Shadows. International Journal of Translators and Interpreters. Issue 2 by pavliuk.natalia

# 2, 2018

Ukraїner

# 2, 2018

Зміст

Content

Колонка головного редактора........................ 3

Editor-in-Chief's Column.................................. 3

Тінь письме нник а   — A ut h o r ’ s S h a d o w ПЕРЕКЛАД ЯК РОЗДІЛ ВЕЛИКОЇ КНИГИ, ЯКУ ПИСЬМЕННИК СТВОРЮЄ ПРОТЯГОМ ЖИТТЯ. Інтерв’ю з Юрієм Андруховичем..............................................4

TRANSLATION AS A PART OF A GREAT BOOK AN AUTHOR IS WRITING DURING HIS LIFE. Interview with Yuriy Andrukhovych.................................................. 4

«ПАСТКА-22»: АБСУРД, СПОВНЕНИЙ СЕНСУ. Інтерв’ю з Оленою Фешовець...... 13

CATCH-22: NONSENSE, FULL OF SENSE. Interview with Olena Feshovets....................13

ВАРТІСТЬ ЦІЛОГО. Інтерв’ю з Остапом Українцем...................................................... 22

THE WHOLE IS VALUABLE. Interview with Ostap Ukrainets............................................. 22

АНОНС ПРОЕКТУ НАТАЛІ ПРОКОПЧУК. «Наодинці зі всіма: Перекладацькі одкровення».................................................. 27

ANNOUNCEMENT OF NATALIA PROKOPCHUK’S PROJECT. Visa-Vie with Everyone: Translators’ Revelations ........... 27

Інтерв’ю з Оленою О’Лір у рамках проекту «Наодинці зі всіма: Перекладацькі одкровення»................................................29

Interview with Olena O’Lir within the project Visa-Vie with Everyone: Translators’ Revelations.....................................................29

Тінь в іст ор і ї – S h a d o w i n H i s t o r y Ендрю Пурфільд (Ірландія). ВІЛЬЯМ ТІНДЕЙЛ: "ХАРАКТЕР ЛЮДИНИ ВИЗНАЧАЄ ЇЇ ДОЛЮ"................................. 33

Andrew Purfield (Ireland). WILLIAM TYNDALE: "A MAN'S CHARACTER IS HIS FATE".............................................................. 33

П р ое к т и і події – Pro j e c t s a nd Ev e nt s TRANSLATORIUM 2018: перекладацький фестиваль в Україні....................................38

TRANSLATORIUM 2018: Translation estival in Ukraine.......................................................38

Софія Анжелюк (Україна). «UKRAЇNER» і його перекладачі: відкриваємо світові нашу країну.............................................. 42

Sofia Anzheliuk (Ukraine). Translators of the Ukraїner project: helping the world discover our country.....................................................42

Тінь е к спе р та   — Ex p e r t ’ s S h a d o w Еліна Фоінська (Австрія). НОТАТКИ МЕДИЧНОГО ПЕРЕКЛАДАЧА..................49

Elina Foinska (Austria). HEALTHCARE INTERPRETER’S NOTES.............................. 49

Ж ит т я у т і н і   — L i fe i n S h a d o w Аля Яцина (Україна). ПЕРЕКЛАД НА КОЛЕСАХ..................................................... 53

Alya Yatsyna (Ukraine). INTERPRETER ON THE ROAD...................................................... 53

Інга Мікаелі (Ізраїль). ІНГА МІКАЕЛІ ТА ЇЇ МАНДРІВНІ СЛОВА ............................. 57

Inga Michaeli (Israel). INGA MICHAELI AND HER WANDERING WORDS............... 57

Головний редактор: Наталія Павлюк

Editor-in-Chief: Natalia Pavliuk

Редактор англомовних статей: Стiвен Комарницький

English version editor: Stephen Komarnyckyj

Редактор англійського перекладу: Ендрю Пурфілд English translation editor: Andrew Purfield Редактор україномовних статей: Тарас Колодка

Ukrainian articles editor: Taras Kolodka

Редактор українського перекладу: Надія Сусол

Ukrainian translation editor: Nadiya Susol

Дизайн номеру: Веніамін Білявський Дизайн обкладинки: Ольга Середина

Design: Veniamin Beliavskyi

Над номером працювали:

Contributors:

Ендрю Пурфілд (Ірландія)

Andrew Purfield (Ireland)

Аля Яцина (Україна)

Alya Yatsyna (Ukraine)

Еліна Фоінска (Австрія)

Elina Foinska (Austria)

Статті перекладали:

Articles translated by:

Ірина Степанова

Iryna Stepanova

Наталія Павлюк

Natalia Pavliuk

Видавництво «BVL Publishing» Центр перекладу «English Channel» Київ, Україна

Cover design: Olga Seredina

BVL Publishing House English Channel Translation Centre Kyiv, Ukraine

Колонка головного Editor-in-Chief's редактора Column Шановні друзі!

Dear friends,

Іноді здається, що перекладачі поділені на три паралельні світи, які майже не перетинаються: художній переклад, письмовий спеціалізований і усний. На сторінках журналу ми поєднуємо всі три світи, і виявляється, між ними немає чітких кордонів, у всіх перекладачів більше спільного, ніж відмінного.

Sometimes translators/ interpreters seem to be living in three parallel universes which almost never cross: the universes of artistic translation, specialized translation and interpreting. On the pages of the journal we bring together all three of them, and they appear to have much more in common than one could expect.

Основною спільною рисою є те, що вони заглиблюються у мови, постійно знаходяться у пошуку правильних підходів до перекладу, розмірковують над своїм життям у професії. Звісно, поєднати перекладачів на сторінках журналу простіше, ніж у реальному житті, але ж починати з чогось треба!? У цьому номері ми пропонуємо зустріч із письменником, який не відділяє свою перекладацьку діяльність від літературної творчості і сприймає переклад як можливість позмагатися з автором. Художній переклад неможливий без сприйняття способу мислення автора, відчуття ритму розповіді та багатьох інших складових, про які можна прочитати в інтерв’ю з перекладачкою «Пастки-22» Джозефа Геллера. Крім розмов з письменниками і перекладачами, у цьому номері можна прочитати про унікальні перекладацькі проекти, які зараз реалізуються в Україні. Невичерпна тема – це подорожі перекладачів, і цій темі присвячено дві статті номеру, з яких ви дізнаєтесь про несподівані та корисні навички подорожнього перекладача, і про чудовий власний проект, у якому поєднується і письменництво, і перекладацтво, і подорожі. Тепер журнал «Тіні» має свій власний сайт http:// shadowsjournal.com, де ви можете почитати скорочені версії статей кожного номеру, залишити свій коментар або обговорити його зміст з іншими читачами, а також підтримати наш проект невеликим внеском. Наталія Павлюк, головний редактор

They all understand languages deeply, they are constantly growing professionally, speculate on their life within translation. It is surely easier to unite translators and interpreters in the journal than in real life, but it is worth doing, is it not!? In this issue you can find an interview with an author who does not separate his translation experience from literary writing, and every takes a chance to compete with the author of a book. Artistic translation impossible only if you understand the author’s way of thinking, feel the rhythm of a narration – you can read about it, and about other important nuances of literary translation in the interview with the translator of Joseph Heller’s Catch-22. This issue also tells about unique multi-language translation projects now running in Ukraine. Another endless subject for discussion is translators’ and interpreters’ journeys. Here you can get some useful tips from a travelling interpreter, and also read about a wonderful original project involving writing, translating and travelling. Now, Shadows have their own website: http:// shadowsjournal.com where you can read shorter versions of the articles, comment or discuss them with other readers, and support our project by a small donation. Natalia Pavliuk, Editor-in-Chief

ПЕРЕКЛАД ЯК РОЗДІЛ ВЕЛИКОЇ КНИГИ, ЯКУ ПИСЬМЕННИК СТВОРЮЄ ПРОТЯГОМ ЖИТТЯ ІНТЕРВ’Ю З ЮРІЄМ АНДРУХОВИЧЕМ Історія виникнення перекладу «Гамлета» і «Ромео і Джульєтти», як «змінився» Гамлет у перекладі, робота з перекладачами своїх творів, створення «коханців юстиції» і багато іншого в інтерв’ю з Юрієм Андруховичем.

TRANSLATION AS A PART OF A GREAT BOOK AN AUTHOR IS WRITING DURING HIS LIFE INTERVIEW WITH YURIY ANDRUKHOVYCH How the translations of Hamlet and Romeo and Juliet appeared, if Hamlet “changed” in the translated text, how the author works with the translators of his books, how The Lovers of Justice were written, and other interesting things in the interview with Yuriy Andrukhovych.

6 Ваші "Гамлет" і "Ромео і Джульєтта" — найближчі до сучасного українського читача за всі інші переклади. Як виникла ідея їх перекласти? Це почалося з "Гамлета", якого мене кілька років просив перекласти для його тодішнього Молодого театру Станіслав Мойсеєв. І в нього було принципове прохання зробити це якомога сучаснішими мовними засобами. Я не дуже вірив, що це мені під силу і довго відмовлявся. А потім — так захотіла випадковість — перебуваючи у Штатах, отримав запрошення в гості до видатного польського поета Станіслава Бараньчака. Він подарував мені кілька шекспірівських п'єс у своїх перекладах. Я став читати — і раптово зрозумів, що це дуже моє. Ну тобто я захотів і собі позмагатися з Бараньчаком, а заодно і з Шекспіром. Я працював над "Гамлетом" усю осінь 1999 року. В Молодому театрі переклад мій дуже сподобався, і в червні 2000-го я побував на прем'єрі. Проте я на той час іще не думав про те, аби цей переклад публікувати книжкою. Він жив собі на театральній сцені — то й гаразд. Багато років по тому я витягнув його з комп'ютерного архіву, перечитав — і віддав Іванові Малковичу в роботу. Для цього видання я дещо у своєму первісному перекладі позмінював, хоча нічого принципового. Зважаючи на успіх мого "Гамлета", я знову захотів позмагатися і з Шекспіром, і з Бараньчаком. 2007-го я почав переклад "Ромео і Джульєтти", проте це вже не було на замовлення конкретного театру, а радше для власного задоволення. Я працював над цим другим перекладом не так зібрано

Тіні/Shadows # 2

Your translations of Hamlet and Romeo and Juliet are adapted for a modern reader much more than other translations. How did you get the idea to translate them in the first place? It all started with Hamlet. Stanislav Moiseiev asked me to translate it into Ukrainian for Molodyi Teatr (Young Theatre). He specially asked me to use the latest Ukrainian linguistic tools to translate it. I did not really believe I could do it, and I did not agree to do so for a while. Then, by chance, while visiting the US, I got an invitation from the renowned Polish poet Stanisław Barańczak. He gave me a number of Shakespeare’s plays that he himself had translated.. I started reading them and I realized that it was all very close to me. I mean, I just decided then to compete with not just Barańczak, but Shakespeare as well. I spent the entire autumn of 1999 working on Hamlet. Molodyi Teatr liked the work I had done, and in June, 2000 I went to see the first night’s performance. Though, at that particular moment, I did not dream of having this translation published as an actual book. It was then staged and performed, and it was good enough. Years later I took it out of the computer archive, revised it, and gave it to Ivan Malkovych1 to publish. For this publication, I somewhat changed the initial translation, though the changes were not that significant. Taking into account my success with translating Hamlet, I wanted to compete with Shakespeare again, as well as with Stanisław Barańczak. In 2007, I began translating Romeo and Juliet but it was not ordered by any theatre, so it was more for my own personal pleasure. I was not as focused on this translation as when I had been 1

Ivan Malkovych — Ukrainian publisher of “Ababahalamaha” PH.

Тінь письменника – Author’s Shadow і концентровано, як над "Гамлетом": робив перерви, відходив, повертався. Мене ніхто не підганяв, і я, можна сказати, розтягував задоволення, тож десь аж 2011-го той переклад був завершений. Звичайно, я намагався пильнувати за тим, щоб той перекладацький стиль, який я заявив у "Гамлеті", зберігся і в другому перекладі. Можливо, це і є те, що Ви називаєте наближенням до сучасного українського читача. Щоб він якоюсь мірою забував про Шекспірову "класичність" і сприймав його тексти як цілком сучасні.

Я думаю, що переклад — і надто ж коли йдеться про драматичний твір — можна порівняти з режисурою. Тобто перекладач "Гамлета", як і режисер вистави "Гамлет", має право на власне прочитання. Звичайно, в межах цілковитої поваги до автора та його оригіналу. Наскільки, на Вашу думку, шекспірівські образи зазнали змін у Ваших перекладах? Чи відрізняється Ваш Гамлет, скажімо, від оригінального? Я думаю, що переклад — і надто ж коли йдеться про драматичний твір — можна порівняти з режисурою. Тобто перекладач "Гамлета", як і режисер вистави "Гамлет", має право на власне прочитання. Звичайно, в межах цілковитої поваги до автора та його оригіналу. Тобто в жодному разі не можна нічого перекручувати. Чи щось там за автора дописувати або скорочувати. Навіть на мікрорівні я дуже стежив за вірністю оригіналові. Наприклад, за кількістю поетичних рядків — щоб вона обов'язково дорівнювала їхній кількості в оригіналі. Щоб шекспірівський п'ятистоповий ямб завжди був п'ятистоповим ямбом. А там, де рима в оригіналі, обов'язково щоб була рима в перекладі. Тому я не згоден, що Шекспіра в мене якось переінакшено. Я просто увиразнив деякі акценти і стилістично наблизив мову до сьогоденної.

working on Hamlet: I took breaks, put it aside, and then resumed working. Nobody pushed me, and I took my time while enjoying the process. I completed the translation in 2011. Of course, as I was translating another Shakespearean play I was doing my best to stick to the style I used in Hamlet. Perhaps it is what you call bringing the text closer to modern Ukrainian readers, so that they could forget about Shakespeare’s plays being merely outdated “classics”, and hopefully perceive his texts to be absolutely modern ones.

I think translation, especially that of a drama, can be compared to staging. I mean Hamlet’s translator, just like a theatre director staging Hamlet, has the right to have his own interpretation of any given text, certainly paying due respect to the author and the authenticity of the original text. Do you feel Shakespeare’s imagery changed a lot in your translations? What are the differences between your Hamlet and Shakespeare’s? I think translation, especially that of a drama, can be compared to staging. I mean Hamlet’s translator, just like a theatre director staging Hamlet, has the right to have his own interpretation of any given text, certainly while paying due respect to the author and the authenticity of the original text. You should never add anything to the author’s text, distort it in any way or make it shorter. Even at a micro-level, I followed the language of the drama with care. For instance, I made sure that the number of the verse lines were the same as in the original text. This meant for example, making sure that Shakespeare’s iambic pentameter was never anything else but the iambic pentameter, for each rhyme in the source text, I made sure to have a rhyme in the translation. So I do not agree that Shakespeare has been somehow changed in my translations. I just made some accents more expressive and brought the language somewhat closer to modern parlance.

Тіні/Shadows # 2

Чи відрізнялися відчуття, коли Ви дивилися прем'єру "Гамлета" і під час постановки, наприклад, "Московіади". Чи відчували Ви, що дивитесь постановку свого власного твору?

Did you have different feelings while watching the first night of Hamlet and then subsequently during the performance of Moskoviad? Did you feel that you were watching your own play?

Мені доволі складно це порівнювати. Поперше, тому що обидва спектаклі я бачив лише по одному разу, "Гамлета" ще 2000-го, а "Московіаду" 2006 року. При цьому "Гамлет" був абсолютною прем'єрою, тож виглядав ще, як і належиться прем'єрі, сирувато. "Московіада" натомість уже певний час гралася, тож для акторів була звичнішою. Інша відмінність: "Московіада" як п'єса не є моїм твором, це інсценізація мого роману, яку зробила інша людина. Тому обидві постановки залишали в мене дещо відсторонене враження. Таке, що ці спектаклі, хоч якось напряму й пов'язані зі мною, все-таки стовідсотково моїми творіннями не є. Я був більшою мірою глядачем, ніж автором.

It is rather difficult for me to compare them. First of all, I have seen both these plays just once. I saw Hamlet in 2000, and Moskoviad in 2006. Moreover, it was the first night of Hamlet, so of course, it was as any other first night performance, somewhat raw.. Moskoviad, on the other hand had been on stage for some time, so the actors felt more at ease with it.. Another difference was that Moskoviad was not performed at my behest, as the scenery for staging was written by another author. So I felt rather alienated from both these performances. I generally had an impression that even though these productions were connected directly with me, these plays were not one hundred per cent my creations. I was more of a spectator than an author.

