купців, що спільно, зі зброєю в руках, пере­ вози ли крам у д ал ек і країни. В ели ку ролю та к і організації, що м али н азву братств, відограли в У країні за часів польського панування. С початку це були об’єднання м іщ ан на суто релігій­ ній основі. А ле в дальш ом у, коли посилився націо­ н ал ьн и й гніт, братства стали на оборону не тільки рідної церкви, ал е т а к о ж політичних і національних прав — як самих братчиків, та к і всього у к раїн ськ о­ го народу. Щоб м ати успіх у своїй боротьбі і діяти організовано, братства п и л ьн увал и дисципліни своїх членів і н ак л ад ал и к ар и на тих, хто поруш ував при­ писи братства: приміром, не з ’явл яв ся на похорони померлого брата, «слова непотрібні говорив у брат­ стві» і т. ін. П ри цьому братства вим агали від своїх членів, щоб вони виріш увал и свої справи виклю чно перед братським судом і не звертались до якогось інш ого суду. Ш ироко розгорнули свою роботу п роф есійні органі­ зац ії в новітні часи, з розвитком капіталізм у. Засно­ вую ться вони п ереваж н о з метою захи сту п рав робіт­ ників, ал е разом з тим дбаю ть про м атеріал ьн и й стан своїх членів, піклую ться про старих і хворих, про к у льту р н і потреби робітників і т. ін. З а останні часи п роф есійні організації в Европі набули вел и кої сили в політичному ж и тті зах ід н іх держ ав. В усіх н ай в аж ­ л и віш и х питаннях, я к внутріш ньої, та к і зовніш ньої політики, к ож н а д е р ж а в а в демократичному світі му­ 69

сить р ахувати сь і дійсно рахується з професійними організаціям и. В боротьбі за п рава своїх членів або цілої організації проф есійні спілки звертаю ться до суду, а в кр ай н іх ви п адк ах організую ть демонстрації і страйки, на щ о вони, за існуючими в дем ократичних к р аїн ах законами, маю ть певні права. Існую ть т а к зв. «професійні організації» і в Совстському Союзі. Ц е різн і проф есійні спілки: спілка вуг­ лекопів, сп ілк а робітників м еталю рґійної промисловости, кооператорів, к равців, ш евців, робітників освіти (з секцією наукових робітників) і т. ін. З боку форми — «все я к у людей», а з боку змісту — все по-совстському, по-больш евицьком у. І тут, я к в усьому, боль­ ш евики зуміли ку льту р н і досягнення лю дства спотво­ рити, перетворити на щ ось п ротилеж не завданням , покладеним в основу тих досягнень. К оли в дем окра­ тичних к р аїн ах проф есійні спілки існують з метою — в СОСР вони стан овл ять засіб ж орстокого понево­ лення й експлуатації робітників. захисту м атеріял ьн и х і політичних п рав робітників, Р абський х ар а к тер совєтських п роф есійних спілок перш за все видно з того, я к вони утворю вались і утворю ю ться. Н а З аході вступ до сп ілк и і вихід з неї — добровільний. Н іхто не прим уш ує робітника всту­ пати в спілку, ніхто не к арає за вихід з неї. В СССР к ож ен робітник ф ізи чн ої чи розумової праці мусить бути членом п роф спілки. К оли хтось вступає на ро­ боту, його м еханічно вклю чаю ть в п роф сп ілкову орга­ нізацію . І коли б хтось заявив, щ о він не хоче всту­ п ати в спілку, це ви к л и кал о б не тіл ь к и звільн ен н я з посади, а навіть ареш т і у в ’язн ен н я або засл ан н я в концентраційний табір. Тому та к и х випадків, щоб робітник відм овився бути членом проф спілки, не бу­ ло і бути не може. Т ак и й самий примусовий, м еханіч­ ний х ар ак тер має й виклю чення робітника з спілки. П озбавлення когось роботи в СССР рівнозначне з в и ­ клю ченням із спілки. П ри цьому слід зазн ач и ти , щ о людина, ви к л ю чен а з спілки, н е м ож е ніде зн ай ти ро­ боту. Т ак и й самий обов’язк о ви й х ар а к тер маю ть і п р о ф 70

спілкові внески робітників. П ри видачі п латні внески відчисляється, і лиш е реш ту видається робітникові. Совстські проф спілки, бувш и засновані н а засадах рабства, в таком у самому дусі провадили і провадять свою роботу. К ерівники їх були й є членам и комуні­ стичної партії, ф акти ч н о — призначені згори, а не вибрані свобідпо самими робітниками. А ле й ці к е­ р івни ки не діють більш -м енш самостійно, а викону­ ю ть н ак ази з центру, яким с М осква. К ерівн и ки орга­ н ізацій по суті виконую ть ролю доглядачів і погони­ чів робітничих мас. Вони в перш у чергу стеж ать за тим, щоб серед робітників не було якоїсь «контррево­ люції», цебто, щоб не ш ирились ідеї і настрої, неба­ ж а н і д л я комуністичної партії. Не обмежую чись свої­ ми власним и спостереж енням и, вони ш ироко кори­ стую ться доносами. Ці останні визнається за обов’язо к кож ного робітника, я к це чітко зазначено і в промові С таліна на V III з’їзді комсомолу. Але, крім того, к е­ рівни ки проф спілок м али й маю ть при собі сп ец іаль­ них донощ иків, що ст еж ать за своїми товариш ам и, п риглядаю ться до їхн ьої праці і п рислухаю ться до їх н іх розмов, а потім про все це інф орм ую ть к ер ів ­ ників. З цього погляду, діяльність керівн и ків п р о ф ­ спілок нічим не відрізн яється від діяльности органів Ч К , ГПУ, НКВД, з яким и керівники п роф спілок тр и ­ маю ть міцний контакт. К ерівн и ки п роф спілок часто організую ть загальні збори, що іноді тягн уться чимало годин. Н а зборах, звичайно, виголош ую ться п ал к і промови про ген іал ь ­ них вож дів комуністичної партії, про вел и кі досяг­ нення СССР в гал узі п ром исловосте сільського гос­ подарства, науки й мистецтва, про щ асливе й радісне ж и т тя громадян СССР, про гнилий Захід, де робіт­ ники нібито тя ж к о працю ю ть на к апіталістів і ж и ­ вуть в неволі т а страш них злиднях. Тут ж е р о згл я­ дається й «одноголосно» прийм ається т. зв. виробничі пляни, звичайно н акинуті згори, без усякого порозу­ м іння з робітниками. Н а таки х зборах робітників з а ­ к л и к аєт ьс я до соцзм агання у виконанні і перевико­ нанні виробничих п л ан ів і складається угоди про соц71

зм агання м іж окремими робітниками або групами їх. У прим іщ еннях, щ о в них відбуваю ться збори п р о ф е­ сійних спілок, звичайно висить п л я к а т з гаслом «П роф спілки — ш кол а комунізму». Дійсно, через про­ ф есій н і спілки больш евики провадять комуністичне ви хован ня робітництва. Воно має ф орм у доповідей на теми, що стосую ться до комуністичної системи, а найчастіш е це т. зв. «проработки» промов і статтей комуністичних вож дів, постанов комуністичної партії і т. ін. П оки був ж и ви й Сталін, к ож ен його виступ із промовою або в пресі був предметом так о ї «прора­ ботки», що іноді забирала багато часу в робітників, і без того висн аж ен и х тяж кою працею. Особливо дов­ го тягл и сь «проработки» С талінської конституції. М ож на з певністю сказати, що тепер в СССР робіт­ ники всіх ф а х ів нудяться над «проработкою» промов і постанов XX з ’їзду КПСС. «Виховна робота» в проф есійних сп ілк ах посилю ва­ лась і посилю ється, коли комуністична п артія роз­ п р ав л яється з своїми дійсними або вигаданим и воро­ гами. В та к и х ви п ад к ах звичайно скл и каю ться з а ­ гальні збори робітників, н а як и х комуністи, к ерівн и ­ ки проф спілок, виступаю ть з доповідями і «громлять ворогів народу». Потім схвалю ю ться резолю ції про н ай ­ вищ у кару д л я них і відбувається голосування. Всі присутні, звичайно, підносять рук и за резолюцію. Н а зборах проф есійних спілок СССР відбувається так о ж розгляд і оцінка діяльности ф аб ри к , заводів, ш кіл ьн и х закл ад ів і т. ін. Тут перевіряю ться н аслід­ ки «соцзмагання і ударництва», відзн ачається і наго­ родж ується к ращ и х ударників, і про всі досягнення виробництва чи н авчан н я повідом ляється центральні установи, а іноді оголош ується і в пресі. Про такі до­ сягнення м ож на й тепер щ одня чути через радіо. Разом з тим на зборах відбувається «критика й са­ мокритика», ж ертвам и як о ї стаю ть ті, щ о з тих чи інш их причин не зм огли виконати високих норм ви­ робництва або були обвинувачені в яком усь ідеоло­ гічному ухилі. Ц я к ритика, я к правило, має ж орсто­ кий і брутальний характер. В изнається за добрий тон, П

коли промовець, виступаю чи з критикою свого това­ ри ш а чи співробітника, «криє його на всю», не зvш Iняю чись навіть перед оббріхуванням. Н авпаки, обви­ нувачений не сміє протестувати і заперечувати. Він м усить з усім, що проти нього к аж уть, погодж ува­ тись. В сякий найм енш ий протест тільки посилює про­ вину обвинуваченого. Б у вал и навіть випадки, що об­ винувачені самі приписували собі провини й помил­ ки, як и х вони в дійсності не припускались були. Цим вони нам агались пом’ягш ити кару, щ о ч е к ал а на них. А к а р а ця часто б у вал а ж орстокою : позбавлення п ра­ ці і виклю чення з проф есійної організації, ареш т, за ­ сл ан н я до концентраційного табору і т. ін. О така в загал ьн и х рисах, діяльність рад ян ськ и х «професійних спілок». Вона сама за себе к аж е.

Дмитро Донцов ВІД «ІНТЕРНАЦІОНАЛУ» ДО «БОЖЕ, Ц А Р Я . . . » Д ля ш ироких мас — річ нен азван а не існує. Гітле­ рівці проголосили теорію вищ ости нім ецької раси і тепер всі випоминаю ть це німцям. М оскалі були зд ав­ на переконані у вищ ості своєї р аси та говорили це не так одверто, приправляю чи яким ось «інтернаціо­ нальним», «вселюдським» сосом, тому й їм рідко хто заки д ає расизм, хоч у них його далеко більш е, н іж було у німців. А ле п ісля 1945 р. м осковський Б ан ь к а «обнаґлел», наступило в нього «головокруж еніє от успеха» і та к п очалася в СССР «старш обратная» в а к ­ х ан а л ія, расистська «плясовая», політичний «распашол» у промовах бонзів, у пресі, і — у ф іл ьм ах. Мені довелося бачити тільки три реклям ово-«патріотичні» м осковські ф ільм и: два про Ів ан а Люто­ го й один з часів «смутного времені». А ле м ав я н а­ году переглядати к н и ж к у «Ізбранние сценарії» совєтськ о ї продукції (1950 р. «Госкіно»), Зібрано там к іл ь ­ к а «патріотичних» ф іл ь м ів, при чому, того ц ар о ф іл ьського «камарінского» з однаковим «тупотом і сві73

стом» відбиваю ть і А. Толстой з В. Петровим, і П. П авленко з В. Ш кловским і С. А йзснш тайном — авто­ ри ф іл ьм ів. Б ольш еви кам треба було, на ґвалт, підогрівати національний м осковський патріотизм (бо з комуністичним вийш ов пш ик), треба було масі пока­ зати «героїв» своїх, рідних, не маси С талінів і К а ґа новичів. І їх знайш ли — в царях. Чому в царях? Бо в очах м оскалів героем був завж д и душогуб, розбійник. Тому нераз в Росії роз­ бійники ставали царями, а царі були розбійниками. Одних або інш их звел и чувал и Т качов, Ленін, П уш ­ кін, Достоєвскій, Горькій, Б л о к і інші. К ол и розбій ­ ники з ВКГІ(б) розтаборилися в К ремлі, вони почули себе «как у себя дома»; збагнули, що властиво Л е­ ніни і С таліни були розбійниками тієї самої породи, що й попередні володарі в К рем лі — Івани, А лександри і Петри з їх опричниками. От, і вивели їх у ф іл ь м а х (і в «повістях») для прославлення м ертвих царів, а в них і продовж увачів їх діла — себе самих. Я к О Ь сгтеш сЬ -ів «вищої» м осковської раси. Д ля п ізнання пси хіки і тих Ваньків-О Ьеш іеііБсЬ-ів, і зви чайних В а н ь к ів -и те гш е п зсЬ -ів «народу» москов­ ського, ті ф іл ьм и невичерпний скарб! «Іван Грозний... аж зах ли стується в захопленні С. А йзенш тайн, ви ф ан тазовую чи у ф іл ь м і коронування ц аря-б узувіра. Тут ж е — цілком у больш евицькому дусі — промова ц ар я Іван а: «у день цей вінчаєм ося на володіння і тими „русским и” землям и, що нині, до-часу, під ін­ ш ими володарям и знаходяться» . . . Ледве ввійш ов у п ір’я — і в ж е зизує очима, в ко­ го щ ось потягнути. Д алі проголош ує Іван доктрину про «Москву — ІІІ-й Рим», якого «єдиним паном від ­ нині буду я. Я с а м ! » ... От, в я к и х ідеологіях лю бу­ ю ться больш евицькі Івани, прищ еплю ю чи їх своїм «унтерменшам». Щ е знам енніш а т а к а сцена. П ід’ю дж ена ворожою боярською партією , м осковська чернь ври вається до ц арськи х палат. Одного з в атаж к ів, Григорія, що з а ­ м ахн увся на царя, відш товхую ть геть. О скаж еніли й Григорій, падаючи, підносить голову і — «нагло, в р а 74

ж ений, відскакує: царь!» Р еж и серськ а примітка: «Іван непоруш ний. Вся воля скупчена в погляді. Під тим поглядом народ бухас навколіш ки» . .. Збунтова­ ний раб побачив над собою занесений батіг і, мов пес, підібгав хвіст. Хто проти царя ,— грозить Іван, — «тим не довго, по царськом у ук азу і голови позрізати!» І знову р еак ц ія черні: «народ з признанням загомонів», а один «парень» з юрби кидає заввагу: «царь-то, відімо, деловіт! Я к кін ь під царем без узди, так і царство без грози» . . . Чудодійне діяння нагайки на московських «унтерменш ів»: з того самого Григорія виходить ш еф ц ар­ ської ч е-к а — М алю та С куратов, звич айна д л я мос­ к а л я м етам орф оза бунтаря в к ата . . . Далі, після здуш ен н я боярської («буржуйської») «крамоли», цей «на­ родній» цар іде з військом підкоряти «русскую» зем ­ лю татарського х ан ства К азанського. З насолодою са­ диста описується зн ущ ан н я з полонених татар і їх катуван н я. А після в зя ття К азані, знову дсклям уе Іван свою больш евицьку програму: п равл ін н я без единого тирана над усіма — «буде лиш е безумством»; всю торгівлю забрати в царські руки; бояр (тобто, «буржуїв») «в к у л а к заж ать» ; землю, я к хто і м ати­ ме, то тільки «за служ бу» тиранові й ін. П оказано теж х ам ськи й вибрик Ів ан а в церкві, де на урочистій С луж бі кричить він м итрополитові «брешеш!» і ро­ бить беш кет, розбиваю чи п ан и к а д и л о . . . І все це з явною симпатією для ди кун а н а троні — п оказуєть­ ся у ф ільм і. Н ареш ті апотеоза — трію мф ц ар я -б о л ьш ев и ка над всяким и тодіш німи «буржуями» і встановлення (так і х очеться сказати!) совєтської влади в М оскві Х У І-го віку; до того бо п р ав л я ч а система того кривавого деспота нагадує та к у ж систему Л енінів, Сталінів і Х рущ ових. Ц ар «оточує себе новими людьми, всім йому зобов’язаними, робить з них довкола себе за л із­ ний перстень, з людей, що ви рекл и ся свого роду і племени, б атька і матері, що тільки ц ар я і знали, тіл ь к и чинили ц арськ у волю» . . . Ч и ж ц я банда опричників не е прототипом компартії? «Тупорилі 75

віршомази», я к звав Ш евченко царськи х панегіристів, відродилися у ф іл ьм ови х больш евицьких панегіри­ стах. Другого «юберменша», другого ц ар я-б о л ьш ев и ка ви­ водить ф іл ь м «Петр П ервий». І тут герої ш кв арять того самого больш евицького трепака, щ о і в перш ім ф ільм і, або в теперіш ній московській дійсності, тіл ь ­ ки передягнені в нім ецький стрій. О браз того самого московського публічного дому. Ц ар П етро п ’с, гуляє (і будує імперію), ґвал тує дівку-б алтийку, я к у солдат Ф едька «в бою на ш пагу взял», а потому в нього в і­ дібрав М енш іков. З цією ж дівкою П етро згодом ж е ­ ниться і садовить па трой, я к царицю К атери н у І. А простий народ — всі ті Петри, А лсксаш ки (М еншікови) і К остьки лаю ться, б’ю ться м іж собою, грабу­ ю ть всіх, вбиваю ть і ж ен уть кнутом, як худобу — так само як тепер — народ будувати царство нового А ттіли. Б удую ть «Санкт-П ітєрбурх»... Два П етрові н аган я­ ні, Демідов і Ш аф іров, оглядаю ть роботу. Сцена: «Довкола м арних ш атер л еж ать хворі і в м и р аю ч і. .. Демідов проходить повз них, питає: — М руть? — Мруть! — байдуж е відповідає Ш аф іров. — Обидва йдуть далі» . .. Ч и не В оркута ін сп ірувала автора ф іл ь м у графа А. Толстого на цей образ розбудови імперії, до речі, історично правильний? Б о — всю цю варварію представляю ть совєтські автори з недво­ значною симпатією і до «П етра-ката», за виразом Ш евченка, і до «Петрових собак», не до їх ж ертв. П ізнати серед тих ж ер тв по убранню, і наш их к о за­ ків; в бік тих «хохлів» кидаю ть герої ф іл ь м у к іл ьк а злісних уваг, на потіху і д л я забави своєї черні — глядачів. Т ак само, я к віднош ення до церкви ц аря Івана, представлено в тім ф іл ь м і і віднош ення до неї Петра. По Н арвськім розгромі П етро мобілізує на війну всіх, в тому і ченців. Н а протести — цинічна відповідь: «Я сам за всіх помолюся!» — А Я ґуж и нськ и й , один з царевих, та к би сказати, «народніх комісарів», одер­ 76

ж у є н ак аз: «А ти допильнуй! Кого знайдеш без діла, рясу задерш и, п ’ятд есять батогів!» Н е робить церемоній і з сином. Забиває його та к само, я к Іван Грозний свого. Н авіть гірше! Той за ­ биває в суперечці, в нападі ш алу, а П етро холоднорозваж но. Своїм посіпакам н ак азує к атув ати сина, а опісля замордувати. П ри чому не обходиться без чи ­ сто московського блю знірства, без сліз крокодила, що плаче, пож ираю чи свою ж ертву. Петро просить сво­ го сина простити йому, а на прощ ання за я в л я є сино­ ві, я к и й іде з волі б а ть к а -к а т а на смерть: «зла к тебе нє імєю», і цілує його юдиним поцілунком. Н едарма, коли беруть «на диби» вагітну ж ін к у царевича, той к р и чи ть услід П етровим посіпакам : «не люди, звірі, пси окаянні, дияволи!» А ле у ф іл ьм і, все ж таки, зн ак апробації поставлено перед дияволом, перед Петром, а зн ак осуду — перед усіма його противни­ ками. До чуж и н ц ів у ф іл ь м і відносини П етра і його мос­ к ал ів — типові д л я кож ного вар вар а і хам а. Г лузу­ ю ть — в Н ім еччині — з усього, з убрань, з їди. З м е­ тою звели чан н я всього московського оббріхано навіть історичні постаті противників М оскви. М азепа (у ф ільм і) нібито пропонує королеві К ар д о в і потай з а ­ бити П етра, ал е К ар л о відповідає: «Я щ е король, не нічний убивник»... І хто ж цю глупу сцену виду­ мав? А втори совф ільм у, звеличники всякого совєтського скритого вбивства! П одібних брехень у ф іл ь ­ мі більш е. І все д л я однієї мети: звели чен н я москов­ ськ и х деспотів. Ц ими «иЬегтеп5сЬ»-ами представляю ть совф ільм и не лиш е царів, але й їх вірних слуг, наприклад, Су­ ворова і К утузова. Суворов виведений, очевидно, ге­ роєм, переможцем. П ри чому той «героїзм» у кож н о­ го нем оскаля м усить ви к л и кати омерзіння, напр., опис, я к ніби під дається Суворову одно місто в Іта­ лії; я к «міщани, пиш но одягнені в оксамити і єдва­ би, стаю ть перед Суворовим на коліна, а десятки ф р а н ц у зьк и х прапорів складаю ться йому під ноги в придорохеній порох» . . . Т ак а притам анна москалеві 77

р и са : ні тіні ш л ях етн о сти ! — зн у щ ан н я або насм іх н ад п оконаним ворогом, п л еб ей ськ е см ак у в а н н я його у п ад к у , к о п ан н я ногою того, кого — в глибині душ і — сам м о ск ал ь в в а ж а с за вищ ого, к у л ь ту р н іш о го за себе. В ц ій п си хології х ам а — д ж ер е л о б о л ь ш еви ц ь к ої револю ції. К р ім того — брехн я! В сі м осковські патріоти, в історії і в ром анах, м іж інш им і т а к и й «російський патріот» я к А л дан ов (ректе Л яндау), в и в о д ять Суво­ ро ва і його військо, я к п ерем ож ц ів в італ ій ськ о м у по­ ході проти рев олю ційної ф р а н ц у зь к о ї арм ії, я к а вою ­ в а л а з А встрією в Іт а л ії і в Ш вай ц ар ії. Т им не м ен­ ш е це с явн а брехня! Г енерал М ассена розбив росій ­ ськи й корпус К орсак о ва, яком у на р яту н о к через А льп и спіш ив С уворов. Потім і цього останнього р о з­ бив М ассена, та к що Суворову нічого не лиш алося, я к з м арним и реш ткам и своєї арм ії тікати «во свояси». Цю втечу інш ий «російський патріот», автор ф іл ь м у Г. Гребнср п ред ставл яє я к бли скуч и й воєн­ ний чин Суворова. А щ о історичної п равди не м ож на було цілком закри ти , то відступ С уворова поясш ос . . . «зрадою» сою зн и ків-австрій ц ів! М оскаль за в ж д и му­ сить бути героєм н ав іть тоді, к оли в бою втр ати ть усі зуби . . . Інш ого такого «героя» виводить В. Соловйов (тим разом «настоящ ій русскій») у ф іл ь м і «Кутузов». К о ­ ли Суворов п ред ставлений як и м сь за в а д ія к о ю -Б у дьонним, то в К у ту зо ві бачимо типового м осковсько­ го х и трун а-б рехун а, я к и й знає, щ о не йому і не йо­ го м оскалям поконати в одвертому бою Н аполеона (який у ф іл ьм і, я к і в Л. Толстого, глупо ск а р и к а ту ризований). В одній промові в 1931 р. Д. М ан уїл ьськи й ск азав: «Сьогодні ми щ е не досить си льн і дл я н а п а д у . . . Щ об виграти, коли прийде час, нам треба моменту несподіванки. Б у р ж у а зію треба приспати. Д ля того ми повинні зап очаткувати вел и ки й р ек л ам ­ ний р у х на користь загального миру . . . К ап італ істи ч ­ ні країни, дурні і декадентські, радо допом агатим уть нам у руйнуванні самих с е б е . . . Я к ли ш е їх у в а ж ­ ність ослабне, ми знищ им о їх наш им затиснутим к у ­ лаком.»

78

Цю методу, х оч тр о х и зм інену, в ж и в а є і К у т у зо в у в ій н і з Н аполеоном . С цена з ф іл ь м у : стари й К у тузо в сп о гл яд ає, я к його м ал и й вн у к «воює» з опудалом, щ о зо б р аж у є Н ап олеон а. Внук: «А ти, дідусю , Н а п о ­ л ео н а побити м ож еш ?» — К у т у зо в : «Ось цього (в к а ­ зую чи на опудало) можу». Внук: «Ні, а с п р а в ж н ь о ­ го?» К у ту зо в: «Ну, розб ити його, м ож е, я й не розіб'ю , а л е обдурити п о стар ався б!» О сь цю т а к т и к у М ан уїл ьськ ого і застосовує у війні 1812 р. (у ф іл ьм і) К утузов, в ж е битий перед тим Н а ­ полеоном в Европі. О бманом хоче його п ереконати , щ о відступає не туди, к у д и справді відступ ає; обма­ ном, маскою перекон ує армію , щ о не сум н івається в перем озі; к оли його арм ію розбиваю ть під Б ород і­ ном, цілком п о -бол ьш еви ц ьком у робить з свого п о ­ п ер ед н и к а Б а р к л а я «к озл а відпущ ення», виновн и ка за та к т и к у відступу, а сам ж е ж ту т а к т и к у п ерей ­ має від нього; обдурю є ц а р я А лексан дра, а п а р т и за ­ нам д озволяє ф а л ь ш у в а т и підписи ф р а н ц у зь к и х м а р ­ ш ал ів і т. п. А слідом за ним. автор ф іл ь м у обдургос гл яд ач ів : перекопує їх, щ о Б ородін ська битва була ви гран а, тоді, я к на ділі, розбита російська ар м ія в ід ­ ступ и ла по цій битві, віддаю чи М оскву ф р ан ц у зам ; п р ед ставл яє обличчя н ап ол еон івськи х м ар ш ал ів «спо­ творен і від ж аху» і т. д. Висмію вання н еп р и ятел я н ав іть за невдачі, я к и х той не мав. Ч ван ство своїми власним и «успіхами», я к и х не було, і оббріхування всіх — і своїх, і ч у ж и х , оце та к т и к а цього м осков­ ського «героя» та всіх його В аньків. Я ку мету маю ть ці совєтські ф іл ьм и ? З ап ал и ти в м оскалів вогонь національного елану, там де в ж е вм ер ел ан інтернаціональний, комуністичний. Н а п р и к л а д і російських «героїв» дати населенню заш три к героїзму. Суворов повчає одного з своїх: «Візьми собі за зр азо к героя, спостерігай, іди йому в слід, дож ени його, випереди... Ти «русский», слава лю бить тебе!» А ле даремно ш у кал и б ми в тих м осковських «геро­ ях» героїв за х ід н о єв р о п ей сь к о го типу: в стилі Ґотф р ід а Бульйонського, Ж а н н и д ’Арк, К а р л а Великого, Н аполеона, наш ого С вятослава. Б ай д и -В иш н евец ьк о79

го, Б огун а чи Б огдана. Т ип «героя» цих ф іл ь м ів — це тип хитрого московського звіролова, зм іш аний з бру­ тальністю Д ж ін ґіс-х ан а і цинізмом т а ж орстокістю з-х ам а-п ан а. Т акий «герой» є чванькуватий, брехливий, позбав­ лений всякого ш ляхетного почуття садист, п и як і гу­ л як а, н е ш аную чий нічого високого, ні чуж ої, ні своєї лю дської гідности, адоратор голої ф ізи ч н о ї сили, без всякого поняття п р ав а чи обов’язк у , улесливий п ідли за перед сильним і тиран д л я слабш их. П остаті ф іл ьм ів — оті «ОЬегпіеп 5 сЬ»-і Б ан ьки , Іван и і П етри явл яю ться нам орієнтальним и деспотами над м ільйо­ нами безправних к р іп ак ів різних станів, я к і в в а ж а ­ ють рабство за щ ось нормальне. Ці деспоти зараж ен і м есіянською ідеєю «вищої» м осковської раси, раси «захватчиків» і пасож итів, я к і коли й говорять про п а­ тріотизм, то думаю ть тіл ь к и про почуття співпри н алеж ности до одного розбійницького «ґанґу». К оли б хотіти дати спільне мотто до тих ф іл ьм ів, то треба, мабуть, взяти його з вірш а одного російського поета (чи не П уш кіна?) н а історію Росії К арам зін а: «Он нам доказиваєт ясно неабхадімость самовластя і прєлєсті кнута». І найзнам енніш е: те, щ о портрети тих ф ільм ови х ц арів та їх опричників є копією червоних володарів К рем ля. Дух м осковської раси не м іняється. І всюди, яким и б звірям и в лю дській подобі і не п ред ставл я­ ли ся глядачеві оті В аньки-«О Ьегтеп5сЬ»-і з ф ільм ів, — усюди, і автори тих ф іл ьм ів і кож н и й пересічний м оскаль прийм аю ть їх зі знаком плю са, бачать в них своїх н аціональних героїв. Як видно з тих ф іл ь м ів (і з історії СССР), револю ­ ція 1917 р. почал ася з гаслом — «далой сам одерж а­ вні», а скін ч и л ася з гаслом — «да здраствуєт самодерж авіє!»; скін ч и л ася поворотом до старом осковських, ба! — навіть су зд альськи х традицій. І цього не треба забувати! М осковська преса, література, мистецтво, особливо театр і ф ільм и, політика, все наставлено на один тон: «ми, «русскіє» — вибрана раса, раса «ОЬегтеп5с1і»-ів. ПО

Н аш а місія панувати над ч у ж и м и наоолам и і над їх богами. В ж ертву наш ом у богу мають бути принесені всі ч у ж і боги і ч у ж і плем ена і навіть мільйони самих «русских», коли м аєстат Орди цього вимагає, бо Орда с всгмогуча, всевидю ча і непомильна. П еред її «колек­ тивним рилом» мас знітитися к ож не окреме «рило». О рда московська, її культ, ■ — як писав В. Соловйов (хоч н азивав її «державою») — був у Росії «єдиний к ульт, що не знав атеїстів». Разом з нею процвітав і к у л ь т її ж ерців, отих «героїв» Ваньків-«Х)Ьеппсп 5 сЬ»-ів. Ц е були не л ицарі-герої, а розбійники, а н а тих сво­ їх «героях» і на тому ординському «патріотизмі» ви­ ховую ть м оскалі свій народ, зап равляю ч и потрібною енергію дл я будови їх «Ш -го Риму».

А. Микулии ІДЕОЛОГІЧНИЙ СПРОТИВ МОСКВІ Н овий 1957 р ік м осковська партій н а преса запо­ ч а тк у в а л а дальш ою низкою три вож н и х статтей, при ­ свячен и х незадовільном у станові ідеологічного вихо­ ван н я підсовєтської молоді. 40-річне пропагування ко­ муністичної ідеології, я к вичитуємо з газет, не п ри ­ щ еплю ється до психіки молодого підсоветського по­ коління, як е ф акти ч н о не мас ніякого у яв л е н н я про «панування бурж уазії» та визиск робочої к л я си в ко­ лиш ній царській Росії. Сучасне молоде покоління в СССР знає тільки одне, що в СССР існує вигад а­ ний партією «клясовий ворог». «Хиби» в гал узі комуністичного ви хов ан н я т а ті ідейні погляди, я к і нуртую ть тепер у ш ирокому сере­ довищ і молоді, в и к л и к а л и велике занепокоєння Ц К КП С С та посилили тиск партійних бонз на ідеологіч­ не ви ховання в СССР. Щ е 23. 9. 1956 р. ві статті «Чо­ му розцвів блакитний бутон?» «Комсомольська П рав­ да» писала, що підсовєтське студентство своїми к ри ­ тичними заувагам и до лекцій на ідеологічно-виховні теми має тенденцію перекреслити «безперечні завою 81

ван н я й осяги соціалістичної ку льту р и в СССР». Г а ­ зета ствердж ує, що, критикую чи зміст л екцій на ідео­ логічно-виховні теми, молодь послуговується під час дискусій демагогічною фразеологією , я к а з зовніш ньо­ го боку має ультрареволю ційність, а за змістом ме­ ж у є з «контрреволюційністю». Зам ість глибокої віри в ідеї комунізму, ствердж ує газета, в середовищ ах лідсовстського студентства нуртус нігілізм та зневіра в соціялістичний реалізм.

