Моніторинг доступу до освіти для ромських дітей в період COVID-19 by Social Action Centre

Моніторинговий звіт Моніторинг доступу до освіти для ромських дітей та доступу до дистанційного навчання під час проведення карантинних заходів, пов’язаних з COVID-19: Дотримання правових стандартів щодо права на освіту та недискримінацію

Авторки: Віра Дрангой Ірина Федорович

Київ 2020

Ця моніторингова діяльність проводилась у межах менторської програми для українських правозахисників за фінансової підтримки ОБСЄ/БДІПЛ. Погляди та інформація, викладені у цьому звіті, можуть не відображати політику і позицію БДІПЛ.

ЗМІСТ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ СКОРОЧЕНЬ / АБРЕВІАТУР

АНОТАЦІЯ

ВСТУП

КОНТЕКСТ / ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ ТА ОПИС

2. МЕТОДОЛОГІЯ

3. ЗАСТОСОВНЕ ЗАКОНОДАВСТВО 3.1 Міжнародне право

9 10

3.2 Національне законодавство

4. ПРОВЕДЕНА ДІЯЛЬНІСТЬ

5. ОСНОВНІ ПИТАННЯ ЯК РЕЗУЛЬТАТ МОНІТОРИНГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 13 5.1 Сегрегована освіта – причини появи, законодавче регулювання та визнання проблеми на рівні державних органів 13 5.2 Як виникає сегрегація та чим вона зумовлена 15 5.3 Основні проблеми сегрегованих шкіл, виявлені під час моніторингу: 17 5.4 Фактичний стан освіти ромських дітей 17 5.5 Роль держави – прогалини, які не помічають державні органи 21 5.6 Ґендерний аспект освіти ромських дітей 22 5.7 Проблеми в освіті пов’язані із запровадженням дистанційного навчання під час пандемії COVID-19 в 2020 році 24 6. КЛЮЧОВІ ВИСНОВКИ

7. РЕКОМЕНДАЦІЇ

8. АДВОКАЦІЯ

ДОДАТКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ СКОРОЧЕНЬ / АБРЕВІАТУР КЛРД – Комітет ООН з ліквідації всіх форм расової дискримінації МОН – Міністерство освіти і науки МФВ – Міжнародний фонд «Відродження» ОБСЕ – Організація з безпеки і співробітництва в Європі ООН – Організація Об’єднаних Націй ОТГ – об’єднана територіальна громада РОФ – Ромський освітній фонд Стратегія – Стратегія захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року CEDAW – Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок

АНОТАЦІЯ Моніторинг доступу до освіти для ромських дітей та доступу до дистанційного навчання під час проведення карантинних заходів пов’язаних з COVID-19: Дотримання правових стандартів щодо права на освіту та недискримінацію проведено методом кабінетного дослідження, аналізу інформації з відкритих джерел, запитів до органів державної влади і місцевого самоврядування та експертних інтерв’ю. Під час моніторингу було досліджено та підтверджено кілька гіпотез: -

Поширення та причини структурної дискримінації ромських дітей у сфері освіти (досліджувалась шкільна освіта, акцент дослідження робився на існуванні сегрегованих шкіл); Поширення випадків дискримінації щодо ромських дітей у сфері освіти та відповідь з боку різних стейкхолдерів на її індивідуальні прояви; Стан дистанційної освіти ромських дітей під час першої хвилі карантинних обмежень наприкінці навчального року 2019-2020 та контроль за її якістю.

Крім того, завдяки залученню до моніторингу широкого кола експертів та експерток, які мають різноплановий та значний досвід роботи із проблемами освіти, з якими стикаються ромські діти, було додатково досліджено ще два фактори, що мають значний вплив на стан та якість освіти, яку отримують ромські діти: - Проблема відсутності дошкільної освіти та, відповідно, неготовність ромських дітей до початкової шкільної освіти, що спричиняє їх подальше відставання від однолітків; - Відсутність консолідованої роботи між органами освіти та органами соціального захисту як з батьками дітей, так і з самими дітьми, що могло б дати позитивний ефект побудови прихильності до освіти, допомоги батькам у контролі за якістю знань, які отримують діти та підвищенню інтеграції. Основні досліджувані проблеми, які призводять до структурної дискримінації ромських дітей у сфері освіти: - відсутність у державі виокремленої статистики щодо кількості ромських дітей на різних щаблях освіти; - невизнання фактичного існування сегрегованих шкіл та класів; - неналежний стан освіти в сегрегованих школах та окремих сегрегованих класах; - нерозуміння освітніх потреб ромських дітей та відсутність зусиль щодо їх задоволення (навчальні програми, методики роботи, підготовка вчителів, навчальні матеріали тощо); - нехтування увагою до дошкільної освіти ромських дітей (її майже тотальної відсутності); - брак злагодженої позакласної роботи шкільних адміністрацій, вчителів та соціальних служб як з дітьми, так і з їхніми батьками.

Під час дослідження була приділена значна увага різним чинникам, які призводять до проявів дискримінації ромських дітей, і етнічне походження це не єдиний з них, дуже часто діти стикаються з проявами множинної дискримінації через свій (родини) майновий стан, місце проживання та мову. Окремо слід зазначити прояви множинної дискримінації щодо дівчаток, які в деяких громадах все ще полишають освіту, не завершуючи школу через необхідність дбати про молодших членів родини та розповсюджені практики ранньої підготовки до шлюбу. Окрему увагу було приділено дослідженню того, яким чином держава виконувала свій обов’язок щодо забезпечення рівної, якісної освіти під час пандемії 2020 року та швидкого вимушеного переходу всіх суб’єктів освітнього процесу на дистанційний формат освіти. За результатами моніторингу підготовлено набір рекомендації до різних акторів, які, на думку дослідниць, можуть покращити ситуацію, та розроблено план подальшої адвокаційної роботи.

ВСТУП Сегрегована освіта – це якийсь паралельний світ освіти, якого не існує де юре, але який процвітає де факто. (цитата: Володимир Кондур, правозахисник, адвокат) Для цілей цього моніторингового проекту, дослідниці зосередились на порушенні права на освіту, а саме на питанні дискримінації ромських дітей в освітньому процесі. Стратегічна ціль моніторингу: дослідити та проаналізувати перешкоди та бар’єри, які заважають ромським дітям на рівних з українськими дітьми отримувати якісну та доступну освіту. Дослідниці обрали три моніторингові задачі, відповідно до яких як будували методологію моніторингу, так і обирали джерела інформації. 1) Дослідити причини структурної та фактичної нерівності в доступі до освіти ромських дітей – як прояви різних форм дискримінації, у тому числі, і питання низької якості освіти, впливають на отримання освіти. 2) Дослідити проблему сегрегації в освіті (у тому числі, ідентифікувати та проаналізувати випадки прямої дискримінації – відмови в зарахуванні ромських дітей до загальноосвітніх шкіл, які посилюють / підтримують існуючу сегрегацію). Шляхом опитування батьків та дітей про причини першочергового вибору сегрегованої освіти, дослідити, чи прояви інших форм дискримінації в загальноосвітніх школах є однією з причин свідомого вибору сегрегованої освіти. 3) Окремо дослідити та проаналізувати фактичну нерівність в доступі до освіти, яка була спричинена масовим та негайним переходом до дистанційних та онлайн-форм освіти на період карантину в Україні та призвела до непрямої дискримінації ромських дітей.

1. КОНТЕКСТ / ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ ТА ОПИС Профіль України в Індексі людського розвитку1 показує загальний рівень грамотності у 100% та населення, яке має хоча б часткову середню освіту у 94% (невелика різниця у 1,2% між чоловіками та жінками на користь перших). Однак дані попередньо проведених досліджень2 щодо рівня освіти, писемності та грамотності серед ромського населення в Україні, показують, щонайменше, невідповідність показника загальної грамотності цим заявленим 100%. Беручи за основу свідчення ромських громадських організацій та окремих експертів про високий рівень неграмотності серед ромського населення3, низький рівень прихильності до отримання повної шкільної освіти серед ромських дітей та численні заяви про структурні проблеми, з якими стикаються реформатори освіти для ромських дітей та правозахисники, в рамках даного моніторингу, дослідниці відштовхувались від такої гіпотези. Багато дорослих ромів залишаються неписьменними та/або закінчують лише кілька класів загальноосвітньої програми та, відповідно, не мають свідоцтва про завершення середньої освіти. Це впливає на подальші можливості працевлаштування на кваліфіковану роботу та, відповідно, на матеріальний стан людини та її родини. Багато ромських дітей свідомо вважаються вчителями слабкими в навчанні і часто піддаються дискримінації серед однолітків. Дуже часто їм доводиться стикатися з таким фактором як маргіналізація, коли ромські діти спочатку навчання можуть відійти до ряду «другосортних, нездібних». Є декілька причин поширення такої ситуації: ● системна дискримінація ромів в українському суспільстві, як на інституційному рівні, так й індивідуальному рівнях. Крім того, що поширеною залишається неофіційна практика створення та підтримки так званих сегрегованих шкіл, поширені звіти про індивідуальні випадки дискримінації (відмови в зарахуванні дітей до загальноосвітніх шкіл, які зараз ускладнюються останніми змінами до Закону України «Про освіту» та прив’язкою обов’язкового місця до зарахування дитини в перший клас до місця її реєстрації, який фактично прив’язує ромських дітей до сегрегованих шкіл в місцях компактного проживання);

Профіль України в Індексі людського розвитку доступний англійською мовою за посиланням http:// hdr.undp.org/en/countries/profiles/UKR 2

Згідно з проведеним в Україні 2015 року соціологічним опитуванням ромів, чимало представників ромської національності (23%) взагалі не вміють писати та читати, що негативно впливає на їхній рівень життя. 24% респондентів взагалі не мають будь-якої освіти, а найбільш поширеною серед них є неповна середня (37,2%). Частка ж людей, які отримали чи отримують на цей момент вищу освіту, є взагалі мізерною – лише 1%. Дані з інших джерел свідчать, що лише 6% ромів України здобули професійнотехнічну чи повну загальну середню освіту, а понад 90% так і не отримали повної освіти у навчальних закладах. Тому, на жаль, освітній рівень серед представників ромської меншини є найнижчим в Україні. Більше за посиланням http://www.chirikli.com.ua/index.php/ua/programi/partnerstvo-dlya-vsikh/item/232navchannia-romiv-na-zakarpatti-chomu-osvita-dlia-romiv-tse-kliuch-do-intehratsii-v-ukrainske-suspilstvo 3

Наприклад, «Освіта ромів: вирватися із замкненого кола», Олена Орлова, «Правовий простір» розміщено на сайті МФВ, більше з посиланням https://www.irf.ua/osvita_romiv_virvatisya_iz_zamknenogo_kola/

● бездіяльність органів влади, відповідальних за освіту в тому, щоб пристосувати освіту до потреб ромських дітей, враховувати їх особливості та контролювати якість освіти в школах, що розташовані в місцях компактного проживання; відсутність спеціально адаптованих до культурних та мовних потреб ромських дітей тощо; ● «невидимість» освітніх потреб ромських дітей під час вимушеного переходу української школи на дистанційну освіту під час пандемії у 2020 році, та, відповідно, порушене право на освіту ромських дітей. 2. МЕТОДОЛОГІЯ Методологія проведення моніторингу: поєднання кабінетного дослідження (включно з аналізом відповідності національного права міжнародним стандартам у сфері дотримання права на освіту, аналізом правозастосовчої практики, аналізом якості та виконання національних державних програм, які спрямовані або на покращення стану ромських громад та їх інтеграцію до українського суспільства, або стосуються права на освіту та ґендерних питань), запитів до національних та місцевих органів влади4, експертних5 інтерв’ю та опитувань членів громади й випускників загальносвітніх шкіл. У межах обраної методології, згідно з поставленими дослідницькими задачами, було виділено сім питань, які, відповідно, під час моніторингу були сформульовані в завдання для кабінетного дослідження6 та перелік питань до органів влади та експертів7: 1) Які є прояви структурної / індивідуальної дискримінації щодо ромських дітей у сфері освіти в Україні? Якою є реакція влади? 2) Чи залишились та як «унормовані» сегреговані школи в Одеській області? Яка кількість сегрегованих шкіл у вибраних районах? 3) Який стан організації освітнього процесу в сегрегованих закладах освіти та закладах змішаного типу? Чи є різниця у якості навчання в сегрегованих та загальноосвітніх школах? 4) Якими є результати впровадження освітніх змін, інновацій під час пандемії в сегрегованих школах та інших школах?

Перелік питань та відповідей від органів влади – дивись у Додатку 1.

Перелік експертів – дивись у Додатку 2.

Перелік попередніх звітів щодо дотримання прав ромів загалом та у сфері освіти зокрема, що були використані під час проведення кабінетного дослідження – дивись у Додатку 3. 7

Порівняльну таблицю дослідницьких питань та питань до експертів – дивись у Додатку 4.

5) З якими труднощами стикалися діти та батьки під час дистанційного навчання весною 2020? Чи пропонували школи та/або департаменти освіти заходи та засоби для подолання цих труднощів? Гіпотеза: держава в швидкому та масовому переході на дистанційне навчання «не побачила» освітніх потреб різних груп дітей, що призвело до неврахування, в тому числі, й потреб ромських учнів, від чого погіршився їхній доступ до навчання. 6) Якими є внутрішні чинники, що впливають на низький рівень прихильності до системного відвідування школи та низьку мотивацію до отримання повної середньої освіти? Які дії держави можуть підтримати родини в підвищенні рівня прихильності? 7) Як / яким чином впливають ґендерні аспекти на доступ до освіти? Джерела інформації: законодавство та державні програми і політики; статистичні дані, результати попередніх опитувань та досліджень, дані судового реєстру, інші відкриті дані. Методи моніторингу: - аналіз законодавства та державних програм і політик на відповідність міжнародним стандартам у галузі та зобов’язанням України; - інформаційні запити для отримання статистичної інформації; - експертні інтерв’ю з ромськими ГО та активістами; - аналіз повідомлень про індивідуальні випадки дискримінації; - аналіз баз даних (відкриті дані, включно із базами даних судових рішень). Інструменти: опитувальники для фокус-груп та інтерв’ю, запити на інформацію, відкриті бази даних. 3.

ЗАСТОСОВНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

Україна свого часу ратифікувала майже всі міжнародні договори, що стосуються прав людини, і більшу частину положень цих документів послідовно імплементувала в національне право. Такого висновку можна дійти, зіставивши положення міжнародних стандартів із положеннями українського законодавства у сфері прав людини, забезпечення права на освіту та запобігання дискримінації. Наступне завдання, яке наразі стоїть перед державою, це фактична та ефективна імплементація цих мінімальних стандартів у щоденну практику реалізації права на освіту в Україні, у тому числі й щодо дітей національних меншин, включно з дітьми ромами, та розробка позитивних дій для врахування й вирівнювання наслідків структурної дискримінації для того, аби нижче перелічені стандарти не залишились лише деклараціями. Для проведення порівняльного аналізу міжнародних стандартів, які є обов’язковими для виконання Україною, та положень національного права, було використано такий перелік зобов’язань, які має наразі Україна як держава-член ООН:

1. Зобов’язання щодо освіти, у тому числі інклюзивної освіти для всіх дітей та

3. 4.

5. 6.

освіти, побудованої за принципом недискримінації (Конвенція про права дитини, Європейська конвенція про права людини та основоположні права); Зобов’язання щодо усунення всіх форм дискримінації та, відповідно, побудови ефективної системи захисту від дискримінації в усіх сферах суспільного життя, включно зі сферою освіти (Конвенція про заборону всіх форм расової дискримінації); Створення та розвиток політики та програм спрямованих на ефективну боротьбу з расовою дискримінацією (там само); Усунення дискримінації під час прийому учнів до шкільних закладів та в інших адміністративних практиках (Конвенція про боротьбу з дискримінацією в галузі освіти); Забезпечення в усіх державних навчальних закладах різного ступеня однакового рівня освіти і рівних умов в щодо якості навчання (там само); Заохочувати до продовження навчання осіб, які не отримали початкової освіти (там само).