...за великим рахунком перекладачем я себе не вважаю. Тобто якщо я беруся щось перекладати, то формально я, звісно, стаю перекладачем. Але по суті це частина мого письменницького проекту, іншими словами — просто частина тієї Книги, яку я досі писав і писатиму протягом усього життя. Коли я збиралася на "День смерті пані День", то не очікувала почути стільки перекладів. Тоді я подумала, що для Вас, мабуть, переклад складає значну частину творчого життя. Чи дійсно це так, і які стосунки у Андруховичаписьменника і Андруховича-перекладача. Вони допомагають чи заважають один одному? Так, це принципово цікавий момент. На сьогодні я маю таку відповідь, що за великим рахунком перекладачем я себе не вважаю. Тобто якщо я беруся щось перекладати, то формально я, звісно, стаю перекладачем. Але по суті це частина мого письменницького

...in the main, I do not consider myself to be a translator. What I mean is that if I translate anything, I am officially a translator. However, it is actually a part of my project as a writer, in other words, it is a part of the Book I have been writing so far, and will be writing my whole life. I did not expect to hear so many translations at Ms Day’s Death Day performance. Then I thought that translation must play a great part in your creative life. Is it really so? What are the relations between Andrukhovych the author and Andrukhovych the translator? Do they help each other or is it the other way around? Yes, it is a really interesting point. Today, my answer is the following: in the main, I do not consider myself to be a translator. What I mean is that if I translate anything, I am officially a translator. However, it is actually a part of my project as a writer, in other words, it is a part of the Book I have been writing so far, and will be writing my whole life. I do not dare to consider myself a translator in the genuine sense of the word, for to be a real translator

Тінь письменника – Author’s Shadow проекту, іншими словами — просто частина тієї Книги, яку я досі писав і писатиму протягом усього життя. Я не смію вважати себе перекладачем у справжньому сенсі цього слова, бо справжній перекладач — це щоденне і фактично неперервне служіння авторам, яких він перекладає. В моєму ж випадку це трапляється епізодично, від нагоди до нагоди, і якщо це служіння, то лиш одному авторові — самому собі. Я перекладаю, щоб задовільнити свої стилістичні амбіції:)) Чи співпрацюєте Ви з перекладачами своїх творів? Якщо так, то як само? Так, звичайно, співпрацюю, причому максимально. Тобто завжди прочитую все — до останнього рядка і слова. Ну й не просто прочитую, а прискіпливо. Завжди вдається знайти якісь перекладацькі неточності, промахи. Або виправити непорозуміння. От дослівно вчора півдня просидів над англійськими перекладами моїх віршів, які готують до виходу окремою збіркою у США. Перекладачі, Віталій Чернецький та Остап Кінь, обидва українці, тож контекстом володіють чудово. Але все-таки було кілька проблем, на які я звернув їхню увагу. Все, що я досі сказав, поширюється, звичайно, лише на ті мови, якими я володію. Тобто я можу авторизувати (й завжди авторизую) лише переклади російською, польською, німецькою та англійською мовами. Будь-який інший переклад я не можу авторизувати. Але якщо перекладач має до мене запитання, просить про уточнення, то наша співпраця відбувається принаймні на такому — я б його назвав консультативним — рівні. Перекладачі, які зі мною не контактують і не мають до мене жодного запитання, викликають у мене деяку підозру:)) Віталій Чернецький перекладає Ваші твори вже більше 10 років — чи можете Ви сказати, що з кожним новим перекладом він швидше і глибше відчуває Ваші твори? Це вже навіть не більше 10-ти, а всі 20 років. Протягом яких Віталій дуже виріс як перекладач. Тут важливо, що, крім мовної сенситивності та глибочезної ерудованості, він ані на хвилину не втрачає живого контакту з Україною, буває в нас по кілька разів на рік, перебуває, так би

means to serve the authors you translate. Actually I translate sporadically, and if it is serving, then I serve the only author, and it is me. I translate to satisfy my stylistic ambitions :)) Do you co-operate with the translators of your books? If yes, how exactly? Yes, I certainly co-operate with them, as much as possible. I always read everything -right down to the very last line and word. I do not just read but I scan each text thoroughly. I am usually able to notice some translator’s inaccuracies, laxities, etc.. Or else I am able to correct some misunderstanding within any given part of a text. For instance, I spent half the day yesterday looking over the English translation of my verses to be published as a collection of poems in the USA. The translators Vitaly Chernetskyi and Ostap Kin are both Ukrainians, so they know the context perfectly. Still there were a few issues I brought their attention to. All the aforementioned concerns only the languages I know. It means I can, and usually do authorize just the translations into Russian, Polish, German and English. I cannot authorize other translations. However, if a translator asks questions or wants me to specify something, then our co-operation is more of a consultative nature, I’d say. The translators who do not contact me and do not have any questions to ask seem somewhat suspicious to me. :)) Vitaly Chernetskyi has been translating your books for over 10 years now — could you say that having translated your works, now he can really cut to the heart of the text better than anyone else? He has actually been working for me for over 20 years now, and, within this period Vitaly has grown considerably as a translator. It is important to mention that apart from being linguistically aware and deeply sophisticated, he has never, even for a minute, lost his connection with Ukraine. He visits us several times a year, and stays, so to say, within the context, within our themes and trends. I am so happy that after successful translations of Moskoviad and Twelve Rings he is willing to work on The Lovers of Justice.

10 мовити, всередині контексту, включений у наші теми та тенденції. Я дуже радий, що після вдалих перекладів "Московіади" і "Дванадцяти обручів" він охоче візьметься за "Коханців Юстиції".

До прикладу, зі Самійлом Немиричем у мене найтриваліше в часі співіснування — цілих 29 років, адже все починалося з вірша "Самійло Немирич, посаджений за ґвалт у вежу, самому собі". А потім уже написався прозовий текст, який багато років по тому виявиться першим розділом "Коханців Юстиції". Хто з "коханців юстиції" викликає у Вас найбільшу симпатію? Тут немає простої відповіді. З кожним із них мене пов'язує якийсь доволі специфічний сантимент. До прикладу, зі Самійлом Немиричем у мене найтриваліше в часі співіснування — цілих 29 років, адже все починалося з вірша "Самійло Немирич, посаджений за ґвалт у вежу, самому собі". А потім уже написався прозовий текст, який багато років по тому виявиться першим розділом "Коханців Юстиції". Інша ситуація з Альбертом Вироземським, який 2013 року став героєм нашого з друзями мультимедійного перформенсу, який ми встигли зіграти вже на трьох десятках сцен у різних куточках нашої країни і двічі за кордоном. Ще інші — з Маріо Понґрацом або Мирославом Січинським. Або "Сансара", пошук слідів якого без перебільшення випив досить багато моєї крові:) Підсумовуючи, можу відповісти від протилежного: найменшу мою симпатію викликає "вбивця-робот" Богдан Сташинський, хоч і він між убивством як покликанням і любов'ю вибирає таки любов. Чи відразу розділи розташувалися у такому порядку, як вони є у романі, і чому? Так, відразу. Єдиним критерієм була хронологія написання. Від давніших до новіших. При цьому кожен наступний розділ не лише обов'язково більший за

Тіні/Shadows # 2

For instance, I feel like I have known Samiilo Nemyrych for at least 29 years. Everything began with the verse titled Samiilo Nemyrych, Sent to the Tower for Rape, to Himself. Then came the prosaic text that was to become the first part of The Lovers of Justice, many years after. Speaking about The Lovers of Justice, who of the “lovers” do you like most? It is not easy to answer that.. I have a connection with all of them through quite a specific sentiment. For instance, I feel like I have known Samiilo Nemyrych for at least 29 years. Everything began with the verse titled Samiilo Nemyrych, Sent to the Tower for Rape, to Himself. Then came the prosaic text that was to become the first part of The Lovers of Justice, many years after. Another story is about Albert Vyrozemsky, who in 2013 was a character of our multimedia performance, which we presented in different parts of our country and twice abroad. Other such stories were about Mario Pongrac or Myroslav Sichynskyi, not to mention “Sansara” — it was a real challenge to understand that one. . To sum up I’d reply from the opposite point of view: the least attractive for me is the “killer robot” Bohdan Stashynskyi, though even he chose love over murder. Did the chapters initially go in the order we find them in the book, and why? Yes, from the very beginning. The only criterion for that was that they come chronologically, as written.. Each chapter was followed by a larger one, which was also more thorough, detailed, and rich. It was like

Тінь письменника – Author’s Shadow обсягом від попереднього, але й, так би мовити, прописаніший, деталізованіший, багатший. Це наче розгойдування роману до певної амплітуди. Аж урешті останній напіврозділ, де ця амплітуда раптово йде на спад. Маятник немов зупиняє чиясь рука — досить. Іноді я згадую про те, що приблизно до осені 2013-го я ще не бачив цю майбутню книжку романом, а радше збіркою оповідань "про негідників і мерзотників". І щойно з тієї осені я змінив і концепцію, й задум. І почав писати подальші розділи вже не як окремі оповідання, а саме як розділи майбутньої цілості. З огляду на цю зміну я також переписував і доповнював давніші тексти. Збірка оповідань "про негідників" перетворилася на роман про заборонені форми любові.

Чи доводилося чимось жертвувати при перекладі? Напевно, так. Мабуть, не буває перекладу без якогось журтвування. Але в цілому я поводився досить зухвало, вважаючи, що й самі автори оригіналів були дуже зухвалими хлопцями, що програмово уникали будь-якого академізму. Розкажіть трохи про назву. Одного разу мені спала на думку "Юстиція". Якщо згадати про те, що наскрізним мотивом є викривлення людських уявлень про справедливість, утілене в завжди недосконалих системах судочинства, то цього слова було б достатньо. Тим більше, воно непогано лягало у стилістичний ряд деяких моїх попередніх назв (як наприклад, "Перверзія"). Трохи згодом я мусив це змінити, бо в Юрка Винничука саме вийшов був роман "Лютеція". Слово "коханці" в назві прийшлося дуже до речі, якщо мати на увазі оту щойно згадану заборонену любов. Коханці ж — це переважно нелеґали, їхня любов переважно карається людськими законами. Якщо колись я дочекаюся перевидання, то можливо на обкладинці "КЮ" буде велике латинське Q — знак Коханців Юстиції:) Хочу дещо запитати про бітників: Чи Вас приваблює в них більше форма чи зміст? Коли Ви їх перекладаєте, чим доводиться жертвувати?

swaying the novel to a certain amplitude. In the very end the amplitude gets eventually reduced in the final half-chapter. The pendulum is sort of stopped by someone’s hand which says, “that is enough”. I happen to remember that until the autumn of 2013 I saw this book a collection of short stories “about villains and scoundrels”, rather than a novel. That autumn, I changed the whole concept and idea. I wrote the following chapters not as short stories but as parts of the future whole. From this perspective, I revised and completed the older texts. The collection of short stories “about villains” turned into a novel about forbidden romance.

Did I have to sacrifice anything while translating? I must have had to do so at some point. There is hardly ever a translation without sacrifice. Still, I dealt rather bravely with the texts, thinking it appropriate since the authors themselves were rather brave guys, who avoided any academism, by default. Tell us something about the title. Once “Justice” came to my mind. Thinking about the fact that the cross-cutting themes of the book are perverted human ideas about justice, embodied in ever imperfect trial systems, this word would be sufficient. Moreover, it went well with my previous titles (for instance, Perversion). Later on, I had to change it, as Yurko Vinnychuk had his novel Liutecia published. The word “lovers” in the title was just what it needed, taking into account the mentioned forbidden romance. Lovers are always illegitimate, and their love is often punished by human laws. If the book ever gets re-published, it might have a big Latin Q as a title. ([kju] for Kokhantsi Justytsii –Ukrainian for “Lovers of Justice”, translator’s note). I’d like to ask about the Beatniks: are you attracted by the form or the meaning of their texts? While translating them, which of those do you prefer to sacrifice? I would not use the present tense here, as I finished working on the project (Anthology of American Poetry) 12 years ago, having originally begun it as long as 18 years ago.

12 Я не вживав би тут теперішнього часу, бо завершив роботу над цим проектом (антологія американської поезії) 12 років тому, а розпочав — усі 18. До речі, там не лише бітники, хоч вони становлять, напевно, найважливішу частину. Чому я за це був узявся? Передусім тому, що мені здавалося дуже потрібним прищепити сучасній українській поезії трохи схильності до анархізму, неконвенційного мовлення, трохи розкутості й абсолютної творчої свободи. Одна з улюблених бітницьких практик — т. зв. розширення свідомості. То й мені йшлося про те саме: розширення української поетичної свідомості. Я розраховував на те, що книжка заволодіє увагою наших молодих поетів і розширить їм свідомість. Чи доводилося чимось жертвувати при перекладі? Напевно, так. Мабуть, не буває перекладу без якогось журтвування. Але в цілому я поводився досить зухвало, вважаючи, що й самі автори оригіналів були дуже зухвалими хлопцями, що програмово уникали будь-якого академізму. Тому, як завжди, я намагався вгадати дух і міг при цьому мимоволі жертвувати буквою. Це було в їхньому стилі:) І ще одне запитання загального характеру. Чому серед українських письменників так багато перекладачів (і в минулому, і зараз)? Я не думаю, що в цьому якась стійка закономірність. Але якщо навіть так, то це свідчить про те, що письменництво в нас усетаки стало професією. Тобто що в нас утворився доволі широкий прошарок літераторів, які власну оригінальну творчість доповнюють постійною перекладацькою роботою, бо володіють у достатній мірі мовами й наділені відповідним хистом. Тобто це ще й свідчення того, що професійний рівень літературного процесу зростає і він виходить на самодостатність та заповнюється зсередини не тільки оригінальними, але й перекланими текстами. Інтерв'ю брала Н. Павлюк

Тіні/Shadows # 2

To be precise, the book does not only contain Beatnik poems, though they make up the most important part of it. Why did I take up these translations? First of all, I thought it really necessary to encourage more modern Ukrainian poetry to express more anarchism, non-conventional speech, some freedom of expression and absolute liberty of creation. One of the more popular Beatnik practices was the so-called expansion of consciousness. So I was thinking about it too, i.e. about the expansion of Ukrainian consciousness. I expected the book to capture the attention of young poets and expand their collective consciousness. Did I have to sacrifice anything while translating? I must have had to do so at some point. There is hardly ever a translation without sacrifice. Still, I dealt rather bravely with the texts, thinking it appropriate since the authors themselves were rather brave guys, who avoided any academism, by default. So, I was usually trying to catch their vibe occasionally sacrificing some words. It was their style :) Why in your opinion are so many Ukrainian authors also translators (in the past and now)? I don’t think there is a strong correlation here. Even if it is true, it just means that being an author has turned out to be a profession in our country. There are a number of writers that add to their creative activity with translation work because they are fluent in different languages and they often have a writing gift. So, the literary process is growing professionally, it is getting more independent and being filled not only with the authenticity of the original works, but also with the subsequent translated texts. Iterviewed by N. Pavliuk

«ПАСТКА-22»: АБСУРД, СПОВНЕНИЙ СЕНСУ

CATCH-22: NONSENSE, FULL OF SENSE

Інтерв’ю Interview з Оленою with Olena Фешовець Feshovets

Не часто доводиться блукати лабіринтами перекладацької свідомості, тому треба щиро подякувати Олені Фешовець за таку можливість: читаючи інтерв’ю про переклад «Пастки-22», переходиш від одного етапу перекладу до іншого і долучаєшся до складного і захоплюючого процесу художнього перекладу. Інтерв'ю брала Н. Павлюк

It is a rare opportunity to wander about the maze of a translator’s mind, so we should be grateful to Olena Feshovets for such a chance: reading the interview about the translation of Catch 22 we step from one stage of translation to another, getting involved in a complicated and exciting process of artistic translation Iterviewed by N. Pavliuk

14 За що Ви полюбили "Пастку-22"? Переклад зроблений з такою любов'ю, що не виникає сумнівів щодо Ваших почуттів.

Тіні/Shadows # 2

You certainly fell in love with Catch-22 — why? Your translation is full of love, so there is no doubt about your feelings.

Дякую за запитання, для мене воно звучить як найкраща похвала. Хотілося б віджартуватися фразою з «Пастки-22», що «це була любов з першого погляду», але в дійсності одним з перших вражень від твору, які зараз можу пригадати, було збентеження, навіть острах, бо і стиль оповіді, і гумор, і герої здавались геть чужими і позбавленими смислу.

Thank you for the question, it sounds like the best appraisal I have heard on this matter. I am tempted to say that it was, to borrow a phrase from Catch 22, “love at first sight”. However, when it came to actually getting acquainted with the book, I felt uneasy, even scared, since the style, the humour and the characters seemed absolutely strange to me and they were completely devoid of any sense whatsoever.

Надто тривожний був настрій восени 2014го, коли взялась за переклад, і будь-які жарти, в контексті війни зокрема, було дуже важко сприймати, тим паче відтворювати їх українською.

In autumn 2014, when I started the translation, the situation in the country made me feel anxious, so any jokes within the war context were hard to perceive, and even harder to translate into Ukrainian.

Була навіть думка, що даремно взялася за цей проект, що не дам собі ради. Але порятувала фахова звичка будь-яку роботу, за яку берусь, виконувати на совість, я втягнулась і через кількадесят перекладених сторінок уже «шалено закохалася» в цей роман.

The thought crossed my mind that I should not have agreed to the project, and that I would not be able to cope with it. However, the professional habit of getting my work done to the best of my ability helped in this regard. Basically, I got involved, and after a few dozen pages had been translated, I then “fell madly in love” with the novel.

Тепер, озираючись на книжку, думаю, що все те, що найбільше дивувало і спантеличувало напочатку, згодом стало для мене її найбільшими привабами. Практично все в ній виявляється не тим, чим здається на перший погляд.

Now, looking back at the book, I think that everything that had astonished and confused me in the beginning eventually ended up making the whole thing much more appealing.. Nearly all the

Тінь письменника – Author’s Shadow

Це гротескна, ексцентрична оповідь про американську армію під час Другої світової війни, густо населена карикатурними героями, часто просто комічна, смішна до сліз, але поза тією її придуркуватою, легковажною поверхнею, раптом розкривається переконлива, болюча правда про принципову жорстокість, абсурдність війни як явища. І майстерність, з якою це зроблено, буквально захоплює дух.

content in this book turned out to be something different from what it had first seemed to be.

Будь-який інший переклад я робила б максимально якісно, а це значить, з любов’ю до своєї справи, бо інакше я просто не вмію. А такий складний, блискучий і глибокий текст, до того ж актуальний через сучасну війну на сході України, став для мене як для перекладача чималим викликом, а отже, тим захопливішою — праця над ним, і тим більшою — відповідальність.

I would have translated any other book to the best of my ability, which means with the same love for what I do, because it is the only way I can work. It was such an intensely emotional text. The war in Eastern Ukraine made the whole experience all the more challenging. However this excited me even more, and, as a result, I was even more committed to the text.

Надіюсь, мені вдалося не затінити своєю персоною геніального оповідача Джозефа Геллера — і в цьому читачі зможуть самі переконатись.

I hope that I managed not to cast the shadow of my personality upon Joseph Heller’s genius as a narrator, and I also hope the readers can see that for themselves.

...порятувала фахова звичка будь-яку роботу, за яку берусь, виконувати на совість, я втягнулась і через кількадесят перекладених сторінок уже «шалено закохалася» в цей роман.

This grotesque and eccentric story about the American army during the Second World War is densely populated with caricatures. It is often just ridiculously funny, though behind this freakiness, there is a painful truth about the basic severity and absurdity of war as it is. The author’s artistic perfection is really breathtaking.

...the professional habit of getting my work done to the best of my ability helped in this regard. Basically, I got involved, and after a few dozen pages had been translated, I then “fell madly in love” with the novel.

Як Ви працюєте над твором, щоб так досконало відчути загальний тон розповіді і атмосферу роману?

How do you work on a text to get an exact feel for the dynamics of the narration and the atmosphere of the novel itself?

З «Пасткою-22» працювала так само, як і з іншими творами. Як звикло, спочатку перечитала доступні статті про автора і про твір. Особливо не зупинялась на цьому підготовчому етапі, бо чужа думка, хоч як переконливо викладена, все одно сприймається до певної міри як абстракція, доки сама глибоко не зануришся в текст.

I was working on Catch-22 in the same way as I would on any other book. As usual, I first read any articles about the author and the book that I could get my hands on.. I did not spend too much time on this preparatory stage because somebody’s train of thought, even when persuasively formulated, is perceived as something rather abstract until you have penetrated into the text yourself.

Затим взялася читати оригінал, хоча, правду кажучи, стало мені снаги лише десь на одну п’яту тексту: надто часто, як на мій досвід читання англійської прози, доводилося зазирати до словника, а фрагментарна оповідь з безліччю героїв і епізодів у цілісну історію ніяк не вкладалася. Однак, для загального враження про стилістику мені цього вистачило.

Then I actually started reading the book. Frankly speaking, I managed to read just one fifth of it. I had to use a dictionary a bit too often, which is not my usual experience of reading English prose. In the end, the fractured narration with lots of personages and episodes was far from perfect. . Though, for me, it was enough to understand the stylistics.

