Журнал "Мораль". № 3 (6), Рік Віддзеркалення 2011

КИШЕНЬКОВИЙ ЖУРНАЛ РЕЛІГІЙНОЇ ГРОМАДИ СПОВІДУЮЧИХ ВІРУ В НАЙВИЩУ ЦІННІСТЬ ЛЮДИНИ

№ 3 (6) Київ, Рік Віддзеркалення.

=

=

Підписка на журнал «Мораль» для віруючих у Найвищу Цінність Людини безкоштовна. Для оформлення підписки напишіть листа Хранителю Віри за адресою Юрію Шеляженко, а/с 153, м. Київ, 01042 або ludstvo@gmail.com У листі обов’язково вкажіть свою поштову адресу, включаючи поштовий індекс, а також прізвище, ім’я, по-батькові, та підтвердіть, що Ви сповідуєте Віру в Найвищу Цінність Людини. Наш сайт: www.ludstvo.org.ua Храм Божественного Одкровення: www.temple.org.ua

Z=O=Z=

=

=

=

=

ВІРОВЧЕННЯ

МАНІФЕСТ ПРО РИТУАЛ НАГАДУВАННЯ 1. Живучи Добром і спілкуючись з Богом, Хранитель Віри від Душі висловлює такий богословський коментар у зв’язку з важливим питанням Віри в Найвищу Цінність Людини про ритуал нагадування. // Б. О. 30; С. Д. 3.1, 5.8.

2. Нагадування – це систематичне ритуальне звернення до окремих людей та груп, щоб ділитися вірою і випромінювати віру, а також боротись із злом. Зокрема, за допомогою ритуалу нагадування можна побороти такі прояви зла, як неуважність, непослідовність, зневага, ворожість, брехня, свавілля, безумство, безперспективність, безвір’я. Поки Зло Z=P=Z=

=

=

=

слабке, його можна здолати думкою, словом, посмішкою, зверненням до людських душ у надії на розуміння та співчуття, а також молитвою, через спілкування з Богом, що живе у кожній душі. // С. В. 10, 13, 22, 26, 30, 31, 43; Б. О. 8, 9, 11, 13, 14; С. Д. 3.4.

3. Підставами для здійснення ритуалу нагадування можуть бути спілкування з Богом, добра воля віруючого, подолання зла, висновок Хранителя Віри про розподіл добра та зла. На цій підставі Бог диктує віруючому через Душу добру форму ритуалу нагадування – тобто, спосіб здійснення ритуалу. // С. В. 8, 10, 22; Б. О. 5, 12, 15, 16, 17, 30; С. Д. 1.4, 2.6, 5.1, 5.2, 5.6, 5.7; К. 4.

4. Форма ритуалу нагадування може базуватися на усному, письмовому, електронному, іншому зверненні будь-якого доброго змісту, що відповідає священному писанню та цьому маніфесту, з будьякою заздалегідь визначеною періодичністю. Бажано цитувати Символ Віри. Якщо ритуал нагадування здійснюється за висновком Хранителя Віри в рамках процесу розподілу добра та зла, Хранитель Віри своїм рішенням може запропонувати визначеним ним учасникам процесу оплатити витрати з реалізації ритуалу нагадування. // С. В. 45; Б. О. 17; С. Д. 3.1, 5.6-5.8; К. 4, 10.

5. Нагадування має здійснюватись безперервно, поки зберігається добра підстава і добра форма нагадування. Ритуал нагадування має бути Z=Q=Z=

=

=

=

припинений, коли підстава або форма ритуалу вичерпала себе, або коли виявлено оманливість підстави ритуалу, або коли форма ритуалу перестає бути доброю. // С. В. 13, 23; С. Д. 3.1, 3.2, 4.4.

6. Ритуал нагадування може бути припинений в зв’язку з вичерпанням форми, якщо досягнуто розуміння та співчуття, встановлено взаємозв’язок душ, засвідчене пробудження Душі, щире прагнення Добра, готовність до доброчесного життя, співпраці, спокутування скоєного зла без нагадування у визначеній формі. // С. В. 10, 26; Б. О. 18; С. Д. 3,6, 3.7.

7. Ритуал нагадування відповідає трьом головним принципам Віри в Найвищу Цінність Людини. Ритуал нагадування спрямований на подолання стадності, оскільки лікує колективне отруєння злом – здійснення ритуалу є різновидом співпраці з людьми та проповіді, тріумфом вільної Душі, любові до людей та мудрості віруючого, викликає пробудження Душі, унеможливлює приниження та розчинення особистості. Ритуал нагадування базується на прямому спілкуванні з Богом, оскільки нагадування здійснюється з Божою допомогою. Ритуал нагадування, як спосіб поклоніння Душі кожної Людини, що укріплює Віру в Найвищу Цінність Людини, є Добром відповідно до універсального морального критерію та способом утвердження Добра відповідно до висновків Хранителя Віри. // С. В. 24, 26; Б. О. 12, 13, 15, 17, 30; С. Д. 3.2, 3.7, 5.8; К. 4.

Z=R=Z=

=

=

=

ПУБЛІЦИСТИКА

Незалежність з присмаком самообману Кожен день незалежності України я зустрічаю не як свято, а як черговий копняк історії. "Пригадай!" – чую її безгучний докір – "Скільки мрій було, і як мало зроблено!".

Z=S=Z=

=

=

=

Збудувати правову демократичну цивілізовану державу, де основними цінностями будуть реальність прав і суверенітет особистості. Зупинити зубожіння нашого народу. Створити гідні умови життя людей, такі ж, якими відзначаються передові країни світу. Все це декларувалося у зверненні Верховної Ради України з нагоди проведення референдуму про незалежність. Це були не обіцянки, як, мабуть, вважали більшість халявників-колективістів – найрозповсюдженіший соціотип у радянській та нинішній Україні. Зараз їх старше покоління волає про цинічний обман та прагне повернутися до СССР. Обіцянка, насправді, у цьому зверненні була одна. І то – вельми прагматична: "Іншого шляху, крім незалежності, для України немає". Решта звернення – заклик до дії. Заклик, звернений до кожного. Держава на якусь історичну мить зцілилася від прагнення регламентувати кожен крок своїх громадян і дала людині широкий простір для особистого розвитку. У повітрі носилися прості, очевидні ідеї. Маєш свободу – зупини своє зубожіння. Вчись, працюй, мрій, твори своє щастя. Не дивись, що кажуть інші. Роби те, що маєш робити по правді. Створи сам свою суверенну особистість.

Z=T=Z=

=

=

=

Реалізуй свої природні права. Цей момент тривав недовго. Бо більшість людей не почули голосу історії. Вони стояли на місці, дивилися вгору, чекали наказу та пропускали повз вуха слова про самовизначення кожної людини. Вони не мислили себе поза колективом, без мудрого вождя. Вони не могли дивитися в майбутнє. Це – головний недолік тої "ментальності", яка століттями культивувалася "в наших палестинах". На жаль, придушення індивідуальності та оспівування самозречення починається з сім'ї, остаточно формується освітою та активно підтримується всіма великими інституціями суспільства, які таким чином нав'язують власний авторитет: владою, засобами масової інформації, громадськими та релігійними організаціями. Я вірю, що Божий дар самостійно вирішувати свою долю може прокинутися у кожної людини. Однак не кожен прагне з мудрою простотою його відкрити, повірити у себе, свої права, свою правду, свою силу, свою толерантність, свою підприємливість. Багатьом людям події 20-річної давнини допомогли відкрити в собі цей дар. Вони стали вільними людьми у вільній країні, збудували своє щастя і можуть зараз пишатися плодами своєї праці. Багато людей зловживали цим даром.

Z=U=Z=

=

=

=

Будучи невиправними матеріалістами, вони відмовлялися від доброї волі як вищої мети та ставили собі за мету банальне збагачення. І з характерною недалекоглядністю матеріалістів хапали все, що могли схопити. Захоплювали і людей, користувалися їх несамостійністю, очікуванням вождя. А потім вбивали один одного, втягували суспільство в конфлікти навколо розподілу захопленого, бо не знали, що робити далі. Зараз такі самі матеріалісти з тією ж жадібністю в очах сподіваються нового перерозподілу, розкулачування, "наведення порядку", "зміни поколінь", або навіть революції. Якогось зовнішнього фактора, який би докорінно змінив життя. Однак вони обманюють себе. Навіть якщо з неба посиплеться мана, вони не зігнуться, аби підняти її. Натомість лаятимуть останніми словами олігархів, які, поки народ дивився вгору, змели ману з-під ніг у централізовані пункти розподілу мани, і урядовців, які не забезпечили кожному бідняку справедливу соціальну порцію... Нема правди у вічному скигленні рабів та бунтарстві халявників. Нема правди у прагненні продати подорожче свою незалежність. Незалежність – це можливість, якій нема ціни. І її потенціал буде реалізований, коли кожен громадянин бачитиме себе двигуном прогресу.

Z=V=Z=

=

=

ПРОЗА

День Незалежності Оповідання Юрія Шеляженка Z=NM=Z=

=

=

=

=

Хлопця звали Володимир. Він народився 24 серпня 1991 року. Мати ніколи не забула, як він вперше з’явився до неї – вилетів перед очі зі хмари болю у лагідних руках медсестри. Він кричав, але вона не чула того крику. Її погляд був прикутий до сяйва, що золотим обручем оповило голову малюка. Те сяйво закарбувалося в пам'яті на все життя. Недарма вона назвала хлопця іменем святого князя, хрестителя Київської Русі-України. Про незалежність своєї Батьківщини мати дізналася наступного дня. Батько приніс газету і прочитав величезний заголовок: "Акт проголошення незалежності України". Раптом трапилось дивовижне: малюк в колисці виразно щось сказав. Газета впала на підлогу, батько схопив малюка на руки.

– Я українець,– сказав, чи то пак пропищав син.

– Що таке! Хлопець засміявся. Батько обережно поклав немовля назад до колиски і подивився в очі матері. Вона теж щасливо розсміялася. Диво більше не повторювалося. Минуло більше року, поки Володимир навчився вживати найпростіші слова. Але він швидко зіп’явся на ноги. Батьки змушені були встановити на дверях новий замок, бо хлопець відкривав старий і йшов гуляти.

Z=NN=Z=

=

=

=

Якось в три роки він загубився. Шукали по всьому місту. І знайшли ввечері на власному балконі: малюк чіпляв там синьо-жовтий прапор.

– Звідки взяв? – суворо спитав батько.

– Я пішов туди, де багато людей. Там подалували плапол, класивий,– щиро пояснив син. Прапор залишився висіти на балконі – один з десятка на весь райцентр. Йшов час. Хлопця віддали в школу – цегляний триповерховий будиночок із загратованими вікнами. Першокласники вчили абетку і таблицю множення, а на перервах гасали по коридорах і на дворі. Футбольне поле поряд зі школою, як правило, займали старшокласники. Малеча збивалася в зграйки й шукала собі інші розваги. Обмінювалися обгортками від жувальних гумок, билися, з'ясовуючи, хто сильніший. Одного разу після уроків компанія першокласників забралася в пусту хату поряд зі школою. Володимир відчув небезпеку ще на порозі.

– Дивіться навколо! Дивіться під ноги! – умовляв він товаришів. З хати давно все винесли. Хтось навіть зняв двері з петель. Вікна без рам робили будинок простим, як дитячий малюнок. Підлога складалася з піску, перемішаного з трухою. Пусті розмови й вигуки перетворилися на моторошне мовчання, коли малеча увійшла до Z=NO=Z=

=

=

=

будинку. Тутешня порожнеча викликала страх.

– Пічка! – вигукнув хтось. Всі побігли на крик. Дійсно, в одній з кімнат стояла піч.

– Ми її розпалимо,– запропонував хтось,– Тут буде наш таємний штаб! І тут Володимир помітив трикутну голову, що висунулася з-під пічного заслону в метрі біля ноги одного з однокласників.

– Відійдіть! Змія! Всі позадкували. Володимир швидко озирався.

– Залиште будинок у спокої. Там, де одна змія, може бути цілий виводок. Пішли звідси! Дивіться під ноги! Ще двічі їм попадалися змії, поки всі не вийшли з будинку. А потім малі чкурнули швидше за вітер від клятого місця. У п'ятому класі він постійно приносив до школи нові дитячі журнали, що їх передплатив батько. Там були дотепні малюнки, цікаві оповідання та статті про все на світі. Володимир давав їх читати кожному, хто про це просив. Статтям він вірив. Прочитавши про згубність куріння, сам жодного разу не пробував курити й успішно відмовляв однокласників. Прочитавши про інтернет – інформаційний рай, доступний навіть дітям – він піднявся на третій поверх школи і постукав у оббиті залізним листом двері, де висіла табличка "комп'ютерний клас".

