Гострі кігті орла. Сили спеціальних операцій США: історія та сучасність by K.I.S. Publishing

Семука Андрій Іванович. Заступник завідувача кафедри Національної академії СБ України, підполковник. Автор наукових та навчально-методичних праць з історії та сьогодення військ спеціального призначення, спеціальної тактичної підготовки.

ISBN 966-2141-47-2

9 789662 14147 4

libra.in.ua

Д.В. Вєдєнєєв, Г.С. Биструхін, А.І. Семука

ГОСТРІ КІГТІ ОРЛА

Биструхін Геннадій Степанович. Кандидат юридичних наук, доцент, полковник запасу. Автор та співавтор кількох монографій, навчальних посібників, статей з міжнародного гуманітарного права, історії та сьогодення військ спеціального призначення. Як командир розвідувально-диверсійної групи Спецназ ГРУ брав участь у бойових діях в Афганістані, нагороджений медаллю «За відвагу». Майстер спорту з боксу, чорний пояс – ІІІ Дан з контактного карате й рукопашного бою. Суддя міжнародної категорії.

Книга восьма серії «Таємні війни: історія та сучасність»

Д.В. Вєдєнєєв Г.С. Биструхін А.І. Семука

Вєдєнєєв Дмитро Валерійович. Доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри історії національних спецслужб Національної академії СБ України, полковник. Автор та співавтор понад 400 праць з історії дипломатичної та спеціальних служб, повстансько-партизанських рухів, у т.ч. – 25 монографій та навчальних посібників. Нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня, Хрестом доблесті СБУ ІІ ступеня.

ГОСТРІ КІГТІ ОРЛА Сили спеціальних операцій США: історія та сучасність

Книга восьма серії «Таємні війни: історія та сучасність» УКРАЇНСЬКИЙ ІНСТИТУТ ВІЙСЬКОВОЇ ІСТОРІЇ

Д.В. Вєдєнєєв, Г.С. Биструхін, А.І. Семука

ГОСТРІ КІГТІ ОРЛА Сили спеціальних операцій США: історія та сучасність

Київ — 2010

УДК 355.4 (73) (091) ББК 68.4 (7СПО) В 26

В 26

Вєдєнєєв Д. В., Биструхін Г.С., Семука А. І. Гострі кігті орла. Сили спеціальних операцій США: історія та сучасність. Монографія. – К.: К.І.С., 2010. – 400 с.

ISBN 978-966-2141-47-4 Монографія є першою в Україні узагальнювальною воєнно-історичною та воєнно-теоретичною працею, в якій на основі широкого кола джерел розкрито історію творення, організаційну структуру, бойові можливості, завдання, особливості комплектування та вишколу, тактику і способи дій, оснащення й озброєння підрозділів спецпризначення Сухопутних військ, Військово-морських сил і Військово-повітряних сил США. Показано оперативно-бойове застосування Сил спецпризначення США упродовж останніх 50 років. Окремо висвітлено участь елітних підрозділів у війнах в Іраку та Афганістані, які тривають. Розглянуто діяльність приватних військових компаній як новітнього типу сил спецпризначення. Вміщено характеристики основних зразків стрілецької зброї ССО США. Для військових спеціалістів, офіцерів підрозділів спецпризначення, істориків, всіх, хто цікавиться захопливиими сторінками бойового минулого та сьогодення.

УДК 355.4 (73) (091) ББК 68.4 (7СПО) Автори вдячні компанії ЗАТ «Дедал-НВ» і особисто Фролову С.В. та Айзековичу М.Я. за допомогу з видання цієї книжки.

Видавництво «К.І.С.» входить до «Книгоспілки» www.libra.in.ua

ISBN 978-966-2141-47-4

Зміст

Зміст ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ��7

ВСТУП ��9

РОЗДІЛ 1. Основні етапи формування та функції Сил спеціальних операцій як самостійного компонента Збройних сил США ��22 1.1. Підрозділи спеціального призначення у війнах США за незалежність та територіальне розширення (ХVІІІ – початок ХХ століть) ��22 1.2. Творення підрозділів спеціального призначення в роки Другої світової війни ��25 1.3. Пошуки організаційних форм спеціальних військ США у 1950 – на початку 1980-х рр. ��27 1.4. Організаційне та доктринальне оформлення Сил спеціальних операцій як самостійного компоненту Збройних сил США (1980–2000-ні рр.) ��41 1.5. Структура та функції Об’єднаного командування спеціальних операцій та Командувань спецоперацій видів (родів) військ Збройних сил США ��56 1.6. Сучасні поняття про Сили спеціальних операцій США, їхні функції та завдання ��68 1.7. Американські уявлення про спеціальні операції та їхні види ��79 1.8. Відмінності у поглядах на функції та організацію ССО між США та їх союзниками з блоку НАТО. ��85

Гострі кігті орла РОЗДІЛ 2. Сили спеціальних операцій Сухопутних військ США ��90 2.1. Командування спеціальних операцій Сухопутних військ США ��90 2.2. Групи спеціального призначення («зелені берети»): історія, організація, тактика, навчання й оснащення ��91 2.3. Підрозділи Об‘єднаного командування спецоперацій Сухопутних військ Збройних сил США. ��132 2.3.1. 75-й піхотний полк «Рейнджерс» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 132 2.3.2. Тренувальна бригада «Рейнджерс» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 157 2.3.3. 160-й полк армійської авіації спеціального призначення. . . . . . 169 2.3.4. 1-й оперативний загін спеціального призначення «Дельта». . . . 173 2.3.5. Командування психологічних операцій та зв‘язку з цивільною адміністрацією . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 185 2.3.6. Командування підтримки спеціальних операцій. . . . . . . . . . . . . 196 2.3.7. Центр-школа спеціальних методів ведення війни. . . . . . . . . . . . 196 2.3.8. Рота глибинної розвідки. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 197

РОЗДІЛ 3. Сили спеціальних операцій Військово-морських сил США ��200 3.1. Історія творення спецпідрозділів ВМС США ��200 3.2. Структура й функції Командування спеціальних операцій ВМС США ��204 3.3. Система підготування співробітників ССО ВМС ��214 3.4. Спорядження та зброя спецпідрозділів ВМС ��225 3.5. Засоби транспортування й висаджування бойових норців ��234 3.6. Розвідка Корпусу морської піхоти США ��245

РОЗДІЛ 4. Сили спеціальних операцій Військово-повітряних сил США ��249 4.1. Командування спеціальних операцій ВПС США: функції та структура ��249 4.2. Повітряні засоби спеціального призначення ��253

Зміст РОЗДІЛ 5. Особливості оперативно-бойового та інших видів застосування підрозділів ССО у локальних війнах і збройних конфліктах за участю США (1960–2010 рр.) ��277 5.1. Застосування підрозділів спеціального призначення США у війні у В’єтнамі (1960–1975 рр.) ��277 5.2. Застосування спеціальних військ у війні проти Іраку (1991 р.) ��287 5.3. Участь спеціальних підрозділів США у наступальній операції проти Іраку в 2003 р. ��297 5.4. Застосування Сил спецоперацій в операції «Непохитна свобода» (2001 р.) та подальших діях США в Афганістані ��300 5.5. Особливості використання Сил спецоперацій у сьогоднішніх «контртеррористичних операціях» в Іраку та Афганістані ��312 5.6. Застосування Сил спецоперацій США в інших регіонах світу ��328 5.6.1. Операція «Орлиний пазур» зі спроби звільнення заручників в Ірані (1980 р.) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 328 5.6.2. Перська затока («танкерна війна» 1987 р.) . . . . . . . . . . . . . . . . . . 331 5.6.3. Панама (1989–1990 рр.). . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 333 5.6.4. Болівія (1991 р.) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 335 5.6.5. Сомали (1992–1993 рр.). . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 335 5.6.6. Еквадор та Куба (1992 р.). . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 337 5.6.7. Камерун (1991 – 1992 рр.). . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 338 5.6.8. Монголія (1992 р.) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 339 5.6.9. Країни СНД (1992 р.). . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 339 5.6.10. Застосування підрозділів ПсО ССО США у Боснії та Герцоговині (1998–1999 рр.). . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 340

РОЗДІЛ 6. Приватні військові компанії як новітній різновид структур спеціального призначення США ��343 6.1. Призначення та основні функціональні типи приватних військових компаній ��343 6.2. Організація роботи та кадровий склад приватних військових компаній ��347

Гострі кігті орла 6.3. Застосування ПВК для розв’язання розвідувальних та інших спеціальних завдань ��356 6.4. Приватний військово-спеціальний бізнес як властива риса «нового світового порядку» ��365

ВИСНОВКИ ��373

ДОДАТОК. Тактико-технічні характеристики та призначення основних зразків стрілецької зброї Сил спецоперацій США ��381 1. ПІСТОЛЕТИ ��381 2. ПІСТОЛЕТИ-КУЛЕМЕТИ ��387

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ ��395

Розділ 1. Основні етапи формування та функції ССО

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ АПЧ атомний підводний човен АТК антитерористична коаліція ББМ бойова бронемашина БМП бойова машина піхоти БНС багатонаціональні сили БСП батальйон спеціального призначення БТР бронетранспортер БЦД батальйон цивільних дій ВМС військово-морські сили ВОС військово-облікова спеціальність військово-повітряні сили ВПС ВТА військово-транспортна авіація ДРД далекий розвідувальний дозір ГРУ Головне розвідувальне управління ГСП Група спеціальних операцій ДРФ диверсійно-розвідувальні формування ЕДМП експедиційна дивізія морської піхоти ЗМУ зброя масового ураження ЗПС злітно-посадкова смуга ЗРК зенітно-ракетний комплекс ЗЦА зв’язок з цивільною адміністрацією ЗЧ ОУН Закордонні частини Організації українських націоналістів інформаційно-психологічний вплив ІПсВ ІРТ Ісламський рух Талібан КМП Корпус морської піхоти КНШ Комітет начальників штабів КСО ВМС Командування спеціальних операцій Військово-морських сил кт кілотонна МД механізована дивізія МО Міністерство оборони 7

Гострі кігті орла

МП НЗФ НКР ОВД ОК ОКСО ПДД ПДК ПЗР ПЗРК ПК ПсВ ПсО ПТРК ПШД РДГ РДЗ РДФ РЕБ РПГ РТР САС СБ СВ СГ СО СП, СпП ССО ТВД УСС ЦРУ

морська піхота незаконні збройні формування некеровані ракети Організація Варшавського Договору Об’єднане командування Об’єднанне командування спеціальних операцій повітряно-десантна дивізія повітряно-десантний корпус підводні засоби руху переносний зенітно-ракетний комплекс пістолет-кулемет психологічна війна психологічні операції протитанковий ракетний комплекс повітряно-штурмова дивізія розвідувально-диверсійна група розвідувально-диверсійний загін розвідувально-диверсійні формування радіоелектронна боротьба ручний протитанковий гранатомет радіотехнічна розвідка Спеціальна авіадесантна служба Служба безпеки сухопутні війська самохідна гаубиця спеціальні операції спеціального призначення сили спеціальних операцій театр військових дій Управління стратегічних служб Центральне розвідувальне управління

Вступ

ВСТУП Сучасні тенденції розвитку формувань спеціального призначення обумовлені переосмисленням їхньої ролі й місця у забезпеченні безпеки та реалізації воєнно-політичної стратегії розвинутих держав. Початок ХХІ століття характерний переходом до такого типу збройного протиборства, в якому вирішальна роль належить високоточній зброї та іншим нетрадиційним для війн п’ятого покоління засобам, зокрема військам спеціального призначення, яких реформують в інтегровані сили спеціальних операцій (ССО) як самостійний компонент воєнної організації держави або принаймні її збройних сил. Причини появи ССО як своєрідного компоненту військової сили глибоко укоріненні в особливостях історичного розвитку та сучасних цивілізаційних особливостях західної (євроатлантичної) цивілізації. Традиція євроатлантичної цивілізації здобувати воєнним шляхом політико-економічні дивіденди, розвиненість інститутів громадянського контролю над військовою сферою та заважкий вже тягар воєнних витрат (якщо й надалі їх не зменшувати) підштовхують західні держави докладати зусилля для розгортання обмежених кількісно, однак високомобільних, відмінно оснащених і навчених угруповань, ядро яких становлять саме ССО, аеромобільні та амфібійно-десанті сили. На сьогодні основним реальним противником збройних сил Заходу на полі бою виступають нерегулярні озброєні формування партизансько-повстанського типу, котрі роблять наголос на «зброї слабшого» – асиметричних діях. Останні спрямовані на нав’язування противникові бойових дій у таких умовах (за таким сценарієм), які ускладнюють втілення його військово-технічної переваги, поширюють небезпеку на важливі невійськові об’єкти, цивільне населення, передбачають виведення з ладу дешевими засобами дорогих й складних систем озброєння та інфраструктури ворога, енергійний деструктивний вплив на моральний стан вояків і цивільних мешканців у стані противника, ведення інформаційно-психологічного протиборства тощо. 9

Гострі кігті орла

Тому набувають нового змісту й значення класичні функції ССО колишніх західних колоніальних держав – протидія аналогічними «партизанськими» методами нерегулярним силам противника, власне антитерористична боротьба, підрив соціальної бази підтримки повстанських формувань через інформаційно-психологічний та адміністративний вплив на населення. Сили спецоперацій у сучасному вигляді – це лише закономірний підсумок, вершина розвитку всієї воєнної історії та воєннополітичної стратегії євроатлантичної цивілізації. Почавши з ХVІ століття бурхливу зовнішню експансію для набуття колоній, сировинних джерел та ринків збуту товарів і оформлюючись в ході цього як певна цілісність, євроатлантична цивілізація все більше й більше підживлювалася саме зовнішніми джерелами зростання, для забезпечення експлуатації яких потрібен був потужний компонент військової організації, орієнтований переважно цілковито на зовнішнє застосування, а не на захист власного народу й території від агресора. Лише США за свою історію понад 200 разів застосовували збройні сили за межами своєї території, а події останніх років все менше залишають сумнів у прогнозі (початку 1990-х рр.) відомого американського економіста Марка Голанскі про майбутнє Америки як неоімперської диктатури. Окремо слід наголосити, що застосування військової сили та ССО як її вістря в інтересах закріплення контролю США над провідними ресурсними регіонами та шляхами транспортування вуглеводнів й сировини супроводжується масштабним інформаційнопсихологічним прикриттям під гаслом «глобальної війни зі світовим тероризмом». Виступаючи на церемонії вручення Нобелівської премії миру (грудень 2009 р.), президент США Б. Обама знов наголосив на «праві» США та його союзників застосовувати військову силу у світі «задля встановлення миру» – чи доводиться сумніватися, хто залишатиме за собою право визначати країни (регіони) – об’єкти «миротворчих зусиль»? *** Отже, аналіз стану наукового розроблення проблеми ескалації політично забарвленого організованого насильства у світі (традицій10

Вступ

но передається термінами «тероризм», «міжнародний тероризм» тощо), перед якою начебто виявляються недієвими зусилля найпотужніших держав світу, викликав потребу додаткового, прискіпливішого вивчення базових понять у цій сфері, позбавлення їх кон’юнктурних (маніпулятивних) нашарувань й студіювання у суто науковому дискурсі. Одне з таких понять, безсумнівно, «міжнародний тероризм», який нерідко зображують як цілісне явище сучасності, ледве чи не єдиний організм з централізованим управлінням. Відтак висувають нездійсненне взагалі завдання «подолання» терористичної загрози світові, на хибні манівці спрямовують наукові дослідження у цій царині. Насправді, якщо проаналізувати, цей термін постає беззмістовним штампом, ідеологічним симулякром. Спробуймо виявити реальний зміст поняття «міжнародний тероризм», щоб відділити об’єктивно наявні складники організованого насильства у світі від свідомих пропагандистських нашарувань, котрі гальмують наукове пізнання складних воєнно-політичних явищ сучасності. На думку визначного соціального філософа А.Зінов’єва, тероризм є породженням «тієї світової війни, яку США і країни НАТО ведуть задля панування над усім людством і яку західні ідеологи ... називають словом «глобалізація». Цей антиамериканський тероризм є відповідною реакцією народів і країн, які є жертвою глобалізації...». Відповідно, на Заході «миттєво оформилася ідеологія, що стверджує існування світового організованого тероризму..., який начебто оголосив війну світовій цивілізації... Ця ідеологія зображує тероризм як щось однакове для всіх часів і народів (як тероризм взагалі) й соціально безпричинне абсолютне зло, перед лицем якого повинно об’єднатися усе людство». Важливо розуміти, що організовані терористичні та інші екстремістські прояви передовсім викликані складним комплексом факторів, зокрема: 1. Інтенсивним розпадом колоніальної системи після Другої світової війни, дальшою внутрішньою нестабільністю у мо11

Гострі кігті орла

лодих державах, пов’язаними з цим внутрішніми сепаратистськими тенденціями та соціальними, етнорелігійними суперечностями. 2. Масштабним протистоянням комуністичної й капіталістичної систем, двох військово-політичних блоків – Організації Варшавського Договору і НАТО. Одним з основних проявів конфронтації між ними була підтримка своїх союзників – переважно молодих постколоніальних країн, та різноманітних недержавних військово-політичних рухів та організацій. Саме їхніми руками з’ясовували геополітичні стосунки наддержави у різних регіонах Третього світу. 3. Кричущими нерівномірностями в соціально-економічному розвитку й рівні життя між державами – лідерами сучасного світу та рештою країн. За даними ООН, ще 1960 року багатство 20% найзаможнішого населення світу у 30 разів переважало майно 20% найбідніших землян, а до кінця ХХ ст. розрив збільшився до 80 разів. Багатство трьох найзаможніших людей перевищує прибутки 600 млн. тих, хто животіє в 36 бідних державах світу. Як зазначено в доповіді ООН «Про розвиток» (1998 р.), «плоди глобалізації продаються глобальній еліті», а утримати в рамках права й покірності 5 млрд. жителів планети вельми проблематично. Трагізм ситуації полягає ще й у тому, що «обрані» держави вже не в змозі відмовитися від диспропорцій світового розвитку, від егоїстичного становища у світовій економіці та нееквівалентного обміну з іншими країнами та народами без ризику зниження традиційно високого рівня життя та масового соціального протесту з боку своїх громадян. Такі диспропорції давно вже стали обов’язковою умовою високого стандарту життя на Заході. У сучасних умовах вирішальний вплив на розвиток світу починає справляти феномен, який О. Зінов’єв назвав «глобальною наддержавністю» (існують і означення «корпоратократія», «закрита мережа», «мінус-цивілізація», «антилюдство» та інші). Її утворюють транснаціональні корпорації, які вільні від національних законодавств, ігнорують кордони й суверенітет як такий; світова бюрократія, котра ви12

Вступ

росла на кошти ТНК й оформилася завдяки глобальним проектам без контролю з боку конкретних держав та громадянського суспільства. «Боротьба зі світовим тероризмом» руками силових машин легітимних урядів якраз і є одним з «благородних» способів зміцнення світової наддержавності. Нова панівна у світі спільнота «нових кочівників» (вузька верства населення планети, яка, власне, отримує дивіденди від процесів «глобалізації» й зневажає інститути національної суверенної державності та життєві інтереси народів), цинічно писав один з директорів ЄБРР, член Більдербергського клубу Ж.Атталі, наражатиметься на протест, це будуть «судоми захисту людьми й суспільствами старої своєї ідентичності, свого традиційного обличчя». Тиск нових «обраних» буде таким потужним, що у людей залишитися тільки одна альтернатива – «або конформуватися до цього суспільства, або бути з нього вилученим». Інакше кажучи, законне право людей на обстоювання своєї самобутності й прав перед загрозою експансії «нових кочівників» розглядають як передсмертні судоми живого організму. На практиці ж такий протест («судоми народів»!) неминуче породжує насильницький опір, застосування тероризму як «зброї слабших». Саме боротьбою зі «світовим тероризмом»» пояснюють спантеличеній громадськості необхідність обмеження демократичних свобод, які все більше стають на заваді глобальній наддержавності. Досить згадати, як після терактів 11 вересня 2001 р., в США на основі законів «Про американський патріотизм», «Про внутрішню безпеку» та інших актів вжили заходів, які де-факто означають відмову від тих усталених уявлень й правових канонів, котрі доти вкладалися у поняття «розвинута демократія», поширення ваги спецслужб у житті США та їхніх «вільних рук» у світі. Під приводом боротьби з тероризмом розгортається наступ на громадянські свободи, свободу поширення інформації, обмеження конституційних засад врядування країною. Окремо слід згадати про «внутрішнє застосування» гасла протистояння «світовому тероризму», яке прийшло на зміну гаслу «радянської загрози». Мусування проблеми «міжнародного тероризму» 13

Гострі кігті орла

давно вже перетворилося на засіб консолідації спільноти «золотого мільярда» проти решти людства. Показова пропагандистська акцентуація кривавих наслідків тероризму навряд чи продиктована абстрактними гуманістичними міркуваннями (т.зв. «загальнолюдськими цінностями»). Загибель в результаті терористичної активності 16–18 тис. осіб на рік у всьому світі затьмарює гибель через локальні війни, громадянські конфлікти, голод й хвороби мільйонів людей, не кажучи вже про неухильне скорочення населення пострадянського простору внаслідок запуску механізму вибухоподібної цивілізаційної руйнації самих основ життя колишніх мешканців СРСР. Зауважмо, що жертви й поневіряння, які спіткали західні народи (передовсім – американський) під приводом «глобальної боротьби з тероризмом» насправді не мають нічого спільного з інтересами цих народів. Достатньо згадати про понад 4,3 тис. вбитих і 30 тис. поранених лише вояків США в Іраку станом на вересень 2009 р. (без урахування суттєвих втрат приватних військових компаній США). Відчутні втрати західні держави зазнали в Афганістані. Зокрема, станом на серпень 2010 р. вбито (без урахування цивільного персоналу міжнародних організацій і приватних воєнізованих фірм) 1226 військовослужбовців США та 331 британського вояка. Поступове згортання свобод й інститутів громадянського суспільства у сучасних західних державах промовисто підтверджує те, що влада країн – учасників блоку НАТО відверто ігнорує думку своїх громадян стосовно доцільності зовнішнього військового втручання. Так, до осені 2009 р. бойові дії в Афганістані схвалювали 39% опитаних американців (у квітні – 53%), були проти них – 58%. За перебування в Афганістані національного контингенту виступало лише 13% поляків, 81% – проти (утім у 2009 р. Польща додатково надіслала туди 400 солдат). Надмірне фінансове навантаження підриває національну фінансово-економічну систему (провокуючи через резервну валюту теперішню світову фінансову кризу), добробут громадян, стимулює безробіття. В Афганістані, наприклад, військовий контингент має 14

Вступ

зрости на майже 40 тис. вояків на додаток до 102 тис. вояків західних держав наявних на грудень 2009 р. США мають понад 700 військових об’єктів у 100 країнах світу. Попри завершення «холодної війни», військові витрати США з 1999 до 2005 року зросли на 41%, а у 2009 р. досягли 487 млрд. доларів (без урахування витрат на військові дії в Іраку та Афганістані). В цілому Америка витрачає на військові потреби у 2 рази більше, ніж решта 25 членів НАТО, а витрати на придбання озброєння та військової техніки, зокрема, у 5 разів більші за аналогічні сукупні асигнування інших членів альянсу. Докладається чимало інформаційних й псевдонаукових зусиль, щоб звести на хибні манівці розуміння глибоких причин зростання насильства як крайньої протестної реакції населення країн Третього світу, кількасотрічна експлуатація якого суттєво прискорила розвиток Старого світу та породила між ними прірву у стандартах життя. Так, професор С. Гантінґтон висунув доктрину «конфлікту цивілізацій», який начебто відбувається лише через несхожість світів: «Конфлікти по лініях розламу – національно-релігійні, або міжгромадські, конфлікти між державами або групами держав, що належать до різних цивілізацій… Зіткнення цивілізацій стане домінантним фактором світової політики. Лінія розламу між цивілізаціями – це і є лінія майбутніх фронтів». Проте згадані конфлікти є наслідком якраз тривалої експансії західної цивілізації. Видатний англійській історик А.Тойнбі справедливо зазначав: «Не світ завдав удару Заходові, а саме Захід завдав удару, і дуже сильного, решті світу. Як би не різнилися між собою народи світу, на питання західного дослідника про їхнє ставлення до Заходу всі – росіяни і мусульмани, індуси і китайці, всі решта відповідатимуть однаково. Захід, скажуть вони, – це архіагресор сучасної епохи, і у кожного знайдеться свій приклад західної агресії». Поширеним став термін «ісламський тероризм», який тільки заплутує справу й ображає мусульман, чия віра заперечує безглузде насильство й самогубство. Можна лише погодитися із сходознавцем В. Пластуном: «Нема універсальної ідеології ісламу, і не слід забувати, що іслам Хомейні, Сеїда Кутба, інших мусульманських ідеологів – це 15

Гострі кігті орла

одне, а іслам талібів, басаєвих, радуєвих, хаттабів – дещо інше». Натомість стратегічним партнером тих же США залишається ваххабістська Саудівська Аравія, чиї величезні фінансові вливання у фундаменталістські угруповання в ім’я побудови «всесвітнього Халіфату» не є секретом, як і вплив потужного саудівського лобі на політику США (саудівці, контролюючи до 30% світового видобутку нафти, тримають у банках США до 1,2 трлн. доларів). Євроатлантичні держави виявляють ще й соціокультурну експансію, котра ведеться під гаслами поширення демократії та «передового способу життя». Як заявив президент США Д. Буш у виступі перед слухачами Військової академії США (Вест-Пойнт) у червні 2002 р., ХХ століття показало, що «вижила й виявилася дієздатною тільки одна єдина модель прогресу людства». Отже, постійно апелюючи до універсальних прав людини, Захід відмовляє східним народам у праві на обрання власного стандарту внутрішньополітичного й культурно-релігійного буття. Ісламські народи, охоче переймаючи науково-технічні, технологічні досягнення Заходу, змушені плекати традиціоналізм як засіб протистояння західній експансії. «Мусульманин дивиться на Захід і бачить – порнографію, педофілію, пияцтво, фінансові спекуляції, нестримний егоцентризм й споживчу мораль, презирство до духовних цінностей, феміністичне знущання над сім’єю й правом на життя, психічно понівечених розлученнями дітей», – пише відомий ісламський філософ Г. Джемаль. Важливо врахувати і таку суспільно-психологічну обставину. Сучасний терорист, як правило, є представником традиційної цивілізації, чия увага сконцентрована на вищих релігійних цінностях. З його погляду, життя людей сучасної цивілізації абсолютно безглузде, а отже, йому їх не жаль, адже вони для нього є «живими трупами». Нарешті, якщо «міжнародний тероризм» справді визнається за цілісне явище, то чим можна пояснити широке застосування подвійних стандартів до сил, котрі застосовують однакові антилюдські методи, навіть мають типову зовнішню оболонку т.зв. «ісламізму» (на зразок «таліби – терористи», заплямовані кров’ю 156 дітей Беслану 16

Вступ

бойовики Північного Кавказу – «борці за волю чеченського народу» тощо). Прикметно, що райони ведення Заходом «антитерористичних» кампанії чітко відповідають інтересам контролю над сировинними ресурсами та визначаються геополітичними спрямуваннями великих держав. Так, вторгнення до Афганістану дозволило встановити контроль над Середньою та Передньою Азією, Західним Китаєм, регіонами, де зосереджено 40% світових запасів газу, 15% – нафти, 20% –урану, колосальні поклади кольорових і рідких металів. Водночас не підтверджується практикою теза про «утвердження демократії й стабільності» у подібних регіонах. Серпень 2009 р. подав химерний приклад «демократизації» окупованого багатонаціональними силами Афганістану. Напередодні «демократичних виборів» президент Гамід Карзай ухвалив цілком середньовічний закон для шиїтської громади, який регламентує становище жінки: їй заборонено без дозволу чоловіка влаштовуватися на роботу, чоловік може не годувати жінку в разі її відмови від інтимних стосунків, лише чоловіки мають право опіки над дітьми, а ґвалтівник може уникнути покарання, відкупившись від постраждалої жінки тощо. Попри «просування демократії» на багнетах, вже у 2002 р. посіви опійного маку збільшилися в 10 разів, обсяг виробництва наркотиків зріс у 18 разів, і в 40 разів перевищив обсяг Колумбії, від 2 до 6 млн. афганців залучені в наркоіндустрію, яка дає 65% ВВП країни. За межею бідності живе 53% населення, міжнародну допомогу розкрадають, панує страшна корупція. Натомість інші анклави організованого насильства залишаються поза увагою конструкторів «нового світового порядку» – взяти хоча б геноцидні явища в Центральній Африці. Зарахування до «терористичного інтернаціоналу» часто виступає формою санкції або виявлення невдоволення Заходу певною країною. Досить, наприклад, КНДР було піти на поступки у ядерному питанні, як її одразу ж викреслили зі списку «країн, що підтримують тероризм» – без усяких принципових змін всередині цієї держави. Кон’юнктурними виявилися і звинувачення Іраку в підтримці АльКаїди та інших терористичних угруповань.

Гострі кігті орла

Яскравим прикладом протилежного від задекларованого результату «боротьби з тероризмом» став Ірак 2003–2008 років. Там «просування демократії» обмежилося творенням її стандартних зовнішніх атрибутів. Країна фактично розпалася на три конфесійні анклави, загинуло, за різним даними від 150 до 665 тис. іракців, десятки тисяч їх перебувають у в’язницях, до 40% людей перебуває за межею бідності. Іноземна присутність викликала нечувану в історії «терор-війну». Відомо і про зростання у десятки разів з 2001 року в Афганістані (попри присутність БНС) обсягу виробництва наркотиків(це повторення) – чи не головного джерела фінансування терористичної діяльності, ескалації «тероризму самогубць» – незнаного до того в цій ісламській країні! Від рук бойовиків, консолідованих західною присутністю, та від «помилкових» ударів військ НАТО загинули десятки тисяч афганців (лише 4 вересня 2009 р. у провінції Кундуз від ракетного удару ВПС США загинуло 150 цивільних осіб). Отже, дефініція «міжнародний (світовий) тероризм» виявляється беззмістовною, пропагандистські забарвленою й кон’юнктурно винайденою. Вона залишає повний простір для її довільного тлумачення залежно від воєнно-політичних спрямувань великих держав та глобальної наддержавності. Оперування таким терміном не дає можливості адекватно оцінити походження й особливості конкретнорегіональних або транснаціональних проявів екстремізму, конкретних терористичних організацій (деструктивних рухів), а отже, і знайти належні шляхи їхнього суспільно-політичного блокування або військово-спеціального відвернення. Відповідно, це слугує морально-психологічним підґрунтям для нав’язування світовій спільноті або певним державам дій, які не тільки не відповідають їхнім справжнім інтересам, але й в кінцевому випадку зовсім не ведуть до мінімізації проявів політичного насильства. Але головне – уявлення про «міжнародний тероризм» як про наявний цілісний об’єкт не дозволяє знаходити дієві засоби подолання тих чи інших проявів організованого насильства зі сторони конкретних недержавних суб’єктів.

Вступ

Досвід свідчить, що лише там, де виявляють реальні причини політичного насильства, можна вжити результативних заходів з мінімізації екстремізму й оздоровлення обстави (Північний Кавказ, Північна Ірландія, Басконія). Натомість там, де проголошена боротьба зі «світовим тероризмом», навпаки маємо ескалацію насильства без відчуття перспективи її припинення та колосальні жертви серед тих, кого збираються «захистити від терористів» та прищепити «передові цінності». Таким чином, на зміну маніпулятивній й науково беззмістовній дефініції «міжнародний тероризм» має прийти реалістичніше та науково обґрунтоване усвідомлення глобального і багатоманітного за причинами й проявами процесу ескалації політичного (ідейнополітичного) насильства у світі як однієї із провідних і небезпечних тенденцій розвитку людства. Це відкриє шлях до встановлення всього комплексу справжніх причин (ретроспективних і модерних) зростання цієї небезпеки для життя(життєвої небезпеки). Реалістичних поглядів на багатоманітність причин походження, спрямованість діяльності конкретних терористичних угруповань, тверезої оцінки справжнього ставлення провідних учасників світової політики до проблеми тероризму потребує передовсім стратегія убезпечення Української держави. Україна навряд чи може дозволити собі відволікання на фантомні цілі, і має зосередитися на селективному аналізі терористичних загроз та виробленні шляхів запобігання ним (на сьогодні вони здебільшого стосуються реалій внутрішнього життя держави). Повинен превалювати принцип україноцентричності (пріоритетності національних інтересів України у визначенні змісту вітчизняної системи антитерору як складника сектору безпеки держави). На перший план має виходити справді соборна робота держави й суспільства з усунення внутрішніх передумов до організованого політичного насильства в Україні, виявлення реальних для нас терористичних небезпек ззовні, приведення у сувору відповідність до них всієї державної безпекової діяльності, уникнення втягування в кампанії, здатні підвищити загрозу терористичних ударів по території України. 19

Гострі кігті орла

Міжнародне співробітництво, неодмінне для протидії транснаціональним екстремістським структурам, також повинно відповідати принципу розумної доцільності з погляду офіційного Києва. Лише так можна уникнути ганебної долі перетворення нашої країни у «штрафбат» війни з химерними явищами, а насправді – втягнення в обстоювання чужих інтересів. Наприкінці 2009 року військово-політичні кола США розпочали «переорієнтацію» вітчизняної та світової суспільної думки на користь відмови від гасла «глобальної терористичної загрози» (пропонується, зокрема, більше «не надавати значення» демонізованій персоні Усами бін Ладена, що нагадує комбінацію з виведення агента зі складної операції). Імовірно, незабаром ми станемо «споживачами» нової доктринальної настанови для широкого загалу, метою якої, зокрема, стане пояснення довгострокової військової присутності США (або розширення її) у квадраті Афганістан – Пакистан – Індія – Середня Азія, тобто на стратегічних підступах до Китаю та півдня Росії. *** Науковим завданням цієї монографії є комплексне розкриття організації, функцій, стратегії й тактики використання Сил спеціальних операцій США як самостійного елементу її Збройних сил та одночасно складника революції у військовій справі рубежу ХХ і ХХІ століть. На основі широкого кола офіційних військово-політичних документів США, радянських, сучасних американських, українських, російських воєнно-історичних, воєнно-теоретичних, політологічних та інших наукових праць автори розкривають ключові питання організації та функціонування ССО США: • сутність основних етапів формування Сил спеціальних операцій як самостійного компоненту Збройних сил США; • зміст усталених в США сучасних науково-практичних поглядів на Сили спеціальних операцій, їхні функції та завдання, на спеціальні операції та їхні види; • детермінаційний(визначальний) вплив геополітичних спрямувань, зовнішньополітичної та воєнно-політичної стра20

Вступ

тегії, особливостей національного військового будівництва США на розбудову та завдання ССО; • структура та функції органів управління ССО як компонента Збройних сил США; • історія становлення, організація, тактика, системи вишколу особового складу, озброєння та військова техніка провідних частин, підрозділів (структур) спеціального призначення Сухопутних військ, Військово-морських сил, Військово-повітряних сил, Корпусу морської піхоти США; • роль та особливості бойового застосування угруповань ССО в війнах і збройних конфліктах межі ХХ й ХХІ століть, зокрема у військових компаніях, що тривають в Іраку та Афганістані. Безперечно, що ССО в тому вигляді, в якому вони створені в США є унікальним явищем військової організації держави (на що звернуто окрему увагу в монографії). Водночас їхню структуру, функції, систему підготування ретельно вивчають й певною мірою втілюють у реформуванні збройних сил провідні держави світу, а також посткомуністичні сусіди України. Розуміння особливостей творення елітних військ США потрібне не тільки в процесі міжнародного військового співробітництва України, але й при розбудові та бойовому навчанню вітчизняних сил спецоперацій (про що у листопаді 2007 року ухвалив відповідне рішення Президент України) з урахуванням загроз національній безпеці нашої держави, особливостей її зовнішньополітичного курсу, загального контексту реформування її Збройних сил та фактору розумної достатності у військовому будівництві.

Гострі кігті орла

РОЗДІЛ 1. Основні етапи формування та функції Сил спеціальних операцій як самостійного компонента Збройних сил США 1.1. Підрозділи спеціального призначення у війнах США за незалежність та територіальне розширення (ХVІІІ – початок ХХ століть) Витоки Сил спеціальних операцій США сягають Війни Північноамериканських штатів 1775–1783 рр. за незалежність від британської корони, коли повстанці протиставили «правильній» тактиці британської армії тактику аборигенів Америки – індіанців. Перейнявши їхній досвід засідок і несподіваних нападів з використанням особливостей лісової місцевості, колоністи віднайшли власну тактику, що виявилася результативнішою, ніж у регулярної армії противника. На боці ж англійців воювали загони рейнджерів (тобто «лісників», «волоцюг»), які з’явилися ще раніше, під час Семирічної війни 1756–1763 рр. між Англією та Францією і відзначилися на боці англійців ударами по французьким комунікаціям у долині Гудзону. Тоді «батько» рейнджерів, майор Роберт Роджерз, за успіхи у боях з індіанцями – союзниками Франції – отримав у командування 60-й Королівський піхотний полк, і на цій посаді уклав знаменитий статут рейнджерів з 19 пунктів, які не втратили своєї актуальності й донині. Зокрема, Р. Роджерз учив постійній пильності та боєготовності, правдиво передавати розвідувальну інформацію, запобігати невиправданому ризику, іншим тактичним способам, необхідним для партизанських дій. Загарбницькі війни з сусідами та корінним індіанським населенням за розширення території, що велися упродовж ХІХ століття, породили різноманітні форми спеціальних підрозділів. Так, розвідкою займалися так звані індіанські скаути, або зірвиголови, на зразок «мек22

Розділ 1. Основні етапи формування та функції ССО

сиканської розвідувальної роти». Цей розвідувально-диверсійний підрозділ зі злочинців та авантюристів організували генерали Тейлор і Скотт під час війни 1846–1848 років з Мексикою (у результаті якої «грінго» завоювали величезну територію – третину нинішньої площі США). Крім того, загони рейнджерів діяли у складі армії як Півдня, так і Півночі під час Громадянської війни в США 1861–1865 рр. Утім поступово оформлюються концептуальні основи зовнішнього експансіонізму США, що не в останню чергу живилися ідеями протестантсько-пуританського месіанства. 2 грудня 1823 р., після оголошення президентом Монро доктрини (названої на його честь), яка передбачала право США на експансію в обох Америках, починається епоха Корпусу морської піхоти як головного знаряддя втручання у справи держав або території, котрі визнавалися зоною інтересів американського капіталу та геополітичної експансії (характерно, що морські піхотинці врешті-решт отримали кокарди із зображенням земної кулі у кігтях орла з гербу США). «Американські континенти, – заявив Дж. Монро, – в теперішній час не можна розглядати як об’єкти для майбутньої колонізації будь-якої держави». Він прямо наголошував, що спроби втручання європейських держав в справи обох Америк США «віднині розглядатимуть як ворожий щодо них політичний акт». 1845 р. Джон О’Саллівен уперше сформулював концепцію «американського життєвого простору». Консолідація держави, бурхливе промислове зростання привели до усвідомлення геополітичних інтересів і можливості обстоювати їх методом експансії. Головним її інструментом вважали військово-морський флот. Стратегію «досягнення панування на морі» сформульовано у книгах військово-морського теоретика, контр-адмірала А. Мехена (1840–1914) «Військово-морські інтереси Америки сьогодні і в майбутньому» та раніше опублікованої «Вплив морських сил на історію», у яких він ратував за розширення мережі військово-морських баз, форсоване будівництво ВМФ. Формула адмірала – «Воєнний флот + торговельний флот + морські бази = морська могутність». На його думку, «морська доля» Америки полягає спочатку в інтеграції американського континенту, а потім – «у встановленні абсолютного світового панування». 23

Гострі кігті орла

Спізнившись до колоніального розподілу світу, Америка вирішила надолужити упущене за рахунок відсталої у військово-технічному плані Іспанії, заморськими володіннями якої на той час були Куба й Філіппіни. Крім того, вперше (але не в останнє) в американській історії «невеличка переможна війна» стала одним з інструментів порятунку фінансової системи США. Справа у тім, що Америка опинилася перед загрозою дефолту. Тоді президент США Клівленд звернувся по допомогу до засновника інвестиційного банкірства Джона П. Моргана, який поступово встановлював контроль над фінансовими потоками провідних індустріальних й транспортних корпорацій Америки, той позичив уряду колосальну на той час суму в 60 млн. доларів, з’явилися кошти і на агресію проти пристаркуватої колоніальної імперії. Розвідувальна служба США на чолі з полковником Ваґнером, яка значно розширилася, отримала завдання зібрати інформацію, необхідну для захоплення Гавани, і дані про дії кубинських партизанів, які 1895 р. повстали проти іспанської корони. Людям Ваґнера необхідно було встановити контакт з лідером герільї генералом К. Ґарсіа. Це завдання доручили лейтенанту Е. Роуану. Пробравшись крізь джунглі до генерала, він завербував його, і 5 червня 1898 р. американський десант у Сантьяго-де-Куба підтримав тритисячний загін повстанців, що визначило результат бою за острів. Під час цієї війни американська розвідка вдалася до створення «легендованих» повстанських загонів, чим певною мірою передвизначила появу у 1950-х роках «партизанських» спецвійськ, відомих як «зелені берети». В іспанських колоніях у Карибському морі з 1895 р. здійснював розвідувальну роботу картограф Ральф М. Ван Деман. Завдяки йому вдалося зберегти життя тисячам не пристосованих до кубинського клімату американським «джі-ай»*: на настійну вимогу розвідника, президент Мак-Кінлі скасував облогу Гавани. 1898 р. на Філіппінах Ван Деман запобіг теракту проти генерала А. Макартура (батька відомого полководця часів Другої світової війни), 1901 р. створив на островах «відділ військової інформації» з 400 розвідувальними пунктами. Війна * Жаргонна назва американських вояків (від GI – government issue).

Розділ 1. Основні етапи формування та функції ССО

завершилася підписанням Паризького перемир’я 13 серпня 1898 р., згідно з яким США відійшли Філіппіни, Гуам, Пуерто-Рико. Куба стала незалежною і розмістила американську базу у Гвантанамо.

1.2. Творення підрозділів спеціального призначення в роки Другої світової війни Під час Першої світової війни за планом генерала Мітчелла передбачалося створити до лютого 1919 р. на базі 1-ї піхотної дивізії парашутно-десантне з’єднання для дій у тилу німецьких військ в Європі. Однак у зв’язку із перемир’ям 11 листопада 1918 р. цей план виявився нереалізованим, попри його підтримку командувачем експедиційних сил США в Європі генералом Д. Першинґом. За часів Другої світової війни, до літа 1942 р., в армії США вже існували повітряно-десантні з’єднання (82-а «Загальноамериканська» дивізія генерал-майора Метью Ріджуея та 101-а дивізія «Кричущі орли» генерал-майора Вільяма Лі), що створювало передумови для формування аеромобільних підрозділів спецпризначення. За зразком та для взаємодії з англійськими командоз, 1 червня 1942 р., за вказівкою начальника штабу армії США генерала Маршалла, починається формування спецпідрозділу «Американські командо», яким надали назву «рейнджери» – на честь їхніх відомих попередників. До кінця червня 1942 р. укомплектований добровольцями 1-й батальйон рейнджерів майора Вільяма О. Дербі вже розпочав готуватися спільно з британськими командоз на воєнній базі в Акнакеррі. У 1943 р. рейнджерів застосували спільно з десантниками в операції «Хаскі» для захоплення о. Сицилії. Однак це через брак відпрацьованої тактики взаємодії рейнджерів з піхотою та іншими сухопутними військами закінчилося для спецзагону драматично. У січні 1944 р. під час десантної операції поблизу італійського порту Анці 1, 3 та 4-й батальйони «рейнджерів Дербі» потрапили в оточення німецької піхоти й танків, не отримали належної підтримки і були майже повністю знищені (з 767 бійців уціліло 6). Щоправда, 2-й батальйон рейнджерів відзначився в операції «Оверлорд» (висадка в Нормандії) 6 червня 1944 р. Тоді 25

Гострі кігті орла

спецзагонівці ціною значних втрат (135 вбитих і поранених з 225 бійців) змогли захопити біля Пуант де Ок німецькі батареї важких гармат, які прострілювали місце висадки морського десанту основних сил. Для виконання спецзавдань на Далекий Схід відправили дві роти 2-го батальйону рейнджерів під командуванням полковника Карлсона, які відзначилися при переломному для військової кампанії штурмі острова Гуадалканал. Водночас спецпідрозділи (1-й батальйон рейнджерів підполковника Едсона) виникли у складі 1-ї дивізії морської піхоти США генерал-майора Вандергріфта, яка воювала проти японців на Тихому океані, забезпечуючи розвідувально-диверсійну частину при висадці десанту для захоплення зайнятих японцями островів Океанії. Формування американських спецпідрозділів поступово набуло цілеспрямованого характеру, що багато в чому пояснювалося необхідністю протиставити японцям, майстрам війни у специфічних умовах джунглів, спеціально підготовлених вояків. З листопада 1943 р. в центральній Індії під орудою англійських «командоз «Чіндіт» проходили вишкіл 3000 вояків США, названих «Силами Галахада» (або загін «5307»). Воюючи у джунглях Бірми проти японців, ці командоз отримали прізвисько «мародерів Меррілла» (на честь бригадного генерала Френка Меррілла). На Філіппінах проти японців результативно діяв 6-й батальйон рейнджерів (загалом їх було створено шість по 800 бійців за штатом у кожному) та спецзагін «скаути Аламо». Вже тоді намітилася одна із перспективних тенденцій функціонування сучасних ССО – взаємодія бойових спецпідрозділів зі спеціальними службами (оперативними службами). Так, Управління стратегічних служб (УСС, передтеча ЦРУ США) для бойових дій у джунглях Бірми проти японців створило «101-й загін», який вів спеціальну розвідку, готував партизан з місцевих племен та проводив диверсійні акції. Втративши 206 чоловік вбитими, спецзагін сукупно завдав своїми діями противнику втрат у десятки тисяч вояків. Вважається, що позитивний досвід саме цього підрозділу став серйозним поштовхом для творення «партизанських» спецвійськ США у 1950-х рр.

Розділ 1. Основні етапи формування та функції ССО

1.3. Пошуки організаційних форм спеціальних військ США у 1950 – на початку 1980-х рр. З 1949 р. концептуальні документи військово-політичних кіл США особливу увагу відводили «спеціальним підривним операціям» (у реалізації яких чималу роль відводилося організації повстанськопідпільних рухів на території противника). Того ж року у складі ЦРУ для проведення таких операцій створюється «Служба Донована – Даллеса» (згодом – Управління планування), а закон США «Про взаємне убезпечення» передбачив виділення на підривну діяльність до 100 млн. доларів щорічно. У системі ЦРУ створили спеціальний відділ закордонних операцій з філіями у Франкфурті-на-Майні (Німеччина, саме цей підрозділ безпосередньо співпрацював з українськими націоналістами за лінією закиду їхніх емісарів до УРСР, тут була і розлога картотека на представників українського та інших народів СРСР, що потенційно могла бути використана в розвідувальній роботі) та Теґерані. Виникають спеціальні служби з закордонної агентурної розвідки у військовій розвідці США, французькій спецслужбі СДЕСЕ. Варто згадати і про доктрину «експорту контрреволюції» (консолідація антирадянських сил в СРСР та за кордоном, організацію повстансько-підпільних формувань). У 1961 р. колишній начальник штабу армії США Тейлор висунув ухвалену адміністрацією Д. Кеннеді «стратегію гнучкого реагування», що передбачала широке використання «невійськових засобів» (зокрема – залучення до психологічної війни антирадянських еміграційних центрів). Крім того, доктрини «визволення поневолених народів» (1952 р.) та «наведення мостів» (до політичної опозиції соціалістичних країн, 1964 р.) значну увагу приділяли використанню націоналістичних об’єднань для реалізації стратегічних настанов з підриву СРСР та його союзників з Варшавського блоку та для здійснення розвідувальної діяльності. Прикметною у цьому плані була й ухвалена з дозволу президента Д. Айзенгавера директива Ради національної безпеки США № 5412/1 27

Гострі кігті орла

від 12 березня 1955 р. За нею ЦРУ в повсякденній діяльності повинно було, зокрема, сприяти розгортанню партизансько-підпільних рухів на територіях потенційного противника, надавати допомогу у підривній діяльності відповідним повстанським й еміграційним угрупованням. Бойовий статут армії США «Партизанська війна» (1956 р.) відводив поважну роль залученню населення країн-противників (у разі війни з США) до повстанських дій на користь Америки. У серпні 1968 р. «Нью-Йорк Таймз» оприлюднила американський військовий документ «10–1» щодо планів підривної діяльності проти СРСР та країн Організації Варшавського Договору. За ним передбачалося закинути тільки в СРСР 20 організаційних груп для розгортання партизанської війни із залученням місцевих опозиціонерів. Курс на творення підривних «партизанських сил», спрямованих на дії проти країн соціалістичного табору, не обійшов стороною і українську політичну еміграцію. Ще у березні 1951 р., свідчив шеф Служби безпеки Закордонних частин ОУН (СБ ЗЧ ОУН) М. Матвієйко, спецслужби США запропонували С. Бандері направити 200 членів ОУН для навчання у розвідувально-диверсійних закладах для подальшого використання на території СРСР. Через рік американське командування у Європі виношувало план створення з українських емігрантів парашутно-десантної бригади (відібрані пізніше влилися до підрозділів «зелених беретів» з 10-ї групи спецвійськ). За вказівкою командувача військ НАТО генерала Ріджвея військовий референт ПУН М. Капустянський сформував у ФРН так звані «українські робочі сотні» для навчання їхніх учасників як диверсантів, перекладачів і провідників на випадок війни з СРСР. За допомогою української еміграційної преси велася агітація за вступ до «партизанських військ». За завданням американської розвідки М. Лебедь здійснив подорож по діаспорних анклавах Західної Європи, щоб вивчити залучення українських емігрантів до спецпідрозділів Збройних сил США. Одразу ж після війни колишній майор УПА П. Миколенко («Байда») з реґенсбурзького табору переміщених осіб (Ді-Пі) за завданням С. Бандери формував у лісах Баварії партизанські бази на випадок ві28

Розділ 1. Основні етапи формування та функції ССО

йни з СРСР. Відомо про використання можливостей СБ ЗЧ ОУН для підготування та закидання диверсійно-терористичних груп до Угорщини під час повстання 1956 р. (операція «Фокус»). У подальшому чимало представників української діаспори брали участь у складі збройних формувань США в локальних конфліктах (війни у Кореї, В’єтнамі). З вихованців «Пласту», інших військово-спортивних організацій США та Великої Британії відбирали юнаків для служби у частинах спеціального призначення та для військових навчальних закладів. Так, у 1967 р. у Ноттінгемі сформували перший «український відділ кадетів» британської армії з учасників молодіжних організацій підконтрольного ЗЧ ОУН Союзу українців Британії. Водночас після Другої світової війни відбулася реорганізація й кількісне збільшення американських розвідувально-диверсійних формувань. Під час війни у Кореї в США створили 8086-й підрозділ Сухопутних сил. Він взяв на себе всю повноту підготування, планування партизанських операцій та виконання розвідувальнодиверсійних завдань у тилу противника. 1950 р. в штати піхотних дивізій ввели розвідувально-диверсійні роти рейнджерів для «партизанських» дій в тилу північнокорейських військ. Однак їхні дії виявилися малоефективними через слабку готовність особового складу до таких специфічних акцій. У 1950–1953 рр. ЦРУ США вживало зусиль до організації спеціальних диверсійних операцій з моря, базою для яких став острів Йонг До поблизу міста Пусан. Американські військові радники готували для спеціальних зафронтових операцій корейських партизанів. Передова група ЦРУ отримала назву Об’єднана комісія радників в Кореї (ОКРК) (Joint Advisory Commission, Korea – JACK), і здійснювала «підтримку» спеціальних морських, повітряних й наземних операцій. Операції передбачали виведення агентів у тил північнокорейських сил та їхню евакуацію, проведення берегових рейдів для виконання диверсійних завдань, а також пошук та порятунок збитих пілотів ВПС. Один з проектів ОКРК («Цвітіння») був спрямований на підбір та виховання антикомуністично налаштованих осіб для їх виведення на Північ країни для забезпечення «демократичних перетворень» у разі перемоги Півдня та його американських союзників. 29

Гострі кігті орла

Були спроби диверсійного застосування морського спецпідрозділу – 3-ї команди підводного мінування (КПП 3). На основі групи почали готувати громадян Південної Кореї (40 відібраних кандидатів) для формування групи спеціальних завдань (ГСЗ) (Special Mission Group – SMG), визначеної для захоплення «язиків», кораблів противника, виведення з ладу залізниць і мостів у прибереженій зоні КНДР. Відтак на досвіді Корейської війни 1950–1953 рр. військове командування США дійшло висновку про необхідність формування добре навчених методами зафронтової боротьби частин. 1952 року в структурі Міністерства оборони (МО) США виникло Управління з питань особливих методів ведення війни, яке розпочало формування військових частин спеціального призначення для ведення бойових дій у запіллі військ СРСР і його союзників, а також на інших потенційних ТВД. Кожну з таких частин або «груп» вважали спроможною розгорнути на своїй базі у тилу противника до 100 тис. повстанців з місцевого населення. За планами американського командування лише у європейській частині СРСР були визначені до 30 «оперативних районів» для дій «партизанських» військ. Того ж року у Бад Тельці (ФРН) розгортається перша з груп військ спеціального призначення (10-а, силою до 1,5 тис. багнетів), визначена для дій проти СРСР та його європейських союзників. Значну більшість її особового складу комплектували з вихідців з народів СРСР та Східної Європи, група мала і «український» підрозділ. У складі кожного основного підрозділу групи (команда «Альфа») з 12 солдатів два-три обов’язково мали бути представниками корінних народів території бойового застосування. Залученню емігрантів до спеціальних («партизанських») військ сприяли не тільки скрутне матеріальне становище більшості з них, але й ухвалення в США «закону Лоджа», що надавав право отримати у пільговому порядку громадянство через 5 років служби в Збройних силах США. Значну увагу при підготуванні розвідувально-диверсійних і терористичних дій спецвійськ рекомендувалося приділяти використанню досвіду повстансько-підпільних рухів 1940–1950-х років в Україні та 30

Розділ 1. Основні етапи формування та функції ССО

Прибалтиці. На це, зокрема, спрямовували представники США своїх сателітів на нарадах керівного складу розвідок країн НАТО. Як зазначалося, у 1952 р., згідно з наказом президента США Д. Айзенгавера, створили перше з’єднання, призначене для ведення «партизанської» війни у запіллі противника – 10-у групу військ спеціального призначення. Передбачалося, що на спецвійська будуть покладені завдання «підриву військового, економічного, морального й політичного потенціалів противника». Згадана 10-а група орієнтувалася насамперед на ведення розвідувально-диверсійних дій на західноєвропейському ТВД у разі війни з СРСР та його союзниками (з 1955 р. – Організацією Варшавського Договору). До спецвійськ зараховували добірних вояків, які пішли добровільно служити в армію, пройшли службу у парашутно-десантних підрозділах і добровільно зголосилися стати вояками спецпідрозділів. Оскільки сильна корпоративна солідарність проявилася у вояків спецвійськ навіть у носінні позастатутних зелених беретів (куплених у мюнхенського кравця), то згодом за «партизанськими військами» закріпилася назва «зелених беретів», під якою вони й увійшли в історію та сьогодення сил спеціальних операцій (у 1961 р. президент Д. Кеннеді затвердив цей головний убір як частину спорядження після відвідування Центру спеціальних військових операцій у Форті-Бреґґу). У 1950–1960-х рр. вояки спецвійськ США переймали багатий досвід розвідувально-диверсійної та антиповстанської боротьби британської Спеціальної авіадесантної служби (САС) у рамках угоди між США та Англією. Якісні зміни у розвитку американських підрозділів спеціального призначення відбулися за часів врядування президента США Джона Ф. Кеннеді. Проголошену ним промову перед молодими офіцерами, випускниками Вест-Пойнту (червень 1962 р.) розцінюють нині як пророчу. Щодо застосування спеціальних військ президент зауважив: «Вам, імовірно, доведеться командувати нашими спеціальними силами, які надто незвичні, щоб їх можна було назвати звичайними, і які зростають за чисельністю й важливістю... Це зовсім інший вид бойових дій, абсолютно новий за своєю інтенсивністю, але водночас такий 31

Гострі кігті орла

же старий, як сама війна... Це – війна партизанів, підривників, заколотників, убивць... війна з засідок замість звичайних бойових дій... війна шляхом прихованого проникнення на територію противника, замість відкритої агресії... Якщо ми хочемо врятувати нашу свободу, нам потрібна нова стратегія, зовсім інші збройні сили, і зовсім інша програма підготування військ». Відтоді розгортається серйозне реформування військ спецпризначення США. Передовсім, наприкінці 1950-х – у першій половині 1960-х рр., оформлюються концептуальні уявлення про їхнє функціональне призначення та місце у загальній військово-політичній стратегії США. Провідними факторами, що зумовили зростання ваги ССО та перспективного бачення їхнього застосовного значення, можна вважати, на нашу думку, такі: • загрозу глобального зіткнення з державами комуністичного блоку й Китаю, в рамках якого помітне значення відводилося виведенню з ладу засобів ракетно-ядерного нападу противника, дестабілізації його тилу, органів керування тощо; • необхідність зростання інтенсивності локальних війн і конфліктів, в яких США не могли діяти основними загальновійськовими силами; • масштабність антиколоніальних і національно-визвольних рухів (зокрема – повстанським рухом Гукбалагап на американських Філіппінських островах), котрі переважно діяли методами повстансько-партизанської боротьби, що вимагало відповідної оперативно-тактичної противаги, а також стратегічний курс СРСР на підтримку «справедливих національновизвольних війн і рухів народів», який був виголошений у промові глави радянського уряду М. Хрущова 6 січня 1961 р.; • загальний доктринальний акцент на дестабілізацію СРСР та його союзників зсередини (зокрема, через використання фактора міжетнічних відносин), а також утвердження ідеї «тотальної підривної діяльності» проти соціалістичних країн; • удосконалення авіаційної техніки, компактної спеціальної техніки, засобів зв’язку та озброєння. 32

Розділ 1. Основні етапи формування та функції ССО

Згідно з тогочасними поглядами урядових кіл США, розвіду вально-диверсійні формування (РДФ) мали у разі необхідності глибоко приникати на територію соціалістичних країн для проведення масштабних підривних дій у воєнний час, проводити «антикомуністичні операції» та вести боротьбу з повстанськими формуваннями національно-визвольних рухів народів Азії, Африки та Латинської Америки. При цьому вважали, що РДФ повинні комплексно сполучати способи дій агентури (зокрема, створювати власну розвідувальну мережу з резидентур, окремих агентів і підсобників з числа місцевого населення), повстансько-партизанських загонів та власне військових спецпідрозділів, використовувати «всі напіввійськові форми боротьби». Вже 1958 р. до § 2 Бойового статуту армії США «Партизанська війна» ЕМ-31–21 було внесено означення «партизанської війни», під якою розуміли «ту частину не обумовлених конвенціями військових дій, яку здійснюють відносно невеликі групи, котрі застосовують наступальну тактику, щоб підірвати боєздатність противника, його промисловий потенціал та моральний стан». У Польовому статуті армії США «Ведення бойових дій» (початок 1960-х рр.) підкреслено, що значення застосування РДФ зростає і у зв’язку з активізацією ідеологічної боротьби, підвищенням ефективності впливу ЗМІ та методів психологічного протиборства. У Збройних силах США на основі досвіду Другої світової війни та повоєнних локальних воєн розробляють низку відповідних нормативних документів: Бойовий статут «Партизанська війна» ЕМ-31–21, Бойовий статут М-31–15 «Боротьба з повітряними десантами, партизанами та групами противника, що просочилися», Бойовий статут М-33–5 «Ведення психологічної війни», Польовий статут «Партизанська війна та дії військ спеціального призначення» (1961 р.), Польовий статут «Бойові дії військ спеціального призначення» (1965 р.), Наставляння «Операції проти нерегулярних сил» (1965 р.). Згадані документи наголошували, що розвідувальна й диверсійна робота є головними завданнями спецвійськ, до того ж РДФ стосувалися сил і засобів оперативно-стратегічної розвідки, використовува33

Гострі кігті орла

них у розвідувальних інтересах вищого військово-політичного керівництва та командування збройних сил на конкретному ТВД. Польовий статут «Об’єднання та великі з’єднання» таким чином визначив провідні завдання спеціальних військ: • проникати в розташування противника та виходити з нього повітрям, морем і суходолом; • виживати і діяти упродовж тривалого часу в віддалених районах у ворожому оточенні без підтримки та вказівок ззовні; • створювати, оснащувати, навчати і керувати «місцевими силами» (збройними формуваннями антиурядових сил) при веденні ними партизанської війни; • брати участь у звільнені з полону військовослужбовців власних збройних сил; • вести розвідку та спостереження у віддалених районах на території противника; • нападати на особливо важливі об’єкти у віддалених районах або у великих містах, проводити там диверсії; • навчати особовий склад Збройних сил США та союзних держав методам спеціальних бойових дій, надавати їм воєннотехнічну та іншу підтримку. В’єтнамська війна 1960–1975 рр. (яка для США, власне, і почалася з використання спецвійськ в інтересах збереження проамериканського режиму Південного В’єтнаму) надала потужний поштовх розвиткові й бойовому застосуванню різних елементів ССО. Створену 1952 р. 77-у групу спеціальних операцій направляли для антипартизанських дій в Таїланд, на Тайвань, а в 1956 р. – і до В’єтнаму. 1957 р. її загони звели в 1-у групу, котра відповідала за спеціальні акції на Далекосхідному ТВД. Зокрема, «зелені берети» вели навчання антипартизанським методам боротьби т.зв. «групи нерегулярної цивільної оборони» з числа тубільців гірських районів Південного В’єтнаму. Проти партизанів прокомуністичного Національного фронту визволення Південного В’єтнаму ефективно проводили розвідувально-диверсійні

Розділ 1. Основні етапи формування та функції ССО

та бойові операції бійці 1-ї групи СП ВМС США («Нейві сіл», «тюлені»), розвідувальні підрозділи 1-ї дивізії морської піхоти (МП). Аналіз досвіду спецвійськ у В’єтнамі привів американських фахівців до висновків про доцільність їхнього застосування в інших війнах обмеженого масштабу з метою проведення диверсій, ведення розвідки, виявлення координат цілей, оцінювання ефективності ударів тощо. З урахуванням уроків В’єтнаму президенти США Л. Джонсон і Р. Ніксон вжили заходів для вдосконалення розвідувальнодиверсійного компонента збройних сил. До середини 1970-х рр. в цілому склалася організаційно-управлінська модель американських сил спецпризначення. У складі Об’єднаного штабу Об’єднаного комітету начальників штабів Міністерства оборони запроваджують Управління протиповстанської діяльності та спеціальних операцій. Воно взаємодіяло з Управлінням військ спеціального призначення штабу Міністерства армії, один з помічників начальника якого завідував «веденням спеціальної війни». При цьому управлінні діяв Центр військ спеціального призначення. Управлінню були підпорядковані групи спеціального призначення армії: 1-а (о. Окінава), 5-а, 3-а, 6-а й 7-а (Форт-Бреґґ), 8-а (Форт-Ґулік у зоні Панамського каналу), 10-а (Форт-Девенс), 11-а (Нью-Йорк), 12-а (Чикаґо), а також подібні групи в Національній гвардії: 19-а (Прово, штат Юта) й 20-а (Монтґомері, штат Алабама). На той час штатна чисельність групи спеціальних операцій становила 1484 вояки і вона мала такі підрозділи: • штаб зі штабною ротою у складі секцій: особового складу, розвідувальної, оперативної та бойової підготови, армійської авіації, зв’язку, психологічної війни, цивільної адміністрації; • три батальйони спеціального призначення (313 вояків, з них 57 офіцерів у кожному); до роти (94 вояки, з них 16 офіцерів) входили штаб і штабний загін (24 особи, з них 6 офіцерів) та 5 загонів спецпризначення. Загін СП (загалом 45 в групі) як основний тип бойового підрозділу мав двох офіцерів та 12 сержантів-спеціалістів (3 – з бойового використання загону та розвідки; 2 – з вибухових робіт; 2 – з вітчизняного 35

Гострі кігті орла

та іноземного озброєння; 2 радисти; 2 медики; 1 – з матеріального забезпечення). Загін міг діяти командами по 7 вояків і забезпечував підготування в тилу противника повстанського загону до 1500 чоловік. Для дій в тилу противника зі складу групи могло відряджатися до 60 загонів СП по 12–14 вояків, або до 100 загонів по 7–8 вояків у кожному; • батальйон забезпечення (261 вояк, з них 37 офіцерів) у складі: роти штабної й обслуговування (мала секції оперативнорозвідувальну та тилу; взводи гелікоптерів армійської авіації; медичний; адміністративно-господарський; постачання й ремонту; парашутного майна). На озброєнні групи були 4 легкі розвідувальні гвинтокрили «Кайова», два легкі літаки, 135 автомобілів, 2000 парашутів, 108 гранатометів М203, 13 90-мм РПГ, 383 комплекти підривних пристроїв, 408 радіостанцій різних типів, а також ядерні фугаси з тротиловим еквівалентом 0,02 кілотонни (ХМІ-29) та 0,05–0,1 кт (ХМІ-59). Крім того, війська СП могли використовувати міні-гелікоптери, легкі літаки, автожири та планери. Група СП за підтримки сухопутних військ, авіації та ВМФ була здатна виконувати завдання оперативного й тактичного характеру в тилу противника на глибині 350–3000 км. За потреби передбачалося посилення групи армійськими батальйонами військової розвідки, армійської служби безпеки, психологічної війни й цивільної адміністрації та іншими підрозділами. Ще однією властивою рисою груп СП було їх комплектування представниками етносів потенційного ТВД. Так, у 10-й групі СП (до 1969 р. дислокувалася у Бад-Тельці, ФРН) більшу частину особового складу становили представники народів держав комуністичного блоку (росіяни, чехи, поляки, угорці, представники прибалтійських народів), до того ж третина з них мала кримінальне минуле. Одночасно відбувається формування спеціальних підрозділів інших родів військ армії США. У 1961 р. були створені авіаційні диверсійні сили ВПС у складі трьох диверсійних авіаційних крил, в які звели 13 бойових диверсійних ескадрилей, дві окремі диверсійні ес36

Розділ 1. Основні етапи формування та функції ССО

кадрильї, одну транспортно-десантну диверсійну авіаційну групу, три ескадрильї підготування екіпажів диверсійних літаків (загалом 552 літаки). У ВПС Національної гвардії організували 4 окремі диверсійні авіаційні групи (56 літаків), а на авіабазі ВПС США Енглін (штат Флорида) відкрили центр проведення повітряних операцій спеціального призначення для координації роботи згаданих повітряних авіачастин. На початку 1960-х рр. набули організаційного оформлення підводні диверсійні формування ВМС США. Засновником підрозділів бойових норців США вважають ветерана Другої світової війни, науковця та морського офіцера коммандора Френсіса Фейна (1909–2002 рр.), який заснував цей вид частин СП американських ВМС. Особисто розробив чимало технічних пристроїв, обладнання та тактичних споcобів дій «тюленів». З 1945 р. він вивчав і узагальнював досвід застосування підводних диверсантів Італії, Німеччини, Англії, збирав відповідні технічні новинки та згуртував навколо себе групу дослідження проблем тактики та техніки застосування бойових норців. Подвижник підводного спецпідрозділу, зокрема, модернізував апарат безбулькового дихання під водою д-ра Кристиана Ламбертсена (названий ім’ям останнього LAUR – Lambertsen Amphibious Respiratory Unit), розробив на основі італійських й англійських зразків підводний транспортувальник для норців СДВ (SDV – Seal Delivery Vehicles), міні-підлодку «Мінісуб» (Minisub Mk VII) та інші зразки спеціальної техніки. Він же першим за кордоном запровадив техніку десантування бойових норців з повітря. Ф. Фейн доклав величезних зусиль, аби не допустити розпуску унікальної групи водолазівпідривників на базі ВМС Літтл-Крік (Норфолк) та створив тренувальну базу норців Сент-Томас на Вірджинських островах. Брав участь у Корейській війні, де провів низку таємних операцій за лінією фронту. У 1953 р. Фейн та його команда вперше занурювалися в Арктиці, користуючись системами SCUBA (Self Contained Underwater Breathing Apparatus – самодостатній апарат підводного дихання) з метою відпрацювання методів глибокої розвідки для раннього попередження про можливий ракетний напад СРСР. 37

Гострі кігті орла

Багато з тактичних способів і технічних новинок Фейна лягли в основу практики підрозділів МК, які офіційно створив президент Д. Кеннеді у січні 1962 р. Ці якісно нові підрозділи отримали назву «груп забезпечення й підтримки бойових дій флоту» та «окремих розвідувальних рот морської піхоти». Тоді створили дві такі групи: на Атлантичному флоті (база Літтл-Крік) та Тихоокеанському (база Коронадо), під доставлення бойових норців переобладнали шість дизельних підводних ударних човнів. Виникають й інші спецпідрозділи, як-от створена у 1970 р. 75-а окрема піхотна диверсійно-розвідувальна рота (24 патрульні бойові групи по 5 вояків в кожній) для захоплення важливих об’єктів в тилу радянських військ в умовах Арктики. У квітні 1974 р. рота провела навчання в безпосередній близькості від кордонів СРСР на о. Лаврентій, щоб перевірити готовність до розвідувально-диверсійних дій на узбережжі радянської Чукотки. У цей же період набуває розвитку і компонент інформаційнопсихологічного протиборства спеціальних військ. 1947 р. у ФортіРайлі (штат Канзас) сформували оперативний підрозділ психологічної війни (ПсВ) – «загін тактичної інформації» сухопутних військ, який восени 1950 р. був перетворений на 1-у роту звукотранслювання та видання листівок, направлену до Кореї у статусі підрозділу тактичної пропаганди 8-ї американської армії. В ході Корейської війни психологічні операції ЗС США проводилися відповідно до настанов статуту FМ-33–5 «Проведення психологічної війни» від серпня 1949 р. Ця війна також стала поштовхом для формування нової організації апарату психологічної війни, вперше до складу штатних сил і засобів ПсВ увійшли підрозділи, визначені для ведення стратегічної пропаганди. На основі відділу психологічної війни штабу ЗС США на Далекому Сході створили групу радіомовлення і видання листівок (штаб, три роти: штабної, репродукції та радіомовлення. До кожного армійського корпусу вводили засоби друку листівок та звукотранслювання. У 1951 р. Міністерство армії утворило Управління психологічної війни та почало готувати спеціальні кадри у загальновійськовій школі сухопутних військ (СВ). 38

Розділ 1. Основні етапи формування та функції ССО

Надалі у МО США створили координаційний комітет психологічної війни, який працював у тісній взаємодії з комітетом начальників штабів, координуючи воєнні дії з заходами масової комунікації та ПсВ, які проводили ВПС, ВМС та СВ (відповідно, ці роди військ отримали власні підрозділи ПсВ). 1952 р. на базі Форту-Бреґґу створили навчальний центр ПсВ, де готували офіцерів запасу із спеціальностями в галузі масмедій. Центр мав школу ПсВ, 6-у групу радіо і звукотранслювання, відділ ПсВ та 10у групу спеціального призначення. Розробляли та апробовували доктрини ПсВ, форми і методи інформаційно-психологічного впливу, готували офіцерів усіх видів ЗС США. У командно-штабному коледжі у Форті-Лівенворті та інших коледжах для офіцерського складу запровадили спеціальні курси ПсВ, а у Форті-Райлі почала діяти науководослідна лабораторія з розроблення форм і методів інформаційнопсихологічних операцій. Після Корейської війни відбулося певне скорочення підрозділів ПсВ, а 1956 р. Центр ПсВ перейменували у Центр спеціальних операцій (термін «психологічні операції» (ПсО) з 1957 р. заводять замість означення «психологічна війна»). Під час війни у В’єтнамі безпосереднє керівництво реалізацією програм інформаційно-психологічного впливу у родах військ проводило відповідне управління штабу командування з надання військової допомоги В’єтнамові. 1965 р. розпочинається формування батальйону ПсО на основі чотирьох рот 6-го батальйону ПсО. Пізніше у складі СВ США сформували 4-у групу ПсО (4 батальйони). Крім того, на о. Окінава розмістили 7-у групу ПсО, у Бангкоці – 3-й експедиційний загін (загальна кількість спеціалістів ПсО досягла 800 вояків). Безпосередньо у В’єтнамі підрозділи ПсО формувалися за модульним принципом, з команд різних типів залежно від характеру завдань і обставин. Війна в Індокитаї засвідчила важливість інформаційнопсихологічного впливу (супроводу або забезпечення бойових дій з цього боку) на вороже середовище та цивільне населення – вважалося, що витрати на одного вбитого в’єтнамця становили $ 400 тис., а переконання перейти його на бік США – всього $ 125. 39

Гострі кігті орла

Однак після В’єтнаму і протягом 1970-х рр. регулярні сили ПсО у ЗС США звелися до нечисельної та оснащеної застарілою технікою групи у Форті-Бреґґу. Водночас США мали вельми потужний апарат пропаганди від ЮСІА, Державного департаменту, інформаційних агенцій та підконтрольних спецслужбам радіостанцій, неурядових організацій тощо. Відродження та розвиток саме армійських сил ПсО починається у 1980 – першій половині 1990-х рр., і було пов’язане з активним застосуванням їх у військових операціях на Гренаді (1983 р., там діяв батальйон 4-ї Групи ПсО), Панамі (1989 р.), на Гаїті (1994 р.). Застосування сил ПсО набуває комплексного (міжвидового) характеру. Так, під час вторгнення США у Панаму 1989 р. до складу експедиційних сил ввели 1-й батальйон 4-ї Групи ПсО, 3-й батальйон «зелених беретів» та 96-й батальйон роботи з цивільним населенням (загалом – 3, 5 тис. осіб) У середині 1985 р. міністр оборони США К. Вайнберґер затвердив загальний план ПсО, який передбачав понад 200 заходів з перебудови системи розроблення та реалізації ПсО. У лютому 1987-го Комітет начальників штабів (КНШ) затвердив доктрину проведення ПсО у мирний час, загрозливий період та під час війни. У Польовому статуті армії США FМ-33–1 для сухопутних сил визначено, що ПсО проводять у мирний та воєнний час, на стратегічному, оперативному й тактичному рівнях. Метою ПсО проголошено цілеспрямований вплив на іноземні ворожі, нейтральні та дружні держави для досягнення їхньої поведінки у сприятливому для США напрямку, підриву позицій ворожих сил, укріплення впливу та престижу США. 19 листопада 1977 року офіційно «народилося» антитерористичне формування – група «Дельта форс» (або 1-й оперативний підрозділ спеціальних сил «Дельта»). Після 11 вересня 2001 р. від «Дельти» відгалузився ще один антитерористичний підрозділ – «Оперативна група 11», поповнений і бійцями спецпідрозділу ВМФ США – «тюленями». До кінця 1970-х рр. століття діяльність ССО була зосереджена здебільшого на забезпеченні стабільності бажаних США політичних режимів, а також на усуненні урядів і політичних сил окремих держав, які перешкоджали реалізації регіональних інтересів США. На40

Розділ 1. Основні етапи формування та функції ССО

рощування військової присутності американських сил за кордоном викликало в 1970–1980-х рр. активізацію терористичної діяльності, спрямованої проти американських громадян, установ і закордонних об'єктів. В зв'язку з цим у 1980-х рр. протидія тероризмові (у військово-політичному розумінні цього поняття в США) стала однієї з основних функцій ССО.

1.4. Організаційне та доктринальне оформлення Сил спеціальних операцій як самостійного компоненту Збройних сил США (1980–2000-ні рр.) За оцінкою американського командування, головним недоліком ССО була їхня організаційна розрізненість, підпорядкованість залежно від цільового призначення штабам видів Збройних сил, відсутність органів, які на постійній основі могли б здійснювати планування і керування їхнім комплексним оперативним використанням. Тому в подальші роки були проведені певні реорганізаційні заходи: • зведення, у 1982 році, всіх підрозділів спеціального призначення регулярних сухопутних військ у єдине Командування спеціальних операцій, з підпорядкуванням Командуванню сухопутних військ на континентальній частині США; • створення у 1983 році Командування спільних спеціальних операцій, фактично – штабу оперативного з’єднання Сил спеціальних операцій Збройних сил США, з підпорядкуванням Комітетові начальників штабів; • у 1985 р. сенатський комітет з воєнних питань підготував доповідь, в якій обґрунтовували необхідність виділення військ СП в самостійну структуру Збройних сил США; • навесні 1987 р. відповідне рішення ухвалив президент Р. Рейґан, і до 1 червня того ж року командування Сил спеціальних операцій розпочало діяльність. Слід також зазначити, що до середини 1980-х років в американській військовій термінології використовувалося поняття «війська 41

Гострі кігті орла

спеціального призначення», а з 1985 року в усіх офіційних документах вони отримали назву «Сили спеціальних операцій» (ССО). Їм відводилася помітна роль у можливому глобальному збройному протистоянні з СРСР та його союзниками з Організації Варшавського Договору. Вже після завершення «холодної війни» німецький журнал «Штерн» опублікував колишній секретний план закидання диверсійно-розвідувальних формувань у СРСР й інші соціалістичні країни, який дає уявлення про можливий розмах подібних дій на європейському континенті. Згідно з цим планом операції «таємної війни» проти соціалістичних країн повинні були розпочинатися «у момент виникнення бойових дій або навіть раніше». Передбачалось створити 101 оперативний район для дій ДРГ у 23 країнах європейської частини світу, при цьому тільки на території Радянського Союзу – 20 районів, в Польщі – 8, в Німецькій Демократичній Республіці – 6, в колишній Чехословаччині – 6, в Болгарії й Югославії – по 3, в Угорщині – 2. Після аналізу Міністерством оборони США досвіду бойового використання ССО в 1980–1985 роках, проведено структурні зміни цього особливого компонента Збройних сил. Коли створили Об’єднане командування спеціальних операцій з оперативним підпорядкуванням йому всіх відповідних формувань, то впровадили посаду помічника міністра оборони з питань спеціальних операцій і конфліктів низької інтенсивності. Відбулося істотне підвищення значущості ССО США після прийняття ініційованого сенаторами В. Коеном (згодом – міністр оборони США) і С.Нанном доповнення до «Закону Ґолдвотера-Ніколза», що вилилося у формування двох нових структур, безпосередньо пов’язаних з проведенням спеціальних операцій, – Відділу спеціальних операцій і конфліктів низької інтенсивності в апараті міністра оборони й Об’єднаного командування спеціальних операцій (USASOC зі штаб-квартирою у Форті-Мак-Діллі, штат Флорида). Останнє зараз має статус окремого компонента військової організації США. З 1980-х років у структурі Збройних сил США, для забезпечення оперативного розгортання сил і засобів військової боротьби у будь42

Розділ 1. Основні етапи формування та функції ССО

якій частині світу, створили дев’ять Об’єднаних командувань, з них п’ять регіональних (Центральне (USCENTCOM), Тихоокеанське (USPACOM), Центральної та Південної Америки (USSOUTHCOM), Європейське (USEUCOM), Об’єднаних сил (USJFCOM)), які відповідають за певні географічні зони, та чотири спеціальних (Спеціальних операцій, Стратегічне, Космічне й Стратегічних перекидань), які виконують специфічні завдання в інтересах регіональних командувань. У 1988 році створене Командування спеціальних операцій Військово-морських сил США з підпорядкуванням безпосередньо штабові ВМС США. До його складу увійшли всі відповідні формування регулярних сил і резерву. До його компетенції також передали питання будівництва, бойової підготови і матеріально-технічного забезпечення цих сил. У 1989–1990 роках відбулося творення аналогічних командувань у сухопутних військах і військово-повітряних силах з формуванням відповідних штабів командувань спеціальних операцій у складі Об’єднаних командувань (ОК) Збройних сил США в стратегічних зонах. На сучасному етапі продовжується процес реорганізації ССО США залежно від нових завдань оперативно-стратегічного рівня, покладених на них вищим військово-політичним керівництвом США. Основними компонентами ССО США на сьогодні є: • спеціальні частини Армії США «Зелені берети» (US Army Special Forces – The Green Berets); • розвідувально-диверсійні підрозділи Сухопутних військ – 75-й полк рейнджерів (US Army Rangers); • спеціальні підрозділи Вйськово-повітряних сил (AFSOC), зокрема – 16-е спеціальне оперативне крило, 352-а та 353-я спеціальні оперативні групи, 919-е крило спеціальних операцій, 720-а спеціальна тактична група;

Гострі кігті орла

• спецпідрозділи ВМФ США (морські котики (US Navy Seals) та їхні підрозділи бойового забезпечення); • антитерористичний загін «Дельта» (Delta Force); • розвідка Корпусу морської піхоти США (US Marine Force Recon); • 4-а Група психологічних операцій; • 96-й батальйон цивільних дій (забезпечує лояльне ставлення населення та влади на захоплених територіях до американських військ і військової адміністрації); • Командування підтримки спеціальних операцій (до складу якого входять 112-й батальйон зв’язку та 528-й батальйон тилового забезпечення (підтримки спецоперацій); • Центр та Школа спеціальних методів війни ім. Джона Кеннеді. Вважається, що представники ССО США служать одночасно у близько 60 країнах світу. Варто зазначити, що розгортання т.зв. «глобальної війни проти тероризму» після загадкових за походженням терактів 11 вересня 2001 року (ідейно-пропагандистська оболонка різкої активізації неоімперської експансії США та деяких інших євроатлантичних держав до стратегічно важливих для забезпечення інтересів глобальної наддержавності та ТНК регіонів світу) привело до активізації розвитку теоретичних поглядів на особливості організації та застосування ССО. Поступово удосконалюється механізм планування застосування ССО в інтересах розв’язання завдань глобальної стратегії США. Наприкінці 2005 р. воєнно-політичне керівництво США для Об’єднаного командування ССО уперше розробило «Оперативний план застосування сил і засобів спеціальних операцій в «глобальній війні» з тероризмом» («OPLAN-71»), який узгоджується з Національним воєнно-стратегічним планом війни з тероризмом» (NMST-WOT). Цим документом визначені порядок організації та проведення ССО відкритих й таємних операцій з надання потрібної допомоги іншим об’єднаним командуванням Збройних сил та розвідувальним службам при розвідуванні й нейтралізації терористич44

Розділ 1. Основні етапи формування та функції ССО

них угруповань. На Об’єднане командування (ОК) ССО також поклали відповідальність за координацію антитерористичних операцій, які здійснюють регіональні об’єднані командування. З цією метою у складі ОК ССО з 1 листопада 2005 р. розпочав роботу Центр спеціальних операцій з координації глобальних антитерористичних й розвідувально-пошукових операцій, котрі можуть одночасно проводитися у кількох зонах відповідальності ОК Збройних сил США. Змінюються й науково-практичні погляди щодо функцій та застосування ССО. За вдалим означенням експерта Європейського центру стратегічної розвідки та безпеки Фредеріка Мосера, сили спеціальних операції – підрозділи спеціально навчених співробітників, які мають спеціальні можливості в сферах спеціальної розвідки, прямих акцій й воєнної підтримки для виконання складних, небезпечних, інколи політично чутливих операцій, що проводить командування на ТВД. Спеціальні операції – це різновид воєнної діяльності, який проводять спеціально створені сили, організовані, треновані та оснащені для цієї мети, які використовують оперативну техніку й методи, відмінні від звичайних. ССО, на думку Ф. Мосера, характеризують • прихованість дій; • здатність виконувати операції, котрі приводять до тактичної або стратегічної переваги; • спеціальна навченість та оснащення; • високий ступінь спеціалізації; • підвищений рівень адаптованості; • мобільність й здатність проводити операції автономно; • відносно невелика кількість особового складу; • спроможність працювати в трьох середовищах (в повітрі, на землі й на морі). Якщо виходити з уявлень військового керівництва США та оцінок спеціалістів, традиційними завданнями ССО можна вважати: • рейди та сучасні бойові дії; • психологічні операції (Psy-Ops); 45

Гострі кігті орла

• робота «цивільної адміністрації» (залучення на свій бік на селення); • навчання іноземних армій, поліційних і безпекових сил (т.зв. «примноження сил»); • пошук, евакуація й вивезення полонених, заручників; • медична допомога; • здобуття розвідувальної інформації за лінією фронту; • виявлення, ідентифікація та визначення цілей для власних засобів ураження; • антитерористичні операції. Щоправда, спеціалісти відзначають як негативну обставину те, що спецвійська США починають використовувати як дублера звичайної піхоти або десантних військ. Відбувається розмивання функцій між різними компонентами. При збереженні в цілому функцій компонентів ССО, провідними тенденціями їхньої еволюції залишаються збільшення чисельності та створення нечисельних інтегрованих підрозділів для розв’язання конкретних завдань. Палким адептом збільшення чисельності ССО виступав міністр оборони США Доналд Рамсфелд, один із стовпів неоконсервативного оточення президента Дж.Буша-молодшого. Він домігся підтримки рішення про збільшення ССО на 14 тис. вояків. Упродовж 2007–2011 рр. передбачалося додатково виділити на фіксування ОК ССО $ 7,4 млрд. (при його бюджеті на 2006 р. у $ 6,6 млрд.). У 2006 р. офіційні документи МО США щодо сил спецоперацій наголошували на тому, що: • батальйони спецвійськ будуть збільшені на 15%; • кількість батальйонів СП сухопутних військ зросте з 15 до 20, будуть створены 90 нових первинних підрозділів цих спецвійськ (команд «А»); • кількість рейнджерів збільшиться на 400 багнетів; • підрозділи психологічної війни та цивільної адміністрації отримають додатково 3500 чоловік (збільшаться на 33%); 46

Розділ 1. Основні етапи формування та функції ССО

• будуть поліпшені технічні можливості сил СП у виявленні особливо важливих цілей; • буде посилена здатність ССО раптово проводити глобальні та «нетрадиційні» військові місії на довгостроковій основі; • підвищаться вимоги до кандидатів на службу в частинах ССО, удосконалиться їх спеціальний вишкіл; • зросте кількість країн (приблизно – до 12), де ССО навчатимуть місцеві спеціальні війська. За словами керівника відділу військових досліджень Центру стратегічного й бюджетного аналізу М.Вікерса, «таке збільшення чисельності особового складу сил спецоперацій США стане найбільшим з часів війни у В’єтнамі». Одночасно ССО подовжують розгалужуватися, поповнюються новими спеціалізованими компонентами. Так, 2006 р. створили Командування сил спеціальних операцій сил морської піхоти (MARSOC). Відповідно, у Корпусі морської піхоти одна з бригад набула антитерористичного профілю (4-а експедиційна бригада чисельністю у 4800 бійців). Вона має специфічну структуру, здатна діяти у різних регіонах планети, зокрема за умов застосування хімічної та бактеріологічної зброї. До її складу входять чотири батальйони (сил безпеки; охорони дипломатичних представництв; боротьби з тероризмом; швидкого реагування на застосування хімічної та бактеріологічної зброї). Розпад соціалістичного табору, СРСР та ОВД підштовхнули США до спроб сформувати т.зв. однополюсний світ, породили спокусу використовувати збройну силу без санкцій ООН, виходячи з власних геополітичних міркувань. Вже на початку 1990-х років у середовищі вельми впливової політичної течії у вищому істеблішменті та експертних колах США, т.зв. неоконсерваторів («неоконів»), висунуто доктрину забезпечення безперечного світового лідерства США з подальшим насадженням керованих Вашинґтоном політичних режимів і перебудови інших країн за «стандартами американської демократії». Навесні 1992 р. майбутній заступник міністра оборони США в адміністрації Дж. Буша-старшого 47

Гострі кігті орла

та найвпливовіший ідеолог геополітики у найближчому колі президента США Дж. Буша-молодшого П. Вулфовіц сформулював доктринальні засади нового зовнішньополітичного курсу, реалізація якого була неможлива без опертя на військову силу та її високомобільні ударні елементи. Основні постулати доктрини полягали у забезпеченні домінантного впливу США у світі; «переконанні» своїх союзників відмовитися від претензій на роль у світовій політиці, яку можна було б навіть порівняти з США, та від скептичного ставлення до переваги політичного й економічного американського ладу над рештою держав і суспільних систем; примушенні інших розвинутих держав до відмови від прагнень конкурувати з США у різних регіонах планети. Не випадково саме П. Вулфовіц та його найближчі соратники виступили провідними розробниками вторгнення в Ірак, планів посилення впливу США на Близькому Сході, доктрини «глобальної війни з тероризмом» після 11 вересня 2001 року. Закономірно, що 1991 р. Сили спеціальних операцій США залучали до розв’язання різнопланових завдань у 92 країнах, а 2000 р. – вже у 152. За умов відсутності противників, здатних ефективно протистояти США у повномасштабних збройних конфліктах, ССО все більше й більше набували статусу універсального інструменту розв’язання експансіоністських завдань США за їхніми межами. Триватиме розширення присутності підрозділів ССО у світі. Так, на межі 2009/2010 рр. розпочалося формування об’єднаної групи спецпідрозділів США та Великобританії в Ємені, де їх передбачається застосувати для розгрому тренувальних таборів диверсантів «Аль-Каїди». Крім власне ССО, ЗС США мають й інші потужні високомобільні з’єднання, здатні виконувати бойові завдання практично у будь-якому регіоні світу. Серед них – 82-а повітряно-десантна дивізія (13241 вояк за штатом), 101-а повітряно-штурмова дивізія (16327 штатних одиниць), 10-а легка (гірська) піхотна дивізія (до 12 тис. осіб). У складі Сухопутних військ США найбоєздатніші та найвисокомобільніші з’єднання зведені до 18-го повітряно-десантного корпусу (ПДК). Крім згаданих вище трьох дивізій, до ПДК введено 3-у механізовану 48

Розділ 1. Основні етапи формування та функції ССО

дивізію (МД), 2-й легкий бронекавалерійський полк, 18-у бригаду польової артилерії, 18-у та 229-у бригади армійської авіації, 525-у бригаду розвідки та РЕБ, 20-у інженерну бригаду, 35-у бригаду зв‘язку, 16у бригаду військової поліції, 44-у медичну бригаду,1-е командування тилу, навчальна та спеціальні частини й підрозділи. Керівництво ЗС США 18-й ПДК визначає для проведення стратегічних операцій у будь-якому регіоні світу, куди він має перекидатися комбінованим способом морем, повітрям і суходолом. Основними завданнями з’єднання, яке утримується напоготові до екстренного перекидання, вважають всебічну підтримку союзників і проамериканських режимів через нарощування військової присутності й демонстрації сили; проведення, у разі необхідності, бойових операцій; захист та оборону, евакуацію американських громадян та об’єктів у зоні кризових ситуацій. Вважається, що для повного розгортання 18‑го ПДК з повним комплектом частин корпусного підпорядкування на будь-якому заокеанському ТВД потрібно не більше 75 діб. Додатковими завданнями корпусу вважають припинення поширення зброї масового ураження у країнах «третього світу»; боротьба з «міжнародним тероризмом» і незаконною торгівлею наркотиками, виконання миротворчих місії згідно з санкціями ООН. На думку голови КНШ США, сили корпусу орієнтовані передовсім на застосування у тих регіонах, де обмежена постійна військова присутність наддержави (до таких віднесено Близький та Середній Схід, Африку, зони Центральної та Південної Америки). Постійно напоготові перебуває механізована тактична група з частин і підрозділів 3-ї МД – термін її готовності до перекидання повітрям становить 20 хвилин. Практикується формування спеціальних бойових груп у складі повітряно-десантних, десантно-штурмових, легких піхотних батальйонів з доданням їм армійської авіації, артилерії, підрозділів забезпечення. Крім того, для дій в особливих регіональних природнокліматичних умовах, на базі частин ПДК можуть створюватися об’єднані оперативні формування різнорідного складу, посилені підрозділами ССО та морської піхоти.

Гострі кігті орла

В інтересах оперативного розгортання з’єднань й частин корпусу (повне його розгортання передбачають як винятковий варіант) утримується величезний парк військово-транспортної авіації та корабельного складу. Так, розрахунково для перекидання в район Перської затоки лише однієї бригади 101-ї ПШД необхідно залучити 56 літаків С-141 та 49 С-5, значну кількість кораблів, а для перекидання всієї дивізії – 858 літаків С-141В «Старліфтер» та 76 С-5А «Гелаксі». Традиційним (з першої чверті ХІХ століття) знаряддям забезпечення військово-політичного впливу США залишається Корпус морської піхоти (КМП). Загальна чисельність морської піхоти США перевищує 175 тис. багнетів, її можуть підтримати 180 танків, 1500 бойових броньованих машин (ББМ, з яких 1300 – плавучі бронетранспортери), 1000 гармат польової артилерії, 380 бойових літаків та 500 гелікоптерів). Ударну силу КМП становлять три експедиційні дивізії морської піхоти (ЕДМП). ЕДМП (докладніше бойові можливості ЕДМП розглянуто в 3-у розділі монографії в характеристиці розвідки КМП), разом із частинами посилення та забезпечення нараховує 30–50 тис. осіб. Амфібійні сили («боєготові групи») входять до складу 5-го, 6-го, 7-го флотів ВМС США, в їхньому складі перебуває 12 універсальних десантних, 2 десантних штабних, 2 штабних кораблі, 11 десантно-вертолітних кораблів-доків, 15 десантних кораблівдоків, танко-десантний корабель. З 2003 р. до бойового складу американської армії введено першу механізовану бригада типу «Страйкер» (3614 осіб, 308 ББМ «Страйкер»). Її сформували на основі 3-ї бригади 2-ї піхотної дивізії (штат Вашинґтон) у рамках програми створення з’єднань сухопутних військ нового типу (згідно з концепцією «Армія нового типу»). Такі якісно нові з’єднання призначені для швидкого розгортання у віддалених регіонах світу та виконання широкого спектру завдань. До 2009 р. планувалося створити ще чотири з’єднання такого типу. Передбачається, що бригада може бути перекинута до потрібного району літаками за 96 годин (експерти скептично оцінюють такі нормативи, адже для такої операції потрібна була б третина парку транспортних літаків С-17 та С-5 ВПС США). 50

Розділ 1. Основні етапи формування та функції ССО

ССО мають у своєму розпорядженні розгалужену мережу, інфраструктуру т.зв. «глобальної присутності» та «передового базування» військ США за кордоном. Реалізація планів з реконфігурації військової присутності за межами США викладена в спеціальній програмі ЗС США «Єдина стратегія глобальної присутності та базування». Відповідно до неї у Західній та Східній Європі, на Близькому Сході та в Азійсько-Тихоокеанському регіоні планується мати (додатково до наявних вже) основні операційні бази (з розвинутою структурою бойового й тилового забезпечення великих угруповань американських військ); передові операційні бази (розгорнуті для забезпечення ротаційних військових контингентів США, безпосередньо близьких до потенційних вогнищ напруги й нестабільності в державах або регіонах, які перешкоджають захисту національних інтересів США), також три типи пунктів «спільної безпеки», «завчасного складування» тощо, зокрема спеціальні морські платформи-склади зброї (на відстані понад 45 миль від берега у ключових районах світу) й судна-склади у віддалених океанських районах. В основу закордонної присутності військ США покладено принцип нарощування сил у стратегічно важливих регіонах й на ключових комунікаціях. Акцент робиться на творенні мобільних експедиційних формувань, розміщення яких забезпечить США «гнучке реагування» на весь спектр загроз або викликів (в американському розумінні) в глобальному масштабі. Маючи 736 військових закордонних баз (з них – 702 великі), військове відомство США відмовляється від баз зі значною концентрацією військ, водночас розширюючи пункти передового базування в Афганістані, Іраку, Пакистані, пострадянських державах Середньої Азії. Розробляються плани розміщення воєнних об’єктів США в пострадянських країнах Балтики, Польщі, Румунії, Чехії, Грузії, Азербайджані. Зокрема, в Румунії та Болгарії передбачається розмістити 5-тисячну Східноєвропейську тактичну групу. З метою оперативного реагування на кризові ситуації, забезпечення необхідного впливу в «передових зонах» реалізується «План об’єднаних командувань» ЗС США, зони відповідальності яких охоплюють всю територію світової кулі. При кожному такому командуванні створюються оперативні формування, сили й засоби яких 51

Гострі кігті орла

здатні з великої відстані несподіваним ударом неядерними засобами уразити стаціонарні та мобільні цілі противника на всю глибину його території. Особлива роль Сил спеціальних операцій закріплена у концептуальних військово-політичних документах США найвищого рівня і визначена як перманентний засіб обстоювання геополітичних і військових інтересів цієї наддержави. Ще у березні 1991 р. промовисту заяву зробив на слуханнях у Палаті представників Конгресу США командувач ССО ЗС США генерал К. Стайнер. За його словами, навіть потепління у стосунках між СРСР та Заходом, зниження порогу вірогідності термоядерної війни не повинно «затьмарювати погляд» на готовність Америки застосувати збройну силу у різних ситуаціях, до того ж ССО за таких умов є «відносно недорогим, але ефективним засобом досягнення мети», «роль ССО у майбутньому зростатиме». Отже, при введенні в дію ССО визначальним буде не стільки об’єктивний стан світопорядку або наявність реальних загроз Америці, скільки її власне цілепокладення у справах впливу на міжнародні процеси під кутом зору самостійно визначеної США доцільності. З огляду на уявлення військово-політичного керівництва США щодо факторів, які обумовлюють суттєву вагу ССО як важливого компонента військової машини держави, становить інтерес «Стратегія національної оборони США», затверджена міністром оборони США Д. Рамсфелдом 1 березня 2005 р. Цей документ має проміжне становище між «Стратегією національної безпеки США» (затверджує президент) і «Національною воєнною стратегією» (готує голова Комітету начальників штабів). У розділі «Стратегічні цілі» зазначено, що після подій 11 вересня 2001 р. США опинилися у «стані війни» проти «розгалуженої мережі екстремістських угруповань», які прагнуть «тероризувати» населення США та «послабити наш вплив у світі». Відтак постає завдання використання «усіх інструментів національної потуги США», до того ж наголошується на застосуванні їх «завчасно та на безпечній віддалі» (такі властивості саме й притаманні ССО за означенням).

Розділ 1. Основні етапи формування та функції ССО

Далі йдеться про необхідність забезпечити «стратегічний доступ і свободу дій в глобальному масштабі» (тобто у всіх середовищах планети та у космосі!). Отже, у цьому ряді завдань, високомобільні ССО незамінні з погляду «збереження доступу до ключових регіонів, ліній комунікацій». З огляду на навчально-інструкторську функцію ССО, зрозуміла їхня роль у зміцненні стосунків у сфері безпеки з країнами, «що поділяють наші цінності», традиційними та новими партнерами США з метою підвищення їхньої спроможності «протидіяти спільним викликам». Зрозуміло, що спеціальний компонент ЗС США розглядається і як знаряддя «запобігання агресії», адже документ акцентує на «стримуванні» потенційного агресора «ефективними і мобільними збройними силами», «демонструючи волю США рішуче розв’язувати конфлікти на вигідних для себе умовах». Крім того, у «політиці стримування» увагу спрямовано на упереджувальну «нейтралізацію противника (наприклад, терористичних осередків»). Широке поле для застосування ССО відкривають положення фрагмента «Стратегії…» під назвою «Розгром ворогів». Тут також наголошується на спроможності ЗС США перехоплювати ініціативу, нав’язувати противнику темпів, часу й напрямів ведення операцій через застосування «військових і невійськових зусиль», проводити превентивні заходи. Серед противників визначено «напіввійськові формування або повстанців», передбачено зосередження зусиль проти терористів. Щодо цього ССО здатні завдавати ударів по місцях перебування й поповнення терористичних угруповань, їхніх керівниках, системах управління та зв’язку іррегулярних формувань тощо. Підрозділи інформаційно-психологічної боротьби як компонент ССО здатні протидіяти «ідеологічній підтримці терору», моральнопсихологічному підготуванню бойовиків. Серед «Ключових оперативних можливостей» ЗС США документ наголошує на необхідності «підвищення ефективності розвідки», у рамках чого важко обійтися без спеціальної розвідки як однієї з головних функцій ССО. Що ж стосується «Захисту критично 53

Гострі кігті орла

важливих регіонів», то не важко зрозуміти, що саме ССО є одним з ефективних знарядь протидії загрозам «на максимальній віддалі від своєї території». У розділі «Можливості й основні завдання Збройних сил США» йдеться про властиві ССО високу мобільність, мережевоцентричність в організації (сполучення на основі інформаційних технологій різнорідних елементів в єдині інтегровані збройні об’єднання), а також підвищення професіоналізму задля протидії «терористичним, екстремістським та іншим іррегулярним формуванням». Серед окреслених документом «Основних завдань Збройних сил США» прямий стосунок до спецвійськ мають положення про – здатність «нейтралізувати загрози на максимальній віддалі від США і наших партнерів»; – необхідність забезпечити військову присутність у «передових зонах» (зокрема, у Східній, Північно-Східній, ПівденноЗахідній Азії, на Близькому Сході), готовність до «швидких дій у будь-якому місці земної кулі» та в цілому до «проведення воєнних операцій у будь-якому районі земної кулі»; – спроможність проводити «операції обмеженого масштабу», в тому числі «окремі удари, рейди, миротворчі акції та евакуаційні заходи»; – досягнення спроможності ЗС США здійснювати в «короткий термін військові акції по всьому світу; підвищувати можливості швидко розгортати через планування дій у різних регіонах світу незалежно від місць дислокації» американських військ (сил). Утім весь концептуальний документ просякнутий думкою про «Військову присутність США в глобальному масштабі», яка навряд чи можлива сьогодні без ССО як інструмента «передової присутності Збройних сил США і демонстрації нашої готовності її посилити у разі виникнення кризової ситуації». Для цього спецвійськам служитиме розгалужена мережа «передових баз, передових операційних баз, передових операційних пунктів», а також кораблів-складів. Наприкінці документа наведено вельми суперечливе положення про «по54

Розділ 1. Основні етапи формування та функції ССО

вагу до національного суверенітету наших партнерів» (тобто обмеженого кола держав), що запропоновано поєднувати із «забезпеченням США максимальної свободи дій» у розгортанні угруповань Збройних сил «при виникненні криз у будь-якому місці земної кулі». Крім того, поважну роль ССО відведено й іншими, профільнішими керівними документами. Зокрема, концепція «Операція щодо стабілізації обставин» спрямована на застосування ЗС США для підтримки лояльних їм політичних режимів, або насадження таких. Можливості підрозділів спецпризначення (як суто бойових, так і з психологічних операцій, «зв’язків з цивільною адміністрацією») стануть у пригоді при реалізації трьох основних дій щодо втілення згаданої концепції: примушення (зокрема, проведення рейдів, засідок та інших бойових операцій проти «терористів»), пропаганди (проведення психологічних та інформаційних операцій з насадження думки про важливість для місцевого населення тісного співробітнитцва на умовах США), стимулювання (заохочення та встановлення співробітництва з місцевими лідерами або певними впливовими категоріями населення). Отже, Об’єднане командування спеціальних операцій сформувалося як самостійний елемент військової машини США, який виконує у глобальному масштабі широкий спектр бойових та оперативнобойових завдань та інші пов’язані з цим функції. Станом на 2009 рік загальна чисельність підрозділів командування перевищувала 50000 осіб. Застосування угруповань сил і засобів ОКСО у т.зв. «передових зонах» (регіонах світу, які визначає найвище військово-політичне керівництво США як пріоритетні з огляду на забезпечення там військової присутності та переважального впливу) може здійснюватися як у складі відповідного регіонального об’єднаного командування, так і самостійно, у формі об’єднаної оперативної групи підрозділів ССО з різними функціями.

Гострі кігті орла Командування спеціальних операцій

1.5. Структура та функції Об’єднаного командування спеціальних операцій та Командувань спецоперацій видів Глава (родів) військ Збройних сил США Глава 2.

З 1980-х рр. у структурі Збройних сил США, для забезпечення оперативного розгортання сил і засобів військової боротьби у будьякій частині світу, були створені дев’ять Об’єднаних командувань, з них п’ять регіональних (Центральне (USCENTCOM), Тихоокеанське (USPACOM), Центральної та Південної Америки (USSOUTHCOM), Європейське (USEUCOM), Об’єднаних сил (USJFCOM)), які відповідають за певні географічні зони, та чотири спеціальних (Спеціальних операцій, Стратегічне, Космічне й Стратегічних перекидань), які виконують специфічні завдання в інтересах регіональних командувань.

З 1980-х років у структурі Збройних сил США, для забезпечення оперативного розгортання сил і засобів військової боротьби у будь-якій частині світу, були створені дев’ять Об’єднаних командувань, з них п’ять регіо56 нальних (Центральне (USCENTCOM), Тихоокеанське (USPACOM), Центральної та Південної Америки (USSOUTHCOM), Європейське

Розділ 1. Основні етапи формування та функції ССО

Командування спеціальних операцій (USSOCOM) створено 1987 р. Сили спеціальних операцій США за рішенням Конгресу США. Воно є основою Сил спеціальних операцій США. Штаб розташований на авіабазі ВПС у Мак-Ділл (штат Флорида), чисельність особового складуякіштабу становить близьне, Космічне й Стратегічних перекидань), виконують специфічні зако 500 осіб. вдання в інтересах регіональних командувань. Основні завдання Командування: – координація діяльності ССО США; – планування проведення спеціальних операцій; 2.1. КОМАНДУВАННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ – організація бойового підготування та підтримання його на належному рівні. ОПЕРАЦІЙ (USSOCOM) Командувачу Командування спеціальних Командування спеціальних операцій створене у операцій підпорядковані органи управління та 1987 році Конгресом США. Воно являє собою основу підрозділи спеціальних операцій Сухопутних військ, Військово-морських сил і ВійськовоСил спеціальних операцій США. Штаб розташований повітряних сил США. Загальна чисельність на авіабазі Військово-повітряних сил у Мак Ділл (штат ССО, з різних джерел, коливається між 47– чисельність особового складу штабу склаСили спеціальних операцій 52 тис. осіб. На Флорида), США щорічно витрачає близько 3,5 млрд. додає близько 500 осіб. 2% ларів (приблизно військового бюджету Основні завдання Командування: держави). Цікавим є той факт, що командувач − координація США; ССО є єдиною діяльністю в ЗбройнихССО силах США особою, яка розробляє бюджет підпорядкованих йому військ. Для всіхоперацій; інших видів і родів військ цим − планування проведення спеціальних займається Міністерство фінансів США. − організація бойової підготовки та підтримання її на високому рівні.