16 Окрім того, переглянула кілька розділів перекладу Миколи Мещеряка «Пастка для дурнів», що вийшов у «Дніпрі» в 1988-році, щоб на власні очі переконатися в потребі нового перекладу, в чому мене запевняв видавець. Я мало сенсу бачу в повторних перекладах, якщо вже існує хоч один достатньо адекватний, тому відповідь на це питання була для мене принциповою.

Уява при тому — ключове вміння, яке дозволяє буквально жити цим текстом, бачити і чути те, що бачив і чув автор, перевтілюватися в його героїв. А далі — за стіл і до роботи. Як саме перекладаю і чи роблю щось надзвичайне? Мені важко цей процес описати, адже багато навичок уже давно стали звичними до автоматизму, а багато чого відбувається на підсвідомому рівні. Спочатку уважно, максимально зосереджено читаю текст, речення за реченням; якщо лексика мало відома, користуюсь словниками, на цьому етапі переважно тлумачним; уявляю собі зображуване, стараюсь відчути емоції, вслухаюся в ритм. А тоді шукаю способи передати усе відчитане українською, з одного боку якомога ближче до оригіналу, а з іншого — якомога природнішою мовою. Отак поступово, крок за кроком, що далі то глибше, занурююся в текст, починаю бачити і розуміти щораз більше підтекстів, зрештою, думати як автор. Поступово текст проступає у своїй цілості, приходить краще розуміння кожної деталі — і відповідно з’являється можливість при потребі повернутися і відшукати кращі відповідники. Уява при тому — ключове вміння, яке дозволяє буквально жити цим текстом, бачити і чути те, що бачив і чув автор, перевтілюватися в його героїв. Були ще дві обставини, які змусили ще глибше зануритися в текст, ще краще відчути його атмосферу. Це вже згадана російська агресія і моя вагітність та народження дитини. Вони загострювали напругу і переживання, але водночас змушували шукати і втримувати необхідну рівновагу, насправді дуже помічну в процесі перекладу. То був дуже складний час — і неповторний досвід.

Тіні/Shadows # 2

Then I looked through Mykola Meshcheriak’s translation into Ukrainian(published in 1988). . I did this in order to be sure that a new translation was needed, as the publisher was inevitably on my back over this. . I see very little point in retranslating something if at least one adequate translation already exists, so it was very important for me to answer the question if the book actually needed to be translated again.

Imagination is the key skill here, as it allows one to live literally in the text, see and feel what the author felt and heard, all while sort of putting ourselves in the characters’ shoes. Then I sat at the table and began to work. How exactly do I translate? Do I do anything extraordinary? It is hard for me to describe the process, as a lot of things have become habitual and I do them automatically, and there are lots of things that happen subconsciously. Firstly, I read the text in a very attentive and focused manner, sentence by sentence; if there are new words I look them up in the dictionaries, and at this stage they are mostly English-English dictionaries; I imagine what is described therein, and I try to feel the emotions, and sort of listen to the rhythm of the text, as though it were music. After that, I look for ways to translate all that I have read into Ukrainian. On the one hand, it should be as close to the original as possible, and on the other hand, it should sound as natural as possible. So gradually, step by step, the deeper I delve into the text, the more I see and understand more and more subtexts, and eventually I begin to think as the author did. The more I get into the meat and bones of any given text, the more I get familiar with the details, — and so, if necessary, I can return to any given point of same and find a better equivalent. Imagination is the key skill here, as it allows one to live literally in the text, see and feel what the author felt and heard, all while sort of putting ourselves in the characters’ shoes. In the specific case of Catch 22, There were two more reasons, specific to that time, to penetrate deeper into the text so that I could feel the atmosphere of it even better. These reasons were the aforementioned Russian aggression which coincided with my pregnancy and the subsequent birth of my

Тінь письменника – Author’s Shadow Що Ви робите із складними словами або реченнями, які чинять опір перекладу: зупиняєте роботу, поки не подолаєте, чи залишаєте на потім? Як Ви працюєте над стилістичними засобами, ритмом, іменами та реаліями? Колись ще студенткою на курсі перекладу прислухалася до поради відразу записувати рішення, які першими приходять на думку, а пізніше допрацьовувати чорновик, і такий підхід мені пасує. Згодом я кілька разів перечитую написане, паралельно з оригіналом, і нарешті вичитую лише українську версію. Інколи перша спроба виявляється цілком вдалою, відповідає моїм вимогам до адекватного, якісного перекладу. Проте здебільшого доводиться ще попрацювати над текстом. Уже записані слова служать певною опорою для свідомості — тоді певна енергія звільняється для подальшого пошуку вдаліших варіантів. До стилю «Пастки-22» я мусила довго звикати. Спочатку здавалося, що в тексті забагато зайвих повторів, що твердження надто суперечливі й алогічні, кортіло щось у тексті урізноманітнити або покращити заради мовної «красивості». З часом налаштувалась на іншу хвилю, почала думати як автор, — краще зрозуміла, як саме стилістика оповіді служить змістові. Згодом я поверталася до попередніх розділів — тоді місцями неясне чи бентежливе ставало виразнішим, прозорішим. Дуже часто остаточне рішення неможливо прийняти відразу — роль і значення деталі стають зрозумілими лише в контексті цілісної картини. Щоб передати ритм оригіналу, треба слухати і ще раз слухати — відтворювати почуте, а тоді знов слухати — спочатку речення, параграф, нарешті цілий розділ. Часто заради милозвучності доводиться переписувати переклад, буває, навіть вибирати інший синонім, який буде менш вдалий змістовно, зате краще вкладеться у ціле речення. Адже добре написані тексти завжди будуть гарно лягати на голос, під час читання язик не заплутається у жмутку приголосних, посеред речення не забракне повітря — хіба таким був задум автора, а це також треба вміти почути

child. They made the tension and anxiety within me even stronger, while at the same time forcing me to search within myself for some sort of balance, which is very helpful for translating. It was a hard time and an unforgettable experience. What do you usually do with complicated words and sentences that hinder the translation process: do you focus on changing those first or do you usually leave it until later? How do you work with the stylistics involved therein, i.e. the rhythm, the proper names and false friends ? Once, when I was a student doing a translation course, I remembered the advice to put down the translation solutions that come to your mind immediately , and then work on the draft, and such an approach suits me well. I subsequently read what I have written several times, compare it with the source text, and finally I revise the Ukrainian text. Sometimes the first try is successful, and it meets my requirements to carry out adequate and quality translations. However, in most cases I have to work on the text. The fixed words serve as a support for a translator’s consciousness, and this frees up the mind to allow one to think outside the box. It took quite some time for me to get used to the style of Catch-22. First of all, the text seemed to be riddled with contradictory and illogical statements, redundant repetitions etc. I felt like making it less rigid.. Later on, I changed my tune, and once I started thinking as the author did, I could better understand how the style helped the meaning. I returned to the previous chapters some time later, and then what had previously seemed unclear and uncertain got to be more expressive and transparent. It is often not easy to make a final decision at once, since the role and importance of a particular detail can be clearer only in the context of the bigger picture. To manage the rhythm you should listen and listen to it over and over again, review what you understand and listen to it again. Firstly, one should look at a sentence, then at a paragraph, and then one should examine the whole chapter. You have to rewrite the translation for it to sound better, and sometimes I actually had to give preference to the synonym with the most appropriate sound, fitting

18 і відтворити. Я завжди читаю свої переклади вголос, хоча б подумки. До слова, впевнена, що високу якість мого перекладу «Володар Перстенів» Дж.Р.Р. Толкіна великою мірою можна пояснити якраз тим, що я постійно перечитувала його вголос. Складна лексика «Пастки-22» — це була ще одна причина, чому відкладала деякі речі на потім. Робила нотатки в оригіналі або виписувала окремо на картці, і тоді влаштовувала дискусії зі своїм чоловіком, американцем. Він часто допомагав із розмовними фразами чи роз’яснював надто складні формулювання, бувало, навіть розігрував якусь конкретну сцену, яку ніяк не могла собі уявити. Також допомагав мені з технічними термінами. Наприклад, ми разом вивчали плани і зображення літака Б-25 — правильно перекласти сцени боїв у повітрі, без чіткого уявлення про внутрішню будову літака, я б не змогла. Тому я надзвичайно вдячна йому за підтримку і консультації. Без нього українська версія «Пастки-22» дуже втратила б на якості. Чимало часу я провела у пошуках в інтернеті. Благо, що маємо доступ до практично необмежених ресурсів, був би час і бажання знайти потрібне. Наведу один доволі кумедний приклад, який може ілюструвати відмінність між роботою в до-інтернетівську еру і тепер: у сцені про літаки, що готуються до злету, мене трохи спантеличив опис «Engines rolled over disgruntedly on lollipop-shaped hardstands». Довелось трохи полазити по нету, доки не знайшла зображення військових аеродромів часів Другої світової з площадками для бомбардувальників — бетонованих чи просто втрамбованих як у романі, — які «формою нагадували льодяники на паличках». З цікавості глянула у старий переклад, а там щось несусвітнє: «Сперті на підпорки, двигуни нагадують довгасті цукерки на паличках». З подібними проблемами можна звертатися до експертів, що інколи, хоч не завжди, може зекономити час на пошуки, і в кількох випадках, шукаючи українські відповідники для реалій чи термінів, я так і робила. В будь-якому разі, критичне мислення і допитливість — обов’язкові якості доброго перекладача.

Тіні/Shadows # 2

the sentence perfectly, over the one which was closer in meaning. A well-written text always sounds good when it’s read out loud.The reader’s tongue does not get twisted by a messy set of consonants, and you do not need to exhale extra air while reading. It should be almost accidental, not seeming to have been written that way with any great intent, and this can greatly aid the translation process itself. I always read my translations, at least silently. By the way, I am sure that the high quality of my translation of J. R. R. Tolkien’s Lord of the Ring was ensured by my reading it out loud while translating it. . The complex vocabulary contained within Catch-22 was the reason why I put off the translation of some sentences. I made notes in the original or else I wrote them down on a card, and I then discussed them with my husband, who is American. He often helped me with different conversational phrases and explained overly-complicated statements, sometimes even playing out a scene that I could not imagine. He also helped me with the technical terms. For instance, we studied the drafts and images of a B-25 plane together for me to be able to translate the air battle scenes correctly. This would not have been possible without the knowledge of the inner structure of the airplane. So I am really grateful to him for his support and consultations. Without his help, the Ukrainian Catch-22 would be of lower quality. I spent a lot of time surfing the Internet. It is great that we have access to almost unlimited resources, as all you need is the time and desire to find what you need. Here is one rather funny example, which can illustrate the difference of work in the pre-Internet era and nowadays: in the plane scene where they are preparing to take off I was a bit confused by the description, “Engines rolled over disgruntedly on lollipop-shaped hardstands”. I then surfed the net until I found a picture of World War Two military aerodromes. The aerodromes contained platforms for combat aircraft, whether concreted or not, which as described in the novel, “were shaped like lollipops’’. Out of curiosity, I read the old translation and found something peculiar, “the engines on the stand reminded long lollipops”. Confronting such problems you can ask an expert, which if you are lucky can save you some time, and that is what I sometimes did in some cases while looking for

Тінь письменника – Author’s Shadow З іменами вийшла цікава історія. Видавець Роман Малиновський запропонував цей проект, бо йому надзвичайно сподобався мій переклад «Володар Перстенів», і зокрема вдалі варіанти власних назв та імен фантазійного світу. Вихідна ідея була також перекладати прізвища героїв «Пастки-22», які здебільшого є значимими. Але згодом я таки наважилась їх транскрибувати, лише з кількома винятками, і однією з причин мого рішення було те, що майже всі прізвища в романі є реальними, не вигаданими автором. Видавець погодився, за що йому вельми вдячна. Яке Ваше ставлення до думки, що українським перекладачам варто перекладати наших авторів іноземними мовами, щоб стимулювати розповсюдження української літератури у світі? Вам доводилось перекладати англійською мовою художні твори? Це можливо, але радше як виняток, а не правило. Зрозуміло, що перекладач мав би володіти цільовою мовою настільки ж — чи майже так само добре як рідною, відчувати її, як рідну, а переклад згодом мусить вичитати редактор, носій мови. З іншого боку, я сумніваюсь у всесильності літ-редактора: він виправить помилки чи поправить стилістику, але не зможе додати того, чого перекладач не закладе в текст, якщо не володіє мовою на належному рівні. Тому, мабуть, кращий варіант — це робота в парі, де український перекладач консультуватиме носія мови, якщо тому забракне знання української мови чи культурного контексту. Останнім часом я багато перекладаю

Ukrainian translations of non-equivalent words or terms (also sometimes known as false friends). In any case, critical thinking and curiosity are mandatory qualities of a good translator. I have an interesting story in relation to ‘proper names’. The publisher Roman Malynovskyi offered me this project because he liked my translation of Lord of the Rings a lot, particularly how I translated the proper names of the fantasy world. Initially, there was an idea to translate the character names of Catch-22 in the same way, because most of them are meaningful. However, I still dared to transcribe them, while leaving some of them out, and one of the reasons was that almost all the names in the novel are real ones, that is to say they were not invented by the author. The publisher supported me, and I am really grateful to him for that. What do you think about the idea that Ukrainian translators should translate our authors’ books into other languages to raise the global profile of Ukrainian literature? Have you ever translated fiction into English? It is possible, but mostly as an exception, not a rule. It is clear that a translator should speak, read, write and understand the language of the text as well as his or her native tongue, or almost as well and such translations should always be revised by a nativespeaking professional. On the other hand, the literary reviser is not "almighty" in this regard: they can correct mistakes or improve the style of the text though they cannot give the text what a translator fails to include in it. Therefore, the best option is to work in pairs, where Ukrainian translators consult the native speakers when they lack the required knowledge of Ukrainian or of the cultural context of any given text. I have been translating into English a lot, though it contradicts the conventional wisdom that one should only translate into one’s mother tongue. These are not fictional texts, and my translations are usually revised by native speakers. I have also some experience with some specific genres, e.g. I translated Y. Horbachevskyi’s fairy tale and one of Y. Andrukhovych’s essays about

20 на англійську, хоч це і суперечить професійній вимозі — перекладати лише на рідну. Тексти не художні і переклади практично завжди вичитують носії мови. Також маю досвід з пограничними жанрами — переклала казочку Ю. Горбачевського і одне есе Ю. Андруховича про Бруно Шульца, але, чесно кажучи, ставлюся доволі скептично до тих своїх спроб. Ви працюєте тільки на замовлення видавництв чи самостійно також обираєте твори для перекладу? Як правило, відгукуюсь на пропозиції. Я, бувало, радила чи знаходила перекладачів і редакторів, знаходила замовлення вкупі з грошима, а от з пропозиціями про переклад поки що не складалося. Останніх кілька років частіше відмовляюсь — перекладних видань побільшало, а в мене то проект у процесі, то дитина ще мала, або книжка мало цікавить. Окрім перекладу письмового, я маю чималий досвід усного перекладу включно з синхронним, а також багато років викладала англійську як іноземну, тому якщо вже беруся за якусь книжку, хочу, щоб вона мені припала до душі. Навіть маю трохи дивне відчуття, що твори самі мене обирають — немовби опиняюсь в потрібному місці в потрібний час — працюю з темами, які саме в цей час мене цікавлять, хвилюють, зачіпають, знаходжу в перекладних текстах відповіді на питання, якими в даний момент переймаюся, ну і звісно — бо як же інакше — впевнена, що маю достатньо знань і умінь для того, щоб зробити переклад на високому рівні. Що краще, отримувати оплату за переклад відразу або гонорар за кожний примірник, що продається? У наших умовах, з типовими тиражами в кілька тисяч примірників, я не бачу суттєвої різниці — в будь-якому разі на художніх перекладах розбагатіти важко, хоч я за те, щоб практика виплат роялті застосовувалась і для перекладачів, якщо це підходить видавництву і/ або перекладачу. Здається, з роялті перекладач ризикує, адже якщо книжка продаватиметься гірше за очікування, він не отримає сподіваного. Більшу проблему, однак, бачу в браку довіри до видавців, принаймні, в мене склалося таке враження від спілкування з колегами. — і для цього, на жаль, є підстави.

Тіні/Shadows # 2

Bruno Shultz, though I am rather skeptical about these attempts of mine. Have all your translations been ordered by publishers or do you also choose the books to translate yourself? As a rule, I agree to some offers. I have recommended or found translators and revisers, and I have had some orders and payments for same, but I have never had a chance to make a proposal about translating a certain book. In recent years, I have often rejected the offers — the number of publishing houses has grown, and I have either had some project running, or my child is still too young, or the book is simply not interesting to me. Apart from translation, I have a lot of interpreting experience, including conference interpreting, and I have also taught English as a second language, so if I agree to translate a book I make sure it is about something that I really like. I have an odd feeling that books in the right place at the right time, working on the themes , involved in them, which actually interest, thrill and excite me. I find in the translated texts the answers to the questions I am concerned with, and of course, I take the job if I feel that I have enough knowledge and skills to provide a high level translation of same. Is it better to get an immediate payment for your translations or do you prefer to get the royalties for each sold copy of a book? In our country, the situation when most of the publishers just issue several thousands of copies, there is no big difference. In any case, it is hard to get rich translating fiction, though I would support the royalty system if it suits both a publisher and/or a translator. The translator might seem to risk his/her livelihood by having a royalty contract, since the book may not sell as well as expected, and he/she may not get the desired remuneration as a result. However, I can see that a bigger issue is in the lack of trust in publishers, and in particular I have such a feeling myself judging from what colleagues have told me. Unfortunately, they have a point. Some publishers do not hesitate to delay payment, or they may even forget about it if a translator is careless enough to make an oral agreement without

Тінь письменника – Author’s Shadow Деякі видавці дозволяють собі зволікати з виплатою гонорару, а то й взагалі забути про нього, якщо перекладач мав необережність повірити на слово і працювати без угоди. Що тоді казати про роялті, яке залежить від проданого тиражу — чи матиме перекладач доступ до правдивої інформації і які матиме важелі впливу, якщо замовник виявиться недоброчесним? Обнадіює, що останнім часом перекладачі почали більше спілкуватися, зрозуміли потребу в профоб’єднанні і взаємній підтримці, тож навчаться краще обстоювати свої права. Які умови може створити видавець для перекладачів, щоб вони могли із задоволенням працювати над творами?

signing any written contract. It is even worse with royalties, which depend on the number of copies sold. Can a translator be sure of anything these days? What can he/she do if the customer does not act in good faith? The fact that translators have recently begun to communicate more, and that they actually understand the need for professional associations and mutual support gives me hope that translators will learn to protect their rights better. What are the conditions that a publisher can create for translators to enjoy working on artistic texts?