18. грудня 1956 року «Комсомольська П равда» вм і­ стила велику статтю, присвячену «деяким дискусіям, я к і відбулися в багатьох совєтських високи х ш колах на ідеологічні питання». Газета пише, щ о зм іст диску­ сій вим агає «обов'язкового заперечення та вип равл ен ­ н я ш кідливих ствердж ень, я к і ви яв и л ися п ід ч а с дис­ кусій». Я к довідуємося з інш их статтей, я к і поруш у­ ю ть питання ідеологічного н аставлення молоді в СССР, ш укаю чи глибини змісту того чи іншого природнього яви щ а, молодь нам агається дош укатися первопочатків правди. Ф ілософ ічні м іркування в тому напрямі молоді, заявл яю ть газети, суперечать м атеріалістичн о­ му світоглядові. П ід час дискусій у совєтських інсти­ ту тах виявилося, що багато явищ , я к і л е ж а ть у сф ер і вищ ої ф у н к ц ії лю дського розуму, м атеріалістичним світоглядом обґрунтувати не в спромозі. П ідстави м а­ тер іал ізм у серед підсоветського студентства за х и тал и ­ ся, за це й наки н ул ася з нагінкою н а підсовстську мо­ лодь «Комсомольська Правда».

16. 12. 1956 р. «Ізвсстія» так о ж п ри святили ідеоло­ гічному станові молоді статтю, в я к ій пиш еться, що в совєтських інститутах нуртую ть ідеологічні ш кід­ н и ц ькі наставлення, я к і пош ирю ю ться серед молоді «гнилими елементами» т а «класовим ворогом». Н а по­ чатку січня 1957 р. «Комсомольська П равда» з л ай ­ кою та брутальним и вигукам и н ак и н у л ас я на студен­ тів Х арківського університету, звинувачую чи їх у д е­ магогії та кри ти кан стві історично-політичних лекцій, виголош ених в університеті «ідейними виховниками». В дискусіях, я к пиш е газета, комсомольці універси те­ ту заявл ял и , що «їхні духові потреби л екц іям и н е з а ­ довольняю ться, бо вони розумію ть цілком по-інш ому 82

багато психологічних явищ , і не так, я к це поясню ­ ю ть їм професори». Газета «Правда», вм іщ ую чи передовицю «Про високу ідейність та худож ню м айстер­ ність совєтської ук раїн ськ ої літератури», пиш е, що «окремі ш кідливі й антипартійні висловлю вання, сп ря­ м овані проти комуністичної ідеології, м али місце в се­ редовищ і деяки х молодих україн ськи х літераторів. Це особливо виявилося на загальних зборах партійної орган ізац ії Союзу письм енників У країни. В зв ’язку з тим комуніста В. Ш. збори, з метою перевиховання, перевели з членів партії в кандидати, хоч за анти­ партійні, х ул іган ські його вислови в дискусії, я к і бу­ л и спрямовані проти друж би двох народів (напевно у кр аїн ц ів з «старшим братом» — А. М.), того комуні­ ста потрібно було б виклю чити з партії». С прави протикомуністичного ідеологічного настав­ лений виглядаю ть та к не тільки серед цивільної мо­ лоді СССР. 20. 1. 1957 р. газета «К расная Звєзда» вд а­ р и л а н а сполох, що «ідеологічні викривлення» нур­ тую ть також і серед молоді совєтської армії. Газета твердить, що вони м еж ую ть з антим арксистським и настроями і ними охоплені так о ж і курсанти військо­ вих оф іц ерських ш кіл. В статті «Б ли ж че до молоді військови х ш кіл» полковник Тадасєев пиш е: «Коли курсанти енської ш коли читали найновіш і останні по­ відом лення про події в М адярщ ині, вони не спром ож ­ ні були пояснити собі, чому м адярські робітники при­ єдналися до контрреволю ціонерів, взя л и участь у страй ках і виступили збройно проти комуністично­ го уряду? Не зваж аю ч и па роз'яснення працівника політвідділу ш коли про помилки колиш нього м ад яр­ ського уряду, про те, щ о гортісти використали невдо­ волення населення для власної мети та що м адяр­ ський народ за допомогою совєтської арм ії розгромив контрреволю цію , було все ж таки помітно, що к у р ­ санти з таким роз’ясненням не погодж ую ться. У них зали ш и л и ся щ е вел и кі су м н ів и . . . » В числі за 23. 1. 1957 р. «К расная Звєзда» в передовиці «Округові та ф л о тс ьк і конф еренції ВЛКСМ», як і відбуваю ться в місяці січні в советській армії, ствер­ дж ує, що н ехтуван н я і недооціню вання в к азів о к го­ б*

83

ловного Політичного У правління совєтської арм ії в н а­ прямі ідеологічного ви ховання молоді довело до за­ непаду дисципліни, миролю бивої настанови вояків, н ездібности розібратись самостійно в м іж народній си­ туац ії та тих «прогресивних подіях», що відбуваю ть­ ся в к р аїн ах «народньої демократії». Тепер Ц К КПСС суш ить свою голову, як зарадити тим грізним ідеологічним явищ ам у середовищ і підсоветської молоді та виш укує методи, щоб приборка­ ти молоде покоління до своїх ком уністичних рук. Н айбільш е турбую ть М оскву настрої серед поневоле­ н и х нею неросійських народів. З тією метою в У к р а­ їні, в Т ад ж и к істан і та в Грузії відбуваю ться тепер ідеологічні к он ф ерен ц ії ви к л ад ач ів середніх та висо­ к и х ш кіл, н а я к и х за інструкціям и Ц К КПСС обго­ ворю ю ться питання «поліпш ення» ідеологічно-вихов­ ної праці. Ч и дасть це як ісь висліди? М олодь поне­ волених М осквою народів не тільки чинить ідеологіч­ ний спротив своєму поневолю вачеві, але при перш ій нагоді бере до р у к зброю, щоб здобути власні само­ стійні і вільні н аціональні держ ави.

Д. Донцов УСМІХ ДИЯВОЛА К о л и -ко л и повчав нас М. Гоголь, я к небезпечно кум п ан увати з дияволом, — т а надаремне. Б а ч и л и в його науц і ли ш е веселий ж а р т. Вчив він: не грати з чортом в дурня, бо вас обдурить; не приставати з тими, що продали душ у дияеолові, бо вийде х ал еп а; не ш укати з ним користи, щоб не вийш ло та к , я к з тим дідом, як и й піш ов скарбу ш у кати за чортовими вогням и блуд­ ними. В икопав дід к аза н о к з ясними червінцям и, а я к приніс до дому, я к витрусив, що там було... золото? Де там золото! Сміття, свинство, сором сказати, що... В полож енні того гоголів ського діда опинилося бага­ то і вел и ки х м у ж ів від політики, я к і — одні з С таліном, інш і з Б ерією , треті з Х рущ овим, а четверті щ е 84

з Леніним — п риставали з московським дияволом, а тепер замість сподіваного щ астя, ню хаю ть п ахощ і крем ­ лівського казан ка, щ о їм тичуть під ніс то в Ялті, то в Ж ен еві. Сміш но це? Смішно, та не дуж е. Б о хоч на весело скінчилося в того діда панібратство з чортом, то Хому Б р у та та к и на смерть задуш ив Вій, коли той почав зи р к ати на м аску чудової красуні, я к а була відьмою... Довгими рядам и встаю ть перед очима оті Хоми Б р у ти, що дали себе звабити усміш ці диявола... П очнім з початку. С кільки ж то соціялістичних Х омів задусив Вій з К р ем л я за те, що — «лобом не ш и­ рокі» — звабилися на його усміх! Ю. Коцю бинський, Затонський, Х виля, С. Вітик, Лозинський, М. Груш евський, А. К руш ельницький, К. Студинський, К. П олі­ щ ук, вели чезна ватага тих, що до них добре прикласти слова Лесі У країнки: «Будь прок лята кров л ед ач а не за чесний стяг пролита».... С кільки їх у К иєві звору­ ш у вали ся від усм іш ки М ануїльського, від ул есливих слів Леніна в М оскві, — щоб потім гинути або тікати від М уравйова, А нтонова чи Троцького! С кільки їх у Л ьвові зворуш увалося від усміш ки м осковського кон­ сула перед 1939 р., чи від усміш ок м осковських «визво­ лителів» в 1939 чи в 1945 рр., щоб потім мандрувати до Воркути чи за океан! П ерш ий це і другий приклад. Потім третій: скільки то п ольських політиків ш укало в 1939 році порозуміння і допомоги в московського диявола! С к іл ьки їхал о на переговори нібито з Ж уковим , а приїздили просто до Л уб’янки. С кільки з повстанської «армії крайової» ви­ л ази л и н а поверхню , зваблені усміш кою диявола, щоб потім спочити в Катині?.. Ч етвертий приклад: я к надіялися м іністри Мигая, рум унського короля, на допомогу СССР! Якою щирою ви д авал ася їм усм іш ка крем лівського М алю ти С кура­ това — Виш инського, або «мадам» П аукер? І де вони всі тепер? П ’ятий приклад: я к прояснялися в захопленні об­ л и чч я м арш алів 3-го Р ай ху, коли ди вилися н а усм іх­ нені морди М олотова і товариш ів в 1939 р., стискаю чи 85

їх руки на союз, мир і згоду! І все це, щоб незабаром повиснути на ш ибениці від р у к вчораш ніх приятелів, я к і тепер вж е не см іялися, я к і — в призначений час — прийш ли по душ у тих, щ о мали необереж ність з а ­ продати її чортові. Я кий сенс ж е н ев сь к и х усміш ок Б у л ґа н ін а і Х рущ о­ ва? Т ак и й самий, я к сенс усміш ок М ануїльського до В инниченка чи Груш евського. Я к сенс усм іш ок больш евицького кон сула до тих туманів, щ о ходили до ньо­ го «у гості». Я к сенс усм іш ок рад ян ськ и х м арш алів до п о л яків напередодні К ати н я. Я к сенс усм іш ок М оло­ това до Ріббентропа з товариш ам и. А як и й сенс п о ж ен евськи х усм іш ок Х рущ ова і Б у л ґа н ін а перед зб ал а­ мученою юрбою гіндусів або їх К ерен ськ и х замість вож дів? З -п о за тих усм іш ок виразно п роглядала по­ гроза, що західні «під’ю дж увані війни» і «колоніаль­ ні гнобителі» з Лондону і В аш інґтону повинні мати свій Нюрнберг, де суддями будуть виклю чно Гангсте­ ри з К рем ля. Де причина цього безумного легковірства? П о-перш е, брак мудрости, бо навіть, коли пес побачить, що — ро­ кам и — незмінне, за к и його пан о п ереж е нагаєм, що тримає за спиною, перед тим до нього привітно ус­ м іхнеться, то тій усм іш ці довіряти не буде. Н авіть пес! П о-друге, це є брак не тіл ь к и відваги, а просто самозаховавчого інстинкту. Б о к іш к а н ав іть кидається — чотири лапи в повітрі — на пса, коли загр о ж ен і її ді­ ти. П о-третє, нареш ті, це є брак всякого ідеалізму. У людей, що я к оті гоголівські дядьки, що тіл ь к и й д у ­ м али про скарби землі, в них і м уж н ість охляла, щоб виступати проти д и явола, і розум потьм арився, щоб розуміти його усм іхи і підступи, і здібність пропала горіти великою ідеєю, щ о нею м ож на було б запали ти серця войовників за правду, і п ри к ли к ати собі на до­ помогу «душі праведних і силу архистратига М ихаїла»... Оповідає Гоголь: коли вістк а про страш ний кінець Х оми Б р у та досягла до К иєва, до його приятелів, що поминали в ш инку його гріш ну душ у, то «філософ» Тиберій Горобець, коли ш инкар поставив перед ним третю склянку, сказав: 86

«А я знаю, чому пропав він — тому, що зл якався. К оли б не зл як ався, то відьм а нічого б з ним не зро­ била. Треба тільки, перехрестивш ись, плю нути їй на самий хвіст, то нічого й не буде.» І це — може й смішно, а м ож е й ні. Н е забуваймо, що зн а к хреста — це перш а, найстраш ніш а сила проти московського диявола. Не забуваймо, що гинуть від того ди явол а ті, я к і його л якаю ться; я к і не маю ть від­ ваги плю нути в усм іхнене обличчя московського чорта і всіх його слуг по цей бік заслони, прилюдно, на цілий світ. К оли нові вож ді З аход у здобудуться на цей перш ий крок, то вони так само дадуть собі раду, «осідлають» московського чорта, я к зробив це к о вал ь В акула, в якого теж на спині сидів чорт. В стократ зростуть тоді їх сили. Ргешгсо сещео: З ах ід потребує нової п равл ячої дру­ ж и н и , нових «лідерів». Б ез цього доля його — доля Хоми Брута.

Д -р Ростислав Єндик Н А РЕШ ТІ М О РА Л ЬН И Й К Р А Х М ОСКВИ М арксизм, а щ е нагальніш е теперіш ній його переємець — м осковський больш евизм, постійно підкрес­ лює, щ о його ідеологічні засади явл яю ть ви щ і ф орм и духового розвою лю дства. П ри тому, це в ін розуміє ц ілостеїво, тобто, щ о н іяк а д іл ян к а ж и т тя не м ож е за­ ли ш ати ся поза обсягом його діяння. З тієї причини больш евизм витворю є і свою власну м ораль, як один із ф акто р ів «надбудови економічної бази», і виводить її засад и і норми з поділу гром адянства на кляси, з перспектив боротьби робітників' за комунізм, з м іж народньої солідарности п ролетаріяту всього світу, тощо. В ц ій боротьбі все підпорядковане головній цілі — п е­ рем озі над капіталізм ом . Ч ерез теї дозволені у ній дл я п ролетаріяту всі засоби і ш ляхи, бо ж вони маю ть ін ­ ш у «мораль», н іж каїтітащісти. Ясно, щ о та к а клясова 87

«мораль» мусить скочуватися до рівня ди куна з пра­ лісу. Але, а другого боку, по вході до ОН больш евизм мусів стати якою сь мірою «здатний до сальону», щоб своєю мораллю дж ун глів не ш кодити собі самому, по­ к азати себе, щ о він, «як усі люди», ш анус м іж народні конвенції. І це йому вдавалося! До цього допомогло йому західне ф орм алістичне дум ання, в яком у навіть насильство стає законним, якщ о воно є доконаним фактом . А ле тепер прийш ла криш ка! Останні події в сателітних дер ж авах , а перед тим щ е вислови Х рущ ова, по­ казали , що і клясова боротьба, і ся к е -т ак е дотриму­ ван н я м іж народній конвенцій є звичайним блефом. М оскві бо служ ить одне і друге тільки простим засо­ бом до при кри ван н я голого і зовсім безідейного імпе­ ріалізм у. П ізнання цих істин стало д л я західнього сві­ ту найбільш им осягом останнього часу, бо через нього м усить дійти до м орального к р ах у больш евизм у в опінії всього світу. Н а наш у гадку, тепер повинна насту­ пити ізо л яц ія М оскви. М іж народне робітництво мусить зали ш и ти больш евиків, якщ о хоче втримати своє ідей­ не обличчя, д е р ж а в и м усять зірвати взаєм ини з боль­ ш евиками, якщ о не хочуть сидіти за одним столом з недолюдками. Р озгляньм о поступування провідної больш евицької верстви у світлі м оральних засад неспустош еної лю д­ ської душ і і побачимо в ній ц іл у безодню підлоти. Т е­ періш ній больш евизм цілком здеґеиеруваїв і струпіш ів у самому стриж ні. В літку 1956 ро к у світова преса при ­ несла вістку, щ о Х рущ ов під час відвідин М оскви к анадійським міністром закордонних справ П ірсоном так відповів на його заввагу, що М осква має сильне опер­ тя в ком уністичних п артіях цілого вільного світу: «Так, ал е чому ж ви не л ік від уєте попросту ті комуністичні п ар тії і не садж аєте їх н іх членів до концентраційн и х таборів?» Ц я цинічна відповідь Х рущ ова, ф актичного провідника не тільки комуністів у СССР, а й в ціло­ му світі, показує наочно всю ф ік ти вність у його очах м іж народньої солідарности пролетаріату! Щ е більш е промовистим ф актом є ви д ач а ю ґослав88

ськ и х комуністів-сталіністів у руки Тіта, я к а відбу­ л ас я від початку 1956 року. Отож, по зір в ан н і Т іта з Сталіном, утекло з Ю ґославії багато вірних М оскві к о ­ муністів до оателітних к р а їн і звідтіль з прямого на­ к азу М оскви вони п ровадили неперебірливу кам панію проти ю гославського реж им у. Тепер їх видав на певну заги бель Суслов, голова закордонної комісії ком уні­ стичної партії СССР, я к а заступає ро.пю розв’язаного Комінфор'му. Ц я вид ача, не зваж аю чи на політичні перекон ан ня виданих, за їх зрадницькі зам іри в ко­ ристь М оскви супроти Ю гославії, Еласної вітчизни, є таким ганебним чином, щ о попросту викреслю є всі м оральні засади у поведінці м осковських нігілістів і їх уп овн оваж ених у сателітних д ерж авах. П олітичний ази ль є прямо святим законом усіх народів та усіх часів і теперіш нє зл ам ан н я його ди ск вал іф іку є больш евиків, я к виродків лю дського роду. Т епер стоїть проблема перед комуністами Заходу, ч и вони схочуть опинитися навіть без клясової моралі взагал і і йти, я к найм ити М оскви, на її поводі, чи реабілітуватим уть самих се?е, я к комуністів, відкидаю чи Москву. Щ е гірш е п ред ставляється з мораллю М оскви у за­ гальній публічній опінії Заходу. В ипадки у П ольщ і і М адярщ ині показали М оскву, як нагального агресора, щ о ім періалістично виступає не супроти якихось там к ап італісти чн и х країн, а навіть супроти комуністичних, якщ о вони хочуть хоч дрібку звільнитися з-під її кор­ миги —■ повного соціального і національного понево­ лення. І в П ольщ і, і в М адярщ ині виступила, М осква, не я к споріднена система. Т ак, М адярщ ина ви яви ла, щ о і ф орм алістичне дум ан­ ня Зах о ду мас свої меж і. Тамош ні події сколихнули цілим світом. Щ о ми повторюємо м ай ж е 40 років, те нареш ті зрозум ів З ах ід і заговорив про м осковський ім періялізм та його закап турю ван н я порожніми сло­ вами. Пригадаймо собі: щ оправда м адярський ступайко Ґер е просив військової допомоги в М оскви, але це ста­ лося іцойпо чотири години по відкритті вогню до пов­ станців; щ оправда Ж у к о в п ок ли к увався на В арш ав­ ськи й договір д л я ви п р авдан н я агресії, ал е коли Нодь 89

ви ловів цей договір, тоді його ареш товано і поставлено послуш ного К ад ара, як и й відновив той договір. Але тут знову стал ася незручність: московські тан ки поча­ л и стріляти, заки К ад ар дійш ов д о слова. П одії пере­ к о чу вал и ся ч ерез голову і треба було діяти негайно та «втручатися в справи чуж ої держ ави», я к тепер гово­ рять, без огляду на ф іго ві листки. Ч ерез ар еш т делега­ ц ії д л я переговорів і через ареш т цілого у р яд у М осква показала, щ о вона ,ламає всі м оральні засади і м іж н а­ родне право, якщ о йдеться про трію м ф м осковської ім­ перії. Ц я нем оральність, ц е крутійство і л ам ан н я слова не з дн я на день, бо навіть з години на годину, покрили ганьбою всю концепцію т. зв. коекзистенції і м ож л и ­ восте: будь-яких м іж народніх конвенцій з больш еви­ ками. Б ольш евизм , отой — я к галасує М осква — про­ ти в н и к колоніялізм у, пропаґатор співіснування двох різн и х світів, оборонець поневолених і покривдж ених, постійний допом агач усяким: народнім револю ціям, а одночасно борець за мир, свободу і рівність та неза­ л еж н ість народів і1 д ерж ав, — ви яви вся перед цілим світом я к брутальний аґресор і носій голого ім п ер іал із­ му. Сьогодні м ож на б добачувати початок к ін ц я Москви, бо ж вона вреш ті зум іла зм обілізувати проти себе ці­ л и й світ. Я кщ о З а х ід н е втрати ть легкодуш но цього ве­ ликого пізнання, я к м орального капіталу, то він зуміє ізолю вати М оскву т а її в ж е тепер перемогти на відтин­ к у духа. Ц е с д у ж е важ л и ве, бо д у х є та к и м іцніш ий від м атерії і л и ш е дух постійно т а за в ж д и перемагає!

Ш)

в КОНЦТАБОРАХ ЧЕРВОНОЇ ІМПЕРІЇ ВАЖЛИВИЙ ВИКРИВАЛЬНИЙ ДОКУМЕНТ Н а початку другої світової війни нім ецькі війська в м. Смоленськ захопили величезний партійний архів, у якому н араховувалося десятки тисяч партійних до­ кументів від 1918 року а ж по 1940 рік. Т епер той ар ­ хів перебуває в р у к ах ам ериканців. М іж захопленим и партійними документами звертає на себе особливу у в а ­ гу тасмна інструкція, підписана Сталіном та М олото­ вим 8. тр авн я 1933 року. Інструкція — незаперечний документ, як и й свідчить про те, що колекти візац ія се­ л ян ства тр акту вал ася Ц К партії, я к продовж ення гром адянської війни п артії проти селянства. Зм іст інструкції подаємо без коментарів, бо вони цілком зайві, — кож н и й зробить їх сам собі. «Таємно. Друкувати заборонено. «Інструкція всім партійним установам, партійно-совєтським працівни­ кам, органам ОГПУ, судам, прокуратурі, міліції. «Завзятий спротив к у р к у л ів та сел ян ства взагалі проти переведення колекти візац ії, як и й розпочався щ е в 1929 році і в и яв и вся на ділі в ф орм і підпалів і терористичних актів проти партійно-советських діячів, вим агав обов’язкової потреби застосувати масові ареш ­ ти та інш і гострі ф орм и репресій, яким и й стали смертні вироки, масове виселення і засл ан н я к у р к у ­ лів, п ід куркул ьн и ків та інш их верств селянства до д а л ек и х північих к р а їн СССР. Д альш ий спротив к у р ­ к у л ьськ и х елементів, ш кідництво в колгоспах і р ад ­ госпах, масове р озтяган н я та розкрад ан н я колгосп­ ного майна, що особливо розповсю дилося у 1932 році і було ви крите ОГПУ, — вим агали посилення репре­ сій проти к у р к у л ь сь к и х елементів та різн и х саботаж ­ ників. «Три останні роки наш ої праці на селі були роками боротьби та лік від ац ії куркул ьства д л я перемоги колгоспного устрою. М инула трирічна боротьба дове91

л а до розгрому сил наш и х класо в и х ворогів на селі, до зм іцнення соціялістичних позицій в сільському господарстві. «Підсумовуючи тепер висліди, можемо сказати, що позиції одноосібного господарства в ж е перем ож ені у всіх к р аїн а х СССР, а зокрем а на У країні. Колгоспи стали всюди панівною формою господарства на селі, а кін ц ева перемога колгоспного устрою цілковито з а ­ безпечена. Тепер завдан н я полягає в ж е в тому, щоб відстояти і захистити колгоспну ф орм у господарства в її боротьбі проти приватної ф орм и господарю вання, бо те завдан н я в ж е виріш ено з успіхом. А ле це не свідчить про те, щ о наш а гром адянська війна на селі заверш ена. Тепер головне завдан н я наш ої війни по­ лягає в тому, щоб закріпити одноосібне селянство в колгоспах назавж ди , бо тільки в колгоспах воно у р я ­ тує себе від злиднів і голоду. «ЦК і СНК*) СССР вваж аю ть, щ о такі обставини створюють в селі нові мож ливості, як і даю ть право припинити ф орм у масового виселення та гострих репресій, я к і застосовувались дотепер як необхідне правило. Ц К і СН К вваж аю ть, що в ж е наступив т а ­ кий момент, коли не потребуємо в ж е м асових репре­ сій, я к і застосовувалися не тільки проти к уркулів, ал е так о ж і до одноосібників та до частини колгосп­ ників. П равда, з н изки областей, особливо з півден­ них областей СССР, все щ е продовж ую ть впливати до Ц К вимоги про масове виселення з сіл та про за ­ стосування гострих форм репресій. До Ц К і СНК вплинуло багато вимог від низових парторганізацій, ГПУ та прокуратури про негайне ви селення щ е біль­ ше, я к 185 ти сяч родин з південних теренів СССР. «ЦК і С Н К диспоную ть відомостями, я к і свідчать, що м асові ареш ти серед населення продовж ую ться далі. С елянство заареш товується головами колгоспів, членам и колгоспних сільрад, секретарям и п арторга­ нізацій, районовими і крайовим и уповноваж еним и. З а ­ ареш товую ть всі, кому тільки не лін ьки і хто ф а к ­ *) Совет Н ародніх Комісарів.

92

тично не має ніякого п р ав а на ареш т. Зрозум іло, що при такому засязі ареш тів органи ОГПУ та міліції досить часто ареш товую ть населення безпідставно, ді­ ючи за правилом: «спочатку заареш тувати, а потім розбиратися». Т аким чином партійні та совєтські п р а­ цівники на селі власну політичну працю підмінили ареш там и ку р ку л ів та антиколгоспних елементів, під­ мінили адм іністративні ф у н к ц ії ГПУ та міліції. «Тепер метода масового виселення на як и й сь час від­ ж и л а. В иселю вати треба тільки частинно, в перш у чергу головарів і організаторів боротьби проти к о л ­ госпів. Треба зрозум іти нареш ті, що метода м асових безпланових ареш тів підкопує авторитет совєтської влади. «Отже, тепер треба масові ареш ти обм еж ити і су­ воро контролю вати установами, як і маю ть право тако ї контролі. А реш товувати треба тільки ак ти вн и х воро­ гів совєтської влади та партії. А ле було б н еп рави л ь­ ним думати, що наявн ість нових обставин та необхід­ ність до переходу на нові методи праці означаю ть ліквідацію чи послаблення к ласової боротьби на се­ лі. Н авпаки, к ласова боротьба на селі буде неухи л ь­ но зростати і загострю ватися, бо клясови й ворог ба­ чить, що колгоспи перемогли, він бачить, що настали його останні дні існування — і він буде від розпачу хап ати ся за найгостріш і форм и боротьби проти со­ вєтської влади. Не м ож е бути і мови про послаблен­ н я наш ої клясової боротьби з ворогом. Навпаки, наша боротьба мусить всебічно посилюватися, наша пиль­ ність ще більше загострюватися. «Мова йде, таким чином, про посилення наш ої бо­ ротьби з клясовим ворогом. А ле старим и способами і методами посилити боротьбу і л іквід у вати ворога неможливо. М ова йде, таким чином, щоб поліпш ити старі способи боротьби, раціоналізувати їх, а наш і у дари зробити дош кульним и і організованими. К о ж ­ ний наш удар треба робити так, щоб він був наперед політично підготований, щоб кож ний н аш удар під­ пи рався діями ш ироки х мас селянства. В з в ’язк у з тим Ц К ВКП(б) та СН К СССР ухвалю ю ть: 93

1. П рипинення масового виселення селянства «Негайно припинити масове виселення селянства. В иселю вати тільки в індивідуальном у порядку та ті родини і господарства, голови як и х ведуть активну боротьбу проти совстської влади, колгоспів та як і організовую ть відм овлення від посіву і заготівель. З а ­ твердити виселення з таки х областей: У країн а — 24 тисячі господарств, П івнічний К а в к аз — 6 000, Пов о л ж ж я — 4 000, ЦЧО**) — 2 000, У рал — 1 000, Б іл о ­ русь — 5 000, Б аш к и р і« — 1 500, З а к а в к а з з я — 1 500, Середня А зія — 1 200. Разом 46 300 господарств.

2. П орядок ареш тів «1) Особам, я к і нсуповноваж ені до ареш ту законом — головам райвиконком ів, районовим і крайовим уповноваж еним, головам сільрад і головам колгоспів провадити ареш ти заборонено. А реш ти має право про­ вадити тіл ь к и ОГПУ, п рокуратура і міліція. «Арешти м іліції м усять стверд ж увати ся ОГПУ або прокуратурою не пізніш е 48 годин по ареш ті.

«2) Під ареш том до суду трим ати тіл ь к и осіб, які звин увачую ться в контрреволю ції, терорах, ш кідни ц ­ тві, бандитизмі та грабунках, ш пигунстві, переході кордону, контрабанді, убивстві, сп екуляції, валю тни­ ки, ф альш ивом онетники, злісному хуліганстві, про­ ф есій н і рецидивісти.

«3) П еред ареш том органи ОГПУ погодж ую ть спра­ ву ареш ту з прокурорським наглядом за виклю чен ­ ням справ терористичних актів, вибухів, підпалю ва­ чів, ш пигунства, перебіж чиків, політичного бандитиз­ му, контрреволю ційних та аптипартійних угрупувань. Розвантаження в’язниць «1) М аксим альну к іл ьк ість ареш тантів, я к у мож на трим ати під ареш том одноразово у всіх в ’язниц ях СССР, за винятком концтаборів і трудових колоній, установити на 400 тисяч. «Терміном двох декад прокурору СССР та ОГПУ визн ачи ти м аксим альну к іл ьк ість ареш тантів д л я **) Ц ентрально-Ч орнозем на 94

область.

к о ж н о ї республіки окремо. Терміном двох м ісяців роз­ ван таж и ти в’язниці, у як и х тепер перебуває 800 тисяч в’язнів, і довести к іл ьк ість до норми 400 тис. Останні 400 тис. спрям увати до концтаборів ОГПУ.

«2) Стосовно в ж е засуд ж ен и х провести т а к і заходи: засудж еним до 3-х років ув’язнення зам інити позбав­ ленням волі на 1 р ік і останній термін рах у в ати ум ов­ но. Засу д ж ен и х на 3—5 і більш е років спрям увати до концтаборів ОГПУ.

«3) К у р к ул ів спрям увати разом з родинами або до концтаборів, або до трудових селищ н а північ.

«4) Н аркоматам охорони здоров’я та ю стиції л ік в і­ дувати терміном м ісяця захворю вання висипним ти ­ ф ом в ’язн ів в тю рмах та м ісцях у в ’язнення. Голова Совета Н ародніх К ом ісарів СССР В. Молотов (Скрябін). С екретар ЦК ВКП(б) — І. Сталін.

8-го травня 1933 р. П. 6028».

«ПРОТЯГОМ ТИЖНЯ ТРИМАЛИ МИ КРЕМЛЬ У СТРАХУ» (З оповідання поворотця з Воркути американця Джона Г. Нобл-я, що було поміщене в американських газетах. Переповідаємо в скороченні за філядельфійською газетою «Зе Івнінґ Нюз») Я перебував дев’я ть з половиною років у совєт^ ській тюрмі. Б іл ьш е я к чотири роки перебував я 50 м иль вищ е полярного кола, в Воркуті, де я і близько 400.000 інш их н евіл ьн и к ів усіх націй світу та 250.000 «вільних» рад ян ськи х гром адян видобували дванад­ ц яту частину всієї продукції ву гіл л я Росії. У Воркуті я, «амеріканец», був предметом за ц ік а в ­ л ен н я і пош ани в моїх товариш ів в’язн ів — блатних — р осіян -кри м інальників, щ о допомагали МВД стерегти політичних в ’язн ів; вичищ ених червоних міністрів у сателітн и х к р аїн ах ; тисячів депортованих латвійців, естонців та литовців; україн ц ів з «армії Бандери», як і 95

вою вали проти нацистів і комуністів за національну самостійність та ж м ен ьк и ам ериканців. Я пізнав, що В оркута є лиш е одна ч астка з великої м ереж і рад ян ­ ськи х таборів примусової праці з 20 м ільйонами в ’я з ­ нів, розм іщ ених м іж В ладивостоком і Кримом, я к і ви ­ добуваю ть 80 відсотків всього вугілля Советського Со­ юзу, та заготовляю ть більш у частину дерева і м іне­ рал ьн и х дібр. В літку 1953 р. я брав активну участь у перш ому м а­ совому страйку в Советському Союзі, щ о відбувся єди ­ ний раз в історії 35-ти літнього больш евицького пану­ вання. Нам вдалося протягом ти ж н я трим ати К рем ль в безвихідному полож енні, а ж поки наш страйк не був злам аний скорострільним вогнем ген ерал а М ассленнікоЕа, присланого з М оскви. Я с один з нечисленних, що їм пощ астило вціліти, щоб розповісти всю правду вільному світові. Росіян зустрів я вперш е в травні 1945 р. Це було в Дрездені, де я, мій батько, мати й брат ч ек ал и кін ц я війни, що нас захоп и ла н а л ік уван н і в К іссінґені. Р о ­ сіяни довідались про нас із вивіш ених нами перед бу­ динком ам ери канськи х прапорів, що були знаком; д л я ам ериканців, я к і ви й ш л и з нім ецьких таборів полоне­ них і пробивалися до ам ериканської зони. Ми п л ан у ­ вали п овертатись додому, на початку 1946 року, я к тільки буде вільне місце н а к ораб лях д л я цивільн и х людей.