3.1. Міжнародне право На положенні Загальної декларації прав людини, зокрема на її принципах недопущення дискримінації і праві на освіту, ґрунтується Конвенція про боротьбу з дискримінацією у сфері освіти. Згідно з цією Конвенцією термін «дискримінація» охоплює будь-яку відмінність, виняток, обмеження або перевагу за ознакою раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного або соціального походження, економічного становища або місця народження, що має на меті (або наслідком якої є) знищення чи порушення рівності відносин у сфері освіти. У статті 1 Конвенції визначено, «що дискримінацію варто розуміти як закриття для будь-якої особи або групи доступу до освіти; обмеження освіти; створення або збереження окремих систем освіти чи закладів освіти, зокрема, зробити початкову освіту обов’язковою та безоплатною; забезпечити в усіх державних закладах рівні умови щодо якості навчання. Стаття 3. З метою ліквідації або попередження дискримінації, підпадає під визначення, дане в цій Конвенції, держави, які є прихильниками цієї останньої, зобов’язуються: - скасувати всі законодавчі постанови і адміністративні розпорядження і припинити адміністративну практику дискримінаційного характеру в галузі освіти; - прийняти, якщо потрібно, у законодавчому порядку заходи, необхідні для того, щоб усунути будь-яку дискримінацію під час прийому учнів до навчальних закладів. Конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації Стаття 3. Держави-учасниці особливо засуджують расову сегрегацію та апартеїд і зобов’язуються відвертати, забороняти і викорінювати всяку практику такого характеру на територіях, які знаходяться під їх юрисдикцією.

3.2

Національне законодавство

Стаття 24 Конституції України встановлює, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця і права проживання, за мовними або іншими ознаками. Частково положення національного законодавства про заборону дискримінації, відповідають положенням Конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, також ратифікованої Україною8. Але залишаються деякі проблемні моменти, які не враховані в чинному Законі України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні». Такі моменти стосуються якості освіти, яку отримують діти, які навчаються в сегрегованих школах, де якість освіти є дуже низькою. У свою чергу, в Конвенції передбачено, що викладачі мають бути з належним рівнем кваліфікації викладання. Та наразі постає питання в процесі самого механізму виконання міжнародно-правових норм державою, який не до кінця є відпрацьованим і структурованим. В Україні відсутня системна державна політика щодо протидії дискримінації. Різні органи влади реалізують окремі її напрямки, а деякі напрямки, наприклад, захист від дискримінації чи допомога жертвам дискримінації, відсутні взагалі. Відповідно, немає системної державної оцінки масштабів дискримінації та ефективності дій органів влади з протидії їй. Основним джерелом інформації про розповсюдження дискримінації та її найпоширеніші прояви, у тому числі, щодо расової дискримінації та дискримінації за ознакою етнічного походження, залишаються переважно дані, зібрані громадськими організаціями, котрі не показують реальних масштабів проблеми, але часто є майже єдиним шансом зібрати цифри та оцінити глибину проявів щодо певних закритих та маргіналізованих груп, які не довіряють державі. Це особливо актуально щодо ромів, які мало використовують офіційні канали відновлення своїх прав. У країні також відсутня практика щодо виконання рекомендацій міжнародних інституцій щодо дотримання прав людини. Жоден орган влади не бере на себе повноважень щодо розробки плану дій з втілення таких рекомендацій. Це повною мірою стосується й рекомендацій Комітету ООН з ліквідації расової дискримінації, за виконання якої відповідає Міністерство культури України. Міністерство досить довгий період своєї роботи зосереджувало свою увагу та роботу переважно на культурній складовій протидії расовій дискримінації. При цьому майже відсутня взаємодія з іншими органами виконавчої влади, яка повинна була б мати місце, зважаючи на важливість синергії роботи різних акторів держави, коли йдеться про системні проблеми.

Порівняльна таблиця досліджуваного міжнародного (стандарт) та національного (відповідність стандарту) права у сфері освіти в Україні – дивись у Додатку 5

Таким чином, багато питань пов’язаних із структурною дискримінацією ромських дітей, на які неодноразово вказував Комітет ООН у своїх рекомендаціях, випадають з поля зору відповідальних органів влади. Часто такі рекомендації Комітетів ООН навіть не мають офіційного перекладу українською мовою й органи влади, котрих вони стосуються, про них навіть не дізнаються, що не знімає з них обов’язку як дотримуватись стандарту встановленого міжнародними зобов’язаннями України, так і здійснення постійного моніторингу їх імплементації в реальні заходи, які Україна вживає у сфері освіти.9 Отже, аналіз актуального українського законодавства, у тому числі, з його порівняльним аналізом щодо виконання державних програм (детальніше далі), дає гіпотезу про те, що, незважаючи на де юре відповідність законодавства України міжнародним стандартам, є велика лакуна в тому, як ці стандарти впроваджуються на практиці та, відповідно, як оцінюються результати їх впровадження. 4.

ПРОВЕДЕНА ДІЯЛЬНІСТЬ

Було проведено кабінетне дослідження, в межах якого проаналізовано відповідність української законодавчої бази взятим на себе Україною міжнародним зобов’язанням у сфері освіти (та відповідним стандартам). Під час кабінетного дослідження, після аналізу відповідності законодавству існуючих чи вже завершених державних програм, (наприклад, Стратегія захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року10 та місцеві програми з розвитку освіти), було проаналізовано як формулювання державних завдань щодо дотримання прав ромських дітей на освіту, так і розуміння органами державної влади та органами місцевого самоврядування власного обов’язку та обсягу задач й відповідних інструментів щодо покращення стану освіти ромських дітей. Окремим фокусом проведеного моніторингу було дослідження факту існування та стійкого збереження такої форми освіти як сегреговані школи (або класи), де навчаються виключно ромські діти. Увагу було приділено також чинникам, які сприяють існуванню сегрегованої освіти та питанням ставлення до такої форми освіти та її якості з боку ромських громад, як активістів та правозахисників, так і батьків дітей, які зараз здобувають освіту. Під час кабінетного дослідження також було проаналізовано існуючі звіти правозахисних установ, зокрема звіти Уповноваженого Верховної Ради України11 та

9 Доповідь

відносно виконання Конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації: https:// helsinki.org.ua/publications/alternatyvna-dopovid-schodo-vykonannya-ukrajinoyu-mizhnarodnoji-konventsijioon-pro-likvidatsiyu-usih-form-rasovoji-dyskryminatsiji/ 10 Повний

текст Стратегії захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року за посиланням https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/201/2013#Text 11

Маються на увазі щорічні та тематичні доповіді Уповноваженого ВРУ з прав людини, доповіді можна знайти за посиланням: http://www.ombudsman.gov.ua/ua/page/secretariat/docs/presentations/

звіти щодо виконання рекомендацій, які Україна отримала від міжнародних організацій, зокрема від Організації Об’єднаних Націй12. Після проведення кабінетного дослідження було сформовано ширший перелік питань, які, за методологією моніторингу, було заплановано поставити послідовно: - державним органам, аби доповнити недостатні фактичні дані та спробувати оцінити обсяг статистичних даних для аналізу, на які спирається держава розробляючи ті чи інші заходи; - експертам та експерткам з різним досвідом та з різних сфер, дотичних до теми прав ромів та права на освіту зокрема13; - фокус група з випускниками шкіл, які продовжують навчання в закладах вищої освіти; - у першочерговому дизайні методології моніторингу було заплановано також провести польові фокус-групи з місцевими лідерами громад у двох обраних регіонах одеської області та з батьками дітей, які навчаються в школі. З огляду на обмеження, які накладені пандемією COVID-19 у 2020 році, від цих активностей довелось відмовитись. Натомість була проведена фокус-група з випускниками (онлайн) та додаткові експертні інтерв’ю14. Для проведення польового дослідження та для аналізу фактичного стану освіти в конкретних школах, було обрано три райони в одеській області15. Усі отримані дані були проаналізовані, а результати узагальнені в цьому звіті. Висновки та рекомендації, представлені в кінці цього звіту, базуються передусім на аналізі даних здійснених під час цього моніторингу.

Дивись аналіз «Фактичний стан дотримання права на освіту в доповідях міжнародних та національних правозахисних організацій» у Додатку 3. 13

Середній стаж роботи опитаних експертів за темою прав ромів, освіти ромів та питань недискримінації – більше 5-10 років. Опитані працюють в державних органах та школах, благодійних фондах, що займаються розвитком та підтримкою учасників освітнього процесу (включно із дошкільною освітою), правозахисних організаціях та міжнародних організаціях. У межах моніторингу вдалось зібрати досвід та думки унікальної групи експертів та експерток, які сукупно дають цікаву картину щодо того, як справді виглядає в сучасній Україні шкільна освіта для ромських дітей: які є проблеми, прогалини, як держава на них (не) реагує та куди мала би спрямовувати свої зусилля, аби покращити як доступ до освіти, так і її якість задля всебічного розвитку ромських дітей. 14

З активістом з Ізмаїльського району Одеської області та з вчителем сегрегованої школи із Закарпаття.

Опис обраних шкіл дивись в Додатку 4 – Опис досліджуваних районів та містечок (згідно з даними місцевих управлінь освіти та даними місцевих відділів освіти).

ОСНОВНІ ПИТАННЯ, ЯК РЕЗУЛЬТАТ МОНІТОРИНГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

5.1 Сегрегована освіта - причини появи, законодавче регулювання та визнання проблеми на рівні державних органів Гіпотеза про «невидимість» проблеми сегрегованої освіти (акторам, які не працюють з темою прав ромів) та відмову держави визнавати існування сегрегованої освіти, яку було сформовано під час підготовки методології моніторингу, була підтверджена на етапі кабінетного дослідження та під час експертних інтерв’ю. Попри численні згадки про сегреговані школи, в яких навчаються ромські діти, як в попередньо проведених дослідженнях16 (проаналізованих під час кабінетного дослідження), так і вході експертних інтерв’ю, українське законодавство не містить визначення сегрегованої школи. Про це не згадує ані закон про освіту, ані інші нормативні акти. Отже, фактично, таке явище як сегрегована освіта існує, а нормативно його немає. Відповідно, держава не вбачає у цьому проблеми та не скеровує зусиль на її вирішення. Більше того, у публічній комунікації органи державної влади відкидають звинувачення у потуранні існуванню сегрегованих шкіл, говорячи про те, що деякі школи є «ромськими» виключно через їх розташування та території районів, де знаходяться компактні поселення ромів. Тому у відповідь на запит до органів влади щодо кількості сегрегованих шкіл ми отримали: « У зазначених пунктах Одеської області відсутні окремі заклади загальної середньої освіти, де навчаються ромські діти»17. Згідно зі словниковими визначеннями, сегрегація – це вид расової дискримінації, який полягає в різних формах відокремлення якої-небудь групи населення за расовою чи етнічною ознакою18. Під час експертних інтерв’ю було сформовано кілька визначень сегрегованої освіти саме для ромських дітей: «Сегрегована освіта – це порушення права на освіту ромських дітей. Діти мають навчатись разом із іншими». (цитата19 – Василь Колдодар, активіст) «Немає даних скільки взагалі є сегрегованих шкіл, бо держава їх не рахує, вони вважаються загальноосвітніми, але їх десь 10 точно є». (цитата – Елеонора Кульчар, керівниця національної освітньої мережі «Рейн»)

Список всіх використаних джерел (попередніх досліджень, аналізів, статей та інтерв’ю) знаходиться у Додатку 6. 17

Порівняльну таблицю відповідей органів влади на інформаційні запити в межах цього моніторингу дивись у Додатку 1. 18 Великий

тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. – 1728 с., С. 1302; словник доступний в мережі «Інтернет» за посиланням: https://archive.org/details/velykyislovnyk 19

Всі цитати, зазначені в тексті цього моніторингу, отримані під час експертних інтерв’ю, якщо не зазначено окремо інше. Усі цитати позначені авторством та узгоджені з авторами.

«Ніхто вам не зізнається, що у нас тут сегрегована школа, можуть завуальовано назвати ˮце в нас клас вирівнювання учнівˮ. У деяких школах є збірні класи для дітей різного віку, які навчаються за однією програмою з причин їх пізнього звернення до школи, нерегулярного відвідування, такі класи називають класами вирівнювання. (цитата – Максим Джум, медіатор) Відповідно до Закону України «Про загальну середню освіту»20, заклади освіти поділяються на такі типи: початкова школа, гімназія, ліцей, спеціальна школа21, санаторна школа, школа соціальної реабілітації, навчально-реабілітаційний центр. Жодної згадки про сегреговані школи для дітей національних меншин. Відсутня така інформація і у відповідях органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Однак перевірка фактичної інформації про школи, в яких навчаються ромські діти, показує, що в кількох регіонах України роками функціонують окремі школи, в яких навчаються виключно дітироми – це Одеська область та Закарпатська область, в інших областях зустрічаються окремі сегреговані класи. Однак точної кількості таких шкіл та класів на рівні державної статистики немає, адже державні органи заперечують існування сегрегованих шкіл. Сегрегована школа – це школа, в якій навчаються діти, що належать до однієї чи кількох національних меншин, які проживають на території України. В Україні сегрегована за етнічним принципом школа – це школа виключно для ромських дітей. Мова навчання в такій школі переважно українська, хоча в деяких регіонах можуть також використовувати мови національних меншин – російську, угорську, молдавську тощо. Набагато рідше мовою викладання є діалекти ромської мови. Основна проблема сегрегованої школи – це її існування заради «галочки» про наявність школи в тій чи іншій місцевості22. Адже рівень такої школи дуже низький, йдеться як про матеріально технічний стан сегрегованої школи, так і про рівень викладання та рівень знань, які отримують діти. Згідно з даними експертних інтерв’ю (передусім практиків, які багато років безпосередньо відвідують школи та проводять власні періодичні моніторинги дотримання права на освіту ромських дітей), діти дуже рідко отримують повну середню освіту в сегрегованих школах та є неконкурентними, порівняно з іншими дітьми в контексті якості отриманих знань. Сегрегована школа – це прояв структурної дискримінації ромських дітей, коли, за фактом свого походження, діти автоматично роками отримують освіту гіршого ґатунку, а держава навіть не визнає існування цієї проблеми та, відповідно, не має наміру її ліквідовувати. 20 Стаття

9. Типи закладів освіти, що забезпечують здобуття загальної середньої освіти, повний текст закону українською мовою доступний за посиланням: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/651-14#Text 21 Спеціальна

школа – заклад загальної середньої освіти для дітей, які потребують корекції фізичного та / або розумового розвитку (там само). 22 Для оцінки стану сегрегованих шкіл та якості навчання в них, в межах моніторингу було проведено інтерв’ю з

експертами, які знайомі з проблемою та порівнювали сегреговані школи в різних областях України.

5.2

Як виникає сегрегація та чим вона зумовлена

Засновником закладу загальної середньої освіти може бути орган державної влади від імені держави, відповідна рада від імені територіальної громади (громад), фізична та / або юридична особа (зокрема, релігійна організація, статут (положення) якої зареєстрований у встановленому законодавством порядку), рішенням та за рахунок майна яких засновано заклад загальної середньої освіти або які в інший спосіб, відповідно до законодавства, набули прав і обов’язків засновника. Рішення про створення освітніх закладів є повноваженням органів місцевого самоврядування (ч. 5 ст. 15 Закону «Про освіту» та ч.30 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»23)24. Відповідь на дослідницьке питання, як де факто створювалась сегрегація, лежить в кількох площинах. Одна з причин – це історичне існування в Україні інституту прописки та, відповідно, зв’язок між інститутом прописки та користуванням багатьма соціальними послугами та правами. Погіршилась ситуація тоді, коли згідно з наказом Міністерства освіти від 2018 року25, змінився порядок зарахування дітей до першого класу. Цим наказом пріоритетне зарахування було закріплене за дітьми, які мали реєстрацію у відповідному територіальному окрузі. Тобто, знову повернули систему прив’язки освіти до «прописки» (місця реєстрації батьків та дитини). Закріплення за закладами загальної середньої освіти територій обслуговування означає, що батьки можуть 100% розраховувати на зарахування своєї дитини до школи за місцем реєстрації. В умовах проживання ромів в компактних, а по суті, часто так само в сегрегованих районах селищ та міст, це означає, що школа, яку місцеві органи влади закріпили за районом проживання ромів, автоматично стає школою, куди батьки мають віддати своїх дітей. Відповідно до ЗУ «Про загальну середню освіту»26, саме органи місцевого самоврядування визначають територію, яку буде обслуговувати певний навчальний заклад міста та приймати на навчання учнів з цієї самої території проживання. Для зарахування до першого класу загальноосвітнього навчального закладу батьки учня зобов’язані подати заяву на ім’я директора навчального закладу разом із копією 23 Закон

України «Про місцеве самоврядування в Україні». Джерело: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/ 280/97-%D0%B2%D1%80/print1450301538321773 24 Закон

України «Про освіту». Джерело: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1060-12

Міністерство освіти і науки Укра ни сво м наказом від 16 квітня 2018 року № 367 затвердило нови Порядок зарахування, відрахування та переведення учнів до державних та комунальних закладів освіти для здобуття повно загально середньо освіти (далі – Порядок) зареєстровани Міністерством юстиці Укра ни 05 травня 2018 року. Повний текст наказу за посиланням: https://mon.gov.ua/ua/npa/prozatverdzhennya-poryadku-zarahuvannya-vidrahuvannya-ta-perevedennya-uchniv-do-derzhavnih-takomunalnih-zakladiv-osviti-dlya-zdobuttya-povnoyi-zagalnoyi-serednoyi-osviti 26 Стаття

18 ЗУ «Про загальну середню освіту».

