#1/2008 Науково-практичний журнал “Корекційна педагогіка” by ВГО "Українська асоціація корекційних педагогів"

ЗМІСТ CONTENTS КОЛОНКА РЕДАКТОРА

EDITOR’S COLUMN

НОВИНИ NEWS НАУКА — ПРАКТИЦІ FROM SCIENCE INTO PRACTICE ШЕРЕМЕТ МАРІЯ Поняття мовлення і мислення в системі підготовки дошкільників з тяжкими порушеннями мовлення до школи

MARIYA SHEREMET Notion of thinking and speech in the system for preparation of children of preschool age having severe speech disorders to school learning

ШУЛЬЖЕНКО ДІНА Формування готовності дітей з аутистичним спектром порушень до навчання у школі

DINA SHULZHENKO Development of school learning preparedness skill with children having autistic behavior

ПІЧУГІНА ТЕТЯНА Шкільні проблеми: інноваційні підходи до медико-педагогічної діагностики та реабілітації

TETIANA PICHUGINA School problems: innovative approaches towards medical and pedagogical diagnostics and rehabilitation

МАРТИНЕНКО ІРИНА Корекційна педагогіка та інтернет

IRYNA MARTYNENKO Special education and the internet

МАЙОРОВА НАДIЯ Особливості мотивації волонтерів-підлітків до роботи з розумово відсталими дітьми

NADIYA MAYOROVA Specific features of volunteers’ motivation for work with children having learning difficulties

З ДОСВІДУ РОБОТИ BEST PRACTICE EXPERIENCE КОЛОМІЄЦЬ ЮЛІЯ Ось пролунав останній дзвоник… куди ж далі?...

YULIYA KOLOMIYETS The school bell rang for the last time… where shall we go now?...

НАШІ ОСЕРЕДКИ OUR LOCAL BRANCHES Житомирський обласний осередок

Zhitomyr’s regional branch.

АНОНСИ ANNOUNCEMENT 37

КОЛОНКА РЕДАКТОРА

ШАНОВНІ ДРУЗІ! Шановні друзі! Я радий, що другий рік поспіль ми зустрічаємось на сторінках журналу “Корекційна педагогіка.Вісник Української асоціації корекційних педагогів”! За минулий рік нам вдалося організувати на сторінках журналу обмін досвідом, науковими та практичними інноваціями, повідомити про найсуттєвіші події у сфері корекційної педагогіки різних регіонів України: Києва, Полтави, Харкова, Львова, Севастополя, Херсона. Я пишаюсь, що автори найновіших експериментальних досліджень у сфері корекційної педагогіки висвітлюють їх результати у нашому виданні! У 2008 році коло наукових і практичних проблем, що висвітлюватимуться на сторінках нашого журналу, значно розшириться: з’являться нові рубрики, публікуватимуться результати досліджень у сфері корекційної педагогіки та спеціальної психології вчених України та зарубіжжя. Хочу відзначити, що набуває потужності діяльність “Української асоціації корекційних педагогів”, що неминуче позначиться на змісті та якості нашого видання. Враховуючи багатий науковий та практичний досвід вітчизняних корекційних педагогів, а також ту роль, яку УАКП відіграє у розвиткові корекційної освіти та науки в Україні, члени Ради та Президії УАКП прийняли рішення про продовження публікації журналу “Корекційна педагогіка. Вісник Асоціації корекційних педагогів”. Бажаю авторам та читачам “Вісника” взаємного задоволення від усвідомлення високої якості і актуальності змісту цього видання. З повагою, голова редакційної ради журнала “Корекційна педагогіка. Вісник Асоціації корекційних педагогів”, Президент УАКП, доктор педагогічних наук, професор, академік АПН України Віктор СИНЬОВ

#1/2008

Науково-практичний журнал “Корекційна педагогіка. Вісник Української асоціації корекційних педагогів”

НОВИНИ NEWS

2007 році Міністерством Юстиції України було офіційно зареєстровано Всеукраїнську громадську організацію “Асоціацію тифлопедагогів України”. Вперше про створення цієї організації йшлося 3 – 5 травня 2006 року на Першому Всеукраїнському з’їзді тифлопедагогів “Тифлопедагогіка України: витоки, сьогодення та перспективи розвитку”. Учасниками з’їзду було прийнято рішення про необхідність створення громадської організації, яка б об’єднувала діяльність усіх фахівців України в галузі тифлопедагогіки. Такою організацією було визначено Асоціацію. Рішенням з’їзду було обрано керівні органи Асоціації. 31 травня 2006 року установчими зборами Асоціації було затверджено Статут, в якому було визначено повну назву об’єднання — Всеукраїнська громадська організація “Асоціація тифлопедагогів України”. Всеукраїнська громадська організація “Асоціація тифлопедагогів України” (далі — Асоціація) об’єднує понад 200 членів, місія яких — захист фахових, економічних, соціальних, культурних та інших прав та інтересів спеціалістів в галузі тифлології. Асоціація сприяє професійному розвитку тифлопедагогів, фахівців, які працюють в сфері освіти, соціального захисту, представництва інтересів осіб з порушеннями зору; підвищенню якості корекційно-педагогічних, психологічних та соціальних послуг закладів, установ та організацій для осіб з порушеннями зору, а також якості підготовки зазначених фахівців. Асоціація тифлопедагогів України є добровільною неприбутковою організацією, створеною громадянами України на основі єдності їх професійних інтересів. Президентом Асоціації тифлопедагогів установчими зборами обрано професора Синьову Євгенію Павлівну, виконавчим директором – Тімакову Юлію.

Scientifical-practical journal “Special pedagogic. Bulletin of Ukrainian association of special pedagogues”

In 2007 the Ministry of Justice of Ukraine officially registered All-Ukrainian Public Organization “Association of Typhlopedagogues of Ukraine”. The president of Association was appointed by the Council. This post was taken by Prof. Eugeniya Synova, Executive Director of Association is Yuliya Timakova.

#1/2008

НОВИНИ NEWS On the 22-23 November 2007 at the venue of Lugansk National Pedagogical University named after Taras Shevchenko and Department of Defectology and psychological correction joint scientific and methodological workshop “Modern corrective technologies in education of children with disabilities” was held, organized by Ukrainian Association of Special Pedagogues and Lugansk regional branch of UASP

22-23

листопада 2007 року на базі Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка та кафедри дефектології та психокорекції відбувся спільний науково-методичний семінар Української асоціації корекційних педагогів і Луганського відділення УАКП за проблемою “Сучасні корекційні технології роботи з дітьми з психофізичними вадами”. У семінарі активну участь взяли спеціалісти-практики спеціальних освітніх закладів для дітей з аномаліями розвитку, студенти ЛНПУ спеціальностей “Корекційна освіта” та “Логопедія”, а також учасники студентського науково-дослідницького гуртка “Промінь”. Початок семінару було відзначено відкритою лекцією президента УАКП Синьова В.М. Під час неї були висвітлені питання термінології в сучасній корекційній педагогіці, питання інклюзивного навчання, актуальні проблеми дефектології. Подальша робота семінару проводилася за участю голови Луганського осередку УАКП, старшого викладача кафедри дефектології та психокорекції Ужченко І.Ю., к. психол. н., доцента, завідуючого кафедрою дефектології та психокорекції Бистрової Ю.О.; к. психол. н., старшого викладача кафедри дефектології та психокорекції Хлопоніної Н.Є. аспіранта Інституту корекційної педагогіки та психології Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (м. Київ) Лазарєвої І.А. та викладачів кафедри логопедів — практиків Вінокурової С.М., Макаренко І.В., Махукової Т.В.

З радістю повідомляємо, що з 1 квітня 2008 року УАКП розпочала виконання проекту “Формування сімейно-центрованої консультативної допомоги дітям з інвалідністю та їх сім’ям у місті Києві”. Проект здійснюється за фінансової підтримки Міжнародного жіночого клубу в м. Києві та організаційної підтримки Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Основною метою проекту є створення консультативної служби для сімей, що виховують дітей з інвалідністю різних нозологій. Розпочати роботу консультативної служби планується з 1 вересня 2008 року. За додатковою інформацією звертайтесь: uasp@ukr.net. We are happy to inform you that starting from 1st of April 2008 UASP started implementation of the project “Development of the family-centered consulting assistance for disable children and their families in Kyiv”. the Project is implemented under financial support of the International women club in Kyiv and organizational support from the National Pedagogical M. Dragomanov University.

#1/2008

Науково-практичний журнал “Корекційна педагогіка. Вісник Української асоціації корекційних педагогів”

НОВИНИ NEWS

2-3

квітня 2008 року на базі Інституту корекційної педагогіки та психології НПУ імені М.П. Драгоманова відбулась IV Всеукраїнська студентська олімпіада зі спеціальності “Корекційна освіта (дефектологія)” (з міжнародною участю). Усього взяли участь в олімпіаді 25 учасників з Бердянська, Кам’янець Подільського, Сум, Львова, Полтави, Слов’янська, Луганська, Херсона, Києва. Також завітали гості з Білорусі (м. Мінськ) — педагогічного університету імені М. Танка. Учасники олімпіади брали участь у загальному конкурсі протягом двох днів: перший день — написання тестових завдань, другий день — представлення та захист наукових робіт. За результатами двох конкурсних днів професійним журі було визначено наступних переможців: 1 місце — Бондаренко Зоя (НПУ ім. М.П. Драгоманова) Клеменцова Ольга (Мінськ, ГПУ ім. М. Танка) 2 місце — Коваленко Вікторія (Луганськ, ЛНПУ) Ушакова Олександра (НПУ ім. М.П. Драгоманова) 3 місце — Голованчук Ірина (НПУ ім. М.П. Драгоманова) Литвиненко Тетяна (Полтава, ПДПУ) Брагінська Неллі (Луганськ, ЛНПУ). Окрім того журі олімпіади визначило номінації, за якими було вручено додаткові дипломи: за кращу наукову роботу, краще виконання тестових завдань, кращий дебют. ВІТАЄМО ПЕРЕМОЖЦІВ І БАЖАЄМО ВСІМ УЧАСНИКАМ ПОДАЛЬШИХ ТВОРЧИХ ТА НАУКОВИХ ЗЛЕТІВ!

Scientifical-practical journal “Special pedagogic. Bulletin of Ukrainian association of special pedagogues”

On the 2-3 April at the venue of the Institute of Corrective Pedagogy and Psychology of the National Pedagogical M. Dragomanov University IV all-Ukrainian Students’ Olympics were held on the qualification “Special Education (defectology)” (with international participation). Altogether 25 students participated in Olympics — those from Berdiansk, Kamyanets Podilskyi, Sumy, Lviv, Poltava, Slovyansk, Lugansk, Kherson, Kyiv. there were also guest from Belarus (Minsk) — State Pedagogical University named after M. Tank. first prize was shared between 2 participants: Zoya Bondarenko (NPU named after Dragomanova) and Olga Klementsova (Minsk, SPU named after M. Tank)

#1/2008

НАУКА-ПРАКТИЦІ FROM SCIENCE INTO PRACTICE УДК 376.1-056.264

ПОНЯТТЯ МОВЛЕННЯ І МИСЛЕННЯ В СИСТЕМІ ПІДГОТОВКИ ДОШКІЛЬНИКІВ З ТПМ ДО ШКОЛИ М.К. Шеремет, доктор педагогічних наук, професор; заступник директора Інституту корекційної педагогіки та психології НПУ імені М.П. Драгоманова Автор статті розглядає поняття мовлення і мислення з позицій лінгвістики, психології, психолінгвістики в аспекті підготовки дошкільників з порушеннями мовлення до школи. Звертається увага на формування мовлення в онтогенезі, на взаємозв’язок внутрішнього мовлення та мислення, особливості формування всіх компонентів мовленнєвої системи. Author of the article analyses the notions of thinking and speech from the point of view of linguistics, psychology, psycho-linguistics in the light of preparing children of preschool age with speech disorders to school learning. Attention is give to speech development in ontogenesis, interconnection between inner speech and thinking, special features in development of all components of speech system.

#1/2008

У вітчизняних психолого-педагогічних джерелах однією з провідних проблем підготовки до навчання в школі є формування мовленнєвої готовності дітей дошкільного віку, зокрема дітей із психофізичними порушеннями. Аналіз наукових досліджень свідчить про зростання за останнє десятиріччя інтересу вітчизняних та зарубіжних учених як до проблеми підготовки дітей до школи, так і до питань формування мовленнєвої готовності дітей дошкільного віку, що забезпечує не лише соціальну адаптацію, але й виступає основним інструментом засвоєння шкільних знань. Про це свідчать праці Л. Артемової, А. Богуш, М. Вашуленко, Л. Калмикової, О. Кононко, С. Лаврентьєвої, Л. Низьковської, Л. Пироженко, В.Тарасун, М.Шеремет та ін. Дослідження ведуться в контексті теорії й методики гуманістичної парадигми особистісно орієнтованого навчання і виховання дошкільників, ставлення до дитини як до найвищої цінності, активного суб’єкта, а також урахування значення мовленнєвої підготовки дітей дошкільного віку в цілому. Відомо, що усне мовлення й усне мовне висловлювання формуються до 2-3 років (їх супроводжує посилений розвиток розуміння мовлення дорослих), у той час як письмо і читання, пов’язані з оволодінням грамотою, формальними законами мови — істотно пізніше. Етапи формування мовленнєвої комунікації дитини супроводжуються вдосконалюванням слухомовленнєвого сприйняття, оволодінням довільною слухомовленнєвою пам’яттю, використанням з метою комунікації інтонаційних засобів мовлення, а також формуванням фонематичного слуху. Заміняючи більш ранній сенсорний і моторний досвід, знання про навколишній світ, завдяки мовленню, починають базуватися на операціях із символами. До трирічного віку у дитини з’являються три основних елементи простих фраз: підмет, дієслово й доповнення. Дитина користується деякими займенниками й множиною й здобуває нові слова зі швидкістю приблизно 400 за 6 місяців. У віці 5-7 років починається формування внутрішнього мовлення, крім властивої мисленнєвої сторони, що несе навантажен-

Науково-практичний журнал “Корекційна педагогіка. Вісник Української асоціації корекційних педагогів”

НАУКА-ПРАКТИЦІ FROM SCIENCE INTO PRACTICE ня програмування як задуму висловлення, так і складної поведінки. Ці розходження в генезисі й психологічній структурі різних форм мовленнєвої діяльності знаходять своє відображення й у їхній мозковій організації. Існує велика кількість підстав, відповідно до яких можуть класифікуватися види й форми мовлення. Для нейропсихології важливі два самостійних види мовлення: експресивне (голосне, виразне, народжуване, спрямоване зовні) — починається з мотиву й задуму (програми, динамічної схеми висловлення), проходить стадію внутрішнього мовлення, що володіє згорнутим характером, і переходить у стадію висловлення; його різновид — мовлення писемне; імпресивне — починається зі сприйняття мовленнєвого висловлювання, проходить стадію декодування і завершується формуванням у внутрішньому мовленні загальної значеннєвої схеми повідомлення, її співвіднесенням із семантичними структурами й включенням у певний контекст, без якого навіть граматично правильні пропозиції можуть залишатися незрозумілими. Поняття “підготовка до подальшої пізнавальної діяльності” у дошкільній педагогіці й педагогіці початкової школи визначається як організований, цілеспрямований процес засвоєння дитиною, як суб’єктом, нових знань, умінь та навичок із допомогою дорослих чи самостійно; складне утворення, структура якого включає загальну та спеціальну підготовку до школи й охоплює всі сфери діяльності дитини. Ці складові є взаємозумовленими, хоча кожна з них має свою психологічну й педагогічну специфіку. О. Савченко диференціює загальну (фізична, інтелектуальна, мовленнєва, особистісно-вольова готовність) і спеціальну (засвоєння предметних знань, умінь, навичок) підготовку до школи. Реалізація на практиці основних завдань підготовки неможлива без розробки адекватних методів попереджувального та корекційно-розвивального навчання дошкільників, особливо з порушеннями мовлення. У зв’язку з цим виникає необхідність визначити напрями цієї підготовки, що забезпечать достатній

рівень сформованості усного мовлення й мовленнєву готовність до школи. Психолого-педагогічні дослідження зарубіжних і вітчизняних науковців, переважно XX століття, свідчать, що розробка теорії мовленнєвої діяльності здійснюється на лінгвістичних (А. Богуш, Н. Гуткіна, М. Жинкін, Ф. де Сосюр, Л. Щерба), психологічних (Л. Божович, Л. Венгер, Л. Виготський, В. Мухіна, Ж. Піаже, Є. Проскура, Д. Ельконін, Е. Еріксон, О. Ладивір, Дж. Чейпі) й психолінгвістичних (І. Зимняя, О. Леонтьєв) засадах, трактується як сума окремих актів говоріння й розуміння, один із видів пізнавальної діяльності, як цілком самостійна діяльність. Хоча відомості про спроби пов’язати мовлення з окремими ділянками мозку були відомі ще з першої третини XIX ст., початок систематичних досліджень мозкової організації мовленнєвої діяльності людини було покладено роботами П. Брока (1861) і К. Верніке (1874). Саме вони першими показали структурну диференційованість порушень мовлення, а не загальне зниження мовленнєвих можливостей у випадках локальної патології мозку. Але ці ж відкриття стали першими передумовами для цілого напрямку в дослідженнях мозку, пов’язаних з пошуком “центрів” тих або інших психічних функцій. Інша тенденція у вивченні мовлення і його розладів була побудована на аналізі її змістовних аспектів. Найбільш помітними щодо цього були роботи Г. Хеда. Будучи учнем і продовжувачем поглядів X. Джексона, що критикували вузький локалізаціонізм, Г. Хед (1920, 1926), узагальнивши великий обсяг досліджень розладів мовлення, дійде висновку про їхній зв’язок з порушеннями мислення й поведінкою в цілому, що обумовлюється труднощами утворення понять і є наслідком ураженнями такого рівня мозку, що відповідає за виконання символічної діяльності. Цими роботами й висновками був покладений початок нейролінгвістичному вивченню мовленнєвої функції. Надалі в результаті багаторічної боротьби поглядів прихильників локалізаціонізму й эквіпотенціоналізму був зроблений найважливіший висновок, що мовленнєва діяльність вимагає спільної роботи різних