Фото. Штаб-квартира Командуванняспеціальних спеціальних операцій США. Штаб-квартира Командування операцій США

Командування спеціальних операцій очолює командувач. Йому підпорядковані органи управління і підрозділи спеціальних операцій сухопу57 тних військ, військово-морських сил та військово-повітряних сил США. Загальна чисельність ССО, за аналізом різних джерел, коливається між

− розробка концепції, стратегії і тактики використання ССО;

− розробка рекомендацій і пропозицій по будівництву і фінансув

Гострі кігті орла

ССО;

Командувача призначає президент США за погодженням із Се− контроль за витратою фінансів, виділених на будівництво і вик натом. До його обов'язків входять: тання ССО; концепції, стратегії і тактики використання − розроблення ССО; − організація бойової підготовки частин і підрозділів ССО, індивід − розроблення рекомендацій та пропозицій з будівництва і фіноїнансування підготовкиССО; особового складу; контроль за витратою фінансів, виділених на будівництво і ви− − забезпечення оперативної взаємодії формувань ССО; користання ССО; − − формування заявокчастин на розвідувальне організація потреб бойовогоі подача підготування і підрозділів забезпе ССО, індивідуального вишколу особового складу; спеціальних операцій; − забезпечення оперативної взаємодії формувань ССО; − − контроль за службовим і професійним ростом офіцерських кадрі формування потреб і подання заявок на розвідувальне забезпечення спеціальних операцій; − забезпечення бойової готовності сил і засобів, що підпорядкован − контроль за службовим і професійним зростанням офіцер− контроль за станом готовності ССО в складі регіональних ком ських кадрів; − забезпечення бойовоїзонах; готовності підпорядкованих сил і засобів; вань у стратегічних − контроль за станом готовності ССО в складі регіональних ко− організація спеціального озброєння, техніки та інших за мандувань закупівлі у стратегічних зонах; − організація закупівлі спеціального озброєння, техніки й інших матеріально – технічного забезпечення. засобів матеріально-технічного забезпечення. До складу Командування спеціальних операцій входять: До складу Командування спеціальних операцій входять:

Сили спеціальних операц

КОМАНДУ Сили спеціальних о Розділ 1. Основні етапи формування та функції ССО КОМАНДУ ПУТНИХ В ПУТНИХ В Командування спеціальних операцій сухопутних військ підпорядков КОМА США (USASOC), яке відповідає за готовність підпорядкопідпорядков рацій ПУТН у будь ваних йому сил для проведення спеціальних операцій у рацій у будь Команду підпоря будь-якій частині світу. Командування СО СВ США розКоманду ташоване у Форті-Бреґґу (Fort Bragg), штат Північна Ка(Fort Bragg), Північна раційКу роліна. (Fort Bragg), Північна К Ко КОМА (Fort Bragg), Півні КОМА Командування спеціальних операцій ВМС США США

(NAVSPECWARCOM), розташоване в Коронадо (Coro nado), штат Каліфорнія. Відповідає за готовність до проведення спеціальних операцій підпорядкованих йому груп СО Тихоокеанського та Атлантичного флотів.

США (Corona К (Corona денняС деннята СО Тихоокеанського (C СО Тихоокеанського та д

СО Тихоокеанськ КОМА Командування спеціальних операцій ВПС США КОМА (AFSOC), сформоване 22 травня 1990 р. на базі 23США ї повітряної армії військово-транспортної авіації США на базі К США. Воно відповідає за готовність підпорядкована базі них Сил спеціальних операцій ВПС та забезпеченції СШ С ня ними авіаційної підтримки проведення спецоції СШ Сил сп н перацій ССО СВ і ВМС США від стратегічного до Сил сп авіаційної ц оперативно-тактичного рівня на ТВД у мирний та воєнний час. підтримки пр авіаційної підтримки пр до опера С Штаб командування розташований на авіабазі стратегічного Герлберт-Філд стратегічного до опера (Hurlburt Field) у штаті Флорида. ний час. авіаційної підтрим час. Загальна чисельність Сил спеціальних операцій ний ВПС США – Штаб командуван стратегічного до о близько 13 тис. чоловік, з них 22% розташовані за кордоном. Штаб командуван (Hurlburt нийField) час. у штаті Ф На озброєнні ССО ВПС США (в регулярних силах і резерві) зна(Hurlburt Field) у штаті Ф Загальна Штаб коман ходиться 102 літаки і до 60 гелікоптерів у мирний час, у воєнний часчисельні Загальна чисельні ця кількість збільшується до 130 літаків і 80 гелікоптерів. 13 тис. чоловік, з ниху 22 (Hurlburt Field) ш

13 тис. з них 22 Начоловік, озброєнні Загальна ССО чис На озброєнні ССО диться і доз 13102 тис.літаки чоловік, диться 102 літаки і додо лькість збільшується На озброєнн лькість збільшується до диться 102 літаки 59

лькість збільшуєт

ОБ'ЄДНАНЕ

КОМАНДУВАННЯ ОПЕРАЦІЙ Глава СПЕЦІАЛЬНИХ 2. Командування спеціальних операцій

Гострі кігті орла (JSOC) було засноване у 1980 році. Розташовується у ОБ'ЄДНАНЕ КОМАНДУВАННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ОПЕРАЦІЙ Форті Брегг (Fort Bragg), Північна Кароліна (США). (JSOC) було засноване у 1980 році. Розташовується Об’єднане командування спеціальних операцій тау Займається питаннями загального керівництва

(JSOC), засноване у 1980 р. Розташовується у ФортіФорті Брегг (Fort Bragg), Північна (США). розподілу матеріальних і Кароліна обладнання, виносить Бреґґу (Fort Bragg), штатзасобів Північна Кароліна (США).

Займається питаннями загального керівництва та на розгляд Конгресу США загальну програму розвитку розподілу матеріальних і обладнання, виносить ССО, бюджет, науково-дослідницькі тазасобів дослідницько-конструкторські До його компетенції входить загальне керівнина розгляд Конгресу США загальну програму розвитку цтво та розподіл матеріальних засобів і обладнанрозробки, питання про придбання сучасного обладнання та спеціальних

ня, подання на розгляд США загальної ССО, та Конгресу дослідницько-конструкторські засобівбюджет, для ССО.науково-дослідницькі Розробляє та удосконалює методи застосування ССО, програми розвитку ССО, бюджету, науково-дослідних і досліднорозробки, питання про придбання сучасного обладнання та спеціальних планування і проведення спільних спеціальних операції силами військ конструкторських розробок, придбання сучасного обладнання та спеСили спеціальних операцій США засобів для ССО. Розробляє та удосконалює методи застосування ССО, ціальних засобів для ССО. Розробляє та удосконалює методи комплексні застосукоаліції, удосконалює тактику дій об’єднаних сил, здійснює вання ССО, планування і проведення спільних спеціальних операції планування і проведення спеціальних операції силами військ перевірки підрозділів ССО. спільнихкоаліцій, силами військ проамериканських удосконалює тактику дійкольних командувань входить підготовка, розробка та реалізація планів коаліції, удосконалює тактику дій об’єднаних сил, здійснює ССО. комплексні об’єднаних сил, здійснює комплексні перевірки підрозділів мандування ССО, а також підпорядкованими підрозділами. перевірки підрозділів ССО.керівництво Регіональним командуванням спеціальних операКОМАНДУВАННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ОПЕРАЦІЙ Усі формування спеціальних операцій та Регіональні командування цій підпорядковані певні підрозділи ССО СВ, ВМС, МОРСЬКОЇ ПІХОТИ ВПС США, які відряджені з іноземних континентальної частиСО, що постійноКОМАНДУВАННЯ дислокуються на територіях держав, перебуСПЕЦІАЛЬНИХ ОПЕРАЦІЙ Займається питаннями загального керівництва та ни Америки до регіонального командування. До їхвають у підпорядкуванні головнокомандувачів збройними силами США у МОРСЬКОЇ ПІХОТИ ніх завдань входить підготування, розроблення та розподілу матеріальних засобів і обладнання, виносить відповідних стратегічних зонах (регіонах). втілення планів командування ССО, а керівництва також керів-та Займається питаннями загального на розгляд Конгресу США загальну програму розвитку ССО, бюджет, наництво підпорядкованими підрозділами. розподілу матеріальних засобів і обладнання, виносить уково-дослідницькі дослідницько-конструкторські розробки, питання Усі формуваннятаспеціальних операцій та Регіональні команду2.2.1. ПІВДЕННЕ РЕГІОНАЛЬНЕ КОМАНДУВАННЯ СО на розгляд Конгресу США загальну програму розвитку ССО, бюджет, напро придбання сучасногодислокуються обладнання та засобів длядерССО. вання СО, що постійно наспеціальних територіях іноземних уково-дослідницькі дослідницько-конструкторські питання жав, перебувають у та підпорядкуванні головнокомандувачів Збройних (SOCSOUTH) Розробляє та удосконалює методи застосування ССО,розробки, планування і просил США у відповідних стратегічних зонах (регіонах). про придбання сучасного обладнання та спеціальних засобів для ССО. Південне регіональне командування (Special Operations ведення спільних спеціальних операціїСО силами військ коаліції, Command удосконаПівденне регіональне командування СО (Special Operations Command Розробляє удосконалює методи застосування ССО, планування і проSouth) Головнокомандувачу лює тактикутадій об’єднаних сил, підпорядковується здійснює комплексні перевірки підроздіSouth) підпорядковане головнокомандуваведення операціїрегіонального силами військ командування коаліції, удосконачу Південного регіонального командуванПівденного ЗС лів ССО. спільних спеціальних у Форті-Аматорі ня ЗС США. Розташоване лює тактику дій об’єднаних сил,Розташоване здійснює комплексні перевірки США. у Панамі в Форті підроздіАмадор. (Панама). Командуванню підпорядковані лів ССО. Командуванню підпорядкованіВПС, признапідрозділи ССО підрозділи ССО СВ, ВМС та 2.2. РЕГІОНАЛЬНІ КОМАНДУВАННЯ СО ченні для та проведення СВ, ВМС ВПС, які спеціальних призначенні операцій для провеРегіональним командуванням спеціальних операційВпідпорядковані у йогоспеціальних зоні відповідальності. зону відподення операцій у зоні відповідаль2.2. РЕГІОНАЛЬНІ КОМАНДУВАННЯ СО відальності Командування входять 32 незапевні підрозділиовал, ССО СВ, ВМС, ВПС США, які відряджені з континентальРис. Емблема, беретний шеврон Емблема, беретний овал, ності командування США. В золежніПівденного держави, розташовані Латинській Регіональним командуванням спеціальних операційвЗС підпорядковані шеврон ної частини Америки до регіонального командування. До завдань регіонану відповідальності незалежні держави, які певні підрозділи ССОКомандування СВ, ВМС, ВПСвходять США, які32 відряджені з континенталь60 розташовані на територіях Латинськоїкомандування. Америки на південь від Мексики, ної частини Америки до регіонального До завдань регіона55

Карибського регіону та Мексиканської затоки. Загальна площа цієї зони

Розділ 1. Основні етапи формування та функції ССО

Америці на південь від Мексики, Карибського регіону та Мексиканської затоки. Загальна площа цієї зони 12,5 мільйона кв. миль (приблизно 1/6 земної кулі), на якій мешкає майже 400 мільйонів осіб. Принагідно зазначимо, що до Сполучених Штатів з Карибського басейну надходить 40% сирої нафти, що споживається. До складу Південного регіонального командування ССО входять: − штабна рота «С» (3-го батальйону 7-ї групи спеціального призначення); − 4-й спеціальний військово-морський підрозділ (ВМЗСО-4) у Россі-Роадсі (Пуерто-Рико); − рота «D» 160-го авіаційного полку спеціального призначення. В окремих країнах зони відповідальності Південного командування нестабільний економічний, політичний і соціальний стан. Латинська Америка має найнерівніший розподіл прибутків і багатства серед населення порівняно з будь-яким регіоном планети – найбідніші 40% населення отримують лише 10% валового прибутку. Швидке зростання кількості населення, поширення міжнаціональних конфліктів, міжнародної наркоторгівлі, організованої злочинності, тероризму, нелегальної міграції становлять загрозу економічним інтересам США, безпеці та власності її громадян за кордоном. Тому основну увагу регіональне командування ССО приділяє проведенню миротворчих, гуманітарних і психологічних операцій, боротьбі з тероризмом, наркобізнесом та іррегулярними озброєними формуваннями. Крім цього, воно готує урядові війська країн перебування до виконання ними аналогічних завдань. Південне регіональне командування неодноразово надавало допомогу окремим державам при виникненні на їхній території надзвичайних ситуацій, які вимагали негайних заходів з локалізації та ліквідації наслідків. Коли ураган Джорджіз завдав значних руйнувань у Домініканській Республіці саме ССО першими прийшли на допомогу. Після урагану Мітчу, який зруйнував Ґондурас, завдяки командуванню в перший день було врятовано понад 900 осіб. Після того як інші рятувальні сили розпочали роботу з ліквідації наслідків надзви61

Гострі кігті орла

чайних ситуацій природного характеру, можливості ССО використовували для координації зусиль багатонаціональних рятувальних команд на територіях Ґондурасу, Сальвадору, Ґватемали та Нікараґуа. Сили спеціальних операцій США Є й інші приклади використання ССО цього регіонального Командування. Зокрема, внаслідок складних погодних умов і коли всі рятувальні заходи національні сили припинили, бойовим унорцям тис. осіб. Через декілька годин, підрозділ ССО був розгорнутий районі ВМС США вдалося врятувати рибалку, човен якого зазнав значних лиха для проведення рятувальної операції. пошкоджень біля берегів Коста-Ріки. Підрозділ ССО також врятував ССО та ВПС США забезпечує навчання допомагає дружнім країнам людей спеціальне обладнання в горахтаКолумбії після падіння розвідувального літака ВПС США. У грудні 1999 р. сильна повінь у Венерозвивати авіацію та інфраструктуру оперативної і тилової підтримки. суелі призвела до загибелі 30 тис. осіб. Через декілька годин, підрозділ Колумбійський Уряд, докладаючи значних зусиль для нейтралізації ССО розгорнули у районі стихійного лиха для проведення рятувальдіяльності наркокортелів на власній території, звернувся до уряду Споної операції. ССО ВПС США забезпечує навчання допомагає дружнім Брикралучених Штатів за допомогою у підготовці та та оснащенні Армійської їнам розвивати авіацію та інфраструктуру оперативної і тилової гади, основним завданням якої є боротьба з обігом наркотиків. Такимпідчитримки. ном, в грудні 1999 року був створений та навчений за допомогою інструкКолумбійський уряд, докладаючи значних зусиль для нейтралізаторів ГСП спеціальний підрозділ, здатний в будь-який час протидіяції діяльності наркокартелів наякий власній території, звернувся до уряду тиСполучених цій загрозі. Штатів за допомогою у підготуванні та оснащенні армійської бригади, основним завданням якої є боротьба з обігом наркоПівденне командування додатково розгортало ССО на територіях тиків. Таким чином, за допомогою інструкторів ГСП у грудні 1999 р. окремих іноземних держав для забезпечення безпеки був створений та навчений спеціальний підрозділ, якийамериканських здатен у будьякий час протидіяти цій загрозі. об’єктів та громадян за кордоном під час виникнення кризових ситуацій. Південне командування додатково розгортало ССО на територіях окремих іноземних держав для убезпечення американських об’єктів і КОМАНДУВАННЯ СО У ЄВРОПІ громадян 2.2.2. за кордоном під час виникнення кризових ситуацій. Європейське Командування СО (Special (SOCEUR) Operations Command Europe, SOCEUR) підпоЄвропейське Командування СО (Special рядковане головнокомандувачу об’єднаних Operations Command Europe) підпорядковане Європі. Командувач ССО у Євсил США в ропі виконує функції керівника директорату Головнокомандувачу об'єднаними силами ССО у Європі. Він є одним з п’яти американСША в Європі. Командувач ССО у Європі виських командувачів у Європі, яких признаРис. Емблема, беретний овал, шеврон Емблема, беретний овал, конує функції керівника ССОкеу чено організовувати абодиректорату безпосередньо шеврон

Європі. Він є одним з п'яти американських командувачів у Європі, які 62 призначені для організовувати або безпосередньо керувати Об'єднаним Оперативним командуванням ЗС у Європі. В усіх випадках Командувач

Розділ 1. Основні етапи формування та функції ССО

рувати Об'єднаним оперативним командуванням ЗС у Європі. В усіх випадках командувач ССО в Європі підпорядковується головнокомандувачу з’єднаними ЗС США Європі. Зона відповідальності охоплює 89 країн трьох континентів, які займають 13 мільйонів кв. миль. Об'єднаний штаб розташовується у містечку Вайгінґен (Німеччина). Командуванню СО в Європі підпорядковані окремі підрозділи ССО СВ, ВМС та ВПС США. Основними завданнями Командування СО в Європі є: − розроблення стратегічних і оперативних планів використання ССО в зоні відповідальності в інтересах головнокомандувача Об’єднаними ЗС США в Європі; − контроль та перевірка бойової готовності ССО; − організація спільних (багатонаціональних) навчань ССО; − визначення завдань спеціальним підрозділам ССО; − розроблення планів дій ССО у надзвичайних ситуаціях; − боротьба з тероризмом і розповсюдженням наркотиків. Завдання Європейського регіонального командування СО формують і корегують з урахуванням регіональних особливостей. Західна Європа є еталоном стабільності та взаємодії в рамках НАТО. Американські ССО проводять спільні навчання та обмін досвідом з колегами з країн НАТО, завдяки чому вони готові проводити спільні спеціальні операції в зоні відповідальності. Для Центральної Європи характерними є національні протистояння, конфлікти на етнічному та релігійному ґрунті, прикордонні суперечки. Нестабільну ситуацію в регіоні враховує Командування при визначенні завдань ССО, а саме в проведенні різних за видами спеціальних операцій. Процеси політичного протистояння в окремих регіонах привели до створення нових незалежних держав, з якими Командування СО намагається розвивати дружні відносини. При цьому широко надається не тільки гуманітарна та фінансова допомога, а й проводяться психологічні операції. 63

Сили спеціальних операцій США

Деякі країни африканського континенту мають нестабільні політичГострі кігті орла та соціальний стан. Тому, на цьому континенті найбіний, економічний льший чисельний американський контингент ССО.

До зони відповідальності Європейського регіонального Командування СО входить й Африканський континент за винятком Єгипту, Судану,2.2.3. Ефіопії, Сомалі, Джібуті,КОМАНДУВАННЯ Кенії. Деякі країни африканськоЦЕНТРАЛЬНЕ СО го континенту нестабільні політично, економічно та соціально. Тому (SOCCENT) на цьому континенті присутній найчисельніший американський контингент До складуССО. Об’єднаного центрального командування (ОЦК) ЗС США вхоДо складу Об’єднаного центрального кодить Центральне командування СО (Special мандування (ОЦК) ЗС США входить ЦенOperations command CENTRAL), очолює тральне командування СО (Specialяке Operations command CENTRAL), яке очолює Командувач командувач Центрального командування СО. Центрального командування СО. Штаб-квартира Центрального КомандуШтаб-квартира Центрального командування СО розташована на базі ВПС США у ФоРис. Емблема, беретний овал, шеврон Емблема, беретний овал, вання СО розташована на базі ВПС США у рті Мак-Ділл, штат Флорида, а підпорядковані цьому командуванню шеврон Форті-Мак-Діллі (штат Флорида), а Сили Сили спеціальних операцій, які підпорядковані цьому спеціальних операцій розташовані в Манамі (Бахрейн). командуванню, розташовані в Манамі (Бахрейн). Командувач Центрального командування СО відповідає за: Командувач Центрального командування СО відповідає за − планування бойового використання ССО в цьому регіоні; − планування бойового використання ССО в цьому регіоні; − підготовку, забезпечення та оснащення ССО; − підготування, забезпечення та оснащення ССО; − організацію та проведення спеціальних операцій; − організацію та проведення спеціальних операцій; − розвідку та всібойового види бойового забезпечення; − розвідку та всі види забезпечення; − проведення спільних багатонаціональних навчань. − проведення спільних багатонаціональних навчань. До зони відповідальностіОб’єднаного Об’єднаногоцентрального центральногокомандування командуванДо зони відповідальності ня ЗС США входять 25 країн Близького і Середнього Сходу, ПівнічноЗС США входять країн Близького Східної Африки25 і Центральної Азії,і а також акваторії Перської затоки, Червоного Сходу, й Аравійського морів, північно-західної частини ІндійСереднього Північно-східної ського океану. До країн зони відповідальності належать Афганістан, Африки і Центральної Азії, а також Бахрейн, Джібуті, Єгипет, Йорданія, Ірак, Іран, Ємен, Катар, Кенія, акваторії затоки, Червоного Пакистан, Саудівська Аравія, Сейшельські остКувейт, Перської ОАЕ, Оман, (з 1996 р.), Сомалі, Ерітрея, Ефіопія. В жовтні 1999 р. до і рови Аравійського морів, Судан, північноп’ять колишніх радянзони відповідальності ОЦК ЗС США увійшли західної частини Індійського океану. ських центральноазійських республік: Казахстан, Киргизія, ТаджиДо країн Туркменістан зони відповідальності відкистан, і Узбекистан. носяться: Афганістан, Бахрейн, Джі64 60

− організацію та проведення спеціальних операцій; − розвідку та всі види бойового забезпечення; − проведення спільних багатонаціональних навчань. Розділ 1. Основні етапи формування та функції ССО До зони відповідальності Об’єднаного центрального командування

Центральний регіон – один і ЗС США входять 25 країн Близького з найдинамічніших і найсуперечливіших у світі, і має важлиАфрики і Центральної Азії, а також ве значення для Сполучених Штатів. У цьому регіоні мешакваторії Перської затоки, Червоного кає понад 428 мільйонів осіб, і Аравійського морів, північноуживаються три всесвітні резахідної Індійського лігії, частини 17 різних етнічних океану. груп. Мешканці розмовляють на До країн зони відповідальностішісвідтьох основних мовах і сотнях діносяться: Афганістан, Бахрейн, Джіалектів. Стратегія США «Формування Центрального регіону протягом ХХІ сторіччя» прагне об’єднати60зусилля американського Центрального командування з іншими американськими урядовими та приватними установами для створення мирного, стабільного центрального регіону. Ця стратегія впроваджується через численні програми та ініціативи за для зміцнення зв’язків зі збройними силами країн цього регіону. В мирний час військовослужбовців ССО залучають для навчання особового складу спецпідрозділів в країнах зони відповідальності ОЦК. Збройні сили США регулярно проводять спільні навчання з арміями країн зони відповідальності ОЦК – щорічно до 20 таких навчань. Найважливішими з них вважається навчання «Bright Star» («Яскрава зірка»), що проводиться щодвароки на території Єгипту в районі середземноморського узбережжя. Основними його учасниками є США та Єгипет. Крім того, в навчаннях беруть участь частини і підрозділи ЗС окремих західноєвропейських і арабських країн. На сьогоднішній день «Bright Star» справедливо вважають найбільшими багатонаціональними навчаннями. Так, в «Bright Star – 01/02», що відбулося в листопаді 2001 р., брало участь 70 тис. Військовослужбовців, з них 23 тис. – ЗС США, 43 тис. – з Єгипту, 1200 осіб – з Великої Британії, Німеччини, Франції, Італії, Іспанії, Греції, Йорданії і Кувейту. В ході навчання відпрацьовували нанесення ударів палубною Середнього Сходу, Північно-східної

2.2.4. КОМАНДУВАННЯ СО ОБ'ЄДНАНИХ СИЛ (SOCJFCOM) Гострі орла1999 Атлантичне Командування (USACOM) було пере1 кігті жовтня йменоване Командування Сил (USJFCOM), до складу авіацією пона наземних об’єктах,Об'єднаних висадка морського десанту, боротьба з якого входить Командування СО Об'єднаних сил (Special Operations підводними човнами і корабельними угрупованнями противника, дії

бронетанкових військCommand в різних видах бою, а також дії сил спеціальних Command Joint Forces (SOCJFCOM)). операцій.

Командування СО Об'єднаних

1 жовтня 1999 р. Атлантичне

сил розташоване у місті Норфолк, командування (USACOM) було

перейменоване Командуванштат Вірджинія. на Командувач СО ня Об'єднаних Сил (USJFCOM), до складу якого входить Командуготовку, вання СОпланування Об'єднаних та силпроведен(Special Operations Command Joint ня спеціальних операцій у Forces зоні віРис. Емблеми, беретний овал, шеврон шеврон Емблема, беретний овал, Command (SOCJFCOM)). дповідальності. Командування СО Об’єднаних сил розташоване у місті Норфолк, Основні завдання Командування СО: проведення спільних багатона(штат Вірджинія). Командувач СО Об’єднаних сил відповідає за підГлава 2. Командування спеціальних операцій ціональних і тренувань ССО іноземних держав з метою готування, навчань планування та проведення спеціальних операцій у підвизоні відповідальності. щення ефективності проведення ними всіх видів спеціальних операцій, а 2.2.5. Командування: КОМАНДУВАННЯ СО Вспільних багатоОсновні завдання проведення також спеціальних операції в інтересах Командування Об'єднаних Сил національних навчань і тренувань ССО іноземних ТИХООКЕАНСЬКОМУ РЕГІОНІдержав з метою ЗС США. підвищення ефективності проведення ними всіх видів спеціальних (SOCPAC) операцій, а також спеціальних операції в інтересах Командування Це Командування розглядається вищим військовим керівництвом Об’єднаних сил ЗС США. Головнокомандувачу Тихоокеанського об’єднаного командування ЗС США як багатонаціональний навчальний центр. Це Командування військове керівництво США розглядає як(SpeбаСША підпорядковане Командування СО в Тихоокеанському регіоні гатонаціональний навчальний центр. cial Operation Command Головнокомандувачу Ти Pacific), штаб якого розташохоокеанського ного об’єдна командування ЗС США під ваний на Гавайських островах 62 порядковане Командування у місті Кемп Сміс. ТихоокеанСО в Тихоокеанському регіоні ське об’єднане командування (Special Operation Command Pacific, SOCPAC),зону штаб якомає найбільшу відповіРис. Емблеми, беретний овал, шеврон Емблема, беретний овал, шеврон го розташований на Гавайдальності, яке охоплює 105 ських островах у місті Кемп млн. кв.Тихоокеанське міль, 60 відсотків населення земної кулі. Змає усіхнайбільшу країн тихоокеанСміс. об’єднане командування зону кв. миль, 60 відсотків населенвідповідальності, що охоплює 105 млн. ського регіону лише Корея належить до зони відповідальності іншого Об’єднаних сил відповідає за під-

об’єднаного командування.

66 Командувач СО в Тихоокеанському регіоні відповідає за ССО, які

йому підпорядковані і знаходяться у цьому регіоні.

Розділ 1. Основні етапи формування та функції ССО

ня земної кулі. З усіх країн тихоокеанського регіону лише Корея належить до зони відповідальності іншого об’єднаного командування. Командувач СО в Тихоокеанському регіоні відповідає за ССО, які йому підпорядковані й перебувають у цьому регіоні. Головне його завдання – проведення спільних навчань з відпрацювання спеціальних операцій, а також здійснення оперативного управління підрозділами Сили спеціальних операцій США ССО в цьому регіоні. Командувач ССО в Тихоокеанському регіоні забезпечує діяльПівденно-східна Азія залишається ність штабів об’єднаних оперативних формувань при проведенні спе- найб ціальних операцій. Він же є радником головнокомандувача робляються наркотики таЗС США в наркотична сиров доцільності використання підрозТихоокеанському регіоні з питаньредню допомогу урядам країн Тихоокеанськ ділів ССО, розроблення стратегії і тактики їхніх дій, забезпечення повсюдженням наркотиків. взаємодії, бойової готовності, фінансування. Завдякирегіоні технічному розвитку та економ Командуванню СО в Тихоокеанському підпорядковані відповідні підрозділи ССО СВ, ВМС та ВПС США. ни регіону отримали можливість виробляти Південно-Східна Азія залишається провідним регіоном,певний в якомувідбиток Це в свою чергу накладає виготовляють наркотики та наркотичну сировину. ССО надають беззброї. посередню допомогу урядам країнрозповсюдження Тихоокеанськогоцієї регіону у боротьбі з розповсюдженням наркотиків. Завдяки технічному розвиткові та економічному пев2.2.6.зростанню, КОМАНДУВАННЯ ні країни регіону можуть виробляти зброю масового ураження. Це, в (SOCKOR) свою чергу, накладає певний відбиток на діяльність ССО, пов’язану з нерозповсюдженням цієї зброї. Командування СО в Кореї (Special Ope Командування СО в Костворе реї (Special Operation Command у Кемп Korea) створено у 1988 р. Розта (Yongs шоване у Кемп Кімі (Camp Kim) у Йонґсані (Yongsan), Корея. Ко Командування СО в Кореї порядк підпорядковане КомандуваЕмблема, беретний овал, шеврон пою ві чу Групи військ США в Кореї. Це командування не входить до дування не входить до структури Об'єднано структури Об’єднаного командування СО і не підпорядковується йопорядковується йому як інші. Командування му як інші. Командування СО в Кореї входить до складу Об’єднаного

ду об'єднаного командування ЗС США в 67 зв’язки із ЗС Кореї та Об'єднаним тихооке

США, з Спеціальним командуванням Сухо

Гострі кігті орла

командування ЗС США в Кореї. Воно підтримує тісні зв’язки зі ЗС Кореї та Об’єднаним тихоокеанським командуванням ЗС США, зі Спеціальним командуванням Сухопутних військ Республіки Кореї, Об’єднаним стратегічним командуванням. Командуванню СО в Кореї підпорядковується один спецзагін ССО Сухопутних військ США. Об’єднане Тихоокеанське командування ЗС США за потреби надає безпосередню допомогу Командуванню СО у Кореї. Підрозділи ССО Командування СО в Кореї спільно готують спецпідрозділи Кореї до дій у воєнний час, зокрема до проведення спеціальних, психологічних, цивільних та інших операцій. За даними Рейтер, на початку 2007 р. міністр оборони США Р. Ґейтс, виступаючи у Конгресі, заявив, що президент США Дж. Буш прийняв рішення щодо створення нового Об’єднаного командування у Африці. До цього часу відповідальність за операції в Африці покладено на Об’єднані Європейське, Центральне і Тихоокеанське командування. Необхідність створення такого командування пояснюється поширенням ідеології ісламського екстремізму, бідністю, масовими захворюваннями населення континенту, беззахисністю перед ісламським тероризмом. Особливу стурбованість також викликають Сомалі та Транссахарський регіон, де крім місцевих бойовиків існують осередки «Аль-Каїди».

1.6. Сучасні поняття про Сили спеціальних операцій США, їхні функції та завдання Керівництво США розглядає національні Сили спеціальних операцій як один з найдієвіших військових інструментів, який використовує для посилення власного політичного і військового впливу за межами країни. Сили спеціальних операцій американських Збройних сил – це спеціально створені, навчені й оснащені формування сухопутних військ, військово-повітряних та військово-морських сил, призначені розв’язувати специфічні завдання в інтересах досягнення військових, політичних, економічних і психологічних цілей на територіях іноземних 68

Розділ 1. Основні етапи формування та функції ССО

держав, а також у географічних районах світу, які мають для США особливе політичне значення. Ці формування постійно готові до негайного виконання спеціальних завдань як у воєнний, так і в мирний час і можуть виконувати їх як самостійно, так і спільно з силами загального призначення. Особлива організаційна структура, специфічний вишкіл і оснащення особового складу, висока бойова готовність, можливість приймати гнучкі тактичні рішення надають ССО якісні переваги над військами загального призначення, а також зарубіжними країнами, жодна з яких не має або такого компонента збройних сил в цілому, або спеціальних військ з такими можливостями, як ССО США. Нерідко дії ОКСО США є напрочуд конспіративними, мають таємний характер і перебувають під безпосереднім контролем найвищого військово-політичного керівництва США (що само по собі є промовистим свідченням посилення тенденції до згортання демократичних основ політичного життя найпотужнішої держави світу, а також відверто експансіоністського характеру зовнішньої політики Америки). Для розуміння концептуального бачення функцій і завдань доцільно розглянути загальні уявлення, що є в США стосовно характеру війн та військових конфліктів сучасності. Американські стратеги вважають, що майбутні війни та збройні конфлікти проходитимуть за таким алгоритмом: • на початковому етапі, завдяки масованому застосуванню інформаційної зброї та Сил спеціальних операцій виводиться з ладу державна система управління противника (передусім управління збройними силами), що паралізує та різко знижує його здатність до організованого опору; • на другому етапі, з використанням високомобільних формувань і високоточної зброї знищуються неуражені центри та вузли керування, райони розташування військ противника, комунікації, важливі оборонні та промислові об'єкти, а також об'єкти забезпечення життєдіяльності. Це практично унеможливлює продовження противником збройного опору;

Гострі кігті орла

• на третьому етапі, вживаються заходи щодо блокування та роззброєння військ, які залишилися боєздатними, взяття під контроль певних районів, пунктів та об’єктів, а після цього – юридичного оформлення політичних і воєнних підсумків війни (воєнного конфлікту). Аналіз наведеного алгоритму свідчить про переконаність американських спеціалістів у тому, що успіх воєнної операції (кампанії) залежить від всебічного розвідувально-інформаційного забезпечення, а неповнота або недостовірність отриманої розвідувальної інформації неминуче призведе до провалу. Отже, розвідка в підготуванні до майбутньої війни має вирішальне значення, що викликає прагнення посилити організаційний й технологічний рівень розвідувального (спеціального) компонента ЗС США. Міністерство оборони США офіційно визначило основні та додаткові завдання Сил спеціальних операцій США. Основні завдання: 1. Боротьба з тероризмом. Військово-політичне керівництво США Сили спеціальних операцій розглядає як дієвий інструмент, що організований, навчений та оснащений для ведення таємних контртерористичних операцій у будь-якій країні світу. ССО ведуть боротьбу з тероризмом наступально, з метою виявлення, запобігання, стримування, недопущення, локалізації та ліквідації повного спектру загроз з боку терористів. Ця діяльність здійснюється в двох напрямках: перший – через антитерористичні заходи, спрямовані на зменшення уразливості від терористичних актів; другий – через контртерористичні заходи, спрямовані на припинення терористичних актів, хоч би де вони відбувалися. Методами зазначених дій можуть бути: − розвідувальні операції; − атаки проти терористичних мереж та інфраструктур; − звільнення заручників; − інформаційно-аналітичні заходи проти терористичних організацій;

Розділ 1. Основні етапи формування та функції ССО

− акції різного характеру, спрямовані на руйнацію ідеологічного та мотиваційного підґрунтя тероризму. 2. Протидія розповсюдженню зброї масового ураження (ЗМУ). Боротьба з розповсюдженням ядерної, біологічної, хімічної зброї спрямована захистити американську територію та інтереси, громадян США за кордоном. Основна мета цих дій – недопущення або обмеження розповсюдження як самої зброї масового ураження, засобів її доставлення, так і відповідних технологій їхнього виробництва. Це втілюють через повну низку активних дій та заходів, таких як: − збір і аналіз розвідувальної інформації щодо накопичення певних матеріалів, їх перероблення, розроблення та проведення досліджень зразків ЗМУ; − підтримка дипломатичних зусиль щодо нерозповсюдження ЗМУ; − здійснення контролю над певними зразками зброї ЗМУ; − експортний контроль. Ці заходи здійснюють у тісній взаємодії з іншими американськими урядовими організаціями. 3. Спеціальна розвідка. Підрозділи ССО можуть бути залучені до проведення спеціальної розвідки у будь-якому регіоні світу, з метою збору або перевірки розвідувальних даних стратегічного або оперативного рівнів. Спеціальну розвідку проводять для • отримання, розширення або перевірки обсягу інформації стосовно можливостей, намірів та дій реального або потенційного противника для надання ефективної допомоги військам загального призначення в інтересах виконання стратегічних (оперативних) завдань; • збору метеорологічних, гідрографічних, географічних, демографічних та інших відомостей; • забезпечення, з використанням спеціальних засобів визначення, координат знаходження цілей; • оцінки результативності нанесених ударів. 71

Гострі кігті орла

4. «Пряма дія». Передбачає проведення підрозділами ССО короткочасних та обмежених за масштабом спеціальних операцій у будьякій країні світу з метою захоплення, оволодіння, взяття в полон, виведення з ладу, або повного знищення (ліквідації) цілей (об’єктів) в інтересах виконання оперативних завдань або підтримки дій військ загального призначення в інтересах виконання стратегічних завдань. Різновиди «прямих дій»: • проведення рейдів; • улаштування засідок; • безпосередній штурм об'єктів; • встановлення мін та інших диверсійних засобів; • проведення вогневих ударів з повітря по об'єктах наземного або морського базування, розташованих поза зоною безпосереднього контакту з противником; • позначення або «підсвічення» лазерними пристроями цілей для високоточної зброї; • підтримка операцій сил загального призначення; • здійснення диверсій та актів саботажу на території противника; • захоплення або знищення командних і керівних кадрів противника. 5. «Нетрадиційна війна». У поняття «нетрадиційна війна» Пентагон вкладає широкий спектр воєнних і напіввоєнних операцій (зазвичай тривалих за часом) на територіях, що контролює противник, а також районах, важливих для США з політичного погляду. Ця війна ведеться із залученням лояльного до США місцевого населення, його збройних іррегулярних сил, на основі яких представники ССО організовують повстансько-партизанський рух. При цьому особливу увагу приділяють його керуванню, навчанню, озброєнню, оснащенню, підтриманню. Формами нетрадиційної війни можуть бути довготривалі бойові дії з використанням тактики партизанської війни, будь-які інші 72

Розділ 1. Основні етапи формування та функції ССО

приховані наступальні операції, а також акції саботажу, диверсій, розвідки. 6. Інформаційні операції. Інформаційні операції – це різновид спеціальних операції, який є відносно новим напрямком діяльності американських ССО, спрямованим на досягнення переваги через поширення інформації, впливу на свідомість, інформаційні системи противника та процеси прийняття ним рішення, захист власної інформації та інформаційних систем. Як зазначив командувач ССО (1997–2000) генерал Шумейкер «Сили спеціальних операцій повинні оволодівати мистецтвом проведення інформаційних операцій щоденно, у реальному часі, чи-то стосується торгівлі чи реклами бегемотів». 7. Психологічні операції (PSYOP). Психологічні операції – це спланований комплекс заходів, спрямованих на передачу спеціально відібраної інформації певній аудиторії з метою впливу на її емоційний стан, мотивацію, розум і тим самим на поведінку урядів іноземних держав, різноманітних організацій, соціальних груп, окремих індивідуумів. Кінцева мета полягає у створенні сприятливих умов для виконання інших завдань Збройними силами США. Заходи інформаційно-психологичного впливу (ІПсВ), залежно від мети та завдань операції, можуть здійснюватися такими способами: • переконання. Цілеспрямоване і послідовне інформування (роз'яснення, навіювання, пропаганда) об'єкта впливу такими повідомленнями, які той може сприймати як достовірні; • попередження. Доведення до об'єкта впливу повідомлень про існуючі або можливі для нього загрози в разі нездійснення визначених дій; • спонукання. Розповсюдження спеціальної інформації або штучне створення таких обставин, що провокують об'єкт впливу до певних дій; • ізолювання. Штучне створення умов, за яких об'єкт впливу обмежений у використанні та застосуванні інформаційних систем; 73

Гострі кігті орла

• залякування. Донесення до об'єкта впливу спеціальної інформації або штучне створення таких обставин, що викликають у нього відчуття занепокоєності, сумнівів, невпевненості, страху, паніки; • дезінформація. Навмисне та цілеспрямоване донесення (доведення) до об'єкта впливу неправдивих відомостей для прийняття ним хибних рішень; • компрометація. Виставлення об'єкта впливу або його дій в негативному світлі для завдавання шкоди його репутації та зниження можливостей впливу; • дискредитація. Підрив довіри до об'єкта впливу для обмеження (унеможливлення) його дій в конкретних обставинах. Способи здійснення ІПсВ можуть бути реалізовані такими методами: • демонстрація. Проведення спеціальних заходів, спрямованих на розповсюдження інформації, щоб переконати об'єкта впливу; • інформаційне перевантаження. Поширення на об'єкта впливу великого обсягу різноманітної, несуттєвої та спеціальної інформації; • дозування інформації. Донесення до об'єкта впливу тільки часткової (неповної) інформації у визначений час та за допомогою контрольованих засобів її розповсюдження; • психологічна інверсія. Поширення інформації, зміст якої змінює акценти у сприйнятті об'єктом впливу логіко-часових аспектів нинішніх і майбутніх фактів, явищ, подій та процесів; • контекстна суперечність. Закладення в розповсюджувану інформацію, певної невідповідності, пов’язаної з внесенням в її контекст негативних повідомлень; • переорієнтування стану емоцій. Керування емоційним станом об'єкта впливу, що виник за певних обставин, спрямуванням його емоцій на інші обставини (чинники);

Розділ 1. Основні етапи формування та функції ССО

• психологічний пресинг. Створення психологічного тиску на об'єкт впливу у певний (короткий) період одночасно різними засобами ІПсВ. При цьому психологічний тиск спрямовується на свідомість, на підсвідомість і несвідомість; • формування образів. Здійснення впливу орієнтованого на формування в об’єкта впливу розумових і чуттєвих образів явищ, ідей, думок і поглядів; • створення психологічного контрасту. Керування спонтанними змінами відносин, поглядів, думок, ідей та дій об'єктів впливу; • створення штампів (символів). Використання навмисно сформованої (сфабрикованої) інформації для нав’язування об’єктові впливу певних поглядів за допомогою різних штампів, висловлювань, гасел, тверджень, прислів'їв, приказок; • формування зворотного ефекту. Внесення в гасла, символи, заклики протидійної сторони, викривленої (негативної) інформації, внаслідок чого вони набувають нового змісту; • нав’язування інформації. Розповсюдження вигаданої інформації про стан, дії, вчинки, погляди об'єктів впливу; • підміна фактів. Підміна (спотворення) ідей, концепцій, версій, поглядів противника у засобах ІПсВ; • нейролінгвістичне програмування. Формування (подання) інформації у засобах ІПсВ зі специфічною побудовою тексту, який ґрунтується на спеціально підібраних словах з психологічно доцільним їхнім розставленням, синхронізацією, наголошуванням; • психолінгвістичне програмування. Програмування специфічної побудови та реалізації вербальної інформації з використанням спеціально підібраних слів, висловлень, інтонації, пауз, наголошень; • формування психологічних афектів. Донесення до об'єкта впливу приголомшливої для нього інформації, яка призводить до неконтрольованого нервового збудження і нездатності свідомо оцінювати події. 75

Гострі кігті орла

8. Допомога іноземними країнам у забезпеченні внутрішньої безпеки. В рамках проведення американським урядом курсу на надання іноземним державам допомоги для зміцнення їхнього правопорядку та внутрішньої безпеки, ССО можуть бути залучені до організації, навчання, радницької діяльності та надання допомоги урядам цих держав у створенні військових і напіввійськових сил, з метою виконання програм захисту суспільства від повалення уряду, іншої підривної та повстанської діяльності, беззаконня, заколоту. ССО також надають посередницькі послуги з питань заохочення та стимулювання розвитку економічних, соціальних, політичних і воєнних секторів держави. 9. Операції з цивільного адміністрування. Ці операції ССО проводять у постраждалих від воєнних дій або локальних конфліктів районах (країнах). Вони передбачають створення тимчасових адміністрацій для розв’язання певних проблем місцевого населення, створення місцевих органів влади й врядування. Особливу увагу приділяють захистові місцевого населення й мінімізації впливу на нього військових операцій. До числа додаткових завдань ССО належать: 1. Коаліційна підтримка. Сили спеціальних операцій виконують завдання у складі коаліційних сил у багатонаціональних військових операціях. Навчають коаліційних партнерів тактиці та методам взаємодії. Використовують свій досвід для налагодження відносин з місцевим населенням. 2. Боротьба з наркотиками та наркобізнесом. Сили спеціальних операцій безпосередньо беруть участь у програмі боротьби з наркотиками, зокрема готують іноземні спеціальні підрозділи боротьби з наркотичними речовинами до проведення ними операцій з виявлення, заборони культивування, виробництва і продажу незаконних наркотиків, а також беруть безпосередню участь у цих заходах. 3. Пошуково-рятувальні операції. Їх здійснюють з метою виявлення та повернення на власну територію військовослужбовців США та інших громадян, які опинилися на території противника чи

Розділ 1. Основні етапи формування та функції ССО

в зоні локальних конфліктів. У значній більшості це операції з порятунку пілотів збитих повітряних суден. 4. Гуманітарна допомога. ССО допомагають цивільному населенню в локалізації та ліквідації наслідків воєнних дій, надзвичайних ситуацій природно-біологічного та техногенного характерів. 5. Спеціальні заходи. Спеціальні заходи планують і проводять за кордоном з метою розв’язання національних завдань зовнішньої політики. У спеціальних заходах роль американського уряду не є очевидною чи визнаною публічно. Наведені вище завдання Сил спеціальних операцій на період мирного та воєнного часу деталізуються, конкретизуються з урахуванням їхньої специфіки для кожного виду спеціальних операцій та сил і засобів, що беруть у них участь. При цьому Сили спеціальних операцій виконують завдання, покладені військово-політичним керівництвом США, у мирний та воєнний час. У мирний час: – організовують антиурядові виступи, повстанські й партизанські рухи з метою дестабілізації ситуації в окремій країні та повалення її уряду; – захоплюють або ліквідовують небажаних для США зарубіжних політичних, державних і військових діячів; – проводять диверсії та акти саботажу; – збирають розвідувальні відомості політичного, економічного та військово-стратегічного характеру; – формують партизанські (повстанські) загони, готують партизан (повстанців); – накопичують, розподіляють і приховують зброю та засоби матеріально-технічного забезпечення у районах, де в майбутньому планується розгортання партизанських баз; – захоплюють заручників або звільняють з полону своїх громадян; 77

Гострі кігті орла

– охороняють громадян та їхнє майно в іншій державі та евакуюють їх у разі необхідності; – організовують та проводять своїми силами або силами союзників операції з придушення прогресивних і національновизвольних рухів; – проводять психологічні операції; – діють на території іноземної держави у складі цивільної адміністрації; – надають допомогу у боротьбі з тероризмом, виявленні та організації знищення штаб-квартир терористичних організацій та їхніх баз; – здійснюють гуманітарні операції. Останнім часом формування ССО залучають також до боротьби з наркобізнесом та іншими видами протидії організованій злочинності національного і міжнародного масштабів. У воєнний час: − збирають розвідувальні відомості в інтересах угруповань своїх військ на театрі воєнних дій (ТВД); − виводять з ладу або захоплюють важливі військові та промислові об’єкти в тилу противника з використанням як звичайної, так і ядерної, хімічної, бактеріологічної зброї; − проводять рейди та влаштовують засідки у тилу противника; − виводять з ладу комунікації, системи державного, військового управління та тилового забезпечення; − наводять з використанням радіо- та лазерних навідників високоточну зброю на особливо важливі об’єкти противника; − проводять диверсії, акти саботажу та психологічні операції для послаблення тилу, деморалізації особового складу і населення противника; − виявляють, викрадають або знищують певні види зброї чи важливі елементи, зразки техніки та озброєння, таємні документи; 78

Розділ 1. Основні етапи формування та функції ССО

− організовують втечу з полону своїх військовослужбовців та цивільного персоналу; − проводять пошуково-рятувальні операції. На думку іноземних фахівців, результат перших днів війни багато в чому залежить від діяльності ССО, які ведуть розвідку (контролюють ситуацію) і безпосередньо впливають на противника (організація диверсій, саботажу тощо), надаючи таким чином суттєву підтримку військам. У локальних війнах вони можуть вирішувати різноманітні завдання як самостійно, так і спільно з іррегулярними формуваннями, створеними з місцевих жителів. У неядерній війні ССО відводять значну роль, а головним змістом їх розвідувальної, диверсійної і підривної діяльності є ураження об'єктів з ядерною зброєю. У ядерній війні їх використовуватимуть на всій глибині театру воєнних дій.

1.7. Американські уявлення про спеціальні операції та їхні види Покладені завдання Сили спеціальних операцій реалізовують завдяки проведенню так званих спеціальних операцій. Існують різні тлумачення цього поняття. У словнику військової термінології Міністерства оборони США дано таке означення: «Спеціальні операції – це операції, які проводять спеціально організовані, навчені та озброєні військові чи напіввійськові сили для досягнення воєнних, політичних, економічних чи інформаційних цілей нетрадиційними військовими засобами у ворожих, зайнятих противником чи політично нестабільних районах. Їх проводять у всьому спектрі військових дій самостійно чи скоординовано з операціями звичайних збройних сил. Військово-політичне міркування нерідко визначає зміст спеціальних операцій таким, що потребує секретності, таємності, прихованості і контролю на державному рівні». Спеціальні операції (СО) мають цілу низку особливостей та відмінностей від звичайних військових. Найважливішими є такі властивості: 1) спеціальні операції мають активний характер, який відрізняється високим фізичним та політичним ризиком, спрямованістю на особливо важливі та уразливі об’єкти противника; 79

Гострі кігті орла

2) вони мають військово-політичний характер і контролюються на національному рівні. Зазвичай вони потребують ретельного планування та всебічної взаємодії з спеціальними органами (службами), Збройними силами та іншими державними установами; 3) проводяться на суші, морі, в повітрі; 4) мають прихований та секретний характер; 5) проводяться у випадках, коли використовувати звичайні збройні сили небажано чи неможливо з військових чи політичних міркувань; 6) їх проводять спеціально відібраний, підготовлений та оснащений особовий склад, сформований у невеликі підрозділи для розв’язання специфічних завдань у складних умовах. При цьому особовий склад відмінно володіє мовою та знанням культури країни, де передбачається проводити спеціальні операції; 7) для досягнення успіху при проведенні СО особливу роль відіграють нетрадиційні підходи та методи, які забезпечують ефект раптовості за рахунок швидкості, таємності та рішучості дій, введення противника в оману. Все це дає можливість досягти запланованих результатів з більшою ефективністю порівняно з традиційними способами ведення збройної боротьби; 8) проводяться на значних відстанях від власних баз, що, в свою чергу, потребує забезпечення найсучаснішими засобами зв’язку, спеціальним озброєнням і оснащенням та засобами доставлення диверсійно-розвідувальних груп у район проведення операції та евакуації з нього; 9) потребують тривалої та кропіткої роботи з організації, підготування та навчання місцевих повстансько-партизанських сил в інтересах США; 10) при проведенні певних операцій особовий склад ДРГ може вести також агентурну та контррозвідувальну роботу на території противника; 80

Розділ 1. Основні етапи формування та функції ССО

11) для їхнього проведення часто необхідні нетрадиційні види зброї та оснащення, що не підпадає під стандарти Міністерства оборони; 12) успіх операцій залежить від повних і змістовних розвідувальних даних та ретельного підготування ходу операції. Перед реалізацією окремих її видів проводять тренування груп на спеціально створених об’єктах (точних копіях об’єктів спрямувань). Отже, найсуттєвіша різниця ССО від звичайних збройних сил полягає в організації, особливостях бойового та професійного вишколу, методах і способах дій, характері розгортання та бойового застосування. Зазвичай ССО діють у складі невеликих груп, у яких кожен військовослужбовець є фахівцем з декількох спеціальностей, має чіткі обов’язки, завдання та відповідальність. Спеціальні операції поділяються на такі види. 1. Розвідувальна операція. Розвідувальну операцію здійснюють з метою добування та перевірки певної розвідувальної інформації про військовий, економічний, ядерний та інший потенціал країн ймовірного противника, а також про його збройні сили. Значна більшість цього виду операцій проводять у мирний час та особливий період із залученням агентурного апарату та технічних засобів розвідки. Основними завданнями ССО при проведенні розвідувальних операцій стосовно іноземної держави, яку розглядає військово-політичне керівництво держави як об’єкт спрямувань, є: – визначення системи охорони та оборони державного кордону; – перевірка місць дислокації засобів збройної боротьби, збирання та уточнення даних про чисельність, оснащення, рівень підготування військових формувань, моральнопсихологічний стан їхнього особового складу; – збирання та уточнення інформації про особливо важливі об’єкти і комунікації держави, особливо ті, що у воєнний час переходять на випуск оборонної продукції; 81

Гострі кігті орла

– встановлення місць розташування запасних районів на особливий період, підготування резервів; – визначення розташування та координат цілей. Розвідувальну діяльність здійснюють шляхом спостереження, підслуховування, перехоплення переговорів противника, виявлення певних об'єктів на його території. 2. Розвідувально-диверсійна операція. Її мета полягає у захопленні в полон осіб – носіїв конфіденційної інформації, відповідних документів, зразків озброєння, бойової та іншої техніки. Значну більшість цих операції проводять у мирний час. Здійснюють шляхом проведення засідок, нальотів, рейдів, інших спеціальних заходів. 3. Диверсійна операція. Має за мету нанесення противникові значних збитків, знищуючи або виводячи з ладу особливо важливі об’єкти і комунікації держави, розповсюджуючи епідемії та епізоотії тощо. Переважно здійснюють в особливий та у військовий час, шляхом проведення засідок, нальотів, рейдів та власне диверсій – підривання, підпалювання, руйнування, ушкодження об'єктів, зараження місцевості, джерел водопостачання та продовольчого забезпечення військ і населення. 4. Підривні дії. Характер підривних дій полягає в організації та проведенні економічного і політичного саботажу, терористичних акцій, компрометації і підриві зовнішньої та внутрішньої державної політики противника, а також її лідерів. Проводять у мирний час, в особливий та у воєнний час. 5. Спеціальні дії. Це різновид спеціальних операцій, які проводять із застосуванням ядерної, хімічної і бактеріологічної зброї, наркотичних та інших речовин з метою захоплення і звільнення заручників, вбивства державних і політичних діячів. Особливість ліквідації державних і політичних діячів полягає у проведенні цієї операції таким чином, щоб при розслідуванні компетентними органами держави не можливо було б встановити причетність до цього іноземних спецслужб. Значну більшість цих операцій проводять саме у мирний час. 82

Розділ 1. Основні етапи формування та функції ССО

6. Спеціальні операції в інтересах родів військ і служб. Ці операцій передбачають надання загальної та безпосередньої підтримки іншим родам військ і службам (найчастіше військовоповітряним та військово-морським силам) у виконанні покладених на них завдань (наприклад, дій щодо радіонавігаційного забезпечення, наведення літаків та гелікоптерів, позначення та підсвічування цілей, корегування вогню). 7. Психологічні операції. Комплекс заходів щодо зміни у необхідному напрямку поведінки та емоційного стану військовослужбовців та цивільного населення противника (країни або району призначення) з певних військово-політичних та інших питань, а також з протидії пропаганді протиборчої сторони серед своїх військ та населення. Мета операцій полягає у деморалізації та дезорієнтації особового складу військових і напіввійськових формувань противника, схиленні його до припинення опору, дезертирства, здачі у полон, підтриманні опозиційної політичної діяльності; формуванні серед місцевого населення позитивного ставлення до американських військовослужбовців. Форми та методи проведення психологічних операцій: − розповсюдження друкованої, аудіо- та відеопродукції, радіо та телевізійної інформації; − особисте спілкування фахівців з груп психологічних операцій з військово-полоненими та цивільним населенням, зокрема в тилу противника; − психологічний тиск, з застосуванням насильницьких засобів і методів, спрямованих на залякування противника. Цей вид операцій починається у мирний і продовжується у воєнний час. 8. Спеціальні операції з формування підтримки та бойового застосування іррегулярних сил. Передбачають організацію збройної боротьби іррегулярних формувань з числа іноземних громадян на території противника проти власного уряду та збройних сил 83

Гострі кігті орла

в інтересах американських угруповань військ, з метою нанесення збитків військам та об’єктам противника в його оперативному та стратегічному тилу. Сутність операції полягає у пошуку осіб, груп, організацій, котрі вороже ставляться до чинного політичного режиму, створенні з них повстанських груп і загонів, наданні їм допомоги у комплектуванні, навчанні, оснащенні зброєю та технікою, у бойовому та спеціальному підготуванні, у керівництві їхньою збройною боротьбою з метою виконання завдань, покладених на ССО. Для цих операцій характерне ширше використання агентурних і контррозвідувальних методів роботи, взаємодія зі створюваними повстанцями органами влади та цивільної адміністрації. 9. Специфічні дії. Призначенні для убезпечення миротворчих операцій, а також надання гуманітарної допомоги іноземним державам, ліквідації наслідків стихійного лиха, відтворення цивільної адміністрації, проведення карантинних заходів у зонах збройних конфліктів та в інших небезпечних місцях. 10. Спеціальні операції щодо внутрішнього убезпечення держави. Здійснюють з метою збереження або відновлення на території держави конституційного ладу. Суть операції полягає у відверненні антидержавної, підривної, терористичної та іншої діяльності незаконних збройних формувань, спрямованої на зміну політичного або державного ладу насильницькими методами. Операції здійснюють шляхом пошуку, блокування, захоплення, роззброєння або ліквідації вказаних формувань, баз, підготовчих таборів, складів зброї. 11. Спеціальні операції щодо захисту власності й прав держави та її громадян за кордоном. Сутність цього виду операції полягає в узгодженому з урядом іноземної держави або самостійному введенні ССО на її територію, де перебувають об'єкти та громадяни США. У цих операціях ССО США деблокують, підсилюють охорону об'єктів; у разі необхідності евакуюють своїх громадян та матеріальні цінності; визволяють громадян, захо-

Розділ 1. Основні етапи формування та функції ССО

12.

13.

14.

15.

плених у заручники; забезпечують виконання постанов судових та інших правоохоронних органів тощо. Пошуково-рятувальні операції. Спрямовані на розшук і повернення військовослужбовців, що були захоплені у полон, пропали безвісти або потрапили у складне становище під час виконання певних завдань на території, в повітряному просторі чи акваторії противника, а також осіб, що пропали безвісти на території іноземної держави внаслідок катастроф, аварій транспортних засобів або інших причин. Допоміжні операції. Приховане доставлення та евакуація підрозділів ССО з зон проведення операцій після виконання ними поставлених завдань. До їхнього проведення залучають ЗС та ССО, а також іррегулярні сили. Проводяться в особливий період та у воєнний час. Антитерористичні (контртеррористичні) операції. Передбачають заходи щодо виявлення передумов терористичної діяльності, недопущення, локалізації та ліквідації терористичних актів, звільнення захоплених заручників, пошуку і знищення терористичних груп, ліквідації їхніх баз, підготовчих таборів тощо. Значну більшість цих операцій проводять у мирний час. Гуманітарні операції. Сутність їх полягає у наданні допомоги іноземній державі силами і засобами Міністерства оборони США, щоб подолати наслідки надзвичайних ситуацій техногенного та природно-біотичного характерів чи бойових дій, що мали місце на території країни.

1.8. Відмінності у поглядах на функції та організацію ССО між США та їх союзниками з блоку НАТО. Слід зауважити, що між США та їхніми європейськими союзниками є певні концептуальні розбіжності у баченні функцій та організації ССО, тим більше, що чисельність цього компонента в європейських країнах набагато менша. Різниця у поглядах на місію ССО визначається, зокрема, розбіжностями у розумінні проблеми те85

Гострі кігті орла

роризму як такого. «Боротьба з тероризмом, – вважають дослідники паризького Інституту міжнародних і стратегічних відносин (IRIS), – для США – реальна війна, яка може призвести до конфлікту високої інтенсивності, тоді як все більше європейських країн не ввижають таке можливим. Стратегія безпеки ЄС у 2003 р. визначила боротьбу з тероризмом як відвернення (зокрема, поліцією) можливих атак». Справді, якщо сучасні терористичні угруповання тяжіють до міст, віддають перевагу мережній формі організації із застосуванням інформаційнокомунікаційних технологій, то як «важкі», по-армійськи організовані ССО США можуть адекватно протидіяти терористам? Безсумнівно, різниця у поглядах на тероризм визначається тут не академічними міркуваннями, а особливостями зовнішньополітичного курсу, прагненням США взяти під довгостроковий контроль цілі регіони планети, під час чого їм доводиться покладати на ССО участь у війнах, масштабних операціях проти легітимних держав (Ірак, балканські країни) або достатньо масових озброєних рухів партизансько-повстанського типу (Афганістан), підпільних осередків, які широко застосовують терористичні методи як знаряддя асиметричної протидії наддержаві. Спеціальна розвідка та диверсії зберігають значення пріоритетної функції Збройних сил багатьох сучасних держав. Традиційно виразну зафронтову бойову спрямованість зберігають спецпідрозділи Росії, який, звичайно, бере з 1994 р. широку участь у війнах та контртерористичних операціях на Північному Кавказі. У серпні 2008 р. 22-а Майкопська бригада СП ГРУ та розвідники Повітряно-десантних військ брали участь у 5-денному військовому конфлікті з Грузією. Відомі пропозиції щодо законодавчого закріплення застосування військ РФ за кордоном у певних випадках неминуче вплинуть і на зміни функцій та бойового підготування сил спецпризначення, хоча передусім це зачепить доволі потужні Повітряно-десантні війська Росії. На відміну від командування ССО США (по суті солідного компонента ЗС), в європейських країнах спецпідрозділи значно менш чисельні та мають обмеженіше коло завдань, менш вузьку спеціалізацію (так, парашутні полки французького Іноземного легіону поєд86

Розділ 1. Основні етапи формування та функції ССО

нують функції «зелених беретів», рейнджерів, спеціальних авіаційних частин армії США). Європейські військові кола покладають на частини СП передовсім збір розвідувальної інформації за лінією фронту; рейдові операції в запіллі ворога; підготування іноземних антипартизанських сил і власне антитерористичні операції. Звісно, євроатлантичні держави направили свої підрозділи й частини спецпризначення на «війни з міжнародним тероризмом» (Франція – на кордон Афганістану з Пакистаном; Англія застосувала САС в 2001 р. в Афганістані, 1991 та 2003 рр. – в Іраку, тримає його в Афганістані й нині). В цих же країнах діяли або діють спецпідрозділи Канади, Польщі, Нової Зеландії та інших держав. Однак це не може порівнюватися з Об’єднаним командуванням ССО, котре перетворилося у войову́ структуру з глобальною сферою відповідальності та розміром у Збройні сили Канади. Паралельно посилювалися ССО провідних союзників США. З 1996 р. на базі 25-ї повітряно-десантної бригади Бундесверу створено Командування сил спеціальних операцій (КССО), котрі могли вести специфічні бойові дії (спеціальну розвідку, боротьбу з тероризмом, диверсійно-підривні та стабілізаційні дії в зонах конфліктів тощо) як в національних інтересах, так і за планам НАТО, здійснюючи миротворчі функції. КССО, у свою чергу, увійшло до складу організованої 2001 р. дивізії спеціальних операцій зі штабом в Реґенсбурзі (крім нього, туди входять 26-а та 31-а парашутно-десантні бригади, 4-й полк управління та зв’язку, загалом – до 8000 вояків). Сили спеціальних операцій існують у Збройних силах Великої Британії. Зокрема, 2004 р. почалося формування антитерористичного полку спеціальної розвідки (який дислокується на базі Герфорд разом із знаменитим САС), підпорядкованого командуванню ССО. 2006 р. полк (до 200 вояків) вже був готовий до виконання завдань (крім бойових підрозділів, до нього ввели підрозділи технічної та агентурної розвідки). У квітні 2006 р. міністр оборони Великої Британії Джон Рейд підтвердив Палаті громад намір створити два нових спецпідрозділи для «відповіді на виклики часу». Планувалося розгорнути Спеціальну групу сил підтримки (СГСП) у складі бійців королівської морської пі87

Гострі кігті орла

хоти, парашутного полку й полку королівських ВПС. СГСП надаватиме додаткову підтримку антитерористичним підрозділам. Раніше, у 2004 р., в САС додатково розгорнули 5-й ескадрон для боротьби с «Аль-Каїдою» та «ісламським» тероризмом. У Франції закон про військову програму 2003–2008 рр. визначив зростання спецсил та розгортання нового спецпідрозділу рівня бригади. Канада додатково створила Канадський полк спеціальних операцій у складі національного Командування спеціальних операцій. Стандартне спорядження САС Цим же шляхом ідуть молоді члени НАТО. В Польщі діє Директорат спецоперацій, з 2009 р. заплановано створити повноцінне командування сил спецоперацій. Крім того, три частини СП охоронного та антитерористичного призначення (по 146 бійців кожна) створені у складі військової жандармерії Польщі. Угорщина перетворила у підрозділ спецоперацій 34-й армійський розвідувальний батальйон. Судячи з усього, наші сусіди румуни будують спецсили за британською моделлю, організовуючи підрозділи, зорієнтовані на зафронтову роботу в різних природнокліматичних зонах. В Чехії 2002 р. на базі частини спецпризначення утворено підпорядковану безпосередньо начальникові військової поліції Спеціальну оперативну групу для виконання антитерористичних завдань (командування, група керування та логістики, три бойові підрозділи, групу убезпечення керівництва військового відомства). Група вже набула 88

Розділ 1. Основні етапи формування та функції ССО

досвіду убезпечення чеського керівництва та представництв в Афганістані, Іраку, Кувейті, Косові. Командування Збройних сил нейтральної Ірландії «в інтересах протидії загрозам національній безпеці» почало приділяти підвищену увагу ефективності національних сил спеціального призначення, основу яких становить рота СП (120 «рейнджерів», організаційно зведених у два штурмових взводи й групу тилового забезпечення), визначена для ведення розвідувально-диверсійних і партизанських дій в тилу противнику, антитерористичних операцій, виконували спеціальні та миротворчі завдання в Лівані, Західній Сахарі, Боснії, Східному Тиморі, Ліберії. Нині вона є основою ірландського військового контингенту в Республіці Чад. Навіть маленька Литва оголосила про створення з 2008 р. ССО як окремого компонента Збройних сил. До нього входять управління спецоперацій, батальйон єгерів імені Великого князя Литовського Вітаутаса, служба особливого призначення, служба бойових норців й «ланка спеціальних операцій», підрозділ гелікоптерів. В Афганістані діє литовський спецзагін «Айтварас». Бійці литовського спецпідрозділу Айтварас

Гострі кігті орла

РОЗДІЛ 2. Сили спеціальних операцій Сухопутних військ США 2.1. Командування спеціальних операцій Сухопутних військ США Командуванню спеціальних операцій СВ США (КСО СВ США) (U.S. Army Special Operations Command – USASOK) підпорядковані ССО Сухопутних військ США, які на сучасному етапі найчисельніші й найуніверсальніші за способами їхнього використання. До складу КСО СВ США входять 4 відділи: спеціальних операцій; наукових досліджень; розробок та закупівель; координації спільних дій. Командування очолює командувач у званні генерал-майора. Чисельність особового складу – 60 осіб. До основних завдань Командування сил спеціальних операцій СВ США належать: організація бойового підготування, планування застосування й керування оперативними підрозділами і розвідувальними органами частин при проведенні ними спеціальних операцій. Командуванню підпорядковані підрозділи спеціального призначення регулярних військ, Національної гвардії та резерву. У звіті Командування спеціальних операцій США за 2007 р. вказана така чисельність ССО СВ США: у регулярних підрозділах – 19091 особа, в Національній гвардії – 2904, в резерві – 399, цивільних осіб – 1715. КОМАНДУВАННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ОПЕРАЦІЙ

КОМАНДУВАННЯ СИЛ СПЕЦ ПРИЗНАЧЕННЯ

ЦЕНТР І ШКОЛА СПЕЦІАЛЬНИХ МЕТОДІВ ВЕДЕННЯ ВІЙНИ

ОБ’ЄДНАНЕ КОМАНДУВАННЯ СПЕЦОПЕРАЦІЙ

КОМАНДУВАННЯ ЦИВІЛЬНИХ ДІЙ І ПСИХОЛОГІЧНИХ ОПЕРАЦІЙ

КОМАНДУВАННЯ ПІДТРИМКИ СПЕЦІАЛЬНИХ ОПЕРАЦІЙ

Розділ 2. Сили спеціальних операцій Сухопутних військ США

Штаб Командування cил спецпризначення СВ США – (US Army Special Forces Command) розташований у Форті-Бреґґу (штат Північна Кароліна). Командуванню підпорядковані групи спецпризначення (ГСП). Резервні групи спеціального призначення у мирний час кадровані (розгорнуті штаби та бойова техніка). Їх доукомплектовують до М1 приписним особовим складом, який періодично проходить перепідготування, залучається до навчань та бойових дій.

2.2. Групи спеціального призначення («зелені берети»): історія, організація, тактика, навчання й оснащення ГРУПИ СПЕЦІАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

РЕГУЛЯРНІ

НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ

РЕЗЕРВ

1 а група СП Форт Льюїс, Вашинґтон

19 а група СП Дрепер, Юта

11 а група СП Форт Мід,

3 я група СП Форт Бреґґ, П. Кароліна

20 а група СП Бірмінгем, Алабама

12 а група СП Ерлінґтон Гайтс, Іллінойс

5 а група СП Форт Кемпбел, Кентуккі 7 а група СП Форт Бреґґ, П. Кароліна 10 а група СП Форт Карсон, Колорадо

Прообразом «зелених беретів» вважають американськ-канадську добровольчу бригаду, сформовану 1942 р. та навчену «індіанській тактиці» – тобто тактиці партизанської, диверсійної війни. 1-й полк сил спеціального призначення (1 SSF) сформували 20 липня 1942 р. у Форті-Вільямі-Генрі-Геррісоні (штат Монтана) з американських і канадських добровольців. Спочатку полк планували використовувати для великих диверсійних рейдів в Норвегії, Румунії й Італії в рамках операції «Плуг», яку незабаром відмінили. Полк 91

Сили спеціальних операцій США

Гострі кігті орла 3.1.

ГРУПИ СПЕЦІАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

(фактично бригада) був берети” відмінно підготовлений “Зелені до ведення диверсійній діяльності і здійсненні на“De Oppresso Liber” – “Звільнення пригноблених” льотів, солдати уміли діяти в умовах суворої зими, Прабатьком “Зелених беретів” вважається америвисаджуватися з моря, діяти в горах, ходити на ликано-канадська сформована жах і стрибати добровольча з парашутом.бригада, Після відміни опера- в ції «Плуг» полк гір1942 році тавирішили навчена використовувати “індіанській тактиці” – втактиці ському районі з суворим кліматом. Відтак 1-й полк партизанської, диверсійної війни.операції проти японців на Алеутських почав готуватися до десантної 1-й полк сил спеціального призначення SSF) був сформований р. Пізніше його островах у 1943 активно (1 використовували в Італії.20 В 1944 р. полк брав участь в десанті на південному узбережжі Франції. липня 1942 року у Форті Уїльям-Генрі-Геррісон, штат Монтана з америУ грудні 1944 р. його розформували. канських і канадських добровольців. Спочатку полк планувалося викориБійці цього підрозділу у боях з Німеччиною отримали назву «Бристовувати для крупних диверсійних рейдів в Норвегії, Румунії і Італії в гада дияволів» (Dеvіl’s Brigade). рамках операції "Plough", яку незабаром відмінили. Полк (фактично бриКрім «Диявольської бригади» широку популярність в роки Другої світової війни здобули так звані «Мародери Меррілла». Для забезгада) був відмінно підготовлений до ведення диверсійній діяльності і печення й координації бойових дій в Бірмі і Китаї в жовтні 1943 р. з здійсненню нальотів, солдати уміли діяти в умовах суворої зими, висадекількох сотень добровольців зі складу 75-ї піхотної дивізії на тимджуватися з моря, діяти в горах, ходити лижах і стрибати з парашучасовій основі сформували 5307-й загін,наназваний пізніше «загоном Ґелагед». Його чисельність складала 3000 чоловік, озброєних легкою том. Після відміни операції "Plough" було вирішено використовувати полк стрілецькою зброєю. Командиром загону став полковник Френк Мерв гірському районі з суворим кліматом. Тому, 1-й полк почав підготовку рілл, тому журналісти й охрестили його бійців «мародерами Меррілдо операції наполки Алеутських островах у 1943 Пізніше його ла».десантної Загін налічував три (у складі кожного – двіроці. напівавтономні бойові групи), йому додали дві транспортні колони. Загін поактивно використовували в Італії. В 1944 році в'ючні полк брав участь в десанті долав 250-кілометровий шлях крізь непрохідні джунглі, прибувши в на південному район узбережжі Франції. У грудні 1944 року його розформували. призначений у Бірмі. Бійці цього підрозділу у боях з Німеччиною отримали назву “Бригада Метою групи стало захоплення містечка М’їчини, розташованого глибоко в(Dеvіl’s тилу японських Дияволів” Brigade). військ та слугував базою для організації наступу на Індію. Перш ніж приступити до облоги М’їчини, американКрім «Диявольської бригади» широку популярність в роки другої свіці в декількох швидкоплинних боях розгромили елітну 18-у японську тової війни здобули так «мародери», звані «Мародери Меррілла». Длявизначеної забезпечення дивізію. Однак згодом почавши марш до ці- і початлі зав’язнули в безперервних сутичках з японцями. На самому координації бойових дій в Бірмі і Китаї в жовтні 1943 року з декількох соку операції через виснаження, тропічні захворювання і недоброякістень добровольців зі складу 75-й піхотної дивізії на тимчасовій основі був ну їжу американці втратили майже дві третини боєздатного особового сформований загін, названий «загоном Гелахед». Його складу. Ті, хто5307-й ще залишався в строю,пізніше за допомогою двох китайських чисельність складала 3000 чоловік, озброєних легкою стрілецькою зброєю. Командиром загону був полковник 92 Френк Меррілл, тому журналісти і 68

Розділ 2. Сили спеціальних операцій Сухопутних військ США

полків зуміли зайняти злітно-посадкову смугу в цьому містечку, за що частина згодом отримала подяку від президента США. Згодом «мародери Меррілла» були введені до складу 475-го окремого піхотного полку (також призначеного для проведення операцій далеко в тилу ворога) і приєдналися до оперативної групи «Марс», що розгорнула з жовтня 1944 р. бойові дії в Бірмі. Група відзначилася в боях за звільнення Бірми на початку 1945 р., коли спільно з китайськими частинами 27 січня відкрила Бірманську дорогу. Ця подія стала однією з найважливіших на завершальному етапі війни, адже встановився наземний зв'язок між базами союзників в Індії і районом тимчасової китайської (гомінданівської) столиці Чунцин. Після завершення боїв групу «Марс» повітрям перекинули на територію Китаю, де згодом і розформували. Групи спеціальних операцій (ГСП) в сучасному вигляді створили влітку 1952 р. на базі спецпідрозділів Центрального розвідувального управління США. Це вважають часом створення військ спеціального призначення США, точніше, лише 10-ої групи спеціального призначення, яка складалася з 10 осіб. «Батьками» американських спецсил вважають офіцерів УСС Аарона Бенка і Рассела Фолкмена. Американські офіцери-розвідники вважали, що по закінченні Другої світової війни в деяких регіонах світу склалася ситуація, яка унеможливлює ведення звичайної війни, але є ідеальні умови для партизанських дій. Одним з таких регіонів вони вважали Східну Європу. Група високопрофесійних військовослужбовців, на їхню думку, могла завдати значних втрат й збитків ворогові, внести в його ряди безлад і гарантувати досягнення цілей мінімальними силами у військовій операції або навіть війні. А. Бенк певний час служив у дивізії психологічної війни (ФортРайлі, Канзас), і згодом одержав призначення у Форт-Бреґґ (Північна Кароліна), де йому доручили вибрати місце для створення нової школи з ведення психологічної війни і формування майбутніх частин спеціального призначення. 20 червня 1952 р. у Форті-Бреґґу сформували 10-у групу спеціального призначення, яку очолив сам полковник Бенк. 10-у групу ССО (10th SFGA) сформували відповідно до Табеля 93

Гострі кігті орла

організації і спорядження (TOС) 33–510. У 1970 р. розробили новий штатний розклад, який прийняли в 1972 р. як TOE 31–105H. Група не мала аналогів і організовувалася за абсолютно новими принципами. Те ж стосувалося й 77-ї групи, сформованої в 1953 р., а також 1-ї групи, сформованої в 1957 р. Розташувалася група в казармах, побудованих в роки Другої світової війни, відомих як Смоук-Бомб-Гілл, де її вояки приступили до формування «сил спроможних вести партизанську війну напередодні російського вторгнення в Східну Європу». А. Бенк та його соратники ретельно взялися підготувати своїх підлеглих. Крім створення осередків опору на території противника, вони готувались до місій «глибокого проникнення», до довготривалих дій на території противника та боротьби з партизанами. Для підготування військовослужбовців використовували найдосконаліші методики того часу. Усі новобранці прийшли з повітрянодесантних або «рейнджерських» підрозділів, проте їхніх навичок виявилося недостатньо. Майбутніх «зелених беретів» вчили перебувати на території противника протягом декількох місяців, іноді без підтримки ззовні. Для цього особливу увагу приділяли вивченню мов і звичаїв країни майбутніх дій. Готуючи «зелених беретів» США активно співпрацювали з Великою Британією, зокрема, з колегами з відомої англійської Спеціальної повітряної служби (SAS – Special Air Service). А. Бенк шукав людей з відповідними якостями: хорошим професійним вишколом, здатністю брати на себе відповідальність і самостійно ухвалювати рішення, наявністю досвіду закордонних подорожей і володінням іноземними мовами, а також готовністю іти на ризик. Перші добровольці почали прибувати в травні. Вони були парашутистами і рейнджерами, що раніше служили в УСС, «Мародерах Мерріла», батальйонах рейнджерів та інших частинах спеціального призначення, і зокрема тих, хто потрапляв під дію «Акту про переселення» (колишні громадяни країн Східної Європи, що прийняли американське громадянство в обмін на службу в армії). Серед них траплялися й молоді, не такі досвідчені солдати, але всі володіли достатніми професійними якостями. 94

Розділ 2. Сили спеціальних операцій Сухопутних військ США

Викладачами стали колишні офіцери Управління стратегічних служб США та офіцери, що мали бойовий досвід. Новобранці спочатку готували індивідуально за окремими спеціальностями: оперативна діяльність і розвідка, зброя, диверсійна діяльність, зв'язок, медична допомога. Окрім основної спеціальності курсанти вивчали й інші «ремесла». Особливу увагу приділяли мистецтву партизанської війни: безпеці, проведенню диверсій, розвідувальній діяльності, методам втечі з полону і ухилення від бою. Надалі готували на рівні підрозділів. Курсанти продовжували освоювати нові спеціальності й проробляти злагоджені дії в складі групи, члени якої були зобов'язані проявляти ініціативу, мали право навчати товаришів і розвивати свої командирські й організаційні навички. Групові навчання проходили на території Національного лісового парку Чатагучі (штат Джорджія). З тих часів одним із стандартних методів американських сил спеціального призначення стало залучення до своїх дій цивільного населення, яке проживало в зоні навчань і зобов’язувалося забезпечувати солдатів продовольством, безпечним житлом, інформацією про розташування «противника», у ролі якого виступали місцева поліція та частини Національної гвардії. Підрозділи групи спеціального призначення поперемінно діяли як партизани. Далі курсанти засвоювали способи десантування з моря, згодом приступали до освоєння методів ведення бойових дій в умовах гірського суворого клімату. Дальшою фазою стало складання тесту з загальновійськового вишколу, в якому батальйон 82-ї десантної дивізії грав роль умовного противника (в подальшому залучення 82-ї дивізії стало традицією). Всі випробування виявилися успішними. Шістдесят чотирьох військовослужбовців з 10-ї групи спеціального призначення на початку 1953 р. відправили в Корею, де вони діяли в ролі військових радників з питань ведення партизанської війни, але в бойових операціях безпосередньої участі не брали. У червні 1953 р. почалися протестні заворушення в Східному Берліні та Німецькій Демократичній Республіці загалом. Виступи незадоволених швидко і жорстко придушили. З цього досвіду американське командування зробило висновок: 10-а група повинна перебувати 95

Гострі кігті орла

в Європі, щоб швидко реагувати на виниклі кризові ситуації. У листопаді 1953 р. приблизно половина особового складу групи – 782 особи – морем відбули до Західної Німеччини. Інша половина – головно новачки, які ще не пройшли повний підготовчий курс, а також інструктори – залишилися на місці, приступивши до формування нової, 77-ї десантної групи спеціального призначення (77th SFGA). Офіційною датою формування 77-й групи вважається 23 вересня 1953 р. У ході Корейської війни 1950–1953 рр. у складі Сухопутних військ розгорнули «підрозділ 8086», який узяв на себе всю повноту підготування, планування партизанських операцій, виконання розвідувально-диверсійних завдань в тилу противника. Основним завданням спецсил стало проникнення вглиб території ймовірного противника і створення партизанських осередків опору. 1 квітня 1956 року зі складу згаданої 77-ї спецгрупи був виділений 14-й оперативний загін спецсил (14-th SFOD – 14-th Special Forces Operational Detachment), що базувався на Гаваях, (а пізніше – в Таїланді і на Тайвані). Спеціалізацією загону були дії на Далекому Сході. 14-й окремий загін був першим підрозділом, направленим на територію Південного В’єтнаму (у червні 1956 року) для тренування бійців армії Південного В’єтнаму. Слідом за 14-м окремим загоном спеціального призначення були створені 12-й, 13-й і 16-й загони, також призначені для дій на Далекому Сході. 17 червня 1957 року їх об’єднали в 1-у групу спеціального призначення (1-st SFG) з базою в Окінаві (Японія). 1-а Група спеціального призначення відповідала за далекосхідний театр воєнних дій. В казармах Флінт-Казерне в баварському місті Баді-Тельці розташувалася 10-а група, яка продовжувала готуватися на новому місці, як і раніше залучаючи до навчань місцеве населення. Німецька прикордонна охорона, американські й натовські частини поперемінно грали роль партизан і умовного противника. Іноді 10-а група спеціальних сил (авіадесантна) також виступала в ролі умовного противника, коли регулярні частини відпрацьовували способи антипартизанської діяльності. Незабаром зі складу групи виділили мобільні загони, які відправили в сусідні країни передавати досвід. 96

Розділ 2. Сили спеціальних операцій Сухопутних військ США

Як уже зазначено в першому розділі монографії, прискорення розвитку ССО пов’язане з концепцією президента США (1961– 1963 рр.) Дж. Кеннеді, який вважав, що великомасштабні війни з країнами Варшавського Договору малоймовірні, тому наголос при будівництві Збройних сил США треба робити на вміння вести партизанську і контрпартизанську війни в різних частинах світу. У 1961 р., під час відвідування президентом США Центру спеціальних операцій у Форті-Бреґґу (штат Північна Кароліна), відбувся парад. Попереду одного з підрозділів крокував капітан Вільям Ярборо. Він відрізнявся не тільки бездоганною виправкою але й зеленим беретом, який носили підрозділи спеціального призначення ще під час Другої світової війни. Генерали, які супроводжували президента, були обурені порушенням форми одягу. Однак Дж. Кеннеді бравий капітан сподобався, і 21 вересня 1961 р. він затвердив своїм указом зелений берет як елемент форми одягу груп спеціального призначення. Зелений берет мав кокарду у вигляді стилізованого зображення троянського коня – за традицією партизан часів Громадянської війни 1861– 1865 рр., які носили цей знак. З тих часів термін «зелений берет» став загальною назвою для означення армійських спецсил США. В спеціальному меморандумі Білого дому «зелений берет» названий «символом мужності, відзнакою у боротьбі за свободу». Згаданий президентський указ розпочав подальший етап формування Сил спеціальних операцій, які поступово стали самостійним родом військ. На початку 1960-х років значення Сил спеціального призначення зросло, перевершивши найсміливіші прогнози їхніх творців. 21 вересня 1961 р. створена 5-а група спеціального призначення (5-th SFG). У 1963 р. відразу сформували три групи спеціального призначення: 1 квітня – 8-у (8-th SFG), 1 травня – 6-у (6-th SFG) і 3 грудня – 3-у (3-rd SFG). 6 червня 1963 р. 77-у Групу спеціального призначення «Біла Зірка» (White Star Mobile Training Teams) перейменували в 7-у. У складі Національної гвардії створили 19-у і 20-у Групи спеціального призначення. 97

Гострі кігті орла

«Зелені берети» у 1960-х роках активно діяли під час В’єтнамської війни. Невеликі групи застосовувалися у Болівії, Венесуелі, Ґватемалі, Колумбії та Домініканській Республіці. Відомо, що 1967 р. «зелені берети» використовувалися для виявлення і захоплення знаменитого кубинського революціонера Че Ґевари в джунглях Болівії. 1966 р. він залишив свою посаду в уряді соціалістичної Куби й організував партизанський загін у Болівії з наміром здійснити там соціалістичну революцію. У цю країну був спрямований підрозділ ССО США, якій сформував декілька батальйонів з індіанців племені квехуа і навчив їх методам ведення антипартизанської боротьби. Одному з батальйонів під командуванням майора Шелтона удалося знищити загін партизанів і захопити в полон Че Ґевару. На початку 1970-х рр. 1-у, 3-у, 6-у та 8-у групи розформували відповідно до нової доктрини Збройних сил США. У 1980-х рр. Командування Збройних сил США знову звернуло увагу на Сили спеціального призначення та їхні оперативно-бойові можливості. У зв’язку з цим удруге розгорнули 1-у і 3-ю групи. Нарешті, 19 квітня 1987 р. у Сухопутних військах ССО виділили в окремий рід військ. Як і раніше, «зелені берети» зосередилися на підготуванні військовослужбовців інших армій для боротьби з повстанцями, передовсім у союзних США країнах Латинської Америки. Підготовлені «зеленими беретами» місцеві каральні підрозділи («ескадрони смерті») відзначалися неабиякою жорстокістю – так, у Ґватемалі вони винищили у 1980-х рр. до 10% населення (близько 100 тис. осіб), що не завадило США вважати цю державу «демократичною». Сумно відомі в Сальвадорі вихованці ССО США – тамтешні каральні батальйони «Атональ», «Атлакатль», «Рамон Бельосо». Нині основними оперативними з’єднаннями Сил спеціальних операцій залишаються Групи спеціального призначення. Вони діють на одному з театрів воєнних дій чи окремому оперативному напрямі в інтересах командувача, що здійснює планування і керівництво бойовими діями військ у певному регіоні. Відповідно до заведеного порядку підрозділи ГСП призначені для підтримки дій відповідних регіональних Командувань. Усі ГСП використовуються для розв’язання 98

Розділ 2. Сили спеціальних операцій Сухопутних військ США

завдань у різних географічних частинах світу, відповідно, їх комплектують з урахуванням майбутнього регіону використання. Особовий склад відбирають з місцевих народів або з необхідними рисами зовнішності, знанням мов відповідного регіону світу. Бойове підготування здійснюють з урахуванням особливостей майбутнього регіону використання. Підрозділи Груп спеціального призначення розташовані: – 1-а – у Форті-Льюїсі (штат Вашинґтон) і на о. Окінава, Японія. Зона застосування – Південно-Східна Азія і зона Тихого океану, зокрема В’єтнам, Таїланд, Лаос, Корея, Індонезія, Японія. – 3-а – у Форті-Бреґґу. Діє у Західній Африці (зокрема Єгипет, Судан, Кенія, Ефіопія, Сомалі й острови Карибського басейну). – 5-а – у Форті-Кемпбелі (штат Кентуккі). Зона відповідальності у Південно-Західній Азії, Північно-Східній Африці. – 7-а – у Форті-Бреґґу та Форті-Девісі у Панамі. Зона відповідальності – Центральна та Південна Америка й острови Карибського басейну. – 10-а – у Форті-Карсоні, Колорадо. Відповідно район її застосування – Європа і Західна Азія. 10-а група до 1968 р. в повному складі була розташована в містечку Баді-Тельці (Німеччина). Зараз особовий склад групи виведений на територію США, а вся зброя, спорядження, транспортні та технічні засоби залишились у Європі, що дозволяє у разі необхідності чи ускладнення ситуації швидко ввести їх в дію, перекинувши тільки особовий склад з території США. З метою організації оперативного розгортання групи та її бойового використання, в Бад-Тельці постійно дислокується штабний загін, рота обслуговування та батальйон СП. Під час «холодної війни», відповідно до плану № 10–1 щодо розгортання 10-ї ГСП у Східній Європі, планувалося використання 20 диверсійно-розвідувальних загонів на території СРСР, у Болгарії – 6, Чехословаччині – 6, Польщі – 8, Румунії – 6. На них по99

Гострі кігті орла

кладалося завдання проведення спеціальних операцій та організація партизанської війни. За розрахунками керівництва ССО на території колишнього Радянського Союзу планувалося залучити до проведення операцій місцеве населення, а саме: «Д»+30 діб – 1500 осіб, «Д»+60– 4500, «Д»+90–9000, «Д»+120–13500 осіб. Основним завданням ГСП є: – ведення стратегічної розвідки; – організація партизанських (контрпартизанських) дій; – проведення операцій на території інших країн або в тилу противника з метою здійснення державних переворотів, убивств або викрадень відомих державних, політичних та військових діячів; – знищення або виведення з ладу важливих об’єктів, дезорганізація державного та військового управління; – надання допомоги іноземним державам у їхньому внутрішньому убезпеченні, що передбачає сприяння у розвитку їхніх збройних сил і поліції, покращення їхнього технічного забезпечення, передання навичок використання озброєння й техніки; – сприяння у захисті людських прав і свобод, здійснення гуманітарних акцій; – проведення рейдових операцій. Вважається, що один оперативний загін «А» ГСП здатний сформувати партизанській загін чисельністю від 150 до 1500 осіб. Застосування оперативних загонів передбачається у термін від 3 до 30 діб до початку вторгнення. Організаційно Група спеціального призначення складається зі штабу, штабної роти, 3-х батальйонів спеціального призначення та 3-х окремих рот (розвідки, зв’язку, обслуговування). За бойового використання ГСП розгортає операційні бази, основу яких становлять штабні загони рот і підрозділи забезпечення. Усього Група спеціального призначення нараховує від 800 до 1100 одиниць особового складу (штатна чисельність – до 1500 осіб). 100

Розділ 2. Сили спеціальних операцій Сухопутних військ США

Батальйон спеціального призначення (БСП, чисельність близько 320 осіб) є основним оперативним підрозділом, призначеним для організації бойового підготування, планування і здійснення спеціальних операцій, диверсійно-підривної діяльності, а також участі у придушенні національно-визвольного руху, підтримки політичної стабільності в країні перебування. ГРУПА СПЕЦІАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

БАТАЛЬЙОН

ШТАБ

ШТАБНА

РОЗВІДУВАЛЬНА

РОТА

БСП складається зі штабного загону (загін «С») і трьох рот СП. Рота спеціального призначення складається з штабного загону (загін «В») і шести оперативних загонів (загони (команди) «А» у кількості 12 осіб кожен). Чисельність роти спецпризначення становить приблизно 90 осіб. Загін типу «А» є головним бойовим формуванням ГСП. Для нього, зазвичай, визначають оперативний район дій розміром близько 30х30 км (до 1000 км2). Усього на базі ГСП можна розгорнути до 54 оперативних загонів типу «А». Загони «В» і «С» заплановано використовувати для ізоляції важливих районів на території противника. У цьому випадку їх підсилюватимуть іншими формуваннями, створюючи оперативні з’єднання спеціальних сил. Далечінь закидання оперативних загонів не обмежена. На неї впливає лише два чинники: можливість засобів доставлення перекинути оперативні загони до місця проведення спеціальних операцій та підтримання з ними стійкого зв’язку. У кожній роті один з оперативних загонів спеціалізується на водолазній справі, інший – на стрибках з парашутом із затримкою розкриття або з розкриттям купола на великій висоті і летінням до місця приземлення на велику відстань (до 80 км) від місця десантування. Оперативний загін «А» на чолі з капітаном є основною тактичною одиницею Групи спеціального призначення. Команда поділяється 101

Гострі кігті орла

на два відділення по п’ять-сім осіб, які очолюють сержанти. Кожен вояк навчений одній з основних військово-облікових спеціальностей (ВОС): штатна та іноземна зброя, інженерна та мінно-вибухова справа, медична справа, зв’язок, а також спецоперації та розвідка. Усі члени команди мають досвід стрибків з парашутом, спеціальних дій, здатні здійснювати тривалі марші, володіють декількома іноземними мовами, характерними для зони їхнього застосування. Типова команда складається з 12 осіб: − командир (капітан); − фахівець з технічного обслуговування (зазвичай, ворент-офіцер); − фахівець з оперативних і тактичних питань (сержант, майстерсержант); − помічник з оперативних питань і розвідки (сержант 1-го класу); − фахівці зі зброї й амуніції (сержант 1-го класу або штаб-сержант); − фахівці з інженерної справи (сержант 1-го класу або штабсержант); − медичні фахівці (сержант 1-го класу або штаб-сержант); − фахівці зі зв’язку (сержант 1-го класу або штаб-сержант). Загін «А» здатен стати штабом партизанського загону і завжди діє в повному складі, як самостійно, так і в складі більшого спецпідрозділу. Протягом тривалого часу команда «А» здатна діяти автономно на території противника, оскільки члени команди добре навчені, оснащені та мають досвід дій у складі малих тактичних груп й проведенні спеціальних операцій. Використовуючи свій досвід і навички, вони можуть надавати допомогу іншим підрозділам ЗС США та союзникам у плануванні і проведенні спецоперацій. Зі складу Групи можуть виділяти загін спеціального призначення (у складі декількох оперативних загонів «А»), як потужнішу одиницю, котра здатна виконувати в тилу противника ширший спектр спеціальних завдань.

102

Розділ 2. Сили спеціальних операцій Сухопутних військ США

Крім того, маючи багатий досвід і навички, кожен військовослужбовець ГСП може стати інструктором з підготування як військових формувань союзників, так і партизан на території противника. Розвідувальна рота групи СП збирає і обробляє розвідувальну інформацію, убезпечує операції, забезпечує виконання контррозвідувальних функцій, а також надає допомогу штабові групи СП в плануванні та веденні радіоелектронної боротьби (РЕБ). Рота складається з управління, оперативного центру, трьох взводів радіотехнічної розвідки і РЕБ, взводу оброблення інформації, маскування, трьох команд допиту полонених. Штатні сили й технічні засоби роти дозволяють вести розвідку за допомогою оптичних засобів, радіо- і радіотехнічних пристроїв, використовуючи розвідувально-сигналізаційні комплекси; збирати, обробляти та передавати цю інформацію командуванню Групи, вести РЕБ, здійснювати контррозвідувальне забезпечення й захист каналів зв’язку, проводити допит військовополонених й опитування місцевих жителів. Рота зв’язку групи СП забезпечує підрозділ зв’язком, здійснює ремонт апаратури, а також організовує фотозабезпечення під час планування СО. Рота зв’язку складається з управління, двох оперативних взводів, взводу забезпечення засобами зв’язку, ремонтної та фотографічної секцій. Основні сили залучаються до розгортання вузла зв’язку операційної бази. Передові секції і команди взводу забезпечення засобами зв’язку розташовуються на передових операційних базах. Рота обслуговування здійснює адміністративно-господарське, тилове, медичне, ремонтне, продовольче, авіаційне і транспортне забезпечення групи СП. У разі тривалих бойових дій проводять підсилення роти обслуговування. Тилове забезпечення штабу групи здійснюється з тилового центру операційної бази військ СП. Передові підрозділи роти обслуговування, які забезпечують діяльність батальйонів СП, розгортаються на передових операційних базах.

103

Гострі кігті орла

Рота обслуговування складається з управління роти і 4-х взводів: авіаційного, медичного, адміністративно-господарського та тилового забезпечення. У рамках боротьби із загрозою хімічного і біологічного тероризму, до складу кожної групи спеціального призначення останнім часом введено загін хімічної розвідки чисельністю у 14 військовослужбовцівхіміків, з відповідною десантною виучкою. Озброєння, оснащення та техніка, використовувана командами та групами спеціального призначення, залежить від характеру покладених на них завдань. На озброєнні є як штатні зразки, так і спеціально виготовлені види зброї, техніки та спорядження. Звичайні зразки вогнепальної зброї «зелених беретів»: – штурмові гвинтівки «Кольт» М4, «Кольт» М733, М16А2, «Міні» 14, «Штаєр» УАҐ, КАР-15; – модифікована штурмова гвинтівка спеціального призначення М4А1; – самозарядна гвинтівка «Стонер» СР-25; – пістолети-кулемети «Вальтер», «Геклер – Кох», MAК-10, «Узі»; – легкі кулемети М249, «Геклер – Кох» 13Е; – універсальні кулемети М60, М240У, 12,7-мм важкі кулемети «Бравнінґ» М2; – бойові дробовики «Ремінґтон» М870, «Моссберґ Крузер» 500; – снайперські гвинтівки «Геклер – Кох» PSG, M40A1, М24, 12,7мм важка снайперська гвинтівка «Беррет» М82А1. Серед зброї підтримки – гранатомети М203, 40-мм М79 «Блупер», 81-мм міномет, 84-мм гранатомет «Карл Ґустав», 66-мм гранатомет LAW, 40-мм Мк-19, ПЗРК «Стінґер» і М136 АТ-4 й СІҐ Зауер Р-228. Зі зброєю використовують прицільні пристрої: приціл для ближнього бою «Еймпойнт комп» М, «Еймпойнт» М68, «Еймпойнт сайт» М28, а також інфрачервоний цілевказівник, освітлювач і лазерний приціл з подвійним променем. Зразки спеціального озброєння військовослужбовців ГСП: 104

Розділ 2. Сили спеціальних операцій Сухопутних військ США

– малогабаритні ядерні міни типу ХМ-129 та ХМ-159 (потужністю від 0,02 до 0,15 кт, масою від 27 до 77 кг, приведення в готовність – 2–3 хв., затримка вибуху від 30 хв. до 150 годин); – хімічні, біологічні, запалювальні боєприпаси; – отрути та наркотичні засоби; – переносна апаратура радіоелектронної боротьби, радіо- та радіотехнічної розвідки (Р та РТР). На озброєнні команди «А» мають найрізноманітніші засоби зв’язку. Наприклад, для зв’язку всередині команди використовують радіостанції AN/PRC-126. Для зв’язку з Центром слугує радіостанція AN/PRC119, що має систему, яка автоматично змінює частоту роботи, що захищає переговори від прослуховування противником. Радіомаяк AN/PRC-112 дозволяє подати сигнал, який допомагає визначити місце перебування команди в будь-який момент і, за потреби, оперативно евакуювати. Для медичного забезпеченні команди мають лабораторне приладдя, набір інструментів дантиста, стерилізатор і засоби реанімації, набір для взяття проб води для подальшої її перевірки, набір інструментів ветеринара. «Зелені берети» оснащені приладами спостереження, зокрема нічного бачення. Для виконання спеціальних завдань команди «А» забезпечуються спеціальним спорядженням. Так, для виходу в тил противника з моря використовують акваланги і гумові човни «Зодіак», байдарки типу «Каяк». Для здійснення операцій з використанням висотних і затяжних стрибків з великих і малих висот слугують спеціально модифіковані парашути, кисневі системи дихання на великих висотах. «Зелені берети» мають у своєму розпорядженні великий парк транспортних засобів: транспортер спеціального призначення «Лендровер-дефендер» 110, «Гамер», всюдихід «Куад», мотоцикл «Гарлі-Дейвідсон». На транспортні засоби встановлюються різні варіанти озброєння: 40-мм автоматичний гранатомет Мк-19, універсальні 7,62-мм 105

Гострі кігті орла

кулемети М60, 20-мм пушка «Дженерал Електрік»; 12,7-мм важкий кулемет «Бравнінґ» М2. Серед іншого спеціального спорядження «зелених беретів» – «Зодіак», кліперботи швидкісні патрульні катери, каркасні гумові човни. Як засіб доставки «зелені беЛегкий озброєний транспортер рети» найчастіше застосовують гелікоптери MH-47D/E «Чинук», M1I-60K/L «Блек гок», МП-6 «Літтл Берд» зі складу 160-го авіаційного полку спеціальних операцій США. Для перельотів на далекі відстані використовують гелікоптери MH-53J зі складу ССО ВПС США. На озброєнні ГСП перебувають кілька типів спеціальних засобів пересування. 1. Диверсанти оснащуються двома повітряними кулями. Одна більшої вантажності для доставлення на місце проведення акції (відстань до 300 м). Друга менша – для евакуації. З її допомогою здійснюється підняття на висоту до 150 м: скинутий трос захоплює літак (гелікоптер), а потім по тросу катеринкою військовослужбовців підіймають на борт повітряного судна. 2. Розроблено декілька варіантів портативних одномісних гелікоптерів вагою близько 115 кг, які швидко й легко складаються і розбираються (20–30 хв.). Здатні здійснювати польоти на відстань до 50 км зі швидкістю до 200 км/год, уміщуються в спеціальних контейнерах, які скидають на парашутах у заданих районах. 3. Принципово нові розробки – реактивні пояси або ранці. Створені двоконтурні реактивні двигуни, довжина яких 61 см, діаметр – 30, вага – 30 кг, сила тяги – 195 кг. З їхньою допомо106

Розділ 2. Сили спеціальних операцій Сухопутних військ США

гою на висоті декількох десятків метрів долається відстань до 30 км. 4. Керовані повітряні кулі здатні доставити диверсантів зі спорядженням на декілька сотень кілометрів. Точність приземлення в межах 1 км. Уніформою «зелених беретів» та інших підрозділів ССО СВ США є новітні розробки камуфляжного одягу, який дозволяє солдатові бути маЗелений берет лопомітним на будь-який місцевості в різні пори року та в будь-яких умовах освітлення. Він виконує свою функцію як у видимому так і в наближеному до інфрачервоного спектру. Цей одяг здатен відбивати деякі з кольорів навколишнього середовища – в лісі він стає начебто зеленим, а в пустелі стає світло-коричневим. Масштаб, контраст, контури елементів його забарвлення розроблені так, щоб людина була малопомітна при спостереженні за нею з будь-якої відстані. При створенні цієї форми використані методи, за допомогою яких людське око розпізнає об’єкти, форму, об’єм та колір. Завдяки забарвленню об’єкт здатен «змінювати» колір та контур – його складно визначити та розпізнати. Спостерігач бачить «дещо», але око розпізнає його як щось негідне уваги. Оскільки людське око розпізнає відносно невелику кількість кольорів то мозок доповнює інформацію якої не вистачає. Ця розробка підштовхує спостерігача бачити об’єкт як складову частину навколишнього середовища. Окрім цього, використовують стандартну камуфляжну форму СВ, снайперські костюми «ґілі» й «тигрову» камуфляжну форму для джунглів. Комплект спорядження для півночі – 46 елементів, для джунглів – 90.

