ОЛЕНА ЖИВКО

«Кожна справа –це особиста перемога»

Олена Живко — жінка, яка знає усі інсайди адвокатури: багаторічний досвід та величезний спектр цивільних та кримінальних справ. Львів’янка переконана, що юриспруденція — це справа усього життя, яка вимагає залізних нервів, гострого розуму та блискавичної рішучості.

Про сучасні реалії адвокатської діяльності, комунікацію з підзахисними, перемоги та власні табу говоримо далі.

Саме свідоцтво на право на заняття адвокатською діяльністю я отримала у 2012 році. Цього року виповнюється 9 років, як я стала адвокатом. Власне, до цього я мала дуже багато цивільних справ, багато різноманітних позовів, навіть у міжнародних компаніях. Але саме адвокатом стала 9 років тому.

ВИ ВПЕРШЕ БАЧИТЕ ВАШОГО КЛІЄНТА: ЯК ПРОХОДИТЬ КОНСУЛЬТАЦІЯ?

Перша зустріч завжди непроста, адже є різні категорії справ. Якщо це цивільні справи, тоді трішечки простіше: ти розумієш, що людина набуває певні права або втрачає майно. Значно складніше, коли мова йде про кримінальні справи. Людина може втратити свободу на довгий термін. Тут неймовірно висока відповідальність, адже від адвоката залежить дуже багато: підготовка, ознайомлення з доказами. Власне, ці зустрічі є непростими. Часто люди приходять і ти їм відверто кажеш, що це справа без варіанту чи шансу. А вони починають тебе переконувати. І тоді я запитую: «Ви хочете, щоб вас обманули, кажучи, що тут є шанс?». Звичайно, надія є завжди. Але є справи, де дійсно ти уже бачиш наперед, що не варто витрачати час і ресурси, тому що практично шансів на перемогу немає. Безперечно, від першої зустрічі багато чого залежить. Але у випадку кримінальної справи – це зовсім інше. Тут важко говорити з людиною, не ознайомившись з матеріалами, не зрозумівши до кінця, що ховається за кримінальним провадженням, якими є докази, якою є наявна база.

ЯК НАЛАГОДЖУЄТЕ КОМУНІКАЦІЮ З КЛІЄНТАМИ?

Комунікація також буває різною, адже, як я згадувала, є різні категорії справ. Сімейні справи інколи простіші, інколи складніші. Важче, звичайно, у кримінальних справах. Люди не завжди довіряють, не завжди хочуть розповідати до кінця, як усе було насправді. Адже бояться, що я, як адвокат, можу співпрацювати з правоохоронними органами. Це ускладнює перебіг справи. Бо, коли твій підзахисний невідкритий, тебе як адвоката чекають різні сюрпризи, до яких ти не був готовим. Комунікація у кримінальних справах дуже важлива. Вона відбувається за різних обставин. У мене були випадки, де я приїжджала, коли мої підзахисні лежали обличчям в підлогу і у кайданках. Або ж перша зустріч у СІЗО. Є різні ситуації, які часто бувають стресові. Але я ставлюся до цього спокійно. Це на початку своєї адвокатської кар’єри дуже хвилювалась і не була готова до цих моментів. А тепер я чітко намагаюсь робити все, щоб права моїх підзахисних були дотримані. Навіть, якщо навпроти мене стоїть цілий загін спецпризначенців, я роблю все задля закону і прав людини.

У ЯКОМУ ВИПАДКУ ВИ МОЖЕТЕ ВІДМОВИТИСЯ ВІД СПРАВИ?

Зі самого початку своєї діяльності я не була захисником у жодній справі, яка стосується наркотиків. Хоча як адвокат я не можу відмовляти клієнтам, бо немає такого законного права відмовляти людині у захисті. Але все-таки це моє принципове питання. Коли мова йде про наркотики: чи це вживання, чи це збут – у такій справі адвоката Живко не буде. Адже це жахлива річ у суспільстві. Я думаю, що я не готова захищати таких людей. Можливо, з позиції закону про адвокатуру це не зовсім правильно чи коректно. Але я також не беру справ про зґвалтування. Для мене це дві справи зі складних категорій.

У мене був досвід роботи з умисним вбивством. І я представляю інтереси багатьох клієнтів, де люди бувають винні, а бувають невинні. Є різні випадки, але така моя робота. І я готова з цим працювати. Але такі справи, як наркотики та зґвалтування, я ніколи не візьму на свою совість.

ЯКІ НАЙПОШИРЕНІШІ СПРАВИ У ВАШІЙ ДІЯЛЬНОСТІ? ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ВАШОЇ ДІЯЛЬНОСТІ?

Коли я була адвокатом-початківцем, я бралася за будь-які справи. Наприклад, сімейні справи. Я розлучала багатьох відомих людей як у Києві, так і у Львові. Але, звичайно, сімейні чвари дуже емоційні та довготривалі, як і будь-які цивільні позови. Тому з часом я переключилась на кримінальні справи, бо вони розглядаються судами набагато швидше. Та й для мене такі справи є цікавішими, як певний квест. Це така собі боротьба, тому що обвинувачення, слідчі, поліція, прокурори готують свою лінію обвинувачення. А я, як захисник, люблю вивчати справу до деталей, виїжджати на місце подій, малювати усе в уяві. Для мене це певна детективна історія. Шукати помилки, недопрацювання і навіть вигадки. Наприклад, дуже часто зазначають у матеріалах справи, що свідок бачив події з-за будинку. А якщо виїхати на місце події, то ми побачимо, що фізично він цього зробити не міг. Такі фальсифікації присутні. Певні речі, яких насправді не було, вписують у справу. Все ж ведення кримінальних справ мені ближче до душі, хоча морально це не завжди просто. Мені як жінці не просто ходити у СІЗО, виїжджати на місце злочину, куди інколи потрібно їхати навіть уночі. Хоча це трапляється доволі рідко, але все ж такі випадки бувають.

