5 Ad fontes liturgicos
ЛІТУРГІЙНІ КОМЕНТАРІ ЯК ДЖЕРЕЛО ЛІТУРГІОЛОГІЇ
Видавництво Українського католицького університету Львів 2015
УДК 27-528-27(082) ББК 86.37:86.2я43 Л 64
Літургійні коментарі як джерело літургіології: збірник статей (Ad fontes liturgicos, 5/1-2). Львів: Видавництво Українського като лицького університету 2015, 152+40 с.
Матеріали Міжнародного симпозіуму Ad fontes liturgicos, Львів, Український католицький університет, 23-24 жовтня 2014 року
Упорядник свящ. д-р Василь Рудейко
© Український католицький університет, 2015 © Видавництво УКУ, 2015
Зміст 5/1 Передмова.................................................................................................. 5 Тарас Шманько Передмови кириличних служебників XVI-XVIIІ століть ............. 9 Alicja Z. Nowak Artykuły wstępne w księgach liturgicznych, jako źródło wiedzy dla celebransów w metropolii kijowskiej w XVI-XVII w. ................ 26 Ігор Василишин Коментарі у Типику о. Дольницького та їх джерела ................... 43 Andrew Quinlan The Synaxarion of the Triodion. Nikephoros Xanthopoulos – Between Commentary and Controversy ............................................ 50 Януш Мечковський Польські Малі месали міжвоєнного періоду як приклад літургійних коментарів для вірних ........................... 58 Przemysław Nowakowski CM Bizantyjskie źródła Nowej Skriżali biskupa Beniamina..................... 85
iv
Michal Glevaňák Liturgický katechizmus Alexandra Duchnoviča z roku 1851 – prvé liturgicko-katechetické dielo Prešovskej eparchie v Uhorsku ............................................................ 99 Василь Рудейко «Тихі» молитви як джерело для коментування літургійної традиції .......................................112 Vojtech Boháč Aktuálnosť liturgického diela Mikuláša Russnáka pre súčasnosť ....123 Stefan Koperek CR „Rok liturgiczny” Prospera Guérangera OSB – komentarzem wprowadzającym w liturgię i życie chrześcijańskie ............................................................................ 138
5/2 Августин Соланський Явище нечастого приймання Святого Причастя як вияв повного нерозуміння літургійних текстів Божественної Літургії......................................................................... 151 Štefan Šak Filokalické hnutie 18 storočia a jeho prínos v liturgickom živote Cirkvi Kolivádovci.............................................161 Marcel Mojzeš Reflexia nad spoločnými princípmi interpretácie Biblie a interpretácie liturgie............................................................................ 169 Автори збірника.................................................................................. 179
v
Передмова Літургійне благочестя Церкви – джерело і водночас звершення всього різноманіття вимірів її життя. Із літургії, яка є віч ним спілкуванням Осіб Пресвятої Тройці, Церква черпає сили для проповіді життя вічного і харитативної діяльності. Завдяки Воплоченню Господа нашого Ісуса Христа кожна людина отри мала доступ і запрошення до такого спілкування. У богослужіннях Христос являє світові відкритість Отцевих обійм та Його готовість знову прийняти всіх блудних дітей у створену Ним святу родину любові. Через літургійне благочестя Церква нама гається уможливити вірним причастя таїнства Христа: відповідно до багатства кожної окремої культури, Церкви і східних, і західних традицій подають це таїнство у символах, що являють іншу, божественну, реальність. Літургія, як і Святе Письмо, – це частина передання Церкви і – так само, як Святе Письмо – оперує мовою символів, яка не є автоматично зрозуміла для всіх. Кожен, хто хоче стати учасником таїнства проповіді чи таїнства літургії, мусить мати «вуха, щоб слухати», тобто мусить бути впровадженим вірою у те, що проповідується чи звершується. Символи не діють на людей ні автоматично, ані магічно. Мова символів, щоб бути сприйнятою, потребує і відкритого серця, і відкритого розуму. Ті, які не намагаються сприйняти проповідь чи звершуване таїнство розумом,
vi
Передмова
