НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ ЕМУЛЬСІЇ БІТУМНІ ДОРОЖНІ Технічні умови ДСТУ Б В.2.7-129:2013
Київ Мінрегіон України 2014
ПЕРЕДМОВА 1 РОЗРОБЛЕНО: Державне підприємство "Державний дорожній науково-дослідний інститут імені М.П.Шульгіна" (ДП "ДерждорНДІ") РОЗРОБНИКИ: В. Вирожемський, канд. техн. наук; І. Волошина; Е. Гнатюк; І. Гудима; С. Кіщинський (науковий керівник); Л. Кириченко, канд. хім. наук; А. Копинець; В. Нагайчук, канд. техн. наук; В. Терлецька ЗА УЧАСТЮ: Харківський національний автомобільно-дорожній університет (ХНАДУ) (В. Жданюк, д-р техн. наук; В. Золотарьов, д-р техн. наук) 2 ПРИЙНЯТО ТА НАДАНО ЧИННОСТІ: наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.04.2013 р. № 331, чинний з 1 квітня 2014 р. 4 Цей стандарт згідно з ДБН А.1.1-1-93 належить до комплексу нормативних документів В.2.7 - "Будівельні матеріали" НА ЗАМІНУ ДСТУ Б В.2.7-129-2006
НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ ЕМУЛЬСІЇ БІТУМНІ ДОРОЖНІ Технічні умови ЭМУЛЬСИИ БИТУМНЫЕ ДОРОЖНЫЕ Технические условия BITUMINOUS ROAD EMULSIONS Specification Чинний від 2014-04-01 1 СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ 1.1 Цей стандарт поширюється на емульсії бітумні дорожні (далі - емульсії), що використовують як в’яжучий та плівкоутворюючий матеріал при будівництві і ремонті
автомобільних доріг, вулиць, мостів згідно з ДБН В.2.3-4, ДБН В.2.3-5, ДБН В.2.3-14, ДБН В.2.3-22 та іншими чинними в Україні нормативними документами. 1.2 Емульсії застосовують в усіх дорожньо-кліматичних районах України згідно з ДБН В.2.34. 1.3 Цей стандарт містить вимоги до якості продукції, які забезпечують безпеку для життя, здоров’я та майна населення, охорони довкілля, викладені в розділі 6. 2 НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ У цьому стандарті є посилання на такі нормативно-правові акти, нормативні акти та нормативні документи: НПАОП 0.00-4.01-08 Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту НПАОП 40.1-1.21-98 Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів НПАОП 40.1-1.32-01 Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок НПАОП 63.21-1.01-09 Правила охорони праці під час будівництва, ремонту та утримання автомобільних доріг НАПБ А.01.001-2004 Правила пожежної безпеки в Україні НАПБ Б.01.008-2004 Правила експлуатації вогнегасників НАПБ Б.03.001-2004 Типові норми належності вогнегасників НАПБ В.01.048-95/510 Правила пожежної безпеки для підприємств і організацій дорожнього господарства ДБН В. 1.4-1.01-97 Система норм та правил зниження рівня іонізуючих випромінювань природних радіонуклідів в будівництві. Регламентовані радіаційні параметри. Допустимі рівні ДБН В.1.4-2.01-97 Система норм та правил зниження рівня іонізуючих випромінювань природних радіонуклідів в будівництві. Радіаційний контроль будівельних матеріалів та об’єктів будівництва ДБН В.2.3-4:2007 Споруди транспорту. Автомобільні дороги. Частина і. Проектування. Частина II. Будівництво ДБН В.2.3-5-2001 Споруди транспорту. Вулиці та дороги населених пунктів ДБН В.2.3-14:2006 Споруди транспорту. Мости та труби. Правила проектування ДБН В.2.322:2009 Споруди транспорту. Мости і труби. Основні вимоги до проектування ДБН В.2.5-282006 Інженерне обладнання будинків і споруд. Природне і штучне освітлення ДБН В.2.567:2013 Опалення, вентиляція та кондиціонування ДСанПіН 2.2.4-171-10 Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною ДСН 3.3.6.037-99 Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку ДСН 3.3.6.039-99 Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації ДСН 3.3.6.042-99 Державні санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень ДСП 173-96 Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів ДСТУ 2296-93 Система сертифікації УкрСЕПРО. Знак відповідності. Форма, розміри, технічні вимоги та правила застосування ДСТУ 2904-94 (ГОСТ 857-95) Кислота соляна синтетична технічна. Технічні умови ДСТУ 3215-95 Метрологія. Метрологічна атестація засобів вимірювальної техніки. Організація та порядок проведення ДСТУ 3273-95 Безпечність промислових підприємств. Загальні положення та вимоги ДСТУ 4044-2001 Бітуми нафтові дорожні в’язкі. Технічні умови
ДСТУ 4454:2005 Нафта і нафтопродукти. Маркування, пакування, транспортування та зберігання ДСТУ 4488:2005 Нафта і нафтопродукти. Методи відбирання проб ДСТУ 7237:2011 Система стандартів безпеки праці. Електробезпека. Загальні вимоги та номенклатура видів захисту ДСТУ Б А.3.2-12:2009 Система стандартів безпеки праці. Системи вентиляційні. Загальні вимоги ДСТУ Б В.2.2-6-97 (ГОСТ 24940-96) Будинки і споруди. Методи вимірювання освітленості ДСТУ Б В.2.7-32-95 Будівельні матеріали. Пісок щільний природний для будівельних матеріалів, виробів, конструкцій і робіт. Технічні умови ДСТУ Б В.2.7-75-98 Будівельні матеріали. Щебінь та гравій щільні природні для будівельних матеріалів, виробів, конструкцій та робіт. Технічні умови ДСТУ Б В.2.7-89-99 (ГОСТ 12801-98) Будівельні матеріали. Матеріали на основі органічних в’яжучих для дорожнього і аеродромного будівництва. Методи випробувань ДСТУ Б В.2.7-121-2003 Будівельні матеріали. Порошок мінеральний для асфальтобетонних сумішей. Технічні умови ДСТУ Б В.2.7-135:2007 Будівельні матеріали. Бітуми дорожні, модифіковані полімерами. Технічні умови ДСТУ ГОСТ 12.1.012:2008 Система стандартів безпеки праці. Вібраційна безпека. Загальні вимоги ДСТУ ГОСТ 12.1.038:2008 Система стандартов безопасности труда. Электробезопасность. Предельно допустимые значения напряжений прикосновения и токов (Система стандартів безпеки праці. Електробезпека. Граничнодопустимі значення напруг дотику і струмів) ДСТУ ГОСТ 12.4.041:2006 Система стандартів безпеки праці. Засоби індивідуального захисту органів дихання фільтрувальні. Загальні технічні умови СП 1042-73 Санитарные правила организации технологических процессов и гигиенические требования к производственному оборудованию (Санітарні правила організації технологічних процесів та гігієнічні вимоги до виробничого обладнання) ГОСТ 12.1.005-88 Система стандартов безопасности труда. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны (Система стандартів безпеки праці. Загальні санітарно гігієнічні вимоги до повітря робочої зони) ГОСТ 12.1.007-76 Система стандартов безопасности труда. Вредные вещества. Классификация и общие требования безопасности (Система стандартів безпеки праці. Шкідливі речовини. Класифікація і загальні вимоги безпеки) ГОСТ 12.1.044-89 (ИСО 4589-84) Система стандартов безопасности труда. Пожаровзрывоопасность веществ и материалов. Номенклатура показателей и методы их определения (Система стандартів безпеки праці. Пожежовибухонебезпека речовин і матеріалів. Номенклатура показників і методи їх визначення) ГОСТ 12.1.050-86 Система стандартов безопасности труда. Методы измерения шума на рабочих местах (Система стандартів безпеки праці. Методи вимірювання шуму на робочих місцях) ГОСТ 12.2.003-91 -Система стандартов безопасности труда. Оборудование производственное. Общие требования безопасности (Система стандартів безпеки праці. Обладнання виробниче. Загальні вимоги безпеки) ГОСТ 12.3.002-75 Система стандартов безопасности труда. Процессы производственные. Общие требования безопасности (Система стандартів безпеки праці. Процеси виробничі. Загальні вимоги безпеки)
