Словник давньоукраїнської міфології by Vic Chetov

СЕРГІЙ ПЛАЧИНДА

Словник ДАВНЬОУКРАЇНСЬКОЇ

МІФОЛОГІЇ

Ки їв «У кр аїнс ьки й п ись менн ик » 1993

ББК 82.3(4УК Р )я2 П 37

Т и с я ч у років пер ебу в ал и в з а б у т т і н айста род авніш і ду ховні с к а р б и у к р а ї н с ь к о г о н а р о д у — міфи й легенди д о х р и с т и я н с ь к о ї д о б и . П р о п о н о в а н а книж ка в ід о м о г о письменника, л іт е р а т у р о з н а в ц я і лін гвіста, к р а є зн а в ц я і етн огр аф а в певній мірі в ід р о д ж у є величний пантеон міфічних г е р о ї в і п ер сон а ж ів , щ о ї х с т в о р и л а поетична у я в а праукраїнц ів. Словник, як с в о є р ід н е од к р о в е н н я про наших да вн іх предків, стан е в пригоді к о ж н о м у , х т о прагне зази рн ути в с ам у глибінь іс т о р ії У кр аїни , п р ой н яти ся ї ї к р а с о ю , м у д р іст ю й д и в о в и ж н и м , х в и л ю ю ч и м злиттям Л ю ди н и з Природою. Р е д а к т о р В. Є. З л е н к о

ISBN 5 - 3 3 3 - 0 1275-Х

П лачин да С. П., 1993

І. ВСТ УП НІ УВ АГ И Д о с і н а у к о в а та ц е р к о в н а література, я к на м о ю д у м к у * , неточно трактує дату 9 8 8 р о к у — я к прийняття християнства. Н а с п р а в д і вчен ня І с у с а Христа, віра в Н ь о г о , в Святу Т р ій ц ю б у л а сприйнята давніми у к р аїн ц я м и

(р о с а м и , скіф ам и-орачам и, сарматами, ук р ам и, вен еда м и ,

галичанами та ін .) щ е з 35 р о к у п о P . X. Тобто коли А н д р ій П е р в о з в а н и й з ’я в и в с я

на

Д н іп р і

серед

скіф ів-орачів

і став

проповідуват и

Слово

Г о с п о д н є , а потім поставив д е р е в ’я ний хрест на С т арокиївській горі, д е с ь о г о д н і височить А н д р ії в с ь к а цер к в а в К и єві. І сп р а в а б у л а н е тільки в п р о п о в ід н и ц ьк о м у таланті Апостола А н д р ія , котрий п о х о д и в з б р е гів , чи о б е р е г ів , — с т а р о д а в н ь о г о й ч и сл ен н ого у к р а їн с ь к о г о племені, я к е щ е з X V I ст. д о P. X. п е р е с е л и л о с я з -н а д Р о с і й Д н іп р а д о П івніч н ої Італії та Палестини. Прийняттю християнства в стародавній У к р а їн і сприяли В О Л Х В И — у к р а їн с ь к і жерці. До

речі,

це

вони,

волхви,

спостерігаючи

за

зірками,

перш им и

визначили н а р о д ж е н н я хлоп чик а, я к ом у с у д и л о с я стати М е с іє ю , І с у со м Христом, я к о г о в он и с п р а в е д л и в о вва ж а ли за с в о г о р о д и ч а з м огут нього п р а у к р а їн с ь к о г о племені етрусків біогр а ф ів І с у с а

( щ о п р а в д а , о д и н з найрет ельніших

Христа ф р а н ц у зьк и й історик Е.

Р ен а н н а з и в а є Й о г о

грек ом , а л е ж грек и , як від ом о , пішли в ід етрусків). Отже, християнство пост упово р о з п о в с ю д ж у в а л о с я зем лям и старо д а в н ь о ї У країн и. І в ж е могутній ц а р с т а р о да в н ьо ї у к р а їн с ь к о ї дер ж а ви Антії Бож

( у I V ст. н. е . )

і всі й о г о сімдесят в о є в о д та синів бул и

християнами, за щ о пон есл и великі страждання, коли готи зам анили ї х на бенкет м и р у і підступно пол они ли та р о з іп ’яли на хрестах. Віра в І с у с а

Христа н е п оз б а в л я л а д а в н іх у к р а їн ц ів п р а в а бути

С О Н Ц Е П О К Л О Н Н И К А М И (я з и ч н и к а м и ). Тож з І століття п о Р .Х . давні у к р а їн ц і н о си л и на г р у д я х і хрест, і о бер іг, а п об л и зу я зи ч н и ц ьк и х храм івкапищ виростали церкви. ЦЕ І

ГА Р М О Н ІЙ Н Е

Х РИ С Т И Я Н С Ь К О Ї,

ЄДНАННЯ

ПОРУЙНУВАВ

КНЯЗЬ

988

трактувати

рік

сл ід

ДВОХ

С П О К О Н В ІЧ Н О Ї ВОЛОДИМИР п ер ед усім

Р Е Л ІГ ІЙ — С О Н Я Ч Н О Ї Н О В О Ї — В ІР О Л О М Н О

СВЯТОСЛАВОВИЧ. як

дату

ЗНИЩ ЕННЯ

Я З И Ч Н И Ц Т В А — Т И С Я Ч О Л ІТ Н Ь О Ї

У К Р А ЇН Ц ІВ .

Це

водночас

дата

ск а с у в а н н я

Том у

ВАРВАРСЬКОГО В ІР И

Д А В Н ІХ

народовладдя

(віча )

й у з у р п а ц ії вл а д и князем. В ол хв и , я к і тисячоліттями плекали й у с п іш н о вел и свій н а р о д п о п е р е д у в с ь о г о людства, ці ген іа л ьн і творці у к р а їн с ь к о ї духовн ост і бул и ф ізично знищ ені. К н я з ь В о л о д и м и р г р у б о ю з б р о й н о ю с и л о ю р о з ч а в и в поетич ний світогляд д а в н іх ук р а їн ц ів , ї х духовніст ь і єдність з П р и р о д о ю , з р ід н о ю З ем л ею . Т о б у в початок н а ц іо н а л ьн о ї трагедії У к р а їн и -Р у сі...

* У « С л о в н и к у ...» в і д о б р а ж е н о погл яди а в т о р а , які м о ж у т ь но відрізн ятися від у с та л ен и х у традиційн ій нау ці ( р е д . ) .

істот

Щ о ж с о б о ю я в л я є сонцепоклонницт во, а б о язичництво? П р о

це

п евн у — х оч і невеличку — у я в у дасть цей словник у к р а їн ськ ої міфології. Проте погляди

сл ід о д р а з у

застерегти:

та вір ува н н я

поетичний

ст ародавніх

світогляд,

у к р а їн ц ів

зазнали

к осм ол огіч н і вели ки х

змін

протягом тисячоліть с в о г о розвитку. В ід

часів,

скажімо,

т рипільської

культури

( I V —J I I

тисячоліття

д о P. X . ) і д о культури ч е р н я х ів с ь к о ї ( I I — V ст. по P. X .) , а потім аж д о 988 р о к у пантеон д а в н ь о у к р а їн с ь к о ї м іф ол огії (б о ги , божества, г е р о ї та ін .)

невп ин но

збагачувався

д и ф е р ен ц ію в а в ся .

П р и ч и н ою

тому —

невпинний розвиток продукт ивних сил, освіти й культури; міжплемінні та між народні з в ’язки. Я к щ о в I II тисячолітті д о P. X. д а в н і у к р а їн ц і пок л он я л и ся кільком б ога м

(Р о д ,

Рож аниці,

Б а ба ,

П ер у н ),

то у к р а їн с ь к а

бож ни ця

V—

X ст. п о P. X. враж ає розмаїтістю та вел и к о ю кількістю п ер сон а ж ів. Є вж е тут б о г и торгівлі, ковальст ва, р ук оділ л я , лічби ( ! ) , гостинності, п оез ії, мореплавства, рільництва, обж инків тощо. З

часом,

в ід б и в а ю ч и

розвиток

виробництва,

духовне

змуж ніння

ук р аїн ц ів, зм іц ню вал ися й у с к л а д н ю в а л и с я ф ун к ц ії міфічних г е р о їв . Так, скажімо, Д а ж б о г у I I I — II ст. do P. X. міг бути бо г о м С он ц я , та вж е в II ст. по P. X. він п е р е д а є с в о ї ф ун к ц ії Х о р с о в і, а сам д о г л я д а є ліси й

пасовиська

на

землі,

навчає

ук р а їн ц ів

садівництва,

стає

бо г о м

родючості. Так сам о й С в а р о г : д о н о в о ї е р и він б о г н еб а й С он ц я , а вж е в антів ( I I I — V ст. н. е .) — б о г ковальст ва. В цей час з ’являєт ься і «матема тичний» Ч и сл обог, цілий сонм б огів родю чост і тощо. З а в д я к и цим п р о ц е с а м д а в н ь о у к р а їн с ь к а м іф ологія, на відм іну від п о х ід н и х

в ід

н еї

ст а р огр ец ьк ої

та

р и м сь к о ї,

була

ви к л ю ч н о

Д Е М О К Р А Т И Ч Н О Ю , з р о з у м іл о ю д л я н а р о д у , б л и з ь к о ю д л я простих л ю дей .

Т о м у її пер сон а ж і,

н езва ж а ю ч и

на прийняття християнства,

зал и ш и л и ся на д о в г і століття в поетичному світ огляді у к р аїн ц ів і ввійш ли прекрасни м и

міфічними

об р а за м и

до

ф ольклору

(К у п а й л о ,

Дана,

Береги н я , К о л я да , Л а д а , р уса л к и та ін ). Саме

тому,

р о зу м ію ч и

гл иб ок і

к ор ен і

пр ост он а родної

м іф ол огії,

п р а в о сл а в н а ц ер к ва з м у ш е н а б ул а г н у ч к о пристосуватися д о я зи ч н и ц ьк и х свят (свято К ол я ди , щ о н а р о д ж у є н о в е С о н ц е , — Р із д в о , свято Я р и ла — П а с х а і т. п .) а б о встановлювати та «п ер ел и ц ьо ву ва т и » с в о ї х святих п ід зн а ч ен н я

я зи ч н и ц ьк и х

б о г ів

( В о л о с — св.

В л асій ;

П е р у н — с в . Ілл я

і т. д . ) . К ож н а м іф ологія світу м ає с в о є с о ц іа л ь н е підгрунтя. З а х о п л ю ю ч а гр е ц ь к а м іф ологія с к л а д а л а с я за у м о в рабовласництва, тож ї ї л е г ен д и о сп іву ва л и б о гів і г е р о їв , д а л е к и х в ід зем ни х сп р а в , в ід настроїв н а р о д у . Ч вари

і конфлікти

О лім пу

носять

суто

аристократичний,

п а н ськ ий

характер. У да в н іх у к р а їн ц ів н е б у л о рабства. В он и жили др уж ни м и роди на м и , за д р у га м и , д е п а н ув а л а о б щ и н н а рівність. Тож і пер сон а ж і ї х н ь о ї міф ології були простими, лю дяним и, близькими, земними. 4

У г рец ьк ій м іф ол огії л и ш е оди н титан ( н е б о г ! ) Прометей ід е д о л ю д е й , н е с е їм в о г о н ь , тепло І на це Олімп р е а г у є , я к відом о, зле, жорстоко — п р и к о в у є Прометея д о скелі й п о с и л а є щ о д е н н о орла, аби він д о в б а в г е р о є в і г р у д и і пож ирав печінку (характ ерно: Г ер а к л з в іл ь н я є Прометея, в б и в а є орла за з г о д о ю З е в с а , я к о м у хотілося б іл ь ш о ї сла ви та «авторите ту» с в о є м у с и н о в і). У да в н іх у к р а їн ц ів м айж е кож ен б о г і д е д о л ю д е й . З г а д у в а н и й вж е тут С в а р о г — н а й да в н іш и й

бог

Сонця — п ер ед а є

світло

Д а ж б о г о в і й спускаєт ься в поетичній у я в і у к р а їн ц ів навчити

лю дей

користуватися

вогнем

та

с в о єм у

си н о ві

на зем лю , щ о б

ковалювати.

Він

також

з а п р о в а д ж у є ш люб, в и к у в а вш и п е р ш у об р у ч к у. Не

сидит ься у

В и р ії

(со н м и щ і у к р а їн с ь к и х

б о г ів )

і Д а ж б о г о в і:

п е р ед а в ш и С о н ц е см а гл о ч о л о м у Х о р с о в і, він спускаєт ься опікувати ліси, пол я , засівати з ем лю квітами і зіллям. Навіть б о г и н я н еб а К о л я д а п о к и д а є Вирій, аби

щ ороку

взимку, за н еб ез п е ч н и х обставин, х о в а ю ч и с ь

від

в о р о ж и х сил, народж уват и в дн іп р о в и х с а г а х Бож ича — н о в е С о н ц е, Н о в и й рік. В л асне, у В ир ії, за леген да м и, перебуваю т ь л и ш е н ай первісніші боги — Р о д (С о к іл ) та Білобог. У грец ьк ій м іф ол огії л и ш е П ан є бо г о м родю чост і та опік уном лісів, са д ів,

ланів

усієї

п р и р од и .

Але

П а н — н ап івл ю ди н а -н ап ів ц а п —

є предметом глузів, з в е р х н ь о ї поблажливості «іменитих» богів Олімпу. А в д а в н ь о у к р а їн с ь к и х м іф ах п ер ева ж на більшість богів о п ік у є п р и р о д у , ратаїв,

худобу,

води,

ліси,

різні н а са дж ен н я ,

це — Д аж бог,

В о л о с,

М о к о ш а , Ж и в а , Л а д а , Л е л ь, О в с е н ь , Я р и ло, К у п а й л о , Ж и ц е н ь та інші божества родючості. Я к щ о в ст ародавніх грек ів і римлян н а р о д святкував л и ш е свято б о г а виноробст ва Д іо н іс а (В а к х а ) , то в да в н іх ук р а їн ц ів у с е н а р о д н і гул я н н я в ід б у в а л и с я

майже

щ ом іся ц я , і г о л о в н е — в он и

бу л и п ідп о р я д к о в а н і

т рудовому ритмові життя, порам р ок у, сезон н и м циклам п е в н и х робіт. Бучними,

м а совим и,

весел и м и

бу л и

свята

К о л я д и — зустріч

н ового

С он ц я , Н о в о г о р ок у, Л а д и — зустріч весн и , Я р и л а — початок і кінець сівби,

К уп ай ла — зустріч

літа,

Ж и в и — початок

ж нив,

О всеня —

обж инки, Ж и ц е н я — з а в е р ш е н н я в с іх п о л ь о в и х робіт і т. д. І

н ед ар м а

ст ародавні

рум уни

та м о л да в а н и — могутнє

пагіння

р о м а н с ь к о г о д р е в а — прийняли сам е у к р а їн с ь к у м іф о л огію : працьовитим о с в о ю в а ч а м п р и д у н а й с ь к и х р о д ю ч и х низин, затятим х л іб о р о б а м і в и н о гр а д а р я м

чужі бу л и і Юпітер, і М а р с , і В ен ер а . Зате близькими,

зрозумілим и, рідним и в и д а в а л и с ь їм Чур і Б ер еги н я , Я р и л о і К упайло. Життєлюбство, простота, глибин на народність у к р а їн с ь к о ї м іф ол огії п ідк упи ла с в о г о ч а с у і д а в н іх литовців, які теж пок л оня л ися П е р у н у й Д а ж б о г о в і. В ц ь о м у — світове значен ня д а в н ь о у к р а їн с ь к о ї міфології.

Н е менш важливою ознакою є її ГЕОГРАФ ІЯ. З а найдавніших часів кожне українське плем’я поклонялося своєму богові, та з часом найпопулярніші й найпотрібніші божества ставали спільними для всіх українців, о б ’єднуючи їх. 5

Г е о гр а ф ія у к р а їн с ь к о ї м іф о л огії м а є с в о ї особливост і. Так, скажімо, Р адогост , б о г торгівлі, б у в одн и м з н а й го л ов н іш и х сим волів у бод ри ч ів, що

м еш кали

др евлян,

на

сіверя н

б е р ез і

В енедськ ого

Р адогост

з ов сім

(Б а л т ій ськ ого)

не

м ор я .

спостерігається.

полян,

Т ор гів л е ю

тут

опікуєт ься бог гостинності Світ овид, який у з а х ід н и х д а в н ь о у к р а їн с ь к и х плем ен в в а ж а в ся б огом ... війни, і т. д. Том у

дан ий

словн ик

в ід б и в а є

основном у

поетичний

світогляд

Н А Д Д Н І П Р Я Н С Ь К И Х У К Р А Ї Н Ц І В V— X століть н. е. У

спот вореному

цензурою

в и гл я д і

цей

сл о вн и к

уж е

друкувався

10 р ок ів тому я к додаток д о м о є ї книги історичних повістей « К и їв с ь к і ф р е ск и » ( К ., 1 9 8 2 ). А л е на той ч а с щ е лютувала ім п ер ськ а ц е н зу р а , вон а н е д о з в о л я л а вживати с л о в о « д а в н ь о у к р а їн с ь к е ». Шовіністична офіційна доктрина д о з в о л я л а робити відлік у к р а їн с ьк ій

н ац іонал ьн ій культурі

з X I V століття. Том у У К Р А Ї Н С Ь К У М І Ф О Л О Г І Ю в с і вчен і Р о с і й с ь к о ї ім перії з м уш ен і бу л и називати С Л О В ’Я Н С Ь К О Ю . Х оч це ф а л ь ш и в е, НЕНАУКОВЕ

ВИЗНАЧЕННЯ.

К ож н а

ф о л ь к л о р )— Н А Ц ІО Н А Л Ь Н А .

м іф ол огія

У к р а їн сь к а

(я к

література,

м іф ол огія — н айст ародав

ніш а в світі. В о н а стала О С Н О В О Ю д л я в сіх І Н Д О Є В Р О П Е Й С Ь К И Х М ІФ О Л О Г ІЙ

точнісінько

так,

як

ст ародавня

у к р а їн с ь к а

мова —

С А Н С К Р И Т — стала праматір’ю в с іх ін д о є в р о п е й с ь к и х мов. Отже, ц ією п уб л ік а ц ією від род ж уєт ься історична справедливіст ь — нарешті святі дл я н ас, у к р а їн ц ів , р е ч і мож ем о називати с в оїм и іменами. І останнє. З ум и сн е, а би зацікавити м о л о д и х патріотів у к р а їн с ь к о ї історії та культури (м ож л и во , хтось з а х о ч е копнути г л и б ш е — вірю, такі з н а й д у т ь с я ),

подаю

сп и со к

«Я зы ч ест во д р е в н и х с л а в я н » ; славян

на

природу»

використ аної

літератури:

Б.

Рибаков,

О. А ф а н а с ь е в , «П оэт ич еск и е в о з зр ен и я

(тритомна

п р а ц я );

Я.

Г оловацький,

«О черк

ст а р осл авя н ского б а с н о с л о в и я или м и ф о л о ги и »; В. Гнатюк, « Г а л и ц ь к о р уські

н а р одн і л е г е н д и » ;

Д.

З ел ен ін ,

«О черки

р усской

м и ф о л о ги и »;

Л . М и р о н ч и к о в, «Д ох р и ст и а н ск ое ж речество Д р е в н е й Р у с и » ; О. Ф амін цин, «Бож ест ва д р е в н и х

с л а в я н » ; Д м. Ш еппінг, «М и ф ы

сл а в я н с к о го

я зы ч ест ва »; М. М а к си м ов и ч , « Д н и и м е с я ц ы у к р а и н с к о го с ел я н и н а »; Н. Б ел ец ьк а , «Я з ы ч ес к а я сим волик а сл а в я н ск и х а р х а и ч е с к и х ритуалов». С ю д и слід щ е додати дисерт ацію у к р а їн с ь к о г о ф ольклориста М . В. С л о б о д я н ю к а «М іф ол огіч н і о б р а з и ве сн и в пісн я х і о б р я д а х с х ід н и х с л о в ’я н » (п р а ц я виконана щ е в 1947— 4 8 р о к а х , але С л о б о д я н ю к у не да л и захистити її, автора з а ц ьк ув а л и д е р ж и м о р д и в ід р а д я н ськ о-ш ов ін іст и ч н о ї н а у к и ). Використав я і р у к о п и с ф ун дам ен т альн ої тритомної науково-лінгвініст ичної

праці

м и ф о л о ги и »

р о с ій с ь к о г о (автор

м іф ол о га

П.

Трощ ина

«О черки

також н е зміг надрукувати

свою

сл а в я н с к о й

подвиж ницьку

п р а ц ю , зберігаєт ься во н а в а р х ів а х К и є в о -П е ч е р с ь к о ї л а в р и ). С ьогодні

не

м ож на

говорити

чи

писати

про

д а в н ь о у к р а їн с ь к у

м іф ол огію б е з п оси л а нь на в ел и к у фундамент альну п р а ц ю Л е в а С иленка « М а г а В ір а » (С ІЛ А , 1979, 1428 с . ) . Ц е

У к р а їн сь к а Біблія, щ о п о в е р

тає нам з н и щ ен у в ог н е м і м еч ем у к р а їн с ь к у духовніст ь д а л е к и х ' віків.

Та я в з я в би г р іх на д у ш у , я к би н е з г а д а в г о л о в н о г о м о г о Вчителя, який на в с е життя п р и щ еп и в мені л ю б о в д о у к р а їн с ь к о ї міф ології. Ц е — м о я покійна мати М а р ія Ф е д о с іїв н а К о ж у х а р -П л а ч и н д а , проста селянка. С ам е в страшний 1933 рік, коли вим ерл о н а ш е с е л о і я л и ш и в с я єдин ий хлоп ч ик на в е с ь

куток, в о н а — ніби Б ого м

сп о н у к у в а н а ,

п р и й ш о вш и

н ей м ов ір н о втомлена з пол я ( в и в ’я з у в а л а по 6 6 0 сн оп ів у д е н ь ! ) , с е р е д м от орош но-мерт вої

тиші, коли н ід е не г а в к н е

собака,

н е засміється

дитина, н е задзвенит ь дійн иц я,— р о з п о в ід а л а д о півночі мені ди вовиж ні казки й л е г ен д и , д е г ол о в н и м п ер сон а ж ем б у в таємничий Вирій. Відтоді це с л о в о в с е життя х в и л ю є м ен е. Д а в н і материні р о з п о в ід і пр им усили м ен е вж е в д о р о с л о м у віці піти ч ер ез бібліотеки й н а у к о в у літературу на п о ш уки В и р ію духовн ост і н а ш о ї. Тож хай ц я н ев ел и к а п р а ц я ляж е ск ром ним віночком на материну м о г и л у і ха й святиться ім ’я ї ї — М А Т И .

II. С Л О В Н И К Д А В Н Ь О У К Р А Ї Н С Ь К О Ї М ІФ О Л О Г ІЇ

АЛАТИР (А Л А Т И Р -К А М ІН Ь , А л а ї а н , А Л Т А Р , О Л Т А Р , В ІВ Т А Р ). І. Св ящ енн ий « ж и в и й » камінь, щ о ле ж и т ь у В И Р І Ї 1 під «п е р ш о д е р е в о м с в іт у » П Р А Д У Б О М . За л е г е н д о ю , А .

п о х о д и т ь від яйця,

кот ре

ініс

п е р ш о б о г да в н іх

у к р а їн ц ів С О К І Л - Р О Д . А. у о с о б л ю є могут ність і н евм и р ущ ість п л о д ю ч о ї т в о р ч о ї сили життя. Та

міць і сила к р и є ть ся в незліченній і без кон ечн ій кількості ж и в и х

з а р о д к ів і б р у н ь о к , щ о л е ж а т ь під св ящ ен н им камен ем і котрі щовесни ДАЖБОГ

( в да вн іш і ч аси Б І Л О Б О Г ) з а с і в а є з е м л ю і л ю д с т в о .

З священним

каменем

В и р ію д а в н ь о у к р а ї н с ь к і ж е р ц і — В О Л Х В И

п о в ’я з у в а л и с в о є вчення пр о б е з с м е р т я : С М Е Р Т Ь , м ов л я в , в р а ж а л а лиш е пагіння з а р о д к ів , які л и ш а ю т ь с я вічн о ж ив ими . В ц ь о м у в о л х в и вбач ал и поз итивн у р о л ь см ерт і: вона зн и щ у в а л а с т а р е пагіння, д а ю ч и п р ост ір для р оз ви тк у н ови х з а р о д к ів . За

легендою,

на

священному

«ж ивом у»

камені

Вирію

щ озим и

с п о ч и в а є , н а б и р а ю ч и с ь нов их сил, б о г блискав ки і г р о м у П Е Р У Н . 2. У с т а р о д а в н і х украї нц ів -я зи чн и ків А . — с в я щ е н н е місце, на як о м у приносили ж е р т в и б о г а м . За пер ві сн ої д о б и ал ати рі-в ів та рі містилися п р о ст о не ба на в е р х і в ’ ях гір, висок и х п а г о р б а х і б е р е г а х рік, на л іс о в и х гал яв ин ах

тощ о.

р озв и тк ом

б у дів ни цт ва ,

етн оку льт ур и

алатирі

перенесено в яз ичницькі х р а м и — К А П И Щ А , де зайня ли п оч ес не місце перед ск у льп ту р ни м и з о б р а ж е н н я м и богів . ( З а О . А ф а н а с ь є в и м ) . 3.

Християнська

церква

зап оз ичи ла

яз ичників

ал а ти рі-в ів та рі,

щ о стал и святи м м ісцем у храмі. У вівтарі, як прав ил о, є пр ест ол, на як о м у з б е р і г а є т ь с я Є в ан гел іє , хрес т, свічки, квіти т о щ о . В і в т а р відок рем -

Т у т і далі в и о к р е м л ю ю т ь с я ті назви та імена, щ о є в ц ь о м у сл ов ни ку (авт.). 7

лений

від

с еред н ь ої

частини

церкви

вис ок им

ік онос та сом .

різні

ф ор м и вівтарів. АМАЗОНКИ

(К О С А Ч І,

К О С А Ч К И ) — в ойо внич а об щ и н а д а в н ь о

у к р а ї н с ь к о г о ж ін оц тв а I I I — І ти сячоліття д о н. е. Зас ел яли низ Д ніпра, п р и ч о р н о м о р с ь к і й пр иазов ські степи т а б а г а т о інших територій. З а с у ч а с н о ю гіп от езо ю , с т а р о д а в н я ж ін оч а вол ьн и ця у т в о р и л а с я як оп оз иц ія п ат ріархат ові, щ о п р и й ш ов на зміну м атріарх ат ові. А.

з ай мали ся с к о т а р с т в о м (н а д т о — дб али пр о кон е й ), ми сл и в с тв о м ,

р ибал ьств ом , х л і б ор об с тв ом , ремісництвом та військовим доб утн иц тв ом . З а свідченням Г е р о д о т а

(4 8 4 — 425 pp. д о н. е.) та інших античних

істориків, А . — впра вні вершниці, х о р о б р і, вит ривалі, д у ж і воячки, які добре

володіли

Афр ика нськ і,

мечем,

остр івні

бойовою та

сокирою,

с п и с ом ,

п івде нн оа мери ка нські

А.,

лу ком що

і с тр іл ою .

походять

від

пр ичор ном ор ськи х , знали т а к о ж м о р с ь к у сп ра ву . ( З а А н д ре Т е в е ) . Н ос или

довгу

ді в очу

косу

як оз н а к у

вільної,

н е з а л е ж н ої

жінки.

З відси — у к р а ї н с ь к а н аз ва а м а з о н о к — К О С А Ч К И , К О С А Ч І (н а с т а р о винній

китайській

г рав ю рі

зображ ено

постат і

амазонок

то в сти м и

кос ам и, щ о с п а д а ю т ь через ліве плече д о зем лі). З а в іро сп ов ідан ням — язич ниці (с о н ц е п о к л о н н и ц і). З а г оловн и х богів мали Д А Ж Б О Г А , В Е Л Е С А , Т Р О Я Н А , П Е Р У Н А , Я Р И Л А . За

сучасною

вольниці.

г іпот ез ою ,

Підт в ердж енн ям

А . — зас но вниц і

української

козацької

ц ь о г о — горе ль єф не з о б р а ж е н н я д а в н ь о у к

р а їн с ь к о г о козак а з « о с е л е д ц е м » (н а т ім ’ ї ) та д о в г о ю к о с о ю , щ о с п а д а є на плече. Ц е з о б р а ж е н н я , щ о зна йд ене в гро бни ц і єги п етс ьког о ф а р а о н а Х о р е м х е б а ( X I V ст. д о н. е . ) , п і д т в е р д ж у є припущення про п о х о д ж е н н я назви « к о з а к » від с л ов а К О С А . Щ о р о к у на с в я т о Я Р И Л А ам а зон ки мали ш л ю б з молоди ми скіфами. В и х ов у в ал и А. лише дів чат ок. Хлоп чиків віддава ли скіф ам а б о вбивали (за Г е р о д о т о м ) чи зу м и с н е т р а в м у в а л и ( з а Г і п п о к р а т о м ) . В п’ я т н а д ц я ти р ічному віці дів ча ткам випікали п р а в у грудь, аби м о л о д а в ойов н иц я могл а б вільно володіти мечем і луком (звідси н азва « а м а з о н к и » — « б е з г р у д і » ) . П р о т и а м а з о н о к вели постійні війни греки, котрі п рибувал и в гирло Д н іп р а з м е т о ю кол он іза ції кр аю. О с т а н н ю б и т в у а м а з о н о к з грека ми о п и с а в Г еродот . В цій бит ві пе ремогли греки й з аб ра ли полон ених а м а з о н о к на к о рабель, аби повезти д о Е ллад и й взяти з ними ш люб. Коли парусники вийшли в Пів ден не (Ч ор н е ) мор е, греки відзначили свою

п ер ем огу

вином.

Цим

скористалися

А.,

що

дружно

по встал и

й перебили с в о їх п ер ем ож ц ів . А л е невд овзі на мор і з дій няла ся бу ря. С теп о в і ам азо нки не знали м о р с ь к о ї спра ви, т о м у в ідд ал ис я на милість сти хії. Вітер зан іс к ор аб л і через К ерче нську п р отоку д о М е о т ій с ь к о г о озера

(А зовськ ого

моря)

і та м

викинув

їх

на бе ре г.

С ту пив ш и

на

зем лю , А. зах опил и та бу н и с к і ф с ь к и х коней, погромили місцеві с тій би щ а, деякі скіфські г ороди щ а.

Скіфські цар і надіслали загін м ол од и х скіфів бешкетниць. в ід б у лося:

Проте

битви

обидва табори

між

ама зо н ками

зметаю

і молодими

з ійш ли ся й мирно

одр у ж и л и ся.

пр ибор ка ти скіфами

не

Але А. не

захотіли жити « в пр и й м а х ». Вони примусили с в о ї х м о л о д и х чоловіків піти до бать ків , « у з я т и н алеж н у час ти ну м ай на », повер н ути ся і « ж и т и о к р е м о ». Так с кіфськ і юн ак и і вчинили. Т о д і А. повели їх у дикі й с у в о р і степи за рікою Р о с (д а в н я н аз ва В о л г и ) . Т а к у т в о р и л о с я н о в е мог ут нє д а в н ь о у к р а ї н с ь к е плем’ я, щ о дістал о назву С А Р М А Т И ( С А Р - М А Т И , Ц А Р - М А Т И — в назві в і д б и л а с я сутність сімейн их

в з а є м о в ід н о с и н :

На йісто тн іш і

озна ки

родині

племені:

жінки

с ар м атів їзди ли

головувала

на

п ол ю в ан н я

ж ін к а ) . й

війну

з чоло вікам и, носили чоло вічий о д я г т о щ о . Д і в ч и н а - с а р м а т к а не мала права вийти з а м і ж , док и не в б ’ є в орог а. З ч а с о м с та р і А. на мовили с в о ї х синів і внуків на пасти на С кіфію й відібрати в « р о з п а н іл и х » б а ть к ів і дідів « с в о ї з ак он ні зем лі». З а г а р т о вані за с у в о р и х у м о в с ар м ати пішли в ійною й н е щ а д н о р озг р ом и л и скіфів, які,

захопившись

зда тн ості.

з б ага ченн ям ,

певній

мірі

втр ати ли

З а м іс т ь С кіфії у т в о р и л а с я С а р м а т ія

свої

б ойов і

(л и ш е на з а х о д і між

Д н іп р ом і Д у н а є м з б е р іг а л а с я певний час М а л а С к і ф ія ). К р и ва в і битви між с а р м а т а м и і скіфами, м іж синами і б ать кам и — траг іч на с тор ін ка в істо рії с т а р о д а в н ь о ї Укр аїни як с відченн я с а м о ї д с т в а й с а м оз н и щ ен н я нації. Про

амазонок

і с а р м а т ів

античні історики,

г еогр аф и ,

трибу ни

письменники с тв о ри ли велику літератур у. Зо кр ема, Г іппо кр ат

( 4 7 0 — 356 pp. д о н. е.)

п ід к р есл ю є об ізн ан іст ь

а м а зон ок з н а р о д н о ю мед ицин ою. Він опи су є , як у ди ти нстві дівчаткам накладали на п р а в у г ру дь розіг рітий мідний інструмент, аб и випалити б е з б о л іс н о г рудь , вна сл ід ок ч о г о « в с я сила п ер ехо дила д о п р а в о г о плеча і п р а в о ї р ук и ». Г іппокр ат р озп ов ів , як ам азо нки калічили н а р од ж ен и х ними хлопчиків, аби не да ти їм потім м о ж л и в о с т і в о ю в а т и проти жінок. Покалічених та ки м чином чол ов іків А . в и к ор и ст ов ув ал и в ролі ремісників для таки х р об іт , які п о т р е б у ю т ь с и д я ч о г о с п о с о б у життя. Античний іс тор ик Лісій

(Л и сий , 4 5 9 — 380 pp. до н. е.)

