№1, 5 червня, 2016
ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АГРАРНИЙ ОГЛЯД
ЕКСКЛЮЗИВНЕ ІНТЕРВ'Ю:
Україні та світі
ПІЛЬГОВИЙ ПДВ: забрали останнє чи звільнили місце для нового?
стор.
стор.
динаміка і тенденції росту цін на зернові в
2
СЛОВО РЕДАКЦІЇ
3
УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС: рятівного кола не буде, рятуватись маємо самі
стор.
4
АНТИКОРУПЦІЙНІ СЕРВІСИ ЯК АЛЬТЕРНАТИВА ДЛЯ УКРАЇНСЬКОГО ФЕРМЕРА СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ ДЛЯ ОПТИМІЗАЦІЇ АГРАРНОГО БІЗНЕСУ
Шановні аграрії, у першому вітальному слові, з яким редакція газети "Український фермер" звертається до вас, хочеться висловити подяку за вашу титанічну працю. За той внесок, який ви робите у розвиток нашої країни. Саме фермери у ці нелегкі для кожного часи підставили своє плече економіці всієї країни. На жаль, ця підтримка не взаємна, але це поки що. Початок покладено і ми віримо, що рано чи пізно український аграрій відчує - зміни відбулись, величезний маховик повільно зрушив з місця і почав набирати обертів. Але це у майбутньому, а зараз ми хочемо заявити про свою підтримку. І поки фермери засівають зерном українські чорноземи, ми сіємо зерна на інформаційному полі країни, які з часом дадуть свої плоди. "Український фермер" - незалежне видання покликане допомогти аграрію стати на нові рейки ведення бізнесу, розширити горизонти його можливостей. Платформа UAGRO, на основі якої створено цей проект - перший український антикорупційний ресурс, побудований за європейською моделлю. Ми впевнені, що станемо у нагоді українським аграріям. Віримо, що спільними зусиллями зможемо допомогти фермеру переформатуватися під нові реалії, стати сучасним, мобільним та успішним в аграрному бізнесі! Головний редактор Тетяна Земляна
У пілотному випуску газети “Український фермер” ми ще не раз будемо привертати увагу читача до теми сучасних технологічних сервісів, які українському аграрію вкрай необхідні для того, щоб нарешті почати “жити”. У сенс слова “жити” ми вкладаємо — заробляти, мати прибуток — ту жадану різницю між доходом та витратами на яку, безсумнівно, заслуговує кожний сільгоспвиробник України, що не покладаючи рук, із року в рік, трудиться на своїй землі. І саме цей жаданий прибуток багатьох українських аграріїв оминає стороною. За нашим глибоким переконанням, головною причиною цього є корупція в сфері АПК. Зокрема те, що між виробником агропродукції та споживачем існує довгий ланцюг перекупників, які, нерідко оминаючи закони України, заробляють на ціновій маржі. При цьому сам виробник залишається тільки з тією сумою, яку йому запропонував той чи інший дистриб’ютор. Частіше всього, це роками напрацьовані торгівельні зв’язки, так би мовити, “радянський” варіант торгівлі.
Перше мінімізація ризиків ведення аграрного бізнесу за допомогою сучасних сервісів
• питання продажу вирощеного врожаю фермерами з максимальною вигодою для себе.
Зараз багато говорять про те, що Європа готова вкладати в дрібний і середній бізнес України, що держава готова підтримувати вітчизняного виробника і так далі. Але, у результаті всіх цих розмов і обіцянок фермер все одно залишається один на один зі своїми проблемами. Одна з яких - відсутність захисту під час закупівлі тієї чи іншої аграрної продукції, наприклад, для посівної. Адже прагнучи зекономити при покупці ЗЗР, мінеральних добрив, насіння або навіть техніки, фермер нерідко погоджується на найнижчу ціну від постачальника і тим самим ризикує стати жертвою шахраїв. Вже не кажучи про те, що купуючи, приміром, насіння таких відомих марок як Сингента, Лімагрейн чи Піонер, можна натрапити на підробку. Адже не секрет, що саме це насіння частіше всього фальсифікують. Саме тому фермерові нічого не залишається, як користуватися послугами так званих «перевірених» постачальників, які, знаючи таку ситуацію на ринку, нав’язують покупцеві свої, нерідко завищені, ціни.
Саме ці три ланки бізнесу, і не тільки аграрного, постійно потребують оптимізації. І мова йде не про великі аграрні компанії чи холдинги, а про середній і дрібний бізнес, про простих фермерів.
У більшості розвинених європейських країн, наприклад, у Польщі, цією проблемою переймається держава. Але нам треба зважати на те, що Україна зараз знаходиться в дуже непростому станови-
ТРИ ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ФЕРМЕРА, ЯКІ ПОТРЕБУЮТЬ ТЕРМІНОВОГО ВИРІШЕННЯ: • мінімізація ризиків ведення аграрного бізнесу за допомогою сучасних сервісів; • питання аграрних закупівель без зайвих витрат;
Видається торгівельно-інформаційною аграрною онлайн-платформою UAGRO / №1 від 05.06.2016 (067) 6503042, http://uagro.ua/
щі. Тому знаходити рішення бізнесменам доводиться самостійно. Закупівлі через інтернет - одне з таких рішень. Багато хто вважає, що в інтернеті також чимало шахраїв. Але є платформи, які реєструють тільки офіційних підприємців, що мають державні реєстраційні номери і відповідні КВЕДи діяльності. Система UAGRO, наприклад, забезпечує контроль за тим, щоб цінові пропозиції на заявки-потреби від фермерів надходили тільки від перевірених і надійних постачальників. А оскільки UAGRO - це всеукраїнська платформа, і технічна система сайту створена так, що фермер має можливість вибрати найвигіднішу для себе ціну, то включається ще й принцип конкуренції. До того ж, не секрет, що є такі товари, які просто вигідніше купувати в інтернеті. Як, наприклад, насіння української кукурудзи. Якщо порівняти ціни на місцевих ринках і в інтернеті, то різниця становить майже 10 грн. на кілограмі. На мішку це близько 250-300 грн.! Або насіння соняшнику. У порівнянні з пропозицією дистриб’ютора, різниця в ціні може бути від 100 до 800 грн на мішку (в залежності від виробника і популярності посівного матеріалу). Дешевші в онлайні також добрива. Часто інтернет-магазини навіть пропонують безкоштовну доставку - тобто фермеру не потрібно доплачувати.