107

Гострі кігті орла

Специфіка діяльності сил спеціальних операцій знаходить відбиСили ток у спеціальних формі одягуоперацій і знакахСША належності певним підрозділам. Це перші Сили спеціальних операцій СШАна нашивці - схрещені стріли і кинджал, Один з відмінних знаків ССО в Збройних силах США військові формування, особовому складові яких дозволили носити берет з нашивкою, що має різні кольори заОдин з відмінних знаків ССО на нашивці - схрещені стріли і кинджал, оточені стрічкою з написом латинською мовою, що перекладається як: Один з відмінних знаків ССО на нашивці - схрещені стріли і кинджал, лежно від підрозділу ССО. Взагалі є 32 різновиди нашивок. оточені стрічкою з написом латинською перекладається “Звільнення від гноблення”, інший - блакитнамовою, стрічкащо з написом англійсь- як: оточені з написомзнаків латинською що схрещені перекладається Одинстрічкою з розрізнювальних ССО на мовою, нашивці – стріли як: “Звільнення від гноблення”, інший -носять блакитна стрічка плечі. з написом англійською мовою, “Спеціальні війська”, що налатинською лівому Нижче цієїв і кинджал, обтягнені стрічкою з написом мовою, що “Звільнення від гноблення”, інший - блакитна стрічка з написом англійською мовою, “Спеціальні війська”, що гноблення». носять на лівому плечі. Нижче стрічки пришивається нашивка з написом “Повітрянодесантні війська”. перекладі означає: «Звільнення від Інший знак – бла-цієї кою мовою, “Спеціальні війська”, що носять на лівому плечі. Нижче цієї китна з написом англійською мовою «Спеціальні війська», стрічкистрічка пришивається нашивка з написом “Повітрянодесантні війська”. Військовослужбовці що закінчили курси рейнджерів, пришивають відпострічки пришивається нашивка з написом “Повітрянодесантні яку носять на лівому плечі. Нижче цієї стрічки пришиваєтьсявійська”. наВійськовослужбовці що закінчили курси рейнджерів, пришивають відповідну нашивку між написами “Сили спеціальних операцій”Військовослужі “Повітрянодешивка з написом «Повітряно-десантні війська». Військовослужбовці що закінчили курси рейнджерів, пришивають відповідну нашивку між написами “Сили спеціальних операцій” і “Повітрянодесантні війська”. бовці, котрі закінчили курси рейнджерів, пришивають відповідну відну нашивку між написами “Сили спеціальних операцій” і “Повітряноденашивку між написами «Сили спеціальних операцій» і «Повітряносантні війська”. Нарукавна емблема ССО - голубий щит у формі наконечсантні війська”. десантні війська». Нарукавна емблема на ССО - голубий щит унашивки формі наконечника списа - пришивається ліве плече нижче з наНарукавнаемблема емблемаССО ССО -–голубий блакитний у формі Нарукавна щит ущит формі наконечника списа - пришивається на ліве нашивки з написом “Повітрянодесантні Наплече щитінанижче зображений жовнаконечника списа –війська”. пришивається ліве плече нижника списа - пришивається на ліве плече нижче нашивки з наче нашивки з написом «Повітряно-десантні війська». “Повітрянодесантні На щиті жовтийписом меч, пересічений трьомавійська”. блискавками, щозображений символізують писом “Повітрянодесантні війська”. На щиті зображений жовНа щиті зображений жовтий меч, перехрещений трьома тий меч, пересічений блискавками, що символізують готовність діяти на суші, з трьома моря і повітря. блискавками, що символізують готовність діяти на суші, тий меч, пересічений трьома блискавками, що символізують готовність діяти на суші, з моря і повітря. з моря і повітря. готовність діяти на суші, з моря і повітря. Червоний щитщит із зображенням парашута і літака і написом Червоний із зображенням парашута і літака з написом «Повітряно-десан т ні війська» є нарукавною емблеЧервоний щит із зображенням парашута і літака і написом “Повітрянодесантні війська” є нарукавною емблемою Червоний щит із зображенням і літака і написом мою 1-ї повітрян о-десантної школипарашута у Форті-Бреґґу. війська” є Брегг. нарукавною емблемою 1-ої“Повітрянодесантні повітрянодесантної школи у Форті Особовий склад Командування “Повітрянодесантні війська” є спеціальних нарукавною операцій емблемою 1-ої повітрянодесантної школи у командування Форті Брегг.у вигляді Особовий склад спеціальних носить на лівому рукаві червону емблему нако1-ої повітрянодесантної школи у Форті Брегг. Особовий склад командування спеціальних нечника списа, де зображений кинджал чор- у вигляді операцій носить на лівому рукаві червону емблему Особовий склад командування спеціальних ного кольору, над якою напис війоперацій носить рукаві«Повітряно-десантні червонучорного емблему у вигляді наконечника списа, на де лівому зображений кинджал кольору, ська». Крім того, мають металевий знак на операцій носить на вони лівому рукавісвій червону емблему у вигляді списа, де зображений кинджал чорного кольору, наднаконечника якою зроблена напис “Повітрянодесантні війська”. Крім погонах у вигляді троянського коня на передньому планаконечника списа, де зображений кинджал чорного кольору, над зроблена напис “Повітрянодесантні війська”. Крім задньому, унизу латинською – нівони і якою блискавки – того, мають свійнаметалевий знак надевіз погонах, у вигляді над якою зроблена напис “Повітрянодесантні війська”. Крім «Немає рівних». того, мають свій металевий знак на задньому, погонах, уунизу вигляді троянського коня навони передньому плані і блискавці - на того,Кожна вони мають металевий призначення знак на погонах, вигляді групасвій спеціального маєу свої троянського коня на“Немає передньому і блискавці - на задньому, унизу девіз по-латинському рівних”.плані Кожна група спеціального призназнаки – емблему та девіз. Наприклад, емблемою 10-ї групи є зобратроянського коня на передньому плані і блискавці - на задньому, унизу девіз по-латинському “Немає рівних”. Кожна група спеціального чення має свої знаки - емблему девіз. Наприклад, емблемою 10-й єпризназоження троянського коня на іколісній платформі, крила внизу симСили спеціальних операцій США

девіз по-латинському “Немає рівних”. Кожна група спеціального призначення має свої знакиконя - емблему і девіз. Наприклад, емблемою 10-й є зображення троянського на колісній платформі, крила внизу символічення має свої знаки - емблему 108 і девіз. Наприклад, емблемою 10-й є зображення троянського коняособового на колісній платформі, крила ввнизу символізують парашутну підготовку складу. За заслуги звільненні браження троянського коня на колісній платформі, крила внизу символізують Європи парашутну підготовку вона особового складу. За заслуги в звільненні народів від гноблення одержала право носити на береті зують парашутну підготовку особового складу. За заслуги в звільненні

Розділ 2. Сили спеціальних операцій Сухопутних військ США

волізують парашутний вишкіл особового складу. За заслуги ця група одержала право носити на береті знак троянського коня замість знаку «Сили спеціальних операцій «. Особливою пошаною в армії США користується знак «Бойовий піхотинець», яким нагороджують тільки військовослужбовців, котрі брали участь у бойових діях та перебували в зоні ураження вогнем противника. Якщо парашутист виконував стрибок під час бойових дій, він носить над значком парашутиста зірочку з жовтого металу. Всі емблеми і знаки військових звань, які носять на польовій формі, вишивають чорними нитками на тканині зеленого кольору. Окремо розгляньмо підбір кадрів та підготування особового складу ГСП. Служба в ССО вимагає від військовослужбовців комплексних знань і вмінь з усіх військових дисциплін, спеціальних навичок, необхідних для досягнення оперативної майстерності. Навчання спрямовано на вдосконалення індивідуального вишколу та до дій у складі підрозділу, і передбачає вивчення процедури, тактики і методів здійснення різних видів спеціальних операцій. Навчальна система підготування груп спецпризначення складається з трьох етапів: – первинний – індивідуальний вишкіл; – комплексний – підготування у складі підрозділів; – об’єднаний – підготування до спільних дій з військами загального призначення. Ці тренування проводять не тільки зі ЗС США, а й із ЗС дружніх країн, при цьому акценти ставлять на веденні війни «несмертельними» методами боротьби та проведенні гуманітарних операцій. Особовий склад ССО повинен володіти цілою низкою професійних навичок, якостей і чеснот, найважливішими з яких вважаються: – спеціальні навички, оснащення і тактична грамотність; – регіональна спеціалізація; – знання іноземних мов; – достатній політичний і культурний світогляд; 109

Гострі кігті орла

– здатність діяти у невеликих, гнучких за тактикою підрозділах. 1 Військовослужбовці підрозділів спецпризначення повинні бути готові діяти як в передбачуваному, так і в непередбачуваному середовищі й ситуаціях, володіти всіма видами зброї, як найсучаснішими, так і підручними, примітивними засобами. Бійців ГСП навчають умілим діям у складі невеликих ізольованих груп за нестабільної воєнно-політичної ситуації. Діяльність за надзвичайно небезпечних, критичних обставин вимагає високих стандартів поведінки. В офіційних виданнях ці норми одержали найменування «наріжних цінностей спецсил»: прямота і чесність; мужність; професіоналізм і компетентність; творчий підхід до справи. Комплектування ГСП проводять на добровільній основі з громадян США. Курсантами можуть стати лише особи чоловічої статі у військовому званні сержант – сержант 1 класу, які не мають обмежень у продовженні терміну служби, судимості за час дії останнього контракту. Майбутні курсанти перед поданням рапорту про бажання служити в Силах спеціальних операцій, повинні пройти курс з парашутнодесантного підготови у Форті-Беннінґу (штат Джорджія). При цьому вони підписують спеціальний документ, у якому зобов’язуються зробити стрибок з парашутом у будь-якому місці земної кулі для виконання будь-якого завдання. Крім того, добровольці повинні прослужити в Збройних силах США не менше двох років, мати освіту не нижчу за повний курс середньої школи (12 років), одержати допуск на право працювати з секретними документами, мати високий коефіцієнт інтелектуального розвитку (оцінюваний не менше ніж у 110 балів, якщо кандидат вільно володіє іноземною мовою, для нього допускається рівень у 100 балів). Кандидати проходять попередню перевірку рівня фізичної готовності: плавання у формі і черевиках на 50 м без урахування часу, віджиматися від підлоги 52 рази за 2 хв., перехід в положення сидячи з положення лежачи на спині (руки за головою, ноги зігнуті в колінах під кутом 90°, ступні утримує партнер) 62 рази за 2 хв., біг в спортивній формі 3,2 км за 14 хв. 54 с. Перерва між вправами від 2 до 10 хв.

110

Розділ 2. Сили спеціальних операцій Сухопутних військ США

Етап відбору розрахований на три тижні. Він розроблений таким чином, щоб з усіх кандидатів відібрати фізично найрозвиненіших і найвитриваліших. Після відбору всі заяви направляють у Центршколу спеціальних методів ведення війни імені Дж. Ф. Кеннеді, який розташований у Форті-Бреґґу (штат Північна Кароліна). Протягом трьох тижнів кандидатам заборонені будь-які контакти, навіть дзвінки й листи додому. Це робиться для того, щоб із загального числа кандидатів, а їх чисельність щороку складає близько 600–700 осіб, відібрати психологічно найпідготовленіших і найстійкіших, придатних для служби в «зелених беретах». Першим етапом «Програми оцінювання і відбору» є найжорсткіший фізичний відбір. Програма дозволяє перевірити кожного солдата окремо, щоб оцінити його фізичні дані, креативність, цілеспрямованість, здатність справлятися зі стресом, а також працювати індивідуально в складі команди. На другому етапі тестують витривалість і фізичну силу. Тут кандидати долають смугу перешкод, здійснюють прискорені марші з повним ранцем, бігають кроси на час, здають плавання в одязі та взутті. Водночас їх перевіряють на вміння орієнтуватися на місцевості (вдень і вночі), а також ускладнюють завдання психологічними тестами. Далі перевіряють можливості кандидатів працювати у стресових умовах. Кандидатам при виконанні завдань заборонено спати. На третьому етапі оцінюють лідерські якості, здатність до колективних дій. Призначивши кандидата командиром команди, перевіряють його військові навички і знання, вміння згуртувати команду для виконання поставлених завдань. За проходженням тестів стежить незалежна комісія, старші офіцери і сержанти. Саме вони визначають ступінь придатності кандидата. Як правило, тут відраховують половину кандидатів, які повертаються у свої частини, деякі для того, щоб пізніше знову спробувати свої сили й одержати право носіння зеленого берета. Далі комісія визначає мінімальний бал, який повинен набрати кандидат (206 балів за єдиною шкалою армійського тесту фізичного стану для вікової групи 17–21 рік). Слід зазначити, що лише 40% ви111

Гострі кігті орла

конують усі нормативи й одержують найвищі бали, інші ж повертаються у свої військові частини, де й продовжують службу. До кінця етапу відбору кандидати повинні визначити свій, так званий, кваліфікаційний курс (Q-course), тобто обрати напрям, за яким вони спеціалізуватимуться при проходженні служби в «зелених беретах». Напрями підготування визначаються за такими ВОС: – 18У – фахівець з озброєння й амуніції; – 18C – фахівець з інженерної справи; – 18D – фахівець з військової медицини і першої допомоги; – 18E – фахівець з засобів зв’язку. Попри обраний напрям, кожен кандидат проходить курс усіх чотирьох військово-облікових спеціальностей. Під час кваліфікаційного курсу, що триває 5–6 місяців, кандидати освоюють свої нові спеціальності та ознайомлюються з іншими, вдосконалюють навички з виживання й орієнтування, покращуюють фізичну та вогневу виучку. Наприкінці цього курсу проводять цільові навчання «Робін Сейдж», які виявляють реальні здібності курсантів, їхню професійну придатність. Допущені до навчання кандидати, проходять напружений підготовчий курс тривалістю близько 60 тижнів, вивчаючи, зокрема, одну з основних військових спеціальностей та іноземну мову. Готуючи «зелених беретів» велику увагу приділяють як здатності успішно діяти в команді, так і високим індивідуальним якостями – винахідливості, кмітливості, пильності, а також фізичній витривалості. Кваліфікаційний підготовчий курс складається з таких спеціалізацій: диверсійна справа, зброя, інженерна справа, іноземні мови, зв’язок, розвідка. Усі «зелені берети» повинні оволодіти щонайменше двома спеціальностями, а також мають можливість додатково підготуватись з техніки висотних і затяжних стрибків з парашутом. Кваліфікаційний підготовчий курс складається з трьох фаз. У ході першої вивчають загальні дисципліни: топографію, тактику, відпрацьовують навички керувати. Завданням фази є навчання курсантів 112

Розділ 2. Сили спеціальних операцій Сухопутних військ США

базовим навичкам, необхідним для всіх «беретів». Крім того, курсанти проходять психологічно-інтелектуальні тести. На цьому етапі відсівають усіх, хто не має достатньої ініціативи та мотивації до специфічних вимог служби у спецвійськах. Виробляють навички орієнтування на місцевості та виживання в дикій природі. Всі заняття проводяться на тлі величезних фізичних навантажень з обмеженим раціоном харчування. Друга фаза присвячена вивченню основних дисциплін з обраної чи запропонованої, на підставі допуску, спеціальності. Протягом 13– 45 тижнів кандидати проходять поглиблені курси зі зброї, зв’язку, інженерної та медичної справи. Офіцерів і ворент-офіцерів навчають окремо. Навчання проходить на тлі постійних прискорених маршів, занять з поглибленим вивченням топографії, тактики. Третя фаза по суті є комплексним навчанням. Курс триває чотири тижні. Впродовж двох тижнів вивчають ведення партизанської війни і планування спеціальних операцій. Кінцевими є двотижневі навчання «Робін Сейдж», які проводять у Національному лісі Югарі, розташованому в центрі Північної Кароліни. Усі кандидати згуртовані в тимчасові команди, перед ними ставлять навчальне завдання, виконання якого вимагає від них комплексного використання всіх навичок і знань. Курсанти планують та готуються до проведення операції, після чого їх закидають з парашутом в район майбутніх дій. Кожна команда встановлює зв'язок зі своєю партизанською групою (створеної з інших курсантів, на чолі з інструктором). Курсанти повинні організувати партизанський загін, навчити бійців, здійснити декілька різних спеціальних операцій. Після завершення 3-ї фази, курсанти стають кваліфікованими фахівцями. Спочатку офіцери навчалися приблизно за тією ж програмою, що й солдати. Більшу увагу в підготуванні офіцерів приділяли діям у складі команди. В 1956 р. відкрили офіцерські курси, які тривали 12 тижнів. Курс охоплював всі три фази, а крім того, додаткову увагу приділяли плануванню, оперативній діяльності і розвідці. З 1981 р. офіцери 113

Гострі кігті орла

знову стали навчатися разом з солдатами протягом 1-ї і 3-ї фаз, лише на 2-й фазі займались за окремою програмою. Після успішного завершення цих навчань, кандидата призначають у ГСП, він одержує свій перший зелений берет, але до призначення новачок повинен пройти курс вивчення іноземної мови, що триває, залежно від складності, від 17 до 23 тижнів. Ця справа має на меті прищеплення курсантам навичок спілкування іноземною мовою, якою в майбутньому вони розмовлятимуть у партизанських формуваннях з числа інших етносів. Велику увагу приділяють усному мовленню, сприйняттю іноземної мови на слух і вивченню військової термінології. По завершенні мовного курсу військовослужбовців направляють на місяць стажуватися у відповідні групи за своєю мовною спеціалізацією. Наприклад, у Баді-Тельці (Німеччина) є оперативні загони 10-ї ГСП, особовий склад яких вільно володіє російською, німецькою, польською та словацькою мовами. Після успішного проходження всіх етапів у Форті-Бреґґу «зелених беретів» відряджають у місця подальшого проходження служби, де й проявлятимуть свої бойові якості й знайдуть застосування своїм умінням і знанням, здобутим у навчанні. «Зелені берети» вдосконалюють свої бойові навички протягом усієї служби. Індивідуально готують переважно в спеціальному навчальному центрі в Форті-Бреґґу. Крім цього, заняття з особовим складом спеціальних частин проводять також у навчальному центрі «рейнджерів» у Форті-Беннінґу та піхотних школах Сухопутних військ. У піхотних школах СВ готують з розвідки та проведення диверсій в тилу противника, з керування, організації повстанського руху та «партизанських» загонів, навчають методам застосування спеціальних способів і тактики дій цих підрозділів. Програма охоплює парашутне, підсилене фізичне та медичне підготування, вивчення та застосування стрілецької зброї (враховуючи основні зразки іноземної зброї), мінно-підривну та легководолазну справу, тактику дій партизанів, навчання іноземним мовам, вивчення етнічних традицій та звичаїв країни (групи країн) оперативного призначення, топографії, зв’язку, методів виживання у надзвичайних умовах, способів проник114

Розділ 2. Сили спеціальних операцій Сухопутних військ США

нення у тил противника та виходу на свою (нейтральну) територію після завершення операції, прийомів рукопашного бою, ведення вогню вночі та в умовах поганої видимості на звук. Курс індивідуального вишколу відрізняється високою напруженістю, великими психологічним і фізичним навантаженнями. Програма фізичного підготування передбачає, наприклад, щоденний прискорений марш на 10 км зі спорядженням 32 кг (наприкінці курсу – 30 км). Вивчення зв’язку передбачає здатність фахівця-зв’язківця приймати та передати на слух не менше ніж 18 знаків азбуки Морзе за хвилину, користуватися кодами та шифрами, а також радіоапаратурою іноземного виробництва. Весь особовий склад ГСП здобуває знання та навички викликати й корегувати вогонь артилерії, викликати та наводити на об’єкт спрямування літаки і гелікоптери вогневої підтримки. Велику увагу, крім вивчення іноземної мови (однієї й більше), приділяють способам допиту полонених, виживанню в різних умовах довкілля. Проробляють навички добувати їжу та воду в умовах пустелі, пересуватися в горах, розводити бездимні багаття. Більшість занять проводять уночі на місцевості. Загальний курс індивідуального вишколу становить 58 тижнів, враховуючи 20 тижнів на зв’язок та 10 – на мінно-вибухову справу. Підготування в складі підрозділів охоплює весь комплекс дій ГСП в операціях і його проводять протягом усієї служби з високою інтенсивністю. На заліках оперативний загін викидають на парашутах на незнайому, складну за фізико-географічними умовами місцевість. Особовий склад має при собі зброю, підривні засоби та інше спорядження. Протягом 10–15 діб загін повинен вийти до вказаного на карті об’єкта, який охороняють, та знищити його. Підготування до дій в арктичних умовах проводять у Форті-Ґріллі на Алясці, в джунглях – у Форті-Шермані та Форті-Ґуліку в Панамі. У школах підготування особового складу «рейнджерів» та військової далекої розвідки загальновійськова програма аналогічна, але за часом складає 8–10 тижнів. Готуючись особовий склад ГСП проходить такі дисципліни: 115

Гострі кігті орла

1. Вогневе підготування, яке поділяється на курс вивчення «важкого» і «легкого» озброєння. В рамках курсу легкого озброєння військовослужбовці вивчають стрілецьку зброю своєї та іноземних армій, здобувають навички поводження з нею та ведення вогню, тактику дій зі зброєю, виготовлення безшумної зброї в польових умовах (лук, арбалет, духова зброя). Особливу увагу приділяють знятим з озброєння зразкам, оскільки велика їхня кількість потрапляє в партизанські загони. Курс важкого озброєння включає вивчення матеріальної частини мінометів, безвідкотних гармат і піхотних ракетних систем, а також вироблення навичок ведення вогню з них. 2. Підривну справу. Особовий склад вивчає електричні й інші засоби підриву вибухових пристроїв, особливості підриву мостів, «вибухові пастки», «гранатні засідки», саморобні запалювальні боєприпаси, найпростіші запалювальні та вибухові пристрої, вироблені з розповсюджених у побуті хімікатів, виготовлення чорного пороху. 3. Секретні об’єкти. Основи виявлення, проникнення, знищення важливих об’єктів противника, тактику переходу державного кордону іноземної держави (лінії фронту) і вихід на свою територію. 4. Тактику підпілля. Вивчають організацію руху опору, зовнішнє спостереження, стеження за людьми, способи створення хаосу в певному районі. 5. Ухилення від переслідування. Виготовлення пасток на шляху переслідувачів, укриття в болоті з трубкою для дихання, закопування в ґрунт (на глибину до 50 см) з кисневим балоном. 6. Медичну справу. Уміння надати допомогу собі і своєму товаришу, проводити хірургічні операції в польових умовах, навіть видалення апендициту. 7. Маршова витривалість. На початку навчання щодня прискорений марш 10 км з 32 кг ваги, наприкінці навчання до 30 км з навантаженням 24 кг (залікове заняття – 150 км за 15–20 годин). 116

Розділ 2. Сили спеціальних операцій Сухопутних військ США

8. Вивчення і метання ручних гранат. 9. Легководолазну справу й прикладне плавання (зі спорядженням та оснащенням, зі зв’язаними руками, бій у воді). 10. Тактику розвідувального пошуку, патрулювання, дії в дозорах і засідках. 11. Набуття методичних навичок для навчання повстанців. 12. Тактику дій в специфічних географічних районах. 13. Вивчення іноземних мов і діалектів, звичаїв країни закидання. 14. Допит у польових умовах. Прикметно, що 1965 р. за завданням ЦРУ США Мічиґанський університет закупив у Німеччині 1400 книжок з описом середньовічних катувань. 15. Інженерну справу. Ведення інженерної розвідки, облаштування різноманітних загороджень, будівництво різнопланових споруд і мостів. Частина курсантів додатково навчається в саперних школах СВ. 16. Навчання з рукопашного бою. 17. Підготування на засобах зв'язку. Курс зв'язку в деякі часи збільшували до 16 тижнів. Зараз курс скоротився, оскільки сучасне радіоустатковання досить просто влаштоване, легке в обслуговуванні і ремонті. Менше часу тепер приділяють теорії. Радисти вивчають криптографічні системи, ручну роботу з азбукою Морзе, а також різні секретні методи передавання даних, розроблені саме для американських сил спеціального призначення. Для підготування військовослужбовців за спеціальностями створено курси, за якими готують оперативників-розвідників, фахівців зі стрілецької зброї, з важкої зброї, інженерів-саперів, зв’язківців, медиків. Крім оволодіння основними спеціальностями, курсанти за бажанням можуть пройти додаткове підготування, здобути звання: майстер-парашутист або легкий водолаз ССО. Крім того, вони можуть закінчити такі курси: рейнджерів, іноземних мов, виживання, авіаційних навідників-авіадиспетчерів ВПС, снайперів морської піхоти, з ведення бойових дій у джунглях, а також курси в інших кра117

Гострі кігті орла

їнах НАТО. Однак усі курсанти починають навчання з проходження курсу базового підготування для ССО, який проводять у два етапи (перший – тривалістю 13 тижнів, підготування за своєю ВОС; другий – 5 тижнів; посилене індивідуальне підготування – 3 тижні, підготування в складі підрозділу – 2 тижні). Потім проводять курс підвищеного підготування – 12 тижнів, у три етапи. Перевіряють ступінь засвоєння дисциплін загального курсу шляхом практичного виконання різних завдань. Щоб скласти залік з тактичного підготування курсанти повинні показати знання загальновійськових дисциплін, наприклад, уміти організувати та провести розвідувальну або диверсійну операцію; продемонструвати техніку прихованого пересування по території противника; визначати на зазначеній ділянці місцевості зручне місце для організації засідки і вміти маскувати його; керувати групою (загоном) під час пересування у тилу противника, проводити наліт на противника, що перебуває в будинку або траншеї. Одне з завдань – пошук місця для розташування базового табору, організація сторожової охорони з встановленням трьох видів сигналізації, що попереджає про наближення противника: саморобної, електронної, піротехнічної. Курсанти опановують способи, необхідні для затримання підозрюваних і зняття в них відбитків пальців. Для заліку з курсу розвідки курсанти повинні вміти визначати серед озброєння і військової техніки країн-членів НАТО російські зразки озброєння і військової техніки, називати їхні основні тактико-технічні характеристики, уміти розібрати і зібрати автомат Калашникова, визначити місце й обладнати спостережний пост, сфотографувати необхідний об’єкт, скласти схему місцевості й об’єкта, визначити його координати. Їм необхідно оволодіти навичками ведення спостереження з використанням оптичних та інфрачервоних приладів, складання розвідувальних повідомлень. Після завершення курсу інженерної справи курсанти повинні вміти знаходити міни за допомогою імпровізованих щупів, знищувати різні об’єкти. Вони навчаються знищувати заряди, що не вибухнули,

118

Розділ 2. Сили спеціальних операцій Сухопутних військ США

наводити переправу з мотузки, робити з плащ-наметів плавзасоби і переправлятися на них через річку. Усі курсанти зобов’язані прослухати лекції з курсу виживання, навчитися розпалювати багаття без сірників, добувати та готувати їжу. Крім того, вони опановують навички підробляння документів, засвоюють правила поведінки в полоні та на допиті, пересування з однієї конспіративної квартири на іншу, вчаться позбуватися стеження, втечі з полону. Гірське підготування передбачає ознайомлення з основними засобами пересування в умовах гірської місцевості, роботу з мотузкою й вузлами, убезпеку. Після її завершення курсанти повинні продемонструвати свої навички: спуститися з 10-метрової вежі, а також з 30 і 60-метрових гірських схилів. У Збройних силах США розроблена навчальна програма з надання першої медичної допомоги в бою. Офіцери, сержанти, рядові усіх видів ЗС складають відповідні заліки. Ці вимоги стосуються й військовослужбовців, якихі направляють для проходження служби в ССО. Курсанти навчаються веденню радіообміну в телеграфному режимі, шифруванню, корегуванню артилерійського вогню і наведенню авіації на ціль. Крім того, вони складають заліки з роботи з топографічною мапою, орієнтування на місцевості з компасом і без нього. Значна частина навчального матеріалу в загальній програмі аналогічна підготуванню піхотинця, тому що Командування Сухопутних військ США вважає, що «диверсант» – це відмінно підготовлений піхотинець. Курсанти здобувають також практичні навички з пошуку і позначення майданчика для гелікоптера, керування його сіданням і злітанням за допомогою жестикуляції, опановують різні способи десантування з гелікоптера. Навчаються керувати гумовими надувними човнами, засвоюють обов’язки номерів розрахунку в човні, способи посадки в човен і виходу з нього, пересування на веслах і з мотором. Після закінчення курсу загальної програми курсанти опановують дві-три військово-облікові спеціальності, передбачені штатом Сил спеціальних операцій, після чого їх направляють для проходження служби в складі загону «А», де вони закріплюють здобуті знання 119

Гострі кігті орла

і навички на практиці. Потім військовослужбовці можуть подавати рапорт із проханням направити їх у Центр для оволодіння іншою ВОС або на курси для додаткового підготування. Спеціальність оперативник-розвідник вимагає також оволодіння методами ведення агентурної розвідки. Програма підготування передбачає, зокрема, ознайомлення з правилами оформлення, обліку, збереження секретної документації, роботи з нею, облік розвідувальних зведень, ведення робочої мапи, складання розвідувальних зведень, їхній аналіз і систематизацію, планування розвідувальних і диверсійних операцій. Курсантів навчають контррозвідувальній роботі, щоб унеможливити проникнення в загін агентів противника. Вони вивчають основи криміналістики і ведення розслідувань, методи проведення допиту, наприклад: «гарний і поганий слідчий», «ми все знаємо», «у нас на тебе досьє», «гордість і зарозумілість», «доведи, що це зробив не ти». Курсанти відшліфовують один на одному методику проведення допитів, методики протидії дізнанню шляхом повідомлення дезінформації. У процесі навчання вони опановують методи вербування, вивчають правила конспірації, здобувають навички вести і виявляти стеження, позбуватися від нього, ознайомлюються зі способами підробки документів для агентури. Це допомагає їм надалі проходити паспортний і митний контроль під час легального перетинання кордону і «спілкування» з представниками силових структур. Фахівець зі стрілецької зброї – найпривабливіша з додаткових військово-облікових спеціальностей. Курсанти вивчають близько 50 зразків зброї національного та іноземного виробництва. По закінчені курсу вони повинні вміти визначати вид стрілецької зброї, знати його характеристики, правила експлуатації, вміти вражати ціль з будь-якої зброї незалежно від типу прицільних пристроїв (пристосувань), заряджати, стріляти, усувати затримки при стрільбі, збирати й розбирати, чистити кожен зразок зброї. Фахівці з важкої зброї вивчають теорію стрільби, матеріальну частину різних зразків зброї, практично освоюють дії кожного номера обслуги, опановують стрільбу з мінометів, протитанкових і зенітних 120

Розділ 2. Сили спеціальних операцій Сухопутних військ США

ракетних комплексів, гармат, рушниць, гранатометів, що є на озброєнні Сухопутних військ США та деяких іноземних держав. Спеціальність інженер-сапер передбачає знання підривної справи, уміння виготовляти вибухові речовини з підручних матеріалів, встановлювати інженерні загородження, знання основ фортифікації, способів прокладання доріг і будівництва мостів, ознайомлення з організацією водопостачання, методами ведення інженерної розвідки, будівництвом різноманітних сховищ. Крім виконання інженерних завдань і навчання цьому партизан, інженер-сапер повинен вміти завойовувати симпатії місцевого населення і надавати йому гуманітарну допомогу (будівництвом мостів, доріг, водогону). Добровольці, що бажають стати зв’язківцями, вже повинні вміти передавати і приймати повідомлення, використовуючи абетку Морзе. На курсах вони удосконалюють навички з радіообміну, шифрування, дешифрування, вивчають принципи роботи різних радіостанцій, елементів живлення, генераторів, апаратури, що засекречує і прискорює передавання радіограм, вчаться знаходити несправності і ремонтувати радіоелектронне устатковання, а також вести радіорозвідку – перехоплювати радіопередачі противника і пеленгувати (визначати місце знаходження) радіостанції. Підготування фахівців-медиків для Сил спеціальних операцій – найскладніше. Навчання триває півтора року, курсанти займаються по 14–16 годин на добу, враховуючи самопідготування. Головна спеціалізація – терапія і воєнно-польова хірургія. Навчання починається зі здобуття навичок проведення аналізів крові і сечі для встановлення діагнозу. Практичне підготування полягає у лікуванні пораненого собаки, з обов’язковою ампутацією кінцівок, видаленням зубів. Усі операції (післяопераційний догляд) курсант проводить самостійно. У випадку невдачі йому загрожує відрахування. Потім проходять піврічну практику (по два – три тижні) у всіх відділах цивільних лікарень і військових шпиталів, а також у пологових будинках. По її завершенні курсанти три тижні працюють у команді швидкої допомоги. Медик відповідає за дотримання норм санітарії і гігієни в партизанському загоні, у місці його розташування. Його обов’язок – 121

Гострі кігті орла

контролювати якість харчів, процес готування їжі, організацію туалетів і місць для умивання особового складу партизанського загону. Курсанти вивчають основи епідеміології і методи лікування таких інфекційних захворювань, як дизентерія, чума, віспа і холера. Крім того, вони повинні зуміти налагодити дружні стосунки з місцевим населенням, надаючи медичну допомогу. Якщо мешканці якого-небудь населеного пункту недостатньо цивілізовані, медик зобов’язаний ознайомити їх з правилами гігієни і санітарії, у разі потреби він може надавати медичну допомогу домашній худобі. Курсант повинен набути навички вести медичну розвідку району бойових дій, тобто добувати інформацію про стан здоров’я місцевого населення, рівень медичного обслуговування, основні захворювання, кількість поголів’я худоби, свійських птахів, якості води у водоймах, річках. У бойових умовах медик має в своєму розпорядженні польову медичну лабораторію. Парашутно-десантний вишкіл військовослужбовці ССО удосконалюють у двох школах, які готують майстрів-випускачів і майстрівпарашутистів; (перша розташована у Форті-Бреґґу, друга – у ФортіДевісі (штат Массачусетс)). Командування Спеціальних операцій прагне, щоб весь особовий склад ССО мав кваліфікацію майстравипускача парашутиста. На ці курси направляють військовослужбовці з парашутно-десантних частин, які мають нагрудний знак «Старший парашутист» (видають тим, хто здійснив понд 25 стрибків). Парашутисти навчаються виконувати два види стрибків, призначених для прихованого проникнення на територію противника. Перший затяжний стрибок з висоти 8000 м і розкриттям парашута на висоті 300 м, другий – з тієї ж висоти з розкриттям керованого парашута типу «крило» і наступним летінням на відстань до 80 км. Особливість цих стрибків полягає в тому, що їх, зазвичай, здійснює 12 осіб у нічних умовах. Парашутисти повинні виконувати затяжні стрибки так, щоб приземлення всіх відбувалося в одному місці. Для цього вони вчаться керувати своїм тілом у вільному падінні й утворювати в повітрі різні фігури, наприклад «кільце». При здійсненні стрибків з парашутом типу «крило» і летінні на великі відстані особливу увагу звертають на 122

Розділ 2. Сили спеціальних операцій Сухопутних військ США

те, щоб вага всіх парашутистів була однакова. Інакше один з них підніматиметься повітряним потоком, а інший втрачатиме висоту. У результаті в темряві військовослужбовці можуть втратити один одного. Майстри-випускачі навчаються два тижні: протягом першого – наземне підготування, протягом другого – стрибки. Курсанти вивчають матеріальну частину парашутів, вчаться перевіряти спорядження, командувати парашутистами в літаку, а також діяти в надзвичайних ситуаціях. При здійсненні «сліпих стрибків», коли висота мінімальна, обставини на землі невідомі й поблизу немає союзників, які могли б зустріти їх на землі, курсанти повинні вміти визначати швидкість вітру й розміри майданчика для приземлення. Найважчим іспитом вважається передстрибкова перевірка трьох парашутистів у повному бойовому спорядженні з вантажним контейнером. Курсантам необхідно визначити всі помилки, допущені в укладанні парашутів і надяганні спорядження, і правильно назвати виявлені недоліки. Після цього іспиту відбувається основне відсівання курсантів (близько 25%). Для Сил спеціальних операцій також готують бійців за спеціальністю «Легкий водолаз». Навчання триває три тижні в Коронадо (штат Каліфорнія). Для вступу на ці курси необхідно здати залік з фізичного підготування – без ластів і маски проплисти без урахування часу 50 м брасом або на боці; проплисти 25 м під водою; пірнути на глибину 4 м і підняти на поверхню вантаж масою 9 кг. В подальшому курсанти вивчають будову підводних дихальних апаратів з відкритою і замкнутою системою подання дихальної суміші, беруть участь у денному і нічному підводному запливах в океані, освоюють вихід і повернення на підводний човен через торпедний апарат, тренуються ходити на надувному човні, освоюють підняття з великої глибини, ознайомлюються з декомпресійною камерою. По завершенні курсу військовослужбовці здобувають право носити значок «Легкий водолаз сил спеціальних операцій». Загони «А» формують так, щоб усі його члени були плавцямиводолазами або майстрами-парашутистами, що дозволяє закидати загін у тил противника будь-яким способом. Якщо до загону приходить новачок, йому заздалегідь повідомляють про необхідність пройти відповідний додатковий вишкіл. 123

Гострі кігті орла

Фізичне підготування курсантів проводять відповідно до польового статуту FМ 21–20. «Зелені берети» діють у тилу противника і навчають партизан, тому їм необхідно опанувати прийоми рукопашного бою, прийоми з багнетом, удари руками і ногами в стилі карате, кидки, больові і задушливі прийоми з дзюдо і джиу-джитсу, прийоми обеззброювання. Для «зелених беретів» розроблено програму з карате, де за основу узятий стиль «шотокан». Кандидати-офіцери проходять відповідні курси вишколу тривалістю 13 тижнів. Програмою передбачено: вивчення тактики застосування Сил спеціальних операцій, їхнього технічного оснащення, способів використання озброєння і військової техніки, методів прихованого проникнення на територію іноземної держави і виходу з неї, способів організації всебічного забезпечення загонів ССО, планування і проведення операцій з убезпечення дружніх держав, а також проведення психологічних операцій з контролю за населенням і силами опору; вивчення військово-інженерної справи і зв’язку. Офіцери відповідають за проведення бойового підготування партизан та їхніх командирів. Стандартна програма підготування одним загоном «А» майбутніх командирів-інструкторів партизан розрахована на десять діб, рядового партизана – на тридцять діб. За десять діб має бути підготовлено 25–30 командирів, кожен з яких, у свою чергу, за місяць може навчити 25–30 партизан. Бойове підготування ГСП проводять відповідно до інтенсивного тренувального циклу з щоквартальною перевіркою комісією рівня їхньої бойової готовності. Особовий склад повинний виконати нормативи, визначені армійським тестом фізичного підготування: пропливти 50 м у польовій формі без спорядження, продемонструвати навички денного і нічного орієнтування на дистанції 12 км у повному бойовому спорядженні вагою 25 кг, показати відмінні результати стрільби з автоматичної гвинтівки і пістолета. Потім кожному військовослужбовцю необхідно скласти залік, виконавши за завданням офіцерів-перевіряльників 18 кваліфікаційних завдань відповідно до загальновійськової програми, дев’ять – із загальної програми підготування Сил спеціальних операцій (наприклад, розібрати і зібрати 124

Розділ 2. Сили спеціальних операцій Сухопутних військ США

автомат Калашникова, написати бойовий наказ тощо) і 9 – за своєю ВОС. Командири загонів «А» та їхні заступники повинні скласти залік за результатами проведення тактико-штабних ігор, у яких особовий склад участі не бере. Завершується перевірка прискореним маршем на 32 км усього складу загону «А» у повному бойовому спорядженні за 8 годин. Найважливішим елементом бойового підготування ССО є щорічні навчання в складі Групи спеціального призначення тривалістю один місяць. Вони можуть проводитися на континентальній частині США, однак перевага віддається країнам регіону, на який орієнтована група. Іноді навчання ССО проходять одночасно з великими маневрами військ НАТО. При цьому передбачається, що підрозділи психологічних операцій частину населення країни «Х» морально підготували до ведення збройної боротьби проти свого уряду і визнання в ній керівної ролі США. Під час підготовчої фази навчань тривалістю до 30 діб частина загонів «А» заздалегідь прибуває в район маневрів під прикриттям, пройшовши митний і прикордонний контроль. При цьому загонам ставлять такі завдання: – ретельно вивчити місцевість, на якій вони будуть діяти, знайти основні і запасні місця, щоб прийняти вантажі і десант, організувати сховища боєприпасів, продовольства, спорядження, розташування таборів партизанських загонів; – вивчити об’єкти визначені для проведення диверсій, підходи до них і систему охорони; – уточнити всі можливі маршрути висування до об’єктів і відходу від них; – знайти підсобників, встановити дружні стосунки з місцевим населенням, домовитися про знімання конспіративних квартир (про що їхні власники не повинні знати), познайомитися з персоналом, що працює на об’єктах спрямувань, виявити людей, що можуть надавати необхідну інформацію, розв’язати транспортні питання. На виконання цих завдань, які доручають найдосвідченішим загонам «А», надають три тижні. Військовослужбовці навчаються дія125

Гострі кігті орла

ти під прикриттям (біологів, геологів, орнітологів), що забезпечує їм безперешкодне пересування місцевістю. Порядок проведення навчань такий, що дозволяє залучати всі загони «А» незалежно від рівня їхньої бойового підготування. Попередньо проводять серію польових навчань тривалістю 4–5 діб. Загін, що складається з водолазів, готується проникнути в країну, використовуючи торпедні апарати підводного човна, загін майстрівпарашутистів – здійснюючи затяжні стрибки, ще один загін – за допомогою парашута «крило». Менш підготовлені групи здійснюють стрибки зі звичайними парашутами з літаків різних типів. Кожен загін вивчає майбутній район бойових дій і об’єкти диверсій, способи евакуації поранених й умовні сигнали, застосовувані при цьому, а також пропрацьовує питання організації зв’язку й постачання. Зазвичай навчання складаються з шести етапів. Перший (дві доби) – висування штабу і штабної роти Групи спеціального призначення, оперативних загонів, інших підрозділів з території США на місце майбутньої оперативної бази, розташованої в країні, сусідньої з країною «противника». Другий (три доби) – розгортання оперативної бази і вузлів зв’язку. Третій (дві доби) – проникнення оперативних загонів «А» на територію противника. На четвертому етапі (12 діб) передбачається проведення таких заходів: встановлення контактів з місцевими «добровольцями» (частина з них – «зелені берети», які прибули раніше, частина – військовослужбовці цієї країни, що проходять розвідувальний і диверсійний вишкіл); організація постачання зброї, боєприпасів і спорядження: створення складів на території противника для забезпечення тривалих бойових дій; інструктаж місцевих «добровольців». Одночасно найдосвідченіші з «зелених беретів», граючи роль слухачів, контролюють процес навчання. У ході ведення «бойових дій» кожен загін повинен: організувати дві засідки й один рейд; ухилитися від боїв із силами, що ведуть боротьбу з партизанами; здійснити пошук і евакуацію пілотів ВПС США, збитих противником; десантувати і розгорнути штаби 126

Розділ 2. Сили спеціальних операцій Сухопутних військ США

рот і батальйонів ГСП і їхніх вузлів зв’язку на території противника; встановити єдине командування над усіма партизанськими загонами. П’ятий етап (10 діб) передбачає повторне постачання боєприпасів і спорядження, проведення спільних бойових дій усіма партизанськими загонами, їхню координацію і підпорядкування регулярній армії, захоплення та утримання ключових пунктів, допомогу повітряним і морським десантам. Шостий етап (дві доби) передбачає роззброювання і демобілізацію «партизан». Загони «А» повинні також, використовуючи агентів і підсобників, вести тактичну розвідку (встановлювати номера частин, розташованих у районі навчань, їхні бойові завдання і стан боєздатності), медичну, інженерну розвідку (збирати інформацію про інфраструктуру району, природнокліматичні умови, вірування і звичаї місцевого населення, суперечності між релігійними і національними групами). Крім того, вони повинні надавати медичну, інженерну і гуманітарну допомогу місцевому населенню. Зупинімося на тактичних прийомах «зелених беретів». Побудову похідного порядку здійснюють вогневі групи (по 4 особи). Така група шикується кутом уперед, що забезпечує можливість швидко розосередитись, прикриваючи один одного, зосереджуючи вогонь у будьякому напрямку. Командир вогневої групи «А» – вершина кута, кулеметник і стрілець з підцівковим гранатометом, відповідно, ліворуч і праворуч. За ними йде командир ДРГ, а позаду вогнева група «Б», в якої кулемет і гранатомет з іншого флангу ніж у вогневої групи «А». Отже, командир ДРГ має на кожному фланзі кулеметника і гранатометника і зі свого місця у похідному порядку може ними керувати. ДРГ у складі 5–6 осіб зазвичай шикується ромбом, командир попереду або у центрі. Пересування колоною дозволяється тільки на своїй території в мирний час. Способи пересування (пішки):

127

Гострі кігті орла

1. Марш: відстань між солдатами до 10-ти метрів, а між вогневими групами – до 20-ти метрів. Застосовують, коли не очікується зіткнення з противником. 2. Хвиля є основним способом пересування по території противника. При цьому відстань між солдатами збільшується до 20ти метрів, а між вогневими групами – до 50-ти метрів. Рухаються вогневі групи почергово, прикриваючи одна одну. У складі ДРГ призначають – «штурманів», до 2 осіб, незалежно один від одного орієнтують рух груп за азимутом з допомогою компасу. – «лічильників», до 2 осіб, рахують відстань кроками. – «темповика», одна особа, підтримує заданий командиром темп руху. Є декілька різновидів руху ДРГ до місця розташування бази (місця відпочинку вдень чи вночі). Основна суть полягає у пересуванні групи таким чином, щоб ускладнити чи унеможлиДРГ вити її виявлення при переслідуванні чи пошуку противником, надати можливість охороні вчасно виявити переслідування групи по слідах. Наприклад, група зупиняється для прослуховування за 100–400 метрів від передбачуваного місця розташування бази на 5–10 хвилин. Після цього повертає на 90 градусів ліворуч ДРГ (праворуч) і через кожні 200–400 метрів руху робить ще три повороти, в результаті чого виходить до місця розташування бази. При зіткненні з противником у командира немає часу поставити завдання підлеглим. Тому у ССО США розрізняють шість видів «контакту» та завчасно їх проробляють: 1. «Завмерти» – дозорець помітив противника, який не виявив групу. Подається сигнал «Бачу противника» – група приховується, дозволяючи противнику пройти стороною. 128

Розділ 2. Сили спеціальних операцій Сухопутних військ США

2. «Зустрічна засідка». Дозорець помітив противника (меншого за складом, ніж група), що рухається назустріч. Командир вирішує атакувати, обирає місце для влаштування засідки та подає умовний сигнал. Група займає вказане місце, здійснює напад або за командою відкриває вогонь, обшукує зону ураження та відходить. 3. «Зустрічний бій» – дозір помітив противника рівного за чисельністю, його теж помітили, він відкриває вогонь і подає команду «Контакт справа». Група розвертається, зберігаючи побудову вогневих груп та атакує противника. Згідно зі статутом армії США, необхідно повністю знищити противника. 4. «Відрив від противника» – вступив у вогневий контакт з переважним за чисельністю противником. Командир указує напрямок руху, використовуючи циферблат годинника. Напрямок руху групи відповідає «12» годинам. Дає команду – «8 годин, 300 метрів». Відхід здійснюють парами, прикриваючи вогнем рух один одного. На маршруті відходу встановлюють міни та інші підривні засоби. 5. «Близька засідка» – противник відкрив вогонь з відстані кидка гранати (до 30 метрів). Без команди підрозділ залягає, кидає димові та уламкові гранати, відповідає вогнем, а після розриву гранат атакує противника. 6. «Далека засідка» – противник відкрив вогонь з відстані, що перевищує відстань кидка гранати. Відкривають вогонь, ставлять димову завісу і під її прикриттям група відходить. Для того щоб особовий склад групи, який був розосереджений у результаті контакту з противником, міг зібратися у заздалегідь обраному місці, вздовж усього маршруту призначають пункти збору (приблизно через кожні 500–1000 метрів). Важливе значення в морально-психологічному підготуванні «зелених беретів» має Кодекс поведінки військовослужбовців підрозділів спеціального призначення. Це – свого роду клятва, у якій сформульовано основні моральні принципи і політичні настанови бійця: 129

Гострі кігті орла

«Я, солдат американських Сил спеціального призначення. Професіо нал! Я зроблю все, що зажадає від мене моя нація. Я доброволець і добре усвідомлюю небезпеку своєї професії. Я служу, пам’ятаючи тих, хто був до мене: рейнджерів Роджерза, Франсіса Маріона, рейнджерів Мосбі, перший загін Спеціального призначення і батальйони «рейнджерів» Другої світової війни, аеромобільні роти «рейнджерів», що воювали в Кореї, воїнах, що брали участь в місії Джедбург; «загін 101»; солдатах спеціальних військ епохи війни у В'єтнамі, які удостоїлися 17 медалей Пошани і 90 Хрестів за видатні заслуги. Я присягаюся завжди і у всьому підтримувати їхню честь і гідність. Я клянуся дотримуватися честі й гідності у всьому, що я є й що я роблю. Я професійний солдат. Я навчатим й битимусь усюди, де зажадає моя нація. Я прагнутиму завжди перевершувати інших у будь-якій військовій спеціальності й мистецтві. Я знаю, що буду покликаний для того, щоб виконувати завдання сам-один, далеко від знайомих осіб і голосів, за допомогою й під водійством мого Бога. Я триматиму мої думки й тіло чистими, здоровими і сильними, оскільки це мій борг перед тими, хто від мене залежить. Я не підведу тих, з ким служу. Я не зганьблю ні себе, ні свій мундир. Я утримуватиму самого себе, свою зброю та спорядження в бездоганному стані, як це личить солдатові Спеціальних сил. Я ніколи не здамся в полон, якщо навіть залишуся останнім з усіх. Якщо ж мене захоплять силою, то молю Бога, щоб мені вдалося плюнути в мого ворога. Моя ціль полягає в тому, щоб досягати успіхів в будь-якій місії і вижити, щоб досягти успіху знову. Я належу до числа солдатів, обраних моєю нацією. Бог допоможе мені не виявитися невартим цього, не дозволить не виправдати цю священну довіру». 130

Розділ 2. Сили спеціальних операцій Сухопутних військ США

Разом з Кодексом поведінки не менш важливу роль в моральнопсихологічному підготуванні спецзагонівців відіграє Молитва солдата спеціальних сил: «Всемогутній Бог, Даритель свободи і Опора пригноблених, почуй нашу молитву. Ми, солдати спеціальних військ, визнаємо нашу залежність від Тебе в справі збереження свободи людини. Будь з нами в справі захисту беззахисних і звільненні пригноблених. Ми завжди пам'ятатимемо, що наша нація, чий девіз «В Бога ми віримо», чекає від нас, що ми завжди поводитимемося гідно, ніколи не зганьбимо нашої віри, свої сім'ї і своїх бойових побратимів. Даруй нам мудрість Твого розуму, мужність Твого серця, силу Твоїх рук, захист твоїх долонь. В ім'я Тебе ми б'ємося, Тобі належать лаври переможця. Тобі належать Царство, міць і слава, вічно». Кожного року ГСП проводить до 20 операцій у кризових районах, до 200 операцій в ході боротьби з поширенням наркотиків, розмінування об’єктів у 60–70 країнах. «Зелені берети» щороку беруть участь у 220 військових навчаннях у багатьох регіонах світу. Групи СП організаційного резерву в мирний час – кадровані (тобто розгорнуті штаби та бойова техніка), їх доукомплектовують до часу М1 приписним особовим складом, який періодично проходить перепідготування, залучається до навчань та бойових дій за контрактами. Їхні райони розгортання, напевне, визначатимуть, виходячи з обставин. Що стосується грошового забезпечення і різних пільг, то вони, загалом кажучи, більші, ніж у звичайних підрозділів. Наприклад, сержант, що прослужив в армії 10 років, одержує щомісяця, у середньому, 1700 доларів. Військовослужбовець ССО з такою ж вислугою має оклад близько трьох тисяч. Цей оклад збільшується майже в півтора рази за рахунок надбавок, які надають за знання іноземних мов, стрибки з парашутом, підводні спуски, службу за кордоном, у складних природних умовах, індивідуальну бойову майстерність, і нарешті – «плати за страх» – за дії, пов’язані з погрозою для життя і здоров’я. Крім того, після закінчення контракту військовослужбовець може вступити до коледжу і навчатися за рахунок держави. 131

рації в Афганістані (багато видань світу обійшла фотографія, на якій зображені американські солдати, обвішані сучасною зброєю на конях - це були берети”). Гострі“зелені кігті орла

2.3. Підрозділи Об‘єднаного командування спецоперацій Сухопутних військ Збройних сил США.

3.2.реорганізації ОБ’ЄДНАНЕ КОМАНДУВАННЯ В рамках Сил спеціального призначення, яке проводило найвище військово-політичне керівництво США, в структурі СПЕЦОПЕРАЦІЙ СУХОПУТНИХ ВІЙСЬК Командування спецоперацій СВ США створено Об’єднане командування спецопераційщоСВ США, до складу якого увійшли 75-й піхотний Реорганізації, проводились вищим військово-політичним керівниполк «Рейнджери», тренувальна бригада «Рейнджери» та 160-й полк цтвом США, торкнулись майже всіх американських структурних підроздіармійської авіації спеціального призначення. лів ССО. Так, в структурі Командування спецоперацій СВ США, було створене Об’єднане командування спецоперацій СВ США, до складу яко2.3.1. 75-й піхотний полк «Рейнджери» го увійшли: 75-й Піхотний полк “Рейнджерс”, тренувальна бригада “Рейн«Рейнджери» (US Army Rangers) – найстаріші спецпідрозділи ар-

мії США. Їхній «Рейнджери ведуть за собою». Засновані анджерс”, 160-й полкдевіз – армійської авіації спеціального призначення.

глійцем майором Робертом Роджерзом, вони ведуть свою історію з 1756 р. як спеціальні загони легкої піхоти, що вели війну з індіанцями і французами, застосовуючи індіанську тактику засідок і рапто3.2.1. 75-й ПІХОТНИЙ ПОЛК “РЕЙНДЖЕРС” вих нападів. Назва «Ranger» має декілька варіантів свого походження: Army Rangers) одні джерела засвідчують (US походження від «бурлаки, єгеря, лісничого», інші вважають, що слово виникло в XVII столітті в розмовній мо“Чорні берети” ві американських колоністів, які використали слово “Rangers Lead the Way” «Рейнджери Ведуть за Собою» «range» (тут – відстань, далекість) у розповідях про те, яку віддаль їм вдалося подолати по неходженій місцевості. 1759 року Р. 126 Роджерз написав свій знаменитий статут «Рейнджерів», що складається з 19 пунктів, багато з яких не втратили свого значення і в наш час: 1. Нічого не забувай. 2. Тримай свій мушкет ідеально чистим, томагавк – гостро заточеним, завжди май шістдесят зарядів пороху й куль і будь готовий без зволікання вирушити в похід на сигнал. 3. Перебуваючи в поході, завжди поводься так, начебто підкрадаєшся до оленя. 4. Ти повинен побачити ворога раніше, ніж він тебе. 132

Розділ 2. Сили спеціальних операцій Сухопутних військ США

5. Завжди говори правду про те, що бачив і робив. Доля армії залежить від того, наскільки достовірна інформація, яку ми здобуваєм. Стороннім ти можеш брехати що завгодно про рейнджерів, але ніколи не бреши офіцерові або іншому рейнджеру. 6. Ніколи не ризикуй без пекучої потреби. 7. Перебуваючи на марші, ми завжди йдемо колоною по одному, тримаючись на такій відстані один від одного, щоб один постріл не міг уразити відразу двох. 8. Потрапляючи на болото або м’яку землю, ми розсипаємося в ланцюг, щоб було складніше знайти наш слід. 9. Перебуваючи на марші, ми продовжуємо рух до настання темноти, щоб дати ворогові якнайменше шансів напасти на нас. 10. Коли ми розташувалися табором, половина загону спить, а інша – забезпечує охорону. 11. Якщо ми захоплюємо полонених, то тримаємо їх окремо аж до того моменту, коли в нас настане можливість допитати їх, щоб у них не було змоги зговоритися між собою, аби обдурити нас. 12. Ніколи не проходь двічі тим самим шляхом. Вибирай кожен раз різні дороги, щоб на тебе не змогли влаштувати засідку. 13. Незалежно від того, великими або малими загонами ми здійснюємо марш, за 20 ярдів попереду загону завжди повинні йти розвідники. 14. Якщо вас оточують переважні сили противника, ви повинні на кожен вечір призначати місце зустрічі (щоб у разі розосередження загону, він міг зібратися знову). 15. Ніколи не сідайте їсти, попередньо не виставивши вартових. 16. Ніколи не спіть після світанку. Світанок – це улюблений час для атак у французів й індіанців. 17. Ніколи не переправляйся через ріку бродом, яким часто користуються. 18. Якщо хтось іде твоїми слідами, зроби коло, повернися на свій слід й влаштуй засідку на переслідувачів. 133

ти, щоб дати ворогові якнайменше шансів напасти на нас. 10. Коли ми розташувалися табором, половина загону спить, а інша забезпечує охорону. Гострі кігті орла 11. Якщо ми захоплюємо полонених, то тримаємо їх окремо аж до того19. моменту, коли вна насвесь з’явиться допитати їх, щоб уворог. них не Не вставай зріст, можливість коли до тебе наближається

Опускайся на коліна,між лягай, ховайся за дерева. Підпусти воробуло можливості зговоритися собою, як обдурити нас.

га настільки близько, щоб він майже торкнувся тебе. А потім вискоч з укриття й прикінчи його своїм томагавком. раз різні дороги, щоб тобі рейнджерів» не могли влаштувати Роти «королівських спочаткузасідку комплектували, вербуючи13. добровольців, і призначали їх дляабо боротьби з індіанськими племеНезалежно від того, великими малими загонами ми здійснюнами і французькими військами в Канаді. Тактика дій цих підрозділів ємо марш, в 20 ярдах переду загону завжди повинні йти розвідники. радикально відрізнялася від тактики військ загального призначення. Якщо вас оточують переважаючі противника, ви повинні на Вже14. тоді на основі індіанської тактики сили і мисливських навичок почала складатися особливамісце тактика рейнджерів, основні моменти якої кожен вечір призначати зустрічі (щоб у разі розосередження загопрактично в незмінному вигляді використовують і досі. ну, він міг зібратися знову). Спорядження і озброєння рот, очолюваних майором Роджерзом, 15. Ніколи не сідайте їсти, попередньо не виставивши вартових. відповідали їхнім специфічним завданням. Солдати і офіцери носили Ніколи не спить після світанку. Світанок —шкіряні це улюблений для сині16. куртки і штани індіанського крою, широкі пояси,час мокасиниу іфранцузів шапки, схожі на сучасні пілотки. Озброєння складалося з доватак й індіанців. гого карабіна без багнета, двох пістолетів, кинджала і топірця. 17. Ніколи не переправляйся через ріку по броду яким часто корисУ ході Семирічної війни (1756–1763 рр., з 1758 р. бойові дії охотуються. пили і північноамериканські колонії Англії та Франції) роти королів18.рейнджерів Якщо хтосьстали іде по твоїх для слідах, зроби коло, повернися військ на свій ських грозою французьких колоніальних та їхніх союзників з числа племен. слід й влаштуй засідку на тихіндіанських хто переслідує тебе. Традиції рейнджерів Роджерза розвинулися під час Американської революції (Війна за не19. Не вставай на весь зріст, коли до тебеім’я наближається Опузалежність 1775–1783 рр.). Історія зберегла повстанцяворог. Франсіса Маріона прізвисько лис», який застосовував в боях з скайся на на коліна, лягай, «Болотяний ховайся за дерева. Підпусти ворога настільки британськими військаблизько, щоб він майже ми партизанську такторкнувся тебе. А потім тику. вискочОсобливу із укриття й попуприкінпочилярність його своїмздобув томагавком. хід 1759 р. чотирьох рот Сформовані їм роти на чолі з Р. Роджерзом, королівських «рейнджеколи лише 400 англійців перетнули з боями всю територію Фран128 цузької Канади, зни-

12. Ніколи не проходь двічі по тому самому шляху. Вибирай кожен

134

Розділ 2. Сили спеціальних операцій Сухопутних військ США

щуючи переважні за чисельністю гарнізони противника і селища індіанців. Найвідомішу операцію провів Р. Роджерз проти індіанців племені абенакі (за 64 км на південь від Монреаля). Здійснивши в повній таємниці пішки й на каное 400-мильний перехід (644 км) за 60 діб, Роджерз зі своїми 200 рейнджерами 29 вересня 1759 р. атакував табір абенаків. Убивши кілька сотень індіанців, рейнджери повернулися назад. Після цієї разючої перемоги Роджерза призначили командиром 60-го Королівського піхотного полку. Попри високі бойові якості, королівські рейнджери абсолютно нехтували військовою дисципліною, а за способами дій мало чим відрізнялися від розбійницьких банд. Ймовірно, тому, коли почалася війна за незалежність в Північній Америці, Дж. Вашинґтон заявив, що «бандитам-рейнджерам» не місце в рядах армії і відмовився від послуг Роджерза, який став вже на той час генералом. Після цього в історії рейнджерів настала тривала перерва. В нечисленній американській армії спеціальні підрозділи рейнджерів не формувалися, проте їхні традиції зберігалися. Слово «рейнджер» у США на початку XIX століття сприймали як синонім понять «відмінний солдат», «сміливець». Подібні назви мали багато добровольчих формувань американських військ, що брали участь в англо-американській (1812–1814 рр.) і американо-мексиканській (1846–1848 рр.) війнах. Історія рейнджерів дістала гідне продовження в громадянській війні в США (1861–1865 рр.). Першими до створення спеціальних підрозділів вдалися мешканці Півдня США, щоб компенсувати кількісну і війсково-технічну перевагу Півночі. Це були невеликі високомобільні загони техаських і вірджинських добровольців, що діяли в тилу противника. Рейнджери-кавалеристи уміли битися як в кінному, так і в пішому строю. До типових їхніх функцій додалися й інші: порушення зв'язку між частинами ворога, виведення з ладу шляхів сполучення і телеграфних ліній. Емблемою рейнджерів Конфедерації Південних штатів стали три золоті зірки у вигляді кокарди, яку носили на головному уборі. Озброєння складалося з карабіна-вінчестера, 135

Гострі кігті орла

револьвера, шаблі і динамітних шашок. Іноді загону надавали дві-три легкі гармати. Полковник Джон Мосбі з Вірджинії сформував спеціальний загін рейнджерів, який сіяв жах і паніку в тилу північан. З 300 добровольцями Дж. Мосбі проводив зухвалі рейди у тилу противника, перерізував комунікації, виводив з ладу залізничне сполучення, громив штаби Північних військ далеко за лінією фронту. За успішні дії, невловимість і військове чуття сучасники дали Мосбі прізвисько «Сіра примара» (військова форма південців була сірого кольору). Як наголошують в історії військ спеціального призначення США, «дії добре навченого і дисциплінованого загону Мосбі стали зразком партизанської війни». Одним з ключів до успіху сам Дж. Мосбі вважав підтримку місцевого населення, з яким партизани ділилися трофеями. На Півночі спеціальних рейнджерських частин не було, проте організаційно-штатна структура підрозділів, що сформувалася в ході Громадянської війни, стала основою сучасних спецбатальйонів Сухопутних військ США. В 1862 р. 75-й піхотний полк армії Півночі за звитягу в битві на підступах до Річмонда (майже без втрат відбив багнетну атаку противника), одержав почесне намйменування «полку рейнджерів». Після закінчення Громадянської війни в США довгий час так називали загони кінної поліції в штаті Техасі та прикордонників. Створення підрозділів рейнджерів (у сучасному розумінні) відбулося в часи Другої світової війни: у червні 1942 р. в армії США сформували перший диверсійно-розвідувальний батальйон, організаційно доданий 75-у піхотному полку. В 1943–1944 рр. створили шість таких батальйонів (чотири штурмових і два розвідувально-диверсійних), які використовувалися для протидії німецьким диверсійним батальйонам СС. Батальйони будувалися за зразком батальйонів англійських командоз і мали аналогічні завдання: здійснення десантних рейдів і захоплення об'єктів за лінією фронту. 1-й батальйон рейнджерів брав участь у висадці союзників в Північній Африці (1943 р., операція «Смолоскип») 3-й і 4-й батальйони були сформовані вже в Африці. Ці батальйони продовжили службу на Сицилії, а також в континен136

Розділ 2. Сили спеціальних операцій Сухопутних військ США

тальній Італії, де зазнали величезних втрат і були розформовані. Неподалік від Салерно 1-й та 3-й батальйони «рейнджерів» майже повністю загинули в бою. Водночас утворили 2-й і 5-й батальйони, які згодом брали участь в боях на північному заході Європи. Під час операції «Омаха» (таку кодову назву одержав один з напрямків висадки союзників в Нормандії) на пляжі Вайт-Доґ солдати групи «Z» 2-го батальйону виявилися притиснуті до землі шаленим вогнем гітлерівців, і не мали можливості зрушити з місця. Неподалік від рейнджерів з’явився бригадний генерал Норман Кота, заступник командира 29-ї піхотної дивізії. Саме він прокричав знамениті слова: «Рейнджери прокладають шлях», – закликаючи десантників вирватися з зони ураження й атакувати. З того часу ці слова стали девізом рейнджерів. 6-й батальйон сформували на Тихому океані, де він діяв до кінця війни. Хоча більшість найвідоміших операцій, у яких брали участь рейнджери, відбувалися в Європі, їм також довелось воювати у Тихоокеанському регіоні проти японців, де вони провели зухвалий наліт на табір військовополонених у Кабанатуане (о. Лусон), звільнивши 500 американців. Після Другої світової війни структурний склад цих підрозділів змінився. На базі батальйонів розгорнули окремі розвідувальнодиверсійні роти, особовий склад яких готували для виконання спеціальних завдань: організація і проведення розвідувально-диверсійних заходів в тактичному і оперативному тилу противника; захоплення і знищення важливих об'єктів; дезорганізація роботи тилу, зв'язку і постачання; деморалізація особового складу і населення противника; здійснення терористичних акцій. Необхідність в частинах рейнджерів знову виникла з початком війни в Кореї у 1950 р. В період з 1950 по 1951 рік у Форті-Беннінґу (штат Джорджія), американці сформували 14 десантних рот рейнджерів. Вони виконували як розвідувально-диверсійні, так і штурмові задачі. Роти з 1-ї по 5-у і 8-а, направлені до Кореї, діяли у складі піхотних дивізій. Вони здійснювали розвідувальні рейди, нальоти на

137

Гострі кігті орла

позиції противника та диверсії у його тилу. Решта рот залишилася в США або була перекинута у ФРН. Після Корейської війни всі підрозділи рейнджерів були розформовані, а солдат розподілили по інших частинах, до складу яких входили «далекі патрульно-розвідувальні підрозділи», які солдати називають між собою «лурпи» (Lurps – від «Long Range Reconnaissance Patrol»). «Лурпи» виконують приблизно ті ж функції, що й рейнджери; вони прекрасно довели свої оперативні якості під час в’єтнамської війни, де свої дії заслужили високу оцінку. Під час війни у В'єтнамі підрозділи рейнджерів охороняли особливо важливі об'єкти, вели боротьбу з партизанами, виконували спеціальні завдання на території Північного В'єтнаму, брали участь в каральних експедиціях. Їх заслужено вважали найбоєздатнішими підрозділами американських військ. Водночас їм не було рівних за жорстокістю до військовополонених і місцевого населення. Виявилися недоліки в психологічній готовності солдатів до затяжної війни в джунглях – багато з них стали зловживати спиртними напоями, вживати наркотики. 15 квітня 1960 р. всі шість батальйонів рейнджерів (зокрема 14 рот, сформованих в 1950 р.) і 1-й полк сил спеціального призначення організаційно об’єднали і передали до Сухопутних військ. Формально 1-й полк спеціального призначення стали офіційно вважати «предком» усіх американських частин спеціального призначення. Історію шести окремих батальйонів часів Другої світової війни поширили на відповідні батальйони полку, а історію чотирнадцяти «корейських» рот приписали відповідним підрозділам 1-го полку. Всього «новий» полк налічував 24 роти, кожну з яких оголосили «предком» відповідної групи спеціального призначення. У 1980 р. невелика група рейнджерів була відправлена в Іран для участі в провальній операції «Орлиний пазур», яку повинна була проводити група «Дельта». Ця операція мала на меті звільнення 53 заручників, які потрапили в полон до іранських революційних студентів, котрі захопили посольство США в Тегерані. У ході операції рейнджери зайняли пункт «Пустеля-один» (місце збору, звідки повинна була 138

Розділ 2. Сили спеціальних операцій Сухопутних військ США

розпочатися рятувальна операція), а також захопили автобус із місцевими мешканцями, які випадково опинилися в зоні дій. Однак на цьому етапі операцію скасували. 1983 р. рейнджерів 1-го й 2-го батальйонів 75-го полку відряджали для вторгнення на Ґренаду для участі в операції «Нескоренна лють», у ході якої провели низку акцій. Нині до складу 75 піхотного полку «Рейнджери» входять штаб полку і три батальйони рейнджерів. Загальна чисельність складає близько 2300 військовослужбовців. 75 й ПІХОТНИЙ ПОЛК

БАТАЛЬОН РЕЙНДЖЕРІВ

ШТАБ ПОЛКУ

Штаб полку розташований у Форт-Беннінґу (Джорджія) і займається питаннями адміністративного управління і бойового підготування. Основними оперативними підрозділами є батальйони рейнджерів, кожен з яких має власне місце базування, а саме: 1-й батальйон – у Гантері (штат Джорджія), 2-й – у Форті-Льюїсі (штат Вашинґтон), 3-й – у Форті-Беннінґу (Джорджія). Організаційна структура кожного батальйону ідентична. Такий склад дозволяє самостійного виконувати окремі розвідувально-диверсійні завдання, проводити штурмові і рейдові операції в тилу противника на віддалі від 75 до 500 км. Рейнджери – майстри високого класу з ведення нічного бою в міських умовах. Аналізуючи проведені американцями операції на Гаїті, у Боснії і Герцеґовині, Іраку, Косові, Руанді, Сомалі й інших країнах, можна дійти висновку, що застосування ССО разом з силами загального при139

ІЙНА СТРУКТУРА

Рейнджерс” входять штаб полка і три Гострі кігті орла близько 2300 а чисельність складає

значення істотно розширює діапазон можливих варіантів розв’язання бойових завдань. При цьому спільне застосування рейнджерів і легкої НИЙ ПОЛК піхоти дозволяє створювати універсальні формування, які здатні − приховано і швидко розгортатися за будь-яких обставин; − розв’язувати завдання на території, зайнятій противником; БАТАЛЬОН “РЕЙНДЖЕРС” − діяти автономно; − вчасно передавати розвідувальні дані командуванню; рт Беннінзі (Джорджія). Він займаєть− розв’язувати завдання в тісному співробітництві з військовими, цивільними структурами і населенням країн перебування. авління і бойової підготовки. Усі батальйони входять до складу сил швидкого реагування, постійно педроздіребуваючи у тримісячному циклі бойожний з вої готовності. Так, один з них постійно готовий до відправлення в будь-яку міссаме: це земної кулі протягом 18 годин. Друт Джогий батальйон відпочиває, впорядковує своє озброєння й оснащення, особовий склад використовує можливість відпустгтон), ки і звільнення. Третій батальйон про. Рис. Нарукавний знак, шеврон, беретний овал водить інтенсивний бойовий вишкіл і Нарукавний знак, шеврон, 1, 2 і 3 батальонів Рейнджерс навчання. Принаймні один раз на рік беретний овал кожен з них по раптовій бойовій тривозі 1, 2 і 3 батальонів Рейнджерс завантажується всім особовим складом у літаки та готується до десантування. Усі батальйони беруть участь у навчаннях, які проводять у джунглях, горах і пустелі. Двічі на рік організовують навчання в міських умовах. Двічі протягом кожних трьох 133 років проводять навчання в північних широтах та морські десантні операції. Командування ССО США всебічно підтримує полк, і він має пріоритет перед іншими військовими частинами в питаннях забезпечення. Зокрема, його бюджет дорівнює бюджету повної піхотної дивізії. Полк рейнджерів може бути розгорнутий у будь-якому регіоні світу протягом доби, оскільки постійно перебуває у бойовій готовності. Вони навчені тактиці й техніці проникнення на територію противни140

Розділ 2. Сили спеціальних операцій Сухопутних військ США БАТАЛЬОН РЕЙНДЖЕРІВ

ШТАБНА РОТА

ШТАБ

СЕКЦІЯ ОБСЛУГОВУВАННЯ ШТАБУ УПРАВЛІННЯ РОТИ СЕКЦІЯ ЗВ’ЯЗКУ МЕДИЧНА СЕКЦІЯ ВЗВОД ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УПРАВЛІННЯ ВЗВОДУ

РОТА РЕЙНДЖЕРІВ

УПРАВЛІННЯ РОТИ

ВЗВОД ЗБРОЇ

УПРАВЛІННЯ ВЗВО ДУ

ПІХОТНИЙ ВЗВОД

УПРАВЛІННЯ ВЗВОДУ

МІНОМЕТНА СЕКЦІЯ

КУЛЕМЕТНЕ ВІДДІЛЕННЯ

ПРОТИТАНКОВА СЕКЦІЯ

ПІХОТНІ ВІДДІЛЕННЯ

СЕКЦІЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СЕКЦІЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ХАРЧУВАННЯМ

ка сушею, морем або повітрям й можуть діяти автономно, без будьякої зовнішньої підтримки протягом п’яти діб. Гарантією максимальної вогневої сили і мобільності служить використання тільки зброї, придатної для ручного перенесення. У ході бойових дій батальйон перебуває, як правило, у розпорядженні командира корпусу і може додаватися дивізії і рідше бригаді. Основними видами дій рейнджерів в бойових обставинах є рейди в тил противника, дозори і засідки. Особовий склад батальйонів рейнджерів, як бойових, так і навчальних, постійно бере участь у різних експериментальних дослідженнях. Їх проводить Командування ССО СВ США, щоб проаналізувати бойовий досвід з локальних воєн по усьому світі, використання нових зразків озброєння і тактичних прийомів. В армії США є польовий статут FM-7–85 «Операції малих (від відділення до роти) підрозділів рейнджерів. Він визначає ці специфічні бойові дії, як операції, що проводить спеціально підготовлений 141

ж році цей відділ організував підготовку за спеціальною програмою в піхотній школі Форту Беннінг (штат Джорджія). Випускники цієї школи одержали право носити на лівому рукаві напівкруглу нашивку чорного коГострі кігті орла льору з жовтим написом RANGER. Мета програми "Рейнджерс" полягає в підгоособовий склад у тилу противника з метою ведення розвідки, диверсій і зриву операцій товці загартованих і компетентних командирів ворожих сил. ланки взвод-рота, упевнених в тому, що, ведучи Крім того, ці компактні підрозділи, за в бій своїх підлеглих, вони здатні подолати будьоцінкою Командування армії США, найякі перешкоди при і виконати бойову задачу в будьефективніші діях проти партизанських формувань. Рейнджери беруть участь у поякій обстановці. вітрянодесантних і аеромобільних операціЗ 1952 року основний упор в підготовці змісях, зокрема в забезпеченні інших підроздітився з групового рівня на індивідуальний. лів, здійснюють тривалі розвідувальні або диверсійні дії в тилу противника, з заСпочатку планувалося готуватидіїдо 3000 сідок, контрпартизанські операції. Прорейнджерів у рік, з тим щоб мати сержантаводити такі операції можуть не тільки барейнджера в кожному взводі та офіцера в кожній роті сухопутних військ. тальйони рейнджерів, але й загальновійськові підрозділи, спеціально підготовлені курсівнерейнджерів, створені Значна в ар- їх Але реально випускниками випускалося щорічно більше 2000 що рейнджерів. мії США. Командування СВ прагне, щоб у кожній роті Сухопутних частина відраховувалась в ході навчання. При цьому добровольців для військ був принаймні один офіцер, а в кожному взводі – один серпроходження курсу ці некурси. ставало менше через особливу престижність нажант, які закінчили Батальйон рейнджерів складається з штабу, штабноїпросуванні роти (50 осіб) шивки «Рейнджера» і її ролі в подальшому службовому війсьтрьох бойових рот рейнджерів по 180 осіб в кожній. Чисельність осоі ковослужбовця. бового складу батальйону – 660 осіб, на його озброєнні – легка стріТой, комупротитанкове вдалося пройти курс підготовки до кінця, знає, що,виякщо лецька зброя, озброєння та міномети, різноманітні бухові пристрої.у нього достатньо знань і навиків, щоб з своїми людьми буде потрібно, Батальйони призначені виконати поставлену задачу іпередовсім вивести їх здля боюведення живими розвідувальнодиверсійних дій в тилу противника, але можуть виконувати й десантноПідготовка рейнджерів включає дві фази: попередню підготовку і штурмові завдання. Основними з них є: виведення з ладу особливо власне навчання центрі. Дляпротивника, попередньої підготовки, важливих об’єктів,в навчальному захоплення документів порушенняналіній комунікацій, системвсіх керування й зв’язку, добуприклад, у дивізії її дезорганізація командування збирає кандидатів в одну команду. вання розвідувальної інформації на оперативно-тактичному просторі противника. На базі батальйону можуть сформуватися 10– 139 30 диверсійно-штурмових загонів типу «R» чисельністю 20–60 осіб кожен або до 60 розвідувально-диверсійних груп по 6–10 осіб. При веденні бойових дій рейнджерів можуть використовувати як у складі диверсійно-штурмових загонів (R) чисельністю 20–60 осіб, 142

що не всі іноземні курса

Того, хто провалився на

Розділ 2. Сили спеціальних операцій Сухопутних військ США

ктори, і, як правило, біль

так і в складі батальйону для виконання певних завдань, або додавати Рейнджерські до складу більших формувань, створюваних для виконання стратегіч- випр но важливих завдань. тися із засобами зв'язк Всього в складі Об’єднаного командування сил спеціальних операцій може бути створено від 50 до 150 диверсійно-штурмових загонів завд 11 екзаменаційних типу «R» – три батальйони перебувають у складі ССО СВ та ще два батальйони рейнджерів можуть бути розгорнуті наПерші базі окремих три рот завдан Національної гвардії до часу М2. М-60. Це розбирання – Розгляньмо підбір кадрів та підготування рейнджерів. «Завжди очікувати неочікуваного» – під цим гаслом готують рейнджери відподжання кулемета відно до положень польового статуту FM-7–85 «Операції малих (від і підго відділення до роти) підрозділів рейнджерів». ки вогню з вказаної поз Вимоги до підготування в полку рейнджерів надзвичайно жорсткі: навчання солдат проводять 11 місяців на рік. Насиченаінструктором. програма вказаним переривається тільки двома відпустками. Особовий склад полку проЧетверта задача — ходить навчання в різних частинах світу, у різномантіних природних умовах: у джунглях, у пустелях, в Арктиці й у горах. Основну увагу в електричним способом. програмі навчання рейнджерів приділяють «великій четвірці» – засадничим навичкам, якими повинен володіти кожен рейнджер – влучній метри магістрального стрільбі, тактиці ведення бою, фізичному підготуванню та вмінню надавати медичну допомогу. Особливу увагу приділяють психологічнодоповісти інструктору. му підготуванню курсантів. Для підтримки високого морального духу і досягнення успіху в бою, американські Н військові фахівці розробляють систему спеціальних психологічних вправ, що доКурса зволяють рейнджерові в бойових умовах максимально концентруватися на викотакож нанні свого завдання, долаючи відчуття помог невпевненості та страху. При цьому солдат набуває таких якостей, як ініціативармії ність, старанність і упевненість в успішному результаті будь-якої операції. силу Маючи серйозну репутацію, яку необхідно постійно підтримувати, рейнН 143

Гострі кігті орла

джери надзвичайно строго підходять до відбору кандидатів. Теоретично кожному солдатові американської армії гарантована можливість вступити в ряди рейнджерів. Порядок підготування військовослужбовців на курсах, а також порядок підготування загальновійськового підрозділу до виконання операцій рейнджерів регламентує польовий статут FM-21–50. На курси приймають офіцерів і сержантів усіх родів військ. Особам, які їх закінчили, мають перевагу в службовому просуванні. Курси настільки престижні й корисні, що командування ВПС і ВМС домоглися квоти для своїх військовослужбовців. Зазвичай, 60% курсантів складають представники СВ США, 20% – військовослужбовці ВПС і ВМС США і 20% – військовослужбовці з країн НАТО, Латинської Америки, Африки й Азії. 1951 р. створено спеціальний відділ, який організовує підготування офіцерів і сержантів Сухопутних військ США за спеціальною програмою в піхотній школі Форту-Беннінґу (штат Джорджія). Випускники здобувають право носити на лівому рукаві напівкруглу нашивку чорного кольору з жовтим написом «RANGER». Мета програми «Рейнджери» полягає в підготуванні загартованих і компетентних командирів ланки взвод – рота, упевнених в тому, що, ведучи в бій своїх підлеглих, вони здатні подолати будь-які перешкоди і виконати бойове завдання в будь-якій обстанові. З 1952 р. основний акцент в підготові змістився з групового рівня на індивідуальний. Спочатку планували готувати до 3 тис. вояків на рік – сержантіврейнджерів в кожному взводі та офіцера в кожній роті сухопутних військ. Але реально випускали щорічно не більше ніж 2 тис. рейнджерів. Значну частину відраховували в ході навчання. При цьому добровольців для проходження курсу не ставало менше через особливу престижність нашивки «Рейнджер» та її ролі в подальшому службовому просуванні військовослужбовця. Підготування рейнджерів має дві фази: попереднє підготування і власне навчання в навчальному центрі. Для попереднього підготування, наприклад, командування дивізії збирає всіх кандидатів в одну 144

Розділ 2. Сили спеціальних операцій Сухопутних військ США

команду. Заняття в таких командах триває три – чотири тижні. Майбутній курсант повинен підвищити рівень своєї фізичної готовності і виконати нормативи, що дозволять йому витримати великі фізичні навантаження на курсах. Відповідно до армійської програми підготування до цих курсів, військовослужбовець повинен виконати: 80 віджимань від підлоги за 2 хв., 100 піднімань тулуба за 2 хв. з положення лежачи на спині, руки за головою, ноги зігнуті в колінах під прямим кутом і 15 підтягувань на поперечині. Крім того, треба пробігти 3,2 км за 12 хв. Між спеціальних операційкурсанСША вправами дозволяється 10-хвилиннийСили відпочинок. Майбутні ти повинні протягом чотирьох діб підряд виконати два прискорених марші на 10 км із вантажем 18 кг і два – зНавіть вантажем 20 кг по в холоднуза 90 хв. погоду курсанти м перетятій місцевості. З ними проводять інтенсивну бойову підготову, вання в порядок в холодній воді, вважаю але на відміну від занять на курсах їх не позбавляють відпочинку і не реодягаються в сухе обмундирування. змушують голодувати. Тр Кожен охочий потрапити на курси може подати рапорт і пройти орієнту необхідну підготову. Якщо офігою ка цер або сержант не з загальновійзять н ськового підрозділу, він повинен спочатку закінчити одну з піхотвони п них шкіл і навчитися командувачають ти відділенням у бою. Для вступу вказан на курси не потрібен повітрянодесантний вишкіл. працювати тільки з виданим компасом ар Спочатку добровольці висилаютьховується у приймальну комісію виписку при виявленні у нього іншого ко з кваліфікаційної книжки з заліками з фізичного вишколу, орієнтупроводяться вання на місцевості, корегування вогню артилерії ійвночі. авіації, роботи на радіостанції, підривної справи, уміння надати першу допомогу на по- випро Оціночна фаза завершується лі бою. Офіцери і сержанти не з загальновійськових підрозділів скла- майд ймаються по сходам на дерев'яний дають заліки з уміння командувати піхотним відділенням у бою й у метрів, і за допомогою мот розвідці. Прийнятих на курси, тимчасово позбавляють їхніх10-метрового військових звань, надаючи звання «курсант».Відразу після цього вони підіймаються н

натягнутому мотузку завдовжки 60 метрів проводиться як влітку, так і взимку. 145

Інструктори переконані в тому, що як

так діятиме і в бою. Той, хто твердо і без

невід'ємною частиною життя курсантів. На четвертий день починається відпрацювання подолання двадцяти перешкод, встановлених на учбовому полі. Між перешкодами інструктоГострі кігті орла їх віджиматися в упорі лежачи, не даючи ні хвилини відри примушують

починку.

Для психологічного впливу й у гігієнічних цілях в навчальній групі Після обіду - тренування по виживанню. Курсанти вивчають способи усіх стрижуть наголо, вони носять камуфляжну форму без військових розрізнень. Якщо раніше програма курсу була розрахована на 58 діб 157 дій у лісі, гірській місцевості (передбачалося вивчення особливостей і джунглях), то тепер, після внесення в неї проробляння дій в умовах пустелі, – на 65 діб. В ході навчання військовослужбовці поділяються на пари, що сприяє формуванню у них духу змагань, взаємодопомоги і навичок, необхідних для спільного подолання труднощів. Вся програма курсу поділена на чотири етапи (по 12–18 діб). Курсанти вчаться проводити розвідувальні й диверсійні операції (операції малих підрозділів рейнджерів), діючи в пішому порядку в лісовій місцевості і горах (штат Джорджія), пустелі на Даґвейському випробувальному полігоні (штат Юта), у болотистій місцевості (штат Флорида). Переміщення з одного штату в інший здійснюють як повітрянодесантну або аеромобільну операцію. Доставлення продовольства і боєприпасів проводять гелікоптерами або скидаючи вантажі на парашутах. Весь курс – це безупинний цикл: одержання бойової завдання, планування, підготування, виконання, звіт про виконання завдання, розбір виконання операцій з метою освоєння операцій малих підрозділів рейнджерів. Зміст цих операцій розглянуто нижче. Повітряно-десантні й аеромобільні операції. Командування СВ США вважає, що аеромобільні або парашутні підрозділи відносно невеликої кількості можуть контролювати значні райони та знешкоджувати противника або партизанські загони, проникнувши в їхній тил. Невеликі аеромобільні резерви завжди можуть прийти на допомогу своїм військам, які потрапили в засідку, чи окремим підрозділам, які опинилися під вогнем переважних сил противника. У процесі навчання проводять нічні аеромобільні операції з десантування 146

Розділ 2. Сили спеціальних операцій Сухопутних військ США

зове харчування. На за

груп у тил противника чи в район дії партизанських загонів, а також для ведення розвідки і здійснення раптових наскоків. Курсантам і берегти воду. пояснюють особливості планування аеромобільних операцій у гірських умовах, лісі, джунглях і пустелі з проробленням на Крім практиці. Так, пецього інструкт реміщення в штат Флорида є повітряно-десантною операцією, до точок. Юта, Їх вчать складати б го ж посадка в літак здійснюється на шосе в штаті що використовується як імпровізований аеродром. Один деньдій, присвяч Атака з засідки є типовим методом ведення партизанських але відповідно до статуту армії США у будь-якого підрозділу може в і нападу із засідки. Пр бойових обставинах виникнути можливість атакувати з засідки. Курсантів навчають діям із засідки, контрзасідковим діям, а також тому, нять в класі. як влаштовувати різного типу загороди на комунікаціях противника. Курсантів навчають проникненню в тил противника з моря з подоланням скелястого узбережжя. Крім того, гірський вивичк шкіл може стати в пригоді при проведенні будь-яких операцій. Вона охоплює власЗаня не гірське підготування і навчання висарсан дженню на узбережжя з гумових човнів, забезпечення плацдарму у береговій смузі, манд подолання скелястого узбережжя і забезпечення підняття всього підрозділу нагору, зарема хоплення плацдарму на гірському узбережжі, висування до об’єкта і його атака, відхід, спуск зі скелі, збирання мотузок, посадку в човни і повернення. сант Так, якщо висадження на узбережжя здійснює рота, то для штурму обриву використовують одночасно шістьрейнджерів рейнджерів-скелелазів, або "против що встановлюють три канати і займають позиції охорони. Потім йде друга хвиля скелелазів, що встановлюють ще триУканати. Офіцер, ході першого ти який командує сходженням, стежить, щоб по кожному з них піднімалась тільки одна людина. Евакуацію здійснюють у зворотному поряд-і мало дротові загорожі ку, останній солдат спускається по подвійному канату, який забирає за собою. ні або саморобні присто 147

Вони вчаться прик лінії окопів противника

Гострі кігті орла

Мета тривалих розвідувальних і диверсійних дій в близькому і далекому тилу противника – навчити вести розвідкуу об’єкта, району і маршруту, тривале спостереження за об’єктом, розвідку боєм, підтримувати візуальний контакт з підрозділом противника, чи рухомим об’єктом. Курсантів навчають проводити бойові дії у тилу противника, захоплювати полонених і звільняти своїх військовослужбовців з полону. Завдання з проникнення в тил проробляють на гелікоптерах і літаках, подолання оборони противника – у пішому порядку або на транспортних засобах, використовуючи водяні шляхи, а також пропускаючи противника і залишаючись у його тилу. Для проникнення в тил противника по воді курсантів навчають діям на річках і морі з використанням малих плавзасобів (гумових човнів, малих катерів, збірних каное). У ході навчання проробляють посадження на катер, розміщення на ньому, підготування до посадки в гумові човни і займання місць у них після спуску з борту корабля чи з узбережжя, пересування на веслах і з мотором, висадження на узбережжя і виконання завдання. Дії з човнів широко використовують у болотистій місцевості штату Флорида. Навчання діям з човнів завершується проведенням морської десантної операції в Мексиканській затоці на о. Санта-Роса. Курсанти висаджуються на узбережжя із завданням – захопити острів. У ході контрпартизанського навчання курсанти проробляють чотири основних способи боротьби: захоплення баз, що звичайно розташовані поруч з районом їхніх дій і дозволяють відпочити, перегрупуватися і підготуватися до нових операцій; перекриття шляхів постачання партизанам зброї, боєприпасів, продовольства і спорядження; придушення партизанської мережі; збір інформації, що здійснюють за допомогою дружньо налаштованих цивільних осіб, через підслуховування, перехоплення радіо- і телефонних переговорів, спостереження, допит полонених; порушення каналів зв’язку партизан. Курсанти проробляють завдання розвідки території, контрольованої партизанами, для виявлення цілей авіаційних нале́тів і артилерійських ударів, а також для рейдів своїх військ; виконують нале́ти на пункти управління партизанськими формуваннями; захоплюють і 148

Розділ 2. Сили спеціальних операцій Сухопутних військ США

утримують ключові райони місцевості; захоплюють у полон або знищують партизанських ватажків; допомагають підрозділам своїх військ здійснювати постійний тиск на партизанів, проводячи напади і розвідувальні рейди. Спочатку всіх курсантів направляють у табір Дербі, розташований на території Форту-Беннінґу, де перевіряють рівень фізичної і бойової готовності майбутнього рейнджера. Цей період навчання називається «початкова фаза підготування рейнджера» (Ranger Assessment Phase – RAP). Курсанти виконують нормативи фізичної підготови, складають тести на вміння триматися на воді. Вони повинні продемонструвати вміння проплисти 15 м у повному бойовому спорядженні зі зброєю, з подальшим зняттям спорядження, не виходячи на узбережжя, і проплисти ще 15 м. Найвідповідальнішим є іспит на психологічну стійкість: із зав’язаними очима курсант повинен пройти по 3-метровому трампліну для стрибків у воду у повному бойовому спорядженні зі зброєю в руках, стрибнути у воду, зняти пов’язку, доплисти до узбережжя, не втративши ні спорядження, ні зброї. Іспит на психологічну стійкість на цьому не закінчується: необхідно по мотузковій гірці зісковзнути з платформи, яка розташована на висоті 30 м, обов’язково викрикуючи девіз рейнджерів. Далі подолати смугу перешкод з 25 елементів, яку військовослужбовці називають «Королева Дербі». Як вважають інструктори, ці вправи дозволяють відразу відсіяти тих, хто не зможе витримати подальші іспити. Далі курсанти виконують тести з бойового підготування, що називають «Призи рейнджера» («Ranger Stakes»). Потрібно зібрати з перемішаних деталей карабін М4 і кулемет М240В, підготувати до точного бою карабін і уразити мішень, зашифрувати і розшифрувати повідомлення, використовуючи польовий код КТС 600, передати і прийняти радіограму, надати першу допомогу на полі бою пораненим, виконати вправи з нічного і денного орієнтування на місцевості, спуститися по тросу з гелікоптера тощо. Бойовий і фізичний вишкіл проводять протягом першого тижня під час перебування у Форті-Беннінґу на базі 4-го навчального батальйону рейнджерів. До програми внесено такі предмети: планування, 149

Гострі кігті орла

підготування бойового наказу і техніка виконання розвідувальнодиверсійних операцій; збирання, оброблення і доповідь розвідувальної інформації командуванню; способи виживання, орієнтування на місцевості; тактика проведення засідки і протизасідкові дії; техніка постачання повітрям й аеромобільні операції; форсування водних перешкод, гірське підготування; підривна справа; втеча з полону і вихід до своїх військ; фізичне підготування (три кроси на 2, 3, 5 миль). Викладають курс рукопашного бою. Надалі, за потреби, з курсантами проводять заняття (теми відповідають майбутнім завданням, наприклад, з гірського підготуування, підривної справи). Перед парашутним стрибком у болотистій місцевості читають лекцію з виживання, Глава 3. Сили спеціальних операцій Сухопутних військ США тому що перебування в таких умовах, є найнебезпечнішою для життя фазою навчання. продукти сухим пайком. На сон відвоПотім курсанти попадають у тадиться 5-6 годин. бір «Кемп-Роджерз», також розташований території Форту-Беннінґу, Вся на програма курсу гірської підготоде починаються заняття в лісовійімісвки поділяється на низькорівневу висоцевості. Весь термін навчання для когірну, техніку скелелазіння гірську курсантів нагадує суцільнийі бій з ти-таповоюпідготовку. для бойових дій нерегулярнісктичну тю та нестачею сну та їжі. ІнтенсивСпочатку курсанти вчаться в'язати ність навчань така, що в добу вони вузли, для5–6 скелелазіння, а тасплять необхідні 4 години, годин на сон вдається викроїти під час проходження гірського підготування кож підйому необхідного спорядження на гору. Уміння в'язати вузли(друтакож га фаза), передбаченої в розкладі занять, щоб дати курсантам можнеобхідне і в мінно-підривній справі для створення вибухових мереж. Курливість відновлюватися після значних фізичних навантажень. Відсанти відпрацьовують різні способи підйомуу іході спусповідно до вимог настанови з парашутно-десантної підготови, навчань курсанти можуть тільки тристіні. разиЗокрема, перед параку наспати 8 годин шестиметровій штучній спуск шутними стрибками, останній раз – перед парашутним стрибком у обличчям вниз. Тут же вони вчаться використовуболотисту місцевість. вати різноманітне альпіністське спорядження. Потім для гірської підготови і здобуття навичок ведення бойових Наступнена навчальне місцеДжорджія — 18-метрова скедій у горах курсантів перекидають північ штату в табір Кемп-Френк-Меррілл,ля,розташований біля м. Далонеґи. У процесі де курсанти відпрацьовують спуск з вантажем. цього етапу підготови курсантів навчають скелелазінню. КонтрольТут же вчаться спускати зі скелі пораненого тованими тестами з гірської підготови є: два денних спуски в повному бориша. Після заняття курсанти повинні три рази самостійно 150 спуститися вниз. Один раз з рюкзаком, а без рюкзака вдень курсант повинен спуститися з цієї скелі в два стриб-

Розділ 2. Сили спеціальних операцій Сухопутних військ США

кож підйому необхідного йовому спорядженні з 10 і 20 м та один нічний спуск із гірського об- споря риву висотою 60 м. необхідне і в мінно-підривній с Харчуються курсанти переважно сухим санти в пайком ЇГВ (MRE – Meals Ready to Eat– їжа, ку на ш готова до вживання, 3 000 кілокалорій) один, рідше два рази в день. Під час гірського підобличч готування їх забезпечують триразовим харчувати різ ванням, до того ж двічі в день одержують гаНа рячу їжу. Підвищення калорійності раціону пов’язане з великими енергетичними витраталя, де ми і перебуванням в умовах високогір’я. Тут же Підготування в навчальному центрі поляриша. гає в тому, що кожне наступне завдання – це самост продовження попереднього. Основним навчальним засобом є розвідувально-диверсійні а без рюкзака вдень курсант п операції рейнджерів, що планують, готують і проводять самі курсанти. ки. Третій спуск проводиться Чисельний склад груп змінюється залежно від завдання: так, розпроводяться і взимку, відку об’єкта проводить група з п’яти – шести осіб, а наліт на парти- коли ск занський табір – з 30–50 осіб. На одній і тій желенням місцевості курсанти є відмова від нічного двічі не займаються. Місцевість, на якій вони виконують бойові замотузці з гальмівними фіксато вдання, постійно змінюють для того, щоб розвити у них вміння оріП'ятий і шостий єнтуватися. Усі розвідувальні й диверсійні операції курсанти викону-дні курса ють під постійним наглядом кваліфікованих інструкторів (офіцерів і Тут ві Джорджія — горі Йона. сержантів). Командування групою переходить від одного курсанта до підйому на скелі, використан іншого. ведення бою в горах. Щоразу всім членам групи дають бойове завдання одночасно. дні заняття Спочатку вони готують попередній наказ, проводятьНаступні розвідкудва і складають бойовий наказ. Потім один з курсантів готує групу дофізичній прове- підгото приділяється дення операції, організовує тренування з найвідповідальніших етапів у денний і нічний час і, нарешті, веде групу до вихідного пункту. Перехід через лінію оборони противника група здійснює під командуванням іншого курсанта. Наступний командир веде групу до об’єкта по території, зайнятій противником. Розвідкою на об’єкті й атакою об’єкта керує наступний курсант. Відхід з об’єкта і рух по новому 151

Гострі кігті орла

маршруту до своєї території – завдання ще одного курсанта, що передає командування наступному, щоб перейти лінію фронту. Ніхто не знає, яка посада буде в нього в черговий раз: командира, його заступника, дозірця, члена штурмової групи чи групи вогневого прикриття. Це не дозволяє курсантам «відсидітися» і просто бездумно виконувати накази. Перед початком навчання курсанти одержують по 1 000 балів, і цю суму вони повинні збільшити. Дії кожного з них постійно враховують інструктори, які увесь час перебувають з групою, і курсантам необхідно постійно заробляти в інструкторів залікові бали, грамотно діючи протягом всього етапу планування, підготування і виконання завдання. Вони повинні правильно виконувати будь-які обов’язки в групі, що досить складно при постійному великому фізичному навантаженні на тлі обмеженого часу на відпочинок та раціону їжі. Кожному курсанту в ході всіх операцій необхідно набрати в сумі не менш 50 балів зі 100 можливих. Окремі теми є заліковими, тобто кожен курсант повинен заробити в ході їхнього проходження певну (залікову) кількість балів. Деякі курсанти припиняють підготування, коли розуміють, що за час, який залишився, не зможуть набрати потрібну суму балів і закінчити курс, навіть якщо фізично витримають всі іспити до кінця. При цьому вони позбавляються права вступати на курси другий раз. Ті, хто були змушені перервати навчання через травму, здобувають право закінчити курс, пройшовши його ще раз спочатку. За своїм характером підготова рейнджерів реалістична, сувора і деякою мірою небезпечна. Основна її мета – розвинути у курсанта впевненість в собі, почуття лідера, навчити і закріпити здобуті навички. Під час підготування курсанта навчають витримувати психологічні і фізичні навантаження, створюючи близькі до реальних навчальні ситуації. Так, всі операції проводяться в основному в нічний час. У курсантів виховують впевненість досвідченого воїна, змушуючи його діяти в умовах, коли потрібно виживати на полі бою, пересуваючись на великі відстані в тилу противника. Бойова впевненість виховується через подолання страху, втоми, почуття голоду при діях у критичних ситуаціях. Курсантів налаштовують на здобуття максимуму інформації і навичок навіть у найнесприятливіших умовах, розвивають 152

Розділ 2. Сили спеціальних операцій Сухопутних військ США

бажання досягти результату і прогресу в навчанні. Їм прищеплюють дбайливе ставлення до одягу, спорядження, боєприпасів та зброї протягом усього курсу, і інструктори враховують ці чинники при підведенні підсумків занять. Під час навчання за кожною групою курсантів закріплені два інструктори з радіостанціями, мапою і компасом. Вони повинні доводити увідні завдання, оцінювати дії кожного курсанта, стежити за виконанням групою правил безпеки при подоланні різних перешкод, зупинити групу у випадку їхнього порушення, викликати швидку допомогу, якщо курсант травмувався, допомогти відновити орієнтування, якщо група заблукала. Кожне навчальне місце для подолання перешкод вибирають з урахуванням можливості негайної евакуації пораненого, іншими словами, можливості посадки гелікоптера чи прибуття машини швидкої допомоги. Інструктори втручаються в процес прийняття тактичних рішень і дій групи лише на перших двох – трьох заняттях, а потім тільки фіксують неправильні дії. Після проведення заняття вони заповнюють спеціальні картки на кожного курсанта й у балах оцінюють його дисциплінованість, впевненість, витривалість, рівень знання зброї і спорядження, тактичну грамотність, вміння командувати. Усі неправильні дії групи курсантам роз’ясняють при розборі виконання завдання. При цьому їм повідомляють, скільки заохочувальних чи негативних балів заробив кожен з них. Попри вжиті заходи безпеки під час навчання рейнджерів непоодинокі випадки серйозних травмувань і навіть зі смертельним результатом. Курсанти травмуються і гинуть при виконанні стрибків з парашутом і в ході гірської підготови, при форсуванні рік і болотяної місцевості, від укусів отруйних змій. Крім того, є загроза загибелі в екстремальних природних і складних погодних умовах у тих районах, де проводяться навчання. Так, 1995 р. наприкінці шестиденних навчань чотири особи загинули в результаті переохолодження під час спроби протягом декількох годин форсувати болото по груди у воді, а ще чотирьох вдалося врятувати, допровадивши їх у шпиталь. Але командування ССО США сприймає ризик загибелі як необхідний елемент підготови, про який сповіщають майбутніх курсантів і

153

Гострі кігті орла

який допомагає виявити військовослужбовців, придатних для служби в особливих умовах. Створення на курсах рейнджерів у процесі навчання обстанови, максимально наближеної до бойової, є найважливішим чинником (за курс навчання кожен курсант втрачає до 15 кг ваги), що дозволяє перетворити «необстріляного» курсанта в професіонала, якого за навичками можна порівняти з ветераном бойових дій. Кожну тему пропрацьовують кілька разів на новій місцевості в різних кліматичних зонах. Для імітації підрозділів противника залучають навчальні батальйони рейнджерів. Так, у Форті-Беннінґу розташований 4-й навчальний батальйон, дії в гірських умовах забезпечує 5-й, заняття в джунглях і болотах на території авіабази Еґлін (штат Флорида) проводить 6-й, 7-й у ФортіБліссі (штат Техас). Чисельність солдатів умовного противника в кожному навчальному батальйоні відповідає числу курсантів, що проходять підготову (близько 400 осіб). «Противник» використовує бойову техніку російського виробництва, зокрема гелікоптери, що дісталися армії США після операції «Буря в пустелі». Кожна навчальна тема і місцевість, на якій її пропрацьовують, закріплена за окремим офіцером. В його підпорядкуванні перебуває підрозділ з усією технікою й устаткованням, що грає за сценарієм навчання. Такі підрозділи реалізують певний задум бойових дій, відмінно знають свій район, що змушує кожного курсанта діяти з повною віддачею сил. Якщо противник виявляє групу, то намагається оточити її і взяти в полон. «Полонених» відправляють до спеціального табору, де піддають іспитам на психологічну стійкість. Після закінчення навчань «полонених» звільняють, і якщо вони ще мають бажання, то продовжують заняття з відповідною втратою залікових балів. «Противник», як говорять ветерани бойових дій, створює разом з обмеженням сну і їжі, гранично реальну обстанову, що відповідає бойовим діям. Підрозділи «противника» організовані відповідно до структури російської (радянської) армії і діють відповідно до статутів. Весь особовий склад, що грає роль противника, одягнений у відповідну військову форму. Місцевість, на якій виконують кожне бойове завдання, 154

Розділ 2. Сили спеціальних операцій Сухопутних військ США

вибирають дуже ретельно, щоб курсанти могли в повному обсязі показати свої навички долати перешкоди, і обладнують відповідно до теми, що тут проробляють. Інженерні споруди створено строго відповідними до російських (радянських) бойових статутів. Побудовано командні пункти, штаби і вузли зв’язку, склади пального і боєприпасів, обладнано позиції пускових систем ракет і артилерії. Є кілька мостів, що постійно підривають і відновлюють. Всі курсанти й умовний противник оснащені системою імітації стрілецького вогню. Нижче наведено приклади завдань, які виконують у різних кліматичних зонах. Демонстраційні денна і нічна розвідувальні операції. Під час вивчення першої теми курсанти поступово освоюють способи проведення розвідки, а також підготування, планування і проведення розвідувальної операції в близькому тилу противника. На полігоні імітують оборонні позиції своїх військ, нейтральну смугу, інженерні перешкоди противника і його оборонні позиції. Інструктори показують і пояснюють правильну техніку виконання дій дозірців, штурманів, командира, його заступника й інших членів диверсійно-розвідувальної групи. Вони також пояснюють, які дії є неправильними і за що курсанти зароблятимуть штрафні бали надалі. На таких демонстрацій-

Рейнджери готуються до дій в арктичних умовах

155

Гострі кігті орла

них заняттях закладаються базові навички, необхідні для подальшого навчання на курсах. Під час пропрацьовування цієї теми групу супроводжують три інструктори, основне завдання яких – показати, роз’яснити і навчити. Нічний напад на об’єкт у тилу противника. Курсант повинен навчитися непомітно проникати в тил противника, «просочуючись» через його бойові позиції, пересуватися в близькому тилу противника, атакувати і знищувати його об’єкти (командний пункт, вузол зв’язку, склад, міст тощо), застосовувати знання підривної справи, руйнувати комунікації і повертатися до своїх позицій через лінію оборони противника. Під час пропрацьовування теми щодо проведення засідки в тилу противника вдосконалюють техніку пересування вночі, застосовують прилади нічного бачення, створюють пункти зустрічі (на маршруті й об’єктові), бази в тилу противника, проробляють дії вдень і вночі з засідок. Для виконання наскоку на об’єкт у далекому тилу противника з метою його захоплення й утримання пропрацьовують: закидання в тил противника повітряним або водним шляхом; техніку пересування до об’єкта; способи організації бази, розвідку об’єкта; зустріч свого агента й одержання від нього інформації; захоплення об’єкта; відбиття атак противника; отримання спорядження повітрям; операцію з’єднання зі своїми військами чи евакуацію. При вивченні й пропрацюванні тематики пов’язаної з нічним нападом на позиції противника або на партизанський табір з метою захоплення полоненого, необхідно навчити курсантів визначати слабке місце в обороні противника, навчити їх долати інженерні перешкоди, атакувати противника в траншеї, захоплювати полоненого, організовувати відхід на свої позиції; застосовувати прилади і приціли нічного бачення, організовувати загороджувальний артилерійський вогонь. Випускники курсів одержують право носити на лівому плечі нашивку (в армії США її називають «підкова») з написом «Рейнджер». Військовослужбовці повертаються у свої частини, але тепер, у разі потреби, їм доручать бойове підготування і командування підрозділами в контрпартизанській боротьбі і розвідувально-диверсійних операціях. 156

Розділ 2. Сили спеціальних операцій Сухопутних військ США

Службу в 75-му полку розглядають також як проміжний етап кар’єри, що пов’язує між собою звичайну піхоту й війська спеціального призначення. 2.3.2. Тренувальна бригада «Рейнджери» Окремо доцільно висвітлити організацію та функції тренувальної бригади «Рейнджери». До її складу входять чотири навчальні батальйони: 4-й, розташований у Форті Беннінґу, 5-й – у м. Далонезі, (Джорджія), 6-й – на базі ВПС Еглін та дві окремі роти у складі Національної гвардії), 7-й – у Форті-Бліссі (штат Техас). 4-й навчальний батальйон рейнджерів. Курсанти, що дістали дозвіл для проходження навчального курсу, прибувають в табір «КемпРоджерз», названий так на честь майора Роберта Роджерза. Тут розташовані штаби і штабні підрозділи навчальної бригади і 4-го навчального батальйону. Другий тренувальний табір названий ім'ям одного з основоположників сучасного рейнджерства Вільяма О'Дарбі, який відзначився в роки Другої світової війни. Табір «Дарбі» з декількома спорудами розташований глибоко в лісі серед пагорбів Форту-Беннінґу. Кожній роті належить декілька казарм, де курсанти живуть і харчуються на свіжому повітрі. Крім цих споруд, є ще п'ять полігонів для проробляють тактичні прийоми. Найбільший з них – «Згорілий хутір» (Sinder Block Hоuse) – складається з декількох дерев'яних будівель і башти, повністю оточеної сітчастою огорожею. Решта навчальних об'єктів імітує стартові позиції ракет, вузли зв'язку тощо. Також є смуга перешкод, під назвою «Королева Дарбі». Навчальний процес. Навчання у Форті-Беннінґу проводять у дві фази. В ході перших п'яти днів бійці втягуються в розпорядок і проходять тестування в тренувальному таборі «Роджерз», а останні десять днів вони проводять в таборі «Дарбі». Прибувши в штаб бригади, новачки представляють свої службові і медичні документи, у яких не зазначено їхні військові звання і рід військ. 157

Гострі кігті орла

Після короткого ознайомлення кожному належить скласти іспит з фізичної готовності. Виконання вступниками гімнастичних, силових і легкоатлетичних вправ дозволяє інструкторам визначити рівень фізичної готовності кандидатів в рейнджери. Більшість проходять ці тести успішно. Наступний тест, який в свою чергу складається з трьох частин, призначений перевірити здібності курсантів діяти у воді в умовах, наближених до бойових. Перша вправа – плавання повністю одягненими, в спорядженні і зі зброєю на відстань 15 метрів і допливти потрібно нічого не втративши. Виконуючи другу вправу, кандидат повинен зануритися у воду, зняти з себе зброю і спорядження, а потім під водою підпливти до краю басейну. В ході третьої вправи він пливе зі зброєю і спорядженням на глибині трьох метрів під водою. Крім виконання вказаних вправ інструктори-рейнджери фіксують прояв паніки і страху під водою. Коли їх нема – це чи не найголовніший показник проходження тесту, оскільки особливо цінним вважається уміння людини подолати свої емоції в екстремальній ситуації. Після цього випробування кандидатів комплектують в три навчальні роти. Залишок дня присвячений оформленню документів, отриманню спорядження. На цьому етапі за кожним курсантом закріплюють напарника. З цього часу рейнджери діють попарно, надаючи допомогу один одному. Так рейнджери з першого дня привчаються діяти тільки попарно. Вважається ідеальним, коли пари доходять в первинному складі до фіналу, підтверджуючи правило рейнджерів «Я і мій дружок». Проте через медичні показники, а також відсів більшість пар розпадається. Але часто напарники стають друзями на все життя, незалежно від звань і службового становища. Перші п'ять днів в таборі «Роджерз» називають оцінною фазою. До 1992 року курсанти приступали негайно до щоденних двадцятигодинних занять, зокрема виснажливих фізичних тренувань. Тепер фізичні навантаження дещо знижені, наприклад, при здійсненні 5-мильного кросу, який треба пробігти за 40 хвилин, або в ході 158

Розділ 2. Сили спеціальних операцій Сухопутних військ США

денного і нічного орієнтування на місцевості, а також в серії нових тестів, відомих як «рейнджерскі штучки». У новій програмі змінено і розширено випробувальні тести, які спрямовані, наприклад, на уміння курсанта поводитися зі зброєю. Річ у тім, що не всі іноземні курсанти мають навички поводження з гвинтівкою М-16. Того, хто провалився на перевірчому тесті посилено «натаскують» інструктори, і, як правило, більшість складає тест з другого разу. Рейнджерські випробування, які спрямовані на визначення умінь курсантів поводитися з засобами зв'язку і стрілецькою зброєю армії США, складаються з 11 екзаменаційних завдань, об’єднаних в п'ять розділів. Перші три завдання перевіряють уміння поводитися з кулеметом М-60. Це розбирання-збирання зброї на час. Другий норматив – заряджання кулемета і підготування його до стрільби. Третій – складання картки вогню з вказаної позиції з виставленням правильного прицілу щодо цілей, вказаних інструктором. Четверте завдання – підготування міни М18А1 «Клеймор» для підриву електричним способом. Необхідно встановити навчальну міну, протягнути 23 метри магістрального дроту, вставити електродетонатор і доповісти інструкторові. При виконанні нормативів № 5 і № 6 зі зв'язку курсанти повинні передати радіоповідомлення, а також зашифрувати і розшифрувати радіограму за допомогою шифрувальної таблиці КТС600 (прийнятої в армії США). Дальші три нормативи пов'язані з гвинтівкою М-16: № 8 і № 7 – уміння чистити гвинтівку і усувати дрібні негаразди в роботі її частин і механізмів; № 9 – уміння виконувати всі види перевірки гвинтівки, зокрема перевірку її бою. Рейнджер завжди повинен утримувати свою гвинтівку в справному стані, і в ході всього вишколу він не має права на відпочинок, не перевіривши і не почистивши свою зброю.