по відомл яв,

щ о А. першими вин ай шли залізну з б р о ю й сіли на коня, чим до вгий час п ерев ажали зах опит и

своїх

піших

великі тер и тор ії,

п ід тв ер д ж у є С т р а б о н

в оро гів .

Це

підкорити

(6 8 р. д о

дало

м о ж л и в іс т ь

сусідні

амазо н кам

й віддалені народ и.

н. е. — 20 р.

н. е . ) ,

Це

який зазна чає,

щ о А . с в о г о ч а с у зах опил и М а л у А з ію , М ізію , Л ідію, К а рію , а т а к о ж знач ну час ти ну К а в к а з у . А., за С т р а б о н о м ,

відіграли з на чну д е р ж а

в о т в о р ч у р оль в М алій А з ії, де з ас ну в али б а г а т о міст. Д і о д о р Сіцілійський (1 ст. до н. е.) р о з г о р н у т о о п и су є подв иги цариці ам а зон ок Ф ем ішкір и жіночим

військом

(Ф ем і с к ір и ), кот р а зі с в о їм х о р о б р и м , мобільним

«п ід кор и ла

багато

народ ів за Т а н а ї с о м »

(Доном)

і с а м а г е р о ї ч н о з аг ин ула в одній із битв. Щ е б іл ь ш о ї слав и з а ж и л а її дон ька , яка з великим війсь ком а м а з о н о к під кор ила Фр акію , час ти ну Азії 9

й завоювала

С ир ію .

На

ті

часи

військо

амазонок

сягало

кількості

120 тисяч х о р о б р и х войовниць . П и ш е Д . Сіцілійський і про в ел ику ц а р и ц ю а м а з о н о к П а н тес и л а ю , ко тр а у б о й о в о м у с о ю з і з царем Енеем б р а л а уч асть у Тро ян ськ ій війні й м у ж н ь о з аг ин у ла у д в о б о ї з А х іл л ом . « Ц е б у ла оста ння а м а з о н к а » , — з а з н а ч а є Д іо д о р . Діонісій С к іф о б р а х і о н (II ст. д о н. е .) пише п р о с т а р о д а в н і племена амазо нок, які зах опили Л ів і ю « з а б а г а т о поколін ь д о Т р о я н с ь к о ї війни». Діонісій р о з п о в і д а є пр о ц а р и ц ю а м а з о н о к Мирину , яка на чолі с в о г о війська, п рой шлд Є ги пет і А р а в і ю , підкорил а С ир ію , великим по х о д о м пройшла через М а л у Азію, з а х о п и л а Ф р а к і ю і там загин ула з ч а с т и н о ю с в о г о війська. Велику у в а г у п рид іляю ть античні ав тор и з в ’ язка м а м а з о н о к з О л е к с ан дром М а к ед он сь к и м , котрий п о х о д и в з П Е Л А З Г І В . З о к р е м а , Д і о д о р Сіцілійський пише пр о

ц ар иц ю

«н е з в и ч а й н о ї

краси і ф із и ч н ої с и л и »

Ф а лестр у, яка п р иб ула д о М а к е д о н с ь к о г о в с у п р о в о д і т р ь о х с о т о з б р о є н и х подр уг. « Я пр ий ш ла ,— за яв и ла ц а р и ц я М а к е д о н с ь к о м у ,— аби мати від т е б е дитину. Із усіх чолов іків ти здійснив на йбільші подвиги. Н е м а є в світі й жінки, д у ж ч о ї й х о р о б р і ш о ї від мене. Мені здає ть ся, щ о від таких визначних людей, як ми з т о б о ю , м а є н а р о д и т и с я дитина, яка п ерев ер ш и ть усіх с мерт ни х». Ол ек сан др

М а к е д о н сь к и й

провів

Фалестрою

тр и над цят ь

днів

і з великими п оч ес тя ми та д а р у н к ам и пр ов ів ї ї в да лек у С а р м атію . В ід ом ос тей пр о ї х н ю дитину античний істо рик не дає. Усі

античні

м огутнього

ав тор и

племені

пов’ язують

с ар м атів .

їм

іс то рію

а м а зо н о к

приділяю ть

увагу

виникненням

с ере дньов іч н і

історики. А з ап ор озь кі козак и X V I — X V I I I ст. у різних д ок у м ен та х в ли стах

до

с а р м а тс ь к и х

по л ь сь к о го

короля)

гордо

ц ар ів »,

свідчит ь

про

що

йменували давнє

(з о к р е м а

с ебе

«нащадками

у кр аїн с ьке

походження

са р маті в , а от ж е , й а м а зон ок. Походження

аф ри кан сь ких,

ос тр ів н и х

та

пів ден н оамер и канських

а м а зо н о к ш и ро ко вив чав фран цу зь кий г е о г р а ф А н д р е Т е в е (1 5 0 2 — 15 92 ), який п о б у в а в у Бр ази лії та інших кр аїна х . Н а його ду м ку , ам азо нки переселилися в А ф р ику , на океан ічні о с т р о в и та в Півден ну А м ер и к у після падіння Т рої . П о с т а т і ам а з о н о к втілені у б а г а т ь о х т в о р а х с в іт о в о г о о б р а з о т в о р ч о г о ми стецтва,

з ок р ем а — в

ск у л ь п ту р а х

античних

митців

П олікле та,

С к о п а с а , Фідія та ін. А.

відіграли велику р оль в р озв и тк у д а в н ь о у к р а їн с ь к о ї м іф ол ог ії. Як

героїчні п е р со н а ж і ввійшли д о б а г а т ь о х міфів і леге нд анти чно го св іт у та серед ньовіччя. АНТИ

(В Е Л Е Т Н І, Д У Ж І ) .

д а в н ь о у к р а їн с ь к и х

племен,

1. П е р в існ а н а з в а в о ї н і в що

заселя ли

с т а р о д а в н ь о ї Італії, Г рец ії т о щ о . 10

Іллірію

та

( п е р ш о к о з а к ів ) інші

те р и торії

П р о п о пу лярн ість а нтів св ід чать с та р ов ин ні т опон іми: д а в н ь о у к р а ї н с ь ке в ой ов н иче пле м’ я з -н а д Р о с і В О В К И , з асели вш и в II ти сячолітт і д о н. е. у з б е р е ж ж я Т ир енськог о моря, одне зі с в о ї х міст, як свідчить Тіт Лівій, н аз ва л о А Н Т И (A n tiu m ). П ід ча с за сну в ан ня Р и м у один з й ого п аг орб ів б у л о н а з в а н о Antopalis (п ол е А н т а ) і т. п. Наскільки

анти — л юд и

н адзв ича йн ої

ф із и ч н ої

сили

високої

д у х о в н о с т і — мали вплив на давн ій світ, с в ід чи т ь той фа кт, щ о ї х н є ім’я п ов ’ язан е з великим історичним періодом в іс тор ії л ю д с т в а : античний світ, антична куль тура і т. п. 2. О б ’єдна нн я д а в н ь о у к р а ї н с ь к и х племен, щ о в I I I — V I I I ст. н. е. у т в о рило мог ут ню , с т а б і л ь н у і першу в істор ії у к р а ї н с ь к о г о н ар од у о б ’єд на ну У к р а їн с ь к у д е р ж а в у , яку а р а б с ь к і мандрівни ки н азив ал и О Р А Т А Н І Є Ю (А р та н іє ю , Р а ї а н і є ю ) . Період

А нтської

держави

( А н т ії -У к р а ї н и )

а р х еол оги

пов’язують

з р озв и тк ом Ч Е Р Н Я Х І В С Ь К О Ї К У Л Ь Т У Р И , т о б т о з р о зкв іт ом с т а р о давньої

української

етнок уль тур и.

З ок р ем а,

за

в ели кого ро зк віт у н а б у л а у к р а їн с ь к а писе мність

час ів

А н т ії-У кра їн и

(«буквиця», «Іванове

п и с ь м о » ) . Численні ар хео ло гічні знахідки в к а з у ю т ь на те, щ о у кр аїн ц іанти

III— V I I I

ст.,

окрім

свого

рідного,

знали

старогрецьке

пи сь мо

й латинь. ( З а Є. М а х н о ) . А.

з ай м ал и ся

орни м

землеробством

(з

застосуванням

заліз ного

п л у г а ), осілим т в ар и нн иц тв ом , м и сл и вств ом , р и б а л ь с т в о м . З а д ос л ід ж е н н я м и М . Б р ай ч ев сь к ого, в и с о к о г о рівня д о с я гл и народні пр омисли, рем есл а — з а л із о р о б н е , го нч ар не (із з а с т о с у в а н н я м г о н ч а р н о го к р у г а ) , гутне в и р о б н и ц т в о та ін. Р о з в и в а в с я з ал із о р уд н и й промисел, металу ргійн а с п р а в а набуло

ужиткове

(з з а с т о с у в а н н я м д о м н и ц ь ) . О с о б л и в о г о ро зк віт у

м и ст ецтво ,

н адто — тка ц т во ,

золотарство,

мосяж-

ництво, р ізьба по де р ев у й по ко с ті і т. д. За

Антської

держави

панує

індивідуаль не

з е м л ек ор и с ту в а н н я

та

прив ат не землев ол одін ня. Р о з в и в а є т ь с я приватне г о с п о д а р с т в о . Ш ирокого

розвитку

н а б у в а є торгівля

на о с н о в і

грошового

обігу.

Н а л а г о д ж у ю т ь с я міцні екон омічн і с то сунк и з з а р у б і ж ж я м — передусім з ар а б с ь к и м и кр аїна ми, Р и м о м , Візантією , Г рец іє ю та Є ги п то м . Зовнішня то р гі в ля с при ял а з б а г а ч е н н ю і зміцненню А н т с ь к о ї д е р ж а в и . Для

державного

устрою

антів

х ар ак те рне

гарм онійне

поєднан ня

а в то к р а т ії і д е м о к р а т ії : з а к о н о д а в ч о ю в л а д о ю є віче, в и к о н а в ч о ю — цар (р ек с ) і в о єв о д и на місцях. За ад м ін іс тр ати в но-т ери тор іаль ни м у с т р о є м А н т с ь к а д е р ж а в а бу ла пе р ш о ю

і с тор ії

стародавньої

У КРАЇН И

у н іт а р н о -ц е н т р а л і з о в а н о ю

д е р ж а в о ю , щ о д о з в о л и л о о б ’ єднати всі д а в н ь о у к р а ї н с ь к і племена від В е н е д с ь к о г о ( Б а л т і й с ь к о г о ) д о м о р я Є в к си н сь к о го ( Ч о р н о г о ) т а в і д Л а б и (Е л ь б и ) і О д р у ( О д е р у ) д о Д о н у . С то л и ц е ю А н т і ї-У к р а їн и бу в Ки їв . За оп и со м П р ок оп ія К ес ер ній сь кого, анти мали п о т у ж н у війсь ков у ор га н ізац ію , щ о могл а виставит и 10 0-тисячне військо. Одн им з

найвід ом іш и х і найс ла ве тніших д е р ж а в н и х 11

діячів Ант ії-

Укр аї ни б у в цар Б О Ж

( I V ст. д о н. е .) , історич на з аслу га

якого —

в о б ’ єднанні д а в н ь о у к р а ї н с ь к и х племен (укрів, росів, полян, деревлі н. сіверців, уличів, ти верц ів та ін.) у міцну в с е у к р а ї н с ь к у спільноту. Ц е дало

м о ж л и в іс т ь Б о ж е в і зупинити

гер манс ьк их

племен)

вщент

навалу

р озг р омит и

готів

( о б ’є дн анн я д а в н ь о

го тське

військо

на

чолі

з кор олем Вінітарієм (3 85 р. н. е . ) . Готи зм ушен і були платити антам данину. З а кілька років після п ор а з к и Вінітарій піш ов на підс туп ність і з а п р о с и в Б о ж а та й ого с ора тни ків на бенкет миру. Б о ж повірив у щи рість г о т с ь к о г о корол я і пр иб у в з у сім а с в о їм и в о є в о д а м и та синами. П ід ча с бенкету Б о ж а та й ого сім десят в о є в о д і синів підсту пно та в ір о л о м н о схопили і р о зіп ’ яли на х ре ста х, щ о їх виста вили на д о р о г а х А н т ії-У к р а їн и . В той ж е ч а с Вінітарій з в ій сько м з ах оп и в К и їв і назвав й ого Д а н а п р ш т а д т о м . П р о т е ок уп ац ія готів тр и в а л а 8 місяців. Боротьбу 391

проти

в ір о л о м н и х

в о р о г ів

очо ли ли

ВОЛХВИ.

Н аве сні

р о к у вони зібрал и в ійсь ко з у с іє ї Антії-Україн-и й повели проти

нападників. П е р ш у й д р у гу б и т в у анти програли, під ч а с т р е т ь о ї зав да ли н ищ ів ної поразки готам. Вініта рія б у л о вб ито . А н т ія -У к р аїн а відроди ла с в о ю міць. У пода льш ій б о р о т ь б і проти готів та інших в ар в а р сь к и х племен анти о б ’ є дн а л и с я з гуннами, щ о їх о ч ол и в київський в о є в о д а А тт и ла. (За І. Б іл и к о м - Г а т и л о м ) . У с оюзі з гуннами Антія-Укр аїна набула нового розвитку й піднесення. ї ї міць і є дн іс ть поруш и ли і зру й н у в ал и київські князі X — XII I сто літь с в о їм и м іж ус об и ц я м и , с к а с у в а н н я м язичн ицт ва, віча та д у х о в н о ї влади волхвів. П ер іод А н т сь к о ї д е р ж а в и Н І — V I I I ст. н. е.— славна стор інка в істор ії у к р а ї н с ь к о г о нар оду, з ок р ем а — в істор ії й о г о д е р ж а в н о с т і . В цей період н а й в и щ о го

ро зк віт у д о с я г а є

і д а в н ь о у к р а їн с ь к а

міфологія.

Н а й п оп у -

лярніші б оги в антів: Д А Ж Б О Г , Д А Н А , Д О Д О Л А , Ж И В А , К О Л Я Д А , КУПАЙЛО,

ЛЕЛЬ,

МОКОША,

ОВСЕНЬ,

ПЕРУН,

С Т Р И Б О Г , В Е Л Е С , Ч И С Л О Б О Г , Я Р И Л О та ін.

С ВІТОВИ Д,

АРІЇ — див. О Р І Ї . АРТАНІЯ — див. О Р А Т А Н І Я . БАБА — одне у к р аїн ц ів

найстародавніших

( к а м ’ яний

вік)

та

най більш их

да вн іх

божеств

у к р аїн ц ів

прото-

(пал еоліт,

неоліт,

енеоліт, б р о н з о в и й в ік). Богин я

життя,

р о д ю ч о с т і,

з д о р о в ’ я,

вагітних,

мисливців.

К у ль т Б. р о з в и н у в с я за ча сів мат ріа рх ат у. К а п и щ а Б. місти ли ся на в и с ок и х

горах

п он а д

ріками

Дніпро,

Рось,

Те терів

та

ін.

На

чес ть Б. приносили ж е р тв и (т в а р н н ) , підтриму вали ж е р тов н и й вого нь, в л а ш т о в у в а л и ритуальні танки чолов іків (мисливців, в о ї н і в ) . П р и б л и зно в X V I — X V ст. д о P. X. культ Б. п е р е р о с т а є в ку льт Б Е Р Е Г И Н І . (З а П. Т р о щ и н и м ) . О б р а з Б. як М ате р і, як Ж ін ки, яка п р о д о в ж у є рід л юд сь кий , т р а н с ф о р м у в а в с я в к а м ’ ян о м у с к у л ь п т у р н о м у з о б р а ж е н н і Ж и в и (с. С у лим ів ка К и ї в с ь к о ї о б л а с т і ) та в скіф ськи х і пол овецьк их «бабах». БАГАН — у да вн іх укр аїнц ів , зо крем а у волинян, т а в д а вн іх б іл о р у с ів божество,

що дбає

про д о м а ш н ю р ога т у х у д о б у , о х о р о н я є ї ї від

х в о р о б , с п р и я є д о б р о м у пр ип ло до ві. За н епош а н у в а н н я й ого Б. в гніві с в о є м у р о б и т ь тв ар и н безплідн ими , н ас илає падіж . З г ід н о з по в ір ’ ям, Б. сп ри яв з б а г а ч е н н ю селянина (звідси с л о в о б а г а ч ) . Іменеві Б. пер е д у в а л о с л о в о б а г а ття , щ о о з н а ч а л о в о г о н ь як б а г а т с т в о . (За О. А ф а н а с ь є в и м ). БА ДН ЯК

(В Е С Е Л Я К ,

Б Е Д Н І Д А ) — д е р е в о -т о т е м ,

що

було

носіє м

різних пр ир одн их і г о с п о д а р с ь к и х бл аг д ля у к р а їн ц я . С в я т о Б. в і д б у в а л о с я наприкінці весни. В лісі вибира ли ду б чи сук, з в ер т а л и ся д о н ь ог о з сп івами як д о помічника в г осп од а р с тв і. П о т о м у зр у б у в а л и і, п р ик рив ши с т о в б у р к о ж у х а м и т а килимами, в р о ч и с т о везли в г о р о д и ще чи сели ще. Н а обійсті , куди привозили, в л а ш т о в у в а л и с в я т к о в у з уст річ.

Господиня

дому

обсипала

Б.

зе рн ом,

хмелем,

горіхами,

пр и м ов л яю чи : « Я т е б е пшен ицею , а ти мені да й хлопчиків, х у д о б у , ж и т о - п ш е н и ц ю й в с я к о г о щ а с т я » . Г о с п о д а р д о м у підн осив в и с о к о в г о р у гілки Б., п р о м о в л я ю ч и : « Х а й та к в и с о к о р о с т е пшениця, ячмінь, ж и то, ов ес, коноплі і в с яке зілля ». П іс л я о б р я д о в о ї вечері к ож ен у час н и к ніс д о д о м у гілку дерев а як з а п о р у к у щ ас тя . С в я т о Б. б у л о с в оєр ідни м т а б у на винищення га їв , лісів і пущ. В о б р а з і Б., на д у м к у вчених, в і д б и л о с я первісне уп одібнення с в о є м у т о т е м у — дерев у. Н а й д о в ш е з б е р і г ся ку льт Б. у с е р б ів , предки яких занесли це с в я т о з в е р х ів ’ я Дн іпра. БЕРЕГИНЯ людин и кул ьт

( О Б Е Р Е Г А ) — н айс та ро винн іш а від

Б.

у с іл я к о г о

зла.

започаткувався

На в

ду м к у

первісні

богиня д о б р а акаде міка

часи,

коли

Б.

і з ах и ст у Рибакова,

п р ото у к р а їн ц і

приносили ж ер тв и уп ир ям і бер еги ням (у ч о м у « п р о я в и в с я ду а л іс ти ч ний

анімізм:

задобрювання

ч ор ни х

берегиням»).

сил

в дячн іс ть

ох о р о н н и м

З ч ас ом , згі дн о з е в о л ю ц і є ю релігійних уявлень, Б. с т а є « х а т н ь о ю » б оги нею , з а х и щ а ю ч и о с е л ю , 'в с ю

родину, н ад то — мал их дітей від

х в о р о б , л ю т о г о звіра, сме рт і т о щ о . З о б р а ж а л а с я (в и ш и в а л а с я ) на білих руш ника х, щ о в и в іш у в ал и с я над вікнами й д в е р и м а і, за н аївни ми уявленн ями, мали з а х и щ а ти д о м ів к у від чор ни х сил. С х ем ати чни й о б р а з Б. в и ш и в а в с я на одягов і, в и р із ь б л ю в а в с я на де рев і

(н а віконн ицях, дв ер ях , г ан ка х і т. п.).

Невеликі з о б р а ж е н н я Б. (глиняні чи мідні о б е р е г и ) у кр аїн ц і носили на грудях. Тра диційний

малюнок

Б. — символічна

п ос тать

жінки з з а с т е

р е ж л и в о піднятими рук ам и. ї ї о б р а з з X I V ст. в х о д и т ь д о у к р а ї н с ь к о г о н а р о д н о -п р и к л а д н о го м ист ецт ва

і д ій ш о в

до

н аш их

днів

(сим вол ічні

зображення

на

кроле вец ьки х руш н и ках і т. ін. ). С х ем ати чне з о б р а ж е н н я Берегині т р а н с ф о р м у в а л о с я в м а л ю н о к тр и зу б а, щ о дов гі с то літт я в ш а н о в у в а в с я і в и к о р и с т о в у в а в с я як оберіг, а з год о м у б о с п о р с ь к и х (к р и м с ь к и х ) ц а р ів-у кра їн ц ів та в ки ївс ьких князів д о б и У к р а їн и -Р у с і с т а є національ ним ге рб ом. БЕРЕЗА — д ер е в о -то т е м . З а л е г е н д о ю , дівчина, яка не с л у ха л а з а с т е р еж ен ь матері (б р а т а , сест ри та ін.), сту пи ла на нетр ивк у кл ад ку на річці, впала у в оду , п ото н ула

і п р оро с л а д е р е в о м - б е р е з о ю

(очі ї ї

пер ет вори ли ся в Т Е Р Н О В І Я Г О Д И , а коси — в Т Р А В У ) . З а б о р о н я л о ся в и р у б ув а ти Б., н адто м о л о д і д ер ев а. (З а Я- Г о л о в а ц ь к и м ) . БІЛИ Й ЛЕ Б І Д Ь — пта х-тотем . З гід н о з пов ір ’ ям, в нього пер евтілю вався

БІЛ ОБОГ.

В ол х в и

суворо,

з а б ор он я л и п олю в ан ня на Б. Л.

під

загрозою

смертної

кари,

(З а П. Т р о щ и н и м ).

БІЛІ В И Л И — див. В И Л И . БІЛОБОГ

( Д І Д ) — головни й

бог добра.

Один з н ай дав ніш и х і най

гол ов н іш и х п ер со н а ж ів д а в н ь о у к р а ї н с ь к о ї міфології. За п о в і р ’ ям — т в о р е ц ь землі, во ди , світл а; б а т ь к о П ер у на ; захи сник л ю д е й від зла; го с п о д а р

В и р ію

зображ ують боротьби

Б.

та у

добра

повелит ель

постійній і

зла).

інших

боротьбі

Народні

легенди

ЧОРНОБОГОМ

богів.

(с и м вол

П еретворювався,

згідно

п о в ір ’ ям,

Б І Л О Г О Л Е Б Е Д Я - ( З а П. Т р о щ и н и м ) . БІЛУН — у неба ;

західних верховне

да в н іх

у к р а їн ц ів

божество,

та

рівн оз на чн е

да вн іх

б іл ору с ів

бог

н а д д н іп р я н с ь к о м у

Б І Л О Б О Г О В І . (З а О. А ф а н а с ь є в и м ) . БОГОВИЦЯ — велика рит уа ль на

хлібин а

( к о р о в а й ) , щ о ї ї пекли д о

п ер ш оге дня с в ята б ога осені О В С Е Н Я . Виста вля ли Б. посередині с в я т к о в о г о с то лу , о б к л а д а ю ч и о б і д п оч ин ав ся з то г о ,

різноманітними п ло да ми. С в я т к о в и й

щ о к о ж н о м у да ва ли кусень.

(За О. А ф а

н асьєви м ) . БУ ДНІ ТА Й — б о ж е с т в о дея ких у к р а ї н с ь к и х племен ( з о к р е м а — з а х і д н их ), яке б у д и л о с в о є ч а с н о тих, щ о заспали. (За Д . Ш е п п ін г о м ). БУЗИНА — д е р е в о -т о т е м , я к о м у з д а вн іх -д а в е н поклон ялися укр аїнц і. 14

Д о Б. з в ер т а л и ся , с та ю чи на коліна, з м о л и т в о ю : «Б у з и н о ! П о с л а в мене Д а ж б о г д о теб е, аби ти взял а на с е б е м о ю н еду гу ». Ш и р о к о з а с т о с о в у в а л а с я в народній медицині, зо крем а в лі кувальній практиці вол хвів. П іс л я 988 р ок у се кр ет пр иготу в анн я ліків з Б. пропа да є. ( З а П. Т р о щ и н и м ) . БУК — д е р е в о -т о т е м

його о бож н ю ва л и

гірс ьких

племен

д а вн іх

у кр аїн ц ів .

К А Р П И — велике д а в н ь о у к р а ї н с ь к е

Зо кр ем а,

плем’ я,

що

д а л о н азву г о р а м Ка рп а там . П о к л о н я л и ся Б. під ч а с с в я т а Б А Д Н Я К А . С у в о р о з а б о р о н я л о с я в и р у б у в а ти м оло ди й Б. С та р і дер ев а р уб ал и за д о з в о л о м вол хвів.

(За О. А ф а н а с ь є в и м ) .

Б УЯ Н-О СТР ІВ — ди в. В И Р І Й . БОЖИЧ — за давн іми віруван нями , м ол од е С онц е, щ о й о г о н а р о д ж у в а ла б о г и н я не ба К О Л Я Д А щ о р о к у в н а й к о р о т ш у з и м о в у ніч. З б іл ьш ен ня д н я да вн і у кр аїн ц і п о в ’ язува ли зі з р о с т а н н я м Б., а с корочен ня — з й ого стар інн ям та вмиранням. (За П. Т р о щ и н и м ) . В Е ДМ ІД Ь — з в ір - то те м

да в н іх

укр аїнц ів .

За

ле гендою ,

В.

похо

ди ть від люд ин и. Н а д у м к у академіка Б. Р и б а к о в а , за час ів первісних мисливців пал еол іт у та мезоліт у іс ну в ав культ В., а т а к о ж ведмеж ої

лапи,

н апівл юди ни -н ап ів ве дмедя ,

що

було

культ

в ідгомоном

кам’ я н о г о віку. ВЕН ЕДИ

(В Е Н Д И ,

с т а р о д а в н іш и х

ВЕНЕТИ,

Е Н Е Т И , В О Д Я Н И К И ) — о д н е з най-

н аймогу тн іш их

д а в н ь о у к р а їн с ь к и х

племен,

що

з ас е л ял о т е р и т о р ію с у ч а с н о г о Поділ ля (за Г е р о д о т о м ) і части на якого в X I V — X II I

ст. д о

н. е.

п ер есе ли лася

в рай он

П ів н ічн ої

Італії

(І л л ір ія ), д е й з а с н у в а л а В енед сь ку д е р ж а в у . В.

о б ’ є дну в али

інші

да в н ь о у к р а ї н сь к і

племена,

зокре м а —

Т Р О Я Н І В , які, за свід ченням Т. Лівія, з ас ну в али Т р о ю . За оп исо м Страбона,

В.

за с н у в а л и

міс то

Потаву

(P ot av ium ) 1

на

річці

з у к р а ї н с ь к о ю н а з в о ю М е д в а к (M e d v a k o s ), щ о в п а д а є в А др іати чну зато ку . Італії,

Це

було

і та к е

«н ай кращ е й найбагатолюдніше

б а г а те,

що

мог ло

озброїти

м іс то Півн ічн ої

і виста в ити

військо до

120000 ч о л о в і к » ( С т р а б о н ) . В. з б у д у в а л и й інші міста з у країнськ и ми назвами:

ТУР

(T h u r io s ),

Городище

(G rad isca),

А річки В енед ії з укр аїн ськи ми наз ва ми Сила

Город

(Gradus ).

(Silis), Т у р а

(T u r a )

св ід ч ать п р о те, щ о венеди були пер ш о по селе н ц ям и Іллірії. В ен ед сь ка д е р ж а в а за й мала велику те р и то рію : від А др іати чної з ат ок и д о Д у н а ю . Після за с н у в а н н я Р им у Венедія у т р и м у в а л а з ним дипл омати чні сто сунк и. На північній околи ці Вен ед ії (п рав ий б ер ег Д у н а ю )

жили давні

українці, яких історичні д ж е р е л а н а з и в а ю т ь крайнами, крайнянами,

1 « П о т а в а т о же, чт о П о л т а в а » (О . Чертк ов, племена, н ас елявш и е И т а л и ю » , М ., 1853, с . 4 0 ) . 15

« П а л а з г о -ф р а к и й с к и е

у к р а їн ц я м и

(О. Ч е р т к о в ) 1, б о

були

вони

крайніми

на

північ від

Henetes» (С . Х іо с ь к и й ). Венеди

за сну в али

міс то

Вен едію,

що

нині м а є

н азву Венеція.

З анеп ал а Венед сь ка д е р ж а в а вна сл ід ок чвар між д а в н ь о у к р а ї н ськими племенами, в ід с у т н іс т ю є днос ті між ними. Поклонялися

В.

ТУРО ВІ,

БЕРЕГИ Н І,

ПЕРУНУ

та

іншим

д а в н ь о у к р а їн с ь к и м б о г а м . ВЕ СЕ ЛЯ К — див. Б А Д Н Я К . ВИЛ И

(Б ІЛІ

ВИЛИ,

СУЖ ЕН И Ц І,

СИВИЛИ,

СЕСТРЕН И Ц І) —

б оги ні долі, які, згідн о з п о в ір ’ ям, присутні під час н а р о д ж е н н я дитини й в и з н а ч а ю ть ї ї до лю , в с е л я ю т ь в неї ду ш у . В о д н о ч а с — б ог ині поезії, музики,

танц ів.

За

д а в н ь о у к р а їн с ь к и м и

лег ендами,

В.

наділяю ть

лю дей , які їм с п о д о б а л и с я ( н а д т о в род лив и х юн ак ів ) умінням гарн о співати, грати на му зичн их і нстр умен тах , та нц ю в ати , ск лада ти пісні, м ал ю ват и чи в и р із ьб л ю в а ти по д ер ев у . З о б р а ж а л и с я вічно юними красуням и,

с тр ун ки ми

з олот осяй ни ми

й граційними,

р озп у щ ен им и

кос ами ,

білих

одежах,

до вгими

в яких б у ц і м т о в с я

чар ів на

сила В. Згі д но з п о в ір ’ ям, В. ж и в у т ь на хмар ах , а т а к о ж у воді, лісах, на в е р х ів ’ ях гір. ї х у лю б лен е за н я ття — пісні й танці. З а деякими легенд ами, о д р у ж у ю т ь с я з с ме рт ни ми юн ак ам и , робл ячи їх щ асли в ими на все життя, а б о с т а ю т ь їхніми посест ра ми. В и л ікову ю т ь п ор анен их і х вори х.

М ожуть

в ос крес и ти

пом ер лого.

поетичній

у яв і

д а вн іх

у кр аїнц ів хмаряні В . — з а в ж д и д о б р і, лагідні, зичливі; в одя н і — злі, а лісові й гірські — з мінливим н ас тр оє м . Злі В .— призвідці б у р і посухи. В д ея ки х л ег ен да х В. п о с т а ю т ь ревнивими й мс тивими, н ад то д о тих чоловіків, які с в о ї х кох а н и х ж ін о к н а з и в а ю ть н айв родл ивіш им и в світі. В. мали в давніх українців особ и сті назви, з яких до нас дійшло д е в ’ять: Д а ї р а , Д о р а , Д'одона, М ета , П елід ор а, П й та , Прімна, Тих а та Яніра. У П Е Л А З Г І В В. й м е н у в а л и с я С И В И Л А М И , С Е С Т Р Е Н И Ц Я М И . С та в и л и ся в оди н

р яд з П Е Р У Н О М , Х О Р С О М , М О К О Ш Е Ю .

За

д а в н ь о у к р а їн с ь к о ю л е г е н д о ю , в с ь о г о сивил б у л о ЗО. Д ея к і дійшли д о нас з античних д ж е р е л : Я р о в и л а ( H e r o p h y l a ) , Д е м о в и л а (D e m o p h y la ) , Л іпов ила (L ip ep hila) та ін. В в а ж а л и с я великими віщунк ам и, натхненними дів ам и, ж ри ц ям и С онц я. М еш кал и в г о р а х . К о ж н е велике міс то чи о кр у га в пелазгів мали

свою

сивилу,

що

н а з и в а л а ся

за

місцев істю :

Бр егійськ а,

С а м о с ь к а , Д ел ь ф ій сь ка, К у м с ь к а і т. д. В д а в н ь о у к р а ї н с ь к о г о племені фракійців сивила н аз и в ал а ся Ф и л е ю ( Х в и л е ю ) . З цим п о в ’ яз ан а ле ген да про те, щ о юна й чарівна ж р и ц я

' « П о т о м к и др ев ни х кр ай нов и д о н аш их дней сох ран и ли имя, п ер ед а н ное им пр аотц ами : с тр ан а их и теперь наз ы в ает ся Крайна (О . Ч ер тков , там же, с. 8 4 ) . 16

(У к р а й н а )»

Сонця

народилася

морської

хвилі

(цей

сюжет

викор и ст ал и

с т а р о д а в н і греки в м іф ов і п р о А ф р о д і т у ) . З іменем сив ил п ов 'я з а н і п ам’ ятки н а й с т а р о д а в н іш о г о у к р а ї н с ь ког о

пись ма — «К н и ги

пророцтв»,

або

«К ни ги

сивил»

(ди в.

П Е Л А З ГИ ). По ет ич ний б ілоруської

образ

В.

народної

X I V ст.