Продовження на стор. 3
1
№1, 5 червня, 2016
ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АГРАРНИЙ ОГЛЯД
Інтерв'ю з експертом
ДИНАМІКА І ТЕНДЕНЦІЇ РОСТУ ЦІН НА ЗЕРНОВІ В УКРАЇНІ ТА СВІТІ. ОРІЄНТАЦІЯ УКРАЇНСЬКОГО ФЕРМЕРА НА ЗОВНІШНІ Й ВНУТРІШНІ РИНКИ У 2016 РОЦІ ПРО ЦІ ВАЖЛИВІ ДЛЯ КОЖНОГО БІЗНЕСМЕНА РЕЧІ МИ ВИРІШИЛИ ЗАПИТАТИ У ЕКСПЕРТА, ЯКИЙ ЗНАЄТЬСЯ НА СФЕРІ ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ І ДОСЛІДЖЕННЯ. ОТЖЕ, НА ПИТАННЯ РЕДАКТОРА ВІДПОВІДАЄ СЕРГІЙ КУРБАТОВ, СТАРШИЙ МЕНЕДЖЕР З БІЗНЕС-СТРАТЕГІЇ ТА АНАЛІТИКИ АГРАРНИХ РИНКІВ КОМПАНІЇ AGROGENERATION. Тетяна Земляна: Отже, Сергію, що зараз відбувається на ринку зернових України та світу в цілому? Сергій Курбатов: В цілому, якщо брати світові тенденції на ринку зерна, то
Невтішна картина для фермерів - падіння цін — триває вже третій сезон поспіль 2016/17 маркетинговий рік, який розпочнеться в липні, ми заходимо з рекордними запасами кукурудзи та пшениці. Це, незважаючи на прогнозоване зниження врожаю у 2016 році, суттєво «тисне» на ціни, оскільки третій сезон поспіль ми спостерігаємо невідповідність попиту та пропозиції. На фоні зниження споживання і експорту, виробництво та перехідні залишки перебувають на стабільно високому рівні, що негативно впливає на ринкові перспективи нового сезону. Україна в цьому сенсі не виняток - поточного маркетингового сезону ми зібрали 60 млн. тонн зерна. Це хоча й менше ніж рекордний збір 2014/15 МР, але на фоні світового перевиробництва та шаленої
2
конкуренції за експортні потоки, ми спостерігаємо невтішне для фермерів падіння цін, що також триває вже третій сезон поспіль. Т. З.: Які цінові тенденції чекають на українського фермера в найближчі кілька місяців? С. К.: Перспективи 2016/17 МР досить складні, хоча зменшення врожаю (як в Україні так і в світі), покращить ситуацію зі світовими балансами по всім культурам, що підтримає ціни. Багато що залежить від макроекономічної ситуації в світі та погодних умов. Скажімо, міцний долар США негативно впливає на ціни всіх сировинних товарів, а від динаміки цін на нафту багато в чому буде залежить ціноутворення на ринку олійних культур та масел. Т. З.: Яка відсоткова динаміка попиту/ пропозиції зернових буде спостерігатися в найближчий період? С. К.: В Україні, за нашими прогнозами, у зв’язку зі зниженням виробництва та скороченням перехідних залишків (в тому
В Україні, матимемо 5-7% скорочення пропозиції зернових культур числі внаслідок активного експорту з України) у 2016/17 МР ми матимемо 5-7% скорочення пропозиції зернових культур. В першу чергу це стосуватиметься пшениці, виробництво якої знизиться на 18-20% порівняно з рекордним 2015 роком. Враховуючи те, що споживання зернових залишиться на рівні поточного сезону (орієнтовно 27 млн. тон), спостерігатиметься падіння експорту зерна, який скоріше за все буде нижчим на 8-10% від показника поточного сезону. Т. З.: Які на Вашу думку три найбільш значущі фактори формування цін на зернові та загалом на агропродукцію в Україні, та як це залежить від світових економічних показників? С. К.: Як я вже зазначав, враховуючи, що Україна суттєво наростила свої позиції на ринку експорту зерна, ціноутворення експортних поставок залежить від світових тенденцій: погода, економічні фактори, ціни на супутні товарні групи, курс долара до корзини валют та ін. Внутрішні ціни багато в чому будуть формуватися під впливом внутрішнього попиту, а також курсових коливань гривні до долара.
Крім того зміни в оподаткуванні ПДВ, що посилили навантаження на фермерські господарства, та примарні перспективи
Міцний долар США негативно впливає на ціни всіх сировинних товарів відшкодування при експорті, здатні суттєво змінити механізм ціноутворення в Україні. Т. З.: В останні кілька місяців спостерігається стабілізація курсу валюти на ринку України. Як Ви вважаєте, для вітчизняного АПК — це добрий показник? І які Ваші прогнози в цьому відношенні на найближче майбутнє? С. К.: Звичайно, стабілізація курсу гривні – позитивний знак, оскільки дозволить більш прогнозовано планувати витрати на наступний сезон (в частині закупівель імпортних добрив, ЗЗР, насіння, техніки тощо). Крім того, стабілізація на валютному ринку дозволить НБУ дещо лібералізувати стосунки з експортерами в частині обов’язкового продажу валюти, доступу до кредитів та ін. Багато в чому ситуація на валютному ринку залежить від політичної та економічної ситуації в державі, а також від отримання траншу-допомоги від МВФ. Т. З.: Якими Ви бачите перспективи для українського фермера-виробника в 2016/2017 маркетинговому році стосовно експорту продукції? С. К.: Враховуючи нестабільність курсу гривні останніх років, експорт робить максимально вигідним отримання доходу в «твердій» валюті. Крім того, останні зміни в питаннях ПДВ відшкодування (в разі працюючої схеми з реальним відшкодуванням з боку держави) також додає оптимізму експортерам. Тому, звичайно, фермери намагатимуться збільшити відвантаження на експорт. Інша справа,
Україна в сенсі експорту саме с/г продукції мало залежна від поставок до РФ
що, як зазначалось вище, на нас скоріше очікує скорочення обсягів експорту в наступному сезоні через об’єктивне зменшення виробництва.
Т. З.: На які країни-імпортери та на вирощення яких культур, на Вашу думку, українському фермеру варто звернути особливу увагу і чому? С. К.: Перелік країн-імпортерів достатньо традиційний (з незначними сезонними змінами) – це країни Північної Африки (Єгипет, Алжир, Марокко), ЄС (Іспанія, Італія, Нідерланди, Туреччина) та Азії (Китай, Саудівська Аравія, Індія, Пакистан та ін.) Т. З.: Якою Ви бачите подальшу співпрацю між Україною та Росією у сільськогосподарській сфері? С. К.: Враховуючи політичні та економічні реалії, торгові стосунки з РФ скоріше за все залишаться не надто активними. Відверто кажучи, Україна в сенсі експорту саме с/г продукції мало залежна від поставок до РФ, тому падіння закупівель Росією нашої продукції сектор майже не помітив. Т. З.: Співпрацюючи із якими колишніми радянськими країнами український фер-
Стабілізація курсу гривні – позитивний знак, що дозволить планувати витрати на наступний сезон мер матиме найбільше зиску та вигоди для себе? С. К.: Обсяги експорту саме с/г продукції в країни бувшого СРСР настільки незначні, що торгівля зерном чи олійними з країнами колишньої співдружності має мало перспектив. Скоріше навпаки, з такими країнами, як Росія та Казахстан ми активно «змагаємось» на експортних ринках. Т. З.: Велике спасибі, Сергію, за цікаву і змістовну розмову. Звичайно, хотілося б задати ще багато запитань про економічний стан України, цінові прогнози, перспективи враховуючи ЗВТ України та ЄС. Впевнена, що така можливість у нас ще буде. Наші ж читачі мають чудову нагоду задати свої питання експертові, надіславши їх за електронною адресою редакції: info@uagro.ua. Окрема подяка нашим партнерам — компанії AgroGeneration — за організацію інтерв'ю!