Найголовніше, щоб перекладач із видавцем мали одне за мету — створити дійсно якісний продукт, і поважали одне одного як фахівців, усе інше — похідне. Для мене особливо важливі дві речі: час і редактор. Час, відповідний до складності чи простоти тексту. Адже сумнівне достоїнство перекладача — вміти швидко зробити другосортний переклад, як і мало честі для видавництва, яке вирішує покарати перекладача за прострочену роботу, коли і без відрахувань обіцяна оплата смішна, а вимоги щодо строку — явно не до виконання.

The most important thing is for a translator and a publisher to have the same objective of creating a high quality product, to respect each other as professionals, and all the rest is secondary. For me, there are two things which are of the utmost importance: time invested and the work of revisers. The time invested in the work should correlate with the complexity of the text, for it is not likely to be of any advantage for a translator to be able to provide a fast low quality translation, and it is not good for a publisher to punish a translator for the delayed work if the payment is ridiculously low and the deadlines are crazily inadequate.

А з редакторами у мене практично завжди складалася дуже успішна співпраця: була можливість обговорити і узгодити складні, проблемні місця, що однозначно йшло на користь виданню. Сподіваюсь, так буде і надалі.

However, my cooperation with revisers has usually been successful: I have always had a chance to discuss things and agree upon the issues, which is a great benefit for a book. I hope it will always be like that for me.

Інтерв'ю брала Н. Павлюк

Iterviewed by N. Pavliuk

ВАРТІСТЬ THE WHOLE ЦІЛОГО IS VALUABLE Інтерв’ю Interview з Остапом Українцем with Ostap Ukrainets Історія Остапа Українця та його перекладів надихає. Її варто знати всім, хто любить перекладати книжки і мріє, що колись видавництва надрукують те, що ви перекладали для себе. Так склалося, що наука допомогла Остапу знайти першого редактора. У конкурсній комісії МАНу, де Остав брав участь, був головний редактор журналу «Всесвіт». Він звернув увагу на вірш Толкіна, який Остап переклав з ельфійської мови квенья, і запитав, чи є в нього ще переклади для публікації. Переклад був, і в 2012 році з’явився перший надрукований переклад Остапа, а саме уривок із повісті Говарда Лавкрафта «Герберт Вест: реаніматор». Остапу тоді було 17 років. Переклавши інші оповідання Лавкрафта, він почав через кілька років писати видавництвам і пропонувати свої переклади. «Видавництво Жупанського», яке саме на той момент шукало перекладача для повного зібрання творів Лавкрафта, відгукнулося. Над цим виданням Остап працював разом з Катериною Дудкою, з нею також перекладав серію книжок про Котів-Вояків. Для спільної роботи такого масштабу треба мати неабияку повагу до думки колеги, бути відкритим до критики, розділяти любов до творів, що перекладаються, і до Мови як такої. У результаті — складний стиль письменника, його багата мова і вміння створювати паралельні світи, сповнені містики, таємниць і жахів, що притягують, лякають і доводять до безумства — все це знайшло свої засоби відтворення Може

A story of Ostap Ukrainets and his translations is inspiring. It is worth sharing it with all who like translating books, and dreams that once publishers will print what once was translated with no such ambition. Ostap’s research work helped him find his first publisher. When he was 17, he took part in a competition of research papers among school seniors, and one of the jury was the editor-in-chief of the Ukrainian journal of foreign literature Vsesvit, who was impressed by Ostap’s translation of one of Tolkien’s verses written in Quenya, the language of elves, and asked if Ostap had any translations ready for publication. Ostap had some, and in 2012 the first translation was published, in particular an extract from Hovard Lovecraft’s story Herbert WestReanimator. Several years later when he translated other Lovecraft’s stories he offered the translations to publishers. Zhupansky Publishing House which was looking for a translator for the complete collection of H. Lovecraft’s stories accepted his offer. Ostap translated this collection together with Kateryna Dudka, and they also translated the series of books called Warriors. To work together on a project of such a great scale one needs to have high respect for the colleague’s opinion, be able to accept being criticized, share love to the translated books and the Language itself. As a result, the author complicated style, his rich language means, and a gift to create parallel worlds that magnetize, terrify and drive people to insanity – all these were accurately rendered with by means of appropriate techniques, so while reading the Фото "Репортер".

Тінь письменника – Author’s Shadow

щось як: Читаючи перекладені оповідання Лавкрафта, передусім забуваєш про те, що у руках переклад, і захоплено занурюєшся у сюжет. Остап Українець вже видав два власних романи «Малхут» і «Транс». Він пише наукову роботу, бере активну участь у громадському житті та політиці. Утім переклад продовжує бути для нього і гобі, і роботою одночасно.

translation you get involved and excited, make you follow the story as closely as possible, and forget that you are reading the translated text.

Ви маєте свій стиль і у власних творах, і в перекладах. Ви напрацьовували стиль спеціально, чи він просто з’явився завдяки досвіду читання і вивчення літератури?

You have your own style as an author and as a translator. Have you worked on it, or it is a result of your reading experience and literature studies?

Я не уявляю собі іншого способу „напрацьовування” стилю, крім ото власне в процесі читання та вивчення літератури. Все, що ми знаємо і робимо — воно так чи інакше опирається на попередні знання і практику. Голе знання словесності не те що нічого не вартує без практики — воно без неї неможливе.

Я в житті не сказав би, що міфологія (та й будь-що інше) приваблює мене чимось. Це як сказати, що я вважаю дівчину привабливою суто через те, що мені подобається така форма носа чи колір очей. Чим Вас приваблює міфологія, антична й авторська? Власне, приваблює мене передовсім міфологія як явище, а окремі пласти у ній я виділяю хіба як побічний ефект. Як на те, германська міфологія мені подобається значно більше, ніж антична. Щодо авторської міфології — то тут навіть не знаю, що відповідати — мається на увазі індивідуальне міфотворення Толкінівського штибу чи міфологія повсякдення, інтерпретація дійсності, яка формує наше ставлення до цієї дійсності? Окрім того, я в житті не сказав би, що міфологія (та й будь-що інше) приваблює мене чимось. Це як сказати, що я вважаю дівчину привабливою суто через те, що мені подобається така форма носа чи колір очей. Виділяти для себе частини — це применшувати вартість цілого, а таким є сенс займатися

Ostap Ukrainets has his two own novels published, which are called Malkhut and Trance. He is doing the PhD research, taking active part in social and political life, and still translation is both his hobby and his job.

I cannot imagine any other way of “working on” my style except for reading and studying literature. All we know and do is based on some previously obtained knowledge and practice. A bare knowledge of language and literature is worth nothing without practice, and actually, it is just impossible without it.

I would never say that I am attracted to mythology (or anything else) for some specific reason. It is the same as saying that I consider a girl to be attractive because I like the shape of her nose or the colour of her eyes. What is so attractive for you in mythology, both ancient mythology itself and that created by an author? I am interested in mythology as a general phenomenon, while my singling out some individual layers within it is, say, a side effect of my interest. To be exact, I like German mythology more than Ancient Greek or Roman ones. I am not sure what to say about a mythology that is created by one author. Do you mean individual Tolkien-like mythology creation or an every-day mythology, like any number of ways we can interpret life itself and be influenced by it? Besides, I would never say that I am attracted to mythology (or anything else) for some specific reason. It is the same as saying that I consider a girl to be attractive because I like the shape of her nose or the colour of her eyes. To single out some parts is to reduce the value of the whole, which is worth doing only if you need to find at least something good about it. It is not

24 тільки тоді, коли потрібно знайти бодай щось хороше. Це не мій підхід. Мені подобається цілість, створена певною конфігурацією рис, які поодинці мене можуть не зацікавити, а в іншій конфігурації — не сподобатися. Ви працюєте над перекладами з Катериною Дудкою, як саме це відбувається? Розподіл роботи прагматичний, кожне з нас займається тим, що у конкретному випадку може зробити краще, ефективніше тощо. Відповідно кооперація — то саме пошук оптимальних рішень для складних ситуацій. А складною ситуацією я вважаю будь-яку, до вирішення якої слід докладати зусилля, навіть якщо це зусилля полягає в тому, що час від часу доводиться зазирати у пишний яр. Як Ви вивчаєте мови? Чи є певний підхід і методика, якими Ви би хотіли поділитися? Для загального рівня мені зазвичай вистачає DuoLingo і мінімальної практики з новинами. Це той рівень, у якому я розчаровуюсь, потрапляючи в мовне середовище, але з якого зручно стартувати далі. В усьому іншому — методики є, бажання ділитись немає, бо в кожного є свої питання, яким хочеться приділяти увагу, різним людям легше вивчаються різні аспекти і якщо комусь більше подобається зубрити правила і вокалбуляр — хто я такий, аби казати що так не можна?

Тіні/Shadows # 2

my approach. I like the wholeness created by a combination of features which might not be interesting to me on their own, and I may even dislike them in some other form. You work on translations together with Kateryna Dudka. How exactly do you work together? The work is divided pragmatically, and both of us work on the parts we can do better, more efficiently, etc. in each case. Accordingly, the way we work is by searching for the most efficient solutions to complicated issues. I consider any issue to be complicated if you need to make efforts to solve it, even if the efforts include simply looking up words in a dictionary. How do you learn foreign languages? Do you have your own methods you would like to share? If I just need to pick up the basics quickly, DuoLingo is enough for me, plus some minimal practice with things like the local news. Of course, it is a pathetic level of knowledge once you actually immerse yourself in a natural language environment, but it is OK to start with. As regards the second part of your question,, I have my methods but I do not feel like sharing them. The reason for this is because everyone has their own way of doing things. There’s more than one way to skin a cat. If people like learning words and grammar rules off by heart, who am I to tell them that they should not do it?

Тінь письменника – Author’s Shadow

Чим відрізняється переклад літератури для дітей від інших перекладів?

What is the difference between translating children’s and adult’s literature?

Переважно самою літературою. Не перекладач змінює стратегію залежно від літератури, а різні літератури вимагають різних стратегій.

The difference is in the literature itself. The devil is in the detail so to speak. It is not a translator that changes his/her strategy according to the literature, but various literatures require various strategies.

Перекладачі залежні від своїх текстів, вони не підлаштовують тексти під себе, тому в корені буде питання „Чим відрізняється література для дітей від інших текстів?” І тут відповіді немає. Іноді нічим. Іноді вокабуляром і стилістикою, але загалом — цільовою аудиторією. І це вже питання радше до видавця, ніж до перекладача.

Дослідник — то далека родина, він приїздить лише на великі свята, і тоді всі дивуються, як це він іще живий, але роблять вигляд, що раді його бачити. Навіть наливають. Як у Вас всередині живуть разом перекладач, письменник, дослідник і громадський діяч, вони не конфліктують? Конфліктують. Іноді громадський діяч починає спілкуватися з перекладачем і письменником, докоряти їм, що займають забагато його часу. Такі сварки взаємні. Дослідник — то далека родина, він приїздить лише на великі свята, і тоді всі дивуються, як це він іще живий, але роблять вигляд, що раді його бачити. Навіть наливають. Перекладача звати Арсен. Письменника звати Андрій. Дослідника звати Євпатій. Громадського діяча звати Богдан, але друзі називають його Зеником. Та й таке. Ви вважаєте, що художньому перекладу можна навчитися, чи до цього треба мати хист і вчитися немає сенсу? Думаю, не сильно помилюся, сказавши, що в більшості випадків хист переважно складається саме з того, чому людина навчилася. Саме навчилася, тобто зрозуміла, як це робити.

Translators depend on their texts, as they do not adjust texts to suit themselves, so the question here is “What is the difference between the literature for children and other types of texts?” Here there is no right or wrong answer. Sometimes there is no difference, but all in all, what is different is the target audience. So this question would be more suitable for a publisher than for a translator.

The researcher is not their next of kin, he only comes around for big family reunions, and everybody is surprised that he is still alive, but anyways they pretend to be happy to see him. They even treat him to a drink. How do you handle being a translator, an author, a researcher and a public activist? Don’t these four “quarrel” with one another? They do. Sometimes the public activist within me starts talking to the translator and the author within me, blaming them for taking up too much of his time. Such claims are mutual in a sense. The researcher is not their next of kin, he only comes around for big family reunions, and everybody is surprised that he is still alive, but anyways they pretend to be happy to see him. They even treat him to a drink. The translator’s name is Arsen. The author’s name is Andriy. The researcher’s name is Yevpatiy. The public activist is Bohdan but his friends call him Zenyk. That’s it. Do you think that one can be trained how to translate artistic texts, or should one have a gift for it and maybe there is no sense in thinking this skill can be learned?

Хороший письменник повинен бути хорошим читачем, хороший перекладач — хорошим носієм мови.

I don’t think it would be a mistake to say that the gift itself, so to speak, is usually formed from what a person has mastered. I mean really mastered, that is the person in question has painstakingly taught himself/herself how to do it.

Для того, щоб опанувати якийсь фах, необхідно підтримувати зворотній звязок із цим фахом.

A good author should be a good reader, and a good translator should be a good native speaker.

26 Тому „історія того-то” — це дуже корисна, хоч і неминуче нудна річ. Аби добре робити щось самому, слід знати, як це робили до тебе. Решта „хисту” — це, як на мене, питання мотивації.

Для того, щоб опанувати якийсь фах, необхідно підтримувати зворотній звязок із цим фахом. Тому „історія того-то” — це дуже корисна, хоч і неминуче нудна річ. Аби добре робити щось самому, слід знати, як це робили до тебе. А різні там „написані на роду” речі — то інші люди описують, яким саме вони хочуть когось бачити. Важливо заохочувати те, що виходить добре, звісно, але не обмежувати людину лише цим. Маю знайомих, котрі в своїй професії були просто віруозами, часто навіть до закінчення університету, але покликання знаходили в тому, що під тиском оточення раніше вважали простими гобі. Я не бачу жодних застережень від того, щоб людина зацмалась у вільний час бухгалтерією або маркетинговою аналітикою, а за основний фах мала той-таки переклад. Від „переклад — це лише за покликанням” дуже легко перейти до „переклад — це не професія”. Інтерв'ю брала Н. Павлюк

Тіні/Shadows # 2

To master some profession, you need to get feedback from this profession. Therefore, to know “somebody’s history” is very useful, though inevitably boring. To do something well, you should know how other people did it before you. When people say that someone is “destined” to this or that, they do it to prove their point about this person. It is important to encourage what a person can do well but one must not limit him or her to this one stand-alone thing that somehow defines them. Some of the people I know used to be hopeless in their chosen profession even before they had even graduated from university, but they often found their calling in something they considered to be just a hobby. I do not see why one should not do accounting or marketing analytics in there free time, and have translation as the main job. It can start with someone saying to themselves, “this really feels like my calling”, but it is then easy to feel that a “calling” is not exactly a mere “profession”. Iterviewed by N. Pavliuk

АНОНС ПРОЕКТУ НАТАЛІ ПРОКОПЧУК

ANNOUNCEMENT OF NATALIA PROKOPCHUK’S PROJECT

«Наодинці зі всіма: Visa-Vie with Everyone: Перекладацькі одкровення» Translators’ Revelations Шановна перекладацька спільното! Рада презентувати тобі авторський проект «Наодинці зі всіма: Перекладацькі одкровення». Його складають інтерв`ю із перекладачами. Сподіваюся, невдовзі ці розмови увійдуть до однойменної книжки. Чекаючи на її появу, пропоную читачам «Тіней» ознайомитися із найцікавішими сторінками майбутнього (а чому б ні?) бестселера. Переконана : «Одкровення» зацікавлять як драгомана-метра ,так і перекладача-неофіта. На чому ґрунтується така впевненість? По- перше, в Україні подібного видання ще не було. Правда, в Інтернет-просторі відомі розмови з перекладачами, які вів чудовий львівський перекладач-скандинавіст Лев Грицюк. До речі, принагідно щиро дякую панові Леву за дружню підтримку і чудові професійні поради). По-друге, незвична і сама історія появи «Наодинці». Адже проект зродився … із одного слова .І слово це було: «Chapeau!» Саме так 10 жовтня 2012 року у Культурноінформаційному центрі при посольстві України у Франції захоплені парижани (і не тільки!) дякували блискучому перекладачеві Дмитру Чистякові, який подарував землякам Бреля можливість заспівати «Київський вальс» французькою... «Chapeau!» означає : «Знімаю перед Вами капелюха, вклоняюся перед Вашою майстерністю!» Така висока оцінка є цілком заслуженою. Адже пан Дмитро,

Dear translation community! I am happy to introduce my project Visa-Vie with Everyone: Translators’ Revelations. It comprises the interviews with translators. I hope these interviews to be published as a book. Right now, waiting for the book to be released, I am offering Shadows’ readers the chance to get a sneak preview of the most interesting pages of this future best-seller (why not?) I am sure Revelations will be fascinating both for expert and novice translators. Why am I so certain about it? Firstly, Ukraine has not seen such a publication before. However, you can find Lev Hrytsiuk’s interviews with translators online. I am grateful to Mr Hrutsiuk, a translator of Scandinavian languages from Lviv, for his support and brilliant advice. Secondly, the way the project came into being makes me feel very optimistic about it. It was created with just one word!. This word was “Chapeau!” On the 10th October 2012, all those present at a concert at the Cultural Information Centre, which is run under the auspices and patronage of The Embassy of Ukraine in France, enjoyed singing and listening to Waltz of Kyiv, translated into French by Dmytro Chystiak.. The man is a brilliant and well-renowned translator. The audience thanked the translator for his work by saying “Chapeau!”, which means “I admire your art!”. Mr Chystiak deserved such praise as he translated the lyrics written by Malyshko so perfectly that it all seemed just magical.

28 переклавши пісенну Малишкову лірику так, що вона заспівалася, по суті, здійснив маленьке велике диво. А мені тоді подумалось, що цей переклад надзвичайно вдало ілюструє максиму: «Перекласти можна все. Перекласти не можна нічого». Поглянувши на текст, у такому ракурсі, схотіла дізнатись, чому «моя стежина» перекладено саме «mon chemin». Адже французьке «un chemin»- це «дорога, путь». Аби ж передати «стежина», існує доволі великий синонімічний ряд. Тож чому «un chemin» стало еквівалентом «стежини»? Чи цей вибір зумовлено лише потребою зберегти ритмічний малюнок поезії? Чи, можливо, лексема, яку використано, несе в собі додаткові конотації, що наявні в оригіналі? Саме оця зацікавленість і стала поштовхом до розмови із паном Дмитром Чистяком, що була початком проекту. Правда, інтерв`ю перетворилося на відверті роздуми про життя в перекладі і переклад у житті. А потім, як мовиться, пішло-поїхало. І були щирі та емоційно наснажені слова Івана Рябчія, який переклав українською знаменитий «Цирк іде» Патріка Модіано. Була неквапна, осяяна мудрістю розмова із Сергієм Борщевським. А скільки несподіваних і цікавих відкриттів! Ось, скажімо, чи знаєте Ви, чому і навіщо перекладачам іноді доводиться ставати… ботаніками? А як прислужилася нашому перекладацтву жінка, що для неї фільм Режиса Ваньє «Схід-Захід» — то доля її родини? А чим корисні і чим небезперечні для перекладачів «кішки»? Чого бояться перекладачі Кінга? Про все це- в «Одкровеннях». Тож читайте ,знаходьте корисні цікавинки і насолоджуйтесь розкішшю спілкування. А ще ставайте самі учасником проекту. Зробити це просто. Досить на мою електронну адресу (chaton35374@ukr.net) Чекаю теплих зустрічей! Щиро-Наталка Прокопчук.

