Олег Павлишин "Євген Петрушевич 1863-1940 Ілюстрований біографічний нарис" by Bogdan Lytvyn

І д е н Ь Й Я особи і власнору 1 джуеться. port:

ІгІеііЩ й н ^в^а personne et signati T his is to certify the identity atfd the

і H e i.

.-U tif n

к cwtä do üzem^eskosloveiwk* republiky * 5* / / se r e n d r e d ^ a Repubiique Tcbecoaiovaqu« ^

':d n l,_ |* £

гг.

ЧЧУ 'j-

THz/mA-ies fffcrriey (г-ЪА^ЬЬЪЫ £e_.. 43 —*si4Z*t-0

/fić& fm ? /у е # Я £ (Pćj/e /*Ш */и*г a>fr f n i a t k рт /> и * Cfcia /f$ (ß lS'hsnnft ка

JT ~*

Visa < p

a& t itiqire

V ida k f..’;'5 cd йгек-і aP ioslovenskć repLibb.y a zpät. Vu pour se r ? n d r e l a Repübliqu Tchecosipvaque ^ ^ e to u r . Plafcłost4dHł.r

Vuiabic Ä teäfcois. V c V jd m , V fc q ft

sfts*»

Ін с т и т ут іст о р и ч н и х дослідж ень Л ь вівсь к о го н а ц іо н а льн о го універ си т ет у імені Івана Ф ранка П рограм а дослідж ення м о д ер н о ї іст о р ії т а суспільст ва У країни імені П ет ра Я ц и ка

ОЛЕГ ПАВЛИШИН

( 1863-

1940)

ІЛЮСТРОВАНИЙ БІОГРАФІЧНИЙ НАРИС

«МАНУСКРИПТЛЬВІВ»

2013

У Д К 94(477.83) Б Б К 63.3(4УКРЗ)

П 12 П авлииіин О. Євген П ет руш евич (1863-1940). Ілю ст рований біографічний нарис / Інст и т ут іст оричних досліджень Л ьвівського національного університ ет у імені Івана Фран ка; Програма дослідж ення м одерної іст орії та суспільства України імені Петра Яцика. Л ьвів : М анускрипт -Л ьвів, 2013. - 400 с., іл.

Літературна редакція Анни-М арії Волосацької К омп’ютерна верстка та художня редакція Андрія Кіся Переклад з французької фрагментів тексту Ж. Клемансо Н ат алії Миско Коректура Д а р ії Комісару к

Рецензенти: Леонід Зашкільняк, Віталій Лозовий, Ігор Райківський

IS B N 978-966-2067-19-4

ПЕРЕДМОВА

У процесі розпаду Російської та Австро-Угорської імперій на політич ній арені Центральної та Східної Європи з ’явилися нові лідери, з імена ми яких традиційно пов’язують творення національних держав після за кінчення Першої світової війни: Томаш Масарик, Юзеф Пілсудський ma Владімір Ульянов (Ленін). На чолі українських державних утворень Над дніпрянщини у 1917-1920 pp. стояли Михайло Гру шевський, Павло Скоро падський та Симон Петлюра. Найвищим керівником української держави, що утворилася на теренах колишньої імперії Габсбургів, став галицький адвокат Євген Петрушевич. У період розбудови Західно-Української На родної Республіки він очолював Українську Національну Раду, згодом був проголошений Диктатором З У HP. їм 'я Євгена Петрушевича - поряд з іменами інших керівників української державності революційної доби - належить до героїчного канону націо нально-визвольного руху. Водночас він був однією з найсуперечливіших постатей української історії X X століття. Політик походив з відомого галицького священичого роду, коріння якого сягали княжої доби. Жит тєписи поколінь Петрушевичів віддзеркалюють ідейну та соціальну ево люцію українського руху Галичини X IX - першої половини X X cm. Євген своєю професійною та громадською діяльністю уособлював «адвокат ську добу» національного відродження. Шлях Петрушевича до найвищих політичних вершин розпочався з діяльності на повітовому рівні, парла ментарний досвід він здобув у представницьких органах Австрії. Коли він 1918р. очолив тимчасовий парламент ЗУНР, молода українська республі ка виборювала державну самостійність у нерівній боротьбі з Польщею. Під натиском польського війська українська адміністрація із Галицькою Армією відступила за Збруч. Разом із політичним проводом та військом Української Народної Рес публіки галичани долучилися до боротьби з більшовиками, але, не маючи зовнішньої підтримки, зазнали поразки. Петрушевич зі своїм урядом еміг рував до Відня, де спрямував дипломатичні зусилля задля міжнародного визнання української державності у Східній Галичині. Після включення краю до складу Польщі переїхав до Берліна, і з кількома співробітниками продовжував політичну діяльність. Міжнародні заходи Є. Петрушевича на еміграції в Німеччині були найменш результативними. Він поступово втрачав серйозний вплив на суспільне життя Західної України. У конку ренції національно-демократичних та націоналістичних сил Петрушевич опинився на маргінесі політичного життя. Вибір радянофільської орієн тації спричинив його ізоляцію в українських середовищах. Помер керівник ЗУНР у злиднях та забутті. Різнопланових життєписів Є. Петрушевича написано чимало. Стислі гасла про лідера ЗУНР, зокрема авторства Тараса Андрусяка, Петра Ар-

ПЕРЕДМОВА

сенича, Ярослава Грицака та Олега Павлишина опубліковані в довідковій та енциклопедичній літературі з історії України й в інтернет-ресурсах. Ширшими за обсягом є біографічні нариси авторства Степана Волинця, Юрія Киричука, Миколи Литвина, Ізидора Сохоцького і брошура Григо рія Кручкевича та Олега Солодяка. Названі автори зосередили головну увагу на ролі діяча в державотворенні ЗУНР та дипломатичній діяль ності його уряду в 1919-1923 pp. Діаспорний вчений Іван Максимчук на підставі родинних матеріалів опрацював генеалогію роду Петрушевичів. Його дослідницькі можливості були обмежені недоступністю оригіналь них джерел, які тепер зберігаються в Україні. В останні десятиліття з ’явилася низка публікацій, у яких глибше з ’ясовані важливі аспекти політичної діяльності керівника ЗУНР. Став лення Є. Петрушевича до уряду II Речі Посполитої дослідив Михайло Швагуляк. Олександр Зайцев, Микола Кугутяк та Ігор Соляр висвітлили стосунки голови УНРади та національного активу Східної Галичини на початку 1920-х pp. Олександр Павлюк та Олександр Федорів спробува ли критично оцінити причини та характер радянофільської орієнтації галицького політика. Віталій Кушнір проаналізував характер та резуль тати звернень Є. Петрушевича до Ліги Націй. Утім грунтовної наукової біографії Є. Петрушевича немає. Дотепер у його життєписах є великі лакуни. Найменш дослідженим є берлінський період життя Є. Петрушевича (1923-1940), про який його біографи згаду ють буквально кількома фразами. У біографічному нарисі ми поставили завдання з ’ясувати раніше невідо мі факти біографії Є. Петрушевича, глибше висвітлити їїмалознані сто рінки. Історик, який реконструює біографію найвищого посадовця ЗУНР, повинен брати до уваги широкий контекст українського національно-виз вольного руху та тогочасну міжнародну ситуацію. Існують складності у залученні джерел. Державний діяч не залишив після себе ширшого при ватного листування. Петрушевич не був ідеологом українського руху, ані не мав таланту редактора чи публіциста. Опубліковані за його підписом тексти мали переважно офіційний характер, їх писали його співробітни ки. Діяльність політика в еміграції була законспірованою, і низка ключо вих документів зберігається в архівах радянських, польських та німець ких спецслужб, а опублікована офіційна інформація про його діяльність часто фрагментарна і скупа. У написанні роботи автор використовував насамперед матеріали архів них збірок Львова, Варшави, Києва, Мюнхена та Оттави. У дослідженні вперше використано церковні метрики народження та шлюбів членів ро дини Петрушевичів, що дало змогу уточнити її генеалогію й з ’ясувати нові біографічні факти. Матеріалом до генеалогії послужили також цер ковні шематизми та некрологи в періодичних виданнях. Широко використана мемуаристика, тогочасна українська періодика, що виходила друком у Берліні, Відні, Кам’янці-Подільському, Львові, Пра зі та Станиславові. До джерельного матеріалу й історіографії автор пі дійшов критично, застосовуючи комплексний та порівняльний аналізи. У нарисі висвітлено родинне середовище Євгена Петрушевича, здо буття освіти, перші кроки його адвокатської праці та громадсько-по літичну діяльність на місцевому й загальнодержавному рівнях. Кількома

штрихами змальовано соціальні середовища міст, з якими були пов’язані головні етапи життєвого шляху Є. Петрушевича: Буськ, Львів, Сокаль, Сколе, Відень, Станиславів, Кам’янець-Подільський та Берлін. Окрема увага присвячена життєписам представників роду Петрушевичів та їх ближчих приятелів. У книзі вперше з ’ясовано коло співробітників Є. Пет рушевича в Берліні й опубліковано його політичний заповіт. Цю публі кацію автор розглядає як певний етап у написанні Грунтовної наукової біографії Євгена Петрушевича. Щоб глибше висвітлити й візуалізувати історичну епоху, ми підго тували ілюстровану біографію. Цей жанр має свою специфіку: з одного боку - зображення ілюструють основний зміст, з іншого - окремі дібра ні фото потребують спеціальних пояснень у тексті. До поданих у книзі фотопортретів додано стислі біограми персоналій. У частині тексту нарису, де йдеться про X IX століття, вживається етнічна назва «українці», хоча тогочасна самоназва галицьких українців була «русини». Проте джерела цитуємо в автентичному вигляді, зі збере женням оригінального правопису та лексики, у т. ч. і написання етнічних назв: «русини», «жиди» тощо. До написання біографічного нарису, з нагоди 150 річчя від дня наро дження Євгена Петрушевича, автора спонукали приятелі та колеги, які допомогли в пошуку матеріалів та фотоілюстрацій, підтримали своїми порадами та критичними зауваженнями. Тому щира подяка усім тим, хто в різний спосіб спричинився до підготовки до друку цієї книж ки: Оресту Антошківу, Володимиру Бойкові, Галині Бурко, Владиславові Верстюку, Юрію Гайдамаці, Ліліані Гентош, Ярославові Глистюку, Ярославові Грицаку, Галині Громовій, Юрію Гудимі, Олегові Даніву, Окса ні Дмитерко, Мирославі Думич-Мечержак, Мирославі Дядюк, Вікторії Захарчук, А ллі Ільницькій, Любові Коваль, отцям Олегові Ковтуну та Тарасові Шагалі, Ксенії Кебудзинській, Костянтинові Кондратюку, Іри ні Криворучко, Лесі Купин, Ярославі Мельник, Ірині Мельничук, Івано ві Мигулу, Миронові Момрику, Олегові Никулишину, Лілії Огільченко, Ярославові Онищуку, Ігорю Підкові, світлій пам’яті Богдані Присяжній, Іванці Ребет, Тарасові Романюку, Франкові Сисину, Ірині Спєх, Станиславові Стемпню, Уляні Стецькович, Олексієві Сухому, Романові Тарнавському, Наталі Шарий, Володимиру Шарий та Романові Шусту. Олександра Бінерт у Берліні сфотографувала пам’ятні місця, пов’язані з Євгеном Петрушевичем, Соломія Омелян та Ігор Ходак, відповідно, - у Відні, за що їм дякую. Вдячний матері - Дарії Комісару к - за часткову коректуру тексту, Олі Гнатюк за переклади окремих цитат із польської, Наталії Миско із французької мови. Спеціальна подяка співтворцям книжки Анні-Марії Волосацькій, Андрієві Кісю та Петрові Меленю. Працю автора в архівах та підготовку книжки до друку підтримала Програма дослідження модерної історії та суспільства України іме ні Петра Яцика, що спільно створена і діє при Канадському інституті українських студій Університету Альберти, Інституті історичних до сліджень Львівського національного університету імені Івана Франка та Українському Католицькому Університеті у Львові.

ВСТУП «Був виразником долі немалого числа діячів, які, зневірені невдачею, попадали й тягнули за собою тих, що за ними йшли, з одної неволі в другу - ще тяжчу».

(«Український Вістник». Берлін, 1940,10 вересня) Наприкінці літ а 1940 р. британські літ аки скинули запальні бомби у кількох дільницях Берліна. П овіт ряний наліт тривав майже т ри години, спричинив жертви та паніку серед цивільного населення ст оли ці Третього райху. Незважаючи на пропагандистську рит орику нацистів про збройне домінування Німеч чини, мешканці ст олиці безпосередньо на собі відчули усі жахіття війни. Д л я української емігрантської громади Берліна пер ші повіт ряні нальот и збіглися з іншою трагічною подією. 4 вересня 1940 р. краяни зібралися на місько му кладовищі, щ об провести в останню путь Євгена П ет руш евича - колиш нього голову («президента») У країнської Н аціональної Ради, Дикт ат ора Західно української Н ародної Республіки. П охоронну церемонію організувало Українське На ціональне О б ’єднання, з яким у Євгена Пет руш еви ча в останні роки його життя склалися не найкращі стосунки. На кладовищ і з ’явилося небагато людей, хоча в Берліні на т ой час була досить численна укра їнська громада. Німецька влада заборонила вшанува т и померлого належними йому за рангом військови ми почестями. Тому похоронну церемонію провели дуже скромно. О 9 годині греко-католицький парох Берліна о. П ет ро Вергун відправив заупокійне бого служіння та виголосив прощальне слово у каплиці на Йоганнісштрассе, 4. П ополудні на цвинтарі катедри св. Ядвіги («Hedwig Friedhof») на Лізенштрассе, 8, отець Вергун відправив панахиду та виголосив про повідь, висвіт ливш и т рагічну долю покійного. У про щальній промові історика М иколи Андрусяка йш лося про громадсько-політичну діяльність Євгена Пет ру шевича. Інженер Бронислав Бурбела пром овляв на

ВСТУП

цвинтарі німецькою. Українці різних політ ичних по глядів, релігійних конфесій та віку перейшли перед до мовиною, «кидаючи по грудці нерідної землі я к остан ню прислугу покійному». Присутні злож или на гробі вінки й по скінченні поховальної церемонії відвідали м огили Дмитра Вітовського та чотаря Юліана Чучмана, які спочили поряд. Повідомлення про смерть лідера ЗУ Н Р надрукува ли, окрім українських часописів Берліна, періодичні видання Генеральної Губернії. Стислі некрологи від значали чесність, безкорисливість, жертовність і непохитність переконань Петрушевича та злиденні умови останніх років його життя: «Помер напів забу тий, серед невідраднихмат еріяльних обставин, даючи доказ своєю бідністю, що за часів, коли був найвищим достойником, не думав про себе й свою будуччину, не думав про те, щ об самому забезпечити свою ста рість»; «Жив він нераз серед найбільших злиднів, але не злом ив своєї лінії супроти польського займанця й не признав насильства за правний акт». Утім наступна фраза була надто критична й жорстка на адресу покійника. Орган Українського Національного О б’єднання з гіркотою зауважив: «Був виразником долі немалого числа діячів, які, зневірені невдачею, попадали й т ягнули за собою тих, що за ни ми йшли, з одної неволі в другу - ще тяжчу». Чому так безжально оцінили державотворчу працю українського політика, який останні 20 років свого життя в еміграції домагався прав українців Східної Галичини на національну державність? Яким був ш лях Петрушевича від свящ еницької домівки у провінцій ному містечку Буськ до спочинку на кладовищ і в ні мецькій ст олиці - спробуємо розповіст и в цій книжці.

Провідні особистості народів і політичних сил не є «індивідуами», яких діяльність визначується виключно їхньою особистою волею, їхнім своєвіллям, - тільки оті провідні особистості є репрезентантами, є виразниками істотного внутрішного характеру тих загальних сил, на чолі яких вони стоять.

Василь Кучабський

1. ПЕТРУШЕВИЧІ

Популярний французький журналіст та письменник кін ця XIX століття Жорж Клемансо багато подорожував і публікував свої враження про континенти, країни й наро ди світу в газетах та книжках. Щоб ознайомитись зі стано вищем євреїв Австро-Угорщини, він побував у Галичині, де відвідав Краків та Львів. Окрім найбільших міст краю мандрівник ненадовго зупинився у містечку Буськ. Там, поміж іншими містянами, він познайомився зі священи ком Омеляном (Емілем) Петрушевичем. У спогадах, які Клемансо 1898 р. видав у Парижі з ілюстраціями Анрі Тулуз Лотрека, журналіст поміж сумними рефлексіями про вигляд галицьких сіл та містечок із симпатією змалював греко-католицького пароха Буська. Так склалося, що через понад два десятиліття по тому Ж. Клємансо («Тигр») - прем’єр-міністр Франції, разом з іншими найвпливовішими тогочасними світовими політи ками, вирішував у Парижі питання державної належності Східної Галичини. Французький лідер мав безпосередні уявлення про соціальні обставини та міжнаціональні сто сунки в Галичині. Репрезентантом українського населен-

GEORGES C LEM EN C EA U

AU PIED DU SINAI

Титульна сторінка книги Жоржа Клемансо «Біля підніжжя Синаю» (Париж, 1898), у якій йдеться про його відвідини Буська т а Л ьвова.

Illu stratio n s de H e n ri de T o u lo u s e L a u tr e c

i. B o u le v a r d d es O v p iic in e s

f^ lS

Г енеалогічне дерево р оди н и П ет руш евичів.

(ТіиХОЛсиЬ (j! Ц&ууи^й І УОїМм. jKbjKb&u

д .Л Х .И А -

£ jb u b *

UÜ'+AUfj*. 3§fcc*t‘ .2 o

A u i JI-

кЛ^ия-

'УкллЛгt » “

y/e^>yvOJ!

'b*GJ2AAiLJi ,

e^WutV>4w.

HM*.

Ir ' j w « "

jitn u A ^

'Ясм^'улиєїгі'і Orjtrwc £ ч М > -.

у H. Я

ł^ -^ 1

л >

№*:» h ^ -M

-Г

Я.

^ c v ł,

ПЕТРУШЕВИЧІ

ня краю був тоді середущий син отця Омеляна - Євген Петрушевич... Літописці роду Петрушевичів виводять його корені з бояр Великого Князівства Литовського, гербом яких був «П’ястук». У Галичині шляхетська верства, яка не зрекла ся своєї конфесійної ідентичності продовжила місію про відників свого народу у священицькій праці. Протоплас том галицької гілки роду вважають Миколу Петрушевича, уніатського пароха с. Цетуля на Яворівщині, одруженого з Марією з Подлуських. їхній наймолодший син Іван став ченцем-василіанином у Добромильському монастирі, а рід у трьох відгалуженнях продовжили старші сини - Григо рій (І), Микола (II) та Лев (III). Чоловіки з Петрушевичів у XIX ст. мали переважно священицьке покликання, яке вони поєднували з інтен сивною інтелектуальною працею в різних царинах гумані тарних знань. Українська ідентичність Петрушевичів-священиків кристалізувалася в руслі тогочасних тенденцій національного відродження у Галичині - від культурного й політичного полонофільства до конфесійної і мовної са мобутності. Григорій, парох у Жовкві, був автором низки рукопис них творів церковно-релігійного змісту. Син Григорія і його дружини Марії Тарнавської - Степан ПетрушеЦ ерква св. Н иколая у с. Цетуля на Яворівщині, збудована у 1749 р. за сприяння о. Миколи Петрушевича (сучасний вигляд).

ПЕТРУШЕВИЧІ Антоній ПЕТРУШЕВИЧ (1821-1913) Священик, вчений-історик, археолог, етнограф та філолог, громадсько-політичний діяч. Сотрудник та капелан у Перемишлі (1847-1857), парох с. Новиця К алуського повіт у (1857-1861), крилошанин Л ь в ів с ь к о ї мит рополичої капітули (1861-1913). З а в ід у в а в відділом презент Л ь вівс ь к о ї архиепархії. Депутат Держ авної Ради (1873-1879) т а Галицького Сойму (1861-1876). Зби рав та опрацьовував давні українські рукописи і стародруки, публікував повідомлення про археологічні знахідки, нариси з питань історії, іст оричної географії, топоніміки та м овознавст ва. Член А кадем ії Н аук у К ракові т а почесний член низки закордонних наукових т а освіт ніх установ. Член Г алицько-Руської Матиці, Н ародного Дому, Р уської Ради, "Руської Бесіди" т а Общ ества імені Качковського. Л ист увався з батьком Є. Петрушевича - о. Омеляном.

вич (1772-1857) - був парохом с. Добряни на Стрийщині. Відомо, що він, як і більшість тогочасної духовної інтелі генції, розмовляв удома польською, якою володів краще, аніж українською. Отець Степан починав свою літератур ну діяльність польськомовними творами, був автором ві ршованих панегіриків, сатиричної та політичної поезії. Що йно в першій половині XIX ст. почав писати мовою свого народу й українській літературі присвятив значну частину свого життя. Залишив після себе чотиритомну рукописну збірну народних приповідок, байок, анекдотів та повістей, які не встиг опублікувати. С. Петрушевич належав до пер ших перекладачів «Слова о полку Ігоревім». Українською також написав гумористичну віршовану легенду «Людська повістка о св. Петрі». Іван Франко та Михайло Возняк до сліджували обставини написання та літературні якості його водевілю «Муж старий, жонка молода», відомого у двох ре дакціях - українською та польською мовами. За словами Франка, С. Петрушевич «писав масу всякої всячини, але не друкував нічого. Зладжена ним гарна збірочка народ них приповідок заховалася в численних копіях, зладжених його рукою, і була надрукована аж в 1854 р. у «Przyjacielu domowym» у Львові з деякими пропусками». У подружжя о. Степана і Марії Кайзер, доньки львів ського містянина, народилося 12 дітей: Михайло, Розалія, Антоній, Петро, Іван, Марія, Юліана, Олена, Софія, Олександр, Текля та Йосиф. Священик Антоній (1821-1913) у XIX ст. був найвідомішим із Петрушевичів. Почав свою душпастирську ді-

Депутати Галицького Сойму 1861 p. (о. Антоній Петрушевич сидить перший ліворуч).

ПЕТРУШЕВИЧІ

яльність в осідку митрополита. У 1861 р. став крилошанином капітули, був причетним до рішень про надання презенти священикам Львівської архиєпархи. Але більшу славу здобув як науковець. Був автором численних праць з історії, археології та мовознавства, публікатор джерель них матеріалів, кустос нумізматичної збірки Народного Дому. Вчена спільнота оцінила інтелектуальний доробок А. Петрушевича, надавши йому членства наукових акаде мій у Кракові, Петербурзі та Бухаресті, почесного докто рату історії Імператорського університету в Києві. Наукові зацікавлення Є. Петрушевича, як і інших свя щеників його доби, а передусім перемишльського осеред ку, були багато в чому пов’язані із західними впливами: євопейського романтизму та політикою австрійського «просвіченого абсолютизму». Культурницький етап національних рухів у Центральносхідній Європі кінця XVIII - першої половини XIX ст. підготував Грунт для появи політичних аспірацій бездер жавних народів. У Галичині український рух очолили священики - тоді фактично єдина верства національної інтелігенції. У період «Весни народів» 1848-1849 pp. греко-католицьке духовенство утворило Головну Руську Раду, яка задекларувала національну єдність українського народу по обидва боки Збруча. Перша галицько-україн ська політична організація домагалася від австрійського уряду поділу коронного краю на українську та польську частини з окремими адміністраціями. Отець Антоній Петрушевич був співзасновником і ак тивним учасником Головної Руської Ради та інших клю чових національних установ середини XIX ст. - Галиць ко-Руської Матиці, Собору Руських Учених, редактором українських видань. Став державним діячем - послом до Галицького Сойму (1861-1877) та австрійського парла менту (1873-1878). Польський діяч Казімєж Хлєндовський згадував о. Антонія так: «Священика Петрушевича, щуплого, похилого старця, зближувало до поляків мистецтво. Був знаним ар хеологом, досліджував як польські, так і руські старожит ності, але в питаннях політики був твердим і підступним». Українська духовна інтелігенція у другій половині XIX ст. зневірилась у своїх сподіваннях, що австрійський уряд по зитивно розв’яже українське питання. Уми національного проводу опанувала русофільська ідеологія, яка домінувала в українських інституціях, і, насамперед, в оточенні галиць ких митрополитів («святоюрці») у 1860-1880-х pp. Історики

ПЕТРУШЕВИЧІ

Михайло ПЕТРУШ ЕВИЧ (1869-1895) Священик, письменник, громадський діяч. Сотрудник п араф ії у Б олехові волин ського повіт у (1894-1895). А вт ор оповідань із життя галицьких селян.

вважають русофілом й А. Петрушевича, хоча його проросійська орієнтація мала радше мовно-культурний, аніж по літичний характер. «А нт ін П ет руш евич, син письменника і збирача р у с ь ких п рип овідок Ст епана П ет руш евича, пароха в Д об р я н а х коло Стрия, вист упив на поле п уб л іч н о ї дія ль ност і в р. 1848 з брош урою по-польськи писаною п [ід] з а г о л о в к о м ] «Slow k ilk a w obronie ruskiej narodowości», в якій з м олодечим запалом і гарячим серцем т а з по важ ними науковим и доказам и ст ав в оборон і південн о р уськ о ї народности. З почат ком 50-их р о к ів його погляд зм інився, і він, не переходячи ф орм ально до т а бору галицького м осквоф ільст ва, ви роби в собі т еорию якогось п раруського язика, переміш аного з галицизмами. П ет руш евич писав дуже багат о по різн и х руськ и х часописах аж до ост анніх літ X IX в. (живе ще й досі), дот оркався найрізніш их тем славіст ики, а н авіт ь по р ів н я л ь н о ї ф ілології, т а скрізь обік величезної начит аности і не р а з крит ичної бист роумност и ви я вл я в брак н а укового м ет оду, повний брак л о гіч н о ї композициї, якій ш кодила особливо су б ’єкт ивна ва д а авт о р а - на кож дім кроц і всякого «рассуж дения» зупинят ися на найрізніш их дрібних дет алях і вдават ися в полем іку за найдрібніш і речі». Іван Франко «Нарис історії українсько-руської літератури до 1890р.»

Знаним письменником був Михайло Петрушевич (1869— 1895) - автор реалістичних оповідань із селянського життя. 19

ПЕТРУШЕВИЧІ

f л » »

ч и ж « n e t i o M u m u , xugo і і н ч о н « мое

і $Чаниск о Л И а р -и е ю öy^c

у л -х с с л ф *сою

£9. »гр е е н а с. р. о *ч«-рол. о па-

р о а й л л г ж ій луе-ркві в Ф о^рл -нах. ІЇІочжа і «їм*.

р«*У»

§(юн jJUwip^uieeuu. ,

Łeркчл 19CS.

АНТОНІ ЛБТРУШБВИІ пралат гр. к ат. м итрополитальної капітули, руский історик, член наукових академій в К рак о в і, Петербурзі і БукарештІ, почетиий докто р ІсториТ імперат. уиїверситета в К и їв і, ріж них наукових товариств в К и їв і, М оскві, Празі', О десї і др., член ц. к. археольогічиої консерваториї в Від ни і многих руских т о вариств уп о к о їв е Перенесене мощ ий П окійного до пре стольної церкви св. Ю ра і часть похорону доверш ить ся в четвер. 25. вересня, о 4. год. з полудня. Прочий чин похоронний з св. лїтурґією відправить с я в пятницю починаючи від 8. год. рано; а перед 12. годиною послїдуе зложене мощ ий на личаківскім кладовищи. Тяжко опечалена родина, подаючи пресум ну вість о смерти свого Патріярха, про с и ть уклінно на сей обряд всіх другів, знакомих і почитателів Покійного. У Львові п н я 24. вересня 1913.

Оголошення про вінчання Івана Петрушевича з М арією Підлісецькою.

Клепсидра Антонія Петрушевича (1913).

Він друкував свої оповідання в «Зорі» під псевдо Михайло Новицький та Мокій Євдокієвич. І. Франкові сподобалася його новела «Градобур»: «Автор - талант незвичайний і сильний, жаль тільки, що невироблений. В його оповідан ні нема нічого шабльонового, конвенціонального, перей нятого від других - усе своє в добрім і лихім напрямі». На зламі ХІХ-ХХ ст. серед Петрушевичів, які вибрали світський фах, вирізнялася постать Івана (1875-1947) внука о. Петра (1808-1872), сина о. Теофіла (1833-1914), пароха в Єзуполі. І. Петрушевич став відомим насампе ред як один із засновників українського кооперативного руху в Галичині та перекладач. Як рідко хто у тогочасній Галичині він, окрім німецької, оволодів англійською та французькою мовами. Навчався в університетах Львова та Гейдельберґа. Вивчав економіку в торговельних акаде міях Праги та Лондона. Закінчивши студії, повернувся до краю, працював співробітником часопису «Економіст», урядовцем Товариства «Дністер» і секретарем Наукового Товариства імені Шевченка. Організовував у краю мере жу кооперативних закладів «Народної Торговлі». Іван пробував себе в літературі - опублікував на сто рінках «Літературно-Наукового Вістника» сонети, нари си й репортажі із Закарпаття та Англії. На літературній 20

ПЕТРУШЕВИЧІ Іван ФРАНКО (1856-1916) Поет, письменник, вчений-літ ерат урознавець та історик, журналіст. Громадсько-політичний діяч, співзасновник УРП т а УНДП. У своїх працях прискіпливо і критично аналізував літературний та науковий спадок Степана, Антона т а Михайла П етрушевичів, та переклади Івана П етрушевича з інших мов. Найвище оціню вав Каменяр літературний талант Михайла Петрушевича. Збереглися листи до І. Франка від Омеляна, Михайла, Євгена та Івана Петрушевичів. О рганізовував читання соціаліст ичної літерат ури в Академічній гімназії, де навчався Євген Петрушевич.

ниві використав і свої знання мов. Переклав українською окремі твори Поля Верлена, Джером Джерома, Олександ ра Дюма, Редярда Кіплінґа, Едгара Аллена По, Герберта Спенсера, Марка Твена, Анатоля Франса. Англійською переклав кілька новел Василя Стефаника, з яким листу вався. У видавничих проектах співпрацював з Франком, хоча той і критикував якість перекладів Петрушевича. У 1905-1913 pp. ще кілька разів побував у Англії, вивчав кооперативні практики та представляв галицьких україн ців на міжнародних кооперативних конгресах. У 1913 р. ви їхав до Канади, щоб зреалізувати свої проекти у галузі коо перації серед української еміграції. У цьому досяг значних успіхів. Під час Визвольних Змагань допомагав українській справі у Канаді та Європі загалом, і своєму троюрідному братові Євгенові зокрема, про що йтиметься далі. У 1924 р. переїхав до Лос-Анджелеса, де працював сценаристом на студії «Metro Goldwyn Meyer» у Голівуді. Посприяв засну ванню секції україніки в Гуверівській бібліотеці. Дід Євгена Петрушевича - о. Михайло (1803-1875), син о. Степана, був адміністратором парафії Голобутів (1828— 1836), парохом села Підгірці (1833-1853) на Стрийщині та Печеніжина (1853-1875) на Коломийщині. Його великим захопленням стала помологія. Він посадив і доглядав сад, плекав і поширював сортові саджанці, збираючи знамени ті врожаї. Смак грушок, які він виростив, похвалив Франц Йосиф І, який 1851 р. відвідав сад М. Петрушевича під час подорожі Галичиною. Австрійський монарх навіть попро сив дати йому таких плодів у дорогу. Як знаний садівник о. Михайло став членом «Крайового рільничо-господарського товариства» у Львові. Садівництво не зашкодило

ПЕТРУШЕВИЧІ

отцю ретельно виконувати душпастирські обов’язки. Він став стрийським деканом, інспектором народних шкіл і посприяв реформуванню 4-класової школи у Стрию. Ми хайло, як і його брат крилошанин Антоній, був довголіт нім членом Галицько-Руської Матиці. Від 1830-х pp. М. Петрушевич збирав матеріали для «Сло варя руского корнесловного», який укладав на підставі української народної лексики. Цікавився назвами місцевої флори та фауни, обрядів і повсякденних практик. Разом із вченим-біологом Василем Воляном склав номенклатуру рослин і тварин для того, щоб їхні латинські, німецькі та польські назви мали фіксовані українські відповідники. За лишив після себе тритомний рукописний «Сборникъ» який містив записки з історії, граматики церковнослов’янської мови, археології, народні пісні, практичні поради з садівни цтва, польсько-український реєстр назв рослин тощо. Михайло у подружжі з Юліаною Дідицькою мав п’ятеро дітей: Омеляна, Марію, Иосифа, Юліана та Вікторію. Омелян, батько Євгена Петрушевича, народився у 1830 р. Закінчивши Генеральноу духовну семінарію, одружився з Савиною Коцюбою. Дружина була донькою державно го службовця та члена Ставропігійського інституту Сте фана Коцюби й Маріанни з Дашкевичів. Священицька праця О. Петрушевича розпочалася на Стрийщині. Після висвячення 1854 р. він недовго працював сотрудником у с. Дуліби, де парохом був його дядько із другої лінії роду Михайло Петрушевич (1787-1861), син отця Миколи (II), також відомий знавець лікарських рослин. У 1855-1860 pp. Омелян був адміністратором парафії с. Любинці. Тут у подружжя народилося двоє дітей: Сте пан (1855) та Савина (1857). У 1860 р. О. Петрушевича призначили парохом містечка Буськ у повіті Кам’янка Струмилова.

2. БУСЬК - «ГАЛИЦЬКА ВЕНЕЦІЯ»

Містечко Буськ, у якому о. Омелянові Петрушевичу судилося виконувати душпастирські обов’язки з 1860р. і до кінця своїх днів, і де народився його середущий син Євген, було унікальним у географічному й історичному плані. З південного боку місто було втиснуте у ставище, перерізане річковими потоками: Буг, Молдова, Полтва, Рокитна та Солотвина. Траплялося, що численні мости чи кладки, перекинуті через потоки та річища, які забезпечували комунікацію на просторі міста, затоплювалися під час повені. Тоді дістатися того чи іншого району містечка можна було не інакше як човном. Такий неповторний ландшафт містечка спонукав публіцистів X IX століття називати Буськ «Галицькою Венецією», а історик та географ Антоній Шнайдер назвав його «Польською Венецією». Через заглиблення вод, містечко виглядає так, ніби розт аш оване на якомусь пагорбі, доїжджаючи до якого, по погано ут римуваній дорозі, селянин чимало вимучить свою худобу. Особливо ут рудню ю т ь місцеву комунікацію тутешні ґрунти - масний чорнозем, який Палац графа Бадені в Буську (сучасний вигляд).

БУСЬК - «ГАЛИЦЬКА ВЕНЕЦІЯ»

весною або після рясного дощу так сильно розкисає, що колеса грузнуть у ньому аж по вісі, а коні - по брюхо. Тому р ух у міст і невеликий, і лише серед зими та сухого літ а буваю т ь тут доволі часті ярмарки, на які навідуєт ься багато люду. Натомість т оргівля на ринку, яка відбуваєт ься щоп’ятниці, немає більшого значення. Сполучення між містом та передмістями по цих чисельно прорізаних ровах, багнюках, та всіляких інших водах підтримується дотепер по давніше насипаних греблях, на яких і по сьогодні споруджуються подеколи нові забудови; за допомогою не менше 68 маленьких та більших мостів. Довж ина деяких становить декілька сажнів; вони стоять на високих палях і досить міцно збудовані. A ntoni Schnejder. "Miasto Busk, Wenecja polska" (1866)

Український історик Микола Голубець так само порівнював мальовничий краєвид Буська в добру погоду, який втішив око мандрівника, з виглядом міста в негоду: «Коли липка бузецька земля розкисне до того, що пара сильніших коней не в спромозі перетягти через місто ... порожнього воза». Археологічні пам’ятки на міських теренах засвідчують, що люди мешкали тут ще в кам’яну добу. Буськ має свою літописну історію давньоруського періоду. Від К адаст рова мапа м. Буськ (друга половина X IX ст.).

БУСЬК - «ГАЛИЦЬКА ВЕНЕЦІЯ»

Казімєж БАДЕНІ (1846-1909) Граф, власник дібр в околицях Буська. Намісник Галичини (1888-1895), голова авст рійського уряду (1895-1897). П онад усе лю бив полювання («лови»), які влаш т овував у своїх угіддях, запрошуючи авст рійську еліту. Опікун («колятор») греко-кат олицької п араф ії в Буську.

1100 року місто було столицею «Бужського князівства». Його отримав у приділ Давид Ігоревич, якого прогнали з Володимира за співучасть в осліпленні князя Василька Теребовельського. Київські князі розпоряджалися містом як своєю вотчиною. Буськом володів і галицький князь Володимирко, пізніше - його син Ярослав. У другій половині X II - на початку X III століть за володіння містом змагалися галицькі та волинські князі. Буськ зазнав значних руйнувань під час монгольської навали. Поховання кінця X IX ст. на «Ст арому цвинтарі» у Буську, де покоїт ься прах бат ьків Євгена Петрушевича і його бабусі Маріанни з Даш кевичів.

Б УС Ь К -«ГА Л И Ц Ь К А ВЕНЕЦІЯ»

У X IV столітті Буськ опинився у володінні польської корони. З того часу місто втрачало етнічну однорідність і у ньому більшало чужоземців. 1411 р. місто отримало Магдебурзьке право. У X V I столітті Буськ став важливим ремісничим і торговельним осередком Белзького воєводства. Королівські старости намагалися розбудувати його з урахуванням географічного положення, водних комунікацій, ремісничих та торговельних традицій. Адміністративна та економічна модернізація Буська відбулася після включення Галичини до імперії Габсбурґів. Історичну трансформацію міського середовища віддзеркалювали назви його житлових районів та околиць. Простір Буська творили Середнє Місто, Нове Місто та Яблонів. Передмістя мали назви: Липобоки (від сходу та півдня понад р. Солотвина та р. Буг); Довга Сторона (від північного Сходу над Солотвиною), Воляни (на півночі над р. Рокитна) з присілком Остапівці; Підзамче (по той бік Полтви від заходу), південніше - Німецький бік. У середині X I X століття простір Буська разом із передмістями обіймав площу 9133 моргів. За даними 1864 р. у Буську було 5 297 мешканців, які у плані віровизнання поділялися так: 2 001 римо-католик; 1 640 греко-католиків; 69 протестантів; 17 кальвіністів та 1 566 євреїв. За соціальними параметрами серед мешканців було 4 особи духовного стану; 40 урядовців; 20 військових; 8 лікарів і їхніх помічників; 468 власників грунтів; 23 загородників і халупників; 142 ремісники з 97 помічниками; Ц ерква св. П араскеви в Буську.

БУСЬК-«ГА Л И Ц Ь К А ВЕНЕЦІЯ»

53 торгівців із 8 помічниками; 313 помічників при господарстві; 270 різного роду прислуги; 246 робітниківнаймитів; 249 підлітків і 3 352 жінок та дітей. У 1880 р. Буськ населяли 5,8 тисяч мешканців, через десять років кількість містян зросла до 6,4 тисяч. У Буську розташувався австрійський повітовий суд та фінансовий комісаріат. У центральній частині міста височів мурований у 1780 р. римо-католицький костел св. Стінислава. Греко-католицька парохіяльна церква св. Миколая, побудована з дерева у X V III ст., була розташована у Старому Місті. Ще одна українська святиня, церква св. Онуфрія - на Волянах. Плебанія, у якій мешкав о. Омелян зі своєю родиною, була розташована на т. зв. Довгій Стороні обабіч другої дочірньої церкви св. Параскеви П ’ятниці, зведеної у X V II столітті. Біля парохіяльного будинку-резиденції на просторому подвір’ї стояли господарські будівлі, поряд - сад та сіножать. Власником дібр Буська в 1856 р. став граф Генрик Маєр, який вважався паном Буська і передмість. Після його смерті 1879 р. володіння дісталися двом братам також графського роду - Казімєжу та Станіславові Бадені. На початку X X століття, за розміром своїх статків, вони увійшли до числа 21 найбагатших дідичів у Галичині, які володіли понад 10 ООО гектарами землі (16 600 моргів). У власності Станіслава Бадені 1905 р. було 16 земельних дібр, загальною площею 22 761 гектар, за що він сплачував 13 080 корон річного податку. Його брат Казімєж володів 17 дібрами, які обіймали 10 663 гектари, і, відповідно, сплачував 11 866 корон податку. На ланах графів Бадені працювали мешканці міста й навколишніх сіл. Казимир Бадені був колятором (опікуном) парохії Буська. Наприкінці X IX - на початку X X ст. обидва брати Бадені стали одними з найвпливовіших політиків краю. Казимир був намісником Галичини у 1888-1895 pp. та прем’єром Австрії у 1895-1897pp. Станіслав Бадені у 18951901 та 1903-1912 pp. був краєвим маришлком Галичини. Очолюючи сойм, граф особливу увагу приділяв фінансовим та шкільним питанням. Буськ був найулюбленішим місцем К. Бадені. Вельможа у період своєї діяльності на посаді австрійського прем’єра на літній відпочинок пріїїждждав саме у це містечко. Час до часу Буськ ставав центром світського життя краю, коли на раути в палац Бадені з ’їжджалася галицька «сметанка». Після відставки К. Бадені з поста австрійського прем’єра, 15 грудня 1897 р. зі Львова до Буська вирушило 212 вельмож у 9 вагонах, щоб вшанувати знатного краянина. Усього Бадені у його палаці вітали 232 гостей: політики, вчені, землевласницька аристократія. Зі Львова до Буська

БУСЬК - «ГАЛИЦЬКА ВЕНЕЦІЯ»

діставалися так - до Красного їхали потягом, потім гостей до палацу везли на каретах. Графи Бадені часто запрошували на полювання у свої володіння імперську знать. До Буська «на лови» приїжджали архикнязь Сильвестер, князь Адам Сапєга та інші можновладці. Утім наприкінці X I X - на початку X X cm. місто майже не розвивалося в економічному плані. Матеріальне становище та житлові умови його мешканців були надзвичайно важкими. Польський соціалістичний діяч Юліан Мархлевський під час подорожі Галичиною 1901 р. побував у Буську. Соціальні реалії «Галицької Венеції» справили на нього гнітюче враження: «Я не бачив нічого більш мерзотного, більше страшного, ніж галицькі містечка. Сумніваюся, що де-небудь в Европі живуть люди в більш убивчих умовах». «Буськ. Пустельне село на краю Галичини, на кордоні з російською Польщею. П овніст ю дерев’яне та в болоті. Хатини похилені, із зігнилими підвалинами; покривлена підлога полатана шкірою, оловом та брудним лахміттям. По болотистих вуличках важко прокочуєт ься довга фіра, що підкидує на сіні бідного подорожнього. Качки та гуси - в сум’ят т і поміж брудних чобіт виснажених євреїв, кот рі безперестанку ходят ь під пильним наглядом Талмуда; русинів, кот рі ховаю т ь свою кудлат у шевелюру під овечими шапками; монголів, рудих, білявих та чорних калмиків з міцними щелепами та косими виснаженими очима; сл ов’ян усіх походжень у їх довгих білих халат ах та із зоряними блакитними очима, сповненими фальш ивою невинністю. Азійський т абір рап т ово зупинився в болоті. І щоб завершити краєвид - у л узі - селище наметів, навколо яких дрім ає чорне поселення напівголих циган. Чого у Буську найбільше, окрім качок та гусей, то це брудних євреїв, спокійних та стурбованих, спритних у всіх завданнях індуст рії та неґосу. Бідніст ь цих людей безмежна. Н авіт ь не знати, чи страждають вони від неї. Брудні, нікчемні, з одвічною похітливо-підлесливою посмішкою. Може і не нещасні. їхнє місце на міській площі - великий паралелограм зеленявої води, от оченої низькими будиночками, сповненими огидним роєм». Georges Clemenceau «Au pied du Sinai» (Paris, 1898)

Поміж тим, наприкінці X IX століття у Буську активізувалася українська спільнота. Осередком національного руху стала заснована 1886 р. читальня 28

БУСЬК - «ГАЛИЦЬКА ВЕНЕЦІЯ»

товариства «Просвіта». Читальня розгорнула широку просвітницьку роботу, сприяла діяльності хорового та драматичного гуртків. 12 травня 1898 р. у Буську відбулися урочистості, присвячені 50-літньому ювілею Головної Руської Ради. На святкове віче зібралося майже півтисячі довколишніх селян, кількадесят містян та 20 священиків. Старенький о. Омелян Петрушевич при співучасті отців Лиська і Барановського відправив Службу Божу з панахидою за упокій імператора Фердинанда і провадив урочистий обхід довкола церкви. На велелюдному зібранні син о. Омеляна - священик Степан Петрушевич запропонував ухвалити таку резолюцію: вимагати від політичної адміністрації і автономічної влади, духовної ієрархії вживати у спілкуванні з українцями розмовної і письмової української мови; домагатися, щоб чиновники не зверталися до громадян на «ти». Резолюцію підтримали усі присутні. Серед національно-активних родин Буська в історію українського руху увійшли окрім Петрушевичів представники Чучманів та Боцянів. Особливою активністю у громадській праці вирізнялася родина Ваньо. Відомо також, що в Буську гостювали народовецькі діячі Олександр Барвінський та Юліан Романчук.

Церква св. Онуфрія у Буську (сучасний вигляд).

3. ОМЕЛЯН ПЕТРУШЕВИЧ

Отець Омелян був ревним душпастирем. Окрім парафії митрополича консисторія призначила його адміністрато ром Буського деканату (1862-1868) й удостоїла титулом свого радника. Як і його дід та батько Омелян Петрушевич поєднував священицьку практику з широкими науковими зацікав леннями. Він захоплювався археологією, історією та літе ратурою. Збирання старожитностей мало добрий ґрунт у місті з давньою історією. Крем’яні ножі, кам’яні молотки, фрагменти кераміки різних історичних епох, які священик віднайшов на теренах Буська, творили непересічну колек цію, яка згодом перейшла у власність музею НТШ у Льво ві. Різьбив по дереву. Омелян мав велику бібліотеку, в якій зібрав рідкісні друки з обох боків Збруча, а також твори Котляревського та Омелян Петрушевич із дружиною Савиною з р о д у К оцю бів.

ЗО

ОМЕЛЯН ПЕТРУШЕВИЧ Юліан РОМ АНЧУК (1842-1932) Педагог-філолог, редакт ор, громадськополітичний діяч. Учитель, професор II Л ьвівс ьк о ї гім назії (1863-1868) та А кадем ічної гім назії (1868-1900). Л ідер галицьких народовців, співзасновник т а голова УНДП (1899-1907). Депутат Держ авної Ради (1891-1897, 1901-1918), Галицького Сойму (1883-1895). Віце-президент парламенту (1910-1918). А вт ор законопроекту про визнання євреїв нацією (1905). Член «Руського Педагогічного Товариства». Співзасновник, голова (1896-1906) Товарист ва «Просвіта». Голова Товарист ва учит елів середніх і вищих шкіл «Учительська Громада» (1912-1916). Редактор часописів «Діло», «П равда» та «Бат ьківщ ина». Голова За га л ьн о ї Української К ульт урної Ради у В ідні (1915-1916). Голова Українського Рят ункового К оміт ет у у В ідні (1914-1917). Депутат УНРади. П риймав присягу членів Ради Держ авних Секрет арів (10 листопада 1918 p.). М ав значний вплив на національнополітичні орієнт ації Є. П етрушевича та сприяв його політичній к а р ’єрі.

Шевченка. Колекціонування та читання книжок скріпи ло його переконання про національну єдність українців Галичини та Наддніпрянщини. У такий чи інший спосіб кристалізувалася народовецька течія, яка, починаючи з 1870-х pp., здобувала прихильників серед русько-української інтелігенції краю. Греко-католицьке духовенство щораз більше дистанціювалося від ідеології польського руху, який багато в чому інспірував українських діячів. Ві домо, що отець Омелян залишив після себе щоденник та спогади про участь галицьких поляків у повстанні 1863 р. Народовці активно поширювали культ Маркіяна Шашкевича. Ім'я провідного діяча «Руської Трійці» мало особ ливе значення для українців Буська. У навколишніх селах він колись провадив душпастирську діяльність. Із верши ни горба містечка, де стояла церква св. Онуфрія, було видно підлисівську Білу Гору - рідні місця Маркіяна. У 1892 р. О. Петрушевич разом із сином Степаном склали пожертву на будівництво пам’ятника М. Шашкевичу. Греко-католицький парох Буська був знаний і в політичній царині - став депутатом і віце-маршалком Повітової Ради в Кам’янці Струмиловій. У Буську народилися сестри Євгена Петрушевича: Емі лія (21 січня 1861 р.) і Марія (8 січня 1866 р.) та молодший брат Роман (15 червня 1872 p.). їхня мати Савина померла 1881 року.

ОМЕЛЯН ПЕТРУШЕВИЧ

Омелян спілкувався з іншими Петрушевичами - листу вався з батьковим братом Антонієм, каноніком. Інший дядько - вже згадуваний Петро Петрушевич, парох с. Ру да коло Стрия, передав йому твори діда Степана. Під тримував родинні зв’язки з Володимиром Петрушевичем (1846-1917), який був адміністратором у Гарасимові Городенківського повіту, Бережниці Шляхоцькій Калуського повіту, сотрудником кафедральної церкви св. Юра у Льво ві, і пізніше - парохом і деканом у Калуші. Родичем Петрушевичів став відомий галицько-укра їнський діяч професор Академічної гімназії Юліан Романчук. У 1864 р. він одружився з Леокадією Коцюбою, сестрою дружини Омеляна. У подружжя народилося троє дітей: дочка і два сини. Леокадія 12 січня 1888 р. померла у віці 50 років. Родинні зв’язки Романчука з Коцюбами та Петрушевичами поновилися через рік після смерті дружиІлю ст рація А н рі Т улуз Л от река до р о зд іл у «Буськ» у книзі Жоржа Клемансо, в яком у описана розм ова з греко-кат олицьким парохом містечка.

ОМЕЛЯН ПЕТРУШЕВИЧ

Шляхетський герб «Рогаля», назву якого вписував до свого прізвища Антоній Пуніцький. Серед українських діячів цей герб уваж али родовим Кость та Л ев Л евицькі.

Лист о. Омеляна П етрушевича до Івана Франка.

ни. Професор вдруге одружився з жінчиною сестрою Ма рією, яка тоді мешкала зі своєю матір’ю, тещею о. О. Пет рушевича, на плебанії в Буську. Ю. Романчук часто бував у домі Петрушевичів і крім ро динних справ обговорював із о. Омеляном національні та політичні теми. Родичання та спілкування Петрушевичів із народовецьким лідером вплинуло на політичні уподо бання цієї родини. Окремо варто сказати про Антонія Роґаля Пуніцького урядовця у Винниках та Львові. Його дружина Адольфіна Беатріче з Коцюбів - сестра жінки Омеляна. Відтак А. Пуніцький родичався не тільки з Петрушевичами, він також був шваґром Ю. Романчука. Згодом зробив кар’єру і став повітовим старостою. До української справи ставився лояльно й по-родинному інформував Ю. Романчука про таємниці політичного життя краю. Про найближчих приятелів О. Петрушевича дізнаємо ся з метричних книг народжень та одружень греко-католицької парафії Буська, де фіґурують хрещені його ді тей та, відповідно, свідки вінчань його доньок. Ці імена

ОМЕЛЯН ПЕТРУШЕВИЧ

показують коло спілкування містечкового пароха в тісно переплетеному світі провінційного греко-католицького духовенства. Серед них парох Ріпнева та Утішкова й Буський декан Костянтин Білевич (1823-1887); парох Побужан Модест Дембіцький (1818-1903) та його дружина Анастасія; парох с. Ракоболти Іван Дорош (1832-1922); парох с. Незнанів Іларій Квасницький (1830-1906); па рох с. Неслухів Павло Король (1825-1875); адміністратор парафії в Боложинові Михайло Трусевич (1832-1877) та його дружина Пилипина. Свідком на весіллі доньки Савини були сотрудник кафедрального собору згаданий вище Володимир Петрушевич і ад’юнкт місцевого суду Антін Дольницький (1853-1953). Останній мешкав із сім’єю і працював у Буську в 1884—1890 pp. і згодом у мемуарах відзначив: «Отець Петрушевич з родиною часто бував у нас, а ми в них». 8 лютого 1881 р. на весіллі Емілії за свідків були Антоній Пуніцький та граф Станіслав Бадені. Отець Омелян ра зом із графом засідали в Повітовій Раді. Графа обрали від курії сільських громад, священика - з групи міських ґмін повіту. «М ені п ореком ендували в ід в ід а т и руси н ську церкву. У за р о сл о м у саду, неш анобливо відш т овхн увш и хвірт к у, м и н ат и каєм ося на ви сокого ст арця у чорном у пальт і. Г о л о в а його п окри т а ш ироким со л о м ’яним капелю хом. В ін береж ливо т ри м ає сво ю л ю л ьку, довж иною з л і кот ь. Ц е свящ еник, який, кланяю чись, п о к а зує нам свій гладкий, т верди й череп, його шляхетний орлиний п ро ф іл ь п о м ’якш ений д во м а синіми дит ячими очима. П еред двери м а на палицю насадж ений нічний горщик, куди приязно в к л а д а єт ься л ю л ька. І вж е без т ю т ю н о в о го диму, нас супроводи ли на галявину, засадж ену в і ковічни м и деревам и, у величній т ін і яких розт а ш о ва н а скром на д е р е в ’яна непоф арбован а церква. К о л о свя т о го х р а м у височит ь важ ка чот ирикут на д е р ев ’яна дзвіниця. В середи ні ц ерква щ едро прикраш ена в а р в а р ським и зображ еннями, серед яких ви діл я єт ься великий, дещ о пихат ий чоловік. С вящ еник дем онст рує нам с в о ї к р а с и в і ризи, виш ит і й ук в іт ч а н і золот ом , і цим дає зрозум іт и , що йдет ься про ф ран ц узьке полот но. О т ак, о дяг Л ю д о в ік а X V , через ди вну м ін л и віст ь долі, споку т ує п лот ські гріхи у свя т ом у місці. П оки свящ еник залиш ає нас захоп лю ват и ся наївною , гр уб о ви т есаною скульп т урою , я к у він сам р ізь б и в д о в

ОМЕЛЯН ПЕТРУШЕВИЧ Станіслав Мартин БАДЕНІ (1850-1912) Граф, власник дібр в околицях Р адехова і Буська. М арш алок Галицького Сойму (1895-1901, 1903-1912), член авст рійської П алат и П ан ів та П о віт о во ї Ради К а м ’янки Ст рум илової. Значну увагу приділяв питанню розви т ку освіт и в краю. У своїх вист упах наголош ував, що важ ливо дійти згоди з українцями. С відок на вінчанні Е м іл ії Петрушевич з И осифом Сохоцьким.

гими зим овим и вечорам и, у невелику д е р е в ’яну капличку зайш ли десят ок селян, ч о л о вік ів т а ж інок, з ц ік авіст ю спост ерігаю чи за нами. П роходячи п о вз вівт а р , ми побачили на зем ляній п ід л о зі невеликий д е р е в ’яний ящик, який щ ойно занесли лю ди. Ц е т руна дитини. З аверш и вш и свій ост анній в и т в ір м ист ецт ва, Бож ий ч о л о вік п р и віт а в нас і, не зво л ік а ю ч и , надівш и чорне одіяння, зд и в у в а в нас б л аго чест ивим и співами, підхопленими селянським хором з і свіч кам и в руках». Georges Clemenceau «Au pied du Sinai» (Paris, 1898)

Ж. Клемансо познайомився з о. Омеляном, коли той був уже на схилі літ. Наприкінці XIX ст. йому допомагав слу жити літургію у головній та дочірних церквах Буської па рафії його сотрудник Василь Лисько (1871-1940). Однак священик до останніх років життя не покидав своїх нау кових зацікавлень. У 1900 p., за рік до вічного спочинку, о. Омелян надіслав І. Франку рукописи свого діда Степа на: генеалогію Петрушевичів та згадані вже тексти во девілю «Муж старий, жонка молода» і легенди «Людська повістка о св. Петрі». Супроводжуючий лист він закінчив такими словами: «Посилаю Вам честный Пане мою доро гу памятку. Прошу єй мн-ь в такомъ стан-ь прислати як по силаю, только прошу не пожичати никому, бо зъ досвіду знаю, що черезъ пожички многы р-ьчи пропадають или повреждаются. Хотяй лично незнакомий прошу приняти водъ мене вирази високого поважаня...».

4. НАРОДЖЕННЯ ТА НАВЧАННЯ ЄВГЕНА

Середущий син отця Омеляна - Євген Петрушевич, згідно з церковною книгою, народився 3 червня 1863 р. З ’явитися дитині на світ допомогла місцева акушерка («по витуха») Олена Зінкевич. Того ж дня у метричній книзі за фіксовано акт хрещення новонародженого, яке здійснив о. Михайло Козловський (1804-1870), парох Утішкова й адміністратор Олеського деканату. Хрещеними батьками Євгена стали четверо осіб: урядовець з містечка Винники А. Пуніцький і його дружина Адольфіна; о. К. Білевич і Пилипина - дружина о. М. Трусевича. Збіг дат народження і хрещення Євгена викликає сумнів у достовірності запису. Метричну книгу народжень прова див о. Омелян. З а його нотатками усіх немовлят Буської парафії охрещували в день їхнього народження. У це важ ко повірити, адже, як йшлося вище, у негоду дістатися тієї чи іншої частини «Галицької Венеції» було вкрай складно. Подорож із щойно народженою дитиною на руках була б ще важчою. Варто врахувати, що хрещених батьків часто, як і у цьому випадку, запрошували з інших місцевостей. Б уд івл я Н ародного Д ом у у Л ьво ві, де до 1906 р. м іст илась А кадем ічна гімназія.

НАРОДЖЕННЯ ТА НАВЧАННЯ ЄВГЕНА Іван ҐУШ АЛЕВИЧ (1823-1903) Священик, педагог-кат ехит. П арох у с. Я н івка Долинського повіт у (1855-1862). Катехит в А кадем ічні гім н азії у Л ь в о в і (1849-1855, 1862-1889). Член м ит рополичої консисторії. Депутат Галицького Сойму т а Д ерж авної Ради. А вт ор пісні «М ир вам брат т я» (1848). Видавець часописів «Новини» т а «П чола» (1849).

Зазвичай наприкінці XIX - на початку XX ст. дитину охрещували від двох тижнів до місяця з дня її народження. Припускаємо, що о. Омелян, як деякі інші парохи, практи кував фіксувати день хрещення дитини як дату її появи на світ Божий. Саме ця дата і фігурувала у свідоцтвах про на родження («метриках») та в інших офіційних документах, народжених у Буську греко-католиків. Євген виростав на плебанії Буська, змалку пізнаючи культурне та соціальне різноманіття галицького містечка, яке було тісно інтегроване з навколишніми селами. Розмо ви, які велися в батьковій оселі, впроваджували його у світ інтересів та проблем українських священицьких родин. Навчання Євгена почалося у народній школі м. Буськ, яка була заснована 1793 р. Середню освіту він здобув в Академічній гімназії - єдиній тоді україномовній гімназії у Львові. Цей навчальний заклад був створений із першої гімназії, заснованої у Львові 1787 р. при університеті. Тоді університет називали також академією, тому гімназію, щоб відрізнити від інших, які утворилися згодом, назвали академічною. Спочатку гімназія містилася у будинку уні верситету. Після відокремлення Академічної гімназії від університету її, як першу українську гімназію, розташу вали на другому та третьому поверхах Народного Дому. Українську мову викладання в гімназії впроваджували по етапно з 1867 р. починаючи від молодших класів. Після пу блікації цісарського указу від 31 травня 1873 p., навчання українською мовою відбувалося вже в усіх класах. До гімназії вступали на конкурсній основі підлітки з де сяти років, які закінчили початкову чотирирічну школу й

НАРОДЖЕННЯ ТА НАВЧАННЯ ЄВГЕНА

мали відповідне свідоцтво. Шкільний рік у гімназії тривав від 1 вересня до 15 липня. Релігійні практики учні-грекокатолики відбували в Успенській церкві. Оплата за на вчання сягала 10 золотих ринських за півріччя. Викладацький склад Академічної гімназії - справжнє гроно української науки та педагогіки свого часу. У 18681892 pp. директором гімназії був о. Василь Ільницький (1823-1895), колишній член Головної Руської Ради і Собо ру Руських Учених. У часи навчання Євгена науку релігії викладав у всіх класах о. Іван Ґушалевич (1823-1903). Він здобув славу як автор пісні «Мир вам браття» (1848), яка, за словами І. Франка, «на довгі літа зробилася неначе на ціональним гімном Галицької Руси». Катехита обирали до Галицького Сойму та Державної Ради. Історії і географії навчав Юліан Целевич (1843-1892), котрий згодом очо лював НТШ. Ці ж предмети викладав Анатоль Вахнянин (1841-1908) - політичний діяч, композитор і журналіст. Латини, греки та української мови навчали Дем’ян Гладилович (1846-1892) та Юліан Романчук. Математики і фі зики - д-р філософії Омелян Савицький (1845-1923), який мав славу вимогливого професора. Титульна ст орінка З віт у А кадем іч н ої гім н азії у Л ь в о в і за 1 878/1879 навчальний рік.

Список уч н ів VII класу А кадем іч н ої гім н а зії (1879).

І. ;>. 4. 6. Іі. 7. 8. і). 11). 11.

КурбаСЪ Антйігь М а тк о в с к ій Тіііап-Ь Р о м а н ч у к ъ Лпоо.інВ'І. Конова/ісць ІЇо.тоднмир-ь В а ц и к ъ ЇГлярІоІГЬ Гы бчаь-ь Г р и го р ій П и р о ж п иьек іп 'Г ал ій Грим ніг. u. if; И о.млнм нрь Г у г л е в н ч ь М и рон ь Ш ар аіівіін чі, Ііо.тоднмирь і ’іміяковіічі. М ихайло

СПРАВОЗДАШ-

14. Труїнь Н іш иь ІГі. Лнш-ЦІ.ІГі Ii:., u г If,. ІІлоіим-нмчі. \ I V. Г о с т щ ій І..,,чи , is . Нитр?Ш«і:іічь Кіно 11). Норду її і. Диитр.і Лешічігій Миг-.;.: 2 1 . і ’іиідгіїиічь П етро 1'1 . Ш дсм ксннчь ИііАІГ 2:5. Мнхильпукт. H iitf r

12. Х.Ш» Дмптр»

ш- “ ™>’ *•

1.’$. Л- с аі-ь И в аїг ь

П о п р ав к у 11.

ДИРЕКЦІЄ

д. к. і имназів Академичной во Львою н а рА къ ш кольн ы й

V I I I. К ляса !. 2. 0. 4. Г). (і. 7. 8. 9. 10.

К о к о р у д зъ И лля К о с ъ А н д р ій П с р ч ац к ій Василь І ір у н е ц ь Л .я е ко ій Г а п р во е п и ч ь К олодпмпръ Г л іб о в н ц к ій К о н с т а н т т іг Г р и ц я к еи п 'їі. К о н с т а н т іг ь Г у г л ев н ч ь К с ен о Ф о н гь Д ід п ц к ій А л ек сан д ер т. Дольницк-ій А н д р ій

1878 9.

(безь льот ній). 1У. 14. 15. 1(5. 17. 18. 19. 20. 21. 22.

К н н ц ік ен и ч ь А лсксан дорь К овчь Григорій К озловскій Ііолодпмпрг КорвацкіЙ Л у к а К у зьх н ч ь Н в ан ъ О заркевн чь ЕвгеніГі Гом ановичь Оснн-ь Ф пцалоннчь 1‘омуальд-ь Я р о севи чь И ваїгь С т у д з ін ь с к ій .Ію двн кт.

11. Д у т ка А ягбнъ

Ш - класу 1.

12. К Ііи ріян -ь И в аи т.

П о п р ав к у 5 .

1. II.

С одерж анс: О д о к т о р і Ф ранциску Скоршгії н его лптературпбй д ія д ь ноотп. Р о зп р ав а н р о к А натолл Вахнянпва. Ч а с т ь у ря д ова — вйдг Д и р е к ц ії

VIII. Ііс іш т ь зрЬлостн. Устный исны тъ зрілости водбувт. СЯ В-Ь ДІІПXT. 1— 7 л. липня иодъ проводомт> ц. к. инспектора краевого А. Солтыковича. 3 ъ нублнчиых-ь учопнкбвъ здалп пспы тъ п узнанй за зр$л и х ъ : Д ідиц кій А лсксандерг, Дольпицкій А ндрій, Д утка Антбнъ, Гугловнчь К с е н о ю н г ь ,

Глібовпцкій Констактпц-ь,

Грицикевнчь

К онстаитинъ, К и н р іян г И ван ь, Кмпцікевичь Алсксандоръ, Коко-

Львов ь, 1879. З» лрумі-аі Tu.*c«. i»» ях-лп Шягчла» //•Hi.

К. Г***!***».

НАРОДЖЕННЯ ТА НАВЧАННЯ ЄВГЕНА

Євген не відзначався відмінними успіхами в навчанні й не був серед найкращих учнів. Зокрема у сьомому класі серед 23-х однокласників він був на 18 місці за успішністю. Втім серед однолітків Петрушевич вирізнявся статністю і добре поставленим голосом. 24 квітня 1879 р. у Народно му Домі відбувся святковий вокально-музичний концерт, присвячений 25-літтю одруження Франца Йосифа з цісаревою Єлизаветою. Учень сьомого класу Є. Петрушевич виступив на концерті з «декламацією» українською мо вою. Навчання в Академічній гімназії не можна розглядати тільки в освітньому плані. Гімназія, де викладали відомі діячі українського руху, була своєрідною кузнею націо нальної свідомості і впроваджувала молоду людину в шир ший світ суспільно-політичного життя галицьких україн ців. 20 березня 1880 р. у гімназії уперше, за дозволом вла ди, влаштували вечір поезії та музики пам’яті Шевченка. У другій половині 1870-х pp. в Академічній гімназії ство рили таємні атеїстичний та соціалістичний гуртки. Серед організаторів був І. Франко. Втім Є. Петрушевич, ознайо мившись із соціалістичною теорією, залишився прихиль ником народовецької ідеї. Навчання в гімназії закінчувалось випускними іспита ми - т. зв. матурою. Євген складав усні «іспити зрілості» Будинок Л ьвівського університ ет у (кінець X IX ст.).

НАРОДЖЕННЯ ТА НАВЧАННЯ ЄВГЕНА

Л іт ограф ія «Ст удент» (Галичина, друга половина X IX ст.).

з 13 по 21 липня 1880 р. у присутності краевого шкільного інспектора А. Солтикевича. Того року екзамени складали 34 стаціонарних («публічних») студентів та 12 екстерністів. Комісія на підставі іспитів кваліфікувала зі стаціонар них студентів п’ятеро, як «зрілих з відзначенням», а двад цять - як «зрілих» (серед них - Є. Петрушевич). Шістьом студентам дозволили вивчити окремі дисципліни на кані кулах («феріях»). Трьох випускників комісія кваліфікува ла як «незрілих». Двом із них дозволили перескласти іспит через півроку, одному - через рік. Наступним кроком у здобутті освіти був вступ до уні верситету. Вищі студії учні вибирали ще у старших класах гімназії. Наприкінці XIX ст. в Австрії було вісім універси тетів у містах: Відень, Трац, Інсбрук, Краків, Львів, Прага (німецький та чеський) та Чернівці. Обрання факульте ту («виділу») й відповідно майбутнього фаху випливало з інтересів чи здібностей самого абітурієнта, родинної тра диції та матеріального стану сім’ї. Обираючи один із чо тирьох факультетів Львівського університету: богослов-

НАРОДЖЕННЯ ТА НАВЧАННЯ ЄВГЕНА Олександр ОГОНОВСЬКИЙ (1848-1891) Вчений-правник. Викладач (1872-1882), професор (1882-1891) Л ьвівського університету. Декан правничого виділу (1886-1887). Б у в єдиним серед викладачів факультету, хт о читав лекції українською . П ідгот ував і впровадж ував українську правничу т ермінологію. Співзасновник товариства «П росвіт а», дісний член НТШ. Перший голова Н ародн ої Ради (1885-1890). Є. Петрушевич записався в університ ет і на його курси: Авст рійське родинне право, Авст рійське спадкове право, П ро зо б о в ’язання.

ський, філософський, правничий чи медичний (останній, щоправда, відкрили 1891 p., після того, як Є. Петрушевич закінчив університет), молодь брала до уваги вартість студій і спроможність батька заплатити за навчання. Най більше коштувало навчання на медичному факультеті, де витратними були лабораторні заняття. Не з дешевих було навчання на філософському факультеті, де потрібно було відвідувати більшість занять, і, відповідно, мешкати у Львові. Це коштувало щонайменше 60 австрійських ко рон на місяць. Студії на богословському та правничому факультетах були найдешевшими. Як згадував Степан Шухевич: «Тео логія була тана, бо студент діставав усе в семінарі зовсім безплатно. Права й собі були дуже тані, бо студент мав по їхати до Львова тільки аби вписатися на семестр, а потім через цілі студії міг сидіти на селі, там вчитися і приїхати до Львова доперва на іспити. Навіть підручники були не такі дорогі, як на медицині. Врешті сам правничий ф а культет був так улаштований, щоб студенти не дуже ходи ли на виклади, бо викладові зали були так малі, що могли примістити найвище одну десяту часть студентів». Про те, що студенти-правники, зазвичай, самостійно опановували юриспруденцію у себе в селі чи у провінційному містечку, відомо й з інших джерел. Є. Петрушевич продовжив родинну традицію і 1890 р. вступив до Генеральної греко-католицької духовної се мінарії у Львові. Як семінарист був одночасно студентом богословського факультету університету. Втім, провчив шись у семінарії два роки, він залишив її та вступив вже на факультет права й адміністрації університету. Студіював

НАРОДЖЕННЯ ТА НАВЧАННЯ БВГЕНА

С ' A b s o lu to r y u m . S iv w

R e k t o r „ ,

D z ie k a n

g ro n a

pi-oln*i>rO w

w y d z ia łu

---------------Uulwenytcln lwowskiego poświadczamy niaiojtuoih.

зШI'M

-^Sł

jdem і

■ipoczuł «tuilva nniwomyteckie na po<Uu*ie prcedloionegu «*jadetUi* dojix.ily.ia с- k. imnaxyom

<&тг-г4! л"Q -i / f

<lbyw»l Je

«■»-*- - . -■

o pół root*

- Г. 18^ T

Uniworeytccio lwowskim i u k o ń czył j e w m y ś l p r z e p is ó w , w y d a n y c h d la e łu ch a c zó w w y d z ia łu

«*■ *. >

W tym cumie ucręszeui) na wykłady następujące:

« I

f Г

y lc la d y

—.^Ł.1

_------~ r ~ -

К опія перш ої сторінки університ ет ського диплома Є. П ет рушевича «А бсолю т оріум », який видавали перед складанням держ авних іспитів.

науки в зимовому семестрі 1882/83 навчального року, і, че рез річну перерву вчився до 1887 року. Вступ Є. Петрушевича на правничий факультет за свідчив виразну тенденцію, яка спостерігалася в останній чверті XIX ст., коли все більше вихідців з українських священицьких сімей Галичини обирали світський фах. Надалі правничу освіту здобували й інші Петрушевичі: молодший брат Євгена - Роман, син старшого брата Степана - Лев, син сестри Марії - Ярослав та наступні покоління. На правничому факультеті університету Євген опану вав такі навчальні курси: Австрійське кримінальне право, Австрійське процесуальне цивільне право, Австрійське торговельне право, Виклад економічної науки, Етика, Ін ститут та історія римського права, Історія Австрії, Історія німецької держави та права, Історія суспільної економіки, Наука адміністрації та ін. Більшість дисциплін професура викладала польською мовою. Єдиний професор правничо го виділу, який читав лекції українською, був Олександр Огоновський. До його головних заслуг перед наукою вар то віднести систематичну працю над виробленням україн ської правничої термінології. 42

НАРОДЖЕННЯ ТА НАВЧАННЯ ЄВГЕНА

Для національно свідомих українських студентів записа тися на курс лекцій Олександра Огоновського було спра вою честі та обов’язку. Ігнорування його викладів навіть загрожувало обструкцією з боку товаришів. Є. Петруше вич прослухав такі курси професора-українця: Австрійське родинне право, Австрійське спадкове право та курс Про зо бов’язання. Окрім того, Євген виявив свої національні пе реконання, записавшись на лекції Олександрового братавченого-філолога Омеляна Огоновського: Історія руської літератури XVI-XVII століть та Слов’янська мітологія. Навчання на правничому факультеті тривало чотири роки, після чого випускник складав три державні іспити. 6 грудня 1887 р. Є. Петрушевичу видали диплом про закін чення навчання в університеті - т. зв. Абсолюторіум, з пе реліком прослуханих дисциплін (аналог сучасної виписки з диплома). Державний іспит із політичних наук він перед ко місією склав польською мовою 16 березня 1888 р. Урядова комісія одноголосно оцінила його знання позитивно. Навчаючись в університеті, Є. Петрушевич долучився до громадської роботи. На початку 1880-х pp. українські студенти об’єдналися в товариство «Дружній Лихвар», своєрідній касі взаємодопомоги. У 1882 р. товариство змі нило назву на «Академічне Братство», яку затвердило Галицьке намісництво. Братство (1882-1896) було самодопомоговим та самоосвітнім товариством із соціальним спрямуванням - організовувало, зокрема, відпочинкові прогулянки з читанням рефератів та фахові гуртки. За діяльністю «Академічного Братства» пильно сте жила поліція. Австрійська влада домагалася державної реєстрації усіх громадських організацій. При чому легаль ні товариства підтримувала матеріально. У 1882 р. каса Братства отримала від Галицького Сойму матеріальну до помогу - 100 золотих ринських. Бібліотека-читальня това риства налічувала 500 творів у 600 томах та 33 часописи. Члени Братства провадили роботу наукових гуртків, бра ли учать у влаштуванні національних свят та товариських вечорниць. Від кінця 1881 р. при товаристві діяв у статусі секції «Кружок Правників», який сприяв ґрунтовнішому фаховому вишколу українських студентів. В останній рік свого навчання Є. Петрушевич очолив виділ «Академічно го Братства» та суттєво активізував його роботу. Участь у студентському товаристві дала Євгенові досвід організацій ної роботи й засвідчила його лідерські навички. У 1868 р. в Австрії провели військову реформу, яка пе редбачала загальну військову повинність для чоловіків від 43

НАРОДЖЕННЯ ТА НАВЧАННЯ ЄВГЕНА

20 до 42 років. Служба в армії тривала від двох до трьох років, пізніше військовозобов’язаних зачисляли до резер ву. Для чоловіків, які мали принаймні середню освіту, була обов’язкова однорічна військова служба - т. зв. однорічні охотники. Після закінчення такої служби вони складали іспит, при успішному результаті якого їм присвоювали звання офіцера резерву. Таких офіцерів запасу щочотири роки викликали на військові навчання. «Однорічні охотники» мали право вибирати місця служ би. Є. Петрушевич відбув військовий вишкіл, перервав ши навчання в 1883-1884 pp., у 10 піхотному полку (10 Infanterie Regiment) австрійської армії, доповнююча ко манда якого розташовувалася у Перемишлі. Відомо, що перед Першою світовою війною його нагородили ювілей ною пам’ятною медаллю, якою в Австрії відзначали вій ськових старшин-резервістів.

We Lwowie dnia

P ro tokół

П рот окол держ авного іспиту Євгена П ет руш евича у Л ьвівськ о м у університ ет і (16 березня 1888 p.).

/ ć f Л / л *. .

Exaininu.

Przed podpiaaof A It. Komisyf lłzfdowę Kramimu-yjnf zgłosił się о» dniu diiniejnivm du ta rnina rządowego * ■ Ar у JPan

'£ ? • ’

rodem t / ?*•*** *

~ otrzymawszy m Z. październik^

} swyeajny ucttń prawa i tnoiui |K>lity(*nyoh w o.

adzie ostępu ? ustawy i daii u p. I. 172

poddania nie eikminora rządowym teoretycznyis I bo?, pnpriednirgA porządkowego uczęszczania ut \ • wykłady uniwersyteokio. Po skończonym (■«»minie przystąpiono do gtomwaois. PoU wjględem pytania, ciy kandy dat ina być uznanym za uzdatnionego, oświadczyły glo głosy 1 I— lat tinrt|<»ln"l гші A do pytan a, ozy i w Ittórem i pnedmiolńw itgo чнтіїїи »iiuyaat Н{ .Kunaczył. aświado-yfc eif głosy їв odtnaczeni. ni, i gło«y р л л -fw odzna-zenm W |ir7.0dm|icie

Pruflo limami k a n d y d a t a ^ ^ l * ? ^ * " *

Ki amin odbył etę w j

Taia eciminowa złożoną został» w kwocie

Świadectwo wydano dnia Ю Ф3

lir .

... et.

X« tein protokół zamknięto.

у ? Koinirarzo einmimwyii

5. ПРОФ ЕСІЯ-АД В О КАТ

Закінчивши правничі студії, випускник університету обирав профільне професійне заняття. Юридична освіта давала підстави отримати посаду в державній адміністра ції чи суді, провадити приватні практики нотаря чи адво ката. Для адміністративної роботи необхідно було відбути безоплатну практику в суді або у фінансовій («скарбовій») дирекції. Праця в судовій установі, з матеріального боку, була стабільнішою, аніж «непевний хліб адвоката». Натомість здобути посаду нотаря було досить проблематично, адже кількість таких вакансій у краю була обмежена, і щойно з часом, на схилі віку правник міг відкрити приватну нота ріальну контору. Робота адвоката відкривала непогані фінансові перспек тиви й певну особисту свободу для юриста. Однак після закінчення університетських студій треба було докласти багато зусиль, коштів, часу та терпіння, щоб дістати можли вість провадити самостійну адвокатську практику. Перший австрійський закон, який регламентував становлення та дія льність адвоката, ухвалили 16 серпня 1849 р. Тоді щоб отри мати адвокатську ліцензію, необхідно було захистити док торат із права й відбути трилітню практику («аплікантуру») після докторату, або п’ятирічну аплікантуру з докторатом. Після цього кандидат складав фаховий іспит і, надіславши до Відня необхідні документи, чекав на міністерську номінацію. Отримати дозвіл міністерства, через протекційну систему, було надзвичайно важко, відтак одноманітна практика кан дидата адвокатури, яка полягала в переписуванні докумен тів, тривала пересічно від 12 до 16 років. Внаслідок заходів віденських аплікантів та лобіювання у парламенті, 6 липня 1868 р. в Австрії ухвалили нову ад вокатську ординацію, норми якої в Галичині діяли аж до 1 листопада 1932 р. Згідно з цим законом, щоб отримати право провадити самостійну адвокатську діяльність, необ хідно було відбути шестилітню аплікантуру й річну безо платну практику в судовій установі. Упродовж цього часу треба було захистити докторат із права - окрім наукової праці скласти ще спеціальний докторський іспит т. зв. ри-

ПРОФЕСІЯ - АДВОКАТ

Євген П ет рушевич у м олодом у віці.

ґороз, и заплатити чималу суму внеску. Виконавши пере лічені вимоги, кандидат складав адвокатський іспит перед апеляційним судом, і не потребував уже спеціального до зволу («номінації») від міністерства. Біографи Петрушевича зазначають, що практику адво катського кандидата він проходив у Степана Федака, кот рий 1890 р. відкрив свою канцелярію у Львові. С. Федак був відомий як громадський діяч, меценат української му зики, співзасновник товариства «Боян». Під час шестилітньої практики адвокат повинен був від класти значні кошти для того, щоб мати можливість рік практикувати у суді, не отримуючи зарплатні. Втім аплікантура не була надто обтяжлива, кандидат адвокатури у той час міг також заробити якісь гроші, маючи інше оплачува не заняття. Пересічно кандидат адвокатури міг мати дохід 100-120 корон на місяць, окрім комісійних. Вже після року практики його дохід міг сягати 180 корон. Таку платню мо лодий фахівець не міг тоді отримувати на державній посаді. Кандидат адвокатури Є. Петрушевич відбув практику у три етапи: 17 вересня 1888 р. - 17 лютого 1889 p.; 18 бе резня - 20 серпня 1889 р. і 10 лютого - 26 березня 1895 р. У львівському університеті Є. Петрушевич 1891 р. здобув ступінь доктора цивільного і церковного права. Відбувши аплікантуру, Євген склав адвокатський іспит й отримав статус «краєвий адвокат» із правом на само стійну професійну діяльність. Нарешті настав час вибору місця праці. У липні 1896 р. Є. Петрушевич відкрив адво катську канцелярію у Львові на вул. Міцкевича у будинку № 6. Того ж року адвокатську практику у місті розпочав ще один українець - Юліан Ілевич, який здобув доктор

ПРОФ ЕСІЯ-АД В О КАТ Степан Ф ЕДАК (1861-1937) Адвокат у Л ьво ві. Д іяч УНДП. Голова Харчового Уряду ЗУ Н Р (1918). Залиш ився в окупованому польськими військам и Л ь в о в і й очолив Горожанський Коміт ет (1918-1922), який піклувався про українське населення міста. На початку 1890-х pp. Є. П ет руш евич від б ув аплікантуру в адвокат ській канцелярії С. Федака.

ський ступінь 1891 р. Тоді у Львові вже мали адвокатські канцелярії Іван Добрянський, Кость Левицький та Степан Федак. Про адвокатську працю Петрушевича у львівський пе ріод його життя знаємо небагато. Відомо, що він виступав адвокатом на гучному політичному процесі над Вітольдом Репером, соціалістом Семеном Вітиком і товариша ми, який відбувся у Перемишлі взимку 1897 р. Зокрема Є. Петрушевич захищав перед судом присяжних Петра Новаковського - селянина із Торок, рідного брата посла до Галицького Сойму Михайла Новаковського. У резуль таті фахового захисту всіх обвинувачених на процесі од ноголосним вироком звільнили. Головна проблема адвоката у великому місті - постійна клієнтура. В умовах стагнації економічного життя Гали чини клієнтів було мало. Ситуацію ускладнювала ще й конкуренція серед колег. В українському випадку йшлося ще й про доброчинні акції. Рішенням Народної Ради Петрушевичу, як і іншим українським адвокатам Львова, до ручили надавати юридичну допомогу біднішим соплемінникам безкоштовно. «Русини в ур я д а х сут ь зн ан і з незвичайно п и л ь н о ї і со в іс н о ї праці; коли з сими прикм ет ам и прийдут ь до а д вока т ур и , т о м ож ут ь надійт и ся найкрасш их для себе р езу л ь т а т ів . В арт а т акож богат о сеся сво б о д а і незави си м іст ь, я к у м а є адвокат . З в іс н о прецінь у нас річ, що в с ї а д во к а т и ст аю т ь цент ром н ародн ого і к у л ь т ур н о го р у х у по наш их м іст ах. А к іл ьк о т о з т их м іст не м а є ещ е р ус к о го а д во к а т а ! Н е перечу, що і а д в о к а -

ПРОФ ЕСІЯ-А Д В О К А Т

т ур а п ереж иває крізу, що конкуренция щ ораз більш а і щ ораз м енш е л ьоял ьн а, а л е дл я а д в о к а т а Р усина у схід ній Галичині' є она б о га т о -б о га т о м енш е ш кідли вою , я к д л я а д в о к а т а други х народност ей. З пом іж П о л я к ів й дут ь до а д в о к а т у р и с п р а в д і л ю д е лиш енерґічнійш і і сприт нійш і. А л е к р ім м іст у східній Галичині' а д в о к а т ів с е ї народн ост и не богат о. З -п о м іж Ж и д ів йдут ь до а д в о к а т у р и м айж е всі, що покінчили п рава, і зн аєм о, що супрот и галиц ьки х відносин дл я п р а вн и к ів Ж и д ів а д в о к а т у р а оди н око от верт а, бо до у р я д ів прийм а ю т ь лиш вихрещ ених а б о к іл ь к о х на п оказ з вел и к ою п рот екц иєю ». М ихайло Н оваковський «До м олод их правників» (1905)

Адвокатське середовище ревниво стежило за своєю репу тацією успішного «меценаса», який має постійну та широку клієнтуру. У 1892 р. віденський суд визнав докір адвокатові, що він немає клієнтів за образу, яка заслуговує покарання. Обвинуваченому за таке висловлювання призначили штраф 15 золотих ринських. Дарма винуватець оправдовувався, що сказав таке не для образи чи сміху, а зі співчуття. Про масштаби адвокатської діяльності в Австрії та ре гіональну специфіку свідчить така статистика. На почат ку 1890-х pp. на 23 844 554 мешканців припадало 3 110 ад вокатів, що в середньому становило один адвокат на 7 667 Архіт ект урний план будинку на вул. М іцкевича, 6 у Л ь в о в і, в яком у 1896 р. була розт аш ован а адвокат ська канцелярія Є. Петрушевича. У 1897 р. б уд івл ю знесли й на цій парцелі розпочали будуват и міське касино. Тепер - Б уди нок учених (вул. Л ист опадового Чину, 6).

ПРОФ ЕСІЯ-АД В О КАТ

мешканців. На Буковині адвокат припадав на 10 000 меш канців краю, у Галичині - на 15 380 осіб. В середньому у великих містах монархії один адвокат припадав на 1 600 мешканців, у провінції - на 1 700. У столиці держави таке співвідношення було як 1:1850, у Кракові - 1:1200; у Пра зі -1:850. У Відні налічувалося 735 адвокатів, у Празі -216. У Львові питома кількість адвокатів була меншою, аніж у Кракові та Празі, але більшою, аніж у Відні й у середньо му по монархії. У галицькому центрі один адвокат припа дав на 1 300 мешканців. Найбільше було адвокатів-євреїв. На зламі 1879-1880 pp. адвокатів-українців у Галичи ні було усього дев’ятеро: по двоє у Львові та Станиславові; по одному в Коломиї, Тернополі, Саноці, Стрию та Чорткові. Динаміка збільшення кількості українських адвокатів спостерігалася у 1890-1899 pp., коли тридцять правників відкрили адвокатські канцелярії у Східній Га личині. У 1900-1914 pp. чисельність української палестри ще більше зросла. Зокрема 1913 р. у краю налічуємо 62 адвокати-українці, без урахування русофілів (з них 9 - у Львові), 1914 р. - 70 «панів-меценасів» (10 - у крайовому центрі). Водночас зросла роль правників у політично му житті галицьких українців. Невипадково період кінця XIX - початку XX ст. називають «адвокатською добою» національного відродження. Адвокати, за словами Лева Ганкевича, «вже до 1914. р. кермують цілим майже націо нальним життям».

6. ЛЬВІВ

Львів, офіційна столиця Галичини, був одним із найбільших міст Австро-Угорщини. Тут розташувалися крайові органи влади та самоврядування, фінансові та судові установи, командування військових корпусів, централі громадських та національних інституцій. До Львова прямували головні залізничні шляхи та шосейні дороги - т. зв. цісарські гостинці. З австрійської столиці до міста можна було дістатися швидкісним потягом за 13 годин, а з літа 1898 р. - на дорогу витрачали на годину менше. Наприкінці X I X - на початку X X ст. Львів швидко модернізувався. У місті з ’явилися трамвай, перші автомобілі, електричне освітлення, телефонний зв ’язок увійшов у публічний вжиток. 1898 р. одна хвилина розмови з Віднем коштувала півтора золот их ринських. У 1906 р. Міська Рада Львова затвердила у місті середньоєвропейський час. Архітект урне обличчя Львова мало цілком європейський характер, у будовах центральної частини міста M ana цент ральної частини Л ь в о в а (почат ок X X ст.).

ЛЬВІВ

поєдналися мотиви ренесансу та бароко, класицизму й арт-нуво. У путівнику Мечислава Орловіча, надрукованому 1914 p., читаємо: «Львів справляє враження безперечно сучасного міста - будинків старших аніж X V II ст. дуже мало. Центр міста становить вул. Кароля Людвіка і Академічна, і площа Маріацька - на тих вулицях відбувається щоденно від дванадцятої до першої години дня й увечері т. зв. променада. Середину Ринку займає бридка чотирикутна ратуша в бюрократичному стилі». На початку X X ст. українці становили у Львові майже шосту частину населення. За статистикою 1900 р. у місті мешкали 156 961 австрійських громадян та більше шести тисяч іноземців. Серед громадян польською мовою розм овляли у побуті 120 634 осіб, німецькою - 20 409, українською - 1 5 159. За віросповіданням - греко-католиків було більше - 24 770 осіб. Причин такої невідповідності було кілька, у т. ч. суб’єктивність австрійської статистики. Однак головною було та, що польська мова від останніх десятиліть X I X ст. стала панівною у місті до т ої міри, що нею воліли послуговуватися навіть українські міщани. Проте кількість україномовних у Львові з розвитком національного руку збільшувалася. Якщо 1880 р. із трьох греко-католиків, які жили у місті, лиш е один був україномовний, то у 1890 р. кількість україномовних і польсько мовних серед них зрівнялася. А від 1890 р. україномовні греко-католики вже переважали польськомовних. Динамічно зростало населення міста в Площа Галицька у Л ьво ві.

ЛЬВІВ

цілому. У 1905 р. кількість мешканців збільшилася до 170 447 осіб, у 1910 р. - до 205 542. Національні ознаки мали культові споруди міста: церкви, костели та синагоги («божниці»). А ле загалом публічний простір Львова мав виразно польський характер. Одним із величніших польських символів була штучна гора на Високому Замку, т. зв. копець Люблінської Унії, яку насипали польські активісти в пам’ят ь про цю історичну подію. К оли внаслідок негоди 1907р. насип почав розсипатися, українська газета «Діло» не приховувала сарказму. Ще однією національною ознакою міського середовища були пам’ят ники видатним діячам. У Львові наприкінці X I X - на початку X X ст. встановили пам’ятники Р іг вул. В ірм енської у Л ьво ві.

ЛЬВІВ

персонажам польської історії: королю Янові Казимиру, Агенору Ґолуховському, Адамові Міцкевичу, Францішку Смольці та Олександрові Фредру. Національним пантеоном для місцевих поляків та українців став Личаківський цвинтар. Мистецькими скульптурними зображеннями були прикрашені могили польських та українських діячів. 3 українських найбільш відомим став символічний пам’ят ник на могилі визначного національного діяча Володимира Барвінського, який помер у молодому віці. Року 1893 сюди також перепоховали Маркіяна Шашкевича. «Такъ говорит ь старый Микита, що Ъздилъ до Л ь в о в а еще 1861 ро к у приглядатися т ому соймови, та возды халъ только на той галеріи, що Русь т ака бъдна на мЪстЪ князя Л ьва. Онъ простий хлоп, но знає читати не лишь по-русски, но и по-польски, и приіехавши р а зъ до Л ьвова, як понаписовали всю да панове изъ маист рат у нови написи на улицяхъ, то он перебегъ все улици и читаль: «УлЩ а КопЪрника!» добре, каже, той зналъ звЪзды на небераховат и; «УлЪца МицкевЬча!» добре, каже, той польській пЪсни складалъ; «Пляцъ Голуховскего!» ну, хотя якій онъ бы ль, но гостинцЬ побудовалъ для краю; т акъ все перейшолъ, аж сойшолся Т ріум ф альна а р к а у Л ь в о в і, зм он т ован а н а чест ь візи т у ім п ерат ора.

ЛЬВІВ

съ ш коляремъ изъ свого села, а той поздоровился съ нимъ, та каже: а вы дядьку за чЪмъ т акъ глядаст е? «З а улицею князя Данила, та за улицею князя Л ьва !» Э, каже школярь, забагли вы великои мудрост и дтъ маистрату, щ обы панове радни польскіи и ж иддвскіи знали, що имъ Л ь в д в ъ залож илъ Данило, а ви будовалъ Л евъ ! П ош кробался М икита но потылици, т а каже: ну идижгь сынку, учися, щ обы ти ихъ колись научиль». «Наука» (Львів, 1883)

Рішення щодо найменувань вулиць ухвалювала Міська Рада, в якій українці були мізерно представлені. Відтак назви, п о в’язані з українською історією чи культурою, були у Львові поодинокі. У 1912 р. Президія міста, надаючи назви 75 вулицям, т ільки двом з них присвоїла українські імена - Івана Котляревського та Маркіяна Шаиікевича. Польські написи домінували над входами до установ та крамниць, на рекламних щитах, в оголошеннях на мурах чи спеціальних тумбах міста. Щойно на початку X X cm. з ’являю т ься українські написи. Міжнаціональне суперництво в публічному просторі Львова мало місце і в найменуваннях громадських інституцій, приватних навчальних закладів, стипендій тощо. Зокрема українці назвали народну ш колу іменем П еч ат ок вуя. Г али ц ької у Л ьво ві.

ЛЬВІВ

Маркіяна Шашкевича, натомість поляки свою - імені Генріха Сєнкевича. Українська присутність у місті найбільше була помітна на свято Йордану, коли площа Ринок, де священики урочисто роздавали освячену воду, залюднювалася місцевими та прибулими грекокатоликами, і не тільки. « Л ь в ів предст авився мені майже чисто польським містом. Усі уряди польські, школи й університ ет польські, т еат р польський, написи всю ду польські, т орговля в р ук а х поляків і жидів, що маніфест у валися також під національним оглядом як поляки. М ова всю ди польська, - в крамницях, рест аврація, каварнях говорили також і русини по польськи. Велика т о була в ід ва га заговорит и до кельнера, або купця по українськи і на т акого всі зглядалися, як на щось надзвичайне. Та нечисленне українське населення, що було в м іст і крилося кудись по закутках, а на зверх не було його видно; розм ірн о найбільш е ще українського елементу було в найнижчих робіт ничих верст вах між домаш ньою служ бою т а каменичними сторожами. З тих сфер рекрут увалася головно публика, що в неділі і свят а заповняла церкви». Євген Олесницький «Сторінки з мого життя. І. частина (1860-1890)» Площа М аріяцька у Л ь в о в і .

ЛЬВІВ

Євген Петрушевич пізнавав галицьку столицю з часів навчання в Академічній гімназії. Учні з-поза Львова мешкали у бурсах чи на квартирах з дворазовим харчуванням - «на стації». У бурсах мешкали зазвичай найбідніші студенти з провінції. Євген, ймовірно, мешкав «на стації» у когось з родичів. Під час навчання в університеті він винаймав кімнату в будинку Народного Дом у на розі Вірменської і Краківської вулиць. Утримувати канцелярію у Львові, при досить жорсткій конкуренції і високій вартості приміщень, було нелегко. Незабаром Петрушевич був змушений шукати інше приміщення для своєї адвокатської установи. Будинок, у якому він почав працювати, розібрали, а на його місці почали будувати касино (тепер - Будинок учених). А двокат ська праця давала необхідні засоби для існування самого правника та його родини. Однак уже на почат ку X X ст. у порівняно нечисельному середовищі українських адвокатів спостерігається диференціація у плані матеріального становища. Старші українські адвокати, зокрема Кость Левицький та Степан Федак, досягли добрих статків, стали власниками нерухомості у місті. М олодш і - вже мали проблеми з клієнтурою. З іншого боку, українські активісти пильно стежили за тим, Один із перш их газет них к іо ск ів у Л ь в о в і (1906).

ЛЬВІВ

як заповнюються адвокатські вакансії у Східній Галичині. Національний провід ставив завдання-максимум, щоб у кожному зі 147 міст та містечок цієї частини краю був принаймні один «свій» адвокат. Відтак навесні 1897 р. Є. Петрушевич переїхав до Сокаля, де відкрив адвокатську канцелярію. Часопис «Діло» повідомив про переїзд адвоката так: « З і Львова до Сокаля переіхавь на сталый побутъ адвокатъ краевый д-ръ Євгеній Петрушевичь. Єсьмо певни, що ся віст ка зрадує ц іл у Сокальщину, тымъ больше, коли довідає ся, що въ особі д-ра Петрушевича найде одного зъ найспособнЪйшихъ нашихъ адвокатдвъ. Намъ зъ тужнимъ серцемъ приходить ся пращати д-ра Петрушевича, що такъ за-для високо инт ел^ент ныхъ личны хъ прикметъ якъ и п р а ц і патріотичнои, яко секретарь краевого руского комітету виборчого, зъеднавъ с о б і у Л ьв о в і горячу симпатію. Однакъ тямлячи, що и Сокальщина не водъ мачохи та й она больше якъ котрый иншій п о в іт ь потребує щирыхъ нашихъ людей, проводимо его радо въ тй стороны зъ горячимъ желанемъ якъ найкрасшого успіху». Мешкаючи в Сокалі, Сколе чи Відні, Є. Петрушевич не поривав з в ’язків зі Львовом. Він приїздив до міста на засідання виборчих комітетів, на партійні збори чи для участі в сесіях Галицького Сойму. Під час таких візитів зазвичай зупинявся в «Народній Гостинниці», яка була побудована за кошти українців на вул. Костюшка. «Л ьвів, столиця провінції, є нецікавим містом. Я лишень насолодився там польською здат ніст ю усю ди пити т а їсти. У продуктових, в кондитерських, у м ’ясних крамницях - п ’ю ть і упиваю т ься до горлянки. Галицьке порося вм іло спокутує втомлених гурманів. Ц е завдання для нього неваж ке з потужною підмогою чудового пива. Увечері, під час оперети, я насолодився надзвичайною музичною якіст ю п ольської мови, що видалася мені ні в чому негіршою від плинної м ови Іт алії. Я бачив блідих красунь, я кі є своєрідним типом ц іє ї раси. Що особливо зди вувало мене, це порочна невинність погляду - одна із характ ерних ри с сл ов’янської жіночності». Georges Clemenceau «Au pied du Sinai» (Paris, 1898)

7 , РОДИННЕ ЖИТТЯ

До середини 1890-х pp. брати та сестри Євгена Петру шевича залишили родинне гніздо у Буську. Старший брат Степан після висвячення був сотрудником парафії с. Семигинів Стрийського повіту (1879-1880) та м. Щирець Львів ського повіту (1880-1881). Пізніше - адміністратором па рафії с. Покрівці Жидачівського повіту (1881-1883), і став парохом с. Полове (1883-1894) Радехівського повіту. І тут не обійшлося без згоди представників родини Бадені. Опікуном («колятором») місцевої церкви була графиня Цецилія Бадені. Найдовше о. Степан був душпастирем у с. Холоїв (1894-1920) у тому ж повіті. Під час війни його призначили віце-деканом К ам ’янки Струмилової (1914— 1918). Займався громадсько-політичною діяльністю - був членом української «Селянської Ради» у К ам ’янці Струмиловій. Його обрали до місцевої Повітової Ради на до даткових виборах 1898 року. Молодший брат Роман служив «однорічним охотником» у 80-му полку піхоти австрійської армії (1894-1895). Закін чив військову старшинську школу у Відні і став харчовим інтендантом. Пізніше закінчив навчання на правничому факультеті Львівського університету і працював суддею у Кам ’янці Струмиловій (до 1914 p.). Отець Омелян виховав трьох доньок і впродовж чоти рьох років усіх їх видав заміж за випускників духовної семінарії, майбутніх священиків. 8 лютого 1881 р. стала під вінець Емілія. Її обранець - Йосиф Сохоцький (18541904). Він починав служити сотрудником у свого батька, також на ймення Йосиф, у парафії Лани Бібрецького по віту (1882-1888), а після батькової смерті до своїх останніх днів був парохом у тому ж селі. Наймолодша сестра Марія 9 серпня 1883 р. вийшла за між за Миколу Селезінку (1858-1933). Після висвячення о. Микола був сотрудником свого тестя у Буській парафії (1883-1885). Пізніше - адміністратором (1885-1886) і зго дом парохом (1886-1933) у с. Янчин Перемишлянського повіту. У 1907-1911 pp. був Нараївським деканом. 8 лю того 1885 р. відбулося вінчання найстарш ої донь ки Савини, яка стала дружиною М атвія Поповича

РОДИННЕ ЖИТТЯ

(1859-1931). Як і другий зять, Матвій розпочинав свою священицьку діяльність сотрудником о. Омеляна (18851893). Надалі був адміністратором (1893-1894) і до кінця своїх днів парохом (1894-1931) с. Павлів Радехівського повіту. Одруження доньок священиків («попівен») із майбутні ми душпастирями було поширеним явищем для Греко-Католицької Церкви в Галичині. Менш типовими були такі зручні призначення («презенти»), які вчасно отримували троє зятів отця Омеляна. Тут, очевидно, не обійшлося без сприяння впливового у Львівській архиєпархії каноніка Антонія Петрушевича. У 1892 р. своє сімейне життя облаштував Євген. Його нареченою стала Леокадія Кордула Пуніцька, яка наро дилася 22 жовтня 1864 р. у Золочеві. Її охрестили в латин ському обряді, хоча її мати була греко-католичкою. Це було порушенням одного з пунктів т. зв. конкордії, яку галицькі зверхники обидвох конфесій підписали у Римі 17 липня 1863 p.: «Дітей змішаних шлюбів слід виховува ти в обряді батьків відповідно статі». На конфесійній на лежності Леокадії вочевидь наполіг її батько - згадананий вище Антоній Роґаля Пуніцький. Після праці урядовцем нижчого ранґу у Винниках та Львові, Пуніцький до 1887 р. очолював староство у Б е резові (Бжозові) та в Мостиськах (1887-1894), головував Римо-католицький кост ел у м. Мостиська, в якому 6 лю т ого 1892 р. вінчалися Євген Петрушевич і Л еокадія К ордула П уніцька (сучасний вигляд).

РОДИННЕ ЖИТТЯ Степан ПЕТРУШ ЕВИЧ (1855-1920) Священик, громадсько-політ ичний діяч. Сот рудник у с. Семигинів Стрийського повіт у та м. Щирець Л ьвівськ о го повіт у, адм ініст рат ор п а р а ф ії с. П окрівц і Ж идачівського повіт у, парох с. П олове (1883-1894) т а с. Х ол оїв Р адехівського повіт у (1894-1920), віце-декан К а м ’янки С т рум илової (1914-1918). Д іяч УНДП. Депут ат УНРади ЗУ Н Р (1919), гол ова П о віт о в о ї УНРади Радехова (1918-1919). К ульт освіт ній інструктор при П овіт овій У праві м. Ст ароконстянтинів (вліт ку-восени 1919). Згодом - капелан при Стаційній Команді. П омер в ід тифу у с. С лобідка біля Б ірзулі.

у шкільних радах цих повітів. Отримав звання почесного громадянина Березова та Судової Вишні. Захоплювався культурними раритетами - був членом О б’єднаного това риства шанувальників мистецтв у Кракові. Одруження Є. Петрушевича було неординарним із різ них причин. Порівняння записів у метриках народжень за свідчує, що мати Леокадїї - Адольфіна Беатріче, як і мати Євгена - Савина були доньками Стефана Коцюби й Маріанни з Дашкевичів, тобто рідними сестрами. Відтак на речена Євгена доводилася йому двоюрідною сестрою по материній лінії. Ще одна важлива деталь - батько Євгена був хрещеним Леокадії, а батько Леокадїї - хрещеним Єв гена. Отже, обидва свати ще й доводилися собі кумами. Шлюби споріднених молодят забороняли і державна влада, і Церква, хоча й були винятки. Католицька церква щодо цього керувалася канонічними правилами; спеціаль но розробленими таблицями, які кваліфікували ступінь спорідненості, та відповідними інструкціями для єпископа ту та священиків. Дозвіл на таке одруження, т. зв. диспенза надавалася, в окремих випадках - рішенням Апостоль ського престолу, а зазвичай - розпорядженням єпископа чи його заступника. Для розгляду такого питання обоє наречених мали написати до церковної влади спеціальне звернення латиною. Серед канонічних підстав для диспензи були: відсутність у локальній місцевості, де мешкає наречена, іншого претендента відповідного їй соціального стану; недостатній розмір необхідного посагу, який роди на нареченої могла б запропонувати достойному зятеві; можливість полагодження у такому шлюбі родинних май нових суперечок; потреба виховувати дітей-сиріт, після

РОДИННЕ ЖИТТЯ Роман П ЕТРУШ ЕВИЧ (1872-1940) Суддя, гром адсько-політ ичний діяч. П ісля однорічної вій с ь к о в о ї служби і закінчення старш инської ш коли у В ідн і служ ив харчовим інтендантом. Закінчивш и навчання на правничому ф акульт ет і Л ьвівс ьк о го університету, прац ю вав суддею у К а м ’янці Ст румиловій (1900-1914). П от рапив у російський полон під П еремишлем і б ув інт ернований у Сибіру (1915-1918). Д ія ч УНДП. П овіт овий комісар З У Н Р у К а м ’янці С т рум иловій (19181919). Урядовець Зем ельного Гіпот ечного Банку та адвокат у К а м ’янці С т рум иловій (1920-т і pp.). Н ачальник суду м. В адовиці, радник Окружного суду (до 1939 p.). А реш т ований більшовиками у К а м ’янці С т рум иловій (1940). Загинув у в ’язниці м. Суми.

смерті першого чоловіка; значний вік нареченої (більше 24 років); великі заслуги перед церквою самих прохачівнаречених, або їх батьків; потреба урятування нареченої від безчестя тощо. У книзі одружень Мостиської римо-католицької парафії зафіксовано необхідні дозволи на вінчання Євгена і Jleoкадії. Рішення Галицького намісництва датоване 29 січня 1892 р. (№ 7886); диспенза від ординаторії Перемишль ської римо-католицької єпархії - 5 вересня 1891 р. (№ 631). Загалом у Галичині XIX ст. подібні одруження були не поодиноким явищем, але ф акт спорідненості зазвичай не афішували й не обговорювали. На момент одруження Леокадія мала 28 років, її вважа ли вже «старшою панною». Хтозна чи донька державного урядовця такого рівня могла мати труднощі з пошуком до стойного нареченого. Тому, на нашу думку, цей шлюб мав інші мотиви. Молодята були знайомі змалку, зустрічалися на родинних імпрезах Петрушевичів чи Пуніцьких і їхнє рішення одружитися було продиктоване насамперед дав німи і глибокими взаємними симпатіями. Вінчання Євгена з Леокадією відбулося 6 лю того 1892 р. у костелі в М остиськах. Обряд вінчання прова див парох рим о-католицької параф ії А льф ред Володи мир Бялогловський. Свідками шлюбної церемонії були: з боку молодого - Микола Селезінка, парох с. Янчин; з боку нареченого - Альфред із Новоселець Бандровський - суд дя повітового суду в Мостиськах. Хоча за статистикою кінця XIX - початку XX ст. кожен третій римо-католик Галичини походив з мішаної україн сько-польської сім’ї, одруження з польками не схвалюва-

РОДИННЕ ЖИТТЯ

ли в родинах української інтелігенції. Більшість дружин українських адвокатів краю, як і самі вони, були доньками греко-католицьких священиків. Відомо, що полькою була дружина українського адвоката в Перемишлі Володимира Загайкевича. Натомість адвокат у Городенці Теофіл Окуневський, подібно до Івана Франка, зробив інший вибір одружився з українкою із Наддніпрянщини. Молодята Євген та Леокадія замешкали у Львові, на вул. Чарнецького в будинку № 2 (тепер - вул. Винниченка). 23 листопада 1892 р. у подружжя народився син. Охрестили його 26 грудня 1892 p., назвавши Антоном, в Успенській (Волоській) церкві недалеко від помешкання. Обряд хре щення здійснив дід новонародженого - о. Омелян, який приїхав із Буська. Антін, як і батько, здобув середню освіту в Академічній гімназії. Серед його однокласників були Петро Франко, Будинок № 2 на вул. Чарнецького (тепер вул. Винниченка) у Л ь в о в і, в яком у Є. Петрушевич із сім ’єю меш кав у 1892-1896 pp.

РОДИННЕ ЖИТТЯ о. Володимир ПЕТРУШ ЕВИЧ (1846-1917) Священик, церковний діяч. С от рудник с. В икт орів Горішній С т аниславівського повіт у (1874-1875), сотрудник (1875-1880) т а адм ініст рат ор (18 8 0 1881) п а р а ф ії с. Г арасим ів Г ороденківського повіту. А дм ініст рат ор п а р а ф ії Бережниця Шляхоцька К алуського повіт у (1881-1883). Сотрудник (1883-1884) т а сповідник (1884-1894) Архикат едрального С обору св. Юра у Л ьво ві. Парох т а віце-декан у К ал уш і (1894-1917). Б у в помічником церемоніала Р уського провінціального Собору 1891 р. Г алицької м и т роп олії ГрекоК ат олицької Ц еркви. П ідт ри м ував родинні стосунки з О меляном П ет руш евичем, б ув свідком на вінчанні його найст арш ої доньки Савини з Матвієм П оповичем (8 лю т ого 1885 p.).

син Івана Франка, та Володимир Бандрівський, котрі, як і Антін, згодом вписали свої імена в історію українських ви звольних змагань 1914-1923 pp. Іспит зрілості Антін склав на початку червня 1910 p., а вищі правничі студії закінчив 1915 року. Подружжя Петрушевичів підтримувало родинні сто сунки з рідним братом Леокадії - Адольфом. Він разом зі своєю дружиною Хеленою стали хрещеними батьками Антонія. Адольф Пуніцький, як і його батько Антоній, робив службову кар’єру в повітових органах влади, однак, нижчого ранґу. Після праці дрібним урядовцем у Львові, працював комісаром у старостві в Чорткові, пізніше - в Масляницях, а від 1898 р. - у Добромилі. Варто додати, що Роман Петрушевич одружився зі сво єю племінницею - донькою брата Степана - Іґнацією. Цього разу природа була безжальною. Наслідком цього спорідненого шлюбу було те, що старший син Романа та Іґнації Юрій народився зі спотвореним правим вухом, а молодший Степан виріс розумово неповносправним. У 1890-ті роки Є. Петрушевич пережив важку втрату рідних та близьких. 31 липня 1893 р. після тривалої хворо би померла у муках наймолодша Євгенова сестра - Марія, якій щойно виповнилось 27 років. Її ховали у Львові на Личаківському цвинтарі з помешкання на вулиці Чарнецького, 2. Останній рік життя був фатальним для А. Пуніцького, який після Мостиськ від 1894 р. старостував у Старому Місті (Старому Самборі). 7 серпня 1897 р. він урочисто відсвяткував 40-річчя службової діяльності. Під час свят кової імпрези священик Данило Куцій з Лінини Великої

РОДИННЕ ЖИТТЯ

організував збір коштів на Руську бурсу в Самборі і при сутні пожертвували на цю справу 26,5 золотих ринських. А в середині січня 1898 р. А. Пуніцького несподівано від правили у відставку. Ця відставка не була спеціальною ак цією супроти старости Старого Міста. Якраз тоді у Відні ухвалили рішення відправляти державних службовців на пенсію після 40-літньої праці. У першій половині 1898 р. замінили старост у Бжеську, Городку, Долині, Жидачеві, Кольбушовій, Перемишлянах, Скалаті, Тарнобжегу, Тов мачі та Хшанові. Однак А. Пуніцький болісно сприйняв своє звільнення, і восени того ж року помер у Самборі. 9 жовтня 1901 р. на 71 році життя помер батько Євге н а - Омелян Петрушевич. Так увірвалася остання нитка, яка пов’язувала Євгена з Буськом. Він підтримував кон такти з братами й сестрами, доля яких розкинула по краю, а згодом, і з їхніми дітьми. Син брата Степана - Лев - та кож вибрав правничий фах. Працював судовим радником у Мостах Великих та Ж овкві і прокурором у Бережанах (1918-1919). На правничому факультеті навчався і Ярос лав Селезінка, син Євгенової сестри Марії. Можна сказа ти, Петрушевичі зі священичого роду наприкінці XIX - на початку XX ст. ставали династією правників. Успенська (В олоська) церква у Л ь в о в і, параф іянином я к о ї був Є. П ет руш евич у 18 7 0 -х - першій п олови ні 1890-х pp. Тут 26 грудня 1892 р . охрест или його сина Ант она.

8. СОКАЛЬ

Монархія Габсбурґів, приєднавши до себе частину земель розділеної Речі Посполитої, утворила на українських та польських етнічних землях штучний за назвою та історичною традицією коронний край: т. зв. Королівство Галичини і Лодомерїї- що було латинським перекладом назви Галицько-Волинського князівства. Статистика 1890 р. засвідчувала аграрний характер Галичини - 76,9 % відсотків усього населення були селянирільники. На 1900 р. в українській частині краю, який тоді неофіційно називали Східною Галичиною, мешкало майже 4,7 мільйона населення, з яких 63 % становили українці, 23% - поляки та 13 % - євреї. Історично склалося, що українці, кількісно переважаючи у східній частині краю, були меншістю у містах та містечках. Наприкінці X I X cm. українців було більше Кадастрова мапа м. С окаль (кінець X IX ст.).

СОКДЛЬ

-половини лиш е у Городенці, Тисмениці ma Яворові; більше третини - у Снятині; майже третина - в Городку та Долині. Кількість греко-католиків була більша від римокатоликів у Городенці, Долині, Дрогобичі, Жовкві, Калуші, Надвірній, Теребовлі, Тисмениці та Яворові. Українців було більше, аніж євреїв у Городенці, Городку, Долині, Снятині, Теребовлі, Тисмениці та Яворові. У Дрогобичі, Стрию та Тернополі українці становили більше чверті міського населення, у Бережанах та Золочеві - більше однієї п ’ятої. У Бучачі, Коломиї, Перемишлі, Самборі та Ярославі трохи більше, аніж шосту частину мешканців. А ле факт, що українці були в меншості, не означав, що поляки були в більшості. У кожному галицькому місті й містечку мешкали євреї, а в окремих випадках - як-от у Бродах вони могли становити більшість. У повітовому місті Сокаль, яке займало 4 926 моргів землі, за офіційними даними 1897 р. було 8 007 мешканців, з них З 272 юдеїв, 2 452 римо-католиків, 2 266 грекокатоликів та 14 осіб інших віровизнань чи конфесій. Натомість українці чисельно домінували в повіті, де більш аніж ут роє переважали поляків. З-поміж інших повітів краю Сокальщина вирізнялася ще й етнічною однорідністю. Тут не було не лиш е суто польських сільських громад, а й навіть мішаних, з чисельною перевагою поляків. Лише у містечку Кристинопіль 1905 р. налічувалося 429 лат инників (римо-католики, які у побуті розм овляли українською мовою) і 387 греко-католиків, але П ош т івка з видом Сокаля.