Z=NP=Z=

=

=

=

Коли двері не відчинилися, він зазирнув у шпарину замка. І побачив пусті парти без жодного комп'ютера.

– Що?! Звідки ти знаєш про інтернет? – здивувався вчитель інформатики, коли учень підійшов до нього в перерві.

– Читав у журналі.

– Слухай, тобі пощастило, що ти зараз не вчиш інформатику. Бо я змушений диктувати одинадцятикласникам програми на мові Бейсик, а вони їх записують в зошит. Всі, у кого акуратний зошит, отримують оцінку “відмінно”. Під час уроку про інтернет ми не переписуємось зі всім світом, як ти сказав. Ми переписуємо з інформаційного плакату в зошити список протоколів передачі даних в інтернеті.

– Ви не працюєте з комп'ютерами? Як так може бути?!

– Хлопче, спитай сам у будь-кого. Жодних комп'ютерів, лише теоретичні знання. Подякуй за це комусь з начальства, хто вкрав гроші на комп'ютерний клас та виділену лінію. У приймальні директора секретарка сказала: – Дурне питання. Ти ще не доріс до інтернету, тому марш на уроки! І застібни верхні гудзики на сорочці! Хлопець вийшов за двері й став біля них в коридорі. Він би сів та чекав всередині, але очі сльозилися від запаху косметики, яким була наповнена приймальня. Пролунав дзвоник. Він не зрушив з місця. Хвилин за десять директор школи вийшов з Z=NQ=Z=

=

=

=

кабінету і покрокував на вихід. Учня він наче не помітив.

– Дмитро Полікарпович! Хочу з вами поговорити! – гукнув Володимир. Директор озирнувся.

– Чому не на уроках? – спитав він.

– Я б радий учитись, але читав у журналі, що інтернет дозволяє вчитися швидше та ефективніше. У нас нема інтернету. Скажіть, хто вкрав комп'ютери? Директор не знав, що відповісти.

– Облиш це,– зреагував після довгої паузи.

– Якщо ви не скажете, я зателефоную в міліцію. Раптом Дмитро Полікарпович посміхнувся. То була крива, невесела посмішка. Він підійшов до хлопця, поставив на підлогу рудий шкіряний портфель, брязнувши мідною застібкою. Присів, правою рукою скуйовдив йому волосся: – Ти б заспокоївся. Знаєш, що у начальниці відділу освіти син – майор міліції? Спитай там, хто вкрав комп'ютери, і отримаєш по ребрам! Іди на уроки, наївний хлопче. Зітхнувши, директор підвівся, підхопив портфель і швидко пішов геть. У той день Володимир зник зі школи. Коли він пропустив два уроки, про це дізналася завуч і зателефонувала батькам. Хлопця почали шукати. Безуспішно! Тільки ввечері він приїхав додому.

– Де ти був? – спитала мати.

Z=NR=Z=

=

=

=

– В обласному центрі,– відповів Володимир. Наступного дня під час другого уроку шкільна радіомережа захрипіла директорським басом. Сотні дітей підвели очі від зошитів й шукали поглядом під стелею запилені репродуктори.

– Шановні вчителі й учні, хочу оголосити вам приємну новину. В нашій школі працюватимуть гуртки з інформатики, куди можна буде записатись навіть першокласникам зі згоди батьків. За тиждень завезуть два комп'ютерні класи, до кінця місяця нас під'єднають до інтернету. Потім приїде президент, презентує експериментальні електронні підручники й урочисто ввімкне всю ту техніку. В цьому мене запевнив голова обласної державної адміністрації. І я б дорого дав, щоб дізнатись, як одному з учнів п'ятого класу вдалося потрапити до нього на прийом! Володимир посміхнувся й продовжив вертіти у точилі зелений олівець. До кінця уроку малювання він збирався зобразити у зошиті справжнього марсіанина. А треба було малювати куб, тому вчителька вліпила йому оцінку "незадовільно". Він не намагався бути відмінником. Вчив лише те, що йому було цікаво. Рано почав заробляти: виносив на смітник пусті коробки з двох кіосків неподалік від школи. Під час виборів ходив на мітинги за гроші. За тиждень до повноліття батька звільнили з роботи. Країну пожирала криза, національний банк не встигав друкувати гроші. Всюди закривалися заводи.

Z=NS=Z=

=

=

=

От і до райцентру, де жив Володя, дійшла черга. Єдине підприємство, де працювали більше половини жителів міста, оголосило себе банкрутом.

– Батьку, що будеш робити?

– Стану на облік у центрі зайнятості! Черга за державною допомогою безробітним щодня заповнювала цілу площу перед міськвиконкомом. В день оформлювали документи сотня-друга людей, а на вулиці чекало кілька тисяч. Кожен боявся піти і втратити місце в черзі. Володимир був одинадцятикласником. Він прогулював уроки, як багато однолітків. Але у вільний час не розважався. Він ходив серед людей, що чекали своєї черги, і тихо розмовляв з кожним. Він питав людей, як їх звуть. Запам'ятовував імена назавжди. Ввічливо цікавився, чому вони чекають дива від держави, а не допомагають собі самі. Терпляче вислуховував лайку і сповіді, прокльони і нотації, відверту брехню та філософські розумування.

– Прізвище? Тобі зайве його знати,– прошепотів один з безробітних,– Мене звуть Сашко. Ти питаєш, чому я не допоміг собі. Це вплив натовпу! Тут ніхто навколо не допомагатиме собі, от і я так само чекаю подачку з Києва. Кажу тобі чесно: я занадто слабкий, щоб застосувати свій винахід.

– Що за винахід?

– Та пусте!

– Розкажіть, будь ласка. Може, ваш винахід врятує Z=NT=Z=

=

=

=

цих людей.

– Вони ніколи не скористаються ним, бо страх перед усім новим у них в крові! Безробітний стояв перед юнаком в одній сорочці й дрижав від ранкового холоду. За пошарпаним склом дешевих окулярів дивилися наче всередину, а не назовні, безпомічні чорні очі з синцями від недосипання. Такий погляд Володимир бачив у вмираючого котеняти. Хлопець взяв безробітного за руку і повів до одного з кіосків, де він колись працював. Продавщиця, знехотя буркочучи, дала їм розчинної кави і пригостила карамельками. Розговорити винахідника було непростою справою, але потім той зізнався, що давно пропонував перепрофілювати завод. Він закінчив три курси технічного університету і навчився вирощувати дешеві кристали для мікросхем та суперкомп'ютерів. Один такий кристал він витяг з кишені й дав в руки Володимиру. Юнак одразу повірив у винахід.

– То чому ти не займаєшся цим?

– Власного початкового капіталу у мене нема. На роботу за спеціальністю теж не беруть, бо з університету мене прогнали без диплома.

– Чому?

– Коли ректор всіх зібрав і сказав, за кого треба голосувати на виборах, мені це не сподобалось. Потім я підійшов з бюлетнем до декана, який весь день Z=NU=Z=

=

=

=

стирчав на виборчій дільниці, й показав свій голос за опозицію. Він істерично лаявся на мене та негайно відрахував, незважаючи на вихідний. За годину Володимир розповідав кожному в черзі до центру зайнятості: – Михайло Семенович, ви чули, що наш завод можна перепрофілювати для виробництва сучасної техніки? Поки ми стоїмо тут, давайте думати, де ми можемо знайти інвестора! Генадій Дмитрович, я дуже поважаю вашу думку як колишнього начальника цеху. Підкажіть, де б взяти гроші на модернізацію виробництва! Чутки про якусь нову технологію поширювалися в місті. Незабаром до натовпу на площі під'їхав блискучий кортеж: два "мерседеси" у супроводі новеньких джипів. Не встигли відчинитись двері "мерседеса", а Володимир вже стояв поряд.

– Ви шукаєте, куди б вкласти свої гроші під час цієї кризи, і почули про перепрофілювання нашого заводу,– сказав він ствердним тоном у щілину поляризованого вікна. До хлопця підбігли охоронці, але з нутрощів машини пролунала коротка команда. Двері "мерседеса" відчинилися. Юнак поманив пальцем винахідника. Обидва сіли в машину, на розкішні шкіряні крісла. Кортеж рушив, піднімаючи куряву й підстрибуючи на ковбанях давно не ремонтованого шосе. Скоро вони сиділи перед Z=NV=Z=

=

=

=

знервованим і нетверезим мільйонером, який до економічної кризи був мільярдером.

– Ти будеш директором заводу,– сказав мільйонер Володимиру.

– Ні, директором може бути мій батько. Винахідника призначте головним інженером. А мені оплатіть юридичну освіту. Я хочу бути трибуном.

– Не зрозумів! Володимир подивився бізнесмену в очі.

– Довго пояснювати. Швидше зробити. В давньому Римі люди збиралися на віче й обирали трибунів. Трибун міг спитати у найвищих посадовців, що вони зробили для країни. Міг захистити права людей, принижених несправедливим рішенням владоможця. Володимир, студент юридичного факультету Київського національного університету, у вільний від навчання час подорожував. Він відвідав кожну область, кожен район. І всюди розмовляв з людьми. Запам'ятовував десятки, сотні, тисячі імен.

– Бабуся, я розумію, що ви на пенсії. Всім хочеться відпочити, й у всіх життя коротке. Але скажіть, чи дбаєте ви про майбутнє? – розпитував він, бува, якусь старушенцію у електричці. Одна така бабуся написала листа доньці в місто, і донька, отримавши вісточку від матері вперше за кілька років, у піднесеному настрої написала найкращу концепцію кредитування малого підприємництва за Z=OM=Z=

=

=

=

всю історію того банку, де вона працювала менеджером. Потім місцевий чиновник зауважив економічний ріст на десять відсотків в регіоні, де працювала ота донька. Він приписав собі цю заслугу і отримав премію. Цілий місяць після того чиновник благодушествував, підписуючи всі папери підряд й вимагаючи для себе мінімальних сум в конверті. Феноменом економічного росту зацікавилися в міністерстві, чиновник попався на брехні, а кредитна програма стала частиною інструкцій Нацбанку. Володимир казав людям: – Ми повинні самі дбати про себе. Це й означає бути справжніми громадянами.

– От як? – іронічно казали йому,– А що ж робить влада в Києві? Краде наші податки?

– Владу треба контролювати. Вона має працювати на нас, дбати про стратегічний розвиток і уникнення всіх ризиків, які більшість людей не бачить чи не враховує.

– Хто ж проконтролює чиновників, які зажралися та забрехалися! Вони самі кого завгодно проконтролюють, доженуть і ще раз проконтролюють! Підеш ти від них побитий та з порожніми кишенями,– співбесідники сміялися Володимирові в обличчя.