не можуть повірити і серцем. Саме тому Церква від самих початків практикувала різноманітні впровадження в літургійне благочестя. Розумовий і сердечний досвід літургійного таїнства ставав таким чином переданням, традицією. Зокрема, один із перших коментаторів літургійної традиції Теодор з Мопсвестії (350-427) писав: Будь-яке таїнство знаками та символами вказує на речі невидимі й невимовні. А щоб присутні могли спізнати силу таїнств, їм треба показати й пояснити ці знаки та символи. Якби не відбувалося нічого іншого, окрім самих цих дій, усяке пояснення було б зайве. Кожному з нас було б досить тільки глянути на ці дії, щоб з’ясувати, що відбувається. Та оскільки таїнство містить знаки того, що сталося раніше або станеться в майбутньому, потрібна розмова, яка пояснила б значеннях знаків і таїнств.1 Тим, хто виявляв бажання прийняти Христа у таїнстві хрещення, від початків християнства пропонували передхрещальні катехизи; а часто катехиза продовжувалась і після таїнства хрещення. Регулярне причастя Христа у таїнстві Євхаристії теж вимагало постійного поглиблення досвіду як на рівні серця, так і на рівні розуму, а щоденна молитва Церкви – особливих пояснень про те, як Христос тут і тепер діє у молитовному зібранні Церкви. Все це відображено у численних повчаннях святих отців. Церковні, політичні, а інколи й природні катастрофи нерідко переривали передання літургійної традиції на десятки років (напр. іконоборство) і, бувало, призводили до того, що літургійні пам’ятки просто фізично знищувалися (напр., не збереглось документів константинопольської традиції з передіконоборчого періоду). Так виникали певні лакуни в розумінні історії розвитку богослужіння – як з погляду вірних, так і з погляду духовенства. Теодор Мопсвестійський. Гомілія 12, 2. Цит. за вид.: Commentary of Theodore of Mopsuestia on the Lord’s Prayer and on the Sacraments of Baptism and the Eucharist / ред. A. Mingana. Cambridge 1933. 1
Передмова
Все це спонукало провідників Церкви, та й просто шанувальників церковного благочестя, до праці над описом, тлумаченням, розкриттям та поглибленням розуміння літургійної традиції. Серед основних, «класичних» прикладів таких праць можна назвати святоотцівські коментарі до християнської молитви par excellence – «Отче наш». Це, правдоподібно, найдавніші спроби тлумачення певної молитовної традиції. Одне з найважливі ших місць у цьому процесі займають т. зв. містагогійні катехизи, які пройшли трансформацію від трактування символів через літургійну алегорезу аж до історичної літургіки, методи якої від XVII ст. стали панівними у царині коментування молитви Церкви. Особливої уваги заслуговують спроби осмислення літургійного благочестя, ініційовані літургійним рухом західної та східної Церков у XVIII та наступних століттях. Учасники чергового міжнародного симпозіуму Ad fontes litur gicos у Львові ставили перед собою завдання не з найлегших. Майже кожен доповідач намагався вказати на доволі «нетра диційні» спроби коментування літургійної традиції. Що – поза святоотцівськими «класичними» поясненнями – можна назвати тракт уванням літургійного благочестя? Чи можна вважати самі літургійні тексти коментарями до того, що відбувається під час літургійного таїнства, а якщо так, то якою мірою? Що хотіли передати благоговійним читачам літургійних текстів видавці, додаючи короткі чи більш розлогі передмови до літургійних книг або видаючи їх у такому форматі, який заохочував би до читання і поглибленого розуміння таїнства не лише під час богослужіння, а й поза ним? Наскільки можна вважати коментуванням літур гійного тексту його переклад мовою, якою розмовляє середньо статистичний учасник молитви у побуті? Формат симпозіуму не дає можливості розглянути все різноманіття способів поглиблення літургійного благочестя, що ними користувалися «ті, які люблять красу» Дому Божого, та це і не було нашою метою. Важливість нинішньої зустрічі східних
vii
viii
Передмова
і західних науковців полягає в усвідомленні цього різноманіття та необхідності подальшого пошуку й поглиблення наукових досліджень тих аспектів літургійного благочестя, які часто були недооцінені й розуміння яких було затьмарене, здавалось би, вже усталеним трактуванням «класичних» джерел. Свящ. Василь Рудейко