ї

й

ї

свідоцтва про народження та медичною довідкою. Після подання цих документів, наказом директора школи учень зараховується до першого класу. Якщо навчальний заклад є спеціалізованим, то дитину можуть попросити пройти тест чи співбесіду, що передбачено законом. Саме на цьому етапі починаються перші історії про дискримінацію ромських дітей у сфері освіти. На думку деяких експертів з громадського сектору27, такий спосіб закріплення шкіл за територіями, де мешкають діти, має на меті сприяти зменшенню корупції та гарантувати всім дітям доступ до освіти. Однак, на думку опитаних в ході моніторингу експертів, в цьому розрахунку держава не врахувала кількох дуже важливих чинників: - різний рівень якості освіти в загальноосвітніх та комунальних школах, так діти змушені йти до школи за місцем проживання, тепер можуть, через вибір місця проживання батьками, бути змушені йти до школи з нижчим рейтингом; - відсутність місця реєстрації у батьків та дітей та/або фактичне проживання не за місцем реєстрації та проблема неможливості (часто) отримати реєстрацію не у власному житлі; - така схема закріплює вже існуючі сегреговані школи та зменшує шанси ромських дітей потрапити до шкіл за межами районів свого проживання і, відповідно, зменшує їх шанси на отримання якісної освіти. - така схема закріплює вже усталену практику сегрегованих шкіл, що розташовані або в середині, або неподалік місць компактного проживання рома, в Закарпатській28, Одеській та Полтавській областях29. «У вересні 2018 року ми вперше побачили, як діти вступили до першого класу школи в рамках системи ˮНова українська школаˮ. На жаль, процес прийому підтвердив наші найгірші побоювання. Шкільні округи розмежовані в такий спосіб, що вони відокремлюють ромські та неромські квартали. (Не зрозумійте мене неправильно. Сегрегація не є новою проблемою. Вона з’явилася не внаслідок освітньої реформи.) Проте нове правило, яке зобов’язує школи спочатку приймати всіх дітей зі свого району, а потім, можливо, розглянути інших, за умови наявності місць, зробило боротьбу із сегрегацією практично неможливою. Українські школи тепер мають виправдання, щоб не приймати ромських дітей: ˮВільних місць немає, тому забирайтеся…ˮ» (цитата – Елеонора Кульчар)30.

27 Водночас, за даними дослідження аналітичного центру CEDOS, в Україні є видимий розрив між «елітними»

та «звичайними» школами, який значною мірою зумовлений соціальним статусом учнів. Відвідування шкіл за місцем проживання дозволило б частково зменшити соціально-економічний розрив та різницю між статусами шкіл. Повний текст статті за посиланням: https://life.pravda.com.ua/society/2018/04/11/230221/ 28

Лише в Закарпатській області налічується близько 400 компактних поселень ромів.

Не вичерпний перелік, однак ці області частіше згадуються в звітах громадських та міжнародних організацій. Тоді як державної статистики не існує, адже держава Україна заперечує існування сегрегованих шкіл. 30 Цитата,

звіт Роми в Україні – Час для дій: Пріоритети та шляхи ефективної політики інтеграції, Міжнародна група з прав меншин, травень 2019 р.

5.3

Основні проблеми сегрегованих шкіл, виявлені в ході моніторингу: -

5.4

Низька якість освітнього продукту, який отримують діти; Низький рівень матеріально-технічної бази (навіть просте порівняння двох шкіл в одному селі Нерубайське, де є сегрегована школа і загальноосвітня школа, показує величезну різницю); Нестача вчителів, низький рівень мотивації вчителів працювати із «складними ромськими дітьми» та відсутність окремих методик роботи та програм для навчання ромських дітей31; Відсутність спілкування та, відповідно, інтеграції з іншими дітьми та відсутність мотивації продовжувати навчання; Відсутність роботи «школи» з батьками дітей, низька залученість батьків до контролю освіти власних дітей. Фактичний стан освіти ромських дітей

Оцінюючи стан освіти, більшість опитаних експертів починали з аналізу різних типів освіти, їх доступності та якості для ромської дитини. Мова йде про дошкільну освіту, початкову шкільну освіту, середню шкільну освіту та старші класи. Під час цього моніторингу ми майже не торкались теми технічної освіти та вищої освіти. Формально тестування під час прийому до школи немає, але де факто його проводять дуже часто. І тут якраз постає питання відсутності у ромських дітей дошкільної освіти (у переважної більшості). Тому так важливо готувати дітей до школи, залучати якомога більше ромських дітей до дошкільної освіти. (цитата – Елеонора Кульчар) Тип освіти

Умовна кількість дітей у відсотках

Характеристики процесу та виявлені в ході аналізу проблеми

До питання окремих методик роботи, програм та підручників, які не завжди враховують реальні освітні потреби ромських дітей у наступному підрозділі.

Дошкільна Точних даних освіта немає, не більше 5-10 % від усіх ромських дітей

Більшість опитаних експертів згадували про дошкільну освіту, а точніше брак дошкільної освіти, у ромських дітей як про першу перешкоду до їх успішної інтеграції в школі потім. Адже не отримуючи (переважно) дошкільної освіти, ромські діти виглядають слабшими на фоні українських дітей, що може бути однією з причин накопичення відставання та гіршого ставлення до них з боку вчителів. Вони також потребують допомоги, аби наздогнати своїх однолітків, що можливо лише за умови значного включення батьків або додаткової уваги з боку вчителів. Причини низького відвідування садочків – (зовнішні) брак садочків у місцях компактного поселення, відсутність коштів у батьків на оплату харчування у садочках та одягу для дітей.

Початкова За оцінками школа експертів, до 90 % від всіх ромських дітей

Цей перший етап школи, де, за даними, як попередніх досліджень, так і проведеного моніторингу, найменше проблем і найбільше ромських учнів, як у сегрегованих школах, так і в змішаних. Такий високий рівень охоплення також може бути пов’язаний із обов’язковістю початкової освіти. На думку деяких опитаних експертів, велику роль у тому, що переважна більшість ромських дітей йде до першого класу та закінчує початкову школу, відіграє системна робота громадських організацій з батьками та популяризація важливості освіти. Однак саме в початковій школі, а саме у першому класі, діти найчастіше стикаються з прямою дискримінацією з боку адміністрацій школи та відмовами у зарахуванні (у тому числі, і не за місцем реєстрації).

С е р е д н я Не більше школа 50-60% переходять до середньої школи та завершують згодом 9 класів.

Це етап, на якому починається значне відставання дітей від українських однолітків, діти більше помічають різницю між собою та іншими, починають надавати цьому вагу, соромитись. Важливо зазначити, що в школі мало говорять та працюють з темою гідності дітей, яка може страждати не тільки через булінг за етнічне походження, але й через булінг пов’язаний із майновим станом родини. У віці 12-13 років діти найчастіше починають припиняти навчання. Серед причин і економічні (потрібно працювати та заробляти), піклувальні (дівчата частіше залишаються вдома допомагати матері) і культурні (в деяких етнічних групах дівчата рано починають готуватись до шлюбу).

С т а р ш а Дуже низький школа відсоток дітей, що дійсно переходять до 10-11 класів та справді навчаються в школі й отримують атестат і знання достатні аби продовжити навчання

Дуже мало вдалось зібрати відомостей про старшу школу. Деякі з опитаних експертів говорять про низький рівень підготовки учнів та учениць та важкість конкурування їхніх знань із іншими через брак додаткових занять, коштів на репетиторів та залученість батьків до допомоги через низький рівень освіти самих батьків. Згадували також проблему спільну як для українських, так і ромських дітей, коли школа не спроможна утримувати увагу дітей та не пристосована до сучасного життя, діти (особливо ромські) не бачать в школі рольової моделі та не завжди розуміють навіщо їм продовжувати навчання.

Технічно- Немає даних, є професійн лише цифри а освіта кількості стипендій, які надає РОФ щороку в Україні

Брак можливості отримати технічно-професійну освіту – одна з причин високого рівня безробіття серед ромів, поширеності працевлаштування на тимчасових та сезонних роботах та низького матеріального рівня родин.

ВНЗ

Немає даних, є лише цифри кількості стипендій, які надає РОФ щороку в Україні

У вищих навчальних закладах навчаються переважно діти, які закінчили загальноосвітню (не сегреговану!) школу. Походять з родин з середнім достатком та більших міст. Інтеграція ромських випускників до вищих навчальних закладів відбувається по-різному. Непоодинокі випадки, коли діти з остраху продовження досвіду дискримінації приховують своє походження. За останні роки з розвитком молодіжного правозахисного ромського руху, навпаки, стали публічними історії про визнання свого походження та інформаційні й просвітницькі кампанії серед студентів, які ініціюють рома-випускники у своїх ВИШах.

Дискримінація – структурна дискримінація та індивідуальні випадки Під час проведеного моніторингу були досліджені в основному дві форми дискримінації – так звана структурна дискримінація та випадки індивідуальних проявів дискримінації. До структурної дискримінації дослідники відносять прояви дискримінації, які склались історично, під впливом різних чинників, коли навіть умовно нейтральні дії органів влади та органів місцевого самоврядування щодо ромів призводять де факто до того, що ромські родини та діти опиняються в гіршому становищі, порівняно із іншими родинами та дітьми. Прояви структурної дискримінації, які Індивідуальні прояви дискримінації щодо досліджувались під час моніторингу ромських дітей, які досліджувались під моніторингу

Наявність сегрегованих шкіл (включно із сегрегованими класами та школамиінтернатами)

Відмова приймати дитину до школи, у тому числі, за результатами неофіційного тестування

Матеріально-технічний стан сегрегованих шкіл

Гірше ставлення з боку вчителів, ігнорування з боку вчителів

Якість навчання в сегрегованих школах

Булінг від однолітків

Відсутність окремих навчальних програм, розроблених з урахуванням культурних та мовних потреб ромських дітей

Булінг та підбурювання до дискримінації з боку батьків інших дітей

Відсутність теми роботи з дітьми з етнічних громад в підготовці вчителів

Відмова приймати дитину до школи у перший клас не за місцем проживання батьків Важливо також зауважити, що ромські діти часто стикаються з множинною дискримінацією, коли захищені ознаки перетинаються та дають більший негативний вплив на дитину. Такі поєднані (множинні) захищені ознаки: - Етнічне походження; - Мова; - Майновий стан (родини); - Місце проживання (компактне поселення, село/місто); - Стать. «Дуже поширені порівняння та знецінення з боку вчителів ˮтак погано навіть цигани не вчаться, контрольну навіть цигани написали, а ти – ніˮ – такі узагальнення з боку вчителів серед всього класу дуже боляче б’ють по ромських дітях». (цитата – Максим Джум) Під час цього моніторингу та в ході кабінетного дослідження попередніх публікацій, інтерв’ю з активістами та вчителями більшість респондентів називають такі приклади неусвідомленою або прихованою дискримінацією. Це може бути побутовим виправданням, однак воно не знімає гостроти проблеми, коли багато вчителів навіть не замислюються над своєю поведінкою та не розуміють, коли починають дискримінувати. Це системна проблема освіти вчителів та контролю за якістю роботи. Скарги від батьків на порушення права на освіту та дискримінацію Крім проявів структурної дискримінації, громадські організації, активісти та лідери, які постійно працюють з громадами, фіксують постійний потік скарг на індивідуальні прояви дискримінації32. Важливим спостереженням упродовж цього моніторингу є те, що багато з опитаних зазначають зростання кількості таких повідомлень від батьків, що свідчить про зростання розуміння важливості освіти та усвідомлення своїх прав на якісні освітні послуги. «Окрема важлива складова серед причин безкарності порушень права на освіту ромських дітей – це відсутність масових та успішних скарг на порушення права на освіту з боку батьків. Батьки не скаржаться, бо не знають, на що скаржитись, взагалі рідко задумуються про те, що скаржитись можна, не знають як це зробити і куди звертатись. Також бракує довіри до системи та віри в те, що скарги можуть щось вирішити. Немає позитивних прикладів судових справ». (цитата – Володимир Кондур)

За свідченнями опитаних в ході експертних інтерв’ю активістів та медіаторів.

Переважна більшість опитаних та кабінетне дослідження показують дуже низьку кількість скарг, які були подані формально, у тому числі, майже відсутнє використання судових механізмів захисту, низький відсоток скарг до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. За всі роки незалежності, з досвіду опитаних експертів та багатьох громадських організацій, пошуку в судовому реєстрі, відомо лише про два судові позови від батьків про порушення права на освіту їхніх дітей. Одна справа не дійшла до розгляду, батьки забрали заяву, інший позов був не успішний, суд не побачив порушення права на освіту. Такий низький відсоток скарг частково пояснюється низьким рівнем правосвідомості серед ромів, а також низьким рівнем довіри до формальних шляхів вирішення проблем та порушень прав людини. З іншого боку, важливим досягненням є те, що підвищується рівень довіри до громадського сектору та уважність до порушення своїх прав, зростає кількість внутрішніх скарг до лідерів громад. Багато з опитаних зазначають зміни у настроях в громадах, що мешкають у компактних поселеннях. Батьки почали приділяти більше уваги освіті своїх дітей, кардинально змінилось ставлення до сегрегованої освіти, громади все частіше не задоволені не тільки її якістю, але і самим фактом існування сегрегованих навчальних закладів. 5.5

Роль держави – прогалини, які не помічають державні органи

Детальний аналіз державних програм33, звітів громадських організацій, результатів моніторингових візитів та звітів Уповноваженого Верховної Ради з прав людини показують відсутність позитивної динаміки в усвідомленні державою як своєї ролі, так і відповідальності за ситуацію, в якій опинились ромські родини та діти. Мова в першу чергу йде про відсутність визнання необхідності ведення окремої статистики кількості ромських дітей на різних етапах навчання, відсутність методик та програм навчання саме ромських дітей, невміння та небажання, як школи, так і соціальних служб працювати з батьками дітей. Усі проведені дослідження чітко вказують на одну головну проблему: українська влада ставиться до ромських дітей та їх освітніх проблем так само, як і до українських, відкидаючи свій обов’язок вживати всіх заходів до уникнення непрямої дискримінації та застосовувати позитивні дії34. По-перше, відсутня статистика кількості дітей, які навчаються в школі, за їх етнічним поділом, українська влада просто не знає, яка кількість дітей потребує іншого підходу.

33 Дивись

детально аналіз державних програм у Додатку 7.

«Непряма дискримінація – ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками, виникають менш сприятливі умови або становище, порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об’єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними»; стаття 1 ЗУ «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5207-17#Text

За заявами українських чиновників, збір статистики про етнічне походження дітей буде дискримінацією. На інформаційний запит вдалось отримати цифри щодо кількості ромських учнів в трьох обраних для моніторингу районах одеській області35: Кількість ромських дітей, які в 2020 році здобувають загальну середню освіту (інформація надана без урахування ґендеру)

м.Ізмаїл – 127 дітей; Ізмаїльський район – 60 дітей; Красносільська ОТГ – 51 дитина; Смт. Нерубайське – 186 дітей.

Кількість ромських дітей, які станом на кінець 2018-2019 навчального року отримали свідоцтво про повну загальну середню освіту

м.Ізмаїл – 4; Ізмаїльський район – 1; Красносільська ОТГ – 2; Смт. Нерубайське – 0.