ГОСТ 12.4.009-83 Система стандартов безопасности труда. Пожарная техника для защиты объектов. Основные виды. Размещение и обслуживание (Система стандартів безпеки праці. Пожежна техніка для захисту об’єктів. Основні види. Розташування і обслуговування) ГОСТ 400-80 Термометры стеклянные для испытаний нефтепродуктов. Технические условия (Термометри скляні для випробувань нафтопродуктів. Технічні умови) ГОСТ 1770-74 Посуда мерная лабораторная стеклянная. Цилиндры, мензурки, колбы, пробирки. Общие технические условия (Посуд мірний лабораторний скляний. Циліндри, мензурки, колби, пробірки. Загальні технічні умови) ГОСТ 2263-79 Натр едкий технический. Технические условия (Натр їдкий технічний. Технічні умови) ГОСТ 2603-79 Ацетон. Технические условия. (Ацетон. Технічні умови) ГОСТ 2768-84 Ацетон технический. Технические условия (Ацетон технічний. Технічні умови) ГОСТ 4333-87 Нефтепродукты. Методы определения температур вспышки и воспламенения в открытом тигле (Нафтопродукти. Методи визначення температур спалахнення і займання у відкритому тиглі) ГОСТ 6613-86 Сетки проволочные тканые с квадратными ячейками. Технические условия (Сітки дротяні ткані з квадратними чарунками. Технічні умови) ГОСТ 6709-72 Вода дистиллированная. Технические условия (Вода дистильована. Технічні умови) ГОСТ 6968-76 Кислота уксусная лесохимическая. Технические условия (Кислота оцтова лісохімічна. Технічні умови) ГОСТ 9147-80 Посуда и оборудование лабораторные фарфоровые. Технические условия (Посуд і обладнання лабораторні порцелянові. Технічні умови) ГОСТ 10678-76 Кислота ортофосфорная термическая. Технические условия (Кислота ортофосфорна термічна. Технічні умови) ГОСТ 11501-78 Битумы нефтяные. Метод определения глубины проникания иглы (Бітуми нафтові. Метод визначення глибини проникності голки) ГОСТ 11503-74 Битумы нефтяные. Метод определения условной вязкости (Бітуми нафтові. Метод визначення умовної в’язкості) ГОСТ 11505-75 Битумы нефтяные. Метод определения растяжимости (Бітуми нафтові. Метод визначення розтяжності) ГОСТ 11506-73 Битумы нефтяные. Метод определения температуры размягчения по кольцу и шару (Бітуми нафтові. Метод визначення температури розм’якшеності по кільцю і кулі) ГОСТ 11507-78 Битумы нефтяные. Метод определения температуры хрупкости по Фраасу (Бітуми нафтові. Метод визначення температури крихкості за Фраасом) ГОСТ 14919-83 Электроплиты, электроплитки и жарочные электрошкафы бытовые. Общие технические условия. (Електроплити, електроплитки і жарочні електрошафи побутові. Загальні технічні умови) ГОСТ 18180-72 Битумы нефтяные. Метод определения изменения массы после прогрева (Бітуми нафтові. Метод визначення зміни маси після прогріву) ГОСТ 20739-75 Битумы нефтяные. Метод определения растворимости. (Бітуми нафтові. Метод визначення розчинності) ГОСТ 20806-86 Бумага для фильтрования масел. Технические условия (Папір для фільтрування масел. Технічні умови) ГОСТ 23932-90 Посуда и оборудование лабораторные стеклянные. Общие технические условия (Посуд і обладнання лабораторні скляні. Загальні технічні умови)
ГОСТ 24104-88 Весы лабораторные. Общие технические требования (Ваги лабораторні. Загальні технічні вимоги) ГОСТ 24363-80 Калия гидроокись. Технические условия (Калію гідроксид. Технічні умови) СанПиН 4630-88 Санитарные правила и нормы охраны поверхностных вод от загрязнения (Санітарні правила і норми охорони поверхневих вод від забруднення) 3 ТЕРМІНИ, ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ, ПОЗНАКИ ТА СКОРОЧЕННЯ У цьому стандарті використано термін, установлений ДСТУ Б В.2.7-135: добавки адгезійні. Нижче подано терміни, вжиті в цьому стандарті, та визначення позначених ними понять. 3.1 емульсія бітумна аніонна дорожня Рідина, яку отримують шляхом диспергування бітуму у водному розчині аніонного емульгатора в присутності лугу. До її складу можуть входити полімерні, адгезій ні та інші модифікуючи добавки 3.2 емульсія бітумна катіонна дорожня Рідина, яку отримують шляхом диспергування бітуму у водному розчині катіонного емульгатора в присутності кислоти. До її складу можуть входити полімерні, адгезій ні та інші модифікуючи добавки 3.3 емульгатор аніонний Компонент емульсії - аніонна поверхнево-активна речовина (далі - аніонна ПАР), що сприяє диспергуванню бітуму у воді і забезпечує стабільність емульсії при зберіганні та транспортуванні 3.4 емульгатор катіонний Компонент емульсії - катіонна поверхнево-активна речовина (далі - катіонна ПАР), що сприяє диспергуванню бітуму у воді, забезпечує стабільність емульсії при зберіганні і транспортуванні, а також покращує зчеплюваність залишкового в’яжучого з мінеральним матеріалом 3.5 залишкове в’яжуче Отриманий після розпаду емульсії бітум або модифікований бітум, що вміщує емульгатор 3.6 індекс розпаду Кількість еталонного мінерального наповнювача, що призводить до розпаду (коагуляції) одиниці маси катіонної емульсії 3.7 латекс катіонний Дисперсія полімеру (статистичних сополімерів стиролу та бутадієну) у водному розчині катіонного емульгатора 3.8 модифікований бітум Бітум із поліпшеними властивостями, що виготовляють на основі в’язких або розріджених дорожніх бітумів шляхом введення одного або декількох модифікаторів: полімерів, адгезійних добавок, природних бітумів, добавок на основі синтетичних восків, хімічних реагентів тощо 3.9 модифікована бітумна емульсія Емульсія, що вміщує латекс або отримана на основі модифікованого бітуму 3.10 розпад емульсії Руйнування емульсії, внаслідок чого утворюється залишкове в’яжуче та водна фаза 3.11 повільнорозпадна емульсія Емульсія, що змішується з мінеральними сумішами щільного і пористого складу або має індекс розпаду від 170 % до 230 % 3.12 середньорозпадна емульсія
