Словники: мистецтво та ремесло лексикографії by K.I.S. Publishing

СЛОВНИКИ: мистецтво та ремесло лексикографії

С ЛОВН И К И : Мистецтво та ремесло лексикографії друге видання Сидні І. Лендау

З англійської переклала Ольга Кочерга

К.І.С.

УДК 811’374 ББК 81.2-4 Сидні І. Лендау Л44 Словники: мистецтво та ремесло лексикографії / Пер. з англ. — К. : К.І.С., 2012. — 480 с. ISBN 978-966-2141-96-2 Віхова праця Сидні І. Лендау містить усебічний і цілком новітній опис того, як вивчати та писати словники. Особливої уваги надано аналізові впливу комп’ютерних технологій на сучасну лексикографію. Лендау володіє ізсере динним практичним знанням про творення словників, він досліджує та пояснює кожну словникову рису, часто наводить приклади з найновіших американських і британських словників. Книжка містить також виклад історії англійської лексикографії. Практичним підґрунтям та підставовою базою книжки є поточна словникарська наука. Книжку легко читати, вона не містить фахового жаргону та надлишкової термінології, її однаковою мірою адресовано фаховим словникарям і читачам, що просто цікавляться словниками, хоча й не обізнані в цій царині професійно. Правопис перекладу — за «Проєктом найновішої редакції українського правопису» (Київ, 1999). Видавництво «КІС» входить у «Книгоспілку» libra.in.ua

ISBN 978-966-2141-96-2

Роботі над книжкою допомогли словники r2u.org.ua, е2u.org.ua

R 2 U OR G UA

Е 2 U OR G UA

Виданню українського перекладу сприяла підтримка Британської Виданню українського перекладу сприяла підтримка Британської Ради в РадиУкраїні в Україні в рамках проєкту «Багатомовна Європа»: в рамках проекту "Багатомовна Європа": www.language-rich.eu www.language-rich.eu

languagerichblog.eu

http://languagerichblog.eu

________________________________________________________________________ Перекладено за виданням: Dictionaries: the Art and Craft of Lexicography / Sidney I. Landau. — 2nd edn. Published by the Press Syndicate of the University of Cambridge The Pitt Building, Trumpington Street, Cambridge, United Kingdom © Sidney I. Landau 1984, 1989, 2001

ISBN 0 521 78512 X

Сарі

Словники: мистецтво та ремесло лексикографії

Зміст

Зміст Передмова перекладача 8 Передмова до другого видання та подяки 10 Список ілюстрацій 13 Скорочення 15 Вступ 1. Що таке словник? 2. Стислий виклад історії англійської лексикографії 3. Ключові елементи словників та інших мовних довідників 4. Означення 5. Слововжиток 6. Корпус у лексикографії 7. Творення словника 8. Правові та етичні аспекти лексикографії

17 21 55 105 156 217 270 336 390

Зауваги 411 Словники, згадані в тексті, від Джонсонового (1755) дотепер: бібліографія та показник 450 Вибрана бібліографія несловникових джерел 462 Показник 466

Словники: мистецтво та ремесло лексикографії

Передмова перекладача

Книжка Сидні Лендау, видатного американського лексикографа, могла б мати підназву «Словникарські есеї». Це роздуми глибокого фахівця про історію та сьогодення його фаху, про словники та словникарів. Він ставиться до словника як до розумної живої істоти, що прагне збагатити користувача новим знанням, допомогти йому розв’язати складні проблеми, а в разі невдалої чи несумлінної праці своїх укладачів може завдати йому шкоди чи ввести в оману (але в таких випадках автор ніколи не пише про словники, лише про тих, хто їх укладає). Часто під словником він розуміє словникове видавництво чи гурт укладачів та редакторів. Словники в нього хизуються багатством свого лексикону, конкурують на ринку, апелюють до читацького загалу й намагаються бути якомога привабливішими; вони варті пошани чи ганьби, можуть шляхетно поширювати знання чи крадькома цупити один в одного фрагменти текстів. Водночас словники є його постійним головним болем, невичерпним джерелом його проблем, його довічною любов’ю. Навіть стиль його писання подібний до стилю формулювання означень у словниках — довгі заплутані речення з багатьма віртуозно сконструйованими підрядними вкладками та численними пунктуаційними хитрощами — і все лише заради того, аби не поставити крапку після повного речення всередині абзацу. Перекладати цей текст водночас легко й складно. Логічність викладу, строгий академізм і шляхетна етичність у делікатній царині посилань на праці попередників органічно й невимушено співіснують із тонким гумором, невимушеністю стилю та простотою (але в жодному разі не спрощеністю) опису складних проблем. Сидні Лендау подає мінімум лінгвістичних термінів, здебільшого в дужках, пояснюючи фахові проблеми мовою, зрозумілою нефахівцеві, що хоче не лише користуватися словникамі на рівні, дещо вищому від «чайникового», а й хоча б мінімально усвідомлювати тонкощі словникарської «кухні» та втрати й бонуси користувача, що з цього випливають. У загальному показнику подано українські слова та словосполуки, що їх вжито в перекладі ключових понять твору, та їхні англійські відповідники з оригінального тексту, аби читач міг дати собі раду з розмаїттям багатозначних термінів обох мов на позначення тих самих чи дещо відмінних понять, особливо коли відмінність є досить тонкою й важковловною. У випадках, коли автор пояснює складні речі простими словами, перекладачеві, заради точности перекладу, часом доводи-

Передмова перекладача

лося поступатися стилем чи способами висловлювання, прийнятими в нашій науковій мові, що є набагато скутішою та «заканцеляризованішою», ніж мова англійських наукових текстів, не кажучи вже про тексти, призначені широкому освіченому читацькому загалові. Якою мірою такий компроміс є вдалим — судити читачеві. (Принагідно хочу висловити глибоку вдячність тонкому мовознавцеві Василеві Старку, що прочитав рукопис перекладу й запропонував чимало поправок, що суттєво поліпшили текст). В динамічному американському суспільстві, що постійно прагне самовдосконалення й високо цінує освіту, словники мають величезне значення. Традиція звертатися до словників по інформацію з будь-яких сфер життя налічує багато років. Словник є неодмінним атрибутом будь-якої родини та будь-якої установи. Діти звикають користуватися словниками змалку, дитячі словники привабливі зовні й цікаві своїм змістом, в них вкладено працю найбільших інтелектуалів та найталановитіших художників. Американці мають словники на кожен дитячий вік; учні початкової школи, підлітки та старшокласники мають різні словники, що враховують їхні зацікавлення та їхні способи висловлювати свої думки. Університетські словники — то вже зовсім інша річ, це для дорослих. І зовсім вже найвищий щабель — словники повні («нескорочені»), повна картина мови, як її бачить відповідний видавничий дім чи гурт. Розлогий опис цих лексикографічних скарбів викликає білу заздрість і тяжкий сум — українське словникарство протягом своєї історії зазнало більше заборон та втручання позанаукових чинників, ніж сприяння. Нині, не маючи жодної підтримки держави й розуміння меценатів, наші лексикографи поки що дуже мало що можуть запропонувати спраглому до добрих словників загалові — і освіченому, і охочому здобути освіту. Книжка Сидні Лендау — добрий путівник на довгому шляху, що нам треба подолати якнайшвидше, аби наздогнати поважні суспільства, де словник — не прикраса полиці з розкішного меблевого гарнітуру, а надійний робочий інструмент пізнавання світу.

