Розробка загальношкільного виховного заходу: «Ой, у полі криниченька …» Вихователь: Іщенко Ю.В.
Розробка загальношкільного виховного заходу: «Ой, у полі криниченька …»
Мета: ознайомити учнів з історією виникнення української криниці,подати відомості про архітектуру рідного краю. Обладнання : фотоапарат, фотокартки ,місцевий історичний матеріал, проектор,інтерактивна дошка Давня українська криниця з журавлем біля неї, обабіч кущ калини, верба. Біля криниці колоди, на яких садить молодь. Тин з глечиками, по тину в’ються квіти. За тином фасад хати. Висить гасло .: « Нe брудни криниці ,бо схочеш водиці» В залі розписані на окремих плакатах приказки, прислів’я, крилаті вирази : • « До доброї криниці стежка утоптана» • «Треба нахилитися,щоб з криниці води напитися»; • «Силою колодязь копати - води з нього не пити» •
«В глибокої криниці холодна вода» ;
• «Криниця і та висихає» ; Звучить фонограма запису дзюрчання води, співу пташок, солов’їного щебету. На сцену виходять хлопці та дівчата, одягнені в український національний одяг,несуть коромисла з відрами,співають пісню « Несе Галя воду ...» Підходять до криниці(виготовленої з паперу), кладуть відра,розміщуються на колодах. В цей час з іншого боку заявляється похожанин з поводирем - хлопчиком. В руках у нього бандура: у хлопчика - вузлик з харчами. Вони підходять до криниці їх запримітила молодь. З гурту : Добридень,дідусь ! А чи здалеку йдете ? Дідусь : Здоровенькі були !Ох і здалеку, здалеку. Дуже стомився.
Дівчата: То сідайте дідусю, перепочиньте, напийтеся водиці з нашої криниці. / подають дідусеві води з кухлем /. Дідусь : Спасибі , дай Бог Вам здоров’я і сили ! ( п’є воду ). Сходив я багато доріг, бував у різних місцях нашої України, пив воду з багатьох джерел, а от такої смачної як ваша не доводилось пити. Ох і добра ! А як же ваше село зветься ? ( сідає на колоді ). З гурту : Добровеличківка !!! Дідусь : 0,та мені доводилось бувати у ваших краях, я добре пам’ятаю як виникла ця криниця. З гурту: Ну, то розкажіть, дідусю, розкажіть. Дідусь ; Ох-ох-ох-ох ! Давно це було. Коли цариця Катерина розгромила Запорізьку Січ, козаки , що залишилися живими, вирішили заснувати нову Січ, та вже не на Дніпрі,а на Дунаї. От ми й розділилися на дві частини,одні пішли через південний Буг біля м.Вознесенська, другі вирушили вашим краєм через річку Синюху. А р. Синюха на той час була кордоном між Польщею і Україною. Для того, щоб перейти кордон, потрібний був дозвіл польського уряду. Чекаючи дозволу, козаки розташувалися на берегах р.Синюха біля сіл Показове, Федорівка, Михайлівка, Попівка. А кошовий отаман, зупинившись із своїм загоном, розкинув свій намет між селом Мар’ївка і Василівка - на північно - східній околиці Добровеличківки. І коли, нарешті, дозвіл на перехід р. Синюхи козакам був даний, вони вирушили в похід, залишаючи Україну. На місці, де стояв намет, на високому пагорбі з землі вдарив струмінь чистої, прозорої джерельної води. Люди казали : " Це так рідна земля заплакала за своїми рицарями – козаками , синами України". З гурту : Дідусь, ось у вас бандура, заспівайте нам що-не будь. Дідусь : Я заспіваю Вам пісню "Їхав козак з України”, яку саме чув у вашому краї : ( звучить українська пісня бандуриста ).