159

Гострі кігті орла

Норматив № 10 пов'язаний зі знанням ручних гранат і умінням поводження з ними; № 11 – перевірка навичок поводження з підцівковим гранатометом М203. Щоб скласти залік, курсанти повинні успішно виконати 7 з 11 нормативів. Осіб, які не склали залік відразу починають готувати до переекзаменування. Але повторний провал означає відрахування з курсу. Без переекзаменування відраховують тих, хто не здав більше 4 нормативів (таких не більше ніж 10%). Правда, їм надають право перескласти іспити з наступним набором. Вранці третього дня після кросу, який щодня бігають курсанти зі швидкістю 1 миля за 8 хвилин, починаються випробування на спритність і витривалість. Спочатку курсанти підіймаються на 4-метрову огорожу без допомоги мотузок. Після цього долають 25-метрову канаву з мулом, глибиною до коліна, з натягнутим колючим дротом над нею. Курсанти долають перешкоду, повзучи на животі або спині, а інструктори підливають в канаву з шланга свіжого мулу. Наступну яму з брудом курсанти долають, чіпляючись за крокви крівлі, які знаходяться на висоті 5 метрів. Той хто зірвався, починає вправу знову. Останнім дозволяється використовувати ноги, оскільки до цього моменту крокви стають дуже слизькими. Остання перешкода – мережа такелажу. Курсанти перелазять через неї і стрибають вниз на інший бік. Ті, хто першими подолали всі перешкоди, не валяються на травичці, а займаються гімнастичними і легкоатлетичними вправами. Навіть в холодну погоду курсанти миються і приводять одяг в порядок в холодній воді, вважаючи це за благо. Після цього переодягаються в сухий одяг. Третій і четвертий день присвячені орієнтуванню на місцевості з допомогою мапи і компаса. Для цього їх вивозять на певну відстань від табору, де вони протягом декількох годин визначають місце свого стояння і координати вказаних об'єктів. Курсанту дозволено працювати тільки з виданим компасом армійського зразка. У разі виявлення у нього іншого компаса – відраховують. Заняття з орієнтування проводять і вночі. 160

Розділ 2. Сили спеціальних операцій Сухопутних військ США

Оцінна фаза завершується випробуванням на воді. Курсанти підіймаються сходами на дерев'яний майданчик, встановлений на висоті 9 метрів, і за допомогою 10-метрової мотузки стрибають в озеро Вікторія. Відразу після цього вони підіймаються на 18-метрову башту і звідти по натягнутій мотузці завдовжки 60 метрів з'їжджають у воду. Водний тест проводять як влітку, так і взимку. Інструктори переконані в тому, що як курсант діє на цих перешкодах, так діятиме і в бою. Той, хто твердо і без коливань йде на перешкоду, і за бойових обставин залишиться твердий. Той, хто коливається або боїться – злякається і в бою. Практика підтверджує це. У будь-якій фазі навчання, якщо відраховані курсанти виявили бажання пройти ті ж випробування, їм надають таку можливість. Їх зараховують в підрозділ, під назвою «Гулаг», який формують при штабі батальйону. «Гулаг» залучають до виконання завдань забезпечувати навчальний процес, ремонт і вдосконалювати навчально-матеріальну базу, а також бути противником в ході навчань і тактичних занять. Найбільший «Гулаг» в таборі «Роджерз». Тут відраховують найбільшу кількість курсантів за медичними і навчальними показниками. Вечорами протягом перших п'яти днів курсанти проробляють способи самозахисту, які не такі ефектні, як в східному єдиноборстві, але надійні, дієві і ефективні. Курсантів навчають використовувати в бою будь-яку частину тіла. Щодня на рукопашний бій витрачають три-чотири години. В перервах інструктори демонструють прийоми і пояснюють, якого рівня повинні досягти курсанти. Табір «Дарбі». Заняття в таборі починаються з парашутних стрибків з гелікоптера на розташований неподалік від табору майданчик. Тих, хто не має досвіду стрибків з парашутом, виводять на майданчик і «десантують» з автомобілів (випробування введено в 1992 р. для найшвидшої адаптації курсантів до тактики повітряно-десантних операцій). За перші три дні курсанти дістають великий обсяг теоретичних знань з тактики патрулювання, способів орієнтування, навичок командування підрозділом і вироблення лідерських якостей. На фоні 161

Гострі кігті орла

теоретичних занять постійно проходять заняття з фізпідготування. Кроси є невіддільною частиною життя курсантів. На четвертий день починається подолання двадцяти перешкод, встановлених на навчальному полі. Між перешкодами інструктори примушують віджиматися від землі, не даючи ні хвилини відпочинку. Після обіду курсанти вивчають способи виживання в складних умовах, особливості полювання на представників тваринного світу і приготування з них їжі. До цього заняття курсанти добу голодують і тому без коливань з'їдають свою здобич. Решту часу в таборі Дарбі присвячують відшліфуванню тактичних способів проведення розвідувальних заходів, застосовуючи тактикостройовий метод навчання, який американці називають «повзи-йдибіжи». Інструктори спочатку показують техніку виконання, а потім проробляють кожен елемент до досконалості. При засвоюванні тактичних способів у ході навчань роль противника виконує взвод «Мерріллів» зі складу штабної роти батальйону. Взвод озброєний зразками зброї колишніх країн Варшавського Договору. В ході навчань бійці взводу охороняють навчальні об'єкти, патрулюють місцевість, прагнуть знайти і полонити рейнджерів, яких доправляють в табір для військовополонених. В останні чотири дні курсанти одержують наказ на ведення розвідки в денних і нічних умовах. Вони прагнуть виконати поставлене завдання і не бути «вбитим» або захопленим в полон. На шістнадцятий день навчання курсантів повітрям доставляють у Форт-Блісс, де їм належить пройти вишкіл, пов’язаний з діями у пустелі. 7-й навчальний батальйон рейнджерів. Переліт у Форт-Блісс, згідно з програмою, завершується стрибком з парашутом. Курсанти, що не мають навичок здійснення стрибків, приєднуються до тих, хто десантувався, вже на землі. Гарнізонна частина пустельного етапу триває п'ять діб і починається вже наступного дня після приземлення у Форті-Бліссі. 162

Розділ 2. Сили спеціальних операцій Сухопутних військ США

Табір рейнджерів, розташований на полігоні «Мак-Ґрегорі», називається «Кемп Шоклі» на честь головного сержанта командування з 7-го батальйону, який загинув при здійсненні стрибка з парашутом. Курсанти у Форті-Бліссі сплять всього по п'ять годин і мають триразове харчування. На заняттях вони вчаться виживати в пустелі, добувати і берегти воду. Крім цього, інструктори займаються прищепленням командирських навичок. Їх вчать складати бойові документи, а також документи планування. Один день присвячується практичним заняттям з ведення розвідки і нападу з засідки. Практичні заняття проходять після теоретичних занять в класі. Наступного дня відшліфовують спеціальні навички поведінки при раптовому нападі противника. Заняття проходять у складі взводів і вимагають від курсантів злагоджених дій, а від виконавця ролі командира – уміння керувати своїми людьми в екстремальних умовах. Проробляючи способи охорони і оборони, курсанти діють побойовому. Інструктори фіксують, хто з рейнджерів або «противників» убитий чи поранений. У ході першого тижня пустельного етапу рейнджери вчаться долати дротові загорожі й малопомітні перешкоди, застосовуючи штатні інженерні або саморобні пристосування. Вони вчаться прикривати один одного в бою при захопленні першої лінії окопів противника або його інженерних споруд. Всі тактичні способи вивчають теоретично в класі, а потім доводять до автоматизму на польових заняттях. Інструктори вважають, що тільки це може дати упевненість в тому, що рейнджер зможе все це повторити за бойових обставин. Заняття проводять з урахуванням поставленого завдання, інформації про противника, місцевості, місця проведення, інформації про свої війська в рамках реального часу. Для простоти запам'ятовування американці використовують скорочення – МЕТТ-Т від англійських слів Mission (завдання), Enemy (противник), Terrain (місцевість), 163

Гострі кігті орла

Troops (свої підрозділи) – Time (час), що відбивають пункти бойового наказу. Польові заняття починаються на шостий день після обіду. Курсанти ведуть розвідку, виконують рейдові дії і проводять засідки. Після цього відпрацьовують десантування і висадку поштурмовому з вертольотів, з подальшим виконанням поставлених завдань. Кульмінацією пустельного етапу навчання є загальна атака з участю всіх курсантів курсу. Тих, хто не стрибав з парашутом, на майданчик доставляють на автомобілях. Харчуються курсанти сухим пайком. За винятком ночі перед стрибком, коли курсанти сплять лише 5 годин, їм вдається поспати не більше 1–2 годин. Заняття побудовані так, щоб ті з курсантів, хто належно стежить за зброєю і спорядженням і при цьому чітко виконує поставлені завдання, мали більше часу для відпочинку. Командири рот, взводів і відділень, плануючи бойові дії, сплять менше за всіх. На шостий день польових занять курсанти діють інстинктивно і автоматично. На тридцять третій день курсу завершується пустельна фаза, і курсанти повертаються у Форт-Беннінґ, а звідти доставляються в «Кемп Меррілл», містечко Делонега в штаті Джорджія, для продовження навчання за програмою гірського підготування. До цього часу залишається не більше 60 відсотків. Частину відраховують за медичними показниками, захворюваннями, а інших – внаслідок поганих навчальних показників. Всі невдахи, які виявили бажання продовжити навчання, можуть це зробити після одужання, перездачі заліків та іспитів. Це право зберігається за кожним рейнджером впродовж всього курсу. 5-й навчальний батальйон рейнджерів. Курсанти прибувають в «Кемп Меррілл», названий на честь командира знаменитих «Мародерів Меррілла». На цьому етапі курсанти двічі на добу отримують гарячу їжу і один раз продукти сухим пайком. На сон відводиться 5–6 годин. Вся програма курсу гірської підготування поділена на низинну і високогірну, техніку скелелазіння і гірський тактичний вишкіл. 164

Розділ 2. Сили спеціальних операцій Сухопутних військ США

Спочатку курсанти вчаться в'язати вузли, необхідні для скелелазіння, а також підняття необхідного спорядження на гору. Уміння в'язати вузли також необхідне і в мінно-підривній справі для створення вибухових мереж. Курсанти відшліфовують різні способи піднімання і спускання на шестиметровій штучній стіні, зокрема, спуск обличчям вниз, вчаться використовувати різноманітне альпіністське спорядження. Наступне навчальне місце – 18-метрова скеля, де курсанти спускаються з вантажем. Тут же вчаться спускати зі скелі пораненого товариша. Після заняття курсанти повинні три рази самостійно спуститися вниз. Один раз з рюкзаком, а без нього вдень курсант повинен спуститися з цієї скелі за два стрибки. Третій спуск проводять вночі з повним рюкзаком. Залікові спуски проводять взимку, коли скеля покривається льодом. Єдиним послабленням є відмова від нічного спуску, замість якого проводять спуск по мотузці з гальмівними фіксаторами. П'ятий і шостий дні курсанти проводять на найвищій вершині штату Джорджія – горі Йона. Тут набувають практичних навичок спускання і піднімання на скелі, використання гірського спорядження, а також тактику ведення бою в горах. Наступні два дні заняття проходять у таборі, де основну увагу приділяють фізичній готовності. Кожен ранок починається з кросу, відстані можуть бути різними, але швидкість – миля за хвилину – є незмінною вимогою («швидше – можна, повільніше – ні»). На восьмий день у горах проводять тактичні навчання взводів. Як і в ході попередніх етапів, курсанти розробляють і проводять розвідувальні операції, рейди, засідки, повітрянодесантні і повітряноштурмові операції. Тільки в горах це робити набагато важче. Необхідно вибрати обмежений майданчик, куди зможе сісти гелікоптер. При русі по хребтах часто потрібні мотузкові драбини. Але найскладнішим є навчання з викиданням парашутистів. Майданчики приземлення тут дуже маленькі. Один з них називається Ґаррет Фарм і має розміри всього 100х150 метрів зі струмком у межах майданчика і У-подібнною лісосмугою прямо посередині. 165

Гострі кігті орла

Тому для зняття парашутистів, що приземлилися на дерева, у військовослужбовців, які забезпечують стрибки на майданчик, завжди при собі інструменти, які дозволяють швидше зняти завислого парашутиста. Не дивно, що на цьому етапі найбільший відсоток відрахованих за медичними показниками («рейнджери» говорять: «Кожна частина тіла, яка може травмуватися, буде травмована»). У ході курсу командири рот, взводів і відділень готують навчання відповідно до загального плану занять. На розроблення навчань їм видають попередні бойові розпорядження, з яких починається планування. Інколи погода не дозволяє проводити навчання, але дуже часто в цих випадках курсанти самі просять розпочати заняття, що вказує на їхню високу мотивацію. У ході заняття кожен курсант стає командиром на одному з етапів. Його діяльність обов'язково оцінюють рейнджери-інструктори. Курсанта, який перебуває на межі відрахування, частіше за інших призначають на командні посади, що дає йому можливість виправити становище і поліпшити думку командування про себе. Особовий склад, що діє в ролі умовного противника, перебуває в полі 8 діб. Тягач, який використовують на навчаннях як «вузол зв’язку», стає тимчасовою польовою казармою і забезпечує комфорт, наскільки це можливо в польових умовах. У них є їжа і вода, освітлення, невелика газова плита, розкладні ліжка на вісім осіб і декілька радіоприймачів. Коли вдається під’єднатися до лінії електропередачі, працює телевізор. Проте це не значить, що «противник» виявляє пасивність – саме його дії значно ускладнюють виконання поставлених перед курсантами завдань, не дають їм спокою від моменту висадки, коли вони піддаються раптовій атаці, і до того моменту, коли стомлені влаштовуються на відпочинок. Нічні напади невеликих груп противника на табір рейнджерів. Тих командирів, яким вдається без втрат відбити напад, заохочують інструктори. На сорок дев'ятий день, закінчивши курс гірського підготування, курсанти (менше за половину від початкової кількості) на автобусі переїздять в штат Флорида на авіабазу «Іглін». 166

життя.

Розділ 2. Сили спеціальних операцій Сухопутних військ США 6-й УЧБОВИЙ БАТАЛЬЙ

Іглін, штат Ф 6-й навчальний батальйон рейнджерів. Навчально-тренувальний табір названий на честь командира 2-го батальйону рейнджерів Навчально-тренувальний табір назва Джеймза Ерла Раддера, що очолив знамениту атаку в містечку Пветбатальйону рейнджерів Джеймса Е. Рудд дю-Ок. Тут курсанти вчаться виживати в болотяній місцевості і густих ку в містечку Пойнте-ду-Хой. джунглях. Ту Висока вологість повітря ускладнює і без того гнітюче стаживати новище курсантів. Для фізично тих дж й психологічно виснажених солВи датів, що прибувають в ніч на п'ятдесяту добу занять в цей танює і б бір, тут дуже волого і спекотно рсантів влітку, а також дуже волого і ховиснажених солдатів, що прибувають в н лодно – взимку. Вже в перший же день курсанти розпочинають навчання. В польових класах вони ознайомлюються з особливостями тактичних спосо- 163 бів ведення бою в джунглях, способами пересування і ведення розвідки, а також проведення спеціальних дій. Вивчають обов'язки сержанта взводу і командира взводу. До тактичного набору додається зустрічний бій. Інструктори показують, як треба пересуватися у складі відділення і взводу в умовах зустрічі з противником, як виходити із зони вогневого ураження, відриватися від переслідування і як продовжувати рух маршрутом. Але практичні заняття з зустрічного бою проводяться тільки після практичного пророблення інших способів ведення бойових дій. Перший день занять закінчується в польовому класі для вивчення рептилій: змій, ящірок, крокодилів. «Рейнджерів» вчать розпізнавати і уникати їх, а також надавати першу допомогу при укусах отруйних тварин (в розташуванні батальйону є тераріум і озеро з крокодилами). Другий і третій дні присвячені вивченню тактици дій в умовах джунглів. Роти курсантів до цього моменту зменшуються до розмірів взводів. Дві ночі вони проводять на базах патрулювання, і хоча це не вважають тактичним навчанням, умови на базі дуже суворі. На сон відводиться не більше 4 годин, а харчуються курсанти сухим пайком. Єдина відмінність – на базі немає ранкової фіззарядки. 167

ва Санта-Роза. Підготовка до штурму починається з 16.00

ревіряються човни, віддаються розпорядження по взаємо Гострі кігті орла

атаки.

Четвертий день присвячено форсуванню водної перешкоди і діям Далі човни відчалюють від берега Флориди, щоб непо на човнах. Річкова вода приносить полегшення солдатам спекотним літом, але взимку додає проблем. тися до острова близько 04.00. Спочатку курсанти тренуються на землі, потім у складі відділення за допомогою інструкторів чекає перепливають на гумовому човні «Зодіак», І тут курсантів несподіваний шквал вогню, яки використовуючи весла, на патрульну базу, розташовану посередині болота. В ході з навчань вони Курсанти також долатимуть Мексиканську затоку, на десант берега. пробиваються крізь вогонь рухаючись на веслах у відкритому морі. противника, висаджуються проводять Вико Дев'ять днів курсанти проводять, ідіючи постійно ватаку болотах.об'єкту. Харчуються не більше разу на добу, а спати їм взагалі не доводиться. ня, Єдина вониніч,доповідають своїм командирам. Далі вони п коли їм вдається поспати не більше 5 годин, – перед здійсненням стрибка а з парашутом. "Кемп Руддер", звідти — в "Кемп Роджерс",. Тактичні навчання починаються о 16.00 з підготування до штурму, перевіряють човни, віддають розпорядження щодо взаємодії й організації атаки. Близько 4 години ранку човни відчалюють від берега Флориди, щоб непомітно наблизитись до острова Санти-Рози для його «штурму». Однак курсантів чекає несподіваний шквал вогню, обруОСТАННІЙ КРОК ДОякий НАГОРОДИ шується на десант з берега. Курсанти пробиваються крізь вогонь, що імітує опір противника, висаджуються і проводять атаку об'єкта. ВиНавчальний етап у Флориді сам конавши завдання, вони доповідають своїм командирам, після чого поверведені до виснаження, знесилені в таються в «Кемп Раддер», а звідти – в «Кемп Роджерз». курсанти повинні знайти в собі сил Навчальний етап у Флориді найрухатися по болотах серед важчий. Доведені до виснаження, зне- джунглі силені випробуваннями курсанти понеможливий, мозок загальмовується винні знайти в собі сили, щоб просто рухатися по болотах серед джунглів. ведінці відсутня. Думати стає неможливо,Курсантів мозок загаль-відвідую мовується, а логіки в поведінці нема. В Ним бачиться їжа, а дерева здають курсантів починаються галюцинації, їм мариться їжа, а дерева здаються людь-

же привидітися противник, і курсант

його атакувати.

168

Особливо важко переносить це волелюбна натура, ос

Розділ 2. Сили спеціальних операцій Сухопутних військ США

ми, може привидітися противник, і курсанти намагаються його атакувати. Особливо важко витримує це волелюбна натура, оскільки їй доводиться постійно стримувати внутрішній протест. Дуже часто такі курсанти, прибувши до табору «Санти-Рози», наприкінці навчань добровільно йдуть. Їх не хвилює, що залишився всього лише крок – сама процедура випуску. Їм настільки все набридло, що навіть заповітна мета меркне порівняно з можливістю припинити цей кошмар негайно. До випуску доходить не більше ніж 30% з тих, хто починав навчання. Військовослужбовці, що успішно пройшли повний курс навчання, урочисто дають клятву рейнджера, після чого одержують відповідне свідоцтво і прямують на службу в батальйони рейнджерів або роти далекої розвідки. Вони носять звичну армійську форму, до того ж військовослужбовці батальйонів мають свої відзнаки: на верхній частині рукавів чорно-золоті нашивки з написом «Ranger», на беретах кокарди у вигляді гербового орла (зелені – для 1-го і 2-го батальйонів і чорні – для 3-го), а солдати і офіцери рот далекої розвідки – свої: на рукавах нашивки з написом «Airborne ranger», літерою роти і номером полку (75-й). Вони носять чорні берети і особливі нагрудні значки. 2.3.3. 160-й полк армійської авіації спеціального призначення Виконання завдань забезпечення діяльності ССО СВ покладено на 160-й полк армійської авіації спеціального призначення (Task Force 160). Він розташований у Форті-Кемпбеллі, штат Кентуккі та один його загін у Пуерто-Ріко. Девіз «Нічних мисливців»: «У темряві чекає смерть». 3.2.3. 160-ий ПОЛК АРМІЙСЬКОЇ АВІАЦІЇ СПЕЦІАЛЬНОГО Застосовуючи найсучаснішу техніку, полк здатний проводити ПРИЗНАЧЕННЯ різнопланові місії, як-от: доставлення та евакуація Девіз «Нічних мисливців»: “У темряві чекає смерть”. СВ з районів ССО проведення спеціальних операз повітря; зницій;Виконання забезпечення проведення СО завдань забезпечення діяльності ССО щення чи виведення з ладу об’єктів на території СВ покладено на 160-й полк армійської авіації спеціапротивника; ведення радіоелектронної боротьби; льного призначення (Task Force 160). Він розташовазабезпечення проведення психологічних операцій. Сили спеціальних операцій США

ний у Форті-Кемпбелл, штат Кентуккі та один його загін у Пуерто-Ріко.

169 Застосовуючи найсучаснішу техніку полк здатний проводити різно-

планові місії, таких як: доставка та евакуація ССО СВ з районів прове-

160). Він розташова-

ований на військовій уккі та один його загін авіабазі Себр,

оєнні батальйону знаходяться легкігті орла техніку полк здатний проводити різноG і J,Гострі а також MH-6 модифікацій та евакуація ССО СВ з районів прове-

До складу полку входять три ба-

безпечення проведення СО з повітря; тальйони армійської авіації. Загаль-

б’єктів на території противника; ведення на чисельність полку – 828 осіб.

1-й батальйон 160-го полку розташований на військовій авіабазі Себрі, Форті-Кемпбеллі (штат батальйони армійської авіації. Загальна Кентуккі). Озброєння батальйону складають легкі бойові гелікоптери AH-6 (модифікації G і J), а також Вертоліт АН-6 озташований на військовій авіабазі Себр, MH-6 (модифікації G,K та L). Рис. Вертоліт МН-6. а озброєнні батальйону знаходяться лег2-й батальйон також розташований на авіабазі Себрі. На озброєнні гелікоптери MH-47E, які створила фірма «Боїнґ». На ньому встафікацій G і J, а також MH-6 модифікацій новлено два турбороторних двигуни «Textron Lycoming T-55-L-714» потужністю 4110 к.с. кожен; удвічі збільшена місткість паливних баків (7828 л); передбачено додаткові місця на 11 осіб; вантажність на зовнішній підвісці доведена до 11 350 кг, вдосконалені система дозав повітрі, рятувальна підойма, бортова система подавання Рис. правлення Вертоліт МН-47Е кисню. Два кулемети калібру 12,7 мм можна встановлювати біля задніх дверей. 3-й батальйон розміщений на військовій авіабазі Гантер, штат Рис. Вертоліт МН-6. Джорджія. Батальйон озброєний гелікоптерами MH-60L, MH-47E, AH6 та MH-6. ашоваПолк має 40 багатоцільових (МH-60), 17 транспортно-десантних 170 (МН-47Е) і 37 легких бойових (АНРис. Вертоліт МН-47Е Вертоліт МН-47Е 6, МН-6) гелікоптерів. На озброєння полку надходять також легкі гелікоптери MD-53O, оснащені ПТРК «Toy». Програмою модернізації передбачено збільшити чисельність особового складу на 48 пілотів, закупити додатково 16 спеціальних гелікоптерів МН-47Е і 22 гелікоптери МН-60К. Подальше постачання цих гелікоптерів заплановане в кількості 34 (МН-47Е) і 38 (МН-60К).

езпечення до проведення психологічних

170

Глава 3.

Сили спеціальних операцій Сухопутних військ США

Розділ 2. ний на авіабазі Себр. Сили спеціальних операцій Сухопутних військ США На озброєнні має вертольоти MH-47E, які створені фірмою "Боїнг" на

Специфіка використання сил 160-го полку армійської авіації

базі моделі СН-47D. На ньому вимагала встановлено два турбороторних двигуни спеціального призначення відповідного оснащення гелі-

коптерів. За рахунок програм переоснащення модернізації, ноTextron Lycoming T-55-L-714’ потужністю 4110 к.с. та кожний; удвічі збіль-

ві гелікоптери MH-47L і МН-60К, які надходять в полк, оснащенні комплексною бортовою радіоелектронною апаратурою ІАС (IAS – 11Integrated осіб; вантажопідйомність на зовнішній підвісці навігацію доведена ідо 11 350при кг, Avionics Subsystem), що забезпечує зв’язок польотах насистема низькихдозаправки висотах, вночі і в складних метеоумовах, а також вдосконалені в повітрі, рятувальний підйомник, борефективне використання зброї і засобів РЕБ. това система подачі кисню. Два кулемети калібру 12.7 мм можуть встаУхвалено рішення про переобновлюватись біля задніх дверей.АН-6, ладнання легких гелікоптерів МН-6 проектом розміщений «NOTAR» (no3-ій за батальйон на tail-rotor – без хвостового гвинта)). військовій авіабазі Гунтер, штат Нова конфігурація дозволить знизиДжорджия. Батальйон озброєнийі підверти шумність цих гелікоптерів вищити їхню маневровість малих тольотами MH-60L, MH-47E,наAH-6 та висотах та в умовах міських будівель. MH-6. Рис. Вертоліт MH-60L Вертоліт MH-60L Є модифікація бойового гелікопУ полку знаходяться 40 багатоцітера АН-6Н, озброєного ракетами «Стінґер». Декілька таких гелікоптерів брали участь уі 37 таємних льових (МH-60), 17 транспортно-десантних (МН-47Е) легкихопераціях бойових ССО США в зоні Перської затоки. (АН-6, МН-6) вертольотів. На озброєння полку поступають також легкі Гелікоптери 160-го авіаполку оснащені таким сучасним електровертольоти MD-53O, оснащені ПТКР "Toy". Програмою модернізації пенним устаткованням навігації і зв’язку: редбачається збільшити чисельність складу на 48 FLIR пілотів,AN/ за− інфрачервоною системою особового переднього огляду Г’юз. Система FLIR, що розташована під фюAAQ-16 фірми купити додатково 16 спеціальних вертольотів МН-47Е і 22 вертольоти зеляжем гелікоптера, навігацію в складМН-60К. Подальші поставки цих забезпечує вертольотів точну плануються в кількості 34 них погодних умовах, дозволяє пілоту «зависати» на висо(МН-47Е) ті 4,5 м і 38 (МН-60К). над поверхнею землі (води) для швидкого висадження розвідувально-диверсійної підняттяавіації на бортспеціальлюдей в Специфіка використання сил 160групи полкуабо армійської ході рятувальних операцій. ного призначення вимагала відповідного оснащення вертольотів. Внаслі– на гелікоптерах МН-60К і МН-47Е встановлюють багатоцідок відповідних програм переоснащення та модернізації, нові вертольоти льові РЛС AN/APQ-168 і AN/APQ-174, розроблені фірмою MH-47L і МН-60К, які поступають полку, оснащенні компле«Тексас інстремент» на на базіозброєння навігаційно-прицільної інфрачервоної системи ВПС LANTIRN; ксною бортовою радіоелектронною апаратурою IAS (Integrated Avionics шена місткість паливних баків (7828 л); передбачені додаткові місця на

Subsystem), що забезпечує навігацію і зв’язок при польотах на низьких висотах, вночі і в складних метеоумовах, а також ефективне використан171 ня зброї і засобів РЕБ.

Гострі кігті орла

− радіонавігаційним обладнанням LTN-3100 системи «Омега» для визначення точного положення гелікоптера і розрахунку оптимального курсу в пункт призначення. Нова модель LTN-3100 дозволяє зберігати в пам’яті ПЕОМ до 250 планів польотів; − радіостанцією AN/ARC-186 (на гелікоптерах UH-60). Станція працює в діапазоні 30–88 МГц (AM/FM VHF) в режимі СЗЧ (стрибкоподібної зміни частоти) в межах 20 заздалегідь встановлених частот; − засобами супутникового зв’язку через систему «Сатком» (Satcom); − радіостанцією AN/ARC-174, діапазон 30–88 МГц встановлено на легких гелікоптерах; − радіостанцією AN/PRC-77. В кожному батальйоні 160-го авіаполку є десять таких радіостанцій; − радіостанцією AN/VRC-46 для забезпечення зв’язку в роті. На гелікоптерах 160-го авіаполку встановлені також сучасні засоби радіоелектронної боротьби (РЕБ): − приймач виявлення AN/APR-39(v), який приймає сигнали РЛС на відстані до 250 км (в умовах пустелі). Цифрова модифікація AN/APR-39A(v) здійснює розрахунок найнебезпечнішої загрози на основі бази даних про всі відомі РЛС противника; − активна система протидії ракетам з інфрачервоною головкою самонаведення; − система попередження про ракетну атаку з будь-якого напряму AN/ALQ-156(vl) або (v2). За даними системи, вмикаються автоматичні пристрої скидання дипольних відбивачів (М-1) або хибних джерел теплового випромінювання (М-130); − станція активних перешкод AN/ALQ-136 для придушення РЛС діапазону I/J (на гелікоптерах МН-60К і МН-47Е). Бойове підготвання 160-го авіаполку в основному проводять у нічних умовах. Для цього інтенсивно використовують прилади нічного бачення (ПНБ): системи AN/AVS-6 і біноклі AN/PVS-6, AN/AUS172

Розділ 2. Сили спеціальних операцій Сухопутних військ США

6. Пілоти підрозділу мають більш ніж 10 000 годин безаварійних польотів в темний час доби, зокрема над озером Мічиґан і дотримуючись до Тегерана. Військов повного радіомовчання. Проте ПНБ забезпечують обмежений тим, щосектор відміна обов’я огляду (40°), через них непомітні дроти наземних мереж комунікацій, кваліфікації піл обмежувальних (габаритних) вогнів червоного кольору. ження Навколишню місцевість спостерігають в оранжевому або зеленому кольорах. готь” спеціально відби До спеціальних радіостанцій висувають підвищені вимоги надійвався, не було сказан ності, герметичності, опору ударним навантаженням при десантуванзав приспустити по вс ні. Їхня модельна конструкція повинна забезпечувати високий стутвах США за рубеже пінь взаємозамінності блоків, адаптацію до різних джерел живлення, можливість дистанційного керування, підімкнення криптографічних американцях, яких він пристроїв, автоматизацію процесу зв’язку з метою захисту від перехоЩо ж до “Нічних м плення інформації і нейтралізації перешкод. лише відстрочило оф З відомих операцій з участю «Нічних мисливців» варто назвати залучення їх до операції звільнення заручників в Ірані у 1980 р. Однак ного призначення. фіаско в пустелі іранській Деште-Кевір тільки відстрочило офіційне Гренаду, де одержали народження 160-го авіаційного полку спеціального призначення. Наретних операцій ЦРУ далі гелікоптери полку брали участь у вторгненні на Ґренаду (1983 р.), де дістали назву «Нічних розбійників», та у цілій низці секретних опе-жертви так це великі рацій ЦРУ в різних регіонах світу. Єдине, що відоме про них, так це гинуло 17 пілотів. великі жертви серед літно́го складу – тільки за один 1983 рік загинуло 17 пілотів.

1-ий ОПЕРАТИ

2.3.4. 1-й оперативний загін спеціального призначення «Дельта» Для виконання розвідувально-диверсійних завдань Д може залучатися 1-й оперативний загін спеціального Д призначення «Дельта», офіційно основною функцією може якого є боротьба з міжнародним тероризмом. Девіз підрозділу – «Швидкість, несподіваність, успіх». офіцій Історія створення цього елітного підрозділу жнаро пов’язана з ім’ям Чарлза Беквіта. Він, прослуживши Найбільш відоми три роки в повітряно-десантних військах США у складі однієї з груп тільки прибув завдяки своєм спеціального призначення, у червні 1962 р. в званні капітана у 22‑й полк САС (Спеціальна авіадесантна служба) до Великої Бритаособливості американ 173

спеціального признач

Forces Operational De

ім’ям Чарльза Беквіта

Гострі кігті орла

нії за договором про обмін досвідом між американськими «зеленими беретами» та британськими ССО. Беквіт був у захваті від системи відбору та вишколу САС, за якої за півтора роки готувалися фахівці в області розвідки, диверсії та антитерору. Він досконало вивчив усі деталі організації САС. Це виявився той рідкісний випадок, коли здобутий досвід не пропав дарма. У 1964 р. майор Беквіт очолив у В’єтнамі підрозділ Б-52 у складі «Проекту Дельта», а пізніше і всі спеціальні війська, до завдань яких входили розвідка, здійснення акцій саботажу і диверсій, знищення партизанських баз. До кінця червня 1970 р., коли підрозділ вивели з району бойових дій, він провів 63 операції, здобув багато корисної розвідувальної інформації про противника за невеликих власних втрат. Беквіт проявив себе як відважний і вмілий командир, чим заслужив прізвисько «Charging Charlie» – «Заряджений Чарлі». 19 листопада 1977 р. (інші джерела наводять дату створення 20 липня 1978 р.), вже будучи полковником, він все ж таки створив та очолив американське антитерористичне формування «Дельта», назване так на згадку про війну у В’єтнамі. Це один з найзакритіших спецпідрозділів США. «Дельта» спеціалізується на проведенні контртерористичних операцій. Загін СП «Дельта» підпорядкуваний Комітетові начальників штабів Збройних сил США, є особистим резервом президента США та офіційно зорієнтований на боротьбу з міжнародним тероризмом. Основне призначення загону – звільнення заручників, боротьба з терористичними групами, за потреби – викрадення або вбивство іноземних політичних, державних і військових діячів, захоплення (евакуація) зразків зброї, військової техніки і документації та виконання інших диверсійно-розвідувальних завдань. З моменту свого створення загін брав активну участь майже в усіх збройних конфліктах. 1984 р. президент Р. Рейґан директивою № 184 дозволив завдавати «випереджальні удари» та «удари у відповідь» по терористах незалежно від місця їхнього знаходження. 1-й оперативний загін СП «Дельта» планує й здійснює широкий діапазон спеціальних операцій на всьому оперативному просторі сві174

Розділ 2. Сили спеціальних операцій Сухопутних військ США

ту. Він слугує проведенню місій, які необхідно виконувати з «хірургічною» точністю, приховуючи при цьому причетність США до цих акцій. Чисельність особового складу загону близько 400 осіб. Загін «Дельта» складається з штабу і трьох бойових рот. В кожній роті по шість оперативних загонів типу «D» чисельністю по 16 осіб. Оперативний загін «D» є основною бойовою одиницею загону «Дельта». Залежно від поставлених завдань, оперативний загін може ділитися на пари, четвірки і вісімки. Для виконання бойових завдань загін здатен розгорнути 18–20 оперативних загонів типу «D» чисельністю до 16 осіб. «Дельта» озброєна і оснащена найсучаснішими зразками зброї і військової техніки (малогабаритні станції супутникового зв’язку, телескопічні снайперські гвинтівки тощо), а також різноманітними отруйними, наркотичними, психотропними засобами, малогабаритними ядерними фугасами. Однак, слід зазначити, при плануванні і проведенні конкретних операцій особовий склад загону практично не обмежений у виборі необхідної зброї і спеціального спорядження, виготовленого як у США, так і за кордоном. Відбір кандидатів у загін проводять дуже ретельно. Для першого іспиту (1977 р.) відібрали 150 кандидатів. Відбір проводили за програмою САС (Великої Британії). Перший етап іспитів складався з шести тестів: подолання повзком на спині 40 метрів за 25 секунд, 37 присідань і 33 віджимання від підлоги за 2 хвилини, подолання спеціальної смуги перешкод, що називають «біжи-повзи-стрибай» (run-dodge-jump), за 24 секунди, трикілометровий біг за 16,5 хвилини, подолання вплав 100 метрів (всі вправи виконують у повному спорядженні). Вже в ході цього етапу відсіялося чимало кандидатів, чимало вибуло під час інтенсивного маршу на 18 миль (близько 30 км). Потім був прискорений марш з рюкзаком вагою 25 кг (за іншими даними, 30 кг) по перетятій місцевості, до того ж кандидат не знав його тривалості. Прибувши на контрольний пункт, людина дізнавалася, що треба йти 175

Гострі кігті орла

далі. І так протягом двох днів і ночей. Але й це ще було не все. Потрібні були люди не тільки фізично, але і психічно здорові, здатні миттєво, самостійно приймати обґрунтовані рішення. Протягом декількох годин проводять бесіда і психологічні тести. Наприклад, після докладного опису втечі трьох людей з табору в Сибіру убік Тибету кандидат мав оцінити, що вони зробили правильно, а що ні, і як би він зробив на їхньому місці. Потім йому говорили: «Ти добрий, дуже добрий. Ти майже склав іспит. А тепер скажи, що ти зробив неправильно, що хотів би виправити?» Якщо кандидат відповідав, що не зауважує помилок у своїх діях, він не проходив далі. Наступне питання могло, наприклад, бути проханням прокоментувати звільнення в 1952 р. генерала Макартура президентом США Г.Труменом, чи було воно обґрунтоване, на думку кандидата. Але і це було не останнє питання. Останнє звучало приблизно так: «Ви пройшли вступні тести. Виглядаєте добре, поводитесь правильно, але переконайте нас, що саме вас ми повинні взяти. Що ви можете запропонувати особливого, що може зробити нам корисного?» У результаті першого набору відібрали до складу «Дельту» всього сім осіб. Під час другого набору в січні 1978 р. з 60 кандидатів лише 5 осіб стали бійцями «Дельти». В останні роки вимоги щодо відбирання та підготування суттєво змінилися. Майбутніх фахівців групи «Дельти» відбирають так, щоб можна було вести навчання на основі їхньої попередньої військової спеціалізації. У групі немає Бійці групи «Дельта» добровольців. При підготу176

Розділ 2. Сили спеціальних операцій Сухопутних військ США

ванні особливу увагу приділяють особам, які здатні працювати в умовах постійної ізоляції. «Дельта» відмовляється розкривати свої вимоги з методики відбору особового складу, а також процесу підготування. Відомо, що два рази на рік представники «Дельти» відвідують Головний армійський центр особового складу Сухопутних військ у Сент-Луїсі (штат Міссурі), де вивчають особисті справи військовослужбовців. Їхнє завдання полягає в тім, щоб знайти в підрозділах «зелених беретів» і «рейнджерів» тих найкращих офіцерів і сержантів, які мають навички, що становлять інтерес для «Дельти». Критеріями відбору є політична благонадійність, міцне здоров’я, добра фізична готовність, достатньо високий рівень інтелекту, знання іноземної мови. Набір здійснюють шляхом проходження тестів, при виконанні яких кандидати повинні набрати визначену кількість балів. Головна ціль тестування – відбір кандидатів, що відзначаються одночасно високою психологічною стійкістю й агресивністю, здатністю до безумовного підпорядкування і самостійного прийняття рішення, вміють витримувати тривалі фізичні і психологічні навантаження, а також впевнено орієнтуватися в складних обставинах, що швидко змінюються. Відібраним (за особовими справами) особам направляють листи, в яких зазначають, що «Дельта» ними цікавиться, і вказують номер, за яким можна зателефонувати в тому разі, якщо цей інтерес виявиться взаємним. В іншому випадку їм рекомендують листа знищити. З тими, хто зателефонував, проводять первинну бесіду, в результаті якої відбирають на першому ж етапі. Потім потенційні кандидати проходять сувору перевірку фізичної готовності. Тут нормативи набагато вищі, ніж у звичайному армійському тесті. Особи, які склали їх, але не вміють стрибати з парашутом, повинні пройти парашутне підготування, перш ніж розпочати подальші заняття. Перед початком відбірних випробувань кожен кандидат проходить тижневий курс інтенсивної фізичного підготування, до якого входить біг, плавання й прискоренні марші з важкими рюкзаками. Сенс цього тижня в тому, щоб дати кандидатам шанс поліпшити свою 177

Гострі кігті орла

форму та виявити будь-які проблеми зі здоров’ям або травми, на які потрібно звернути увагу перед початком відбіркових тестів. Кандидатів направляють в Кемп-Довсон (база Національної гвардії США) в горах Аппалачі у Західній Вірджинії, де вони проходять відбір протягом місяця. Ця частина курсу дуже схожа на тести британської САС. Як і в САС, лише невелика частина спочатку набраних кандидатів долає цей бар’єр; їхня кількість рідко сягає двозначного числа. У процесі відбору кандидати здійснюють довготривалі переходи з важким вантажем по місцевості, пересування якою вимагає великих фізичних і розумових зусиль. Кандидатам ніколи не дають жодної інформації про те, як ідуть у них справи, так що їм доводиться постійно вчитися, прагнути заробити якомога більше балів. Хоча від початку відбірний курс «Дельти» практично копіював методику британської САС, за минулі роки його пристосували до американських стандартів охорони здоров’я й особистої безпеки. Одним з найважчих аспектів для всіх кандидатів є фактор ізоляції, оскільки вони не спілкуються практично ні з ким, крім інструкторів. Багато кандидатів пристосовуються до таких умов, докладаючи значних зусиль, тому що мають звичку працювати в складі команди. Саме в цьому й полягає суть випробування, тому що «Дельті» потрібні бійці, здатні швидко та самостійно реагувати на зміни в ситуації. Протягом другого тижня попереднього відбору кандидатів фізично навантажують майже безперервними прискореними маршами, вінцем яких є 18-мильний (29 км) нічний марш через лісову перетяту місцевість. Мета цього етапу – максимально втомити кандидатів, перш ніж почнеться наступний етап – власне відбір, що триває 18 діб. На початку відбору кандидатам надають номери й кольори (вказують на належність до команди). Кандидатам не дозволяють розмовляти один з одним, а інструктори теж майже не звертаються ні до кого з них особисто. Якщо необхідно звернутися до кандидатів, інструктори тримаються вкрай офіційно: ніколи не кричать на них, але й ніколи не хвалять; вони не супляться, не посміхаються, що часто сильно дратує кандидатів, які поняття не мають про своє становище в той чи інший момент. 178

Розділ 2. Сили спеціальних операцій Сухопутних військ США

Звичайний день починається з самостійного пробудження о 6.00 годині ранку, загальної команди «Встати!» немає. У кожнім відділі казарми є дошка, на якій розміщено інструкції на день, наприклад: «Червоному-3 о 7.00 прибути до автомашини №6 з повним спорядженням та 40 фунтовим рюкзаком (приблизно 18 кг.)». Жоден день не схожий на інший, навіть час початку виконання завдань завжди різний, так само як і навантаження. Кожен кандидат, у якого рюкзак виявляється легшим за вказану вагу, піддається негайному покаранню: інструктори додають йому важкий камінь. Як правило, кандидати одержують гарячу їжу двічі на день, вранці та ввечері, однак буває, що й ні, оскільки інструктори бажають подивитися, як вони поводитимуться за таких обставин. Звичайний прискорений марш кандидата починається з того, що незабаром після сніданку його висаджують з вантажівки десь на лісовій дорозі, окремо від інших трьох членів його групи. Йому вказують на мапі пункт призначення та ставлять завдання добратися до нього якомога швидше. Виконуючи завдання, кандидат не має поняття про те, якій час є заліковим для виконання вправи, що не може не позначатися на його психологічному стані. Він попадає на контрольний пункт втомленим, зі стертими ногами й стурбованим тим, що йому невідомо, упорався він з цією вправою чи ні. Інструктори нічого не говорять, вони щось записують у своїх блокнотах, повідомляють кандидатові, де розташований інший пункт призначення: «Червоний-7», от ваші наступні координати, покваптеся». За наступні кілька днів програма сильно змінюється: замість восьмигодинних маршів з трьома сухими пайками кандидат здійснює 36-годинний прискорений марш, маючи тільки один сухий пайок. Щоб дезорієнтувати кандидата, його номер і колір часто змінюють, щоб він ніколи не почував себе занадто спокійно. У будь-якому пункті маршруту його може зупинити інструктор і наказати розібрати й знову зібрати зброю іноземного виробництва і при цьому розв’язати складну математичну задачу. Може статись і так, що кандидата зупинять медики, які швидко оглянуть його й зроблять для себе якісь позначки, не говорячи ні 179

Гострі кігті орла

слова. Мало хто з кандидатів здогадується, що його періодично фотографують інструктори «Дельти», які мають бути впевненими в тому, що він сумлінно рухається крізь хащу, чітко дотримуючись вказаного маршруту (використовувати стежки забороняється). Викритий у такому вчинку перший раз заробляє офіційне попередження, друге порушення тягне за собою негайне відрахування. Для багатьох з кандидатів напруга виявляється надмірною, і вони відмовляються від продовження випробувань, тоді як частина інших не справляється із завданням, хоча ще ніхто з них про це не знає. Щоб підсилити розгубленість, інструктори часто з’єднують слабких кандидатів в одну групу, щоб ті не мали змоги будь-яким способом визначити рівень загальних вимог. Кожному кандидатові дають декілька «життів», але ніколи не говорять, скільки їх було спочатку та скільки в них залишилося. Лише коли кандидат відмовляється від участі у відборі або вибуває, він здобуває право на прощальну бесіду з інструкторами «Дельти», які дають схвальну оцінку його зусиллям, вказують на успіхи й проводять розбір недоліків. Роблять все можливе для того, щоб розпрощатися з кандидатомневдахою найдоброзичливіше, намагаючись не підірвати його віру в себе й майбутню кар’єру. Крім того, «Дельта» також вважає обов’язковим для себе відправити в частину, звідки прибув цей кандидат, лист із вдячністю за те, що там підготували прекрасного солдата, яким полк може пишатися. Може здатися, що це занадто, але для всіх цих дій є дуже серйозні підстави: можливо, що коли-небудь цьому солдатові доведеться надавати підтримку «Дельті» під час операції, так що краще заздалегідь подбати про те, щоб звести можливі «непорозуміння» до мінімуму. Кандидатів, що відсіялися в процесі відбору, відправляють з навчальної бази, а кандидатам, що залишилися, ніколи не говорять про підстави відрахування інших. Для них кожен прожитий тут день дорівнюється перемозі. Оскільки до кінцевого етапу відбору доходять лише 20 відсотків від початкового складу кандидатів. Остання стадія відбору відкривається 40-мильним (65 кілометрів) дводенним переходом з повним спорядженням гірським маршрутом 180

Розділ 2. Сили спеціальних операцій Сухопутних військ США

Аппалачіан-трейл. Це важкий, виснажливий марш, на якому «ламаються» багато кандидатів; однак тих, хто успішно доходить до кінця, чекають у базовому таборі теплий душ і гаряча їжа. Одразу після повернення в казарми кандидатам дають наступне завдання: прочитати кілька брошур з досить складним для розуміння змістом і за 18 годин написати детальний виклад змісту кожного видання. Ця вправа призначена для того, щоб встановити, як почувають себе кандидати після двох діб без сну й з великим фізичним навантаженням. Відразу ж після здачі викладів кандидатів викликають на нові бесіди, у ході яких вони повинні відповісти на численні питання про своє дитинство, родину, військову кар’єру і проходження відбіркового курсу. Ті, хто дав задовільні відповіді, виходять до останнього бар’єра: бесіди з керівним складом. Під час неї кандидат сидить на стільці, а перед ним – командир «Дельти» і п’ять ескадронних командирів (командирів рот). Командири читають висновки психіатрів, що стосуються кандидата, і починають задавати йому каверзні запитання: «Чи погодитись ви віддати життям своєї дитини заради країни? Чи готові ви під час операції вбити дитину, яка випадково натрапить на ваше укриття? Чи погодитеся ви виконати наказ президента вбити одного з його політичних конкурентів?». Зміст всієї цієї процедури полягає в тому, щоб побачити, як кандидат реагує на тиск з боку керівництва: чи не починає він надмірно хвилюватися під сильним тиском, тобто, чи можна довіряти йому секретну інформацію? Може бути й так, що кандидата запитають, чи порушував він правила проходження маршруту, використовуючи дороги або стежки. Якщо такий гріх за ним числиться й він у ньому зізнається, його можуть залишити, однак, якщо він стане заперечувати такий вчинок, а фотоконтроль підтвердив зворотне, його негайно відрахують. По закінченні бесіди старші офіцери «Дельти» відразу ж обговорюють між собою кожного з кандидатів. Оцінюють всі аспекти поводження кандидата в процесі відбору. Якщо на цій стадії виникають хоч мінімальні сумніви, кандидата відраховують. Загалом командир «Дельти» може скасувати будь-яке рі-

181

Гострі кігті орла

шення про відрахування, але таке трапляється вкрай рідко. Рішення про зарахування приймають тільки рішенням більшості. Одразу після зарахування кандидата в «Дельту», всі документи про проходження ним відбору опечатують для вічного зберігання. Нікому, зокрема й самому кандидатові, не дозволено бачити його оцінний лист або довідатися, який був прохідний бал на цьому потоці. Бойовий вишкіл загін проходить у два етапи: початковий, куди входить індивідуальний курс навчання, і основний, що полягає у шліфуванні дій у складі підрозділу. Мета індивідуального курсу (триває близько 6-и місяців) розвиток наявних і виховання нових моральнобойових якостей. Основним його змістом є такі види підготування: фізичне (зокрема, виживання в особливо складних умовах), вогневе (йому приділяють підвищену увагу – деякі джерела стверджують, що кожного дня цьому приділяють мінімум чотири години занять), мінно-вибухове (зокрема, застосування «малих ядерних вибухових пристроїв»), парашутно-десантне, тактичне, спеціальне. Основні заняття в ході індивідуального курсу проводять в навчальному центрі ССО (Форт-Бреґґ, Північна Кароліна), а для низки спеціальних тренувань можуть використовуватися й інші навчальні центри, наприклад Форт-Ґрілл на Алясці (адаптація до дій в умовах крайньої Півночі), Форт-Ґулік у Панамі (адаптація до дій в умовах джунглів). Основний курс навчання з урахуванням конкретних спеціальностей продовжується протягом усієї служби в загоні. Це можуть бути індивідуальні (фізичне підготування чи за фахом) і групові заняття й тренування, а також спеціальні навчання в складі підрозділів. Бійці «Дельти» володіють декількома іноземними мовами. Під час проведення операцій можуть користуватися цивільним одягом і видавати себе за місцевих жителів. Особовий склад загону використовують також як інструкторів для підготування підрозділів «рейнджерів» і «зелених беретів» з питань антитерористичної та контрпартизанської боротьби. По закінченні відбору кандидата направляють на курси оперативно-тактичного підготування (ОТП), де протягом шести мі-

182

Розділ 2. Сили спеціальних операцій Сухопутних військ США

сяців навчають прихованим діям, прийомам «коммандос», близькому бою й снайперській справі. Курс ОТП проводять не з такою високою напругою, як відбір, хоча для всіх новобранців перший рік є іспитовим терміном. При проходженні звичайного курсу навчання новобранці «Дельти» витрачають більше 1000 годин тільки на стрільбищі, де опановують всі тонкощі ведення вогню у різноманітних складних умовах. Крім практичних занять, курсанти відвідують численні лекції з таких предметах, як психологія, військова теорія, світова політика й тероризм. Вони також здобувають детальні знання щодо проведення спеціальних операцій і «створення образу» (камуфлювання, мімікрії при здійсненні таємних операцій). Наприкінці цієї стадії стажисти витрачають шість тижнів на вивчення техніки зв’язку, надання першої медичної допомоги й передових способів піхотної тактики. Потім дев’ять тижнів навчання відводять на проведення штурмових і рятувальних операцій, дій парами і четвірками, ведення бою в будинках, десантування з гелікоптера. Водночас стажисти співпрацюють з ЦРУ, виконуючи реальні завдання (охорона віп-персон і збір інформації, як правило, про дрібних злочинців). По закінченні навчання стажисти долучаються до звичайної роботи загону «Дельти» як кваліфіковані бійці. Однак вони постійно продовжують удосконалюватися з таких предметів, як вибухова техніка та розмінування, використання акваланга, парашутно-десантне підготування з висотного й затяжного стрибка. Бійці часто проводять спільні навчання з антитерористичними підрозділами інших країн, зокрема німецькою GSG-9, французькою GІGN, австралійським SASR, і звичайно, британською SAS. Після проходження додаткового курсу оперативно-тактичного підготування, офіцер 1-го ОЗСС дістає додаткову можливість зайняти командну посаду, що відповідає званню капітана, майора і підполковника, а може продовжувати служити офіцером-бійцем. Після завершення служби, завдяки прекрасному підготуванню й досвіду, перед ними відкриваються перспективи зайняти штабну посаду в Міністер183

Гострі кігті орла

стві оборони, Об’єднаному комітеті начальників штабів, Командуванні спеціальних операцій США. Обов’язкові вимоги до офіцера «Дельти»: 1. Громадяни США. 2. Має медичний допуск модифікованого 2-го класу до повітрянодесантного підготування. Пройшов перевірку на благонадійність і має як мінімум допуск до секретної інформації. 3. Склав армійський тест фізичної придатності FM 21–20 з оцінкою 75 балів з кожної позиції у віковій групі 22–26 років (55 віджимань за 2 хв., 62 присідання за 2 хв., біг на 2 милі за 15,06 або менше). 4. Мінімум два роки дійсної служби перед допуском до відбору в підрозділ. 5. Звання капітана або майора (рід військ не має значення). 6. Закінчення курсів підвищення кваліфікації. 7. Освіта в коледжі (бакалавр). 8. Мінімум 12 місяців успішної командирської практики (у званні капітана). Застосування загону як формування ССО і ведення ним бойових дій регламентує польовий статут «Спеціальні операції». Крім того, антитерористичні операції здійснюють на основі «Інструкцій з проведення розслідувань і боротьби з тероризмом» і низки інших нормативних актів. Свою високу боєздатність загін підтвердив у низці таємних операцій. Так, 1983 р. «Дельта» відіграла провідну роль у забезпеченні висадки десанту ЗС США на Гренаду. За дві доби до основного десанту загін таємно висадився на острів, захопив плацдарм для висадження головних сил, встановив контроль за ключовими об’єктами острову. Під час війни з Іраком у 1991 р. бійці «Дельти» успішно корегували вогонь союзників, встановивши на важливих іракських об’єктах радіомаяки для наведення високоточної зброї. Відомо також, що «Дельта» першою висадилася в Афганістані 2001 року. 184

ській Америці і на

останні десятилітт

шно коректували Розділ 2. Сили спеціальних операцій Сухопутних військ СШАоб’єктах іракських

зброї. В 1996-м ак

Елітний загін залучали практично до всіх антитерористичних акОлімпіади в м. Атл цій в Азії, Латинській Америці і на Близькому Сході, які проводили спецслужби США за останні десятиліття. 1996 р. бійці «Дельти» ква- в 2001 Афганістані ліфіковано діяли під час проведення літньої Олімпіади в м. Атланті.

КОМАНДУ

2.3.5. Командування психологічних операцій та зв‘язку з цивільною адміністрацією Ще після Першої світової війни військові експерти Німеччини зробили висновок, що «пропаганда на закордонні країни повинна використовуватись як інструмент війни – вишукана суміш пліток та брехні. Правда – це примана для того, щоб підірвати єдність та посіяти сумніви. Пропаганда – це першочергове проникнення, щоб підготувати населення території, обраної для вторгнення. Це перший захід, потім починає діяти «п’ята колонна», за ними – диверсійно-десантні частини та лише потім виступають дивізії вторгнення». Необхідно враховувати, що в останні роки у розвитку зарубіжного воєнного мистецтва відбувся якісний стрибок, який знайшов свій вияв у створенні нового самостійного напряму збройної боротьби – «інформаційної війни» (комплексне поєднання розвідки, психологічних операцій, РЕБ, спеціального програмно-технічного впливу на електронно-комп‘ютерні системи та інфраструктуру ЗМІ в цілому. Найгострішим та найефективнішим знаряддям з арсеналу сучасних армій передових держав вважають психологічні операції з впливу на свідомість особового складу армій та населення країн-противників. Втрата близько 60 тис. військовослужбовців США у в’єтнамській війні, прояви пасивності вояків у ситуаціях, які загрожують безповоротними втратами підштовхнули військово-політичний провід Америки до розвитку інформаційно-психологічного компонента ЗС, зокрема створення спеціалізованих структур, розроблення технологій цілеспрямованого впливу на масову свідомість і створення новітніх спеціальних технічних засобів і науково-конструкторських розробок у цій сфері. Одночасно, з початку 1990-х рр., прискореного розвитку набу185

Ще

Гострі кігті орла

ли технології «ненасильницького опору» задля впливу на суспільнополітичну ситуацію у визначених країнах й досягнення таких змін в їхньому державно-політичному ладі та зовнішньополітичному курсі, яких потребує глобальна стратегія США на міжнародній арені. Глава 3. Сили спеціальних операцій Сухо Провід США надає організації й проведенню психологічних операцій виняткове значення, розглядаючи їх як один із важливіших видів забезпечення своїх ЗС на всіх рівнях та по всьому спектру їхнього зробили висновок що що “пропаганда на закордонні застосування. Досить сказати, завдання з проведення ПсО входятькраїни п у розділ «Вогнева підтримка» планів операцій та бойових дій ЗС США. стовуватись як інструмент війни – вишукана суміш пліток На думку американських спеціалістів, об’єктом психологічної війни не все населення ворожої країни, а опозиція і посіят – національні вдає це приманка для того щоб підірвати єдність та релігійні меншини. Перед проникненням підрозділів ССО на територію іноземної етноконфесійні меншини або політична опопаганда цедержави першочергове проникнення для підготовки н зиція повинні бути психологічно готові розпочати збройну боротьбу проти торії,легітимного обраної уряду. для вторгнення. Це перший крок, потім почи Принципові рішення на проведення ПсО ухвалює президент, колонна” за США. Президент ними діверсійно-десантні частини та лише по уряд та Конгрес як верховний головнокомандувач здійснює загальне керівництво такими операціями через Раду націодивізіїбезпеки вторгнення”. нальної та МО, а оперативне керівництво – через КНШ. Загальну організацію та керування У складі командування спеціальних ПсО в ЗС США здійснює МО через апарат помічникавійськ міністра США оборониіснує зі спеціальних путних командування операцій та конфліктів низької інтенсивності. У складі відділу спеціальних операльною адміністрацією і психологічни цій Об’єднаного штабу (робочого органу) КНШ є відділпсихологічної ПсО та роботи з цивільним Об’єктом війни є не все населенням, куди введено представників різних і родів військ ЗС США. ни, авидів опозиція - національні і релігійні меншини. Перед пр Кожен вид ЗС США має власні засоби і сили ПсО, хоча основний розділів ССО на територію іноземної меншини п їхній потенціал зосереджено у Сухопутних військахдержави (до 85%), тільки вони мають регулярні формування ПсО у мирний час. хологічно готові розпочати збройну боротьбу проти існую Безпосередньо за організацію та проведення ПсО відповідає ОКСО ЗС США, у складі якого є Командування психологічних операцій психол вчання військовослужбовців способам і методам ССО ЗС США.

здійснюється в Центрі і школі спеціальних методів веденн 186

на Кеннеді, розташованих у Форті-Брегг (штат Північна Ка

Розділ 2. Сили спеціальних операцій Сухопутних військ США

В наш час в структурі ССО СВ США існують підрозділи, призначені для розв’язання подібних завдань. Вся діяльність Командування психологічних операцій ССО США проходить у рамках єдиної державної політики та на підставі директив, які затверджує особисто президент США. Частини психологічних операцій і роботи з цивільним населенням є унікальними формуваннями ССО. 96% особового складу таких підрозділів (їхня загальна чисельність сягає 10 тис. військовослужбовців) перебуває у резерві Сухопутних військ. Завдання «створення сприятливих умов на театрі військових дій» розв’язують, проводячи психологічні операції (ПсО) і вживаючи заходів адміністративного впливу на цивільне населення, що забезпечує американському командуванню формування сприятливої міжнародної суспільної думки про воєнно-політичні дії Америки, підтримку високого морально-бойового духу своїх військ, деморалізацію противника і підрив його підтримки населенням. Психологічні операції – це планомірна пропагандистська і психологічна діяльність, яку проводять у мирний і воєнний час, і яка розрахована на іноземні ворожі, дружні чи нейтральні аудиторії з метою впливу на їхнє ставлення і поводження в сприятливому напрямку для досягнення як політичних, так і військових цілей США. В збройних силах країн НАТО надають великого значення веденню психологічної війни. ПсО розпочинають ще в мирний час, до початку бойових дій, проводять у ході них і можуть тривати після їхнього закінчення. Вважається, що психологічні операції будуть ефективними лише у тому разі, якщо їх проводити постійно як безперервний ланцюг великих і малих пропагандистських кампаній, тісно пов’язаних з основною метою політики США в тому або іншому регіоні і завданнями, які виконують збройні сили на ТВД. Рішення на проведення психологічних операцій оформлюють у вигляді додатків до оперативної директиви (бойового наказу) і разом з нею направляють у підпорядковані штаби для виконання і керівництва.

187

Гострі кігті орла

Першочергова роль у плануванні, підготуванні і проведенні психологічних операцій відведено Командуванню спеціальних операцій Сухопутних військ США, у підпорядкуванні якому перебувають частини і підрозділи ПсО. За своїм призначенням і особливостями проведення у воєнний час, психологічні операції поділяють на операції з підтримки бойових дій військ та операції, які проводять для забезпечення заходів за планом військового командування на ТВД. До них належать: «закріплення» захоплених територій; придушення антиурядових (антиамериканських) виступів в союзних країнах; дії сил спеціальних операцій на територіях суверенних держав з метою повалення небажаних для США урядів, а також ідеологічна обробка військовополонених та інтернованих цивільних осіб. Психологічні операції проводять за такими основними напрямками: − переконання народів країни-противника та її союзників у неминучості їхньої поразки і необхідності протестних дій проти власних урядів (повстанський рух, організація заколотів і підривної діяльності, громадянська непокора тощо); − спонукання населення ворожих країн до надання допомоги військам спеціального призначення країни, яка з ними воює. Для розв’язання цих завдань підрозділи психологічних операцій готують і транслюють місцевому населенню спеціально підготовлені теле- та радіопередачі, поширюють вигідні чутки й інформацію. Одночасно вказані підрозділи докладають зусилля до створення «сприятливої політичної обстанови на ТВД». Це завдання щодо впливу на суспільну свідомість розв’зують – проводячи психологічні операції і вживаючи заходів адміністративного впливу для формування сприятливої для США міжнародної думки; – підтримуючи високий морально-бойовий дух своїх військ; – морально-психологічно розкладаючи противника і підриваючи його політичний авторитет серед населення.

188

Розділ 2. Сили спеціальних операцій Сухопутних військ США

Заходи адміністративної дії спрямовані на створення нових органів врядування та місцевої влади, організацію їхньої взаємодії з військовими інстанціями США та їхніх союзників, надання допомоги населенню, підготування регулярних військ, поліції тих режимів, які або встановлені на окупованій території, або перейшли під контроль США. Психологічного ефекту досягають різноманітними методами: бесідами, лекціями, демонстраціями кінофільмів, трансляціями теле- і радіопередач, поширення пліток і спеціально підібраної інформації, «психологічним терором», розповсюдженням друкованих матеріалів і відеопродукції тощо. Ведення психологічних операцій передбачено практично у всіх основних керівних документах Збройних сил США. Так, польовий статут FM 100–5 «Ведення операцій», зокрема, наголошує: «ПСО треба координувати на всіх рівнях: від ТВД до дивізії. Начальник оперативного відділу штабу відповідає за поєднання психологічних і бойових операцій». Сама ж концепція, завдання, принципи планування, організації і ведення ПсО визначені статутом Сухопутних військ США FM 33– 1 «Психологічні операції», який регулярно перевидають з урахуванням досвіду з останніх локальних конфліктів і розвитку оперативного мистецтва. Згідно з зазначеним статутом, основними завданнями військових ПсО є деморалізація військовослужбовців противника, схиляння їх здаватися в полон, контрпропаганда і випередження ворога в проведенні таких самих операцій, нейтралізація радикально налаштованого місцевого населення і формування у нього лояльного ставлення до американських військ, загострення суперечностей в таборі противника і заохочення опозиційної (дисидентської) діяльності на його території, дезінформація. Крім цього, здійснюють операції з впливу на особистість на рівні підсвідомості з використанням новітніх технологій. Головний потенціал ведення психологічних операцій зосереджений у складі Командування спеціальних операцій Сухопутних військ 189

Гострі кігті орла

США, якому підпорядковане Командування психологічних операцій і зв’язку з цивільною адміністрацією. Девіз командування: «Мечем, справою і словом». Загалом у складі командування ПсО близько 9 тис. військовослужбовців та спеціалістів, з яких приблизно 1300 (17%) перебувають у регулярних військах, а решта – в організованому резерві. Основним регулярним формуванням ПсО сухопутних військ та одночасно ядром усієї структури ПсО ССО США є 4-а група психологічних операцій, яка сформована 1967 року в ході війни в Індокитаї та дислокується у Форті-Бреґґу (Північна Кароліна). Чисельність групи – понад 1100 осіб (26% особового складу перебувають у різноманітних формуваннях ПсО Сухопутних військ, решта – в організованому резерві). Серед розгорнутого в мирний час персоналу – до 400 спеціалістів-лінгвістів з 35 мов, понад 60 висококваліфікоКОМАНДУВАННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ОПЕРАЦІЙ І ЗВ’ЯЗКУ З ЦИВІЛЬНИМ НАСЕЛЕННЯМ

2 а група психологічних операцій (резерв) Парма, Огайо

4 а група психологічних операцій Форт Бреґґ, П.Кароліна

7 а група психологічних операцій (резерв) Сан Франциско

350 а команда ЦД (резерв) Пенсакола, Флорида

351 а команда ЦД (резерв) Мавнтін Вейв, Каліфорнія

96 й батальйон ЦД Форт Бреґґ, П.Кароліна

304 а бригада ЦД (резерв) Філадельфія, Пенсильванія

308 а бригада ЦД (резерв) Гоумвуд, Іллінойс 352 а команда ЦД (резерв) Рівердейл, Меріленд

353 я команда ЦД (резерв) Бронкс, Нью Йорк

321 а бригада ЦД (резерв) Сан Антоніо, Техас 354 а бригада ЦД (резерв) Рівердейл, Меріленд 358 а бригада ЦД (резерв) Норрістоун, Пенсильванія 360 а бригада ЦД (резерв) Форт Джексон, П.Кароліна 364 а бригада ЦД (резерв) Портленд, Ореґон

190

Розділ 2. Сили спеціальних операцій Сухопутних військ США

ваних експертів з національно-культурних, суспільно-психологічних, релігійних, ментальних, медійних, соціологічних, фінансових та інших проблем, а також спеціалісти з обслуговування відповідної техніки (зокрема, трофейної). 15% особового складу – жінки. Майже весь особовий склад пройшов парашутно-десантну підготову. До компетенції 4-ї групи ПсО належить широке коло завдань: • оперативне розгортання формувань психологічних операцій для підтримки військових і спеціальних операцій СВ ЗС та КМП США; • розроблення планів ПсО ТВД та узгодження їх з оперативним планами бойового застосування військ або їхнього бойового підготування у мирний час; • розроблення, виготовлення та розповсюдження продукції ПсО (листівок, літератури, плакатів, відео- та аудіопродукції, програм теле- й радіомовлення тощо); • проведення масштабних операцій на ТВД та тактичних ПсО в інтересах безпосереднього забезпечення бойових дій; • підготування інформаційно-аналітичних, розвідувальних і довідкових матеріалів для командування різних рівнів, державних органів США; • консультативна допомога командирам у питаннях перекладу, країнознавчих проблемах, встановленні контактів з зарубіжним населенням. До складу Групи входять Управління та п’ять батальйонів ПсО. Три батальйони 4-ї групи мають регіональну спеціалізацію й визначені для ведення ПсО стратегічних й оперативних рівнів на конкретних ТВД в інтересах об’єднаних командувань ЗС США: 1-й батальйон – призначений для дій у зонах Атлантичного океану, Центральної і Південної Америки (зона відповідальності Південного командування ЗС США); 6-й – ПсО у Європі та Африці;

191

Гострі кігті орла

8-й – спеціалізується на Тихоокеанському регіоні (також підтримує Об’єднане центральне командування Збройних сил США). 3-й батальйон спеціалізується на підготуванні та поширенні матеріалів ПсО (продукції ПсО). Він об’єднує всі брукарські, радіо- і телевізійні та інші технічні засоби, які є на озброєнні регулярних формувань ПсО, і використовувані для підтримки частин сухопутних військ і морської піхоти. Його структуру становлять штабна рота; друкарська рота; рота радіо- і телемовлення, рота зв’язку. 9-й батальйон здійснює тактичні ПсО (має штабну роту; регіонально орієнтовані роти: рота А – Атлантика, Центральна та Південна Америки; рота В – Європа та Африка; рота С – Тихоокеанський регіон). Нижчою тактичною одиницею регіональних рот є 12 – 15 функціональних команд ПсО рівня дивізійної або бригадної підтримки (3 особи зі станцією звукомовлення на базі автомобіля «Гаммер»). Основними підрозділами регіональних батальйонів є секція керування, відділ стратегічних досліджень, два – три центри розроблення матеріалів ПсО, дві – три регіональні роти. Звернімо увагу на те, що кожен батальйон має відділ стратегічних досліджень з власною електронною системою збору й обробки інформації, що дозволяє з високим ступенем спеціалізації та кваліфікації готувати кілька типів аналітичних документів. Регіональні роти мають секцію керування і 2 – 3 центри розроблення пропагандистських матеріалів (10 – 15 творчих працівників, універсальні студійні комплекси для виготовлення продукції ПсО). Формування ПсО створені за модульним (секційним) принципом, що забезпечує високу гнучкість їхньої організаційно-штатної структури. Є 27 типів функціональних команд. Залежно від обстанови та поставлених завдань формують відповідні частини і підрозділи ПсО. Команди складаються з трьох функціональних груп: штабної та керування, постачання та обслуговування, оперативної. У воєнний час передбачена можливість створення у Сухопутних військах формувань ПсО таких типів: групи загальної підтримки призначеної вести ПсО в масштабі ТВД, до якої можуть входити один або декілька батальйонів загальної 192

Розділ 2. Сили спеціальних операцій Сухопутних військ США

підтримки, батальйон роботи з військовополоненими і батальйон роботи з цивільним населенням (РЦН); групи безпосередньої підтримки, що організовує та здійснює тактичні ПсО на ТВД, яка складається з батальйонів і рот безпосередньої підтримки з розрахунку один батальйон на корпус, одна рота на дивізію або на окрему бригаду; батальйону загальної підтримки (272–416 осіб) призначеного для проведення стратегічних ПсО на ТВД. Складається зі штабу, роти і секції пропаганди та розвідки. Має важку, середню та легку друкарню, радіостанції, станції звукового оповіщення; батальйону безпосередньої підтримки (533 особи), що здійснює тактичні ПсО в інтересах армійського корпусу, складається зі штабу, підрозділів забезпечення та 2–5 рот безпосередньої підтримки; батальйону роботи з військовополоненими (188 осіб), додається бригаді військової поліції. Батальйон консолідаційної пропаганди (роботи з цивільним населенням, 330 осіб), призначеного для здійснення психологічного впливу у місцях дислокації американських і союзних військ, який діє у складі командувань підрозділів роботи з цивільним населенням. Він має штаб, 2 – 5 рот, в яких є радіо- та телевізійні станції, типографії й пересувні кінотеатри; роти безпосередньої підтримки (близько 90 осіб), яка забезпечує бойові дії дивізії або окремих бригад, складається з управління, підрозділів (взводів, секцій) пропаганди, звукомовних і аудіовізуальних засобів, а також мобільної друкарні (продуктивністю 500 тис. листівок на добу). Організований резерв ПсО СВ ЗС США має два штаби груп ПсО, 8 батальйонів ПсО (три регіональні, три тактичних ПсО, підготування та поширення матеріалів ПсО, з роботи з військовополоненими й інтернованими цивільними особами). Відповідну кадрову й матеріалу базу для розгортання ПсО у воєнний час мають ВМС, ВПС та КМП США, а також Національна гвардія. Остання, наприклад, має 193-е авіакрило спецоперацій з шістьма 193

Гострі кігті орла

літаками РЕБЕ С-130Е новітньої модифікації, оснащені телерадіомовним комплексом ПсО повітряного базування для транслювання відповідних програм на територію іноземних держав, а також придушення систем зв‘язку та керування противника. Літаки брали участь в операціях ЗС США на Ґренаді (1983 р.), в Панамі (1989 р.), у Перській затоці (1991 р.) та на Гаїті (1994 р.). Крім того, одна з ескадрилей Командування СО ВПС США зорієнтована на поширення з повітря листівок та іншої продукції ПсО. Навчання військовослужбовців способам і методам психологічної обробки здійснюють у Центрі і школі спеціальних методів ведення війни ім. Джона Кеннеді, розташованих у Форті-Бреґґу (штат Північна Кароліна), які входять до складу Командування сил спеціальних операцій Сухопутних військ США. У Центрі і школі спеціальних методів ведення війни щорічно близько 10 тис. військовослужбовців з США й інших країн навчаються методам роботи з цивільною адміністрацією, веденню психологічних операцій, іноземним мовам, здобувають країнознавчі знання тощо. 3-й навчальний батальйон Центру готує (у відповідних навчальних ротах) спеціалістів з організації й планування ПсО; спеціалістів з роботи з цивільним населенням; воєнних політологів з регіональною спеціалізацією та знанням відповідних мов. У Форті-Бреґґу розташований 96-й батальйон цивільних дій, який забезпечує лояльне ставлення населення та новоствореної проамериканської влади на захоплених територіях до американських військ і військової адміністрації через застосування різних форм і методів впливу, недопущення та мінімізацію втрат серед місцевого населення. Військовослужбовці 96-го батальйону та особовий склад резервних формувань мають спеціальні навички (громадська безпека, підтримка операцій) та навички цивільних професій (фінанси, економіка, сільське господарство, будівництво тощо). Чисельність особового складу – близько 200 осіб. «Закріпімо перемогу» – девіз підрозділів цивільних дій (зв’язку з цивільною адміністрацією, ЗЦА). В організованому резерві ПсО СВ ЗС США – три штаби командування підрозділів роботи з цивільним населенням, два штаби бригад 194

Розділ 2. Сили спеціальних операцій Сухопутних військ США

роботи з цивільними населенням та підпорядковані бригадам батальйони (до 4800 осіб). Підрозділи ПсО та ЗЦА застосовували не тільки під час бойових компаній США (див. розділ 5-й монографії), але й для надання допомоги населенню США та інших дружніх країн в екстремальних ситуаціях. Як приклад можна згадати надання термінової допомоги мешканцям півострову Флориди (США) після урагану «Ендрю». Протягом 3-х тижнів фахівці з підрозділів ПсО, використовуючи обладнання 4-ї і 7-ї груп психологічних операцій, здійснювали оперативне оповіщення та інформування населення через друковані видання, радіооповіщення та гучномовні засоби. Особовий склад ССО підготував і випустив 400 різноманітних інформаційних бюлетенів з запобіжних заходів, використання медичних засобів та заходів, способів розчищення завалів, про функціонування шкіл та церкви. Надруковано понад 50 тис. листівок, карток, інформаційних зведень, мап і різноманітних повідомлень кишенькових розмірів, розповсюджуваних серед населення постраждалого регіону. Видавали також місцеву газету «Новини відновлення». Виходячи з поліетнічності населення, передачі та публікації здійснювали іспанською, креольською та канджобальською (діалект, на якому розмовляють вихідці з Ґватемали) та англійською мовами. Групи гуманітарної інформаційної підтримки забезпечували роботу через 8 гучномовних систем, встановлених на базі колісної техніки. Ці групи передавали об’яви та іншу інформацію людям, які залишилися без житла, втратили радіо- та телеприймачі. Все це дозволило забезпечити населення південної Флориди життєво необхідною інформацією, яка допомогла перебороти почуття ізоляції та безпорадності.

195

Сили Все спеціальних США забезпечити населення південної Флориди це далооперацій можливість

життєво необхідною інформацією, яка допомогла перебороти почуття батальйон зв’язку та 528-й батальйон тилового забезпечення (підтримки ізоляції таорла безпорадності. Гострі кігті спец операцій). Сили спеціальних операцій США

Призначена для забезпечення діяльності ССО СВ США в усьому сві2.3.6. Командування підтримки спеціальних операцій КОМАНДУВАННЯ ПІДТРИМКИ СПЕЦІАЛЬНИХ ОПЕРАЦІЙ ті. Це забезпеченняКомандування зв’язком, тилове та медичнеспеціальних забезпечення. підтримки батальйон зв’язку та 528-й батальйон тилового забезпечення (підтримки «Assured Support» - «Упевнена підтримка» операцій (Форт-Бреґґ, Північна Кароліна) керує 112- батальйоспец операцій). підтримки спеціальних операцій Брегг, номКоманда зв’язку та 528-м батальйоном тилового (Форт забезпеЦЕНТР-ШКОЛА Призначена для забезпечення діяльностідо ССО СВ США усьому свічення (підтримки спецоперацій). Воно призначене для північна Кароліна) регулярна, складу якої в входять 112-й СПЕЦІАЛЬНИХ МЕТОДІВ ВЕДЕННЯ ВІЙНИ забезпечення діяльності ССО СВ США в усьому світі, ті. Це забезпечення зв’язком, тилове та медичне забезпечення. зокрема зв’язком, тиловим та медичним «Truth and Liberty» і Свобода»забезпечен209-«Правда ням. Девіз підрозділу – «Упевнена підтримка».

У 1952 році почав діяти навчальний центр у ФортЦЕНТР-ШКОЛА Брегг, який одержав назву "Центр спеціальної і бойової піСПЕЦІАЛЬНИХ МЕТОДІВ ВІЙНИ 2.3.7. Центр-школа спеціальних методівВЕДЕННЯ ведення війни дготовки". «Truth and Liberty» -«Правда і Свобода» 1952 року відкрився навчальний центр у ФортіСьогодні він називається Центр та Школа іспеціальних Бреґґу, який назвали «Центром спеціального У 1952 році почав діяти навчальний центрбойовоу Фортго вишколу». Сьогодні це «Центр і Школа спеціальних методів війни ім. Джона Кеннеді. Брегг, який одержав назву "Центр спеціальної і бойової піметодів війни ім. Джона Кеннеді». Девіз навчального Відповідає за підготовку фахівців ССО, розвиток та розробку нових дготовки". закладу – «Правда і Свобода». форм та методів їхнього застосування, займаються розробкою військової Відповідає за підготування фахівців ССО, розвиСьогодні він називається Центр та Школа спеціальних доктрини, а також юридичну підтримку персоналу. ток здійснює і розроблення нових форм і методів їхнього застометодів війни ім. Джона Кеннеді. сування, розроблення а також На базі цього закладу здійснюєтьсявійськової підготовкадоктрини, всіх без винятку фахіВідповідає за підготовку фахівців ССО, розвиток та розробку нових здійснює юридичну підтримку персоналу. вців ССО СВ США. форм та методів їхнього застосування, військової На закладу готуютьзаймаються всіх без розробкою винятку фахівців базі цього У цьому центрі проходять підготовку війська спеціального признаССО СВ США. доктрини, а також здійснює юридичну підтримку персоналу. чення, військапроходять по зв’язку вишкіл з цивільною адміністрацією та призначення, проведення псиУ війська спеціального Нацентрі базі цього закладу здійснюється підготовка всіх без винятку фахівійська зв’язку з цивільною адміністрацією та з проведення психолохологічних операцій, а також офіцери ВМС, ВПС та представники інозевців ССО СВ США. гічних операцій, а також офіцери ВМС, ВПС і представники іноземмних держав. За рік за різними оцінками до 10 тис. осіб них У держав. різними оцінками, протягом рокуспеціального навчання з різних цьому За центрі проходять підготовку війська признапроходять навчання з різних спеціальностей. спеціальностей проходять до 10 тис. осіб. чення, війська по зв’язку з цивільною адміністрацією та проведення псиОсобовийсклад складЦентра Центрутаі Школи спеціальних меОсобовий школи спеціхологічних операцій, а також офіцери ВМС, ВПС та представники інозетодів ведення війни ім. Дж.ім. Кеннеді має свою наруальних методів ведення війни Дж. Кеннеді мних держав. За рік за різними– оцінками до 10 тис. на осібньому старокавну емблему щит з зображеною має свою нарукавну емблему - щит ізз зобрадавньою лампою (лампою знання), якої вириваються проходять навчання з різних спеціальностей. три язички полум’я (символізують сушу, море і повіженої на ньому стародавньої лампи (лампою Особовий склад Центра та школи спецітря), на задньому плані – схрещені стріли. знання), з якої вириваються три язички поальних методів ведення війни ім. Дж. Кеннеді лум’я (символізують-сушу, море і повітря), на задньому Рис. Шеврон та має свою нарукавну емблему - щит із зобраберетний овал плані - схрещені стріли. женої на ньому стародавньої лампи (лампою 196 знання), з якої вириваються три язички по210

лум’я (символізують-сушу, море і повітря), на задньому

Рис. Шеврон та

На базі цього закладу здійснюється підготовка всіх без винятку фахівців ССО СВ США. У цьому центрі проходять підготовку війська спеціального признаРозділ 2. Сили спеціальних операцій Сухопутних військ США чення, війська по зв’язку з цивільною адміністрацією та проведення психологічних операцій, а також офіцери ВМС, ВПС та представники інозе2.3.8. Рота далекої розвідки

належать також далекої мнихДо спеціальних держав. За рік військ за різними оцінками дороти 10 тис. осіб розвідки армійських корпусів, які виконують суто розпроходять навчання з різних спеціальностей.

відувальні завдання на оперативно-тактичному просторі Особовий склад Центра та школи спеціпротивника. альнихрозвідки методів ведення війни ім.підрозділом Дж. Кеннеді Рота далекої є спеціальним військової розвідки, з її складу формують далекі має свою нарукавну емблему - щит ізрозвідзобраувальні дозори (ДРД), які ведуть розвідку в тилу протиженої на ньому стародавньої лампи (лампою вника. знання), з якоїскладається вириваються три язички ропоРота далекої розвідки з управління Шеврон та лум’я (символізують-сушу, море і повітря), задньому ти, штабного взводу, взводу зв’язку та трьохнавзводів да- Рис. Шеврон беретний овал лекої-розвідки. та беретний плані схрещені стріли. овал До складу штабного взводу входять три секції, а саме: − адміністративна, яка здійснює адміністративне, продовольче 210 та матеріально-технічне забезпечення підрозділів роти, відповідає за організацію зв’язку і взаємодією зі штабом з’єднання, в інтересах якого рота веде розвідку; КОМАНДИР РОТИ

УПРАВЛІННЯ РОТИ

ШТАБНИЙ ВЗВОД

АДМІНІСТРАТИВНА СЕКЦІЯ ТРАНСПОРТНА СЕКЦІЯ СЕКЦІЯ ОПЕРАТИВНОГО ТА БОЙОВОГО ПІДГОТУВАННЯ

ВЗВОД ДАЛЕКОЇ РОЗВІДКИ

УПРАВЛІННЯ ВЗВОДУ ДАЛЕКІ РОЗВІДУВАЛЬНІ ДОЗОРИ (8)

197

ВЗВОД ЗВ’ЯЗКУ

Гострі кігті орла

− оперативного і бойового підготування – здійснює навчання, планування використання і координацію дій далеких розвідувальних дозорів роти; − транспортна секція, яка забезпечує перевезення особового складу, техніки і озброєння роти, а також ремонтує і обслуговує техніку, яка є на озброєнні роти. Взвод далекої розвідки складається з управління взводу і восьми далеких розвідувальних дозорів. Управління взводу сприяє оперативній секції роти в плануванні й керівництві бойовим використанням ДРД. Далекий розвідувальний дозор складається з п’яти осіб: командира, його заступника, двох радіооператорів і розвідника-спостерігача. Командир розвідувального дозору персонально відповідає за планування, підготування і виконання особовим складом ДРД поставлених перед ним завдань. Далечінь закидання дозорів в тил противника складає близько 100–150 км. Окрім цього, безпосередньо в частинах і підрозділах Сухопутних військ створено нештатні диверсійно-розвідувальні групи (до 24 осіб), розвідувальні дозори (по 8–9 осіб). Їх створюють із спеціально навчених (за програмою «Рейнджери») солдатів піхотних рот і батальйонів і вони призначені для дій на тактичному просторі противника. ДРГ складається з управління і трьох команд: штурмової, бойового забезпечення і вогневої підтримки. Основними завданнями цих формувань є: – приховане проникнення до місць розташування противника з метою ведення розвідки й розкриття його намірів; – добування даних про бойовий склад, озброєння й дислокацію ворожих військ; встановлювання місць розташування засобів доставляння зброї масового ураження, пунктів управління, резервів й інших важливих об’єктів; – оцінювання завданих противнику втрат у результаті бойових дій; – вибір районів, придатних для проведення повітряно-десантних й аеромобільних операцій. 198

Розділ 2. Сили спеціальних операцій Сухопутних військ США

У Німеччині створено Школу далекої розвідки, де готують молодший командний і рядовий склад спеціальних оперативних формувань для дій в умовах центральноєвропейського ТВД. В ній навчаються військовослужбовці з ФРН, Великої Британії, Бельгії, Греції, США й інших держав блоку НАТО. Щорічний випуск – до 1500 осіб. Строк навчання від трьох тижнів до року. Отже, проведений аналіз організації та бойових можливостей різних компонентів ССО Сухопутних військ США дозволяє припустити, що вони можуть створити до 350 розвідувально-диверсійних та диверсійно-штурмових загонів. Крім того, група ПсО здатна розгорнути по 60 мобільних загонів психологічної війни і адміністративного впливу. До М2 бойовий склад Сил спеціальних операцій може бути збільшений у півтора – два рази. Загальна кількість формувань, які здатні розгорнути ССО СВ США на М2 може складати від 490 до 540 розвідувальнодиверсійних загонів типу «А», до 20 розвідувально-диверсійних загонів типу «Д», до 150 диверсійно-штурмових загонів типу «R», до 120 ДРД, а також 90 мобільних загонів ПсО і 80 – 90 мобільних загонів адміністративного впливу.

199

Гострі кігті орла

РОЗДІЛ 3. Сили спеціальних операцій Військово-морських сил США

Сили спеціальних операцій США

3.1. Історія творення спецпідрозділів ВМС США

20 листопада 1942 р. американські морські піхотинці атакували зайнятий Глава японцями острів Тарава. Обмеженість інформації про острів й узбережжя, недбало проведена розвідка призвели до того, що десантне судно морських піхотинців сіло на риф далі ніж за 500 м від берега. Солдати були змушені добиратися до берега під шаленим вогнем японців. Хоча перемогу здобули американці, однак вони зазнали великих втрат. Після цього драматичного епізоду командування Військовоморського флоту США вирішило надалі не проводити десантних операцій без ретельного підготування. Внаслідок цього створено Військово-морський загін бойових плавців (ВМЗБП) (Naval Combat Divers Unit – NCDU), сформований з майстрів плавання, навчених розвідувальній і диверсійній справам. На той час загін налічував 17 чоловік, основним завданням яких була розвідка, розмінування 4.1.смуги ІСТОРІЯ узбережжя та берегової в місцях десантування. В подальшому групи ВМЗБП стали йменувати командами підводників-підривників 20 листопада 1942 року американські морські піхотинці атакували (КПП) (Underwater Demolition Teams – UDT). Під час Другої світової зайнятийвійни японцями острівсприяли Тарава.десантуванню Обмеженість союзників 1942 р. інформації про цей ці команди в Африв червні 1944 р. –в Нормандії. острів й ці, 1943 р. – узбережжя тав Італії, недбало проведена розвідка призвели до того, що Після закінчення війни частина підрозділів розформували, у складі десантне судно морських піхотинців сіло на риф у більш ніж 500 м від ВМС США залишилось лише чотири команди підводників-підривників. берега. Солдати були змушені добиратися до склад берега під використовуючи лютим вогнем воЗ 1948 р. розпочали готувати особовий груп, японців. долазне Хоча перемога залишилася за американцями, вонив якоспорядження. До цієї роботи запросили Жакаоднак Іва Кусто, го 1949 року закупили партію аквалангів та дихальних апаратів. До липпонесли великі втрати. Після цього командування військово-морського

флоту США вирішило надалі не проводити десантних операцій без 200 ретельної підготовки. В наслідок цього був створений Військово-

морський загін бойових плавців (Naval Combat Divers Unit - NCDU),

Розділ 3. Сили спеціальних операцій Військово-морських сил США

ня 1950 р. підготування та оснащення бойових плавців КПП вважалась достатнім для залучення їх до бойових дій в Кореї, під час якої вони забезпечували висадку морського десанту військ ООН в Інчхоні, а також здійснювали диверсійно-розвідувальні операції в портах Китаю. 1955 року команди підводників-підривників перевели з островів Тайчунь (території, підконтрольної Тайваню) на базу Субік-Бей на Філіппінах. Тоді ж командування дійшло висновків про необхідність розширити спеціальні бойові завдання команд, узявши за зразок діяльність розвідників морської піхоти, які після десантування на узбережжя вступають в бій. Пізніше до завдань групи КПП увійшло проведення диверсій на території противника. Саме успішна діяльність бойових плавців КПП у Кореї сприяла створенню 1952 року п’ятої групи бойових плавців. Президент США Джон Ф. Кеннеді мав чітке уявлення про ведення нетрадиційної війни. Рішуче налаштований розширити можливості США, він переконав своє оточення в тому, що перевага спеціальних операцій стане характерною рисою багатьох майбутніх конфліктів. 1 січня 1962 р. президент підписав наказ про створення морського підрозділу спецпризначення МК* із покладанням на нього завдань спецоперацій у морських умовах. Спочатку було два загони: 1-й (команда МК-1 – SEAL Team-1) – на Тихоокеанському флоті та 2-й (команда МК-2 – SEAL Team-2) – на Атлантичному. 1962 року групи МК брали участь у подіях, пов'язаних з Карибською кризою, а також як військові радники навчали південнов’єтнамських військових моряків. До 1963 р. здійснили об’єднання всіх розвідувально-диверсійних частин флоту в дві групи підтримки морських операцій (ГПМО) (NOSG – Naval Operation Support Group), до складу яких увійшли групи МК, КПП, а також допоміжні підрозділи. 1963 р. перші підрозділи зі складу ГПМО направили до В’єтнаму. В 1965 р. два взводи 1-ї команди МК відрядили до спеціальної зони Ранґсат неподалік від Сайґона. Підрозділи МК проводили розвід* Команди ВМС США (SEa, Air, Land (море, повітря, земля) – SEAL) широко відомі як «морські котики (тюлені)» – від Seal – котик, тюлень), надалі – МК.

201

Гострі кігті орла

ку, вивчали узбережжя розгалуженої річкової системи дельти Меконґу, проникали далеко всередину країни, використовуючи легкі катери, висаджувалися з підводних човнів і влаштовували засідки. Успіх проведених операцій виявився настільки разючим, що у В'єтнам спрямували додатково чотири взводи МК. 1967 р. у В'єтнам прибула і 2-а команда МК. Особливо ефективними стали дії у дельті Меконґу. Вони відігравали провідну роль в операції «Брайтлайт» – серії далеких рейдів на територію противника, проведених у період 1970–1972 рр., з метою звільнення американських військовополонених, яких утримували в районі дельти Меконґу. Завдяки її проведенню вдалося звільнити багатьох військовополонених з армії Республіки В'єтнам і знищити низку опорних пунктів В’єтконґу, але жодного полоненого американця не знайшли. Після війни у В’єтнамі увагу зосередили на розробленні і застосуванні нових підводних засобів доставлення бойових плавців, а кількість команд МК збільшили до п'яти. 1965 р. підрозділ МК надавав підтримку ВМС США у військовій інтервенції в Домініканську Республіку. Після того як 1980 р. загін «Дельта» провалив операцію з порятунку американців-заручників в Ірані, командування ВМС створило 6-у команду МК, призначену для контртерористичних дій і проведення спецоперацій з визволення заручників у морських умовах. Протягом 1980-х років 6-а команда неодноразово брала участь у контртерористичних операціях, зокрема, визволенні у 1985 році захопленого круїзного лайнера «Ахілл Лауро». Надто поспішно організоване у 1983 р. вторгнення військ США на Ґренаду обернулося для МК відчутними помилками й втратами. Хоча 4-а команда змогла переконатися в непридатності узбережжя для висадження десанту, однак чотири чоловіки 6-ої команди, які також проводили розвідку, загинули біля Салінас. При спробі врятувати губернатора острова Пола Скупа силами 6-ої команди, виникли проблеми точного визначення місця розташування ділянки висадження. Після спуску по канатах в укріплення, де перебував губернатор, два взводи МК були оточені гренадськими і кубинськими загонами. За202

Розділ 3. Сили спеціальних операцій Військово-морських сил США

вдяки вогневій підтримці з повітря літаків С-130 «Спектр» рятувальникам вдалося протриматися протягом доби до підходу морських піхотинців. Операція в Ґренаді виявила коло проблем, що стояли перед спецпідрозділами США, серед яких – незадовільна координація дій між СВ, ВПС і ВМС, застосування підрозділів без належної розвідки і підготови, а також ставлення перед ними завдань, не притаманних ССО. На основі здобутого досвіду неодноразово проводили відповідні реформи. Після закінчення операції в Гренаді групи КПП увійшли до складу КМ. 1986 р. створили Командування спеціальних операцій США (US SOCOM), яке об'єднало під єдиним керівництвом всі сили спецпризначення та дістало власний бюджет. По суті, у США з’явився п'ятий вид Збройних сил. 1988 р. створили Командування спеціальних операцій Військово-морських сил, якому підпорядкували всі сили спеціального призначення ВМС США. Після трагічних подій у вересні 2001 року уряд США об’явив «глобальну війну міжнародному тероризмові». Внаслідок цього наприкінці 2001 р. розпочалися організаційно-штатні зміни з подальшою консолідацію, підвищенням боєздатності та мобільності частин і підрозділів, що привело до внесення поправок до концепції бойового застосування ССО США контртерористичного спрямування. У складі регулярних частин та резерву ССО ВМС США налічується приблизно 6 тис. чоловік. Чисельність особового складу Командування спецоперацій ВМС США складає 4 700 осіб, з яких бойових плавців МК – 2100, екіпажі бойових катерів – 500, в береговій охороні – 400, фахівців бойового і тилового забезпечення – 1700.

203

Гострі кігті орла

3.2. Структура й функції Командування спеціальних операцій ВМС США Після проведеного реформування Командування спеціальних операцій ВМС США (Navy Special Warfare Command) (далі – КСО ВМС) отримало змінену організаційно-штатну структуру. Насамперед збільшилось до чотирьох кількість основних оперативнотактичних з’єднань. КОМАНДУВАЧ КСО ВМС ШТАБ ВМС

1 а група ССО ВМС

1,3,5,7 РДЗ

ЗАГІН ТИЛОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

3 я група ССО ВМС

4 а група ССО ВМС

2 а група ССО ВМС

1 й ЗАГІН СпТЗ

12 й ДИВІЗІОН КАТЕРІВ СпП

2 й ЗАГІН СпТЗ

20 й ДИВІЗІОН КАТЕРІВ СпП

2, 4, 8, 10 РДЗ

ЗАГІН ТИЛОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

22 й ДИВІЗІОН КАТЕРІВ СпП

НАВЧАЛЬНИЙ ПІДРОЗДІЛ

НАВЧАЛЬНИЙ ПІДРОЗДІЛ 2 й ПЕРЕДОВИЙ ЗАГІН

1 й ПЕРЕДОВИЙ ЗАГІН 3 й ПЕРЕДОВИЙ ЗАГІН

НАВЧАЛЬНИЙ ЦЕНТР ССО ВМС

ГРУПА РОЗРОБЛЕННЯ СО

ШКОЛА УДОСКОНАЛЕНОГО ПІДГОТУВАННЯ

ГРУПА ОПЕРАТИВНОЇ ПІДТРИМКИ

1 й ЗАГІН

2 й ЗАГІН

ШКОЛИ ПРОФЕСІЙНОГО ПІДГОТУВАННЯ

Пункти збору резервістів (59)

Навчальні загони

204

Розділ 3. Сили спеціальних операцій Військово-морських сил США 4.2.1

1-ша 1-у групу ССО ВМС (Naval Special Warfare Group Оne) Оne) використовують в інтересах Тихоокеанського флоту. До оперативної зони її відповідальності вхофлоту дять Тихий океан, Перська затока й Азія. Базується входя в Коронадо, штат Каліфорнія. Базує До її складу входять: − чотири розвідувально-диверсійні загони Сили спеціальних операцій (МК-1, МК-3,США МК-5, МК-7); − загін тилового забезпечення; До її складу входять: − навчальний підрозділ; SEAL 7); − чотири розвідувально − два передових загони (військово-морські загони спецопера− загін тилового цій –забезпечення; ВМЗСО-1, ВМЗСО-3). Розвідувально-диверсійні загони відоміші як команди бойових − навчальний підрозділ; плавців. Вони базуються в Коронадо, штат Каліфорнія. Кожна коналічує близько 200–210 чоловік і складається зі штабу, восьми − дваманда передових загони (NSWU 1, NSWU 3). бойових взводів, які є основними оперативними одиницями МК, та ділиться на два одного взводу забезпечення. Бойовий Розвідувально-диверсійні загони взвод більш відомі як відділенкоманди бой ня, кожне з яких налічує одного офіцера і сім солдатів. Відділення плавців. Вони базуються в Коронадо, штатчоловіки Каліфорнія. Кожна складаються з двох вогневих груп по чотири в кожній, які, ком свою чергу, діляться на дві пари плавців. Взвод забезпечення наліналічуєв близько 200—210 чоловік і складається зі штабу, восьми бой чує 20 чоловік. взводів, які є основними оперативними одиницями SEAL, Кожна команда МК формує 1-й та 3-й передові загони ССО і діє у та од складі 3-го, 5-го і 7-го флотів у таких зонах відповідальності: взводу забезпечення. Бойовий взвод ділиться на два відділення, кож • МК-1 – Південно-Східна Азія; яких налічує одного офіцера і сім солдатів. Відділення складають • МК-3 – Південно-Західна Азія;

Рис. Емблеми Seal 1, SealМК-3, 3, Seal 5, Seal 7. Емблеми МК-1, МК-5, МК-7

двох вогневих груп по чотири чол. в кожній, які, в свою чергу, ділятьс 205

дві пари плавців. Взвод забезпечення налічує 20 чоловік. Кожна команда SEAL формує 1-ий та 3-ій передові загони ССО і

Гострі кігті орла

• МК-5 – Північна частина Тихого океану; • МК-7 – Об’єднане центральне командування ЗС США. 1-й передовий загін (ВМЗСО-1), який розташований на о. Ґуам (база Апра), та 3-й передовий загон (ВМЗСО-3) у Бахрейні (база Манама) призначені для забезпечення оперативного розгортання розвідувально-диверсійних загонів. Чисельніша за складом 2-а група ССО ВМС (Naval Special Warfare Group TWO (NSWG 2)), яка базується на військово-морській базі Літтл-Крік (Норфолк, штат Вірджинія). Її оперативна зона: Європа, Атлантика й Латинська Америка. 2-га група ССО ВМС складається з − чотирьох розвідувально-диверсійні загонів (РДЗ – МК-2, МК4, МК-8, МК-10), що базуються на ВМБ Літтл-Крік; − загону тилового забезпечення; − навчального підрозділу; − передового загону (ВМЗСО-2), розташованого у Штутґарті (Німеччина). РДЗ

Операційна зона

Примітка

МК-2

Європа, Африка, частина Близького Сходу

МК-4

Центральна та Південна Америка

МК-8

Африка, Середземне та Карибське море

МК-10

Об’єднаного центрального командування ЗС США

206

Формує 2-й передовий загін ССО (Німеччина) і РДЗ на кораблях 2-го і 6-го флотів

Формує 2-й передовий загін ССО (Німеччина) і РДЗ на кораблях 2-го і 5-го флотів

Об’єднаного

Формує 2 передовий загін ССО

SEAL 10 центрального

(Німеччина) і РДЗ на кораблях 2 і

Розділ 3. Сили спеціальних операцій Військово-морських сил США командування ЗС США 5 флотів

Рис. Емблеми Seal 2, Seal 4, Seal 8, Seal 10. МК-10. Емблеми МК-2, МК-4, МК-8,

Передові загони (ВМЗСО-1, Передові загони (NSWU 1, NSWUВМЗСО-2, 2, NSWU 3)ВМЗСО-3) ССО ВМС,ССО які входять

ВМС, які входять до складу 1 та 2-ї груп ССО ВМС, комплектуються

до складу 1-ої МК, катерами та 2-ої груп спецпризначення ССО ВМС, комплектуються підрозділами та підводними засобапідрозділами ми доставлення, наданими для відбування бойової служби на рота221 ційній основі зі складу розвідувально-диверсійних загонів, дивізіонів катерів і загонів спеціальних транспортних засобів, відповідних груп ССО ВМС. Кожному загонові додатково надають підрозділи служби бойового забезпечення (Combat Service Support Team) Командування спеціальних операцій ВМС. Вони є передовим ешелоном та основою для розгортання в особливий період оперативних груп ССО ВМС, що формуються за штатом воєнного часу, і забезпечують складування спеціальної техніки і спорядження, підтримання їх у готовності до застосування. Окремі розвідувально-диверсійні загони з відповідними транспортними засобами можуть входити до складу авіаносних та експедиційних ударних груп оперативних флотів з оперативним підпорядкуванням командирові з’єднання або експедиційного формування морської піхоти, що перебуває на борту корабля. На сучасному етапі на МК, які входять до складу 1 та 2-ї груп ССО ВМС, покладено такі основні завдання: − ведення розвідки в узбережних водах і на березі; − проведення диверсійних операцій у військово-морських базах, портах, пунктах базування і розосередження, проти кораблів на рейдах, якірних стоянках і в узбережних районах противника;

207

Гострі кігті орла

− знищення великих надводних кораблів і підводних човнів, берегових ракетних комплексів, мостів, доків, гідротехнічних споруд, транспортних магістралей, трубопроводів, кабельних ліній зв'язку, різних складів і інших військових та промислових об'єктів; − підготування берегової смуги для проведення морських десантних операцій (знищення протидесантних загород і природних перешкод в районах спланованої висадки морського десанту, підготування ділянок узбережжя для підходу десантно-висадкових засобів і посадкових майданчиків для гелікоптерів); − забезпечення висадки і евакуація бойових груп з узбережжя противника; − ведення боротьби з підводними розвідувально-диверсійними силами противника. Після проведеного структурного реформування, розпочатого наприкінці 2001 р., у складі Командування спеціальних операцій ВМС США на базі 1-ї (Special Boat Squadrons Оne (SBS 1)) та 2-ї (SBS 2) ескадр катерів спецпризначення створені 3-ю і 4-у групи ССО ВМС США. Об’єднання споріднених за складом груп, на думку командування, сприятиме підвищенню ефективності й централізації керування транспортними засобами спеціального призначення. До складу 3-ї групи ССО ВМС увійшли 1-й та 2-й загони спеціальних транспортних засобів (СпТЗ), основними завданнями яких є: приховане доставлення розвідувально-диверсійних загонів, зброї, спеціальної техніки та засобів до району проведення операцій; забезпечення обслуговування та експлуатації засобів закидання бойових плавців підводним способом; прикриття бойових плавців при проведенні ними розвідки і диверсій на території противника. 1-й загін СпТЗ (SEAL Delivery Vehicle Team 1) базується на ВМБ Перл-Гарбор (Гаваї) і призначений забезпечувати проведення спеціальних операцій розвідувально-диверсійними та передовими загонами 1-ої групи ССО в Азійсько-Тихоокеанській операційній зоні. Він налічує 140 чоловік, з них – 20 офіцерів. 208

Розділ 3. Сили спеціальних операцій Військово-морських сил США

Сили спеціальних операцій США 2-й загін СпТЗ, що базується на ВМБ Літл-Крик, чисельністю 180 чоловік (24 офіцери), забезпечує проведення спеціальних операцій загону 2-ї групи зоні Європи й Атлан-підводн СилиРДЗ та спеціальних операцій США Кожний загінпередового СпТЗ включає п'ятьССО в взводів операторів тики. засобів руху і два взводи обслуговування докових камерзасобів на підводн Кожен загін СпТЗ має п'ять взводів підводних Кожний загін СпТЗ включає п'ятьоператорів взводів операторів підводних і два взводи обслуговування докових на підводних човнах човнахруху спеціального призначення. Докамер складу взводу операто засобів рухупризначення. і два взводи обслуговування камер на підводних спеціального До складу взводудокових операторів входять14 чоловік, з них: два офіцери, вісім офіцери, водіїв підводних засобів руху, два елек- засо човнах спеціального До вісім складу взводу операторів входять14 чоловік, з них: призначення. два водіїв підводних трика та два механіки з обслуговування техніки. входять14 чоловік, з них: два офіцери, вісім водіїв підводних засобів руху, два електрика та два механіка з обслуговування техніки. На озброєнні загонів СпТЗ є: руху, два електрика та два механіка з обслуговування техніки. − підводні засоби руху є: «мокрого» типу Мк VIII mod 1 (SDV), На озброєнні загонів СпТЗ На озброєнні загонів СпТЗ є: Мк IX, який транспортує 2 бойових плавців, 2 торпеди Мк 31. − підводні засоби руху «мокрого» типу Мк VIIImod mod 1 (SDV), IX, я −− підводні засоби руху «мокрого» типу Мк 1 (SDV), Мк IX,Мк який надмалі підводні човни «сухого» типу VIII ASDS.