28. червня, коли ми повернулись з батьком з амек ан сько ї зони, ми не застали перед наш им домом, я к звичайно ам ериканських ам булянсів т а д ж іп ів, а два авта з вели ки м и червоним и зіркам и. В домі був к а п і­ тан з блакитним и еполетам и (МВД, п ’я т ь в о я к ів і один п ер екл адач Степаненко, помічник ген ерал а Клебова, ш еф а МВД з того району. Ч ерез к іл ь к а хви ли н після наш ого прибуття я в ж е їхав, я к ареш тований в р ад ян ­ ському дж іп і до головної к вартири МВД на Г авзенш трассе. Ц е був початок моєї нещ асливої дев’ять і пів річної подорожі. Н а мої протести проти неправного ареш тування мене і батька відповідав мені к апітан МВД П анков: «Наші ІМІ

ш еф и знаю ть, що роблять». Десять днів ніхто до мене не говорив. 7. липня 1945 р. побачив я, що 12 ам ери­ к ан ськ и х вояків, я к і були заареш товані разом з нами в наш ім домі, відп равл ял и сь до своїх частин. 15 лип­ ня прийш ов до мене полковник МВД Волковід, погля­ нув на мене і вийш ов без слова, яки й , вислухавш и мої скарги, повідомив мене, що я буду перевезений до Д резденської тюрми.

70 днів пробув я в к е л ії Д резденської тюрми, розмі­ ром 6 на 8 ф утів. Я часто розм овляв з собою вголос, щоб не збож еволіти. П ізніш е я опинився в товаристві п ’ятьо х в’язн ів у не набагато більш ім приміщ енні. О біцянка П анкова, щ о я за два-три дні вийду, була брехнею . Від 21 липня до 28 грудня 1945 я ані на се­ кун ду не вийш ов за поріг моєї келії; ніхто зі мною не говорив, нічого не питався в мене, і не обвинувачу­ вав у злочині. Я весь час був у тому самому одязі, в яком у мене ареш тували. Б ез купелі, без голеїш я, без стриж ення, без свіжого повітря. Р а з на день я д іставав к вар ту теплої води для зм оченая мого обличчя. Х арч уван н я було таке, що люди повільно засуд ж увал и сь на голодову смерть. Ч ер ез місяці я дістався на в ’язничну працю і одер­ ж а в кращ ий пайок. Я працю вав, як помічник при л і­ кареві, а потім в к ан ц ел ярії. П ісля 14 м ісяців нареш ті знову звернувся я до П анкова з проханням повідомити ам ериканський уряд про моє багатом ісячне перебуван­ ня тут без пересл ухан н я та обвинувачення. А ле за ­ мість звільн ен н я я був перевезений ЗО серпня 1946 ро­ ку до концентраційного табору в М юльберґ, де я про­ був до 20 вересня 1948 року. З М ю льбергу мене п еревезли до Б у х ен в а л ьд у — ж а х ­ ливого нацистського табору, що тепер сл уж и ть ком уні­ стам. В половині квітня 1950 року ми, 60, переїхали до тю р­ ми в Ваймарі. Тут нас постригли та 8 серпня мене по­ к л и к ал и до якогось цивільного урядовця, щ о сидів за столом при зап ал ен и х двох свічках. М олода дівчинап ер екл адачк а підсунула мені якийсь папір і чорнило та за ж а д а л а його підписати.

7

97

«Як я м ож у підписувати? Я ж не розумію по-російськи?» «Це е потвердж ення, — пояснила вона, — щ о в Мос­ кві відбувся суд над вами і що вас засудили на 15 ро­ ків примусової праці.» «За що? З а як и й злочин?» закр и ч ав я з ж ах л и во ї несподіванки. «Ваш присуд винесений в М оскві. Я кщ о будете мати як ісь запитання, поставте їх в таборі, куди ви тепер поїдете.» Два дні пізніш е мене в ж е везли автом -о східнього Б ерліну, до Л іхтенберґської тюрми. Т иж день пізніше, о 11 годині вечора 17 серпня мені н ак азал и забрати всі мої речі, закувал и , посадили в «столипинський» і повезли на схід до Советського Союзу. Ззовні «столипинський» вагон ви гл ядав немов би пош товий віз. В середині було в ньому 8 кліток, де нас стиснули, я к оселедців, 15 людей в одній клітці л еж ал и бік коло боку, переваж но на ж ивоті, на трьох дер ев’ян и х нарах. Б уло нем ож ливо сісти або повер­ нутися. П ід час короткого постою в Ф р ан к ф у р ті над Одрою нас, 20 в ’язнів, перевели до іншого «столипинського», де їх ал и переваж но росіяни та українці. Н аш а дорога в ел а через Б ерестя Л итовське до Мос­ кви — приблизно 700 миль віддалі. Ч ерез Б ар ан о ви чі, Столпчиці, передм істя М іньска, Б орісов, Оршу, по­ при Смоленськ, В ’язьм у а ж до М оскви. По дорозі ми зустрічали десятки поїздів. К ож н и й з них з власним и «столипинськими». П ерш а наш а зуп и н к а в СССР була в Орші. Ми м арш ували коло 45 хви ли н болотом Орші. Ми були вим у­ чені і виголодж ені, але ми к р ащ е виглядали, я к ц и ­ вільн а людність. З М оскви повезли нас далі коло 300 м иль на північ до Вологди до найстарш ої тюрми в Совстському Союзі. Вологду ми зали ш и ли 7 вересня 1950. М и їх а л и знову довгі дні через ш пилькові ліси. Від ІЗ вересня ліси почали рідш ати, а потім перед нам и р о зл ягл ас я по­ р о ж н я тундра. Ц е щ е було літо, але тут, то там, у тіні, 98

л еж ав сніг. Росіяни, що їхали в транспорті, в ж е знали, куди ми їдемо. П еред нами була Воркута, найхолодніш е місце і найбільш ий центр невільників у Совєтському Союзі. Два ти ж н і після прибуття до Воркути я переж ив перш ий арктичний сніговій. Т ем пература у Воркуті була постійно м іж мінусом ЗО і 70 ступенів Ц ельсія; одного разу було навіть 72. П ротягом січня й лютого сонце не підноситься зовсім. С кільки там не ростуть ж ад н і дерева чи інш і рослини, навколо тягнеться без­ конечна снігова просторінь з розкиданим и тут і там злиденними бараками. Я ніколи не думав, що я переж иву зиму з 1950 на 1951 рік. П робувш и 10 днів у транзитном у таборі, я п е ­ рейш ов до «табору ч. З» і там в одному бараці одер­ ж а в місце па н арах; це було коло 2 ф у тів (61 санти­ метр) простору на д ерев’янім риш тованні, де спало 120 в ’язнів. Ми могли спати лиш е на один бік. Н е бу­ ло ж адн и х ковдр, простирадл або подушок. М ій нумер був 1-Е-241. Емведист, поглянувш и на цей пумер, міг відразу довідатися, що я був політичним в ’язнем, засудж еним у М оскві. Мене приділили до праці на ш ахту ч. 16. Я працю вав спочатку на повер­ хні, попихаю чи в ізки з вугіллям або кам інням . Я став рабом. Рабство в СССР е великим економічним ф а к ­ тором. Б ез рабської праці не було б продукції вугіл л я у В оркуті, золота в М агадані, на Далеком у Сході, де­ рева в К араганді. К ол и б комуністи хотіли платити тим 20 мільйонам примусових робітників-рабів, їх економ іка за вал и л ас я б. В оркута є передусім районом вугільних ш ахт. Але коло 400 тисяч в’язн ів працю ю ть на будівлях, в цемен­ тових ф аб р и к ах і цегельнях, на електрівні і залізниці. В ели ке число в ’язн ів є ж інки. В оркута має 600 кв. миль простооу і розташ ована коло 60 м иль на південь від П івнічного Льодового океану та коло 1.500 н а північ­ ний схід від Л енінграду. 40 воркутських ш ах т забез­ печую ть вугіллям повністю Ленінград та його район. К о л и я розпочав мою рабську працю н а ш ах ті ч. 16, я не очікував нічого, лиш е смерти. Моє ж и т т я — це 7*

99

було п о вільне завм ирання, за ж ахл и вого холоду і в а ж ­ кої праці, монотонности та повільного виснаж ення. Мій день починався вранці 5.30. Ми м илися в л ьо ­ довій воді або снігом. їсти давал и лиш е два рази на день. С нідання ск л ад ал ося з смердючого чорного х л і­ ба і кави. Це м ало дати нам сили д л я праці а ж до 6 години вечора, коли ми діставали знову трохи кап у с­ ника, к аш і і часами ш маток риби. Н аш а ш ах та була віддал ен а до 2 м иль в ід табору. Час, щ о ми його зу ж и в ал и на щ оденний марш до ш ахти, разом з п ере­ вірками, тривав часто 2 години. С теж ок не було. З а ­ мерзлі, малими групами, м арш ували ми через високі сніги до праці. П ерш і дві зими були для мене тортурами. Я часто л еж ав на моїх н ар ах голодний і виснаж ений, не м а­ ючи змоги заснути. В ранці треба було йти до праці, а я ледве підносив свої ноги. С кільки моя продукція була н и ж ч а норми, я діставав ли ш е пів раціону. Ж а д н и х розваг не було. Збиратись гуртам и було з а ­ боронено. Б ільш е, я к 5 осіб не сміли бути вкупі. Три дні на м ісяць м ав я вільне. Тоді я, звичайно, спав весь день. Б ак тер ії в Воркуті не м ож уть розм нож уватись, ін а к ­ ш е я с певний, смертність була б багато вищ а. Не маючи сили дочекатися смерти, багато в ’язн ів попов­ нюють самогубства. Слабш і характером відрубую ть со­ бі р у к у або пальці, або підставляю ть під в а ж к і удари свої лікті. М айор МВД Ч евенков ш алів, побачивш и сам озавдану рану у в'язн я, ал е він нічого не міг зробити. З В оркути ніхто не втече Н аш табір був оточений високим, на 12 стіп, колю ­ чим дротяним плотом. Н авколо нього були розставлені веж і, н а як и х сторож ать вояки і емведисти з скорострілами. Чотири ярди (ярд — 91,14 сантиметра. — Ред.) від високого дротяного плоту, з внутріш нього бо­ ку табору, е менш а загорода. П ростір м іж ними по­ стійно яскраво освітлений. Н авколо в тундрі розмі­ щ ені в зам ерзлій зем лі скорострільні гнізда з червоноарм ійцям и та емведистами. Л ітаки постійно обліта­ ють н авколиш ні райони і розш укую ть втікачів. П роКНІ

тягом трьох рок ів мого перебування у В оркуті нікому не вдалось втекти звідти. Б агато пробували втікати, ал е вони за в ж д и були спіймані. Н айб л и ж чи й кордон віддалений н а 2 ти сячі миль. Ц е с Ф інляндія. Тубільці К ом і дістаю ть 10 тисяч рублів за спійманого в ’язня. До 1943 року всіх спійм аних розстрілю вали. Останньо їх лиш е б’ють. У Б еркуті, крім в ’язнів, ж и вуть щ е й цивільні. Н а 750 ти сяч лю дности є понад 300 тисяч «вільних», що ж и в у ть в арктичній ізоляції, щоб обслуговувати кон ­ ц ен траційні табори. В ’я зн і перебуваю ть в 175 таборах. Табір має від к іл ьк о х сот до 12 тисяч людей. «Вільні» лю ди ж и вуть в місті, щ о було збудоване після другої світової війни. Н авколо міста с 4 села та ЗО «посьолків». К ож ний таки й «посьолок» чи село має склеп і к іл ь к а рядів одноповерхових будинків. К о ж н а родина м ає л и ш е одну кім н ату з спільною кухнею та лазнею . Я м ав мало нагоди зустрічатися з цими «вільними» лю дьми і пізнати через них ж и ття в СССР. В моїй ш ах ті ч. 16 працю вало 20 «вільних» людей, я к робіт­ ники, і стільки ж комуністів, я к урядовці — головний інж енер, його заступник, к ерівники відділів і головний м еханік. Від лютого 1953 р. я працю вав у ш ах ті під землею, зчіплю ю чи протягом 14 місяців візки з вугіллям . Ц е була злиденна праця. По стінах постійно те к л а вода з розтоплю ваного льоду, і мій одяг був за в ж д и мокрий. П овітря смердюче, задуш ливе. Звичайно, я був вдячний, коли к ерівн и к відділу — грузин, «товарищ» Чум боріца призначив мене до лазн і д л я «вільних» робітників. Я там працю вав протягом року, виконую чи 24 години служ бу і 24 години відпо­ чиваю чи. Л азн я була розм іщ ена недалеко таборової кан ц ел яр ії, т а к щ о молоді комуністи приходили туди передягатися. Ц е було найтепліш е місце в таборі, і ко ­ м уністи п риходили туди часто вночі грітись. Д овідавш ись, що я ам ериканець, вони часто були заскочан і і за ц ік авл ен і. В перш і м ісяці м іж нами була холодна атмосф ера. А ле через к іл ь к а м ісяців ми роз­ м овляли вільно.

101

Я довідався, щ о у В оркуті с два роди «вільних» лю ­ дей. В п ереваж н ій частині є це комуністичні служ бов­ ці, п рислані сюди з усіх кінців Росії і оплачувані за спеціальним тариф ом. Р еш та — колиш ні в ’язні, що відсиділи свій присуд, а тепер мусять закін ч увати тут своє ж и ття. Б іл ьш ість із тих «вільних» людей — пе­ редусім вояки Ч ервоної армії, що в останнім році д і­ ставали на день ЗО копійок — е зовсім незадоволені з їхнього ж и ття у Воркуті, а т а к о ж і в самому Совєтському Союзі. В наш ому таборі ми м али 10 «вільних'» ж інок, що працю вали в ш ахті. Б іл ьш ість з них п р ак ­ ти к у вали проституцію, щоб заробити додаткові гроші. Л еґенди про р ай д л я робітників в СССР виявляю ться простими брехнями. Директор наш ої ш ахти Б ульбен ков одерж ує в 500 разів більїпу платню, я к роб.тник — 35 тисяч рублів на місяць. Він ж и в е в лю ксусі і н а­ зи ває себе «справж нім комуністом». К ерівники відділів, що п ереваж о були комсомольці, випускники технічних ш кіл, одерж ували м ісячно 3.500 до 4.500 карбованців. А ле вони та к о ж були незадоволе­ ні. Третина їх платні й ш л а на податки. Дехто з «вільних» лю дей має радіоприйм ачі з корот­ кими х вилям и і слухає «Голос Америки» та інш і за ­ хідн і станції. А ле більш ість росіян зовсім не ц ік а­ ви ться зовніш нім світом. В моєму таборі були поляки, щ о сл у ж и л и в армії А ндерса, сотні литовців, лотиш ів та естонців, щ о про­ ти ставились депортації мільйонів їх к р ая н та навезенню росіян. Там було десять греків, у зяти х в полон під час гром адянської війни, сотні українців, що боролися в 2. світовій війні проти нацистів та комуністів, сотні німців — комуністів і нацистів. Ми м али представників ф р ан ц у зів, англійців, людей з Іраку, Італії, Ч ех ії і Сло­ ваччини, Монголії, Китаю , П івнічної К ореї, М адярщ ини та інш их країн. Б у ло т а к о ж багато свящ еників. Р ел ігія у В оркуті бу­ л а суворо заборонена. В ж е посідання Б іб л ії було страш ним «злочином». А ле Б огослуж ення все ж таки відбувались. Глибоко в ш ахтах, куди боялись заходи ­ ти агенти МВД, м олились люди.

102

95% в ’язнів у В оркуті були політичними в ’язнями. Р еш та — це були так зван і «блатниє» — крим інальний елемент. М іж ними і МЕД існував неписаний договір: за терори зування політичних в’язнів к рим інальники мали п є е н і привілеї. Ц е були ж а х л и в і люди. Я скоро побачив, щ о мені потрібно м ати приятелів, щоб пробиватись у тих дж унглях. Я к одинокий аме­ риканець, я тіш ився особливим становищ ем. Б латн і мене не зачіпали. Д еякі в’язні підходили до мене з з а ­ питанням и про ж и ття в Америці, але ніхто з них не міг собі уявити дійсного стану. П ізніш е я знайш ов гарних приятелів, головно — двох у країн ц ів з арм ії Бандєри. Вони почали нареш ті вірити в ті оповідання, щ о я їм розказував про ж и ття робітників в Америці, про їхні 6-кім натні пом еш кання та авта. Вони навчили мене розм овляти по-російсько­ му, приносили мені харчі, як я л еж ав у лікарні, та постачали вбрання. Ці приятелі були єдиними, що вм ож ливили мені переж ити Воркуту. Ж и т тя наш е у В оркуті було безнадійним. Н елю дські умови, монотонність, непосильна праця, сексоти МВД, ж а х л и ви й холод, переслідування блатними і безнадій­ ність — це все вбивало повільно, але ґрунтовно. Н е­ задоволення постійно зростало в таборах. В 1952 р. больш евики почали д авати в ’язням по 100 рублів мі­ сячно. якщ о вони ви конали принаймні 100% норми праці. К оли робітник не виконав норму хоч би на 99%, він не одерж ував ані копійки. Т ак и х в’язн ів також часто караю ть. Мого товари ш а по бараку Сімковича п окарали за «повільну працю» 5-денним карцером у холодному бараці. Потім прийш ов страш ний час великого бунту в ’язнів —. Воркутського страйку. К оли приїхав з М оскви с п е ц іа л ь н и й висланник — ге­ н ерал М асленніков, к іл ь к а днів тривали його візити до таборів, під час я к и х він дозволяв в ’язням вислов­ лю вати все, що їм наболіло н а душі. А потім почалась масова м асакра в ’язнів. З а дві хвилини вогню на 29. табір було там убито ПО в ’язнів і 500 поранено. Понад 7.000 в ’язн ів у В оркуті було ареш товано і засудж ено 103

н а додаткове у в ’язн ен н я по 5 років. 1.000 з ареш това­ них вислано на Д алекий Схід, друга ти сяч а піш ла до холодних карцерів. В той спосіб больш евики зл ік відування перш ий страйк в СССР. А ле вислідів страйку їм в ж е не вдалось повністю усунути. Зроблені під час страйку деякі поступки, як п ідвищ ення п л атн і та поліпш ення харч ів, вони вж е не нйсміли навернути на попередній рівень. В’язн і по­ чували сь потім см іливіш е й відваж ніш е. В 1954 році ви летів у повітря один будинок у ш ахті ч. 7: в’язн і п ід кл али були зроблену ними самими бомбу. Ч ерез короткий час знов було уш кодж ено генератор в ел е к ­ тростанції. Один обш ук у ш ахті дав больш евикам 400 . пачок динаміту, щ о були там в ’язням и заховані. Т ак боролись в ’язн і за свої п рав а й далі після страй ­ ку. В березні 1954 року мене перенесли до табору 29 Т.УДИ, де 1 серпня 1953 року відбулась масова м асакра. М оя надія на ж и т тя за н и к л а м ай ж е зовсім. Лиш е в тр авн і 1954 року, к оли мені дозволено написати через Ч ервоний Х рест к ар тк у додому, я знову почав думати про волю. В червні того ж року, коли я їв свою зви ч ай н у к ап у ­ стяну зупу, старш ий по бараку ск азав мені, що я маю зголоситися в адм іністрації, бо завтр а їду до Москви. Я спочатку не повірив; а ж к оли один мій приятель вбіг з тією самою вісткою , я поспіш ив до адм іністрації. Т ут мені п ер еказали те саме: завтр а о 7 годині я їду в Москву. В М оскві на нас ч ек ал и оф іцери МВД. Ми були по­ садж ені у вели ки й автобус із синіми заслонам и та ц и ­ вільн им ш офером. Н ас за везл и до «модерної» Б ути р ськ о ї в’язниці, а ч ерез д в а ти ж н і — до П отьми. Т ут ми довідались, щ о це е репатріаційний табір. 'Пр.и допо­ мозі п ачок з А м ериканського Червоного Х реста ми н а­ були попередню свою вагу. А ле місяці проходили, і з нами нічого не робили. Н ад ія знов п оч ал а завмирати.

2. січня 1955 мені сказал и , щ о я поїду до Москви.

5-10 я в ж е був там. Н ас переодягли в нове вбран н я і примістили в одному домі на передмісті Б укова. Того дн я після обіду до нас п рийш ла делегац ія з К рем ля. Я 104

мало не підскочив, побачивш и М асленнікова в то в а­ ристві чотирьох полковників. Він п р и вітався з нами і сказав, що за в тр а ми поїдемо до Б ерліну, де нас пе­ редадуть ам ериканцям. Ми поїхали головною вулицею. Ті самі люди, що зн ущ али ся з мене дев’ять і пів року, ходили коло мене, я к коло вчителя н а вакац іях. До Б ер л ін у ми їх ал и «блакитним експресом». Я д у ­ мав над тим, я к а різн и ц я наступила в способі моєї по­ дорож і по СОСР. Туди я їхав у «столипинському», а н азад — в лю ксусовому вагоні, обідаючи за 25 карбо­ ванців. А ж пізніш е я довідався, щ о вплинуло на цю зм іну відносин — що а ж президент А йзенгауер мусів добиватись мого звільнення. Д ж он Г. Нобл

ПОКЛИК СИБІРСЬКОЇ КАТОРГИ Норма розстрілів К оротко після смерти Сталіна в совєтських концта­ борах Сибіру почал и ся страй ки в ’язнів. Ц і страйки про­ вади ли ся з метою осягнути поліпш ення ж иттєвого р ів ­ н я серед мільйонів таборових невільників. Совєтський у р яд лам ав страйки військом, танкам и і дикою силою, н е зваж аю чи на те. щ о за ф орм альним и совєтськими законам и йш лося тут про людей, чим ало я к и х повинні в ж е внедовзі бути звільненим и. В’язн і не гинули покір­ но, ал е боронилися, я к могли. Ж ін к и к и дали ся під н ад’їж д ж аю ч і в таборі танки, щоб своїми тілам и зу п и ­ нити їх. Все таки кров ти сяч в ’язнів не була даремно проли­ тою. У висліді страйків у всіх концентраційних таборах СССР, а так о ж у спецтаборах були зн яті нум ери в ’я з ­ нів, ґр ати з вікон бараків, а двері, я к і до цього часу бу­ ли зам и кані на ніч, стояли відчинені. До 1953 року совєтськ а вл ад а поставила була табо­ рам норму, щ об річ н о гинуло не менш е, я к 20% в’язнів. Я кщ о ц я норма не б ул а виконана, тоді н ач ал ьн и ки по105

одиноких таборів одерж ували доручення стріляти у в ’язнів. Б у ли випадки, ідо вартовий н ак азу вав в ’язневі збирати дрова на вогонь, і коли той відійш ов д ек іл ьк а кроків, інш ий вартовий стріляв у нього, м овляв, в ’язень хотів тікати. Ці методи н ал еж ал и до совєтської про­ грам и т. зв. «масового винищ ування». П равда, совстська влада н ази ває свої табори «установами вихован ­ ня і перероблення людей», закидаю чи німецьким паціонал-соціялістам , що ці створили вини щ увал ьн і табори. А ле масове винищ ування людей у совєтських таборах далеко перейш ло зн ищ ення у гітл ерівськи х кон ц та­ борах. К оли я зустрівся з полоненими японцям и в 1950 році н а Сибірській трасі, один японський полковник сказав: «На цій дорозі з Х айш ету до Б ратськ а, довж иною на 384 кілометри, л еж и ть н а кож ном у кілом етрі не менш е 10 японців. Вони будували залізничний ш лях.» В аш і друзі, у к раїн ц і в Сибірі, к аза л и нам: п р зс іїь на­ ш их братів, я к і перебуваю ть у Н імеччині. Канаді, А встралії, Італії, СІНА і по всьому світі, щоб вони не переставали боротися, так само, як не перестаємо боро­ тися ми. Ми виконуємо примусові роботи, щоб продов­ ж у в ати наш е ж и ття, але ми боремося. Інш і з нас, наш і брати, чинять пасивний спротив, щ е інш і залиш аю ть тут своє ж иття. Я згадаю тут, мої нові ук раїн ськ і друзі, лиш е одного молодого ваш ого у країн ц я, Іван а Д аш ілю ка, як и й по­ мер 15 червн я 1955 року в л ікарн і 014 після ва ж к и х терпінь на 7-річній примусовій каторзі. Він був один з тих, я к і трим алися постійно і як и х не могла перемог­ ти навіть смерть. П еред своєю смертю Д аиилю к сказав: «Якщо б була змога, я сьогодні розпочав би щ ераз свій му­ ченицький ш л ях ж иття, бо я вмираю за свою б атьків­ щину». І всі українці, як і зн аходяться в таборах примусової праці СССР, п ередавали нам езоє прохання, я к е я по­ вторюю вам щ е раз: — Ми вас не забудемо, брати наш і, і просимо, щоб ви не забували про нас. Ми сподіваємося, що з ваш ою до­ помогою зможемо розпочати вел и ку справу...

106

Щ е мушу вам сказати, що велике число ваш и х братів у країн ц ів знаходиться в різних тюрмах. Тю рма м овчанки 170 кілометрів на північ від М оскви знаходиться тю р­ ма Владімір. в цій тюрмі, крім багатьох україн ц ів, зн а­ ходяться щ е ам ериканці, англійці, ф ранцузи, голляндці і бельгійці. Д еякі коридори в цій тюрмі недоступні для нікого; люди, як і сидять по кам ерах при тих коридорах, є ж ивцем поховані. Я кщ о зовніш ній світ не допомож е їм якнебудь, вони ніколи не побачать сонця. Щ е про­ сили нас ук раїнці передати дещ о вісток про в ’язнів з М андж урії. їх тут не вваж аю ть аиі за росіян, ані за китайців, бо вони ними і не є. їх вв аж аю ть тут за без­ дер ж авн и х. М іж ними багато українців. З н арахованих там сім і пів тисячі людей сьогодні зали ш и лося тільки три і пів тисячі. Інш их знищено. К оли я згадую тут, що від 1945 по 1955 р. померло 4 т и ­ сячі, то м ож ете собі уявити, який великий відсоток смертности в совєтських концтаборах. К оли ц ен тр ал ь­ ну лікарню Т айш етської траси перенесено 26 травн я ц. р. з 51 кілом етра на 184-ий, з нею переведено 786 осіб. Щ оденно в л ікарн і вм ирало дві особи. А коли ми прий­ ш ли на 184-ий кілометер, число вмираю чих піднеслося до 7 осіб денно. Х ір у р ґ лікарні, який мусів переводити анатом ічні розрізи по смерті в'язнів, ск а зав мені, що він не може виконати своєї денної «норми» по розрізах трупів, бо є перевтомлений. П омерлі — це тільки «нумери» Смерть у таборі не мас ніякого значення. Немає н ія ­ кого зн ачення нікому непотрібний мертвий в ’язень. К оли помер, я к згадувалось, Д анилю к о 2-ій годині р ан к у і я взя в з свого пакунку, присланого мені моїми рідними з Н імеччини, дві свічечки та засвітив їх. у голові покій­ ного, і коли ми з україн ц ям и стали біля нього, — сл у ж ­ бовий ф ел ь д ф еб ел ь табору накинувся на нас: «Что ви там дєлаєте? Ето не нада, чорт с нім. Возьмітє і одне­ сіте!» Ми занесли померлого друга до трупарні, де йому зробили розтин і ствердили туберкульозу киш ок. П ісля 107

обіду ми збили к іл ьк а дощ ок докупи і в ці дош ки по­ к л а л и невмите тіло покійника. Не тому, щ о ми не хоті­ ли його обмити, але тому, щ о це суворо заборонено. З а ­ боронено провадити якийнебудь культ померлого. П о­ мерлих в ’язн ів кидаю ть у труну або просто так, на віз, і їдуть під конвоєм на цвинтар. Там викопую ть могилу, а якщ о це неможливо, то аб и яку діру на 50-60 см. гли­ бини і туди кидаю ть труну. У ви п адку покійного Данилю ка було інакш е. Ми ви копали гарну могилу, а на мо­ гилі п о к лал и т. зв. таборову ви казку. Т акий і таки й н у ­ мер помер тоді і тоді. Т ак л еж ать тисячі, т а к л еж ать м ільйони людей в сибірській землі.

КОЛИМА

Н айбільш ж а х л и в е слово д л я кож ного в ’я зн я в московсько-больш евицьком у «раю» — слово К олим а. К оли в якійнебудь з м осковських в’язниць, чи в яком ун ебудь з численних концтаборів, ви к л и ч у ть одного дня в ’я зн я на транспорт і він випадково довідається, що транспорт цей іде в напрям і К олими, йому не за л и ­ ш ається нічого іншого, я к прощ атися в дум ках зі сво­ їми рідними, прощ атися зі світом. Б о на К олим у їдуть тисячі. А не вертається м ай ж е ніхто. Л иш е чудом вдалося кільком десяткам німців, що були н а к іл ьк а років заслані аж на Колиму, вирватись з цього пекла. Від них ми і змогли дещ о довідатись про обставини ж и т тя наш их, запроторених в н ай д ал ь ­ ш і за к у тк и м осковської імперії, братів т а про їхню до­ лю там.

—■Ми ви їхал и в напрям і К олим и в 1949 році, — опо­ відає наш співрозмовець. — У наш ому транспорті, що був зф орм ований в Криму, н ар аховувал ося тисячу в ’язнів, в перш у чергу українців, а т а к о ж невелике число білорусів, москалів, узбеків, грузинів, китайців т а інш их. Нас, німців, було семеро. М ало хто думав з нас, щ о колинебудь зм ож е він щ е побачити Крим, або свої рідні сторони. Т оварові вагони були під силь108

ною М ВДівською охороною. Н аш поїзд не зупинявся ніде н а рухл и ви х станціях, лиш е на відлюддю, щоб зам аскувати перед випадковим и подорож німи «товар», яки й везлося на заги б ель марш рутом: Х ар к ів — Н ово­ сибірськ — Томськ — Х абаровськ —■ Б у х т а Іваніно. Тут ми мусіли перейти н а спеціяльний корабель., який відвіз нас до М агадану, головного порту па Колимі.

— Сім днів їх ал и ми кораблем з Іваніно до М агада­ ну. 14 днів з Н овосибірська до океану. їз д а кораблем була д л я нас деякою новизною і відміною одноманіт­ них днів. А ле вони не були нічим кращ і і приємніш і за попередні. З Іван ін о до М агадану курсує багато порож ніх к о ­ раблів, бо їдуть вони туди, щоб набрати дорогоцінного ва н таж у золота, во л ь ф р ам у та інш их м інералів я к і видобуваю ть на Колим і д л я М оскви ти сячі в язнів, а як і не м ож на звідтіля покищ о інакш им ш ляхом в ід ­ транспортувати, як лиш е кораблями. Б ольш еви ки вж е не р аз дум али над тим, якби збудувати залізницю м іж К омсомольським і М агаданом, або інш ими містами К о ­ лими, ал е труднощ і в тому великі, бо терен на північ від К ом сом ольська багнистий і будова залізниці на ньому с, якщ о не нем ож лива, то принайм ні дуж е ускладнена.

— З М агадану розвезл и нас по різних таборах ван ­ таж н и м и автами. Бо це є основний засіб транспорту на самій Колимі.

— Вся К олим а є вк ри та концентраційними таборами. В 1951 році на Колим і н араховувалось коло 2 м ільйони 300 ти сяч людности. В тому 1 мільйон 100 тисяч в ’язнів, коло 200 тисяч н ач альства, коло 80 ти ясч т. зв. вільних (цебто вчораш ніх в ’язнів, щ о з тих чи інш их причин були звільнені, але без дозволу залиш ити Колиму). П оловина в ’язн ів на Колимі, це в ’язн і засуд ж ен і за 58 §, цебто в’язн і політичні. Реш та, це т. зв. в’я зн і «битовис». В склад в ’язн ів вход ять люди з 70 різних н а­ ціональностей, але основний контингент склад ається з в ’язн ів поневолених Москвою народів, в перш у чергу у к р аїн ц ів і балтійців. К рім в ’язнів, т. зв. вільних та м осковсько-больщ евицького нач ал ьства ж и в уть на 109

Колимі щ е місцеві кочові племена —. ненці. Вони зай ­ маю ться передусім полю ванням, їзд ять н а санках, за ­ п р яж ен и х в олені, сотні кілометрів навколо своїх до­ сить прим ітивних поселень.