Видається торгівельно-інформаційною аграрною онлайн-платформою UAGRO / №1 від 05.06.2016 (067) 6503042, http://uagro.ua/
Спілкувалася Тетяна Земляна
№1, 5 червня, 2016
ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АГРАРНИЙ ОГЛЯД
АНТИКОРУПЦІЙНІ СЕРВІСИ ЯК АЛЬТЕРНАТИВА ДЛЯ УКРАЇНСЬКОГО ФЕРМЕРА Початок на стор. 1
Друге: питання аграрних закупівель без зайвих витрат Повертаючись до теми Європи, у яку ми так прагнемо, скажемо, що активні аграрні закупівлі онлайн там існують вже близько 20 років. Україна ж тільки виходить з глибокого пострадянського підпілля. Але виходити в онлайн потрібно і важливо! Проект UAGRO, скажімо, за час свого існування (а це трохи більше року, сайт стартував у березні 2015) допоміг заощадити на закупівлі агропродукції сотням фермерів. Аграії просто залишають свої заявки співробітникам колл-центру і
дізнаються про хід торгів від персональних менеджерів. Користувачам сайту навіть не потрібно знаходитися онлайн, їм досить мати при собі мобільний телефон. Зв'язок із менеджером безкоштовний за номером 737. За цим же номером можна отримати будь-яку аграрну консультацію, відповідь на питання по роботі сайту, контролювати ціни тощо.
Третє, і найважливіше: продаж фермером вирощеного врожаю Про що мріє кожен фермер? Впевнені, що кожен фермер мріє про те, щоб продати вирощений власними руками врожай, як то кажуть, з потом і кров'ю, якомога вигідніше для себе. А при технічних НЕможли-
востях нашої країни і НЕпідтримці держави цей врожай фермер і справді поливає потом і кров'ю. Питання про надання допомоги виробнику від міністерств взагалі не виникає - тут хоч би не заважали. Отже, як завжди, кожен фермер – сам за себе. І знову виробнику доводиться повертатися до звичної схеми - продаж товару постійному перевіреному покупцеві, який диктує свої умови і ціни. Сучасні сервіси і тут приходять на допомогу - оскільки в інтернеті ринок споживачів в десятки разів вищий. А якщо трейдер ще й перевірений, то це вже зовсім європейський підхід до ведення бізнесу.
І насамкінець
правильного, антикорупційного ведення бізнесу. До того ж таких спосіб ведення справи виключає біганину, вишукування цін та клієнтів. Прогресом править лінь - пилосос створила та людина, якій набридло гнути спину витираючи підлоги в своєму будинку. Це все і називається одним словом – оптимізація! Прийшов час позбутися старих схем та стереотипів, скористатися новими шляхами та підходами. Схеми, які виключають корупцію, полегшують роботу, підвищують дохід існують – виходьте в онлайн, оптимізуйте свою роботу, підвищуйте дохід. Так працює уже майже весь світ, час починати і нам! Матеріал підготувала Ганна Преподобна
Кожен успішний бізнесмен підтвердить, що робота онлайн — це єдиний шлях до
Законодавство та ПДВ
Пільговий ПДВ: забрали останнє чи звільнили місце для нового? Суперечки навколо ПДВ не стихають серед учасників аграрного ринку ось вже майже рік – у міністерстві фінансів наводять свої аргументи “за” нові зміни у кодексі, фермерська спільнота відстоює власне бачення державної допомоги аграріям. Здавалося б, напередодні нового року певних компромісів було досягнуто, але сільгоспвиробники досі вважають себе ошуканими, фінансові ж аналітики заявляють – на податкових пільгах наживались лише великі агрохолдинги, на розвиток дрібного фермерства вони не впливали. Пільговий ПДВ. Що "воно" таке? Аграрний бізнес в Україні справді ніколи не мав значної підтримки з боку держави. За кордоном сільгоспвиробники працюють в основному за кредитні кошти під 2-3 % річних, залучаючи всього 10-15% із власної кишені. В Україні все навпаки. Не забезпечуючи вітчизняних аграріїв ані дотаціями, ані вигідними кредитами, держава спромоглася лише створити механізм податкових пільг. Система пільгового ПДВ запрацювала у 1999 році і дозволила аграріям хоча б частину оборотних коштів вкладати у розвиток власного бізнесу. У пошуках методів боротьби із кризою останніх років український уряд пішов своїм унікальним шляхом, ігноруючи елементарні економічні закони, що їх застосовує весь світ. Замість того, щоб у важкі для країни роки стимулювати розвиток бізнесу, а отже і збільшувати економічну активність, “реформатори” підвищили податковий тиск.
Урядова кампанія з популяризації нового режиму ПДВ у свій час супроводжувалась вкиданням інформації про те, що на пільговому ПДВ наживались великі агрохолдинги. Але зміни до кодексу б'ють саме по дрібним та середнім сільгоспвиробникам, стверджують економісти, які вже підрахували, що тільки галузь тваринництва втратить до 20 млрд. обігових коштів. Наслідком нововведень також стане зростання тіньового сектору економіки - говорить фінансист Віталій Скоцик - з 40 % сьогоднішніх - до 70 % у найближчий рік!
кредитів. Тоді можна було б точно знати, що отримані кошти підуть на розвиток бізнесу. Досі ж пільгове оподаткування отримували компанії внаслідок спеціально розроблених оборудок. Та й навіщо державі віддавати щорічних “пільгових” 28 млрд. гривень, коли ефект від них надто сумнівний? Фахівці зазначають, що великі компанії, які стабільно отримують своє “відшкодоване” ПДВ так саме стабільно звітують про рентабельність 0-2%!
Вимога МВФ
Політик та економіст Ігор Уманський в свою чергу запевняє – розмови про те, що саме аграрний сектор “витягує” українську економіку – міф. За його словами сільгоспвиробники поповнюють бюджет на 1,5% і всі експортні прибутки залишають собі. Його підтримує колега-економіст Борис Кушнирук, який вважає, що аграрії мають бути на загальній системі оподаткування, але з поправками. Найперше, на його думку, потрібно підвищити об’єм виручки для спрощеної системи ПДВ до 100 млн. грн. По-друге – слід мінімізувати кількість виключень для виплати ПДВ, що зведе до мінімуму маніпуляції у цій сфері.
