130 років від дня народження
(1889 – 1956) Остап Вишня (Павло Михайлович Губенко) – талановитий майстер сатири і гумору. Гумор Остапа Вишні можна впевнено називати сміхом крізь сльози, а долю самого письменника порівняти з долею всієї України. В історії держави немає гумориста більш трагічного. Всі життєві негаразди, через які свого часу проходив письменник, можуть бути уроком навіть для сучасних українців.
Матеріал підготувала Кравцова М. І., бібліотекар I категорії
Павло Губенко (справжнє ім‟я письменника) народився 13 листопада 1889 року на батьківщині славетних Гоголя та Котляревського – Полтавщині, на хуторі Чечва біля села Грунь Зіньківського повіту. Гуморист не раз казав, що його «батьки мали дуже багато дітей і дуже мало грошей, та будь-що намагалися повиводити своїх дітей в люди». Батько – Михайло Кіндратович
Мати – Параска Олександрівна
В сім‟ї Михайла і Параски Губенків було 17 дітей і кожен з них отримав гідну освіту.
Родина Губенків. 1902р.
Павло з сестрою Катериною, 1907р.
Павло навчався у Київській військово-фельдшерській школі (1903-1907) і 10 років віддав медицині. Спочатку працював фельдшером у російській армії (168-й піхотний полк), а згодом у хірургічному відділенні лікарні Південно-Західної залізниці (1908-1916). Талановитого юнака більше приваблювала літературна діяльність. Тому він наважується у 1917 р. змінити професію. Нову освіту йде здобувати до Київського університету на історикофілологічний факультет, який так і не вдалося закінчити у зв‟язку із мобілізацією до лав армії УНР (1918).
П. Губенко служив у медичних частинах УНР, де зробив швидку кар'єру: став начальником медично-санітарного управління Міністерства залізниць УНР. У його розпорядженні були всі залізничні шпиталі, в яких лежали хворі офіцери і вояки Української Галицької армії, діючої армії Української Народної Республіки. У 1919 р. потрапив у полон до більшовиків, де провів цілих три роки.
П. Губенко – випускник Київської військовофельдшерської школи. 1907р.
2 листопада 1919 року в газеті “Народна воля” був опублікований перший літературний твір Павла Михайловича – фейлетон «Демократичні реформи Денікіна», за підписом “П. Грунський”. І тільки у 1921 р. письменник підписав свій фейлетон «Дивак, їй-богу!» власним іменем. Тематика його творів завжди була пов'язана із злободенними проблемами свого народу. Остап Вишня. Одеса. 1928р.
У 20-ті роки вийшло друком близько 25 збірок «Вишневих усмішок». Серед українських письменників за кількістю проданих книг Остап Вишня посів друге місце після Т. Г. Шевченка. У 1921 р. він написав два твори, а у 1923 р. їх було вже 270. Тоді ж видав дев'ять збірників, а через п'ять років – 27! Його називали “королем українського тиражу”.
газеті "Вісті ВУЦВК" побачили світ півтисячі "вишневих" гуморесок, фейлетонів і сатиричних мініатюр. А неписьменні українці масово ішли до "хат-читалень” аби самотужки читати твори надзвичайно популярного письменника. До початку колективізації села (1930) тираж книг О. Вишні доходив до двох мільйонів – нечуваної для тих часів цифри. Остап Вишня. Фото 20-х рр.
Вишня Остап. Фейлетони , усмішки, щоденникові записи / О. Вишня. – Київ: Наукова думка, 1984. – 558 с. – (Бібліотека української літератури). Вишня Остап. Вишневі усмішки / О. Вишня. – Київ: Дніпро, 1985. – 367 с. – (Бібліотека української класики “Дніпро”)
О. Вишня підписує свої книги
У 1933 р. Остап Вишня був репресований за обвинуваченням у тероризмі і контрреволюційній діяльності. Так, відомий літератор потрапляє у табори ГУЛАГу, де проводить довгі 10 років, і лише щасливий випадок рятує його від розстрілу. У табірному щоденнику він занотував: “Скажіть усім, що я не ворог народу”. То був крик його душі, зраненої тяжкими обвинуваченнями. Остап Вишня в таборі
Остап Вишня з товаришем на Печорі вУхтпечлазі. 1937 р.