Словники: мистецтво та ремесло лексикографії

Передмова до другого видання та подяки

Переглядаючи власну працю, автор опиняється в незручній позиції зовнішнього спостерігача самого себе, що ним він справді стає, коли минає майже двадцять років. Я усвідомлюю, що в середньому щодев’ять років відбувається заміна всіх клітин людського тіла, отже, протягом цього часу я відбув дві цілковиті трансформації й перебуваю в перебігу третьої. Найважливіші зміни стосуються, напевне, погляду людини на світ і на своє місце в цьому світі. І ментально, і фізично я вже не той, що 1981–1982 року, коли писав цю книжку. Хоча можна було засканувати текст, я вирішив передрукувати його, аби це спонукало мене переглянути кожне слово. Я не пошкодував, що обрав саме такий шлях. Чесне оцінювання власної книжки, так само як власної особистости, спонукає людину усвідомити, як у деяких випадках змінилися її погляди щодо того, що саме є важливим. Здатність особливо гостро обурюватися з деяких приводів, так само як здатність бігти сходами вгору, стрибаючи через дві сходинки, якось загадково слабшає, хоча людина не відчуває, коли саме це відбувається. Мене здивувала гострість власної критики щодо деяких речей, що нині видаються мені цілком тривіяльними; я був не проти вилучити деякі коментарі цілком чи змінити їх, коли це було варто робити. З іншого боку, я далі певен, що моє бажання висловити власні погляди та стиль викладу, що допускав такі вислови, зробили своє й забезпечили першому виданню певний успіх серед вузького кола словникарів та ширшого кола людей, що цікавляться словниками. Я стояв на тому, аби не міняти стиль чи характер книжки, і не зробив цього. Деякі критики першого видання зазначали, що в книжці було багато цікавого, проте їй бракувало методичности та послідовности у висвітленні деяких моментів, а структура її не була систематичною. Мабуть, вони мали рацію. Але якби я розітнув структуру словника у спокійний логічний спосіб, якби я написав низку нескінченних пронумерованих абзаців, 3.1.5.6, потім 3.1.5.7, за ним 3.1.5.8 тощо, написав низку речень із пасивним станом, що крапають одне в одне, то система могла б бути ліпшою, однак книжка тоді стала б непрочитною і, гірше того, непрочитаною. Писання — то тяжка праця, і мене ніщо не спонукало написати книжку, що її ніхто б не читав, навіть якби вона здобула

Передмова до другого видання та подяки

овацію критиків. Треба мати наснагу писати книжку, якщо робиш це не заради грошей. Проте я не маю засадничого упередження проти послідовної організації книжки й не вважаю хаотичну чи неузгіднену структуру суттєвим чинником, що дає змогу підтримати читацьку цікавість. Я справді побачив у першому виданні організаційні надмірності, зайві повтори, дивні переходи й намагався виправити ці вади, розважливо вилучаючи дещо, пересуваючи деякі фрагменти до інших розділів чи всередині розділів, чи переписуючи дещо, однак я сподіваюся, що зумів не зіпсувати сутнісної привабливости книжки. Під цим я розумію те, що автор книжки має концепційний, із перших рук досвід редагування широкого спектру словників протягом багатьох років; він хоче дати чесний звіт про те, як це роблять і де є загроза схибити, й не боїться сказати, що добре, що могло б бути ліпшим, і що є неприйнятне. Поряд із критикою я завжди намагався дати конструктивну пропозицію. Заради рівноваги, у цьому виданні я не так часто вдаюся до суперечок. Я не хочу заробити очок. Хоч яких прикрощів чи зневіри я зазнав відколи занурився у свою систему, попри те, що вони досі не цілком минули й поза сумнівом формують мої погляди щодо словників (і ще багато про що), вони вже не є каталізатором їдких коментарів. Їхній вплив став фізіологічним, глибшим і, можливо, тривалішим, проте менш гострим. Маю приємність знову, так само як і в першому виданні, подякувати Семові Дейвісу (Sam Davis), що багато років тому був моїм провідним навчителем у видавництві «Фанк & Ваґналс», за терплячу допомогу; видатному науковцеві Елбертові Марквардту (Albert H. Markwardt) за щедрість та мудрість; Рендолфові Кверку (Randolph Quirk) за підтримку та увагу — все це в ті часи, коли я був новачком у словникарстві. Хочу також із вдячністю згадати Роберта Чепмена (Robert L. Chapmen), що дав мені першу словникарську працю в «Фанк & Ваґналс», допоміг набути кваліфікацію доброго лексикографа й всіляко сприяв моєму зростанню. Мені дуже прикро, що через недогляд його ім’я не згадано в першому виданні. Чимало людей висловили конструктивну критику першого видання та вказали на ті чи ті помилки та прогалини. Деяку критику я врахував, на деяку не зважав. Проте я вдячний всім, хто потурбувався написати мені, як поліпшити цю книжку. Хочу особливо подякувати за зауваги та поправки Едвардові Ґейтсу (Edward Gates), Томові МакАртуру (Tom McArthur), Душанові Ґабровшеку (Dušan Gabrowšek) та Влодзимежові Собков’яку (Włodzimierz Sobkowiak). Чимало словникарів, попри щільність робочих графіків, не шкодували часу, аби відповісти на мої запитання щодо практичних аспектів сучасного словникарства та поточних ринкових проблем. Зокрема я вдячний за допомогу Френкові Ейбейту (Frank Abate), Майклові Аґнесу (Michael Agnes), Робертові Барнгарту (Robert K. Barnhart), Дейвідові Джосту (David Jost), Ерин МакКін (Erin MacKean), Вендалін Ніколс (Wendalyn Nichols) та Джозефові Пікету (Joseph Pickett). Щиро вдячний Аланові Г’юзу (Alan Hughes) за консуль-