— К лім ат К олим и дуж е непривітний і гострий. Літо коротке, сухе і гаряче, триває лиш е 2-3 місяці. Зима та к о ж суха, але надзвичайно холодна. В околиці А лескітова, де с та к о ж розміщ ені концтабори, н айни ж ча тем пература с 62 до 64 ступенів Ц ел ьсія н и ж ч е нуля. В інш их околицях пересічна тем пература взим ку с 40" н и ж че нуля. В такій низькій тем пературі м усять в ’язні працю вати п ереваж н о 10 годин денно. Н авіть в ш ах ­ тах тем пература є н и ж ч е нуля. Н априклад, в одній ш ахті, глибокій на 65 метрів, тем пература е переваж но 14 ступ. Ц ельсія. А ле на щ астя клім ат стабільний, за вийнятком прибереж них теренів.

— Всі в’язні та т. зв. вільні працю ю ть на Колим і в ш ах т ах та в д ек іл ьк ох індустрійних підприємствах. Там добуваю ть передусім золото т а вольф рам , як т а ­ к о ж уран, цину та вугілля. В околицях М агадану є т а ­ к о ж к іл ь к а господарств, на одному з я к и х працю ю ть в ’я зн і-ж ін к и , що є вагітні або мають нем овлят.

— Всі табори розташ овані в основному взд о вж го­ ловного ш л яху, що веде з М агадану на північ. Вій перетинає рік у К олим у і доходить до Індигірки. Д овж и­ на цього ш ляху, за оцінкою німців, як і повернулися, становить 1.800 кілометрів. Ш л ях добре збудований і на ньому досить великий рух ва н таж н и х авт. А втачи транспортується на північ усі потрібні д л я ш ах т та дл я в ’язнів, н ач ал ьства і т. зв. вольнонайом них робітників речі, а на південь везуться видобуті мінерали.

— Головним індустрійним центром є портове місто М агадан. З від тіл я йде ш л ях на північ до табору і ш ахт. В М агадані е великий авторем онтний завод, на яком у працю ю ть на три зміни по 1.500 робітників. Крім того с щ е ф а б р и к а запасних частин дл я гірничих ма­ шин. В місті Спорний, щ о л еж и ть при головній дорозі на північ від М агадану, є другий авторем онтний завод, а в місті Яґодний, далі на північ від Спорного, — ф а б 110

рика машин. Б останніх роках всюди на Колим і про­ ведено електриф ікацію . С отн і таборів

К рім концтаборів, розташ ованих взд о вж цього ш л я ­ ху, е щ е коло 20 таборів на побічному відгалуж енню головного ш ляху. Це відгал уж ен н я досить молоде. В о­ но розтягається на 650 кілометрів, починаю чи від міс­ та П ал атки (леж ить на 86-ому кілом етрі головного ш ляху) і кінчаю чи на ш ах ті М арія Росков. При цій побічній дорозі є такі ш ахти і табори: 1. Родовищ е Будьонний. Ш ахта золота, в я к ій п р а­ цюють в ’язні м уж чини.

2. К о п ал ьн я руди Белов. П ри ній е один табір, в я к о ­ му перебуває приблизно 1.200 в ’язнів. Всі вони працю ­ ю ть або в копальні, або на промивці золота. Серед в ’язн ів найбільш е українців, литовців, лотиш ів і естон­ ців. Є тако ж н евелика к іл ьк ість колиш ніх вояків РОА (власовців).

3. Родовищ е Тимош енко.

4. Ш ахта ім. М атросова. При ній с та к о ж ф абри к а ім. М атросова, що колись н ази вал ася ім. Бсрії. Там є д в а табори та один табір для хворих. В таборі, щ о на­ л еж и ть до ш ахти, с коло 1.400 в ’язнів, в таборі при ф абри ц і — 600, в л ік ар н і — 200 в ’язнів.

5. К о п ал ьн я руди ім. М арії Росков. Тут добувають вольф рам . П ри коп ал ьн і є великий ж ін очи й табір з 1.500 в ’язнями. Н айбільш е українців, балтійців. Є та­ к о ж п оляки та м ала к іл ьк ість москалів.

6. К оп альн я І'ін -Г ан -Ж е. П ри ній ф аб ри к а, де п ра­ цюють ж ін к и з ж іночого табору (коло 1.600 в ’язнів). В тій околиці є щ е 223-ий табір з 500 в ’язням и, як і працю ю ть при будівництві та на електростанції. Всі ті табори н ал е ж а ть до т. зв. ТҐП У (Тенкінское ґорнопромиш ленноє У правленіє). Крім того с щ е т. зв. А рка Ґ а л а (А рка-Ґаліньскоє ґорнопромищ ленноє У правленіс). В’язн і цих таборів працю ю ть переваж н о на ву­ гільних ш ахтах, електростанціях, при будовах доріг, станцій, будинків тощо.

111

Тонни золота для Москви П раворуч дороги — відгалуж ення, д е к іл ь к а кіломет­ р ів за родовищ ем «Будьонний» розташ овано н авколо коп альні Б удуггічах 6 таборів. Т ут е дві ш ах ти урану: Ш орт і Б ез. В ш ахті Ш орт працю ю ть в ’я зн і табору К озиґан. В ш ах ті Б ез — в ’язн і табору Ц ентральна.

— В ’я зн і інш их таборів працю ю ть на електростанції, при будовах доріг та будинків тощ о — розк азує нам далі щ асливий поворотець з Колими. — Особливо ба­ гато в ’язн ів працю є в останніх ро к ах при будові з а ­ лізничної лінії, щ о йде від М агадану покищ о в північ­ ному напрям і. Досі збудовано в ж е 80 км. того ш ляху. П рацю вати при будові в ум овах колим ської погоди н а ­ л еж и ть до однієї з н ай к ращ и х робіт, щ о їм кращ е, а щ о гірш е. Головне — продукція, норма і знову про­ дукція. Я к розказую ть урядовці різних колим ських контор, больш евики одерж ую ть з колим ських родовищ річно 40 тонн золота. З того К рем ль однак не д у ж е задово­ лений, бо за його плинами це дає лиш е 60°/о необхід­ ного видобутку. Матері і діти В’я зн і працю ю ть в ш ах тах тепер 8 годин денно. До 1951 року час праці тривав 10 і більш е годин. К оли йде про таборові '-мовини ж и ття, то вони т а к і ж , я к і в усіх інш их концтаборах больш евицької М осковії.

— Особливо своєрідним є біля М агадану один совгосп, що на ньому працю ю ть переваж н о в ’я зн і-ж ін к и — взим ку 400-500, а літом коло тисяча осіб. Це пере­ важ н о ж ін к и перед породой та з нем овлятам и. Лиш е 9 місяців залиш аю ться нем овлята б іл я матері. В той час м усять м атері працю вати я к і інш і робітники. Ж ад н о ї відпустки їм не дасться. П ісля 9-ти місяців дитину забирає МВД до детдому, а матір відправляє знову до старого табору на ш ахти чи родовищ а, або відсилаю ть на д е к іл ь к а ти ж н ів до ш тр аф н о ї бригади. В інш их концтаборах больш евики застосовую ть зо в­ сім інш у практику. М айбутні м атері там не тіл ь к и не караю ться, а навпаки, їх переводять вчасно до спеці112

яльного табору, де вони працю ю ть увесь час до і п ісляпородів, але робота їх є порівняно легка. Н емов­ л ят зали ш аю ть біля м атерів навіть до двох років ж и т ­ тя. Т ак є, наприклад, н а Воркуті. Тому тут і родиться досить багато дітей. Похід повстанців на Магадан Ж а х л и в і умовини ж и т тя й праці на К олим і доводять в’язн ів не раз до крайности. Тут у ж е три рази були п овстання і страйки, організовані в ’язням и, я к також к іл ь к а політичних акцій. П ерш е повстання вибухло було в 1947 році в родо­ вищ і ім. Горського. О чолив повстання колиш ній совєтськи й полковник (його прізвищ а наш співрозм о­ вець, н а ж ал ь, не пам ’ятає), як и й був в окупаційних части н ах в Н імеччині, а відтак попав а ж на Колиму. П овстання набрало було поваж них форм. В’язні, ви р ­ вавш и сь із табору, перебили всю охорону МВД. забра­ ли їхню зброю і почали похід на М агадан. Дорогою вони захоплю вали табір за табором і число озброєних повстанців збільш увалось. В’язнів, що не хотіли при ­ єднатися до повстання, судили повстанські суди. Р о ­ зум іється, що всі «стукачі» та вислулш ики комуністів були на місці ліквідовані. П охід повстанців набирав чим раз більш ого р озм аху і почав н аб л и ж ати ся до міс­ та П алатки. Т а больш евики так о ж не спали. Н а ш видкоруч стягнено підмогу і недалеко П ал атки розгром­ лено повстанців. П ісл я того в ’язн і довго дискутували позитиви і н е­ гативи повстання. Особливо заки д ал и організаторам пом илкове тр акту ван н я тубільної людності — ненців. К ер івн и к повстання видав н аказ нищ ити ненців, що часто допомагали больш евикам виловлю вати втікаю ­ чи х в ’язнів, за щ о одерж ували від больш евиків наго­ роду. Ц е безоглядне ставлення до ненців поставило їх проти всіх в ’язн ів і тепер ніхто з в ’язнів не м ож е вж е р ах у в ати на як у -б у д ь допомогу від тубільців. Н аступні повстання та страйки 1951 р. м али більш льокальн и й хар ак тер і не набирали таки х розмірів. Л иш е в 1954 р. зроблено одну політичну акцію , що про неї р о зк азу в ал и в’язні тихцем впродовж місяців.

113

Листи в ’язн ів до Об’єднаних Н ацій Ц я ак ц ія м ала на меті запротестувати проти нелю д­ ської больш евицької системи поневолення людей і н а­ родів перед усім світом. В ’язні одного з таборів дові­ дали ся про дискусії в ОН над відносинами в в’я зн и ­ цях та таборах д е як и х країн. П ро в ’язн ів в московсько-больш евицьких таборах ніхто не згадував. Тому група в ’язн ів на Колимі ви ріш ила написати листа до ОН і представити ті зн ущ ан н я і терор, що їх застосо­ вую ть больш евики в численних концтаборах і тюрмах. Лист підписали к іл ьк ан а д ц ять в ’язн ів не-гром адян СССР, і він був висланий двома ш л яхам и на адресу ОН. Одна копія йш ла оф іційним ш ляхом совєтською поштою, інш а нелегально. Розуміється, советська пош ­ та д у ж е «дискретна» і через к іл ь к а днів п ісля висилки листа в таборі з ’яви л ася спеціяльна ком ісія МВД, як а п очала розпитувати всіх підписаних на меморіялі, за автором листа. Х оч усі вони п ри зн авал и ся до співав­ торства, МВД посадило в ізолятор і дало під суд лиш е одного україн ц я, старого ем ігранта (прізвищ е його нам відоме. — Ред. «ПІП»), що був ареш тований 1945 р. в Німеччині. В хвилину від ’їзду німців з К олим и щ е не було відомо, як и й присуд винесли больш евики над українцем. Треба сподіватися, однак, що не менш е 25 років, якщ о не смерть. «Ворота н а той світ» М агаданський ізолятор — це взагал і «ворота на той світ», як висловлю ю ться в ’язні: Х то попаде туди, той у ж е не повертається. Ц е стверд ж увал и численні в’язні з Колими. Подібними воротам и «на той світ» є та к о ж С ахалін, куди ви силали тисячами в ’язнів, ал е зв ід к іл я ніхто н а ­ зад на м атерик не повертався. Л иш е в 1954 році п р и ­ було н а К олим у д еяк е число в’язнів, недобитків, що були п еревезені після зали ття водою підморського т у ­ нелю, щ о мав з ’єднати С ахалін з Совгаваню на проти­ леж ном у березі моря. П ри будові цього тунелю згину­ л и д есятки тисяч в ’язнів і вр яту вал ась лиш е незначна частина.

114

Щ е інш ими «воротами» є острів «Птичий», на якому в ’я зн і будують підземні укріплення. Ц е ті «ворота», про я к і в ’язні довідалися. А ск іл ьки там островів та оборонних пунктІЕ розбудували та щ е розбудовують, про я к і ніхто не міг нічого сказати, бо ніхто звідтіл я не вийш ов ж ивим?! Н адія на Б о ж у правду і власні •'или В’язн і на Колим і сподівалися довгі роки, що буде війна. Щ е до 1951 року постійно говорилося: щ е місяць, щ е два! А потім н ад ія почала завмирати. Б ольш ев и ц ьк а ін ф орм ац ія дбає, щ об вістки про «коекзистенцію» та «пакти ненападу» пробивалися до найм енш ої за к у тини і п ереконали кож ного, щ о за них світ забув. ХЦо З а х ід не ц ік ави ться сьогодні нічим поза м ож ливостя­ ми скласти довготривалий мир хоч би й з чортом. Щоб лиш е їхнього спокою ніхто не заворуш ив. В’я зн і на Колим і втратили сьогодні віру в свободолюбність З а ­ ходу. Єдина в них н ад ія — це Б о ж а правда та допот мога, я к так о ж віра в те, що М осква не задоволиться довго тим, що д істала в ж е в свої лапи, і скоріш е чи пізніш е постукає наганом в «віконце західнього обива­ теля», а тоді м ож е прийти нагода і д л я «колимців» по­ рах у в ати ся з своїми «хоронителями» та повернутися до своїх рідних, залиш аю чи п рокляті і зненавидж ені колим ські ш ахти і «будстройки».

ВОНИ П ЕРЕМ А ГА Ю ТЬ МОСКВУ Серед нім ецьких поворотців, я к ми в ж е писа­ ли, зн аходиться чим ало таких, які; колись ж и л и в У країні, зн аю ть добре у к р аїн ськ у мову, у к р а ­ їнські звичаї. Ц ими днями зустріли ми одного такого поворотця і провели довгу розмову. Щоб передати дещ о з цієї розмови читачам , постави­ ли ми поворотцеві дек іл ьк а запитань. — ЛеВ. Зап и тан н я: Ви, мабуть, за час свого у в ’язнення, пройш ли через не одні ворота сибірських концтаборів?

8*

115

Відповідь: Т ак, за час мого Ц -річного у в ’язн ен н я по­ бував я і в концтаборах Сіблаґу (північна частина К е­ м еровської областн) і в концтаборах О зерлаґу (Тайш етська тр аса через Б р атс к до ріки Лени) і в П ечорсь­ к и х таборах та цілому ряді інш их м енш их.

3.: Я ки й відсоток у к раїн ц ів перебуває в концтаборах Сибіру і Ц ентральної А зії? В.: В усіх таборах, де я був, політичних в ’язнів у к р а­ їнців є більш е н іж 50 відсотків. В одних таборах є ба­ гато більш е, н іж половина, в інш их дещ о менш ий від­ соток. М оскалів без порівняння всюди є багато менше число. В еликий відсоток в ’язн ів творять прибалтійці. Основний вік в ’язн ів ук раїн ц ів є 24-70 років. Розум і­ ється, так само п ереваж аю чий відсоток у країн ськи х в ’язн ів є і в ж ін очи х таборах. Всі у к р аїн ськ і політичні в’язн і сидять під закидом «політичного бандитизму», як це больш евики називаю ть своєю термінологією. В у к р аїн ськ ій мові це означає — під закидом підтрим­ к и українського національного руху та україн сько ї ви звольної боротьби чи то активною участю, чи спри­ янням . Серед ук раїн ц ів є люди з усіх зем ель етногра­ ф іч н о ї У країни. Соціяльний склад є та к о ж дуж е різно­ манітний. Н е бракує серед ук р аїн ськ и х політичних в’язн ів т а к о ж і старш ин із совєтської армії, я к і під ж адним оглядом не відстаю ть сьогодні від інш их у к р а­ їн ськи х патріотів. Б агато активних у к р аїн ськ и х бор­ ців за визволення походять з К убані та з тих у к р аїн ­ ськ и х родин, я к і в ж е десяткам и років ж и л и в Сибірі, н а Д алеком у Сході та інш их теренах поза Україною . Всі українці, без огляду звідки вони не походили б, творять сьогодні одну духову громаду. Звичайно, це бачать м оскалі і їх н я р еак ц ія супроти всього у к р аїн ­ ського, в и яв л яєть ся в незвичайном у зрості зоологічно­ го московського ш овінізму. І то та к само серед м оска­ л ів н ач альн и ків, я к і серед м оскалів в ’язнів.

3.: Ч и мали Ви якийнебудь кон такт з у к раїн ц ям и засланцям и, що ж и в у ть по т. зв. «посьолках»? В.: Д уж е тісного к он так ту не було, бо ми були за в ­ ж д и під охороною. А ле н азагал ми зустріч ал и ваш и х 110

заслан ц ів всюди. Сотні ти сяч укр аїн ськ и х родин ж и ­ вуть н а засланні п ер еваж н о в О мській області, коло Чіти, на трасі О зерляґу, в А рхангельській і М урм ан­ ській областях, в К расноярськом у краю , н авколо К а ­ раганди тощо. Засл ан ц і прибуваю ть н а Сибір і в Ц ент­ р ал ьн у Азію м ай ж е постійно. Л иш е за останні півтора року число нових помітно зм енш илось. П равда, на п е­ реломі 1954-55 року вивезено д у ж е багато у к раїн ц ів з Сумщини. Я к мені розказувал и , то в той час з Сум­ щ ини вивезено на Сибір коло 60°/о ук раїн ськ ої лю дно­ сти. Н а її місце прибули до Сумської области москалі. Ц е чергова м осковська р у си ф ікац ій н а ак ц ія, що має н а меті пересунути етнограф ічні кордони М осковщ ини д ал і на південний захід. Засл ан ц і ж и в уть у вел и ки х злиднях. П рацю ю ть в а ж ­ ко. Вони виставлені н а повну русиф ікацію . А ні ук ра­ їн ськ и х ш кіл, ані ук р аїн ськ о ї преси там немає, хоч численні місцевості є заселені м ай ж е в 100% у к р аїн ­ цями. А ле ук р аїн ськ а національна свідомість і у к р а ­ їн ська відпорність перем агає часами найбільш д и я­ во л ьські московські пляни. Я зустрічав у к р аїн с ьк і се­ л а н а Сибірі, я к і затри м ал и повністю і досьогодні у к ­ р аїн ську мову, у к р аїн с ьк у нош у і ук р аїн ськ у культуру.

3.: Звідкіл я, за В аш ими відомостями, найбільш е де­ п ортували в повоєнних ропах українців? В.: П оза Сумщиною вивезено багато лю дей з захід н іх областей У країни, П івденної К иївщ ини та О дещ и­ ни. Н а їх місце здебільш ого поселюють м осковський елемент, щ о особливо вп л и ває на зу.осксвіцення у к р аїн ­ ськ и х міст та к о ж у захід н іх областях У країни.

3.: Щ о Ви м ож ете сказати нам про ц ерковне ж и ття в У країні? В.: Я м ож у в перш у чергу сказати про те, щ о я ба­ чи в під час моєї поворотної дороги. По селах, за вий нятком західн іх областей, церков немає. В більш их м істах видно Б о ж і храм и, але вони д у ж е занедбані. Я к мені відомо, в ти х селах, де немає церков, немає і свящ ен и к ів і немас Б огослуж ень. В м істах Б огослу­ ж е н и я відбуваю ться. Н а за х ід н о у к р а їн с ь к и х зем лях 117

в численних селах, звідки забрали свящ ен и ків і при ­ слали на їх місце нових м осковських, люди часто бой­ котую ть їх і до церкви не ходять. Н азагал селяни західніх областей У країни вваж аю ть, що вони свосї віри не зміню вали. Релігійність серед в ’язн ів д у ж е велика. Головно д у ­ ж е релігійним и с ук раїнці та різні м усульм анські н а­ роди. У країнці надаю ть тон таборовому ж иттю і тому релігійність пош ирилась і на інш их в ’язнів, .українці святкую ть, чи то відкрито чи тасмно. всі релігійні св я ­ та. С вящ еників у к раїн ц ів у таборах д у ж е багато, п ере­ важ н о катол и ц ьки х. М айж е в кож ном у таборі було к іл ь к а свящ еників. С вящ еники мають здебільш ого ве­ лику пош ану серед в’язнів. Своєю відватою та побож­ ністю здобуваю ть вони собі авторитет н авіть серед коли ш ніх недовірків. Д еякі свящ еники м ай ж е не ви ­ ходять з ізоляторів. їх караю ть за кож н у релігійну практику, але вони приймаю ть ці к ар и і далі продов­ ж ую ть виконувати свою пастирську служ бу.

3.: Я к ви яв л яється тепер політичне стрем ління у к ­ раїнців? В.: У країнці всіх етн ограф іч н и х земель, які, я к відо­ мо, переходять далеко кордони УССР, відчуваю ть біль­ шу, як колинебудь, національну окрем іш ність і є сві­ домі своєї спроможности бути держ авним підметом. Думки і стрем ління у к раїн ц ів вийш ли в ж е давно поза рям ки народництва чи автономности. Н аціональна гор­ дість і д е р ж авн и ц ь к а свідомість закріплю ю ться і по­ ш ирю ю ться чим раз глибш е серед мас українського н а ­ роду. У країн ц і стали вж е сьогодні нацією в повному того слова розумінні. М осковський ш овінізм лиш е спри­ яє тому глибокому процесові. Інш і народи, поневолені москалями, відчуваю ть, звичайно, до укр аїн ц ів симпа­ тію і завж д и стараю ться бути сою зниками україн ц ів і У країни.

3.: Я к поінф орм ована лю дність в СССР про світові події? В.: Лю дність в СССР взагал і д у ж е слабо поінф ор­ мована про якінеб удь події, в тому числі і про світові 118

події. Вся інф орм ація походить лиш е з советської преси та з совєтського радіо. М ож ливостей слухати р а­ діопередачі з-за кордону м айж е нема. Поперш е, для того нема технічних м ожливостей, бо совстські радіоапарати, що є в масовому уж итку, не л о вл ять закор ­ донних станцій, з другого боку — ж а х л и в и й терор від­ страш ує людей. З а весь час мого у в’язнення я зустрів лиш е двох людей, я к і були під час радіослухапня н а­ трап и ли на авдиції «Голосу Америки». А ле їх негайно виклю чали. Всі вони — одного роду З а р а з після того, я к я прибув у сибірський концта­ бір, я познайомився з великою масою українців, які зн аходяться м айж е в кож ном у таборі великих сибір­ ських просторів. Т рим алися вони завж д и осібно, на роз­ бивалися і не зм іш увалися з іншими в ’язн ям и та від­ зн ачали ся спаяністю і солідарністю. З а еє с ь час мого п еребування на Сибірі не доводилося мені чути про зроду чи про доноси у к раїн ц я на українців. З ’єднані спільними інтересами, спільною ідеєю визволення з-під гніту Москви, вони, без попереднього зговорення, зразу зн аходять один одного, ш видко гуртую ться й об’єдну­ ю ться та виступаю ть у всіх ви п адках таборового ж и т­ тя. якщ о не завж д и організовано, то спільно і друж ньо. В заєм на виручка, взаєм на підтрим ка і допомога у вс як и х ви п адк ах — все це, у порівнянні з інш ими н а ­ ціональностями, що караю ться в сибірських місцях у в ’язнення, спеціально характеризує українців. З а га л ь ­ на біда і загал ьн а національна ідея з ’єднала там у к ­ раїн ц ів з Сходу і Заходу і ніколи я не чув про ніякі непорозуміння м іж українцям и, як і р ізн я ться м іж со­ бою місцем свого н ародж ення —. будь вони з К иєва чи Дрогобича, М иколаєва чи з К арпат, з Б уковини чи з П олісся — їх н я дум ка там одна, одні й ті самі стремління, одні й ті самі над ії і те, що їх відрізняє від усіх — глибока релігійність. Чорним сибірським шляхом Від 1944 по 1951 р ік незліченними еш елонам и і не­ скінченними транспортам и везли енкаведисти ук раїн 119

ців на Сибір. Ч ерез тюрми Л ьвова, Києва, Вінниці, Д ніпропетрівська, Дрогобича й Х аркова, цілими ти ся­ чами р ухал и сь еш елони набиті людьми. Всіх їх розсе­ л ял и по всіх безконечних просторах Сибіру в безко­ нечних таборах і в більш ості тих таборів Українці тво­ рили до 70 відсотків усіх в ’язнів. Ч оловіки, ж інки, діти, старі, підростки і молоді д ів­ ч ата та хлопці — всі вони іш ли разом страш ним ш л я ­ хом, д л я багатьох з них останнім. В' таборах українців розділяли: чоловіків прим іщ ували окремо, а ж ін ок ок­ ремо. Ті, щ о були вислані на Сибір раніш е, часто зу ­ стрічалися на пересильних п унктах із св іж озасл ан и ми з У країни людьми, і я не раз був свідком страш них сцен та к и х зустрічей членів однієї і тієї самої родини. Не м ож на було втримати сліз при та к и х зустрічах, к о ­ ли падали в обійми батько з сином, або коли р о зл ягав ­ ся к р и к: «Донечко! Т а хіба ж ти щ е ж ива?!» — мож на було бачити, як кидались один одному н а зустріч лю ­ ди, я к і давн.о в ж е в в аж а л и ся мертвими. «Вірую, Господи!» Я добре пізнав україн ц ів на Т айш етській пересилці 025. Вечорами, зам кнені в бараках, у к раїн ц і звичайно зр азу збиралися разом у гурт і під проводом своїх св я ­ щ еників, котрих було завж д и чимало м іж ними, почи­ нали голосно м олитися і співати побож ні пісні. Д уж е багато з них знали молитви, багато повторяли слова молитви за свящ еникам и, а ті, що не зн али ні молит­ ви, ані не могли чути слів свящ еника, самі молились, взиваю чи лиш е ім ’я Ісуса Х риста і М атері Б ож ої. Звичайно, відразу знаходи вся м іж м еш канцям и б а­ р ак у темний тип, який біг до н ач ал ьств а і робив донос н а тих, щ о м олилися. І я к правило, ен кавед и сти вр и ва­ ли ся до бараку цілою юрбою та, роздаю чи удари п а ­ ли ц ь на право і на ліво, н ам агалися спочатку розби­ вати зібраних на молитві, а опісля тими березовими палицям и добивали до півсм ерти тих, я к і ви д ал и ся їм спеціяльно підозрілими. Н айбільш е від таки х побоїв стр аж дали ук р аїн ськ і свящ еники. А ле не зваж аю ч и на побої, страш ну л ай к у і зн ущ ан ­ ня, свящ еники все таки ставали знову на коліна і про120

довж у вал и голосно молитися. Молоді ук р аїн ц і в ’язні, я к і були в р яд ах ук р аїн ськ и х повстанців, щ ільно ко ­ лом оточували кл я н у ч и х на к олін ах свящ еників і не дозволяли енкаведистам підійти до них ближ че, прий­ маю чи н а себе удари озвірілих слуг сатани. П ісля т а ­ к и х загал ьн и х молитов, звичайно, свящ еників садж ал и в карцери. А ле ті, щ о залиш илися в б араках, і далі зб ирали ся вечорами на спільні молитви. М олитви про­ к азу вал и старш і, а молодь хором півш епотом повторю ­ в а л а з а ними слова молитви. І я к їх не били енкаведисти, все таки ніщо не могло примусити укр аїн ц ів занех ат и такі вечірні молитви. Серед розбійників Тоді таборове начальство виріш ило розселити у к р а­ їн ц ів по всіх б араках, садж аю чи їх головно туди, де сиділи московські «урки», сподіваючись, що ті зло­ чинці зумію ть дати собі раду з непокірними «релігійниками». Злодії, «урки», «блатні» — були останньою' надією енкаведистів. А ле на загал ьн е зд и вуван н я і на ск аж ен ін н я енкаведистів ті заходи нічого не допомог­ ли. Б о треба було лиш е якомунебудь стареньком у св я­ щ ен и кові станути на колін а в бараку і почати молит­ ву, я к відразу ж довкола нього збиралися інш і в’язні, а в другому колі довкола них ставали і самі «блатні», «урки» і злодії. К оли вривалися до бараку енкаведисти, то ті справж н і нечоловікоподібні покидьки зустрі­ ч ал и емведистів таким м осковським матюком, що енкаведисти зупинялися, порозкривавш и роти. О після дій ­ ш ло до того, що «блатні» й «урки» розпочинали з енкавєдистам и бій, обороняючи тих, я к і молилися: «Ти... таку твою, гад, не тронь его, пахан наш , пусть мошітея!» «Ш траф ний пайок» Таборові н аставники й енкаведисти ви яви л ися ціл­ ковито безсильними супроти таки х заступників. І не р а з м ож на було бачити, я к викинувш и руш ницю до стрілу, ви п ровадж ував енкаведист якогонебудь «урку» д о к ар ц ер у за те, що в ін обороняв свящ еника. Довелося мені побувати в 17 закри ти х концтаборах.

121

І всюди зустрічав я українців і всюди, м ай ж е поголов­ но, ставали вони на молитву, не рахую чися з заборо­ нами, з карцером чи з ш траф ним пайком. А кож ного разу, коли когонебудь начальство зловило на молитві, його переводили на карний пайок, то значить на 300 грамів сурогату і 400 грамів перевареної води на добу. Д уж е вел и ки х турбот дл я н ач ал ьств а справляло свято Х ристового Р іздва. Б о тоді в-язні співали на пов­ ний голос к оляди і церковні пісні, всі збиралися р а ­ зом і не переставали, не зваж аю чи ні на я к і погрози 3 боку енкаведистів. Р іздво 1955 р,- в таборі Т ак п родовж увалося до самого 1954 року. І не тільки переслідування тих, щ о м олилися, ал е й самий реж им у всіх совєтських концтаборах був нем ож ливий. По­ бої, карцер, стаціонар — ось етапи, яким и мусіли п е­ реходити м айж е всі у в’язнені укр аїн ц і оез вийнятку. А ле після норильського повстання, після того, я к в цілому ряді інш их таборів в ’язн і одверто виступили проти таборової влади, енкаведисти почали не добачувати тих, що м оляться, донощ иків ви силали кудись далі, а побої свящ еників взагал і припинились. В пер­ тість і ріш учість в ’язн ів перемогли безсердечний ап а ­ рат НКВД.' Під Різдво 1954-55 року всі ми зіб рали ся в одному барані, в якому більш ість творили українці. Ми в л а ­ ш тували справж ню Б огослуж бу, тому, що з нами було 4 у к р аїн ськ і свящ еники, як і зн ал и і греко-катол и ц ьку і п равославну Служ би. М ай ж е через всю ніч з бараку л у н али пісні, і до самого світанку звуч ал и в морозному повітрі П івночі ук раїн ськ і колядки. П ерш ий раз за 10 років у в ’язн ен н я я був присутнім на справж н ій церковній Богослуж бі. Ані наставники, ані ен к авед и ­ сти не п оявл ял и ся в таборі, бо тисячі ж е р тв погиблих в Н орильськом у та в інш их повстаннях на Сибірі п о к азали енказедистам , що народ перестав їх боятися. С оветська влада відступила перед слабеньким и ста­ речими голосами у к раїн ськ и х свящ еників, я к і співали молитви і колядки.

122

Совєтський реж им у концтаборах Сибіру пом’якш ав (та чи н а довго?), вл ад а почуває себе непевно. Віра міцніє в серцях нещ асливих в ’язн ів-у к р аїн ц ів. В іра в Б ога, у визволення їхньої У країни, віра в братів на Заході, віра у самий Захід. Отто Б.