СОКАЛЬ

при цьому - 2 722 євреїв. У Ворохті було 239 лат инників і 196 греко-католиків. Історія повітового центру п о в ’язана з місцем народження Петрушевича. Перша згадка про Сокаль датована 1411 p., коли князь Зимовит, перебуваючи у місцевій резиденції, видав привілей для міста Буська. У путівнику М. Орловіча 1914 р. місто описане дуже коротко: «Сокаль, 13.000 мешканців. Готель Арендарчика. Костели головний і Бернандинів - обидва оточені оборонним муром з вежами. На цвинтарі спільна могила повстанців з 1863 р. Під містом шанці Хмельницького». Місто не мало промислових закладів, окрім цегельні. Зат е працювали ремісники та майстри різних спеціальностей. У центрі розташувалася аптека, цукерня і безліч малих крамниць. Сільський лю д заповнював місто у дні ярмарків, які щорічно відбувалися 18 січня, 24 лютого, 23 квітня, 18 липня, 8 вересня, 4 жовтня, 2 і 21 листопада, 12 та 18 грудня. Сокаль був з ’єднаний залізничним сполученням зі Львовом, куди щодня курсував потяг через Перемишль. Центром освітнього життя Сокаля була вчительська семінарія, в якій були сильні польські впливи. У 1905 р. у місті відкрили підготовчий курс до І класу гімназії, а незабаром - приватну гімназію. У другій половині X I X ст. найбільш впливовим діячем Сокальщини був граф Станислав П оляновський (18261898) - один із т. зв. польських повітових короликів. Ярмарок у С окал і перед П ерш ою світ о во ю війною .

СОКАЛЬ

Граф триваліш час очолював Повітову Раду, був членом Палати Панів австрійської Державної Ради та послом до Галицького Сойму. С. Поляновський знаний як відомий антагоніст українського руху: сприяв гонінню за трираменні хрести, просував проект запровадження григоріанського календаря у Греко-Католицькій Церкві. Особисто посприяв тому, щоб значна частина греко-католицьких парафій у повіті була обсаджена ополяченими священиками, втікачами з підросійської Холмщ ини. Окрім того, Сокаль у другій половині X I X cm. був однією з твердинь русофільства в Галичині. Головою ф ілії товариства імені М. Качковського - головної русоф ільської організації в Галичині - був о. Григорій Грицик. Члени товариства збирали кошти на будівництво свого будинку в Сокалі. У час приїзду Є. Петрушевича до Сокаля, 1897р. у повітовому суді, під головуванням Юліана Сельського, працювали п ’ят ь адвокатів: Владислав Вейда (згодом став бургомістром), Лео Гольдфарб, Роберт Павловський, Валеріян Філіповський та Саму ель Франкель - усі доктори Ц ерква св. М ихаїла у Сокалі.

СОКАЛЬ

права. 3 1905 р. самостійну адвокатську практику провадив «емеритований» суддя Петро Лінинський (1846-1914), колишній соймовий посол. У Петрушевича, як у більшості адвокатських канцелярій, були апліканти. Відомо, що у Сколе його аплікантом деякий час був М икола Книш. Однак він не став адвокатом, а перейшов на державну службу фінансового («скарбового») уряду в Раві-Руській. У повітовому центрі Є. Петрушевич обороняв інтереси місцевого селянства. Адвокати-українці, маючи справу з селянами, добре усвідомлювали, що «мужик заплатив свій дуже гіркий гріш і треба ему его совісно відробити». Втім українські селяни загалом «процесувалися» рідко. Найбільш активними учасниками судових розглядів наприкінці X IX cm. стали євреї. Вони до 1877p., згідно з австрійським законодавством, не мали права купувати на Галичині землю у власність. Тоді усього 38 євреїв володіли більшими земельними угіддями. Я к тільки заборона була скасована, заможніші з них почали набувати землю. У результаті т акої економічної активності до 1890 р. п ’ята частина усієї земельної власності краю опинилася в руках євреїв. Є. Петрушевич брав участь у різноманітних судових процесах майнового характеру та аукціонах. Зокрема «Gazeta Lwowska» повідомляла, що 4 листопада та 9 грудня 1897 р. у приміщенні повітового суду Сокаля відбувся примусовий розпродаж маєтку Якуба Рота. Адвокатом невідомих вірителів виступав Є. Петрушевич. У Сокалі та повіті Петрушевич, окрім високої професійної репутації, здобув авторитет та популярність своєю громадсько-політичною діяльністю.

Ринкова площ а Сокаля.

9. ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ

Для українського руху Галичини 1880-1890 pp. були періодом складних змін. Разом із творенням нових орга нізаційних форм, культурних і економічних цінностей, відбувалася політична ферментація між соціалістичним світоглядом та українською національною ідеєю. 24 жовтня 1885 р. у Львові було утворене товариство «Народна Рада», як продовжувач традицій Головної Русь кої Ради 1848 р. Політичну програму товариства ухвалили на перших загальних зборах, з участю кількох сотень активістів-народовців, щойно 2 лю того 1888 р. У програмі не тільки була повторена ідея національно-територіаль ної автономії, сформульована сорок років раніше, але й з’явилися гасла розвитку «народності», демократизму, лі бералізму та суспільного поступу. Новою незабаром стає соціальна репрезентація українського активу - в «Народ ній Раді» на чільні позиції поступово виходять адвокати. Спочатку секретарем товариства став Кость Левицький, згодом активними учасниками - інші «пани-меценаси»: Теофіл Кормош, Євген Левицький, Теофіл Окуневський, Євген Олесницький, Володимир Охримович та Степан Федак. Відомо, що Євген Петрушевич належав до «На родної Ради» принаймні від середини 1890-х pp. «С еляни, щ о йш ли за п р о від н и к а м и ст ароруси н ів, зв а л и їх п а р т іє ю « т в ер д о ю » . У к р а їн ськ і нац іон аліст и зв а л и « с т а р о р ус и н ів» - в п уб ліц и ст и ц і « м о с к в о ф іл а м и » а б о « р усо ф іл а м и » , в усн и х б а л а ч к а х «кац ап ам и». У к р а їн сь к і н а ц іон ал іст и в Г аличині, т акож «русини», щ е не з в а л и себе ук раїн ц я м и . У к раїн ою зв а л и т ільки т і у к р а їн с ь к і зем лі, я к і бул и в м еж ах Р о сії; ук р а їн ц я м и з в а л и т іл ь к и у к р а їн ц ів П о д н іп р о в ’я. Щ об себе в ід р із нит и в ід « к а ц а п ів» , т а щ о б за м а н іф ест ув а т и н а ц іо н а л ьн у єд н іст ь а в ст р ій с ь к и х « р уси н ів» з ук р а їн ц я м и Р о сії, зв а л и себе « ук р а їн о ф іл а м и » . В п уб ліц и ст и ц і й у н а у к о в ій л іт е р а т у р і уж и вали сь деколи т ерм іни: «Р усьУ країн а», « р ус ьк о -ук р а їн сь к и й » , «руси н -ук раїн ец ь». К о л и т і « ук р а їн о ф іл и » , чи «руси н и -ук р а їн ц і» ст али гур т у ва т и ся в п оліт и ч н у п а р т ію , н а зва л и себе «н аро-

ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ

Володимир ОХРИМ О ВИЧ (1870-1931) Адвокат у Заліщ иках т а Л ь в о в і, вченийетнограф, педагог, редакт ор, гром адськополітичний діяч. Дійсний член НТШ (1899). Співзасновник т а діяч РУРП і УНДП. Депут ат Держ авної Р ади (1907-1908). Р едакт ор часописів «Народ», «С воб ода» т а «Діло». А в т о р наукових праць з ук р а їн сь к о ї ет н ограф ії т а статистики. Під час П ерш ої с в іт о в о ї війни вивезений російською окупаційною вл а до ю як закладчик до Сибіру (1915-1917). С півзасновник «ГалицькоБуковинського ком іт ет у допом оги ж ерт вам війни» у К и єв і (1917). Член Ц ент рального Військового К ом іт ет у (м. Л ь в ів , ж овт ень 1918). Депутат УНРади. З а доручення.» у р я д у ЗУ Н Р у листопаді 1918 р. залиш ився у Л ь в о в і, щ об охороняти інтереси україн ського населення перед польською владою . Учасник україн сько-польських перемовин у сп раві поранених, полонених т а інтернованих (Л ьвів, січень 1919). Г олова К ол егії Референтів М іж парт ійної Ради. К ри т и кував міжнародну діяльніст ь Є. П ет руш евича. Н е м ав політичних амбіцій, але м а в високий моральний авторитет серед україн ського акт иву. В ідеологічному т а духовном у ви м ірі пройш ов складну еволю цію в ід м арксист ського до глибоко релігійного світ огляду.

довц ям и ». Ц ю н а зв у согріш ила наш а, в н а у к о в і т ерм іни т о д і ще дуж е б ідн а м о в а . С л о во м « н а р о д о вц і» п арт ія озн ачи ла аж т ри с в о ї го л о в н і прикмет и, р о зу м ію ч и п ід сл о во м « н а р о д » д в і реч і: нац ію і найш ирш у в е р с т в у н а р о д у , я к о ю у н ас є селянст во. О дн о сл о в о « н а р о д о вц і» ка за л о , що це п а р т ія н ац іоналіст и чн а і селянська, я к а за о сн о ву л іт е р а т у р н о ї і н а ц іо н а л ьн о ї м о в и бере м о в у « н а р о д н ю » (селян ст ва) і н а род ом (н а ц ією ) з в е т и х л ю дей, щ о го в о р я т ь м о в о ю наш ого « н а р о д у» (селянст ва)». В яч еслав Б уд зи н о вськи й «Смішне в поважнім» (1930)

Завдяки рекомендації голови «Народної Ради» Юліана Романчука 1897 р. Петрушевичу довірили обов’язки сек ретаря Руського крайового виборчого комітету, який на родовці та русофіли під час виборів до австрійського пар ламенту творили спільно. Вибори для українців не були вдалими. Через масові зловживання місцевої адміністра ції, яку підтримував тогочасний австрійський прем’єр Казімєж Бадені, до парламенту увійшли тільки дев’ятеро на ціональних діячів. А в березні 1898 р. у Львові відбувся суд над членами Руського виборчого комітету, яких звинува тили в незаконному поширенні («кольпортажі») виборчої 71

ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ

відозви. Поліція не представила переконливих доказів і обвинувачених звільнили. Попри все, праця у виборчому комітеті уперше запровадила Є. Петрушевича в чільне коло українського політикуму краю. Народовецький рух мав серйозні перспективи щодо розгортання, але його організаційна структура була не досконалою. Тому народовцям тривалий час не вдава лося випередити русофілів у кількості прихильників. У період найширшої репрезентативності «Народної Ради» кількість її членів у краю не сягала навіть тисячі осіб. З близько чотирьох тисяч тогочасних галицько-українських світських і духовних інтелігентів, народовецькі ідеї підримувала лише чверть - більшість майже до кінця XIX ст. залишалася під русофільським впливом. Масовий етап галицько-українського руху наступив на прикінці XIX ст. з утворенням політичних партій євро пейського зразка. Першою українською партією стала Русько-Українська Радикальна Партія (далі - РУРП або УРП), що 4-5 жовтня 1890 р. утворилася з радикальних молодіжних гуртків, які перебували підо впливом Михай ла Драгоманова. Її лідером серед інших був Іван Франко. Ліве крило РУРП («молоді радикали») 1899 р. вийшли з партії й утворили Українську Соціал-Демократич ну Партію (УСДП). Того ж року, внаслідок об’єднання національно-демократичного крила РУРП та кількох діячів «Народної Ради», утворилася Українська НаціоЛист Євгена Петруш евича до Іван а Франка (1897).

ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ

Михайло ГРУШЕВСЬКИЙ (1866-1934) Вчений-історик, письменник, публіцист, редактор, громадсько-політичний та державний діяч. П рофесор іст орії С хідної Європи Л ьвівського університ ет у (1894-1914). Голова НТ1ІІ. С кріплю вав культ урні та наукові з в ’язки між Галичиною і Наддніпрянщиною. Редактор «Л іт ерат урно-наукового вістника». Співзасновник УНДП та Товарист ва Українських Поступовців. Голова Ц ент ральної Ради (19171918). Делегат Т рудового Конгресу України (1919). У 1919-1924 pp. меш кав у П разі т а Відні. Критично оціню вав українсько-польський договір 1920 р. О ч олю вав Український Соціологічний Інститут. У 1924 р. переїхав до Радянської України, де очолю вав кафедру україн ської іст орії та Історичну секцію ВУАН. А вт ор фундамент альної праці «Іст орія України-Руси».

нально-Демократична Партія (УНДП). Українські політики-консерватори 1896 р. організували. Католицький Русько-Народний Союз, на базі якого 1911 р. утворили Християнсько-Суспільну Партію (ХСП). Русофільський напрям українського руху Галичини від 1900 р. представ ляла Руська Народна Партія, але русофільський рух не міг оговтатись після великого процесу над його лідерами 1883 р., звинуваченими у «державній зраді». Відтоді впли ви русофілів почали занепадати, і навіть створення окре мої партії не могло цьому перешкодити. Національний рух своїй масовості завдячує створенню місцевих політичних організацій, які були зареєстровані в Галицькому намісництві у другій половині 1890-х pp. Такі товариства у Бібрці, Жовкві, Золочеві, Коломиї та РавіРуській назвали «Руська Рада»; у Борщеві - «Товариство Політичне», у Бережанах, Бродах, Долині, Кам’янці Струмиловій, Лопатині, Перемишлі - «Селянська Рада»; у Го родку та Теребовлі - «Хлопска Рада», у Турці - «Народна Рада». У крайовому центрі повітове товариство називало ся «Селяньска Рада у Львові». Діяли також організації які обіймали суміжні повіти: «Самбірска Окружна Рада», «Під гірська Рада» у Стрию, «Подільська Рада» у Тернополі. Таким чином було відновлено традицію творення місцевих структур за прикладом «Руських Рад» 1848-1849 pp. Спо чатку повітові товариства мали міжпартійний характер, у них спільно діяли русофіли, народовці та прихильники ра дикальної партії. Однак на зламі століть першість захопили прихильники народовецької ідеї, і ці товариства переважно перетворилися на повітові осередки УНДП. 73

ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ

Конституційна система Австрії спонукала політичні партії до розбудови партійних структур. Вибори потребу вали розгалуженої системи місцевих осередків. В умовах, коли депутатські мандати українці могли здобути тільки у сільських громадах, створення повітових організацій, які мали б діяти на селі, були вкрай потрібні. Тому головним завданням Повітових Комітетів була робота серед селян, головно, під час виборчих кампаній. Про розгалужену структуру УНДП можна скласти уявлення зі з’їзду 1911 p., де були представлені делегати від 82 місцевих осередків. Вихід адвокатів на провідні позиції посилив національ ний рух в інтелектуальному, матеріальному та організа ційному плані. Знання законодавства, відносна матері альна забезпеченість, формальна незалежність від влади, клієнтура на місцевому рівні - усі ці чинники створюва ли кращі умови для громадсько-політичної діяльності. Окремі адвокати завдяки високому професіоналізму та жертовній праці серед селян ставали найбільшими авто ритетами для українців не тільки свого повіту, але й цілих регіонів. Таким був Теофіл Кормош у Перемишлі, Євген Олесницький для Підкарпаття, Кирило Трильовський для Покуття та Гуцульщини. Характеризуючи діячів «адвокатської доби», Лев Ганкевич зазначив: «Це вже нова Генерація української пале стри. Це вже «не оборонці шляхти, міщанства і промис ловців», але оборонці цілої нації. Всі вони вже національно свідомі, люди європейської культури [...] Вони дають по чин і переводять повну реорганізацію національно-політичного і культурного життя свого народу. З а їх почином постають нові справді демократичні, політичні партії [...] Вони устроюють збори і віча та входять в безпосеред ній контакт з народними масами і надають політичному життю нову форму і новий зміст. З а їх почином головно повстають фінансові і економічні установи, що стають основою відродження народу. Вони беруть живу участь в освітньо-культурному і політичному житті, закладають у всіх закутинах нашої землі читальні і в кожну майже не ділю і свято їздять туди з рефератами і відчитами, одним словом стають вже заступниками не тільки прав одиниць, але прав цілої нації». Наприкінці XIX ст. український рух розгортався у го строму протистоянні з польським. Хоча донедавна на місцях стосунки поміж національними активістами обидвох народів були досить миролюбними. Зокрема Іван Бойко пригадував, що українські та польські студенти

ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ

Бережанської гімназії допомагали один одному влашто вувати свята Шевченка та Міцкевича, організовували спільні прогулянки за місто. За його спостереженнями, злам у міжнаціональних взаєминах наступив після по чатку видання газети «Słowo Polskie» (1895), шовіністич ні публікації якої негативно вплинули на настрої поляків щодо українців. У середині 1890-х pp. українські середовища Галичини отримали нову перспективу, сформульовану в публіка ції Юліяна Бачинського «Україна irredenta» - праці, яка вперше озвучила потребу боротися за самостійну Украї ну. Однак самостійницька ідея важко торувала свій шлях не тільки до ширшого загалу, але й навіть до українсько го проводу. Як стверджував Ю. Бачинський, Франко на прохання опублікувати цей твір відписав, що його «дру кувати не можна, бо ся «фільозофія urądająca zdrowemu rozsądkowi» (суперечить здоровому глуздові. - О. П.). На початку XX ст. галицько-українські політичні партії включили ідею політичної самостійності та соборності української нації у свої програми, однак розглядали її як віддалену перспективу. У практичній політиці вони керу валися гаслом досягнення національно-територіальної ав тономії в рамках Габсбурзької імперії. Прибувши до Сокаля, Петрушевич продовжив свою громадсько-політичну діяльність вже на повітовому рів ні. У місті діяло товариство «Руська Рада», яке очолював о. Омелян Левицький. 11 листопада 1897 р. відбулися за гальні збори товариства, які обрали нове керівництво (ви діл). Головою став о. Орест Чехович, секретарем - Є. П ет рушевич. Так через півроку своєї праці в Сокалі адвокат увійшов до керівництва повітової організації, а незабаром вже її очолював (1900-1905). Біографи Петрушевича зазначали, що він був одним із засновників УНДП. Це занадто категоричне твердження. Є. Петрушевич тоді працював у Сокалі й лише зрідка міг навідуватися до Львова. А саме у крайовому центрі меш кали і працювали ідеологи та ініціатори заснування партії: Євген Левицький, Володимир Охримович, Іван Франко та Михайло Грушевський, який прибув з Наддніпрянщи ни у 1894 р. Імені Петрушевича не знаходимо в переліку обраних установчим з ’їздом 26 грудня 1899 р. керівних органів національно-демократичної партії - т. зв. Тісні шого та Ширшого Народних Комітетів. Вірогідніше, що Петрушевич був серед тих 150-ти народовецьких делега тів, які прибули на установчу нараду з місцевостей краю.

ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ

Вступивши в партію, він працював у ній на місцевому рів ні - заснував і очолив повітовий комітет УНДП у Сокалі, тісно співпрацюючи з місцевим осередком РУРП. Степан Баран стверджував, що Є. Петрушевич увійшов до складу найвищого керівництва УНДП щойно перед Першою сві товою війною, «але більшої участи в праці цього комітету не брав ніколи». У 1901 р. Народний Комітет ухвалив рішення про під тримку кандидатури Є. Петрушевича на виборах до Га лицького Сойму від Сокальського повіту. Через виборчі зловживання місцевої адміністрації, Є. Петрушевич ці вибори програв, набравши лие 70 голосів за куріальною системою, тоді як його суперник мав підтримку 91 вибор ця. Переможений намагався опротестувати результати виборів. Для цього пробував зібрати свідчення про вибор чі зловживання та маніпуляції місцевої адміністрації, але його протести були безуспішними. В організаційній праці серед українців Сокальщини Є. Петрушевич намагався діяти послідовно. Національ ну роботу він почав з освідомлення й залучення до гро мадської діяльності містян. Інтелігенцію, яка перед тим відвідувала польське касино, він згуртував у товариство «Руська Бесіда», яке організував й очолив. У Сокалі ще перед його приїздом було засноване «Русько-народне ка сино» (інша назва - «Народне міщанське касино»), яке невдовзі припинило свою діяльність. Зусиллями Петру шевича й однодумців у грудні 1901 р. українське касино відновило роботу. До членства зголосилося ще 84 містян, що разом із дотеперішніми налічувало 144 осіб. До керів ництва (виділу) на чолі з о. Михайлом Дуркотом увійшов і Є. Петрушевич. Виділ поставив собі завдання сприяти «пробудженню руського патріотичного духу поміж сокальськими міщанами». Члени зустрічалися в касино й читали газети: «Галичанин», «Русское Слово», «Послан ник», різноманітні видання товариства ім. Качковського та «Просвіти». Серед проведених культурних акцій - ве чорниці на свята Андрія, Миколая, аматорська вистава у третій день Різдва. Значну роль в українському культурному відроджен ні Галичини відіграла діяльність Товариства «Просвіта». Товариство, засноване 8 грудня 1868 p., динамічно роз вивалося і перед Першою світовою війною налічувало 77 філій у містах та містечках і 2 944 сільські читальні. Є. Петрушевич був серед головних діячів філії «Просві ти» у Сокалі, заснував низку читалень у навколишніх се76

ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ Лонгин ЦЕГЕЛЬСЬКИЙ (1875-1950) Адвокатський кандидат у Л ьво ві, публіцист, редактор, громадсько-політичний т а державний діяч, дипломат. Д іяч УНДП, член Тіснішого Народного К оміт ет у (1913-1919). Депутат Держ авної Ради (1911-1918), Галицького Сойму (1913-1914). Р едакт ор часописів «Діло», «С вобода» т а « Українське Слово». Член Г оловн ої Української Ради (1914-1915) та Загал ьн ої Української Ради (1915-1916). Делегат СВУ до Туреччини т а Швеції. Депут ат УНРади. Держ авний секретар внут ріш ніх справ ЗУ H P (листопад-грудень 1918 p.), керівник секретаріату закордонних справ (весна 1919). Голова м іс ії ЗУ Н Р у США (1920-1921), після закінчення повноваж ень залишився в еміграції. Редагував діаспорні часописи « Український Вісник», «Шлях» т а «Америка».

лах. Упродовж 1900-1904 pp. кількість читалень у повіті зросла від 16 до 29. У місті створили повітову бібліотеку товариства. А двокат з ЗО грудня 1903 р. по 14 березня 1904 р. був заступником голови філії товариства, а до грудня 1905 р. виконував обов’язки голови. Сокальська філія «Просвіти» потребувала свого при міщення для організації поточної діяльності, проведення зборів та театральних вистав. Є. Петрушевич, за матері альної підтримки централі «Просвіти» та товариства «На родна Торговля» у Львові, додав власні кошти й полагодив справу купівлі окремого будинку для філії. Великий дво поверховий будинок з актовим залом, який раніше орен дувало польське товариство «Сокіл», разом із ділянкою коштував українцям 48 000 австрійських корон. Будинок назвали Народний Дім Товариства «Просвіта». 8 вересня 1905 р. його урочисто відкрили. Разом з активістами Сокальщини на цю подію прибули зі Львова Юліан Романчук та Лонгин Цегельський. Окрім урочистостей відбуло ся політичне віче, на якому гості виголошували промови на злободенні для галицьких українців питання. За урядовою статистикою 1900 р. із 7 317 000 населен ня усієї Галичини - більшість (4 600 000 осіб) не вміла ані писати, ані читати, й у 37 відсотках сільських громад не було початкових шкіл. У краю діяли 25 гімназій з поль ською мовою навчання, тоді як українською навчали тіль ки у чотирьох. Не було жодної українськомовної госпо дарської («реальної») школи. За підрахунками товариства «Просвіта», безграмотними («анальфабетами») тоді були 62,44 відсотки українців Австро-Угорщини. Тому питання

ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ

розвитку початкової освіти було серед найактуальніших завдань національного проводу. За підтримки Петруше вича в Сокалі заснували «Товариство Педагогічне». Для селянських дітей повіту, які навчалися у місцевій народній школі, вчительській семінарії, а згодом і в гімназії, адво кат утворив товариство «Шкільна Поміч» і бурсу, в якій очолив правління. Року 1905 в бурсі мешкало 60 учнів. Діяч часто їздив по селах з виступами та вишколив ба гато місцевих селян на організаторів і промовців («бесід ників»). Як пізніше писали його однодумці: «Сокальщина скоро пізнала, ким є для неї др. Петрушевич і (перед основанєм радикальної організації) дала ему керму повіта у всіх народних справах». Також галицько-українські діячі активно працювали в економічній й кооперативній сферах. У 1883-1904 pp. ад вокати ініціювали заснування в краю низки національних економічних інституцій: «Народня Торговля», «Дністер», «Сільський Господар», «Крайовий кредитовий Союз», «Крайовий ревізійний Союз», «Союз молочарських спі лок», «Союз для збуту худоби», «Центро-Банк», «Ревізій ний Союз Українських Кооператив», «Руська щадниця», «Карпатія», «Земельний Банк Гіпотечний», кредитний кооператив «Віра». Ці організації сприяли зростанню еко номічного становища українського селянства. Завдяки їх фінансовій підтримці розгортався потужний парцеляційБ уд івл я Н ародного Д ом у в Сокалі, яку придбала м ісцева українська гром ада за сприяння Є. П етрушевича.

ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ

ний рух, який почав загрожувати польському «стану по сідання» у Східній Галичині. У 1900 р. Є. Петрушевич заснував «Повітове товариство кредитове в Сокалі», і став його першим директором. У 1906 р. ця кредитова спілка об’єднувала 382 членів із за гальним капіталом 44 153,38 австрійських корон. Адвокат також утворив повітову «Касу Ощадності», яку у 1900— 1905 pp. сам очолював. У селах заснував п’ять відділень «Каси Райфазена». Залучення до національного руху сільської молоді за безпечили руханково-пожежні товариства «Сокіл» (1898) та «Січ» (1900), які фізично гартували й національно освідомлювали юнаків та дівчат. У 1903 р. на Сокальщині за ходами діяча РУРП Володимира Матвієвського заснували «Січ» у с. Нисмичі, а 1904 р. і пізніше - в селах Тудорковичі, Мяновичі, Розділів, Хоробрів та Спасів. Організації місцевих «Січей» сприяв і націонал-демократ Є. Петру шевич. Усього, за підрахунками Миколи Гуйванюка, до Першої світової війни в Сокальському повіті налічувався 21 осередок товариства «Січ». Як видно, адвокат у своїй громадській діяльності намагався вийти поза межі партій них поділів і знаходив у різних сферах спільні інтереси з діячами-русофілами та радикалами. У грудні 1905 р. Є. Петрушевич несподівано залишив Сокаль і переїхав на адвокатську роботу до Сколього, де працював до початку Першої світової війни. Така рапто ва зміна місця праці мусіла мати серйозні причини. Адже на Сокальщині він вже здобув значний професійний і гро мадський авторитет. За однією з версій, про яку згадано в літературі, його, з політичних міркувань, запросив до Ско ле Євген Олесницький. За іншою - Петрушевича змусили виїхати зі Сокаля недруги-москвофіли. Втім, зважаючи на те, що українська преса чомусь замовчувала цей переїзд, можна припустити, що на це були інші причини, радше, особистого характеру. Ще більшу неясність додає той факт, що, вже переїхавши до Сколього, у березні 1906р. Петрушевич обирався до Сокальської Повітової Ради з курії сільських громад. Закликаючи селян підтримати на ціональних кандидатів, він у друкованій відозві наголо сив: «Гей братя, чи довгож нам ходити єще в чужім ярмі і зносити наругу чужих. А воно так не трудно скинути то з себе, навчити їх нас шанувати, коби лиш троха більше любови до свого, троха більше доброї волі».

10. СКОЛЕ

Гірське містечко Сколе, яке розташоване над річкою Опір, коріннями своєї історії сягало легенд княжої доби. Етимологія його назви так чи інакше п о в’язана зі словом «скеля». В часи Речі П осполит ої землі Сколього належали магнатам Янові Тарнавському і Петрові Кмітові, а 1567 р. стали власністю князів Острозьких. Німецькі та чеські колоністи, які прибули до міста наприкінці X V III cm. заснували в околицях залізну та скляну гути. У другій половині X I X cm. т ут побудували кілька тартаків на парових двигунах і сірникову фабрику. Наприкінці того ж столітт я біля Сколього запрацювали дві каменоломні. Року 1885 місто сполучили залізницею зі Стриєм, 1887 р. з Мукачевим. У другій половині X I X - на початку X X cm. містечко було центром судового повіту. Щойно на підставі цісарського указу від 13 листопада 1910 р. судовий повіт Сколе отримав статус політичного повіту й К арт а-схем а залізничних шляхів Галичини т а Буковини (1886).

СКОЛЕ Михайло М ОСОРА (1862-1947) Священик, громадсько-політ ичний діяч. Сотрудник (1887-1892), адм ініст рат ор (1892-1893) п а р а ф ії Рибники, парох с. Поручин (1893-1905) Береж анського повіт у. П арох у Сколе (1905-1944). Д іяч УНДП. Засновник П ози чкової каси «Верховина». С півзасновник гурт овот орговельної спілки «Єдність». Г олова ф іл ії Товариства «П росвіт а» у Сколе (1910-1939). Організатор вст ановлення у к раїн ської влади у повіт і в лист опаді 1918 p., член П рибічн ої Ради повіт ового ком ісаріат у ЗУ Н Р (1918-1919). У міжвоєнний період о ч ол ю вав ф ілію «Т оварист ва Охорони Воєнних Могил».

своє староство. Тривалий час містечко поділялося за статусом на дві громади: Сколе-місто та Сколе-село, які врешті, незважаючи на опір селян, о б ’єднали. Ярмарки у Сколе щорічно відбувалися 13 січня, в «середопістя», 13 жовтня та 18 грудня. У 1914 р. Сколе, яке простяглеся на площі 5 000 гектарів, налічувало 8 518 мешканців, з них - 3 110 євреїв, 2 669 римокатоликів та 2447 греко-католиків. На новому місці Петрушевичу довелося заново здобувати професійний та громадський авторитет. Окрім нього в містечку працювали ще четверо адвокатів: Ісаак Ґабель, Якуб Міхал Ґелер, Адольф Спрітцер, Бернард Рарес та Иоахім Менелес. У професійній діяльності Є. Петрушевичу сприяв той факт, що начальником повітового суду був українець, посол до Галицького Сойму Лев Левицький. Відомо, що аплікантом у скільській канцелярії Є. Петрушевича був Жиґмонт (Сиґізмунд) Іван Ерденбергер (1883-1936), батько якого був німцем з походження, мати - українка. Є підстави вважати, що ще одним практикантом деякий час був Теодор Ваньо родом з Буська (1880 - друга половина 1950-х). Український рух у Сколе, поза церковними практиками, активізувався щойно на початку X X ст. Перед тим центром національного життя Сколівщини був Стрий. У «Підгірській Раді», яка була утворена у Стрию, були представлені селянські делегати Жидачівщини, Сколівщини та Стрийщини. Системну освідомлювальну працю у Сколе започаткував 1905 р. о. Михайло Мосора, який, окрім душпастирських обов’язків, почав працювати в місті й у навколишніх селах на освітній, культурній та кооперативній ниві. Йому допомагав парох зі Славського о. Євстахій

СКОЛЕ

Качмарсъкий, який очолював Сколівську філію «Сільського Господаря». Ще одним авторитетним діячем Скільщини став перед війною суддя Л. Левицький, який мешкав у місті в розкішній віллі. Названі особи, разом із Петрушевичем та практикантами-правниками Теодором Бекешем і Теодором Ваньо, у 1907р. заснували у Сколе українську гуртово-торговельну спілку «Єдність». 26 травня 1910 р. у місті засновано філію Товариства «Просвіта», яку очолив о. М. Мосора. Українські містяни гуртувалися в «Касино міщанське». У містечку діяла українська жіноча організація, аматорський театральний гурток та хор. Перед Першою світовою війною Петрушевич став заступником бургомістра (посадника) Сколе. Це не було винятковою подією для Галичини. Наприкінці X IX - на початку X X cm. українці займали посади бургомістрів у Дрогобичі, Саноку, Тернополі та Ярославі. Із реєстру передплатників «Літературно-Наукового Вістника» дізнаємося, що Є. Петрушевич 1908 р. виписував його у Сколе. Читачами цього часопису була більшість тодішніх провідних українських діячів Галичини і Буковини. Однак поза тим Є. Петрушевич не був помітним у національному інтелектуальному житті краю. Після захисту докторату з права, що передбачав ознайомлення з найновішою фаховою літературою, адвокат надалі не займався науковою роботою в царині Засновники кооперат иву «Єдніст ь» у Сколе (1907). Євген П ет руш евич ст оїт ь у верхньом у р я д у крайній ліворуч. У центрі середнього р я д у сидять о. Михайло М осора т а суддя Л е в Левицький.

СКОЛЕ

права. На відміну від своїх колег по фаху, насамперед тих, які мешкали чи працювали у Львові, Петрушевич не мав більших публікацій і не виконував ані журналістської, ані редакторської роботи в українських часописах. Коло спілкування Петрушевича, поза громадськополітичною діяльністю на повітовому рівні, обмежувалося родинним середовищем. Степан Баран з цього приводу згадував: «Великою його хибою було те, що не знав він людей, дуже мало в Галичині, а до першої війни з наддніпрянців буквально нікого. Не був ніколи в управах наших центральних установ у Львові, а коли увійшов до Нар. комітету, то з правила не бував на його засіданнях. [...] Товариських зносин з ніким з наших людей не удержував і через те мало розумівся на громадській психології». Можна припустити, що Є. Петрушевич уникав товариського життя через польську ідентичність своєї дружини. Леокадія притримувалась римо-католицького обряду, а українські середовища Галичини гуртувалися, насамперед, у спільних церковно-релігійних практиках греко-католицької конфесії. З цієї ж причини, і, ймовірно, через не найкраще володіння українською мовою, дружина Петрушевича не долучалася до національного руху. У переліку української жіночої організації у Скольому фігурували дружини Л. Левицького та о. М. Мосори. Леокадії Петрушевич серед них не було. Будинок П овіт ового суду в м. Сколе, де Є. Петрушевич вист упав як адвокат .

1 1 . ДЕРЖАВНА РАДА

Дуалістична монархія Австро-Угорщина з 1867 р. скла далася із двох рівноправних частин: Австрійського цісарства та Угорського королівства, кожна з яких мала дво палатний парламент, уряд з окремою адміністрацією та власну судову систему. О б’єднувала частини держави осо ба монарха династії Габсбурґів, який в Австрії мав титул цісаря, а в Угорщині фігурував як король. Статус монарха був зафіксований конституційним законодавством Авст рії та Угорщини. Він був недоторканою особою і не від повідав за свої дії перед парламентами чи судом. Монарх репрезентував державу назовні; призначав і відправляв у відставку уряд; санкціонував законопроекти, які ухвалю вав парламент і крайові сойми; був головнокомандувачем збройних сил; призначав вищих урядовців, суддів, військо вих старшин та дипломатів; володів правом аболіції та ам ністії; у випадках бездіяльності парламенту міг видавати розпорядження, що мали силу законів. А гіт аційний авт ом об іл ь під час ви б орів до Д ерж авн ої Р ади (Л ьвів, 1907 p.).

ДЕРЖАВНА РАДА Семен ВІТИК (1876-1937) Публіцист, редакт ор, громадсько-політичний і профспілковий діяч. Співзасновник т а діяч УСДП. Депутат Д ерж авної Ради (1907-1918). Депут ат УНРади. Г олова Д рогоби ц ької П о в іт о в о ї УНРади. Держ авного Н аф т ового К ом ісаріат у ЗУ Н Р у Дрогобичі. Б у в звинувачений у зловж иваннях при реа л іза ц ії наф т опродукт ів. Г олова президії Трудового К онгресу України (1919). М ініст р УНР у справах Галичини (липень-вересень 1919). Н а еміграції у В ідні брав участ ь у засіданнях З Г УНРади (1919-1923). В идавав радяноф ільський місячник «Нова Громада» (1923-1925). П ереїхав у Р адянську Україну 1925 p., де вст упив до КП(б)У. Займ ався публіцистичною діяльніст ю, обійм ав керівн і посади у Харкові. Зокрем а п рац ю вав завідувач ем відділу КП ЗУ в Іст парт і при Ц К КП(б)У. Ареш т ований більшовицькими спецслужбами за звинуваченнями у належності до УВО і шпигунській діяльності. Засуджений до 10-літ нього у в ’язнення. В ід б ува в покарання на Уралі, але після перегляду справи його розстріляли.

Згідно з основними законами Австрії 1867 p., які твори ли її конституцію, всі громадяни були рівні перед правом і мали особисті та політичні свободи. У країні була чітко розділена законодавча, виконавча та судова влада. Вищим представницьким законодавчим органом країни був пар ламент - Державна Рада. Державна Рада у Відні складалася з Палати Панів та Палати Послів. Палату Панів творили повнолітні чолові ки панівної династії (архикнязі), представники земельної маґнатерії, архиєпископи і призначені цісарем пожиттєво Будинок Д ерж авної Ради у В ідн і (почат ок X X ст.).

П ортрет и українських депут ат ів Д ерж авної Ради (1907).

п о сл и д о авсі н а початку

Д р . Лев Бачиньский (p.), Вячеслав Будзиновский (н. д.). Николай Василько (н. і Днїстрлньский (н .д .), Д р. Александер Колесса (н .д .), Д р . Михайло Король (с. p.), JłŁ..ISS.cTfe Л ев иЦкий ( н .д ) , Антін Лукасевич (н. д.), Д р . Теофіль Окуневский ( 'Д рТ Володимир Охримович (н. д.), Михайло П егрицкий (н. д.), Д е , .Е вгєн Петруї лай Спенул (н. д.), Тимотей Старух (н. д.), Д р . Данило Стахура (н. .it

Поясненя знаків: (н. д.) == національний демократ; >,р.)

я ш

айсцої

я ш

ради д е р ж ав н о ї

III, сеси ї 1 4 0 7 ,

н Вітик ( с . » , Тит Войнаровский (н. д.), Василь Давидяк (с. р.), Д р . Станислав шир Курилович (с. р.), Д р. Николай Лагодиньский (р.), Д р. Евген Левицкий (н. д.), Др. Евген Олесницкий (н. д.), Стефан Онишкевич (н. д.), Я цко Остапчук (с. д.), [д.), Єротей Пігуляк (н. д.), Ю лїян Романчук (н. д.), Ілия Семака (н. д.), Н икошо Трильовский (р.), Иосиф Фолис (н. д.), Григорий Цеглиньскнй (н. д.). ал; (с. д.) = социяльний^делюкрат; (с. р.) = старо-руснн.

ДЕРЖ АВНА РАДА Давид АБРАГАМ ОВІЧ (1843-1926) П оміщ ик на П окут т і т а П оділлі, вірменського походження. П ольський політичний діяч, консерват ор, п о в ’язаний з угрупованням «подоляків». Голова П о в іт о в о ї Ради у Л ьво ві, Г олова Товарист ва Господарчого, курат ор Р ільни чої школи в Дублянах. Видавець і редакт ор ж урналів «Czasopism o Ekonom iczno-Rolnicze» і «R olnik». Депут ат (1875-1918), президент (1897) Д ерж авної Ради, голова П ольського К ола (1906-1907). Депут ат Галицького Сойму (1863-1914). Авст рійський мініст р у справах Галичини (1907-1909). Р ізко ст авився до опозиції, і, зокрема, до українських парламент арів. Д епут ат Уст ановчого Сойму II Р ечі П осполит ої (1919-1922).

визначні особи з числа державних і господарських діячів, політиків, представників науки та мистецтва. З-поміж ав стрійських українців постійним членом цієї палати був га лицький греко-католицький митрополит. Кількісний склад, виборче право та процедура форму вання парламенту (Палати Послів) змінювалися. Спочат ку депутатів делегували окремі крайові сойми. У 1873 р. запроваджено безпосередні вибори у чотирьох куріях, від 1896 р. - у п’яти. У 1907 р. в Австрії ухвалили виборчу ре форму, яка скасовувала куріальну систему, а запровадила проведення виборів на підставі загального, безпосеред нього, рівного й таємного голосування. Палата Послів мала складатися з 516 парламентарів, з них Галичину мали представляти 106 депутатів. Для українських послів парламентарний досвід, який вони здобували в Державній Раді чи Галицькому Соймі, був важливою школою легальної політичної боротьби за національні права. Однак проблема української репре зентації полягала не тільки в малому представництві, яке було спричинене куріальною системою, але й у фаховому рівні депутатів та їх придатності до законотворчої праці. У каденції 1873-1879 pp. із 16 українських депутатів було одинадцятеро священиків, четверо представників світ ської інтелігенції та один селянин. Запровадження загального голосування до парламенту могло Гарантувати галицьким українцям проходження їх кандидатур принаймні у сільських виборчих округах краю. Виборчий закон поділяв Східну Галичину на 19 ви борчих округів, з яких мали обирати по два посли до пар ламенту. Дев’ять із 19 округів були фактично призначені 88

ДЕРЖАВНА РАДА Станіслав ДНІСТРЯНСЬКИЙ (1870-1935) Вчений-правник, педагог, громадсько-політичний діяч. Доцент (1898-1899), професор (1901-1919) Л ьвівського університ ет у. Д іяч УНД11. Депутат Держ авної Ради (1907-1918). Депут ат УНРади. Член Всеукраїнської Н аціональної Ради у Відні (1920-1921). А вт ор проект ів К онст ит уції Галицької Республіки (1921). П рофесор (19211935), рект ор (1922-1923) Українського В ільного Університету в П разі. А кадем ік ВУАН.

для українців. При чому «Коло Польське» у парламенті обіцяло навіть не виставляти своїх кандидатів у тих окру гах. За офіційною статистикою 1907 р. в Австрії було 5540 728 виборців; з них у Галичині - 1 264 377. Отримавши серйозний шанс щодо збільшення парламен тарного представництва, українські політичні сили вирі шили узгоджувати свої кандидатури. Керівництво партій домовилося висувати тих кандидатів, чия громадсько-по літична праця і добра фахова репутація могли гарантува ти їхню перемогу в окремих округах. Окрім того, Юліан Українські депутати Д ерж авної Ради.

f *

ДЕРЖАВНА РАДА Кость ЛЕВИЦЬКИЙ (1859-1941) А двокат у Л ьво ві, вчений-правник, громадськополітичний т а державний діяч. Співзасновник і діяч споживчого кооперат иву «Н ародова т орговля» (1883), Товарист ва взаємних забезпечень «Дністер» (1891). Співзасновник і Г олова Ради «К райового С ою зу Ревізійного» (1903). Директ ор «К раевого Сою за К редит ового у Л ьвові», «Зем ельного Банку Гіпотечного» (1910). Член К урат оріїН ародн ого Д ом у у Л ь в о в і (19171919). Д іяч і очільник УНДП. Депутат Д ерж авної Ради (1907-1918) т а Галицького Сойму (19081914), Г олова Г оловн ої У країнської Ради (19141915) т а З а га л ьн о ї У країнської Ради (1915-1916). Г олова Л ь в ів с ь к о ї делегації УНРади (жовтеньлист опад 1918). Г олова першого уряду ЗУ Н Р і керівник Держ авного секрет аріат у фінансів (лист опад-грудень 1918). Уповноважений для закордонних справ К олегії Уповноважених (січень 1921-квіт ень 1923). Г олова дипломатичних місій ЗУ Н Р на між народних конференціях у Р изі (1920), Ж еневі (1921) т а Г енуї (1922). Член Г оловн ої Ради Західно-У країнського Товарист ва Л іги Націй (1922-1923). П ісля л ік від а ц ії еміграційного уряду, за дозволом п ольської влади, повернувся до Л ьво ва (1924), де продовж ив адвокат ську практику та гром адську діяльність. Г олова Ради Сеньйорів (пізніше - УНРади) У країнської Держ ави, проголош еної ЗО червня 1941 р. у Л ьвові.

Романчук виступив із заявою, що українцям потрібно те пер обирати до парламенту не селян і священиків, а насам перед добрих фахівців, у т. ч. і правників. Керівництво УНДП серед інших перспективних канди датів звернуло увагу на адвоката у Сокалі Євгена Петру шевича. У Львові 21 лютого 1907 р. в залі «Руської Бесіди» відбулася нарада Ширшого і Тіснішого Народного Комі тету у справі виборів. Збори затвердили ті кандидатури, які запропонували повітові організації. Пропозиції зі Со каля та кількох інших повітів своєчасно не надійшли. Від так ініціатива висунення кандидатів від таких місцевостей вийшла від керівництва партії. На підставі обговорення, згідно з опінією повітових делегатів і організацій, партійні збори доручили повітовим організаторам, щоб ті затвер дили на місцях запропоновані кандидатури, зокрема Євге на Петрушевича як кандидата від 65-го виборчого округу. Виборчий округ 65, згідно із законом, обіймав усі сіль ські громади судових повітів: Сокаль, Радехів, Зборів, З а лізці, Броди, Мости Великі, Лопатин; громади Рознощиці, Красносільці, Луб’янки Висші, Луб’янки Нисші, що нале жали до судового повіту Збараж; села Кути та Юсковиці 90

ДЕРЖАВНА РАДА Дмитро МАРКОВ (1864-1938) А двокат у Сокалі, громадсько-політичний діяч. Діяч русоф ільського руху в Галичині. П осол до Д ерж авної Ради (1907-1914) т а Галицького Сойму (1908-1914). Конкурент Є. П етрушевича на виборах до Д ерж авної Ради в 65 окрузі двічі перемагав за кількіст ю голосів, прот е до парламенту були обрані обоє. Н а почат ку П ерш ої світ ової війни позбавлений депут атст ва й запроторений до т абору Талергоф. Засудж ений до смерт ної кари за звинуваченням у держ авній зраді. Помилуваний завдяки заст упницт ву короля Іспанії А льф онса XIII. П омер у Брат иславі.

судового повіту Одесько; Гнилиці Малі, Гнилиці Великі, Нове Село, Терпилівка, Сухівці, Шельпаки, Кошляки, Токи і Пальчиці (судовий повіт Нове Село). Українські активісти Сокальщини ухвалили рішення підтримати кандидатуру Євгена Петрушевича як добре знаного у повіті. Русофільська партія висунула в тому ж окрузі кандидатуру відомого своїми антиукраїнськими гаслами адвоката Дмитра Маркова. За новим виборчим законом впроваджувалася практи ка вибору т. зв. заступника посла. Кожна картка для го лосування поділялася на рубрики кандидата на посла і кандидата на заступника. Заступник кандидував тільки в округах, де до парламенту обирали двох депутатів. Після виборів заступник не мав жодних політичних прав доти, доки з якихось причин один із двох вибраних з округа по слів втрачав чи складав свій мандат. Тоді його заступник автоматично ставав послом без проведення додаткових виборів. Заступниками балотувалися також знані діячі. Зокрема заступником кандидата Петрушевича став Ми хайло Олійник, лікар у Кам’янці Струмиловій. Парламентські вибори 1907 р. у Галичині відбулися у три визначені дні: 14 травня (частина сільських виборчих округів), 17 травня (частина сільських і міських округів) і 23 травня (решта міських округів). Для Петрушевича ви борчі перегони стали непростим випробуванням. В окру зі були сильні русофільські впливи, тому його суперника Дмитра Маркова підтримували селяни багатьох громад. Зокрема найменш усвідомлені в національному плані у 65 виборчому окрузі були села Брідщини.

ДЕРЖ АВНА РАДД Ілля СЕМ АКА (1867-1929) Суддя на Буковині. Депут ат Д ерж авної Ради (1907-1918). Д іяч УНРади (1918-1919). Голова Б укови н ської делегації УНРади у В ідні (19191922).

14 і 17 травня 1907 р. в окрузі проголосували близько 52 000 виборців: Дмитро Марков отримав 24 373 голоси (46,9%), Євген Петрушевич-1 7 099 голосів (32,9 %), поль ський кандидат дідич Владислав Ґневош - 10 396 голосів (19,9 %). У результаті голосування депутатами Державної Ради від 65 округу стали Д. Марков та Є. Петрушевич. Парламентські вибори 1907 р. закінчилися для українців Австрії значними здобутками. Вони зуміли обрати 32 по слів: 2 7 - у Галичині й 5 - в Буковині. Не прогнозованою була втрата у Дрогобицькому сільському окрузі, де внас лідок адміністративних маніпуляцій українці не змогли здобути, фактично належний їм, другий мандат (перший здобув соціал-демократ Семен Вітик). « В кож нім р а з і вж е один склад у к р а їн сь к о го парлям ент а р н о го п р едст авн и ц т ва р у й н у є л еген ду про політ ичну « н езр іл іст ь» у к р а їн с ь к о ї нації, ви дум а н у колись п оль ським и в ер х о в о д а р я м и дл я захорон и «stanu p o sia d a n ia » і «нищ ит ь до щ ент у» в с і о т і інсинуації, п літ ки і брех ні, я к і п ускали ся з ш овініст и чни х п ольськи х дж ерел на « н ек ул ьт ур н іст ь» галиц ьки х «хл о п ів» т а на невм іння ост ан н іх р о зб и р а т и ся в пит аннях « в и с о к о ї політ ики», п о скіл ьк и ці пит ання з в ’я за н і з сп р а во ю ви б о р ів. М и особи ст о не скаж емо, щ об н ас дуж е за д о в о л ь н я в склад ук р а їн сь к и х п осл ів, а л е при існ ую чи х в А в с т р ії ум о ви нах, в ін нічим не гірш ий, кол и не ліпш ий, о д інш их н ац іо н альн и х реп р езен т ац ій а в с т р ій с ь к о ї держ ави». Симон П ет лю ра «Українські посли в віденському парламенті» (1907)

ДЕРЖАВНА РАДА Теофіл ОКУНЕВСЬКИЙ (1858-1937) А двокат у Городенці, громадсько-політичний діяч, дипломат. Д іяч УНДП. Депутат Д ерж авної Ради (1897-1900, 1907-1918), Галицького Сойму (1889-1990, 1913-1914). Вист упав на засіданні Української Ц ент ральної Ради у К и єві (1917). Депутат, член Виділу УНРади (1918-1919). Член комісій: адмініст рат ивної, законодавчої, комунікаційної та закордонних справ. П овіт овий комісар ЗУ Н Р у Городенці (1918-1919). З а дорученням Є. П етрушевича здійсню вав поїздки дипломатичного характ еру до Будапешта, Парижа та П раги (1919-1920).

Партійне представництво українського депутатського корпусу Державної Ради 1907 р. виглядало так: У Н Д П -17 мандатів; РУРП - 3; УСДП - 2, москвофіли - 5. На Бу ковині усі депутати українці належали до УНДП. Кожен український кандидат на виборах 1907 р. отримав пересіч но підтримку такої кількості виборців: радикал - 19 000; соціал-демократ - 12 000; націонал-демократ - 11 000; русофіл - 8 000. Ще одним позитивним наслідком вибо рів 1907 р. для українського руху стала загальна поразка русофілів. У Східній Галичині голоси, подані за кандидатів-русофілів, творили абсолютну більшість тільки у 12 повітах. Натомість у 35 повітах домінували прихильники національної орієнтації. При чому русофіли зберігали свої позиції перважно у найменш заселених повітах. Тен денцію спаду популярності русофілів засвідчили й вибори 1908 р. до Галицького Сойму. Для Є. Петрушевича, з обранням до Державної Ради, наступив важливий етап у професійній та громадсько-по літичній діяльності - він став політиком загальнодержав ного масштабу. Його адвокатська праця у Сколе відбува лася з перервами - він тривалий час перебував на сесіях парламенту в австрійській столиці. Одинадцята каденція австрійського парламенту 1907-1911 pp. відбувалася у трьох сесіях: 17 червня 1907 р. - 5 лютого 1909 p.; 10 берез ня -11 липня 1909 p.; 20 жовтня 1909 р. - 27 березня 1911 р. «Руський Клуб» у парламентарній діяльності, зокрема, у справі виборів членів комісій, співдіяв з «Клубом Сіоніс тів» і депутатом від Львова Ернестом Брайтером. Україн ці включали депутатів-євреїв до своєї квоти членів парла ментських комісій.

ДЕРЖАВНА РАДА Микола ВАСИЛЬКО (1868-1924) Буковинський поміщик, громадсько-політичний діяч, дипломат. Н авчався у віденській школі для дітей арист ократ ів - Терезіянум. Д іяч УНДП. Депут ат Д ерж авної Ради (1898-1918), Б уковинського Сойму (189-1914). Заст упник голови З а га л ьн о ї Української Ради (19151916). Депут ат УНРади (1918-1919). Голова диплом ат ичної м іс ії ЗУ Н Р у А в с т р ії (1918), керівник дипломатичних місій УНР у Швейцарії, Іт а л ії т а Н імеччині (1920-1924). М ат еріально підт рим ував дипломатичну діяльніст ь ЗУ Н Р та УНР. Б у в прихильником українсько-польського порозуміння.

У своїй першій каденції у Державній Раді Є. Петрушевич увійшов до робочих органів «Руського Клубу» та парла менту. У Клубі діяло чотири секції: віросповідна, шкільна, правничо-адміністраційна та економічна. Є. Петрушевич увійшов до шкільної секції клубу. Натомість у Державній Раді, разом з Олександром Коллесою і Миколою Лагодинським, став членом військової комісії. Українські парламентарі в Державній Раді користали з усіх можливих депутатських прав і обов’язків. Вони ого лошували заяви; виголошували промови; подавали ви моги загального та матеріального характеру; домагалися наділення допомоги чи скасування податків господарям, які потерпілим від неврожаю, граду, пожежі чи повені. Зокрема, за період з 17 червня по 24 липня 1907 p., під час двадцяти засідань Палати Послів, члени «Руського Клу бу» оприлюднили 2 заяви; виголосили 10 промов; постави ли 18 загальних вимог, 15 - щодо матеріальної допомоги; оголосили 84 т. зв. інтерпеляції (публічні запити до уряду). На другому засіданні Палати Послів, 20 червня 1907 p., українці оголосили «Декларацію українських депутатів пар ламенту відносно державно-правного статусу українського населення в Галичині і Буковині» за підписом усіх тридцяти членів української фракції, включно з Д. Марковим. Депутатська діяльність Євгена Петрушевича розпочалася із т. зв. внесень (запитів та пропозицій). 22 липня 1907 р. він подав запит щодо допомоги для селян Лешніва і Пісків, які постраждали від повені й подав дві інтерпеляції: 23 липня у справі громадських непорядків у с. Топорів і 24 липня - у справі діяльності державної прокуратури в Золочеві. 94

ДЕРЖАВНА РАДА

Із парламентської трибуни українські депутати доруча ли виступати переважно досвідченішим послам. Уперше Є. Петрушевич промовляв у Палаті Послів 2 квітня 1908 р. у справі соймових виборів у Галичині, які відбулися у лютому-березні того ж року Під час виборів, окрім разючих зловживань місцевої адміністрації, виразно виявилася при хильність влади до москвофілів. Петрушевич, зокрема, відзначив: «Адміністративні стосунки в нашій країні не ви являють ніякої тенденції до поліпшення, навпаки: у страхіт ливий спосіб загрожують увесь правопорядок у країні, бо не визнають громадянських прав, у брутальний спосіб ла мають навіть конституцію. Як наслідок цього збуджується величезне обурення серед руського народу, найбільше тут поневоленого й переслідуваного. Останні вибори це довга серія разючого беззаконня і цинічних зловживань у всіх по вітах краю, а головно в його східній частині, де живе руське населення. За наказом адміністративних властей майже в усіх громадах були пофальшовані виборчі списки». Є. Петрушевич поступово здобував парламентарний до свід. У пресі широко висвітлювали його виступ у дебатах над т. зв. службовою прагматикою, де йшлося про зако нодавче закріплення практики призначень урядовців. Для Карта-схема виборчих округів до Д ерж авної Ради на Галичині т а Б уковин і (1911).

ДЕРЖАВНА РАДА Войцєх ДІДУШ ИЦЬКИЙ (1848-1909) Є зупільський поміщик, вчений-мистецтвознавець, філософ, письменник-есеїст, драмат ург, політичний і державний діяч. П оходив з давньоруського галицького княжого роду, сполонізованого у X VI 1-Х VIII cm. П рофесор Л ьвівського університ ет у (1897-1909). Голова К райового археологічного т оварист ва у Л ь в о в і (1881-1892). Належ ав до польського політичного угруповання «подоляків». Депут ат Д ерж авної Ради (1879-1885, 1895-1909), Галицького Сойму (1887-1909). Г олова К ола П ольського у парламент і (1904-1906). Авст рійський мініст р для Галичини (1906-1907). Радник імперат орського двору (18981909). Здійснив ат рибуцію та сприяв рест аврац ії Богородчанського іконостаса. А вт ор п ’єси «Богдан Хмельницький» (1873).

українців це питання було вкрай важливим. Вища адмі ністрація практикувала переводити урядовців, які були активними українськими діячами на роботу в Західну Галичину. Таким чином сотні осіб з числа української інте лігенції були фактично ізольовані від національного руху. Ключова реформа у законопроекті - скасування таємних призначень, натомість впроваджували дисциплінарні роз слідування. Петрушевич, між іншим, домагався, щоб до розряду державних службовців зарахували і вчителів. Загалом у 1907-1911 pp. національний склад Палати Послів з 516 депутатів виглядав так: 231 австрійський ні мець, 107 чехів; 80 поляків; 32 українці, 24 словенців, 19 італійців, 11 хорватів, 6 румунів, 4 євреїв (т. зв. сіоністи) та 2 сербів. Таким чином, українська фракція, на відміну від польської, у чисельному плані не могла відігравати го ловної ролі в роботі парламенту. Проте, бувало, що уку пі з тими чи тими фракціями, чи групою фракцій, голоси українських депутатів були важливими для ухвалення уря дових проектів. Тоді вищі державні сановники Австрії ве ли перемовини з українцями, щоб схилити їх на свій бік під час голосування. У лютому 1910 р. для національного руху сталася визначна подія - одним із семи віце-президентів Палати Послів став Юліан Романчук, перший українець на такій посаді. Для депутатів Державної Ради існувала практика ре гулярних звітів перед своїм електоратом («посольський звіт»). Відомо, що взимку 1910 р. Петрушевич звітував про свою депутатську діяльність на зборах у Новому Селі (13 лютого), Підкамені (14 лютого) та у Бродах (15 лю того). Наприкінці своєї першої парламентської каденції 96

ДЕРЖАВНА РАДА

Є. Петрушевич уже мав серед українського політикуму Галичини стійку репутацію одного з найбільш опозицій них депутатів. 31 березня 1911 p., через неухвалення бюджету, цісар роз пустив парламент. Досить швидко були організовані нові вибори. Петрушевич вдруге балотувався по 65-му округу. Голосування відбувалося у три тури: 19 та 26 червня й 3 лип ня 1911 р. Місцева адміністрація широко практикувала фальшування та порушення регламенту. При тім у 65 окрузі робила все, щоб провалити кандидатуру Є. Петрушевича за його активну протипольську діяльність у Соймі. Знову го ловним конкурентом українського адвоката й переможцем виборів став Д. Марков. В останньому турі русофільський діяч набрав 18 938 голосів; Петрушевич -1 6 067; польський кандидат Кравс -1 1 747 голосів виборців. Відтак до парла менту потрапили перші два. На той час лікар М. Олійник помер. Тому в другій парламентській каденції заступником Є. Петрушевича був Стефан Назаревич - селянин із Чер ниці біля Залісся Брідського повіту. У 1911 р. галицькі та буковинські українці обрали тіль ки 29 своїх депутатів. Відразу після початку роботи ново го парламенту Ю. Романчук подав у відставку з голови «Українського Клубу». Депутати обрали нову президію. Головою став Кость Левицький, заступниками - Теофіл Окуневський та Євген Петрушевич. Наприкінці першої й у новій каденції Є. Петрушевича обирали заступником го лови «Національно-Демократичного Клубу», який також очолював К. Левицький. Із парламентської трибуни українські парламентарі ви ступали з приводу актуальних питань національного жит тя. Зокрема протестували проти організації святкувань 250-літнього ювілею Львівського університету, що, на думку поляків, символізувало польськість навчального закладу. Депутати парламенту мали розвинуте відчуття причет ності до ухвалення ключових державних рішень і само поваги. Є. Петрушевич швидко опанував моделі депутат ської поведінки, але часто у своїх виступах був занадто експресивний та прямолінійний. На пленарній сесії влітку 1910 p., під час слухання звіту одного з міністрів, Петруше вич вигукнув зі залу буквально таке: «Сего міністра треба по лици вибити!». Ю. Романчук, який тоді головував на за сіданні, зробив своєму родичу попередження за некорект не висловлювання. Наприкінці дня Є. Петрушевич при вселюдно попросив вибачення з цього приводу. 97

12. ВІДЕНЬ

Столиця імперії вражала своїми масштабами та величчю державних установ, палаців, театрів і ресторанів, блиском культ урного та світського життя. Австрійська статистика 1904 р. зображає Відень у такому числовому вимірі. Простір міста формували 2 305 вулиць, загальною довжиною 851 км. Ж ит ловий фонд налічував 34 888 будинків, у яких було 397 402 помешкань (з них 3 095 незаселених). Загальна кількість мешканців сягала 1 797 992 осіб. Транспортні послуги у межах міста забезпечували 994 двокінник та 1 794 однокінних фіакрів та 1 228 менших («ненумерованих») повозів. У місті було 117 християнських храмів та 204 каплиці; 48 синагог («біжниць»); 140 пам’ятників, з них 66 - релігійні. Громадське життя австрійської столиці нуртувало у 8 007 різних товариствах. У т. ч. у 235 - акціонерних, 263 - співочих, 641 - касинових, 892 - благодійних й 453 т. зв. кас хворих. Про невпорядковані соціальні зв ’язки та статеві стосунки в місті свідчить така цифра: 1904 р. П оіи т івка з видом Відня.

ВІДЕНЬ

ФРАНЦ ЙОСИФ I (1830-1916) Монарх («цісар») династ ії Габсбурґів. Імператор А вст рії (1848-1867) т а Австро-Угорщини (1867-1916). З а його правління в ім перії відбулися системні зміни, з яких у різних мож ливостях користався польський т а український рухи. В ідвідував Галичину (1851, 1855, 1880, 1894). До галицьких українців ст авився з точки зору балансу своїх інтересів у коронному краю. Серед українських клерикальних кіл т а народовців культ ивувався пієтет до «найяснішого». Щопонеділка і щочетверга у віденському палаці цісаря відбувалася публічна аудієнція. Прохання про аудієнцію можна було подат и до канцелярії: на понеділок - у четвер, а на четвер у понеділок. Єдиний син Р удольф закінчив життя самогубством.

з 54 623 новонароджених, майже третина - 1 6 700 дітей, були народжені поза шлюбом. Українська присутність у Відні не обмежувалася періодичною працею парламентарів. Від часу приєднання Галичини до Австрійської імперії сюди почали прибувати українці: робітники та слуги, державні урядовці, військові та хворі - на консультації до фахівців. Центром духовного та громадського життя українців австрійської столиці стала церква св. Варвари. Збудований 1652 р. колишній конвікторський костел єзуїтів, за декретом імператриці Марії Терези, 7 жовтня Поштівка з видом Відня.

ВІДЕНЬ

1775 р. передали новозаснованій Греко-католицькій семінарії св. Варвари («Барбареум»). Йосиф II після особистих відвідин церкви 20 квітня 1784 р. призначив її як парафіяльну для уніатів усіх народностей, котрі мешкали у Відні. Заходи парохів, підтримані українцями, які були у більшості серед місцевих уніатів, надали церкві українського характеру. Інтер’єр прикрасив бароковий іконостас та мистецькі образи, тут зберігалися мощі Йосафата Кунцевича. Марія Тереза подарувала церкві Євангеліє у срібному окутті, видане 1780 р. у КиєвоПечерській Лаврі. Богослужіння у церкві св. Варвари завжди вирізнялися винятковим хоральним співом. 24 липня 1916 р. парафіяльний уряд церкви отримав статус деканального для таборів українських біженців, виселенців та інтернованих (Ґмінд, Хоцень, Вольфсберг, Оберголябрун, Талєргоф та ін.), у яких тоді тимчасово перебувало близько 50 ОООукраїнців. У першій чверті ХХст. парохами св. Варвари були Іван Ших (1903-1914), д-р Йосиф Ж ук (1914-1920) та з 1923 р. - Мирон Горникевич. У Відні від кінця X V III навчалися студенти з Галичини та Буковини, насамперед богослови у Барбареумі, згодом слухачі інших факультетів університету та вищих шкіл. «П ро р о л ь Відня для українського руху можна мовити, головно, у конт ексті протистояння Г абсбурґів з польським націоналізмом під час р ево л ю ц ії 1848 р. П ош т івка з видом Відня.

100

ВІДЕНЬ

та Російською імперією напередодні П ерш ої світ ової війни. В обох випадках, австрійський двір намагався використати український націоналізм як інструмент послаблення свого супротивника. Одначе, ця роль не була ані довгот ривалою , ані послідовною, й українські національні патріоти Галичини мали розраховуват и на допомогу своїх співвіт чизників з Російської імперії. Була ще одна обставина, яка робила русько-українське життя у В ідні відмінним від того, як воно розвивалося у Галичині. Тут русько-українські студенти перебували поза польським політичним і культурним домінуванням. Вони не потерпали від комплексу меншовартости щодо п ольської культури, бо жили у переважно німецькому середовищі, яке своєю чергою ставилося зверхньо до всього польського». Ярослав Грицак «Франко у Відні» (Львів, 2010)

Українці також працювали у центральних установах монархії. Чимало їх прибуло 1901 р. для обробки результатів перепису населення та канцелярської роботи. З найбільш відомих урядовців-українців слід згадати правника, міністерського радника Олександра Богдана Кулачковського (1865-1929). Він спочатку працював адвокатом у кримінальних справах, а у 1896-1916 pp. редагував урядовий часопис «Вістник законів державних для королівств і країв заступлених у Державній Раді». О. Кулачковський перший україніст, Поштівка з видом Відня.

101

Ц ерква св. В арвари у В ідн і (поштівка).

який викладав українську мову у шляхетній школі Терезіянум. Журналіст Роман Сембратович (1875-1905) видавав у Відні німецько мовний українознавчий часопис «Ruthenische Revue» (1903-1905). За кілька років перед Першою світовою війною в австрійській столиці відкрив адвокатську контору Євген Левицький. У Відні на посаді секретаря касаційного трибуналу працював двоюрідний брат Є. Петрушевича Юліан Романчук-молодший. У столиці працювали також Ант ін Дольницький, приятель Петрушевичів у Буську. Українська громада створила у столиці свої товариства. Порівняно нечисленну інтелігенцію об’єднував «Кружок П ош т івка з видом Відня.

102

ВІДЕНЬ Роман СЕМ БРАТОВИЧ (1875-1905) Журналіст, редакт ор. Г олова студент ського товариства «Січ» (1898-1899). П уб лікував у німецькомовній пресі стат т і на українську тематику, був кореспондентом газети «Frankfurter Zeitung». Р едакт ор часописів «X-Strahlen» (1901) і «Ruthenische Revue» (1903-1905) у Відні; авт ор брош ур «P olonia irredenta» (1903), «D as Zarentum im K am pfe m it der Zivilisation» (1905).

Земляків» під головуванням О. Куланковсъкого. Робітники гуртувалися в соціалістичному товаристві «Поступ» та націоналістичному товаристві з клерикальним спрямування «Родина», яке було створене 1896 р. Товариство «Просвіта» заснували 1911 р. на підставі статутів незалежних від львівського однойменного товариства. У віденській «Просвіті» під керівництвом Євгена Левицького гуртувалися націонал-демократи та християни-суспільники. Українські інженери об’єдналися у «Кружку Техніків».

Будинок у Відні, у яком у в 1920-1923 pp. меш кав Є. Петрушевич (VIII. H ernalser Gürtel, 4).

ВІДЕНЬ

ДУМА НАРОДНА u p o п о к ій н о го

А р хи кн я зя - Престолонаслїдим ка

РУДО ЛЬФ А. у лы к mi М лкладл.ч 'І о р г о в л іi ł . Ч у к о в с к о г о . Л ь в ів , р и н о к , ч. 4 . 1У11

О бкладинка книж ки-панеґірика «Дум а народна про покійного Архикнязя-П рест олонаслідника Р удольф а» (Л ьвів, 1911).

А вт обусний квит ок (Відень, 1921).

Найчисельнішим і найактивнішим було студентське («академічне») товариство «Січ». Наприкінці X I X cm. його очолювали: Наталь Вахнянин, М елітон Бучинський, Іван Пулюй, Остап Терлецький, Іван Куровець, Роман Перфецький, Євген Кобринський, Роман Сембратович, Іван Семанюк та ін. Старше покоління віденських українців, і зокрема парламентарі, не підтримували з в ’язків зі студентською молоддю. Лука Мшиуга з цього приводу писав: «Наші батьки нічого собі були люде. Українські добряги в австрійських шорах. Не було ні ширшої думки ні якогось полету. Цілковита духовна мізерія, так тісно звязана з плит ким віденським бюрократичним світоглядом. Тому на молодь вони ніякого впливу не мали і мати не могли». Українська молодь активізувалася восени 1913 p., коли студенти-січовики ут ворили «Стрілецьку Дружину». Щоб зрозуміти тогочасну ситуацію в Австро-Угорщині й перспективи вирішення українського питання, студенти потребували політ ичних експертів та дорадників. З-поміж парламентарних послів найбільшу довіру в 104

ВІДЕНЬ

Будинок у Відні, у яком у в 1 9 1 9-1923 pp. був розт аш ований Л іквідаційн ий від д іл посольства ЗУ Н Р (VIII. Strozzigasse, 32).

їхньому середовищі мав Євген Левицький, один з ідеологів т. зв. опозиційної групи УНДП. Відтоді між тією групою, що гуртувалася навколо Є. Петрушевича, й січовиками за в’язалися тісніші стосунки на ідейній платформі. Напередодні Першої світової війни українська колонія у Відні налічувала вже близько 15 ОООосіб. Д о австрійської столиці з російської армії ут екли парламентарні й соймові посли, низка культ урних діячів та педагогів. Тут були засновані та діяли Загальна Українська Рада, Загальна Українська Культурна Рада, працювали українські гімназійні курси для ш кільної молоді. У воєнні роки у Відні виходили друком «Вістник Союза Визволення України» (1914-1916) та велика кількість пропагандистських брошур цієї організації; газети для вояків: «Військовий лист ок Штрифлєра» (1914-1915) й «Часопись для підофіцирів» (1916); «Віденський Ілюстрований Календар тов. «Просьвіта» на звичайний рік 1915». Розпад імперії вніс пожвавлення в українське життя австрійської столиці. У листопаді 1918 р. у місті 105

ВІДЕНЬ

сформували т. зв. Збірну Станицю, яка зустрічала вояків, які поверталися з італійського фронту, формувала з них військові відділи та відправляла до Східної Галичини на допомогу Галицькій Армії. Наприкінці того ж року віденські товариства «Поступ» (голова Василь Пиріг) та «Просвіта» (Михайло Пасічник) об ’єдналися в спільне робітниче товариство «Єдність». Голова «Родини» не погодився на о б ’єднання, проте частина товаришів увійшла до нової структури. У 1918 р. «Єдність» налічувала 150 осіб, через рік вже близько 300, о б ’єднавши, таким чином, майже усіх робітників-українців Відня. Коли Галицька Армія відступила зі Східної Галичини, в австрійській столиці опинилося чимало діячів УНРади та уряду З У HP. Сюди незабаром прибули також наддніпрянські політичні й державні діячі. Таким чином, Відень став головним центром української політичної еміграції у 1919-1923 pp. Військові поразки в Україні, непевність щодо майбутнього негативно позначилися на настроях та консолідації місцевої громади. «Інтелігенція тут від народу відірвалась, і між нею а масами велика пропасть, та ще й т у пропасть ноглубш асться. П ропаст ь ся т ак велика, що навіт ь ті парт ійні мужі, я к і опіралися на парт іях пролстаріят у, завдяки яких одержали портфелі, ї ї не зуміли, чи може не схотіли оминути. Молодіж , повна енергії та охоча до праці, власт иво є сей «spiritus movens», який розрухуе широкі маси і між ними працює. Одна наша академічна віденська молодіж неначе в лст арґу, ні в свойому т оварист ві, ні в клясових організаціях не бере н ія к о ї участи. Участь в свойому т оварист ві ограничуст ься хіба до побору м ісячної допомоги». Олександр Я воренко «Українське життя у Відні» (1919).

Після переїзду Петрушевича з Наддніпрянщини до Відня т ут у 1920-1923 pp. діяв уряд Диктат ора та розмістилися інші еміграційні установи.

106

13. У ГАЛИЦЬКОМУ СОЙМІ

Виконавча влада в Австрії належала урядові, який був начальним органом для 14 провінцій країни. Найвищими урядовими зверхниками більших провінцій були намісни ки, менших - президенти країв. Зокрема Галичина мала намісника, а Буковина - президента краю. Намісники і президенти країв не підпорядковувалися крайовим соймам, а представляли урядову вертикаль влади. До їх компетенції належали питання, які вирішували австрійські міністерства: внутрішні справи, освіта, релігія, господарство, торгівля та фінанси. Намісники представляли імператора та уряд у Соймі, здійснювали загальний нагляд над органами влади та над проведенням виборів. Окрім того вони подавали імператорові пропозиції щодо адміністративних кадрових призначень, зокрема старостів - найнижчої інстанції полі тичної влади у Австрії. Наприкінці XIX - на початку XX ст. намісниками Галичини були впливові польські вельможі: Леон Пінінський (1898-1903), Адам Потоцький (1903-1908), Міхал Бобжинський (1908-1913) та Вітольд Коритовський (1913-1915). Пізніше, у роки війни, функції цісарського на місника виконували Герман фон Колярд (червень 1915 - сіБудинок Галицького намісницт ва у Л ь в о в і (тепер - будинок Л ь в ів с ь к о ї обласн ої адм ініст рації).

У ГАЛИЦЬКОМУ СОЙМІ Євген ОЛЕСНИЦЬКИИ (1860-1917) А двок ат у Ст рию , публіцист, гром адськополітичний діяч. С півзасновник українських гром адських освіт ніх, культ урних т а економічних т оварист в на Стрийщині. Г олова «П ід гірської Ради». Р едакт ор часопису «Ст рийський Голос». Співзасновник т а діяч УНДП. Д епут ат Д ерж авної Р ади (1907-1917), Галицького Сойму (1900-1910). П ідт ри м ав кандидат уру Є. П ет руш евича на сойм ових ви борах 1910 р.

чень 1916), Еріх фон Діллер (лютий 1916 - березень 1917) і Карл Георг фон Гуйн (березень 1917 - 1 листопада 1918). В умовах крайової автономії спеціальні законодавчі функції в майновій, культурній, освітній, земельній, комуні каційній та соціальній сферах мав представницький орган Галицький Сойм, який діяв у Львові у 1861-1914 pp. До йо го складу входив 161 посол, яких обирали на 6 років. З них обирали за куріальною системою зі земельних магнатів краю 44 депутатів, з курій міст та торговельних палат - 31, з курії сільських громад - 74. Депутатами Сойму, окрім об раних, ставали 12 осіб на підставі титулу та посади: правля чі архиєпископи та єпископи трьох католицьких конфесій (четверо римо-католицької, один вірмено-католицької і троє греко-католицької) й ректори вищих шкіл Львова та Б уди н ок Г алицького Сойм у наприкінці X IX cm. (тепер - головний корпус Л ьвівс ьк о го національного університ ет у ім ені Іван а Франка).

108

У ГАЛИЦЬКОМУ СОЙМІ Лдам коцко (1882-1910) Студент, громадський діяч. Н ародився у с. Шоломия біля Л ь в о в а у роди н і польки т а українця. Н авчався у гім назіях Бережан, Бучача, Академічній гім н азії у Л ь в о в і т а на правничому факульт ет і Л ьвівс ьк о го університ ет у. Загинув 1 липня 1910 р. в ід кулі польського студенташовініста під час заворуш ень в університ ет і. Н аслідком загибелі А дам а К оцка стали м асові українські м аніф ест ації у Східній Галичині.

Кракова. Маршалка Сойму та його заступника на час ка денції Сойму призначав цісар. Віце-маршалком найчастіше був галицький греко-католицький митрополит. Виконавчим органом Сойму був Крайовий Виділ, який складався з голови (маршалок сойму) та шести членів Сойму. Одним із членів Крайового Виділу був, як правило, депутат-українець. Через те, що виборчі права до Сойму базувалися на податковому цензі, а також через виборчі зловживання крайової та повітової адміністрації галицькі українці не мали можливості обрати чисельне представ ництво у Соймі. Лише у першій каденції 1861-1866 pp. українців представляли 49 депутатів. Надалі українське представництво не сягало двох десятків депутатів, щойно в останній каденції обрали більше тридцяти послів. Для національних інтересів українців Галичини було вкрай важливим мати вплив на рішення Сойму, який ба гато у чому визначав соціально-економічний та культур но-освітній розвиток краю. Втім при існуючій куріальній системі виборів в українців не було реальних шансів впли вати на роботу цього представницького органу. Польська соймова більшість зазвичай блокувала будь-які серйозні рішення на користь місцевих українців. Однак національ ний провід приділяв виборам до Сойму значну увагу, до магаючись, при тім, реформи виборчого законодавства. У 1910 р. депутат Євген Олесницький, який був обраний по виборчому округу Стрий від сільських громад (ґмін), зрікся соймового мандату з причин особистого характеру. Він запропонував українській спільноті свого округу обра ти на це місце сколівського адвоката Євгена Петрушевича. На Стрийщині Петрушевич-політик не був добре зна ний. Адже, обраний депутатом Державної Ради від Сокальщини, він саме там провадив роботу з селянами та звітував про свою парламентарну діяльність. Публічний дебют Є. Петрушевича у Стрию відбувся щойно влітку

із

У ГАЛИЦЬКОМУ СОЙМІ

1910 р. У Львові внаслідок студентського протистояння застрелили українця Адама Коцка. З приводу його заги белі у Східній Галичині пройшли масові протестні акції. 9 липня 1910 р. велелюдна жалібна маніфестація відбулася у Стрию. На зібранні, серед інших, виступив Є. Петруше вич і закликав українську спільноту не впадати у відчай. Він наголосив: «Коцко дав нам примір, як кладесь голову за народні права, нехай же дух його сіяє над нами, нехай збудить цілий український нарід до житя, завзяте затисне три мілїони руських спрацьованих рук, нехай ті руки спле туть ся разом і сотворять желїзний кордон, через який не перебється ніяка чорна сотня!». На велелюдне віче, скликане 6 вересня 1910 р. для ви сунення українського кандидата на вибори до Сойму зі Стрийщини, прибули селянські делегати з усіх україн ських громад повіту. Отець Остап Нижанківський під час обговорення намагався дискутувати з приводу кандида тури Петрушевича. Натомість селянин з Сіхова Андрій Рудник заявив: «Виберімо послом д-ра Петрушевича, бо він став на наш зазив, він промовив під церквою 9 липня 1910, коли ми поминали Адама Коцка. Він у нашому імені підніс грімкий протест проти злочину, доконаного на на шому студенті високої школи, ми наділяємо його своїм довір’ям і вишлемо до сойму, нехай там боронить наших прав». Кандидатуру Петрушевича підтримав і селянин з Жулина Яким Маркус, який попросив адвоката опікува тися стрийською та сільськими читальнями «Просвіти», З а л засідань Галицького Сойму.

11 0

У ГАЛИЦЬКОМУ СОЙМІ

» <чш* інп і о Ь Л , вофв ор

оЛиН у*

•«ппшової# ®Ц*Х

K a r ta g lo s o w a n ia .

\льі H»ff> І—І» ачпи кгч^ІГ' і № * « « * <*^»u^b«i<*go Яг. <Ufc g*

і 'V.-;

' 2л І' . . ' • __ < )V »*4^C ó

>*<■<js łs c t1?

/ ' T l^tf '

Бю лет ень для голосування.

осередками товариств «Січ» та «Сокіл». Врешті Віче у Стрию одноголосно підтримало кандидатуру Є. Петруше вича на соймового посла й він незабаром успішно здолав виборчі перегони. Вже перша соймова промова Є. Петрушевича засвідчила, що до краевого органу увійшов український депутат з без компромісною позицією. Він зокрема заявив: «Віддайте нам наше право! Вступайтесь звідси, бо це наше місце! Ми ви кличем вам тут у Соймі і в цілім народі таку бурю, від котрої вам і поза плечима армії стане лячно...». Промова Петруше вича викликала гучний резонанс у польській пресі, яка відпо віла, що, мовляв, гніву ніякого ми не боїмося, а маємо доволі сили, щоб придусити будь-яку непокору в краю та Соймі. З осені 1910 р. українські посли намагалися просувати питання соймової реформи шляхом домагань перед ав стрійським урядом, а також у перемовинах з польськими соймовими та парламентарними депутатами. З жовтня 1910 р. засідання спільної соймової комісії з виборчої ре форми закінчилися безрезультатно. У другій половині листопада 1911 р. перемовини щодо головних засад сой мової виборчої реформи відбулися у парламенті поміж президією «Кола Польського» та «Українського Клубу» (К. Левицький, Є. Петрушевич та Т. Окуневський). Укра їнці домагалися гарантії бодай 1/3 мандатів. Однак поляки не погоджувалися з цими вимогами, а відкладали реформу на пізніше, і то за умови значних поступок з інших питань.

У ГАЛИЦЬКОМУ СОЙМІ

Українські депут ати Галицького Сойму (1911). Є вген П ет руш евич сидить другий ліворуч.

У 1913 р. проект соймової виборчої реформи заблокували римо-католицький єпископат та польські націонал-демо крати. Відтак намісник Міхал Бобжинський подав у від ставку, а цісар своїми указами розпустив Сойм й оголосив нові вибори. Вітольд Коритовський, якого цісар уперше призначив намісником без консультацій з польською аристократією, обіцяв здійснити виборчу реформу до Сойму на підставі українсько-польського компромісу. У 1913 р. Є. Петрушевич вдруге став депутатом Сойму. Тоді українці спромоглися обрати вже не 12, а 31 посла української орієнтації. З русофільської партії до Сойму увійшов лише Дмитро Марков. Українську соймову ф рак цію сформовану після цих виборів, назвали «Український Соймовий Клуб». Його головою обрали К. Левицького, заступниками - Є. Петрушевича та І. Макуха, секрета р е м - Л. Цегельського. Справа виборчої реформи виглядала обнадійливо. На від критті новообраного Сойму 5 грудня 1913 р. краєвий мар шал ок Адам Ґолуховський і намісник Вітольд Коритовський відразу після привітальних промов внесли на обговорен ня урядовий проект соймової реформи. У комісію в справі реформи від українців увійшли: М. Король, К. Левицький, І. Макух, Є. Петрушевич та Л. Цегельський. Однак польські депутати й далі всіляко гальмували працю цієї комісії. Є. Петрушевич вважав, що єдина реальна можливість вплинути на польську більшість Сойму - перешкодити ро-

У ГАЛИЦЬКОМУ СОЙМІ Теодор РОЖ АН КО ВСЬКИ Й (1875-1970) Суддя у Турці, адвокат у Л ь во ві, офіцер авст рійської арм ії, громадсько-політ ичний діяч. Д іяч УНДП. Депут ат Галицького Сойму (19081914). Член Б о й о в о ї Управи. Комендант Л егіону УСС, заступник. Депут ат УНРади. Командант С т аниславівської О круж ної В ій ськ о во ї Команди. Військовий ат аш е З У Н Р у Чехо-Словаччині.

боті цього органу шляхом обструкції. Українські депутати, нерідко влаштовували в залі засідань Сойму чи парламенту пекельний гамір, стукаючи пультами, гучним звуком труб, музичних інструментів, свистків та дзвонів. Уперше таку практику, за намовою Петрушевича, застосували 19 жовт ня 1910 р. Її наслідком було скликання конференції голів соймових клубів, на якій постановили відбувати постійні наради у справі виборчої реформи. У 1911 р. парламентар ний посол Володимир Сінґалевич для кращого технічного забезпечення протестів поїхав до Парижа, щоб закупити спеціальні гучні дзвони, подібні до тих, які вішали в горах на шию коровам. Українські депутати планували використати ці дзвони для заглушування опонентів під час парламент ських дебатів. Голосна демонстрація українських депутатів відбулася у віденському парламенті 10 грудня 1913 р. За пропозицією Є. Петрушевича, українці за допомогою му зичних інструментів вчинили в залі засідань гучну обструк цію, щоб парламент і центральний уряд спонукав польську більшість у Галицькому Соймі припинити опір реформі. Пленарне засідання було перерване, наради відклали до 18 грудня, щоб українські депутати разом з польськими могли погодити питання соймової реформи. Щойно на початку 1914 р. намісник Вітольд Коритов ський за підтримки віденського уряду та посередництва Андрея Шептицького, зуміли переконати польську біль шість погодитися на нову виборчу ординацію. Згідно з угодою, підписаною 26 січня 1914 p., новий Сойм мав скла датися з 228 депутатів, з яких українців мало бути 62 депу тати, що загалом становило 27,2 % усіх мандатів. Угода про виборчу реформу до Сойму, а також згода польської

У ГАЛИЦЬКОМУ СОЙМІ Вітольд КОРИТОВСЬКИЙ (1850-1923) П равник, фінансист, політичний т а державний діяч, підприємець. М ініст р ф інансів А вст роУгорщини (1906-1908). Ц ісарський намісник Галичини (т равень 1913 - серпень 1915). Сприяв ухваленню ви б о р ч о ї реф орм и до Галицького Сойму (1914). П ід час україн сько-польської війни в Галичині провадив неф орм альні перемовини з Кост ем Левицьким. У 1920 р. переїхав до м. П ознань, де орган ізовував підприємст ва спирт ової галузі.

більшості на відкриття українського університету у Льво ві створила вагомі підстави для міжнаціонального порозу міння в Галичині. Однак втілити українсько-польські до мовленості завадила світова війна. В українському політичному житті Австрії від кінця XIX ст. до Першої світової війни домінували галицький адвокат Кость Левицький та буковинський поміщик Ми кола Василько, котрі мали найбільші зв’язки та впливи в урядових колах. Поряд із цим у середовищі УНДП, серед галицьких парламентарних та соймових послів, сформу валася група депутатів, які були незгодні з кулуарними ме тодами політичної діяльності К. Левицького. До цієї групи належали, між іншими, Лонгин Цегельський та Володи мир Сінґалевич, згодом до них приєднався Сидір Голубо вич і Євген Петрушевич. Опозиціонерів підтримував свя щеник Тит Войнаровський, який мав особистий конфлікт із К. Левицьким. Коштами Т. Войнаровського почав ви ходити друком щоденник «Нове Слово» (1912-1914), який викладав альтернативну версію національного життя. Опозиційна група воліла проводити відкриту та більш радикальну національну політику, у т. ч. й у стосунках з австрійським урядом. Через десяток років К. Левицький, оцінюючи діяльність Є. Петрушевича до Першої світової війни, відзначив, що той «виявляв велику енергію у важніших хвилинах наших визвольних змагань. Поміж послами належав до діячів гострішого тону». На той час сколівський адвокат лише набував парламентарного досвіду та авторитету поміж українських діячів Галичини та Буковини. Злет його по літичної кар’єри відбувся у роки світової війни.

14. У ВИРІ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

Упродовж останньої чверті XIX - на початку XX ст. про відні європейські держави розв’язували існуючі супереч ності у мирний спосіб. Натомість на континенті творилися військово-політичні блоки та союзи, склад і спрямованість яких визначалися історичною традицією, географічним по ложенням та економічними інтересами. Конфігурація таких союзів, окрім того, була пов’язана з тогочасною міжнарод ною політичною кон’юнктурою чи територіальними апети тами великих держав у Європі і далеко поза її межами. Лінія головного конфлікту пролягла між Австро-Угорщиною і Німеччиною, з одного боку, та Францією, Брита нією і Росією, з іншого. Певний час супротивникам вдава лося уникати прямих зіткнень. Утім модернізація озброєнь, розбудова комунікацій та прикордонних укріплень, активі зація розвідувальної діяльності тощо свідчили про приго тування до війни. Італійсько-турецька та Балканські війни у 1911-1913 pp. були лише прелюдією набагато масштабнішого збройного конфлікту. Приводом до його розпалюВідозва верховного ком андування авст ро-угорської а р м ії із закликом до українців підт римат и м онархію Габсбурґів у вій н і (1914).

115

У ВИРІ СВІТОВОЇ ВІЙНИ Кирило ТРИЛЬО ВСЬКИ Й (1864-1941) А дво к а т у К ол ом и ї т а Г віздц і, публіцист , гром адсько-політ ичний діяч. О рганізат ор січового руху в Галичині т а Буковині. Д іяч УРП. Депут ат Д ерж авн ої Р ади (1907-1918), Галицького Сойму (1913-1914). Член Г о л о вн о ї У країнської Ради (19141915) т а З а га л ь н о ї У країнської Ради (1915-1916). Член Б о й о в о ї Управи УСС, голова організаційного відд іл у. Д епут ат УНРади. Співзасновник т а гол ова Управи С елянсько-Р ади кальн ої П а р т ії і п рези дії Селянсько- Радикального К л уб у УНРади (1919). Учасник нарад ком ісій Т рудового Конгресу у м. Вінниця (лю т ий-березень 1919). Заст упник голови О круж ної Н ац іон альн ої Р ади в К ол ом и ї (1918-1919). В ем іграц ії підт ри м ував конт акт и з Є. П ет рушевичем. П овернувся до Галичини 1927 р. П ісля невдачі на ви борах до П ольського Сойму 1928 р. відій ш ов в ід політ ичної діяльност і.

вання став 28 червня 1914 р. замах у Сараєво на спадкоємця австрійського престолу Франца Фердинанда. Взаємні зви нувачення конфліктуючих держав та ультиматуми пере росли в мобілізацію армій та оголошення війни. Два воро гуючі блоки Антанта та Центральні Держави розпочали воєнні дії, до яких незабаром долучилися 33 держави. Сві това війна 1914-1919 pp. призвела до загибелі близько деся ти мільйонів людей у різних місцях планети. Не тільки держави, але й національні рухи сподівалися, що збройний конфлікт допоможе їм досягти своїх цілей. Зокре ма серед ключових проблем цієї війни була державна належ ність українських та польських земель - українці та поляки отримали надію на здобуття національної державності. «Війна, що ви бухла в серпні 1914 р., от вори л а перед Українцями, а гол овн о перед Українцями авст р о -уго р с ь к о ї м о н а р х ії ди вно опт им іст ичні перспективи. С учасне поколїнє, що не бачило й не переж ивало війни, не допус ка л о н а віт ь в найбільш ф ант аст ичних снах, що ук р а їн ськом у н а родови А вст ро-У горщ ини доведеш ь ся від р а зу вст упит и на довгий і тернистий ш лях засіяний кіст ка м и і сполочений к р о вю , закиданий згарищ ам и і руїнам и, осьвічений л ун о ю пожеж. О дн очасно з тим, м ал о хт о здога д у в а в ся, що в сій м аленькій країні', Галичині, прийдет ь ся відігр а т и на п р о т я зі війни т ак у ім позант ну р о л ю у винесенні у к р а їн с ь к о ї справи на між народний політ ичний р и н о к і у т во р ен ю осн ов у к р а їн с ь к о ї держ авност и». Д м и т р о Д о л и н с ь к и й « К рик ж итя. Б орот ьб а У країнського народу за в о л ю і незалеж ність. (О гля д подій за pp. 1918 і 1919)» (Львів, 1920)

У ВИРІ СВІТОВОЇ ВІЙНИ Степан СМАЛЬ-СТОЦЬКИЙ (1859-1938) Вчений-мовознавець, офіцер авст рійської армії, громадсько-політичний діяч, дипломат. Доцент Віденського університ ет у (1884-1885), професор Чернівецького університ ет у (1885-1919). Д іяч УНДП. Депут ат Д ерж авної Ради (1911-1918) та Буковинського Сойму (1892-1895, 1898-1911). Організатор українського кооперат ивного руху на Буковині. У роки П ерш ої с в іт о в о ї війни в чині капіт ана авст рійської а р м ії займ ався просвітницькою діяльніст ю серед полонених українців у т аборі Фрайштадт, б ув співт ворцем першої д и в ізії Сірож упаників. Член Б о й о в о ї Управи УСС (1917). Депут ат УНРади. П осол ЗУ Н Р у ЧехоСловаччині (1919-1920). П рофесор Українського Вільного Університету у П р а зі (1922-1938). Член Української А к а д ем ії Н аук у К и єві (1918).

У серпні 1914 р. український політичний провід Галичи ни утворив у Львові міжпартійну Головну Українську Раду (ГУР), яка проголосила себе репрезентантом українців Австро-Угорщини в час війни перед урядом і на міжнарод ному рівні. ГУР призначила Боєву Управу, що розпоча ла створення Легіону Українських Січових Стрільців, як основу майбутньої національної армії. Серед організато рів Легіону особливу роль відіграли парламентарі Кири ло Трильовський та Степан Смаль-Стоцький. Незабаром політична еміграція з Наддніпрянщини заснувала безпар тійне політичне представництво національних інтересів українського народу в Росії - Союз Визволення України. Сотня УСС під командуванням Андрія М ельника над З ол от ою Липою.

У ВИРІ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

Загальна Українська Р ада (1915).

16 серпня 1914 р. австрійський уряд підтримав створення Польських Легіонів, які підпорядковувалися Вищому на ціональному комітетові у Кракові. Події на східному театрі воєнних дій розгорталися ди намічно, й усупереч усім прогнозам, російська армія захо пила стратегічну ініціативу. У перші дні Галицької битви, яка розпочалася 18 серпня 1914 р. і відбувалася на фронті, протяжністю приблизно 400 км, австро-угорські війська були розбиті на ділянці від Кам’янки Струмилової до Ду наева. Третього вересня росіяни зайняли Львів і переслі дувати противника, який, зазнавши поразки 12 вересня під Городком, відступив до р. Сян й оперся на Перемишльську фортецю. На фоні воєнних успіхів російський міністр за кордонних справ Сергій Сазонов 14 вересня 1914 р. пові домив послам Британії та Франції, що Росія прагне при єднати Східну Галичину до своїх територій. Керівництво названих держав не заперечувало. Російська кіннота вст упає в галицьке село.

У ВИРІ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

Російські козаки-«брусіловці» у Ст аниславові (1916).

Зі Львова перед вступом російських військ виїхала ав стрійська адміністрація й український провід, який тепер відстоював національні інтереси у Відні. Є. Петрушевич прибув до австрійської столиці з дружиною і до Галичини мешкати вже не повертався. У Відні замешкав і його син Антін, який закінчивши правничий факультет, працював у відомстві військової цензури. Російська окупаційна влада, маючи далекосяжні наміри, намагалася здобути прихильність українських селян Гали чини - не збирала податків, роздавала селянам продо вольство. Натомість росіяни розпочали репресії щодо національного руху - закривали українські інституції, арештовували чільних активістів, яких вивозили у глиб Росії. Митрополита Андрея Шептицького вивезли до Суз даля, пізніше - Ярославля, де утримували в монастирях аж до початку революційних подій весни 1917 р. У Відні 5 травня 1915 р. утворилася Загальна Українська Рада (ЗУР), яка об’єднала політичні організації, що підтри мувала програму ГУР та політичну платформу СВУ. До її складу увійшов 31 представник українських партій Галичи ни і Буковини (19 - УНДП; 6 - УРП; 5 - УСДП; 1 - УНП), а також троє делегатів СВУ. У політичній програмі ЗУР, оголошеній 12 травня 1915 p., йшлося, що її метою є «віль на самостійна українська держава» на землях колишньої

У ВИРІ СВІТОВОЇ ВІЙНИ Вільгельм ГАБСБУ РҐ-Л О ТРІНГЕН «Василь Вишиваний» (1895-1951) А вст рійський кронпринц, офіцер авст рійської т а у к р а їн сь к о ї армій, політичний діяч, поет. К ом андир Л егіону УСС, з яки.« перебував в Н аддніпрянщ ині (1918). Претендент на український престол. П ознайомився з Є. П ет руш евичем у В ідні (1917). П ід час україн сько-п ольської війни б ув конф інований вл адою ЗУ Н Р у Бучачі. П ереїхав за З б р уч разом із Галицькою А рм ією . Служ ив у М ініст ерст ві військови х справ УНР. В иїхав з К а м ’янцяП одільського в кортеж і Є. П ет руш евича до Відня, де м еш кав до 1947 р. Ш укав м іж народної підт римки в р е а л іза ц ії м онархічного проект у в Україні. А вт о р збірки поезій україн ською м овою «М инаю т ь дні» (1921). У роки Д р у го ї с віт о во ї війни співпрац ю вав з ОУН і р озвід кам и Ф ранції т а Брит анії. 1 9 4 7 р. ареш тований радянськими спецслужбами у Відні. П омер у Л у к ’янівській в 'яз ниці в К иєві.

підросійської України та об’єднання українських земель у межах Австро-Угорщини в одну автономну територію, збудовану на основах свободи і демократії. ЗУР очолив К. Левицький, а Є. Петрушевич став його заступником. Ситуація на фронті змінювалася. Австрійські та німецькі війська 22 січня 1915 р. перейшли у контрнаступ в напрямку на Самбір та Стрий, однак їм не вдалося звільнити блокова ний росіянами Перемишль і 22 березня фортеця капітулю вала. Щойно під час Горлицької операції німецько-австрійським силам вдалося витіснити росіян із більшої частини Галичини. Упродовж боїв у Карпатах отримав бойове хре щення Леґіон УСС, який відзначився у битві за гору Ма ківка. До українських з’єднань долучився представник па нівної династії Вільгельм Габсбург (Василь Вишиваний), який намагався реалізувати власний монархічний проект в Україні. 16 червня 1915 р. австро-угорські частини вступи ли у Львів і, здавалося, перехопили ініціативу. Австрійське командування та урядові кола вирішили по класти вину за поразки у перші тижні війни на галицьких українців. З а звинувачення у зраді монархії масово ареш товували діячів-русофілів і, за фальшивими свідчення м и ,- активістів українського руху. їх запроторили разом з родинами до австрійського концтабору в Талерґофі, по близу м. Ґрац. Є. .Петрушевич був серед українських дія чів, які виступали свідками проти москвофілів на т. зв. Першому й Другому віденських процесах. У своїй промові він заявив, що якби намісник А. Потоцький свого часу не

У ВИРІ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

підтримував русофілів, то їхній рух давно б припинив іс нування. На тлі звинувачень у русофільстві українські церковні кола намагалися продемонструвати свою прихильність панівній династії. Жестом лояльності стало запроваджен ня григоріанського календаря в церковне життя україн ців, яке 1916 р. втілив у Станиславівській єпархії владика Григорій Хомишин. ГУР, ЗУР та СВУ діяли головно у Відні. Після повернен ня до Львова австрійської влади, ЗУ Р утворила тут свою делегацію з департаментами: політичним, економічним (поділявся на дві секції - для сіл та для міст), культурним, шкільним, санітарним та департаментом окупованих країв. Окрім того у центрах політичних і судових округів твори лися місцеві комітети ЗУР на міжпартійній основі. Таким чином українці пробували творити паралельну цивільну адміністрацію. Упродовж 1914-1915 pp. правителі Австрії та Німеччи ни обговорювали різні проекти державного устрою віді рваних від Росії польських та українських земель. Австропольська розв’язка передбачала злуку всієї Галичини з визволеними від Росії польськими землями і створення на цій території Польської держави, яка б стала третьою складовою Австро-Угорської монархії. Очільники Німеч чини прагнули іншого розв’язання: об’єднання колишніх підросійських територій Польщі з Німеччиною, з якнай далі на схід відсуненими кордонами. На початку війни німецький уряд у спеціальній відозві запевнив поляків, що звільнить їх від російського пануван ня. Розуміючи, що польські активісти будуть проти такої розв’язки, Німеччина для їх послаблення підтримувала по діл Галичини. Політичні заходи від імені ЗУР здійснювали К. Левицький та М. Василько притаманними їм кулуарними методами. Є. Петрушевич не погоджувався з цією політи кою й засуджував її, як надто лояльну й поступливу супро ти австрійського уряду. Не бажаючи брати на себе відпо відальності за такий спосіб діяльності, він врешті зрікся посади заступника голови ЗУР, і взагалі вийшов з її складу. 23 травня 1915 р. у війну на боці Антанти вступив ко лишній союзник Центральних Держав - Італія. Австрія була змушена перекинути з Сербії та Галичини 20 дивізій, у складі яких було близько 40 тисяч галицьких та буко винських українців, на новоутворений італійський фронт. 4 червня 1916 р. розпочався наступ російського ПівденноЗахідного фронту під командуванням генерала О. Брусі-

У ВИРІ СВІТОВОЇ ВІЙНИ Іван ГОРБАЧЕВСЬКИЙ (1854-1942) Вчений-хімік, педагог, політичний т а державний діяч. П роф есор (1883-1917), декан медичного ф акульт ет у (1889-1890, 1894-1895), рект ор (1902-1903) К арлового університ ет у у П разі. Член П алат и П ан ів Д ерж авної Ради (1908-1918). Член К р а є в о ї Ради З д о р о в ’я Чеського К оролівст ва т а В ищ ої Ради З д о р о в ’я А вст рії. М ініст р народного зд о р о в ’я А в с т р ії (1917-1918). Член Л ік від а ц ій н о ї к о м ісії А вст роУ горської ім п ерії (1918-1919), домігся виплати галицьким українцям частини компенсаційних кош т ів. П роф есор (з 1921), рект ор (1923-1924) У країнського Вільного Університету у П разі.

лова. Росіяни протягом трьох днів зуміли прорвати фронт на відрізку 70-80 км й заглибитися на 25-35 км у запілля австрійської армії. 17 червня російські війська атакували з Буковини й зупинилися щойно під Коломиєю. Загаль ний наступ Південно-Західного фронту поновився 28 лип ня 1916 р. Російські війська зуміли знову захопити Броди, Галич та Станиславів. До початку вересня фронт стабілі зувався на лінії: Золочів-Бережани-Галич-СтаниславівДелятин-Ворохта. Тим часом, у війну на боці Антанти вступила Румунія, яка 27 серпня 1916 р. оголосила війну Австро-Угорщині. Однак досить скоро румунські війська були розбиті, а країну окупували австрійці. Війна на двох фронтах та економічна блокада з боку во рога виснажила ресурси Центральних Держав. Антанта Бойова Управа УСС.

122

У ВИРІ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

почала випереджати противника в озброєнні та мобілізації людських ресурсів. Великі втрати серед особового складу вимагали негайного поповнення військ. Відтак Німеччина звернула увагу на окуповані польські землі, де царський уряд не встиг на початку війни провести мобілізацію до армії. Щоб формувати та навчати нові контингенти, треба було здобути лояльність місцевого населення. Тому німецький уряд за погодженням з союзниками під готував проект утворення Польської держави, яка могла б виставити свою армію на боці Центральних Держав. Ця держава мала б бути пов’язана з Німеччиною і її мав очо лити «династ німецького роду». Відтак австро-польська розв’язка польського питання втратила шанси на реа лізацію. Однак австрійський уряд, щоб не відштовхнути від себе поляків і залишити бодай шанс на інший варіант розвитку подій, вирішив видати Декрет про відокремлен ня Галичини. На вимогу військових кіл декрет послабили тим, що це рішення мав погодити парламент - тому зали шалася надія завадити його здійсненню. Перед цим військові кола і граф Штірк раз у раз обіцяли К. Левицькому та М. Василькові створити зі Східної Гали чини окремий коронний край в Австрії та організувати на відвойованих від Росії землях окрему українську державу. Та 21 жовтня 1916 р. Штірка застрелив син провідника ав стрійських соціалістів д-р Фрідріх Адлер. Помилковість тактики керівництва ЗУР призвела до того, що К. Левиць кий і М. Василько стали жертвою політичних маніпуляцій Юліан Романчук (ліворуч) і О лександр К олесса керівники З а га л ь н о ї У країнської К ульт урн ої Ради у Відні.

У ВИРІ СВІТОВОЇ ВІЙНИ ВІЛЬГЕЛЬМ ї ї (1859-1941) Н імецький м онарх з княжого р о д у Гогенцолєрн. Син імперат ора Ф рідріха III, роди ч російських ц арів Олександра III і М иколи II. Імперат ор Німеччини і король П р уссії (1888-1918). С прияв економічним т а соціальним реф орм ам і л іб ерал ізац ії суспільного-політ ичного життя Німеччини, зміцнив арм ію т а військово-м орський флот імперії. В літ ку 1918 р. зуст річався з гет ьманом П. Скоропадським. Зрікся престолу 9 лист опада 1918 р. і до кінця життя меш кав у своєм у м аєт ку Д орн у Н ідерландах. Згід н о з Версальським мирним договором 1919 p., Вільгельм I I б ув визнаний військовим злочинцем і головним винуват цем с віт о во ї війни. П ідлягав суд ові м іж народного т рибуналу, прот е уряд Н ідерлан дів відм ови вся його видати.

між Австрією та Німеччиною. Маніфести австрійського цісаря та німецького кайзера від 5 листопада 1916 р. про утворення Польської держави та про відокремлення і авто номію Галичини засвідчили більшу прихильність уряду до поляків. За тих обставин це означало, що українці потрап ляли під їхній цілковитий контроль і владу. Цісарське рішення спричинило розкол ЗУР, з якої ще перед тим вийшли представники УРП та УСДП. K. Jleвицького звинуватили у політичній поразці: він занадто довіряв обіцянкам Штірка; не зв’язувався з іншими впли вовими силами; вчасно не довідався про запланований декрет та не перешкодив його проголошенню. Відтак, з кінця 1916 р. політичне та організаційне керівництво українським рухом Австро-Угорської імперії перейшло до Української Парляментарної Репрезентації (УПР) на чолі з Юліаном Романчуком. 28 вересня 1917 р. той наді слав листа своєму заступникові Є. Петрушевичу, де пере дав йому повноваження голови УПР. Утворилися два політичних центри, які конкурували по між собою: УПР - у Відні та Народний Комітет УНДП - у Львові. К. Левицький їздив на засідання парламенту й ви голошував промови, але здебільшого перебував у Львові, де головував у Народному Комітеті. Є. Петрушевич не розірвав із ним стосунків - вони залишалися коректними, але прохолодними. Голова УПР через своїх однодумців у Народному Комітеті (Івана Кивелюка, Сидіра Голубо вича, Лонгина Цегельського, Василя Панейка) намагався впливати на діяльність керівництва УНДП. Очоливши український рух, Петрушевич взяв на себе велику відповідальність у складний період національної

У ВИРІ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

Російські вершники у Л ьво ві.

історії. У цей час він пережив болісну втрату - 26 липня 1917 р. у Відні померла його дружина Леокадія. Із приходом Є. Петрушевича на чільні позиції, тактика українських парламентарів стала більш радикальною. Де путати із трибуни Державної Ради заявляли про кривди, які були заподіяні українцям і вимагали зміни уряду. Активні ша позиція українського політичного проводу дала свої ре зультати в кадровому питанні на загальнодержавному рів ні. У 1916 р. до краевого та центрального уряду призначили на високі пости декількох українців. Генеральним держав ним прокурором Австрії став Йосип Ганінчак, посади віцепрезидента і секретаря Галицького намісництва обійняли, відповідно, Володимир Децикевич та Юрій Панейко. Ста ростою Дрогобицького повіту призначено полковника Казимира Ґужковського, який не приховував своєї україн ської ідентичності. 1 вересня 1917 р. цісар призначив Івана Горбачевського міністром народного здоров’я Австрії. У 1917 р. обидва військові блоки були у важкому стано вищі, однак Антанта мала більший матеріальний та люд ський потенціал. Сили цієї коаліції ще більш зросли, коли на її боці 6 квітня 1917 р. у війну вступили СІЛА. Тоді ця країна не мала чисельного контингенту сухопутних військ, натомість володіла потужним військово-морським ф ло том. Економіка США у світовій війні отримала поштовх для розвитку. Зростання ролі у міжнародній політиці дали підставу її урядові диктувати свої умови. Американський президент Вудро Вільсон 18 січня 1918 р. запропонував Конгресові програму з 14 пунктами, яка була спрямована на влаштування ефективної системи договорів та повоєн-

У ВИРІ СВІТОВОЇ ВІЙНИ Томас Вудро ВІЛЬСОН (1856-1924) Вчений-правник, іст орик т а політ олог, політичний т а держ авний діяч США. П роф есор університ ет у у П рінст оні (1890-1910). Г убернат ор ш т ат у Н ью -Дж ерсі (1910-1912). 28-й президент США (1913-1920). Здійснив реф орм и б а н к івськ о ї сфери т а сприяв наданню жінкам виборчих прав. А вт ор політ ичної програми (т. зв. 14 пункт ів Вільсона), яка лягла в основу мирного врегулю вання після П ерш ої с віт о в о ї війни. Член Ради Чотирьох країн Антанти. Ініціат ор ут ворення Л іги Націй. Л ауреат Н о б ел івсь к о ї п рем ії миру (1919). Н еодноразово офіційно заявляв, що кожен народ м ає п раво на самовизначення. О днак не підт рим ав прагнень україн ц ів до держ авної самостійності.

них міждержавних відносин. Серед програмних положень було надання народам, які входили до складу АвстроУгорської імперії права на автономний розвиток. Було проголошено створення незалежної Польської держави з приєднанням територій, населених поляками та виходом до моря. В останньому пункті програми йшлося про ство рення міжнародної організації (Ліги Націй) задля гарантій незалежності та цілісності усіх країн. На воєнно-політичну ситуацію у світі вплинули й події у Росії. Прихід до влади Тимчасового уряду відкрив перспек тиву демократизації колишньої імперії. Утворення Укра їнської Центральної Ради та розгортання революційного руху в Наддніпрянщині додали нових сил австрійським українцям. ЗО травня 1917 р. Є. Петрушевич виступив у Л е в Л евицький у В ідні (1916).

кх- іг. ГР Ь г і А

126

У ВИРІ СВІТОВОЇ ВІЙНИ Стефан (Іштван) БУРІЯН фон РАЄЖ (1851-1922) Дипломат, фінансист, державний діяч м он архії Габсбурґів. П оходив з арист ократичного угорського роду. Генеральний консул Австро-Угорщ ини в Б олгарії (1887-1895), посол в німецькому К оролівст ві Вю рт ем берг (1896-1897). П осол в Греції (1897-1903). М іністр фінансів (1903-1912, 1916-1918), П овноваж ний м ініст р Угорщини (19131915). Міністр закордонних справ і голова спільної Ради М ініст рів А в с т р ії т а Угорщини (1915-1916, 1918). Зай м ав гнучку позицію у між держ авних стосунках з і союзником - Німеччиною, намагаючись уникнути ї ї тиску. 14 вересня 1918 р. звернувся з меморандумом до народів світ у з пропозицією закінчити війну дипломатичним шляхом. П рот е країни Антанти вимагали в ід Центральних Держ ав беззастережної капіт уляції і 24 ж овтня Буріян подав у відст авку.

австрійському парламенті з вимогою відновити Галиць ко-Волинську державу й застеріг уряд проти прилучення українських земель до Польщі. Тимчасовий уряд спонукав армію до активніших дій. 29 червня 1917 р. війська Південно-Західного фронту атаку вали позиції австро-угорських військ. 10 липня 1917 р. ро сіяни зайняли Галич, а наступного дня - Калуш, але 19 липня відступили після контрудару противника й 28 липня зупинилися на лінії Броди-Збараж-Гримайлів-р. Дністер. Воєнні дії знову набули позиційного характеру. Більшо вики, скориставшись втомою населення від війни та неза доволенням урядом, вчинили державний переворот і за хопили владу в Росії. Прагнучи відновити контроль над колишніми імперськими територіями, більшовицька ар мія розпочала наступ на Україну, що змусило Центральну Раду проголосити незалежність. У січні 1918 р. у Бересті Литовському розпочалися пере мовини поміж Росією та Німеччиною і її союзниками. У перемовинах взяла участь і делегація Центральної Ради. Українська делегація висунула вимогу приєднати Галичи ну і Буковину до України. Така заява викликала негатив ну реакцію німецької і австрійської сторони, але складне становище Відня змусило його погодитись на вирішення українського питання в межах Австро-Угорщини. За таєм ною угодою, укладеною в рамках Берестейського мирово го договору, український уряд зобов’язувався ухвалити закони, які б забезпечили національні права польського, німецького і єврейського населення України. Зі свого боку уряд Австрії не пізніше 20 липня 1918 р. мав подати на роз-

У ВИРІ СВІТОВОЇ ВІЙНИ Павло СКО РО П АДСЬКИЙ (1873-1945) Оф іцер р осій ськ ої т а у к раїн ської армій, державний діяч. П оходив з козацькостарш инського роду. 29 квіт ня 1918 р. на Всеукраїнськом у Х ліборобськом у К онгресі обраний гет ьманом Української Держ ави. П ісля повст ання Д и рект орії т а відновлення влади УНР зрікся влади т а ем ігрував до Німеччини. С піворганізат ор С ою зу гет ьманців-держ авників, засновник Українського н аукового інституту у Б ерліні (1926). О т рим ував допомогу від німецького уряду, меш кав біля Берліна. М ат еріально підт римав Є. Петруш евича в останні роки його життя.

гляд Державної Ради проект закону про утворення із Схід ної Галичини і Буковини окремого коронного краю, при чому уряд обіцяв докласти всіх зусиль, щоб прийняти цей закон. У таємному договорі було зазначено, що він стано вить нероздільне ціле з мирним договором, і втратить силу при недотриманні хоч би однієї з умов договору. Так Б е рестейський мир зняв із порядку денного ідею об’єднання українських земель, натомість подав надію на вирішення українського питання в Австрії. Підписання Берест ейського миру (1918).