" Стоїть явір над водою., Низько нахилився. Ой там козак молоденький Важко зажурився. Не хилися явороньку. Ти не зелененький. Не журися козаченьку, Ти ще молоденький. Як мені не хилитися вода корінь миє. Як мені не журитись як серденько ниє ...” Вихователь: Криниці ! Іменні без іменні. Скільки їх на українській землі,оспіваних у піснях, возвеличених у легендах ? Ці живі джерела уособлюють чистоту і благородство душі людини, її високі помисли, доброту, щедрість і привітність. Хлопець : На Україні будували криниці найрізноманітніші, але найчастіше (з гурту) з журавлем. Схиляючи свої довгі шиї над цямринами, вони впродовж віків напували цілі села, подорожніх і спраглих. Голос криничного журавля інколи був потаємним сигналом для збору, годі вже знайти того талановитого майстра, який першим додумався зробити просту і зручну споруду для підняття води з-під землі. Дівчина з гурту: Легенда розповідає, як давним-давно росло диво-дерево. І таке ж уже воно гарне було, хороше, що очей не відведеш. Той, хто скуштував хоч одну ягідку, враз молодшав. Та під час грози блискавка влучила в деревце й запалила його. Ось-ось краса згорить і сліду не лишиться. Так би воно, може, й сталось, коли б не журавель. Він вихопив дзьобом червону ягідку і опустив її в теплу землю біля криниці своїм довгим дзьобом журавель поливав ягідку, і проросла вона пишним калиновим пагінцем. Журавель же так і лишився навічно біля диво-дерева.
А вдячні люди криницю назвали ж у р а в л е м . Криниці з журавлями - це наша родовідна пам' ять, наші обереги. Голос з гурту: Щось горло пересохло . Хлопці, давайте поп'ємо водиці. (П'ють воду). Ох і смачна. А чи знаєте Ви, що кожна криниця має воду особливого смаку. Кожен з нас звик до своєї криниці і вода з неї найсмачніша, найпрохолодніша. Ось посмакуйте воду з різних кухлів, взятих із різних криниць, нашого селища. Пийте на здоров я, хай бог дає Вам сили (пропонують воду з різних кухлів з 2-3 криниць ). (Поки гості п’ють, звучить вірш ). (Читає віри П.Грецького ” Криниця ”). Де стали вряд стрункі ялиці. Гойдають зелень молоду. Там й досі батькова криниця Хлопоче в рідному саду. Було колись, як спрага брала Ми - невгамовні дітлахи До неї низько припадали, Немов знесилені птахи. Прийти б до неї знов,напитись ЇЇ прозорої снаги І низько, низько їй вклонитись За всі несплачені борги. Голос з гурту: У нас в Добровеличківці вода цінувалася ще з давніх давен. Жив колись тут заможній чоловік, Пан Ревуцький. мав маєток, худобу , птицю. Був у нього парк, де він відпочивав зі своїми гостями і сім’єю. Внизу було джерело, де його наймити викопали криницю. Воду з цієї криниці в дубових бочках возили до самого Петербурга,
якою Пан Ревуцький пригощав членів державної думи, до складу якої він входив. Проходили роки, криницю ремонтували. З часом в неї опустили бетонні кільця,зробили корбу,на яку прикріпили ланцюг з відром, і зараз ця криниця стоїть на тому ж місці. Дбайливі люди відремонтували її, а коли немає води у водогоні, всі йдуть до криниці. (виконується пісня «Жива вода») Знахар: Добридень! Щось я втомився. Дозвольте водиці напитися? Дядьку Іване, ви знахар і мабуть знаєте, чи правда, що водою можна лікувати людину. А чого ж? Ви ж мабуть чули, про лікувальні властивості «Нафтусі», «Березівської» , мінеральних вод. Та й звичайну воду з криниці я часто використовую, щоб вилікувати переляк у дитини. А якщо воду посвятити, то вода стає цілющою. Нею кроплять хати, освячують пасіку. На страстному тижні обов'язково слід у «Чистий четвер» до схід сонця викупатися і тоді зникнуть всі виразки на тілі. За повір’ям є ще така хвилинка в ніч під новий рік, коли вся вода в колодязях перетворювалася на вино і мала магічну силу. Велику цілющу силу має "непочата” вода, та, яку щоранку набирають із криниці до схід сонця вперше. Несучи таку воду додому , з ким би не зустрівся, не можна говорити, щоб цілющі властивості "непочатої” води були сильнішими. ЇЇ набирали з трьох криниць. Знахар : Ну от і добре. Відпочив я біля вас, та й піду собі далі Голос з гурту: Ходіть собі здорові. Голос з гурту: А он погляньте тітка Оксана по воду йде. Бачите,як поспішає. Але як би не поспішала, призупиниться. Добридень тітко Оксано! Давайте ми Вам води дістанемо, а Ви з нами посидьте. т.Оксана : Добридень діточки ! Голос з гурту: А розкажіть но нам, т. Оксано, чому криницю в нас в Дооровеличківці називають Пусьовою.
