(До 175 - річчя від дня народження польської письменниці Елізи Ожешко)
Огляд – презентацію підготувала завідувач сектору Л. Лізановська
“Май серце більш чисте і роби якомога більше послуг землі і людям”. Е.Ожешко Еліза Ожешко – польська письменниця, публіцистка, громадська діячка, найвідоміша авторка епохи позитивізму в Польщі. Її твори дають багату картину тогочасного суспільного життя, переоцінки цінностей, вірувань, розгубленості та поразок. Після А. Міцкевича Ожешко була другим польським письменником, котрі принесли польській літературі світову славу. Творча спадщина письменниці величезна і становить 60 художніх творів, у тому числі 30 великих романів, не беручи до уваги значного масиву публіцистичних і літературно-критичних статей. Твори письменниці перекладені майже двадцятьма мовами.
(1841—1910)
Бенедикт Павловський, батько Елізи Ожешко
Ельжбета Павловська
Садиба Павловських. Малюнок.
Ельжбета Павловська (Elżbieta Pawłowska), народилась 6 червня 1841 року в Мільковщині біля Гродно, в сімї багатого поміщика і адвоката. Бенедикт Павловський був високоосвіченою та культурною людиною. В домі, де росла дівчинка, була велика бібліотека, яка налічувала тисячі томів та ціла галерея картин. У віці трьох років Еліза втратила батька.
Марія Конопницька
Еліза Павловська
Варшава 1850 – 1870 рр.
Коли Елізі виповнилось одинадцять років, у супроводі бабусі вона поїхала до Варшави вчитися. Освіту отримала у Варшавському пансіоні (1852-1857). Там же, у 1855 році, познайомилася з Марією Василовською (Конопницькою). Любов до літератури скріпила їх дружбу, яка тривала протягом всього життя. Обидві любили читати і декламувати заборонені твори Адама Міцкевича. Талант Марії та Елізи високо цінував їх вчитель Ігнаци Ковалевський.
Заміжжя
Еліза з чоловіком Петром Ожешко
В неповних 17 років Еліза Павловська була видана заміж за поміщика Кобринського повіту Петра Ожешка і мешкала у його маєтку в Людвиново. Як згадувала потім письменниця, перші роки заміжжя пройшли безтурботно. Вона називала той період своїм ―університетом‖, коли часто знаходила відраду у книжках з батьківської бібліотеки. У 1862 році Еліза Ожешко тривалий час перебувала у Варшаві. Після повернення до Людвинова була там під час повстання 1863 року, де надавала підтримку його учасникам. Протягом двох тижнів у Людвиново у червні 1863 року переховувався поранений і хворий Ромуальд Траугутт, діяч польського національно-визвольного руху, якого в липні Ожешко у власній кареті вивезла за межі Польщі.
В написаній пізніше повісті ―Gloria victis”, письменниця споробувала описати свою участь у повстанні. Найвірогідніше, що чоловік Елізи не брав участі у повстанні, але за його згодою в домі переховувався Ромуальд Траугутт. Як наслідок П. Ожешко у 1863 році був заарештований, і у 1865 році засланий до Сибіру у Пермську губернію. Його маєток був конфіскований. Еліза Ожешко не поїхала за чоловіком.
Заміжжя не було щасливим, але перебування в Людвинові стало для майбутньої письменниці першою нагодою до участі в суспільному житті і громадських обговореннях форм того життя. Поразка повстання принципово змінила її особисте життя. Ожешко повернулася до родинного маєтку в Мільковщині, який боровся з труднощами, як і більшість маєтків на Литві: переслідування, економічні утиски, пристосування до нової господарської політики. На початку 1864 розпочала клопотання про розірвання шлюбу з П. Ожешком, який у 1869 році був скасований. .
У 1879-82 роках письменниця жила у Вільнюсі. Ожешко стала співвласницею типографії та книгарні, де друкували книжки, календарі, гумористичні оповідання. Царській владі така діяльність не подобалась. Видавництво було закрите, а її вислано на примусове поселення до Ґроднo.
