Член кореспондент HAH України Завідуючий відділом давньої та класичної української літератури Інституту літератури їм. Т Г. Ш евченка Національно! Атсад ем ії наук України 01001 Київ. вул. Гоушевського кімн. 315, тел (044} 229-23-52

ВІ Д У П О Р Я Д Н И К А

Шановні читачі, відразу зауважу, що, працюючи над темою про історичні

зв’язки Закарпаття з іншими українськими землями та Росією в другій половині

XIX - на початку XX ст., я, природно, знайомився з біографіями та діяльністю багатьох представників закарпатської інтелігенції того часу, і не на основі статей, в яких, на жаль, часто-густо було багато недостовірного, а на основі документів, які зберігаються в архівах Берегова, Львова, Києва, Москви, Санкт-Петербурга. І, зізнаюся щиро, - особа Юрія Жатковича не викликалау мене спочатку особливого інтересу, тим більше, що в ті часи про нього писали дуже мало — священик! Ллє коли я почав докладніше знайомитися із науковою спадщиною Жатковича, то відчув, що це - неординарна постать! І чим більше я про нього дізнавався, тим міцнішали мої переконання, шо це саме так. А вже після того, як я виявив і опрацював його 89 листів до Володимира Гнатюка за період з 1895 до 1914 рік, а особливо, коли "розшифрував" його "Етнографическій очерк угро-

русских", то мої симпатії до нього зросли безмежно. Я бачив ЛЮДИНУ, яка

вигідно відрізнялася від багатьох своїх сучасників. Тому сподіваюся, що, прочитавши його біографію, а особливо "Очерк", ви погодитеся зі мною. У пропонованій публікації на основі новознайдених документів та матеріалів вперше в українській історіографії подається найповніша біографія Юрія Жатковича на тлі епохи та непростої історії регіону. Також вперше в Україні (та й у світі взагалі, бо праці Жатковича в XIX - на початку XX ст. публікувалися не тільки в країнах Європи, але й на Американському континенті, де ними цікавилася українська діаспора), здійснюється АКАДЕМІЧНЕ видання його "Етнографического очерка угро-русских", тобто публікуються УСІ відомі на сьогодні тексти твору, а саме: "розшифрований" мною текст рукопису українською мовою, оригінал якого зберігається в Києві; текст, опублікований В.Гнатюком у Львові в 1896 році в "Етнографічному збірнику", і, нарешті, текст угорською мовою, тобто мовою оригіналу, бо нею Жаткович писав первинний текст (близько 12 аркушів) і доля якого до цих пір невідома. Частково ця праця була опубл ікована в 1895 році в журналі Угорської академії наук "Budapesti Szemle". Пропоноване читачам видання носить також КОМПЛЕКСНИЙ характер, оскільки у ньому текс т "Очерков" українською мовою подається ДИПЛОМАТИЧНИМ способом, тобто методом друкарського (комп’ютерного)

набору із збереженням усіх особливостей оригіналу, а також друкується ФАКСИМІЛЕ цього ж тексту. Усе це дозволяє науковцям: історикам, етнографам, лінгвістам, краєзнавцям в повному обсязі мати уявлення про це оригінальне і грунтовне дослідження з етнографії Закарпаття. Доля наукової спадщини Юрія Жатковича така ж складна, як і його власна. Один з перших біографів Жатковича о. Нестор Воленський, говорячи про подальшу долю рукопису "Етнографическій очерк угро-русских", зазначав, що

його автор "про своп худыя материстьныя средства ни яким способом не мог то издати во всей целости". При цьому він висловив сподівання (1920 р.), що буде кому видати усі твори нашого земляка, бо про це потурбуються, "... его, хвала Богу, здравствующие и находящиеся в добрам материальном положении племянники, т.е. братовы сыны - Теофт, Григорий, Мирон". Про них я