Словники: мистецтво та ремесло лексикографії

тації щодо законодавства Європейського Союзу. Хочу подякувати Патрикові Генксу (Patrick Hanks), що ласкаво дав мені змогу скористатися неоприлюдненим текстом лекції про Семюела Джонсона, та Едвардові Ґейтсу за надісланий примірник статті, що її я жодним чином ніде не міг дістати. Чимало моїх колишніх колег з видавництва «Кембридж юніверситі прес», фахівців із корпусної лінгвістики, лексикографії та мовознавства, погодилися прочитати частини рукопису цього видання й допомогли мені своїми коментарями чи спрямували мене до інших фахівців, що могли дати потрібну пораду. За таку допомогу я хочу висловити вдячність Патрикові Джиларду (Patrick Gillard), Ендрю Гарлі (Andrew Harley), Полові Гікоку (Paul Heacock), Еланові Гарві (Alan Harvey), Кристин Бертелз (Christine Bertels) та Пені Картерові (Penny Carter). Я вдячний також Джоан Г’юстон Гол (Joan Houston Hall), головній редакторці Словника регіональних варіянтів американської англійської мови, за ласкаву згоду проглянути мій огляд цього словника, виправити помилки та відповісти на всі мої запитання щодо нього. За всі хиби, пов’язані з будь-якими питаннями, заторкнутими у цій книжці, цілковито відповідальний я. Словникові статті та карти зi Словника регіональних варіянтів американської англійської мови (Рис. 15–19), що їх наведено у розділі 5, передруковано з дозволу видавців, the Belknap Press of Harvard University Press, Cambridge, Mass.: Vol. I, A-C., Copyright © 1985 by the President and Fellows of Harvard College; Vol. II, D-H., Copyright © 1991 by the President and Fellows of Harvard College; Vol. III, I-Q., Copyright © 1996 by the President and Fellows of Harvard College; Volumes IV and V, forthcoming. Читач цього видання побачить, яку важливу роль в укладанні словників нині відіграє використання мовних корпусів. Аби усучаснити цю книжку, неодмінно треба було мати доступ до першокласного лексикографічного корпусу. Я з приємністю дякую видавництву «Кембридж юніверситі прес» за дозвіл скористатися Кембридзьким міжнародним корпусом (КМК) та Інструментарієм до КМК (унікальною програмою, що дає змогу працювати з цим корпусом). Кембридзький міжнародний корпус — це комп’ютерна база даних сучасної розмовної та письмової англійської мови, що натепер охоплює понад 300 мільйонів слів. Він містить британський, американський та інші варіянти англійської мови. Видавництво «Кембридж юніверситі прес» створило цього корпуса, аби мати приклади слововжитку, що дають змогу поліпшити якість навчального мовного матеріялу.

Список ілюстрацій

1. Довідникові праці, присвячені поняттям та термінам 2. Титульна сторінка факсимільного видання словника Роберта Кодрі Абетковий список (1604) 3. Титульна сторінка Універсального етимологічного словника англійської мови Нaтaна Бейлі (1721) 4. Титульна сторінка Плану Словника Семюела Джонсона (1747) 5. Джеймс A. Г. Мюрей, головний редактор Оксфордського словника англійської мови 6. Цитата зі сполукою «over the top» (іти в напад, виходити з окопів; переходити межу) 7. Видрук результатів корпусного пошуку на слово «conspicuous» (видний, помітний) 8. Цитата зі словом «dot-com» (інтернет-компанія, дот-ком) 9. Цитата зі словом «dot-comer» (інтернетник, дот-комер) 10. Цитата зі словом «dot» (інтернетовий, дот-) 11. Цитата зі словом «raves» (гулянки, бешкети) 12. Цитата зі словом «e-commerce» (інтернетова торгівля) 13. Цитата зі словом «skorts» (скорти) 14. Цитата зі словом «like» (типу, щось на кшталт) 15. Частина статті bull (бугай) зі Словника регіональних варіянтів американської англійської мови, т. І 16. Стаття mincy (вередливий) зі Словника регіональних варіянтів американської англійської мови, т. ІІІ 17. Карта з позначеннями штатів за СРВААМ порівняно зі стандартною картою США 18. Розподіл вживаности слова «gesundheit» за СРВААМ 19. Розподіл вживаности слова «scat» за СРВААМ 20. Слово «surgery» у множині за американським підкорпусом

Словники: мистецтво та ремесло лексикографії 21. Слово «colossal» за американським підкорпусом 22. Теґові описи слова «run» 23. Теґові описи та пошук слова «crazy» (божевільний, схиблений) в однині та множині за американським підкорпусом 24. Теґовий опис слова «escalate» (підіймати) 25. Результати залемованого пошуку колокатів слова «voice» (голос) 26. Слово «husky» (хрипкий) як колокат слова «voice» (голос) 27. Слово «hear» (чути) як залемований колокат слова «voice» (голос) 28. Колокації «back burner» (задній пальник) та «front burner» (передній пальник) за американським підкорпусом 29. Пропонована організація корпусних текстових типів 30. Пошук слова «tactfully» (тактовно) за реченнями в американському підкорпусі 31. Теґовий опис слова «right» (правильний) за американським підкорпусом 32. Торндайкова блокова система розподілу словникових гасел за початковими літерами 33. Типові заголовки у видавничих настановах словника (спрощена форма) 34. Головний редагувальний екран

Скорочення

(Повні назви словників, разом із відповідними скороченнями, у тексті здебільшого подано там, де про ці словники з будь-якого приводу згадано вперше. В наступному тексті, аби уникнути багаторазового повторювання повних назв, наведено лише скорочення.) Американський університетський словник Словник американської мови «Вебстерс Нью Ворлд», університетське видання ВНМС2 Вебстерський новий міжнародний словник англійської мови, друге видання ВНМС3 Третій вебстерський новий міжнародний словник ВССАМ Вебстерський словник слововжитку в англійській мові ВУСРГ Вебстерський університетський словник «Рендом Гаус» КМСАМ Кембридзький міжнародний словник англійської мови КОБІЛД Корпусний словник англійської мови «Колінз» (КОБІЛД), друге видання КОБІЛДСАМ Корпусний словник англійської мови «Колінз» (КОБІЛД) КСААМ Кембридзький словник американської англійської мови МВ10 Університетський словник «Меріям-Вебстер», десяте видання НОСАМ Новий оксфордський словник англійської мови НСААМ Навчальний словник американської англійської мови «Ен-ті-сі» ОНСПР Оксфордський навчальний словник підвищеного рівня сучасної англійської мови ОНСПР6 Оксфордський навчальний словник підвищеного рівня сучасної англійської мови, шосте видання ОСАМ Оксфордський словник англійської мови ОСАМ2 Оксфордський словник англійської мови, друге видання СААМ Словник американської англійської мови на історичних принципах СААМЛ Словник американської англійської мови «Лонґман» АУС ВНВ

Словники: мистецтво та ремесло лексикографії

САМАГ САМАГ4

Словник англійської мови «Американ геритидж» Словник англійської мови «Американ геритидж», четверте видання Словник англійської мови «Колінз» Словник англійської мови «Рендом Гаус», друге видання Словник «Ворлд бук» Словник підвищеного рівня американської англійської мови «Лонґман» Словник регіональних варіянтів американської англійської мови Світовий словник англійської мови «Енкарта» Словник сучасної англійської мови «Лонґман» Словник сучасної англійської мови «Лонґман», третє видання Словник слововжитку сучасної американської англійської мови Універсальний енциклопедичний словник «Гемлин» Університетський словник «Американ геритидж», третє видання Університетський словник «Вебстерс Нью Ворлд», четверте видання