Влаштувавшись у Гродно, Ожешко продала маєток в Мільковщині (1879) і жила за рахунок літературної праці. У 1894 вдруге вийшла заміж за Станіслава Нагорського. В Ґродно Ожешко користувалася великим авторитетом, організувала школу для дівчат, допомагала бідним, захищала євреїв. Померла у 1910 році після важкої хвороби серця, похована у Гродно.
Будинок Елізи Ожешко в Гродно
Літературознавці розділяють творчість Ожешко на три етапи, відповідно до зміни її поглядів на життя суспільства. Перший період охоплює 1866-76 роки і полягає в тотальній критиці, шляхти яка домінує у суспільному житті, а також у звеличенні капіталізму. Порятунку слід шукати у розвитку науки і освіти, створенню сучасного промислового виробництва, яке забезпечить людей роботою, пропаганді демократичних засад, так само другорядні до цього часу питання жінок та євреїв. Другий період 1876-88 роки відзначається тим, що оптимізм зникає. Замість загального щастя капіталізм приносить нові турботи і несправедливість. Останній період 1888-1910 для письменниці, яка бореться з хворобами та труднощами, вносить в її життя дезорієнтацію та безсилля.
Оскільки в творах Сенкевича б’ється благородне польське серце, то в творах Елізи Ожешко б’ється серце людини. З документів Нобелівського Комітету
Еліза Ожешко.1904р.
У 1904 році серед кандидатів на Літературну Нобелівську премію з’явилося прізвище Елізи Ожешко. Кандидатура Елізи Ожешко отримала підтримку Альфреда Єнсена, який в працях на тему творчості письменниці, оцінював її вище від творчості Генрика Сенкевича. Деякі члени Нобелівського комітету після знайомства з творчістю Елізи Ожешко навіть запропонували поділити нагороду між обома претендентами. Та все-таки більшість членів комітету дійшли висновку присудити нагороду Генрику Сенкевичу. У 1909 р письменниця знову була кандидаткою на Літературну Нобелівську премію, однак шведи віддали тоді перевагу своїй співвітчизниці Сельмі Лагерлеф.
Еліза Ожешко дебютувала в літературі в епоху позитивізму. Ранні романи і повісті «Пан Граба» «Марта» та інші написані на теми суспільної емансипації і боротьби жінок за людську гідність. У творчому доробку письменниці чимало повістей і романів, творів автобіографічних, а також літературно-критичних статей. Вершиною досягнень письменниці розціню-ються романu «Меір Езофович», «Над Німаном», «Хам». З пізніх творів виокремлюються роман «Аргонавти» і збірник оповідань «Gloria victis», 1910), присвячені повстаню 1863 року. Еліза Ожешешко залишила також чималу кількість листів. Письменниця листувалася з польськими і зарубіжними письменниками, вченими і діячами науки. У даній презентації представлені окремі з найкращих творів Елізи Ожешко.
“Марта” –Життя жінки – це вічно палаюче полум’я кохання, - говорять одні. – Життя жінки в самозреченні, – стверджують інші. –Життя жінки – в материнстві, вигукують треті. –Життя жінки – гра, жартують деякі. –Чесноти жінки – її сліпа віра, хором погоджуються всі. «Марта»
Основна тема роману ―Марта‖ – це доля жінки в сучасному їй суспільстві, причому жінки-неаристократки, жінки праці, а не «ляльки» з аристократичного салону. Головна героїня – Марта Свицька зіткнулася із надзвичайно гострою, як на той час, проблемою – проблемою жіночої праці. Питання роботи стоїть для неї особливо гостро, оскільки воно стосується виживання її та маленької доньки, яка залишилась у неї на руках після смерті чоловіка.
„Меїр Езофович” У центрі роману ―Меїр Езофович‖ – євреї містечка Шибова і, зокрема, боротьба двох відомих у Шибові родин — рабинів Тодросів, котрі виступають втіленням фанатизму і віронетерпимості, і купців Езофовичів, котрі усвідомлюють необхідність освіти темного єврейського люду. Меїр Езофович, натхненний глибокою любов’ю до поневоленого народу, кидає виклик темним силам єврейського націоналізму і консерватизму. Образ сміливого благородного юнака – без сумніву успіх Ожешко. ―Меїр Езофович‖ – після ―Марти‖ другий великий успіх письменниці. Незабаром після його виходу роман був перекладений російською, англійською, чеською, сербською, шведською та іншими мовами.