т в ор чост і,

п ер еход и ть д о

наявний,

української

зокрема,

та

п р и м ов к а х

( « в р о д л и в а , як В и л а » ) та ін. (За П. Т р о щ и н и м ) . ВИРІЙ (Б У Я Н - О С Т Р І В , И Р ІЙ ) — за ст а р о д а в н ім и лег енда ми, с о н м и щ е бо гів т а п ом ер л и х д у ш , остр ів у всесвіті, п е р ш о з е м л я богів і світу. У В., згідно з віруван нями , р о с л о п ер ш од ер ев о св іт у П Р А Д У Б з молодильними я б л у кам и б е з с м е р т я на ньому. С ю д и ж з літал ис я птахи на зиму. Вічним м еш ка нцем В. є пер ш оптиц я і в о д н о ч а с да в н ь оу к р а їн сь к и й першобог С О К ІЛ

( а б о Р О Д ) , який з а в ж д и п е р е б у в а є на верш еч ку

П Р А Д У Б А . С а м е з б іл о ї і ч ор н ої сльози С о к о л а з ’ явил ися на світ БІЛ И Й

Л ЕБІД Ь

ЧОРНИЙ

ЛЕБІДЬ,

яких

Сокіл

пер етв ори в

у Б І Л О Б О Г А і Ч О Р Н О Б О Г А . У В. з н а х о д и т ь с я о з е р о Ж и в о ї В од и . « В І Р А ПР ЕДК ІВ Н А Ш И Х » — ф у нда мен та ль на пр ац я в и д а тн ого у к р а ї н ського

в ч е н о г о -с а н с к р и т о л о г а

ф іл о с о ф а

Володимира

Ш аяна

(1 9 0 8 — 1974) — з ас н ов н и ка О рде на Л и ц а р ів Б о г а - С о и ц я (у д іа с п ор і) та о д н о г о з лідерів Р у х у за в ідр одж ен ня у к р а ї н с ь к о ї рід ної н ац іо н ал ь н ої віри. До

книги

ввійшли

най важли віш і

статті,

д о с л ід ж е н н я ,

нау ко ві

р озвідки, м еди та ц ії з питань д а в н ь о у к р а ї н с ь к о ї м іф ології, яку Ш аян ан ал ізує й тр а к т ує в т іс н о м у з в ’ язку з д а в н ь о у к р а ї н с ь к о ю історією , ф і л о с о ф іє ю та м ен та ль ністю . Зокр ема, п о д а є т ь с я грунто вни й науковий аналіз « В е л е с о в о ї кн иги»; ф іл ос оф іч н е й істо рич не ос м и с л ен н я о б р а з і в П ер у на ,

Сварога,

Даж бога,

С в ітов и да ,

Т ри г лав а

та

інших

бо гів

с т а р о д а в н ь о ї у к р а ї н с ь к о ї віри; д о с л і д ж у є а в тор і п о с т а т ь ц ар я Д а р і я як

орія,

тобто — стародавнього

пр едков ічного

с в іт о г л я д у

у к р а їн ц я ;

р оз г л я д а є т ь с я

кон те кс ті

т в о р ч іс т ь

н а р о д н ог о

Г. С к о в о р о д и ,

Т. Ш ев че н ка , І. Ф р ан ка та Л е с і Україн ки. Н а у к о в и м відкриттям є ети молог ічн е д о с л ід ж е н н я Ш а я н а «Д у н а й , Д н іп р о і Д н і ст е р » . В

своїх

дослідж еннях

п р оф ес о р

Ш аян

в и х од и ть

із

в л а с н ог о

принципу про те, щ о « Р Е Л І Г І Я Д А Н О Г О Н А Р О Д У Є С В І Д Ч Е Н Н Я М ПРО

НЬОГО

С А М О Г О , ПІЗНАТИ

ЙОГО

В ІР У — Ц Е ПІЗН АТИ

Й О ГО ХАРА КТЕ Р». Книга

« В ір а

предків

наших»

формою

пізнання

в ел иког о

п р е к р а сн о го д у х о в н о г о с в іт у да вн іх у країнц ів , пізнання т в о р ч о г о генія у к р а ї н с ь к о г о народ у, щ о й о г о у п р о д о в ж віків і т и с я ч ол іть н ам аг ал и ся знищити в орог и у к р а ї н с ь к о ї н аціонал ьно ї д у х ов н ос ті й с ам об у тності. Кн ига

«Віра

предків

наших»

в ид ан а

1987

року

Ка наді

(891 с тор ін к а) й відіграє в а ж л и в у роль в п о пу ляри з ац ії й у твер дж ен ні язич ницт ва , рідної у к р а ї н с ь к о ї націонал ьно ї віри. ВОВКИ.

1. П е р с о н а ж і д а в н ь о у к р а ї н с ь к о ї 17

міф ології.

За

старовинною

ле ге ндою ,

сте пах

ОРІАН И

мешкало

п лем ’ я

ДОБРИ ЧІВ,

які

з ай м ал и ся з б и р ал ь н и ц тв ом , ні з ким не в ою в ал и , не вбивал и т вар ин, не їли м ’яса, несли з с о б о ю мир, з л а г од у і б о ж е с т в е н н у шан у д о природи. А ще вони збирали цілющ і трав и, коріння, дикі плоди й лікували люд ей, сусідні племена. О д н о г о разу їм з у ст р іл ос я р озб и те Р О С А М И військо в ар вар ів ( г о т і в ) , які з ах отіли з ро б и т и з д об р и ч ів с в о ї х вояків. А ле мирне плем’ я ріш уч е в і д м о в и л о с я б ра ти з б р о ю . Т оді вар в ар и почали в ир у б ув а ти пле м’ я д о б р и ч ів . Ц е уздр ів з В ир ію г р о м о в е р ж е ц ь Пе рун і, кинувши на в а р в а р ів вогн енну стрілу, перетв ор ив ї х у вовків, а д об р и чів — .у ов ец ь. Відтоді, за ле гендою , існують на світі в овки і вівці. (З а М. К о ж у хар-П лачин дою ). 2.

Давньоукраїнське

й части на

я к ог о

плем’ я,

п ер есе ли лася

що

мешкало

(п р и б л и з н о

в XII

на

берегах

ст. д о

н. е.)

Р осі до

с т а р о д а в н ь о ї Італії, д е зай няло те р и т о р ію у п о д о в ж Т и р е н с ь к о г о м оря. Б уду вал и міста, в н а з в а х яких збер іг ал и п а м ’ ять про с в о ю б а т ь к і в щ и н у — О Р І А Н У : Попелі ( А р и 1 і ) , А н т и ін.

часом

пле м’ я

занепало

( A n t i u m ) , Орат анія (A r ta n a ) та

в н а сл ід ок

в ідсут нос ті

є д н ос ті

між

д а в н ь о у к р а їн сь к и м и племен ами. Бу ло п ов н іс тю винищене римл ян ам и під час нерівної битви 460 р о к у д о н. е. ( З а Т. Л і в іє м ) . ВО ГН ЕВИ Ц Я — міфічна п о т в о р а , щ о несла лю д я м високи й ж а р тіла, тиф та інші х в о р о б и . О д н а з тр и над цяти д о н ь о к богині зла М А Р И . Зображувалась

вигл яді к іс т л я в о ї

баби,

в яко ї

великі ли хі очі

па л а ю ть вогнем. (З а О . А ф а н а с ь є в и м ) . ВО Д А — за мат ерія

космого н ічни ми ж ін о ч о ї

ч о л ов іч ої статі

стат і,

погл яда ми що,

да вн іх

поєднавшись

укр аїн ц ів — первісна

пер ві сн ою

м а т е р іє ю

( С В І Т , С В І Т О В И Д ) , у тв ор и л а стр ум ки, ріки, ліси,

тр ав и та інші речі на землі. (З а Я. Г о л о в а ц ь к и м ) . В О Д Я Н А М АТ И — д оп ол іт еїс ти ч н и й о б р а з - т о т е м , щ о с к л а в с я в часи ма тріа рх ату. Ж ін к а , яка н ай к р ащ е в с в о їй об щ и н і

(р од и н і)

зна є

до в коли ш ні ріки, їхні б р о д и , м о ж е накликати д о щ у , с п р и я є р и б а л ь с т в у і т. п. (З а М . С л о б о д я н ю к о м ) . ВО З И Л О — б о ж е с т в о , щ о о б е р і г а є коней від х в о р о б т а х и ж о г о звіра. У я в л я в ся да внім у к р а ї н ц я м (з г о д о м — б і л о р у с а м ) л ю д и н о ю з кінськи ми вуха ми та копита ми. ВО Л О С

(ВЕЛЕС) — бог

(З а О. А ф а н а с ь є в и м ) . х у доб и,

чередників

та

музик.

На

ду м ку

академіка Б. Р и б а к о в а , культ п ох оди ть з палеолітичних часів, коли це бож ество ототожнювали з

в едм ед ем , я к о м у пок лон ялися « х о р о б р і

мисливці, одя гну ті в ш кури тих звірів, на яких п о л ю в а л и ». Л и ш е в б р о н з о в о м у віці, як дов ів Б. Р и б а к о в , В о л о с - В е д м і д ь с т а є б о г о м х удоб и. За легендами, В . — о пікун у с ь о г о т в а р и н н о г о світу, він порідн ив л ю дину і тв ар ину , привчив да вн іх у к р а їн ц ів не вб ив ат и, а пасти твар ин, з апряга ти їх в плуга та воза, б р а т и від них м ол ок о, в и р о щ у в а т и їх на м ’ я с о та шкуру . З р о з в и т к о м с к о т а р с т в а В. с т а є одн им з н ай г о л о в н і 18

ш и х богів. Й о г о ім’ я з у с т р іч а є т ь с я в клятві р ус ів грекам 945 p.: « К л я н ус ь б о г о м , у я к о г о в іру ю , П ер у н ом і В о л о с о м , б о г о м х у д о б и » . О п іку в ав, за п о в ір ’ ям, в ол х в ів, н ав ча ючи їх л іку в ати х у д о б у ; н ав чав т а к о ж чередників

грати

на

сопілці,

мав

синів — В Е Л Е Т І В

тощо.

За

л егендо ю , Боян — великий співець землі Р у с ь к о ї — є о н у к о м В о л о с а . ( П р о це з г а д у є т ь с я в « С л о в і о полк у І г о р е в і м » ) , З о б р а ж а в с я В. з с о п іл к о ю в рук ах (соп ілка м и р у ). За ле гендою , коли між п олян ам и і древля на ми з чин ил ас я кр ив ав а січа « з а м е ж у » (п о б о їщ е

не міг зупинити

навіть П ер у н

зі с в о їм и

блискавками),

з ’ яв ив ся В .: з а г р а в на сопілці. Гра б у ла т а к о ю ч ар ів н ою , щ о воїни о б о х стор ін о пу ст или мечі й побра та ли ся. Там, д е в К и є ві на П о д о л і с т о я л о велике кап и щ е В о л о с а , нині п р оляга є с т а р о в и н н а вулиця В олос ька . В О Л Х В И — д а в н ь о у к р а їн с ь к і

жерц і,

с л у ж и тел і

яз ичн и ць кого

релі

гій ного культ у. Н о с і ї с т а р о д а в н ь о ї у к р а ї н с ь к о ї ку льт ури й д у х о в н о с т і, народної

медицин и,

знань

а с т р о н о м ії,

мат ем ат ики,

геог р афії,

бу дів ни цтва т о щ о . В оло діли , як правило, б а г а т ь м а м ов ам и , з ок р ем а арабською,

латинською,

ін. С при яли

р о зв и тк о в і тор гівлі, ремесел,

гре цьк ою ,

німец ько ю,

вірменською

та

налагодженню диплома

тичних с т о с у н к і в д а вн іх укр аїнц ів з су сід німи н арод ами . Дбали

пр о д у х о в н и й рівень да вн іх у к р аїн ц ів , п р о б у д ів н и ц т в о

кап и щ та д о т р и м а н н я яз ич н иць ко го ка лен дар я,

про о х о р о н у с в я

щенних лісів, г а ї в , рік. П е р ш о ф іл о с о ф и ц и в іл із ов а н ого світу. С тв ор и л и вчення п р о Д е м і у р г а — П е р ш о т в о р ц я землі і в с ь о г о д о в к о л и ш н ь о г о с в і т у — п р и ш ел ь ц я з да ле ки х галактик (ди в. О К О ) . Т в орц і р аїн с ь ки х

стародавнього док и р и л ів с ьк и х

українського абеток

пись ма,

(т ри п іл ьс ьк а,

кількох

давньоук

«Іванове

п и сь м о»,

« б у к в и ц я » та і н . ) . А в т о р и « В е л е с о в о ї книг и», А с к о л ь д о в о г о літопису. Щ е за тр и п і л ь с ь к о ї д об и

( I V ти сячоліт тя д о P. X .)

В. ств ори ли

де м о г р а ф іч н у ко н цеп ц ію , котр а не д о з в о л я л а перенаселяти надд ніп рянські регіони, де меш кал и багато дітні племена й родини . В н а сл ід о к ц ь о г о В. щ о т р и р о к и в л а ш т о в у в а л и ж е р е б к у в а н н я , за д о п о м о г о ю я к ог о ф о р м у в а л и с я м олоді об щ и н и П Е Р Е С Е Л Е Н Ц І В « Н А Н О В І З Е М Л І » . Т а к під п р о в о д о м В. да в н ь о у к р а їн сь к і племена й о б щ и н и заселяли Індію, М е с о п о т а м і ю , М а л у А з ію , П а лест ин у, Єгипет, П ів нічну Італію, о. Кріт, З а х ід н у Є в р о п у . В. сприяли повній ко л он іза ц ії Балкан . В олоділи с е к р е т о м д о в г о л іття та л ік у в ан ня т р ав ам и , щ о о б е р іг а л о да вн іх у к р а їн ц ів д о 988 р. від епідемій і х в о р о б . С тв о р и л и

астрологічну

медицину

(л ік уван ня лю д ин и

враху

ван ня м планет і з і р о к т о щ о ) , знання з я к о ї були втрачені після 988 р. В. п о в с я к ч а с і с у в о р о д б ал и пр о д о т р и м а н н я з акон ів В ІЧ А . П р о В. в п е р ш е з г а д у є Біблія (Н ови й З а в і т ) . З

988

р.

В.

з а з н а ю т ь фіз и чн ог о

знищення,

в с іл я к о г о

гоніння

й пе ресл ід ув ан ь. Очолювали

ан ти феод ал ьн і

народні 19

виступи

з метою обмежити

м он ар хіч н у в л а д у князів, відродити- в л а д у віча та яз ич ниць ку віру. Повстання

В.

ж орстоко

придушувалися

(С у з д а л ь с ь к е

п о в ст а н н я

1024 p., К и їв с ь к е п ов ст а н н я 1068— 69 pp. та ін.). З вин ищ енням в ол хвів були втрачені наукові знання у к р а їн ц ів з н аціон ал ьно ї

іс тор ії,

ку льтури,

к ос м о л о г і ї,

м іф олог ії,

ф іл о с о ф ії,

н а р о д н о ї медицини, екол ог ії, т е х н о л о г ії ряду ремесел т о щ о . 988 рік с та в

початк ом

екол ог ічн ої

та

д е м о г р а ф іч н о ї

кризи

на

Ук раїні.

(З а Л . Силен ком та П. Т р о щ и н и м ) . ВОС ТР УХ А — д о м а ш н є

божество,

що

оберігало

корів.

(З а.

О. А ф а н а с ь є в и м ) . ВЯ СНО ВК А ( В Е С Н Я Н К А ) — у да вн іх у кр аїн ц ів (з г о д о м — у б і л о р у с і в ) б о ги н я весни, рівноз на чн а Л А Д І , в с ен ар одн е свят о. Під час свята весни с е л о чи г р о м а д а о б и р а л и н а й в р од л и в іш у і н ай п р ац ь ови тіш у дівчину, яка і с и м в ол із у в а л а с о б о ю весну. Д ів чи н у В ес нян ку ставили на д е р е в ’ яну б о р о н у і волокли в ру чн у полем. В ідта к водили х о р о в о д и , зак ли каю чи і пр осл а вл я ю ч и весну. (З а . М . С л о б о д я н ю к о м ) . ГА ЙБ О Г ( Б О Ж Н И Ц Я , Б О Ж Е ЛІ СС Я , П Р А В Е Д Н И Й Л І С ) — с в я щ е н ний зап овідний ліс,

гай чи

байрак у

над дн іпрянських

ук раїнц ів .

В т а к о м у лісі с у в о р о з а б о р о н я л о с я в и р у б ув а ти дерева чи навіть з л а му вати гілля. Д о з в о л я л о с я бра ти щепи з пл одов и х дер ев, біля яких, одн ак, т р еб а б у л о взамін залишити срібн у чи з о л о т у мон ету а б о іншу ко ш то в н іст ь. ( З а О. А ф а н а с ь є в и м ) . ГІРНИКИ (ГІРНИ ЧІ,

ГОРАКИ, ГОР НА КИ ,

HERNICI, HE R NI K I) —

д а в н ь о у к р а ї н с ь к е пле м’ я, щ о м е ш к а л о в К а р п а та х і части на я к ог о за покликом в ол хвів пересели ла ся в гори с т а р о д а в н ь о ї Іта лії

(X I I I —

XII ст. д о н. е . ) . В х оди ли д о п ел аз г ічн ог о об 'є д н ан н я . П о к л о н я л и с я Б і лим вилам, Пе р у ну , Д а ж б о г у , В е л е с у та іншим б о г а м . За й м а л и с я скотарством,

ми сл и в с тв ом ,

рибальством.

(З а

Д . Г алік ар на сь ки м ,

С т р а б о н о м та і н . ) . ГЛУ ХАН Я — міфічна

п отв ор а ,

що

від бир ала

в людей

слу х

і мову.

Одна з тр и над цяти д о н ь о к М А Р И . З о б р а ж у в а л а с я п о т в о р н о ю б а б о ю без ву х і ро та . (З а П. Т р о щ и н и м ) . ГО Н И Л О ( Г Е Н И Л Ь ) — д а в н ь о у к р а ї н с ь к и й б о г чередників та ч абан ів . О х о р о н е ц ь череди, ота ри , та бу н а. На с в я т о Г. пастух іш ов по с е л и щ у з д о в ж е л е з н о ю палицею, на верхівці я к о ї б у л о кільце — сим в ол сон ц я і влади. Г. (З а О. Ф а м ін ц и н и м ). ГОРІХ — д е р е в о -т о т е м . За д а в н ь о ю ле гендою , Пер у н р о з л у с к у в а в навесні два горішки: з о д н о г о текла річка ( д о щ ) , з д р у г о г о в ир и в а в ся в огон ь ( б л и с к а в к а ) ; від л у щ ен н я — грім. З гід н о з повір ’ ям, г оріш ок-д вій н ик приноси ть щ а с т я й б а г а т с т в о , й о г о берегли, тримали в скрині. В олх в и с у в о р о з а б о р о н я л и руб ати м олоді горіхи. (За О. А ф а н а с ь є в и м ) . Г ОС ТЕ ЙКА — міфічний

образ-тотем

д а вн іх

росіян.

С порідн ен и й

б ілору ськи м К У С Т О М та у к р а ї н с ь к о ю Т О П О Л Е Ю . С в я т о Г. в і д б у в а л о с я наприкінці весни як зна к с в я щ е н н о г о пош ан у ва нн я гаїв , лісів, дер ев — у с іє ї н а в к ол и ш н ь ої пр ироди . Д і в ч а т а й хлопці, н а б р а в ш и 20

з д о м у я є ц ь та пирогів

(к у л и ч ів ), йшли д о лісу, д е о б и р а л и гарну

м ол од у берізк у, п р и кр аш аю чи ї ї стрічками, хуст ка ми, гіллям, квітами. Біля

неї

сп ра вл я л и

трап езу,

співали,

водили

хороводи.

П от ім

зріз увал и б ер із к у й несли д о села, де ї ї називали Г О С Т Е Й К О Ю . Т о г о ж веч ора знімали з Г. прикраси, кидали їх у річку, в и к о н у ю ч и при ц ь о м у рит уальні танки. Іноді Г. стави ли в курені у полі. (З а М. С л о б о дяню ком ). ГР ИЗАЧКА — міфічна

потв ор а,

що

несла

лю д я м

хворобу

серця.

О дн а з тр и над цяти д о н ь о к М А Р И . З о б р а ж у в а л а с я ч е р в ’ я к о п о д і б н о ю іс тотою , в я к о ї над посин ілою т о н к о ю в е р х н ь о ю г у б о ю зав и са ли гострі хиж і зуби. ДАЖБОГ

(З а П. Т р о щ и н и м ) .

(ДАЖ ДЬБОГ,

С О Н Ц Е - Б О Г ) — за

най дав ніших

час ів

бог

С он ц я , с в іт ла й д о б р а . На ду м к у ака де міка Б. Р и б а к о в а , куль т Д. с ф о р м у в а в с я за скіф ськи х час ів в V I — IV ст. д о н. е. На п очатку н. е. с т а є б о г о м лісів, г а їв , б айра ків, с адів т о щ о . Один з н ай головніш и х п ер сон а ж ів у к р а ї н с ь к о ї міфології. В Києві щ е за ч ас ів тр ипільс ьк ої куль тури ( I V — III ти сячоліт тя до н. е.) б у л о велике кап и щ е Д . — на Д а ж б о г о в і й горі (нині Х о р и в и ц я ) . За о д н ією з лег енд, Д. н а р о д и в с я в баг атодіт н ій родині к и їв с ь к о г о к ов ал я С в а р о г а . Коли в Києві п очав с я гол од , хлопчик приніс із гори зернятко, п о с а д и в його, і з ньо го виріс чудодій ний к у щ р о з к іш н о ї пшениці, я к о ю л ю д и й наго д ув ал ися. Т а к Д . привчив л ю д ей сіяти пшеницю, в и р о щ у в а т и хліб, а б а т ь к о й о г о С в а р о г в и к у в а в п е р ш о г о плуга. Коли Д . і С в а р о г почули про г о л о д в країні росів , т о повезли хліб г о л о д у ю ч и м . А ле по д ор оз і Ч о р н о б о г о в е військо зн и щ и л о валку з хлібом , а Д а ж б о г а і С в а р о г а посікло. Боги В ир ію о ж и в и л и о б ох , взяли д о с ебе , з р о б и л и б ога ми. З о б р а ж у в а в с я Д . у вигляді а н т р о п о м о р ф н о г о С он ц я . З да вн іх давен сонцели ки й

образ Д.

м а л ю в а в с я на вітр ил ах ко р аб лів ,

що

виходили із С а н б а т о с а — К и ї в с ь к о ї га вані на По ча йн і. Т аке з о б р а ж ення є п е р ш о г е р б о м К и є ва . Культ Д. як г о л о в н о г о б о г а Р ід н о ї У к р а ї н с ь к о ї Н а ц іо н а л ь н о ї Віри ( Р У Н В і р а ) в ідр одив Л е в С илен ко в книзі « М а г а В ір а » ( Н ь ю - Й о р к , 19 79). За

С илен ком ,

Д а ж б о г — це

с в ід о м і ст ь , світ у.

Саме

цієї

с в ід ом ост і — с а м о в о л о д і ю ч о ї , с а м о н а с н а ж у ю ч о ї в с е в и ш н ь о ї сили — й пос тала л ю д и н а ( с л о в о « с в і д о м і с т ь » Силен ко в и в од и ть з с а н с к р и т с ь кого « с в і д о м а я » , щ о оз на чає с а м о у т в е р д ж е н н я ) . « Д а ж б о г — це Д І Я , яка тв о р и т ь у л ю д ин і б а ж а н н я жити, б а ж а н н я бачити с е б е у с в о ї х діях, б а ж а н н я вчитися, пр ац юв ати , с а м о у т в е р д ж у ватися,

самовизначатися,

з р е ш т о ю — вмерти,

боронячи

життя

неза леж н іст ь с в о г о племені. Д а ж б о г — це

с в ята

Правда,

Сп ра вед лив ість ,

ж иттєтворящ е

Світло, С вяти й Д у х , Воля. Ж и т т я — в Д а ж б о г о в і , і Д а ж б о г в житті. Л ю д и н а у с в ід о м о с т і світу, і с в ід о м іс т ь світу у лю д и н і» (Л . С и л е н к о ). 21

ДАНА

(Д ІВ О Н ІЯ ,

ДІВАННА,

Д І В А ) — б ог и ня

во ди ;

вічно

юн а,

чар івна Д ів а і в о д н о ч а с д р у ж и н а В О Г Н Ю ( С В І Т Л А , С В І Т О В И Д А ) , щ о по р од ила на с в іт Л ю б о в , З е м л ю та різні речі на ній (ліси, тр ави , струмки, ріки і т. п . ) , З а перека зам и, храм Д . с т о я в у ле г енда рн ом у у к р а ї н с ь к о м у місті Дів ич гр аді чи Д ів и н г рад і (з г о д о м — німецьке міс то М а г д е б у р г ) . Від імені Д . п ох одять , на ду м ку дея ки х учених, назви рік: Д о н , Д н іпр о, Дн іст ер , Дв іна , Д унай. Д . о т о т о ж н ю в а л а с я в у кр аїнській мі ф ології з г рец ькою Д і а н о ю , а б о А р тем ідою . (З а Я- Г о л о в а ц ь к и м ) . Д И В — б о ж е с т в о с т р а х у й смерті. З о б р а ж а л о с я у вигляді вели кої х и ж о ї птиці з п отв ор ни м ж ін очи м о б л и ч чям . Згі д но з легендо ю , Д . з а в ш е «с и дит ь на с у х о м у де реві і с в и щ е п о-з м ії н о м у , кричить п о -з в і р я ч о м у , з ніздрів іскри си п л ю тьс я , з в у х дим в ал и ть ». В і щ у є с м ерт ь, н ад то перед січею, б о є м . Д . в в а ж а в с я л ю д о ї д о м . З г а д у є т ь с я в « С л о в і о полку І гор ев ім » (« в с т р е п е н у л с я Д и в ъ , кликнеть на вер ш и н е д р е в а » т а ін.). І снувал о п ов ір ’ я п р о « Д и в о в у пл ан и д у» п об лизу Д у н а ю , де в печері проживало

б у ц ім т о

сім дес ят

Д.

пізніші

часи

( X — X II I

ст.)

Д . о т о т о ж н ю в а в с я з о б р а з о м С о л о в ’ я-Р оз б ій н ика , щ о з в и в гніздо на д е в ’ яти д у б а х і не д а є ніком у пройти чи п р оїха ти д о К иєва . З X V I ст. о б р а з Д . в х о д и т ь д о у к р а ї н с ь к о ї н а р о д н о ї тв о р ч о ст і як елемент о р н ам ен ту та в п р и м о в к а х

( « Щ о б на т е б е Д и в п р и й ш о в » т а ін. ).

(З а П. Т р о щ и н и м ) . ДВОРОВИК

( Д В О Р О В И Й ) — д о б р и й д у х о б ій с тя ; б о г , щ о о х о р о н я є

від мору, п о ж е ж і , г раб у н к у в с ю ж ив ніс ть і в се д о б р о у д в о р і селяни на. С п ри яв

з б ага че н н ю ,

добробуту,

щастю

х л іб о р о б а .

(За

О. А ф а

н а с ь є в и м ). Д З ЕВ О НІ Я — б оги н я лісних звірів. ( З а П. Т р о щ и н и м ). Д ІД . 1. У да вн іх у к р аїн ц ів д р у г е ім’ я Б І Л О Б О Г А . 2. Н еоб м олоч ен ий р итуа ль ний сніп ж ита, щ о в с т а н о в л ю в а в с я у хаті під час с в ята О В С Е Н Я . (З а О. А ф а н а с ь є в и м ) . Д И Т И Н Е Ц Ь — н аз ва части ни

міста, ф ор тец і чи башти,, у підвалини

якої — згідн о з най д ав ніш и м у к р аїн с ьк и м ритуалом — з а м у р о в у в а л и дитину, ду х

я кої

мав

б ер ег ти

споруду

від ворогів .

(За О. А ф а

н а с ь є в и м ). ДОДОЛА — у

да вн іх

укр аїнц ів

и а й в р о д л и в іш а

в селі

дів чина ,

яку

о б и р ал и « н а р е ч е н о ю » П ер уна , д і в о ю в о г н ю , г о л о в н о ю ф і г у р о ю на святі Г р о м о в е р ж ц я , під ч а с накликання д о щ у і т. д. У да вн іх с е р б ів Д . — б оги н я р ос ли нно сті, о б р а з - т о т е м , р ів н о з н а ч ний

білоруському

КУСТУ,

р ос ій ськ ій

ГОСТЕЙ Ц І,

у к р аїн с ьк ій

Т О П О Л І . В ес нян е с в я т о Д . — з н а к с в я щ е н н о г о пош ан у ва нн я с е р б а м и нав кол иш н ьої

п рир оди ,

обожнювання

де рев,

гаїв ,

ліс ів

тощ о.

(За П. Т р о щ и н и м ) . Д О Ж Н И ЦЯ -

да вн іх

укр аїнц ів

(З а П. Т р о щ и н и м ) . 22

вечірня

зірка

(п ла не та

Венера).

ДОМОВИК

(Д О М О ВИ Й ,

ХАЗЯЇН, Д Е Д О , Д ІД У С Ь )

— «хатнє»

бо

ж е с т в о , щ о, за п о в і р ’ ям, оп іку єт ьс я ж и т т я м у с іє ї родини, яка м еш кає куп но, під од н им д а х о м . З а уявленн ям и да в н іх укр аїнц ів , м еш ка в, як пр ав ил о, на г ори щ і (н а л е ж а к у ) . З о б р а ж у в а в с я ( у я в л я в с я ) о б о в ’ я з ково

оброслим

густою

ш ер ст ю .

Голий

Д . — уособлення

н ещаст я,

злигоднів, у тр ат, х в о р о б т о щ о . Зв ідси

з в ича й

садовити

зна ч ило « о д я г т и »

м олоди х

(задобрити)

на

вивернутого

кож уха,

Д ., не впуст ити в о с е л ю

що

молодого

п о д р у ж ж я злиднів — г о л о г о Д . і т. ін. У б іл ь ш о с т і д а в н ь о у к р а їн с ь к и х племен Д . б у в опік уном р од и н н ог о в огн ищ а , п о с т а в а в у вигляді в огн ю , щ о н аз ив ав с я Д і д о м - д о м о в и м . Т о м у при пер ех од і на нове ж и т л о г о с п о д и н я -у к р а ї н к а т о п и л а вос та н нє піч, після ч о г о в и г р іба л а ув есь ж а р у чист ий горщ и к, пр им ов ляю чи : «Л аскаво

п р оси м о,

дід у с ю ,

на

н ов е

житло».

новій

оселі

жар

в и с и п ав ся у піч. З а міфо ло гічни ми у яв ле нн ям и наддніп ря нських у к р а їн ц ів , у Д . п е р е т в о р ю в а в с я ш а н о в а н и й член родиии, який помира в. З гід н о з

пов ір ’ ям, Д .

творив

не ли ш е д о б р о ,

а міг покар ат и

(н ас ла ти х в о р о б и , невд ачі, злигодні) тих, які н е ш а н о б л и в о ставили сь д о с в о їх покійни х роди чів (ие д б а л и пр о їхні могили, не поминали ї х т о щ о ) ',

ску пи л и с я

пригостит и

подорожнього,

п ом огт и

родичеві,

сусі ду , пог ор іль цев і і т. ін. Піс ля с к а с у в а н н я язич ницт ва 988 р. цер кв а з р о б и л а Д . о б р а з о м негативним. ( З а О. А ф а н а с ь є в и м ) . Д У Б — д е р е в о -т о т е м давні

у к р а їн ц і

(д е р е в о

П е р у н а ) . На йбіл ьш и м

приносили

ж ер тв и

у д іб р о в і

(з д е б і л ь ш о г о — різні

д у б ам

страви).

З р у б а т и Д . м о ж н а б у л о ли ш е з а д о з в о л о м волх вів. { З а П. Т р о щ и ним) . Д У Ш А — за вченням д а в н ь о у к р а ї н с ь к и х волх вів — ж и в а д у х о в н а плоть люд ин и, щ о в и з н а ч а є ї ї вдачу, поведінку, діяльність, вз аг алі — долю. М і ст и т ь с я в єст ві людин и. В о л х в и в в а ж а л и , щ о б у в а ю т ь д у ш і світлі й темні. П іс л я смерт і людини с вітла Д . — по с о р о к а д н ях пр ощан ня з св іт ом та ф і з и ч н о ю пло тт ю с в о є ю — лине у Вирій, д е ма є постійне місце

вічного

райського

п р ож и в анн я.

Т емна

Д.

провалюється

в підземне ч о р н е ц а р с т в о (п р о й ш о в ш и 12 мучени цьких сф ер пекла) і стає слугою Чорнобога. В ол х в и

тв ер ди ли,

що

лю д и,

котрі

н ес у ть

собі

дві

душі

в о д н о ч а с — св іт лу і темну, які б о р ю т ь с я між с о б о ю і цим в и з н ачаю ть поведінку люд ин и, міру ї ї д о б р и х і злих вчинків (лю ди з подв ій ною ду ш ею , як пр ав ил о, кінча ють ж итт я с а м о г у б с т в о м , в в а ж а л и в о л х в и ) . За

уявою

да вн іх

у країнц ів ,

б іл ь ш іс ть д у ш

недовго

пер ебу в ає

у В и р ії чи П ідз ем ел лі — це с т о с у є т ь с я д у ш діяль них ( « н е в с и п у щ и х » ) , тих,

які « р в у т ь с я

дозволяють

на

землю», до

повертатися

с пра ви .

в тілю в а тися

Таким в

Род

і Чорнобог

новонароджених,

пов ер т а ю ч и , од н а к , с в о г о попе ред нь ого фіз и ч н ог о о б р а з у . 23

не

Відродженню

перевтіленню

Д.