– Ви праві. Тому нам потрібні трибуни. В кожному місті, в кожному селі повинна бути людина, яка захищає права народу і примушує владу бути чесною Z=ON=Z=

=

=

=

перед людьми. В тридцять років він написав книгу. Навіть не книгу, а брошурку, яка звалася "Трибун". В цій брошурці він розповідав про свої бесіди з людьми, про те, як безвідповідальні громадяни породжують безвідповідальних чиновників. Він розповідав, як начальник одного ЖЕКу скаржився йому на крадіжки лампочок в під'їздах. Ці крадіжки так бісили начальника, що він одного разу спересердя припинив вивозити сміття в цілому мікрорайоні. На дверях будинків двірники почепили оголошення: поки не припиняться крадіжки, ЖЕК не фінансуватиме вивіз сміття. Купи непотребу, об'їдків, очистків висотою чотири-п'ять метрів лежали просто неба аж півроку. Нікому не було до того діла. Крадіжки не припинилися, хіба що їх стало трохи менше. Зате на стінах почали писати нецензурну лайку про ЖЕК. Начальник плюнув, звільнився і пішов працювати завскладом у військовій частині. Володимир розповідав, звідки байдужість людей. Писав про стріп-бар, відкритий колишнім директором школи, про ниття семикласника: які нецікаві уроки, як хочеться з них втекти і колотися, пити, дуріти. Писав про жалюгідну середню зарплатню в тій області, про свій візит до одного з місцевих банкірів, який не міг давати кредити підприємцям, а змушений був носити відкати начальнику податкової інспекції. Бо той Z=OO=Z=

=

=

=

знайшов, до чого придратись в банку. Володимир писав, що після відставки начальника податкової інспекції – між іншим, депутата облради від комуністів – невеликий кредит правильним людям змінив стиль життя в обласному центрі. В будинках нарешті перестали красти лампочки. Він писав: "Перш за все, Бог допомагає тим, хто допомагає собі сам. Ми повинні жити за правильними принципами і виконувати закони. Але, строго спитавши з себе, ми маємо вдвічі більш строго питати з тієї влади, яку ми обрали, якій ми платимо зарплатню у формі податків. Іноді, хоч раз на рік, ми повинні приходити в коридори влади. В День Незалежності України всенародно обрані трибуни мають звернутися до наших обранців і спитати, що зроблено ними для блага країни. Тільки так станемо незалежним народом, відповідальними господарями на власній землі". Він їздив по країні один на велосипеді. Шурхотіли шини на рівних асфальтованих дорогах. Тріщав гравій під колесами, де дороги ще не ремонтувалися. Чвакав після дощу мокрий грунт на шляху до якогось занедбаного села. Деінде доводилось одягти гумові чоботи та нести велосипед на плечах. Бувало, він в'їжджав до майже мертвого населеного пункту, де навіть школи й магазина не було. Переходив по гнилому канатному мостику до запиленого майдану, гукав до косих нефарбованих парканів: "Всі на віче! Зустріч на майдані!", і у відповідь Z=OP=Z=

=

=

=

десь далеко гавкали собаки. Потім проповідував десятку впертих недовірливих селян: – Кожного року ви повинні обрати трибуна. Він піде до голови районної адміністрації і спитає, як вирішуються ваші проблеми. Не знаю навіть, що краще: відродити це село або переселити вас в нормальні будинки у нормальному населеному пункті. Я знаю, ви самі між собою часто про це сперечаєтесь. Будьте ж рішучішими! Працюйте головою, а не язиком, і у вас все вийде добре! Коли Володимиру виповнилось тридцять три, не було такого місця в Україні, де б люди не сказали йому довірливо: "Скажи від нашого імені, бо ми не вміємо. Ти – справжній трибун".

24 серпня 2023 року Володимир відкрив двері кабінету спікера Верховної Ради України. Він ніс в руках флешку із поправками до законодавства.

– Скажіть, чому у нас такі закони, що депутати розподіляють прибуток нації на власний розсуд, ні з ким не радячись? – спокійний розважливий голос трибуна звучав у кабінетній тиші, як грім з неба,– Чому гроші витрачаються на розкіш, а не на якісну освіту, медицину, інвестиції в перспективні проекти молоді? Ви, як законно обраний голова парламенту, несете цей тягар відповідальності за зубожіння та безграмотність мільйонів співгромадян... Спікер почервонів. Непроханий гість коротко пояснив йому, які демократичні реформи потрібні Z=OQ=Z=

=

=

=

людям. Це означало понаднормову роботу замість звичного комфорту. Спікер схрестив ноги і стиснув кулаки, але не міг залишити візит без уваги – навіть коли двері зачинилися і він залишився один у великому кабінеті. Наодинці з флешкою. Трибун підійшов до прем'єр-міністра на урочистому відкритті центру хірургії серця. Вони говорили довго, прем'єрові довелося відмінити банкет та скликати позачергове засідання Кабінету Міністрів за зачиненими дверима. Володимир називав по пам'яті прізвища, географічні назви, реквізити юридичних осіб – перераховував больові точки, які потребували термінового втручання. Під час військового параду він стояв в десяти кроках від Президента. Державна охорона пропустила трибуна, хоч він не був запрошений.

– Ми побудували успішну державу... – казав Президент на телекамери.

– Пане Президенте, я перепрошую, але ви дали своїй роботі занадто оптимістичну оцінку. Мені треба негайно з вами поспілкуватись! – перебив Володимир. Президент глянув на охоронців у роззолочених мундирах. Ті не рухались. Він глянув направо і наліво – ніхто не виявив бажання слухати промову далі, всі чекали, як він спілкуватиметься з трибуном. Президент зійшов вниз по сходам, по килимовій доріжці. Потиснув Володимирові руку. Обійняв його, під об'єктивами телекамер. Такі обійми – вічна хитрість Z=OR=Z=

=

=

=

політиків.

– Я ніколи не стану популістом. Я веду натовп, а не біжу за ним. Ти такий самий. Чого ти насправді хочеш? – шепнув Президент на вухо трибунові. Володимир сказав голосно: – Я прийшов до вас, щоб задати кілька питань від імені народу України. Бо вас обрав народ, а не натовп. Ввечері я сяду на поїзд і повернуся до рідного містечка, в свою маленьку квартиру. Трибун – не посада, а роль, яку один раз в житті може виконати відповідальний громадянин. Мені не треба нічого, окрім чесних відповідей. Президент наморщив лоба. Він завжди відчував на своїх плечах величезний тягар відповідальності. Тепер, розгублений, стоячи поряд з народним трибуном, він нарешті зрозумів: у громадян цієї країни вистачить відповідальності також тримати цей тягар на своїх плечах. Бо їм потрібні не герої і не чудеса, а свобода, закон та порядок і плани розвитку на майбутнє. Нарешті українці заслужили це свято – День Незалежності. Вони готові жити відповідально. Володимир взяв за руку Президента.

– Пане Президенте, перед тим, як ми почнемо нараду, дозвольте вручити подарунок від одного винахідника! Він широким жестом показав на небо, тримаючи в долоні щось на зразок лазерної указки. Раптом все змінилося. Глядачі, посміхаючись, дивилися в небо.

Z=OS=Z=

=

=

=

Туди ж націлили свої камери репортери.

– Поки вони дивитимуться цей фокус, ми з вами спокійно поспілкуємось в кімнаті для нарад,– запропонував трибун. І, тримаючись за руки, двоє народних обранців попрямували вирішувати нагальні проблеми країни. А в синьому небі пливли хмари кольору стиглої пшениці, кольору золотого руна. На Хрещатику ображено зупинилися танки, що звикли завжди бути в центрі уваги. Танкісти теж вилізали з люків й дивилися в небо. Там велично пливла хмара-тризуб. Вона була схожа на корабель, який рухається в правильному напрямку на радість всіх пасажирів. Потім по золотому полю з хмар поїхав білий комбайн. Прибравши врожай й очистивши небесносиній келих, він зник за горизонтом. І на очах людей раптом почала будуватись по хмаринці, по "цеглині" невловимо гарна будівля з рожевих хмар – повітряний замок з дитячих мрій. Кожному було ясно: то є мирне і щасливе майбутнє України, яке люди здатні створити спільними зусиллями.

Z=OT=Z=

=

=

=

ІНТЕРВ’Ю

«Судочинство має захищати людей, а не принижувати»

20 червня 2011 року перший священнослужитель Релігійної Віри в Найвищу Цінність Людини, Хранитель Віри Юрій Шеляженко подав касаційну скаргу на Z=OU=Z=

=

=

=

рішення Окружного адміністративного суду міста Києва та Київського апеляційного адміністративного суду щодо визнання законною відмови Держкомнацрелігій у реєстрації Релігійного центру Віри в Найвищу Цінність Людини. Пан Шеляженко погодився розповісти «Українському інформаційному порталу» про ситуацію навколо переслідування віруючих нової конфесії.

– Перш за все, розкажіть, що це за релігія у вас? Я вірую в Найвищу Цінність Людини, уособленням якої є Бог. Іншими словами, я вважаю, що будь-які дії, інституції та погляди, що збільшують самоповагу людей, допомагають людям ставити і досягати позитивних цілей в житті, поєднувати особисте благо зі спільним, коротше кажучи, утвердження цінності людини – це Добро, а будь-яка агресія, знущання, дискримінація, тобто, приниження людини – це Зло. Бог хоче, щоб люди поважали себе і не творили зла, а творили добро. Бог хоче, щоб людина для людини була найвищою цінністю. І я вважаю, що Бог один та Добро одне у Християн, Мусульман, Іудеїв, навіть у Буддистів, Індуїстів, Синтоїстів, попри всі відмінності світогляду і релігійних практик. Люди повинні поважати і любити один одного – Z=OV=Z=

=

=

=

таке основне послання усіх добрих релігій, в тому числі, моєї. Недарма в Конституції України, в преамбулі сказано про необхідність усвідомлення відповідальності перед Богом, а у статті 3-й Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека проголошуються найвищою соціальною цінністю.

– Виходить, ваша релігія базується на... Конституції України? Про Конституцію я згадав для того, щоб показати, як віруючі в Найвищу Цінність Людини шанують законодавство рідної держави. Верховенство права – це один зі способів утвердження цінності людини. Особисто для мене Конституція України є хоч і не священним писанням, але найважливішим документом, фундаментальним джерелом права. Релігія – це поєднання віровчення, культу та організації. Це, насправді, зв’язок людини з Богом. У віруючих в Найвищу Цінність Людини є своє священне писання, свій Символ Віри та Божественне Одкровення. Ми здійснюємо численні ритуали при зустрічах та у віртуальному храмі www.temple.org.ua Також у нас діє Релігійна громада сповідуючих Віру в Найвищу Цінність Людини. Ця релігійна організація не зареєстрована, однак її діяльність є законною, оскільки статтею 8 Закону України «Про свободу совісті Z=PM=Z=

=

=

=

та релігійні організації» дозволяється діяти релігійним громадам без державної реєстрації.

– Якщо у вас вже діє релігійна організація, навіщо реєструвати нову? Релігійна громада сповідуючих Віру в Найвищу Цінність Людини є місцевою організацією, а релігійний центр – це щось на зразок патріархату в традиційних церквах, тобто, організація загальнодержавного рівня. Відмінність в тому, що діяльність релігійної громади можлива без державної реєстрації, а релігійний центр слід обов’язково зареєструвати. Ми хочемо розвиватись, активно проповідувати свою віру по всій Україні всім, хто хоче слухати істину. Крім того, реєстрація релігійного центру дозволить нам офіційно збирати пожертви, претендувати на невеличку земельну ділянку під храм і так далі. Тому на загальних зборах віруючих громадян в Києві у 2009 році троє віруючих громадян заснували релігійний центр, відповідно до діючого законодавства. На превеликий жаль, Державний комітет України у справах національностей та релігій (Держкомнацрелігій) зайняв абсолютно протиправну позицію, відмовляючись реєструвати статут релігійного центру.

– Чим чиновники пояснюють відмову в реєстрації релігійного центру? У першій відповіді, яку ми отримали, взагалі Z=PN=Z=

=

=

=

стверджувалося, що Віра в Найвищу Цінність Людини – це ніяка не релігія. Такої зневаги до конституційного права на свободу совісті, права сповідувати будь-яку релігію за власним вибором ми не очікували! Слава Богу, що пізніше і судом було визнано право громадян сповідувати релігію – Віру в Найвищу Цінність Людини, і Міністерство юстиції України зареєструвало журнал «Мораль», зазначивши у свідоцтві про реєстрацію заявлену нами ціль діяльності – проповідь Віри в Найвищу Цінність Людини. У наступних відповідях Держкомнацрелігій стверджувалося, що засновниками релігійного центру не можуть бути громадяни, а лише релігійні громади. Така позиція Держкомнацрелігій очевидно суперечить приписам закону. Засновниками юридичної особи є визначені законом (а саме, частиною другою статті 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації») суб’єкти прийняття статутних документів – тобто, учасники загальних зборів віруючих громадян, що прийняли Статут Релігійного центру Віри в Найвищу Цінність Людини. Знаючи, що закон на нашому боці, я подав позовну заяву до Окружного адміністративного суду міста Києва.