скажу докладніше в передмові, але тут нагадаю, що Григорій Жаткович був першим губернатором Підкарпатської Русі! Та, на жаль, не так сталося, як гадалося. Фактично жоден зі згаданих племінників, а я вже не кажу про трьох дочок Юрія Жатковича, яких він виховував сам, не потурбувалися про віщання хоча б великих наукових праць свого родича. Це - також загадка. Публікація "Очерков’’ готувалася до 150-річчя від дня народження Юрія Жатковича. Але через об’єктивні обставини і, в першу чергу, через фінансові можливості видання побачить світ 2007 року. У передмові я наводжу багато уривків з документів, бо вважаю, що це дозволить читачам краще зрозуміти не тільки епоху, в якій жив і творив Юрій Жаткович, але і його особу як об’єкт мого дослідження. А ще тому, що окремі дослідники, які пишуть про цей період в історії Закарпаття, зловживаючи довірою читачів, дозволяють собі, м’яко кажучи, трохи "пофантазувати", не підкріплюючи свої слова документами. У кінці книги вперше подано найповнішу на сьогодні бібліографію праць Ю.Жатковича українською, російською та угорською мовами - 82 позиції (проти 74 у виданні 2001 року). На жаль, і вона далеко не повна, оскільки його твори порозкидані в численних українсько-, російсько-, французько-, угорськомовних газетах, журналах, альманахах, наукових збірниках і т.д. До того ж, нерідко відомості про ці публікації Жатковича, які я брав з досліджень Є.Перфецького, В.Бірчака, Є.Недзельського, М.Лелекача та ін., не завжди достовірні щодо місця їх публікації та їх точної назви. Робота в цьому напрямі триває. Крім того, також вперше публікується бібліографія основних праць дослідників, які писали про Жатковича, 52 позиції. Інформую читачів про те, що готую до друку дослідження Юрія Жатковича з історії та історіографії Закарпаття."Історія історіографії угорських русинів", "Вплив єпископів Ягерських і боротьба проти цього впливу в Мукачівській єпархії" та інші, а також його листи до В.Гнатюка та "Автобіографію", які складуть приблизно такий же том, як і це видання.

Насамкінець скажу, сподіваючись, що це не буде розцінено як нескромність (маю наувазі, в першу чергу, науковців, які розуміються на справі), що якби я абсолютно нічого не написав і не опублікував з історії Закарпаття, то лише цим виданням оригінального і єдиного в своєму роді дослідження Юрія Жатковича спокутував би цей гріх, оскільки це - результат копіткої багаторічної праці, особливо "розшифрування" тексту оригіналу "Очерков", в чому неважко переконатись, познайомившись із факсимільним відтворенням цього тексту'.

Нижче подаю лист академіка Олекси Мишанича та його факсиміле, який він прислав, прочитавши мою публікацію "Юрій Жаткович як історик та етнограф", - Ужгород, 2001, - 292 с. Особисто з О.В.Мишаничем я не був знайомий.

Київ, 20 січня 2002 року

Високошановний Олеже Сергійовичу!

Сердечно дякую Вам за прислану книгу про Юрія Жатковича. Я прочитав її і вважаю, що це одна з кращих наукових праць, виданих в Ужгороді за останнє десятиріччя. Ви знайшли, опрацювали і подали читачеві першоджерела, яким нині ціни немає, повернули із забуття світлу постать цікавого вченого. Публікація праці "Етнографическій очерк угро-русских" є справді Вашим науковим подвигом. Кілька років тому я зробив з неї ксерокопію і послав о. Лтанасію Пекарю до США на його прохання. Сумніваюся, щоб він її прочитав, бо почерк Ю.Жатковича дуже нерозбірливий. Та Ви дали собі ради, текст підготовлений добре. На відміну від тих наших геніїв, які багато і красно говорять, Ви зробили велику і корисну справу. Видана Вами книга - це подія у науковому житті краю. Щиро вітаю Вас із виходом у світ такої книги і бажаю Вам далі плідно працювати на користь українського Закарпаття.

Ваш Он. Мишанич