Scientifical-practical journal “Special pedagogic. Bulletin of Ukrainian association of special pedagogues”

#1/2008

НАУКА-ПРАКТИЦІ FROM SCIENCE INTO PRACTICE зон кори, що забезпечують специфічний внесок у загальний мовленнєвий процес. За сучасними уявленнями, пряме зіставлення складних психічних дій, до числа яких відноситься й мовлення, з окремими локальними вогнищами мозкових уражень неадекватно, оскільки останні пов’язані з мовленнєвими розладами складними й часто опосередкованими шляхами. Відділи кори, що забезпечують мовномисленнєву діяльність, мають великий ступінь поліфункціональності, тому критичним для кінцевого результату є не задіяність будь-якої зони, а збереження можливості взаємодії безлічі слухомовленнєвих зон, у якому участь однієї з них є обов’язковим. Відомо, мовлення — вища форма передачі інформації за допомогою акустичних сигналів, письмових або пантомімічних знаків. Його соціальна функція — це засіб спілкування, а в плані інтелектуального розвитку — це механізм абстрагування й узагальнення, що створює основу категоріального мислення. З іншого боку, мислення у дорослої людини саме в більшості випадків втілюється в мовленні, що є його виразником. У процесі дозрівання психіки дитини й на початкових стадіях формування мовлення існує тісний зв’язок між процесами сприйняття, почуттєвою основою, образами-поданнями й словами, що асоціюються з ними. Пізніше в дорослої людини цей зв’язок слабшає, але він залишається на все життя. Жодна складна форма психічної діяльності не формується й не реалізується без

прямої або непрямої участі мовлення. Його найважливішою структурною одиницею є слово як носій певного значення (узагальненого й стійкого відбиття предметного змісту) і змісту (індивідуального значення слова в конкретній ситуації). Носієм значення завжди служить чуттєвий образ, а матеріальними носіями є моторний (артикуляція), звуковий або графічний (лист) компоненти. У дорослої людини матеріальний носій майже не усвідомлюється, а провідна роль належить змісту слова і його значенню. Лише в деяких випадках (спеціальна літературна діяльність, навчання мові й т.п.), а також при деяких мовних розладах слово може втратити зміст або значення, а його матеріальний носій, навпаки, починає усвідомлюватися (Л.С. Цвєткова). Зміст пов’язаний зі словом у цілому, а не з кожним його звуком, але акустичні елементи, з якого складається слово, грають різну змісторозрізнюючу роль. Серед ряду лінгвістичних категорій, на основі яких формується повноцінне мовлення, це завдання виконують фонеми — одиниці мовленнєвого акустичного сприйняття. Кожна національна мова характеризується специфічним набором фонематичних ознак, які створюють його структуру. Саме такий, психолінгвістичний підхід і є основою визначення змісту навчання рідній мові дітей з різними психофізичними порушеннями розвитку, в тому числі і в дошкільний період в процесі їх підготовки до навчання в школі.

Література 1. Выготский Л.С. Развитие устной речи // Собр. соч.: В. 6 т. — М.: Просвещение, 1982. — Т. 3. — С. 164-176. 2. Гальперин П.Я. К вопросу о внутренней речи // Докл. АПН РСФСР. — М.: АПН РСФСР, 1957. — № 4. — С. 26-38. 3. Дошкільна лінгводидактика. — Хрестоматія // Упорядник Богуш А.М. — Ч. ІІ. — К.: Вища школа, 1999 — 228 с. 4. Жинкин Н.И. Интеллект, язык и речь // Нарушения речи у детей. — М.: Просвещение, 1972. — С. 9-31. 5. Зимняя И.А. Речевой механизм в системе порождения речи // Психологические и психолингвистические проблемы владения языком // Под. ред. А.А. Леонтьева и Т.В. Рябовой. — М., 1969. — С. 5-17. 6. Кононко О.Л. Соціально-емоційний розвиток особистості. — К.: Освіта, 1998. — 256 с.

#1/2008

Науково-практичний журнал “Корекційна педагогіка. Вісник Української асоціації корекційних педагогів”

НАУКА-ПРАКТИЦІ FROM SCIENCE INTO PRACTICE УДК 376.1-056.48:616.89-008.484

ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ ДІТЕЙ З АУТИСТИЧНИМ СПЕКТРОМ ПОРУШЕНЬ ДО НАВЧАННЯ У ШКОЛІ Д. І. Шульженко, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри корекційної психопедагогіки НПУ імені М. П. Драгоманова Потреба у створенні і впровадженні новітніх спеціальних технологій корекційної роботи з дітьми, хворими на аутизм, набирає сьогодні все більшої актуальності. В останні роки практично доведено, що за умови адекватних корекційних психолого-педагогічних зусиль такі діти, які раніше вважалися невиліковними, дають позитивну динаміку. До того ж ненадання дітям з аутизмом відповідної професійної допомоги є порушенням права дітей на освіту. Викладене особливо стосується корекційної технології на етапі підготовки аутичних дітей до навчання у школі, чому, власне, і присвячено пропоновану методичну розробку. Отже, ми виходили з того, що підготовка до навчання в школі аутичних дітей є складним комплексним процесом, мета якого — створити психолого-педагогічну базу (прогностичної системи психокорекційно-педагогічної роботи) з такими дітьми. До речі, ще зовсім недавно, про спеціальне навчання осіб із таким діагнозом не могло бути й мови, оскільки первазивні (різні) розлади в такої дитини блокують її здатність до самостійної поведінки та вміння правильно реагувати на умови існування, зокрема навчання, тобто не забезпечують цілісного функціонування психічної діяльності дитини із самого дня її народження. В результаті відбувається спотворення (за термінологією автора, Лео Каннера, який вперше описав аутизм), а, по суті, заміщення (за нашою термінологією, яку ми запровадили в обіг, виходячи з результатів власних досліджень) одних психічних функцій іншими, як наслідок чого з’являються аутичні компоненти в структурі психічної діяльності дитини, яка, своєю чергою, автономно розвивається на феноменалістичних засадах індиферентності до оточуючого світу, глибокого усамітнення особистості, асоціальної комунікації сенсорної чутливості, неадекватності поведінки, специфічності, або повного розладу мовлення, особистісних страхів, тривог і страждань. Поза тим аутичні люди різняться між собою за такими параметрами: когнітивні вміння та навички; мовленнєва готовність до навчання і спілкування, відповідність (адекватність) емоцій, почуттів; поведінкові особливості; креативні та розумові здібності й інтереси; установки на самовизначення; потреби в розумінні своїм оточенням сформованості індивідуальної системи знаків і можливостей її інтерпретації

Scientifical-practical journal “Special pedagogic. Bulletin of Ukrainian association of special pedagogues”

Статтю присвячено новітній корекційній технології роботи з дітьми з аутистичним спектром порушень на етапі підготовки таких дітей до навчання в школі. Описано підходи до вибору типу школи для аутичних дітей, запропоновано засади психолого-педагогічної корекції аутизму під час навчання у підготовчому класі. Article is devoted to the innovative corrective technology in education of children with autistic behavior at the stage of preparing these children for education at school. The author describes approaches to selection of the type of school for autistic children, offers the background for psychological and pedagogical correction of autism during education in preparatory class.

#1/2008

НАУКА-ПРАКТИЦІ FROM SCIENCE INTO PRACTICE з боку близьких до дитини людей; емпатійні якості; установки на саморегуляцію, самокорекцію і самоконтроль. У зв’язку з викладеним, вибір типу школи, в якій навчатиметься дитина з аутистичним спектром порушення, має надзвичайно велике значення. Адже, відповідність організаційних форм, змісту спеціальної освіти, корекційно-виховного процесу має вирішувати завдання, скероване на подолання вад дитини і розвиток її особистості. Базовим принципом для вибору такого типу школи послужило положення Л.С. Виготського [1] про три основні типи дефекту хворої дитини, за яким вади аутичних дітей можуть бути віднесені до третього типу, а саме до пошкодження нервової системи (слабоумства). Виходячи з цього, для підготовчого навчання аутичних дітей було обрано саме школу для дітей із вадами розумового розвитку. Отже, наше експериментальне дослідження, яке мало на меті створення психолого-педагогічних умов корекційного навчання дітей зі спектром аутистичних проблем виконувалось на базі Одеської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату № 34 для дітей із вадами розумово розвитку. Директор цієї школи — Зоя Василівна Зайцева; заступник директора — А.Г. Сергєєва, яка курує експериментальний психокорекційно-педагогічний процес; вчителі підготовчого класу — Н.О. Потелєщенко і С.Є. Брюханова. Вибір саме цієї спеціальної школи для дітей із порушеннями інтелекту для проведення нашого психолого-педагогічного експерименту визначався за такими критеріями: дефектологічна освіта, досвід корекційної роботи; професійна кваліфікація педагогічного персоналу школи, яка вивчалася вченими та викладачами Інституту корекційної педагогіки та психології (директор, доктор педагогічних наук, академік В.М. Синьов; перший заступник директора з наукової роботи, доктор педагогічних наук, професор М.К. Шеремет), кафедрою корекційної психопедагогіки (завідуючий кафедри — кандидат педагогічних наук, доцент І.П. Колесник), де проводилося наукове дослідження; зміст спеціальної шкільної освіти осіб із розумовими вадами;

#1/2008

ідентичність принципів спеціальної дидактики та принципів корекційного виховання, які полягають в єдності підходів до розуміння особливостей становлення та корекції психічної сфери як розумово відсталої, так і аутичної дитини; організаційними умовами, за якими в експериментальний підготовчий клас приймаються аутичні діти з когнітивними розладами, навіть якщо вони в процесі нашого діагностико-прогностичного обстеження за вербальними, або невербальними критеріями показали достатній (відповідно до віку) рівень інтелектуального розвитку; Експериментальне навчання та виховання учнів підготовчого класу включало інноваційну складову, мета реалізації якої полягала в створенні умов для соціальнопсихологічної адаптації дітей з аутистичним спектром порушень в навколишньому середовищі, шляхом розроблення нового психокорекційно-педагогічного змісту роботи підготовчого класу спеціальної школи, специфікою навчально-виховного та реабілітаційно-відновлюваного процесу, технологічністю та доцільністю відповідних організаційних форм, засобів і методів корекції аутистичних станів, які блокують розвиток психічної діяльності дитини. Реалізація мети інноваційно-корекційного змісту роботи з аутичними дітьми започатковує виконання державою зобов’язань щодо реалізації конституційного права громадян з аутистичним спектром порушень на відповідну до особливостей їх дизонтогенезу спеціальну освіту. Усіх аутичних дітей, які вступили до підготовчого класу і пройшли в ньому навчання спеціальної школи, ми розподілили на такі категорії: Категорія І. Діти, які володіють мовленням, з причин чого при вступі діагностовано за невербальними методиками та віднесені до таких груп: 1. група аутичних дітей із розумовими вадами; 2. група аутичних дітей із вадами поведінки; 3. група аутичних дітей із вадами саморегуляції; 4. група “психогенно-нечуючих та психогенно-сліпіх” аутичних дітей; 5. група аутичних дітей зі збереженою потребою в спілкуванні;

Науково-практичний журнал “Корекційна педагогіка. Вісник Української асоціації корекційних педагогів”

НАУКА-ПРАКТИЦІ FROM SCIENCE INTO PRACTICE 6. група аутичних дітей із маніфестацією вокалізацій та криків, які заміщують ними активне мовлення; 7. група аутичних дітей, індиферентних до оточуючих живих та неживих об’єктів з нав’язливим домінуванням інших предметів та сильним ними захопленням. Категорія ІІ. Діти, які володіють мовленням і діагностувалися та оцінювалися за вербальними методиками. Вони були віднесені до таких груп: 1. група аутичних дітей із розумовими вадами; 2. група аутичних дітей із автономним мовленням, яке характеризується неспроможністю до активного мовлення та відсутністю мотивації проведення діалогу; монологічними захопленнями; декламацією віршів і текстів, взятих з газет, журналів, реклами тощо; 3. група аутичних дітей з неконструктивною мовленнєвою діяльністю, які здатні підтримувати діалог, відповідати на питання у спосіб, який індивідуально притаманний їм. Відповіді можуть мати такий характер заміщення: на питання: Де живеш? дати абстрактну відповідь; на питання пов’язане з любов’ю до тата, дати відповідь про Діда Мороза, якого в дану хвилину очікує дитина; на питання: Що ти робиш? відповісти віршами героя мультфільму. 4. група аутичних дітей з активним нав’язливим мовленням, які маніпулюють реальною соціально-мовленнєвою ситуацією, перетворюючи її на необхідне для них адекватне задоволення. При цьому заміщення можливої конструктивної мовленнєвої діяльності відбувається внаслідок розуміння дитиною власної неспроможності підтримувати діалог, на таку тему, що спочатку йому незрозуміла і лише тоді, коли дитина “розшифрувала” мовленнєвий матеріал, вона включається в діалог, використовуючи “авторську мову”. Це використання одних і тих же політичних, соціальних, побутових тем, стилістичних конструкцій, запитань і відповідей, жартів, вигуків, які були вдало апробовані дитиною та незмінно “оселилися” в її свідомій мовленнєвій діяльності. Аутична дитина ехололічно повторює запитання співрозмовника, по-своєму його інтонує, та її відповідь має форму авторського аутистично-оригінального символічного, зрозумілого лише для дитини мовлення.

Зазвичай педагоги, батьки та інші діти, звикнувши до такої дитини, навчаються інтерпретувати її мовлення і спілкуються з дитиною в той самий спосіб, який вона, по суті, їм нав’язує, з тим, щоб уникнути стану тривоги, страху, нейротизму тощо. 5. група аутичних дітей з резонерським контуром вербального мислення. Їх словесне спілкування нагадує шизофренічну симптоматику, коли дитина з кожного окремого приводу пропонує своє власне бачення і висловлює судження, висновки, застереження, психологічні враження, бажання, уявлення, установки тощо. Дітям цієї групи не важлива мета їх мовленнєвого висловлювання, головне для них — концентрація уваги людей на їх особистості. Дитині здається ніби якесь питання, що розглядається в родині, класі, уроці, під час обіду, прогулянки, може вирішити тільки вона, оскільки краще на ньому розуміється і переживає за його результат. 6. група аутичних дітей зі слабо модульованим, тихим, телеграфним мовленням. В процесі діалогу дитині хочеться “відбутися” в якості співрозмовника, вона страждає від самого факту мовленнєвої ситуації, водночас, правильно розуміючи свою вербально-комунікативну роль і значення для оточуючих її людей приймає участь у спілкуванні. Аутичні діти правильно і точно вживають слова, які утім збіднюються через брак емоцій та інтонацій. 7. група аутичних дітей зі збереженим мовленням, яке використовується лише в окремих ситуаціях і називається “елективним мутизмом”. Суть цієї якості мовлення полягає у вибірковості ситуації, яку обирають діти. Все залежить від того, наскільки сприятлива, комфортна і головне, соціально-психологічно безпечна ця мовленнєва ситуація. В одному випадку аутична дитина адекватно справляється зі своїми мовленнєвими функціями: відповідає на уроці, підтримує діалог, має бажання поговорити з іншою людиною, декламувати вірші, розмовляти і наставляти молодшу за себе дитину, а в іншому — “замикає рота”, мовчить, не відповідає на запитання; вивчивши шкільний матеріал, може його за допомогою аутомоторних дій голови ритмічно “розповісти”; а в проблемній ситуації, коли виникає потреба про щось у неї дізнатися, сама пропонує

Scientifical-practical journal “Special pedagogic. Bulletin of Ukrainian association of special pedagogues”

#1/2008

НАУКА-ПРАКТИЦІ FROM SCIENCE INTO PRACTICE способи, які допомагають порозумітися: картки, вказування пальцями тощо. Тому відкриття в спеціальній школі підготовчого класу для аутичних дітей має на меті корекційний розвиток трьох основних функцій, які порушуються при аутизмі: соціалізації, комунікації, саморегуляції особистості, за рахунок чого не формуються когнітивні, мовленнєві, особистісні смислоутворюючі компоненти діяльності осіб з аутичним спектром порушень. При цьому згідно з дослідженнями проведеними доктором педагогічних наук В.В. Тарасун, функціональна недостатність навчальних здібностей аутичної дитини є першопричиною труднощів шкільного навчання і, тому роботу щодо запобігання виникнення неуспішності потрібно починати з виявлення та розвитку тих психофізіологічних механізмів, що забезпечують формування і розвиток самих навчальних здібностей. Тобто, за словами В.В. Тарасун, “вчитель має йти від завдання розвинути в учня загальні групи операцій, або так звані загальні компоненти психічної діяльності, що не залежать від специфічних особливостей предмета” [4, с. 170]. Експериментальна робота проводилася за такими двома напрямами: 1. Психокорекційно-педагогічна, детермінована особливостями психічної діяльності осіб зі спектром аутистичних порушень, у межах підготовки дітей до навчання у школі. 2. Корекція структури аутистичної діяльності дітей та формування особистісної готовності аутичної дитини до навчання у школі. Експериментальними цілями олігофренопедагогів визначені завдання, спрямовані на: 1. Виявлення провідних і основних причин дезадаптації дітей з аутичним спектром порушень на засадах індивідуального підходу. 2. Застосування діагностико-прогностичного вивчення дітей в процесі їх підготовки до навчання в школі. 3. Розробити зміст фронтальної та індивідуальної роботи і забезпечити виконання завдань, спрямованих на формування особистісної психокорекційної готовності аутичних дітей до навчання у школі.