САМК САМРГ2 СВБ СПРААМЛ СРВААМ ССАМЕ ССАМЛ ССАМЛ3 СССААМ УЕС УСАГ3 УСВНВ

Вступ

Перше видання цієї книжки вийшло друком 1984 року, того самого року, що його Джордж Орвел вибрав, аби подати своє бачення малоприємного футуристичного світу, де особисту свободу пригнічено маніпуляціями авторитарної держави. Друге видання виходить року 2001, того самого року, що його Артур Кларк вибрав як час ризикового космічного походу, що зазнав втручання збожеволілого й тому небезпечного комп’ютера. У часи, коли їх було написано, обидві книжки змальовували неймовірний химерний світ. Вони не дали точного прогнозу, яким саме світ мав стати, але з дивовижною точністю передбачили саме ті зміни, що нині турбують нас найбільше. 1984 року це була особиста політична свобода; 2001 року це змога керувати технологіями, аби поліпшити повсякденне людське життя. Комп’ютери існували й до 1984 року, однак на той час вони не змінили світ. Тепер це відбулося й вони змінили, зокрема, способи творення словників. Саме це є головною причиною, що зумовила потребу мати друге видання пропонованої книжки. Мені пощастило, що від 1994 до 2000 року я був безпосередньо залучений до творення нового словника для чужоземців, Кембридзького словника американської англійської мови. У перебігу цієї праці я зсередини відчув багато змін, що їх зазнало словникарство завдяки комп’ютерній технології. Із ранішої праці, укладання багатотомового Міжнародного словника з медицини та біології (John Wiley, 1986), я дещо знав про комп’ютерну лексикографію, але порівняно з пізнішим проєктом цей досвід був рудиментарним. Позаяк перше видання цієї книжки написано в розпал редагування медичного словника, в ньому було багато покликів на фахову лексикографію, зокрема медичну. Деякі фахові дефініції я в новому виданні вилучив, але загалом зберіг докладний виклад термінологічної лексикографії. Позаяк останнім часом я працював у царині лексикографії АДМ (англійська як друга мова), це видання містить набагато більше прикладів з цієї галузі словникарства, ніж попереднє. Британія проклала шлях творення словників для чужоземців і досі має найбільшу й найрозвиненішу низку словників цього типу. Отже, я мусив докладно вивчити провідні британські словники АДМ. У першому виданні я радо приділив британському словникарству більше уваги, ніж зазвичай це роблять у своїх книжках американці. У другому виданні я далі розширив межі огляду британської лексикографії, особливо в ца-

Словники: мистецтво та ремесло лексикографії

рині АДМ, хоча й не лише в ній. Проте мушу визнати, що я значно краще знаю американські словники й не можу такою самою мірою охопити у своєму огляді британські словники з усіх галузей лексикографії. Протягом десятиріччя від 1985 до 1995 року словниковий світ зазнав драматичних змін через незрівнянне більшання потужности спочатку файлових серверів, а потім жорстких дисків персональних настільних комп’ютерів. Найвідчутнішим і найдалекосяжнішим наслідком цих змін є розвиток величезних електронних збірок природної мови (їх називають корпуси (corpora), в однині корпус (corpus), що в перекладі з латини означає «тіло»). Такі корпуси використовують, аби вивчати та аналізувати мови методами, що були раніше неможливими; використання корпусів спричинило найвідчутніші зміни в підходах до досліджування та укладання словників. Це видання містить цілком новий розділ 6, Корпус у лексикографії, де подано історію творення корпусів, описано, як користуватися корпусами в сучасному словникарстві, та як укласти корпуса. Викладено також міркування щодо майбутнього використання корпусів. Комп’ютерні технології драстично змінили також методи укладання та редагування словників. Словники пишуть в онлайновому режимі, укладачам не треба працювати разом в одному місці. Корпусом послідовно користуються в різні способи під час поточного укладання словника, а майстерний софт спростив деякі аспекти словникарської роботи, зокрема перевіряння перехресних посилань. На підготовчому етапі укладання словника тепер все відбувається зовсім не так, як було раніше, зокрема треба залучити комп’ютерних фахівців та придбати нові комп’ютери. Розділ 7, Творення словника, відбиває ці зміни. Значна частина цього розділу є новою. Через революційний вплив корпусів на словникарство, змінилася й роль цитатної картотеки — збірки висловів, вирізаних чи передрукованих з періодичних видань, книжок тощо. Останню частину розділу 4, Означення, довелося цілком переробити, аби ввести поняття корпусу й показати його відмінність від цитатної картотеки. Далекосяжний вплив корпусів спонукав мене саме в цьому розділі описати корпус у загальних рисах замість дочекатися розділу 6 і ввести його там. (Насправді згадки про корпус, хоча й побіжні, є і в перших трьох розділах). Першу частину розділу 4, так само як у попередньому виданні, присвячено природі значення слова та принципам означування. Він також містить практичні поради щодо означування та приклади різних стилів означування з урахуванням останніх новацій, особливо стосовно словників для іншомовних користувачів. Не всі зміни, що їх зазнало словникарство, пов’язані з появою дедалі потужніших комп’ютерів. Деякі новації, зокрема у зазначених вище стилях означування, є наслідком появи корпусів, однак їхні відгалуження привели до змін, що по суті не мають жодного стосунку до корпусних студій. Протягом двох останніх десятиріч двадцятого сторіччя надруковано чимало нових словників і навіть словників нових типів, і всі вони мають знайти своє відображення у

Вступ

цьому виданні. Нові дослідження треба усвідомити. Значною мірою переглянуто навіть розділи, що в них комп’ютери не є головною причиною змін — розділ 1 Що таке словник?, розділ 2 Стислий виклад історії англійської лексикографії, та розділ 3 Ключові елементи словників та інших мовних довідників. Проте вплив комп’ютерних технологій спричиняє глибокі зміни навіть тоді, коли ці технології не є визначальними. Зокрема у розділі 1 приділено більше уваги неабетковим словникам. У розділі 2 я додав підрозділи про словники для чужоземців, розповів, як відійшов у небуття нескорочений словник, порівняв американські університетські словники з їхніми британськими кузенами й завершив його підрозділом про електронні словники та інтернет. Коли вийшло друком перше видання, Третій вебстерський новий міжнародний словник (ВНМС3) мав вже двадцять три роки, однак всі ще пам’ятали полеміку, спричинену його оприлюдненням 1961 року. Тоді це був єдиний нескорочений словник сучасної мови, отже, він був вартий докладного розгляду. Частину детального обговорення означень з ВНМС3 у розділі 4 я вилучив, однак читач все одно побачить чимало посилань на ВНМС3 по всім тексті, бо цей словник, попри свій поважний вік, досі є віховим в англійському словникарстві. Зокрема у розділі 5, Слововжиток, переглянуто критику ВНМС3, пов’язану з його підходом до ремаркування слововжитку. Розділи, присвячені сексуальним та копрологічним табу та кривдам, ретельно перероблено з огляду на зміни , що відбулися відтоді в лексикографічній практиці. Обговорення порадників щодо слововжитку усучаснено, аби врахувати пізніші публікації. Розділ 8, Правові та етичні аспекти лексикографії, переписано майже цілком, послідовніше, з фокусом на правових та етичних питаннях, що їх не заторкнуто більше ніде. Додано новий матеріял, зокрема обговорення історії використання імени Вебстера в американській лексикографії та низку порад щодо того, як віддати належне лексикографам за творення словників. Завершальний підрозділ, присвячений ролі словників у відображуванні суспільних вартостей, також ретельно переглянуто з урахуванням результатів недавніх студій. Перше видання моєї книжки містило два бібліографічні списки: Критична бібліографія вибраних одномовних словників та Вибрана бібліографія несловникових джерел. Другий список, дещо усучаснений, є й у другому виданні. Замість першого списку подано Згадані в тексті словники, від Джонсонового (1755) дотепер: бібліографія та показник. Критична бібліографія першого видання часто дублювала коментарі з тексту книжки. Повторів вдалося уникнути, скомбінувавши нову бібліографію з посиланнями в показнику: критичні посилання подано грубим шрифтом, a інші згадки — стандартним. Таким чином користувач може легко знайти критичні коментарі й водночас має повний список словників цього періоду, згаданих у тексті. Стиль другого видання, так само як першого, доступний кожному, хто цікавиться словниками. Проте рівень деталізації має задовольнити також лексикографів та тих, хто згодом може стати лексикографом, тобто укладачів слов-