Емульсія, що змішується з мінеральними сумішами пористого складу і не змішується з сумішами щільного складу або має індекс розпаду від 120 % до 170 % 3.13 швидкорозпадна емульсія Емульсія, яка не змішується з мінеральними сумішами або має індекс розпаду від 50 % до 120 % Познаки та скорочення, використані у цьому стандарті: ПАР - поверхнево-активна речовина; pH - показник концентрації водневих іонів, що кількісно дорівнює від’ємному десятковому логарифму концентрації іонів водню. 4 КЛАСИФІКАЦІЯ ЕМУЛЬСІЙ 4.1За знаком заряду емульгатора емульсії поділяють на класи: - катіонні (ЕК); - аніонні (ЕА). 4.2За наявністю модифікатора класи емульсій поділяють на типи: - немодифіковані; - модифіковані (М). 4.3 За зміщуваністю з мінеральним матеріалом та (або) індексом розпаду кожен тип емульсії поділяють на види: - швидкорозпадні (Ш); - середньорозпадні (С); - повільнорозпадні (П). 4.4 Кожен вид емульсій поділяють на марки в залежності від вмісту бітуму: - від 38 % до 47 % (ЕКШ-40, ЕКШМ-40); - від 48 % до 52 % (EKLU-50, ЕКШМ-50, EALU-50, ЕАШМ-50, ЕАС-50, ЕАСМ-50, ЕАП-50, ЕАПМ-50); - від 53 % до 57 % (EKLU-55, ЕКШМ-55, ЕКС-55, ЕКСМ-55, ЕКП-55, ЕКПМ-55); -від 58 % до62 % (ЕКШ-60, ЕКШМ-60, ЕКС-60, ЕКСМ-60, ЕКП-60, ЕКПМ-60, EAШ-60, ЕАШМ-60, ЕАС-60, ЕАСМ-60, ЕАП-60, ЕАПМ-60); - від 63 % до 67 % (ЕКШ-65, ЕКШМ-65, ЕКС-65, ЕКСМ-65, ЕКП-65, ЕКПМ-65); - від 68 % до 71 % (EKLU-70, ЕКШМ-70, ЕАШ-70, ЕАШМ-70, ЕАС-70, ЕАСМ-70, ЕАП-70, ЕАПМ-70). 4.5 Умовна познака емульсії складається зі скороченого позначення емульсії бітумної, індексу та реєстраційного номера цього стандарту. Приклад умовної познаки: Емульсія катіонна дорожня немодифікована швидкорозпадна із вмістом в’яжучого від 48 % до 52 % ЕКШ-50 ДСТУ Б В.2.7-129:2013; Емульсія катіонна дорожня модифікована повільнорозпадна із вмістом в’яжучого від 63 % до 67 % ЕКПМ-65 ДСТУ Б В.2.7-129:2013; Емульсія аніонна дорожня модифікована середньорозпадна із вмістом в’яжучого від 58 % до 62 % ЕАСМ-60 ДСТУ Б В.2.7-129:2013. 5 ТЕХНІЧНІ ВИМОГИ
5.1Емульсії повинні відповідати вимогам цього стандарту та виготовлятись за технологічним регламентом, що затверджений у встановленому порядку. 5.2 Фізико-технічні показники катіонних емульсій повинні відповідати значенням, що наведені в таблиці 1, аніонних - таблиці 2. 5.3 Залишкове в’яжуче, отримане з емульсії, повинно відповідати вимогам ДСТУ 4044; або [2]; отримане з модифікованої емульсії - вимогам ДСТУ Б В.2.7-135 або [1] чи [3], або відповідним чинним нормативним документам. 5.4 Для приготування емульсій використовують такі матеріали: - бітуми нафтові дорожні в’язкі - згідно з ДСТУ 4044 або [2]; - бітуми модифіковані - згідно з ДСТУ Б В.2.7-135, [1] чи [3] та іншими чинними в Україні нормативними документами; - вода - за вмістом солей жорсткості згідно з ДСанПіН 2.2.4-171; - емульгатори катіонні або аніонні - що відповідають чинним нормативним документам або мають сертифікат відповідності згідно з ДСТУ 3498, або декларацією постачальника про відповідність згідно з ДСТУ ISO/IEC 17050-1, або технічне свідоцтво згідно з [4]; -кислоти (для катіонних емульсій): соляна - згідно з ДСТУ 2904, оцтова - згідно з ГОСТ 6968, ортофосфорна - згідно з ГОСТ 10678; -луги (для аніонних) емульсій: їдкий натр - згідно з ГОСТ 2263, калію гідроксид - згідно з ГОСТ 24363; - латекси (катіонні - для емульсій катіонних модифікованих, аніонні - для емульсій аніонних модифікованих), що відповідають чинним нормативним документам або мають сертифікат відповідності згідно з ДСТУ 3498, або декларацією постачальника про відповідність згідно з ДСТУ ISO/IEC 17050-1, або технічне свідоцтво згідно з [4]/ Таблиця 1 - Вимоги до фізико-технічних показників катіонних емульсій Назва Значення для марок Ме показника тод вип ро був анн я Е К Ш 40
ЕК Ш М40
Е К Ш 50
ЕК Ш М50
Е К Ш 55
ЕК Ш М55
Е К Ш 60
ЕК Ш М60
Е К Ш 65
ЕК Ш М65
Е К Ш 70
ЕК Е ЕК Е ЕК Е ЕК Е ЕК Е ЕК Е ЕК Ш К С К С К С К П К П К П М- С- М- С- М- С- М- П- М- П- М- П- М70 55 55 60 60 65 65 55 55 60 60 65 65
1 Зовнішній вигляд
Однорідна темно-коричнева рідина
Згі дно з 8.2
2 Показник концентра ції водневих іонів, pH
1,5-6,5
Згі дно з 8.3
3 0,20 Однорідні 0,30 сть*) (залишок на ситі № 014), %, не більше
0,25 0,30
0,25 0,30
0,25 0,30
0,25 0,30
0,30 0,40
0,25 0,25 0,25 0,25 0,30 0,30 0,30 0,30
0,25 0,30
0,25 Згі 0,30 дно з 8.4
4 Вміст 38-47 48-52 53-57 58-62 63-67 68-71 53-57 58-62 63-67 53-57 58-62 63-67 Згі залишков дно ого з в’яжучого 8.5 ,% 5 Умовна 15, не 15, не 20, не Від 5 Від 15 Від 45 20, не Від 5 Від 20, не Від 5 Від Згі в'язкість більш більш більш до 25 до 70 до 100 більш До 25 15 до більш до 25 15 дно за е е е е 70 е ДО з температу включ включ включ вклю вклю 70 8.6 ри 20 °С но но но чно чно на приладі 3 діаметром отвору витоку 4 мм, с 6 0,25 Стійкість 0,30 при зберіганні після 7 д**}: залишок на ситі № 014, %, не більше
0,30 0,40
0,30 0,40
0,30 0,40
0,30 0,40
0,40 0,50
0,30 0,30 0,30 0,30 0,40 0,40 0,40 0,40
0,30 0,40
0,30 Згі 0,40 дно з 8.7
7 0,30 Стійкість 0,40 при зберіганні після 30 д**); залишок на ситі № 014, %, не більше
0,40 0,45
0,40 0,50
0,40 0,50
0,40 0,50
0,50 0,60
0,40 0,40 0,40 0,40 0,50 0,50 0,50 0,50
0,40 0,50
0,40 Згі 0,50 дно з 8.7
8 Зчеплюва ність залишков
5,0
Згі дно з 8.8
ого в’яжучого з поверхне ю щебеню, балів, не менше 9 пор Зміщ ист увані ого сть із сумі шами зерно вих склад ів*** ) TaK/Hі щіл ьног о
ні
ні
ні
ні
ні
ні
так
так
так
так
так
так
ні
ні
ні
ні
ні
ні
ні
ні
ні
так
так
так
Згі дно з 8.9 та ДС ТУ Б В.2 .789
10 Індекс 50-130 50-130 50-130 50-130 50-130 50-130 120- 120- 120- 170- 170- 170- Згі розпаду** 180 180 180 230 230 230 дно *), % з 8.1 0 *) У чисельнику наведені значення для бітумних емульсій, а у знаменнику - для модифікованих бітумних емульсій. **) Випробування за п.6 не проводять, коли емульсію використали протягом 7 діб, та не проводять за п.7, коли емульсію використали строком від 8 діб до 30 діб. ***) Допускається визначити один із показників: "Зміщуваність із сумішами зернових складів" або "Індекс розпаду"". Таблиця 2 - Вимоги до фізико-технічних показників аніонних емульсій Назва Значення для марок Метод показника випроб ування EA ЕА ЕА ЕА EA ЕА ЕА ЕА ЕА ЕА ЕА ЕА ЕА ЕА ЕА ЕА ЕА ЕА LU ШМ Ш- ШМ Ш- ШМ С- СМ С- СМ С- СМ П- ПМ П- ПМ П- ПМ -50 -50 60 -60 70 -70 50 -50 60 -60 70 -70 50 -50 60 -60 70 -70 1 Зовнішній вигляд
Однорідна темно-коричнева рідина
Згідно з 8.2
2 Показник концентрації водневих
8,0-12,0
Згідно з 8.3
іонів, рН 3 0,50 Однорідніст 0,60 ь*) (залишок на ситі № 014), %, не більше
0,50 0,60
0,60 0,70
0,50 0,60
0,50 0,60
0,60 0,70
0,50 0,60
0,50 0,60
0,60 0,70
Згідно з 8.4
4 Вміст 45-55 залишкового в’яжучого, %
56-65
66-71
45-55
56-65
66-71
45-55
56-65
66-71
Згідно з 8.5
5 Умовна 20, не Від 15 в’язкість за більше до 50 температури включно 25 °С на приладі з діаметром отвору витоку 4 мм, с
Від 45 20, не Від 15 Від 45 до 100 більше до 50 до 100 включн о
20, не Від 15 Від 45 Згідно більше до 50 до 100 з 8.6 включн о
6 Стійкість 0,60 при 0,70 зберіганні після 7 д**): залишок на ситі № 014, %, не більше
0,60 0,70
0,70 0,80
0,60 0,70
0,60 0,70
0,70 0,80
0,60 0,70
0,60 0,70
0,70 0,80
Згідно з 8.7
7 Стійкість 0,80 при 1,00 зберіганні після 30 д**): залишок на ситі № 014, %, не більше
0,80 1,00
1,00 1,20
0,80 1,00
0,80 1,00
1,00 1,20
0,80 1,00
0,80 1,00
1,00 1,20
Згідно з 8.7
8 Зчеплюваніс ть залишкового в’яжучого з поверхнею щебеню, балів, не менше 9
пори
4,0
ні
ні
ні
так
такі
Згідно з 8.8
так
так
так
так
Згідно
Зміщу стого ваність щіль із ного суміша ми зернов их складів ***), так/ні
з 8.9 та ні
ні
ні
ні
ні
ні
так
так
так
ДСТУ Б В.2.789
*) У чисельнику наведені значення для бітумних емульсій, а у знаменнику - для модифікованих бітумних емульсій. **) Випробування за п.6 не проводять, коли емульсію використали протягом 7 діб, та не проводять за п.7, коли емульсію використали строком від 8 діб до 30 діб.