т.Оксана : Ну слухайте діти : Криницю спорудили чумаки на великому вигоні біля річки Добра, де вони ідучи з с.Скопіївки на Помічну продавали сіль, зерно, коноплі, сіно, зупинялися на перепочинок, щоб напоїти воли, коні, попити чистої, джерельної води, житель Добровеличківки Пусь волами розвозив людям воду з цієї криниці, так як вона була одна - єдина на все село. Життєдайну криницю освятили і берегли. Старожили Німченко Макар, Блощенко Петро, Бабінський Микола, що жили поруч, обклали її камінням, зробили цямрини, посадили поруч верби. І ось протопталася стежка до криниці із чистою, холодною і смачною водою, потягнулися люди із цеберками, щоб набрати чарівної водиці. Тут у вільний від роботи час збиралася молодь на відпочинок, гуляли, співали пісень, веселились. Пізніше,коли через ставок збудували міст, вода піднялася на 3 метри і частково затопила "Пусьову криницю". Тоді на вулиці ім.Крупської люди спорудили 23 нових криниці), майже біля кожної садиби, якими користуються і понині. От така історія Пусьової криниці. Голос з гурту :0т спасибі Вам т.Оксано.(Оксана йде) Копальики: Доброго Вам дня, люди добрі. Живіть багато. Голос з гурту: Доброго дня ! А чи далеко йдете ? Може відпочинете? Сідайте. Копальники: Дякуємо. А йдемо ми до діда Максима, криницю копати. Взагалі, то воду будуть брати і сусіди. Місце для криниці ми підбирали на Маковея, а тепер йдемо копати. Голос з гурту: А як же ви місце знайшли, де вода є ? Копальники: Ми взяли два вербових прутики у праву руку і обстежили місцевість. Роз’єднуються ріжки - можна сміливо копати. А для перевірки четверо яєць кладемо під дерев’яне відро. Покриваються вони вранці краплинами роси - тож точно, є вода. Можна копати. Мені ще батько розповідав, що джерела, які били з-під землі, обгороджували. « Дар божий» - казани про нього. Ходили по воду тільки з глечиками, щоб не пересихало, свято оберігали його чистоту. Ведучий : Криниця - це наш домашній оберіг,об’єднує покоління людей,адже вони копалися дідами, батьками, а п’ють із них і
бережуть пам’ять родоводу їхні діти і онуки - прийдешні покоління нашого народу. Запам'ятайте, скільки їх на землі, стільки й зірок на небозводі. А якщо вам доводилося бачити, як падала долі небесниця , знайте - то десь замилилося джерело. Отже,щоб не згасали зірки, оберігайте живі криниці. Нехай кожному з Вас на складних дорогах життя яскраво світить своя іменна зірниця. Ведучий : Ось і закінчилася наша розмова про українські криниці. Вкрай тривожна ситуація сучасності застерігає від втрати духовних надбань і забуття нашого минулого. Вслухаймося лишень у факти : в районі Донбасу із колодязів зникла вода, на території Кіровоградщини налічувалось 238 річок та багатьох уже немає через їх забрудненість відходами виробництва та отрутохімікатами. А один зіпсований кран за добу випускає більше 500 літрів води. Запам'ятайте,скільки їх на землі,стільки й зірок на небозводі. А якщо вам доводилося бачити,як падала долі небесниця , знайте то десь замилилося джерело. Отже, щоб не згасали зірки, оберігайте живі криниці. Нехай кожному з Вас на складних дорогах життя яскраво світить своя іменна зірниця.
Розробку підготував:вихователь ГПД, керівник МО - Іщенко Ю.В. Консультант- заступник директора з виховної роботи Мельниченко О.Д.
Бажаючим спілкуватись: 27000 вул.Шевченка, 112 тел. (05253) 51240 e-mail: dv_internat@mail.ru www.dvinternat.at.ua
Набір, верстка та друк здійснювались в кабінеті інформатики школи-інтернату. Тираж 15екземплярів.