У той же час у міністерстві фінансів стверджують – скасування спецрежиму - вимога МВФ. Окрім того внаслідок юридичних колізій пільговий ПДВ був вотчиною великих компаній, а дрібні фермери його навіть не мали. Краще вже надавати пряму підтримку виробникам або активізувати програму зі здешевлення
Аграріям загальну систему оподаткування
З багатоголовою гідрою корупції маємо справитися самі Єдине, у чому сходяться обидві сторони – для того, щоб будь-який закон працював потрібна прозорість влади. Відкати, кришування і хабарі завжди стоятимуть на перепоні нормальному розвитку та
Видається торгівельно-інформаційною аграрною онлайн-платформою UAGRO / №1 від 05.06.2016 (067) 6503042, http://uagro.ua/
функціонуванню будь-якої галузі економіки. І тут нам ані закордонна практика, ані МФВ не допоможуть. З багатоголовою гідрою корупції маємо справитися самі! До відома: фінансування аграріїв у Європі. Сільське господарство є провідною сферою бізнесу в ЄС за обсягами фінансування. Крім розвиненої системи державних субсидій для аграріїв, для дрібних і великих виробників сільгопродукції існує маса грантових програм. Фактично, кожен фермер в ЄС може отримати фінансову підтримку від спеціалізованих європейських фондів. Для цього необхідно, щоб сільськогосподарська компанія відповідала загальноєвропейським стандартам і вимогам до виробництва сільгосппродукції. Більшість фінансових ініціатив в цій сфері, як правило, спрямоване на підтримку сировинного сільського господарства, хоча значна частина коштів також виділяється на розвиток переробки і виробництва готової продукції. У світлі аграрних бунтів, які в останні роки стали досить частими у країнах ЄС, в Україні теж почали точитися розмови про те, що, мовляв, у Європі не все так добре. Але тут слід зауважити одну важливу річ – європейські фермери бунтують, бо вимагають ще більшої підтримки у держави. А українські аграрії виходять під стіни Верховної Ради з проханням не відбирати останнє, що мають. Матеріал підготувала Анна Гузь
3
№1, 5 червня, 2016
ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АГРАРНИЙ ОГЛЯД
Аграрний бізнес
УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС: РЯТІВНОГО КОЛА НЕ БУДЕ, РЯТУВАТИСЬ МАЄМО САМІ Світовий ринок ще не знав викликів, подібних тим, що є сьогодні. Як зорієнтувати експортно-імпортну діяльність у нових умовах і правильно визначити пріоритети розповідає Сергій Свистіль, віцепрезидент Торгово-промислової палати України. Сьогодні ніхто не кине рятівного кола українському бізнесу, і слід нарешті усвідомити, що рятуватися треба самим. Мінлива політична та економічна ситуації в світі, та в Україні зокрема, роблять неможливими точні прогнози у плані розвитку торгівельних відносин, але одне слід усвідомити чітко – поки що Україна не є повноправним гравцем на європейському економічному ринку.
Оптимізм щодо постачання продукції до країн ЄС грунтуються більше на показниках об'єму
Участь нашої країни у блоці СНД теж формальна. Тому основне завдання для вітчизняного бізнесу сьогодні полягає у пошуку ринків збуту в усьому світі. Втрачені ринки РФ та інших країн СНД ми так і не відшкодували. Оптимістичні цифри щодо постачання продукції до країн ЄС ґрунтуються більше на показниках об'єму, але
вони не демонструють реальної ситуації щодо “провалу” у цінах та категоріях продукції. Якщо ж взяти до уваги всі фактори, то торгівельна співпраця із європейськими країнами зараз знаходиться на нижчих позиціях, ніж це було у 2013 році. Що сприяло цьому? Тиск Росії і внутрішні проблеми зробили Україну менш привабливою для інвесторів, ніж це було ще кілька років тому. Закордонні партнери не хочуть ризикувати. Свою роль зіграли і численні теракти, які відбуваються у Європі останнім часом. Занепокоєні перш за все власною безпекою, країни ЄС посилили контроль безпеки вантажів, вимоги до певних документів, що теж не “на руку” українському бізнесу, який ледве тримається “на плаву”. До несприятливих зовнішньоекономічних факторів додались і вітчизняні “новаторства” у сфері економіки. Намагаючись утримати валюту в Україні уряд пішов шляхом, на якому не зустріне конкурентів – бо ніхто в світі більше ним не піде. Мова іде про жорсткі умови, у які поставили вітчизняний бізнес замість того, щоб посла-
бити контроль і дати йому розвиватися і таким чином поповнювати бюджет країни. Як це, власне, роблять у всьому світі. Саме тому і виникають “офшорні проблеми”, які остаточно неможливо усунути. Тому що справа тут не у патріотизмі українських підприємців, як це намагається подати влада, а в тому, що український бізнес поставлено в такі умови, у яких неможливо нормально працювати. Саме через них вітчизняний малий та середній бізнес починає програвати навіть на внутрішньому ринку, оскільки йому елементарно не вистачає фінансування.
“Офшорні проблеми” неможливо усунути тому що український бізнес не може нормально працювати
українських чиновників почати процес спрощення умов роботи для вітчизняного бізнесу. Але для того, щоб надалі працювати та розвиватися ми повинні вироби-
Уряд України пішов шляхом, на якому не зустріне конкурентів – бо ніхто в світі більше ним не піде
ти свою стратегію, знайти своє місце на світовому ринку, а для цього потрібно знати свої можливості і користуватися ними. Українські підприємці мають стати обізнаними, самостійними, адже чиновники приходять і йдуть, а жити і працювати на цій землі доведеться ще не одному поколінню українців, які мають право нарешті почати жити гідно.
Але не дивлячись ні на що, позитивні зрушення є, і багато в чому завдячувати слід угоді ЗТО. Вона практично змусила
Матеріал підготувала Анна Чиндрова
Експорт/імпорт
УКРАЇНСЬКИЙ ЕКСПОРТ: МІФИ ТА РЕАЛЬНІСТЬ З 1 СІЧНЯ 2016 РОКУ В РАМКАХ УГОДИ ПРО АСОЦІАЦІЮ БУЛО ВІДКРИТО ЗОНУ ВІЛЬНОЇ ТОРГІВЛІ МІЖ УКРАЇНОЮ ТА ЄВРОПЕЙСЬКИМ СОЮЗОМ. З ТИХ ПІР ЧИНОВНИКИ МАЛО НЕ ЩОДНЯ РАПОРТУЮТЬ ПРО НОВІ РЕКОРДИ З ПОСТАВКИ УКРАЇНСЬКОЇ АГРОПРОДУКЦІЇ ЗА КОРДОН. У МІФАХ ТА РЕАЛІЯХ ВІТЧИЗНЯНОГО ЕКСПОРТУ ТА ІМПОРТУ СПРОБУВАЛИ РОЗІБРАТИСЯ ЖУРНАЛІСТИ "УКРАЇНСЬКОГО ФЕРМЕРА". цьому і застарілі системи виробництва, енерго- та матеріаломісткі.
Насправді Євросоюз ще восени 2014 року в односторонньому порядку скасував митні збори для частини українських товарів, тим самим фактично ввівши у дію ЗВТ для деяких секторів української економіки. Таким чином торгові преференції у вигляді нульового ввізного мита отримало майже 80 % вітчизняних товарів аграрної і харчової продукції і близько 90 % промислових. Саме у 2014 році експорт товарів до ЄС зріс на 7 % - поставки тваринних та рослинних жирів на 58 %, деревини – 22%, електричних та механічних машин разом на 16%, зернових – на 5%. А от вже у 2015 зниження українського експорту до країн Союзу становило більш ніж 30 %. Причиною цьому стало падіння глобальних цін на сировину, а саме вона є основною частиною експортної продукції України. Окрім того, свою роль зіграли санкції відносно РФ. Європейський ринок наповнився товарами, які не “поїхали” на схід, тим самим знизивши внутрішній попит на продукцію.