123

УКРАЇНСЬКІ ЕМІГРАНТИ В ОБОРОНІ СВОЄЇ БАТЬКІВЩИНИ СЛОВО ДО СУМЛІННЯ Стаємо в обороні нашої непокореної Церкви (рр) Історія Е вропи тісно пов’я за н а з історією у к р аїн ­ ського народу. Бо ж від ти сячоріччя Европі загрож ує дал еки й степовий Схід і від ти сячорічч я У к р аїн а була оборонним валом, на яком у зупинявся ворож ий наступ. Останнім втіленням східнього агресора супроти Евро­ пи с м осковський больш евизм, яком у від самого почат­ ку збройною рукою протиставився ук раїн ськ и й народ. Його боротьба не зн ай ш л а зрозум іння в західньом у сві­ ті. Щ,е більш е, західній світ не зрозум ів самої суті боль­ ш евизму і його замірів. Затоплений в своєму егоїзмі і м атеріалізм і, він спокійно придивлявся, як у 20. сто­ р іччі м оскалі лам али принципи, на я к и х опиралося т а ­ к о ж і його існування: свободу релігії, свободу народів, свободу особистости. К ож н и й наш за к л и к в обороні цих ф ун д ам ен тал ьн и х правд пром овчувано або за гл у ш у ва­ но бенкетним шумом безж урн и х насолод, начебто пов­ торю вано цим колиш ній ф р ан ц у зьк и й вислів: а по нас хай хоч і потоп. Сьогодні, коли, саме, йде дев’ятий вал м осковськобольш евицького потопу, як и й загрож ує заливом ще ж ивим бенкетарам , ми змову підносимо грім кий про­ тест, я к браття і д ал ьш і п одвиж ники наш их винищ е­ них м итрополитів, єпископів і м ільйонів вірних, проти світових п ал іїв і ворогів Б ога та лю дства. Н аш а вчо­ р аш н я загроза стає нині в ж е і ваш ою загрозою , по­ топтання наш их п р ав д стане завтр а потоптанням і в а ­ ш их, бо вони е ті самі і всі вони виросли з того самого к о ­ р ен я гєллено-рим ської культури, зовсім ч у ж о ї м осковсько-больш євицьким агресорам, виразн и кам тисячорічної боротьби східнього степу проти Е вропи і в дальш ом у М атеріали в цьому розд ілі подано хронологічно.

124

проти цілого світу. З цих усіх причин ми очікуємо при­ наймні сьогодні, що західній світ приєднається до н а­ шого протесту і за яв и ть разом з нами свою солідар­ ність в обороні спільних святостей та в ж е більш е не промовчуватиме наш ої Ц еркви і її к р и вави х пересліду­ вань. Т ут на Заході ми, політичні емігранти з Ц ентральної і Східньої Европи, разом із вільним и народами, творимо одну бойову спільноту. П еред безпосередньою небезпе­ кою з боку больш евицької М оскви затираю ться м еж і політичного характеру, тобто, що одні з нас щ е мають в своїх вітчизнах н езал еж н і держ ави, а інш і вж е в тр а­ тили їх. З вищого погляду дивлячись, ми всі рівні, бо всі ми с однаково воїнам и Бога і лю дства, проти поклонників і слуг сатани та недолюдства, а тому ми підносимо дальш ий протест проти тих з-п ом іж нас у вільном у світі, що даю ться зачакл овувати ся больш еви­ кам. Ми перестерігаємо побож них індійців перед захоп ­ ленням облудними обіцянкам и апокаліптичного Х ру­ щ ова, що ш ироким ротом поділився недавно з ними «останнім куском хліба», того самого Х рущ ова, що до­ провадив з інш ими м оскалям и У країну до най­ страш ніш ого в історії голоду і далі грабить її до остан­ ньої хлібини. Ми перестерігаємо войовничих норвеж ців перед у к ­ ладан н ям договорів з безчесними московськими боль­ ш еви кам и і лам анням світового ф ронту проти них. М и протестуємо проти м орального терору к ан ад ськ о ­ го міністра супроти н аш и х зем ляків, яким відбирається віл ь н е слово, щ о ви ри вається з глибин їх д уш при зу ­ стрічі з м осковсько-больш евицьким и подорож никами, насправді ж аґентами, щ о мають за ціль п ід гл яд ати си­ лу і слабості Заходу. М и протестуємо, ми перестерігаємо й закли каєм о весь зах ідн ій світ — схам еніться і готуйтеся до боротьби! Ні, боріться разом з нам и в ж е від сьогодні! Т еперіш ні м осковські переслід уван н я у країн сько ї Ц ер к ви не с нічим новим. Ц е нагадує щ е апостольську добу дій перш их християн, бо ж з тією самою дикою 125

ж орстокістю і поганською заїлістю проводиться рел і­ гійне гонения наш их зем ляків. Н е треба підкреслю вати, що воно е даремне. Ц ерква побудована па глибинних душ евних п ервпях сполуки цьогобічного світу з потой­ бічним і тим -то кож норазово здійснює святі слова С па­ сителя про таку її потугу, як о ї і врата Адові не подола­ ють. Ц і слова в буквальном у розум інні стосую ться саме у кр аїн сько ї Ц еркви, що в своєму історичному поході не раз бли щ ала неоціненною в короні В селенської Ц еркви. Ц е багатократне історичне повищ ування української Ц еркви було закл ад ен е на двох первпях: 1) почутті своєї самобутности в р ам к ах організації християнської Ц еркви взагал і, 2) на глибоких релігійних почуттях у к р аїн ськ и х вірних, яким и є пройняте усе їх ж иття. З тієї причини саме з теперіш ньої точки погляду ди в­ лячись, треба н азивати наш у Ц еркву не мовчазною, а воюючою Ц ерквою, Ecclesia m ilitans, хоча, розум ієть­ ся, її зброєю н е с ні пальне, ні біле залізо, а потуги д у­ ха, особливо ж м уж ність у визнаванні Б о ж и х правд і вірність у країнській, отж е на окремий л ад зрозумілій Вогослуж бі. П очуття своєї самобутности знайш ло свій повний ви ­ р а з за к н я ж и х часів у виборах ки ївськ и х митрополитів голосами місцевого духовенства і при співучасті кн язів та боярів — їл ар іо н а в 1051 р., К лим а С м олятича в 1147 р. і Григорія Ц ам блака в 1415 р. Цими чинами У країна зазн ачи ла, щ о не візантійський ф актор, очолю ваний ц і­ сарем д л я власних політичних цілей, а український, ви ­ пливаю чий з національних окреміш ностей, є виріш ним в її Ц еркві. З азн ач ен и й в перш их сторіччях він пробігає червоною ниткою через усю історію і до безкомпромісового зуд ару доходить при сутичці з московською митро­ полією. Н ом інація Й ова Борецького київським митропо­ литом за старанням и г е .ь м а н а Сагайдачного і всіх сі­ чових братчиків, а після П етра М огили — це нам агання очиститися від кож ного московського впливу, ви ход я­ чи з становищ а духовних і природніх потреб у к р а їн ­ ського народу. Ц е добре зрозум іла М осква і вж е незабаром після злощ асного П ереяславського договору, проти якого гос126

■гро виступив ки ївськи й митрополит С ильвестер Косів, бо в ж е в 1685 році приходить до прямого п ід порядку­ ван н я у країнської Ц еркви московській, вклю чно до ві­ дібрання київським митрополитам предикату «і всія Росії». В 1722 р. приходить уж е до номінації к иївських митрополитів адм іністраційним ш ляхом за підписом царя, чи пак м осковського синоду. Я к у старовинній добі у зм аганні з Візантією поруч духовенства солідар­ но стали к н язі і бояри, так і тепер у одвертій боротьбі з Москвою стали поруч нього козацтво і гетьмани. Т ак зли ли ся в одно русло два вияви боротьби У країни з Москвою —■за самобутність української Ц еркви, за сво­ боду українського народу. Доба п анування м осковської Ц еркви над українською була прямо страш на. Ц ерковна ієрархія перестала бу­ ти релігійною установою д л я пом нож ення Б о ж о ї бла­ годаті, а стала простим держ авним інструментом для скріп лен ня політичної влади. З багатьох яви щ вибира­ ємо один — к и нення анатем и на гетьм ана М азепу та повторю вання цього прокльону через 200 років. І не знайш овся ні один м осковський свящ еник, щ о повторив би справді святі слова рим ської весгальки, поставленої перед таку саму вимогу держ авн ої влади: «Я є на ц ьо­ му місці не на те, щоб проклинати, а щоб б л агословля­ ти». А ле ще далі піш ло топтання Б о ж и х заповітів чин­ ної любови д л я п ан уван н я московського мрякобісся: м осковський синод установив окрему пенсію д л я своїх свящ еників, щоб вони з амбони ш ирили русиф ікацію українського народу. Р еволю ція в 1917 році п ок лал а цьому всьому край. М осковський єпископат, я к ч у ж а організація і дико зрозум іла релігійність д л я збору ук р аїн ськ и х вірних, перестав існувати. Відповідним держ авним декретом у к р аїн ськ а Ц ерква отрим ала назад повноту свого устрою, втрачену через насильство м осковських царіп і зраду московської ієрархії. У країн ська вл ад а закорот ко існувала, щоб повністю перевести церковну реф о р ­ му. З тієї причини в 1921 р. взялося за неї духовенство і миряни. Вони зали ш и л и на боці всяк і лю дські м удро­ щ і та авторитети і поставили себе безпосередньо перед 127

вічним і незмінним. В цьому році піднісся Собор у к р а­ їн ськи х автокеф ал істів вогнем ж ивої віри до висот апостольського д уха понад усі дочасні переш коди і проголосив акт незал еж н осте і самобутносте у к р аїн ­ ської Ц еркви, рятую чи її і її вірних від духової безнадійсности і ти ран ії м осковської ієрархічної касти. Цей святий порив ж и в о ї віри установив наново самобутність у кр аїн ської православної Ц еркви, я к безпосереднього голосу глибинної релігійносте укр аїн ськ и х душ. І тут сталося диво. Б о льш ев и ц ьк а влада, я к лютий ворог Бога, ви яви л ася щ е більш им ворогом у країн сько ї релігійносте на користь московської. Н ововибрана у к р аїн ськ а ієр ар х ія була знищ ена дощ енту. В обороні віри й у к раїн ськ ої Ц еркви згинуло двох митрополитів, 9 архиєпископів, 20 єпископів, а разом з ними сотні св я ­ щ ен и ків і ти сячі мирян. Справді, лю тіш е не пересліду­ вали в старовину перш их християн поганські ім перато­ ри і їх нам існики. А все це за ви яв ук раїн ськ ої віри у власній душ і закладеній, внутріш ньо виправданій в святості своїх зам ірів — У к раїнської Б огослуж би дл я духовних і природніх потреб свого народу й окремих вірних. Не менш е трагічною ви яви л ась доля і другої галузки у кр аїн ської Ц еркви — греко-католицької. Б агато істо­ ри чн и х причин склалося на постання ук р аїн ськ о ї унійної Ц еркви, а однією з них було б а ж а н н я відм еж увати себе від московського м рякобісся на релігійном у від­ тинку. М итрополит Петро М огила піш ов ш ляхом ре­ форм, знову ж єпископ Семашко через зл у к у з Римом. Н е тут місце говорити про прави л ьн ість обох ш ляхів, ал е треба в ід р азу сказати, щ о багатогранну дал екосягл ість унійних заходів зрозум іла від самого початку М осква і зн и щ и л а їх вогнем і мечем на П равоб ереж ж і в 18. ст., а ґвалтом зм усила перейти на р и м о-к атоли цизм н аш их зем л як ів на Х олмщ ині в 19. ст., через що ми втратили частину тамош нього наш ого племени, як е н іяк не б аж ал о собі московського п равосл ав’я. В 20. сто­ р іччі повторю ється цей процес в усій Захід н ій У країні з Закар п аттям вклю чно. Вислідом нового п ереслідуван ­ н я стало знищ ення або засл ан н я львівського митропо-

л и та та єпископів з д у ж е численним духовенством та тисячам и вірних. Сама Ц ер к ва піш ла в катаком би. Во­ на стала обездолена, а все ж таки непокореиа. Щ о впадає в очі при порівнянні наш их католицьких і православних ієрархів? Н адзвичайна сила віри і вір­ ність, прямо апостольська одерж им ість релігійними правдами. Десь ми читаємо, що в централ ьній Европі виточую ть процеси єпископам, на як и х вони п ри зн а­ ю ться до вчинених «злочинів». В нас ж е розбиваю ться подібні больш евицькі за тії об твердість душ людей, які своїм ж и ттям здійсню ю ть слова Спасителя, звернені до перш ого Н ам існика, я к до скелі, як о ї врата Адові не м ож уть подолати. Я к остаточно так и Х ристова П равда перемогла, та к і її особливий у к р аїн ськ и й ви яв не м ож е пропасти та засяд е серед народів світу. Я к серед усіх дотеперіш ніх історичних перетворень наш им ворогам не вдалося ску­ вати душ і ж и в о ї і слова ж ивого, так і сучасні москов­ ськ і супостати пропадуть, щоб встал а правда, встала воля і єдиному Б огові поклонився ук раїн ськ и й народ з глибин своєї рел ігій н ої самобутности і своєрідности Еогослуж би.

ГОЛОС ПО ТОЙ БІК ЗАЛІЗНОЇ ЗАСЛОНИ Промова Голови ЦК АБН Ярослава Стецька, виголо­ шена 10. 2. 1955 р. о год. 18,45 через «Радіо Національ» в Мадріді У країнці в Б атьківщ и н і! Серед н ай в аж ч и х умов доводиться Вам продовж у­ вати боротьбу за націон ал ьн о-д ерж авн е визволення, з а Суверенну Соборну У країнську Д ерж аву, проти ро­ сійського больш евизм у, як и й вж е трид цять сім років ви зи скує і винищ ує у к раїн ськ и й народ. О рганізація У к р аїн ськи х Н аціоналістів, У к раїн ська П овстанська Армія, У к р аїн сь ка Головна В извольна Р ад а —• це три ф о р м ац ії великого револю ційного табору, я к і політич­ но, м ілітарно і револю ційно-держ авно організовую ть 9

129

всеохоплю ю чу боротьбу народу проти больш євизм у і російського ім періялізм у взагалі. Ф ізичний терор, тюрми і концтабори не всилі злам ати дух україн сько­ го народу і його невгнутої волі до н аціонально-дер­ ж авн о ї незалежності*. П равда, такти ка боротьби змі­ нилася. І хоч не діють тепер більш і бойові з ’єднання У країн ської П овстанської Армії, але вона а ж н іяк не є зліквідована. П ереклю чивш и свою дію на підпільні методи, ОУН-УПА продовж ую ть боротьбу і організо­ вую ть її далі в такий спосіб, щоб охопити нею найш ирш і к о ла народу і зм онтувати об’єднаний ф ронт ін­ ш их поневолених М осквою націй та всенародньою ор­ ганізованою силою злам ати ворож у окупацію . У від­ повідних ум овах УПА знову розгорне свою ш ироку дію, я к масова збройна си л а всього народу проти Р о­ сії і больш євизму. Серед західи іх к р а їн наростає чим­ р аз більш е зрозум іння дл я наш ої визвольної бороть­ би, зокрем а в Еспанії, де к іл ьк ан а д ц ят ь років тому зліквідовано больш евицький заколот, оплачуваний із М оскви; еспанці пам ’ятаю ть, що командир червоної м іж иародньої бригади, я к а п лю ндрувала їх землю 1937 року і м ордувала невинних людей — В альтерСвсрчевскі, пізніш ий віцеміпістер військових справ комуністичної П ольщ і, загинув від к у л ь українських повстанців 29. 3. 1947 р. Голова Е спанської Д ерж ави Ф ранціско Ф ранко і міністер закордонних справ М артін А ртахо, я к и х я мав змогу поінф орм увати особисто про наш у аитибольш еви ц ьку боротьбу, н аставлені прихильно до неї і дооцішоють її значення. О тж е, спільність інтересів воле­ любного світу в боротьбі проти м осковсько-больш евицької змови існує на різних відтинках. В наш ій ак­ ції йдеться тепер про те, щоб західній світ поставився з активною прихильністю до наш ої ідеї — здобуття Суверенної Соборної У к раїн ської Д ерж ави, і н езал еж ­ них дер ж ав інш их народів, поневолених Москвою. Д алі йдеться про те, щоб була закинена політика коекзистенції — сп івж и ття двох світів; рабства і сво­ боди. Й деться про те, щоб західній світ підтримав чинно наш і визвольні зм агання. У цьому напрям і діє вся у к р аїн ськ а еміграція.

130

На чуж ині діє та к о ж Комітет А нтибольш евицького Б л ь о к у Н ародів (АБН), координаційний осередок н а­ ціон альн о-визвольних організацій поневолених боль­ шевизмом націй — Естонії, Л атвії, Литви, Б ілорусі, Словаччини, Ч ехії, М адярщ ини, Б олгарії, Х орватії, Румунії, У країни, К озак ів, Грузії, Вірменії, Т уркеста­ ну та інш их країн. Він веде свою акцію в напрям і здо­ буття прихильности західнього світу для нац іон ал ь­ н о-визвольної ідеї поневолених народів. У країнці! У ситуації, коли в К рем лі тир_ани мають черговий спір за владу, з уступленням М алснкова, і коли совєтські м ацш али чим раз більш е і більш е пе­ ребираю ть керму, — світова завірю ха наближ ається, бо на довш у мету не м ож е існувати поруч себе світ неволі і свободи. П роте ж , наш а сила передусім в нас самих, в бо­ ротьбі нашого народу й інш их поневолених Москвою націй, в об’єднаному ф рон ті усіх гноблених Кремлем народів. Н іхто нам волі не дасть, як самі ми її не здобудемо. Н аш е гасло: Свобода народам — Свобода людині! Х ай ж и ве С уверенна Соборна У к раїн ська Д ерж ава! Х ай ж и в е У к р аїн сь ка Н аціональна Револю ція! Вільнолю бні народи і люди всього світу, єднайтеся в боротьбі проти больш евизму — за волю народів і людини!

КЛИЧЕМО МОЛОДЬ ВІЛЬНОГО СВІТУ Н ап ри кінці лютого 1955 р. Ц ентральний Комітет С пілки У країнської М олоді на чуж и н і розіслав до 150 різн и х молодечих організацій вільного світу «Мемо­ рандум» за підписами О. К алиника, голови СУМ-у, О. К оваля, заступника голови, і Я. Деременди, ген. се­ к ретаря, із закликом до молоді Заходу протестувати проти ви н ищ ування М осквою україн ської молоді і виселю вання її на цілинні землі К азахстан у, А лтаю і Сибіру. Н иж че друкуєм о уривок з цього меморандуму: 9*

131

Звер тається до Вас Ц ентральний К ом ітет С пілки У країн ської Молоді, створеної п ісля другої світової війни на ем іграції та об’єдную чої в своїх л ав ах у к р аїн ськ у молодь в 15-цяти к р аїн а х в Европі й за океаном, я к а є спадкоємцем і репрезентантом славної С пілки У к раїн ської М олоді, я к у росій сько-ко­ муністичний окупант на У к р аїн і в 1930 році ліквідував, а десятки тисяч молоді загнав у тю рми ГІГУ. З в е р та­ ється до Вас, дем ократичної молоді вільного світу, щоб Ви зверн ули увагу на ж а х л и в і події, я к і застосовує російсько-ком уністичний окупант на У країні. Ми апелю ємо до Вас, щоб Ви протестували і дом ага­ лись від ОН розгл яду чергового масового Геноциду М оскви супроти українського народу, а в п ерш у чергу проти у к р аїн ськ ої молоді, я к у під виглядом «добровільности» примусовим порядком депортую ть з У к ра­ їни до п р и азій ськи х глибоких к р а їн РС Ф С Р — К а з а х ­ стану, Сибіру, прим орських областей, а ж до берегів Японського моря, — під мотивом освоєння і викори­ стання ціли нних та перелогових земель. Згідно з оф іційним и повідом ленням и совєтської пре­ си, генеральний секретар комуністичної партії М. Х ру­ щ ов запроектував, а постановою Ц К КПСС за тв е р д ж е­ но збільш ити на 28-30 м ільйонів гектарів засівн у пло­ щ у зем лі д л я піднесення виробу продуктів харч уван н я в СССР. Д ля цієї мети за наказом М оскви вл ітку 1954 року перевезено, немов би «добровільним порядком», 150.000 молоді, в тому числі вел и ку кіл ьк ість з У країни. Своїми заявам и про те, щ о н а цілину переселю ється та к о ж і молодь М осковщ ини, М осква зам асковує той ф а к т, що м осковська молодь посилається на цілину, я к н аглядачі, зверхн и ки і відпоручники М оскви та Ц К КПСС д л я кер у ван н я над молоддю поневолених народів. В ивозять з У к раїн и хлопців д д ів ч а т цілим и еш ельонами. Головну ролю в насильній депортації відограе ЛКСМ (ленінська ком уністична сп ілк а молоді), я к екопози132

і ура Москви, що прагне ви ховати молодь в дусі без • ію ж ництва, наси льства та російського ш овінізму, при­ криваю чись гаслам и «комуністичного патріотизму». Советська преса і радіо самі признаю ть ж а х л и в і по­ бутові умови ж и ття молодих колоністів та способи транспортування у вагонах, де часто багато хворіє лю ­ дей, бо бракує гігієнічних умов. Н а місцях поселення примуш ую ть молодих поселен­ ців їхати, а часто й піш ки йти степами десятки й сотні кілометрів; далеко від залізничних ліній, в безлю дних місцях їх примуш ую ть під відкритим небом ш видко будувати ш атра чи зем лянки. Ц я робота проходить у нелю дських умовах. Н а просторах К азахстан у, Сибіру, в д ал ек и х м ісцях поселення, через в а ж к у працю, недоїдання, брак м е­ дичного персоналу і л ік ів масово появились різні хво­ роби і великий відсоток молоді гине. Ч Т аким чином молена констатувати, щ о м асова депор­ тац ія у кр аїн ської і інш ої молоді зап лян ован а Москвою з метою: 1. Я кнайбільш е ви везти з У країни молоді і цим зн и ­ щ ити політичний, економ ічний та національний потепц іял у кр аїн ської нації, я к а протягом більш чверти віку стоїть в авангарді боротьби проти російсько-ком уні­ стичного окупанта.

2. Створити в азій ській частині базу військового та економічного зн ачен ня д л я третьої світової війни.

3. П оселенням ук р аїн ськ о ї молоді в ч у ж и х областях, в інтересі російського ім періялізму, засим ілю вати її, творити з неї «советську молодь», а та к о ж колон ізува­ ти К азахстан , розпалити національну ненависть м іж поневоленими у країн ц ям и і казахстанцям и. Протягом сторіч к о л и ш н я царська, а тепер комуні­ стична Росія, нераз зап р о вад ж у в ал а подібні н аси л ь­ ства над у к раїн ськи м народом ш ляхом депортації або створенням ш тучних голодів в У країні, я к це було в 1933 і в 1946 роках, або масовими репресіями, терором, колекти візацією чи висилкою до концтаборів. У країн ський народ, а в перш у чергу молодь, і далі веде підпільну збройну боротьбу проти московського 133

окупанта власним и силами. Це У країні кош тує вели ­ к и х ж ер тв і страж дань. Ми віримо, щ о дем ократична молодь вільного світу зрозуміє наш і страж д ан н я і ста­ не мам н а допомогу в обороні наш их і своїх нац іон ал ь­ них інтересів, за волю людині і народам. Звертаєм ось до молоді вільного світу і за к л и ­ каємо — своїми протестами зворуш ити публічну опінію світу і в той спосіб вим агати в бо.льшевиків при ­ пинення цих нелю дських знущ ань над безборонною молоддю поневолених Москвою народів.

УКРАЇНЦІ МШНЕАПОЛІСУ І САНТ-ПОЛ ПРОТЕСТУЮТЬ Х оч були різн і дум ки щодо проведення дем онстра­ ції проти т. зв. російських «фермерів», пов’язан і го­ ловно з п рихильним ставленням ам ериканців до них, 5-го серпня 1955 р. на зібранні представників ООЧСУ, СУМА, П а р а ф ії Ц еркви Св. М ихаїла, ОДВУ, ОДУМ, МУН, Д О БРУС і УСТ «Київ» виріш ено все таки демон­ страцію провести. І в неділю , 7-го серпня 1955 р., о год. 12.20 довга ко­ лона, коло сотні авт, н а як и х були прикріплені в и ­ разно протим осковськоі-імперіялістичні транспаранти, поволі посувалися в напрям і „ H o t e l N i k o l l e t “, де на дем онстрантів у ж е ч ек ал и кореспонденти ам ерикан­ ських газет, а в котрійсь з багатьох кім н ат готелю п ри чаїли сь «ам ериканські гості». З а короткий час непереривний пояс авт к р у ж л я в кругом „ H o t e l N i k o l ­ l e t " , а перед входом до готелю все більш е й більш е зростало число ам ериканців, як і з зац ікавл ен н ям чи ­ тали траспараити, а т а к о ж допитувались присутніх у країн ц ів про більш д етал ьн і причини демонстрації. К ореспонденти ш видко записували відповіді, інш і ро­ били ф о та, н ак руч увал и н а ф іл ьм и , а вл асн и к и радіоапаратів відразу ж почули про перш у організовану демонстрацію проти «російських ф арм ерів» в Америці. Хоч дем онстрація проходила, я к це спочатку було, виріш ено, спокійно, це ніякою мірою не зм енш увало 134

її значення, а б аж ан н я суворо-м овчазних дем онстран­ тів були висловлю вані транспарантам и і їхнім и пред­ ставникам и, як і весь час інф орм ували кореспондентів. П оліція напруж ено працю вала дл я вд ер ж ан н я нор­ мального вуличного руху, який у тій діл ян ц і міста е д у ж е ж вавий, стараю чись одночасно нічим не п ере­ ш кодж ати демонстрації. Російські «гості» в той самий час сиділи в готелі нібито спокійно і на дом агання представників демон­ странтів говорити з ними, звичайно, відмовилися. Де­ монстрація три в ал а біля 45 хвилин. З агал ьн о вж и ван і чинники інф орм ації —■ преса, те­ л евізія і радіо в своїх повідом леннях про дем онстра­ цію відгукнулися об’єктивно, одначе, з тією самого стриманістю, як а звичайно буває в подібних випадках. Х арактеристичним є, що дл я окреслення нац іон ал ь­ ної приналеж ності! демонструю чих в загальном у в ж и ­ в ал и «українські націоналісти», хоч і писали так о ж — громадяни українського походж ення, або, напр. „М іннеаполіс М ориінґ Трібю н” під наголовком «М іські у к ­ раїнці демонструю ть проти росіян», а дал і починається стаття тим самим — «А нтикомуністичні українські націоналісти...» Н езаперечним ли ш ається та правда, що на всіх передових сторінках часописів міст СантПол і М іинеаполіс появилися ш ирокі статті, в як и х пиш еться і показується на ф отах висвітлю вану у к р а­ їнцям и велику брехню російської імперії. С.

ДЕМОНСТРАЦІЇ В ЧІКАҐО 12. серпня 1955 р. приволоклися до Ч ікаґо н а 5-денні відвідини м осковські сільськогосподарські «фахівці». Вони оглянули т. зв. стокярди і були на конф еренції губернаторів, я к а відбулася в готелі «Едж-Вотер». Тут дійш ло до д еяк и х неприємностей, бо д е як і губернато­ ри виразно зазначили, що вони тією візитою неприємно заскочені. Губернатор К реґс з Індіяни відповів М ацкевічеві на його запросини відвідати М оскву, що йому й не сниться їхати до совєтів.

135

13. серпня рано гості найбільш ого готелю в Чікаго «Конрад Гілтон» на М ічіґен Евеню та представники ам ериканської преси м али змогу довідатися про ста­ новищ е до цих сільськогосподарських енкаведистів з боку гром адян Ч ікаґо українського походж ення. Т оч­ но о 8 год. рано з ’яви ли сь авта, числом біля ЗО, з як и х ви йш ли у к раїн ц і та почали пікетувати готель. Н а до­ помогу демонстрантам з ’яв и л а сь понад сотня у к р аїн ­ ської публіки. Вони носили транспаранти з таким и н а ­ писами: «К укурудза тепер слабо росте в У країні, бо у к р аїн ­ ська молодь і селяни є невільникам и н а Сибірі! З в іл ь ­ ніть їх!». «Якщ о м оскалі ви н ай ш ли радіо, електрику, атомову енергію і народовбивство, то чому п р и їж д ж аю ть до А м ерики вчитися вирощ увати кукурудзу?». У п р ава готелю і гості спочатку гадали, щ о це висту­ пи проти готелю. Д іставш и точні інф орм ації, заспоко­ їлись, а порт’сри почали самі інф орм увати наш их де­ м онстрантів про р ух серед советських делегатів. З ’я ­ ви ли ся репортери «Тайм-з» «Чікаґо Трібюн» і «Емерікен Гералд»; були обсадж ені всі входи і виходи з го­ телю. Совєтські делегати спробували вийти одним біч­ ним виходом, ал е там їх оточили укр аїн ц і та з вигу­ кам и — «ганьба», «бандити» і т. п. супроводили в т ік а ­ ю чих советських «спеців». Т реба визнати, щ о СУМ, ООЧСУ і А БН , я к і органі­ зу вал и цю демонстрацію, перевели її ш видко та об­ думано. З чуж и н ц ів чинну участь у дем онстрації взяли представники естонців і лотиш ів. В ся преса, я к «Чікаґо Трібюн», «Сан Таймз», «Емерікен Гералд» та інш і пом істили дописи про вд ал у у к ­ р аїн сь к у демонстрацію та подали ф отознім ки з п р а­ вильним и і влучними поясненнями. С. С-ий

136

ЗВЕРНЕННЯ КРАЙОВИХ КОМІТЕТІВ АКЦІЇ ПО ВІДЗНАЧЕННЮ ТРАГІЧНИХ ДАТ До українського громадянства в Західній Епропі! Громадяни і Громадянки! В достойному смуткові об’єднається останніх тиж нів р оку у к р аїн ськ а спільнота в розпорош енні на ем ігра­ ції, скеровую чи одночасно свої думки й почування до д а л ек и х братів на Р ідн и х Зем лях. Ц е ж бо в 1955 році відзначаєм о дві трагічні, сповнені глибоким змістом, дати: 25-ліття спроби наси л ьн ої л ік від ац ії УАЛЦ та загн ан н я її в катаком би, я к те ж 10-ліття ареш ту у к р а­ їн ськи х к атол и ц ьки х В ладик. Щ оправда, ці роковини маю ть радш е сим волічне значення, якщ о зваж ити, що рр. 1930 й 1945 не є ані початком, ані кінцем переслі­ д у в ан н я Ц еркви в У країні, і якщ о пригадати;, що пере­ слідування почалося одночасно з приходом больш евик ів, а три ває по сьогодніш ній день. З гад уван і роки відзн ачаю ть тільки певні, особливо болючі, етапи в за ­ гальном у переслідуванні, я к е сплітається з нещ адним нищ енням ук раїн ськ ої культури, я к те ж укр аїн ськ о ­ го громадського, економічного й політичного ж иття. А ле спеціяльно болю чі етапи, я к символи, маю ть ок­ рем у вимову, і це саме вони насам перед притягаю ть у вагу до ф актів, я к і не мають п ри к ладів в історії лю дства. Н асправді в а ж к о зробити б у д ь -як і підсумки всіх ж ер тв, я к і вп ал и й падаю ть н а ш л я х у мучениц­ тв а впродовж ти х малощ о не 40 років! А ле взагал і м о ж н а сказати, що християнство ніде й ніколи не за ­ знало та к и х в а ж к и х ударів, я к саме на терені СССР; а в цілому ланцю зі переслідувань укр аїн ц і були перш і й н ай б ільш е ж орстоко потерпіли. Глибокий біль зам и кає нам наш і уста, а маєстат ж ер тви , принош еної в побож ній смиренності, стримує безпомічну скаргу розгубленого н арікан н я: це ж у смерті заповідь воскресіння, а перемога П равди ро­ ди ться тільки у терпіннях. Н іяк а ж е р тв а ніколи не зали ш ається даремною, тим більш е ж ертва, принесена в ім’я найблагородніш их почувань і най святіш и х пере­ конань. В еликі ж е р тв и вимагаю ть в ел и к и х діл.