6 ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ТА ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ 6.1 Вимоги безпеки 6.1.1 Емульсії бітумні дорожні за ступенем впливу на організм людини згідно з ГОСТ 12.1.007 належать до 4-го класу небезпеки (мало небезпечні речовини). Канцерогенної дії не мають. Мають слабку кумулятивну дію. 6.1.2 При приготуванні і використанні емульсій необхідно дотримуватись вимог безпеки згідно з ДСТУ 4044, ДСТУ 2904, НПАОП 63.21-1.01, ГОСТ 6968, ГОСТ 10678. 6.1.3 Під час приготування емульсій у складі летких виділень присутні: насичені і ненасичені вуглеводні, ароматичні вуглеводні, алкіл бензоли. 6.1.4 Концентрація шкідливих та небезпечних речовин у повітрі робочої зони не повинна перевищувати ГДК згідно з ГОСТ 12.1.005 для: аліфатичних амінів - 1 мг/м 3; суми насичених, ненасичених ароматичних вуглеводнів - 300 мг/м3; парів ксилолу - 50 мг/м3; парів толуолу - 50 мг/м3; парів фенолу - 0,3 мг/м3. Контроль слід здійснювати згідно з [5 - 7]. Періодичність контролю шкідливих речовин у повітрі робочої зони визначають згідно з ГОСТ 12.1.005. 6.1.5 Устаткування цехів або дільниць для приготування емульсій повинні відповідати вимогам ДСТУ 3273, СП 1042-73, ГОСТ 12.2.003, ГОСТ 12.3.002 та ДСП 173. 6.1.6 Рівень шумового навантаження на працюючих при виготовленні і використанні емульсій не повинен перевищувати 80,0 дБА згідно з ДСН 3.3.6.037, контроль здійснюють згідно з ГОСТ 12.1.050. 6.1.7 Освітленість робочих місць повинна відповідати вимогам ДБН В.2.5-28, контроль необхідно здійснювати згідно з ДСТУ Б В.2.2-6. 6.1.8 Загальну вібрацію на робочих місцях потрібно контролювати згідно з ДСТУ ГОСТ 12.1.012, ДСН 3.3.6.039. 6.1.9 Закриті приміщення, де проводяться роботи з емульсіями або їх компонентами, повинні бути обладнані припливно-витяжною вентиляцією згідно з ДСТУ Б А.3.2-12, ДБН В.2.5-67, мікроклімат - згідно з ДСН 3.3.6.042. 6.1.10 Емульсії - не горючі речовини згідно з ГОСТ 12.1.044, не мають температури спалахнення та займання. За температури 100 °С рідина закипає. 6.1.11 Цехи або дільниці для приготування емульсій повинні бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння згідно з ГОСТ 12.4.009, НАПБ А.01.001, НАПБ В.01.048, НАПБ Б.03.001.
Експлуатацію вогнегасників здійснюють відповідно до НАПБ Б.01.008 з урахуванням вимог ГОСТ 12.4.009. 6.1.12 Емульсії - пожежо- та вибухобезпечні матеріали, не горять і не вибухають при взаємодії з водою та киснем повітря. 6.1.13 Електрообладнання дільниць та цехів для приготування емульсій повинне відповідати вимогам НПАОП 40.1-1.21, НПАОП 40.1-1.32. 6.1.14 Електробезпечність цехів або дільниць для приготування емульсій повинна відповідати вимогам ДСТУ 7237, ДСТУ ГОСТ 12.1.038. 6.1.15 Ефективна сумарна питома активність природних радіонуклідів в емульсіях та їх компонентах згідно з вимогами ДБН В. 1.4-1.01 не повинна перевищувати 740 Бк-кг-1. Контроль ефективної сумарної питомої активності природних радіонуклідів здійснюють згідно з ДБН В. 1.4-2.01. 6.1.16 Працівники, які займаються приготуванням і використанням емульсій, повинні бути забезпечені засобами індивідуального захисту (спеціальним одягом та взуттям, рукавицями, захисними окулярами і респіраторами) згідно з ДСТУ ГОСТ 12.4.041, НПАОП 0.00-4.01. 6.1.17 При виконанні робіт, пов’язаних із приготуванням і використанням емульсій, необхідно дотримуватись правил особистої гігієни, а саме: приймати їжу лише в спеціальних приміщеннях, користуватися санітарно-побутовими кабінетами, приймати душ після закінчення зміни. 6.1.18 Персоналу, що працює з емульсіями та їх складовими, необхідно проходити попередні та періодичні медогляди [8]. 6.1.19Якщо емульсія потрапила на обличчя або руки, її спочатку слід змити холодною водою, залишки зняти гасом або олією, а потім місця, на які потрапила емульсія, протерти тампоном з вазеліном, і промити теплою водою з милом. 6.2 Вимоги охорони довкілля 6.2.1 Ефективними засобами захисту навколишнього природного середовища є герметизація обладнання і комунікацій відповідно до СП 1043-73, ГОСТ 12.2.003 та ГОСТ 12.3.002. При використанні емульсій необхідно дотримуватись вимог чинних законів України про охорону навколишнього природного середовища [9 - 14]. 6.2.2 У випадку витікання емульсії слід засипати її піском, землею або синтетичним адсорбентом. При сильному забрудненні ґрунту необхідно зняти його верхній шар, перенести в спеціальну тару або бочки для подальшого знешкодження в установленому законодавством порядку в спеціально призначеному місці [13, 15]. 6.2.3 Викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин не повинні перевищувати затверджених нормативів екологічної безпеки атмосферного повітря [5, 16, 17]. 6.2.4 Відведення стічних вод виробництва емульсій здійснюють із дотриманням вимог природоохоронного законодавства та згідно з [14] і СанПиН 4630. 6.2.5 При зберіганні та транспортуванні емульсій та їх компонентів не передбачається надходження забруднюючих речовин в атмосферне повітря. 7 ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ 7.1 Емульсії приймає служба технічного контролю підприємства-виробника або відповідальна особа, призначена у встановленому порядку. 7.2 Емульсії приймають партіями. За партію приймають кількість емульсії однакового складу, що виробляють з сировини однієї партії за одним технологічним режимом протягом однієї зміни та супроводжують єдиним документом про відповідність властивостей емульсії цьому стандарту, оформленим згідно з ДСТУ 4454.