Ці цифри ще раз підтверджують важливість збору та аналізу даних щодо кількості ромських учнів. Другий висновок, який можна зробити, порівнюючи ці цифри, – не всі діти, які йдуть до школи, її завершують. По-друге, заяви про те, що всі діти рівні і до всіх потрібно однаково ставитися, на перший погляд, відповідають обов’язку держави запобігати прямій дискримінації, коли до дітей за якоюсь ознакою ставляться гірше. Але такий підхід не вирішує проблем непрямої дискримінації, коли певні діти, в цьому випадку ромські, через своє становище вимагають якісно іншого підходу. Таким іншим підходом, за який несе відповідальність держава, є розробка адаптованих програм та підручників для ромських дітей, підготовка вчителів та зусилля з масового залучення дітей до дошкільної освіти, позашкільна освіта, робота із батьками тощо. Все те, чого зараз бракує на системному рівні36. Це, крім обов’язку держави вирішити проблему існування сегрегованих шкіл, у тому числі тих, які утворились внаслідок поділу на райони та закріплення прийому до школи за адресою реєстрації дітей і батьків. 5.6

Ґендерний аспект освіти ромських дітей

Понад половина ромського населення, яке проживає в Україні, – жінки. Ромські жінки є однією з найменш захищених груп українського населення. Вони часто піддаються множинній дискримінації37. По-перше, це ставлення до них у контексті їх етнічної

Кількість ромських дітей, які в 2020 році здобувають загальну середню освіту (інформація надана без урахування ґендеру), детальніше дивись Додаток 1. 36

Ініціативи щодо закривання цих прогалин силами громадських організацій за підтримки міжнародних донорів якраз свідчать про успішність таких підходів та нагальну потребу в їх державному впровадженні на національному рівні. 37

Повсякденні практики інституційної дискримінації: український вимір. – Київ, 2013. – С.20. URL: http://www.cedos.org.ua/system/attachments/files/000/000/032/original/Instituational_discrimination_CSR.pdf? 139590 1217

належності. По-друге, ромські жінки стикаються з ґендерною дискримінацією всередині своєї етнічної групи. У деяких сім’ях ромів зберігається патріархальний устрій.38 «Роми є різними, відповідно до цього, різні етнічні групи ромів мають різні цінності щодо освіти. Тому деякі роми, будучи більш інтегрованими, отримують повну освіту, навчаються далі. Але є громади, де кількість тих, хто рано полишає освіту – до 90%. Але, звичайно, повної та надійної статистики ні в кого немає». (цитата – Максим Джум) Україна ратифікувала Конвенцію про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (CEDAW) у 1979 році, а з 1981 року вона є частиною законодавства України. Україна має правові зобов’язання з виконання положень CEDAW на практиці і повинна щочотири роки представляти національні доповіді про заходи, вжиті для виконання цих зобов’язань. Хоча в 2013 році уряд ухвалив Стратегію захисту та інтеграції ромської національної меншини до українського суспільства до 2020 року та Національний план дій щодо реалізації Стратегії, які спрямовані на поліпшення ситуації ромів39, до самої Стратегії не було включено ґендерно-чутливий та антидискримінаційний підходи. Деякі специфічні проблеми та, відповідно, потреби ромських жінок на рівні державного планування були включені в національні політики з ґендерної рівності, такі як Державна соціальна програма забезпечення рівних прав чоловіків і жінок на період до 2021 року40, яку було ухвалено у квітні 2018 року. Вона об’єднує заходи, спрямовані на реалізацію Заключних зауважень комітету CEDAW щодо освіти дівчаток та хлопчиків ромського походження та реалізацію заходів для заохочення до навчання на всіх рівнях освіти.41 Однак наразі немає інформації про стан виконання цих заходів щодо ромських дівчат. Так, саме виконуючи завдання Стратегії захисту та інтеграції ромської національної меншини в українське суспільство, органи влади за участю громадських об’єднань ромів провели лише кілька заходів у партнерстві з громадськими організаціями, де

Дослідження «Права ромських жінок, які живуть в Україні»/ ООН Жінки та Ромський жіночий фонд «Чіріклі». – Київ, 2018. URL: https://decentralization.gov.ua/uploads/library/file/433/7.pdf 39

Закон України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» №5207-VI (2013). URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/5207-17 40

Державна соціальна програма забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2021 року, затверджена Постановою Кабінету Міністрів України № 273 від 11 квітня 2018 року, пункт 8 «Поліпшення становища груп осіб, які страждають від різних форм дискримінації, зокрема, ґендерної». URL: https://kmu. gov.ua/ua/npas/pro-zatverdzhennya-derzhavnoyi-socialnoyi-programi-zabezpechennyarivnih-prav-ta-mozhlivostej-zhinok-i-cholovikiv-na-period-do-2021-roku 41

URL: https://decentralization.gov.ua/uploads/library/file/433/7.pdf

обговорювалися ґендерні аспекти дискримінації ромських жінок, зокрема міжнародну конференцію «Дотримання прав ромських жінок в Україні»42. Результати моніторингу показали, що існуюча раніше значна різниця між відвідуванням та віком залишення навчання між дівчатами та хлопцями, яка спостерігалась історично, поступово змінюється. Експерти та експертки констатують, що багато дітей не завершує навчання, але віковий розрив між хлопчиками та дівчатками поступово стирається. Громадські активісти, що працюють на рівні маленьких громад, зазначають, що різниця між відвідуванням школи хлопчиками та дівчатами характерна лише для деяких етнічних громад та переважно тих, які проживають в закритих компактних поселеннях в сільській місцевості. Чим вищий рівень інтеграції громади та матеріальний стан сім’ї, тим менше перешкод у навчанні у дівчаток. 5.7 Проблеми в освіті пов’язані із запровадженням дистанційного навчання під час пандемії COVID-19 в 2020 році «В умовах карантину вчителі працюють з учнями, що перебувають удома, шляхом використання технологій дистанційного навчання з урахуванням матеріально-технічних можливостей закладу освіти. 3 урахуванням надзвичайної ситуації та загальнодержавних протиепідеміологічних заходів, а також в межах реалізації права на автономію, адміністрація закладу може запропонувати різні підходи щодо організації та обліку реалізації освітнього процесу, у тому числі, здійсненого з використанням дистанційних технологій, коли вчитель знаходиться поза межами закладу освіти. Тобто, адміністрація закладу освіти може і має організувати, координувати та здійснювати контроль за виконанням вчителями освітніх програм.»43 – такий формат дистанційної роботи навчальних закладів та взяту на себе відповідальність озвучило Міністерство освіти на початку карантину. Це говорить про те, що міністерство перекладає відповідальність вибору такого освітнього процесу на школи, які, у свою чергу, не можуть забезпечити рівного доступу до навчання усім дітям. Однак і дані дослідження «Потреби і наслідки у ромських громадах від поширення коронавірусної хвороби в Україні»,44 проведеного на замовлення Міжнародного фонду «Відродження» у квітні-травні 2020 року (в розпал карантину та до завершення шкільного року) і дані, отримані під час моніторингу, показують, що в роботі з ромськими учнями та ученицями держава знову не виконала свого обов’язку 42

Була організована Представництвом ООН в Україні з питань рівності та розширення прав і можливостей жінок у співпраці з підкомітетом з питань ґендерної рівності і недискримінації Комітету Верховної Ради України з питань захисту прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин та Міністерством закордонних справ України (17-18 жовтня, м. Київ). 43 URL: 44

http://ru.osvita.ua/legislation/Ser_osv/71997/

Повний текст дослідження за посиланням: https://www.irf.ua/wp-content/uploads/2020/05/roma_brief.pdf

пристосовуватись до їх потреб, не врахувала ці потреби і застосувала такий самий підхід, як і до інших учнів, який, крім посиленого тягаря на батьків та їх відповідальність за якість та контроль освіти, передбачав також повну відсутність контролю з боку школи. Дані соціологічного дослідження врозпал карантину показують, що: переважна більшість респондентів (76%) відповіли, що хні діти відвідували школу до запровадження карантину. З цих діте 80% продовжують навчатися у то чи інши спосіб, 10% не навчається, оскільки не має можливості, а 6% батьки дозволили зробити перерву у навчанні45. Однак під час спілкування з експертами та експертками були отримані набагато стриманіші оцінки заявленого успіху в отриманні ромськими дітьми освітніх послуг під час карантину. «Проблеми, пов’язані із дистанційною освітою під час пандемії, найбільше зачепили, вдарили по бідних (матеріально незахищених) ромських дітях.» (цитата – Януш Панченко, соціальний педагог) Школи були не готові до дистанційної роботи з усіма учнями. І тут важливо нагадати, що українські вчителі і школи не були готові та не бачили потреби в тому, щоб вміти працювати з ромськими дітьми і до карантину. Тому ці два фактори разом поставили ромських дітей в набагато вразливіше становище, порівняно з іншими дітьми в процесі переходу на дистанційну освіту. Під час експертних інтерв’ю також була виокремлена проблема оцінювання якості та результатів дистанційного навчання. Тому були надіслані запити до органів влади щодо оцінювання якості дистанційної освіти за період перших трьох місяців карантину (завершення 2019 - 2020 навчального року). Відповіді на запити по суті від Міністерства освіти і науки не вдалось отримати, натомість МОН надало стандартну відповідь про те, як в теорії має відбуватись оцінювання результатів навчання учнів, хоча запитували їх про інше – оцінювання якості викладання протягом певного періоду. «Оцінювання результатів навчання учнів та їх атестація здійснюється відповідно до ст.17 Закону України «Про повну загальну середню освіту». Основними видами оцінювання результатів навчання учнів є формувальне, поточне, підсумкове (тематичне, семестрове, річне) оцінювання, державна підсумкова атестація, зовнішнє незалежне оцінювання. В умовах карантину вчителі працюють з учнями, що перебувають удома, шляхом використання технологій дистанційного навчання з урахуванням матеріальнотехнічних можливостей закладу освіти. З урахуванням надзвичайної ситуації та загальнодержавних протиепідеміологічних заходів, а також в рамках реалізації права на автономію, адміністрація закладу може запропонувати різні підходи щодо організації та обліку реалізації освітнього процесу, у тому числі здійсненого з 45 В

опитуванні взяли участь 802 особи, з них 101 людина з Одеської області.

й

ї

й

використанням дистанційних технологій, коли вчитель знаходиться поза межами закладу освіти. Тобто, Адміністрація закладу освіти може і має організувати, координувати та здійснювати контроль за виконанням вчителями освітніх програм. Під час освітнього процесу із використанням технологій дистанційного навчання може здійснюватися оцінювання результатів здобувачів освіти, що наразі фіксуватиметься вчителем (у зручний для нього спосіб), а у подальшому будуть занесені до відповідних сторінок класного журналу. Якщо технічні можливості не дозволяють провести оцінювання навчальних досягнень учнів дистанційно, рекомендовано відтермінувати його проведення до завершення епідеміологічної ситуації».46 Тож МОН не вбачає різниці між оцінюванням знань учнів та якості роботи вчителів. Що знову підкреслює значну кількість проблем, пов’язаних із терміновим переходом на дистанційне навчання, які не були належним чином відрефлексовані та адресовані Міністерством і які у зв’язку із продовженням часткових карантинів та дистанційного навчання в 2020-2021 році продовжили негативно впливати на успішність учнів та якість їхніх знань. 6.

КЛЮЧОВІ ВИСНОВКИ

Під час проведеного моніторингу була підтверджена гіпотеза про наявність структурної та індивідуальної дискримінації щодо ромських дітей у сфері освіти в Україні, проблема, про яку неодноразово заявляли громадські організації та існування якої все ще заперечує держава. Дослідження показує, що серед пріоритетів у Стратегії захисту та інтеграції ромської національної меншини в українське суспільство до 2020 року не було приділено достатньої уваги проблемам, з якими стикаються в освітньому процесі ромські діти. Відповідно, була відсутня належна увага та ефективні способи подолання цих проблем під час реалізації заходів Стратегії, багато з яких було виконано формально, без належної оцінки ефективності отриманих результатів. Проведений моніторинг вкотре підтвердив існування сегрегованої освіти для ромських дітей та відмову органів влади її визнавати. Так само, як і відмову від системної праці на подолання передумов існування сегреговані освіти та її наслідків. Головні проблеми сегрегованої освіти, на думку опитаних експертів та команди цього моніторингу, в тому, що: -

ромські діти отримують освіту набагато гіршої якості ніж українські діти; вони позбавлені можливості ранньої інтеграції до українського суспільства; не можуть в подальшому конкурувати із українськими дітьми за отримання професійної чи вищої освіти;

Цитата з відповіді МОН на запит, дивись Додаток 1.

дорослі, які отримали освіту в сегрегованій школі, мають менше шансів на здобуття професії та, відповідно, побудови успішної кар’єри.

Ключові проблеми, які призводять до системної дискримінації ромських дітей у сфері освіти: -

відсутність у державі виокремленої статистики щодо кількості ромських дітей на різних щаблях освіти; невизнання фактичного існування сегрегованих шкіл та класів та незадовільного їх стану; нерозуміння освітніх потреб ромських дітей та відсутність зусиль щодо їх задоволення (навчальні програми, методики роботи, підготовка вчителів, навчальні матеріали тощо); нехтування увагою до дошкільної освіти ромських дітей (їй майже тотальної відсутності); брак злагодженої позакласної роботи шкільних адміністрацій, вчителів та соціальних служб як з дітьми, так і з їх батьками.

Крім проявів структурної дискримінації, громадські організації, активісти та лідери, які постійно працюють з громадами фіксують постійний потік скарг на індивідуальні прояви дискримінації. Важливим спостереженням впродовж цього моніторингу є те, що багато з опитаних зазначають зростання кількості таких повідомлень від батьків, що свідчить про зростання розуміння важливості освіти та усвідомлення своїх прав на якісні освітні послуги, з іншого боку – переважна більшість опитаних та кабінетне дослідження показують дуже низьку кількість скарг, які були подані формально, у тому числі майже відсутнє використання судових механізмів захисту, дуже низький відсоток скарг до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. Такий низький відсоток скарг частково пояснюється низьким рівнем правосвідомості серед ромів, а також низьким рівнем довіри до формальних (суто правових) шляхів вирішення проблем та порушень прав людини. Упродовж дослідження було приділено значну увагу різним чинникам, які призводять до проявів дискримінації ромських дітей, і етнічне походження – це не єдиний з них, дуже часто діти стикаються з проявами множинної дискримінації через свій (родини) майновий стан, місце проживання та мову. Окремо слід зазначити прояви множинної дискримінації щодо дівчаток. Окрему увагу було приділено дослідженню того, як держава виконувала свій обов’язок щодо забезпечення рівної, якісної освіти під час пандемії 2020 року та швидкого вимушеного переходу всіх суб’єктів освітнього процесу на дистанційний формат освіти. Зважаючи на вже вище зазначені недоліки загальної організації процесу освіти ромських дітей, незадоволення з боку держави їх особливих освітніх потреб та не врахування їх вкрай вразливого становища, у тому числі, за ознакою майнового стану та місця проживання, держава не змогла забезпечити належне включення ромських дітей до дистанційного освітнього процесу під час карантину, пов’язаного із пандемією COVID-19.

Головна причина такого невключення та невиконання свого обов’язку криється у не розумінні того, що ромські діти потребують іншого підходу та додаткових зусиль з боку державних органів. 7.

РЕКОМЕНДАЦІЇ

Для міжнародних організацій: -

продовжувати моніторинг та нагляд за дотриманням Україною своїх зобов’язань щодо права на освіту та права не піддаватись дискримінації стосовно ромських дітей, пропонувати експертну та технічну допомогу у пошуку нових освітніх та інтеграційних рішень; розробляючи рекомендації щодо покращення стану інклюзивної освіти в Україні, тримати у фокусі освітні потреби ромських дітей, у тому числі, з акцентом на необхідний розвиток дошкільної освіти для ромських дітей, як передумови ранньої інтеграції та засобу запобігання дискримінації.