У ВИРІ СВІТОВОЇ ВІИНИ В'ячеслав ЛИПИНСЬКИИ (1882-1931) Вчений-історик і соціолог, політичний діяч, дипломат. П оходив з п ольської ш ляхетської родини, вт ім вибрав для себе українську ідентичність. Співзасновник Української Демократичної Х ліборобської П артії. П осол Української Держ ави в Авст ро-Угорщ ині (1918) та посол УНР в А в с т р ії (1918-1919). Був ідеологом українського консерватизму, прихильником монархічного правління у традиційній для України ф орм і гетьманату. Співзасновник гетьманського Українського С ою зу Хліборобів-Держ авників. З а від у ва ч кафедри історії україн ської держ авності в Українському науковому інститут і у Б ерліні (1926-1928). П ісля розриву з П. Скоропадським ст ворив «Брат ст во українських класократ ів-м онархіст ів» (1930). Мав приязні стосунки з Є. Петрушевичем, отримав від його уряду дослідницьку стипендію.

F %

Після проголошення незалежності Української Народ ної Республіки та підписання Берестейського миру на ціональний рух у Галичині пожвавився. УПР скликала у Львова 25 березня 1918 р. т. зв. З ’їзд мужів довір’я від українських партій Галичини. На з’їзді розглядали два пи тання: справа конституювання українського державного організму в Австрії та організація національних сил. 500 учасників зібрання підтримали запропоновану Петруше вичем резолюцію з вимогою перебудувати Австро-Угор щину на федерацію окремих національних держав; не гайно ратифікувати Берестейський договір щодо поділу Галичини та утворення зі Східної Галичини та Буковини окремого коронного краю. Одновекторна орієнтація українського проводу на Центральні Держави мала своїх противників у середовищі УНДП. Редактор часопису «Діло» Василь Панейко побу вав у Швейцарії, де, за прикладом чехів і поляків, спробу вав нав’язати контакти із представниками країн Антанти. Він обговорював проект створення з українських поло нених в Італії та на інших фронтах Галицько-українського Легіону, який би виступив у війні в складі армій країн Антанти. Повернувшись до краю, Панейко ознайомив зі своїм проектом Петрушевича та не знайшов у того під тримки. Український лідер заявив, що вважає зраду Цент ральних Держав нечесним вчинком. Державний переворот у Києві і прихід до влади Павла Скоропадського викликав занепокоєння серед галицькоукраїнського проводу. Непевність ситуації в Українській

У ВИРІ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

Засідання У країнської П арлям ент арної Репрезент ації (Відень, 1918 p.).

Державі, загроза її суверенітету ставила під питання реа лізацію Берестейського договору. Делегація Президії УПР у складі Євгена Петрушевича та Євгена Левицького прибула до Берліна, де 24 травня 1918 р. мала перемовини з державним секретарем Німеччини Ріхардом Кюльманом. Українські парламентарі прагнули з’ясувати позицію німецького уряду щодо нової державно-правової ситуації в Україні. Вони заявили, що серед галицьких українців ви никли побоювання, що Берестейський договір, у реаліза ції якого вони зацікавлені, є під загрозою. Німецький по садовець запевнив, що Німеччина виступає за відбудову Української Держави, тому переворот 29 квітня не свід чить про зміну німецької політики щодо України. Її дер жавна самостійність буде Гарантована, а Берестейський договір буде дотриманий. Щодо Галичини, то, на думку німецького міністра, - це внутрішня справа Австрії. Незабаром парламентарі обговорили ситуацію в Украї ні з новим міністром закордонних справ графом Буріяном. Той пообіцяв, що розслідує скарги щодо поведінки окупаційних військ у Холмщині. Натомість міністр відмо вився обговорювати справу Галичини, відзначивши, що це справа внутрішньої політики, яка не належить до його компетенції. Щоб з’ясувати політику гетьмана, Київ від відав Л. Цегельський, а Є. Петрушевич розпочав у Відні контактувати з послами Української Держави - Андрієм Яковлєвим та В ’ячеславом Липинським. ЗО серпня 1918 р. парламентарі Є. Петрушевич і Є. Ле вицький були на прийомі в голови австрійського уряду.

У ВИРІ СВІТОВОЇ ВІЙНИ Роман Марія Олександр (Андрей) Ш ЕПТИЦЬКИЙ (1865-1944) Діяч Г реко-К ат олицької Церкви, політичний діяч, меценат. Виходець із шляхетського роду, граф, докт ор права. Чернець чину оо. Василіан, священик. Ст аниславівський єпископ (1899-1900). Львівський архиепископ т а митрополит ГКЦ (1900-1944). Віриліст Галицького Сойму (18991914), заступник краевого марш алка (1903-1914). Засновник ряду українських громадських освітніх, культурних т а економічних уст анов. У роки Першої с віт о во ї війни інтернований російською владою і вивезений до Суздаля. П овернувся до краю 1917 р. Віриліст УНРади, учасник засідань у Л ь в о в і (1918, 1920). У 1920-1922 pp. відб ув візит ації українських гром ад в Аргентині, Бразилії, К анаді т а США. Н а прохання Є. Петрушевича зуст річався з державними діячами Заходу т а дом агався між народного визнання ЗУНР. Засновник Українського Католицького С ою зу (1931). Похований у крипті С обору св. Юра у Л ьвові.

Вони вкотре висловили свої вимоги щодо поділу Галичи ни і призначення до «української» частини краю окремого намісника. Депутати запропонували низку господарських вимог для тих територій краю, які заселяли українці. У вересні 1918 р. стало очевидним, що Австрія програє війну й перестане існувати як імперія. Західноукраїнський політичний провід готувався перейняти владу в повітових центрах краю. Організаційну ініціативу взяло у свої руки керівництво УНДП, єдиної з українських партій Галичи ни, яка зберегла мережу повітових організацій упродовж війни. Заходом демонстрації і консолідації національних сил стали організовані Народним Комітетом масові віча українського громадянства, що відбулися в більшості по вітів Східної Галичини у вересні-жовтні 1918 р. Подібні приготування здійснювали й поляки та чехи. У Кракові 28 жовтня польські парламентарі утворили Поль ську Комісію Ліквідаційну (ПКЛ), яка готувалася перей няти владу від австрійської адміністрації у всій Галичині. Група активістів чеського руху під назвою таємна орга нізація «Маффія», членами якої серед інших були Карел Крамарж та Францішек Соукуп, діяла у Празі. 29 жовтня 1918 р. Австро-Угорщина попросила перемир’я на італій ському фронті. Це означало військову поразку й політич ний крах Габсбурзької імперії...

15. УТВОРЕННЯ ЗУНР

Українська Парламентарна Репрезентація разом із депутатами-чехами та словенцями ще в червні 1918 р. запропо нувала цісареві план перетворення Австрії на федерацію національних держав. Загроза цілковитого військового розгрому Центральних Держав актуалізувала цей про ект - перспектива його реалізації стала останньою наді єю Габсбурґів, щоб зберегти країну в межах колишньої імперії. 5 жовтня 1918 р. Австрія, вслід за Німеччиною, звернулася до В. Вільсона із пропозицією миру, погоджу ючись з 14 пунктами відомої програми й основними по ложеннями його пізніших заяв (12 лютого і 27 вересня 1918р.). Австрійське керівництво, пропонуючи мир, пого дилося на утвердження нової форми монархії з автоном ними правами її народів. Практично весь жовтень 1918 р. у Відні ідею реорганізації Австрії у федеративну державу активно протегував уряд. Українські парламентарі нама галися у цій ситуації набути статусу рівноправного парт нера австрійського керівництва. УПР на своїх зборах 11 жовтня 1918 р. за участі послів та членів Палати Панів ми трополита А. Шептицького й міністра І. Горбачевського, ухвалила рішення «скликати до Львова 19 жовтня збори мужів довір’я всіх українських територій австро-угорської монархії, щоб покликати до життя конституанту під наз вою «Українська Народна Рада», яка буде покликана ви конувати права самовизначення українського народу». Статут УНРади доручили підготувати Євгенові Левицькому, організацію скликання - Володимирові Бачинському. Цісарський маніфест 16 жовтня 1918 р. проголосив пе ретворення австрійської монархії на федерацію і таким чином легітимізував скликання української Конституан та. Народний Комітет у Львові постановив прийняти ма ніфест як платформу для створення національної держави на українських територіях Австрії. Криза влади у столиці австрійської імперії фактично да вала можливість українській Конституанті діяти на влас ний розсуд, як це зробили поляки, чехи та угорці. Проте зволікання американського президента з відповіддю на мирні пропозиції Австрії створювали ілюзію позитивного 132

УТВОРЕННЯ ЗУНР Мирон К ОРДУБА (1876-1947) Вчений-історик т а педагог. Д іяч УНП т а УНДП. Вчитель, професор II Ч ернівецької гім н азії (19001918), професор Варш авського університ ет у (1929-1939). Посланець Б ук ови н ської делегації УНРади до гет ьмана П. С коропадського (листопад 1918). Секрет ар ком ісії закордонних справ УНРади у Ст аниславові (1919). Д іяч Л ьвівськ о ї делегації УНРади (1919-1923). Прибічник політ ичної інт еграції УНР і ЗУНР.

для Відня рішення післявоєнного устрою, на що, очевид но, сподівалось українське керівництво. Одночасно двірцеві кола вживали заходів, щоб скликана українська Кон ституанта ухвалила рішення про приєднання до Австрії. Українська Національна Рада (УНРада) була утворена у Львові 18 жовтня 1918 р. напередодні запланованого з’їзду «мужів довір’я». До складу УНРади, згідно з ухваленим тоді ж Статутом, увійшли члени Палати Панів та укра їнські посли до австрійської Державної Ради з Галичини та Буковини, українські посли краєвих соймів і делегати партійних організацій обох областей. Природньо, що го ловою УНРади обрали чільника УПР Є. Петрушевича. Збори УНРади заслухали три доповіді: про політичне становище в Австрії у зв’язку з подіями на фронті та у світовій політиці (Є. Петрушевич); проект Статуту УНРа ди (Є. Левицький);'про політичну ситуацію на україн ських землях Австро-Угорщини та в Українській Держа ві (С. Баран). Присутні ухвалили Статут УНРади й вона отримала статус тимчасового парламенту (Конституанти) для українських земель Австро-Угорщини. Гаряча дискусія розгорілася після промови С. Барана, який поставив на голосування пропозицію утворити окрему укра їнську державу на українських територіях Австро-Угорщи ни, яка мала б здійснити заходи щодо формальної і реальної злуки з Українською Державою у Наддніпрянщині після з’ясування ситуації в ній. Студентська молодь, представни ки від УСДП, делегат від Буковини вчений-історик Мирон Кордуба (УНП) та адвокат із Перемишля Володимир Загайкевич виступали за те, щоб не проголошувати окремої держави, а одразу об’єднатися з Наддніпрянщиною.

УТВОРЕННЯ ЗУНР Володимир ЗА ГА Й К ЕВИ Ч (1876-1949) А двок ат у Перемишлі. Д ія ч УНДП. П осол до а вст рій ськ ої Д ерж авн ої Ради. Н а засіданні УНРади Л ь в о в і (18-19.10.1918) вист упив за негайне о б ’єднання з Н аддніпрянською Україною. Інт ернований польською владою в концт аборі Д о м б ’є (грудень 1918 - вересень 1919). П осол до П ольського Сойму (1928-1935), віце-м арш алок (1928-1930). Захисник на політ ичних процесах. Віце-президент Апеляційного суду у К р а к о ві (1939-1944). В ід 1944 р. на ем іграц ії в Німеччині, помер у м. М іт т енвальд.

Соціал-демократ Микола Ганкевич рішуче закликав присутніх оголосити злуку всіх українських земель в са мостійній соціалістичній українській народній республі ці: «Україна має бути одна неподільна - соборна!». П ро тиставляючи Відню Київ, він проте критикував режим П. Скоропадського й агітував за відновлення Української Народної Республіки. Однак вимоги проголосити негайну злуку з Наддніпрянською Україною не підтримала біль шість УНРади. В основі її рішення було міркування, що коли Антанта вирішить залишити Австрію «при жит тю», то українські землі проти волі Антанти не можуть об’єднатися з Наддніпрянщиною, натомість погіршать своє становище в Австрії. Колишні заяви Є. Петрушевича про приєднання до Ве ликої України виявилися тактичним ходом. УНРада про голосила творення самостійної української держави на українських етнічних землях Австро-Угорщини, що було частиною плану перетворення імперії на федерацію. Від так на зборах 18 та 19 жовтня 1919 р. парламентарі відкри то агітували за федерацію з Австрією. У результаті більшість учасників зборів о четвертій го дині вранці 19 жовтня ухвалила постанову, перші пункти якої мали такий зміст: «Львів 19. жовтня 1918. Стоячи на становищи самоозначення народів, Українська Національна Рада, як консти туанта, постановляє: 1. Ціла етнографічна українська область в Австро-Угорщині - а з окрема Східна Галичина з граничною лінією Сяну з влученням Лемківщини, північно-західна Букови на з містами Чернівці, Сторожинець і Серет та українська

УТВОРЕННЯ ЗУНР

П ІШ ІЇ (Гаищ'к P w e ■*.

У н р. Н ац. Р а д а обмяла вл асть у П ьвові і кр аю !

Л ь в ’в ськ л іі ґпрнТаон і гтр'.тьцТ п ід комапдого Укр. Пац. Радн. М адярські о атал їаци з ая в и л и н ей т р а л ьн і« ь і не схотіла бнтявь о т я и Д'к;а.иц-н Всі нуб.тпчні будп п кп обсаджені укр. військом. Нам сни к усунений і інтернований. У кр пласті» «голошу« у Л ьвові і повіті стан облоги Зо л Т зш ц и . почта, телеграф і радіотелеграф в українській руках K’pafi ід е за У. Н. Радою. У к р я'н сь к і о р ган ізац ії обппмоють власть по повітах. Всі у к р . в ій сь к о ві в ід діл и стоять па и р п каш У. U. Радо. В есь н ар ід у в о єн н і'і поготівлю. У кр. Н а « Ради в нормаиеиції. У Л ь в о ві спокій. (’тр іл р ц ьк ш і -іегЬяі и ПІЧ-.1 ш п Ь »»Р™ Д»

П овідомлення часопису «Українське Слово» про встановлення україн ської влади у Східній Галичині.

Ж и д и й д у т ь і У країнцями.

полоса північно-східної Угорщини - творять однопільну українську територію. II. Ся українська національна територія уконституовується отсим як українська держава. Постановляється по робити приготовані заходи, щоби се рішення перевести в життя». У третьому пункті постанови закликано національні меншини української території вислати своїх представни ків до УНРади; у четвертому оголошено про підготовку УНРадою конституції на основі демократичного права голосування, з правом національно-культурної автономії та правом представлення в уряді національних меншин; у п’ятому пункті висловлювалися прагнення українського населення мати своїх делегатів на Мирній Конференції. Шостий пункт гласив: «Теперішньому австро-угорському міністрові заграничних справ ґр. Бурянови відмовляється права пересправляти іменем сеї української території». Загальним настроєм українського громадянства в по вітах Галичини та Буковини було прагнення негайно об’єднатися із Наддніпрянською Україною. Представни ки повітів саме з такими інструкціями їхали на з’їзд «му жів довір’я» до Львова. Згідно з первісним планом, Кон ституанта мала бути утворена 19 жовтня 1918 р. саме на цьому з’їзді. Проте УПР, як організатор з ’їзду, побоюю чись, що більшість делегатів виступлять за негайну злуку

УТВОРЕННЯ ЗУНР Олександр KOJIECCA (1867-1945) Вчений-мовознавець т а літ ерат урознавець. П роф есор Л ьвівськ ого університ ет у (1898-1919). Н от и ф ікував створення УНРади гет ьманові П. Скоропадськом у. Г олова диплом ат ичної м іс ії ЗУ Н Р у Римі (1921). П рофесор (1920-1921), рект ор (1921-1922, 1925-1927) Українського В ільного Університету в П разі.

з Наддніпрянщиною, звели це зібрання до формальності. УПР представила справу так, що УНРада як Конститу анта вже утворилася і питання державно-правового ста тусу вирішила, а з’їзд делегатів від місцевостей Східної Галичини є тільки місцем всенародного проголошення цих рішень. Делегати з цілого краю у кількості майже 300 осіб зібра лися у великому залі Народного Дому 19 жовтня увечері. « Н ин і ст ан ув я к о л о ст овпа, за т о вп о ю слухач ів б ли зько вікн а , щ об зап исуват и, що п очую т а побачу. П р о м о в л я є д -р Є вген П ет руш евич, високий р о ст о м м ущина з корот ки м вусом , м ’ягким волоссям , н азад за ч е саним. Ч оло в н ього ви ст уп ає наперед, лиця х уд о щ а ві й скучні, о ч і без блиску. Г о во р и т ь спокійно, р ів н и м скуч ним голосом без бист рих зам іт ок, я к у Н азарук а, без кри лат и х дум ок, я к у Ц егельського, без ш и рокого овиду, я к у Г анкевича. С а ля на п ереді п о вн а лю дей, при в х о д і л ю дей менше, чую ви р а зн о кож не сл о в о бесідника, го во р и т ь п о в о л і і ст араєт ься , щ об його сл о ва були для в сіх ясні. « С в іт л і збори. П ереж и ваєм о вел и к і хви лі. П о д ія за п о д іє ю зм ін я є ст арий п орядок. В али т ься наш а т ю рм а А в ст р ія , а м а є ст анут и н о ва держ ава, щ о п от раф и т ь дат и н а р о д а м п о вн у с в о б о д у ...» » . Іван Б об ерський «Щ оденник 1918-1919 p p .»

Керівництво УНРади оголосило учасникам зборів рі шення про тимчасове утримання від злуки як доконаний факт. Відтак з’їзд делегатів більшістю голосів підтвердив 136

УТВОРЕННЯ ЗУНР

ранкову постанову Конституанти. Збори закінчилися гуч ним скандалом. Лідери УСДП голосно протестувати про ти творення самостійної держави, вимагаючи ухвалити об’єднання з Наддніпрянщиною. Втім і на цих зборах при хильники злуки опинилися у меншості. Прибічники Є. Петрушевича 20 жовтня 1918 р. організу вали величну маніфестацію під церквою Юра. З а словами А. Чернецького, після промови голови УПР виступив со ціал-демократ С. Вітик. «Його виступ переломив настрої мас у нашу користь. Коли в «Народнім домі» горою був Петрушевич, то під св. Юром узяла верх ідея УНР. Зреш тою, всі бачили, що Австрія вже викінчується, і треба орі єнтуватися на власні сили». Для реалізації національного самовизначення і здійс нення практичних кроків для державної незалежності, УНРада поділилася на три делегації: Віденську (фактич но - Президія УНРади), Львівську (Галицьку) та Буко винську. Президія 23 жовтня 1918 р. повідомила голову австрійського уряду Макса фон Гусарека про створення УНРади і її державну програму. 25 жовтня 1918 р. Віден ська делегація на чолі з Є. Петрушевичем оформилась організаційно. Відповідна постанова визначила основні напрями діяльності делегації: 1) домагатися від уряду Австро-Угорщини офіційного визнання права УНРади на владу в Східній Галичині; 2) розпочати переговори з Останній австрійський намісник Галичини генерал К арл фон Гуйн (посередині).

УТВОРЕННЯ ЗУНР Дмитро ВІТОВСЬКИЙ (1887-1919) А двокат ський кандидат у Ст аниславові, ж урналіст, письменник, військовий і державний діяч, дипломат. Сотник УСС, ідеолог стрілецького руху, засновник С т рілецького Ф онду т а органу «Шляхи». Член Г о л о вн о ї Управи УРП (1919). К ерівник Л ист опадового повст ання 1918 р. у Л ь во ві. Депут ат УНРади. Держ авний секретар військови х справ ЗУНР. Член дипломат ичної делегації у р я д у ЗУ Н Р на М ировій К онф еренції в П ариж і (квіт ень-липень 1919). П оверт ався в Україну, щ об поінф орм уват и Є. П ет руш евича про ст авлення членів Н ай ви щ ої Ради країн Ант ант и до україн ського питання. Трагічно загинув, разом з і своїм а д ’ют ант ом чотарем Юліаном Чучманом, у авіаційній кат аст роф і біля м. Р ат іб орґ (Верхня Сілезія). П охований з на цвинт арі церкви св. Я двіґи у Берліні. П ерепохований на Л ичаківськом у цвинт арі у Л ь в о в і в м ем оріалі УГА.

іншими Національними Радами з приводу упорядкування загальних питань і заключения перемир’я; 3) самостій но провадити мирні перемовини; 4) повідомити Україн ську Державу та інші уряди про утворення української державності в Галичині й Буковині, надіслати делегації для ведення перемовин до Києва, Берліна та Швейцарії. 26 жовтня 1918 р. Є. Петрушевич від імені УНРади ви слав ноту до В. Вільсона, в якій повідомляв президенто ві США ф акт утворення української держави та просив його підтримати українську справу. Олександр Колесса 29-30 жовтня 1918 р. у Києві на аудієціях у гетьмана П. Скоропадського та в Міністерстві закордонних справ Української Держави офіційно повідомив наддніпрян ське керівництво про створення самостійної держави на західних українських землях. У другій половині жовтня 1918 р. процес розпаду монар хії Габсбурґів набув конкретних обрисів. 19 жовтня Чехо словацька Національна Рада проголосила незалежність Чехо-Словаччини, 21 жовтня збори німецького політич ного активу у Відні проголосували за створення самостій ної Австро-німецької держави. 24 жовтня у Загребі було проголошено створення Південно-слов’янської держави. Національні активісти, окрім декларацій, почали пере ймати владу. 28 жовтня Чеська Національна Рада захопи ла виконавчу владу у Празі, а Польська Ліквідаційна К о місія у Кракові - управління Західною Галичиною. Тим часом кабінет М. Гусарека подав у відставку, а на його місце 25 жовтня прийшов останній цісарський уряд,

УТВОРЕННЯ ЗУНР

Болеслав РОЯ (1876-1940) Польський воєначальник, політик. П ід час Першої с віт о во ї війни офіцер авст рійської армії, ком андувач Бригади П ольських легіонів. Військовий керівник встановлення влади П Л К у К ракові (жовтень 1918 p.). К ом андувач операційної групи «Схід» у Східній Галичині (листопад-грудень 1918 p.). П осол до П ольського Сойму (1928-1929). Загинув у німецькому концтаборі Захсенгаузен.

'■Ч

який очолив д-р Лямаш, один з авторів проекту федерації. Він отримав повноваження від цісаря передати правління на території держави Національним Радам на їхніх етніч них землях. Президія УНРади зажадала від новоствореного уряду передачі державної адміністрації у Східній Галичині в її руки. Але і новий глава уряду, хоч і погоджувався з вимогами українців, зволікав із відповідним офіційним розпорядженням наміснику у Львові. Діячі Віденської де легації переконували Лямаша, що якщо владу в Галичині захоплять поляки, то для Австрії вона буде цілком втра чена. Натомість, коли уряд і цісар доручать наміснику пе редати владу УНРаді, то Австрія і династія будуть мати в українцях вдячних союзників, які готові залишитись в утвореній федерації. Наприкінці жовтня 1918 p. І. Горбачевський подав у від ставку з посади міністра на знак протесту проти позиції біль шості уряду у справі поділу Галичини. Міністерська Рада на засіданнях 31 жовтня 1918 р. ухвалила відповідь Польській Ліквідаційній Комісії, в якій не заперечуючи проти перехо ду краю до Польської держави, було вказано, що українська нація також має право створити самостійний державний організм. У документі нічого не йшлося про характер роз межування українських та польських областей. На своєму другому засіданні уряд постановив доручити обсадити всі староства й повітові дирекції фінансів на території Східної Галичини урядовцями-українцями у порозумінні з УНРадою. Крім того, предбачено призначити українців начальни ками залізничний станцій та повітовими суддями. Такі суперечливі й недосконалі у плані виконавчих меха нізмів рішення ставили українців у програшне становище 139

УТВОРЕННЯ ЗУНР Остап Н ИЖ АН КІВСЬКИ Й (1863-1919) Священик у с. З а в о д ів біля Стрия. Композит ор і музичний організат ор, громадсько-політичний діяч. Г олова Ст рийської П о віт о во ї УНРади (1918-1919). Розстріляний польськими вояками без суду 22 т равня 1919 р.

перед поляками, в руках яких була майже вся адміністра ція Галичини. Таким чином зусилля Віденської делегації домогтися від австрійського уряду офіційного передання влади УНРаді у Східній Галичині виявилися марними. Ав стрійське керівництво, яке опиралося на українців у про екті створення федерації, залишило їх наодинці з сильні шим польським супротивником. Оголошення золочівського повіт ового ком ісара Михайла Б алт аровича про заборон у присвоєння військового м айна авст рійської армії.

O G Ł O ■■■---------S Z E N IE .

Оголошення С т аниславівського п овіт ового ком ісаріат у про виплат у забо р го ва н о ї плат ні урядникам та пенсіонерам.

О по в і с т к а . З а д л я х в и л е в о г о б р а к у г о т ів к и в тут. У р яд ї н о ч т о в ім

Ponieważ okazało się, źe przy rozwiązaniu armii auslro-węftierskiej wiele rzeczy należących do skarbu państwowego i wojskowego samowładnie rozsprzedają byli zawiadowcy nad tymi rzeczami bez zezwolenia komisaryatu, dlatego celem zabezpieczenia dobra państwowego, zakazuje się nabywać wszelkie ruchomości jakie należą do wojskowego i państwowego skarbu jako to służące do umundurowania i uzbrojenia wojska i wyżywienia, wszelkie narzędzia i materyał technicznych zakładów, materyały drzewne i żelazne wszelkich budowli i L p. Kto posiada takie dotychczas nabyte rzeczy ma bez zwłocznie donieść o tein do Komisaryatu Ukraińskiej Nacyonalnej Rady znajdującego się w budynku byłego starostwa w Złoczowie i oddać je do rozporządzalności Komisaryatu. Kto by tego polecenia nie wykonał lub mimo tego zakazu takie rzeczy nadal nabywał, ten będzie ostro karany a nabyte rzeczy zostaną skonfiskowane. Ztoexöv, dnie 7. listopada 1918.

BKomUari A Ł TUkraiAłldłf A R ON*c,W 0n«lne;I CRadyZ na powiat doczowiski.

140

не

ви п лачено досі

п л а т н і з а м ісяць

п а д о л и с т 1 9 1 8 п е н с й о н о в а н и м у р я д н и к а м і слу гам н у б л и ч н и м , я к т а к о ж в д о в а м і си р о там по урядниках

і слугах

публичвих,

за м е ш к а л им

в С т а н іс л а в о в і і ту т. п о в іт і н а н а д іс л а н і в п а д о л и сті 1 9 1 8 ч е к и п о ч т о в і. П о в ід о м л я є с я отсим в с і т і о со б и , щ о н а леж ну

їм

п латн ю 8а п ад о л и ст 1 9 1 8

на

по-

в и с ш і ч е к и м о гу ть о н и п о б р а т и в К а с і о щ а д н о с т е м іста С т а н їс л а в о в а , п р и ул. К а з и м ір ів с к ій , почавш и

в ід

п о н е д іл к а , 1 8 . п а д о л и с т а

1918,

м еж и год. 9 — 1 2 р а н о з а к в іт а м и н еостем пльованлм и

коли

в ід п о в ід н о

викаж уть

то ж са-

м іс т ь о со б и , у п о в а ж н е н о ї д о п о б о р у п л а тн і.

Ог&нїславів, 15. падолиста 1918.

Номісаріят українсьної повіт, наийон. Ради.

УТВОРЕННЯ ЗУНР

Поряд з українськими парламентаріями захопити вла ду у Східній Галичині готувалося керівництво УНДП і українські військовики. Ще у вересні 1918 р. у Львові був створений Центральний Військовий Комітет. Цей кон спіративний орган, який діяв автономно, зосередився на організації українських військових комітетів у запасних частинах австрійської армії. З а різними джерелами, чле нами Центрального Військового Комітету були: хорун жий пресового відділу Василь Бараник, хорунжий Іван Ватран, четар 19-го полку стрільців Василь Караван, четар військової поліції Любомир Огоновський та поручник 15-го піхотного полку Іван Рудницький. У першій полови ні жовтня 1918 р. до складу Комітету додатково увійшли: четар 15-го піхотного полку Володимир Баб’як, поручник 30-го полку піхоти Петро Бубела, поручник інтендант ської служби Михайло Гарасимович, четар Мирон Коновалець, поручник 41-го супровідного куреня Теодор Мар ганець, студент Степан Полянський, четар Ілько Цьокан, сотник 50-го вартового куреня Василь Черський та стар шини Легіону УСС: отаман Никифор Гірняк, поручник Богдан Гнатевич, сотник Сень Ґорук, підхорунжий УСС Дмитро Паліїв та четар Володимир Старосольський. Го ловою Військового Комітету 27 жовтня було призначено П. Бубелу. Однак, коли до Львова 29 жовтня (за іншими відомостями - ЗО жовтня) 1918 р. приїхав сотник Дмитро Вітовський, керівництво перейшло саме до нього. В ідозва про ут ворення Єврейської Н аціональної Ради у Ст аниславові.

ВІДОЗВА. До мешканців м. Станиславова і станисл. повіту! Всї партії і групи .іарібкові

ж ид івекою н арода сганисла-

вівського повіту утворили

“Тимчасову Іидівш Раду Націонали)” .

станиславівсіого повіту. його ирнвк гамеиамп .Тничагока И.щкиииыиГнпд»" с іш и п т г.ілт і иапшічп; iin-niiaid аялінгхоїч) паром «і агі» шшп.іиі.и.і№шміппііі\ справах. 'ііімчагомі Радп Няшімшмі» я одної сгікіті <тергжі> т|мі> ми-іглічтіX ■уіьттрялі.них 1 - - “M-ne * ит» і млИim mraty шндіш-кого народа і ілі'іуп;іг en, у щастаП і'ріпнпаїїая пароду повного і украііопюго. с они аик.і»чш> иок-ш-

Комгтет виконавчий -Тимчасової Німівскоі Національної Ради стииславівсиого повіту.“

УТВОРЕННЯ ЗУНР

Народний Комітет УНДП визначив спеціальну законспі ровану комісію з підготовки встановлення української влади у Східній Галичині. До складу цивільної комісії, за різними джерелами, належали: Степан Баран, Іван Кивелюк, Михайло Лозинський, Осип Назарук, Володимир Охримович, Василь Панейко, Степан Рудницький, Оме лян Саєвич, Степан Томашівський та Федь Федорців. Члени комісії спорадично контактували з Центральним Військовим Комітетом. Українські активісти створювали у повітових центрах краю на підпільних засадах підготовчі комітети, які у слушну хвилину мали перейняти владу на місцях. А 15 жовтня 1918 р. - розпочали формування Окружних ко манд у містах - зокрема, у Золочеві, Раві-Руській, Самборі та Стрию. Водночас розпочався добір відповідних кан дидатів на керівні посади. Це було непросто, адже в ад міністрації та органах самоврядування повітових центрів і містечок українців було дуже мало. Перейняти владу в Галичині від Австро-Угорської імперії, що вже розпада лась, прагнули також суперники українців - поляки, які мали у своїх руках більшість адміністративного апарату та жандармерії. Хоча цісарський маніфест від 16 жовтня 1918 р. легітимі зував утворення української Конституанти, цей документ реально не привів до зміни влади чи адміністративного під порядкування у краю. Попри зусилля Віденської делега ції, відповідного формального акту українці не отримали. Львівська делегація УНРади, що організаційно оформи лася 27 жовтня 1918 p., видала розпорядження створювати українські повітові організації УНРади - прибічні Ради та вибирати повітових комісарів. 29 жовтня 1918 р. УНРада ухвалила Статут та інструкції для повітових, сільських і міських організацій. Галицькі провідники УСДП утворили ЗО жовтня 1918 р. «Український Комітет оборони міста Львова». Ця органі зація скликала у залі товариства «Сокіл» збори делегатів підльвівських сіл, які звернулися до УНРади з вимогою негайно перебрати владу у Східній Галичині. Однак про від Львівської делегації намагався діяти максимально ле гітимно, очікуючи відповідної урядової ухвали з австрій ської столиці. Депутація українського політичного керівництва у скла ді К. Левицького, С. Барана, С. Голубовича, І. Кивелюка, О. Стефановича та Л. Цегельського 31 жовтня 1918 р. за жадала від австрійського намісника графа Карла Гуйна,

УТВОРЕННЯ ЗУНР

щоб той офіційно передав владу у Східній Галичині УНРаді. Намісник, покликаючись на те, що нема відповідного наказу австрійського уряду, категорично відмовив україн ським делегатам. Існувала реальна загроза, що польські активісти, за ухвалою Польської Ліквідаційної Комісії, опираючись на свій адміністративний апарат у краю та мережу Польської Організації Військової (ПОВ), встановлять свою владу і приєднають Східну Галичину до новоутвореної Польської держави. Центральний Військовий Комітет вирішив вста новити українську владу у Львові та повітових центрах силою. Про це повідомили керівника Львівської делегації УНРади К. Левицького, який врешті погодився провес ти повстання. Рішення про збройне повстання ухвалили 31 жовтня 1918 р. на спільному засіданні членів УНРади і Центрального Військового Комітету, яке відбулося у при міщенні Народного Дому. Підготовча нарада військовиків у Народному Домі тривала п’ять годин. Старшини звітува ли про кількість українців, готових до збройного чину та пропонували свої плани роззброєння чужинців. Повстан ня у Львові вирішили почати о 4-ій годині ранку 1 листопа да. Вибрали головні об’єкти, які мали насамперед захопи ти повстанці: Головний вокзал, станція Підзамче, станція Личаків, будинки: поліції, Головної пошти, Міської ратуОголошення В ій ськової Управи у Перемиш лі про режим робот и публічних уст анов.

П о ч а в ш и в ід н и н їш н о г о дмя

в с ї пу-

блм чні л ь о н а л ї, а т о р е с т а в р а ц и ї, навармУ, ш и н н и , т е а т р и , К ін а і т. д.

м а ю т ь б у ти б е з у с л о в н о з а м и н а н і о іч > д . 6 . в е ч ір . Х т о н е п р и м ін и т ь с я д о с е г о

при

к а з у б уд е п о т я г н е н и й до с т р о г о ї в ід в іч а л ь н ости . Закааус польсьної

ся

М ІЛ ЇЦ ІЇ

б е з у с л ів н о

творене

М ІС Т І.

Головн а В ій с к о в а У п р а в а .

УТВОРЕННЯ ЗУНР Семен ГОРУК (1873-1920) Ж урналіст , гром адський діяч, офіцер авст рійської т а у к р а їн сь к о ї армій. Д ія ч ХСП. Командир сотні, куреня Л егіону УСС (1914-1917). Член Українського В ійськового К ом іт ет у (жовтень 1918). Н ачальник ш т абу україн ського війська З У Н Р (лист опад-грудень 1918). О т аман Г али ц ької А р м ії (1919-1920). У 1920 р. заареш т ований більш овикам и у К иєві. У в’язнений у концт аборах у К ож ухові т а на Соловках, де і загинув.

ші, державної жандармерії, Сойму, Фінансової дирекції, Корпусної команди, Галицького намісництва. Кожен із командирів одержав окреме завдання щодо роззброєння вояків австрійської армії. Зранку 31 жовтня 1918 р. відпо відні розпорядження про силове встановлення української влади в повітових центрах передали через кур’єрів міс цевим військовим організаціям і підготовчим комітетам. Основну увагу звернули на місцевості, де були зосередже ні військові частини австрійської армії. Центральний Військовий Комітет, який мав керувати повстанням, перейменували в Українську Генеральну Ко манду. Військовий Штаб повстання розташувався у Н а родному Домі. Командувати українськими силами доручи ли сотникові УСС Д. Вітовському, його заступником став поручник П. Бубела, Д. Паліїв - ад’ютантом командувача, поручник І. Цьокан - інтендантом. Комендантом міста став підполковник Микола Маринович, його заступником - С. Горук, комендантом поліції - JI. Огоновський. Вояки повинні були носити як національну відзнаку синьо-жовту кокарду. Вдосвіта 1 листопада 1918 р. українці захопили Головну пошту з телефонною і телеграфною станцією, радіотеле графну станцію, обидва залізничні вокзали - Головний і Підзамче, усі військові казарми та склади боєприпасів і спорядження. Тимчасово перервали телефонний зв’язок, а телеграфний залишили тільки на лінії Львів-Київ. На головному залізничному вокзалі українська залога поста вила варту на всі виходи з тунелів, що вели на перон і в головні службові приміщення. Рух поїздів у західному на прямку скасували, зате у південному та східному - не при-

УТВОРЕННЯ ЗУНР

Do społeczeństwa polskiego і ukraińskiego! Wobec імроопмкшішіск ■ мигtent po(ło»«k. jakoby aitujł «do«»k« • ромгм£otcf«k *jp »‘Jkłrb ionu|i> »irlolio.. prokU»o»«LJ cnutltW . uoriduni j Ml»

milicya żydowska otrzymała surowy rozkaz w kwestyi polsko-ukraińskiej zachować się zupełnie neutralnie. W s z c z e g ó ln o ś c i w z h r o n io n e m je s t m ilic y i b r a ć u d z ia ł p r e y r e w iz y a c h , r e k w i z y c j a c h . p a tr o l o w a ć w m ie jsc a c h , w k tó r y c h b y m o g ły p o w s ta ć z a t a r g i p o ls k o - u k r a iń s k ie .

O ile za szły

jakieś

zasadniczem u rozkazowi, indyw idyuów , n ie

w y k roczenia

przeciw

tem u

to one n astąp iły ze stronv

liniejących

do naszej milicyi. tzn.

n ie posiadających przepisanej legitym acyi. Stw ierdzam y z naciskiem , niebiesko-biało

że nie każdy ż o łnierz noszący ko k ardy należy do i inszej m ilicyi.

zaczcrn

nie

moÄcmy odpowiada«- zu zresztą kary g o d n e w ykroczenia i w y b ry k i niesum iennych

jednostek,

szkodą społeczeństw a żydow skiego

działających

nn w łasną rękq.

Do tpolceuibjiri |inl«ki«» i «krain.кіорт ш и ш ; щ > ішііц ptoiba « k./d "УЦІЇи ov oduo-sj itilicjinl klrtry dal powiM du .k«r«i — ainl ualri 1-{агимл poJpi«*M prMf X.jfiowikq M » 3toM«nM-

Звернення Є врейської Н ародної Ради Перемишля до польської т а у к раїн ської спільнот.

Żydowska Rada Ludowa.

пиняли. На ратушевій вежі та будинку намісництва під няли синьо-жовтий прапор. Вранці 1 листопада мешканці Львова побачили українські прапори й на інших держав них спорудах міста. О 7 год. керівник повстання сотник Д. Вітовський доповів К. Левицькому про те, що влада у Львові перейшла до рук УНРади. Повсталі українці випе редили польських активістів на добу. Усі вояки-чужинці (австрійські німці, чехи та угорці), які були розквартиро вані у Львові, заявили про свою нейтральність. Окремими відділами вони прямували з казарм до місцевої коменда тури, звідки їх відкомандирували на батьківщину, на знак своєї нейтральності вони несли білі прапори. Український провід після повстання дотримувався усіх правових процедур. Пополудні делегація УНРади (К. Ле вицький, С. Голубович та Л. Цегельський) вкотре виру шила до намісництва, того разу на правах переможців. На підставі доконаного факту встановлення влади депутати зажадали від графа К. Гуйна офіційно передати державну адміністрацію краю до рук УНРади. Намісник заявив, що він є в’язнем українського війська, тому не може викона ти такої процедури. Однак вирішив цю правову колізію в інший спосіб. Він офіційно передав повноваження на місника своєму заступникові українцеві Володимиру Децикевичові. Той, покликаючись на цісарський маніфест

УТВОРЕННЯ ЗУНР Антін ЧЕРНЕЦЬКИЙ (1887-1963) Робітничий, громадсько-політичний та державний діяч, публіцист. Д іяч УСДП, член Ширшої Управи т а секретар Тимчасового організаційного коміт ету (1918-1919). Депутат УНРади. Заст упник голови «Українського Коміт ет у оборони міста Л ьвова» (жовтеньлистопад 1918). Держ авний секретар праці і суспільної опіки (листопад 1918). Від кінця листопада 1918 р. до середини 1919 р. мешкав у Л ь в о в і нелегально. У квіт ні 1920 р. вийшов з і складу П резидії УНРади. У 1920-х pp. член Г оловн ої Ради українських професійних організацій. П ісля Д р у го ї с віт о во ї війни ем ігрував до Швейцарії.

від 16 жовтня 1918 р. й одностайні прагнення українського населення краю, передав владні повноваження УНРаді. Українські делегати доручили В. Децикевичу, за згодою вже колишнього намісника К. Гуйна, тимчасово керува ти справами намісництва. Того ж дня УНРада іменувала К. Левицького начальником української частини Галичини, до часу формування виконавчих органів влади. 1 листопада 1918 р. українці взяли під свій контроль правопорядок у Львові. Міську поліцію очолив С. Баран, котрий перейняв повноваження з рук директора поліції Юзефа Райнлендера. Військова адміністрація у краю фор мально перейшла до українців пізніше. З а дорученням УНРади 3 листопада 1918 р. підполковник Микола Маринович, адвокат Михайло Новаковський та інженер Тарас Шухевич вирушили до командування австрійських військ у Галичині. Генерал Рудольф П феффер спеціальним ак том передав УНРаді військове командування та права на майно австрійської армії. Українці не перебирали міського управління і самовря дування Львова. Магістрат та Міська рада й надалі діяли у межах своїх повноважень. Натомість було встановлено українську адміністрацію у Львівському повіті. Комісаром призначили діяча УНРади адвоката Степана Витвицького. УНРада утрималася від будь-яких експропріаційних акцій. Фінансові установи міста та краю не були націоналізова ні. На мурах міста з’явилися відозви української влади, які пояснювали населенню мету збройного повстання. Таким чином Листопадове повстання у Львові відбулося без відо ма Віденської делегації і зокрема Є. Петрушевича. Голова УНРади дізнався про доконаний факт встановлення укра 146

УТВОРЕННЯ ЗУНР Іван КОССАК (1876-1927) Педагог, офіцер авст рійської т а україн ської армій, дипломат. Сотник УСС, учасник боїв у Карпат ах (1914-1915). От аман Г алицької Арм ії, окружний комендант Ж овкви (1918). Військовий аташе УНР в Іт а л ії (1919-1920). Посланець Є. Петрушевича на перемовини до М оскви та Харкова (1923). П омер у К иєві, похований на Байковому цвинтарі.

їнської влади через інформаційні агентства австрійської столиці. Національну владу в повітових центрах Східної Гали чини встановили 1-7 листопада 1918 р. Основною силою революційного повстання стали українські військові з розквартированих на цій території австрійських військо вих частин, демобілізовані старшини та стрільці. З допо могою місцевої інтелігенції і селян вони роззброїли вій ськові підрозділи й відділення жандармерії та захопили державні установи. Встановлення української влади в краю обійшлося майже без кровопролиття. Польські ак тивісти спробували чинити опір лише в Самборі, Борисла ві, Дрогобичі та Яворові, але успіху не досягли. Загалом до другої половини листопада 1918 р. під адмініструванням ЗУ Н Р опинилося 49 політичних повітів Східної Галичини. Нововстановлена українська влада запровадила у біль шості повітів краю воєнний стан. Віденська делегація після захоплення українцями влади у краю, у листопаді-грудні 1918 р. продовжила свою діяль ність в австрійській столиці. Є. Петрушевич урядував від імені УНРади в цивільних питаннях, С. Смаль-Стоцький у військових. Голова УНРади на початку листопада 1918р. провів перемовини щодо шляхів українсько-польсько го порозуміння з колишнім міністром для Галичини при австрійському уряді Казімєжом Ґалецьким. Останній, отримавши спеціальні повноваження від Ю. Пілсудського, домагався припинити збройну боротьбу у Львові та включити Східну Галичину до складу Польської держа ви. Українцям обіцяли національний, культурний та гос подарський розвиток, зберегти функціонування україн-

УТВОРЕННЯ ЗУНР

ського шкільництва, громадську самоуправу, підтримку польською державою українських фінансових та госпо дарських установ. Польське керівництво виключало будьяку можливість окремої політичної самоуправи українців, територіальної чи культурно-господарської автономії. Є. Петрушевич пропозицію такого миру рішуче відкинув. Ухвала Львівської делегації УНРади 9 листопада 1918 р. утворила уряд - Раду Державних Секретарів (РДС), або спрощено - «Державний Секретаріат». РДС складалася з президента (голови) та державних секретарів, які очо лювали галузеві секретаріати (з функціями міністерств). До першого складу РДС (листопад-грудень 1918 р.) уві йшли: К. Левицький - президент і одночасно керівник секретаріату фінансів; Василь Панейко - секретар за кордонних справ; Л. Цегельський - секретар внутрішніх справ; С. Голубович- секретар судових справ; Д. Вітовський - секретар військових справ; С. Баран - секретар земельних справ; Ярослав Литвинович - секретар торгів лі і промислу; А. Чернецький- секретар праці та суспіль ної опіки; Іван Куровець - секретар суспільного здоров’я; О. Барвінський - секретар віросповідань і керівник секре таріату освіти (тимчасово заступав С. Смаль-Стоцького, якого було заплановано на цю посаду); Іван Макух - се кретар публічних робіт. До складу РДС увійшов також С. Федак- керівник Харчового Уряду, який УНРада ство рила 29 жовтня 1918 р. У листопаді 1918 р. УНРада ухвалила важливі рішення: Закон про доповнення УНРади та ухвалу про початок об’єднавчого процесу з Наддніпрянщиною (10 листопа да); Тимчасовий основний закон про державну самостій ність українських земель бувшої австро-угорської монар хії (13 листопада); Тимчасовий Закон про адміністрацію ЗУ Н Р (16 листопада 1918 p.). Від перших днів призначення уряду розпочалася підго товка програми його діяльності. Впродовж двох тижнів роботи РДС у Львові державні секретарі, в умовах розгор тання українсько-польської війни в місті, не могли вико нувати завдань своїх міністерств, бо головні зусилля уряду були спрямовані на те, щоб забезпечити потреби війська. Жодні установи, окрім лікарень і закладів постачання, не могли діяти під час вуличних боїв, коли бойові фронти не раз змінювались щокілька годин. Утім місто забезпечив продовольством Харчовий Уряд, який наказав власникам крамниць продавати продукти за фіксованими цінами під строгою відповідальністю. Урядовці доклали зусиль, щоб 148

УТВОРЕННЯ ЗУНР

Гриць КОССАК (1882-1939) Педагог, офіцер авст рійської т а україн ської армій, громадський діяч. Вчитель школи с. Ясениця біля Дрогобича. К омандир Першого полку УСС (1915-1916), командир Вишколу УСС (1917-1918). Н а почат ку лист опада 1918 р. ком андував українським військом у Л ьвові. Командир III Корпусу Галицької А рм ії (1918-1919). П ісля перебування у т аборі інтернованих у м. Л іберець (Чехо-Словаччина) вчит елю вав на Закарпат т і. Член «К оміт ет у допомоги українським збігцям» в Ужгороді (1922-1923). У 1924 р. переїхав до УСРР. Викладав у старшинських ш колах Ч ервоної Арм ії. Репресований більш овицькими спецслужбами за звинуваченнями в ант ирадянській діяльност і (1931, 1937). Розстріляний у М оскві за рішенням Військової К ол егії Верховного С уду СРСР.

села довкола Львова та зі східного напрямку регулярно постачали хліб, борошно, овочі, молочні продукти тощо. Якщо опір поляків у повітових центрах був спорадичний і неорганізований, то у Львові з перших днів листопада 1918 р. польські воєнізовані загони, передусім молодіжні, які очолював капітан Чеслав Мончинський, розпочали антиукраїнські акції. Д. Вітовський 3 листопада 1918 р. був змушений запровадити в місті надзвичайний стан. Незаба ром виступи польських озброєних підрозділів та напади на українські патрулі переросли у тривалий міжнаціональ ний збройний конфлікт, який набув характеру позиційної війни із використанням кулеметів, гармат та мінометів. На початку листопада 1918 р. дії українського війська у Львові не досягли стратегічного успіху. Рядові вояки, колишні селяни після повстання вирішили, що головну справу зроблено й самовільно поверталися додому. Уве чері 2 листопада в розпорядженні українського команду вання у Львові залишилося 648 стрільців та старшин. Для утримання головних об’єктів міста бракувало чимало сил. Зокрема Головний вокзал і прилеглі території площею кілька квадратних кілометрів утримували лише 47 укра їнських вояків із двома кулеметами під командуванням од ного четаря та хорунжого. Тим часом польські збройні сили у Львові поповнюва лися й передислоковувалися. 2 листопада 1918 р. поляки перейшли до наступу й заволоділи Головним вокзалом, товарною станцією на вул. Городоцькій, районом Полі техніки, собором св. Юра, оточили Головну пошту та Ци149

УТВОРЕННЯ ЗУНР Микола П АРФ А Н О ВИ Ч (1867-1936) Залізничний урядовець, профспілковий, політичний і державний діяч. Радник, інспектор дирекції держ авних залізниць у Л ьво ві. Діяч, член Управи УСДП. Заст упник («т овариш ») держ авного секретаря залізниць ЗУ Н Р Івана Мирона, орган ізовував відновлення залізничного сполучення (листопад 1918). У 1920-х pp. член Г ол овн ої Ради українських професійних організацій, член К у р а т о р ії Українських Виїцих Шкіл. В останні роки життя меш кав у Розлучі, де прац ю вав над розвит ком курорт н ої сфери.

тадель. Українсько-польський фронт встановився уздовж лінії: станція Клепарів - Янівський цвинтар - Головний вокзал- вул. Бема - собор св. Юра - кінець вул. Копернік а - вул. Кадетська. З листопада польські командири оголо сили в тих районах міста, які вони контролювали, мобілі зацію чоловіків-поляків 17-35-річного віку. За кілька днів польські військові формування у Львові вже налічували 3110 вояків, головно, місцевих мешканців. Представники Польської Організації Народової проводили перемовини з делегатами УНРади про припинення воєнних дій у Льво ві. Перемир’я поляки використовували для поповнення та передислокації своїх військ. Відтак польські сили у Львові зростали. У їхніх руках опинився стратегічний транспорт ний коридор від Перемишля до Львова, що давало змогу поповнювати військові загони людськими резервами, боє припасами та харчами. 20 листопада до Львова прибула по тягом польська бойова група підполковника М. Карашевича-Токажевського - понад 1 000 вояків. Увечері того ж дня прибув генерал Болеслав Роя із двома сотнями леґіоністів. Розгортання воєнних дій у Львові змусило українське військове керівництво оперативно вирішувати питання розбудови збройних сил. їхньою основою стали українські військові підрозділи, учасники Листопадового повстання. Утримували столицю також частини Легіону Українських Січових Стрільців, які прибули з Чернівців щойно 3 листо пада 1918 р. До українських підрозділів як добровольці до лучалися національно свідомі студенти й робітники Львова та прибулі селяни. П ’ятнадцятий полк австрійської армії, що був розквартирований у Львові на вул. Курковій, одер жав назву полку ім. Князя Лева. Ввечері 6 листопада туди 150

УТВОРЕННЯ ЗУНР

прибули молоді добровольці з підльвівських сіл: Підберізців, Чижиків, Гаїв, Городиславичів, Гринева, Водників та ін. Д. Вітовський став першим командувачем українського війська. З листопада 1918 р. через поганий стан здоров’я він подав у відставку, але К. Левицький не прийняв її. Д. Ві товський тимчасово залишився на посту командувача, проте оперативне керівництво військовими діями у Льво ві здійснювали підполковник М. Маринович і майор УСС Гриць Коссак. 9 листопада 1918 р. командувачем став Гнат Стефанів, котрому УНРада присвоїла звання полковника УСС й одночасно призначила «Наказним Отаманом всего Українського війська Західно-Української Держави». Ви щий український військовий орган Цетральний Військо вий Комітет змінив назву на «Українська Генеральна Ко манда», згодом - «Український Генеральний Військовий Комісаріят» (до 8 листопада 1918 p.), пізніше - «Начальна Команда». 11 листопада 1918 р. до Львова із Наддніпрянщи ни прибуло добровольче з’єднання «Козацький загін імені Івана Гонти», яким командував отаман Андрій Долуд. Після утворення РДС 10 листопада 1918 р. загальне ке рівництво організацією збройних сил перейняв Держав ний секретаріат військових справ, який очолив Д. Вітов ський. Завданням секретаріату була підготувати особовий склад війська, забезпечити його харчами й матеріальнотехнічними засобами, організувати санітарні служби та військове судівництво. На основі закону УНРади від 13 листопада 1918 р. ДСВС видав розпорядження, які унормували творення армії та військово-територіальну організацію ЗУНР. Територію ЗУ Н Р розділено на три військові області й 12 військо вих округів: область Львів (округи: Львів, Перемишль, Рава-Руська, Самбір); область Станиславів (Станиславів, Стрий, Коломия, Чернівці); область Тернопіль (Терно піль, Золочів, Чортків, Бережани). Оголошена загальна мобілізація українського чоловічого населення від 18 до 35 років. Затверджено присягу українських військ. Націо нальних меншин до війська не покликали. Українські підрозділи у Львові та Східній Галичині в перші тижні українсько-польського конфлікту діяли роз різнено, без чіткої взаємодії. Під загрозою втрати стра тегічних позицій, знищення чи захоплення в полон основ них військових сил та українського уряду, командувач українського війська Г. Стефанів віддав наказ відступити зі Львова. Опівночі українські підрозділи організовано покинули місто. Разом із військовими зі Львова виїхало

УТВОРЕННЯ ЗУНР

більшість державних секретарів та діячів УНРади. 21 лис топада 1918 р. бойовий склад армії налічував 120 старшин і 3185 рядових стрільців. Щойно після відступу україн ського війська зі Львова розпочато масову мобілізацію та формування Галицької Армії. Державність у Східній Галичині після втрати столиці вдалося зберегти завдяки ефективній організації повіто вої влади. Перебравши у свої руки основні державні уста нови Галичини, українці на початку листопада 1918 р. роз почали формувати систему місцевої виконавчої влади на національній основі. Не створюючи нових управлінських структур, українське керівництво відновило діяльність іс нуючих при австрійському режимі місцевих виконавчих органів. Керівниками повітової адміністрації стали новопризначені українські комісари. Посада повітового комі сара замінювала начальника місцевої адміністрації - по вітового старосту, який при колишній австрійській владі підпорядковувався галицькому наміснику. У перші дні повстання посаду повітового комісара доручали комусь із членів підготовчого комітету чи лідерів місцевої інтеліТ имчасовий основний закон про держ авну самост ійніст ь українських зем ель б у в ш о ї авст р о -уго р ськ о ї м о н а р х ії (13 лист опада 1918 p.).

Тимчасовий основий закон

про державну самостійність українських земель був шої австро-угорської монархії

П ечат ки п о в іт о в о ї адм ін іст рац ії З У Н Р у Золочеві.

Внняті з під сего розпорядку г ті промисловці і куяиї, котрі одер жали карти промислові або концесії • часї між 15. листопада 191» р. а 15. еїчня 1919 p., або до часу видаия ссго розпорядку внесли вже иодаия до Держ. Повіт. Коиісарияту в Золочеві. Хтоби поза 15. марта 1919. провадив дотеперішие підприємство, підлягаюче ниіїшжоау заряджеию без повередиого узясканя відиовленн свого уираянсня промислового, підляже грошевій карі до 1000 К. а в разі нсстягасмостн арештояи до трох місяців, га урядовому замкиеию про мислового льокалю.

у х а м м і Українською Національною Радою на засіданні дня ІЗ падолиста 1918.

Повітовий Комісар

Михайло Балтарович в. р.

Назва. Держава, проголошене на підставі прав« снм лояяячеяиі народів У країнсько;» Н аціональною Радою у Л ьвові дня J6 . ж овтня 1918 року, обннмпюча весь простір бувш ої м стро-угорсы п Л м онархії, заселений переважно Українцями, мав налвч Західна-Українська Народня Република Артикул II.

Границі. Простір Західно-української Н а|ю дної Реігублнки нокривавться я українською суцільною етнографічною областю в межах Дувшої австроугоргькоТ монархії — то в з українською частиною бувших австр СІ.КНХ коронних країв Галичини 8 Володимирівн) і Ґл к о ш ти . та і ук, їиськими частями бувших угорських столиць (Комітетів): Спиш, І ІІ і. мш. Земляни. Уг. Ііе|м*г. Угоча і Марморош... як вона означена на «тлографічній карті австрійської монархії Клрла барона Ч ерніґа Еііш окгаріііясіїя Kart« ііиг 6xt«rreicliixcli>-n Monarchie, piilworfen von Karl PrniІіигги Cscroii;, Іімгаи»ц«'рЄІ*«п von iler k . k. l»ir«klion d e r a<limomlrn Uven Staiintik. W ien 1855 Muaaatal. 1:864.000). Артяку.і III.

Державна суверенність. Отся державна територія Народню І’епублмку.

гво|иіті. самостійну Зв х ідно- »країн ську Артаки IV.

Державне заступництво. П рава влади іменем Західно-української Народньої Републикл ви конує весь «її народ через ш ок заступництво, вибране на основі :іагального. рівного, безно ереднього. тайного і ііропорціоиа.іьиого нрава голосования беа ріжииці пола. На сій самій основі мають бути вибрані

ПОВІК»

апіЯЯХКО» в ЗоабПИЇ

УТВОРЕННЯ ЗУНР

ґенції. Проте згідно з інструкцією, повітові комісари мали бути обрані делегатами («відпоручниками») громад і за тверджені УНРадою у Львові. Спочатку комісаріати підпорядковувались та звітували львівській делегації УНРади. Відповідно звучала і їхня по чаткова офіційна назва: «Повітовий комісаріат Україн ської Національної (Народної) Ради». Ухвалені 29 жовтня 1918 р. «Устав і Інструкції для повітових органів Укра їнської Національної Ради» були опубліковані окремою листівкою без підпису, тому мали неофіційний характер. Із утворенням РДС комісаріати увійшли в підпорядкуван ня центральному виконавчому органу ЗУНР. «Тимчасовий Закон про адміністрацію ЗУНР» став пер шим державним актом, який визначив компетенцію пові тових адміністративних органів. Документ продовжив дію всіх законів і розпоряджень колишньої Австро-Угорської монархії, якщо вони не суперечили державності ЗУНР. Адміністрація повинна була діяти на основі цих законів, аж до їх скасування чи внесення до них поправок. Закон Гарантував, що всі урядники та державні службовці, які склали письмову присягу ЗУНР, залишаться на своїх по садах до подальших розпоряджень. Усі адміністративні державні установи переходили в підпорядкування РДС у Львові як останньої інстанції у всіх справах, що підлягали раніше австрійському міністерству. Головним повітовим органом політичної адміністрації став український дер жавний повітовий комісар, якого призначав та звільняв Державний Секретар внутрішніх справ. Повітові військо ві коменданти та коменданти жандармерії підлягали пові товим комісарам виключно в питаннях громадської без пеки. Закон вилучав із компетенції комісарів керівництво судами, поштою, телеграфом, залізницею, соляними ко пальнями та доменами, дозволяючи втручатися у справи цих інституцій лише в надзвичайних випадках. Більшість повітових комісарів обрали на місцях, лише в кількох повітах комісара призначила центральна вла да. Комісаріати очолили відомі українські громадськополітичні діячі, серед них колишні депутати Державної Ради та Галицького Сойму, діячі УНДП та УРП, члени УНРади. Про високий освітній рівень місцевого керівни цтва свідчить той факт, що серед 48 повітових комісарів 25 осіб мали докторський ступінь. Повітовим комісаром Кам’янки Струмилової став брат голови УНРади - Ро ман Петрушевич. Довибори до УНРади у повітах та біль ших містах краю відбулися у грудні того ж року. Поміж

УТВОРЕННЯ ЗУНР

обраних повітових депутатів був старший брат Євгена о. Степан Петрушевич. Серед першочергових завдань української адміністрації усіх рівнів було встановлення цивілізованих стосунків із населенням національних меншин, більшість якого про живала в містах та містечках Східної Галичини. У своїх перших відозвах УНРада декларувала рівноправність на ціональних спільнот української держави, Гарантувала їм відповідні репрезентативні права та якнайширшу національно-персональну автономію. В ухвалі УНРади від 19 жовтня 1918 р. уперше було задекларовано визнати євреїв як націю. Першого листопада 1918 р. тимчасовий законо давчий орган закликав національні меншини реалізовува ти свої права, організовуватися в окремі публічно-правові групи та делегувати до УНРади своїх представників. Утворення ЗУ Н Р на початку листопада 1918 р. мало за галом мирний характер. Українці без застосування сили захопили владу в містах і містечках, де чисельно та в ад міністрації домінували поляки. Австрійські чиновники, більшість з яких були польської національності, без сер йозного спротиву передали українцям владу. На відміну від Львова, де польські активісти організували потужний збройний опір, в інших місцевостях краю ситуація стабілі зувалася. Поляки відмовилися делегувати своїх представ ників до УНРади, хоча й увійшли на початках до повітових рад і міських органів самоврядування. Поляки та євреї уві йшли до складу Повітової Ради Жовкви. Про це місцевий О голош ення У країнської Н ац іон ал ьн ої Ради у П ерем иш лі про покарання за грабунки.

S traże w ojsk ow e otrzym ały ostry nakaz zrobienia użytku z broni du każdego przyłapanego na gorącem uczynku r a bunku na kolei, magazynach kolejowych i barakach wojskowych. Vi/vnyil, dnl» H.

Uhrailshą narodowa Rada. 154

УТВОРЕННЯ ЗУНР

часопис писав: «Вже зі складу сеї Повітової Української Ради ясно виходить, що український нарід не хоче сам вер ховодити в краю, зглядно в Українській державі, але радо лишає місце в управі Полякам і Жидам відповідно до чис ла населення і справедливої засади: Каждому признати те, що йому належить». Польське населення було представ лене також у Прибічній Раді Самбірщини. Намагаючись знайти компроміс із національними мен шинами в урядуванні містами, українська влада не скасу вала повноваження колишніх міських рад, що мали між національний характер. Євреї входили до міської Ради Борислава. Дозволено урядувати колишній громадській Раді в містечку Рудки. Магістрат у складі поляків та єв реїв діяв у Золочеві та Скольому. У Стрию радниками українського адвоката Єроніма Калитовського, були т. зв. прибічні Тіснійша та Ширша Ради міста, які мали міжна ціональний характер. У Золочеві єврей Йосиф Ґольд був комісаром ЗУНР, а у Бродах - інший представник єврей ської меншини - Станіслав Ріттель. Участь поляків та єв реїв у роботі міських рад була стабілізаційним чинником міжнаціональної ситуації в ЗУНР. Від перших днів українського правління УНРада кате горично вимагала усунути поляків з усіх керівних посад в органах виконавчої влади в центрі та на місцях. Натомість полякам з адміністраторів нижчої ланки запропонували працю в державних структурах за умови, що вони складуть присягу на вірність ЗУНР. Із-за лінії фронту Польська Лік відаційна Комісія у Кракові у спеціальній директиві закли кала польських фахівців утриматися від праці в українських установах. Фахівці-поляки різних спеціальностей неодно значно поставилися до можливості роботи в українських установах. У деяких місцевостях вони спочатку погодилися працювати в новій адміністрації, але згодом відмовилися присягати на вірність ЗУНР. Однією з причин відмови пра цювати в українських інституціях було небажання націо нально-свідомих поляків допомагати урядові, який воював із Польщею. Оцінюючи характер процесу утворення міс цевих органів влади та управління ЗУНР, варто зауважити, що українській адміністрації вдалося, з певними складно щами, вирішити у цілому серйозну проблему нестачі націо нальних кадрів у галузі урядування, економіки та освіти. Уряд і діячі УНРади, відступивши зі Львова, попрямува ли через Золочів до Тернополя, де ухвалили низку важ ливих постанов державного будівництва та оборони. Тим часом Є. Петрушевич був фактично ізольований від по

УТВОРЕННЯ ЗУНР

дій у Галичині, де за його відсутності розпочалася війна з Польщею. Голова УНРади ненадовго приїхав з Відня до Тернополя і знову вирушив до австрійської столиці, де отримав фінансову допомогу для ЗУНР. РДС розпочала підготовку до об’єднання ЗУ Н Р із УНР, переорієнтувавшись на нову політичну силу Наддніпрян щини - Директорію. До неї на перемовини вирушила урядова делегація (Лонгин Цегельський та Дмитро Ле вицький). 1 грудня 1918 р. у Фастові сторони підписали «передвступний» договір. У ньому ЗУ Н Р заявляла про намір у найближчому майбутньому об’єднатися в одну державу із УНР і, тим самим, «перестати існувати як окрема держа ва, а натомість увійти з усею своєю територією і населен ням, як складова частина державної цілости в Українську Народню Републику». УНР, зі свого боку, об’єднуючись зі ЗУНР, зобов’язувалася прийняти всю територію і населен ня ЗУ Н Р «як складову частину державної цілости в Укра їнську Народню Републику». Згідно з цією заявою, уряди обох республік зобов’язались реалізувати «державну злуку» найближчим часом. Окремий пункт договору передба чав, що ЗУ Н Р, «з огляду на витворені історичними обста винами, окремими правними інституціями та культурними і соціяльними ріжницями окремішності життя на своїй тери торії», застерігала за собою право на територіальну автоВ ід о зва про ут ворення Є вр ей ськ о ї Н ац іон альн ої Ради у Перемишлі.

Żydzi! Z w o li w s z y s tk ic h s tro n n ic tw I g ru p s p o łec zn yc h p ow s ta ł* n aszem m ie ś c ie Ż y d o w s k a Rada lud ow a, k tó ra o b ję ła w s z y s tk ie inkcye d a w n e j z w ie r z c h n o ś c i w y zn a n io w e j. R e p re ze n ta n c i lu d n o ści p o ls k iej i uk ra iń s k iej uzn ali Ż y d o w s k ą adę lu d o w y z a Jedyny p r z e d s ta w ic ie lk ą in te r e s ó w lud n ości ±ydov ■lej. W p oro z u m ie n iu p r z e d s ta w ic ie la m i p ols k im i i u k ra iń sk ’,m | j ę ł a ż y d o w s k a m ilicya, ta k o s t r a ż b e z p ie c z e ń s tw a p ie c z « nad Ім х . e c z e ń s tw e m i s p o k o je m Iz ie ln lc ż y d o w s k ic h . W sturanku 4u lurinnaei uf ^udowntri p»ł<kiej i uknunukirj acbow aj' Zv.bti lojalną i *-№ nMKgaf "Н: тцічм* пстгаїїн**. ■ 'j«ral»irtw.> niilicyi tyafcunkH і « и Н Ho dytpmyryi R. I» lała wewtkim cdonkmn milicyi od|owiednir w tym ktrnmku п акту. Z. B. U Mann1 sus ę całych wr «spoiiuiiamiii wylej zakrc.ic w zgodzie z ludnoроЬкц i ukraińską współpracować nad ulnyroanieui l«piw!zrń»lwa i »pokoju w т м и п omXcir. Zydli! W lej powmtnrj cliwili wzywamy We» wsYrfkirh. bväcir ńr4 złączyli przy jedynej tfa n rj pneiiNawirirlre. W n-j ilaórjowoj chwili i ffiiiVxl *yilow*ki itiiwet1 тим inni twymi tywntaymi iiit<*c n m M f dawną jii* nieisinicjmu „iznn-Ііскч jjimm; wymieniową“ im prawdziwie d«uokr*iv rq КІОІім; ił dowłką. Zmlania Щ trailing Mańcie l«ly przy iw* jak |«iU n muz! I*n*my*l, '•“ i* :1- b*lopailn lUlłł.

Żydowsha Sala lodowa:

156

УТВОРЕННЯ ЗУНР

номію. Параметри автономії повинна була визначити окре ма спільна комісія, а ратифікувати - законодавчі й урядові органи обох республік. Тоді ж мали бути узгоджені доклад ні умови злуки обох держав. Договір був скріплений влас норучними підписами членів Директорії та уповноважених представників РДС. На черговому засіданні уряду, яке відбу лося 22-23 грудня 1918 p., було вирішено скерувати до Києва ще одну делегацію, щоб узгодити реалізацію об’єднання. Галицький уряд у стислі терміни мав вирішити низку важливих питань. На законодавчому рівні необхідно було закріпити об’єднання з УНР. Якою мала бути структура і повноваження влади ЗУНР? Хто її очолить? Як реоргані зувати збройні сили і якнайшвидше відібрати від поляків столичне місто Львів? РДС усвідомила необхідність тер міново розглянути найактуальніші питання на засіданні доповненої УНРади. Відтак уряд постановив спонукати Є. Петрушевича до якнайшвидшого приїзду з Відня та скликання УНРади. Очільник тимчасового законодавчого органу повернувся до краю наприкінці грудня 1918 року.

Звернення Української П о в іт о в о ї Ради у К алуш і до м ісцевого населення.

До нашого народа! 1. Не випродуймо свою худібку без ко нечної потреби. Худібка більше варта чим паперовий гріш. Не слухаймо намови купцїв, зашануймо свою худібку а через те і; себе. 2. Не купуймо, під сю хвилю таких річей, яких хвилево не мож спровадити. Власне тому, що їх не мож тепер ^провадити, дерут шкіру за них. Таю річи є-одіж, біле, кухонне та инше начине. 3. Шануймо наші лїси, щоби було подостатком дров і на слідуючі роки. Лише ощадний чоловік зовесь добрим господаром. 4. Не обижаймо других, не дїлаймо кривди, не над’ужиьаймо здобутої свободи, бо не буде благословенстна Божого. 5. Не слухаймо тих, що шепчут нам мститись на ворогах. ГІімста ще ніколи не дала доброго плода. 6. Н е дерім ся межи соб о ю , щ оби не сміялись вороги та стороньскі люде В ЗГОДІ і лю бві. спокійно і розумно радьмо і працюймо над наш ою будуччиною 7. Нагодуймо і приоліИмо вбогого, нагого та голодного. 8. Н е посягаймо за легкий а не праний хосен. най руки наш і будут чисті а лиця світлі. — Будьмо синами дня. а не темряви, сорому, ночі!

УіірашБьіів Повітова Роде в Канун.

16. УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РАДА

Доповнена новообраними депутатами УНРада зібрала ся у Станиславові на початку січня 1919 р. Номінальних членів УНРади налічувалося майже 190 осіб, Але значна їх частина не прибула до тимчасової столиці ЗУНР: кіль кох діячів інтернувала польська та румунська влада; хтось переховувався в підпіллі за лінією фронту; члени Віден ської делегації залишалися у австрійській столиці. На перших двох пленарних сесіях (2-4 січня та 4-15 лю того 1919 р.) було завершено формування керівних та ро бочих органів. Правовою підставою оформлення органі заційної структури верховного органу влади стала низка законодавчих актів, що юридично регламентували функ ції і компетенції керівних органів УНРади. Ухвалений 4 січня 1919 р. Закон доповняючий Статут УНРади змінював 4 параграф Статуту від 19 жовтня 1918 p., зазначаючи, що УНРада вибирає президію у складі Прези дента і його чотирьох заступників. Президент мав скликати УНРаду і головувати на її засіданнях, а у випадку його від сутності цю функцію мав виконувати найстарший за віком заступник. Для ведення канцелярії, протоколів нарад і діло водства УНРада обрала двох секретарів і одного заступника. П освідчення депут ат а У країнської Н аціональної Р ади А нт іна К руш ельницького (Ст аниславів, лю т ий 1919 p.).

Легітимація для члена Української Національної Ради п.

З Президії Української Національної Ради

І ^ д е т р е и я е іт г . к

/. у

тт 158

секретар.

УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РАДА Антін КРУШ ЕЛЬНИЦЬКИЙ (1878-1937) Педагог, письменник, журналіст, гром адськополітичний т а держ авний діяч. Вчитель гімназій у Л ьвові, К олом и ї т а Городенці, директ ор II Д ерж авної гім н а зії у Ст аниславові. Д іяч УРП. Депутат УНРади, член ш кільної ком ісії т а ком ісії закордонних справ. М ініст р освіт и УНР (квіт еньсерпень 1919). Г олова П едагогіч ної к о м іс ії УНР (осінь 1919). Б у в на боці Є. П ет руш евича у його конфлікт і з Д ирект орією УНР. Видавець та редакт ор часописів « Н о ві Шляхи» (1932). У 1932 р. виїхав з сім ’єю до Р адян ської України. 1934 р. ареш тований більш овицькими спецслужбами у Х а р к о ві і звинувачений в антирадянській діяльност і. Засудж ений до десятирічного у в ’язнення. П окарання в ід б у в а в на Соловках. Розст ріляний за ріш енням «О соб л и вої трійки» УН КВС Л ен ін градської області.

З відкриттям сесії доповненої УНРади 2 січня 1919 p., Є. Петрушевич склав свої повноваження. Президію УНРа ди таємним голосуванням переобрали в такому складі: президент - Є. Петрушевич, заступники - Л. Бачинський, С. Вітик, О. Попович, А. Шміґельський. До постійно го Секретаріату обрали секретарів - С. Витвицького і О.Устияновича; заступника секретаря - С. Сілецького. Як відзначив І. Сохоцький, «ЗОУНР не мала свого пре зидента в західно-європейському розумінні цього слова. Сувереном був цілий нарід, що виконував свої суверенні права через делегатів в Національній Раді». Крім Президії УНРади, яка керувала роботою законо давчого органу під час її сесії, УНРада створила постійний керівний орган - Виділ УНРади. Ця установа, що мала ви конувати владу глави держави, була утворена Законом з дня 4 січня 1919 р. про Виділ УНРади. Згідно із законом, Після § 3. закона з 4 січня 1919 ч. 5. В. д. 8. і р. члена Української Національної Ради не можна без її згоди нязнити ані потягати судово до одвїчальности за каригідні вчинки н часі, коли сесія тривав, хиба що приловить ся його на горячім вчинку. | В сдучаю приловленя на горячім вчинку має суд негайно пові домити Українську Національну Раду про доконане увязнене. На жадане Украін.ької Національної Ради мусить бути увязнене знесене, а судове стеженн мусить бути відложсне на цілий ч4с гри ваня сесії. Те саме має наступити на жадане Української Націо нальної Ради дотично увязненя або слідства, зарядженого проти її члена поза часом сесії. Сесія починає ся з днем скликаня Україно-кої Національної | Ради, а кінчить ся з днем гамкненя ЇЇ засідань.

П.

п- ~

як членови Укра-

їнської Національної Ради прислугуб право безплатної їзди усіми велі'зницями на цілій території Західної области Української На родної Републики (§. 2. закона 8 10. лютого 19І9 р. ч.9. В. д. 8. р.)

щ ш иш яя

щшн м н

УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РАДА В ’ячеслав БУ ДЗИ Н О ВСЬК И Й (1868-1935) Редакт ор, публіцист, письменник, вченийісторик, громадсько-політ ичний діяч. Співзасновник т а діяч РУРП т а УНДП. С півредакт ор часописів «Громадський Голос», «Радикал», «С віт ло», «Діло». Депут ат Д ерж авної Ради (1907-1908). Депут ат УНРади. Співзасновник, голова У країнської П а р т ії П раці (1927). А вт о р історичних повіст ей т а праць із питань зем ельної власност і в Галичині.

пленум обирав Виділ УНРади (9 членів), у якому голову вав як 10-й член - Президент УНРади, а за його відсутнос ті - найстарший за віком заступник. До компетенції Ви ділу належало: призначати членів уряду; приймати заяви та рішення про відставку уряду; на внесення Державного секретаріату судівництва виконувати право амністії й або ліції (припинення кримінальної справи на стадії, коли про вина обвинувачуваного юридично ще не доведена. Право аболіції належить до компетенції глави держави). У спра вах військового судівництва Виділ міг переносити право виконування амністії на РДС; іменувати начальників ви щих державних цивільних і військових урядів; затверджу вати і проголошувати закони. Скликати Виділ мав право Президент УНРади, а в час його відсутності - найстарший за віком заступник, як репрезентант Виділу. Влада Виді лу мала повноваження на час каденції УНРади, втрачала силу після виборів нового Виділу новою Радою. Рішення ухвалювала більшість (у випадку рівності голосів пере вага надавалась рішенню, за яке голосував Президент), і вони були правомірні за присутності щонайменше шести членів Виділу. Означене право Виділу оголошувати зако нодавчі акти було конкретизоване у «Законі з дня 4 січня 1919 про спосіб оповіщування законів і розпорядків», де було зазначено, що закони підписує Президент УНРади і один член Виділу УНРади. Закони, що ухвалила УНРада і розпорядки державних секретарів мали публікувати у «Вістнику державних законів і розпорядків Західної области Української Народної Республіки». Виділ, як колегіальний керівний орган, створений за про позицією Є. Петрушевича, з тієї причини, що УНРада - чи

УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РАДА Лев БАЧИН СЬКИ Й (1872-1930) Адвокат у С т аниславові, громадсько-політичний діяч. С піворганізат ор українських кооперат ивних та січових т оварист в на П окут т і. Діяч, голова УРП (1918-1930). Депут ат Д ерж авної Ради (1907-1918), Галицького Сойму (1913-1914). Член президії З а га л ьн о ї У країнської Р ади (1915-1916). П овіт овий ком ісар у С т аниславові (лист опадгрудень 1918). Віце-президент УНРади. О ч олю вав делегацію ЗУ Н Р на урочист ом у проголошенні Акт ів Злуки у К и єв і (22 січня 1919 p.). С півавт ор закону про земельну реф орм у. Депут ат Сойму II Речі П осполит ої (1928-1930).

сельний орган і не в змозі регулярно засідати. Утворення Виділу було ще одним кроком, який позбавляв Президента УНРади усієї повноти влади. Саме Виділ, отримавши суверен ні права глави держави, призначав уряд (РДС), який ніс відпо відальність за внутрішню та зовнішню політику держави. Крім Президента - Є. Петрушевича, до Виділу були об рані: JI. Бачинський (УРП), С. Вітик (УСДП), А. Горбачевський (УНДП), Г. Дувіряк (УРП), М. Новаковський (УРП), Т. Окуневський (УНДП), О. Попович (УНДП), А. Шміґельський (УСДП), С. Юрик (УНДП). Обраний го ловою («президентом») Президії та членом Виділу УНРади Є. Птрушевич мав репрезентативні функції глави держави. Права та обов’язки членів УНРади регламентував «Закон з дня 4 січня 1919 р. про незайманість членів УНРади». Депу тати мали виконувати обов’язки, випливаючі з дорученого їм представництва незалежно від будь-яких інструкцій ви борців і були захищені від притягнення до відповідальності за голосування. Члена УНРади не можна було в час триван ня сесії ув’язнити чи притягти до судової відповідальності без згоди депутатів, окрім випадків «спіймання на гарячому». У такому разі суд мусив би негайно повідомити УНРаду про факт ув’язнення депутата. На вимогу УНРади ув’язнення мало бути припинене, а судове слідство відкладене на час тривання сесії. Те саме стосувалось випадку ув’язнення або слідства проти члена УНРади поза часом тривання сесії. Хронологічні рамки сесії розпочинались днем скликан ня сесії, а обмежувались днем закінчення засідань. Закон увільняв членів УНРади на час сесії від виконання військо вих обов’язків, а ті депутати, які були державними урядни ками, звільнялися від своїх службових обов’язків.

УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РАДА П етро (Платонід) ФІЛЯС (1864-1930) Священик, ненець Василіанського чину, політичний діяч. П ісля навчання в А кадем ічній гім н а зії у Л ь в о в і (1877-1883) вст упив до Д обром ильського м онаст иря оо. Василіан. Чернечі обіт и склав 1885, висвячений 1889 у К рист инополі (тепер м. Ч ервоноград Л ь в ів с ь к о ї обл.). Ігумен Д рогобицького монастиря. Апост ольський адм ініст рат ор Г реко-К ат олицької Ц еркви в А в с т р ії (1914-1916). Генеральний вікарій Л ь в ів с ь к о ї і П ерем иш льської єпархій. Д іяч УНДП, член Н ародного К оміт ет у. Депут ат УНРади від Ж овківського повіт у, член субком іт ет у УНРади з підгот овки проект у зем ельної реформи. Скарбник п овіт ового ком іт ет у УНТП у Ж овкві. П омер у м онаст ирі оо. Василіан у Д рогобичі.

Доповнив права членів УНРади Закон від 10 лютого 1919 р. (обов’язував з 1 січня 1919 p.), згідно з яким делега там надали право безоплатного проїзду на території ЗУНР та регламентовано їх добове утримання. Особи прибулих на першу сесію розширеної УНРади у Станиславів деле гатів засвідчували відповідні делегатські посвідчення (гра моти), що видавали повітові комісаріати. Вже під час сесії їх замінили тимчасовими депутатськими посвідченнями («леґітимаціями»). Постійні посвідчення були надруковані і затверджені Президією УНРади після 10 лютого 1919 р. У них були вписані законодавчо усталені права членів УНРа ди. Робочим підрозділом УНРади була канцелярія, яка дія ла ще у Львівській делегації. У першій половині 1919 р. обіг документів був у віданні Президіальної канцелярії УНРади. Важливими структурними ланками та робочими орга нами законодавчого органу були фахові комісії. Галузеві комісії, які готували законодавчий процес першої полови ни 1919 p., були створені на початку роботи доповненої УНРади у Станиславові. 2-4 січня 1919 р. утворено 9 комі сій УНРади: земельна, військова, законодатна, технічної відбудови, фінансова, шкільна, заграничних справ, сус пільної опіки, комунікаційна; 15 лютого 1919 р. - адміністраційна, 27 березня 1919 р. - санітарна. Від квітня 1919 р. було обрано комісію з підготовки виборчого закону. До комісії (з 25 осіб) увійшли 15 діячів УНТП, 5 - УРП, 3 УСДП, 2 - Селянсько-Радикальної Партії (далі - СРП). Комісії перейняли на себе функції обговорення проблем них питань окремих галузей державного будівництва ЗУ Н Р, підготовки й опрацювання нових законопроектів. 162

УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РАДА Петро КАРМ АНСЬКИЙ (1878-1956) Педагог, письменник, журналіст, гром адськополітичний діяч, дипломат. Належ ав до літерат урного гурт ка «М олода М уза» (1906-1909). Викладав на курсах україн ознавст ва у Вінніпегу та в учит ельській се.нінарії в Б рендоні (Канада, 1911-1913). У роки П ерш ої с віт о в о ї війни працю вав у т аборах військовополонених р осій ської а р м ії у Німеччині т а А вст рії. Вчитель Т ернопільської гім назії (1918-1919). Г олова П о в іт о в о ї УНРади у Тернополі (1919). Депут ат УНРади, член вій ськової комісії. Викладач у к раїн ської літ ерат ури у м. Херсон (1919-1920). Секрет ар м іс ії УНР при А пост ольськом у прест олі (1920-1921). Представник ЗУ Н Р у Б р а зи л ії т а А ргент ині (1922-1923), де зби рав серед у країн ської діаспори «Позичку Н аціональної Оборони». Вчит елю вав у гім назії Р ід н о ї Школи у Д рогобичі (1932-1939). Викладач Л ьвівськ о го університ ет у (1940-1941). Вчитель ф іл ії А кадем іч н ої гім н а зії у Л ь в о в і (1943). Директор Л іт ерат урно-м ем оріального м узею Іван а Франка у Л ь в о в і (1944-1946). З а зн а ва в тиску та репресій з боку радянських спецслужб.

Першочерговим питанням, яке мала вирішити доповне на УНРада на пленарній сесії у Станиславові (2-4 січня 1919 р . ) - об’єднання з Українською Народною Республі кою. Є. Петрушевич досить стримано ставився до перс пектив злуки. Однак соборницькі прагнення українського селянства і війська мали змусити західноукраїнське керів ництво до активізації об’єднавчої політики та ухвалення відповідного офіційного рішення. Відкриваючи засідання, голова УНРади Є. Петрушевич подякував Наддніпрянщині за збройну допомогу в боротьбі проти поляків: «Кров хай буде тим першим звеном, що лучить нас в одну соборну Україну!». На першому засіданні оголосили про принципо ву домовленість з Директорією щодо спільного ведення зо внішньої політики, організації війська, фінансової системи, пошти та телеграфу. Сторони узгодили, що шкільництво та релігійні питання залишаться під автономним управлін ням. Суди та адміністрація мали функціонувати окремо до введення в дію загальноукраїнських законів. Незважаючи на те, що саме питання про об’єднання було практично вирішене, визначення його юридичних умов ви кликало гостру дискусію на пленарній сесії. Соціал-демократ Семен Вітик наполягав на необхідності здійснити об’єднання до початку Мирової Конференції в Парижі, щоб виступи ти там єдиним представництвом. Він наголосив на потребі створити перехідну комісію, а централізоване управління, на його думку, варто було б передати до рук української влади

УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РАДА Володимир БІРЧАК (1881-1952) Вчений-філолог, письменник, громадськополітичний діяч, організат ор пласт ового руху. Дійсний член НТШ. Належ ав до літ ерат урного гурт ка «М олода М уза» (1906-1909). Оф іцер УСС. Д іяч УСДП. Депут ат УНРади, член вій ськової комісії. Член Д рогоби ц ької П о віт о во ї УНРади. Секрет ар Держ авного Н аф т ового К ом ісаріат у ЗУ Н Р у Д рогоби ч і (1919). Г олова «К ом іт ет у допомоги українським збігцям в Ужгороді» (19201923). Скавт -майст ер, голова К р а є в о ї П ласт ової Старшини на Закарп ат т і (1934-1938). П ісля поразки К арп ат ської України виїхав до Чехії, де займ ався викладацькою і письменницькою працею. П омер у концт аборі м. Тайшет (тепер Іркут ська обл., Росія).

в Києві. Прихильниками беззастережної злуки виступили також селянські депутати УНРади. Зокрема, націонал-де мократ Тимотей Старух наполягав, щоб замість нового уря ду утворити Ліквідаційну комісію. Він також вимагав, щоб у склад Директорії увійшло двоє представників Галичини. Діяч Української Радикальної Партії Петро Шекерик-Доників переконував делегатів, що всі питання державотворення, у тому числі й підготовка земельної реформи, повинні вирі шуватися тільки в Києві. Водночас він висловив прагнення прийняти символ тризуба як герб об’єднаної України. Позиція керівництва УНРади та членів РДС була більш стриманою. Військовий міністр Д. Вітовський виступив проти ліквідації кордону доти, доки не буде підписано до говір про товарообмін. Л. Бачинський обстоював необхід ність тимчасового продовження дії місцевого (фактично колишнього австрійського) законодавства і функціону вання налагодженої військової та цивільної адміністрації. Він наголошував, що «відміни, які витворили завойов ницькі держави серед українського народу, в усіх ділян ках його життя аж до релігійної включно, треба усувати й згладжувати, але не через хаос, а тільки законами». Його аргументація проти безумовного об’єднання стосувалась і міжконфесійних відносин. Л. Бачинський зокрема заявив, що одним із негативних наслідків злуки стане обмеження прав греко-католицького духовенства. Остаточний варіант постанови (проект ухвали) про об’єднання готували на закритому засіданні комісії закор донних справ УНРади під керівництвом С. Вітика. Тоді підтвердилася принципова позиція політичного керівни цтва ЗУ Н Р щодо поступовості в реалізації злуки. З а спо164

УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РАДА Григорій ХОМИШ ИН (1867-1947) Священик, ієрарх Г реко-К ат олицької Церкви, політичний діяч. Д окт ор т еології. Кафедральний сотрудник у С т аниславові (1893-1894, 18 9 9 1901), парох К ол ом и ї (1901-1902). Рект ор Л ьвівс ьк о ї духовн ої сем інарії (1902-1904). Станиславівський єпископ (1904-1947). Віриліст Галицького Сойму (1904-1914). У 1916 р. за відсут ност і мит рополита А. Шептицького впровади в у літ ургійну практ ику С т аниславівської єп архії григоріанський календар. Віриліст УНРади, учасник пленарних засідань у С т аниславові (1919). С півзасновник У країнської К ат оли цької Н ародн ої П а р т ії (1930). Ареш тований радянськими спецслужбами 15 квіт ня 1945 р. П омер у київській в ’язниці. Папа Іван П авл о I I 2 7 червня 2001 р. проголосив Г. Хомишина священномучеником.

■V

гадами учасника наради, Є. Петрушевич висловився про ти негайної та цілковитої злуки з причини більшовицької загрози Україні. Крім того, президент УНРади застерігав присутніх: «Може наступити зміна в міжнародній політиці і можуть прийти до влади ще Габсбурги. Ми повинні призадуматися, що ми маємо тоді діяти, як вони почали би реставрувати Австрію і зажадали прилучення Галичини назад до австрійської монархії». Рішення ухвалювали 3 січня 1919 р. На повному засі данні УНРади, у присутності уряду та заповнених вщерть галереях з гостями, Є. Петрушевич повідомив про голо сування питання об’єднання. Від імені уряду виступив JI. Цегельський, який зачитав текст Фастівської угоди, і проект ухвали про злуку. Антін Горбачевський запропонував прийняти ухвалу без дебатів. Почергово вставали керівники фракцій, партійних груп і підтримували пропозицію останнього. Є. Петрушевич запропонував проголосувати вставанням з місця («через аклямацію»). Врешті УНРада, затвердивши Фастівський договір, 3 січня 1919 р. одностайно проголосувала за ухва лу «Про злуку Західноукраїнської Народної Републики з Українською Народною Републикою». В її тексті зазнача лося, що до часу скликання Установчих Зборів об’єднаної республіки, законодавчу владу на території ЗУ Н Р вико нує УНРада. До того часу її виконавчий орган - РДС - мав здійснювати цивільну й військову адміністрацію. Після голосування в УНРаді Є. Петрушевич закрив засідання і запросив депутатів оглянути похід зі смолоскипами та вій ськовий парад залоги Станиславова.

УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РАДА Йосафат КОЦИЛОВСЬКИЙ (1876-1947) Ієрарх Греко-К ат оли цької Церкви, богослов, політичний діяч. В ивчав право у Л ьвівськом у університ ет і й богослов’я у Римі. Чернець чину оо. Васи.піан. Рект ор Д у х о вн о ї сем інарії в Кромериж і (Чехія, 1914-1915). Перемишльський єпископ (1917-1945). Віриліст УНРади, учасник засідань Конституант и у Л ь в о в і (18-19 ж овтня 1918 p.). Засновник Товарист ва «Перемиська Є пархіальна П оміч». Ареш т ований польськими спецслужбами і депорт ований в УРСР (1946). Заги н ув у т ю рм і біля К иєва. П апа Іван П авло II 2 7 червня 2001 р. проголосив Й. К оциловського священномучеником.

До Києва для урочистого проголошення Злуки та учас ті у Трудовому Конгресі вирушила делегація УНРади та уряду у кількості 36 осіб. Є. Петрушевич на урочистості до української столиці не поїхав. Очолювати делегацію до ручив своєму заступникові JI. Бачинському. Керівництво УНР з великим піднесенням зустріло делегацію ЗУ Н Р у Києві. Перші контакти галицьких представників та наддніпрянських лідерів відбулися в не формальній обстановці. На гостину, яку Січові Стрільці влаштували на честь земляків в Українському Клубі-, у повному складі прибули члени Директорії та уряду. У сво їй промові Володимир Винниченко, звертаючись до гос тей, сказав: «Ми візьмемо у вас, брати галичани, дисциплі ну, європеїзм і аналіз - і тоді вийде з нас добра нація». 22 січня 1919 р. на Софійській площі в Києві було урочис то проголошено Ухвалу УНРади та Універсал Директорії про соборність. Універсал не деталізував правових осо бливостей злуки, а оголошував, що реалізація об’єднання буде здійснюватися згідно з умовами, означеними в ухва лі УНРади від 3 січня 1919 р. Трудовий Конгрес України 23 січня 1919 р. ратифікував Акти соборності. У лютому-квітні 1919 р. УНРада зосередила свою ува гу на створенні законодавчої бази ЗУН Р. Є. Петрушевич головував на пленарних засіданнях, коли перебував у Станиславові. Брав участь у засіданнях комісії закордонних справ. Голова УНРади часто був відсутній, перебуваючи у Відні, що звичайно було серйозним недоліком діяльнос ті законодавчого органу. Упродовж зими-весни 1919 р. Є. Петрушевич виїжджав до австрійської столиці, щоб до могтися фінансової та політичної підтримки ЗУНР.

17 . СОЦІАЛЬНІ Й МІЖНАЦІОНАЛЬНІ АСПЕКТИ ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ ЗУНР

Після законодавчого закріплення об’єднання УНР і ЗУ Н Р національне державотворення у Східній Галичині повинно було б здійснюватися у форматі автономної об ласті. Західноукраїнське керівництво з власної ініціативи в офіційних документах почало використовувати назву цієї автономії - Західна Область Української Народної Республіки (ЗОУНР). Однак, на практиці, реальних змін в організації законодавчої та виконавчої влади в ЗО У НР не відбулося. Протягом першої половини 1919 р. так і не були узго джені докладні умови об’єднання у плані компетенції та взаємостосунків центральної та автономної влади. Жодна зі сторін, з об’єктивних причин, не була зацікавлена в чіт кому правовому врегулюванні злуки. Директорія - через небажання вступати у війну з Польщею; західноукраїн ське керівництво - через неприйняття соціальних реформ, декларованих наддніпрянським урядом та прагнення ви користати особливий статус краю для міжнародного ви знання на Мировій Конференції в Парижі. Тому УНРада і РДС зберегли статус центральних орга нів влади для ЗОУНР. І саме ці інституції керували дер жавотворчим процесом у Східній Галичині у першій по ловині 1919 р. Н а початку січня 1919 р. у Станиславові, Виділ УНРади прийняв відставку усього уряду та доручив сформувати новий кабінет Сидорові Голубовичу. Кіль кість міністерств у новому уряді зменшили: скасували се кретаріати охорони здоров’я, праці та суспільної опіки, а секретаріати шляхів та пошти і телеграфу об’єднали. До складу другої РДС увійшли: С. Голубович - голова уря ду, одночасно державний секретар фінансів, торгівлі та промисловості, Василь Панейко - секретар закордонних справ, Іван Макух - секретар внутрішніх справ, Аґенор Артемович - секретар освіти та віровизнань, Осип Бурачинський - секретар судівництва, Михайло Марганець секретар земельних справ, Маріян Козаневич - секретар публічних робіт і гірництва, Іван Мирон - державний секретар шляхів пошти і телеграфу. У зв’язку з перебу ванням В. Панейка на Мировій Конференції в Парижі,

СОЦІАЛЬНІ Й МІЖНАЦІОНАЛЬНІ АСПЕКТИ ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ ЗУНР

обов’язки керівника ДС закордонних справ виконував JI. Цегельський, котрий мав статус секретаря «без портфе ля». 12 лютого 1919 p. JI. Цегельський вийшов зі складу уряду ЗУНР, а обов’язки керівника секретаріату тимча сово перейшли до С. Витвицького. 10 березня 1919 р. по саду керівника секретаріату обійняв Михайло Лозинський. Коли останній виїхав до Парижа, наприкінці квітня 1919 р., керівником секретаріату знову став С. Витвицький. Після відставки Д. Вітовського 13 лютого 1919 р. дер жавним секретарем військових справ призначили Віктора Курмановича. Керівником справами цього секретаріату був Петро Бубела. 17 лютого 1919 р. на основі розпорядку РДС продовольчі питання в ЗО У Н Р перейняв у своє керів ництво Харчовий Уряд, як секція ДС внутрішніх справ. У Станиславові Харчовий Уряд очолював адвокат Теодор Ваньо, родом із Буська. Харчовий Уряд тісно співпрацював з профільною установою Української Народної Республі ки - «Управлінням Головноуповноваженого по харчуван ню Галичини і Буковини» (голова - Роман Трофименко). Чисельність персоналу окремих секретаріатів була не значною і не перевищувала 12 осіб. Працівниками мініс терств переважно були українці з відповідною фаховою освітою і досвідом роботи у профільних установах в ав стрійську добу. Під час вимушеної перерви в діяльності УНРади державні секретаріати видали низку розпоряДиплом ат ичний паспорт М ирона К ордуби.

Стверджуэ ся, що власник паспорта

J2)a/zu60jfia/m/z/uu/J^ao.-/го/т .

э особою на с вітл и н і зображено» 1 эясноручно підписаною. /ї^ іЛ й

Станіславі в ,21 ,ш я 1919,

“ ,\.u*vŁŁ , )Photographie reprółłtito

*7— ’ '

іл p o rt виг

du pafBpport e t » Я * eniioigif 3« w propre

Jße/nocra/fyaetf'fflfrauie ґ& гм к ж * O trtA

»Л pr* łrsftffef К

~ За

168

л fiu t

СОЦІАЛЬНІ Й МІЖНАЦІОНАЛЬНІ АСПЕКТИ ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ ЗУНР

джень, що регламентували фінансову та торговельну дія льність ЗУН Р, організацію судівництва та роботу кому нікацій, адміністрацію вказаних галузей. У січні-квітні 1919 р. секретаріати разом із фаховими комісіями УНРади готували законопроекти й подавали їх на розгляд РДС і УНРади. Окрім того секретаріати видавали урядові роз порядження з питань державного будівництва ЗУНР. Є. Петрушевич головував на засіданнях УНРади, брав участь у засіданнях уряду, рішення якого мало колегіаль ний характер. Галицьке керівництво не квапилося виконувати ухва лений Трудовим Конгресом «Закон про владу» в частині включення до складу Директорії представника від ЗУНР. Натомість 9 лютого 1919 р. РДС прийняла рішення дома гатися від влади УНР надання галичанам двох місць у Ди ректорії та кількох посад міністрів. Можна припустити, що такі домагання негативно сприймали за Збручем. Врешті 10 березня Виділ УНРади призначив представником З О УНР у Директорії Є. Петрушевича. Наступного дня га лицька урядова делегація вирушила на Наддніпрянщину, щоб з’ясувати політичне та міжнародне становище УНР, головно ситуацію на переговорах із державами Антанти. Ще одним завданням делегації було полагодження спільних адміністративних і фінансових справ. Є. Петрушевич, як член Директорії УНР, уперше в такому статусі брав участь у Державній Нараді у м. Проскурів 15 березня 1919 р.

Re p u b l iq u e D e m o c r a t iq u e

су

U k r a in e

к р а їн с ь к а

(P R O V IN C E O C C I D E N T A L E )

М М ГШ

Република

аро дня

(З А Х ІД Н А О Б Л А С Т Ь .)

«Hm Umera

itA Ł .

.ч. 6(0-

Passeport Diplomatique.

Дипломатичний Паспорт.

U Secrttariat cf Etat de* Aft.tr« braveres de Ił WpuMtqoe MmocraHque <Г Ukraine (Pro». Occidental ta* m i r к В и с т * « і I apparent, que te porte» du prętem Ol rtettemeni Mr. J r J U H d u h i.; Єл-v+ ty b A * t a k « t ü U ' Ж ш .

<1* I a

m- 'k Jb + b ń iH * * ? 4

Дараааяжй Секретаріат Заграиачвах Справ Західвоі Обяаста Українсько! Народної Рвпублаквподаа т у ю відомо всім, -що власвак дюго • и.

1 n u j l u f i n на дп Гагпааі “ |

■■ ■■ Ц

A ces dra nou* prtor.s toutes te» Haute« Putaunce* et ordonnooi aux autorit*» mlUtałres

а до віасмоаах і ą n i i u n влаотв* Української Народиьоі Рооублакж а аакл

accorder aide ct aaatciance en cat de beaoM.

прожаважжю ооасвдаг. ааа щобн була вжаті во*од» два ававваяаа іону асааоі

En Ы de qooi ie present passepoit a Ht d«tvrf avec apposition da łcetu de rew.

Паспорт с«і вядаа са в ділах уотааоалаава циаетжххоотв особа а т а т а Stanytiawtw,

& * * * ■ _____

1910. Отажаоаавів, Ш

Secretariat d’ Etat des Affaires Etrangćres:

< / « * * 4 ___________1918.

Д ержавни й С скретар іят Заграиичних С п р а в :

СОЦІАЛЬНІ Й МІЖНАЦІОНАЛЬНІ АСПЕКТИ ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ ЗУНР Іван М АКУХ (1872-1946) А двокат у Товмачі, громадсько-політичний і державний діяч. Д іяч УРП. Депут ат Галицького Сойму (1908-1914). Член З а га л ьн о ї Української Ради (1915-1916). Держ авний секретар внут ріш ніх справ ЗУ Н Р (січень-червень 1919). Заст упник м ініст ра внут ріш ніх справ УНР в у р я д і І. Мазепи (літ о-осінь 1919). Голова Української К р а є в о ї Ради у м. Хмельник (грудень 1919). П овернувся до Галичини з Херсонською д и візією Д іє в о ї а р м ії УНР (1920). Голова УСРП (1930-1939). Член Сенату И Р ечі П осполит ої (1930-1935). П омер на ем іграц ії (м. Зальцбург, А вст рія).

28-29 березня 1919 р. Є. Петрушевич був учасником Надзвичайного з’їзду УНДП у Станиславові. Окрім зміни програми, відповідно до революційної ситуації змінилося керівництво та назва партії. Важливим результатом з’їзду був той факт, що К. Левицький втратив позиції лідера і йому на зміну прийшло молодше покоління діячів. Керів ником Народного Комітету обрали Антіна Горбачевського. Провідну політичну силу УНДП перейменували на Ук раїнську Народну-Трудову Партію (УНТП). Головною проблемою молодої республіки було нала годження фінансової системи для забезпечення першо чергових соціальних потреб громадян та армії. РДС не вдалося системно вирішити проблему оподаткування. Через руйнації, яких зазнала Східна Галичина в роки Перш ої світової війни, та зубожіння населення доходи від податків до скарбниці ЗУ Н Р були незначними. Частину коштів вдавалося зібрати лише у містах. А. Чайковський із цього приводу писав: «Побір податків не зорганізова ний, врешті, я боявся в такий скрутний час розпочина ти зі стягання податків, бо все населення буде нарікати на Україну, а це для такої молодої держави могло бути небезпечним». Самбірщина, за словами повітового ко місара, отримувала реальні прибутки тільки від «горальні». Національну податкову систему ЗУ Н Р запровадили шляхом поетапного оновлення відповідних юридичних актів колишньої Австро-Угорської імперії. Уряд україн ської держави продовжив практику державної монополії та збирання податків від продажу алкогольних напоїв, м’яса, цукру, нафти, а також мита і монопольні оплати з продажу тютюнових виробів, солі, цукру і пороху. На170

СОЦІАЛЬНІ Й МІЖНАЦІОНАЛЬНІ АСПЕКТИ ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ ЗУНР Петро Ш ЕКЕРИ К-ДОН И КІВ (1889-1969) Господар у с. Ж аб ’с на Гуцульщині, письменник, громадсько-політичний діяч. А кт ор аматорського Гуцульського театру. Д іяч УРП. Делегат до УНРади в ід повіт у К осів. Член делегації ЗУ Н Р на урочист ом у проголошенні Акт ів Зл уки УНР і З У Н Р у К иєві. Член земельної, культ урно-просвіт ницької т а х а р ч о во ї комісій Трудового Конгресу: Співзасновник, писар Головної Управи Селянсько-Радикальної П а р т ії і президії Селянсько-Радикального К лубу УНРади (1919). Член Револю ційного К ом іт ет у УГА (Вінниця, 1919-1920). Депут ат Сойму II Речі П осполит ої (1928-1930). Н еодноразово арештований більш овицькими спецслужбами.

томість урядові не вдалося запровадити внутрішньої дер жавної позики. ЗУ Н Р у процесі ліквідації Австро-Угорщини, подібно до сусідніх новоутворених національних держав, претен дувала на відповідну частину коштів зі скарбниці колиш ньої метрополії. На початку листопада 1918 р. УНРада направила за грошовою допомогою до австрійської сто лиці Я. Литвиновича, однак, віденський уряд не поспішав фінансувати українців. Коли австрійський уряд визнав по сольство ЗУ Н Р у Відні, то у його скарбниці не було жод них коштів. Для нагальних витрат посольство позичило 12 тис. корон у буковинця М. Василька, які той передав Є. Петрушевичу. Незабаром австрійський уряд надав га лицьким українцям 33 млн 800 тис. корон для погашення заборгованості за липень-жовтень 1918 р. Через спро тив польських представників, ці кошти передавали дво ма траншами. Відомо, що перший із них перечислили на віденські рахунки УНРади наприкінці грудня 1918 р. Тоді Є. Петрушевич взяв зі собою до Станиславова 6 млн ко рон і передав їх за квитанцією у касу РДС. Уряд ЗУ Н Р сподівався також отримати кошти від Ліквідаційної комі сії на післявоєнну відбудову краю. Однак українці не мали в австрійській столиці кваліфікованих фахівців для еф ек тивної роботи у цій комісії, тому належна допомога в пері од існування ЗУ Н Р до Східної Галичини так і не надійшла. Після юридичного оформлення злуки галичанам допо магав фінансами наддніпрянський уряд. Незважаючи на недосконалий політико-правовий характер об’єднання, Рада Народних Міністрів УНР профінансувала державні видатки Західної Області. Першу грошову допомогу га-

СОЦІАЛЬНІ Й МІЖНАЦІОНАЛЬНІ АСПЕКТИ ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ ЗУНР Маріян К О ЗА Н Е В И Ч (1877-1940) Гірничий інженер у Стебнику, Величці, К алуш і т а Д рогобичі, громадсько-політ ичний т а держ авний діяч. Г ол ова ф іл ії «С ільського Г осподаря» у К алуш і. Д іяч УСДП. Депут ат УНРади. Держ авний секретар публічних робіт та гірницт ва ЗУ Н Р (1919). Член ком ісії УНРади для т ехнічної відбудови . П ісля поразки визвольних змагань прац ю вав у Г ребенові С колівського повіт у. Член Українського Технічного Т оварист ва у Л ь во ві. З аги н ув при н ез’ясованих обст авинах 1940 р. П охований у с. Зим на В ода біля Л ьво ва .

личани отримали наприкінці січня 1919 р. Тоді С. Петлю ра наказав видати на невідкладні потреби ЗУ Н Р півтора мільйона карбованців із коштів Державної скарбниці. Галицькому урядові щомісяця надсилали ЗО млн гривень. 40 млн австрійських корон передали Галицькій Армії на прохання головнокомандувача, а також два мільйони ко рон на загальні потреби РДС. Окремі суми виплачували родинам мобілізованих вояків, а також щоб підвищити платню службовцям у зв’язку з інфляцією. Асигновано необхідні гроші на закупівлю продовольства. Записки Кредитової канцелярії Міністерства фінансів засвідчили, що загалом уряд ЗУ Н Р отримав понад мільярд гривень. Окрім того кошти видавали також в іноземній валюті. Як видно більшість надходжень до бюджету ЗУ Н Р становили кошти, отримані від наддніпрянського уряду. Іншим джерелом фінансових надходжень до бюджету була зовнішня і внутрішня торговельна діяльність дер жави та приватних підприємців. Найбільш прибутковим був продаж нафти та солі. Н а засіданні УНРади 2 січня 1919 р. С. Голубович зазначив, що витрати держбюджету покривали доходами з продажу нафти. Видобуток нафти в умовах війни значно скоротився, проте нагромадже них запасів цієї сировини у роки війни було достатньо для внутрішніх потреб та міжнародної торгівлі. У кра їнська влада продовжила практику гербового збору за нові концесії та дозволи на привезення товарів, які були змушені отримувати всі купці та підприємці. Місцеві ад міністрації брали з населення плату за різні перепустки. У державну касу чи місцеві фінансові органи надходили також пожертви, які надсилали інституції та фізичні осо172

СОЦІАЛЬНІ Й МІЖНАЦІОНАЛЬНІ АСПЕКТИ ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ ЗУНР Сидір ГОЛУБОВИЧ (1875-1938) Адвокат у Тернополі, Л ь в о в і т а Залізцях, редактор, громадсько-політ ичний т а державний діяч. Д іяч РУРП т а УНДП. Редакт ор часопису «Подільський Голос» (Тернопіль) (1904, 19 0 6 1907). Г олова ф іл ії т оварист ва «П росвіт а» (1904-1914) й осередку т оварист ва «Сокіл» у Тернополі. Член ди рекц ії «К раевого С ою за Кредитового» у Л ьво ві. Депут ат Д ерж авної Ради (1911-1918) т а Галицького Сойму (1913-1914). Член Г ол о вн о ї У країнської Ради (1914-1915) та З агальн ої У країнської Ради (1915-1916). Державний секретар судівницт ва ЗУ Н Р (09.11 - грудень 1918). Президент Ради Держ авних Секретарів й одночасно Держ авний секретар фінансів, т оргівл і т а пром исловост і (січеньчервень 1919). Уповноваж ений Д икт ат ора із внутрішніх справ. У К а м ’янці-П одільськом у брав участ ь у перемовинах з урядом УНР. Д іяч ЗГ УНРади у В ідні (1919-1923). Н алеж ав до незалежницької групи УНТП. Один з ініціат орів створення УНДО (1925). Співзасновник С ою зу Українських А д вок ат ів. П ом ер у Л ьво ві, похований на Л ичаківськом у цвинтарі.

би. Єврейська громада Борислава передала на українські державні потреби 3 млн корон. Утримання армії, яка вела бойові дії, серед усіх державних витрат мало першочергове значення. Українські військові отримували платню переважно в австрійських коронах. Від лютого 1919 р. розпочали виплачувати т. зв. причинки - гро шові відшкодування родинам військових. Лише на цю стат тю витрат уряд потребував 20 млн корон щомісяця. У фінансовому обігу ЗУНР з’явилися кошти, передані з боку воєнного супротивника - Польщі. Уповноважений українського уряду професор Кирило Студинський разом із польським представником Едмундом Юристовським по сприяли передачі 7 млн 800 тис. корон через приватний банк у Тернополі для зарплат і пенсій тим польським служ бовцям, котрі відмовилися присягнути українському урядо ві та працювати в урядових установах. Грошову допомогу отримали тоді й польські гуманітарні товариства. Стабілізуючим чинником фінансової системи ЗУ Н Р був той факт, що українська влада кардинально не втручала ся в практику фінансово-майнових відносин. На засідан ні УНРади в лютому 1919 р. С. Голубович повідомив де путатів, що уряд розпочав здійснювати ту політику, яка повинна забезпечити колишнім українським землям Ав стро-Угорщини «таку правно-політичну і господарськофінансову свободу рухів, щоб їй у переходовій добі забез-

СОЦІАЛЬНІ Й МІЖНАЦІОНАЛЬНІ АСПЕКТИ ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ ЗУНР

П ольські активісти, інт ерновані у в'язничному шпиталі в Бережанах.

печити можність провадження війни, удержування на своїх землях ладу і порядку, та становлення про дальший хід правно-державного перестрою». Керівник уряду з’ясував питання про правові претензії («правіжі») до державної скарбниці: «Доси не покінчили своїх робіт ліквідаційна австрійська комісія, ніяких скарг проти державного скар бу не приймається». Розбудова ЗУ Н Р вимагала значних поточних видатків із державного бюджету на такі статті витрат: боєприпаси, обмундирування для війська, платня для військових та урядовців, причинки для родин військо вих, кошти на відбудову та інші державні видатки. Розміри зарплатні держслужбовців базувалися на посадових окла дах, встановлених ще австрійською владою. Платню ви плачували, насамперед, тим, хто склав присягу на вірність ЗУНР. Уряд намагався компенсувати соціальні наслідки інфляції, надаючи одноразові добавки до зарплатні служ бовців. Але такі акції не вирішували проблеми інфляції, і питання підвищення платні державним службовцям вна слідок дорожнечі залишалося актуальним. Економічні чинники об’єднавчого процесу УНР та ЗУНР та брак достатньої кількості корон у державних касах зму сив галицький уряд запровадити в обіг гривню, спочатку як засіб платежу, опісля як обов’язкову грошову одиницю по ряд із коронами. Законом від 4 квітня 1919 р. УНРада ухва лила рішення про впровадження в обіг валюти УНР. Для керівництва ЗУ Н Р було вкрай важливим нормалі зувати стосунки з національними меншинами, передусім з місцевими поляками, євреями та німцями. Від національ ної політики українського керівництва залежали внутріш ня стабільність і міжнародний авторитет новоутвореної республіки. Прагнучи міжнародного визнання центральна 174

СОЦІАЛЬНІ Й МІЖНАЦІОНАЛЬНІ АСПЕКТИ ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ ЗУНР

влада ЗУ Н Р намагалася демонструвати лояльне ставлен ня до неукраїнців. Українська влада не забороняла діяльності єврейських та польських культурних, громадських і політичних това риств. Єврейські активісти, проголосивши нейтралітет в українсько-польському конфлікті, сформували повітові Жидівські Національні Ради у більшості міст краю. Задля захисту інтересів польського населення їхні ліде ри відновили чинні та створили низку нових національних інституцій. Інтелігенція - головно, службовці, викладачі та учні гімназій - згуртувалася в комітетах Польської Націо нальної Організації. Майже в кожному повітовому центрі постали так звані Рятункові комітети, метою яких був за хист соціальних інтересів польського населення. На тери торії ЗУ Н Р функціонували й польські професійні органі зації. Влада не втручалася в діяльність приватних закладів соціальної сфери. Індивідуальну практику провадили поль ські лікарі, працювали торговельні, промислові та фінансо ві установи, перукарні, ресторани та кав’ярні, аптеки, влас никами чи адміністраторами яких були євреї чи поляки. Загалом найбільшу небезпеку революція несла найзаможнішим верствам, зокрема поміщикам, абсолютна більшість яких у Галичині була поляками. Проте на тери торії, підконтрольній ЗУНР, їм нічого було боятися вла ди. Українська адміністрація, на відміну, наприклад, від більшовиків, не виступала з експропріаційними гаслами, не змінювала в революційний спосіб системи власності, навпаки, запобігала грабункам поміщицьких дворів. «Т олеранц ія що до П о л я к ів була т акож велика. Я ні р а з у не чув у Н аціональній Р а д і дом агання репресій або ви їм ко ви х за к о н ів для П оляків. Н авпаки, про них, я к і про Н ім ц ів аб о Ж и д ів здебільш ого говори лося з пош а ною, я к про національну менш іст ь, і Н аціон альн а Р ада м ал а проект и для забезпечення їх інт ересів. П р о зем л і польських пом іщ иків не говори лося я ко про предмет безп лат н ої конф іскат и лишень з т о ї причини, що т і зем лі належ али П олякам , але ви разно зазн ачалося р а зу-р а з, що м усит ь бут и без викупна кон ф іскован о зем лі тих, що вист упали ворож о прот и у к р а їн с ь к о ї держ а ви - м удріст ь, до я к о ї т акож ніяк не м огли дійт и наш і наддніп рянські політ ики!». Віктор Андрієвський «З минулого. Том II. Від Гетьмана до Директорії».