„Низини” Селянські повісті Ожешко були передовим словом у польській літературі, вони збагатили її не тільки тематично, оскільки розкривали громадські й моральні підвалини духовного життя найчисленнішого класу суспільства, а й художньо, естетично. Вершиною творчості письменниці справедливо вважають селянські романи, опубліковані протягом 1883-1888 років, - ―Низини‖ (1883), ―Дзюрдзі‖ (1885), ―Хам‖ (1888), ―Над Німаном‖ (1887-1888). У головної героїні повісті ―Низини‖, білоруської селянки Христинu, два позашлюбні сини. Cтаршого мають забрати в солдати. Вбита горем жінка звертається до юриста Копровича, і той брехливими обіцянками поступово видурює у неї всі гроші, зароблені тяжкою працею. Причинин нещасть Христини багато: бідна людина немає жодного шансу уникнути злої долі.
„Дзюрдзі” В основі повісті "Дзюрдзі" незвичайна сільська подія: четверо Дзюрдзів – брати Петро, Степан, Шимон та Петрів син Клеменс – глухої зимової ночі забивають ні в чому не винну, таку ж, як і вони, селянку Петрусю. Вони впевнені, що творять добро для всіх, знешкоджуючи відьомські чари. Для Ожешко важливі не самі вчинки й події, а суспільні й психологічні обставини, що їх викликали. Незважаючи на вчинений селянами страшний злочин, незважаючи на те, що правда торжествує (убивці визнали себе винними і були покарані), читач дочитує твір з почуттям болю і співчуття як до злочинців, так і до їхньої жертви. В умовах важкої безпросвітної праці, затурканості її темноти, злочин Дзюрдзів – явище закономірне і неминуче.
“Хам” У повісті письменниця в дусі народних уявлень про справжню, ідеальну людину, змальовує рибалку Павла Кобицького. Виявляється, що в цього "хама", "мужика", як його називають представники "білої кістки", є свої високі духовні потреби, своє власне "я", свої моральні засади, якими він керується, скажімо, у ставленні до Франки і її бідолашного сина. Франка – зіпсована вихованням і пересудами. І коли Павло вирішує одружитися з Франкою, ним керує не лише почуття кохання, а й самопожертви: він прагне врятувати Франку, її отруєну багатіями душу. Він прощає їй і те, що вона втекла від нього з лакеєм, і те, що привела чужу дитину, і навіть те, що намагалась його отруїти, – бо все це, на його думку, вчинки, за які відповідає не вона, а середовище, в якому вона виросла.
„Над Німаном” Роман Елізи Ожешко ―Над Німаном‖ належить до найкращих романів у польській літературі. В романі зображено історію типових верств народу в переломний період після повстання. Ожешко піднімає також проблему дотримання в народі польскості. Збірним героєм роману є шляхетська спільнота другої половини ХІХст. В романі виступають представники аристократії, середньозаможні поміщики і провінційна шляхта. Письменниця показує героїв у різних життєвих ситуаціях, під час праці і відпочинку, в робочі і святкові дні, даючи в такий спосіб широку картину життя села, власне, провінції. Проблема народу в романі є однією з найважливіших. Січневе повстання є зворотним пунктом в біографії всіх головних постатей роману.
Повісті В збірці новел ―Gloria victis― письменниця повертається до проблеми січневого повстання, описуючи героїзм і трагедію його учасників, оспівуючи патріотизм та історичне значення. Серед трагедій і поразок простих бідних і безпомічних людей, Ожешко спостерігає і крихти добра, відкритого героїзму. ―Gloria victis‖ – ―Chwała zwyciężonym― – це розповідь дерев, які ростуть на галявині, де знаходиться могила повстанців, про битву, що відбулася багато років тому на цьому місці. В повісті ―ABC― молоденька вчителька збирає навколо себе дітей міської бідноти і навчає їх читати і писати. Вона не знає, що проведення занять польською мовою без дозволу є злочином, за яким слідує покарання. Після виголошення вироку, рідний брат сплачує штраф. І знову мансарда Йоанни заповнена дітьми.