Для національних органів влади: -

розробити довгострокову національну програму чи стратегію розвитку освіти для ромських дітей із врахуванням їх особливих освітніх потреб для подолання існуючої структурної дискримінації та покращення стану освіти; розробити заходи щодо тимчасового покращення стану освіти в тих навчальних закладах, які на сьогодні є де факто сегрегованими, розробити заходи з інтеграції дітей з де факто сегрегованих шкіл; розробити заходи щодо поступової відмови від практики де факто сегрегації, сприяти інтеграції ромських дітей до загальноукраїнського освітнього простору, починаючи з дошкільної освіти; розвивати співпрацю та спільні програми між закладами освіти та соціальними працівниками із залученням місцевих ромських громад, спрямовані на допомогу родинам із дітьми для органіазції позакласної роботи з дітьми, щоб допомагати їм адаптуватись до школи, виконувати домашні завдання та вирівнювати цих дітей із врахуванням їх освітніх потреб; розробити програму залучення ромських дітей до дошкільної освіти; фіксувати, розслідувати та засуджувати кожен випадок повідомлення про прояви індивідуальної дискримінації в освіті щодо ромських дітей.

Для місцевих органів влади: -

пошук шляхів побудови довгострокових проектів співпраці з місцевим ромським громадянським суспільством з метою включення питань покращення стану освіти на місцях до обласних та місцевих програм розвитку; постійний міжкультурний діалог в громадах, у тому числі, для зменшення проявів індивідуальних випадків дискримінації (від невдоволення українських

батьків щодо навчання в школах ромських дітей до роботи з адміністраціями шкіл та вчителями); фіксувати, розслідувати та засуджувати кожен випадок повідомлення про прояви індивідуальної дискримінації в освіті щодо ромських дітей.

Для правозахисників та місцевих активістів: -

проводити точкові дослідження бар’єрів та перешкод, включно із дослідженнями окремих сегрегованих закладів освіти для розробки довгострокових рішень проблеми на місцевому рівні; розробляти локальні алгоритми дій та пам’ятки для батьків і дітей, як діяти у випадках різних проявів дискримінації, включно із алгоритмами протидії булінгу; проводити правопросвітню роботу в громадах, мотивувати батьків не замовчувати випадки дискримінації щодо дітей у сфері освіти та повідомляти про них; налагоджувати співпрацю з іншими правозахисними організаціями та місцевими осередками БПД для забезпечення якісних та неупереджених правових консультацій родин у випадках порушення їхніх прав.

АДВОКАЦІЯ

Проаналізувавши масив отриманої інформації, та врахувавши всі зазначені експертами «вузькі місця» в системі організації освіти для ромських дітей, вважаємо за потрібне розділити можливі адвокаційні зусилля з використанням результатів та рекомендацій цього звіту на два напрямки: зовнішній та внутрішній. Під зовнішньою адвокацією маються на увазі зусилля громадянського суспільства, спрямовані на взаємодію з органами влади на національному та місцевому рівнях, спрямовані передусім на вирішення системних проблем (робота з окремими індивідуальними випадками буде окреслена в напрямку внутрішньої адвокації). З огляду на головну тему дослідження – структурну дискримінацію ромських дітей в сфері освіти в Україні, – основні адвокаційні зусилля мають зосереджуватись саме на роботі з національними органами влади в кількох площинах: - Відмова від практики сегрегованих шкіл – визнання проблеми, обговорення шляхів її вирішення, на місцевому рівні, обговорення перехідного періоду та підвищення якості викладання в тих закладах освіти, які є де факто сегрегованими. - Розробка окремої політики щодо покращення стану освіти ромських дітей з урахуванням їх особливостей. Така політика може бути окремою програмою лише щодо освіти (від дошкільної до вищої) та стосуватись ромських дітей або ж бути розділом наступної державної стратегії щодо інтеграції ромської

національної громади до українського суспільства (на продовження Стратегії до 2020 року, яка вже завершується та якій бракувало фокусу на питаннях освіти). Окрему увагу національних органів влади, зокрема Міністерства освіти разом із Міністерством соціальної політики потрібно наразі звернути на особливі освітні потреби ромських дітей, що виходить з обов’язку держави вміти пристосовуватись для різних потреб груп, які перебувають в однакових обставинах та потребують різного ставлення, аби уникнути непрямої дискримінації. Ці дії є невідкладними, щоб організувати ефективний процес дистанційного навчання ромських дітей в умовах пандемії та врахувати ті недоліки, які вже були виявлені під час кількох важливих досліджень.

На місцевому рівні фокусом адвокації має бути побудова довгострокових партнерств між органами влади та місцевими організаціями, які, використовуючи результати цього дослідження, інші аналітичні матеріали, продовжать роботу над пошуком спільних коротко та середньострокових рішень для більшого включення ромських дітей до освіти та до інтеграції через освіту. Важливою тут є спільна робота разом із залученням місцевих громад. Також неочікуваним результатом проведеного аналізу були два додаткові акценти, на яких зосереджували увагу опитані експерти та експертки: - Перший – це важливість розвитку дошкільної освіти, і саме тут є великий простір для роботи з місцевими органами влади. - Другий – це зусилля, спрямовані на побудову партнерства між школою та інституціями соціального захисту, залученням соціальних працівників до підтримки ромських родин (що також потребує формування навичок роботи з такими сім’ями і тут саме громадський сектор може допомогти відповідальним установам із розробкою методологій та програм підвищення кваліфікації). Внутрішня адвокація всередині самої ромської громади, яка, всупереч попередній гіпотезі, радше має ґрунтуватись не тільки на побудові прихильності батьків до підтримки своїх дітей у освіті. Враховуючи всі попередні зусилля ромського правозахисного руху на тому, аби допомогти родинам бачити прояви дискримінації, розповідати про них, допомагати своїм дітям долати прояви дискримінації та вміти на них скаржитись, варто подумати стосовно підтримки правопросвіти серед ромських батьків, підвищення їх уваги до проявів дискримінації та підвищення кількості скарг, як на місцевому, так і на національному рівнях. Ці заходи в середньостроковій перспективі будуть спонукати державну систему до визнання проблеми за рахунок її видимості та, відповідно, до змін.

ДОДАТКИ

Додаток 1 - Порівняльна таблиця питань, направлених до органів влади, та отриманих відповідей

Орган, до якого був Питання, про яке направлений запит йдеться в запиті

Отримана на запит відповідь

Міністерство освіти і науки України; та розглянув запит Департамент освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації

Надайте інформацію щодо кількості ромських дітей, які станом на кінець 2018-2019 навчального року здобули загальнообов’язкову середню освіту та отримали атестат про завершення

Кількість ромських дітей, які станом на кінець 2018-2019 навчального року отримали свідоцтво про повну загальну середню освіту: м. Ізмаїл – 4; Ізмаїльський район – 1; Красносільська ОТГ – 2; Смт. Нерубайське – 0.

Скільки ромських дітей наразі здобуває загальнообов’язкову середню освіту, надайте інформацію з урахуванням ґендеру

Кількість ромських дітей, які в 2020 році здобувають загальну середню освіту (інформація надана без урахування ґендеру): м. Ізмаїл – 127; Ізмаїльський район – 60; Красносільська ОТГ – 51; Смт. Нерубайське – 186. Інформація була надана загальна, без урахування ґендеру.

Надайте інформацію щодо кількості сегрегованих (окремих) шкіл, де навчаються ромські діти.

За інформацією територіальних органів управління освітою, усі діти ромської національності, які зареєстровані та проживають в м. Ізмаїл, Ізмаїльському районі, Красносільській ОТГ Смт. Нерубайське, охоплені навчанням. У зазначених населених пунктах області відсутні окремі заклади загальної середньої освіти, де навчаються ромські діти.

Міністерство освіти і науки України

Як перевіряється якість освіти на період дистанційного навчання?

Оцінювання результатів навчання учнів та їх атестація здійснюється відповідно до ст.17 Закону України «Про повну загальну середню освіту». Основними видами оцінювання результатів навчання учнів є формувальне, поточне, підсумкове (тематичне, семестрове, річне) оцінювання, державна підсумкова атестація, зовнішнє незалежне оцінювання. Стосовно державної підсумкової атестації та зовнішнього незалежного оцінювання інформуємо, що, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань завершення 2019-2020 навчального року», у зв’язку зі здійсненням заходів, спрямованих на запобігання виникненню коронавірусної хвороби (COVID-19), здобувачі освіти, які завершують здобуття повної загальної середньої освіти у 2019-2020 навчаль-ному році, звільняються від проходження державної підсумкової атестації. В умовах карантину вчителі працюють з учнями, що перебувають удома, використовуючи технології дистанційного навчання з урахуванням матеріально-технічних можливостей закладу освіти. З урахуванням надзвичайної ситуації та загальнодержавних протиепідеміологічних заходів, а також в рамках реалізації права на автономію, адміністрація закладу може запропонувати різні підходи 35

Міністерство культури України

Надайте дані щодо аналізу стану виконання Стратегії захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року, а саме, детальний звіт про виконання завдання 3 Стратегії, яке має забезпечити реалізацію права на освіту: 3) щодо підвищення освітнього рівня ромів:

1) Забезпечити проведення педагогічними колективами загальноосвітніх навчальних закладів, представниками органів управління освітою місцевих держадміністрацій та органів місцевого самоврядування, громадськими об’єднаннями серед осіб, які належать до ромської національної меншини, роз’яснювальної роботи щодо важливості здобуття освіти, особливо дітьми та молоддю.

Міністерство освіти і науки України інформувало, що органами управління освітою, педагогічними - проведення громадпрацівниками закладів загальної ськими об’єднаннями, педагогічними колекти- середньої освіти продовжується робота з батьками учнів ромської вами навчальних національності щодо важливості закладів, посадовими здобуття дітьми освіти, їм особами місцевих роз’яснюються норми нового Закону органів виконавчої влади роз’яснювальної України «Про повну загальну середню освіту», прийнятого роботи серед ромів Верховною Радою України 16 січня щодо важливості 2020 року, зокрема, положення статті здобуття дітьми 25, яким встановлено, що на батьків дошкільної, загальної середньої, професійно- учнів, а також керівників закладів освіти, які виконують обов’язки технічної та вищої опікунів дитини у випадках, освіти; визначених законом, покладається - забезпечення взаємодії відповідальність за здобуття дітьми педагогічних колективів повної загальної середньої освіти. навчальних закладів та громадських об’єднань Разом з тим, про новаторський проект поінформувала Одеська ромів; облдержадміністрація. У 2019 році - здійснення заходів Нерубайський навчально-виховний щодо зменшення комплекс у взаємодії з кількості ромів, які не ГО «Правозахисний Ромський завершують навчання у Центр» (представляє громадську загальноосвітніх спілку «Мережа повного розвитку»), навчальних закладах; продовжує впроваджувати у систему загальної середньої освіти України - проведення програми шкільної медіації. Так, у профорієнтаційної роботи зі стимулювання навчально-виховному комплексі функціонує шкільна служба ромів до здобуття 36

Одеський обласний департамент освіти

Які умови і порядок погодження для загальноосвітніх навчальних закладів питань реалізації або запровадження дистанційного навчання?

Відповіді не надано.

Одеський обласний департамент освіти

Який формат Відповіді не надано. здійснення дистанційного навчання у школярів ромської національності, що проживають в компактних поселеннях в Одеській області?

Одеський обласний департамент освіти

Яка приблизна кількість Відповіді не надано. школярів ромської національності, які були залучені до навчального процесу на час карантину?

Додаток 2 - Перелік експертів та екперток, які взяли участь у експертних інтерв’ю ПІБ експерта/ки

Посада

Вікторія Стокартюк

Менеджерка, Ромська програма Міжнародний Фонд “Відродження” (Київ)

Сергій Пономарьов

Директор, Ромська програма Міжнародний Фонд “Відродження” (Київ)

Аксана Філіпішина

Представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав дитини (Київ)

Януш Панченко

Соціальний педагог

Володимир Кондур

Правозахисник, адвокат, керівник Ромської правозахисної групи (Одеса)

Максим Джум

Медіатор (одеська область)

Елеонора Кульчар

Директорка закарпатського благодійного фонду “Благо”, керівниця національної освітньої мережі “Рейн” (Ужгород)

Євгенія Навроцька

Вчителька, дослідниця (Ужгород)

Володимир Навроцький

Адвокат (Ужгород)

Колдорар Василь

Активіст ()

Юлія Найда

Програмна директорка, Фонд “Крок за кроком” (Одеса)

Додаток 3 - Фактичний стан дотримання права на освіту в доповідях міжнародних та національних правозахисних організацій Звіти України до договірних органів, звіти правозахисних організацій та заключні зауваження комітетів ООН: В цьому підрозділі аналіз проводився на прикладі зобов’язань та відповідно звітування уряду України за Конвенцією про ліквідацію всіх форм расової дискримінації47 (цикл XXII - XXIII 2016 - 2017 роки48) та Конвенцією про права дитини49 (цикл). В звіті 2014 року50 до КЛРД (Комітет з ліквідації всіх форм расової дискримінації) Україна надає дуже мало інформації про те, які заходи застосовує для боротьби з расовою дискримінацією в освіті, зводячи свій звіт до загальних фраз51. Звіт жодним чином не виділяє роботу відповідальних органів влади безпосередньо з ромською етнічною меншиною та не дає відповіді на питання, як існування сегрегованих шкіл для ромських дітей з гіршою якістю освіти ніж загальноосвітні школи для всіх інших дітей, узгоджується із зобов’язаннями країни викорінювати всі прояви расизму включно із сегрегацією. Натомість в альтернативних звітах громадських організацій робиться акцент саме на зобов’язанні України вживати заходів для подолання расової сегрегації, в тому числі описується ситуація з сегрегацією в освіті, а подекуди і відсутністю доступу до освіти ромських дітей52. В своїх заключних зауваженнях, Комітет з ліквідації всіх форм дискримінації звертає увагу держави крім іншого на:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_207#Text

Наступний звітний період України був у квітні 2020 року, але через пандемію та структурні зміни всередині Міністерства Культури, яке було відповідальним за підготовку урядової доповіді, цей строк було перенесено. 49

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021#Text

Текст урядового звіту російською мовою доступний за посиланням https://documents-dds-ny.un.org/doc/ UNDOC/GEN/G15/227/42/PDF/G1522742.pdf?OpenElement 51

Цитата: “149. МОН и органы управления образованием принимают соответствующие меры для углубления взаимопонимания между всеми группами населения, способствуют воспитанию уважения, понимания и терпимости в отношении представителе национальных меньшинств, расовых и этнических групп (более подробная информация предоставлена в приложении 10).” Посилання на повний текст вище. 52

За посиланням можна завантажити всі альтернативні звіти ГО подані в рамках цього циклу звітування до КЛРД https://tbinternet.ohchr.org/_layouts/15/TreatyBodyExternal/Countries.aspx? CountryCode=UKR&Lang=EN

й

необхідність провести перепис населення та оновити інформації про демографічний склад населення включно із інформацією про національні меншини, для того аби адекватно проводити оцінку потреб та планування своєї роботи; посилити роль національної інституції яка б мала відповідати за державну політику щодо етнічних меншин (вочевидь робота Міністерства Культури в якості такої інституції є недостатньою й ці рекомендації частково лежать в основі сучасних змін та створення окремого Державної служби України з питань етнополітики та свободи совісті в 2019 році53); звертає увагу на необхідність ретельної реалізації заходів Стратегії та закликає державу виділити на це достатньо коштів (на відсутність коштів під реалізації заходів Стратегії на місцях неодноразово заявляли ромські правозахисники); актуалізувати заходи щодо охоплення ромських дітей освітніми послугами для зниження рівня не грамотності та залишення дітьми освіти.

