Подільськими стежками Михайла Коцюбинського
до 155-річчя від дня народження Підготувала Горбенко Олена, завідувач сектору бібліотеки
До зірок першої величини у світовій літературі належав Михайло Коцюбинський. Своєю творчістю, сповненою найвищих гуманістичних ідеалів, він на цілі десятиліття, а може й століття, випередив свій час. Михайло Михайлович заявив про себе як послідовний борець за волю і незалежність України, у яскравих образах відтворив найтонші порухи людської душі, національного духу, що поривається до справедливості, краси і добра. Народився письменник 17 вересня 1864 року в сім'ї дрібного урядовця у мальовничому українському місті Вінниці. Садибу Коцюбинських заклав ще у XIX столітті дід письменника по матері, Максим Абаза. На безлюдній тоді околиці Вінниці він придбав ділянку землі й побудував хутір назвавши його Абазівкою.
З раннього дитинства майбутній письменник перебував у гущі народу. Біля криниці Коцюбинських у затінку дерев завжди було людно: селяни, що приходили й приїздили на ярмарок з близьких і далеких сіл, тамували тут спрагу джерельною водою, збиралися тут послухати лірників та кобзарів, часом лунали жарти, точилися розмови. Михайлик уперше почув тут народну пісню, живе слово. З дитячих літ виніс письменник зачарування дивосвітом рідної природи, народних казок, легенд і переказів і найбільше – незрівняної за красою української пісні. Голова сім’ї, губернський секретар Михайло Матвійович Коцюбинський, доброчесно працював дрібним службовцем і мав нестримну вдачу доброї та чуйної людини. Не зносив він утисків начальства, несправедливості, тому зазирав у пляшку і часто міняв місце служби. Отож, великій родині доводилося мандрувати: Вінниця, потім – Бар, Шаргород, Станіславчик, Куканівці, Пикове, Брацлав і далі, далі, далі…
Михайло Матвійович, батько
Глікерія Максимівна, мати
Михайлик. Фото поч. 1870-х років.
Освіту Михайло Коцюбинський здобував у Барській початковій школі (1875 – 1876), де був дуже старанним учнем та Шаргородському духовному училищі (1876 – 1880).
Будинок в м. Бар, де проживав М. Коцюбинський
Хата в м. Шаргород, в якій жила родина Коцюбинських
Шаргородська духовна школа
У другій половині 1880 року батько Коцюбинського отримав посаду волосього писаря у містечку Станіславчик. Родина переїхала з Шаргорода до Станіславчика і поселилась у приміщенні волосної управи. Цей період життя Михайла Михайловича Коцюбинського знайшов відображення в його оповіданні «Андрій Соловейко», або «Вченіє світ, а невченє тьма», в якому письменник використав факти і події, що мали місце саме у цьому містечку. У Станіславчику юнак, щоб якось допомогти родині, давав приватні уроки, готувався до вступу в університет, пробував свої сили в художній літературі. Понині збереглася криниця, з якої Михайло брав воду, посадив дуб, під яким він відпочивав. Після Станіславчика батько здобув незначну посаду секретаря міщанської управи у містечку Пикові Вінницького повіту (тепер Калинівського району).
Будинок волості в м. Станіславчик, де жила родина письменника
Будинок міщанської управи в. Пикові, де жила родина письменника
м. Вінниця. Будинок реального училища
с. Лопатинці
У 1891 році він екстерном склав іспит на народного вчителя при Вінницькому реальному училищі та їде в с. Лопатинці на Вінниччині, де поєднує роботу домашнього вчителя в родині місцевого службовця з поглибленим вивченням життя села, народної мови, культури і розпочинає серйозну літературну працю.
«Харитя»
У вінницький (ранній) період своєї творчості письменник написав: Харитя (Лопатинці, 1891); На віру. Повість (Лопатинці, 1891); Ялинка (Лопатинці, 1891); П'ятизлотник (Лопатинці, 1892); Ціпо-в'яз (Вінниця, 1893); Маленький грішник (Вінниця, 1893); Помстився (Вінниця, 1893); Хо. Казка (Вінниця, 1894); На крилах пісні (Вінниця, 1895); Для загального добра (Вінниця, 1895); Посол від чорного царя (Вінниця, 1897). Твори привернули увагу літературної громадськості, засвідчили, що в українську прозу прийшов талановитий художник.
«Маленький грішник»
Михайло Коцюбинський значно збагатив літературну українську мову. Він привніс власні новаторські елементи в стилістику і манеру подачі матеріалу, величезну увагу приділяв словотворчості, часто використовував оригінальні мовні конструкції. І разом з тим все це відбувалося на основі народної мови, гармонійно і навіть природно з нею зливалося, навіть, як відзначають літературознавці, часом здавалося, що це сама мова еволюціонує.