137

І н аш их вчинків треба дослівно скрізь. М ож е дивує нас, що так мало відомо у вільному світі про варварства за залізною заслоною, і що тому так багато недовірливих Томів, мовляв, ва ж к о при ­ пустити, щоб подібне насильство діялося в X X сторіччі, Н ас болить, що події буваю ть часто свідомо затаю вані, а м овчазна Ц ер к ва с одночасно промовчуваною Ц ер­ квою, щоб тільки не сколихнути того ш тучно ви п л єк аного миру, за яким та к д у ж е туж и ть людство, стом­ л ен е двома світовими війнами. З а цих умов наш им основним завданням е сіяти святий неспокій і будити блаж ен н у тугу за П равдою й справедливим ладом, сколихую чи сумління. Н аш им завданням є усвідомити загрозу й злочинність «миру за всяку ціну». А загро­ за такого нерозваж ного миру послідовно випливає з усвідом лення тл а переслідування Ц еркви. Д ля зрозум іння тла переслідувань треба зваж ити, що сучасне ви нищ ування католицької Ц еркви на всіх те­ ренах, опанованих больш евиками, було попередж ене кривавим и ж ертвам и У країнської П равославної А вто­ к еф ал ії, — отж е православної, але н езал еж н о ї від М оскви, Ц еркви — (і саме з того погляду є дуж е ви ­ мовним ф актом спільна ак ц ія відзн ачен ня пересліду­ ван н я я к православної, так і к атол и ц ької Ц еркви). К о ­ ли в дальш ом у пригадати, щ о сучасне винищ ування больш евикам и Ц еркви — це логічне продовж ення ц ер ­ ковних переслідувань, стосованих царатом, тоді ясно випливає, що нам агана л ік від ац ія Москвою ук раїн ськ о ї Ц еркви, н езал еж н ої від московського п атріярха, є ви ­ явом російського ім періялізму. Той ім періалізм , який сьогодні опанував четвертину світу й третину лю д­ ського потенціялу і який поділив світ на дві частини, не спиниться в своєму безбожному поході. Щ об ці ф а к ­ ти н алеж н о усвідомити, не вистачає засобів поверхо­ вої пропаганди, але треба глибоких студій, я к і повин­ ні бути ініційовані ем іграціями поневолених народів, а насам перед українською еміграцією. Тому одним з н ай важ ли віш и х способів відзначити Т рагічні Р око ­ вини повинна стати окрем а наукова конф еренція, ор­ ган ізована українським и науковим и колам и в Европі 138

й п рисвячена виклю чно проблематиці переслідуваної Ц еркви. Подібні к он ф ерен ц ії мусять бути ініційовані в ш иршому, м іж народньом у засязі, а наш загал по­ дбати про своєчасну публікацію м атерінлів. Р а з опубліковані наукові м атеріяли стануть основою систематичних інф орм ацій для чуж и н ец ької преси чи доповідей для чуж инецького загалу. Т реба зм агати до здійснення пляну, щоб ми в цьому році доставили м а­ теріяли про переслідування Ц еркви дл я всієї некомуністичної преси в західньом у світі, а доповідями охо­ пили всі важ л и віш і місцевості країн, де ж и в у ть у к ­ раїнці. Ц ілком інш ий хар ак тер носитиме відзначення Р око­ вин в українськом у суспільстві, коли зваж ити, що ф а к ти переслідування наш ому громадянству добре ві­ домі і їх повторю вати чи насвіт.шовати не треба. Це саме — свідомість загрозливости ф а к т ів і зрозум іння поваги хви лини — довели до вияву наш ої солідарної постави перед обличчям нечуваного н асильства над свободою сумління. В сенаціональиий х ар а к тер акції засвідчую ть підписи, складені під цим зверненням в імені наш их Ц ерков, всіх наш их політичних сере­ довищ , всіх партій, всіх наукових, к ультурн и х і гро­ м адських установ. Треба надіятися, що раз виявлена н аціональна солідарність не обм еж иться до одноразо­ вої м ан іф естац ії наш ої однодуш ної постави, але що во­ на буде й на майбутнє ви явл яти ся в усіх засадничих справах, як і стосую ться наш ого релігійного й націо­ нального ж иття. Ц я солідарність додасть напевно сили наш им Б р атам на Р ідн и х Зем л ях чи на далеком у за ­ сланні, бо треба надіятися, що вістка про акцію відзн а­ чення Т рагічних Дат долине й до них на х в и л ях етеру. А більш е, н іж відомості радіомовлень, скріплять н аш их Б р атів одночасно правлені в один день С л уж ­ би Б о ж і в усіх закутинах, де тільки доходять у к р аїн ­ ські свящ еники на ем іґрації, зм іцнять наш і молитви за переслідуваних, повторені тисячами уст в одну й ту саму хвилину. С кріплені зразком геройських м учени­ ків і оновлені в молитві, ми з вірою в перемогу П рав­ ди підемо на боротьбу за ідеали християнської У кра139

їни, за відродж ення Бож ого слова й за відновлення Б ож ого Ц арства в У країні. Підписано в сімох країнах Західньої Европи, в ж ов­ тні 1955. (Бельгія, Великобрітаиія, Голландія, Еспапія, Італія, Н імеччина, Ф ранція, а тако ж П араґвай . — Разом 111 підписів — представників різних політичних і гро­ м адських установ і еередовиш.)

СПРАВЖНІ ПРЕДСТАВНИКИ УКРАЇНСЬКОГО РОБІТНИЦТВА В часи, коли ряд м іж народніх організацій все біль­ ш е н ам агається посередньо вп ли вати на м іж народне становищ е, є важ л и во, щоб у к р аїн ц і не зали ш ал и ся в ізоляції, тим більш е, що їхн ій голос щ е не достат­ ньо доходить до світової думки. Тому треба радіти, щ о україн ц ям вдалося здобути добрі позиції в деяких м іж н ародн іх організаціях, однією з як и х є М іж народня К о н ф едерац ія Х ри стиянських С индикатів (C onfé­ dération In tern atio n ale des S yndicats C hretiens), до якої н ал еж и ть і К он ф ед ер ац ія У к раїн ськи х В ільних П роф ­ спілкових О рганізацій (КУВПО). П редставники КУВПО, а головно його чільні діячі пп. Ів ан Попович з Ф ран ­ ції та Я рослав Пришляк з Б ел ьгії осягнули на цьому ф орум і в ж е чимало успіхів. Останнім їхнім успіхом є участь делегації КУВПО на Х ІІ-у К онгресі згаданої М іж народньої К он ф едерац ії, до я к о ї входили, крім згадан и х у к р аїн ськ и х син д и кальн и х д іяч ів , щ е се­ кр етар КУВПО п. Григорій Ощипко і п. О мелян Куш пета.

X II К онгрес М КХС відбувався від 12 до 15 грудня 1955 р. в А нтверпені. Н а ньому були представники з усіх європейських і заокеан ськ и х кр аїн та конти­ нентів. К рім організаційних справ, К онгрес розглянув пи тан н я політики повного забезпечення працею робіт­ ників та схвали в відповідне ріш ен н я в цій справі. У к р аїн ська делегація, серед я к о ї були два молоді економісти, в тому спеціяліст у п и тан н ях згаданої по140

літмки, займ алася, крім проф есійних справ, головно зм іцненням у к раїн ськ и х позицій на ф орум і МКХС, н ав ’язан н ям д ал ьш и х з в ’я зк ів з поодинокими націо­ нальним и делеґаціям и т а н ам агалася вплинути на р е­ золю ції, щоб вони віддзеркалю вали погляди у к р аїн ­ ців на міжнародню ситуацію і соціяльну політику х р и ­ сти ян ськи х синдикатів. Щ о позиції КУВПО є сильними, не п ід л ягає сумнімові, тим більш е, коли зваж и ти ф а к т, що X II К он­ грес прийняв резолю ції, в як и х виразно стверд ж уєть­ ся: М КХС «заперечує право виступати на м іж народніх кон ф ер ен ц іях та зборах, а головно в М іж народ­ ній О рганізації П раці, делегатам т. зв. проф спілок к р аїн з комуністичним режимом, у х ар а к тер і пред­ ставн и ків робітництва ти х країн, та ствердж ує, що ті делегац ії не є вільно вибрані і тому не є уповнова­ ж ен і виступати від імени робітників». Т ак о ж К он­ грес «потвердж ує свою солідарність з стремліннями хри сти ян ських синдикатів на чуж ині і визнає їх за сп р авж н іх представників я к поневолених, та к і ро­ бітників на вигнанні». Н а Конгресі в А нтверпені були особистості в висо­ кими проф есійним и та держ авним и стаж ам и і впли­ вами, я к і сягаю ть далеко поза проф есійні кола. У к ра­ їнці не лиш е використовували кож ну нагоду для роз­ мов з членам и М іж народньої Е кзекутиви, але й з різ­ ними особистостями, головно з представникам и П ів­ денної А мерики та А зії. К рім того затіснено зв’язк и з європейським и делеґаціям и. У країнці брали та к о ж участь в резолю ційній комі­ сії та вп ли вали на власти ву оцінку політичної ситуа­ ції. Бо, хоч М КХС є професійною організацією , все таки вона ж в аво ц ік ав и ться політичним розвитком подій, яки й відбивається і на соціальном у положенню та на м атеріяльном у стані робітництва. Генеральний секретар к о н ф ед ерац ії п. В аністендаль призначив у своєму звіті багато уваги політичному розвиткові в світі. З приємністю треба ствердити, що в резолю - ' ц ія х Конгресу комунізм не лиш е осуджено, але й зроблено пересторогу, щ о в теперіш ній ситуації мир­ ні

ного ро зв’язув ан н я кон ф л іктів, не зваж аю ч и па ідео­ логічні розбіж ності, не треба ані на хвилину забува­ ти про те, що «комуністичний погляд на людину та світ не м ож на поєднати з християнським розумінням гідности та волі людини і щ о в наслідок цього кому­ нізм і християнство стоять і стоятим уть діям етрально протилеж но до себе». Конгрес запротестував також проти «безперервного та часто насильного поневолен­ ня народів, опанованих комуністичними урядами». В резолю ціях є теж вислови сим патії до Ф ІТ К Р Е та за к л и к до братерської підтрим ки синдикатів на виг­ нанні. К іл ь к а н аведених уривків з резолю цій, а теж ф акт, що у к р аїн ц і трактовані на ф орум і М КХС на рівні з делегатам и дер ж авн и х народів, доводять, що участь україн ц ів у цій сильній світовій організації є в а ж л и ­ вим ф актором у наш ій боротьбі за національне і соц іяльне визволення. Г енеральний секретар С .Ї.З.С . у своєму звіті згадав про два основні ідеали, за як і бореться М іж народна К о н ф едер ац ія — авангард хри сти ян ськи х робітників: беззастереж н а вірність свободі синдикатів та бороть­ ба за ту свободу для всіх поневолених робітників, чим М КХС зб ли ж ається до у к р аїн ськ и х ідеалів. Тому п із­ нання, що ми не є осамітнені в наш ій визвольній бо­ ротьбі, але маємо через х ри сти ян ські синдикати м іль­ йони при ятелів, я к і нас підтримую ть у наш их зма­ ганнях, повинно додавати у к раїн ц ям д ал ьш и х сил до праці на чу ж и н і на користь наш ої Б атьківщ и н и . О. К.

ВЕЛ И К Е ДОСЯГНЕННЯ День 22 січня став цього року масово проклямовим в різн и х стейтах і м істах А мерики, я к «У країнський День». С вятк уван н я започатковано спеціальним и мо­ литвам и з нагоди Дня н езал еж н о сте У країни, що їх відмовили 19 січня 1956 р. в П алаті Р епрезентантів у В аш інґтоні о. монсеньйор М икола Б аб як, а в Сенаті 142

— митрополит У к раїнської А втокеф ал ьн ої П равосл ав­ ної Ц еркви в США І. Теодорович. С енатори і конгрес­ мени віддали честь українськом у народові та молилися за привернення йому волі і свободи, Отець Б аб я к провів в Конгресі таку молитву: «О, милостивий і л аскави й Б ож е, ми дякуєм о Тобі за безм еж ні благодаті, яким и Ти обдарував наш край і його народ, посеред як и х є такі, що втекли від нелю д­ ської тиранії колоніалізм у імперіалістичного російсько­ го комунізму і я к і тепер відзискали благодать свободи... П росвіти і веди, П рем удрий Бож е, наш и х відданих патріотів, наш их провідників, членів К онгресу і пре­ зидента США і допомож и їм сповнити в а ж к і обов’я з ­ ки їхн іх становищ чесно й уміло. Н аповни їх охотою до їх н іх діл завж д и давати перш ість добру наш ої к р а ­ їни й добру лю дства перед самим собою. Х ай вони по­ спіш ать досягнути цей всесвітній мир, як и й ш анус ж и ття, свободу і зм агання за щ астя-свободу релігії, свободу преси і свободу мирних зборів. З а Твоєю допомогою, Б ож е, хай вони принесуть нове ж и т тя українцям , я к і колись були цільні, та всім по­ неволеним народам; народам , як і тепер безпомічно кли ч у ть до людей волі з величезних тюрем, з-поза колю чих дротів. Сповни серця цих ам ериканських патріотів таким милосердям і поставою, щоб вони помогли відзискати д л я всіх людей уряди, що черпаю ть н ал еж н у владу від волі тих, над яким и вони правлять. Дай їм відвагу й мудрість боронити Богом надані п р ав а людства. Амінь.» Губернатори багатьох стейтів (П енсільванія, Н ью Д ж ерзі, К оннектикат, М еріленд і інш их) та посадники вел и ки х міст, я к Н ью -Й орк, Чікаґо, Ф іл а д е л ьф ія, Нюарк, Балтим ор, Д ж ерзі-С іті , Трентон, П ерт-А мбой та багатьох інш их підписали спеціяльно видані п р о к л а­ мації, в яки х, м іж інш им, сказано: ...тому, що волелю б­ ний укр аїн ськи й народ у ж е впродовж більш е три д ц я­ ти років переводить активний спротив російсько-ком у­ ністичному поневоленню..., тому, що 22 січня є річни­ цею у кр аїн ської Волі, тому, що дух національної єдно143

сти і иезалеж ности постійно ж и вий і міцний серед україн ц ів, я к і є дж ерелом надхнення д л я інш их поне­ волених народів — проголосили день 22 січня «У країн­ ським Днем», доручаю чи на в е ж а х м іських ратуш ів вивісити у к р аїн с ьк і си н ьо-ж овті прапори та одночасно за к л и к а л и всіх громадян з ’єднатись з україн ц ям и у відзн ачен ні цього свята молитвою, щоб в У країні була відновлена н езалеж ність, бо вільні лю ди всього світу цінять боротьбу у к раїн ц ів за їхню свободу. З ап очатко ­ ваний в ж е пару років тому рух ук раїн ськ ої зо р ган ізо ­ ваної громади в СІЛА, а головно У К К , за проголош ен­ н я «У країнського Дня» в СІЛА став у ж е дійсністю та здобутком. Т акі щ ирозм істовні п рок лам ац ії та поздоровлення губернаторів Г аррім ана (Нью-Йорк), М айнера (НьюД жерзі), Л ідера (П енсільванія), Рубінова (Конн) та бага­ тьох посадників м ільйонових міст говорять, що у к р а їн ­ ці в СІЛА маю ть вж е численних і ви зн ачн и х п ри яте­ лів. В Р іздвян ім Слові д л я у к раїн ц ів губернатор Г арріман (Н ью -Й орк) ск азав: «У країна має гарну спадщ ину й н ац іон альну культуру... Вона п ер еж и л а автократію монголів і царів, вона п ер еж и в е чорну й безбож ну ти ­ ранію Кремля...»

22 січн я ук р аїн ськ і прапори гордо повівали на ви ­ соких р атуш ах ам ериканських міст поруч дер ж авн и х прапорів СІЛА. Ц е все свідчить про те, що в Америці починає дозрівати свідомість про укр аїн ськ у правду та що в інтересі А мерики е мати на Сході такого со­ ю зника, я к У країна. З цього приводу по всіх м ісцевостях СІЛА, де лиш е зн аходяться українці, відзначено Січневі Роковини врочистими святкуванням и. Зокрем а та к а вели чн а і вд ала ім преза відбулася в Н ью -Й орку. В неділю 22 січ­ н я всі доми у к р аїн ськ и х товариств і установ були при ­ кр аш ен і українським и національним и прапорами, а в ц ер квах відправлено Б огосл уж ен ня в нам іренні у к р а їн ­ ського народу. Вечором у великій, наповненій вщ ерть залі «Феш ен інституту», відбулась академ ія, що її вл аш ту вав «Комітет Об’єднаних У к раїн ськи х О ргані­ зації! Н ью -Й орку». П ісля відспівання українського й 144

ам ериканського гимнів о. цротоігумен К огут ЧСВВ і о. м ітрат Весоловський- відчитали молитви. Вступне слово виголосив коли ш н ій старш ина арм ії У Н Р проф. Ю рченко, який, проан ал ізував історичні акти, згадав їх н іх творців та героїв-борців, що віддали своє ж и ття за січневі 1918-19 рр., березневі 1939 р. і червневі 1941 р. дорогі нам акти. З агал ьн о відспіваним «Не пора» закінчено Академію. Г. Ц-ій

ЗА ВОЛЮ УКРАЇНИ Українська маніфестація в Лондоні 18 к вітн я 1956 року, о годині 2,15 по обіді, на лон­ донському двірці В ікторія Стейш н великий рух. Це час, коли сюди маю ть п риїхати д в а висланники Мос­ кви. У країнці та к о ж ви й ш л и н а станцію і, прим істив­ ш ись у вигідному місці, розставили свої транспаранти, я к і п р и к у вал и увагу очікую чих на Х рущ ова і Б у л ґа ігіна англійців. З а три дні перед приїздом Х рущ ова і Б улґан ін а в усіх місцевостях, де ж и в уть ук раїнці більш ою к іл ь ­ кістю , роздано летю чки, що їх випущ ено з цієї нагоди кількістю 250.000 ш тук. А ле ось прийш ов день м аніф естації —- 22 к вітн я 1956. Н а дворі була гарн а погода. З усіх кінців Лондону йдуть і їдуть у к раїн ц і на Спікере Корнер, коло Марбл Арч, д е мас відбутися віче і зф орм ування м аніф есту­ ючого походу. Н а М арбл А рч і Спікере К орнер багато лю дей —■ англійців, ш отляндців, словаків, українців. В кіл ьк о х місцях у ж е говорять промовці — покищ о не укр аїн ц і, ал е інш і; їх промови н ав’язую ться д у ж е час­ то до справи перебування Б у лґан ін а і Х рущ ова в В єликобрітанії. У к раїнці стоять гуртками і говорять. їх пізнаємо по чорних опасках із синьо-ж овтою стріч­ кою на р ук авах , по чорних к р ав а тк ах та темних убраннях. М еш канці Лондону виявили досьогодні дуж е велику 10

145

стриманість з оваціями на честь «гостей». В більш ості вони мовчать, не захоплю ю чись ними, або гудять, ви­ словлю ю чи тим своє сп равж н є наставления. Година 3,05. Н а р у к авах к іл ьк ан ад ц ятьо х українців з ’явл яю ться синьо-ж овті опаски. Це впорядники почи­ наю ть свою роботу. Розійш овш ись по Спікере Корнер і М арбл Арч, вони скеровую ть усіх ук р аїн ц ів на пл о­ щу, де відбудеться віче. На місце віча вносять вінок і ставл ять його. З а вінком стаю ть чотири ж ін к и в н а­ ціон альн и х строях. За к іл ь к а хви ли н площ а довкола вінка зап овнена людьми. К ол и ми поглянули в бік брами, я к а веде зі Спікере К орнер на М арбл Арч, то не могли бачити нічого іншого, тільки голови людей. Віче почалось молитвою «Боже, ви сл ухай благання». П ісля м олитви проф . Дм. Л евицький, Голова У країн ­ ського Ком ітету у В еликобрітанії, відкрив віче, при ві­ тав у к р аїн ц ів і гостей. «Ми зійш лись сьогодні в цьому місці для того, ■ — говорив проф . Дмитро Л евицький, — щоб виконати покладене н а нас завдання: зам ан іф естувати перед зовніш нім світом волю ук р аїн ськ о ї нації до вільного, незалеж ного ж и ття, щоб ск азати цьому світові про ті страш ні злочини, щ о їх доконала М осква в У країн і рукам и Х рущ ова і Б улґан ін а, Вони, ці к р и ­ ваві к ати У країни, перебуваю ть тепер на цій вільній землі». Другим промовцем був полковник запасу англієць Брей. Його промову пробували переривати англійські комуністи вигукам и, але їх самі англійці прим усили з а ­ мовкнути. Третім говорив Оберон Герберт. Обидва про­ мовці звер тал и увагу англійців н а ф а к т боротьби у к р а ­ їн ської н ац ії за її н езал еж н ість, характери зую ч и при тому ролю Х рущ ова і Б улган ін а, я к к атів ук р аїн ськ о ­ го народу. Четвертим говорив словак, від імени сло­ вац ької групи. По закін ч ен н і в іч а зф о р м у вався похід, щ о руш ив у напрямі брами. П еред нами ви ш и к увал и сь комуністи і робили своє віче. А н глій ська поліція розіп х ал а їх к ін ь ­ ми на боки. Промовець зали ш и в трибуну, а українці повільним кроком руш или в напрям і виходу на О кс­ ф орд Стріт. П ри виході з брами розгорнено прапори та 146

транспаранти. Щ ойно тепер ц ік аві англійці побачили основний вміст і ціль наш ої м аніф естації. В игляд н а­ шого прапору їх зац ікави в. Ком уністи почали вигуку­ вати провокативні кличі. їх заспокою вала поліція. Р у х на вул и ц і завмер. П ерехож і, а їх було багато на хідниках, стали і звернулись обличчям до м аніф естую ­ чих. В р у к ах з ’яви л и сь ф отограф іч ні апарати. Ч астина п ер ех о ж и х заверн ул а і руш ила на рівні з чолом м ані­ ф естую чої колони хідникам и вдолину. П еред колоною їх а л и на кон ях старш ини англійської поліції. По бо­ к ах іш ли поліцисти, я к і контролю вали рух на вулиці і оберігали м аніф естую чих перед м ож ливим и несподі­ ванками. Помалу, кро к-за-к р о ко м , колона н аб л и ж ається в бік О ксф орд Ц іркус. а д а л і — П ікад ілле Ц іркус. Всюди повно людей. Всі читаю ть напис на перш ому тран сп а­ ран ті — «ВОЛЯ У К РА ЇН І!» П обачивш и наш прапор, люди скидаю ть кап елю хи і рясними оплескам и зустрі­ чаю ть нас. М іж ними завваж уєм о поляків, як і, за к ін ­ чи вш и свою м аніф естацію , залиш ились на хідниках, щоб зустріти нас. «Українци, українци» — чуємо з їх н іх уст. Чоло ко­ лони н аб лиж ається до П ам ’ятн и к а Невідомого Вояка, несучи прапор і вінок. П оліція стає довкола вінка, по­ кладеного попередньо Х рущ овим і Булґаніном , щоб ніхто його не скинув. Обабіч стоять репортери і ф о ­ тограф и. У країнський і словацький прапори хи ляться вниз. Голова У країнського К омітету скл ад ає вінок. За ним підходить одинадцятирічна д івчи н к а і склад ає к и ­ тицю квітів від словаків. Х вилина м овчанки, а потім з грудей двох тисяч у к раїн ц ів понеслися слова у к р аїн ­ ського національного гимну — «Ще не вм еола У країна»' П ам ’ятник, вінки і гимни м іж холодними м урам и бу­ ди н ків Б р ітан ської ім перії насуваю ть на душ у думний струм почувань. Дум ка лине в У країну. Ч и почують нас? Ч и знатимуть н аш і найдорож чі про те, щ о сьо­ годні в Лондоні у к р аїн ц і співаю ть цю найдорож чу і н айбільш скріплю ю чу душ у пісню, що нею в інш их обставинах ми звел и чувал и б постать Невідомого Во­ я к а серед людей, що нарівні з нами зн али б суть т а ­ кої хвилини?

10

147

В день м аніф естації певне число військової по­ л іц ії і поліції цивільної м ан іф есту вал и разом з н а­ ми. Вони стеж и ли за кож ним рухом, за кож ним сл о ­ вом промовців, за кож ним ж естом м аніфестую чих.

■Після за кін ч ен н я м ан іф естац ії оф іцер із С котлянд Я р ­ д у підійш ов до автора цих ряд ків і висловив своє за в в а ж е н н я з надзвичайної зорганізованости і дисципліни м аніф естую чих. «Це була м аніф естація, як о ї я не ба­ чи в н а п ротязі довгих, довгих .років», — ск азав він. «Вона була д уж е, д у ж е впливовою . В аш а зорганізованість, в а ш спокій і м овчазний марш , ваш і написи і к л и ч і говорили більш е за всяк і крики і зам іш ання. Я д у ж е дякую вам і баж аю багато успіхів». П риблизно такого змісту опінію висловив старш ина М етрополітен Поліс. І ц е зали ш ається покищ о я к слово від урядових чи н и ків у наш у сторону. Ц я м ан іф естац ія була першою, в я к ій брали участь групи і одиниці, я к і перед тим ніколи щ е не м ан іф е­ стували. Побіч себе йш ли бандерівці, м ельниківці, уердепівці, гетьманці, члени С У Б-у, члени СУМ -у і ОДУМ і ін. В перш их л а в а х іш ли Всечесні Отці обох у к р аїн с ьк и х Ц ерков. Іш ли чоловіки, ж ін к и і навіть діти. Б агато ж інок, маючи при собі м ал ен ьки х дітей, їх а л и підземкою попереду і дорогою виходили нагору та зу стр іч ал и м аніф естантів. Серед лю дей багато було таких, я к і їх а л и н а цю м а­ ніф естац ію по чотири і п ’ять, а то й більш е годин. Б а ­ гато з н и х п р и їх ал и у спеціяльно найм аних автобусах, а інш і прибули поїздами. У к р аїн ц і ви конали гарну і досить ш ироко за п л а н о ­ ван у роботу, продем онструвавш и перед двом а червони­ ми м осковськими сатрапам и — Б улґан ін ом і Х рущ овим — свою і всього українського народу волю до виборенн я своєї власної, ні в ід кого н езал еж н о ї У к раїн ської Самостійної Соборної Д ерж ави. І. Дмитрів

148

ОДНИМ Ф РО НТО М

Українці гідно виявили перед вільним світом свій протест проти московських тиранів В 19-20 чи сл ах «ПІП» ми подали перш е звідом лення наш ого спеціального- кореспондента про у к р аїн ськ у м аніф естацію протесту в Лондоні, проти відвідин Ан­ глії крем лівським и катам и — Б улґаніном і Х рущ овим. М ан іф естац ія в Лондоні не була єдиною. М айж е в к о ж ­ ному місті, де ж и в у ть ук раїнці в більш ом у скупченні, відбулися подібні виступи. М А Н ІФ ЕС ТА Ц ІЯ В ЛОНДОНІ В день приїзду Х рущ ова і Б у л ґа н ін а в англійців не видно було найменш ого захоп лен н я «гостями». Лон­ донці п ривітали їх із застереж енням , холодно, за вий нятком ж м ен ьки комуністів і їх поплентачів. А ле й останні не в и яв л ял и великого ентузіязм у. У країн ц і зустріли м осковських сатрапів по-своєму. К ульм ін ац ійним пунктом була протестаційна м аніф е­ стац ія поневолених М осквою народів в Лондоні 22. 4.

1956 р. Н е б ракувало т а к о ж м іж ними представників кольорової А ф рики. Л ондонська поліція в зя л а так о ж в м ан іф естац ії «численну участь»; у сяки й рух на ш л я ­ х у був здерж аний. Н а похід ч ек ал и в ж е на Т р а ф а л ь ґар сквер к іл ьк ан а д ц ять ф оторепортерів, ф іл ьм ови х операторів, радієвих коментаторів та к іл ь к а тисяч глядачів, я к і п ри вітал и колону ук р аїн ц ів рясними оплесками. М аніф естація була зф ільм ов ан а так о ж оператором ук раїн ськ ої експедиції н авколо світу, що в той час п еребувала в Лондоні. А нглійці вза гал і розчаровані візитою Х рущ ова і Б у лґан ін а. В пресі не появилась ані одна знім ка з п ри й н яття їх королевою . ,По Лондоні б л ук ал и групи червон и х м оряків і оглядали з роззявленим и ротами «капіталістичну столицю». В П ортсмут були відкриті д л я них спеціяльні м агазини з різним и п ам ’яткам и ' та речам и щоденного вж и тку. А ле пам ’я тк и слабо роз­ ходилися. Н атомість масово розкуплено одеж у, пан ­ чохи тощо. В. Д. Д еблянський 149

В ЛЕСТЕРІ Виступ у к раїн ц ів у Л естері вперш е був спільним виступом усіх громадян, без різниці політичних пе­ рекон ан ь і віровизнання. Зібрані громадяни після Б о ­ гослуж ен ия зф орм ували сь на вулиці Л емінґтон в по­ хідну колону і та к пройш ли вулицям и м іста до залі К ооператив Лол. П ерехож і з цікавістю придивляю ть­ ся до ж алібного походу та читаю ть транспаранти: «У країна бореться за свою незалеж ність!», «Брітанці! Н е забувайте за своїх приятелів за залізною засло­ ною!», «Домагаємося Н ю рнберзького процесу над крем ­ лівськи м и злочинцями!». В іче в ід к ри ває М. Л учка. Голова президії П. Ґош ко про­ мовляє англійською мовою та просить вш анувати пол ягл и х борців і ж ертЕ и больш евицького терору однохвилинною мовчанкою. В ідтак він просить до слова др уж и н у колиш нього члена Б рітанського П арл ам ен ­ ту п. Б овер. Д оповідачка наголош ує в ел и к е значення м ан іф естац ії такого роду та ділиться з присутніми своїми гіркими враж ен н ям и з поїздки по СССР, яку вона зробила п ісля другої світової війни. «Ви м аєте багато п ри хи л ьн и ків серед брітанського народу. Вірю, щ о вж е недалеко той час, коли ви зм о­ ж ете вернутися до рідної батьківщ ини», — таким и словами кін чає свою доповідь п. Бовер. З черги виступає к ан ц л ер Колліс. Він х ар а к тер и ­ зує невдачі у к раїн ськ и х ви звольн и х зм агань 1918-21 років та розглядає найновіш і часи історії У країни. Я к добрий промовець і зн авец ь у к р аїн ськ о ї справи, він влучно зм альовує і вірно інтерпретує р ізн і події: голод в 1932-33 рр., вбивства в Вінниці тощо. В кін ц і пром овляє та к о ж англійського мовою допо­ відач з Лондону п. Ц имбалістий. П ісля його доповіді присутні схвалю ю ть резолю ції, в я к и х протестую ть проти загар б ан н я М осквою У країни, проти терору і геноциду, проти потоптання п р ав а народів і людини. І. Клюн В М А Н ЧЕСТЕРІ П ротестаційна м ан іф естац ія в М анчестері відбулася в ж е п ісля від’їзду м осковських агентів з Англії. В цей, 150

до речі похмурий, день, появилися на ву л и ц ях М ан­ честеру у к раїнці з цілої округи. Б агато прибули ок­ ремими автобусами, інш і поїздами, автам и тощо. В перш ій годині біля українського дому СУБ почав ф орм уватися похід. П онад дві тисячі україн ц ів прий­ ш ли з численними транспарантам и до п ам ’ятн и к а Н е­ відомого В ояка до П ітерскверу, щоб покласти вінок. Похід очолю вав великий український поапор, що йо­ го ніс одягнений в козац ьки й стрій Романівський. За прапором дві дівчини в народніх одягах несуть вінок. Серед учасників походу видно різного віку людей: молоді хлопці й дівчата, старш і ж ін к и й чоловіки, підлітки, м атері з дітьми на руках. Всі прийш ли з а ­ протестували проти найбільш ого ворога У країни і лю дства — М оскви й її сатрапів. Від пам ’ятн и к а всі організовано перейш ли до ве­ личезної залі «Дінзґєйт» на віче. З балькопу понеслась пісня: «Гей, нумо, браття, до зброї», — у виконанні хору «Гомін» під керівництвом Я. Гордія. П оручник В аш кович відкриває віче короткою промовою. В ідтак ще одна пісня і на сцену виходять члени П резидії — представники громадських і політичних організацій. Головну доповідь виголосив П. Ш ебець. П о-англій­ ському говорив сот. К а л и т о к , а відтак після рецитації Д яченка говорив щ е учасник перш их визвольних зм агань М. Р асвський. П еред відчитанням резолюції, що її присутні сх в ал и л и гучними оплесками, висту­ пає щ е раз хор і деклам атор Семенюк. Л. Тисячний В БІРМ ІН ҐГА М І До Б ірм інґгам у прибули кати У країни 22. 4. 1956 р. Ми п р и їх али туди з Волвергамтону, в к ількості де­ в ’яти осіб, маючи з собою ш ість транспарантів з н а­ писом англійською , українською та російською м ова­ ми. Н а вули ц ях м іста ми побачили авто з мегафоном, я к е виголош увало антиком уністичні кличі. Коло д в а­ н адцятої години коло летовш ца п очала збиратись пуб­ ліка. Ми розділились на дві групи і зам іш алися з з а ­ хованими транспарантам и м іж публіку. Все таки ж у рн алісти за в в а ж и л и нас і поцікавилися нашою ак 151

цією. Ком уністи натомість кидалися на нас, але ан ­ глійська публіка стала в наш ій обороні і висунула нас на самий перед, а ж коло поліційного кордону. Р озум іється, ми незабаром були оточені поліцією, що в в аж а л и на нас, щ об ми не ки н ули ся на больш евиків. Н аш і протибольш евицькі транспаранти больш еви­ к и таки прочитали, бо стали я к р а з проти них. Т. Могилепнч В П РЕСТО Н І Громада П рестону зап ротестувал а проти больш еви ц ьки х катів політичним вічем. 21. 4. 1956 р. зібра­ лись усі у к раїн ц і та д еяк а к іл ьк ість англійців до зал і англійської К атол и ц ьк ої А кції. До президії з а ­ прош ено та к о ж представників К атолицької А кції Л. Б ар о н а та Дж. Гопкінса. Доповіді виголосили М. Вой­ тович (по-англійському) та А. Т исячний (п о-ук раїн ­ ському). С хвалений протикомуністичний меморандум передано пізніш е двом консервативним послам з П рес­ тону та галові міста. В Ш ОТЛЯНДП Щ е к іл ь к а ти ж н ів перед приїздом Х рущ ова і Б у л ганіна у к р аїн ц і в Ш отляндії відбули по всіх більш их скуп чен н ях прилю дні зібрання, на я к и х після корот­ ки х доповідей схвалено відповідні резолю ції. Н а збо­ р ах виріш ено та к о ж провести 18 к вітн я цілоденну голодівку та працю вати цілий день в ж ал ібн ій мовчан­ ці, носячи на лівій руці чорні опаски. 22 к вітн я 1956 р. всі у к р аїн ц і в Ш отляндії, крім участи в С луж бах Б о ­ ж и х , зібрались в Едіибурзі, щоб взяти участь в М а­ рійському Б огослуж енні, як е було відправлене в наміренні М овчазної Ц ер к ви і правдивого миру в світі. Зао щ адж ен и й гріш з цілоденної голодівки виріш или скласти на ф онд видання і розповсю дж ення ін ф о р ­ м ативної к н и ж к и про Е арварське переслідуванн я і у к р аїн ськ и х Ц ерков. 10 к вітн я відбулось протестаційне зібран ня в Едінбурзі, а 16 к вітн я — в Ґлясґов. Ці зібран н я були організовані Ш отландською Ліґою, а патронат перебрало ш отл ян д сько-п ол ьськ е товириство. Е кзек ути ва окруж н ої ради СУБ активно допо152

м агала в організаційній роботі. У к раїн ська справа бу­ л а гідно репрезентована на обох зібраннях. Серед промовців був, м іж іншим, так о ж вид авець сатирич­ ного ж у р н ал у «Панч» М. М аґґерідж . Н а зборах сх в а­ лено резолю ції, в я к и х вим агається: якнайскорш ого звільн ен н я в СССР м ільйонів запроторених в ’язнів, припинення релігійного переслідування; переведення вільн и х виборів та відновлення поневоленими народами їх н езал еж н и х прав. Під час зібрань у к раїн ц і розпо­ всю дж ували свої протибольш евицькі летю чки. Б день голодівки на у к раїн ськ и х народніх домах та приватних х ат ах були вивіш ені ук р аїн ськ і прапо­ ри з чорними стяж кам и.

