“… Я пишу насамперед для того, щоб отримати успіх у себе, бути самій задоволеною результатом, а це,ой ,як нелегко, бо в мене до себе вимоги гіпервисокі.” О. Забужко
Оксана Стефанівна Забужко – видатна українська письменниця, публіцист, літературознавець, філософ, громадська діячка. Вона належить до найбільш відомих сучасних українських письменників. Лауреатка Шевченківської премії (2019), а також численних нагород: фундації Антоновичів (2008), ордена княгині Ольги (2009), Angelus (2013), премія Women In Arts (2020), премії Фонду ім. Гелен Щербань-Лапіка (США, 1996), Фундації Ковалевих (1997), Фонду Рокфеллера (1998), Департаменту культури м. Мюнхена (1999), Фундації Ледіґ-Ровольт (2001), Департаменту культури м. Ґрац (2002), «Золотий письменник України» (2012) та ін. З ім’ям письменниці пов’язують вихід сучасної української літератури на світову арену, а її твори перекладені 20 мовами світу.
Творчий доробок Оксани Забужко складають: збірки поезії, прози “Сестро, сестро: повісті та оповідання” (2003), “Тут могла бути ваша реклама: оповідання”, романи “Польові дослідження з українського сексу” і “ Музей покинутих секретів” (2009), есеї “З мапи книг і людей” (2012), “І знову я влізаю в танк” (2016), праці “Філософія української ідеї” (1992), “Шевченків міф України” (1996), “Вибране листування на тлі доби: 1992-2000 (з Юрієм Шевельовим”, 2011), “З мапи книг і людей» (2012) та ін.
У фонді бібліотеки: Літопис самовидців. Дев’ять місяців українського спротиву; автор проєкту О. Забужко. – Київ: Комора, 2014. – 312 с. Забужко О. Музей покинутих секретів: роман / О. Забужко. – Київ: Факт, 2009. – 832 с.
Забужко О. Польові дослідження з українського сексу: роман / О. Забужко. – Київ: Факт, 2004. – 176 с.
Забужко О. Репортаж із 2000-го року: збірник статей / О. Забужко. – Київ: Факт, 2001. – 96 с.