4
9% 14%
90%
45%
32%
6,6 4,7 2,1 1,4
Причому вищеназвані показники відображають саме цінове падіння української продукції. Суттєво покращити ситуацію в цьому плані могла б держава – сільгоспвиробники вкрай потребують державної підтримки. І не лише у фінансовому плані – українському бізнесу не вистачає
поінформованості. Справжнім викликом для вітчизняних аграріїв став перехід на європейські стандарти – їм важко дається утримувати баланс між якістю та дешевизною продукції до якої звикли у Європі. Не сприяють
Виникає ситуація, коли за реальної можливості роботи на європейському ринку, українському виробнику просто немає чого запропонувати західному споживачу, окрім сировини. Тут потрібна виважена державна стратегія, яка не має бути спрямована лише на нарощування валового експорту за кордон. Потрібно знайти свою нішу – приміром, почати робити комплектуючі або техніку для європейських компаній, яких може зацікавити дешева робоча сила тощо. Отож, поки підкорення “елітного” європейського ринку ще у перспективі для українських виробників, відбувається нарощення експорту продукції до Азії, перш за все Китаю, Африки та ін. І тут знову постає питання самоорганізації бізнесу, який для того, щоб розвиватися та процвітати має розвивати логістику та модернізувати технології.
Видається торгівельно-інформаційною аграрною онлайн-платформою UAGRO / №1 від 05.06.2016 (067) 6503042, http://uagro.ua/
Матеріал підготував Роман Прибережний
№1, 5 червня, 2016
ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АГРАРНИЙ ОГЛЯД
Техніка
ПРИДБАТЬ ЧИ НЕ ПРИДБАТЬ - ОСЬ В ЧІМ ПИТАННЯ... Українські аграрії – найнепереможніші аграрії світу. Навіть з огляду на відсутність державної підтримки і значні економічні негаразди наші фермери змогли в останні кілька років не просто вижити, а й заробити. Для цього довелось трудівникам полів і шукати нестандартні підходи, і відкривати щось нове, і добряче поміркувати над тим, як оптимізувати свій бізнес. Одним з найактуальніших питань, яке постало перед фермерами на часі стала забезпеченість аграрною технікою, що у більшості дрібних та середніх господарств вже “на ладан дихає”. Не дивлячись на оптимістичні заяви чиновників про те, що готовність агротехніки до польових робіт становить 98%, кожен господар знає – дефіцит у тракторах, комбайнах та запчастинах є. За оцінками експертів, він складає щонайменше 45%. Перспектив до зменшення цього показника не багато – і падіння гривні лише один зі стримуючих факторів. Невпевнені у завтрашньому дні та в тому, як буде розвиватися ситуація із ринком землі, фермери до останнього відкладають покупку техніки. Звісно, у кожному господарстві це питання вирішується в залежності від ситуації – фермери оформлюють техніку в лізинг, купують нову чи б\у, беруть в оренду. У кожного варіанта є свої плюси і мінуси. Ми запитали в учасників аграрного ринку про переваги і недоліки кожного. Євгеній Беліменко, власник 130 га землі, Кіровоградська область - У своїй роботі я дотримуюсь принципу – краще трохи свого, ніж багато чужого. Тому намагаюсь техніку купувати. Якщо потрібен трактор – краще взяти новий закордонного виробництва, якщо причіпна техніка – купую вживану і сам вже доводжу до ладу, бо так значно вигідніше. Оренда – велика відповідальність, сам рідко користуюсь цією послугою і іншим не раджу. Сам орендую лише комбайн для збирання кукурудзи – він і працює практично без витрат, і одразу вологість та засміченість вимірює.
Одного разу купував трактор за торговою розпискою – дуже вигідно, але, нажаль, цей принцип діє для дорогої техніки, а дрібному фермеру така не по кишені. Щоб купувати сучасні машини треба щонайменше 800 га землі мати. Окрім того, дрібні аграрії дуже залежні від примх погоди – у нашій місцевості, приміром, ось уже кілька років постійна посуха, коштів на придбання нової техніки і так обмаль, а після погодних “сюрпризів” і зовсім нема. Пробував застрахувати врожай і впевнився – фірма завжди знайде привід для того, щоб не сплачувати страховку. Тож у підсумку переконався – немає фермеру на кого надіятися, окрім як на себе. Павло Штутман, голова ради асоціації «УкрАгроМаш», власник «Ельворті Груп» (до складу якої входить «Червона зірка») - Незважаючи на високий рівень зношеності тракторів та іншої техніки, український виробник не може собі дозволити придбати нову техніку через елементарну відсутність фінансів. Держава, не підтримавши фермера, змусила машинобудівників шукати нових ринків збуту за кордоном, оскільки внутрішній ринок за сьогоднішніх умов не в змозі поглинути той обсяг машин, який виробляють українські заводи. Андрій Леонідович, фермер із Запорізької області, власник 200 га землі - Найкраще, звісно, купувати при потребі нову техніку, але все залежить від “кишені” кожного господаря. Якщо вже купувати то я надаю перевагу імпортній, вона більш якісна, але і дорожча, тому фермерам-початківцям рекомендую все таки
зернути увагу на вітчизняних машиновиробників – і дешевше, і запчастини легше знайти, та й за потреби відремонтувати можна своїми силами. Нову техніку вважаю за краще купувати у спеціалізованих магазинах, тоді з нею проблем не виникатиме. Інколи, щоправда, доводиться чекати замовлення на нову деталь, але це буває дуже рідко. Часто виручають мене і друзі-фермери, які дають потрібні машини в оренду. Багато чув про лізинг та інші способи кредитування, але сам надаю перевагу 100% оплаті готівкою – так надійніше.
- Українські аграрії часто не бажають купувати нову техніку не через нестачу коштів, а через те, що бояться всього нового, а в техніці вбачають не нові можливості, а просто “залізо”. Не треба чіплятися за старе, уже давно час експерементувати з новими технологіями, для того, щоб виробляти кращу та якіснішу продукцію. Треба навчитися прораховувати економію – що краще, витратися на нову техніку і виграти у результаті, чи, боячись витратити зайву копійку, з року в рік демонструвати низькі показники і врешті решт не отримати нічого.
Яніна Пономарева, директор компанії “ОТП Лізинг”
Валерій Орошан, генеральний директор полтавської групи агрокомпаній ВІНКОР
- У 2015 році ринок лізингу скоротився більш ніж вдвічі, а нові сільгоспмашини взагалі практично зникли зі складів лізингових компаній. Цьому сприяло обережне ставлення аграріїв до фінансування сільгоспвиробники намагаються працювати зі старою технікою “до останнього”. Та й компаніям, більшість з яких працює з валютою, важко прорахувати повернення коштів. У підсумку складні економічні умови призвели до того, що велика кількість лізингових компаній зосередила свою увагу на представниках середнього бізнесу, вважаючи за краще укласти 20 угод на 200 тисяч гривень, ніж дві на 20 мільйонів. Ще одним кроком назустріч фермерам став перехід на фінансування середніх компаній у гривнях.
- Перший трактор «Джон Дір» ми купили 2006 року в лізинг, бо бракувало коштів. Протягом наступних років взяли ще два, також в лізинг, терміном на 2–3 роки. Так поступово почали розраховувалися з боргами, бо техніка почала працювати. З часом удосконалювали технологію, включили в сівозміну ріпак і сою, почали збільшувати частку кукурудзи, додали зернове сорго. Нині обробляємо в цілому близько 14 тис. га землі. І протягом цих років брали в банківських установах короткострокові позики під заставу майна чи врожаю, протягом року їх погашали. Однак, якщо порівняти з аграрними розписками, банківський кредит і лізинг дуже обтяжливі: на той момент 17–19% річних у банку, 28% — по лізингу. Нині банківську позику можна взяти під 26% річних, а техніку купити в лізинг — під 32%. Тому ми бачимо майбутнє за аграрними розписками.