Словники: мистецтво та ремесло лексикографії

ників, лексиконів, глосаріїв та інших мовних довідників та їхніх помічників. Книжкою можна користуватися як текстом із курсу англійської лексикографії чи як додатком до курсу історії англійської мови. Вона може зацікавити також бібліотекарів. Подібно до попереднього видання, це видання призначене також тим, хто не збирається коли-небудь укладати словника, а просто хоче більше знати про словники та про те, як їх роблять. Трохи заторкнуто також двомовні словники, проте здебільшого заради зіставлення проблем двомовної та одномовної лексикографії. Після дати оприлюднення першого видання вийшли друком чимало книжок з проблем лексикографії, найважливіші з них: Бо Свенсен, Практична лексикографія: Принципи та методи укладання словників (Oxford University Press, 1993), переклад зі шведської, та Анрі Бежуа, Традиції та новації в сучасних англійських словниках (Oxford University Press, 1994). Варто також згадати збірку праць Роберта Берчфілда Лексикографічні студії (Oxford: Clarendon Press, 1987). На популярному рівні багато інформації, раніше невідомої широкому загалові, дає книжка Джонатона Ґрина У гонитві за сонцем: Словникарі та словники, що вони уклали (Jonathan Cape (UK), Henry Holt (USA), 1996). Засадничою працею для фахових словникарів досі є Підручник із лексикографії Ладислава Зґусти; я теж багато чим завдячую цій книжці, особливо стосовно двомовної лексикографії. Хоча кожна зі згаданих книжок є вартісною у своїй царині, жодна з них не містить сукупности специфічних рис першого видання моєї книжки, що роблять її відмінною від інших і що їх я намагався підсилити у другому виданні. Це погляд загартованого лексикографа з широким практичним досвідом планування, організовування та редагування словників; це особистий стиль без претензійности чи зверхности, що промовляє від однієї особи до іншої, а не до натовпу дібраних послідовників чи високочолих науковців; це вичерпне, глибинне охоплення царини англійської лексикографії.

Що таке словник?

Р оз д і л 1

Що таке словник?

Словник — потужне слово. Автори та видавці виявили, що коли довідкове видання назвати словником, продавати його легше, ніж під іншою назвою, бо це слово свідчить про авторитетність, науковість і точність. Отже, не дивно, що словниками називають найрізноманітніші різнотипні книжки. Є словники з шовку та кінематографії, напоїв і танців, моди, податків та лицарства. Існує словник покеру, словник кінотермінології, словник жаргону байкерів. Якби Емброуз Бірс не назвав свою книжку Чортів словник, а натомість написав щось на кшталт Афоризми Емброуза Бірса, вона зазнала б забуття, що його насправді варта. Однак, я гадаю, чортові доводиться віддавати належне.* Більшість людей вважають словники та енциклопедії взаємопов’язаними, часом навіть взаємозамінними, хоча це довідкові видання суттєво різного типу та різного призначення. Словник — це текст, що описує значення слів, часто ілюструє вживання їх у контексті, й зазвичай подає вимову. Словники в традиційній книжковій формі здебільшого подають слова в абетковому порядку. Сучасні словники часто містять інформацію про написання (літерування), етимологію (походження слова), слововжиток, синоніми, граматичні особливості, інколи також ілюстрації. Енциклопедія — це збірка статтей з різних галузей знань. Попри те, що деякі статті містять означення, їхні описи сягають далеко за межі інформації, поданої в словнику. Словникові означення зазвичай подають обмежену інформацію, потрібну читачеві, аби зрозуміти незнайоме слово. В центрі уваги саме слово, а інформація стосується його значення, вимови, вжитку, походження. Енциклопедійні статті сутнісно тематичні, вони пов’язані з цілим предметом, репрезентованим у назві статті. Енциклопедійна стаття про релігію не лише пояснює, що означає чи означало в минулому слово релігія, як його вимовляти чи вживати, а й систематично описує світові релігії, їхню історію, доктрини та практику. Відмінність, можливо, дещо спрощено, часом висловлюють апотегмою «Словники — це про слова, енциклопедії — це про речі». Здебільшого так воно й є, якщо говорити про словники та енциклопедії взагалі, проте існує багато винятків, коли йдеться про конкретні статті в працях обох типів.1 * В оригіналі гра слів у назві книжки (The Devil’s Dictionary) та прислів’ї to give the devil his due (віддавати належне суперникові, дослівно — віддавати належне чортові). (Тут і далі — зауваги перекладача).

Словники: мистецтво та ремесло лексикографії

Всеохопні узагальнення щодо словників робити важко. Якщо це не енциклопедії, то що це таке? Їхні форми різноманітні, тому будь-яке узагальнення, застосовне до одного чи кількох типів словників, може бути зовсім непридатним до інших. Отже, перш ніж ми заглибимося в наш предмет, треба проаналізувати різні типи словників та споріднених із ними мовних книжок. Т и п и слов н и к і в та і н ш и х мов н и х д ов і д н и к і в