СОЦІАЛЬНІ Й МІЖНАЦІОНАЛЬНІ АСПЕКТИ ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ ЗУНР

нзеодня

ю щ

ДЕСЯТЬ 1

ГРИ НЕНЬ

Касова посьвіді^ І

КА

ДЕРЖАВША КАСА УРЯДУ ПОДАТКОВОГО Н ЗОЛОЧЕВІ ІІІИГЛАТПТЬ В ЗАМШУ ЗА Д Е С Я Т Ь ШТУК ТАКИХ д й р ж а в н у н о т і' к а р і іо -

гіосьвщок

ШК

пятьдкєять

w v w v w i ВЛІІЦІВ АБО СТО ГРИВЕНЬ. в з О ш г е »

я_ >1 и . п г . - ,п

Г рош ова банкнот а УНР ном іналом 500 гривень.

. . - , -------------------------------

Український грош овий знак (бон) номіналом 10 гривень, надрукований у З о л о ч е ві (квіт ень 1919 p.).

Українська влада була дуже вразливою в міському сере довищі. Той факт, що у повітових центрах поляки без опору дозволили українцям перебрати владу, ще не означав, що вони відмовилися від збройної боротьби. Неспроможність Галицької Армії досягнути переконливої стратегічної пере ваги, спонукала польських активістів у повітових центрах до активнішої протидії українській владі. Поляки готували збройні виступи проти влади ЗУНР. Встановлення україн ської влади серйозно не вплинуло на стан організованості польського активу на місцях, і підпільну мережу Польської Організації Військової (далі - ПОВ) у повітових центрах краю вдалося відновити. Відомо про підготовку низки ан тиукраїнських збройних виступів у різних місцевостях. Найбільша спроба антиукраїнського повстання, яку вдало ся розкрити українській службі безпеки, готувалася в З о лочеві. Місцева таємна польська організація з допомогою спільників у Тернополі та Бережанах планувала розпочати 28 березня 1919 р. повстання і поширити його на всі повіто ві центри ЗОУНР. Підготовка включала різні компоненти: до підпільної організації залучали місцевих поляків, збира ли зброю, грошові пожертви. Діяльність польського підпіл ля координували аґенти, які прибули зі Львова та Варшави. Одночасно з виступом у районі Рави-Руської було заплано вано наступ польських військ, які мали прорвати фронт і увійти до міст «для наведення порядку між збунтованими проти своєї влади українцями». Змовники розраховували, якщо польські фахівці відмовляться працювати на урядо вих посадах, то настане анархія, й «українська «хлопська» держава розлетиться сама для браку конечно потрібної кількости інтелігентних сил». Проте напередодні повстан ня до рук українських спецслужб у Золочеві потрапили сек ретні плани і списки польських активістів, яких було зааре штовано та віддано під суд.

Я III

І•)

СОЦІАЛЬНІ Й МІЖНАЦІОНАЛЬНІ АСПЕКТИ ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ ЗУНР

ОПОВІЩ ЕНЄ.

ГРИВНІ # т *т *т ч л г*т » т ; Ц ей внаг. г р о ш е в с і н ал е ж и т ь п рвип м д ти в П о в іті Вродо м 2 гр и вн і. Ь а с а м іст» В |ю д а вимішав кож дого ч а в у кожду вк іл ьк іс т ь ц и х гр о ш е в и х вважів від 100 гр и в е н ь п о чя в аш н& г р и в н і відиовідио ї х в ар тости. П ідроблю ване б у д е к а р а н е тяж ко ю вяавж цвю до S0 літ. В р о д и , 15. ц ьв ітн а 1919.

і J І ' '

С твердни пов. К ом ісар . ^ ^ о ^ П о с а д и н к м ів та: »•

Сим

подас

ся

до

загального

відома,

що

днем

З І . січня 1 9 1 9 Р> входять в загальний о б іг нові У к р а їн ські паперові гро ш і а т о :

КАРБОВАНЦІ, ГРИВНІ і Ш АГИ. Оден Карбованець мав дві гривні. Одна гривня — ст о шагів. Оден Карбованець

рівнявся

. . .

2 К о р .-М м И *

Одна гривня р і в н я в с я ............................1 К о р .ів І М Ш к І пакт, ріпне і^ііво примусового оборої

Український грошовий знак (бон) номіналом 2 гривні, надрукований у Б родах (квітень 1919 p.).

Хто«« ібороажі вр«й»«тк УкрМікмі г ■еву» node, бутс rapmat грюк» до 1В.ООО Kop. ado і Дотеперішні акірМсмі пдчероаі гроші jmuiaun о

КАМІНКА СТР., дш ЗІ. СІЧНЯ 1918.

УКРАЇНСЬКІЙ-ДЕРЖАВНИЙ КОМІСАР ПОВІТОВИЙ Ч

Оголошення повіт ового ком ісара К а м ’янки С т рум илової Романа Петрушевича про впровадж ення в обіг карбованців та гривень.

П Е Т Р У Ш Е В И Ч в. р.

На початку свого правління у відповідь на вияви опору чи саботажу з боку поляків українці намагалися не вжи вати рішучих заходів, прагнучи розв’язувати конфліктні ситуації перемовинами і взаємними компромісами. Однак початок протиукраїнських акцій, які здійснювали поляки, переважно молодь, в окремих місцевостях ЗУНР, спонукав українську владу із запобіжною метою інтернувати особ ливо активних поляків. Тим паче, що такі акції щодо укра їнців масово здійснювала польська влада за лінією фронту. Такі заходи з ініціативи українського військового керівни цтва розпочалися наприкінці листопада - на початку груд ня 1918 р. у прифронтових повітах. Українська влада вда лася до них після перших військових невдач, коли питання про нейтралізацію противника у прифронтовій зоні стало актуальним для командування Галицької Армії. Інтернування цивільного населення набуло паритет ного характеру: по іншому боці фронту польська влада здійснювала масові репресивні заходи щодо українців. У грудні 1918 р. польська влада провела обшуки й арешти серед визначних українських діячів у Львові. Табори, у яких утримували полонених та інтернованих українців, були у Домб’є, поблизу Кракова, Вадовицях, Перемиш лі та Стшалкові. Українська адміністрація на території ЗУ Н Р наприкінці 1918 р. створила декілька концтаборів для інтернованих та полонених поляків, яких вона вва-

СОЦІАЛЬНІ Й МІЖНАЦІОНАЛЬНІ АСПЕКТИ ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ ЗУНР

жала небезпечними для свого режиму. Такі табори облаштували при поміщицьких дворах, монастирях, школах, гімназіях. Із документів відомо про існування таборів у па лаці Бадені поблизу Радехова, у Виткові та Волиці Бариловій (Радехівський повіт), у Золочеві та Бродах. Близьке розташування до лінії фронту спонукало українську вла ду спроваджувати арештованих поляків углиб території ЗУНР. Окрім утримання інтернованих у спеціально обладна них під в’язниці приміщеннях чи таборах, українська вла да практикувала утримання польської інтелігенції, яка не брала участі в організації збройного спротиву, під домаш нім арештом, що мало назву «конфінування». Масове інтернування цивільного населення по обидва боки фронту занепокоїло спільноти воюючих сторін. Пре зидія РДС на засіданні 15 січня 1919 р. ухвалила доручити Левові Ганкевичу, Володимирові Охримовичу та Степа нові Томашівському укласти конвенцію з польськими представниками. Уряд уповноважив членів УНРади, які перебували у Львові, вступити в переговори з поляками «в ціли тимчасового уладження справ культурних, комуналь них і гуманітарних місцевого характеру при збереженні інтересів і достоїнства Української Держави». Перемови ни почалися у Львові на п’яти засіданнях 21 січня 1919 р. У Оголошення Н аф т ового К ом ісаріат у у Дрогобичі.

Оголошення комендант а С т аниславова про впровадж ення в грош овий обіг українських б онів номіналом 1, 5 і 10 гривень.

iv+:-

И м и іт а Ст і і м м .

ОПОВШ

Ч . Н 53|а

Оголошення.

ЗБ0Р0НЮЄСЯ ВСЯКА ТОРГО Д о р т п о р я д у Д ср ж . Секретаріату С к а р о о н и х С п рав.

ВЛЯ РОПОЮ І ВСЯКИМИ ПРОДУК

З днем І. мая с. р. ви пуска* ться з Ук р аїн ськ о ї Державної С к а р б н и ц і грош еві знаки по 25 карбованців і п о 10 карбован

ТАМИ МІНЕРАЛЬНИХ ОЛІЇВ.

ц ів. яки х вартість згідно д постановами закона з дня 4 цвітня 1919, рівняється З П ~ Ж гривням або такій самій скідькости

Покутна чи явна торговля ропою і єї продуктами буде строго каране.

корон. Ріанож п р о — джуетьси а загальний обіг державні вони по І| ■*> і Ч> гривень, які посідач буде міг заміняти на гривні ■ нождім податковім уряді. Неприиимаиня держканої валюта по означенім курсі

Дрогобич, дня 22. падолиста 1918.

а також грошей, в «них не бракує жядної частина, потягає за с обою нару до 10.000 гривень або арешт до 3-ож місяців. Стаиис.іавів. дня 4. мая 1919.

Нафтовий Комісаріят. Українсько! Національної Ради.

Сотник Микола Ґоіпко. в. р.

д 178

СОЦІАЛЬНІ Й МІЖНАЦІОНАЛЬНІ АСПЕКТИ ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ ЗУНР

результаті 1 лютого сторони підписали українсько-поль ську угоду про двосторонню санітарну діяльність та об мін полоненими й інтернованими. Стосовно затримання цивільних осіб у документі зазначалося: «Інтерновання треба обмежити до цілком виїмкових випадків, іменно до тих, в яких заходить оправдане побоювання, що дана осо ба може ділати на шкоду армії. Всі инші інтерновані доси мають бути безпроволочно випущені на волю, евентуаль но - на скілько їх місце осідку лежить на тіснійшім опера ційнім терені - конфіновані». Сторони домовилися про взаємне дотримання таких по бутових умов у концентраційних таборах: відповідно при стосованих приміщень (літні бараки мали бути замінені утепленими); при розміщенні інтернованих брати до уваги «степень інтелігенції зглядно образования»; денний хар човий раціон мав відповідати щонайменше військовому продовольчому пайку; забезпечити необхідний лікарський нагляд; задовольнити релігійні потреби арештованих (від повідно до їх обрядової належності); видавати розпоряджен ня щодо дотримання чистоти в таборах; виплачувати інтер нованим денні грошові відшкодування («причинки») від З до 5 корон «відповідно життєвій стопі інтернованого і місцевим відносинам»; у місцях розташування таборів за провадити для місцевого польського населення видачу по стійних посвідчень («леґітимацій») із правом відвідувати інтернованих і доставляти безпосередньо їм продукти хар чування, одяг, літературу тощо. Угода від 1 лютого 1919 р. була єдиним позитивним наслідком польсько-українських перемовин під час військового конфлікту. Виконувати угоду від 1 лютого 1919 р. влада ЗУ Н Р роз почала досить оперативно. Згідно з даними української влади, на 19 березня 1919 р. на волю було випущено 1 149 поляків. Крім того, були звільнені всі чоловіки, яким було понад 50 років, інваліди, жінки та діти. Рішенням від 9 бе резня 1919 р. РДС ЗУНР, на прохання митрополита Анд рея Шептицького, випустила на волю священиків латин ського обряду. Незабаром український уряд уповноважив К. Студинського та В. Охримовича представляти україн ську сторону в гуманітарних питаннях, і саме зусиллями цих двох депутатів чимало поляків були звільнені з табо рів і в’язниць. Сторони узгодили склад інспекційних комі сій для відвідування таборів полонених й інтернованих та лікарень. Поляки створювали спеціальні грошові фонди для інтернованих одноплемінників, а також здавали кош ти на Червоний Хрест українській владі. Українська ад

СОЦІАЛЬНІ Й МІЖНАЦІОНАЛЬНІ АСПЕКТИ ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ ЗУНР

міністрація 15 листопада 1918 р. організувала спеціальний залізничний рейс, яким до Кракова через Чехо-Словаччину змогли виїхати поляки-мешканці Західної Галичини. Становище національних меншин регламентувало кілька законів, які у квітні 1919 р. ухвалила УНРада. Зокрема «За кон з дня 8. цвітня 1919 р. про право горожаньства на Захід ній Области Української Народної Республіки» визначав ті категорії населення, які мали виборче право, зокрема, мог ли брати участь у виборах до Сойму ЗОУНР. Цей закон вважав громадянами УНР осіб, які на час його оголошення належали («мали право своїни») до однієї з громад ЗОУНР. Особи, які не виявляли бажання стати громадянами УНР, повинні були до 20 травня 1919 р. подати заяву про те, що вони претендують на громадянство іншої держави. Якщо б виявилося, що метою такої заяви було ухилення від ви конання громадянських обов’язків, політична влада пер шої інстанції могла її не прийняти. Закон передбачав, що службовці, які відмовились присягнути українській владі, але хотіли залишатись українськими громадянами, повин ні були скласти заяву вірності УНР - у протилежному ви падку вони втрачали право громадянства. Громадяни УНР отримували право громадянства ЗОУНР. УНРада 15 квітня 1919 р. ухвалила закон про скликан ня Сойму ЗО У Н Р та закон про вибори до нього (виборчу ординацію). Загальне, без різниці статі, рівне, безпосеред нє, таємне і пропорційне виборче право поширювалось на всіх громадян держави, яким виповнилось 20 років (послом міг бути обраний кожен громадянин 28-річного віку). Скликаний у червні 1919 р. однопалатний Сойм мав складатися з 226 послів: 160 українців (70,8 % від загальної кількості парламентарів), 33 поляків (14,6 %), 27 євреїв (11,9 %) і 6 німців (2,7 %). Наступ польської армії та вста новлення польського правління в липні 1919 р. у Східній Галичині унеможливив скликання Сойму ЗОУНР. Брак в української влади широкої соціальної бази в містах і реальна перспектива приходу польської армії створювали умови для діяльності польського підпілля. Тому запобіжні заходи адміністрації ЗУ Н Р щодо польських активістів мали на меті паралізувати антиукраїнські виступи. З іншого боку, вони здійснювалися у відповідь на дії польської влади щодо української інтелігенції за лінією фронту. Однак, попри трагічні наслідки українсько-польської війни 1918-1919 ро ків, треба говорити про позитивні реалії міжнаціональних стосунків: соціальну та гуманітарну підтримку мешканців міст з боку української влади, участь національних меншин 180

СОЦІАЛЬНІ Й МІЖНАЦІОНАЛЬНІ АСПЕКТИ ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ ЗУНР

О к р у ж н а Н аціональн а Р а д а в Коломиї

кличе ?сіх Українців та Українок Покуїтя НА ВЕЛИКЕ, ОКРУЖНЕ

ВСЕНАРОДНЕ ВІЧЕ

яке відбудеться в Коломиї в неділю, дня 4. .мая 1919 р. — о годині 1-ій юполудни. — Р ІШ А Ю Т Ь С Я П РИ ЬУНАЙТІ

Заклик О круж ної УНРади в К олом и ї до місцевих україн ців з ’явитися на Всенародне віче.

С Г ! " ’ і '.И № і

ІІГ З В И Ч Д Л ІІО

/НС

В '-ІЖ Н І.

Р Д Й 'ІИ С іІЕ Н Н ІЙ Ш Р І

-с.х==»— "

у роботі міських рад, українсько-польську угоду про став лення до полонених та інтернованих. Це стосується і мир ного характеру передачі влади в окремих містах краю до рук поляків у травні 1919 р. як наслідок домовленостей з українською адміністрацією, що було унікальним явищем у революційній практиці 1917-1920 років. Серйознішою проблемою для української влади ста ли внутрішньополітичні та соціальні негаразди. Навесні 1919 р. в ЗУНР, на фоні погіршення життєвих умов (не стачі продовольства, руйнації житла, поширення епідемій) взаємини більшості селян з національною адміністрацією значно погіршились. У середовищі цивільного керівни цтва ЗУ Н Р звичним явищем стало хабарництво. Коруп цію в повітовій владі описав галицький міністр Іван Макух та член Української Центральної Ради єврейський діяч Соломон Гольдельман. «Ц я корупція, яка дем орал ізує ост ат очно ук раїн ську інт елігенцію , м а є дж ерелом низьку служ бову плат ню при великій дорож нечі життя, пот ім понизивш уся за гальну м о рал ьн у м іц ь лю дност и під час війни, п аную чу т ут а вст рій ську систему перепуст ок і н ам альован у вищ е госп одарську політ ику. А н і проїхат и за пару к іл о м ет р ів куди -небудь, ані перевезт и щось без перепустки не мож на. А без х аб ару перепустки не одерж ує ніхто, а о собл и во Жиди. А що т ут роб и т ься з закордонним и

СОЦІАЛЬНІ Й МІЖНАЦІОНАЛЬНІ АСПЕКТИ ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ ЗУНР

паш порт ам и, т о це щ ось вж е ж ахливе: найдрібніш а ур я д о в к а , що м а є занест и нас в регіст р, ви м агає 2 0 0 3 0 0 корон, і плат ят ь. П лачут ь, а даю т ь. А чим вищ е р а н г ур я до ви й , т им дорож че. Б ез паш порт у не попадеш за кордон, не будеш м ат и чим т оргуват и , а значит ь: зароблят и . В к р а їн і ніяких т о в а р ів нема, ви робн и цт во ст оїт ь, лиш е привозн и м і ган длю ю т ь». С олом он Гольдельм ан «В справі українсько-ж идівських відносин. Л ист пят ий. Українсько-ж идівські відносини у Галичині»

Зловживання у владі підважували моральний автори тет української інтелігенції як провідників нації. У пові товому часописі з приводу цього читаємо: «Так як одна верства хорувала на хвилеву байдужість, так знова на де які круги так званої інтелігенції нашої найшла люта епі демія засліпленого доробкевичівства і якоїсь ненаситної наживи. Показалося, що наш брат не такий то убогий на купецько-ґешефтярський змисл, який посуваєть ся нераз до безглядного лихварства». Випадки корупції, пов’язані з реалізацією нафти та нафтопродуктів, ставали загально відомими. Ці афери здійснювали єврейські купці за посе редництвом діячів УНРади. У ситуації, що склалася, активізувалася ліворадикальна організація - Селянсько-Робітничий Союз (СРС). 30-31 березня 1919 р. у Станиславові відбувся Селянсько-Робіт ничий (Трудовий) З ’їзд на взірець Трудового Конгресу України. Попередньо передбачалось, що сільські громади мали обрати на цей з’їзд по 3, з містечок — по 5, з вели ких міст — по 10 делегатів. Політичні і фахові організації мали надсилати по одному делегату від 200 членів. Право вибирати й бути обраним на з’їзд СРС надав безземель ним та малоземельним селянам, робітникам і «трудовій інтелігенції». Не маючи на той час ефективного організа ційного апарату, СРС не зумів провести вибори на всій те риторії ЗУН Р. Тому на з’їзд прибули представники лише з місцевостей, що входили у сферу впливу СРС. Загалом у з’їзді взяло участь близько 1 200 делегатів. Керівництво здійснювали лідери УСДП: Осип Безпалко, Володимир Темницький, Роман Яросевич, Андрій Шміґельський. Окрім них на з’їзді виступили діячі УНРади: Петро Шекерик-Доників (СРП), Антін Крушельницький, Осип Назарук (УРП), а також наддніпрянець Микита Шаповал. З ’їзд звинуватив уряд ЗУ Н Р у продовженні австрійського бюрократичного режиму, звернувся із закликом до росій ського радянського уряду припинити війну з Україною і 182

СОЦІАЛЬНІ Й МІЖНАЦІОНАЛЬНІ АСПЕКТИ ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ ЗУНР Тсодор ВАН ЬО (1880-1959) А двокат у Сколе т а Золочеві, громадськополітичний т а державний діяч. Разом з Є. Петрушевичем займ ався гром адською працею на Сколівіцині, співзасновник т орговельної спілки «Єдність». Д іяч УНДП т а УНДО. Депутат Галицького Сойму (1913-1914). Заступник повіт ового ком ісара ЗУ Н Р у Зол оч еві (лист опад-грудень 1918). Депут ат УНРади, член законодавчої, зем ельної т а ф інан сової комісій. Н ачальник Х арчового Уряду ЗУ Н Р (Станиславів, весна 1919), урядовець М іністерст ва господарст ва УНР (К ам ’янець-П одільській, л іт о осінь 1919). У 192 0 -1 930-х pp. б ув співзасновником і головою Товарист ва імені М. Шашкевича у Золочеві. В ’язень радянського концт абору (19441955). П омер в будинку перестарілих у Ж овкві.

оголосив намір налагодити тісні відносини з українським радянським урядом. Акцентувавши на тому, що малозе мельне та безземельне селянство й робітництво не має ані влади в державі, ані впливу на неї, з’їзд виступив з уль тимативною вимогою: включити 60 обраних ним делега тів (45 селян та 15 робітників) до складу УНРади. Серед вимог селянсько-робітничого форуму було утворення в ЗУ Н Р соціалістичного уряду. У час засідань з’їзду більшо вицькі війська наблизились до самого Збруча. Уряд, по боюючись перевороту, оточив місце засідань збройними відділами. Ультиматум з’їзду обговорили на засіданні РДС. Є. П ет рушевич та С. Голубович після тривалої дискусії погоди лись доповнити УНРаду селянськими й робітничими де легатами шляхом кооптації. Остаточне рішення з цього приводу мала прийняти УНРада на пленарному засіданні. Один із варіантів компромісу, що запропонувала біль шість Радикального Клубу (доповідач - О. Назарук), пе редбачав визнати делегатів, обраних з’їздом, за умови до тримання пропорції: 5/6 селян і 1/6 робітників. Формально таке співвідношення відповідало структурі зайнятості в Галичині. О. Назарук запевнив УНРаду, що галицькі се ляни «занадто політично вироблений елемент» і тому не стануть деструктивним чинником законодавчого орга ну. Після триденних дискусій УНРада більшістю голосів відхилила вимоги С-P З ’їзду. За доповнення складу про голосували тільки представники УСДП. Тим часом об рані з’їздом 60 делегатів утворили окремий Виконавчий Комітет, що став у відкриту опозицію до влади. УНРада виконала лише одну з програмних вимог СРС - ухвалила

СОЦІАЛЬНІ Й МІЖНАЦІОНАЛЬНІ АСПЕКТИ ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ ЗУНР

ОГОЛОШЕНЬ ПІСЛЯ ПРИКАЗУ НАЧАЛЬНОЇ КОМАНДИ УКР. ВІЙСЬК Ч. 3 2 5 З ДНЯ 6 . СІЧНЯ 19 19 . ВХОДИТЬ В ОБІГ КРІМ Д А В Н ІШ И Х АВСТРО-УГОРСЬКИХ КОРОН Д ЕРЖ АВНА УКР. ВА Л Ю ТА А ІМЕННО

КАРБОВАНЦІїГРИВНИ. І (ОДЕН) КАРБОВАНЕЦЬ = 2 ГРИВНИ АБО 2 0 0 Ш А П В І (ОДНА) ГРИВНЯ = 10 0 Ш АГІВ

; .

1 КАРБОВАНЕЦЬ = 2 HOP. ____ І ГРИВНЯ І КОР.

Неї нялеж итости і кари як огои ебудь рода мож уть бути вплачувапі тик до військових як д о держ авних і мійських також кас в українській в люті.

Н Е П РІІІШ М А И е ДЕРЖ АВНОЇ УКР. ВАЛЮТИ ИОТЯГАЄзаСОБОІО к а р у д о 10.000 Н А Р Ь О В Д Н Ц ЇВ АБО А Р Е Ш Т Д О 3. М І С Я Ц І В . Хом нч ► Ьіімдигла ііігм—r« «ff<» См*»

О голош ення Окруж ного вій ськового ком ендант а С ам бора про впровадж ення в обіг гривень.

ОПОВІСТКА. З утво р еи сн У країнської Д ерж ави зай шла конечність укр а їн іза ц ії публичного жити від по від н о д о пр авио-д ер ж авни х і попгтичних поглядів української н а ц ії Для то г о на д о к а г а и б ш и роких в ерстов укра їн ськ ої сусп ільн ості! - п о зася гн ен ю оп ін ії ПрибічноТ Р ади м інської - за р я дж ую - як с е в и нш их м істах схі д н о ї Галичини в ж е н аступ и ло, п е р еім ен о в а н є н и зш е на в еден и х голов н и х вулиць м іста С трия, які т еп ер б у дуть н ази вати ся: 1. Вул. А д ам а М іц к еви ч а — вул. Т а р а с а Ш евченка 2. „ З-М ая від р о г а вул. М іц к еви ч а д о р о г а вул. П отоц к ого — вул. 22. січня 3. Вул. З -Мая від р о г а вуд. М іцкевича д о вул Дрого б и ц к о ї і ч асть вул. Д р о г о б и ц к о ї д о р ога вул. К р аш ев ск ого — вул. Б о гд а н а Х мельницкого 4. Ціла Вул. С лов ац к ого — вул. Івана Франка 5. Иул. С об іс к о г о — вул М и хай ла Гру ш евського Ч* ^ і о ч і« Лоаі о м ан ов а _ , 7. „ Гр. А н дрія П о т о ц к о г о — вул. А дам а Коцкд 8„ К осц ю ш к а — вул. С ем ен а П етлю ри 9. „ К о х а н о в ск о го — вул Івана Котляревского 10. Д о т еп ер іш н а вул Ш евч ен к а і ц іл а вул. Смольки — вул. М арк іяна Ш аш к евн ч а 11. Вул. Ґ о л ухов ск ого — вул. Ів ан а М азепи 12. „ Кіліньского — вул. М и хай ла К оцю бинського 13. К раш ев ск ого — вул. П етр а Д ор ош ен к а 14. „ Б атор ія — вул. К орол я Данила 15. „ Л ан ів дол іш н и х — вул. Олекси Б обик ев и ча 16. Д отеп ер іш н ій вул. М арк ія на Ш аш к евн ч а привертав ся д а в н а н азв а „Улиця К уп ел ев а”. Инш им вулицям, к отри х навви в п ослїдних ча сах зм ін ен о, б у д у т ь п р и вер н ен і п о м ож ности давні льокальні. С трий, дня 1. м ар т а 1919 ііоаа- Коийар м1<тіі< Д р.

К апитовський.

Оголош ення ком ісара Ст рия про перейменування вулиць у місті,

закони про 8-годинний робочий день та про святкування 1 травня «свята трудового люду». Утім, конфлікт із при воду доповнення складу УНРади делегатами від селян і робітників поглибив кризу влади ЗУ Н Р, яка втрачала під тримку серед найбідніших верств населення. Відмежувавшись від невдалих спроб земельних реформ українських урядів Наддніпрянщини, галичани спробува ли витворити й реалізувати власну аграрну програму з урахуванням специфіки історичних традицій та соціаль но-економічних умов краю. Керівництво ЗУ Н Р залучило до обговорення проблеми новоутворені повітові органи самоврядування та збори селян на місцях. Загалом підго товка аграрної реформи продемонструвала демократич ність системи представницької влади - відкрита дискусія розкрила широкий спектр проблем реформи та визначи ла погляди й настрої селянства. Політична зрілість захід ноукраїнського керівництва виявилась у стратегічному підході до цього питання та неприйнятті популістських гасел. Галичани прагнули розв’язати аграрну проблему не лише, щоб задовольнити інтереси мало- і безземельного селянства, але й водночас створити умови для ефектив ного землекористування. Ще одна особливість галицькоукраїнського революційного досвіду - одностайність різ184

СОЦІАЛЬНІ Й МІЖНАЦІОНАЛЬНІ АСПЕКТИ ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ ЗУНР

них верств у питанні збереження права власності. Депутат від Косівського повіту, що на Гуцульщині, Петро Шекерик-Доників на пленарному засіданні УНРади заявив: «Ви думаєте, що я мало працював у мого няня і тепер працюю коло землі? Ми, селяне, не знаємо восьмигодинного робо чого дня, — ми працюємо по шістнацять годин, але з того не виходить, що ми на зразок великоукраїнських політи ків хотіли зруйнувати державу анархічним розбором дідичівських маєтків! Землю мають дістати селяни, але так, щоб від того й вони мали хосен, і держава не потерпіла. Вивласнення землі для соціялізації зруйнує державу і не дасть нічого селянам — ми мусимо землю мати у власність і хочемо за неї заплатити, бо знаємо, що доки не заплати мо, доти нашою не буде!». Подібні настрої виявилися і на сусідньому Покутті. У звіті про громадські збори з обго воренням земельної реформи, які відбулися у наддністрян ських селах судового повіту Обертин, читаємо: «Годяться, щоб землю забрано за викупом, розуміється не великим, і заявляють, що це булоби здирством з їх сторони, як-би вони землю брали без гроший». Водночас, УНРада так і не зуміла відшукати компромісу між внутрішніми соціальними обставинами і прогнозова ними зовнішньополітичними наслідками. Намагання ке рівників ЗО У Н Р вирішити складну дилему - задовольнити вимоги найширших мас і водночас зберегти міжнародне реноме як антибільшовицького режиму, завело західно українських лідерів у глухий кут. Принципові питання ре форми - граничні межі вивласнення та відшкодування за землю було передано для вирішення майбутньому Сойму ЗО УНР. Відтак оголошений земельний закон не мав за вершеного вигляду й не став стабілізуючим чинником суспільного-політичного життя молодої республіки. Є. Петрушевич закінчив останню пленарну сесію УНРа ди стислою промовою: «Наша Рада дала основи нашої державности, можемо сміло сказати. Ми сповнили давну мрію нашого народу, ми доконали злуки з Наддніпрянщи ною. Ми все робили, щоби завести лад в адміністрації. З а веденням 8-год. дня праці ми поклали конець визискові робочих, ми скріпили найтрівкішу основу нашої держави селянство - ухваленням земельного закона, цим ми позбу лися наших ворогів - польської шляхти. Нинішнім істо ричним законом ми дамо нашому народу рядити собою на найдемократичніших основах. Ми стояли тим разом як законодатне тіло так само, як наше хоробре військо стоїть на фронтах у боротьбі з ворогом. Маємо надію, що наша

СОЦІАЛЬНІ Й МІЖНАЦІОНАЛЬНІ АСПЕКТИ ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ ЗУНР

(повістка;

Ogłoszenie. 1* Ьш.

.:r r« a n rp •T* ■- ~ » e y

rzc

m ereев»

ип Уряд п* п од»і>-

■yes* zx~ с у - : m r e : a u і г г

(аі1ст|іаті її годії-

К С "К СОГГСЕЖГС—' ЗЯГВ

від год. "— 2

iyj?r•-*wrec*; LU* І ijjj «м*«iJCTHF ГКТСЗС .•угк—хгтевг“!■**•«—

ЛОВІ

рчов> д о ч к и

kartyżywnościowe н а цій»" « Ille :і

umki. cu-

ilu u iy u ,>>l'i i" " ;• <ий Уряд господарсьний.

Mfeski Urząd gospodarczy.

уггусг o r

лсігсесисвт.

Оголошене. Н а основі поручена туТ'Ппюго Уряду податкового виданого з прииоручеия Укр. ТІ 'вітоініі П иш ош иьш ії Р а ди. подле ея до нагального ЗйЦдома. ою неї горожаші ту5, Ttrtiuiii о міста мусать сейчас в ал егії податки і безиоеерсдUi цалежитостн з а п л а т и т в К а с і Уряду податкового, в про пиш ім случаю t o n n o e n отгі будуть стягнені через П|и»даж дв-'жнмого або недвижимого мапна роста нт а.

Магістрат.

ei w и ув і bow ieu l ruzie. ż ale«ioiiei te lii-da *i tiWfnii;te w drod ze s p r / ‘'dii/y n m ja tk u n ictium eK" і n ie ru c h o m e g o r e

Magistrat.

Оголош ення у країн ської адм ініст рації Ст аниславова про продукт ові карт ки т а сплату подат ків.

хоробра армія постоїть дальше як стояла дотепер. Думаю, що слушно піднесу оклик «Хай живе наша армія, хай живе велика Україна!» Оцінюючи здобутки державотворення ЗУ Н Р-ЗО У Н Р, варто зазначити, що українське керівництво загалом зумі ло забезпечити досить стабільне функціонування важли вих сфер у житті країни і на центральному, і на місцевому рівнях. Історик Іван Лисяк-Рудницький з цього приводу зазначив: «Галичина 1918-1919 років - єдиний в новішій історії приклад українського державного правопорядку». Однак низка зовнішніх та внутрішніх чинників зводи ла нанівець безперечні досягнення національної влади. Несприятлива зовнішньополітична кон’юнктура, вій ськові невдачі армії УНР у боротьбі з більшовиками за проваджували ЗУ Н Р у стан міжнародної ізоляції. Окрім того навесні 1919 р. на території Східної Галичини були усі ознаки внутрішньої суспільно-політичної кризи: по гіршення життєвих умов більшості населення, неузгодже ність дій військових і цивільних властей, корупція серед посадових осіб. Відтак взаємини селянських мас із націо нальною адміністрацією значно погіршились. Серйозною проблемою для реалізації проекту національної держави стала соціальна поляризація серед західноукраїнського руху. В умовах світоглядних змін і ліворадикальних впли вів, яких зазнали ширші маси від початку Першої світо вої війни, проблема консолідації різних верств української спільноти погіршувала позиції ЗУ Н Р в українсько-поль ській війні.

186

«rKL UIpі

Ogłoszenie. O diwAnie 1in іііяшіі tu l. 1 rzę d u ( ' ‘(bilk ow ejfo w ydanejfo nu p oiM aw ie ro/iKirz a d ie n iu S ta rm U w o w łk iej b .w ia to w c j t km iń s k ie j Hud r narodow i-). |MHlnje *ie do p u b lic zn e j И 11idomoAci. ie W4*JK0> M l.« / k iuiey tu te j»/‘■ко m iu»ui /.иlegiijqcy т. pod a tk a m i i bexp- ■ńrcdiiieiiii nale ivlafcM O ii. Xrinni ta k o w e b ezzw łoczni? d« K asy l'rw j-

TT« ZH- CyCCK-jn»V г-ггц-уе -угк су

гу е к ^ г я с е т ї

у**кегксу;сж т .

а а г у е » = У • * у :*

су

y r~ a r

“л ”у”|2{~ »w* Ц с у

:k -

77,4 :

угцгчети -ух yr-.TT

•ГВЭТrjflrj! .огсслю тп

18. СТАНИСЛАВІВ

Наприкінці листопада - у грудні 1918 р. уряд ЗУ Н Р тимчасово перебував у Тернополі. Неспроможність Галицької А рм ії швидко оволодіти Львовом спонукала українське керівництво вибрати новий осідок органів центральної влади з огляду на оптимальні комунікаційні можливості для управління державотворчими процесами та забезпечення збройних сил. Відтак місцем скликання доповненої УНРади, а отже, й осідком уряду та інших центральних інституцій обрали Станиславів - вигідно розташований повітовий центр. 31 грудня 1918 р. спеціальним поїздом уряд переїхав до нової тимчасової столиці ЗУНР. Останні урядові установи покинули Тернопіль 2 січня 1919 р. Станиславів 1914 р. налічував 33 328 мешканців, які за віровизнанням поділялися на 10 238 - римо-католиків; 7117 - греко-католиків, 120 - католиків-вірмен, 637 протестантів та 15 213 юдеїв. У світовій війні місто зазнало значних руйнувань. Український рух тут мав міцну інституційну основу - повітова УНРада утворилася ще навесні 1918 року. Приїзд органів влади ЗУ Н Р змінив життя міста. Поява значної кількості українських урядовців, військових вплинула на національний склад населення, укріпила Залізничний вокзал С т аниславова (пош т івка).

СТАНИСЛАВІВ

До мешканців

Міста Станиславовь і станиславівського повіта! З рамгни Українсько« Національної Роди у Л ьв о м з нинішнич днем переймаємо цілу управу станиславівського повіта.

і В ПІСТІ І ПОВІТІ Tk Ol acta wiuamik акта і пмпа ао Оиуиоажмо послуtv іаа іаршпкі. адаіКстраїшйиих І айсмпмиї ш ли*.

г иружс.\«йчаі иижити йога а Старост а СглиисяаІимь

ІІШІІІІІ

'jpoSyfiiiK* І ярнчммйст, «І Ьвяи»

ШІІІ ІИІІІІІП II ІІІІ II 1ШІІ

Повітова Українська Національна Рада.

Оголошення П о в іт о в о ї У країнської Н аціональної Ради у С т аниславові про вст ановлення укр а їн ськ о ї влади.

стабільність державного ладу. Тут почав виходити «Вістник Державних Законів і розпорядків ЗУНР», друкувалися центральні часописи «Република», «Нове Життя», низка партійних та місцевих газет. У тимчасовій столиці активізувалося життя національних меншин. Тут відбувся з ’їзд повітових єврейських рад, який заснував т. зв. Східно-Галицьку Жидівську Національну Раду. У місті була також створена Німецька Національна Рада. Діяч Української Цент ральної Ради М икола Ковалевський пригадував: «Українське життя в Станиславові було тоді дуже інтенсивне. Крім сесії Національної Ради, в якій брали участь усі посли з Галичини і Буковини, відбувалися наради центральних установ політичних партій, учительські з ’їзди, різні конференції і т. д. У мініатюрі це було те, що ми переживали в Києві весною 1917 року. Х оч Станиславів і здавався мені після Києва невеликим провінційним містом, проте він справив на мене велике враження. Не зважаючи на недавні криваві бої, Станиславів стояв, в порівнянні з нашими провінційними містами, на досить високому ступні. Великі каварні й ресторани, сила склепів з різноманітним товаром, кілька газет і живий рух на вулицях міста - все це показувало, що місто і цілий край напружують усі зусилля, щоб вернутися до нормального життя». Подібно охарактеризував місто вояк Галицької А рм ії Степан Венгринович, який записав у щоденнику: «Щодня українські вистави, всі написи по українськи... відчувається що це столиця». 188

СТАНИСЛАВІВ

Важливим чинником становлення української влади була націоналізація адміністрації та публічного простору. У Станиславові це явище відбувалося надзвичайно динамічно. У стислі терміни були встановлені українсько мовні вивіски на державних установах, культурних, промислових та торговельних закладах, перейменовано вулиці. Зокрема змінили назви таких вулиць: Абгаровіча - на князя Лева, Антонєвіча -Д ениса Січинського, Баторого - Короля Данила, Бема - Виговського, Бєльовського - Федьковича, Білінського - Котляревського, Валова на Козацьку, Ґолуховського - Хмельницького, Ґіллера - Шашкевича, Ґославського - Богуна, Ґрюнвальдська - Сковороди, Домбровського - Орлика, Іссаковича - Костомарова, Казімєжовська - Івана Мазепи, Каменського Могильницького, Карпінського - Шептицьких, Кілінського - Петра Дорошенка, Лелевеля - Квітки Основ’яненка, Монюшки - М иколи Лисенка, Петра Скарги - Петра Могили, Рацлавіцька - Євгена Олесницького, Рейтана Нечуя-Левицького, Романовського - Лесі Українки, ву лицю Сапєжинську перейменовано на Тараса Шевченка, Словацького - Каганця, С м олкі- Драгоманова, Собєського - Грушевського, Потоцького - Ревери, Фердинанда Павлика, З Мая - Івана Франка, Шевченка - Сагайдачного, Фредри - Карпенка-Карого. Важливим елементом формування культурного простору стали урочисті святкування А кт у Злуки, військові паради на честь приїжджих гостей: членів Директорії УНР та представників коаліційних місій. Місто під час таких акцій добре освітлювали і прикрашали. Звичайною картиною стали марші військових підрозділів, які співали українських пісень. Проявом модерного культурного дозвілля міських жителів було відвідування кіно. У Станиславові в період війни працювали два кінотеатри: «Австрія» та «Олімпія». Товариство «Молода Громада» у Станиславові заснувало архів, у якому нагромаджувало друковані видання: брошури, газети листівки та плакати, щоб зберегти матеріал для майбутніх дослідників. Чи не найвизначнішою культурною подією доби ЗУНР був виступ 10 квітня 1919 р. у Станиславові славнозвісної «Республіканської Капели» під керівництвом Олександра Кошиці. У місті капела дала два концерти, далі, за наказом С. Петлюри, колект ив1мав попрямувати за кордон, щоб своїм мистецтвом пропагувати українську справу. «Серед мешканців Ст аниславова було помітно дуже багато українців з-за Збруча: Станиславів служив тепер головним притулком для евакуйованих

СТАНИСЛАВІВ

К см а а д а м іс т а С га и н сд ш в Оповістка. ,

Obwieszczenie.

Kuidiiikiii.

.ЗУОИОТПр

д ОІд-ос— т г-----

- n r j * - *-* лдичаядв -І-— » n ttu ц и

"Tn**1 шщиніГізіійі

м*'\‘Z*.и’Ч~’ы"a”iw.’ ir?l(«lii lllllllll

- * Г Г - ** КИ* —О» 1. CTC Ttrz— » ; г** чТКЖПЛС.ТТ Г* 'XtOCC ’' - ™ -

>яире»!*??

пт»» инти 0

Ф. . « • ГМКШЛГ

'.» Л « JłAKh ,i.. b'UaUuim o«d U«ntub<«~

і -і і ~*SfZrr~ -

-г п ж іл г •» ~Ü1 -- T T J .7 T

»1 И *« И » І >> . , . * W 6 С >апислам. II ц* -- --------------«

._______ O rana

Г А РД БЛ Ч в. p.

Оголош ення україн ської в ій с ь к о в о ї комендат ури Ст аниславова.

з вл асн ої т ери т орії інституцій і взагал і для вт ікачів в ід больш евиків. Н а кожному кроці, по каварнях, рест оранах, крамницях, і прост о на вулиці можна було зуст ріт и зем ляків та знайомих. І тому, що Ст аниславів м іст о саме по собі невелике, і все життя тут купчиться на двох-т рьох головних вулицях, то залиш алось враження, ніби наддніпрянців у м іст і - дуже багато. Б ільш а частина їх були ур я д о вц і і взагал і люди, що займали високе становище в УНР. Можна було зуст ріт и членів Д и р ект о рії (я бачив як проїздили в авт ах А ндрієвський і Швець), різних м ініст рів т а екс-міністрів, вищих членів уряду, дипломат ів, які кудись їхали, лідерів партій, членів Т рудового Конгресу, взагалі тих, кого ще місяць т ому можна було побачити в К а м ’янці». Д м и т р о Д оро ш ен ко «М ої спомини про недавнє-м инуле (1914-1920)» П лощ а Ф ранцішка у С т аниславові (пош тівка).

СТАНИСЛАВІВ Володимир ЯНОВИЧ (1869-1931) Л ікар у Ст аниславові (1900-1931). Засновник українських громадських інституцій. Д іяч УНДП, УНДО. Г олова філії, почесний член Товарист ва «Просвіта». Г олова П о віт о в о ї УНРади, голова санітарного відд іл у М іської управи в С т аниславові (1918-1919).

26 лют ого 1919 р. до Станиславова приїхав С. Петлюра, на честь якого галицький уряд влаштував прийняття. Головного Отамана вітали Є. Петрушевич, Рада Державних Секретарів у повному складі та єпископ Григорій Хомишин. М. Грушевський прибув до Станиславова з Кам’янця, прямуючи на міжнародну соціалістичну конференцію. Вранці 4 квітня 1919 р. колишнього голову Української Центральної Ради на залізничній станції зустрічав від імені уряду державний секретар освіти й віросповідань Аґенор Артемович. Непорозуміння сталося з Володимиром Винниченком під час його переїзду через Станиславів до Відня в лютому 1919 р. Дізнавшись про приїзд колишнього голови Директорії, Є. Петрушевич разом із С. Голубовичем зайшли вранці до його вагону на вокзалі. Побачивши, що достойний гість ще спить, чільники ЗУ Н Р виїхали в місто, віддавши розпорядження, щоб за Винниченком прислали автомобіль, який відвіз би його до готелю. За версією Євгена Чикаленка далі події розгорталися так: «Але Винниченко, пробувши три дні в Станиславові, не виявив ніякого бажання, щоб йому голова галицького уряду зробив візит, та сам йому візит не зробив. Тіш часом через скілька день довідались вони, що Винниченко по телеграфу з Лавочного скаржився до Директорії, що галицький уряд не схотів його привітати. А Микита Шаповал розказував, що Винниченко страшенно обурений на галичан як тутешніх, так і на тих, що працювали з ними у Києві, і обіцяв колись описати тих «реакціонерів», а разом з ними і Петлюру, якого називав просто «подлецом». У квітні 1919 р. до Станиславова переїхала Експедиція Заготовки Державних Паперів, евакуаційний

СТАНИСЛАВІВ Євген ЧИКАЛЕНКО (1861-1929) Поміщик, агроном, публіцист, меценат у к раїн ської культ ури, громадсько-політичний діяч. В зим ку-навесні 1919 р. перебував у С т аниславові, Ж а б ’є т а Славську. Інтернований польською владою в М ост иськах т а Перемишлі. Зай м ався н ауковою працею - ан алізував зміни україн ського правопису т а лексичні новот вори р евол ю ц ій н ої доби. У 1921 р. на ем іграц ії у В ідні вист упив з ідеєю запровадит и в Україні м онархічне правління і вст ановит и на престолі Вільгельм а Габсбурга.

відділ Державного Банку, а також канцелярія Головноу повно важеного з постачання армії Р. Трохименка. Приїзд до міста великої кількості діячів та вояків УНР спричинив і негативні явища. Д. Дорошенко про це писав так: «Перебування в Станиславові значного числа наддніпрянців, людей з грішми, викликало підвищення цін на всі продукти і взагалі на життя в місті. Наші люди, а особливо отаманщина, сипали грішми, не жаліючи й не рахуючись з місцевим укладом життя. Дорожнеча, штучно викликана наддніпрянцями, дуже дошкуляла місцевим людям, що мали скромні засоби і звикли до скромних витрат». Про це у своєму щоденнику занотував і Є. Чикаленко: «Всі або майже всі бувші міністри чи товариші міністрів попривозили зі собою массу грошей Б уд івл я м агіст рат у Ст аниславова (поштівка).

Stanisławów. — M a g i s t r a t . Stanlslau. — Magistratsgebäude.

192

СТАНИСЛАВІВ

і розкидають їх по Станиславові без рахунку і тим підносять на все дорожнечу. Як ідеш по вулиці і побачиш, що вдивляється в тебе якийсь незнайомий, то так і здається, що на тебе дивляться як на злодія, який накрав в Україні гроші і втік в Галичину. Про багатьох українців голосно говорять, що мільйони попривозили з України, а уряд тутешній вже навіть звернув увагу на ці чутки і, кажуть, наважився декого й арештувати, але ще не порозумівся з наддніпрянським урядом». Зі Станиславовым пов’язаний унікальний епізод українсько-польської війни. Під час відступу Галицької Арм ії за Збруч перехід влади в містах до поляків мав цілком цивілізований характер. Лідер польської громади Станиславова д-р Густав Добруцький 25 травня відбув перемовини з українським комісаром Павлом Кульчицьким щодо мирної передачі влади. За погодженням з українською адміністрацією, у місті одразу ж було сформовано міліцію за участю близько тисячі поляків. О третій годині того самого дня уряд ЗУ Н Р покинув місто, а владу обійняли поляки. Того ж дня у місті було організовано польське військове керівництво. Командантом міста став поручник колиш ньої австрійської армії Антоній Деблессем, а політичну владу обійняв Польський Повітовий Комітет на чолі з новопризначеним старостою Г Добруцьким. Регулярне польське військо увійшло до Станиславова лише через два дні після встановлення тут польської влади.

Будівля Д и рекц ії залізниць у Ст аниславові (поштівка).

193

19. УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКА ВІЙНА 1918-1919 pp.

Українсько-польський збройний конфлікт за Львів уже до середини листопада 1918 р. переріс у повномасштабну фронтову війну. Українське командування після відступу зі Львова було змушене заново організувати й творити регулярну армію. На сході від міста утворили військовоопераційну «Групу Схід», на півдні - «Групу Старе Село». Обидві групи військ, організовані командуванням полку Українських Січових Стрільців, стали основою фронту, що оточував Львів. Оперативний центр сил, що мали здо бувати столицю ЗУ Н Р зі сходу, розташували в селі Куровичі. У північній частині республіки сформували «Групу Північ». До неї входили Белзька, Сокальска, Равська та Угнівська військові групи. З військових груп, що діяли в південному напрямку («Група Щирець», «Наварія», «Рудки», «Крукеничі», «Хирів», «Лютовиська», «Глибока» та «Карпатська»), утворили «Групу Південь». Офіцери III К орпусу Г а.іицької А р м ії у Стрию.

УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКА ВІЙНА 1918-1919 pp. Антон ЛЄГАР (1876-1962) Офіцер авст рійської т а україн ської армій. П олковник авст рійського Генерального Штабу. Під час П ерш ої с в іт о в о ї війни в о ю в а в на італійському фронті, ком андував 106-м піхотним полком. Нагородж ений Л ицарським орденом М а р ії Терези, високими австрійськими, рум унською та турецькою бойовими відзнаками. У Галицькій А р м ії в грудні 1918 р. - січні 1919 р. ком андував групою «Наваріп». Б у в прихильником ведення мобільних бойових операцій на прот ивагу позиційній війні. Його талант воєначальника високо оціню вали Микола Василько т а Євген Петрушевич. Вт ім через спротив вищих українських військових чинів, йому не довірили ком андування стратегічними операціями Г алицької А рм ії. У 1921 р. А. Л єгар очолив війська цісаря К арла під час його спроби повернути Угорську корону. П омер у Відні.

Галицьку Армію очолював «Начальний Вождь» (голов нокомандувач) із «Начальником Булави» (начальник Ге нерального Штабу). Обидва разом із референтами родів військ творили «Начальну Команду» - вищий орган управ ління армії. Начальна Команда складалася з двох відділів: оперативного, який керував воєнними діями, та організаНаказ Окруж ного військового коменданта Коломиї.

Відпускне посвідчення Іван а Карпинця.

ПРИКАЗ військам і населенно округа Коломия. Коломия, дня 22. мая 1919. М омент, яккий саме нині переживаемо, е епохальний історичний. А нтанта визнала іашу самостійність і независимість по Сян. Від 20. м ая Н І 9 ми виступаєм перед цілим світом як дом овиті господарі на нашій прадідній землі. І не диво, що наші відвічні історичні вороги з піною на устах добувають всяких зусиль, щ оби перед офіціяльним визнанням нашої суверенности з агар б ати спільно мож нашу теріторію 'та в такий спосіб доказати перед світом, щ о в нас нема розуміння, волі і сили постояти за своє природне право жити своїм питом народним держ авним життям.

Українське Вояцтво! Український Народе! Нині в ваших |>уках дшія українській о наїчіда. нині в нашим рука» ««ли І красим буяучіїість грядучих поколінь! Тому хан кождий. в кого і любов jo рідного краю і рідного народа, :і повним самопожертвованиям стоНь твердо і не похитно на свойому пості Проч з слабодухами і маловірами! Ііроч .і народними зрадниками і спекулянтами! Усюди мас бути спокій, лад і порядок. Кождий, що роасіваї ложні иепрсшірені протндержшн слухи, стане перед воснниіі суд і буде безпощадно покараний як нараяний і лержанннії .«радник. Так само безлошадно смертью буде караний кождий без винятку, що неприниманням державних українських гроший утрудикн: господярські нідноснни н державі Головно се відноситься до седан. міщ;"і і всіх купецьких ти торговельній кругів, котрі а даний момент мають Я і ілоіо душею йти на руку державі, і не сміють спекулювати та посерсднО'свосю безглуздною роботою стинати в ряди зрадників і ворогів держави.

З ниніїпним д н ем п р о г о л о ш у ю на всій теритогії вій сько во го о к р у га К о л о м и я, військову диктатуру. с_еб-то всі уряди д ер ж авн і і ж анд арм ерія н а ч и н яю т ься п о к а з а м О к р у ж н о ї К ом ан д и п К оломйі І Іан\у.-нніі;н о п іі/і несповнення нриказів б у д е ка р а н е ш е р г ы о .

Федір Притак

В ід и у с т в и й л и сто к . «)Ч щт*^Л v> . g u l ,

V/. • ^ ІНШІ

м— І.'тrd~m« «аі

^).£$.Ча*сі ЛSfCi

■яягаИп. t "f pU lUnjwn НиуІіФ »4ь

'‘fruu. OÜ»

—>« «фйир« * - mi —ь. —» ■ми

”■!Ą.te«f.»»—

fż L ___

• - ----

УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКА ВІЙНА 1918-1919 pp. Віктор КУРМ АНОВИЧ (1876-1945) Оф іцер авст рійської т а у країн ської армій. П ід час П ерш ої с віт о во ї війни ком андував австрійськими полками в Б укови н і т а на іт алійському фронті. П ід час україн сько-польської війни 19 1 8 1919 pp. ком андувач Групи «П івніч» т а І Корпусу, начальник ш табу Г алицької А р м ії т а державний секретар військових справ ЗУНР. А вт ор плану В о вч ухівської операції. Генерал-квартирмейстер Ш табу Г оловного О т амана (серпень-листопад 1919). К ом андир Галицької бригади у т аборі інт ернованих в Н імецькому Яблонному (ЧехоС ловаччина) (1920-1923). У між воєнний час на ем іграц ії в А в с т р ії т а Німеччині, співпрацю вав з УВО-ОУН . П рисут ній на похороні Є. Петрушевича в Берліні. Схоплений радянськими спецслужбами 1945 р. у Відні, помер в Одеській тюрмі.

ційно-матеріального, що займався матеріальним забезпе ченням і обслуговуванням військових частин. Головним завданням «Начальної Команди» було керівництво вій ськовими операціями та організація фронту. У листопаді 1918 р. - травні 1919 р. «Начальна Команда» розташовува лася у Львові, Бережанах, Бібрці та Ходорові. Нагальною проблемою Галицької Армії була нестача національних військових кадрів найвищого командного складу. За ухвалою уряду, Державний Секретаріат вій ськових справ звернувся до командувача військами Ди ректорії Симона Петлюри з проханням відрядити в розпо рядження ЗУ Н Р кваліфікованих офіцерів. Відтак 9 грудня 1918 р. головнокомандувачем Галицької Армії призначи ли полковника Михайла Омеляновича-Павленко, началь ником штабу - полковника Євгена Мишківського. Крім старшин із Наддніпрянщини, до командного складу Галицької Армії залучили військових фахівців - австрій ців, угорців, чехів та хорватів. Після закінчення світової війни десятки тисяч кадрових офіцерів різних національ ностей колишньої Габсбурзької монархії опинилися без роботи. Ані новоутворена Австрія, ані Угорщина не по требували такої кількості військових старшин, а іншої професії вони не мали. 90 відсотків офіцерського корпу су не бачили свого майбутнього в національних зброй них силах. Тому чимало з них виявили бажання служити в Галицькій Армії на умовах контракту. Як стверджував у своїх спогадах Дмитро Паліїв: «Це не було ніяке украї нофільство австрійських німців та мадярів, що голосилися на службу в українські армії. Вони шукали для себе місця в сукцесійних державах, між іншими і в українській». 196

УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКА ВІЙНА 1918-1919 pp.

■■ніжний курінь У : н о г а ш к о т и im і t ib m im ti ш ани ш щ а іи ь к о л о т и ) .

Łt£k*

Ко п а н д а ж а н д а р м е р ії

tp. .J'.Hilä u

[I..ui. прК йтж ниВ ,‘ $ а ’ ?& Лф М Ц Л

повітгЛ /lA .C O .’V U ^ Ä .

' :о £ Л Н .

віддалився сам&впьио від свого відділу

лабратин а собою військовій одяг, чоботи, кріс. багнет, ладівниці, набої, наплечник, коц. Проситься иізияти його, щоби бсопроколочно керну» до свого відділу. a «алиби ие хотів ceru вробиш. припровадити його силою -

разом а сим актом -- до най-

бдиашої повітової військової команди в ціли відставленя

сотні.

Зарлаом проситься оголосити публично в громаді Його імя, щоби всі знали, хто зрадив свій рідний крий, коли він був у небеяпеці

Акт про дезерт ирст во вояка запасного куреня 36 полку піхоти імені Ііт ьм ана Іван а Мазепи в Коломиї.

вм&

./is .

У січні 1919 р. з ініціативи начальника штабу Є. Мишківського збройні сили ЗУ Н Р реорганізували, перетво ривши на регулярну армію. Галицьку Армію розділили на три корпуси. До складу кожного корпусу входили чотири піхотні бригади, кожна з яких складалася з трьох до п’яти піхотних куренів, полку артилерії, кінної сотні, технічної сотні, сотні зв’язку, санітарних та інтендантських форму вань. І Корпус зі штабом у м. Кам’янка Струмилова, утворений з військ «Групи Північ», утримував фронт по лінії СокальЖовква-Яворів. Командував корпусом полковник Віктор Курманович, з лютого 1919 р. - Осип Микитка. II Кор пус зі штабом у м. Бібрка «Осадним» фронтом оточував Львів. Командувачем корпусу в період українсько-польської війни був полковник Мирон Тарнавський. III Корпус із розташуванням командування у м. Стрий, займав відти нок фронту від Львова до Карпат. Комендантами корпусу були полковник Гриць Коссак, генерал Володимир Гембачів, опісля - генерал Антін Кравс. Є. Петрушевич неодноразово брав участь у спільних нарадах із Начальною Командою, виказував свою думку щодо різного роду питань організації армії, кадрового за безпечення, її стратегії та тактики, надавав та підвищував військові звання. Проте в керівництво збройними силами чи їх брйовими операціями не втручався. У ^удн і-січ н і 1918 р. фронт українсько-польської вій ни мав здебільшого сталий характер і проходив по лінії: Балигород-Х ирів-Добромиль-Львів-Яворів-Рава-Руська-Лю бачів-Белз-Сокаль. Обидві сторони з перемінним успіхом проводили локальні військові операції в районі

УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКА ВІЙНА 1918-1919 pp.

Ч. ] лг.шыияорожннк І І І аі.пт Ш н j //. чяяі

К арний донос. уродженні) П П0В|Т

приналежний до грамотний

жонатий

році,

цивільне

ааняте

Поспідка відпустки.

дапрнсяжеіінй і приділений дня

саиошяьно від свого відділу [відійшов ш відпустку, мак вернути дня 191

І І ДО СІТОДНЯ ие нернув

З сопок» зябра» вів військові річи, становлячі власність держави,

ЧиїіОї. сим допустився ній злочину деиерції.

, аня

191

До

Військового Суду Окружноі Команди в К о л о н н ї.

Крим інальне донесення на дезертира.

Б лан к відпускного посвідчення вояка Г алицької А рм ії.

Львова, Хирова, Жовкви та Рави-Руської. Українське ко мандування головні зусилля спрямувало на здобуття Льво ва. 27-28 грудня 1918 р. та 11-12 січня 1919 р. з’єднання Галицької Армії здійснили фронтальні наступи на місто, які не увінчалися успіхом. Галицька Армія не робила спроб відвоювати інші за декларовані частини території ЗУ Н Р - Буковину та З а карпаття. Наприкінці грудня 1918 р. Є. Петрушевич, пе реїжджаючи з Відня через Будапешт, мав перемовини з тодішнім президентом Угорщини графом Каролі стосовно державної належності Карпатської України. Граф Каролі визнав право самовизначення націй, а галицький лідер зі свого боку погодився не втручатися у справи Закарпаття до рішення Мирової Конференції. Є. Петрушевичу йшло ся, щоб в умовах українсько-польського збройного конф лікту не закривати єдиного шляху до західного світу й не мати в запіллі нових фронтів. Проте у січні 1919 р., з ві дома Д. Вітовського, військові округи Коломия та Стрий надіслали воєнну експедицію на Закарпаття, яка не дося гла успіху. Через порушення домовленостей уряд ЗУ Н Р був змушений надіслати до Будапешта спеціальну місію, із запевненнями, що не має ворожих намірів щодо угорців. Втім неузгоджена політика спричинила зрив постачання військового спорядження з Угорщини для потреб україн ського війська. Серед німецьких старшин Галицької Армії був колишній офіцер австрійського Генштабу полковник Антон Лєгар.

УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКА ВІЙНА 1 9 1 8 -1 919рр.

У роки світової війни він служив на італійському фронті і як один із небагатьох офіцерів австрійської армії був наго роджений Лицарським орденом Марії Терези. У збройних силах ЗУ Н Р у грудні 1918 р. - січні 1919 р. він команду вав групою «Наварія». Після того, як нове командування запланувало наступ на Львів, Лєгар заявив, що бойова операція не підготовлена й провалиться. Він Гарантував, що після передачі командування йому і дво-, тритижневої підготовки наступальної операції зможе захопити Львів. З цього приводу він увійшов у конфлікт із Начальною К о мандою і був змушений виїхати до Угорщини. Наприкінці лютого 1919 р. Лєгар прибув до Станиславова з розробленим трактатом про українсько-польську війну. У своєму стратегічному плані стверджував, що війна, яку ведуть українці, кардинально відрізняється від бойових дій минулої світової війни, яка мала переважно позиційний ха рактер. На думку Лєгара, існуючий безперервний фронт від Лютовиськ до Сокаля треба було ліквідувати, а утво рити окремі сконцентровані армійські групи і проводити атакувальні військові операції проти поляків, не оглядаю чись на фланги. Він погодився очолити Галицьку Армію за умови прийняття на службу сімох запропонованих ним ко лишніх офіцерів австрійського Генерального Штабу. На томість вимагав грошову винагороду для себе й офіцерів, за різними джерелами від 2,5 до 10 мільйонів австрійських корон. Є. Петрушевич підтримав кандидатуру Лєгара на засіданні РДС й уряд 1 березня 1919 р. п’ятьма голосами, проти одного голосу С. Голубовича, ухвалив рішення щодо підписання контракту з А. Лєгаром і його офіцерами. Втім противниками призначення Лєгара, окрім прем’єра, висту пили М. Омелянович-Павленко та Д. Вітовський, тому від повідні контракти не були підписані. Натомість ідеї А. Лєгара взяли до уваги штабні офіцери Галицької Армії і використали їх у плануванні т. зв. Вовчухівської операції та Чортківської офензиви. Зокрема у лютому 1919 р. полковник Віктор Курманович спланував військову операцію, щоб оволодіти залізничною колією Львів-Перемишль, відтак, блокувати і здобути Львів та вивести Галицьку Армію на лінію ріки Сян. Українська артилерія 16 лютого 1919 р. обстріляла польські позиції на лінії Судова Вишня - Городок, 17-19 лютого армійські групи «Щирець», «Рудки», «Яворів» розпочали наступ під селами Малий Любінь, Дубова Долина та Вовчухи. Насту пальні операції українців були зупинені 25 лютого 1919 р. на вимогу Мирової Конференції, яка направила до Львова

УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКА ВІЙНА 1918-1919 pp.

Укрфіеда Стаціииа Команда

Zr rbiorö^v"'*'

Украшаема Сталіна Команда Калуш.

.І г і іт н ч а ц ія Т:»ДИ.

In і. K L E M E N S A W EIN А

To”

LрД озволено

1 II» иодорож

.irr

НІЧ.. ..«.до,м,*і Лг.гіііімші н г. па.чш д

Бланк проїзного посвідчення, яке видавала військова ком анда у Калуші.

спеціальну військову місію на чолі з французьким гене ралом Юзефом Бартелемі. Генерал, який від імені країн Антанти мав примирити воюючі сторони, був одружений з полькою, і не приховував своєї прихильності до Польщі. У Львові на раутах та прийомах він виголошував тости на честь польської армії. Місія поставила умову негайно припинити воєнні дії на час перемовин і 27-28 лютого 1919 р. запропонувала уря дові ЗУ Н Р ультимативний проект перемир’я. За умовами місії, Галицька Армія мала бути відведена за демаркаційну лінію (т. зв. лінію Бартелемі): від північного кордону Га личини вздовж р. Буг до Кам’янки Струмилової, звідтам уздовж східної границі повітів Ж овква і Львів, д ал і- уз довж східних меж повітів Перемишляни і Бібрка до с. Со лова, і звідти по лінії Потік Білий, Соколівка, Вибранівка, південною межею Львівського повіту і східною - повітів Рудки, Дрогобич і Турка. Відтак Львів і Дрогобицько-Бориславський нафтовий басейн і близько 40 % території Східної Галичини мали перейти під контроль Польщі. Урядові ЗУ Н Р пропонували обіймати владу на сході від цієї лінії з тією умовою, що заступниками керівників місцевої адміністрації мали би бути призначені поляки, а такі ж посади на захід від демаркаційної лінії пропонува ли українцям. Згідно з проектом перемир’я українському урядові пропонувалася допомога країн Антанти в пере організації, вишколі, спорядженні та озброєнні Галицької Армії, яка спільно з польською армією мала б утворити антибільшовицький фронт. Антанта визнавала ЗУ Н Р деф акто у запропонованих межах (на сході - по р. Збруч), і Гарантувала допуск її представників на Мирову К онф е ренцію у Парижі. Українському урядові було обіцяно та кож право користуватися потрібного йому кількістю наф тової продукції Дрогобицько-Бориславського басейну.

УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКА ВІЙНА 1918-1919 pp.

Військове та цивільне керівництво ЗУ Н Р на момент пе ремовин вважало, що володіє стратегічною перевагою, і українська делегація не погодилася із запропонованими умовами перемир’я, вимагаючи натомість українськопольського кордону по р. Сян. 2 березня 1919 р. Галицька Армія продовжила воєнні дії, зокрема наступала в напрям ку поміж Городком і Судовою Вишнею. У цьому районі 8 березня 1919 р. українці зуміли перервати залізничне сполучення Перемишль-Львів, але закріпити й розвину ти успіху їм не вдалося. Чисельний склад Галицької Армії у березні 1919 р. сягав 120 тис. вояків. З них на фронті 65 тис. (з них - 4 000 старшин); у запіллі - 55 тис. (2 000 старшин). Польська армія, яка протистояла на фронті українській армії, налічувала на 20 тис. вояків більше. Польські війська використали тимчасове припинення вогню на час переговорів, щоб поповнити свої резерви. 19 березня 1919 р. Найвища Рада країн Антанти заклика ла українське та польське командування припинити воєн ні дії, і виявила готовність вислухати обидві сторони й до сягнути перемир’я. Уряд ЗУ Н Р на перемовини погодився, натомість поляки на пропозиції українців припинити бої відразу не відповіли. Незабаром польське командування направило до Хирова делегатів, з домаганням відступу Галицької Армії на вигідні для Польщі позиції, після чого перемовини були зірвані. Збройні сили ЗУ Н Р, окрім труднощів в оперативному керівництві, постачанні зброї та боєприпасів, гостро від чували внутрішні проблеми: неузгодженість дій із цивіль ною владою у запіллі та нестійкий морально-вольовий дух особового складу. Серед військових частин, розташованих у тилу, через ліво-радикальну агітацію, скандальні прояви корупції в адміністрації, зверхнє ставлення старшин до ря дового складу, погане постачання тощо, траплялися про яви непокори командуванню. У Золочеві 6 березня 1919 р. зі зброєю в руках повстали дві сотні коша Старшинської школи, призначені до відходу на фронт у район Львова. Два збройних заворушення відбулися в лютому і 25 бе резня 1919 р. у Борщівському повіті. Навесні 1919 p., на відміну від наддніпрянців, галичани ще не були ознайом лені зі специфікою більшовицького режиму. Коли Черво на Армія розпочала військові дії проти Польщі в районі Овруча, рядові стрільці Галицької Армії сприйняли це з ентузіазмом. Тоді вчинив заколот курінь, розквартирова ний у Кристинополі біля Сокаля. Під гаслами: «Хочемо злучитись з більшовиками проти поляків!», «Ми самі без-

УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКА ВІЙНА 1918-1919 pp.

сильні на фронті, тисячі загинуло, а наші пани ведуть пе реговори з поляками», понад три чверті куреня вирушило в напрямку Радехова, щоб об’єднатися з Червоною Армі єю. 26 квітня 1918 р. відмовилась йти на фронт військова сотня, що дислокувалась у Давидові під Львовом. Найбільш резонансним став збройний виступ 14 квітня 1919 р. проти української повітової влади у Дрогобичі. Повстання розпочала сотня міліції, що була сформована з містян-українців. Міліціонери не визнавали старшинських ступенів, встановили своїх комендантів. Виступ не переріс у масштабнішу акцію. «Гуцульський Курінь» Галицької Армії та бронепоїзд групи «Рудки», які прибули у Дрого бич із фронту, зуміли придусити повстання. 340 учасників заворушень арештували, з них 82 повстанців судив польо вий суд. Двох учасників виступу засуджено до розстрілу. Серед учасників повстання були і «свідомі націоналісти», котрі встановлювали тут українську владу в листопаді 1918 р. Польська армія поступово перехоплювала стратегічну ініціативу і 19 квітня 1919 р. відтіснила підрозділи II Кор пусу Галицької Армії, прорвавши фронт на південь від Львова. Активні наступальні операції польського війська підтримали шість нових дивізій під командуванням гене рала Юзефа Галлера, які прибули з Франції. Голова уряду П ольська кіннот а у Л ьвові.

УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКА ВІЙНА 1918-1919 pp.

Луціян Рафаїл Мечислав Ж ЕЛІҐОВСЬКИЙ (1865-1947) Офіцер росій ської т а польської армій, політичний та державний діяч. П ісля закінчення Ризького військового училища (1885) служ ив у російській армії. Б р а в участ ь у російсько-японській війні (1904-1905). П ід час П ерш ої с віт о в о ї війни ком андував піхотним полком. К ом ан дував Бригадою в І П ольськом у К орпусі росій ської армії, т ворив польські вій ськові частини на К убані (1917-1918). Н априкінці т равня 1919 р. на чолі I V Д и в ізії П ольських Ст рільців, через О десу та Бессарабію , діст ався Галичини і разом із румунськими військам и вдари в у запілля Г алицької А р м ії в район і Покуття. К омандувач X П іхот ної Д и в із ії польської а р м ії під час радянсько-польської війни. Від жовтня 1920 р. ком андував І Л ит овсько-білоруською дивізією. Інспектор польської а р м ії (1921-1925), військовий мініст р (1925-1926). Забезпечив здійснення Т равневого переворот у 1926 p., вийшов у відст авку 1927 р. Депут ат Сойму II Речі Посполит ої (1935-1939). П ід час Д р у го ї с віт о во ї війни б ув членом П ольського уряду у вигнанні.

Відозва військового комендант а залізничної ст анції у С т аниславові до українських вояків.

ПРОЧ з шпіонзми та ворожими агітаторами! Жовняри Української Армії! Не

в д а в а й т е с я ■ р о з м о в и п р о в ій в к о в і

сп р а в и з л ю д ь м и , к о т р и х б л и з ш в н е з н а єте.

З он и

н е з а в г т н о в и т я г а ю т ь в ід В а с

в ід о м о с т е

ям' о п ісл я п е р в д е ю т ь в о р о г а м

та и , щ о

В и н е ‘ »»відомо д а с т е ї м

оруж є п р от Б уд ьте о т ж

в руки

миж с е б е і У к р . Д е р ж а в и . зс т о р о ж к і т а в к а з у й т е п ід о

зрілі о с о б и в цїли п р и а р е ш т о в а н я п о к л и к а н и м и до т о г а о р ґ а н а м . С т а н и с л а в ів , д н я 16- м а р т я 1919. Н а п р и к а з Д . С . В. С .

Команда двірця.

В ідозва повіт ового ком ісаріат у ЗУ Н Р у Ст рию до українського війська про м обілізацію .

ВІДОЗВИ! до Го р о ж а н т іс т а Стрия в цїли затяганя ся в ряди укра їнського війска. Кождий горожанин здатний до війсковоТ служби має зголосити ся до боєвої управи в касарнях бувшої краєвої оборони ч. 33. Д ен н а платна 5 К . і п овн е удержанє.

З повітового коиісаряту в Стрию. Боева управа.

203

УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКА ВІЙНА 1918-1919 pp. Ю зеф ГАЛЛЕР (1873-1960) Оф іцер авст рійської, росій сь к о ї т а польської армій. П ід час П ерш ої с в іт о в о ї війни командир бат альйону, 3 піхот ного полку т а 11 Бригади П ольських легіонів авст рій ськ ої армії. 16 лю т ого 1918 р. перейшов з бригадою фронт й долучився до II П ольського корпусу росій ської арм ії. З годом переїхав до Франції, ст ав членом П ольського Н аціонального К оміт ет у в П ариж і й очолив сф орм овану тут П ольську арм ію (т. зв. Блакит ну). Зам іст ь виступити проти більш овиків, д и в ізії під ком андуванням Г аллера спрям ували проти українських військ. К ом ан дувач П івденно-Східним, П івденноЗахідним , П івденним і П оморськими фронтами п ольської а р м ії (т равень 1919 - червень 1920).

Польщі Іґнацій Падеревський зобов’язався перед Найви щою Радою виставити ці дивізії проти більшовиків, нато мість спрямував їх на Волинь та у Галичину. Начальна Команда доручила кожному армійському корпусові надіслати парламентарів до польського коман дування. Уряд ЗУ Н Р вже погоджувався на демаркаційну лінію Буг і Стрий, що більш-менш відповідала лінії Бартелемі. Військові делегати І і II корпусів не змогли поча ти перемовин, а парламентарі III Корпусу підполковник Вільгельм Фідлєр і сотник Михайло Колтунюк дістали ся до штабу армії генерала Ю. Галлера в Любліні. Тут вони отримали відповідь, що генерал не приймає умов перемир’я і не бажає проводити перемовин з Галицькою Армією. Натомість жадає її негайної капітуляції, складен ня зброї та видачі усього залізничного парку. Через не примиренну позицію польської сторони не була резуль тативною і наступна посередницька місія Антанти під керівництвом генерала Люїса Боти у травні 1919 р. Згідно з новими умовами перемир’я, які 13 травня 1919 р. запро понував Бота, Львів мав залишитися по польському боці демаркаційної лінії, нафтові терени - на українській сто роні. 15 травня 1919 р. польські дивізії розпочали масштаб ний наступ на позиції III і незабаром II корпусів та проти частин армії УНР на Волині. Після польського прориву в самбірському напрямку Хирівська група та Гірська бри гада Галицької Армії відступили через Карпати на тери торію Чехо-Словаччини, де їх інтернували. До 24 травня польські війська відтіснили українські підрозділи на лінію Болехів-Х одорів-Бібрка-Буськ.

УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКА ВІЙНА 1918-1919 pp.

До руских жовнїрів! Від трох диТ» проведено з Вами кроваву боротьбу. Хто *ю за ч а ї? В ночи як алодіГ проводири Ваші напала на спокійне польске кісто Львів і хотіла в зяти кас в вічну неволю. Знаємо, що Ви тон у невинні. О «.н и л и Вас, каж уче, ідо она суть пластаю І Каля Ваы приказ війсковий. Она ие м=ч»ть права видавати Вам ніяких прдказів. Ви присягали ЦІсаревн аастийському, а ие адвокатов» Левицькому.

Они не мають права

чтдя |п и ^ ати ^ В а д^ і£ а ^я ій с кт^ ^б О —Ц^сар Ціле в ійско 8 Галичини розпустив домів.

Они не мають прааа

приказувати Вам,

щоба Вя своє адоровлв

і жит« нві>ажувад"і бо ие суть пи кою властюо, бо ані Америка, ані Auf дія. а»<Т Франция їх на узна«. Памятайте о Ваших родинах о Ваших- жінках 1 діточках, котрі в тн х страшенних часах аістали самі. Вертайте домів боронити їх. там a * ми свої родини боронимо. • Вертайте спокійно домів 1 радуйте ся, що миоголітн» війна вже скінч ал а ся, а зісталнсьте при житю 1 здоровлю. Радуйто вя, шо скінчала ся Ваша нужда і голод. А вела не підете домів, вати не віствмгтв має в впокою, будемо страшними судима 1 будемо бороти ся "до оствнноТ кроплТ кроїш.- Ваша кроа най спаде иа Ваших проводирів. П О Л Ь О К !

лвґіонїстм

Щ О В О Р О ІЯ Т Ь ЛЬВОВА.

Відозва польського командування до українських вояків.

Плани контрнаступу Галицької Армії перекреслив вступ на територію Східної Галичини румунських військ, який був передбачений її таємною угодою з Польщею. Румун ські війська під командуванням генерала Задіка спільно з дивізією польського генерала Люціяна Желіґовського по чали з південного сходу спільний наступ на район Покуття. 24-27 травня 1919 р. румунська армія зосередилася на лінії Незвиська-Хриплин-Надвірна, загрожуючи тимчасовій столиці ЗУ Н Р - Станиславову. Уряд був змушений негай но переїхати до Бучача, опісля - до Заліщик, а Галицька Армія відступила в район поміж Збручем і Дністром на лінію залізничної колії Гусятин-Чортків-Заліщики. По гано озброєним й обмеженим у резервах збройним силам ЗУ Н Р загрожував цілковитий розгром.

20. ПРОГОЛОШЕННЯ ДИКТАТУРИ

В умовах недосконалого політико-правового підґрунтя об’єднання ЗУ Н Р і УНР, реалізація інтеграційного проек ту залежала від налагодження конструктивних стосунків між керівниками обох частин України. Симон Петлюра познайомився з Петрушевичем у другій половині лютого 1919 p., під час його візиту до Галичини, де він брав участь у нараді командування Галицької Армії в Ходорові та у засіданні Ради Державних Секретарів у Станиславові. У своїх промовах Головний Отаман наголошував на потребі координувати військові дії та зовнішньополітичні зусилля і зближувати принципи господарської діяльності в обох українських республіках. Незабаром візит на Наддніпрянщину здійснив голова УНРади, якого делегували до складу Директорії від Гали чини. 15 березня 1919 р. Є. Петрушевич брав участь у Дер жавній Нараді у м. Проскурів. Перші контакти очільників УНР і ЗУ Н Р мали позитивний характер. Утім внаслідок військових та дипломатичних невдач УНР та розгортання внутрішньополітичної кризи інтеграційні процеси в об’єднаній державі призупинилися. Взаємосто сунки керівництва республік почали погіршуватися після того, як уряд Сергія Остапенка 9 квітня 1919 р. був замі нений соціалістичною Радою Народних Міністрів під голо вуванням Бориса Мартоса. Відбувся фактичний розкол у самій Директорії - одна частина її членів (Симон Петлюра, Андрій Макаренко та Федір Швець) постійно перебувала в Рівному, а інша (Євген Петрушевич та Опанас Андрієвський) - у Станиславові. О. Андрієвський згуртував навко ло себе колишніх міністрів С. Остапенка, які були в опо зиції до уряду Б. Мартоса. У Станиславові розташувався і головний осередок правих українських партій. Є. Петрушевич, розчарувавшись у зовнішній та внут рішній політиці уряду УНР, не приховував негативного ставлення до Головного Отамана. У розмові з наддніпрян ськими урядовцями він заявив, що «Антанта Петлюрі не вірить, бо вважає його за большевика, і тому не дасть до помоги Україні, доки на чолі армії буде стояти Петлюра». Голова УНРади переконував наддніпрянських міністрів

ПРОГОЛОШЕННЯ ДИКТАТУРИ

Симон ПЕТЛЮРА (1879-1926) Педагог, публіцист, військовий т а державний діяч. Член Р еволю ційної У країнської П арт ії (РУП) т а У країнської Соціал-Д ем ократ ичної Р обіт ничої П а р т ії (УСДРП). Вчитель, архівіст на К убані, член Ч орном орської В ільн ої Громади РУП у К ат еринодарі (1902-1904). Н авчався на університ ет ських курсах українознавст ва у Л ьвові, я к і провадив М. Грушевський (1905). Редактор органу «Вільна Україна» (СанктПетербург, 1906), секретар часописів «Рада» і «Слово» (1907-1908). Р едакт ор журналу «Украинская Ж изнь» (Москва, 1912-1914). Голова Українського В ійськового Коміт ет у Західного фронт у у М інську (1915-1917). Член У країнської Ц ент ральної Ради, голова Українського Військового Генерального Коміт ет у, генеральний секретар військових справ (червеньгрудень 1917). У період Гет ьманат у очолю вав Київське губерніальне зем ст во і Всеукраїнський союз земств. Член, голова Директ орії, Головний Отаман А р м ії УНР. М ав напружені стосунки з Є. Петрушевичем. 21 квіт ня 1920 р. підписав з Ю. П ілсудським т. зв. Варш авський договір, у якому УНР, за ї ї визнання, відм овлялася від претензій на Холмщину, Волинь т а Східну Галичину. Голова екзильного уряду УНР у П ольщ і (1920-1923). В ід 1924 р. - на ем іграц ії у Франції. Вбитий більш овицьким агентом Семеном Ш варцбардом 25 т равня 1926 р. у Парижі. Похований на цвинт арі Монпарнас.

у необхідності передати командування військами УНР у руки генерала Олександра Грекова. Одним із наслідків політичної кризи Директорії стала спроба державного перевороту, що здійснив отаман Во лодимир Оскілко наприкінці квітня 1919 р. Будучи пере конаним, що члени Директорії - О. Андрієвський, А. Ма каренко та Є. Петрушевич - підтримають його, В. Оскілко у своїх відозвах оголосив, що перейняв командування над збройними силами УНР й усунув від влади уряд. У теле грамі, яку він відправив Андрієвському до Станиславова, йшлося: «Найкращим виходом з сього становища, аби Ди ректорія передала власть члену Директорії Петрушевичу як тимчасовому Президенту об’єднаної України. Коли про тивна сторона не згодиться на це, я для користи справи і зміцнення держави вважатиму своїм обов’язком довести се діло до кінця». Дізнавшись, що Петрушевич у той час пе ребував в австрійській столиці, Оскілко через кілька годин надіслав Опанасу Андрієвському та Сидору Голубовичу ще одну телеграму: «Прошу не відмовити викликати негайно 207

ПРОГОЛОШЕННЯ ДИКТАТУРИ Володимир OCKIJ1KO (1892-1926) Педагог, журналіст, військовий т а громадський діяч. Вчитель на Волині. У роки перш ої с віт о во ї війни от рим ав звання поручника Р осійської арм ії. Губернський ком ісар Тимчасового уряду в м. Тула (1917). К ом ісар Ц ент ральної Ради у Р івненському п овіт і (1917 - весна 1918). О рганізат ор прот игет ьманського повстання на Волині (листопад 1918). П олковник А р м ії УНР. К ом ан дувач П івн іч н о ї групи військ т а П івн ічно-Західного фронту. 2 9 квіт ня 1919 р. при підт римці У країнської П а р т ії Соціаліст ів-С ам ост ійників і У країнської Н ародно-Р еспубліканської П а р т ії здійснив спробу держ авного переворот у, заареш т увавш и у Р івн ом у членів у ряду УНР. П ісля л ік від а ц ії заколот у виїхав до П ольщ і. Співзасновник У країнської Н а р о дн о ї П а р т ії на Волині, видавець часопису «Д звін» (1921-1925). Заги н ув внаслідок зам аху в Рівному.

Петрушевича з Відня присутність якого в складі Директорії в даний момент вважаю конечно потрібною. Знова повто рю просьбу вплинути на Петлюру аби не допустити війни». Головний Отаман зумів перехопити ініціативу й нака зав арештувати Оскілка та його прибічників, а серед них і галичанина Лонгина Цегельського. Однак більшість заколотників зуміли уникнути арешту - одні втекли до Польщі, інші - на територію ЗУНР. Суперечності поміж Петрушевичем і Петлюрою наростали. У середині трав ня 1919 p., після кількох поразок армії УНР від більшо вицьких військ, Головний Отаман вимагав від галицького керівництва розпочати наступ проти більшовиків, що, на його думку, привело б до зміни ситуації на українськобільшовицькому фронті на користь військ Директорії. Однак Галицька Армія не виконала розпорядження Го ловного Отамана. Під натиском польських військ вона змушена була відступати. Водночас галичани відкинули і пропозицію більшовиків про перемир’я, висловлену в те леграмі Християна Раковського. Українські опозиційні сили не покидали надії усунути Симона Петлюру та Бориса Мартоса від влади. 18 трав ня 1919 р. лідери партій соціалістів-федералістів, самостійників-соціалістів, хліборобів-демократів, союзу хліборобів-власників звернулися до уряду ЗУ Н Р із заявою, у якій просили дозволу організувати на території Галичини «Волонтерський легіон Соборної України». Формування цього з’єднання передбачалося здійснювати під контро лем командування Галицької Армії. Необхідною умовою 208

ПРОГОЛОШЕННЯ ДИКТАТУРИ Петро БОЛБОЧАН (1883-1919) Військовий діяч. Командир П ерш ого Українського республіканського полку у складі Д р у го ї сердю цької ди візії (осінь 1917 - зима 1918). Н а чолі Д ругого куреня Окрем ого Зап орізького Загону брав участ ь у звільненні К и єва від більш овиків (березень 1918). О чолю вав Крим ську групу А р м ії УНР, яка захопила Сімферополь т а Бахчисарай (квітень 1919). Командуючи Д ругим Запорізьким полком у складі Запорізького Корпусу, брав участ ь у повст анні проти гетьмана П. Скоропадського (листопад 1918). К ом ан дував Л івобереж ною армійською групою (грудень 1918 - січень 1919). 9 червня 1919 р. у м. П роскурів при підт римці членів опозиційних парт ій сам овільно проголосив себе командувачем Зап орізького Корпусу. С. П ет люра розцінив цей крок як спробу державного перевороту. Н ачальник конт ррозвідки А рм ії УНР М. Чеботарів ареш т ував Болбочана за звинуваченнями у спробі встановлення дикт атури Є. Петрушевича. З а вироком воєнно-польового суду був розст ріляний біля ст анції Балин на П оділлі.

цієї акції опозиційне угруповання вважало призначення командувачем новосформованого легіону отамана Петра Болбочана. Незабаром опозиційні лідери запропонували керівництву ЗУ Н Р скликати Державну Нараду за участі політичних партій обох частин України, щоб утворити нову спільну верховну владу. Організована таким чином влада в особі президента, зі спільним дорадчим органом, до компетенції якого б належали зовнішньополітична діяльність та військові питання, мала діяти до скликання Всеукраїнського парламенту. Наддніпрянські діячі також пропонували, щоб, незалежно від реорганізації верховної влади, об’єднані збройні сили України діяли під началом командування Галицької Армії. Втім відступ українсько го війська зі Станиславова унеможливив будь-які серйозні перемовини щодо реорганізації верховної влади УНР. У самій Галицькій Армії внаслідок військових поразок запанувала зневіра у військовому та політичному проводі. З ’явилася нагальна потреба централізації керівництва в од них руках - диктатури. В ЗУНР цю ідею обговорювали ще на початках її створення. У грудні 1918 р. група старшин Галицької Армії, через зволікання уряду у справі реаліза ції об’єднання з УНР, ухвалила рішення про встановлення військової диктатури. Стати диктатором запропонували Дмитрові Вітовському, який погодився при умові позитив ного ставлення Симона Петлюри. У Вінниці Вітовський розповів про такий план Головному Отаману, а той обу-

ПРОГОЛОШЕННЯ ДИКТАТУРИ

рився: «Якто!? у добі революції, народовластя - ви хочете проголошувати диктатуру? Чи ви знаєте, яке вражіння викликалоби це в Европі? Ніколи не дам на це своєї згоди!». Однак ситуація, яка склалася в ЗУ Н Р наприкінці травня 1919 p., знову актуалізувала потребу сконцентрувати владу. Безладдя в міністерствах та в запіллі викликало серед за галу прагнення «залізної руки», яка б у важкий воєнний час запровадила жорсткий воєнний порядок. З ініціативи стар шин Галицької Армії диктаторські повноваження спочатку запропонували полковникові Вікторові Курмановичу. Усі сподівалися, що йому вдасться запровадити суворий, про те справедливий лад у державі. Курманович, через поганий стан здоров’я, не прийняв цієї пропозиції. Врешті вирішили оголосити диктатором Євгена Петрушевича. 9 червня 1919 р. у Заліщиках була ухвалена урядова по станова такого змісту: «З огляду на вагу хвилі і на небез пеку, яка грозить вітчині, для скріплення і одностайності державної влади Президія виділу Української Національ ної Ради Західної Области Української Народної Републики і Державний Секретаріят постановляють отсим аж до відкликання надати право виконувати всю військову і цивільну державну владу, яку доси на основі конституції виконував Виділ Української Національної Ради і Дер жавний Секретаріат, Д-рови Евгенови Петрушевичови, як уповновластненому Диктаторові». Правова колізія цього акту полягала у тому, що надання надзвичайних повноважень не були передбачені консти туційними законами ЗУНР. Інша ознака нелеґітимності К арт а-схем а наст упальної оп ерац ії (т. зв. Ч орт ківської офензиви) Г али ц ької А р м ії у червні 1919 р.

ПРОГОЛОШЕННЯ ДИКТАТУРИ

постанови - від імені уряду документ підписали лише троє міністрів: Сидір Голубович (прем’єр), Іван Макух (секре тар внутрішніх справ) та Іван Мирон (секретар шляхів), а від Президії УНРади - сам Євген Петрушевич. Внаслідок проголошення диктатури Рада Державних Секретарів припинила свою діяльність, а функції цент рального виконавчого органу перейняла Рада Уповно важених Диктатора в Галичині: генерал В. Курмановичуповноважений із військових справ (незабаром функції уповноваженого перейшли до Військової канцелярії Дик татора); С. Голубович - уповноважений із внутрішніх справ; С. Витвицький - уповноважений із закордонних справ; О. Назарук - уповноважений з питань преси та про паганди; І. Мирон - з питань шляхів та комунікацій. Того ж дня, 9 червня 1919 p., відбулася чергова спроба державного перевороту в УНР, яку вчинив Петро Болбочан. Виступ підтримали опозиційні Директорії партії й ряд галицьких діячів. Таким чином обидві акції - проголошен ня диктатури і виступ Болбочана - були скоординовані, не виключено, що й керівництвом ЗУНР. Середовища, на ближені до Симона Петлюри, відкрито заявляли, що «три перевороти - Оскілка, Болбачана й Петрушевича» були пов’язані поміж собою. Існує версія, що у випадку успіху повстання Болбочана, його мали призначити Головним Отаманом, а Петрушевича - головою Директорії. Щоб краще ознайомити галицьке військо із проголо шенням диктатури та особою Петрушевича, газета «Стрі лець» помістила його біографічний нарис, де, між іншим, було сказано: «Свій уряд уважає Диктатор тимчасовим. Про заміну диктатури іншою формою правління рішає згідна поста нова бувшого Секретаріату й Диктатора, а колиб такої постанови годі було осягнути, то Виділ Української На ціональної Ради. Це погляди Диктатора на його владу, які поділяє й загал населення Західної Области УНР, що тут усім відомо. Характеристика особи самого Диктато ра така: Це Європеєць в кожнім своїм ділі. Він ніколи не шукав дешевої популярності; мимо того, а може якраз для того має загальне поважання всіх, що коли небудь мали з ним до діла - так українців як чужинців». Влада ЗУ Н Р на той час контролювала лише повіт Бор щів і частину повітів Гусятин та Чортків. У, здавалось би, безнадійній ситуації, з ініціативи майора Альфреда Бізанца та за підтримки Начальника Штабу полковника Вікто ра Курмановича, 7 червня 1919 р. частини Галицької А р

ПРОГОЛОШЕННЯ ДИКТАТУРИ

мії розпочали контрнаступальну операцію, яка увійшла в історію під назвою «Чортківська офензива». Спочатку польські підрозділи були вибиті із с. Ягольниця, а 8 червня частини 3-ої та 7-ої Бригад захопили Чортків. Проголосивши диктатуру, Є. Петрушевич призначив Начальним Вождем Галицької Армії наддніпрянського генерала Олександра Грекова, який надалі командував наступальною операцією. Атака українців розвивалася успішно - 15 червня 1919 р. відвоювали Тернопіль і від кинули польські війська на лінію: Дністер - Свірж - Перемишляни - Красне - Броди. Тим часом 16 червня 1919 р. до польського команду вання прибула військова місія УНР на чолі з генералом Дельвіґом, яка уклала перемир’я, що мало набути чин ності 21 червня. Узгоджена сторонами демаркаційна лінія між Галицькою Армією і польським військом мала йти по лінії Залізці - річка Серет - Тернопіль - Острів - Літятин - річка Золота Липа - річка Дністер - Незвиська. Але Петрушевич не погодився на цей договір і наступ частин Галицької Армії продовжувався. Найвища Рада держав Антанти 25 червня 1919 р. ухва лила рішення, яке надало польській армії право продов жувати військові операції аж по річку Збруч. У рішенні було вказано, що це уповноваження не означає, що Східну Галичину передають Польщі. Українське військо через виснаження особового складу, нестачі боєприпасів і спорядження було змушене призу пинити наступальні дії. Натомість поповнена резервами польська армія 28 червня 1919 р. розпочала новий наступ і відтіснила українське військо у східному напрямку. «На чальним Вождем» Галицької Армії 6 липня 1919 р. призна чено генерала Мирона Тарнавського. Симон Петлюра та його уряд, частина депутатів УНРа ди, зокрема, члени УСДП, не визнавали проголошення Є. Петрушевича Диктатором ЗУНР. Українське Телеграф не Агентство щойно у другій половині червня 1919 р. поши рило таку інформацію: «Проголошення диктатури немає ніяких слідів законності, акт про диктатуру, підписаний самим д-ром Петрушевічем і кількома Секретаріями. Хоч Галичина об’єднана з Україною, але про ці зміни не була по відомлена ані Директорія, якої членом числився д-р Петрушевіч, ані центральний уряд. Населення Галичини прийняло акт диктатури неприхильно, і лише боротьба з поляками і успіїпний наступ на польськім фронті, стали на перешкоді правдоподібним ексцесам селянських, робітничих мас». 212

ПРОГОЛОШЕННЯ ДИКТАТУРИ

Ще більш нищівною критикою відгукнувся орган УСДРП: «Імена П. Скоропадського, Оскілка, Болбочана, галерея імен української пожежі. В останню хвилю виросло ще одно ім’я в доповнення низки ганебних діячів Украіни - ім’я Петрушевича, який проти волі украінського народу, оголосив себе диктато ром Галичини. Для нас ясно, як день Божий, що доля цього нового узур патора українського аналогічна з долею його попередни ків - Скоропадського і Балбачана, і не сьогодні-завтра він злетить з кратера того гнівного вулкана, на краєчку якого примостився». 4 липня 1919 р. голова Кабінету Народних Міністрів УНР Борис Мартос підписав «Закон про утворення в складі міністерств Української Народної Республіки Мі ністерства по справах Західної області Республіки (Галичини)». Новостворену структуру, яку нерідко називали «Міністерство галицьких справ» або «Міністерство для Галичини», очолив діяч УСДП, депутат УНРади Семен Вітик. Створення цього міністерства мало на меті органі зувати противагу Диктатурі й усунути Петрушевича від влади. Однак до відкритого конфлікту справа не дійшла. Потужний більшовицький наступ на позиції армії УНР спонукав Симона Петлюру будь-що помиритися з Петрушевичем і домогтися переходу Галицької Армії за Збруч. Головний Отаман разом зі своїми міністрами двічі приїж джав до Галичини для перемовин із Диктатором у справі об’єднання армій та військового командування, спільної закордонної політики та налагодження відносин УНР і ЗУНР. Петлюра особисто прохав Петрушевича, щоб той наказав Галицькій Армії перейти в Наддніпрянщину і до лучитись до боротьби із більшовиками. Щоб з’ясувати де талі переходу, уповноважені Диктатора Сидір Голубович та Іван Мирон приїжджали до Кам’янця-Подільського. Внаслідок тривалих перемовин сторони уклали угоду, в якій йшлося про умови переходу Галицької Армії, урядов ців ЗУ Н Р та цивільних біженців за Збруч. Угода перед бачала створити спільне воєнне командування; включити до складу уряду Директорії більшу кількість галицьких діячів. Головний Отаман зобов’язався також ліквідувати «Міністерство галицьких справ». Відтак Петрушевич від дав наказ Галицькій Армії та урядовцям перейти Збруч. Упродовж 16-18 липня 1919 р. на Наддніпрянщину пере йшли близько 85 тисяч військових та цивільних галичан із воєнною технікою та різним майном. 213

21. КАМ ’ ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ

Кам’янець-Подільський розташований на Східному П оділлі над річкою Смотрич - на відстані 18 кілометрів від того місця, де вона впадає у Дністер. Історія одного з наймальовничіших міст України п о в’язана із заснуванням торговельного осередку в часи Середньовіччя і розбудовою оборонного форпосту під час воєнних конфліктів між Річчю Посполитою та Османською імперією. Головним архітектурним о б ’єктом міста та його візуальним символом став т. зв. Турецький замок. У царській Росії Кам’янець був адміністративним центром Подільської губернії. Місто мало переважно торговельно-ремісничий характер. Перед Першою світовою війною воно налічувало близько 40 000 мешканців. Головним осередком освіти була православна Духовна семінарія. Частина вихованців семінарії, священиків і викладачів були добре освідомлені в національному плані. У місті була заснована одна з перших «Просвіт» на Наддніпрянщині. У роки Перш ої світ ової війни Кам’янець-Подільський став прифронтовим містом. Тут розташувався Штаб Південно-Західного Фронту (генерала Брусилова) та інші військові частини й установи. К оли армія збільшовичилася і фронт почав розпадатися, постав хаос, й лави деморалізованого війська у безладі поверталися «Турецький зам ок» у К а м ’янці-П одільськом у (1919).

КАМ ’ ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ Осип Н А ЗА РУ К (1883-1940) А двокат у Л ь во ві, журналіст, письменник, громадсько-політичний т а державний діяч, дипломат. Д іяч УРП. Член З а га л ьн о ї У країнської Ради (1915-1916). Член Ц ентрального Військового К ом іт ет у (ж овтень 1918). Депутат УНРади, член Радикального К лубу. Начальник Г оловного управління преси та пропаганди УНР (1919). Уповноваж ений для справ преси і пропаганди К ол егії Уповноваж ених (1920-1922). Н адзвичайний дипломатичний представник ЗУ Н Р у К анаді т а США (19221923). Р едакт ор часописів «Діло», «Н ова Зоря » (Л ьвів); «Ст рілець» (К ам ’янець-П одільський); «Український П рапор» (Відень).

через місто з фронту у глиб Росії. Українська Центральна Рада не могла цілком контролювати ситуації. Наприкінці 1917р. владу в місті захопили більшовики з перехожих військових і почали творити тут свої «лад і право». На початку березня 1918 р. війська, лояльні до Центральної Ради, зуміли роззброїли більшовицькі загони. 22 жовтня 1918 р. уряд гетьмана Павла Скоропадського, відкрив у місті Кам’янець-Подільський Державний Український Університет, до викладання в якому запросили також українських вчених з Галичини. У лютому-березні 1919 p., після виїзду уряду Директорії УНР із Києва, частина державних установ розташувалася у Кам’янці. 22 березня в місті утворився опозиційний до уряду «Комітет охорони Республіки», який опанував владу, але незабаром, за наказом С. Петлюри, був нейтралізований. 17 квітня 1919р. Кам’янець зайняли регулярні більшовицькі частини. Військо УНР змогло взяти місто штурмом щойно З червня того ж року. Після чого більше п ’яти місяців у Кам’янці розташовувалися центральні державні установи УНР. Відразу після переходу за Збруч 16 липня 1919 р. у Кам’янці зупинилася Начальна Команда Галицької Армії. 25 липня того ж року до міста прибула Команда Етапу. У Етапній команді і Збірній Станиці, що розташувалися на вул. Троїцькій (буд. 3), зголошувалися і реєструвалися усі галицькі частини, рядові та старшини, які перебували у місті, чи переходили на фронт. У районі Кам’янця стояла Бригада УСС, яка стала військовою залогою міста. Піхоту примістили в місцевостях: Должок, Бєлянівка, Зінківці; артилерію - у районах: Вигода, Стєнка, Гуменіска. Окремі підрозділи УСС перебували в Турецькому замку. Про ставлення

КАМ ’ ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ

М ініст ри У країнської Н а р о д н о ї Республіки. З л ів а направо: Ісаак М азепа, Б ори с М арт ос т а Осип Б езп алко у К а м ’ян ці-П одільськом у (літ о 1919 p.).

мешканців до приходу галичан Василь Волицький писав так: «Міщани К ам ’янця зустрічали вояків УГА приязно. З острахом вони згадували більш овиків і жахливу ЧК». Є. Петрушевич З серпня 1919р. провів у К ам ’янціПодільському інспекційний перегляд військових частин Бригади УСС. Спочатку Дикт ат ор обійшов підрозділи, які виш икувалися на розлогій площ і перед залізничною станцією. Після чого військо урочистим маршем пройш ло перед Є. Петрушевичем по майдану під міською ратушею. Перед Дикт ат ором продефілювали на конях штаб Бригади; курені зі скорострілами та сотня саперів Першого полку й частини Другого полку. Очолював парад командувач Бригади УСС отаман Осип Букшдваний. М істяни з цікавістю спостерігали за військовим парадом. М ирослав Ірчан про цей епізод згадував так: «А кругом стояв здивований народ і шепотів між собою, що це приїхав «німецький презідент» і військо вітає його. І не дивуватися їм. Карне, справжнє військо, яке вони останній раз бачили, було німецьке, а це подібне йому». Разом із Галицькою Армією Збруч перейшли цивільні біженці, насамперед активісти ЗУНР, які остерігалися репресій з боку польської влади. Окрім них на Наддніпрянщ ину прибуло більше тисячі галицьких селян, яких мобілізували для евакуації державних установ разом з їхніми кіньми та підводами. Наприкінці липня 1919 р. за Збручем налічувалося близько 5 500 цивільних з Галичини. Через місяць їхня кількіст ь зменшилася до 4 406 осіб. О блаш ування галичан та буковинців у К ам ’янці було непростим завданням. Пот рібно було віднайти ж итлові приміщення, прилаш т уват и евакуйоване майно, залагодит и матеріальне забезпечення новоприбулих. 216

КАМ ’ ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ

Рада Міністрів УНР, розуміючи важливість цих питань, передала для галичан і буковинців один мільйон гривень тимчасової допомоги. Свою підтримку надав і уряд Диктатора, який ухвалив рішення виплатити державним службовцям ЗУНР, що прибули на Наддніпрянщину, заробітну платню за серпень 1919 р. у тому обсязі, в якому вони отримували платню раніше. У віднайдених вільних помешканнях Кам’янця розселили лише частину галичан - не більше 900 осіб. Через переповнення міста близько 400 біженців розташували у приміських селах: Маків, Дунаїв, Княжпіль та Нова Ушиця. Велика кількість біженців-чоловіків вступила на службу до Галицької Армії і перебувала в місцях розташування її частин. Місто реально не могло помістити усіх прибулих військових Галицької А рм ії та біженців. З цього приводу наприкінці жовтня 1919 р. Губерніальний комісар П оділля видав спеціальну постанову «по розгрузці Кам’янця». Згідно з цим документом, всі державні установи, функціонування яких не вимагало перебування в губернському центрі, мали виїхати з міста. Протягом тижня Кам’янець повинні були покинути особи, які поселилися тут після 1 січня 1919 p., за винятком держслужбовців; службовців приватних установ, які обслуговували армію та державні установи; родин хворих; власників будинків; учнів та студентів; хворих і поранених; старшин та рядових вояків розквартированих у місті. Особи, які перебували у службовому відрядженні, мали право затриматися у місті не більше семи днів. Через переповненість мешканцями у місті різко підскочили вгору ціни на продовольство і товари першої необхідності. Бракувало солі, сірників та нафти. 1 фунт Євген П ет рушевич з урядовцям и та офіцерами Дикт ат ури в саду Єпископського палацу в К ам 'янці-П одільському.

217

КАМ ’ ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ

Сидір Голубович, Степан Вит вицький т а Євген Пет рушевич на веранді Єпископського палацу в К а м ’янці-П одільськом у (вересень 1 9 1 9 p.).

хліба коштував від 13 до 40 карбованців. Мінімальний прожитковий мінімум для міста становив близько 4 000 карбованців на особу. При чому платня державних урядовців була дуже малою. Урядовець 4 рангу отримував 4 000 крб, 6 рангу - 1 400, 7 рангу - 1 200 крб. Галичанин Андрій Шмігельський 23 вересня 1919 р. писав своєму товаришеві в Закарпаття: «Тутки страшна дороговизна, так, що вижити приходить ся дуже круто. Мешканє треба платити по 13 карбованців денно - а щоб прогудувати себе, то дуже ощадно буде коштувати денно 60-70 карбов. Про одежу і обув - страшно подумати. А би на зиму зодягнути ся і взути ся треба зо 20 тисяч карбов. виложити. За зимові квартири з опалом вже тепер співають по 2-3 тисячі карбованців місячно. А видко з ситуації, що треба зимувати на циганській волі». Місцева адміністрація, відчуваючи гостру потребу кваліфікованих кадрів, намагалася залучити галичан до праці в урядових успшновах. Міністр галицьких справ Семен Вітик звернувся до своїх земляків з вимогою, щоб кожен, до 3 серпня 1919 p., віднайшов собі місце праці. Д ля пошуку роботи при Міністерстві було створене спеціальне Бюро посередництва праці, яке розташували в будинку уряду. Губерніальний комісар Поділля Кондрашенко за дорученням міністра внутрішніх справ і за погодженням з Є. Петрушевичем закликав до служби в адміністрації колишніх повітових комісарів, референтів, правників й усіх кваліфікованих фахівців з Галичини. Після реєстраціїновопризначені службовці мали прослухати стислі курси про організаційну специфіку місцевої адміністрації, план праці та «службову прагматику». Частина прибулих фахівців негайно розпочали працю в установах УНР. Серед них депутати УНРади Андрій 218

КАМ ’ ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ

Алисъкевич, Олександр Баран, Володимир Бірчак, Осип Бурачинсъкий, Теодор Ванъо, Августин Домбровський, Іван Кохановський, Іван Макух, Андрій Музичка, Ант ін Онищук, Михайло Петрицький, брати Ант ін і Тимотей Старухи й Осип Устиянович. Після переходу за Збруч до Кам’янець-Подільського Університету вступило чимало молоді з Галичини та Буковини. На Наддніпрянщину перейшли і близькі Диктатора. Старший брат - отець Степан Петрушевич - спочатку працював на посаді культосвітнього інструктора при повітовій Управі в м. Старокостянтинів. Молодший Роман - служив в інтендатурі Галицької Армії. Племінник Диктатора - Лев Петрушевич - працював старшим юрисконсультом Міністерства юстиції УНР. Інший племінник - Ярослав Селезінка - служив референтом інтендатури при Уряді Диктатора. У К ам’янці відновилося партійне життя галицьких українців. У місті розташувалися: Управа Української Народної Трудової Партії, штаб-осередок Української Радикальної Партії. У редакції газети «Боротьба» діяв Секретаріат Української Соціал-Демократичної Партії Галичини і Буковини. Галичани створили в місті свої громадські організації, подібні до тих, які функціонували в рідному краї. В університеті студенти-наддністрянці організували товариство «Студентська Громада». «Комітет по справам галицьких народних вчителів-виселенців» знайшов собі прит улок в будинку Товариства «Просвіта» вул. Т. Шевченка, 51). Жінки, які прибули з-за Збруча, серед них - дружини військових Галицької Армії, організувалися в товаристві Офіцери вій с ьк о во ї м іс ії країн Ант ант и зі старшинами Д іє в о ї А р м ії УН Р у К ам ’янціПодільському (серпень 1919 p.).

КАМ ’ ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ

«Союз Українок». Активіст ки-галичанки не тільки провадили у К ам’янці громадську та харитативну діяльність, але й влаштували т ут кравецьку майстерню («швальню»). Приміщення майстерні (вул. Поштова, буд. 16), було водночас місцем зборів «Союзу Українок». У К ам ’янці продовжив виходити «Вістник Українського Війська» (колишній «Вістник Державного Секретаріату Військових Справ»), газета «Стрілець» за редакцією Осипа Назарука та гумористично-сатиричний часопис УСС «Бомба», який редагував М икола Угрин-Безгрішний. Галицькі вояки Залізного загону УНР розпочали друкувати у місті свій орган «Каменяр». Міністерство для Галичини висвітлювало свою діяльність з позицій уряду УНР у газеті «Галицький Голос». Тисячам галицьких військових і біженців необхідно було забезпечити духовні потреби. Прибулі священикигреко-католики обрали у своєму середовищі пароха отця Олександра Капустинського. Він став капеланом військового гарнізону Кам’янця і парохом місцевої галицької громади. Богослужіння відправляли у спеціально обладнаному залі Губернаторського будинку, де розташувалося Галицьке міністерство. Міністерство галицьких справ впродовж серпня-жовтня 1919 p., через домовленість Петлюри з Диктатором, втратило свій політичний статус. Однак відіграло важливу соціальну та гуманітарну роль. Міністерство організувало надання галицьким та буковинським біженцям гуманітарної допомоги, сприяло облаштуванню їх побуту та працевлаштуванню в установах УНР, здійснило низку вкрай важливих заходів медичносанітарного характеру. Восени 1919 р. на Правобережній Україні розпочалася епідемія т. зв. плямистого і поворотного тифу. Д о початку вересня 1919 р. до санітарного відділу Міністерства галицьких справ за лікарською допомогою звернувся 71 хворий біженець, з них до лікарні влаштували 19 осіб, приватно лікувалося дев’ят ь осіб. Головною установою ЗУ Н Р у Кам’янці був Уряд Диктатора, який розташували у центрі міста в Єпископському палаці. «Розклад кімнат Диктатури був такий: з коридора на першім поверсі (по-наддніпрянськи на другім) входилось до довгого передпокою, де була розбіральня і були машини до писання, при яких сиділи машиністки й підстаршини. З того передпокою входилося до великої гарної салі, прибраної в портрети архієреїв. Тут все урядували галицькі старшини й а д ’ютант Диктатора, який 220

КАМ ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ

Євген П ет руш евич з Я рославом Селезінкою т а реф ерент ом в саду Є пископського палацу.

Д и кт ат ор з і своїм и племінниками Л евом П ет руш евичем т а Я рославом Селезінкою,

випровадж ував гостей до прийомної кімнати Дикт ат ора - ліворуч. Б ула це привітна, гарно ум ебльована кімната, в якій висів гарний образ Ісуса в хлопячім віц і при столярській праці. Тут відбувалися також засідання П рибічної Ради Дикт атора, яка мала голос дорадний, але з більш істю я к о ї Д икт ат ор ні р а зу не піш ов в розріз. З а цею кімнат ою л іворуч була спальня Диктатора. З великої салі провадили двері на довгу, відкрит у веранду з чудовим видом. Н і тій веранді відбувалися при довгім, білою скатертю накритім столі, обіди й вечері найближчого оточення Диктатора, до якого належали референти: справ військових, жандармерії, судейських, постачання, закордонних справ, преси, а д ’ютант і хорунжий з канцелярії. Тут приймали також гостей, генералів і старшин, що прибули з фронту і т. д. В р а з і дощу накривали стіл у великій салі, бо на веренді завівало. Д о стола все приходив Дикт атор, хиба що був хорий, що рід к о лучалося. О бід починався звичайно о год. 1, вечера о 7. Х арч був скромний і без напитків. При столі обговорю вано біж учі справи, але важніщих ні». Осип Н азару к «Рік на Великій Україні» (1920)

Є. Петрушевич не перебував постійно в Кам’янці, а в разі потреби виїжджав на урядові наради до Вінниці, з інспекційною метою відвідував фронтові частини Галицької Армії. Головні робочі питання вирішував Уповноважений Диктат ора для внутрішніх справ

КАМ ’ ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ

Сидір Голубович, який приймав відвідувачів у будинку, розташ ованому на вул. Т. Шевченка, 37. У цьому ж приміщенні працювала Комісія для розслідування польських надужиттів у Галичині. М етою комісії був збір відповідної інформації для її офіційного представлення на міжнародних форумах. При Д икт ат орі була організована к у р ’єрська пошта, для того, щ об галичани могли лист уват ися з родинами, залишеними в рідному краї. П ош т ові повідомлення у вигляді лист івок передавали в Галичину і назад т ричі на місяць. Головний Отаман на офіційному рівні всіляко демонстрував доброзичливе ставлення до Дикт ат ора та військового командування ЗУНР. 18 липня 1919 р. С. Пет люра запросив до себе на урочист ий прийом Є. Петрушевича, Начальника Штабу Галицької Армії, начальника тилу, командира та начальника штабу II Галицького корпусу. Серед запрошених були також військовий міністр УНР полковник Всеволод Петрів та представники від повстанських загонів Наддніпрянщини. У неділю 20 липня у місті на честь Галицької А рм ії відбувся святковий театральний спектакль. Після спектаклю із промовами до присутніх виступили Андрій Макаренко, голова уряду Борис Мартос, делегат від повстанців Щадилів, Євген Петрушевич та Симон Петлюра. Як писала газета «Стрілець», усі промовці «зазначили згоду між наддніпрянськими та наддністрянськими Українцями, яка одна доведе нас до збудування держави». Однак незалежна політ ика Дикт ат ора і його небажання віддати Галицьку Армію у підпорядкування Головному Отаману викликала щораз більш ий ш квал крит ики з боку місцевої преси та проурядових галицьких газет, зокрема часописів «Боротьба» (УСДП) та «Галицький Голос». Є. Петрушевича не повідомляли і не запрош ували на засідання Директорії, членом як о ї він номінально був. За словами Лева Шанковського, «уряд УНР і диктатура ЗО У Н Р існували одне поруч одного в Кам’янці, тримали в ньому свої залоги і в запальних моментах виставляли одне проти одного кулемети». Диктатора в К ам’янці охороняли два курені піхоти: т. зв. румунський під командуванням сотника М иколи Саєвича й 5-ий під орудою поручника Петра Прибітківського. Тотальна критика з боку урядових інституцій УНР спричинилася до відправки з Вінниці до Кам’янця Третього куреня II Бригади, який прибув для підсилення залоги, що охороняла Диктатора. В один із критичних моментів Петрушевич зі своїм урядом навіть перебрався на деякий час до замку. Тільки через величезну перевагу Галицької А рм ії наддніпрянський уряд не наважився зліквідувати Дикт ат ури силою. 222

КАМ ’ ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ

« . . . А то, бувало, обиват ель ст авав глядачем якоїсь не то демонстрації, не то підгот ування до ат аки на ворога, що засів десь у самом у... Камянці: серед білого дня туди й сюди вулицями провозилися гармати або кулемети... І не знати, чи т о «П ет руш евич» демонст рує с в о ї сили перед «избранниками» народу, чи вони перед Галичанами».