#1/2008

4. Запровадити інноваційні способи організації корекційно-педагогічного процесу підготовки дітей до навчання з урахуванням ресурсних даних дитини, її психофізіологічних особливостей та соціального середовища. 5. Підготовити та забезпечити результативну базу експериментальної психолого-педагогічної роботи в спеціальній школі для дітей з вадами розумового розвитку. Експериментальне навчання в підготовчому класі Одеської школи-інтернату №34 було розроблено та впроваджено на підставі корекційно-педагогічних умов формування пізнавальної самостійності розумово відсталих дітей, які за результатами нашого дослідження, значущі і необхідні для аутичних дітей, визначених доктором педагогічних наук, академіком В.М. Синьовим, а саме: використання різних типів завдань для самостійного виконання на різних етапах уроку; поступового послідовного ускладнення завдань за змістом та способами виконання як всередині із тем, що вивчаються, так і протягом усього процесу навчання; формування в учнів способів самостійної навчальної роботи, в тому числі узагальнених прийомів її виконання; поєднання прямого та опосередкованого шляхів керування самостійною пізнавальною діяльністю школярів; послідовного скорочення педагогічної допомоги учням на основі згортання інструкцій; диференційованого та індивідуального підходу до учнів з урахуванням актуальних і потенціальних рівнів пізнавальної самостійності, навченості, стану працездатності, якісної своєрідності дефекту; створення та укріплення позитивної мотивації самостійної навчальної діяльності. Виходячи з цих корекційно-педагогічних умов, зміст спеціальної підготовчої освіти набуває особливого значення, якщо мова йде про самостійність аутичних дітей. З одного боку, діти можуть бути компетентні в розв’язанні поставленої задачі чи виконанні завдань або вправ, проте спосіб їх виконання суто аутистичний (особистісно-відокремлений): якщо треба писати — розмальовують, малювати — закреслюють або вставляють в малюнки різні елементи: літери, геометрич-

Науково-практичний журнал “Корекційна педагогіка. Вісник Української асоціації корекційних педагогів”

НАУКА-ПРАКТИЦІ FROM SCIENCE INTO PRACTICE ні фігури, цифри тощо. Особливості підходів педагогів до дітей, фахова допомога і підтримка виконання завдання дитиною саме в самостійній формі, значення і роль підказок з боку вчителя допомагають дитині опанувати необхідний спосіб виконання завдань. Розуміння соціально-психологічної дійсності, в якій живе аутична дитина, значно ускладнюється невідповідністю спрямування особистості дитини з такою нозологією до спрямованості тих соціальних психотипів дітей, які є актуальними на часі в нашому суспільстві, а батьки, які постійно заохочують їх до саморозвитку та самоактуалізації. Концепція соціального та педагогічного дитиноцентризму, яка реалізується в сучасній Україні і підтримується науковою та педагогічною громадськістю, на жаль, не визначає конкретного місця та ролі дитини, що розвивається з аутистичними порушеннями. Тому, вперше українська педагогічна ініціатива Одеських дефектологів З.В. Зайцевої, А.Г. Сергєєвої, Н.О. Потелєщенко, С.Є. Брюханової та інших педагогів знайшла підтримку не тільки на рівні обласного управління освіти і наукової діяльності Одеської області особисто Шпанським Валерієм Степановичем, а й в інституті корекційної педагогіки та психології, яким керує доктор педагогічних наук академік Віктор Миколайович Синьов. Сутність психокорекційної педагогічної роботи з аутичними дітьми полягала в одночасній, за нашою термінологією, синхронній корекції порушень аутистичного спектру та формуванні особистісної, когнітивної, мовленнєвої готовності до навчання в школі. При цьому, слід брати до уваги своєрідність розвитку особистісних якостей аномальної дитини, яка за Н.Л. Коломінським пояснюється специфічними стосунками зі своїм оточенням, які часто виявляються не сприятливими, оскільки для розвитку особистості аномальної дитини однаково шкідливими “є й ігнорування її, й надмірна опіка”. “У розвитку особистості дитини, — пише Н.Л. Коломінський, — немає “стелі”, а навпаки, є потенційні можливості….. Наявність таких можливостей дає змогу оптимістично подивитися на проблему соціально-трудової адаптації цих дітей, на застосування до них поняття “особистість” [2]. Так, звертається увага на те, що оперантний спосіб корекції аутистичних порушень є похідним від біхевіоризму та ніколи

не був застосований у вітчизняній корекційній педагогіці та психології. Саме його найбільше критикують у світовій практиці подолання аутистичних розладів. Засобами цього методу виробляються звички слухати, тихо сидіти, виконувати певні дії, проте “.. це відбувається за обмеженого розуміння суспільної необхідності. Свідомий контроль поведінки формується рідко” [5, с. 35]. Таким чином, мета педагогічного “руйнування” аутистичних, блокуючих ознак — свідоме включення дитини в реальні, зрозумілі, безпечні для її психіки знайомі ситуації. Аутична дитина спокійна і врівноважена, коли вона розуміє ситуацію, якщо не має джерела тривоги і фобій; якщо педагогічний дизайн навчального приміщення або класу сприятливий для її перебування. Виходячи з цього в межах підготовки до психологопедагогічного експерименту був розроблений проект психокорекційного навчального простору, організація якого сприяла в пізнавальній мотивації дітей, заохочувала і давала їм змогу проявити себе самостійно, підтримувала оригінальність учнівської позиції дитини, розвивала адекватне сприймання навколишнього середовища. При цьому, слід пристати до слушної думки О.П. Хохліної, згідно з якою дитина в процесі виконання навчально-практичних завдань повинна усвідомлювати свої розумові, практичні, контрольні, словесні, невербальні дії тощо, тобто важливо передбачити, щоб вона позитивно ставилася до запропонованих їй діяльності й оволоділа потрібними знаннями, вміннями та навичками. Програма включає такі розділи: Розвиток дрібної моторики (трудове навчання — 70 год., 2 год. на тиждень); Основи образотворчого мистецтва (35 год, 1 год. на тиждень ); Розвиток загальної моторики (фізкультура — 70 год, 2 год. на тиждень); Соціалізація (35 год, 1 год. на тиждень); Формування елементарних математичних уявлень (Математика. 140 год, 4 год. на тиждень); Ознайомлення з довкіллям (Я і Україна) (70 год, 2 год. на тиждень); Формування комунікативних здібностей (Читання і мова — 238 год, 7 год. на тиждень); Психогімнастика (17,5 год, 0,5 год. на тиждень)

Scientifical-practical journal “Special pedagogic. Bulletin of Ukrainian association of special pedagogues”

#1/2008

НАУКА-ПРАКТИЦІ FROM SCIENCE INTO PRACTICE Розвиток загальної моторики (Фізична культура — 70 год, 2 год. на тиждень). Навчальний план підготовчого класу для школи дітей із вадами розумового розвитку став основою для навчального плану аутичних дітей. Як програма, так і навчальний план перероблені і доповнені відповідно до завдань і мети експерименту. На основі програм педагог складав календарні плани на кожен предмет окремо. При складанні календарних планів враховувались особливості психічних порушень дітей, їх пізнавальні можливості, а також вік дітей. Перші два місяці перебування дітей в школі — це етап організації дитини в просторі. Головна увага приділялась установленню взаємодії педагога з дитиною, усуненню негативізму, агресії, тривожності з одночасним збільшенням довільної активності дитини. При встановленні контакту з дитиною уникали будь-якого тиску на неї, а в деяких випадках і просто прямого звернення до неї. Контакт, насамперед, встановлювався і підтримувався в рамках інтересу і активності самих дітей, що викликало у них позитивні емоції. Слід відмітити, що учні по-різному поводились у нових умовах. Упродовж місяця заняття проводились у присутності одного з батьків. Залежно від індивідуальних особливостей діти поступово залишалися працювати без рідних. Методи, прийоми, форми роботи змінювались залежно від стану дитини на поточний час і спиралися лише на індивідуальність кожного учня. Переважно використовувався метод спостереження за дитиною у просторі і поступове спрямування її на конкретну діяльність. На першому етапі роботи діти не могли залишатися без батьків у школі. Із третього тижня роботи вони працювали з педагогами самостійно. Коли діти бачили, що близьких немає, вони починали плакати. Щоб не травмувати учнів, батькам дозволялось бути присутніми в класі. Поступово діти повністю перейшли на спілкування з педагогами без батьків. Найдовше (4 місяці) звикав Женя Ч. Оскільки аутичні діти є дуже різними за своїм інтелектуальним, емоційним, комунікативним розвитком, важливим було встановити контакт педагогів і учнів через комунікаційні картки. За допомогою карток учні висловлювали свої потреби (пити, їсти, спати...), або свої потреби. На перших заняттях вони просто брали за руку педагогів і підводили до предмета, який їх заціка-

#1/2008

вив. За досить короткий час діти навчилися спілкуватись за допомогою комунікаційних карток, які були виготовлені для кожного учня. Підтримання контакту через комунікаційні картки прискорило процес адаптації учнів до нового середовища і встановлення контакту з педагогами. Після організаційного періоду постало завдання привчити учнів засвоїти навчальний матеріал згідно з програмами. Великі труднощі викликало навчання учнів всидіти за партами хоча б короткий час. Спочатку діти взагалі відмовлялися сидіти за партами, потім сиділи 5 хв., а згодом — 10 хв. Наразі учні працюють без перерви 20 хвилин і більше, тобто без відпочинку і на зміні діяльності не зосереджують своєї уваги. Враховуючи те, що в аутичних дітей порушується як загальна, так і дрібна моторика, важливим моментом було підготування руки до оволодіння письмом. Велику роль в цьому відіграло використання в роботі з аутичними дітьми елементів методики М. Монтессорі, “Снузелен-терапії”, систему корекції графічних навичок Р. К. Ульянової. Корекційна робота здійснювалась у два етапи: I — підготовчий — це створення бази, потрібної для розвитку ручного вміння, образотворчої діяльності і графічних навичок у аутичних дітей (встановлення і підтримка контакту з дитиною, організація цілеспрямованої поведінки в предметно-практичній та ігровій діяльності, корекція наявних рухових порушень; розвиток плавності й ритмічності рухів, виховання навичок самообслуговування, розвиток моторної координації і підготовка руки до письма). II — основний — це розвиток образотворчої діяльності і початкових графічних навичок. В основу спеціальної корекційної роботи покладений диференційований індивідуальний підхід з урахуванням специфічності прояву аутистичних порушень. Для кожного учня на кожен день складається індивідуальний план роботи, який може піддаватися змінам упродовж дня — залежно від психічного стану учня. Спираючись на власний досвід, можна сказати, що позитивний результат дають спеціальні настільні розвивальні ігри (на концентрацію уваги, пам’яті, розвиток фантазії), робота з маніпуляцій ними дошками за методикою “Снузелен-терапії”, М. Монтессорі, заняття спеціальною музикотера-

Науково-практичний журнал “Корекційна педагогіка. Вісник Української асоціації корекційних педагогів”

НАУКА-ПРАКТИЦІ FROM SCIENCE INTO PRACTICE пією з використанням різноманітних музичних інструментів, заняття пов’язані з модифікацією поведінки, психогімнастикою, казкотерапією. Результатом корекційної роботи стало те, що учні беруть участь у загальношкільних святах, виходять на сцену, відвідують шкільну їдальню, граються зі своїми однолітками; урок музики та ритміки проводиться поза межами класу, фізкультура — на спортивному майданчику. В навчанні аутичних дітей відмічаються позитивні зміни. Докладніше простежити за динамікою росту в порівнянні декількох учнів на початку і наприкінці першого року навчання в картах індивідуального психофізичного розвитку. Продемонструємо це на декількох конкретних прикладах. Відомо, що основним порушенням при аутизмі є порушення процесу спілкування. А відтак, психолого-педагогічна корекція під час навчання, а також формування спілкування в дітей з аутизмом, через застосування спеціальної корекційної технології має істотно служити розвитку цієї галузі корекційної педагогіки. Враховуючи нечисленність вітчизняних фахівців і організацій, які спеціалізувались на роботі з дітьми з аутизмом, розроблене має здійснити конкретні кроки у справі розвитку сучасної корекційної педагогіки.

Настя 3. — на початку навчання на контакт не йшла, ховалась, відмовлялась від взаємодії з дітьми та педагогами. Дівчинка взагалі не розмовляла. Не знала літер, цифр, основних кольорів, частин свого тіла, предмети не групувала, в спільних іграх участі не брала. Дівчинка тривалий час могла сидіти за партою і виконувати задану роботу, що мало велике значення в подальшому навчанні. Через рік Настя навчилася писати окремі літери, слова, цифри, списувати їх із рукописного тексту. Може писати самостійно своє ім’я, слова мама, баба; читати по складах вивчені букви з допомогою вчителя. Орієнтується в просторі на низькому рівні, вибірково знає геометричні фігури, малює їх. Основні кольори не розрізняє. Дівчинка розуміє інструкцію вчителя, виконує його вимоги. Грається зі своїми однолітками на спортивному майданчику, в ігровій кімнаті, починає підпорядковувати свої інтереси вимогам колективу, але всього цього недостатньо для переведення учениці у звичайний клас. Дівчинка себе повністю не обслуговує, спілкується лише за допомогою комунікаційних карток, навчилася говорити лиш окремі слова. Світлана П. — на початку навчання розмовляла від третьої особи, важко йшла на контакт, її увага не зосереджувалась ні на мить, постійно ходила по класу, усього торкалась руками, все брала в руки. Просторова орієнтація розвинена на низькому рівні. Літер, цифр, геометричних фігур не знала, з пластиліном не працювала, не малювала, на інструкції вчителя не реагувала. В травні дівчинка вже вживала займенники “я”, “моє”, основні інструкції вчителя виконує, реагує на зауваження вчителя. Засвоїла поняття “вгорі -внизу”, прямий рахунок на конкретному матеріалі в межах трьох, математичні дії не виконує, але знає основні геометричні фігури. Відповідає на запитання по прочитаній казці, пише з допомогою вчителя, вивчила шість літер, які зливає в склади під керівництвом вчителя. Може працювати близько 15 хв. за партою. Світлана з задоволенням грається в спільні ігри зі своїми однолітками із звичайного класу. На наступний навчальний рік плануємо перевести Світлану в перший клас для дітей із вадами розумового розвитку. Женя Ч. — в контакт не вступав, перший місяць плакав, тримався осібно від інших дітей, ховався в окрему кімнату, закривав вуха руками, коли хтось трохи голосніше розмовляв. Настрій у хлопчика змінювався дуже різко: невмотивований крик, вигук, плач переходив у сміх. Виконувати будь-яку навчальну діяльність учень відмовлявся, хоча основні кольори відрізняв, показував деяких домашніх тварин, та виділяв геометричні фігури. Завдяки зусиллям педагогів учень поступово адаптувався до умов шкільного життя. Через рік Женя вже дуже рідко плакав, безпричинно сміявся. Став самостійно писати по контуру, показувати цифри від 1 до 7, розрізняє верх -низ, користується комунікаційними картками. Розуміє інструкції вчителя, частково їх виконує, не усамітнюється, відвідує загальношкільні заходи. Полюбляє музику, з задоволенням танцює. Всіх цих змін недостатньо для переведення учня до звичайного першого класу.

Література 1. Виготський Л.С. Избранные произведения — М., 1984. — Т. 5. — 368 с. 2. Коломінський Н.Л. Розвиток особистості учнів допоміжної школи. — К.: Рад. шк, 1978, 88 с. 3. Синьов В.М. Корекція інтелектуальних вад в учнів допоміжної школи. Автореф. докт. пед. наук. — М., 1988, 45 с. 4. Тарасун В.В. Логодидактика: Навч. пос. для вищих навч. закл. — К.: Вид.НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2004. — 348 с. 5. Хохліна О.П. Психолого-педагогічні основи корекційної спрямованості трудового навчання учнів із вадами розумово розвитку. — К. — Пед. думка, 2000. — 286 с.