7.3 Для контролювання властивостей емульсії з кожної партії відбирають по дві проби об’ємом не менше ніж 2 л кожна згідно з ДСТУ 4488. Проби відбирають з трубопроводу або ємкості, де знаходиться виготовлена емульсія, посудиною місткістю від 2,5 л до 3,0 л, яку занурюють на глибину, що дорівнює половині глибини шару емульсії в ємкості, або з пробовідбірного крану цієї ємкості. Проби відбирають і випробовують через добу після приготування емульсії. 7.4 Емульсії підлягають приймально-здавальним, періодичним та сертифікаційним випробуванням. Приймально-здавальним випробуванням підлягає кожна партія емульсії за показниками 1 - 5, 9, 10 таблиці 1 цього стандарту (для катіонних емульсій) та за показниками 1 - 5, 9 таблиці 2 цього стандарту (для аніонних емульсій). При періодичних випробуваннях визначають всі показники таблиць 1 або [2] та фізикотехнічних показників залишкового в’яжучого після випаровування води з емульсії відповідно до 5.3. Періодичні випробування проводять не рідше одного разу на квартал, а також при кожній зміні складових або технології приготування. 7.5 Радіоактивність перевіряють один раз на рік. 7.6 Вимоги безпеки розділу 7 контролюють у процесі підготовки та організації виробництва. 7.7 При отриманні незадовільних результатів будь-яких випробувань однієї проби, хоча б за одним із показників проводять випробування другої проби. При повторному отриманні незадовільних результатів партію бракують і прийманню вона не підлягає. 7.8 Підприємство-виробник повинно супроводжувати кожну партію емульсії документом (паспортом), що засвідчує її відповідність вимогам цього стандарту, де вказують: - назву підприємства-виробника; - назву та умовну познаку продукції; - номер партії; - дату виготовлення; - масу партії; - гарантійний термін зберігання; - результати випробувань; - знак відповідності згідно з ДСТУ 2296. 8 МЕТОДИ КОНТРОЛЮВАННЯ 8.1 Загальні положення 8.1.1 Перед проведенням випробувань кожну пробу емульсії ретельно перемішують і фільтрують крізь попередньо знежирене і висушене сито із неіржавіючого дроту із розміром чарунок 1,25 мм згідно з ГОСТ 6613, змочене 1 % розчином кислоти або лугу. 8.1.2 Масу проби емульсії визначають з точністю до 0,01 г. 8.1.3 Засоби вимірювань та допоміжне обладнання повинно пройти метрологічну повірку та атестацію відповідно до ДСТУ 3215. 8.1.4 Температура приміщень, в яких проводять випробування, повинна бути (20 ±5) °С. 8.1.5 Температура емульсії при випробуванні повинна бути (20 + 2) °С, якщо інше не обумовлено умовами проведення випробування. 8.1.6 Вода для проведення випробувань повинна відповідати вимогам ДСанПіН 2.2.4-171, дистильована вода - ГОСТ 6709. 8.1.7 Відібрані проби емульсій і мінеральних матеріалів потрібно зберігати за температури (20 ±5) °С утому ж приміщенні, де вони будуть випробовуватися. 8.2 Визначення зовнішнього вигляду емульсії
Зовнішній вигляд емульсії визначають візуальним обстеженням поверхні скляної палички або фарфорового шпателя після їх занурення та виймання з емульсії. Поверхня палички повинна бути вкрита блискучою однорідною плівкою емульсії темно-коричневого кольору. На поверхні палички не повинно бути частинок чи ниток непроемульгованого бітуму. 8.3 Визначення показника концентрації водневих іонів Показник концентрації водневих іонів (pH) емульсії визначають потенціометричним методом. 8.3.1 Засоби контролю, допоміжне обладнання, реактиви рН-метр або рН-тестер [21]. Термометр згідно з ГОСТ 400. Склянка лабораторна місткістю 100 мл згідно з ГОСТ 23932. Вода дистильована згідно з ГОСТ 6709. Ацетон згідно з ГОСТ 2603 або ГОСТ 2768. 8.3.2 Порядок підготовки і проведення випробувань Електрод рН-метра промивають в дистильованій воді та протирають тканиною насухо. У випадку відсутності на рН-метрі термокомпенсації вимірюють температуру проби емульсії та переустановлюють температурний контроль на ньому відповідно до інструкції з експлуатації. Після перемішування емульсії протягом 10 с електрод занурюють в емульсію і знімають значення показника pH після встановлення його стабільних значень. Після заміру pH емульсії, щоб запобігти налипанню бітуму на електрод, його слід промити в такій послідовності: водний розчин кислоти або лугу, показник pH якого відповідає pH емульсії, дистильована вода, ацетон. Зберігають електрод відповідно до вимог інструкції з експлуатації. Максимальне розходження між результатами паралельних випробувань не повинно перевищувати 0,02 pH. За остаточний результат приймають середньоарифметичне значення результатів двох паралельних випробувань. 8.4 Визначення однорідності емульсії Однорідність емульсії характеризують масою часток в’яжучого розміром більше ніж 0,14 мм. 8.4.1 Засоби контролю, допоміжне обладнання, реактиви Ваги лабораторні 4-го класу точності згідно з ГОСТ 24104. Шафа сушильна згідно з ГОСТ 14919. Сито з сіткою № 014 згідно з ГОСТ 6613. Ексикатор згідно з ГОСТ 23932. Чашка фарфорова місткістю 250 мл згідно з ГОСТ 9147. Паличка скляна, що відповідає чинним нормативним документам або має технічне свідоцтво згідно з [4]. Склянка лабораторна місткістю 250 мл згідно з ГОСТ 23932. Натр їдкий технічний (розчин 1 %) згідно з ГОСТ 2263. Соляна кислота (розчин 1 %) згідно з ДСТУ 2904. Вуглець чотирихлористий що відповідає чинним нормативним документам або має технічне свідоцтво згідно з [4]. 8.4.2 Порядок підготовки і проведення випробувань Попередньо промите чотирихлористим вуглецем сито висушують, охолоджують і поміщають у фарфорову чашку. Сито разом із фарфоровою чашкою зважують, змочують розчином соляної кислоти (для катіонної емульсії) або розчином лугу (для аніонної емульсії). У склянку наливають (200 ±5) г емульсії. Емульсію проціджують через сито, злегка струшуючи, не допускаючи розбризкування емульсії. Одночасно з емульсією вливають розчин соляної
кислоти (для катіонної емульсії) або розчин лугу (для аніонної емульсії). Склянку, звільнену від емульсії, і скляну паличку промивають розчином соляної кислоти або лугу і зливають його на сито. Залишок на ситі промивають розчином кислоти або лугу до отримання прозорих промивних вод. Після цього сито з залишком поміщають у фарфорову чашку і висушують до постійної маси за температури (105+5) °С, охолоджують в ексикаторі і зважують. Після проведення випробування сито миють чотирихлористим вуглецем і висушують. Зберігають в ексикаторі. Однорідність визначають за формулою (1):