Аттіла Наряді, власник венгерського заводу FraMest, який поставляє на український ринок грунтообробну техніки
Матеріал підготувала Олена Полянська
Технології
ТОП-3 НАЙКРУТІШИХ АГРОТЕХНОЛОГІЙ В той час, коли у світі агропроцеси стають все більш автоматизованими, українські фермери часто використовують застарілі методи ведення господарства. Пропонуємо вашій увазі ТОП-3 найкрутіших агротехнологій, якими вже активно користуються в інших країнах і які поступово впроваджують в Україні Датчики вологості ґрунту, які економлять чверть води на рік
Сам датчик має вигляд сталевого стрижня, довжина якого коливається від 10 см до 1,5 метра. Чим більша довжина — тим більша вартість і функціонал. Приблизна економія за рік складає 25% води. Дрони допомагають контроювати ситуацію на полі Надзвичайно точні камери та фокус дозволяють помітити появу рослин на тих
Розташовується на декількох ділянках поля та проводить системний аналіз кількості вологи у коренях рослин. Зібрані дані передаються на електронні пристрої: планшет, смартфон чи комп'ютер. На їх основі програма дає рекомендації щодо кількості води, яку потребує ділянка.
чи інших ділянках поля. Оптичні датчики безпілотника формують інфрачервону карту поля, яка показує кількість азоту в кожній точці. Це особливо корисно для фермерів, що вирощують кукурудзу та сою. Є можливість оцінити рівень пошкодження рослин шкідниками. Також тепловізійні датчики визначають температуру тварин і допомагають помітити хвору худобу.
приміщеннях регулюється автоматично. Доїти корів — також завдання автоматів. Така система забезпечує збільшення продуктивності на 35%. Інвестиції в проект склали майже 160 мільйонів гривень. У перспективі собівартість молока, виробленого на такій фермі складатиме 4,5 гривні за літр.
Роботизована молочна ферма В тваринництві інноваційні технології розповсюджуються повільно. Проте минулого року в Житомирській області запрацювала перша в Україні повністю роботизована молочна ферма. Розрахована вона на 500 голів худоби. Клімат у
Видається торгівельно-інформаційною аграрною онлайн-платформою UAGRO / №1 від 05.06.2016 (067) 6503042, http://uagro.ua/
5
№1, 5 червня, 2016
ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АГРАРНИЙ ОГЛЯД
Корисно знати
НОВИЙ АГРАРНИЙ ТРЕНД НІШЕВІ КУЛЬТУРИ У контексті глобальних кліматичних змін, в Україні все більшої популярності набирають нішеві культури. Їх вирізняє посухостійкість та менша виснажливість верхніх шарів ґрунту. До таких культур належать: ячмінь пивоварний, овес, просо, горох, гречка, гірчиця, льон, сорго і нут. поліпшення рентабельності виробництва гірчиці в Україні полягає в дотриманні сучасних технологій вирощування, підвищенні урожайності й достатньому інвестуванні в сільське господарство вцілому. За таких умов реальна рентабельність гірчиці становить 100% . Якісне насіння гірчиці білої, придатне для переробки, в умовах мінімальних світових цін на збіжжя, коштує дорого — на рівні $500/т. Тому ця культура є прекрасним засобом підстрахуватись для більшості господарств, які спеціалізуються на бобових і злакових. У період з липня по листопад 2015 року, експорт гірчиці з України склав 25 тис. тон, і це більш ніж у два рази перевищує результати сезону 2014/15 (11 тис. тон).
Льон – мегаперспективна культура По-перше, льон є дуже посухостійким, а для півдня України це є найбільш актуальним сьогодні. У чергуванні, культур льон олійний прирівнюється до зайнятих парів (особливо в степу), оскільки рано звільняє поле і дозволяє його якісно підготувати до посіву озимини та накопичити вологу. Як попередник є нейтральною культурою, яка не має спільних хвороб і шкідників (окрім всеїдних шкідників) з більшістю сільгоспкультур.
вартість іншого олійного насіння. Для порівняння: ціна за 1 тону соняшнику в цей період становила 7,6 тис. грн, сої — 8,0 тис. грн.
Головними ринками збуту української гірчиці стали країни ЄС. Зокрема: Німеччина, Польща, Голландія, Чехія. Також у звітний період поставки здійснювалися у Бангладеш, Індію та Непал.
В основі ефективності виробництва льону є ціна реалізації та її собівартість. У 2014-2015 МР ціни на насіння льону мали значні коливання. Якщо на початку сезону таке насіння закуповували по 4 тис. грн/т, то на початку лютого його вартість підвищилася до 10 тис. грн. На це вплинуло здебільшого знецінення гривні. Разом з тим, такі ціни значно перевищують
6
Посів сорго проводять у квітні-травні. Технологія вирощування не вимагає нової специфічної техніки та обладнання, використовується техніка, призначена для кукурудзи і соняшнику, за винятком віничного сорго. Сорго має безліч застосувань, включаючи продукти харчування для споживання людиною такі як хліб, пиво та інші продукти. Відходи, що залишаються після віджиму можуть бути використані для виробництва паперової маси, будівельних матеріалів, волокон для одягу. Поширене використання сорго на фуражне зерно для тваринництва, а також використання в якості промислової сировини для виробництва біоетанолу. З точки зору використання на фураж, зерно сорго має від 95% до 98% від поживної цінності кукурудзи. Вміст вітамінів схожий на кукурудзу, але сорго має більшу кількість мінералів, ніж кукурудза. Сорго використовується як джерело вуглеводів (енергії) з додаванням білка з люцерни і соєвого борошна для жуйних тварин, таких як велика рогата худоба, вівці і кози. Для свиней, птиці та риби, сорго використовується на основі харчових формул (сорго може задовольняти до 1/3 потреб курей і свиней в білку).
У країнах Європи щорічно попит на насіння льону сягає близько 600-700 тис. тон, з яких основну частину займає продукція із Північної Америки. З огляду на географічну відстань вигідним є саме експорт українського льону, що має більше конкурентних переваг. Тож цей ринок є досить перспективним для вітчизняних аграріїв. Традиційними ринками збуту насіння льону є країни Європи та Азії, і незначною мірою Африканського континенту. Привабливість української продукції для закордонних покупців полягає в тому, що вона не містить ГМО і має зручне територіальне місце вирощування, що дозволяє зменшити витрати на її доставку. Останнім часом на товарне зерно льону олійного звернули увагу й вітчизняні переробники, адже застосування продукту надзвичайно широке. Оскільки лляна олія містить п’ять жирних ненасичених кислот (олеїнову, лінолеву, ліноленову, пальмітинову і стеаринову), її широко використовують у харчовій, парфумерній, електротехнічній, авіаційній, автомобільній, суднобудівній та металообробній промисловості, а також у миловарінні та медицині. Найкращу оліфу виробляють з цієї ж олії. Макуха з насіння льону олійного є гарним кормом для тварин, використовується для приготування сумішей на корм рибі.