Рис. Мк VIII mod 1

транспортує 2 бойових плавців, 2 торпеди Мк 31. − понад малі підводні човни ASDS. Рис.«сухого» Мк VIII modтипу 1 Мк VIII mod 1

транспортує 2 бойових плавців, 2 торпеди Мк 31. − понад малі підводні човни «сухого» типу ASDS. Рис. ASDS

Розвідники-диверсанти разом із підводними засобами руху можуть ASDS бути доставлені в район бойового призначення в спеціальних докових 209 камерах (Dry Dock Shelters) або контейнерах, які встановлюються на спеціально

обладнаних

Рис. ASDS підводних атомних

човнах,

на

надводних

Глава 4.

Сили спеціальних операцій ВМС США

Гострі кігті орла

Рис. Доставка підводних засобів руху на атомних підводних човнах. Доставка підводних засобів руху на атомних підводних човнах

Глава 4.

Сили спеціальних операцій ВМС США

Розвідники-диверсанти разом із підводними засобами руху можуть бути доставлені в район бойового призначення в спеціальних докових камерах (Dry Dock Shelters) або контейнерах, встановлюваних на спеціально обладнаних атомних підводних човнах, на надводних (десантних) кораблях або літаках транспортної авіації. Для висадження плавців-водолазів підводним способом застосовують індивідуальний підводний апарат із замкнутою системою дихання (Dragaer Рис. Доставка підводних засобів руху літаком транспортної авіації. LAR V). До складу 4-ї групи ССО ВМС увійшли 12-й, 20-й та 22-й дивізіони катерів спецпризначення (Special BoatССО TeamsВМС -12, -20, -22 ) з базуван4.2.4. 4-га ГРУПА ням, відповідно, на ВМБ Коронадо, Літтл-Крік та ПБ Бей-Сент-Луїс (штат Міссісіпі). Вони призначені доставляти надводним способом До складу 4-ої зі групи ССО ВМСспорядженням увійшли 12-ий, 20розвідувально-диверсійні групи спеціальним у раРис. Доставка підводних засобів руху на атомних підводних човнах.

ий та 22-ий дивізіони катерів спецпризначення (Special Boat Teams -12, -20, -22 ) з базуванням відповідно на ВМБ Коронадо, Літл-Крік та ПБ Бей-Сент-Луіс (штат Міссісіпі). Вони призначені для доставки надводним способом розвідувально-диверсійних груп зі спеціальним спорядженням у район проведення операцій і евакуації їх після виконання завдання, а також для організації вогневого прикриття груп, що діють на березі, Рис. Доставка підводних засобів руху літаком транспортної авіації. патрулювання ділянок морського узбережжя та внутрішніх воднихавіації шляхів. Доставлення підводних засобів руху літаком транспортної

210 ССО ВМС 4.2.4. 4-га ГРУПА 225

Рис. Достав

Розділ 3. Сили спеціальних операцій Військово-морських сил США

4.2.4

До йон проведення операцій та евакуації їх після виконання завдання, а також для організації вогневого ий та прикриття груп, що діють на березі, патрулювання Boat T ділянок морського узбережжя та внутрішніх водних шляхів. ВМБ К 12-й дивізіон катерів спецпризначення забезпечує Міссісі оперативні та передові загони 1-ї групи ССО ВМС в способом розвідувальн Азійсько-Тихоокеанській оперативній зоні. Дивізіон формує до шесу район проведення опе ти загонів по три – чотири катери типу ЖНЧ (жорсткий надувний човен( RIB – Rigid Inflatable Boat) і до п’яти загонів також по два для патрульорганізації в еціальнихних операцій США (типу «Пегас»). Катери залучають до патрулювання катера Мк V патрулювання ділянок мо узбережжя в східній частині Тихого океану, використовують з десантних кораблів 3-го й 7-го флотів, у складі 1-го загону спецпризначений дивізіон спецпризначення ня катерів Групи оперативної підтримкизабезпечує СО, а також для бойового вишколу диверсантів-розвідників вні та передові загони 1-ої групи ССО ВМС в у Тихоокеанській зоні та зоні відповідальності ОЦК ЗС США. о-Тихоокеанській оперативній зоні. Дивізіон До складу 20-го дивізіону катерів спецпризнадо шести загонів по три-чотири катери типу RIB чення входять 13-ть загонів, з них вісім по три – Емблема 12 дивізіону катерів СпП катери типу ЖНЧ та п'ять по два Мк V чотири Inflatable Boat) і до п'яти загонів по два у кожному. Дивізіон забезпечує оперативні заьних катера V (типу «Пегас»). Катери гони і Мк передовий загін 2-ої групи ССО ВМС в Європейсько-Атлантичній операційній зоні. ються до патрулювання узбережжя в східній Найбільший за чисельністю катерів 22-й Тихого океану, з не десантних дивізіон, використовуються який може сформувати менш шести загонів річкових катерів спецпризначенЕмблема 20 дивізіону в 3-го йня7-го флотів, 1-го загону (РКСП) Special Operations Craft (SOCR у– складі катерів СпП Riverine) і кілька загонів легких (LPB). Диизначення Групи оперативної підтримки СО, а візіон забезпечує діяльність розвідувальнодиверсійних загонів на річкових катерах на внуля бойової підготовки диверсантів-розвідників у трішніх водних комунікаціях (річках) у зонах еанській зоні та зоні відповідальності ОЦК ЦенЗС відповідальності командування ЗС США в тральній і Південній Америці та командування

складу 20-го дивізіону катерів спецпризначення

Емблема 22 дивізіону катерів СпП

ь 13-ть загонів, з них вісім по три-чотири катери типу RIB (вісім 211 та п'ять по два Мк V у кожному. Дивізіон забезпечує оперативні

Гострі кігті орла

ЗС США в Європі. Екіпажі катерів дивізіону на 70% укомплектовані резервістами. Загальна чисельність особового складу 4-ї групи ССО – близько 600 військовослужбовців ВМС. Загальна кількість катерів і човнів – 240 одиниць, з них – 20 патрульних катерів типу «Пегас» (Мк V), побудованих спеціально для ССО ВМС у 1998–1999 рр., 70 надувних гумових човнів типу RIB36, що надійшли на озброєння до 2002 року, 20 річкових катерів типу РКСП і 122 легких катерів (LPB), спеціально побудованих для ССО. Крім того, певну кількість катерів CRRC залишають у резерві. 13 патрульних катерів типу «Циклон» (PBFM), побудованих у 1993–1995 рр., виведено з-під контролю Командування ССО ВМС і 2002 р. передано під оперативне керування флоту для використання в інтересах берегової охорони для внутрішнього убезпева 4. Сили спеціальних операцій ВМС США чення США. До 2005 р. п'ять із них (РС-2, -4, -8,-13, -14) додатково обладнали кормовою рампою (для спуску на воду й підняття на борт вих човнів типу RIB-36, що надійшли надувного гумового човна) інапередали береговій охороні США. З іншість катерів залишаться в складі Атлантичного і два – х катерівших типувосьми, SOCR і 122 легких катерів флотів. Всіх Тихоокеанського ССО. Крім того, деяка кількість катерів їх можуть залучати до спеціальних операцій, зокрема в передових зонах, у яких ці катери регулярно використовують для бойової служби. типу Провал операції «Орлиний пазур» зі звільненням заручників з 1993американського посольства в Іратролю ні в листопаді 1979 р., спонукав до році і створення нового контртерористичного підрозділу, який дістав назву вління «МОБ 6» (MOB Six від Mobility Six), ересах для миттєвого реагування на будьеченні які можливі дії терористів у берегоРис. Патрульний катер типу «Циклон» 5 року Патрульний катер типу «Циклон» вій смузі. Задовго до цієї події команбули додатково обладнані кормовою ди МК розпочали контртерористичний тренувальний процес. Пісому на борт надувного гумового човна) ля формального створення у жовтні 1980 р. загону МК-6 (SEAL Team

З інших 8-ми, шість катерів залишаться

а Тихоокеанського

флотів. Всі вони

х операцій, у тому числі в передових

212

Розділ 3. Сили спеціальних операцій Військово-морських сил США

Six) (таку назву обрали, щоб ввести в оману радянську розвідку щодо кількості дійових команд), групу МОБ 6 розформували, однак більша частина її оперативників разом з колишнім командиром увійшли до складу новоствореного загону. Завдяки минулому досвіду оперативників, ефективному керівництву та спеціальній прискореній тренувальній програмі, загін МК-6 був готовий до проведення операцій уже через 6 місяців після створення. Його тренування проводились на всій території США і за кордоном на військових і цивільних базах, з обміном досвіду з підготовленішими колегами з контртерористичних спецпідрозділів, таких як німецька ГОК-9 (GSG-9) (Група охорони кордону – Grenzschutzgruppe), британська СЧС (SBS) (Спеціальна човнова служба), а також французький спецпідрозділ бойових водолазів. Особливу увагу приділяли максимальному наближенню тренувального процесу до реальних бойових умов (відповідно до філософії, популярної у світових лідерів серед спецпідрозділів: «Train as you Fight, Fight as you Train», що можна перевести як «Тренування – це бій, а бій – це тренування»). Протягом1980-х рр. загін МК-6 брав участь у численних відкритих і таємних операціях, після чого його піддали серйозним внутрішнім змінам і перейменували. Про справжні причини цих серйозних внутрішньокомандних змін невідомо й донині. Однак офіційна версія полягає в тому, що підрозділу необхідно було «відмитися» від поганої репутації, що здобув собі загін Мк-6 у Військово-морських силах, на яку вплинуло обвинувачення в незаконному присвоєнні членами загону МК-6 фінансів державних фондів, а також різного роду військового устатковання. Крім того, потрапив під варту засновник загону МК-6 Ричард Марчинко (обвинувачено у змові, конфлікті інтересів, неправдивих свідченнях проти уряду та хабарництві). Марчинко засудили на 2 роки позбавлення волі у федеральній виправній в'язниці та до виплати штрафу в розмірі $10 000. Попри це, офіцер і нині залишається легендарною особою для МК. Після засудження Р.Марчинко 6-у команду МК розформували, а згодом на її основі створили Групу розроблення спеціальних морських операцій (ГРСМО) (Naval Special Warfare Development Group – DEVGRU). Вона спеціалізується на вдосконалюванні тактичних 213

Гострі кігті орла

способів контртерористичних операцій та інших спеціальних дій на морі, а також, як спадкоємиця групи досліджень і розробок, проводить випробування нових зразків спеціальної зброї, спорядження і технічних засобів, призначених для ССО ВМС. Група є невіддільною частиною Об'єднаного командування спеціальних операцій. Вона базується у Літтл-Крік (штат Вірджинія). Організація та особовий склад підрозділу засекречені, його діяльність у відкритих джерелах майже не висвітлюють. Проте відомо, що група виконує обов'язки морського контртерористичного підрозділу. До її складу входять три штурмові загони (Червоний, Синій і Золотий), загін розвідки та спостереження (Чорний), спеціальний катерний загін (Сірий), що забезпечує експлуатацію швидкохідних катерів, підводних апаратів тощо. Існує також Зелена група, яка складається з новобранців, котрі готуються до проходження служби в інших командах. Також до складу ГРСМО входять адміністративний і тестовий підрозділи. До обов'язків тестового підрозділу входять розроблення і тестування нового обладнання, зокрема нових зразків зброї для спецпідрозділів ВМС. ГРСМО має у своєму розпорядженні власну повітряну підтримку, що складається з 2 ескадрилей (18 гелікоптерів «HH-60H») для забезпечення транспортування та підтримки штурмових загонів. Група проводить також тренування спільно з 160-м полком армійської авіації спецпризначення за сценарієм «підтримки при штурмі кораблів» із залученням малогабаритних гелікоптерів підвищеної маневреності MH-6 «Little Bird» (Маленька пташка), керованих пілотами лише цього полку.

3.3. Система підготування співробітників ССО ВМС Навчальний центр ССО ВМС (Naval Special Warfare Center), що базується на ВМБ Коронадо, на сучасному етапі поєднує функції школи й навчального підрозділу, і призначений підготувати особовий склад Командування ССО ВМС за всіма основними спеціальностями. Початковий відбір проводять за місцем проходження служби на добровільній основі з осіб чоловічої статі, у військовому званні від ма214

Розділ 3. Сили спеціальних операцій Військово-морських сил США

троса до молодшого офіцера флоту, віком від 19 до 28 років, з досвідом служби у ВМС не менше ніж 28 місяців, без дисциплінарних порушень за попередні 12 місяців. Особливу увагу звертають на послужний список кандидатів, рекомендації командирів, а також результати бесіди з комісією психологів та інструктором. Крім цього, кандидат повинен витримувати великі фізичні навантаження, бути емоційно врівноваженим, здатним зберігати спокій в екстремальних умовах, спритним, агресивним, кмітливим і мати швидку реакцію. Він не повинен боятися води, замкнутого простору, темряви, висоти, глибини, несподіваних вибухів чи пострілів. При обов’язковому проходженні психологічного тестування, кандидат повинен набрати не менше ніж 104 бали за шкалою інтелектуального розвитку. За наявності позитивного результату, його допускають до тестування з загальної фізичної підготови з такими умовами: − проплисти 500 ярдів (457 метрів) не більше ніж за 12,5 хв.; − віджатися на руках в опорі лежачи не менше ніж 42 рази за 2 хв.; − присісти не менше ніж 50 разів за 2 хв.; − підтягуватися на поперечині 8 разів; − пробігти 1,5 милі (2,41км) не більше ніж за 11 хв. 30 сек. Лише після позитивного складання тестів кандидатів направляють до Навчального центру ССО ВМС, де вони протягом 26 тижнів проходять початкову підготову у базовій школі водолазівпідривників і розвідниківдиверсантів (BUD/S – Basic Underwater Demolition /SEAL school). Всі курсанти проходять протягом восьми тижнів так званий базовий курс, який складається переважно з загальної фізичної підготови та Вогнева група SEAL

215

адині 8 разів;

м) не більш ніж за 11 хв. 30 сек.

го

Гострі кігті тестування орла складання

кандидати

о центру ССО ВМС, де вони протягом 26

плавання. Велику увагу інструктори приділяють привчанню курсантів

підготовку у базовій водолазівдо морської води,школі тому майже всі заняття вони проводять на узбереж-

жі й обов’язково з виконанням різних вправ у воді. Якщо ж курсанти сантів (BUD/S - Basic Underwater Demolition

займаються на плацу чи на спортивному майданчику, їх періодично поливають морською водою зі шланга. Вважається, що у всіх випадотягом ках восьми тижнівповинні так званий базовийзавдяки розігріву тіла від інтенсивкурсанти висохнути фізичних вправ. підготовки та ажно з них загальної фізичної Навчальний день починаєтьуктори ся о 6-й годині ранку і триває не тів до менше ніж 15 годин, під час яких е всі за допомогою різних тестів перевіряють фізичний стан, витривана лість та вольові якості курсантів. о з Щодня завдання ускладнюють, воді. вимоги та навантаження зростають, як кажуть у МК, «єдиний ся на легкий день був вчора». Наприивному клад, якщо спочатку потрібно проплисти 300 м, потімзіцю ж відстань потрібно проплисти в одязі зі поливають морською водою шланга. зброєю, тягнучи вантаж. Взавдяки подальшому цю вправу виконують проти ках курсанти повинні висохнути течії, при цьому відстань зростає, а часові показники не повинні сутізичних тєво вправ. збільшуватись. Мета випробувань полягає не лише у тестуванні фізичних якостей курсантів, а йне у виявлені щирого бажання служити ться о 6-ій годині ранку і продовжується в МК. за допомогою різних тестів перевіряється Вся система попереднього відбору та підготування базується на вольові якості курсантів. Щодня завдання провокуванні кандидата проявляти невдоволення чи висловлюваавантаження збільшуються, кажуть ута перевірки, а також з наказами інти незгоду з методамиякнавчання структорів, які нерідко є навмисно неправильними чи незрозумілибув вчора». Наприклад, якщо спочатку ми. Найменшу невдоволеність фіксують інструктори, винні одразу отім цю підлягають ж відстань покаранню потрібно проплисти в принизливими методами, наприклад віджатии вантаж. подальшому ця вправа ся стоВразів посеред брудної калюжі, занурюючись у неї при кожному або перенести велику кількість повних відер води спицьому віджиманні, відстань збільшується, а часові ною вперед з одної ділянки моря на іншу. Тих, хто нічого не зрозумів збільшуватись. Мета випробувань полягає відраховують. чи не зміг змиритися, в подальшому

х якостей курсантів, а у виявлені бажання 231

216

кількість повних відер води спиною вперед з одної ділянки моря на іншу. Для тих хто нічого не зрозумів чи не зміг змиритися, в подальшому відраховують. Розділ 3. Сили спеціальних операцій Військово-морських сил США Важливе місце займає вправа з колодою,

Важливе місце займає вправа з колодою, яку виконує група з сімох чоловік у поположеннях стоячи, сидячи сидячи іі лежачи. лежачи. Багато Багато ложеннях стоячи, часу приділяють бігу та плаванню, з огляду часу приділяється бігу та плаванню з огляду на на те, що за реальних бойових завдань саме те, що на реальних бойових завданнях саме на на це йде основний час. За спеціальною мецетодикою йде основний час. місяців За спеціальною протягом трьох курсантів готують до забігу на марафонську дистанметодикою протягом трьох місяців курсантів цію (42 км). Шість днів збільшують дистанготують до забігу марафонську цію, потім деньна відпочинку, і такдистанцію до остан-в 42нього км. Шість днівпід збільшують потім тижня, час якогодистанцію, навантаження суттєво зменшують, однак в останній день день відпочинку, і так до останнього тижня, під проводять марафон. час якого навантаження суттєво зменшується, Активно використовують крос-тренінг, Вправа з колодою однак проводиться колив останній плаваннядень змінюють бігоммарафон. по перетятій місцевості чи лазанням по скелях,коли плавання змінюється Активно використовується крос-тренінг, стрибками зі скакалкою тощо, що дозволяє уникнути перенавантабігом по пересіченій місцевості чи лазінням по скелях, стрибками зі ження певних груп м’язів та рівномірно розвивати витривалість, зокрема психічну. 232 Смуги перешкод, крім міцного тіла, потребують ще й спритності, сміливості, кмітливості, наприклад при подоланні такої перешкоди: на висоті півметра від землі на дві паралельні товсті колоди кинуто півтора десятки круглих відполірованих колод діаметром 25–30 см. Потрібно не пробігти по них, а проповзти. Однак якщо спробувати лише повзти звичайним способом, нічого з цього не вийде. Потрібно розбігтися й упасти на них плиском, надавши собі та колодам поступальний рух, а доїхавши до середини (якщо пощастить, і далі), почати докладати надмірних зусиль, щоб добратися до кінця по колодах, що роз’їзджаються. Бойові плавці називають цю вправу «гумове пузо». При цьому під час його виконання поблизу підривають невеликі (до 200 гр.) заряди вибухівки, тим самим впливаючи на нервову систему. Крім аеробних навантажень, пов'язаних з бігом і плаванням на довгі дистанції, курсантам дають анаеробні навантаження – підняття яке виконується групою з сімох чоловік у

217

Гострі кігті орла

ваги, спринтерський біг. Для тренування сили хвату активно використовують лазання по трапах і канату, а також стискання м'ячів. Вагу піднімають двічі на тиждень, при цьому робота йде за методикою: 2 місяці – нарощування сили м'язів, 3 місяці – нарощування витривалості, потім усе повторюється. Перед тренуванням з обтяженГлава 4. Сили спеціальних операцій ВМС США нями 10–15 хвилин розігрівають м'язи на велотренажері, біговій доріжці тощо. Наприкінці тренування – повільний розслаблювальний яє уникнути перенавантаження певних груп біг і розтягування. и витривалість, у т.ч. психіки. Гімнастичні вправи із власною вагою (віджимання, підтягування, міцного присідання, тіла, потребують щенайпрес, спритності, вправи на спинні м'язи) проводять щодня протягом 30–60 хвилин. Для розвитку иклад, при подоланні такої перешкоди: навибухової сили або потужності, що досить актуально для тих, хто займається бойовими мистецтвами, у дві паралельні товсті колоди кинуті півтори підготуванні «котиків» використовують пліометричні вправи. Це поних колод діаметром 25-30 см. Потрібно тужні стрибки, вистрибування нане високу платформу, переплигування перешкод з місця, кидки важких м'ячів. ти. Однак якщо спробувати лише повзти Перерви між тренуваннями та тестами роблять лише для читання з цього не вийде. Потрібно розбігтися й курсантам короткої лекції чи харчування. ав собі Окремої уваги заслугорух, а вує 6-й тиждень підготови, так званий «пекельний», який за (якщо традицією починається о перпочати шій годині ночі з вибуху бойоя, щоб вих зарядів у казармі та навколо. При цьому одні інструктори ах, що подають команди і намагаютьплавці ся вишикувати свої підрозділи, гумове а інші інструктори «провокують паніку». Триває він близьйого ко п’яти діб. За цей час куривають сантам ледве вдається поспати більше 4–6 годин. Закінчуєтьзаряди ся найскладнішим тренуванваючи ням, висадкою з гумового човна на скелясте узбережжя вночі

ажень,

нням на довгі дистанції, курсантам дають 218 підняття ваги, спринтерський біг. Для

вно використовується лазіння по сходам і

Глава 4.

Сили спеціальних операцій ВМС США

Розділ 3. Сили спеціальних операцій Військово-морських сил США “обстрілом”. Весь час жоден з кандидатів не залишається поза

за складних умов. Як залишитись неушкодженому, не розконтролем двохпогодних закріплених за кожною навчальною групою інструкторів. битися ободнак каміння в бурхливих хвиляхзавдяки прибою, не захлинутися у воРизик існує, зведений до мінімуму, точним розрахункам та ді, підвести човен найближче до берега – все це залежить від дове-

вказівкам інструкторів. дених до автоматизму навичок курсантів. Це досягається тривалими тренуваннями у воді та на Як тільки плавці, подолавши смуФізичне навантаження на березі. курсантів з першої хвилини “пекельного

гу прибою, опинились на березі, починається з різних боків стрільба, вибухи, пожежі. Тут курсанти повинні подолати перешкоди, які вони жодного з курсантів не примушують проходити випробування вчилися долати донасильно цього, лише під безперервним «вогнем». Вибухівки та набоїв у цей день не жаліють, витрачаючи близько двох тон вибуза весь курс підготовки. Кожен має право у будь який час припинити хівки та велику кількість піротехнічних засобів. свою підготовку в центрі. Багато так й поступають. За цей день курсанти долають близько 20 кілометрів бігом і поПід час тренувань і "катувань" SEAL апривчають взком по всіх піску, багну і болоту, разоммайбутніх зі смугоюбійців перешкод, також ледіяти разом у складі групи. за жачи під «обстрілом». Весь Виконання час жоден знормативу кандидатіввизначається не залишається поза контролем двохнезакріплених навчальною інчасовим показником першого, за а кожною останнього курсантагрупою в групі. структорів. Ризик є, однак зведений до мінімуму, завдяки точним розІнструктори застосовують рахункам танавіть вказівкам інструкторів. такі форми, як непомітна "нейтралізація" марші одного курсантів. Якщо група та її«пекельнокомандир Фізичне на навантаження на зкурсантів з першої хвилини тижня»"зникнення" на межі людських можливостей. цьому слід не го помітили бійця, не зупинилися При і не кинулися назазначити, допомогу що жодного з курсантів насильно не примушують проходити випровідсталому - покарання неминуче. Не здаватися ворогу і не залишати бування за весь курс підготови. Кожен має право у будь який час прийому тіла поранених товаришів кодекс честі бійців SEAL. пинити готуватисячив загиблих центрі. Багато так і -чинить. За Під існуючими бойових плавців час усіх утренувань і «катувань» майбутніх бійців МК принормативами, курсанти можуть вчають діяти разом у складі знаходитись у воді при температурі групи. Виконання нормативу вио о за –часовим показником С та нижче 10 хв., 15-17 С – 15 15 значають а останнього курсано С та вище – відповідно 20 хв. хв.,не 18першого, та в групі. Інструктори навіть заі більше. стосовують такі форми, як непомітна «нейтралізація» на марші Одним з найбільш поширених одного з курсантів. Якщо група та її командир не помітили «зникненвидів морських тренувань курсантів є так звана “катування хвилями”. За ня» бійця, не зупинилися і не кинулися на допомогу відсталому – покомандою група курсантів марширує в бурхливий каранняінструктора, неминуче. Не здаватися ворогу і не залишати йому тілаокеан, порачесті бійців МК. під шквалом нених чи загиблих товаришів – зупиняється у декількох метрах відкодекс берега й знаходяться тижня” на межі людських можливостей. При цьому слід зазначити, що

хвиль холодних, що покриває їх з головою, протягом 15 хв., потім 5 хв. на березі на вітру, а потім знову 219 15 хв. в океані. Це тренування продовжується декілька годин. Головна мета цих тренувань навчити

Гострі кігті орла

За чинними у бойових плавців нормативами, курсанти можуть перебувати у воді при температурі +15оС та нижче – 10 хв., 15– 17оС – 15 хв., +18оС та вище – відповідно 20 хв. і більше. Одним з найпоширеніших видів морських тренувань курсанболі, замкнутися в собі та дивитися тів є так зване «катування хвилями». За командою інструктора, грувні. Вправи доповнюються ще й па курсантів маршує в бурхливий океан, зупиняється за декілька меструктортрів може прошепотіти довгупід шквалом холодних хвиль, що покриває від берега й перебуває з головою, протягом 15 хв., потім 5 хв. на березі на вітрі, а потім вторитиїхчерез декілька годин після знову 15 хв. в океані. Це тренування триває декілька годин, його гона можливість тверезо мислити та ловна мета полягає у навчанні курсантів абстрагуватися від фізичної болі, замкнутися в собі та дивитися на вороже середовище ніби ззовшій обстановці. Вправи доповнюють ще й «інтелектуальними задачами». Так, інрсанти ні. знаходяться під сильним структор може прошепотіти довгу фразу-пароль, яку курсант повинен стійні важкі фізичнічерез навантаження. повторити декілька годин після досягнення заданого об’єкта. наі можливість тверезо мислити та все запам’ятати за будьндидатівЦе до тест цього на цьому етапі яких найскладніших обставин. тижнів цього етапу підготовки крім Під час «пекельного тижня» курсанти перебувають під сильним чаються основам гідрографічної психологічним тиском і виконують постійні важкі фізичні навантааданню ження. схем місцевості. Невипадково, що більша частина кандидатів до цього і на цьому етапі відсівається. Під час останніх курсу, трьох тижнів цього етапу підготування, етап крім фізичних тренувань, курсанти наякий вчаються основам гідрографічного знімання, методам заміру глибин та складидати данню схем місцевості. ванню, По завершенні базового курсу, куразного санти переходять до наступного етапу навчання, так званого «дайвінгу», який обів, а триває вісім тижнів. Кандидати навчаотовку, ються підводному плаванню, викорисірного танню водолазного спорядження, зброї і технічних засобів, а також проходять ойових розвідувальний вишкіл: здобувають віпособи домості про ймовірного противника та

з них.

ухову справу. Цей етап навчання

до курсантів. Спочатку заняття

нтів залишатися визначений час на

220

Розділ 3. Сили спеціальних операцій Військово-морських сил США

ймовірні райони бойових дій, вивчають питання виживання, способи доставлення до об’єктів та евакуації з них, радіотехніку та мінновибухову справу. Цей етап навчання відрізняється зростанням вимог до курсантів. Спочатку заняття проводять у басейні, де вчать курсантів залишатися визначений час на дні, плавати та пірнати зі зв’язаними кінцівками, здійснювати обмін дихальними апаратами. Потім вправи ускладнюють і вони мають суто військовий характер. Курсантів вчать виходити з підводного човна через шлюзову камеру та торпедний апарат, атакувати кораблі та гідротехнічні споруди, буксирувати вибухові пристрої, встановлювати магнетні та плавучі міни, долати рубежі оборони портів і рейдів тощо. Під час цього курсу особливу увагу також приділяють пропрацюванню навичок володіння холодною зброєю під водою. Багато часу відводять на засвоєння прийомів та способів ведення бою під водою в складі групи проти декількох противників. Наприклад, діючи групою проти групи (по три пари в кожній), вчаться вести бій «спина до спини» в оточенні чисельнішого противника, надаючи допомогу товаришу, який перебуває у складному становищу. На завершальному етапі курсантів тренують запливати на декілька кілометрів при складних погодних умовах. Під час курсу формуються так звані «бойові пари», які є основними бойовими одиницями в підрозділах МК. Вся їхня подальша служба проходитиме спільно. Для формування такої пари недостатньо взаємної симпатії та дружби. Потрібно насамперед, щоб обидва плавали приблизно з однаковою швидкістю, були психологічно сумісні та розуміли один одного з півслова. Взаємодії бойових пар та їхньому психічному підготуванню приділяють багато уваги під час всіх практичних занять: підводного або надводного мінування, виходу через торпедний апарат або шлюзову камеру підводного човна, підводної стрільби. На цьому етапі підготування проводять три залікові навчання. На першому, що триває близько півтори доби, перевіряють уміння долати вплав і на човнах великі відстані, приховано добиратися до об’єктів диверсій на узбережжі, облаштовувати сховища, маскуватися 221

Гострі кігті орла

у різних умовах, користуватись індивідуальними наметами та засобами захисту. Друге залікове навчання проводять протягом тижня, і присвячене воно переважно роботам під водою на різних глибинах. Перевіряють навички та можливості тривало (до 8 годин) перебувати під водою, терпіти голод, діяти в умовах радіоактивного та хімічного зараження. Елементи виживання перевіряють при прихованому переміщенні плавців до об’єкта, що розташований від місця висадки на відстані 100–150 км. На завершальному етапі цього курсу є третє залікове навчання. Воно вважається найскладнішим, тому що на ньому проводять операцію, схожу на бойову, яка, в свою чергу, складається з декількох послідовних навчань. Спочатку в складі «групи першої хвилі» курсанти повинні знищити узбережні загороди, захопивши ділянку берега, забезпечити висадку основних десантних сил. Після цього прискорений марш на 20 км до іншого місця, де починається підводна частина навчань. Далі плавці повинні подолати на буксирі під водою близько 8 миль (≈ 14,5 км), вийти до об’єкта, замінувати його, а потім захопити та знищити берегову ціль. Після цього пропрацьовують уникнення переслідування, до того ж на декількох обладнаних ділянках це відбувається під фактичним бойовим вогнем «противника». На шляхах «відходу» виставляють засідки, наразившись на які необхідно показати вміння діяти у близькому бою, організовують переслідування з собаками та пошук з повітря на гелікоптерах. Під кінець групи виводять до перешкоди під назвою «лінія фронту», яку вони повинні подолати, тобто «перейти на свою територію». Зазвичай, їх очікує несподіванка. Наприклад: після встановленого сигналу група починає «перехід», однак наражається на щільний вогонь «своїх» нібито через непорозуміння. При цьому перехід здійснюють у нічний час та під фактичним вогнем. Про напруженість третього залікового навчання можна судити за такими даними: протягом тижня на сон витрачають не більше 10 год., а запасів їжі при звичайному харчуванні вистачило б лише на дві доби.

222

Розділ 3. Сили спеціальних операцій Військово-морських сил США

Одразу після навчання проводять усний іспит із знань техніки і зброї, мінно-вибухової, водолазної, розвідувальної, радіосправ. На іспитах інструктори висувають завищенні вимоги, так дають зрозуміти курсантам, що здобуті знання не є вичерпними. Тому, постійно слід удосконалювати власні навички та уміння. Наступний, третій етап навчання «Бойові дії на суші» («Land Warfare»), триває протягом дев’яти тижнів за програмою «зелених беретів». Курсантів навчають діяти в складі групи та проводити розвідувальні, диверсійні й інші спецоперації на суші, а саме організовувати і проводити засідки, рейди, розвідку боєм, брати в полон. Вони вивчають також мову ймовірного противника, поглиблений курс виживання в умовах майбутнього району дій, способи втечі з полоГлава 4. Сили спеціальних операцій ВМС США ну, спричинення паніки, саботажу, вербування агентури, методи допиту полонених, порядок застосування отрут, різні способи вбивства підготовки. На іспитах інструктори висувають Детально завищеннізнайомляться вимоги, такимз голими руками і підсобними предметами. організацією, озброєнням і технікою ймовірного противника, його чином дають зрозуміти курсантам, що отриманні знання не є вичерпними. психологією і звичаями. Особлива увага приділяється також вогневій Тому, постійновивченню слід удосконалювати власні навички та уміння. підготові – різних зразків стрілецької зброї та веденню вогнюНаступний, з них в різноманітних третій етапумовах. навчання (“Land Warfare”), продовжується Подальше протягом дев’ятинавчання тижнів проза ходить протягом трьох тижнів у програмою “зелених беретів”. сформованій 2003 р. при центрі Курсантів навчають діяти Parachute в складі парашутній школі (Navy Team). на заняттях курсанти групи та Тут проводити розвідувальні, вивчають парашути та споряджендиверсійні й інші спецоперації на ня різних типів. суші, Практичні а саме стрибки організовувати з парашу-і том як з мінімальних (200 розвідку м), так проводити засідки, рейди, і максимальних висот вони здійснюють в школі спеціальних повітрябоєм, брати в полон. Вони вивчають також мову ймовірного противника, них операцій (SAO – Special Air Operations school), на літному полігопоглиблений курс місцевості виживання за в умовах району дій,парашутспособи ні в пустельній межамимайбутнього м. Сан-Дієґо. Раніше не зпідготування розвідників-диверсантів і екіпажівагентури, катерів СпН та втечі полону, створення паніки, саботажу, вербування методи СпТС проводили в центрі повітряно-десантних сил СВ США (Фортдопиту полонених, порядок застосування отрут, різні способи вбивства Беннінґ, штат Джорджія). голими руками і підсобними предметами. Детально знайомляться з організацією, озброєнням і технікою ймовірного противника, його 223 психологією і звичаями. Особлива увага приділяється також вогневій підготовці, а саме вивченню різних зразків стрілецької зброї та веденню

Гострі кігті орла

Навчання в центрі завершується кваліфікаційною підготовкою за спеціалізованою програмою КНМК ( SQT – SEAL Qualification Training). Після успішного завершення навчання випускників офіційно зараховують до складу частин МК і вони здобувають почесне право носити емблему цього роду військ: хижого орла, що тримає в пазурах тризубець і пістолет на тлі морського якоря. У складі оперативних груп вони закріплюють і розвивають здобуті навички, беручи участь у всіх маневрах і навчаннях флоту. Кожні півроку бойових плавців перевіряє кваліфікаційна комісія, якій вони складають нормативи з фізичної підготови: − 2 занурення на глибину 36,5 м і з затримкою 10 хвилин; − 2 запливи (вдень і вночі) з підводним орієнтуванням (дистанція 1 морська миля, тобто 1852 метра, точність виходу на ціль ± 50 м. − крос 3 милі зі стрільбою на дистанції; − віджимання в опорі лежачи; − підтягування на поперечині; В США (Форт Беннінг, − лазання по канату (9 м) – кількість разів без перерви; − смуга перешкод (50 м) з доланням її спочатку бігом, потім перекидами з перекатами, потім переповзанням тричі підряд. йною підготовкою Внаслідок цихза перевірок одні підтверджують свою кваліфікацію, інші її підвищують, хтось «сходить з дистанції», що прямо відбиваєтьTraining). ся на розмірі грошового забезпечення й у заохоченнях. У ході служби найздібніших і найпідгоники товленіших бойових плавців (однак не раніше, ніж після півроку перебування в частиAL і нах) за бажанням направляють на двохрічні роду курси розвідників-диверсантів, що діють при Рис. Емблема Емблема SEAL SEAL. навчальних центрах у Літтл-Кріку і Коронаець і до. А за окремими видами підготови вони проходять навчання в школах інших військ спецпризначення, де готують особовий склад сил спеціальних операцій.

розвивають отримані

вчаннях флоту. Кожні

224

Розділ 3. Сили спеціальних операцій Військово-морських сил США

Тих, хто не виконали програму кваліфікаційних випробувань направляють в школу підготування фахівців з технічного обслуговування малих суден (катерів спеціального призначення і спеціальних транспортувальних засобів) (NavSCIaTTS – Naval Small Craft Instruction and Technical Training School), розташовану у Форті-Стеннісі (штат Міссісіпі). Уже в ході проходження служби фахівці всіх профілів КСО (зокрема, офіцери) періодично (не рідше ніж двічі на рік) підвищують свої професійні навички в школі вдосконаленої підготови Навчального центру ССО ВМС (Naval Special Warfare Center Advanced Training School), в окремих навчальних загонах, розквартированих на Сили спеціальних операцій США базах Літтл-Крік, Хариберт (Гаваї), Кі-Вест (штат Флорида), Юма (штат Арізона) і Кадьяк (штат Аляска), а також безпосередньо в на4.3. СПОРЯДЖЕНН вчальних підрозділах 1-ї та 2-ї груп ССО ВМС.

Спорядження бойового плавця залежить від

3.4. Спорядження та зброя спецпідрозділів ВМС

включає сухопутний і морський комплекти.

Спорядження бойового плавця залежить від поставлених завдань КОМПЛ 4.3.1. СУХОПУТНИЙ і складається з сухопутного і морського комплектів. До сухопутного комплекту 1. Фор 2. Жил входять: 3. Шту 4. Трь 1. Форма «US Woodland» (для 5. Два 6. Підс лісових умов). пер 7. Рем 2. Жилет розвантажуваль8. Бот 9. Оку ний. 10. Пан 11. Рад 3. Штурмовий рюкзак. 12. Підс 4. Трьохденник. 13. Пер (Hat 14. Ліхт 5. Два універсальні підсумки. 15. Ком 6. Підсумок з індивідуальним 16. Жет 17. Нед перев'язним пакетом. (НА 18. Ком 7. Ремінь пістолетний. про 8. Черевики «Маринес» або подібні. 9. Окуляри захисні. 225

5. Два універсальних підсумка. 6. Підсумок з індивідуальним перев'язувальним пакетом. 7. Ремінь пістолетний. 8. Ботинки "Маринес" чи подібні. 9. Окуляри захисні. 10. Панама. 11. Радіостанція з гарнітурою. 12. Підсумок протигазний. 13. Перчатки Номекс оливкового кольору (Hatch). 14. Ліхтар тактичний, компас, ніж. 15. Комплект нашивок. 16. Жетони. кольору. 17. Недоторканний аварійний запас (НАЗ) 18. Комплект (куртка + штани), що не промокають, Gore-Tex.

Гострі кігті орла

10. 11. 12. 13. 14. 15. 16. 17. 18.

Панама. Радіостанція з гарнітурою. Підсумок протигазний. Рукавички «Номекс» оливкового Ліхтар тактичний, компас, ніж. Комплект нашивок. Жетони. Недоторканний аварійний запас (НАЗ) Комплект непромокального одягу (куртка + штани).

Різні ракурси242 спорядження

До морського комплекту спорядження входять: Дихальний апарат. Для забезпечення тривалого перебування під водою бойові норці використовують дихальні апарати. За способами регулювання складу дихальної суміші вони діляться на апарати з розімкненим, напівзамкненим і замкненим дихальними циклами. У дихальних апаратах першого типу використовується стисле повітря, яке після видихання витискається у воду, що дозволяє перебувати під водою обмежений час і на невеликих глибинах (до 40 м). Апарати мають малу автономність і демаскують норця випливними 226

Для забезпечення тривалого перебування під водою бойові плавці використовують дихальні апарати. За способами регулювання складу дихальної суміші вони діляться на апарати з розімкненим, Розділ 3. Сили спеціальних операцій Військово-морських сил США напівзамкнутим і замкнутим дихальними циклами.

У дихальних апаратах першого типу

використовується стисле

бульбашками повітря. Теперїх застосовують групи зв знешкодження повітря, яке після видиху підбурюється у воду. невибухлих боєприпасів і для тренувань бойових норців.Вони дозволяють знаходитися водою обмежений час і наштучна невеликих глибинах (до 40 м), В апаратах під другого типу застосовується дихальна суміш – газ зі зниженим вмістом кисню. Вони забезпечують глибину інертний мають малу автономність і демаскують плавця спливаючими пухирцями занурення 250 м. При диханні витрачається тільки кисень, надлишповітря. В даний час застосовуються групами по знешкодженню ки інертного газу періодично видаляються у воду, а вуглекислий газ боєприпасів, що не вибухнули, і для тренувань бойових плавців. видаляється хімічним поглиначем. Витрати дихальної суміші майже вдесятеро менше, ніж у перших. В апаратах другого типу застосовується штучна дихальна суміш В апаратах типу вмістом дихальнакисню. суміш Вони утворюється через зміінертний газ третього з пониженим забезпечують глибину шування кисню й інертного газу. Чистий кисень в точній відповідності занурення 250 м.в суміші При диханні плавця витрачається тільки кисень, з його споживанням подається в дихальний тракт через давач порційного Пригазу диханні інертний газ практично не авитрачанадлишки тиску. інертного періодично підбурюються у воду, вуглекислий ється, а вуглекислий видаляється хімічним поглиначем. Такі апарати газ видаляється хімічним поглиначем. Витрати дихальної суміші майже дозволяють перебувати на глибинах до 400 м протягом 6–12 год. вдесятеро менше ніж у перших. Гідрокостюми («мокрого» і «сухого» типів) зберігають тепло тіла апаратахзахищають третього типу дихальна суміш шляхом плавця іВчастково від динамічних ударів утворюється після підводних вибухів. змішування кисню і інертного газу. Чистий кисень в точній відповідності з Гідрокостюми «мокрого» виготовляють з пористої типу його споживанням в сумішітипу подається в дихальний трактгуми через датчик неопрен. Тонкий шар води (між тілом плавця і костюмом) нагріваєтьтиску.швидкому При диханні інертний газ практично не витрачається, а ся порційного тілом і запобігає його охолоджуванню. Бойовий плавець може перебувати у воді не переохолоджуючись +20° вуглекислий видаляється хімічним поглиначем.при Такітемпературі апарати дозволяють без гідрокостюма протягом години, в243 костюмі «мокрого» типу – 4 години, а при температурі 0° – годину. 227

ого» типів) зберігають тепло тіла плавця і Гострі кігті орла мічних

У гідрокостюмі «сухого» типу з комбінезоном в прохолодній вотипу ді можна перебувати триваліший и типу час, проте в північних районах і на великих глибинах він теж не запотілом бігає переохолодженню. В цих виається падках ефективніші гідрокостюми його «Вікінг», які забезпечені системою підігріву і регуляторами внутрішлавець нього тиску. і не Звичайно теплоносієм в сисратурі темах підігріву є вода, яка нагріБойовий плавецьв вгідрокостюмі гідрокостюмі. Бойовий плавець вається від електричних джерел, отягом Рис. електрохімічних або радіоізо- 4 год., а при температурі 0° - 1год. топних термогенераторів і циркулює тонкими гнучкими трубками, ипу з комбінезоном в прохолодній воді вшитими в утеплювач гідрокостюма. Найефективніші – радіоізотопні термогенератори, але через високу вартість вони ще не дуже міжок часу, проте в північних районах і на 4. Сили спеціальних операцій ВМС США поширені. На сучасному етапі використовують електрохімічні тероберігає від переохолодження. В цих могенератори, робота яких основана на реакції магнію із залізом в ідрокостюми «Вікінг», морській воді. які забезпечені астини ми внутрішнього тиску. Маска. Для захищення очей та частини обличчя від холодної і брудної води підігріву є вода, яка нагрівається стемах води плавці використовують маски, Вони електрохімічних або радіоізотопних які також дозволяють бачити предмети по під тонких гнучких трубках, вшитих тив під водою. Є прості і складніші маски з переговорними пристроями, які аски з Найбільш ефективні радіоізотопні застосовують разом із засобами звуякі вартість вони ще не набули високу копідводного зв'язку. Останнім часом обами з'явилися шолом-маски з автоматичсучасному етапі використовуються ним зрівнюванням тиску на глибині, часом и, робота яких заснована на реакції в них можна чути акустичні сигнали у і.ичним воді і дихати ротом і носом. в них З масками використовують підводі і водні окуляри нічного бачення (кут 244

дводні окуляри нічного бачення (кут

альну глибину занурення 12 м. Вони разів, мають сферичне скло, що

228

ихати ротом і носом.

1,35 В.

З масками використовуються підводні окуляри нічного бачення (кут

гляду 60°), розраховані на максимальну глибину занурення ЛАСТИ 12 м. Вони

Розділ 3. Сили спеціальних операцій Військово-морських сил США

ідсилюють освітленість в 10 тис. разів, мають сферичне скло, що Сили спеціальних операцій СШ Л

60°), розраховані на максимальну омпенсує огляду заломлення у воді, електроживлення отримують від батареї

глибину занурення 12 м. Вони підсилюють з Зовнішнє він схожий воді на рят освітленість в 10 тис. разів, мають сферичне непритомному плавцю спл скло, що компенсує заломлення у воді, електроживлення йде від батареї 1,35 В. декомпресійні паузи і підтри АСТИ Ласти дозволяють бойовому плавцю рудозволяють бойовому плавцю рухатися у хатися у воді зіЛасти швидкістю до 0,9 вузла. ГЛИБИНОМІР Засіб воді індивідуального зі швидкістюпорятунку. до 0,9 вуз.Обо Глибиномір указує бо в'язково у спорядженні бойового норця є ІНДИВІДУАЛЬНОГ Окремі моделі розраховані засіб індивідуального порятунку, виготов- ЗАСІБ лений із прогумованої тканини. Зовнішньо шкалу (ціна розподілу 5при фут Обов'язковою він схожий на рятувальний жилет і дозволяє пораненому або непритомному плавцю бойового плавця є засіб ПІДВОДНИЙ КОМПАС спливати на поверхню, автоматично витривиготовлений із мує декомпресійні паузи і підтримує голову який Підводний компас (що АСІБ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ПОРЯТУНКУ плавця над поверхнею води. розподілу 5°) дозволяє бойо Глибиномір указує бойовому плавцю глиОбов'язковою приналежністю спорядження бину його занурення. Окремі моделі розойового плавця є засіб індивідуального порятунку, ПІДВОДНИЙ ГОДИННИК раховані на глибину понад 100 м та мають стрілку і шкалу, світяться в темноті. кий виготовлений із щопрогумованої тканини. Підводний годинник (з Підводний компас (стрілка і шкала свіпотрібен для визначення тр тяться в темноті) дозволяє бойовому плавцю 245 Варіант моделі NAVY орієнтуватися щодо напрямків. Тритієв Підводний годинник «LUMINOX NAVY SEALS» (з циферблатом і стрілками, що свігаранті тяться) потрібен для визначення тривалості років). перебування під водою. викорис Тритієве підсвічення – колбочки с гавитрим зом Н3, гарантія свічення 10 років (до повного згасання 25 років). Діаметр корпупризнач су 43 мм. Можливе використання під водою часової на глибині до 200 метрів, витримує тиск 20 атмосфер. Титановий лімб, який призначений світить для захисту скла, поворотний проти часової антивід

,35 В.

229

на камінцях с індикацією розрахована на 10 років.

Гострі кігті орла

стрілки, промаркований, має елемент, що світиться. Скло – сапфір, стійкий до подряпин, з антивідблисковим покриттям. Механізм кварцовий на камінцях з індикацією дати. Виготовлено у Швейцарії. Батарейка розрахована на 10 років. Глава 4. Сили спеціальних операцій ВМС США Підводний ліхтар необхідний для підсвічення і сигналізації. Портативні гідроакустичні станції (ГАС) AN/PQS-1 кільий для кох модифікацій призначенні для виявлення на відстані підводних об'єктів, а також приведення бойових норців до гідроакустичного маяка або шумкого об'єкта. В активному режимі станція працює на частотах 50–90 кГц, дозволяє СТАНЦІЇвизначити напрям, дистанцію і орієнтовно класифікувати об'єкт. В пасивному станція працює на частотах 30–40 кГц, ловить сигстанції (ГАС) режимі AN/PQS-1 декількох нали, які людське вухо не сприймає, і дає можливість вийти на іншоиявлення підводних об'єктів на відстані, а го бойового плавця, підводний засіб руху або підводний човен-носій, до гідроакустичного маяка або об'єкту, що а також підводні об'єкти з гідроакустичними маяками. Далекість приведення до маяка може сягати більше милі. Джерела живленстанція працює на частотах 50—90 кГц, ня забезпечують роботу станції протягом 50 годин. Гранична робоча танцію і орієнтовно класифікувати об'єкт. В глибина станції – 60 м, вага в повітрі – 10 кг, у воді – 0,22 кг, розміцює нари 23,8x30,5х38,1 У частотах 30—40 кГц, приймає комплект входять компас і головні телефони. Портативну гідроакустичну сприймаються, і дає можливість вийти настанцію DHS-2 використовують бойові норці, її можна встановлювати на катерах і підводних засобах руний засіб руху або підводну човен-носій, а ху. Вона знаходить підводні об'єкти на відстані до 190 м, працює на а яких встановлені гідроакустичні глибинах до 200 м, важитьмаяки. у повітрі 4,5 кг, у воді – 0,9 кг, має розміри 30X34X11. оже досягати більшеДжерела 1 милі. живлення Джерела забезпечують роботу станції протягом 10 годин в активному і 20 годин у пасивному режимах. станції протягом 50 год. Гранична робоча Для бойових норців також розроблена малогабаритна ГАС (робоповітрі ча10частота – 200 кГц, кг, у воді 0,22 тривалість кг, розміриімпульсу – 50 мс), завдяки якій з вить компас і головні телефони. сокою точністю визначають напрям на об'єкт в секторі огляду 40° і приймають сигнали в секторі 9–11°. Пеленг і дистанція до цілі відна станція DHS-2 використовується биваються на індикаторі. Одночасно підводник може прослуховувати

становлюватися на катерах і підводних підводні об'єкти на відстані до 190 м,

важить в повітрі 4,5 кг, у воді 0,9 кг, має 230

а живлення забезпечують роботу станції

0 год. в пасивному режимах.

Розділ 3. Сили спеціальних операцій Військово-морських сил США

за допомогою головних телефонів зміни доплерівського зсуву частоти луна-сигналу від рухомої цілі. Радіозв'язок всередині групи здійснюється за допомогою індивідуальних звукопідводних та УКХ-радіостанцій, а для зв'язку з командуванням – KХ-радіостанції. Засоби звукопідводного зв'язку забезпечують телефонний зв'язок бойових норців один з одним, з підводними засобами руху, надводними і підводними кораблями-носіями, а також служать гідроакустичними маяками. Акванавти мають станції типу AN/PQC, які забезпечують зв'язок, знаходять шуми кораблів, виконують роль маяка, випромінюючи постійний за амплітудою тональний сигнал. Далекість зв'язку за нормальних гідрологічних умов – 450 м (у будь-якому напрямку) і 1850 м (направлена) між норцями, зв'язок норців з надводними кораблями –до 3700 м і з підводними човнами в підводному положенні – близько 9260 м. Джерела живлення розраховані на роботу протягом 6 год. Станція AN/PQC-4 (потужність передавача 10 Вт) вмонтована на дихальному апараті. Вона забезпечує зв'язок бойових плавців між собою, а також з кораблями і підводними човнами США й інших країн НАТО, оснащених станціями AN/UQC-1, в діапазоні 37–39 кГц на віддалі до 900 м і 8–11 кГц на віддалі до 2000 м. Джерела живлення розраховані на роботу протягом 6 год. або годину безперервного випромінювання, або на 60 год. прийому. Бойові плавці можуть використовувати звуковий телефон UT01 в діапазоні 25,3–28,3 кГц на дистанції до 3700 м при спокійному морі, 1850 м – при помірних хвилях і 370 м – при сильних хвилях. Потужність передавача – 20 Вт, вага – 2,5 кг, розміри 20х17,5х14 см. Розвідники-підводники можуть вести переговори за допомогою електромегафона, звук передається прямо у воду і сприймається безпосередньо на слух без будь-яких приладів. Людський голос, посилений мегафоном, чутно до 30 м, а сигнали тривоги, нижчого тону, – на 100 м. Мегафон складається з маски з мікрофоном, підсилювача в пластмасовому корпусі (носиться на поясі), батарею живлення і гучномовець. Може працювати на глибині до 100 м. 231

Гострі кігті орла

Для «тюленів» розроблено також мініатюрний УКХ-прилад наведення і попередження про небезпеку (кріпиться на грудях і з'єднується кабелем з телефоном шолом-маски). Плавець висуває з-під води лише антену. При роботі в режимі наведення направлена антена випромінює сигнал постійного тону, а в режимі сигналізації через дипольну антену випромінювача – наперед обумовлений сигнал азбукою Морзе тривалістю 20 с. Прилад (розміри 6х3х12 см) має три канали зв'язку і діє до 1000 м. Для підвищення прихованості зв'язку на невеликих відстанях розробляють засоби електромагнетного підводного зв'язку на звукових частотах з далекістю дії 50–100 м. Переваги електромагнетного зв'язку, на думку американських військових фахівців, полягають в більшій його прихованості порівняно з гідроакустичним, оскільки важко запеленгувати передавач в бухті, де в поверхневому шарі води значний рівень індустріальних перешкод. Крім того, він може працювати в тих випадках, коли між кореспондентами розташовані об'єкти, що відбивають гідроакустичні хвилі. Озброєння. Бойові норці озброєні 15- або 20-зарядними пневматичними пістолетами з оптичними прицілами, що стріляють голками на 10 м у воді та 250 м в повітрі, пістолетами-кулеметами, гранатометами і реактивними снарядами (зокрема підводними), осколковими, запалювальними і хімічними гранатами. Основна особиста зброя підводника – плаский ніж з немагнетної сталі, його носять в кишені на правому боці. Останнім часом для захисту від акул почали застосовувати голчаті кинджали з балончиками стислого вуглекислого газу, які при уколі розривають рану. Для підриву протидесантних загород і берегових об'єктів використовують спеціальні диверсійні міни, стандартні підривні заряди, зокрема ядерні, підривні сумки, кумулятивні та стрічкові заряди і міни-сюрпризи. Малі диверсійні міни (вага 10–15 кг) використовують на глибинах до 10 м, їх кріплять до об'єкта магнетами, гумовими сисальцями або струбцинами. Середні (30–50 кг) – на глибинах до 30 м. Великі диверсійні міни встановлюють на дні під об'єктом диверсії. Міни оснащують 232

використовуються

спеціальні

диверсійні

міни,

стандартні

підривні

заряди, у тому числі ядерні, підривні сумки, кумулятивні заряди, стрічкові

Сили спеціальних операцій Військово-морських сил США заряди Розділ 3. і міни-сюрпризи. Малі диверсійні міни (вага

механічними, гідростатични10-15 використовуються на ми, кг) індукційними і іншими глибинах до 10 м, кріпляться до протирозрядними пристроями і статичними, динамічниоб'єкту магнітами, гумовими ми та комбінованими підривприсосками або струбцинами. никами сповільненої дії (час від 20 хв.(30-50 до доби).кг) — на Середні Рис.Бойовий Бойовийплавець плавецьзізіспеціальною спеціальноюміною міною. Для допроведення диглибинах 30 м. Великі версій, знищення природних і штучних протидесантних загород диверсійні міни встановлюються на дні під об'єктом диверсії. Міни застосовують стандартні підривні заряди різного типу і призназабезпечуються механічними, гідростатичними, іншими чення. 0,5; 1; 2; 2,5-фунтові блоки загального індукційними призначення ізастосовуються для підводних вибухів, спеціальні кумулятивні заряди для протирозрядними пристроями і мають статичні, динамічні і комбіновані перебивання кабелів і ланцюгів, подовжені заряди для пророблення підривники сповільненої дії (час від 20 хв. до доби). проходів в рифах, мінних полях і протичовнових загородах. СтрічкоДля проведення диверсій, і штучних вий заряд М186 (довжина 15,2 м,знищення вага 14 кг)природних покритий клейкою сумішшю має 15 отворів для капсулів-детонаторів. Його можна розрізапротидесантних загороджень застосовують стандартні підривні заряди ти на окремі заряди необхідної ваги. різного типу і призначення. 0,5; 1; 2; 2,5-фунтові блоки загального Найбільше поширення серед бойових плавців набули спеціальні призначення застосовуються для підводних вибухів,сполучені спеціальні підривні сумки, що містять стандартні блоки зарядів, детонаційним шнуром. В сумці Мк133 блоків, ав вісім 2,5-фунтових кумулятивні заряди для перебиття кабелів і ланцюгів, подовжені заряди Мк135 – десять 2-фунтових блоків Мк20. Диверсант може тягти до для пророблення проходів в рифах, мінних полях і протичовнових п'яти підривних сумок. загородженнях. Стрічковий заряд М186 (довжина 15,2 м, вага 14 кг) При проведенні підривних робіт «тюленів» забезпечують сумкою покритий клейким складом маєіз15 отворіві електрозапалами, для капсулів-детонаторів. підривника, в якій є коробка запалами підривна можна машинка, електродріт, кліщі для необхідної обтискання запалів, металорізні Його розрізати на окремі заряди ваги. ножиці, ніж, лінійка, банка з волого ізоляційною масою, ізоляційна Найбільше поширення у бойових плавців набули спеціальні підривні стрічка, гальванометр. сумки, Для що підриву містять кораблів стандартні блоки зарядів, сполученідиверсійні детонуючим використовують спеціальні міни і підривні заряди (навіть ядерні). Малі (вагою 10–15 кг) і середні 250 (30–50 кг) міни кріплять до об'єктів диверсії магнетами, гумовими сисальцями або струбцинами, а великі міни (до 230 кг) і заряди (275 кг) розташовують під ними на дні. Всі вони мають статичні, динамічні і комбіновані висадники сповільненої дії – від 20 хв. до декількох годин і доби, а також забезпечені механічними, гідростатичними, ін233

Гострі кігті орла

дукційними і іншими пристроями, що вибухають при спробі зняти їх чи розрядити. Для перебивання ланцюгів, тросів і кабелів використовують спеціальні кумулятивні заряди.

3.5. Засоби транспортування й висаджування бойових норців До узбережжя противника бойових плавців доставляють повітряними, надводними чи підводними засобами. Повітряне доставлення бойових плавців та їхню евакуацію після виконання бойового завдання здійснюють спеціальними літаками і гелікоптерами. При доставленні літаками бойові плавці десантуються на парашутах на воду або сушу з малих висот (120 м вдень і 200 м вночі) або з великих (до 6000 м), затримуючи розкриття парашута. Парашути застосовують при швидкості вітру біля поверхні води до 15 м/с і біля поверхні землі 9 м/с (швидкість літака близько 250 км/ч). При використовуванні Сили спеціальних операцій США парашутів типу «крило» можлива посадка на сушу і воду на віддалі до 11–16 км від точки викидання, що дозволяє літаку-носію не наближатися до узбережжя на небезпечну При доставці літаками бойові плавці десантуються на парашутах відстань і перешкоджає противникові визначити район викиданняна десанту, а іноді й самувисот мету польоту літака.і 200 м вночі) або з великих воду або сушу з малих (120 м вдень

(до 6000 м) із затримкою розкриття парашута. Парашути застосовуються при швидкості вітру біля поверхні води до 234

15 м/с і біля поверхні землі 9 м/с (швидкість літака близько 250 км/ч). При використовуванні парашутів типу «крило» можлива посадка на

Глава 4.

Сили спеціальних операцій ВМС США

Розділ 3. Сили спеціальних операцій Військово-морських сил США Літаки типу МС-130Е «Геркулес» та багатоцільовий військово-

транспортний

літак

CV-22

Osprey

мають

пристосування

для

З гелікоптера групу можна висаджувати без його посадки, з вибезпосадочного підйому — систему «Мідайр снэч». За її допомогою користанням парашутів – з висот 200–350 м, без них на воду – 5–6 м можна піднімативертольота одночасно до 35 км/год). На сушу десантування про(при швидкості водятьчоловік з посадкою, над землею або за допомогою 45-м двох або зависанням 230 кг тросу. вантажу з невеликих При повітряній висадці одночасно можуть скидати буксир, намайданчиків на сильно дувні човни і вантажні контейнери. перетнутій місцевості або Літаки типу МС-130Е з«Геркулес» та багатоцільовий військовотранспортний літак CV-22 Osprey мають пристосування для безпоповерхні води. За допомогою садкового підняття – систему «Мідайр снеч». За її допомогою можцієї системи бойових плавців на піднімати одночасно двох чоловік або 230 кг вантажу з невеликих піднімають літака майданчиківнанаборт сильно перетятій місцевості або з поверхні води. За допомогою цієї системи бойових плавців піднімають на борт літака способом під назвою способом «небесний гак». Норцеві скидають з літака мішок, у якому “небесний гак”. Плавцю скидається з літака мішок, у якому знаходяться є спеціальний костюм (схожий на надувний пліт) з підвісною систеспеціальний костюмаеростатом, (схожий набалоном надувний пліт) зміцним підвісною системою, мою, невеличким з гелієм, нейлоновим тросом. Одягнувши цей костюм і в установлений час випустивши аеневеличким аеростатом, балоном з гелієм, міцним нейлоновим тросом. ростат, диверсант очікує літак, який заходить з підвітряного боку та Одягнувши цей костюм ізахоплює у встановлений час випустивши аеростат, спеціальним пристроєм трос, внаслідок чого людина сильплавець очікуєзлітає літак.майже лет. вертикально Той заходить з підвітряної ним ривком догори на висотусторони приблиз-та но 100 метрів (семикратне перевантаження!). здогадатись, спеціальним пристроєм захоплює трос, внаслідокНеважко чого плавець сильним що такий спосіб евакуації потребує міцних нервів і відмінної загальривком взлітаєпідготування. майже вертикально догори на висоту приблизно 100 нофізичного Цей спосіб застосовують лише для поверметрів (семикратне перенавантаження!). Неважко здогадатись, що такий спосіб евакуації потребує міцних нервів та відмінної загально фізичної 235 підготовки. Цей спосіб може застосовуватись лише для повернення мало чисельної групи, тому що потребує досить багато часу (10-12 хвилин на 253

CV-22

Osprey мають пристосування для Гострі кігті орла у — систему «Мідайр снэч». За її допомогою

нення нечисленної групи, тому що потребує досить багато часу (10–12 хвилин еликих на одну пару). сильно Евакуацію людей з Сили спеціальних операцій США або з поверхні води також проодну пару). водять гелікоптерами за могою Евакуація людей з поверхні води також проводитись вертольотами допомогою катеринки з лавцівза допомогою лебідки з тросом або штормтрапу. Для підняття плавців тросом або штормтрапу. використовується лебідка з тросом завдовжки 100 м, на кінці якого літакакріпляться різні підвісні пристрої. При цьому, вертоліт може зависати над Для підняття плавців виповерхнею води або продовжувати рухатись, а при підйомі поранених і користовують катеринку назвою вантажу - зависати. з тросом завдовжки 100 м, підйомі плавцівмішок, допомогою штормтрапу вертоліт зависає над скидається з літака у якому якогоза кріплять різнізнаходяться підвісні пристрої. При цьому вертоліт наПрикінці поверхнею води, трап опущений майже до води. Може може зависати надзповерхнею або продовжувати рухатись, а при хожий використовуватись на надувний пліт) підвісною води системою, й іншій спосіб. Машина з опущеним трапом (до 30— піднятті поранених вантажу – зависати. , балоном з гелієм, міцним інейлоновим тросом. При піднятті за дом і у встановлений час випустивши аеростат, помогою штормтрапу лет. Той заходить з підвітряної сторони та гелікоптер зависає над захоплює трос, внаслідок чого плавець сильним поверхнею води, трап опускають майже до вовертикально догори на висоту приблизно 100 ди. Можуть застосовуенавантаження!). Неважко здогадатись, що такий вати й іншій спосіб. Маує міцних нервів та відмінної загально фізичної шина з опущеним трапом (до 30–60 см від поверхні оже застосовуватись лише для повернення мало води) рухається зі швидщо потребує досить багато часу (10-12 хвилин на кістю 35 км/год на висоті до 25 м уздовж вишикува253 60 см від поверхні води) рухається зі швидкістю 35 км/год на висоті до 25 них у пряму лінію плавців. Норці чіпляються за трап та швидко піднім від уздовж плавців, що вишукались в пряму лінію. Бойові плавці маються по ньому зі знятими ластами. чіпляються за трап та швидко підіймаються по ньому зі знятими ластами. При надводному доставленні і висаджуванні застосовують: бойові і десантні кораблі; допоміжні судна; спеціальні швидкохідні кате254 ри; катери на повітряній подушці; надувні човни з підвісними тихими моторами, що здатні тривалий час перебувати в затопленому стані; напівпідводні і надводні буксири, спеціальні байдарки і човни.

очасно

кг

236

кораблі; допоміжні судна; спеціальні швидкохідні катери; катери на

4.4.2. НАДВОДНІ ЗАСОБИ ДОСТАВКИ повітряній подушці; надувні човни з підвісними тихими моторами, що здатні тривалий час знаходитися в затопленому стані; напівпідводні і ПриРозділ 3. надводній доставці і висадці застосовуються: бойові і сил десантні Сили спеціальних операцій Військово-морських США надводні буксири, спеціальні байдарки і човни. кораблі; допоміжні судна; спеціальні швидкохідні катери; катери на На берег На берег бойові норці плавці висаповітряній подушці; надувні човни з підвісними тихими моторами, що джуються за допомогою нависаджуються за допомогою здатні тривалий час знаходитися в затопленому стані; напівпідводні і дувного човна типа «Дженадувного човна типа міні» з тихим підвісним надводні буксири, спеціальні байдарки і човни. «Джеміні» типу з тихим підвісним мотором «Зодіак» і На берег бойові плавці веслами типу і мотором або типучовном «Зодіак» висаджуються за допомогою з «Марс», виготовленого веслами або човном типу нового дуже міцноготипа і легнадувного човна «Марс», що виготовляється кого матеріалу. «Джеміні» з тихим підвісним з нового дуже іміцного Доставлення піднят- і мотором типу води «Зодіак» і тя з поверхні здійснюлегкого матеріалу. ють спеціальними веслами або човном малими, типу Доставка і підйом бойовихпідтримки, плавців з поверхні води здійснюються середніми, важкими катерами а також тихими швидко«Марс», що виготовляється спеціальними малими, середніми, важкими катерами підтримки, а також хідними катерами, які беруть на борт 20 і більше чоловік з повним з спорядженням. нового дуже міцного і Ці катери обладнанні спеціальною ви- з тихими швидкохідними катерами, які беруть на борт системою 20 і більшедля чоловік кидання і підняття бойових плавців на ходу, радіолокаційною станлегкого матеріалу. повним спорядженням. Ці катери обладнанні спеціальною системою для цією, станцією попередження про радіолокаційне опромінювання, Доставка і підйом бойових плавців з поверхні води здійснюються системою ехолотом. Надводну висадку здійснюють станцією, з спевикиданняпізнання, і підйому бойових плавців на ходу, радіолокаційною спеціальними малими,що середніми, важкими катерами підтримки, а також ціальних катерів, мають швидкість 40–50 вузлів і далекість хостанцією попередження про опромінювання радіолокації, системою ду 150 миль і більше, здатних перевозити 10–20 чоловік. Висадку тихими швидкохідними катерами, які беруть на борт 20 і більше чоловік зз пізнання, висадка здійснюється з спеціальних них можна ехолотом. проводити Надводна на швидкостях до 35 вузлів, при цьому катери, повним спорядженням. Ці катери обладнанні спеціальною системою для зазвичай, не наближаються до берега ближче ніжузна 5,5 милі. Якщо150 швидкохідних катерів, що мають швидкість 40-50 і дальність ходу викидання і підйому бойових плавців технічні на ходу, засоби радіолокаційною станцією, бойові норці не використовують пересування, то румиль і більше, які здатні перевозити хаютьсяпопередження використовуючи штовхаючи радіолокації, перед собою системою герметичстанцією проласти, опромінювання 10-20 чоловік. Висадка з них може ний мішок. пізнання, ехолотом. Надводна висадка здійснюється з спеціальних проводитися на швидкостях до 35 Під воду вони занурюються лише тоді, коли наближаються до швидкохідних катерів, що мають швидкість 40-50 і дальність 150 об'єкта диверсії або місця виходу на берег наузвідстані, що ходу дозволяє уз, при цьому катери, зазвичай, не помітити їх,які або при виникненмиль і більше, здатні перевозити наближаються до берега ближче ні небезпеки виявлення. Досяг10-20 чоловік. Висадка з них може ніж на 5,5 миль. Якщо бойові плавці нувши суші, в зручному місці проводитися швидкостях 35 виймають знамішків зброю ідо спо255

в неуз, рядження, при цьомуперевдягаються катери, зазвичай, не обхідний одяг і ховають мішки у схованку на березі або закрініжплюють на 5,5 миль. бойові плавці їх підЯкщо водою на ґрунті і наближаються до берега ближче

255

237

Гострі кігті орла

маскують. Якщо вони рухалися за допомогою надувного човна, то з нього випускають повітря і також маскують. Застосовують два способи покидання катерів. Перший спосіб «стандартний»: катер з надувним човном, прив'язаним з протилежного від берега борту, в якому перебувають бойові плавці, рухається зі швидкістю 15 вузлів уздовж берегової смуги на відстані від неї близько 450 м. Плавці парами або поодинці стрибають у воду через кожні 23 м. Другий спосіб, так званий «фултон», застосовують при швидкості катера до 35 вузлів. Бойові плавці залишають катер один за одним, займаючи до моменту входження у воду і гасіння інерції горизонтальне положення на спині, притиснувши руки до тіла і підборіддя до грудей. Після пірнання у воду, плавці за командою правофлангового починають рухатися до берега, здійснюючи пошук протидесантних загород і перешкод на глибинах 0,3–6 м, записуючи результати на спеціальних табличках, що світяться в темноті. Досягнувши берега, вони зміщуються вліво на 12 м і продовжують аналогічний пошук від берега у бік моря. В нічний час для забезпечення їхніх дій командир групи та один з норців виходять на берег. Перший, за допомогою багатоколірного ліхтаря з направленим світлом, керує діями диверсантів, що ведуть пошук загород, а другий охороняє беріг за периметром ділянки розвідки. За поганої видимості й уночі для пошуку підводних загород можуть використовувати підводні окуляри, прилади нічного бачення і ручні малогабаритні ГАС, а для зв'язку усередині групи – малогабаритні станції звукопідводного зв'язку та УКХ-радіозв'язку. Закінчивши розвідку, норці пливуть у море, де їх підбирає катер, гелікоптер або підводний човен. У день висадки десанту, з початком артилерійської й авіаційної підготовки, швидкохідні катери, рухаючись уздовж першої лінії підводних протидесантних загород, що розвідані, під прикриттям димової завіси висаджують водолазів-підривників, які прикріплюють вибухові заряди на підводних перешкодах і з початком руху до берега першої хвилі десантно-висадкових засобів проводять одночасний підрив. Перешкоди, що залишилися, позначають буями, а проходи 238

Розділ 3. Сили спеціальних операцій Військово-морських сил США

в загородах вказують водолази-підривники, димові або світлові маркери. Безпосередньо перед надводною евакуацією норці вплав за допомогою ласт або на надувному човні чи на надводному буксирові рухаються у бік відкритого моря, де вмикають маяк для виведення на себе сил, що призначенні для евакуації. Групи, які проводили пошук протидесантних загород у воді, зазвичай, підбирають з поверхні води катери на ходу такими трьома способами: «сільце», «рогатка», «морські сани». Перший спосіб найшвидший. Швидкісний катер з прикріпленим до борту надувним човном рухається зі швидкістю 30–35 км/год вздовж вишикуваних у лінію на відстані приблизно 23 м один від одного норців. З наближенням катера, норець ударами ніг об воду вискакує з неї якомога вище, зігнувши ліву руку крюком, а піднімач, що перебуває в човні, накидає на неї шкіряну петлю («зашморг»). Відчувши її на руці, плавець захоплює правою рукою зап'ясток лівої. Бойового плавця буквально висмикують з води, він вкочується в надувний човен, відпускає петлю і переходить в катер, а піднімач витягує наступного. При цьому способі як у плавця так і в напарника, що евакуює, повинні бути міцні руки, тому що петля, накидувана на руку, має низькі амортизаційні властивості (згадаймо і швидкість катера). Спосіб «рогатки» дуже подібний, але плавніший. Замість шкіряної петлі використовують силу пружності товстого гумового джгута, на кінці якого є петля. Перша фаза аналогічна попередньому способу, а далі, коли джгут натягнеться, завдяки утвореній силі норця викидає (як з рогатки) прямо у катер. «Морські сани» – найшвидкісніший спосіб, до того ж дозволяє одночасно евакуювати декілька груп. «Тюлені» розташовуються у складі двох, рівних за чисельністю груп на відстані 90 м одна від одної. Катер на швидкості до 60–65 км/год, проходячи вздовж кожної з них, скидає плавцям фібергласові «морські сани», сполучені між собою нейлоновим тросом. Норці починають швидко плисти і відтягують «сани» в різні боки, поки на поверхні не з’явиться трос, що їх 239

Типу «Огайо» 4.4.3.1. ПІДВОДНІ ЧОВНИ СПЕЦПРИЗНАЧЕННЯ До кінця 2007 року були переобладнані чотири атомних підводних човни Типу «Огайо» типу «Огайо», кожна з яких здатна доставити 154 крилаті ракети «Томахок», До кінця Гострі кігті2007 орла року були переобладнані чотири атомних підводних човни до 66 бойових плавців, 2 надмалі підводні човни системи ASDS. типу «Огайо», кожна з яких здатна доставити 154 крилаті ракети «Томахок»,

до 66 бойових плавців, 2 надмалі підводні човни системи ASDS.

Рис. Атомний підводний човен «Огайо» Атомний підводний човен «Оґайо»

Човни «Огайо» (SSGN-726) і «Мічиган» (SSGN-727) базуються у Бангор

з’єднує, розвертають один до одного носом, підіймаються на них і ля-

Рис. Атомний а підводний човен «Огайо» (ВМБ Кітсеп, штат Вашингтон), «Флорида» (SSGN-728) і «Джорджия» гають, тримаючись за петлі. Катер прямує до середньої частини троса, Човни «Огайо» і «Мічиган» (SSGN-727) базуються у Бангор (SSGN-729) на ВМБ(SSGN-726) Кінгс-Бей (штат Джорджия).

що з’єднує «сани», захоплює його спеціальним пристроєм, рухаєть-

(ВМБ Кітсеп, штат Вашингтон), а «Флорида» (SSGN-728) «Джорджия» ся, віддаляючись у бік моря, підтягує «санчата» до корми.і Після цього

бійці«Сівулф» переходять на катер.(штат Джорджия). (SSGN-729) на ВМБ Кінгс-Бей Типу При виконанні бойових завдань в межах широкомасштабних Один з нових атомних підводних човнів типу «Сивулф» - «Джиммі флотських операцій для доставлення розвідувально-диверсійних заТипу «Сівулф» гонів можуть залучати підводні човни різного типу. Вихід бойові норці в підводному положенні здійснюють камери.- «Джиммі Один з нових атомних підводних через човнівспеціальні типу «Сивулф»

Рис. Атомний підводний човен «Джиммі Картер». 259

Рис. Атомний підводний човен «Джиммі Картер». Атомний підводний човен «Джиммі Картер» 259

240

Розділ 3. Сили спеціальних операцій Військово-морських сил США

Є низка підводних човнів спеціального призначення. До кінця 2007 р. переобладнали чотири атомних підводних човни (АПЧ) типу «Оґайо», кожен з яких здатен доставити 154 крилаті ракети «Томагок» (Томагавк), до 66 бойових норців, 2 надмалі підводні човни системи ASDS. Сили спеціальних операцій США Човни «Оґайо» (SSGN-726) і «Мічиґан» (SSGN-727) базуються у Банґор (ВМБ Кітсеп, штат Вашинґтон), а «Флорида» (SSGN-728) і Картер» (SSN-23) обладнаний сухою доковою камерою (Dry Dock Shelter) «Джорджія» (SSGN-729) на ВМБ Кінґз-Бей (штат Джорджія). для розміщення і висадки до дев'яти бойових плавців, а також здатний Один з нових АПЧ типу «Сивулф» – «Джиммі Картер» (SSN-23) доставити 50 сухою крилатих ракет «Томахок», надмалий підводнийдля човен обладнаний доковою камерою (Dry Dock Shelter) розмісистеми щення іASDS. висадки до дев'яти бойових плавців, а також здатний доставити 50 крилатих ракет «Томагок», надмалий підводний човен системи ASDS. Типу «Лос-Анджелес» Підводні човни спеціального призначення типів «Бенджамін Підводні човни спеціального призначення типів «Бенджамин Франклін» (SSN-642 «Камегамега» і SSN-645 «Джеймс К. Полк») і Франклін» (SSN-642 «Камехамеха» іРіверс») SSN-645замінили «ДжеймсАПЧ типу К. Полк»)«Лосі «Стерджен» (SSN-686 «Л. Мендел Анджелес»,(SSN-686 а саме «Шарлот» і «Ґрінвілл» (SSN-772), «Стерджен» «Л. Мендел (SSN-766) Риверс») замінені атомними підводнимиякі мають додаткові можливості,азокрема транспортувати підчовнами типу «Лос-Анджелес», саме «Шарлот» (SSN-766)надмалий і «Грінвілл» водний човен системи ASDS.

Атомний підводний човен «Ґрінвілл» (SSN-772), яким додані відповідні можливості, у т.ч. транспортувати Рис. Атомний підводний човен «Грінвілл».

надмалий підводний човен системи ASDS. 241

роках відповідно, крім штатного ракетно-торпедного озброєння обладнані шлюзовою та доковими камерами, здатними транспортувати надмалий Гострі кігті орла підводний човен системи ASDS і до 40 розвідників-диверсантів.

Рис. Атомний підводний човен «Віргінія». Атомний підводний човен «Вірджинія»

Випуск бойових плавців з підводного човна може здійснюватися на

АПЧ «Вірджинія» (SSN-774), «Техас» (SSN-775), «Гаваї» (SSN776), введені до бойового складу в 2004, 2005, 2007 роках відповідно, на спеціальний буй, сполучений з човном крімповерхню штатногопідіймається ракетно-торпедного озброєння обладнані шлюзовою та доковими здатними транспортувати буксирним і камерами, спрямовуючим тросом. Тримаючись надмалий за нього, підводплавці ний човен системи ASDS і до 40 розвідників-диверсантів. спливають на поверхню і буксируються за буєм на коротких шкертах до Випуск бойових норців з підводного човна можна здійснювати на виходу всієї групи або до підйому на поверхню надувного човна. Випуск малому ходу або коли човен лежить на дні. Для випуску на ходу на плавців з човна, що лежить на ґрунті, проводиться на зглибинах 20-30 м поверхню підіймають спеціальний буй, сполучений човном буксирним сприятливому і напрямним тросом. за нього, норці спливають при рельєфіТримаючись дна і твердому ґрунті. Після виходу наз поверхню і буксируються за буєм на коротких шкертах до виходу підводного човна назовні, плавці витягують з торпедних апаратів всієї або групи або до підняття на поверхню надувного човна. Випуск з човна, докових камер вантажні контейнери та підводні руху, які в що лежить на дні, проводять на глибинах 20–30 засоби м за сприятливого денного рельєфу і твердого ґрунту. Після виходу з підводного човна подальшому приводять у робоче положення. назовні акванавти витягують з торпедних апаратів або докових камер вантажні контейнери та підводні засоби руху, які в подальшому приводять у робочий 4.4.3.2. стан. НАДМАЛІ ПІДВОДНІ ЧОВНИ 2001 року близько двадцяти двадцяти надмалих З З 2001 р. близько надмалих підводних підводних човнів човнівсистеми системи ASDS (Advanced Delivery надійшло на озброєнASDS (Advanced SEAL SEAL Delivery System)System) надійшло на озброєння у ВМС ня у ВМС США. Це апарат здатний транспортувати бойових США. Це апарат здатний транспортувати бойових плавців до 125плавців миль зі до 125 миль зі швидкістю 8 вузлів «сухим» способом. У ньому плавці швидкістю 8 вуз. «сухим» середовища, способом. Увсередині ньому плавці ізольовані від ізольовані від зовнішнього перебувають зі знязовнішнього середовища, всередині знаходяться зі знятими шоломтими шоломами-масками, користуючись автономною системою життєзабезпечення. Апарат оснащений малогабаритною гідроакустичною масками, користуючись автономною системою життєзабезпечення. системою AN/WQS-1 (далекість дії 450 м, робоча частота 200 кГц), магмалому ходу або при знаходженні човна на ґрунті. Для випуску на ходу

261

242

гіроскопічним компасами, гірогоризонтом, глибиноміром, тахометром, AN/WQS-1 (дальність дії 450 м, робоча частота 200 кГц), магнітним і годинником, індикатором попадання води в корпус, а також підводними гіроскопічним компасами, гірогоризонтом, глибиноміром, тахометром, кіно- і фотокамерами зі світильниками. Розділ 3. Сили спеціальних операцій сил США годинником, індикатором попадання води Військово-морських в корпус, а також підводними Для виходу плавців, апарат частково заповнюється водою. кіно- і фотокамерами зі світильниками. Для виходу плавців, апарат частково заповнюється водою.

Рис. Вихід бойових плавцівз зASDS ASDS. Вихід бойових плавців

нетним і гіроскопічним компасами, гірогоризонтом, глибиноміром, Рис. Вихід бойових плавців з ASDS. 4.4.3.3. ПІДВОДНІ ЗАСОБИ РУХУ тахометром, годинником, індикатором попадання води в корпус, а таНевеликі кіновідстані плавці долають на кож підводними і фотокамерами зі світильниками. 4.4.3.3. ПІДВОДНІ ЗАСОБИ РУХУ підводних засобах і буксирах. У ВМСзаповнюють США Для виходу норців апарат частково водою. Невеликі відстані плавці долають на Підводні засоби одно-, руху. Невеликі відвикористовуються двох- і чотиримісні стані норці долають на підводних підводних засобах і буксирах. У ВМС засоСША підводні засоби руху (ПЗР) «мокрого» типу. бах і буксирах. У ВМС США використовикористовуються одно-, двох- і чотиримісні У цих засобах плавці захищені вують одно-, дво-бойові і чотиримісні підводні від підводні засоби руху (ПЗР) «мокрого» типу. засоби (ПЗР) «мокрого» типу. цих потокуруху води, що набігає, але не У ізольовані засобах бойові плавці захищені від потоУ цих засобах бойові плавці захищені від від зовнішнього середовища, користуються ку води, що набігає, але не ізольовані від потоку води, що набігає, але не ізольовані дихальними середовища, апаратами або підключаються зовнішнього користуються віддихальними зовнішнього середовища, користуються апаратами підмикаються до дихальної системиабо апарату для економії до дихальної системи апарату для заощадихальними апаратами або підключаються дихальної суміші у власних апаратах. дження дихальної суміші у власних ападо дихальної системи апарату для економії ратах. дихальної сумішіМк VIII mod 1 (SDV) здатні у власних апаратах. ПЗР типу Рис. Мк IX. 262 зі транспортувати на відстань до 35 миль швидкістю 6 вузлів до 4 бойових плавців, Рис. Мк IX. Мк IX міни, підривні заряди. 262 243

или спеціальних операцій ВМС США Гострі кігті орла

(SDV) здатні транспортувати на

для доставлення двох бойових норців і 2 торо 4 бойовихМк IX призначений плавців, міни, підривні

пед Мк 31. Для руху під водою на відстань близько 15 миль норці можуть використовувати буксири, швидкість яких не перевих бойових плавців та 2 підводні торпед Мк щує 2–4 вузли, оскільки плавці розташовуються на них верхи, лежачи або позаду і не захищені від потоку води, що набігає. При підході до берега диверсанизько ти вивантажують з контейнерів гуувати мові мішки зі спорядженням. Потім контейнери і транспортувальні не засоби прикріплюють до ґрунту та лавці по змозі маскують. Якщо вони в подальшому будуть потрібні, то на них, и або щоб полегшити відшукання, можуть Буксирувальник Рис. Буксир. встановити гідроакустичні маяки , що з автоматичним увімкненням у встановлений час або за сигналомкомандою. Під водою можуть залишатись і дихальні апарати. В цьому випадку плавцізрухаються до берега під водою з використанням диавці вивантажують контейнерів хальної трубки, а якщо дозволяють обставини – по поверхні. контейнери транспортувальні Колиі неможливо максимально наблизитись до берегової смуги, висадка плавців з човна ри можливості маскуються. може Якщоздійснюватись на відстані до 5 миль від берега, з подальшим їхнім рухом під водою з використанням ласт, при , то на них, для полегшення цьому швидкість плавця складає близько 0,6–0,9 вузла. Евакуацію розвідувально-диверсійних груп можуть проводити підтися гідроакустичні маяки з водним, надводним і повітряним способами. В першому випадку влений«тюлені» час або за сигналомвідшукують і надягають підводне спорядження, приводять в робочий стан буксири або підводні засоби руху, а потім рухаються ись і дихальні апарати. В цьому у заздалегідь обумовлений район, де їх чекає підводний човен. Вихід човен, що на дні, виконують з використанням його гідроаа під на водою з лежить використанням кустичного привідного маяка, що вмикається за сигналом-командою ановканорців — по або поверхні. в обумовлений час, а зв'язок з ним підтримується за допомогою станції ально наблизитисьзвукопідводного до берегової зв’язку.

йснюватись на відстані до 5 миль

одою, використовуючи ласти, при

о 0,6—0,9 вуз.

244

Сили спеціальних операцій СШ

Розділ 3. Сили спеціальних операцій Військово-морських сил США у заздалегідь обумовлений

3.6. Розвідка Корпусу морської піхоти США човен, що лежить на

гідроакустичного приводно Хоча Корпус морської піхоти США завжди розглядали як елітне військове формування, в воєнно-науковій літературі при розгляді аме-або в об командою плавців риканських спеціальних військ вочевидь недостатню увагу приділяли за допомогою станції звукоп розвідувальним підрозділам морської піхоти (US Marine Force Recon). Це можна пояснити тим, що ці спецпідрозділи відносно недавно увійшли до складу Командування спеціальних операцій США. До обов'язків розвідників морської піхоти США входить проведення розвідки та підготов4.5. РОЗВ чих операцій для забезпечення дій головних десантних сил. Батальйони розвідників відмінно підготовлені і для проведення бойових рейдів мали(U ми силами. Хоча а Варто зазначити, що Корпус морської піхорозгля ти (КМП) залишається винятково важливим інструментом забезпечення геополітичних спрязаходи мувань та захисту майже всеохопних інтересів баталь США в глобальному масштабі. За красномовстан п ним висловом радника держсекретаря К. Райс Фрідмана, «для того, щоб працював «Макдо ск доналдз», повинен працювати «МакдонеллСША. Дуґлас» (корпорація з виробництва бойової США входить проведенн авіації – Авт.), щоб працювала Силіконова долина, потрібна потужна рука – Корпус морської піхоти США». забезпечення дій головних Більшість провідних військових експертів Заходу не передбатакож відмінно підготовлен чають у першій половині XXI ст. воєнних конфліктів глобального силами. масштабу, в яких брали б участь сотні тисяч танків, ББМ, самохідних гармат та інша бойова техніка. Припускають, що основні загрози ста- розві Перші підрозділи більності в світі можливі, переважно, в прибережних областях на відДругої Світової війни для п даль 200–300 км від узбережжя, де орієнтовно проживає до 60% всьоВони реорганізацію називалися "рейде го населення планети. США в останні роки проводить своїх збройних сил й військ, виходячи із перспективних завдань з лік-(пізніше дозорною групою відації загроз на приморських напрямах. поставлені завдання прове Експедиційні ударні групи США розгорнули в Тихому й Атлансмуги. Підрозділ брав актив тичному океанах. Загалом можливості ВМС США дозволяють сформувати 12 таких груп, а також 12 авіаносних ударних груп та додаткорейди у глибокий тил Північ 245

Корпус морської піхоти був

1-а рота «силової» розвідки

У 1965 році розвідники

Гострі кігті орла

во – 10 корабельных ударних об’єднань. Загальне число оперативних груп флоту може сягати 38, до того ж їхній бойовий потенціал далеко виходить за межі, обумовлені національними інтересами США. Зокрема, у бойовому складі амфібійних сил Атлантичного та Тихоокеанського флотів Америки нараховується 43 десантні кораблі різних типів (в Росії, наприклад, – всього 3). Десантна місткість, залежно від типу корабля, складає від 400–500 до 1700–1870 осіб. Розрахунково для перекидання експедиційного батальйону морської піхоти США необхідно 3–5 десантних кораблів, експедиційної бригади – 12–18, дивізії – 46 кораблів і суден. Корпус морської піхоти складається з трьох дійових і одної резервної дивізії, загальною чисельністю 175 тис. чол. (зокрема, 40 тис. резервістів). 1-а дивізія морської піхоти розквартирована у КемпПендлтоні, 2-а у Кемп-Лежуні. 3-я дивізія МП базується на базі Кемп Сміт (о. Оагу, Гаваї) та о.Окінаві. Експедиційна дивізія морської піхоти (ЕДМП – до 50600 особового складу) є потужним з’єднанням (яке за бойовими можливостями саме перевищує армії більшості країн світу), здатне розв’язувати на відстані у тисячі кілометрів від метрополії широкий спектр бойових завдань. ЕДМП входить: • дивізія МП: три полки морської піхоти та артилерійський полк, штабний, танковий, розвідувальний, інженерний, легкий піхотний батальйони та батальйон плавучих БТР; • авіаційне крило у складі 2–3 авіаційних, 1–2 вертолітних транспортно-десантних та допоміжних груп; • група розвідки у складі батальйонів зв’язку, радіорозвідки, окремих рот – розвідувальної, військової розвідки, безпілотних літальних апаратів, управління та підтримки; • група тилового забезпечення та обслуговування у складі штабного, ремонтного, інженерного, автотранспортного, медичного, постачального батальйонів та інших підрозділів. Загалом ЕДМП має на озброєні 44 танки М1А1, 208 плавучих БТР, 145 інших ББМ, 12 203-мм самохідних гаубиць (СГ), 18 155-мм 246

Розділ 3. Сили спеціальних операцій Військово-морських сил США

СГ, 90 гаубиць на автотязі, понад 150 мінометів різних калібрів, 144 ПТРК «Тоу», 288 ПТРК «Дракон», 24 ЗРК «Удосконалений Гок», 90 ПЗРК «Стінґер», понад 3000 одиниць автотранспорту. Дії ЕДМП забезпечують 164 літаки та 149 гелікоптерів різних типів. Вояк 1-го розвідувального батальйону Перші підрозділи розвідкорпусу морської піхоти ки морської піхоти сформовано під час Другої світової війни для підготування операцій Корпусу морської піхоти. Вони називалися «рейдерами» (raiders). Перед 1-ю дивізійною дозірною групою (пізніше – амфібійною розвідувальною ротою) були поставлені завдання провести розвідку берегової смуги. Підрозділ брав активну участь у бойових діях у Кореї, здійснюючи рейди у глибокий тил військ КНДР. Після завершення Корейської війни Корпус морської піхоти реформовали, і 1957 р. створили 1-у рота «силової» розвідки морської піхоти, а через рік – другу. 1965 р. розвідників морської піхоти направили у В'єтнам. Вони ж брали участь у бойових діях на Ґренаді 1983 р. та у Перській затоці під час криз 1987–1988 рр. Рятували екіпаж американського літака, що зробив змушену посадку під час рейду проти Лівії, брали участь в операції «Буря в пустелі». У 1990-х рр. розвідників морської піхоти залучали до активних заходів в Сомалі, Ліберії та Боснії. До 1998 р. в структурі розвідувальної служби КПМ були два підрозділи – «Розвідка» (Recon) і «Силова розвідка» (Force Recon). До обов'язків першої входило забезпечення дивізійних операцій, другої – далеке проникнення в тил противника задля проведення патрульно-розвідувальних рейдів. За рекомендацією МО США ці підрозділи об'єднали. Отже, у кожній дійовій дивізії МП є розвідувальному батальйону. Кожен з них складається з трьох рот. У роті «А» новобранці-розвідники проходять 247

Гострі кігті орла

вишкіл, перш ніж перейдуть в одну з бойових рот. Рота «В» забезпечує великі дивізійні операції, виступаючи у ролі суто розвідувальних підрозділів. Рота «З», що складається з найдосвідченіших морських піхотинців, спеціалізується на глибоких рейдах у тил противника, тобто займається тим, що в минулому робила рота «силової розвідки». Кандидати в ряди розвідників морської піхоти повинні мати як мінімум 3–4-річний досвід військової служби й зобов'язані пройти «армійський авіадесантний тест», у ході якого перевіряють рівень фізичної готовності. Особи, які склали цей тест, продовжують навчання в навчальному розвідувальному взводі, після чого проходять курс водолазної підготови на базі в Коронадо, курс парашутної підготови (затяжний і висотний стрибки) – у Форті-Беннінґу, вчаться техніці й тактиці наземного бою в Школі піхоти. Пропрацьовування спеціалізованих навичок – ухилення і відрив від противника, виживання в джунглях і снайперська справа тощо, здійснюють в навчальній розвідувальній роті. З 1993 р. морські піхотинці-розвідники проходять курс підводної підготови у Військово-морському навчальному центрі підводного плавання і проведення рятувальних робіт у Панама-Сіті (Флорида). Штатна зброя розвідників морської піхоти: штурмова гвинтівка М16А2 з гранатометом М203. Використовується також CAR-15, пістолети-кулемети серії МР5 і пістолети «Беретта» М9, М1911А1. Зброя підтримки: кулемети М249 і М60. Снайпери користуються 7,62-мм гвинтівкою «Ремінґтон» М40 та 12,7-мм гвинтівкою «Айвер Джонсон».

248

Розділ 4. Сили спеціальних операцій Військово-повітряних сил США

РОЗДІЛ 4. Сили спеціальних операцій Військово-повітряних сил США

Глава 5.

Сил

До складу Сил спеціальних операцій ВПС США (Air Force Special Operations Command (AFSOC)) належать спеціальні підрозділи регулярних ВПС, Національної гвардії та резерву.

4.1. Командування спеціальних операцій ВПС США: функції та структура

249

КОМАНДУВАННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ОПЕРАЦІЙ ВІЙСЬКОВО-ПОВІТРЯНИХ СИЛ (AFSOC)

На Командування спеціальних операцій ВПС США покладено такі основні функціональні завдання: • повітряна розвідка та спостереження в інтересах проведення спеціальних операцій; • доставлення підрозділів СО, необхідного їм вантажу (боєприДо складу Сил спеціальних пасів, зброї, документів, спецтехніки, засобів матеріальноOperations Command (AFSOC)) технічного забезпечення тощо) в район спеціальних операцій та евакуація з нього; гвардії та резерву. • авіаційна підтримка підрозділів ССО, що діють в районі спеціальних операцій; 5.1. КОМАНДУВАННЯ СПЕ • проведення пошуково-рятувальних операцій; • здійснення заходів з дезінформації противника; 7 • сприяння проведенню психологічних операцій з повітря (роз1 кидування листівок та інших друкованих пропагандистських 3 матеріалів, гучне мовлення за допомогою спеціального обладРЕГУЛЯРНІ нання, встановленого на гелікоптерах); 3 • підготування фахівців іноземних держав до використання спеА ціальної авіації та засобів.

НАЦІОНАЛЬНА ГВАРДІЯ

РЕЗЕРВ

Гострі кігті орла

16 е КРИЛО СПЕЦІАЛЬНИХ ОПЕРАЦІЙ 352 а ГРУПА СПЕЦІАЛЬНИХ ОПЕРАЦІЙ СИЛ (AFSOC)

КОМАНДУВАННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ

ОПЕРАЦІЙ ВІЙСЬКОВО ПОВІТРЯНИХ

720 а ГРУПА СПЕЦІАЛЬНОЇ ТАКТИКИ

РЕГУЛЯРНІ

353 я ГРУПА СПЕЦІАЛЬНИХ ОПЕРАЦІЙ АВІАЦІЙНА ЕСКАДРИЛЬЯ ПІДТРИМКИ ОПЕРАЦІЙ 18 а ЛЬОТНО ВИПРОБУВАЛЬНА ЕСКАДРИЛЬЯ ШКОЛА СПЕЦІАЛЬНИХ ОПЕРАЦІЙ ВПС

НАЦІОНАЛЬНА ГВАРДІЯ РЕЗЕРВ

193 е КРИЛО СПЕЦІАЛЬНИХ ОПЕРАЦІЙ 919 е КРИЛО СПЕЦІАЛЬНИХ ОПЕРАЦІЙ

Щоб підрозділи ССО ВПС США могли виконувати завдання, до них висувають такі вимоги: • здатність діяти у різних природно-кліматичних умовах, у місцевостях з обмеженою кількістю аеродромів з необхідним навігаційним обладнанням; • готовність використовувати необладнанні ґрунтові злітнопосадкові смуги з обмеженими розмірами; • здатність діяти без обмежень, встановлених для мирного часу та умов навчально-бойового підготування; • готовність особового складу стати радниками та інструкторами для навчання фахівців військово-повітряних сил іноземних держав; • мати на озброєнні літаки, гелікоптери та спецтехніку з відповідними характеристиками (прості в керуванні та обслуговуванні, здатні працювати у складних умовах тощо). Розгляньмо організаційну структуру командування СО ВПС США. 720-а спеціальна тактична група (Special Tactics Group) базується у Герлберт-Філд, штат Флорида.

250

720 ГРУПА СПЕ 720 група

Розділ 4. Сили спеціальних операцій Військово-повітряних сил США

Призначена для керування рухом повітряного транспорту в зонах проведення СО або для ведення бойових дій, розвідки зон висадження штурмових частин, близької повітряної підтримки штурмової й транспортної авіації, організація польових пунктів надання медичної допомоги й забирання вбитих і поранених. До її складу входять бойові координатори спецоперацій і організація парашутисти-рятувальники, що взаємодіють зі спеціальними тактичними групами.

Hurlb

повіт

бойо

ближ

поль

її складу входя 720 а СПЕЦІАЛЬНА ТАКТИЧНА

рятувальники, щ 23 а спеціальна тактична ескадрилья Герлберт Філд, Флорида

групами.

21 а спеціальна тактична ескадрилья Поуп, Північна Кароліна

24 а спеціальна тактична ескадрилья Форт Бреґґ, Північна Кароліна

22 а спеціальна тактична ескадрилья Маккорд, Вашинґтон

их операцій США

СПЕЦІАЛЬНИХ ОПЕРАЦІЙ

10 ескадрилья Герлберт Філд, Флорида

спеціальних операцій (16th Special Operations 16-е крило спеціальних операцій (16th Special

21-а спеціаль ескадр

Pope, Північн

Operations Wing). ься у Hurlburt Field, штат Флорида. 4 а ескадрилья спецоперацій

(АС 130U) спецоперацій Hurlburt Field, Флорида 0U) , Флорида 6 а ескадрилья спецоперацій

352 а група спеціальних операцій

(Аviation FID, UH1) Hurlburt Field, Флорида 7 а ескадрилья 67 а ескадрилья спецоперацій спецопераційспецоперацій (МС 130Н) 8 а ескадрилья спецоперацій(МС 130Р) 16-е Мілденгелл КРИЛО ID, UH1) Мілденгелл (МС 130Е) Велика Британія Hurlburt Field, СПЕЦІАЛЬНИХ ФлоридаВелика Британія , Флорида

16 е КРИЛО спецоперацій (АС 130Н) Hurlburt Field, СПЕЦІАЛЬНИХ 21 а ескадрилья 321 аФлорида спеціальна ОПЕРАЦІЙ спецоперацій тактична ескадрилья 16-а ескадрилья Hurlburt Field, 19 а ескадрилья Мілденгелл (MH 53J) спецоперацій (АС-130Н) ФлоридаМілденгелл спецоперацій (TRNG) Велика Британія Велика Британія Hurlburt Field,Флорида Флорида Hurlburt Field,

ОПЕРАЦІЙ

20 а ескадрилья

9 а ескадрилья спецоперацій Hurlburt Field, (МС 130Р) спецоперацій Eglin, ФлоридаФлорида

спецоперацій (MH 53J) 19-а ескадрилья Hurlburt Field, Флорида спецоперацій (TRNG) Hurlburt Field, Флорида

0Е) , Флорида

спецоперацій 0Р) орида

22-а спеціаль ескадр 15 а ескадрилья спецоперацій (МС 130Н) McChord, В 15-а ескадрилья Hurlburt Field, Флорида спецоперацій (МС-130Н) Hurlburt16 а Field, Флорида ескадрилья

251

20-а ескадрилья спецоперацій (MH-53J) Hurlburt Field, Флорида

24 а спеціальна тактична ескадрилья Форт Бреґґ, Північна Кароліна

22 а спеціальна тактична ескадрилья Маккорд, Вашинґтон

352-а ГРУПА СПЕЦІАЛЬНИХ 10 ескадрилья ОПЕРАЦІЙ

Гострі кігті орла

Герлберт Філд, Флорида

352-а група спеціальних операцій (Special

352-а група спеціальних (Special Ope Operations Groups) базується у операцій Великій Британії. Глава 5. Сили спеціальних Призначена для забезпечення проведення операцій спецо- Військо базується у Mildenhall (Велика Британія). П перацій в Західній Європі.