Еліза Ожешко і українська література
В період інтенсивної праці Еліза Ожешко відкрила собі ціле гроно українських письменників з Наддніпрянщини, а в Галичині – творчість Івана Франка. 20 березня 1886 року до Львова, на вулицю Ліндого, 3, де мешкав Франко, з Гродно надійшов об’ємний лист з двома повістями Ожешко, одна з яких – “Низини” з дарчим написом. “Буду щаслива, якщо, прочитавши їх, зволите вибачити мені сміливість, з якою турбую вас і цим листом, і дуже сердечним проханням”. Після цих слів – приємне пояснення: що вже більше, ніж рік тому Ожешко почала вивчати українську мову та літературу, – і цьому сприяли два Елізині земляки: д. Нейман і Володимир Висоцький, “що живуть на Україні (перший – у Вінниці, другий – в Києві ) і, пройняті гарячою симпатією до тамошнього народу та всього, що торкається його, працьовито студіюють його минуле, звичаї й усі прояви національного духу”.
“Я побачила в вас високоталановитого й незмірно симпатичного письменника; не сумніваюсь також, що виявите себе чутливою й доброю людиною і товаришем по думці й перу ”. Еліза Ожешко з листа до Івана Франка
Польська письменниця просила Франка допомогти їй пізнати географію України, її минувшину, граматику, історію літератури й сучасне письменство. Ожешко так само просила обдарувати її списком усіх його праць. Бо, опріч ―Захара Беркута‖ та ―На дні‖, вона ще читала в польському перекладі ―Boa Constrictor‖ та оповідання в часописі ―Kraj‖.
“Чим більше читаю, тим сильніше відчуваю дивну насолоду й поезію цієї літератури. Чиста вона, мов кристал, тепла, мов літній вечір, несподівано ориґінальна, до жодної іншої відомої мені не подібна”. Еліза Ожешко з листа до Івана Франка
Іван Франко з дружиною Ольгою Хоружинською 1886 р. Сфотографувалися у В. Висоцького одразу після одруження на пораду польської письменниці Е Ожешко.
На лист Елізи Ожешко Франко відповів розлогим листом, що його написав, як і просила польська романістка, по-українськи: “Високоповажані пані! Велику радість зробив мені Ваш аж надто для мене ласкавий і підхлібний лист і Ваша посилка. Ім’я Ваше…звісне мені віддавна. … все-таки сміло можу сказати, що на горизонті теперішньої польської белетристики Ви являєтесь мені звіздою першої величини”.
Так почалася переписка, яка тривала недовго – всього два роки: 1886-1888. Ожешко написала шість, а Франко – п’ять листів. Це й зрозуміло. Надмірна завантаженість літературною працею поглинали весь час. Тим більше, що Франко та Ожешко мали десятки інших адресатів. Скажімо, ті кілька листів засвідчили літературне взаємовизнання та людське взаємопошанування представників двох народів, які піднялися над історичними лихоліттями і проявили високу шляхетність та істинний демократизм. Еліза Ожешко мала більш-менш повне уявлення про тогочасний стан українського письменства. І захопилася ним по-справжньому.
Українські письменники, з творчістю яких була знайома Еліза Ожешко “Ознайомлення з українською мовою не завдавало мені багато труднощів … при допомозі словника (українсько-російського) прочитала я “Кобзаря” Шевченка … збірник оповідань Вовчка, дві повісті Нечуя, дві Барвінка … мені дуже, дуже з багатьох, багатьох причин треба, щоб усе, що лише торкається української народності, дослідити й пізнати ґрунтовно, до дна, наскільки можна, вичерпливо”. Е.Ожешко
Тарас Шевченко
Пантелеймон Куліш
Панас Мирний
Марко Вовчок
Борис Грінченко Ганна Барвінок
Іван Нечуй - Левицький
Цитати з творів письменниці Людська душа має лише два стани – або поле битви, або картина розгрому.
Ніхто не розуміє жінки… Та й вона сама себе – теж. Жінка і музика – це дві рідні сестри, які повинні ходити у парі. Не кожен знає скільки всеможливої, щирої правди міститься у кожному жіночому вигуку “Оце чоловік!”