Сорго в сівозміні розміщують після озимих та ярих хлібів, зернобобових, гречки та інших культур. Воно добре виносить повторні посіви. Сорго може бути задовільним попередником ярих хлібів, але краще після нього розміщувати в сівозміні чистий або зайнятий пари. Іноземний досвід свідчить про те, що цукрове сорго часто можна вирощувати на маргінальних землях, непридатних для інших культур, наприклад, при високій солоності або піщаних ґрунтах.
Окрім того льон не потребує великих коштів. Його вирощування обходиться в 1,3-1,5 рази дешевше виробництва соняшнику. Рентабельність цієї культури може сягати від 100% до 200%.
Гірчиця – мегаекологічна культура Саме агроекологічні переваги і медико-біологічні властивості роблять гірчицю досить рентабельною культурою, що має стійкий попит на світовому ринку. Гірчиця невибаглива до умов навколишнього середовища, добре росте і розвивається практично на всіх видах ґрунтів, окрім легких піщаних.
Сорго – мегапосухостійка культура Сорго є перспективною культурою для України, представлене такими видами як сорго звичайне, джугара, гаолян, суданська трава. Зернове сорго є відмінною альтернативою ячменю, кукурудзі, соняшнику в умовах посушливого клімату Півдня й Сходу України та здатне забезпечувати стійкі високі врожаї.
Сорго культивується більш ніж в ста країнах світу. Світовий об’єм виробництва сорго протягом 20 років тримається в середньому на рівні близько 60 млн. тон на рік з перерозподілом часток між країнами–виробниками. В світовому виробництві зернових, де пшениця з об’ємом 712 млн тон складає 36%, кукурудза з об’ємом 967 млн тон складає 49%, виробництво сорго дорівнює 3% від загального виробництва зернових.
Гірчиця - холодостійка культура, яка найбільш ефективно використовує запаси вологи в період осені та зими, завдяки раннім строкам висіву. Гірчиця є цілком органічною в сівозміні і сприяє збільшенню урожайності решти культур. Якщо розглядати гірчицю не лише як хорошого попередника, на ній можна ще й добре заробити. За даними експертів, основна частина аграріїв (70%) вирощує гірчицю з рентабельністю до 20-30%. Потенціал для
Видається торгівельно-інформаційною аграрною онлайн-платформою UAGRO / №1 від 05.06.2016 (067) 6503042, http://uagro.ua/
№1, 5 червня, 2016
ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АГРАРНИЙ ОГЛЯД
Сільське життя
ЖИТИ В СЕЛІ Всім українцям сьогодні живеться непросто, але особливо потерпають селяни, яких держава давно залишила напризволяще. Достатньо зробити коротку екскурсію на кількадесятків кілометрів від міста, як перед очима постає безрадісна картина вмираючого села. Чи є вихід зі скрутного становища? Ви здивуєтесь, але деякі селища власним прикладом доводять, що є. У чому секрет заможних сіл? У активній громаді чи у чомусь іншому - читайте, і вирішуйте самі. Лосятин Для мешканців села Лосятин на Тернопільщині все розпочалось сім років тому зі створення кооперативу “Лосятинське молочне джерело”. У цьому допоміг Кременецький молокозавод. Згодом селяни самі усвідомили вигідність такого роду співпраці і вже за якийсь час чи не кожен
двір у селищі нараховував від двох до десяти корів. Перший успіх так надихнув громаду, що вона зажадала більшого – лосятинці звернулись до одного з міжнародних благодійних фондів з власним проектом і отримали грант на його реалізацію. Так, один за одним, у селищі запрацювали проекти – частину коштів на них дали фонди, частину – приватні підприємці, щось – місцевий бюджет, щось – держава. А прибуток отримують самі люди та місцевий бюджет, який за рахунок одержаних коштів розвиває інфраструктуру села – ремонтує дороги, робить освітлення, водовідвід, спонсує заклади освіти та ФАП. Найбільший прибуток селяни мають від полуничного кооперативу “Ягідний край”, виробництво та зберігання ягід в якому відбувається за найсучаснішими технологіями. Деякі члени кооперативу навіть почали відділятись і створювати свої сімейні ферми. Всього ж у ньому задіяно майже 700 чоловік, родини яких у гарний сезон заробляють по 30 тис. грн. Так з напівспустілого села, Лосятин перетворився на заможне селище – острівець благополуччя та впевненості у завтрашньому дні.
Великий Хутір У селі Великий Хутір на Черкащині найперше впадають в око приїжджому бездоганні дороги – жодної ями чи вибоїни. І на цьому його благоустрій не закінчується свій внесок у розвиток села роблять всі 16 підприємств, що працюють на території громади. Вони ж і дають роботу великохутірцям. Селяни вміють не лише працювати, а й відпочивати – тут є два будинки культури,
ресторан “Зустріч”, де гуляють хрестини та весілля. Медична амбулаторія забезпечена всім необхідним, а дитячий садок – найкращий в районі. Власний млин, пекарня, олійниця, крупорушка — все це не тільки ознаки дбайливого господарювання, а й роботи на перспективу. У свій час колгосп-мільйонер, що працював на території села став занепадати – як і в десятках селищ по всій Україні. Передбачливі селяни взялися “бізнесувати”, і як результат – є у Великому Хуторі вівцеферма, свинарники, молочне господарство. Банк, пошта, безперебійний транспорт – усе в селищі як у місті, та й навіть краще. Бо кожен з мешканців долучився до облаштування Великого Хутору і по особливому ставиться та береже свою малу Батьківщину.
Іспас Охайні, з яскравими фасадами будиночки, широкі асфальтовані дороги, магазини та кав'ярні – саме така картина постає перед приїжджими села Іспас Чернівецької області. На території села лише зареєстрованих – 400 бізнесменів, працює завод з виготовлення будматеріалів, який дає роботу односельцям та поповнює місцевий бюджет. Завдяки підприємцям у Іспасі є дві школи та садок, який вже не вміщає малечу, тож розпочалося будівництво додаткового корпусу. А ще – своя пожежна команда, яка вже не один раз рятувала життя та майно своїх односельців. У селі є також пам'ятник, будується монастир. У минулому році в Іспасі народилось 90 малят, тож тепер поблизу будується новий житловий масив на 70 будинів для майбутніх іспасців.