– Наскільки я розумію, від вас хочуть, щоб релігійний центр засновували зареєстровані Z=PO=Z=

=

=

=

релігійні громади. Що вам заважає їх зареєструвати? По-перше, вимога щодо реєстрації громад є дуже лукавою. Тому що в статуті релігійної громади, за законом, все одно слід написати, якому релігійному центру вона підлегла. А якщо Держкомнацрелігій відмовляється реєструвати наш релігійний центр – легко передбачити, що й місцеві державні адміністрації не зареєструють релігійні громади, посилаючись на відсутність релігійного центру. По-друге, наші релігійні громади нечисельні та дуже цінують право віруючих на приватність. Відповідно до типового регламенту релігійної громади мого віросповідання, священнослужитель навіть не має права розголошувати число своїх прихожан – бо це таємниця сповіді. У нас нова релігійна течія, а для державної реєстрації закон вимагає наявності 10 засновників релігійної громади. Вважаю пережитком совєцького тоталітаризму таку дискримінацію релігійних організацій за ознакою масовості. Слава Богу, що ця дискримінаційна вимога не поширюється на релігійні центри! Однак, як бачимо, чиновники Держкомнацрелігій примудрилися «прочитати» «не можна» «між рядками» закону – там, де, навпаки, чорним по білому написаний дозвіл. І доки судді позичатимуть у Сірка очі за компанію з чиновниками, справа не зрушить з мертвої точки…

Z=PP=Z=

=

=

=

– Як можна подолати дискримінацію релігійних організацій за ознакою масовості, про яку Ви згадували? Думаю, слід зробити реєстрацію релігійних організацій так само простою, як реєстрацію громадських організацій. Щоб ні у кого не виникало претензій до трьох громадян, які вирішили заснувати релігійну організацію. Це – свобода совісті, держава має гарантувати її! І європейські інституції вже критикували Україну за тоталітарні норми законодавства у сфері свободи совісті. В ідеалі, я виступаю з релігійних міркувань за надання права окремій фізичній особі одноосібно засновувати громадські та релігійні організації. Це – публічно-правовий паритет індивідуума та колективу, якого хоче Бог. Не може бути так, щоб у кількох людей було більше прав, ніж у окремої людини, тому що цих людей більше за кількістю. Кількість – це не право, це сила. А держава існує для того, щоб і сильний, і слабкий мали певні людські права та місце під сонцем, рівні для всіх можливості власними зусиллями будувати своє щастя. Між іншим, я регулярно пишу листи народним депутатам України з пропозиціями узаконити одноосібне заснування громадських та релігійних організацій.

Z=PQ=Z=

=

=

=

Чому господарські товариства може засновувати одна людина, а громадські та релігійні організації – не може? Це несправедливо! Відповіді на мої листи приходять різні, але неоднозначні. Насправді я радий, що усталеної думки з цього приводу поки нема, бо можна принаймні аргументувати і сподіватись, що вислухають. Наприклад, депутат з Партії регіонів Сергій Головатий написав: “Стосовно права окремого громадянина одноосібно засновувати громадську чи релігійну організацію, як юридичну особу, то тут варто розібратися. Якщо йдеться про теоретичну точку зору, то це можливо”. Анатолій Кінах переслав мої пропозиції на розгляд Комітету з питань культури і духовності Верховної Ради України. І звідти я отримав дуже дивну відповідь за підписом голови Комітету, БЮТівця Володимира Яворівського. По-перше, у відповіді пана Яворівського стверджується, що мої пропозиції розглянуті, а про результати розгляду… нема жодного слова! По-друге, у цій відповіді наголошується на праві віруючих «організовуватись у свої традиційні церковні (ієрархічні та інституційні) структури». Тобто, «нетрадиційні» релігійні структури (такі, що народилися нещодавно і перебувають у стадії становлення) виносяться за скобки всупереч статті 35 Конституції України та статтям 9 та 11 Конвенції про Z=PR=Z=

=

=

=

захист прав людини і основоположних свобод (Європейської конвенції з прав людини), які гарантують свободу сповідувати будь-яку релігію одноосібно чи спільно з іншими особами незалежно від того, чи є ця релігія традиційною. Насторожує і те, що пан Яворівський застосовує для релігійних організацій назву «церковні структури», тобто, бере за основу християнську термінологію, надаючи перевагу християнській релігії. Діючий закон про свободу совісті декларує рівноправ’я усіх релігій. На мою скромну думку і при всій повазі до християнства, як доброї віри предків та багатьох моїх друзів і шанованих мною людей, термінологія законодавства має бути рівновіддаленою від спеціальних термінів внутрішнього життя усіх релігійних організацій – таких термінів, як «церква». Термін «релігійна організація» є цілком прийнятним. Єдине, що мені сподобалося у дивній відповіді пана Яворівського – це такі слова: «Особливо актуальним є питання функціонування релігійних організацій у цивільно-правовому полі, зокрема щодо зменшення кількості осіб для реєстрації статуту релігійної громади». Я теж вважаю це питання дуже актуальним і сподіваюся, що у профільному парламентському комітеті таки докладуть максимум зусиль для ліквідації дискримінаційної норми про мінімальну кількість засновників релігійної організації числом 10 осіб.

Z=PS=Z=

=

=

=

– Повернемось до судового процесу щодо реєстрації вашого релігійного центру. Що вирішив суд першої інстанції? До судової реформи судді Окружного адміністративного суду міста Києва ще читали закон перед тим, як переписувати рішення з цидулок суб’єкта владних повноважень. Тому при першому розгляді справи колегія суддів просто зауважила про неприйнятність майже всієї правової аргументації Держкомнацрелігій, окрім одного довода, який також не базується на законі – про те, що віруючі при поданні статуту на реєстрацію мали «зазначити про існування підлеглих релігійних громад». І на цій підставі було відмовлено у задоволенні позову – попри те, що відповідно до частини третьої статті 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» повідомлення державних органів про утворення релігійної громади не є обов’язковим! Мабуть, судді, як завжди, хотіли услужити чиновникам, однак і совість ще жевріла. Тому зробили за принципом «і вашим, і нашим». У постанові було майже все правильно, але трошки кривди і… незаконне рішення. Отримавши таку постанову суду, я подав апеляційну скаргу, але паралельно подав до Держкомнацрелігій нову заяву про реєстрацію статуту і додав до неї оголошення в газеті, в якому було зазначено про існування підлеглих релігійному Z=PT=Z=

=

=

=

центрові релігійних громад. Адже тільки відсутність такої інформації, відповідно до постанови суду, була перешкодою для реєстрації статуту. Я думав, що в Держкомнацрелігій прочитають судову постанову і приймуть хоч після цього законне рішення. Марні сподівання! Чиновники не прочитали в постанові, наскільки неправильною є їх правова позиція. Вони відмовили у реєстрації статуту на тих же підставах, що й раніше. І тоді я знову подав позов. Приклав до позову попереднє рішення, щоб ситуація була абсолютно ясною. Але на той час вже почалася судова реформа. Суди стали частиною «вертикалі», й у друге рішення за моїм новим позовом було просто дослівно переписано аргументи Держкомнацрелігій – з якими той же суд раніше відмовлявся погодитись. Це нове рішення я також оскаржив.

– Що сталося при апеляційному оскарженні? Київський апеляційний адміністративний суд «маринував» обидві апеляційні скарги по півроку, а потім відхилив їх. Упередженість суддів була разючою. Коли я подавав нові докази своєї правоти через канцелярію, наступного дня вони «губилися», а судді намагалися переконати мене, що їм і без доказів все ясно. А в канцелярії там черги по двадцять-тридцять чоловік, і поряд буфет пиріжками та м’ясом торгує, бо поки вистоїш ту чергу – встигнеш зголодніти.

Z=PU=Z=

=

=

=

Люди приходять дізнатись, чому їх справи не розглядаються місяцями. Бо телефон для довідок ніколи не працює. Люди приходять по рішення, бо рішення не надсилаються поштою і навіть ухвали всупереч частині 7 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України не проголошуються на засіданні в повному обсязі, а складаються по п’ять днів, наче це постанови. До постанов, між іншим, такий порядок має застосовуватись лише у виняткових випадках. Так от, у Київському апеляційному адміністративному суді «винятковим» є кожен день, кожна година, кожне засідання. Припустимо, можна поспівчувати суддівському «плачу Ярославни» щодо недостатнього фінансування на виправдання того, чому рішення не надсилаються поштою. Хоча керівництво Київського апеляційного адміністративного суду, за великим рахунком, пальцем о палець не вдарило, аби «вибити» це фінансування. Подали б до суду позов до Державної судової адміністрації, до Кабміну, виграли б позов (хоч би в апеляційній інстанції) і стягнули б через виконавчу службу потрібне фінансування. Я вже не кажу про відкриті навіть за мінімального фінансування можливості надіслати рішення факсом, електронною поштою, хоча б в Єдиному реєстрі судових рішень швидко розмістити!

Z=PV=Z=

=

=

=

Інша справа – знущання над людьми, примушування вистоювати в чергах, коли в кінці роботи канцелярії віконце закривається перед носом десяти-двадцяти людей, які вистояли півгодинигодину. Це знущання я вважаю нетерпимим. І це знущання є незаконним, оскільки очевидно, що такі черги могли б зникнути або зменшитись, якщо б канцелярія працювала правильно. Відповідно до частини 8 статті 149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в апараті суду загальної юрисдикції утворюється канцелярія, яка щоденно протягом робочого часу суду забезпечує прийняття та реєстрацію документів, що подаються до відповідного суду. Канцелярія Київського апеляційного адміністративного суду працює лише половину робочого дня, з 9 до 13 години. Звідси й черги… Якщо це можна назвати працею – коли подаєш документ, а наступного дня в судовому засіданні виявляється, що суд його не отримав. Це не просто знущання над людьми та приниження людської гідності. Це очевидне беззаконня.

– Ви подали касаційну скаргу? Навіть дві. По першій, поданій у березні, вже відкрито касаційне провадження. 20 червня я подав другу касаційну скаргу. При цьому я ставлю питання про об’єднання проваджень за двома касаційними скаргами і про заміну неналежного відповідача. Бо Указом Президента України «Про оптимізацію системи Z=QM=Z=

=

=

=

центральних органів виконавчої влади» № 1085/2010 від 9 грудня 2010 року ліквідовано Державний комітет України у справах національностей та релігій, його функції у сфері реєстрації релігійних організацій покладено на Державну реєстраційну службу України. Саме вона є зараз тим суб’єктом владних повноважень, який має зареєструвати Релігійний центр Віри в Найвищу Цінність Людини. Якщо Вищий адміністративний суд України також обслуговуватиме чиновників замість того, щоб виконати закон, я оскаржуватиму неправосудні рішення до Європейського суду з прав людини. Одночасно звертатимусь до депутатів Європарламенту, надсилатиму петиції в міжнародні інстанції та доб’юся справедливості, чого б це не вартувало. Адже судочинство має захищати людей, а не принижувати. Право громадян на свободу об’єднання з іншими особами і свободу сповідувати свою релігію спільно з іншими передбачено статтями 9 та 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Європейської конвенції з прав людини). Порушення цих елементарних прав на свободу совісті та свободу об’єднань – всесвітня ганьба для наших доморощених держкомітетчиків по релігії та «суддів», прости Господи, які байдужі до прав людини. Спілкувалася Єлізавета Потебня, «Український інформаційний портал».

Z=QN=Z=

=

=

=

ОРГАНІЗАЦІЯ

РЕГЛАМЕНТ РЕЛІГІЙНОЇ ГРОМАДИ СПОВІДУЮЧИХ ВІРУ В НАЙВИЩУ ЦІННІСТЬ ЛЮДИНИ 1. Основні засади 1.1. Релігійна громада сповідуючих Віру в Найвищу Цінність Людини є добровільним об’єднанням людей, які сповідують релігію Віри в Найвищу Цінність Людини. Її назвами є також: англійською мовою – Religious community of believers in The Greatest Value of Human; російською мовою – Религиозная община исповедующих Веру в Наивысшую Ценность Человека.

Z=QO=Z=

=

=

=

1.2. Релігійну громаду сповідуючих Віру в Найвищу Цінність Людини очолює Хранитель Віри, який представляє її в усіх відносинах, діє від її імені або письмово дозволяє іншим особам вчинення певних дій від її імені, виготовляє, зберігає і на власний розсуд використовує штамп Релігійної громади сповідуючих Віру в Найвищу Цінність Людини, а також, у разі необхідності, змінює цей Регламент, призначає або визначає порядок призначення нового Хранителя Віри.

1.3. Хранителем Віри є Шеляженко Юрій Вадимович.

2. Види діяльності 2.1. Релігійна громада сповідуючих Віру в Найвищу Цінність Людини може здійснювати будь-яку релігійну діяльність з урахуванням застережень розділу 7 цього Регламенту. У своїй діяльності Релігійна громада сповідуючих Віру в Найвищу Цінність Людини прагне творити добро, зокрема, сприяти поширенню релігії Віри в Найвищу Цінність Людини, але не переслідує мету отримання вигоди чи здобуття популярності. Релігійна громада сповідуючих Віру в Найвищу Цінність Людини утримується від проведення масових та публічних заходів і здійснює релігійну діяльність, передусім, через індивідуальні контакти та приватне богослужіння, надаючи перевагу заохоченню Z=QP=Z=

=

=

=

самостійних духовних пошуків й письмовій та електронній формам спілкування і взаємодії.