Тіні/Shadows # 2

Then I thought that it illustrated the expression “Everything can be translated and nothing can be translated”. Studying the text, I noticed that of all synonyms for the word “path” in French, the word “chemin” was chosen. I asked myself, why this exact word was used, and not other synonyms. Was it simply because it fitted well in a rhythmic sense? Or, was it because it bears some connotations, that is to say some additional and culturally specific meanings, to be found in the source text as well? This interest pushed me to ask Dmytryi Chystiak for an interview, which was the beginning of the project. Our talk was more like exchanging thoughts about life in translation and translation in life. Then, things sort of moved on. . The next thing was an emotional conversation with Ivan Riabchiy, who translated Patric Modiano’s After the Circus into English. I also enjoyed a lengthy and wise talk with Serhiy Borshchevskyi. There are so many interesting and unexpected things to discover in interviews like these! Why do some translators have to turn into … botanists? What role did the womanf, or whom Regise Wagnier’s film East — West was her family story, play in our translation? Why are “cats” both useful and dangerous for translators? Why are translators afraid of royalty? You can learn about all of these in Revelations. So you are welcome to read it, and discover the many interesting things therein, and hopefully take pleasure in doing so. You are also welcome to be a part of the project. It is easy to do: just send me an email with your details to: Chaton35374@ukr.net I look forward to seeing you soon! Kind regards, Natalka Prokopchuk

Інтерв’ю з Оленою О’Лір у рамках проекту «Наодинці зі всіма: Перекладацькі одкровення» Почну нашу розмову не зовсім традиційно. Будь ласка, дайте відповідь на запитання, яке хотіли поставити собі самі. Питання ось яке. Існують різні способи ворожіння — на картах, на кавовій гущі, на книжці (якщо розгорнути її в довільному місці або ж попередньо задумати номер сторінки і рядка)… Чи можливе ворожіння на перекладі? Моя відповідь — так. Розповім про єдиний випадок у моєму житті, коли це зі мною відбулося. Під час Євромайдану я не переклала жодного поетичного рядка — спинилася посеред однієї весняної ваґантської пісеньки з «Carmina Burana», де змішано латину і середньоверхньонімецьку мову, на строфі:

Interview with Olena O’Lir within the project Visa-Vie with Everyone: Translators’ Revelations. I will start our conversation in an unusual way. What question you would like to ask yourself? Here is the “question” that’s been on my mind. There are various ways of fortunetelling. Cards, coffee, books (if opened in a random place or when one thinks about the numbers of pages and verses)... Is it possible to tell fortune by a translation, and my answer is — yes. Let me tell you about the single time it happened in my life. During Euromaidan I did not translate a single line of poetry. I stopped in the middle of some ancient song from Carmina Burana where Latin is mixed with Middle High German-and the following verse really struck a chord with me:

Ubi est antiquus meus amicus? Hink equitavit, eia, quis me amabit?

(Дослівно: Де давній мій друг? Він поскакав геть, леле, хто ж мене кохатиме?)

(Word by word: Where is the old friend of mine? he galloped away, oh dear! who will love me?)

Тіні/Shadows # 2

І ще в майданівську зиму загадала: якщо вдасться закінчити цей переклад — Майдан переможе, а до того ж у моєму приватному житті все буде гаразд. Але вже відбулася кривава розв’язка, Україна оплакала і поховала героїв Небесної Сотні, й перемога Майдану здавалася очевидною (принаймні Янукович утік), а я й далі не могла перекласти більше ні слова. Та й хіба до перекладання тоді було? І коли почалася війна — завершення цього перекладу стало асоціюватись у мене з перемогою України у війні.

That particular winter, I told myself that if I manage to finish my translation, the revolution will succeed and, in addition, my personal life would be fine. However, even though it all ended in tears, and Ukraine was in mourning for the Heavenly Hundred, and the victory of the revolution seemed obvious (at least we can say that the then President Yanukovych fled as a result of it), I still couldn’t bring myself to translate a single word. Let’s not forget either that there were much more important things to worry about. When the war started, the end of this particular translation was associated with Ukraine winning the war.

І от у різдвяні дні 2015 року, коли ворог атакував нас із пекельною впертістю, і війні не видно було ні кінця ні краю (позаду був Іловайськ, попереду — Дебальцеве), переклад зненацька зрушив з місця і набрав остаточної форми:

During the Christmas holidays of 2015, when the enemy attacked Ukraine with hellish force, and there was neither limit nor end to our collective suffering as a nation, (Ilovaisk was already in the past, and was to happen Debaltseve) I still somehow managed to finish my work.

В квіти й листя вбралися всі ліси і праліси.

В квітах ліс і в зелені, без мого хлопця зле мені.

Де твій кінь, мій хлопче, стежечку топче?

Зеленіє ліс розбуялий. Чом не їде милий з дальніх далей?

Мчиш у безкрає… Хто ж мене покохає?

Десь на коні блукає… Хто ж мене покохає?

І тоді ж таки друга, приватна, частина мого ворожіння почала справджуватися. Отже, неодмінно справдиться і перша — вірю в це вірою абсолютною і непохитною! До речі, у березні 2016-го я прочитала цей переклад (і переповіла пов’язану з ним історію) нашим військовим з 24-ї окремої механізованої Залізної бригади у Кримському на Луганщині, а також мешканцям села, які прийшли на наш концерт — концерт «Арт-десанту» під художнім командуванням київського режисера Сергія Архипчука. Кримське було найближчою до лінії розмежування точкою нашого маршруту (за 800 м від крайньої хати — сепари…). І наш концерт був тут першим масовим культурним заходом за всі два роки війни.

This is when the second, private part of my sacred text started to come true. So, I was sure the first part of it would also come true! By the way, in March 2016, I read the translated text to our military men from the 24th independent Mechanized brigade in Krymske, Luhansk Oblast. Also in attendance were the villagers who came to our concert, which was called Art-Desant (“art landing force”) and it was held under the artistic leadership of Serhii Arkhypchuk. Krymske was the closest village to the front line (the separatists were a mere 800 meters away from the village). Our concert was the first massive cultural event during the first 2 years of the war.

Найскладніший випадок у Вашій практиці...

The most complicated work of yours…

Напевно, це поезія Толкіна з його циклу «Пригоди Тома Бомбадила», яка являє собою майже суцільне римове плетиво, — «Лицарські пригоди» («Errantry»). Щодо джерел її химерної образности дослідники висловлюють різні думки, але на найбільшу довіру, здається,

It is probably Errantry, Tolkien’s poem from his Adventures of Tom Bombadil collection, which is like a poetic embroidery, titled Errantry. Scholars have different views about its imagery, and John D. Rateliff was the man who noticed its uncanny resemblance to Chaucer’s “Sir Thopas”. Here, we

Тінь письменника – Author’s Shadow заслуговує Джон Д. Рейтліф, який зауважив подібність між нею і Чосеровою «Повістю про сера Топаза», — і там, і там бачимо філігранну пародію на витончену атмосферу лицарського роману, де що не дрібниця — то й витвір ювелірного мистецтва. Містифікуючи читача у передмові, Толкін приписує переважну більшість поезій цього циклу гобітам. Зокрема «Лицарські пригоди» він відносить до жанру своєрідної гобітської літературної розваги: це поезія або оповідка, яка повертається до свого початку і яку можна декламувати так, аж поки слухачам не набридне. І справді: його маленький лицар, вдосталь намандрувавшись, навоювавшись і начаклувавшись, повертається додому — і тут згадує, що не виконав покладеної на нього місії, заради якої він і вирушав у мандри! Щодо розміру цієї маленької поеми, то, за словами Толкіна, його винайшов Більбо — і дуже цим пишався. Ось фраґмент, де герой, опанувавши магію і деякі чарівні ремесла, намагається завоювати руку і серце красунікапусниці, яка зневажила була його почуття:

can also see a sort of imitation of the exquisite atmosphere of a typical chivalric novel where every little thing is a work of art. By mystifying the reader in the foreword, Tolkien ascribed the majority of the poems of this cycle to hobbits. He makes Errantry a kind of hobbits’ literary entertainment: it is a poem or a story, the end of which goes back to its beginning. You can recite it as long as you want, until your listeners get bored. Thus, for instance, a knight having wandered, fought and practiced witchcraft, came back home and realized he had not accomplished his mission, the one that had been the very reason for him to travel in the first place! Tolkien said, the poem itself, by the way, was invented by Bilbo who felt very proud of himself. Probably, the author was no less proud as he repeated the same verse in The Lay of Eärendel, the longest of the verses found in his Lord of the Rings. Here is the fragment wherein the protagonist mastered magic and some magical crafts and is trying to win the “beauty-butterfly’s” heart:

He wove a tissue airy-thin to snare her in; to follow her he made him beetle-leather wing and feather wing of swallow-hair He caught her in bewilderment with filament of spider-thread; he made her soft pavilions of lilies, and a bridal bed of flowers and of thistle-down to nestle down and rest her in; and silken webs of filmy white and silver light he dressed her in. У перекладі:

In translation: Повітряні вже сплетено тенета ним, зі шкірочки хрущевої засклілої вже крила є — і з пір’ячка. Вже ниттю він павучою обкручує їй талію, почаклував над білою із лілії він залою з весільними альковами квітковими, де спати їй; зіткав сріблисті тканки він серпанкові на шати їй.

Тіні/Shadows # 2

Як з’явився Ваш псевдонім?

What is the origin of your pseudonym?

Заховатися за псевдонімом мене змусив наклеп, який очорнював моє справжнє прізвище. З іншого боку, вимушене обрання псевдоніма дало мені змогу акцентувати свої ірландські уподобання — тут звучить відгомін імені ірландського і валлійського морського божества Лера–Ліра, майстра перевтілень, до речі — прообразу леґендарного короля Британії, який став прототипом шекспірівського короля Ліра. Та й загалом — алюзія до ліри, одвічного символу поезії.

A vicious slander that blackened my real family name made me hide behind my pseudonym. I won’t retell the general story in detail. On the other hand, the pseudonym was an opportunity to underline my admiration of Ireland. There is the mythological reverberation of the Irish and Welsh sea god Ler, Lir. He was, by the way, the mythological predecessor of a legendary British King who in turn became the prototype of Shakespeare’s King Leer. Moreover, it is a symbol of the immortality of poetry itself.

Інтерв'ю брала Н. Прокопчук

Interviewed by N. Prokopchuk

WILLIAM TYNDALE: "A MAN'S CHARACTER IS HIS FATE" Andrew Purfield, Ireland Living in England of the 15th century and pursuing a goal of translating the Bible into English was a dangerous undertaking, which can be proven by William Tyndale’s life.

ВІЛЬЯМ ТІНДЕЙЛ: "ХАРАКТЕР ЛЮДИНИ ВИЗНАЧАЄ ЇЇ ДОЛЮ" Ендрю Пурфільд, Ірландія Доля Вільяма Тіндейла доводить, наскільки небезпечно було жити в Англії XV сторіччя і мати на меті створити англійський переклад Біблії.

Throughout the blood-soaked pages of history, there have been many intellectuals persecuted for their beliefs, achievements, advancements and views. William Tyndale, born in 1494, was one such man. His life coincided with the turbulent and bloody period of the Protestant Reformation and his achievements were to follow him to the grave.

Імена багатьох інтелектуалів написані кров’ю на сторінках історії — їх стратили за те, у що вони вірили, чого досягали та про що думали. Серед них був Вільям Тіндейл, який народився 1494 року. Його життя припало на бурхливий і кривавий період Протестантської реформації, а його доробки стали фатальними для нього.

The 6th century Greek philosopher Heraclitus of Ephesus once said ‘a man’s character is his fate’. When someone’s character is defined by nonconformity in turbulent, ignorant and dangerous times, this rings all the more true.

Ще грецький філософ VI століття Геракліт Ефеський якось сказав: «Долю людини визначає її характер». Коли стаєш нонконформістом у часи безграмотності, неспокою та небезпеки, ці слова набувають особливого значення.

Reputedly one of the earlier pioneers of European multilingualism, he was fluent or at least proficient in French, Greek, Ancient Hebrew,

Вільям був одним із зачинателів європейської багатомовності — окрім рідної англійської, він вільно володів чи принаймні добре розумівся

34 German, Italian, Latin and Spanish as well as his native English.

ORIGINS Born in 1494, he received a BA in Arts from the Magdalen Hall branch of Oxford University in 1512, aged just 18. Three years later, he graduated again from the same institution with a Master in Arts although he was famously only allowed to study Theology during this period, and forbidden from studying Scripture itself. The sacred teachings of Christianity were not for lowly peasants in medieval England. As nevertheless he was academically recognised as a de facto member of the Clergy, he was soon to gain a reputation as a heretic, challenging the Pope and the teachings of the Catholic Church. His life coincided with the Protestant Reformation, which was to prove his life’s work, and was ultimately, to prove a quest which would claim his life.

His life coincided with the Protestant Reformation, which was to prove his life’s work, and was ultimately, to prove a quest which would claim his life.

THE ROAD TO PERDITION Early on in life, devoted to Scripture and railing against the prevailing religious conventions of the day, Tyndale embarked on the life of a heretic. He tried and failed to have the Bible translated into English in 1523, which by the standards of the day, was a dangerous attempt at securing his own place in Christian history. Historians, linguists and religious theorists could be forgiven for thinking he had a death wish. Latin was to remain the official language of the Catholic Church, and to translate the bible 500 years ago was heresy, against Canon Law, and courting death in more ways than one. He traveled to what is now Germany in 1524, arriving and settling for a short while in Hamburg, before eventually arriving in Wittenberg, just 7 years after Martin Luther’s 95 theses in the same city had started the Protestant Reformation.

Тіні/Shadows # 2

на французькій, грецькій, давньоєврейській, німецькій, італійській, латинській та іспанській мовах.

ПОХОДЖЕННЯ Тіндейл народився 1494 року, а вже у 1512, коли йому було всього 18 років, здобув ступінь бакалавра мистецтв у Коледжі Магдалени Оксфордського університету. За три роки він вже став магістром мистецтв у тому самому закладі попри те, що йому дозволили вивчати лише Теологію, а до Святого Письма заборонили й наближатись. У середньовічній Англії святі християнські студії були недоступні для представників низьких верств. Він де-факто став визнаним членом духовенства, проте швидко одержав репутацію єретика, оскільки піддавав сумніву авторитет Папи Римського та вчення Католицької Церкви. Його життя припало на період Протестантської Реформації, якій судилося виправдати працю його життя й ті пошуки істини, за які він його віддав.

Його життя припало на період Протестантської Реформації, якій судилося виправдати працю його життя й ті пошуки істини, за які він його віддав.

ШЛЯХ ДО ПОГИБЕЛІ Присвятивши себе Святому Письму та боротьбі з релігійними догмами, Тіндейл змолоду обрав долю єретика. 1523 року він спробував перекласти Біблію англійською, що в ті часи було небезпечною способом закріпити за собою місце в історії християнства, та зазнав невдачі. Тож можна зрозуміти істориків, лінгвістів і теологів, які вважали, що він прагнув загинути. Латинь ще залишалася офіційною мовою Католицької церкви, а перекладання Біблії 500 років тому вважалось єрессю, суперечило канонічним законам і здебільшого призводило до засудження на смерть. Подорожуючи туди, де розташована сучасна Німеччина, перекладач спочатку зупинився у Гамбурзі, та зрештою прибув до Віттенберга. Саме там Мартін Лютер оприлюднив свої «95 тез», які стали першоосновою Протестантської Реформації.

Тінь в історії – Shadow in History

His crowning achievement during this period was the translation of the New Testament in Wittenberg in 1525. This text was then smuggled into Britain in 1529, prompting an almost biblical burning of English-language scripture as the Catholic Church openly denounced Tyndale as a dangerous and seditious religious Heretic in public for the first time.

Неперевершеним досягненням цього періоду для Вільяма став переклад Нового Завіту у Віттенберзі 1525 року. До Британії текст таємно вивезли 1529 року. Там Католицька Церква вперше відкрито оголосила Тіндейла небезпечним та бунтівним єретиком, а перекладене ним Святе Письмо піддали майже біблійному спалюванню.

Prior to Henry VIII’s founding of the Church of England, he required an annulment from the Catholic Church in order to separate from his first wife and marry the young Anne Boleyn. The Practyse of Prelates, published in 1530 under Tyndale’s name, also made him an enemy of the King of England at a time when the Divine Right of Kings meant that their authority was absolute, final, handed down from God and unquestionable. Thereby, denouncing a wedding annulment request which he viewed as some Papal conspiracy to limit the English State’s authority, he also became a target for extradition on likely charges of heresy and high treason.

Перед тим, як Генріх VIII заснував Англіканську церкву, він вимагав у Католицької церкви дозволу на анулювання шлюбу, щоб розлучитися з першою дружиною й одружитися з молодою Анною Болейн. «Практика прелатів», опублікована за іменем Тіндейлом 1530 року, зробила його ворогом в очах Короля Англії в часи, коли право помазанця Божого давало монарху абсолютну, найвищу, безперечну, дану Богом владу. Він засудив бажання монарха анулювати шлюб, розглядаючи це як змову з Папством, щоб обмежити владу англійської держави. Тож його вирішили піддати екстрадиції за звинуваченням у єресі та державній зраді.

Historians, linguists and religious theorists could be forgiven for thinking he had a death wish. Latin was to remain the official language of the Catholic Church, and to translate the bible 500 years ago was heresy.

Тож можна зрозуміти істориків, лінгвістів і теологів, які вважали, що він жадає смерті. Латинь ще залишалася офіційною мовою Католицької церкви, а перекладання Біблії 500 років тому вважалось єрессю.