Scientifical-practical journal “Special pedagogic. Bulletin of Ukrainian association of special pedagogues”

#1/2008

НАУКА-ПРАКТИЦІ FROM SCIENCE INTO PRACTICE УДК 37.013.77

ШКІЛЬНІ ПРОБЛЕМИ: ІННОВАЦІЙНІ ПІДХОДИ ДО МЕДИКО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІАГНОСТИКИ ТА РЕАБІЛІТАЦІЇ Пічугіна Т. В., кандидат педагогічних наук, доцент кафедри психології, педагогіки та права Національного Університету ”Львівська Політехніка”, науковий керівник медико-логопедичного центру “Світава Галицька” м. Львів, Україна. Стаття присвячена актуальним проблемам допомоги дітям із шкільною дазадаптацією. Підкреслено думку, що допомога дітям з органічними ураженнями нервової системи повинна надаватися об’єднаними зусиллями установ системи охорони здоров’я, освіти та соціального захисту. Тільки взаєморозуміння педагогів і медиків, послідовність і координація в спільній роботі зможуть забезпечити раннє виявлення і своєчасну профілактику нервовопсихічних відхилень, розладів поведінки та шкільної дезадаптації у цих дітей. Наведений професійний досвід роботи мультидисциплінарної команди Медико-логопедичного центру “Світава Галицька” (м. Львів, Україна) з діагностики і реабілітації дітей із шкільною дезадаптацією та порушеннями поведінки. Article is devoted to actual problems of the help to children with school disadaptation. It is underlined an idea, that the help to children with organic defeats nervous systems should be given by combined efforts of establishments of public health authorities, education and social protection. Only mutual understanding of teachers and physicians, sequence and coordination in the common work can provide early revealing and timely preventive maintenance of neuropsychic deviations, behavior disorder and school disadaptation at these children. Author shared her experience of the medicallogopaedics center ”Svitava-Galitska” (Lviv, Ukraine) how modern medical technology can be applied during assessment. The primary purpose not only to identify specific verbal deficits, but also to find important information about a cause behind the school disadaptation which will serve in a future as a guide for the development of an appropriate special pedagogics program for the individual being assessed.

#1/2008

Від рівня освіти, рівня грамотності громадян залежить добробут держави, його науковий і культурний потенціал. Проблеми у дітей, які виникають у зв’язку з навчанням у школі, мають велике соціальну значущість, але чомусь традиційно вважається, що проблема шкільної дезадаптації (ШДА) є суто педагогічною, і вона з’являється лише при поступленні дітей в школу. Однак ШДА, передусім, є соціальною проблемою. У більшості шкільних проблем — медичні корні. Ці проблеми не розв’язати тільки психолого-педагогічними методами без залучення сучасної медицини. У вітчизняній сучасній спеціальній літературі приділяється недостатньо уваги неврології навчання та поведінки. Медичні аспекти (ранні органічні ураження мозку, обтяжена спадковість, відхилення в фізичному або психічному здоров’ї) також відіграють велику роль в генезі ШДА, поряд з іншими аспектами: психолого-педагогічними, умовами життя родини, рівнем освіти та навчання тощо. Збільшення кількості неповносправних осіб, інвалідів дитинства за останні роки в нашій країні і потреба їх соціального забезпечення, тривалого відновного лікування, дещо відвернули увагу педагогів та медиків, від допомоги дітям із незначними порушеннями в моторній та психомовленнєвій сфері. Усі ці порушення трактувались у літературі як мінімальні мозкові дисфункції та належали до хвороб розвитку нервової системи. Клінічно в різні вікові періоди розвитку дитини вони проявляються порушенням життєвого ритму, підвищеною нервово-рефлекторною збудливістю, руховими розладами, розгальмованістю, затримкою формування навичок самообслуговування, недостатньою диференціацією тонкої моторики китиць та затримкою конструктивного праксису: неспроможності до малювання, ліплення, несформованістю окремих когнітивних функцій та емоційно-вольових процесів, порушеннями пізнавальної діяльності, поведінки, труднощами в навчанні та комунікації [1, 2]. Перебіг перинатального періоду у більшості з них був обтяженим. Здійснене Л.П. Дедишин комплексне клініко-функціональне обстеження 439 дітей 6-7 річного віку, 230 із яких мали перинатальні фактори ризику, дало змогу виявити нові дані про взаємозв’язок між окремими патологічними станами пери-

Науково-практичний журнал “Корекційна педагогіка. Вісник Української асоціації корекційних педагогів”

НАУКА-ПРАКТИЦІ FROM SCIENCE INTO PRACTICE натального періоду і порушеннями морфофункціональної зрілості дитячого організму [3]. За результатами психофізіологічного обстеження дітей віком 6 років 44,2% мали ознаки шкільної незрілості, при цьому в групі дітей, які народилися недоношеними, цей відсоток становив 60,2%, від матерів з гестозами 56,3%. Більшість із них мали дисгармонійний розвиток, значно гірші показники стану здоров’я у перші 7 років життя: імунологічний дисбаланс, функціональні розлади серцево-судинної системи, часті респіраторні інфекції, патологію зору, невротичні реакції, порушення звуковимови тощо. Дитячий садок, школа важливий психологічний фактор, який постійно впливає на особистість і потребує від дитини добрих адаптаційних можливостей. Для досягнення цих можливостей дитина мусить бути фізично здоровою, бо тільки здорові діти можуть активно брати участь у фізичній, розумовій та соціальній діяльності. Однак статистика свідчить, що третина дітей дошкільного віку приречена на провал у школі, зокрема, через хвороби, брак захисту та опіки дорослих. Доведено, що головна причина низького рівня успішності дітей погане здоров’я, а відомо, що 40% захворювань дорослих беруть свій початок ще в дитинстві. В Україні на 1000 дітей припадає 1460 різноманітних захворювань. Із 100 новонароджених тільки 20 має задовільний стан здоров’я. 70% новонароджених мають патологічні відхилення у розвитку, які з’являються підчас вагітності їх матерів та пологів; 60 70% дітей мають соматичні зрушення ще на початку свого розвитку. У понад 80% дітей, які йдуть до школи, присутні відхилення у стані здоров’я: 10% з них мають мовленнєві вади; у 25 30% спостерігаються порушення розвитку моторних функцій; у 30 35% порушення зорово-просторового сприйняття та зоровомоторних координацій. У літературі останніх років, присвяченій соціальній педіатрії науці, яка займається реабілітацією дітей з довготривалими порушеннями фізичного, психічного, інтелектуального та соціального розвитку, стверджується, що реабілітація дітей з органічними ураженнями НС здійснюється об’єднаними зусиллями установ системи охорони здоров’я, освіти та соціального за-

хисту [4, 5]. Зрозуміло, що кожна з цих інституцій мусить мати відповідну наукову концепцію допомоги, матеріальну базу для етапного відновного лікування, соціальної адаптації хворих, апробовані системи медичного лікування або психолого-педагогічної корекції та підготовлених до цієї складної роботи кваліфікованих спеціалістів. Дітей, у яких спостерігаються прояви ШДА, умовно можна розподілити на 2 основні групи: Діти, що мають труднощі при навчанні (в міжнародній класифікації хвороб МКХ-10 ці порушення вміщені в рубрику F81.0F81.9 — “Специфічні розлади розвитку шкільних навичок”: F81.0 — “Специфічний розлад читання” дислексія; F81.1 — “Специфічний розлад спелінгування”— дисграфія; F81.2 –“Специфічний розлад рахування та обчислювання дискалькулія тощо). Діти, які не здатні до тривалого зосередження на предметі навчання дефіцит уваги. Більшість із них не можуть тривалий час сидіти спокійно і постійно перебувають у русі гіперактивність. Така комбінація має назву “порушення активності і уваги” (в МКХ-10 рубрика F90-F98 — “ Поведінкові та емоційні розлади, , котрі, як правило, розпочинаються в дитячому та підлітковому віці”). До групи невстигаючих учнів часто потрапляють діти з патологією поведінки. У них нездатність до навчання зумовлена не інтелектуальним дефектом, а патологією емоційно-вольової сфери та поведінки. Порушення у поведінці школярів об’єднують у такі чотири групи: агресивність (фізична, вербальна); невротичність або істероїдність (істерика, запальність, гарячкуватість, злість, сльози); пасивність (пригніченість, загальмованість, “діти-тихоні”); гіперактивність (гіперкінетичність поведінки, розгальмованість, непосидючість, дефіцит уваги). Не секрет, що частину дітей у школі, які мають вади поведінки, здебільшого зараховують до “важких”, “невстигаючих” [6, 7]. Педагогічна робота з такими дітьми потребує індивідуального підходу. Однак у сучасних класах нині є до 30 35 учнів, до того ж у школах, здебільшого, обмежений простір, відсутнє належне харчування, натомість у достатку є “нервові” вчителі, “грізні” директори тощо. І оскільки одним

Scientifical-practical journal “Special pedagogic. Bulletin of Ukrainian association of special pedagogues”

#1/2008

НАУКА-ПРАКТИЦІ FROM SCIENCE INTO PRACTICE із важливих завдань школи є забезпечення психічного здоров’я особистості, великою складністю є розгледіти кожного учня. На жаль, це вдається тільки тим, кого в освіті називають фанатами. Біда окремих вчителів у тому, що вони в дитині бачать не особистість, яка розвивається, а лише школяра, який є “носієм знань, вмінь, навичок”. Учителі та вихователі часто не враховують того, що діти з відхиленнями в психіці відрізняються швидкими змінами настрою, вони швидко втомлюються. Чому дитина не хоче або боїться йти до школи, до вчителя? Бо її лякають труднощі, дискомфорт, незахищеність, перевантаження, перед якими вона відчуває свою безсилість. Вирішення низки лікувально-педагогічних завдань (норми навчального навантаження, диференційований шкільний режим, індивідуальний підхід до дітей в умовах інтегративного навчання), потребує проникнення дитячого психіатра, невролога та шкільного лікаря в галузь корекційної педагогіки, а корекційного педагога в розуміння суті потрібних профілактичних та лікувальних заходів, які здійснюють для дітей з хворобами розвитку НС. Нині вкрай потрібними є не тільки констатація статусу і діагноз дитини, але постійне удосконалення методик педагогічної корекції та пошуки нових сучасних підходів і технологій медичної діагностики та реабілітації для подолання специфічних розладів розвитку шкільних навичок. Взаєморозуміння педагогів і медиків, наступність і координація в спільній роботі зможуть забезпечити якнайраніше виявлення і своєчасну профілактику нервово-психічних відхилень, розладів поведінки, шкільної дезадаптації. Для вирішення проблеми шкільної дезадаптації потрібне поєднання зусиль трьох ланок: Л лікаря, В вчителя, Д дитини (рис. 1). З позицій математики це система з трьома величинами, яку можна вирішити лише за умови укладання трьох зв’язків: Зв’язок лікар-дитина. Полягає в обстеженні, діагностиці, пошуках раціональної терапії або нових технологій медичної реабілітації. Зв’язок учитель-дитина. Вчителю треба індивідуально підходити до дітей, враховуючи їхній психічний або фізичний стан, диференціювати навантаження.

#1/2008

В Д

Рис. 1. Схематичне зображення зв’язків: лікар вчитель — дитина

Зв’язок лікар-учитель є найсуттєвішим. Тісна співпраця педагогів та медиків дасть змогу скоординувати спільні дії, розширити компетенції обох сторін, спрямувати зусилля на користь та благо дитини. Отже, кожний із наведених зв’язків окреслює певне коло проблем. У цій схемі існує певна ділянка, в якій усі кола проблем перетинаються це і є непорушною ознакою єдності Лікаря, Вчителя та Дитини. А скорочення цих слів “ЛВД” можна розшифрувати ще й і як “Логічне Вирішення проблеми Дезадаптації школяра”. Життя не стоїть на місці, воно ставить перед педагогами та медиками нові завдання, народжені проблемами сьогодення. З медичної науки та практики добре відомо, що при створенні відповідних умов для нормального закладання розвитку і дозрівання мозку, при ранній діагностиці та сучасній медико-педагогічній реабілітації традиційними та нетрадиційними методами можна значно зменшити частоту та виразність розладів розвитку НС у дітей. Крім відновлення моторних функцій у дітей з органічними ураженнями мозку, фахівці в галузі неврології зобов’язані вирішувати також питання психо-мовленнєвої, соціальної, психологопедагогічної допомоги таким дітям. Маючи унікальний досвід лікування “великої”, грубо інвалідизуючої патології НС, медики починають працювати над розв’язанням не менш актуальної проблеми допомоги дітям із “малою”, мінімальною неврологічною патологією. Велика кількість дітей, що мають

Науково-практичний журнал “Корекційна педагогіка. Вісник Української асоціації корекційних педагогів”

НАУКА-ПРАКТИЦІ FROM SCIENCE INTO PRACTICE проблеми з навчанням, порушенням поведінки, дефіцитом уваги тощо потребують не тільки психолого-педагогічної допомоги, а й глибокого, всебічного, ретельного обстеження та серйозного, довготривалого, висококваліфікованого лікування [8]. Медико-логопедичний центр “Світава Галицька” (м. Львів, Україна) вважає проблему науково-практичної допомоги дітям із ШДА пріоритетним напрямком своєї роботи. У 2007 році мультидисциплінарною командою висококваліфікованих спеціалістів центру був проведений пілот-проект щодо допомоги дітям зі шкільною дезадаптацією та порушеннями поведінки [9]. Метою дослідження було визначення ефективності застосування системи інтенсивної медико-педагогічної діагностики у дітей із мінімальними моторними, психомовленнєвими, поведінковими порушеннями та шкільною дезадаптацією для розробки індивідуальних корекційних програм для подолання ШДА. Шляхи дослідження: комплексне обстеження соматичного, неврологічного, психологічного, логопедичного, педагогічного статусів, а також здійснення комплексу нейрофізіологічних досліджень Усього було обстежено 78 дітей віком 6-10 років зі шкіл-інтернатів тазагальноосвітніх шкіл м.Львова. Одним із сучасних медичних методів обстеження в центрі, яким користується лікар дитячий невролог є визначення функціонального стану головного мозку дітей з порушенням мовленнєвих функцій та труднощами формування шкільних навичок. Аналіз отриманих результатів дозволив зробити такі висновки: у 60% обстежених дітей результати електроенцефалографічного дослідження (ЕЕГ) вказували на наявність патологічної біоелектричної активності (б.е.а) стовбурового ґенезу. Випадки вогнищевої патологічної і/або пароксизмальної активності, виявлені при цьому дослідженні, як правило поєднувались з ранньою патологією мозку. Використовувався метод аналізу ЕЕГ, розроблений науковцями Національного аерокосмічного університету “ХАІ” (м. Харків, Україна). Застосування цього методу дозволяє виявити не тільки вогнищеві порушення кіркових структур переважно лівої півкулі, дисфункцію регуляторних структур стов-

бура мозку, але і оцінити відповідність рівня розвитку електричної активності кори і стовбура віковим нормам, розроблених для цих вікових груп. Результати ЕЕГ зіставлялися з даними пренатального, інтра- і постнатального анамнезу. Вогнищева патологія б.е.а. мозку була представлена наявністю високо амплітудних груп тета- і дельта-хвиль, що реєструвались в певних ділянках мозку. Вогнищеві порушення б.е.а. лівої півкулі характеризувались також наявністю пароксизмальної активності типу комплекси гостра-повільна хвиля, спайкхвиля, поліспайк-хвиля і інші. Як правило в цих випадках в симетричних відділах правої півкулі реєструвалось дзеркальне вогнище пароксизмальної активності, що свідчило про більш грубі порушення діяльності мозку. Таким чином, результати структурного аналізу свідчать про незрілість-невідповідність віковій нормі б.е.а. і регуляторних структур стовбуру. В поєднанні з наявністю вогнищевої патології переважно мовленнєвих центрів лівої півкулі — що може бути однією з ведучих причин досліджуваного дефекту. В останні часи дуже рідко зустрічаються ”чисті форми мовленнєвих порушень”, використання нейрофізіологічного обстеження в комплексному обстеженні дозволяє підійти до розуміння деяких особливостей структурно-функціональної організації головного мозку, що обумовлює наявність “картини” складного дефекту. Ось чому цей метод почали використовувати для вивчення вікових змін в організації мозку та мозкового функціонального дітей з емоційними порушеннями і проблемами в навчанні. Розвиток дитини завжди йде за його навчанням, а не навпаки. Навчання ж починається з перших днів життя дитини і є його природнім станом. Розвиток мозку сприяє все більше складним процесам навчання. В свою чергу, перцептивна (сприйняття) і моторна діяльність, засвоєння мови та інші види навчання вносять свій вклад в освіту та підсилення міжнейронних зв’язків. Дозрівання мозку — процес довготривалий і нерівномірний по відношенню до окремих зон та структур мозку і проходить низку етапів, так звана схему онтогенезу головного мозку людини. Для того, щоб елімінувати причини розвитку порушень шкільних навичок і поведінки дитини, необхідно, перш

Scientifical-practical journal “Special pedagogic. Bulletin of Ukrainian association of special pedagogues”

#1/2008

НАУКА-ПРАКТИЦІ FROM SCIENCE INTO PRACTICE за все враховувати закономірності розвитку головного мозку людини. Відомо, що біологічний розвиток організму на всіх його сходинках підкоряється законам природи. У кожної психічної функції і функціонального ланцюжка є своя програма, яка включає відносну дискретність, гетерохронність, фазові динамічні характеристики процесів формування. Знання схеми розвитку головного мозку дитини допомагає більш чіткому відокремленню випадків органічної та функціональної недостатності мозку, варіантів його не сформованості, тобто диференційованому підходу до розвитку з відхиленнями (дизонтогенезу) [10]. “Дайте дитинству дозріти в дитинстві” — так писав ще у ХVIII сторіччі Жан Жак Руссо — французький мислитель, письменник, один з ідеологів освіти. Для реабілітації було сформовано групу з 31 дітей (22 хлопців та 9 дівчат), яким були встановлені діагнози: шкільна дезадаптація 53%, затримка психо-мовленнєвогоного розвитку 29%, синдром дефіциту уваги та гіперактивність 18% (рис. 2). У більшості з них виявлялись порушення як усного мовлення (загальний недорозвиток мови 40%, фонетико-фонематичні порушення 34%, дизартрія 18%, заїкання 18%, рінолалія 2%), так і писемного (дисграфія 58%, дислексія 26%, дискалькулія 16%). Вивчення латералізації мозкових функцій показало, що серед обстежених у 9 дітей переважає ліворукість, праворуких було 23, білате-

ральність у 2 дітей. Порушення кінестетичного праксису виявлено у 26%, просторового у 30%, динамічного у 46% дітей. %

53%

60 29%

18% 20 0

Шкільна дезадаптація

Затримка психомовленнєвого розвитку

Синдром дефіциту уваги та гіперактивність

Рис. 2. Розподіл дітей групи за діагнозами.