проведення операцій в Західній Є 353-я ГРУПАзабезпечення СПЕЦІАЛЬНИХ ОПЕРАЦІЙ 352 а група спеціальних операцій

353-я група спеціальних операцій (Special Ope 352-а група спеціальних операцій 7 а ескадрилья спецоперацій (МС 130Н) Мілденгелл Велика Британія

67 а ескадрилья 21 а ескадрилья 321 а спеціальна базується у Kadena Забезпечує прове Глава 5.(Японія). Сили спеціальних спецоперацій спецоперацій тактична ескадрилья операцій Ві Мілденгелл (МС 130Р) (MH 53J) Мілденгелл Мілденгелл Велика Британія у Тихоокеанському регіоні. Велика Британія Велика Британія

7-а ескадрилья

67-а ескадрилья

21-а ескадрилья

353-я ГРУПА СПЕЦІАЛЬНИХ спецоперацій спецоперацій ОПЕРАЦІЙ спецоперацій (МС-130Н) Mildenhall Великобританія

32 такт

353-а група спеціальних операцій (МС-130Р) (MH-53J)

Mildenhall Mildenhall 353-я група операцій 353-я групаспеціальних спеціальних операцій (Special(Special

В Великобританія Великобританія Operations Groups) базується у Кадені (Японія). базується у Kadena (Японія). Забезпечує п Забезпечує проведення операцій у Тихоокеанському регіоні. 17-а ескадрилья 31-а ескадрилья 3 1-а ескадрилья

у Тихоокеанському спецоперацій спецоперацій 353 а група спеціальних операцій (МС-130Р) (МС-130Н) Kadena, Японія Kadena, Японія

регіоні.спецоперацій (MH-53J) Osan, Корея

так

353-а група спеціальних операцій 1 а ескадрилья спецоперацій (МС 130Н) Кадена, Японія

17 а ескадрилья спецоперацій (МС 130Р) Кадена, Японія

31 а ескадрилья спецоперацій (MH 53J) Осан, Корея

320 а спеціальна тактична ескадрилья Кадена, Японія

17-а ескадрилья 31-а ескадрилья 1-а ескадрилья 18-а ЛЬОТНО-ВИПРОБУВАЛЬНА ЕСКАДРИЛЬЯ спецоперацій спецоперацій спецоперацій

(МС-130Р) (MH-53J) (МС-130Н) 18-а18-а льотно-випробувальна ескадрилья (Flight політно-випробувальна ескадрилья (Flight Kadena, Японія Kadena, Японія Osan, Корея Test Squadron) є школою спеціальних операцій являє собою школу спеціальних опера Військово-повітряних сил США. Базується у штаті Флорида і готує відповідного упрофілю повітряних сил фахівців США. Базується Hurlburt Field, з представників всіх родів військ, підпорядкованих Міністерствові для державних Школа готує оборони, фахівціва також з всіх родів військ, дружніх держав. установ США й 18-а ЛЬОТНО-ВИПРОБУВАЛЬНА ЕСКАДРИЛЬЯ

Міністерству оборони, державних установ, а також предст держав.

18-а льотно-випробувальна ескадрилья (F 252 являє

собою

школу

спеціальних

оп

193-есил КРИЛО Розділ 4. Сили спеціальних операцій Військово-повітряних США 193-е крило спеціальних операцій (Special Operations Wing) належить до ВПС Національної гвардії (Air National Guard).

СПЕ

193-

нале Сили спеціальних оп

базу 919-е КРИЛО СП 919-е крило спеціальних операцій – резерв ВПС США (AF Reserve Special Operations Wing). Базується у Флориді. До його складу входять 5-а та 711-а ескадрильї спецоперацій.

(AF R

(Флор

спецо

Виконанню підрозділами СО ВПС США польотів притаманні такі особливості: − їх здійснюють поодиноко, без супроводження винищувачів, ОСОБЛИ на мінімальних висотах (нижче ніж 150 м), у нічний час, з врахуванням фази місяця та інших специфічних вимог;Виконання під − політ до району проведення операції здійснюють за курсом, − польоти зд визначеним завчасно, при цьому зворотний курс – зазвичай, інший; на мінімальних ви − повітряне судно має прибути в район у чітко встановлений місяця час, з певного напрямку, а десантування сил та засобів (для пови- літака нно проводитись з певної висоти.

− політ до

4.2. Повітряні засоби спеціального призначення наміченим завчас

Сили спеціальних операцій Військово-повітряних сил США мають на − повітряне озброєнні літаки і гелікоптери американського виробництва зі спеціальним навігаційним обладнанням, здатним забезпечити використання попевного напрямку вітряних засобів за будь-яких погодних умов для виконання відповідних завдань підрозділами ССО Сухопутних військ та Військово-морських сил висо встановленої у різних регіонах світу.

253

вночі, при польотах на малих висотах у складних метеорологічних умовах. Вони призначенні доставляти до 52 чол. із спорядженням, оснащенням та вантажем у глибокий тил противника, наносити бомбові удари Гострі кігті орла (навантаження літака може досягати 6,8 т бомб типу BLU-82). Їх тактико-

технічні данні дозволяють

на відстані до 4500 км проводити пошукові,

Насамперед інтерес становлять літаки серії МС-130. Транспортні рятувальні та психологічні операції. літаки MC-130E «Комбат тален I», MC-130H «Комбат тален II» Сил Екіпаж складається з розробила п’яти чоловік: двох льотчиків, штурмана, спеціальних операцій, які американська фірма «Локгід» і є модернізованою моделлю літака С-130 «Геркулес» з удосконаленим оператора засобами радіоелектронної боротьби та бортінженера. навігаційним радіоелектронним обладнанням, здатним забезпечити Літаки обладнані системою дозаправлення паливом у повітрі, а також високу точність виходу літака у заданий район, зокрема вночі, при поудосконаленими бортовими засобами, які дозволяють льотах на малих висотах у складних метеорологічних умовах. проводити десантування особового доставляти складу та вантажів з малих висот на швидкості Вони призначенні до 52 чол. із спорядженням, оснащенням і вантажем у далекий тил противника, здатні наносити бомбові удари (вантаж літака може 273 досягати 6,8 тонни). Їхні тактикотехнічні властивості дозволяють на відстані до 4500 км проводити пошукові, рятувальні та психологічні операції. Екіпаж складається з п’яти чоловік: двох льотчиків, штурмана, оператора засобів радіоелектронної боротьби та бортінженера. Літаки обладнано системою дозаправлення пальним у повітрі, а також удосконаленими бортовими засобами, які дозволяють проводити десантування особового складу та вантажів з малих висот на швидкості польоту близько 280 км/год. Літаки MC-130E «Комбат тален I» та MC-130H «Комбат тален II» оснащені таким радіоелектронним обладнанням: − багатофункціональною радіолокаційною станцією (РЛС) типу AN/APQ-170 великої далекодії. РЛС має два частотні канали, 254

Розділ 4. Сили спеціальних операцій Військово-повітряних сил США

один з них використовують у режимі картографування місцевості, забезпечення польоту літака в режимі дослідження рельєфу місцевості та огинання перешкод, а інший – для розвідки погоди; − двома електронно-обчислювальними машинами типу АР-102; − інфрачервоною станцією переднього огляду типу AN/AAQ15 та станцією типу AN/AAR-44, які попереджують екіпаж літака про пуск керованих ракет з інфрачервоною системою наведення; − станцією радіоелектронного придушення та приймачем сигналів радіолокаційних станцій; − пристроєм викидання протирадіолокаційних відбивачів та інфрачервоних пасток; − системою повернення ФулПОЛІТНО-ТЕХНІЧНІ тона (швидкого забирання ХАРАКТЕРИСТИКИ людей з води або землі); Розмах крил, м 40,4 30,4 − навігаційними системами Довжина літака, м Висота, м 11,7 та апаратурою супутнико69750 Максимальна вага, кг вої радіонавігаційної сис- Крейсерська швидкість, км/год 482 теми «НАВСТАР»; Далекість польоту, км 4344 Практична висота, м 10000 − багатофункціональними Екіпаж, чол. 5 електронно-променевими індикаторами.Глава 5. Сили спеціальних операцій Військово-повітряних сил Транспортний літак МС-130P «Комбат шедов» за тактикоЛітак МС-130P даними “Combat дозволяє Shadow” доставляти на далекі відстані, вночі, технічними на низьких висотах особовий склад Транспортний літак МС-130P «Combat ССО та вантажі в район проведенShadow» за тактико-технічними даними ня СО, вести пошуково-рятувальні дозволяє доставляти на далекі відстані, операції, дозаправляти у повітрі гелікоптери ССО. вночі, на низьких висотах особовий ескадрилья спеціальних опесклад 9-а ССО та вантажі в район рацій (Еґлін, Флорида) 16-го крила проведення СО, вести пошуковоСО має на озброєнні 12 літаків МСрятувальні

операції,

дозаправляти

255 9-а ескадрилья спеціальних операцій (Eglin, Флорида) 16-ого крила

повітрі вертольоти ССО.

СО має на озброєнні 12 літаків МС-130P «Combat Shadow», 67-а

СО має на озброєнні 12 літаків МС-130P «Combat Shadow», 67-а ескадрилья спецоперацій (Mildenhall, Велика Британія) 352-ої групи СО - 4, 17-а ескадрилья спецоперацій (Kadena, Японія) 353-ої групи СО - 5, 5-та Гострі кігті орла ескадрилья спецоперацій (Duke Field, шт. Флорида) 919-го крила СО – 5.

Модернізовані моделі літака МС-130 мають:

130P «Combat Shadow», 67-

ТЕХНІЧНІ

ХАРАКТЕРИСТИКИ − удосконалене навігаційне обладнання; а ескадрилья спецоперацій Розмах крил, м 40,40 (Мілденгелл, Велика Брита− засоби та систему попередження радіоелектронних перешкод; Довжина літака,захисту м 30,90 11,70 Висота, м нія) 352-ї групи СО – 4, 17-а − прилади інфрачервоного спостереження; Вага, кг ескадрилья спецоперацій (Капустого 34686 дена, Японія) 353-ої групи максимальна 69750 275 СО – 5, 5-а ескадрилья спецо601 Максимальна швидкість, км/год Крейсерська швидкість, км/год 464 перацій (Дюк-Філд, шт. ФлоДалекість польоту, км 6941 рида) 919-го крила СО – 5. Практична висота, м 10000 Екіпаж, чол. 4 + 4 Модернізовані моделі оператори літака МС-130 мають: Корисне навантаження, кг 19356

− − − − −

− удосконалене навігаційне обладнання; засоби захисту та систему запобігання попередження про електронні перешкоди, радіо; прилади інфрачервоного спостереження; сучасні засоби зв’язку; розширенні можливості для виконання польотів вночі; удосконалену систему контролю за десантуванням особового складу. 256

військово-транспортного літака С-130 Hercules. Американські війс

дали назву «ганшип» (gunship), тобто «артилерійський корабел

«канонерка» (таку назву мали всі літаки спеціального призн подібного типу в авіації США). Розділ 4. Сили спеціальних операцій Військово-повітряних сил США AC-130H “Spectre”

Літаки серії АС-130. Літаки спеціального призначення серії АС-130 створено на базі військово-транспортного літака С-130. Американські військові їм дали назву «ґаншіп» (gunship), тобто «артилерійський корабель» або «канонерка» (таку назву мають всі літаки спеціального призначення подібного типу в авіації США). Важкий ударний літак AC-130H «Спектр» є удосконаленим за програмою УССО (Удосконалення сил спецальних операцій) (SOFI – Special Operations Force Improvements) «корабель першої лінії» Сил спеціальних операцій ВПС США. Літаками АС-130Н озброєна 16-а ескадрилья спецоперацій (Герлберт-Філд, Флорида) 16-го крила СО. AC-130H призначений для безпосередньої авіаційної вогневої підтримки військ, патрулювання, завдання вогневих ударів по заздалегідь виявлених об’єктах або під час патрулювання, забезпечення оборони своїх баз та важливих об’єктів. Літаки оснащенні: − удосконаленим бортовим обладнанням з цифровими електронно-обчислювальними машинами нового покоління; − інерціальними навігаційними системами з корекцією від супутникової навігаційної системи; − системою відображення інформації, у т.ч. розташований на шоломі дисплей, який дозволяє льотчикам наводити на ціль бортове озброєння поворотом голови; − системами радіозв’язку з засекреченими каналами зв'язку й удосконалені системи радіоелектронної боротьби; − системою нічного бачення, розташованою у нижній носовій частині фюзеляжу.

257

ТЕХНІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ Розмах крил, м .................................................. 40,41 Довжина літака, м ............................................. 29,79 Висота,кігті м ........................................................... 11,66 Гострі орла Вага, кг пустого....................................................... 28000 З 1990 р. літаки АС-130Н максимальна ............................................. 72575 ТЕХНІЧНІ Максимальна швидкість, км/год....................... 485 оснащенні автоматичною ХАРАКТЕРИСТИКИ Крейсерська 335 Розмах крил, м швидкість, км/год ........................ 40,41 системою інфрачервоних Бойова швидкість, км/год ................................. 275 29,79 Довжина літака, м Дальність польоту, км....................................... 2700 пасток AAR-44IRWR для заВисота, м 11,66 Бойовий радіус дій, км ...................................... 1200 хисту від зенітних ракет. Вага, кг Бойова висота, м............................................... 1680-3200 пустого 28000 Озброєння АС-130Н зоПрактична висота, м ......................................... 7800 максимальна 72575 Екіпаж, чол......................................................... 14 середжене на лівому борту і 485 Максимальна швидкість, км/год Крейсерська швидкість, км/год 335 складається з двох 20-мм авіаБойова швидкість, км/год 275 AC-130U "Spooky" ційних пушок М61А1 «Вул2700 Далекість польоту, км кан» прийнятий (2500 снарядів), 40-мм у Бойовий Важкий радіус дій, ударний км 1200 літак AC-130U "Spooky" на озброєння 1680–3200 Бойова висота, м пушки L60 «Бофорс» (256 1995 році. у порівнянні із AC-130H “Spectre” (на Практична висота,Він м більш удосконалений 7800 снарядів), 105-мм гармати Екіпаж, чол. 14

озброєнні з 1972 року).

М102 «Гаубиця» (96 снарядів). 4-а ескадрилья спецоперацій (Hurlburt Важкий ударний літак AC-130U Field, Флорида) 16-го крила СО має на «Привид» прийнятий на озброєнозброєнні літаки AC-130U "Spooky". ня 1995 року. Він удосконаленіший Його призначення відрізняється порівняно з AC-130H не «Спектр» (на

озброєнні з 1972 року). від попередника, а різниця полягає в оснащенні та озброєнні. На літаку ACескадрилья спецоперацій (Герлберт-Філд,обладнання: Флорида) 16-го кри130U4-а "Spooky" встановлено таке радіоелектронне ла СО має на озброєнні літаки AC-130U «Привид». − багатофункціональна радіолокаційна станція AN/APG-80 (аналогічна тій, Його призначення таке ж як у попередньо розглянутої машини, а що встановлена на сучасних американських винищувачах AC-130UF-16), «При-яка різниця полягає в оснащенні та озброєнні. На літаку забезпечує картографування місцевості, виявлення та супроводження вид» встановлено таке радіоелектронне обладнання: − багатофункціональну AN/APG‑80 рухомих цілей, орієнтування радіолокаційну за радіомаяками,станцію розвідку погоди, а також (аналогічну, встановленій на сучасних американських винидля рішення навігаційних завдань; щувачах F-16), яка забезпечує картографування місцевості, − оптико-електронний індикатор льотчика з відображенням обстановки виявлення та супроводження рухомих цілей, орієнтування за на фонірадіомаяками, лобового скла; розвідку погоди, а також для розв’язання навігаційних завдань; систем; − інерціальна навігаційна − оптико-електронний індикатор льотчика з відображенням обстанови на фоні лобового скла; − інерціальна навігаційна систем; 258

апаратура супутникової навігаційної системи НАВСТАР; чотири електронно-обчислювальні машини IBM IP-102 з трійними спеціальних операцій Військово-повітряних сил США цифровимиРозділ 4. шинамиСили даних MIL-STD-1553B.

До системи− індивідуального захисту навігаційної літака включені: апаратура супутникової системи НАВСТАР; − чотири електронно-обчислювальні машини IBM IP-102 з потри установки AN/ALE-40 для відстрілу 300 протирадіолокаційних

трійними цифровими шинами даних MIL-STD-1553B. До системи індивідуального захисту літака входять: M206; − три пристрої AN/ALE-40 для відстрілу 300 протирадіолокаційних дипольних відбивачів і 90 інфрачервоних станція радіоелектронного придушення ITT Avionics AN/ALQ-172; пасток MJU7 або 180 M206; приймач виявлення радіолокаційного випромінювання Loral − станція радіоелектронного придушення ITT Avionics AN/ AN/ALR-56M; ALQ-172; − приймач радіолокаційного випромінювання Loral система попередження обстрілу ракетами з інфрачервоним наведенням AN/ALR-56M; AN/AAR-44, − якасистема працює спільно з системою таких ракет попередження про обстріл придушення ракетами з інфрачервоним AN/QRC-84. наведенням AN/AAR-44, яка працює спільно з системою придушення таких ракет AN/QRC-84. Озброєння Озброєння літака AC-130U: 25-мм літака AC-130U: автоматична скорострільна томатична25‑мм скорострільна авіаційна пушка авіаційна пушка GAU-12/U (з поAU-12/U (зворотним поворотним блоком стволів), 40блоком стволів), 40‑мм L60 компанії «Бофорс» і 105м пушка пушка L60 компанії «Bofors» и 105-мм мм гармата М102 «Гаубиця». Все рмата М102 Howitzer.наВсе встановлено на встановлено лівому борту літака. літака. Керування озброєнням здійснювому борту Управління озброєнням ють за допомогою комп’ютеризованої пошуково-прицільної сисійснюється заякадопомогою пошуково-прицільної теми, складається зкомп’ютеризованої цифрового радара керування вогнем Г’юз AN/APQ‑180, оптико-волоконної станції GEC-Марконі ALLTV (All стеми, яка складається із цифрового радару управління вогнем Hughes Light Levels Television – телебачення всіх рівнів освітленості) та інфN/APQ-180,рачервоною оптико-волоконної станції GEC-Marconi (All Light Level ) «Тексес інстрементс» станцією переднього огляду (1800ALLTV AN/AAQ-17. Ця система дозволяє ефективно обзору вести спостереження, levision) та інфрачервоною станцією переднього (1800) Texas прицілювання і вогонь вночі у будь-яких погодних умовах, а також struments підсвічувати AN/AAQ-17. система дозволяє ефективно вести ціль Ця лазерним променем для наведення високоточної зброї.прицілювання Система керування вогнем одночасно завдавати уда-а остереження, і вогонь вночідозволяє у будь-яких погодних умовах, рів по двох цілях. AC-130U бере на борт у двічі більший боєкомплект, кож підсвічувати ціль лазерним променем для наведення високоточної ніж AC-130H.

діпольних відображувачів і 90 інфрачервоних пасток MJU7 або 180

рої. Система управління вогнем дозволяє одночасно наносити удари по

ох цілях. AC-130U бере на борт у двічі більший боєкомплект, ніж AC-130H. 259 279

Гострі кігті орла

Оснащення літака системою дозаправлення у повітрі значно розширює можливості його бойового застосування. Основним недоліСили операцій США комспеціальних літака є його вразливість щодо сучасних зенітно-ракетних засобів протиповітряної оборони, що унеможливлює використання цих літаків для атаки сильно захищених цілей. Тому AC-130U більше виОснащення літака системою дозаправки літака у повітрі значно користовують для проведення антитерористичних і протипартизанрозширює можливості його бойового застосування. Основним недоліком ських операцій. літака є його вразливість сучасними зенітно-ракетними засобами Особливість одностороннього розміщення на літаку озброєння протиповітряної оборони, що виключає можливість використання цих літаків вплинула на розроблення американським льотчиками власної тактики бою. Післязахищених виходу на цілей. об’єктТому, атакиAC-130U літак починає над для атаки сильно більше кружляти використовують ним, концентруючи весь вогонь по цілі. для проведення антитерористичних і протипартизанських операцій. Екіпаж літака складається з 13 осіб: Особливість одностороннього розміщення на два пілоти, штурман, чотири оператори літаку озброєння засобів, вплинуладвана розробку радіоелектронних спостерігачі, офіцер керування вогнем і три стрільці. американським льотчиками власної тактики П'ятеро з них (оператори й офіцер керубою. Після виходу на об’єкт атаки літак вання вогнем) розміщуються в броньовапочинаю кружляти над ним,в середній концентруючи ній звукоізольованій кабіні частині фюзеляжу, яка є центром керування весь вогонь по цілі. бойовим застосуванням. Екіпаж літака складається із 13 чоловік: два пілоти, штурман, чотири У ній встановлено п'ять індикаторів, на яких відображається іноператори радіоелектронних засобів, два спостерігачі, офіцер керування формація різних радіоелеквогнем і три ТЕХНІЧНІ стрілки. П'ятеро з них (оператори й офіцерпідсистем керування вогнем) тронних (радіХАРАКТЕРИСТИКИ олокаційної, телевізійної, розміщаються в броньованій 40,41 звукоізольованій кабіні в середній частині Розмах крил, м Довжина літака, м 29,79 інфрачервоної, навігаційфюзеляжу, яка є центром управління бойовим застосуванням. У ній Висота, м 11,66 ної й радіоелектронної боВага, кг встановлені п'ять індикаторів, на яких відображається інформація індирізних ротьби). Розміщення пустого 28000 радіоелектронних підсистем (радіолокаційної, телевізійної, інфрачервоної, каторів у вигляді букви П максимальна 79380 Максимальна швидкість, км/год 482 дозволяє кожному з членів навігаційної й радіоелектронної Крейсерська швидкість, км/год 340 боротьби). Розміщення індикаторів у екіпажу, що перебувають у Бойова швидкість, 270 вигляді буквикм/год П дозволяє кожному зі членів екіпажу, що перебувають у центрі керування, спостеріПрактична далекість, м 2400 Бойовий дій, км 1100 зі свого гати центрірадіус управління, спостерігати робочого місця за будь-яким зі свого робочого місця Бойова висота, м індикатором, Практична висота, м завдяки Екіпаж, чол.

1680–3200

чому 7620 значно знижується необхідність ведення

13 переговорів. При знаходженні літака в зоні бойових дій загальна

цілевказівка

проводиться

офіцером управління вогнем. Обидва 260 спостерігача (один розміщений у передньої, іншої - у хвостовій частині літака) відповідають за візуальне виявлення можливої атаки праворуч за

Розділ 4. Сили спеціальних операцій Військово-повітряних сил США

за будь-яким індикатором, завдяки чому значно зменшується потреба вести переговори. При перебуванні літака в зоні бойових дій загальне цілевказування проводить офіцер з керування вогнем. Обидва спостерігача (один перебуває у передній, інший – у хвостовій частині літака) відповідають за візуальне виявлення можливої атаки праворуч за курсом літака й попередження про неї інших членів екіпажу. Для підтримки працездатності екіпажу в тривалому польоті, за кабіною пілотів у звукоізольованому відсіку є місця відпочинку. Літак EС-130E «Коммандо Соло». У локальних конфліктах останнього десятиліття за участю США значно зросла роль психологічних операцій, спрямованих на деморалізацію військ противника й цивільного населення. На свідомість сучасної людини вирішально впливають телебачення, радіо, друковані видання, тому основною зброєю ПсО є радіоі телепередавачі, установлені на мобільних засобах. З останніх найгнучкіщих і найзручніших виявився спеціалізований літак, здатний швидко прибути в потрібний регіон і автономно діяти там тривалий час. Літак обладнаний потужним силовим механізмом, частину енергії якого можна використовувати для живлення електронної апаратури. А головне, діючи з великої висоти, він є не тільки «крилатою телерадіостудією», але й «летючою антеною», що забезпечує стабільне покриття сигналом навіть в умовах сильно перетятої місцевості. Наприкінці 1980-х років у США для ведення психологічної війни на базі літака С-130 розробили спеціальний літак EС-130E. До того часу вже були летючі командні пункти» і літаки радіоелектронної розвідки, які мали подібне позначення. За американською системою індексації «Е» вказує на літак зі спеціальним електронним устаткованням. Відрізнити їх можна лише за додатковими індексами. «Летючий командний пункт» позначають ЕС-130Е АВССС, «крилатий пропагандист» має індекс ЕС-130Е RR і популярне ім'я «Рівет Райдер» («Rivet Raider»), однак з часом воно змінилося на «Волант Соло», а потім – «Коммандо Соло».

261

Гострі кігті орла

На думку екіпажів, Сили спеціальних операцій США

остання назва краще вказує на специфіку застосування: «коммандо» указує на належність до сил спеціальних операцій, а «соло» – що літак завжди діє самостійно. стабільне покриття сигналом навіть в умовах сильно пересіченої У середині 1990-х рр. ЕС-130Е RR неодноразово модернізували, місцевості. сучасний варіант «Коммандо соло II» має комплекс апаратури для раНаприкінці 80-х років у СШАспектрі для ведення війни на базі у діомовлення в широкому частот психологічної і трансляції телепрограм загальносвітовому кольоровому форматі ВКТБ (Всесвітнє літака С-130 був розроблений спеціальний літак EС-130 E. До того кольорове часу вже ТБ) (World Wide Color TV – WWCTV). Шість передавачів, що працюіснували літаючі командні пункти" і літаки радіоелектронної розвідки, які ють у діапазоні від 450 кГц до 350 мГц, випромінюють сигнали за домалипомогою 9-и подібне позначення. За американською системою індексації "Е" передавальних антен, установлених по всьому літакові. вказує на літак зі спеціальним електронним Відрізнитимакїх Так, поздовжня дротова антена надустаткуванням. фюзеляжем забезпечує симальну радіомовлення в бічних напрямках, а комплекс можна лише потужність за додатковими індексами. "Літаючий командний пункт" з чотирьох телевізійних антен на кілі – у сторони до низу. Приймальнопозначається ЕС-130Е АВССС, "крилатий пропагандист" отримав індекс передавальна антена змінної довжини, що випускається із хвостової ЕС-130Е RR ілітака, популярне ім'я "Ривет ("Rivet Raider"), однак з часом частини призначена дляРайдер" особливо точного настроювання павоно змінилося на "Волант Соло", а потім на "Коммандо Соло".

На думку екіпажів, останнє краще вказує на специфіку застосування: "коммандо" указує на приналежність до262 сил спеціальних операцій, а "соло" - що літак завжди діє самостійно.

Розділ 4. Сили спеціальних операцій Військово-повітряних сил США

раметрів сигналів – від цього, зокрема, сильно залежить якість зображення на телеекранах. Вісім радіоприймачів працюють у ще ширшому діапазоні – від 200 кГц до 1000 мГц. Випромінювання, що вони уловлюють, надходить на 4 аналізатори спектру частот, що визначають параметри прийнятих сигналів і дозволяють з високою точністю настроїти власні передачі на частоту робочих радіо- і телецентрів противника. До складу устатковання входять також дві поєднаних радіостанції AN/ARC-186 і AN/ARC-164 з апаратурою засекречування KY-58 і система пеленгації робочих станцій противника. Як оборонні засоби на літаку встановлено апаратуру попередження про опромінення РЛС противника AN/AAR-47 з системою відстрілу пасток для захисту від ракет з тепловими і радіолокаційними головками самонаведення, а також генератори інфрачервоних перешкод AN/ALQ-157. Екіпаж складається з двох пілотів, штурмана, офіцера – керівника операції й семи фахівців: інженера, фахівця з радіоелектронного устатковання й п'яти операторів. Зазвичай «Коммандо соло» прибували в зону назрівання конфлікту ще до початку військової фази. Це дозволяло визначити робочі частоти військових ліній зв'язку й теле- і радіостанцій противника, що діють у мирний час. Після вивчення місцевих проблем формували загальну стратегію психологічних операцій, і в наземних студіях готували конкретні, спрямовані на певні соціальні групи передачі. Потім їх транслювали всіма мовами, на яких говорять у цьому регіоні. «Коммандо соло» зазвичай ведуть телерадіомовлення з максимальної висоти, літаючи по замкнутій еліптичній траєкторії. Цим досягається найкраще «покриття» сигналом, тому що найпотужніше випромінювання спрямоване до низу і в боки від літака. У випадку можливої вогневої протидії зони мовлення встановлювали уздовж кордонів, поза досяжністю засобів протиповітряної оборони, а коли не було загрози, літаки діяли безпосередньо над територією країни. Зайнявши ешелон у зоні, ЕС-130Е вмикає приймачі й випускає хвостову антену. Після точного настроювання на діапазони, які використовує армія противника, засоби місцевого радіомовлення і теле263

Гострі кігті орла

бачення, «Коммандо соло» починає трансляцію власних передач, при цьому відразу на декількох хвилях. Мовлення ведуть в прямому ефірі, у записі або в режимі ретрансляції. Крім зазначеного, літак можна використовувати для доставлення та скидання над густонаселеними районами листівок. ЕС-130Е можна викоТЕХНІЧНІ ристовувати як літак радіоХАРАКТЕРИСТИКИ електронної розвідки і радіРозмах крил, м 40,41 Довжина літака, м 29,79 оелектронної боротьби, для Висота, м 11,66 порушення роботи систем Вага, кг зв'язку, телебачення й радіпустого 34686 омовлення противника, а 79380 максимальна Максимальна швидкість, км/год 621 також й для суто цивільних Крейсерська швидкість, км/год 602 цілей – забезпечення міс8793 Практична далекість, м цевого мовлення у випадку Далекість дій, км 3791 10060 Практична висота, м стихійних лих і катастроф, Екіпаж, чол. 11 доведення до постраждалого населення інструкцій, рекомендацій з евакуації, тимчасової заміни регіональних масмедій або розширення спектру їхнього мовлення. Багатоцільовий військово-транспортний літак CV-22 Скопа́. Розроблення багатоцільового військово-транспортного літака з поворотними двигунами V-22 «Скопа» розпочато у США з 1982 р. із завданням створити три основні варіанти: транспортно-десантний MV-22 для морської піхоти, пошуково-рятувальний HV-22 для Військово-морських сил і СH-22 для Сил спеціальних операцій ВПС США. Військові випробування розпочато у грудні 1999 року. Основна особливість V-22 «Скопа» полягає в тому, що двигуни встановлено в поворотних гондолах на кінцівках крила (кут повороту до 97°), завдяки чому уможливлюються гелікоптерні режими польоту й істотно розширюється діапазон робочих висот і швидкостей порівняно з іншими транспортними гелікоптерами й літаками. Крім того, до числа головних переваг нової машини перед гелікоптерами нале-

264

Практична висота, м......................................... 10060 Екіпаж, чол. ....................................................... 11

Багатоцільовий військово-транспортний Розділ 4. Сили спеціальних операцій Військово-повітряних сил США літак CV-22 Osprey

жить збільшені радіус дії і маса корисного навантаження, а Розробка бойовий багатоцільового військово-транспортного літака з також нижча вартість експлуатації. поворотними двигунами V-22 Osprey була розпочата у США з 1982 року із Всі варіанти літака мають загальний планер, силовий механізм, завданням створити три основні варіанти: транспортно-десантного MV-22 літакові системи й відрізняються лише паливною системою, складом для морської піхоти, пошуково-рятувального HV-22 для військово-морських бортового радіоелектронного устатковання і авіаційним озброєнням. На V-22 встановлено навігаційний 285комплекс, куди входить: − малогабаритна типова інерціальна-навігаційна система ЛІНС (Легка інерціальна навігаційна система) (LWINS – Lightweight Inertial Navigation System), яка забезпечує навігаційний комплекс даними про параметри руху повітряного судна (швидкість, прискорення, висота, курс тощо); − радіосистема близького приведення й забезпечення посадки AN/ARN-147, що видає всі необхідні дані для здійснення злітання й посадки літака у нормальних погодних умовах, а у взаємодії з наземними системами – забезпечує посадку в складних метеоумовах і вночі, а також приймає маркерні сигнали; − авіаційний радіокомпас АРК (автоматичний радіокомпас) (ADF – Automatic Direction Finder); − радіовисотомір; 265

Гострі кігті орла

− система повітряних сигналів і інші давачі. При проектуванні літака V-22 велику увагу приділяли підвищенню стійкості до бойових ушкоджень, а також збільшенню захищеності конструкції й екіпажу. Завдяки цьому − всі важливі системи розміщено так, щоб зменшити ймовірність їхнього ураження одним боєзарядом; − здійснено бронювання крісел екіпажу й особового складу; − гвинти виконано з композиційних матеріалів; − кабіну і вантажний відсік обладнано потужною системою вентиляції й наддування, щоб запобігти потраплянню радіоактивних, хімічних речовин, продуктів горіння й інших шкідливих речовин; − застосовано систему електромагнетного захисту основних електричних кіл від наведених імпульсів струму, що виникають при влученні блискавки або у випадку ядерних вибухів у районі перебування літака; − важкі елементи конструкції, такі як двигуни й редуктори, розташовано на максимальній відстані від екіпажа, щоб запобігти поранененням у випадку позаштатної посадки; − посилено конструкцію носової частини фюзеляжу і кабіни екіпажу, щоб запобігти пораненням (загибелі) екіпажу при руйнуванні літака; − шасі повністю гасять енергію при зіткненні з поверхнею зі швидкістю до 30 км/год; − крило й гвинти сконструйовано так, щоб унеможливити пошкодження кабіни при позаштатній посадці, наприклад при торканні поверхні з гондолами, поверненими горизонтально, уламки лопастей розлітаються в боки від фюзеляжу; − після приводнення літак може зберігати плавучість протягом майже 10 хв при штормі 5 балів. Основним призначенням MV-22 є повітряне перекидання особового складу й вантажів підрозділів МП США при проведенні морських десантних операцій. Застосування цього літака значно підвищує мо266

Розділ 4. Сили спеціальних операцій Військово-повітряних сил США

більність перевезень, скорочує час висадження й знижує вимоги до району десантування, а також приводить до зменшення втрат при подоланні протиповітряної оборони противника. Командування ВПС США приділяє увагу прийняттю на озброєння ССО літаків СV-22, які, на думку американських військових фахівців, замінять весь парк гелікоптерів МH-60G і MH-53J, застарілих літаків МС-130Е і частину літаків-заправників MH-130P/N. Бойовий радіус цього літака з корисним навантаженням, зокрема з 18 повністю спорядженими військовослужбовцями, складає 930 км. Вища порівняно з гелікоптерами, швидкість польоту дозволяє використовувати як штатних заправників літаки КС-10А и КС-135. Перегінна дальність польоту з одним дозаправленням у повітрі складає 4 900 км. Літак CV-22 оснащено багатофункціональною РЛС AN/APQ174D, що забезпечує виконання польотів на гранично малих висотах з огинанням рельєфу місцевості, а також об'єднану комплекс радіоелектронної протидії (ОКРП) (SIRCM – Suite of Integrated Radio Countermeasures), захищену від радіоперешкод системи зв'язку і передавання інформації в реальному часі. Крім того, для ефективнішої взаємодії з наземними підрозділами ССО літак обладнано терміналом розподілу інформації – БУТТ (багатоцільовий удосконалений тактичний термінал) (MATT – Multimission Advanced Tactical Terminal), на індикаторі якого на тлі цифрової карти місцевості відбивається місце розташування військовослужбовців, оснащених персональними навігаційними системами, що використовують дані КРНС «НАВСТАР». На літаку розміщено різне озброєння, зокрема автоматичну гармату на турелі в носовій частині фюзеляжу, оснащено керованими ракетами класу «повітря – повітря» (на підфюзеляжних вузлах підвіски озброєння). В нинішніх планах передбачено зробити 458 літаків V-22 різних модифікацій: МV-22 для Корпусу морської піхоти, СV-22 – для сил спеціальних операцій, НV-22 – для ВМС, SV-22 – для ВМС США для боротьби з підводними човнами противника. Багатоцільовий вертоліт MH-53J «Пейв лов III» призначений для доставлення особового складу сил спеціальних операцій та вантажів 267

Гострі кігті орла

у глибокий тил противника на середні відстані, а також евакуації поранених. У 1986 р. гелікоптери НН-53Р модернізували за спеціальними вимогами ССО. Вони отримали позначення МН-53Н і стали першими гвинтокрилими апаратами у ВПС США, які льотчики могли пілотувати з окулярами нічного бачення. Найудосконаленіша модель основного вертольота ССО США – MH53J Pave Low III. MH-53J оснащений цифровим бортовим радіоелектронним устаткованням, що утворює єдиний комплекс за допомогою інтерфейсу Mil-Std 1553, приладова панель повністю сумісна с окулярами нічного бачення, модернізовано радіолокаційну станцію і засоби радіозв’язку, встановлено систему стабілізації гелікоптера в режимі висіння. Для економії засобів більшість нових систем розробляли не з «нуля», а переробляли з наявних. Так, індикатор з рухомою картою «запозичений» з літака А-7, а лазерні гіроскопи інерціальної навігаційної системи аналогічні встановленим на «Спейс Шаттлі». Політні характеристики гелікоптера вдалося підвищити за рахунок установлення потужніших газотурбінних двигунів Т-64-GE415 і вдосконаленої трансмісії, здатної передавати на несучий гвинт більшу потужність. Екіпаж гелікоптера MH-53J прикритий бронею; озброєння складається з двох кулеметів «Мініґан» калібру 7,62-мм, установлених у бортах з кожного боку передньої частини фюзеляжу й 12,7-мм кулемета на задній опускній рампі. Боєкомплект – 6000 патронів калібру 7,62 мм і 450–12,7-мм патронів.

ТЕХНІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ MV-22 ТЕХНІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ 15,52 Розмах крил, м Довжина літака, м 17,47 Висота з піднятими двигунами, м 6,73 з опущеними двигунами, м 5,61 Вага, кг пустого 15032 максимальна 23982 565 Максимальна швидкість, км/год Крейсерська швидкість, км/год 510 3892 Практична далекість, м Далекість дій, км 396–2224 Практична висота, м 7925 2–3 Екіпаж, чол. Корисний вантаж 24 чол. або 9072 кг вантажу на борту чи вантаж, що висить на двох гаках, 6804 кг (на одному 4536 кг), один 12.7мм трицівковий кулемет ҐАУ 19/А.

268

вантаж, що висить на двох гаках, 6804кг (на одному 4536 кг), один 12.7-мм трьохствольний кулемет GECAL 50.

Розділ 4. Сили спеціальних операцій Військово-повітряних сил США

Багатоцільовий вертоліт MH-53J Pave Low III

Доставлення гелікоптерів MH-53J на великі відстані здійснюють 289 двома способами: – військово-транспортними літаками С-141 і С-5, та самостійно, заправляючись пальним у повітрі з використанням системи дозаправки. Гелікоптери MH-53J перебуПОЛІТНО-ТЕХНІЧНІ вають на озброєнні 20-ї ескадриХАРАКТЕРИСТИКИ 24,08 льї спецоперацій 16 крила СО, 21-ї Діаметр головного гвинта, м ескадрильї спецоперацій 352-ї гру- Довжина з врахуванням гвинта, м 30,20 Висота, м 8,63 пи СО, 31-ї ескадрильї спецопера- Вага, кг пустого 16667 цій 353-ї групи СО, 551-ї навчальномаксимальна 31638 тренувальної ескадрильї. Крейсерська швидкість, км/год Практична дальність, м Далекість дій, км Практична висота, м Екіпаж, чол. Корисне навантаження десантників, чол.. або нош, шт.. або вантаж на підвісці, кг

269

278 1300 3791 3520 2 (додат- ково 4) 38 24 1630

способами: перший - військово-транспортними літаками С-141 і С-5, другий – самостійно, заправляючись пальним у повітрі з використанням системи Гострі кігті орла дозаправки.

Вертольоти MH-53J знаходяться на озброєнні 20-ої Важкий транспортний гелікоптер MH-53M «Пейв лов IV» ескадрильї спецоперацій 16 крила СО, 21-ої ескадрильї спецоперацій 352-ої групи СО, ТЕХНІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ

31-ої спецоперацій Довжинаескадрильї з врахуванням гвинта, м 20,47 353-ої групи СО, 551-ої навчальноВисота, м тренувальної ескадрильї. Вага, кг

7,6

пустого ТЕХНІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ 10691 22680 максимальна Діаметр головного гвинта, м............................ 24,08 Максимальна швидкість, км/год 315 Довжина з врахуванням гвинта, м................... 30,20 278 Крейсерська швидкість, км/год Висота, м........................................................... 8,63 Практична далекість, м 2075 Вага, кг дій, км Далекість 878 Практична висота, м 6220 пустого ...................................................... 16667 Екіпаж, чол. 2 максимальна ............................................ 31638 Корисне навантаження Крейсерська швидкість,Сили км/год ........................ 278США спеціальних операцій десантників, чол.. м.................................... 64 Практична дальність, 1300 або вантаж кабіні, кг 1368 Дальність дій, укм............................................... 3791 або вантаж на підвісці, кг 9072 Важкий транспортний вертоліт MH-53M Pave Low IV Практична висота, м......................................... 3520 Озброєння: кулемета Екіпаж, чол.шестиствольних ....................................................... 2 (додатково 4) GAU-2B/A «Мініґан» 2–3

Корисне навантаження десантників, чол.. ..................................... 38 або носилки, шт........................................ 24 або вантаж на підвісці, кг......................... 1630

291 270

Глава 5.

Сили спеціальних операцій Військово-повітряних сил

Розділ 4. Сили спеціальних операцій Військово-повітряних сил США Вертоліт МН-60К Blackhawk

Гелікоптер МН-60К «Блек гок» розроблено для ССО на базі багатоВертоліт МН-60К Blackhawk розроблений для ССО на базі цільового тактичного транспортного гелікоптера фірми «Сікорскі» – багатоцільового тактичногоінфрачервоною транспортного системою вертольота фірми Sikorsky переднього огляUH-60A. Його оснащено ду (FLIR) для виявлення цілей фірми системою «Тексес інстрементс», систему UH-60A. Він оснащений інфрачервоною переднього огляду FLIR нічного бачення, багатофункціональні дисплеї, цифрову шину передля виявлення цілей фірми Texas Instruments, систему нічного бачення, дання даних MIL STD 1553У, інПОЛІТНО-ТЕХНІЧНІ багатофункціональні дисплеї, цифрову шину передачі даних MIL STD дикатор з рухомою мапою, систему ХАРАКТЕРИСТИКИ 1553У, індикатор c картою, що рухається, систему прихованого зв'язку прихованого зв'язку дециметроДовжина з врахуванням гвинта, м 15,26 Висота, м 5,13 вого, метровогометрового й короткохвильодециметрового, й короткохвильового діапазонів, кодований кг вого діапазонів, кодований пе- Вага,пустого 5118 й переговірний пристрій, засоби радіонавігації, систему впізнавання реговірний пристрій, засоби максимальна 9185 радіомаяки. Має систему систему дозаправлення пальним у повітрі. швидкість, км/год 296 радіонавігації, впізнаван- Максимальна швидкість, км/год 268 ня й радіомаяки.елементами Має системунавігаційної до- Крейсерська Основними системи є м допплерівський Практична далекість, 2224 заправлення пальним у повітрі. Далекість дій, км 592 радіолокатор і інерціальна навігаційна система; передбачається установка 5790 Основними елементами на- Практична висота, м чол. системи визначення місцезнаходження Екіпаж, за допомогою супутників. 2–3 Члени вігаційної системи є допплерів- Корисне навантаження екіпажа мають окуляриі нічного бачення. В устаткування, десантників, чол.. передбачене 14 для ський радіолокатор інерціальна або нош, шт.. 6 навігаційна система; передбачено оборони вертольота, входять приймач радіолокаційного опромінення1197 ARPабо вантаж у кабіні, кг встановлення системи визначення або вантаж на підвісці, кг 3629 39, автомат розсіювання трассерів і інфрачервоний відбивач. місця перебування за допомогою 293 271

Гострі кігті орла Сили спеціальних операцій США

супутників. Члени екіпажу мають окуляри нічного бачення. До склаВертоліт може бути озброєний одним-двома кулеметами калібром ду устатковання, передбаченого для оборони гелікоптера, входять 7,62-ммрадіолокаційного (М134 Minigun чи опромінення М60) або 12,7мм GECAL 50, нести до 4 ракет приймач ARP-39, автомат розсіювансистемою наведення для придушення оборони ня"Hellfire" трасерів зта лазерною інфрачервоний відбивач. ГелікоптерМоже можетакож бутивстановлюватись озброєний одним – двома кулеметами ка-або противника. система установки мін М56 лібром 7,62-мм (М134 «Мініґан» чи М60) або 12,7-мм GAU-19/A, нечотирьох 70-мм пускових установок з ракетами. сти до 4 ракет «Пекельний вогонь» («Гелфайр») з лазерною системою ТЕХНІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ наведення для придушення оборони противника. Можна також оснаДовжина з врахуванням гвинта, м ................... 15,26 щувати установлення мін М56 або чотирма 70-мм пусковиВисота,системою м ........................................................... 5,13 кг миВага, механізмами з некерованими ракетами (НКР). пустого....................................................... 5118 MH-60G «Пейв гок» – багатоцільовий максимальна ............................................. 9185 гелікоптер для сил спеціМаксимальна швидкість, км/год....................... 296 альних операцій, створений американською фірмою «Сікорскі ейрКрейсерська швидкість, км/год ........................ 268 крафт» (Юнайтед текнолоджіз корпорейшн) на базі багатоцільового Практична дальність, м .................................... 2224 гелікоптера UH-60 «Блек гок». Гелікоптери MH-60G у силах спеціДальність дій, км ............................................... 592 Практична висота,жартома м ......................................... 5790 альних операцій називають «командою порятунку 911». Вони Екіпаж, чол......................................................... 2-3 мають бортове радіоелектронне обладнання, подібне встановленому Корисне навантаження десантників, чол.. ..................................... 14 на МН-53, але «Пейв гок» менший за розмірами. Один літак С-5 може або носилок, шт.. ...................................... 6 перевозити до п'яти гелікоптерів MH-60G, при цьому останні готові або вантаж у кабіні, кг ............................ 1197 до виконання вже через 30 3629 хвилин після їхнього вивантаабо вантажзавдання на підвісці, кг ......................... ження з літака, тоді як на приведення МН-53 в нормальний стан після повітряного перевезення потрібно від 6 до 12 годин. Вертоліт MH-60G Pave Hawk

272

Розділ 4. Сили спеціальних операцій Військово-повітряних сил США

На гелікоптері MH-60G встаПОЛІТНО-ТЕХНІЧНІ новлено радіолокаційну станцію ХАРАКТЕРИСТИКИ з кольоровим індикатором зобра- Довжина з врахуванням гвинта, м 17,1 4,4 ження Бендікс-Кінґ 1400З, доп- Висота, м Вага, кг плерівську радіолокаційну станцію пустого 5100 максимальна 9900 AN/ ASN-137, приймач супутниМаксимальна швидкість, км/год 294 кової навігаційної системи (може 2224 Практична далекість, м працювати в режимі картографу- Далекість дій, км 825 5790 вання земної поверхні, радіома- Практична висота, м 4 яка і як метео РЛС), інерціальну Екіпаж, чол. Корисне навантаження навігаційну систему IVE, радіо- десантників, чол.. 10 навігаційну систему ТА CAN, інабо нош, шт.. 6 3600 або вантаж на підвісці, кг дикатор рухомої мапи місцевості, Озброєння: 7.62-мм кулемети 2 «Телдикс» KG-10–20 і різні засоби радіозв’язку, зокрема радіостанції з кодованими каналами зв'язку, у тому числі й через супутник. Найважливіші блоки бортового радіоелектронного обладнання оснащено самоліквідаторами. На гелікоптерах MH-60G установлено ще інфрачервону систему огляду передньої півсфери AN/ AAQ-16, до складу входять нашоломні дисплеї, а весь комплекс зв'язаний у єдине ціле інтерфейсом MilStd 1553B. Гелікоптер оснащено двома кулеметами М134 калібру 7,62 мм, установленими на шкворневих турелях у бічних прорізах зсувних дверей, передбачено можливість заміни великокаліберними кулеметами. На чотирьох вузлах підвіски можна розмістити два блоки НКР з 19-а ракетами в кожному, два контейнери з 20-мм гарматами або два контейнери з кулеметами калібру 12,7 мм. Перший MH-60G передано на початку 1987 р. 55-й ескадрильї швидкого реагування 16-го крила СО, а з 1992 р. – і 160-у полку армійської авіації СО. Зазвичай MH-60G використовують для перевезення невеликих розвідувально-диверсійних груп чисельністю три – чотири чоловіки, але може транспортувати до 10 повністю споряджених солдатів. Багатоцільовий гелікоптер МН-47Е «Чінук» сил спеціальних операцій розроблено на базі транспортного CH-47D. Контракт на розро273

Глава 5.

Сили спеціальних операцій Військово-повітряних сил

Гострі кігті орла Вертоліт МН-47Е Chinook

Сили спеціальних операцій США

Вертоліт озброєний двома 12,7-мм кулеметами Minigun, що стріляють через

ілюмінатори.

МН-47Е

виконує

армійському ТЕХНІЧНІ спецназі такі ж завдання, як ХАРАКТЕРИСТИКИвертоліт МН-47Е Chinook сил спеціальних операцій Багатоцільовий MH-53J в авіації спеціального призначення Довжина з врахуванням гвинта, на базі транспортного CH-47D. Контракт на розробку м ВПСрозроблений 15,54 США.

Висота, м 5,77 модифікації, призначеної для армійської авіації спеціального призначення, Вага, кгТЕХНІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ пустого 10151року. був з укладений грудні 1987 Переустаткований з CH-47D був лише Довжина врахуванням угвинта, м ................... 15,54 максимальна 22680 5,77 Висота, м ........................................................... вертоліт -км/год перший. З 298 листопада 1992 року вертольоти МН-47Е почали Максимальна швидкість, Вага,один кг Крейсерська швидкість, км/год 256 пустого....................................................... 10151 надходити на озброєння2026 2-го 22680 та 3-го батальйонів 160-го полку. Їх Практична далекість,............................................. м максимальна Далекість дій, км швидкість, км/год....................... 370 Максимальна 298 експлуатація у стройових частинах виявила серйозні проблеми із Крейсерська швидкість, км/год ........................ 256 Практична висота, м 6735 Практична м .................................... 2026 Екіпаж, чол. дальність, забезпеченням 2–3 бортового програмним радіоелектронного обладнання. Дальність дій, км ............................................... 370 Корисне навантаження Весьчол.. парк машин було повернуто на доробку і лише у 1994-95 роках МНПрактична висота, м ......................................... 6735 десантників, 55 чол......................................................... 2-3 абоЕкіпаж, нош, шт.. 24 47Еу знову поступили на озброєння. абоКорисне вантаж навантаження кабіні, кг 8164 десантників, чол.. 55 або вантаж наНа підвісці, кг ..................................... 10341 вертольоті МН-47Е встановлена система дозаправлення пальним у або носилок,кулемети. шт.. .................................... 24 Озброєння: 7.62-мм 2 або вантаж у кабіні, кг .............................. 8164 повітрі. Бортове радіоелектронного обладнання аналогічне встановленому або вантаж на підвісці, кг ......................... 10341 Озброєння: 7.62-мм кулемета, на вертольоті MH-53J.од.................... 2

297 Вертоліт A/MH-6 274 Багатоцільові вертольоти А-6 і МН-6 Mission Enhancement Little Bird

Вертоліт озброєний двома 12,7-мм кулеметами Minigun, що стріляю через

ілюмінатори.

МН-47Е

виконує

армійському спецназі такі ж завдання, як MH-53J в авіації спеціального призначення Розділ 4. Сили спеціальних операцій Військово-повітряних сил США ВПС США. ТЕХНІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ блення модифікації для армійської авіації спеціального призначення Довжина з врахуванням гвинта, м ................... 15,54 був укладений у грудні 1987 р. З листопада 1992 р. гелікоптери МНВисота, м ........................................................... 5,77 47Е почали надходити на озброєння 2-го та 3-го батальйонів 160-го Вага, кг пустого....................................................... 10151 серйозні прополку. Їхня експлуатація у стройових частинах виявила максимальна ............................................. 22680 блеми з програмним забезпеченням бортового 298 радіоелектронного Максимальна швидкість, км/год....................... Крейсерська швидкість, км/год ........................ 256 обладнання. Весь парк машин повернули на доробку і лише у 1994– Практична дальність, м .................................... 2026 Дальність дій, км ............................................... 1995 рр. МН-47Е знову надійшли на озброєння. 370 Практична висота, м ......................................... 6735 Екіпаж, чол......................................................... 2-3 пальним у повіНа МН-47Е встановлено систему дозаправлення Корисне навантаження трі. Бортове радіоелектронного обладнання аналогічне встановленодесантників, чол.. ..................................... 55 або носилок, шт.. .................................... 24 му на гелікоптері MH-53J. або вантаж у кабіні, кг .............................. 8164 або вантаж на підвісці, кг ......................... 10341 «Мініґан», що Гелікоптер оснащено двома кулеметами 12,7-мм Озброєння: 7.62-мм кулемета, од.................... 2 стріляють через ілюмінатори. МН-47Е виконує в армійських спецсилах такі ж завдання, як MH-53J в авіації Вертоліт спеціального A/MH-6 призначення ВПС США. Багатоцільові вертольоти А-6 і МН-6 Mission Enhancement Багатоцільові гелікоп тери А-6 і МН-6 є модифікованою моделлю «Г’юз» 500/530MG. А-6 розробили спеціально для авіаційних підрозділів ССО для вогневої підтримки рейнджерів, а МН-6 – для загону ССО «Нічні мисливці» (Night Stalkers), він призначений для перевезення чотирьох – п'яти солдатів. На гелікоптерах МН-6 і АН-6 бортове радіоелектронне обладнання суттєво оновлене, бортова електроніка побудована на шині Mil Std 1553B із дворазовим резервуванням. На приладовій дошці встановлено монохромні багатофункціональні дисплеї, сумісні з окулярами нічного бачення. Тумблери керування озброєнням і радіоапаратурою змонтовано на пристроях керування гелікоптером, що дозволяє пілотові застосовувати зброю, не відриваючи рук від важелів. Є система попередження про електромагнетне опромінення, лазерний да-

275

Little B

Гострі кігті орла

лекомір, навігаційна допплерівська радіолокаційна 7,01 станція, приймач супутни2,48 кової навігаційної системи, радіовисотомір. Озброєн557 ня встановлено на двох вуз1225 241 лах підвіски, до нього вхо237 дять контейнери з 7.62-мм 2510 кулеметами «Мініґан» або 611 4815 М60, 70-мм пусковими сис1–2 темами НКР, або з керованими ракетами «повітря – 4 463 повітря» АІМ-92 »Стінґер». Порівняно з базовою моделлю, далекість польоту збільшена завдяки встановленню в кабіні додаткового паливного баку місткістю 110 л або 236 л.

ТЕХНІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ MH-6 Довжина, м Висота, м Вага, кг пустого максимальна Максимальна швидкість, км/год Крейсерська швидкість, км/год Практична далекість, м Далекість дій, км Практична висота, м Екіпаж, чол. Корисне навантаження десантників, чол.. або вантаж у кабіні, кг

276

Розділ 5. Особливості застосування підрозділів ССО

РОЗДІЛ 5. Особливості оперативно-бойового та інших видів застосування підрозділів ССО у локальних війнах і збройних конфліктах за участю США (1960–2010 рр.) 5.1. Застосування підрозділів спеціального призначення США у війні у В’єтнамі (1960–1975 рр.) Окреме місце в історії становлення спеціальних військ США посіла в’єтнамська війна 1960–1975 рр. У В’єтнамі в контрпартизанській війні проти комуністичного партизанського руху (Вьєтконґу) ГСП («зелені берети») використовували національну меншість – горян, яких постійно принижували в’єтнамці. Перші команди зі складу 1-ї групи спеціальних сил (авіадесантної) (1st SFGA) прибули до В'єтнаму в кінці 1957 р. Американські військові перебували у В'єтнамі з кінця 1950 р., діючи у складі Американської групи військових радників «Індокитай» (US Military Assistance Advisory Group Indochina) при французькому контингенті колоніальних військ. З 1957 р. американські сили спеціального призначення розпочали готувати в'єтнамських солдатів. Незабаром південні в’єтнамці змогли сформувати власні сили спеціального призначення. Солдати з 77-ї групи спеціальних сил (авіадесантної) (77th SFGA) незабаром почали готувати в'єтнамських рейнджерів. Головним завданням американців було – створити у складі армії Республіки В'єтнаму (АРВ) частини, здатні вести наступальні партизанські операції і виконувати спеціальні завдання. Для цього в Південному В'єтнамі діяли команди зі складу 1-ї та 77-ї (пізніше 7-ї) десантних груп спеціального призначення. До 1961 р. американці основну увагу приділяли створенню у складі АРВ сил, здатних стримати масоване військове проникнення з Півночі («Корейський сценарій»).

277

Гострі кігті орла

В американській концепції Сил спеціального призначення основний наголос завжди робили на залученні до своїх операцій національних меншин, які зазвичай живуть у віддалених сільських районах, перебувають в убогості, зазнають серйозних труднощів, але добре орієнтуються на місцевості. Вважали, що уряд зазвичай ігнорує або прямо переслідує меншини. Внутрішнє відчуття меншин звичайно коливається від задоволення своїм становищем до різкої незадоволеності і готовності до повстання. У будь-якому разі національні меншини дуже легко перетворити на інструмент для розв’язання власних задач. І заволодіє цим інструментом той, хто згадає про нього першим. При цьому меншині можна відводити будь-яку роль, від формування національних повстанських загонів, до надання інтересам меншини державного статусу. У В'єтнамі становище у сфері міжетнічних стосунків ускладнювалося споконвічними національними і релігійними конфліктами між етнічними меншинами й корінним в'єтнамським населенням. Тут проживало декілька національних і релігійних меншин, які уряд Сайґону просто ігнорував. В’єтконґівці почали привертати меншини на свій бік. Щоб виправити ситуацію і перетягти нацменшини на бік уряду, було вирішено використовувати сили спеціального призначення. З їхньою допомогою почали формувати загони місцевої самооборони. Головним завданням сил спеціального призначення у В'єтнамі стала реалізація Програми створення нерегулярних груп цивільної оборони (НГЦО) (Civilian Irregular Defense Group – CIDG). Програма розпочалася 1961 р. під офіційною назвою «Програма розвитку регіонів». Учасників НГЦО вважали цивільними співробітниками армії США, а не південнов’єтнамської армії. Новобранці призивалися, навчалися, споряджалися, харчувалися, і проживали за рахунок американців. Спочатку до програми НГЦО залучали тільки горян, котрі не мали нічого спільного з в'єтнамцями, їх вважали дикунами і вони не мали громадянства. Вони говорили на різних діалектах, незрозумілих в'єтнамцям, і проживали в важкодоступних районах. Лише два племені – джарай і раді – мали примітивну писемність. Американські спецзагонівці швидко встановили дружні стосунки з цими простими 278

Розділ 5. Особливості застосування підрозділів ССО

людьми. В деяких випадках агентам вдавалося настільки втертися в довіру, що їх навіть приймали в плем'я. Ситуація раптово загострилася в 1964 р., коли збунтувалося плем'я раді; в ході повстання загинуло декілька агентів південнов'єтнамських спецсил. Лише за посередництва американців вдалося укласти перемир'я. Перший експериментальний табір сил спеціального призначення організували в кінці 1961 р. за участю половини загону А-35 1-ї групи спеціальних сил (авіадесантної) (1st SFGA). До завдань табору входило створення в сорока навколишніх селах сил самооборони і поліції. Надалі зона дії табору охоплювала вже понад 200 сіл, а чисельність ополчення сягла 12 тис. чоловік. 1962 р. декілька самостійних програм зі створення антипартизанських воєнізованих формувань провели група «Індокитай» і Оперативна місія ЦРУ. До липня 1963 р. всі програми об'єднали в рамках НГЦО. Окрім самооборони сіл програма НГЦО почала стосуватися і наступальних елементів. Організували Центр підготування гірських командос (пізніше – гірського скаутизму), випускники якого проводили розвідку у віддалених районах країни. Ще одна програма, «Вартові шляхів» (пізніше – «Охорона кордону»), дозволила налагодити спостереження за прикордонною зоною. Організація сільських загонів самооборони почалася у всіх районах Південного В'єтнаму. До кінця 1963 р. ударні сили НГЦО налічували 18000 бійців, а чисельність сил самооборони сягла 43000 осіб. Все це військо сформували лише силами двох команд «В» і двадцяти двох команд «А». Американські сили спеціального призначення «В'єтнам» (АССПВ) (US Army Special Forces Vietnam – USASFV) сформували у вересні 1962 р. для командування всіма американськими підрозділами спецпризначення у В'єтнамі. Щопівроку проводили ротації команд зі складу 1-ї, 5-ї і 7-ї груп. Така система, з одного боку, забезпечувала цілісність команди, а з іншого – ті, що прибували до В'єтнаму, швидко освоювалися на місці. Місцеві команди забезпечували відряджених всією необхідною інформацією про район, для них проводили брифінг і ознайомлювальне патрулювання району.

279

Гострі кігті орла

До 1964 р. спецвійська США почали брати активну участь в наступальних операціях. До програми долучили нові нацменшини – кхмерів (в'єтнамська Камбоджа), нунгів (китайці, що проживають на Центральній височині), чамів й інших етнічних китайців з берегових районів, а також воєнізовані релігійні секти каодай і хоахао (етнічні в'єтнамці). Представники різних національних меншин поступово привчалися толерантно ставитися один до одного. В'єтнамські сили спеціального призначення сформували 1957 р., і на початковому етапі вони налічували лише 58 осіб. Їх готували військовослужбовці 14-го підрозділу спецвійськ США. Ці люди склали кістяк в'єтнамської «77-ї групи вартових». Після декількох реорганізацій в 1963 р., нарешті, сформували спецкоманди ЛЛДБ (спецсили армії Республіку В’єтнаму) (LLDB – Luc Luong Dac Biet), організовані за зразком груп американських спецсил. Команди ЛЛДБ (дещо менші за чисельністю від американських) діяли в кожному таборі підготування сил самооборони. Стосунки між американцями і в'єтнамцями не завжди були безпроблемними. Деколи сторони прагнули ігнорувати один одного, деколи справа доходила до відкритої ворожнечі. Але в більшості випадків співпраця проходила конструктивно. Обов'язки сторони звичай розподіляли так: в'єтнамці брали на себе повсякденну організацію життєдіяльності таборів, тоді як американці планували і проводили бойові операції. Основною причиною для конфліктів між американцями і в'єтнамцями стали цивілізаційні відмінності між ними. Негативними факторами стали випадки корумпованості, лінощів і небажання воювати з боку членів ЛЛДБ, хоча чимало південних в'єтнамців і проявили себе відмінними солдатами. Досить часто між в'єтнамськими і американськими командами встановлювалися партнерські відносини. У вересні 1964 р. АССПВ розформували, а до В'єтнаму перекинули 5-у десантну групу спеціального призначення. На той час у В'єтнамі діяло вже близько 40 навчальних таборів. Відтепер ротація персоналу проводили не щопівроку, а щороку, як це прийнято в решті американських частин. Кожна команда діяла в одному і тому ж таборі. Її склад поступово мінявся, що забезпечувало спадкоємність. Піс280

Розділ 5. Особливості застосування підрозділів ССО

Підрозділ SEAL в дельті Меконга (січень 1968 р.)

ля прибуття 5-ї групи програма НГЦО набула ще більшого масштабу. До 1967 р. партизанські дії перетворилися на повномасштабну війну. За таких умов головне завдання таборів сил спеціального призначення полягало в охороні меж підконтрольної урядові території, простежувані шляхів, якими йшло постачання в’єтконґівців з Півночі, захисті селищ, проведенні цивільних заходів, наданні медичної допомоги місцевому населенню і збиранні розвідувальних відомостей. Крім того, фахівці спецвійськ виступали в ролі військових радників в частинах районних і місцевих військ РМВ (Regional and Popular Forces – R/PF). До 1969 року НГЦО перетворилися на добре озброєну і підготовлену професійну армію, з власними бойовими традиціями. Стаціонарні ударні частини НГЦО налічували майже 40 тис. чоловік. Ще декілька тисяч чоловік входило до складу мобільних ударних сил або служило у складі розвідувальних частин. Всю цю армію створено зусиллями 2300 американських співробітників спецсил США. Концепція мобільних ударних сил (Mobile Strike Force – «Mike Force») виникла через потребу мати сили швидкого реагування, здатні швидко переміщатися від табору до табору. Американські і в'єтнамські армійські частини не завжди могли забезпечити необхідну оборону. Як наслідок, сили спеціального призначення створили власні мобільні загони на базі 2-го корпусу швидкого реагування, що існував 281

Гострі кігті орла

з 1964 р. і відомий під назвою «Летючий орел». З початку 1960‑х рр. термін «мобільні ударні сили» також використовували і для позначення місцевих загонів швидкого реагування. В липні 1965 р. при кожній команді «С» утворили по загону швидкого реагування батальйонної чисельності. Ці загони мали діяти в районах розташування своїх корпусів. Ще один загін сформували в складі 5-ї десантної групи сил спеціального призначення, для нього районом відповідальності стала територія всього Південного В'єтнаму. Кожен мобільний загін очолювала команда «А» і до кінця 1960х рр. не мав команд ЛЛДБ. Пізніше чисельність загонів збільшили до розмірів двох – п'яти батальйонів, а також увели до їхнього складу розвідувальну роту. В кінці 1967 р. до кожного мобільного ударного загону додали команду «В» «зелених беретів». Всього діяло чотири корпусні загони і п'ятий загін підпорядковувався безпосередньо командуванню 5-ї групи. 1-й, 2-й і 5-й загони комплектувалися, переважно, горянами, тоді як у 3-й і 4-й служили головно мешканці провінції Нунґа і Камбоджи. Особовий склад загонів умів стрибати з парашутом, вести активні наступальні дії, мобільні ударні загони брали участь у численних операціях, в ході яких вдалося відстояти багато таборів. Крім того, вони проводили наступальні операції, серед них три успішні десанти в 1967 р. і один в 1968 р. Подальшим розвитком сил швидкого реагування стало формування в середині 1966 р. мобільних диверсійних загонів (Mobile Guerilla Force). Це формування складалося з ударної роти НГЦО, розвідувального взводу і команди «А», підрозділів ЛЛДБ в загоні не було. По одному такому загону діяло при кожному армійському корпусі. Завдання загонів полягала у проникненні в тил противника, організації там засідок і наскоків. До кінця 1967 р. мобільні диверсійні загони увійшли до складу мобільних ударних загонів. Свого апогею сили спеціального призначення у В'єтнамі досягли 1969 р. Оперативна база сил спеціального призначення (SFOB) розташовувалася в Натрані, де був штаб групи, рота зв'язку, центр постачання командування 5-го мобільного ударного загону 282

Розділ 5. Особливості застосування підрозділів ССО

(SFOB В-55) і численні допоміжні підрозділи (військова розвідка, зв'язок, сапери тощо). Тут же розташовувалися Командування військової місії у В'єтнамі (MACV) і розвідувальна школа (з 1966 р. входила до складу 5-ї десантної групи). Роти «С», «В», «А» і «D» відповідали кожна за свою тактичну зону (територію Південного В'єтнаму розділяли на чотири корпусні тактичні зони (Corps Tactical Zone – CTZ). До складу кожної роти входила одна команда «С», дві – чотири команди «В» і від восьми до чотирнадцять команд «А». Рота «Е», що відповідала за виконання спеціальних завдань, налічувала вісім команд «В». Все керування в рамках зони здійснювало командування АРВ. Американці створили власні командні структури в зонах, що діяли незалежно від АРВ. 1972 р. такі зони перейменували у військові райони (Military Region)) – з I по IV-й відповідно. Команди «С» діяли спільно з командами «С» зі складу ЛЛДБ (виняток становила рота «Е»). Команда «С» забезпечувала керування і постачання команд «А» і «В». Одна команда «В» у складі кожної роти діяла як штаб мобільного ударного загону, тоді як інші команди «В», звичайно розквартировані в столицях провінцій, контролювали дії команд «А». Спільно з кожною американською командою «А» або «В» діяла відповідна в'єтнамська команда. Стаціонарні ударні загони складалися з трьох – чотирьох рот по 130 чоловік в кожній, взводу бойової розвідки і політичної команди. Багато таборів мали у своєму розпорядженні артилерійський взвод АРВ (дві 105-мм гаубиці). Табори створювали у віддалених областях, щоб забезпечити охорону кордону і контроль за небезпечними ділянками території. Табори, розташовані далі від кордону, повинні були попереджати випадки проникнення противника далеко в тил. Зазвичай роти змінювали одна одну, ведучи бойове чергування протягом декількох тижнів, а також здійснюючи охорону табору і бойовий вишкіл. У кожній операції брали участь дві американські і одна в'єтнамська команди. Табори контролювали ділянки території площею 100–200 квадратних кілометрів, до того ж їхній розмір ділянки міг відчутно змінюватися за283

Гострі кігті орла

лежно від умов місцевості. Іноді до операцій залучали американські і в'єтнамські армійські частини. Частини, розташовані в таборах, відрізнялися високою боєздатністю. Однак, будучи по суті ополченням, загони з місцевих мешканців вважали за краще діяти недалеко від рідних місць і втрачали бойовий дух, якщо їм доводилося надовго покидати базу. Рівень підготування і досить вільна дисципліна не дозволяли залучати ці загони до участі в складних і тривалих операціях. Стаціонарні частини були достатньо легко озброєні, а вогневий вишкіл був на низькому рівні. Внаслідок цих обставин частини НГЦО підходили тільки для розвідки, перехоплення противника і проведення «легких» наскоків. Спочатку табори споруджували з підручних матеріалів, тому захист таборів був слабким. Казарми і допоміжні приміщення будували з фанери, рифленої жерсті, колод і соломи. В систему оборони табору входили декілька кулеметних, мінометних позицій, лінія траншей, легкі дротяні загороди та іноді неглибокий рів. В середині 1960-х рр. табори почали укріплювати, виник навіть термін «бойовий табір». Периметр оборони посилили додатковими кулеметами, мінометами, безвідкотними гарматами, дротяними загородами, організували другу лінію оборони. Внутрішню лінію оборони можна було захищати навіть у випадку захоплення противником решти території табору. За укріпленнями внутрішнього периметра розташовувалися бліндажі з резервною радіостанцією, запасом продовольства і боєприпасів, житловими приміщеннями для американських і в'єтнамських спецзагонівців. Зовнішній периметр захищав казарми НГЦО. Чимало таборів стали самодостатніми формуваннями з власними майстернями, перукарнями, лікарнями, школами і приміщеннями для відпочинку. Більшість таборів мала злітно-посадкову смугу (ЗПС) і майданчик для посадки гелікоптерів. В деяких гірських районах і в дельті Меконґу обладнати ЗПС було неможливо, тому табори облаштовували тільки гелікоптерним майданчиком. Табори, розташовані в дельті Меконґу, облаштовували укриттями на випадок повені. В’єтконґівці і війська Півночі В’єтнаму змогли знищити декілька таборів, зазнавши при цьому відчутних втрат. Деякі табори перебува284

Розділ 5. Особливості застосування підрозділів ССО

ли у тривалій облозі. В окремих випадках в’єтконґівські агенти укорінювалися в складі захисників табору, тому декілька таборів знищили завдяки удару зсередини. 5-а десантна група сил спеціального призначення провела безліч операцій у В'єтнамі, загальне командування якими здійснювала рота «Е». Розвідка в далекому тилу противника стала одним із основних видів бойових дій американців. Крім того, проведено декілька спеціальних операцій, які здійснювали загони, позначені буквами грецького алфавіту. Перший спецзагін «Дельта» (оперативний загін спецсил (ОЗСС) – SFOD В-52) організовано 1964 р. Загони «Омега» (SFOD В-50) і «Сигма» (SFOD B-56) організувано 1966 р. До складу загону входила розвідувальна команда, «дорожні» загони (підрозділи НГЦО, переодягнуті в уніформу військ Півночі або В’єтконґу), а також загін реагування. Збір розвідувальної інформації здійснювали ОЗСС B-53 і В-57 (проект «Гамма»), Окрім В'єтнаму, розвідувальні операції проводили і на території сусідніх країн Індокитаю. ОЗСС В-51 діяв в навчальному центрі ЛЛДБ, де готували бійців НГЦО. Групу досліджень і наглядів при Командуванні військової місії у В'єтнамі утворили в січні 1964 року. Її також часто називають групою з особливих операцій. Її штаб спочатку розташовувався в Чолоні, а 1966 р. перебазувався в Сайґон. Більшість членів групи служила в силах спеціального призначення, під офіційним прикриттям наявного тільки на папері загону посилення (SOA) при 5-й десантній групі. Насправді вона не входила до складу 5-ї групи спеціальних сил (авіадесантної) (5th SFGA) і взагалі не була частиною спеціального призначення. Завданням групи було надавання допомоги в'єтнамській Службі особливої експлуатації (пізніше Техніко-стратегічний директорат). Частини наземної розвідки були об'єднані в три командування «Північ», «Центр» і «Південь» (CCN, ССС і CCS). Служба проводила розвідку в Північному В'єтнамі, Лаосі і Камбоджі. Кожне командування мало у своєму в розпорядженні розвідувальні команди «Спайк» («Вістря», «Зуб»), ударні взводи «Гачіт» («Сокира») і експлуатаційні роти. 285

Гострі кігті орла

1970 р. почалося виведення американських військ з Південного В'єтнаму. Сили спеціального призначення почали згортати свої програми і передавати їх у ведення АРВ. Табори були або перетворені в частині РМВ або ввійшли до складу нової структури – Командування прикордонними «рейнджерами». Мобільні ударні загони також ввійшли до складу цього командування. Програму НГЦО офіційно завершили 31 грудня 1970 року. Розвідувальні проекти згорнули в період з 1970 по 1972 роки. 5-а десантна група поступово скорочувала свою присутність, а з 3 березня 1971 р. офіційно повернулася у Форт-Бреґґ, де почалося її переформовування. Інші частини спеціального призначення залишалися у В'єтнамі довше. Група (ВДКВ – НСГ діяла до квітня 1972 р. Замість розформованої групи діяльність продовжила команда № 158 при Технікостратегічному директораті. Цю команду остаточно розформували в березні 1973 р. Групу індивідуального підготування (ГІП) (UITG) утворили в лютому 1971 р. замість ОЗСС В-36 (колишній 3-й мобільний ударний загін). Завдання групи полягало в підготуванні камбоджійських піхотних батальйонів для боротьби з «червоними кхмерами». В травні 1972 р. ГІП перейменували в Командування підготуванням національної кхмерської армії (КПНКА) (FANK) і продовжувала свою діяльність аж до розформовування в листопаді 1972 р. В період з 1973 до 1975 р. американські сили спеціального призначення діяли у В'єтнамі у складі т.зв. З'єднаного центру з аналізу втрат. Окрім В'єтнаму, американські спецсили діяли і в інших країнах Південно-Східної Азії, зокрема, мобільна навчальна команда «Біла зоря» («White Star») у Лаосі. Масштабні операції проводили також на території Таїланду. Посилена рота «D» 1-ї групи спеціальних сил (авіадесантної) (1st SFGA), сформована 15 квітня 1966 р. у ФортіБреґґу, в жовтні того ж року прибула до Таїланду. 46-у роту спеціального призначення сформували 15 квітня 1967 р. в Лопбері (Таїланд), на базі роти «D» 1-ї групи спеціальних сил (авіадесантної). Нова рота відповідала за підготування таїландських королівських сил спеціального призначення, рейнджерів і прикордонної поліції. Крім того, рота проводила різні операції на території Лаосу і Камбоджі. Фахівці рот 286

Розділ 5. Особливості застосування підрозділів ССО

виступали в ролі військових радників в полку «Королівські кобри» і дивізії «Чорна пантера», які діяли у В'єтнамі. 3 березня 1972 року на базі 46-ї роти сформували 3-й батальйон 1-ї десантної групи. Фактично у цей підрозділ увійшли всі американські сили спеціального призначення в Таїланді. 1974 р. батальйон вивели з Таїланду і 27 березня розформували у Форті-Бреґґу. 18 листопада 1970 р. розпочалася зухвала акція спецвійськ США зі звільнення військовополонених з табору під Ханоєм. Проте полонених завчасно перевели до іншого табору і, попри успішні дії, операція завершилася нічим. Однак сама по собі безпрецедентна операція підтвердила високий професіоналізм «зелених беретів» – через 27 хвилин всі американці, що висадилися для звільнення військовополонених, були евакуйовані.

5.2. Застосування спеціальних військ у війні проти Іраку (1991 р.) Бойова участь різних елементів ССО у військовій кампанії проти Іраку в 1991 році мало принципове значення для розвитку стратегії й тактики їхнього застосування, адже тут вони були введені у дію не тільки спільно з іншими родами військ, але й як самостійний елемент, відповідно до стратегічного задуму командування БНС. Вперше за всю історію Сполучених Штатів за межами власної держави був розгорнутий великий контингент її спецпідрозділів чисельністю близько 2000 військовослужбовців. Для координації дій ССО в районі Перської затоки при штабі командувача БНС генерала Н. Шварцкопфа розгорнули окремий штаб командування спеціальних операцій (ШКСО) об’єднаного центрального командування на чолі з бригадним генералом Джонсоном. В саме командування (по суті, об́’єднання різнорідних підрозділів спецпризначення) входили антитерористичний загін «Дельта форс», підрозділи 5-ї та 10-ї груп спецпризначення («зелених беретів»), 75-го полку рейнджерів, 160-го полку СП армійської авіації, 13-го батальйону ПсО, розвідувально-диверсійні підрозділи зі складу 2-ї групи 287

Гострі кігті орла

спецоперацій ВМС, а також до роти з 22-го полку британської Спеціальної авіадесантної служби (САС). Крім того, для ведення спецрозвідки безпосередньо в інтересах військ, при штабах корпусів та окремих дивізій запроваджували окремі підрозділи ССО. Загальна чисельність ССО до початку бойових дій у зоні затоки сягнула 5 тис. вояків. Перші спецпідрозділи («Дельта», британські командоз) почали прибувати в район майбутніх бойових дій одночасно з першими підрозділами армії США до Саудівської Аравії. Оскільки планували застосування ССО США спільно з спецзагонівцями країн-союзників, додатково створили об’єднаний координаційний комітет з організації взаємодії військ СП країн коаліції. Значну увагу приділяли роз’ясненню особовому складу «важливості місії», підтримці у них високого бойового духу. На спеціально оснащених гелікоптерах МН-53J «Пейв лов», МН60G «Пейв гок» та АН/МН-6, а також літаками МС-130 та на дельтапланах спецгрупи заздалегідь закидали на територію противника (підрозділи, які займалися пошуком пускових мобільних систем оперативно-тактичних ракет «СКАД» заходили на віддаль до 250 км). За кілька тижнів до початку першої, повітряної, фази операції в тил противника на територію Іраку і Кувейту були закинуті передові групи підрозділів ССО для облаштування операційних баз і прийняття основних сил, збирання інформації про угруповання іракських військ, перевірки даних повітряної та космічної розвідки, а також підготування умов для проведення спеціальних операцій. В результаті цього в іракській пустелі обладнали дві операційні бази ССО, на яких була зосереджена значна кількість озброєння, спорядження і бойової техніки, що дозволило виконати всі поставлені завдання. Декілька ДРГ, переодягнених у торгівців, крамарів, бедуїнів, під виглядом звичайних громадян, добре володіючи місцевою мовою і маючи надійні документи прикриття, були закинуті в міста Ель-Кувейт, Багдад й інші населені пункти, на військові бази іракських військ та в їхнє безпосереднє оточення, де вони виконали бойові завдання в інтересах планування та підготування бойових операцій на ТВД. 288

Розділ 5. Особливості застосування підрозділів ССО

На етапі підготування активної фази операції основним завданням ССО став збір різнопланової розвідувальної інформації про збройні сили саддамівського Іраку, їхні угруповання в Кувейті та у південних районах Іраку. Уточнюючи дані аерокосмічної розвідки, «зелені берети» вели приховане спостереження за іракськими базами і частинами, будучи гранично близько до них, здійснювали зухвалі рейди в пустельні райони на спеціальних швидкісних легких автомобілях «дюнні багі» (для матеріального забезпечення яких створили дві бази постачання у тилу іракців). Спецрозвідники захопили зразок «СКАДу» та апаратуру зв’язку іракської армії, що полегшило дії авіації союзників та радіоелектронне придушення іракських частин. За свідченням офіційних представників Пентагону, підрозділи ССО встановили місця дислокацій значного числа мобільних систем і ракет «СКАД», якими Ірак обстрілював Ізраїль та об’єкти в Саудівській Аравії. Деякі з пускових систем вони підірвали власними силами, а на інші навели бомбардувальну авіацію за допомогою лазерних пристроїв наведення. ДРГ викрали систему наведення ракет типу «земля – повітря» і літак винищувач іракських ВПС МіГ-23, дослідження яких військовими фахівцями дозволило розробити ефективні заходи протидії задля придушення радіолокаційних засобів. «Зелені берети» та англійські командоз продемонстрували неабияку здатність до агентурної розвідки. Удаючи бедуїнів, дрібних торгівців, бізнесменів вони мандрували Кувейтом та Іраком, збираючи розвідувальні дані. ДРГ за лінією фронту були очима і вухами Командування об'єднаними силами держав коаліції. «У день початку війни на території противника було дуже багато «командоз», вони наповняли банк даних, необхідних для планування бойових операцій», заявив головнокомандувач багатонаціональних сил на ТВД генерал Н. Шварцкопф. З початком повітряної фази операції підрозділи ССО почали наводити авіацію БНС на стратегічні об’єкти Іраку, використовуючи радіомаяки, лазерне «підсвічування» цілей (під час повітряної кампанії здійснено понад 830 літако-вильотів ССО США з закидання та під289

Гострі кігті орла

тримки спецгруп). Гелікоптери ССО ВПС США забезпечили операцію щодо знищення найважливіших радіолокаційних станцій Іраку, створивши 10-кілометровий коридор для прольоту передової групи бомбардувальної авіації. Одночасно з цим інші підрозділи ССО встановили вздовж північного кордону Саудівської Аравії радіомаяки для надання навігаційної допомоги бойовим літакам, що завдавали бомбових ударів по Іраку. ДРГ проникали у великі міста Іраку і Кувейту, маючи при собі портативні лазерні засоби наведення на ціль, для застосування високоточної зброї. Після визначення об'єкта для бомбового удару на нього наводили пристрій, зовнішньо подібний до розкритої парасольки, з вікна прилеглого будинку або іншого укриття. Лазерний промінь невидимим конусом відбивався у небо, де сигнал приймався електронною апаратурою бомбардувальника і бомби точно спрямовувались на цілі. Частину ССО залучали для рятувальних операцій з пошуку та евакуації екіпажів збитих літаків (для цього БНС створили сильне авіаційне угруповання – 2–3 літаки радіолокаційної розвідки, до 3-х ескадрилей штурмовиків А-10 і до 40 гелікоптерів). Активністю під час «Бурі в пустелі» відзначилися підрозділи спецпризначення ВМС США. В одній з операцій загін «тюленів» чисельністю до 80 бійців захопив у відкритому морі кілька нафтових платформ, які іракці використовували як передові пости ППО. В операції, крім гелікоптерів, використовували підводні транспортувальники бойових норців. Для успішних дій основних сил коаліції на південному напряму суттєве значення мали відтяжні дії спецпідрозділів ВМС. Останні десантувалися в районі порту Умм-Каср та островах Фейлака і Бубіян неподалік від місця впадання у Перську затоку ріки Шат-ель-Араб. Противнику продемонстрували «підготування до удару БНС з моря», й іракське командування перекинуло у район оманливих дій значні сили – 10 іракських дивізій були розташовані вздовж узбережжя на випадок можливої висадки десанту.

290

Розділ 5. Особливості застосування підрозділів ССО

Щодо «партизанської» спеціалізації ССО інтерес становить взаємодія «зелених беретів» з силами опору в Кувейті (їхньою основою стали співробітники місцевих спецвійськ). Вони спільними зусиллями виводили з ладу лінії зв’язку іракської армії, виявляли місця дислокації пунктів керування противника, поширювали антиіракські настрої серед населення, підбурювали іракців до дезертирства. У завершальній стадії війни у Перській затоці – «Меч пустелі» (24– 28 лютого 1991 р.) – загальна чисельність ССО становила вже 10 тис. вояків (чверть тодішнього складу ССО США). Їхнім головним завданням стало сприяння наступу сухопутних та аеромобільних частин БНС. Зокрема, важливе значення мало захоплення «зеленими беретами» за 130 км від лінії фронту великої тилової бази боєприпасів та пального іракської армії (умовна назва – «Кобра»). Утримуючи базу добу, спецпідрозділ не тільки погіршив постачання іракців, але й забезпечив вдале десантування бригади 101-ї десантно-штурмової дивізії США, а захоплені запаси прислужилися частинам 7-го армійського корпусу США у наступі на євфратському напрямі. Підрозділи ССО захопили або знищили низку інших важливих об’єктів іракської інфраструктури, спільно з підрозділами 82-ї повітряно-десантної дивізії брали участь у придушенні окремих вогнищ опору аж до повного відновлення контролю БНС над Кувейтом та південними районами Іраку. Спецзагонівці допомагали робити проходи у мінних полях, рейнджери знищували командні пункти батальйонного, полкового, дивізійного рівнів, доти та інші фортифікаційні споруди. «Зелені берети» наводили авіаційні та артилерійські удари, навчали особовий склад союзних військ тактиці дій у специфічних умовах, координували взаємодію між західними та арабськими військовими частинами. Крім цього, ДРГ вдалося знайти і підірвати мережу підземних дротових мереж, які зв'язували Кувейт з командним центром у Басрі, що змусило Ірак користуватися звичайними радіостанціями, повідомлення з яких перехоплювали і розшифровували. Була спланована і здійснена низка акцій з захоплення і фізичного знищення старших офіцерів іракської армії, політичних прихильників Гусейна. 291

Гострі кігті орла

Широко застосовувалися підрозділи інформаційно-психо логічного впливу ССО. В ході операції «Буря в пустелі» зі складу 4-ї групи ПсО створили 8-у об’єднану групу психологічних операцій (до 700 кадрових військовослужбовців та резервистів). До групи увійшли регіональний батальйон ПсО, два батальйони тактичних ПсО, батальйон підготування та розповсюдження матеріалів, батальйон роботи з військовополоненими та інтернованими особами, окремі підрозділи тактичних ПсО зі складу резерву з підтримки частин КМП, угруповання коаліційних збройних сил з Туреччини, підрозділ організації взаємодії (Каїр), два літаки ЕС-130Е зі складу авіагрупи СО ВПС Національної гвардії США. Іракські війська постійно перебували під психологічним тиском. Для деморалізації іракців скинули декілька авіабомб «БЛУ-82». За силою вибуху вони близькі до ядерного. У листівках зазначали, що коли іракські війська не здадуться у полон американцям будуть скинуті ще декілька таких бомб і тому в цей день у полон здався цілий батальйон іракських військ разом з начальником розвідки, який захопив з собою мапи розташування мінних загород. Суттєві досягнення мали й підрозділи «психологічних операцій» ССО, поширюючи листівки, передаючи певну інформацію через гучномовці й засоби радіомовлення. Особовий склад іракської армії одержував докладні інструкції про порядок здачі в полон і запевняння про гуманне ставлення до них з боку військ коаліції. Тільки в перші дні війни на іракські війська скинули кілька мільйонів листівок. Є дані, що загалом у ході війни в Перський затоці підрозділи психологічних операцій скинули з літаків понад 29 мільйонів листівок іракським солдатам, у яких їх закликали здаватися в полон. Разом з поширенням листівок, підрозділи ПсО організували програми радіопередач з повідомленнями про долю перекинців. Ця інформація стала корисною для іракців, які прагнули зберегти собі життя. У цих програмах виступали полоненні іракці з розповіддю про своє тихомирне життя з американцями. Завдяки цим радіопередачам та листівкам кожен четвертий військовослужбовець Іраку перейшов на бік американців. Майже всі вони зазначили, що остаточне рішен292

Розділ 5. Особливості застосування підрозділів ССО

ня про здачу в полон прийняли після ознайомлення, в той чи інший спосіб, з пропагандистськими матеріалами, що є наочним прикладом перспективності поєднання психологічних і бойових операцій. Загалом під впливом підрозділів ПсО БНС здалося до 70% з 85 тис. полонених іракських вояків, 1850 танків покинули екіпажі. Просуваючись по звільненій території Кувейту, підрозділи психологічних операцій надавали допомогу місцевій владі у відновленні роботи засобів масової інформації. Підрозділи цивільної адміністрації ССО надавали допомогу цивільному населенню Кувейту й Іраку, а під час ведення бойових дій брали участь у фільтраційній роботі серед евакуйованого населення і військовополонених. Вони ж працювали з полоненими, місцевими мешканцями в таборах репатріації тощо. Відразу після виведення іракських військ з Кувейту туди прибули фахівці з підрозділів психологічних операцій (63 особи) із завданням надати допомогу у відновленні урядових і громадських структур. Ця оперативна група координувала дії між військовими та цивільним населенням. До її складу входили фахівці з діяльності цивільної адміністрації та урядового менеджменту, лікарі, юристи, ветеринари, агрономи, фахівці з містобудування та пожежної безпеки. Фахівці з загальносоціальних питань координували втілення різноманітних програм відбудови міста, які були оцінені у 6 млрд. доларів США. Надані кожному наземному маневровому підрозділові фахівці цієї служби виступали в ролі радників командування з питань звичаїв, ментальності місцевого населення, що допомагало запобігти будь-яким конфліктам і ситуаціям взаємного непорозуміння. Вони також проводили заняття з особовим складом американських військ з краєзнавчої та культурної тематики для підтримання тісних контактів з союзниками по коаліції. На момент виходу з Кувейту останнього військовослужбовця коаліції, підрозділи ССО досягли таких результатів: − медичну службу відновлено на 98% від рівня довоєнного періоду, повністю відновлено Міністерство охорони здоров'я; − значно поліпшено санітарний стан міста; − відбудовано каналізаційну систему столиці; 293

Гострі кігті орла

− − − − − −

почала діяти поліція; відновлено систему міського освітлення; частково відновлено телебачення та телекомунікації; відбудовано та почав діяти транспорт; приборкано вогонь на 200 нафтовидобувних вежах; наприкінці 1991 року знову почала діяти система національної освіти; − відкрито національний аеропорт, головний морський порт Еш-Шуайба, а інші були розміновані, відновлені та підготовлені до функціонування; − розміновано та відновлено всі головні автостради. Наприкінці 1991 р. керівництво країною передали цивільній адміністрації. З погляду службових можливостей підрозділів цивільної адміністрації ССО, їхньої універсальності та гнучкості особливий інтерес становить операція «Provide comfort» («Забезпечення спокою»), яку проводили для надання допомоги курдським біженцям на півночі Іраку. Річ у тім, що після закінчення операції «Буря в пустелі» на півночі Іраку склалася напружена ситуація. Рятуючись від жорстокого переслідування іракського режиму, курди опинились у важких для виживання умовах високогір’я. Внаслідок цього щодобово вмирало близько 2 тис. осіб (діти та особи похилого віку). В оперативне формування ПсО в Іракському Курдистані входив штаб (31 особа), центр розроблення матеріалів ПсО зі складу 8-го регіонального батальйону (12 осіб), два оперативних підрозділи тактичних ПсО (по 20 вояків та 8 команд звукомовлення в кожній) та інші невеликі групи. Основні елементи операції: − військовослужбовці військ спеціального призначення вибирали найзручніші місця для розгортання таборів для біженців, забезпечували їхню безпеку, а потім брали участь разом з місцевим керівництвом у розробленні планів щодо подальшого облаштування біженців;

294

Розділ 5. Особливості застосування підрозділів ССО

• особовий склад підрозділів цивільної адміністрації розробляв плани будівництва таборів, щоденно забезпечував порядок, розподіляв гуманітарну допомогу та координував діяльність міжнародних і приватних організацій щодо розв’язання питань курдських біженців; • підрозділи психологічних операцій здійснювали інформаційне забезпечення місцевого населення, змушуючи при цьому курдських лідерів співпрацювати з американськими військовими. Головним завданням командування оперативної групи, яка здійснювала цю гуманітарну операції, було якнайшвидше зупинити загибель цивільних громадян, постраждалих від іракської політики геноциду. План операції передбачав надання гуманітарної допомоги 700 тис. курдських біженців на 30 діб. Після цього планувалося переселити їх у тимчасове житло для поліпшення умов роботи фахівців з підрозділів ССО, які надавали їм допомогу та підтримку. Для надання екстренної допомоги курдським біженцям був залучений особовий склад ССО ВПС США. Літаки МС-130Е доставляли гуманітарну допомогу до таборів біженців у горах. Особовий склад ССО СВ, за підтримки ССО ВПС США, підбирав місця для улаштування таборів та надавав допомогу при їхньому розгортанні, проводив роботу з лідерами біженців з організації внутрішнього табірного порядку та навчав населення пристосовуватись до умов навколишнього середовища. Фахівці з соціальних питань розробили рекомендації надання медичної допомоги, розподілу продовольства, внутрішнього порядку в таборах, а також безпосередньо втілювали їх у життя. Медичні групи об'єднаних ССО підтвердили свою високу ефективність при проведенні заходів медичної допомоги та навчання біженців засобам першої медичної допомоги та гігієни. Ці групи майже за два тижні від моменту прибуття у табори біженців знизили смертність удвічі. Зі складу ССО ВМС США два взводи бойових норців та особовий склад підрозділу спеціальних катерів проводили розвідуваль295

Гострі кігті орла

ні операції, надавали обмежену медичну допомогу та убезпечували окремі табори. Персонал підрозділів психологічних операцій забезпечив належний порядок у таборах та постійно контролював ситуацію для недопущення хаосу. Для забезпечення надійної роботи засобів масової інформації підрозділи 4-ї групи психологічних операцій розгорнули на сході Туреччини. Вони випустили понад 3,3 млн. листівок, провели велику кількість трансляцій за допомогою гучномовних засобів, а також випустили відеофільм для підготування біженців до подальших дій. Надалі підрозділи ССО надавали допомогу урядові Кувейту у відновленні збройних сил, організовували посередництво і взаємодію між західними й арабськими союзниками антиіракської коаліції, готуючи їх з питань організації та ведення бою, керування і зв'язку. Варто відзначити і те, що результативне застосування елітних спецпідрозділів у війні 1990–1991 рр. проти Іраку дістало високу оцінку президента, міністра оборони, воєначальників, американського істеблішменту, викликало ейфорію в ЗМІ, послужило сюжетом для художніх фільмів. Для самого ж розвитку ССО як самостійного компоненту ЗС та «універсальної» зброї війна в Затоці стала справді поворотним моментом. Якщо у 1980-х рр. вони, за словами військового експерта К. Стайнера, «не займали пріоритетних позицій у планах міністерства оборони», то відтепер військово-політичне керівництво США переконалося у відповідності ССО особливостям стратегії своєї наддержави з досягнення панівного впливу у світі. Незабаром розпад комуністичного блоку і початок боротьби США за утвердження «однополярного світу» стали справді «зоряним часом» для «універсальних солдатів» Пентагону. Воєнно-теоретична думка кваліфікувала війну 1991 року в Перській затоці як новий етап революції у військовій справі («цифрова війна», «реальна війна шостого покоління» тощо), при цьому ефективне застосування сил спецпризначення, за загальним визнанням, справедливо посіло місце невіддільного елемента високотехнологічних війн нового типу. 296

Розділ 5. Особливості застосування підрозділів ССО

5.3. Участь спеціальних підрозділів США у наступальній операції проти Іраку в 2003 р. Суттєву роль відіграли ССО і у війні США та Великої Британії проти Іраку в 2003 році. Операція «Шок і трепет» коаліції на чолі з США проти Іраку 2003 р. стала, поряд з війною у Затоці 1991 р. та операціями на Балканах 1999 р., однією з перших війн шостого покоління, для яких притаманне масоване використання високих технологій, досягнення перемоги переважно без прямого зіткнення з противником, наголошення на високоточній зброї, радіоелектронне придушення, охоплення військовими маніпуляціями космосу (розвідка й наведення зброї), деморалізація противника й руйнація його системи керування та інші риси. Тоді до складу трьох оперативних командувань «Північ» (дії з території Кувейту), «Північ» (Туреччина і іракський Курдистан) та «Захід» (з Йорданії) увійшли батальйон 75-го піхотного полку рейнджерів, до 5-ти батальйонів спецсил Сухопутних військ (СВ) США, до 2 рот спецпризначення САС Великої Британії. Спецпідрозділи силових структур США дістали завдання приєднатися до раніше закинутих груп ЦРУ для нанесення ударів по комунікаціях противника, наведення ударів з повітря й постачання ВПС та СВ розвідувальною інформацією. В ніч на 20 березня 2003 р. на територію Іраку перейшла 31-а група спецпризначення (300 бійців). Прикметно, що частини й підрозділи сил спецпризначення приступили до дій задовго до початку активної фази повітряно-наземної операції, здійснюючи заходи з розвідки й дорозвідки важливих об’єктів, простеження пересування керівництва Іраку, цілевказ, взяття під контроль нафтових родовищ тощо. Їх закидали в запілля іракських військ аеромобільним способом з десантуванням безпосередньо у населених пунктах. Особливу користь дали дії спецгруп ССО у тилу противника з корегування повітряних ударів коаліціантів, адже за 20 діб ведення операції коаліційними силами здійснено понад 70 масованих та зосереджених ракетно-авіаційних ударів по найважливішим військовим об’єктам та об’єктам державного і військового керування (35 тис. літако-вильотів, скинуто 18 тис. тонн вибухових речовин, випущено 297

Гострі кігті орла

понад 700 КР «Томагавк»). Загалом ударів завдавали 150 стратегічних бомбардувальників і 1600 літаків штурмової тактичної і палубної авіації США і Британії. Суттєвий вплив на перебіг воєнних подій в Іраку справила ще й «новітня зброя» США – за авторитетним свідченням колишнього командувача Об’єднаних сил НАТО в Європі генерала В. Кларка, в період підготування війни з Іраком широко використовували «дезінформацію, обман, психологічні операції, дов яких були залучені засоби масової інформації, журналісти, колишні іракські генерали, а також прямий контакт з іракським керівництвом» аби змусити противника здатися. Деякі з невійськових засобів розкладання противника, авторитетно стверджує В. Кларк, «почали застосовувати ще під час роботи інспекцій ООН. Групи оперативників… США були направлені в Ірак, де вони вступили у контакт з групами дисидентів і навіть деякими представниками військового командування й лідерами партії «Баас». Поширення листівок з повітря також застосовували задовго до початку воєнної операції. Проводили підготовчу роботу з метою використати всі технічні можливості збройних сил США, зокрема захоплення радіочастот і втручання у мережу Інтернет». Вельми ефективними виявилися інформаційно-пропагандистські операції ССО США. Вперше інформаційне забезпечення бойових дій перетворилося на самостійний вид боротьби. Наступальні заходи («інформаційна інтервенція») полягали в • ліквідації системи керування та зв‘язку за допомогою засобів радіоелектронного придушення з метою роз‘єднання елементів оборони противника, його дезорієнтації та подальшого деморалізаційного впливу спеціальної пропаганди; • впливі на волю противника до опору. Для реалізації останнього завдання при Центральному командуванні США в Катарі розгорнули кілька груп укомплектованих офіцерами з підрозділів психологічної боротьби, а також групу роботи з журналістами. Вони мали потужну радіотехніку й поліграфічну базу, що дозволяла видавати до 2 – 3 млн. листівок щодоби, котрі швидко 298

Розділ 5. Особливості застосування підрозділів ССО

доставляли в Ірак сили ВПС. Оперативно готували програми для теле-, радіомовлення, до того ж для наповнення їхнього змісту залучали неурядові інститути з проблем Близького Сходу, спеціальні фонди, іракську опозицію та ЗМІ. Цілодобово йшли передачі «Голосу Америки» та Бі-Бі-Сі, по 8 годин на добу – «Голосу вільного Іраку». В країні поширили 150 тис. приймачів, настроєних на певні хвилі. Упродовж військової кампанії тематику спецпропаганди гнучко змінювали: іракців залякували можливостями «непереможної» американської військової машини, дискредитували «збанкрутіле саддамівське керівництво» тощо. Інформаційний простір Іраку ретельно ізолювали для панування вигідних для БНС медійних потоків. Для «зливу» вигідної американцям інформації та провокаційних повідомлень був обраний катарський канал «Аль-Джазіра». Повідомлення для нього про невдачі американців готували одночасно з їхнім спростуванням. Після окупації країни засоби пропаганди перейшли до мусування двох основних тез: про визвольну місію військ коаліції та будівництво в Іраку нового життя на засадах демократії. Вже в перших числах жовтня 2002 року 4-а група психологічних операцій розпочала готувати радіопрограми, друкувати листівки для цивільного населення і Збройних сил Іраку. За станом на 7 квітня 2003 р., над Іраком скинули 40 мільйонів листівок. Головними темами американської друкованої пропаганди щодо іракських військ 2003 року були: заклик капітулювати, утримуватися від застосування зброї масового ураження, не підпалювати нафтові свердловини. Американське командування інформувало місцеве населення про те, що цивільні цілі не є об'єктами для ураження, а також закликало його перебувати в будинках і слухати радіо союзників. Новим у веденні психологічних операцій в Іраку стали такі методи впливу на противника і місцеве населення як кампанії з адресного відправлення електронної пошти, телефонні дзвінки, телепередачі. На тактичному рівні прикладом ведення психологічних операцій стали дії 318-ї роти психологічних операцій 101-ї повітряно-штурмової дивізії. Головний напрям її діяльності була робота з населенням Іраку, яке було потрібне переконати у важливості американської військової 299

Гострі кігті орла

присутності й необхідності введення комендантської години. З цією метою особовий склад роти влаштовував сеанси пропаганди через гучномовці, змонтовані на машинах, на ринкових площах населених пунктів, інших місцях масового збору місцевих жителів. З повідомленням, що «комендантська година введена для убезпечення самого ж населення». Машину з гучномовцями, зазвичай, одразу ж оточували місцеві мешканці. З натовпу американські експерти-психологи відбирали декількох найактивніших осіб, які ставали «потенційними ключовими комунікаторами». Цим іракцям передавали радіоприймачі, через які вони одержували інструкції, як і що робити й говорити. Разом з радіоприймачами «комунікатори» одержували пам'ятки-інструкції з частотами радіостанцій, що мовлять в проамериканському дусі. Американські пропагандисти пояснювали місцевим мешканцям, що з 23.00 до 6.00 на вулицях можуть перебувати тільки представники поліції, рятувальних служб, якщо вони виконують службові обов'язки. Режим комендантської години спочатку забезпечували американські військовослужбовці, а потім стеження за його дотриманням передали іракській поліції. Солдати 318-ї роти психологічних операцій роздавали в натовпі також пачки листівок арабською мовою, в яких конкретно розписували права і обов'язки населення в умовах комендантської години.