в ол хви

над ав ал и

в ел и к ого

значення. З а їхнім вченням, ду ш і померли х в і д р о д ж у ю т ь с я не ли ш е в л юд ях, але і в т в ар ина х, д ер е в а х , рос ли нах , в нових с т р у м к а х , річках т о щ о . С к а ж і м о , д у ш і мужніх в о їн ів і д у ж и х р а т а їв в і д р о д ж у ю т ь с я в д у б а х та інших де р ев ах . Т о м у в ол х в и доз в оляли в и к о р и с т о в у в а т и на пали во лише с у х е зілля та повалені С т р и б о г о м (в іт р о м ) чи П е р у н о м ( б л и с к а в к о ю ) д ер ев а. З ате на б у д ів н и ц т в о ж итл а волхви з а о х о ч у в а л и в и к ор и ст ов у в а т и дуб. Х а та , з б у д о в а н а з д у б о в о ї дер евини, на ду мк у волхвів, містить у с в о ї х стінах д у ш і колишніх вої нів та о р ачів . Т о ж у

такій

хаті,

твер ди ли

в олх ви,

в и р о с та т и м у ть

добрі

в о їн и

та

працьовиті орії. Всі ті світлі д у ш і померлих, щ о місти лися в будівлі, п ід п о р я д к о в у вали ся Д О М О В И К У . В ід р о д ж у в а т и с я і пер ев тілюв ати ся Д . могла, на ду м к у волх вів, о б м е ж е н у кількість разів (три, чоти ри, сім, вісім, д е в ’ ять і д в а н а д ц я т ь разів — у з ал е ж н о с т і від с в о є ї « п о т у ж н о с т і » ) . Дал і Д . « в т о м л ю в а л а с я » і летіла д о В ир ію на вічне пр ож и ванн я. Давні темн их

ук раїнц і

ду ш

всіляко

(н ап рик ла д,

н ам агали ся обкладали

не доп усти ти

місце,

де

в ід р о д ж ен н я

могл а

н арод ит ися

дитина, руш никам и та р яд нами з виш итим и та витканими стр ілам и П ер уна, з о б р а ж е н н я м и Берегині і М о к о ш і т о щ о ) . З Д . п о в ’ язува ли за гадков і я в и щ а в житті. Я кщ о, казали волх ви, за т о б о ю десь по д о р о з і у на див с я с о б а к а — не жени й ого геть, а приведи додому

і на го дуй — т о Д . т в о г о

п о м е р л о г о роди ча чи б л и ж н ь о г о

ту ж и т ь по тобі, хо че бути біля тебе... Коли д о теб е під вікно прилетіла пта шк а

та

ще

й сту кну ла

дзьобиком

ш и бк у — мер щій

р о зд а й

ми лост ин ю с тар ц ям чи понеси щ о -н е б у д ь у д а р с у сідо ві, б л и ж н ь о м у с в о є м у , б о т о Д . п о м е р л о го принесла т об і якусь звістку й н ага дал а про с ебе . Роздавати

м и л о ст и н ю

чи

р о би ти

якесь

д о б р о — то,

на ду м к у

волхвів, поминати передусім душі померлих, нести їм радіс ть і втіху то щ о . У вченні в ол х в ів про Д . відбили ся первісні гуманістичні ос н о в и у к р а їн с ь к о ї н а р о д н о ї моралі, ф і л о с о ф ії, м іф ол ог ії, ко смого н ії. Вчення в ол хвів про Д . б у л о в тр ачен е після 988 року. ЕТРУСКИ

(Р У С И Н И ,

РУСИ,

«З

Р У С И Н І В » ) — давньоукраїнське

плем’ я, щ о пер есе ли лося з П р и к ар па ття та Галичини д о П ів нічної Італії й у т в о р и л о д е р ж а в у Е тр у р ію за 1300 років д о н. е. За

свідченням

анти чних

ав т о р і в

(С х и м н

Хіось кий ,

Страбон,

П л у т арх , Ю сти н т а і н . ) , в творенні в и с ок оц и в іл із ов а н о ї Е тр у рії зна чну роль відіграли дван ад ц ят ь племен Л І Д І В , щ о їх о б ’ єднав в оєв од а Лід. На д у м к у с у ча сн и х етн ологів, Л і д

(« к р и ж а н и й ч о л о в і к » )

по вів

д в а н а д ц я ть м ол од и х о б щ и н р о сів і полян з -н а д Р о с і й Д н іпр а с п о ч а т к у д о М а л о ї А зії, а звідти д о Пів н ічн ої І т а л ії.' Є припущення, щ о Л і д — од ин із з асно вник ів Е тр урі ї. 24

З а свідченням С т р а б о н а , в р о з б у д о в і Е тр у р ії взяли у ч а с т ь й «інші пелазгічні плем ен а», з о к р е м а ті пелазги, щ о мешка ли на о с т р о в а х Лемносі

та

І м б р о с і,

Цих

ос т р о в и т я н

Страбон,

Плутарх

та

інші

н аз и в аю ть Т И Р Е Н А М И ( С И Р Е Н А М И ) , а море, на березі я к о г о вони ж и л и ,— Т ир ен ським . О б ’ є д н а в ш и с ь , всі ці д а в н ь о у к р а їн с ь к і племена й об щ и н и у тв ор и л и цивіліз овану д е р ж а в у

Е трурію,

яку б у л о

поділено на д в а н а д ц я т ь

окр угів (за кіль кістю лідійських племен ). За

о п и сом

Т. Л ів ія ,

«головного

воєводу

Е тр у рії

обирали

всі

д в а н а д ц я ть племен і окр угів. Н а чолі к о ж н о г о о к р у г у с т о я в с тар ш и на. М еш кан ці

Е т р у р ії

на зив ал ися

етр усками .

Кожна

округа

мала

с в о є племінне віче». В о д н о ч а с к о ж н а о к р у г а мал а с в о є місто. Н а йб ільш и м м іс то м Е трурії б у л а В І Я (V eies), щ о « з а р озм ір ами д о р ів н ю в а л а

Афінам»

(Г аліка рн ас ьки й)

і «не

поступалася

Риму

ні з а с о б а м и о б о р о н и , ні міцністю с в о ї х стін» ( П л у т а р х ) . Коли поч ав с я з ан еп ад Е тр у рії, римл ян и 10 років ш ту р м у ва л и В ію й лед ь с п р о м о г л и ся ї ї з д о б у ти . П л у т а р х н а з и в а є В ію «с т о л и ц е ю всієї Тир ен ії». Інші великі ет русь кі міста: К о р д о н П ор у сія

(P er u sia ), К о с а

(K osa), Л ука

( C o r d o n a ) , Курінь

( К а і г е а ),

( L u c a ) , О р а та н ія

(A rta na),

Ор іана (А и гіп а ) , Р у са л ія (R u se llum ), К у м а ( С и т а ) та ін. За

о п и сом

Страбона,

Е.

свої

ж и тл а

називал и

« к у р е н і»

(бо

в к о ж н о м у житлі с т о я л а піч, щ о к у р іл а ) , через те античні авто ри ч а с т о г у с т о Е. називали ку р ита на м и (Kaerta ni). За св ідчен ням атничних авто рів , Е. принесли в Півн ічну Італію ку льту ру з е м л е р о б с т в а й ос іл ого тваринн иц тва. М ал оч и сел ь н і ав тох т онн і племена Італії вп ер ш е побачил и вози на чот и р ьох

коле сах,

залізні плуги, вершників

на конях,

а також —

насіння пшениці, п р о с а , гречки, жита. Е.

навчили

місце вих

жителів

орат и ,

сіяти,

прясти,

ткати ,

ков алю ва ти , ко лісни ку ват и, стель мах у ва ти , оз н а й ом и л и з гонч ар ни м кр угом, з м е т а л у р г ій н о ю с п р а в о ю т о щ о . В о д н о ч а с Е. розв и в ал и с в о ю етн ок уль тур у. Т а к бу ла у т в о р е н а велика і могутн я д е р ж а в а Етр урія , д о якої приєдн ув ал ися інші пелазгічні та а вто хтонн і племена, котрі населяли Італію. З о к р е м а , д о Е тр у рії вв ійш ло м ог у т н є д е р ж а в н е утв ор ен н я с т а р о д а в н ь о г о у к р а ї н с ь к о г о племені О Б Р И Ч І В зі с в о їм и т р ь о м а с т а м и містами (О д р а , Д о л а , Г о с т р а та ін). « В і д берегів Т и б р у

й д о А льпій ських

гір, від о д н о г о м о р я до

д р у г о г о — в с е б у л о зас ел ен е етр уськими пле ме нам и».

(Т. Л і в ій ) .

Ц е б у л а п ер ш а ф ед ер а т и в н а д е р ж а в а в світі. П р о т е з ч а с о м Е тр у р ія р о зп а л а с я на д в а н а д ц я т ь ре сп ублік. Ц е, на ду м к у С т р а б о н а , п о с л а б и л о Е трурію, на неї почали напада ти сусіди. П ер ш и м и в ір о л о м н о напали на Е. їхні н айб ли жчі родичі — галли 25

стародавні

гали чани ).

За

оп и са м и

Плутарха,

Страбоиа,

Л ів ія

й Полівій, галли ( ї х античні а в то р и н а з и в а ю т ь ке ль та ми) не ли ше з ах опили значну т е р и т о р і ю Е тр урі ї, а й вигнали Е. за ме ж і с в о ї х володін ь (за 600 років д о н. е . ) . 420 р о к у д о н. е. на е т р у с ь к е міс то Капую

напало

давньоукраїнське

пле м’ я

ко мпанійців

(С атра пі)

й вир із ал о Е. д о ноги. 417 р. поляни, щ о мешка ли на терені Італії, підс тупно зах опил и етр у сь ке м іс т о Куму. О с о б л и в о вели кого у д а р у по Е тр у р ії з а в д а л и галли 388 р. д о н. е. Вони перейшли Альп и че рез у щ ел и н у в н ап ря мку е т р у с ь к о г о міста Т урин і на річці Тич ина р озб и ли головні сили е т р у с ь к о г о війсь ка, з ах опил и е тр усь ке м іс то М ила н і н ещ а дн о п огр а б у в а л и йог о. Т о г о ж р ок у римські лег іони т а к о ж напали на Е трурію, зах опили в полон 80 00

чоловік,

ж орстоко

п о гр а б у в а л и

мирн е

населення.

Н а ст уп н і

наш ест я галлів (к ел ьтів) 346-го, 36 3-г о, 3 5 8 -г о, 35 5 -г о і 347 ро ків д о н. е. о с т а т о ч н о з ру й н у в ал и Е т р у р ію як д е р ж а в у і в о д н о ч а с зміцнили ав то хтон ний , дер ж а в ни й, на кістках да вніх у к р аїн ц ів з б у д о в а н и й Рим, щ о поглину в Е. та ї х н ю куль ту ру . Р о з б р а т між да вн іми у к р а їн с ь к и м и племенами на терені Іта лії — трагічна стор інка в іс тор ії у к р а ї н с ь к о г о н арод у. Перший пр о це с к а з а в С т р а б о н : « Я к б и етр у ск и не р оз ділил ися на ок рем і племінні упра влінн я, т о вони не лиш е могл и б д а ти відсіч усім

нападникам, а й сам і

напада ти й вести щ ас л и в і війни». Але, гинучи, Е тр у рія н а р од и л а дві великі д е р ж а в и — С т а р о д а в н ю Гр ец ію й Р им с ь ку імперію. На

ба га тій

етрусь кій

( д а в н ь о у к р а їн с ь к ій )

культурі

в ир ос ла

антична ку льт ура Е лл ад и й Р иму. В ели ку роль відіграл а Е тр урія в р озв и тк у у к р а ї н с ь к о ї м іфол ог ії, щ о сп ри чин ила ся д о н ар од ж ен н я ан ти чної міфолог ії. ЖАБИ

(Д У Д А Р І) — персонажі

стародавньої

у к р а їн с ь к о ї

м іфології.

Л е г е н д а р озп ов ід а є, щ о в д у ж е давні часи жили Ч о л о в ік і Ж ін к а . Ч ол ов ік б у в л едачий, н іч ого не р оби в , лише ї в та сп ав , а ввечері д о в г о й од н о м а н іт н о гра в на д у д і, чим с п ри яв д о б р о м у відпочинку й міц ном у сну

св оїх

од н осе л ьц ів .

Ж ін к а ,

навпаки,

була

роботящ а

все

г о с п о д а р с т в о тр и м ал а на со бі. О д н о г о р а з у в он а з і б р а л а с я у в іддал ене г о р о д и щ е на яр м ар ок . Ч ол ов ік т е ж поп лентав ся за нею. Коли вона с п р о д а л а д ещ и ц ю , Ч о л о в і к п о п р о с и в гро ш ей на пиво, а н а ж л у к т а в шись, зав али в ся спати. Ж ін к а с п р о д а л а с я , накупила п о тр іб н ог о к р ам у й ста ла б уди ти чо ловік а, а б и йти д о д о м у . Але він з а ж а д а в , щ о б и вон а несла його. Ж ін к а тер п л я ч е зв али ла Ч ол ов ік а с о б і на плечі й п онес ла р аз ом з кр ам ом . Але, пе рех од ячи в б р ід річку, Ж ін к а зупин ил ася, в неї з а п а м о р о ч и л о с я в г олові. А б и не впасти, с т а л а молити М О К О Ш У пр о порят уно к.

Богиня — о х ор он н и ц я

ж і н о к — вмить

опини ла ся

біля

стр ад ниц і і в гніві з ір в а л а Ч о л о в і к а зі спини Ж ін ки та кинула й о г о у вод у, п ерет вори вши у т в а р и н у з великим черевц ем і с л а б о р о з в и н у тими кінцівками. Ц ю іс тоту й б у л о н аз ва н о Ж А Б О Ю , а б о Д У Д А Р Е М . 26

З в ідси

й п ов ір ’ я,

що

кумк ан ня ж а б

с п ри яє д о б р о м у

сну

люд ей,

(З а М. К о ж у х а р - П л а ч и н д о ю ) . В ол х в и с у в о р о з а б о р о н я л и

вбивати

жаб.

Культ Ж . відіграв ав

поз итивн у роль у ек о л о г іч н о м у вихован ні да вн іх українц ів . Д а в н і переселен ці « н а нові зем лі» П Е Л А З Г И та ін. п о п у л я р и з у в а ли легенд у пр о Ж . , зав дя ки ч о м у цей с ю ж е т с та в знаний у різних кр аїн ах. Ж А Р О О К — б о г в о г н ю у полян та інших у к р а їн с ь к и х племен Н а д д н іп рянщини. (З а П. Т р о щ и н и м ) . Ж Е Л Я — д а в н я б оги н я печалі, с к ор б оти , плачу. В р ук ах у неї, згідно з п о в ір ’я м ,— П ІЧ з ж а р о м як символ смутк у. В ід імені Ж . утв ор или ся слова

ЖАЛЬ,

І гор ев ім ». ЖИВА

ЖАЛОБА

та

інші.

Згадується

полку

( Ц И Ц А ) — б оги н я життя, ж ін о ч о г о щ а с т я в да вн іх у країнц ів ,

їй п окло няли ся безпл ідні жінки. Сприяли д о б р и м з

«Слові

(За П. Т р о щ и н и м ) .

пов ір ’ ям — пр ин ес ла

п р отоу к р а їн ц я м

пол ог ам . Згід но

перше

зерн о

ж ит а.

(З а П. Т р о щ и н и м ) . Ж И В Е Ц Ь — кап и щ е Ж и в и ; х р а м чи свят ил ищ е, де с т о я л о ск у льпту р не з о б р а ж е н н я богині. Усі мешканці н ав ко ли шніх поселень с х одили с я д о Ж - на п очатку тр ав н я, щ о б попро си ти у б ог ині д о в г о т р и в а л о г о з д о р о в ’ я, б л а г о п о л у ч н о с т і . Ж е р т в о п р и н о ш е н н я з д ій сн ю в а л и с ь руками тих, х то першим п о б а ч и в навесні чо р н о г у з а , л ас тів ку а б о першим почув з о з у л ю . (З а О. А ф а н а с ь є в и м ) . Ж И В О Н Н А ( З Е В О Н А ) — у по лаб ськи х у к р а їн ц ів та да вн іх поляків — б о ги н я

плодовитості

всіх

тварин,

оп ікувал а

також

ліси,

сп рияла

ми сли вц ям. (З а Д . Ш е п п ін г о м ) . Ж И Ж — б о г в о г н ю у д а вн іх б ілор усів . Рівн озна чни й д а в н ь о у к р а ї н с ь к о м у н а ддн іп рян сь ком у С И М А Р Г Л У . ЖИРОВИК

(За О. А ф а н а с ь є в и м ) .

б о ж е с т в о , щ о м еш кає в лю д сь к ій оселі, п о к о м о р а х та

з асіках , у л ь о х а х всіл яко о х о р о н я є

та

на

горищах і сприяє д об р об у ту , достаткам;

п р од о в ол ь ч і за п аси від знищ ен ня.

(За

О. А ф а

н асьє ви м ) . Ж И Ц Е Н Ь — б о г осені та осінніх р обіт у да вн іх у к р а ї н ц ів (з г о д о м і в б і л о р у с і в ) . З о б р а ж у в а в с я у вигляді н изеньк ого, х у д о р л я в о г о чоловіка з с у во р и м

виразом

об ли ччя,

з т р ь о м а оч и м а

та р о зк у й о в д ж е н и м

в о л о с с я м на голові. Він х оди ть , згідно з ле гендою , нивами та г орода ми і слідкує, чи с т а р а н н о з б и р а ю т ь у р о ж а й . К а р а є л еда чи х та неохайних. З е р н о -п а д а л и ц ю

утоплює

землю,

щ об

воно

не

р оз віялося,

п р ор ос л о . О б р а з Ж . наявний і д о с і в б і л о р у с ь к о м у фоль кло рі, зо крем а в пр им ов ках : « Ж и ц е н ь хлеб а д а в » , « Б а р д ж е й на ж иц нє, калі в засекі х ліб а не притн е» та ін. (З а О. А ф а н а с ь є в и м ) . Ж О В Т Я Н И Ц Я — п о т в о р а , щ о несл а лю д я м тр и над цяти

доньок

Мари.

Уяв лялася

ж о в ч н у х в о р о б у . О дн а

висохлою

неміч ною

бабою

з ж о в т и м и очи м а і лицем. (За П. Т р о щ и н и м ) . ЗЕЛЕНИЙ

Ш УМ — доп ол іт еїсти чни й 27

образ-тотем

пр отоу кра їнц ів .

У о с о б л ю в а в р озк віт лу пр ир оду , і з о к р е м а С л а в у т у ( Д н і п р о ) , щ о п р о б у д ж у є т ь с я навесні. С в я т к у в а н н я 3 . Ш . в і д б у в а л о с я за н а й б і л ь ш о г о ро зк віт у весни, під ч а с цвітіння де рев. В о б р а з і 3 . Ш . в и с т у п а в хлопчик а б о юн ак, щ о й ого о б и р а л а о б щ и н а . З

XIV

ст.

в х од и т ь

до української

народної

обрядовості,

стає

поетичним о б р а з о м у к р а їн с ь к и х пісень і танків: О й нумо ж ми, нумо В З е л ен ог о Ш у м а , А в наш ого Ш ума З ел ена я ш у б а і т. п. (З а М . С л о б о д я н ю к о м ) . З Е Л Е Н И Й ЮРІЙ — див. Ю Р І Й З Е Л Е Н И Й . З Е М Л Я - М А Т И — д оп ол ітеїс ти ч н и й о б р а з - т о т е м п р отоу кра їн ц ів , які п о кл он ялися род ючій ниві, всій землі. О б р а з З .-М . в в ій ш ов поетичним символом

до

фольклору

як

українського,

та к

р ос ій с ь к о г о

та

б іл о р у с ь к о г о н ародів. Ц ей о б р а з з б ер іг ся в п р им ов ках : «Г р і х зем лю бит и — вона н аш а м а т и » , «Н а в е с н і гріх з е м л ю бит и — вона в а г іт н а » і т. п. ( З а М . С л о б о д я н ю к о м ) . З О З У Л Я ( В І Щ У Н К А , В І Щ У Х А ) — оди н з н а й с та р од а в н іш и х п е р с о н а ж ів у к р а їн с ь к о ї міф ології. З а п оети чн ою у я в о ю да вн іх у країнц ів , п ох о ди ть від жінки, щ о в б и л а с в о г о ч оло віка

(в легенді в ід б ила сь

конфліктність пер еход у від м а т р іа р х а т у д о п а т р і а р х а т у ) , за щ о й б у ла зак лята Р о д о м чи П е р у н о м — ніколи не мати п о д р у ж н ь о ї пари й вічно ж ити оди на чко ю . (З а М . К о ж у х а р - П л а ч и н д о ю ) . М іф про 3 . м а є б а г а т о вар іан ті в у всіх інд оєв р опейськ их народів, котрі п ох о д я ть від п р о т о у к р а їн ц і в — ор іїв. П т и ц я-в іщ у н ка . П р о р о к у є вес ну і літо, а т а к о ж — кількість літ ж и тт я том у , хто пи тає в неї пр о це.

Бу в ає

і злою віщ ухою

(н ап р икла д, коли 3 . тричі пр ок ує над

х а т о ю — помре г о с п о д а р і т. п.) ЗЮЗЯ — б о г зими у да вн іх у к р аїн ц ів , з год ом у б ілор усів . З о б р а ж у в а в с я у вигляді діда н ев ел и ко го з р о с т у , з білим в о л о с с я м та д о в г о ю с и в о ю б о р о д о ю . Х од ить, згідно з п ов ір ’ ям, б о с о н іж , б ез шапки, в білом у ко ж усі. У руці — зал ізна б у л а в а . П і д Новий рік б іл ор у с и варили кутю для Зюзі: « З ю з я на д в о р е — куця на с тол е». (З а О. А ф а н а с ь є в и м ) . К А ПИ Щ А ( К О Н Т И Н И , Х Р А М И ) — язичницькі, з д е б іл ь ш о г о д е р е в ’ яні, к ул ьтові с п ору ди та місця д ля в ш а н ув а н н я богів , ж е р тв о п р и н о ш е н ь , різних тр еб тощ о. Я к правило, К. за б у д ь - я к о г о р озм ір у поділялися на дві п о л о в и ни — передню (п р о с т о р у , для язичників) і в ла сне св ят ил ищ е, д е горів вічний вогонь, с т о я л о д е р е в ’ ян е с ку льп ту рне з о б р а ж е н н я Г о л о в н о г о Бо га які

куди

мали

підтри мували

право

вічний

з а х од и ти

вого нь.

волх в и

та

ог ни щан и,

Розмежовувалося

лише

К.

тр ь о м а

чи

чоти рма різьбленими с то в п ами . Д а х К-— високий, го стри й, похилий, я с к р а в о р оз м альов а ни й. Й о г о криси

спад ал и

до

землі.

Стіни 28

п ер едн ьої

час тини

пр ик раш ал ис я

рогами, черепами звірів, червоними тканинами. На стінах як зовні, та к і всередині в и р із ь б л ю в а л и с я з о б р а ж е н н я богів, лю дей , птахів, звірів-, комах, с в ящ ен н и х де р ев і рослин т о щ о . Б у д у в а л о с я К. головним в их одом на за х ід з тим, щ о б язичники, в клоняю ч ис ь в о г и ю і б ога м , були об ерн у ті на схід, д о Сонця. Д о в к о л а К. місти вся двір, об несений р ізь б лен ою ог ор ож ею .' За звич аєм

після

б о г о с л у ж ін н я

й ж е р тв оп р и н ош ен ь

влаштовувалася

за гальна учта ( б е н к е т ) , для чого д о в к о л а К. роби ли ся п р и б у д о в и на вип адо к н егоди т о щ о . З а свідченням а р а б с ь к и х письменників (М а с у д і та ін. ), с тар одав н і українці

мали

кам ’ яні

К-,

оз доб лені

м ар м у р ом ,

дорог оц ін ни м

камінням та численними скул ьптур ни ми з о б р а ж е н н я м и богів. Іноді К. р озм іщ а л и с я пр о ст о неб а, з ок р ем а на різних уз ви ш ш ях , в ер хів ’ ях гір, на скелях, у лісах і гаях, пона д ріками, о з е р а м и — скрізь, де, за п о в і р ’ ям українц ів , могли п р ож и в ати б о ж е с т в а . З найд ав ніших

часів відомі укріплені

К. — г о р о д и щ а

(діа ме тр

10— 80 метрів, в исота насипаних валів 3 — 20 мет р ів ). У городи щ ах , окрім б о г о с л у ж ін н я й ж ертвоп рин ош ен ь, у К. сп а л ю в а л и мер твих. Існували К. окр емим — найбільшим — б о г а м : Перуну, Д а ж б о г у , Велесу, С в іто в иду , Р ад ег ост у , Л аді та ін. К. св ід чать п р о високий рівень будівни цт ва та ми стецьку культ уру да вніх у країнц ів . (З а Я. Г о л о в а ц ь к и м ) . КАРНА — б о ж е с т в о

опла куван ня

померлих,

плакальниця.

Згі д но

пов ір ’ ям, д б а л а п р о о б р я д поховання. К. з га д у єт ь с я в «С л о в і о полку Ігор ев ім». ( З а П. Т р о щ и н и м ). КІКІМОРА — б ог и ня б л ід о ю

д ів о ю ,

сновидінь.

що

жила

Донька

М ар и.

у людськ ій

оселі

У яв лялась сонли в ою , у

комині

чи

запічку.

( З а О. А ф а н а с ь є в и м ) . КЛЬОЦНИК- у

да вн іх

українців,

згодом

б іл ору с ів

до маш ній

бог , о х о р о н е ц ь к ом ор та засіків. (За О. А ф а н а с ь є в и м ) . КОЗА — т в ар и н а-тотем

давніх

українців,

з ок р ем а

наддніпрянських.

З X I V ст. вх одит ь міфічним о б р а з о м д о у к р а їн с ь к о г о ф о л ь к л о р у (див. К О Л Я Д А ). КОЛ ЯДА — д а в н ь о у к р а їн с ь к а

бо ги ня

неба,

мати

С он ця,

дружина

Д а ж б о г а (у да вн іх поляків т а ли тов ців — К О Л Е Н Д А , м о л д а в а н та рум унів— К О Л И Н Д А ).

Один

із

найбільших

та

най ш а нов ан іш их

п е р с о н а ж і в ' м і ф о л о г і ї українців. Ім’ я пох оди ть від с л ов а К О Л О — с т а р о д а в н ь о ї назви Сонця ( у скіфів К О Л О — К Е А Й С ) . За

ле г ен д ою ,

К.

щороку

н ай д овш у

ніч

зим и

народжує

Б О Ж И Ч А — н ове С он це, Но вий рік, с ин а Д а ж б о г а . П ологи К. в і д б у в а ю т ь с я на Землі, з д е б іл ь ш о г о в дн іп ро вих са г а х . Ц ь о м у пер едує перевтілення К. в козу, аб и ї ї не впізнала М а р а , щ о вічно га ня ється за К. С в я т о К. у да в н іх українц ів в ід б у в а л о ся з 24 грудня по 6 січня (за ст. с т . ) , д о с в я т а в х од и л о о б р я д о в е запалю в анн я в о г н ю ( п о в ’ язане 29

з н ар о д ж ен н я м н о в о г о б о г а с вітла Б о ж и ч а ; во го нь м ав д о п о м о г т и золотосяйному н овонародж еном у в боротьбі з М а р о ю ),

посипання

зерн ом (на в р о ж а й ) в дом і с у с і д а чи родича , о б р я д о в е з а к о л ю в а н н я свині, ходіння з плу го м та к о з о ю , с п о ж и в а н н я куті, ряж ен ня, танки, пісні ( к о л я д к и ) , с п а л ю в а н н я к о лоди (с и м вол М а р и ) . З с в я том К- вчені пов ’ я з у ю т ь п ер ш опоч а тки у к р а ї н с ь к о г о вертепу т а театру. З а л еген до ю ,

К.

навчила да вн іх

українців-ОР ІЇВ

(ди в.

ОРІЇ)

робити колесо. П оп у ляр н іс ть

сонячного

(язичницького)

с вят а

К.

п р им у с ила

п р ав осл а в ну ц еркв у п ід пор ядку в ати цій даті с в я т о Різдва . З X I V ст. с в я т о К. в х од и т ь д о у к р а ї н с ь к о ї н а р о д н о ї о б р я д о в о с т і . Відгомін

свята

К.

дій шов

до

на ших

днів

(кол яд ув а н н я

тощ о).

( З а П. Т р о щ и н и м ) .

коні —

с в ящ енн і

тва рини

да вн іх

у країнц ів .

С тар ов и н н и й

міф

о п о в і д а є пр о те, щ о б о г д у ж о с т і і війни Т У Р з а х о д и в с я б у д у в а т и земляні вали проти диких ко ч о в и х племен і прим усив рід П А Н І В (н а й ст а р о д а в н іш е і найму др іш е д а в н ь о у к р а ї н с ь к е пле м’ я, час ти на я к ог о п ер есе ли ла ся у X V I I I ст. д о н. е. на тер и тор ію Пів н ічн ої І та лії та Палестини. — С. П .) з вози ти з е м л ю влітк у на с ан ях (н а то й ч а с щ е не винайшли

кол есо).

Пани

в з ялис я

за

роботу

ви кон али

свою

повин ність — н аг ор нули земляний вал на терені с в о г о племені, а далі вик он уват и к а т о р ж н і р о б о т и недолюблював

розу мн их ,

в ідм ов ил ис ь.

п е р етв ори в

Розгн іва ни й Т У Р ,

неслухняних людей

який коней,

котрих і запріг у сани. К ол я д а п о ж а ліл а коней і о п у ст и л а з неба колесо... ( З а М . К о ж у х а р - П л а ч и н д о ю ) .

конюшник —

«домаш ній»

бог,

що

охороняв

ко н ю ш н ю

коней

від у с я к о г о лиха, х в о р о б , п о ж е ж і т о щ о . Д а в н і у кр аїнц і приносили п ож ер тв у в ан н я

К.,

залишаючи

в яс лах

кон юш ен ь

на

ніч всілякі

продукти . (З а О. А ф а н а с ь є в и м ) . КО РК УШ А — п о т в о р а , щ о з а р а ж а л а л ю д ей к о р о с т о ю , в ісп ою , о б к и д а л а чиряка ми і с т р у п а м и т о щ о . О д н а з трина дця ти д о н ь о к М А Р И . З об р а ж у в а л а сь коростявою, конопатою б аб ою , вкритою струпами та гнилими в ир аз ками. ( З а П. Т р о щ и н и м ) . КОРОВИ — св ящ ен н і міфом,

Чорнобог

тв ар и ни

підступними

да вн іх

укр аїнц ів .

засобами

За

ста р ов и н н и м

полонив с о н н о г о

П е р у на ,

з в ’ язав йо го і з а х о в а в у н ай глу хіш их не тр ях с в о г о підземелля. Д о к и ТУР

і Ч У Р х оди ли визв ол яти

посух а :

о б в а ж н і л і х м ар и

Г р о м о в е р ж ц я , на Землі у т в о р и л а с я

низько літали над земл ею, але не б у л о

Пер уна, який р о з к о л о в би їх с в о їм и стр ілами. Т о ж в ис ох ли річки й криниці, д о х л а х у д о б а і звірі, л ю д и вмирали від г о л о д у й спеки. О р ії бл аг ал и Вирій п о р я т у в а т и їх. Ці молитви почув Д а ж б о г . Він прихилив д о

землі

важ кі

х м ар и

п ерет вори в

їх

дивовижних

тварин — К., від яких потекли О р і а н о ю М О Л О Ч Н І Р І К И , щ о напоїли й наситили людей і в се ж и в е на землі. ( З а М . К о ж у х а р - П л а ч и н д о ю ) .

ЗО

В IV ти сяч ол ітті д о ц. е. о р ії занесли д о Індії культ К-, д е й досі вона вваж ається священною. КОРО ЧУН

( К А Р А Ч У Н ) — ритуальний хліб, спечений у ф о р м і великих

круглих с о н ц е п о д і б н и х б у ха н ц ів на с в я т о К оля ди, з н аг од и Н о в о г о року, н а р о д ж е н н я н о в о г о С онц я — Б о ж и ч а . Спечени й під ч а с най кор от ш и х днів, х ліб-К . з б е р іг а в с я д о кінця с в ята К ол я д и з тим , щ о б далі в к о р о чу в а л и с ь дов гі ночі, в к о р о ч у в а л а с ь темінь, х о л о д і зл о. (З а О. А ф а н а с ь є в и м ) . КО СТ РО М А — міфічний о б р а з весни у да вн іх росіян. С в я т о у т в о р и л о с я на грунті д а в н ь о у к р а ї н с ь к о г о с в ята Т О П О Л І . У недільний д е н ь на вигоні зб и р ал и с я дів чат а, хлопці і жінки, іцо починали з піснями

в игот ов ля ти о п у д а л о К- На о п у д а л о одягали

с ор оч к у , с а р а ф а н , хустку, черевики, прикр аш ал и квітами. П р и б р а ну К. клали в к ор ито. Хло пці од ягали на с е б е мішки і йшли поперед у. Д і в ч а т а й м ол оди ц і в білих косин ка х б ра л и к ор ито с о б і на плечі й несли й о г о д о річки. П р и чому, го лося чи , співали:

К о с тр о м а , К о с т р о м а , Ты н арядная был а, Р а з в е сел а я был а, Ты гул ьливая была! А теперь, К о с т р о м а , Ты в о г р о б легла... К о р и т о з о п у д а л о м клали на в оду й пу ск а ли за течією. П о т о м у всі ста в ал и на коліна, кланялись у бік С о н ц я , виг уку ва ли :

«П рощ ай,

весно!.. П о в е р т а й с я з н о в у !» Н а о с н о в і с в ята К. -весни виникла р осі й ська ди тя ча гра « К о с т р о м а». ( З а М . С л о б о д я н ю к о м ) . КРАЛ И ЦЯ — міфічний о б р а з - т о т е м весни, б о г и н я р осл и н ності у давніх чехів. В ес нян е с в я т о — знак с в я щ е н н о г о п ош ан у ва н н я н а в к о л и ш н ь о ї прир оди ,

своєрідне

табу

на

в и р у б ув а н н я

де р ев — запозичен е

давньоукраїнського свята Т О П О Л І. П ід час накл икан ня д о щ у дівчина — К. — п р и к р а ш а л а с я квітами, гіллям, о б л и в а л а с я в о д о ю . ( З а М . С л о б о д я н ю к о м ) . КР ИВИ Й

Т А Н О К — с та ровин ни й

у к р аїнс ьки й танок,

мав

накликати

весну. Н а галявин і, в тр ьо х ї ї кінцях, з а б и в а л и кілки, п о м іж якими юн аки та д ів ч а т а води ли х о р о в о д , щ о с и м в о л і з у в а в нелегкий шлях богині Л а д и з В и р ію д о рідних земель. З X I V ст.