Серед рекомендацій які Україна отримала від Комітету з захисту прав дитини у 2011 році (останній звітній період54), також містяться подібні зауваження які стосуються права на освіту ромських дітей: - збір та аналіз сегрегованої за ознаками інформації про дітей, в тому числі і про дітей ромів; - співпраця з громадськими організаціями меншин; - розробка окремої стратегії чи плану роботи щодо викорінення дискримінації щодо дітей меншин; - розробити заходи з покращення доступу до освіті дітей ромів та підвищення якості освіти, слідкувати за прихильністю дітей до закінчення загальноосвітньої школи. Позиція національної правозахисної інституції, Уповноваженого ВРУ з прав людини, щодо дискримінації дітей ромів в сфері освіти: Акценти щодо проблеми дискримінації в освіті ромських дітей в доповідях громадських організацій В доповідях та аналізі національних правозахисних громадських організацій які представляють ромів, чи співпрацюють із ромами, є кілька спільних пунктів, які варті 53

Указ про створення служби https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-utvorennya-derzhavnoyi-sluzhbi-ukrayini-zetnopolitiki-ta-svobodi-sovisti-m-120619 54

Всі матеріали які були подані на розгляд Комітету в цьому звітному періоді доступні кількома мовами включно із російською за посиланням https://tbinternet.ohchr.org/_layouts/15/TreatyBodyExternal/ Countries.aspx?CountryCode=UKR&Lang=EN

згадування в контексті даного аналізу, адже вони пояснюють причини глибини проблеми дискримінації дітей ромів в сфері освіти та дають розуміння кількості необхідних дій на захист права на освіту та виправлення ситуації. Серед причин, які призвели до поширення проблеми дискримінації по відношенню до дітей ромів в сфері освіти, та відповідно і до сегрегованої освіти, освіти низької якості, низької прихильності дітей до освіти та раннього залишення навчання, попередні дослідження виділяють наступні: ● структурна55 дискримінація ромів в українському суспільстві56 (не тільки в сфері освіти, але в інших сферах суспільного життя), яка серед іншого має два глобальні прояви - ксенофобію з боку населення до ромів на побутовому рівні та відсутність ромських питань в фокусі державної політики. Другу причину варто розглядати як невиконання державою свого обов’язк розробляти та впроваджувати системні позитивні дії для виправлення історичної дискримінації. ● закритість групи та невміння органів влади враховувати особливості спільноти при розбудові позитивних дій чи інших епізодичних заходів, які держава час від часу намагається здійснювати аби покращити показники відвідуваності школи ромськими дітьми. Не вміючи працювати із причинами такого невідвідування та взагалі дискримінації ромів, держава зосереджується на разових акціях та заходах, які не вирішують комплексної проблеми57. ● якість освіти в школах58, де навчаються ромські діти та де факто сегрегація ромських дітей до окремих шкіл, яка ще більше поглибилась із змінами 2018 року, коли Міністерство Освіти та науки розробило наказ про першочергове та

Під структурною дискримінацією ми маємо на увазі “дискримінацію що реалізується через норми, процедури, форми відносин і поведінки, які створюють перешкоди для досягнення реальної рівності або рівних можливостей. Структурна дискримінація часто проявляється у вигляді інституційної упередженості, механізмів, які постійно діють на користь однієї групи і дискримінують іншу або інші. Це такі випадки, коли дискримінація є результатом не переконань індивідуума про людину або групу людей, а дій інституційних структур, правових, організаційних та інших. Щоб побороти структурну дискримінацію, треба зробити її видимою, оскільки ми часто зростаємо з нею, як з чимось самоочевидним і безперечним.” Цитата визначення Ради Європи, детальніше за посиланням https:// www.coe.int/uk/web/compass/discrimination-and-intolerance 56

Ромська освіта: спільна перемога над безграмотністю, стаття. Доступно за посиланням https:// gurt.org.ua/articles/20877/ 57

Освіта ромів: вирватися із замкненого кола, стаття. Доступно за посиланням https://www.irf.ua/ osvita_romiv_virvatisya_iz_zamknenogo_kola/ 58

“Наприклад, лише на Закарпатті – близько 20-ти відокремлених ромських шкіл. Більшість розташовані у старих будівлях без елементарних зручностей, не кажучи вже про спортивні зали, майданчики, їдальні тощо. Є в Україні й приклади прогресивних ромських шкіл – приміром, початкова ромська школа в місті Свалява, де діти вчаться українською. Тому тут доволі високий відсоток дітей, які закінчили 9 класів, а значить, можуть отримати професійну освіту.” Цитата, там само.

обов’язкове зарахування дітей до першого класу до школи за їх місцем реєстрації. Для місць компактного поселення ромів це означає “природнє” закріплення ромських дітей за школами які розташовані безпосередньо в місцях компактного поселення чи поряд. Мова йде як про окремі сегреговані школи, так і про школи з поділом на окремі класи. ● зарахування дітей ромів до шкіл-інтернатів, або через брак їх підготовки до школи, або тому що у батьків немає грошей на навчання та утримання дітей. В цьому контексті варто згадати великі дослідження аналогічних феноменів в інших державах, зокрема дані які лягли в основу позову D.H. проти Чехії та спрямовувати зусилля на аналіз аналогічної проблеми та її витоків в Україні з метою вирішення цієї ситуації, тим паче в контексті державного курсу на зменшення кількості шкіл-інтернатів; ● стереотипи та вороже ставлення щодо ромів в українському суспільстві загалом, що проявляється і в відмовах зараховувати дітей до загальноосвітніх шкіл, булінгу з боку вчителів та однолітків, а не рідко й з боку батьків інших дітей59. Ця проблема могла би бути частково якщо не вирішена, то принаймні артикульована після зміни до Закону України “Про освіту”, коли у 2019 році вступили в силу поправка щодо визначення булінгу та механізмів його повідомлення та подолання, однак для цього потрібна робота з ромськими батьками та дітьми, щоб заохотити їх повідомляти такі випадки та домагатися справедливості. Таку роботу варто вести в рамках ширшої роботи з управлення ромської громади. Проблемні питання щодо освіти ромських дітей, які виділяє в своїх щорічних доповідях Уповноважений Верховної Ради з прав людини: В доповіді за 201960 рік Уповноважений посилається на дослідження проведене жіночим фондом “Чіріклі” разом із Міжнародною групою меншин (MRG)61, яке показало, що щонайменше 10,99% ромів стикаються з дискримінацією в сфері освіти. Звіт перелічує загальні проблеми в різних сферах суспільного життя, наводить приклади індивідуальних порушень зі звернень які були на контролі Уповноваженого, 59

“Я дуже запам’ятала школу в Одеській області в одному селі, де є дві школи і де голова сільської ради переконував мене, що діти-роми мають вчитись лише в школі, де класи сегреговані. Бо він має онучку 10-ти років і він ніколи не дасть згоди, аби вона сиділа поруч із ромкою. Бо ромка через рік одружиться і нічого вона внучку гарному не навчить. І це керівник органу опіки. Тобто проблема набагато глибша. Треба мати розуміння того, куди можна рухатись”, – переконана Аксана Філіпішина, представник Уповноваженого ВРУ з прав дитини. Цитата, повний текст за посиланням https://zmina.info/news/ blizko_200_tisjach_romskih_batkiv_ne_mozhut_viddati_ditej_do_shkoli/ 60

Щорічні доповіді Уповноваженого доступні до завантаження за посиланням http:// www.ombudsman.gov.ua/ua/page/secretariat/docs/presentations/ 61

Доступно за посиланням https://minorityrights.org/wp-content/uploads/2019/05/ MRG_Rep_Ukraine_UKR_Apr19.pdf

але крім вищезазначеної цифри не дає аналізу проблем з якими стикаються ромські діти в сфері освіти. Так само звіт не пропонує конкретних рекомендацій в цій сфері до органів державної влади. Хоча аналіз звітів за попередні роки, та публічних виступів представників Уповноваженого, показує, що проблема дискримінації та якості освіти для ромських дітей не є новою для Уповноваженого. Зокрема у щорічній доповіді Уповноваженого за 2018 рік є окремий підрозділ щодо дискримінації ромської національної меншини, і крім аналізу недоліків дизайну та виконання Стратегії, огляду індивідуальних скарг та викоренення точок для подальшої роботи державних органів, Уповноважений окремо зупиняється на доступі ромських дітей до освіти та на питанні дискримінації в сфері освіти. Серед причин розповсюдженості цього явища, Уповноважений робить наголос на наступних: “одними із основних бар’єрів на шляху до здобуття освіти ромськими дітьми є відсутність доступу до альтернативних програм дошкільної підготовки, дискримінація під час прийому до навчальних закладів та у шкільному середовищі, а також відсутність інклюзивних підходів у системі шкільного навчання та низький рівень супроводу ромських родин з боку соціальних служб.”62 Всі ці звіти та огляди свідчать про значний обсяг зібраної та проаналізованої фактичної інформації про наявність системної дискримінації в освіті щодо ромських дітей, та окремих проявів дискримінації на індивідуальному рівні, акумульованої як національним громадянським суспільство, так і міжнародними організаціями та національною правозахисною інституцією63, всі з перелічених акторів в один голос зазначають подібні проблемні моменти та пропонують схожі шляхи їх вирішення. Проблеми (основні)

Можливі шляхи вирішення

Відсутність надійної статистики щодо кількості дітей (в тому числі тих, що не охоплені навчанням), кількості випадків дискримінації щодо ромських дітей в освіті тощо;

налагодити систему збору та аналізу інформації за напрямками та обмін даними між відповідальними державними органами;

Якість освіти в сегрегованих школах;

Покращення матеріально-технічного стану шкіл, навчання вчителів, залучення асистентів вчителів тощо;

Цитата, щорічна доповідь Уповноваженого ВРУ з прав людини 2019, доступно для завантаження на сайті Уповноваженого. 63

Уповноважений Верховної ради України з прав людини

Загалом питання існування сегрегованих шкіл

З цього приводу думки розрізняються, але в тих випадках коли сегрегована школа утворена внаслідок поділу на райони та закріплення дітей з певною реєстрацією за певними школами мова передусім повинна йти про рівну якістість освіти у всіх школах в межах одного населеного пункту, іншим питанням може бути організація взаємодії між учнями різних шкіл для забезпечення інтеграції ромських дітей;

Припинити практики масового та необгрунтованого зарахування ромських дітей до шкіл інтернатів;

Розробити методики тестування та підготовки дітей до школи, дослідити причини за яких ромські батьки змушені віддавати своїх дітей на навчання до шкіл-інтернатів та працювати із цими причинами;

Індивідуальні випадки расизму та інших проявіві дискриміанції щодо дітей в школі, як з боку однолітків, так і з боку адміністрації та вчителів;

Ретельне розслідування всіх виявлених індивідуальних випадків, створення механізмів з протидії булінгу в школах розробка шкільних політик, навчання вчителів тощо;

Припинити практики формальної видачі атестатів;

Аналогічно попередньо, причина формальної видачі атестатів криється в бажанні замовчувати проблему освіти ромських дітей, а не шукати де саме є проблеми, які, та як їх вирішувати, цю проблему формальної видачі атестатів можна адресувати лише якщо визнати глобальну проблему неякісної освіти ромських дітей;

Низька прихильність ромів до навчання та відвідування школи, низьке залучення батьків до підтримки своїх дітей у навчанні;

Системна робота із батьками та дітьми та пошук засобів стимулювання прихильності батьків до участі у навчанні своїх дітей та контролю за відвідуванням школи;

Економічні чинники, які впливають на батьків та дітей, змушуючи останніх віддавати перевагу праці над навчанням.

Це питання розробки та ретельного впровадження реального державного плану з роботи над системними та структурними причинами дискримінації ромів в українському суспільстві. звичайно покращення економічного становища батьків та їх увага до навчання дітей, будуть стимулювати дітей на довше залишатись у школі. однак покращення економічного становища батьків не можливо без їх навчання, сприяння їх працевлаштування та подолання значної ксенофобії щодо ромів в суспільстві.

Додаток 4 - Опис досліджуваних районів та містечок (згідно даних місцевих управлінь освіти та даних місцевих відділів освіти) Ізмаїльський район: Ізма льщина – це один із на більших і на більш розвинутих в сільськогосподарському і соціально – культурному плані регіонів Одесько області. Це багатонаціональни кра , де компактно проживають укра нці, молдовани, болгари, росіяни, гагаузи, цигани, білоруси. Розташовани на півдні області, в Придуна ські низині, Ізма льськи ра он межує зі сторони річки Дуна з Румунією, а на заході, сході і півночі – з Рені ським, Болградським, Арцизьким і Кілі ським ра онами Одещини. Ра он має розвинену освітню галузь, до складу яко входять 17 дошкільних,19 загальноосвітніх та 2 позашкільних навчальних закладів. Специфікою закладів освіти ра ону є х багатомовність. Із 19 шкіл 5 функціонують з укра нською мовою навчання, 9 – з росі ською мовою навчання і 5 – зі змішаними мовами навчання: молдовською та укра нською і росі ською та укра нською. У 6 школах вивчається рідна болгарська мова. У жодній школі не проводиться навчання ромською мовою. На територі ра ону функціонують заклади обласного підпорядкування: Утконосівська спеціальна загальноосвітня школа – інтернат І-ІІ ступенів64 та Суворовськи професі ни аграрни ліце .65 Біляївський район, смт. Нерубайське В планах роботи на 2019 рік (1-4 квартали) та в звітах за 2019 рік (1-2 квартали) на сайті Біляївського районного управління освіти відсутні заплановані заходи щодо освіти ромських дітей, відповідно і будь-які відомості щодо здійснених заходів в звітах. В смт. Нерубайське, яке є одним з об’єктів моніторингу та відповідно даного кабінетного дослідження, є два навчальних заклади - це Нерубайська ЗОШ № 2 1-3 ступенів66 та Нерубайський НВК “школа-гімназія”67. Відповідно ромські діти навчаються (виключно) в першому освітньому закладі, ЗОШ №2. Красносільська ОТГ - сайт управління освіти не містить змістовної інформації про школи, їх склад та якість освіти в ОТГ. Посилання на сайти шкіл - однотипові, без внутрішнього наповнення, відсутня інформація про дітей, що належать до

Опис Утконосівської школи-інтернату на сайті районного відділу освіти не міститть згадки про ромських дітей які там навчаються, доступно за посиланням https://static.klasnaocinka.com.ua/uploads/ editor/9293/560403/sitepage_132/files/utkonosovka.pdf 65

Історична довідка від районного відділу управління освіти, повний текст доступний за посиланням https://static.klasnaocinka.com.ua/uploads/editor/9293/560403/sitepage_10/files/dani_pro_rayon_3.pdf 66

Сайт ЗОШ №2 https://bilnerubznz2.odessaedu.net

Сайт НВК “школа-гімназія” https://bilnerubnvk.odessaedu.net

й

ї

й

ї

й

ї

й

ї

й

ї

й

ї

й

ї

й

національних меншин, ромських дітей чи дітей що мають особливі освітні потреби тощо. Аналіз сайту обласного департаменту освіти в Одеській області показав відсутність не окремого розділу про навчання дітей що належать до національних меншин, чи окремо про навчання дітей ромів (незважаючи на велику кількість ромського населення в області та місця компактного проживання). Пошук за ключовими словосполученнями “діти національних меншин” та “ромські діти” дає лише кілька статей загального характеру, як от роз’яснення Про порядок зарахування учнів до першого класу (за 2018 рік), який містить пояснення яким чином мають враховуватися діти, які належать до національних меншин та корінних народів68. Новини про зустріч представників департаменту освіти Одеської області з представниками Всеукраїнського Фонду “Крок за кроком” де обговорювались питання інституалізації асистента вчителя, в тому числі й для ромських дітей69. Є ще новина про візит спостерігачів моніторингової місії ОБСЄ до Департаменту освіти та науки в Одеській області у 2014 році, на якій “представникам ОБСЄ розказали, що в області проводиться відповідна робота в рамках реалізації Стратегії захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини”.70 Однак подальше дослідження сайту Департаменту освіти та науки одеської ОДА не містить інформації яким саме чином в області впроваджуються завдання поставлені в Стратегії та відповідно відсутні дані щодо оцінки прогресу їх виконання.

Порядок доступний за посиланням http://osvita.odessa.gov.ua/poryadok-zarahuvannya-uchnv-do-1-klasuu-2018-roc/ 69

Новина від 20 листопада 2019 року, доступно за посиланням http://osvita.odessa.gov.ua/novosti/vdbulasrobocha-zustrch-vseukranskogo-fondu-krok-za-krokom-za-pdtrimki-mnsterstva-osvti-nauki-ukrani-v-ramkahproktu-nstitualzac/ нови 70

Цитата, повний текст новини доступний за посиланням http://osvita.odessa.gov.ua/novosti/vdepartament-osvti-nauki-oblderzhadmnstrac-vdbulas-zutrch-z-spostergachami-specalno-montoringovo-ms-obs/

Додаток 5 - Порівняльна таблиця досліджуваного міжнародного (стандарт) та національного (відповідність стандарту) права в сфері освіти в Україні

Порівняльна таблиця №

Міжнародні стандарти

Національне законодавство України

Загальна декларація прав людини закріплює право людини на освіту – здобуття певного обсягу знань, культурних навичок, професійної орієнтації,що необхідні для нормальної життєдіяльності в сучасному суспільстві.