Брат Остапа Вишні – Василь Михайлович Губенко (літературний псевдонім – Чечвянський) – український письменник-гуморист, теж репресований за політичними мотивами, був розстріляний у липні 1937 року, реабілітований у травні 1957 року.
До творчої праці на волі Остап Вишня зміг повернутися лише 1944 р. Він пише знамениту усмішку "Зенітка", що обійшла усі фронти, часто звучала по радіо та започаткувала новий етап у житті та творчості гумориста. Після війни Остап Вишня був членом редколегії і співробітником сатиричного журналу “Перець”.
О. Вишня читає “Зенітку”. 1949 р.
Ф. Маківчук і О. Вишня в редакції журналу “Перець”. 1951 р.
Остап Вишня в піонерському таборі. 1953 р. Яремча
Остап Вишня був справжньою зіркою, улюбленцем країни. Сюжетами, взятими з самого життя, злободенною тематикою, простотою й зрозумілістю широкому загалу Остап Вишня заслужив глибоке визнання й популярність у. свого народу.
Письменник був одружений двічі. У першому шлюбі у нього народився син В‟ячеслав, дружина померла від тифу.
Вишня з сином В’ячеславом. 1928 р.
Другою дружиною сатирика стала українська акторка Варвара Мелюченко, у якої була від першого шлюбу дочка Марія. У шлюбі спільних дітей у подружжя не було. Як справжня жінка декабриста, Варвара Олексіївна поїхала за чоловіком на Північ під час його ув‟язнення. На кілька років його перебування в колонії вона оселилася в невеликому містечку поблизу.
О. Вишня з онуками. 1956 р.
Остап Вишня і Варвара Олексіївна
Остап Вишня і Платон Воронько. 1952 р. Охтирка.
В. 3. Гжицький, О. Вишня, С. В. Гжицький. 1956 р. О. Вишня та Ю.Смолич
Остап Вишня мав багато друзів. Знайомі Остапа Вишні оповідали також, що навіть у важких ситуаціях, він знаходив якесь добре тепле слово для зневірених. Сидячи по тюрмах і таборах, гуморист буквально рятував товаришів своїм гумором.
О. Вишня з М. Рильським. 1951 р. Вишня Остап. Вот так и пишу: рассказы, фейлетоны, юморески / О. Вишня. – Москва : Правда, 1984. – 256 с.
Остап Вишня був затятим мисливцем і рибалкою. Щоправда, на полювання збирався з гаслом: «Хай живуть зайці!». Він надзвичайно любив природу, ліси, поля, річки, чарівні краєвиди українського степу. З турботою ставився до звірів і птахів. Дуже часто полював разом із Максимом Рильським.
«Остап Вишня – справжній мисливець і при тому поет полювання» . М. Рильський
На полюванні з Рильським
Одним з найвідоміших творів письменника став цикл «Мисливські усмішки». Хоч і «мисливські», але навчають не нищити, не вбивати природу, а навпаки дбати про неї та берегти. Любов до природи і турботу про її збереження Остап Вишня проніс через усе своє життя.
На початку 1950-х років село Кринки вважалося мисливською і рибальською Меккою. Поміж завзятих мисливців був Остап Вишня: такий собі простий усміхнений дядько в брилі, невисокий на зріст, худорлявий, лисий і помітно згорблений під тягарем пережитих літ. А біля ніг спанієль Гай. Вподобавши придніпровські плавні, Вишня любив казати: “Хто в Крим, а я – в Кринки”. Поїздка до милих серцю Кринок улітку п„ятдесят шостого була останньою.
Остап Вишня в Кринках спілкується з місцевими мешканцями. 1956 р.