К. Т.

вх одит ь д о у к р а ї н с ь к о ї

народної обрядовості.

(За М . С л о б о д я н ю к о м ). К У П А Й Л О ( К У П А Л О ) — да в н ь оу к р а їн сь к и й б о г р о д ю ч о с т і, в р о ж а й н о г о літа,

лік а р с ьк и х

ігрищами ,

рослин

та

добробуту.

п ок ло нінням в о г н ю й воді

Свято

в ід з н а ч а л о с я

К.

мас ов им и

в ніч з 23 на

24 червня. Д о с в я т к о в о г о ритуалу в х од и л о: з а п а л ю в а н н я Ж И В О Г О ВОГНЮ

(в ід те р тя дерев а о б д е р е в о ) , плетіння д ів ч а т а м и вінків і

кидання ї х у в од у , с тр иба ння , через в о г о н ь ( « о ч и щ е н н я » ) , п р и к р а ш ан ня х у д о б и вінками й дз в і н о ч к а м и , с п ал ю в ан н я оп у д а л а М А Р И ( с м е р т і ) , од яг ан ня м а с о к з м е т о ю « о б м а н у т и злих д у х і в » і-т. п. В в а ж а л о с я, щ о зібран і в ку пальські дні лікар ськ і ро слини м а ю т ь на йбі ль шу ц і л ю щ у силу. З X I V

ст. ден ь

К. с т а є

великим

народ ним

с в я то м

в ук р аї нс ьк ій о б р я д о в о с т і . ( З а О. А ф а н а с ь є в и м , П. Т р о щ и н и м ) . КУ РЯЧИЙ БОГ — камінь, г р у б о о б р о б л е н и й під вигля д у я в л ю в а н о г о « П е р у н о в о г о м о л о т а » , щ о й о г о вив іш у в ал и у курн ик ах як з а с і б проти захворювання

домашньої

птиці.

Пі з н іш е

К. Б.

називали

всілякий

камінь з о т в о р о м . ( З а О. А ф а н а с ь є в и м ) . К У С Т — міфічний о б р а з - т о т е м д а вн і х б іл ору сі в. С в я т о у т в о р и л о с я

на

грунті у к р а ї н с ь к о ї Т О П О Л І . С в я т о в і д б у в а л о с я наприкінці весни як знак

священної

пов аг и

до

гаїв,

лісів,

дер ев — у с іє ї ^.прир оди .

О б и р а л а с я в ро д ли в а дівчина, яку з ак в іт ч у в ал и вінками й гілками та водили сел ом, в поле, на луки з піснями. С в я т о К. б у л о с в о є р і д н и м т а б у на

в и р у б ув а н н я

дерев,

нищення

прир оди .

об р а зі

К.

ві дб ил ос я

первісне уп о ді б не н ня людини с в о є м у т о т е м у — дереву. ( З а М . С л о б о дянюком) . КУЯВІЯ — одн а

першоназв

стародавньої

Ук раїни;

згадується

п ра ц ях а р а б с ь к и х г еог ра фі в А л -Б ал х і, Ал -Іс та рх і, І б н -Г у с т е як одне з ца р ств Ук р аї н и -Р у сі . Н а д у м к у б іл ьш ос ті учених, К. — Ки їв , К и ї в сь к а земля. Л АД — бог

шлюбу

та

р о д и н н ої

з л аг од и

вірності

та

людської

б л аг оп ол у чн о с ті . Ч ол ов ік Л а д и . З о б р а ж у в а в с я лише р а з о м з нею. С в я т о Л . в і д б у в а л о с я з 25 тр ав н я по 25 червня. В ж е р т в у Л . приносили б і л ог о півня (с и м в о л п о д р у ж н ь о ї в і р н о с ті ). ( З а П. Т р о щ и н и м ) . Л А Д А — велика д а в н ь о у к р а ї н с ь к а б о г и н я зесни. С в я т о Л . н а с т а в а л о тоді, коли почин ав танути сніг, і т р и в а л о д о почат ку ве сн ян их робіт. З о б р а ж у в а л а с ь з д е б і л ь ш о г о у виши вц і верхи на коні р аз ом зі с в о є ю д о н ь к о ю Л Я Л Е Ю та п уч еч ком ч е р в о н о ї калини в руці. З а д а в н ь о ю ле г ен до ю , Л ., несучи ве с ну на зе м лю О р ат а н ії , лягла спочити с ер е д степів Т ав ри ди й міцно з ас нул а. Цим с к о р и с т а л а с я М а р а , в о на г у с т о зас ія ла д о в к о л а с п л я ч о ї Л . кол юче терня, котре ш в ид ко

проросло

й з а б у я л о . П р о б у д и л и Л . далекі й від чай душ ні

моління орі їв, які бл аг ал и тепла на с в о ї рахманні ниви. П і д х о п и л а ся Л., ки нулася бігти в бідний край — нести теп ло і весну, але ко люч е тер ня нестерпно д е р л о ї ї тіло. І та м, де падали краплі Л . кро ві на з емлю,

в иро ста ли

буйні

кущі

червоної

калини.

(З а М . К о ж у х а р -

П лачиндою ). Міфічний у

мі фол ог ії

о б р а з д а в н ь о у к р а ї н с ь к о ї богині Л . т р а н с ф о р м у в а в с я багатьох

і нд оє в р оп е йс ьк их

народів,

які

походять

від

п р а у к р а їн ц ів -о р іїв . Л А Д О В И Ц І — дівчат а, щ о бра ли у ч а с т ь у х о р о в о д а х на ч е с ть богині весни Л А Д И . Л А Д У В А Н Н Я — с в я т к у в а н н я Л А Д И , ігри та пісні на честь б о ги н і весни. 32

ЛЕДА

( Л А Д О Н А ) — богиня

весни

родючості

да в н і х

поляків.

Р і вн оз на ч на Л А Д І . (З а О. А ф а н а с ь є в и м ) . Л Е Л Ь — бог

кохання

бджолярства

(бджола

д а вн і х

у к р аї нц ів

— е м б л е м а ко хан ня, щ о п о є дн у в ал а в со бі, з а п о в і р ’ ям, « с о л о д меду й гір коту ж а л а » ) , Іноді у яв л я в ся «вічним п а р у б к о м » , який пр иносить юн ак ам і д і в ч а т а м на йв и щу радіс ть кохан ня, опік ує дітей, л ю б и ть квіти,

сп р и я є

б ор т н и ч ам .

давньоукраїнської

Л . — один

міф оло гі ї.

н ай да вн іш и х

Л . Си ле н ко

(С Ш А )

п ер со н а ж ів

ототожнює

об

раз Л . з ш у м е р сь к и м та ас с и р о- в а в і л о н сь к и м б о г о м Л іл ем та Енлілем, др ев нь оі нд ій с ьк и м б о г о м Лелем. Л І Д И ( « К Р И Ж А Н І Л Ю Д И » ) — д в а н а д ц я т ь д а в н ь о у к р а ї н с ь к и х общ ин, к отр и х о б ’ є д н а в на ддніпрянський (о р іа н сь к и й ) в о є в о д а Л і д і повів «н а нові з ем л і » д о М а л о ї А зії, а звідти — д о Пі внічної Італії, де ці о б щ и н и взяли у ч а с т ь у творенні д а в н ь о у к р а ї н с ь к о ї д е р ж а в и

Е тр у р і ї

(див.

Е ТРУ С К И ). Л І Д Н И Ц Я — міфічна

п от в о р а ,

що

несла

пр ос т уд у,

відморожувала

л ю д я м кінцівки т о щ о . З а п о в і р ’ ям, о дн а з тринад цят и д о н ь о к М А Р И . З о б р а ж у в а л а с ь у вигляді о б ле де н іл о ї б а б и , в я к о ї з а м і с т ь очей — дві крижини. ( З а П. Т р о щ и н и м ) . ЛІСОВА

М А Т И — до п о лі те їс ти ч ни й

м а т рі а рх ат у. Ж і н к а ,

склався

в часи

яка н ай к р а щ е з н а є до в к о л и ш н і ліси,

образ-тотем,

що

сприяє

зб и р а л ь н и ц тв у с в о є ї о б щ и н и (р о д и н и ) . ( З а М. С л о б о д я н ю к о м ) . Л І Т Н И К — б о ж е с т в о теп ли х літніх вітрів. Син С т р и б о г а . З о б р а ж у в а в с я у вигляді с м а г л я в о г о ю н ак а у ши ро к и х білих ш а р о в а р а х . (З а О. А ф а насьєвим). Л О М О Т А — міфічна п от в ор а, щ о несла л ю д я м х в о р о б у кісток, кінцівок, н ар ос ти

на

суглобах

тощо.

Одна

тринад цят и

доньол

МАРИ.

З о б р а ж у в а л а с ь у вигляді п о т в о р н о ї б а б и з виверну тим и кінцівками, п о в е р н у т о ю н а з а д г о л о в о ю т о щ о . (З а П. Т р о щ и н и м ) . ЛЯЛЯ

( Л Е Л Я ) — У да в н і х ук р аї нц ів

( з г о д о м — у д а в н і х б і л ор у с і в )

до н ь к а а б о п о с е с т р а Л А Д И . С в я т о Л . в і д б у в а л о с я 22 квітня, чим завершувалися

торжества

закли на ння

зустрічі

Л АДИ -весни.

(За М . С л о б о д я н ю к о м ) . ЛЯЛЬНИК

( Л Я Л Ь Н І К ) — у да в н іх ук р аї нц ів

(з г о д о м — і в давніх

б і л о р у с і в ) с в я т о Л Я Л І , дівочі х о р о в о д и , танки т о щ о . З і б р а в ш и с ь на лузі, ді в ч ат а о б и р ал и в ро д л и в у подр угу , одя га ли ї ї в білий одя г , клали на г ол ов у вінок. С а д о в и л и ї ї на де р н о в у ла ву , о б к л а д а ю ч и з усіх б окі в хл іб ом , с и р о м , яйцями, глечиками з м ол ок о м т о щ о . Д о в к о л а водили х о р о в о д и з піснями: « Д а й нам ж итц у, дай пшан іцу — Л я л я , Ля ля, наша Л я л я ! » і т. д. Пот ім час ту в ал и в сіх уч асників н а ї д к а м и , щ о були на лаві, водили ді в чи ну по селу, ввечері в р о ч и с т о ї ї р оз д я га л и і ховали о дя г д о н а с т у п н о ї весни. ( З а П. Т р о щ и н и м ) . Л Я К Л И В И Ц Я — міфічна п о тво ра , щ о несла л ю д я м переляк, б оя з к іст ь т о щ о . З а п о в і р ’ ям, о д н а з тр ина дц ят и д о н ь о к М А Р И . ( З А П. Т р о щ и ним ). 33

«МАГА

ВІРА»

ментальна ф іл о с о ф а

(М О Г У Т Н Я праця

та

ВІРА,

видатного

іст ор ика

Лева

У КРАЇН СЬК А

у к р а їн с ь к о г о Силен ка

Б ІБ Л ІЯ ) — ф унда

ш у м е р ол о га ,

( С Ш А ) — лі дер а

етн оло га , Руху

за

у тв ер д ж е н н я се ре д у к р аї нц ів рі дн ої у к р а ї н с ь к о ї н ац іо н ал ь но ї віри. Книга вид ана у к р а ї н с ь к о ю м о в о ю в Н ь ю - Й о р к у 1979 р о к у на 1427-ми сто рінках. На п ис ан ню ве ли ко ї пра ці пе редували численні багато рі чні п ої з д к и Силен ка тими к р аї на м и і кр аями, де мешкали ст а р од а в н і у к р аї н с ьк і племена О Р І Ї В , П Е Л А З Г І В , У К Р І В

(Індія, Іран, П а лес ти на , М а л а

Азія, Італія, Греція, З ах і д н а Є в р о п а та ін.). « М . В . » — пра ця енци кло пе ди чна ,

багатопланова

й широкомас

ш та бн а за зм іст ом , п р ос т а й д ос ту п н а за ф о р м о ю . Пр аві чн у язичн иць ку (с о н ц еп ок л он н и ц ь к у ) у кр а ї н с ь к у н а ц іо н а л ь ну віру автор п о д а є в конт ек сті історії Ук ра їни з найда вніш их час ів д о на ш их днів. З о к р ем а, ту т на ш и р о к о м у і сто р іо гр аф іч н ом у , а р х ів н о м у та ар хе ол ог іч н ом у ма теріалі р о з п о в і д а є т ь с я п р о утв ор ен н я і р о з в и т о к на с теп ов их о б ш и р а х від Пр и к ар п а тт я д о Д н і п р а країни О р а ч і в — с т а р о д а в н ь о ї Оріани, щ о є п е р ш о н а з в о ю Ук ра їни ( V — I V ти ся чо лі ття д о н. е .) . А в т о р п ер е ко нл и в о д о в о д и т ь , щ о с а м е У к р а ї н а -О р і а н а є к о л и с к о ю л ю д с ь к о ї цивілізації ( т у т в п ер ш е прир уч ено коня, вин ай ден о ко ле с о і плуг, п р ок л а д ен о п ер ш у б о р о з н у , с п еч ен о перш у хлібину, т у т с кл ад е н о

перш у

світі — «т р и п і л ь с ь к у » — а б е т к у ) .

Численними

фа к та ми С иле н ко с т в е р д ж у є в ід ом у н а у к о в у концепцію про те, щ о О р і а н а -У к р а ї н а є п р а м а т і р ’ ю в сіх і нд о єв р оп ей с ьк их народів, а да вн я українська

мо в а

(санскрит) — основою ,

першоджерелом

в сіх

ін до євр оп ей ськ их мов. А в т о р ш и р о к о в и к о р и с т о в у є до с яг н ен н я с у ч а с н о ї с в і т о в о ї р і о гр аф іч н ої

та

археологічної

науки,

з о к р е м а — праці

істо

відомого

ам ер и ка н с ь к ог о а р х е о л о г а В ал ь те р а С у ллі ван а, який с т в е р д ж у є , щ о « к о л е с о винайшли трипі ль ці », а «к он і впе рше були приручені в ст еп ах України за 435 0 років д о н а р о д ж е н н я Х р и с т а » . В книзі п р о с т е ж у є т ь с я іс торичний, місіонерський ш л я х ст а р о д а в н іх у к р аї нц ів -о р ії в, щ о несли х л і б о р о б с ь к у ку ль ту ру в світи за такими н апр ямк ам и: О р іа н а ( У к р а ї н а ) — Індія — Китай — Ва в и ло н ( М е с о по та мія ) — Єгипет — П а л е с т и н а — о с т о і в сучасної

Кр іт — Гіттія

( т е ри то р ія

Т у р е ч ч и н и ) — Італія — Г реція — А ц те ки — П е р у а н и —

Зах ідн а Європ а. Велику у в а гу

автор-ш умеролог

М е ж и р іч ч я . «С у м ер іа н и

приділив переселенню оріан д о

( ш у м е р и ) , — з а з н а ч а є С ил ен ко ,— перші ци

вілізовані люд и на землі, прийшли на р од ю ч і долини Т иг р у і Є в ф р а т у 5300 років т о м у і пе ре тво рил и М е с о п о т а м і ю с та р ода в н і

орії

жил и

хатах-мазанках

із

в Едем глини,

(рай )».

водночас

Тут вони

з б у д у в а л и перші великі ц ивілізован і міста: УР (на честь д а в н ь о у к р а ї н с ь к о г о — о р і а н с ь к о г о — б о г а х л і б о р о б с т в а і р о д ю ч о с т і ) . КУТА, У М А ( « м і с т о в чи т е л ів ») і КІШ (с а н ск р и тс ьк е — «п о с т і й » , « т а б і р » ) . 34

«С у м е р і а н и

пер ші

ш к о л у ,— пише

Лев

в світі люди, Сил ен ко.

які д ля

с в о ї х дітей с тв о ри ли

д о д а є : — Учні

вивчали

відчути, щ о ці ш к о л и бу ли п’ ять тисяч рок ів т о м у ! )

(ум ій мо

ма те ма ти ку ,

г еог р аф ію , а с т р о н о м ію , з о ол ог і ю , міне ра ло гію, г р ам ат и ку ». С иле н ко

в п ер ш е

джерела, доводить,

історичній

науці,

спираючись

щ о ві дом і й « з а г а д к о в і »

на

нау ко ві

племена Г У Т Т І Т І В

Г И К С О С І В є д а в н ь о у к р а ї н с ь к и м и племенами. Й д е ть ся , з ок р е м а , і про те, щ о гик соси « б і л ь ш як с то лі тт я володіли Є г и п т о м » (ф а р а он Ш и ш а к та

ін.),

потім

п ос ил а єт ьс я ,

пер ейшли

зокрема,

на

до

Пал естини .

працю

При

ам е р и к а н с ь к о г о

ц ьо м у

Си ле н к о

в ч ено г о

Джона

В іл ьс он а « К у л ь т у р а С т а р о д а в н ь о г о Є ги п ту », де йде ть ся п р о гикс ос ів: « Г и к с о с и , м ирн о в и й ш о в ш и з Єгипту, р о з б у д у в а л и місто Є р ус а л и м д е с ь за 500 років п ер ед вторгн ення м ж идів д о Х ан а ан у . Х ан а ан и звали гикс ос ів « р у с а м и » . Ці руси з б у д у в а л и се лищ е Р у с а с а л е м , т о б т о « Р у с і в п ос тій ». З назви Р у с а с а л е м п о с т а л о — Є р у с а л и м » . Використовує Силенко

і зум исн е з а м о в ч у в а н у

певними колами

вчених книгу і з р а ї л ь с ь к о г о а р х ео л ог а Е м м ан у ел а Анаті «П а л е с т и н а перед ж и д а м и » ( Н ь ю - Й о р к , 19 62), де йде ть ся про те, щ о в Пале стин і знайдені ги кс ос ьк і могили, в яких виявлені такі керамічні в и р о б и , які то т о ж н і кераміці Три пілля. Ок ре мі ро зділи книги присвячені т в о р ц я м з о р о а с т р и з м у й б у д д и з м у — Заратустрі

та

Будді,

котрі

за

походженням

да вніми

у кр а ї н ц я м и -о р і а н а м и . Пр и ц ьом у Силенко с п и р а є т ь с я на н ес п р ос т о вані

дані

сучасної

науки,

з ок р ем а — на

праці

американського

істо рик а Г. В е лл с а « Н а р и с и і с т о р і ї » ( Н ь ю - Й о р к , 19 61 ), де йдеться про те, щ о « З а р а т у с т р а , так як і Будда, б у в о р іа ни н ом ». А р гу м е н т ов а н и м и й д о к а з о в и м и є розділи, в яких Си ле н к о пише про Іран як к о л и ш н ю А р ’ ян у-О ріа ну, ок р у гу с т а р о д а в н ь о ї Ук ра їни . Г р у н т о в н о д о с л і д ж у є Силе нк о й новітніші етапи в істо рі ї Ук раїни. Але іс тор іо гра фіч ний матеріал автор пода є, як пр авило, в по ле м іч но м у ключі: « М . В . » — книга полемічна. По ле мі ка йде пер еду сім з « ч у ж и н с ь к о ю в і р о ю » , з о к р е м а з х р и с тиянською

Біб ліє ю,

її

С та р и м

З ап о в і т о м ,

котри й

х р он і к ою

іуд е й сь к ог о жи тт я . Н а п р от ив а гу ц ьо м у « М . В . » Є Р О З Г О Р Н У Т О Ю Х Р О Н ІК О Ю Ж И Т Т Я В Е Л И К О Г О У К Р А ЇН С Ь К О Г О Н А Р О Д У НА ПРОТЯЗІ СЕМ И ТИСЯЧ РОКІВ Й О ГО РОЗВИТКУ. П ол ем іч н іст ь

Української

Біблії

спрямована

також

проти

аб

с у рд н о с ті « ч у ж и н с ь к о ї віри»: г ов о р яч и про те, щ о 500 0 років т о м у давні ук р а ї н ц і на терені М еж и р іч ч я вивчали м ат ем ати ку , ас т р о н о м і ю , г ра м ат и ку

тощо,

С и л ен к о

до д а є:

«У м і й м о

відчути,

що

у кр аїн ці

(х р и с т и я н и ), які в их о в ан і на юдейській (біб лійн ій) к о с м о л о гі ї, вірять (і деякі вірять сліпо, х о р о б л и в о ) , щ о де с ь п’ ять ти ся ч рок ів т о м у « Б о г І зра еля Є г о в а с т в о р и в сонц е, зе млю , місяць, А д а м а , Є в у .. .» П оле мі чн іст ь « М . В . »

сп р я м о в а н а

і проти ф а ль ш і « ч у ж и н с ь к о ї

віри». М о й с е й , пише Си ле н ко, на с л о в а х п р о п о в і д у є з а п о в і д ь « Н е 35

в б ий !» , а сам в бив єги птянина і с у в о р о з апи тує в с в о ї х підлеглих, які з н и щ у ю т ь ні в ч о м у невинне населення підступно з а х о п л ен о г о міста: « П о ї л о ви зо ста ви ли ж ив и м и в с е ж і н о ц т в о ? » П о к а зу ю чи , як іудеї ж о р с т о к о в б и в а ю т ь мидійців, С иле н ко виг ук ує: « Г о с п о д и С а в а о ф е , а де ж тв оя з а п ов і д ь « н е в б и й » ? » Т у т ав то р сп ра ве д ли в о м о в ит ь про сут ніст ь Біблії і М о й с е я : « М о й с е й не бу в кращий за хана Батия, А д о л ь ф а Гітлера чи Й о с и п а С та лі н а» . Кр итикує

Силе нк о

ф а ри с ейс ьк у

х ри ст и ян ськ у

з а п ов і д ь

«не

п ро тив ся з лу »: « К о л и ти не п р от и в и ш с я зл ом у , значить, ти д о п о м а гаєш, аби шири лос я з ло . Коли ти не п р от ив и ш с я зл ом у , яке т о б і на ш и ю я р м о накладає, не зви с е б е л ю д и н о ю » . А на лі зує Силе нк о і те, як автори іу де й сь к ої Біблії — Езикіел та Е здр а чинять плагіат з ш у м е р о -в а в и л о н о -а сс и р і й сь к и х о п о в ід ан ь про потоп,

ковчег

і т.п.,

як зап ов іді

Гаммурабі

стають

« з ап о в ід ям и

М ойсея». . Проте

полемічність

«М . В .»

ие

п ер е р о с та є

нетерпимість

чи

гру бі сть . Т ол ера нт ні сть і деліка тніс ть — одна з на йб ла го р од ні ш и х рис Силен ка- нол емі ста , який іноді п ро сто з іс т ав ля є факти, не в д а ю ч и с ь навіть д о оцінок. О с ь а в то р цит ує Єв ангеліє: « Я не спокій принести прийшов, а ме ч а» . « Х т о л ю б и т ь бать ка а б о матір, сина чи д о н ьк у більш, ніж Мене, той н е д о с т о є н М ен е» . « Х т о не зі М н о ю , той проти М е н е » . « Х т о не л ю б и т ь Іс ус а Х ри ст а, нехай б у д е пр оклят ий» . І далі С ил ен ко д о д а є од н у ф р а з у : « Х т о не з Сталіним, той во ро г н ар о д у» . « М . В .» — книга г о ст р о а к т у а л ь п а . В он а д а є відповідь на безліч ж а гу ч и х питань с у ча сн ос ті . З о к р ем а, вона відп ов ідає і на питання про міжрелігійні конфлікти. « К о л и з релігійних причин у народі р о з б р а т і неспокій,— з аз на ч ає С ил е н ко ,— винні не віруючі, а ві дстале повчанн я а р х іє р е ї в ». З погроз, примусу, проклять, п ето лер ан тн ост і п ох од и ть зло, р о з б р а т , не ща ст я наро ду. « Б о г од и н ,— п і дк р е сл ю є Силенко. — Релігій б а г а т о то м у , щ о е багато

н ео дна ков их розу мі нь

Бога. Усі віри, які сл ав ля ть Б о г а і

н ав ча ю ть л юд ин у л ю б и ти лю ди ну , правдиві. Х т о каж е, щ о тільки його віра прав ди ва і Бо го м о б ’ явлена, ж ор с то ки й. Чим б л а г о р о д н і ш а віра, тим вона тол ер ан тн іш а» . В цих гуманістичних з а с а д а х « М . В . » — ї ї мудр іст ь і на родність. На віт ь про ж о р с т о к и й акт князя В о ло ди м ир а С в я т о с л а в о в и ч а Л е в С ил ен ко пише ми ло се р дн о : « М и , внуки Д а ж б о ж і , ти с яч у літ то м у здійснили помилку, ми виступили проти м и л о ст и в ої матері природи, проти п р иро дн ої суті « я » л ю д с ь к о г о , ми з ре кл ися рі дн о ї ду х ов н ос ті , яка б у л а до в е р ш е н іс тю н а ш о г о б утт я, яка б у л а на йв ла ст ив іш ою для н а ш о г о тіла, д ля н а ш о г о підсоння, для н а ш о г о тем пераменту, для наших чуттів і н а ш о г о маг ніт ног о п ол я». Щ е одна з численних як о с те й «М\ В . » — во на пройн ята ш а н о б о ю до

ор а ч а ,

хлібороба — до

люд ини,

що

годує

світ.

Це,

з ок рем а,

в ід чу ває тьс я в наведених С иле нк ом крилатих фі лос оф іч них ви сл ов ах 36

Заратустри:

« Х л і б о р о б и — люди

мирні,

справедливі

сонцелюби,

д о с т о й н і діти п р и р о д и » . А б о : « П р а в д а , К р а с а , М у д р і с т ь і В о л я та м, д е хлібороби...» « М . В . » — книга

пророча.

Си ле н к о

передчував:

«Я к

павук,

н ап и в ш и сь крові, лоп не м он стр — с ат р ап ія М о с к о в с ь к а . І на ї ї р у ї н а х ро зк в іт ну ть , як са ди в е с н о ю , вільні д е р ж а в и вільних н а р о д ів » . П р о р о ц т в о Си ле н ка з б у в а є т ь с я . « М . В . » має постійни й ре френ — в и з в о л ен н я Д А Ж Б О Г А — о д н о г о з н а й г о л о в н і ш и х б о гі в д а в н ь о у к р а ї н с ь к о ї м іф о ло г ії , р і дн ої у к р а ї н с ь к о ї .н а ц і о н а л ь н о ї віри. С ил е н ко настійно р о з т л у м а ч у є с в я те ро зуміння є д и н о с у щ н о г о м и л о с е р д н о г о у к р а ї н с ь к о г о Г о с п о д а з ім’ ям Д а ж б о г . В цьому духовна сила Української

Біблії. Д а ж б о г ту т п о с т а є як

с и м в о л Ук раїни. З ак ли чни м а к о р д о м зв уч и ть в книзі « М . В . » д у х о в н е к р е д о вчителя Силе нк а: « М о ї рідні лю д и , о б д у р е н і й о б кра ден і, с т о я т ь на к ол ін ах пер ед о б р а з а м и с т а р и х б і бл ій н их ( у я в о ю ра бинів п р и д у м а н и х ) г е р о ї в - ю д е ї в . І

моляться

на

них.

В они

(ч у ж о в і р и - у к р а ї н ц і )

просять

сп асіння

в ю д е ї в . Б л а г а ю т ь в ю д е ї в , щ о б вони їм ( у к р а ї н ц я м ) є д н іс ть подал и і У к р а їн у хранили. І к а ж у я: « Л ю д и , м о ї рідні люди, ідіте д о мене, я посл ан ий д у ш е ю предків великих, я в и в е ду в ас з д о м у неволі. З в ел и ч у вас. Терп ляч и від вас прин иже ння , о б м о в и й нарікання, п ов ед у в ас на ш л я х с в я щ е н н о г о д у х о в н о г о в ід р о д ж е н н я , щ о б на землі б ат ьк ів с в о ї х ви були г о с п о д а р я ми. Щ о б були ви к р а щ и м и л ю д ь м и між к р а щ и м и л ю д ь м и . Щ о б б у л о у в ас рідне р о зу м ін ня б о г а , рідне ро зум ін ня с е б е » . К н и га

«М . В .»

від ігр ає

велику

р ол ь

утвердженні

рід ної

у к р а ї н с ь к о ї н а ц іо н а л ь н о ї віри с е р е д у кр аїн ці в, в д у х о в н о м у р о зв и тк у у к р а ї н с ь к о г о н а р о д у на с у ч а с н о м у етапі. «М . В.»

зі

статусом

Української

Біблії

як

СВЯТЕ

ПИСЬМО

У К Р А Ї Н Ц І В м а є бути н а с ті л ь н о ю к н и г о ю — к н и г о ю ж и т т я , кн иго ю д у х о в н о с т і к о ж н о г о у к р а їн ц я . МАРА

(М А Р Е Н А ) — богиня

привидів, х в о р о б

(м ору),

зла,

темної

ночі,

страш них

сновидінь,

смерті. З а д а в н ь о у к р а ї н с ь к о ю ле ге нд ою ,

М . — до н ь к а Ч о р н о б о г а — с і є на землі чвар и, брехн і, недуги, вночі хо д и т ь з г о л о в о ю під п а х в о ю попід л ю д сь ки м и о с е л я м и й в иг ук ує імена г о с п о д а р і в — хто в ід г ук н е ть ся , той вм ир ає . Л ю б и т ь д у ш и т и сплячих та с м о к т а т и ї х н ю кро в. Р а з о м зі З мі єм п о р о д и л а ІЗ д о н ь о к - х в о р о б , яких п у ст ил а по с в іт у

( В О Г Н Е В И Ц Ю , Г Л У Х А Н Ю , К О Р К У Ш У та

ін. ). З гід но з п о в і р ’ ям, вічно г ан я є ть с я за б о г и н е ю неба К О Л Я Д О Ю , н а м а г а ю ч и с ь пер еш к од ит и н а р о д ж е н н ю н о в о г о С о н ц я та в ста н ов и ти вічну ніч. Д а в н і у к р а їн ц і щ о в е с н и робили о п у д а л а М. , які с п ал ю в ал и а б о топили у воді. ( З а П. Т р о щ и н и м ) . М А Т И В О Г Н Ю ( З Б І Ж Ж Я , С О Н Ц Я , Х У Д О Б И та ін.) — доп ол іт е їс ти чн і образи-тотеми,

що

склалися

за 37

час ів

матріархату

і визн ача ли

об щ и н і ти х жінок, які вміли к р а щ е за всіх р оз в од и ти й зб ері га ти вого нь , сіяти й ж ат и хліб, накликати теплі дні, д о г л я д а т и й лікувати худобу тощо. (За М. С л о б о д я н ю к о м ). МОКОША (М А К О Ш , Ц А Р И Ц Я В О Д И , В О Д Я Н И Ц Я , М А Т И К О Ш А ) — да в н ь о у к р а ї н с ь к а бо ги ня р о д ю ч о с т і, ж і н о ч о г о рук оділля, ми ст ец т ва і води. За ст у п ни ц я ваг ітн их і по роділей. К о ж н а п’ ятниця в давніх у кр аїн ці в бул а днем М .

Ім’я М.

с ло во сп ол уч ен ня .

ВРОЖАЮ

ниця дл я

МАТИ

зерна).

б у ла т а к о ю

П о п у л я р н іс т ь

великою, щ о

її

ака демік Б. Р и б а к о в т р а к т у є як М.

( М О — мати, серед

К О Ш — кош ів -

українського

ж ін о ц т в а

ку льт з б е р і г а в с я дов гі сто літ тя після

знищ ення язичництва, щ о з а ф і к с о в а н о в літо п и с ах (« .. .п о у к р а и н а м ъ м о л я т с я б о г у Перу ну, и Х о р с у , и М о к о ш и » ) , Це р к в а з м у ш е н а б у ла п’ ят ниц ю — день М о к о ш і — з р о б и т и днем П а р а с к о в і ї та

П о к р ов и .

( З а П. Т р о щ и н и м ) . З а народними пер ека зам и, щ о дійшли д о н аш их днів, первісне ім’ я М . — М А Т И К О Ш А . В ц ь о м у — відгомін ку льт у ж інк и- мат ері часів ма тр іа рх ат у, коли п о р я д к у в а л а с е р е д роду, с е р ед К О Ш А (на ст ійбищі, в грома ді, о б щ ин і і т. п.) му др а, д о с в і дч ен а жінка, яку всі називали М а т і р ’ ю.

Вона

ліку вал а,

пр ийм ала

пологи,

визнач ала

о б о в ’ язки

ко ж н о м у , нав чал а ру к од іл лю , к у х о в ар і н н ю т о щ о . М А Т И К О Ш А б у ла ш а н о в а н о ю б ог и н ею у с ар м ат ів . ( З а М . С л о бодяню ком). М О К Р И Н И — с т а р о д а в н є ж ін о ч е с в я т о на честь М О К О Ш І . С п р а в л я л о ся п е р ш о ї те пл о ї п ’ ятниці на п о ч а тк у літа. Цей ден ь жінки й ді вч ат а одяг нут им и купались у річці, об ли ва ли чолов ікі в в о д о ю . М е т а св ята — в ш ан ув а ти М О К О Ш У , аби в о н а відв ерн ул а по с ух у . ( З а П. Т р о щ и ним ). М ОР О З ( М О Р О З К О ) — б о ж е с т в о х о л о д у , віхоли, криги.