Словники можна класифікувати за багатьма критеріями. Деякі з них, наприклад, обсяг, очевиднi кожному, проте стандартної узгідненої систематики словників нема. Втім, кілька відчайдухів спробували побудувати організовану схему класифікації, або типологію. Отже, перш ніж почати власний огляд, варто розглянути продуману й тонку типологію, що її розробив лінгвіст Яков Мелкіл.2 За Мелкілом, словники можна розрізняти за трьома категоріями: діяпазоном (range), перспективою та поданням. Діяпазон стосується обсягу (size) та меж (scope) словника: якою мірою він охоплює всю лексику? Мелкіл називає цю властивість щільністю. Коли маєш до діла з усією мовою, встановити діяпазон практично неможливо — хто знає загальний обсяг лексики? Але коли вибір лексики обмежено конкретною темою, діяпазон може бути вичерпним. Іншим аспектом діяпазону є кількість охоплених мов — чи є словник одномовним, двомовним, чи багатомовним (тобто охоплює понад дві мови). Третій аспект діяпазону — ступінь сконцентрованости на лексичних даних, тобто якою мірою енциклопедійною є праця. Перспектива базується на тому, що саме укладач має на меті та який обрано підхід. По-перше, чи є праця діяхронною (охоплює тривалий час) чи син хронною (обмеженою одним періодом). По-друге, як її організовано — за абеткою, за звучанням (як у словниках рим), за поняттями (як у деяких тезаврусах), чи в якийсь інший спосіб. По-третє, чи є виклад безстороннім, повчальним (дидактичним) чи жартівливим. Подання — це спосіб викладення матеріялу з огляду на задану перспективу, зокрема, наскільки повними є означення. Одномовні словники тяжіють до повніших означень, ніж двомовні. Словники для іноземців містять простіші означення та більше ілюстраційних прикладів, ніж словники для природжених носіїв мови. Яку форму вербального документування використано: деякі словники базовано на цитатах, інші на спеціяльно сконструйованих висловах, словники третього типу можуть містити список бібліографічних посилань. Чи містить словник графічні ілюстрації. Нарешті, чи містить словник деякі (й які саме) конкретні риси, скажімо, інформацію про вимову та слововжиток. Мелкілова класифікація вартісна тим, що пропонує співвідношення типів словників. Наприклад, діяхронні словники містять мало картинкових ілюстрацій чи не містять їх зовсім; двомовні словники рідко бувають діяхронними, їх

Що таке словник?

впорядковано здебільшого за абеткою. За категоріями діяпазону, перспективи та подання фактично можна покласифікувати словники будь-яких типів3. Проте, попри всю свою елегантність, Мелкілова система не є надто придатним навчальним інструментом. Отже, я пропоную свій огляд. Він менш витончений, не має на меті дати формальну типологію, натомість зручним чином виявляє важливі відмінності між словниками. Категорії не є ексклюзивними. Така класифікація дає змогу пояснити відмінні та спільні риси словників різних типів.

Кількість мов Словники відрізняються кількістю охоплених мов. Відмінність між одномовним та двомовним словниками полягає не лише в кількості мов, а й у їхньому сутнісному призначенні. Двомовний словник являє собою список слів чи висловів однієї мовою (вихідна мова), розташованих, якщо це книжкова форма, в абетковому порядку, та (в ідеалі) їхніх точних відповідників іншою мовою (цільова мова, мова перекладу). Метa словника — надати допомогу користувачеві, що розуміє лише одну з двох мов. Щобільше, одна з цих мов є, за припущенням, рідною мовою користувача. Одномовний словник, написаний цілком однією мовою, може бути призначений а) природженим носіям мови; б) тим, хто вивчає цю мову як другу, зокрема в країні, де вона має значне поширення як рідна мова чи як лінґва франка*; в) тим, хто вивчає цю мову як чужу. Такий словник подає багато різноманітної інформації про гаслові слова і, що найважливіше, містить означення, тобто кожне слово чи вислів перефразовано словами тієї самої мови. (Принципи означування ми розглянемо в розділі 4). Головна мета одномовного словника — пояснити, по змозі словами, що мають бути зрозумілі користувачеві, значення інших слів і (особливо в навчальному словнику) як їх вживати. Отже, одномовний словник дає описові означення тією самою мовою, тоді як двомовний словник подає відповідники до гаслових слів іншою мовою. Двомовний словник може бути однонапрямним чи двонапрямним, тобто йти лише в одному напрямі, скажімо, від англійської мови до французької, чи бути скомбінованим із іншим словником, що йде від французької мови до англійської. В англійських працях із двомовної лексикографії наявні в словнику мови часто позначають М1 та М2. Двонапрямний словник насправді складається з двох словників, М1→М2 та М2→М1. Існують також словники, де до кожного гаслового слова подано переклад двома іншими мовами (тримовні) чи більш ніж двома мовами (багатомовні). Двомовні словники використовують здебільшого заради двох цілей: людина, що знає мову перекладу, — аби зрозуміти вихідну мову, зокрема читаю* мова спілкування носіїв різних мов.

Словники: мистецтво та ремесло лексикографії

чи; людина, що знає вихідну мову, — аби краще висловити свою думку цільовою мовою, зокрема пишучи. Словники, призначені до використання з другою метою — перекласти рідномовний текст чужою мовою — інколи називають активними; словники, використовувані, аби перекладати чужомовні тексти рідною мовою, називають пасивними4. Носій англійської мови скористається французько-англійським словником, коли йому потрібна «пасивна» допомога, тобто треба зрозуміти незнайомі французькі слова, що трапляються під час читання. З другого боку, коли франкомовному користувачеві треба написати есея англійською, він звернеться до французько-англійського словника з «активною» метою, себто аби знайти слова, що правильно передають його думку. Багато двомовних лексикографів зазначали, що майже неможливо побудувати однонапрямного двомовного словника на потреби носіїв обох мов. Укладач орієнтується, чи повинен орієнтуватися, на одну з двох груп користувачів, інакше він не задовольнить жодної. Однак у двомовних словниках дуже рідко вказано, кому саме їх призначено5. Ось коментар мовознавця: «Навряд чи можна чекати схвальної реакції книговидавців на цю думку, а проте двомовні словники треба називати так, аби було ясно, на носіїв котрої мови їх розраховано, наприклад, Французько-англійський словник для американців чи Французько-англійський словник для французів»6. Чому це так? Насамперед, цільова мова часто не має відповідників до гаслових слів вихідної мови, зокрема до багатьох загальних слів, і не лише тоді, коли йдеться про зразки місцевої флори чи фауни. Ладислав Зґуста наводить англійське слово girlhood (дівування, дівоцтво) як приклад, що до нього важко дібрати точного французького відповідника. État de fille — пояснювальний відповідник, але він не дає жодної користи англійцеві, що хоче перекласти це слово французькою у реченні типу «In her girlhood, she used to read Tennyson» (Дівчинкою, вона багато читала Тенісона).7 Окрім того, є багато культуроспецифічних слів (деякі лінгвісти віддають перевагу термінові «культуропов’язаний»). Наприклад, американські та канадські футбольні терміни типу tackle (блокувати чи збивати гравця — в американському футболі) не мають відповідників у країнах, де в цю гру не грають8. Багато соціяльних термінів (зокрема пов’язаних із родинними стосунками), кулінарні терміни, політичні та правові терміни, богословські терміни не мають відповідників у цільовій мові й потребують пояснення замість чи на додаток до якогось приблизного перекладу9. Культуроспецифічними часто є терміни, пов’язані з історичними подіями та охороною здоров’я. Очевидно, брак відповідників стає особливо гострим, коли дві мови побутують у культурах із сильно відмінним культурним тлом, проте це трапляється навдивовижу часто навіть у культурах спільного походження. У статті, особливо багатій на приклади культуроспецифічних слів, славіст Мортон Бенсон зазначає, що через культурні розбіжності укладач двомовного словника не може отримати реєстра слів іншої мови простим обертанням

Що таке словник?