DEATH AND LEGACY

СМЕРТЬ І СПАДОК

Betrayed by a friend to the local Imperial Emperor Charles V’s authorities in 1535, he was forced out of hiding and captured-and subsequently executed within the domains of the then predominantly German and uber-Catholic Holy Roman Empire. He is believed to have been tortured, strangled and his dead corpse burned at the stake in early October 1536, as was the style for disposing of heretics and other ungodly sorts at the time. His final words were an open plea for the King of England to ‘open his eyes’ to what he believed were the innate religious persecutions and overt dominance of Rome in European politics, realms of scripture and theology. His legacy was soon to be cemented however as once the church of England had been established in the

Коли приятель Тіндейла зрадив його, віддавши у руки імператора Карла V Габсбурга 1535 року, він був вимушений переховуватися, поки його не схопили й зрештою стратили на території здебільшого Німецької та убер-католицької Святої Римської Імперії. Кажуть, його катували, принижували, а мертве тіло спалили на багатті на початку жовтня 1536 року. Так тоді, зазвичай, карали єретиків та інших безбожників. Останніми словами Вільяма Тіндейла стало прохання «розплющити очі», адресоване Королю Англії. Він благав звернути увагу на ворожі переслідування з релігійних причин та очевидне домінування Риму в європейській політиці, теології та біблійних студіях.

Тіні/Shadows # 2

Тінь в історії – Shadow in History 1530’s, England’s final break with Rome and their Holy Roman Empire rivals was complete. Henry had founded a new Church based solely on the authority of his own throne. Within four years of Tyndale’s death, his lifelong dream of a Bible translated into English, based largely on his own works, had been carried out. His place in religious and European

His final words were an open plea for the King of England to ‘open his eyes’ to what he believed were the innate religious persecutions and overt dominance of Rome in European politics/realms of scripture and theology. history was to be secured, forever, and it was to be as permanent as the Scripture on which his life was based, and ultimately, his death brought about what his life could not; the freedom to worship, interpret and preach a Christian Gospel and a Scripture in English and without the oversight of Rome. He was also the first English Puritan, a complete and extreme ideological break with Rome had now been taken, and there was no going back. His life and death had indirectly changed English and European history far beyond the brutal persecutions of the 1500’s.

Ім'я теолога-перекладача закріпилась лише тоді, коли у 1530-х з’явилася Англіканська церква й стосункам з Римом та Святою Римською Імперією прийшов кінець. Генріх започаткував нову Церкву, керувати якою міг очільник трону.

Останніми словами Вільяма Тіндейла стало прохання «розплющити очі», адресоване Королю Англії. Він благав звернути увагу на ворожі переслідування з релігійних причин та очевидне домінування Риму в європейській політиці, теології та біблійних студіях. Довготривала мрія Вільяма Тіндейла перекласти Біблію англійською збулася уже за 4 роки після його смерті. Основою перекладу стали саме його доробки. Його місце у європейській релігії й історії закріпилося навіки, подібно до самого Святого Письма, якому він присвятив життя. Врешті-решт, смерть Тіндейла принесла те, чого не здобуло його життя; свободу сповідання, інтерпретації та проповідування християнського Євангелія та Святого Письма англійською мовою, без ухвалення Риму. Також він був першим англійським пуританином, стосунки між Англією та Римською Імперією дали глибоку ідеологічну тріщину. Шляху назад не було. Життя та смерть Вільяма Тіндейла опосередковано змінили історію Англії та Європи й дали змогу оговтатися від жорстоких переслідувань на початку 1500-х.

William Tyndale Statue. Whitehall Court, London, England . Sculptor — Sir Joseph Edgar Boehm, Bart., R.A., 1883 Статуя Вільяма Тиндейла. Уайтхолл Корт, Лондон, Англія. Скульпторы — сер Джозеф Едгар Бем, Барт., Р.А., 1883

TRANSLATORIUM 2018: Перекладацький Translation фестиваль Festival в Україні in Ukraine Серед усіх подій, пов’язаних з перекладом, які проходять у всьому світі, TRANSLATORIUM виділяється своїм рок-н-рольним духом. Фестиваль є фестиваль. Як і обіцяла директорка фестивалю Тетяна Родіонова, цьогорічна програма здивувала не тільки літературними, але й перформативними і неформальними проектами. Фестивальність відчувалеся у всьому— енергійні талановиті творчі організатори, локації просто неба, неординарні гості і неформальне спілкування. Серед літературних перекладів, які обговорювалися на фестивалі були Курт Воннегут «Буфонада, або більше не самотні», про який розповіли перекладачка Тетяна Некряч і головний редактор видавництва «Вавилонська бібліотека» Роман Малиновський.

TRANSLATORIUM stands out from all the translation events that are held all over the world. Its rock-n-roll atmosphere just makes it different. It IS a festival. As Tetiana Radionova promised, this year’s programme was amazing, not only because of its literary projects, but also due to its performances and non-formal projects. The festival spirit could be felt in everything— from enthusiastic and talented, creative organization team, to open air locations, extraordinary guests and informal way of communicating with people.

Також поговорили про переклад книги Томаса Вулфа «Поглянь на свою домівку, янголе», про який розповів перекладач Максим Ларченко. Крім того, виявилося, що коміксами DC цікавляться не тільки підлітки і перекладачі, тому перекладачки Ярослава Стріха та Марія Шагурі зібрали повну аудиторію на події, присвяченій перекладу цих коміксів. Відбулася зустріч з письменником і журналістом Олексієм Чупою, який поділився своїм перекладацьким досвідом за ранковою кавою. «Перекладати твори С. Жадана було дуже добре, працюючи на заводі— так легше

The literary translation of Kurt Vonnegut’s Slapstick, or Lonesome No More! was presented by Tetiana Nekriach, the Ukrainian translator of the book, alongside the publisher Roman Malynovskyi, the editor-in-chief of Babylonian Library publishing house. Another book translated into Ukrainian was Thomas Wolfe’s Look Homeward, Angel, which was presented by the translator Maksym Larchenko. As it turned out, comics are not only for teenagers and translators, so the translators Yaroslava Strikha

Проекти і події – Projects and Events відчуті і передати індустріальність його романів».

Серед усіх подій, пов’язаних з перекладом, які проходять у всьому світі, TRANSLATORIUM виділяється своїм рок-н-рольним духом. Фестиваль є фестиваль.

and Maria Shahuri had a full house for their translation of DC comics. The coffee morning with Oleksii Chupa, an author and a journalist, was a chance to learn about his

TRANSLATORIUM stands out from all the translation events that are held all over the world. Its rockn-roll atmosphere just makes it different. It IS a festival. translation experience. “It was good to translate Serhii Zhadan’s writings working at a factory, as they are very industrial, so it helped me feel and translate them more accurately.” Oleksiy Obolenskyi told about interpreting, discussing both the consecutive and simultaneous types. He shared his worldly experience of interpreting itself and managing interpreters at Molodist Cinema Festival in Kyiv. Other topics covered therein included the following: Stories from the life of an interpreter, issues of conference interpreting— in fact everything to do with these topics was interesting both for beginner and experienced translators.

Відбулася зустріч з письменником і журналістом Олексієм Чупою, який поділився своїм перекладацьким досвідом за ранковою кавою. Про усний переклад було цікаво послухати від Олексія Оболенського, який вже багато років перекладає і керує перекладачами кінофестивалю «Молодість». Історії з професійного життя перекладача, проблеми синхронного

The multi-language project Ukraїner and complicated organization of translators’ and proofreaders’ work were discussed at the festival. Sofia Anzheliuk, Natalia Pavliuk and Olha Kovaliova

The coffee morning with Oleksii Chupa, an author and a journalist, was a chance to learn about his translation experience.

Тіні/Shadows # 2

перекладу — все це було цікаво і корисно послухати і початківцям, і досвідченим перекладачам.

told about translation and transliteration issues and ways of their solving.

Відбулася розмова про роботу перекладачів та редакторів багатомовного проекту «Ukraїner». Софія Анжелюк, Наталія Павлюк і Ольга Ковальова розповідали про складнощі перекладу та транслітерації, а також про шляхи вирішення проблемних питань.

Translators and interpreters are traditionally very fond of music— they play musical instruments, dance, sing, and of course listen to music. So musical gigs were a natural part of talks about translation.

«Стосунки перекладу і оригіналу подібні до нерозділеної любові — переклад тягнеться до оригіналу, хоче бути все ближче і ближче, а оригінал не відповідає йому повністю і віддаляється кожного разу, коли вже здається, що близькість поруч…» Так склалося, що у перекладачів особливі почуття до музики— багато хто з них грає на музичних інструментах, танцюють, співають, і всі слухають музику. Тому музичні заходи фестивалю природньо продовжували розмови про переклад. До локацій, звідки лунала музика, заходили перехожі просто «на звук». І музиканти, нарешті, мали змогу заговорити— поділитися своєю філософією, розповісти про те, як вони бачать зв’язок музики і слова, що думають про переклад. «Стосунки перекладу і оригіналу подібні до нерозділеної любові— переклад тягнеться до оригіналу, хоче бути все ближче і ближче, а оригінал не відповідає йому повністю і віддаляється кожного разу, коли вже здається, що близькість поруч… » — так думає Василь Скакун, гітарист гурту «Tomi Bacchus & his TRIBE», які виконували під час фестивалю власний музичний переклад віршів Джеймса Джойса, Девіда Боуї. Українсько-німецький поетичний гурт «Landschaft» за участі Григорія Семенчука та Ульріке Альмут-Зандіг презентував свої треки із нового альбому. Організатори змогли поєднати художній переклад і науку, усний переклад і письмовий, видавців і музикантів— і виявляється, таке поєднання є цілком гармонічним, коли для всіх спільною справою і пристрастю є переклад.

“Relationships between a translation text and an original one are similar to those of love itself: the translation itself often longs for the original, and it wants to be closer and closer, while the original cannot respond with the same feelings, so it goes away, sort of taking flight, as soon as closeness between them seems possible…” The music venue attracted passers-by who dropped in just to listen to music. The musicians eventually had a chance to talk on stage— they shared their philosophies their views on the links between words and sound in music. Part of this whole experience was telling the audience what they thought of translation itself. “Relationships between a translation text and an original one are similar to one-way love: the translation itself often longs for the original, and it wants to be closer and closer, while the original cannot respond with the same feelings, so it goes away, sort of taking flight, as soon as closeness between them seems so possible…”— these are the ideas of Vasyl Skakun, a guitar player of the Tomi Bacchus & his TRIBE band that performed their own musical translations of James Joyce’s verses. The Ukrainian-German poetic band Landschaft, featuring Georgii Semenchuk and Ulrike AlmutSandig, also presented the tracks from their new album. The festival team managed to combine the spectacle of artistic translation and science, interpreting and translation, publishers and musicians— and such a mixture turned out to be absolutely perfect wherein translation was a shared interest and passion for everyone involved.

Проекти і події – Projects and Events

«UKRAЇNER» і його перекладачі: відкриваємо світові нашу країну Софія Анжелюк

Translators of the UKRAЇNER project: helping the world discover our country Sofia Anzheliuk

Проекти і події – Projects and Events

«Ukraїner» — це проект, що відкриває невідому Україну через збір інформації про унікальні місця та непересічних особистостей, які щиро та з любов'ю ставляться до своєї справи. Проект є мультимедійним, оскільки охоплює різні види передачі інформації: текст, фото та різні види відео, серед регіону та відео-360.

“Ukraїner” is the project that reveals the unfamiliar Ukraine by collecting information about unique places and extraordinary personalities that do their job heartily and with love. The multimedia project includes various ways of giving information: texts, photos and different types of videos among which you can find a video story, short info videos, presentation videos from regions of Ukraine and videos—360.

Команда проекту «Ukraїner» — це понад 150 волонтерів з України та з інших країн, які знаходять, фіксують, розповідають, монтують та перекладають неймовірні локації та історії, аби поділитися ними зі світом. Проект розвиває міжнародний імідж України, а тому уже сьогодні усі матеріали на сайті (http://ukrainer. net) перекладаються та субтитруються шістьма мовами: англійською, польською, німецькою, російською, грузинською та чеською. Готуються до запуску ще дві мовних версії: грецькою та французькою.

Ukraїner’s team consists of more than 150 volunteers from Ukraine and other countries who explore, record, retell, edit and translate unbelievable locations, stories in order to share them with the whole world. The project works on Ukraine’s international image, so all the information on the website (http://ukrainer.net) is translated and subtitled into six languages: English, Polish, German, Russian, Georgian, and Czech. Two more language versions are being prepared to be launched, the Greek and the French ones.

Дивовижним є те, що все це роблять волонтери — люди, які безкорисливо віддають свій час та вміння, щоб якісно обробити та презентувати результати першої дворічної експедиції 16ма автентичними регіонами України. Кожен учасник проекту щодня відкриває для себе не тільки чудові новинки про Україну та її непересічних мешканців, але й здобуває

The most wonderful thing about the project is that everything is done by volunteers who are altruistically devoting their time and skills to working over and presenting the results of the first 2-year expedition around 16 authentic regions of Ukraine. What each member of the project opens for him/herself is not only new amazing things about Ukraine and its extraordinary people, but also an

44 вражаючий та неоціненний досвід роботи у різношерстній команді-мрії.

Тіні/Shadows # 2

impressive and priceless experience of working in a motley crew.

. Проект розвиває міжнародний імідж України, а тому уже сьогодні усі матеріали на сайті (http:// ukrainer.net) перекладаються та субтитруються шістьма мовами: англійською, польською, німецькою, російською, грузинською та чеською.

The project works on Ukraine’s international image, so all the information on the website (http://ukrainer.net) is translated into six languages: English, Polish, German, Russian, Georgian, and Czech. Subtitles are also provided on the various videos therein.

Зокрема перекладачі розділені на кілька чатів та мають окремі документи, складені спеціально, аби допомагати одне одному у проекті. Цікавою є система вибору матеріалів для перекладу, адже волонтери самостійно фіксують за собою ті чи інші матеріали, над якими мають бажання та натхнення працювати, у окремій робочій таблиці. Проект заохочує,

Thus, translators communicate in several chats and use special created documents in order to help each other in the project. The system of choosing the materials for translation is interesting as well. Volunteers pick up the documents they want and are inspired to do and mark them in a special work sheet. It is encouraged that the article and the corresponding

Проекти і події – Projects and Events аби статтю та субтитрування до неї робив один перекладач, задля збереження стилістики і лексики, втім, часто це буває важко за браком часу. Для збереження мовних особливостей внутрішньо запровадили систему термінології, стилістики та технічних підказок для того, щоб полегшити та оптимізувати роботу перекладачів в проекті.

Перекладачі розділені на кілька чатів та мають окремі документи, складені спеціально, аби допомагати одне одному у проекті. Цікавою є система вибору матеріалів для перекладу, адже волонтери самостійно фіксують за собою ті чи інші матеріали, над якими мають бажання та натхнення працювати, у окремій робочій таблиці.

subtitles are translated by the same person to keep the stylistics and lexis, though this rule is hard to follow due to the lack of time. The inner system of terminology, stylistics and technical tips serves to organize the linguistic work and make the translators’ work in the project as efficient as possible.

Translators are divided into several chats and have special created documents in order to help each other in the project. The system of choosing the materials for translation is interesting as well. Volunteers pick up the documents they want and are inspired to do themselves and mark them in a special work sheet.

Один із найцікавіших робочих документів — це таблиця транслітерації імен та топонімів усіма мовами проекту. Перекладаючи різними мовами історії «Ukraїner», команда щоразу стикається із викликами походження слова та сумними мовними стереотипами, які склалися до української мови за радянських часів. Ці застарілі кліше «Ukraїner» сміливо руйнує, наголошуючи, що є суттєва різниця, коли ми маємо переклад слова, який не співзвучний (як от Німеччина/ Deutschland/Germany), що склалося історично та етимологічно має сильне підґрунтя, а зовсім інше — споконвічне російсько-українське протистояння (ЧОрнобиль/ ЧЕрнобиль; KharkIv/KharkOv).

One of the most interesting working documents is the table of names and toponyms transliterated into all languages of the project. Translating Ukraїner’s stories into different languages the team faces the challenges caused by the word origin and frustrating language stereotypes that have firmly fixed in the language during the Soviet days. Ukraїner ruins these out-of-date clichés courageously. The team stresses upon the fact that the difference between the sound of the source name and its Ukrainian equivalent caused by historical and etymological reasons is natural (e.g. Німеччина/ Deutschland/Germany), unlike the differences caused by Russian—Ukrainian opposition (ЧОрнобиль/ЧЕрнобиль; KharkIv/ KharkOv).

Кожне рішення перекладацької команди формується в онлайн-чатах: загальному для усіх перекладачів чи для кожної окремої мови. Спілкування такого типу формує чітку мовну позицію проекту, що впливає також і на збір та фіксацію певних міжнародних норм чи навіть зародження словників, які, у зв’язку із певними історичними обставинами поки не представлені щодо української мови.

The translators team can solve disputable issues discussing them in online chats, both in the general one and that of each individual language of translation. This communication method helps form a clear cut language uttitude within the project, which also enhances collection and study of the international rules and regulations, and even the creation of dictionaries that have not been made yet, due to historical reasons.

Важливим елементом також є те, що кожен переклад вичитується за принципом чотирьох очей за міжнародними стандартами, а фінальні версії перекладів історій та субтитрів затверджують редактори-носії мови.

Another essential element is that each translated text is proofread by the four-eye principle according to the international standards, and final translations of stories and subtitles are edited and approved by native speakers.

Тіні/Shadows # 2

Дарина Аріамнова, перекладачка німецької версії проекту: «Кожен переклад — це як лабіринт та занурення в життя міст та людей водночас. Можливість дізнатися щось нове та пізнати своє походження».

Daryna Ariamnova, a German-Ukrainian translator of the project: “Each translation assignment is like being lost into a maze of places and people. For me, it is an opportunity to find out something new and learn more about your origin”.

Кіра Верес, перекладачка грецької версії проекту:

«Я виросла на Донбасі і зовсім не знаю України. Для мене проект «Ukraїner» — це можливість познайомитися з країною. Це — можливість пишатися нею. Це — шанс розповісти грекам про її унікальність».

Kira Veres, a Greek-Ukrainian translator of the project: “I grew up in The Donbass and I feel like I don’t know Ukraine at all. For me Ukraїner is an opportunity to get acquainted with my country. It’s a chance to be proud of it. It’s a chance to tell Greeks everywhere about its uniqueness.”

Максим Ситніков, перекладач польської версії проекту: «З огляду на те, що я живу закордоном, «Ukraїner» дає мені змогу бути ближче до України, дізнаватись про цікавих людей та місця, в яких вони живуть. Я не професійний перекладач, тому для мене «Ukraїner» — це можливість розвиватися в цій сфері і заразом робити корисну справу. Адже перекладаючи статтю чи відео, я розповідаю іноземцям про свою країну».

Maksym Sytnikov, a Polish-Ukrainian translator of the project : “Considering the fact that I live abroad, Ukraїner makes it

possible for me to be closer to Ukraine, and discover some interesting people and the places they live in. I am not a professional translator, that is why Ukraїner gives me a chance to develop in this field and do a useful thing as well. When translating articles or videos, I get the joy of telling people from outside Ukraine about my country.”