22 квітн я 1956 р. Ш отляндська Ієр ар х ія доручила б у л а відправити в усіх ц ерквах Б огосл уж ен ня в наміренні М овчазної Ц еркви. У країнці виготовили були з ц ієї нагоди спеціяльну летю чку з ілю страціям и та інф орм аціям и про у к раїн ськ у ц еркву і розіслали до всіх церков та м анастирів. В Е дінбурзі ук раїнці після свого Б огослуж ення взя л и участь в польському, де були відмовлені м олитви в у к раїн ськ ій мові. Ректор польської місії отець д -р Р. Бомбас у своїй проповіді згад ав так о ж переслідування Ц еркви в Україні. В україн ськом у М арійськом у Богослуж еині, що від­ п р авл ял о сь в одній з найбільш их ш отланд ських ц ер ­ ков, взяло участь поваж не число п ол яків і литовців з своїми душ пастирам и та понад 700 ш отляндців. Це була дуж е зворуш лива хвилина, коли перед престо­ лом стали три представники п о н є е о л є і і и х Москвою народів — свящ еники литовські, польські й у к р аїн ­ ські. З проповіддю виступив відомий проповідник і п р и ятел ь українського народу Високопреподобний о. Х рісті С. І. П РИ ЄДН А ЛИ СЬ ДО ПРОТЕСТУ До протестаційної ак ц ії в А нглії приєднались т а ­ к о ж у к р аїн ськ і като л и ц ькі Ієр ар х ії в К анад і, виси­ лаю чи до прем’єра їд ен а прохання, щоб він дом агав­ ся від Б у л ґа н ін а і Х рущ ова звільн ен н я з в ’язниць концтаборів та засл ан н я ієрархів і духовенство ук р а153

їн сько ї К атол и ц ьк ої т а ук раїн ськ ої П равославної Ц ерков. Т елеграм у підписали: В асилій Л адика, А рхиепископ Вінніпегу, Єпископ Н іль С аварин, Е к зар х Едмонтону, Єпископ Ізидор Б орецький, Е к зар х Торонто, Єпископ А ндрей Роборецький, Е к зар х Саскатуну, Єпископ М аксим Германюк, А постольський А дм іністратор Він­ ніпегу. *

О кремий меморандум ви слали до їд ен а так о ж А ме­ р и к ан ськ і П ри ятел і А БН . В меморандумі вони зв е р ­ таю ть Іденові увагу на ц іл ь м осковської політики та пропоную ть уряд ові В еликобрітанії обстоювати прин­ цип сам овизначення народів, підтрим ати поневолені Москвою народи в їхній боротьбі за самостійність та виразно ви явити своє непогодж ення з російським п а ­ нуванням над країн ам и та народами, що м али свою держ авн ість. М еморандум підписали представники бі­ лорусів, болгарів, хорватів, естонців, м адярів, лотишів, литовців, словаків, словінців, туркестанців та українців.

ПРИЯТЕЛІ АБН В ЧЇКАҐО ПРОТЕСТУЮТЬ У кр аїн ська С таниця А м ериканських П риятелів А БН в Ч ікаґо, готуючись зустріти м осковських «духовииків», ви д ал а спеціяльні листівки, закл и каю ч и громадянство міста й околиці в зя ти участь разом з п редставникам и інш их національностей у протестаційпій м ан іф естації, вл аш тованій 1 ч ер вн я 1956 року Інтернаціонального Радою Х ри стиянських Ц ерков у США. «М осква зн и щ и ла у к р аїн с ьк е духовенство, як, напр., М итрополита УАПЦ В асиля Л ипківського, — читаємо у згаданій листівці. — Л ьвівського А рхиєпископа Йоси ф а Сліпого (намісника М итрополита Ш ептицького) засл ал а н а к аторж н і роботи та окаліченого і хворого тримає дал і в таборах Сибіру. К рем л ь зн и щ и в 26 154

у к р аїн ськ и х православних єпископів та 11 єпископів у кр аїн сько ї К атол и ц ької Ц еркви. Р озстріляно тисячі свящ ен и ків обох Ц ерков, м онахинь, м онахів та м іль­ йони вірних. «Москва зак р и л а всі православні і като л и ц ькі у к р а­ їн ські духовні семінарії, ти сячі церков перетворено на музеї безбож ництва, комуністичні клюби, кінотеатри чи просто на зб іж ж ев і магазини. «В парі з цілковитою ліквідацією свобідного рел і­ гійного ж и ття в У країні та інш их д е р ж а в а х больш еізицька М осква ш тучно насадила свою «казьонну цер­ кву» як сл ухняне зн арядд я терористичної к рем лів­ ської кліки . Тепер представники цієї ц еркви під про­ водом якогось м итрополита Н іколая п р и їж д ж аю ть до Америки, щоб ш ирити тут облуду і лицем ірну пропа­ ганду про так звану релігійну свободу в Советському Союзі. «Тому ми всі, що зазн ал и стільки ш коди і переслі­ дувань у церковно-релігійном у ж итті, протестуємо р а ­ зом з іншими народам и проти допущ ення т а к званої церковної совєтської делегації до А мерики. «Ми стверджуємо, що московські ієрархи ніколи не підносили голосу протесту проти переслідування Х ри­ стової Ц еркви та її духовенства і вірних. «Ми ствердж уємо, щ о ієрархи м осковської церкви співпрацю ю ть з деспотичною комуно-больш евицькою владою. «Ми стверджуємо, що пактуван н я духовенства в іл ь ­ ного світу — зокрем а ам ериканського — з к рем лів­ ськими церковним и делегатам и морально послаблює християн за залізною заслоною і в наслідок цього вільний західній світ м ож е втратити своїх природних С іИ О З К И К І В у боротьбі з комунізмом. «Тому вітаємо здорову акцію А м ериканських Ц ер­ ков і їх духовенства та вірних, що протестую ть проти співпраці з комуністичною безбожною церквою та проти допущ ення її делегатів до Америки, бо лиш е пілі.па і н езал еж н а ц ер к ва свободолюбних народів Мне право відвідувати вільн і церкви у вільном у світі. «Домагаємося звільн ен н я з концтаборів і повороту

І

155

на рідн і зем лі запроторених єпископів та свящ еників і всіх п о л ітв’язнів. «Домагаємось повернення всього пограбованого м ай­ на у к р аїн ськ ій Ц еркві та Ц ерквам усіх інш их народів. «Вільна ук р аїн ськ а Ц ер к ва м ож е існувати тільки у віл ь н ій н езал еж н ій У к раїн ській Державі.»

ЯК

НЬЮ -ЙОРК «ВІТАВ» московського «МИТРОПОЛИТА» (Власна кореспонденція з Нью-Йорку)

2. червн я 1956 р. представники різн и х національно­ стей в Н ью -Й орку м али нагоду «привітати» «дорогих» гостей — м осковських «духовників», щ о на чолі з «мит­ рополитом» Н іколаєм К рутицьким в числі вісім осіб прибули до США на десятиденні відвідини на запро­ ш ен н я Н аціональної Р ад и Ц ерков у США. Слід відмітити, що у к р аїн ц і були ініціаторам и і про­ моторами в організуванні протестаційпої демонстрації. Ч лени визвольного ф рон ту — СУМА, ООЧСУ, АБН. П А БН А , Т -в а У к р аїн ськи х П ол ітв’язнів, Т -в а б. В о я к іе УІПА, Т -в а Студентів. СВУ забравш и з собою таблицінаписи та ам ериканський і у к раїн ськ и й національні прапори, приватним и автам и і таксівк ам и ви їх ал и на летовищ е А йдлвайдл, бо згідно з одерж аним и інф орм аціями, «гості» мали п риїхати до Н ью -Й орку о год.

9,45 рано. Щ е надовго перед означеним часом н а летовищ і зібрались представники поневолених Москвою народів, я к і рівно ж принесли з собою відповідні таб­ лиці чи транспаранти. К рім ук р аїн ц ів були щ е групи: білоруська, литовська, лотиш ська, естонська, болгар­ сь к а і м адярська. У країнці творили найсильиіш у групу з найбільш им числом табл и ц ь-н ап и сів і єдині мали прапори. Всі групи м али в ж е наперед приготовані л е ­ тю чки, друковані англійською мовою, я к і роздавали п р и їж дж аю ч и м чи від’їж дж аю ч и м н а летовищ і лю дям. В ж е н а летовищ і, учасників протестаційної дем острації зу стр іл а перш а несподіванка: вони довідалися, що 156

планований приїзд делегації на год. 9.45 ранком з не­ передбачених причин відкладений на год. 2,20 по по­ лудні. Невідомо, чи ц я «непередбачена» зм іна часу приїзду була в ж е наперед передбачена, чи справді по­ гана погода над океаном була цьому причиною, одна­ че ця зміна прибуття л іт а к а цілком не впли н ул а на зм і­ ну постанови учасників дем онстрації і всі вони за л и ­ ш ились терпеливо ж дати. Та це не була едина зміна в п л ян і прибуття л ітака. П ісля неї були щ е дві: на год.

2.40 і щ е на год. 3.00 ПО' полудні. Щ е зр ан ку учасники протестаційної демонстрації, ви­ ш икувавш ись із своїми написами, п роходж увались спо­ кійно хідником перед виходом з митного уряду л е товищ а.

■ Ц ік аві репортери ам ери канських часописів, радіо і телевізії ж в аво зац ікави л и сь цією демонстрацією, ф о ­ тограф ую чи, фільмугочи та розпитую чи про її ціль, кіл ьк ість учасників та відписую чи собі гасла, випи­ сані н а поодиноких таблицях. А написи ці були про­ мовисті: «Хто з-п ом іж вас є тайний аґент?», «Б олы певи ц ькі ц ер к овнослуж ителі — це агенти МВД«, «Лише дураки п овірять вам, а зрадники підтримую ть вас!», «Припиніть терорі і релігійне переслідування в У кра­ їні! «Геть звідси, слуги сатани!», «Геть з Америки! Ви зн ищ или тисячі єпископів, свящ еників і мільйони вірних!», «Не вірте вовкам в овечій ш кірі!», «Стере­ ж іться ф а л ь ш и в и х пророків!», «Визволення, а не коекзистенція!», «Б ереж іться „Троянського к о н я ” !», «Аме­ рико, прокинься!», «Звільніть українського митропо­ лита Й оси ф а Сліпого!», «В Совєтському Союзі немає християнської Ц еркви, там є лиш е зн ар яд д я МВД, к е ­ роване митрополитом Ніколасм!», «А мерика не К орея — тут наїзд нем ож ливий!», «Ви не обдурите нікого своїми рясами!», «Ю да чесніш ий за вас — він повісив­ ся!» та багато інш их. Б у л и й вел и кі ілю страційні к о ­ льорові таблиці, м іж ними одна спільна естонців, лотиш ів, литовців і україн ц ів. Дощ, як и й з перервам и падав цілий день, не з л а ­ мав волі п ік етувальників. Сотні ам ериканців і ч у ж и н ­ ців, я к і того дня знаходились на летовищ і, мусіли 157

звернути свою увагу і зац ікави ти ся демонстрантами, а летю чки, роздавані всім перехож им , втаєм ничували їх про ц іл ь демонстрації. М ісцева ам ериканська пре­ са подас, щ о при кріп л ен а до летовищ а дл я втриму­ ван н я п орядку поліція, була підсилена міською умундированою і неумундированою поліцією. Н ар еш ті прийш ла і 3 -тя година по полудні, але «гостей» все щ е не було. А ж нареш ті о год. 3,25 при­ їхали. Т а це щ е не означало, що вони за р аз вийдуть нам назустріч. Довгі як ісь ф орм альності, звідом лення д л я преси й оф іційні при й н яття еемичленною деле­ гацією Н аціональної Р ади Х ристових Ц ерков в США, очоленою о. д-ром Ю дж іном Карсоном Блейком , го­ ловою Ради. (Д-р Б л е й к був головою д ев’ятичленної ам ери канської групи церковних діячів, я к і відвідали Совстський Союз 11-21 березня 1956 р.). І ось коло п ’ятої години по полудні пролунало: «вж е йдуть!», і в супроводі поліції вийш ли чотирма окремими гру­ пами «митрополит» і інш і співучасники делегації р а­ зом з ам ериканським и господарями. Н азустріч їм спон­ танно пронеслися в повітрі «привіти», висловлю вані різним и мовами: «Ґанґстери!», «Вбивники!», «Раш ен спайс!», «Де е к ард инал М індсенті?», «Де с у к р аїн ­ ський м итрополит Сліпий?», а та к о ж різке, голосне: «фуй!» і сеист ; в повітря полетіли летю чки, я к і учас­ ники дем онстрації встигли в ж е поналіплю вати до авт, що ж д а л и саме перед будинком на гостей.

1 це повторю валося чотири рази, при появі к ож н о ї групи «гостей». Один з членів м осковської делегації, не зрозум івш и, в чому справа, привітно зам ах ав був р.укою, м овляв, «здраствуйте, д а р аґії соотєчествєннікі!», ал е відразу спохватився. Я к подаю ть місцеві ам ери канські часописи, разом з «митрополитом» Н іколаєм п р и їх ал и щ е та к і особи: «архиепископ» М ихаїл С лавніцкий з Ленінграду, проф. В ладім ір Т лізін з м осковської теологічної семінарії, «архиепископ» Я н К іівіт з Т ал л ін а (Естонія), «архие­ пископ» Ґустав Туре з Р иги (Латвія), вірменин «єпис­ коп» О ваннесияц та євангелики-баптисти А лексей К а р ­ пов і А лексей А ндреев. Далі, згідно з пресовими по158

ш'домленнями, м осковські «гості» від ’їх ал и Д О Г О Т 0Л Г О «Вальдорф-А сторія» в Н ью -Й орку. Щ е т а к и в обід в суботу, місцеві нью -йоркські радіостанції подали відомості про зібраних па леговищі демонстрантів. Н едільні числа «Н ью-Й орк Таймз», «Н ью -Й орк Гералд» те ж н аписали про це.

МОСКОВСЬКІ «КУКУРУДЗЯНИКИ» І ЯПОНСЬКІ ВИШНІ В ДІТРОЙТІ З а к и почнуть л ітати літаки, я к і за пропозицією през. А йзенгауера, м али б поробити знім ки з території СІНА і СССР, м осковський партнер вж е висилає свої деле­ гації, з «кукурудзою» вклю чно, я к і ходять, плаваю ть, їзд ять і літаю ть по просторах А мерики. їзд я т ь усюди, куди тільки їх душ а запрагне. Якщ о ам ери канські про­ відники відрадж ую ть їм відвідувати як усь околицю, бо там немає нічого цікавого, зокрем а ж немає к у к у ­ рудзи, м оскалі бунтую ться, мовляв, їм обмежую ть сво­ боду руху. В А мериці їзд ять вони гурмою або розділю ю ться малими гурткам и і «всевидюче» м осковське око ф о то гр аф ує все і всюди. О дна групка, складена з «Міністра» М ацькевича, А лександра Є ж евського і Н ік о л а я Б агач а (останній, щоб здобути прихильність і довір’я ам ериканців, підкреслю є, щ о він «юкренієн») при гн алася в Дітройт. К оли представники преси по­ ставили М ацькевичеві питання, чим зац ікави в їх Д іт­ ройт, він з глумом відповів, що хоче оглянути в Д ітройті... японські виш ні. П ри цьому вдав ж а р ту н а і до­ дав: «Але бути в Д ітройті і не бачити Ф орда, все одно, щ о побувати в Р им і і не бачити Папи». І коли ці ж а р тів л и в і московські «кукурудзяники» відм овляю ться через «брак часу» засісти при преба­ гатому ф ордівськом у столі до щ едрої ам ериканської гостини, а ходять і, ходячи, переш укую ть все «цікаве», то ам ер и к ан ськ а преса переконана, що вони е під в е ­ ликим вр аж ен н ям розви тку ам ериканської промисловости». Щоб переконати ам ериканців, що це та к справді, пан «міністер» сідас до «Континенталю», найновіш ого 159

аЕта Фордового випуску, якого ам ериканська публіка щ е й не бачила; і ніби захоплений цим «чудом», про­ бує переїхатися. П ри тому ж він все «оглядає», бо Ф ордові конвеєри здібні випускати з прецизністю не лиш е «Континенталі», й інш і автомаш ини, але вміють та к о ж вип ускати і речі, потрібні дл я війни. Та про це ам ериканські ж у рн ал істи забули. Б о вони мило вр аж ен і великою цікавістю московських го­ стей... яп онським и виш ням и, ЩО' їх вирощ ує Форд. Ці ж ур н ал істи ш кодували, що гості не м али часу п ол а­ сувати хим ерним и здобуткам и ам ериканської кухні, вклю чно з риж ом , запареним коньяком. А ле гості спро­ моглися самі себе обслуж ити. Зам кн увш и сь в п ри зн а­ чених їм пиш них апартам ентах, забавл яю ться вони по-рідпому. П ісл я такого «гуляння» добродуш ні ам е­ р и к ан ськ і вл асн и к и в іл л не знаю ть, я к позбутися одурманюючого «запаху русского духу», «сельодки» і «водкі» і по відході «гостей» ви ставл яю ть поваж н і р а ­ х у н к и за кош товну хатню обстановку, я к а зн и к л а р а­ зом з відходом «дорогих гостей», я к це було у ви­ п адку м осковської диплом атичної місії на святкуванні 10-річчя ОН. Справді після від’їзду «гостей» з Дітройту щ е не ч у ­ ти, чи вл асн и к и розкіш ного готелю «Статлер» мають як ісь претенсії до них. П ро те, ск іл ь к и дечого «інш о­ го цінного» ви в езл и ті «гості» з такого центру великого промислу, я к Дітройт, не має т е ж ніякого н ат я к у в аме­ р и к ан сь к ій пресі. А про це ук р аїн ц і Д ітройту саме при ­ гад ували ам ериканцям в час перебування м осковської делегації. Вечором того дня, коли п р и їх ал и м осков­ сь к а делегація, довга колона автомаш ин, як и м и к ер у ­ вал и українці, почали поволі к р у ж л я т и перед ф рон то­ вим входом готелю «Статлер», в яком у приміщ ено «до­ рогих гостей». Н а автом аш инах вміщ ено коло 40 поло­ тен з відповідними написами, я к і ін ф орм ували ам ери­ кан ц ів про те, хто такі ті висланці К р ем л я і з яким завдан н ям п р и їхали вони до А мерики. М іж інш им н а ­ писи говорили: «Підступ, брехня, підлість і хитрість — то зброя Московії», «Відкрийте залізн у заслону, і по160

бачите пекло на землі», «У країна — природній союзник Америки» і інше. Ш ляхом усної інф орм ації цікавому гуртові репорте­ рів і п ер ех ож и х передавано про те, я к К рем л ь вико­ ристовує добрі нам іри А мерики, з якою ціллю н а їж ­ дж аю ть зграї всяк и х м осковських місій і т. д.

ЗАЯВА ПРОВОДУ ЗАКОРДОННИХ ЧАСТИН ОРГАНІЗАЦІЇ УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛІСТІВ з приводу національно-визвольної боротьби в М адярщ ині Героїчне повстання М адярського Н ароду проти по­ неволення московським імперіалізмом, комуністичною системою і протинароднім реж имом в и к л и кає подив, глибоку пош ану й правдиву симпатію в цілому світі. Всі люди і народи, я к і цінять свободу й героїчні зм а­ гання в обороні високих національних і вселю дських ідеалів, стоять серцем і душ ею по боці м адярських ре­ волю ціонерів. Висловлю ю чи та к і ж почуття українського народу й зокрем а його національно-визвольного револю ційного р у х у — О рганізац;я У країн ськи х Н аціонаїлісіів й У кра­ їн ської П овстанської А рмії — П ровід Закордонних Ч астин ОУН ш ле П роводові м адярської національнови звольн ої револю ції, всім її героїчним Б орц ям і ціло­ му хороброму М адярськом у Н арадо і полум'яний д р у ж ­ ній привіт і братерські побаж ання ш видкої перемоги і повного визволення М адярщ ини. М осковський загарбницький ім періалізм і його ти р а­ н ія у сучасній найж орсгокіш ій ф орм і больш евизму с см ертельним ворогом я к М адярщ ини, та к і У країни та всіх волелю бних націй. М адярський Н арод своїм усе­ народним повстанням відкидає ленінсько-сталінський комунізм, як и й своїми основними залож енням и, а щ е більш е своєю практикою та методами т а к о ж і в М а­ дярщ и н і в и яв и вся нищ івною тиранською системою. Ком уністичний реж им і партія в М адярщ ині, як і в усіх опанованих больш евизмом країн ах , сповнюють 161

ролю м осковсько-больш евицьких експозитур д л я ви­ зи ску і поневолення власних народів. Вони нам агаю ть­ ся знищ ити релігію, ви корін и ти з ж и т тя народів х р и ­ сти ян ські правди і закони, розкласти і розбити родину, тоталітарним, суспільно-економ ічним , політичним і ду­ ховим закріп ачен н ям лю дини перетворити всі народи на безвольних раб ів крем лівської ти ран ії та оволодіти цілим світом. В и звольна боротьба кож ної нації проти московського ім паріялізм у й ком унізм у е спільною справою всіх во­ лелю бних народів. К ож н е пош ирення і закріп л ен н я п ан у ван н я больш евизму в буд ь-як ій к раїн і є втратою д л я волелю бного світу, а к о ж н а перемога будь-якої н ац ії над ворогом всього лю дства наб л и ж ає перемогу свободи, правди і справедливости в усьом у світі. Свідомість Ц ІЄ Ї ІС Т И Н И П РО ' неподільність протибольш еви ц ької боротьби з а п равду і свободу та братерські почуття до ви звольн и х зм агань сусідньої М адярщ ини ви кл и каю ть гар яч е б аж ан н я ук раїнського револю цій­ но-визвольного р у х у причинитися як н ай б іл ьш е до пе­ ремоги м адярської н аціональної револю ції і до повного ви зво л ен н я М адярщ ини. В заєм на підтрим ка і допомога у спільній протибольш еви ц ьк ій боротьбі найуспіш ніш е здійсню ється тим, щ о к о ж н и й народ п родовж ує і своєчасно посилює свою вл асн у боротьбу на своєму ф р о н т і П ротибольш ев и ц ьк а боротьба українського револю ційного р у х у вим агає всецілого зосередж ення і найбільш ої напруги вс іх його сил. У к р аїн сь к а ви зв о л ьн а боротьба, я к а від другої світової війни прояви л ася най си льн іш е в ф орм і револю ційно-політичних і м ілітарн и х дій О рганізації У к р аїн ськи х Н аціоналістів й У к раїн ської П овстанської Армії, н е зваж аю чи на н ай в аж ч і ж е р тв и і байдуж ість зах ідн іх д ерж ав, п родовж ується далі. Вона, спільно з протибольш евицьким спротивом інш их народів, та к о ж у вем икій м ірі спричинилася до внутріш нього зах и тан н я больш евизм у і до залам ан н я його безоглядного ста­ лінського курсу. М адярщ и н а н е є осамітнена ,в своїй героїчній боротьбі! Д альш е посилення револю ційної боротьби У к раїн и й інш их народів, я к відгук на м адяр162

ську національну революцію, зв,’я ж е больш евикам руки в їх н іх нам аган н ях її розгромити. О рганізація У к раїн ськи х Н аціоналістів звертається до вояків тих частин совєтської армії, я к и х больш е­ ви к и кидаю ть на: поборю вання м адярського повстання з закли ком н е ви кон увати ганебних больш евицьких наказів, не вою вати проти м адярських борців за волю, а навпаки, подавати їм всебічну допомогу, переходити на бік повстанців і в їх н іх ряд ах боротися проти боль­ ш евизм у за волю народів і .людини. Закордонні Ч астини О рганізації У к раїн ськи х Н аціо­ налістів заявл яю ть свою солідарність і підтрим ку усім починам і акціям , я к і мають н а м еті моральну, полі­ тичну, м ілітарну і в с я к у інш у допомогу визвольній револю ції М адяріцини. Закордонні Ч астини О рганізації У к раїн ськи х Н аціо­ налістів. повітаю ть і підтрим аю ть творення військових частин з добровольців1 різних народів, я к і взя л и б а к ­ тивн у участь у ви зв ол ьн и х зм аганнях М адярщ ини, воюючи під прапорам и боротьби за свободу народів і лю дини проти бо'льш евицької тиранії. Хай живе перемога Мадярської Революції! Хай живе звільнена від совєтської окупації і кому­ ністичної тиранії самостійна Мадярщина! Слава героїчним мадярським повстанцям — борцям за національне визволення! Хай живе спільний протибоїьшевицький, визвольний фронт народів!

27. ж о в тн я 1950 р. Провід Закордонних Частин Організації Українських Націоналістів

«ДЕНЬ УКРАЇНСЬКОЇ НЕЗАЛЕЖНОСТІ!» Н ью -Й орк. Вл. кор. — З а в д я к и активності у к р аїн ­ ськ и х діячів в. США в цілом у ряд і більш их ам ерикан­ ськи х міст та окрем их стейтах проголош ено 22. січня «Днем у країнської незалеж ности». В ам ериканськом у К онгресі внесли конгресмен А льберт В. Ґретел л т а се­ натор П рескот Б у ш резолю цію д л я в ід зн ач ен н я річни163

ці проголош ення незалеж ности У країни, в якій між інш им говориться: «У країна була першою нацією, що п ід п ал а під терор комуністичггого больш евизму. По 39-ти роках від про­ голош ення дек л я р ац ії н езал еж н о сте 22. січня 1918 р., нарід цієї, окупованої Москвою, д е р ж а ви є далі сим­ волом н адії д л я інш их поневолених народів. В п р и зн а н н і У країни, я к природного і сильного сою з­ н и к а С получених Ш татів А мерики, К рай ове Свято зміц­ нить з в ’я зо к м іж обидвома країнам и і підтвердить н а ­ ш е становищ е проти совєтського імперіалізму.» Губернатори стейту Н ью Д ж ерзі та П енсільванії в и ­ д а л и з нагоди 22 січня сп ец іальн і проклям ації, я к і бу­ дуть проголош ені В' усіх м істах, д е ж и в уть українці. Т ак о ж посадник міста Н ью -Й орку Роберт В аінер в и ­ дав окрему проклям ацію на 22 січня та доручив ви в і­ сити в цей день на р атуш і у к р аїн ськ и й держ авний прапор. Губернатор Н ью -Й орку р ів н о ж прийме у к р а­ їн ськ у делегацію і підпиш е проклям ацію про «День у країн сь кої н езал еж н о сте» . Я к кож ного року, почнуть обидві палати ам ерикан­ ського К онгресу свого працю в день 22 січня ви сл у х ан ­ ням молитов за У країну, що їх проведуть у к р аїн ськ і ду х о вн и ки обидвох віровизнань, в численних м істах СШ А відбудуться протягом т и ж н я від 20. 1. до 27. 1.

1957 р. урочистості, зв 'я за н і з відзн ачен ням д л я наш ої д ер ж авн о сте. М. Г.