ЧОЛОВІК ГОЛОВА, А ЖІНКА... ТЕЖ ГОЛОВА! Присутність жінки у владі – це завжди орієнтація на високі соціальні стандарти, на захист найменш захищених людей і зростання благополуччя кожної сім'ї. Бо у самій природі жінки – берегти сімейне вогнище. А кожна родина – маленька цеглина, з якої вибудовується міцний фундамент державності. Може, тому і немає згуртованості в українському парламенті, що мало там представниць прекрасної статі? На щастя, на місцях, справи дещо кращі – у багатьох селищних радах в різних куточках України головами є саме жінки. Очолювані ними села без перебільшення отримали друге дихання. І ось лише кілька прикладів. Надія Котуза, Біла, Чортківського району Тернопільської області “Мрію, щоб у селі було все якнайкраще, щоб воно наповнилось дитячими голосами, щоб у ньому панував мир і достаток”. З останнього зробленого у селищі Біла: відремонтовано ФАП, триває ремонт танцювального класу у будинку культури, проводиться водовідвід, планується заміна шкільних вікон, підсипка доріг та освітлення п'яти вулиць... Одним з головних своїх надбань Надія Котуза вважає віднайдення порозуміння з приватними підприємцями, які працюють в селі і разом з місцевою владою надають посильну допомогу своїм односельцям. Наталія Черниш, Черепашинці, Калинівського району Вінницької області “У нас дуже активні громадянки - кожна з депутаток уже заявила про себе якоюсь кон-
кретною справою. Якщо людина не байдужа до свого села, не має значення, де вона працює, всеодно не буде сидіти склавши руки”. Усі 14 депутатів сільської ради – жінки віком від 27 до 56 років. Спільними зусиллями вони встановили ліхтарі на центральній вулиці, проклали тротуар з центру до школи, організували тренажерний зал, зробили водогін, розпочали ремонт доріг. Лілія Коцюбайло, Рожищенський район Волинської області “Головне для мене - виправдати довіру людей”. Бухгалтер за освітою, колишня прибиральниця у школі, Людмила активно взялася наводити лад в селі з першого дня на посаді керівника. Уже зроблено дороги між чотирьма селами, що підпорядковуються сільраді, вирішено питання з газифікацією, яке не рухалось роками, в області Людмила “вибила” шкільний автобус для дітлахів. Надія Масалітіна, Сад, Сумського району Сумської області “Я все своє життя присвятила роботі. Тут на території 3800 осіб населення і для мене – кожна людина дорога”.
Про те, скільки роботи було зроблено в селі свідчить вже те, що Надію обирають головою вже 22 роки поспіль. Довіряють селяни їй піклування про громаду. Окрім того вона є головою Асоціації селищних рад Сумщини, щотижня проводить тренінги та консультації для інших сільських голів. У сміливих планах Надії Масалітіної – нові сучасні дороги до її села. Галина Бубир, Жемчужне, Юр'ївський район Дніпропетровської області
Видається торгівельно-інформаційною аграрною онлайн-платформою UAGRO / №1 від 05.06.2016 (067) 6503042, http://uagro.ua/
“В житті користуюся батьківською настановою: “Шануй людей, доню, коли йдеш угору. Зустрінеш їх, коли спускатимешся вниз”. Не маючи на території селища жодного підприємства, яке б допомагало громаді, у Жемчужному вирішили брати активну участь у різних грантових проекта. По двох з них, проООНівських, відремонтовано клуб та ФАП, застосовуються енергозберігаючі технології, робиться зовнішнє освітлення.
Матеріал підготувала Надія Червенко
7
№1, 5 червня, 2016
ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АГРАРНИЙ ОГЛЯД
Цікавинки
ЕКЗОТИЧНІ ФЕРМИ УКРАЇНИ
Ферма зубрів (Мислівка, Івано-Франківська область) Посеред Карпатських гір навіть зараз, у XXI сторіччі, можна зустріти сильних і навіть трохи страшних тварин. Сумніваєтесь? То подумайте, що б вам спало на думку, якби перед вами постав зубр. Без загорожі чи будь-яких захисних споруд! Для людини, яка звикла жити у великому місті, таке видовище виявляється справді незвичним і дещо моторошним. Та можливість поспілкуватися із цими тваринами є. І виявляється – вони не такі вже й страшні, а малята – досить милі. Долина страусів (Ясногородка, Київська область)
Тут ви довідаєтеся звідки виникла легенда про те, що страуси у разі небезпеки ховають голову в пісок. Зможете перевірити страусине яйце на міцність. Подейкують, що воно з легкістю може витримати вагу дорослої людини! А тутешні – і поготів. Адже у Долині страусів живуть чорні страуси – найбільші пернаті у світі. Їхня висота може досягати трьох метрів, важать птахи – до 150 кілограмів. Окрім страусів, тут можна поглянути і на інших тварин, адже на території ферми діє зоопарк. Жаб’ячі ферми В Україні є досить багато ресторанів, які можуть запропонувати відвідувачам страви французької кухні. Однією з корон-
них страв є жаб’ячі лапки, для приготування яких ресторатори закуповують жаб аж ніяк не в країні круасанів та шансону. Свої жаб’ячі ферми є на Одещині, Закарпатті, Київщині, Харківщині і ще в ряді регіонів країни. Найчастіше такі господарства створено при ресторанах і вони займаються постачанням м’яса лише для ють цих земноводних на експорт. В тому числі, і в саму Францію! Найцікавіше, що кілька років тому вирощування жаб було пріорітетним видом економічної діяльності в деяких областях України, а самі фермери звільнялися від податків. Форелеві ставки (Колочава, Закарпатська область) Якщо ви спитаєте у закарпатця, яка риба із місцевих річок найсмачніша, то отримаєте однозначну відповідь – форель. Тому цей вид зустрічається не тільки у річках. На Закарпатті є кілька форелевих ферм. Одна з них у Колочаві. Тут є кілька басейнів, які аж кишать цими рибинами. Молодші і старші – у різних басейнах, адже дорослі рибини досить агресивні
щодо молодняка. На форелевій фермі ви зможете спробувати себе у ролі риболова. Для цього вам дадуть вудочку, а далі – вже як пощастить! Але, зважаючи на те, що басейни переповнені рибою, то зловити принаймні одну не буде проблемою. Зловлену рибину можуть приготувати місцеві кухарі. Оленяча ферма, (Липча, Закарпатська область) Благородні тварини чекають вас на Закарпатті. Оленяча ферма існує ще з 1980-х років. Розмістили тут тварин для отримання лікарського матеріалу. Панти – відростки оленячих рогів після зрізання. Використовують їх з лікарською метою. Нині на фермі – 150 тварин. І їхня єдина мета – радувати туристів, коли ті приїздять поглянути на оленів. Окрас – яскраво-рудий з білими плямами. Та взимку трохи тьмяніє. Попри те, що олені майже ручні і живуть біля людей, природний механізм маскування взимку від хижака все одно дається взнаки.
Наші партнери
АКЦІЯ! "УКРАЇНСЬКИЙ ФЕРМЕР"
Я І Ц К А
Кожному зареєстрованому фермерові на UAGRO — 10% ЗНИЖКИ НА МІНЕРАЛЬНІ ДОБРИВА! Для того, щоб стати учасником і призером акції, фермерові потрібно зробити всього 3 кроки: 1 КРОК: зайти на сайт uagro.ua 2 КРОК: в формі реєстрації в полі “Контактна особа” вказати своє ПІБ та слово пароль: “Український фермер” 3 КРОК: заповнити всі інші поля в формі реєстрації та зареєструватися на сайті. Ось і все! Далі наші спеціалісти перевірять правильність введених вами даних та зв'яжуться з вами для деталізації отримання вами 10% ЗНИЖКИ НА МІНЕРАЛЬНІ ДОБРИВА!
Відповідальність за достовірність інформації, викладеної у авторських статтях, несе автор. Для написання матералів та підбору фото може використовуватися інтернет-ресурс. Газета видається торгівельно-інформаційною аграрною онлайн-платформою UAGRO.ua. За всіма питаннями звертайтесь: marketing@uagro.ua, +38 (067) 6503042 або 737 (безкоштовна багатоканальна лінія)
8
Видається торгівельно-інформаційною аграрною онлайн-платформою UAGRO / №1 від 05.06.2016 (067) 6503042, http://uagro.ua/