(З а О. А ф а

насьєвим). НАВІЯ — міфічна

потвора,

що

несла

людям

б о ж ев і л л я.

З гід но

п ов ір ’ ям, одн а з тр ина дця ти д о н ь о к М А Р И . З о б р а ж у в а л а с я у вигляді потворної

баби,

що

несамовито

р егоче,

з а к о ти в ш и

очі

під л о б а .

(З а П. Т р о щ и н и м ) . ОГ ОН Ь да ми

(В О Г О Н Ь ). давніх

1. З а н а й с та ро д ав ні ш и м и ко см оло гіч ним и п о гл я

ук р аї нц ів — пе рвісна

поєднавшись з Д А Н О Ю ,

утворила

мат ерія Любов,

ч ол ов іч ої

статі,

З е м л ю та всі

що ,

речі на

ній. (З а Я. Г о л о в а ц ь к и м ) . 2. Стихія, щ о ї ї з д а в н і х -д а в е н у к р а ї н ц і о б о ж н ю в а л и . О. в в а ж а в с я ж и в о ю , вічно г о л о д н о ю та о ч и щ у в а л ь н о ю сил ою . З а п о в і р ’ ям, О . — це б а г а т с т в о , т о м у не м о ж н а б у л о да ва ти й о г о з д о м у , аби не обідніла родина.

к ап и щ ах

с л у ж и те л і

язичн иць ког о

ку льту

(огнищани)

у трим ув ал и вічний в о г о н ь як зна к п ос тій н ог о д о б р о г о з в ’ язку з б ог а м и та б е зп ер ер вн ос ті ж и т т я й д о б р о б у т у ро ду, племені т о щ о , з а с т о с о в у в ав с я під час в ес іл ьн ого о б р я д у : мо лод і, вз явш и ш л ю б , пе реступали підпалені снопи пшениці й ж и т а а б о пе р ест ри б ув ал и через в о го н ь, щ о б 38

у ж и т т я йти чистим и й б аг ат и ми . О. в и к о р и с т о в у в а в с я в ліку вальних цілях

(напр .,

жа рин ки,

коли б о л і л а

п р и м ов л яю ч и :

го ло ва ,

«К реш и

мили ї ї

в огн ю,

водою,

ж е ни

в яку

біду»

та

кидали

ін.).

(За

О. А ф а н а с ь є в и м ) . ОД ИН За

( О Д І Н ) — б о г св ітла, д о б р а д о с л ід ж е н н я м и

й р оз у м у в да в н і х ск андинавів.

П. Ш а ф а р и к а

та

давн іми

с кан дин авс ьки ми

перек аза ми , О . — істор ичн а о с о б а , у кр аїн ськ ий в о є в о д а II — III ст. н. е. — по в ів с в о ю м о л о д у о б щ и н у з-н ад Д н і пр а в п о ш у к а х « н о в и х з е м е л ь » не на південь, як це р о би ли всі й о г о попередники, а на північ, д о С ка н ди н ав ії , « д е лю д и жили в д и к ос ті ». О. приніс їм писемність, осв іту , пісні, д о б р і з в и ч а ї, розвинуті ре месла. З о к р е м а , О . навчив ск андин авів

будувати

міцні л о д і ї й плават и

на них,

йо го знання

й вміння перейняли да вні шве ди , навіть ро до в ий з о л о т а в о - с и н і й (знак С о н ц я і в о д и ) ш т а н д а р т О ди на с та в національним п р а п о р о м шведів по сьог одн і. О. перший в ка з ав і пр ок ла в ш л я х «із в ар яг ів у грек и» . О. став сл аветним

вождем

с к ан ди н ав с ьк и х

С к ан д и н ав і ї .

бо гі в .

Ки їв сь к і

По

смерті

князі

ввійшов

із ди н а ст і ї

до

пантеону

Рюриковичів —

н ащ ад ки Оди на . О ВС ЕН Ь ( А В С Е Н Ь , Г О В С Е Н Ь , О К С Е Н Ь , О С І Н Ь , У С Е Н Ь ) -

один з

найбі ль ших б о гі в д а в н ь о у к р а ї н с ь к о г о пан теону, б о г поліття й осені, щ е д р о г о в р о ж а ю й стат ків. З о б р а ж у в а в с я у вигляді в ерш ни ка на коні з пл од а ми в р у к а х та в мішку. С в я т о О. в і д б у в а л о с я по зак ін ч ен н ю всіх осінніх п о л ь о в и х р о б і т і т р и в а л о д о с в я т а К О Л Я Д И .

(З а О. А ф а

насьєвим). ОКО

(ДЕМ ІУ РГ,

ТВОРЕЦЬ,

П Е Р І 1 І О Б О Г ) — за

ко см ого ні чни ми

уявленн ями д а в н ь о у к р а ї н с ь к и х волхвів — т в о р е ц ь В ир ію , Всесв іту, Землі й в с ь о г о с у щ о г о на ній. З а ста ровинним у к р а ї н с ь к и м м і ф о м 1, «н а п о ч а т к у — коли не б у л о ще ні Землі, ні неба , ні С о н ц я — світ обіймала

суціль на

ть ма.

Бе зк он еч на й вічна

ніч. Ніде — ж о д н о г о

промінця. Л и ш е мо р о к , а й о г о п р он и зу в а л о О. В о н о леті ло з глибини пітьми, ніби нізвідки і — в нікуди. Н а сп р а в д і в о н о лет іл о з дал еких Старих

Світів,

аби

у тв о р и ти

Но ви й С в і т у

ца р ст в і

пітьми.

І це

б у л о О. Р о д а — ще н е н а р о д ж е н о г о П е р ш о б о г а . О. х от і л ос я поба чит и кінець м о р о к у , але т о г о к ін ц я- к ра ю не бу ло. І т о д і О. сп ин ил о ся . В он о пу ст ил о

ч и ст у

Сльозу-Росинку,

і з

неї

утворився

Перш оптах

П е р ш о б о г — птиця Сок іл. З з о л о та в и м пір’ ям, щ о с я я л о й ос віт ило пітьму. Т а к я в ил о ся перш е світле с я й в о с ер е д неск ін чен но го б е з м е ж ж я пітьми. І п уст ив С о к іл п ре чис ту С л ь о з у -Р о с и н к у . І вп ал а вона на О., щ о п о ч а л о р ост и і с т а л о великим о с т р о в о м с ер е д м о р ок у . І пустив Сокіл д р у г у С л ь о з у - Р о с и н к у , щ о впала на о с тр і в і у т в о р ил а оз е ро Ж и в о ї Во ди . І п устив Сок іл т р е т ю С л ь о з у - Р о с и н к у , і від неї п ро рос ли ди в о в и ж н і

квіти

й густі

тр ави

на

1 П о д а ю в с в о ї й р е ст а в р а ц і ї . — С. П. 39

ос тр ов і

й берегах

о з ер а .

Т ак

утв о р ил и с я ос тр ів Вирій з о з е р о м Ж и в о ї Води . Т о д і зніс П е р ш о б о г Со кіл зо ло ти й ж о л у д ь . І в и р о с л о з ц ь о г о ж о л у д я чарівне й ро зкі шн е де р ев о. В и с о к е й мо г ут нє п е р ш о д е р е в о . Д у б - С т а р о д у б . І вро дили на ньом у молодильні я б лу ка — я б л у к а не вм и р ущ ос ті . Т од і злетів Сокіл на в ер ш и н у П е р ш о д е р е в а ,

і т о б у ла вічне місце П е р ш о б о г а » . З а

вченням волхвів, очі лю д е й, тва ри н, к о м а х і т. п. є ч а с т к о ю В се св іт у . К ос м о г он іч н і уявлення д а в н ь о у к р а ї н с ь к и х вол хв ів про О. як т в о р ц я В се св іт у ,

Д ем і у р га ,

зап оз ич и ли

єгипетські жерці.

Після

98 8 рок у

кос могоні чні знання в ол х в ів бу ли втрачені. ОР АТАНІЯ

(А Р Т А Н І Я ,

Р А Т А Н І Я ) — с та р ов ин на

н азв а

н ад дн іп рян

с ь к о ї України. З а л е г е н д о ю — н а ц р о д ю ч і ш а в світі земля, яку Р О Д віддав с в о їм

дітям — у к р а їн ц я м .

У деяки х с т а р о д а в н і х а р а б с ь к и х

іс тор ичн их дж ер е л а х , з о к р е м а — в п ра ц ях г е огр аф ів V I I I — X ст. АлБалхі, із

А л- І с та рх і,

т р ьо х

царст в

Дж айхані,

Іб н -Г у с т е

У к р а ї н и -Р у сі .

О.

Ге ог р аф іч н е

згадується

як

розташування

одн е О .—

те перішня Чер ка щ и на . ( З а В. Д е м и д ч и к о м ) . О Р І А Н А — першоназва

стародавньої

України.

Країна

ОРІЇВ.

Як

д е р ж а в н е утв ор ен н я з а п о ч а т к у в а л а с я на П р и кар пат ті в V тисячолітті д о н. е. Т ер и тор ія О. п о с т у п о в о р о з ш и р и л а с я д о Дн іп р а, етнічні ознаки р о зв и ну ли ся в трипільській культурі. О. є п р а б а ть к ів щ и н о ю і н д о є в р о пейських на родів. (З а Л . С и л е н к о м ) . ОРІЇ

(А Р І Ї ) — найстародавніша

на зва давн іх у кр аїн ці в. П е р ш о о р а ч і

світу. При руч ил и коня, вин ай шли к о л е с о та плуг. П ер ш и м и в світі оку ль ти в у в ал и ж ит о , пш ен и ц ю, п р ос о. С в о ї знання з рільництва та на род них ремесел понесли в Кита й, Індію, М е с о п о т а м і ю , Па лес ти ну , Єгипет, Північну Італію, на Ба лка ни, в Захі дн у Є в р оп у , С ка нд ина ві ю. Пле мен а

ор ії в

стали

основою

д ля всіх інд оє в р оп ей с ьк их

народів.

(З а Л . С и л е н к о м ) . О СИ КА — д е р е в о -т о т е м ,

на

якому

віш али

в б и ту

змію,

аби

во на

не

о ж ил а . Д л я того, щ о б покійник, в я к о м у з а п ід о з р ю в ал и упиря і т. п., не виліз із могили, над ним забивали осиковий кіл. (За О. А ф ан ас ьє в и м ). ОЧ НИЦЯ — міфічна п от в ор а , щ о ос л і п л ю в а л а людей, несла їм х в о р о б у очей. За по в ір ’ ям — о дн а з три на д ця ти д он ьо к М А Р И . З о б р а ж у в а л а с я п о т в о р н о ю б р у д н о ю б а б о ю з гнилими очи ма. (З а П. Т р о щ и н и м ) . ПА СІ ЧН ИК

(Б О Р Т Н И К ,

Б О Р Т Н Я К ) — давньоукраїнське

божество,

що, згідно з по в і р ’ ям, о х о р о н я л о б ор т і (первісні вулики — вид ов б ан і колоди, щ о їх н аві ш ува ли на д е р е в а ) , а в пізніші часи — пасіку. За ле ге ндо ю , П. о п ік у в а в с я б о р т я м и чи ву ликами так, щ о г о с п о д а р е в і «не б у л о пот р еб и д о них з а г л я д а т и » . І с ну в ал о п о в ір ’ я, щ о П. м о ж н а б у л о набути с а м о м у в такий с п о сі б : го сп о д а р б ра в га лузку, на яку с ід ав перший рій, варив ї ї і в ино сив в і д вар д о с х ід с о н ц я на пасіку, та м с к и д а в о дя г і м и вс я від ніг д о голови — в тій хвилі н а р о д ж у в а в с я до б р и й ду х П. (За В. Г н а т ю к о м ). ПЕК — б о г

ПЕКЛА,

а також

війни,

к р ива ви х

бійок,

к р ов о пр о л и ть

та вс іл як о ї біди. Син Ч О Р Н О Б О Г А і М А Р И . З гід но з по в і р ’ ям — 40

кр ов ож е р н и й ,

стр ахітливий,

на дто

ЧУРА

боявся

підступний,

(звідс и

да в н е

нещадний,

пр ис лі в’ я:

але лякливий,

«Чур

тоб і,

П Е К !»

(За Д . З е л е н і н и м ) . П Е К Л О — ц а р с т в о П Е К А , ст р ах іт ли в е підземелля, куди п р о в а л ю в а л и с я (крізь « к р и в а в і г о р л о в и н и » ) д у ш і грішників після с в о є ї смерті. За

давн іми

міфами,

П.

ма ло

дванадцять

яр усі в

( дв а н ад ц ят ь

« п р о в а л ь » — од н е ниж че о д н о г о — з «к р и в а в и м и г о р л о в и н а м и » між ними; «ч и м б іл ьш е гріха в лю дини, тим в а ж ч а ї ї д у ш а , тим гл ибш е вона п р о в а л ю є т ь с я крізь г о р л о в и н и » ) . З гі д н о з п о в і р ’ ям, П Е К з а т я г у в а в д о П. і прав едн ик ів, до б р и х люд ей, н а й д у ж ч и х лицарів т о щ о . З у сіх б о гі в Вир ію лише Ч У Р міг проникати в П. й відб ива ти в П Е К А невинні д у ш і д о б р и х л ю д ей чи с в о ї х л и ц а рі в -п об р ат и м ів , п ов ерт ати

їх

на

землю

чи

до

Вир ію.

Битви

ЧУРА

ПЕКОМ

у підземеллі, за у я в о ю да вн іх ук р аї нц ів , пр изводили д о землетрусів. П о х о д и Ч У Р А в П.. д в о б о ї з П Е К О М с та н о в л я ть низку д а в н ь о у к р аї н с ь ки х п риг одн иц ьки х міфів. (З а М . С л о б о д я н ю к о м ) . ПЕКУН

( Щ Е З Б И ) — маленький

зростає,

б іл ь ш а є

до

к р ов ож ер н и й

п отв о р ни х

розмірів,

божок,

який

намагаючись

хутко

п ож ер ти

я к о м о г а б іл ьш е люд ей, коли вони с в а р я т ь с я . З а п ов і р ’ ям, й ого могла здол ати, з ни щ ит и ли ш е з го д а між лю дь ми . О б р а з П . - Щ . наявний нині у фо ль к ло р і у к р а ї н с ь к и х гуцулів. (З а Д . З еле нін им ). ПЕЛАЗГИ ( П Е Л А С Г И , « Л Е Л Е К И » , « Ж У Р А В Л І » ) — о б ’єднання д а в н ь о у к р аї н с ьк и х племен, що за часів т р и пі л ьс ьк о ї ку льтури пере селялися з п р а д а в н ь о ї У к р аї ни -О р іа н и «н а нові зе млі ». Т а к е переселення б у л о наслідком

демографічної

політики

ВОЛХВІВ,

які

не

до пу с ка ли

скупчен ня чи пе ренаселення о р ії в, в и р у б у в а н н я лісів під нові земельні ділянки т о щ о . З а о п и с о м С т р а б о н а , « з а б а г а т о с то л і ть » д о у тв ор ен н я д е р ж а в Гре ці ї й Р и м у П. заселили Ф р ак ію , М а л у Азію, Па ле стин у, Грецію, М а к е д о н і ю , о с тр і в Кріт, Італію, всі о с т р о в и Е г ей с ь к ог о моря, Си ц и лі ю та інші тер и то рі ї. М о р е й с ь к и й піво стр ів та Ф е с с ал ія йм е ну в ал и ся П е л а з г і є ю

(Ре-

iazgia). Г е р о д о т під кр есл юв ав , щ о «а фін ян и п о х о д я т ь від пела зг ів» . На д у м к у С т р а б о н а й Д і о н іс а Г а л і к а р н а сь к о г о ім’ я П. (в перекладі з д а в н ь о г р е ц ь к о ї — лелеки, ж у р а в л і )

да не з а те, щ о

вони м а с о в о

й з г у р т о в а н о д о ла ли великі відстані, з м ін ю ю чи. м іс 'ц е с в о г о п р о ж и вання. Д. Г ал ік ар н а сь к и й с т в е р д ж у в а в , щ о П. заселили Італ ію « з а п’ ять с тол іть д о Т р о я н с ь к о ї війни». Д о о б ’ єд на нн я пелазгів вх одили такі д а в н ь о у к р а ї н с ь к і племена: лелеги, венеди, ет ру ски , трояни, д авн і ( D a v n i ), пани, галичі (галичани, г ал ли ), о б ри ч і, гірники, лю би чі , поляни, вов ки, попелі, компанійці ( С а т р а п і ) , савини, доляни, лучани, річани, шикули (си ку л и) та інші. 41

часом

найбільші

племен а

р оз р о с л и с я ,

набули

державної

с ам ос ті й н ос ті й ві до к р ем ил и ся від пе ла зг іч ног о с о ю з у . Т а к у т в о р и л а с я велика В е н е д сь к а д е р ж а в а , щ о п р о с т я г л а с я від б ер ег ів А н д р і а т и ч н о г о мор я д о берег ів Д у н а ю . Е тр у ск и о р га н і з у в а л и с я в д е р ж а в у Е тр урі ю, котра с та л а підгрунтям дл я у т в о р е н н я д е р ж а в Г рец ії та Р и м у . Галичани (галичі, галл и) перейшли Альпи й на з а х о д і у тв ор или д е р ж а в у Га ллію, щ о з ч а с о м д іс т а л а на з ву Франція. Античні ав тор и П л у т а р х , П а в з а н ій ( П о в з а н ій ) та інші п і д к р ес л ю вали вірність пелазгів т ра ди ці ям с в о є ї п р аба ть к івщ и н и. Т ак , По в з ан ій оп и са в

кон кретне

но вор іч не

свято

КОЛЯДИ

1570

року

до

н. е.,

коли П. за тр а д и ц і є ю кидали в ріку Л а б у ( п е р ш о н а з в а Т и б р у ) хліб, щ о на зив авс я « п а ля ни ц я ». Вірність с в о ї й п ра мат ер і Ор іані пелазги виявляли і в назві міст, щ о б у ду ва л и на чу жині: Т р е б а ( T r e b a ) , М а н а ( М а л а ) , М о к р а ( М о с г а ) , Ко р а

(K o ra ). М істо Троя

було

з а с н о в а н о на ч ес ть б о г а Т р о я н а .

В Па лес ти ні за п’ ять с тол іть д о н а ш е с т я племені М о й с е я П. з б у д у в а л и велике м іс то Р у с а с а л е м — « Р у с і в іншими д ж е р е л а м и

постій»

(О. П а р т а ц ь к и й ) ,

(за Д ж . В і л ь с о н о м ) , за

це мі сто

звалося

Р у са л е л ь

( Р у с а - Л е л ь — на ч ес ть « р у с и н с ь к о г о » б о г а Л Е Л Я ) . З ч а с о м н а з в у міста б у л о пер ек руч ен о на Є р у с а л и м . П л у т а р х пише п р о віруван ня П., з о к р е м а — ї х н є палке поклоніння громовержцеві

Пе ру ну,

якому

«П .

б у ду ва л и

х ра ми

переважно

в д і б р о в а х » . Д ея к і д і б р о в и на терені Італії н ази вал ис ь Д о д о н с ь к и м и (на ч ес ть « н а р е ч е н о ї » П ер у н а Д о д о н и — Д о д о л и ) . М о л и л и с я П. т а к о ж Д а ж б о г у , Т р о я н у , Ве лес у, Ч у р у та іншим. Імена і о б р а з и пелазгічних б о гі в П л у т а р х наз ива в « н а й с т а р о д а в н іш и ми

ре ш тк ам и

пе р ві с н о го

с в іт у » .

Античні

ав то р и

стверджували,

щ о П. мали с в о є письмо, яке Д і о д о р на зив ав П Е Л А З Г І Ч Н И М . П р о зго р тк и папірусів, які на пис ан і м о в о ю « о д н о г о з пелазгічних г о в о р і в »,

р озп о в ів

Д . Га лі к ар на сь ки й.

Він

на зи в ав

ці

папіруси

«К ниг ам и п р о р о ц т в » , а б о «К н и г а м и с и в и л », щ о « ц ін ув ал ис я в и щ е від усіх с к а р б і в Р и м у » . Зб е р і г а л и ся

ці

книги

Капітолійському

храмі

Рима.

Храм

пелазгічні «К ни ги п р о р о ц т в » з гор іли в І ст. д о н. е. Т о д і римляни відправили послів д о с т а р о д а в н і х пе лазгічних міст у С а р м а т і ї т а М алій А з ії , аби відновити «К ни ги п р о р о ц т в » . Б у л о ві дновлено д о тисячі вірш ів в і щ у в а н ь сивил. ( З а Д . Г а л і к а р н а с ь к и м ) . В ід су тн іс ть є дн ос ті між пе лазгічними племенами, в о р о г у в а н н я між ними, н а д т о — м іж е тр у ск а ми їх

ас им ілю вал и

ав то х т онн і

і га ли чанами, племена,

пр ивело д о т о г о , щ о

поглинули

нові

державні

утворення. П е р ш у гру н то в ну н а у к о в у п р а ц ю п р о П. як п р ау кр а їн с ьк и й с о ю з племен няпи са в росій ськи й в че ни й -е тн ол ог середин и X I X ст. О л е к с ан др Ч ер т к о в ( « П е л а з г о - ф р а к и й с к и е племена, н ас ел ив ш и е И т а л и ю » , М , 185 3).

Р а д я н с ь к а іс то р і о гр а ф і я , виходячи з шо ві ніс ти чни х та у к р а ї н о ф о б с ь к и х позицій, з а м о в ч у в а л а бу дь- які в ід о м о с т і про П. П Е П Е Р У Г А — міфічний о б р а з - т о т е м весни, б ог и н я р ос ли нно сті у давн іх б ол га р. Ве сн ян е с в я т о П. — знак с в я щ е н н о ї шани д о дерев, га їв , лісів, д о всіє ї прир оди . Пі д

час

накл ик анн я

дощу

ді в чи ну -П .

ма с ку в ал и

циб ул ею,

ча с ни ко м, вс іляк им ог уди ння м, а т а к о ж о б ли в а ли в о д о ю . С в я т о П . — с в о єр ід н е

табу

на

зни щ ен н я

дер ев .

В ин ик ло

свято

на

грунті

да внь оу кр аї н сь ких св ят Л А Д И , Т О П О Л І та ін. (За О. Фамінциним). ПЕРУН — б о г б л и с к а в к и й грому . Один з н ай г о ло в н іш и х п ер со н аж ів давньоукраїнської

м іф ол ог ії ,

«бог

на д

богами».

«В о н и

(а нти )

в в а ж а ю т ь , щ о один ли ше б о г — повелитель г р о м у й бл ис ка в к и — є в о л о д а р е м над усім, і йом у пр ин ося ть у ж е р т в у биків і чинять інші с в я щ енн і о б р я д и » , — п и са в візантійський і сто рик П р ок оп ій Ке с ар ій сь кий в V I столітті. З п оч атк ів н о в ої ери в к а п и щ а х ( х р а м а х ) П. волхви щ о ч е т в е р г а п р о г о л о ш у в а л и притчу п р о г р о м о в е р ж ц я (тими ж с л о в а ми, якими раніше, д о н о в о ї ери, віншували Б І Л О Б О Г А ) : « С в і т пішов о д тіла П., с о н ц е у т в о р и л о с ь з лику Й о г о , з о р я — від у с т, міся ць — від грудей, д о щ — від сліз, н ебо — від чер епа Й о г о , каміння — від костей, в о д а — від кро ві, ліси вітер — Й о г о

подих,

й тр ави — від в о л о с с я , х м ар и — від мозку, грім — с лов о,

блискавка

зорі — Й о г о

п ог л я д .. .» З а л е г е н д о ю , П. т в о р и в з к ам ен ю й о ж и в л ю в а в Б І Л О Б О Г . З о б р а ж у в а в с я П. с р і б н о ч у б и м , з о л о т о в у с и м , з вогненними стрілами, зо л о т и м лу ко м та в а ж к и м м о л о то м у руках. З а п о в і р ’ ям, г роз а — це б и т в а П. з Д И В А М И та біса ми, яких н а с и л а ю т ь Ч О Р Н О Б О Г , М А Р А та інші злі сили. Д и в и м а ю т ь з а м у р у в а ти в о д у в х м а р а х , з а м о р о з и т и Її, не да ти впас ти їй на з е мл ю , аб и та м у т в о р и л а с я п о с у х а , загинули всі посіви, вимерли лю д и. А л е П ер ун, р о з ’ ї ж д ж а ю ч и на золотій колісниці, в як у з а п р я ж е н і д е в ’ ят е р о крила ти х з о л о т о г р и в и х коней, вогненними стр іла ми з н и щ у є, р о з г а н я є ди в ів і бісів, а в а ж к и м м о л о т о м р о з б и в а є об леденілі х мар и й п у ск а є на з е м л ю ж и т т є д а й н у в о л о г у . З а деякими лег енд ам и, П. м ав д е в ’ я т е р о синів: т р о є в р а ж а л о злі сили стрілами, т р о є р о з б и в а л и х м ар и, т в ор я чи грім; р еш та пр ав ил а зо ло то г ри в им и кіньми. Ко ли б л и с к а в к а в б и в а л а людину, п о в і р ’ я т л у м а чи ло : якийсь Д И В , утікаю чи

ііід

П., с х о в а в с я , в се лив ся в чо ло в ік ов і, зна ючи, як

Г р о м о в е р ж е ц ь л ю б и т ь лю д ей . Т а П., мов ляв , і ч о л ов ік а не пожа ліє, аб и

вбити

ДИВА.

вбитий

блискавкою

ч о ло в ік

щас ли ви й :

він

п е р е се л я є т ь с я у В И Р І Й д о бо гів , с т а є б р а т о м П. Д а в н і у кр аї нц і та б і л о р у с и в ш а н о в у в а л и П. щ о т и ж н я в че твер ( П е р у н і в д е н ь ) . У цей ден ь д і в ч а т а с х о д и л и с я д о води, а взимк у — д о ка пи щ а і співали довкола

багаття

пісні

про

П.

Одну

дівчат — наймолодшу

та

н а й в р о д л и в і ш у — о б и р а л и р о з п о р я д н и ц е ю на святі, ї ї називали Д і в о ю во гн ю. їй на г о л о в у клали вінок, одяг али у б а г р я н и ц ю , вручали ч аш у З с в я щ е н н о ю в о д о ю (з д е в ’ яти криниць П е р у н о в о г о ліс у чи г а ю ) . Т іє ю водою

Діва

вогню

кр оп ил а

язичників, 43

які,

згідно

пов ір’ ям,

оч и щ а л и с я від гріхів. У П ер у н і в день с кл ад а л и с я молитви, щ о їх, як пра вил о,

п р ог ол о ш у в а л и

в о лх в и:

«О

ми лостивий

Боже,

грізний

д о б р и й Пер уне! М о л и м о с ь Т о б і , щ о б Ти з ’ я в и в с я о потрібній годині й

дарував

нам

дощу,

аби

де ре ва,

трави

хліба

добре

росли

й квітнула вся н аш а мати зе мля . Н е з а в д а в а й горя, п р о с и м о Те бе, н еп о т рі б н ою в се могут ні й

бу ре ю,

г ро м о м ,

наш Б о ж е ,

град ом

чи

блискавкою;

вижени,

і з ни щ и пр ок ля ту М А Р У з Д И В А М И

та

іншими сл уга м и чорними їхніми, аби вони не з аш ко ди ли нам і нивам на ш им .. .» У травні Д і в а в о г н ю с т а в а л а Д О Д О Л О Ю , « н а р е ч е н о ю П .» , яка м а т а випросити д о щ у в с в о г о з о л о т о с я й н о г о «н а р е ч е н о г о » . ї ї розд яга ли , прикр аша ли вінками з ж и в и х квітів і вели через село. Г о с п о д и н я к о ж н о г о д в о р у м ал а вилити на Д О Д О Л У а б о їй під ноги в ід р о води. Д ів ч а т а співали р ит уал ьни х пісень. Д О Д О Л А с и м в о л і з у вала З ем лю , я ку л ю д и в і д д а ю т ь за нарече ну к р а с н о м у П. Коли Д і в у в ог н ю пр ово ди ли в капище, та м во лхви вручали їй р ит уал ьн у весільну каб лу чку . Д О Д О Л А мала п р а в о восени на святі Т У Р А чи О В С Е Н Я об р а ти с об і в чоловіки юн ак а, щ о переміг на м ол од е ц ь к и х зм аг анн ях . Д а в н і у кр аїн ці в в а ж а л и де р е в а м и й росл ин ами П. д у б , калину, лютик, б ор ец ь , во вк обі й, ч о р т о п о л о х , а т а к о ж п ап ор оть . З а легендами, в ніч на Іван а Ку пай ла на к у щ п а п о р от і міг упас ти в ог он ь П. й спалах нут и яс кр а в им с я йв о м. Я к щ о см і л и в е ц ь зу міє о во ло діт и ж а р - к в і т к о ю , то з на тиме, згі дн о з п ов ір ’ ям, всі та єм н иц і світу, в ол од іти ме чар ами , стан е вічно мо ло ди м т о щ о . Цв ітіння п ап ор о ті с у п р о в о д ж у в а л о с я , на ду мку у кр аїн ці в,

зе мл ет р у со м,

громом,

б ли с к а в к о ю .

По

у к р а ї н с ь к и х були П е р у но в і д у б и , гаї, пущі. О дн а

всіх

зем лях

з них — у р о ч и

щ е П. під К а не в ом — з б е р е г л а с я й донині. П. п о с т а в а в у народній уяві т а к о ж як з м і єб ор е ц ь. З гі д но з п о в і р ’ям, родину, щ о мала д е в ’ я те р о дітей (9 — «ч и с л о П е р у н а » ) , оп ік у в а в с а м Г р о м о в е р ж е ц ь , приносячи в дім статки й д о б р о . У к р а ї н ец ь , який в ир у ш ав у д о р о г у , м ав у г о л о с ск аз ат и :

«Й ду

на

днів

(т иж ні в,

місяців,

років)».

У кл ад аю чи

з візантійцями та іншими с у сі д а м и різні то р гов ел ьн і та політичні угод и, у кр аї нс ьк і

князі,

воєводи

кляли ся

іменем

П.

За

н а к а з ом

князя

В о л од и м и р а , під час п рий нят тя х р и с ти я н с тв а 988 ро ку в Києві б у л о зни щене

капище

П.

та

інших

бо гів ,

ритуальний

св ященний

« д у б П . » — с пиляно й к и нут о в Д н і п р о . За перек азо м, с о н ц еп ок л он н и ки (язи чни ки) бігли по на д б е р е г о м і кричали д о д у б а , щ о плив за течі єю : « В и д у б а й ( в и п л и в а й ), Б о ж е ! » Витягти д у б а на бе ре г в д а л о с я п об ли з у у р о ч и щ а Звіринець. На т о м у місці язичники — противники хр и ст и ян ст в а — почали

таємно

збиратися

по кл он ят ис я

П.

За

велінням церкви там б у л о з б у д о в а н о прав осл ав ний мон астир, який н азв ан о В ид убе ц ьк им . Пі сл я п рий нят тя х ри сти янс тва на У кр аїн і і в

Біл ор ус і

ще

кілька

с то лі ть

противники

х р и с ти ян с тв а

та є м н о

п ок лон яли ся П., про щ о с в ід ч а т ь літопи си та до н есе н ня ченців ( « П о у к р а и н а м ь м ол ятс я ему, п р о к л я т о м у б о г у П е р у н у . . . » ) . І м ’ я П. ді йш ло д о наш их днів у б і л о р у с ь к о м у та у к р а ї н с ь к о м у фоль кло рі ( « к а б цебя 44

П я р у н т р я с н у в » , «який та м П ер у н л я с к а є ? » т а ін. ). ( З а П. Т р о щ и ним) . ПІ 4 - М АТИ — доп ол іт е їс ти ч ни й о б р а з - т о т е м п р о т о у к р а ї н ц і в , щ о о б о ж н юв али в о г о н ь і піч як з а х и с т о к во гню . П іс ля X I V ст. Г1. ввійшла поетичним

символом

до

української

народної

обрядовості

(коли

в о г о н ь г ори ть у печі, не м о ж н а га ла су в ат и , л и х ос л о в и ти : « С к а з а в би, та піч у х а т і » і т. п .) . (За О. А ф а н а с ь є в и м , М . С л о б о д я н ю к о м ) . ПО Л ІС У Н

( Л І С У Н ) — «в ов чи й' б о г » , б о ж е с т в о , щ о, згі дн о з по в ір ’ ям,

оп ік у в а л о вовків, с п р и я л о р ів н о мі р но му ро зп од іл у х и ж а к і в на землі, п ід ка з у в ал о, де з н а х о д и т ь с я х в о р а тварина, яку в о в к а м слід з ’їсти, тощо.

Водночас

П. — б о г

тор гівлі

схід них

давньоукраїнських

племен, н ад то сп р и я в торгівлі х у д о б о ю і х у тр ом . За ле г е н д о ю , виття вов ків о з н а ч а л о, щ о вони п р о ся т ь у П. д а ти їм « п о к о р м » . З о б р а ж у в ав ся у вигляді лю дини, яка не м а є тіні. З а п ов ір ’ ям, П. м а є д р у ж и н у Л І С У Н К У , яка в и к р а д а є дітей у тих людей, які з н у щ а ю т ь с я над с в о їм и дітьми, забирає

тримають їх до

лісу,

у голоді

дбайливо

тощо.