Стаття 2 говорить, що кожна людина повинна мати всі права і всі свободи,проголошені цією Декларацією, незалежно від раси, кольору шкіри,статі, мови, релігії, політичних або інших переконань,національного чи соціального походження, майнового, станового або іншого становища. Крім того, не повинно проводитися ніякого розрізнення на основі політичного, правового або міжнародного статусу країни або території, до якої людина належить, незалежно від того, чи є ця територія незалежною, підопічною, несамоврядованою або як-небудь інакше обмеженою у своєму суверенітеті. А ст. 7 вказує на те що всі люди рівні перед законом і мають право, без будь-якої різниці, на рівний їх захист законом. Усі люди мають право на рівний захист від якої б то не було дискримінації, що порушує цю Декларацію, і від якого б то не було підбурювання до такої дискримінації. Так, у ст.26 вказано, «що кожна людина має право на освіту; освіта має бути безоплатною,хоча б початкова та загальна;початкова освіта повинна бути обов’язковою. Технічна і професійна освіта повинні бути загальнодоступними, а вища освіта – однаково доступна для всіх на основі здібностей кожного,спрямована на повний розвиток особистості та підвищення поваги до прав людини й основних

Закон України «Про освіту» Стаття 3. Право на освіту Кожен має право на якісну і доступну освіту. Право на освіту включає право здобувати освіту впродовж усього життя, право на доступність освіти, право на безоплатну освіту у випадках і порядку, визначених Конституцією та законами України. В Україні створюються рівні умови доступу до освіти. Ніхто не може бути обмежений у праві на здобуття освіти. Право на освіту гарантується незалежно від віку, статі, раси, стану здоров’я, інвалідності, громадянства, національності, політичних, релігійних чи інших переконань, кольору шкіри, місця проживання, мови спілкування, походження, соціального і майнового стану, наявності судимості, а також інших обставин та ознак. Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих. Кожен має право на доступ до публічних освітніх, наукових та інформаційних ресурсів, у тому числі в мережі Інтернет, електронних підручників та інших мультимедійних навчальних ресурсів у порядку, визначеному законодавством.

На положенні Загальної декларації прав людини, зокрема на її принципах недопущення дискримінації і праві на освіту, ґрунтується Конвенція про боротьбу з дискримінацією у сфері освіти. Згідно з цією Конвенцією термін «дискримінація» охоплює будь-яку відмінність, виняток, обмеження або перевагу за ознакою раси, кольору шкіри,статі,мови,релігії, політичних або інших переконань, національного або соціального походження, економічного становища або місця народження,що має на меті (або наслідком якої є) знищення чи порушення рівності відносин у сфері освіти.

У ст.1 Конвенції визначено, «що дискримінацію варто розуміти як закриття для будь-якої особи або групи доступу до освіти;обмеження освіти;створення або збереження окремих систем освіти чи закладів освіти,зокрема, зробити початкову освіту обов’язковою та безоплатною; забезпечити в усіх державних закладах рівні умови щодо якості навчання.

Стаття 3 Конвенції З метою ліквідації або попередження дискримінації,підпадає під визначення, дане в цій Конвенції, держави, які є прихильниками цієї останньої, зобов’язуються: - Скасувати всі законодавчі постанови і адміністративні розпорядження і припинити адміністративну практику дискримінаційного характеру в галузі освіти; - Прийняти, якщо потрібно, в законодавчому порядку заходи, необхідні для того, щоб усунути будьяку дискримінацію при прийомі учнів до навчальних закладів; - Не допускати в тому, що стосується плати за навчання, надання стипендій і будь-який інший допомоги учням, а також дозволів і пільг, які можуть бути необхідні для продовження освіти за кордоном, ніяких відмінностей у ставленні до учнів громадянам даної країни з боку державних органів, крім відмінностей, заснованих на їх успіхи або потребах; - Не допускати - у випадках, коли державні органи надають навчальним

Закон україни “Про основи запобігання та протидії дискримінації в Україні” «Стаття 2. Принцип недискримінації у законодавстві України 1. Законодавство України ґрунтується на принципі недискримінації, що передбачає незалежно від певних ознак: 1) забезпечення рівності прав і свобод осіб та/або груп осіб; 2) забезпечення рівності перед законом осіб та/або груп осіб; 3) повагу до гідності кожної людини; 4) забезпечення рівних можливостей осіб та/або груп осіб. Стаття 4. Сфера дії Закону 1. Дія цього Закону поширюється на відносини між юридичними особами публічного та приватного права, місцезнаходження яких зареєстровано на території України, а також фізичними особами, які перебувають на території України. Дія цього Закону поширюється на такі сфери суспільних відносин: громадсько-політична діяльність; державна служба та служба в органах місцевого самоврядування; правосуддя; трудові відносини, у тому числі застосування роботодавцем принципу розумного пристосування; охорона здоров’я; освіта; соціальний захист; житлові відносини;доступ до товарів і послуг; на інші сфери суспільних відносин. 51

Частково положення національного законодавства про заборону дискримінації, відповідають положенням Конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, також ратифікованої Україною. Але залишаються деякі проблемні моменти, які не враховані в чинному Законі України “Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні”. В Україні відсутня системна державна політика щодо протидії дискримінації. Різні органи влади реалізують окремі її напрямки, а деякі напрямки, наприклад, захист від дискримінації чи допомога жертвам дискримінації, відсутні взагалі. Відповідно, немає системної державної оцінки масштабів дискримінації та ефективності дій органів влади з протидії їй. Основним джерелом інформації про розповсюдження дискримінації та її найпоширеніші прояви, в тому числі щодо расової дискримінації та дискримінації за ознакою етнічного походження, залишаються переважно дані, зібрані громадськими організаціями, котрі не показують реальних масштабів проблеми, але часто є майже єдиним шансом зібрати цифри та оцінити глибину проявів щодо певних закритих та маргіналізованих груп, які не довіряють державі. Це особливо актуально щодо ромів, які мало використовують офіційні канали відновлення своїх прав. У країні також відсутня практика щодо виконання рекомендацій міжнародних інституцій щодо дотримання прав людини. Жоден орган влади не бере на себе повноважень щодо розробки плану дій по втіленню таких рекомендацій. Це повною мірою стосується й рекомендацій Комітету ООН з ліквідації расової дискримінації, за виконання якої відповідає Міністерство культури Україні, яке відповідно зосереджувало свою роботу переважно на культурній складовій протидії расовій дискримінації недостатньо взаємодіючи з іншими органами виконавчої влади. Що випустило з поля зору відповідальних органів аспекти расової дискримінації в дотриманні права на освіту. Часто такі рекомендації Комітетів ООН навіть не мають офіційного перекладу українською мовою й органи влади, котрих вони стосуються, про них навіть не дізнаються.

Конвенція про ліквідацію всіх форм 6 вересня 2012 р. було прийнято Закон расової дискримінації України “Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні” (далі – Стаття 2 Закон), який вперше запровадив Держави-учасниці осуджують визначення поняття дискримінації, а расову дискримінацію і також поняття непрямої дискримінації. зобов’язуються невідкладно всіма можливими способами проводит Так, п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону визначала, що політику ліквідації всіх форм дискримінація – це рішення, дії або расової дискримінації і сприяти бездіяльність, спрямовані на взаєморозумінню між усіма расами, і обмеження або привілеї стосовно особи з цією метою: та/або групи осіб за ознаками раси, - кожна Держава-учасниця кольору шкіри, політичних, релігійних зобов’язується не чинити щодо осіб, та інших переконань, статі, віку, груп або установ будь-яких актів чи інвалідності, етнічного та соціального дій, пов’язаних з расовою походження, сімейного та майнового дискримінацією, і гарантувати, що стану, місця проживання, за мовними всі державні органи і державні або іншими ознаками (далі - певні установи, як національні, так і ознаки), якщо вони унеможливлюють місцеві, діятимуть відповідно до визнання і реалізацію на рівних цього зобов’язання; підставах прав і свобод людини та - кожна Держава-учасниця громадянина. зобов’язується не заохочувати, не захищати і не підтримувати расову Однак, 13.05.2014 р. Законом України “Про внесення змін до деяких дискримінацію, здійснювану будьзаконодавчих актів України щодо якими особами чи організаціями; - кожна Держава-учасниця повинна запобігання та протидії дискримінації” було внесено зміни до Закону, яким вжити ефективних заходів для суттєво змінено визначення понять перегляду політики уряду в національному і місцевому масштабі, “дискримінація” і “непряма дискримінація”. а також для виправлення, скасування або анулювання будьяких законів і постанов, що ведуть до виникнення або увічнення расової дискримінації всюди, де вона існує; - кожна Держава-учасниця повинна, використовуючи всі належні засоби, в тому числі й законодавчі заходи, залежно від обставин, заборонити расову дискримінацію, що її проводять будь-які особи, групи чи

Тепер ці поняття визначаються так: дискримінація – це ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими

Європейська конвенція про захист прав людини та основоположних прав Стаття 14 Заборона дискримінації Користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будьякою ознакою – статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою. Стаття 2 Додаткового Протоколу до конвенції Право на освіту Нікому не може бути відмовлено в праві на освіту. Держава при виконанні будь-яких функцій, узятих нею на себе в галузі освіти і навчання, поважає право батьків забезпечувати таку освіту і навчання відповідно до своїх релігійних і світоглядних переконань. Стаття 1 Протокол 12 до Конвенції Загальна заборона дискримінації 1. Здійснення будь-якого передбаченого законом права забезпечується без дискримінації за будь-якою ознакою, наприклад за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національної меншини, майнового стану, народження або за іншою ознакою. 2. Ніхто не може бути дискримінований будь-яким органом державної влади за будь-якою ознакою, наприклад за тими, які

Конвенція про права дитини є одним з ключових документів ООН, де значна увага приділяється праву дитини на освіту. У ст.3 цієї Конвенції наголошується, що «в усіх діях щодо дітей передусім мають враховуватися їхні інтереси, саме тому дитина з особливими освітніми потребами не повинна бути ізольованою від своїх батьків. Право всіх без винятку дітей на здобуття освіти є ключовим положенням Конвенції про права дитини, тому що освіта є самоцінною і визнається найголовнішим правом кожної людини.» Праву дитини на освіту присвячена ст.28 Конвенції, згідно з якою «держави визнають право дитини на освіту з метою поступової реалізації цього права на основі надання рівних можливостей». У Конвенції зазначається, що «неповноцінна в розумовому або фізичному відношенні дитина має вести повноцінне і достойне життя в умовах, які забезпечують її гідність, сприяють почуттю впевненості в собі та полегшують її активну участь у житті. Неповноцінна дитина має право на ефективний доступ для послуг у сфері освіти, професійної підготовки,медичного обслуговування, відновлення здоров’я, підготовки до трудової діяльності і доступу до засобів відпочинку, що призводить до найбільш повного залучення дитини в соціальне життя .»

Закон України «Про охорону дитинства» Стаття 19. Право на освіту Кожна дитина має право на освіту. Держава гарантує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти в державних і комунальних закладах освіти; надання стипендій та пільг здобувачам освіти таких закладів у порядку, встановленому законодавством України. Громадяни мають право безоплатно здобути фахову передвищу та вищу освіту в державних і комунальних закладах освіти на конкурсній основі. Держава забезпечує право на вибір навчального закладу і навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах. Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування організовують облік дітей дошкільного та шкільного віку для виконання вимог щодо навчання дітей у загальноосвітніх навчальних закладах.

Додаток 6 - Перелік використаної літератури 1. Альтернативна доповідь щодо виконання Україною Міжнародної конвенції ООН про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, від 22 липня 2011 року. Доступно за посиланням : https://helsinki.org.ua/publications/alternatyvna-dopovidschodo-vykonannya-ukrajinoyu-mizhnarodnoji-konventsiji-oon-pro-likvidatsiyu-usihform-rasovoji-dyskryminatsiji/ 2. Заборона дискримінації за Європейською Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод і національним законодавством україни. Морозова С. Є. Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Труба В. І. Одеський національний університет імені І. І. Мечникова. Доступно за посиланням: http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/ cgiirbis_64.exe? C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1 &Image_file_name=PDF/Nchnpu_018_2015_27_33.pdf 3. Стаття “Школа за місцем проживання з 2018 року. Чого очікувати батькам”, Анастасія Іванців для Української Правди Життя, доступно за посиланням: https://life.pravda.com.ua/society/2018/04/11/230221/ 4. Стаття “Навчання ромів на Закарпатті. Чому освіта для ромів – це ключ до інтеграції в українське суспільство”, Роман Зіменко для Ромського жіночого Фонду “Чіріклі”, доступно за посиланням http://www.chirikli.com.ua/index.php/ ua/programi/partnerstvo-dlya-vsikh/item/232-navchannia-romiv-na-zakarpattichomu-osvita-dlia-romiv-tse-kliuch-do-intehratsii-v-ukrainske-suspilstvo 5. Звіт “Роми в Україні – Час для дій: Пріоритети та шляхи ефективної політики інтеграції”, Галина Бочеква для Міжнародна група з прав меншин, травень 2019 року, доступно за посиланням: https://minorityrights.org/wp-content/uploads/ 2019/05/MRG_Rep_Ukraine_UKR_Apr19.pdf 6. Стаття “Близько 200 тисяч ромських батьків не можуть віддати дітей до школи”, Zmina, 24 червня 2015 року, доступно за посиланням: https://zmina.info/news/ blizko_200_tisjach_romskih_batkiv_ne_mozhut_viddati_ditej_do_shkoli/ 7. Звіт Міністертсва КультуриУкраїни “Інформація про виконання у 2018 році плану заходів щодо реалізації стратегії захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року”, опубліковано від 25 березня 2019 року, доступно за посиланням: http:// mincult.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=245469791&cat_id=244949510 8. Рішення Про затвердження Програми соціально-економічного та культурного розвитку Одесько області на 2020 рік, Одеська ОДА від 20 грудня 2019 року, доступно за посиланням: https://oda.odessa.gov.ua/statics/pages/files/ 5e46a89bc2f0d.pdf 9. Новина про проведення на Закарпатті міжнародного науково-методичного семінару щодо виховання та навчання дітей ромів, доступно за посиланням https://mon.gov.ua/ua/news/usi-novivni-novini-oblastej-2015-04-01-u-zakarpattiprovedeno 10. Новина про те, що освіта дітей національних меншин залишається одним з пріоритетів МОН, доступно за посиланням https://mon.gov.ua/ua/news/usinovivni-novini-2015-12-25-novina-24122015-gromadskarada

ї

11. Стаття “Тонкощі нормування. МОН пояснило, чому стаття про мову освіти не суперечить законам і Хартії”, НУШ від 15 вересня 2017 року, доступно за посиланням: https://nus.org.ua/news/tonkoshhi-normuvannya-mon-poyasnyvchomu-stattya-pro-movu-osvity-ne-superechyt-zakonam-i-hartiyi/ 12. Стаття “ІМЗО розробило факультативи про корінні народи та національні меншини України” НУШ від 6 листопада 2019 року, доступно за посиланням: https://nus.org.ua/news/imzo-rozrobylo-fakultatyvy-pro-korinni-narody-tanatsionalni-menshyny-ukrayiny/ 13. План роботи Департаменту Освіти Одеської обласної державної адміністрації на 2020 рік, затверджено 27 грудня 2019 року, доступно за посиланням: http:// osvita.odessa.gov.ua/files/osvita_portal/folder_2/ plan_don_oda_na_2020_r_k_13_01_2020r.pdf 14. 22 та 23 періодичні урядові звіти України до Комітету ООН з ліквідації расової дискримінації, від 10 червня 2015 року, доступно російською мовою за посиланням: https://documents-dds-ny.un.org/doc/UNDOC/GEN/G15/227/42/PDF/ G1522742.pdf?OpenElement 15. Альтернативні звіти від міжнародних та національних громадських та правозахисних організацій до 22 та 23 періодичного звіту України в Комітет ООН з ліквідації расової дискримінації, доступно різними мовами за посиланням https://tbinternet.ohchr.org/_layouts/15/TreatyBodyExternal/ Countries.aspx?CountryCode=UKR&Lang=EN 16. Стаття “Ромська освіта: спільна перемога над безграмотністю”, Наталія Козир для Гурт, від 24 січня 2014 року, доступно за посиланням:https://gurt.org.ua/ articles/20877/ 17. Стаття “Освіта ромів: вирватися із замкненого кола”, Олена Орлова для “Правового простору” від 19 січня 2015 року, доступно за посиланням: https:// www.irf.ua/osvita_romiv_virvatisya_iz_zamknenogo_kola/ 18. Щорічна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з правлюдини за 2018 рік, доступно за посиланням: http://www.ombudsman.gov.ua/ua/page/ secretariat/docs/presentations/ 19. Дослідження “Повсякденні практики інституційної дискримінації: український вимір”. — Київ, 2013. — С.20. http://www.cedos.org.ua/system/attachments/files/ 000/000/032/original/Instituational_discrimination_CSR.pdf?139590 20. Дослідження “Права ромських жінок, які живуть в Україні”, ООН Жінки та ромський жіночий фонд “Чіріклі”, Київ 2018, доступно за посиланням: https:// decentralization.gov.ua/uploads/library/file/433/7.pdf 21. Щодо організації освітнього процесу в закладах загальної середньої освіти під час карантину, Лист МОН № 1/9-173 від 23.03.20 року, доступно за посиланням: http://ru.osvita.ua/legislation/Ser_osv/71997/ 22. Стаття “Несприятливі наслідкивід закриття шкіл”, UNESCO, доступно англійською мовою за посиланням: https://en.unesco.org/covid19/ educationresponse/consequences