де Н - однорідність, %; m2 - маса сита із залишком і чашкою, г; m1 - маса сита і чашки, г; m3 - маса емульсії, г. Максимальне розходження між результатами паралельних випробувань не повинно перевищувати 0,05 %. За остаточний результат приймають середньоарифметичне значення результатів двох паралельних випробувань. 8.5 Визначення вмісту залишкового в’яжучого Вміст залишкового в’яжучого визначають методом випарювання води із емульсії. 8.5.1 Засоби контролю, допоміжне обладнання, реактиви Ваги лабораторні 4-го класу точності згідно з ГОСТ 24104. Електроплитка згідно з ГОСТ 14919. Сітка азбестова згідно з [18]. Чашка фарфорова для випарювання місткістю 250 мл згідно з ГОСТ 9147. Паличка скляна. 8.5.2 Порядок підготовки і проведення випробувань Чисту суху чашку разом зі скляною паличкою зважують, наливають в чашку (30 ±2) г емульсії і зважують чашку з емульсією і скляною паличкою. Чашку з емульсією і скляною паличкою установлюють на електроплитку з закритим нагрівальним елементом або піщану баню і випарюють воду із емульсії. Щоб уникнути розбризкування, емульсію періодично перемішують скляною паличкою. Випарювання вважають закінченим, коли припиниться виділення бульбашок пари і поверхня залишку в чашці стане дзеркальною. Чашку охолоджують в ексикаторі і зважують разом зі скляною паличкою. Вміст залишкового в’яжучого в емульсії розраховують за формулою (2):
де Б - вміст залишкового в’яжучого, %; m3 - маса чашки з паличкою, г; mf - маса чашки з паличкою і емульсією, г; m2 - маса чашки з паличкою і залишковим в’яжучим після випарювання води із емульсії, г. Максимальне розходження між результатами паралельних випробувань не повинно перевищувати 0,05 %. За остаточний результат приймають середньоарифметичне значення результатів двох паралельних випробувань. 8.6 Визначення умовної в’язкості
Умовну в’язкість визначають згідно з ГОСТ 11503 з таким доповненням розділу 1 - робочий циліндр із діаметром отвору витоку 4 мм за температури (20,0 ±0,5) °С. 8.7 Визначення стійкості при зберіганні Стійкість при зберіганні характеризують зміною однорідності емульсії після її зберігання за температури (20 ±5) °С протягом 7 діб та 30 діб. 8.7.1 Засоби контролю, допоміжне обладнання, реактиви Засоби контролю, допоміжне обладнання, реактиви згідно з 8.4 цього стандарту. Циліндр скляний з пробкою місткістю 250 мл згідно з ГОСТ 1770. 8.7.2 Порядок підготовки і проведення випробувань У кожен з чотирьох скляних циліндрів місткістю 250 мл наливають по (200 + 5) г попередньо перемішаної емульсії. Циліндри щільно закривають і залишають у спокої. Після 7 діб проводять випробування емульсії на однорідність із двох циліндрів згідно з 8.4. Перед випробуванням емульсію в циліндрах перемішують скляною паличкою протягом 10 с. Після 30 діб визначають однорідність емульсії згідно з 8.4 з двох інших циліндрів. 8.8 Визначення зчеплюваності в’яжучого, виділеного з емульсії, з поверхнею щебеню Зчеплюваність залишкового в’яжучого з поверхнею щебеню визначають візуально за характеристикою плівки в’яжучого на поверхні щебеню у балах після їх витримування в дистильованій воді за температури (95,0 ±0,5) °С. 8.8.1 Засоби контролю, допоміжне обладнання, реактиви Склянки хімічні термостійкі згідно з ГОСТ 23932 . Електроплитка згідно з ГОСТ 14919 або баня піщана. Сітка азбестова згідно з [18]. Вода дистильована згідно з ГОСТ 6709. Папір фільтрувальний згідно з ГОСТ 20806. Щебінь, що використовується на виробництві разом з емульсією, з розміром зерен від 20 мм до 40 мм включно або тієї фракції щебеню, що застосовується, згідно з ДСТУ Б В.2.7-75. 8.8.2 Порядок підготовки і проведення випробувань Випробування на зчеплюваність в’яжучого, виділеного з емульсії, виконують на трьох попередньо промитих зернах гранітного щебеню, який буде використовуватись при виконанні дорожніх робіт разом з даною емульсією. Кожне зерно щебеню обв’язують ниткою або тонким дротом, занурюють на (1 - 2) с в склянку з дистильованою водою, дають воді стекти протягом (15 + 5) с, а потім занурюють два - три рази в емульсію, після чого виймають і підвішують на штативі. За умовної в’язкості емульсії більше ніж 15 с перед зануренням щебеню в емульсію її попередньо нагрівають до 40 °С. Зерна щебеню, оброблені емульсією, зберігаються протягом доби за температури (20 + 5) °С, після чого проводять випробування. Для цього хімічну склянку заповнюють на 2/3 об’єму дистильованою водою і нагрівають до температури (95,0 ±0,5) °С. Зерна щебеню, оброблені емульсією, опускають у нагріту воду так, щоб вони не торкалися стінок та дна, і витримують за температури (95,0 ±0,5) °С протягом 30 хв. В’яжуче, яке спливло на поверхню в процесі кип’ятіння, видаляють фільтрувальним папером. Після кип’ятіння зерна щебеню переносять у склянку з холодною водою. Якість зчеплюваності оцінюють візуально за характеристикою плівки в’яжучого на поверхні щебеню у балах після кип’ятіння згідно з таблицею 6 ДСТУ Б В.2.7-89. За показник зчеплюваності приймають середньоарифметичне значення результатів випробувань трьох зерен щебеню. 8.9 Визначення змішуваності емульсії з мінеральними матеріалами
Зміщуваність емульсії з мінеральними матеріалами визначають шляхом її перемішування з мінеральними матеріалами пористого та щільного зернових складів і візуальною оцінкою здатності емульсії створювати з ними однорідні суміші, тобто вкривати зерна мінерального матеріалу рівномірною плівкою в’яжучого. 8.9.1 Засоби контролю, допоміжне обладнання, реактиви Ваги лабораторні 4-го класу точності згідно з ГОСТ 24104. Секундомір [22]. Шафа сушильна згідно з ГОСТ 14919. Циліндр скляний мірний (градуйований) місткістю 100 мл згідно з ГОСТ 1770. Чашка фарфорова згідно з ГОСТ 9147. Шпатель або лопатка фарфорові згідно з ГОСТ 9147. Щебінь гранітний з розміром зерен від 5 мм до 10 мм згідно з ДСТУ Б В.2.7-75. Пісок кварцовий крупний або середньої крупності згідно з ДСТУ Б В.2.7-32. Порошок мінеральний неактивований згідно з ДСТУ Б В.2.7-121. Вода дистильована згідно з ГОСТ 6709. 