5.4. Застосування Сил спецоперацій в операції «Непохитна свобода» (2001 р.) та подальших діях США в Афганістані Загальне планування бойового застосування ССО в Афганістані розгорнули незабаром після терактів 11 вересня 2001 р. у рамках розроблення ОКНШ та штабом Об’єднаного центрального командування ЗС США плану проведення «контртерористичної операції». Безпосередньо планування застосування ССО здійснювали у штабі Об’єднаного командування ССО на авіабазі Мак-Ділл у Флориді. Підготовчі заходи до застосування ССО передбачали переведення усіх частин ССО в стан підвищеної готовності, впровадження комп300

Розділ 5. Особливості застосування підрозділів ССО

лексу заходів «Стоплосс» з доукомплектування підрозділів ССО за рахунок спецрезервістів, тимчасове припинення звільнення у запас та переміщення особового складу, посилення бойового та спеціального вишколу вояків спецвійськ, а також підготування інфраструктури для їхнього розгортання в Пакистані, Узбекистані, країнах Близького Сходу. До початку операції «Непохитна свобода» (7 жовтня 2001 р.) у прикордонних з Афганістаном районах Пакистану та Узбекистану розгорнули основні операційні бази ССО (тилові операційні бази створили у країнах Близького Сходу), а частина вояків у складі розвідувально-диверсійних груп розпочала виконання завдань в Афганістані. До середини жовтня 2001 р. розгортання угруповання ССО загалом завершилося. До нього входили підрозділи з 5-ї групи «зелених беретів», 1-го оперативного спецзагону «Дельта», 75-го полку рейнджерів, 160-го авіаційного полку спецпризначення, 96-го батальйону зв’язку з цивільною адміністрацією, 4-ї групи ПсО, підрозділи 16-го та 193-го авіаційних крил Командування ССО, підрозділи забезпечення. Разом бойові підрозділи ССО нараховували до 1100 вояків, охороняли операційні бази в Узбекистані понад 1000 вояків 10ї легкої піхотної дивізії, в Пакистані – до 100 морських піхотинців з амфібійно-десантної групи ВМС США в Аравійському морі. Як операційну базу ССО до грудня 2001 р. використовували авіаносець «Кітті Гок» ВМС США, у розпорядженні частин СП перебувало до 20 літаків (АС-130Н/U, ЕС-1 ЗОЕ, МС-130Е/Н/Р), до 20 гелікоптерів (МН-60К, МН-47D, МН-53J). Безпосереднє керування підрозділами ССО здійснювали передові групи штабу Командування ССО на авіабазах Ханабад (Узбекистан) та Джейкобабад (Пакістан). З грудня 2001 р. угруповання ССО доповнювалося бійцями військ СП Великої Британії, Німеччини, Данії, Канади, Австралії, Норвегії, Туреччини, Йорданії (загалом – до 400 вояків). Бойові операції та окремі акції, які проводили ССО, – спеціальна розвідка, безпосередні бойові дії, розвідка, патрулювання та «зачистку» місцевості. 301

Гострі кігті орла

Напередодні та з початком операції на територію Ісламської Держави Афганістан проникали групи військ спецпризначення США і Великої Британії. Групи 22-го полку британської САС проводили операції з розвідки та цілевказ для американських військ, надавали допомогу антиталібскому Північному альянсові, підбирали зручні місця десантування. Вояки 75-го полку американських рейнджерів здійснювали пошук бін Ладена та активістів «Аль-Каїди». Спеціальну розвідку здійснювали розвідувально-диверсійні групи США від самого початку завдання літаками ВПС та ВМС ракетнобомбових ударів по території Афганістану 7 жовтня 2001 р. РДГ чисельністю у 6–12 вояків формувалися зі складу 5-ї групи СП, кожна мала авіанавідника. Спецзагонівці уточнювали місце розташування об’єктів для ударів (об’єкти державного та воєнного керування, інфраструктури, райони зосередження живої сили та бойової техніки «Талібану», навчальні табори «Аль-Каїди»), а потім передавали відомості про ефективність повітряних ударів. Такі спецгрупи уникали зіткнення з противником, у разі загрози негайно евакуювалися гелікоптерами, і тому практично не зазнали втрат. Вояки ССО значною мірою забезпечили результативність повітряних ударів по військовій інфраструктурі та формуванням «Талібану». У свою чергу, повітряна фаза операції вирішальним чином обумовила успіх спільних наземних дій коаліції та формувань Північного альянсу проти талібів. Повітряна фаза почалася 7 жовтня 2001 р. з завдання бомбових ударів і крилатими ракетами повітряного і морського базування. Перші керовані бомби скинули бомбардувальники В-2А, що базувалися у штаті Міссурі та 15 стратегічних бомбардувальників В-1В та В-52Н з британської авіабази на о. Дієґо-Ґарсія, до них приєдналося 25 штурмовиків з авіаносців США «Карл Вінсон» та «Ентерпрайз». Перші бомби вразили цілі в столиці Кабулі. 2 атомні підводні човни та 4 бойові кораблі в Індійському океані випустили 50 крилатих ракет. Вартість лише першого удару оцінювали в 150 млн. доларів. Надалі ракетно-бомбовим ударам піддавали Міністерство оборони в Кабулі, аеропорт в Кандаґарі, табори ісламістів навколо Дже302

Розділ 5. Особливості застосування підрозділів ССО

лалабаду, скупчення танків поблизу Мазар-і-Шаріфа на півночі країни. Друга хвиля повітряного нападу накрила як Кабул, так і об’єкти в Хості, Кундузі і Кандаґарі. За перші три дні знищено систему ППО та військову інфраструктуру талібів в Кабулі, Кандаґарі та інших великих містах, їх залишило до 80% населення. Абсолютна перевага у повітрі дозволила як на полігоні вражати пункти керування, бункери, нафтосховища, табори і укріплені райони бойовиків за допомогою понад 1000 авіабомб з лазерним наведенням. Систему зв’язку й керування ісламістів придушували літаки радіоелектронної боротьби ЕА-6В, розвідку вели літаки раннього оповіщення Е-2С «Окай». Середнє число вильотів на добу склало 75, загалом випустили до 80 КР морського базування Що стосується бойових дій, то основними їхніми видами були рейди, наскоки, засади з метою знищення формувань талібів та «Аль-Каїди», захоплення їхніх ватажків, документів, захоплення та утримування важливих ділянок місцевості, об’єктів. Зокрема, загін розвідувального батальйону морської піхоти захопив аеропорт міста Кандаґара, чим забезпечив висадження головних сил союзників. Після створення основних операційних баз ССО поблизу афганських міст Кандаґара та Баґрама, з них почали діяти аеромобільні групи швидкого реагування з вояків сухопутних військ та морської піхоти, яких підтримували літаки-«батареї» на базі С-130 «Геркулес» та штурмовики F-18 морської піхоти. При цьому РДГ забезпечували розвідку місць десантування, самостійно знищували невеликі формування муджагідів, захоплювали їхніх командирів. Запеклі бої з ісламістськими бойовиками стали для спецзагонівців радше винятком, як от бойовище за велику фортецю Кала-і-Джанґі поблизу Мазар-і-Шаріфа. Там полонені таліби підняли повстання, захопили арсенал і вибили узбецькі загони Дустума. «Зелені берети» і британські командоз запросили допомогу з повітря, і після бомбардувань узбеки кинулися на приступ, знищуючи талібів у підвалах пальним, ракетами, від яких здетонував арсенал. 1-го грудня 80 уцілілих захисників капітулювало, втрати сторін – понад 200 вбитих талібів і 40 узбеків. 303

Гострі кігті орла

Окремо доцільно сказати і про операцію 20 жовтня зі спробою захопити польовий аеродром та захищений прихисток духовного лідера «Талібану» мулли М. Омара. Тоді парашутним способом закинули до 100 вояків-рейнджерів 75-го піхотного полку, однак операція успіху не мала і подібних більше не проводили. Ефективнішими стали дії підрозділів ССО «зі зв’язків з цивільною адміністрацією», спрямовані на перетягування на свою сторону або забезпечення нейтралітету командирів противника. Є відомості про елементарний підкуп американцями ряду польових командирів «Талібану» за таксою від 50 тис. до 1 млн. доларів (загалом на «обезголовлювання» противника витратили до 7 млн. доларів). Одним з пріоритетних завдань ССО в Афганістані вважали розшук керівників «Аль-Каїди» та «Талібану», інших польових ватажків ісламського опору. Для цього в країну перекинули кілька команд-А «зелених беретів» (у грудні 2001 р. кілька їхніх вояків загинуло від помилкового бомбування з американського ж літака) та 2-у, 3-у, 6-у та 8-у команди «тюленів». Бійці МК брали участь у всіх великих операціях БНС, до того ж найрезультативнішою вважали команду-6, яка спеціалізувалася на розшуку, захопленні або ліквідації ватажків ісламістів. Допоміжне значення мали розвідки з метою уточнення фізикогеографічних властивостей місцевості майбутніх бойових дій, виявлення місць укриття й тайників зі зброєю противника шляхом візуального спостереження та опитування місцевих мешканців (РДГ по 6–12 вояків діяли верхи, у пішому порядку або на автомобілях підвищеної прохідності (у ЗС США стоять на озброєнні 16 типів таких всюдиходів, з яких 8 мають озброєння). «Зачищення» проводили перед розгортанням в певних місцевостях операційних баз ССО, після завершення загальновійськових операцій задля виявлення решток муджагідів, вилучення зброї у населення. При цьому вояки ССО виконували радше допоміжну роль, адже основне навантаження припадало на афганські урядові війська та поліцію. Бойові дії та заходи зі стабілізації становища в Афганістані супроводжували активним застосуванням підрозділів ПсО ССО. Перед ними ставили завдання деморалізації бойовиків, умовляння їх до 304

Розділ 5. Особливості застосування підрозділів ССО

Бійці-«тюлені» ведуть розвідувальний пошук в Афганістані (січень 2002 р.)

припинення опору, дискредитації ісламського руху «Талібан» в очах мирного населення, піднесення бойового духу союзних США афганських збройних формувань і регулярних силових структур, забезпечення підтримки населенням нового прозахідного уряду. Поширювали заклики видавати за винагороду ватажків ісламістів та місця їхнього перебування. Була розгорнута активна інформаційно-психологічна війна з розкладання противника і залучення населення на свій бік. До Афганістану, Пакистану, Узбекистану й Киргизії перекинули підрозділи 4-ї Групи психологічних операцій ССО ЗС США: 8-й регіональний батальйон ПсО, підсилений спеціалістами 9-го батальйону тактичних ПсО, підрозділи штабного планування й зв’язку. На авіабазу Ханабад (Узбекистан) прибули два літаки АСС-130Е «Командо соло» зі складу 193-го авіакрила спецоперацій Національної гвардії США. Безпосереднє керівництво здійснювала об’єднана оперативна група з представників МО, ЦРУ, Державного департаменту, інформаційної агенції ЮСІА та окремих ЗМІ. На посаду заступника держсекретаря США призначили спеціаліста з реклами й зв’язків з громадськістю Ш. Бірс. Ухвалюють рішення про залучення до інформаційної кампанії приватних піар-організацій та асигнування 400 млн. доларів на пропагандистські заходи у 78 країнах, насамперед ісламських. В Ісла305

Гострі кігті орла

мабаді розмістили «медійний центр швидкого реагування», що зробило роботу західних ЗМІ оперативною, дозволяло їм діяти на випередження у висвітленні подій на Середньому Сході. Знищення авіацією радіостанції талібів «Голос Шаріату» в Кабулі підірвало медійні ресурси противника і забезпечило монопольні позиції силам ПсО США. Відновлюють мовлення радіостанції «Вільний Афганістан», а також налагоджують спеціальні програми «Інформаційне радіо» та «Вільний Афганістан», які транслювали «Голос Америки» та «Радіо Свобода». З повітря вели мовлення летючі ретранслятори «Командо соло» на базі важкого транспортника С-130 «Геркулес», населенню скидали радіоприймачі, здатні приймати передачі лише на певних хвилях. Співробітники 4-ї групи ПсО ССО США за умов слабкої радіофікації наголос зробили на друкованій пропаганді, зокрема надруковано до 80 млн. листівок на 27 млн. афганців. Крім того, на Афганістан систематично вели радіомовлення з борту спеціального літака «Командо соло» (ЕС-130Е), що базувався у Ханабаді. У місцях компактного проживання мирного населення та дислокації НЗФ з літаків ВПС США скидали портативні радіоприймачі з фіксованими частотами прийому. З 2002 р. підрозділи ПсО розгорнули в Баґрамі і Кандаґарі дві широкомовних станцій, відновили роботу кількох афганських (підконтрольних БНС) радіостанцій. Центральний прес-центр коаліційного угруповання розгорнули в Кабулі, в містах Баґрамі, Кандаґарі й Мазар-і-Шаріфі – інформаційні центри, де працювали переважно співробітники підрозділів ПсО ССО. Серйозних зусиль докладали, щоб підготувати кадри для афганських масмедій. Загалом психологічні операції стали важливим й результативним елементом операції «Непохитна свобода». За вирішальної участі спеціалістів ПсО ССО США розв’язували такі завдання: – деморалізації бойовиків руху «Талібан» і «Аль-Каїди», а також спонукання їх до припинення опору; – підвищення бойового духу особового складу місцевих збройних формувань антитерористичної коаліції й підрозділів афганських урядових військ; 306

Розділ 5. Особливості застосування підрозділів ССО

– дискредитації ідеології ісламського руху «Талібан» в очах світової спільноти та агітації за підтримку нового уряду країни, а також дій Збройних сил США і їхніх союзників. Основними об’єктами психологічного впливу в ході здійснення психологічних операцій в Афганістані стали бойовики Ісламського руху Талібан (ІРТ) і «Аль-Каїди», особовий склад збройних формувань антиталібського Північного альянсу і підрозділів афганських урядових військ, а також цивільне населення країни. У зв’язку з наявністю в останнього малої кількості телеприймачів, основними засобами психологічного впливу стали друковані матеріали у вигляді листівок, плакатів і газет, а також трансляції радіопередач пропагандистськоінформаційного змісту. У друкарських матеріалах і радіопередачах роз’яснювали цілі й завдання контртерористичної операції, критикували антинародну діяльність ІРТ, містилися заклики надавати всебічну підтримку новому урядові країни, американським військам та їхнім союзникам, обіцяли надваати грошову винагороду за видачу ватажків ІРТ і «Аль-Каїди» або за повідомлення достовірної інформації про місця їхнього перебування. Операції зі стабілізації становища (зв’язку з цивільною адміністрацією) доповнювали психологічні операції, і мали такі цілі: встановлення лояльних відносин між військовим контингентом коаліційних військ, урядовими і неурядовими цивільними організаціями (структурами) і мирним населенням Афганістану в інтересах створення сприятливих умов для успішного проведення військової операції в цілому. В операціях такого типу брали участь підрозділи 96-го батальйону цивільних дій (БЦД). Основним завданням при цьому вважали врегулювання конфліктів, що виникають між органами влади, мирним афганським населенням і коаліційним угрупованням військ внаслідок ведення бойових дій. Мети операцій досягали такими методами: – вивченням особовим складом ССО претензій з боку афганського цивільного населення до дій підрозділів ЗС США та їхніх союзників; 307

Гострі кігті орла

– укладенням домовленостей зі старійшинами місцевих племен про взаємні зобов’язання; – зведенням до мінімуму збитків, заподіяних мирному населенню діями коаліційних військ; – сприянням уряду і місцевим органам самоврядування щодо забезпечення внутрішньої стабільності (створення тимчасової цивільної адміністрації, відновлення (будівництво) об’єктів соціально-побутового призначення), а також гуманітарною допомогою населенню, ліквідацією наслідків стихійних лих тощо) При цьому представники ССО часто вдавалися до підкупу авторитетних старійшин племен (враховуючи родоплемінну строкатість країни, в якій упродовж століть не було реального впливу центральної влади). У ході операцій зі стабілізації становища особовий склад підрозділів 96-го БЦД діяв групами у складі угрупувань, що проводили бойові спеціальні операції, а також самостійно – на основних військових базах коаліційного угруповання і в провінційних центрах Афганістану. Після виконання основних завдань бойові підрозділи відводили за межі району проведення операції. Усередині цього району протягом 2–4 діб організовували роботу груп БЦД з розв’язання конфліктних ситуацій, що виникли між мирним населенням і коаліційними військами, а також з викупу у населення зброї і боєприпасів. Потім бойові підрозділи знов вводили у цей район для його «зачищення», дотримуючись угоди, укладеної групами зв’язку з цивільною адміністрацією. Після завершення бойової спеціальної операції Командування коаліційного угруповання в Афганістані приступало до реалізації гуманітарних проектів, обумовлених угодами з врегулювання становища в районі операції. Такі заходи сприяли встановленню лояльного ставлення до коаліційних військ і значною мірою звужували соціальну базу підтримки НЗФ. Групи зв’язку з цивільною адміністрацією, що діяли в районах військових баз ЗС США і їхніх союзників, а також у провінційних центрах Афганістану, укладали угоди з владою країни, польовими командирами і старійшинами про залучення місцевих ресурсів для 308

Розділ 5. Особливості застосування підрозділів ССО

забезпечення діяльності коаліційного угруповання військ, забезпечували невтручання місцевих органів влади і населення в бойові дії, надавали допомогу Командуванню коаліційного угруповання військ у розв’язанні юридичних питань, пов’язаних з завданням матеріальних збитків населенню країни в ході проведення військової операції. Інформаційні операції проводили на всіх етапах операції «Непохитна свобода». Її метою було висвітлення у вигідному світлі діяльності угруповання Збройних сил США та їхніх союзників в Афганістані. У ході операцій розв’язували такі основні інформаційні завдання: – ретельно цензурувати інформаційні повідомлення національних і зарубіжних ЗМІ про хід операції «Непохитна свобода»; – професійно готувати афганських дикторів радіо і телебачення; – відбирати кандидатів з числа впливових афганських державних, політичних і релігійних діячів, затриманих бойовиків ІРТ і «Аль-Каїди» для спілкування з кореспондентами; – своєчасно готувати інформаційні матеріали, спрямовані на послаблення дії інформаційних засобів ІРТ і «Аль-Каїди» на мирне населення Афганістану й інші ісламські держави. Розв’язання цих завдань покладали на особовий склад підрозділів психологічних операцій, які входили до складу прес-центру коаліційного угруповання ЗС США та їхніх союзників, розгорнутого в м. Кабулі, й інформаційних центрів в містах Баґрамі, Кандаґарі й Мазар-іШаріфі. Особливого значення в утриманні контролю над цією вельми специфічною східною країною надавали гуманітарним акціям та зв’язкам з цивільною адміністрацією. Така діяльність мала мету – забезпечити лояльні стосунки між вояками БНС та місцевою людністю, афганськими урядовими установами та неурядовими організаціями, в цілому підтримати офіційну сторону, мирне урегулювання конфліктів між іноземними військовими контингентами, місцевою владою та населенням. Основними заходами відповідних підрозділів ССО щодо ЗЦА були: 309

Гострі кігті орла

– вивчення конфліктних ситуацій між військовою адміністрацією, урядовими структурами та населенням, претензій до них мирних мешканців; – компенсування населенню шкоди, спричиненої бойовими діями; – будівництво та відновлення об’єктів соціальної інфраструктури, забезпечення заходів з гуманітарної допомоги; – укладення домовленостей зі старійшинами племен про взаємні зобов’язання (на практиці нерідко вдавалися до прямого підкупу посадовців місцевої влади та племінних авторитетів). Нарешті, підрозділи спецпризначення США з літа 2002 р. доклали чимало зусиль до підготови особового складу афганської армії та інших силових структур. До січня 2003 р. вони спільно з французькими та південнокорейськими інструкторами підготували 5 піхотних батальйонів афганської армії (за 10-тижневою програмою на базі кабульського навчального центру). Після розгрому (точніше – витіснення) основних сил «Талібану» з міст країни, головними бойовими діями Багатонаціонального оперативного об’єднання стали розвідувально-пошукові операції з метою знищення формувань ІРТ, лідерів противника, складів його зброї. Основною ударною силою операцій проти угруповань «Талібану» і «Аль-Каїди» у віддалених районах Афганістану виступали підрозділи спецпризначення Сухопутних військ, ВПС і ВМФ США, яких закидали гелікоптерами. Дії спецсил активно підтримувала штурмова авіація, яка тільки за один з тижнів листопада 2002 р. здійснила понад 400 літако-вильотів. Таліби чинили активний опір, що призводило до нехарактерних для спецсил (за співвідношенням з їхньою загальною чисельністю) втрат. Попри доволі скупе інформування про бойові дії в Афганістані, відомо про такі випадки. У березні – квітні 2002 р. в південних районах під час бойових дій проти прихильників бін Ладена (операція «Анаконда») загинуло 15 і поранено понад 20 американських спецзагонівців. До цієї операції з метою захоплення бін Ладена залучили 200 спецзаго310

Розділ 5. Особливості застосування підрозділів ССО

нівців та 1200 вояків 10-ї гірської та 101-ї десантно-штурмової дивізій. Однак десант помилково висадили просто серед ворожих позицій і він потрапив у засідку. Вогнем були знищені два транспортних гелікоптери «Чінук» і кілька сильно пошкоджено. Щоправда, американці заявили про знищення кількох сотень бойовиків, однак сумнівно, щоб за таких умов вони мали змогу підраховувати ворожі втрати. У провінції Пактії в листопаді 2002 р. у сутичках з талібами вбито 30 американських спецзогонівців, ще 15 загинуло, потрапивши у засідку бойовиків. 15 елітних вояків загинуло у збитому гелікоптері, 16 – стали жертвами диверсій у різних кутках країни. У боях під Джелалабадом загинуло і поранено 40 вояків військ СП (отже, загалом достеменно відомі безповоротні втрати спецсил США становили за перші 4 роки війни не менше 100–120 чоловік). Для порівняння наведемо приклад радянського 173-го окремого загону «Спецназу». За 15 років (з 1984 р.) майже безперервного виконання найвідповідальніших і найризикованіших завдань командування в Афганістані, підрозділ втратив загиблими 82 вояки. Число жертв серед американських вояків щомісячно сягало кількох десятків, з березня до липня 2005 р. загинуло 450 вояків афганської регулярної армії. У липні 2005 р. найбільші з часів операції в Сомалі втрати зазнала еліта американських спецсил – «тюлені». В провінції Кунар на кордоні з Пакистаном для проведення операції «Червоне крило» з пошуку і знищення бін Ладена висадилася група з чотирьох спецзагонівців-снайперів лейтенанта М. Мерфі. Однак вони одразу ж потрапили в оточення талібів, троє загинуло. Їм на допомогу вилетів гелікоптер «Чінук» з 16 морськими спецзагонівцями, однак машину збили повстанці, десант і екіпаж загинули. Лише прибуття 300 вояків дозволило знайти єдиного уцілілого спецзагонівця, що переховувався у дехканина. Боєць SEAL в Афганістані

311

Гострі кігті орла

Війна коаліційних сил на чолі з США в Афганістані, на думку багатьох експертів, є неперспективним проектом. І передусім – через нерозуміння ними як специфіки ісламського світу, так і неправильної оцінки сутності противника. Як зазначає арабське інтернет-видання «Аль-Ансар», США «втратили перемогу в Афганістані через свою зарозумілість, оскільки почали намагатися створити у Кабулі демократію західного типу – релігійної терплячості і прав жінок, – все те, що є анафемою для трайбалістської політичної культури афганців. Режим Карзая ненадовго переживе виведення американських військ».

5.5. Особливості використання Сил спецоперацій у сьогоднішніх «контртеррористичних операціях» в Іраку та Афганістані Як бачимо, підрозділам спеціального призначення відводили виняткову роль у війнах в Іраку та Афганістані. Війна американськобританських військ проти Іраку в 2003 р. ознаменувалася для ССО наймасштабнішими бойовими діями з моменту їхнього заснування (адже в Боснії та Сомалі їх залучали лише до розвідувальних операцій або корегування дії авіації та артвогню, а в Іраку – до «крапкових» спеціальних акцій). Однак одразу ж виникли й суттєві проблеми тактико-технічного порядку. В Іраку головні бойові дії точилися у специфічних умовах міст, де мало ставала у пригоді навченість спецпідрозділів до польових дій в горах, джунглях, пустелях. Бойові дії в Іраку 2003 р., зазначають спеціалісти, підтвердили переваги мережевоцентричної війни. Її перебігу притаманний брак чітко визначеної фронтальної лінії, висока мобільність, застосування різнорідних сил і засобів (серед них сил спецоперацій), координованих завдяки інтегрованим системам керування (зокрема можливості супутників, авіації, безпілотних розвідувальних апаратів, у тому числі – компактних й мініатюрних, доступних для застосування розвідувально-диверсійними групами), супроводжується масованим радіоелектронним придушенням систем зв’язку та керування противника, кіберударами по його електронних мережах. 312

Розділ 5. Особливості застосування підрозділів ССО

Як висловився один із «зелених беретів», «в горах Афганістану й пустелях Іраку я почував себе цілком впевнено, але у кварталах Фаллуджі й Баґдаду я діяв, більше покладаючись на досвід та інстинкт, аніж на професійні навички». Проблемним виявилося навіть використання американської стрілецької зброї, і вояки розвідувальних рот морської піхоти та «берети» залюбки переходили на автомати Калашнікова та іншу зброю радянського й китайського виробництва. Що стосується протиборства в Іраку, то воно відрізнялося гнучкістю сторін у виборі нових засобів партизансько-терористичної та антипартизанської (антитерористичної) боротьби. Якщо на перших етапах антизахідний рух опору вдавався до засідок проти колон та окремих підрозділів БНС, то на зміну цьому прийшла тактика масованого застосування терористів-смертників, протидіяти якій важко було без розгалуженої агентурної мережі. Відтак підвищеного значення стали надавати координації зусиль спецслужб та підрозділів ССО. Влітку 2005 р., наприклад, провели розроблену американськими спецсилами, САС та англійською розвідкою МI-6 операцію «Малборо». За агентурними даними англійців, мали відбутися три теракти самогубців проти співробітників іракських спецслужб та поліції. Окрім САС, до операції вирішили долучити спецсили США та технічні засоби розвідки, зокрема американський розвідувальний БЛА «Предатор». Трьох терористів вистежили й ліквідували одним залпом снайперів. Одночасно американці поширили практику творення, залежно від потреб, т.зв. оперативних (тимчасових) груп (Task Forces) з представників різних функціональних спецпідрозділів. В Іраку, наприклад, відзначилася оперативна група 121 із співробітників ЦРУ, «Дельта Форс» «морських котиків» й спецчастин ВПС (саме вона знайшла й затримала Саддама Гусейна 13 грудня 2003 р.), а надалі була перекинута в Афганістан для розшуку лідерів «Аль-Каїди». До липня 2006 р. в Іраку сформували т.зв. оперативну групу Task Force 145, куди увійшла «чорна група» (ЧОГ) (Task Force Black – TFB). ЧОГ складалася з команди з британської САС, загону «Дельта», антитерористичної команди 6-ї групи спецсил ВМС США. До завдань 313

Гострі кігті орла

групи належало захоплення й ліквідація провідних функціонерів руху опору, лідерів терористів, терористів-смертників, саме ця група провела більшість спецоперацій в Іраку під час перебування там БНС. Їй, наприклад, приписують знищення синів Саддама Гусейна. Оперативна група 145 дістала завдання розшукати Абу Мусаба аз-Заркаві і виконала її – ватажка терористів убито 7 червня 2006 р. Одночасно група займалася координацією дій між різними загонами спецсил, між ними та підрозділами армійської мотопіхоти або морської піхоти. Підтвердженою спільною операцією, наприклад, стало визволення «тюленями» й рейнджерами викраденої бойовиками військовослужбовця Джессіки Лінч. Власне розвідувальна діяльність «чорної групи» допомогла створити загальну базу даних про терористичні угруповання в Іраку, що дозволило поліпшити планування спецоперацій та обмін інформацією між спецпідрозділами різних відомств США та іноземних держав – учасників БНС. До того ж ЦРУ розпочало масштабне нарощування свого апарату в Афганістані, де до жовтня 2009 р. вже перебувало 700 співробітників цього відомства. Додатково направлено групи оперативників та аналітиків, і загалом резидентура ЦРУ може перевищити чисельність такої під час війн у В’єтнамі та Іраку. Крім того, до Кабулу прибули спеціалісти радіоелектронної розвідки з Агенції національної безпеки та співробітники Розвідувального управління МО США. На думку спостерігачів, це свідчить про намір генерала С. Маккрістала (який вже керував спеціальними операціями в Іраку) організувати змішані підрозділи з оперативних працівників та бійців ССО, які б, зокрема, повели розшук ватажків муджагедів, а також вивчення настроїв населення в провінціях, де діє Талібан, займалися б протидією корумпованим афганським чиновникам. Тим часом війна з ісламістами далека від завершення. На думку обізнаних співробітників МО США, міць талібів сягла найвищого з 2001 року рівня, вони не відчувають нестачі у фінансуванні. Озброєні загони «Талібану», що нараховують щонайменше 15–20 тис. активних бійців, ведуть успішні партизанські дії у більшості провінцій. БНС та кабульська наскрізь корумпована влада контролюють не біль314

Розділ 5. Особливості застосування підрозділів ССО

ше 3% площі країни. Фінансові вливання Заходу розкрадають, народне господарство й соціальна сфера практично не відчувають розкрекламованого «розвитку демократії й прогресу». Окремим чинником дестабілізації становища залишається наркобізнес (в країні виробляють вже 93% від світового обсягу опійного маку, що дає 80% валового національного продукту та зайнятість 10% населення Афганістану); наркоторгівля тісно змикається з тероризмом, слугує головним живильним джерелом. За даними Агенції з боротьби з наркотиками США та експертів ООН, після повалення режиму «Талібану» виробництво опіуму в країні зросло – за останній рік панування талібів Афганістан поставив на світовий ринок 185 тонн, а за перші 10 місяців врядування приведеного до влади американцями Х. Карзая – 2500 тонн. Сусідній Пакистан, як і в часи Афганської війни 1979–1989 рр., залишається базою для навчання, поповнення й переформування загонів муджагедів, тамтешня влада не контролює прикордонні та північно-західні регіони держави. Лідер радикалів мулла Омар зухвало заявляє про провал наступу союзників на півдні країни і пророчить їхню остаточну поразку. Все більше ресурсів потребує підкуп польових командирів задля їхнє «замирення». Тут піонерами виступають італійці, та й спецслужби інших членів НАТО стають на шлях «дипломатії долара», однак тотально скупити антизахідний рух опору неможливо взагалі – він є конгломератом озброєних формувань, тимчасово скоординованим війною. Крім того, категоричною вимогою ісламістів (глибоко укоріненою у масовій свідомості за багато століть війн, що довелося пережити афганцям) залишається виведення іноземних військ, та й від гасла створення ісламської держави таліби навряд чи відмовляться. Складні умови війни в Афганістані, все більший опір талібів та невисока бойова цінність афганських урядових сил безпеки, негативне ставлення до БНС значної більшості населення й низький авторитет прозахідної влади породили доволі панічні прогнози щодо фіналу афганської кампанії. Думки про її продовження ще на 10–15 років вже не виглядають найпесимістичнішими. Поширюється навіть мір315

Гострі кігті орла

кування про руйнівні політичні наслідки поразки в Афганістані для існування блоку НАТО як такого. У вересні 2009 р. світові ЗМІ повідомили про зміст доповіді командувача (з 15 червня 2009 р.) Міжнародних сил сприяння безпеці в Афганістані (МССБ) (ISAF) чотиризіркового генерала Стенлі Маккрісталла* для Пентагону від 30 серпня. Як вважає воєначальник, в Афганістан необхідно терміново направити нові військові контингенти США, інакше війна «швидше за все обернеться поразкою». МССБ загрожує «втрата ініціативи й активізація діяльності повстанців упродовж року, до того часу, поки не зміцніють афганські сили безпеки, що може призвести до ситуації, коли перемога над бунтівниками стане неможливою». Крім того, на його думку, доцільно висунути нову стратегію, спрямовану не стільки на знищення бойовиків, скільки на захист мирних мешканців, аби вони не сприймали західні війська як окупантів, слід також подолати всеосяжну корупцію місцевої влади. Для захисту населення від талібів доведеться активізувати бойові операції з неминучим збільшення втрат, адже таліби є серйозним військовим і пропагандистським противником. Водночас він пропонує збільшити чисельність афганської армії до 134 тис. восени 2010 р., і до 240 тис. у перспективі, а поліційних сил – до 160 тис. чоловік. Думку про доцільність значного збільшення контингенту підтвердив у виступі перед сенаторами голова Комітету начальників штабів адмірал Майк Маллен. Песимістичні висновки про стан справ на «афганському фронті» зробили й учасники групи радників Білого дому (ветерани розвідувальних структур США), які побували в Афганістані й допомагали генералу Маккрісталлу готувати доповідь та пропозиції з корегування стратегії й тактики, адже «Пентагон має доволі слабке уявлення про те, з ким він насправді б’ється» (зокрема, не орієнтується у складних взаєминах між місцевими народами й племенами). Експерти-розвідники також засудили надмірне захоплення засобами технічної розвідки поряд з недооцінюванням значення аген* Усунутий з цієї посади у липні 2010 р. через незгоду із стратегією США в Афганістані («надмірно пасивну») і критику високих американських посадовців.

316

Розділ 5. Особливості застосування підрозділів ССО

турних заходів. Нещодавно відомий «мозковий центр» «РЕНД корпорейшн» звернувся до досвіду антипартизанської операції «Фенікс» (1967–1972 рр.) у Південному В’єтнамі, яку проводили спільними зусиллями ЦРУ та спецслужби й поліція Південного В’єтнаму. Перебіг цієї операції варто розглянути докладніше. Її ініціатором виступив майбутній директор ЦРУ В. Колбі, а метою була ліквідація розвідувальної та бойової інфраструктури Народного фронту визволення Південного В’єтнаму у містах Півдня, виявлення і нейтралізація ворожої агентури та бази її підтримки. Програма «Фенікс» була введена у дію декретом прем’єр-міністра Республіки Південний В’єтнам 20 грудня 1967 р. Головною метою операції вважали виявлення й руйнацію інфраструктури підпільних і партизанських сил противника. Основними організаторами програми, яку сенатор Фулбрайт назвав «програмою масового фізичного знищення» політичної опозиції, виступали ЦРУ та Розвідувальне управління Міністерства оборони США. Керівник «Командування цивільними операціями» у Південному В’єтнамі (Республіка В’єтнам, РВ) Р. Комер звернувся до президента США Л. Джонсона з особистим проханням направити начальника Управління країн Далекого Сходу ЦРУ В. Колбі до Сайґону, що й відбулося у березні 1968 р. (в США Колбі повернувся 1971 р.). Там він став безпосереднім куратором програми «Фенікс», яка стала складником згаданого проекту «Цивільні операції...» і була спрямована на знешкодження комуністичного підпілля, яке іменували офіційно «інфраструктурою В’єтконґу». У програмі використовували систему персонального комп’ю терного обліку, за яким кожен в’єтнамець старший за 15 років мав обов’язково зареєструватися в поліції, мати при собі ідентифікаційну картку з біографічними даними і відбитками пальців, фотографією. В кожному з 235 районів РВ створили слідчі центри, які не керувалися звичайними законами (за неповних три роки арештували 67 тис. осіб). Бази даних поповнювали за рахунок інформації від агентури, полонених партизан, опитувань населення. До електронного банку даних заносили відомості американських і південнов’єтнамських 317

Гострі кігті орла

спецслужб на встановлених агентів НФВПВ та спецслужб Півночі, а також підозрілих осіб. Оперативним органом програми стали контртерористичні загони з місцевих найманців, які працювали за грошову винагороду, кримінальних злочинців. Вони застосовували тортури, нещадно знищували підозрілих. І хоча представники комуністичного руху визнали, що «Фенікс» завдав важких втрат їхній розвідмережі на Півдні, жертвами програми стало чимало безневинних осіб, страчених без суду і слідства. Офіційною датою припинення дії програми вважають серпень 1972 р. Щоправда, 1969 р. ЦРУ формально вийшло з участі у реалізації програми, мотивуючи це її низькою ефективністю. На думку ЦРУ, Північ відмовився від наголошування на партизанських діях і почав наводнювати адміністративний апарат Півдня своїми людьми (до 30 тис. за деякими даними). За оцінками міністра закордонних справ Півдня Нгуєн Ко Тхака, в окремих провінціях за допомогою «Фенікса» вдалося знешкодити до 95% комуністичного підпілля. Це підтверджували і оцінки північан, які визнавали, що у наступах 1972 і 1975 р. (останній привів до повалення Сайґонського режиму) вони вже не могли розраховувати на партизан як помітну силу. Численні свідчення підтверджують факти широкого застосування тортур. Була система «розцінок за тіла» – 11 тис. доларів за живого в’єтконґівця та удвічі менше – за мертвого. «У скоєні вбивств регулярно брали участь колишні злочинці, зрадники, завербовані або підкуплені ЦРУ, а також загони, сформовані з представників етнічних меншин, американських військовослужбовців, китайських націоналістів і таїландських найманців». Виступаючи 1971 р. перед комісією Конгресу США, В. Колбі визнав, що в ході виконання програми «Фенікс» були знищені 20587 осіб, південнов’єтнамський уряд називав цифру – 40994 вбитих (хоча постійно підкреслювали, що метою є захоплення живими комуністів, щоб здобути у них інформацію та перевербувати). Агенція ЮПІ подає дані, за якими за 4 роки вбито 20936, кинуто у в’язниці 40880, перевербовано 22083 в’єтнамця. 318

Розділ 5. Особливості застосування підрозділів ССО

Враховуючи те, що рекомендації та розробки РЕНД вельми активно втілюють у воєнно-політичній практиці США, звернення сьогодні до бузувірського досвіду «Фенікса» зайвий раз підтверджує нездоланну прірву між зовні привабливими гаслами «просування демократії у світі» та готовністю до застосування жорстких методів провадження США неоімперіалістичної політики. ССО й надалі військово-політичне керівництво США розглядатиме як доволі універсальний інструмент розв’язання наступальних завдань за межами національної території. Показово, що командувачем (з 15 червня 2009 р.) Міжнародних сил сприяння безпеці в Афганістані призначено чотиризіркового генерала Стенлі Маккрісталла, який до того очолював Об’єднане командування спеціальних операцій. Зростанню ваги ССО у військово-політичній стратегії США, на нашу думку, сприятимуть такі фактори: – висока мобільність та підготовленість ССО, здатність розв’зувати широкий спектр оперативно-бойових завдань; – лише теоретична ймовірність глобальної війни, натомість неодмінність участі ЗС США (у достатньо тривалій часовій перспективі) у війнах обмеженого масштабу, де їхніми противниками виступатимуть сили партизанського типу з асиметричною тактикою; – наростання протесту народів Третього світу проти експансіонізму Вашинґтона, що викличе необхідність і фізичного захисту представництв і громадян США; – непрозорість застосування, слабкий контроль за ССО з боку законодавчих (парламентських) органів, структур цивільного суспільства, суспільної думки, що робить ССО привабливим елементом розв’язання стратегічних завдань корпоратократїі (інститутів глобальної наддержавності); – оптимальні можливості для налагодження взаємодії ССО зі спеціальними службами у проведенні «інтегрованих» операцій, а також їхньої спільної участі у формування нової регіональної політичної реальності; 319

Гострі кігті орла

– намагання США перекласти тягар завершення війн проти повстансько-партизанських сил та екстремістських антизахідних угруповань на плечі військово-поліційних сил тих держав або територій, в яких США має намір зберігати довгостроковий і вирішальний вплив (традиційна «інструкторська») функція ССО. Ймовірно, зростатиме і географія застосування (присутності) спецвійськ США. Є прогнози, що підрозділи американських ССО почнуть служити в Таджикистані, Узбекистані, Киргизії, Казахстані, Туркменістані й Пакистані. У разі загострення обстанови в цих державах, на допомогу місцевим силам прийдуть одразу 200 «зелених беретів» з подальшим посиленням контингенту. У країнах Центральної Азії можуть бути розгорнуті підрозділи 3-ї групи Спеціальних військ США (US Special Forces 3rd Group), що раніше діяли в Афганістані. Можливо, що американські військові готуються провести там «місію з забезпечення внутрішнього порядку» (Foreign Internal Defense, FID), сутність якої полягає у наданні допомоги у бойовому навчанні та консультуванні місцевих армій, а також безпосередній участі у бойових діях на прохання місцевих урядів. Інструкція Комітету начальників штабів США передбачає у таких випадках «здійснення психологічних операцій, обмін розвідувальною інформацією та матеріальнотехнічну підтримку». Доцільно зазначити, що особливу роль можливостям ССО військово-політичне керівництво США відводить у таємній війні проти Ісламської Республіки Іран. Західним ЗМІ стало відомо, що у вересні 2009 р. командувач Центральним командуванням США генерал Девід Петреус видав наказ про активізацію таємних операції проти осередків «Аль-Каїди» та інших партизансько-терористичних угруповань. Для цього передбачалося створювати секретні розвідувальні формування. ССО США отримали команду на розгортання своїх підрозділів на Близькому Сході, в Центральній Азії та у районі Африканського Рогу для налагодження співпраці із збройними силами держав, які лояльно ставляться до Америки. Спецпідрозділи мали збирати 320

Розділ 5. Особливості застосування підрозділів ССО

розвідувальну інформацію та – головне – завдавати цілеспрямованих ударів по осередках терористів. Показово, що згаданий документ готувався у тісному порозумінні із командувачем ССО США адміралом Еріком Олсоном та ЦРУ, адже йшлося про своєрідне інтегроване угруповання елітних підрозділів армії, ССО та оперативних працівників спецслужб. На думку експертів, головною мішенню «директиви Петреуса» виступає непокірний «новому світовому порядку» Іран. Спецоперації, імовірно, спрямовуватимуться на збір розвідданих по ядерній програмі Тегерана, виявленні цілей для високоточних ударів (Пентагон вже розробив детальні оперативні плани таких ударів на випадок отримання наказу від Верховного головнокомандувача), а також творення «п’ятої колони» із місцевих опозиціонерів (їх виступи час від часу «активізуються»). Згідно із керівними вказівками, передбачалося створення «легендованих» під терористів й повстанців груп, учасники яких повинні занурюватися до ланок «Аль-Каїди» для їх розкладу, деморалізації та знищення. По суті, йдеться про створення підконтрольних США бойових груп, настільки схожих із терористами, що останні не в змозі будуть їх розшифрувати. Зрозуміло, що у таких випадках псевдотерористам доведеться практичними справами «за фахом» створити собі відповідну «бойову репутацію». При цьому головним партнером у таємній війні проти Ірану розглядається сунітське озброєне угруповання «Джундаллах» («Воїни Аллаха»), яке діє та межі Пакистану й іранської провінції СістанБелуджистан. Бойовики «Джундаллах», з яким США координують розвідувально-підривну діяльність з 2005 р., скоїли чимало терактів на іранській території. Головними об’єктами нападів стали співробітники іранських спецслужб та офіцери збройних сил. Їх вбивали. Або викрадали і доставляли у Пакистан, де допитували й страчували. Відома акція «Воїнів Аллаха» у жовтні 2009 р., в результаті якої загинуло 42 іранці, включаючи співробітників «Корпусу стражів ісламської революції». США фінансують «Джундаллах» із непідконтрольних (!) президенту США фондів, гроші передавалися лідеру угруповання Абдулма321

Гострі кігті орла

ліку Рігі через іранських емігрантів, що мають широкі зв’язки у країнах Європи та Близького Сходу. У лютому 2010 р. іранцям вдалося затримати А.Рігі, на його місце заступив такий собі аль-Хадж Мухаммед Дхарір Балуч. Арештований А.Рігі у виступах по телебаченню заявив, що його активно підтримували й субсидували США і Англія, а в останній час одним із основних джерел надходження була і торгівля наркотиками. Згадана 3-я група має багатющий досвід, надбаний у 1960-х рр. в Індокитаї, у війні 1991 р. в Перській затоці, операціях в Карибському басейні та Західній Африці; з 2001 р. її перекинули до Афганістану. Група нараховує до 1000 осіб, має на озброєнні понад 120 гранатометів, до 400 підривних пристроїв, 6 літаків та гелікоптерів, до 100 автомобілів. В пострадянських державах Центральної Азії, за задумом Пентагону, на вахтовій основі служитиме один батальйон групи (200 чоловік). Непроста для інтернаціонального військового контингенту ситуація в Афганістані змушує залучати до ведення антипартизанської війни все нові елементи ССО. Морська піхота США виступає одним із головних ударних засобів проти руху Талібан. Вона була направлена до Афганістану через кілька тижнів після подій 11 вересня 2001 року – близько 1000 морпіхів з універсального десантного корабля «Пелеліу» перекинули повітрям. До «антитерористичної» операції «Швидка свобода» (Swift Freedom) залучили сили морської піхоти у складі 26-го ЗМП з Кемп-Леджен та 15-го ЗМП з Кемп-Пендлтон. Згодом їх посилили іншими експедиційними загонами, а 2-й батальйон 7-го полку МП з бази Твентінайн Палмз в Каліфорнії вів навчання місцевих сил безпеки. Як приклад успішного застосування МП наводять «зачищення» району містечка Ґармсер на півдні провінції Ґільменд із знищенням до 400 талібів. Восени 2008 р. командувач американського угруповання в Афганістані генерал Д. Маккірнан попросив підкріплення в 30 тис. солдат і офіцерів – три бригади, авіацію й частини забезпечення (на додаток до 38 тис. вже присутніх там). Частину сил передислоковано з 146-тисячного (на літо 2009 р.) контингенту в Іраку, однак реально США ви322

Розділ 5. Особливості застосування підрозділів ССО

явилися здатні виділити лише дві бригади. 18 лютого 2009 р. на брифінгу в Пентагоні Маккірнан попередив: «Навіть з цими додатковими силами, мушу зазначити, 2009-й рік буде важким». Однак неспроможність приборкати опір партизан-ісламістів змусив міністра оборони США 17 лютого 2009 р. направити дві додаткові бойові частини (12 тис. вояків). Серед них – 2-а експедиційна бригада МП (8 тис. бійців), що здобула бойовий досвід 2003 р. в Іраку, коли під назвою оперативна група Тарава (Task Force Tarawa – TFT) брала участь у жорстоких боях за місто Насірія. До складу бригади входить і розвідувальний батальйон. Отже, до літа 2009 р. угруповання МП США в Афганістані сягло чисельності у 10 000 вояків. Характерною рисою бойового застосування МП в специфічних умовах Афганістану є комплексний підхід. Окрім бойових дій, елітні війська навчають місцеві поліційні сили, ведуть агентурну розвідку, координують діяльність адміністрації щодо розподілу гуманітарної допомоги, відновлювальні роботи, розвиток інфраструктури та переорієнтацію селян з вирощування опійного маку на зернове господарство. Корпус морської піхоти США представлений в Афганістані тимчасовою повітряно-наземною оперативною групою спеціального призначення морської піхоти ПНОГСПМП-А (Special Purpose Marine Air-Ground Task Force – Afghanistan, SPMAGTF-A). У свою чергу ця група є варіантом ПНОГМП (MAGTF), єдиної схеми структурування експедиційних сил морської піхоти. Вона основана на принципах необхідної достатності, максимальної ефективності, оперативності й автономності дій. ПНОГМП стандартно складається з чотирьох елементів. Залежно від масштабу й характеру бойового завдання її ядро – т.зв. «бойовий наземний елемент» – може мати різний формат – від піхотного батальйону до посиленої дивізії. Окрім бойового наземного елемента в ПНОГМП наявні ще три – командний, бойовий авіаційний й бойового забезпечення. Станом на середину літа 2009 р. ПНОГМП в Афганістані була представлена в мінімальному форматі, що дорівнює експедиційно323

Гострі кігті орла

му загонові морської піхоти (ЗМП) (MEU) чисельністю до 2200 вояків. Корпус морської піхоти (КМП) має таких штатних загонів сім – по три на Тихоокеанському й Атлантичному флотах і один – на базі в Окінаві. Правда, в Афганістані ПНОГСПМП-А штатним ЗМП не вважають. ПНОГСПМП-А структурована так: – командний елемент (КЕ) (CE), при якому ж перебувають частини й підрозділи розвідки. В рамках загону старшим начальником призначають командира полку морської піхоти, його ж полк вважають і командним елементом. В «афганській» ПНОГСПМП-А цей елемент очолює командир 3-го полку МП (база Канеоге-Бей на Гаваях), і дислокується він на базі НАТО KAF в Кандаґарі; – бойовий наземний елемент (БНЕ) (GCE) як основна ударна сила. Він проводить наземні операції й представлений піхотною частиною – від батальйону до посиленої дивізії. В ПНОГСПМП-А його роль виконує посилений 3-й батальйон 8-го полку МП з бази Кемп-Леджен (штат Північна Кароліна), його підрозділи розкидані по всьому півдню країни, де проходять найзапекліші бої проти талібів. Батальйон посилений 1-ю ротою бойової розвідки з Кемп-Пендлтона (до 200 вояків, яку вважають ледве не легендарним підрозділом), а також, за деякими даними, штабним батальйоном 2-ї дивізії МП та 2-м інженерним батальйоном (Кемп-Леджен), іншими підрозділами КМП, зокрема з 120-мм мінометами й важкими автомобілями; – бойовий авіаційний елемент (БАЕ) (ACE), який здатен не тільки забезпечувати дій наземного елемента, але й вести самостійні бойові операції. Під командуванням 3-ї штабної авіаескадрильї 3-го авіакрила МП зосереджені 269-а ескадрилья легких гелікоптерів (HMLA-269 «Ґанранерз») з бойовими та транспортнодесантними машинами; 466-а ескадрилья важких транспортнодесантних гелікоптерів (HMH-466 «Волфпек»); 252-а ескадрилья літаків-заправників KC-130J «Геркулес»; 324

Розділ 5. Особливості застосування підрозділів ССО

– елемент бойового забезпечення і підтримки (ЕБЗП) (CSSE), куди входять інженери, медики, тиловики й зв’язківці. Нарешті, підвищенню прихильності військово-політичного керівництва США до ССО сприяла, як не парадоксально, глобальна криза неоліберальної моделі капіталізму (сумнозвісна «всесвітня криза»). Адміністрація Барака Обами прийшла до влади в умовах системної кризи, найтяжчої з часів Великої депресії 1930-х рр. Глибинні її основи становлять неспроможність політики неолібералізму та неоконсерватизму, фіаско спекулятивної «економіки доларового друкарського верстата», нехтування соціальною сферою та науковотехнічним проривним прогресом, занепад системи освіти. Водночас відчутно далася взнаки й неоімперська перенапруга США в справі побудови нового «однополярного» світового порядку з опорою на військову силу та забезпечення воєнної присутності у «життєво важливих для США» регіонах світу (понад 700 військових об’єктів у сотні країн світу та військові витрати, що більші, ніж у решти держав планети сукупно). Наймана американська армія та вельми дорогі приватні воєнізовані компанії зав’язли у витратних й неперспективних щодо перемоги війнах в Іраку та Афганістані. До грудня 2009 р. там загинуло близько 800 американських, понад 200 британських, щонайменше 35 німецьких та близько 80 канадських вояків, десятки солдатів з інших країн, кілька тисяч дістало поранення – загалом кров пролили вояки понад 20 держав. Звісно, величезними є і фінансово-економічні витрати, на оптимізації яких має намір зосередитися нове начальство Капітолію. Одним з напрямів «кризової стратегії» американської адміністрації закономірно стало прагнення скоротити військові витрати з 4,8 до 3% ВВП, а в перспективі частка витрат Пентагону в федеральному бюджеті США повинна зменшитись з 19 до 13%. Розпочато масштабну реформу системи воєнних закупівель, котру вже в травні 2009 р. схвалив Конгрес. Відповідно, довелося вирішувати, які саме військові програми залишити пріоритетними, а які доцільно анулювати. Як висловився з цього приводу міністр оборони Роберт Ґейтс, «ми повинні бути готові до ведення найімовірніших 325

Гострі кігті орла

війн (перспективних. – Авт.) , а не тих, до яких ми традиційно були краще за все готові». Інакше кажучи, йдеться про протистояння не арміям великих держав, а іррегулярним силам, в якому чільне місце відводять і спеціальним військам. 13 травня 2009 р. Р. Ґейтс заявив, зокрема, що при втіленні програми модернізації озброєнь і військ необхідно враховувати досвід бойових дій США після 11 вересня 2001 р. (що само по собі означає збереження пріоритетності ССО – Авт.), зробити наголос на створенні й розвитку універсальних систем озброєнь, придатних для всього спектру військових конфліктів. Точиться й доволі гостре суперництво видів збройних сил за частку бюджетних асигнувань. Так, до недавнього Пентагон робив ставку на розгортання нової генерації озброєнь для забезпечення американської переваги над будь-якою державою, що може суперничати з Америкою у гонитві озброєнь XXI століття, і навіть виснажливі війни в Афганістані й Іраку не привели до зміни пріоритетів Пентагону. Вельми тривожним сигналом для майбутнього західної демократії є те, що у Пентагоні продовжує зростати кількість секретних програм («програми спеціального доступу», або «чорні програми») на які у 2010 фінансовому році припаде п’ята частина асигнувань, виділених МО США. Ці кошти витрачатимуть без повідомлення обох палат Конгресу. 2010 р. військове відомство планує витратити за закритим програмами $ 36 млрд. (17% всього військововго бюджету МО). У бюджетному запиті МО США на 2010 рік $130 млрд. запрошено на ведення війн в Іраку й Афганістані, що майже в 1,5 рази менше від запиту 2008 року. Всього бюджет Пентагону на 2010 рік з урахуванням витрат на ведення війни передбачено у розмірі $ 664 млрд. Це всього лише на $ 2 млрд. більше, ніж в 2009 р., що свідчить про фактичне «заморожування» воєнних витрат, а головне – про переорієнтацію нової адміністрації США на підготування не до глобальної війни з КНР або Росією, а на всебічне забезпечення війн антипартизанського типу, де одну з ключових ролей відіграють саме ССО. Ти часом військова «місія» в азійських країнах далека від завершення. Б. Обама має намір вивести основні війська з Іраку вліт326

Розділ 5. Особливості застосування підрозділів ССО

ку 2010 р., хоча і заплановано залишити 6 бригад для підтримання та підготування іракських урядових сил безпеки. Водночас заплановано розгортання 68 тис. військовослужбовців в Афганістані (6 бойових бригадних груп). На початку грудня 2009 р., показово виступаючи перед кадетами Вест-Пойнту, президент Б. Обама заявив про доцільність введення в Афганістан ще 30 тис. вояків США, за кілька днів країни ЄС заявили про готовність до «євроатлантичної солідарності» – американців підтримають додатково 7 тис. солдат армій натовських союзників. Зважаючи на те, що станом на кінець 2009 р. БНС в Афганістані нараховували близько 100 тис. вояків з понад 40 країн (понад 60% бійців – з США), євроатлантичний контингент приблизно на 50% перевищить радянський «обмежений контингент» 1980-х років (до речі, за підрахунками тодішніх західних експертів для гарантованого прикриття кордону з Пакистаном та придушення опору муджагідів потрібно було до 500–700 тис. солдатів!). Є приводи задуматися над роллю, яку відводять світові «центри сили» посткомуністичним країнам, що намагаються довести свою цивілізованість сліпою готовністю до постачання «гарматного м’яса». До Кабулу 2009 р. направлено додатково 400 польських солдат, грузинський батальйон (у перспективі – до 1000 вояків), до них висловила намір приєднатися Вірменія. У листопаді 2009 р. на закритому засідання РНБО України ухвалила рішення про відправлення в сумнозвісний нам «Афган» українського «контингенту у кілька десятків вояків» – не тільки лікарів та саперів, але й «патрульних» – тобто найлегшої мішені для міських терористів. Експерти сходяться на думці, що Вашинґтон припускає проведення широких спеціальних операцій на випадок виникнення в Пакистані хаосу, територіального розпаду країни та виникнення реальної загрози втратити контроль над ядерною зброєю (її запаси оцінюють приблизно у 250 боєприпасів, а за останні два роки визнано принаймні три спроби ісламістів атакувати бази, де їх зберігають). Поки що підтверджуються алармістські прогнози про те, що ті, хто визначає «світовий порядок» все більше уваги приділятимуть військо327

Гострі кігті орла

вій присутності у «серці Євразії» та дестабілізації ситуації у чотирикутнику Афганістан – Пакистан – Індія – Китай. Ознак того досить, серед них дивний напад жменьки невідомих терористів на Мумбаї у грудні 2008 року, який змусив здригнутися колосальну Індію з величезним військовим потенціалом (її і без того проблемні стосунки з Ісламабадом зсунулися до межі війни).

5.6. Застосування Сил спецоперацій США в інших регіонах світу 5.6.1. Операція «Орлиний пазур» – спроба звільнення заручників в Ірані (1980 р.) Після захоплення в листопаді 1979 р. заручниками персоналу американського посольства в Теґерані, для їхнього порятунку ЦРУ розробило план операції «Орлиний пазур». Провести її повинні були спецзагін «Дельта» за підтримки підрозділу «Нічних мисливців», що формувався тоді у великій таємниці. Задум операції був таким: гелікоптери RH-53D «Сі Стелліон» («Морський жеребець») та транспортні літаки С-130 «Геркулес» вночі доставляють учасників в місце висадки в пустелі Деште-Кевір, з кодовою назвою «Пустеля-1». Звідти гелікоптери доставлять загін в пункт «Пустеля-2» біля покинутих соляних копалень за 50 миль від Теґерану. Потім загін на приготовлених американськими агентами вантажівках прибуває до Теґерану. За допомогою зброї і спеціальних засобів прокладає шлях до території американського посольства і, знищивши охорону, звільняє заручників. Тим часом «Нічні мисливці» кружляють над районом операції, забезпечуючи з повітря вогневе прикриття. Після чого вони забирають всіх і доставляють в містечко Манзарі, за 50 миль на південь від столиці, де інша група американських ССО повинна завчасно захопити злітно-посадкову смугу, звідки транспортні літаки вивезуть учасників операції за межі Ірану. Всю зиму і весну 1980 р. загін «Дельта» пропрацьовував майбутню операцію. Місцем тренувань стала пустеля штату Юта, схожа з Деште-Кевірою. Як консультантів залучили фахівців з західнонімець328

Розділ 5. Особливості застосування підрозділів ССО

кої розвідки, ізраїльського «Мосаду», а також англійської САС. Але, попри таку солідну «міжнародну підтримку», підготування йшла нерівно, до того ж найбільше нарікань викликали «Нічні мисливці». Наприклад, гелікоптери під час генеральної репетиції в березні 1980 р., за свідченням обізнаної особи, продемонстрували «цілковитий брак професійних навичок»: в ході нічної висадки гелікоптери приземлилися на відстані милі один від одного. Проте в середині квітня полковники Беквіт і Кайл (на той час – керівники «Дельти» та «Нічних мисливців») доповіли голові комітету начальників штабів генералу Джоунсу про готовність. Перед вилетом їх прийняв сам президент США Д. Картер, який пообіцяв, що кожен учасник буде нагороджений найвищою нагородою – Почесною медаллю Конгресу. Ескадрилью «Геркулесів» перекинули до Єгипту нібито для участі в навчаннях. 24 квітня полковник Беквіт одержав наказ про початок операції. Пролетівши над територією Саудівської Аравії і Об’єднаних Арабських Еміратів, хоча дозвіл на це не запрошували, шість «Геркулесів» приземлилися для дозаправлення на острові Касира (Оман). Підтримуючи повне радіомовчання, ескадрилья «Геркулесів» у темряві перетнула Оманську затоку і, знизившись до висоти всього 150 футів (45 м), непоміченою проникла в іранський повітряний простір. Для прикриття в ту ніч над Перською затокою і Аравійським морем баражували спеціальні літаки американських ВПС, що створювали електронні перешкоди, «засліплюючи» радари. Приблизно в цей же час з палуби авіаносця «Німітц» в Оманській затоці піднялися вісім гелікоптерів, розрахованих на 50 посадкових місць, хоча для перевезення учасників рейду і заручників достатньо було і двох. Пізніше полковник Беквіт заявив, що залучав додаткові машини, оскільки був дуже «низької думки» про пілотів і припускав непередбачені втрати. Побоювання справдалися. Один з «Морських жеребців» впав у море, ледве піднявшись з палуби «Німітца». Інший втратив орієнтування в піщаній бурі й повернувся на авіаносець. Третій, хоча й дотягнув до пункту «Пустеля-1», далі летіти не міг через відмову гідравлічної системи. 329

Гострі кігті орла

Після шестигодинного перельоту не на висоті виявилися й самі «Нічні мисливці», яких Беквіт обізвав «закінченими боягузами». Пілот першої машини, що приземлилася, став істерично кричати, що, коли у них залишилася хоч крапля розуму, потрібно все кинути і скоріше повертатися додому. Другий заявив, що після всього пережитого в піщаному пеклі бурі не може узятися за штурвал. Поки дозаправляли п’ять гелікоптерів, що залишилися, в пустелі раптово появилися вогні фар, що наближалися. Члени команди вирішили, що їх помітили іранські моторизовані частини. Проте це був рейсовий автобус з сорока цивільними пасажирами, яким після обшуку наказали лягти на землю і не рухатися. Виявилося, що ЦРУ і повітряна розвідка припустилися помилки, вибравши місце для імпровізованого секретного аеродрому неподалік від робочого шосе. До Вашинґтона полетів запит: що робити з захопленими іранцями? Пентагон розпорядився посадити їх на «Геркулес» і негайно вивезти з Ірану. Але виконати це вже не вдалося. Інцидент з автобусом привів всіх учасників рейду в стан, близький до паніки. Пілот одного з гелікоптерів після заправлення пальним з «Геркулеса» підняв машину, щоб звільнити місце, але в поспіху не розрахував маневр – гвинтом врізався у фюзеляж заправника. Пролунав вибух, і над пустелею спалахнула величезна вогняна куля. Вогонь умить перетворив обидві машини на палюче багаття. Горів запас пального для інших гелікоптерів, а з ним і вся операція. У палючих суднах з гуркотом рвалися боєприпаси. Багатьом показалося, що на них напали іранські солдати, і вони відкрили у відповідь стрільбу. Пілоти гелікоптерів без жодної команди кинули свої машини, не намагаючись захопити секретні мапи, шифри, таблиці позивних і радіочастот, не говорячи вже про новітні прилади нічного бачення, хімічні гранати та дуже великі суми грошей. Кілька людей згоріли живцем. Полковник Беквіт, охопив голову руками і лише стогнав у відчаї: «Який провал! Який провал!» Полковник Кайл навіть не спробував загасити пожежу, хоча засоби для цього були. Ним оволоділа одна думка: швидше забратися з місця катастрофи. 330

Розділ 5. Особливості застосування підрозділів ССО

Коли Беквіту доповіли, що вісім осіб згоріло, а четверо дістали сильні опіки, він наказав кинути гелікоптери, що залишилися, без пального, пересісти всім на «Геркулеси» і негайно відлітати. Полковники навіть не подумали про те, щоб знищити п’ять покинутих ними «Морських жеребців», хоча ті були забезпечені для цього спеціальними вибуховими пристроями. За всіма законами організатори і безпосередні керівники операції «Орлиний пазур», що обійшлася в 150 мільйонів доларів, повинні були піти під суд. Але оскільки це кидало тінь на Білий дім і Пентагон, з вояків-невдах постаралися зробити героїв. Вину за провал списали на «технічні нелади». Висловлювали навіть підозру, ніби пілоти свідомо саботували виконання завдання, вважаючи, що операція все одно провалиться в самій іранській столиці, і тому не хотіли ризикувати життям під час рейду до Теґерана. Військово-повітряні сили, у свою чергу, виправдовувалися тим, що відміна обов’язкового призову до Збройних сил привела до зниження кваліфікації пілотів і техніків. Про те, що для операції «Орлиний пазур» спеціально відбирали «найкращих» з секретного авіаційного підрозділу, який формувався, не було сказано ні слова. 6 травня 1980 р. президент США Картер наказав приспустити по всій країні, а також у всіх посольствах і представництвах США за кордоном, національні прапори на знак трауру по восьми американцях, яких він послав на смерть. 5.6.2. Перська затока («танкерна війна» 1987 р.) Восени 1987 р., коли «танкерна війна» в Перській затоці між Іраком та Іраном була в самому розпалі, до затоки ввели потужну американську ескадру, до складу якої входили тралери з новітнім устаткованням для виявлення мін. Однак вона так і не змогла повністю забезпечити безпеку: судна продовжували підриватися. Прагнучи зняти з себе відповідальність, командування ВМС США заявило, що, поки не буде ефективної повітряної розвідки, воно не може дати гарантій безпеки судноплавства. Тим часом, як писала преса, «з кожною новою жертвою на протралених фарватерах престиж Америки все глибше тонув у водах «По331

Гострі кігті орла

рохової затоки». Щоб врятувати свій імідж, голова об’єднаного комітету начальників штабів адмірал Вільям Дж. Кроу наказав залучити до операцій супутники-шпигуни, літаки-розвідники SR-71 і підрозділи зі складу 160-го авіаполку спеціального призначення «Нічних мисливців». Склад останнього комплектували з найдосвідченіших в американських пілотів ВПС, а гелікоптери «Літтл Бірд» («Маленькі пташки») вважали «найшвидкісними, маневреними і найтихішими» з усіх, що коли-небудь підіймалися в повітря. 13 вересня 1987 р. Дж. Кроу вилетів в район Перської затоки, щоб особисто поставити командувачу американської ескадри контрадміралу Бернсену завдання: за допомогою виділених повітряних засобів забезпечити Білий дім «козирем» в очах світової громадськості – захопити іранців у момент ставлення мін. Іншими словами, йшлося радше про політичну, а не військову операцію. Через дві доби супутник-шпигун зареєстрував підозрілу активність в іранському порту Бендер-Аббас. Послані для уточнення висотні розвідники SR-71 «Блекберд» встановили, що там йде завантаження мін на судно «Аджр». Як тільки воно покинуло порт, нагляд за ним був переданий морським розвідникам «Оріон» Р-3. Пізно увечері 21 вересня «Аджр» підійшов до Ормузької протоки. В повітря підняли два «Нічних мисливці». Незабаром адмірал Бернсен одержав радіоповідомлення про те, що у воду спущено міну, хоча, як визнали пізніше пілоти, «видимість не була кращою, ніж через туалетний папір». Надалі надійшов наказ затримати іранське судно до прибуття оглядової команди. Непомітно наблизившись до «Аджра», «Маленькі пташки» дали по ньому ракетний залп, а потім відкрили кулеметний вогонь. П’ять членів екіпажа були вбиті, інші покинули пошкоджене судно. Після того, як оглядова група ретельно обстежила «Аджр» і сфотографувала на борту міни, його затопили. Так Білий дім дістав потрібний йому аргумент, хоч і з невеликою вадою. «Нічні мисливці» стверджували, що вони зафіксували ставлення мін на відеоплівку, яка потім виявилася пустою. Але це не перешкодило міністрові оборони назвати нічну операцію «відмінно скоординованим шедевром військових хитрощів». 332

Розділ 5. Особливості застосування підрозділів ССО

5.6.3. Панама (1989 – 1990 рр.) Спецпідрозділи відіграли вирішальну роль під час вторгнення американських військ до Панами у грудні 1989 р., в ході якого був повалений режим генерала Мануеля Нор’єґи (останній з 1960-х рр. працював на Розвідувальне управління МО США, однак через певні політичні причини втратив лояльне ставлення уряду США, був захоплений і засуджений до 40-річного ув’язнення за звинуваченням у сприянні наркоугрупованням). До операції, що дістала назву «Справедлива справа» («Jast Cause») залучили значні сили, які мали по одній посиленій бригаді 82-ї ПДД і 7-ї легкої піхотної дивізій, частини 193-ї окремої піхотної бригади і 2-ї дивізії морської піхоти, а також до зведеного полку підрозділів ССО. Загальна чисельність залучених сил США доходила до 26 тис. осіб, що мали на озброєнні близько 140 одиниць артилерії, 23 танки, до 80 БТР і БМП, 140 бойових і транспортних літаків, 170 гелікоптерів. Понад 4000 осіб зі складу контингенту ЗС США, котрий був розгорнутий в Панамі під час операції, були вояками з Сил спецоперацій. Збройні сили Панами налічували понад 20 тис. осіб, але суттєво поступались бойовим оснащенням (понад 50 одиниць артилерії, близько 30 бронетранспортерів, 43 літаки і гелікоптери застарілих типів). Підрозділи ССО (1-й і 2-й батальйони «рейнджерів», і дві роти 7-ї групи «зелених беретів») порівну розподілили між оперативними групами «Червона» («Red») і «Тихоокеанська»(«мирна») («Pacific»). Підрозділи 7-ї групи одними з перших приступили до виконання бойових завдань, до яких входило захоплення аеродромів в Токумені і Ріо-Ато, забезпечення десантування частин 82-ї ПДД з подальшим захопленням урядових установ. Завдавши поразки частинам Сил оборони Панами, «зелені берети» не допустили підсилення противника в районі аеропорту, де висаджувалися підрозділи 82-ї ПДД. Крім того, вони вивели з ладу телевежу, запобігши передаванню повідомлення про вторгнення американців. Використовуючи знання мови, місцевих особливостей, географії країни, а також місць дислокації військових частин, оперативні загони «А» діяли по всій території Панами і 333

Гострі кігті орла

заблокували військові гарнізони у пунктах постійної дислокації протягом декількох діб. Військовослужбовці 7-ї групи виконували роль провідників для інших сил вторгнення. Після приходу до влади нового уряду вони займалися реформуванням збройних сил країни та їхнім підготуванням. Бойових норців ССО США залучали до нейтралізації ВМС Панами. Під час однієї з операцій 4 диверсанти проникли у порт Бальбоа, де за допомогою пластикової вибухівки затопили двадцятиметровий корабель берегової охорони «Президент Поррас». Спецчастини ВПС на літаках АС-130 знищили центри керування Силами оборони Панами, при цьому завдали мінімально пошкоджень навколишнім об'єктам. Крім того, ці ж літаки надали авіаційну підтримку наземним силам і здійснювали прикриття посольства США у Панамі від актів помсти. Літаки АС-130 виявилися ефективним засобом психологічного впливу – при попередженні про використання цих літаків панамські війська визнавали за краще здаватися у полон без бою. Підрозділи рейнджерів захопили аеродроми Торріхо-Токумен, Ріо-Хато і міст через річку Пакора. Ці дії дозволили нейтралізували панамські військові частини, тим самим запобігли підсиленню угруповання військ противника у місті Панамі. Групи психологічних операцій були відряджені у частини звичайних військ до часу «Ч», щоб допомогти запобігти (зменшити) можливим втратам від вогню своїх військ, а також для проведення агітаційно-пропагандистської роботи проти частин Сил оборони Панами, закликаючи здаватися в полон. Загальні безповоротні втрати військ США склали понад 20 осіб. Під час подальшої операції «Підтримка свободи» частинам ССО належала провідна роль у відновленні інфраструктури Панами. ССО СВ США допомогли стабілізувати обстанову в певних районах, організовуючи контрольні пункти для перевірки документів і транспортних засобів на дорогах, здійснюючи пошук місць зберігання зброї, затримуючи злочинців, допомагаючи у відновлені діяльності цивільних служб. Фахівці з загальносуспільних питань ССО викону334

Розділ 5. Особливості застосування підрозділів ССО

вали функції радників у різних установах і організаціях Панами та виступали консультантами Апарату президента країни з питань фінансів, судових питань, охорони здоров'я та громадської роботи. Одним з головних завдань, що стояли перед ССО, було забезпечення ефективного зв'язку між міністерствами і відомствами США та Панами. На базі ВПС «Альбрук» збудували тимчасові укриття для переміщених з району столиці Ель-Чаріло цивільних осіб. У цьому районі фахівці з загальносуспільних питань з підрозділів ССО США тісно взаємодіяли з керівництвом Панами для встановлення «належного порядку». 5.6.4. Болівія (1991 р.) Розміщені у Рібельті підрозділи ССО США надавали практичну допомогу Болівії у боротьбі з розповсюдженням наркотиків, а також проводили навчання 16-го батальйону ЗС Болівії. Навчання передбачало підготування командного складу, та військовослужбовців за програмою підготування легких піхотних підрозділів. Воно завершувалось 16-денними навчаннями, із залученням всіх видів ЗС Болівії, Управління боротьби з наркотиками Болівії та аналогічного управління США. Була проведена вельми успішна спільна операція проти місцевих наркоугруповань за участю ССО США. 5.6.5. Сомалі (1992–1993 рр.) На початку 1990-х рр. східноафриканська держава Сомалі стала ареною громадянської війни між різними військово-політичними угрупованнями, найпотужнішим з яких були сили «генерала» Айдіда. Відповідно до резолюції Ради безпеки ООН № 751 до країни ввели війська ООН, щоб убезпечити постачання гуманітарної допомоги. До Сомалі прибули контингенти 26 держав. Погіршення ситуації до листопада 1992 року, особливо у південній та центральній частинах країни, привело до видання указу президента США, адресованого військовому відомству, щодо налагодження і координації дій з ООН та іншими міжнародними організаціями 335

Гострі кігті орла

в роботі з надання допомоги народу Сомалі. Сильний сепаратизм та відсутність централізованого керівництва сприяли розвитку анархії, яка заважала проведенню цивільних робіт з забезпечення населення Сомалі харчовими продуктами та іншою гуманітарною допомогою. Можливість голодування в масових масштабах стала реальністю. У серпні 1992 року президент США віддав наказ Міністерству оборони почати екстрене повітряне перекидання в Сомалі харчів. Рота зі складу ССО СВ США убезпечувала проведення цієї операції. Головне завдання СВ США в операції «Відроджена надія», яка почалася у грудні 1992 року, полягала в убезпеченні головних пунктів розподілу продовольчої допомоги, а також аеропортів та морських портів, охороні конвоїв з гуманітарною допомогою, наданні допомоги організаціям, які займалися її доставленням і розподілом. 9 грудня 1992 р., після розвідки узбережжя підрозділами морських спецсил МК («тюленями»), висадилися частини 1-ї дивізії морської піхоти і 10-ї гірської дивізії США. До складу американського контингенту увійшла «Рейнджерська оперативна група» у складі вояків антитерористичної команди «Дельта» і 75-го розвідувально-диверсійного полку рейнджерів. На війська США покладали завдання убезпечення столиці Моґадішо, провінційного центру Іша-Байдоа, охорони аеродромів і портів, конвоїв з гуманітарними вантажами. Хоча спочатку Айдід не заперечував введення сил ООН, згодом його загони почали напади на миротворців. Одразу ж їм та французьким і бельгійським парашутистам довелося з боєм брати аеродром Белі-Дугл, порт Кісімайо, саму столицю. Незаконні збройні формування атакували посольства США, Єгипту і Франції. Нападів зазнавали конвої. НЗФ вдалися до міської партизанської боротьби, влаштовували вибухи мін, діяли снайпери. 25 січня 1993 р. відбувся великий бій бельгійців з НЗФ «генерала» Моргана на вулицях столиці. У червні з засідки розстріляли марокканських вояків, 28 з них загинуло. Бойовики намагалися прикритися мирними мешканцями. Сотні з них гинули і діставали поранення від вогню військ ООН. У відповідь натовп лінчував випадкових європейців і екіпаж збитого американ-

336

Розділ 5. Особливості застосування підрозділів ССО

ського гелікоптера «Блек гок». Розвідка рейнджерів працювала незадовільно, і захопити Айдіда не вдавалося. Було вирішено напасти на головний штаб Айдіда. Однак десант на підльоті зустріли щільним вогнем з РПГ і великокаліберних кулеметів, 2 гелікоптери були збиті, а ворент-офіцер М. Дьюрант – захоплений у полон. Штурмова група спецзагонівців змушена була під вогнем чекати підходу групи танків і БТР сил ООН, які їх врятували. Однак загинуло 12 і дістало поранення 80 бійців. Бій тривав і далі, було знищено ще 4 «Блек гока», 4 пакистанські танки, вбито десятки миротворців. Операцію «Відроджена надія» довелося припинити, і до 8 березня 1993 р. війська ООН залишили Сомалі. Американські спеціалісти вважають, що бій з сомалійськими бойовиками був (на той час, звичайно) найнапруженішою операцією рейнджерів з часів В’єтнамської війни; вона тривала 10 годин, загальні втрати склали 18 забитих і понад 80 поранених (втрати противника оцінювали в 500 убитих). Спецзагонівцям довелося застосовувати навички вуличного бою, екстреної евакуації, захоплення «язиків», снайперської стрільби. ССО діяли спільно зі звичайними військами, виконуючи найрізноманітніші завдання. Групи підтримки коаліції зі складу ССО діяли спільно з національними контингентами інших країн, а фахівці з загальносуспільних питань надавали допомогу командувачу оперативного угруповання в Сомалі у плануванні на всіх рівнях. Фахівці з психологічних операцій вели різноманітні радіопередачі, друкували і розповсюджували листівки та газети, створюючи сприятливі інформаційно-психологічні умови для проведення гуманітарних операцій. 5.6.6. Еквадор та Куба (1992 р.) Підрозділи ССО США проводили навчання з «авіаційної підтримки» у рамках програми ІВО (Іноземна внутрішня оборона) (FID – Foreign Internal Defens – надання допомоги в сфері військового будівництва і забезпечення внутрішньої безпеки іноземних держав). Розташовані в Еквадорі підрозділи змішаного угруповання 337

Гострі кігті орла

ССО СВ та ВПС США проводили спільні заходи разом з силами спеціального призначення СВ і частинами спеціального призначення ВПС Еквадору. За підтримки ССО США пілоти ВПС Еквадору виконували польоти на гелікоптерах, при цьому для їхнього захисту на маршруті використовували винищувачів. Проведено скоординовану десантну операцію. Двотижневі навчання продемонстрували, що «авіаційна підтримка» в рамках програми «ІВО» можуть плідно використати країни, які розвиваються, завдяки участі фахівців та експертів з підрозділів ССО США. Такі операції можуть проводити для внутрішнього убезпечення, боротьби з браконьєрством, з розповсюдженням наркотиків. Фахівці ССО можуть надати рекомендації з питань ефективного використання національних ВПС. Того ж року фахівці ПсО ССО США надали допомогу 30 тис. емігрантів з Гаїті на тимчасових об’єктах військово-морської бази в Ґуантанамо (Куба, операція «ЕТМО»). Практично весь особовий склад 96-го батальйону та понад 200 добровольців з числа резервістів СВ США виконували функції адміністрації таборів і радників з соціальних питань при командувачі угруповання СВ та командувачі з’єднаних сил з проведення операції «ЕТМО». Особовий склад підрозділів надавав допомогу емігрантам в організації внутрішнього життя табору, підтриманні порядку серед гаїтян, чия невдоволеність багатомісячним утриманням в таборах звичайно виявлялась у заворушеннях й порушеннях громадського спокою. Співробітники підрозділів ПсО використовували своє обладнання та досвід для забезпечення необхідною інформацією біженців (щоб запобігати розповсюдженню дезінформації та панічних чуток), для забезпечення законності та порядку в таборах, поліпшення в них морально-психологічного клімату. 5.6.7. Камерун (1991–1992 рр.) Група у складі 12 осіб з 353-го Командування цивільних операцій ССО СВ США (резерв) локалізувала спалах менінгіту та провела лікування камерунських громадян. 4 лікарі, 3 медичні сестри та санітар з цієї групи зробили приблизно 60 тис. щеплень, провели сотні кон338

Розділ 5. Особливості застосування підрозділів ССО

сультацій, вилікували тисячі пацієнтів протягом 10 діб. Під час цієї операції надано необхідну допомогу хворим, відкрили нові напрямки співробітництва та кооперації між військовим відомствами США та Камеруну. Останнє також здобуло досвід координації використання польових лікарень. Під час цієї операції продемонстровано все більші можливості Об'єднаних ССО з медичних питань, які так необхідно розв’язувати під час операцій «передової присутності», проводжуваних для «підтримки політики США». ССО щодо забезпечення медичної та гуманітарної допомоги під час операцій в мирний час є найефективнішими (за фінансовими витратами). Їхня мета – поліпшення міжнародних зв'язків і запобігання конфліктам. 5.6.8. Монголія (1992 р.) Після звернення Міністерства закордонних справ Монголії, Міністерства оборони та за погодженням з американським військовим аташе в Улан-Баторі були проведені спільні навчання повітрянодесантних військ з пропрацюванням стрибків з парашутом з гелікоптерів російського виробництва Мі-8. Після цих навчань, за фінансової підтримки ССО США, 184-й монгольський полк отримав нові парашути. Крім того, фахівці ССО провели безкоштовні навчання з англійської мови для керівництва ЗС Монголії, монгольських офіцерів і курсантів. 5.6.9. Країни СНД (1992 р.) Особовий склад ССО виконував операції і на території країн СНД. Одна з них мала назву «Забезпечення надії». Під час цієї операції фахівці ССО надавали лінгвістичну допомогу, необхідну для взаємодії зі службами, що безпосередньо займалися доставленням та розподілом гуманітарної допомоги. Так, у Нагірному Карабаху, виконуючи завдання спільно з підрозділами російських військ спеціального призначення і підтримуючи постійний зв'язок з офіційними представниками і урядом країни, фахівці ССО США на початковому етапі забезпечували розподіл гуманітарної допомоги серед населення, а також надали практичну допо339

Гострі кігті орла

могу з питань менеджменту, займались супроводженням і охороною гуманітарних вантажів. У Таджикистані, поблизу району бойових дій, підрозділ ССО забезпечував охорону персоналу, який займався розподілом гуманітарної допомоги. Представники ССО здобули досвід встановлення зв'язків зі співробітниками МЗС Таджикистану та командуванням російських військ спеціального призначення. Під час цих операцій Держдепартамент США, командування ССО в Європі та Тихоокеанському регіоні ставило завдання перед вояками спецвійськ вивчати можливі напрямки подальшого співробітництва та налагодження відносин між збройними силами США та СНД. 5.6.10. Застосування підрозділів ПсО ССО США у Боснії та Герцеґовині (1998–1999 рр.) Загальне керівництво психологічними операціями в Боснії і Герцеґовині здійснювало Об’єднане багатонаціональне командування психологічних операцій (ОБКПО) (PSYOP) у Сараєві, де була розгорнута радіостанція «Радіо СФОР» (SFOR – the Stabilisation Force), що вела цілодобову трансляцію місцевому населенню. Серед американських фахівців більша частина військовослужбовців мала досвід роботи у різних військових конфліктах (Гаїті, Панама, Перська затока, Сомалі). Підрозділи психологічних операцій розгорнули у всіх багатонаціональних дивізіях СФОР. У дивізії «Північ», до складу якої входила і російська повітряно-десантна частина, створили найбільше угруповання сил і засобів ПсО (27 осіб). До нього входили 301-й підрозділ організації і планування ПсО і 30-й підрозділ тактичних ПсО. 301-й підрозділ організації і планування ПсО розташовувався в базовому районі «Голок». Він складався зі штабної секції, секції планування і розроблення програм, секції розроблення інформаційнопропагандистських матеріалів і секції вивчення аудиторії (всього 13 осіб). 340

Розділ 5. Особливості застосування підрозділів ССО

30-й підрозділ тактичних ПсО мав штабну секцію, а також 31у, 32-у і 33-ю команди ПсО батальйонної підтримки в базових районах «Макґоверн», «Добол» і «Демі» (по 4 особи у команді). У разі виникнення кризової ситуації команди ПсО батальйонної підтримки могли бути додані до складу дивізії «Північ», бригади «Нордпол», російської і турецької бригад. Як і в попередніх операціях, американці використали так звану модульну модель, яка дозволяє гнучко й оперативно маневрувати силами і засобами при зміні військово-політичної обстанови. Оснащення і комплектацію підрозділів психологічних операцій особовим складом і технікою здійснювали за рахунок 4-ї групи ПсО і 96-го батальйону цивільних дій. Усі підрозділи ПсО оснастили сучасною електронною і поліграфічною технікою, що дозволило оперативно випускати кольорові листівки та плакати накладом до 7 тис. екземплярів на добу. Друк більших накладів, а також видання газет і журналів, зокрема щотижневої газети «Вісник світу» і щомісячного журналу «Вісник прогресу», замовляли в міській друкарні Тузли, у друкарні Командування СФОР у Сараєві та на поліграфічній базі ЗС США в Німеччині (Франкфурт-на-Майні). Кожна команда ПсО батальйонної підтримки була оснащена броньованим автомобілем «Гаммер» з кулеметом М-60 і УКХрадіостанцією, приладом нічного спостереження, портативним приладом для визначення координат на місцевості «Маґеллан». Зі спеціального устатковання вона мала портативну звукомовну станцію ТРТ-10–1, цифрову відеокамеру і фотоапарат. Запис і тиражування звукопрограм здійснювали на студії «Радіо СФОР» у Сараєві. При виконанні завдань підрозділи ПсО прагнули віднайти нові напрямки впливу на масову свідомість: – не шкодуючи коштів, виявляли найпопулярніші місцеві ЗМІ, укладали з ними контракти на публікацію своїх інформаційно-пропагандистських матеріалів. Так, за станом на 1998 р., Об’єднане командування ПСО СФОР у Сараєві уклало контракти з 29 телестанціями, 106 радіостанціями і 11 редакціями газет. Тільки за перші шість місяців 1999 року 341

Гострі кігті орла

для встановлення контактів з місцевими ЗМІ служба ПсО дивізії «Північ» витратила 30 тис. доларів США; – американські фахівці вели роботу щодо створення нових, «незалежних» ЗМІ. З цією метою місцевих журналістів регулярно запрошували на семінари з проблем «демократизації журналістики»; – у своїй діяльності служби ПсО взаємодіяли з іншими службами і підрозділами СФОР, а також з різними міжнародними організаціями. Останні, зокрема, виділяли значні кошти для закупівлі поліграфічного і студійного устатковання. Планування психологічних операцій вели в співпраці з Об’єднаною військовою комісією (JMC), Об’єднаною комісією спостерігачів (JCO), Міжнародною поліцією (IPTF), а також представниками ООН і Верховного комісара у справах біженців (UNHCR).

342

Розділ 6. Приватні військові компанії США

РОЗДІЛ 6. Приватні військові компанії як новітній різновид структур спеціального призначення США 6.1. Призначення та основні функціональні типи приватних військових компаній У квітні 2007 року гучний резонанс викликала стаття журналістки Наомі Вулф в британській «Ґардіан». Як вважала авторка, «прямо у нас під носом Джордж Буш та його адміністрація використовують випробувані методи для закриття відкритого суспільства…, для правильного розуміння цього ми повинні вивчати уроки європейського фашизму та інших його різновидів». Одним з її аргументів на користь посилення «фашизму у внутрішній політиці США» після 11 вересня 2001 р. став прихід «золотого віку» для приватних охоронних фірм – засобу залякування громадян та «призупинення дії принципів правової держави». Звісно, найманців використовували у війнах тисячоліттями, хоча після припинення Тридцятилітньої війни 1618–1648 рр., за умовами Вестфальського миру, визнавали лише право держав на утримання найманих військ (у 1660-х роках, зокрема, наймані загони піхоти (сердюки) та кавалерії (компанійці) створили і українські гетьмани). Про «користь» від найманця цинічно висловився прусський король Фрідріх Великий: я тим самим заощаджую життя добропорядному громадянину, забираю солдата у противника, і про нього нікому буде жаліти. У сучасному світі (якщо не рахувати службу за контрактом у регулярних арміях та інших воєнізованих структурах) вельми поширеним явищем стали приватні військові компанії (ПВК) – недержавні структури, що виконують широкий спектр послуг: від підготування й навчання військовослужбовців до проведення військових опера343

Гострі кігті орла

цій. Окрім означення «приватні військові компанії» використовують терміни «приватизовані військові фірми» та «військові контрактори». За американською класифікацією ПВК поділяються на фірми – поставники контингентів; консалтингові фірми; забезпечувальні фірми. ПВК стали особливо широко залучати провідні західні держави, передовсім США, для розв’язання широкого спектру військових завдань силами їх цивільних співробітників, більшість з яких мала попередній досвід служби у збройних силах, спецслужбах та інших силових формуваннях. Вони фактично є учасниками всесвітнього ринку, утворюючи його специфічний сегмент, що принципово відрізняє їх від терористичних організацій. Першою ПВК вважають британську «Вотчґард інтернешнл» (WatchGuard International), яку 1967 р. створив знаменитий полковник Девід Стерлінґ (у 1942 р. організував британський спецпідрозділ – Спеціальну авіадесантну службу). Найбільші «старі» ПВК були сформовані в епоху «холодної війни» під патронажем провідних західних держав, насамперед США, Великої Британії, Ізраїлю й Південно-Африканської Республіки, для виконання різного роду силових функцій там, де використання регулярних армій вважали недоцільним. Такі компанії, як «Вотчґард інтернешнл» (Велика Британія) або «Віннелл корпорейшн» (Vinnell Corporation), брали участь у підготуванні військовослужбовців деяких держав на Близькому Сході ще 25–30 років тому. Попит на послуги таких організацій почав стрімко рости у зв’язку з процесами глобалізації й зникненням стримчих факторів періоду міжблокового протистояння. Провідні транснаціональні корпорації (ТНК), діяльність яких пов’язана з підвищеними місцевими політичними й кримінальними ризиками, також ставали клієнтами приватних фірм з убезпечення. Найманці служать для підтримки обстанови некерованого хаосу в ресурсних регіонах, до яких відносять фактично всю Африку на південь від Сахари, Близький Схід, Центральну Азію, Південну Америку. Воєнно-політична обстанова там визначається надзвичайно строкатим спектром організацій – від транснаціональних корпорацій до 344

Розділ 6. Приватні військові компанії США

мереж нелегальної торгівлі зброєю, наркобаронів, сепаратистських, терористичних організацій, що поєднують нелегальні методи збагачення та бойові дії для отримання прибутку. Вже 2006 р. у світі нараховувалося понад 3000 комерційних воєнізованих організацій (фірм, компаній) з приблизно 2 млн. співробітників. Показово, що до 40% з них були засновані після подій 11 вересня 2001 року, тобто їхня активізація збіглася з розгортанням військової присутності США та країн НАТО у стратегічно важливих, з геополітичного й ресурсного поглядів, регіонах світу під прикриттям гасла «боротьби з міжнародним тероризмом». Як зазначав журналістнеоконсерватор Макс Бут, «приватні воєнні компанії з’явилися як головні гравці у війнах післявересневого періоду». ПВК оперували у понад 100 країн світу, а самі вони реєструвалися у США (55% цих структур), 27% – у країнах Європейського Союзу (переважно у Великої Британії), 9% – у країнах Близького Сходу та Африки. Характерним є те, що провідними замовниками послуг ПВК виступали уряди (62% контрактів), комерційні структури (29%), неурядові організації та фізичні особи (решта). За даними Брукінзького інституту (США), прибутки ПВК щорічно становлять $180 млрд. Згадані структури мало схожі на традиційні загони найманців. ПВК складаються переважно з висококваліфікованих, досвідчених армійських генералів, офіцерів, колишніх співробітників спецслужб і військ спеціального призначення, інших «профільних» спеціалістів, зокрема психологів, комп’ютерників, фахівців з дестабілізації банківських систем. Мережа ПВК через досвідчених кадровиків»селекціонерів» інтенсивно веде пошук професіоналів (зокрема тих, що перебувають на службі) військової та спеціальної справи, розвідників й контррозвідників, готових за вельми солідну винагороду без зайвих запитань взятися за виконання ризикованих і сумнівних з правового й морального боку завдань. Практикують відправлення теперішніх військовослужбовців у тривалі відпустки для «підробітку» у ПВК. Водночас ПВК працюють під щільним контролем спецслужб США, Великої Британії, від яких залежить дозвільна система на отри345

Гострі кігті орла

мання ліцензії на роботу. ПВК, ініціаторами створення яких виступали США, тісно співпрацюють з Пентагоном, котрий укладає з ними угоди про спільну роботу. Так, договори з приблизно 70 ПВК дозволили, за умов скорочення Конгресом військової присутності в Іраку, без проблем збільшити бойовий контингент для охорони військових містечок, нафтогонів та інших важливих об’єктів. Відповідною є і винагорода за працю. Плата кваліфікованим співробітникам ПВК може сягати $200–1000 на день, тоді як солдати і сержанти армії США отримують $1000–4000 на місяць. Середній річний прибуток офіцера розвідки в США сягає $126 тис. на рік, а контрактника у цій сфері – щонайменше $250 тис. Зрозуміло, що таке утримання приваблює досвідчених фахівців, а для спецзагонівців з постсоціалістичних держав взагалі виглядає фантастичним. Так, в західні охоронні фірми з одного з найкращих у світі антитерористичних підрозділів польського «Грому» (відзначився бойовою службою в Іраку) перейшло до 80 зі 100 співробітників, що звільнилися після зменшення зарплати та передання елітного підрозділу з відання МВС і Адміністрації до військового відомства. Ще кілька сотень поляків з десантно-штурмових частин і спецпідрозділів поліції отримали відповідні пропозиції – замість тисячі доларів місячного утримання в «Громі» їм обіцяють стільки ж, але за день. Солідні винагороди за послуги контракторів не в останню чергу призводять до величезних військових витрат. 2008 р. загальний військовий бюджет США сягнув $647,2 млрд. (з них на ведення війн в Іраку та Афганістані – 141 млрд.), що перевищує сукупні витрати держави на енергетику, освіту, транспорт, охорону навколишнього середовища, виплати ветеранам, допомогу на житло, або сукупні військові витрати всіх інших держав разом узятих. У свою чергу, перенапруження мілітаризму покривається за рахунок віртуальної економіки долара. Звісно, найманцям не можна відмовити у надзвичайно високому бойовому та спеціальному вишколі. У низці африканських конфліктів загони від ПВК чисельністю 200–300 бійців при підтримці гелікоптерів успішно протистояли слабо озброєним та навченим ба346

Розділ 6. Приватні військові компанії США

гатотисячним повстанським арміям. У квітні 2004 р. в іракському м. Неджефі 8 співробітників «Блеквотер» (колишні спецзагонівці) 5 годин відбивали атаки кількох сотень бойовиків, знищивши до сотні нападників, самі втратили лише двох пораненими! Сучасні ТНК, тісно пов’язані з політичними елітами, володіють колосальними статками, потребують захисту своїх інтересів поза легітимним контролем держави. Самі ПВК оптимально відповідають сучасній стратегії ведення бойових дій західними державами у локальних конфліктах, в яких провідним наземним компонентом операцій стали сили спеціального призначення та допоміжні формування із підготовленого місцевого населення. За ступенем навченості та оснащеності ПВК фактично стали різновидом сил спеціальних операцій (ССО), мало поступаючись ССО та експедиційним формуванням збройних сил провідних євроатлантичних держав. Не дивно, що приватні військові фірми були визначальними дійовими силами у війнах в Анґолі, Хорватії, Сьєрра-Леоне й ефіопсько-еритрейському конфлікті, інших локальних зіткненнях.