23. Соціологічне дослідження «Потреби і наслідки у ромських громадах від поширення коронавірусно хвороби в Укра ні» Основні результати дослідження, Аналітични бріф, агенція VOX POPULI на замовлення Міжнародного Фонду “Відродження”, травень 2020 року, доступно за посиланням: https://www.irf.ua/ wp-content/uploads/2020/05/roma_brief.pdf 24. Профіль України в Індексі людського розвитку доступний англійською мовою за посиланням http://hdr.undp.org/en/countries/profiles/UKR

ї

й

Додаток 7 - Державні програми щодо права на освіту, в тому числі для ромських дітей Державні програми, які спрямовані на вирішення проблем доступу до освіти, якості освіти та/або проблем ромської спільноти: У квітні 2013 року указом Президента України було схвалено Стратегію захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року 71. Заборона дискримінації є одним із принципів Стратегії (§3). Серед очікуваних результатів Стратегії є запобігти дискримінації ромів і підвищити освітній рівень ромів (§ 6). Окремого пріоритету чи завдання щодо ліквідації дискримінації в освіті Стратегія не містить. Чотири завдання Стратегії щодо освіти були сформульовані наступним чином: 1. Проведення роз’яснювальної роботи серед ромів щодо важливості отримання дітьми дошкільної, загальної середньої, професійно-технічної та вищої освіти; 2. Забезпечення взаємодії педагогічних колективів навчальних закладів та громадських об’єднань ромів; 3. Здійснення заходів щодо зменшення кількості ромів, які не завершують навчання у загальноосвітніх навчальних закладах; 4. Проведення профорієнтаційної роботи із стимулювання ромів до отримання професійно-технічної та вищої освіти. Натомість жодне із цих завдань не включене до Плану заходів щодо реалізації Стратегії72, зокрема, в частині щодо освіти73. Серед критики з боку ромських ГО і на саму Стратегії і на План заходів на неї були: - не врахування позицій та думки ромського громадського сектору при розробці обох документів; - низке залучення ромських та правозахисних громадських організацій; - широко та неконкретно сформульовані цілі та завдання; - відсутність індикаторів виконання та вимірювання результатів;

Джерело: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/201/2013

Затверджено рішенням КМ України № 701-р від 11 вересня 2013. Джерело: http://zakon5.rada.gov.ua/ laws/show/701-2013-%D1%80 73

Затверджено Міністерством освіти і науки України, рішенням № 1327 від 21 грудня 2015. Джерело: http://zakon5.rada.gov.ua/rada/show/v1327729-15

- подальший моніторинг виконання Стратегії у 2015-2018 роках показав незначні результати, в тому числі в сфері освіти74. Зведені75 звіти Міністерства культури про виконання Стратегії, зокрема в частині права на освіту, також показують досить однобоку картину, як у розумінні органами влади, що саме вони мають робити, так і у якості та кількості виконаних заходів. Для аналізу в рамках даного кабінетного дослідження було взято останній з опублікованих звітів Міністерства Культури в 2019 році, про стан виконання Стратегії у 2018 році76. Аналіз виконання завдань Стратегії, що стосуються доступу до та якості освіти ромських дітей, показує наступні тенденції: -

Місцеві адміністрації та місцеві органи виконавчої влади звітують за виконання заходів Стратегії перелічуючи кількість круглих столів, конференцій та зустрічей з громадськими організаціями, тоді як фактичної інформації про те, як всі перераховані публічні заходи сприяють якісному виконанню завдань Стратегії немає. Детально із цифрами подається переважно інформація про виплату соціальної допомоги, гуманітарної допомоги та інші разові або регулярні заходи які виходять за межі завдань Стратегії, як от до прикладу виплату на допомогу матерям-одиначкам, чи виплати на дітей позбавлених батьківського піклування, що є регулярними зобов’язаннями держави. Деталізованою та конкретною є інформація про роботу державних центрів зайнятості, однак вона переважно спрямована лише на самих ромів пошукачів роботи, але не включає просвітницьку роботу з роботодавцями. Дуже загальною та з незрозумілими цифрами у якості індикаторів результату виглядає інформація щодо виконання пункту 18 Стратегії “Забезпечити проведення педагогічними колективами загальноосвітніх навчальних закладів, представниками органів управління освітою місцевих держадміністрацій та органів місцевого самоврядування, громадськими об’єднаннями серед осіб, які належать до ромської національної меншини, роз’яснювальної роботи щодо важливості здобуття освіти, особливо дітьми та молоддю” - від тверджень про те, що Контроль за відвідуванням учнями ромської національності у ЗЗСО здійснюється на загальних підставах, до незрозумілих цифр про 74 виховні

74 https://zmina.info/news/blizko_200_tisjach_romskih_batkiv_ne_mozhut_viddati_ditej_do_shkoli/ 75

Міністерство Культури як відповідальне міністерство за реалізацію Стратегії, отримує періодичні звіти від інших центральних органів влади, регіональних департаментів культури та органів місцевого влади, аналізує та публікує зведені річні звіти. 76

Доступно для завантаження за посиланням http://mincult.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article? art_id=245469791&cat_id=244949510

бесіди з 49 батьками в Полтавській області. Це виглядає як намагання зібрати аби яку інформацію щоб прикрити бездіяльність. Більше предметним є звітування з виконання завдань 19 та 30 щодо роботи з педагогами, кваліфікації та стажування педагогічних кадрів загальноосвітніх навчальних закладів, у яких навчаються учні ромської національності. Є конкретні напрацювання, але їх географія вимірюється районами та областями, бракує ширшого обговорення та обміну досвідом на національному рівні, де лідерство та ініціатива мають бути за Міністерством Освіти та Науки. Дивним та нелогічним виглядає у звіті за завдання 22 твердження про те, що до пункту 1 статті 7 Закону України «Про захист персональних даних» забороняється, зокрема, обробка персональних даних про расове або етнічне походження громадянина. Таким чином, ведення органами освіти обліку осіб, які виховуються/навчаються у закладах освіти за національною ознакою не передбачено нормативними документами. У зв’язку з цим дітей, учнів або студентів ромської національності можна ідентифікувати тільки за їх згодою або за зовнішніми ознаками, що не надає об’єктивної інформації77. Адже на відсутність належної статистики та відповідно не вміння вимірювати масштаби проблеми перед тим як планувати політики та заходи втручання, вагу української держави неодноразово звертали міжнародні організації, включно із Комітетами ООН та ECRI. На виконання завдання 23 про ведення обліку дітей ромської національної меншини з метою максимального їх залучення до навчального процесу, Міністерство освіти і науки України, повідомляє, що у регіонах здійснюються заходи щодо максимального залучення дітей та підлітків, у тому числі ромської національності, до навчального процесу78. Звіт дає оцінку успішності та відвідування школи дітьми79, однак не пропонує жодної інформації про заходи які вчиняє держава щоб виправити ситуацію. Така оцінка та брак інформації про безпосередню роботу держави свідчать про нерозуміння ані Міністерством Культури, а ані Міністерством освіти та науки своїх ролей та зобов’язань в сфері освіти ромських дітей.

Цитата

В звіті містяться дані щодо кількості дітей в областях, загальна кількість за 12 областями - 14562 дитини. 79

Як показує практика, здобувачі освіти ромської національності більш систематично відвідують початкову школу. У другому та третьому ступенях значно збільшується кількість пропусків уроків без поважних причин. На жаль, загалом успіхи в навчанні у ромських дітей посередні. Хоч деякі учні мають хороші здібності, та через часті пропуски занять і недогляд з боку батьків результати в навчанні у них посередні та низькі. Часто виникають проблеми під час складання ними державної підсумкової атестації та зовнішнього незалежного оцінювання. Цитата.

На рівні одеської області існує Програма розвитку Одещини, яка розробляється та затверджується ОДА в Одеській області кожного року. Для цього огляду для аналізу було взято Программу на 2020 роки80. Программ не містить окремих завдань щодо роботи з національними громадами які проживають на території одеської області, та не ставить окремих освітніх завдань щодо покращення доступу до освіти саме ромських дітей. Однак з огляду на формування та зміст деяких з завдань у Розділі 10.2 Освіта, ці завдання мають також охоплювати й покращення становища ромських дітей в сфері освіти. Це такі завдання як (ті які мали би включати окремий фокус на потребах ромських дітей для того аби останні виграли від їх реалізації):

Повний текст Програми доступний за посиланням https://oda.odessa.gov.ua/statics/pages/files/ 5e46a89bc2f0d.pdf

● приведення мережі закладів загально середньо освіти у відповідність до Закону Укра ни «Про освіту», потреб місцевих громад, у т.ч. створення освітніх округів з опорними школами, закладами загально середньо освіти ІІІ ступеня (старшо профільно школи); ● реалізаці заходів Концепці Нова укра нська школа у закладах загально середньо освіти; ● забезпечення рівного доступу усіх категорі учасників освітнього процесу до якісних та сучасних освітніх послуг; ● сприяння організаці інклюзивного навчання у закладах загально середньо освіти; ● формування мережі інклюзивно-ресурсних центрів в області; ● оновлення матеріально-технічно бази спеціальних закладів освіти обласно комунально власності; ● вжиття заходів щодо збереження мережі закладів позашкільно освіти, урізноманітнення х напрямків роботи; ● створення умов для здобуття якісно , сучасно та доступно освіти з дотримання державних санітарних правил та норм влаштування освітніх установ шляхом будівництва нових та реконструкці існуючих закладів освіти з урахуванням сучасних стандартів нового освітнього простору; Серед очікуваних результатів від реалізації цієї Програми: ● Покращення матеріально-технічної бази шкіл, створення нових шкіл; ● Підвищення показника залучення дітей до дошкільної освіти; ● Надання якісно загально середньо освіти та створення умов рівного доступу до не ; ● Проведення заходів в рамках Концепції “Нова Українська школа” та ще багато чого. Але як вже було зазначено вище, бракує фокусу на потребах ромських дітей та відповідно специфічних завдань які б враховували ці потреби, ставили конкретні та вимірюванні завдання перед місцевими органами влади та відповідно визначали конкретний очікуваний результат щодо покращення доступу до освіти саме ромських дітей. Варто також відзначити загалом відсутність окремої стратегії чи державної програми щодо освітніх потреб ромських дітей та відповідно брак сформульованих завдань, які ставить перед собою держава для задоволення цих потреб. Це на практиці призводить до того, що питання освіти ромських дітей та зобов’язань держави в цій сфері взагалі не артикульовано ні на рівні Міністерства освіти і науки України, ні на рівні Нової Української школи. Кілька загадок про освіту дітей національних меншин, де серед іншого побіжно перераховані ромські діти, на сайті Міністерства освіти і науки

ї

й

ї

України датовані 2015 роком81. На сайті Нової Української школи є кілька статей щодо новел мовного закону 2017 року82 та кілька матеріалів щодо підручників мовами національних меншин, які має розробити МОН83. На цьому тема освіти дітей національних меншин вичерпується, окремих згадок про освіту ромських дітей немає. Аналіз Плану роботи84 департаменту освіти і науки одеської ОДА на 2020 рік серед 30 завдань, які мають бути виконані в рамках освітньої стратегії області85 не містить жодного окремого завдання на виконання Стратегії захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року (так само які і План за 2019 рік86). Так само відсутні завдання щодо покращення якості та доступу до освіти загалом дітей національних меншин. Найближчим до проблем в освіті з якими стикаються ромські діти, можна вважати такі пункти Плану роботи 2020, що стосуються інклюзивної освіти та доступу до якісної освіти: Завдання 16: Забезпечення умов для створення в області доступної якісної освіти, яка забезпечує повноцінний розвиток кожної дитина і її успішну інтеграції в українське суспільство та європейський простір.

81 Новина

про проведення на Закарпатті міжнародного науково-методичного семінару щодо виховання та навчання дітей ромів, доступно за посиланням https://mon.gov.ua/ua/news/usi-novivni-novinioblastej-2015-04-01-u-zakarpatti-provedeno та новина про те, що освіта дітей національних меншин залишається одним з пріоритетів МОН, доступно за посиланням https://mon.gov.ua/ua/news/usi-novivninovini-2015-12-25-novina-24122015-gromadskarada 82 Доступно

за посиланням https://nus.org.ua/news/tonkoshhi-normuvannya-mon-poyasnyv-chomu-stattyapro-movu-osvity-ne-superechyt-zakonam-i-hartiyi/ 83 Доступно

за посиланням https://nus.org.ua/news/imzo-rozrobylo-fakultatyvy-pro-korinni-narody-tanatsionalni-menshyny-ukrayiny/ 84

Документ доступний за посиланням http://osvita.odessa.gov.ua/files/osvita_portal/folder_2/ plan_don_oda_na_2020_r_k_13_01_2020r.pdf 85

Освітня стратегія області яка спрямована на забезпечення умов функціонування і розвитку дошкільної, загальної середньої, позашкільної, професійної, вищої та післядипломної освіти, молодіжної політики, їх інтеграції в європейський і світовий освітній простір, підвищення якості освітніх послуг з урахуванням демографічної ситуації відповідно до вимог суспільства, стану соціально-економічного розвитку, запитів громадян і потреби держави й області (цитата, див. посилання вище). 86

Документ доступний за посиланням http://osvita.odessa.gov.ua/files/osvita_portal/document/ plan_roboti_departamentu_osv_ti_nauki_odes_ko_oblasno_derzhavno_adm_strac_na_2019_r_k.pdf

Завдання 23: приведення мережі закладів освіти інтернатного типу87 обласної комунальної власності у відповідність до вимог чинного законодавства та потреб дитячого населення. Завдання 27: здійснення відповідної підготовки педагогічних кадрів для роботи з дітьми з особливими освітніми потребами88. Завдання 28: здійснення аналітичної та прогностичної діяльності щодо організації навчання дітей з особливими освітніми потребами. В детальному плані заходів, які Департамент освіти та науки одеської ОДА запланував на 2020 рік також бракує відомостей на заходи щодо покращення якості освіти чи принаймні оцінки якості освіти ромських дітей чи інших дітей, що належать до національних меншин, як і бракує інших орієнтованих на ромських дітей заходів. Перелік документів на які у якості першоджерела завдань посилається Департамент освіти та науки, не містить згадки дані про Стратегію захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року, ані про інші документи, що стосуються прав, зокрема на освіту, національних меншин.

В одному з населених пунктів з трьох досліджуваних в рамках цього моніторингу, ромські діти переважно навчаються школі-інтернаті. Це Ізмаїльський район, Утконосівська школа-інтернат. 88

Тут важливо відмітити, що попри широке трактування Закону України “Про освіту” терміну “особливі освітні потреби дітей” куди за задумом авторів закону мають входити в тому числі й діти, що належить до національних меншин, серед ромських експертів та активістів є різні думки та ставлення до такого узагальнення. деякі вважають, що для цілей покращення освіти ромських дітей, вони мають бути виділені в окрему категорію, а “особливі освітні потреби” варто розуміти лише щодо дітей які мають інвалідність та відповідно потребують пристосування щодо своєї інвалідності.