М икола Б о гу н « З м инулого т а сучасного. Н ачерк споминів»

В умовах напруження міжурядових відносин, галичани зуміли порозумітися з опозиційними наддніпрянськими партіями. У К ам’янці утворився Національно-Державний Союз (НДС), до якого увійш ли усі помірковані партії, земські, культ урні та освітні українські діячі. 14 липня 1919 р. загальні збори союзу затвердили статут, в основу якого покладено статут колиш нього Національного Союзу 1918 р. Проурядові сили: соціал-демократи та соціалісти-революціонери НДС проігнорували. Національно-Державний Союз взяв на себе ініціативу порозуміти галичан і наддніпрянців і влаштував 19 серпня 1919 р. товариську бесіду у фойє театру імені Шевченка. Запросили галицький уряд, діячів культ ури і декого з військових. Серед інших ЗУ Н Р представляли: Євген Петрушевич, Сидір Голубович, Іван Макух та поет Василь Пачовський. Голова НДС М ихайло Корчинський у своєму виступі наголосив, що мета зібрання - зблизит и наддніпрянців із галичанами. Євген Петрушевич у відповідь запевнив: «Що отеє вперше так щиро і дружно зійшлися Придніпрянці з Придністрянцями. В цій надії, що отея дружба скріпиться, можемо сподіватися, що спільними силами вдасться перевести відвічальне завдання будування Української Держави». Присутньому діячу НДС Віктору Заводському зустріч запам’яталася так: «Атмосфера зібрання була надзвичайно тепла і сердешна. Галичани з зворушенням дякували нам за цю зустріч. На жаль ми були дуже бідні і могли запропонувати нашим гостям т ільки чай і пиріжки. Урядові «чашки чаю» обст авлялися незмірно краще, навіть з горілкою та вином. А ле т акої сердешности та щирости, як у нас, там не було». Провідники наддніпрянських партій і окремі офіцери пропонували Петрушевичу силою усунути тодішній уряд УНР. Іван Макух згадував: «Деякі старшини намовляли Диктатора, щоб він зробив замах і став сам одиноким правлінням».

22. ЗА ЗБРУЧЕМ: РАЗОМ , АЛЕ ПОРІЗНО

Керівництво УНР і ЗУ Н Р у тривалих та напружених перемовинах в К ам’янці-Подільському у другій половині липня - першій половині серпня 1919 р. розглядало пи тання об’єднання військових сил та командування. Щой но 11 серпня 1919 р. сторони дійшли згоди про створення спільного командного органу - Штабу Головного О та мана на чолі з генералом Миколою Юнаковим та Вікто ром Курмановичем як генерал-квартирмейстром. Штаб мав координувати військові операції українських армій, які підлягали С. Петлюрі та Є. Петрушевичу. Отже, Ді єва та Галицька армії, об’єднані в оперативному плані для боротьби з більшовиками, у підпорядкуванні залишалися окремими бойовими формуваннями. Понад два тижні сторони вирішували, у якому напрямку повинні наступати об’єднані війська. Є. Петрушевич про понував насамперед опанувати чорноморське узбереж жя. Диктатор вважав, що в одеських портах легше діста ти амуніцію і туди можуть прибути 40 тисяч українців з італійського полону, які б підсилили національні збройні сили. П етлю ра наполіг на одночасному наступі на Київ й Одесу, на що Петрушевич врешті погодився. У серпні 1919 р. розпочався спільний похід Галицької та Дієвої армій на Київ. Головною ударною силою укра їнських військ стала Центральна Оперативна Армійська Група під командуванням генерала Антіна Кравса, що складалася із двох галицьких корпусів та Запорожського з’єднання на чолі з отаманом Володимиром Сальським. Опанувати українську столицю прагнула і російська Доб ровольча Армія під командуванням генерала Антона Денікіна, яка просувалася вздовж Дніпра з Півдня України. Наступ українських сил розвивався успішно - війська за хопили Жмеринку, Вінницю, Казатин, Фастів і стрімко на ближалися до Києва. Крім дій військового характеру гали чани провадили широку агітаційну та культурно-освітню роботу серед місцевого населення, завойовуючи його при хильність. ЗО серпня 1919 р. передові частини українських армій дісталися передмість Києва, а наступного дня вста новили контроль над Арсеналом, Печерською Лаврою,

ЗА ЗБРУЧЕМ: РАЗОМ, АЛЕ ПОРІЗНО

Міською Думою, складами продовольства на Цитаделі й поставили охорону на причілку мосту через Дніпро. У той час, коли мешканці Києва та члени Міської Управи вітали українське військо, як визволителів з-під більшовицького ярма, з району Печерська до міста вступали підрозділи Добровольчої Армії. Чисельніші денікінські загони зумі ли обеззброїти галицькі частини й обійняли владу в укра їнській столиці. Українське командування вислало делегацію на пере мовини з генералом Бредовим, який очолював російські частини, що вступили в Київ. На пропозицією припинити конфлікт і встановити демаркаційну лінію, Бредов відпо вів, що Петлюри не визнає, а російських офіцерів, які слу жать в українській армії вважає зрадниками. Натомість погодився вести перемовини з командуванням Галицької Армії. Внаслідок перемовин між Бредовим і Кравсом була укладена угода про припинення збройного конфлікту і відступ Галицької Армії з Києва. Головне українське ко мандування розпочало нові перемовини, але вони не дали позитивних результатів. Щоб уникнути кровопролиття, українські війська відступили на лінію Житомир-Бердичів-Козятин. Олександр Жуковський у щоденнику відзначив: «3. IX. 919 р. Части з Київа виходять з тим з чим прийшли. Все майно залишається в Київі. Не пишуть, але розуміється Дені[кін] забирає все майно. Доглядати за виконанням умов призначається спільна Комісія Штабів. Підписали 31. Всі ці переговори санкціонують Галицька Начальна Ко манда. Є точно застереження, що Галицька Начальна Ко манда нічого спільного не має з Петлюрою. Все це пред ставлене на усмотрення Діктатору. Діктатор об’яснив, що Денікін не говорив би з Петлюрою, що Галицька Армія є цілком окрема політична одиниця і, що вона б’ється з більшовиками без жадних політичних гасел, а має з П ет люрою виключно оперативний зв’язок». Фатальна ситуація у столиці негативно позначилася на моральному стані українських військ. Наддніпрянські кола звинувачували галичан у втраті Києва, поширюючи чутки, що Петрушевич має намір помиритися з росіянами. Ставлення Диктатора до Денікіна спробував з’ясувати син Євгена Чикаленка - Лев, який прибув до Кам’янця і за спонукою Петлюри відвідав Петрушевича. « У м а л ьо вн и ч ом у т урец ьком у за м к у над С м от ричем біля м ост у, м іст и вся пост ій «ди кт ат ора». П рой ш ов

ЗА ЗБРУЧЕМ : РАЗОМ , АЛ Е ПОРІЗНО Антон ДЕН ІКІН (1872-1949) О ф іцер російських армій, політичний діяч. У роки П ерш ої с в іт о в о ї війни ком ан дував 4 ст рілецькою « За л ізн о ю » Б ри гадою (1914-1916), V III Корпусом (1916-1917). Генерал-лейт енант Генерального Ш табу (1916). К ом ан дувач Західним т а П івден но-Західн им фронт ам и (1917). Н а військови х з ’їзд а х 1 9 1 7 р. вист упав проти дем ократ и зац ії р о с ій сь к о ї арм ії. С піворганізат ор т а ком ан дувач Д о б р о во л ь ч о ю А р м ією (1 9 1 8 1919). Г оловноком андувач Збройним и Силами П івдн я Р о с ії т а заст упник В ерховного П равит еля Р о с ії т а головн оком ан дувача Збройним и Силами адм ірала К олчака (1919-1920). Один із провідних дія ч ів р о с ій сь к о ї вій с ь к о в о ї еміграції. К ореспондент газет и «The D a ily Thelegraph» у к віт н і 1919 р. писав, що «А рм ія генерала Денікіна, яка складаєт ься з 5 0 тисяч солдат ів та ЗО т исяч оф іцерів, є одним з найбільш дивовиж них п родукт ів росій ського безладу». П рибічники генерала називали т ерит орії, як і к он т ролю вало його військо, «Д енікія» або держ ава «царя Ант она».

я д о д и к т а т о р а доси т ь л егко, без ж адних перепуст ок т а р ек о м ен да ц ій . Р о з к а з а в у п очекальн і, хт о я і в якій сп р а в і прийш ов, і через хви ли н у після д о п о в ід і д и к т а т о р о в і б у в допущ ений д о його кабін ет у. В ін зу с т р ів м ен е при сам их дверях. В и со к о го р о ст у, худий, т рохи похилий. В ін л а гід н о п ри віт а вся , п оп роси в сіст и, сам сів. З перш их сл ів м ен і ст ал о ясно, щ о прийняли мене т а к ш ви дк о через м о є прізвищ е. Д и к т а т о р р о з п и т у в а в п ро бат ьк а, ви с л о в и в сво ю п о в а гу і о п о в ід а в п ро я к усь п ослугу, щ о в ін б а т ь к о в і десь н е д а вн о зр о б и в. Д е б а т ьк о т епер в ін не зн ає, не зн а в ц ьо го й я ... П ереходж у до справи. С т а вл ю пит ан ня р у б а : к о р о т к о і ясно. Чи з й ого в ід о м а склалися п о д ії в К и є в і т ак, я к вон и склалися? - Т а к! З д о б р о в о л ь ч о ю а р м іє ю бит ися не будем о. - Ч ому? - пит аю . - Н е м а є м о сили, за ними ц іла Р о с ія ... З і ст рим аним обурен н я доводж у, щ о т о пом илка. П о д а ю ф а к т и із св о го д о с від у. З а п евн ен н я м о б іл із о в а н о го со л д а т а на П еч ер ськ о м у п ід час в ід в ід и н С т еселя, п ерел я к селян на К и їв щ и н і перед п ри ходом «яник ів ц ів » , « зо л о т о п о го н н и к ів» , п о д а ю ни зку вж е знаних ф а к т ів п р о п р о я ви д е м о р а л ізо ва н о ст и Д о б р о в о л ь ч о ї А р м ії... Н іщ о, оч еви дн о, до свід о м о ст и д и к т а т о р а не до х о д и т ь. Н а р еш т і ч ую інш ий « д о к а з» т ого, що прот и д о б р а р м ії н ем ож ли во гал и ч ан ам в о ю ва т и : 226

ЗА ЗБРУЧЕМ: РАЗОМ, АЛЕ ПОРІЗНО

« З а Д ен ік ін о м ст оїт ь ціла А н т ан т а, а на кон ф лікт з нею м и не підем о». З н о в у п р о б ую ознайом ит и ди к т а т о р а з наш им наддніпрянським досвід ом . З га д у ю ост ан ні дн і С короп адського, зга д ую О десу, Г ри го р ієва , що гн ав у «А нт ант у», я к сам х о т ів ... Н ічого. Тільки м енш ає л а гід н іст ь в об ли ч ч і ди кт ат ора т а більш су хіст ь, ут о м а чи н у д ь га ...» Л ев Чикаленко «Уривки зі спогадів з років 1919-1920»

Безчинства денікінців на територіях, які вони зайня ли, спричинилися до зростання антиросійських настроїв в Україні. Тому 24 вересня 1919 р. Петрушевич поставив свій підпис у зверненні Директорії та уряду УНР до укра їнського народу про боротьбу з армією Денікіна. Відозва закликала: «Всі, хто має силу і любов до свободи, в кому не згасло стремління до землі і волі, всі, кому дорога де мократична Єдина Соборна Українська Республика, вста вайте до посліднього рішучого бою з нашим ворогом». Відтоді Галицька Армія боролася вже на двох фронтах проти більшовиків та денікінців. Проте чергова декларація єдності не послабила взаєм ної недовіри поміж Петлюрою і Петрушевичем. Голова Директорії підозрював Диктатора в таємних перемовинах з Денікіним, той, навзаєм, вважав, і небезпідставно, що Головний Отамана тишком домовляється з поляками. Н а стрій галичан пригнічувала вістка про те, що наддніпрян ський уряд заключив перемир’я з поляками, встановивши демаркаційну лінію по річці Збруч. Окрім того, стало ві домо, що С. Петлюра встановив контакти з більшовиками за посередництвом швейцарського комуніста Пляттена. Часописи урядових соціал-демократичної та есерівської партій провадили проти Диктатора відкриту агітацію, при чому в некоректній формі. Віктор Завадський з цього приводу згадував: «І досі я не розумію, як Диктатор тер пеливо це все переносив, маючи в руках поважну реальну силу. Тільки одним це можна з’ясувати: Мені рідко дово дилося зустрічати таку виховану, витриману і шляхетну людину, як п. Петрушевич, що був довгий час послом у Віденському парламенті; очевидно ця школа, в зв'язку з природною витримкою, і примушувала його до крайньої лойяльности, не довзоляючи втручатися в справи землі, де він не був господарем». За намовлянням урядовців Петлюри, старшини УСС під проводом отамана Букшованого спробували навіть під няти бунт проти Диктатури. З ’ясувалося, що наддніпрян

ЗА ЗБРУЧЕМ : РАЗОМ , АЛ Е ПОРІЗНО Антін KP ABC (1 8 7 1 -1 9 4 5 ) О ф іцер а вст р ій ськ о ї т а у к р а їн сь к о ї армій. У роки П ер ш о ї с в іт о в о ї війни ком ан дував 55 (Береж анським) піхот ним полком авст рійської арм ії. П ід час у к раїн ськ о-п ол ьськ ої війни к о м а н дува в вій ськ овою групою «Х и рів» т а I I I Галицьким К орпусом . К ом андир Ц ент ральної А р м ій сь к о ї О п ерат и вн ої Групи в п оході на К и їв (серпень 1919 p.). К о м а н д ува в II I Б ри гадою ЧУТА т а Б ри гадою у скл аді Х ерсон ської д и в із ії А р м ії УНР. У вересні 1920 р. генерал-чот ар перевів галицькі частини в Ч ехо-Словаччину, де їх інт ернували в т аб орі Л іберець.

ський уряд за усунення Петрушевича від влади обіцяв га личанам видати 11 мільйонів гривень «на реорганізацію» Бригади УСС. 22 жовтня 1919 р. Директорія скликала т. зв. Першу Дер жавну Нараду, нібито щоб обговорити ситуацію в Украї ні та з’ясувати стосунки поміж урядами Наддніпрянщини та Галичини. У засіданнях взяли участь: Рада Народних Міністрів; уряд ЗУ Н Р; 3 представники Буковинської Н а ціональної Ради; по три представники від УСДП, УПСР, Селянської Спілки, УПСФ, УНРП, УСРП, УСДП Галичи ни, УРП, УНДП, БУНД, Поалей-Ціон, Фолькспартай; по одному представнику від Поштово-Телеграфної Спілки, Залізно-Дорожньої Спілки, кооперативних організацій, Земства, Міської Управи, Учительської Спілки, Товари ства економістів і Союзу Українок. Усього на нараді, яку Головний Отаман назвав «сурогатом парляменту», були присутні 108 діячів. Із промовами виступили керівники УНР і ЗУ Н Р й представники від партій. У виступах йшлося про реорга нізацію системи влади та самоврядування й впровадження в Україні парламентаризму. С. П етлю ра та голова уряду І. Мазепа говорили про потребу консолідації «усіх сил українського громадянства» в умовах війни. Є. Петруше вич заявив про цілковите порозуміння поміж галицьким та наддніпрянським керівництвом - інші версії, за його словами, є «чутками та інтригами». Диктатор наголосив, що його уряд твердо стоїть на Акті УНРади від 3 січня 1919 p., який затвердив Трудовий Конгрес, де було зазна чено, що до ратифікації Актів соборності Всеукраїнськи ми Установчими Зборами, ЗУ Н Р має свою територіальну

ЗА ЗБРУЧЕМ: РАЗОМ, АЛЕ ПОРІЗНО

владу. За словами Петрушевича, необхідність існування окремого уряду спричинена також тим фактом, що пи тання Східної Галичини розглядається на Мировій Кон ференції окремо. Наприкінці виступу Диктатор запевнив присутніх: «Галицький уряд, прошу вірити, буде щасли вим, коли станеться дійсна, реальна злука. [...] Я заявляю, що галицький уряд сепаратних переговорів заграницею не вів, а ні з большевиками, а ні з Деникіним». У спогадах Олександра Доценка та кам’янецькій пре сі більш-менш синхронно відтворено перебіг засідання і зміст виступів його учасників. Поза тим залишається не зрозумілим сенс такої репрезентативної наради. Її голов ну мету розкрив у своїх спогадах учасник зборів галича нин Гриць Тимощук. Він стверджував, що насправді наддніпрянське керівництво скликало Державну Нараду для оголошення нелеґітимності Диктатури ЗУНР. К е рівники УНР приховували власну ініціативу, а прагнули, щоб рішення про скасування повноважень Петрушевича ухвалили політичні партії. Окрім лояльних до уряду УНР наддніпрянських середовищ, була проведена відповідна агітація поміж галицькими та буковинськими партійними осередками. Противником Диктатури була УСДП, зокре ма її провідні діячі - міністри УНР Семен Вітик та Осип Безпалко. Такої ж думки були молодші діячі УРП. Голов ну надію Головний Отаман покладав на прихильних до нього членів УНТП. Спочатку події на нараді розгорталися за планом Петлю ри. Загальна тональність виступів була спрямована проти Диктатури. Представник від селянства Щадилів виступив за об’єднання військового командування та порозуміння по між урядами. Представник УСДП Панас Феденко заявив: «Розходження з галичанами полягають в ріжних розумін нях реальної політики. Наша орієнтація на демократичну, а не буржуазну Европу, на те, що народжується, а не на те, що вмірає». Своє ставлення до Диктатури оприлюднив ко лишній міністр у справах Галичини С. Вітик: «Доктор Пет рушевич, хоч сам особисто дуже чесна людина, але провід в галицькім уряді веде невдало. Ми з цієї наради повинні винести такі рішення: 1) Галицька Диктатура повинна бути знесена; 2) До Директорії має бути запрошено одного чле на від Галичини; 3) Галицький уряд має складатися з пред ставників кількох галицьких партій». Однак діячі УНТП, дізналися про таємні плани Петлю ри й наперед підготували та виголосили на нараді заяву з підтримкою Диктатури. Тоді І. Мазепа заявив, що, коли

ЗА ЗБРУЧЕМ : РАЗОМ , АЛЕ ПОРІЗНО Осип М ИКИ ТКА (1 8 7 8 -1 9 2 0 ) Вчитель, офіцер авст р ій ськ о ї т а у країн ської армій. П ісля о дн оріч н ої в ій с ь к о в о ї служ би вибрав військови й фах. У р о к и П ерш ої с в іт о в о ї війни ком ан дував Л егіоном УСС (1918). У лист опаді 1918 р. коопт ований до Л ь в ів с ь к о ї делегац ії УН Ради від війська. П ід час україн сько-п ол ьської війни ком андир групи «С т аре Село», «Групи П івн іч » т а І Галицького Корпусу. К ом ан дував корпусом в поході на К и їв в серпні 1919 р. Н ачальний Вож дь Г ал и ц ької А р м ії (лист опад 1919-л ю т и й 1920). 1 7 лист опада 1919 р. підписав в О десі д о го вір про входж ення УГА до Збройних Сил П івд н я Р о с ії з ком ендант ом Н оворосій ськ ої област і генералом М иколою Шилінгом. П ід час більш овиц ького наст упу нам агався евакую ват и галицькі частини до Р ум унії, за що був ареш т ований Р евком ом ЧУТА. Вивезений до М оскви, відм ови вся в ід проп ози ції більш овиків очолит и д и візію Ч ервоної А рм ії. Розст ріляний у конц т аборі Кож ухів.

галичани не бажають змінити системи влади, то уряд УНР також погоджується з існуючим станом. Таким чином план керівників УНР був провалений. Не знадобилися і війська, які Петлю ра спрямував на площу перед Губерніяльним будинком, де відбувалася нарада. Назовні Головний Отаман та Диктатор демонстрували добрі стосунки. ЗО жовтня 1919 р. у листі до голови Над звичайної дипломатичної місії УНР у Польщі Андрія Jliвицького П етлю ра писав «З Д-ром Є. Петрушевичем у мене цілком добрі відносини. Сьогодні булисьмо разом з П рем’єром Мазепою у нього в ріжних державних справах. Поголоски про денікінський настрій Галицької армії не відповідають дійсности. 27-29/Х разом з Петрушевичем були в Галицькій Начальній Команді для скріплення духа армії і штабу в напрямку проти Деникінському». 1 листопада 1919 р. у К ам ’янці святкували річницю вста новлення української державності в Галичині. Місто при красили зеленню, килимами та прапорами. О 9 ранку в польовій церкві відбулася святкове богослужіння, на яко му були присутні Є. Петрушевич, члени Ради Народних Міністрів, представники урядових і громадських інститу цій, політичних партій та військові. У полудень українські військовики у супроводі оркестру дефілювали вулицями міста в напрямку Губерніальної площі. Військовий парад на площі приймали Головний Отаман та Диктатор ЗУНР. З листопада 1919 p. С. Петлюра з Є. Петрушевичем і в супроводі прем’єра І. Мазепи, в. о. генерал-квартирмейстра

ЗА ЗБРУЧЕМ: РАЗОМ, АЛЕ ПОРІЗНО К а р л а Д о л е ж а л я т а о савул ів Г о л о в н о г о О т а м а н а в и р уш и л и до Ж м е р и н к и , де о гл я н у л и ф р о н т о в і ч а с т и н и . Д о К а м ’янц я в и сок о п о сад о в ц і п о в е р н ул и с я щ о й н о через два дні. Н а ч а л ь н а К о м а н д а в в а ж а л а , щ о н ад д н іп ря н ськ и й уряд с та в и ть с я до Г а л и ц ь к о ї А р м і ї н е н а л е ж н и м ч и н о м . М і н іс т р ф ін а н сів Б . М а р т о с з а тр и м ув а в п л а т н ю о с о б о в о м у ск л а д о в і, н е давав к о ш т ів н а п о к р и т т я р із н и х ви д атків в ій с ь к о в и х ч а с т и н т а н а х а р ч у в а н н я . К о м а н д а Е т а п у б у л а з м уш е н а т в о р и т и з в о я к ів р о б іт н и ч і с о т н і, я к і за у ч а с т ь в о б м о л о ч е н н і з б іж ж я в се л я н с ь к и х го с п о д а р с т в а х о т р и м ув а л и п р о д о в о л ь с тв о . Г а л и ч а н и н а в іть взяли у своє під п о р я д к у в а н н я к іл ь к а ц у к р о в а р е н ь , щ о б п р о д а в а т и й о б м ін ю в а т и ц у к о р н а ін ш і п р о д у к т и . У р я д У Н Р н а м а га в с я д и с к р и м ін ув а ти Г а л и ц ь к у А р м і ю й ін ш и м ч и н о м - в и м а г а в , щ о б т а в к л ю ч и л а до с в о го скл ад у а п а р а т д е р ж а в н и х ін с п е к т о р ів (н а взірець б іл ь ш о в и ц ь к и х к о м іс а р ів ); з а б о р о н и в з а л у ч а т и м ісц е ви х м е ш к а н ц ів до в и ш к о л у в га л и ц ь к и х части нах. В о с е н и 19 19 р . у к р а їн с ь к і з б р о й н і сили о п и н и л а ся у т . зв. Ч о т и р и к у т н и к у С м е р т и - п о м іж н а с туп а л ь н и м и б іл ь ш о ви цьким и вій сь к ам и , Д о б р о в о л ь ч о ю А р м іє ю , пол ьськи м и силам и т а р у м у н а м и , я к і т а к о ж п р е те н д ув а л и н а ук р а їн с ь к і т е р и т о р ії. О с о б о в и й склад військ б ув знеси лений м а со в о ю епід ем ією т и ф у , не м ав ч о б іт , б іл и зни т а т е п л и х м ун д и рів. В к р а й в а ж к а в о є н н а си туа ц ія т а т р а г іч н і гу м а н іт а р н і о б с т а вини с п о н у к а л и Г а л и ц ь к у А р м ію н а ч о л і з ге н е р а л о м М и рон ом Тарнавським розпочати перем овини з Д о бр о во л ь ч о ю А р м іє ю . Щ о б з б е р е гт и о с о б о в и й склад від н е м и н у ч о ї з а ги б е л і, д ел егац ія Н а ч а л ь н о ї К о м а н д и у к л а л а 6 л и стопад а н а с та н ц ії З я т ь к ів ц і ти м ч а с о в е п е р е м и р ’я з д енікінц ям и . Д и к т а т о р не б ув п р о т и п е р е м о в и н , але о б у р и в с я , дізнав ш ись 7 л и с то п а д а , щ о пи сь м о в у у м о в у з а к л ю ч и л и без п о го д ж е н н я з н и м . З а сам овільне під пи сання д о го в о р у Є . П е т р у ш е в и ч звільнив ге н е р а л а М и р о н а Т а р н а в с ь к о го з посади к о м а н д ув а ч а і п о л к о в н и к а А л ь ф р е д а Ш а м а н е к а з посади н а ч а л ь н и к а ш т а б у Г а л и ц ь к о ї А р м ії . К о м а н д у в а ч е м він п р и з н а ч и в ге н е р а л а О с и п а М и к и т к у , ш т а б а р м ії о ч о л и в Г у с т а в Ц ір іц . Х о ч а П е т л ю р а к а т е го р и ч н о в и м а га в р о з с т р і л у Т а р н а в с ь к о г о , П е т р у ш е в и ч перед ав ге н е р а л а під суд п о л ь о в о го т р и б у н а л у . Т р и б у н а л , г о л о в о ю я к о г о б у в С т е п а н Ш у х е в и ч , р о з гл я н у в ш и сп р а в у 1 3 - 1 4 л и стопад а 1 9 1 9 p ., в и знав дії к о м а н д а р м а в и м уш е н и м и . Т а р н а в с ь к о го п он и зи л и у посаді - він о ч о л и в I I К о р п у с Г а л и ц ь к о ї А р м ії . П ід п и с а н н я у м о в и з р о с ія н а м и в и к л и к а л о л а в и н у з в и н у в а ч е н ь н е т іл ь к и п р о т и Т а р н а в с ь к о г о , але й щ о д о Д и к т а

ЗА ЗБРУЧЕМ : РАЗОМ , АЛЕ ПОРІЗНО т о р а й у с іх г а л и ч а н . їм з аки д ал и зрад у У Н Р , з м о в у з в о р о г о м т а с а б о т а ж с п іл ь н и х б о й о в и х д ій . Г о л о в н и й О т а м а н п р и г о т у в а в в ід о з в у, в я к ій г о с т р о з ас уд ж ув а в Г а л и ц ь к у А р м ію , а Є . П е т р у ш е в и ч а заплям ував зрад ником . К о л и п р о це д ізналися С іч о в і С т р іл ь ц і, ї х п р е д с та в н и к и з в е р н у л и с я до С . П е т л ю р и і п о п р о х а л и й о г о о ц ін ю в а т и п е р е хід Г а л и ц ь к о ї А р м і ї б іл ь ш з в а ж е н о й о б ’ є к т и в н о . В о с т а н н ю х в и л и н у т о й з л а гід н и в т о н від озви й з а б р а в у с і р із к і в и словлю вання. Н а п о з и ц ію П е т р у ш е в и ч а щ о д о п о р о з у м ін н я з Д е н ік ін и м в п л и н у л а ін ф о р м а ц ія В а с и л я П а н е й к а з П а р и ж а . Д и к т а т о р зачи тав л и сти П а н е й к а , у я к и х йш л ося п р о н е о б х ід н іс т ь п е р е м о в и н з н е б іл ь ш о в и ц ь к и м и с и л ам и Р о с ії, н а з іб р а н н і г а л и ц ь к и х д іячів т а в ій с ь к о в и х в К а м ’ я н ц іП о д іл ь с ь к о м у . В р е ш т і 1 2 л и с то п а д а с к л и к а л и м іж п а р т ій н у н а р а д у , н а я к у з а п р о ш е н о п р е д с та в н и к ів га л и ц ь к и х п а р т ій т а о р га н із а ц ій , за в и н я т к о м У С Д П , ч л е н а Д и р е к т о р ії А н д рія М а к а р е н к а й в ій с ь к о в о го м ін іс тр а У Н Р В о л о д и м и р а С а л ь с ь к о го . Є . П е т р у ш е в и ч по в ід о м и в п р и с у т н ім , щ о д е п у т а т и У Н Р а д и у В ід н і с хи л я ю ть с я до ф е д е р а ц ії з «д е н ік ін с ь к о ю » Р о с іє ю . С в о ю п о з и ц ію щ о д о п е р с п е к т и в у к р а їн с ь к о ї с а м о с т ій н о с т і в Н а д д н іп р я н щ и н і він ви с л о ви в т а к : « Я н е в ір ю в б у д о в у с а м о с т ій н о ї д е р ж а в и , в ій с ь к о є р о з б и т е і т о м у м и є з м у ш е н і н а р а з і п о к ін ч а т и з с а м о с т ій н и ц ь к о ю д у м к о ю . Л ін ія Д и р е к т о р ії д о с я гн у т и с а м о с т ій н о с т і в л а с н и м и с и л а м и це є р и з и к о в а д о р о г а . М и м у с и м о го д и т и с я з П о л ь щ е ю , а б о з Д е н ік ін о м . З П о л ь щ е ю н е м о ж л и в о , б о П о л ь щ а є в ір о л о м н а . Л у ч ч е н а м п о ж д а т и н а ф ед е р а ц ію з Р о с іє ю Д е н ік ін а . У к р а ї н і б р а к у є ін т е л іг е н ц ії до б у д о в и т а у д е р ж а н н я д е р ж а в н о г о а п а р а т у , т а к щ о с е го д н я д у м а ти п р о с а м о с т ій н іс т ь У к р а ї н и є п р я м о ф а н т а з ія . М и н е д о р о с л и до с а м о с т ій н о с т і, т о м у н а р а з і м у с и м о п о г о д и т и с я , н а м о ю д у м к у , т іл ь к и н а а в т о н о м ію . С а м о с т ій н у У к р а ї н с ь к у Д е р ж а в у м и з м о ж е м о д о б у д у в а т и а ж за к іл ь к а д е ся т л і т , в и х о в а в ш и д о с е г о свід ом е м о л о д е п о к о л ін н я » . В о л о д и м и р С а л ь с ь к и й п ід тв е р д и в , щ о с и т у а ц ія для в ій с ь к а є б е з н а д ій н о ю : « В і й н а для н а с с к ін ч е н а . П о к о н а л а н а с н е м іл іт а р н а сил а в о р о г ів , а т и ф . Н а д д н іп р я н с ь к а а р м ія н е м а є з а с п о к о є н и х н а в іт ь е л е м е н т а р н и х в и м о г , в о н а о п о р у с т а в и т и н е м о ж е . Г а л и ц ь к а А р м і я в т а к ім сам ім с т а н і. В о н а в б іл ь ш о с т і в ж е о т о ч е н а » . Ур я д о в ц і П е тр уш е в и ч а оприлю д нили та к і ум ови п о р о з у м ін н я із н а д д н іп р я н ц я м и : в к л ю ч е н н я г а л и ч а н и н а до с к л а д у Д и р е к т о р ії; у с у н е н н я С . П е т л ю р и від о п е р а т и в н и х

232

ЗА ЗБРУЧЕМ: РАЗОМ, АЛЕ ПОРІЗНО Ü

Диктатор під час інспекції 1 0 -о ї Бригади Галицької А р м ії в Бердичеві.

с п р а в , з а л и ш а ю ч и й о г о Г о л о в н и м О т а м а н о м в ій с ь к ; р е о р га н із а ц ія ур я д у з н ад а н ням г а л и ч а н и н у посад и м ін іс тр а ф ін а н с ів . Д е х т о зі с т а р ш и н н а в іт ь п р о п о н у в а в у с у н у т и С . П е т л ю р у від к о м а н д у в а н н я а р м іє ю , я к н е ф а х ів ц я у в ій ськови х сп равах. З у с т р іч н і в и м о ги до Д и к т а т о р а с ф о р м у л ю в а л и й надд н іп р я н ц і. 14 л и с то п а д а м ін іс т р и в к о т р е н а м а га л и с я п е р е к о н а т и П е т р у ш е в и ч а , щ о б т о й зрік ся к е р ів н и ц т в а над Г а л и ц ь к о ю А р м і є ю , я к а , н а їх н ю д у м к у , п о в и н н а б у л а б у т и , р а з о м із Д іє в о ю А р м і є ю , п ід п о р я д к о в а н а Г о л о в н о м у О т а м а н о в і. П е т р у ш е в и ч р іш у ч е від м овився з р е к ти с я влади над в ій с ь к о м . Є д и н и м п о р я т у н к о м в ін в в а ж а в с т в о р е н н я н о в о г о у р я д у , я к и й б и м іг в е сти п е р е м о в и н и з Д е н ік ін и м . З а с л о в а м и Іс а а к а М а з е п и : « Ц е б у в о с т а н н ій м о м е н т н а ш о ї с п ів п р а ц і з га л и ц ь к и м д и к т а т о р о м » . Д и к т а т о р від п р ав и в до Н а ч а л ь н о ї К о м а н д и д е п е ш у т а к о г о з м іс ту: « З К а м я н ц я , 1 4 . X I . го д . 7 . ЗО в е ч . - Д о з в о л я ю н а ш ій д е л е га ц ії в е с ти д ал ь ш е п е р е го в о р и від ім е н и в ін т е р е с а х Г а л и ц ь к о ї А р м і ї . О с к іл ь к о це о д н а к буд е м о ж л и ви м п о в и н н а б р а т и в о б о р о н у т а к о ж всі т і н а д д н іп р я н сь к і ч а с т и н и , я к і з а л и ш а ю ть с я н а ф р о н т і і під д ад уться, а г о л о в н о с т а р ш и н . Н а л е ж и т ь з а с т е р е гт и Г а л и ц ь к ій А р м і ї п о в н у а в т о н о м ію під о гл я д о м о р га н із а ц ій н и м , й а д м ін іс тр а ц ій н и м - під п р о в о д о м і к о н т р о л е ю . Д а л ь ш і п о с т а н о в и п о л і т и ч н о г о п о р о з у м ін н я з а с т е р е гт и п із н іш и м п е р е го в о р а м . Я н е н а ч е у в я з н е н и й , н е м а ю н а р а з і п о л у п и т и с я з А р м іє ю . П р о т и в с іх Г а л и ч а н вед еться т е п е р б е зз гл я д н а б о р о т ь б а . Т у т е ш н є П р а в и т е л ь с т в о п р и го т о в л я є т ь с я до виїзд у. З д о -

ЗА ЗБРУЧЕМ : РАЗОМ , АЛ Е ПОРІЗНО ро в л ю В с іх - П е т р у ш е в и ч » . Я к випливає з т е к с т у т е л е гр а м и , П е т р у ш е в и ч д о з в о л и в Г а л и ц ь к ій А р м і ї п е р е й т и н а б ік З б р о й н и х С и л П ів д н я Р о с ії для с п іл ь н о ї б о р о т ь б и п р о т и б іл ь ш о в и к ів . 15 л и с т о п а д а 1 9 1 9 р . М а к а р е н к о п о в ід о м и в П е т р у ш е в и ч е в і, щ о п о л я к и , п о р о з у м ів ш и с ь з П е т л ю р о ю , м а ю т ь о т - о т з а й н я т и К а м ’ я н е ц ь . Д и к т а т о р р о з ц ін и в ц е я к о с т а н н ій д о к а з д в о р у ш н и ц т в а Г о л о в н о г о О т а м а н а й у х в а л и в р іш е н н я з а л и ш и т и К а м ’ я н е ц ь . В і н н а м ір и в с я п р я м у в а т и д о Р у м у н ії, щ о б звід ти д іс та ти с я О д е с и й н а в ’ я з а т и к о н т а к т з Н а ч а л ь н о ю К о м а н д о ю . У р я д о в ц і Д и к т а т у р и з а т е л е ф о н у в а л и до г а л и ц ь к о ї ч а с т и н и у Ж в а н ц і й н а к а з а л и р о з в ід а т и ш л я х до К а м ’ я н ц я , щ о б д із н а ти с я , ч и з ’ я в и л и с я п о л я к и . П р о т и н о ч і 16 л и стопад а 19 19 р . Є . П е т р у ш е в и ч в и р у ш и в у н а п р я м к у Ж в а н ц я . С п о ч а т к у ч е р е з м іс т о в н а п р я м к у Т у р е ц ь к о г о м о с т у п р о їх а л а к а в а л ь к а д а а в т о м о б іл ів з о ф іц е р а м и й у р я д о в ц я м и З У Н Р , я к у с т о р о ж а п р о п у с т и л а бе з з а т р и м к и . Ч е р е з г о д и н у , о к р е м и м а в т о м , з к іл ь к о м а с т а р ш и н а м и , в и їх а в з м іс т а Д и к т а т о р . Й о м у н а з у с т р іч зі Ж в а н ц я , під з л и в о ю д о щ у і м о к р о г о с н іг у , п р я м у в а л и п а т р у л і г а л и ц ь к и х в о я к ів , я к і п р о м о щ у в а л и ш л я х с в о є м у у р я д о в і. Д о Ж в а н ц я п р и б у л и б л и з ь к о д е с я тк а с т а р ш и н і ц и в іл ь н і у р я д о в ц і. В о к о л и ц я х м іс т е ч к а Д и к т а т о р у з а г р о ж у в а л а с е р й о з н а н е б е з п е к а - в ц е й р а й о н із р о з в ід у в а л ь н о ю м е т о ю в ж е н а в ід ув а л и с я п о л ь с ь к і п ід р о з д іл и . Д и к т а т о р в и їх а в у д о р о г у б е з з а к о р д о н н о г о п а с п о р т а . Н е в д о в з і с т а р ш и н а п р и в із д о Ж в а н ц я д о к у м е н т и для Є . П е т р у ш е в и ч а т а й о г о о т о ч е н н я , а л е б ез р у м у н с ь к и х в із. Н а б е р е з і Д н іс т р а р у м у н с ь к и й п а т р у л ь дав з го д у н а п е р е п р а в у у к р а їн ц ів ч е ре з р і ч к у . В ід 8 до 1 0 р а н к у 1 6 л и с т о п а д а 1 9 1 9 р . б іж е н ц ів , а в т о м о б іл і т а к ін н і в о з и т р ь о м а р е й с а м и п е р е в е з л и п а р о м о м н а т е р и т о р ію Б е с с а р а б ії, я к у к о н т р о л ю в а л о р у м у н с ь к е в ій с ь к о . Н а п р а в о м у б о ц і Д н іс т р а у к р а їн ц ів с п іт к а л а ін ш а за г р о з а - р у м у н с ь к і о ф іц е р и с п р о б у в а л и с и л о ю з м у с и т и П е т р у ш е в и ч а т а й о г о с в и т у п о в е р н у т и с я н азад . Т о д і Д и к т а т о р н ад ісл а в р у м у н с ь к о м у к о р о л ю д е п е ш у т а к о г о з м іс ту : « У р я д З а х ід н о ї У к р а ї н и п е р е й ш о в Д н іс т е р і з у п и н и в с я н а т е р и т о р ії , я к а з н а х о д и ть с я під о х о р о н о ю в ій с ь к а В а ш о ї в е л и ч н о с т і, т а п р о с и т ь п р о в и з н а н е м іж н а р о д н е п р а в о п о л і т и ч н о г о п р и т у л к у » . Я к з га д ув а в О с и п Н а з а р у к : « Д и к т а т о р х о ч з о в н іш н ь о з а х о в у в а в с п о к ій , б у в т а к и й п р и г н о б л е н и й і з д е н е р в о в а н и й , щ о к а з а в м е н і п ід п и с а т и ї ї » . Т е л е г р а м а з Б у х а р е с т а п р о н а д а н н я п о л іт и ч н о г о п р и т у л к у (« а з и -

234

ЗА ЗБРУЧЕМ: РАЗОМ, АЛЕ ПОРІЗНО л ю » ) в р я т у в а л а П е т р у ш е в и ч а , й о г о ур я д о в ц ів і о ф іц е р ів від п о л ь с ь к о го п о л о н у . О т о ч е н н я Д и к т а т о р а н а п о л я г а л о , щ о б він п р о д о в ж и в с в о ю д іял ь ність н а м іж н а р о д н ій а р е н і. В р е ш т і Є . П е т р у ш е в и ч ч ер е з Р у м у н ію т а Ч е х о - С л о в а ч ч и н у д істався В ід н я . П е р е д від ’їздом з К а м ’ я н ц я Д и к т а т о р д о р у ч и в г е н е р а л о в і В о л о д и м и р о в і Ґ е м б а ч ів у п е р е в е с ти к а н ц е л я р ію Д и к т а т о р а з ч а с т и н о ю а р х ів у , п е р с о н а л о м , м а й н о м і т . зв. б у л а в н о ю с о т н е ю р а з о м із га л и ц ь к о ю з а л о го ю м іста в р о з п о р я д ж е н н я Н а ч а л ь н о ї К о м а н д и . Н а з в а н і під розд іл и в и р у ш и л и з К а м ’ я н ц я в р а н ц і 16 л и с то п а д а . Н а під вод ах т а п іш к и д істал ися м . Б а р , звідки з а л із н и ц е ю п р и б у л и до В і н ниці в розпорядж ення Н а ч а л ь н о ї Ком анд и. 1 7 гр у д н я 1 9 1 9 р . ге н е р а л О . М и к и т к а у к л а в н о в у у г о д у з Д е н ік ін и м . З г ід н о з д о м о в л е н о с т я м и , за Г а л и ц ь к о ю А р м і є ю з ал и ш и л а ся а д м ін іс т р а т и в н о -о р га н із а ц ій н а а в т о н о м ія , д іл о в о д ств о у к р а їн с ь к о ю м о в о ю , дозвіл н а п р о в е д е н н я м о б іл із а ц ії т а п о п о в н е н н я з ч и сл а п о л о н е н и х г а л и ч а н , я к і п р и б у в а л и з ін ш и х к р а їн . Д и к т а т о р з б е р іга в п р а в о к е р ів н и ц т в а т а к о н т р о л ю над в н у т р іш н ім ж и т т я м а р м ії. В о д н о ч а с б іл о гв а р д ій ц і р о з т а ш у в а л и х в о р и х га л и ц ь к и х в о я к ів у с в о їх ш п и т а л я х . З н е с и л е н а Г а л и ц ь к а А р м і я б у л а р о з к и н у т а н а в е л и к о м у п р о с т о р і від В ін н и ц і, ч е р е з Ж м е р и н к у , В а п н я р к у , Б ір з у л у , Р о з д іл ь н у , а ж до Т и р а с п о л я і О д е с и . В з и м к у 19 20 p ., п ісл я з а х о п л е н н я ц и х т е р е н ів ч е р в о н и м и , га л и ц ь к і о ф іц е р и с т в о р и л и Р е в к о м , я к и й у с и т у а т и в н о Євген П ет руш евич серед старшин ш табу II Корпусу Г али ц ької А р м ії в Бердичеві.

ЗА ЗБРУЧЕМ: РАЗОМ, АЛЕ ПОРІЗНО м у п о р о з у м ін н і з б іл ь ш о в и к а м и й під т и с к о м їх к о м іс а р ів п о ч а в т в о р и т и Ч е р в о н у У к р а їн с ь к у Г а л и ц ь к у А р м і ю (Ч У Г А ). С . П е т л ю р а з в ій с ь к о м У Н Р по д а вся до Л ю б а р а , п із н і ш е - до Н о в о ї Ч о р т о р и ї . Т у т о т а м а н и В о л о х , Д а н ч е н к о і Б о ж к о , в ч и н и в ш и с п р о б у п е р е в о р о т у , п о г р а б у в а л и д ер ж а в н у с к а р б н и ц ю і п е р е й ш л и з ч а с т и н о ю в ій сь к а н а б ік б іл ь ш о в и к ів . П е т л ю р а , о с т е р іг а ю ч и с ь , щ о б п р а в л я ч і п а р т ії н е п о р о з у м іл и с ь з б іл ь ш о в и к а м и ц ін о ю й о г о в и д а ч і, 5 гр у д н я 1 9 1 9 р . в и їх а в до П о л ь щ і. Р а з о м із в о я к а м и Г а л и ц ь к о ї А р м і ї н а Н а д д н іп р я н щ и ні залиш ився с та р ш и й б р а т Д и к т а т о р а - о те ц ь С т е п а н , я к и й в с т у п и в д о б р о в о л ь ц е м до в ій с ь к а і с л у ж и в к а п е л а н о м п р и С т а ц ій н ій К о м а н д і. З а х в о р ів ш и н а т и ф , в ін 1 4 с іч н я 1 9 2 0 р . п о м е р у з а л із н и ч н о м у в а г о н і н а с т а н ц ії С л о б ід к а б іл я Б ір з у л і.

Ст епан Витвицький, С идір Голубович, і Є вген П ет руш евич на веран ді Єпископського палацу у К ам'янціП одільськом у (вересень, 1919 p.).

23. ДИПЛОМАТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ 1920-1922-х pp.

Щ о б п ід г о т у в а т и т а п ід п и с а ти м и р о в і д о г о в о р и з п е р е м о ж е н и м и у с в іт о в ій в ій н і д е р ж а в а м и , с о ю з к р а їн А н т а н т и с к л и к а в у П а р и ж і М и р о в у К о н ф е р е н ц ію , я к а в ід б ув а л а ся з 18 с іч н я 1 9 1 9 р . п о 2 1 с іч н я 19 2 0 р . (з п е р е р в а м и ). К о н ф е р е н ц ія т а к о ж в и р іш у в а л а п и т а н н я д е р ж а в н о ї н а л е ж н о с т і с п ір н и х т е р и т о р ій т а ф о р м а т і ю р и д и ч н у о с н о в у у т в о р е н н я Л і г и Н а ц і й . О р г а н а м и к о н ф е р е н ц ії б у л и т . зв. Рад а Д е с я т и , до я к о ї у в ій ш л и п о два п р е д с та в н и к и від С І Л А , Б р и т а н ії , Ф р а н ц ії, Іт а л ії т а Я п о н і ї , т а Ра д а П ’ я т и , к о т р у т в о р и л и м ін іс т р и з а к о р д о н н и х с п р а в н а з в а н и х д е р ж а в . П р о т е г о л о в н а р о л ь н а к о н ф е р е н ц ії н а л е ж а л а Рад і Ч о т и р ь о х у склад і п р е з и д е н та С І Л А т а п р е м ’ є р -м ін іс т р ів Ф р а н ц ії, Б р и т а н ії т а Іт а л ії (Н а й в и щ а Р а д а ). П р е д с т а в н и к и п е р е м о ж е н и х д е р ж а в , у п е р ш е в іс т о р ії д и п л о м а т ії, не б р а л и у ч а с т і в р о б о т і к о н ф е р е н ц ії - ї х з а п р о ш у в а л и т іл ь к и для т о г о , щ о б о з н а й о м и т и з у ж е п ід го т о в л е н и м и п р о е к т а м и м и р о в и х д о г о в о р ів з їх н ім и к р а їн а м и . Ш и р ш е о б го в о р ю в а л и п р о б л е м а т и к у к о н ф е р е н ц ії на п л е н а р н и х з а с ід а н н я х, я к і від б ув а л и ся н е р е г у л я р н о . Р і ш е н н я у х в а л ю в а л а Н а й в и щ а Р а д а . К о н ф е р е н ц ія м ал а к о м п е т е н ц ію щ о д о в и з н а н н я н о в и х д е р ж а в , я к і у т в о р ю в а л и с я н а у л а м к а х ім п е р ій . У р я д и к р а їн П р и б а л т и к и , З а к а в к а зз я т а У к р а ї н и с к е р у в а л и до П а р и ж а с в о ї д е л е га ц ії, с п о д ів а ю ч и с ь , щ о , в дусі с п р а в е д л и в о го в и р іш е н н я п р а в а н а ц ій н а с а м о в и з н а ч е н н я , с о ю з А н т а н т и в и з н а є н о в о у т в о рені держ ави. С в о ю д е л е га ц ію н а М и р о в у К о н ф е р е н ц ію с п о р я д и л а Д и р е к т о р ія У Н Р . М іс ію о ч о л ю в а в Г р и г о р і й С и д о р е н к о , а від с е р п н я 1 9 1 9 р . - г р а ф М и х а й л о Т и ш к е в и ч . Ч л е н а м и де л е г а ц ії б у л и н а д д н іп р я н ц і Д м и т р о Іс а є в и ч , А р н о л ь д М а р г о л і н , Б о р и с М а т ю ш е н к о , С е р г ій Ш е л у х и н , О л е к с а н д р Ш у л ь г и н т а б у к о в и н е ц ь А р т е м Г а л іп . У с іч н і 1 9 1 9 р . до П а р и ж а с к е р у в а л а с в о їх д е л е га т ів н а ч о л і з В а с и л е м П а н е й к о м і З У Н Р . Н а під ста ві А к т а з л у к и н ад д н іп р я н ц і т а га л и ч а н и у т в о р и л и с п іл ь н у д е л е га ц ію . В . П а н е й к о с та в за с т у п н и к о м г о л о в и , п р а ц ів н и к а м и м іс ії - А н т і н П е т р у ш е в и ч т а О л е к с а н д е р К у л ь ч и ц ь к и й . Н а в е с н і 1 9 1 9 р . до П а р и ж а д істал и ся Д м и т р о В іт о в с ь к и й т а М и х а й л о Л о з и н с ь к и й ,

ДИПЛОМАТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ 19 2 0 -1922-х pp. Василь П А Н Е Й К О (1 8 8 3 -1 9 5 6 ) А двок ат , ж урналіст, гром адсько-політ ичний т а держ авний діяч, дипломат. Р едакт ор газети «Д іло» (1912-1918). Д ія ч УНДП, член Тіснішого Н ародного К ом іт ет у УН ДП (1913-1919). Член З а га л ь н о ї У країнської Р ади (1915-1916). Член Ц ент рального В ійськового К ом іт ет у (Л ьвів, ж овт ень 1918). Д епут ат УНРади. Держ авний секрет ар закордонних справ ЗУ Н Р (лист опад 1918 - червень 1919). Заст упник голови м іс ії УНР у Париж і. Р азом з і С. Томаш івським та О. К ульчицьким засн ував окреме предст авницт во ЗУН Р. С півзасновник Українського Н аціонального К ом іт ет у в П ариж і (1920). П рихильник ф едерації України з Р осією . 1945 р. ем ігрував до США, 1955 р. - до Венесуели. П омер у м. К аракас.

щ о б д о м о гт и с я п р и п и н е н н я п о л ь с ь к о г о н а с т у п у у С х ід н ій Г а л и ч и н і. Н е з а б а р о м до н и х д о л у ч и л и с я С т е п а н Т о м а ш ів ський та о та м а н А л ь ф о н с Е р л є . У к р а їн с ь к і д е л е га т и п р и їх а л и до П а р и ж а без з а п р о ш е н н я і н е б у л и о ф іц ій н о ви з н а н і н а к о н ф е р е н ц ії. Л и ш е 20 т р а в н я 1 9 1 9 р . їх з а п р о с и л и н а засід ання, щ о б в и с л у х а т и п о я с н е н н я щ о д о у к р а їн с ь к о -п о л ь с ь к о ї в ій н и в Г а л и ч и н і. З а т а к и х у м о в д іял ьність у к р а їн с ь к и х д и п л о м а тів п о л я га л а в н е о ф іц ій н и х к о н т а к т а х т а к у л у а р н и х бесід ах із ч л е н а м и ін ш и х д ел е гац ій з м е т о ю п о ш у к у з о в н іш н ь о п о л іт и ч н о ї п ід тр и м к и у сп раві в и з н а н н я у к р а їн с ь к о ї н е з а л е ж н о с ті. У л и п н і 1 9 1 9 р . В . П а н е й к о р а з о м зі С . Т о м а ш ів с ь к и м та О . К ул ь ч и ц ь к и м , незваж аю чи на п р о те ст Г . С и д орен ка, у т в о р и л и в П а р и ж і о к р е м у г а л и ц ь к у д е л е га ц ію , щ о б р е п р е з е н т у в а т и ін т е р е с и З У Н Р . Д е л е г а ц ія п е р е д а л а н и з к у н о т і п р о т е с т ів до Р а д и Ч о т и р ь о х (В у д р о В іл ь с о н , Ж о р ж К л е м а н с о , Л л о й д Д ж о р д ж і С ід н е й С о н н і н о ) . В . П а н е й к а п р и й м а в Ж . К л е м а н с о т а ін ш і ф р а н ц у з ь к і м ін іс т р и . Д е л е г а ц ії У Н Р т а З У Н Р , с п ів п р а ц ю ю ч и в о б ’ є д н а н о м у ф о р м а т і ч и д ію ч и о к р е м о , н е м о г л и д о с я гт и ж о д н и х в а г о м и х р е з у л ь т а т ів в п л а н і м іж н а р о д н о го в и з н а н н я . 10 в е р ес н я 1 9 1 9 р . у п а р и з ь к о м у п е р е д м іс ті С е н - Ж е р м е н с о ю з н и к и під п и с ал и М и р о в и й д о го в ір з А в с т р і є ю . З г ід н о з 9 1 п а р а г р а ф о м у г о д и , д е р ж а в и А н т а н т и о б ій н я л и с у в е р е н н і п р а в а над т и м и т е р и т о р ія м и , щ о д о я к и х не б у л о у х в а л е н о р іш е н н я п р о ї х д е р ж а в н у н а л е ж н іс т ь . Д о т а к и х т е р и т о р ій н а л е ж а л а С х ід н а Г а л и ч и н а . Н а й в и щ а Рад а на під ставі р іш е н н я від 25 ч е р в н я 1 9 1 9 р . і С е н -Ж е р м е н с ь к о г о д о г о в о р у у х в а л и л а н а засід анні 20 л и с то п а д а 1 9 1 9 р . П р о е к т у м о в и м іж го л о в н и м и к о а л іц ій н и м и 238

ДИПЛОМАТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ 19 20 -1922-х pp. Михайло ТИШ КЕВИЧ (1857-1930) Землевласник-граф, публіцист, гром адськополітичний діяч, меценат, дипломат. Ф ундатор т. зв. М ихайлової прем ії для Т оварист ва «Просвіта» у Л ьво ві. Д обродій т а почесний член Українського Н аукового Товарист ва у К иєві. У роки П ерш ої с віт о во ї війни пропагував українське питання у європейських колах. Г олова Союзу У країнців-кат оликів у К и єв і (1917-1919). Голова надзвичайної диплом ат ичної м іс ії УНР при Апост ольськом у прест олі (1919). Г олова місії УНР на М ировій К онф еренції в П ариж і (1919-1920).

й ус о ю з н е н и м и д ерж авам и т а П о л ь щ е ю у сп раві С х ід н о ї Г а л и ч и н и ( т . зв. С т а т у т для С х ід н о ї Г а л и ч и н и ). У п р о е к т і й ш л ос я п р о п е р е д а ч у С х ід н о ї Г а л и ч и н и П о л ь щ і те р м ін о м на 25 р о к ів із н ад анням к р а ю а в т о н о м ії. П іс л я з а к ін ч е н н я ц ь о го т е р м ін у Л і г а Н а ц ій м ала у х в а л и т и р іш е н н я щ од о д е р ж а в н о ї н а л е ж н о с ті к р а ю н а підставі во л е в и я в л е н н я н а се л е н н я. У р а м к а х С т а т у т у н а нарад і 8 гр уд н я 1 9 1 9 р . б у л о о з н а ч е н о ти м ч а с о в и й схід ний к о р д о н П о л ь щ і, я к и й р о з м е ж о в у в а в її зі С х ід н о ю Г а л и ч и н о ю ( т . зв. Л ін ія К е р з о н а ). К о р д о н м ав п р о х о д и т и від Г р о д н о ч ер ез Б р е с т Л и т о в с ь к и й далі п о Б у г у і п р я м о ю л ін іє ю захід ніш е Р а в и -Р у с ь к о ї і Н е м и р о в а , схід ніш е П е р е м и ш л я ч ер ез У с т р и к и Д о л іш н і до К а р п а т . П р о е к т к о р д о н у від ступ ав від е т н о гр а ф іч н о го п р и н ц и п у , з а л и ш а ю ч и н а п о л ь с ь к ій с т о р о н і ч а с т и н у П ід л я ш ш я , Х о л м щ и н и , м іс то П е р е м и ш л ь , Л е м к ів щ и н у і у к р а їн сь к і т е р и т о р ії н а п р а в о м у березі р іч к и С я н . О д н а к п о л ь ська д и п л о м а тія від м овил ася під п и с ати ц е й п р о е к т і 22 гр у д н я Н а й в и щ а Рада в и р іш и л а від класти це п и т а н н я , т и м ч а с о в о з а л и ш а ю ч и С х ід н у Г а л и ч и н у під о к у п а ц іє ю П о л ь щ і. Д е к л а р а ц ія м ісії У Н Р , я к у підписав у В а р ш а в і А н д р ій Л і в и ц ь к и й , с п р и ч и н и л а д ем арш д и п л о м а т и ч н о го п р е д с та в н и ц тв а З У Н Р . В . П а н е й к о з р о б и в о ф іц ій н у заяву п р о вихід зі с п іл ь н о ї Д е л е га ц ії У Н Р у П а р и ж і. П а р т и к у л я р н и й підхід у з о в н іш н ь о п о л іт и ч н ій д ія л ь ності п р о д о в ж и в Є в г е н П е т р у ш е в и ч , я к и й взяв к е р м о д и п л о м а тії З У Н Р у сво ї р у к и . Н а п р и к ін ц і 1 9 1 9 р . він в и їха в з В ід н я до П а р и ж а , де н а м а га в с я з ус тр іти с я з п р е д с та в н и ка м и Н а й в и щ о ї Рад и й п о в ід о м и ти їм п р о а р гу м е н т и у к р а їн с ь к о го к е р ів н и ц т в а щ од о ш л я х ів в р е гу л ю в а н н я с х ід н о га л и ц ь к о го п и т а н н я . О д н а к а н і у П а р и ж і, а н і в Л о н д о н і, куд и П е т р у ш е в и ч п р и б у в у л ю т о м у

ДИПЛОМАТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ 19 2 0 -1922-х pp. Степан ВИ ТВИ Ц ЬК И Й (1 884-1965) А д во к а т , політ ичний т а держ авний діяч, дипломат. О ф іцер Л егіону УСС, служ ив у П ресовій К ват и рі (1914-1915). Д ія ч УДНП. П овіт ови й ком ісар ЗУ Н Р у Л ь в о в і (листопад 1918). Д епут ат т а працівник П р ези д ії УНРада. К е р у ва в справам и Д ерж авного секрет аріат у закордонних справ З У Н Р (весна 1919). Голова делегації З У Н Р на переговорах із спеціальними м ісіям и держ ав Ант ант и на чолі з генералами Ю. Берт елем і (лют ий 1919) і Л . Б от ою (травень 1919). Член спеціальної диплом ат ичної м іс ії ЗУНР в Р ум у н ії (березень-квіт ень 1919). Заст упник голови Д и плом ат ичної м іс ії УН Р у В арш аві (ж овт ень-лист опад 1919). Уповноваж ений для закордонних справ Д и кт ат ора З У Н Р (липець 1920 - січень 1921). Г олова дипломат ичних місій З У Н Р у П ариж і т а Л он д он і (1921-1923). Д епут ат Сойму 11 Речі П осполит ої (1935-1939). С півзасновник, член У країнської Н аціональної Ради (1948-1949), заст упник голови Виконавчого О ргану УН Ради і керівник ресорт у закордонних справ (1949-1951). П редст авник УНРади в США (1951-1954). П резидент УН Р в екзилі (1954-1965).

19 2 0 p ., й о м у не вдалося з ус тр іти с я із п р о в ід н и м и п о л і т и ч н и м и ф ігу р а м и . В и с о к о п о с а д о в ц я м з о в н іш н ь о п о л і т и ч н и х в ід о м с тв , я к і в и с л ух а л и й о г о , він п о я с н и в ч о м у у к р а їн с ь к а с т о р о н а в ід хи л и л а з а п р о п о н о в а н и й Н а й в и щ о ю Р а д о ю « С т а т у т для С х ід н о ї Г а л и ч и н и » . В ід л іт а 1 9 1 9 р . З У Н Р в у я в л е н н я х д е р ж а в н и х д іячів к р а їн А н т а н т и н е іс н у в а л а а н і ф а к т и ч н о , а н і ю р и д и ч н о . П о с о л ь с т в о З У Н Р о ф іц ій н о в и з н а л и т іл ь к и уря д и А в с т р і ї т а Ч е х о -С л о в а ч ч и н и . Т о м у с о ю з н и к и в в а ж а л и , щ о Є . П е т р у ш е в и ч за п о л іт и ч н и м с т а т у с о м в и с т у п а в , н е я к к е р ів н и к д е р ж а в и , а л и ш е я к п р е д с т а в н и к у к р а їн с ь к о г о н а с е л е н н я С х ід н о ї Г а л и ч и н и . Г о л о в і У Н Р а д и б у л о в а ж к о з м а га т и с я н а д и п л о м а т и ч н о м у п о л і із п р е д с т а в н и к а м и П о л ь щ і . З о к р е м а н а М и р о в ій К о н ф е р е н ц ії ц ю к р а їн у п р е д с та в л я л и від ом і в м іж н а р о д н и х к о л а х п о л іт и к и Іґ н а ц ій П а д е р е в с ь к и й , Р о м а н Д м о в с ь к и й т а Владислав Ґра б сь ки й . Щ о б з м іц н и т и с в о ї п о з и ц ії, го л о в а У Н Р а д и с п р о б у в а в у к л а с т и п о л іт и ч н и й с о ю з з е м ігр а ц ій н и м и а н т и б іл ь ш о в и ц ь к и м и си л ам и Р о с ії. В а с и л ь П а н е й к о т а С т е п а н Т о м а ш ів с ь к и й щ е в л и п н і 1 9 1 9 р . н а м а га л и с я п о р о з у м іт и с я з р о с ій с ь к и м и к о л а м и в П а р и ж і , з о к р е м а з Н і к о л а є м М а к л а к о в и м . О д н а к п е р е м о в и н и ви я в и л и ся б е з р е з у л ь т а т и в н и м и Ін ш и й п о с л а н е ц ь П е т р у ш е в и ч а Т е о ф іл О к у н е в с ь к и й - н а в ’ я з ув а в к о н т а к т и з р о с ія н а м и 240

ДИПЛОМАТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ 1920-1922-х pp.

Томаш Гарріг М АСА РИ К (1850-1937) Вчений-філософ, педагог, чеський політик, державний діяч Чехо-Словачини. Теоретик позит ивіст ського напрям ку ф ілософ ії. П роф есор ф ілософ ії П разького університ ет у (1882-1914). Депутат а вст рій ськ ої Д ерж авн ої Ради. Співзасновник Ч еської Н ац іон ал ьн ої Р ади (19161918). В У країні орга н ізува в легіон з полонених чехів т а сл овак ів (1917-1918). П резидент Ч ехо-С ловацькоїреспубліки (1918-1935). Сприяв заснуванню україн ських вищ их шкіл у ЧехоСловаччині (1921-1923).

через посер ед н и ц тв о К а р л а К р а м а р ж а у П р а з і. Ч е с ь к и й п р е м ’ є р н а в іт ь п ід го т у в а в п р о е к т к о н с т и т у ц ії, я к и й з а п р о п о н у в а в о т о ч е н н ю Д е н ік ін а . З а ц и м п р о е к т о м Р о с ія м а л а п о д іл и ти с я н а н и з к у о б л а с т е й , м іж н и м и - У к р а ї н а , зі с в о їм и ур я д а м и т а о к р е м и м и п а р л а м е н т а м и . В т і м р о с ій с ь к и х п р о в ід н и к ів т а к и й п р о е к т то д і н е в л а ш т о в у в а в . 10 с іч н я 19 2 0 р . у ф р а н ц у з ь к ій с т о л и ц і б у в с т в о р е н и й У к р а їн с ь к и й Н а ц іо н а л ь н и й К о м і т е т ( У Н К ) , до я к о г о у в ій ш л и га л и ч а н и В а с и л ь П а н е й к о ( г о л о в а ) , О л е к с а н д р К у л ь ч и ц ь к и й , А н т і н П е т р у ш е в и ч т а С т е п а н Т о м а ш ів с ь к и й . У Н К б у в у т іс н и х с т о с у н к а х із к о л и ш н ім с е к р е т а р е м г е т ь м а н а С к о р о п а д с ь к о г о С е р г іє м М о р к о т у н о м т а р о с ій с ь к и м и е м ігр а ц ій н и м и п о л іт и к а м и . Х о ч а у т в о р е н н я У Н К в ід б ул о с я н е без п о го д ж е н н я з Є в г е н о м П е т р у ш е в и ч е м , в ін о ф іц ій н о з а м о в ч у в а в с в о ю п р и ч е т н іс т ь до д іял ь н о с т і ц іє ї о р г а н із а ц ії. Р о с ія н и в и я в и л и з а ц ік а в л е н н я с о ю з о м з у к р а їн ц я м и п іс л я п о р а з о к ї х н іх в ій с ь к у б о р о т ь б і з Ч е р в о н о ю А р м і є ю . У ч е р в н і 19 2 0 р . під ч а с т а є м н и х п е р е м о в и н у П а р и ж і р о сій с ь к і е м ігр а ц ій н і п о л іт и к и п о о б іц я л и У к р а ї н і ш и р о к і п о л іт и ч н і п р а в а з о к р е м и м с о й м о м і а р м іє ю , о д н а к у склад і ф е д е р а т и в н о ї Р о с ій с ь к о ї д е р ж а в и . О б іц я н к и р о с ія н в и гл я д а л и н е п е р е к о н л и в и м и - р е а л ь н і м о ж л и в о с т і б іл о е м і г р а н т ів п е р е л о м и т и с и т у а ц ію в Р о с ії н а с в о ю к о р и с т ь к а т а с т р о ф іч н о т а н у л и . Т о м у в л іт к у 19 2 0 р . П е т р у ш е в и ч в ід к и н ув ідею п о р о з у м ін н я з р о с ія н а м и й р о з ір в а в с т о с у н к и з П а н е й к о м . Д и к т а т о р п о в е р н у в с я до В ід н я й о п у б л ік у в а в з а я в у, в я к ій з а п е р е ч и в с в о ю п р о р о с ій с ь к у о р іє н т а ц ію , в ід з н а ч и в ш и , щ о ук л а д е н н я у го д и з Д е н ік ін о м м а л о с у т о в ій с ь к о в и й х а р а к т е р . 241

ч .Ю

N o. s / ę .. Диплом ат ичний паспорт Є вгена П ет руш евича (1920).

? 0‘

В іменн Західно УнраТнськоТ НародноТ

Au nom de la

Дипльоматнчнин паспорт. М *-

Пересгмаючи до всіх, до кого це відноситься, поздоровлення, стверджую отсим іменем Західно Української Народної Републики, що власник цього дгтльоматтпого пас-

Salut a tom Je jcertifie au m

dentale que le porteur da

порту і горожанин Західно Української Народної Републики

$е rend de

їде

до

W M '

и е -г и ^ у ъ -ы 1 /

ä (en) —

iS ijL S S S L

1см ш а\ ...

і назад. Тому маю честь ввернутися до Високих Прави

Pour cette raison j ’ai li

тельств чужоземних держав та їх властей а проханням

vernements des Etats m

о беспечний г вільний переїзд та вільний побут для нього

le ci-nomme я щ ш и . fi

на іа> територіях а в равг потреби о правку цоміч і охо

leurs territoires et de Ы

рону. Цей паспорт в важний для слідуючих держав______ особи, гцо

tr? почссгшеи

71. est donnd pour ccrtj

de quoi j ’appose та sign

посвідчено.

ізсояьство

](,.& \ G esehen! Gut z c t 4 v w majij Österreich undNzurüw. Gültig b ^y\A o n ß .t tr. iW ie ił,- а п у ^ 'А Ł J *. : Jr -» Tv-

tfetsrntnifterium

'/v v A S .

the West-Ukrainian Republic!

diplomatic Fassport. чГіi\a ll і/ііїЩщІіот it m ay concern shall come greeting!

ПСл

WipyMlique d щ Ь ah ^ i

it c

І ^ h e r e b ^ ^ ^ u i n the name o f the W est-U krainian

fort diplomatique i s t res

Republic $hat the bearer o f this diplomatic passport and citizen

I Mcidentale M r.l& j^ ß ‘

o f the W est-U krainian Republic

п іт /

travelling fro m Ш fe tć ó Ґ& з *Ś Z a2§~ & ’& ,

;

............ et retour.

г de ptier les H auts Goutt leurs autorites de laisser

kemenl et sejonrner dans

t toute aide et seconrs en

and back.

I therefore liave the honour to request the High Govern ments o f Foreign States and their Aanthorities to allow this gentleman to pass freely and to stay in their countries without let or hindrance and to afford him every assistance and protection o f which he m ay stand in need. This passport is valid f o r m e only in the following

voyage en J f o r f łio -

d u p tr r ie u r

countries n i

cZ &

...

fni,

futographe et le sceau.

Gesehen I Gut zur-*??®. Österreich und ж Güiii Wien,

öafi^esatiAtfKi

CÜ IUW T f f * * ; iS. P ^ I Ć P łO D

ДИПЛОМАТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ 19 2 0 -1922-х pp. Едуард БЕНЕШ (1 8 8 4 -1 9 4 8 ) В чений-соціолог, педагог, ж урналіст, чеський політ ик, держ авний діяч Чехо-Словаччини. Доцент К а р л о во го університ ет у у П разі. З почат ку П ерш ої с в іт о в о ї війни належ ав до п ід п іл ьн ої ч еської рево л ю ц ій н о ї орган ізац ії «М аф ф ія», але 1915 р. ем ігрував за кордон. С півзасновник Ч еської Н ац іон альн ої Ради (19161918). М ініст р закордонних справ (1918-1935), президент (1 9 3 5 -1 9 3 8 ) Чехо-Словаччини. 1920 р. п ровад и в перемовини з Є. П ет руш евичем.

« П р а в д о ю є т іл ьки те, щ о п редст авн и ки Г ал и ц ьк о го У ряду в П ари ж і п р о б у в а л и у т во р и т и п ід гот овч и й ком іт ет д л я нал адн ан н я п о розум ін н я з деяким и р о с ій ським и кругам и , щ о т ой ком іт ет н а в іт ь не укон ст и т у о в а в с я і щ о по м о їм п р и їзд і в П ариж т у р о зп о ч а т у сп р а в у понехано вж е в перш ій п о л о ви н і січня 1 9 2 0 р. Я в се б у в і т епер є засад н и ч о п рот и вни й т ом у, щ оби Г али ц ький У ряд м іш а вся в сп рави В е л и к о ї України, а з д р у го го б о к у с п о ч ув а ю і в ір ю в ід ею соборн ост и в с е ї У країни. О д н а к серед т еперіш них м іж н ародн и х в ід н о син п о т р еб а п р а к т и ч н о ї п оліт и ки н а к а зу є м ен і т в ер д о й в и р а зн о ст оят и за тим, щ о гал и ц ька сп р а ва п ер ед о в сім д о з р іл а д о п оладн ан н я ї ї і що о б о в ’я зк о м Г али ц ь к о го У ряду є ви кори ст ат и цю д о гід н у п оліт ичн у кон ю н кт ур у. С т аран н я о я к най скорш е кори сн е дл я нас ї ї ви ріш енн я в н іч ім не п р о т и ви т ься інт ересам С х ід н о ї У країни, п р о т и вн е зд о б у т т я н а ш о ї сам ост ійност и д а ст ь їй щ ойно сильну і т р ів к у о сн о ву д о б о р о т ьб и за с в о б о д у В е л и к о ї У країни. Д о п е р в а по р о зв я за н н ю пи т ання сам ост ій н ост и Г а л и ц ь к о ї У країни і при ї ї п о м о чи п рий де день св о б о д и й д е р ж а в н о ї незалеж ност и для в с е ї У країни». Е вген П ет руш евич «До війська Г а л и ц ь к о ї зем лі!» (Відень, 1920)

М а с о в а н и й н а с т у п Ч е р в о н о ї А р м і ї в л іт к у 19 2 0 р . н а П о л ь щ у с п о н у к а в ї ї вл ад у з в е р н у т и с я за п ід т р и м к о ю до к р а їн А н т а н т и . П і д з а г р о з о ю б іл ь ш о в и ц ь к о ї о к у п а ц ії п о л ь с ь к е к е р ів н и ц т в о в и я в и л о г о т о в н іс т ь до к о м п р о м іс у з га л и ц ь к и м и у к р а їн ц я м и . П и т а н н я С х ід н о ї Г а л и ч и н и в к л ю 244

ДИПЛОМАТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ 1920-1922-х pp. ч и л и у д о г о в ір , я к и й 10 л и п н я 19 2 0 р . Н а й в и щ а Р а д а під п и са л а з П о л ь щ е ю н а м іж н а р о д н ій к о н ф е р е н ц ії у ф р а н ц у з ь к о м у м іс т і С п а . У д р у г о м у п а р а г р а ф і ц ь о г о д о к у м е н т а й ш л о с я , щ о п р е д с та в н и к ів к р а ю в и с л у х а ю т ь н а м іж н а р о д н ій к о н ф е р е н ц ії, я к у з а п л а н у в а л и о р г а н із у в а т и в Л о н д о н і. С е к р е т а р Л л о й д а Д ж о р д ж а у п р и в а т н ій р о з м о в і зі С т е Дипломатичний паспорт Євгена П ет руш евича (1919).

О п и сан и е о с о б * :

“• “t “»•

зр ів » ■

О ч і.

упк*. під-

В олооя

description: Га і И в : C lie ve u x:

Id e n tity s ig n a tu re

регзоп п з

3 8 ^o :

H Ć n rrife, oL4U

—

. . . .

Облич •

£ ~у .

« ■ .. . . .

ДИПЛОМАТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ 19 2 0 -1922-х pp. п а н о м Т о м а ш ів с ь к и м н а к о н ф е р е н ц ії у С п а п е р е к о н у в а в й о г о , щ о б га л и ц ь к і у к р а їн ц і' о б с т о ю в а т и о к р е м іш н іс т ь в и к л ю ч н о З У Н Р . В і н з а п е в н я в , щ о в с и т у а ц ії, я к а с к л а л а с я , й о г о к е р ів н и ц т в о м о г л о п ід т р и м а т и д е р ж а в н и ц ь к і п р а г н е н н я л и ш е С х ід н о ї Г а л и ч и н и . У п р а в л я ч и х к о л а х Б р и т а н ії п а н у в а л а д у м к а , щ о Н а д д н іп р я н с ь к у У к р а ї н у о х о п и л и х а о с т а а н а р х ія і т а м б р а к у в а л о д е р ж а в о т в о р ч и х си л . В ід т а к у т в о р е н н я с а м о с т ій н о ї В е л и к о ї У к р а ї н и в у я в і б р и т а н с ь к и х п о л іт и к ів н е м а л о ж о д н и х п е р с п е к т и в . Н а к о н ф е р е н ц ії у С п а з н о в у а к т у а л із у в а л и Л і н і ю К е р з о н а . 1 1 л и п н я 19 2 0 р . м ін іс т р з а к о р д о н н и х с п р а в В е л и к о ї Б р и т а н ії Д ж о р д ж Н а т а н іе л ь К е р з о н н а п р а в и в б іл ь ш о в и ц ь к о м у у р я д о в і Р о с ії н о т у із п р о п о з и ц іє ю п р и п и н и т и в ій с ь к о в і дії з П о л ь щ е ю і в ід в е с ти в ій с ь к а п о о б и д в а б о к и від о з н а ч е н о г о к о р д о н у . З а т а к и х у м о в С х ід н а Г а л и ч и н а о п и н я л а с я б під к о н т р о л е м б іл ь ш о в и к ів . П р о т е п о л ь с ь к а а р м ія у к у п і з ч а с т и н а м и а р м ії У Н Р з ум іл а д а ти від січ си л а м б іл ь ш о в и к ів і з а гр о з а в ій с ь к о в о ї п о р а з к и П о л ь щ і м и н у л а . В ід т а к п о т р е б а у п р о в е д е н н і м іж н а р о д н о ї к о н ф е р е н ц ії в Л о н д о н і в ід п а л а й га л и ц ь к і у к р а їн ц і в т р а т и л и щ е о д и н ш а н с д ля р о з гл я д у ї х н ь о г о п и т а н н я . У р я д П е т р у ш е в и ч а р о з гл я д а в п р о е к т в хо д ж е н н я С х ід н о ї Г а л и ч и н и у ф е д е р а ти в н и й сою з із Ч е х о -С л о в а ч ч и н о ю . У п е р ш е н а ц ю т е м у від ім е ні ур я д у З У Н Р вів п е р е м о в и н и Т е о ф іл О к ун е вс ь к и й з Ед уард ом Б енеш ем та В ац лавом К л о ф а ч е м у к в іт н і 1 9 1 9 р . у П р а з і. В середині л и п н я 19 2 0 р . П е т р у ш е в и ч к іл ь к а днів п е р е б у в а в у ч е х о -с л о в а ц ь к ій с то л и ц і. Д в іч і зу стр іч а в с я з п р е м ’ є р о м ур я д у В л а с т ім іл о м Т у с а р о м , а т а к о ж б у в н а а уд ієн ц ії у п р е зи д е н та Т о м а ш а М а с а р и к а . М о ж л и в и й со ю з із Ч е х о -С л о в а ц ь к о ю р е с п у б л ік о ю П е т р у ш е в и ч о б г о в о р ю в а в із ч и н о в н и к а м и б р и т а н с ь к и х з о в н іш н ь о п о л іт и ч н и х від ом ств в о с е н и 19 2 0 р . під ч ас с в о го в із и ту до Л о н д о н а . Ідея т а к о ї ф ед ер ац ії н е м а л а п ід тр и м к и серед в п л и в о в и х д и п л о м а т и ч н и х к іл Є в р о п и . Щ о п р а в д а , С х ід н а Г а л и ч и н а в к о т р е б у л а ви зн а н а о к р е м и м д е р ж а в н о -п р а в о в и м с у б ’ є к т о м у до г о в о р і, я к и й д е рж а ви А н т а н т и підписали 10 се р п н я 19 20 р . у С е в р і з Р у м у н іє ю , Ч е х о -С л о в а ч ч и н о ю т а П о л ь щ е ю . С е в р ськи й д о го в ір о к р е с л и в т а к о ж к о р д о н м іж С х ід н о ю Г а л и ч и н о ю і Ч е х о -С л о в а ч ч и н о ю т а Р у м у н іє ю . Н а с л ід к и д и п л о м а т и ч н и х заход ів П е т р у ш е в и ч а у П а р и ж і т а Л о н д о н і у с е р п н і-ж о в т н і 19 2 0 р . б у л и м ін ім а л ь н и м и . З о к р е м а у с т о л и ц і Б р и т а н ії го л о в а У Н Р а д и н е змії- з ус тр іти с я із в п л и в о в и м и п о л іт и к а м и . У с п іш н іш и м вияви вся й о г о в із и т до Ж е н е в и , к уд и П е т р у ш е в и ч в и їх а в 18 л и с то п а д а 19 2 0 p ., р а з о м із Е р н е с т о м Б р а й т е р о м , С т е п а н о м В и т в и ц ь к и м т а

246

ДИПЛОМАТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ 19 2 0 -1922-х pp.

К о с т е м Л е в и ц ь к и м , з н а го д и засідань з а га л ь н и х з б о р ів Л і г и Н а ц і й . 1 2 гр у д н я 19 2 0 р . у к р а їн с ь к а д е л е гац ія д о м о гл а с я з у с т р іч і із п р е д с та в н и к а м и П р е з и д ії ц іє ї о р га н із а ц ії, під час я к о ї в р у ч и л а їм о ф іц ій н у н о т у у сп р ав і Г а л и ч и н и , відповідні м е м о р іа л и й а к т и п р о с и т у а ц ію у к р а ю . Із П е т р у ш е в и ч е м бесід ували го л о в а Рад и Л і г и Н а ц ій і а н гл ій с ь к и й п р е м ’ єр Дипломатичний паспорт Євгена П ет руш евича (1921).

W L.= iiöi/ kontrolni f t f j 1921

u j 14 J

імен« Західно Української Народної Рвпублнкн.

TVidöl k ccstö do üzemi ć»koslovensk4 jrepubiky a zpźt jVu pour se rendreyrans la Rćpublkjue Tchćcoslovaque efrretour.

Plafnost/^wWsice. ,Valable f^m nois.. Ve Vafhi,

ZS- Ъ г т ' \9* /

/г v

V ie j/ e ,

Дипломатичний тШ Кф т.

’asseport Diplomatique. f . -E-” ,

___

•

Diplomatic Passport і fy

■■ *•'!

пне особи.— Description.— Personal description.

• '.b—•

». >

тать: I Л * « * # *

Очі- і

Mile: J Ä Z ä Z L . aille: eight: I J W Z t r

Yeiix: Eyes! W tft e t J

\e v tu ' І№

к«: ' Nose: І /ПА-/г.

‘* 6 , уК аги& б I /fa fU friA

Вів: Age: Age:

підпис власника паспорту: ! Ідфтичність особи і власноручний підпис створdu porteur: І ' джуеться. of the bearer of the passport: j Id4*titó de lft pereonne et signature eet certifićc. Т іш is to certify the identity and the signature of the bearer

signature

247

ДИПЛОМАТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ 1920-1922-х pp. Л л о й д Д ж о р д ж . О б и д в а п о л іт и к и з ап е в н и л и , щ о у к р а їн с ь к у д е л е га ц ію у від повід ний ч ас з а с л у х а ю ть н а засіданні Ра д и Л і г и Н а ц ій т а Н а й в и щ о ї Рад и А н т а н т и . У Ж е н е в і у к р а їн с ь к а д е л е га ц ія п р о в а д и л а п е р е м о в и н и і з п р е д с т а в н и к а м и м іж н а р о д н и х є в р е й с ь к и х о р г а н із а ц ій , я к и х п р а г н у л а з а л у ч и т и н а свій б ік у с х ід н о га л и ц ь к о м у п и т а н н і. Т а м ж е П е т р у ш е в и ч т а В и т в и ц ь к и й н а м а га л и с я у т в о р и т и у к р а їн с ь к о -л и т о в с ь к о -б іл о р у с ь к и й б л о к , щ о б п р о т и д ія т и с хід н ій п о л іт и ц і П о л ь щ і. Г о л о в а У Н Р а д и н а п о ч а т к у 1 9 2 1 р . з в е р н ув с я до Ра д и Л і г и Н а ц і й із п р о п о з и ц іє ю п р и с к о р и т и р о з в ’ я з к у с хід н о г а л и ц ь к о г о п и т а н н я . Я к н а с л ід о к 23 л ю т о г о 1 9 2 1 р . м іж н а р о д н а ін с т и т у ц ія в к о т р е п ід тв е р д и л а , щ о С х ід н а Г а л и ч и н а л е ж и т ь п о з а к о р д о н а м и П о л ь щ і й м а є о к р е м и й п о л іт и ч н и й с т а т у с . Б у л о в ід з н а ч е н о , щ о о с т а н н я є т іл ь к и т и м ч а с о в и м в ій с ь к о в и м о к у п а н т о м к р а ю , с у в е р е н о м я к о г о є д е р ж а в и А н т а н т и . Р а д а Л і г и Н а ц і й з в е р н ул а с я до Н а й в и щ о ї Ра д и А н т а н т и з в и м о г о ю в р е ш т і в и р іш и т и с х ід н о га л и ц ь к у с п р а в у , н а щ о о т р и м а л а п о з и т и в н у від повід ь. О б іц я н к и м іж н а р о д н и х ін с т и т у ц ій в се л и л и в П е т р у ш е в и ч а о п т и м із м щ о д о н а й б л и ж ч и х п е р с п е к т и в у к р а їн с ь к о ї д е р ж а в н о с т і. У л и с т і до Л ь в ів с ь к о ї д е л е га ц ії У Н Р а д и у к в іт н і 1 9 2 1 р . він п и с а в : « С п р а в а Г а л и ч и н и н а д о б р ій д о р о з і, м и н а п и р а є м о в сім а с и л а м и н а ш в и д к е в и р іш е н н я і м а є м о н а д ію , щ о с п р а в а буд е в и р іш е н а в ц в іт н и а н а й д а л ь ш е в м а ю » . Щ о б п р о д е м о н с т р у в а т и м іж н а р о д н и м п о л іт и к а м в и в а ж е н и й під хід у к р а їн ц ів до н а ц іо н а л ь н и х п р а в гр о м а д я н , ур я д Є . П е т р у ш е в и ч а (ф о р м а л ь н о - У Н Р а д а ) ЗО к в іт н я 1 9 2 1 р . з а п р о п о н у в а в д е р ж а в а м А н т а н т и т а Л із і Н а ц і й для о з н а й о м л е н н я п р о е к т к о н с т и т у ц ії м а й б у т н ь о ї Г а л и ц ь к о ї Р е с п у б л ік и , н а в з ір е ц ь ш в е й ц а р с ь к о г о у с т р о ю . У п р о е к т і не ви кор и стовув ал ася ти т у л а ту р а З У Н Р ; тр ь о м «го л о в н и м н а р о д н о с т я м » (у к р а їн ц я м , п о л я к а м т а є в р е я м ) Г а р а н т у в а л и р ів н і п о л іт и ч н і, н а ц іо н а л ь н і т а к у л ь т у р н і п р а в а . Щ о д о п р е д с т а в н и к ів ін ш и х е т н іч н и х г р у п , т о й ш л о с я : « П р о ч і н а р о д н о с т и в д е р ж а в і т в о р я т ь н а ц іо н а л ь н і м е н ш о с т и , т а ї х п р а в а і о х о р о н у з а п о р у ч у є к о н с т и т у ц ія » . П р е д с т а в н и ц ь к и м з а к о н о д а в ч и м о р г а н о м р е с п у б л ік и м а л а б у т и Д е р ж а в н а Р а д а , я к а о б и р а л а серед д е п у т а т ів г о л о в у (п р е з и д е н т а Д е р ж а в н о ї Р а д и ) і 4 -х з а с т у п н и к ів (в іц е п р е з и д е н т ів ). Г о л о в а з а к о н о д а в ч о го о р г а н у м а в б и б у т и у к р а їн е ц ь , щ о н а й м е н ш е о д и н з а с т у п н и к - п о л я к , о д и н за с т у п н и к - є в р е й . Н а ч о л і Г а л и ц ь к о ї Р е с п у б л ік и м ав с т о я т и П р е з и д е н т Д е р ж а в и , о б р а н и й з а га л ь н и м т а д е м о к р а т и ч н и м г о л о с у в а н н я м т е р м ін о м н а 6 р о к ів . У п р о е к т і під н аз -

ДИПЛОМАТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ 19 20 -1922-х pp.

в о ю « О с н о в и д е р ж а в н о го у с т р о ю Г а л и ц ь к о ї Р е с п у б л ік и » б у л о т а к о ж с к а з а н о , щ о ур я д о в ц я м и т а с л у ж б о в ц я м и в Г а л и ц ь к ій Р е с п у б л іц і м о ж у т ь б у т и п р и з н а ч е н і т іл ь к и т і г р о м а д я н и , я к і в о л о д ію т ь щ о н а й м е н ш е д во м а м о в а м и « н а ц іо н а л ь н о с т е й д е р ж а в и ». У к р а ї н ц і о п у б л ік у в а л и свій п р о е к т к о н с т и т у ц ії к іл ь к о м а м о в а м и й р о з п о в с ю д и л и й о г о серед д и п л о м а т и ч н и х к іл . О д н а к м іж н а р о д н і ін с т и т у ц ії у т р и м а л и ся від о ф іц ій н и х о ц ін о к ц ь о г о д о к у м е н т а . Е м іг р а ц ій н и й уряд задля під силення с в о їх п о з и ц ій у з о в н іш н ь о п о л іт и ч н ій д ія л ь ності в и р іш и в п о р о з у м іти с я з р у с о ф іл ьськ и м и се ре д ови щ а м и к р а ю . 15 ж о в т н я 1 9 2 1 р . у В ід н і П е т р у ш е в и ч вів п е р е м о в и н и із п р е д с та в н и к а м и « Г а л и ц к о -Р у с с к о й О р г а н и з а ц и и » О с и п о м М а р к о в и м т а К и р и л о м В а л ь н и ц ь к и м щ о д о у з го д ж е н н я дій. В н а с л ід о к від енськи х д о м о в л е н о с те й у Л ь в о в і 1 1 гр у д н я 1 9 2 1 р . від б ул о ся п е р ш е сп іл ьн е засідання п р е д с та в н и к ів У Н Р а д и з у п о в н о в а ж е н и м и В и к о н а в ч о г о К о м іт е т у Г а л и ц ь к о -Р у с ь к о ї О р г а н із а ц ії. Т о д і ж від енський ч а с о п и с « У к р а їн с ь к и й П р а п о р » о п у б л і к ув а в с т а т т ю , в я к ій й ш л о с я п р о п о т р е б у к о н с о л ід а ц ії з р у со ф іл ам и н а під ставі ї х ч и н у в у к р а їн с ь к о -п о л ь с ь к ій вій н і 1 9 1 8 - 1 9 1 9 p p .: « А л е се т р е б а п ід ч е р к н у т и , щ о п о з а о д и н и ч н и м и ви п ад кам и га л и ц ь к і р у с о ф іл и в к р а ю н е зрад или с в о г о н а р о д у у в а ж к ій хв и л і і взяли а к т и в н у у ч а с т ь в б о р о т ь б і н а ш о г о н а р о д у п р о т и п о л ь с ь к о ї н а в а л и ». В о с е н и 1 9 2 1 р . П е т р у ш е в и ч з н о в у н а п р а в и в с в о їх п р е д с т а в н и к ів н а з а га л ь н і з б о р и Л і г и Н а ц і й до Ж е н е в и . У 1 9 2 1 - 1 9 2 2 p p . д е л е га ц ію о ч о л ю в а в К о с т ь Л е в и ц ь к и й , а її ч л е н а м и б у л и С т е п а н В и т в и ц ь к и й , А н т і н П е т р у ш е в и ч т а о . Й о с а ф а т Ж а н . З а в д я к и їх н ім з у с и л л я м , 2 7 ве р ес н я 1 9 2 1 р . з а га л ь н і з б о р и Л і г и Н а ц ій в и с л о в и л и п о б а ж а н н я , щ о б Р а д а А н т а н т и з в е р н у л а у в а г у н а в а ж л и в іс т ь я к н а й ш в и д ш о го в и р іш е н н я п и т а н н я С х ід н о ї Г а л и ч и н и . Щ о д о п и т а н н я С х ід н о ї Г а л и ч и н и в и с л о в л ю в а л и с я б р и т а н с ь к е т а ф р а н ц у з ь к е т о в а р и с т в а Л і г и Н а ц і й . ї х в и к о н а в ч і к о м і т е т и у с в о їх р іш е н н я х від 15 гр у д н я 1 9 2 1 р . (а н г л ій ц і) т а 20 б е р е з н я 19 2 2 р . (ф р а н ц у з и ) від п о в ід н о п ід тр и м а л и ідею н а д а н н я к р а ю н е з а л е ж н о го с т а т у с у н а засад ах п р а в а н а ц іо н а л ь н о г о с а м о в и з н а ч е н н я . Н а д у м к у іс т о р и к а В іт а л ія К у ш н і р а , г о л о в н и м п о л іт и ч н и м з д о б у т к о м д и п л о м а т ії П е т р у ш е в и ч а у Л із і Н а ц ій 1 9 2 1 -1 9 2 2 p p . став т о й ф а к т , щ о ця м іж н а р о д н а о р га н із а ц ія у с в о їх у х в а л а х п ід тв е р д ж ув а л а , щ о П о л ь щ а н е м ає с у в е р е н н и х п р а в н а С х ід н у Г а л и ч и н у . З а в ід с у т н о с т і в п л и в о в о г о з о в н іш н ь о п о л іт и ч н о г о с о ю з н и к а Є . П е т р у ш е в и ч п о ч а в н а л а го д ж у в а т и к о н т а к т и з б іл ь ш о в и к а м и . Й о г о п о с л а н ц і О с и п Н а з а р у к т а Л у к а 249

ДИПЛОМАТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ 19 2 0 -19 2 2 -Х pp. М и ш у г а м а л и п е р е м о в и н и у К о п е н г а г е н і із з а с т у п н и к о м н а р к о м а з а к о р д о н н и х с п р а в С Р С Р М а к с и м о м Л іт в ін о в и м . Я р о с л а в Б іб е р о в и ч п р о в а д и в к о н с у л ь т а ц ії у Б е р л ін і із пред ставни кам и У С Р Р В ол ьд ем аром А у с с е м о м і М и х а й л ом Л е в и ц ь к и м . П о с л а н ц і Д и к т а т о р а п р о ха л и в рад ян с ь к и х д и п л о м а т ів п о л іт и ч н о ї т а ф ін а н с о в о ї п ід т р и м к и . У 19 2 2 р . єв р о п е й сь к і д е рж а ви , щ о б о з д о р о в и ти е к о н о м іч н і від носини у п іс л я в о є н н у д о б у , ск л и к а л и к о н ф е р е н ц ію в Г е н у ї, куд и зап ро си л и д е л е гац ії Н ім е ч ч и н и т а б іл ь ш о в и ц ь к о ї Р о с ії. С п о р я д и л и о к р е м і п р е д став н и ц тва т а к о ж уряд и Р а д я нськ о ї У к р а ї н и т а У Н Р . Н а к о н ф е р е н ц ії пр е д став н и ки А н т а н т и м ал и о б го в о р и т и й н и з к у п о л іт и ч н и х п и т а н ь , з о к р е м а , га л и ц ь к е . З а сл овам и Л л о й д Д ж о р д ж а , без й о г о ви р іш е н н я м и р н а С х о д і Є в р о п и б у в н ем и сл и м и й . У р я д З У Н Р н а п р а ви в до Г е н у ї д е л е га ц ію у складі: К о с т ь Л е в и ц ь к и й (г о л о в а ), С т е п а н В и т в и ц ь к и й т а Е р н е с т Б р а й т е р (ч л е н и ), о . Й о с а ф а т Ж а н т а В о л о д и м и р Б а н д р ів с ь к и й (с е к р е т а р і), С т е п а н Р уд н и ц ь к и й (е к с п е р т ) т а В о л о д и м и р С т е п а н к ів с ь к и й (п р е с о в и й р е ф е р е н т ). П р и б у в до Г е н у ї і Є в г е н П е т р у ш е в и ч . У р я д П е т р у ш е в и ч а м а в н а д ію , щ о б іл ь ш о в и ц ь к а д еле г а ц ія н а к о н ф е р е н ц ії с т а н е н а б о ц і г а л и ц ь к и х у к р а їн ц ів . Н а п е р е д о д н і п о ч а т к у р о б о т и Г е н у е з ь к о ї к о н ф е р е н ц ії Є в г е н Л е в и ц ь к и й у р о з м о в і з р а д я н с ь к и м е м іс а р о м М и х а й л о м Л е в и ц ь к и м , п р о с и в т о г о п ід т р и м а т и д е л е га ц ію З У Н Р . В о д н о ч а с г о л о в а У Н Р а д и п о б о ю в а в с я , щ о б ур я д Р о с ії н е у к л а в м и р о в о г о д о г о в о р у к о ш т о м С х ід н о ї Г а л и ч и н и . Щ о б н іч и м н е р о з д р а т у в а т и б іл ь ш о в и к ів , П е т р у ш е в и ч н а п и с а в л и с т а до с в о їх п р и б іч н и к ів у к р а ю , із п р о х а н н я м н е п у б л і к у в а т и а н т и р а д я н с ь к и х м а т е р іа л ів у п р е с і: « Н а м и л и й Б і г п р о ш у в п л и н у т и н а р е д а к ц ію В іс т н и к а , щ о б и н а й м е н ч е в т е п е р іш н у п р а в а ж н у х в и л ю з а л и ш и л а а т а к ів п р о т и Р о с ії! Т е п е р іш н а х в и л я н е є к о р и с н а для в и р іш е н н я н а ш о ї с п р а в и , н а ш е с т а н о в и щ е н а к о н ф е р е н ц ії буд е д уж е т р у д н е , н а ш у н а д ію н а к о р и с н е в и р іш е н н я п о к л а д а є м г о л о в н о н а п р и р е ч е н у н а м п о м іч Р о с ії, к о т р а о б іц я є н а м п о п и р а т и в с і м а с и л а м и н а ш е д о м а га н є н е з а л е ж н о с т и і н е д о п у с т и т и за н ія к у ц їн у до д а л ь ш о го п о л и ш е н н я н а с п р и П о л ь щ і » . С у п е р е ч н о с т і м іж Б р и т а н іє ю т а Ф р а н ц іє ю , я к і пр ояви ли ся у Г е н у ї', а т а к о ж р о з ір в а н н я п е р е м о в и н із б іл ь ш о в и к а м и , сп ри ч и ни л и ся до п р о в а л у го л о в н о ї м е ти к о н ф е р е н ц ії. Н а т о м іс т ь в и гр а в рад янський ур я д , я к о м у вдалося д ом овити ся з Б е р л і ном. Д л я г а л и ч а н н а с л ід к и г е н у е з ь к и х б а т а л ій б у л и н е о д н о значни м и . П р е д с та в н и к и д ерж ав А н т а н т и визнали право У Н Р а д и п р е д с т а в л я т и ін т е р е с и у к р а їн ц ів к р а ю т а п е р е д а -

ДИПЛОМАТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ 1920-1922-х pp. Жорж КЛЄМ АНСО («Тигр») (1841-1929) Журналіст, письменник, політичний і держ авний діяч. Депут ат Н аціональних З б о р ів Ф ранції (1871-1893). Я к кореспондент паризьких газет т а письменник подорож ував багат ьм а країнами світ у. В ідвідую ч и Галичину, у Б уську познайомився з о. Омеляном Петрушевичем, про якого зга д а в у своїй книзі. П рем ’єр-м ініст р Франції (1906-1909, 1917-1920). Член Ради Чотирьох М и р о во ї К онф еренції в П ариж і (19191920). Б у в прихильником відновлення П ольщ і в ї ї історичних кордонах.

л и с х ід н о га л и ц ь к у с п р а в у для р о з гл я д у в п о л іт и ч н ій к о м і с ії. П р о т е перед п о ч а т к о м к о н ф е р е н ц ії це п и т а н н я , з н е в ід о м и х п р и ч и н , зн я л и з п о р я д к у д е н н о го . Т а к и м ч и н о м , у к р а їн с ь к а с п р а в а в Г е н у ї не в и г р а л а , о д н а к , у д и п л о м а т и ч н о м у п л а н і, ур я д П е т р у ш е в и ч а о т р и м а в м іж н а р о д н е визнання. У Г е н у ї Є . П е т р у ш е в и ч р о з п о ч а в н а л а го д ж у в а т и о с о б и с ті к о н т а к т и з р а д я н с ь к и м к е р ів н и ц т в о м . Т о д і від б ул а ся й о г о т а є м н а з у с т р іч із г о л о в о ю Р а д н а р к о м у У С Р Р Х р и с т и я н о м Р а к о в с ь к и м . П е т р у ш е в и ч п р о с и в р а д я н с ь к о го ви с о к о п о с а д о в ц я п р о п о л іт и ч н е т а м а т е р іа л ь н е с п р и я н н я . Б у л о у к л а д е н о у г о д у п р о к о о р д и н а ц ію д ій , я к у го л о в а У Н Р а д и в о л ів з а с е к р е т и т и . З н а ч н и х зуси л ь у с п р а в і м іж н а р о д н о го в и з н а н н я п р а в г а л и ц ь к и х у к р а їн ц ів н а н а ц іо н а л ь н е с а м о в и з н а ч е н н я д о к л а в А н д р е й Ш е п т и ц ь к и й . М и т р о п о л и т б у в у п о с т ій н о м у зв’ я з к у з Є . П е т р у ш е в и ч е м завд яки п о с е р е д н и ц т в у о . Т и т а В о й н а р о в с ь к о г о , я к и й ч а с т о б у в а в у В ід н і. В о с е н и 1 9 2 1 р . м и т р о п о л и т в и їх а в зі Л ь в о в а , щ о б від від ати у к р а їн с ь к у д іа с п о р у у С Ш А , К а н а д і, Б р а з и л ії т а А р г е н т и н і . Н а ш л я х у за о к е а н , Ш е п т и ц ь к и й д ея к и й ч а с з а т р и м а в с я в а в с т р ій с ь к ій с т о л и ц і, де м а в р о з м о в и з Є . П е т р у ш е в и ч е м , К . Л е в и ц ь к и м т а ін ш и м и га л и ц ь к и м и д ія ч а м и . Л ід е р З У Н Р п о п р о с и в м и т р о п о л и т а о с о б и с т о в з я т и у ч а с т ь в а к ц ія х у д е я к и х к р а їн а х щ о д о в и з н а н н я їх н ім и ур я д а м и н е з а л е ж н о с ті й с ув е р е н н о сті Г а л и ц ь к о ї д ерж ави. М и т р о п о л и т м ав р о з м о в и з в и с о к о п о с а д о в ц я м и Ф р а н ц ії, І т а л і ї, С Ш А т а К а н а д и , я к і, в т ім , н е п р и н е с л и б а ж а н и х р е з у л ь т а т ів . П о р я д із з а хо д а м и д и п л о м а т ії З У Н Р т а У Н Р м іж н а р о д н у д ія л ь н іс ть задля п ід т р и м к и у к р а їн с ь к и х с а м о с т ій н и ц ь -

ДИПЛОМАТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ 19 2 0 -1922-х pp.

----------------------------------------------------------Н аліпка на дипломат ичну пош т у посольст ва З У Н Р у Відні.

к и х п р а г н е н ь і р е а л із а ц ії в л а с н и х м о н а р х іч н и х а м б іц ій п р о в а д и в В іл ь ге л ь м Г а б с б у р г . В і н л о б ію в а в в и з н а н н я у к р а їн с ь к о ї с а м о с т ій н о с т і серед д и н а с т и ч н и х к іл Є в р о п и . З а д л я з б іл ь ш е н н я с в о є ї п о л іт и ч н о ї в а ги В іл ь ге л ь м з ум ів п о р о з у м іт и с я з г е т ь м а н о м т а й о г о о т о ч е н н я м . З а ін ф о р м а ц іє ю п о л ь с ь к о ї р о з в ід к и т а д и п л о м а т и ч н и х с л у ж б , Є . П е т р у ш е в и ч д о л уч и вс я до у го д и , я к у ук л а л и м іж с о б о ю 5 січня 19 21 р . В . Г а б с б у р г та П . С к о р о п а д с ь к и й . В уго д і й ш л ос я, щ о в ра з і в ід н о в л е н н я у к р а їн с ь к о ї д е р ж а в н о с т і, В а с и л ь В и ш и ваний м ав с та ти к о р о л е м ф ед ерати вн ої У к р а їн и , С к о р о п ад сь к и й - її ге ть м а н о м , а П е т р у ш е в и ч - д и к та то р о м С х ід н о ї Г а л и ч и н и . Д ія л ь н іс т ь у к р а їн с ь к о ї д и п л о м а т ії у 1 9 2 1 - 1 9 2 2 p p . м о ж н а о ц ін ю в а т и п о -р із н о м у . П о с л ід о в н і з в е р н е н н я н а ц іо н а л ь н о г о п р о в о д у т а д и п л о м а т ів до м іж н а р о д н и х ін с т и т у ц ій а к т у а л із у в а л и у к р а їн с ь к е п и т а н н я в Є в р о п і . П р о т е на ш л я х у до й о г о в и р іш е н н я с т а л и с у п е р е ч н о с т і, я к і в и н и к л и м іж к р а їн а м и А н т а н т и п о з а к ін ч е н н ю в ій н и . К о ж е н із с о ю з н и к ів н а м а га в с я ч е р е з м и р о в і д о г о в о р и в т іл и т и в л а с н і п о л іт и ч н і ін т е р е с и і в с т а н о в и т и в ід п о в ід н и й б а л а н с сил і п р о т и в а г н а к о н т и н е н т і. У к р а ї н с ь к а д е р ж а в н іс т ь у п л а н а х т а с х е м а х п іс л я в о є н н о г о у с т р о ю Є в р о п и н е ф іг у р у в а л а . Є в р о п е й с ь к і д е р ж а в н і д ія ч і т а д и п л о м а т и н а о ф іц ій н о м у р ів н і т а у п р и в а т н и х к о н т а к т а х п о с т ій н о з а п е в н ю в а л и д и п л о м а т ів З У Н Р у т о м у , щ о п и т а н н я С х ід н о ї Г а л и ч и н и б уд е в и р іш е н е о б ’ є к т и в н о , з у р а х у в а н н я м н а ц іо н а л ь н и х п р а в у к р а їн ц ів . А л е в д у м к и П е т р у ш е в и ч а все ч а с т іш е за к р а д а л и с я с у м н ів и щ о д о у с п іх у й о г о м іж н а р о д н и х з ус и л ь . П о в е д ін к а з а х ід н и х д и п л о м а т ів р а з у р а з с в ід ч и л а , щ о п р и н ц и п с а м о в и з н а ч е н н я н а ц ій , я к и м с к о р и с т а л и с я н а р о д и , щ о у с в іт о в ій в ій н і б у л и н а б о ц і А н т а н т и , до у к р а їн ц ів з а с т о с о в а н и й н е б уд е . Г о л о в а У Н Р а д и у в а ж а в , щ о п о в и н е н до к ін ц я , за б уд ь я к и х о б с т а в и н , в и к о н а т и свій о б о в ’ я з о к , я к п о л іт и ч н о г о л ід е р а . У л и с т і до С т е п а н а Т о м а ш і в с ь к о г о , я к и й п е р е б у 252

ДИПЛОМАТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ 1920-1922-х pp.

вав у Л о н д о н і, П е т р у ш е в и ч п и с а в : « П е р е д к р а є м за п о л і т и к у від п о в ід а ю я , всі м и в п р о ч ім п р а ц ю є м о о д н а к о в о над т и м , щ о б и з д о б у ти для н а ш о г о н а р о д у м о ж л и в е п ісл я о б с та в и н н а й к р а щ е , к р а й се р о з у м іє і к о л и н е вд асть ся н а м в п о в н і в д о в о л ь н и ти й о г о р е з у л ь т а т а м и н а ш о ї п р а ц і, т о з п е в н іс т ю н е к и н е н а н а с к а м е н е м за т е , щ о с к л а д н іш і від н ас о б с т а в и н и н е п о з в о л я л и н а м з д о б у ти б іл ь ш е » . Дипломатичний паспорт Євгена Петрушевича (1923).

В ітенн Західно Української Народної Рвоублннн. Au н от de la Republique tikrainienne Occidentals!

In (he name of the West-llkralnian Republlclic!

Дипломатичний паспорт.

Passeport Diplomatique.

Diplomatic Passport.

OnHG особи.— Description. — Personal description.

Н іс:

Nas : у г& Ш Ш f Nose: I і Вік: Age: Age: Особливі г Marques distinctive«: Special peculiarities:

і шдпис власника паспорту: Signature autographe du porteur: T he own signature of the bearer of the passport:

Ідентичність особи і власнору1 стверджувться. Identity de la personne et signature est ccrtifiee. This is to certify the identity and the signature of the bearer.