АНТИКОМУНІСТИЧНЕ ВІЧЕ В АСУНСІОНІ В Асунсіоні (Парагвай) ЗО. 1. 1957 р. відбулося поотиком уністичне віче, я к е ін іцію вала К о н ф едерац ія П а­ р агвай ськи х Робітників. Н а організаційну нараду се­ к р етар іат К онф едерації запросив усі існуючі тут орга­ нізації, ал е з численних ем іграційних груп різн и х н а ­ ціональностей прийш ли лиш е представники ук р аїн сь­ кого осередку — О. І. П ад учак т а І. Р ибак. Вони поін­ ф орм ували присутніх про у к р аїн ськ у ви звол ьн у бо­ ротьбу, про діял ьн ість УПА та московську ім періялі164

стичну політику. У висліді дискусії українцям запропо­ новано виголосити на віч у промову. Н а саме віче не прийш ли, ані м оскалі різн и х барв, ані поляки, ні чехи, ані представники інш их націо­ н альн и х груп. Віче м ало м іж інш им вш ан увати героїв м адярської револю ції і в ньому в зя л а участь м адяр­ ська делегація, я к а об’їж д ж а є всі к р аїн и П івденної А мерики. Серед учасників віча було видно не тіл ь к и робітників, а л е т а к о ж численних діяч ів держ авного ж и ття. Перебіг віча п ередавався по всіх радіостанціях. П ерш ими пром овляли на вічу представники різних п ар агвай ськи х організацій. Потім виступили м адярські делегати, а від так україн ец ь І. Рибак, промовляю чи добірною еспапськоіо мовою. Він говорив від імени 10.000 у кр аїн ськи х поселенців у П арагваї, підкреслю ­ ю чи історичний розвиток українського народу та м ож ­ ливості спільної антимосковської боротьби поневоле­ них народів. Промова І. Р ибака в и к л и кал а гар яч і овації слухачів. Н аступного дня в усій парагвайській пресі появилися звідом лення про віче і про виступ українців. А. Кущинський

МІСІЯ АБИ ВИЇХАЛА ДО ВІЛЬНОГО КИТАЮ Н а основі договору м іж А птибольш евицьким Б льоком Н ародів (АБН) і Антикомуністичною Лігою Н ародів А зії —■Р есп уб ліка К итай (АПАКЛРОК), укладеного головою Ц К А БН Я рославом Стецьком і головою А П А К Л РО К К у Ченґ-канГом в Т айпеї, Формоза, 24. ж о в тн я 1955 р. (розд. IV., § 3) та ратиф ікованого 10. листопада згл. 29. грудн я 1955, і після обміну рати ф ік ац ій н и х нот віцепрезидентом А БН міністром Х рісто Статевом і уповнова­ ж еним представником А П А К Л РО К 30. квітн я 1956 р. в Римі, — М ісія А БН 14. січня 1957 р. в и їх а л а до Тайпего, столиці вільного Китаю. М ісія А БН м атим е за завдання спричинятися до за­ кр іп л ен н я співпраці пом іж уярм леним и бальш евизмом народам и Европи й А зії, щоб спільними зусиллям и до­ битися перемоги над Єольшевічзмом і відновлення суве­ 165

ренних д ер ж а в поневолених М осквою і комунізмом н а ­ родів Европи, народу китайського й інш их народів Азії. Одним з в а ж л и в и х завд ан ь представництва АБН у вільном у К и таї буде ви си л ан н я радіопередач на мо­ в ах народів — членів А БН — з р о з’ясню ванням мети спільної боротьби, вірним насвітлю ванням політичного становищ а у вільном у світі й м осковській тюрмі наро­ дів і т. п. — до населення Сибіру, в ’язнів у концтаборах, во яків совєтської арм ії на- Д алеком у Сході та до совєтських «місій» на китайськом у суходолі. Заразом місія нам агатим еться обзнайомлю вати кола народів, заступлених в А П АКЛ, з історією, культурни м розвитком, національним и проблемами й сучасною бо­ ротьбою поневолених М осквою народів. *

В присутності чільних д іяч ів А нтикомуністичної Ліґи Н ародів Азії, Республіки К итай (АП А КЛ РО К) і Інсти­ туту М іж народні« З в ’язк ів Вільного Китаю, М ісія А БН при А П А К Л РО К вр у ч и л а 16. березня 1957 р. президен­ тові К и тайського Відділу А нтикомуністичної Ліги Н аро­ дів Азії, п. К у Ч ен ґ-кан ґові вірчу грамоту, якою Ц ен­ тральн и й Ком ітет А БН акредитує М ісію А Б Н при А П А К Л РО К у складі: Ю. Заблоцький — голова, Вол. К осик — секретар і уповноваж ений д л я з в ’язків. В ручення вірчої грамоти відбулось у сальонах м ісь­ к о ї р ату ш і міста Тайпею, столиці національного Китаю . З а р аз ж е після офіційного вр у ч ен н я грамоти у великій залі р ату ш і відбулося вр о ч и сте п ри й н яття в честь Місії, на яком у були присутні біля со р о к а чіл ьн и х особисто­ стей. П резидент К у Ч ен ґ-к ан ґ привітав Місію та запевнив, що він особисто і К и тай ськ и й В ідділ Ліґи: А П А К Л РО К , членам и якої є р ізн і к итайські громадські і політичні організації, допом ож уть усіма1засобам и у веденні праці Місії. Він підкреслив, щ о сп івпраця А П А К Л РО К і А БЦ є не т іл ь к и співпрацею двох антиком уністичних ц ен ­ трів. у боротьбі проти1м іж народнього ком унізм у і росій­ ського ім періалізм у, ал е т а к о ж співпрацею м іж к и тай ­ ським народом і поневоленими народами С хідньої Евро­ пи.

166

Присутнім гостям були роздані матерія,™ по-китайськи про А БИ і боротьбу поневолених народів проти комунізму і російського ім періялізму. Для місцевого р а­ діо М ісія А БН діада окрем е інтерв’ю про історію і д і­ яльність А БИ т а про револю ційні ру х и п о за залізною заслоною. Н аступного д н я в с я к и тай ськ а преса, пові­ домляю чи про вр уч ен н я повновластей, помістила обш ирні інф орм ації про А БН і про боротьбу поневолених народів.

ДЕЛЕГАЦІЯ А БН НА III. К О Н Ф Е Р Е Н Ц ІЇ А Н ТИ К О М У Н ІС ТИ Ч Н О Ї Л ІҐИ Н А РО ДІВ А З ІЇ В Сайґоні, (Південний В’єтнам) від 27. березня до 2. к вітн я 1957 р. відбул ася III. К он ф ерен ц ія Антибольш евицьхої Л іги Н ародів1А зії (АП А КЛРО К), в як ій в зя ­ ла участь делегація А БН в особах голови Ц К А БН па­ на Я рослава С тецька й голови М ілітарної Комісії Ц К А БН , ген ерал-полковника Ф. Ф ар каш де К ісбарнака. Н а К он ф ерен ц ії була також , я к п ер ек л ад ач к а й се­ кретарка, наш а сп ец іял ьн а кореспондентка, пані Слава Стецько. Т ут з присмнісіїго мусимо підкреслити; щсіпашо С. С тецько м ож на було вислати на К онф еренцію тільки завд яки ж ертвенности українського націоналістичного акти ву А встралії, який, оцінюючи зн ачен ня згаданої К он ф ерен ц ії д л я ук р аїн ськ о ї визвольної справи, подбав про засоби на подорож пані Стецько (летунський к в и ­ ток). Н и ж ч е друкуєм о в скороченні реп ортаж п. Слави про Конф еренцію . *

25. березня ф р а н ц у зь к і часописи в Сайґоні повідом­ л яю ть про приїзд делегації АБН. Ідемо до будинку, в яком у мас відбутися виставка. Б уди н ок стоїть напро­ ти парлям енту. Н а його стінах веіличезні написи в ’єт­ намською й англійською мовами про антиком уністич­ ну виставку. Н а партері працюють китайці, влаш тову­ ю чи в десятьох к ім н атах експонати Вільного Китаю. Чотири з них малю ю ть колосальні написи на стінах.

167

П ри виставці в ’єтнамські студенти, китайці й корейці працю ю ть в ж е 20 днів. В иставка А БИ має призначені дві кімнати. Н а стінах зависли ф о то гр аф ії зі сценами м осковсько-больш евицьких звірств, боротьби УПА, д іа­ грами, мали, гасла, на столах розкладені підпільні ви­ дання, друки, пош тові м арки ШТУ та; ін. Ч ер ез просторі вікна видно далеко прапор АБН, укра­ їнськи й н аціональний прапор і прапорці інш их наосдів. В поазбучному списку членів К он ф ерен ц ії А БН зай­ має перш е місце. Йдемо на поверх, де е призначені кім нати д,ля в ’єтнамців, корейців, А БН і Ф іліппін. Інш і національності виставки не роблять. К о н ф ер ен ц ія почалася 27. березня, в будинку, при­ браному вел и ки м гаслом: «Ми хочемо м ати наш у бать­ ківщ и н у вільною й об’єднаною!» К онф еренцію відкриває, вітаю чи всіх гостей поімен­ но, голова А П АКЛ — В’єтнамського Відділу, міністер Т ран Ч ат Танг. З черги прийм аю ть у члени А П АК -і Т у­ реччину, П акістан і ін. А БН стає членом-обсерватором, заступаю чи п ереваж но європейські країн и . Статус члена-обсерватора дістає й Греція. В дальш ом у ході К он ф ерен ц ії к ож на делегація виго­ лош ує коротке слово. П ерш ими промовляю ть австралійці, делегація яки х складається з трьох осіб. П ісля них — ки тай ська деле­ гація, я к а імпонує своїм складом. М іж делегатам и видно мін. К у Ч е н ґ-к ан ґа й проф . Пао. Енергійно промовляє мін. К у Ч енґ-канг, «залізна людина», я к н азиваю ть його у В ільном у К итаї. Д елегації Гонг К онґу і К ореї привертаю ть увагу поисутніх. Від А лбанії по Корею і М андж урію сягає бльок народів і держ ав, об’єднаних спільною ідеєю боротьби проти спільного ворога цілого людства. П ісл я пром овця з М акао говорить пакістанець. На черзі Ф іліппіни, Т уреччина, В’єтнам... Потім сього,".г ш ня частина к о н ф ерен ц ії кінчається. Всі учасники їдуть на при й н яття до м іністерства закордонних справ. О після делегац ія А БН запрош ена на вечерю до м іністра інф ор­ мації. Ніч 27. березня. Н а прийнятті в м іністерстві зібралося понад 150 гостей. Н аш а делегац ія зап ізн ається з чільни168

ми в’єтнамськими діячам и, турецькою делегацією, к о ­ рейською , австралійською та ін. П акістанці запрош у­ ю ть нас відвід ати К ар ач і й перебути там бодай к іл ьк а днів; австралієц ь д у ж е сердечно говорить про У країну й українців, я к и х знає багато і гордий з того. Д елегати А Б Н були т а к о ж на прийнятті в корейсько­ го амбасадора, маючи змогу пізнати багато чіл ьн и х му­ ж ів Азії. Щ е того самого вечора довелося побувати у п. Т ран Тама, голови Ком ітету підготовки конф еренції т а заступника голови А П А К Л. П ан Т ран Таїм інформує голову Ц К А БН , п. Я. С тецька про те, що від станиць А Б Н у вільному світі прийш ло 23 телеграм и з побаж ан ­ ням и успіхів у прац ях К онф еренції, з П ар и ж у наспіли А Б Н -івські видання та „U krain ian L iberation M ove­ m ent“ . Під час п рийняття чудові в ’єтнамські дівчата в своїх н аціональних строях розносять гостям копії друкованих промов. Наступного дня сп р авж н я «інвазія» А Б Н -у на залі. К о л и входимо, бачимо, я к члени секретаріату розносять і розкладаю ть на ївсіх столиках кож ної делегації в и ­ дан н я А Б Н «АБН кореспонденц» і т. п. Всі привітання член ів А БН з Еврспи, я к і прийш ли від україн ц ів, естон­ ців, м адярів, хорватів та ін. числом 83. секретаріат К он­ ф ер ен ц ії в ж е п ередрукував і роздав делегатам. П очинаю ться наради. Короткий звіт склад ає дотепе­ р іш н ій голова Л іш , ф іліппінець. П іїл я нього говорять члени делегації А БН . Ін ш і делегації маю ть право ви­ ступати з промовою тіл ь к и один раз, д е л еіа ц ія А БН дістає згоду, щоб говорили її обидва члени. П ерш ий пром овляє Я рослав Стецько, голова Ц К А БН і кол. го­ ло ва У країнського У ряду. П ісля нього говорить геп.-полковник Ф аркаш , голова М адярського В извольного Руху. Н а залі помітне виразне зац ікавл ен н я гостей з Европи, очі всіх звернені вб ік трибуни... П ісля обіду працю ю ть комісії. А увечорі знову при й ­ н яття, цим разом у ки тай ськ ій амбасаді. Н а К о н ф еренції з ’яв и л и с я так о ж і ви сланники горе­ звісної м осковської білої організації НТС («НародноТрудовий Союз»), в х ар а к тер і «обсерваторів», чи радш е 169

вивідувачів. їм дано слово наприкінці. Один з них це розвідник, чим чванився сам, згадуючи, що він лиш е західній (!) розвідник. М осковський «делегат» заяви в в своїй промові, щ о він говорить «від імени росіян, У країнського В извольного Руху(!), А зербайдж анського Визвольного Руху, Вірменського Визвольного Руху». М осковське нахабство не має меж. Д елегація А БН зараз запротестувала проти брехні москаля. Голова Делегації п. Я рослав Стецько склав протестну заяву, щ о м осковські сам озванці не мож уть ви ступати від імени українського визвольного руху та інш их поневолених народів; вони м ож уть говорити л и ­ ш е від, російського народу, якщ о мають від нього такі повновласті. П ан Стецько аргум ентував свій протест т а ­ кими словами: «Тактика НТС — це т а к т и к а к о л о н іал ь ­ них потуг в А зії. Що ск азав би .В'єтнам, коли б Ф ранція н ам агалася говорити від йот 0 і імени, або К орея, якщ об її «заступали» японці, чи вр еш ті Індонезія, коли б від її ім ени хотіли говорити голландці? В’єтнам ські чинники виб ач и л ися перед Делегацією А БН за цей п рикрий інцидент. П ісля обіду К он ф ерен ц ія продовж ується. П редставники вс іх рас, континентів, релігій сидять за одним столом. Говорить туркен я, атакую чи відкрито м осковський ім періалізм , нази ває речі по імені. П ісля наш ого «двобою» з м осковським и ім періаліста­ м и з-під стягу НТС м іж учасникам и К он ф ерен ц ії по­ мітне ж в а в е зац ікавл ен н я українською справою і пи ­ танн ям в и зв о л ен н я У країни. Делегат Т айланду запитує нас, я к а різн и ц я м іж А БН і НТС та чому у к раїн ц і не хочуть іти разом з м оскалям и; дотеперіш ній голова А ПАКЛ, делегат Ф іліппін схв ал и в наш е поступування супроти ім періалістів; к о р ей ськ а делегац ія просить нас на окрем у розмову, підкреслю ю чи, щ о підтримує наш у концепцію . Індонезійці ц ік ав л я ть с я масою ук р аїн ськ и х справ і ми ш видко стаємо добрими друзями. С тоячи твердо на своїх позиціях, делегація А БН з’єд­ нує собі прихильність свободолюбних представників азій ськи х к р аїн в індивідуальних розм овах т>а з ’ясован н ям справ на комісіях. П редставник А БН вніс на 170

пропаґандивно-ідєологічній комісії проект резолю ції т а ­ кого змісту: «Антикомуністична Ліґа Народів А зії підтримує цілі народів за залізню заслоною — знищення комунізму, знищення російської імперії і відновлення в етногра­ фічних кордонах незалежних, демократичних держав народів в Европі й Азії, поневолених московсько-совстським імперіялізмом».

28. березня 1957 р. Голова делегації А БН на К о н ф е ­ ренції в Сайґоні, п. Я рослав Стсцько висунув таку су­ гестію : III. Конференція АПАКЛ повинна проклямувати ве­ лику хартію незалежности націй світу, як основу май­ бутнього світового ладу після знищення російської ко­ муністичної імперії. Н аступного дня, на н арад ах комісії д л я справ ін ф ор ­ мації і пропаганди, дел егат А БН висунув таку пропо­ зицію: АПАКЛ підтримує цілі народів за залізною заслонло, а саме, знищення комунізму, знищення російської імпе­ рії і відновлення в етнографічних кордонах незалеж ­ них, демократичних держав народів Европи й Азії, по­ неволених московсько-совєтським імперіялізмом. П ісля дискусії цю пропозицію п. Я. С тецька передано до ідеологічної комісії. Делегати, як і брали участе в ід е­ ологічній комісії, обговоривш и докладно пропозицію АБН, передали її пленумові, як и й з черги переслав цю пропозицію до резолю ційної комісії. Н а н ар адах 1. к вітн я 1957 р. резолю ційна комісія за ­ пропонувала через корейського делегата В ілльєм а А. Ґлен н а загал ьн у резолю цію , в якій було сказано про незалежність націй і визнання ідеї сам овизначення зі спєціяльним узглядн ен н ям самостійносте д л я М аляї, Сінгапуру, Рію -Кію . К орейська делегація підтрим ала пропозицію А БН стосовно самостійности націй, доба­ ви вш и три спеиіяльно азійські країни. Т урец ька деле­ гація д ал а на пленум і свій проект, к е вираховую чи спац іял ьн и х народів, але, опираючись на хартію ОН, під­ трим увала ідею незалеж ности та сам овизначення наро­ дів. Всі делегати були згідні щодо ідеї незалеж ности, але 171

узгідненої форм ули, лиш е на пропозицію делегата Б ір ­ ми п ередали справу на виріш ення Р ад і А ПАКЛ. Т аким чином III. К он ф ерен ц ія А П А К Л не сх в ал и л а в най­ в а ж л и віш ій справі ніякої резолю ції. Д елегація АБН, як обсерватор, без виріш ного п рав а голосу, від самого початку а ж до кінця К онф еренції ве­ л а бій за національну ідею, за д е р ж авн у самостійність націй і тому АБЫ здобув собі серед усіх членів А ІІА К Л п р и зн ан н я і став символом самостійности і незалеж н ости. Сьогодні в а ж к о ще підсум увати всі здобутки д елега­ ції А БН на кон ф ерен ц ії в Сайґоні, а л е одно е певне: п р авда про У країн у та інш і поневолені .Москвою наро­ ди, я к і безперервно борю ться за свою н езал еж н ість і самостійність, ш ироко розійш лась по всіх вільн и х д ер ­ ж а в а х Азії. Б ілом осковські провокатори з НТС, які, я к ми в ж е згадували, нам агалися виступити від імени поневолених народів, і я к і дістали добру відсіч від Голови Д елегації А БН , не зан ехаял и своєї брудної роботи, ал е щ е після кон ф ерен ц ії причепили собі на тлі м осковських ц ар ­ ських барв тризуби, коли побачили, що на протикомуністичній виставці А БН е н и зк а тризубів. В иставку ро­ били А БН , Корея, В’єтнам і В ільний Китай. Ч лени делегації А БН , ген. Ф аркаш і пані С лава Стецько ви їх а л и на запрош ення к итайської делегації на Формозу, де перебудуть 10 днів. Голова Д елегації гг. Я рослав Стецько відлетів 8. к вітн я 1957 р. літаком до А встралії, де перебуватим е к іл ьк а тиж нів. ЗА Н Е ЗА Л Е Ж Н ІС Т Ь І Д Е РЖ А В Н ІС Т Ь Виступ Голови ЦК АБИ-у і кол. Голови Українського Правління на III. Конф еренції АПАКЛ у Сайґоні Голова Я. Стецько коротко поінф орм ував учасників К он ф ерен ц ії А П А К Л про А БІІ в ж в л ьн і рухи понево­ лених М осквою народів, та боротьбу, я к а вж е від д е­ сятиліть п ровадиться в С хідній Европі. «Д іяльність АБН, ■ — говорив промовець, — н е обме­ ж у ється одначе лиш е до відтинку С хідньої Европи, а н ач агасться підтримати ви звол ьн у боротьбу народів по­ за бамбусзвою заслоною... В цьому світі не повинно бу-

ти більш е поділу на паную чі і рабські народи. «Ніхто не мас права на старш инство супроти інш ої нації. Всі народи, н езалеж но від раси, релігії, величини і багат­ ства є рівні перед Богом і мають ті самі п рав а на сво­ боду та н аціональну незалеж ність, як та к о ж право влаш тувати собі ж и т т я так, я к це відповідає їхнім н а­ ціональним релігійним і культурним властивостям. То­ му ми так сердечно привітали проклям ацію самостій­ носте В ’єтнаму і Кореї, бо Ці історичні акти л еж ать на вели кій лінії поступу і розвитку лю дства. В зударі імп еріяльн и х і н аціональних ідей сучасної епохи перема­ гає завж д и національна ідея, як це п оказав найновіш ий ф а к т проголош ення Гани самостійною держ авою . Ми ставимо собі запитання, чому мас бути збереж ена єди­ на російська к олон іял ьн а держ ава, коли падаю ть інш і імперії. А дж е вона с без сумніву, історичним анахро­ нізмом я к це показую ть револю ційні рухи за залізною заслоною. Російський колокіялізм пробує за й н я те міс­ це передовсім в А зії і А ф риці, опорож иєне західніми імперіями, користую чись підступними гаслам и націо­ нального і соціяльгюго визволення. В дійсності йдеться тут про нам агання створити світову імперію, як у Ленін невинно н азвав « С е і т о в о ю Ф едерацією Соціялістичних Республік». К онф еренцію А П А К Л окреслив промовець як вели­ кий чин, що має досягнути повного здем аскування сві­ тового комунізму, який прикриває підступний колоніялізм і поневолює лю дство тоталітарною системою, щоб з поміччю червонокитайських, червонокорейських, чєрвонов’єтнам ських і інш их п рислуж ників пош ирити ро­ сійську колоніяльну імперію на цілий світ. А П АКЛ м ож е р озраховувати на допомогу від народів' А БИ і їх ви звольних організацій, як и х основні принципи є спів­ звучн і з визвольним и стремліннями народів Азії. «Участь на цій кон ф ерен ц ії представників позаазійськ и х народів, — говорив далі Я. Отецько;, — а тим са­ мим і обмін досвідом та ідеями дасть м ож ливість зр о ­ бити великий поступ на ш л яху до створення світового ф ро н ту всіх націй на базі держ авної незалеж носте. О точення больш евицької тиранської імперії ґльобальним визвольним ф ронтом та викликаний у висліді 173

II

цього морально-політичний тиск скріп л ять динамічний потенціял поневолених народів. Ц я посилена актив­ ність поза бамбусовою і залізною заслонам и прийде при підтримці з вільного світу, до за вал ен н я імперії деспотів. «Велике значення, — твердив Голова Ц К А БН — мало б д л я вислідів боротьби проти сучасного москов­ ського колоніялізм у звернення К он ф ерен ц ії А П А К Л до зах ідн іх вел и код єрж ав з пропозицією проголосити в ел и ку хартію незалеж ности народів, я к основу м ай ­ бутнього п о р яд к у в світі після повалення комуністич­ ної рабської імперії.» В дал ьш ій промові проан ал ізував Я. Стецько сучасне становищ е, силу і слабість м осковської імперії. Він висунув національну проблему, як смертельного воро­ га М оскви, бо лиш е п р оти л еж н а ідеологія м ож е успіш ­ но протиставитися больш евизмові. Він зупинився на проблемі: релігія та комунізм. Далі поінф орм ував він К онф еренцію про в ел и к і ж ертви , щ о їх потерпіли по­ неволені н ароди та про та к т и к у М оскви ві її боротьбі з свободолюбним світом. Західн ій світ, одначе, дальш е толерує комуністичних злочинців і нам агається при­ тягн ути до ОН к л ік у М ас Т зе-тунґа. Н атомість мало знайш лося н а ф орум і ОН політиків, я к і заступалися за при й н яття В ’єтнаму і К ореї до цієї організації. З черги пром овець з-аторкнув питання м адярської револю ції, п оказую чи на ній вл асти ві цілі М оскви і її політики. Голова Я. С тецько зап и ту вав в кінці своєї промови з к н и ж к и Ш ольм ера «Воркута» вимоги, як і в червні 1953 р. поставили були больш евикам в ’язн і концтабо­ рів, щ о робили повстання. «Мої пан і і панове, — к ін чи в свою блискучу промову Галова Ц К А БН — зі сказаного мною досі мож на зро­ бити певний висновок, щ о східиьогвропейські і азій ­ ські народи маю ть не тіл ь к и спільні політичні цілі, але так о ж сп іл ь н у географ ічну базу, як вихідний пункт д л я прям их політичних і інш их акцій проти московсько-совєтської імперії. Проти комуністичного зазіхання, що виходить від московського центру, треба поставити світовий фронт свободи з спільним координаційним центром, як и й пляново і узгіднено унапрям лю вав би 174

протиакцію вільного і під’яремного світів. Поневолені народи через свого об’єднану силу і співпрацю з в іл ь ­ ним світом матимуть м ож ливість завдати смертельного удару ж ах л и вом у ворогові всіх лю дських вартостей, ворогові всякої свободи, національної незалеж ности, релігії і культури.» ДЕЛЕГАЦІЯ А Б И У ВІЛЬНОМ У К И Т А Ї (Кореспонденція з Тайпею) Тайпей, 7. 4. 1957. — П ісля закін ч ен н я Ш -о ї К о н ф е­ ренції А нтикомуністичної Ліґи Н ародів А зії (АПАКЛ) у Сайґоні, група учасників К онф еренції, на запрош ен­ ня китайського відділ у Ліґи, прибула 6. к вітн я ц. р. до Тайпею . М іж ними прибули те ж представники А БН — відповідальний редакотор «АБН Кореспонденц», пані Слава Стецько та віцепрезидент Ц К А БН , провідник М адярського В извольного Руху, геи. Ференц Фаркаш де Кісбарнак. П редставників1 А Б Н привітали на летовищ і члени М ісії А БН у Вільному К и таї —1 п. Ю. Заблоцький, п. Володимир Косик і пані Таня Косик, я к т а к о ж провідні член и А П А К Л РО К , проф . Лін Тсію-сен і Гванґ Ю. О кремо п р и вітал а п. С лаву С тецько пані Тсай від імени К и тай ської А нтиаґресорської Ж іночої Ліґи. М а­ л ен ькі ки тай ськ і д ів ч а тк а піднесли гостям квіти, під за га л ь н і о плески публіки. Т ам ж е н а л етовищ і відбулася коротка пресова кон­ ф ерен ц ія, під час я к о ї пром овляли представники А БН т а інш і гості, м іж ним и ту р ец ьк а парлям ен тари стка пані Н а зл і Т лябар, секретар Світової О рганізації М усулм анів Ін ам улляг Х ан, д-р Р удол ьф Г ільф й інші. Дещ о пізніш е, п ісля обіду в Гранд Готелі, представ­ н и к и Ц К А БН дали окрем е інтерв'ю китайським ж у р ­ налістам, р оз’ясню ю чи принципи А Б Н і боротьбу тих н ародів за самостійність, проти комунізму і проти мос­ ковського ім періалізм у. О після Д елеґація А Б Н й інш і гості ск л ал и візи ту ген. секретареві К и тай ськ ої Асо­ ц іац ії д л я Об’єднаних Н ацій д-рові Ч у Ч ія-гу а і ген. секретареві М усулм анської Ф едерації К итаю , ген. Р аі Чунґ-гсі. П ані Слава Стецько, д л я якої, замість цієї останньої 175

візити, була передбачена ін ш а програма, була _запро­ ш ен а К итайською А н т и а г р с с о р с ь к о Ю ' Ж іночою Ліґою на вл аш то ван е в її честь прийняття. Щ е цього самого’ дн я увечері, к и тай ськ і газети подати інформацію про п ри їзд гостей, а наступного дн я багато статтей про А БИ , н а підставі одержаного' інтерв’ю, з відповідними світлинам и гостей, а зокрем а пані О тецько і ген. Фаїркаш а. Д елегація АіБ Н зали ш ається у В ільном у К и таї прибли зко до 15 к вітн я ц. р. З а той ч а с делегацію прийняв цілий р я д ки тай ськи х особистостей, м іж ними прези­ дент п арл ям еп ту ЧанГ Тао-фан, мініотер закордонних сп рав Єг, віцепрезидент Вільного' К итаю Чен-Ченґ та інш і. Саме приїзд до Вільного К итаю М ісії А БИ , а те­ п ер п р и їзд Делегації А Б И і гаряч о п ривітання їх к и ­ тай ц ям и занепокоїли м осковське ім пєріялістичие сер е­ довищ е н а Тайвані. М оскалі занепокоєні тим, що здо­ ро ві політичні чинники вільного світу починаю ть по­ во л і розум іти в а гу й зн ач ен н я у країн ськи х, м адярсь­ к и х, білоруських, грузинських т а ін ш и х національних сам остійницьких сил, без я к и х не м ож л и ве повалення больш евизм у і встановлення суверенного л ад у на сході Европи, д е м осковські ім періалісти п оза рям кам и мос­ ковської етнограф ічної території не матимуть нічого до говорения, АВДІЄНЦТЯ У П РЕ ЗИ Д Е Н Т А Ч Я Н Ґ К А Й -Ш Е К А 9. к вітн я 1957 р. пан і С лава С тецько ск л ал а візиту др у ж и н і президента Вільного К итаю мадам Ч янґ Кайшек і вр у ч и л а їй у подарунку к н и ж к у під заголовком « Т ай в ан — острів свободи і надії», написану Ярославом С тецьком п ісля його відвідин Тайпею в 1955 році. Вся віл ь н а к и тай ська преса ш ироко к ом ентувала цю з у ­ стріч, поміш ую чи ряд знімок.

13. к вітн я 1957 р. представники А БН несподівано м а­ л и авдієнцію у президента Вільного К итаю Чянґ Кайшека. В розмові з панею Славою С тецько г е н е р а л іс и ­ мус Ч я н ґ К а й -ш е к підкреслив, щ о її чоловіка, п. Я ро­ сл а ва Стецько, президента Ц К А БН , лю блять і ш ан у­ ю ть у Вільному Китаї...

176

З М І

с

т

С. Б ан дера: К о м ан д и р — П ровідник (Слідами сл. нам. Р ом ана І И у х е в и ч а ) .........................

З

Ч У Ж И Н Ц І ПРО КО М У Н ІЗМ І НАШ У Б О Р О Т ЬБ У О. К.: «Українці борю ться за свою незалеж ність» .

26 М. А. Ф іґен: «П родовж уйте ваш у акцію!» . .

28 Д ж . Стюарт: У к р аїн а — клю ч до розв’я зо к євро­ пейських п р о б л е м .................................................. 34 Д ж . Ф. Ц. Ф уллер: Про советське «роззброєння» 39 O. К уш пета: З а співпрацю з підпіллям поневоле­ них н а р о д і в .................................................................45 Д ва нові голоси (Доповіді пп. К ерстеиа і Добрянського) ............................................................................... 48 Спротив в У к р а ї н і ..........................................................50 «Комунізм — п с е в д о р е л і г і я » .................................... 52 З Н А Ш О Ї П У БЛ ІЦ И С ТИ К И Я. Стецько: У країн а — пробойова сила християн­ ської і н аціональної і д е ї .................................... 57 Г. Д. Г. Д.

В ащ енко: Р ел ігія і б о л ь ш е в и з м .............................60 Донцов: П ередсмертна м осковська «чехарда» . В ащ енко: Б ольш ев и ц ьк і проф есійні проф спілки Донцов: Від «інтернаціоналізму» д о «Боже, ц а­ р я ...» ................................... - , . . . . А. М икулин: Ідеологічний спротив М оскві . . Д. Донцов: Усміх д и я в о л а ...........................................84 P. Єндик: Н ареш ті м оральний к р ах М оскви . ,

65 69 73 81 87

В КО Н Ц Т А БО РА Х ЧЕРВО Н О Ї ІМ П ЕРІЇ В аж л и ви й викри вальн и й докум ент . . . .

91 Дж. Г. ІІобл: «Протягом ти ж н я трим али ми К ргм ль у с т р а х у » ............................................................................... 95 П оклик сибірської каторги ..........................................105 К оли м а 103 Отто Б.: Вони перемагаю ть М оскву . . . .

115 У К РА ЇН С Ь К І ЕМ ІГРА Н ТИ В О БО РО Н І СВОЄЇ Б А Т Ь К ІВ Щ И Н И Слово до с у м л і н н я ............................................................... 124 Голос по той бік залізної з а с л о н и ................................... 129 К личем о молодь вільного с в і т у ................................... 131 У країнці М іннеаполісу і Сант-П ол протестують 134 Д емонстрації в Ч і к а ґ о ........................................................ 135 Зверн ен н я К райових К ом ітетів А кції по відзначен­ ню Т рагічних Д а т .........................................................137 С правж ні П редставники українського робітництва 140 В елике д о с я г н е н н я ................................................................142 З а волю У к р а ї н и ................................................................145 Одним фронтом (М аніф естації в Лондоні, Лестері, М анчестері, Бірмінггамі, Пр&стоні і в Ш отляндії) 152 П ри ятелі А БИ в Ч ікаґо протестую ть . . .

154 Я к Н ью -Й орк «вітав» московського «митрополита» 15? М осковські «кукурудзяники» і японські виш ні в Д і т р о й т і ...................................................................... І59 З а я в а П роводу 3 4 ОУН з приводу національновизвольної боротьби в М адяргцині . . .

161 «День україн ської н е з а л е ж н о с т и » ................................... 163 А нтикомуністичне віче в А сунсіоні . . . .

164 М ісія А Е ІІ ви їх ал а до вільного К итаю . . .

165 Д елегація АВН на III. К он ф ерен ц ії А нтиком уніс­ тичної Ліґи народів А з і ї .......................................... 167