Рибалити і полювати він ходив скоріше для того, щоб назбирати побільше смішних історій, щоб побути в колі друзів. Його мисливські оповідки можуть зворушити й сьогодні. А біографія гумориста, якому надто часто було не до сміху, допомагає багато що зрозуміти у темних і недобрих часах, коли йому випало жити.
Вишня Остап. Вибране / О. Вишня. – Київ: Держлітвидав України, 1954. – 431с.
Одна за одною виходять нові збірки письменника 1949 р. – “Весна красна”, 1952 р. – “Мудрість колгоспна”, 1953 р. – “Народ воювати не хоче”. Кращі гуморески й усмішки О. Вишні перекладено багатьма мовами. Сам письменник перекладає українською мовою твори М. Гоголя, А. Чехова, Я. Гашека, Марка Твена та інших письменників. А. Малишко, О. Вишня, В. Сосюра. 1948 р.
Остап Вишня, Юрій Смолич, Андрій Малишко біля пам'ятника Котляревському. 1948 р. Полтава
У жовтні 1954 р. письменник бере участь у роботі Третього з'їзду письменників України. Остапа Вишню обрано до складу правління Спілки письменників України.
Ю. Гонімов, О. Вишня, М. Бажан на V Пленумі письменників України. 1950 р.
Як колишній політичний в'язень, він перебував під пильним наглядом спецслужб до кінця життя. 25 жовтня 1955 року Остапа Вишню реабілітували.
Футбольні пристрасті незмінно надихали його і були темою багатьох творів письменника.
О. Вишня на трибуні київського стадіону “Динамо”
Остап Вишня з дружиною на концерті.
З членами колгоспної ланки під час заключного концерту республіканської художньої самодіяльності. 1951 р.
“Крім фейлетонів, найважливішою справою для Вишні було меценатство – невгамовне меценатство в усіх мистецтвах і над усіма митцями. Вишня відвідував усі прем’єри в усіх театрах міста; не пропускав жодної зміни вітчизняних фільмів у кіно; до цирку заходив щовечора, особливо за куліси – до клоунів та в менажерію (звіринець); художники й скульптори чекали його на кожному вернісажі; жодний мистецький диспут не починався до приходу Вишні.” Юрій Смолич
Читаючи Остапа Вишню, народ і усміхався, і сміявся, і повнився радістю і гордістю, і сумував, і печалився, і обурювався – багатьох і багатьох струн душі доторкалося вишнівське людяне, мудре, гостре і ніжне, вагоме слово.
«Умираючи, кажу вам усім: ніколи не сміявся без любові до вас усіх, до сонця, до вітру, до зеленого листу!» Остап Вишня Помер Павло Михайлович Губенко 28 вересня 1956 року. Похований на Байковому цвинтарі. Надгробний пам'ятник був встановлений у 1958 році.
Вишня Остап. Твори: в 5-ти томах. / О. Вишня. – Київ: Дніпро, 1974 – 1975. Вишня Остап. Твори: в 4-х томах. / О. Вишня. – Київ: Дніпро, 1988-1989.
«Вищого «гонорару», як веселий блиск в очах народу, для мене немає», – писав гуморист у своєму щоденнику. Остап Вишня – справжній народний письменник. Для нього було справою честі працювати для народу й в ім‟я народу. Тому й ми досі пам‟ятаємо його. Остап Вишня вічно буде жити в своїх творах.
В селі Грунь є будинок-музей гумориста з встановленим біля нього пам'ятником.
В 1991 р. на кіностудії ім. О. Довженко, знято художній фільм “Із житія Остапа Вишні”, в головній ролі Б. Ступка.
Будинок-музей в с. Кринки, і пам'ятникпогруддя Остапа Вишні.
У Харкові по вулиці Сумській, 12, де свого часу проживав письменник зі старшим братом Василем, також сатириком, встановлено пам'ятний знак.
У 2014 році НБУ випустив пам’ятну монету 2 гривні, присвячену Остапу Вишні. На реверсі розміщено портрет письменника, на аверсі ягоди вишні в капелюсі і мисливську рушницю.