Ж /!■

253

24. ЗАКОРДОННА ГРУПА УНРади ТА УРЯД ДИКТАТОРА

Є . П е т р у ш е в и ч за З б р у ч е м н е з р ік с я о д н о о с іб н о ї в л а ди і в л іт к у -в о с е н и 1 9 1 9 р . п ід п и с у в а в о ф іц ій н і д о к у м е н ти як «Д и к т а т о р ». В ста н о в л е н н я ти м часової пол ьської а д м ін іс т р а ц ії у С х ід н ій Г а л и ч и н і т а ф а т а л ь н а д ля У Н Р с и т у а ц ія н а Н а д д н іп р я н щ и н і в и м а г а л и від к е р ів н и ц т в а З У Н Р в и р о б и т и н о в у с т р а т е г ію й т а к т и к у в б о р о т ь б і за д е р ж а в н іс т ь т а п о ш у к у з о в н іш н ь о ї п ід т р и м к и . П о л і т и ч н о м у п р о в о д у н е о б х ід н о б у л о ч і т к о о к р е с л и т и с в о ї в л ад н і п р е р о га ти в и і пред ставни ц ькі п о в н о в а ж е н н я . П е т р у ш е в и ч н е с к а с у в а в в л а с н и х к о м п е т е н ц ій і в е м іг р а ц ії, а л е т у т в ін з іт к н у в с я із п р о б л е м о ю л е ґ іт и м із а ц ії с в о г о п р а в л ін н я в о ч а х с в іт о в о ї д и п л о м а т ії. К о л и г о л о в н і з у с и л л я б у л и с п р я м о в а н і н а м іж н а р о д н е в и з н а н н я З У Н Р , ф іг у р у в а т и « Д и к т а т о р о м » б у л о н е д о ц іл ь н о . Т о м у Є . П е т р у ш е в и ч н а з о в н і ф іг у р у в а в я к « П р е з и д е н т У к р а ї н с ь к о ї Н а ц і о н а л ь н о ї Р а д и » , а у п и т а н н я х в н у т р іш н і х с п р а в з а л и ш и в д и к т а торсь кі повноваж ення. Щ е п е р е б у в а ю ч и в К а м ’ я н ц і-П о д іл ь с ь к о м у , в ін п о д б а в , щ о б й о г о д о в ір е н і о с о б и р е а н ім у в а л и у В ід н і У Н Р а д у , я к п р е д с т а в н и ц ь к и й о р г а н , щ о б у т а к и й с п о с іб п р о д е м о н с т р у в а т и о ч іл ь н и к а м А н т а н т и о к р е м іш н іс т ь т е р и т о р ії С х ід н о ї Г а л и ч и н и « я к м іж н а р о д н о -п р а в н о ї о д и н и ц і» . Г о л о в н у о р г а н із а ц ій н у р о б о т у зд ій сн и в Є в г е н Л е в и ц ь к и й . В і н з ум ів д о с я г т и к о м п р о м іс у , к о л и В . С ін ґ а л е в и ч т а О . Б у р а ч и н с ь к и й в и с т у п и л и п р о т и в ід н о в л е н н я д ія л ь н о с т і У Н Р а д и . Д е п у т а т и в р е ш ті п о го д и л и с я , щ о їх н і нарад и о т р и м а ю т ь с т а т у с : « З б і р ч л е н ів У Н Р а д и за г р а н и ц е ю » . Г о л о в о ю о б рали Є . Л е в и ц ь к о го , заступни ком - Т . О к у н е в с ь к о го . Н е з а б а р о м з а т в е р д и л и о ф іц ій н у н а з в у : « З а к о р д о н н а Г р у п а У к р а ї н с ь к о ї Н а ц і о н а л ь н о ї Р а д и » ( З Г У Н Р а д и ) , ін ш а в ж и в а н а н а з в а - « З б о р и ч л е н ів У Н Р а д и у В ід н і» . Н а п е р ш и х з а с ід а н н я х д е п у т а т и у х в а л и л и п р о е к т и п р о т е с т ів п р о т и п е р е д а ч і Г а л и ч и н и під п о л ь с ь к у ю р и с д и к ц ію , я к і с п р я м у в а л и д о Н а й в и щ о ї Р а д и в П а р и ж і т а у р я д ів і п а р л а м е н т ів д е р ж а в А н т а н т и й н е й т р а л ь н и х к р а їн . В о н и т а к о ж в и м а г а л и в и п у с т и т и н а в о л ю ін т е р н о в а н и х п о л я к а м и у к р а їн ц ів і н а п р а в и т и до С х ід н о ї Г а л и ч и н и с п е ц іа л ь н у к о м іс ію д ля р о з с л ід у в а н н я р е п р е с и в н и х п р а к т и к щ о д о а к

ЗАКОРДОННА ГРУПА УНРади ТА УРЯД ДИКТАТОРА

ти в іс т ів З У Н Р . В и м о г и п о д ія л и - п о л ь с ь к а влад а в и п у с т и л а н а в о л ю ч а с т и н у ін т е р н о в а н и х . Д о серед и н и в е р е с н я 1 9 1 9 р . в ід б ул о с я 1 2 засідань З Г У Н Р а д и . Є . П е т р у ш е в и ч , п р и б у в ш и до В ід н я , д ізнався п р о В а р ш а в с ь к у д е к л а р а ц ію д е л е га ц ії У Н Р під к е р ів н и ц т в о м А . Л ів и ц ь к о г о від 2 гр у д н я 1 9 1 9 p ., у я к ій й ш л о с я п р о від м о в у від п р е т е н з ій Н а д д н іп р я н ц ів щ о д о Г а л и ч и н и . Д и к т а т о р н е га й н о с к л и к а в У Н Р а д у і г о л о в у в а в н а з асід а нн я х 9 - 1 7 гр у д н я 1 9 1 9 р . Т о д і ж до а в с т р ій с ь к о ї с т о л и ц і п р и б у в з а с т у п н и к г о л о в и д е л е га ц ії У Н Р н а М и р о в ій К о н ф е р е н ц ії Василь П а н е й к о . Д е п у т а т и о б го в о р и л и с и т у а ц ію н а Н а д д н іп р я н щ и н і, п е р с п е к т и в и р о з гл я д у у к р а їн с ь к о г о п и т а н н я н а М и р о в ій К о н ф е р е н ц ії і у х в а л и л и п р о т е с т п р о т и д е к л а р а ц ії від 2 - г о гр у д н я . Н а засід анні З Г У Н Р а д и П е т р у ш е в и ч з а я в и в , щ о в в а ж а є за н е о б х ід н е «з а д е р ж а т и і з б іл ь ш и т и г а л и ц ь к у а р м ію , т и м б іл ь ш е , щ о й А н г л і я п ід іп р е с ю а к ц ію . С е ю д о р о г о ю я п ід у, х о ч б и м е н е звали н а в іт ь з р а д н и к о м , б о и н ш о г о виход у я не б а ч у ». У т о й ч а с в ід н ов и л а с в о ю д ія л ь н ість Л ь в ів с ь к а д е л е га ц ія У Н Р а д и , я к а о р га н із у в а л а с я н а під ста ві С т а т у т у від 19 ж о в т н я 1 9 1 8 р . Ц е п о н и з и л о с т а т у с З Г У Н Р а д и , т о м у засі д анн я в ід б ув а л и ся не р е г у л я р н о . В п р о д о в ж 1 9 1 9 - 1 9 2 3 p p . ї ї п е р с о н а л ь н и й склад т а к е р ів н и ц т в о з м ін ю в а л и с я . У за сід а н н я х б р а л и у ч а с т ь т а к о ж п р а ц ів н и к и е м ігр а ц ій н и х у с т а н о в т а ін ш і гр о м а д с ь к о -п о л іт и ч н і д іячі з Г а л и ч и н и : ж у р н а л іс т Ю л іа н Б а ч и н с ь к и й , п е д а г о г Г р и г о р і й М и к и т е й , п р а в н и к и А й т а л В іт о ш и н с ь к и й , Ів а н В о л я н с ь к и й , П а в л о Л и с я к т а Л у к а М и ш у г а , ф ін а н с и с т О л е к с а н д р С е р о їч к о в с ь к и й . Д о ск л а д у З Г У Н Р а д и у в ій ш о в , я к п р е д с та в н и к від п о л ь с ь к о г о н а с е л е н н я Л ь в о в а , ж у р н а л іс т Е р н е с т Б р а й т е р . Й о с и п Г а н ін ч а к т а Р о м а н Ш и п а й л о п о ч е р г о в о б у л и в ід п о р у ч н и к а м и У Н Р а д и з в ій с ь к о в и х с п р а в . Д о р у ч е н н я У Н Р а д и в и к о н у в а в т а к о ж С т е п а н Б іл я к . Р о м а н П е р ф е ц ь к и й ч а с т о п о д о р о ж у в а в м іж Л ь в о в о м т а В ід н е м і ф а к т и ч н о б у в ч л е н о м Л ь в ів с ь к о ї т а В ід е н с ь к о ї д е л е га ц ій . У 1 9 2 0 -1 9 2 3 p p . З Г У Н Р а д у о ч о л ю в а в Л е в Л е в и ц ь к и й . Д о З Г У Н Р а д и о к р ім га л и ч а н в х о д и л и й б у к о в и н с ь к і д е п у т а т и . А л е в о н и у т в о р и л и і с в о ю о к р е м у д е л е га ц ії У Н Р а д и у В ід н і (г о л о в а - Іл л я С е м а к а ) . З у с и л л я З Г У Н Р а д и б у л и с п р я м о в а н і н а д о с я гн е н н я м іж н а р о д н о г о в и з н а н н я п р а в у к р а їн ц ів н а н а ц іо н а л ь н е с а м о в и з н а ч е н н я т а д е р ж а в н у с а м о с т ій н іс т ь у С х ід н ій Г а л и ч и н і й Б у к о в и н і. Д е п у т а т и д о м а га л и с я у с у н у н е н н я ін о з е м н о ї о к у п а ц ії у к р а їн с ь к и х т е р и т о р ій т а в ід н о в л е н н я п о л іт и ч н и х 255

ЗАКОРДОННА ГРУПА УНРади ТА УРЯД ДИКТАТОРА

Члени К о л е гії Уповноваж ених т а працівники у р я д о ви х уст а н о в З У Н Р на е м ігр а ц ії у Відні. 256

ЗАКОРДОННА ГРУПА УНРади ТА УРЯД ДИКТАТОРА

ЗАКОРДОННА ГРУПА УНРади ТА УРЯД ДИКТАТОРА п р а в і гр о м а д я н с ь к и х с в о б о д у к р а їн с ь к о г о н а с е л е н н я . З а я в и , з в е р н е н н я т а п р о т е с т и від ім е н і У Н Р а д и н а д с и л а л и до Н а в и щ о ї Р а д и М и р о в о ї К о н ф е р е н ц ії т а ін ш и х м іж н а р о д н и х ф о р у м ів . 8 т р а в н я 19 2 0 р . з а к о р д о н н а г р у п а о д н о с т а й н о у х в а л и л а п р о т е с т п р о т и у к р а їн с ь к о -п о л ь с ь к о г о д о г о в о р у , я к и й у В а р ш а в і п ід п и с ав С и м о н П е т л ю р а 2 2 к в іт н я т о г о ж р о к у . Д е п ут а ти р е гул я р н о заслуховувал и та к о ж д и п л о м а т и ч н і д е л е га ц ії З У Н Р . У В ід н і с п о р а д и ч н о засід али й п а р т ій н і п р е д с т а в н и ц т в а . З акорд онн у гр у п у У Н Т П очолю вав J L Л евицький, У Р П Я . П ід л я ш е ц ь к и й . В ід о м о п р о д ія л ь н іс ть к о м іт е т у У С Д П . П і с л я н и з к и д и п л о м а т и ч н и х в о я ж ів Є . П е т р у ш е в и ч п о в е р н у в с я д о В ід н я і 25 л и п н я 19 2 0 р . с п е ц іа л ь н и м р о з п о р я д ж е н н я м у т в о р и в н о в и й ур я д - К о л е г і ю У п о в н о в а ж е н и х Д и к т а т о р а З У Н Р . У р я д ск л а д а вся з т а к и х д ія ч ів : 1 ) С т е п а н В и т в и ц ь к и й - у п о в н о в а ж е н и й для з а к о р д о н н и х с п р а в ; 2 ) В о л о д и м и р С ін ґ а л е в и ч - у п о в н о в а ж е н и й з п и т а н ь ф ін а н с ів , т о р г ів л і т а п р о м и с л у ; 3 ) О с и п Н а з а р у к - у п о в н о в а ж е н и й для с п р а в п р е с и т а п р о п а га н д и ; 4 ) Й о с и п Г а н і н ч а к - у п о в н о в а ж е н и й для в н у т р іш н іх с п р а в , с у д ів н и ц т в а , о с в іт и , в ір о с п о в ід а н ь , р іл ь н и ц т в а , п о ш т і т е л е г р а ф у , ш л я х ів т а п у б л іч н и х р о б іт ; 5 ) Р о м а н П е р ф е ц ь к и й - р е ф е р е н т д ля з в ’ я з к у з к р а є м . Д о с к л а д у у р я д у у в ій ш л а В ій с ь к о в а К олегія Уповноваж ених Д и кт ат ора у В ід н і (1920).

258

ЗАКОРДОННА ГРУПА УНРади ТА УРЯД ДИКТАТОРА

к а н ц е л я р ія Д и к т а т о р а (к е р ів н и к - о т а м а н Я р о с л а в С е л е з ін к а ) т а П р е з и д іа л ь н а к а н ц е л я р ія (Л е в П е т р у ш е в и ч ) . Р о з п о р я д о к від ЗО с е р п н я 19 20 р . гл а с и в , щ о у р а з і в ід с ут н о с т і Д и к т а т о р а З У Н Р в о сід к у у р я д у ф у н к ц ії д е р ж а в н о ї влади м ає в и к о н у в а т и К о л е г ія У п о в н о в а ж е н и х . У 1 9 2 1 р . о б о в ’я з к и у п о в н о в а ж е н о г о із з а к о р д о н н и х с п р ав П е т р у ш е в и ч д о р у ч и в в и к о н у в а т и К . Л е в и ц ь к о м у , к о т р и й о д н о ч а с н о о ч о л и в К о л е г ію У п о в н о в а ж е н и х . С . В и т в и ц ь к и й т и м ч а с о м к е р у в а в м ісія м и З У Н Р у П а р и ж і т а Л о н д о н і. К о л и О . Н а з а р у к в и їх а в до К а н а д и , у п о в н о в а ж е н и м із п и т а н ь п р е с и і п р о п а га н д и с та в Я . П ід л я ш е ц ь к и й , а Р . П е р ф е ц ь к и й п е р е й н я в о б о в ’я з к и Й . Г а н ін ч а к а . 6 в е р е с н я 1 9 2 1 р . у від анн я С . С м а л ь -С т о ц ь к о г о п е р е й ш л и п и т а н н я о с в іт и . Й о г о посад а н аз и в ал ася « У п о в н о в а ж е н и й У р я д у для с п р а в о с в іт и Г а л и ц ь к о ї Р е с п у б л ік и у В ід н і» . 28 в е р е с н я 1 9 2 1 р . О л е к с а н д р а М а р іт ч а к а п р и з н а ч и л и н а п о са д у « п о л іт и ч н о г о р е ф е р е н т а зв’я з к у з к р а є м » . П е р с о н а л ь н і з м ін и в К о л е г і ї У п о в н о в а ж е н и х від б ул и ся 19 2 2 р . Л . С е р о їч к о в с ь к и й о б ій н я в п о с а д у у п о в н о в а ж е н о г о з ф ін а н с о в и х п и т а н ь , В . С ін ґ а л е в и ч - в н у т р іш н іх с п р а в , Р . П е р ф е ц ь к и й - п р е с и т а п р о п а га н д и . Ф ін а н с о в и й к о н т р о л ь з а к о р д о н н о го у р я д у зд ій сн ю вав М и р о н Г а в р и с е в и ч . Р е ф е р е н т о м « з в ’ я з к у з к р а є м » с та в Я . П ід л я ш е ц ь к и й . У с і у п о в н о в а ж е н і, за в и н я т к о м О . Н а з а р у к а т а Я . П ід л я ш е ц ь к о г о (о б и д в а - д іячі У Р П ) , н а л е ж а л и до У Н Т П . К о л е г ія У п о в н о в а ж е н и х ф о р м а л ь н о с та л а г о л о в н и м ц е н т р о м п р и й н я т т я р іш е н ь п о л іт и ч н о ї е м ігр а ц ії З У Н Р . Н а у р я д о в у р о б о т у п е р е й ш л и к іл ь к а ч л е н ів З Г У Н Р а д и . Д л я п ід г о т о в к и з а к о н о п р о е к т ів Д и к т а т о р у т в о р и в К о д и ф ік а ц ій н у К о м і с ію . У В ід н і д ія л о п о с о л ь с т в о З У Н Р ( I V . В ін д м ю гл ь га с с е , 1 5 ) під к е р ів н и ц т в о м В . С ін ґ а л е в и ч а . Д е п у т а т а м З Г У Н Р , к о т р і н е п р а ц ю в а л и в е м ігр а ц ій н и х с т р у к т у р а х З У Н Р і н е о т р и м у в а л и з а р п л а т н і, для м е ш к а н н я в а в с т р ій с ь к ій с т о л и ц і б р а к у в а л о н а в іт ь м ін ім а л ь н и х к о ш т ів . П р а ц ю в у р я д о в и х у с т а н о в а х о т р и м у в а л и н а с а м п е р ед л о я л ь н і до П е т р у ш е в и ч а д ія ч і. У н а у к о в и х п р а ц я х з іс т о р ії у к р а їн с ь к о ї р е в о л ю ц ії п о б у т у є т е з а , щ о у гр у д н і 1 9 1 9 р . П е т р у ш е в и ч с к а с у в а в А к т З л у к и , п о в е р н у в ш и п е р в іс н у н а з в у З У Н Р . Н а т о м і с т ь п о л і т и к с т в е р д ж у в а в п із н іш е т а к е : « Н е б у л о н ія к о ї с п е ц іа л ь н о ї п о ста н о в и . Д а н у вл асти ву назву З У Н Р при нял а Д и к т а т у р а назад п о з а к л ю ч е н и ю П е т л ю р о ю з в іс н о ї у г о д и з П о л ь щ е ю , к о т р о ю ім е н е м Д и к т а т у р и з р ік с я в к о р и с т ь П о л ь щ і в с іх п р а в до З а х ід н о ї У к р а ї н и в и с к а з у ю ч и с в о є п о в н е d e s in te re s s a n t (незацікавленіст ь. - О. П.), ч и м ф а к т и ч н о 259

ЗАКОРДОННА ГРУПА УНРАДИ ТА УРПД ДИКТАТОРА Мирон ГА ВРИ СЕВИ Ч (1 889-1931) Фінансист, банківський служ бовець, офіцер авст рій ськ ої арм ії, гром адський т а держ авний діяч. П еред П ерш ою світ о во ю війною - р е візо р А вст ро-У горського Банку, директ ор Зем ельного Б ан ку Гіпот ечного у Л ь в о в і. Д и рект ор Д ерж авної К аси З У Н Р у В ідн і (1919-1923), член Ф інан сової Ради Д икт ат ора. П овернувш ись з політ ичної еміграції, п рац ю вав у Зем ельном у Б анку Г іпот ечном у (1925-1931).

а н у л ю в а в п о т в е р д ж е н у Т р у д о в и м К о н г р е с о м з л у к у і з м у си в З а х ід н у У к р а ї н у о б о р о н я т и с в о ю н е з а л е ж н іс т ь п р о т и П о л ь щ і с а м ій » . С т о с у н к и Є . П е т р у ш е в и ч а з с е р е д о в и щ а м и п о л іт и ч н о ї е м іг р а ц ії у В ід н і, з о к р е м а із З Г У Н Р а д и , с к л а д а л и ся н е п р о с т о . В о л о д и м и р Ц е л е в и ч п р и б у в з а в с т р ій с ь к о ї с т о л и ц і до Л ь в о в а й р о з п о в ід а в к е р ів н и ц т в у У Н Т П : « М і ж ур я д о м і ш и р ш о ю г р о м а д о ю н а е м іг р а ц ії є б е з н а с т а н н і н е п о р о з у м ін н я , г о л о в н о ізза т о г о , щ о всі з а р я д ж е н н я в и х о д я т ь без н а й м е н ш о г о п о р о з у м ін н я з г р о м а д о ю , т а щ о н а в іт ь у п о в н о в л а с н е н і д и к т а т о р а всі з а р я д ж е н н я в и д а ю ть в и к л ю ч н о н а п р и к а з д и к т а т о р а , с п и х а ю ч и н а н ь о г о т а к и м ч и н о м всю в ід в іч а л ь н іс т ь н а в іт ь в т и х с п р а в а х , в я к и х в ін є ї н е м о ж е і не п о в и н е н в е с т и ». К о н ф л ік т з а го с тр ю в а в і ф а к т п р и з н а ч е н н я н а к л ю ч о в і у р я д о в і п оса д и п л е м ін н и к ів Д и к т а т о р а : Л . П е т р у ш е в и ч а т а Я . С е л е з ін к и .

«М и т ут в с і ст о їм о непохит но на ст ан ови щ и п о в н о ї н еза ви си м о ст и за х ід н о -у к р а їн с ь к о ї респ уб л ік и , а т им сам им п о п и р а ем о одн о душ н о сю л ін ію п. д -р а Е вген а П ет р уш ев и ч а у вед ен ій й ого У ря дом акц ії. А л е р а з о м з т им м и в с і - м айж е одн одуш н о, з в и їм к о м к іл ь к о х лиш е оди ни ц ь - є за т р и во ж ен і п охи бкам и сь о го У ря ду і його си ст ем ою т р а к т у в а н н я вн у т р іш н іх н а р о д о в и х справ. У ряд числит ь за б о га т о на сухі нот и, п исані д о А н т а н т и, на п о їзд к и д о кон ф ерен ц ій н и х п ер ед п о к о їв, д ури т ь себе а част о і за га л л ю д а м ар н и ц ею - а за т р а ч у є ц іл ком к о н т а к т з е м ігр а ц іє ю і з сусп іл ьн іст ю в к р а ю а н а в іт ь ст о їт ь з ними у ворож нечі. Що п р а в д а - м и - з а к о р д о н на Група н а ц іо н а л ь н о -д е м о к р а т и ч н о ї п а р т ії т а за к о р -

ЗАКОРДОННА ГРУПА УНРАДИ ТА УРЯД ДИКТАТОРА

Розпорядж ення про ст ворення К оди ф ікац ій н ої К ом ісії при у р я д і Д и кт ат ора (ЗО серпня 1920 p.).

дон ні члени Н а ц іо н а л ь н о ї Р ади - за я вл я л и ся на зв е р х ус е за У рядом я к реп резент ан т ом ід е ї независим ост и наш ого кр аю , ал е у вн у т р і м и п ід д а ва л и його м ет оди і сист ем у р іш уч ій кри т иц і і дом агали сь змін. З о к р ем а м и в ід р о к у ж адаєм о на да р м о скликання бодай з а к о р д о н н о ї групи Н а ц іо н а л ь н о ї Р ади і ї ї в п л и в у т а п а р л а м ен т а р н о ї к о н т р о л і над п оліт и ч н ою і будж ет овою го сп о да р к о ю У ряду - а л е на ж аль без успіху. П. П рези дент а д -р а П ет руш еви ч а окруж или, к ори ст аю ч и сь ф ам ілій ни м зв я зк о м , л ю д е м о л о ді, в п оліт и ц і ц іл ком не освічен і, а за т е м а ю ч і наклін до інт риґ. В найблизш ім окруж ению П рези ден т а є один його брат анич, один сест рінець т а д в а т ри їх особи ст і п ри я т ел і - все т е ц іл к о в и т і н ул і в н арод н ім ж ит т ю до п ередост анн ього р о к у . С п р а ви н а р о д н і не р іш а ю т ьс я т аки м ком пет ент ним зб о р о м вибраних, до свід н и х п редст авн и к ів, а в т іс нім круж ку сих к іл ь к о х лю дей. ї х сл о во р іш а є про уж и в а н е ф о н д ів, ном ін ац ії, м ісії, п ослів, акт и п оліт и ч н і і т. п. Н а в іт ь т. зв. «уп овн оваж ен і» - ніби м ін іст ри - не м а ю т ь т ут голосу, оск іл ьки не належ ат ь сам е до т ого т існ ого особи ст ого круж ка». З лист а Лева Л евицького до українських інституцій у США (ЗО квіт ня 1922 р.)

ЗАКОРДОННА ГРУПА УНРАДИ ТА УРЯД ДИКТАТОРА Микола СПИНУЛ (1 8 67-1928) П едагог, освіт ній т а гром адсько-політ ичний діяч на Б уковині. П овіт ови й шкільний інспектор. Д епут ат Д ерж авн ої Ради (1907-1918), Б уковин ського Сойм у (1911-1918). Д епут ат УНРади, член В іден ської делегац ії (1919-1923). К онсул З У Н Р у В ідні (1919).

J I . Л е в и ц ь к и й у л и с т і до а к т и в у у к р а їн с ь к о ї е м ігр а ц ії А м е р и к и п и с а в : « Т р е б а , щ о б и ізза О к е а н у іш о в н а т и с к н а П р е з и д е н т а , а б и відд алив ф а м іл ія н т ів т а щ о б и піддався гр о м а д с ь к ій к о н т р о л і. Ін а к ш е д ій д ем о - н е дай Б о ж е , - до к а та стр о ф и ».

Б уди нок у В ідні, у яком у в 1 9 1 9 -1 9 2 3 p p. було р озт аш ован е П осольст во З У Н Р (VI. W indmühlgasse, 15).

ЗАКОРДОННА ГРУПА УНРАДИ ТА УРЯД ДИКТАТОРА Є . П е т р у ш е в и ч , о б ій м а ю ч и п о с а д у г о л о в и У Н Р а д и в 1 9 2 0 -1 9 2 2 p p ., н е б р а в у ч а с т і в з а с ід а н н я х ї ї з а к о р д о н н о ї г р у п и , н а в іт ь к о л и п е р е б у в а в у В ід н і. О с т а н н я , за с в о є ю к о м п е т е н ц іє ю , п о с т у п а л а с я у с т а т у с і ч и н н ій Л ь в ів с ь к ій д е л е га ц ії У Н Р а д и . О д н о ч а с н е іс н у в а н н я о б о х д е л е га ц ій с т в о р ю в а л о п р а в о в у к о л із ію щ о д о ї х п о в н о в а ж е н ь . В л і т к у 1 9 2 2 р . у В ід н і б у л а зд ійсн ен а с п р о б а п е р е б р а т и г о л о в н у р е п р е з е н т а ц ій н у р о л ь . 1 6 ч е р в н я 1 9 2 2 р . А . К р у ш е л ь н и ц ь к и й з а п р о п о н у в а в у х в а л и т и р е з о л ю ц ію , щ о в и з н а в а л а З Г У Н Р а д и ти м часови м п ар л ам ен тар н и м п р ед ставни ц т в о м «з п о в н о ю й о г о к о м п е т е н ц іє ю до т о г о ч а с у п о к и не м о ж е з іб р а т и с я п о в н а У Н Р а д а в к р а ю » . П р о т е б іл ь ш іс т ь д е п у т а т ів й о г о н е п ід т р и м а л а . Т о д і ж с о ц іа л -д е м о к р а т и під д али р із к ій к р и т и ц і п о л іт и к у уряд у Д и к т а т о р а , ви ступи в ш и п р о ти п р о е к т о в а н о го н о в о т в о р у Г а л и ц ь к о ї Д е р ж а в и . В о н и д о м а га л и с я п р о д о в ж и т и д ію А к т у З л у к и від 3 с іч н я 1 9 1 9 р . і о б ’ є д н а ти с я з Р а д я н с ь к о ю У к р а ї н о ю . В о д н о ч а с д ія ч і У С Д П в и м а га л и п р о в е с т и р е в із ію ф ін а н с о в о ї д ія л ь н о с т і у р я д у Д и к т а т о р а і с т в о р и т и п а р л а м е н т а р н и й ур я д . О д н а к у З Г У Н Р а д и в о н и в и я в и л и с я в м е н ш о с т і. 26 ч е р в н я 19 2 2 р . п р е д с т а в н и к и У Н Т П і У Р П о д н о с т а й н о п ід тв е р д и л и с в о ю д о в ір у до п о л іт и ч н о ї л ін ії Д и к т а т о р а , н е х т у ю ч и п и т а н н я м к о н т р о л ю ф ін а н с ів . З і с в о г о б о к у , Є . П е т р у ш е в и ч заявив, щ о м о ж е зректи ся п о в н о в аж е н ь Д и к т а т о р а т а к е р ів н и к а у р я д у , к о л и ц ь о г о з аж а д а є У Н Р а д а , н а т о м іс т ь з а л и ш и ть с я н а п о с а д і П р е з и д е н т а о с т а н н ь о ї. У к р а їн с ь к е к е р ів н и ц т в о н а м а га л о с я о з н а й о м и т и п о л іт и к ів т а ш и р ш і к о л а З а х ід н о ї Є в р о п и й А м е р и к и з у к р а їн ським п и тан н я м . Є . П е т р у ш е в и ч д оручи в В о л о д и м и р о в і Б іб е р о в и ч у з а с н у в а т и П р е с о в е б ю р о З У Н Р , я к е р е г у л я р н о в и д а в а л о н ім е ц ь к о ю м о в о ю б ю л е т е н і для в ід е н с ь к о ї п р е си і для а к р е д и т о в а н и х в а в с т р ій с ь к ій с т о л и ц і з а к о р д о н н и х к о р е с п о н д е н т ів . Б ю л е т е н і н а д с и л а л и п о ш т о ю до з а х ід н и х п о л іт и к ів т а ж у р н а л іс т ів , у к р а їн с ь к и х п р е д с т а в н и ц т в т а ч а с о п и с ів у Б е р л і н і, Б у д а п е ш т і, Л о н д о н і, П а р и ж і т а Р и м і, а д р е с ув а л и в К а н а д у , С Ш А т а у к р а їн и Л а т и н с ь к о ї А м е р и к и . П р а ц ів н и к и П р е с о в о г о б ю р о п ід т р и м у в а л и о с о б и с т і к о н т а к т и з р е д а к т о р а м и в ід е н с ь к и х г а з е т і з а к о р д о н н и м и кореспонд ентам и . У р я д З У Н Р о п ік у в а в с я ін т е р н о в а н и м и н а т е р и т о р ії Ч е х о - С л о в а ч ч и н и в о я к а м и У Г А . Ін т е р н о в а н і в в а ж а л и Д и к т а т о р а с в о їм з в е р х н и к о м і п о к л а д а л и н а н ь о г о в е л и к і н ад ії щ о д о з в іл ь н е н н я із т а б о р ів . В о я к и з Й о з е ф о в а п е р е д а л и П е т р у ш е в и ч у « А л ь б о м -а л ь м а н а х У Г А » , я к и й в о н и в и -

ЗАКОРДОННА ГРУПА УНРАДИ ТА УРЯД ДИКТАТОРА Ярослав С ЕЛ ЕЗІН К А (1887 - п іс л я 1939) П равник, адвокат у Р адехові, офіцер авст рійської т а у к р а їн сь к о ї армій, гром адсько-політ ичний діяч. Син о. Селезінки т а О льги з П ет руш евичів. Сот ник Г али ц ької А рм ії, інтендант II I К орпусу у м. Стрий. Референт інт ендат ури при у р я д і Д икт ат ора. Шеф вій с ь к о в о ї канц елярії й особистий секрет ар Є. П ет руш евича у Відні. Зви нувачени й у держ авній зр а д і прокурат урою I I Р еч і П осп оли т ої (1924), але оправданий вищ ою с уд овою інст анцією . Д ія ч УНДО, голова ф іл ії Т оварист ва «Р ідна Ш кола» т а організат ор сокільського р ух у на Радехівщ ині. Ареш т ований більш овикам и 1939 р. і розст ріляний у конц т аборі Я рц ево А рхан гельської област і.

го т о в и л и в л а с н о р у ч . Т о й б ув зво руш е ни й д арун ком і ви сл о в и в п о д я к у в о я к а м : « А л ь б о м - с и м в о л в ір и в м е н е я к н а с т а в н и к а » . Н а ч е с т ь о ч іл ь н и к а З У Н Р н а з в а л и т а б о р о в у с е р е д н ю ш к о л у : « У к р а ї н с ь к а д е р ж а в н а е м ігр а ц ій н а г ім н а зія з р е а л ь н и м и п а р а л е л я м и ім . П р е з и д е н т а Д -р а Е . П е т р уш ев и ч а ». У р я д Ч е х о - С л о в а ч ч и н и ч а с т к о в о п о к р и в а в к о ш т и на у т р и м а н н я ін т е р н о в а н и х у к р а їн ц ів , щ е ч а с т и н у ф ін а н с ів п о в и н е н б у в н а д а в а ти ур я д З У Н Р . Т р и в а л е й н е в м о т и в о в а н е п е р е б у в а н н я у к р а їн с ь к и х в о я к ів у к о н ц т а б о р а х с п р и ч и н и л о в н у т р іш н є н а п р у ж е н н я і д е м о р а л із а ц ію серед о с о б о в о го склад у. У В ід н і Є . П е т р у ш е в и ч ж и в у с к р о м н о м у п о м е ш к а н н і у V I I I о к р у з і м іс т а н а Г е р н а л ь з е р г ю р т е л ь , 4 . К о р и с т у в а в ся о д н и м а в т о м о б іл е м р а з о м із п о с л о м В . С ін ґ а л е в и ч е м . В ізи т івк а голови У країнської Н ац іо н а л ь н о ї Р ади Є вгена П ет руш евича (1920).

Др. ЕВГЕН ПЕТРУШЕВИЧ

ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ РАДИ

ЗАКОРДОННА ГРУПА УНРАДИ ТА УРЯД ДИКТАТОРА

Лев ПЕТРУШ ЕВИЧ (1880-1940) Суддя у Великих М ост ах, прокурор у Береж анах, адвокат у Л ь во ві. П лемінник Є. П ет руш евича - син о. Степана. Д ія ч УНДП. Депутат УНРади, член зем ельної ком ісії. Ю рисконсульт М ініст ерст ва ю ст иц ії УНР у К а м ’янці-П одільськом у (1919). К ерівни к П резидіальної канц елярії Д и кт ат ора у В ідні (1920-1923). Співзасновник У країнської П а р т ії Праці. Г олова Т оварист ва «Дніст ер» (1 9 3 7 1939). П рихильно сприйняв прихід р а д я н с ьк о ї влади в За х ідн у Україну. Н априкінці 1939 р. домагався працевлаш т ування у Л ьвівс ьк о м у університеті, але н е вд о взі несподівано помер.

О д н а к з н а ч н і к о ш т и й ш л и н а ф у н к ц іо н у в а н н я у р я д о в о г о а п а р а т у , д и п л о м а т и ч н у д ія л ь н ість т а у т р и м а н н я в ій с ь к о в о ї м іс ії у П р а з і . К о л е г і я У п о в н о в а ж е н и х м а т е р іа л ь н о під т р и м а л а с т в о р е н н я У к р а ї н с ь к о г о В іл ь н о г о У н ів е р с и т е т у у В ід н і т а п е р е їз д й о г о до П р а г и . Д о п о м о г у н а д а в а л и й у к р а їн с ь к и м с т у д е н т а м . Ц і т а ін ш і в и т р а т и в и с н а ж у в а л и ур я д о в і ф ін а н с и , о т р и м а н і з п о ж е р т в у к р а їн с ь к о ї е м ігр а ц ії із-з а о к е а н у . В ід т а к Є . П е т р у ш е в и ч б у в з м у ш е н и й п іт и н а к а р д и н а л ь н е с к о р о ч е н н я ш т а т ів с в о г о у р я д у т а ін ш и х е м і г р а ц ій н и х у с т а н о в .

Таблиця ук р а їн сь к о ї еміграційної гім н а зії в Й озеф ові.

265

25. ДОПОМОГА ВІД УКРАЇНЦІВ КАНАДИ ТА CUIA

Н а ц іо н а л ь н о -в и з в о л ь н і з м а га н н я в У к р а ї н і м а л и ж в а в и й в ід гу к серед у к р а їн с ь к и х е м ігр а н т ів К а н а д и і С Ш А , я к и х т о д і н а л іч у в а л о с я в ід п о в ід н о 200 т и с . і 500 т и с . о с іб . В о н и ч е р е з н а ц іо н а л ь н і ін с т и т у ц ії й у р я д и к р а їн п е р е б у в а н н я н а м а га л и с я н а д а ти в с е б іч н у п о л іт и ч н у , г у м а н іт а р н у т а ф і н а н с о в у п ід т р и м к у с в о їм с п ів в іт ч и з н и к а м . Е м іг р а ц і й н і ін с т и т у ц ії: У к р а їн с ь к и й Н а р о д н и й С о ю з (у т в о р е н и й 1 8 9 4 р . н а в к о л о г а з е т и « С в о б о д а » ) , У к р а ї н с ь к и й Н а р о д н и й К о м і т е т (від 19 2 2 р . - О б ’ є д н а н н я У к р а ї н с ь к и х О р г а н із а ц ій в А м е р и ц і ) , Т о в а р и с т в о « П р о в и д і н н я » , У к р а їн с ь к е Ін ф о р м а ц ій н е Б ю р о т а М а н іф е с т а ц ій н и й К о м іт е т в с іл я к о п р о п а г у в а л и у С Ш А т а К а н а д і у к р а їн с ь к е п и т а н н я , в и с в іт л ю в а л и й к о м е н т у в а л и п о д ії у к р а їн с ь к о ї р е в о л ю ц ії. У к р а ї н с ь к а е м ігр а ц ія С Ш А с к е р у в а л а н а М и р о в у К о н ф е р е н ц ію д е л е га ц ію в скл ад і К и р и л а Б іл и к а т а Д ж . Ґ е м іл а . Д іа с п о р у К а н а д и п р е д с та в л я л и в П а р и ж і О с и п М е ґ а с Звернення Є. П ет руш евича до ук р а їн ц ів К анади про П ози чку Н ац іон альн ої О борони (плакат ).

П ерегляд на П озичку Н ац іон альн ої Оборони.

ДОПОМОГА ВІД УКРАЇНЦІВ КАНАДИ ТА США Осип М ЕҐАС (1882-1955) Журналіст, лікар, освіт ній т а громадський діяч. П рибув у К анаду з Галичини (1905). Редактор часопису «Канадийський Фармер» (Вінніпег, 1906-1908). Інспектор українських шкіл в у р я д і провінц іїС аскат чеван (1907-1917). Співорганізат ор вчит ельської сем інарії для іншомовних гром ад у Реджині (1909). Ініціат ор та співзасновник Українського М огилянського Інституту в Саскат уні (1916). Делегат Українського Горож анського К ом іт ет у в К анаді на М ирову Конференцію у П ариж і (1919). П ісля завершення докт орат у з медичних студій в університетах Манітоби і Альберти, з 1926 р. провадив лікарську практику в Едмонтоні. А вт ор і упорядник докум ент альної книги «Траґедія Галицької України» (Вінніпег, 1920).

т а Ів а н П е т р у ш е в и ч . О б и д в і д е л е га ц ії діяли с п іл ь н о з над д н іп р я н с ь к и м и т а га л и ц ь к и м и д и п л о м а та м и у в ід с то ю в а н н і у к р а їн с ь к и х ін т е р е с ів . К о л и В а ш и н г т о н с ь к и й ур яд від м ови вся п ід т р и м а т и са м о с т ій н и ц ь к і п р а гн е н н я У Н Р , і н а в іть н е надав с т а т у с у « д е -ф а к т о » її Н а д з в и ч а й н ій д и п л о м а т и ч н о ї м іс ії під г о л о в у в а н н я м Ю л іа н а Б а ч и н с ь к о г о , вся у в а г а у к р а їн с ь к о ї гр о м а д и С І Л А с к о н ц е н т р у в а л а с я н а т о м у , щ о б Б іл и й Д ім визн ав бод ай « м а л у » У к р а ї н у - З У Н Р (а б о Г а л и ц ь к у Д е р ж а в у ) , я к а м ал а ю р и д и ч н і ш а н с и н а в и з н а н н я , я к к о л и ш н я Перегляд на П озичку Н аціональної О борони («Українці в К ан аді зберут ь $50,000»).

ДОПОМОГА ВІД УКРАЇНЦІВ КАНАДИ ТА США Іван БО БЕРСЬКИ Й (1873-1947) П едагог ф ізвиховання, ж урналіст, дипломат. В и вч ав ф ізкульт урний р у х у Німеччині, Швеції, Ч ехії т а Ф ранції. Викладач А кадем іч н ої гім н азії у Л ь в о в і. О рганізат ор україн ського сокільського і спорт ивного руху в Галичині т а в еміграції. Член Б о й о в о ї Управи ГУР, співорганізат ор Л егіону УСС. Редакт ор «Віст ника Держ авного секрет аріат у військови х справ», урядовець секрет аріат у (1918-1919). Повноваж ний предст авник уряду Є. П ет руш евича у США та К ан аді (1920-1925). В ід 1932 р. меш кав у м. Тржич (Ю гославія), де й помер.

ч а с т и н а А в с т р о - У г о р с ь к о ї ім п е р ії. В а р ш а в с ь к и й д о г о в ір , я к и й п ід п и с ав ур я д У Н Р н а в е с н і 19 2 0 p ., щ е б іл ь ш е п е р е л а м а в с о б о р н и ц ь к и й під хід до с п р а в и в и з в о л е н н я У к р а ї н и . І т о д і у к р а їн с ь к а д іа с п о р а п е р е й н я л а с я н а с а м п е р е д д о л е ю Г а л и ч и н и , Б у к о в и н и і З а к а р п а т т я , т и м п а ч е , щ о сам е з т и х з е м е л ь п о х о д и л а б іл ь ш іс т ь у к р а їн с ь к и х е м ігр а н т ів н а п ів н іч н о а м е р и к а н с ь к о м у к о н т и н е н т і. У к р а ї н с ь к і у с т а н о в и т а їх н і л ід е р и н а г о л о ш у в а л и , щ о у т в о р е н н я н е з а л е ж н о ї з а х ід н о у к р а їн с ь к о ї д е р ж а в и в ід п о від а л о о с н о в н и м п о с т у л а т а м 1 4 п у н к т ів В у д р о В іл ь с о н а . М а с о в у п ід т р и м к у с а м о с т ій н и ц ь к и х п р а г н е н ь с в о їх з е м л я к ів з ас від ч и л и п р о т е с т н і к а м п а н ії, м а н іф е с т а ц ії т а в е л е л ю д н і в іч а , щ о п р о в е л и е м іг р а н т и н а з а х и с т У к р а ї н и в р із н и х м іс ц е в о с т я х К а н а д и і С Ш А . П о свід к а про П озичку Н ац іон альн ої О борони в Канаді. э*

ПОСВІДКА НА КВОТУ

ДОЛАРІВ, ЯКУ

ü . Г.

■ ЗЛОЖИВ НА БОНДИ ПОЗИЧКИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ОБОРОНИ ■ НІЧ) СПОСІБ ДОРУЧИВШІ БОНДШДМШДОМЛЛТЬ ЧАСОПИСІ łg ! СПОНУКАЙТЕ СВОЇХ СУСІДІВ I ЗНАКОМЫХ ДО ЗАКУІІ• НА БОНДІВ НА ОБОРОНУ УКРАЇНСЬКОЇ ЗЕМЛІ. £ І?

268

За Продеташшитію Західна-Уирпїпсі.кої ( Т і .ліцимі) Надодио; Реиублпки u Канаді

АДРЕСА: R E P R E S E N T A T IV E O F W ESTERN UK RAINE (G A LICIA ) IN CANADA 247 M anitoba Avc. W innipeg, Man. Sta. B.

ДОПОМОГА ВІД УКРАЇНЦІВ КАНАДИ ТА США

Лука МИШУГА (1887-1955) Правник, журналіст, військовий т а гром адськополітичний діяч. К омандир від д іл ів УСС на Волині (1915-1918). П овіт овий ком ісар ЗУ Н Р у Радехові (1919). Секрет ар делегації ЗУ Н Р на м ирових перемовинах у Р изі (1920). Г олова Галицької Ф інан сово-Т орговельн ої М іс ії у США (1921-1923). Ініціат ор заснування та генеральний секретар О б ’єднання Українських Організацій Америки. Співзасновник Українського Конгресового К ом іт ет у Ам ерики (1940). Головний редакт ор часопису «С вобода» (1933-1955).

З а д аним и д осл ід ни к а П е т р а Г у ц а л а , у к р а їн ц і-е м іґ р а н т и н ад іслали н а ад ресу Ґ е н у е з ь к о ї к о н ф е р е н ц ії п о н а д 200 п е т и ц ій т а т е л е гр а м із п р о т е с т а м и п р о т и п о л ь с ь к о го о к у п а ц ій н о г о р е ж и м у у С х ід н ій Г а л и ч и н і т а з в и м о га м и від н о в и т и н е з а л е ж н іс ть З У Н Р . З а х о д и е м ігр а н т ів п ід тр и м а в м и т р о п о л и т А . Ш е п т и ц ь к и й , я к и й під ч а с с в о г о в із и т у до С Ш А і К а н а д и в л іт к у - в о се н и 1 9 2 1 р . з у с т р іч а в с я з д е р ж а в н и м и д ія ч а м и ц и х к р а їн і п е р е к о н у в а в ї х п р о н е о б х ід н іс т ь п ід т р и м а т и д е р ж а в о т в о р ч і з уси л л я у к р а їн ц ів . У р е з у л ь т а т і с и с т е м н и х з ахо д ів у к р а Звернення предст авницт ва ЗУНР у К анаді.

■Ą іг а с ш щ п і м ш і м ш ш м і ( г и н ш п т м и т

р и ч и ш і k iiu l

Вороги гайрали ,«раінсміии нарід « Галичині І на Б<ао>ннІ t неаолю і auoópa.in веки! npaiu на łoio п.іасміи імлі. Наші «опии похмічі/>. або л и ш esc с лад*, щоби оборони» рідну гетто ntІДож ии «ясно робити?

Чужого ие бажаєм. сного не ламо. Пишемо .іо Вас і просимо, щоби В* ірозуиіли великий обоаяіок. »«. Масно .»добута еаободу дла нашої рілиоі Української Землі. Нехай ніхто аід того обоашку ге mina«. І Ви не «інсайте від нього. П.юсн"о прислати свою частин* т ооорону. щоби і Вас не бракуa t к*и Украіксьвоі Землі і Українського Народу. Житій Вашого не і*ад>

ллііь сі«к> власну пайку, мої Землі Кохай дадуть at шік. адреси осіб у Вашій і

269

ДОПОМОГА ВІД УКРАЇНЦІВ КАНАДИ ТА США

К упон позички на сум у п ’ят ь доларів.

їн с ь к о ї е м іг р а ц ії, }ф яди К а н а д и т а С Ш А б у л и з м у ш е н і в и з н а в а т и н е о б х ід н іс т ь р о з гл я д у п и т а н н я С х ід н о ї Г а л и ч и н и в м іж н а р о д н и х ін с т и т у ц ія х . С е р е д н а й б о л ю ч іш и х п р о б л е м д ія л ь н о с т і у р я д у З У Н Р в е м іг р а ц ії т а й о г о д и п л о м а т и ч н и х п р е д с т а в н и ц т в б у в б р а к к о ш т і в , я к и й о с о б л и в о д о ш к у л я в в у м о в а х ф ін а н с о в о ї к р и зи т а ін ф л я ц ії в А в с т р і ї . Т о м у , к о л и й ш л о с я п р о р е а л ь н у д о п о м о г у « г а л и ц ь к ій с п р а в і» , са м е С Ш А т а К а н а д а б у л и т и м и к р а їн а м и , де ур я д П е т р у ш е в и ч а , п о з б а в л е н и й б уд ь я к и х п р и б у т к ів зі с в о є ї т е р и т о р ії , м іг о т р и м а т и н а й с т а б іл ь н іш у то д і в а л ю т у . 1 0 т р а в н я 1 9 2 0 р . д о С Ш А д ля о р г а н із а ц ії ф ін а н с о в о ї д о п о м о г и п р и їх а в с п е ц іа л ь н и й п р е д с т а в н и к П е т р у ш е в и ч а Л о н г и н Ц е г е л ь с ь к и й . В ж е н а с т у п н о г о д ня в ін о г о л о с и в п р о в ід к р и т т я у В а ш и н г т о н і п р е д с т а в н и ц т в а З У Н Р . Ч е р е з к іл ь к а д нів б у в с ф о р м о в а н и й У к р а їн с ь к и й Д о п о м о г о в и й К о м і т е т , до с к л а д у я к о г о у в ій ш л и : Л о н г и н Ц е г е л ь с ь к и й , д -р В о л о д и м и р С ім е н о в и ч , Р о м а н С л о б о д я н , Д м и т р о А н д р е й к о , А н д р ій С а в к а т а Т е о д о р Г р и ц е й . П е р ш у гр о ш о в у с к л а д к у дав для к о м іт е т у У к р а їн с ь к и й Н а р о д н и й С о ю з у с у м і 2 000 а м е р и к а н с ь к и х д о л а р ів . С п о ч а т к у г о л о в н і н ад ії га л и ц ь к е п р е д с тав н и ц тв о по к л ад ал о н а п о з и к и а м е р и к а н с ь к и х т а к а н а д с ь к и х п ід п р и є м с т в ч и ф ін а н с о в и х у с т а н о в . У с ь о г о б ул о зап л ан овано п о з и ч и ти сум у в с то ти сяч до л а р ів , н а о б с я г я к о ї ур я д П е т р у ш е в и ч а м а в б и в и п у с т и т и д е р ж а в н і о б л іг а ц ії і р о з п р о д а т и ї х серед е м іг р а н т ів т а м іс ц е в и х м е ш к а н ц ів . В ід н о в и в ш и д е р ж а в н іс т ь , га л и ц ь к и й ур я д м а в б и п о в е р н у т и п о з и к у з в ід с о т к а м и . О д н а к з ахо д и щ о д о т а к о ї п о з и к и н е у в ін ч а л и с я у с п іх о м . Н а в е с н і 19 2 1 р . із В ід н я до Н ь ю - Й о р к а п р и б у л а Г а л и ц ь к а Ф ін а н с о в о -Т о р г о в е л ь н а М іс ія у скл ад і г а л и ч а н и н а Л у к и М и ш у г и т а з а к а р п а т ц я Р о б е р т а Б е р е з о в с ь к о г о . 25 л и п н я 1 9 2 1 р . у ч а с о п и с і « С в о б о д а » і в ін ш и х у к р а їн с ь к и х га з е -

ДОПОМОГА ВІД УКРАЇНЦІВ КАНАДИ ТА США

Купон позички на суму десять доларів.

т а х з’ я в и л ася від озва Є в г е н а П е т р у ш е в и ч а до у к р а їн с ь к о ї е м ігр а ц ії « С к л а д а й т е П о з и ч к у Н а ц іо н а л ь н о ї О б о р о н и для з д о б у т т я і з а к р іп л е н н я Г а л и ц ь к о ї Д е р ж а в и » у с п р а в і с т о т и с я ч н о ї п о з и ч к и . З іб р а т и ц і к о ш т и серед е м ігр а ц ії д о р у ч и л и Ф ін а н с о в о -Т о р г о в е л ь н ій М іс ії. П о з и ч к а Н а ц і о н а л ь н о ї О б о р о н и , щ о з іб р а л и у С Ш А , п е р е в и щ у в а л а за п л а н о в а н у . Б іл ь ш іс т ь г р о ш е й п е р е д а л и П е т р у ш е в и ч у до В ід н я для вед е н н я д и п л о м а т и ч н о ї а к ц ії і п р е с о в о ї п р о п а га н д и в Є в р о п і т а для п ід м о ги к р а є в і. З г ід н о з р іш е н н я м П е т р у ш е в и ч а від 16 с е р п н я 19 2 2 р . П о з и ч к а Н а ц іо н а л ь н о ї О б о р о н и для К а н а д и б у л а р о з п и са н а н а с у м у 50 т и с я ч д о л а р ів н а 1 0 р о к ів з 6 -м а в ід с о тк а м и п р и б у т к у . У К а н а д і п о з и ч к о в у м іс ію п р о в а д и в Ів а н Б о б е р с ь к и й , з го д о м до н ь о г о п р и є д н а в ся О с и п Н а з а р у к . З а о к е а н о м , о к р ім к о ш т ів н а п ід т р и м к у п о л іт и ч н о ї дія л ь н о с ті е м ігр а ц ій н о г о у р я д у , з б и р а л и п о ж е р т в и н а г у м а н і т а р н і ц іл і. Ц і є ю с п р а в о ю займ ався с тв о р е н и й 2 7 л и с то п а д а 1 9 1 9 р . У к р а їн с ь к и й Ч е р в о н и й Х р е с т у К а н а д і. Г о л о в н и й К о м і т е т У Ч Х у В ін н іп е г у складався з п р е д с та в н и к ів ус іх м ісц е в и х у к р а їн с ь к и х о р га н із а ц ій т а т о в а р и с т в . Д о склад у с т а р ш и н и к о м іт е т у у в ій ш л и : Я р о с л а в А р с е н и ч (г о л о в а ) , О с и п Б о я н ів с ь к и й (п и с а р ), Ів а н С л ю з а р (з а т у п н и к г о л о в и ) , С е м е н К о в б е л ь (с к а р б н и к ), А н н а Й о н к е р , П . Г . В о й ц е н к о , д -р Г р и г о р ій Н о в а к , о . М и х а й л о О л е н ч у к т а Ів а н Р у д а ч е к . К о м і т е т діяв у п о р о з у м ін н і з п р е д с та в н и к о м г а л и ц ь к о г о ур я д у Ів а н о м Б о б е р с ь к и м . Б у л и с т в о р е н і м ісц еві к о м іт е т и п о п р о в ін ц ія х А л ь б е р т а , К в е б е к , М а н іт о б а т а С а с к а т ч е в а н . К о м і т е т а к у м у л ю в а в з іб р а н і у к р а їн ц я м и К а н а д и п о ж е р т ви й п е р е си л а в ці к о ш т и до Є в р о п і ц іл ь о в и м и т р а н ш а м и : у В ід е н ь - для н а в ч а н н я у к р а їн с ь к и х с ту д е н тів ; у П р а г у для п ід тр и м к и у к р а їн с ь к и х ін т е р н о в а н и х в о я к ів у т а б о р а х Ч е х о -С л о в а ч ч и н и ; до Л ь в о в а - для д о п о м о ги ук р а їн с ь к и м с е л я н а м , п о л о н е н и м т а ін т е р н о в а н и м у Г а л и ч и н і.

ДОПОМОГА ВІД УКРАЇНЦІВ КАНАДИ ТА США

•

• * /■ ■

• ,> - ч

гч

BUREAU

. O

.... 4 ? / /

R E P R E S E N T A T IV E O F W E S T E R N

U K R A IN E

р я к я м п w* г # » Г«****6

SN CAJOO* RŁPPESENWJV£Cr WfcSIŁRM UKflAlÜg ihCMiADA

U K R A IN IA N

BUREAU

RX H aC PSK Y J W A N

947 M a n i t o b a

a v e . W in n ip e g » M an

В ідбит ки печат ок і ш т ампів предст авницт ва З У Н Р у Канаді.

З о к р е м а го л о в а У к р а їн с ь к о го Г о р о ж а н с ь к о го К о м іт е т у ( У Г К ) у Л ь в о в і С . Ф е д а к о т р и м а в 7 к в іт н я 19 2 0 р . з К а н а ди т е л е г р а ф о м 2 000 д о л а р ів . Щ е 2 2 2 000 п о л ь с ь к и х м а р о к для У Г К п е р е с л а л и ч е р е з б а н к . В ід п о в ід н о до б а ж а н н я к а н а д с ь к и х у к р а їн ц ів , п о л о в и н у к о ш т ів п е р е д а л и у к р а їн с ь к и м ін т е р н о в а н и х й п о л о н е н и м , д р у г у ч а с т и н у - в д о в ам і с и р о та м п о з а ги б л и х в о я к а х. У с ь о г о від л и с т о п а д а 1 9 1 9 р . д о ЗО в е р е с н я 1 9 2 1 р . н а адресу Г о л о в н о г о К о м іт е т у У к р а їн с ь к о г о Ч е р в о н о го Х р е с т а в К а н а д і н а д ій ш л о 36 503 д о л а р и , а р а з о м з к о ш т а м и , я к і н а д с и л а л и м іс ц е в і к о м іт е т и б е з п о с е р е д н ь о до Є в р о п и , з іб р а н а с у м а п о ж е р т в к а н а д ій с ь к и х у к р а їн ц ів н а г у м а н іт а р н і ц іл і с я г н у л а 4 4 493 д о л а р и . М а с ш т а б н і з а х о д и , с п р я м о в а н і н а м а т е р іа л ь н у п ід т р и м к у н а ц іо н а л ь н о -в и з в о л ь н и х з м а га н ь , н е т іл ь к и с у т т є в о д о п о м а г а л и га л и ч а н а м у ї х н іх д е р ж а в о т в о р ч и х з у с и л л я х , а л е й с п р и я л и к о н с о л ід а ц ії у к р а їн с ь к о ї е м іг р а ц ії. Є . П е т р у ш е в и ч в и с о к о ц ін у в а в ц ю а к ц ію з а о к е а н с ь к о ї д іа с п о р и . У т р а в н і 19 2 3 р . в ін п и с а в до О . Н а з а р у к а : « Д а л а в о н а в ж е д о т е п е р У р я д о в и в е л и к у п о м іч , п о л и ш а ю т ь с я т а к о ж і в а ж л и в і к о р и с т и с а м ій н а ш ій е м іг р а ц ії в К а н а д і» . Н а п р и к ін ц і т р а в н я 19 2 3 р . п р е д с т а в н и к и у к р а їн с ь к и х о р г а н із а ц ій у В ін н іп е г у з ій ш л и с я в д о м ів ц і З У Н Р , де п р а ц ю в а в І . Б о б е р с ь к и й , щ о б п е р е в ір и т и р а х у н к и п о з и ч к и Н а ц іо н а л ь н о ї О б о р о н и . З ’ я сув ал и , щ о з 15 вересня 19 2 2 р . п о 2 4 т р а в н я 19 2 3 р . б у л о з іб р а н о ЗО 7 1 3 , 8 7 д о л а р ів . З ц іє ї с у м и г а л и ц ь к о м у е м ігр а ц ій н о м у у р я д о в і п о с е р е д н ь о а б о б е з п о с е р е д н ь о п е р е д а л и 1 8 3 5 9 , 83 д о л а р и . 272

ДОПОМОГА ВІД УКРАЇНЦІВ КАНАДИ ТА СІНА Н а 20 б е р е з н я 19 2 4 р . п о з и ч к а Н а ц іо н а л ь н о ї О б о р о н и в К а н а д і д ала т а к і р е з у л ь т а т и . Н а 1 1 6 в іч а х 4 663 о с іб т а о р г а н із а ц ії п о ж е р т в у в а л и 23 8 55, 85 д о л а р ів . П о з а в іч а м и 2 0 7 8 о с іб т а о р г а н із а ц ії з іб р а л и щ е 9 4 3 4 , 53 д о л а р и . Р а з о м 6 7 4 1 о с іб т а о р г а н із а ц ії с к л а л и 33 2 9 0 , 38 д о л а р ів . П о с л а н ц і З У Н Р у С І Л А і К а н а д і п р о д о в ж у в а л и з б ір к у к о ш т ів , але з го д о м ї х п р и з н а ч е н н я з м ін и л о с я . Н а п о ч а т к у 19 2 5 р . О . Н а з а р у к т а І . Б о б е р с ь к и й в ід м о в и л и с я с п ів п р а ц ю в а т и з Є . П е т р у ш е в и ч е м , і р о з ір в а л и з н и м у с іл я к і з в ’ я з к и . Р е ш т у з іб р а н и х к о ш т ів , п р и з н а ч е н и х д ля з а к о р д о н н о г о ц е н т р у П е т р у ш е в и ч а у Б е р л і н і, 5 т и с я ч д о л а р ів , в о н и п е р е с л а л и до З е м е л ь н о г о Б а н к у у Л ь в о в і з д о р у ч е н н я м в и д а ти ї х н а р у к и В о л о д и м и р о в і О х р и м о в и ч у , Ів а н о в і К у р і в ц ю , Л е в к о в і Б а ч и н с ь к о м у т а Ів а н о в і М а к у х у . Т о д і Є в г е н о в і К о н о в а л ь ц ю вд а л ося п е р е к о н а т и г а л и ц ь к и х п о л іт и к ів , щ о б ц і к о ш т и п е р е д а л и н а п о т р е б и У В О . А ж н а п р и к ін ц і 1 9 3 0 -х p p . О . Н а з а р у к в и з н а в , щ о й о г о т о д іш н ій в ч и н о к б у в н е гід н и м : « Т е п е р п р и з н а ю , щ о р а ц ію м а в то д і п р о ф . Б о б е р с ь к и й , а не я: гр о ш і о с та в ш і тр е б а б у л о ви с л а т и т о м у , х т о н а с у п о в н о в а ж н и в д о їзди за к о р д о н , х о ч в ін т о д і й н а л а д н а в у ж е з с и л а м и , я к и м м и б у л и п р о т и в н і. Н а п е р е д т р е б а б у л о р о з ій т и с я л о я л ь н о зі с в о їм ш е ф о м , а п о т о м у п р о т е с т у в а т и п р о т и й о г о п о л іт и к и . Т а ч и м и м а л и я к у т р а д и ц ію п о в е д е н и я ? Х т о з н а ш и х л ю д е й б у в пе р е д н а м и н а т а к ім п о л і? Х т о л и ш и в н а м я к і н е б у д ь в к а з ів к и ? » . Зліва направо: от ець Й осаф ат Ж ан, Іван Боберський т а В олоди м ир Бачинський під час перебування у К а н а д і 1925 р.

26. «НАЙГІРШ ИЙ ВОРОГ» ПОЛЬЩІ

П о л ь с ь к е к е р ів н и ц т в о , в с у п е р е ч т о м у , щ о н а д а н и й Н а й в и щ о ю Р а д о ю о к у п а ц ій н и й м а н д а т м а в т и м ч а с о в и й х а р а к т е р і п е р е д б а ч а в о к р е м е м іж н а р о д н е с т а н о в и щ е С х ід н о ї Г а л и ч и н и , р о з п о ч а л о з д ій с н ю в а ти з а х о д и , с п р я м о в а н і н а і н т е г р а ц ію к р а ю до с к л а д у I I Р е ч і П о с п о л и т о ї . С к о р и с т а в ш и с ь з в ід с у т н о с т і м іж н а р о д н о го к о н т р о л ю , П о л ь щ а н а м а га л а с я н а л а д н а т и а д м ін іс т р а ц ію к р а ю т а к и м ч и н о м , щ о б ус і й о г о д е р ж а в н і у с т а н о в и п ід п о р я д к о в у в а л и с ь ц е н т р а л ь н и м о р г а н а м у В а р ш а в і. В ід м о м е н т у з а х о п л е н н я С х ід н о ї Г а л и ч и н и , п о л ь с ь к а а д м ін іс т р а ц ія т а в ій с ь к о ш и р о к о з а с т о с о в у в а л и р е п р е сії щ о д о у к р а їн с ь к о г о н а с е л е н н я , н а с а м п е р е д а к т и в іс т ів З У Н Р . У в е р е с н і 1 9 1 9 p . , за п ід р а х у н к а м и М іж н а р о д н о г о Ч е р в о н о г о Х р е с т а , у п о л ь с ь к и х к о н ц е н т р а ц ій н и х т а б о р а х о п и н и л и с я 23 13 3 ін т е р н о в а н и х у к р а їн ц і. Д о к р а ю п о ч а л и п р и б у в а т и с е л я н и -к о л о н іс т и із г л и б и н и П о л ь щ і , й о г о п о д іл и л и н а в о є в о д с т в а , з а п р о в а д и л и з б ір п о д а т к ів , о г о л о с и л и з а г а л ь н у в ій с ь к о в у п о в и н н іс т ь . Т а к и м ч и н о м с т в о р ю в а л и у с іл я к і у м о в и , щ о б у к р а їн ц і к р а ю д е -ф а к т о в и з н а л и п о л ь с ь к у д е р ж а в н іс т ь н а с в о їх з е м л я х . П о л ь щ а а к т и в н о д іял а н а м іж н а р о д н ій а р е н і, щ о б в и р іш и т и с х ід н о -г а л и ц ь к е п и т а н н я н а с в о ю к о р и с т ь . В т і м п о л ь с ь к і л ід е р и , з у в а г и н а п р о г о л о ш е н н я А н т а н т о ю п р а ва н а ц ій н а с а м о в и з н а ч е н н я , н е б у л и д о с т е м е н н о в п е в н е н і, щ о їм д о з в о л я т ь ц іл к о в и т о о п а н у в а т и ц е й к р а й . Т о м у в о н и н е о д н о р а з о в о н а м а га л и с я п о р о з у м іт и с я з к е р ів н и ц твом З У Н Р , зокрем а з Є . П е тр уш е в и ч е м . С п р о б и пол ь с ь к о -у к р а їн с ь к о г о м и р н о г о в р е г у л ю в а н н я п о з а р а м к а м и п о с е р е д н и ц ь к и х м іс ій А н т а н т и в ід б ув а л и с я в п р о д о в ж в о є н н и х д ій у Г а л и ч и н і н а п р и к ін ц і 1 9 1 8 р . - у п е р ш ій п о л о в и н і 1 9 1 9 р . і п іс л я ї х з а к ін ч е н н я . З о к р е м а г р а ф С к а р б е к т а В іт о л ь д К о р и т о в с ь к и й п р о в а д и л и т а є м н і п е р е м о в и н и з К о с т е м Л е в и ц ь к и м . У д р у г ій п о л о в и н і 1 9 1 9 р . п о л ь с ь к а вл ад а т а к о ж в и я в и л а з а ц ік а в л е н іс т ь в е с т и п е р е м о в и н и з р е п р е з е н т а н т а м и у к р а їн с ь к о г о н а с е л е н н я к р а ю . Г о л о ва П о л ь с ь к о го Г о р о ж а н с ь к о го К о м іт е т у у С та н и сл а в о в і д -р Г у с т а в Д о б р у ц ь к и й п р о п о н у в а в Л е в о в і Б а ч и н с ь к о м у д о м о г т и с я у В а р ш а в і д о з в о л у н а п р о в е д е н н я у к р а їн с ь к о -

«НАЙГІРШИЙ ВОРОГ» ПОЛЬЩІ Роман ДМ ОВСЬКИЙ (1864-1939) Політичний і держ авний діяч П ольщ і. Ідеолог Н аціонально-Д ем ократ ичної П а р т ії («ендеків»). Депутат II т а II I Д ерж авних Д ум Росії. У роки Першої с в іт о в о ї війни вист упав на боці країн Антанти. Г ол ова П ольського Н аціонального Комітету у П ет ербурзі (1914) т а П ариж і (1917). Делегат П ольщ і на М и ровій К онф еренції в Парижі (1919). М ініст р закордонних справ П ольщ і (1923). В ист упав за т ворення мопоетнічної п о л ьськ о ї держ ави в меж ах колишньої Р ечі П осполит ої. У м ем оріалі до Вудро В ільсона (18 ж овт ня 1918 р .) ви зн авав існування у країн ського р у х у в Східній Галичині, але запевняв, що, за відсут ност і чисельніш ої інтелігенції, україн ц і не спромож ні орган ізуват и дієві адм ін іст рац ії у краю .

г о п о л іт и ч н о г о з’їзд у. П р о т е Л ь в ів с ь к а д е л е га ц ія У Н Р а д и в ід к и н у л а т а к у п р о п о з и ц ію . В о с е н и 1 9 1 9 р . д о в ір е н і о с о б и Д и к т а т о р а - А н т і н Г о р б а ч е в с ь к и й , С т е п а н Б іл я к т а М и х а й л о Н о в а к о в с ь к и й - в скл ад і у к р а їн с ь к о ї д и п л о м а т и ч н о ї м іс ії н а ч о л і з А н д р іє м Л ів и ц ь к и м , у В а р ш а в і. В у м о в а х м іл іт а р н о ї т а п о л іт и ч н о ї к а т а с т р о ф и У Н Р к е р ів н и ц т в о м іс ії 2 г р у д н я 1 9 1 9 р . п е р е д а л о п о л ь с ь к ій вл ад і д е к л а р а ц ію , в я к ій , ф а к т и ч н о , з р ік а л о с я С х ід н о ї Г а л и ч и н и й В о л и н і н а к о р и с т ь П о л ь щ і . Т о д і г а л и ц ь к і п р е д с т а в н и к и о п р о т е с т у в а л и ц ю д е к л а р а ц ію г о л о в і м іс ії і с к л а л и с в о ї п о в н о в а ж е н н я . 9 г р у д н я 1 9 1 9 р . т а к и й с а м и й п р о т е с т в о н и п о д а л и п о л ь с ь к о м у у р я д о в і. П іс л я в и х о д у з ф о р м а т у п о л іт и ч н и х п е р е м о в и н , д іячі Л ь в ів с ь к о ї д е л е га ц ії У Н Р а д и п р о д о в ж и л и д іа л о г з о ч іл ь н и к а м и Р е ч і П о с п о л и т о ї у сп равах а р е ш то в а н и х та п о л о н е н и х і щ одо г у м а н іт а р н и х т а с о ц іа л ь н и х п и т а н ь . Ш а н с н а к о м п р о м іс н е в и р іш е н н я п и т а н н я д е р ж а в н о ї н а л е ж н о с т і С х ід н о ї Г а л и ч и н и з’ я ви в ся в л и п н і 19 2 0 р . п ісл я н е у с п іш н о г о п о л ь с ь к о -у к р а їн с ь к о г о п о х о д у н а К и ї в і від с т у п у о б ’ є д н а н и х в ій с ь к . П о л ь с ь к и й п р е м ’ є р В л а д и с л а в Ґ р а б с ь к и й пе р ед виїзд ом н а к о н ф е р е н ц ію п р е д с т а в н и к ів А н т а н т и в С п а п р о с и в С т е п а н а В и т в и ц ь к о г о п е р е д а ти ур я д о в і Є . П е т р у ш е в и ч а , щ о П о л ь щ а м о ж е п о го д и т и с я н а о к р е м іш н іс т ь Г а л и ч и н и у ф е д е р а ц ії з П о л ь щ е ю , із за с т е р е ж е н н я м о к р е м о г о с т а т у с у для м іс т а Л ь в о в а . О д н а к П е т р у ш е в и ч не визнавав д ом овл еностей П е т л ю р и з П іл суд сь к и м і б у в п р о т и в н и к о м у к р а їн с ь к о -п о л ь с ь к о г о м іл і т а р н о г о с о ю з у . А н а в іт ь б іл ь ш е - у ч а с б іл ь ш о в и ц ь к о го н а с т у п у н а Г а л и ч и н у ур я д П е т р у ш е в и ч а п ід т р и м а в а н т и п о л ь с ь к е п о в с т а н н я , я к е р о з п о ч а л о с я під п р о в о д о м Т е о д о -

•НАЙГІРШИЙ ВОРОГ» ПОЛЬЩІ Юзеф ПІЛСУДСЬКИИ (1 8 67-1935) П оліт ичний, військови й т а держ авний діяч П ольщ і. Звинувачений у підгот овці зам аху на росій ського царя О лександра 111, від б у в заслання у С ибіру (1887-1892). С півзасновник П о льської С оціаліст ичної П а р т ії (1892). Н а почат ку 1900 pp. м еш кав у Л ь в о в і. П ід час р е в о л ю ц ії у Росії к е р ува в бойовими т а т ерористичними групами (1905-1906). Г оловний комендант Т им часової к о м іс ії організацій у борот ьб і за незалеж ність П ольщ і (1910). П ід час П ерш ої с в іт о в о ї війни ком ан дував бригадою П ольського Л егіону. Тимчасовий Н ачальник Держ ави (1918-1922). Б у в прихильником ф едерат ивного уст рою Польщі. 21 квіт н я 1920 р. підписав із С. П ет лю рою т. зв. В арш авський Д оговір. Н ази вав Є. П ет руш евича «найгіршим ворогом » Польщі.

р а Б е к е ш а н а С к іл ь щ и н і. Ч е р е з т а к у н е п р и м и р е н н у п о з и ц ію Ю з е ф П іл с у д с ь к и й н а з и в а в П е т р у ш е в и ч а « н а й г ір ш и м в о р о г о м » П о л ь щ і. Б е з к о м п р о м іс н е с т а в л е н н я П е т р у ш е в и ч а д о п о л ь с ь к о ї в л а д и з н а х о д и л о р о з у м ін н я серед у к р а їн с ь к о ї с п іл ь н о т и Г а л и ч и н и . Р е п р е с и в н і п р а к т и к и з б о к у п о л ь с ь к о ї а д м і н іс т р а ц ії щ о д о у к р а ї н с ь к о г о а к т и в у к р а ю , н а м а г а н н я л ік в ід у в а т и й о г о п о л і т и ч н і , е к о н о м іч н і т а к у л ь т у р н і д о с я г н е н н я з ч а с ів а в с т р ій с ь к о г о п а н у в а н н я с п р и ч и н и л и з а г а л ь н е н е п р и й н я т т я п о л ь с ь к о г о п р а в л ін н я у к р а ї н ським населенням . П р е д с т а в н и к и Р е ч і П о с п о л и т о ї у с іч н і 1 9 2 1 р . с п р о б у вал и ш у к а т и ш л я х и до п р и м и р е н н я чер ез п о с е р е д н и ц тв о н а й в и щ о г о ц е р к о в н о г о д о с т о й н и к а у к р а їн ц ів - А н д р е я Ш е п т и ц ь к о г о , я к и й т о д і п е р е б у в а в у Р и м і. М и т р о п о л и т , в и з н а ю ч и п о т р е б у м іж н а ц іо н а л ь н о г о п о р о з у м ін н я , в ід м о в и в с я о б г о в о р ю в а т и п о л іт и ч н і п и т а н н я . Т а к и м ч и н о м Ш е п т и ц ь к и й д ав з р о з у м іт и , щ о к о м п е т е н ц ія у п о л іт и к о п р ав о в и х п и та н н я х н ал еж и ть уряд ові П е тр у ш е в и ч а у В ід н і. В т і м , н е з а б а р о м , о з н а й о м и в ш и с ь зі с т р и м а н и м с т а в л е н н я м до у к р а їн с ь к о г о п и т а н н я в є в р о п е й с ь к и х с т о л и ц я х , м и т р о п о л и т д ій ш о в в и с н о в к у , щ о к о н т а к т и з п о л ь с ь к о ю в л а д о ю п о в и н н і в ід н о в и т и с я , але за ін іц іа т и в о ю т а у ч а с т ю п р е д с т а в н и к ів к р а ю . Ш е п т и ц ь к и й п о д б а в , щ о б п о с е р е д н и к о м у п е р е м о в и н а х в и с т у п и л а й о г о д о в ір е н а о с о б а - о т е ц ь Т и т В о й н а р о в с ь к и й . Н а п о ч а т к у 1 9 2 1 р . зі с в я щ е н и к о м у в ій ш о в у к о н т а к т о ф іц е р п о л ь с ь к о г о в ій с ь к о в о г о м ін іс т е р с т в а Б о л е с л а в П о р а й -М а д е й с ь к и й і о з н а й о м и в й о г о з іс н у ю ч и м и п р о е к т а м и н о р м а л із а ц ії п о л іт и ч н о г о , е к о н о -

«НАЙГІРШИЙ В О Р О Г>ПОЛЬЩІ Тит Євген ВО Й Н А РО ВС ЬК И Й -С ТО Л О БУ Т (1856-1938) Священик, вчений-економіст , гром адськополітичний діяч. С от рудник т а парох у селах Коломийського т а Г ороденківського п о віт ів (1882-1909). О р га н ізо ву ва в на П окут т і парцеляцію поміщ ицьких зем ель поміж м ісцевих селян. Засновни к парцеляційного т овари ст ва «Земля» (1908). А дм ін іст рат ор С обору св. Юра у Л ь в о в і (1910-1918). Член м ит рополи чої консист орії (1910-1938). К уст ос Л ь в ів с ь к о ї мит рополичої капіт ули (1918-1938). Д ія ч УНДП. Депутат Д ерж авн ої Р ади (1907-1911). У парламент і вист упав прот и кулуарни х м ет одів діяльності К ост я Л евицького. В идавець часопису «Нове С лово» (Л ьвів, 1 9 1 2 -1 9 1 4 ). Г о л о ва Товариства «С ільський Господар» (1929-1935). З відом а А ндрея Ш ептицького б ув посередником у конт акт ах польського у р я д у з Є вгеном Петрушевичем (1921).

м іч н о г о т а к у л ь т у р н о г о с т а н о в и щ а у к р а їн ц ів у Р е ч і П о с п о л и т ій . Ід ея м іж н а ц іо н а л ь н о го п р и м и р е н н я з б ігл а с я зі з м ін о ю н а с т р о їв у с у с п іл ь с тв і С х ід н о ї Г а л и ч и н и . Н а п о ч а т к у 1 9 2 1 р . ін т е р н о в а н і у к р а їн ц і в и й ш л и з к о н ц т а б о р ів , с в о ю п р а ц ю в ід н о в и л и н а ц іо н а л ь н і к о о п е р а т и в н і т а гр о м а д с ь к і ін с т и т у ц ії. З в ід р о д ж е н н я м н а ц іо н а л ь н о г о , е к о н о м іч н о г о т а к у л ь т у р н о г о ж и т т я к о н ф л ік т із п а н у ю ч о ю в л а д о ю п о ч а в з г а с а т и . З а г а л ь н а в т о м а від г о с т р о г о п р о т и с т о я н н я с п р и ч и н и л а с у с п іл ь н и й з а п и т н а у к р а їн с ь к о -п о л ь с ь к е п о р о з у м ін н я т а у н о р м у в а н н я в ід н о с и н . У с в ід о м л ю ю ч и в а ж л и в іс т ь ін іц іа т и в щ о д о п р и м и р е н н я , оте ц ь Т и т В о й н а р о в с ь к и й п о б ув а в у В а р ш а в і й м ав р о з м о в у з Ю . П іл с у д с ь к и м . П о л ь с ь к и й л ід е р п ід т р и м а в ід ею п о р о з у м ін н я . О д н а к н е у з го д ж е н у ін іц іа т и в у о т ц я В о й н а р о в с ь к о г о н е с п р и й н я л и у к р а їн с ь к і п о л іт и ч н і с е р е д о в и щ а к р а ю . Щ о й н о під ч а с у к р а їн с ь к о -п о л ь с ь к и х к о н с у л ь т а ц ій н а п о ч а т к у ч е р в н я 1 9 2 1 р . у Л ь в о в і за у ч а с т ю в п л и в о в о г о д ія ч а У Н Т П В о л о д и м и р а О х р и м о в и ч а , б у л о з а п р о п о н о в а н о , щ о б п о л ь с ь к и й ур я д р о з п о ч а в о ф іц ій н і п е р е м о в и н и з Є в ге н о м П е т р у ш е в и ч е м т а й о го уряд ом . З г ід н о з д о с л ід ж е н н я м іс т о р и к а М и х а й л а Ш в а г у л я к а , м ін іс т р з а к о р д о н н и х с п р а в П о л ь щ і К о н с т а н т и С к і р м у н т у розм ові з отц е м В о й н а р о в сь ки м сф орм ул ю вав го л о в н і п р о п о з и ц ії п о л ь с ь к о г о у р я д у щ о д о п о р о з у м ін н я . У к р а ї н ц я м , за в и з н а н н я с у в е р е н іт е т у П о л ь щ і і п р и п и н е н н я з о в н іш н ь о п о л іт и ч н о ї б о р о т ь б и , з а п р о п о н у в а л и ш и р о к у а в т о н о м ію , я к а м а л а о х о п л ю в а т и Л ь в ів с ь к е , Т е р н о п іл ь с ь к е ,

«НАЙГІРШИЙ ВОРОГ» ПОЛЬЩІ С т а н и с л а в ів с ь к е т а В о л и н с ь к е в о є в о д с т в а . В ід п о в ід н а д о м о в л е н іс т ь м а л а б у т и з а ф ік с о в а н а у к л а д е н и м , під м іж н а р о д н и м к о н т р о л е м , у к р а їн с ь к о -п о л ь с ь к и м д о г о в о р о м , яки й би зар еєструв ал а Л іг а Н а ц ій . Щ о б вести поперед ні п е р е м о в и н и з П е т р у ш е в и ч е м , п о л ь с ь к и й уря д с ф о р м у в а в о ф іц ій н у д е л е га ц ію н а ч о л і з м ін іс т р о м о с в іт и М а ц е є м Р а таєм . 6 вересня 19 2 1 р . о . Т . В о й н а р о в с ь к и й , яки й ви ступи в п о с е р е д н и к о м м іж о б о м а с т о р о н а м и , з у с тр ів с я з П е т р у ш е в и ч е м у В ід н і й п о в ід о м и в й о м у п о л ь с ь к і п р о п о з и ц ії. У к р а їн с ь к и й л ід е р н е г а т и в н о в ід р е а ґу в а в н а ід е ю п е р е м о в и н з п о л я к а м и , н а п л а т ф о р м і, я к у в о н и з а п р о п о н у в а л и . Н а т о м і с т ь з а я в и в , щ о є д и н о ю у м о в о ю для т о г о , щ о б у к р а їн с ь к а с т о р о н а в с т у п и л а в п е р е м о в и н и , м о ж е б у т и в и знання уряд ом Р е ч і П о с п о л и т о ї д ерж авної незалеж ності С х ід н о ї Г а л и ч и н и . П р о т е П е т р у ш е в и ч п о го д и в с я о б г о в о р и т и п о л ь с ь к і п р о п о з и ц ії н а засід анн і К о л е г і ї У п о в н о в а ж е н и х . Е к з и л ь н и й ур я д н а зас ід а н н і 7 в е р е с н я о д н о с т а й н о в ід х и л и в п р о п о з и ц ії П о л ь щ і . П е т р у ш е в и ч , з о к р е м а , о п р и л ю д н и в т а к і а р г у м е н т и : « Н а ш а с п р а в а м у с и т ь п р и й т и під в и р іш е н н я - н е п р и с я г а ю , щ о буд е н е з а л е ж н іс т ь . А л е н а в іт ь в н а й г ір ш о м у в и п а д к у ж д е н а с а в т о н о м ія . Н а ш ч а с о б м е ж е н и й . А л е від В а р ш а в и все г ір ш е д іс та н е м о ! Н а ш Ін т ерновані ук раїн ські акт ивіст и у конц т аборі в П ерем иш лі (осінь 1919 p.).

278

«НАЙГІРШИЙ В О РО Г» ПОЛЬЩІ

уря д м а є п о в а г у за к о р д о н о м л и ш е т а к д о в г о , я к д о в го є о д н о п іл ь н и й ф р о н т . Я к б и т іл ь к и ч а с т и н а п о в а ж н іш и х л ю д ей п іш л а від у р я д у , впаде а в т о р и т е т у р я д у і в к р а ю і за к о р д о н о м . С в о б о д у з д о б у в а є ть с я ж е р т в а м и . Н и н і р е ж и м п о л ь с ь к и й з л а гід н ів . Н е а р е ш т у ю т ь . А л е н а в іт ь я к б и б у л и з н о в ж е р т в и , т о й то д і н е з м ін и м о л ін ії. Ж д ім х о ч б и к іл ь к а л іт ! Л и ш о д н о п іл ь н и м ф р о н т о м м о ж е м о п о б ід и т и » . Іс т о р ія н е в д а л о ї с п р о б и у к р а їн с ь к о -п о л ь с ь к о г о п о р о з у м ін н я у 1 9 2 1 р . м а є р із н і в е р с ії т а ін т е р п р е т а ц ії. З о к р е м а , я к с тв е р д ж у в а в Ів а н К е д р и н -Р у д н и ц ь к и й , с о т н и к М и х а й л о Ф е д и т н и к , н е без з год и Д и к т а т о р а , п ід с т е р іг п о л ь с ь к о г о м ін іс т р а у в е с т и б ю л і в ід е н с ь к о го г о т е л ю « Б р і с т о л ь » , де то й м еш кав, і обкид ав й о го яйцям и. Н е п р и м и р е н н у п о з и ц ію у р я д у П е т р у ш е в и ч а п ід т р и м у в а л а ч а с т и н а к о л и ш н іх в о я к ів Г а л и ц ь к о ї А р м і ї . М . Ш в а г у л я к висловив п р и п ущ е н н я , щ о зам ах, я ки й С т е п а н Ф едак в ч и н и в 25 в е р е с н я 1 9 2 1 р . н а н а ч а л ь н и к а п о л ь с ь к о ї д е р ж а ви Ю з е ф а П іл с у д с ь к о г о й н а л ь в ів с ь к о го в о є в о д у , о к р ім п р о т е с т у п р о т и п о л ь с ь к о ї о к у п а ц ії к р а ю , м а в щ е о д н у м е т у - з ір в а т и с п р о б у у к р а їн с ь к о -п о л ь с ь к о г о д іа л о гу . Н а д а л і П е т р у ш е в и ч н еод норазово н а го л о ш у в а в , щ о б у д ь -я к і о ф іц ій н і к о н т а к т и п о л іт и ч н о г о х а р а к т е р у з п о л я к а м и , а в т о м а т и ч н о п е р е в о д и л и п и т а н н я С х ід н о ї Г а л и ч и н и з м іж н а р о д н о ї п л о щ и н и у в н у т р іш н ю с п р а в у Р е ч і П о с п о л и т о ї. У в е с ь ч а с п е р е б у в а н н я е к з и л ь н о г о у р я д у у В ід н і Д и к т а т о р у н и к а в п е р е м о в и н з п о л ь с ь к и м и п о л іт и к а м и й з а с т е р іга в від т а к и х к р о к ів с в о їх у р я д о в ц ів в е м ігр а ц ії т а д ія ч ів у к р а ю . Щ о й н о у л ю т о м у 19 2 3 р . П е т р у ш е в и ч , ч е р е з п о с е р е д н и ц т в о іс т о р и к а М и к о л и Ч у б а т о г о , п о в ід о м и в д ія ч а м Л ь в ів с ь к о ї д е л е га ц ії У Н Р а д и , щ о в ін н е з а п е р е ч у є щ о д о ї х н іх п е р е м о в и н з п о л ь с ь к о ю а д м ін іс т р а ц іє ю Г а л и ч и н и , з о к р е м а у с п р а в і л е га л із а ц ії У к р а ї н с ь к о г о Т а є м н о г о У н ів е р с и т е т у у Л ь в о в і. П р и т ім з а с т е р іг , щ о б у к р а їн ц і тр а к тув а ти цю справу ви кл ю ч н о як пи тання к ул ь ту р н о го х а р а к т е р у , а н е я к п о л іт и ч н у у м о в у . П о л і т и к и , н а д у м к у Д и к т а т о р а , м а л и п е р е б у в а т и «з а к у л іс а м и » п е р е м о в и н .

279

2 7. «НАФТОВА» ДИПЛОМАТІЯ

З д р у г о ї п о л о в и н и X I X с т . с т р а т е г іч н о ю е н е р г е т и ч н о ю с и р о в и н о ю с в іт о в о ї е к о н о м ік и с т а є н а ф т а . В о л о д ін н я в е л и к и м и р о д о в и щ а м и н а ф т и ч и м о ж л и в іс т ь п р іо р и т е т н о г о д о с т у п у до е к с п л у а т а ц ії ц и х з ап а сів с т а ю т ь н е о д м ін н и м и а тр и б ута м и д ерж ав, щ о претенд увал и на го л о в н і р о л і в г е о п о л іт и ц і. Н а п р и к ін ц і X I X - н а п о ч а т к у X X с т . з н а ч н и й в ід с о т о к с в іт о в о г о в и д о б у т к у н а ф т и н а л е ж а в р о д о в и щ а м Г а л и ч и н и . У 1 9 0 8 - 1 9 1 0 p p . Д р о г о б и ц ь к о -Б о р и с л а в с ь к и й н а ф т о в и й б а с е й н за о б с я га м и в и д о б у т к у ц іє ї с и р о в и н и з ай м ав т р е т є м іс ц е у с в іт і. О д н а к , п о ч и н а ю ч и з 19 0 9 p ., в и д о б у т о к н а ф т и в Г а л и ч и н і з р із н и х п р и ч и н с к о р о ч у в а в с я , і с т а в а л о з р о з у м іл и м , щ о г о л о в н і б а т а л ії за ц ю с и р о в и н у б у д у т ь р о з г о р т а т и с я в ін ш и х ч а с т и н а х с в іт у . В ід п о ч а т к у X X с т о л іт т я р о з п о ч а л а с я б о р о т ь б а за н а ф т о в і т е р е н и н а Б л и з ь к о м у т а С е р е д н ь о м у С х о д і, я к а а к т и в із у в а л а с я післ я в ід к р и т т я б р и т а н ц я м и 1908 р . п е р ш о г о п р о м и с л о в о г о р о д о в и щ а н а ф т и у П е р с ії . Н а ф т о ві копальні в околицях м. Б ори слав (почат ок X X ст.).

«НАФТОВА» ДИПЛОМАТІЯ

Степан РУ ДН И Ц ЬК И Й (1 8 7 7 - після 1937) Вчений-географ т а іст орик, педагог, публіцист, громадський діяч. Вчит ель у гім назіях Тернополя т а Л ь в о в а (1901-1909). Доцент Л ьвівського університ ет у (1908-1914). Л ід час П ерш ої с в іт о в о ї війни сп івп рац ю вав з Союзом В изволення України. Експерт з питань економіки і наф т ови добут ку еміграційного уряду Є. П ет руш евича. Член делегац ії З У Н Р на М іж народній конф еренц ії у Гену ї (1922). Співорганізат ор т а проф есор Українського Вільного Університ ет у у П р а зі (1922-1926). Виїхав на запрош ення б ільш ови ків до У С Р Р у 1926 р. О ч о л ю ва в Український науково-дослідний інститут гео гр а ф ії т а к а р т о гр а ф ії (1927-1934). Ареш тований більш овицьким и спецслуж бами й засланий на Соловки, де проп ав безвіст и.

Із є в р о п е й с ь к и х к р а їн г о л о в н и м гр а в ц е м н а ф т о в и х р и н к ів п е р ш о ї ч в е р т і X X с т . б у л а Б р и т а н ія . Ї ї ур я д в и н о ш у в а в ід ею у т в о р е н н я а н г л о -а м е р и к а н с ь к о г о н а ф т о в о г о с о ю з у , я к и й б и р е г у л ю в а в у с ю с в іт о в у т о р г ів л ю ц іє ю с и р о в и н о ю . Т и м п а ч е , щ о о б и д в і к р а їн и в о л о д іл и п р а к т и ч н о а б с о л ю т н о ю б іл ь ш іс т ю т о н н а ж у т а н к е р ів . В о д н о ч а с б р и т а н ц і н а м а га л и с я к о н т р о л ю в а т и з р о с т а ю ч і а п е т и т и а м е р и к а н ц ів щ о д о б л и з ь к о с х ід н о ї н а ф т и й о п и р а т и с я п о д іб н и м ін т е р е сам з б о к у Ф р а н ц ії. У 1 9 1 8 р . Б р и т а н ія о к у п у в а л а М е с о п о т а м ію , у т . ч . р а й о н м іс т а М о с у л , н а я к и й п р е т е н д у в а л а і Ф р а н ц ія . Н афт ові копальні в околицях м. Б орислав (почат ок X X ст.).

281

«НАФТОВА» ДИПЛОМАТІЯ

С. Р .

НАФТА

СХІД Н О Ї

ГА Л И Ч И Н И

.-О-.

ф 'О*

ВІДЕН Ь 1922 НАКЛАДОМ .У КРА ЇН СЬКО ГО П РА П О РА '

О бкладинка н ауково-п оп уля рн ої брошури Ст епана Рудницького «Н аф т а С хідної Галичини» (Відень, 1922 p.).

П іс л я в ій н и в а ж л и в іс т ь н а ф т и в е к о н о м іц і Б р и т а н ії щ е б іл ь ш е з р о с л а . Д о ц ь о г о с п р и ч и н и л о с я з м е н ш е н н я в н у т р іш н ь о г о в и д о б у т к у в у гіл л я н а 35 в ід с о т к ів , п о р ів н я н о з д о в о є н н и м . Б р и т а н ія у п е р ш е за б а г а т о д е с я ти л іть п е р е с т а л а в и в о з и т и в у г іл л я , ц іл к о в и т о з а л и ш а ю ч и й о г о для с в о їх п о т р е б . Н а ф т а с т а л а г о л о в н и м ч и н н и к о м ф о р м у в а н ня п іс л я в о є н н о ї п о л іт и к и Б р и т а н ії , п о з и ц ія я к о ї в п и т а н н і п о д іл у О с м а н с ь к о ї ім п е р ії б у л а п р о д и к т о в а н а н аса м п е р е д ін т е р е с а м и А н г л о - п е р с ь к о ї н а ф т о в о ї к о м п ін ії. Я к с т в е р д ж у є у к р а їн с ь к и й д о сл ід н и к Д м и т р о Л а с к а в и й , ідея С Ш А щ о д о с т в о р е н н я Л і г и Н а ц і й б у л а в и к л и к а н а п р а гн е н н я м а м е р и к а н ц ів з а л у ч и т и до п е р е р о з п о д іл у с в іт о в и х р е с ур с ів к р а їн и , п ід к о н т р о л ь н і Б іл о м у Д о м у . У т а к и й с п о с іб С Ш А с п р о б у в а л и с т р и м а т и Б р и т а н ію й о т р и м а т и д о с т у п до п е р с ь к о ї т а м е с о п о т а м с ь к о ї н а ф т и . І я к т іл ь к и під ч а с р о з п о д і л у м а н д а тів у ц ій о р г а н із а ц ії С Ш А н е о т р и м а л и г а р а н т о в а н о ї б іл ь ш о с т і г о л о с ів , а м е р и к а н ц і в т р а т и л и до Л і г и Н а ц ій с е р й о з н и й ін т е р е с . Б р и т а н ц і ж , н а т л і з а го с т р е н н я а н г л о а м е р и к а н с ь к о го н а ф т о в о го с уп е р н и ц тв а , с тв о р и л и а н гл о ф р а н ц у з ь к и й н а ф т о в и й а л ь я н с , щ о б щ е б іл ь ш е у к р іп и т и с в о ї п о з и ц ії в М е с о п о т а м ії т а П е р с ії . 2 4 к в іт н я 1 9 2 0 р . ди р е к т о р и е к о н о м іч н и х д е п а р т а м е н т ів Ф р а н ц ії т а Б р и т а н ії п ід п и с а л и у С а н - Р е м о м е м о р а н д у м щ о д о а н г л о -ф р а н ц у з ь к о ї н а ф т о в о ї у г о д и , я к и й н а с т у п н о г о д ня з а в ір и л и п р е м ’ є р м ін іс т р и о б и д в о х к р а їн . У т . зв. У г о д і Б е р т е л о - К е д м е н а , я к а с т а л а п е р ш и м в іс т о р ії м іж н а р о д н и м д о г о в о р о м п р о п о д іл н а ф т о в о г о р и н к у , й ш л о с я п р о п р іо р и т е т н іс т ь п р а в н а е к с п л у а т а ц ію н а й б іл ь ш и х р о д о в и щ А з і ї т а Є в р о п и , у к о н т е к с т і я к и х з га д ув а л а с я і Г а л и ч и н а .

«НАФ ТОВА» ДИПЛОМАТІЯ Степан ТО М АШ ІВСЬКИ Й (1875-1930) Вчений-історик, педагог, публіцист , редакт ор, гром адсько-політ ичний діяч, дипломат . Вчит ель гімназій у Береж анах т а Л ь в о в і (1900-1910). Доцент іст о р ії Л ь в ів с ь к о го (1 9 1 0 -1 9 1 8 ) т а Яґелонського (1 9 2 8 -1 9 3 0 ) університ ет ів. Дійсний член НТШ (1899). Д ія ч УНДП. Член Б о й о в о ї Управи УСС (1915-1918). Д епут ат УНРади. Учасник україн сько-п ольськи х п ереговорів в справі поранених, полонених т а інт ернованих (Л ьвів, січень 1919). Р адник делегац ії З У Н Р на М ировій К онф еренції у П ариж і (1919). Член Українського Н аціонального К ом іт ет у (Париж, 1920). Г олова диплом ат ичної м іс ії З У Н Р у Л о н д о н і (1920-1921). У 1 9 2 2 -1 9 2 5 pp. займ ався редакт орською т а публіцист ичною діяльніст ю у Б ерліні. П р о ва д и в переписку з Є. П ет руш евичем . А в т о р праць з іст орії Ц еркви, Галичини т а К озаччини, предст авник держ авницького напрям ку в українській іст оріограф ії.

Держ авна н а л е ж н іс т ь Д р о го б и ц ь к о -Б о р и с л а в с ь к о г о н а ф т о в о г о б а с е й н у б у л а се ре д с т р а т е г іч н и х ц іл е й у к р а їн с ь к о -п о л ь с ь к о ї в ій н и у С х ід н ій Г а л и ч и н і 1 9 1 8 — 19 19 p p . З о к р е м а , це п и та н н я о б го в о р ю в а л и сою зн и ц ь к і м іс ії Ю . Б а р т е л е м і т а J I . Б о т и . Д о л я н а ф т о в и х к о п а л е н ь к р а ю б у л а сере д о с н о в н и х п и т а н ь д и п л о м а т и ч н и х п е р е м о в и н Є . П е т р у ш е в и ч а у 1 9 2 0 -19 2 2 p p . С п ів р о б іт н и к и е м іг р а ц ій н о г о у р я д у у В ід н і, з о к р е м а е к с п е р т у п и т а н н я х г е о г р а ф ії т а е к о н о м ік и С т е п а н Р у д н и ц ь к и й , о п р а ц ь о в у ю ч и п р о е к т и у т в о р е н н я с а м о с т ій н о ї Г а л и ц ь к о ї Д е р ж а в и , в е л и к у у в а г у п р и д іл я л и п е р с п е к т и в а м м іс ц е в о г о н а ф т о в и д о б у т к у - г о л о в н о ї е к о н о м іч н о ї о с н о в и ї ї іс н у в а н н я .

« Н а ф т о в і т ерени у к р а їн с ь к о ї Г аличини т а к і вел и к і й д а ю т ь п р а в о на т а к і в ел и к і н ад ії, щ о у к р а їн с ь к а Г аличина, ст авш и сам ост ій н ою держ авою , м а т и м е в них дуж е т р и в к у й п евн у о сн о ву с в о їх держ авн и х ф ін а н сів. У п рави льн ен а н а ф т о в а п р о д ук ц ія не т іл ь к и п окри є ц іл е за п о т р іб о в а н н є к р а ю в освіт л ен ю , о п а л і зал ізн и ц ь і ф а б р и ч н и х м о т о р ів , см а р а х і т. и., а л е даст ь в ід р а з у в ел и к і ск іл ьк о ст и н а ф т о в и х с и р ів ц ів і ф а б р и к а т ів на в и в із, ко т р и й п іддерж и т ь я к н ай к ращ е гал и ц ьку в а л ю т у й облегш и т ь т р и в к і т о р го в е л ь н і з в ’я зк и Г аличини на в с і ст орон и й від д а л і. Н а ф т о в і т ерени у к р а їн с ь к о ї Галичини є з м ал и м и в и їм ка м и в л а с н іст ю у к р а їн сь к и х селян, в ід д а н о ю т іл ьк и

«НАФ ТОВА» ДИПЛОМАТІЯ Іван П ЕТРУШ ЕВИ Ч (1 8 7 5 -1 9 5 0 ) Письменник, публіцист, перекладач, економіст, дипломат , гром адський діяч. Син о. Теофіла, пароха в Є зуполі. С екрет ар HTUI, співробіт ник «Л іт ерат урн о-Н аукового Віст ника» (1 8 9 8 1899). П ерекл адав класиків ан глій ської т а ф р а н ц узьк о ї літ ерат ури, науково-поп улярні праці. О рганізат ор україн ських кооперат ивних уст ан ов в Галичині т а К анаді. Секрет ар Н а р о д н о ї Т орговлі, К р а ево го С ою зу Ревізійного. П редст авник галицьких ук р а їн ц ів на між народних кооперат ивних конгресах у А нглії. У 1 9 1 3 1919 pp. м еш кав у К анаді. Р ед а гува в часопис «К анадійський Русин» (Вінніпег, 1913-1914). Д елегат У країнсько-К анадійського Горожанського К ом іт ет у у П ариж і (1919), допом агав диплом ат ичній м іс ії УНР. Секрет ар м іс ії ЗУ Н Р у В еликобрит анії (1920-1923). В ід 1924 р. меш кав у США, писав кіносценарії для Г олівуду. Член д ел егац ії ук р а їн ц ів К анади і США на Конференції О б ’єднаних Н ацій у Сан-Ф ранциско (1945).

в к о р о т ш у чи д о вш у а рен ду н аф т ови м підприєм цям . В он и м ож ут ь ст ат и вел и ч езн ою п ід о й м о ю ек он ом іч н ого д о б р о б у т у наш ого на за га л б ід н о го вер х о ви н ськ о го й п ід гір сь к о го селянст ва, д аю ч и й ом у б р ут т о ви й дохід із т ер ен ів і м о ж л и віст ь д о б р о го за р о б іт к у при н а ф т о в ім п ром ислі». Степан Рудницький «Н афта Східної Галичини» (Відень, 1922 р.)

У р я д П о л ь щ і з п е р ш и х м іс я ц ів іс н у в а н н я н е з а л е ж н о ї д е р ж а в и о б іц я в Ф р а н ц ії ц іл к о в и т е с п р и я н н я в ї ї п л а н а х з а л у ч е н н я ф р а н ц у з ь к и х к о м п а н ій до н а ф т о в и д о б у т к у в С х ід н ій Г а л и ч и н і. Т о м у Ф р а н ц ія н е п р и х о в у в а л а с в о г о ін т е р е с у щ о д о в и р іш е н н я с х ід н о г а л и ц ь к о г о п и т а н н я н а к о р и с т ь П о л ь щ і . Б р и т а н ія і з о к р е м а ї ї п р е м ’ є р Д е від Л л о й д Д ж о р д ж з м о т и в ів е к о н о м іч н о ї к о н к у р е н ц ії н іб и т о в и с т у п а л и н а б о ц і у к р а їн ц ів . Н а с п р а в д і, п р и х и л ь н е с т а в л е н н я Б р и т а н ії до у к р а їн ц ів б у л о л и ш е е л е м е н т о м в е л и к о ї м іж н а р о д н о ї г р и за з н а ч н о б іл ь ш і д ивід енд и , з о к р е м а н а Б л и з ь к о м у т а С е р е д н ь о м у С х о д і. О д и н з у к р а їн с ь к и х д и п л о м а т ів О л е к с а н д р К у л ь ч и ц ь к и й п о в ід о м л я в з П а р и ж а , щ о в А н г л і ї га л и ц ь к а с п р а в а н е а к т у а л ь н а , а о п т и м із м е м іг р а ц ій н о г о у р я д у щ о д о б р и т а н с ь к о ї п ід т р и м к и є н е в м о т и в о в а н и м . Ін ш и й п р е д с т а в н и к З У Н Р Я р о с л а в О л е с н и ц ь к и й п о в ід о м л я в із Б р и т а н ії : « Л о н д о н с ь к и й ур я д є справд і п р и х и л ь н и й , а л е га л и ц ь к а с п р а в а у н ь о г о н а д е с я т о м у м іс ц і » . В ід х ід Д . Л л о й д Д ж о р д ж а з п о са д и п р е м ’ є р а 19 2 2 р . м ін ім із у в а в п ід т р и м к у З У Н Р з б о к у Б р и т а н ії.

«НАФ ТОВА» ДИПЛОМАТІЯ Девід ЛЛОЙД Д Ж О Р Д Ж (1863-1945) П оліт ичний і держ авний діяч В ел и к о ї Брит анії. Діяч л іб ер а л ь н о ї парт ії. П р ем ’єр-м ініст р (1916-1922). О ч о л ю в а в брит анську делегацію на перемовинах з Н ім еччиною . В пли вовий учасник М и р ової К он ф ерен ц ії у Париж і. В и сл о вл ю ва в прихильність щ одо р о з в ’язання східногалицького питання на корист ь україн ців.

П о г л я д и у к р а їн с ь к о ї д и п л о м а т ії з в е р н ул и с я за о к е а н . Д е я к и й ч а с д и п л о м а т и ч н у т а ін ф о р м а ц ій н у д ія л ь н ість н а к о р и с т ь З У Н Р у Л о н д о н і п р о в а д и в Ів а н П е т р у ш е в и ч , я к и й м а в д о б р і з в’я з к и серед б із н е см е н ів К а н а д и . З а й о г о с п р и я н н я н а п р и к ін ц і 19 2 2 р . у Л о н д о н і з’ явився к а н а д с ь к и й у к р а ї н е ц ь Г р и г о р і й К у р д и д и к . Т о й з ум ів з а ц ік а в и т и к іл ь к о х к а н а д с ь к и х ф ін а н с и с т ів б о р и с л а в с ь к о ю н а ф т о ю і н а м а га в с я в и к о р и с т а т и їх н і зв’ я з к и для в и р іш е н н я с х ід н о га л и ц ь к о го п и т а н н я н а к о р и с т ь у к р а їн ц ів . Є . П е т р у ш е в и ч м ав п е р е м о в и н и з к а н а д сь к и м и б із н е с м е н а м и Б о є р о м і М а к Т а й ґ о м . О б о є п о о б іц я л и п р о л о б ію в а т и у к р а їн с ь к і ін т е р е с и у в п л и в о в и х у р я д о в и х к о л а х К а н а д и , С І Л А т а Б р и т а н ії взам ін на Конверт лист а, адресованого Степану Том аш івськом у, до П редст авницт ва З У Н Р у Л ондоні.

«НАФТОВА» ДИПЛОМАТІЯ Н н ад ан ня їм к о н ц е с ій на в и д о б у т о к н а ф т и н а б іл ь ш о с т і т е р е н ів Д р о г о б и ц ь к о -Б о р и с л а в с ь к о г о б а с е й н у.

«В іден ь, 14 м а р т а 1922 В исокоп оваж ан и й П ане! Я к ви сл ід конф еренцій, я к і В и і В аш т овариш , п. М к Т а й ґ в ід б у л и з м о їм и заст упн икам и і м н ою , я, П рези дент У к р а їн сь к о ї Н а ц іо н а л ь н о ї Р ади З а х ід н о -У к р а їн с ь к о ї (Г алиц ької) Р есп убліки і силою наданих м ені цеюж Н а ц іо н а л ьн о ю Р а д о ю п овн овласт ей , от сим даю в а м сл ід ую ч у концесію , а сам е запевнення признание і п осідан нс 5 5 % (беручи гект ар за м ір у) з в с іх н аф т ови х т ерен ів, ек сп льоат ован и х і неекспльоат ованих, в ід о м и х а б о невідом их, належ ачих до держ ави, на т ери т о р ії, зн аній да вн іш е п ід н а зв о ю С х ід н о ї Галичини, а б о на т а кій т ер и т о рії, я к а м а є бут и ви зн ан а я к держ ава, а я к у м о є п р а ви т ел ьст во т епер заст уп ає. С я ко н ц есія на зга д а н и х 5 5 % н а д а єт ь с я на п рот яг 2 5 -т и л іт , числячи в ід дня, я к п р а ви т ел ст во т ого ж к р а ю п ерей м е в л а д у по й ого ви зн ан н ю і м ож е бут и в ід н о в л е н а на дал ьш и х 2 5 л іт , п ід ум о в а м и , на я к і о б і ст орон и м а ю т ь згоди т и ся. Д -р Е вген П ет руш евич, в. р .» . Л ист Є. П ет рушевича адресований Ф. А. Боєру, М онреаль, Канада

Л ист Є. П ет руш евича про склад делегац ії З У Н Р на конф еренції в Ґенуї. Д° В исокоп оваж аного П ана д - р а Костя

Л е з и ц ь к о г о

У по в но ал и он ен о го Уря ду д л я О п р а а З а к о р д о н н и х Г а л и ц ь к о ї р е и уі іл и ки .

Отсим іме ну ю Ч а с , д - р а С і е н ч н а к о г о , лроф. д -р а С тепана о. Йосафата

Ж а н а

3 и т о и ц ь -

Р у д н и ц ь к о г о

Ч .С .3 .3 , д е л е г а т а м и У к р а ї н с ь к о ї

Н а ц і о н а л ь н о ї р а д и Схід нс -Ї Г ал и чи н и до І і і ж н а р о д н ь о ї К о н ф ере нц ії

в Г ен у ї,

з 4іли предложения

гань населення в сп р ав і е к с ь о -іч н о ї

інїо р и ацій

і дома

і полігамної в ід б у д о

ви т е р и т о р і ї С х і д н о ї Г а л и ч и н и .

В ід о г ів , &

к з іїн я

1Ü 22.

П ре зи де нт У к р а ї н с ь к о ї

Н и ц і о н а л ь н е ї Р ади

С х і д н о ї Г ал и чи н и. 182 /Пр вз , Д . 1 1 . 1 9 / 9 2 2 ~~

286

«НАФТОВА» ДИПЛОМАТІЯ « Н а ф т о в у к а р т у » у к р а їн с ь к а д е л е га ц ія с п р о б у в а л а р о з іг р а т и 19 2 2 р . й н а к о н ф е р е н ц ії в Г е н у ї . С п е ц іа л ь н о для ц ь о г о в д е л е ґа ц ію в к л ю ч и л и у к р а їн с ь к о г о е к с п е р т а в н а ф т о в ій с п р а в і С . Р у д н и ц ь к о г о . У Г е н у ї Є . П е т р у ш е в и ч і ч л е н и й о г о д е л е га ц ії з а у в а ж и л и т іс н у с п ів п р а ц ю п о м іж б іл ь ш о в и к а м и т а Н і м е ч ч и н о ю . Я к з із н а ва вся п із н іш е С .Р у д н и ц ь к и й : « Н а с к іл ь к и п а м ’ я т а ю до Н і м ц і в і д е л е га ц ії С Р С Р н о с и л и с ь від з а х [ід н о ] у к р а ї н с ь к о ї] д е л е га ц ії о д н а к о в і р е ф е р а т и п р о н а ф т у , з а г[а л ь н о ] е к о н о м іч н и й с т а н і т . д ., в ід м ін н і від ц и х , щ о д а в а н о д е р ж а в а м А н т а н т и » . О д н а к і Н і м е ч ч и н а , і Р а д я н с ь к и й С о ю з в о л іл и р о в ’ я з у в а т и н а с а м п е р е д б іл ь ш н а га л ь н і п и т а н н я щ о д о в з а є м н и х п іс л я в о є н н и х е к о н о м іч н и х в з а є м о з о б о в ’ я з ан ь і в р е ш т і з ум іл и д о м о в и ти с ь . У с п іш н іш е п о с л у г о в у в а в « н а ф т о в о ю д и п л о м а т іє ю » п о л ь с ь к и й ур я д . П ід п и с а в ш и у с іч н і 19 2 3 р . е к о н о м іч н у у г о д у з Іт а л іє ю , п о л я к и т а к и м ч и н о м о т р и м а л и ч е р г о в о г о п р и б іч н и к а н а м іж н а р о д н ій а р е н і. В ід т а к П о л ь щ і , щ о б п о з и т и в н о в и р іш и т и с х ід н о га л и ц ь к е п и т а н н я , з а л и ш и л о с я о ч ік у в а т и п о л а го д ж е н н я б р и т а н с ь к о -ф р а н ц у з ь к и х н а ф т о вих суп еречок.

Будинок у Л ондоні, в яком у розт аш овувалась м ісія З У Н Р (1921-1922).

28. СТОСУНКИ З НАЦІОНАЛЬНИМ АКТИВОМ КРАЮ. УКРАЇНСЬКА ВІЙСЬКОВА ОРГАНІЗАЦІЯ

М а с о в е ін т е р н у в а н н я п о л ь с ь к о ю в л а д о ю д ія ч ів З У Н Р в л іт к у 1 9 1 9 р . н е з у п и н и л о у к р а їн с ь к о г о п о л іт и ч н о г о ж и т т я у С х ід н ій Г а л и ч и н і . В у м о в а х к о н с п ір а ц ії в ід н о в и л а с в о ю д ія л ь н іс т ь Л ь в ів с ь к а д е л е га ц ія У Н Р а д и . О с н о в у д е л е г а ц ії с к л а л и д е п у т а т и , к о т р і н а т о й ч а с м е ш к а л и в г а л и ц ь к ій с т о л и ц і. Н а с в о є м у з а с ід а н н і 20 л и п н я 1 9 1 9 р . д е л е га ц ія У Н Р а д и в и з н а ч и л а п о з и ц ію і з а в д а н н я у к р а ї н с ь к о ї ін т е л іг е н ц ії т а с л у ж б о в ц ів під п о л ь с ь к о ю о к у п а ц і є ю . Д е п у т а т и у х в а л и л и , щ о у к р а їн с ь к і с л у ж б о в ц і н е п о в и н н і с к л а д а т и п р и с я ги н а в ір н іс т ь П о л ь щ і і п р а ц ю в а т и в д е р ж а в н и х у с т а н о в а х . Н а т о м і с т ь в и р іш и л и д о п о м а г а т и к о ш т а м и т и м с л у ж б о в ц я м ч и р о б іт н и к а м , я к і з а л и ш и л и с я б е з з а с о б ів іс н у в а н н я . У х в а л е н о т а к о ж з б и р а т и де т а л ь н у ін ф о р м а ц ію п р о у с і у т и с к и , я к и х з а з н а в а л о у к р а їн с ь к е н а с е л е н н я к р а ю з б о к у п о л ь с ь к о ї а д м ін іс т р а ц ії ч и в ій с ь к а , й у т р и м у в а т и п о с т ій н и й к о н т а к т з У Н Р а д о ю у С т а н и с л а в о в і. Й ш л о с я п р о Л е в а Б а ч и н с ь к о г о й к іл ь к о х д е п у т а т ів т а п р а ц ів н и к ів а п а р а т у р о з ш и р е н о ї У Н Р а д и , я к і з а л и ш и л и с я н а в о л і і п р е д с т а в л я л и ін т е р е с и м іс ц е в и х у к р а їн ц ів у к о л и ш н ій т и м ч а с о в ій с т о л и ц і З У Н Р . Л ь в ів с ь к і д е п у т а т и п о с т а н о в и л и д ія т и т а к , а ж до с п е ц іа л ь н и х в к а з ів о к від у р я д у Д и к т а т о р а . О к р і м т о г о , У Н Р а д а у х в а л и л а з а я в у -п р о т е с т ( « н о т у » ) д о с в іт о в и х п о л іт и к ів з і н ф о р м а ц іє ю п р о п о л ь с ь к і з л о в ж и в а н н я щ о д о у к р а їн с ь к о г о н ас е л е н н я в Г а л и ч и н і. К е р ів н и к а м и У Н Р а д и у Л ь в о в і, ч е р е з в ід с у т н іс т ь Є в г е н а П е т р у ш е в и ч а т а К о с т я Л е в и ц ь к о г о , в в а ж а л и ї х н іх к о л и ш н іх з а с т у п н и к ів (« в іц е -п р е з и д е н т ів » ): Л е в а Г а н к е в и ч а т а Ів а н а К и в е л ю к а , я к и й п е р е б у в а в т о д і у п о л ь с ь к о м у к о н ц т а б о р і в Д о м б ’ є. В о с е н и 1 9 1 9 р . Л ь в ів с ь к а д е л е га ц ія п р о в е л а р е о р г а н із а ц ію с в о г о п р а в л ін н я т а с т р у к т у р и . З м ін и ґрун тувал и ся на С т а т у т і та п о стан о ва х У Н Р а д и ж овтн я 1 9 1 8 р . Т а к У Н Р а д а в ід н о в и л а с т а т у с к о л и ш н іх Л ь в ів с ь к о ї т а В ід е н с ь к о ї д е л е га ц ій . П р е з и д ію У Н Р а д и п е р е о б р а л и . Г о л о в о ю (« п р е з и д е н т о м » ) Л ь в ів с ь к о ї д е л е га ц ії с та в Р о м а н П е р ф е ц ь к и й , п е р ш и м з а с т у п н и к о м (« в іц е -п р е з и д е н т о м » ) - К и р и л о С т у д и н с ь к и й , д р у ги м з а с т у п н и к о м - Л е в Б а ч и н с ь к и й , т р е т ім - Л е в Г а н к е в и ч .

СТОСУНКИ З НАЦІОНАЛЬНИМ АКТИВОМ КРАЮ. УКРАЇНСЬКА ВІЙСЬКОВА ОРГАНІЗАЦІЯ Василь Щ УРАТ

(1871-1948) Вчений-літературознавець, педагог, громадський діяч. Вчитель гімназій у Перемишлі та Бродах. Дійсний член (1914), голова (1915-1923) НТ11І. Член Головного Виділу Товариства «Просвіта». Член К урат орії (Ради) Народного Дому у Л ьвові (1917-1919). Діяч УНДП, член Тіснішого Народного Комітету (1916-1919). Діяч Л ьвівської делегації УНРади (1920-1923). Ректор Українського Таємного університету у Л ьво ві (1921-1923). Директор жіночої гім назії СС Василіянок (1921-1934). Академік А Н УРСР (1929). Професор Львівського університету (1939-1941). Після Д ругої світ ової війни працював на посаді директора Л ьвівськ о ї наукової бібліотеки А Н УРСР та наукового співробітника Л ьвівського відділення Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії. Досліджував творчість Т. Шевченка, М. Шашкевича та І. Котляревського.

Засідання Львівської делегації відбувалися у форматі Президії й Ширшої Президії, в якій були представлені усі галицько-українські партії. 11 грудня 1919 р. на засіданні Ширшої Президії ухвалено, що УНРада в політико-правовому сенсі є єдиною представницькою інституцією україн ського населення ЗУНР. Відтак, згідно зі Статутом УНРа ди та її рішень від 19 жовтня 1918 p., в умовах неможливості зібрання цього органу у повному складі, репрезентантом українського народу «цілої території Східної Галичини з Попраду по Збруч» є саме Делегація УНРади у Львові. Склад Львівської делегації також зазнав змін. Окрім на званих осіб з керівництва, у засіданнях брали участь містяни: Богдан та Олександр Барвінські, В’ячеслав Будзиновський, Ярослав Гординський, Мирон Кордуба та Іван Куровець. До них згодом приєдналися Іван Макух із Товма ча та львівські депутати, які поверталися з Наддніпрянщи ни, з концтаборів чи з тимчасової еміграції. Склад УНРади доповнювався кооптованими депутатами. Відомо, що впро довж 1919-1923 pp. до складу Львівської делегації увійшли: службовець Порфир Буняк, адвокат Михайло Волошин, священик Ярослав Левицький, інженер Юліан Павликовський, вчителька Стефанія Пашкевич, студент Ярослав Скаліш, радник Михайло Струтинський, суддя Володимир Целевич, журналіст Федь Федорців, літературознавець Василь Щурат та правник Ілля Салагуб. Названі діячі представляли нову Генерацію українського політикуму. Брав участь у за сіданнях УНРади й митрополит Андрей Шептицький.

СТОСУНКИ З НАЦІОНАЛЬНИМ АКТИВОМ КРАЮ. УКРАЇНСЬКА ВІЙСЬКОВА ОРГАНІЗАЦІЯ Іван К Р И П ’ЯКЕВИ Ч

(1886-1967) Вчений-історик, педагог, громадсько-політичний діяч. Дійсний член НТШ у Л ьво в і (1911). Викладач іст орії в Академічній гімназії у Л ьвові, гімназіях Рогатина та Жовкви. Діяч УНДП, УНДО. Експерт СВУ у питаннях Холмщини. Готував матеріали для делегації УНР на переговорах у Бересті (1918). Референт МіжпартійноїРади по справах Волині та Холмщини. Провадив зашифроване листування з Є. Петрушевичем (1922). Викладав у К ам ’янець-Подільському державному університеті (1918), Українському (таємному) університеті у Л ь во в і (1921-1924), Греко-католицькій Богословській академії. У часи радянського правління викладав у Л ьвівськом у університеті (1939-1941, 1944-1946) та працю вав на керівних посадах в Інституті суспільних наук А Н УРСР у Л ь во в і (1951-1967). Дослідж ував історію Галицько-Волинського князівства, української козаччини та вивчав допоміжні історичні дисципліни.