напряму перекладів. Лексичні прогалини (лакуни) постають тоді, коли предмета чи поняття, притаманних культурі вихідної мови, нема в культурі цільової мови. Бенсон наводить приклади англійських словосполук «advance man» (довірена особа кандидата на виборах), «dial-a-joke» (анекдоти телефоном) та «exit poll» (екзит-пол). Деякі сполуки мають часткові відповідники в цільовій мові, однак не мають точних паралелей. Прикладами такого типу є «assistant professor» (доцент) та «health maintenance organization» (здоровоохоронна організація). Часом у мові перекладу є поняття, але бракує слова, що його описує. До такої категорії Бенсон відносить «gridlock» (глухий кут, патова ситуація), «double-park» (паркування до вже припаркованого транспорту) та «moving violation» (порушення правил дорожнього руху)10. Лексикографові критично важливо визначити від самого початку, чи словник М1→М2 призначений допомогти носіям М2 зрозуміти мову М1, чи допомогти носіям М1 висловити свої думки мовою М2. Якщо словник містить в собі також М2→М1 частину, належить відповісти на таке саме питання: чи цей словник призначений допомогти носіям М1 зрозуміти мову М2, чи допомогти носіям М2 висловити свої думки мовою М1? Отже, можливі чотири призначення кожного двонапрямного двомовного словника. Вибір призначення словника носіям саме певної мови впливає не лише на тип та повноту перекладних відповідників, а й на добір самих гасел. Наприклад, в англійсько-французькому словнику для носіїв французької мови введення до реєстру культуроспецифічних слів типу футбольного терміна tackle має сенс, бо француз може мати проблеми з незнайомим словом. Але якщо словник має на меті допомогти англомовному користувачеві висловити свою думку французькою мовою, це слово буде зайвим. Більше того, носій англійської мови не потребує багатьох незвичних чи складних слів, як-от «circumnavigate» (плавати навколо), бо якщо англомовному користувачеві потрібен французький відповідник, він шукатиме його на простіші гаслові слова, скажімо, sail around11. І навпаки, носієві французької мови важливо мати змогу знайти у словнику незвичні та складні англійські слова. Якщо відповідник звичайного слова у вихідній мові (англійській) є незвичним чи складним словом у мові перекладу (французькій), ця розбіжність менше важить з погляду французького мовця, ніж англійського, бо якщо у словнику не сконкретизовано обмежень на вживання слова, останній може вжити незвичне французьке слово у зовсім неналежному контексті. Лише деякі словники надають певне місце такій інформації. Мері Р. Гаас перелічує вимоги до двомовного словника, зокрема такі: 1. Словник має містити переклад кожного слова вихідної мови. 2. Охоплення лексики вихідної мови має бути повним. 3. Словник має містити граматичну, синтаксичну та семантичну інформацію. 4. Словник має містити настанови щодо слововжитку. 5. Словник має містити імена та прізвища.

Словники: мистецтво та ремесло лексикографії

6. Словник має містити незагальновживані слова, зокрема наукові терміни. 7. Словник має містити настанови щодо написання та варіянти літерування. 8. Словник має подавати вимову слів. 9. Словник має бути компактним — що очевидним чином обмежує повноту виконання пунктів 1–8.12 Я лише побіжно заторкнув питання складности точного перекладу й унаочнив деякі наявні труднощі, аби читач побачив, що укладачам багатомовних словників доводиться долати величезні проблеми. Насамперед такі словники неодмінно є пасивними, бо ними користуються лише в разі перекладу з чужої мови на відому й лише заради розуміння тексту. Переклад двома чи більше іншими мовами унеможливлює будь-яку нетривіяльну міжмовну відповідність. Лінгвісти називають мови з непаралельними лексичними формами анізоморфними (від ан=не + ізо=однаковий + морф=форма). Тримовні словники порівняно рідкісні, здебільшого вони містять дві широковживані мови, скажімо, англійську та французьку, або, в минулому, латину та англійську чи романську мову, плюс дуже відмінну мову з цілком іншої мовної сім’ї, наприклад мову банту. Такі словники часто укладали європейські місіонери, аби спілкуватися з можливими новонаверненими вірянами мовою, що не мала нічого спільного з їхньою рідною. Отже, такі словники по суті мали дві вихідні мови та одну мову перекладу, сильно анізоморфну до їхньої рідної мови. Безперечно, такі словники не можуть не бути елементарними й суто практичними, вони більше схожі на розмовники для мандрівників, ніж на двомовні словники. Що більше мов у словнику, то складніші проблеми. Л. Зґуста зазначає, що багатомовні словники придатні лише в разі фахової термінології, коли всі інші значення можна відкинути13.

Варіянти англійської мови Англійські словники різняться варіянтом англійської мови, що його вони описують. За оцінкою Дейвідa Кристалa, приблизно чверть населення світу вільно володіє англійською мовою чи добре її розуміє — це 1.2–1.5 мільярда осіб14. Англійська мова є рідною у Великій Британії, США, Ірландії, Канаді, Австралії, Новій Зеландії та на Карибах. Як пише Кристал, вона має статус державної (official) чи якийсь інший спеціяльний статус у понад сімдесяти інших країнах, де її вживають як лінґва франка (іншими словами, як другу мову), а в цілому світі її дуже широко вивчають як чужу мову15. Позаяк англійську мову широко вживають у дуже відмінних місцях, вона набула деяких специфічних рис, подібно до того, як американський варіянт англійської мови набув своєрідних рис після заснування американських колоній. У вісімнадцятому та дев’ятнадцятому сторіччях не було повітряного сполучен-

Що таке словник?

ня, новини поширювалися повільно. У двадцятому та двадцять першому сторіччях зв’язок усіх типів став дивовижно швидким. Відбувається величезна за обсягом безперервна взаємодія англійською (і, звичайно, багатьма іншими мовами) через телебачення та друковані періодичні видання, інтернет та електронну пошту, кіно та популярну музику, туризм, наукові дослідницькі та навчальні програми, інтернаціоналізацію бізнесових організацій, зростання міжнародної торгівлі. Можна заперечити, що ця взаємодія мала б усунути розбіжності, проте вони не зникають. Вплив англійської мови в дедалі більших обсягах додає мовцям можливостей надавати словам нових значень чи конотацій, адаптуючи їх до умов своїх країн. Попри те, що швидка масова міжнародна мовна комунікація може загальмувати деякі зміни, я вважаю, що вона здебільшого пришвидшує поширювання та популяризацію нової лексики, особливо в царині медій, популярної музики та комерційної реклами. Наразі різні англійські мови, наявні по світі, взаємозрозумілі навіть попри те, що деякі особливості вимови та специфічні вислови можуть на мить спантеличити носіїв іншого варіянту мови. Як побачимо в наступному розділі, Ноа Вебстер наголошував — дехто може сказати, що перебільшено, — що природа американської англійської мови єдина, хоча відмінності безперечно існували. Всі, крім Вебстера, добре усвідомлювали появу в Америці нових слів і нових значень, що їх називають американізмами, почали їх збирати та видавати спеціяльні словники. Словник американізмів Джона Бартлета, виданий 1848 року, був раннім абетковим словником такого типу й витримав чимало перевидань протягом багатьох років. Визначною ранньою збіркою була книжка Скеле де Віра Американізми: Англійська мова Нового Світу (1871). Це не абетковий словник, а дискурсивне дослідження американізмів, покласифіковане за джерелами. Там є розділи про індіянців, іммігрантів із різних країн (зокрема голандців, французів, іспанців, німців, негрів та китайців), про Захід, Церкву тощо. 1919 року вийшло друком перше видання Американської мови Г. Л. Менкена, що його потім, аж до 1936 року, переробляли та доповнювали, довівши до кількох томів. Насправді його ніколи не переставали передруковувати; мовна секція майже кожної букіністичної книгарні в Америці має на полицях одне з видань Менкенової книжки, а 1967 року Рейвен І. МакДейвід молодший видав скорочену заанотовану версію разом із новим матеріялом.16 Менкен здобув популярність насамперед як журналіст і письменник із сардонічним розумом, що гостро висловлювався щодо американського життя та звичаїв. Але він був також висококласним дослідником англійської мови. Менкенова праця не є словником, проте вона містить великий слівний показник, отже, нею можна користуватися й як словником. Ще одна велика праця, також не словник, — двотомова Англійська мова в Америці (1925) Джорджа Філіпа Крепа, що містить ретельний науковий розгляд відмінностей лексики, вимови та правопису американської англійської мови порівняно з британською.17

