У 2-й пол. XIX – поч. XX ст. Південно-західні українські губернії розташовувалися на кордонах з Австрією, Угорщиною та Польщею. Постійні імперські війни дали поштовх до розвитку військової медицини. Регулярні війська та поранені в боях, потребували відповідного забезпечення і лікування. У цей період в Подільській та Волинській губерніях будуються військові шпиталі, при яких розміщувалися церкви, цвинтарі і бібліотеки. Книги користувалися великим попитом серед військових лікарів, допомагали рятувати життя і, часом, передавалися
Понад 100 р. в казармах фортеці Кам’янця-Подільського розміщувався військовий шпиталь (1816-1918). З історією фортеці пов’язані імена відомих осіб. В 1830-х рр. тут працював військовим лікарем В. І. Даль, відомий вчений, діалектолог, письменник, автор «Тлумачного словника». В 1916 р. від Червоного хреста поранених лікував М. А. Булгаков. Інформація із сайту : http://surl.li/geful
Серед інших книг в шпитальній бібліотеці були фундаментальними праці, якими користувалися військові лікарі: з патологічної анатомії, фізіології, офтальмології відомих європейських вчених A. G. Berry, T. Longmore, Л. Германна;
Понад два десятка книг у фонді бібліотеки
мають тиснення
«Кам. Под. в. м. лазаретъ» (Кам’янець-Под.
військовий місцевий лазарет) на корінці
та напис «Каменецкій лазаретъ» на титулі видань.
з хірургії - «Работы госпитальной хирургической клиники проф. П. И. Дьяконова» та «Современныя школы хирургіи въ главнѣйшихъ государствахъ Европы : очерки клинической и оперативной хирургіи» А. С. Таубера. з інфекційних хвороб: «Отчетъ о холерной эпидеміи 1892 года въ войскахъ и населеніи областей, подвѣдомственныхъ военному министерству», «Заразныя болѣзни, свойственныя какъ людямъ, такъ и животнымъ» Roger, G. H., «Серодіагностика» Rostoski O., «Руководство къ частной терапіи внутреннихъ болѣзней: инфекціонныя болѣзни» F. Penzoldt, R. Stintzing тощо. з неврології і психіатрії: «Руководство къ изученію болѣзней спиннаго и головнаго мозга, равно и общихъ неврозовъ» А. Зелихмюллера та «Руководство къ психиатріи» Ziehen Th. Окремим розділом представлені
Значна частина сучасного Луцька має військову історію. У прикордонному стратегічному місті західних територій російської імперії в свій час розташовувалося багато військових частин: гусари, артилерійський та піхотний полки, повітряний загін, польські жовніри та танкісти. Саме військові зумовили розвиток маленького Луцька. А вперше масштабну
Дисертація К. М. Василевського
присутність
військ Луцьк відчув ще в 1812 р. під час франко-російської війни. З Луцьком пов’язана історія Надії Дурової –офіцерки Маріупольського гусарського полку. Жінка була відома тим, що переодягалася чоловіком. Тож через Луцьк проходило багато військових, яких потрібно було розмістити, вилікувати, дати відпочити. Перші казарми в Луцьку з’явилися на початку ХІХ ст., поступово в місті почали розбудовувати військове містечко, в якому розміщувалися казарми, житло для військових, лазарет. На першому лазаретному цвинтарі була побудована Феодосіївська церква, як каплиця для відспівування померлих військових. Значний вклад для побудови церкви зробив К. М. Василевський.
Інформація з сайту: https://bit.ly/41srqC2
на ступінь доктора медицини в фонді наукової бібліотеки ВНМУ
Костянтин Миколайович Василевський народився 9 березня 1862 р. Середню освіту отримав у Немирівській гімназії, вчився в Київському університеті Св. Володимира. У 1887 р. закінчив військово-медичну академію та отримав призначення на службу молодшим лікарем в Охотський полк у Луцьку. У 1893-94 рр. склав іспити на ступінь доктора медицини. В 1892 р. виїзжав до Кубанської губернії для боротьби з холерою, в липні 1894 р. був відряджений до С. -Петербургського військово-медичного інспектора
Книга «Подробный алфавитный указатель
къ статьямъ, напечатаннымъ въ Военномедицинскомъ журналѣ съ 1823-1893 годъ»
має гербовий штамп «Луцкий мѣстный лазаретъ».