2.2. Релігійна громада сповідуючих Віру в Найвищу Цінність Людини здійснює всі обряди та церемонії, передбачені Священною Декларацією та іншими священними текстами Віри в Найвищу Цінність Людини.

2.3. Релігійна громада сповідуючих Віру в Найвищу Цінність Людини випускає і безоплатно поширює журнал «Мораль» та іншу богослужбову літературу, а також виготовляє, використовує та дарує предмети культового призначення (зокрема, Символи Віри).

2.4. Хранитель Віри розподіляє добро і зло у процесі за правилами Кодексу розподілу добра та зла.

2.5. Релігійна громада сповідуючих Віру в Найвищу Цінність Людини веде листування із зацікавленими особами та залучає до своєї діяльності віруючих громадян на добровільних засадах, як учасників та Проповідників.

3. Правила участі 3.1. Релігійна громада сповідуючих Віру в Найвищу Цінність Людини складається з учасників, а їх відносини з нею є відносинами участі. Добровільна відмова від участі або виключення Хранителем Віри є припиненням будь-яких Z=QQ=Z=

=

=

=

відносин між особою та Релігійною громадою сповідуючих Віру в Найвищу Цінність Людини, передбачених цим Регламентом.

3.2. Окремою категорією учасників є Проповідники – священнослужителі Релігійної громади сповідуючих Віру в Найвищу Цінність Людини, які проводять релігійні обряди, поширюють богослужбову літературу і власні декларації з питань віри, моляться та складають молитви на прохання віруючих, виконують доручення Хранителя Віри – першого серед Проповідників.

3.3. Учасником Релігійної громади сповідуючих Віру в Найвищу Цінність Людини може бути будь-який віруючий, який заявив або сповідався Проповіднику про своє бажання бути учасником у формі, встановленій Хранителем Віри і був прийнятий цим Проповідником. Після заяви або сповіді про відмову від участі колишній учасник має право отримати довідку про те, що він не є учасником Релігійної громади сповідуючих Віру в Найвищу Цінність Людини.

3.4. Хранитель Віри обирає Проповідників з числа достойних учасників за їх бажанням, а також на свій розсуд виключає учасників у разі порушення ними норм моралі чи відступництва від релігії.

3.5. Учасник Релігійної громади сповідуючих Віру в Найвищу Цінність Людини безкоштовно отримує Символ Віри, випуски журналу «Мораль», а також посвідчення (за заявою).

Z=QR=Z=

=

=

=

3.6. Учасник Релігійної громади сповідуючих Віру в Найвищу Цінність Людини має право сповідуватись Проповіднику на будь-яку тему і отримувати від нього мудрі поради на основі віровчення та культу, а також молитися з Проповідником та просити Проповідника про складання молитви на задану тему.

3.7. Учасник Релігійної громади сповідуючих Віру в Найвищу Цінність Людини має право підтримувати її ініціативи та брати участь у святкових заходах у порядку, окремо встановленому Хранителем Віри.

4. Здійснення обрядів 4.1. Релігійна громада сповідуючих Віру в Найвищу Цінність Людини сприяє проповіді, молитві, сповіді, надаючи теологічну підтримку та поширюючи предмети культу та правильні зразки здійснення обрядів.

4.2. Релігійна громада сповідуючих Віру в Найвищу Цінність Людини забезпечує віруючих Символами Віри, а також богослужбовою літературою у необхідній кількості на їх прохання.

4.3. Релігійна громада сповідуючих Віру в Найвищу Цінність Людини організує проведення свят та приймає пропозиції щодо їх організації.

4.4. Релігійна громада сповідуючих Віру в Найвищу Цінність Людини веде місіонерську та проповідницьку Z=QS=Z=

=

=

діяльність, поширює www.ludstvo.org.ua

віровчення

=

через

веб-сайт

5. Діловодство 5.1. Релігійна громада сповідуючих Віру в Найвищу Цінність Людини і Хранитель Віри приймають звернення та сповіді усно, на поштову адресу та електронну адресу.

5.2. Поштова адреса для листування з Релігійною громадою сповідуючих Віру в Найвищу Цінність Людини та Хранителем Віри: Шеляженко Юрій Вадимович, вул. Тверський тупик, буд. 9, к. 82, м. Київ, 01042.

5.3. Електронна адреса для листування з Релігійною громадою сповідуючих Віру в Найвищу Цінність Людини: ludstvo@gmail.com 5.4. Зверненнями є заяви, пропозиції та скарги щодо будь-яких питань, які належать до компетенції Релігійної громади сповідуючих Віру в Найвищу Цінність Людини чи Хранителя Віри і потребують відповіді. Звернення розглядаються із наданням відповіді у строк, що не перевищує один місяць. Учасники Релігійної громади сповідуючих Віру в Найвищу Цінність Людини мають право на розгляд своїх звернень протягом двох тижнів.

5.5. Сповіддю є довірительне повідомлення на будь-яку тему, зміст якого не підлягає Z=QT=Z=

=

=

розголошенню. Проповідник, який прийняв сповідь, вирішує на власний розсуд, як реагувати на сповідь, виходячи із норм моралі та віровчення, а також обов’язково дотримуючись п. п. 3.3, 7.8 цього регламенту.

5.6. Письмові сповіді та звернення, роздруківки електронних сповідей та звернень і звіти про усні сповіді та звернення, а також матеріали їх розгляду зберігаються в архіві Релігійної громади сповідуючих Віру в Найвищу Цінність Людини. Матеріали архіву охороняються таємницею сповіді і використовуються на засадах конфіденційності виключно Релігійною громадою сповідуючих Віру в Найвищу Цінність Людини.

5.7. Листи та інші документи Релігійної громади сповідуючих Віру в Найвищу Цінність Людини оформлюються на бланку. Хранитель Віри у разі необхідності може присвоювати документам вихідний номер і завіряти справжність таких документів штампом червоного кольору з графічним символом у вигляді стилізованого ока з галактикою у зіниці та написом по ободку на трьох мовах “Релігійна громада сповідуючих Віру в Найвищу Цінність Людини” (відповідно до п. 1.1 цього Регламенту). Діловодство у процесах розподілу добра та зла ведеться Хранителем Віри за правилами Кодексу розподілу добра та зла. Діловодство редакції журналу «Мораль» ведеться окремо.

Z=QU=Z=

=

=

=

=

6. Проведення процесів розподілу добра та зла 6.1. Добро і зло розподіляє Хранитель Віри за правилами Кодексу розподілу добра та зла. Він визначає часові рамки процесу, тому на процесуальні документи не розповсюджуються строки розгляду звернень, передбачені п. 5.4 цього Регламенту.

6.2. Процес розподілу добра і зла ведеться у письмовій формі та починається за заявою про розподіл добра та зла, поданою Хранителю Віри, або за ініціативою Хранителя Віри. Заява про розподіл добра та зла має відповідати вимогам п. 7 Кодексу розподілу добра та зла.

6.3. Всі рішення, заяви, звернення, клопотання, доводи, докази, скарги та висновки по суті процесу є письмовими матеріалами процесу і зберігаються Хранителем Віри. Замість речових доказів до матеріалів процесу приєднуються акти про встановлення фактів, завірені Хранителем Віри або учасником процесу, електронні документи для приєднання до матеріалів процесу роздруковуються.

6.4. Матеріали процесу відкриті для ознайомлення учасникам процесу, а також – іншим особам за рішенням Хранителя Віри. Про ознайомлення з матеріалами процесу слід подати заяву Хранителю Віри у письмовій формі.

6.5. Висновок за результатами процесу надається Z=QV=Z=

=

=

=

у письмовому вигляді з підписом Хранителя Віри та штампом Релігійної громади сповідуючих Віру в Найвищу Цінність Людини учасникам процесу, а також іншим особам за рішенням Хранителя Віри.

7. Правовий статус 7.1. Релігійна громада сповідуючих Віру в Найвищу Цінність Людини утворена з метою реалізації права людей сповідувати свою релігію (Віру в Найвищу Цінність Людини) як одноособово, так і разом з іншими, прилюдним або приватним порядком в ученні, богослужінні і виконанні релігійних та ритуальних обрядів, а також з метою реалізації права на свободу асоціацій і вільне вираження своїх переконань, відповідно до ст. ст. 18, 20 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року, та ст. ст. 34, 35 Конституції України.

7.2. Релігійна громада сповідуючих Віру в Найвищу Цінність Людини та особи, що входять до неї, у своїй діяльності сумлінно дотримуються Конституції України, норм діючого законодавства та добровільно взятих на себе зобов’язань.

7.3. Хранитель Віри, складаючи цей регламент і користуючись правом на вільне вираження своїх переконань, стверджує про своє особисте переконання у недосконалості українського Z=RM=Z=

=

=

=

законодавства, вбачаючи таку недосконалість у тому, що в Україні одна фізична особа не може бути засновником релігійної організації як юридичної особи, а також роз’яснює наступні особливості правового статусу Релігійної громади сповідуючих Віру в Найвищу Цінність Людини.

7.4. Релігійна громада сповідуючих Віру в Найвищу Цінність Людини є релігійною організацією (релігійною громадою), яка утворена і діє без повідомлення державних органів про її утворення відповідно до ст. 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації».

7.5. Релігійна громада сповідуючих Віру в Найвищу Цінність Людини входить до Релігійного об’єднання Віруючих в Найвищу Цінність Людини разом з КиєвоПечерською громадою віруючих в Найвищу Цінність Людини, яка також є підлеглою Хранителю Віри. Правила функціонування цього об’єднання встановлює Хранитель Віри.

7.6. Цей регламент є документом, що вирішує внутрішні питання релігійної організації і, відповідно до ст. 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», не підлягає державній реєстрації.

7.7. В зв’язку з тим, що Релігійна громада сповідуючих Віру в Найвищу Цінність Людини в Україні не є юридичною особою чи суб’єктом публічного права, автором і джерелом будь-якого Z=RN=Z=

=

=

=

документу Релігійної громади сповідуючих Віру в Найвищу Цінність Людини (документу на її бланку, документу з її штампом, тощо) у публічно-правових відносинах, що має всі права та обов’язки і несе повну відповідальність за складення такого документу, вважається фізична особа, яка склала та підписала такий документ. Ознаки підтримки документу Релігійною громадою сповідуючих Віру в Найвищу Цінність Людини вважаються реалізацією права автора на вираження своїх переконань та сповідання своєї релігії.

7.8. Священнослужителі Релігійної громади сповідуючих Віру в Найвищу Цінність Людини (Хранитель Віри, Проповідник) зобов’язані зберігати таємницю сповіді. До таємниці сповіді належать відомості про чисельність та імена відомих священнослужителю громадян, які сповідують релігію Віри в Найвищу Цінність Людини. Така інформація може розкриватись тільки щодо тих віруючих, які спеціально дозволили розголошення змісту своєї сповіді. Відповідно до ст. 3 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", ніхто не має права вимагати від священнослужителів відомостей, одержаних ними при сповіді віруючих. Регламент затверджений Хранителем Віри 21 грудня 2010 року Z=RO=Z=

=

=

=

РОЗПОДІЛ ДОБРА ТА ЗЛА

ІНФОРМАЦІЯ ПРО РУХ ПРОЦЕСІВ РОЗПОДІЛУ ДОБРА ТА ЗЛА Процес № 7/2011 стосовно божественності влади: початий 18.07.2011 р., очікуються доводи учасників процесу. Процес № 6/2011 стосовно пастафаріанізму: початий 17.07.2011 р., очікуються доводи учасників процесу. Процес № 5/2011 стосовно теодицеї: початий 12.07.2011 р., очікуються доводи учасників процесу. Процес № 4/2011 стосовно теологічного тлумачення реч. 18 Символу Віри: початий 10.07.2011 р., вивчаються фактичні обставини та клопотання про оголошення матеріалів процесу таємницею сповіді. Процес № 1/2010 стосовно «Етичного кодексу українського журналіста», підручника «Журналістська етика» та діяльності громадської організації «Комісія з журналістської етики»: ініційований 07.10.2010 р., триває уточнення складу учасників.