ЯК ВБЕРЕГТИ СЕБЕ ВІД ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ ТА НЕ ЗАНУРИТИСЯ У ПРОБЛЕМИ КЛІЄНТА? ЯК НЕ ПОЄДНУВАТИ ОСОБИСТІ ЕМОЦІЇ З ПРОФЕСІЄЮ?

Я думаю, що людина, яка любить свою роботу, не може захистити себе від емоційного вигорання. Адже кожну справу людина, яка віддає себе роботі, переживає у собі. В іншому випадку, ти поганий адвокат. Якщо ти не переживаєш про справу, якщо тобі байдуже, тоді ти не повністю занурений у роботу. ВАША НАЙЦІКАВІША СПРАВА?

Моя найцікавіша справа, мабуть, ще з часів моєї юності. Одна закордонна компанія звернулася до кращих адвокатів та фірм України, але їм усі відмовили щодо підготовки позову. Але мені, як молодій людині, яка не мала практики, було дуже цікаво. І сам позов я готувала більше ніж 6 чи 8 місяців. Мені довелось вивчити норми міжнародного права, ратифіковані Україною. Цю справу я виграла. І, звичайно, для мене це було неймовірною перемогою. Компанія заплатила мені великий гонорар. Але не так фінанси стали успіхом, як відчуття того, що величезні компанії не захотіли братись, а я змогла. Хоча я й витратила чимало свого часу, але я багато чому навчилась. Це стало великою перемогою.

НАЙСКЛАДНІШІ МОМЕНТИ У ВЕДЕННІ СПРАВИ?

Головне у професії адвоката у кримінальних справах – це вчасно прибути на місце події. Якщо зараз випадки, коли поліція застосовує фізичну силу та вибиває зізнання, поодинокі, то колись це було вживаною практикою. Якщо адвокат вчасно не приїхав, то підзахисний уже підписав усі зізнання, навіть, якщо він не винен. Зараз, звичайно, інша стратегія, без фізичного впливу. Але певний тиск присутній завжди. Працівники поліції наполягають на зізнанні. І, звичайно, дуже важливо, аби адвокат прибув вчасно і прослідкував за процесом, щоб уникнути обману та маніпуляцій. Адже кожне слово, яке людина дає у своїх свідченнях, відіграє величезну роль. Найважливіше – це уже за першої зустрічі пояснити людині її права та можливості.

ЧИ ЗМІНИЛИСЯ КЛІЄНТСЬКІ ЗАПИТИ ЗА ОСТАННІЙ РІК, ПОВ'ЯЗАНИЙ З ПАНДЕМІЄЮ?

На жаль, нічого не змінилося щодо адвокатських запитів. Роботи у кримінальних справах вистачає. Не можу сказати, що кримінальна ситуація погіршилась. Кількість справ залишається на одному рівні. Не можу сказати більше їх чи менше. Але з’явилось дуже багато запитів щодо розлучень. Я уже давно намагалась не брати таких справ, бо для мене вони дуже складні емоційно. Я завжди намагаюсь у сімейних справах поговорити з людьми. Буває, що люди, які подають на розлучення, всередині вагаються. І якщо переконати їх подумати ще раз, то часто сім’ї відкликають свої позови й зберігають свій шлюб. Але буває й так, що люди на емоціях все-таки розлучаються, і це вже дорога в нікуди. Зараз дуже багато таких справ. Комусь карантин пішов на користь, сім’ї зміцнилися, збільшилися в кількості, чекають на поповнення. Але, на жаль, є і такі, що звертаються щодо розлучення. Це насправді прикро, але ж життя продовжується і кожен робить свою роботу.

ЯКИМ Є ВАШ ВІДСОТОК ВИГРАНИХ СПРАВ?

Щодо відсотка виграних справ – то це популярна статистика у США, де кожен адвокат має певний відсоток перемог. У нас, напевно, дуже мало адвокатів можуть похвалитися виправдувальними вироками. Адже тут доволі важко говорити про перемогу адвоката, чи сказати, що ти хороший адвокат. Питання полягає у системі. Перемога в адвокатській діяльності – це відносне поняття. Скажімо так: одному моєму підзахисному згідно з санкцією статті світило щонайменше від 7 років позбавлення волі. Крім того, у нього ще був невідбутий термін покарання. Зрештою, суд дав йому, врахувавши всі обставини справи, 6 років. Тобто менше меншого. Ще й не врахував невідбуту частину покарання. У такому випадку – це перемога. Тому важко говорити про якийсь певний відсоток, адже у кожній справі є якась межа, яка вважається за перемогу і є, звичайно, справи, які ти не можеш виграти в суді.

+38 063 18 99 777

ELENALVIV@UKR.NET