На титулі видання також є штамп «Бібліотека Вин. воен. госпиталя».
Відсутність гербу вказує на то, що книгу проштампували після повалення монархії в 1917 р., тож у фонді Вінницького шпиталю вона з’явилася вже після Луцьку.
Видання містить предметний покажчик до медичних статей, які були надруковані у військово-медичному журналі в ті роки.
Ляссе (стрічка-закладка) лежить на с. 446-447. Саме тут є перелік статей про тиф, зокрема: «Впечатлительность тификовъ к звукамъ и свѣту», «Бредъ при немъ», «Леченіе нафталиномъ (наперстянкой, йодомъ, ртутью, каириномъ, фениловой кислотой, эйкалиптоломъ)», «В Варшавскомъ Уяздовскомъ военномъ госпитале в 1885 г. М. Лапчинскаго», «Микроорганизмы его», «Способы отыскиванія палочекъ его въ водѣ и испражненіяхъ. А. Равича-Щербо»,
облаштували
Яких тільки мундирів не бачило Рівне за свою історію. Були тут шведські
солдати, яничари князя Любомирського, російські піхотинці, польські улани.
Кадрові військові частини розташовувалися з кінця XVIII ст. Близькість австро-угорського кордону та побоювання конфліктів з імперією Габсбургів
змушували росію тримати в Рівному постійний гарнізон. Перші добротні
кам’яниці казарм з’явилися вже 1887 р. Невдовзі звели водонапірну башту, лазню та гарнізонний шпиталь.
У бібліотеці ВНМУ є понад 60 книг зі штампом бібліотеки Рівненського шпиталю, що свідчить про науковий і професійний підхід до її комплектування. Тут є керівництва, підручники і посібники майже зі всіх галузей медицини: патології, терапії, офтальмології, урології, хімії, фармакології,
монографії з хірургічного втручання, збірники і довідники. Військовій медицині присвячені праці: Рейна Ф. А. «Отчетъ о дѣятельности хирургической клиники Иверской Общины Сестеръ Милосердія въ Москвѣ» і Forgue E. «Курсъ хирургической терапіи». Медична періодика представлена підшивками журналів і газет «Хірургія», «Врачъ» та «Медицинское обозрѣніе Спримона». Останнє має штампи Кам’янецького лазарету та Рівненського шпиталю. На багатьох книгах є штампи і написи декількох власників. Як от на корінці «Учебникъ дѣтскихъ болѣзней» Гергардта
цукроварнях Вінниччини знаходилося ще 6 фабричних шпиталів.
У 1914-15 рр. було організовано
Вінницький шпиталь Подільського
губернського земства, який знаходився на території
найстарішого насіннєвого заводу
Раббетге і Гізеке.
Під час Першої світової війни прифронтова Вінниця приймала поранених, розквартировувала війська, які йшли на фронт, розміщала пересувні шпиталі і лазарети.
Українська революція 1917-21 рр. в Вінниці пройшла на тлі епідемії
тифу. У 1919 р. був створений шпиталь санітарної місії для боротьби з пошестями, який знаходився у приміщенні вінницької
жіночої гімназії. На Вінниччину було евакуйовано декілька шпиталів УГА (Українська Галицька Армія). Вони розташовувалися в Кримських казармах, на залізничних станціях Вінниці і Жмеринки.
Польовий шпиталь 1-го Галицького корпусу УГА
тиф хворіло понад 8000 вояків УГА, з яких 90% померло. Їх ховали на територіях колишнього 45-го заводу, психоневрологічної лікарні та центрального парку. Всі шпиталі були переповнені пораненими та хворими на тиф. Катастрофічно не вистачало ліків, перев’язувальних матеріалів і ліжок. Блокада Антанти заважала доставці медикаментів. Тільки завдяки організаціям Міжнародного Червоного Хреста у листопаді 1919 р. до Вінниці прибув санітарний потяг з 72 вагонів навантажених медико-
санітарним приладдям, ліжками, ліками, які допомогли врятували в подальшому багато життів.
