150 років від дня народження
Олександр Іванович Ющенко 02.02.1869 – 13.06.1936 доктор медичних наук, український психіатр, громадський діяч, дійсний член АН УРСР Підготувала Бондар Г. А. бібліотекар ІІ кат.
Ющенко О. І. народився на хуторі Водотечі, біля містечка Глухова, Чернігівської губернії в сім'ї селянина. Навчання почав спочатку у дячка, а потім його віддали в сільську школу. У1880 р. вступив у гімназію. У 1893р. закінчив Харківський університет. На четвертому курсі студент Ющенко О. І. працював над науковою роботою "Содержание свободной соляной кислоты и состояние пищеварительной способности желудка при различных заболеваниях его", за яку університет нагородив його золотою медаллю.
В 1893 р. закінчив харківський університет і два роки перебував ординатором на кафедрі нервових і душевних хвороб у професора П. І. Ковалевського в Харкові. Захистивши у 1896 р. дисертацію, Олександр Іванович отримав ступінь доктора медицини і був відряджений у клініку нервових і душевних хвороб Військово-медичної академії проф. Бехтерева. Менше року вчений пробув у Петербурзі, де працював у клініці, займався в гістологічній та фізіологічній лабораторіях. У 1897 р. О. І. Ющенка запросили до м. Вінниці Подільської губернії, де відкривалась велика окружна лікарня. Три роки він працював ординатором і прозектором. 28-літній вчений завідує відділенням, розтинає трупи, вивчає їх мозок в ним же обладнаній лабораторії.
З Вінницької окружної лікарні О. І. Ющенко знову повернувся до Петербурга. Пропрацював 13 років в біохімічній лабораторії Інституту експериментальної медицини під керівництвом спочатку Ненцького, а потім Зібер-Шумової. Його робота була оцінена – Олександра Івановича обрали членомкореспондентом Інституту експериментальної медицини.
Сформований біохімік Ющенко О. І. в 1911 р. обраний приватдоцентом душевних і нервових хвороб Юр'ївського університету . В 1918 р. – ординарним-професором психіатрії і нервових хвороб Юр'ївського університету. В 1920 р. отримав кафедру нервових і душевних хвороб в Північно-Кавказькому університеті.
В найбільш важкий період життя Донського Університету він був один час його ректором, згодом членом правління. Олександр Іванович був активним організатором і головою ПівнічноКавказького товариства невропатологів і психіатрів. Відновив педіатричне товариство і активно сприяв створенню на Північному Кавказі цілої низки науково-дослідних установ.
В 1930 р. вченого запросили до Харкова директором Інституту клінічної психіатрії і соціальної психогігієни. Сюди він переїздить з численною групою своїх учнів. Уже тоді зріла ідея створення з двох інститутів, психіатричного і психоневрологічного, єдиної Української Психо-неврологічної Академії. З часу створення Академії, у 1932 р., стає її науковим консультантом, головою наукових сесій і директором клініки неврозів.
В 1934 О. І. Ющенко був обраний академіком Української Академії наук. За час своєї 43-річної наукової діяльності збагатив вітчизняну психіатрію 120 роботами з питань неврозу, прогресивного паралічу у дітей, біохімічних змін при психічних захворюваннях, конституції людини, ураження ендокринної системи тощо. Член Британської психоневрологічної асоціації. Один із засновників біохімічного напряму в психіатрії. Заслужений діяч науки і техніки УРСР з 1929 р. Працював психіатром у містах Харків, Варшава, Санкт-Петербург. Доцент Тартуського, професор Ростовського університетів (1920–1929), науковий співробітник Українського Інституту вдосконалення лікарів й Української психоневрологічної академії у м. Харків (1932– 1936).
Академік О. І. Ющенко створив одну із творчих, чудових шкіл психіатрії, виховав цілу плеяду учнів, які стали відомими науковими і суспільними діячами. Упродовж 1897–1901 рр. працював у Вінницькій психіатричній лікарні, яка нині носить його ім’я.