6.2. Організація роботи та кадровий склад приватних військових компаній ПВК укомплектовано переважно ветеранами ССО, спецслужб, розвідпідрозділів ЗС, поліції, а також кадровими співробітниками спецслужб, які беруть тривалі відпустки. Компанії організовані ієрархічно, а корпоративна форма дає їм певні переваги в плані ефективності. Будучи комерційними підприємствами, вони зв’язані за допомогою складних фінансових механізмів з іншими фірмами як у межах власної галузі, так і поза нею. Чимало з найбільших фірм є відділами великих транснаціональних корпорацій. Більша частина військових компаній діє віртуально. Подібно інтернет-фірмам, які обмежують свої витрати на основні фонди, вони не мають постійних бойових підрозділів, а підбирають відповідний персонал і субпідрядників для кожного контракту окремо. 347

Гострі кігті орла

Виокремилися провідні напрями спеціалізації ПВК: – охорона дипломатичних та інших представництв, аеропортів, високих посадовців, бізнесменів; – прикриття конвоїв армій та ООН, тилове забезпечення; – охорона нафтових полів, енергетичних об’єктів, інфраструктури; – розмінування та знищення боєприпасів; – підготування військово-поліційних кадрів, інструкторська робота, військовий переклад; – захист кораблів від піратів; – протипожежний захист. З нормативно-правового погляду мають місце суперечливі тенденції – намагання держав регулювати діяльність ПВК та спроби

Співробітники ПВК охороняють президента Афганістана Хаміда Йарзая

348

Розділ 6. Приватні військові компанії США

контакторів максимально уникнути державної опіки. Так, 12 лютого 2002 р. МЗС Великобританії видав «Зелений документ» (Green Paper) під назвою «Приватні воєнні компанії: правила регулювання» (Privatе Military Companies – Options for Regulation). Його розробили у відповідь на запит Комітету з іноземних справ Палати громад для забезпечення механізмів і правил державного регулювання ПВК. Однак поступово приватний військовий сектор починає інституалізуватися. З’являються великі асоціації ПВК, які беруть на себе лобіювання інтересів колег. Першою стала вашинґтонська Глобальна асоціація операцій з підтримки миру. У лютому 2006 р. створили Британську асоціацію приватних компаній у сфері безпеки, головною метою якої є протидія спробам держави (!) контролювати цей специфічний бізнес. Окремі ПВК перетворилися у солідні збройні формування. Широко відома американська ПВК »Блеквотер», заснована 1997 р. колишнім офіцером спецсил ВМС США та мільйонером Еріком Прінсом. Розпочавши з підготування службовців силових відомств і федеральних замовлень на $736 тис. (2001 р.), компанія 2006 р. дістала замовлень на $600 млн., а її загальні прибутки від роботи в Іраку на кінець 2007 р. перевищили $1 млрд. Цьому сприяли особисті зв’язки керівника компанії в Республіканській партії та Адміністрації президента Дж. Буша-молодшого. Батько Е. Прінса, промисловець Едґар Прінс, був відомим спонсором консервативного протестантського руху, який, поряд з ортодоксальним юдейством, вирішально впливає на формування ідеології зовнішньої політики США, а сестра очолювала відділ Республіканської партії в штаті Мічиґан. Е. Прінс взаємодіє з керівництвом ЦРУ (зокрема – Директоратом таємних операцій), має доступ до об’єктів національної розвідки. По суті компанія є приватною армією з понад 50 тис. співСпівробітники «Блеквотер» 349

Гострі кігті орла

робітників, має на озброєнні гелікоптери, танки, БМП і БТР, новітні зразки зброї піхоти, зв’язку, спеціальні засоби тощо. ПВК готова в будь який час виставити еквівалент легкої піхотної бригади для участі в «гуманітарних операціях або конфліктах низької інтенсивності», що загалом і є найпоширенішими формами бойового застосування збройних сил США у повоєнному світі. В штаті є спецпідрозділи для активних операцій, наявні і власні розвідувальні підрозділи. Компанія готова «надавати сили для придушення заворушень по всьому світу». Крім того, пріоритетами діяльності цієї ПВК проголошено миротворчість, охорону зарубіжних представництв США, нафтопромислів і нафтогонів. Робочий день співробітника «Блеквотер» в середньому обходиться федеральному бюджету в $1222 (армійського сержанта – $140–190). Компанія забезпечує співробітника («оперативника» за їхньою термінологією) зброєю, спецзасобами, харчуванням, медичним страхуванням, 3-тижневою відпусткою після трьох місяців безперервної роботи, гарантує сім’ї компенсацію у разі загибелі або каліцтва найманця. Контрактори мають солідну навчально-тренувальну базу. Найбільшу приватну військову базу у світі створив згаданий «Блеквотер» у лісах штату Північна Кароліна. На площі 6000 акрів можуть розташуватися до 50 тис. чоловік, тут є казарми, численні тири, смуги перешкод, склади зброї та злітна смуга. Директором тренувального центру працює американець польського походження Джим Серавскі, відставний головний сержант-інструктор з 20-річним стажем служби в підрозділі спецпризначення ВМС США МК, відзначений кількома високими бойовими нагородами. За 1996–2006 рр. компанія підготувала 50 тис. бійців для сил спецоперацій США. До кандидата на роботу, окрім фізичного стану, висувають вимогу мати не менше ніж 5-річний стаж служби у спецвійськах, армійській піхоті, або 8 років у поліції. Перевагу віддають 35–40-річним чоловікам, адже вони найстійкіші до стресів і водночас «витримують рутину». У цьому віці досвід та підготовленість індивіда здатна вливатися у загальний алгоритм дій групи та всього діла. 350

Розділ 6. Приватні військові компанії США

Керівний склад комплектують відставними керівними співробітниками спецслужб – так, віце-президент «Блеквотер» Кофер Блек – у минулому високоповажний співробітник ЦРУ та один з авторів розробленої компанією та узгодженої з МО США й НАТО »концепції приватних армій». На посаду віце-президента з питань розвідки запросили відставного помічника заступника директора ЦРУ з таємних операцій Тома Річера. До слова, про морально-психологічний стан таких контрактників промовисто говорить факт, виявлений при розслідуванні застосування тортур у в’язниці Абу-Грейб: лише 30% персоналу сумнозвісної буцегарні становили американські військові, решта ж була співробітниками ПВК, зокрема й такі, що «спеціалізувалися» на проведенні допитів військовополонених. Та ж «Блеквотер» опинилася у вирі гучного скандалу в Іраку, який промовисто показав ставлення найманців до «тубільців», нести яким «демократичні стандарти життя» начебто покликані багатонаціональні сили. Згідно з американською версією надзвичайної події, 16 вересня 2007 р. в західному районі Баґдаду автоколона Держдепартаменту США потрапила під мінометний обстріл, а охоронці з «Блеквотер Ю-Ес-Ей» відкрили вогонь по нападниках. Загинуло 17 іракців. Тільки у грудні 2008 р. кілька керівників фірми «Блеквотер» здалися владі США для судового розгляду згаданої бійні. Заради справедливості слід відзначити, що ці жертви ніщо порівняно із загиблими в результаті «помилкових ударів» американської авіації. Загалом до 2008 р. в Іраку зосередилося 127 тис. співробітників ПВК, коли чисельність багатонаціональних збройних сил становила 174 тис., на рахунки комерційних фірм потрапила чверть коштів, виділених на стабілізацію та відновлювальні роботи в Месопотамії. Співробітники «Блеквотер» в Іраку

351

Гострі кігті орла

Утім злочинний характер діяльності ПВК обумовлює і сам зміст таємних завдань, які на них покладають, про що свідчать скупі відомості у ЗМІ. 3 квітня 2007 р. Інтерпол видав ордер на арешт кількох співробітників ізраїльської ПВК за звинуваченням у «підготуванні приватних армій для колумбійських наркокартелів та ескадронів смерті для екстремістських організацій правого спрямування» (формально ПВК найняло міністерство оборони країни для … охорони бананових плантацій). 1999 р. спливла інформація, що співробітники відомої воєнізованої фірми Данкорп (DunCorp), найнятої Пентагоном для виконання завдань в Боснії, «були втягнуті в незаконне й негуманне поводження, займалися контрабандою зброї й торгівлею жінками, підробляли паспорти та брали участь в інших аморальних діяннях Комерційні фірми з матеріально-технічного забезпечення військ (найчисельніший різновид ПВК) почали бурхливо розвиватися на межі 1980–1990-х років. У міру затухання протистояння з СРСР та добровільною здачею ним своїх геополітичних позицій, припинення «холодної війни» та розпаду радянської наддержави відбувалося скорочення збройних сил Заходу. Так, командування тилу ЗС США у 1990–1995 рр. скоротилося на 60%, водночас оперативна напруга за рахунок локальних конфліктів зросла майже на третину, і тилове забезпечення «захисту демократії у світі» довелося компенсувати за рахунок ПВК. Скорочення військових замовлень підштовхнуло компанії військово-промислового комплексу західних держав до пошуку нових каналів здобуття замовлень від військових відомств, тим більше, що на це охоче йшли їхні урядовці, розраховуючи на вигідне працевлаштування у сфері військової комерції після відставки. Водночас сформувалася велика армія спеціалістів-відставників, на світовий ринок потрапила за низькими цінами колосальна кількість озброєнь і бойової техніки. Приватизацію військової справи нечувано прискорила економічна політика неолібералізму з її тотальною приватизацією та роздержавленням навіть тих сфер виробництва, де держава традиційно 352

Розділ 6. Приватні військові компанії США

утримувала командні позиції (тільки у Великій Британії уряд М. Тетчер продав державної власності, активів й фондів, значна частина з яких обслуговувала міністерство оборони, на $ 40 млрд.). Приватні підрядники легально пропонують державі набір послуг, рекламують себе. Більшість з них тісно пов’язані з великим корпораціями, холдингами та урядовими структурами, що дозволяє швидко здобувати контракти, тим паче, що керівники ПВК здебільшого – солідні державні службовці у минулому. На ринку зараз діють близько 500 військових підрядників, з яких 250 надають всі види забезпечення та бойового підготування для ЗС США та інших країн НАТО, 40 займаються консалтингом, 60 – розмінуванням. До 100 фірм займаються убезпеченням корпорацій, які видобувають корисні копалини в зонах конфліктів в Африці (80 з них – в Анґолі, де вони займаються питаннями охорони західних нафтових й інших видобувних компаній). Згідно з наявними даними, американська Ейрскан (Airscan) охороняє нафтовидобувні потужності ТНК »Шеврон» у м. Кабінді (Анґола). Уряди Анґоли й СьєрраЛеоне наймають ПВК для охорони нафтовидобутку й родовищ алмазів. «Брітіш пітроліем» (British Petroleum) підписала контракт на $ 60 млн. з 650 найманцями для охорони нафтогону в Колумбії. До послуг ПВК звертаються й різні міжнародні організації. У системі ООН ці компанії забезпечували діяльність агентства ЮНІСЕФ, Програми розвитку ООН, Світової продовольчої програми, Місії ООН з верифікації в Анґолі, Операції ООН у Мозамбіку. Фірма ДСЛ (DSL) надавала охорону персоналу й інфраструктурі ООН у Кіншасі (Демократична Республіка Конґо) тощо. Військові компанії значно випереджають сили ООН за критерієм «вартість/ефективність». У Сьєрра-Леоне Іґзек’ютів ауткамз (Executive Outcomes) за підтримки місцевої армії й міліції (1995–1996 рр.) завершила операцію з розгрому підтриманих Ліберією повстанців менш ніж за $ 40 млн. Після цього миротворцям ООН доводилося витрачати на підтримку вже досягнутого миру щомісяця майже $50 млн. Співробітники ПВК супроводжують конвої з гуманітарною допомогою від ООН та неурядових організацій. До слова, захист гумані353

Гострі кігті орла

тарної допомоги об’єктивно потребує залучення неурядових збройних структур за умов нестачі сил у регулярної армії. Так, 2007 р. лише в Афганістані в результаті нападів бойовиків та бандитів розграбовано 55 конвоїв ООН, загинуло 34 співробітники гуманітарних місій і 76 – викрадено (для порівняння – того ж року там загинув 101 вояк армії США), втрачено до 100 тис. тонн продовольства, якого потребує 5 млн. мешканців цієї знедоленої країни, які голодують. ПВК нерідко здобувають комплексні підряди з забезпечення там, де США змушені згортати угруповання своїх ЗС, однак не мають наміру залишати позиції впливу. Так, влітку 1999 р. в інтересах скорочення угруповання на Балканах Пентагон залучив будівельну компанію КБР (KBR) (дочірню фірму великого холдингу «Геллібертон», лобістом якої у вищих урядових колах виступає тепер вже ексвіце-президент США Дік Чейні, і яка тепер має намір вести роботи з розвідки нафти на тепер вже румунському чорноморському шельфі в районі острова Зміїний). КБР здійснювала на Балканах широке коло робіт з тилового, технічного, інженерного забезпечення військ, по-

Спеціалісти технічної підтримки ПВК «DunCorp»

354

Розділ 6. Приватні військові компанії США

стачала паливно-мастильні матеріали, будувала постійні бази зі всією інфраструктурою, ремонтувала авто- і бронетехніку, аж до видобутку води та налагодження лазень і пралень. Приватним структурам почали передавати окремі функції тилового й технічного забезпечення, бойового та оперативного вишколу регулярної армії. Ще більшого розмаху набуло використання ПВК для ведення бойових дій у різних регіонах планети, що фактично означало легалізацію найманства на вищому якісному рівні. Практично всі військові кампанії США після 1991 р. проходили за активної участі ПВК. »Ніколи ще за всю історію ведення сучасних війн, – визнавала «Вашинґтон пост», – США такою мірою не покладалися на приватні військові компанії для виконання критично важливих завдань, які зазвичай були функцією збройних сил». Масове залучення цих фірм міністерством оборони США призвело до того, що угруповання військ в Іраку та Афганістані вже не здатні без участі найманців виконувати бойові завдання і загалом функціонувати як бойові організми. На думку експертів, залежність західних армій від приватних послуг вже набула незворотного характеру. За оцінками комітету з нагляду за урядовими реформами Конгресу США, в згаданих двох країнах за контрактами Пентагону та Державного департаменту залучено до 450 приватних компаній, загальна чисельність їхніх співробітників – 140–170 тис. чоловік. Комерційні структури почали відігравати вельми помітну роль у різнобічному забезпеченні повсякденної діяльності військ. У період з 1994 до 2006 року ЗС США підписали з 12 приватними фірмами близько 3600 контрактів на $ 300 млрд., до відання ПВК потрапили до 70% обслуговування та бойового підготування армійської авіації, а також обслуговування сучасної авіатехніки, ЗРК »Петріот», системи протиракетної оборони, що розгортається. Відому ПВК МПРІ (MPRI – Military Professional Resources Incorporated – «військові професіональні ресурси») залучали до розроблення настанов та інструкцій видам й родам ЗС США, їй же передали за контрактом всю (!) систему позавійськового вишколу офіцерів резерву у вищих навчальних закладах США. 355

Гострі кігті орла

6.3. Застосування ПВК для розв’язання розвідувальних та інших спеціальних завдань Поступово полем діяльності ПВК стала розвідувальна сфера – традиційна прерогатива державних спецслужб. У квітні 2007 р. співробітник апарату директора Національної розвідки США Роналд Сандерз заявив, що 25% всіх розвідувальних операцій проводять за контрактами з комерційними організаціями. ПВК не тільки ведуть збір інформації або проводять секретні операції, але й слугують прикриттям для розвіддіяльності спецслужб. Спочатку кваліфіковані найманці стали займатися технічною розвідкою, чого вимагало надходження у ЗС США нових систем розвідки та спостереження – безпілотних літальних апаратів (БЛА) типу «Ґлобал гок» і «Предатор» (тепер їх активно використовують і як розвідувально-ударні, для знищення ватажків повстанських формувань і лідерів терористичних організацій, але жертвами «помилкових» дій апаратів у тому ж Афганістані стало й чимало мирних мешканців). Якщо розрахунком БЛА керує штатний співробітник ЦРУ або Розвідувального управління МО (РУМО) США, то решта персоналу складається переважно з представників компаній – виробників БЛА. З початком нової афганської війни у 2001 р. та вторгненням в Ірак у 2003 р. ПВК почали залучати для розв’язання розвідувальних завдань. У квітні 2003 р. ПВК Данкорп здобула контракт на $ 50 млн. для збору, аналізу й оцінки обстанови у сфері безпеки та розроблення програми зі створення іракської поліції. Фірма САСІ займалася збиранням й аналізом інформації про внутрішньополітичну ситуацію, склад сил антизахідного опору, бази їхнього постачання та лідерів. Основним джерелом здобуття відомостей вважали затриманих іракців, і нерідко контрактники їх допитували самостійно, а також виявилися вплутаними у скандали зі знущаннями над в’язнями (з серпня 2002 до березня 2007 року в американських в’язницях в Іраку та Афганістані вбито й замордовано 98 в’язнів) . «Слідчим» надавала допомогу фірма «Титан транслейторс», яка є, поряд із МПРІ, основним постачальником спеціалістів з арабської мови, пушту, дарі, фарсі для американських контингентів на Сході. 356

Розділ 6. Приватні військові компанії США

Імовірно, розвідувальні послуги ПВК позитивно оцінило американське командування, адже у лютому 2007 р. «Блеквотер» оголосила про створення дочірнього підприємства «Тотал інтелідженз солюшнз» для збору та аналізу інформації про внутрішню, техногенну та інформаційну безпеку, терористичні загрози, політичну нестабільність, а для забезпечення безперервності в роботі з електронними мережами передбачали створити ситуаційний центр з цілодобовим режимом роботи. З загального пакету контрактів «Блеквотер» на $ 800 млн. (2006 р.) 120 млн. припало на контракти з ЦРУ та РУМО, саму фірму очолив колишній керівник антитерористичного центру ЦРУ К. Блек, а до її керівництва ввели колишніх відповідальних співробітників ЦРУ та військової розвідки США. Іншим напрямом інформаційно-розвідувального використання ПВК став збір даних в Інтернеті про терористичні та екстремістські організації світу. Такі послуги, зокрема, надавав спецслужбам США Інститут SІТЕ, який веде розвідку в електронних мережах з метою виявлення відомостей про організацію, тактику дій, фінансування та ватажків екстремістських угруповань. Серед комерційних клієнтів SІТЕ – ФБР, ЦРУ, РУМО, Міністерство внутрішньої безпеки, комітети Конгресу, фірми та організації. Яскравим прикладом воєнно-інтелектуальної потужності новітніх найманців слугує блискавична операція з захоплення восени 1995 р. Сербської Країни доволі слабкою хорватською армією (біженцями стали 150 тис. сербів). Як зазначали спостерігачі, цей наступ був класичною операцією за тактичними стандартами НАТО аж до деталей. Пізніше з’ясувалося, що план наступу й хорватських офіцерів готували співробітники-радники від заснованої у 1987 р. МПРІ – відставні офіцери та генерали ЗС США. Річ у тім, що після того, як у лютому 1994 р. США змусила президента боснійських мусульман Алію Ізетбеґовича та лідера Хорватії Франьо Туджмана підписати договір про припинення бойових дій між хорватами та мусульманами у Боснії та Герцеґовині, а також укласти військовий союз проти Республіки Сербської, саме МПРІ доручили готувати командні кадри для Мусульмансько-Хорватської Федерації Боснії та Герцеґовини, підтримувати зв’язок зі штабами НАТО. 357

Гострі кігті орла

Згодом МПРІ перемкнулися на навчання бойовиків албанської Армії визволення Косова й готує зараз 3-тисячний контингент тамтешніх албанців для заміни ним сил НАТО у Косові, який прецедентом свого суверенітету остаточно й символічно зруйнував міжнародноправову післявоєнну світобудову. Ця ж ПВК забезпечувала реалізацію програм «Навчи та обладнай» в Хорватії, Боснії та Герцеґовині (де співвідношення солдат США і найманців досягло 1:1), Колумбії, Ліберії, Македонії, Грузії, Киргизії. ПВК все частіше залучають до висококваліфікованих заходів з проведення командно-штабних ігор, моделювання бойових дій. Додамо, що чимало співробітників ПВК перебувало у лавах екстремістів на Північному Кавказі, працювало інструкторами у таборах підготування бойовиків. Нині покійний командувач російськими військами у Чечні генерал Ґ.Трошев згадував, що сепаратисти мали суттєву допомогу розвідувальною інформацією від розгорнутих в Ічкерії у 1996–1998 рр. п’яти центрів радіорозвідки, чий персонал складався з громадян США та Англії (пізніше обладнання радіорозвідки переносили у гори). Бойовики мали доступ і до даних космічної розвідки НАТО. Цілком можливою є й участь найманців у підготуванні сплеску (в останні 2–3 роки) добре спланованої й координованої диверсійнотерористичної діяльності на Північному Кавказі, яка дивним чином збіглася з активізацією політики Росії в регіоні та посиленням інтересу до транскавказьких маршрутів транспортування нафти. Участь у розвідувальній (розвідувально-підривній) діяльності залишиться й надалі перспективним напрямом використання ПВК державами, адже це дозволить зняти відповідальність за виконання «брудної роботи» з власне державних розвідслужб. 24 червня 1997 р. відбулася закрита нарада в РУМО США, присвячена «приватизації функцій з забезпечення національної безпеки». Керівники розвідки збройних сил дійшли висновку, що у найближчі десятиліття контрактори стануть основним інструментом реалізації політики Вашинґтона та його союзників у сфері військової безпеки за кордоном! Діяльність ПВК не сягла б такого масштабу, якби не налагоджений механізм лобіювання їхніх інтересів у найвищих ешелонах істе358

Розділ 6. Приватні військові компанії США

блішменту, передовсім американського. Власне, зародження приватних армій відбувалося насамперед у надрах енергетичних ТНК, і спочатку були призначені для захисту об’єктів видобутку та транспортування енергоносіїв. Однак дуже швидко ПВК набули і функції негласних збройних сил, здатних без офіційних санкцій вести боротьбу для захоплення ресурсних районів, проти держав, які можуть цьому перешкодити. Показовим прикладом є компанія «Браун енд Рут», найнята 1992 р. міністром оборони США Д. Чейні, щоб розробити основи використання ПВК для забезпечення дій регулярної армії у зонах локальних війн. Пізніше компанія змінила назву на «Келлоґ Браун енд Рут» і стала дочірньою фірмою нафтової корпорації «Геллібертон», яку лобіював Д. Чейні (віце-президент США і один із провідних ідеологів «християнського сіонізму» та неоконсерватизму з його агресивними зовнішньополітичними спрямуваннями). Про посадовий рівень лобістів ПВК свідчить приклад корпорації «Карлайл ґрупп», до керівництва якої увійшли екс-президент Дж. Буш-старший, колишні держсекретар Джеймз Бейкер та директор ЦРУ і міністр оборони США Френк Карлуччі. Останній створив у складі «Карлайл ґрупп» військову фірму БДМ (BDM), яка придбала ще одну ПВК – «Вінелл корпорейшн», котра виконує замовлення ЦРУ, Пентагону, міжнародних організацій, а також Туреччини, Саудівської Аравії та Оману. Зокрема, в Саудівській Аравії понад 1000 співробітників готують кадри Національної гвардії та ВПС, 30 з них загинуло 12 травня 2003 р. у результаті підриву представництва ісламськими радикалами. До 1994 р. завдяки Ф. Карлуччі прибутки БДМ від урядових контрактів зросли до $774 млн. Президентом згаданої МПРІ став Карл Вуоно – начальник штабу сухопутних сил США у 1987–1991 рр., який керував операціями в Перській затоці. До складу керманичів компанії увійшли колишні начальник РУМО США Ґаррі Соїстер та командувач збройних сил США у Європі Кросбі Сейнт. Отже, апробованою схемою стало творення ПВК як підрозділу ТНК, його подальша автономізація та формальна організаційна са359

Гострі кігті орла

мостійність, і виведення ПВК через впливових відставних політиків, воєначальників та керівників спецслужб в зону здобуття державних замовлень, перетворення контакторів на паралельних з державними силами (інколи – і провідних) учасників збройних конфліктів та окупаційної служби, а також використання їх для таємних операцій в обхід легітимної влади. Під роздержавлення сфери безпеки й оборони навіть підводили «теоретичну базу». 10 вересня 2001 р. міністр оборони США Доналд Рамсфельд виголосив програмну промову, де заявив, що існує противник, який підриває обороноздатність країни, наражає на ризик життя військовослужбовців. Цей ворог – «бюрократія Пентагону», тому необхідно переходити на новому модель оборонної політики, основану на приватному секторі. Після катастрофи 11 вересня з’являється і «доктрина Рамсфелда», згідно з якою військова політика має ґрунтуватися на поєднанні таємних операцій, застосуванні приватних військових компаній та масованому використанні високотехнологічної зброї. Влітку 2002 р. шеф Пентагону виступив на сторінках органу Ради з міжнародних відносин (одного з органів наддержавного врядування у світі) «Форін Афферз» ((Foreign Affairs), агітуючи за «більший підприємницькій підхід» у воєнній сфері, тобто перетворення війни у бізнес, ринок приватних послуг. Нарешті, доповідь міністерства про стан оборони США у 2006 р. ввела поняття «тотальні сили міністерства оборони», до яких прирахували (і прирівняли у правах) найманців поряд з регулярними військами, резервом і цивільним персоналом. Незадовго до відставки наприкінці 2006 р. Д. Рамсфелд встиг поширити режим таємності на діяльність ПВК в інтересах військового відомства. За словами члена комітету з розвідки Палати представників Конгресу США Яни Шаковскі, вона кілька років безуспішно намагалася дістати інформацію про військові контракти: «Практично неможливо пролити світло на цей аспект війни, і коли ми обговорюємо війну, її масштаб, вартість, ризики, найманці не входять у предмет розгляду. Це ціла тіньова сила, яка веде операції в Іраку і про яку ми майже нічого не знаємо. Я думаю, це дозволяє тримати американський народ у незнанні щодо того, які цілі переслідують у цій війні». 360

Розділ 6. Приватні військові компанії США

У щорічному посланні до нації в 2007 р. президент Дж. Бушмолодший виклав план посилення армії «Цивільним резервним корпусом», що «дозволить нам наймати цивільних осіб, які мають критично важливі навички, для виконання завдань за кордоном тоді, коли вони стануть потрібні Америці». Не випадково в американській стратегії приживися термін «малопомітний слід», під яким розуміють і застосування найманців у бойових діях. Секретність дій ПВК забезпечує американську адміністрацію політичним прикриттям, дозволяючи розгортати «кишенькові армії» без санкції Конгресу, інформування держави і суспільства, дозволяє убезпечити від відповідальності за скоєне і самих «псів війни» (до 2006 р. з понад 100 тис. найманців в Іраку до кримінальної відповідальності притягнуто одного, а самі вони мали імунітет від іракських законів). Водночас, крім офіційних контрактів, військове відомство США практикує негласні угоди, застосовуючи найманців для спеціальних операцій. Цікаві судження щодо призначення й функцій ПВК висловив президент Академії геополітичних проблем (Росія), генерал-полковник Леонід Івашов. Він вважає, що ПВК можуть бути безпосередньо причетні до терактів смертників в Іраку – мовляв, їхні співробітники приховано мінують машини місцевих селян, які прямують на велелюдні ринки, і там їх дистанційно підривають разом із «шахідом з неволі». «Підриви шиїтських й сунітських мечетей теж, вважаю, їхніх рук справа», адже ТНК і їхні державні структурилобісти намагаються зберегти конфронтаційні відносини між громадами шиїтів, сунітів та курдів в Іраку. Генерал переконаний, що загибель взятих у заручники в червні 2006 р. чотирьох співробітників МЗС РФ в Іраку «теж не обійшлася без участі співробітників подібних структур», і наводить слова Діка Чейні – «поки в Іраку нас цікавить нафта, мене не обходить моральний вигляд Саддама Гусейна». Така провокаційна робота, на думку Л. Івашова, має на меті повалення невгодних режимів, керовану ескалацію напруги в тих регіонах, де необхідно запровадити контроль ТНК над природними ресурсами під «пристойними» приводами «боротьби з тероризмом», відвести від власних держав підозру у підготуванні бойовиків, списавши на «приватну діяльність» (він особисто спостерігав на Балканах за під361

Гострі кігті орла

готуванням албанських бойовиків особами в уніформі без знаків розпізнавання). На ПВК, зокрема, почали перекладати і провину за секретні в’язниці й у Європі, викрадення й тортури людей. »Американці, – зазначає генерал Л.Івашов, – скорегували 2005 року свою формулу світового панування. Тепер у ній зафіксована необхідність контролю над ключовими районами світу, стратегічними комунікаціями й глобальними ресурсами. Такий контроль вони здійснюють шляхом розвитку ситуації хаосу, нестабільності». Окрім державних структур провідних країн НАТО, послугами ПВК активно користуються ТНК та транснаціональні мафіозні клани. На переконання Л.Івашова, трагічні події 11 вересня 2001 р. «стали підсумком чіткої, злагодженої роботи високих професіоналів. Вони спланували блискучу операцію, після чого з’явився чудовий привід звинуватити в американській драмі й у всіх смертних гріхах ісламських екстремістів… Ніякий Усама бін Ладен на таке просто не здатен». Глибинні причини полягали в тому, що вже у 2001–2002 рр. США та Захід загалом мала спіткати нинішня «всесвітня економічна криза». Спостерігалася рецесія економіки, іпотечна лихоманка, проблеми банківської системи. Господарям спекулятивної економіки (2008 р. у світі віртуальних фінансових оборудок проведено на суму в 90 разів більшу, ніж з реальними сировиною, товарами, послугами тощо – Авт.) вкрай було необхідно не тільки відвернути в будь-який спосіб економічну катастрофу, але й, головне, підірвати систему міжнародних правових відносин у сфері безпеки, «здобути монопольне право на застосування військової сили, на захоплення нафтоносних та інших стратегічно важливих районів світу». Ймовірно, тоді й сталася тіньова змова зацікавлених потужних сил, які і найняли через посередників відповідних спеціалістів, тим більше, що і західні спецслужби, і ПВК мають потужні агентурні позиції в середовищі екстремістських угруповань, – підсумовує авторитетний експерт. До того ж роздмухування жупелу «міжнародного тероризму» дає колосальні бариші верховодам ВПК (окремі військові кампанії, на зразок повітряних ударів по Іраку 1996 р., і проводять передовсім для 362

Розділ 6. Приватні військові компанії США

випробувань у реальному вимірі новітніх систем високоточної зброї та отримання замовлень на виробництво «ефективної диво-зброї»), компаніям, що виробляють технічні системи безпеки аеропортів, літаків, вокзалів, приватних фірм, цілих міст і людського житла. Водночас стають надбанням гласності нові таємні операції західних спецслужб, в яких не обійшлося без залучення новітніх ландскнехтів. Як повідомила 12 липня 2009 р. газета «Нью-Йорк таймз» (The New York Times), новий директор ЦРУ Леон Панетта нещодавно дізнався від своїх співробітників, що його розвідувальне відомство «цитаделі світової демократії» 8 років проводить таємну операцію, про існування якої не знали навіть в органах Конгресу з контролю над розвідслужбами. Відомо лише, що вона має «антитерористичний характер» (ще б пак!) й почалася майже одразу після подій 11 вересня 2001 року. Наказ не повідомляти про операцію Конгресові віддав віце-президент США Дік Чейні. 13 липня газета «Волл стріт джорнал» (The Wall Street Journal) повідомила, що йдеться про створення підрозділу або навіть загонів ліквідаторів, подібних до тих, які організувала ізраїльська розвідка Мосад для покарання убивць спортсменів на Олімпіаді-1972 у Мюнхені. Загалом можливість тіньового використання ПВК слугує однією з основних причин такого широкого звернення великих держав до послуг найманців. Держава формально не відповідає за інциденти з участю «диких гусей». Найманці не підпадають під оприлюднювану статистику (до середини 2008 р. в Іраку втрати тільки «Блеквотер» становили понад 1000 вбитими і 15 тис. пораненими – тоді як там загинуло понад 4000 американських вояків і 30 тис. дістали поранення). Розширюються географія ПВК. Їх почали створювати ПАР, Індія, Південна Корея, деякі арабські країни. Поступово до ринку комерційних військових послуг втягується і пострадянський простір. Так, в Іраку в 2004–2007 рр. охоронні функції виконували російські контрактори з загону «Тигр Топ-рент сек’юріті» та «Орел-антитерор». Вони переважно забезпечували перевезення вантажів у взаємодії із МО та МВС Іраку, ПВК з США та Англії («Блеквотер» (Blackwater), «Армор ґруп» (ArmorGroup), «Контрол ріскс» (Control Risks), «Іджіс» (Aegis), 363

Гострі кігті орла

«Пілґрім ґруп» (Pilgrim Group), діставши високу оцінку «старожилів» охоронного бізнесу (навіть провели без втрат конвой, який не спромоглися забезпечити американські колеги). В останні роки спеціалісти прогнозують швидкий вихід на ринок ПВК професіоналів і охоронних фірм Росії та країн СНД, України. Цьому сприяє виконання миротворчих місій за межами України, що приводить до розвитку неформальних контактів з іншими зарубіжними військовими контингентами, набуття, по суті, звички служити за кордоном за оплату (відбувається і зміна світоглядного підходу до військової служби – від захисту Батьківщини до звичайного ремесла). Потужним стимулом є і низький рівень оплати та соціального захисту військовослужбовців, адже грошове утримання командира батальйону ЗС України дорівнює в еквіваленті зарплаті рядового армії США. У липні 2009 р. в Афганістані загинуло шість колишніх пілотів Повітряних сил ЗС України, що працювали за контрактом у молдовській авіакомпанії і перевозили вантажі для БНС. Російська охоронна структура при компанії «Інтеренергосервіс» діє в Іраку, втративши 4 вбитими. Навесні 2004 р. ПВК »Ерінус Ірак Лімітед» найняла групу росіян, українців, югославів, болгар, американські компанії ведуть набір сербів. Представництва британських ПВК («Армор ґруп», «Контрол ріскс», «Олив сек’юріті»), американської «Кролл» відкрили представництва в Москві, «Блеквотер» – у Ташкенті. Тим часом спроби використати військовий потенціал для творення тіньових військових структур вже стали реальною загрозою національній безпеці України. У 2004 р. військова контррозвідка СБУ викрила намагання групи громадян Греції, Іраку та Пакистану вербувати в Україні найманців і незаконно придбати озброєння та військову техніку на 800 млн. доларів (оперативно-тактичні ракети, зенітно-ракетні комплекси, реактивні системи залпового вогню, гранатомети, реактивні вогнемети, протитанкові ракетні комплекси, РЛС, БЛА, засоби зв’язку). Іноземці намагалися оформити фіктивні документи нібито для постачання зброї арміям третіх країн й оминути органи експортного контролю. Громадянам України в Одесі пропону364

Розділ 6. Приватні військові компанії США

вали підшукати 100–150 військових спеціалістів для участі у бойових діях (саперів, підривників), найманці мали пройти спецвишкіл у таборах в Україні. Іноземці навіть відвідали спеціалізоване зовнішньоторговельне підприємство «Прогрес», щоб оглянути зразки техніки та озброєнь, плануючи у перспективі збільшити незаконну оборудку до 4 млрд. доларів. Професіоналізм української спецслужби зірвав цей небезпечний задум.

6.4. Приватний військово-спеціальний бізнес як властива риса «нового світового порядку» Хоча таємні організації діяли упродовж всієї історії людства, в останні десятиліття тіньові структури на кшталт Тристоронньої комісії, Більдерберзького клубу, Римського клубу тощо перейшли до визначення перспектив геополітичного й економічного розвитку світу (глобального наддержавного врядування) в інтересах транснаціональних фінансово-економічних структур і пов’язаних з ними управлінських кіл провідних держав світу та «міжнародної бюрократії». «Приватні армії» стали закономірним елементом глобальної наддержавності, який дозволяє розв’язувати спеціальні та військові завдання поза легітимним контролем держави й т.зв. «інститутів цивільного суспільства» західних країн, уникати парламентських скандалів і небажаних журналістських розслідувань. Незамінність найманців для провідних західних держав стала тривожним симптомом ерозії традиційних демократичних інститутів. Застосування ПВК у найближчі десятиліття залишиться невіддільним складником військової та спеціальної машини євроатлантичної цивілізації. Воєнізовані корпорації відграватимуть все значущішу роль у зонах численних конфліктів, перебираючи на себе функції регулярних армій і поліційних сил. Якщо тривалий час ПВК спеціалізувалися на підготуванні військово-поліційних кадрів, то нині вони беруть участь у збройних конфліктах як повноцінні військові формування. Тіньові, майже непрозорі для контролю ПВК, зокрема, ідеально придатні до застосування у т.зв. «гуманітарних інтервенціях» (ГІ) – 365

Гострі кігті орла

особливої форми примусових дій, які застосовує міжнародна спільнота або окремі держави стосовно певної держави (військово-політичної сили) без дозволу зі боку останніх. Від початку 1990-х років ООН санкціонувала кілька ГІ – на півночі й півдні Іраку, в Сомалі, на Гаїті, в Боснії і Герцеґовині. Інтервенція НАТО 1999 року під час кризи в Косові з подальшими бомбардуваннями Юґославії не була схвалена ООН і викликала у світі бурхливі дискусії щодо легітимності цієї ГІ. Безпрецедентне зростання кількості ГІ наприкінці ХХ ст. можна пояснити кількома факторами: – усунення біполярної конфронтації між США і СРСР, яка ускладнювала вироблення позиції РБ ООН з питань санкціонування колективного втручання у випадках необхідності підтримки миру і стабільності; – різке зростання могутності США та їх прагнення до викривлення міжнародних норм права, а то й прямого порушення суверенних прав в ім’я реалізації власних геополітичних інтересів; – поширення на Заході після завершення «холодної війни» «ліберальної форми інтернаціоналізму» з її недооцінкою ідеї державного суверенітету, певної зверхності стосовно «слаборозвинутих» держав; – наявність у ряді країн тиранічних, деспотичних режимів, вогнищ міжнаціональних, сепаратистських, релігійних та інших внутрішніх конфліктів, які породжують масштабні порушення прав людини та регіональну нестабільність; – еволюція норм міжнародного права у напрямку збільшення уваги до проблем справедливості й міжнародної етики. Однак сама ГІ може бути використана могутньою державою як політичний важіль реалізації гегемоністських спрямувань, може посилити наявну напругу і перерости у «гуманітарну біду» (згадаймо тисячні жертви та масштабні руйнування після 78-денної повітряної операції НАТО на Балканах 1999 р.). До того ж об’єкт ГІ можуть довільно обирати потужні держави, які «порушення прав людини» ви366

Розділ 6. Приватні військові компанії США

користовують лише як привід для покарання нелояльних держав або для укорінення у привабливих для них регіонах світу. Вже зараз у міжнародних військових операціях ПВК мають статус рівноправного правового суб’єкта поряд із збройними силами. Водночас дискусійним залишається питання про правовий статус ПВК та поширення на них міжнародних конвенцій, насамперед Женевських, про права учасників бойових дій. Співробітники ПВК, крім високої кваліфікації, згуртовані великою матеріальною зацікавленістю, суворою корпоративною етикою (якщо так її можна назвати), страхом покарання відступників й відповідальності за тяжкі злочини та інші порушення законодавства країн «роботи» та й власних держав. За словами офіцера американської розвідки, «ці хлопці утворили особливу субкультуру», і навіть співробітники Пентагону не знають справжньої суті завдань, які виконують ПВК у тому ж Іраку. Найманці розуміють, що у разі провалу жодна держава не поспішить захистити їх, жодна сила не підтвердить, що їх наймала. Проте найнебезпечнішим наслідком транснаціональної темної діяльності ПВК може в недалекій перспективі стати їхній повний вихід з-під контролю «роботодавців» і перетворення у впливовий самодостатній фактор розвитку того, що окремі автори називають «мінус-цивілізацією» або «антилюдством». Бурхливий розвиток недержавного воєнізованого сектора є закономірним наслідком глибинних процесів еволюції державного організму Заходу (якщо мати під ним на увазі провідні країни євроатлантичної цивілізації на чолі з США). Серйозний аналіз еволюційних процесів західного світу дав визначний соціальний філософ, покійний нині професор Олександр Олександрович Зінов’єв. Принагідно зазначимо, що вивчення справжнього стану західної державності та механізмів наддержавного (глобального) врядування ускладнюється легковажними, але захопливими доктринами «всесвітньої змови«, «світового уряду», «вирішального жидомасонського впливу» тощо. Складається враження, що таким поглядам цілеспрямовано допомагають живитися й поширюватися, аби звести на хибні манівці твере-

367

Гострі кігті орла

зе розуміння сутності сучасного світу, скомпрометувати пошуки адекватного сприйняття сьогодення та майбутнього світоустрою. Отже, на думку О.Зінов’єва, державність західного суспільства (в апараті якої працюють до 15–20% зайнятих громадян) складається з демократичної (публічні інститути представницької влади та цивільне суспільство, яке сукупно у нас прийнято захоплено називати «західною демократією» і зводити розуміння реальної демократії тільки до «прозорої« її частини) та недемократичної частини (адміністративнобюрократичний апарат, міжнародна бюрократія наддержавних структур, збройні сили, спеціальні служби, судова система тощо). Демократія «не вичерпує західО.Зінов’єв ну державність, вона лише частина останньої, ... вона виникає і перебуває у нерозривному зв’язку з недемократичною частиною і взагалі неможлива без неї». Демократичний складник становить «лише жалюгідну частину державності« і є нічим без недемократичного складника. Останній мало залежить від того, кого легітимно обирають у представницькі органи влади, від «відкритої« політики. Закриті від громадянського контролю структури не узаконені на рівні фундаментального права, їхній високопрофесіональний персонал не обирають «знизу«, а відбирають і призначають «у робочому порядку«, і відіграє значно більшу роль, аніж «народні обранці«. «Військова сфера, секретні служби, зовнішньополітична сфера набули таких розмірів і впливу, що самі конкурують з центральною владою у боротьбі за реальну владу». Для координації своєї діяльності вони потребують «власної внутрішньої влади«, неконституйованої формально і відкрито. Справжню «кухню влади« сучасного Заходу, 368

Розділ 6. Приватні військові компанії США

яка «стоїть над державою і відбирає у неї частину суверенітету» становить «сукупність секретних закладів офіційної влади і взагалі всіх тих, хто організовує й здійснює прихований аспект діяльності державної влади. Які масштаби цього аспекту і якими засобами він оперує, неможливо дізнатися. Публічна влада не робить важливих заходів без його відома«. До прихованого елемента впливу належать і лобістські групи, мафіозні об’єднання, впливові особи, що воліють триматися у темряві. Складність і глобальний масштаб завдань, які доводиться розв’язувати західним державам, призводить до поступового закріплення пріоритету наддержавних структур (довгострокових блоків, механізмів ситуативного впливу тощо) та «стратегічної« (тобто виконавчої) влади у конкретних країнах над парламентськодемократичною. Іншим джерелом «західної наддержавності« слугує «надвлада у сфері економіки«. Вона не афішує себе, однак «деякі теоретики вважають її головною владою західного суспільства, а державу її маріонеткою». «У західних державах, – констатує філософ, – формується новий рівень влади, який вже не є ні державою, ні економікою, а якісно новим явищем, яке поглинає і те, й інше». «Сфера наддержавності не містить у собі ані крихти демократичної влади«. У ній немає впливу політичних партій, розподілу влади, нівельована публічність, переважає принцип таємності, кастовості та кулуарних змов. Виникає особлива культура керування, «яка з часом обіцяє стати найдеспотичнішою владою в історії людства». Недемократична частина апарату керування «недержавними» засобами (лобізм, маніпулювання фінансовими потоками та ЗМІ, керування партіями, корумпування, створення «кухонних кабінетів» в органах влади тощо) «змушує державність чинити так, як це потрібно наддержавності». З середини ХХ століття відбувається еволюція нового типу, що породжує «надвладу над глобальним людством, що утворюється». Надвлада, яка кермує сучасним людством – не купа багатіїв, а складний стоп політичних структур, збройних сил, спецслужб та масмедій, який розпоряджається ресурсами легітимних держав Заходу та керує 369

Гострі кігті орла

ними. Головною «резиденцією» надвлади є США – «постачальник світових збройних поліційних сил, місце розташування «штабів» з керування різними важелями світової влади, кузня командних, каральних і ідеологічних кадрів й виконавців волі хазяїв планети». Як справедливо зазначає О.Зінов’єв, прагнення Заходу панувати над рештою світу має цілком закономірний характер, випливає з усього попереднього розвитку євроатлантичної цивілізації, і Захід «вже не може ухилитися від епохального завдання» зі встановлення світового порядку, який би відповідав його інтересам, проводячи політику «західнізації». Під нею мислитель розуміє «нав’язування незахідним народам і країнам соціального ладу, економіки, політичної системи, ідеології, культури й способу життя», подібним до тих (або імітуючи такий), що є в західних державах. Ідеологічно... це зображують як гуманну, безкорисливу й визвольну місію Заходу, який показують зосередженням всіх мислимих чеснот». Реальний же зміст такої політики – доведення країн і народівжертв до такого стану, який унеможливлює здатність їх до самостійного існування і розвитку, введення їх до зони колонізації. Технологія «західнізації» передбачає дискредитацію всіх основних атрибутів суспільного устрою країн-об’єктів, їхню дестабілізацію, сприяння кризі традиційної економіки, розкладу державного апарату та ідейнодуховної сфери, розколу суспільства на ворожі групи, заохочення опозиційних рухів та підкуп владної та інтелектуальної верств (настрої останньої, «передової демократичної інтелігенції», чудово передають слова О. Пушкіна про літературного героя, який «нежно чуждые народы возлюбил, и мудро свой возненавидел»). Західнізація, писав О.Зінов’єв, виступає як «особлива форма колонізації, в результаті якої у колонізованій країні примусово створюють суспільно-політичний лад «колоніальної демократії». Власне, демократія у тому вигляді, який вона має у провідних західних країнах, у країнах колонізації може бути у вигляді формальних атрибутів, «мавпування», а то й уживатися з авторитарним врядуванням і явищами зовсім з інших епох.

370

Розділ 6. Приватні військові компанії США

Західнізацію намагаються поширювати у «примусово мирний спосіб», однак потужні мирні засоби ніщо без опори на військову міць. Виникає, вважає професор Зінов’єв, «війна нового еволюційного типу». Її ознаками є втрата чітких розмежувань між суто військовими та мирними засобами впливу, чіткого поділу на професійних військових та цивільних осіб, на тил і фронт. «Інтеграція західного світу в глобальне західністське надсуспільство необхідно веде до інтеграції воєнних конфліктів у свого роду надвійну». Тому приватні військові організації органічно вписалися у систему західної наддержавності, непідконтрольної легітимній державі і праву, стали характерним підтвердженням поступового згортання демократичних основ життєдіяльності у самих «цитаделях демократії». Новітні найманці починають формувати своє поле інтересів й, відповідно, міжнародний порядок денний. Члени цих організацій, що мають здебільшого наднаціональний характер, входять до складу не тільки національних еліт, але й топ-менеджменту корпоративних структур, утворюють новий вимір міжнародної взаємодії поза рамками національних або корпоративних інтересів і відповідної правової або етичної основи. Подальший розвиток недержавної системи військово-політичних відносин приведе до того, що вона ставатиме все могутнішою, а також технологічно й інтелектуально оснащеною, здатною не тільки паразитувати на державах і міждержавних блоках, але й активно впливати на них. Неважко передбачити, що головною метою такого впливу буде забезпечення довгострокового «фронту робіт» у й без того нестабільному світі (згадаймо хоча б прогнози про запеклі війни за джерела питної води через 20–30 років. Отже, проведене дослідження організації та діяльності приватних військових компаній (більшість з яких зосереджено саме в США) дозволяє дійти висновку про перетворення певних їхніх типів на новітній різновид сил спеціальних операцій. На користь цього свідчать такі риси устрою та властивості діяльності тих ПВК, котрі зосереджуються на виконанні спеціальних оперативно-бойових функцій:

371

Гострі кігті орла

• тісна інтеграція з офіційною військовою організацією та спеціальними службами США; • залученість до реалізації зовнішньополітичної стратегії США (або спрямувань потужних фінасово-олігархічних, корпоративних угруповань, котрі вирішальним чином впливають на політику США у світі); • безпосередня (конспіративна або легальна) участь у тих провідних військових кампаніях США, в яких значною є питома вага застосування сил спецоперацій та розвідувальних служб; • здатність самостійно або у взаємодії з державними спеціальними військами та службами проводити класичні спеціальні операції (зокрема зі зміни чинного державного ладу або політичної ситуації у певних зарубіжних країнах (регіонах); • суттєва частка колишніх (подекуди й теперішніх) співробітників ССО та спецслужб серед керівництва та персоналу ПВК; • застосування ПВК форм і методів оперативно-бойової діяльності, властивих суто ССО та спецслужбам.

372

Висновки

ВИСНОВКИ Аналіз подій у світі у сфері міжнародної безпеки свідчить про прагнення провідних держав досягти своїх амбіційних цілей через проведення політики з «позиції сили». Більшість військових фахівців, експертів та науковців країн НАТО і Росії вважають, що світ вступає в період війн нового покоління, для яких будуть характерними інші методи їхнього ведення та способи застосування сил і засобів. На їхню думку, війни XXI століття вестимуть чисельно невеликі, високомобільні та високопрофесійні, насичені електронною технікою керування і розвідки армії, що використовуватимуть високоточну несмертельну і (в разі потреби) смертельну (звичайну) зброю, при відмові використовувати зброю масового ураження, хоча остання, очевидно, буде ще тривалий час, але лише як фактор стримування. Ця думка виходить з тенденції, пов’язаної з прагненням протидійних сторін не фізично знищити війська противника, а забезпечити підрив військової потужності зсередини. Провідну роль при цьому вище політичне керівництво певних держав світу відводить військам спеціального призначення, які на сучасному етапі відоміші як Сили спеціальних операцій. Головними принципами їхнього застосування є раптовість, ініціатива, швидкість, узгодженість зусиль за напрямками та цілями. У більшості країн світу створено, оснащено і підготовлено для проведення розвідувально-підривної діяльності сили спеціальних операцій. Їхня діяльність при виникненні політичних суперечок між державами становитиме реальну загрозу національній безпеці будьякої держави. У низці країн світу (до того ж не тільки у великих державах або членах «Великої двадцятки») зауважено розширення номенклатури завдань, які покладають на ССО, і такі завдання нерідко можна віднести до завдань стратегічного рівня. ССО все частіше розглядають як міжвидову функціональну структуру, яка має компоненти різних видів збройних сил, а також органи керування, структури забезпечення та підтримки їхніх дій, утверджують схему підпорядкування таких сил 373

Гострі кігті орла

вищому військово-політичному керівництву держав, обминаючи проміжні управлінські ланки. Можна стверджувати, що прискорений розвиток та підвищення питомої ваги участі ССО в сучасних локальних війнах і конфліктах закономірно витікає з особливостей т.зв. «війн шостого покоління» (переважно неконтактні війни з масованим застосуванням високоточної неядерної зброї, інформаційних методів протиборства з перетворенням в інтегроване поле бою землі, повітря та космосу), які фактично апробували (тією чи іншою мірою) країни НАТО у війнах на Балканах 1999 р., в Іраку (1991 та 2003 р.) та Афганістані 2001 р. Однією із особливостей війн шостого покоління є завдання противникові «вибіркового» й комплексного ураження, шкоди як для військової, так і цивільної (переважно) сфер, що змушує його капітулювати до початку масштабних бойових дій. За таких умов ССО здатні малими силами виводити з ладу життєво важливі об’єкти інфраструктури противника, в реальному часі корегувати завдання ударів високоточною зброєю, самим знищувати високоточні засоби нападу противника та засоби керування ними. Водночас ССО – ідеальне знаряддя т.зв. «асиметричної війни», котра відрізняється від класичних типів війн такими властивостями: • нанесенням кількох зосереджених за часом і місцем невійськових ударів з неочікуваним для противника результатом і неприйнятним для жертви збитком; • нав’язуванням ворогу протиборства в принципово новій системі координат; • нема звичної лінії фронту; • приховуванням політичних цілей; • застосуванням нових засобів і форм насильства. Додаткові можливості відкриває для нарощування бойового потенціалу ССО науково-технічний прогрес, поява нових видів озброєнь, військової техніки, транспортних засобів, засобів зв’язку та глобальних систем навігації тощо. Рівень науково-технічних досягнень і здатність економіки їх масово впровадити в інтересах збройних сил є важливими факторами, що впливають на зміст стратегії й такти-

374

Висновки

ки, перебіг конкретних військових конфліктів, в змозі змінити навіть суспільно-політичну сутність воєнного протиборства. ССО провідних країн світу, адаптовані й оснащені відповідно до новітнього рівня військово-технічного прогресу, стануть неабияким складником єдиного інтегрованого театру військових дій, що об’єднає ділянки суходолу та акваторій, розділені сотнями кілометрів, атмосферу, космос, а також віртуально-інформаційну сферу. Звісно, коло структурних (спеціалізованих) компонентів ССО зростатиме, зокрема за рахунок залучення підрозділів, які б спеціалізувалися на убезпеченні населення та «критичної інфраструктури» від технологічних диверсій й терактів, кібернетичних атак, можливо, і «крапкових» ударів із застосуванням високоточної зброї (2009 р. в МО США, наприклад, створено управління кібернетичної безпеки). Теперішній військово-політичний курс США проводять так, що неминуче веде до протистояння цієї найпотужнішої у військовому плані наддержави із значною частиною сучасного світу. Попри загибель СРСР та очолюваного ним Варшавського блоку, США та їхні провідні союзники з блоку НАТО не припинили модернізацію збройного потенціалу, просування своєї військової присутності у геополітично та сировинно важливих регіонах планети, на перетинах стратегічних комунікацій. Це переконливо засвідчує лицемірність тверджень про «боротьбу між комунізмом та демократію у світі» як головну причину конфронтації та колосальних витрат на озброєння та збройні сили Заходу до 1991 року, адже комуністичний табір розпався у 1989–1991 р. У Стратегії національної безпеки США відверто зазначено: «Наша стратегія національної безпеки формується виходячи з американських інтересів і цінностей. США глобально відповідальні за захист демократії у планетарному масштабі, мають життєво важливі інтереси у всіх регіонах світу». В 2006–2007 роках в згаданій Стратегії прямо йшлося про необхідність «насаджувати» демократію у всіх країнах (попри неухильну ерозію самої західної моделі демократії, небажання інших народів її прийняти), а гасло «заохочення» демократичних режимів все більше і більше ставало синонімом втручання у внутрішні справи інших держав, нехтування цивілізаційними відмінностями та 375

Гострі кігті орла

доброю волею народів. Недаремно офіційний повномасштабний документ з військової доктрини США так і не оприлюднено. Всесвітня криза (криза «віртуальної економіки долара» та неоконсервативної моделі господарювання), що розгорнулася з осені 2008 р., засвідчила, що колосальні військові витрати та агресивність у світі все більше й більше ведуть до підриву уславленої американської демократії, добробуту самих американців, про захист інтересів яких демагогічно заявляють для прикриття обстоювання корпоративних прагнень транснаціональних корпорацій та пов’язаних з ними бюрократичних кіл. Керманичі США розглядають війну як цілком допустимий спосіб реалізації своїх зовнішньополітичних спрямувань. З погляду стратегів Пентагону, можливі за масштабами як глобальні, так і регіональні збройні зіткнення. У регіональних конфліктах, які нерідко розв’язують самі США, ігнорується думка світової спільноти та рішення ООН. За словами тогочасного президента США, сказаними по завершенні вторгнення сил НАТО до Юґославії, «те, що ми зробили в Юґославії, ми в змозі зробити де завгодно…». Будучи державою з глобальними інтересами, США кладуть в основу обстоювання своїх практично необмежених інтересів саме військову силу – як засіб залякування, впливу або прямого застосування. США висувають поняття про конфлікти різної інтенсивності, у всіх трьох типах яких здатні знайти найширше застосування Сили спеціальних операцій як самостійний та високоефективний компонент збройних сил. Найбільшою мірою застосування ССО стосується конфліктів середньої інтенсивності (регіональні коаліційні війни, відносно інтенсивні бойові дії в регіональній кризі середнього масштабу) та низької інтенсивності (широкий спектр прямого або опосередкованого використання збройної сили у внутрішніх та міждержавних конфліктах; збройне втручання в регіональні кризи; регіональні повстансько-партизанські дії та інші форми активності нерегулярних збройних формувань; боротьба з тероризмом та наркоугрупованнями тощо).

376

Висновки

Потенційне значення ССО зростає і від доктринально закріплених в США положень про можливість «превентивного використання» збройної сили за межами своєї території, виходячи з власного тлумачення національних інтересів (які не обов’язково збігаються навіть з інтересами або поглядами на процеси у світі найближчих союзників Америки). Американський провід визначає три основні категорії «національних інтересів», для досягнення яких можуть бути застосовані Збройні сили: • життєво важливі інтереси США, які мають виняткове значення для виживання й життєздатності нації (захист території США, економічного потенціалу США та їхніх союзників, адже на сьогодні США споживають до 40% енергоносіїв та 35% мінеральної сировини світу); • менш масштабні інтереси Америки, або конкретні ситуації міжнародного порядку, на які США вважають за необхідне реагувати, зокрема через застосування збройної сили; • акції гуманітарного характеру. Проведений нами аналіз функцій, завдань і бойових можливостей ССО свідчить, що вони цілеспрямовано підготовлені до застосування при обстоюванні всіх вищезазначених глобальних інтересів США. Найбільших результатів з цілеспрямованого творення та бойового застосування ССО досягли саме США (нині чисельність Об’єднаного оперативного командування сил спеціальних операцій перевищила 50 тис. осіб). До кола завдань ССО США належить: • ведення спеціальної розвідки у взаємодії з власне спеціальними (розвідувальними) службами; • проведення військових спеціальних операцій та диверсійнопідривних акцій; • надання допомоги іноземним державам у їхньому внутрішньому убезпеченні; • організація повстансько-партизанської діяльності в тилу противника; • інформаційно-психологічні операції; 377

Гострі кігті орла

• виконання інших спеціальних завдань президента та військово-політичного керівництва США. США стали першою державою, яка перетворила війська та інші структури спеціального призначення у самостійний компонент Збройних сил. Особливу роль Сил спеціальних операцій закріплено у концептуальних воєнно-політичних документах США найвищого рівня і визначено як пермантний засіб обстоювання геополітичних і військових інтересів цієї наддержави. Особливість їхнього застосування полягає в тому, що ССО можуть бути використані на території будь-якої держави, як наприклад зазначено у § 163 тому № 10 збірки законів США, за рішенням президента, погодженого з Сенатом, і без оголошення війни, а Корпус морської піхоти ВМС США може бути використаний за рішенням президента без погодження з Сенатом терміном до двох місяців. Активне використання Сил спеціальних операцій, на думку американських стратегів, починається за 3–45 діб до розв’язання військового конфлікту, тобто готуються заздалегідь ще у мирний час, проводячи розвідувальні, диверсійні та інших операцій. Підрозділи (структури) спеціальних операцій (кадрові або резервні) під егідою окремих командних структур запроважено у складі Сухопутних військ, Військово-морських сил, Військово-повітряних сил, а також Національної гвардії США. Їхні бойові можливості самі по собі перевищують бойовий потенціал багатьох неядерних держав. Головною формою застосування військ спецпризначення є спеціальна операція. Під нею командуванням США і НАТО розуміють комплекс заходів з бойового застосування частин і підрозділів СП та допоміжних формувань в інтересах убезпечення та політичного курсу членів альянсу, зокрема: • прямі силові акції із застосуванням спеціального озброєння й тактики; • спеціальна розвідка; • психологічні операції; • надання гуманітарної допомоги; • рятувально-пошукові дії в тилу противника або на небезпечній території тощо. 378

Висновки

ССО й надалі військово-політичне керівництво США розглядатиме як доволі універсальний інструмент розв’язання наступальних завдань за межами національної території. Показово, що командувачем (з 15 червня 2009 р.) міжнародних сил сприяння безпеці в Афганістані призначено чотиризіркового генерала С. Маккрісталла, який до того очолював Об’єднане командування спеціальних операцій. Зростанню ваги ССО у реалізації військово-політичної стратегії США, на нашу думку, сприятимуть такі фактори: • висока мобільність та підготовленість ССО, здатність розв’язувати широкий спектр оперативно-бойових завдань; • лише теоретична ймовірність глобальної війни, натомість неодмінність участі ЗС США (у достатньо тривалій часовій перспективі) у війнах обмеженого масштабу, де їхніми противниками виступатимуть нерегулярні сили партизанського типу з їхньою асиметричною тактикою, або значно слабші у військовому плані держави; • наростання протесту народів «третього світу» та інших держав проти експансіонізму Вашинґтона, що викличе необхідність обстоювати «життєво важливі інтереси» США, фізично захищати представництва і громадян США; • непрозорість застосування, слабкий контроль за ССО з боку законодавчих (парламентських) органів, структур цивільного суспільства, суспільної думки, що робить ССО привабливим елементом розв’язання стратегічних завдань корпоратократїі (інститутів глобальної наддержавності); • оптимальні можливості для налагодження взаємодії ССО зі спеціальними службами у проведенні «інтегрованих» операцій, а також їхньої спільної участі у формуванні нової регіональної політичної реальності; • намагання США перекласти тягар завершення війн проти повстансько-партизанських сил і екстремістських антизахідних угруповань на плечі військово-поліційних сил тих держав або територій, де США має намір зберігати довгостроковий і вирішальний вплив (для чого потрібна традиційна «інструкторсько-навчальна» функція ССО); 379

Гострі кігті орла

• подальше удосконалення зброї, відповідної військової техніки, засобів радіолектронного впливу, зв’язку й розвідки, інших військових технологій, що значно розширить як індивідуальні розвідувально-бойові можливості вояка ССО, так і компактних міжвидових угруповань військ спецпризначення. Імовірно, зростатиме й географічний діапазон застосування (присутності) спецвійськ США. Ефективне застосування ССО можливе і в масштабній війні з провідними державами світу, і для боротьби з нерегулярними силами, і у військових конфліктах обмеженого масштабу. При цьому ССО здатні комплексно діяти не тільки завдаючи збройної поразки противникові, або підриваючи його боєздатність, але й слугуючи, по суті, одним із знарядь формування вигідних для США нових воєнно-політичних реалій.

380

Сили спеціальних операцій США

Глава Додаток

ДОДАТОК Тактико-технічні характеристики та призначення основних зразків стрілецької зброї Сил спецоперацій США 1 6.1. ПІСТОЛЕТИ Colt M1911 (США)

ПІСТОЛЕТИ

На На початку початку ХХ століття вв США Джоном Мозесом Мозесом Браунінгом Браунінгом був ХХ століття США Джоном розроблений і в 1911 р. прийнятий на озброєння Армії США пістолет, який розроблений і в 1911 році прийнятий на озброєння Армії США пістолет, який став відомий під позначенням М1911. У 1926 р. зброю частково модерстав відомий під позначенням М1911. У 1926 році він був частково нізували і до середини 1980-х рр. вона залишалася на озброєнні в Армії модернізований і допідрозділах середини 1980-х років позначенням залишався на озброєнні в Армії та та спеціальних США під М1911А1. Ставши, таким чином, самим довго живучим армійським пістолетом, він був заспеціальних підрозділах США під позначенням М1911А1. Ставши, таким мінений пістолетом Беретта 92 (армійське позначення М9), але й досі чином, самим довго живучим пістолетом він був замінений М1911 залишається одним з армійським найпопулярніших пістолетів в США. пістолетом Беретта 92 (армійське позначення М9), але й досі серії 70, М1911 З 1970 р. компанія Кольт почала виробництво пістолетів конструкцією втулки, пістолетів що утримує дульну частину ствола в відмінниходним залишається з найпопулярніших в США. затворі, що поліпшило точність стрільби. З 1983 р. серію 70 змінили

ТАКТИКО-ТЕХНІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ M1911A1 Калібр: 45 ACP 01(11,43мм); .38 Super й інші Загальна довжина: 216 мм Довжина ствола 127 мм Вага: 1075 гр. Місткість магазина 7 патронів

381 M1911A1 ТАКТИКО-ТЕХНІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ 300

80, відмінні введенням в конструкцію автоматичного запобіжника, що бло

ударник до моменту повного натиснення на спусковий гачок. Найно

пістолети фірми Кольт, М1991, відрізняються від пістолетів серії 80 л Гострі кігті орла змінами в технології виробництва. Пістолети серії 90 (Series 90) за вели

пістолети серії 80, відмінні введенням в конструкцію автоматичного дії. ударник до моменту повного натиснення на запобіжника,подвійної що блокує спусковий гачок. Найновіші пістолети фірми Кольт, М1991, відрізняються від пістолетів серії 80 лише змінами в технології виробництва. Beretta 92 FS (Італія) Пістолети серії 90 (Series 90) за великим рахунком вже не є чистими Пістолет Беретта 92 був розроблений колективом М1911, оскільки мають ударно-спусковий механізм подвійної дії. конструкторів Пістолет Беретта 92 розроблений колективом керівництвом Карло Беретта (Carlo Beretta) e конструкторів 1970 році. Завдяки позити під керівництвом Карло Беретта (Carlo Beretta) в 1970 р. по-сил США і репутації, пістолет був прийнятий на озброєнняЗавдяки Збройних зитивній репутації, пістолет прийнятий на озброєння Збройних сил позначення М9. США і мав позначення М9.

рахунком вже не є чистими М1911, оскільки мають ударно-спусковий меха

ТАКТИКО-ТЕХНІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ Калібр: 9х19 мм 217 мм Загальна довжина: Довжина ствола 125 мм 950 гр. без патронів Вага: 15 патронів Місткість магазина

Однак у 1986–1989 рр. військовослужбовці США отримали травмування внаслідок руйнування затвору з відривом його тильної час301 тини. Завдяки подальшим модернізаціям, з 1989 р. Збройні сили та спецпідрозділи США отримали на озброєння нову модифікацію – Beretta 92FS. Цей пістолет випускається й досі не тільки на заводі в Італії, а й на дочірньому підприємстві в США. Heckler und Koch Mk.23 (Німеччина). У 1991 р. розпочата програма переозброєння Сил спеціальних операцій США. Переможцем конкурсу у 1996 р. став пістолет німецької фірми Хеклер-Кох – модель Mk.23. Цей пістолет спеціально розроблений для Командування 382

кьцемін телотсіп вуб іцор 6991 у усрукнок мецжомереП .АШС йіцарепо инелборзор оньлаіцепс вуб телотсіп йеЦ .32.kM ьледом – хоК-релкеХ имріф ичжав й йинешьлібз ощед юобос єялвя 32.kM .АШС ОСС яннавуднамоК ялд

Додаток

ТАКТИКО-ТЕХНІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ M1911A1 Калібр: .45 АСР 245 мм Загальна довжина: Довжина ствола 150 мм Вага: 1100 гр. без патронів 12 патронів Місткість магазина

єапутсив ,йинежводоп ателотсіп ловтС .имріф ж їєіц PSU ателотсіп тнаірав

ССО США. Mk.23 являє собою дещо збільшений й важчий варіант

мар йінремпістолета ілоп аН .аUSP киншцієї улг ижквфірми. онатсу яСтвол лд убьпістолета зір єам і дподовжений, ерепв аровтаз виступає має ба яратхіл ізянзатвора нелпіркавперед з ялд ічі ю уворізьбу мярпс ідля ньлаустановки іцепс є ,моглушника. ловтс діп ,уНа полімерній зинз

рамці знизу, під стволом, є спеціальні спрямовуючі для закріплення .акинвізаквеліц огонрезал ліхтаря або лазерного цілевказівника. Окремі спецпідрозділи 203 США використовують не пістолет ХеклерКох Mk.23, а USP Tactical, який має такий ж калібр, однак меншу вагу та розмір. Heckler und Koch USP Tactical (Німеччина). Розробка нового перспективного пістолета, в першу чергу орієнтованого на американський ринок, почата компанією Heckler und Koch в середині 1989 р. Завдяки цьому був розроблений новий пістолет – Хеклер-Кох USP (розшифровується як Universal Selbstlade Pistole, тобто універсальний самозарядний пістолет). Розробка здійснювалась під керівництвом Хельмута Вельдле (Helmut Weldle). Новий пістолет відразу розроблявся під найперспективніший американський патрон .40SW. Серійне виробництво першого варіанту USP почато в 1993 році. На базі пістолетів серії USP створені цивільні варіанти пістолета, такі як USP Match, USP Expert, USP Elite й інші, а також спеціальні варіанти з подовженим стволом і регульованим прицілом, призначені для використовування з глушником – USP Tactical калібру .45АСР і USP 9SD калібру 9мм. 383

Heckler und Koch USP Tactical (Німеччина) калібру .45АСР і USP 9SD калібру 9мм. Розробка нового перспективного пістолета, в першу чергу орієнт У США крім спеціальних підрозділів ця модифікація пістолета на американський ринок, була почата компанією Heckler und Koch в використовується також Службою імміграції та натуралізації (Immigration & Гострі кігті орла 1989 року. Завдяки цьому був розроблений новий пістолет - Хеклер-К Naturalization Service), Секретною службою, поліцейськими департаментами. Армія і поліція ФРН також озброєні пістолетами USP. ТАКТИКО-ТЕХНІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ Калібр:........................................................... .9 мм Luger, .40 S&W, .45 Auto Загальна довжина:........................................ 194 мм Вага: .............................................................. 720 гр. без патронів ТАКТИКО-ТЕХНІЧНІ Місткість магазина, патронів...................... 15 (9mm), 13 (.40 S&W), 12 (.45 ХАРАКТЕРИСТИКИ Auto);

Калібр: .9 мм Luger, .40 S&W, .45 Auto Загальна довжина: SIG-Sauer P228 и194 мм P229 (Швейцарія) Вага: 720 гр. патронів SIG-Sauer P228 зобов'язаний американському Своїм створеннямбезпістолет Місткість магазина, патронів 15 (9mm), конкурсу на компактний армійський пістолет ХМ11, оскільки первинно 13 (.40 S&W), 12 (.45 Auto);

представлений на(розшифровується цей конкурс пістолет не задовольнив через універ як Р225 Universal Selbstladeамериканців Pistole, тобто

порівняно малу місткість магазина. Пістолет Р228ця був випущений впід 1989 році, самозарядний пістолет). Розробка здійснювалась керівництвом Х У США, крім спеціальних підрозділів, модифікація пістолета використовується також Службою імміграції та натуралізації його виробництво було налагоджено Німеччині на заводі фірми J.відразу P. Sauer & Вельдле (Helmut вWeldle). Новий пістолет розробляв (Immigration & Naturalization Service), Секретною службою, поліцейSohns. найперспективніший американський патрон .40SW. Серійне виро ськими департаментами. Армія і поліція ФРН також озброєні пістоПістолет повністю успадковував конструкцію Р226, але відрізняється першого варіанту USP було почато в 1993 році. На базі пістолетів с летами USP. укороченим і P229 затвором, а також рукояткою, що такі вміщує дворядний SIG-Sauerстволом P228 (Швейцарія). Своїм створенням булиистворені цивільні варіанти пістолета, як пістолет USP Match, USP Exp SIG-Sauer P228 американському конкурсу на компакзобов'язаний магазин місткістю 13 йпатронів. Завдяки своїм вдалим характеристикам Elite інші, а також спеціальні варіанти з подовженимпістолет стволом і регул тний армійський пістолет ХМ11, оскільки первинно представлений прицілом, призначені для використовування з глушником – USP 303

304

384

Додаток

на цей конкурс пістолет Р225 не задовольнив американців через порівняно малу місткість магазина. Пістолет Р228 випущений в 1989 р., його виробництво було налагоджено в Німеччині на заводі фірми J. P. Sauer & Sohns. Пістолет повністю успадковував конструкцію Р226, але відрізняється укороченим стволом і затвором, а також рукояткою, що вміщує іцарепо хиньдворядний лаіцепс лис яомагазин рбЗ .6 авалГмісткістю 13 патронів. Завдяки своїм вдалим характеристикам пістолет широко використовується різними правоохоронними структурами багатьох країн світу. Пістолети Р228 та його б имаруткуртс иминнорохооварп иминзір ясьтєувотсирокив окориш посилений варіант (Р229) використовується не тільки співробітникаотсирокив ми )922ССО, а Р( тнаірйавФБР, Агентством йинелисоп огой атпо 822боротьбі Р ителотсзіП .утівс нїарк і Секретною наркотиками Службою США. Р228 також перебуває на озброєнні ороб оп мовтстнегА ,РБФ й а ,ОСС имакинтіборвіпс икьліт евн США як особиста зброя самозахисту деяких категорій військовослужбовців під рбзо ан єавубереп жокат 822Р .АШС юобжулС юонтеркеС і имакитокран позначенням М11. вобжулсовокьсйПістолет ів йірогетаР229, к хикявиробництво ед утсихазомасякого яорбз було атсибпочато осо кя Ана ШСамериканському заводі SIGARMS в 1992 р., відрізнявся і .11М мвід яннеР228 чанзоконструкцією п формою затвора, виконаного машинною обробкою з литої сталевої умокьснакирема ан отачоп олуб огокя овтцинборив ,922Р телотсіП заготівки, замість штампування із сталевого листа. Така конструкз юомроф тивна і юєіцкзміна уртсноквикликана 822Р дів ястим, вянзірщо дів пістолет ,іцор 2991Р229 в SMстворювався RAGIS під нозібра,иквітогавий з їона велтой атс момент їотил зі більш юокбомогутній рбо юоннпатрон ишам .40SW. Пістолети, огонанокив

ТАКТИКО-ТЕХНІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ SIG-Sauer 229 Калібр: .9х19 мм Luger, .357 SIG, .40 SW. Загальна довжина: 180 мм Вага: 770 гр. без патронів Місткість магазина 12 патронів

акилкив алуб анімз анвиткуртснок акаТ .атсил оговелатс зі яннавупматш 385 йінтугом шьліб і тнемом йот ан йивон діп ясвавюровтс 922Р телотсіп ощ упс-онраду з икмар івєінімюла илам ,АШС в інарбіз ,ителотсіП .WS04.

Гострі кігті орла

ні в США, мали алюмінієві рамки з ударно-спусковим механізмом, випущені в Німеччині на заводі Sauer, і американські затвори. Пізніше з'явився варіант Р229 під 9мм патрон .357SIG. Будь-які пістолети Р229 можна переобладнати під патрон 9х19 шляхом заміни ствола і поворотної пружини, і використовування магазинів від Р228. SIG-Sauer SIG Pro (Швейцарія). Пістолет SIG Pro є спільною розробкою компанії SAN Swiss Arms (Швейцарія, колишня фірма SIG Arms) і J. P. Sauer & Sohn ТАКТИКО-ТЕХНІЧНІ (Німеччина). Обидві ці компаХАРАКТЕРИСТИКИ нії входять в міжнародний зброКалібр: 9x19mm Para, .357 SIG, .40 S&W. йовий концерн SIGARMS, що Загальна довжина: 187 мм випускає зброю під торговою Довжина ствола 99 мм маркою SIG-Sauer. Пістолет 760 гр., 790 гр. Вага: SIG Pro спочатку розроблений (.357, .40) без патронів Місткість магазина 15 (9 мм), під відносно новий і перспек 12 (.40) патронів тивний патрон .40SW і вперше представлений публіці в 1998 р. під позначенням SIG Pro SP 2340. Наступного року з'явився варіант пістолета під патрон 9х19 мм Парабелум, позначений SIG Pro SP 2009. Пістолет виявився досить вдалим і був прийнятий на озброєння Агентства по боротьбі з наркотиками США (DEA), ряду правоохоронних служб США та інших країн. При проведенні спецоперацій співробітники ССО США також використовують цю модель пістолета.

386

мм 081 ........................................ :анижвод аньлагаЗ вінортап зеб .рг 077 .............................................................. :агаВ вінортап 21 ...................................... анизагам ьтсіктсіМ

Додаток )яірацйевШ( orP GIS reuaS-GIS S їінапмок юокборзор юоньліпс є orP GIS т2елотсіП іН( nhoS & reuaS .P .J і )smrA GIПІСТОЛЕТИ-КУЛЕМЕТИ S амріф яншилок ,яірацйевШ(

нового пістолетаRAGIS нрецнок Heckler йивойорбund з йиKoch ндораMP-5 (Німеччина). нжім в ьтядохв їінапмРозробка ок іц унд Кох приблизно P GIS телкулемета отсіП .reuбула aS-GIпочата S юокрнімецькою ам юовогрофірмою т діп юоХеклер рбз

в 1964 році. Перші прототипи, позначені як НК МР (іноді їх познача-

нортап йиють нвитпросто кепсрепНК), і йиз'явилися вон онсондтоді ів дж, іп айвже инелб орзор поліція і прикордонв 1966 р.

ФРН прийняли позначенням МР в IS мяннечна анзварта оп діп іцор 8991 в іна цілозброєння буп йинелвцей атсдеПП під рп двох варіантах: МР – з фіксованим прикладом, і МР – з розсувним телескопічним прикладом. иладв ьтисод ясвивяив телотсіП .9002 PS orP GIS йинечанзоп Надалі МР закуповується поліцейськими і армійськими силами С имакитяк окЄвропи, ран з ібьтак тороі бінших оп аконтинентів. втстнегА яннєОсобливо орбзо ан популярними МР стали після того, як весь світ побачив їх едеворп ирП .нїарк хишні ат АШС бжулс хиннорвохруках ооварпанглійських військовослужбовців SAS під час контртерористичних операцій по звільненню іп ьледом юц ьтюувотсирокив жокат АШС ОСС икинтіборвіпс Іранського посольства в Англії у 1983 р. В даний час МР в різних моИКИТС ИРЕТКАРА Х озброєнні ІНЧІНХЕТ-О КИТКАТ дифікаціях перебуває на поліцейських сил багатьох країн S 753. ,araPЄвропи, mm91x9 .включаючи ........................Іспанію, ..................Великобританію, ................ :рбілаК ФРН. МР є в поліції США, США. Окрім самої мм 78у1 .ВМФ ............і...Морській ....................Піхоті .... :анижСША, вод аньлі аугаССО З Німеччини, мм 99 ........МР ....... .виготовляється .......................... алза овтліцензією с анижвоД в Греції, Мексиці, Па.рг 097 кистані, ,.рг 067 .Туреччині. ............................................................. :агаВ вінортап Успіху МР зобов'язаний своїм властивостям таким як надійність, ап )04.( 21 ,)мм 9( 51 ...................................... анизагам ьтсіктсіМ зручність ИТЕМ ЕЛУК-ИвТобігу, ЕЛОТвисока СІП .2.6точність стрільби. Спеціально для пра воохоронних органів США (у тому числі і ФБР) в 1990-х роках випущені обмежені партії МР під більш потужні патрони 10мм Ауто і .40S&W. Ці варіанти відрізняються від 9-мм моделей прямим коробчастим магазинам, виготовленим з пластика (9-мм одягнули мають сталеві магазини). 1х9 нортап діп ателотсіп тнаірав ясвивя'з укор огонпутсаН

603

387

Гострі кігті орла

На варіанті МР, створеному за замовленням ВМС США, ствол додатково має різьблення для кріплення глушників американського стандарту. В звичному положенні це різьблення захищено спеціальною втулкою. На будь-якому МР можуть встановлюватися фірмові кріплення, що швидко знімаються, для оптики або інших прицільних Сили спеціальних операцій США пристосувань (ЛЦУ, нічні приціли). Сили спеціальних операцій США

Для проведення спеціальних операцій на базі МР створений спеціальний

Для проведення спеціальних операцій на базі МР створений спеMP-5SD, що має незнімний інтегрований глушник. Цей варіант Дляваріант проведення спеціальних операцій на базі МР створений спеціальний ціальний варіант MP-5SD, що має незнімний інтегрований глушник. передбачає вживання стандартних патронів калібру 9ммкалібру 9мм зЦей надзвуковою Цей варіант передбачає стандартних патронів варіант MP-5SD, що має вживання незнімний інтегрований глушник. варіант кулею, з надзвуковою кулею, тому в стовбурі виконано 30 невеликих отворів, тому в стовбурі виконано 30 невеликих отворів, які частина порохових передбачає вживання стандартних патронів калібру 9мм з через надзвуковою кулею, через які частина порохових газів відводиться в задню розширювальгазівглушника. відводиться в цьому задню швидкість розширювальну камеру глушника. При цьому тому в стовбурі виконано 30 невеликих отворів,кулі через які частина порохових ну камеру При знижується до дозвушвидкість вкулі знижується доякдозвукової. можеПри випускатися як у кової.відводиться MP-5SD може випускатися у варіанті MP-5SD2 (з нерухогазів задню розширювальну камеруMP-5SD глушника. цьому мим прикладом) так й варіанті MP-5SD3 (з розсувним прикладом). швидкість кулі знижується до дозвукової. MP-5SD може випускатися як у

варіанті MP-5SD2 (з нерухомим прикладом) так й варіанті MP-5SD3 (з варіанті розсувним MP-5SD2 прикладом). (з нерухомим прикладом) так й варіанті MP-5SD3 (з Тактико-технічні характеристики Heckler und Koch MP-5 розсувним прикладом). 388 MP-5A2 Тактико-технічні характеристики Heckler und Koch MP-5 Калібр

MP-5A3

9x19mm Parabellum (также .40S&W і 10mm Auto) MP-5A2 MP-5A3

Додаток

Тактико-технічні характеристики Heckler und Koch MP-5 MP-5A2 Калібр

MP-5A3

9x19mm Parabellum (также .40S&W і 10mm Auto)

Вага без патронів

2.54 кг

2.88 кг

Довжина

680 мм

490 / 660 мм

Довжина ствола Темп стрільби Місткість магазину

225 мм 800 пострілів за хв. 15 и 30 патронів Глава 6. Зброя сил спеціальних

операцій США

Heckler und und Koch (Німеччина) Heckler Koch MP-5k MP-5k (Німеччина). Компактний пістолеткулемет MP-5K розроблений фірмою Хеклер-Кох на Компактний пістолет-кулеметнімецькою MP-5K був розроблений німецькою фірмою основі їх популярного пістолета-кулемета МР-5. MP-5K розроблеХеклер-Кох на основі їх популярного пістолета-кулемета МР-5. MP-5K ний спеціально як зброя прихованого носіння, придатна для ведення розроблений спеціально як зброя на прихованого придатна для ведення ближнього бою, і забезпечуючи короткийносіння, час велику вогняну по-

ближнього бою, і забезпечуючи на короткий час велику вогняну потужність. 389 MP-5K широко використовується різними контр терористичними організаціями по всьому світу, а також різними службами охорони високо посадових осіб.

Сили спеціальних операцій США

Гострі кігті орла

Сили спеціальних операцій США

за широко своєю суттю є лише укороченим пістолетом-кулеметом тужність.MP-5K MP-5K використовується різними контр терорис- MP-5, тичними організаціями по всьому світу, а також різними службами відрізняючись від нього лише меншою довжиною ствола і відсутністю охорони високо посадових осіб. прикладу і цівки. Замість цівки на MP-5K ставиться передня вертикальна В 1990-х роках спеціально для військового ринку, і в першу черрукоятка. Пістолет-кулемет MP-5K-PDW додатково має складаний убік гу – американського, фірма ХК розробила варіант MP-5K-PDW – пластиковий приклад, розроблений спеціально длясвоєю Хеклер-Кох MP-5K за суттю єамериканською лише персональна зброя самозахисту військовослужбовців, покликана за-укороченим мінити у військах звичайні пістолети. MP-5K-PDW при невеликих компанієювід Choate Machine Tool Co.довж відрізняючись нього лише &меншою розмірах може забезпечити значно велику вогняну потужність, ніж Кріміцього, частина MP- ста прикладу цівки.дульна Замість цівкиствола на MP-5K будь-який армійський пістолет. 5K-PDW оснащена трьома бойовими дода рукоятка. Пістолет-кулемет MP-5K-PDW MP-5K за своєю суттю є лише укороченим пістолетом-кулеметом MP-5, відрізняючись від нього лише меншою довжиною ствола упорами, на які можутьі відставиться пластиковий приклад, розроблений спеціально дл глушники.

компанією

MP-5K в спеціальній валізі,Крім яка цьог дозволяє вести вогонь не виймаючи 5K-PDW зброю з неї. ТАКТИКО-ТЕХНІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ Калібр: 9x19mm Para Загальна довжина: 325 мм Довжина ТАКТИКО-ТЕХНІЧНІ ствола 115 мм ХАРАКТЕРИСТИКИ Темп стрільби 900пост/хв. Вага: 2 кг без патронів Калібр:........................................................... 9x19mm МісткістьЗагальна магазина довжина:........................................ 15, 30 патронів 325 мм Ефективна дальністьствола стрільби 25 м. Довжина ........................... ............... 115 мм

упорами,

глушники

MP-5 дозволяє Para

зброю з н

Темп стрільби ............................... ............... 900пост/хв. Вага: .............................................................. 2 кг без патронів ТАКТИКО-ТЕХНІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ Місткість магазина ...................................... 15, 30 патронів 390 Ефективна дальність стрільби .................... 25 м. Калібр:........................................................... 9x19mm Загальна довжина:........................................ 325 мм Довжина ствола ........................... ............... 115 мм

Додаток

сутністю прикладу і цівки. Замість цівки на MP-5K ставиться передня вертикальна рукоятка. Пістолет-кулемет MP-5K-PDW додатково має складаний убік пластиковий приклад, розроблений спеціально для Хеклер-Кох американською компанією Choate Machine & Tool Co. Крім цього, дульна частина ствола MP-5K-PDW оснащена трьома боГлава 6. Зброя сил спеціальних операцій США йовими упорами, на які можуть ставиться глушники. MP-5K в спеціальній валізі, яка дозволяє вести вогонь не виймаючи зброю з неї. Heckler - Koch HK MP7 (Німеччина) Heckler – Koch HK MP7 (Німеччина). Пістолет-кулемет Heckler – Пістолет-кулемет Heckler в- кінці 1990-х рр. Koch HK MP7, розроблений кінці 1990х розроблений німецькоюв фірмою Хе-років Koch HK MP7, клер і Кох, призначений для озброєння окремих категорій військовоснімецькою фірмою Хеклер і Кох, призначений для озброєння окремих лужбовців, які за штатом не озброюються автоматами чи штурмовими категорій військовослужбовців, які за штатом не озброюються автоматами чи гвинтівками. штурмовими гвинтівками. Випуск пістолет-кулемета HK MP7A1 був початий в 2001 р., і став поступати на озброєння деякихHK німецьких спецпідрозділів, а з 2006 р. Випуск пістолет-кулемета MP7A1 був початий в 2001 році, і став він прийнятий на озброєння всіх військових формувань Німеччини. поступати на озброєння деяких німецьких спец підрозділів, а з 2006 року він З 2005 року пістолет-кулемет HK MP7A1 перебуває на озброєнні війприйнятий на озброєння всіх військових формувань Німеччини. З 2005 року ськової поліції Великобританії. Крім того, MP7 конкурує з FN P90 за місце в системі стандартних озброєнь блоку пістолет-кулемет HK MP7A1 перебуває на НАТО. озброєнні військової поліції

З технічної точки зору, HK MP7A1 – автоматична зброя під стандартнихрозроблений озброєнь блокупатрон НАТО. калібру 4.6мм (позначення патроспеціально на 4.6х30мм, зовні патрон нагадує зменшений патрон 5.56мм З технічної точки зору, HK MP7A1 - автоматична зброя підНАТО). спеціально HK MP7A1 виготовлений за типом компактного пістолета-кулемета, розроблений патрон калібру 4.6мм (позначення патрона 4.6х30мм, зовні патрон магазин вставляється в пістолетну рукоятку, приклад складаний, тенагадує зменшений патрон 5.56мм НАТО). HK MP7A1 виготовлений за типом лескопічний, спереду є додаткова доладна рукоятка для утриманВеликобританії. Крім того, MP7 конкурує з FN P90 за місце в системі

компактного пістолета-кулемета, магазин вставляється в пістолетну рукоятку, приклад складаний, телескопічний,391 спереду є додаткова доладна рукоятка для утримання зброї двома руками. Автоматика HK MP7A1 побудована по схемі з

Гострі кігті орла

ня зброї двома руками. Автоматика HK MP7A1 побудована по схемі з газовим двигуном з коротким ходом газового поршня, замикання – поворотом затвора. Взагалі, автоматика і УСМ HK MP7A1 сильно нагадують відповідні елементи гвинтівки G36 цієї ж фірми. Корпус HK MP7A1 виготовлений з пластика, зверху на корпусі виконані Сили спеціальних операцій США спрямовуючі для кріплення різних прицільних пристосувань. Режими вогню – одиночні постріли і черги, перемикач режимів вогню також обох боків Рукоятка зведення розташована тильній стороні корпусу виконує рользброї. запобіжника і управляється з обохнабоків зброї. Рукоятканад зведення розташована на тильній прикладом, прикладом, має Т-образну форму стороні (по типукорпусу рукояткинад зведення гвинтівки має Т-образну форму (по типу рукоятки зведення гвинтівки М16) і М16) і нерухома при стрільбі. Вогонь ведеться із закритого затвора. нерухома при стрільбі. Вогонь ведеться із закритого затвора. Завдякивдалій вдалійкомпоновці компоновціHK MP7A1 з HK MP7A1 складеними з складеними прикладом і Завдяки прикладом передньою рукояткою рукояткою може може переноситься переноситься вв кобурі кобурі по потипу типупістолетпістолетної. і передньою ної. Стрільба з MP7 Стрільба з MP7 може вестися по пістолетному (з однією абоможе з двохвесрук), з ТАКТИКО-ТЕХНІЧНІ тися по пістолетному (з однією використанням передньої рукоятки і, або для зполіпшення і купчастості ХАРАКТЕРИСТИКИ двох рук), зточності використанням Калібр: 4.6x30мм стрільби - з розкладеним Така конструкція забезпечує рукоятки і, длявелику, по- в 340, 540 мм прикладом. передньої Загальна довжина: з прикладом ліпшення точності і купчастості порівнянні з бельгійським FN P90, маневреність, особливо в обмежених Довжина ствола 180 мм стрільби – з розкладеним при950пост/хв. Темп стрільби що робить умовах, HK MP7A1 привабливим не Така тількиконструкція як оборонна зброя, кладом. забез-але і Вага: 1.5 кг без патронів велику, в порівнянніпризначення, з бельяк наступальна зброя для різних печує підрозділів спеціального 20, 40 патронів Місткість магазина Ефективна дальність гійським FN P90, маневреність, потребуючих в 200 м. зброї ближнього бою, ефективній проти противників в стрільби особливо в обмежених умовах, бронежилетах. що робить HK MP7A1 прива-

Додатково пістолет-кулемет Heckler-Koch MP7A1 може комплектуватися 392 нічного бачення та приладом беззвучної магазином на 40 патронів, прицілом стрільби.

Додаток

бливим не тільки як оборонна зброя, але і як наступальна зброя для різних підрозділів спеціального призначення, потребуючих в зброї ближнього бою, ефективній проти противників в бронежилетах. Додатково пістолет-кулемет Heckler-Koch MP7A1 може комплектуватися магазином на 40 патронів, прицілом нічного бачення та приладом беззвучної стрільби. Ingram MAC Model 10 / M10 и Model 11 / M11 (США). ПістолетиАШС йіцарепо хиньлаіцепс лис яорбЗ .6 авалГ кулемети M10 і М11 створені у 1970-х роках Г. Інгремом (Gordon Ingram) у компанії Military Armament Corp. (MAC), розташованому у )АШ(штат С( 11M / 11 ledoM иСША). 01M / 01 ledoM CAM margnI Поудер-Спрінгс Джорджия,

ТАКТИКО-ТЕХНІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ Калібр: .45ACP, 9x19mm Luger/Para (9x17mm Short для M-11) Загальна довжина: 269, 548 мм прикладом Компанія МАС виготовляла хакор 0791 у інеровтс илуб 11М і 01MДовжина итемествола лук-и телотсіПз148 мм М10 і М11 до середини 1970-х рр., ,)CAM( .потім proC tnїхem amrA yraта tiliпрототипи M їінапмоквиу )maТемп rgnI стрільби nodroG( момергн950пост/хв. І .Г варіанти Вага: 2,84 кг без патронів робляли компанії магазина .)АШС ,яRPB Inc иждрожД(США), татш( сгнірпМісткість С-редуоП у умон авоша30 патронів тзор Ефективна дальність SWD (США), Cobray (США), Inc хї мітоп ,вікор х-0791 инидерес од 11М і 01М алялвстрільби отогив САМ яінапмоК25 м.

Jersey Arms (США), а також ін-

,)АШС( cшими, nI DWS ,у)АШ С( закордоном. cnI BPR їінапмоКрім к илялборив ипитоторп ат итнаірав т.ч. мірК .монСША, В одроказ .окремих ч.т у ,имикраїнах шні жоксвіту ат а ,)MAC M10 і АШС( smrA М11 є yesreJ на ,)Аозброєнні ШС( yarboCспецпі-

дрозділів та поліції інших держав світу.

вілідзордіпцепс іннєорбзо ан є 11М і 01M CAM утівс ханїарк химерко В ,АШС .утівс важред хишні їіцілоп ат ИКИТСИРЕТКАРАХ ІНЧІНХЕТ-ОКИТКАТ mm71x9( araP/reguL mm91x9 ,PCA54. ...............393 ............................................ :рбілаК )11-M ялд trohS модалкирп з мм 845 ,962 ........................................:анижвод аньлагаЗ мм 841 ............... ........................... аловтс анижвоД

Сили спеціальних операцій США

Гострі кігті орла IMI UZI / IMI Mini UZI UZI //Micro Mini UZI UZI (Ізраїль) / Micro UZI (Ізраїль). Пістолет-кулемет Узі

створений в Ізраїлі лейтенантом Узиелем Галом у 1949 році. За основу Гал вибрав чеські ПК моделі 23 та 25 конструкції Холека, однак вніс до конструкції чимало змін. Виготовлявся фірмою IMI (Ізраїль), у теперішній час в Ізраїлі випускаються лише Узі Міні та Мікро. «Узі» озброєні спецпідрозділи, армійські підрозділи, поліція та охоронні структури більш ніж 90 країн світу. Пістолет-кулемет ТАКТИКО-ТЕХНІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ Узі створений в Ізраїлі лейтенантом Узиелем Галом у 1949 році. За основу Гал вибрав чеські ПК моделі 23 та 25 конструкції Холека, UZI

Mini UZI

Micro UZI

однак вніс до конструкції чимало змін. Виготовлявся фірмою IMI (Ізраїль), у Калібр

9x19mm

теперішній час в Ізраїлі випускаються лише Узі Міні та Мікро. Узі Luger/Para озброєні Luger/Para Luger/Para спецпідрозділи, більш1.5 ніж Вага, кг армійські підрозділи, поліція та 3,7охоронні структури 2,7 90 країн світу. мм (приклад складений/ Довжина,

470 / 650 360 / 600 розкладений) ТАКТИКО-ТЕХНІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ

Довжина ствола, мм

UZI 400

Темп стрільби, постр/хв

600 9x19mm

Mini UZI 950 9x19mm

250 / 460

Micro UZI 1250 9x19mm

Калібр Місткість магазину, патронов

Вага, кг Ефективна дальність, м. Довжина,

мм

Luger/Para 25 , 32 Luger/Para 20, 25, 32 Luger/Para 20 3,7 200

2,7 100

1.5 30

(приклад 470 / 650

360 / 600

250 / 460

складений/розкладений) Довжина ствола, мм

400

Темп стрільби, постр/хв

600

950

1250

25 , 32 394 200

20, 25, 32

100

Місткість магазину, патронов Ефективна дальність, м.

Список використаних джерел та літератури

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10.

11. 12.

13. 14. 15. 16. 17.

18. 19.

Александров С. Современные тенденции развития спецназа иностранных государств // Неизвестная разведка. – 2006. – № 1–2. – С. 34–40. Аніщенко В. О. Сутність операцій з підтримки миру (миротворчі операції) // Труди академії. – К.: НАОУ, 2001. – Вип. 34. – С. 67–72. Бадах Ю. Г. Знищення сил флоту противника в морі і в базах у воєнних конфліктах // Труди академії. – К.: НАОУ, 2004. – Вип. 50. – С. 345–349. Бадах Ю. Г. Флот коаліції в операції «Непохитна свобода» в Афганістані // Труди академії. – 2003. – № 47. – С. 28–30. Барыкин В. М., Велесов С. Л. Силы специальных операций и способы борьбы с ними // Военная мысль. – 2001. – № 2. – С. 12–15. Барынькин В. М. Оновные тенденции развития форм и способов применения войск (сил) в локальних войнах // Военная мысль. – 1994. – № 8. – С. 30–39. Барынькин В. М. Локальные войны на современном этапе // Военная мысль. – 1994. – № 6. – С. 7–11. Белогуров С. Психологические операции США в Боснии и Герцоговине // Солдат удачи. – 1999. – № 11. – С. 11–17. Березкин Г. А. Уроки и выводы из войны в Ираке // Военная мысль. – 2003. – № 7. – С. 58–65. Биструхін Г. С., Вєдєнєєв Д. В. Війна в кам’яних джунглях. Міська партизанська війна як феномен збройної боротьби та спеціальної діяльності. 1945–2005 рр. Монографія. – К.: Генеза, 2006. – 512 с. Блинов А. По примеру израильских коллег // Независимое военное обозрение. – 2009. – 14 августа. Богатырёв С. Г. Подрывная деятельность разведок противника против СССР и других социалистических стран при развёртывании и ведении империалистами будущей войны. – М., 1962. Богдан Б. Силы специальных операций Сухопутных войск США // Зарубежное военное обозрение. – 1999. – №10. – С. 14–21. Бодански Й. Талибы, международный терроризм и человек, объявивший войну Америке. – М.: Вече, 2002. – 384 с. Бурутин А. Войны будущего станут информационными // Независимое военное обозрение. – 2008. – № 5. Валецкий О. Югославская война 1991–1995 гг. – М.: Крафт, 2006. – 528 с. Валецкий О. В. Новая стратегия США и НАТО в войнах в Югославии, Ираке, Афганистане и ее влияние на развитие зарубежных систем вооружения и боеприпасов. – М.: Арктика 4Д, 2008. – 344 с. Васин И. Особенности боевого использования сухопутных войск США во Вьетнаме // Военный зарубежник. – 1972. – № 5. – С. 6. Васько А. А., Ткаченко В. И. Силы специальных операций иностранных государств и их боевое применение в современных условиях. Уч. пособие. – К.: ИПК СБ Украины, 1994.

395

Гострі кігті орла 20. Ватан М. І., Мутніх В. А. Тенденція розвитку форм і способів бойових дій авіації в локальних війнах за останнє десятиріччя // Труди академії. – К.: НАОУ, 2004. – Вип. 53. – С. 105–111. 21. Вахрушев В. А. Локальные войны и вооруженные конфликты: характер и влияние на военное искусство // Военная мысль. – 1999. – № 4. – С. 22. 22. Веденеев Д. Вьетнамская война: борьба за города // Неизвестная разведка. – 2006. – № 1–2. – С. 101–107. 23. Веденеев Д. Спецслужбы в афганской войне // Неизвестная разведка. – 2005. – № 3–4. – С. 77–82. 24. Вєдєнєєв Д. В. «Міжнародний тероризм»: цілісне явище модерної військової історії чи пропагандистський штамп // Труди Національного університету оборони України. – 2009. – № 2. – С. 186–192. 25. Вєдєнєєв Д. В. Задзеркалля історії: Нариси минулого спеціальних служб. – К.: К.І.С., 2008. – 288 с. 26. Вєдєнєєв Д. В., Биструхін Г. С. Науково-практичні погляди на антипартизанські дії сил спеціального призначення (іноземний досвід) // Державна безпека України. – 2006. – № 3. – С. 137–146. 27. Військово-політичний, стратегічний, оперативний і тактичний зміст локальних воєн і збройних конфліктів. – К.: НАОУ, 2001. – 346 c. 28. Вілко В. А. Інформаційно-психологічне забезпечення збройних сил США в локальних війнах і збройних конфліктах 1950–2000 рр. (історичний аспект) // Дисертація кандидата історичних наук. – К.: НАОУ, 2005. 29. Владимиров В., Попов И. Силы специальных операций США в ходе контртеррористической операции «Несгибаемая свобода» в Афганистане // Зарубежное военное обозрение. – 2003 – № 2. – С. 19–26. 30. Война в Корее 1950–1953. – Спб.: Полигон, 2003. – 923 с. 31. Войны второй половины ХХ века. / Авт.-сост. А. Н. Гордиенко. – Минск: Литература, 1998. – 544 с. 32. Вооруженная борьба народов Азии за свободу и независимость. – М.: Наука, 1984. – 576 с. 33. Вооруженная борьба народов Африки за свободу и независимость. – М.: Наука, 1970. – 582 с. 34. Вооруженные силы зарубежных государств: Информационно-аналитический сборник. – М.: Воениздат, 2009. – 528 с. 35. Воробьёв И. Н. Какие войны грозят нам в будущем // Военная мысль. – 1997. – № 2. – С. 22–32. 36. Воробьёв И. Н. Новый виток в развитии тактики // Военная мысль. – 2001. – № 2. – С. 15–23. 37. Воробьёв И. Н. Развитие тактики в войнах и вооруженных конфликтах // Военная мысль. – 2002. – № 1. – С. 46–51. 38. Воробьёв И. Н. Тактика в локальных войнах и вооружённых конфликтах // Военная мысль. – 1995. – № 1. – С. 39–45. 39. Воробьев И. Н., Кисилев В. А. Стратегия непрямых действий в новом облике // Военная мысль. – 2006. – № 9. – С. 2–11. 40. Вяземский В., Романов А. Программа реформирования ВВС США// Зарубежное военное обозрение. – 2005. – № 12. – С. 30–36.

396

Список використаних джерел та літератури 41. Галака О., Ільяшов О., Павлюк Ю. Основі тенденції розвитку та ймовірні форми воєн та збройних конфліктів майбутнього // Наука і оборона. – 2007. – № 4. – С. 10–15. 42. Глушков А. Спецразведка в современных операциях // Неизвестная разведка. – 2005. – № 3–4. – С. 47–49. 43. Грачева Т. В. Невидимая Хазария. Алгоритмы геополитики и стратеги тайных войн мировой закулисы. – Рязань: Зерна, 2008. – 400 с. 44. Даренский В. Ю. Современная цивилизация как религия смерти // Христианская мысль. – К., 2006. – Вып. ІІІ. 45. Джемаль Г. Освобождение ислама. – М.: Умма, 2004. – 308 с. 46. Дрожжин А., Сатаров В. Основные направления развития боевой авиации США и способов её применения // Зарубежное военное обозрение. – 2007. – №7. – С. 29–37. 47. Дроздов Ю. И. Записки начальника нелегальной разведки. – М.: ОЛМАПресс, 2000. – 348 с. 48. Ерошин В.П. Рецензия на книгу Армбрастера, Гэстилла и др. «Сможем ли мы победить во Вьетнаме» // Подрывная деятельность противника. – 1971. – № 6. – С. 176. 49. Ерошин В. П., Зимбулатов М. М., Песков Е. Б. Американская стратегия и тактика «партизанской» войны. – М., 1964. – 128 с. 50. Жену лишат еды за отказ от интима // Сегодня. – 2009. – 18 августа. 51. Жуков В. Взгляды военного руководства США на ведение информационной войны // Зарубежное военное обозрение. – 2001. – № 1. – С. 2–9. 52. Заяц В. Применение авиациии США на активной фазе операции в Ираке // Зарубежное военное обозрение. – 2005. – № 10. – С. 41–44. 53. Зиновьев А. Фактор понимания. – М.: Алгоритм, 2006. – 534 с. 54. Зиновьев А. А. Русская трагедия. – М.: Алгоритм, 2007. – 608 с. 55. Зубов О. Я., Павліковський А. И., Рєйш О. Е. Адміністративне і оперативне управління Збройними силами Сполучених Штатів Америки // Труди академії. – К.: НАОУ, 2005. – Вип. 61. – С. 54–59. 56. Иванов В. Иначе нам победы не видать! Американские военачальники требуют направить в Афганистан подкрепления // Независимое военное обозрение. – 2009. – 25 сентября. 57. Иванов В. Черная касса руководителей Пентагона // Независимое военное обозрение. – 2009. – 2 октября. 58. Илларионов С. И. Террор и антитеррор в современном мироустройстве. – М.: ООО РИЦ ПрофЭко, 2003. – 592 с. 59. Иностранная военная хроника // Зарубежное военное обозрение. – 2009. – № 10. – С. 83–89. 60. Калашников М. Глобальный Смутокризис. – Мн.: Харвест, 2009. – 639 с. 61. Калашников М., Крупнов Ю. Гнев орка. – М.: ООО «Издательство АСТ»; ООО «Издательство АСТ», 2004. – 456 с. 62. Калашников М., Кугушев С. Третий проект. Точка перехода. – М.: АСТ, 2006. – 733 с. 63. Калінін І. О. Перспективи розвитку сил спеціальних операцій на сучасному етапі // Науковий вісник № 3. – К.: Академія СБ України, 1995. – С. 45–49. 64. Картер Э. Б. Превентивная оборона: новая стратегия безопасности США / Пер. с англ. – М.: Наука, 2003. – 230 с. 65. Качанов В. Сили спеціальних операцій у воєнних конфліктах // Волонтер. – 2007. – № 1. – С. 8–13.

397

Гострі кігті орла 66. Квачков В. О. Специальные действия: основные виды и формы // Военная мысль. 2000. – № 5. – С. 59–64. 67. Кобко В. А. Підготовка спеціальних операцій у збройних конфліктах другої половини ХХ ст.: Дис. канд. істор. наук: 20.02.22. – К., 2004. – 209 с. 68. Комаровский Н. Перспективы развития морской пехоты США // Зарубежное военное обозрение. – 2009. – № 4. – С. 74–77. 69. Кононов С. Состояние и перспективы развития вооруженных сил Венгрии // Зарубежное военное обозрение. – 2009. – № 6. – С. 11–16. 70. Котти Э. Война в Ираке: нерешенные противоречия и вызовы // Ежегодник СИПРИ. Вооружения, разоружение и международная безопасность. 2004. – М.: Наука, 2005. – С. 92. 71. Крофорд С. Энциклопедия Спецназа SAS в действии. – М.: ГРАНД, 2003. – 456 с. 72. Круглов В. В., Сосновский М. Н. О тенденциях развития современной вооруженной борьбы // Военная мысль. – 1998. – № 2. – С. 39–45. 73. Крюков М. П., Смірнов О. О. Особливості застосування військово-повітряних сил у повітряних операціях локальних війн кінця ХХ століття // Труди академії. – К.: НАОУ, 2002. – Вип. 36. – С. 81–85. 74. Левалуа К. «Сочти число зверя». Замечания о книге Жака Аттали «Линии горизонта» // Тайна беззаконня в исторических судьбах России. – Спб: Царское Дело, 2001. – С. 771–773. 75. Ливинская Н. Частные военные компании: вчера, сегодня, завтра // Атташе. – 2007. – № 2. – С. 96–103. 76. Литовкин В. Гремя огнем, сверкая блеском стали. Оперативно-стратегические учения Российской армии выявили не только успехи реформирования, но и нерешенные проблемы // Независимое военное обозрение. – 2009. – 2 октября. 77. Локальные войны: история и современность. – М.: Воениздат, 1981. – 304 с. 78. Лунеев В. В., Кудрявцев В. Н., Петрищев В. Е. Терроризм и организованная преступность в условиях глобализации мира // Борьба с тероризмом. – М.: Наука, 2004. – С. 134–145. 79. Майков Н. Трансформация модели обучения личного состава сил специального назначения США // Зарубежное военное обозрение. – 2008. – № 3. – С.35–37. 80. Маначинский А. Я. Ирак: тайные пружины войны. К.: «Румб», 2005. – 416 с. 81. Маначинський О. У болотах Месопотамії // Політика і час. – 2004. – № 8. – С. 27–31. 82. Медин А. Развитие форм и способов ведения военных действий в начале ХХІ века // Зарубежное военное обозрение. – 2003. – № 4. – С. 25–28. 83. Мезенцев Я. Ирак. Война в эфире // Неизвестная разведка. – 2005. – № 3–4. – С. 26– 32. 84. Миллер Д. Коммандос: Формирование, подготовка, выдающиеся операции спецподразделений. – Мн.: Харвест, 1997. – 512 с. 85. Минин Т. До халифата – семь шагов // «2000». – 2005. – 20 октября. – С. А3. 86. Михайлов Г. Вашингтон переходит дорогу Москве. Американский спецназ готов действовать в странах СНГ // Независимое военное обозрение. – 2009. – 2 октября. 87. Мірошніков О. П. Погляди іноземних військових фахівців на форми і способи застосування Збройних сил, військ (сил) у воєнних конфліктах // Труди академії. – К.: НАОУ, 2001.

398

Список використаних джерел та літератури 88. Мукин Ю. Использование гражданских контрактников и частных вооруженных формирований в современных конфликтах // Зарубежное военное обозрение. – 2007. – № 7. – С. 26–30. 89. Нейландс Р. В зоне боевых действий. История войск специального назаначения с 1945 года. – М.: ФАИР-ПРЕСС, 2005. – 378 с. 90. Никаноров С. Боевые действия вооруженных сил США во Вьетнаме // Военная мысль. – 1967. – № 1. – С. 58–69. 91. Никитин Н. Некоторые оперативно-тактические уроки локальных войн империализма // Военно-исторический журнал. –1978. – № 12. – С. 60–66. 92. Остапенко О. А., Оленєв В. М. Основні питання щодо визначення ролі і завдань Сухопутних військ в інформаційних операціях можливих військових конфліктів, впливу інформаційної складової на їх розвиток // Труди академії. – К.: НАОУ, 2001. – Вип. 30. – С. 73–80. 93. Павловська С. Інформаційно-психологічний вплив як фактор досягнення мети в ході воєнних дій // Воєнна історія. – 2008. – № 5. – С. 126–136. 94. Панов М., Маневич В. Военные конфликты на рубеже 2030 года // Зарубежное военное обозрение. – 2008. – № 1.– С. 3–15; № 2. – С. 3–13. 95. Пегахін І. А., Калінін І. О., Іваницький Р. С. Форми та способи бойового застосування сил спеціального призначення //Труди академії. – К.: НАОУ, 2002. – Вип. 38. – С. 175–179. 96. Петров В. Почти военный бизнес // Камуфляж. – 2009. – № 3. – С. 15–17. 97. Печуров С. Многонациональная коалиция под эгидой США в Ираке: особенности становления и функционирования // Зарубежное военное обозрение. – № 1. – С. 16– 23; 2008. – № 2. – С. 15–21. 98. Пластун В. Н. Эволюция идеологии и тактики экстремистских движений в странах Востока. – Новосибирск: Сибирский хронограф, 2002. – 348 с. 99. Плахов В. В. Воєнне мистецтво контртерористичної операції «Непохитна свобода» // Труди академії. – 2002. – № 36. – С. 26–27. 100. Полторак А. И., Савинский Л. И. Преступная война. Агрессия США против Вьетнама. – М.: Наука, 1968. – 238 с. 101. Попов И. «Боевые стаи» выходят на тропу войны // Независимое военное обозрение. – 2004. – № 2. – С. 2. 102. Райан М., Мэнн К., Стилуэлл А. Энциклопедия сил специального назначения. – М.: Эксмо, 2004. – 256 с. 103. Рашид А. Талибан. Ислам, нефть и новая Большая игра в Центральной Азии. – М.: Библион – Русская книга, 2003. – 235 с. 104. Рибак М. І., Бадах Ю. Г. Воєнне мистецтво в локальних війнах після Другої світової війни. – К.: НАОУ, 2000. – 133 с. 105. Рогов С. Обама формирует новую американскую стратегию // Независимое военное обозрение. – 2009. – 6 мая. 106. Рогоза С. Засекреченные войны. – М.: Полигон, 2004. – 558 с. 107. Ротарь К. М. Досвід застосування повітряно-десантних військ багатонаціональних сил в ході війни в зоні Перської затоки // Труди академії. – К.: НАОУ, 2002. – Вип. 36. – С. 53–58. 108. Русак І. С., Телелим В. М. Розвиток форм і способів ведення інформаційної боротьби на сучасному етапі // Наука і оборона. – 2000. – № 2. – С. 18–23.

399

Гострі кігті орла 109. Рюриков Д., В.Чертанов В. Тихоокеанский флот США // Зарубежное военное обозрение . – 2008. – № 12. – С. 63–76. 110. Саидов Ф. Ирак: начало партизанской войны // Зарубежное военное обозрение. – 2003. – № 7. – С. 18–22. 111. Саидов Ф. Развертывание многонациональных сил в Ираке //– 2003. – № 8. – С. 19– 21. 112. Северов В. Новая морская стратегия США // Зарубежное военное обозрение. – 2008. – № 3. – С. 61–66. 113. Секреты специальных служб США. – М.: Политиздат, 1973. – 256 с. 114. Сергеев А. Силы спецопераций: взгляд в будущее // Неизвестная разведка. – 2005. – № 3–4. – С.100. 115. Сергеев С. Силы специальных операций США в боевых действиях в зоне Персидского залива // Зарубежное военное обозрение. – 1991. – № 10. – С. 16–18. 116. Сечкин Г. П. Советские Пограничные войска в Великой Отечественной войне 1941–1945 гг. и возможные их действия в современных операциях. – М.: Воениздат, 1976. – 584 с. 117. Силы специальных операций армий капиталистических государств. – М., 1990. – 432 с. 118. Ситуация в Афганистане // Солдат удачи. – 2002. – № 9. – С. 9. 119. Слипченко В. И. Войны шестого поколения: оружие и военное искусство будущего. – М.: Изд-во «Вече», 2002. – 384 с. 120. Слюсаренко А. В. Розвиток форм і способів збройної боротьби у війнах у зоні Перської затоки у 90-х роках ХХ ст. – початку ХХІ ст. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук. – К.: НАОУ, 2005. – 240 с. 121. Соловьев В. Первая «мятежвойна» практически завершена // Независимое военное обозрение. – 2001. – № 47. – С. 1–2. 122. Справка о войсках специального назначения армий основных империалистических государств. – М.: ГРУ ГШ, 1974. – 48 с. 123. Старинов И. Г. Диверсии и противодиверсионная защита. – М.: В/ч 64510. – 224 c. 124. Стрижевський В. В. Розвиток сил спеціальних операцій сухопутних військ США // Труди академії. – 2002. – № 41. – С. 28–35. 125. Строцци-Хеклер Р. В поисках духа воина. – М.: АСТ: Астрель, 2006. – 234 с. 126. Сурков Н. «Талибан» обвинил Обаму во лжи. ЦРУ перебрасывает подкрепления в Афганистан // Независимая газета. – 2009. – 21 сентября. 127. Таннер С. Афганистан: история войн от Александра Македонского до падения «Талибана». – М.: Эксмо, 2004. – 528 с. 128. Титенко С. Силы специальных операцій: развитие продолжается // Неизвестная разведка. – 2008. – № 1. – С. 50–59. 129. Ткаченко В. И., Калинин И. А. Тактика ведения боевых действий сил специальных операцій армий иностранных государств, их вооружение, оснащение и боевая техника. Уч. пособие. – К.: Академия СБ Украины, 1996. 130. Требин М. Войны ХХІ века. – М.: АСТ; Минск: Харвест, 2005. – 568 с. 131. Тюрин Д., Сафонов В. Психологические операции ВС США в Афганистане // Зарубежное военное обозрение. – 2002. – № 3. – С. 11. 132. Уваров Н. Бизнес на службе Пентагона // Зарубежное военное обозрение. – 2009. – №5. – С. 3–8. 133. Уткин А. И. Месть за победу – новая война. – М.: Алгоритм, 2005. – 432 с.

400

Список використаних джерел та літератури 134. Федоров В. Оперативная и боевая подготовка ВМС США в 2008 году // Зарубежное военное обозрение. – 2009. – № 1. – С. 62–68. 135. Ферсович В. Морские пехотинцы взялись за Афганистан // Независимое военное обозрение. – 2009. – 19 июня. 136. Фурсов А. Колокола истории. – М., 1996. – 448 с. 137. Хаев А. Н., Смолкотин Н. В., Данилин И. Ф. Система сил специального назначения: требования и свойства // Военная мысль – 1999. – № 6. – С. 25–29. 138. Цыганок А. Д. Тактическая путаница в оперативно-стратегических умах // Независимое военное обозрение. – 2004. – 2 июля. 139. Чебан В. В. Уроки и выводы из войны в Ираке // Зарубежное военное обозрение. – 2003. – № 9. – С. 77–80. 140. Черкаський І. Б., Дузь-Крятченко О. П. Уроки застосування угруповання коаліційних сил США та Великобританії проти Іраку в операції «Шок і трепет» // Труди академії. – 2003. – № 47. – С. 18. 141. Чертанов В. Командование сил флота США (Атлантический флот) // Зарубежное военное обозрение. – 2008. – №11. – С. 61–70. 142. Чертанов В. Участие постоянных соединений ОВМС НАТО в антитеррористической операции // Зарубежное военное обозрение. – 2002. – №5. – С. 19. 143. Чертанов В., Антонов А. Военно-морские силы США – организационная структура и боевой состав // Зарубежное военное обозрение. – 2008. – № 9. – С. 58–71. 144. Чижиков М. Спецназовцев США перещелкали как мух // Комсомольская правда в Украине. – 2005. – 14 июля. – С. 4. 145. Чуприн К. В. Вооруженные силы стран СНГ и Балтии: справочник. – Минск: Современная школа, 2009. – 832 с. 146. Шишикин С. О проведении операции «Анаконда» в Афганистане // Зарубежное военное обозрение. – 2002. – № 9. – С. 17. 147. Шмелев Ю. Силы специального назначения Ирландии // Зарубежное военное обозрение. – 2009. – № 3. – С. 29–32. 148. Шмитт М. Н. Борьба с тероризмом и применение силы с точки зрения международного права. – Публикация № 5 Центра им. Маршалла, 2002. 149. Шпанко М. А. Управління коаліційними збройними силами в локальних війнах другої половини ХХ – початку ХХІ століття: Дис... канд. істор. наук: 20.02.22. – К., 2004. – 162 с. 150. Юсуф-Заде Т. Устав армии США FM 31–16 об операциях против партизан // Подрывная деятельность противника. – 1971. – № 6. – С. 40–42. 151. Юськив Б., Жовтенко Т. Афганистан 2001–2002: первая сетевая война // В мире спецслужб. – 2004. – № 6. – С. 67–68. 152. United States special operations command. History. – USSOCOM/SOCS-HO 7701 Tampa Point Boulevard MacDill AFB, 2007. – 142 р. 153. The Special Operations Forces Posture Statement. 2003–2004. – Washington, D.C.2003. 154. Special Operations Forces in Operation Enduring Freedom: Background and Issues for Congress. Congressional Research Service. Report for Congress. Order Code RS21048. October 15, 2001. 155. Department of Defense Dictionary of Military and Associated Terms. Joint Publication 1–02. (JP 1–02). 12 April 2001. As Amended Through 5 June 2003.

401

Гострі кігті орла 156. Brown B. US Army Special Operations: Fighting and Supporting the Global War on Terrorism// Army Magazine Green Book. Status Report. October 2002. 157. Kennedy H. Will Special Ops Success ‘Change the Face of War?’// National Defense Magazine. February 2002. 158. Bush, George W. A National Security Strategy of the United States of America. Washington, D.C.: The White House, September 2002. 159. National Strategy for Combating Terrorism, Washington, D.C.: The White House, 14 February 2003. 160. Waller D. The Commandos. The Inside Story of America’s Secret Soldiers. NY, 1994. – 460 р. 161. United States Navy official website». http://www.navy.mil/. 162. «Naval History & Heritage Command’s official website». http://www.history.navy.mil/. 163. «U.S. Naval Institute». http://www.usni.org/. 164. «Navy.com, USN official recruitment site». http://www.navy.com/. 165. «U.S. Navy News website». http://www.news.navy.mil/swf/index.asp.; official news 166. «U.S. Navy Ships». Military Analysis Network. Federation of America Scientists. http://fas. org/man/dod-101/sys/ship/. 167. «United States Navy in World War I». World War I at Sea.net. http://www.worldwar1atsea.net/ WW1NavyUS.htm. Retrieved on 2007–02–03. (Includes warship losses.) 168. «U.S. Navy in World War II». World War II on the World Wide Web. Hyper War. http://www. ibiblio.org/hyperwar/USN/. (Includes The Official Chronology of the U.S. Navy in World War II.) 169. «The National Security Strategy of the United States of America». http://www.whitehouse. gov/nsc/nss/2006/intro.html.

402

Д.В. Вєдєнєєв, Г.С. Биструхін, А.І. Семука

ГОСТРІ КІГТІ ОРЛА Сили спеціальних операцій США: історія та сучасність

Підписано до друку 15.09.2010. Формат 60х84 1/16. Папір крейдований. Друк офсетний. Гарнітура NewtonC. Тираж 500 прим. Ум.-друк. арк. 22,79. Видавництво «К.І.С.» 04080 Київ–80, тел. (044) 462 5269, http://books.dovidka.com.ua Свідоцтво про внесення до Державного реєстру суб’єктів видавничої справи ДК №677 від 19.11.2001 р. Виготовлено: ТОВ «Дорадо-Друк» 09000, м.Сквира, вул. Щорса, 7 (044) 501–75–69 Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру ДК № 2600 від 01.09.2006 р.

ISBN 966-2141-47-2

9 789662 14147 4

libra.in.ua

Д.В. Вєдєнєєв, Г.С. Биструхін, А.І. Семука

ГОСТРІ КІГТІ ОРЛА

Книга восьма серії «Таємні війни: історія та сучасність»

Д.В. Вєдєнєєв Г.С. Биструхін А.І. Семука

ГОСТРІ КІГТІ ОРЛА Сили спеціальних операцій США: історія та сучасність