8.9.2 Порядок підготовки і проведення випробувань Щебінь фракції від 5 мм до 10 мм масою (500 ±5) г промивають і висушують за температури (105±5) °С до постійної маси. Пісок масою (300±5) г висушують за температури (105±5) °С до постійної маси. Наважки щебеню і піску охолоджують до температури (20 ± 5) °С. Емульсію змішують з мінеральними матеріалами щільного зернового складу, для чого готують суміш з (65,0 ±0,1) г щебеню, (50,0 ±0,1) г піску і (8,0 ±0,1) г мінерального порошку. Суміш зволожують (4,0 ±0,1) мл води і ретельно перемішують. При постійному перемішуванні в суміш вливають (14,0 ±0,1) мл емульсії. Через 45 с від початку введення емульсії перемішування припиняють і проводять візуальну оцінку отриманої суміші. Якщо емульсія розподілилась рівномірно, вкривши суцільною плівкою поверхню зерен мінерального матеріалу, то вважають, що вона витримала випробування, і її відносять до повільнорозпадної емульсії. Якщо емульсія не розподілилась на зернах мінерального матеріалу у вигляді суцільної плівки, а утворила згустки бітуму, залишивши зерна матеріалу повністю або частково необробленими, вважають, що ця емульсія не змішується з мінеральними сумішами щільного складу. В цьому випадку емульсію випробовують на зміщуваність з мінеральними матеріалами пористого складу. Для цього готують суміш з (162,5 ± 0,1 ) г щебеню і (87,5 ± 0,1 ) г піску. Суміш зволожують (5,0 ± 0,1 ) мл води, перемішують і, продовжуючи перемішувати, додають (22,5 ±0,1) мл емульсії. Через 45 с від початку введення емульсії в суміш візуально оцінюють результат змішування. Якщо емульсія розподілилась на зернах мінерального матеріалу рівномірно, вкривши суцільною плівкою їх поверхню, вважають, що вона змішується з сумішами пористого складу і її відносять до середньорозпадних емульсій, якщо ні - до швидкорозпадних. 8.10 Визначення індексу розпаду Індекс розпаду визначають за кількістю мінерального наповнювача, який при перемішуванні з емульсією призводить до її повного розпаду. 8.10.1 Засоби контролю, допоміжне обладнання, реактиви Шпатель або лопатка фарфорові згідно з ГОСТ 9147. Чашка для випарювання згідно з ГОСТ 9147. Конічний резервуар, що забезпечує дозування наповнювача зі швидкістю (0,3 - 0,4) г/с. Секундомір з точністю вимірювання 0,2 с [22]
Термометр з точністю вимірювання 0,1 °С згідно з ГОСТ 400. Ваги лабораторні 4-го класу точності згідно з ГОСТ 24104. Шафа сушильна згідно з ГОСТ 14919. Ексикатор згідно з ГОСТ 23932. Мінеральний наповнювач має такий мінералогічний склад: польовий шпат-(65 ±2) %, кварц(30 ±2) %, слюда - (5±1) %. Гранулометричний склад мінерального наповнювача наведений в таблиці 3. Таблиця 3 Номер сита
Прохід крізь сито, %
05
Не менше 91,2
025
56,6 ±5
0125
23,9 ±3
063
7,7 ±3
0315
Менше 3,0
016
Менше 1,7
Допускається використання інших мінеральних наповнювачів, якщо результати випробувань на розпад емульсії з їх використанням відрізняються від результатів випробувань на розпад емульсії з використанням даного мінерального наповнювача не більше ніж на 10 %. 8.10.2 Порядок підготовки і проведення випробувань Мінеральний наповнювач масою (500 ±5) г висушують за температури (105 ±5) °С до постійної маси і зберігають в герметично закритому посуді. Перед випробуванням мінеральний наповнювач і емульсію в герметично закритому посуді витримують у сушильній шафі протягом 1,5 год за температури (25 ± 1) °С. Чисту суху чашку разом зі шпателем зважують із точністю до 0,01 г, наливають в чашку (100,0 ±1,0) г емульсії і зважують чашку з емульсією і шпателем. З конічного резервуара мінеральний наповнювач рівномірно засипають в чашку з емульсією при перемішуванні шпателем зі швидкістю 1 об/с до повного розпаду емульсії. Можуть використовуватись механічні пристрої, що забезпечують рівномірне дозування мінерального наповнювача і його перемішування з емульсією зі швидкістю 3 об/с. Момент розпаду емульсії визначають за виділенням води та утворенням тістоподібної грудки суміші, що не розмішується та не прилипає до стінок чашки. При випробуванні повільнорозпадних емульсій утворення грудки може не носити виразного характеру. Зважують чашку з емульсійномінеральною сумішшю і шпателем. Індекс розпаду для 100 г емульсії розраховують за формулою:
де Ір - індекс розпаду; mз - маса чашки зі шпателем, емульсією та мінеральним наповнювачем, г; m2 - маса чашки зі шпателем та емульсією, г; m1 - маса чашки зі шпателем, г;. Значення індексу розпаду округлюють до найближчого цілого числа. Індекс розпаду визначають як середньоарифметичне двох випробувань.
Допустиме відхилення окремих результатів випробувань від середньоарифметичного повинно бути не більше ніж 10 %. 8.11 Визначення фізико-технічних показників залишкового в’яжучого Відповідність залишкового в’яжучого вимогам ДСТУ 4044 або ДСТУ Б В.2.7-135, або [1], або [2], або [3] визначають за методами випробування згідно з ГОСТ 11501; ГОСТ 11506; ГОСТ 11505; ГОСТ 18180 з доповненнями 8.4 ДСТУ 4044; ГОСТ 11507; ГОСТ 4333; ГОСТ 20739 (крім бітумів, модифікованих полімерними добавками та синтетичними восками); 8.7 ДСТУ 4044 (крім бітумів, модифікованих полімерними добавками та синтетичними восками); 9.3 ДСТУ Б В.2.7-135 (для бітумів, модифікованих полімерними добавками та синтетичними восками); 9.5 ДСТУ Б В.2.7-135 (для бітумів, модифікованих полімерними добавками) та 9.8 ДСТУ Б В.2.7-135 (для бітумів, модифікованих полімерними добавками). Залишкове в’яжуче отримують випаровуванням (500 ± 5) г емульсії відповідно до 8.5 цього стандарту. 8.12 Радіаційний контроль здійснюють відповідно до вимог ДБН В.1.4-1.01, ДБН В.1.4-2.01. 9 МАРКУВАННЯ ТА ПАКУВАННЯ 9.1 Маркування емульсії необхідно виконувати згідно з ДСТУ 4454. 9.2 На транспортну тару повинно бути нанесено транспортне маркування і маніпуляційний знак "Обмеження температур" (від 5 °С до 85 °С) [2] та знак класифікаційного шифру транспортної небезпеки 9163 -[20]. 9.3 Маркування треба виконувати українською мовою та додатково іншою мовою - на вимогу замовника. 9.4 Пакування емульсії виконують згідно з ДСТУ 4454. 9.5 Контроль маркування та пакування емульсії проводять візуально. 10 ТРАНСПОРТУВАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ 10.1 Емульсію транспортують в авто гудронаторах, бітумовозах, металевих бочках відповідно до вимог ДСТУ 4454, [20]. 10.2 Емульсію слід зберігати в металевих резервуарах згідно з ДСТУ 4454 за температури повітря не нижче ніж 5 °С. Ємкості для зберігання повинні бути чистими, без залишків дьогтю, бітуму та будь-яких матеріалів кислого чи лужного характеру. Щоб запобігти забрудненню емульсії та випаровуванню з неї води, ємкості для зберігання емульсії повинні щільно закриватись. Для запобігання розшаровування при тривалому зберіганні емульсії необхідно періодично перемішувати за допомогою мішалки або шляхом перекачування насосом. 10.3 Ємкості з емульсією треба зберігати в критих складських приміщеннях, на спланованій площадці, захищеній від дії прямих сонячних променів, атмосферних опадів відповідно до вимог ДСТУ 4454. 11 ВКАЗІВКИ ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ 11.1 Температура нагрівання емульсії визначається маркою, видами робіт та температурою навколишнього середовища. Види робіт, в яких застосовують різні марки емульсій, мінімально допустимі температури повітря та температури емульсії наведені в додатку А. 11.2 Усі роботи з використанням емульсії треба виконувати згідно з ДБН В.2.3-4, а також у відповідності з чинними нормативними документами на певні види робіт. 12 ГАРАНТІЇ ВИРОБНИКА 12.1 Підприємство-виробник гарантує відповідність емульсії вимогам цього стандарту за дотримання вимог транспортування та зберігання. 12.2 Гарантійний строк зберігання не модифікованих емульсій становить 30 діб від моменту їх виготовлення. Для модифікованих емульсій, приготовлених на модифікованому бітумі,