Про Коцюбинського у цитатах: «Він любив квіти, із захопленням вивчав їх, ботанічні знання були в нього досить великі. У садочку, що оточував наш будинок, яких тільки квітів не було… Батько дуже любив садок і разом з матір’ю насаджував дерева і квіти». (Ірина Коцюбинська, дочка письменника)
«Михайло Коцюбинський — письменник сонячний. І не тільки тому, що «носив у душі сонце», як сам про себе казав... Уся його проза... – це світлий, відкритий простір для душі й духу» (О. Логвиненко)
"Усе, дорогий Михайле Михайловичу, що написане кров'ю Вашого серця, зосталося в пам'яті всього нашого народу, а слово і краса ім'ям народу увійшли в безсмертя."(М. Стельмах)
Цитати Коцюбинського: Ах, як добре збирати усмішки і оддавать їх другим! (“На острові”) Бідний розкидає, а багатий збирає (“Fata Morgana”) Поезія жити не може на смітнику, а без неї жити - злочин (“Сон”) Признаюсь - заздрю планетам: вони мають свої орбіти, і ніщо не стає їм на їхній дорозі (“Intermezzo”) Коли лежиш в полі лицем до неба і вслухаєшся в многоголосу тишу полів, то помічаєш, що в ній щось є не земне, а небесне (“Intermezzo“)
У колі українських письменників
Вшанування пам’яті Коцюбинського 1927 р. в будинку Михайла Коцюбинського в Вінниці відкрито музей. Хома Коцюбинський, брат письменника став першим директором музею (очолював його до 1934 р.), разом з дружиною Катериною науковим співробітником, турбувався, щоб садиба великого майстра слова стала центром української культури. В 1934 – директором Вінницького літературномеморіального музею М. Коцюбинського, став його син Роман Михайлович.
Книги з фонду бібліотеки про М. Коцюбинського: Литвиненко Г. Т. Музей М. М. Коцюбинського у Вінниці : путівник / Г. Т. Литвиненко, Б. В. Хоменко. – 2-ге вид. перероб. і допов. – Одесса : Маяк, 1989. – 64 с.
У рідному місті письменника його ім'я носить одна з центральних магістралей, педагогічний університет, кінотеатр, школа, будинок відпочинку.
Книги з фонду бібліотеки про М. Коцюбинського: Хоменко Б. В. Подільськими стежками Михайла Коцюбинського: до 140-річчя від дня народження / Б. В. Хоменко, В. Ф. Циганюк ; ред. І. М. Журавлівський. – Вінниця : Меркьюрі-Поділля, 2004. – 142 с.
На Південному Бузі є так звана "Скеля Коцюбинського", мальовничий куточок, де любив відпочивати і обмірковувати свої твори письменник.
Книги з фонду бібліотеки про М. Коцюбинського: Гудзевич А. В. Заповідні куточки Вінниці : навч. посіб. / А. В. Гудзевич. – Вінниця : Данилюк В. Г., 2008. – 84 с.
Використані джерела:
З-над Божої ріки : літ. біобібліогр. слов. Вінниччини / ред. А. М. Подолинний. – 2-ге вид. перероб. і допов. – Вінниця : Континент-Прим, 2001. – 408 с.
Коцюбинський Михайло Михайлович [Електронний ресурс] // Вікіпедія: вільна енциклопедія. – Електронні текст. дані. – Режимдоступу: https://bit.ly/1RA7je4 (дата звернення 07.09.2019), вільний. – Назва з екрана.
Михайло Коцюбинський – письменник, що змусив говорити про Україну всю Європу [Електронний ресурс] // Герої України : веб-сайт. – Електронні текст. дані. – Режим доступу: https://bit.ly/2lIzuzT (дата звернення 07.09.2019), вільний. – Назва з екрана.
Потупейко М. Михайло Коцюбинський. Ранній період життя і творчості / М. Потупейко. – Київ : Рад. письменник, 1964. – 182 с.
Рудяченко О. Коцюбинський 1. Сонцепоклонник та його божі квіти [Електронний ресурс] / Олександр Рудяченко // Укрінформ: мультимедійна платформа іномовлення України. – Електронні текст. дані. – Режим доступу: https://bit.ly/2lNeQ1f (дата звернення 07.09.2019), вільний. – Назва з екрана.
Рудяченко О. Коцюбинський 2. Сонцепоклонник та його божі діти [Електронний ресурс] / Олександр Рудяченко // Укрінформ : мультимедійна платформа іномовлення України. – Електронні текст. дані. – Режим доступу: https://bit.ly/2k9cGJ7 (дата звернення 07.09.2019), вільний. – Назва з екрана.