Невролог, педіатр, логопед, психолог здійснювали аналіз динаміки становлення моторних, психо-мовленнєвих порушень, шкільних навичок досліджуваної групи дітей в процесі корекційного впливу один раз на тиждень у поєднанні з психотерапевтичною роботою з дитиною та членами його родини. Оцінку ефективності реабілітації здійснювали у 2-х напрямках: Аналіз динаміки набуття та швидкості відновлення шкільних навичок, зростання мотивації до навчання в процесі реабілітації (табл. 1). Аналіз стандартизованих анкет для батьків та ведення ними щоденника спостереження за змінами в процесі реабілітації. Результати спостереження батьків за статусом дитини в процесі та після першого

Таблиця І. Динаміка гностико-праксичних функцій та писемного мовлення в процесі здійснення корекції. Оцінка в балах

Назва тесту

Схема тіла Ритми, проба Озерецького Повторення цифр Рядоговоріння Розповідь за малюнком Малюнок “будинок-дерево-людина” Змальовування геометричних фігур Лабіринт Конструювання Середній бал Коефіцієнт помилковості на письмі

#1/2008

До реабілітації

Після реабілітації

84 83 79 76 54 81 68 48 33 19 0,2

72 71 68 63 48 73 62 35 24 13 0,1

Науково-практичний журнал “Корекційна педагогіка. Вісник Української асоціації корекційних педагогів”

НАУКА-ПРАКТИЦІ FROM SCIENCE INTO PRACTICE курсу амбулаторного лікування ми подаємо у вигляді короткого переліку зауважених ними змін у процесі навчання дитини: поліпшення запам’ятовування віршів, коротких казок та наростання обсягу пам’яті; наростання концентрації уваги та працездатності при виконанні завдання; чіткі прояви наростання логічного мислення. Зміни в сфері поведінки також чітко фіксувались батьками: зменшення страхів; тенденція до покращання поведінки дитини. Істотними були зміни мовлення чіткіша вимова слів, розширення активного словникового запасу та становлення лексико-граматичних процесів. Аналіз попередніх результатів лікування дітей із ШДА та порушеннями поведінки у Львівському медико-логопедичному центрі “Світава Галицька” показав доцільність залучення цієї технології діагностики

та лікування в комплекс медико-педагогічної реабілітації патології розвитку НС, яка широко розповсюджена у дітей дошкільного та шкільного віку. Проблема шкільної дезадаптації торкається практично кожного з нас, оскільки добре відомо, що вчимося ми в школі тричі: спочатку самі, потім із своїми дітьми, а потім із онуками. Зменшення частоти порушень поведінки та неспроможності до навчання шляхом створення нових комплексних методів допомоги таким дітям це важлива науково-практична проблема медицини та корекційної педагогіки. На закінчення згадаємо вираз доктора педагогіки з Торонто Майкла Фуллана з його книги “Сили змін” [11]. Він стверджує: “Проблеми наші друзі, але тільки якщо ми разом, спільно щось зробимо з ними”.

Література 1. Бабадагли М.О. Перинатальна патологія і розвиток мінімальної мозкової дисфункції у дітей / Укр. вісник психоневрології. Том 8, вип. 2 (24). — 2000. С. 81–83. 2. Шестопалова Л.Ф. Минимальная мозговая дисфункция: клинико-психологические аспекты / Укр. вісник психоневрології. Том 8, вип. 2 (24). — 2000. С. 84–86. 3. Дедишин Л.П. Вплив перинатальної патології на показники шкільної зрілості дітей шестирічного віку. Автореф. дис. канд. мед. наук. Київ, 1994. — 24 с. 4. Волошин П.В. Національні науково — практичні розробки з проблеми органічних уражень нервової системи у дітей. / Укр. вісник психоневрології. Том 8, вип. 2 (24). 2000. С. 7–9. 5. Мартинюк В.Ю., Зінченко С.М. Соціальна педіатрія — як основа реабілітаційного процесу у дітей з органічними ураженнями нервової системи / Укр. вісник психоневрології. — Том 8, вип. 2 (24). — 2000. — С. 16–17. 6. Кочерга О. Сходинки до творчості в шість років // Початкова школа. — 2001. №15. — С. 1–8 7. Яковлєв В. Підготовка майбутніх вчителів до роботи з дітьми із затримкою психічного розвитку // Рідна школа. — 1998. №12. — С. 60–61. 8. Козявкін В.І., Гордієвич С.М. Актуальність проблеми мінімальної мозкової дисфункції у дітей для медичної реабілітації. / Укр. вісник психоневрології. Том 8, вип. 2(24). — 2000. С. 79–80. 9. Пічугіна Т.В. Педагогічна корекція дисграфії у слабозорих молодших школярів. — Автореф. дис…. канд. пед. наук. — Київ. — 2001. — 20 с. 10. Пічугіна Т.В., Мов’як Л.О. Використання електрофізіологічних досліджень функціонального стану мозку дітей в диференціальній діагностиці порушень мовлення / Збірник наукових праць Кам’янець-Подільського державного університету: Серія соціально-педагогічна. Випуск VII. 2007. — С. 378–380. 11. Фуллан М. Сили змін. Центр гуманітарних досліджень ЛНУ ім. І. Франка, Вид. Літопис. Львів, 2000, с. 270.

Scientifical-practical journal “Special pedagogic. Bulletin of Ukrainian association of special pedagogues”

#1/2008

НАУКА-ПРАКТИЦІ FROM SCIENCE INTO PRACTICE УДК 37.013.42+004.738.5

КОРЕКЦІЙНА ПЕДАГОГІКА ТА ІНТЕРНЕТ Мартиненко І.В., кандидат психологічних наук, старший викладач кафедри логопедії НПУ імені М.П.Драгоманова, Виконавчий директор УАКП, м.Київ Статтю присвячено аналізу сучасних інформаційних технологій з позицій їхнього використання у корекційній педагогіці. Здійснено порівняльний аналіз вітчизняних Інтернет-сайтів, присвячених проблемам спеціальної психології та педагогіки. The article gives analysis to the contemporary informational technologies from the point of view of their application in special education. The author made comparative analysis of the Russian and Ukrainian web-sites dedicated to the problems of special education and psychology.

#1/2008

Однією з стратегій сучасного реформування системи освіти в Україні є надання рівного доступу до повноцінної якісної освіти всім громадянам відповідно до їх інтересів і здібностей, незалежно від матеріального достатку, місця проживання, національності і стану здоров’я. У зв’язку з цим постає питання про забезпечення рівного доступу до освіти для всіх громадян, людей з порушеннями психофізичного розвитку зокрема. Доступність, на нашу думку, має стати одним з основних принципів надання освітніх послуг, а в галузі корекційної освіти ця проблема набуває особливого значення. Важливим засобом забезпечення освіти осіб з порушеннями психофізичного розвитку є використання інформаційних технологій, а саме: комп’ютера, навчально-розвивальних комп’ютерних програм, ресурсів Інтернет-середовища, дистанційного навчання. Проблема використання комп’ютерних технологій у корекційно-розвивальному процесі все частіше привертає увагу фахівців у галузі корекційної педагогіки та спеціальної психології (М.К. Шеремет, О.Б. Качуровська, О.І. Кукушкіна В.В. Лобода). У результаті багаточисельних досліджень було окреслено декілька аспектів використання комп’ютера у корекційній освіті:

Науково-практичний журнал “Корекційна педагогіка. Вісник Української асоціації корекційних педагогів”

НАУКА-ПРАКТИЦІ FROM SCIENCE INTO PRACTICE 1) як засобу корекції порушень у розвитку дітей — корекційний напрям; 2) як засобу діагностики порушень у розвитку дітей — діагностичний напрям; 3) як засобу навчання дітей, студентів, фахівців, їхнього дистанційного навчання — навчальний напрям; 4) як засобу отримання інформації корекційними педагогами, батьками, студентами — інформаційний напрям. Аналіз спеціальної психолого-педагогічної літератури засвідчує актуальність проблеми використання комп’ютерних технологій у корекційній роботі з дітьми (О.Л. Гончарова, О.Б. Качуровська, О.І. Кукушкіна, Т.К. Королевська, М.К. Шеремет). Насьогодні розроблено низку методичних посібників щодо використання комп’ютера в корекційній роботі, створено практичні навчально-програмні комплекси, комп’ютерні програми з корекціії мовленнєвих порушень у дітей та дорослих, розумового розвитку дітей, їхньої підготовки до школи, вичення окремих навчальних дисциплін. Російськими дефектологами було розроблено та доведено ефективність використання комп’ютерних технологій в спеціальній школі, визнано ефективність їх впровадження для різного роду підтримки і корекції порушень розвитку дітей. Найпопулярнішими здобутками у цій галузі стали програмово-апаратний комплекс “Видимая речь”, мультимедійний комплекс лікування заїкання”BreathMaker” (враховуючи Інтернет-версію), програма “Демосфен 07 (NSH)”, “Игры для Тигры” та інші. Розроблено комп’ютерні корекційні програми і в Україні. О.Б. Качуровською та М.К. Шеремет було створено навчальнопрограмний комплекс “Адаптація-Лого” з корекції порушень у фонетико-фонематичній системі мовлення у дітей (2006). Розроблено комплексну програму діагностики психологічної готовності до школи, програму навчання грамоти, сенсорного розвитку “У світі звуків”. Активне впровадження нових інформаційних технологій відбувається у процесі підготовки майбутніх корекційних педагогів: створюються та активно впроваджуються у навчальний процес електронні підручники, навчально-методичні комп’ютерні комплекси; створено низку навчальних відео посібників з психологічного, педагогічного та

логопедичного супроводу дітей з різними порушеннями психофізичного розвитку. Актуальним питанням підготовки майбутніх фахівців у сфері корекційної освіти є розробка та впровадження у навчальний процес дистанційних курсів. Дистанційне навчання дозволяє реформувати заочну та екстернатну форми навчання у вищих навчальних закладах, а також відкриває нові можливості для здобуття освіти людям з порушеннями психофізичного розвитку, які не можуть відвідувати заняття аудиторно. В Україні перші спроби впровадження дистанційного навчання осіб з інвалідністю було зроблено викладачами Інституту корекційної педагогіки та психології Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова за підтримки ГО “Української системи дистанційного навчання”. Авторами перших дистанційних навчальних

Scientifical-practical journal “Special pedagogic. Bulletin of Ukrainian association of special pedagogues”

#1/2008

НАУКА-ПРАКТИЦІ FROM SCIENCE INTO PRACTICE курсів стали доц. Федоренко С.В. та викл. Мартиненко І.В. Курси було розроблено для студентів із порушеннями слуху, розміщено на платформі www.e-schola.org.ua у розділі “Віртуальний коледж”. Перший досвід дистанційного навчання осіб з інвалідністю виявився позитивним, що засвідчило необхідність впровадження цієї форми навчання у практику ВНЗ України, а також актуальність проблеми комп’ютеризації ВНЗ та їхнього підключення до всесвітньої мережі Інтернет. Проблема використання у корекційній освіті ресурсів Інтернет-середовища заслуговує на особливу увагу, оскільки в останні роки роль Інтернету в інформатизації населення значно зросла. Останнім часом відмічається зростання кількості web-ресурсів присвячених проблемам корекційної педагогіки, спеціальної психології, реабілітації осіб з відхиленнями у розвитку, які умовно

#1/2008

можна поділити на спеціальні сайти для фахівців (корекційних педагогів, психологів, логопедів тощо) та студентів, для батьків, інформаційні сайти для пересічних громадян, присвячені проблемам навчання, виховання, догляду, адаптації осіб з порушеннями психофізичного розвитку. Вагому частину цих ресурсів складають російськомовні сайти, однак слід відзначити, що кількість україномовних ресурсів щомісяця зростає. Серед web-ресурсів для фахівців на особливу увагу заслуговують сайти професійних організацій та громадських об’єднань корекційних педагогів: сайт Інституту корекційної педагогіки РАН www. ikprao.ru, Інституту спеціальної педагогіки АПН України www.isp-2006.narod.ru, ВГО “УКРАЇНСЬКА АСОЦІАЦІЯ КОРЕКЦІЙНИХ ПЕДАГОГІВ” www.UASP.ORG.UA, ГО “Наукове товариство інвалідів” — www.isp. rehab.org.ua, клубу працівників спеціальної освіти — www.krok.org.ua. Сайти зазначених організацій об’єднує спільна концепція: представлення загальної інформації про організацію, її структуру, наукові досягнення, наявність бібліотеки спеціальної літератури або перелік корисних посилань. Найпопулярнішою тематикою професійних сайтів корекційних педагогів є проблеми логопедії, ці сайти складають більшість на пострадянському Інтернет-просторі: logoped.ru, logoped.org, logoburg.org, logopunkt.ru, logopediya.com, поміж яких — Український логопедичний сайт, logopedia. com.ua, сайт лабораторії логопедії Інституту спеціальної педагогіки АПН України — www.logopedia.nm.ru Характерною рисою цих сайтів є поєднання теоретичних матеріалів/бібліотек з практичними рекомендаціями, корисними порадами щодо виправлення мовленнєвих порушень у дітей та дорослих, що дозволяє віднести їх до ресурсів для фахівців і батьків дітей з порушеннями мовленнєвого розвитку. Ноу-хау цих сайтів є база даних практикуючих спеціалістів з різних регіонів

Науково-практичний журнал “Корекційна педагогіка. Вісник Української асоціації корекційних педагогів”

НАУКА-ПРАКТИЦІ FROM SCIENCE INTO PRACTICE Росії та країн (Україна, Ізраїль, Білорусь, Молдова тощо), яка користується популярністю у батьків дітей з порушеннями мовлення. Логопедичні сайти висвітлюють як загальні, так і окремі проблеми логопедії: низку сайтів присвячено певним нозологіям, а саме: http://www.dyslexia.ru, dslx.ru, disgraphik.narod.ru, zaikanie.ru, zaikanie.net. ua, logonevroz.ru logonevros.com.ua. В Інтернеті мають представництво більшість вищих навчальних закладів, які готують фахівців у галузі корекційної освіти. Їхні сайти містять інформацію про заклади та їхню структуру, огляд основних подій, перелік навчальних дисциплін, зразки навчальних програм, деякі публікації викладачів, інформацію про професорськовикладацький склад, інформацію про правила прийому абітурієнтів. Наприклад, сайт Інституту корекційної педагогіки та психології НПУ імені М.П.Драгоманова www. ikpp.npu.edu.ua містить наступні розділи: науково-методична діяльність, освітні послуги, структура, електронна бібліотека, студентське життя та інші. Водночас більшість ВНЗ в Україні розпочали роботу зі створення віртуальних університетів, мета яких — надати вичерпну інформацію про етапи та зміст навчання за всіма спеціальностями, здійснювати методичну підтримку самостійної роботи студентів (дистанційно). Широко представлені в Інтернеті сайти для батьків дітей з порушеннями психофізичного розвитку: autism.ru, defectolog.info,

adhd-kids.narod.ru та багато інших. Деякі з них висвітлюють проблеми навчання та виховання дітей певної нозології, ркомендації щодо установ, які надають професійну допомогу та здійснюють діагностику порушень. Ці сайти містять бібліотеки корисних матеріалів, професійні рекомендації корекційних педагогів, психологів та лікарів, форуми батьків та фахівців, інформацію про можливість отримання послуг. Популярними розділами цих сайтів є клуби взаємодопомоги батьків, в яких вони не тільки спілкуються у форумах і чатах, а й домовляються про спільні засідання, зустрічі з фахівцями. Представництво в Інтернеті мають спеціальні освітні та реабілітаційні заклади: навчально-реабілітаційний центр для дітей з вадами зору “Левеня” — lewenia.lviv.ua, благодійне товариство “Джерела” — www. djerela.kiev.ua, спеціальна загальноосвітня школа “Надія” — www.nadiya-school.org. ua та інші. Розвиток інформаційних технологій у сфері корекційної педагогіки є закономірним процесом, який дає можливість удосконалювати процес навчання, розвитку та соціалізації дітей з різними видами порушень розвитку. Водночас корекційна та реабілітаційна робота за допомогою комп’ютера та Інтернета потребує методичного підґрунтя та експериментального апробування, що дозволить підвищити якість надання послуг та їхню ефективність.

Перелік корисної літератури 1. Гаркуша Ю.Ф., Черлина Н.А., Манина Е.В. Новые информационные технологии в логопедической работе// http://www.tc-sfera.ru/magazines/logopedist/archive/detail.php? ID= 892 2. Лобода В.В. Розробка педагогічної технології для організації дистанційного навчання старшокласників з вадами слуху в інтернет-середовищі “електронна школа”//Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія 19.- випуск 9. — К., вид-во НПУ, 2008. 3. Кукушкина О.И. Применение информационных технологий в специальном образовании // Специальное образование: состояние, перспективы развития. Тематическое приложение к журналу “Вестник образования”. — 2003. — № 3. 4. Шеремет М.К., Качуровська О.Б. Комп’ютерні технології в корекційному навчанні учнів із тяжкими порушеннями мовлення (ТПМ)./Наукові записки: Зб. статей НПУ ім. М.П. Драгоманова /Укл. П.В. Дмитренко, Л.Л. Макаренко. — Випуск LIX (60). — К.: НПУ, 2005.