гарантійний строк зберігання становить не більше 14 діб від моменту їх виготовлення. Для модифікованих емульсій, приготовлених з використанням латексу, гарантійний строк зберігання становить 30 діб від моменту їх виготовлення. 12.3 Після перевищення гарантійних строків зберігання емульсія перед використанням повинна бути перевірена на відповідність вимогам цього стандарту. При невідповідності емульсії вимогам цього стандарту, бітум, виділений з емульсії, використовують згідно з ДБН В.2.3-4. ДОДАТОК А (довідковий) РЕКОМЕНДОВАНІ ВИДИ ДОРОЖНІХ РОБІТ, ЩО ВИКОНУЮТЬСЯ З ВИКОРИСТАННЯМ РІЗНИХ МАРОК ЕМУЛЬСІЙ Таблиця А.1 - Рекомендовані види дорожніх робіт, що виконуються з використанням різних марок катіонних емульсій Види робіт
Марка емульсії Температура повітря, °С, не нижче
Рекомендована температура емульсії, °С
Виконання підґрунтовки
ЕКШ-40, ЕКШМ40, ЕКШ-50, ЕКШМ-50, EKLU55, ЕКШМ-55, ЕКС-60
10
10-70
Влаштування поверхневої обробки
EKШ-65, ЕКШМ65, ЕКШ-70, ЕКШМ-70
15
15-75
Ямковий ремонт струменевим методом
EKLШ-55, ЕКШМ-55, EKШ60, ЕКШМ-60
15
15-75
Ямковий ремонт методом пошарового просочування
ЕКШ-50, ЕКШМ50, EKLU-55, ЕКШМ-55, ЕКШ60, ЕКШМ-60
10
10-60
Догляд за свіжо укладеним бетоном
ЕКШ-40, ЕКШ-50, ЕКШ-55
10
10-70
Приготування чорного щебеню та ЕКС-60, ЕКСМпористих емульсійно60, ЕКС-65, мінеральних сумішей ЕКСМ-65
10
10-30
Просочування шарів дорожнього ЕКС-50, ЕКСМодягу із щебеневих сумішей 50, ЕКС-55, ЕКСМ-55, ЕКС60, ЕКСМ-60
10
10-70
Влаштування тонкошарових
15
20-30
ЕКП-60, ЕКПМ-
покриттів із литих емульсійномінеральних та холодних асфальтобетонних сумішей
60, ЕКП-65, ЕКПМ-65
Влаштування шарів дорожнього ЕКП-60, ЕКПМодягу методом холодного 60, ЕКП-65, ресайклінгу ЕКПМ-65
10
10-30
Приготування щільних емульсійно- мінеральних та холодних асфальтобетонних сумішей
ЕКП-60, ЕКПМ60, ЕКП-65, ЕКПМ-65, ЕКП70, ЕКПМ-70
10
10-30
Укріплення ґрунтів верхньої частини земляного полотна
ЕКП-55, ЕКП-60, ЕКП-65, ЕКП-70
10
10-30
Стабілізація ґрунтів основи дорожнього одягу методом холодного ресайклінгу
ЕКП-60
10
15-30
Таблиця А.2 - Рекомендовані види дорожніх робіт, що виконуються з використанням різних марок аніонних емульсій Види робіт Марка емульсії Температура Рекомендована повітря, °С, не температура нижче емульсії, °С Виконання підґрунтовки
EAШ-50, ЕАШМ50, ЕАШ-60, EALШM-60
20
20-70
Догляд за свіжо укладеним бетоном
EALU-50, ЕАШ60, ЕАС-50, ЕАС60
20
20-70
Влаштування поверхневої обробки
ЕАШ-60, ЕАШМ60, EALU-70, ЕАШМ-70
20
20-70
Укріплення поверхні укосів земляного полотна
ЕАШ-50, ЕАШМ50, ЕАШ-60, ЕАШМ-60, ЕАШ70, ЕАШМ-70
20
20-70
Приготування чорного щебеню ЕАС-50, ЕАСМ-50, та пористих емульсійноЕАС-60, ЕАСМ-60, мінеральних сумішей з ЕАС-70, ЕАСМ-70 основних (карбонатних) порід
20
20-40
Влаштування шарів дорожнього ЕАС-50, ЕАСМ-50, одягу методом просочування ЕАС-60, ЕАСМ-60
20
20-40
Приготування щільних ЕАП-50, ЕАПМемульсійно- мінеральних 50, ЕАП-60, сумішей з 1-2 % вапна або 2-3 % ЕАПМ-60, ЕАПцементу 70, ЕАПМ-70
20
20-40
Укріплення грунтів верхньої частини земляного полотна
ЕАП-50, ЕАП-60, ЕАП-70
20
20-30
Виконання обезпилювання
ЕАП-50, ЕАП-60, ЕАП-70
20
20-30
ДОДАТОК Б (довідковий) БІБЛІОГРАФІЯ 1 СОУ 45.2-00018112-067:2011 Будівельні матеріали. Бітуми дорожні в’язкі, модифіковані добавками адгезійними. Технічні умови 2 СОУ 45.2-00018112-069:2011 Будівельні матеріали. Бітуми нафтові дорожні в’язкі дистиляційні. Технічні умови 3 СОУ 45.2-00018112-068:2011 Будівельні матеріали. Бітуми дорожні в’язкі, модифіковані добавками на основі синтетичних восків. Технічні умови 4 Постанова Кабінету Міністрів України від 01.03.2006 № 240 "Про затвердження Правил підтвердження придатності нових будівельних виробів для застосування" 5 МУ 2568-82 Методические указания по измерению концентрации первичных алифатических аминов фотометрическим методом (Методичні вказівки із вимірювання концентрації первинних аліфатичних амінів фотометричним методом) 6 МУ 3119-84 Методические указания по определению предельных, непредельных и ароматических углеводородов в воздухе рабочей зоны (Методичні вказівки із визначення насичених, ненасичених і ароматичних вуглеводнів у повітрі робочої зони) 7 МУ 4436-87 Методические указания по измерению концентрации аэрозолей преимущественно фиброгенного действия (Методичні вказівки із вимірювання концентрації аерозолів переважно фіброгенної дії) 8 Порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затверджений наказом МОЗ України від 21.05.2007 р. № 246 9 Закон України "Про автомобільні дороги" від 08.09.2005 p. № 2862-IV 10 Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991 р. № 1264-ХІІ 11 Закон України "Про охорону атмосферного повітря" від 16.10.1992 p. № 2707-ХІІ 12 Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" від 24.02.1994 p. № 4004-ХІІ 13 Закон України "Про відходи" від 05.03.1998 p. № 187/98-ВР 14 Постанова Кабінету Міністрів України від 25 березня 1999 р. № 465 "Про затвердження Правил охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами" 15 ДСанПіН 2.2.7.029-99 Гігієнічні вимоги щодо поводження з промисловими відходами та визначення їх класу небезпеки для здоров’я населення 16 ДСП 201-97 Державні санітарні правила охорони атмосферного повітря населених місць (від забруднення хімічними і біологічними речовинами) 17 РД 52.04-186-89 Руководство по контролю загрязнения атмосферы (Настанова щодо контролю забруднення атмосфери) 18 ГОСТ 12871-93 Асбест хризотиловый. Общие технические условия (Азбест хризотиловий. Загальні технічні умови) 19 ГОСТ 14192-96 Маркировка грузов (Маркування вантажів)
20 ГОСТ 19433-1-2010 Грузы опасные. Классификация (Вантажі небезпечні. Класифікація) 21 ГОСТ 22261-94 Средства измерений электрических и магнитных величин. Общие технические условия (Засоби вимірювань електричних і магнітних величин. Загальні технічні умови) 22 ТУ 25-1894.003-90 Секундомер. Технические условия (Секундомір. Технічні умови) УКНД 75.140; 93.080.20
Ключові слова: емульгатор, емульсії бітумні дорожні, емульсії катіонні, емульсії аніонні, залишкове в’яжуче, модифікована емульсія, однорідність, поверхнево-активні речовини, повільнорозпадна емульсія, середньорозпадна емульсія, стабільність, швидкорозпадна емульсія.