Мал. Л. Перфецького
«Станція Жмеринка, хворі
на тиф» (1919). хворі та
одужуючі вояки і офіцери
лежать вперемішку просто на холодній
Наприкінці XIX ст. в Європі з’явилося декілька великих медичних довідкових праць. Серед них вагоме місце займає «Реальная энциклопедія медицинскихъ наукъ» Ейленбурга А. - єдине найбільш повне і
фундаментальне видання, надруковане до початку Першої світової війни як «медико-
хирургическій словарь съ доп. и изм. по новѣйшим источникамъ». Енциклопедія містить багато
ілюстрацій. Для медичних термінів, назв лікарських засобів, мікроорганізмів у виданні дано
покажчик латиною. Видання відразу ж завоювало прихильність читачів, отримало схвальні відгуки критиків та витримало 3 перевидання.
У фонді рідкісних книг та рукописів наукової бібліотеки
«Реальна енциклопедія медичних наук» є в колекціях:
«Бібліотека обласної психоневрологічної
лікарні» (21 том)
«Бібліотека Вин. Воен. Госпиталя» (1891-98, Т. 1, 5, 6, 16, 19, 21)
Майже півтора століття тому професор Щербаков А. Я. написав працю
«Физическій и химическій анализъ почвы» (1882), де представив власну методику
санітарних досліджень грунтів як для сільського господарства так і для науковців-
гігієністів. У виданні висвітлено способи визначення аміаку, нітратів, вуглекислоти,
азоту в грунті. Автор переконаний в тому, що саме через грунт розповсюджуються епідемії. Для військового шпиталю в період поширення епідемій на Вінниччині книга була дуже актуальною.
Микола Іванович Пирогов – талановитий хірург, анатом, засновник військово-польової хірургії, організатор військово-медичної служби. Трактував
війну
Із садиби «Вишня»
час французько
запрошенням
Хреста та оперував
«Догмы асептики : подготовка операцій и леченіе ранъ» (написано для сестер милосердя, які проходили 3-х місячні
курси, організовані Л. Малиноським. Видання присвячено «Почетному Члену Винницькаго Комитета Краснаго Креста Н. В. Брусиловой» - дружині генерала О. Брусилова, начальника штабу армій Південно-Західного фронту).
Людвіг Іванович Малиновський –видатний хірург, земський лікар та організатор лікарської справи.
Книги з надруковано в серії видань
«Подольскій Губернскій Земскій Комитетъ по
час Першої
був головним лікарем і провідним хірургом Вінницького шпиталю Подільського
земства. Проводив складні операції
майже на всіх органах.
оказанію помощи больнымъ и раненымъ воинамъ».
Три праці хірурга мають дарчі написи «Д-ру Фишензону».
Фішензон Юхим Якович усю свою майже 30-річну лікарську, викладацьку та наукову діяльність провів у Вінниці. У 1914-1917 рр. був старшим лікарем терапевтичного відділення та консультантом Вінницького шпиталю Всеросійського Земського Союзу. Після Української революції 1917-21 рр. Ю. Фішензон був головним лікарем Червоноармійського шпиталю, очолював терапевтичне та туберкульозне відділення 2-ої радянської лікарні м. Вінниці, упродовж певного часу був її головним лікарем.
Праці Ю. Я. Фішензона в науковій
Стаття «Противотифозные прививки и недостаточность надпочечных желез (из Винницкой
Больницы)», надрукована у науково-медичному журналі «Врачебное дело» (Харків, 1929).
1916 р. - написав монографію «Огнестрѣльныя раненія легкихъ въ средней эвакуаціонной зонѣ», яку присвятив Л. І. Малиновскому.
Монографія «Плевральные осложнения при
искусственном пневмотораксе» (Вінниця, 1927), яку Ю. Фішензон присвятив Л. Морейнісу має дарчий напис М. Болярському.
Доля Болярського Миколи Миколайовича, хірурга-
новатора, уролога, одного з засновників Вінницького
медичного інституту теж пов ’ язана зі шпиталями
Вінниці. З початком Першої світової війни М.
Болярський був мобілізований на фронт. Він
очолював 1-й Кауфмановський шпиталь Червоного
Хреста. Пробувши більше 2-х р. на передовій
шпиталь був евакуйований до Проскурова (нині
Хмельницький), а в травні 1918 р. у Вінницю. Після розформування Кауфманського шпиталю М.
Болярський працював в Пироговській лікарні.
В науковий бібліотеці є низка праць М. Болярського
і колекція книг з автографами із його власної бібліотеки.