Scientifical-practical journal “Special pedagogic. Bulletin of Ukrainian association of special pedagogues”

#1/2008

НАУКА-ПРАКТИЦІ FROM SCIENCE INTO PRACTICE УДК 37.013.42:376.1-056.36

ОСОБЛИВОСТІ МОТИВАЦІЇ ВОЛОНТЕРІВ-ПІДЛІТКІВ ДО РОБОТИ З РОЗУМОВО ВІДСТАЛИМИ ДІТЬМИ Надiя Майорова, магiстр соціальної роботи, БТ “Джерела”. Статтю присвячено проблемі мотивування волонтерів до роботи з розумово відсталими дітьми. Описано основні причини відмови від волонтерства, шляхи заохочення підлітків у волонтерській роботі. Автор статті пропонує результати анкетування волонтерів на базі БТ “Джерела” м. Києва. The article is dedicated to the problem of motivation of volunteers working with children with learning difficulties. The main reasons why people refuse to be volunteers are described, as well as means to encourage young people to work with those kids are given. The author of the article also provides results of the survey held by the charity organization “Dzherela”, Kyiv.

#1/2008

Загально відомо, що волонтерство є частиною будьякого суспільства та громади. Це той внесок, який робиться фізичними особами на добровільних засадах та засадах неприбутковості, без заробітної платні та просування по службі [1]. Робота волонтерів дає можливість установі, в якій вони працюють, економити кошти й забезпечувати якість надання певних послуг. Волонтери вносять у роботу нові знання та навички, якими може не володіти оплачуваний персонал. Вони забезпечують незалежну точку зору та допомогу, створюючи атмосферу неформальності та невимушеності [2, 3]. Волонтерська праця важлива для оптимального використання усієї структури ресурсів, потрібних для діяльності установи [4]. Крім того, волонтери позитивно впливають на імідж установи, підкреслюють її соціальну значимість, привертають увагу громадськості [5]. В Україні волонтерську роботу активно використовують у реабілітаційних центрах та соціальних службах (як державних, так і недержавних форм власності), які надають соціальні послуги дітям з розумовою відсталістю. Як правило, волонтерами є батьки дітей, якими опікуються установа, студенти профільних ВУЗів та школярі-старшокласники. Волонтерство з числа школярів широко використовується в центрах соціальних служб для молоді і недержавних сервісних агенціях. Це і робота в реабілітаційних центрах під час занять, організація і проведення фестивалів, екскурсій та туристичних походів, супровід дітей-інвалідів під час виходів у місто, відвідини їх удома тощо. Важливість такої волонтерської роботи підлітків зазначають спеціалісти, батьки, діти з розумовими вадами, а позитивний вплив на становлення своєї особистості — самі волонтери [6, 7]. В сучасному суспільстві відмічається тенденція до соціальної та психологічної ізоляції людей з розумовою відсталістю. Існують соціально-психологічні стереотипи сприйняття людини з розумовою відсталістю її соціальним оточенням як меншовартісної, соціально небезпечної, агресивної тощо. Якщо ці стереотипи склалися у дитячому або підлітковому вiцi, їх дуже важко змінити. Тому дедалі більшого значення набуває інтеграція дитини з розумовою відсталістю в середовище здорових однолітків за почат-

Науково-практичний журнал “Корекційна педагогіка. Вісник Української асоціації корекційних педагогів”

НАУКА-ПРАКТИЦІ FROM SCIENCE INTO PRACTICE кової вiдсутностi стереотипного сприйняття. Залучення волонтерiв-пiдлiткiв до роботи з дітьми з розумовою відсталістю сприяє розв’язанню цієї проблеми i обумовлене необхідністю формування у розумово відсталих дітей та здорових підлітків адекватного мiжособистiсного сприйняття. Р.Кравченко зазначає, що саме створення волонтерської служби з числа підлітків в реабілітаційному центрі для розумово відсталих дітей — перший крок до майбутнього розуміння різноманітності людських проблем та необхідності для суспільства виявляти більшу толерантність до будь-кого, хто не вкладається у побутове розуміння норми* [8]. Хоча волонтерський рух розвивається і є досить популярним, в Україні недостатньо сформовано моделі волонтерської роботи з вразливими групами дітей, які б включали підготовку, організацію та підтримку праці добровольців [9]. Проблеми організації діяльності волонтерів, заохочення, стимулювання до роботи відповідно до їхніх потреб, можливостей i здібностей потребують додаткового вивчення. Знаючи ключовi чинники, які впливають на мотивацію волонтерів до роботи з певною групою населення, можна краще побудувати діяльність установи та ефективного залучати волонтерів до спiвпрацi. За даними світових досліджень, діапазон мотивів до вступу в ряди волонтерів є досить широким — від альтруїстичних, моральних, релiгiйних спонукань до особистісного зацікавлення, від переконання, що кожна людина повинна зробити щось корисне для суспільства, до отримання задоволення від своєї діяльності. На думку дослідників у волонтерській роботі важливим є поєднання корисності та задоволення [10, 11]. Головними мотивами до волонтерської діяльності в Україні є допомога людям, широкий спектр спілкування, відчуття, що приносиш користь, творчий пiдхiд, бажання зробити людей щасливішими [12]. Сьогодні в Україні активно проводяться дослідження, які мають на меті вивчити питання залучення, мотивування волонте* Досвід створення волонтерської служби, підготовка та приклад використання праці волонтерів-підлітків у роботі з розумово відсталими дітьми описаний у збірці, виданій Благодійним товариством «Джерела»: Волонтерська служба недержавної організації соціальної сфери \ За ред. Р. Кравченко. – К.: Сфера, 2000. — 92с.

рів, дослідити проблеми організації роботи волонтерів з різними верствами населення у соцiальнiй сфері. Велику увагу приділяють аспектам мотивації волонтерів, їхнім особистісним потребам та проблемам, що впливають на ефективність волонтерської роботи. Фахівцями благодійного товариства допомоги інвалідам та особам з інтелектуальною недостатністю “Джерела” (м. Київ) в рамках роботи волонтерської служби було проведено дослідження, метою якого стало вивчення чинників, що впливають на мотивацію підлітків до волонтерської роботи з розумово відсталими дітьми. У ході дослiдженнi проведено анкетування групи підлітків (З03 особи) з двох шкіл Києва (166 хлопців i 137 дівчат), середній вік яких становив 14 років. Анкетування мало на меті визначити наявність у підлітків досвіду спілкування з розумово відсталими людьми i ставлення до них, матеріальний достаток їхніх сімей, визначити соціально-демографічні показники опитуваних i встановити вплив цих чинників на мотивацію до волонтерської роботи з розумово відсталими дітьми. Частина підлітків, які взяли участь в анкетуванні, була волонтерами у благодійному товаристві “Джерела”, де пропрацювала впродовж трьох місяців. Пізніше деякі з них відмовилися продовжувати волонтерську роботу. З них за допомогою напiвструктурованого інтерв’ю для з’ясування причини відмови від подальшої волонтерської роботи було опитано 22 особи. Дослідження показало, що головним мотивом волонтерства серед підлітків є бажання бути корисним та бажання допомогти. На другому мiсцi- бажання дізнатися про щось нове i бажання весело та корисно провести вільний час. Бажання бути визнаним друзями i бути прийнятим однолітками обумовлює те, що однією з причин волонтерства підлітки називають приклад своїх друзів. Пiдлiтки, які мають родичів, сусідів або знайомих з розумовою відсталістю, більш схильні до волонтерської діяльності з цією групою, ніж інші. Також частіше погоджувалися стати волонтерами ті підлітки, які не мали досвіду спілкування з розумово відсталими дітьми, ніж ті, які його мали. Це можна пояснити двома причинами: по-пер-

Scientifical-practical journal “Special pedagogic. Bulletin of Ukrainian association of special pedagogues”

#1/2008

НАУКА-ПРАКТИЦІ FROM SCIENCE INTO PRACTICE ше, підліткам, які не спілкувалися з дітьми з розумовою відсталістю, може бути цікавим таке спілкування, а по-друге, ці підлітки ще можуть не мати упередженого ставлення до розумово відсталих людей. Саме така група підлітків потребує знань та інформації щодо поведінки та проблем дітей з розумовою відсталістю. Роз’яснювально-iнформацiйна робота з питань розумової вiдсталостi має передувати залученню їх до волонтерської діяльності і слугувати однією з форм мотивування. Можна провести паралель між ставленням підлітків до людей з розумовою відсталістю та готовністю стати волонтером. Бiльшiсть підлітків відчувають до людей з розумовою відсталістю жалість, співчуття, страх. Проте, вони вважають нормальним спілкуватися з дітьми з розумовою відсталістю. Почуття жалості та співчуття до людей з розумовою відсталістю i переконання, що спілкуватися з такою категорією людей є нормальним, позитивно впливають на згоду до волонтерської діяльності. Байдужість, сміх, відраза, невизначеність у почуттях до людей з розумовою відсталістю, як правило, стають наслідком негативного ставлення підлітків до волонтерської роботи з розумово відсталими дітьми. Отже, для мотивації волонтерів важливим є формування у них позитивної думки, толерантного і співчутливого ставлення до людей з особливими потребами, використання принципу субсидарності, коли сильніший в суспільстві допомагає слабшому. Дослідженням встановлено, що дiвчата-пiдлiтки охочіше дають згоду стати волонтерами, ніж хлопці, але водночас відсоток тих, хто погодився, проте не працював волонтером, серед дівчат більший. Найактивнішими волонтерами є підлітки 13–14 років, які охочіше дають згоду на волонтерство; найменш активними є підлітки 15 років. Пiдлiтки 13–14 років частіше відчувають жалість i рідше відразу або мають невизначені почуття щодо людей з розумовою відсталістю, ніж підлітки 15–16 років. З цього можна зробити висновок, що чим менший вік дитини, тим менше у неї упередженого ставлення до людей з особливими потребами, таку дитину легше вмотивувати до волонтерської роботи.

#1/2008

Під час дослідження було виявлено, що професія батьків не виливає на мотивацію підлітків до волонтерської роботи. Підлітки, які витрачають більшу частину свого вільного часу на роботу з комп’ютером, перегляд вiдеофiльмiв, заняття спортом, рідше показували первинну готовність працювати волонтерами. Пiдлiтки, які більшу частину свого часу переглядають вiдеофiльми, також рідше ставали волонтерами. Навпаки, підлітки, які витрачають більшу частину свого часу на спілкування з друзями, частіше показували первинну готовність (за результатами анкетування) працювати волонтерами, проте рідше давали повторну згоду стати волонтером. Такий факт можна пояснити тим, що у підлітків, які спілкуються з друзями більшу частину свого вільного часу, потреба у спiлкуваннi задоволена більшою мірою i вони не потребують додаткового спілкування. Волонтерам-пiдлiткам, як і іншим, потрібно бачити реальний внесок своєї роботи. Також вони потребують поваги, підтримки, заохочень i позитивного ставлення з боку дорослих i друзів [13, 14, 15]. Дослідження підтвердило, що недотримання цих вимог спричиняє відмову від подальшої волонтерської роботи. Так, було виявлено, що на відмову підлітків від подальшої волонтерської роботи впливає байдуже ставлення працівників, негативне сприйняття їхнього волонтерства друзями, вiдсутнiсть постійного партнера в роботі, недоліки в роботі супервізорів, брак матеріальних винагород. Необхідно окремо зазначити, що серед недоліків у роботі супервізорів названі такі, як не досить чітко визначений час роботи волонтерів i тривала перерва в роботі волонтера, під час якої супервізори не цікавилися причинами вiдсутностi підлітка на волонтерському мiсцi. Як виявилося, це призводить до втрати інтересу до роботи. І. Мюллер зазначила, що основною причиною відмови від волонтерства виступає нестача часу, а також переїзди, перевантаження i втрата інтересу до роботи [16]. Саме через брак часу, як показало дослідження, бiльшiсть респондентів відмовилися від подальшої роботи волонтером. Було виявлено, що частина підлітків відмовилася від подальшого волонтерства через свої від’їзди,

Науково-практичний журнал “Корекційна педагогіка. Вісник Української асоціації корекційних педагогів”

НАУКА-ПРАКТИЦІ FROM SCIENCE INTO PRACTICE хворобу, а частина — через втрату інтересу до роботи. Українські дослідники І. Грига та О. Брижовата зазначають, що волонтери, які працюють з вразливими групами дітей, зазнають негативних впливів, які спричиняють фрустрацію, внутрішньо особистісний конфлікт та стрес [17]. Це, у свою чергу, теж може примусити підлітка залишити волонтерську діяльність. На пiдставi отриманих результатів можна зробити такі практичні рекомендації щодо мотивування та залучення волонтерiвпiдлiткiв до роботи з дітьми з розумовою відсталістю. Насамперед необхідно враховувати вік пiдлiтка. Адже чим молодший вік, тим менше негативне ставлення до людей з розумовою відсталістю має пiдлiток i тим охочіше він погоджується i працює волонтером. Крім того, з віком зменшується обсяг вільного часу, збільшується інтерес до престижних форм проведення дозвілля. Тому при залученні волонтерів для роботи з дітьми з розумовою відсталістю доцільно орієнтуватися на школярів молодшого підліткового віку (13–14 років). Як показала практика, такі діти залишаються працювати у волонтерській службі не один рік. При залученні підлітків до волонтерської діяльності координаторам волонтерських програм необхідно з’ясовувати i ставлення пiдлiтка до людей з розумовою відсталістю з тим, щоб надалі впливати на його формування чи зміну. Зокрема, через те, що значна частина опитаних підлітків відчувають страх до цієї категорії людей, доречно проводити iнформацiйно-роз’яснювальну роботу щодо поведінки розумово відсталих. Ця робота має передувати безпосередньому залученню школярів. Волонтери-пiдлiтки, як i дорослi, потребують уваги до своєї роботи з боку персоналу установи, в якій вони працюють. Це можуть бути рiзнi форми заохочення. Листи з подяками в школу, батькам, похвальні грамоти, відзначення кращих волонтерів призами i просто усна подяка сприятимуть підвищенню самооцінки пiдлiтка. Вечори, збори, екскурсії для волонтерів допомагатимуть зацікавити підлітків у роботi, створити невимушену атмосферу, встановити довірливі стосунки мiж персоналом агенцій

i самими волонтерами. Крім того, це слугуватиме задоволенню потреби у цікавому проведенні вільного часу підлітків. Важливу роль у мотивуванні буде відігравати і повага працівників у ставленні до волонтерів, підкреслення значимості їхньої роботи, створення комфортних умов перебування в агенції. Також важливим є момент усвідомлення підлітками винагород, які вони можуть отримати від волонтерської діяльності (наприклад, можливість знайти нових друзів, весело та корисно провести час, отримати інформацію про фах, потрібний для роботи у соціальній сфері, а також можливість спробувати свої сили у цій галузі, отримати рекомендаційний лист для вступу до вищих навчальних закладів, позайматися на тренажерах, відвідати виставки, театри тощо). Кожна установа повинна сама визначити такі винагороди для волонтерів-підлітків і забезпечити їх отримання. Волонтери-пiдлiтки повинні мати можливість отримати зворотній зв’язок, обговорити свою роботу (а особливо проблеми, які можуть виникати) з супервізором. Потрібно влаштувати для них iндивiдуальнi бесіди, давати змогу розповідати про своє життя, вислуховувати i реагувати на їхні потреби та інтереси. Їхні зауваження i побажання варто брати до уваги при подальшій роботi. Також волонтери-пiдлiтки потребують чітко визначених інструкцій i конкретно зазначеного часу щодо своєї роботи. У зв’язку з нестачею вільного часу доцільно розробляти зручний графік роботи, узгоджений з пiдлiтком. У роботi з волонтерами теж потрібно враховувати стать підлітків. Хлопці потребують відповідальніших форм роботи (можливо, пов’язаних з органiзацiйними моментами, лідерськими функціями), дівчата орієнтовані більше на ігрові форми i безпосередню роботу. Отже, координаційна робота повинна проводитися людьми, які добре знають специфіку підліткового віку. Перед безпосередньою роботою з розумово відсталими дітьми підлітки повинні пройти підготовку (тренінг), після якої їм потрібно гарантувати можливість відмовитися від запропонованого волонтерства, а також забезпечити вільний вибір обов’язків і відповідальностей у разі згоди стати волонтером.