Віктор Козак, перекладач чеської версії проекту:

«Вчуся говорити українською. Будучи вперше в Україні, я просто не хотів говорити тут англійською, бо так кожен може. Я почав вчити українську, бо вона мені подобається більше, ніж російська. Це найкраща річ, з якої я почав цей рік. Серйозно. Я перекладаю, бо це дає добру практику з мови. Статті «Ukraïner» дуже цікаві і варті перекладу».

Viktor Kozak, a Czech-Ukrainian translator of the project: “I study Ukrainian. Visiting Ukraine for the first time, I

simply didn’t want to speak English here, because anyone could do that... I started learning Ukrainian because I like it more than Russian. This is the best thing that I have done this year. . I like to translate texts because practice makes perfect. Ukraїner’s articles are very interesting and definitely worth translating.”

Проекти і події – Projects and Events

Ольга Ковальова, перекладачка англійської версії проекту: «Матеріали проекту «Ukraїner» настільки яскраві та

сповнені життям, що перекладати їх — це суцільне задоволення. Ти глибоко занурюєшся в тему, ближче знайомишся з героями, і з кожним текстом чи відео починаєш любити свою країну на крапельку більше. Або просто відкриваєш для себе місця, про які ніколи не чув, і хочеш поділитися цим знанням з іншими. А переклад — це інструмент, за допомогою якого про нас і нашу чудову країну зможе дізнатися якомога більше людей у світі».

Olha Kovaliova, an English-Ukrainian translator of the project: , “Ukraїner’s stories are so bright and lively that translating

them is a true pleasure. As you translate them, you get deeper into the subject, you feel closer to the people described therein , and with every text and video you do, you get to love your country just a little bit more. Or, you can just discover places that you have never heard of and then share this knowledge with others. Translation is, in turn, the tool that helps us inform as many people as possible about the lives of everyday Ukrainians and, in so doing, we get to share the magic of Ukraine itself with others.

Марта Бурдяк, перекладачка чеської версії проекту:

«Перекладач — це людина, що переважно залишається непомітною для звичайного читача, який в першу чергу цікавиться автором і героями тексту. Для мене дуже важливо і приємно виконувати саме таку "непомітну" роботу. І в цьому справжні чари перекладу, коли робиш світ тексту реальним і своїм для читача. Тим паче, коли це стосується твоєї країни, і ти хочеш її відкрити, зробити її "своєю" для іноземця у такий "непомітний" для нього спосіб. І це справді велика честь бути серед команди людей, яким залежить на тих самих речах і цінностях, що й тобі».

Marta Budiak, a Czech-Ukrainian translator of the project:

“A translator is a person who, for the most part, usually remains invisible to readers. Naturally enough, people are usually more interested in the author and the characters in the first place. It is very important and pleasant for me personally to do such “unnoticed” work. The true magic of translation is to be able to make our world real and understandable to foreign language readers. This is especially the case when it’s about your country and you want to reveal it to them, by sort of subtly making them feel like they own it too. It is truly a great honor to be a member of a team with interests and values similar to yours.”

Join the Ukraїner team! Together, we will make the world discover the genuine, cool, and extraordinary character of the Ukrainian nation.. Now is the time! Together, we can do it!

Долучайтеся до команди «Ukraїner», разом ми відкриємо справжню, класну, непересічну Україну світові. Бо хто, як не ми, і коли, як не зараз!

Тіні/Shadows # 2

HEALTHCARE НОТАТКИ INTERPRETER’S МЕДИЧНОГО NOTES ПЕРЕКЛАДАЧА Elina Foinska, Austria Еліна Фоінська, Австрія The challenges of an emotionally tough job of healthcare interpreter, methods of mastering new terminology, issues of letting the patient’s problems go too deep into your heart — these are discussed in Elina Foinska’s article where she shares her personal experience of healthcare interpreting. In a globalized world, translation has become a vital component of business communication. Across nearly every industry, translators and interpreters are connecting professionals with their clients, customers, and employees. As medical tourism is gaining more and more clients every year, the demand for medical translators and interpreters is growing. And the aim of such clients is to get their lives and health back on track. Quite often they are driven by stereotypes and hopes that medical treatment or consultation abroad are better, cheaper, just different, and there's no guarantee at all that every one of those people who decide to go for a medical treatment abroad will speak the language the doctor does in any sort of fluent way, if at all. However, doctors and other healthcare professionals have a very important task to carry out, and they need to know that

Ризики емоційно напруженої роботи усного перекладача у медицині, способи опанувати нову термінологію, проблема занадто глибокого сприйняття проблем пацієнтів — про все це йдеться у цій статті, де Еліна Фоінська ділиться своїм власним досвідом медичного перекладача. У глобалізованому світі переклад став важливим компонентом бізнескомунікацій. Майже у кожній індустрії усні та письмові перекладачі створюють контакт між фахівцями та їхніми клієнтами, замовниками та медичними працівниками. Медичний туризм з кожним роком має дедалі більше клієнтів, тож попит на медичний письмовий та усний переклад зростає. Мета таких клієнтів — повернути життя та здоров’я. Дуже часто пацієнти, підвладні стереотипам і надіям, вважають, що лікування та консультації за кордоном є кращими, дешевшими й просто іншими... Та немає жодної гарантії, що кожен, хто вирішив лікуватися за кордоном, зможе вільно спілкуватися тією мовою, що й лікар, якщо зможе взагалі. Однак лікарі й інші медичні фахівці мають виконувати дуже

50 any diagnosis, medicine or advice they hand out is passed on from them to the patient, or indeed another practitioner, seamlessly, so that healthcare is beneficial, not dangerous and sees the patient on their way back to a clean bill of health.

As medical tourism is gaining more and more clients every year, the demand for medical translations and interpreters is growing. At that very moment tricky experiences of an interpreter starts, in this sphere the human factor plays the major role and only a good combination of professionalism of both doctor and interpreter/ translator, modern approaches and methods of medicine and medical equipment as well as of joint human factor with a common goal make this experience successful. So the interpreter also gets some emotional issues of the client, as it is all about their health and life.

So the interpreter also gets some emotional issues of the client, as it is all about their health and life Actually I have always dreamt to work as a translator but when it turned out I would continue my professional development in the field of medical translation (German, English and Russian, Ukrainian) in a holding of private clinics in Austria, I could not even imagine how many challenges are there to be faced by a medical interpreter/translator. I would summarize the issues I faced and the ways I coped with in interpreting and translation for healthcare and medicine within 4 years of my work there. To overcome the challenges in medical translation you need to have experience in the medical field, they say. However, the medical field includes so many different branches using different terminology that even people with a vast medical professional experience struggle with it a lot. The medical field is large, complex, and diverse, and medical translation and interpreting involve highlyspecialized and scientific language of quite sensitive nature (because it may affect human health and life). This can include the names of diseases, treatments, and medications as well as the use of shorthand and specific medical jargon. So you just constantly

Тіні/Shadows # 2

важливу роботу — мають бути впевненими, що будь-який діагноз, ліки чи консультації достеменно правильно надходять пацієнту чи іншому лікарю, щоб галузь охорони здоров’я приносила лише користь, а не загрозу, і супроводжувала пацієнта дорогою до одужання.

Медичний туризм з кожним роком має дедалі більше клієнтів, тож попит на медичний письмовий та усний переклад зростає. Саме тоді розпочинаються складнощі усного перекладу, адже у цій сфері ключову роль відіграє людський чинник. Лише вдала комбінація професіоналізму і лікаря, і перекладача, сучасні підходи та методи лікування, як і медичне устаткування разом з людським чинником і спільною метою забезпечать її успішне досягнення. Тому не дивно, що усний перекладач часто вступає в емоційний контакт з клієнтом — все заради його здоров’я та життя.

Тому не дивно, що усний перекладач часто вступає в емоційний контакт з клієнтом — все заради його здоров’я та життя. Насправді я завжди мріяла працювати перекладачем. Та коли виявилося, що продовжуватиму свій професійний розвиток у галузі медичного перекладу (працювала з німецькою, англійською, російською та українською мовами) у холдингу приватних клінік Австрії, я й уявити не могла, скільки випробувань мене чекає як медичного перекладача. Тож я б хотіла зробити висновки щодо проблем, які трапились на моєму шляху за 4 роки й стосувалися як усного та письмового перекладу, так і власне медицини, та способи вирішення. Кажуть, щоб розв’язувати проблеми медичного перекладу, треба мати досвід у галузі медицини. Однак медицина має так багато гілок, де використовується різноманітна термінологія, що, буває, навіть дуже досвідчені медичні фахівці довго мізкують над нею.

Тінь експерта – Expert’s Shadow Misinterpreting of the senses can lead to negative emotions and stress or even to misuse of prescribed medicines or methods of treatment. The only thing which can help in this case is to make friends with doctors and to communicate with them both formally and informally as much as possible. come across word and phrases you have never heard before used by different doctors, the most exciting is to interpret them for the patient sitting in front of the doctor at that very moment. Misinterpreting of the senses can lead to negative emotions and stress or even to misuse of prescribed medicines or methods of treatment. The only thing which can help in this case is to make friends with doctors and to communicate with them both formally and informally as much as possible. And start reading professional literature, medical magazines. When you have a genuine interest in some topics, you start reading specialized literature and magazines in your free time — this is already a success, I believe. This allows you to stay up-to-date and know how the newest developments and trendy procedures

It's important that the interpreter always knows what the line of communication is intended to be for the situation they happen to be working on. Перекладачеві завжди важливо знати хід розмови для ситуації, у якій він працюватиме. in the world of medicine are called and what the tendencies are. Another issue is the free use of abbreviations and acronyms in the field of medicine. They are defined differently in various dictionaries and scientific literature. So as soon as the written part of the doctor’s consultation is ready the real fun begins. I solved this problem quite easily, I just called every doctor who has written the documents for the patients I worked with and all difficult words, acronyms and abbreviation were cleared. I made a term bank just for myself to optimize this process in general. Quite often medical translators are faced with the challenge of translating a word, a phrase,

Медицина є великою, складною та різноманітною галуззю, а в медичному перекладі використовується лексика вузькоспеціалізована

Неправильне передавання значень може призвести до негативних емоцій та стресу чи неправильного вживання призначених медикаментів або методів лікування. Єдине, що може допомогти у цьому разі — це вміння налагодити контакт з лікарями та спілкуватися з ними формально та неформально, наскільки це можливо. і наукова,й доволі делікатного характеру (адже вона може вплинути на людське здоров’я та життя). Це назви хвороб, методів лікування, медикаментів, а також скорочення й особливий медичний жаргон. Тож ти постійно натрапляєш на слова чи фрази, які ніколи раніше не чув від інших лікарів. Найбільш захопливо перекладати таке пацієнту саме тієї миті, коли він сидить навпроти лікаря. Неправильне передавання значень може призвести до негативних емоцій та стресу чи неправильного вживання призначених медикаментів або методів лікування. Єдине, що може допомогти у цьому разі — це вміння налагодити контакт з лікарями та спілкуватися з ними формально та неформально, наскільки це можливо. Розпочніть читати професійну літературу, медичні журнали. Коли вас щиро цікавлять певні запитання і ви читаєте спеціалізовану літературу та журнали у вільний час, — це, на мою думку, вже певний успіх. Це дає змогу завжди бути обізнаним щодо назв нових розробок і трендових маніпуляцій у світі медицини та нових тенденцій. Наступним викликом є використання абревіатур та акронімів у галузі медицини. Вони по-різному подаються у різноманітних словниках та науковій літературі. Тож по-справжньому "весело" стає тоді, коли отримуєш письмову консультацію від лікаря. З цією проблемою я впоралася доволі просто, — телефонувала кожному лікарю, з висновком якого працювала, і всі складні слова, акроніми та абревіатури ставали зрозумілими. Для себе я створила термінологічний словник, щоб оптимізувати процес загалом. Часто трапляється таке, що медичні перекладачі стикаються з

52 a concept that does not have a direct equivalent in the target language or are really “untranslatable”. Sometimes translating such a word or phrase would render the translated version meaningless so the temptation for the translator may be to leave it out altogether. Latin equivalents are quite helpful in this case, or just try to explain the meaning, do not search for a direct translation, leave nothing out!

...do not take the problems of the patients personally, do not try to search for the same symptoms or signs in your own body — this is not your business Finally, it's important that the interpreter always knows what the line of communication is intended to be for the situation they happen to be working on. Because of the different types of language and confidentiality that needs to be established at this stage, it's vital that the interpreter always knows what the probable line of communication is going to be. This allows to appropriately tailor any and all communications to the right person at the other side, which includes being able to know how technical the target language should be, how much detail to put in and what kind of language should be used to discuss certain problems that could be occurring with someone's healthcare. Besides this eliminates emotional tension and creates trust between interpreter and patient, interpreter and doctor and between patient and doctor via the interpreter. Treat the situation so as you would like to be treated as a patient. And one more very important issue: do not take the problems of the patients personally, do not try to search for the same symptoms or signs in your own body — this is not your business. Understanding and professionalism, as well as no additional emotions, are expected from the medical translation. the mental health of interpreter is vital to take care, so do not overplay with it. Just be ready to take a break and take care of your own mind. The world of medical translation can be one of the hardest to deal with in the world, but when the right considerations are made and the right choices can be taken from the off, the chances of success increase greatly for everyone involved.

Тіні/Shadows # 2

перекладом слова, фрази чи поняття, які не мають прямого еквіваленту в мові перекладу чи й справді є «неперекладними». Інколи, переклад такого слова чи фрази, позбавляє сенсу весь переклад, тож тут є спокуса взагалі не перекладати такий темін. У такому разі латинські еквіваленти стануть у пригоді, або ж можна спробувати пояснити значення, не шукаючи прямого перекладу та нічого не викидаючи!

...не сприймайте проблеми пацієнтів особисто, не намагайтеся шукати схожі симптоми чи прояви у себе — це вас не стосується. Зрештою, перекладачеві завжди важливо знати хід розмови для ситуації, у якій він працюватиме. Через різноманіття мови та певний потрібний рівень впевненості на цьому етапі, перекладач обов’язково має знати, про що приблизно йтиметься. Це даватиме змогу донести правильному адресату потрібну інформацію. Це охоплює розуміння того, наскільки технічною має бути мова перекладу, скільки деталей потрібно вказати, яку лексику варто застосовувати для обговорення певних проблем, що можуть иникнути у певної людини. Окрім цього, це усуне емоційне напруження та встановить довіру між перекладачем і пацієнтом, перекладачем і лікарем, лікарем і пацієнтом через перекладача. Проявляйте таке ставлення до ситуації, яке ви б хотіли отримати як пацієнт. Ще один дуже важливий пункт: не сприймайте проблеми пацієнтів особисто, не намагайтеся шукати схожі симптоми чи прояви у себе — це вас не стосується. Розуміння та професіоналізм, як і відсутність додаткових емоцій, є тим, чого очікують від медичного перекладу. Варто турбуватися про психологічне здоров’я перекладача та не перестаратися. Просто будьте готові взяти перерву та потурбуватися про свою свідомість. З медичним перекладом, можливо, справді працювати найважче у світі, та якщо правильно розставити пріоритети й зробити правильний вибір, шанси успіху неабияк збільшуються для кожного, хто певним чином залучений до цієї діяльності.

ПЕРЕКЛАД НА INTERPRETER КОЛЕСАХ ON THE ROAD Аля Яцина Alya Yatsyna Романтика перекладацької професії наполовину складається з можливості подорожувати світом. Коли ти професійний усний перекладач, то вірогідність скористатися такою можливістю зростає неймовірно. Аля Яцина — про приємності та різні секрети таких подорожей

Interpreting is considered to be a romantic job because of an opportunity to travel around the world. If you are an expert of conference interpreting, the probability of taking advantage of such an opportunity increases considerably. Alya Yatsyna tells about some pleasant aspects of such trips and gives some tips on how to do it.

54 Мандрівний перекладач, чи то пак усник-фрілансер — це у більшості випадків професійний пакувальник дорожніх валіз. Коли оновлюватиму резюме, обов’язково додам до розширеної версії пункт «пакування тривожного комплекту, рівень С2».

Мені дуже подобається виїзний формат роботи — тренінги, інтенсиви, візити «у поля» (з соціологами), відвідини виробничих потужностей. Це чудова нагода побачити місця, міста та селища, до котрих за інших умов ти навряд чи потрапив би. Хоча чого ж він тривожній — скоріше, радісний. Це ж така втіха зі збираннями — тека з матеріалами, улюблена канцелярія та навушники, окрема історія з одягом (щоб був гарний, комфортний, не потребував надто ретельного прасування та щоб комбінувався всіляко та з усім). Це одна з неочевидних навичок, які дає перекладацький спосіб життя. Витривалість, гнучкість, комбінаторика! Літні люди кажуть «переїжджа сваха», а ми кажемо «їду синхронити на проект». Мені дуже подобається виїзний формат роботи — тренінги, інтенсиви, візити «у поля» (з соціологами), відвідини виробничих потужностей. Це чудова нагода побачити місця, міста та селища, до котрих за інших умов ти навряд чи потрапив би. Наприклад, у мене з нещодавнього: місто Чугуїв Харківської області, місто Східниця Львівської області, околиці міста Рішикеш в індійському штаті Уттаракханд, якісь безіменні нетрі поблизу Мюнхена.

Тіні/Shadows # 1

A travelling interpreter is an expert at packing his/her bags. When updating my CV, I will obviously add “alert bags packing C2 ” to my personal strengths section.

I enjoy working on-site. Training, intensive courses, collaborative field visits et cetera, which offer the perfect opportunity to see new places, such as villages and settlements you would have never arrived at under normal circumstances. Though it is joy rather than alert, as it brings me so much joy to carry around what I need — namely, a folder with my materials, my favourite stationery and head-phones. However, it is not so easy to manage one’s attire. In my experience, clothes should look good, fit well, be comfortable and not need to be ironed all the time. This is one of the least evident personal skills that constitutes the interpreter's lifestyle. Stamina, flexibility, and combinatorial abilities are key! The elderly would call us an "itinerant",while we say, “I’m in for conference interpreting”. I enjoy working on-site. Training, intensive courses, collaborative field visits et cetera, which offer a perfect opportunity to see new places, such as villages and settlements you would have never arrived at under normal circumstances. For example, I have been to Chuhuiv, Kharkiv Oblast, Skhidnytsia, Lviv Oblast in Ukraine. In my work-related travels abroad, I have been to the outskirts of Rishikesh, Uttarakhand, in India, and some nameless slums near Munich in Germany.

З усією повагою до цих локацій — вони не перші у моєму особистому списку напрямів у відпустці, а завдяки робочим поїздкам є можливість побачити багато цікавого, поспілкуватися з місцевими.

With all due respect, the aforementioned places aren’t exactly at the top of my bucket list. Thanks to business trips you are able to see a lot of interesting things, and best of all, speak to the locals.