Z=RP=Z=

=

=

=

ВИСНОВОК ХРАНИТЕЛЯ ВІРИ ПРО РОЗПОДІЛ ДОБРА ТА ЗЛА СТОСОВНО: СКУПЧЕННЯ ЧЕРГ 11 вересня 2011 року

Процес № 2/2011

Розглянувши матеріали процесу розподілу добра та зла стосовно скупчення черг, на підставі приписів священного писання та дослідження фактичних обставин феномену з прямого безпосереднього Божого благословення Хранитель Віри ВСТАНОВИВ: Рішенням Хранителя Віри від 21 червня 2011 року ініційовано та почато процес розподілу добра та зла стосовно скупчення черг. Особам, яких стосується цей процес, було запропоновано надати Z=RQ=Z=

=

=

свої доводи по суті процесу. Державною інституцією – Київським апеляційним адміністративним судом доводів по суті процесу надано не було, що оцінюється Хранителем Віри як гріх зневаги (С. В. 31). Підставою для процесу стало щоденне скупчення черг в канцелярії Київського апеляційного адміністративного суду. Факт скупчення черг підтверджується доказами: фотографіями, актом від 20.06.2011 р., результатами регулярного особистого обстеження канцелярії Київського апеляційного адміністративного суду Хранителем Віри (дата останнього обстеження – 02.09.2011 р.). Вивчаючи і оцінюючи фактичні обставини справи відповідно до статті 9 Кодексу розподілу добра та зла, Хранитель Віри вважає вирішальною підставою для висновку щодо розподілу добра та зла в цьому процесі той факт, що довжелезні черги по 20-40 осіб в канцелярії Київського апеляційного адміністративного суду скупчуються кожного робочого дня під час прийому документів та надання інформації канцелярією. У чергах стоять годинами багато людей, в тому числі, похилого віку. Коли канцелярія закінчує роботу, 10-15 людей не встигають подати документи. Наведені факти Хранитель Віри оцінює як гріх стадності з таких міркувань.

Z=RR=Z=

=

=

=

Відповідно до речення 19 Символу Віри, приниження є зло. Відповідно до речення 24 Символу Віри, зло може об’єднати двох чи більше людей, розчинити їх особистості, отруїти їх душі жагою приниження. Священна Декларація вказує, що зло приниження людини є гріхом (С. Д. 2.5, 3.6) і приписує табу (заборону) вчиняти гріхи (С. Д. 4.5). Відповідно до маніфесту «Пізнай істину», стадність є інстинктивним потягом бути частиною якоїсь спільноти, нібито більш значущої, ніж сама людина (наприклад, черги). Подолання стадності є першим з трьох фундаментальних принципів Віри в Найвищу Цінність Людини. Чергам притамана безперспективність зла (С. В. 26) і не притамане щастя, священний орієнтир сенсу життя людини (С. В. 46). Марнування дорогоцінного часу життя у чергах свідчить про приниження людини та розчинення особистості. Люди не об’єднуються в чергах за доброю волею співпраці (С. Д. 3.7). Отже, черги скупчує зло приниження (С. В. 19), гріх стадності (С. В. 24), що ображає почуття віруючих нашої конфесії. Матеріалами процесу також підтверджується, що скупчення черг в Київському апеляційному адміністративному суді є наслідком порушення працівниками суду морального принципу доброчесного життя (С. Д. 3.7) і вчинення гріху зневаги (С. В. 31) стосовно громадян, які подають Z=RS=Z=

=

=

=

документи та приходять дізнатись про рух справи до канцелярії Київського апеляційного адміністративного суду, з наступних причин. Так, актом від 11.09.2011 р. про арифметичний розрахунок середньої тривалості розгляду справ у Київському апеляційному адміністративному суді на підставі дослідження 23-х розміщених у Єдиному державному реєстрі судових рішень станом на 11.09.2011 р. рішень Київського апеляційного адміністративного суду за серпень 2011 року в результаті порівняння дат розгляду справи у суді першої інстанції та у Київському апеляційному адміністративному суді встановлено, що розгляд справ у Київському апеляційному адміністративному суді триває в середньому 225 днів, тобто, більш ніж 7 (сім) місяців. Таке зволікання із розглядом справ Хранитель Віри оцінює як гріх недоброчесності (С. Д. 3.7), оскільки відповідно до статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі; враховуючи строк подання апеляційної скарги (максимум 10 днів, відповідно до ч. 3 ст. 186 згаданого Кодексу) та строки реєстрації, передачі судді-доповідачу, відкриття апеляційного провадження (максимум 5 днів, відповідно до статті Z=RT=Z=

=

=

=

189 згаданого Кодексу) доброчесним, тобто, як мінімум – законним, слід вважати розгляд справ протягом 1,5 місяця. Внаслідок затягування розгляду справ в середньому більш ніж по 7 місяців Київський апеляційний адміністративний суд змушує учасників судового розгляду непокоїтись і регулярно звертатись до канцелярії за інформацією про рух справи. Встановлено, що канцелярія Київського апеляційного адміністративного суду практично ніколи не відповідає на виклики громадян по телефону. Оскільки інформацію про рух справи, як правило, неможливо отримати за телефоном – люди змушені стояти в довжелезних чергах, що оцінюється Хранителем Віри як гріх зневаги до людей (С. В. 31). Встановлено, що Київський апеляційний адміністративний суд, як правило, не оголошує мотиваційну частину рішення на засіданнях, не направляє рішення за результатами розгляду справ поштою, не видає вступну та резолютивну частину рішення у день їх проголошення, що спричиняє необхідність вистоювати згадані довжелезні черги і годинами очікувати видачі копій судових рішень. Хранитель Віри звертає особливу увагу на той факт, що процесуальний закон допускає відкладення не більш ніж на 5 днів складення виключно постанов і виключно у виняткових випадках, а судді Z=RU=Z=

=

=

=

Київського апеляційного адміністративного суду, як і усіх інших судів України, систематично незаконно відкладають складення ухвал, причому не у якості винятка, а у якості правила. Такі обставини оцінюються Хранителем Віри як наслідок гріха недоброчесності (С. Д. 3.7) з огляду на зміст ст. ст. 160, 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Встановлено, що матеріалами процесу, зокрема, фотографією оголошення, розміщеного у канцелярії Київського апеляційного адміністративного суду, підтверджується режим роботи, прийому документів та надання інформації канцелярією Київського апеляційного адміністративного суду з понеділка по п’ятницю з 9 до 13 години, а з 14 години канцелярія не дає довідок про рух справи і не приймає документів під предлогом, що документи можуть бути вкинуті у скриньку для вхідної кореспонденції. Такий режим роботи канцелярії Київського апеляційного адміністративного суду Хранитель Віри оцінює як гріх недоброчесності (С. Д. 3.7), оскільки відповідно до частини восьмої статті 149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в апараті суду загальної юрисдикції утворюється канцелярія, яка щоденно протягом робочого часу суду забезпечує прийняття та реєстрацію документів, що подаються до відповідного суду.

Z=RV=Z=

=

=

=

Документи, які вкидаються у скриньку для вхідної кореспонденції, не реєструються на місці відповідно до вимог закону. Отже, доброчесним, тобто, як мінімум – законним, можна було б вважати лише такий режим роботи канцелярії Київського апеляційного адміністративного суду із прийняття та реєстрації документів, який співпадає з графіком роботи суду (з понеділка по четвер з 9 до 18 години, у п’ятницю з 9 до 16:45, обідня перерва з 13 до 13:45), а для припинення скупчення черг вбачається доцільність і бажаність прояву доброї волі (Б. 0. 32) – надання канцелярією інформації про рух справ протягом всього робочого дня суду, в тому числі, по телефону. Окрім того, встановлено, що в Київському апеляційному адміністративному суді процесуальні документи у справах, подані через канцелярію у дні, що передують судовому розгляду, як правило, не передаються суддям, а законні вимоги оголосити перерву в засіданні та знайти документи, подані через канцелярію, судді схильні кваліфікувати як затягування розгляду справи; при цьому на «розгляд справи» відводиться 3-5 хвилин, що недостатньо для повноцінного розгляду справ, тому розклад засідань не дотримується і люди годинами чекають початку судового засідання; Хранитель Віри оцінює такі обставини як прояв гріхів недоброчесності (С. Д. 3.7), зневаги (С. В. 31) Z=SM=Z=

=

=

=

та знущання (С. Д. 4.2). Відповідно до статті 5 Кодексу розподілу добра та зла будь-які феномени можуть вивчатися на предмет розподілу добра і зла. Такими феноменами є, зокрема, факти та оціночні судження. Отже, факт скупчення черг в канцелярії Київського апеляційного адміністративного суду може вивчатися на предмет розподілу добра і зла. Відповідно до статті 3 Кодексу розподілу добра та зла, метою розподілу добра і зла є висновок щодо певного феномену, чи є він добром або злом, або є нерозподільним відповідно до базового морального критерію. Вище викладено достатньо підстав для визнання злом феномену скупчення черг в канцелярії Київського апеляційного адміністративного суду і низки згаданих фактів, що оцінені Хранителем Віри як зло та пов’язані з феноменом скупчення черг. Відповідно до статті 4 Кодексу розподілу добра та зла, якщо феномен визнано злом, висновок може містити пропозиції щодо його подолання. Висловлюючи пропозиції щодо подолання зла скупчення черг в канцелярії Київського апеляційного адміністративного суду, Хранитель Віри виходить з моральних принципів доброчесності (С. Д. 3.7), творення Добра через здійснення волі Бога (Б. О. 32) та боротьби за Добро (С. В. 46).

Z=SN=Z=

=

=

=

Зокрема, моральний принцип доброчесності передбачає, як мінімум, забезпечення дотримання законів України, а саме, частини восьмої статті 149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Моральні принципи творення Добра через здійснення волі Бога та боротьби за Добро, враховуючи обмеженість практичних можливостей творення Добра, з урахуванням морального принципу доброчесності у зв’язку з положеннями статтей 19, 55 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, статті 14 Закону України «Про звернення громадян» передбачають можливість оскарження правопорушень, викликаних скупченням черг в канцелярії Київського апеляційного адміністративного суду, а також реалізацію ритуалу нагадування з метою подолання зла скупчення черг в канцелярії Київського апеляційного адміністративного суду. Відповідно до пункту 2 Маніфесту про ритуал нагадування, нагадування – це систематичне ритуальне звернення до окремих людей та груп, щоб ділитися вірою і випромінювати віру, а також боротись із злом. Зокрема, за допомогою ритуалу нагадування можна побороти такі прояви зла, як неуважність, непослідовність, зневага, ворожість, брехня, свавілля, безумство, безперспективність, безвір’я. Поки Зло слабке, його можна здолати Z=SO=Z=

=

=

=

думкою, словом, посмішкою, зверненням до людських душ у надії на розуміння та співчуття, а також молитвою, через спілкування з Богом, що живе у кожній душі (С. В. 10, 13, 22, 26, 30, 31, 43; Б. О. 8, 9, 11, 13, 14; С. Д. 3.4). Висловлюючи пропозиції щодо реалізації ритуалу нагадування з метою подолання зла скупчення черг в канцелярії Київського апеляційного адміністративного суду, Хранитель Віри бере до уваги той факт, що такий ритуал вже неодноразово застосовувався, але бажаного результату досягнуто не було. Хранитель Віри неодноразово звертався усно та письмово до працівників Київського апеляційного адміністративного суду з пропозиціями щодо припинення скупчення черг в канцелярії, зокрема, шляхом встановлення законного режиму роботи, відновлення надання інформації по телефону, збільшення кількості працівників канцелярії, що приймають і реєструють документи та надають інформацію. 30 червня 2011 року усім суддям Київського апеляційного адміністративного суду було направлено випуск газети «Правдошукач» № 032 із публікацією під заголовком «Судочинство має захищати людей, а не принижувати», у якій було наведено факти приниження людей та беззаконня в зв’язку із скупченням черг в канцелярії Київського апеляційного Z=SP=Z=

=

=

=

адміністративного суду, опубліковано фотографію черги біля канцелярії Київського апеляційного адміністративного суду. Таким чином, подальше застосування ритуалу нагадування доцільно інтенсифікувати, наприклад, шляхом щоденного нагадування про необхідність боротьби зі злом скупчення черг в канцелярії Київського апеляційного адміністративного суду. Волею Бога, заради творення Добра, виходячи з встановлених обставин, керуючись статтями 1, 4, 9 Кодексу розподілу добра та зла Хранитель Віри ВИРІШИВ: 1) Визнати злом скупчення черг в канцелярії Київського апеляційного адміністративного суду – прояв гріха стадності, спричинений гріхами недоброчесності та зневаги до людей, що виявляються, зокрема, у незаконно скороченому режимі роботи канцелярії, відсутності доброї волі до припинення скупчення черг (через збільшення кількості працівників канцелярії, надання інформації про рух справ по телефону, тощо), систематичному порушенні процесуального закону суддями, що спричиняє зайву тяганину; 2) Долати зло скупчення черг в канцелярії Київського апеляційного адміністративного суду шляхом висунення законних вимог дотримання частини восьмої статті 149 Закону України «Про Z=SQ=Z=

=

=

=

=

судоустрій і статус суддів», статтей 122, 160, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, за допомогою оскарження правопорушень, викликаних скупченням черг в канцелярії Київського апеляційного адміністративного суду; 3) Долати зло скупчення черг в канцелярії Київського апеляційного адміністративного суду шляхом реалізації ритуалу нагадування, зокрема, у формі щоденного нагадування про необхідність боротьби зі злом скупчення черг в канцелярії Київського апеляційного адміністративного суду, а також у формі доведення цього висновку до відома посадових осіб, державних органів та інших людей, груп, інституцій, які мають достатні повноваження для боротьби з цим злом або могли б помолитися Богу разом з нами чи іншим чином співпрацювати заради припинення скупчення черг в канцелярії Київського апеляційного адміністративного суду. Цей висновок може бути переглянутий Хранителем Віри за клопотанням учасників процесу та інших зацікавлених осіб у разі продовження процесу в зв’язку з новими обставинами відповідно до статті 10 Кодексу розподілу добра та зла. Хранитель Віри

Шеляженко Ю. В.