В ик ра д ен и х дітей Л І С У Н К А

доглядає,

здебільшого

пер ет в ор ю юч и

ї х у вовків. О б р а з и П. й Л . з ч а с о м увійшли д о у к р а ї н с ь к о г о ф о ль кл ор у (легенди, перекази, притчі і т. п .). ( З а П. Є ф и м е н к о м ) . ПОЛ ЬО ВА

М А Т И — доп ол іте їс ти чн и й

образ-тотем

Ж ін к а , яка к р а щ е за всіх у ро дині (о б щ и н і )

пр от о у кр а їн ц ів .

з н а л а с я на п оль ови х

р о б о т а х , н а йк р ащ а ж н и ц я т о щ о . (З а М. С л о б о д я н ю к о м ) . ПОРЕВІТ — у да вн іх п о л а б с ь к и х і ба лті йс ьки х у к р а ї н с ь к и х племен бо г зими, х о л о д у й миру. З а п о в і р ’ ям, мав п’ ять голів — за кількістю х ол од н их місяців. (За О. Ф ам ін ц и н и м ). П ОР Е НУ Т — у п о л а б с ь к и х та ба лт ій ськ и х у к р аї н с ьк и х племен б о г н ово г о С о н ц я й д о б р и х надій. З о б р а ж а в с я з чоти рм а го ло ва ми , а п ’ я ту трим ав на г р у д я х — с им в ол н а р о д ж е н н я н о в о г о С о н ц я й п о в о р о т у його на літо після чо т и р ь о х х о л о д н и х місяців. В о б р а з і П. в і д б и л а с я віра давніх укра їнців у щорічне на родження нов ог о Сонця. (За Я- Г о л о в а ц ь к и м ). ПРИПІКАЛО — бог

весняних

робіт

родючості

приб алт ійськи х

у к р а ї н с ь к и х племен. (З а О. Ф ам ін ц и н и м ). П Р АД УБ — п е р ш о д е р е в о світу. З гід но з вірува ння ми , П. р о ст е у Вир ії й п л о д о н о с и т ь молодиль ним и яб лу кам и, які д а ю т ь б о г а м бе з см е р тя . На

вершечку

П.,

за

ле г е н д о ю ,

п ос тій н о

си д ит ь

СОКІЛ

(Р О Д ).

(З а Д . Зе ле ні н и м) . П’ЯТНИ ЦІ — жін очі к ап и щ а М О К О Ш І , щ о їх б у д у в а л и , як пр авило, на роздоріжжях.

До

х ра м ів

пр иходили

жінки

п оп рос ит и

своєї

за с ту пн и ц і гарних і р о зу м н и х дітей, зл аг од и в д ом і, у мін ня г о с п о д а р ю вати, та їн и рукоділля.

(З а П. Т р о щ и н и м ) .

Р АД О ГО С Т ( Р А Д Е Г О С Т , Р А Д Е Г А С Т ) — б о г торгівлі та м ор еп л ав с тв а у

з ах ідн их

українських

племен.

пр ибалтійців

(з о к р е м а

у бод-

ричів) — в е рх ов ний б о г С он ц я й р о д ю ч о с ті . З о б р а ж у в а в с я у шоломі й кольчузі, з в і щ о ю

птицею на голові та н а м а л ь о в а н о ю б и ч а ч о ю 45

г о л о в о ю на гру дях . Бод рич і мали ск ул ьп тур и Р. з ч и с т о г о зо л о т а , з о к р е м а — в Р е т р с ь к о м у храмі. ( З а О. Ф ам ін ц и н и м ). Р О Д — п е р ш о б о г д а в н ь о у к р а ї н с ь к о ї мі фол ог ії , з ач и на т ел ь у с ь о г о ж и в о го, « Г о с п о д а р С в і т у »

(Б. Р и б а к о в ) .

Р. — т в о р е ц ь В И Р І Ю , б а т ь к о

Б І Л О Б О Г А й Ч О Р Н О Б О Г А , в і д а є до л ям и богів і лю д ей . К ул ьт P., на д у м к у Б. Р и б а к о в а , с ф о р м у в а в с я за б р о н з о в о ї д о б и , в часи п о в н о г о р озк ві ту па т ріа рх ату . РО Д О В А

М А Т И — д о п о л іт е ї с ти ч н и й

Найстарша

чи

н ай м у др іш а

образ-тотем

жін ка,

як а

час ів

очолювала

ма т рі а рх ат у.

рід

(зад ругу),

чинила с у д і т. п. (З а М . С л о б о д я н ю к о м ) . Р О Ж А НИ ЦІ — да вн ь о у к р а ї н сь к і

п ер ш об о г ин і

р о д ю ч о с т і,

небесні

« Г О С П О Д И Н І С В І Т У » (м а ти й д о н ь к а ) . Уя вл ял и ся на пі вжі нк ами нап івл оси ця ми. З гід но з п о в і р ’ ям, з

на йв а жл и ві ши ми

зо рян и ми

жили

на небі, о т о т о ж н ю в а л и с я

ор іє н ти ра ми — В ел и к ою

( з а да в н і х час ів — Вел ик а Л о с и ц я )

В е д м ед и ц ею

та М а л о ю В е д м е д и ц е ю

(М ала

Л о с и ц я ) . З а часі в мез оліту на с т а д і ї м и сл и в с тв а P., з гі дн о з у я в л е н н я ми, н а р о д ж у ю т ь тварин, риб, пта хі в і т. д. У д о б у енео літу (р о з в и т о к землеробства) Культ

Р.

дбають

пр о

розквіт нув

за

врожай,

ч ас ів

н ак ли каю ть

м ат рі а рх ат у.

дощі

тощо.

Зображальницька

си мв олі ка Р. і лосиці, щ о п ли ву ть по не бу: че тв ер о ж ін о ч и х грудей, щ о напоюють

землю

водою

і т. п.,— наявна

б р он з о в ої доби X V — XII

ст. д о

ор нам ен ті

посуду

за

н. е. Відгомін ку льт у Р. пізніше

втілив ся в о б р а з а х боги ні Л А Д И та ї ї доньки Л Я Л І . ( З а Б. Р и б а к о вим ). РО СЬ -М А Т И — доп ол іте їс ти чн и й о б р а з - т о т е м п р от о у к р а ї н ц ів , які о б о ж нювали ріку Р ос ь , в в а ж а л и ї ї с в о є ю мат ір ’ ю і т. п. ( З а М . С л о б о д я н ю ком ). РУЄВІТ — б о г літа, землі, р о д ю ч о с т і у п р иб алт ійс ьки х у к р а їн с ь к и х пле мен. М а в

сім о б ли ч

« п і д одн им

чолом»,

на чересі — сім г ос т р и х

мечів — за кількістю тепли х в ес нян о-л ітн іх місяців. З г і д н о з л е г е н д а ми, спри яв д о б р и м в р о ж а я м , лю д сь к ій б л аг оп о л у чн ос ті . ( З а О. Ф а мінциним) . РУНВіра (Рідна Українська Національна Віра) — в ід р о д ж е н а д а в н ь о у к р а їн с ь к а

релігійна к он фе сія , щ о

матеріалі д а в н ь о у к р а ї н с ь к о ї

її

реставрував

м іф ол ог ії

на іс тор ич н ом у

і язични цт ва

видатн ий у к

ра їн сь ки й історик, ш у м е р о л о г , е т н о л о г і ф і л о с о ф Л е в С ил ен ко ( С Ш А ) . РУНВіра

с та ви ть

за

ме ту

у тв е р ди т и

с в я щ е н н у - д ля

у к р аї н ц ів

Н А Ц І О Н А Л Ь Н У В І Р У , я к о ю в о н а б у л а д о на си ль ни ц ьк о го с к а с у вання

язичництва

988

рок у,

тим

с ами м

пр ищепити

в іру ючи м

на ціо на ль ну гідність, ш ан у і л ю б о в д о України, її прир оди , культури, історії, мов и. З а вченням Силен ка, Р У Н В і р а — це « в і р а в є д и н о г о Г о с п о д а на ім’я Д А Ж Б О Г » . «Щ об

ук р а ї н ец ь

став

Людиною

з в ел и ко ї літери,

виконувати зап ов іді Р У Н В і р и » , — с т в е р д ж у є Л . повідей сімнад цят ь: 46

він

Силен ко.

му с ит ь Цих

за

1. Р О З У М І Й І Л Ю Б И Б О Г А П О - Р І Д Н О М У . 2. НЕ П О К Л О Н Я Й С Я Ч У Ж О З Е М Н И М П О Н Я Т Т Я М Б О Г А . 3. С А М О В Д О С К О Н А Л Ю Й Р О З У М , Д У Ш У І Т І Л О . 4. В І Р У С Е Б Е . 5. Л Ю Б И Р О Д И Ч І В С В О Ї Х . 6. В И Х О В У Й Д І Т Е Й С В О Ї Х У Д У С І Р У Н В І Р И . 7. Ш А Н У Й Д У Х О В Н І С Т Ь П Р Е Д К І В С В О Ї Х . 8. Ш А Н У Й С В Я Т А Р У Н В І Р И . 9. НЕ С А М О З А Б У В А Й С Я Н А Ч У Ж И Н І . 10. Ж И В И Д Л Я Д О Б Р А У К Р А Ї Н И . 11. НЕ О Б М О В Л Я Й . 12. Б У Д Ь П Р А В Д И В И М С В І Д К О М . 13. Б О Р О Н И С В О Ї С К А Р Б И І НЕ П Р И В Л А С Н Ю Й Ч У Ж І . 14. НЕ Л Ю Б И В О Р О Г І В Н А Р О Д У С В О Г О , НЕ Б У Д Ь Р А Б О М . 15. НЕ Л И Ш А Й В Б І Д І П Р И Я Т Е Л Я С В О Г О . 16. НЕ З Н Е В І Р Ю Й С Я . 17. Л Ю Б И Д І Т Е Й С В О Г О Й Ч У Ж О Г О Н А Р О Д У . Р У Н В і р а д а є нове п он ят тя п р о « р а й » і « п е к л о » , котрі — « в душі лю д и н и » . Щ о б мати рай у с в о ї й душі, т р е б а , за вченням Силенка, щ о д н я тв ор ит и с в о є б у тт я « З А З А К О Н А М И П Р А В И Л Ь Н О Г О Ж И Т Т Я » . ї х сім: 1. П Р А В И Л Ь Н Е М И С Л Е Н Н Я : В О Л Я , М Е Т А , В І Д В А Г А . 2.

ПРАВИЛЬНЕ

БАЖАННЯ:

ЛЮБОВ,

С П РАВЕД Л И ВІСТЬ ,

П ОСЛІДОВН ІСТЬ. 3.

ПРАВИЛЬНЕ

ВИКОНАННЯ:

ВІД П ОВІД АЛ ЬН ІСТЬ,

ТОЧ

НІСТЬ, Д И С Ц И П Л І Н А . 4.

ПРАВИЛЬНЕ

СТАВЛЕННЯ

ДО

СЕБЕ:

ПОВН ОЦ ІН Н Е,

Н ЕЗАЛ ЕЖ Н Е, У З ГО Д Ж Е Н Е «Я». 5. П Р А В И Л Ь Н Е Х А Р Ч У В А Н Н Я : Я К І С Н А Ї Ж А , Н А Ц І О Н А Л Ь Н І СТРАВИ, О БРЯ Д О ВІСТЬ . 6. П Р А В И Л Ь Н А Л Ю Б О В : С П І В П Е Р Е Ж И В А Н Н Я І Ж Е Р Т О В НІСТЬ, Н Е Н А В И С Т Ь І М И Л О С Е Р Д Я , Д У Ш Е В Н А К Р А С А І В І Р НІСТЬ. 7. П Р А В И Л Ь Н А В І Р А : П Р И Р О Д Н Е ї ї Н А Р О Д Ж Е Н Н Я , Б Л А Ж ЕН Н Е РОЗУМ ІН НЯ, П РАВИ ЛЬН Е ПРИЗНАЧЕННЯ. Р У Н В і р а ві д к и д ає п о с т у л а т Біблії пр о те, щ о « в с я к а вл ад а Б о г о м дана». «Т ІЛ Ь К И Р І Д Н А В Л А Д А Б О Г О М Д А Н А ,— ствердж ує Р У Н В і р а ,— в о н а є с л у г о ю на роду, ж и в е з н а р о д о м і в ім ’я н а р о д у » . Р У Н В і р а вчить, щ о ли ш е наро д, який м а є с в о ю н аці он аль ну віру, вільно у т в е р д ж у є свій с п о с і б життя, с в о ї моральні цінності, св ятині, об р я д и і тр ад и ц ії . Маючи

рідну

віру

народ

не

пі д п ор я д к ов у є

с еб е

іноземним

релігійним а в т о р и т е т а м , д о г м а м , кан она м, р ит уа ла м . Д л я к о ж н о г о н а р о д у й о г о рідна н ац іон аль на релігія є н а й к р а щ о ю , б о б а г а т о д о б р и х мат ерів на світі, ал е Р І Д Н А М А Т И — Н А Й К Р А Щ А .

Р У Н В і р а ш ан у є інші релігії. «багато

н е одн а к ов и х

ї х б а г а т о , тв ер ди ть Р У Н В ір а , б о

р озу м ін ь

Бог а.

релігії

інтернаціональні

( б у д д и з м , х ри с ти ян с тв о , м у с у л ь м а н с т в о ) , а є наро ди , які м а ю т ь с в о ї національні релігії (япо нці, китайці, індуси та ін.). А ле й інт е рн ац іо нальні релігії м а ю т ь н ац іон аль не підгрунтя. Без інд усь кої

віри не

б у л о б б у дд и зм у , б е з є в р е й с ь к о ї (і у д а ї з м у ) — хри сти янс тва . К о ж е н н а р о д м а є д а р о в а н у Г о с п о д о м с в о б о д у с в о г о розуміння Бога. А Л Е В Е Л И К И Й І Щ А С Л И В И Й , Д О К Р А Ю В І Л Ь Н И Й І М У Д Р И Й Т О Й Н А Р О Д . Щ О М А Є С В О Ю Р ІД Н У Н А Ц ІО Н А Л Ь Н У ВІРУ. ТАКИ М М АЄ СТАТИ В Е Л И К И Й УКРАЇНСЬКИЙ Н А Р О Д ». П о в н і с т ю всі зас ади й п ос ту л а ти Р У Н Віри викладені в Укр аїнс ьк ій Біблії — книзі Л е в а Силен ка « М А Г А В І Р А » . РУСАЛКИ ними

(М А В К И ,

уя вл еннями,

смертю

Л О С К І Т Н И Ц І ) — водяні Р. — жін ки

та

діти,

які

божества. померли

За

народ

не пр и ро д но ю

( с е р е д них ч и м а л о с а м о г у б ц і в ) . Ж и в у т ь , згідн о з п ов і р ’ям,

з д е б і л ь ш о г о в річках, з весни в их о д я т ь на берег, г о й д а ю т ь с я на гіллях дерев, р о з ч іс у ю т ь с в о є д о в г е з еле не в о л о с с я , с пі ваю ть , в о д я т ь веселі танки, з а м а н ю ю т ь юн ак ів с в о є ю в р о д о ю і чарами. Зда тн і твор ит и як д о б р о (о б е р іга т и поля від в с я к о ї біди й т. п .), та к і з ло (з а л о с к о ч у в а т и юн ак ів д о смерті, з ак р у ч ув а ти сіті р иба лка м, насилати на поля г р а д і т. д . ) .

Д а в н і у кр аї нц і

русалок»,

задобрювали

ж е р т в оп р ин о ш енн я,

Р. — в л а ш т о ву в а л и

поклоніння

річкам.

Це

«проводи відзначив

Пр ок оп ій Кесарійський у V I ст. По етичний о б р а з Р. в х о д и т ь з X I V ст. д о у к р а ї н с ь к о ї н а р о д н о ї т в ор ч ос т і. (З а Д. Зе лен ін им ). С А Р А Й Н И К — дом аш ні й б о г д а вн і х ук р аї нц ів , який о б е р і г а в г о с п о д а р чі будівлі від х в о р о б , з л о ді їв та д и к о г о звіра. (З а О. А ф а н а с ь є в и м ) . СВ А Р ОГ — б о г неба, заліза, к о в а л ь с т в а і ш лю б у . Оди н з н ай го ло вн іш и х б о гі в

давньоукраїнського

я з и ч н и ц ь к ог о

пантеону.

За

народиш и

у яв леннями, нав чив люде й варити і кувати мідь та залізо, б у д у ва . домн иці, кузні і т. ін. В и к у в а в п е р ш о г о плуга і перш у ш л ю б н у з о л о т у о б р у ч к у . (За П. Т р о щ и н и м ) . С ВІ Т ОВ И Д (С В І Т , С В І Т Л О ) . 1. З а ко см огонічними по гл яда ми с т а р о давніх ук ра їнців , первісна мат ерія ч о л ов і ч ої статі, щ о , п о є д н а в ш и с ь з пер віс но ю ма т ер іє ю ж ін о ч о ї ст а т і ( В О Д А , Д А Н А ) , у т в о р и л а всі речі на землі. (З а Я. Г о л о в а ц ь к и м ) . 2. Бо г г о сти нно сті у на ддн іп ря н сь ки х ук р аї нц ів . У пр иб ал т ій с ьк и х у кр аї нс ьк и х племен б ог не ба і с в іт ла ; у да вн іх поляків — б о г війни. О б р а з С. ді й шо в д о н а с у вигляді к а м ’ я н о го « з б р у ц ь к о г о і д о л а ». (З а О. Фа мі нци ним ). С В О Б А — боги ня волі, за ст у п ни ц я бранц ів, які тікали з-під неволі, з п о л он у на с в о ю ба ть к ів щи н у . ( З а О. Фа м ін ц и ни м) . С В Я Т И Б О Г — б о г лісів, син Д А Ж Б О Г А . С в ящ е нн ий ліс і капи ще С. містилися під К и є в ом

(за велінням церкви б у л о с п ал ен о 1008 p .) .

( З а П. Т р о щ и н и м ) . 48

С Е М Е Н О В Е С Л О В О ( С В Я Т О С В І Ч К И ) — д а в н ь о у к р а ї н с ь к е яз ич н и ць ке с в я т о в р о ж а ю , щ о в і д з н а ч а л о с я в ніч з 1 на 2 вере сн я. При нос или ж е р т в и (у вигляді с т р а в ) р о д ю ч и м де р е в ам та д у б а м . (З а О. А ф а насьєвим) . С И В А — б о г и н я ваг ітних ж інок. С к у ль п ту р не з о б р а ж е н н я С., як п равило, б у л о вкрите мален ькими фі гу рка ми дітей. (З а П. Т р о щ и н и м ) . С И М А Р Г Л — б о г во гню. Оди н з на йг о ло в ні ш и х п е р с о н а ж ів у к р а ї н с ь к о ї мі фо ло гі ї. Н а д у м к у вчених, ім’ я С. — ір ан сь ког о, т о б т о — ор іа нс ьк ого, п о х о д ж е н н я . ( З а В. Д е м и д ч и к о м ) . СІВЕР

( С І В Е Р К О ) — б о г х о л о д н и х північних вітрів, син С Т Р И Б О Г А .

Зображувався

у вигляді б і л я в о г о п о х м у р о г о ю н ак а.

( З а О. А ф а

насьєвим) . СЛАВА — богиня

воєнної

пе ремоги

та

мисливської

удач і.

Од н е

на йг о ло в ні ш и х і н ай др ев ні ши х б о ж е с т в у наддніп рян ськи х укр аїнц ів. З ї ї з о б р а ж е н н я м на щ и т а х роси ішли в бій. За п рип ущ енн ям деяки х учених, від імені С. п о х о д и т ь н азв а с л о в ’ ян. ( З а П. Т р о щ и н и м ) . СЛА ВІ Я — ле г ен да рн а зем ля да в н іх ук р аї нц ів .

Згадується

в працях

а р а б с ь к и х г е о г р аф ів -м а нд р ів ни к ів А л-Б алх і, А л -І с т а р х і , Д ж а й х а н і та ін. як о д н е з т р ь о х ц а р ст в У к р а їн и -Р у сі . На ду м к у вчених, С. з ай м ал а т е р и т о р і ю с у ч а с н о г о П е р е я с л а в -Х м е л ь н и ц ь к о г о р а й о н у на Ки їв щ ин і. Є припу щен ня , щ о С. — с у ч а с н а Чернігівщина. СОБАКИ — св ящ ен н і твари ни в д а вн і х у кр аїн ці в, найп оп ул яр ніші п е р с о н ажі д а в н ь о у к р а ї н с ь к о ї міф ол ог ії . М іф про С. один з найдавніших. В н ь о м у р о з п о в і д а є т ь с я про п еч ер у на к а м ’ я н и с т о м у бере зі річки, де м е ш к а л о пле м’ я мисл ив ців на м ам уті в. О д н о г о разу, р о з п о в і д а є міф, коли

зимового

дня

вс е д о р о с л е

населення

п іш ло

на

кількаденне

п ол ю в а н н я з а м а м у то м , о г н и щ а н а м и в печері л и ш ил и с я підлітки, діти та ст арі. Ц и м с к о р и с т а л и с я л ю д о ї д и й п ід ст у п но напали на с ті й би щ е в

печері.

Підлітки

мужньо

б о ро н ил ис я ,

але

людоїди

ввірвал ис я

в печеру, ста ли хапати дітей, по ї д а т и їх. Крики й моління р оз бу ди ли богів

Вир ію,

що

пе ре тво рил и

підлітків -огн ища н

ди в о в и ж н и х

тва р и н — С., котрі п о ш м а т у в а л и л ю д о ї д і в , погнали ї х геть і вря тували с ті й би щ е. (З а М . К о ж у х а р - П л а ч и н д о ю ) . П р о по п у ля рн іс ть міфа св ід чи ть то й факт, щ о с о б а к а б у в с и м в ол ом давньоіранського

(давньооріанського)

бога

вогню

СИМ АРГЛА —

о д н о г о з н а й г о л о в н іш и х б о г і в д а в н ь о у к р а ї н с ь к о ї мі фо ло гі ї. В о д н о ч а с с о б а к а с т а в пе р сон іф ік ов ан им о б р а з о м о г ни щани на , котри й о б е р і г а є в о г о н ь і дім свій. ( З а В. Д е м и д ч и к о м ) . СОКІЛ — П е р ш о п т а х

і Першобог

Світу,

пти ц я- тот ем

найда вніш их

ук р аї нц ів . У С. пе р е вт іл юв ав с я, згі дн о з л ег е н до ю , Р О Д . В п ли вав на д о л ю б о г і в і лю д ей . ( З а Д . Зе лен ін им ). С ТОДОЛЬНИк — божество,

що

охороняє

стодолу,

сприяє багатству

і д о б р о б у т у у кр аїн ці в. ( З а О. А ф а н а с ь є в и м ) . С Т Р И БО Г ( С Т Р И Б А Й Л О , П О С В И С Т А Ч ) — б о г вітрів. З а пое ти чно ю уявою

да в н і х

у к р а ї н ц і в — не вр ів но в аж ени й 49

літун

бородою

та

б а т о г о м , яким він п о г а н я є с в о ї вітри. У широч ез них ш а р о в а р а х , щ о служать

й о м у за

вітрила. З г і д н о з п о в і р ’ ям, й о г о п оди х — вітер.

(З а П. Т р о щ и н и м ) . СТР ИГА — б ог и н я схід них вітрів, с у х о в і ї в , повені. З а по в і р ’ ям — дон ька С Т Р И Б О Г А . У де як и х у к р а ї н с ь к и х п л е м е н — б ог и н я ч в ар і війни. З а с ту пн и ц я зна ха рі в . (З а П. Т р о щ и н и м ) . Т А Б У Н Н И К — б о ж е с т в о , щ о о х о р о н я л о та бун и коней від з в ір а та х в о р о б. Ж и л о , з гі дн о з п о в і р ’ ям, в х а щ а х по бі ля випасів. ( З а О. А ф а насьєвим). ТЕРЕН — д е р е в о -т о т е м . З а ле г е н д о ю , юнак, я к о г о розл учи ли з к о х а н о ю ді вч ино ю,

перетворився

Т.

В олх в и

з а б ор он и л и

зрубува

ти Т. ( З а Я- Г о л о в а ц ь к и м ) . ТЕРНОВІ через

Я Г ОД И — з гі дн о свою

п о в і р ’ям,

безрозсудливість,

очі

дівчини,

н е ш а н об л и в іс ть

до

яка

з аг ин у ла

мат ері

тощ о.

( З а Я. Г о л о в а ц ь к и м ) . Т ОПО ЛЯ — міфічний о б р а з - т о т е м давн іх укр аїнц ів. С в я т о Т. п р о в а д и л о с я наприкінці весни. О б и р ал и на йс тр у нк іш у дівчину, якій з а в ’ я з у в а ли на д г о л о в о ю руки. На підняті руки на вішували стрічки, хустки, н а м и с т о і т. ін. Д і в ч и н у водили се ло м, полем, лу гом , с п ів а ю ч и: С т о я л а Т о п о л я кра й ч и с т о г о поля, Стій, Т оп ол ень ко , стій, не р о зви вай ся, Бу й н о м у вітр онь ку не пі ддавайся... С в я т о Т. б у л о

розповсюдж ене

на ок ол и ц я х с т а р о д а в н ь о г о Ки єва .

Т. в в а ж а л а с я с в я щ ен н и м д ер е в о м і р у б а л а с я для ж е р т о в н и х в о г н и щ . Зі с в я т а Т. н ар о д ил а ся р о сі й с ь к а Г О С Т Е Й К А та б іл о ру с ьк и й К У С Т . (З а М. С л о б о д я н ю к о м ) . ТРАВА — р о сл и н а -т от е м

да в н іх

ук р аї нц ів .

За

ле ге нд ою ,

Т.

утвори

ла с я від кіс в р о д л и в о ї дівчини, яка з аг ин ул а через с в о ю б е з р о з с у д ливість, н е ша н об л и в іс ть д о матері чи д о с т а р ш и х родичів. ( З а Я. Г о ло в а ц ь к и м ) . ТРИВОГ

( Т Р И Г Л А В ) — ве рх о в н ий б о г неба і світла в укрів

(захід

них у к р а ї н с ь к и х п ле ме н ). ( З а П. Ш еп п ін г о м ). троян

— бог

місяця,

ночі і бу ді вн и цт ва .

З гід но з п о в ір ’ ям, нав чив

лю де й те с л я р с т в у , рі зьбярськ ій спра ві. Уночі в о л о д а р т р ь о х стихій — неба, землі і підземелля ( т о м у з о б р а ж у в а в с я т р и г л а в ) . ( З а П. Т р о щ и ним). ТРЯС ОВ ИЦЯ

( П Р О П А С Н И Ц Я ) — міфічна п от в о р а, [цо несла л ю д я м

гарячку, см ерть.

За п о в ір ’ ям — о д н а з тр инадцяти д о н ь о к М А Р И .

( З а П. Т р о щ и н и м ) . ТУР — б о г

сили,

лицарської

честі,

зас туп ник

воїнів

чередників.

У деяких у к р а їн с ь к и х племен — б о г С он ц я. З о б р а ж у в а в с я б а г а т о р о гим

б и к ом

золотою

шерстю;

ту р о м -о л е и е м ;

з о ло ти м

барилом

з р ога м и і т. п. К у л ь т Т. в с т а н о в и в с я з р о зв и тк о м с к о т а р с т в а . Згідно з деякими легенда ми, Т У Р - Б И К м ав де с я т ь рогів, на о д н о м у з яких містився з оло ти й терем, а в н ь ом у — чарівна діва. З о б р а з о м Т. во лхви 50

п о в ’ я зу вал и

єд на нн я

неба

й землі.

П ід

Ки є во м

існу в ал а

велика

« Т у р о в а б о ж н и ц я » . ( З а П. Т р о щ и н и м ) . УКРИ. 1. О д н а з п е р ш о н а з в давн іх укр аїнц ів. 2. Д а в н ь о у к р а ї н с ь к е плем’ я, щ о з а й м а л о північ но -зах ідну те р и то рі ю Ор і а н и -У к р а їн и . З о к р е м а , тер и то рі я укр ів пр ол яга ла від річки Л а б и (нині Е л ь б а ) і Д а н і ї , тя г ну ла ся по на д Балтій ськи м мо р ем д о « Л и в о в , Ч уди и К о р е и » (О . Ч е р т к о в ) . С т а р о д а в н і німці назива ли цю те р и то рі ю U c k e r m a r k — З е м л я укрів. (З а О. Ч е р т к о в и м ). УР

( О Р ) — н а йг ол ов ні ш и й

бог

часів т р и пі л ь с ь к о ї культури

ор ачів,

хліборобства,

родючості

за

( I V — III ти с яч олі ття д о н. е . ) . З гід но

з по в і р ’ ям — тв о р е ц ь плуга; на че сть У. о р і ї — переселенці з Д н ї п р а до М е с о п о т а м і ї — з б у д у в а л и одн о йм ен не місто. ( З а Л . С и л е н к о м ) . ХЛІБНИК — д ом а ш нє

божество,

що

оберігало

з ер н о

борошно

з ас ік ах від п с ув а нн я та гризунів. З гі д н о з п о в ір ’ ям, с п р и я л о в д а л ом у випіканню хлі ба. ( З а О. А ф а н а с ь є в и м ) ХОР — б о г за х і д н и х д о щ о в и х вітрів, мряки. Син С т р и б о г а . З о б р а ж у в а в с я з ап л ак а н и м ю н а к о м в мокрій о д еж і . ( З а П. Т р о щ и н и м ) . ХОРС — б о г їнської

С он ц я .

Один

м і ф о ло г ії .

Ім’я

на йг ол ов ні ши х

X.,

на

думку

персонажів

де я ки х

давньоукра

вчених,

ір ан с ь к ог о

(о р і а н с ь к о г о ) п о х о д ж е н н я . (З а Д . Ш е п п і н г о м ). ЦЕЦЯ — б оги н я дорідної

лі та

гарної

у д а вн іх

жінки,

б іл о ру с ів .

Зображувалася

яка несе в р ук ах с ок о в и ті

вигляді

плоди.

Голова

п р икр аш ен а ві нк ом з п ш ени чно го к о л о с с я . (З а О. А ф а н а с ь є в и м ) . ЦМОК

(З М О К ) — бог

хатнього

добробуту,

родинного

вогнища

давн іх у к р аї нц ів , з г о д о м у біло рус ів . З о б р а ж у в а в с я у вигляді змії, щ о с и м в о л із у в а л а бл ис ка в ку . Згід но з по в і р ’ ям, мав с е р е д л ю д е й с в о ї х ул юб лен ців , д о я ки х пр ихо ди в у вигляді курки, ящ ір ки чи в у ж а і пі дкидав якіс ь к о ш то в н ос т і . ( З а О. А ф а н а с ь є в и м , Д . Ш е п п і н г о м ). ЧЕРЕВУ ХА — міфічн а по тво ра ,

щ о не сла л ю д я м х в о р о б у ш лу нк а та

інших н ут р ощ і в . З а п ов ір ’ ям — о дн а з д о н ь о к М А Р И . ( З а П. Т р о щ и н и м ). ЧИСЛОБОГ— бог му др еце м

лічби

з пі вм іся це м

(м а т е м а т и к и ) . на гру дях , щ о

Зображувався вказувало

сивоголовим

на й о г о з в ’ язок

з а с т р о н о м і є ю . С а м е п ос та ть Ч. в ук р аї нс ьк ій мі фо ло гі ї, на д у м к у вчених, сп ри ч и н и л ас я д о в ід о м о г о в и с л о в у І оан на Є ф е с ь к о г о 534 p.: «А н т и г р ам от ні ш і й мудріші від р о м е ї в » . ( З а П. Т р о щ и н и м ) . ЧОРНО БО Г

бог

зла, в о р о г Вирію, лю д ей

і св ітла. З а с т у п н и к усіх

зл их сил, в о л о д а р п ідз ем но го м е р т в о г о ц ар ств а. З гі д н о з п о в і р ’ ям, перетворювався БІЛ ОБ ОГОМ .

ЧОРНОГО

ЛЕБЕДЯ

та

п ос тій н о

воював

(З а П. Т р о щ и н и м ) .

ЧОРТ ( Н Е Ч И С Т И Й , Д І Д Ь К О , БІС, Д И Я В О Л , С А Т А Н А , Щ Е З Н И К , Т О Й , З Л И Й ) — один з н а й р о з п о в с ю д ж е н і ш и х негативних п е р с о н а ж і в стародавн ьої

української

міф оло гі ї

та

демонології

християнської

доби. З а н айдавніших часів носив ім’я й подобизну Ч О Р Н О Б О Г А, котрий б у в ан ти п о до м Б І Л О Б О Г А і в с ь о г о п р е к р а с н о г о на землі. 51

З р о зв и тк ом м а т е р і а л ьн о го та д у х о в н о г о ж и тт я давн іх у к р а ї н ц і в Ч о р н о б о г « п е р е п о л о в и н и в с я » на Ч О Р Т А і П Е К А, в о л о д а р я П Е К Л А (за

ста р ов ин ни ми

міфами,

ЧОРНОБОГ

й о го

дружина

МАРА

с п оро ди ли Ч О Р Т А , П Е К А та інші злі с и ли ). У я в л я в ся рухлива,

Ч.

гола

вельми р ізн ом ан ітн о. людиноподібна

П е р е в а ж н о — це х у д о р л я в а ,

іст ота

невел ик ог о

з р о с ту ,

рудою

ш ер стю, щ о г у с т о в к р и в ає вс е тіло. М а є коротенькі ріжки на круглій св иня чо по діб ні й гол ові . Очі круглі, свиняче

рило.