Словники: мистецтво та ремесло лексикографії

Намагаючися заповнити прогалини в охопленні американської англійської мови в Оксфордському словнику англійської мови (ОСАМ), Вільям Крейджі, один з редакторів ОСАМ, видав разом із Джеймсом Галбертом чотиритомового Словника американської англійської мови (1938–1944). У цьому словнику зібрано слова, що виникли в Америці, а також слова, пов’язані з культурним життям американців. 1951 року вийшов Словник американізмів Мітфорда Мет’юза. Цю працю обмежено американізмами, тобто словами, що виникли у США. За спостереженням Алена Вокера Рида, Мет’юз, на жаль, не залучив терміни, що застаріли в Британії й збереглися у США, лише на тій підставі, що вони походять не зі Сполучених Штатів.18 Словник канадизмів, присвячений частині канадського варіянту англійської мови, «що не є англійською чи американською», вийшов друком 1967 року за загальною редакцією Волтера Ейвіса.19 Це однотомовий словник, побудований за взірцем ОСАМ, із задатованими, запаспортизованими (тобто з поданням джерел) цитатами, що ілюструють кожне гасло та кожне означення. Оксфордський словник канадської англійської мови (1998) за редакцією Кeтрин Барбер — великий загальний словник, що приділяє особливу увагу преференціям та слововжиткові канадців. Австралійський Словник «Макворі» (1981, перевидання 1985, 1987) за редакцією Артура Делбриджа має таке саме призначення; це великий загальний синхронний словник англійської мови, що побутує в Австралії, з особливою увагою до австралійського слововжитку. З іншого боку, Австралійський національний словник (1988) за редакцією В. С. Ремсона — це словник австралізмів, побудований «на історичних принципах»; він наслідує формат ОСАМ і подає задатовані, запаспортизовані цитати, що показують історичну еволюцію кожного слова та значення. Словник новозеландської англійської мови: Словник новозеландизмів на історичних принципах за редакцією Г. В. Орсмана вийшов друком 1997 року. Ще один словник на історичних принципах, Словник південноафриканської англійської мови за редакцією Пені Сильва, вийшов 1996 р. «Започаткований 1969 року під час найвищого ступеня апартеїду», словник дістав завершення в кінці 1994 року, «року перших демократичних виборів у країні»20. У словнику довелося подати багато слів, що їх раніше (а можливо й досі) вживали білі й що були й досі є образливими для чорних, типу hottentot та kaffir, і опрацьовувати ці слова треба було тактовно, проте точно. Першому з цих слів у словнику присвячено десять щільних колонок, другому — вісім повних сторінок (двадцять чотири колонки), частково через велику кількість складних слів, що від нього походять21. Це свідчить про специфічну складність досліджування варіянтів англійської мови під час драматичних політичних змін. Піонерською працею для Карибського регіону є Словник ямайської англійської мови (1980) Кесиді та ЛеПaжа; перше видання вийшло 1967 р. Словник слововжитку карибської англійської мови (1996) за редакцією Ричарда Олсопа базовано на цьому та багатьох інших джерелах, зокрема на польових дослі-

Що таке словник?

дженнях. Це комплексний словник, що охоплює мовну специфіку вісімнадцятьох різних островів та територій, тому довелося подавати слова, що походять з різних африканських мов, іспанської мови тощо. Нині постало багато варіянтів англійської мови, пов’язаних не лише з країнами, де вона є рідною, а й з країнами та територіями, де нею широко користуються як другою чи чужою мовою, як-от в Індії та Пакистані, Гонконгу та Синґапурі, Ніґерії та Зимбабве. Досі немає згоди щодо глибини відмінностей між варіянтами англійської мови, але лексикографи та мовознавці приділяють їм дедалі більше уваги, формують збірки рідномовних текстів на навчальні потреби у багатьох із цих варіянтів. (Див. розділ 6, Національні та спеціялізовані корпуси.) Є також словники, що намагаються, подібно до двомовних словників, перекладати один варіянт англійської мови іншим, як-от словник Нормана Шура Британська англійська мова від A до Z (1987). Словника розраховано на спантеличених американців, що натрапляють на характерні британські форми під час читання чи подорожей. Це однонапрямний словник, від британського варіянту до американського, де зазначено, що flex — це подовжувальний електричний шнур, а snookered означає у халепі. У минулому британські та, дещо меншою мірою, американські словники могли без уточнень декларувати, що вони подають англійську мову. Тепер таке неможливо. Словники не лише приділяють, цілком природно, особливу увагу варіянтові, що його користувачі вживають і що здебільшого є їхнім мовним довкіллям. Означувальна лексика словників (у лінгвістичних термінах, метамова) також спирається на локальні варіянти. Наприклад, в американській англійській мові хтось agrees to (or with) a proposal (погоджується з пропозицією), а в англійській — agrees a proposal (погоджується на пропозицію). Специфічні способи висловлювання фігурують в означеннях, заувагах щодо слововжитку, розгляді синонімів. Навіть словники, що претендують на міжнародне охоплення лексики, відбивають лише один варіянт у метамові й можуть дати лише поверховий огляд інших варіянтів. Хоча більшість відмінностей між американським та британським варіянтами англійської мови відомі, економічні чинники не дають змоги відвести достатньо місця британському варіянтові в американському словникові й навпаки. Ані американці, ані британці не цікавляться подробицями іншого варіянту, особливо якщо заради цього треба випустити з розгляду якусь інформацію, пов’язану з власним варіянтом. Інші варіянти досі не вивчено такою мірою, як британський та американський, до того ж вони зазнають швидких змін, тому ймовірність адекватного відображення їх у британських чи американських словниках ще менша. Отже, всі англійські словники повинні у заголовках чи вступних заувагах зазначати, який саме варіянт англійської мови вони представляють, чи принаймні який варіянт домінує, навіть якщо цей варіянт для переважної більшости мовців є рідним, а не другим чи чужим. Я не думаю, що від цього постраждає імідж аме-