Змінювався також склад керівних органів Львівської де легації. Згідно з рішенням партійної конференції УСДП, яка відбулася у Львові 27-28 березня 1920 p., зі складу Президії делегації офіційно вийшли діячі цієї партії: П ор фир Буняк, Лев Ганкевич, Стефанія Пашкевич й Антін Чернецький. Н а засіданні 4 грудня 1920 р. оприлюднили заяву Романа Перфецького про його вихід з керівництва УНРади. Як член Колегії Уповноважених, він був зму шений постійно перебувати у Відні. Відомо також, що у 1922 - на початку 1923 pp. заступником голови Львівської делегації був колишній заступник УНРади у Станиславові буковинець Омелян Попович. Львівська делегація УНРади разом із Горожанським Ко мітетом (голова - Степан Федак) займалася насамперед гу манітарним та соціальним захистом українського населення Східної Галичини, збирала кошти для матеріальної підтрим ки українських урядовців, які втратили працю через відмову присягнути на вірність Польщі. З в ’язок з Урядом Диктатора у Відні здійснювався через уповноважених чи спеціальних кур’єрів, котрі мали змогу легально відвідувати австрійську столицю. Хоча Львівська делегація намагалася діяти конспі ративно, польській поліції' у Львові, а відтак урядові у Вар шаві було достеменно відомо про її засідання та учасників. Виїзд Є. Петрушевича до Відня не позбавив його стату су національного лідера та авторитету серед галицьких українців - Львівська делегація визнавала його, як про відного політика ЗУ Н Р. У плані партійної підтримки, для

СТОСУНКИ З НАЦІОНАЛЬНИМ АКТИВОМ КРАЮ. УКРАЇНСЬКА ВІЙСЬКОВА ОРГАНІЗАЦІЯ

>. ; " і

и} і

'б

-у

■

.......

;

f ł0

М.

-łV .*♦ . I.t'j

:«♦. і ?

'*- • • Р .'

■

Г '

■ ’ •- К

і “ * І5 -;

■

м іі

ц і

..Ą

Г>

: : : >• Л

/ Г-

і \ • V .r.jl-

' •.

• 1,

•

'■

: — ■

■'Л >

. Таємний код, який використ овував Іван К рип’якевич для листування з Євгеном Петрушевичем.

Петрушевича важливою була насамперед позиція провід ної політичної сили - УНТП. ЗО грудня 1921 р. з’їзд «му жів довір’я» партії одноголосно ухвалив резолюцію, в якій було підтверджено, «що лише уряд Петрушевича є вираз ником волі населення». Другий з ’їзд УНТП, який відбувся у січні 1922 p., підтвердив свою підтримку діяльності емі граційного уряду ЗУ Н Р. Дипломатична діяльність Диктатора викликала й нега тивні оцінки. Про настрої тогочасних українських середо вищ Галичини та їх ставлення до міжнародної політики Петрушевича свідчать щоденники Мирона Кордуби. 4 лю того 1921 р. він зробив такий запис: «По довгій павзі знова скликано УНР. Прочитано лист з Відня про недале ке вже остаточне вирішене справи Східної Галичини зі зазивом, видержати лінію до кінця і присилати інформації. Стара пісонька, котру вже всі знаємо на память». У червні 1922 р. - подібний запис: «Все се страшно трагічне, бо ціла суспільність уявляє собі справу в дуже рожевім світлі і ми одні других дуримо, боячи ся виявити нагу правду. А оку панти травлять нас мов собак». Спробував відстоювати позиції Диктатора його брат Ро ман Петрушевич, котрий 1920 р. повернувся до Галичини і два роки переховувався у Львові від польської поліції. Однак він не зумів налагодити добрих стосунків у середовищі Львів ської делегації УНРади й після скандалу вийшов зі складу Народного Комітету. Більший авторитет серед крайового активу мав племінник Диктатора - Лев Петрушевич. З а наказом Диктатора українці Східної Галичини бой котували загальнопольський перепис населення 1921 р.

СТОСУНКИ З НАЦІОНАЛЬНИМ АКТИВОМ КРАЮ. УКРАЇНСЬКА ВІЙСЬКОВА ОРГАНІЗАЦІЯ

Звернення Євгена Петрушевича «До українців Галицької Землі!» (плакат 1922 p.).

Найбільшу дискусію поміж Є. Петрушевичем і політич ним проводом у краю викликали оголошені польською владою вибори 5 листопада 1922 до Сойму, а 12 листопа да того ж року - до Сенату Польської Республіки. Голо ва УНРади звернувся до галицьких українців із закликом бойкотувати їх. В агітаційному плакаті, який поширили в краю, було, зокрема, наголошено: «Сини Галицької Зем лі! Ніхто з вас не сміє взяти участи в польських виборах. Се національний приказ!». Оголошення виборів спричинило в українських політич них середовищах розгубленість - їхні недавні союзники місцеві євреї та німці вирішили брати участь у виборчій кампанії. Натомість українці через бойкот виборів втра чали реальний шанс бути представленими у законодавчо му представницькому органі Польської Республіки та ле гально впливати на її політику. При підтримці польської влади свої кандидатури на виборчих перегонах виставила новостворена угодовська Українська Хліборобська П ар тія, серед лідерів якої були колишній депутат УНРади й повітовий комісар ЗУ Н Р у Долині Северин Данилович, письменник Михайло Яцків, гімназійний вчитель Сидір Твердохліб та колишній військовий капелан Галицької Армії о. М икола Ільків. Ці діячі фактично розірвали єди ний національний ф ронт бойкоту виборів. Хоча більшість українського населення краю не брала участі у виборах

СТОСУНКИ З НАЦІОНАЛЬНИМ АКТИВОМ КРАЮ . УКРАЇНСЬКА ВІЙСЬКОВА ОРГАНІЗАЦІЯ Євген К О Н О В А Л Е Ц Ь

(1891-1938) Правник, офіцер авст рійської та української армій, політичний діяч. Д іяч УНДП. У роки Першої світ ової війни був у російському полоні, перебував у т аборі під Царицином (1916-1917). Співорганізатор та один із командирів формацій Січових Стрільців (1917-1919). Керівник УВО (1921-1922, 1924-1938). Увійшов у конфлікт з Є. Петрушевичем з приводу зовнішньополітичних орієнтацій національновизвольного руху. Співзасновник та лідер ОУН. Від 1922 р. на ем іґрац іїу Женеві, Берліні та Римі. У 1929 р. побував у СІЛА та Канаді, де шукав матеріальної підтримки для діяльності ОУН, започаткував українські стрілецькі громади. Загинув від р ук радянського шпигуна П авла Судоплатова у Роттердамі.

1922 p., польська влада лицемірно заявила про підтримку її правління у Східній Галичині. Збройну протидію Польщі в Галичині на початку 1920-х pp. розпочала Українська Військова Організація (У ВО ), яка була створена у П разі з ініціативи колишніх старшин Армії УНР, членів Головної Ради Корпусу Січо вих Стрільців. На початках діяльності УВО серед її дія чів переважали колишні вояки Армії У НР та Галицької Армії, люди різної партійної належності і часто, відмін них політичних поглядів. З а відсутності політичної про грами, організація вбачала своїм головним завданням продовження збройної боротьби за українську держав ність проти окупаційних режимів. У Львові заходи зі створення УВО розпочали у верес ні 1920 р. Первісну організаційну основу УВО в Галичині творило товариство «Воля». Було сформовано Н ачаль ну Колегію українських військових організацій (головакоординатор - Олександр Навроцький, члени - Ярослав Чиж, М икола М атчак, Юрій Полянський та Володимир Целевич), створено округи, повітові відділи та місцеві осередки організації. У середині 1921 р. УВО очолив Євген Коновалець, який замість Начальної Колегії утворив Начальну Команду зі штабом і референтурами (організаційно-кадрова, розвіду вальна, бойова і пропагандистсько-політична). Начальни ком штабу призначено Юрія Отмарштайна. Галичину роз поділили на 13 військових округ та 58 повітів із відповідним командуванням. У 1921-1923 pp. УВО була організаційно пов’язана з українським урядом Є. Петрушевича у Відні й

СТОСУНКИ З НАЦІОНАЛЬНИМ АКТИВОМ КРАЮ. УКРАЇНСЬКА ВІЙСЬКОВА ОРГАНІЗАЦІЯ Володимир БАЧ И Н СЬК И Й (1880-1927)

Адвокат у Підгайцях та Л ьвові, організатор кооперативного руху, громадсько-політичний діяч. Директор Крайового Союзу Кредитового. Діяч УНДП. Депутат Держ авної Ради (19071918) та Галицького Сойму (1913-1914). Член Головної Української Ради (1915) та Загальної Української Ради (1915-1916). Депутат Л ьвівськ ої делегації УНРади (1918-1923). Інтернований польською владою у концтаборах у Баранові та Д ом б’є (1918-1919). Голова Міжпартійної Ради (1922-1923). Головний секретар Колегії Референтів (1922). Політичний опонент Є. Петрушевича. І. Крип’якевич охарактеризував його так: «Умів (як сам висловлювався) виконувати всякі «коронкові роботи», але потребував багато грошей і закидали йому перекупність». Виключений з УНДО за угодовство. Покінчив життя самогубством.

координувала свої військові акції через військового реф е рента Колегії Уповноважених Ярослава Селезінку. Уряд Петрушевича дійшов висновку, що потрібен ак тивний протипольський рух у Східній Галичині, який би продемонстрував невдоволення українського населення краю окупаційною владою. Відтоді УВО почала здійс нювати масштабні акції опору: терористичні замахи на представників польської влади та українських діячів, що виступали за порозуміння з польською державою, саботажні кампанії, бойкот польської адміністрації тощо. На думку Петрушевича, збройні виступи мали служити укра їнській дипломатії аргументами для вирішення «галицько го питання» на свою користь. Однак вимоги Петрушевича ліквідувати польських урядників українська інтелігенція сприйняла цілком негативно. З цього приводу М. Кордуба у березні 1922 р. занотував у щоденнику таке: «Петруше вич ніколи не був добрим політиком, а тепер хибань вже стратив і останки здорового розуму!». Утім саботажний та терористичний механізм було за пущено в дію. З а підрахунками українського підпілля, 1922 р. у Західній Україні було вчинено близько трьохсот різноманітних протипольських акцій. Серед них: 20 зама хів на зрадників та т. зв. хрунів, 10 - на поліційних агентів та поліцаїв, 7 замахів на польських військових, 2 - на поль ських вчителів. Українські підпільники пошкодили 22 за лізничні колії та потяги; пошкодили три мости та устатку вання 4 залізничних станцій, перервали 17 телеграфних і телефонних ліній. Завдано шкоди восьми поліційним і вій-

СТОСУНКИ З НАЦІОНАЛЬНИМ АКТИВОМ КРАЮ. УКРАЇНСЬКА ВІЙСЬКОВА ОРГАНІЗАЦІЯ

ськовим казармам та шести іншим польським будинкам. Було здійснено 140 підпалів осель та дворів польських ко лоністів та чотири підпали військових об’єктів. Ж ертвами замахів стали серед інших угодовці Сидір Твердохліб та Михайло Яцків. Масштабні акції УВО спричинили протидію з боку польських спецслужб - відновилися масові арешти укра їнських активістів. Восени 1922 р. осідок Начальної К о манди УВО перенесли до Берліна, а діяльністю в Галичині керувала Крайова Команда, яку очолював А. Мельник. На початках своєї діяльності чільники УВО, як і Є. П ет рушевич, намагалися порозумітися з більшовиками. Спочатку перемовини з ними у Берліні провадив член УВО Микола Саєвич. Пізніше від імені цієї організації з радянськими представниками контактував Іван Коссак та інженер Ярослав Індишевський. Врешті Дмитру Палієву вдалося домовитися, що обидві сторони будуть уникати взаємного поборювання. Українські підпільни ки зобов’язалися здійснювати бойову діяльність тільки у Польщі й не критикувати у пресі більшовицький уряд. Ра дянські представники пообіцяли УВО підтримувати їхню антипольську збройну діяльність, а комуністи Західної України не мали цьому перешкоджати. Домінування у складі Львівської делегації представників УНТП причинилося до того, що центр ухвалення голов них рішень фактично перемістився до Народного Коміте ту. Тому для репрезентативності та балансу українських партійних середовищ постала Міжпартійна Рада як тим часовий орган. До цієї організації увійшли представни ки національно-демократичної, радикальної, соціал-демократичної, християнсько-суспільної партій і навіть, епізодично, з нею співпрацювали русофіли. Діяльність Львівської делегації УНРади не була скасована, а лише тимчасово призупинена. Для організації різних царин національного життя у Міжпартійній Раді створили виконавчий орган - Колегію Референтів. Цей своєрідний крайовий національний уряд очолив Володимир Охримович. Головним секретарем Колегії обрали Володимира Бачинського, референтом господарських справ - Юліана Павликовського, промис ловості і торгівлі - Сильвестра Герасимовича, внутрішніх справ - Володимира Целевича, шкільництва - Михайла Галущинського, референтом у справах Волині та Холм щини - Івана Крип’якевича. Останній пізніше згадував: «Я вів тоді також таємну переписку з урядом Петруше-

СТОСУНКИ З НАЦІОНАЛЬНИМ АКТИВОМ КРАЮ. УКРАЇНСЬКА ВІЙСЬКОВА ОРГАНІЗАЦІЯ

вича; листи приходили писані невидимим плином на па пері, або на полотні і відповідним реактивом треба було їх виявити; деколи писали ми картки «Езоповою мовою» до дядька (Петрушевича) про «Аполонію» (Польщу) і ін. А ле зв’язок з Петрушевичем був слабий, «диктатор» за мало рахувався з новими силами в Галичині, оточувався вузьким колом давних прибічників, так що приходило до все більших непорозумінь і напруження. Врешт колегія референтів розв’язалася». Наприкінці 1922 р. Народний Комітет почав схилятися до порозуміння з Польщею. В. Бачинський, який досі ко ординував свої дії з урядом Петрушевича, почав виявля ти певну самостійність у формуванні політичного курсу партії і Міжпартійної Ради, яку він також очолював. Його прибічники розпочали дискусію у пресі, що саме ці полі тичні органи є національними репрезентантами українців Східної Галичини, а екзильний уряд повинен узгоджувати свою діяльність з краєм. В. Бачинський 27 січня 1923 р. написав Диктаторові листа тоном, який той визнав непри пустимим. Внаслідок цього інциденту, у лютому того ж року Є. Петрушевич заявив, що розриває всілякі стосун ки з Міжпартійною Радою. Не сприйняла владних амбіцій В. Бачинського і Християнсько-Суспільна Партія, яка від мовилися від участі в Міжпартійній Раді, допоки її голо вою буде цей політик. З а свідченням польської розвідки, Народний Комітет і частина інтелігенції фактично «оголосили війну Петру шевичу». Натомість голову УНРади підтримувала молодь і старше покоління, яке творило середовище часописів «Український Голос» (Перемишль), «Слово» та «Громад ський Голос» (Львів): адвокати, судові урядники, професу ра й інша «незалежна» інтелігенція. Переважна більшість українського активу розкритикувала В. Бачинського, зви нувачуючи його в угодовській політиці, через що той на початку березня 1923 р. був змушений залишити посаду голови Народного Комітету. До остаточного вирішення питання Східної Галичини у ' Парижі Петрушевич уособлював незламність українсько го політичного проводу в боротьбі за національну держав ність. Іван К рип’якевич писав іншому історикові Степа нові Томашівському в січні 1923 р. таке: «В очах загалу Петрушевич - це персоніфікація ідеалу самостійности, і горе тому святотатцеви, що хотів би зневажити цей ідеал і його персоніфікацію».

296

29. РІШЕННЯ РАДИ АМБАСАДОРІВ

У другій половині 1922 р. - на початку 1923 р. питання Східної Галичини обговорювали в американському, бри танському, італійському та югославському представниць ких органах. З а незалежність краю висловився Конгрес Миру 1922 р. у Лондоні, Міжнародний Демократичний Конгрес у Відні у вересні 1922 р. та низка жіночих конгре сів. Ліга Націй у вересні 1922 р. на прохання уряду Петру шевича вкотре звернулася до Найвищої Ради з побажан ням якнайшвидше вирішити східно-галицьку справу. Утім політичні середовища європейських країн, попри усі декларації та реверанси міжнародних інституцій, усвідомлю вали, що вирішеним питання державної належності Східної Галичини затягується штучно, і на це є серйозні причини. Уряд Петрушевича хибно оцінював це зволікання як свід чення прихильності ключових міжнародних інституцій до українців. Зокрема Кость Левицький запевняв: «Те що нас досі не дали Польщі означає, що нас не хочуть дати». Насправді галицьке питання було предметом таємних торгів поміж Британією і Францією щодо розподілу світо вих нафтових ресурсів. Уряд Британії не вважав галицьку нафту своїм пріоритетним інтересом. Зволікання британ ців зі згодою на передачу Східної Галичини Польщі було продиктоване бажанням якомога більше виторгувати від Франції щодо контролю нафтових теренів на Близькому та Середньому Сході. Українські кола, які були втаємничені в зовнішньопо літичні заходи еміграційного уряду, також стверджували, що, попри несприятливу міжнародну кон’юнктуру, проб лема міжнародного визнання ЗУ Н Р полягала й у низькій кваліфікації її дипломатичного корпусу. Ані Степан Витвицький, ані Степан Томашівський не розмовляли фран цузькою чи англійською мовами. Тому їхня міжнародна діяльність була неефективною. С. Томашівський під час свого семимісячного перебування в Лондоні не зустрічав ся із жодним британським політиком і не помістив ані од нієї статті в місцевій пресі. У віденському уряді Петрушевича перекладачем офі ційних документів був о. Й осафат Жан, котрий не мав

РІШЕННЯ РАДИ АМБАСАДОРІВ Григорій М ИКИТЕЙ

(1888-1945) Педагог, громадсько-політичний діяч, дипломат. Діяч УНДП, УНДО та УПП. Працівник посольства Австро-Угорщини в Українській Держ аві (травень-листопад 1918). Представник ЗУНР у К и єві (листопад 1918 - січень 1919). Начальник управління преси Галицької А рм ії (1919). Голова м ісії ЗУНР у Білгороді (вересень 1919 - травень 1920). Радник уповноваженого закордонних справ Диктатора у Відні (1920-1923). У міжвоєнний час був вчителем українських гімназій у Галичині. Редактор часопису «Рада» (Львів, 1925-1931).

відповідної освіти й не володів дипломатичним стилем французької мови. Тому звернення та заяви українського уряду, які він перекладав виглядали малограмотними. «М іж народний п роцес Д и к т а т ур и П ет руш еви ч а за Г али чин у не м іг закін чи т и ся успіш н о щ е й т ом у, що веден о його п о-ам ат орськ и й дилет ант ськи, чи інколи п рост о п о-ди т ячом у. О сь, наприклад, у д о м ів ц і Д и к т а т ури на М а р ія гіл ьф ерш т рассе у В ід н і ди п лом ат и чн і нот и до Н а й в и щ о ї Р а д и п исав найближ чий сп івр о б іт ник п р ем ’є р а в у р я д і П ет руш евича, д -р а К ост я Л еви ц ь кого, гім н азій н ий уч и т ель Г ри горій М икит ей, який з о в сім не зн а в ф р а н ц у з ь к о ї а н і а н гл ій сь к о ї м о в, а за р а з при сусідн ьо м у ст о л і п ер ек л а да в т у н от у на ф р а н ц узь к у м о в у о. Ж ан, ф ранцуз, л ю ди н а б езум о вн о в ід д а н а ук р а їн ст в у, а л е м а л оосвіч ен а, я к а не зн а л а і не м огл а зн ат и ф інезій ф р а н ц у з ь к о ї ди п л о м а т и ч н о ї м о ви » І в а н К е д р и н « Ж и т т я - п о д і ї - л ю д и . С п о м и н и і к о м е н т а р і» (1 9 7 6 )

Ще однією несприятливою обставиною була слабка ефективність української контррозвідки. Усі політичні рішення українських еміграційних кіл, документи канце лярії Петрушевича, бесіди, звіти про поїздки й міжнародні перемовини ставали, буквально за кілька днів, відомими агентам польських та радянських спецслужб. Відповід но, польський уряд, маючи докладну інформацію про дії та наміри суперника, мав змогу оперативно здійснювати запобіжні заходи на міжнародній арені, щоб нівелювали дипломатичні кроки уряду ЗУНР. 298

РІШЕННЯ РАДИ ДМБАСДДОРІВ Йосафат Ж А Н

(1885-1972) Священик, ненець чину отців Василіян. Франкомовний канадець із провінції Квебек, став василіянином і греко-католицьким священиком підо впливом митрополита А. Шептицького. Перекладач у К олегії Уповноважених. Секретар делегації ЗУНР на мирових переговорах у Ризі, Женеві та Ґенуї.

Ставлення західних країн до питання Східної Галичини почало змінюватися наприкінці 1922 р. Головним чинником стали економічні інтереси, зокрема, нафтові домовленості. Після відставки британського уряду лібералів Ллойда Джор джа новий уряд на чолі з Ендрю Бонар Лоу продемонстрував Франції готовність піти на поступки в галицькому питанні. Головною умовою поставлено підтримку Франції в отри манні Британією мандату на управління Мосулом. Щоб збе регти статус безстороннього арбітра, Британія лише напо лягала на введенні автономного устрою Східної Галичини. Польський уряд, дізнавшись про це, почав всіляко пропа гувати, що запроваджений соймом у вересні 1922 р. Закон про воєводську автономію має усі ознаки національної автономії. З іншого боку, Польща активно позиціонувала себе як ключовий форпост проти більшовицької загрози. На початку 1923 р. Франція отримала від польського уряду право на експлуатацію нафтових родовищ у Дрогобицько-Бориславському басейні. До нафтової компанії, що мала реалізовувати цей проект, був причетний впли вовий політик та експерт у польському питанні Ж ю ль Камбон. З і свого боку, Франція дала Британії свободу дій щодо нафтовидобутку в Мосулі й Ірані. Як тільки ці пи тання були закріплені відповідними документами, шлях до вирішення долі Східної Галичини став відкритим. 29 лютого 1923 р. т. зв. Рада Амбасадорів (Рада П о слів) держав Антанти доручила експертному комітетові детальніше вивчити проблему Східної Галичини і східних кордонів Польщі й до 10 березня підготувати відповідний проект ухвали. Ці приготування здійснювали у регуляр них контактах і порозумінні з урядом Польщі.

РІШЕННЯ РАДИ АМБАСАДОРІВ Ж юль Мартен КАМ БО Н

(1845-1935) Правник, військовий, політичний та державний діяч Франції, дипломат. Генерал-губернатор Алжиру (1891). Посол Франції в США (18971902), Іспанії (1902-1907) та Німеччині (1907-1914). На Мировій Конференції був головою ком ісії по грецькому, чеському та польському питаннях. Б ув одним з експертів Ради Амбасадорів. А вт ор праць з теорії дипломатії. Уважав, що у дипломатичних та союзницьких стосунках найперше необхідно враховувати географічні чинники.

Петрушевич, дізнавшись про те, що Рада Амбасадорів буде найближчим часом ухвалювати ключове для галиць ких українців рішення, разом зі своїми відповідальними по садовцями прибув до французької столиці. Голова УНРади сподівався, що його запросять на перемовини чи принаймні на консультації щодо остаточного врегулювання східногалицького питання. Однак українську делегацію офіційно не повідомили навіть щодо дати важливого засідання. 14 березня 1923 р. у Парижі відбулося засідання Ради Амбасадорів у складі: Раймон Пуанкаре (Франція), Ро мано Авеззана (Італія), Ерік Фіппс (Великобританія) й Мічіказу Матсуда (Японія). Від Польщі на засіданні був присутнім Моріс Замойський. Посли узгодили документ такого змісту: «Зваживши, що згідно з 91 параграфом мирного договору в Сен-Жермен, Австрія зреклася на ко ристь союзних і прийнятих до союзу держав усіх прав і ти тулів щодо територій, які перед тим належали колишній Австро-Угорській монархії і які леж ать поза новими кор донами Австрії, як це окреслено в 27 параграфі згаданого договору і яких досі нікому не признано; маючи на увазі, що Польщ а визнала у стосунку до східної частини Гали чини, що її етнічні умови конче вимагають автономного устрою - Конференція Амбасадорів ухвалила визнати за кордон Польщі з Росією граничну лінію визначену і окрес лену за згодою цих держав і на їх відповідальність 22 лис топада 1922 року». У цьому документі посилання на згоду Польщ і стосовно автономного устрою Східної Галичини стосувалося Закону про автономію трьох воєводств. Згад ка про автономію краю не була умовою юридичної пере дачі його території до складу Польщі. Фактично польська 300

РІШЕННЯ РАДИ ДМБАСАДОРІВ Раймон П У А Н К А РЕ

(1860-1934) Адвокат, журналіст, політичний та державний діяч Франції. Брат математика Анрі Пуанкаре. Міністр освіти (1893-1894), міністр фінансів (1894-1895). Прем’єр-міністр та міністр закордонних справ (1912-1913). Президент Франції (1913-1920). Прем’єр міністр (1922-1924, 1926-1929). Приймав на аудієнції митрополита Андрея Шептицького й обговорю вав з ним східногалицьке питання. Член Ради Амбасадорів, яка 14 березня 1923 р. ухвалила рішення щодо передачі Східної Галичини Польщі.

влада могла на свій розсуд вирішувати питання щодо на дання меншинам національно-територіальної автономії. Першим дізнався про неґативне для українців рішення Степан Витвицький. 14 березня 1923 р. він прибув до го телю, де мешкали Євген Петрушевич, Кость Левицький та о. Йосафат Ж ан, і повідомив їх, що Рада Амбасадо рів ухвалила рішення віддати Східну Галичину Польщі, і про це оголосять наступного дня. Звістка приголомшила присутніх. Першою реакцією Є. Петрушевича були слова, що йому не залишається нічого іншого, як застрелитися. С. Витвицький та К. Левицький намагалися якось заспо коїти голову УНРади. Тимчасом о. Ж ан зателефонував до митрополита Андрея Шептицького, який тоді також перебував у Парижі, з проханням негайно приїхати до го телю. Щойно під час розмови сам на сам з митрополитом Петрушевич заспокоївся. Митрополит разом з о. Ж аном відвідали італійського посла Романо Авеззану, який сказав їм таке: «Ви українці, є жертвою теперішніх часів. Англія матиме вільну руку в нафтових справах у Мосул та Ірані, Франція ж дістане галицьку нафту». У Парижі Є. Петрушевич підготував спеціальну відозву до галицьких українців: «Український народе! Йдучи за Твоєю волею і як викладник Твоєї волі, Уряд, хоч і змі нений в складі осіб, лишається дальше за кордоном, щоб вести по Твоїй волі на міжнародній політичній арені даль шу боротьбу по лінії державної незалежности української землі. І так як Ти, Український Народе, серед усіх обста вин, на перекір усім ворожим змаганням, так і Уряд ніко ли не схилить в низ прапора української державности!».

РІШЕННЯ РАДИ АМБАСАДОРІВ

Польський посланець у Відні Зиґмунд Лясоцький ви магав від австрійської влади негайного вигнання україн ського екзильного уряду. Діячі УНРади Ернест Брайтер та Володимир Сінґалевич були змушені підписати у віден ській поліції документ, у якому засвідчили, що не будуть займатися політичною діяльністю в Австрії. Уряд відмо вив Петрушевичу у продовженні австрійської візи, й дав зрозуміти, що до закінчення терміну чинної - до 15 травня 1923 р. - він повинен покинути країну. Є. Петрушевич ви їхав до Праги і попросив у місцевої влади дозволу емігру вати до Чехо-Словаччини. Незважаючи на той факт, що відносини цієї країни з Польщею були не найкращими, українському лідеру категорично відмовили в праві меш кання та п о л і т и ч н о ї діяльності у Празі. 14 квітня 1923 р. у Відні відбулося засідання усіх емігра ційних осередків галицько-українських політичних партій, окрім УСДП. Тоді Є. Петрушевич оголосив, що здає свої повноваження на руки УНРади. Водночас, він висловив пропозицію щодо переїзду всієї галицької еміграції на Ра дянську Україну до Харкова. За інформацією радянських спецслужб, від цієї ідеї Петрушевича відмовили Володи мир Целевич та Євген Коновалець. ЗО квітня 1923 р. віденський еміграційний уряд Петру шевича офіційно припинив свою діяльність. Однак за по розумінням із краєм та еміграційними колами перемогла думка, що політичну діяльність в еміграції, за підтримки американських та канадських українців, необхідно про довжувати. Кошти при цьому треба було розділяти на бо йову діяльність та політичну й культурну роботу у Східній Галичині. У пошуках місцеперебування нового уряду, оточення Петрушевича звернуло свої погляди в бік Німеччини. Його представники почали шукати місце та приміщення для розташування еміграційного центру. Спочатку про понували для помешкання м. Веймар. Згодом віднайшли приміщення для урядової канцелярії у м. Потсдам. Врешті місцем осідку Петрушевича вибрали німецьку столицю, куди він переїхав із кількома співробітниками й де мешкав до кінця свого життя.

302

ЗО. БЕРЛІН

Ст олиця Німеччини важко пережила Першу світову війну. Виснажливі воєнні дії на різних фронтах спричинили економічну кризу в імперії та в її центрі. Вже взимку 1916-1917 pp. понад 150 тисяч голодуючих мешканців благали про підтримку, у столиці розгорнулися масштабні страйки. Одним із наслідків соціального колапсу Берліна було укладення Берестейського миру 1918 p., завдяки якому до міста привезли українське збіжжя. Нищівна поразка Німеччини у світовій війні т ільки поглибила кризу в імперії та у столиці. Кайзер Вільгельм II восени 1918 р. зрікся престолу. Внаслідок революційних повстань соціал-демократів та комуністів Німеччина була проголошена республікою. Національні Збори, обрані у січні 1919 p., під час засідань у Веймарі ухвалили нову конституцію. «Веймарська» республіка проіснувала до 1933 року. Втім соціал-демократи, які опанували владу, від радикальної револю ційної рит орики перейшли до виваженої практ ичної політики. При переході від імперської форми правління до республіканської, вони уникнули експропріації земельної та промислової власності. К олиш ня імперська бюрократія та офіцерський корпус армії зуміли зберегти свої посади та вплив. Влада Вулиця Берліна (1925).

БЕРЛІН

Веймарськоїреспубліки застосувала силу, коли ліві та праві політичні сили спробували радикалізувати ситуацію. Суспільно-політична ситуація в Берліні у перші повоєнні роки була вкрай напруженою. Кризу Веймарської республіки поглиблювали важке економічне становище і гнітючі умови Версальського договору. За його умовами 13 % території Німеччини з 10 % населення відторгнули Німецький на користь сусідніх держав: Франції, Польщі, Бельгії, знак поштової Д анії та Чехо-Словаччини. Німеччина була змушена оплати виплачувати і значні репарації. номіналом У перші післявоєнні роки уряд спробував вирішити у два проблему економічних зобов’язань через наповнення мільярди марок. внутрішнього ринку більшим обсягом грошей, що було помилковим кроком. Економічна нестабільність вкупі зі знеціненням національної валюти спричинили 1923 р. гіперінфляцію, яка найболючіше вдарила по біднішим верствам населення. Д ля ілюстрації досить навести такий приклад: номінал звичайного знаку поштової оплати сягнув вартості двох мільярдів німецьких марок. Втім у стислі терміни німецький уряд, застосувавши більш ефективну економічну політику, вже 1924 р. зумів суттєво покращити ситуацію у країні. Веймарській республіці вдалося заключити низку вигідних угод із провідними державами Європи й домогтися фінансової допомоги від СІЛА. Економічне зростання, яке було найпомітніше у Берліні, ознаменувало т. зв. золот і двадцяті в історії міста. Закон від 1 жовтня 1920 р. «Про створення нової міської громади» утворив «Великий Берлін». Д о колиш ньої міської т ерит орії німецької столиці приєднали сім навколишніх Зам ок і міст у Берліні (поштівка).

БЕРЛІН

міст: Шарлоттенбурґ, Кьопенік, Ліхтенберг, Нойкьольн, Шенеберг, Шпандау і Вільмерсдорф, а також 59 сільських громад та 27 поміщицьких маєтків. В результаті створення «Великого Берліна» населення столиці зросло до майже чотирьох мільйонів мешканців. Відзначмо, що ідея «великого» міста набула популярності й на сході Європи. Зокрема 1920 р. викладач Львівської політехніки Іґнацій Дрекслер виступив з ідеєю створення «Великого Львова». Берлін став одним із найбільших промислових центрів континенту, який утверджував свою першість в індустріалізації та найновіших технологіях. У світові лідери у своїй галузі піднявся електроконцерн «Сименс». Року 1924 у місті відкрили модерний аеропорт Темпельхоф. Впродовж 1924-1930 pp. електрифіковані міські, приміські та окружні залізниці о б ’єднали в інтегровану систему міського сполучення, що забезпечувала комунікацію та мобільність понад чотиримільйонного населення столиці. Свідченням т ехнологічної першості Німеччини стали випробовування ракет ної техніки.

Берлінська ратуша.

БЕРЛІН

Видатні досягнення німецької т ехнічної думки заохочували студентів зі Східної Європи, українців також, до навчання в німецьких технічних закладах. Іст орик Борис Крупницький згадував: «Уряд докладав великих зусиль, щоб прит ягнут и до Берліна найліпших фахівців, кому давалися до розпорядження наймодерніші ляборат орії або засоби для їх розбудування. К оли кожний німецький університет мав якусь свою зірку або спеціяльність, то Берлінський блискот ів цілим сузір’ям. Це, звичайно, приваблювало до себе молодь, що хотіла чогось навчитися у найславнішого професора». Окрім Берліна, українські студенти з Галичини навчалися у Гамбурзі, Ростоку та Лейпціґу. У Берліні навчалися також близько 20 студентів із Радянської України на державні стипендії. Нестабільні життєві умови, революційні неспокої не припинили інтелектуального та мистецького життя Берліна. У місті працювали фізик А льберт Ейнштейн, архітектор Вальтер Ґропіус, художник Ґеорг Ґрос, письменники А рнольд Ц вейг та Берт ольд Брехт, актори і режисери Марлен Дітріх, Фрідріх Вільгельм Мурнау та Фріц Ланг. Вони, та багато інших відомих вчених, письменників та митців, т ворили неповторну інтелектуальну та мистецьку атмосферу, що підтверджувала претензії Берліна на статус культ урного центру Західної Європи. Авангардні театральні постановки, спектаклі вар ’єте, резонансні кінопрем ’єри та бурхливе нічне життя мегаполісу перетворили Берлін на культ овий центр «золот их двадцятих». На іншому соціальному полюсі була головна продуктивна верства німецької столиці - робітники. Раціоналізація у Церква св. Ядвіґи в Берліні (сучасний вигляд).

БЕРЛІН

ЗО

промисловості, впровадження конвеєрного виробництва викликали масове безробіття і соціальну напругу. У жовтні 1930 р. ліворадикальні робіт ничі активісти організували страйк працівників металургійних та металообробних підприємств, у якому взяли участь 50 000 робіт ників Берліна. Я к сприймали німецьку столицю міжвоєнного часу галицькі українці?. Подорожуючий священик 1930 р. писав: «Загально Берлін робит ь могутнє вражіння, хот яй нема в нім такого гамору і такого шаленого руху, як. прим, у Парижі. Противно Берлін на вні є тихий - тихий мимо тисячі авт, автобусів та трамваїв. Д ивлячись на Берлін, а радше на цілу Німеччину, приходить мені на гадку велика, могутна ріка, що в погідний день котить свої води спокійніш хот яй скорим нуртом. Ніхто не пізнає з її вніїиного зеркала, кілько там на дні криється небезпек і боротьби. (Партійна гризня, комуністи і т. д.)». « ...Б е р л ін р о зж и в с я , р о з р іс с я (к а ж у т ь н а п о вн и й м іл іо н м е ш к а н ц ів ) і н е м о в ... зм у ж н ів. М а л о я м а в часу, а л е за у в а ж и в , щ о в с ю д и в ін щ е д а в н ій . Н е п о в и к и д а л и т а м н і с т а т у й Ф р и д р и х ів, н і В іл ь ге л ь м а . Т іл ь к и в и со к и й ст о в п з Г ін д е р б у р ґо м , щ о я й ого б а ч и в щ е в 1 9 1 6 р . б іл я П а м я т н и к а П о б ід и - щез. Р у х к о л о са л ь н и й , а п о р я д о к зр а зк о в и й . П о л іц ія ч ем н а д о п ер еб о р щ ен н я . Н а п и т а н н я д е п о ч т о в а ск р и п к а б е р е л и с т и і са м в ід н о с и т ь . В ій с ь к а в и д к о м а л о , а л е в о н о п о р я д н о в б р а н е я к і в с я з а л із н и ч н а служ ба. К р а м н и ц і в ід к р и т і вж е р а н о . В с е з в и к л о д о п р а ц і і м а б у т ь л ю б и т ь її. З а м іт а ю т ь р а н к о м у л и ц і д р о т я н и м и щ іт к а м и і н ем а п ри ц ь о м у т а к о го « л ю б о го » н а м п и лу, щ о д р я п а є очі, б о т у т в у л и ц я п о л и т а в о д о ю ; з в и ч а й н о ю в о д о ю . К о л и н а ш і м іс т а д іж д у т ь ся ц ь о го ? А села?». Л е в Я с ін ч у к . У н о в и й с в іт . З і Л ь в о в а д о П а р и ж а (1 9 2 9 ).

Після револю ції та громадянської війни в Росії Берлін став кінцевою станцією для значної хвилі біженців. У період між 1919-1922 pp. з терит орії Російської імперії до Німеччини прибули чи проникли у різний спосіб крізь кордони майже півмільйона втікачів від більшовицького режиму. Емігранти з Росії, за словами Карла Ш льоґеля, спричинили т ут досі небачений в новітній історії «культурний супервибух». Нова еміграція ут ворила специфічну соціальну топографію Берліна. 307

31. УКРАЇНСЬКА ЕМІГРАЦІЯ ТА ІНСТИТУЦІЇ В НІМЕЧЧИНІ У 1920-х РОКАХ

Восени 1923 р. Є. Петрушевич та його співробітники при були до Берліна і стали частиною української еміграції, яка мала недовгу, але динамічну історію. Перед Першою світовою війною в Німеччині майже не було українців, котрі мешкали тут постійно. Українські селяни зі Східної Галичини та Північної Буковини прибували на сезонні заробітки здебільшого жнивувати у Пруссії та Шлеську. Інші їхали працювати на вугільних шахтах або цегольнях Рурського басейну, чи в портах приморських міст, зокре ма в Гамбурзі чи Бремені. Українські заробітчани були частиною широкого потоку робітників зі Сходу Європи. Сезонні заробітчани мали лише тимчасові німецькі візи, і залишитися тут на постійне проживання зуміли лише по одинокі українці. Відтак до Першої світової війни столич ний Берлін не відігравав жодної ролі в житті українців. Перша світова війна кардинально змінила ситуацію. Внаслідок воєнних дій на Східному фронті у Німеччині розташували табори біженців в Альшадамі, Гаммелоні, Губені, Ерлянґені, Зольтаві, Кведлінбурґу, Нойгамері, Пеллє, Цербеті, Штардадті та ін. Окремі групи українців перебували у Бремені, Гемелінґені та Дельменгорсті, які працювали на пристанях чи фабриках. На німецькій тери торії створили також табори для військовополонених ро сійської армії. У Раштатті, Вецлярі та Зальцведелі 1916 р. налічувалось близько 40 тисяч полонених українців із Наддніпрянщини. Берлінська Централя СВУ організову вала в таборах просвітню діяльність. Щойно після війни в Німеччині почалося масове посе лення українців. Основу післявоєнної еміграції творили такі середовища: співробітники колишнього СВУ, які працювали по таборах військовополонених; полонені, котрі не захотіли повертатися в Україну; працівники різ них ліквідаційних українських урядових та громадських інституцій; утікачі з України, що прибули сюди разом з ні мецькими військами; колишні бійці УГА, котрі не хотіли повертатися до окупованого поляками краю. Сюди при була також частина вояків УНР із таборів інтернованих у

УКРАЇНСЬКА ЕМІГРАЦІЯ ТА ІНСТИТУЦІЇ В НІМЕЧЧИНІ У 1920-х РОКАХ

Чехо-Словаччині. Року 1921 у вищих навчальних закладах з’явилися українські студенти. Українські національні уряди відкривали дипломатич ні представництва, офіційно визнані німецькою владою. У 1918 р. послом від Центральної Ради був Олександр Севрюк. Гетьмана Павла Скоропадського в Берліні пред ставляв барон Федір Штейнґель. Уряд Директорії напра вив послом Миколу Порша. Дипломатичні відносини з Німеччиною налагодила ЗУНР. Василь Панейко призна чив послом Миколу Василька, а його заступником Романа Смаль-Стоцького. Після проголошення злуки утворили єдине українське посольство на чолі з М. Поршем, а Р. Смаль-Стоцький став його радником. На зламі 1920-1921 pp. М. Порша відкликали й уповноваженим уряду УНР в Берліні зали шився Р. Смаль-Стоцький. Він виконував свої обов’язки аж до ліквідації посольства 1923 р. Від червня 1920 р. до вересня 1921 р. послом ЗУ Н Р був Євген Левицький, піс ля нього до 1923 р. - Ярослав Біберович. У революційні роки в Німеччині відкрили українські консульські бюро: у Мюнхені (консул Василь Оренчук) та Берліні (консули: О. Козловський (1918), Юрій Павлович (1919) та Федір Страдомський (1920-1921).

Оголошення редакції часопису «Українське Слово» (Берлін, 1924 p.).

Часопис «Die Ukraina» (1918).

Кож ни й и о ж е учитись вдом а!

У к р а їн с ь к і к у р с и з а о ч н о ї о с в іт и п р и „ У к р а їн с ь к о м у С л ові" рґ, Гауптштрасса 11

К урси era u.і нть собі метою допомогти здобути освіту всім ТИМ, хто ис може учитись в ш колі. К ожии П, деб він не проживав, якоїчіб він віку не був, в >ікочуй стані не знаходився і на я к і ма.іі кошти не проживав би, може в себе вдомл учитись. підготовитись до ісиптів «а середню ш коду, аби може ооиопнитн спою о світу і одержати часто практичні ашшии. Курси ставлять- собі мстою лапатії тільки так і практичні знання, я к і без заглиблення п теорії і подробиці науки, можуть дати спосіб в nail коротший час і найяекш е досягти мсти й . одержати міцне зяар од дя дам поліпшеним свого ж иття.

D ie N a tio n a l- u n d F r ie d e n s fe ie r d e r U k ra in e r.

У К Р А Т II Ц І! П амятаїїтс. що тільки саме широкі- розповсюдження освіти дасть і кожному п н ас зокрема і всьому народові в цілостн краш е життя. V К Р А ї II Ц І ! 1ІІИ|Н>КО розповсюджуйте ВІДОМОСТІ! про наш і курси. Нехай кожний знос, якеб тяж ке становище у нього не було, IUO ній може поліпшити Його, роли йозі,м еться до науки. Д умайте про практичне знании, як е кожному нолекш ить заробити кусок хліба. Б удіть у д ругих інтерес до пауки і вказуйте, що тепер кожний при помочі заочної освіти може знайти собі кращий ш лях в життю.

309

УКРАЇНСЬКА ЕМІГРАЦІЯ ТА ІНСТИТУЦІЇ В НІМЕЧЧИНІ У 1 920-х РОКАХ

У березні 1918 р. в Берліні розпочала свою роботу Українська Військово-Санітарна Місія (голова - Андрій Журавель, пізніше - сотник Тризнинський). Українсько му урядові йшлося про те, щоб із полонених 6 000 вояків у Німеччині та 4 000 вояків в Австрії організувати військові частини та доповнити ними збройні сили УНР. Протягом літа 1918 р. у Німеччині й Австрії з полонених створили дивізії Синьожупанників та Сірожупанників, які восени 1918 р. включили у збройні сили Української Держави. За правління Директорії «Військово-Санітарну Місію» перейменували у «Місію для справ полонених українців у Німеччині» (голова - д-р Кость Воєвідка). Паралельно в Німеччині діяла окрема «Місія Українського Червоного Хреста» (Петро Холодний), яка займалася придбанням лі ків, медичного устаткування, білизни, одягу та постельних комплектів для свого війська. Українці, пов’язані з діяльністю посольств та різного роду місій УНР, формували українську колонію в Берліні, який у 1920-1930-х pp. став одним із центрів української політичної еміграції. Чисельність національного пред ставництва і прихильників української справи в місті ви явилася під час похорону сотника Дмитра Вітовського й чотаря Юліана Чучмана, які з 6-ма німецькими офіцерами загинули в авіакатастрофі в районі Верхньої Сілезії. Решт ки загиблих доставили з місця катастрофи до Берліна 12 серпня 1919 р. і помістили в церкві св. Ядвіґи. Звідти 14 серпня їх перевезли на цвинтар, де провели поховальний обряд. Домовини тимчасово поклали в муровану каплицю доти, доки обставини не дозволять перевезти останки на рідну землю. « Р ід к о коли д оводи л ось в Б ер л ін і бачит и т акий по хорон, я к цей, який ур я д и л а ук р а їн ськ а гром ада своїм героям. Ц ер к ва св. Г едвіґи, одна з перш их і найкращ их в Б ерл ін і, за к в іт ч а л а сь в т ой день ціла ж алібно-чорною ки т ай кою і зеленими, л а вр о ви м и деревцям и, що д вом а р я д а м и р о зт я га л и сь в ід вх о д о ви х дверей аж до сам ого майж е в івт а р я . М іж т ими р я д а м и л а в р ів і свіч н и ків леж али на ви соки х ка т а ф а л к а х д в і о д н а к о ві м ет ал еві дом овини, н акри т і червоними козацьким и кит айками, на я ки х виш ит і були зо л о т і укр. герби. Н а ки т айках сіріли д в і к о за ц ь к і шапки, д в і к о за ц ь к і ш абл і і п олковн и ц ька б ул а в а в го л о в а х полковника В іт о вськ о го . О 10. год р а н о п очалось похоронне богослуж еня, я ке в ід п р а в л я в м ісцевий парох, курат ор Руст

УКРАЇНСЬКА ЕМІГРАЦІЯ ТА ІНСТИТУЦІЇ В НІМЕЧЧИНІ У 1 920-х РОКАХ Євген Л ЕВИ Ц ЬК И Й

(1870-1925) Адвокат у Відні, публіцист, громадськополітичний діяч, дипломат. Діяч УНДП. Депутат Держ авної Ради (1907-1918). Депутат УНРади, член Віденської делегації (1918-1923). Виконувач обов’язків дипломатичного представника ЗУНР у Берліні (1921). Дипломатичний представник ЗУНР у П разі (1921-1922). Після закриття інституцій ЗУН Р залишився важко хворий в австрійській столиці, де помер у злиднях.

в аси ст і ще д в о х свящ енн иків і в су п р о в о д і м ісц евого ц ерко вн о го хору. Ц е р к в а б ул а бит ком набит а, бо окрім у к р а їн с ь к о ї гром ади прийш ло на похорон дуж е богат о м еш кан ц ів Б ерлін а. О к рім оф іціяльних п редст авн иків і членів поодино ких ук раїн ськи х м ісій в Б ерліні, я к і явились на похорон майж е в п овн ом у числі, прийшли на похорон т акож д ва відпоручники нім ецького у р я д у заграничних справ, т ри заст упники нім ецького т овари ст ва «D eutsche LuftschiffR eederei», в ід Б іл о р у с ів я ви вся посол Л е о н а р д З а я ц ь і З а харко, а в ід Л и т о в ц ів п. сот ник Х одаковський . Я к пред ст авники У к раїн ської А р м ії, приїхали з В ідн я п. А т ам ан К оссак в т о ва р и ст ві ще одн ого старшини, а з ними т а кож і брат покійного чет аря Чучмана. В ост анній х ви л і (перед кінцем богослуж еня) приїхала т акож делегація в ід ук р а їн ськи х полонених з т а б о р у З а л ьц ведел ь в числі ЗО лю дий, я ка рівн о ч а сн о складала з себе хор і м узику». « П о х о р о н у к р а їн с ь к и х г е р о ї в » (Б е р л ін , 1919)

Навесні 1921 р. уряд Німеччини дозволив утворити при більшовицькому представництві у Берліні спеціальний відділ Радянської України для проведення репатріації українських військовополонених. Завідувачем україн ського відділу став Вольдемар Ауссем. Дослідники вва жають цю подію визнанням Німеччиною Радянської України де-факто. Внаслідок підписаної в Берліні угоди про розширення дії Раппальського договору на союзні з більшовицькою Росією республіки, зокрема й на Україну, Німеччина встановила з останньою дипломатичні та кон сульські відносини. Угода передбачала припинення Ні-

УКРАЇНСЬКА ЕМІГРАЦІЯ ТА ІНСТИТУЦІЇ В НІМЕЧЧИНІ У 1 920-Х РОКАХ

меччиною офіційних контактів із представниками україн ської політичної еміграції, тому дипломатичне посольство УНР було змушене припинити свою діяльність. Польська держава не випускала українців-заробітчан до Німеччини, а спрямовувала їх насамперед до Франції. Про те у 1920-х роках кількість українців у Німеччині безупинно зростала. Тут опинилися колишні вояки галицької та наддні прянської армій, а також дезертири з польської армії, котрі не бажали служити у збройних силах Польщі. На відміну від сезонних робітників нова хвиля еміграції мала кращий статус. Німецька адміністрація давала їм дозвіл на постій не проживання. Дехто з дезертирів із польської армії навіть отримав тут політичний притулок. Багато із заробітчан не зголошувалися у поліції й мешкали нелегально. У 1923 р. кількість українських емігрантів у Німеччи ні сягала тисячі осіб. Наступного року їх стало на тисячу більше. З них близько трьохсот мешкали в самому Берліні та його околицях. Серед загальної української еміграції в Німеччині переважалрї галичани. Натомість у Берліні вони чисельно не домінували, досить значний відсоток був вихід ців із Наддніпрянщини. Втім загальна кількість українців у німецькій столиці й надалі зростала. У 1926 р. українська громада в Берліні вже налічувала більше тисячі осіб. Політичних емігрантів у німецькій столиці було мен ше, аніж у Празі чи Відні. Тут замешкали колишні пра цівники українського посольства, політичні діячі Над дніпрянщини, Галичини та Буковини. Найвпливовішим Похорон Дмитра Вітовського та Юліана Чучмана.

УКРАЇНСЬКА ЕМІГРАЦІЯ ТА ІНСТИТУЦІЇ В НІМЕЧЧИНІ У 1 920-х РОКАХ

був П. Скоропадський, який замешкав у власній віллі на Ваннзее під Берліном. З інших наддніпрянців варто зга дати Андрія Макаренка, Арнольда Марголіна та Сергія Шемета; з галичан - Юліана Бачинського та Степана Томашівського. У першій половині 1920-х років до Берліна навідувалися українські політичні емігранти, які мешкали в сусідніх країнах. У німецькій столиці знайшли притулок колишні офіце ри армії УНР та УГА: генерал Михайло Омелянович-Павленко, генерал-четар Антін Кравс, підполковник Тиміш Омельченко, полковник Костянтин Новохацький, пол ковник Роман Сушко, полковник Г. Зеленівський та Єв ген Коновалець; сотники Василь Кучабський, Омелян Сеник, Іван Рудницький та Ріко Ярий. Середовище колишніх командирів корпусу Січових Стрільців місцеві українці іронічно називали «конокуча». У Берліні міжвоєнного часу опинилася низка україн ських науковців та педагогів, серед них: Володимир Залозецький, Зенон Кузеля, Іван Мірчук, Домет Олянчин та Микола Сушко. Позитивне ставлення до українців та України німець ких середовищ засвідчило заснування у березні 1918 р. Німецько-Українського Товариства (проф. Паул Рорбах і А. Шмідт). У 1919 р. була створена організація прогетьманської орієнтації - Українська Громада. 1921 р. утворився Союз Українських Старшин у Німеччині (голова - К. Но вохацький), до якого належали офіцери армії УНР і УГА. Домовини з останками українських героїв на цвинтарі.

УКРАЇНСЬКА ЕМІГРАЦІЯ ТА ІНСТИТУЦІЇ В НІМЕЧЧИНІ У 1 920-х РОКАХ

Українським біженцям у Німеччині надавали допомогу три організації: Комітет втікачів з України (1923); Комі тет Допомоги Збігцям з Західної України (1924); Комі тет Червоно-Хресної Допомоги Українським Біженцям (1924). Року 1927 засновано Бюро Посередництва в Б ер ліні й Українське Бюро Подорожей. Громадські інституції в Берліні організовували україн ські студенти. У 1931 р. утворилося товариство «Зарево». Навчання українських студентів матеріально підтримував Гумбольдт Фонд у Берліні. У 1926 р. з ініціативи П. Скоропадського та за підтрим ки німецького генерала В. Тренера засновано наукову установу - Український науковий інститут у Берліні. Метою діяльності Інституту було інформування німець кого суспільства про Україну та її народ, дослідження іс торії відносин з європейськими державами, надання до помоги українським студентам та науковцям у навчанні та дослідницькій праці. Першим директором Інституту (1926-1930) був історик Дмитро Дорошенко. Науковими працівниками інституту в різний час були: Зенон Кузеля, (етнографія і краєзнавство), Борис Крупницький (істо рія), Роман Димінський (економіка) та Михайло А нто нович (історія). Німецькі комуністи вкупі з радянськими агентами на давали матеріальну підтримку безробітним і біднішим українцям, які потрапили під комуністичний вплив. Радян ські посланці зорганізували комуністичне товариство для українських емігрантів під назвою «Поступ». Його очолив колишній царський офіцер, пізніше старшина української армії, інженер Подебрадської академії Кульчицький. То вариство зуміло заснувати філії по усій Німеччині. Загалом українські інституції кількістю та організова ністю поступалися російським еміграційним середовищам у Німеччині. У Берліні на 1924 р. налічувалося 38 росій ських організацій політичного, професійного, гумані тарного та культурного характеру. Лишень одна з них «Берлинский Комитетъ и Центральное Бюро Сюнистовъ Россіи и Украины» за територіальною ознакою була пов’язана з Україною. Українська еміграція активно провадила своє духовне життя. Віруючі православної конфесії відвідували храми російської Православної Церкви. їх у 1920-х роках у Берлі ні було три (Російська православна церква і цвинтар в Тегелє; Сестринство ім. Св. Княгині Ольги (NachodstrasselO); Російська православна церква (Berliner Str. 137).

УКРАЇНСЬКА ЕМІГРАЦІЯ ТА ІНСТИТУЦІЇ В НІМЕЧЧИНІ У 1 920-х РОКАХ

Українська православна парафія в Берліні заснована 6 червня 1937 р. Щойно ЗО серпня 1941 р. митрополит Діонісій прийняв цю парафію, яка охопила терени всієї Ні меччини, під свою канонічну юрисдикцію. Сезонні робітники греко-католики до Першої світової війни працювали у протестантському середовищі Німеччи ни, і не мали духовної опіки. Андрей Шептицький після ві йни висилав із душпастирськими місіями отців Леонтія Куницького, Володимира Ганіцького та Тита Галущинського, які не затрималися довше. Врешті зусиллями митрополи та у середині травня 1927 р. в Берліні була заснована греко-католицька парохія. Першим душпастирем був недов го о. Михайло Киндій. Восени 1927 р. українська парафія у Берліні отримала свого постійного пароха. Ним став колишній вояк УГА Петро Вергун. Інтернований у Чехо-Словаччині він отримав дозвіл на навчання, студіював теологію у Кардовому Університеті у Празі, де захистив докторат з історії Церкви. А. Шептицький направив його до Берліна для завершення габілітаційної праці. Перед ви їздом до Німеччини ЗО жовтня 1927 р. його у Львові висвя тили на священика і незабаром він обійняв духовну опіку над усіма українськими греко-католиками Німеччини, яких на той час налічувалося вже близько 20 тисяч осіб. Часопис «Osteuropäische Korrespondenz», який виходив друком у Берліні в 1924-1934 pp.

fh u ro p a tfö e К о ггф о п д е п з

УКРАЇНСЬКА ЕМІГРАЦІЯ ТА ІНСТИТУЦІЇ В НІМЕЧЧИНІ У 1920-х РОКАХ Петро ВЕРГУН

(1890-1957) Священик, офіцер української армії, вчениймистецтвознавець, громадський діяч. Старшина Галицької А рм ії (1919). Доктор філософії Українського Вільного Університету у Празі. Парох греко-католицької парафії у Берліні (19271945). Голова Української Громади у Берліні (початок 1930-х pp.). Апостольський візитатор для українців-католиків у Німеччині (1940-1945). Б ув духівником Є. Петрушевича в останні роки його життя і провадив його поховальну церемонію. Залишився у Берліні до приходу Червоної Армії, у червні 1945 р. арештований більшовицькими спецслужбами. Помер на засланні в поселенні Ангорський Красноярського краю. Папа Іван Павло I I 27 червня 2001 р. проголосив о. П. Вергуна священномучеником.

У німецькій столиці о. П. Вергун займався ще й науко вою роботою - працював на посаді асистента кафедри церковної історії Берлінського університету, де здобув докторський ступінь (габілітацію). У 1934 р. польський уряд відібрав у о. Вергуна право громадянства й зажадав від німецького уряду, щоб той вислав українського свяще ника з країни. На допомогу прийшов Папський нунцій Єв ген Пачеллі (згодом Папа Пій XII), з яким П. Вергун був особисто знайомий. За самовіддану священицьку працю Апостольський престол 1937 р. іменував о. Вергуна прела том. Він об’їздив усі греко-католицькі громади, заснував і власним коштом підтримував українські школи у Бремені та Гамбурзі. Священики М. Киндій та П. Вергун мешкали на Йоганнісштрассе, 4. Ця будівля була власністю сестер-законниць, які утримували тут притулок для приїжджих священиків. Каплицю у притулку черниці надавали і для греко-католицьких богослужінь, у яких самі брали участь і навіть приймали святе Причастя з рук священиків-українців. Урочистіші богослужіння греко-католицького об ряду й водохреща відбувалася в церковній каплиці при Пфальцбурґерштрассе, 18. Політична структуризація української еміграції в Німеч чині була подібною до тієї, яка творилася в еміґрації в Ав стрії, Чехословаччині чи Франції. Зокрема гетьманський рух сконцентрувався у Відні й Берліні. Окрему групу по між монархістами творило оточення І. Полтавця-Остряниці. Колишній гетьманець заснував у Мюнхені товари ство «Козача Рада», згодом перейменоване в «Українську народну Козачу Організацію» (УНАКОР). Це була орга-

УКРАЇНСЬКА ЕМІГРАЦІЯ ТА ІНСТИТУЦІЇ 8 НІМЕЧЧИНІ У 1 920-х РОКАХ

нізація фашистського типу, яка стояла близько до німець ких націонал-соціалістів. У 1926 р. прихильники Остряниці проголосили його гетьманом України. У Берліні тривалий час перебували керівники УВО. Тут відбувалися розвідувальні курси, на яких викладали й ні мецькі фахівці. Відомо про такий вишкіл 1925 р. та 1927 р. Німеччина була зацікавлена у шпигунській роботі проти Польщі, яку провадила УВО. Її офіцери контактували з українськими бойовиками і брали у них секретні матеріа ли. Розвідувальний центр Німеччини розташувався у діль ниці Шенеберг (Віляндштрассе, 42), неподалік району, де зазвичай мешкали українські студенти. Контактував із німецькими колами і Ріхард Ярий. Функції квартирмейстра УВО в Берліні виконував Дмитро Волощак. В україн ських колах критикували розвідувальну діяльність УВО, вважаючи її шкідливою для репутації організації. Переда вання відомостей іноземним спецслужбам ставили УВО в фінансову та політичну залежність. Для українців Німеччини 1920-х pp. національне інфор маційне поле створювали низка видавництв та редакцій часописів. Найпершим було «Українська накладня» Яко ва Оренштайна (1916-1933, редактори Зенон Кузеля, Бог дан Лепкий та Василь Сімович). Видавництво «Українське Слово» друкувало книжки та однойменну газету (1921-1922, редактори Зенон Кузеля та Дмитро Дорошенко). У 1923-1924 pp. видавництво ви пускало часопис «Літопис Політики, Письменства й Мис тецтва» (редактор Степан Томашівський). При редакції видавництва 1924 р. було відкрито українські курси за очної освіти, які готували до іспитів за середню школу. У районі Ш арлотенбурґ друкувався неперіодично місяч ник Комуністичної Партії Західної України «Наша Прав да». Радянське посольство в Берліні фінансувало видання тижневого прокомуністичного часопису «Українська Га зета» (1929-1931). У Мюнхені Іван Полтавець-Остряниця видавав часопис «Український Козак» (1923-1924). У Берліні друкували еміграційні російські видання: газе ти «Дни», «Время», «Сегодня», журнал «Эхо». Еміграцій ний щоденник «Руль» виходив до 1931 р. Читачів Німеччи ни, Австрії та інших країн Європи про українське питання інформували німецькомовні видання. Зокрем а виходив друком націоналістичний двотижневик «Osteuropäische Korrespondenz für Politik Wirtschaft und Kultur», який ре дагували: Василь Кучабський (1924-1926), Зенон Кузеля (1926-1931) та Ріко Ярий (1931-1934). 317

32. ОТОЧЕННЯ ТА ІНСТИТУЦІЇ ПЕТРУШЕВИЧА В БЕРЛІНІ

До німецької столиці Є. Петрушевич прибув з кількома співробітниками, які творили його еміграційний центр. Коли після ліквідації віденських установ ЗУНР постало питання формування нової урядової структури, українські організа ції Канади та США, які були головними спонсорами міжна родної діяльності Петрушевича, поставили свої умови щодо подальшого фінансування. Головною стала вимога, щоб до уряду не увійшли родичі колишнього Диктатора. Ще однією важливою обставиною було визначення обсягів фінансуван ня діяльності уряду. За попередніми розрахунками Петру шевича, про які він повідомив за океан, кошти на мешкання та діяльність урядової структури чисельністю 4-5 осіб мали б сягати близько 1 000 американських доларів щомісяця. Диктатор пропонував працювати в новому центрі різним особам, серед них Є. Коновальцю та О. Назаруку. Обоє з різних причин тоді відмовилися переїхати до Берліна. Усі усвідомлювали, що входження до нової політичної уста нови могло б мати серйозні наслідки для них самих та їхніх сімей, включно з перешкодами повернутися на рідну зем лю допоки там пануватиме Польща. Врешті узгоджено, що співробітниками Петрушевича в Берліні стануть Ми хайло Лозинський, Володимир Бандрівський, Іван Проць та Евзебій Радик. М. Лозинський належав до берлінського центру від кінця 1923 до 1924 pp. Його стосунки з головою УНРади були до сить складними. Свого часу Диктатор відкликав Лозинського з посади члена української місії в Парижі (без будь-яких пояснень). Через три роки він відновив співпрацю з Петру шевичем. Писав тексти до «Українського Прапора», здійс нював дипломатичні вояжі до Лондона та Женеви. Втім після річної співпраці у німецькій столиці врешті розірвав зв’язки з Петрушевичем. Той увільнив М. Лозинського від обов’язків своїм рішенням від 29 листопада 1924 р. Його наступником став Р. Перфецький, який почав пра цювати у берлінському центрі 1925 р. Із німецькою сто лицею пов’язана сімейна трагедія Перфецьких. Романова дружина - Євгенія з роду Лепких - захворіла тут на рак. У важкому стані вона виїхала до Львова, де її прооперува-

ОТОЧЕННЯ ТА ІНСТИТУЦІЇ ПЕТРУШ ЕВИЧА В БЕРЛІНІ Роман П ЕРФ ЕЦ ЬК И Й

(1880-1944) Адвокат у Сокалі, Л ьвові, Бібрці та Стрию, громадсько-політичний діяч, дипломат. Діяч УНДП. Депутат Галицького Сойму (1913-1914). Голова Західноукраїнського Товариства Ліги Націй (1922-1923). Співробітник П Ц ЗУ в Берліні (1925-1929). Повернувся на Галичину 1929 р. і відновив адвокатську практику та політичну діяльність у середовищі УНДО. Депутат Сойму II Речі Посполитої (1935-1938). У 19391944 pp. працював нотаріусом на Холмщині. Згодом відкрив адвокатську канцелярію у Стрию. Загинув при нез’ясованих обставинах 1944 р. у Львові.

ли. Незабаром повернулася до свого чоловіка у Берлін і 25 липня 1928 р. померла. В. Бандрівський прибув до Берліна з організаційною ме тою в липні 1923 р. і співпрацював там з Петрушевичем до 1933 р. Він походив із родини Карла Бандрівського (18551931), фінансового службовця, приятеля Івана Франка та Осипи з Крушельницьких, сестри відомої співачки. П очат кову освіту здобував на заході Галичини - у Грибові (18981902). Середню здобував після переїзду батьків до Львова,в Академічній гімназії, одночасно навчаючись у «Висілому музичному інституті». Добре опанував, окрім німецької, французьку та італійську мови. Був задіяний в українсько му молодіжному русі, керував студентським хором «Банду рист», з яким об’їхав край. Вищу освіту здобував на прав ничих факультетах університетів Ґрацу (у семестрі 1910 р. прослухав курс експериментальної психології) та Львова (1910-1914). Поглибив свої знання студіями на філософ ському факультеті Віденського університету (1914-1915). У роки війни співпрацював з еміграційною групою Миколи Залізняка. Став близьким приятелем Василя Вишиваного, і виконував на його прохання різні дискретні доручення, у тому числі й міжнародного характеру. Співпрацював із львівськими часописами «Новітня література» та «Шляхи» (1916-1918). Його знання мов знадобилось молодій україн ській дипломатії. У 1919-1920 pp. В. Бандрівський був се кретарем місії УНР у Римі, яку очолював О. Севрюк. Де який час затримався у Римі на посаді секретаря військової місії під начальством отамана І. Коссака. Восени 1920 р. В. Бандрівський переїхав до Лозанни, де працював у пресовому бюро Володимира Степанківського.

ОТОЧЕННЯ ТА ІНСТИТУЦІЇ ПЕТРУШЕВИЧА В БЕРЛІНІ Іван ПРОЦЬ

(1886-1968) Публіцист, редактор, політичний діяч, педагог. Перед Першою світовою війною співробітник редакції часопису «Руслан», у роки війни редагував газету «Відродження України» (Відень). Автор статей у журналі «Український Скиталець» (1922-1923). Член ПЦ ЗУ в Берліні. Редактор офіціозу «Український Прапор» (1923-1932). Повернувся в Західну Україну і працював у редакції газети «Діло» (1937-1938). Вітав вступ Червоної А рм ії в Західну Україну. Вчителював у середній школі на Ж овківському передмісті Л ьвова (жовтень 1939 - лютий 1940). Пізнавши суть радянського режиму, перед загрозою арешту утік і знову дістався Німеччини (1940). Помер у Західному Берліні.

Колегія Уповноважених Диктатора 19 жовтня 1920 р. при значила В. Бандрівського урядовцем для спеціальних дору чень без платні. Він попросив надати йому цей статус для нав’язування стосунків з дипломатичними колами та пре сою європейських країн. У 1921-1922 pp. В. Бандрівський разом з італійським журналістом Енріко Інсабато, який під тримував українську справу, управляв місією ЗУНР в Римі, виконуючи представницькі та інформативні функції. Не довго очолював українське представництво у Литві. У квіт ні 1922 р. В. Бандрівський у складі делегацій УНРади, яку очолював Є. Петрушевич, брав участь у конференції в Генуї. Результати його міжнародної діяльності високо оцінювали в еміграції та в краю. У щоденниках М. Кордуби читаємо з приводу цього такі слова: «Тепер найкраще ставиться до нашої справи Італія. Дуже велика в тім заслуга Бандрівсько го, котрий виявив себе дуже спритним і діяльним». У Берліні він зумів швидко налагодити зв’язки в дипломатичних колах. Місцева українська громада називала його «міністром заграничних справ президента Петрушевича». Редактором берлінського офіціозу еміграційного цент ру «Український Прапор» став Іван Проць. Походив з родини містянина-ткача у Богородчанах. Середню освіту здобував у Станиславівській гімназії з польською мовою викладання та в Академічній гімназії у Львові, де 1910 р. склав матуру. Навчався на філософському факульте ті Львівського університету й відслужив у війську. П ра цював у редакціях львівських часописів «Гайдамаки» та «Руслан». На початку Першої світової війни І. Проця мо білізували до австрійської армії, однак, незабаром, через хворобу перевели до Відня у відділ преси військового мі320

ОТОЧЕННЯ ТА ІНСТИТУЦІЇ ПЕТРУШЕВИЧА В БЕРЛІНІ Володимир БАН ДРІВСЬКИЙ

(1892-1949) Правник, журналіст, дипломат, хормейстер, вчений-історик, мистецтвознавець. Син Карла Бандрівського - приятеля І. Франка, племінник Соломії Крушельницької. У роки Першої світ ової війни був в Одесі та Севастополі (1918). Представник ЗУНР в Іт алії та Литві. Посередник Петрушевича у контактах з німецьким урядом та радянськими дипломатами у Берліні. Закордонний кореспондент часопису «Рада» (Львів, 1927). Побував у Радянській Україні. Член редколегії часопису «Нова свобода» (Ужгород, Хуст, 1938-1939). Співробітник кооперативної установи у Сяноку (1939-1941). Референт Ревізійного Союзу Українських Кооператорів у Л ьво в і (1941-1944). Лаборант (1944), молодший науковий працівник (1945-1946) Відділення Інституту економіки А Н УРСР у Львові, займався науковою діяльністю у сфері іст орії економіки. Науковий працівник Львівського історичного музею (1946-1949).

ністерства. Після розпаду імперії працював у пресовому бюро уряду ЗУН Р, писав агітаційні статті до «Українсько го Скитальця» й редагував «Український Прапор». У Б ер ліні продовжив свою редакторську роботу. Маловідомою постаттю української еміграції був Евзебій Радик. У роки воєнних дій на Галичині та Наддніпрян щині був старшиною II полку УСС. 1 січня 1919 р. отримав звання сотника. З а відомостями польської розвідки, Е. Ра дик 1923 р. супроводжував Є. Петрушевича в поїздках до Праги та Берліна як особистий охоронець. В еміграційно му центрі та редакції «Українського Прапора» вирішував різні адміністративні та організаційні питання. Із берлінським оточенням Є. Петрушевича були по в’язані ще кілька осіб, які не належали до постійних діячів еміграційного центру, однак якийсь час з ним співпрацю вали. Зокрема переїзд колишнього Диктатора до Німеч чини узгоджував з місцевою владою Ярослав Біберович, останній голова місії ЗУНР. Він не залишився надовше в німецькій столиці, а переїхав до Відня. З а інформацією польської розвідки, облаштуванням Є. Петрушевича в Берліні 1923 р. займався Ганс (Іван) Куніш (1888-1952). Офіцер-австрієць у чині капітана від 1919 р. служив за контрактом у Галицькій Армії. Дикта тор надав йому звання майора (отамана) постановою від 18 червня 1919 р. У час воєнних дій у Наддніпрянщині очо лював штаб 1-го Галицького корпусу армійської групи під командуванням генерала А. Кравса. 23 листопада 1919 р.

ОТОЧЕННЯ ТА ІНСТИТУЦІЇ ПЕТРУШЕВИЧА В БЕРЛІНІ

Г. Куніш став на чолі артилерійського відділу («рефера ту») Начальної Команди УГА. Був референтом артилерії штабу 3-ої бригади ЧУГА. В Одесі Г. Куніша арештували чекісти й деякий час утримували у в’язниці. У листопаді 1921 р. він повернувся до Відня. Згодом переїхав до Бер ліна, де був задіяний у керівництві УВО. Був офіційним посередником поміж УВО і німецькими спецслужбами. Г. Куніш не перебував у Німеччині з Є. Петрушевичем тривалий час, а повернувся до Австрії. У 1925 р. в оточенні Є. Петрушевича з’явився Юліан Бачинський. Він замешкав у Берліні після повернення зі США, де очолював місію УНР. Ю. Бачинський був втаєм ничений у справи співпраці з УВО, займався організацій ними справами серед еміграції та писав статті до «Україн ського Прапора». Він перебував у Берліні до 1931 р. Після розриву Є. Коновальця з головою УНРади, до ос таннього наблизився Осип Думін (літературне псевдо Ан тін Крезуб), колишній засновник і керівник розвідки УВО. Співпрацював з Є. Петрушевичем й інженер Бронислав Бурбела. Він заангажувався в український молодіжний рух у роки навчання у Львівській політехніці - став головою то вариства українських техніків «Основа». У 1907 р. увійшов до Ширшого Народного Комітету УНДП, як представник студентства. Був секретарем Ширшого Народного Коміте ту, крайовим інспектором місцевих організацій, займався організаційними справами партії. У 1910 р. надавав агіта ційну підтримку Є. Петрушевичу на виборчих перегонах до Сойму. Б. Бурбела 1911 р. очолив редакцію часопису «На родне Слово» (Львів). До Німеччини переїхав ще в роки світової війни. Дізнавшись про приїзд голови УНРади, на лагодив із його співробітниками постійні контакти. До оточення Є. Петрушевича належав і Роман Волощак. Родом із Перемищини, двоюрідний брат колишнього старшини УГА Дмитра Волощака. Був бойовиком УВО, але після невдалого замаху на директора української се мінарії в Перемишлі утік до Німеччини. Там після кон флікту з Є. Коновальцем перейшов до табору Є. Петру шевича. Написав йому доповідну, де йшлося про системну розтрату коштів УВО в краю. Співпрацювала з берлінським центром низка діячів, які постійно мешкали у Відні. Син Є. Петрушевича - Антін після роботи в делегації у Парижі 1923 р. повернувся до Від ня, де замешкав у батьків своєї дружини - австрійки Франціски Анни Пашек. У Відні редагував часопис «Ukrainische Korrespondenz». Його переїзду до Берліна завадили спо322

ОТОЧЕННЯ ТА ІНСТИТУЦІЇ ПЕТРУШЕВИЧА В БЕРЛІНІ

чатку спротив діаспори, пізніше - сімейні обставини. Однак у 1924-1928 pp. співпрацював із берлінським центром як радник. Брав участь у його міжнародних акціях. Після переїзду лідера ЗУ Н Р до Берліна його уряд мав первісну назву: «Західно-український Закордонний Центр під проводом Президента Евгена Петрушевича». Влітку 1926 р. він зі своїми співробітниками створив т. зв. Ко легію Політичного Центру Західної України (П Ц ЗУ ) й узгодив її структури та повноваження. П Ц ЗУ мав бути створений із делегатів окремих західноукраїнських тери торій. Тимчасова колегія мала бути постійним дорадчим органом президента УНРади Є. Петрушевича у справах, які випливали з практичних завдань П Ц ЗУ на основі його політичної платформи, за винятком військових питань («технічної» підпільної акції»). Центр Є. Петрушевича задля пропаганди своїх цілей та діяльності видавав газету «Український Прапор», для чого восени 1923 р. переніс редакцію та друк до Берлі на. Перші роки газета виходила друком «відповідно до спроможности» загалом двічі на місяць. Окрім І. Проця, у редакції часопису працювали В. Бандрівський, М. Лозин ський, Р. Перфецький, Е. Радик. Із часописом співпрацювали й ті діячі, котрі мешкали у Відні. Статті під псевдо А. Беволит та Обсерватор пуб лікував Андрій Жук. Віденським кореспондентом був і Будинок у Б ерлін і (Eisenacherstrasse, 53), у якому в 1 9 2 3 -1 9 3 3 pp. м іст илась канцелярія еміграційного центру Є вгена П ет руш евича (сучасний вигляд).

ОТОЧЕННЯ ТА ІНСТИТУЦІЇ ПЕТРУШЕВИЧА В БЕРЛІНІ

колишній вчитель зі Стрийщини д-р Остап Грицай (1881— 1954), який надсилав до берлінської редакції публіцистич ні та літературно-критичні статті. Дописував до газети й Кирило Трильовський. Лука Мишуга надсилав свої нотат ки до часопису зі СІЛА. За ініціативою Б. Бурбели 1 листопада 1926 р. заснова но «Західно-Український Клюб в Берліні», який об’єднав 20 вихідців із Галичини, переважно інтелігенцію чи колиш ніх старшин УГА. Організація, згідно зі статутом, прагнула державної самостійності усіх українських земель. Головою клубу обрали Ю. Бачинського, заступником - Р. Перфецького, секретарем - Б. Бурбелу. Є. Петрушевич прибув на урочисте заснування і привітав новоутворену організацію. Гуманітарними справами центру Петрушевича займався «Допомоговий комітет для біженців із західно-українських земель» (голова - Ю. Бачинський, секретар - Е. Радик). 14 вересня 1927 р. представники двох останніх інституцій (Ю. Бачинський, Б. Бурбела, Р. Перфецький та Е. Радик) заснували «Комітет Допомоги жертвам повені», який зби рав пожертви для допомоги своїм землякам. Найчисельнішою українською організацією в Німеччині, яку пов’язували з оточенням Петрушевича, було «Культур но-освітнє Об’єднання українських робітників в Німеччи ні «Воля»». Організація, заснована наприкінці листопада 1927 р. у Берліні, об’єднала 600 дійсних членів у Німеччині, з них - 60, котрі мешкали у німецькій столиці. Берлінську Будинок V Берліні (Eisenacherstrasse, 59), в якому мешкав Євген Петрушевич (сучасний вигляд).

324

ОТОЧЕННЯ ТА ІНСТИТУЦІЇ ПЕТРУШЕВИЧА В БЕРЛІНІ Михайло ЛОЗИН СЬКИ Й

(1880-1937) Вчений-правник, публіцист, редактор, історик, громадсько-політичний та державний діяч, дипломат. Співредактор часопису «Діло». Співробітник СВУ. Депутат УНРади. Заступник державного секретаря закордонних справ ЗУНР (1919). Член делегації ЗУНР у Парижі (1919). Секретар Бюро Комітету Незалежної України, член редколегії часопису «L' Europa Orientale» (Париж, 1919-1920). Співробітник еміграційного уряду Є. Петрушевича у Берліні (1923-1924). Професор міжнародного права в Українському Вільному Університеті у Празі (1924-1925). У 1926 р. виїхав в Радянську Україну, де викладав у Харківському інституті народного господарства та Інституті радянського будівництва і права, працював в Інституті Марксизму. Авт ор брошур на суспільно-політичну тематику, наукових праць з міжнародного права та монографії «Галичина у 1918-1920 рр.» (Прага, 1922). У 1933 р. арештований більшовицькими спецслужбами за звинуваченнями у належності до УВО й етапований на Соловки. Розстріляний за вироком Особливої Трійки Управління НКВД УРСР.

філію «Волі» очолив Дмитро Феркуняк - колишній підстаршина УГА. Більшість активістів - вихідці з Галичини. За своїм характером «Воля» була робітничою організаці єю і соціалістично-радянофільською за ідеологією. Свою першу публічну акцію «Воля» присвятила 10-ій річниці проголошення Української Радянської Республіки. Новозасноване товариство привітали працівник радянського по сольства Черняк і представники від національних громад, які мешкали в Берліні: євреїв, грузинів, азербайджанців. Оточення Є. Петрушевича заснувало «Волю» для праці серед робітничої еміграції. Отець П. Вергун вважав цю ор ганізацію комуністичною і стверджував, що її члени брали участь у першотравневих робітничих маніфестаціях. У Берліні робітники мешкали переважно у районі на околиці міста, який міська влада у середині 1920-х років побудувала для робітничих родин. Як згадував подоро жуючий священик: «Тут у тій дільниці, відбувалися час то всякі комуністичні маніфестації, при яких нерідко і кров попливе. Тут ніякий чоловік трохи ліпше убраний не може показатися, щоби не наразити себе на зневагу. А й ми переконалися о тім, їдучи цею дільницею, бо деякі комуністи, побачивши між нами священиків, почали щось там кричати та махати руками. (...) Не всі робітники, що там мешкають, є комуністами. Навіть комуністи є в меншости, але потрапили стероризувати більшість».

ОТОЧЕННЯ ТА ІНСТИТУЦІЇ ПЕТРУШЕВИЧА В БЕРЛІНІ

Матеріальне становище місцевої української еміграції було вкрай убоге. Більшовицький аґент Павло Судоплатов (1907-1996), який зумів втертися в довіру ОУН й інших емігрантських середовищ Берліна, у своїх спогадах писав з цього приводу: «Українська громада була дуже бідною, і про те, щоб дозволити собі якусь розкіш, не могло бути й мови. Якщо вас запрошували на чай, то цукор було за ведено приносити зі собою». Стосунки поміж оточенням Петрушевича й іншими по літичними угрупованнями української еміграції у Берліні були складними й не раз конфліктними. У німецькій столи ці було місце, де ідеологічні суперечності мали б відходити на задній план. Останки Вітовського і Чучмана тривалий час, принаймні від 1919 р. до 1928 p., через заборгованість організаторів похорону, так і не були поховані в землі, а спочивали на кам’яній підлозі каплиці цвинтаря св. Ядвіґи у середмісті. Осередки еміграції довго з’ясовували поміж собою, хто розтратив кошти на поховання, спеціально пе редані із-за. океану. Врешті, після прикрих сварок, гроші знову зібрали, і останки тіл загиблих знайшли свій спочи нок у землі біля каплиці на краю цвинтаря. Весь той час і опісля коло останків щорічно розпочиналися урочистості відзначення річниць Листопадового повстання у Львові та Дня Соборності України. Тут відбувалися панахиди та вшанування загиблих у день Зелених свят. Подорожуючі чи паломники, які прямували до святих місць, також поБудинок у Берліні (Stiibbenstrasse 2), у якому Євген Петрушевич мешкав у другій половині 1930-х pp. (сучасний вигляд).

326

ОТОЧЕННЯ ТА ІНСТИТУЦІЇ ПЕТРУШЕВИЧА В БЕРЛІНІ

Юліан БАЧИНСЬКИЙ

(1880-1940) Адвокатський кандидат, журналіст. Співзасновник і діяч УСДП. Авт ор програмної брошури «Ukraina irredenta» (Львів, 1895). Член Загальної Української Ради (1915-1916). Діяч З Г УНРади (1921-1923). Посол УНР в США. У 1920-х pp. перебував у Берліні, належав до оточення Є. Петрушевича. Перейшов на радянофільські позиції. У 1932 р. переїхав до Харкова, де працював у редакції «Української Радянської Енциклопедії». У 1944 р. арештований. У своїх свідченнях під час слідства характеризував діяльність еміграційного центру Є. Петрушевича. Помер у радянському концтаборі.

клонялися у Берліні праху героїв. Проте вже з другої половини 1920-х pp. політичні діячі зі своїми співробіт никами вшановували загиблих порізно, намагаючись будь-що уникнути зустрічі на цвинтарі. Так могила за гиблих стала місцем гуртування і місцем розбрату міс цевих українців. Титульна сторінка брошури Михайла Лозинського «Моє співробітництво з Презідентом Петрушевичом» (Львів, 1925 p.).

Д -Р

М И ХАЙ Л О

ЛОЗИНСЬКИЙ

Орган еміграційного центру «Український Прапор», який виходив у Берліні у 1923-1932 pp.

УКРАЇНСЬКИЙ ПРАПОР

Моє співробітництво з Презідентом Петрушевичом

ЛЬВІВ, 1925. Накладом „Нового Часу“.

327

33. ВПЛИВИ ПЕТРУШЕВИЧА В ЗАХІДНІЙ УКРАЇНІ У 1920-х pp. ЗАХІДНО УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНОРЕВОЛЮЦІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ

На початку 1923 р. Петрушевичу вдалося стримати нас туп опонентів серед національного активу Східної Гали чини, і навіть здобути тактичну перемогу. Однак його позиції у краю серйозно ослабли після фатального для українців рішення Ради Амбасадорів. Голова УНРади на прикінці квітня 1923 р. надіслав керівництву УНТП листа, в якому обґрунтував необхідність продовжити свою по літичну діяльність в еміграції. Закордонна Група УНТП також пропонували зберегти уряд Петрушевича, а части ни Галицької Армії, які були інтерновані в таборах ЧехоСловаччини, переправити в Радянську Україну і створити там плацдарм для боротьби проти Польщі. Натомість у Народному Комітеті перемогла т. зв. течія політичного реалізму, прихильники якої прагнули знайти компроміс із польською владою і домогтися територіаль ної автономії українських земель у Польській Республіці. Таку програму підтримав з’їзд УНТП 21 травня 1923 р. На з’їзді обрали новий Тісніший Народний Комітет, який незабаром вибрав головою партії Володимира Охримовича. Керівництво УНТП на засіданні ЗО червня 1923 р. ухвалило резолюцію про припинення діяльності емігра ційного уряду та віденського осередку партії. Проти та кого рішення виступив Володимир Загайкевич, який за пропонував залишити уряд Петрушевича за кордоном, як репрезентанта українських земель «під Польщею» і для розв’язання усіх суперечок скликати Міжпартійну Раду. Не знайшовши підтримки серед членів Народного Комі тету, перемишльський адвокат вийшов із його складу. Не погодилася з рішенням Тіснішого Комітету й Закордонна Група партії. 1 серпня 1923 р. до Петрушевича з відкритим листом звернувся Осип Назарук. Він розкритикував дії голови УНРади та його оточення, а найперше - Костя Левицького. У листі була вимога до Петрушевича зійти з політич ної сцени: «Словом Вп. П. Президент мусять бодай по цій катастрофі стати звичайним скромним чоловіком, який шукає й посідає постійну статичність з опінією, або - усту пити зовсім. А лучше уступити цілий рік за скоро, ніж го

ВПЛИВИ ПЕТРУШЕВИЧА В ЗАХІДНІЙ УКРАЇНІ У 1 920-х pp.

Аркадій МАЛЕЦЬКИЙ

(1887 -п ісл я 1940) Державний службовець, адвокат у Львові, громадсько-політичний діяч. Урядовець Галицького намісництва (1918). Правничий референт Горожанського Комітету (1918-1922). Співзасновник спілки «Зілля», яка експортувала лікарські рослини (1922). Член Незалежної Групи УНТП, Генеральний секретар Народного Комітету (1924). Чільний діяч Організації Українців м Львова. Співредактор часопису «Наш Прапор». Співзасновник і заступник голови Української П арт ії Праці. Вивезений більшовиками зі Л ьвова у 1940 p., пропав безвісти.

дину запізно, лучше для справи і для Вашого імени в іс торії, на котрім залежить хоч би тому, щоб бодай щось осталося ясне в тім димі, який переходимо. На випадок Вашого уступлення уважав би я вказаним передати головство опозиції Д-рови Евгенові Левицькому або проф. Олександрові Колесі, бо хоч вони особисто мають хиби, навіть значні, у нас годі инакше». Лист Назарука отримав широкий резонанс у пресі й обговорювався на засіданні українських політичних партій. Своїм критикам Петрушевич заперечив восени 1923 р. в інтерв’ю діаспорному часопису «Свобода», де заявив: «Уряд ЗУ Н Р опирається на волі українського народу, ви словлений через Українську Національну Раду. Заки не буде цілком легальної постанови, яка б відкликувала той вислів української народної волі, доти Уряд мусить уважа ти себе правно істнуючим і не зважати на поодинокі голо си з краю». Тим часом ситуація в УНТП почала складатися на ко ристь Петрушевича. На противагу автономістському курсові в партії утворилася опозиційна Незалежна Група (Степан Біляк, о. Леонтій Куницький, Аркадій Малецький, о. Олександр Стефанович), яка була під впливом голови УНРади та Закордонної Групи партії. «Незалеж ники» відкидали ідею мирного вирішення українськопольської суперечки за Східну Галичину й відстоювали радянофільську позицію. Меншою була третя група, яка видавала часопис «Заграва»: Самійло Підгурський, Остап Луцький, Дмитро Паліїв, Кирило Троян та Юліан Шепарович. Ці політики, які поділяли націоналістичні погляди, не сприймали радянофільства й національної автономії, 329

ВПЛИВИ ПЕТРУШЕВИЧА В ЗАХІДНІЙ УКРАЇНІ У 1 920-х pp. Теофіл ОЛЬШ АНСЬКИЙ

(1905-1987) Студент гімназії, діяч УВО. Син о. Івана, пароха Хирова, капелана Галицької Армії. Навчався у Перемишльській гімназії. За дорученням УВО 5 листопада 1924 р. здійснив у Л ьвові невдалий замах на президента Польщі Станіслава Войцєховського. Виїхавши до Німеччини, написав Є. Петрушевичу листа з критикою діяльності УВО. Переїхав на Кубу, пізніше - до Гондурасу, де дослужився до звання полковника. Емігрував до США. Помер і похований у Лос-Анджелесі.

розпочали створення Української Партії Національної Роботи (УПНР). Діячі Закордонної Групи УНРади та Колегії Уповнова жених, які мешкали у Відні, опинилися без засобів до іс нування. Незрозумілі перспективи облаштування за кор доном причинилися до того, що більшість з них вирішили повертатися на рідну землю. їхній приїзд до Галичини й набуття громадянства Польщі стали результатом трива лої юридичної процедури, у якій були задіяні посольство Польщі у Відні, державні інституції у Варшаві та Львові. Польські урядовці, розглядаючи справу того чи іншого діяча, брали до уваги його посаду в структурах ЗУН Р, про фесійний статус та сімейні обставини. З кожним україн ським емігрантом провадили бесіди щодо його лояльності до Польської Республіки. Зокрема перед тим, як надати К. Левицькому дозвіл повернутися до Львова, польські дипломати та урядовці довго вивчали досьє українського політика й полагоджували усі правові підстави надання йому громадянства. Лев Петрушевич зумів повернутися додому завдяки письмовим зверненням його дружини до судових інстанцій Польщі. Згодом він сам очолив новостворений «Ініціативний комітет допомоги поворотцямскитальцям». Незабаром більшість колишніх емігрантів, правників за фахом, відкрили адвокатські канцелярії у Львові чи в місцевостях краю. Окремі з них зазнали судових переслі дувань, які, відзначмо, мали вибірковий характер. Най більшого розголосу набув судовий процес над Ярославом Селезінкою, який став показовим у плані правової оцін ки влади ЗУ Н Р з боку Польської Республіки. Польська ззо

ВПЛИВИ ПЕТРУШЕВИЧА В ЗАХІДНІЙ УКРАЇНІ У 1920-х pp.

розвідка мала інформацію, що племінник Петрушевича займав посаду військового референта Колегії Уповнова жених, й уважала, що він був причетний до скоєння теро ристичних актів у Галичині. Прокурор, звинувативши під судного в належності до нелеґітимного екстремістського центру й підбурюванні населення проти польської влади, вимагав для нього від суду найвищої міри покарання - роз стрілу. У своєму захисті обвинувачений навів такі два головні аргументи: 1) Підтвердженням леґітимності уряду ЗУ Н Р був той факт, що Польська Республіка вступала з ним у переговори. 2) Посольства ЗУ Н Р були акредитовані в державах Європи. В результаті суд присудив Я. Селезінці тільки два роки ув'язнення, але незабаром вища апеляцій на інстанція у Варшаві скасувала і цей вирок. Повернення з еміграції чільних політиків змінило сус пільну атмосферу. Представники Незалежної Групи, радикальної та християнсько-суспільної партій, за пого дженням із Петрушевичем, утворили у Львові Верхов ну Раду, як противагу Народному Комітетові. Президія останнього подала у відставку й до керівництва партії прийшли представники Незалежної Групи, рупором яких став часопис «Наш Прапор». «Незалежники» анулювали «Рада» та «Праця» органи Української П арт ії Праці.

ПРАЦЯ В и б о р ч и й рух

Р е в ізії і а р е ш т и

£Й

ВПЛИВИ ПЕТРУШЕВИЧА В ЗАХІДНІЙ УКРАЇНІ У 1 920-х pp. Станіслав ВОЙЦЄХОВСЬКИЙ

(1869-1953) Вчений-економіст, політичний і державний діяч. Співзасновник Польської П арт ії Соціалістичної, член Центрального Робітничого Комітету (18951900). У 1915-1918 pp. перебував у Росії. Голова Ради Польського Міжпартійного О б’єднання в Москві (1917). Міністр внутрішніх справ (19191920). Президент Польщі (1922-1926). Викладав у вищих навчальних закладах торговельного профілю у Варшаві (1923-1939).

автономістську резолюцію і 20 квітня 1924 р. отримали підтримку з’їзду УНТП. Партію очолив Сидір Голубо вич, його заступниками стали Степан Біляк, о. Леонтій Куницький та Олександр Марітчак, генеральним секре тарем - Аркадій Малецький. Тісніший Комітет 10 травня 1924 р. надіслав Петрушевичу листа, в якому уповноважив його репрезентувати й обороняти інтереси українського населення краю «аж до остаточного вирішення складу і компетенції цього пред ставництва всіма покликаними до цього українськими по літичними чинниками». Решта українських партій не поспішали підтримати П ет рушевича як представника національних сил. Навпаки, у суспільній свідомості поширювалася думка про політико-правову колізію статусу українського лідера. Зокрема Михайло Лозинський, який донедавна обстоював необ хідність існування еміграційного центру, після розриву з ним офіційних стосунків писав: «... нема організації, яка з одного боку творилаб політичну основу діяльності закор донного представництва, з другого булаб в відношенню до нього верховним органом. Замість закордонного пред ставництва маємо особу Президента Петрушевича, який не має політичної основи під собою, ані верховного ор гану над собою. Недостача політичної основи витворює в нього непевність його положення і недостача верховного органу спокушує його до «єдиновластя»; одно і друге спри чиняють, що він індентифікує інтерес своєї особи з інтере сом справи». Окрім того Лозинський заявив, що Петруше вич «ані як агітатор і організатор, ані як парляментарист і державний муж чимось особливим не визначився». 332

ВПЛИВИ ПЕТРУШЕВИЧА В ЗАХІДНІЙ УКРАЇНІ У 1 920-х pp.

Петрушевич усвідомивши, що в разі скликання Міжпартійної Ради чи відновлення діяльності УНРади він не отримає підтримки, шукав інших шляхів для продовження своїх повноважень. Коли національно-демократичні сили розпочали перемовини про об’єднання, Петрушевич про бував контролювати цей процес із Берліна. Він домагався, щоб до новоствореної партії увійшло якомога менше при хильників «автономістського курсу». 11 липня 1925 р. піс ля тривалих перемовин дві групи УНТП, УПНР й націо нальна група Української Парламентарної Репрезентації, представлена діячами з Волині, Холмщини, Полісся та Підляшшя, на з’їзді у Львові об’єдналися в Українське Н а ціонально-Демократичне Об’єднання (УНДО). Головою партії став правник Дмитро Левицький. Він, на відміну від своїх колег, не здійснював адвокатської практики, бо був заможним, фінансово незалежним, тому цілковито посвя тив себе громадській і політичній діяльності. У політичній програмі («платформі») УНДО йшлося про прагнення українського народу здобути «Соборну Н е залежну Українську Державу на всіх українських землях»; боротьбу проти визнання права чужоземного панування на західноукраїнських землях; визнання Радянської Украї«Український Революціонер» орган Західно-Української Національної Революційної Організації.

ВПЛИВИ ПЕТРУШЕВИЧА В ЗАХІДНІЙ УКРАЇНІ У 1 920-х pp. — ...................................

Кожний вірний і щирий Українець і Українка голосує на листу одинокої щирої національної партії, якою є тільки

Виборча відозва Української П арт ії Праці (1928).

Українська Партія Праці Том у всі Українці і Українки голосцють н і ї ї листу

26 ни «етапом до Соборної Незалежної Української Держа ви, яка зреалізується під прапором свідомих мас україн ського народу». УНДО визнала необхідним існування за кордоном «умандатованого представництва західно-укра їнських земель, яке в тісному зв’язку з краєм вестиме по літичну акцію на міжнародній арені». Партія розпочала динамічну розбудову мережі місцевих партійних організа цій, яка передусім ґрунтувалась на кадровому потенціалі УНТП. У 1925-1926 pp. Євген Петрушевич провадив перемо вини із Дмитром Левицьким з приводу узгодження ком петенції Політичного Центру Західної України та його підтримки з боку ширшої міжпартійної національної структури. Однак у тодішніх умовах консолідовану міжпартійну інституцію було складно створити. Адже в опо зицію до УНДО стала утворена 14 лютого 1926 р. Укра їнська Соціалістично-Радикальна Партія (УСРП). Партію очолив колишній секретар внутрішніх справ ЗУ Н Р Іван Макух, а до галицьких радикалів приєдналися соціалісти-революціонери Волині. Врешті Петрушевич усвідо мив, що ширшої інституційної підтримки в краю він не отримає, і заявив, що для ведення діяльності Політичного Центру Західної України достатньо його титулу голови УНРади, який не був скасований. У процесі кристалізації політичної стратегії та тактики УНДО розділилося на чотири угруповання, які за своїм складом були подібні до тих течій, які існували в УНТП у 1923-1925 pp. Згідно з дослідженням Миколи Кугутяка, націоналістичному крилу на чолі з Дмитром Палієвим протистояли прихильники польсько-українського поро-

ВПЛИВИ ПЕТРУШЕВИЧА В ЗАХІДНІЙ УКРАЇНІ У 1 920-х pp.

зуміння, лідером яких був Володимир Бачинський. Радянофільську течію репрезентувало середовище, яке вида вало часопис «Рада» - В’ячеслав Будзиновський, Аркадій Малецький, Гриць Микитей, Лев Петрушевич. Цю групу підтримував матеріально та контролював з Берліна Євген Петрушевич. Конфліктуючі в середині партії течії балан сувала центристська група на чолі з Дмитром Левицьким, яка зосередила у своїх руках керівництво УНДО й провід ні органи партії - часописи «Діло» та «Свобода». Розвиток міжнародної ситуації та безплідність зовніш ньополітичних зусиль Є. Петрушевича змінювали став лення керівництва УНДО щодо компетанцій П Ц ЗУ в негативний бік. Прозвучали думки про необхідність під порядкування Євгена Петрушевича крайовому проводу партії. Таку позицію не бажала приймати радянофільська група, яка виступила у газеті «Рада» з різкими звинувачен нями президії УНДО. Тоді центристський провід УНДО розпочав боротьбу з опозиційними радянофільською та угодовською гру пами. У результаті внутрішньопартійної кризи від лівиці відмежувалися колишні члени Незалежної Групи УНТП (С. Голубович, В. Загайкевич, о. Л. Куницький, К. Левиць кий, О. Марітчак та ін.). Наприкінці 1926 р. «петрушевичівці» спробували перехопити ініціативу, захопивши ке рівництво Народної Організації Українців м. Львова, яка організаційно підпорядковувалася УНДО. Однак поль ська влада ЗО квітня 1927 р. заборонила діяльність НОУЛ. Засудження УНДО радянофільської політики Петруше вича призвело до розірвання зв’язків між її керівництвом і П Ц ЗУ , і спричинило остаточний розкол у партії. Лівиця УНДО, яка зберегла контроль над часописом «Рада», на своїх зборах 15 травня 1927 р. у Львові заснувала Укра їнську Партію Праці (УПП). Новостворена партійна сила стала ідеологічним продовженням Незалежної Гру пи УНТП з її радянофільською політичною платфор мою. У її політичній частині йшлося, що партія прагне до об’єднання всіх українських земель «без огляду на таку чи іншу розв’язку правно-державного і суспільно-полі тичного устрою». Партія визнала Радянську Україну здо бутком визвольної боротьби українського народу, який є підставою для здійснення його головної політичної мети: розбудови держави та об’єднання з нею інших україн ських земель. Окрім того, УПП наполягала за всебічній підтримці закордонного центру Є. Петрушевича. Очолив УПП В’ячеслав Будзиновський, заступниками голови ста-

A T / / I O t A< Y J \ A O IG A X IZA CII І ^ Ш И / Ї Щ ї і Є І otAZ

V t f f i F V / F j a i l w ó w / f u Of.GAM г л г /j

TA'i<Noörtj;CG

V ; N A T E RE ГН Е

W O J ß W O B Z T V A . x w o w /x i e g o .

A A 1 Ч И п PODZIA IKA

1 'ł o o o o o .

K p L S V /Z O W A

LUBACZÓW

- f c ifc N C V T

5R Z E w O R /K

<*>

- ( • ) R Z E /Z O W

J A R O /Ł A W

JT R Z Y Z O W

P R Z E M Y /L

M O C t l/ K A

KRCW NO

JAMBOR DOBROM L

Карта-схема територіальної структури осередків УВО, ЗУНРО та комуністичних груп на теренах Львівського воєводства, яку складали польські спецслужби (1927).

LEGENDA

К О/ЛP A R T J A .

-в -

'« ■

О К в ( ( | . K .p .r .o .

- і -

-« -

P ö w iA T - к л г . и ( к л л )

-»«—

LOK a i n

K ..F.».U.

LW Ó W P O W * l* J /K I . O K R < 6 K W I P A lfc/»\v»K i O ltB ^ 4 K H U M O U O lV C K l

—* — • — • -

—-

■ C ł* h i‘A М Н ік в и К.ЛА • ікПМі.

................................— Ł.BAHIŁ* O K ł ^ e w К.Є.Л.ІІ.

V K R . W O J /K O W A O R G A N .

O H R ^O W kJ

PRZCW /IANY

Z A C H .VKR . N A C J O N . - R E W . O R C

337

ВПЛИВИ ПЕТРУШЕВИЧА В ЗАХІДНІЙ УКР АЇН ІУ1 920-х pp.

ли Михайло Західний, Аркадій Малецький та Григорій Слобода, секретарем партії - Михайло Топольницький. Серед провідних діячів були також Андрій Стронціцький, Пилип Евин та Лев Петрушевич. Окрім «Ради» іншим ор ганом партії став часопис «Праця», який призначався для робітників та селян. Підтримка УПП на початках її діяльності полягала на самперед у слабкості позицій УНДО. Хитання провідників УНДО між угодою з Польщею та рішучою опозицією до влади викликало серед українського активу на місцях недо віру до партії. Як зазначав Степан Шухевич: «Тоді дійшло до того, що в дійсності не було партії, яка б відповідала то дішнім крайньо опозиційним настроям цілого українського загалу і яка б при тім стояла на щиро національнім грунті. Люди держалися УНДО виключно по традиції». Що стосується радянофільських («совєтофільських») настроїв галичан, то Степан Витвицький і Степан Баран пояснювали їх процесами українізації, яку здійснювали більшовики: «Усе це давало підставу думати, що в совєтській системі зможе вільно розвиватися українська куль тура, національна не тільки за формою, але й за суттю, і що українство в СССР виросте в певну політичну силу. Ці сподівання охоплювали й такі українські середовища Західної України, що не мали нічого спільного з коммуністичним світоглядом. Ці настрої підсилювала большевицька пропаганда, спритно ведена за кордоном і в краю, м. ін. львівським консулатом СССР у Львові». Іван Кедрин з цього приводу зауважив: «Активно защеплював і поши рював «радянофільство» Юрій Лапчинський, совєтський консул у Львові наприкінці 20-х pp. Він бував на україн ських виставах, знайомився з місцевими українськими гро мадянами, запрошував до себе до консуляту на вулиці Набеляка і деморалізував грошовими субвенціями». Лівий напрямок партійно-політичного спектру Західної України доповнився новими силами. Молоді галицькі ру софіли (Кирило Вальницький, Кузьма Пелехатий та ін.) 1926 р. об’єдналися з прорадянською групою холмськоволинського Селянського Союзу в Українське Селян сько-Робітниче О б’єднання («Сель-Роб»). Але вже на ступного року об’єднання розділилося на дві організації, які називали «Сель-Роб-лівиця» і «Сель-Роб-правиця». У 1928 р. відновила свою діяльність Українська СоціальноДемократична партія (голова - Лев Ганкевич), яка спів працювала з Польською Партією Соціалістичною (ППС) і творила з нею спільні професійні організації. 338

ВПЛИВИ ПЕТРУШЕВИЧА В ЗАХІДНІЙ УК Р А ЇН ІУ1 920-х pp.

Реальну підтримку різних політичних сил у Західній Україні продемонстрували вибори 1928 р. до Польського Сойму. З а УНДО віддали свої голоси близько 600 тисяч виборців, за УСРП - 300 тисяч, дві комуністичні фракції «Сель-Роба» отримали разом близько 150 тисяч голосів. Прихильниками УПП виявилися тільки 40 тисяч вибор ців, і послом від цієї політичної сили став лише один діяч адвокат із Бережан Михайло Західний. Він оприлюднив політичну платформу своєї партії під час перших засідань Сойму. Скориставшись нагодою виступити при обгово ренні бюджету, М. Західний у своїй промові оголосив таке: «В міжнародних установах українську думку і боротьбу за національну незалежність Західної України репрезентує умандатований до цього українським народом Президент Української Національної Ради др. Евген Петрушевич». Депутати-поляки сприйняли ці слова з обуренням і крика ми: «Петрушейович!». Подібний виступ депутата Західно го відбувся й наступного року. Польська адміністрація не забула його політичних заяв у Соймі. Під час пацифікації Західного арештували й ув’язнили у таборі Береза Картузька, пізніше - у Вронках. Наприкінці 1920 - на початку 1930-х pp. УПП стала недвозначно виявляти прокомуністичну орієнтацію, і українське суспільство відвернулося від неї. Провідною легальною політичною силою, яка опанувала більшість національних громадських, кооперативних, культурних та освітніх установ, стало УНДО. У місцевій українській пресі голову УНРади згадували вкрай рідко, і переважно критично. Петрушевич нага дував про себе заявами, опублікованими в «Українсько му Прапорі», примірники якого спорадично доставляли з Берліна до Львова. Зокрема 15 вересня 1927 р. під час повені на Підкарпатті, він закликав надавати допомогу потерпілим селянам і надсилати пожертви на адреси Допомогових комітетів. Поза Галичиною, на інших україн ських землях, які перебували у складі Польщі, ім’я Петру шевича було фактично незнане. Голова УНРади мав шанс зберегти свій вплив у Захід ній Україні, якби йому підпорядкувалися підпільні форму вання Української Військової Організації. Проте 1922 р. розпочався конфлікт Петрушевича з Коновальцем. Дик татор вимагав від військового проводу беззастережного підпорядкування, на що Коновалець не погоджувався. Піс ля 1923 р. суперечності між Петрушевичем і УВО щодо формування стратегії визвольного руху стали ще більш 339

ВПЛИВИ ПЕТРУШЕВИЧА В ЗАХІДНІЙ УКРАЇНІУ1920-х pp.

помітними. За версією іноземного відділення ДПУ УСРР, Петрушевич уважав найпершим завданням домогтися не залежності Галичини і лише тоді змагатися за Соборну Україну. Група Коновальця була іншої думки - тимча сово визнати належність Східної Галичини до Польської держави і, отримавши від влади амністію, повертатися до краю, створювати там повстанські загони, які мали про биратися за Збруч, щоб повалити більшовицький режим. Військовики вважали, що тільки після створення націо нальної державності на Наддніпрянщині треба «думати про Галичину». Проте влада Польщі відмовилася оголо сити амністію українським воякам і УВО знову звернуло своє вістря проти неї. Історіографи ОУН категорично стверджують, що 1923р. на вимогу Москви Петрушевич усунув Коновальця від проводу в УВО. Проте в червні 1924 р. той знову очо лив революційну організацію з умовою, що вона не буде мати нічого спільного з Є. Петрушевичем. Натомість спо гади сучасників подій та архівні документи засвідчують, що діячі УВО принаймні до осені 1925 р. координували свої дії з політичним еміграційним центром. Діяльність УВО мала суперечливий характер і в її сере довищі виникали серйозні конфлікти. Керівництво УВО вважало, що союзником українців у боротьбі проти проти Версальської системи договорів є Німеччина. Це спону кало українських військових лідерів до співпраці з відпо відними німецькими відомствами. Окрім акцій саботажу та збройних виступів проти польської адміністрації, УВО почала широко застосовувати розвідувальну діяльність на користь Німеччини. Окремі члени УВО, зокрема Юліан Головінський і Дмитро Паліїв, виступали проти такої дія льності, вважаючи, що вона компрометує організацію і деморалізує її членів. Суперечки точилися і з приводу ви користання коштів УВО чи виконання збройних акцій. За дорученням Крайової Команди УВО студент гімназії Теофіл Ольшанський, син священика з Хирова, 5 листо пада 1924 р. здійснив замах на президента Польщі Станіс лава Войцєховського, який приїхав до Львова. На вул. Коперніка Т. Ольшанський кинув саморобну бомбу у пре зидентський кортеж, але конструкція вибухового приладу виявилася недосконалою і замах не вдався. Ольшанський дивом зумів уникнути арешту й керівництво УВО перепра вило його за кордон через Данцінґ (Ґданськ) до Берліна. Цим замахом підпільники досягнули своєї мети - широкого розголосу українського питання у світовій пресі. Проте за 340

ВПЛИВИ ПЕТРУШЕВИЧА В ЗАХІДНІЙ УКРД ЇНІУ1 920-х pp.

лучення до збройної акції недосвідченого школяра з про вінції, який уперше в житті був у Львова й не знав міста, засвідчило глибоку кадрову кризу в підпільній організації. Т. Ольшанський, прибувши до німецької столиці, описав негативні явища в УВО у листі до Є. Петрушевича. Документи свідчать, що ще 1925 р. відбулася нарада за участю Коновальця та співробітників Петрушевича: Во лодимира Бандрівського, Юліана Бачинського та Михай ла Лозинського. Можна припустити, що розрив між цими середовищами стався щойно після цих перемовин. Утім конфлікт Петрушевича з Коновальцем не означав цілковитої втрати його впливу на організацію. Старши нам Галицької Армії було нелегко відважитися розірвати стосунки з колишнім Диктатором, якому вони присягали. Виникло непорозуміння навіть серед керівництва орга нізації - проти її очільника виступив референт розвідки Осип Думін. У травні 1926 р. він підготував аналітичну за писку «Правда про Українську Військову Організацію» і передав її німецькому уряду, який тоді частково фінансу вав УВО. У розлогому тексті він нищівно розкритикував методи діяльності Коновальця і його оточення, звинува тивши їх у розтраті коштів із корисливих мотивів. Уря довці IV (Політичного) відділу Міністерства Закордонних Справ Німеччини, після ознайомлення з цим документом, передали його співробітнику Петрушевича - Володимиру Бандрівському. Тоді ж О. Думін перейшов у табір Петрушевича й допо магав йому створювати нову підпільну військову структу ру «Західно-Українська Національно-Революційна О рга нізація» (ЗУНРО ). Метою організації була антипольська бойова та терористична діяльність на теренах Західної України. Думін, який засновував розвідку УВО, мав доб рий організаційний досвід у цій справі. Проте співробітник Коновальця Ріко Ярий, щоб послабити конкурента, зму сив Думіна виїхати з німецької столиці. Офіційним рупором ЗУ Н РО став часопис «Український Революціонер», який виходив у Празі (за іншими даними в Берліні) у 1926-1929 pp. ЗУ Н РО створювала розгалу жену структуру в Галичині. Однак через брак відповідних кадрів організаційні плани Петрушевича та Думіна зреа лізувати не вдалося. Члени ЗУ Н РО здійснили кілька ло кальних саботажних та диверсійних акцій. Вони підпалю вали польські маєтки, підпилювали стовпи чи перерізали дроти телеграфних та телефонних ліній при залізничних шляхах.

ВПЛИВИ ПЕТРУШЕВИЧА В ЗАХІДНІЙ УКРАІНІУ1 920-х pp.

Про незначні масштаби діяльності ЗУНРО засвідчили судові процеси над викритими членами її осередків. Час тина з них були учнями Коломийської гімназії (серед них два сини Василя Стефаника - Кирило та Юрко), у яких під час обшуків поліція знайшла часопис «Український Рево люціонер». Під час судових дебатів з’ясувалося, що молоді «диверсанти» не розуміли різниці між УВО та ЗУНРО й не зовсім уявляли, до якої з цих організації вони належали. Показовим був той факт, що обвинувачені під час процесу відмовилися від захисників, які були діячами Української Партії Праці, тобто представляли середовище прихильни ків Петрушевича. Отже, ЗУНРО не зуміла виконати тієї місії, яку їй запланував у Берліні голова УНРади. В очах українського загалу Польщі національними героями зали шалися члени УВО. У середині 1920-х pp. кадри УВО поповнилися студент ською молоддю, а діячі легальних політичних партій віді йшли від участі в революційному підпіллі. У 1927-1928 pp. підпільники в політичному плані переорієнтувалися на сформульовану Дмитром Донцовим теорію українського націоналізму з постулатом загальнонаціональної рево люції задля творення самостійної і соборної національної держави. УВО виступила ініціатором об’єднання різних націоналістичних груп в одну політичну організацію. На Першому Конгресі Українських Націоналістів у Відні 28 січня - 3 лютого 1929 р. цей процес закінчився створенням Організації Українських Націоналістів (ОУН) на чолі з Є. Коновальцем. УВО припинило свою діяльність 1931 p., а більшість її діячів перейшли до бойової референтури ОУН. Проте націоналісти з пропагандистською метою використовували назву УВО ще протягом кількох років. Провід ОУН категорично відмежувався від голови УНРа ди і його прибічників. Втративши підтримку в Західній Україні, Петрушевич зберігав повагу з боку багатьох колишніх вояків Галиць кої Армії, які залишилися на еміграції у Чехо-Словаччині та Австрії. Щороку з нагоди Різдва, Нового Року чи річ ниць Листопадового повстання, вони надсилали приві тальні листи чи телеграми на ім’я голови УНРади до ре дакції «Українського Прапору» в Берліні. Пам’ятали про Петрушевича й українські студенти, які навчалися за кор доном. Академічне Товариство «Січ» у Відні іменувало його своїм почесним членом.