Scientifical-practical journal “Special pedagogic. Bulletin of Ukrainian association of special pedagogues”

#1/2008

НАУКА-ПРАКТИЦІ FROM SCIENCE INTO PRACTICE Література 1. Волонтерський рух в Українi: тенденцiї розвитку / Вайнола Р.Х., Капська А.Й. [та iн.] — К.: Академпрес, 1999. — 112 с. 2. Willis Е. Маnaging Vоluntееrs // Issuе in Vоluntary and Non-profit Маnаgеmеnt/ Ваtsl1ееr J., Cornforth Ch., Patron R. (Еds.) — Lоndоn, 1993. — Р. 82–94. 3. Соnway L. Working with Volunteers: Suрроrt. — London, 1994. — 32 р. 4. Волонтерська служба недержавної організації соціальної сфери \ За ред. Р. Кравченко. — К.: Сфера, 2000. — 92 с. 5. Мюллер И. Координация работы добровольцев и менеджмент волонтерских программ в Великобритании. — М., 1999. 6. Грига І., Брижовата О. Чинники виникнення психологічних проблем у волонтерів та шляхи оптимізації їхньої роботи // Науковi записки. Полiтологiя, соцiологiя. — К.: Видавничий дiм “КМ Асаdеmiа”, 1999. — Т. 7. — С. 67–73. 7. Волонтерська служба недержавної організації соціальної сфери \ За ред. Р. Кравченко. — К.: Сфера, 2000. — 92с. 8. Там само. 9. Грига І., Брижовата О. Чинники виникнення психологічних проблем у волонтерів та шляхи оптимізації їхньої роботи // Науковi записки. Полiтологiя, соцiологiя.— К.: Видавничий дiм “КМ Асаdеmiа”, 1999. — Т. 7. — С. 67–73. 10. Dесi Е.L. Intrinsiс Моtivаtiоn. — New Уоrk, 1975. 11. Мансер Г. Добровольцы // Энциклопедия социальной работы, в 3-х томах. — М., 1993. — С. 226–227. 12. Дiяльність центрiв соцiальних служб для молодi України: сучасний стан i перспективи розвитку / Кер. ант. кол.: С.В. Толстоухова, В.В. Багай та iн. — К.: Академпрес, 1999. — С. 52–55. 13. Маккарлi С., Лiнч Р. Управлiння волонтерською дiяльнiстю: як залучити громадськiсть до вирiшення проблем суспiльства. — К.: Гурт, 1998. — 160 с. 14. Дiяльнiсть центрiв соцiальних служб для молодi України: сучасний стан i перспективи розвитку / Кер. ант. кол.: С.В. Толстоухова, В.В. Багай [та iн.]. — К.: Академпрес, 1999. — С. 52–55. 15. Волонтерський рух в Українi: тенденцiї розвитку / Вайнола Р.Х., Капська А.Й. [та iн.] — К.: Академпрес, 1999. — 112 с. 16. Мюллер И. Координация работы добровольцев и менеджмент волонтерских программ в Великобритании. — М., 1999. 17. Грига І., Брижовата О. Чинники виникнення психологічних проблем у волонтерів та шляхи оптимізації їхньої роботи // Науковi записки. Полiтологiя, соцiологiя.— К.: Видавничий дiм “КМ Асаdеmiа”, 1999. — Т. 7. — С. 67–73.

ДО УВАГИ АВТОРІВ ТА ЧИТАЧІВ ЖУРНАЛУ Статті надаються авторами особисто або пересилаються поштою, електронною поштою. Тексти слід надавати в роздрукованому та електронному форматі (14 шрифт Times New Roman, 1.5 інтервал, поля зверху, знизу — 2 см, зліва — 3 см, справа — 1 см). До статті додається анотація українською та англійською мовами та список літератури. Обсяг статті не повинен перевищувати 12 сторінок друкованого тексту. На окремому аркуші слід зазначити прізвище, ім’я по-батькові автора, вчене звання, посаду, місце роботи, контактні телефони та адресу. Ілюстрації до статті приймаються в роздрукованому та електронному форматі. Рукописи та ілюстрації авторам не повертаються. Редакція залишає за собою право публікувати найцікавіші матеріали повністю або фрагментарно без додаткового узгодження з авторами. Надсилаючи статтю до редакції автор дає автоматичну згоду на її публікацію.

#1/2008

Науково-практичний журнал “Корекційна педагогіка. Вісник Української асоціації корекційних педагогів”

З ДОСВІДУ РОБОТИ BEST PRACTICE EXPERIENCE

ОСЬ ПРОЛУНАВ ОСТАННІЙ ДЗВОНИК… КУДИ Ж ДАЛІ?... Коломієць Ю.В., координатор зв’язків з громадськістю Виконавчого комітету УАКП На сьогодні гостро постає проблема соціальної та трудової адаптації повнолітніх осіб з порушенням інтелектуального розвитку. Закінчивши школу та отримавши певні соціальні навички, вони опиняються на перепутті, та зіштовхуються з ситуацією майже повної відсутності спеціалізованих закладів чи центрів денного перебування. Замислилася над цією проблемою та спробувала її вирішити Спілка матерів “Сонячний промінь”. Створена та зареєстрована наприкінці жовтня 1998 року, громадська організація спрямувала свою діяльність на розробку та втілення у життя певних заходів, проектів та програм, спрямованих на захист прав, реабілітацію та соціальну адаптацію осіб з інтелектуальною недостатністю а також підтримку та супровід їх родин. Громадська організація “Сонячний промінь” надає послуги особам з порушеннями інтелектуального розвитку після 18 років, що мають певну освіту, соціальні навички та навички самообслуговування, а також збережений опорно-руховий апарат. Одночасно у закладі можуть знаходитися як самостійно так і у супроводі членів родини біля 30 осіб з інтелектуальною недостатністю. Керівником та Головою правління Спілки матерів “Сонячний промінь” є Стешенко Євгенія Олександрівна, яка стояла у витоків організації та доклала чимало зусиль до її створення. В організації робочого процесу та реалізації задумів та проектів Євгенії Олександрівні допомагають її заступник Мелещенко Ольга Миколаївна та завідувач навчально-виховним процесом Руденко Ірина Костянтинівна. Свою активну діяльність організація розпочала у 2000 році з проекту : “Центр з представництва та самопредставництва інтересів розумово відсталих інвалідів та їхніх сімей”, здійсненого за фінансової підтримки Міжнародного фонду “Відродження” (Київ, Україна) та Open Society Institute (Будапешт, Угорщина) і у той час налічувала близько 20 членів. На сьогоднішній день Спілка матерів нараховує 129 родин, які виховують дітей-інвалідів з порушеннями інтелектуального розвитку, клієнтами є не тільки мешканці Оболонського району, а також інших частин міста Києва. Метою створення громадської організації є: підтримка та професійний супровід родин, які мають дітей з порушеннями інтелектуального розвитку що мешкають у Києві та за його межами на усій території Україні;

Scientifical-practical journal “Special pedagogic. Bulletin of Ukrainian association of special pedagogues”

У статті описано досвід роботи громадської організації Спілка матерів “Сонячний промінь”, яка була створена у жовтні 1998 року. Особливу увагу приділено діяльності театральної інтегрованої студії “Паростки”. The article describes experience of the public organization mothers’ Association “Ray of Sun (Soniachnyi Promin)” found in 1998. Special attention is given to activities of the integrated theater-studio “Parostky”.

#1/2008

З ДОСВІДУ РОБОТИ BEST PRACTICE EXPERIENCE трансформація моральних цінностей суспільства, ініціювання, лобіювання законодавчих змін в Україні для впровадження сучасних форм соціального сервісу для розумово відсталих осіб; здійснення правозахисних та культурних заходів для формування позитивного іміджу в українському суспільстві. Спілка матерів здійснює пошук ефективних форм соціально-правового захисту осіб з порушеннями інтелектуального розвитку, адже на сьогодні майже відсутня дієва система реабілітації та адаптації сімей, у складі яких є розумово відсталий інвалід. Також організація опікується проблемами родин, що виховуючи розумово відсталого інваліда. Не рідко батько покидає сім’ю і мати залишається на одинці з чисельними проблемами: прагнення якісних медичних послуг, оздоровлення, потреба у компетентній психологічній підтримці, отримання освіти для дитина, пошук роботи для себе і молодої людини з розумовою відсталість тощо. На рівні виконавчих органів місцевої влади спостерігається недотримання прав та інтересів громадян, що мають порушення інтелектуального розвитку. Відсутні потрібні фахівці — адвокати клієнта або громадські представники, здатні здійснювати громадський правовий захист громадян з обмеженнями психофізичного розвитку. Важливим аспектом досліджень та розробок проектів Спілки матерів є надання таким родинам юридичних консультацій, адже гостро стоїть проблема невміння громадян захищати власні інтереси та права, використовуючи наявну нормативно-правову базу. Організація працює за проектами таких фондів як “Відродження”, ІІСЕМ, “Єднання”, Європейської комісії, є членом Коаліції Всеукраїнських громадських організацій захисту прав інвалідів та осіб з інтелектуальною недостатністю, співпрацює з подібними громадськими організаціями всіх регіонів України, має партнерські стосунки з Литвою, БТ “Джерела”. Серед реалізованих проектів хочеться відмітити наступні: навчальні курси для молодих розумово відсталих інвалідів “Попередження фізичного і психічного насильства над людьми з розумовою відсталістю”. Учасниками курсів були 12 молодих осіб з порушеннями інтелектуального розвитку. Курс розпочатий з березня 2003 р. складався з 8 блоків, що поділялися на кілька занять, кожне з яких присвячувалося окремій темі. Заняття проходили у формі бесід, побудованих з урахуванням рівня їх пізнавальних здібностей, розглядалися різні практичні ситуації, розігрувалися сцени з життя. Перевага надавалася практичним вправам, в яких, проте, учасників не навчали силовим прийомам захисту, а готували як надати психологічного опору.

#1/2008

Науково-практичний журнал “Корекційна педагогіка. Вісник Української асоціації корекційних педагогів”

З ДОСВІДУ РОБОТИ BEST PRACTICE EXPERIENCE центр моніторингу рішень органів влади щодо інвалідів спрямований слідкувати за змінами законодавства щодо інвалідів, поширення цієї інформації серед клієнтів, їх родин, профільних організацій, внесення пропозицій до вдосконалення нормативно-правової бази щодо інвалідів. Діяльність його започаткував проект “Центр моніторингу рішень органів влади стосовно інвалідів в сфері праці, охорони здоров’я та соціального захисту”, що проводила Спілка матерів розумово відсталих інвалідів “Сонячний промінь” у 2001-2002 роках за фінансування ІКР. оздоровлення багатьох членів Спілки за рахунок коштів Санаторно-курортного управління КМДА, виділених з програми “Турбота”. За постійну роботу з інвалідами та за значний внесок у вирішення соціальних проблем інвалідів Спілка матерів “Сонячний промінь” неодноразово була нагороджена подяками та грамотами від КМДА та Оболонської районної державної адміністрації. На сьогоднішній день довгостроковою цілю спілки матерів “Сонячний промінь” є створення комплексної системи підтримки сім’ї розумово відсталого інваліда. Першим кроком до досягнення цієї мети є створення Кризового центру для оглядальників. До його складу входять: 1. Відділення денного перебування. 2. Культурно-мистецький центр. 3. Соціально-психологічна служба. 4. Консультативний пункт з питань правового захисту. 5. Комп’ютерні курси. У рамках Кризового центру діють такі програми: Клуб спілкування: танцювальні вечори, відео-клуб, спілкування за чашкою чаю, прогулянки до міста. Його послугами користується понад 30 молодих розумово відсталих інвалідів. Реабілітаційно-розвиваючі заняття “М’яка іграшка” — дві групи по 10 дітей середнього шкільного віку. Психологічна підтримка членів родин: заняття батьківської групи під керівництвом професійного психолога Буднік Ольги Василівни. Хореографічні заняття. Заняття з хору та музики. Заняття з комп’ютерної грамоти під керівництвом Мелещенко Ольги Миколаївни. Видання методичних збірок. Оздоровлення членів Спілки. Гуманітарна допомога. Надання адвокатом клієнта консультативних послуг з питань правового захисту. Представництво (англ. advocacy) — на противагу значенню, яке має цей термін в юриспруденції, у соціальній сфері він визначається як процес захисту прав окремих індивідів та груп насе-

Scientifical-practical journal “Special pedagogic. Bulletin of Ukrainian association of special pedagogues”

#1/2008

З ДОСВІДУ РОБОТИ BEST PRACTICE EXPERIENCE лення вповноваженими представниками з метою отримання доступу до послуг установ, на які клієнт має право, але не в змозі їх отримати. Це, у першу чергу, стосується інвалідів, тобто тих категорій, які не можуть представити й захистити власні права та інтереси через обмежені психофізичні можливості організму. Представництву властива схильність до патерналізму (керівництво діями клієнта, опіка над ним), тому соціальним працівникам радять діяти тільки отримавши повноваження від особи, чиї інтереси будуть захищати. Соціального працівника, що здійснює представництво інтересів клієнта, в західній літературі визначають як адвоката клієнта або представника інтересів клієнта. Коли йдеться про здійснення громадського представництва, зазвичай кажуть про громадського представника інтересів клієнта. Представництво зосереджується на захисті прав людини у політичній, соціальній та суспільній сферах. Спілка матерів має власного адвоката клієнта, його обов’язки виконує Журавель Катерина Степанівна. Окремим пунктом потрібно зазначити про Театральну інтегровану студію “Паростки”, метою якої є реабілітація, самореалізація і розвиток творчих можливостей молодих інвалідів та їх звичайних однолітків. Театральна студія “Паростки” розпочала свою діяльність у Спілці матерів розумово відсталих дітей-інвалідів “Сонячний промінь” Оболонського району міста Києва. Жанрова специфіка колективу та напрямки роботи спрямовані на вивчення впливу творчості на реабілітаційні процеси людей з особливостями розвитку. Основні завдання та творчі плани: соціально — психологічна адаптація дітей, підлітків та молоді засобами театрального мистецтва, навчання та набуття життєвих навиків через театр; виявить і розкрити творчий потенціал людей з особливостями розвитку, сприяти їх подальшому росту. Під керівництвом професійного режисера Люботи Віталія Володимировича, за нетривалий термін свого існування, Театральна інтегрована студія “Паростки” довела, що театр в адаптації людей з розумовою відсталістю є дуже ефективним

#1/2008

методом корекції та розвитку. Цитуючи керівника студії, можна сказати, що “театр — це завжди перевтілення; театральна гра дозволяє учасникам примірювати на себе будь-який образ, що є надзвичайно важливим в їхній реабілітації. Таким чином, постійна гра дозволяє їм з часом ставати більш впевненими у власних силах, — спочатку в межах театральної студії, а потім перенести цю впевненість у повсякденне життя”. Вагомим фактором у діяльності театральної студії є її інтегративний характер: у постановках беруть участь не тільки діти з інтелектуальною недостатністю, але й звичайні діти-волонтери. На сьогоднішній день “Паростки” успішно представили себе не тільки на українській сцені (гран-прі на Львівському театральному фестивалі “Світ природи”), але й закордоном, а саме — отримали приз “За найкращу виставу” на Міжнародному фестивалі “SANS — не протоптана стежина” (Люблін, Польща, квітень 2002 р.) Свідченням успішної роботи колективу Студії є отримані ними дипломи: І Міжнародного інтеграційного театрального фестивалю “Не протоптана стежина” (м. Львів, 2002р.); XII “NIEPRZETARTE SZLAK” (м. Люблін, Польща, 2002 р.); II Міжнародного інтеграційного театрального фестивалю “Паростки” (м. Київ, 2002 р.); Міського фестивалю “Барви надії” (2002 р.); II Міжнародного театрального фестивалю “Не протоптана стежина” (м. Львів, 2003 р.); II Міжнародного інтеграційного театрального фестивалю “Сонячна хвиля”(м. Київ, 2003 р.); Міського фестивалю “Повір у себе”, (2003 р.); III Міжнародного театрального фестивалю “Не протоптана стежина” (м. Львів, 2004 р.); І Обласного інтеграційного театрального фестивалю “Веселка” (м. Суми, 2004 р.); II Всеросійського фестивалю особливих театрів “Протеатр” (м. Москва, Росія, 2004 р.) Крім того, театральна студія має досвід не тільки участі у міжнародних фестивалях, а навіть у їх організації та проведені. Так, 1-3 листопада 2002 р. у місті Києві було проведено І Міжнародний інтеграційний театральний фестиваль для дітей з обмеженими можливостями “Паростки”. Метою

Науково-практичний журнал “Корекційна педагогіка. Вісник Української асоціації корекційних педагогів”

З ДОСВІДУ РОБОТИ BEST PRACTICE EXPERIENCE заходу було об’єднання зусиль дитячих та юнацьких театральних колективів східноєвропейського регіону для творчого розвитку дітей та молоді з порушеннями психофізичного розвитку та інтеграції їх у суспільство, а також привернення уваги громадськості до проблем і потреб таких осіб. Учасниками фестивалю були театральні колективи з України, Росії, Білорусії та Польщі. 22-27 жовтня 2007 року відбувся уже VІ Міжнародний інтеграційний театральний фестиваль “Сонячна хвиля”, організатором якого була Спілка матерів розумово відсталих інвалідів Оболонського р-ну м. Києва “Сонячний промінь”. Фестиваль проходив під патронатом Київського міського голови за підтримки Управління у справах жінок, інвалідів, ветеранів війни і праці Київської

міської державної адміністрації та Голови Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації та мав на меті соціально-психологічну адаптацію осіб з порушеннями психофізичного та інтелектуального розвитку засобами мистецтва; виявлення та розкриття їх творчого потенціалу та сприяння його подальшому росту; вивчення впливу творчості на реабілітаційні процеси людей з функціональними обмеженнями. Можна з упевненістю стверджувати, що використання театру, цей своєрідний експеримент, розпочатий у “Сонячному промені”, продовжується досить успішно і перетворюється у ще один вид реабілітації осіб з порушеннями інтелектуального розвитку, що застосовується в Україні.