Остап Вишня про літературу і творчість * Все життя гумористом! Господи! Збожеволіти можна від суму! * Мало я зробив для народу! Мало! Хотілося б більше, але що я можу зробити. * Пошли мені, доле, уміння, таланту, чого хочеш, – тільки щоб я хоч що-небудь зробив таке, щоб народ мій усміхнувся! Щоб хоч не на повні груди, а щоб хоч одна зморшка його трудового, задумливого лиця, щоб хоч одна зморшка ота Фото 1947р. розгладилася! * Для літератури, по-моєму, треба перш за все – чесність. Потім уже талант, здібність та інше. Тоді й буде література! * Коли входиш в літературу, чисть черевики! Не забувай, що там був Пушкін, був Гоголь, був Шевченко! Обітріть черевики! * Я дожив до того часу, коли ходжу вулицями в Києві… І я гадаю, що всіма своїми стражданнями, всіма моїми серцями, і працями, і думками маю право сказати всім моїм читачам: “Я люблю вас! …Спасибі тобі, народе, що я єсть я! Хай буде благословенне твоє ім’я!.. я маю честь велику, чудесну, незрівнянну і неповторну, честь належати до свого народу”
Остап ВИШНЯ, хто він для нас? * “Усмішки” Остапа Вишні я полюбив. Полюбив їх за те, що вони запашні, за те, що вони ніжні, за те, що вони жорстокі, за те, що вони смішні і водночас глибоко трагічні… М. Хвильовий, 1930р.
* Він світив, як сонце, до нього люди тяглися, як до сонця. Він
умів гриміти, як грім, і того грому боялись усі плазуни й негідники. М. Рильський
* ...ніякі найстуденніші вітри тяжких часів не могли остудити в його душі любові – невгасної любові до народу, до Вітчизни…» О. Гончар
* Остап ВИШНЯ, хто він для нас? Країна веселої мудрості. Слава України, її невмируща краса! О. Гончар
Література про Остапа Вишню: Про Остапа Вишню: спогади / ред.: В.О. ГубенкоМаслюченко, А. Ф. Журавський. – Київ: Радянський письменник, 1989. – 329 с.
Зуб І. В. Остап Вишня. Риси творчої індивідуальності / І. В. Зуб. – Київ: Наукова думка, 1991. – 171с.
… З порога смерті… Письменники України – жертви сталінських репресій. Вип. 1. / упоряд. О. Г. Мусієнко. – Київ: Радянський письменник, 1991. – 494с.
Медицина и искусство / А. Ф. Яковцева ( и др.). – Харьков: Райдер, 2008. – 208с.
Використані джерела: • Мартич Ю. … І стежка до криниці. Біографічні розповіді. Наш знайомий чарівник / Ю. Мартич. – Київ: Дніпро, 1980. – 303с. • Зуб І. В. Остап Вишня. Риси творчої індивідуальності / І. В. Зуб. – Київ: Наукова думка, 1991. – 171с.
• Про Остапа Вишню: спогади / ред.: В.О. Губенко-Маслюченко, А. Ф. Журавський. – Київ: Радянський письменник, 1989. – 329 с. • Куліда С. Хто в Крим, а я в Кринки / Сергій Куліда // Літературна Україна. – 31 серпня, 2019 ( № 31-32). – С. 8. • Біографія Остапа Вишні [ Електронний ресурс] // УкрЛіб : [веб. сайт] – Електрон. текст. дані. – Режим доступу : http://www.ukrlib.com.ua/bio/author.php?id=17 (Дата звернення: 16. 09. 2019), вільний. – Назва з екрана. • Висловлювання відомих людей про творчість Остапа Вишні [Електронний ресурс] // Українська література. Електронна бібліотека – Все для вивчення української літератури [веб. сайт] – Електрон. текстові дані. – Режим доступу: https://bitly.su/LkV3A9p (Дата звернення: 16. 09. 2019), вільний. – Назва з екрана.