Z=SR=Z=

=

=

=

ВИСНОВОК ХРАНИТЕЛЯ ВІРИ ПРО РОЗПОДІЛ ДОБРА ТА ЗЛА СТОСОВНО: ЗЛОЇ ЗАКУЛІСИ 02 липня 2011 року

Процес № 3/2011

21 червня 2011 року Хранителю Віри надійшов лист із додатками на 97 сторінках – розмноженими за допомогою ксерокопіювання матеріалами, а саме, рукопис «Украина в глобальном мире (пути исторического развития, проблемы, перспективы)», ксерокопії з преси, книг та інтернету. Основним змістом цих матеріалів є суб’єктивні звинувачення на адресу «єврейства», «іудеїв», «сіоністів», «уніатів», Сполучених Штатів Америки, державної влади України, «таємного світового уряду», «світової закуліси» (що іменуються далі злою закулісою) у недобрих намірах «знищити слов’ян» та ін., у Z=SS=Z=

=

=

=

економічних та соціальних негараздах. Відповідно до статті 5 Кодексу розподілу добра та зла будь-які феномени можуть вивчатися на предмет розподілу добра і зла. Такими феноменами є, зокрема, факти та оціночні судження. Таким чином, оціночні судження стосовно злої закуліси у додатках до листа Побєдоносцева В. М. можуть вивчатися на предмет розподілу добра і зла. Рішенням Хранителя Віри від 22 червня 2011 року почато процес розподілу добра та зла стосовно злої закуліси; визначено часові рамки процесу – до 10.08.2011 р.; визначено коло осіб, яких стосується цей процес: Побєдоносцев В. М.; запропоновано зазначеним особам надати свої доводи по суті процесу протягом двох тижнів після отримання копії цього рішення із пам’яткою учасникам процесу; а також вирішено у разі визнання злом оціночних суджень щодо злої закуліси у матеріалах листа Побєдоносцева В. М. знищити ці матеріали або повернути Побєдоносцеву В. М. за його заявою. Копія рішення Хранителя Віри про початок процесу розподілу добра та зла стосовно злої закуліси, направлена на адресу, вказану заявником (Побєдоносцеву В. М., вул. Суворова, 11, кв. 230, м. Київ, 01010), повернулася із поміткою поштового відділення «за зазначеною адресою не проживає». Оскільки заявник приховує свою контактну інформацію, його подальша участь у процесі є Z=ST=Z=

=

=

=

неможливою. Статтею 1 Кодексу розподілу добра та зла визначено базовий моральний критерій релігійної віри в найвищу цінність людини: все, що утверджує найвищу цінність людини – добро; все, що принижує найвищу цінність людини – зло. Те, що не може бути визначено як добро чи зло, відповідно до цього Кодексу є нерозподільним. Відповідно до статті 9 Кодексу розподілу добра та зла, оцінивши доводи учасників процесу та фактичні обставини справи, керуючись базовим моральним критерієм, з прямого безпосереднього Божого благословення Хранитель Віри ВСТАНОВИВ: Особа, яка підписалася у листі як «Член Правління ГО «Київська Русь» Побєдоносцев В. М.», ставить питання про поширення доданих до листа матеріалів, пропонує «ввійти на сайт Андрей Ваджра й ознайомитись із розміщеними там матеріалами», «лікувати» «хворе українське суспільство». У листі також міститься обіцянка «більш тісного контакту» у разі поширення зазначених матеріалів. Оцінюючи позицію, що зафіксована у листі заявника та доданих матеріалах, Хранитель Віри виходив із того, що уособлення зла є злом (реч. 23 Символу Віри, п. 1.6 Священної Декларації, реч. 10, 20 Божественного Одкровення; див. також журнал Z=SU=Z=

=

=

=

«Мораль» № 1 (4), том 1, стор. 9), стадність є злом (реч.

24 Символу Віри), зневага та ворожість є злом (реч. 31 Символу Віри), боязнь перед невідомим є злом (п. 4.8 Священної Декларації), брехня є злом (реч. 30 Символу Віри, п. 4.3 Священної Декларації). У листі заявник вказав своє прізвище, ініціали та адресу (Побєдоносцев В. М., вул. Суворова, 11, кв. 230, м. Київ, 01010). Жодних інших контактних даних не наведено, відсутній власноручний підпис або автограф заявника на листі та доданих матеріалах. Оператором поштового зв’язку підтверджено, що заявник за вказаною адресою не проживає. Окрім того, відрізняються ініціали заявника на листі та у зворотній адресі на конверті. У Єдиному реєстрі громадських формувань ВГО «Київська Русь» не значиться. З викладеного вбачається, що заявник збрехав стосовно свого прізвища, ініціалів, адреси та посади. У доданих до листа матеріалах виявлено ксерокопію допису під назвою «структура власти тайного мирового правительства христианского мира», відповідно до якої, «масонские организации» керують Організацією Об’єднаних Націй. Це твердження суперечить Статуту ООН. Там же до схеми «сферы влияния тайного мирового правительства» включено релігійні організації, між тим на Релігійну громаду сповідуючих Віру в Найвищу Цінність Людини не має впливу жодна інституція, яку можна охарактеризувати як «таємний світовий уряд». Там же Z=SV=Z=

=

=

=

до схеми «современная организационная структура мировой закулисы – тайного мирового правительства» включено «Совет по международным отношениям» («мозковий» та видавничий центр у Вашингтоні, що спеціалізується на питаннях міжнародної політики), «Бильдербергский клуб» (щорічна неофіційна конференція), «Трехсторонняя комиссия» (організація, створена приватними громадянами для укріплення співпраці між промислово розвинутими регіонами світу). Між тим зазначені організації не мають жодних владних повноважень у жодній країні світу, тому не можуть розглядатись як уряд. Там же зазначені організації охарактеризовано як «світова закуліса» при тому, що вони не приховують свого існування та цілей діяльності. З викладеного вбачається, що увесь зміст допису під назвою «структура власти тайного мирового правительства христианского мира» є брехнею. У доданих до листа матеріалах наведено уривок з книги О. Бузини «Тайная история Украины-Руси», у якому стверджується, що «Киевскую Русь развалили именно галичане – те самые прославленные Роман и Данило Галицкие». Між тим загальновідомо, що від середини XII століття Київська Русь розпалася на 15 окремих князівств – земель або уділів. Князь Роман Мстиславович лише в кінці XII століття – на початку XIII Z=TM=Z=

=

=

=

століття (1170-1205 рр.) оволодів Галичем і приєднав Галицьку землю до Волинської, чим започаткував утворення єдиного Галицько-Волинського князівства. Князь Данило Галицький правив у XIII столітті. Тому зазначені політичні діячі доби феодальної роздрібненості та монголо-татарської навали не могли розвалити Київську Русь, оскільки процес розвалу цієї держави почався до їх правління та поза їх волею. У доданих до листа матеріалах стверджується, що «в Украине на государственном уровне культивируется ненависть к России», «исподволь уничтожается культура славянских народов, она подменяется американскими ценностями». Між тим загальновідомо, що державною політикою в Україні є стратегічне партнерство з Росією. Українська культура, як культура одного із слов’янських народів, активно розвивається, зокрема й через культурний обмін із іншими культурами. Культура є душею народу. Всі душі взаємопов’язані (п. 1.6 Священної Декларації). Тому розвиток зв’язку української культури із північноамериканською не є «підміною» української культури, але є її розвитком. У доданих до листа матеріалах наведено перелік «кавалерів ордена св. Станіслава, які негласно впливають на українську політику» з їх фотографіями. Між тим у цьому переліку значаться публічні державні, політичні діячі, тому вплив цих людей на українську політику є відкритим і гласним, Z=TN=Z=

=

=

=

а твердження про негласність такого впливу є брехнею. Відповідно до реч. 30 Символу Віри, брехня принижує людину. Пунктом 4.3 Священної Декларації проголошена заборона (табу) думати, казати, чинити неправдиво. Отже, виходячи з базового морального критерію, визначеного статтею 1 Кодексу розподілу добра та зла, брехня заявника стосовно свого прізвища, ініціалів та адреси, брехня щодо «тайного мирового правительства», такі брехні, як «Киевскую Русь развалили именно галичане», «в Украине на государственном уровне культивируется ненависть к России», «исподволь уничтожается культура славянских народов, она подменяется американскими ценностями», а також брехня про «негласний» вплив кавалерів ордена св. Станіслава на українську політику є злом. У доданих до листа матеріалах виявлено ксерокопію допису під назвою «Продається держава Україна?», в якому зазначено: «Українська земля в небезпеці! Тільки-но прозвучить злочинна команда на її продаж, як євреї-олігархи з усього світу скуплять нашу землю з потрухами». З викладеного вбачається, що автор цього допису, не маючи достовірних відомостей про формування ринку землі в Україні, економічні та політикоправові засади формування такого ринку, домислює Z=TO=Z=

=

=

=

певну небезпеку в функціонуванні такого ринку без посилання на будь-які фактичні обставини. Пунктом 4.8 Священної Декларації проголошена заборона (табу) боятись того, чого ти не знаєш. Виходячи з базового морального критерію, визначеного статтею 1 Кодексу розподілу добра та зла, оскільки змістом допису під назвою «Продається держава Україна?» є висловлення безпідставного страху перед невідомим авторові ринком землі, цей допис слід визнати злом. У доданих до листа матеріалах виявлено: зображення В. Ульянова (Леніна) та інших організаторів «диктатури пролетаріату» в Росії у вигляді карикатурних євреїв; критику «словоблудия» у телепрограмі «Свобода слова» із підкресленням того, що її веде «этнический еврей С. Шустер»; критику діяльності підприємця Суркіса із підкресленням того, що він єврей; ксерокопію статті під назвою «Дедом Ленина был еврей из Житомира», ксерокопія статті «Юлия Тимошенко скрывает свое происхождение» та низки інших матеріалів, у яких стверджується про «єврейські корені» та «злочинну діяльність» Ю. Тимошенко, фотографія Г. Кернеса з підписами «победитель от Партии регионов, кличка Гепа», «лицо новой власти», фотографія В. Ющенка біля Стіни Плачу в Ізраїлі поряд з критикою В. Ющенка, тощо. Між тим загальновідомо, В. Ульянов (Ленін) був атеїстом, Ю. Тимошенко та В. Ющенко є православними і тому вони Z=TP=Z=

=

=

=

ніяк не можуть бути іудаїстами. Зміст та принцип підбору цих матеріалів вказує на те, що у них висловлюється негативне ставлення до євреїв загалом, пов’язане із зневагою до євреїв та суб’єктивним трактуванням етноніму «єврей» (антисемітизм). Антисемітизм є зневагою та ворожістю до людей, яких антисеміт довільно визнає євреями, сіоністами та іудаїстами незалежно від того, чи сповідують ці люди іудаїзм, чи відносять себе до єврейської нації, тощо, і приписує цим людям злі наміри без будь-яких фактичних підстав для цього. Приписування будь-якій людині злих намірів або вчинків без фактичних підстав є ворожістю. Довільне визнання людей євреями незалежно від їх переконань, на підставі суб’єктивних домислів є зневагою. Окрім того, поширення матеріалів антисемітського характеру є недобропорядним, оскільки умисні дії, спрямовані на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності, або образа почуттів громадян у зв'язку з їхніми релігійними переконаннями є кримінальним злочином відповідно до статті 161 Кримінального кодексу України. Відповідно до реч. 39 Символу Віри, сповідуючи мою релігію, я поділяю віру кожної людини, поважаю кожну релігію, що утверджує цінність людини. Іудаїзм слід визнати традиційною доброю релігією.