З досвіду: такі коротенькі подорожі, від яких нічого не очікуєш — найбільш дивні та прекрасні. Джон Леннон сказав, що життя — це те, що відбувається з тобою, поки ти будуєш інші плани. Коли їдеш передовсім працювати, себто не навантажуєш простір своїми уявленнями про те, як має скластися подорож — складається якраз чудово.

In my experience, such short trips from which you expect nothing of often turn out to be the most strange and wonderful travels imaginable. John Lennon said life is everything that happen to you while you are making other plans. If you travel in order to work in the first place, and you don’t overburden yourself with expectations, everything usually turns out just right.

Життя у тіні – Life in Shadow Навчена досвідом попередніх поїздок, прошу за можливості селити перекладачів у той самий готель, де відбуватимуться робочі заходи, аби ранкові та вечірні трансфери не з’їдали час підготовки та відпочинку. Перевірено: наявність power bank та універсального адаптера під усі види розеток — важливіша, ніж ще одна сукня, а сухий шампунь в аерозолі — потрібніший, ніж додаткова пара взуття. А от парасольку, незважаючи на традиційні рекомендації, можна і не возити скрізь за собою: в готелі, якщо знадобиться, дадуть скористатися їхньою, а ви зекономите місце у валізі. Звісно, відвідувати інші країни як турист і по роботі — це зовсім різні речі, й інколи дуже прикро, коли не виходить побачити на власні очі якусь місцеву принаду через щільний розклад зустрічей та перекладів.

Навчена досвідом попередніх поїздок, прошу за можливості селити перекладачів у той самий готель, де відбуватимуться робочі заходи, аби ранкові та вечірні трансфери не з’їдали час підготовки та відпочинку. В такому випадку гарна ідея — залишитись у місті ще на день, аби це виправити. Проживання практично завжди буде за свій рахунок, а от питання з квитками на літак або потяг можна вирішити по-різному. Частіше за все організатори йдуть назустріч перекладачеві та погоджуються купити квиток на день пізніше — їм, як правило, все одно, яка саме дата, аби не вийти за рамки бюджету на проживання та харчування. Так я чинила у Відні, у Стокгольмі, у Нью-Йорку, тому що було фізично боляче їхати звідти, не побачивши нічого, окрім аеропорту та готелю. Під час конференцій зазвичай включають до «позакласної» програми відвідування основних історичних та культурних пам’яток, проте чи брати в них участь, якщо занадто втомився, а попереду ще день чи два синхрону — вирішувати вам. Ніхто краще за вас не знає меж вашої витривалості, і тут не може бути одного правильного рішення — кожного разу ситуація окрема та унікальна (як, втім, завжди).

Having learnt from my travel experiences, I request to make accomodation for interpreters at the hotel where all their work-related events will be held (to avoid wasting any time). The following has been checked: portable power banks and universal adapters for all types of sockets are more essential in my line of work than trivial items such as spare clothes, shampoo, shoes et cetera. An umbrella, in turn, despite all recommendations isn’t needed whatsoever. If you need one, you may pick it up at the hotel and you will avoid having to carry one through airports. Of course, visiting other countries as a tourist or for business are entirely different things. It’s such a pity when you cannot go sightseeing because of a busy agenda of meetings and interpreting. In this case, it would be a good idea to stay a day longer for personal reasons.

Having learnt from my travel experiences, I prefer to send translators to the hotel closest to where all their work-related events will be held (this is done in order to avoid wasting any time). If you decide to do so, only travel expenses will be covered. Frequently, the local facilitators help a translator to buy a ticket so that he/she can stay on a bit longer. They do not seem to care about the date. The main thing for them is to stay within the budget they have to spend on food, accommodation et cetera. This is how I acted in places like Vienna, Stockholm, New-York, because it would be painful to leave not having actually seen anybody out in the real world or anything except the inside of airports and hotels. During the conferences, you are usually provided with outdoor programmes so that you could visit the main historical and cultural sights. However, it is always up to you whether you want to take part in these events-for example, if you are pretty tired and you have a few days of simultaneous translation ahead of you, you may not feel up to it. Nobody else knows your stamina , so the best is to decide yourself how to plan your free time in a new place. As every time the situation is different and unique, you need to keep the relevant people informed.

56 Окрім синхроністів, що їздять конференціями, є послідовні перекладачі, котрим також вистачає роботи: можуть покликати у сусіднє місто на переговори, а можуть — за півтори тисячі кілометрів на тестовий запуск нової партії обладнання. Можуть на судове засідання до зарубіжної Феміди запросити, а можуть попросити супроводжувати пацієнта до іноземної клініки. Все залежить від спеціалізації перекладача.

Окрім синхроністів, що їздять конференціями, є послідовні перекладачі, котрим також вистачає роботи: можуть покликати у сусіднє місто на переговори, а можуть — за півтори тисячі кілометрів на тестовий запуск нової партії обладнання. І насамкінець: Борхес вважав, що існує лише чотири основні сюжети у світовій літературі: повернення додому, пошук-квест (обидві концепціях можна втілити в рамках жанру road movie), облога міста та самогубство бога. Розпитайте мандрівник перекладачів off the record, і можете повірити: виділимо п’ятий сюжет: перекладач в дорозі. ☺

Тіні/Shadows # 1

Apart from simultaneous translators who visit conferences, there are consecutive interpreters who never lack work. They can be invited to the neighboring city to provide support work for negotiations or travel for fifteen hundred kilometers to attend the trial launch of some new equipment. Tu sum up, Jorge Luis Borges said there are fourmain plots in the world literature “coming home”, “quest search” (both concepts can be implemented in the road movie genre), “siege of a city” and "the suicide of God”. Having a chance to ask travelling interpreters off the record, and believe me, they'll give you the fifth plot: interpreter on the road. ☺

INGA MICHAELI AND HER WANDERING WORDS

ІНГА МІКАЕЛІ ТА ЇЇ МАНДРІВНІ СЛОВА

Inga Michaeli, Israel Інга Мікаелі, Ізраїль Inga is a person who can tell how to make a translator’s life unforgettable, full of bright, extraordinary events and emotions.

Як ніхто інший, Інга може розповісти, як зробити життя перекладача незабутнім, наповненим яскравими неперевершеними подіями та емоціями.

58 Your professional life is amazing! You travel, write, translate, make speeches at conferences. Could you give up any of the things you do? Thank you so much! I try to evolve and challenge myself all the time, so at different times one aspect of it all might get center stage — like travel, at certain times of the year, or just sitting at home and working like crazy at others — but I enjoy the diversity and versatility more than anything, so I wouldn’t give up any of it. And what’s best about freelancing is that I get to travel, explore, have fun and work all at the same time. I’m still not fully a digital nomad, but I’m getting there. It’s true that nowadays I pick my conferences more carefully, and put more emphasis on traveling and writing and trying to get out there, but I still love the opportunities that this diversity affords me… cause the sky is the limit.

In the literary sphere, I got to translate a most challenging novel, Sea of Poppies by Amitav Ghosh. That was truly one of the most demanding projects I’ve ever done, as the main protagonist of the book was actually the language itself, and etymology. What is your most interesting translation project? Can you tell about it? I’ve had quite a few, because I work a lot and I’m considered very prolific. In the literary sphere, I got to translate a most challenging novel, Sea of Poppies by Amitav Ghosh. That was truly one of the most demanding projects I’ve ever done, as the main protagonist of the book was actually the language itself, and etymology. Another big challenge was translating a travel guide from a language that isn’t my strongest one (Italian), but pressing circumstances required me to step up to the plate. Since I translate Lonely Planet travel guides for almost twenty years now, I’m very well versed in the lingo and style, so with my knowledge of Italy, as well as a little help from my friends (and the Italian I learned for five years at the university level), I managed to do a good job.

Тіні/Shadows # 1

Ваше професійне життя вражає! Ви подорожуєте, пишете, перекладаєте, виступаєте на конференціях. Чи змогли б Ви відмовитись від чогось зі всього цього? Щиро дякую! Я намагаюся постійно розвиватися та ставити собі складні завдання, тому інколи доводиться чомусь приділяти більше уваги, наприклад, я більше подорожую у певні періоди, в інші — сиджу вдома, коли маю шалено багато роботи. Проте понад усе я насолоджуюсь різноманіттям, тож я б ніколи не відмовилась від будь-якого різновиду своєї професійної діяльності. Та й найкращою перевагою фрилансу є можливість подорожувати, дізнаватися нове, відпочивати та працювати водночас. Цілковитим цифровим кочівником я ще поки не стала, проте мені залишилось зовсім трішки. Треба зазначити, що конференції я обираю зараз обачніше і віддаю перевагу подорожам і письменству й намагаюсь розвиватися у цьому плані, але я і досі люблю можливості, які створює різноманіття... тому що в житті немає обмежень.

Найбільшим викликом у літературному перекладі став роман «Макове море» Амітава Ґоша. Ця робота забрала у мене найбільше сил, як порівняти з іншими проектами, бо в її центрі — власне мова та етимологія. Який перекладацький проект став для Вас найцікавішим? Можете про нього розповісти? Таких було чимало. Адже я дуже активна й багато працюю. Найбільшим викликом у літературному перекладі став роман «Макове море» Амітава Ґоша. Ця робота забрала у мене найбільше сил, як порівняти з іншими проектами, бо в її центрі — власне мова та етимологія. Складно було також перекладати путівник з італійської, бо зазвичай я мало працюю з цією мовою, але нагальна ситуація змусила мене прийняти цей виклик. Оскільки я вже майже 20 років перекладаю туристичні путівники для видавництва «Lonely Planet», я дуже добре

Життя у тіні – Life in Shadow

60 Wander Words: how did it appear and evolved? I started writing a blog when I went to Vermont in 2010, and quickly discovered that people like my writing. That blog was also what led me to write for travel magazines, but it was chaotic and amateurish, I thought. I decided to go about it in a more professional manner and hired a designer for my logo and website. The first part is all ready and I love it, the website is still very much work in progress, as I keep evolving and my goals and vision keep changing. But I’m getting there, and the result will be a blog/website in English that is all about writing, translating and photographing the world. Stay tuned J

Most years I traveled just twice or three times a year, but for an extended period of three or more weeks, especially if I went to the USA. My longest run was in Vermont (and New England as a whole), where I spent four months in total. How many countries do you visit a year? How do you choose where to go? It depends, most years I traveled just twice or three times a year, but for an extended period of three or more weeks, especially if I went to the USA. My longest run was in Vermont (and New England as a whole), where I spent four months in total. However in 2016, for example, I’ve been invited to many conferences (and my brother lived in Southern France back then) so I had two or three months of constant travel — from France to Prague, then Ukraine, straight to Portugal, and also Stockholm… It was a big year for travel. Last year was calmer, but I did get to visit two new places that were always on my bucket list. I went to beautiful Iceland with a friend, and I couldn’t miss the opportunity to visit Cambodia, to write about a 5-star river cruise on the Mekong and visit Angkor Wat… that was an awesome experience. This year I’m also traveling a lot, I started with a FAM trip to Antalia, then went to Athens for Elia Together, and since July I’ve been to Rome, on another info tour to Chalkidiki in Greece, and now I’m in Dnipro again. Next is Berlin, cause funnily enough, I’ve never been there.

Тіні/Shadows # 1

відчуваю лексичні та стилістичні тонкощі. Тож, завдяки своїй обізнаності щодо Італії та невеликій допомозі своїх друзів (а також завдяки тому, що я вивчала італійську на університетському рівні впродовж 5 років), я добре впоралася з роботою.

Блог “Wander Words”: як саме він з’явився та розвинувся? Я розпочала блог, коли поїхала до Вермонту 2010 року, та швидко зрозуміла — людям подобається те, що я пишу. Завдяки блогу я почала писати для туристичних журналів, але тоді це було доволі хаотично й по-аматорськи. Я вирішила підійти до справи професійніше й замовила у дизайнера логотип і сайт. Перша частина вже готова, і вона мені дуже подобається. Над сайтом ще працюю, тому що постійно вдосконалююсь, тому мої цілі та бачення теж змінюються. Проте я рухаюсь уперед, і скоро має з’явитися блог/сайт англійською мовою, присвячений писанню, перекладанню і фотографуванню всього на світі. Слідкуйте за оновленнями. J

Більшу частину свого життя я подорожувала двічі або тричі на рік, але залишалася на новому місці надовго, особливо, коли потрапляла до США. Найдовше я жила у Вермонті (та Новій Англії загалом), де провела у підсумку 4 місяці. Скільки країн Ви відвідуєте на рік? Як Ви їх обираєте? По-різному. Більшу частину свого життя я подорожувала двічі або тричі на рік, але залишалася на новому місці надовго, особливо, коли потрапляла до США. Найдовше я жила у Вермонті (та Новій Англії загалом), де провела у підсумку 4 місяці. Однак у 2016 році, наприклад, мене запрошували на численні конференції (і тоді мій брат жив на півдні Франції), тому впродовж двох-трьох місяців я постійно подорожувала: з Франції до Праги, потім до України, тоді одразу до Португалії чи Стокгольма... Це був великий рік подорожей.

Життя у тіні – Life in Shadow Do you have a special method of exploring a new place? Hmm, not really. It depends on the trip. If it’s an info tour, it’s usually very structured. If I’m in America, I like to plan the route in general terms, but I also like to just go on a road trip and wing it, explore those small towns that no one goes to. When I’m visiting a new city, on the other hand, I like to first explore the neighborhood around my hotel or Airbnb, find the closest supermarket and coffee place or local bar. Then I usually take in the must-sees, and later I just go wandering about in search of hidden places, street art, specialty shops and the likes.

What attracts you in conferences? My first international translation conference was the FIT Congress in Vancouver, 2001, if I remember correctly. I was still a beginner, but I had a good subject for a presentation, so I ventured far and had a wonderful time, and I’ve been going to conferences — as an attendee or a speaker — ever since. I the last couple of years, I’ve been doing that less and less, as I have put my focus on travel writing, but I will still pick and choose one or two a year, if the program sounds exciting and fresh — which I’m afraid doesn’t happen that often anymore — and even more than that, if the hosting city is one that I

Минулий рік був не таким активним, але я всетаки відвідала дві нові країни, куди завжди мріяла потрапити. Я відвідала прекрасну Ісландію з другом, також не змогла не скористатись можливістю відвідати Камбоджу, щоб написати про 5-зірковий круїз річкою Меконг і подорож до Ангкор-Вату... Це було надзвичайно! Цьогоріч я також багато подорожувала. Розпочала з ознайомлювального туру в Анталії, потім полетіла на форум “Elia Together” в Афінах. У липні я потрапила до Риму, потім на інфотур до Халкідіки у Греції, а зараз я знову у Дніпрі. На черзі — Берлін, бо, як не дивно, я ще там не була.

Маєте особливий спосіб досліджувати нові місця? Гмм, не зовсім. Залежить від подорожі. Якщо це інфотур, то там все добре організовано. Якщо я в Америці, зазвичай маю план, але люблю поїхати якоюсь дорогою і звернути з неї, щоб відкрити для себе маленькі міста, які ніхто не відвідує. З іншого боку, коли я потрапляю до нового міста, то спочатку розглядаю район, у якому розташований мій готель чи Airbnb, знаходжу найближчий супермаркет і кафе чи місцевий бар. Тоді зазвичай відвідую туристичні місця, а потім блукаю, розшукуючи цікаві маленькі вулиці,

62 want to explore. That is how I got to UTICamp in the first place, as I’ve never been to Ukraine before, and the very idea of having a conference in the middle of a forest sounded so thrilling and fresh. And it definitely was one of the best conferences ever.

This year I’m also traveling a lot, I started with a FAM trip to Antalia, then went to Athens for Elia Together, and since July I’ve been to Rome, on another info tour to Chalkidiki in Greece, and now I’m in Dnipro again. Next is Berlin, cause funnily enough, I’ve never been there. Цьогоріч я також багато подорожувала. Розпочала з ознайомлювального туру в Анталії, потім полетіла на форум “Elia Together” в Афінах. У липні я потрапила до Риму, потім на інфотур до Халкідіки у Греції, а зараз я знову у Дніпрі. На черзі – Берлін, бо, як не дивно, я ще там не була We met at the translation conference UTICamp in Ukraine. I know you came here later again. What can you tell our readers about the country? I love Ukraine! Ever since that first visit to Dnipro and UTICamp, I’ve been back a few times, both as a guest of Menorah Center in Dnipro and later on an info tour in Kiev and Lviv, as well as on private trips — to visit friends and enjoy the good vibe, great food and wonderful shopping here in Dnipro. Like every other country, including my own, Ukraine has its’ share of problems, and needs to invest more in infrastructure, travel services (the total lack of English, for example, is quite a problem), but it is also a huge and diverse country of great potential, both touristic and otherwise, and I hope that in a small way I’m helping to get the word out there. Iterviewed by N. Pavliuk

Тіні/Shadows # 1

стрит-арт, незвичайні крамниці тощо.

Що вам найбільше подобається на конференціях? Першою міжнародною перекладацькою конференцією став конгрес FIT у Ванкувері 2001 року, якщо я не помиляюсь. Я тільки починала свою діяльність, але мала дуже цікаву тему для виступу, тому поїхала й чудово провела час, відтоді я постійно беру участь у конференціях. Впродовж останніх двох років я їжджу на конференції дедалі менше, оскільки більше пишу про свої подорожі. Та все ж обираю одну-дві на рік, якщо програма захоплива та свіжа, що, на жаль, трапляється щоразу рідше, та радше якщо хочу відвідати місто, у якому відбуватиметься подія. Саме так я і потрапила до UTICamp, оскільки раніше ніколи не була в Україні. Та й ідея влаштувати конференцію посеред лісу здавалася захопливою та свіжою. І справді, ця конференція виявилася однією з найкращих, які я відвідала.

Ми познайомилися на перекладацькій конференції «UTICamp» в Україні. Я знаю, що Ви знову приїжджали до нас. Що можете розповісти нашим читачам про країну? Я люблю Україну! Після першого візиту до Дніпра та конференції «UTICamp», я кілька разів поверталась, обидва рази рази на запрошення культурного центру «Менора» у Дніпрі. Пізніше їздила на інфотури до Києва та Львова, і просто, щоб провідати друзів і насолодитися прекрасною атмосферою, чудовою їжею та шопінгом у Дніпрі. Як будьяка інша країна світу, і моя також, Україна має свої проблеми. Уряд має більше інвестувати в інфраструктуру, туристичні послуги (повна відсутність англійської мови, наприклад, є важливою проблемою), проте це й величезна та різноманітна країна з високим потенціалом, і туристичним, і не тільки. Я надіюсь, що хоча б трішки, та все ж допомагаю популяризувати цю країну. Інтерв'ю брала Н. Павлюк

Життя у тіні – Life in Shadow

Shadows. International Journal of Translators and Interpreters. Issue 2

Articles inside

Editorial

Contents