Зуби

дрібні,

але

малі, червоні. З а м і с т ь носа —

гострі.

Кігті — на

рук ах, .ліктях,

колінах і ногах. Д о в г и й вертля вий хвіст. З о д я г у — куці ногавиці. Здат ен б л и с ка в и ч н о п ер е м і щ у в а т и с я в повітрі й м и ттє в о п ер е в т і л ю ва ти ся в люд ей, звірів і неживі предмети. З а легендами, н ай ча сті ш е п ер евт іл ює тьс я у в ов ка , « з н а й о м о г о к у м а » , во яка , б ар ан а , кота , півня, миш у і т. п. М о л о д і чортики п р и б и р а ю т ь с я у вро дл иви х п ар у бк ів , п р их од ят ь

на

ве чорни ці

горілкою

(«чортове

пійло»,

«чортами

в и г а д а н е » ) та л а с о щ а м и , п р и г о щ а ю т ь дівчат, з м а н ю ю т ь їх, л я г а ю т ь спати з ними й з а л о с к о ч у ю т ь д о смерті. За ле г ен до ю , Ч. с п о ч а т к у б у в оди н на у в е с ь світ (я к син Ч О Р Н О Б О Г А і М А Р И ) . А ле йому н а д о к у ч и л о « б е з т о в а р и с т в а » , і він п іш ов у В и рій д о Б іл об ог а, з а к л я в с я не р об и ти зла л ю д я м , а за те — да ти й о м у « т о в а р и ш а » . Б і л о б о г повіри в Ч О Р Т О В І й д о з в о л и в підійти д о оз е р а , вмо чит и у ж и в у в о д у паль ця й стріпнути п о з а д себе, в на сл ід ок чо го з ’ яв ит ьс я « т о в а р и ш » . О дн ак Ч О Р Т у м о ч и в не пальця, а в с ю р у к у та як с т а в нею стр іпу ват и, то з безлічі кр апель утв ор ил и с я тр и на д ця т ь ч о р тя ч их п ол ч и щ ( « д р у ж и н » ) , які ту т ж е з б у н ту в а л и с я проти В ир ію . Роз гні ван і б оги скинули чо ртів з Вир ію. Вони летіли д о землі, за леге ндо ю, с о р о к д іб , а коли Б і л о б о г с к а з а в « а м і н ь » , то « к о ж е н де був, там

і ли ш и в с я :

воді — во дяник,

лісі — лі совик,

болоті —

бол отя н ик , у полі — п о л ь о в и к » і т. д. Чорти , за п о в і р ’ ям, — б ез см ер тн і, їх « н і щ о не б е р е » , окрім стріл Пер уна . Тільки б л и с к а в к а П ер у н а м о ж е вбити чо р та навіки особливості вчувається

(в цій

с та р о в и н н е п о х о д ж е н н я м і ф а ) . Т о ж , я к щ о

бли ск ав к а с п али ла д е р е в о , під ним п е р е б у в а в чор т; коли в гроз у згорі ла ха та — туди з а б і г б у в дідь ко. Чо рт и , згідно з п о в і р ’ ям, п о д і л я ю т ь с я на « д у р н и х » і « м у д р и х » . « М у д р і » навчили л ю д е й д о б у в а т и во го н ь, р оби ти вози і млини, пекти хліб, к о в а л ю ва ти , мір ош ни ку ват и т о щ о . « Д у р н і » — виг ада ли го рілку, к ор ч м у і кор чм ар я, курив о, люл ь ку , злі с л о в а і т. п. Б у в а ю т ь і « з б и т о ч н і » чор ти, які ї з д я т ь верхи на конях, а ж з тих піна летить, п ер е в е р та ю ть вози з сн оп ам и , б ’ ють люд ей, т оп л я т ь ї х у в о д у то щ о .

Є по в ір ’ я і про « с п р а в е д л и в и х » чортів: бідний б р а т ,

з у хв а л о

обдурив

про гнав

с та р ш и й ,

пр ино сит ь

скромну

яко го в еч ерю

стар це ві (пер е в ті ле н ом у Ч О Р Т О В І ) й о д е р ж у є щ ед р у в и н а г о р о д у , ціле б а г а т с т в о , а коли п р ин оси ть в е ч е р ю б аг ати й, й ог о « с т а р е ц ь » ка р ає і т. д. 52

З а ле ге нд ам и, чо рт и л ю б л я т ь п о з б и т к у в а т и с ь над л ю д ь м и : п’ я н о г о п р о в е д у т ь б у ц і м т о в розкішний палац, н а го д ую ть , нагїоять « з а м о р с ь кими в и н а м и », у к л а д у т ь у перину, а коли ч о л о в і к пр о сн ет ь ся , по мічає, щ о л е ж и т ь у к а л ю ж і с е р е д б о л о т а . О с о б л и в о р о з п о в с ю д ж е н и м и були народні оп ов ід і про « з н а й о м о г о к у м а » , який кличе ро ди ч ів у гості, на ли ва є їм чарки, а коли вони перед питтям пе р е хр е ст я ть ся , ба ч ат ь, щ о с и д я ть на ця мрині й т р и м а ю т ь у р ук ах оч ер ети нку і т. п. Численні міфи, легенди, оповіді про Ч. ві дігравали по з ит ивн у ро ль у б о р о т ь б і про ти з ла і злодіянь, в у тв ер д ж е н н і з д о р о в о ї н а р о д н о ї мор алі. ( З а В. Г н а т ю к о м ) . ЧУР ( Ц У Р , Ш У Р ) — оди н з найда вніш их і н ай по пу ляр ніш их у давн іх у кр аїн ці в « д о м а ш н і х » б о гі в ; о х о р о н е ц ь д о м а ш н ь о г о в о гн и щ а , тепла, зат иш ку . Б о г д о б р о б у т у , д о б р и й д у х д о м у та за с ту п н и к ро ду. Іноді у я в л я в ся

та

зображ увався

Вирізьблювався

на дереві,

вигляді

вишивався

во гню ,

що

пала є

на руш ни ках .

За

печі.

п о в і р ’ ям,

з в ерт анн я д о Ч. о х о р о н я л о лю д ин у від зла. (З а О. А ф а н а с ь є в и м ) . ЧУРБАН (з н а к Ч У Р А ) — м еж о ви й с тов п , кінець х а з я й с ь к о ї землі, щ о ї ї межі оп іку є, згідно з пов ір’ ям, сам Ч У Р . С в я щ ен н и й сто в п , я к о г о не м о ж н а б у л о п о ш ко ди ти . С п ри й ма в ся т а к о ж як зн а к С и м а р г л а , б о в Ч у р б а н і — як і в кожній міцній деревині — т а ї т ь с я жи ви й во го н ь, щ о добувається

те р тя м

чи

утворюється

під

час

горіння

де ре ва.

(З а О. А ф а н а с ь є в и м ) . ЮРІЙ

ЗЕЛЕНИЙ

(ЗЕ Л Е Н И Й

Ю РІЙ) — у

південних

у к р аї н с ьк и х

племен міфічний о б р а з - т о т е м весни, б о г росли нно сті . С в я т о в і д б у в а л о ся в кінці весни

як знак с в я щ е н н о г о

по ш а н у ва н н я д о в к о л и ш н ь о ї

природи. С в я т о Ю . 3 . б у л о св оє р ід ни м т а б у на в и р у б у в а н н я дерев. ( З а О. А ф а н а с ь є в и м ) . Я Т Р О Б О Г — б о г р а н к о в о ї зорі. ( З а П. Т р о щ и н и м ) . Я ГА- БАБА

(Б А Б А - Я Г А ) — божество

війни,

к р ов оп р о л и ть ,

чвар

л ю д сь ки х . (З а Д . Зелен іни м). Я РИ ЛО — б о г ве сн ян их робі т, п л о т с ь к о ї л ю б о в і і с та т ев и х пристр астей . З ас ту п ни к сів а чі в і всіх, хто в с т а є рано, д о с х ід сонця. М і с я ц ь Яри ла — яре ць ( т р а в е н ь ) . З о б р а ж у в а в с я мо ло ди м, у білій полотняній од е ж і , на б іл о м у коні, б о с и м . На голові — вінок квітів як с им во л вічності і неба. У лівій

руці — п у ч еч ок ж итн іх к ол ос оч к і в — знак ж и тт я

і щ астя,

доброго

врожаю

чо лов іч а

і б л аг оп ол у чн ос ті ,

правиці — ме р тв а

г ол ов а — н а г а д у в а н н я про те, щ о к о ж н о г о чекає с ме рть, а т о м у т р еб а жити Я Р О . На гр у дя х Я. носив, згідно з п о в ір ’ ям, з о б р а ж е н н я бика — с имв ол д у ж о ї яр ост і і пристрасті. (З а П. Т р о щ и н и м ) . ЯРО ВИТ — б о г р о д ю ч о с т і і весни у да вн іх пр иб алт ійс ьки х у к р аї н с ьк и х племен. ( З а О. Ф ам ін ц и н и м ). ЯСОНЬ ( Х А С О Н Ь ) — б о г С о н ц я у давн іх чехів, с л о в а к і в та мор аві в. (З а О. А ф а н а с ь є в и м ) .

III. М ІФ И І Л Е Г Е Н Д И С Т А Р О Д А В Н Ь О Ї УК РАЇ НИ

СОК ІЛ-РОЛ

На початку була пітьма — вічна й безмежна. Ні Землі, ні неба, ні Сонця. Тільки— морок. Густа, холодна й безконечна ніч. А її пронизувало Око. Звідки летіло воно? І — куди? Нізвідки і в нікуди? І де взялося воно? Наймудріші волхви Оріани казали так: «Око було завжди, воно було вічно. І з Вічності воно летіло у Вічність». А Заратустра потому вже додав: «Воно летіло з далеких Старих Світів, аби утворити Новий Світ». Мабуть, так. ' Бо Око, пролетівши чорне безмежжя впродовж безконечної кількості часу і не знайшовши краю пітьмі, одного разу спинилося. І пустило Сльозу. Чиступречисту Росинку. З неї вродилося диво: Першоптах і Першобог — птиця Сокіл. Його золотаве пір’ я осяяло непроникну ніч. Сокіл розправив крила і кружляв над Оком. І пустив Сокіл золоту Сльозу-Росинку, що впала на Око. І вмить розрослося воно у великий острів серед мороку. І пустив Сокіл срібну Сльозинку, і впала вона посередині острова, де утворилося озеро Живої Води. І пустив Сокіл зелену Сльозу-Росинку, і від неї проросли дивовижні квіти й густі високі трави на острові й берегах озера. Тоді Сокіл сів між квіти й став глибоку думу думати. ПРАДУБ

Довго думу свою думав Сокіл. Тьма часу минула. І зніс Сокіл золотий жолудь. І сталося диво: виросло з того жолудя розкішне й могутнє Першодерево. ДубСтародуб. І наче зорі розцвіли на його крислатому гіллі: то вродили М ОЛОДИЛЬНІ ЯБЛУКА — плоди невмирущості. Стало довкола світло й весело. Тоді злетів Сокіл на вершину Першодерева й сказав: «Я створив Ирій. Тут моє місце на віки вічні. Звідси я творитиму Світ». 54

Б І Л О Б О Г І

ЧО РНОБОГ

І поринув у свою глибоку думу Сокіл-Род. І довго-довго думу думав. І зніс він два яйця; біле і Чорне. Впали вони в озеро Живої Води, і вродилися з них Білий Лебідь і Чорний Лебідь. Попливли вони назустріч один одному і стали люто битися. Тоді з вершини Дуба-Стародуба сказав їм Сокіл: «Зупиніться!» І лебеді перестали битися. І сказав Сокіл: «Я даю вам Слово і Розум. Вийдіть з води і станьте обабіч мого Дуба». Вийшли лебеді з води й одразу перетворилися в людино подібних велетнів. Тільки в одного шкіра була біла, волосся — русяве, очі — блакитні, а в другого все було чорне — і шкіра, і волосся, і очі. І сказав Сокіл їм: «Зірвіть з дерева по яблуку ' з’їжте їх». З ’їли велетні по молодильному яблуку і відчули в собі силу неймовірну. І сказав їм Сокіл: «Тепер ви невмирущі боги». І вклонилися йому велетні. І сказав Сокіл білошкірому: «Ти є Білобог. Володар Світла й білого Світу та всього, що створиш у ньому». І сказав Сокіл чорношкірому: «Ти є Чорнобог. Володар ночі і пітьми та всього, що створиш у ній». І сказав він обом: «Ви є Добро і Зло. Краса і Погань. І ви будете вічно. Бо ви є Життя. І ТІ, ЩО П РИЙДУТЬ, не зазнають Добра без Зла і Краси — без Погані, тож не знатимуть, що таке життя і навіщо жити в ньому». КОЛ ЯД А

І МАРА

І сказав Сокіл Чорнобогові: «Що ж, іди в свою пітьму і володарюй там». Ступив Чорнобог у безконечний морок, і одразу тіло його вкрилося чорною смердючою шерстю. І не злюбив Чорнобог пітьму, зародилася в нього заздрість до Білобога. Тоді пустив Чорнобог дві чорні сльози, і вродилися з них Змій-Дракон із трьома головами та вогнедихаючими пащами і потворна жінка — Мара з гнилими очима та кублом зміюк на голові. Мара стала дружиною Чорнобога, а Змій-Дракон — Чорнобоговим військом. 55

I сказав Чорнобог Змієві: «Ти полети у Вирій і вбий Білобога, а Дуба спали разом з Соколом на ньому. Хочу я бути володарем Вирію». Став розправляти свої велетенські панцирні крила ЗмійДракон та виригувати вогонь із своїх залізних пащек — аж заклекотіла пітьма. Той клекіт почув Білобог у Вирії й пустив дві світлі чисті сльози. І вродилися з них красень-велетень Перун з огненними стрілами в руках та вродлива молода жінка Коляда. Дав їм Білобог вкусити молодильні яблука, стали вони невмирущими богами. І сказав Білобог Перунові: «Ти будеш моїм військом і охоронятимеш Вирій вогненними стрілами своїми». І сказав Білобог Коляді: «Ти будеш моєю жоною і народжуватимеш золотеє коло — Божича-Сонце, аби збороти пітьму і все злеє, що в ній». Тоді саме прилетів Змій-Дракон у Вирій, кинувся на Білобога, та Перун метнув стрілу-блискавку, що спалила крила Драконові, й він загримів у чорну безодню. Там володар пітьми окропив чорними сльозами спалені Драконові крила, й відросли вони, та вже побоявся Змій сунутись у Вирій. І збагнув Чорнобог, що не бути йому володарем Вирію, і ще дужче він зненавидів Білобога та його Світ. ЗЕМЛЯ

Сидить Сокіл-Род на вершечку Дуба-Стародуба й думу думає. Довго-довго. Багато часу минуло. І тоді сказав Сокіл Білобогові: «Ти пірни на дно озера і набери скільки можеш священного піску і розсій в пітьмі його, аби твердь була». Тоді пірнув Білобог на дно озера Живої Води, схопив піску в обидві жмені, випірнув з води і пішов чорний світ піском засівати. І де він сипав — утворилася Земля з долинами і по лями. Тоді Перун мову мовив до Сокола: «Великий Роде, дозволь і мені іти Землю творити». І сказав Сокіл: «Іди». І ось пірнув Перун на дно озера, набрав у обидві жмені священного піску, та тільки хотів випірнути, аж озеро Живої Води товстою кригою вкрилося. То Чорнобог підкрався до Вирію і заморозив озеро. Що робити 56

Перунові? Він пісок запхав собі в рот, а в руки схопив з-за пояса вогненні стріли й щосили пробив ними кригу, ще й пустив блискавку в Чорнобога, обпалив його. Провалився Чорнобог у чорну прірву й зачаївся там до пори до часу. А Перун кинувся Землю творити. І де він випльовував з рота пісок, там гори утворилися. Д А Ж Б О Г

І ЖИВА

А Сокіл-Род сидить на вершечку Дуба-Стародуба, думу думає. І зніс він золотий жолудь і золоте зернятко. І повелів Білобогові посадити їх на Землі своїй та полити Живою Водою. Посадив Білобог золотий жолудь та золоте зернятко, полив Живою Водою. І диво сталося: з жолудя золотого виріс молодий крислатий зелений дуб, вершиною якого був надзвичайної вроди юнак, що спав міцним сном. А з золо того зернятка виріс великий житній колос, вершиною його була надзвичайної вроди дівчина, що спала міцним сном. І повелів Сокіл-Род побризкати юнака і дівчину Живою Водою та привести їх у Вирій. І зробив так Білобог. І сказав Сокіл юнакові: «Ти є Дажбог, будеш Землю засаджувати лісами та гаями». І сказав Сокіл дівчині: «Ти є Жива. Богиня злаків. Тобто — богиня Життя. Будеш Землю засівати житомпшеницею». І сказав Сокіл обом, Дажбогові й Живі: «Ви є чоловік і жінка. І зачнете ви рід людський. Вкусіть молодильні яблука і скупайтеся в Живій Воді». Вкусили Дажбог і Жива молодильні яблука і стали безсмертними. Скупалися вони в Живій Воді і стали вічно молодими. І сказав Сокіл-Род: «Ідіть на Землю і робіть своє». І пішли Дажбог та Жива на Землю, і зачали вони рід людський. Тоді вкрив Дажбог Землю лісами, гаями, байраками. Тоді засіяла Жива Землю житом, пшеницею та всякою пашницею. Але нічого не росло і не родило на Землі без світла й без тепла. В пітьмі бродили люди — Дажбогові діти, й мали вони сконати від голоду й холоду. І запитували вони богів: «Навіщо ви нас на світ народили?»

БО Ж И Ч

По думі глибокій мовив Сокіл до Білобоговбї жони Коляди, що вже важкою ходила: «Ти іди на Землю і там народи Божича-Молоде-Сонце. Коло золотеє спороди! Ти сама знайди місце, де маєш народити його». І пішла Коляда шукати місце, де мала народити людям Сонце. Та почув Чорнобог, що має світло народитися, і послав Мару на Землю, аби вона знайшла Коляду й задушила її — щоби Сонце вмерло в її утробі і ніколи не світило людям, щоби згинули вони в пітьмі від голоду і холоду. Як навіжена побігла Мара по Землі в пошуках Коляди. І вздріла її, і погналася за нею. Бачить Коляда, що Мара женеться за нею, підхопила важкий живіт обома руками, стала тікати. Та збагнула, що не втекти їй від Мари. Тоді забігла Коляда за гайок і перетворилася в тварину, яку сама собі придумала: в рогату непримітну Козу. Пробігла повз Козу люта Мара — не звернула уваги на рогату тварину. Далі й далі помчала гидка потвора, і там, де з її очей капав гній на Землю,— виростали бур’ яни, колючки, лопухи, будяки. А Коляда тим часом перетворилася у вагітну жінку, зайшла в очерет і в муках неймовірних народила золотоликого Божича-Молоде-Оенце. І нараз перетворився Світ. Щезла холодна пітьма. Сонячні промені впали на Землю, а люди впали на коліна, вітаючи народження Золотого Кола. Мара в розпуці й страхові шугнула в потойбічну чорну прірву. А Божич здіймався все вище й вище. А з ним здіймалася вгору і Божа благодать — ніжна, прозора, тепла блакить, що йшла від радісних очей Коляди, яка щасливим поглядом проводжала політ свого Сина. ТАК ВІД БЕЗМЕЖ НОГО БЛАКИТНОГО П О ГЛ Я Д У КОЛЯДИ УТВОРИЛОСЯ СИНЄ НЕБО. А по ньому плив Божич-Молоде-Сонце, щедро розсипаючи теплі промені по Землі. І забуяли гаї і ліси під Сонцем. І ожила всяка пашниця, і налилося житнє колосся добірним зерном. А люди співали хвалу Сонцю. І подивувався сам Творець всього сущого — Род, споглядаючи блакитне небо над Землею. І сказав він: «Се є Новий Світ». 58

ПЕРУН

Сказав якось Сокіл-Род синові Білобога: «Ти є Перун. Мусиш прати небо. Тож візьми в пригорщу Живої Води і бризни на небо, аби на ньому утворилися дощові хмари». І зробив так Перун, і попливли в голубому небі пухнасті хмарини. Тоді сказав Сокіл Перунові: «Вдар стрілою в хмару, пусти дощу для людей». І вдарив стрілою в хмару Перун. Зблиснула блискавка. Загримів перший грім над полями. Полився життєдайний дощ на Землю. Знову впали на коліна люди, віншуючи Рода і Перуна. А Божич здіймався все вище й вище по небу, сіючи життя і радість на Землі. Лише під вечір, стомившись, спустився Божич на спочинок. З дня в день тепер світило Сонце. З дня в день зростав молодий Божич — тож дні довшали й довшали. Добре врожаїлось на Землі. Влітку дні були найдовші, тепла — найбільше, тож Божич виріс у велетня. А коли люди врожай зібрали, осінь настала — то Божич почав старіти, зменшуватися, і дні ставали коротшими й коротшими, а ночі довшали й темнішали. Тішився тоді Чорнобог з Марою. Бо йшла люта війна між Чорнобогом і Білобогом, між світлом і пітьмою, між добром і злом; і Чорнобог поклав перемогти Світло. 0 т і настала тоді найдовша ніч, в яку помер геть посігарілий Божич. і|зрадів Чорнобог. Він сказав Марі: «Ось біжи мерщій на Землю. І будь-шо знайди Коляду. Бо вона знову ходить вагітною, носить нового Божича в утробі своїй. Не дай йому народитися! Не дай появитися на світ сонячному світлу, що знищує нас. Маємо перемогти світло, аби вічна ніч настала». І знову побігла Мара по Землі. Вздріла Коляду й стала гнатися за нею. 1 знову перетворилася вагітна богиня неба в Козу, і пробігла Мара повз неї, не звернувши уваги на рогату тваринку. Оббігала Мара за ту довгу ніч усю Зем лю, та дарма... Зблиснули з-за лісів і гаїв перші промені молодого золотоликого Божича. Народилося нове Сонце. Новий рік. Нове життя. Здійнявся Божич над Землею, а люди — віншувальники Коляди — зібралися у ватаги, котрі назвалися КОЛЯДНИКАМИ, і пішли з радісними співами від хати до хати, несучи попереду Звізду Ясну — зображення Божича-Молоде-Сонце. 59

А ще колядники несли з собою опудало священної тварини — Кози, котра щороку рятує Коляду від Мари. СТ Р И БА

У полянина Жития та його дружини Добрини народила ся вродлива донька, яку волхви нарекли Поляною. Росла вона як з води. І вимостилася в дивовижну красуню, якої світ не бачив. Багато красенів-парубків сваталися до неї, та Поля була вірна Стрибі — найпрудкішому з усіх юнаків округи. Міг він навіть обігнати стрілу, яку випустили з найтугішої тятиви. Тож воєвода посилав Стрибу гінцем в різні кінці, коли була в тому потреба. Щасливі були і Поляна, і Стриба, стали вони до весілля готуватися. Та на заваді стала врода Поляни. Бо її краса осліпила навіть грізного громовержця Перуна з Вирію. І надумав бог блискавки взяти злюб з Поляною. «Бути Поляні Богинею!» — вигукнув громовержець так, що його почули всі поляни. І зраділи, що матимуть такого могутнього, всесильного родича, який щедро поливатиме їхню Землю дощем, а ще, дивись, вогняними стрілами відганятиме ворогів. Про Стрибу всі забули. Всі, крім Полі. Вона боялася злюбу з Перуном і тихо плакала за своїм коханим. Та ось вбрали Полю в найкращий одяг і повели до урочища Перуна, аби віддати в жони громовержцеві. Все плем’я полян ішло за Перуновою нареченою. І похнюплений Стриба також. Ось і задрижала Земля, всі попадали навколішки, лише Поляна стояла горда як богиня,— у золотому осяяні, з пучком вогненних стріл у руці з’явився Перун. Молодецькі сріблясті вуса спадали аж на його могутні груди. Горіли золоті кучері на голові. Сяяли його очі. Усміхаючись, бог-красень став наближатися до Полі. «Прощай, кохана моя Полю!» — скрикнув розпачливо Стриба, вихопив короткого мисливського меча і вгородив собі в серце. Жахно скрикнув натовп. Жалібно зойкнула Поля, залившись слізьми. Спохмурнів Перун і сказав: «Ні, не хочу, щоби на злюбі моєму лилися кров і сльози. Хай же ти, чарівна Поляно, нікому не дістанешся!» Сліпуче сяйнули блискавки, вдарив грім. У неймовірному страхові люди припали до Землі. А коли підвели голови, то 60

не побачили красуні Полі. Замість неї виросло дерево — високе й струнке, як дівчина. «То — Поля!» — вжахнулися передні. «Що то за дерево?» — допитувалися задні. «Тополя»,— відказували їм. Так і пристала до дерева назва — ТОПОЛЯА Перун злітав у Вирій, приніс звідти пригорщу Живої Води, бризнув на лице мертвому Стрибі й — ожив юнак. «Будь моїм побратимом, Стрибо!— сказав Перун.— Адже обидва ми осиротіли без нашої Полі. Чи згоден?» «Згоден»,— відповів Стриба. Перун схопив за руку побратима, потягнув за собою і... обидва легко злетіли в небо, полинули у Вирій. Там Стриба з дозволу Рода вкусив молодильне яблуко і став безсмертним. «Роде,— звернувся Перун до Сокола,— дай крила для ніг мого побратима Стриби — його я хочу зробити богом вітрів, без яких не буде життя на Землі». І тоді Сокіл-Род пустив дві сльозинки, і до ніг Стриби впало два крила. І врочисто промовив Перун: «Тепер ти володар вітрів на світі, тепер ти не Стриба, а СТРИБОГ!» Так вони стали побратимами — Перун і Стрибог. Стриба щодуху ганяє хмари по світу, а Перун їх розпанахує стрілами, пускаючи життєдайний дощ на Землю в потрібному місці. Так вони творять добро: без вітру й без дощу й справді немає життя на Землі. С ВА РО Г

Сього чоловіка вважали за дивака. Його навіть боялися. Неодружений. Живе одинаком. Оселя його — геть за городищем, на узліссі. Обгородився високим частоколом, за яким копошиться: то каміння навіщось теше, то щось мурує. «Що ти там робиш, чоловіче добрий?» — питали його. «Жорна і піч». «А що воно таке?» «О, се таке, що зробить вас усіх дужчими і мудрішими. Житимете ситніше, довше, краще. Боги, спасибі їм, дали нам жито і пшеницю, а ми жуємо теє зерно, як тварини. Негоже се для людини. Вона має теє зерно змолоти, зробити тісто з борошна і спекти в печі хліб...» Люди сього не розуміли, проте запитували: 61

«А коли ти зробиш теє диво?» «Завтра все буде готове, тоді покличу вас, нагодую хлібом». Однак уночі зненацька зайнялися полум’ям і хата дивака, і весь його двір та прибудови... Сам господар ледь порятувався. Хтось бачив, як опівночі Змій прилітав і обдав полум’ ям господарство дивака. А він мав уперту вдачу: найнявся до багатого, хутко розжився, збудував собі нову хату, теж на відшибі, і знову обніс двір частоколом, за яким щось тесав і мурував з дня в день. «Що ти робиш?» — питали. «Піч!» Люди з жахом дивилися на нього. Адже... «Нічого, я її таки зроблю, і змелю борошенце на зграбних жорнах, і спечу хлібину — за три дні все буде готове». А за два дні знову лютим полум’ям зайнялося все його господарство. І знову чутки ходили про Змія. А дивак... знову пішов у найми і заробив на нову хату і широкий двір. І знову його питали: «Що робиш?» А він відказував: «П ІЧ !» І люди пошвидше втікали геть. ...Коли він народився, волхви ніяк не могли дати йому ім’я. «Се буде великий чоловік, який принесе щастя людям,— казали вони.— Ми не знаємо, як наректи його. Лише віщий Ант може сказати». Послали за найстарішим і наймудрішим волхвом Антом. Він прийшов за три дні, подивився на хлопчика і тихо сказав: «Ім’я його — СВАРОГ. Він з богами розмовлятиме як з рівними. Він сам богом стане. Та тільки нікому не кажіть про се, аби Мара не почула. І про око людське називайте його Гостем. Прийде час — і світ назве його Сварогом». Пішов Ант. А Сварог-Гость швидко ріс. Коли батьки мали його женити — прилетіла до нього у сні Біла Птаха і сказала: «Любий Госте! Не женись! В тебе з часом буде наречена — найчарівніша в світі. Се я, Жива, тобі обіцяю. А зараз іди в найми, зароби собі на хату і господарство, витеши з каменю жорна, збудуй піч та спечи першу хлібину. В тебе божественна душа, вона підкаже, як усе зробити. Мені жалко, що люди й досі зерно жують, Як. тварини». І ось утретє Гость будує собі хату, і витісує нові жорна, і мурує піч. Втретє Чорнобог велить Змієві-Дракону: «Знову Гость хоче хлібину людям спекти. А хліб дасть їм міць і 62

довголіття. Такий вогонь нашли на Гостя, аби він ніколи з нього не вийшов». Справді, коли опівночі Гость прокинувся від задухи, то збагнув: тікати нікуди! Довкруж гоготіло полум’я, ось-ось мала звалитися стеля. Вмираючи від жаріні й чаду, Гость простогнав: «Живо, Живо, невже мені не судилося довести справу до кінця?» І тоді над пожарищем з’явилася Жива в золотому вбранні. Вона вихопила з полум’я вже мертвого Гостя, полинула з ним у Вирій, там бризнула на нього Живою Водою, і чоловік ожив. Богиня дала йому з’ їсти молодильне яблуко, і став Гость безсмертним. І сказала Жива: «ТАМ ти був ГОСТЕМ, ТУТ навіки ти — СВАРОГ. Тричі ти горів у полум’ї і заслужив бути богом. Але навіть богові важко спекти першу хлібину. Тож я даю тобі в жони свою рідну сестру — БЕРЕГИНЮ. Сим я виконую свою давню обіцянку. Берегиня народить тобі двох синів-близнюків СВАРОЖИЧІВ, які й охоронятимуть тебе від Чорнобога». ...Дивувалися люди, коли за 18 років біля їхнього городища знову з’явився Гость. Тепер — з дружиною та синами. Він збудував хату, обгородився, витесав нові ручні жорна й вимурував піч. А коли вночі налетів Змій-Дракон, його зустріли недремні Сварожичі, яким сам Перун подарував по вогненній стрілі. Полетіли вони до Дракона й крила йому спалили, загримів у підземелля посланець Чорнобога. А Сварог таки спік Першу Хлібину — запашну й золоту як Сонце — і виніс її людям, і дав кожному по скибці, і вкусили люди теє диво, і силу відчули в собі неймовірну, і збагнули, що приніс Гость-Сварог їм велике щастя, і міць, і здоров’ я, і довголіття. І врочисто стали на коліна перед ним — новим богом своїм — СВАРОГОМ.

ЗМ ІСТ

І. Вс туп ні у в а г и .......................................................................................................З II. С л о в н и к III. М і ф и

давньоукраїнської легенди

м і ф о л о г і ї .................................................7

стародавньої

У к р а ї н и .......................................... 54

На у ко в о-п оп у л яр не видання

П Л А Ч И Н Д А С ЕРГІЙ ПЕТРОВИЧ

Словник давньоукраїнської міфології Х у д о ж н є о ф о р м л е н н я Н. М . Д о л г у ш и н о ї Х у д ож н ій р едактор Л. М . Г ор о ш к о Т е хн іч н и й р е д а к т о р В. В. Чала К оректор Н. М . Овчарук

З д а н о на в и р о б н и ц т в о 08 .0 2. 93 . П ід п и са н о д о д р у к у 31.05.93. Ф о р м а т 8 4 Х Ю 8 ' / з 2-

П апір друкарський №

Гарнітура літературн а. Д р у к офсетний. 3, 3 6 у м о в и , д р ук . а р к . 3 , 7 8 у м о в и , ф а р б о в і д б . 4 ,0 6 о б л . - ви д . арк. Т и р а ж 6 5 0 0 0 пр . З а м . 0 2 1 3 0 2 2 .

В и дав ни ц тво «У к раїн сь ки й письменник», 2 5 2 0 5 4 , К и ї в - 5 4 , ву л . Ч к а л о в а , 52.

К ом бін ат друку видавництва « П р е с а Україн и», 2 5 2 04 7, К и ї в - 4 7 , п р о с п . П е р е м о г и , 50 .

Плачинда С. ГІ. П 37

Словник давньоукраїнської Укр. письменник, 1993.— 63 с. ISBN 5-333-01275-Х

міфології: —

К..:

Т и с я ч у ро к ів п е р е б у в а л и в з а б у т т і н а й с т а р о д а в н і ш і д у х о в н і с к а р б и у к р а ї н с ь к о г о н а р о д у — міфи й легенди дох р и ст и я н сь кої доби. Пропонована книжка відомого п и с ь м е н н и к а , л і т е р а т у р о з н а в ц я і л і н гв і с т а, к р а є з н а в ц я і е т н о г р а ф а в певній м ірі в і д р о д ж у є в е л ичн ий п а н т е о н м і ф і ч н и х г е р о ї в і п е р с о н а ж і в , щ о ї х с т в о р и л а п о ет и чн а у я в а праукраїнців. С л о в н и к , як с в о є р і д н е о д к р о в е н н я п р о н а ш и х д а в н і х пр е дк ів , с т а н е в п р и г о д і к о ж н о м у , х т о пр аг не з а з и р н у т и в с а м у г л и б ін ь і с т о р ії У к р а ї н и , п р о й н я т и с я її к р а с о ю , м удрістю й дивовиж ним , хвилюю чим злиттям Л ю ди н и з П рирод ою .

4602020100-028 ----------------------------------- БЗ .1-11-93

223-93

ББК 82. 3( 4У КР )Я 2