Z=TQ=Z=

=

=

=

Відповідно до реч. 31 Символу Віри, зневага та ворожість є злом. Пунктом 4.7 Священної Декларації проголошена заборона (табу) зневажати вірою і переконаннями інших Людей. Виходячи з базового морального критерію, визначеного статтею 1 Кодексу розподілу добра та зла, на підставі викладеного антисемітизм і його прояви у доданих до листа заявника матеріалах слід визнати злом. У доданому до листа рукописі «Украина в глобальном мире (пути исторического развития, проблемы, перспективы)» стверджується, що автори вважають «главной задачей этой работы – посеять в головах интеллектуальный вирус, который, овладевая умом, у кого он, безусловно, имеется, расширит границы мышления каждого». Таким чином, вже у декларації своєї мети автори зневажають вірою і переконаннями читача, відмінними від «заражених» їхнім «інтелектуальним вірусом», та ставлять під сумнів розумові здібності незгодного з ними читача, що є очевидним приниженням людини. Там же, наводячи низку прикрих фактів стосовно демографічної, економічної, соціальної, культурної кризи в Україні, а також перебільшених загроз («вакцины, от которых наши дети умирают», «канцерогенные пищевые добавки» тощо), автори безпідставно вбачають їх причину у «идеях мирового Z=TR=Z=

=

=

=

господства» США та сіоністів, їх «війні проти слов’янства» (при тому, що фактично відсутні будь-які ознаки описаної «війни»).

Cуб’єктивний пошук винних у об’єктивних проблемах є уособленням зла. Уособлення – один із способів оформлення матеріального при осмисленні. Приписування намірів (зокрема, вини) є одним з найпростіших методів уособлення. Уособлення потенціально є творенням нової душі силою віри людини. Уособлення зла є злом, оскільки всі душі світу є братніми (С. Д. 1.6), Бог є душа (Б. О. 10), Бог як уособлення Найвищої Цінності Людини (Б. О. 4) є добро (К. 1) та ідеал (Б. О. 6). Отже, пов’язування Бога зі злом через уособлення зла, приписування зла будьякій душі або вимишлення злої душі є приниженням Бога, оскільки ставить під сумнів ідеальну добру суть Бога – джерела всіх душ. Уособлення зла, як приниження Бога, є злом (Б. О. 21). Отже, виходячи з базового морального критерію, визначеного статтею 1 Кодексу розподілу добра та зла, уособлення зла у будь-якій формі, включаючи такі форми, як єврейство, іудеї, сіоністи, «уніати», Сполучені Штати Америки, уряд України, «таємний світовий уряд», «масонські організації», світова закуліса є злом. Даючи оцінку ворожому ставленню заявника до США та сіоністів, слід врахувати і таке. Сполучені Штати Z=TS=Z=

=

=

=

Америки (США) є державою – однією з форм співпраці людей. Співпраця між людьми є добром (С. Д. 3.7). Сіонізм – це форма єврейського націоналізму, прагнення розвитку єврейської держави та культури. Оскільки розвиток є невід’ємною частиною сенсу життя людини (С. В. 46), сіонізм слід визнати добром. Об’єктивним фактом є те, що мільйони людей переконані у добрій природі США та сіонізму. Уособлення зла у цих формах є злом ще й тому, що всупереч пункту 4.7 Священної Декларації базується на зневазі переконаннями таких людей. У доданому до листа рукописі «Украина в глобальном мире (пути исторического развития, проблемы, перспективы)» також стверджується, що «любое государство – это орган насилия» та «в мире существуют… две формы организации власти: диктатура и анархия». Як відомо, однією з однак держави дійсно є наявність апарату легального примусу, однак цей примус у добрій державі застосовується виключно для подолання зла. Насильство є приниженням людини (С. Д. 4.2), воно протистоїть Вірі в Найвищу Цінність Людини (С. В. 18) і є злом (С. В. 19). Стверджуючи як «аксіому» те, що держава базується на насильстві, виправдовуючи цим диктатуру (придушення особистості) як єдину альтернативу злу анархії, заявник очевидно прагне Z=TT=Z=

=

=

=

приниження людини. Окрім того, прагнення приниження людини виявляється і у передмові до рукопису, де стверджується, що «экстремальный эгоцентризм, лежащий в основе капиталистического процветания, усиленно навязываемый украинскому обществу западом, принцип, где действует лозунг «прибыль превыше всего» состоит в абсолютном противоречии с законом достаточности или самоограничения». Дійсно, прагнення прибутку заради прибутку, без доброї мети є приниженням людини та проявом стадності. Однак в основі ринкової економіки лежить не такий прояв стадності, як прагнення домінувати (екстремальний егоцентризм), а досягнення загального блага через врахування особистих прав та інтересів (правова демократична держава), достойне нагородження і охорона невідчуджуваності особистого вкладу кожної людини (приватної власності), що є утвердженням цінності людини, тобто, добром. В тому ж рукописі безпідставно стверджується про «страшную правду, что окружающий мир не такой, каким Вы его себе представляете». Таке твердження містить у собі порушення табу щодо боязні невідомого (С. Д. 4.8) і табу щодо зневаги переконаннями інших людей (С. Д. 4.7), оскільки автор відверто зневажає переконаннями читача.

Z=TU=Z=

=

=

=

В тому ж рукописі безпідставно стверджується, що він базується на «древних славяно-арийских знакахсимволах», підкреслюється неіснуючий зв’язок з давніми мудрецями-«ведунами» і Ведами – священними книгами індуїзму, що є злом брехні. В тому ж рукописі стверджується, що поширення цього рукопису необхідне для «собирания и единения славян», а також зазначено: «кто не со своим этносом, тот с врагами». З викладеного вбачається, що автор принижує цінність людини на користь утвердження умовного слов’янського етносу та піднесення самоцінності належності людини до етносу, що є приниженням людини та етносу. Відповідно до реч. 24 Символу Віри, зло може об’єднати двох чи більше людей, розчинити їх особистості, отруїти їх душі жагою приниження. Заклики до приниження людини у такому об’єднанні («слов’янському етносі») містяться у рукописі «Украина в глобальном мире (пути исторического развития, проблемы, перспективы)». Відповідно до реч. 23 Символу Віри, зло іноді набуває оманливих форм. Дослідивши рукопис «Украина в глобальном мире (пути исторического развития, проблемы, перспективы)», Хранитель Віри дійшов висновку, що в ньому не вказано жодного доброго шляху розвитку України, жодної доброї перспективи для читачів.

Z=TV=Z=

=

=

=

Численні твердження про наявність у даному рукописі якихось добрих альтернатив власним уявленням читача представляються прийомом психологічної маніпуляції з метою примусити читача бездумно прийняти точку зору автора рукопису. Така маніпуляція є очевидним обманом та приниженням людини (читача). Відповідно до реч. 19 Символу Віри, приниження людини є зло. Загалом, уявлення про злу закулісу є уособленням зла («пошуком винних»), оскільки певні природні недосконалості приписуються таємній злій волі певних конкретних людей, етносів, націй, спільнот, інституцій без будь-яких фактичних доказів свідомого творення зла тими, кому приписуються злі наміри, більше того, на підставі певних гіпотетичних узагальнень, які принципово не можуть бути доведені чи спростовані. Таким чином, уявлення про злу закулісу фактично представляють собою приниження людей, тобто, зло. Уявлення про злу закулісу є проявом зневаги та ворожості, оскільки любов та співпраця між людьми (С. Д 3.7), поціновування переконань, світогляду та способу життя інших людей (С. Д. 4.7) несумісні із безпідставним приписуванням їм злих намірів. Уявлення про злу закулісу є боязню перед невідомим, оскільки уявним таємницям, непізнаним та не усунутим причинам недосконалості об’єктивного світу приписуються страхітливі форми, плани, наміри Z=UM=Z=

=

=

=

як обов’язкові атрибути уособлення зла. Відповідно до реч. 21 Божественного Одкровення, приниження людини і Бога є безумством, яке насправді принижує лише безумця. Відповідно до статті 2 Кодексу розподілу добра та зла, метою розподілу добра і зла є висновок щодо певного феномену, чи є він добром або злом, або є нерозподільним відповідно до базового морального критерію. Відповідно до статті 4 Кодексу розподілу добра та зла, якщо феномен визнано злом, висновок може містити пропозиції щодо його подолання. Розглянувши матеріали процесу, Хранитель Віри оцінив доводи учасників процесу та фактичні обставини справи і на підставі приписів священного писання з прямого безпосереднього Божого благословення ВИРІШИВ: 1) Визнати злом уявлення про «злу закулісу» в будь-якій формі, включаючи антисемітизм і безумне озлоблення проти: євреїв, іудаїстів, сіоністів, «галичан», «уніатів», «таємного світового уряду», «масонських організацій», «світової закуліси», «заходу», європейців, демократів, лібералів, а також урядів, народів, окремих етносів та громадян України, Ізраїлю, Сполучених Штатів Америки, Росії; 2) Визнати злом рукопис «Украина в глобальном Z=UN=Z=

=

=

=

мире (пути исторического развития, проблемы, перспективы)»; 3) Визнати злом дописи під назвою «Продається держава Україна?», «Юлия Тимошенко скрывает свое происхождение», «Структура власти тайного мирового правительства»; 4) Визнати злом уривок з книги О. Бузини «Тайная история Украины-Руси», у якому стверджується, що «Киевскую Русь развалили именно галичане – те самые прославленные Роман и Данило Галицкие»; 5) Запропонувати долати зло уявлень про «злу закулісу» через заперечення таких уявлень, відмову від поширення та збереження будь-якої пропаганди таких уявлень, проповідь Віри в Найвищу Цінність Людини; 6) Попередити заявника про те, що поширення матеріалів на 97 сторінках, які він додав до своєї заяви, є злом; 7) Знищити додатки до листа заявника на 97 сторінках; 8) Оприлюднити цей висновок у Храмі Божественного Одкровення. Цей висновок є остаточним і перегляду не підлягає.

Хранитель Віри

Шеляженко Ю. В.

Z=UO=Z=

= =

=

=

=

Âý—¹²

Í˛Þ—½š¹²=−×þ=צ²³˛Ý=Þ˛ł˛Š³Ł˛ÞÞČ=££££= P= Κž˛ÝšŽÞ—¹²ş=ž=−צ¹ý˛ðþý=¹˛ýþþˇý˛Þ³=£= S= ‚šÞş=Κž˛ÝšŽÞþ¹²—=Eþ−þŁ—Š˛ÞÞČF=£££££= NM= …Ô³Šþ₣¦Þ¹²Łþ=ý˛ÿ=ž˛¼¦ğ˛²¦=Ý抚ÐI============ ˛=Þš=−צަŽ³Ł˛²¦Ÿ===££££££££££= OU= ÓšłÝ˛ýšÞ²=Ӛݗł—ÐÞþ›=ł×þý˛Š¦= ¹−þŁ—Š³ć₣¦¼=‡—׳=Ł=Î˛ÐŁ¦ğ³= Ù—ÞÞ—¹²ş=ÈćŠ¦Þ¦£££££££££££= QO= Óþž−þŠ—Ý=Šþˇ×˛=²˛=žÝ˛=££££££££££= RP= Інформація про рух процесів RP= Висновок стосовно скупчення черг

RQ=

Висновок стосовно злої закуліси

SS=

Z=UP=Z=

=

=

Íþײݺ= Кишеньковий журнал Релігійної громади cповідуючих Віру в Найвищу Цінність Людини. Засновник, редактор, видавець: Шеляженко Юрій Вадимович. Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації серія КВ № 17122-5892 Р, видане Міністерством Юстиції України 25.10.2010 р. Підписано до друку 15 вересня 2011 року. Випуск № 3 (6). Тираж 500 примірників. Розповсюджується безкоштовно. Адреса редакції, видавця, друкарні: вул. Тверський тупик, буд. 9, к. 82, м. Київ, 01042. Тел. +38 (097) 3179326, факс +38 (044) 5290435. Електронна пошта: ludstvo@gmail.com www.ludstvo.org.ua www.temple.org.ua Z=UQ=Z=

=