…найвище, як тільки могла, несла прапор польського слова, де воно під найсуворішими заборонами змушене було мовчати… Еліза Ожешко
Твори Елізи Ожешко з фондів бібліотеки Ожешко Э. Собрание сочинений: в 6 т. Т. 1. Последняя любовь; В провинции: Романы / Элиза Ожешко / пер. с польск. – М. : Худ. лит., 1991. – 542 с. Ожешко Э. Собрание сочинений: в 6 т. Т. 2. Марта. Меир Эзофович: Романы / Элиза Ожешко / пер. с польск. – М. : Худ. лит., 1991. – 462 с. Ожешко Э. Собрание сочинений: в 6 т.Т. 3. Низины. Дзюрдзи. Хам : Повести / Элиза Ожешко / пер. с польск. – М. : Худ. лит., 1991. – 463 с. Ожешко Э. Собрание сочинений: В 5 т. Т. 1. Марта / Элиза Ожешко. – М., 1953. – 537 с. Ожешко Э. Собрание сочинений: В 5 т. Т. 2. Низины. Дзюрдзи. Хам / Элиза Ожешко. – М., 1953. – 503 с. Ожешко Э. Собрание сочинений: В 5 т. Т. 4. Благородные. Прерванная идиллия. Аргонавты / Элиза Ожешко. – М., 1953. – 501 с. Ожешко Э. Собрание сочинений: В 5 т. Т. 5. Рассказы / Элиза Ожешко. – М., 1953. – 525 с. Ожешко Э. Аргонавты : Роман / Элиза Ожешко. – М. : Худ лит., 1959. – 246 с. Ожешко Э. Господа Помпалинские: Роман / Элиза Ожешко / пер. с польск. – М. : Худож. лит., 1966. – 328 с. Ожешко Э. Над Неманом: Роман / Элиза Ожешко / пер. с польск. – М. : Худ лит., 1988. – 448 с. Ожешко Э. Последняя любовь: Роман / Элиза Ожешко / пер. с польск. – М. : Худ. лит., 1975. – 232 с. Orzeszkowa Eliza. Nad Niemnem: w 3 t. T. 1. – Warszawa : Czytelnik, 1976. – 176 s. – (Biblioteka Lektur Szkolnych) Orzeszkowa Eliza. Nad Niemnem: w 3 t. T. 2. – Warszawa : Czytelnik, 1976. – 192 s. – (Biblioteka Lektur Szkolnych) Orzeszkowa Eliza. Nad Niemnem: w 3 t. T. 3. – Warszawa : Czytelnik, 1976. – 252 s. – (Biblioteka Lektur Szkolnych)
Використані джерела ОЖЕШКО, Еліза - Біографія - Письменник - Автор - Зарубіжна… – (Матеріал з Вікіпедії). [Електронний ресурс]. Режим доступу: zarlit.com/biography/ ozheshko. Htmlкопия – Дата доступу 30.05.2016р. Еліза Ожешко — Вікіцитати – (Матеріал з Вікіпедії). - [Електронний ресурс]. Режим доступу: uk.wikiquote.org/wiki/Еліза_Ожешко. – Дата доступу 16.05.2015р. ЕЛІЗА ОЖЕШКО – ІВАН ФРАНКО: ДІАЛОГ ДВОХ ІМЕН Й ... – (Матеріал з Вікіпедії). - [Електронний ресурс]. Режим доступу: www.inst-ukr.lviv.ua/download.php?downloadid=132. - Дата доступу 12.05.2016р. Ірина СПАТАР ІВАН ФРАНКО ТА ЕЛІЗА ОЖЕШКО … – (Матеріал з Вікіпедії). - [Електронний ресурс]. Режим доступу: irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis.../cgiirbis_64.exe?... – Дата доступу 16.05.2015р. Eliza Orzeszkowa – Wikipedia, wolna encyklopedia … – (Матеріал з Вікіпедії). - [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://pl.wikipedia.org/wiki/ Eliza_Orzeszkowa – Дата доступу 15.05.2016р. Eliza Orzeszkowa - Życie i twórczość – (Матеріал з Вікіпедії). - [Електронний ресурс]. Режим доступу: | Twórca | Culture.pl culture.pl/pl/tworca/eliza-orzeszkowa. Дата доступу 23.05.2016р.