Перелік корисної літератури 1. Афіногенова А.С. Зузка Н.В. Руденко І.К. Попередження насильства в середовищі молоді з розумовою відсталістю. — К.: ІКЦ “Леста”, 2003., 104 с. 2. Журавель К.С. Семігіна Т.В. Представництво інтересів клієнта в громаді. — К.: 2004, 56 с. 3. Служба раннього втручання в Україні: шляхи розбудови / під науковою редакцією Бастун Н.А. — К.: 2006, 198 с. 4. Стецков О.В., Турський В.М. Представництво прав та інтересів клієнтів соціальних установ. — К.: Спілка матерів “Сонячний промінь”. — 2001. — 56 с. 5. Права клієнтів соціальних установ: законодавчо-нормативна база та можливості захисту. / під ред. Стецкова О.В. — К.: ІКЦ “Леста”. — 2002. — 80 c. 6. Любота В.В. та ін. Інтегрований театр для молоді з розумовою відсталістю / Під ред. Стецкова О.В. — К.: ІКЦ “Леста”. — 2002 — 48 с. 7. Руденко І. Курс з попередження психічного і фізичного насильства над молоддю з розумовою відсталістю. — К.: ІКЦ “Легальний статус”, 2004.

ДЛЯ БАЖАЮЧИХ СТАТИ ЧЛЕНОМ «УКРАЇНСЬКОЇ АСОЦІАЦІЇ КОРЕКЦІЙНИХ ПЕДАГОГІВ». Для бажаючих стати членами УАКП необхідно: 1. Заповнити заяву (форму заяви можна отримати через електронну пошту). 2. Заповнити анкету власних очікувань та побажань щодо участі у діяльності УАКП. 3. Сплатити членський внесок у розмірі 50 грн. на рік. 4. Повідомити про вступ до УАКП контактній особі. Наші реквізити: Код ЄДРПОУ 33642462, МФО322012 р/р 26001030634861 в Радянському відділенні Київської філії АКБ “Укрсоцбанк”. Телефон для довідок: 486-80-38, 486-23-02, e-mail: uasp@ukr.net Контактні особи: Мартиненко Ірина, Коломієць Юлія.

Scientifical-practical journal “Special pedagogic. Bulletin of Ukrainian association of special pedagogues”

#1/2008

НАШІ ОСЕРЕДКИ OUR LOCAL BRANCHES

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ОСЕРЕДОК Голова осередку — Лесик Світлана Миколаївна, заступник директора з навчальної роботи Житомирської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату Житомирської обласної ради. Кількість членів Асоціації в осередку на 01.04.2008 — 12 осіб.

Контактні дані: butterfly-80@mail.ru Тел. 80673155365; 80634260361

Плани на 2008 рік. 1. Участь у заходах Асоціації. 2. Робота консультпункту для педагогів області з метою надання методичної допомоги в питанні організації індивідуального навчання дітей з розумовою відсталістю, які навчаються вдома 3. Співпраця з Житомирським державним університетом ім. І.Я. Франка з метою популяризації професії психолога, залучення студентів до психолого-реабілітаційної роботи з розумово відсталими дітьми; 4. Залучення до співпраці психологів, логопедів, корекційних педагогів області ; 5. Обмін освідом між колегами з інших регіонів України. 6. Просвітницька робота серед громадськості з метою підвищення уваги до потреб осіб з інтелектуальною недостатністю; 7. Проведення спільно з Обласним управлінням освіти та науки методичного семінару для педагогів області з метою підвищення якості надання освітніх послуг учням з легкою розумовою відсталістю.

#1/2008

Серед активних членів Асоціації — викладачі кафедри соціальної педагогіки та психології державного університету імені І.Я. Франка,члени обласної психолого- медико-педагогічної консультації, корекційні педагоги, практичний психолог, логопеди. Є бажання поділитися досвідом з питань: організація роботи з дітьми, які мають розумову відсталість легкого ступеню та навчаються вдома за індивідуальними програмами; вивчення пізнавальних можливостей учнів підготовчого класу, які мають вади розумового розвитку , шляхом їх включення в сюжетно-рольову діяльність; психолого-педагогічна корекція дітей з особливими освітніми потребами під час навчально-виховного процесу; формування фахової компетентності корекційних педагогів; розвиток життєвих компетенцій дітей з особливими освітніми потребами через організацію проектно-технологічної діяльності на уроках трудового навчання і в позаурочний час; корекція проявів агресивної поведінки у дітей з вадами розумового розвитку; діагностична та корекційно-розвивальна програма з профілактики негативних явищ для підлітків з розумовою відсталістю. — форми і методи організації індивідуальної навчальної діяльності розумово відсталих дітей з ДЦП; проблеми соціалізації розумово відсталих учнів молодшого шкільного віку; організація співпраці вищого навчального закладу і спеціальних шкіл з метою оволодіння психологами та соц. педагогами практичних навичок надання соціальної та психологічної допомоги особам з інтелектуальною недостатністю.

Науково-практичний журнал “Корекційна педагогіка. Вісник Української асоціації корекційних педагогів”

АНОНС COMING SOON

ІІІ Міжнародна науково-практична конференція

“СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ СПЕЦІАЛЬНОЇ ОСВІТИ” 20-21 листопада 2008 року, м. Кам’янець-Подільський Організатори: Міністерство освіти України, Інституту корекційної педагогіки і психології НПУ ім. М.П.Драгоманова, Інститут спеціальної педагогіки АПН України, факультет корекційної та соціальної педагогіки Кам’янець-Подільського національного університету. Робочі мови конференції: українська (для закордонних фахівців — російська, польська, англійська). Для участі у роботі конференції необхідно направити на адресу оргкомітету до 1 липня 2008 року заявку і підписані автором (авторами) матеріали доповіді (роздруковані і в електронному варіанті). Обсяг матеріалів: 6–10 сторінок повного тексту формату А 4. Поля: зверху — 3 см., справа — 1 см., зверху і знизу — 2 см. Шрифт: TNR в редакторі MS Word, кегль 14, інтервал — 1,5, відступ — 1,25. Графіки, рисунки, таблиці, діаграми вставляються в текст як вставлений об’єкт, література — у квадратних дужках, список літератури — до 6 джерел. У першому рядку зліва — УДК, на наступному рядку справа — прізвище та ініціали автора, звання та науковий ступінь, далі по центру назва доповіді, яка друкується без переносу, під нею — резюме та ключові слова українською (для іноземних фахівців — мовою оригіналу), та англійською мовами. Назва файла має містити прізвище та ініціали автора, наприклад: “Петренко НС” Текст доповіді авторам не повертається. Оргкомітет залишає за собою право відбору матеріалів для включення в програму конференції і опублікування. Матеріали, які надіслані до вказаного терміну, розглядатись не будуть. Відхилені матеріали авторам не висилаються. На окремому аркуші подаються повні відомості про автора (прізвище, ім’я, по-батькові, науковий ступінь, вчене звання, місце роботи, посада, адреса для зв’язку), обов’язково — контактні телефони. Оргкомітет не несе відповідальності за своєчасне надсилання запрошення у випадку відсутності контактних телефонів та адреси. За матеріалами конференції до її початку планується видати збірник наукових праць, який є у переліку видань ВАК України. Збірник видається за кошти фізичних та юридичних осіб, тому кошти за статтю — 12 грн. за одну сторінку. Проїзд, проживання та харчування оплачується учасниками конференції самостійно.

Scientifical-practical journal “Special pedagogic. Bulletin of Ukrainian association of special pedagogues”

Проблемне поле конференції: • теорія та історія корекційної роботи з особами з порушеннями психофізичного розвитку; • соціальна реабілітація та соціальна робота в системі освітніх та поза освітніх закладів; • система підготовки конкурентноздатних фахівців в системі корекційної освіти; • інноваційні технології та організація навчально-виховної, корекційно-розвивальної та реабілітаційної роботи з дітьми з порушеннями психофізичного розвитку; • діагностика, психокорекція та психоконсультування в системі корекційної освіти; • комплексний медико-психологопедагогічний підхід до освітньореабілітаційної роботи з дітьми з порушеннями психофізичного розвитку.

Заявки та матеріали відправляються за адресою: Кам’янець-Подільський національний університет, вул. І.Огієнка, 61, м. Кам’янець-Подільський обл. Хмельницька, 32300 Докладнішу інформацію можна взнати за телефонами: 8-03849 (код) т. 2-70-64. моб. 8-097-455-43-22 E-mail: kaflogoped@ukr.net Координатор – Гаврилов Олексій Вікторович

#1/2008

АНОНС COMING SOON

Информационное письмо о Международной научно-практической конференции «Организация и содержание обучения детей с речевыми и множественными психофизическими нарушениями» Уважаемые коллеги! МГГУ имени М.А. Шолохова, АНО «Образовательный психолого-педагогический центр Филичевой Т.Б.» приглашают Вас принять участие в Международной научно-практической конференции, которая будет проходить с 25-27 июня 2008 года в г. Москве. Тема конференции:

«Организация и содержание обучения детей с речевыми и множественными психофизическими нарушениями» Основная проблематика конференции: 1. 2. 3. 4.

Реабилитация лиц с ограниченными возможностями здоровья различного возраста Психолого-педагогическая помощь детям с тяжелыми и множественными нарушениями ДЦП как вариант множественного нарушения развития Организация и содержание коррекционного обучения детей с речевыми интеллектуальными и сенсорными нарушениями 5. Профилактика нарушений устной и письменной речи 6. Актуальные проблемы логопсихологии 7. Инновационные технологии обучения и воспитания детей с отклонениями в развитии 8. Психолого-педагогическое сопровождение семей, воспитывающих детей с отклонениями в развитии 9. Компьютерные технологии в коррекционной педагогике 10. Актуальные проблемы вузовской подготовки

Состав организационного комитета: Председатель: д.п.н., профессор, декан дефектологического факультета — Т.Б. Филичева Сопредседатели: д.психол. н., профессор, зав. кафедрой специальной психологии и клинических основ дефектологии — И.Ю. Левченко д.пед.н., профессор, зав. каф. логопедии — О.С. Орлова

Члены оргкомитета: профессор Л.Б. Баряева, профессор Т.И. Волосовец, профессор В.В. Воронкова, профессор Л.М. Кобрина, профессор Р.И. Лалаева, профессор Т.М. Лифанова, профессор Е.А. Малхасьян, доцент А.Я. Мухина, профессор В.В. Ткачева

В рамках конференции планируется проведение пленарных заседаний, секций, «круглых столов», мастер-классов ведущих специалистов России и зарубежных коллег, встреча с представителями издательств, выставка-продажа специальной литературы. К участию в конференции приглашаются специалисты в области коррекционной психологии и педагогики, преподаватели вузов, практики, работающие в специальных коррекционных учреждениях, аспиранты и все желающие. Материалы конференции будут опубликованы в сборнике и в специальных журналах. Открытие конференции и пленарное заседание будет проходить 25 июня 2008 г. по адресу: г. Москва, Измайловский бульвар, д. 39/41 в помещении Театра Мимики и Жеста. Начало регистрации 25 июня 2008 г. в 9.00. Проезд: М. Первомайская, 1 вагон от центра, выход к Театру Мимики и жеста.

#1/2008

Науково-практичний журнал “Корекційна педагогіка. Вісник Української асоціації корекційних педагогів”

АНОНС COMING SOON

Условия участия в конференции: Организационный взнос до 15 июня — 1500 руб., после 15 июня — 1800 руб., включает: участие в конференции, получение материалов конференции и именного сертификата, кофе-брейк. Командировочные расходы за счет направляющей стороны. АНО «Образовательный психолого-педагогический центр Филичевой Т.Б.» (получатель платежа)

Люблинское отделение №7977 СБ РФ (ОАО) г. Москва р/счет № 40703810338250133356 К/с 30101810400000000225 БИК 044523225 ИНН 7705518919 КПП 770501001 (наименование банка, другие реквизиты)

Для участия в конференции необходимо предоставить в оргкомитет регистрационную форму-заявку, данную в приложении. Материалы для публикации просим высылать в бумажном и электронном вариантах по адресу: оs_orlova@mail.ru Требования к оформлению тезисов: объем не более 3-х страниц, текст в формате Word, кегль 12, интервал — одинарный, абзац (отступ) — 1 см, шрифт — Times New Roman. Не должно быть таблиц, подстрочных символов, колонтитулов, расстановки страниц. Стоимость одной страницы 200 рублей. Просьба присылать материалы вместе с копией квитанции об оплате. Адрес оргкомитета конференции: 109240 г.Москва, ул. Краснодарская, 59, дефектологический факультет МГГУ им. М.А. Шолохова Контактные телефоны: 8-495-352-12-15; 8-495-358-03-86; 8-495-352-11-09; 8-495-358-05-73. Электронный адрес: os_orlova@mail.ru Приглашаем вас принять участие в конференции и заранее благодарим за проявленный интерес, сотрудничество и информирование ваших коллег! ПРИЛОЖЕНИЕ высылается в оргкомитет до 15 мая. Факс: 8-495-358- 05-73 E-mail: os_orlova@mail.ru ЗАЯВКА на участие в Международной научно-практической конференции

«Организация и содержание обучения детей с речевыми и множественными психофизическими нарушениями» 25-27 июня 2008 г. Москва

1. 3. 5. 7.

Фамилия, имя отчество ____________________________________; 2.Город ______________________; Место работы _______________________________; 4. Должность_____________________________________; Ученая степень ____________________________; 6. Ученое звание _______________________________; Доклад (тема, пленарный, секционный, выступление на круглом столе) ___________________________ _______________________________________________________________________________________; 8. Форма участия (участие с докладом, мастер-класс, публикация материалов без участия)_____________ _______________________________________________________________________________________; 9. Необходимые технические ресурсы: аппаратура для мультимедийной презентации (укажите, что необходимо) __________________________________________________________________________________; 10. Контактный телефон (с кодом города) ________________________; 11. Факс ______________________; 12. E-mail __________________________________; 13. Почтовый адрес (с указанием индекса) ___________ ______________________________________________________________________________________; 14. Сроки прибытия _______________________________ 15. Публикация тезисов (квитанция об оплате) __________________________________________________ _______________________________________________________________________________________;

Scientifical-practical journal “Special pedagogic. Bulletin of Ukrainian association of special pedagogues”

#1/2008

АНОНС COMING SOON МІЖНАРОДНИЙ ФОНД ВІДРОДЖЕННЯ ОГОЛОШУЄ КОНКУРСИ Програма “Посилення впливу громадянського суспільства” Тендер “Сприяння проведенню адміністративно-територіальної реформи” Мета тендеру — сприяння залученню представників громадськості до процесу впровадження в Україні адміністративно-територіальної реформи. Учасники тендеру: громадські організації, а також їх коаліції, мережі, об’єднання. Останній термін подання проектів на тендер — 06 червня 2008 року. Докладніше про умови конкурсу та аплікаційну форму дивіться за адресою: http://www.irf.kiev.ua/ua/programs/cs/cs/open/?doc:int=5931 Програма “Охорона громадського здоров’я” Конкурс “Захист прав людини в сфері охорони здоров’я у співпраці юристів, об’єднань пацієнтів і медичної громадськості” Мета — надання правової допомоги пацієнтам у сфері реалізації прав на охорону здоров’я та медичну допомогу. Налагодження довготривалої співпраці між закладами охорони здоров’я, юристами, організаціями пацієнтів, органами влади та місцевого самоврядування з метою забезпечення реалізації прав пацієнтів в регіонах України. Учасники конкурсу — неурядові організації, що займаються захистом прав пацієнтів, правозахисні організації, пацієнтські та лікарські громадські організації, юридичні клініки, що мають досвід роботи у галузі медичного права. Останній термін подання проектів — 17 червня 2008 року Докладніше про умови конкурсу та аплікаційну форму дивіться за адресою: http://www.irf.kiev.ua/ua/programs/health/open/?doc:int=6107 Інші конкурси МФВ: http://www.irf.kiev.ua/grants КОНТАКТИ Khrystyna Basiliya PR Manager International Renaissance Foundation 46 Artema Street, Kyiv, Ukraine phone: (044) 461-9709; fax: (044) 486-7629 e-mail: basiliya@irf.kiev.ua; http://www.irf.kiev.ua

Білоцерківське товариство дітей інвалідів та їх батьків «Аюрведа» запрошує взяти участь у Круглому столі «Системи Керованого навчання (метод Петьо) створює найкращі можливості до відновлення здоров’я, соціальних навичок та освіти для дітей з церебральним паралічем» який відбудеться 7 липня 2008 року, за участі польських спеціалістів, м. Замость. Для попередньої реєстрації участі в круглому столі просимо Вас надіслати інформацію про назву організації та кількість учасників на адресу: E-mail: shans@bel.com.ua та vkryzanivskyi@ukr.net: 8 04463 9-63-89, 8 (067) 388-12-20, поштова адреса: 09108 вул. Східна 34, м. Біла Церква, Дитячий оздоровчий центр „Шанс”. Більш детальна інформація буде розіслана на передодні Круглого столу та розміщена на веб-сторінці www.aurveda.org.ua. Увага! Учасники круглого столу забезпечуються харчуванням та роздатковим матеріалом. Витрати на проїзд не відшкодовуються. Даний захід проводиться підтримці програми „Схід-Схід: партнерство без кордонів” міжнародного фонду „Відродження”. КОНТАКТИ Володимир Крижанівський Білоцерківське товариство дітей інвалідів та їх батьків «Аюрведа» shans@bel.com.ua; www.aurveda.org.ua

#1/2008

Науково-практичний журнал “Корекційна педагогіка. Вісник Української асоціації корекційних педагогів”