342

34. МІЖНАРОДНА ДІЯЛЬНІСТЬ ПОЛІТИЧНОГО ЦЕНТРУ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ. ЛІГА НАЦІЙ

Політичний центр у Берліні, який створив Є. Петруше вич, зосередив свою міжнародну діяльність на домаганні визнати права галицьких українців на державну незалеж ність та переглянути рішення Ради Амбасадорів. Ключовою міжнародною інституцією міжвоєнного часу була Ліга Націй, або як її називала українська преса «Союз Народів» чи «Союз Націй». Організацію створили на основі Версальського договору 1919 р. на пропозицію В. Вільсона. Програмні завдання цієї міжнародної струк тури були такими: гарантувати мир та безпеку народам, не допустити до війни в майбутньому й розбудовувати міжнародну співпрацю у всіх ділянках життя. Статут Ліги Націй набув чинності 10 січня 1920 p., того ж дня, що й Версальський договір. У Статуті було передбачено зала годити міжнародні конфлікти з допомогою арбітражів і використання колективних сил проти агресорів. Суб’єктами Ліги Націй були власне не нації, а держа ви. Членом цієї організації могла бути кожна незалежна держава, за умови, що вона декларативно Гарантувала доЗал засідань Ліги Націй у Женеві.

343

МІЖНАРОДНА ДІЯЛЬНІСТЬ ПОЛІТИЧНОГО ЦЕНТРУ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ

тримуватись міжнародних зобов’язань та приймала вста новлені організацією правила про військові, морські та повітряні збройні сили. Щорічно скликали загальні збори (Генеральна Асамблея), у яких кожній державі-учасниці належав один голос. Рішення Ліги Націй ухвалювали що найменше двома третинами голосів членів організації. Генеральну Асамблею скликали з 1920 р. до 1940 р. Ке рівними органами Ліги Націй були розташовані в Женеві виконавча Рада та Генеральний Секретаріат. Під її патро нажем перебували Міжнародний Суд у Гаазі й Міжнарод на Організація Праці. Політичну вагу Ліги Націй послаблював той факт, що серед найвпливовіших на той час держав світу лише Франція брала повномасштабну участь у роботі цієї орга нізації. Натомість США, ініціатор та початковий спонсор Ліги Націй, втратили інтерес до її роботи і стояли осто ронь. Велика Британія не підписала Женевського прото колу 1924 р. про мирне врегулювання конфліктів. Відтак жодного разу протягом існування Ліги Націй три найвпливовіші тоді держави світу не діяли в цій міжнародній структурі узгоджено. У міжвоєнний час зі складу Ліги Н а цій вийшла Японія (1931) і Німеччина, яка брала участь у 1926-1933рр. та Італія (1937). СРСР перебував у складі Ліги Націй у 1934-1940 pp. На 1 січня 1934 р. Генеральна Асамблея налічувала 54 делегати. Шістнадцять країн Центральної та Східної Європи прий няли зобов’язання у справі своїх громадян, що творили національні, релігійні та мовні меншини. Ці зобов’язання уклали у формі окремих трактатів, які офіційно називали ся «Трактатами у справі національних меншин». Перший із цих трактатів, що ухвалила Мирова Конференція, під писали 28 червня 1919 р. держави Антанти й Польща. На початку 1922 р. у Відні еміграційні середовища за снували Західно-Українське Товариство Ліги Націй (ЗУТЛН), яке звернулося до Міжнародної Унії Това риств Ліги Націй із проханням про вступ. У червні 1922 р. на конгресі у Празі, під головуванням італійця Руффіні, західноукраїнське товариство прийняли у члени Унії на рівних правах із товариствами, які представляли неза лежні держави. Головою товариства був наближений до Петрушевича Роман Перфецький, а до Головної Ради уві йшла низка галицьких діячів, зокрема Юліан Бачинський, Олександр Марітчак, Айтал Вітошинський, Антін та Лев Петрушевичі. Діяльність ЗУТЛН була скоординована з дипломатичними заходами Колегії Уповноважених і по-

МІЖНАРОДНА ДІЯЛЬНІСТЬ ПОЛІТИЧНОГО ЦЕНТРУ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ

лягала в актуалізації східногалицького питання та дома ганні прав українців на національне самовизначення. Піс ля міжнародного вирішення справи Східної Галичини, Головна Рада Унії влітку 1923 р. на конгресі у Відні при пинила повноваження ЗУТЛН і запропонувала йому пе ренести свій осідок до Львова. Попри позірний демократичний характер прийняття рішень Ліги Націй, в Асамблеї і в Раді існували правові механізми, які унеможливлювали ухвалення будь-якої по станови всупереч бажанням ключових держав світу. На томість Є. Петрушевич та його оточення вважали, що цей міжнародний орган реально спроможний змінити рішення Ради Амбасадорів щодо Східної Галичини. У 1924 р. Антін Петрушевич із приводу впливовості Ліги Націй писав: «От хоч би та скупа й недостаточна охоро на меншостей, якої Гарантією перебрав Союз Націй, є зразком нового духа і знатним ударом для догми суверен ности. Тому навіть найбільші скептики мусять признати, що женевський Союз є завязком нової організації світа». Євген Петрушевич (праворуч) та Сидір Голубович з сином Юрком у Берліні (1925).

МІЖНАРОДНА ДІЯЛЬНІСТЬ ПОЛІТИЧНОГО ЦЕНТРУ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ

Є. Петрушевич, щоб домогтися реалізації прав галиць ких українців на національне самовизначення, регулярно надсилав листи, ноти та меморіали до міжнародних орга нізацій. Він вважав, що завдяки його зверненням вкупі з зусиллями інших країн, незадоволених національно-полі тичними та територіальними результатами Версальських угод, можна буде домогтися їх ревізії. На підставі архівних документів та пресових публікацій маємо таку інформацію щодо характеру письмових звер нень Є. Петрушевича в міжнародні інституції, зокрема, в Лігу Націй. 16 червня 1924 р. голова УНРади направив ноту до Ліги Націй у справі українських політичних емі грантів, зокрема судового переслідування Я. Селезінки, 1 вересня 1924 р. - меморіал до Генеральної Асамблеї Ліги Націй у Женеві у справі українських земель під Поль щею. Нота від 24 вересня 1924 р. стосувалася репатріації української військової еміграції в Чехо-Словаччині; від 10 жовтня 1924 р. - перешкод, які створювала Польща, щоб повернути українських політичних емігрантів на батьків щину, а також судового рішення у справі Я. Селезінки. 27 березня 1925 р. Є. Петрушевич надіслав урядам євро пейських держав та в Лігу Націй спеціальну ноту, в якій висловив своє ставлення щодо обговорюваного в міжна родній політиці питання гарантійного пакту, який мав би залучити, як договірні сторони - Францію, Велику Брита нію, Бельгію та Німеччину. Український політик заува жив, що відповідні перемовини актуалізують перспекти ву ревізії західних кордонів Польщі й запевнив, що східні землі й кордони цієї держави також є потенційним вогни щем небезпеки й загрозою миру в Європі. Від імені укра їнців Польщі він вимагав: 1) У перемовинах з питань встановлення миру в Європі, шляхом нових договорів або охоронних пактів, взяти до уваги той факт, що справжньою небезпекою для миру є насильне приєднання українських земель до Польщі; 2) Здійснити ревізію рішень Ради Амбасадорів від 14 бе резня 1923 р. на підставі 19 параграфу Пакту Ліги Націй; 3) Надати можливість населенню Східної Галичини з Лемківщиною, Волині з Поліссям та Холмщини з Підляшшям здійснити право самовизначення. Справі становища військової еміграції у Чехо-Словач чині був присвячений лист Є. Петрушевича від ЗО черв ня 1925 р. до Управи міжнародного Червоного Хреста та Ліги Націй. У грудні 1925 р. Петрушевич направив ноту до Ради Ліги Націй у справі важкого становища українських 346

МІЖНАРОДНА ДІЯЛЬНІСТЬ ПОЛІТИЧНОГО ЦЕНТРУ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ

політичних в’язнів у тюрмах Польщі. Нота, надіслана у червні наступного року, стосувалася незаконного позбав лення польською владою громадянських прав уроджен ців Східної Галичини Михайла Лесьова, Томи Івасечка та Петра Свідрика. Польські консульства у Празі та Берліні в листах від 26 квітня та 8 червня 1925 р. відмовили їм у цьому праві тому, що вони ніби то ухилялися від військо вого обов’язку. П Ц ЗУ намагався досягти розгляду українського питан ня і через особисті звернення. Влітку 1926 р. галицький лідер направив до Женеви делегацію у складі Р. Перфецького та А. Петрушевича, щоб ознайомити секретаріат Ліги Націй зі становищем українського населення Поль щі та вкотре домагатися ревізії рішень Ради Амбасадорів згідно з правом національного самовизначення. Голова УНРади 23 жовтня 1926 р. надіслав до урядів Ан танти та Ліги Націй меморіал із приводу недотримання урядом Чехо-Словаччини зобов’язань щодо надання авто номії Закарпатській Україні. А 31 грудня 1927 р. звернувся з нотою-протестом до Ради Ліги Націй проти постанови польського уряду від 21 грудня того ж року у справі лік відації «Тимчасового самоуправного Виділу» у Львові. На думку українців, це було здійснено задля того, щоб існу вання такої структури жодним чином не нагадувало окремішності Східної Галичини. Два меморіали до Ради Ліги Націй, урядам, політичним діячам та редакціям газет європейських країн про стано вище українського народу на території Польщі Є. Петру шевич надіслав на початку березня 1929 р. У зверненнях він використав текст промови посла М. Західного в Поль ському Соймі. Тоді ж було оприлюднене аналогічне звер нення стосовно українців Румунії. Ще один меморіал з до маганнями ревізії акту від 14 березня 1923 р. Петрушевич розіслав впливовим світовим політикам 1 вересня 1929 р. Утім Рада Ліги Націй подбала, щоб усі представники на ціональних меншин, які вносили відповідні скарги, не здо були статусу сторони, що має спір зі своїм урядом. Такі скарги трактували виключно як інформацію. Водночас унаслідок неодностайної позиції західних держав, Ліга Н а цій не мала повноважень переглядати результати мирного врегулювання в Європі, зафіксовані угодами 1919-1923 pp. На думку історика В. Кушніра, розгорнута Петрушеви чем протестаційна кампанія мала на меті насамперед про пагандистський резонанс і була спрямована на створення неприхильної до Польщі міжнародної громадської думки.

МІЖНАРОДНА ДІЯЛЬНІСТЬ ПОЛІТИЧНОГО ЦЕНТРУ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ

Подібні петиції та скарги до Ліги Націй надсилало се редовище УНДО. Польський дослідник Анджей Зємба, на підставі одного німецького джерела, запевняє, що антипольська протестаційна кампанія УНДО і УВО у Лізі Націй була скоординована з ревізіоністськими колами Німеччини й навіть фінансована ними. Втім, за даними В. Кушніра, до 1931 р. жодне офіційне звернення з боку різних українських політичних середовищ не стало пред метом спеціального обговорення Ради чи Генеральної Асамблеї Ліги Націй. Єдиним наслідком скарг українців були неформальні рекомендації спеціального органу ор ганізації т. зв. Комітету трьох, адресовані урядам Польщі, Румунії чи Чехо-Словаччини. Щоб нівелювати політичний статус Є. Петрушевича, по літики УНДО відверто кепкували з неефективності його міжнародних послань, стверджуючи, що адресати викида ли їх попросту у смітник. Натомість оточення Є. Петру шевича наполягало, що «петиції, меморіяли й еляборацїї Президента Української Національної Ради розсилані ти сячами по всяким офіціяльним і неофіціяльним адресам, попри саму їх високу інформаційну і пропаґандистичну ціну є не лише документами непередавнених політичних прав західно українських земель, але й предметом офіцій них трактовань в міждержавному розумінню». Відомо, що 8 липня 1924 р. Петрушевич отримав відпо відь від секретаріату Ліги Націй у справі Я. Селезінки. У вересні 1924 р. стислий зміст меморіалу Петрушевича до Ради цієї організації був опублікований на шпальтах євро пейської преси. Керівництво міжнародного Червоного Хреста реагую чи на звернення Є. Петрушевича щодо військової емігра ції у Чехо-Словаччині, відрядило свого делегата до табору в Йозефові. Внаслідок втручання Червоного Хреста чехо словацька влада ухвалила рішення про закриття табору до 31 жовтня того ж року. Інтерновані мали бути розміщені відповідно до свого бажання у різних місцевостях ЧехоСловаччини. Постійний представник Франції в Лізі Націй Поль Бонкур у листі від 2 червня 1926 р. подякував Є. Петрушевичу за важливу інформацію. Проте вказав, що під час свого перебування у Польщі не зміг оглянути її більшу терито рію. Натомість пообіцяв згодом розглянути порушені проблеми щодо становища українців. Найширший резонанс українське питання мало в Лізі Націй у 1931-1932 pp. Його викликала репресивна акція, 348

МІЖНАРОДНА ДІЯЛЬНІСТЬ ПОЛІТИЧНОГО ЦЕНТРУ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ

Антін ПЕТРУШ ЕВИЧ

(1892-1941) Син Є. Петрушевича. Правник за фахом, публіцист, редактор, дипломат. Службовець австрійської військової цензури у Відні (19161918). Співробітник дипломатичної делегації УНРу Парижі (1919). Член Українського Національного Комітету (Париж, 1920). Член делегації УНРади до Ліги Націй у Женеві (19211922). Член Західно-українського Товариства Ліги Націй (1922-1923). Редагував часопис «Ukrainische Korrespondenz» (Відень). Після 1923 р. постійно мешкав у Відні, співпрацював з ПЦЗУ у Берліні - виконував спеціальні доручення, писав та публікував тексти політичного характеру. Студіював історію роду Петрушевичів. Безуспішно намагався виїхати в СРСР. Наприкінці 1930-хpp. переїхав з сім’єю до Ковно (тепер - Каунас), де працював у радянській торговельній місії. У час німецької окупації Литви арештований гестапо й запроторений до в’язниці, де помер від тортур.

яку на галицьких землях у другій половині 1930 р. здійсни ли польські силові структури - т. зв. пацифікація. Офіцій ний протест до Ліги Націй подала Українська Парламен тарна Репрезентація Польського Сойму. Лідери УНДО сподівалися, що завдяки міжнародному тиску на Польщу з приводу масових репресій щодо українців, вдасться до могтися автономії, яку польське керівництво обіцяло кра їнам Антанти перед рішенням Ради Амбасадорів 1923 р. Для більшої ефективності зовнішньополітичних акцій УНДО 1931 р. створило в Женеві «Українське Бюро» на чолі з В. Панейком. Завданням Бюро було інформувати закордонну пресу і громадськість про українське питання в Польщі та готувати петиції до Ліги Націй. Спроби офі ційно звертатися зі скаргами до міжнародних інституцій здійснювала тоді й ОУН. Є. Петрушевич надіслав свій протест із приводу паци фікації в Галичині до Ліги Націй 10 січня 1931 р. Його петицію зареєстрували в Генеральному Секретаріаті під номером 4/25 276. Українська преса широко висвітлювала подібні заяви з боку УНДО та Євгена Коновальця, нато мість протест колишнього очільника ЗУ Н Р замовчувала. Втім надії українських політиків щодо міжнародних санкцій до Польщі виявилися марними. Єдиним наслідком низки петицій та звернень з приводу репресивних практик польської влади щодо українців стали зауваження Ліги Націй, адресовані урядові II Речі Посполитої. У зауважен349

МІЖНАРОДНА ДІЯЛЬНІСТЬ ПОЛІТИЧНОГО ЦЕНТРУ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ

нях було й визнання провини українських націоналістич них середовищ за акції саботажу. З різних причин Ліга Націй не виправдала тих надій, які покладали на неї при заснуванні. Коли організація ухва лювала рішення про конкретні воєнні чи економічні санк ції, вона не мала ефективних засобів для впровадження їх у життя. Зокрема не зуміла перешкодити Японії оку пувати Маньчжурію (1931), а Італії - Аббісінію (1936). Українська преса, після десяти років діяльності Ліги На цій, називала її «кволою, нежиттєздатною міжнародною установою», вказавши, що «На ділі Союз Народів пере творився в інституцію, що мала втримати здобутки на сильства переможців світової війни». Історик Норман Дейвіс зауважив, що Ліга Націй «відігравала велику роль у залагодженні дріб’язкових питань і незначну роль у за лагодженні великих». Розташування та характер діяльності центру Петруше вича в Берліні не були таємницею не тільки для польських спецслужб, але й для широкого загалу. У 1927 р. краків ський часопис опублікував матеріал «Кузня «українська» в Берліні», де оприлюднив адресу центру та співробітників Є. Петрушевича. У статті відзначалося, що у берлінському центрі, за підтримки Німеччини, продукують сотні різних меморіалів та скарг до майже всіх держав світу. У публіка ції йшлося, що «агітаційно-конспіраторська» та «культурно-пропаґандивна» українська діяльність у Берліні має да лекосяжну мету, тому польське суспільство ні на хвилину не повинно забувати про існування «української» небез пеки: «Ніколи не знаємо чи гайдамацький ніж, виточений на німецькому бруску, не блисне з ненацька поза плечами Польщі і чи іскри з берлінської кузні не спричинять поже жі на землях Речі Посполитої». Змалювавши становище української еміграції в Німеччині (оточення П. Скоропад ського) й у Франції (колишні урядовці С. Петлюри), часо пис відзначив: «Бачимо з цього всього, що тільки заядла антипольська радикальна діяльність Петрушевича в ім’я незалежної України має реальну вагу».

35. ОРІЄНТАЦІЯ НА РАДЯНСЬКУ УКРАЇНУ

Прибувши до Німеччини, Є. Петрушевич продовжив свої контакти з радянськими дипломатами. Мешкаючи у Берліні, він неодноразово гостював у посольстві СРСР, де спілкувався з радником Вольдемаром Ауссемом та по слом Ніколаєм Крестінським. З останнім Петрушевич познайомився на конференції в Ґенуї, де той був у складі радянської делегації. Більшовицький уряд був зацікавлений в антипольській діяльності прибічників Петрушевича в Берліні та на З а хідній Україні. Зокрема Народний Комісаріат Закордон них Справ уважно стежив за діяльністю групи діячів, яка сформувалася навколо львівського часопису «Рада», і на магався впливати на це середовище через Є. Петрушеви ча. Більшовики переконували опозиційну групу якомога довше залишатися в лавах УНДО, щоб мати змогу через неї контролювати найбільш потужну політичну силу га лицьких українців. Радянський консул у Львові отримав вказівку, якимось чином попередити Петрушевича, що допомогу йому надаватимуть тільки у разі активної прорадянської діяльності. В умовах, коли країни Заходу не бажали підтримува ти українського національного-визвольного руху, низка еміграційних діячів переглянула своє ставлення до біль шовицького режиму. Вони намагалися розпізнати в розбу дові більшовицької України національно-державницький зміст. Колишній посланець ЗУ Н Р у США Лука Мишуга в одній із своїх публікацій заявив, що орієнтація на Радян ську Україну - не орієнтація на комунізм, а соборницька ідеологія. На радянофільських позиціях опинилися в се редині 1920-х Ілько Борщак та Олександр Севрюк, які видавали в Парижі прокомуністичний часопис «Україн ські Вісти». Врешті радянській владі повірили й виїхали в Україну історик Михайло Грушевський, робітничий діяч Семен Вітик, педагог і літератор Антін Крушельницький, правник Михайло Лозинський, географ Степан Рудницький та багато інших. Аргументи на користь прорадянської орієнтації викладе ні в публікаціях оточення Євгена Петрушевича. Зокрема

ОРІЄНТАЦІЯ НА РАДЯНСЬКУ УКРАЇНУ

Радянські дипломати Ґеорґій Чічерін та Ніколай Крестінський біля службового авто в Берліні (1920-ті).

Юліан Бачинський у брошурі, яка вийшла друком 1928 р. у Берліні, писав: «В сих своїх заходах доконали українська большевицька-комуністична партія і український радян ський Уряд дуже велике діло. За сей короткий час вони не формально, не зовнішно лише створили і зорганізували українську державу, але зробили її українською на ділі, по цілому її змісті і духові. Українська держава стала дійсно державою українського народу, а не державою російської і зросийгценої (української і жидівської) буржуазії і зросийщеного або спольщеного українського дворянства і помі щицтва, яких усіх большевицька революція вимела з краю, а яких усіх мусіл а би була залишити в краю Українська Народня Република, - і не державою зросийщених (укра їнських і жидівських) комуністів, а державою українсько го пролєтара і селянина. І ся трудяща маса, сі 80 міліонів людий, що говорили українською мовою, почали нараз по чувати у собі, що вони не є лише одиниці, кожда про себе, але й одна спільнота - нарід, і побачили, що держава, в якій жиють - се їх держава, і що як-раз вони сю державу мають розбудовувати і скріпляти, бо се саме - держава для них». У десяту річницю більшовицької революції Ю. Бачин ський відкинув закиди щодо порушення політичних сво352

ОРІЄНТАЦІЯ НА РАДЯНСЬКУ УКРАЇНУ

Ніколай КРЕСТІНСЬКИЙ

(1883-1938) Присяжний суддя, дипломат, державний діяч. Член ЦК більшовицької партії, юрисконсульт профспілок та соціал-демократичних фракцій у 3-ій та 4-ій Державній Думі. Представник (1921-1922), уповноважений представник (19221930) РСФСР (з 1923 p. - СРСР) у Німеччині. Зустрічався з Є. Петрушевичем у Ґенуї та Берліні. Заступник наркома іноземних справ СРСР (1930-1937). Арештований більшовицькими спецслужбами (1937) й обвинувачений у зв’язках з Троцьким й німецькою розвідкою. За вироком Воєнної колегії Верховного Суду СРСР розстріляний. Реабілітований у липні 1963 р.

бод і відсутності рівноправ’я в СРСР: «Ніяка революція не признає контр-революціонерам рівних прав. Поки новий порядок речей не є усталений і закріплений, доти про по літичну свободу і про рівні права для всіх не може бути мови». Втім сам автор не був достеменно переконаний в об’єктивності своїх уявлень про більшовицький режим й у вступі до збірки статей зазначив: «Тому задумую ви їхати на Радянську Україну і до других Радянських Републик, щоби там на місци, переконати ся, наскільки те, що я в отсих статтях про Радянську Україну і про Радянський союз писав, відповідає дійсности». Ю. Бачинський зумів дістатися в Радянську Україну щойно 1932 p., перед тим відсидівши рік у львівській в’язниці. У Києві працював у редакції «Української Радянської Енциклопедії». Прорадянська орієнтація виразно помітна в публікаці ях офіціозу берлінського центру Петрушевича другої по ловини 1920 - початку 1930-х pp. «Український Прапор» пропагував серед своїх читачів схвальні матеріали щодо «досягнень» Радянської України. Радянський уряд, щоб притягнути Петрушевича на свій бік, вибрав посередником географа Степана Рудницького, який 1926 р. виїхав в Україну й займав там відповідальні наукові посади. Кілька разів він за спеціальними доручен нями більшовиків приїжджав до Берліна й зустрічався з Петрушевичем. Зокрема у травні 1928 p. С. Рудницький докладно розповів йому про Радянську Україну і станови ще там галицької еміграції. Пізніше вчений-географ зга дував: «Мої розмови з Петрушевичем не мали антирадянського вістря, навпаки, ми оба журилися, що антирадянські вихватки серед українців і, зокрема, серед галицької еміґ353

ОРІЄНТАЦІЯ НА РАДЯНСЬКУ УКРАЇНУ

рації, яку я схарактеризував дуже негативно, можуть в СРСР підірвати симпатії до західньо-української справи». Зізнання, які пізніше зробив Рудницький, проливають світло на настрої берлінського оточення голови УНРади: «Знаючи повне довір’я Петрушевича до Бандрівського, я доповів Бандрівському все це, що доповідав Петрушевичеві. Він мені підтвердив це, що Петрушевич вибирається невдовзі до УССР і що він з ним поїде. Та Бандрівський підсміхувався над «праведництвом» і «простолінійністю» Петрушевича, зокрема ж над його радянофільством. Бандрівський навпаки думав, що з радянофільством треба закінчити й самим у собі так сильно зорганізуватись, щоби з упадком большевиків узяти владу на Україні у свої руки. Упадок большевиків недалекий, бо нова війна й інтервен ція близько. Треба приготовлятись, втягати наддніпрянців, а головне, займати політично впливові посади». Року 1931 польська розвідка повідомляла, що Є. Петрушевич із найближчими співробітниками наміряється переїхати в Радянську Україну. Тоді ж часопис «Український Голос» у Перемишлі розповсюдив чутку, що Є. Петрушевич «зі своїм штабом» вже виїхав до Харкова. Водночас більшо вики не дозволяли Є. Петрушевичу переселятися в Украї ну. Він, за їхніми планами, мав залишатися в Берліні, щоб зашкодити розвиткові відносин поміж Німеччиною та УНДО. Натомість як представник Колегії П Ц ЗУ в УСРР побував Володимир Бандрівський. Втім, коли він 1931 р. звернувся в консульство СРСР у Берліні з клопотанням про надання йому радянського громадянства, то отримав відмову. Біографи Петрушевича стверджують, що після припи нення політики «українізації» в Україні наприкінці 1920-х років Є. Петрушевич розірвав з радянофільською орієн тацією і припинив контакти з більшовицькими інституція ми. Це не зовсім так. 30 квітня 1932 р. Є. Петрушевич наді слав на адресу всеукраїнського старости Голови ВУЦВК УСРР Григорія Петровського привітальну телеграму. По слання, з приводу закінчення масштабного будівництва Дніпровської гідроелектростанції, було написане в харак терному стилі радянської пропаганди: «Шлю щирі поба жання в день відкриття Дніпрельстану, цього переможно го епохального досягнення Української Соціялістичної Радянської Республіки. Хай Дніпробуд разом з усією роз квітаючою індустрією Радянської України допоможе рос тові добробуту українських трудящих мас і заприязнених з ними народів і хай він прискорить національне й соціяль-

ОРІЄНТАЦІЯ НА РАДЯНСЬКУ УКРАЇНУ

не визволення поневоленої Західньої України». Невдов зі «Український Прапор» опублікував доповідь Миколи Скрипника про більшовицьке розв’язання національного питання. Промова, виголошена на XI Всеукраїнському З ’їзді Рад, була надрукована під назвою: «УСРР - Піємонт українських трудящих мас». У 1932 р. Є. Петрушевич важко захворів. Загострилась давня хвороба - каміння у нирках. Перед тим він запла нував бути присутнім на антивоєнному конгресі, який мав відбутися 27-29 серпня 1932 р. в Амстердамі. Міжнародний форум, за участі близько чотирьох тисяч делегатів, орга нізував Анрі Барбюс та інші комуністи. Делегати гостро засуджували воєнні приготування західних держав, спря мовані проти Радянського Союзу. Є. Петрушевич напра вив на адресу конгресу телеграму: «Перешкоджений не дугою взяти особисто участь, пересилаю конгресові щирі поздоровлення і запевнення солідарности. Парижськими мирними договорами поневолена Україна до решти засу джує готувану імперіялістами інтервенційну війну проти Батьківщини усіх українців, культурно і економічно зрос таючої Радянської України. Колиб одначе українському народові накинено війну, то по гноблена польською, ру мунською та чехословацькою окупацією Західня Україна виступить солідарно з Радянською Україною і з усіх сил буде боротися проти нападаючого імперіалістичного інНа перемовинах радянських і німецьких дипломатів (Берлін, друга половина 1920-хpp.).

355

ОРІЄНТАЦІЯ НА РАДЯНСЬКУ УКРАЇНУ

тервендіонізму. Таке є становище Західної України, яку інтервенціоністи задумують зробити своїм плацдармом. Моїм бажанням булоби, щоб польські, румунські та че хословацькі окупанти мирно забралися з української на ціональної території». Отже, питання, коли Є. Петрушевич усвідомив суть ра дянського режиму залишається відкритим. Можна при пустити, що на галицького лідера вплинула інформація про Голодомор. В 1933 р. у Німеччині був створений «Ук раїнський громадський комітет рятунку України в Берлі ні», який очолив о. Петро Вергун. Однак, Є. Петрушевич, на відміну від українських активістів еміграції, жодним чи ном прилюдно не відреаґував на повідомлення про голод в Радянській Україні. У 1930-1934 pp. більшовицькі органи в Україні ареш тували галичан Михайла Лозинського, Семена Вітика, Степана Рудницького, Юліана Бачинського й Антіна Крушельницького. Усіх звинуватили в антирадянській діяль ності й засудили до ув’язнення в таборах. Ці діячі були добре знані Петрушевичу й інформація про їх арешти не одмінно дійшла до Берліна. Однак реакція голови УНРа ди на ці події невідома. Вперше Петрушевич негативно оцінив зовнішню політику більшовиків 1936 р. у листі до Луки Мишуги у США. Тоді контакти Петрушевича з ра дянськими дипломатами були припинені. Колишній лідер Уряд Радянської України. Зліва направо: Василь Порайко, Сергій Буздалін, Василь Поляков, Степан Власенко, Григорій Петровський, Микола Скрипник, Влас Чубар, Хома Радченко, Всеволод Балицький, Андрій Буценко.

356

ОРІЄНТАЦІЯ НА РАДЯНСЬКУ УКРАЇНУ

ЗУНР вже не представляв для більшовиків серйозного ін тересу. Політична діяльність в еміграції найбільше залежала від фінансової підтримки. Після демаршу Осипа Назарука 1925 р. майже усі пожертви, зібрані українською діаспо рою Канади та СІЛА, були спрямовані на підтримку ре волюційної діяльності УВО, а пізніше - ОУН. На початку 1930-х pp. кошти з-за океану надходили у банк Роттерда ма, на спеціально відкритий рахунок, який контролював Михайло Селешко. Петрушевич був змушений шукати інші джерела фінан сування своєї міжнародної діяльності. В одному з листів до Андрія Жука він зізнався, що його еміграційний центр ма теріально підтримують три сторони, правда, які саме, не вказав. Документи, виявлені в архівах Києва та Москви, свідчать про часткову грошову підтримку Є. Петрушеви ча і його середовища радянським керівництвом. Конкрет не рішення про його фінансування більшовики ухвалили на початку 1923 р. Які були обсяги грошової допомоги Петрушевичу та період її надання - достеменно невідомо. Леся Падун-Лук’янова опублікувала документ Політбюро ЦК КП(б)У, в якому йшлося про те, що 1929 р. Петруше вич отримав від радянського уряду кошти на суму 1 200 американських доларів, 1930 р. - 1 000 цієї ж валюти. У документі з приводу призначення коштів йшлося: «По яснення та обґрунтування: На утримання Петрушевича і його берлінського апарату, який продовжує відігравати керівну роль для Української Партії Праці краю - витра та беззаперечна». Зрозуміло, що навіть з урахуванням тогочасного висо кого курсу американської валюти, вказаних грошей не вистачало для покриття вартості мешкання співробітни ків П Ц ЗУ та їх родин у Берліні, витрат на міжнародну діяльність центру, видання та розповсюдження газет. Од нак отримання навіть найменшої фінансової допомоги від більшовиків дискредитувало українського діяча і в краю, і в еміґрації, обмежувало можливості його зовнішньопо літичного маневру й узалежнювало від волі керманичів з Москви чи Харкова.

357

36. СТОСУНКИ З УРЯДОВИМИ КОЛАМИ НІМЕЧЧИНИ

Німецький уряд, дозволивши Є. Петрушевичу і його оточенню замешкати в Берліні і провадити тут міжнарод ну політичну діяльність, мав у цьому свій інтерес. У 1920-х роках Веймарська республіка розглядала український рух у контексті її загострених стосунків з Польщею і нада вала перевагу співпраці з демократичним табором через особу Є. Петрушевича. Цілі такого співробітництва були зосереджені на двох головних проблемах, що на той час турбували Берлін: ревізія кордонів Польщі та національні права німецької меншини на її території. З в ’язок центру Є. Петрушевича з урядовими колами Німеччини здійснював В. Бандрівський. І коли Осип Ду мін написав у Міністерство закордонних справ Німеччини розлогий пасквіль на діяльність УВО, німецькі урядовці передали цей документ для ознайомлення саме В. Бандрівському. Можна припустити, що уряд Веймарської рес публіки через В. Бандрівського, хоч і у невеликому обсязі, матеріально підтримував діяльність ПЦЗУ. У другій половині 1920-х pp. Петрушевич покладав ве ликі надії на співпрацю Німеччини із СРСР. Він сподівався у разі їхньої спільної переможної війни проти Польщі З а хідна Україна зможе розбудувати свою державність між Німеччиною та Росією. Група Є. Коновальця навпаки пе реговорювалась з німцями щодо проектів інтервенції про ти СРСР, і вважала, що самостійна Українська держава, хоч і в обмежених кордонах, може утворитися внаслідок поразки більшовиків. Щоб актуалізувати українське питання в Німеччині Є. Петрушевич доручив С. Рудницькому агітувати за укра їнську справу серед німецьких науково-географічних кіл, і одночасно просив вченого «Інформувати німців про дво личність і шкідливість роботи Коновальця та його групи». Окрім спорадичних контактів з німецькими високопосадовцями, голові УНРади довелося вступати в заочну су перечку з одним із них. Навесні 1928 р. Петрушевич висло вив протест з приводу змісту опублікованих в берлінській пресі статей президента Рейхстагу Лєбе про об’єднання Австрії з Німеччиною. У цих текстах німецький спікер,

СТОСУНКИ З УРЯДОВИМИ КОЛАМИ НІМЕЧЧИНИ

між іншим, вказав, що мешканцями Східної Галичини є поляки. Петрушевич 18 лютого 1928 р. дав гостру відповідь щодо висловлювань німецького посадовця, яку опубліку вала німецька газета та передрукував «Український Пра пор». Голова УНРади унаочнив, що українці становлять більшість у Східній Галичині, і наголосив, що рішення про передачу цього краю Польщі мало характер «підступу та зради». Наприкінці своєї рецензії Є. Петрушевич рито рично зауважив: «Одначе тільки вороги німецької нації бажали би собі такого рода права на самовизначення по «польсько-львівським» примірі. Цього п. Президент райхстаґу Лєбе напевно не мав і в думці!». Середовище УНДО, після розриву з Є. Петрушевичем, не раз намагалося перехопити ініціативу у плані налаго дження політичного діалогу з урядом Німеччини. До Бер ліна направляли о. Леонтія Куницького, який зустрічався з вищим німецьким керівництвом у березні 1927 р. Піз ніше таку ж місію доручили Володимирові Сінґалевичу. Врешті намагання Є. Петрушевича позиціонувати себе як єдиного офіційного представника галицьких українців у Німеччині перекреслив візит до Берліна провідних діячів УНДО: Дмитра Левицького, Остапа Луцького та Дмитра Зустріч українських депутатів Сойму та Сенату II Речі Посполитої з еміграційними діячами під час Конференції Міжпарламентською Союзу в Берліні (1928).

359

СТОСУНКИ З УРЯДОВИМИ КОЛАМИ НІМЕЧЧИНИ

Палїїва. Німецький уряд волів мати серед своїх партнерів авторитетну політичну силу Західної України, а не поз бавленого серйозних впливів колишнього Диктатора. Є. Петрушевича покидали його співробітники. У 1928 р. на Західну Україну виїхав Р. Перфецький, який відкрив адвокатську канцелярію спочатку в Куликові, а незаба ром - у Сокалі. Його повернення і відновлення професій ної діяльності було безперечно пов’язане зі спеціальними домовленостями з польською владою. У липні 1932 р. співробітники Є. Петрушевича поча ли видавати бюлетені німецькою, англійською та фран цузькою мовою: «Ukrainiche Korrespondenz», «Ukrainian Correspondence», «Ucrainien Correspondence». Ці видання були призначені для європейської преси і для тих середо вищ, які цікавилися українським питанням, виходити дру ком тричі на місяць. Натомість «Українського Прапору» того ж року було надруковано лише чотири числа, при тому, що редакція вказувала, що часопис виходить що місяця. Є інформація, що «Український Прапор» виходив друком до 1933 р. включно. Проте ці останні числа на З а хідну Україну не потрапили.

"Книжка про Німеччину", видання Німецько-Українського Товариства.

КнижкапроНімеччину Н ім ецький кра й — Н ім ецька праця — Н ім ецька кул ьтур а

З причинками звісних осіб німецького життя і s багатьома ілюстраціями

Берлін 1920 Н а кла дна Н ім е ц ь к о -У к р а їн сь к о го Товариства І)*»,,D«eltcbUndbuch"d«rDcutMłi-Ukrainischen Gei»ll»chaft.BerHo-FrieiJtHiB,Wllh«lm»höherStf.20 Fir den denticben B.cVh.ndtl bel K.rl Robert Inngewletche la Leipzig, K6nlf»tr»Łe 3347

37. У ДОБУ НАЦИСТСЬКОГО ПРАВЛІННЯ

Світова економічна криза, що розпочалася 1929 р. у США, незабаром докотилася до Європи. Криза дуже під важила економічні та соціальні досягнення Німеччини, і, зокрема, призупинила енергійний розвиток Берліна. Міс то ще зберігало свою позірну велич, втім змінився харак тер і динаміка його життя. Свої враження від німецької столиці 1932 р. Володимир Кубійович описав так: «Я при їхав до Берліну в кінці листопада й оселився на периферії міста в українському студентському гуртожитку. На пів нічному берлінському двірці вітав мене від інституту мо лодий історик Михайло Антонович і заопікувався мною. Дивне враження справив на мене тодішній Берлін. Це було за пару місяців перед перебранням влади націоналсоціялістами, в умовах великої фінансової скрути і безро біття. У центрі міста багато людей пропонували купити якусь дрібничку, зокрема харчові продукти; все це були безробітні: властиво це був рід прошацтва. На перехрес тях стояли молоді люди в брунатних сорочках і потрясали карнавками: вони збирали гроші для організації гітлерів ської молоді (гітлерюґенд)». Опозиційні сили почали використовувати масове безро біття та зубожіння населення у своїх політичних інтересах. Зокрема все більшу вагу набирав націонал-соціалістичний рух Адольфа Гітлера, який поєднував екстремістські гасла з антисемітизмом і псевдореволюційною ритори кою. Його політична сила з марґінесу політичного життя впродовж 1930-1932 pp. трансформувалася у наймасовішу й найорганізованішу партію з депутатськими мандатами. ЗО січня 1933 р. А. Гітлер став рейхсканцлером. До скла ду уряду, окрім членів націонал-соціалістичної партії, увійшли кілька політиків із правих партій та безпартійні міністри. Після 27 лютого 1933 р. нацисти використали умисний підпал Рейхстагу щоб заблокувати основні права і свободи громадян, які Гарантувала конституція Веймар ської республіки. Більшість німецького суспільства через соціальну не стабільність і політичні конфлікти 1920-х pp. не зуміла належно оцінити переваг демократичного розвитку. Тому

У ДОБУ НАЦИСТСЬКОГО ПРАВЛІННЯ

населення підтримало нацистські проекти мілітаризації промисловості та масового працевлаштування, які активі зували економіку. Так сталося, що реалізація цих проектів збіглася у часі із закінченням світової економічної кризи. А. Гітлер змусив Рейхстаг надати його урядові надзви чайні повноваження, заборонив усі партії, окрім своєї, усунувши навіть союзників. Фюрер розгромив профспіл ки, ліквідував основні права людини та свободу преси. Нацистський режим застосував безжальний терор щодо своїх політичних опонентів, більшість яких запроторив до концтаборів. Восени 1933 p., тільки за офіційними да ними, у концтаборах утримували 20 тисяч осіб. Натомість німецькі політичні емігранти стверджували, що в таборах насправді ув’язненено 60 тисяч, половина з яких - кому ністи, третина - євреї, одна шоста частина - соціал-демо крати та інші. Найбільше від нацистського режиму постраждали євреї. У 1933 р. в Берліні їх мешкало 160 тисяч, що становило третину усього єврейського населення Німеччини, і чоти ри відсотки населення її столиці. Третина з них прибула до Берліна зі Східної Європи. Євреї мешкали переважно в бідному районі міста, т. зв. «кварталі халуп» Шойненфіртель поряд із Олександерплац. З перших тижнів встанов лення нацистського режиму розпочалися масові гоніння євреїв, комуністів та опозиціонерів усіх політичних напря мів. Репресій та втрат зазнала й українська еміграція. Пер шими під прес нацистів потрапили українські робітничі активісти. Діяльність Культурно-освітнього товариства «Воля» була припинена, а його провідні діячі ув’язнені. Окрім того, українське робітництво змаліло, ще й з tiei' причини, що заходи нового уряду, спрямовані на боротьбу з безробіттям, фактично витіснили з Німеччини сезонне заробітчанство. Нацистські спецслужби провели обшук на віллі Павла Скоропадського. Влітку 1933 р. політична поліція арешту вала Івана Полтавця-Остряницю, генерала Зеленевського та журналіста Петра Кожевникова. Року 1933 у Берліні була заснована нова емігрантська структура - Українське Національне О б’єднання (УНО), яке спочатку фігурувало як «загально-національна без партійна організація», але згодом потрапило підо вплив ОУН. Головою УНО деякий час був полковник Тиміш Омельченко, пізніше - д-р Іван Драбатий. У 1937 р. УНО налічувало усього 44 члени, у 1938 р. - 501 член у десяти 362

У ДОБУ НАЦИСТСЬКОГО ПРАВЛІННЯ

філіях. У 1939 р. організація об’єднувала вже 2 826 укра їнців у тридцяти філіях. Динамічно розвивалася Укра їнська Громада, яка до осені 1940 р. нараховувала 3 528 членів у 46 філіях у різних місцевостях Німеччини. Голо вою Берлінської філії Української Громади у 1930-х pp. був о. П. Вергун, згодом - інженер Іван Калинович, який став відповідальним редактором часопису «Українська Дійсність». Українське Національне Об’єднання та Укра їнська Громада, діяльність яких у Німеччині дозволив уряд, постали незабаром в окупованих нацистами Австрії та Чехо-Словаччині. З німецького боку опіку та нагляд над українською еміграцією здійснювала т. зв. Україн ська Установа Довір’я (Ukrainische Vertrauensstelle). Від 1938 р. Комісаром для українських справ у Німеччині був д-р Микола Сушко. У другій половині 1930-х pp. професор Іван Мірчук зу мів поновити діяльність Українського наукового інститу ту в Берліні, який в роки економічної кризи ледве існував. Інститут став державною установою, його фінансували з бюджету Міністерства освіти Німеччини, однак йому вдалося зберегти свій український характер. Інститут і на далі інформував німецьке суспільство про Україну й на магався активізувати обговорення українського питання в наукових і політичних середовищах Середньої і Захід ної Європи. З цією метою у Берлінському університеті були організовані лекції німецьких і українських учених. На відкритті Олімпійських ігор у Берліні (серпень 1936 p.).

У ДОБУ НАЦИСТСЬКОГО ПРАВЛІННЯ

ілимлл, LUJUL. MŁ

<>***■•

•

^-в. гу**> А у ,'^ы .^М - ї

іН--^

іЬ<ІК, «'X / -в'-» о * ^ -г>>счХ / чф&'**а^+‘ £ eA-Sü. V/ЧН$“Сґ4п*. ^ Te-Jc. t АпрХН* І Л> ^І /0<п. ó ч /\ ;*«£ ><-107-с .

V o.iZtL r tr .* i‘$ ,//t

ІА-и^л*. /У/

—

......

JdolidśLM; ßjQjfycK J lja ^ U LruU Óm s jS< jC u

/)• Prai^cLj ї -ß

—

■

-; z z z E j f a s ^ ' Поштівка невідомого українського студента, надіслана з Берліна Богданові Кальбі до Підгайців (8 грудня 1937 p.).

Працівники Інституту інформували зацікавлені установи Німеччини про українські проблеми, готували матеріали до німецьких енциклопедій, читали курси з різних царин українознавства, влаштовували виставки. Значний інте рес наукових кіл Берліна викликала виставка географіч них карт України, яку 1936 р. підготував В. Кубійович. Інститут зібрав українознавчу бібліотеку, що налічувала близько 35 000 томів. Вагомою культурно-науковою справою, яку покладали на Є. Петрушевича, було вирішення долі архіву ЗУНР і Галицької Армії. З цього приводу до колишнього керівни ка держави звернувся митрополит Андрей Шептицький. Посередниками у цій справі виступили син Петрушеви ча Антін та парох церкви св. Варвари у Відні д-р Мирон Горникевич. Перемовини в питанні архівів тривали поI над чотири роки. Врешті 15 квітня 1934 р. Є. Петруше вич написав заяву, в якій йшлося про те, що він передає «о. Митрополитові Андрєєви Шептицькому архів галиць кого уряду та Архів галицької армії в Берліні в посідання, з сим застереженням, що о. Митрополит оба сі архіви пе редасть українській інституції в краю, яка буде в спромозі їх удержувати». У листі-відповіді А. Шептицького від 7 травня 1934 р. йшлося: «Високоповажаний Пане Президент, Від о. Горникевича довідуюся, що Ви рішилися передати мені цілий віденський і берлінський архів. Прийміть мою найщирішу подяку з висказом надії, що вдасться мені той архів пере-

У ДОБУ НАЦИСТСЬКОГО ПРАВЛІННЯ Мирон ГОРНИКЕВИЧ

(1886-1959) Священик, прелат. Парох церкви св. Варвари у Відні (1923-1958). Генеральний вікарій віденського архиепископства для українців Австрії (19451959). Автор публікацій на церковно-історичну тематику. Був посередником у перемовинах між Є. Петрушевичем і А. Шептицьким щодо передачі архіву ЗУНР і Галицької Армії. У1934-1942 pp. доглядав за цими архівами. 1942 р. передав цю збірку, а також архів В. Липинського як депозит до Австрійського державного архіву.

дати в руки якоїсь національної інституції, яка буде могла удержувати його в порядку. Дуже жалую, що теперішня кріза не позволяв мені більше занятися тим так цінним для нас архівом. Прийміть вискази моєї найбільшої вдяч ності і найвисшої пошани, t Андрей». Митрополит кілька разів звертався до Наукового Товариства імені Шевченка з пропозицією перейняти архів у власність, але ця інститу ція не була спроможна перевезти архів до Львова. Врешті документальна збірка була депонована у Державному ар хіві Відня, а її хранителем виступав о. М. Горникевич. За лічені роки Берлін перетворився на помпезну сто лицю Третього рейху. У середині 1930-х населення міста налічувало 4,55 мільйонів мешканців, що робило Берлін третім у Європі, і четвертим (після Нью-Йорка, Лондона й Парижа) містом у світі. Нацисти намагалися будь-що на дати створюваній імперії візуальну велич. У 1936 р. Бер лін приймав 11-ті літні Олімпійські ігри, і влада Третього рейху безсоромно використовувала спортивні змагання для поширення нацистської пропаганди. Українські еміг раційні середовища зацікавилися Олімпіадою і прагнули направити на всесвітні змагання свою спортивну делега цію. Однак Міжнародний олімпійський комітет постано вив, що делегації можуть направляти тільки національні олімпійські комітети. Інтенсивна нацистська пропаганда 1937 р. супроводжу вала святкування 700-річчя Берліна. Нацисти оголосили грандіозні плани щодо перетворення Берліна на «столи цю світу». Фаворит Гітлера архітектор Альберт Шпеєр запроектував прокладення осьових магістралей та зведен ня величних споруд. Хоч більшість проектів так і залиши-

У ДОБУ НАЦИСТСЬКОГО ПРАВЛІННЯ

Роман Петрушевич на схилі літ.

лася на папері, монументальні фрагменти імперської ар хітектури змінили обличчя міста. Водночас у Німеччині почалися грандіозні роботи з розбудови мережі бетонних автомагістралей. Лише 1935-1937 pp. було побудовано 1400 кілометрів автобанів, які не пройшли через Берлін, а замкнули кільце навколо столиці радіусом від 30-50 км. Юрій Луцький описав свої враження від Берліна другої половини 1930-х pp. Приїхавши сюди на навчання, він був захоплений тогочасною культурною та інтелектуальною атмосферою німецької столиці. Втім відзначив і прикрі моменти: «З нацистами мав одну погану зустріч. Ідучи вулицею, я замітив, що нею машерують СА з прапорами. Я не знав, що прохожі повинні були зупинятися і салютувати. Коли я цього не зробив, один СА вискочив з лав, підбіг до мене і вилаявши (мовляв, я напевне жид), замахнувся на мене. Я ледь не дістав по морді. Я сказав йому, що я чужинець, і він мене оставив. Все це залишило несмак у мене. Пізніше, в листопаді 38 року, я бачив вранці, ідучи на університет, наслідки славнозвісної Kristallnacht, коли в крамничних вікнах вибито всі шиби. Це варварство також мене при голомшило». Згадані Ю. Луцьким трагічні події т. зв. Кришталевої ночі відбулися в Берліні 9-10 листопада 1938 р. Уночі на цисти розгромили єврейські крамниці й помешкання, під палили місцеві синагоги. Усього в 1930-ті pp. сотні тисяч євреїв внаслідок масових погромів та знущань були зму шені покинути Німеччину. Однак у німецькій столиці кількість єврейського населення залишалася порівняно високою - 1939 р. їх мешкало там ще понад 75 тисяч. 366

У ДОБУ НАЦИСТСЬКОГО ПРАВЛІННЯ

Юрій Андрій ПЕТРУШ ЕВИЧ

(1906-1975) Суддя, громадський діяч. Син Романа, племінник Є. Петрушевича. Навчався в Академічній гімназії у Львові і на правничому факультеті Львівського університету. Очолював Студентську секцію в Кам’янці Струмиловій. Працював у суді м. Вадовиці. 1940 р. арештований більшовицькими органами у Кам’янці Струмиловій з матір’ю Ітацісю і братом Степаном. На засланні у Павлодарській області (Казахстан) зумів скористатися акцією репатріації поляків з СРСР і 7 лютого 1946 р. виїхав до Польщі. Помер у м. БржеГДольни.

Коли Петрушевич залишився без засобів для політич ної діяльності, його покинули останні співробітники: Іван Проць, Евзебій Радик та Володимир Бандрівський. Голо ва УНРади залишився у німецькій столиці фактично на самоті. Лише о. Петро Вергун регулярно надсилав йому запрошення на українські акції та святкові привітання. Спорадичне листування з Є. Петрушевичем провадив Юліан Романчук-молодший, який після війни був у Гали чині тільки 1932 р. на похоронах батька, і постійно меш кав з сім’єю у Відні. Молодший від Євгена на десять ро ків, Юліан по-товариськи ставився до двоюрідного брата, звертаючись до нього в листах: «Дорогий Ґенку». У кіль кох листах він пиСав про свої родинні справи. Окрім ін формації про свою сім'ю, Юліан писав Євгенові про його рідного брата - Романа. У 1920-х pp. Роман працював урядовцем Земельного Гіпотечного Банку у Львові, а 1927 р. відкрив адвокатську канцелярію у Кам’янці Струмиловій. Щасливий випадок допоміг йому змінити працю. На початку 1930-х pp. Роман зустрів знайомого поляка, якому врятував життя, коли був комісаром ЗУНР. Той став високопоставленим урядовцем у Варшаві, і завдяки його старанню Р. Петрушевича від новили на суддівській службі. Він влаштувався на посаду начальника міського суду у Вадовицях, пізніше радника Окружного суду, припинивши усяку політичну діяльність. У тому ж місті на практику в суді влаштувався його син Юрій. Романова дружина Іґнація («Нанця») залишилася у Кам’янці Струмиловій з розумово неповносправним мо лодшим сином Степаном. Разом з ними мешкала й матір Іґнації - Ольга (дружина о. С. Петрушевича), котра на 367

У ДОБУ НАЦИСТСЬКОГО ПРАВЛІННЯ

старості років отримала склероз мозку і причиняла бага то страждань та клопотів близьким. Роман, працюючи на державній службі, побоювався адресувати листи особисто Євгенові у Берлін. Тому пе редавав привітання рідному братові через Романчука-молодшого. Той писав: «Маю передати Тобі щирі-щирі по бажання від Романа, котрий - як видно - все ще боїться своєї тіни і пише до мене лишень тоді, коли в переїзді на свята чи на рідні ферії до своїх може кинути лист до скринки в Кракові. Два листи хоч також там надані були навіть писані по польськи, але останній таки вже по українськи». Син Петрушевича Антін у другій половині 1930-х також захворів, і тривалий час не міг заробляти на прожиття для своєї родини. Врешті, завдяки знайомствам серед ра дянських дипломатів, він зумів влаштуватися на роботу в радянське торговельне представництво у Ковно (тепер Каунас). Про працю Антіна Петрушевича у «совєтів» ста ло відомо українській спільноті Берліна, яка поставилася до цього факту дуже негативно.

Нацисти спалюють книги. (Берлін, травень 1933 p.).

38. ПОЛІТИЧНИЙ ЗАПОВІТ

Становлення авторитарних режимів на європейському континенті у 1930-х pp. вплинуло на політичне життя З а хідної України. Посилилася антиукраїнська спрямованість політики Польщі. Здавалось би, у такій ситуації україн ський політичний провід повинен був ще більше заго стрити стосунки з польською владою. Але галицькі діячі водночас усвідомлювали, що діялося в Радянській Україні. Згортання українізації, жахливий Голодомор та більшо вицький терор вплинули на зміну політичної платформи УНДО. Його керівництво шукало шляхів для досягнення українсько-польського порозуміння. Втім спроба норма лізувати відносини з Польщею не допомогла розв’язати українсько-польських суперечностей, а загострила міжпартійну боротьбу. Угодовська позиція УНДО спричинилася до того, що лідерство в українському русі перейняла ОУН, як провід на антипольська сила. Оунівці швидко завойовували собі широкі кола прихильників серед молоді Західної України й зуміли, на антипольській платформі, налагодити кон такти з Німеччиною. Зближення Євгена Коновальця з німецькою владою видалося більшовикам вкрай небез печним. Радянське керівництво на найвищому рівні ухва лило рішення ліквідувати українського націоналістичного лідера. Замах вчинив більшовицький аґент Павло Судоплатов, раніше втертий у середовище ОУН. Резонансне вбивство Є. Коновальця не похитнуло позицій ОУН, яка залишилася найбільш організованою і динамічною силою в національному русі. Новим лідером ОУН став Андрій Мельник. Наприкінці 1933 р. з УНДО вийшла група діячів, опози ційно налаштованих до його проводу, й утворила у Львові нову партію - Фронт Національної Єдності (ФНЄ). Го ловою партії став Сильвестр Герасимович, секретарем Дмитро Паліїв. ФНЄ стояв на націоналістичній платфор мі, проте відкидав терористичну діяльність. Зміна лідера ОУН сприяла зближенню цієї сили з ФНЄ. У Західній Україні та в еміграції почав активно формува тися культ вождя в особі А. Мельника. Однак новому на

ПОЛІТИЧНИЙ ЗАПОВІТ Дмитро ПАЛІЇВ

(1896-1944) Журналіст, військовий і політичний діяч. Старшина УГА, ад’ютант Д. Вітовського. Співзасновник УВО, діяч УНДО та Фронту Національної Єдності. У1938 р. зустрічався з Є. Петрушевичем у Берліні і прохав написати політичний заповіт. Організатор та старшина дивізії «Галичина» (1943-1944).

ціоналістичному лідеру тоді ще бракувало такого автори тету, який мав його попередник. Дмитро Паліїв поставив собі за мету підсилити позиції Андрія Мельника та своєї партії, домігшись політичного заповіту від колишнього голови УНРади. 25 липня 1938 р. Паліїв з Данцінґа (Ґданська) надіслав Петрушевичу листа: «Пишу як провідник Фронту на ціональної Єдності, тої організації на яку стала відпо відальність, чи нехай співвідповідальність за українську політику. Прошу Вас, Пане Президенте, поставитись без упереджень до моїх слів, бо мною руководять тільки жур ба за долю нашої батьківщини. Старі похибки мстяться. Такою похибкою, як тепер на глядно видно, була позиція УНДО у відношенні до Вас, Пане Президенте, коли воно ліквідувало Ваш вплив на політику. Це теж була інтродукція до тої політики, що її повело УНДО від 1930 згл. 1935 p., а якої наслідки не дали себе довго ждати». Д. Паліїв зазначив, що в Західній Україні після смерті генерала Мирона Тарнавського найстарший за ранґою старшина українського війська, окрім Альфреда Бізанца, був полковник Андрій Мельник. Йшлося про визнання його старшинства серед українських військових, учасни ків визвольних змагань 1917-1920 pp.: «Булоби під кож ним оглядом доцільно, якщо той фактичний стан дістав би правну санкцію Пана Президента. І в тій справі прошу ввічливо висловити свій погляд на руки п. Думіна. При кінці мушу Вам Пане Президенте заявити, що край про вас не забуває, а вістка про Вашу недугу викликала занепоєння серед широких кругів українського громадян370

ПОЛІТИЧНИЙ ЗАПОВІТ

Осип ДУМІН

(1893-1945) Письменник, історик, офіцер австрійської та української армій. Співорганізатор ГалицькоБуковинського куреня Січових Стрільців у Києві (1917). Учасник протигетьманського повстання та бою під Мотовилівкою (1918). Командувач партизанського загону біля с. Трипілля (1921). Керівник розвідувального відділу УВО. На еміграції в Німеччині перейшов до табору Є. Петрушевича. Співзасновник Західно української Національно-Революційної Організації. У другій половині 1920-х pp. виїхав з Берліна до Кенігсберга, де займався письменницькою діяльністю. Разом із Д. Палієвим домігся від Є. Петрушевича політичного заповіту. Підтримував тісні зв’язки з німецькою розвідкою. Уроки Другої світової війни працював у Міністерстві у справах окупованих східних територій Німеччини. Розстріляний радянськими спецслужбами в Ґданську.

ства. Прийміть запевнення у моїй глибокій для вас, Пане Президенте, пошані». Незабаром до активної політичної діяльності україн ської еміграції повернувся Осип Думін, який мешкав і за ймався науковою та письменницькою працею в Кенігс бергу. Наприкінці липня 1938 р. Д. Паліїв зустрівся з О.Думіним, який спеціально прибув до Берліна, і доручив йому ознайомлювати німецькі кола з українською спра вою. Окрім того, попрохав його зустрітися з Є. Петруше вичем й отримати від нього письмове підтвердження вій ськового призначення А. Мельника. О. Думін зустрівся з Є. Петрушевичем у Берліні й пере конав його, у зв’язку з поганим станом здоров’я, підписати політичний заповіт. Сам підготував письмові проекти по літичного заповіту й військового призначення та передав їх через довірених осіб голові УНРади. Запропонований О. Думіним проект заповіту Євгена Петрушевича, вигля дав так: «Моє політичне завіщання Для продовження традиції української влади на терито рії, що колись становила Область УНР, передаю, на випа док моєї смерти, ці повновласти, які я одержав від Укра їнської Національної Ради в 1919 р. - Політичній Колегії в складі дра Костя Левицького, ред. Дмитра Паліїва, інж. Андрія Палія і п. Сильвестра Герасимовича. 371

ПОЛІТИЧНИЙ ЗАПОВІТ Андрій МЕЛЬНИК

(1890-1964) Інженер-агроном, військовий і політичний діяч. Командир сотні Легіону УСС (1914-1916). Полонений російською армією, перебував у таборі під Царицином (1916-1917). Співорганізатор та один із командирів формацій Січових Стрільців (1917-1919). Інспектор військових місій УНРу Празі (1920-1921). Співзасновник та краєвий комендант УВО (1922-1924). Член Сеньйорату УВО та голова Сенату ОУН (1934-1938). Голова Проводу Українських Націоналістів (1938-1964). Ув’язнений нацистами в концтаборі Заксенгаузен (1944-1945). Після звільнення мешкав у Німеччині та Люксембурзі. На Третьому Великому Зборі Українських Націоналістів (1947) обраний довічним головою ПУН.

Моєю волею є, щоб Політична Колегія використовува ла передані їй повновласти на добро і користь української нації. Берлін, дня ... 1938». Проект призначення лідера українських вояків був сформульований так: «Назначения Отсим назначаю бувшого полковника С. С. інж. Андрія Мельника провідником бувших вояків (рядових, підстаршин і старшин) УГА, замешканих на Західній Україні і в Польщі. Це назначения видаю на пропозицію Політичної Коле гії з осідком у Львові, на основі моїх повновластий Пре зидента Української Національної Ради». Думін прохав Петрушевича запечатати підписані до кументи в конверті й передати їх о. Петрові Вергуну, ін женерам Олександрові Згорлякевичу та Димінському, які мали спеціально відвідати його. Названі діячі повинні були отримати заповіт за спеціальним протоколом і пере дати його на зберігання в Український Науковий Інститут у Берліні. Натомість «назначения» А. Мельника Думін по просив надіслати поштою безпосередньо на його адресу в Кенігсберг, а звідтам він планував передати його до Львова. Чи підписав Є. Петрушевич запропонований О. Думіним політичний заповіт? Відповіді на це ми не маємо. У матеріалах Українського Наукового Інституту у Берліні, які зберігаються в Центральному державному архіві ви щих органів влади у Києві, оригіналу підписаного запові ту віднайти не вдалося. За нашими припущеннями, якби заповіт навіть і був серед документів, то найімовірніше його б забрали звідтам радянські спецслужби, які для опе372

ПОЛІТИЧНИЙ ЗАПОВІТ

ративної роботи вилучали з архівів усі важливі документи та фотографії. Натомість щодо письмового призначення А. Мельни ка, то О. Думін у листі з Кенігсберга 5 жовтня 1938 р. підтвердив його отримання: «Високодостойні Пане Пре зиденте! Маю честь донести, що «Назначения» з дня 4.Х. одержав і уклінно Вам за його дякую. Постараюся його передати в край по конспір. дорозі, тому це станеться що йно за якийсь час. Але про зміст повідомлю кого слід вже тепер». Поза тим призначення А. Мельника не оприлюд нювали в Західній Україні, або воно було відомим вузь кому колові втаємничених осіб. Йшлося, насамперед, про те, щоб не ставити провідника ОУН під удар польських чи радянських спецслужб. Надії націоналістичних кіл на підтримку нацистською Німеччиною українських самостійницьких домагань були цілком безпідставні. Французька журналістка Женевієв Табуї, на підставі наради Гітлера зі своїми прибічниками, яка відбулася 9-10 грудня 1938 р. у Мюнхені, сформулюва ла три головні принципи політики нацистів щодо України: 1) Німеччина не має жодного інтересу створювати са мостійну українську державу. Головною метою нацистів є завоювання та повне підпорядкування України й коло нізація цієї території німцями; 2) Воєнне та політичне опанування українського народу потребує щонайменше року чи півтора підготовчої робо ти. Підготовка мала завершитися роз’єднанням населення, знищенням його провідників; ліквідацією обороноздатнос ті та ослабленням активних самостійницьких груп з допо могою урядів тих держав, до яких вони на той час належа ли. За той час «фюрер» мав виконати програму під назвою «забезпечення західних кордонів Німеччини». 3) Осередки самостійницьких українських організацій могли бути створені в сусідніх державах, наприклад, у Чехо-Словаччині. У загальних рисах українська політика нацистів була реалізована напередодні та в роки Другої світової війни. Мюнхенський договір чотирьох держав 29 вересня 1938 р. мав непрямий стосунок до українського питання в Євро пі. З а поясненнями польського посла у Берліні Юзефа Ліпського, Німеччина мала дві причини актуалізувати українську проблематику: наголошувати на неминучості відокремлення України від Росії і таким чином вразити СРСР, і, роблячи Карпатську Русь фокусом українського націоналізму, викликати тиск на Польщу. 373

ПОЛІТИЧНИЙ ЗАПОВІТ Авґустин ВОЛОШИН

(1874-1945) Священик, педагог, журналіст, політичний і державний діяч. Директор учительської семінарії в Ужгороді (1917-1938). Папський прелат Мукачівської греко-католицької єпархії (1933). Діяч Народно-Християнської Партії (19231939), депутат парламенту Чехо-Словаччини (1925-1929). Голова уряду (1938), президент Карпатської України (березень 1939). Після ії поразки деякий час мешкав у Берліні. Працював професором, деканом, ректором УВУу Празі. Зарештований більшовицькими спецслужбами у Берліні 1945 p., помер у Бутирській в’язниці Москви. Президент України Леонід Кучма 15 березня 2002 р. надав А. Волошину посмертно звання «Герой України».

Чехо-Словаччина, ослаблена Мюнхенським арбітражем і політичними домаганнями словаків та українців, вияви лася неспроможною втриматися як унітарна держава. Йо зеф Тісо 7 жовтня 1938 р. проголосив самостійне словацьке правління, а 8 жовтня 1938 р. автономний український уряд на чолі з Андреем Бродієм був створений на Закарпатті. 26 жовтня 1938 р. уряд очолив священик Авґустин Воло шин. Українці мали на меті розбудувати карпато-українську державу у федерації з чехами та словаками. Парламент Чехо-Словаччини ухвалив такий проект конституційним законом 22 жовтня 1938 р. Втім зовнішні сили не дозволили його реалізувати. Після т. зв. Віденського арбітражу 2 лис топада 1938 p., коли Італія та Німеччина, як посередники у переговорах Праги та Будапешта, віддали Угорщині тери торію в 12 000 квадратних кілометрів, у т. ч. південну части ну Закарпаття (Ужгород, Мукачеве та Берегове), українці перенесли столицю Карпатської України до міста Хуст. 22 листопада 1938 р. Є. Петрушевич написав листа до о. Авґустина Волошина, в якому привітав його зі ство ренням автономії і водночас висловив тривогу з приводу передачі Угорщині частини українських земель Закарпат тя та щодо територіальних претензій з боку Польщі. Пе трушевич запропонував закарпатським діячам Августину Волошину та Юліанові Реваю приїхати до Берліна, щоб особисто обговорити ситуацію, що склалася з провідни ми політиками Німеччини. Невідомо, про яких саме полі тиків йшлося у листі Петрушевича. Ймовірно, він мав на увазі знайомих йому дипломатів колишньої Веймарської республіки, немало з яких залишилися працювати в мініс терстві закордонних справ при нацистському правлінні.

ПОЛІТИЧНИЙ ЗАПОВІТ

Юліан РЕВАЙ (1899-1979)

Урядовець Міністерства шкільництва та освіти Чехо-Словаччини (1922-1935). Діяч Підкарпатської філії Соціально-Демократичної Партії. Депутат парламенту (1935-1939). Голова уряду та міністр закордонних справ Карпатської України (1939). Після її поразки мешкав у Берліні, займався допомогою українським біженцям у Європі. 1945 р. арештований радянськими спецслужбами, але зумів утекти до американської зони окупації Німеччини. З 1948 р. на еміграції у США, де очолював допомогове об’єднання «Самопоміч» та Український Інститут Америки в Нью-Йорку.

Тим часом українці Закарпаття з великим натхненням взялися до розбудови державності. Ця подія викликала великий резонанс серед українців Європи та Америки. До Хуста почало прибувати багато добровольців з еміг рації, а також втікачі з Галичини та Буковини. Серед добровольців - колишній член Берлінського центру Пе трушевича Володимир Бандрівський, який влаштувався працювати в редакцію місцевого українського часопису. Карпатську Україну морально і кадрово підтримало се редовище ОУН, а матеріально, допомагала українська еміграція США та Канади. Вибори до Сойму, які відбули ся 18 лютого 1939 p., засвідчили перемогу Українського Національного Об’єднання, яке набрало 86,1 відсоток го лосів. Однак проти Карпатської України спільно виступи ли Угорщина і Польща. 15 березня 1939 р. у Хусті Сойм Карпатської України проголосив державну самостійність, ухвалив Конститу цію й обрав президентом о. Авґустина Волошина. Тоді ж угорські війська, з дозволу Гітлера, вторглися на терито рію новопроголошеної держави. Збройні загони Карпат ської Січі чинили запеклий опір, але угорська армія, яка переважала українців чисельно, зуміла швидко захопити Закарпаття. Угорці передали полякам полонених україн ських вояків, яких ті, без слідства та суду, розстріляли на Ужоцькому перевалі. Президент і частина уряду Карпатської України на чолі з Ю. Реваєм виїхали через Румунію до Німеччини. Отець Августин Волошин замешкав у Берліні, де разом з о. Пет ром Вергуном відправляв Літургію для місцевих греко-католиків. 375

ПОЛІТИЧНИЙ ЗАПОВІТ

Коли Німеччина захоплювала Польщу, Петрушевич 14 вересня 1939 р. написав меморандум до нацистського уряду про самостійницькі прагнення українців. Однак реа лізація пакту Молотова-Ріббентропа не була сумісною з жодним українським державницьким проектом. Друга світова війна розсіяла по світу решту нечислен них приятелів і прибічників Петрушевича, який доживав віку в доволі важких матеріальних обставинах. Грошові борги, які він не був в змозі віддати, за нього сплатив Пав ло Скоропадський. Важка хвороба нирок не відпускала Є. Петрушевича, хоча на фотографії з останніх років він виглядає елегантним у поставі та одязі. Він переїхав у де шевшу квартиру на Штюбенштрассе, 3, у тому ж районі Шонеберґ. Відомо, що власником житла була фрау КюсЄвген Петрушевич на схилі літ.

ПОЛІТИЧНИЙ ЗАПОВІТ

L---------------------------------------------------------------------------------------------------------Григорій КРУК

(1911-1988) Скульптор, графік, громадський діяч. Навчався та працював у Краківській академії мистецтв (1930-1937), у Берліні (1937-1945) та в Мюнхені (1945-1988). Мав персональні виставки в багатьох містах Європи, Америки та Азії. Восени 1940 р. виліпив посмертну маску Є. Петрушевича. Року 1942 у своїй берлінській майстерні різьбив його надгробний пам’ятник, який з невідомих причин не був встановлений на могилі. Твори Г. Крука зберігаються в музейних збірках Мюнхена, Лондона та у приватних колекціях. Одна з найбільших збірок скульптурних робіт Г. Крука зберігається в Українському Вільному Університеті у Мюнхені.

тер. Зазвичай, Петрушевич не відповідав на дзвінки, коли до помешкання телефонували незнайомі йому особи. В останні місяці свого життя Петрушевич мешкав у міс течку Гермсфдорф біля Берліна в будинку німецької роди ни, якій він заповів своє право отримати виплату давньої, ще австрійської, страхової угоди («асекурації»). Власник дому дбав про утримання Є. Петрушевича, продовжував сплачувати за нього страхові внески, а за те, після його смерті, успадкував страхову премію - 20 000 німецьких ма рок. Українського державного діяча часто відвідував, до глядав і матеріально підтримував о. П. Вергун. Душпастир навіть відправляв у його помешканні Богослужіння. Серце Євгена Петрушевича перестало битися 29 серпня 1940 р. о 13 годині. Отець Вергун попрохав молодого, але вже знаного укра їнського скульптора Григорія Крука відлити посмертну маску керівника ЗУНР. Митець приступив до роботи тоді, коли тіло покійного вже пролежало в домовині три дні. Г.Крук пізніше пригадував: «По виконанні тієї праці, я довго не міг прийти до себе. Часто під час обіду чи ввече рі переді мною з’являвся образ покійного. Такі візії пере слідували мене часто й так довго, поки не вирізьбив їх у глині, чи в іншому матеріалі». Скульптор не згадував, чи він таки виліпив портрета померлого діяча. Образ Є. Пет рушевича залишився в історичній пам’яті його народу.

377

39. НА СКРИЖАЛЯХ ІСТОРИЧНОЇ ПАМ’ЯТІ S IC TRAN SIT G LO R IA M U N D I...

Державотворчі та дипломатичні зусилля Є. Петрушеви ча негативно оцінювали ще у віденський період його діяль ності. Найперше - наддніпрянські керівники, з якими діяч мав напружені стосунки. Зокрема Володимир Винниченко у статті, опублікованій у комуністичному часописі «Нова Доба», нищівно змалював провідника ЗУНР: «Петрушевич, цей, воїстинну найобридливійший хам наших часів, ця наймерзотніша постать в історії визвольного руху України». У Західній Україні в 1920-х pp. Диктатор опинився під шквалом критики з боку національно-демократичного та націоналістичного таборів. Різні політичні сили, оцінюючи результати української революції, згадували Петрушевича переважно в негативному контексті, як одного з винуват ців поразки національно-визвольних змагань. Відразу після рішення Ради Амбасадорів критика була спрямована на те, щоб позбавити його повноважень лідера галицьких україн ців. Після утворення в Берліні Колегії Політичного Центру Західної України - щоб нівелювати його статус. Чи не єдиним, хто спробував виправдати міжнародну діяльність голови УНРади, був колишній лікар-адмірал австрійського флоту Ярослав Окуневський, який у газеті «Діло» змалював позитивний образ Петрушевича. Блок пам’ятних марок, присвячених Листопадовому повстанню 1918 р. у Львові (Клівленд, 1958 p.).

НА СКРИЖАЛЯХ ІСТОРИЧНОЇ ПАМ'ЯТІ

Надгробок Є. Петрушевича з вінком, який поклало Об’єднання Українців Правників-Імігрантів у Торонто з нагоди 100-ліття від дня народження керівника ЗУНР (1963). « ... Лице в нього біле як з м арм ору виковане, виразис те, черти правильні як на тих грецьких камеях. О чі в глибоких ямках, т ак якби завш е в глибину с в о є ї душ і звернені. Стрункий, високий рост ом. Елеганціп вр о джена. Тип секціонсшефа в м ініст ерст ві закордонних справ, тих давних, передвоєнних. Дж ентлмен від стіп до голови т ак і чується. Француз А дольф Тіер нетільки іст орію писав, але і іст орію Ф ранції робит и вмів. Груш евський іст орію України пише, але робит и ї ї не потрапив. Н аполеон І був малий рост ом, а великий розум ом . Між членами ви сокої Д и рект орії були лю ди дуже високого рост у. П ет руш евич бувби пречудним президентом у впорядкованій республіці, може не гір шим як М асарик. Джентлмен П ет руш евич сів до стола в карт и грат и а партнери його вказалися шулерами. О біграли його фальш ивими картами. А наш і дом ородні візант ійці, що т ільки перед успіхами поклони бю т ь а всякій владі, коли вона авторитетний бук має, лапи лижуть, т а «Чорна Рада» на П резидент і Євгені П ет руш евичу тепер зуби теребить». Ярослав Окуневський «Сильветка Евгена Петрушевича» (1924) 379

НА СКРИЖАЛЯХ ІСТОРИЧНОЇ ПАМ’ЯТІ

Викладач Українського Вільного Університету у Мюнхені Ірина Спех із чоловіком Степаном біля могили Петрушевича в Берліні (1990-ті pp.).

У 1930-х роках Є. Петрушевича майже не згадували в Західній Україні. Ізидор Сохоцький пояснив факт замов чування імені керівника ЗУНР так: згадувати його забо роняла польська влада; українські партійні угруповання намагалися впроваджували культ нових лідерів; галичани не бажали дратувати наддніпрянців тощо. «Та поволі від ходив він у забуття. Відходив навіть - завдяки незнанню новочасної нашої історії - з печаттю чиновника невдачі наших визвольних змагань». Щоб дискредитувати Петру шевича, поширювалися чутки, що колишній Диктатор «людина без волі, без власної думки, страшенно лінива». У червні 1933 р. випала нагода згадати ім’я голови УНРади - йому виповнювалося 70 років. Розлогий текст з цього приводу з’явився в передовій статті органу Укра їнської Партії Праці «Рада». Ювілейну згадку надрукував часопис «Життя і Право». Стислий біографічний матеріал був присвячений, головно, адвокатській діяльності Петру шевича. Натомість популярні часописи національно-демократич ного табору жодним словом не згадали про ювілей чільно го політика ЗУНР. Редакція «Ради» з цього приводу заува жила: «Вся т. зв. «національна преса» не згадала про це ані 380

НА СКРИЖАЛЯХ ІСТОРИЧНОЇ ПАМ’ЯТІ

Каплиця на Личаківському цвинтарі у Львові, у якій перепохований прах Є. Петрушевича.

одним слівцем, навіть з «журналістичного обов’язку», хоч в культурному світі водиться, що й особисті річниці гро мадян, що репрезентують, чи репрезентували нарід, або з яким іменем зв’язані важніші події в життю нації - як-неяк випливають на поверхню зацікавлення громадянства, передусім у пресі. В цьому випадку сталося інакше. На впаки, коли один зі старших громадян хотів у «Ділі», згл. «Новому Часі», помістити статтю про д-ра Петрушевича, обі редакції відмовилися, мимо того, що стаття була до бре прикроена до нинішніх політичних рамців «Діла» згл. «Нового Часу». Негативні згадки про Петрушевича вряди-годи з’являлися в еміграційній націоналістичній пресі. Василь Кучабський у своїй аналітичній праці про Західну Україну в 1918-1923 pp. досить позитивно змалював особисті риси Петрушевича: його високі моральні принципи, дисципліну та чесність, як необхідні для фахового правника. Натомість, на думку автора, в жорстких умовах війни та революції цих якостей Петрушевичу - державному діячеві, - виявилося недостат ньо для ухвалення адекватних рішень. Він не зумів гнучко і креативно мислити, мати стратегічне розуміння світових подій. Парламентарний досвід західноукраїнського керів-

НА СКРИЖАЛЯХ ІСТОРИЧНОЇ ПАМ’ЯТІ

Ювілейна монета із зображенням керівника ЗУНР, викарбувана у серії «Видатні особистості України» 2008 р. Скульптори Володимир Дем ’яненко та Володимир Атаманчук.

ництва, зокрема спосіб вирішення українсько-польських суперечок за посередництвом австрійського уряду виявив ся абсолютно не придатним в кардинально відмінних геополітичних обставинах післявоєнного світу. Коли Петрушевич припинив політичну діяльність і за лишився на самоті, з колишніх співробітників Берлінсько го центру його морально підтримував В. Бандрівський. Упродовж 1937-1939 pp. він кожного 1 червня надсилав Петрушевичу листи, вітаючи з днем народження. «В день уродин прийміть ласкаво, Достойний Пане Президенте, м о ї найсердечніш і побажання здоровля, сили і всілякого іншого добра т а одночасно прийміть від мене одне прохання: віднесіт ься з погідніст ю і усм і хом до того, що Ваш е сімдесят ьпят ьліт т я не свят кует ься українським народом так, як це наказує націо нальна свідом іст ь і гідність. Р о здум ува в я над тим і прийшов до висновку: не свят кую т ь тепер, але свят куват и будут ь. Вложений на В ас народом важкий обовя зок сповнили і виконуєт е серед найбільш несприятливих ум овин безвпинно, по слідовно, безкористовно, гідно, жертвенно. В іст орії галиц ької землі, серед західноукраїнських дія ч ів зай м аєт е спеціяльне ви їм кове місце; своєю особою , своїм існуванням явно й от верт о репрезент уєт е це, про що підяремна З ахідня Україна т ільки м овчки думає, до чого задуш евно змагає. А як поглянете, наприклад на ост анніх пятьнадцят ь літ українсько польських відн о син т о покажется, як правильне й доцільне було Ваше ст ановищ е в цій справі, як слушні і далекозорі були по р а ди й остороги, що Ви їх давали нашим краєвим полі тикам. Чи не пот вердж ує в болючий спосіб теперішня 382

НА СКРИЖАЛЯХ ІСТОРИЧНОЇ ПАМ’ ЯТІ

західноукраїнська дійсність ст ійкіст ь і правдивіст ь Ваш их тез і проект ів, представлених у Ваш ому письмі до американських україн ц ів на весну 1935 р. Що було у ваших силах, це зроблено. Ultra passe nemo tenetur! Тому святкуйте, Достойний Пане Президенте, Ваше багате трудами і журбами сімдесятьпятьліття погідно і весело, з заслуженою свідомістю, що сповнили як слід доручене Вам народом важне діло, і нехай в дальшому Ва шому житті радіст ь здобуде перевагу над журбами та нехай добрі вістки з батьківщини його розвеселять. П рийміт ь вислів глибокої пошани. Щиро відданий В. Бандрівський». Л и с т В о л о д и м и р а Б а н д р ів с ь к о го д о Є вге н а П е т р у ш е в и ч а (У ж г о р о д , 1 ч ер в н я 1938 р .)

Загалом у 1930-1940-х pp. ім’я Петрушевича практично зникло зі шпальт еміграційної преси та книжкових сто рінок. В українській діаспорі Канади та США думку про Петрушевича формували переважно націоналістичні се редовища та прибулі після Другої світової війни галицькі емігранти, які за інерцією замовчували ім’я провідника ЗУНР. Пам’ятали його здебільшого комбатанти Галиць кої Армії. У 1958 р. в українській діаспорі з’явився інтерес до істо рії ЗУНР у зв’язку з відзначенням 40-річчя Листопадового Чину. З цієї нагоди був надрукований пам’ятний блок по штових марок із зображенням Д. Вітовського, К. Левицького та Є. Петрушевича. Тоді Володимир Стахів написав: «В повені урочистостей, панахид і святкових академій ніх то не згадає ні його імени, ні його політичної діяльносте. А це був парляментарист непересічної міри, зручний обо ронець права на самовизначення українського народу Га личини на міжнародньому форумі. Інтелігентний адвокат і елястичний політик не відповідав мабуть ментальності нескомплікованого патріотизму та його ще більше нескомплікованих виконавців. Ця нескомплікованість (що хоче бачити все або «білим», або «чорним») перебільшує кожний неуспіх до виміру бездарности або навіть до вимі ру національного злочину - за винятком власних не успі хів... Всіма забутий, навіть своїми колишніми прихильни ками, Євген Петрушевич помер у 1940 р. безперечно як український патріот, що прагнув тільки добра своєму на родові. Забутий і тоді, і сьогодні». Повернення імені Є. Петрушевича до національного пантеону пов'язане також з історією пошуку його могили. 383

НА СКРИЖАЛЯХ ІСТОРИЧНОЇ ПАМ’ЯТІ

Після війни цвинтар, на якому поховали Є. Петрушевича, належав до Західного Берліна. У місті тоді не було нікого з рідних чи близьких, хто б міг доглядати за могилою Є. Пе трушевича, й місце поховання на цвинтарі було загублене. Об’єднання Українців Правників-Іміґрантів у Торонто (голова - д-р Семен Шевчук) відзначило 40-річчя утворен ня ЗУНР у листопаді 1958 р. панахидою та скромною ака демією. Тоді ж зайшла мова про місцезнаходження могили Є. Петрушевича та встановлення на ній пам’ятника. У Ка наді не знали, на якому кладовищі Берліна покоїться прах керівника ЗУНР. Тому попрохали А. Шавалюка з австрій ського міста Лінц, який у 1920-х роках зустрічався з Є. Пет рушевичем у Берліні, дізнатися про точне місце його похо вання. А. Шавалюк безуспішно займався пошуками могили ще давніше. Щойно на початку грудня 1958 р. у Канаді ді зналися про кладовище катедри св. Ядвіґи й переслали цю інформацію А. Шавалюкові. Той звернувся до адміністрації кладовища й 27 грудня 1958 р. отримав відповідь, що дійсно Є. Петрушевич похований саме там, на могилі немає жодно го пам’ятника і гріб майже зрівняний із землею. Водночас адміністрація повідомила українця, що за земельну ділянку під поховання заплачено лише до 4 вересня 1960 р. Лист су проводжував кошторис на відновлення могили й адреса ка менярської фірми Ресляра, у випадку, коли б шанувальники покійного забажали поставити пам’ятник. Об’єднання звернулося до вказаної фірми з проханням надіслати кошторис на встановлення пам’ятника. Надісла ний проект не відповідав побажанням правників, тому вони зажадали кошторису на величніший пам’ятник. З відповіді дізналися, що у вказаному районі цвинтаря можна встанов лювати пам’ятники тільки стандартного розміру: не більше 130 см заввишки й 70 см завширшки, чи з постаментом на 80 см. Врешті Об’єднання погодилося на останній проект і покрило усі витрати на упорядкування могили Є. Петруше вича й побудову пам’ятника. Одночасно Товариство заплати ло за місце поховання до 4 вересня 1980 р. Через деякий час Товариство продовжило оренду земельної ділянки до 2000 р. Пам’ятник на могилі Є. Петрушевича встановили 16 червня 1959 р. Незабаром С. Шевчук опублікував таке звернення до українців діаспори: «Віддаємо цю могилу д-ра Євгена Петрушевича під опіку його друзів і послідов ників, зокрема під опіку українців-галичан. Любім цю мо гилу й шануймо її, бо в ній спочиває наш вождь, безкомпромісовий боєць за волю Галицької України, знаменитий правник, людина чистих рук і чистого серця, шляхотний і 384

НА СКРИЖАЛЯХ ІСТОРИЧНОЇ ПАМ’ ЯТІ

вирозумілий, але твердий і непохитний у своїх постановах, якого галицькі українці - як найкращого з-поміж себе нагородили найвищою гідністю, гідністю Президента не залежної Української Г алицької Держави». Року 1963, у столітню річницю уродин Є. Петрушевича, Товариство поклало вінок із живих квітів з написом на ленті: «Поклін тобі від Галицької Землі». Проте в діаспорі не відзначили ювілею ширше. У 1960-1980-ті pp. еміграція згадувала ім’я голови УНРади в контексті культивованої традиції вшанування річниць Листопадового Чину, хоча Є. Петрушевич безпосередньо не був ані його ініціатором, ані учасником. В умовах бездержавного існування України самостій ницький досвід ЗУНР розглядався як переконливий до каз державотворчого потенціалу українського руху. Тому еміграційна історіографія не раз поверталася до історії національно-визвольних змагань 1918-1919 pp. та їх про відників. Василь Волинець включив стислий життєпис Є.Петрушевича до збірника нарисів про творців Листо падового Чину. Ширшою є біографія, яку написав Ізидор Сохоцький, який спробував пояснити політичні здобутки та невдачі голови УНРади. Іван Лисяк-Рудницький ви окремив досвід ЗУНР як позитивний приклад державного правопорядку в добу національної революції. У Радянській Україні ім’я Є. Петрушевича замовчувало ся, або згадувалося в суто негативному плані у контексті т.зв. громадянської війни. Його таврували як буржуазного діяча, подібно до М. Грушевського чи С. Петлюри. Радян ські історики післявоєнної доби оминали увагою навіть радянофільську орієнтацію колишнього провідника ЗУНР. Петрушевич повернувся до українців із забуття щойно в роки «перебудови». Під час ситуативної лібералізації радянського режиму неформальна преса намагалася від новити в українців історичну пам’ять. Серед інших істо ричних матеріалів було чимало публікацій про ЗУНР. Відповідно згадувалося ім’я її чільного політика, також у контексті історії Актів Соборності. У перші роки незалежності України пам’ять про Є. Пет рушевича, як одного з лідерів української революції, вша нували гідно. Його іменем названі вулиці чи площі майже в усіх містах та містечках Західної України. Голові УНРа ди встановили пам’ятники в Буську, Івано-Франківську та Сокалі. У 2008 р. Національний Банк України випустив ювілейну монету із зображенням керівника ЗУНР у серії «Видатні особистості України».

НА СКРИЖАЛЯХ ІСТОРИЧНОЇ ПАМ’ЯТІ

Широкого розголосу набуло перепоховання праху Пет рушевича на Личаківському цвинтарі у Львові, яке відбу лося 1 листопада 2002 року. Перепоховання організували представники української діаспори за підтримки місцевих національно-патріотичних організацій та влади. Найбіль ше до цього приклався пластун 16 куреня «Ватага Бурла ків» Юрій Ференцевич. З його ініціативи та фінансування, окрім праху Петрушевича, на меморіалі УГА перепоховали останки Дмитра Вітовського та Юліана Чучмана. Втім, попри урочистий характер перепоховання, воно не відбулося як подія державного значення. Перевезення в Україну праху лідера ЗУНР проігнорувало найвище ке рівництво держави. Львівський історик Микола Литвин висловив думку про те, що прах Є. Петрушевича варто було перепоховати на Янівському цвинтарі, де похований К. Левицький і січові стрільці. *** В історичній пам’яті та наукових дискурсах сучасної України Євген Петрушевич фігурує в контексті історії національно-визвольних змагань 1917-1921 pp. як найви щий керівник Західно-Української Народної Республіки. З його іменем пов’язана історія українського руху в Гали чині наприкінці XIX - на початку XX ст., зокрема «адво катської доби» національного відродження. Пройшовши тернистий шлях від провінційного громад ського діяча до політика державного масштабу, він очолив українське парламентарне представництво Австрії, яке у роки Першої світової війни було уповноважене вислов лювати волевиявлення українського населення імперії. Є. Петрушевич, як і інші діячі його покоління, не був пере конаним самостійником. Українські політичні сили в ав стрійському парламенті та в Галицькому і Буковина С ї ї 'j-c A '.i / i V i c p c д прагнули до здобуття автономії в рам ках Австро-Угорської імперії. Ідеї американського пре зидента Вудро Вільсона щодо перебудови післявоєнної Європи відкривали нові можливості для реалізації само стійницької ідеї. Втім галицькі парламентарі були схильні будувати українську державність у рамках проектованої австрійської федерації. Роль Є. Петрушевича у державотворенні ЗУНР була суперечливою. Керманич всіляко сприяв становленню де мократичної системи влади, але в умовах військових по разок став Диктатором. Так, він взяв на себе відповідаль ність, пов’язану з прийняттям ключових рішень не тільки о й м я у

НА СКРИЖАЛЯХ ІСТОРИЧНОЇ ПАМ’ ЯТІ

щодо західноукраїнської державності, але й щодо долі десятків тисяч галицьких та буковинських українців, які проливали кров за національні інтереси. Розчарування в державотворчому потенціалі україн ського руху Наддніпрянщини скріпили думки Петрушеви ча щодо неможливості самостійного державного існуван ня і спонукали до пошуку союзників серед держав-сусідів. Переконаний, що найбільшим ворогом українства є Поль ща, він підтримав ідею тимчасового союзу з антибільшо вицькими силами Росії. У хибних уявленнях Петрушевича федеративний зв’язок із могутнішим союзником дав би змогу підготувати державну самостійність Галичини. Петрушевич вважав, що країни Антанти будуть дотри муватися принципів національного самовизначення і під тримають українську державність. Однак в уяві світових лідерів, які вирішували долю народів, українська самостій ність не вписувалася в їхнє бачення політичної конфігура ції післявоєнної Європи. Постулати В. Вільсона, які були необхідні, як підстава для розвалу монархії Габсбургів, в українському випадку вони вважали за можливе проігно рувати. Європейське керівництво розглядало український рух лише в контексті його потенційного використання проти більшовицької загрози. Не можна відмовити Є. Петрушевичу та його найближ чим радникам у креативності дипломатичної гри. На зміни міжнародної ситуації вони реагували різними проектами: ідеєю утворення Галицької Республіки та пропозицією поділитися із західними державами найкоштовнішим тоді природним ресурсом Галичини - нафтою. Однак економіч ні суперечки Британії, Франції та США - головних гравців післявоєнної Європи - були вирішені по-іншому. Еміграційна діяльність Є. Петрушевича у Берліні збігла ся з кардинальними політичними трансформаціями у Єв ропі міжвоєнного часу. Безкомпромісність у ставленні до Польщі привела голову УНРади до радянофільської орієн тації. Якщо очільники УВО-ОУН опиралися головно на Німеччину, то Петрушевич мав надії щодо національного визволення Західної України за допомогою більшовицько го режиму. Він надто пізно усвідомив, що тоталітарні режи ми розглядали українців лише як інструмент здійснення їх експансіоністських планів. Вигнання і забуття спричинили у політика велику вну трішню драму. Радянофільство та зв’язки з більшовиць кими дипломатами загнали Є. Петрушевича у глухий кут. Коли більшовицький режим в Україні змінив позір387

НА СКРИЖАЛЯХ ІСТОРИЧНОЇ ПАМ’ЯТІ

ну українізацію наростанням авторитаризму і злочином проти українського народу - Голодомором, - він був зму шений промовчати. Втім знайшов у собі сили відповісти на виклики, які мали місце наприкінці 1930-х pp.: підписав політичний заповіт, офіційно підтримав утворення Кар патської України. Якщо говорити про роль Є. Петрушевича в українській історії, то вона є безперечно видатною. Державницька традиція, яку заклали провідники української революції, стала найвагомішим чинником кристалізації національ ної ідеї в наступні десятиліття та головною правовою під ставою відновлення незалежності. У пантеоні державних діячів України Є. Петрушевичу належить особливе міс це. Впродовж його професійної та громадської діяльнос ті, політичних та міжнародних зусиль він здобув високий моральний авторитет. Поза прорахунками і фатальними помилками в зовнішньополітичних орієнтаціях, залишав ся прикладом шляхетності та чесності у вчинках, жертов ності в національно-визвольній боротьбі. Імператив його політичної діяльності - це усвідомлення своєї історичної місії, що є першорядною рисою керівника держави.

Надмогильна плита Євгена Петрушевича у каплиці на Личаківському цвинтарі.

ОСНОВНІ ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА

ДОКУМ ЕН ТИ АРХ ІВН И Х ЗБІРО К : А рхів Л ьвівського історичного м узею , Б іб л іо тек а-ар х ів У к р аїн ського В ільного У ніверситету у М ю нхені, Д ерж авний архів Л ьвів ської області, Д ерж авний архів у О ттаві, Д ерж авн и й архів у П е р е миш лі, Л ьвівська національна н аукова б іб л іоте ка У країни імені В асиля С теф ан и ка, відділ рукописів, Ц ентральн ий держ авний архів вищих органів влади У країни, Ц ентральн ий держ авний архів гр о мадських о б ’єднань У країни, Ц ентральн ий держ авний архів-м узей л ітератури і м истецтва У країни, Ц ентральн ий держ авний істори ч ний архів У країн и у Л ьвові.

О П У Б Л ІК О В АН І ДОКУМ ЕНТИ:

Денник Начальної Команди Української Галицької Армії. Н ью Й орк: Ч ер в о н а К алин а, 1974. Д обрж анський О лексан др, С тар и к В олодимир. Бажаємо до України! О деса: М аяк, 2008. Д обрж ан ськи й О лексан др, С тарик В олодимир. Змагання за укра

їнську державність на Буковині (1914-1921 pp.). Документи і ма теріали. Ч ернівці: Ч ер н івец ьк а обласн а друкарня, 2009. Західно-Українська Народна Республіка 1918-1923. Документи і матеріали у 5-ти томах / К ерівни к р о бо ти і відповідальний р ед ак то р О лексан др К арпен ко. Івано-Ф ранківськ: Л іл е я -Н В , 2001-2011. Т. 1-5.

З історії спеціальних служб України (1918-1920 p.p.). Збірник до кументів і матеріалів / З а ред. В. С ідака, О . П ш енн ікова. Київ: в/ч Е -6 1 3 3 ,1999. К ен О. H ., Рупасов А . И . Политбюро ЦК ВКП(б) и отношения

СССР с западными соседними государствами (конец 1920-1930-х гг.). Проблемы. Документы. Опыт комментария. Н аучн ое изда ние. С анкт-П етербург: Е вропейский Д ом , 2000. Ч. 1. Д ек абр ь 1928ию нь 1934 г. К угутяк М икола. Українська націонал-демократія 1918-1939. Київ; Івано-Ф ранківськ: П лай, 2002. Т. 2: Д окум енти і матеріали.

Трагедія Галицької України. Матеріяли про польську інвазію, польські варварства і польську окупацію Східної Галичини за кроваві роки: 1918, 1919 і 1920 / Зл ади в і упорядкував О сип М еґас, бувш ий український дел егат на М ирову к о н ф ер ен ц ію в П ариж і. В і нніпег, 1920.

Українська політична еміграція 1919-1945: Документи і матері али. Київ: П ар лам ен тськ е вид-во, 2008. Українські дипломатичні представництва в Німеччині (19181922): Документи і матеріали / У пор. В. М. Д аниленко, Н . В. К р а вець. Київ: С м олоскип, 2012.

ОСНОВНІ ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА ПЕРІОДИЧНІ ВИДАННЯ: «Галичанин», «Діло», «Н аш П рапор», «У країнське Слово», «G azeta Lwow ska» (Львів), «Визволення», «Воля», «Український С киталець», «Н ова Д оба» (Відень), «У країнський П рапор» (Відень; Б ерл ін ), «Золочівське С лово» (З о л о ч ів ), «Д рогобицький Листок» (Д рогобич), «Б оротьба», «Галицький Голос», «Голос», «Громада» «Н аш Ш лях», «С трілець», «Трудовий Ш лях», «Україна.», «У країн ське Слово» (К ам ’янець-П одільський), «Н ова Рада» (К иїв), «Голос з над Буга» (С окал ь), «Н ове Ж и ття», «Република», «Републиканець» (С таниславів) т а ін.

СПОГАДИ: В ік тора А ндрієвського, С тепана Б ар ан а, Ю ліана Бачинського, Івана Б обер ськ о го , Д анила Б огачевського, М иколи Б огуна, Іва на Б о й к а, В ’ячеслава Б удзиновського, С тепана В итвицького, С о лом она Г ольдельм ана, А нтон а Д енікіна, В олодим ира т а Дмитра Д орош енків, В іктор а Завадського, Ж о р ж а К лем ансо, М иколи К овалевського, Є вгена К оновальця, М ирона К ордуби, К остя Левицького, М ихайла Л озинського, Ю рія Л уцького, Зигм унда Л ясоцького, Ісаака М азепи, Івана М акуха, О лександра М арітчака, Григорія М икитея, Л уки М ишуги, О сипа Н азарука, Івана Н імчука, Я рослава О куневського, Є вгена О лесницького, Т ео ф іл я О льш анського, Єв гена О нац ького, М ихайла О м елян ови ча-П авленка, Д м итра П алієва, В асиля П аней ка, Ром ана П ер ф ец ьк о го , О лександра С корописаЙ олтуховського, А д о л ьф а С лиж а, П авл а С коропадського, П авла С удоплатова, Ф илимона Т арнавського, Гриця Т им ощ ука, К ирила Т рильовського, К азім єж а Х лєндовського, А ндрія Ч айковського, Є вгена т а Л евка Ч и кален ків, М иколи Ч убатого, Л онгина Ц егельського, Юрія М ихайла Ц егельського, М икити Ш аповала, С емена Ш евчука, С тепана Ш ухевича та ін.

Н А У КО ВІ ПРАЦІ: А ндрусяк Т арас. П етруш евич Є вген // Мала енциклопедія етнодержавознавства / Н А Н У країни; Ін-т держ ави і права ім. В. М. Корец ького. Київ: Довіра; Генеза, 1996. С. 875. А ркуш а О лена. В ибори до Г алицького сейму 1901 року: до проб леми політичної модернізації українського суспільства Галичини // Вісник Львівського університету. Серія історична. Львів, 2003. Вип.38. С. 171-219. Б ар ан Степан. Митрополит Андрей Шептицький. Життя і ді яльність. М юнхен: У країнське видавниче товариство «Вернигора», 1947. В ерстю к В ладислав. Українська Центральна Рада: Навчальний посібник. Київ: Зап овіт, 1997. [Волинець Степан]. Передвісники і творці Листопадового Зриву. Західньо-українські громадські і політичні діячі / О працю вав і зре дагував С тепан Волинець. Вінніпег: Видавнича спілка «Тризуб», 1965. Г елей Степан. Василь Кучабський: від національної ідеї до дер

жавності. Українська консервативна політична думка першої по ловини X X ст. та її вклад в історичну науку. Львів, 1998. Г олубко В іктор. В арш авська угода 1920 року та її перспективи у візії західноукраїнських політиків // Україна модерна. Львів; Київ: К рити ка, 2002. Ч . 7. С. 91-102.

ОСНОВНІ ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА Гон М аксим. Д іалек ти ка держ авності в українсько-єврейських взаєм инах у Галичині 1918-1939 років // Україна модерна. Львів; Київ: К рити ка, 2002. Ч. 7. С. 103-118. Г рицак Я рослав. П етруш еви ч Є вген // Історія України: A -Я: енцикл. довід. / упорядкув. т а наук, ред.: І. П ідкова, Р. Ш уст, І. Гирич; Н А Н У країни, Ін-т історії У країни. Вид. 3-тє, доопр. і доповн. Київ: Генеза, 2008. С. 863. Г рицак Я рослав. П ророку своїй вітчизні. Франко та його спіль нота (1856-1886). Київ: К рити ка, 2006. Г рицак Я рослав. Ч ом у зазн ал а поразки українська револю ц ія? // Й о го ж . Страсті за націоналізмом. Історичні есеї. Київ: К ритика, 2004. С. 66-79. Г рицак Я рослав. У країн ська револю ція, 1914-1923: нові ін тер п ретації // Й о го ж: Страсті за націоналізмом. Історичні есеї. Київ: К рити ка, 2004. С. 46-65. Г рицак Я рослав. Ф ранко у Відні // Українсько-австрійські зу стрічі. Львів, [б. д.]: В Н Т Л -К ласи к а. С. 137-139. Гуцал П е тр о Зеновійович. Українська еміграція Канади і СІЛА

та національно-визвольний рух на західноукраїнських землях (1914-1923): А вто р еф . дис. канд. іст. наук. Львів, 2005. Д ейвіс Н орм ан. Європа: Історія / П ер. З англ. П . Т аращ ук, О. К овален ко. Київ: Видавництво С олом ії П авли чко «О снови», 2006. З ай ц ев О лександр. «О рієнтація на Схід» в українському націо нально-держ авницьком у таборі Галичини (1920-ті pp.) II Четвер

тий Міжнародний конгрес україністів. Одеса. 26-29 серпня 1999. Доповіді та повідомлення. Історія. Ч. 2: X X століття / М іж народ на асоціація україністів. Відповідальні редактори: С таніслав Кульчицький, В іктор Д аниленко. О деса; Київ; Львів, 1999. С. 499-505. Зай ц ев О лександр. П редставники українських політичних партій Західн ої У країни в п арлам енті П ольщ і II Український історичний журнал. 1993. № 1. С. 72-84. Зай ц ев О лександр. У країн ська Н ародн а Трудова П артія (1919— 1925) // Україна модерна. Львів: К рити ка, 2002. Ч. 7. С. 69-90. Зар ец ьк а Таїсія. Юзеф Пілсудський і Україна / Інститут історії У країни Н А Н У країни. Київ, 2007.

Західно-Українська Народна Республіка: Ілюстрована історія: К ол екти вн а м он ограф ія. Івано-Ф ранківськ; Львів: М анускрипт, 2008.

Західно-Українська Народна Республіка. 1918-1923. Уряди. По статі. Львів, 2009. З аш к іл ьн я к Леонід, К рикун М икола. Історія Польщі. Від най давніших часів до наших днів. Львів, 2002. Ж ер н о к л еєв О лег. Національні секції австрійської соціал-демократії в Галичині й на Буковині (1890-1918 pp.). Івано-Ф ранківськ: В идавничо-дизайнерський відділ Ц ІТ , 2006. К ири чук Юрій. Є вген П етруш еви ч як громадсько-політичний діяч // Вісник Львівського університету. Серія історична. 1992. Вип. 28. С. 67-72. К ниш Зиновій. Західно-Українська Національно-Революційна Організація. Історично-політичний нарис. Т оронто: С рібна сурма, 1974. К ом ар В олодимир Л еонтійович. Концепція прометеїзму в полі тиці Польщі (1921-1939 pp.). Івано-Ф ранківськ: М істо Н В , 2011.

ОСНОВНІ ДЖ ЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА К расівський О рест. Українсько-польські взаємини в 1917-1923рр. Київ: ІП іЕ Н Д , 2008. К ручкеви ч Григорій, С олодяк О лег. Євген Петрушевич видат ний громадський, політичний і державний діяч. Львів: К рай, 2008. К угутяк М икола. Українська націонал-демократія 1918-1929. Київ; Івано-Ф ранківськ: П лай, 2002. Т. 1. К улеш а H. М. Українська преса у Німеччині 1919-1945 pp.: фор мування та функціонування: м он ограф ія / Н А Н У країни, Л Н Н Б У ім. В. С теф ан и ка, Відділення «Н ауково-дослідний центр періоди ки». Л ьвів, 2009. К уш нір В італій. Західноукраїнське то вари ство Ліги Н ацій (19221928) // Вісник Львівського університету. Серія історична. Львів, 1998. С. 154-160. К уш нір В італій В алерійович. Ліга Націй та українське питання 1919-1934 pp. А вто р еф . дис. канд. іст. наук. Львів, 2000. К уш плір Д анило [Грицак Я рослав]. П етруш еви ч Є вген // Світова історія: X X століття. Енциклопедичний словник / З а ред. Ігоря П ідкови та Ром ана Ш уста. Львів: Літопис, 2008. С. 628. [Л евицький К ость]. Історія визвольних змагань галицьких укра їнців з часу світової війни. 1914-1918. З ілю страціям и на підставі споминів і докум ентів написав Д-р К ость Л евицький. Львів, 1928. [Л евицький К ость]. Історія політичної думки галицьких україн ців 1848-1914. Н а підставі споминів написав Д-р К ость Л евицький. Л ьвів, 1926. Л исяк-Рудницький Іван. Історичні есе. В 2 т. / Відп. ред. Ф. Сисин, упор. Я. Грицак; пер. з англ. У. Гавриш ків, Я. Грицака. Київ: «О сно ви», 1994. Т. 1-2. л н ю ш м и ш і а , п а у м е н к о к ім . Ь вген П етруш еви ч II Західно українська Народна Республіка. 1918-1923. Уряди. Постаті. Львів, 2009. Є. 244-258. Л итвин М икола, Н аум енко Кім. Історія ЗУНР. Львів: Інститут україн озн авства Н А Н У ; В идавнича ф ірм а «О Л ІР», 1995. Л итвин М икола. Українсько-польська війна 1918-1919 pp. Львів: Ін ститут У к раїн озн авства ім. І. К р и п ’якеви ча Н А Н У країни, 1998. Л озовий Віталій. П олітико-ідеологічна криза в добу Д и ректорії У Н Р // Наукові праці Кам’янець-Подільського державного педаго гічного університету: історичні науки. К ам ’янець-П одільський: О ію м , 2001. Т. 5 (7). С. 255-260. М акарчук С тепан. Українська Республіка галичан. Нариси про ЗУНР. Львів, 1997. М аксим чук Іван О ., д-р. Нарис історії роду Петрушевичів. Шик аґо , 1967. М ельн ик Я рослава. З останнього десятиліття Івана Франка. Л ьвів, 1999. М удрий М ар ’ян. Г алицькі намісники в системі українсько-польських взаєм ин (1849-1914) // Вісник Львівського університету. Се рія історична. Львів, 1998. Вип. 33. С. 91-101. М удрий М ар ’ян. М ісцеве самоврядування Галичини в контексті українсько-польських взаєм ин (друга половина X IX століття) // Україна в минулому. К иїв; Львів, 1996. Вип. 9. С. 77-102. Нариси історії української революції 1917-1921 років І Ред. кол.: В. А . Смолій (голова), Г. В. Б о р як , В. Ф. В ерстю к, С. В. Кульчицький, В. М. Л итвин, Р. Я. П иріг, О . П . Р еєнт, О. С. Рубльов, В. Ф. Сол-

ОСНОВНІ ДЖ ЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА датен ко, Ю. І. Т ер ещ е н к о ; А вт. кол.: О . Д. Б о й к о , В. Ф. В ер стю к (к ер ів н .), В. I. Г о л о в ч ен к о , Г. Г. Є ф ім ен к о , С. В. К у л ьчи ц ьк и й , О. І. Л упандін, О . В. М и х ай ло ва, Т. С. О с та ш к о , О . Й . П авл и ш и н , Р. Я. П и ріг, О . С. Р у бл ьо в, В. В. С кал ьськ и й , В. Ф. С о л д атен ко . Н А Н У к раїн и . Ін сти ту т іст о р ії У к р аїн и . К н. 2. К иїв: Н В П «В и д ав н и ц тво « Н ау к о в а дум ка» Н А Н У к р аїн и » , 2012. Н аріж ни й Симон. Українська еміграція. Культурна праця укра їнської еміграції 1919-1939 (м атеріали, зібрані С. Н аріж ни м до час тини другої). Київ: В идавництво імені О лен и Т еліги, 1999. П авли ш ин О лег. Д ерж авн е будівництво З У Н Р -З О У Н Р : п р о б л е ма національних кадрів // Центральна Рада і український державо

творчий процес (до 80-річчя створення Центральної Ради). Мате ріали наукової конференції20 березня 1997 р. Київ, 1997. С. 97-106. П авлиш ин О лег. З а б у т і імена: В олодим ир Б андрівський // Науко ві записки / Львівський історичний музей. К иїв: Л азу р и т П о лігр аф . 2010. Вип. 14. С. 237-244. П авлиш ин О лег. З історії впровадж ення григоріан ського кал ен даря у церковне ж и ття українців: календ арна р е ф о р м а єпископа Григорія Х ом иш ина // Україна модерна. Київ; Львів: К рити ка, 2002. Ч . 7. С. 7-68. П авли ш ин О лег. Зовніш н ьополіти ч на орієн тація західноукра їн ського проводу у 1918 р. // Гетьман Павло Скоропадський та

Українська Держава 1918 року. Науковий збірник присвячений 125-річчю від дня народження Гетьмана Павла Скоропадського та 80-річчю проголошення Української Держави 1918 року. Київ, 1998. С. 152-155. П авли ш ин О лег. К ир и л о Т рильовський: біограф ічн ий нарис // Т рильовський К ирило. З мого життя. Київ; Едмонтон; Т оронто: Т аксон, 1999. С. 5-18. П авлиш ин О лег. Львівщина в добу Західно-Української Народ ної Республіки (1918-1919). Н авч альн и й посібник / Ін ститут істо ричних дослідж ень Л ьвівського національн ого університету імені Івана Ф ранка; Г оловне управління освіти і науки Л ьвівської о б л держ адм іністрації. Львів: Л ітопис, 2008. П авли ш ин О лег. О б ’єднання У Н Р і З У Н Р : політико-п равови й ас п ек т (кінець 1918 р. - перш а п оловина 1919 р.) // Вісник Львівського університету. Серія історична. Л ьвів, 2002. Вип. 37/1. С. 327-349. П авлиш ин О лег. О рганізація цивільної влади З У Н Р в повітах Галичини (ли стопад-груден ь 1918 р оку) // Україна модерна. Львів, 1999. Ч. 2-3. З а 1997-1998 pp. - С. 132-193. П авли ш ин О лег. П етр у ш еви ч Є вген О м елян ови ч // Енциклопедія історії України: У 10 т. / Редкол.: В. А . С м олій (го л ова) т а ін. Київ: Н аук, дум ка, 2011. Т. 8: П а -П р и к . С. 198-199. П авлиш ин О лег, П а те р Іван. П етр у ш еви ч Л ев // Західно-Україн ська Народна Республіка. 1918-1923. Уряди. Постаті. Л ьвів, 2009. С.259-260. П авли ш ин О лег. П ідго то вка агр ар н о ї р еф о р м и в З О У Н Р // Ук

раїна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. Л ьвів, 2000. Вип. 6: Західн о-У країн ська Н ар о дн а Республіка: історія і традиція. С. 170-183. П авлиш ин О лег. П ольське населення Східної Галичини під владою Західно-У країнської Н ародн ої Республіки // Вісник Львівського уні верситету. Серія історична. Львів, 2005. Вип. 39-40. С. 203-252. 393

ОСНОВНІ ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА П авлиш ин О лег. С елянсько-Робітничий С ою з 11 Історія України: A -Я: енцикл. довід. І упорядкув. та наук, ред.: І. П ідкова, Р. Ш уст, І. Гирич; Н А Н У країни, Ін-т історії У країни. Вид. 3-тє, доопр. і доповн. Київ: Генеза, 2008. С. 1047-1048. П авлиш ин О лег. С оціально-політичний п о р тр ет українського проводу Галичини і Б уковини в револю ції 1918-1919 pp. // Україна модерна / Відп. ред. Я. Грицак, М. Крикун. Львів, 2000. Ч . 4-5: за 1999-2000 pp. С. 187-245. П авлиш ин О лег. С успільно-політична к риза в З У Н Р у перш ій половині 1919 р. // Україна: культурна спадщина, національна сві домість, державність / Н А Н У країни, Інститут українознавства ім .І.К рип ’якевича. Л ьвів, 2009. Вип. 18. С. 119-130. П авл и ш и н О л ег. Ф інансова си стем а та гр о ш о ви й о біг у Зах ідн о -У к р аїн ськ ій Н ар о д н ій Р есп убліц і (л и сто п ад 1918 - чер в ен ь 1919 p p .) // Грошовий обіг і банківська справа в Україні: Минуле та сучасність. Л ьвів, 2005. С. 341-367. П авлиш ин О лег. Формування та діяльність представницьких

органів влади ЗУН Р-ЗО УН Р (жовтень 1918 - червень 1919 pp.): А вто р еф . дис. канд. іст. наук / Львівський національний університет імені Івана Ф ранка. Львів, 2001. П авлиш ин О лег. У країнсько-польські п ереговори з гум анітар них питань під час військового к о н ф л ік ту (кінець 1918 р. - перш а половина 1919 р.) // Od armii komputowej do narodowej II. Dzieje militarne Polski i jej wschodnich sąsiadów od X V I do X X wieku / Pod red. M .K rotofila i A . Smolińskiego. T oruń, 2005. S. 169-180. П авлю к О лександр. Радянофільство Є. Петруш евича: переконання чи вимушеність // Український історичний журнал. 1997. №4. С. 95-101. П ан ф іл о в а Т етян а. Трудова партія Галичини: Боротьба za дер жавну н е за л е ж н іс т ь і соборність України (1919-1925 pp.): М оно граф ія / З а наук ред. Ю. Ю. Сливки. Львів: Л Р ІД У Н А Д У , 2008. П ате р Іван. З агал ь н а українська рада: проблем а консолідації н а ціональних сил // Україна: культурна спадщина, національна свідо мість, державність. Л ьвів, 2000. № 7. С. 256-259. П етрів М ихайло. Українські адвокати: державні, громадські, по

літичні та культурно-освітні діячі кінця X IX - першої половини ХХст. Київ, 2013. П івень Андрій. Володимир Загайкевич: політичний портрет. Д рогобич: Ш видко друк, 2011. П іскун В алентина. Політичний вибір української еміграції (20-ті роки X X століття). Київ: «М П Л еся», 2006. Райківський Ігор. Г алицька соціал-дем ократія в українській р ев о лю ц ії 1917-1920 років // Галичина. Івано-Ф ранківськ, 1998. № 1 (2). С. 42-55. 'г-асевич Василь. Д іяльність українських організацій у Відні під час П ер ш о ї світової війни // Вісник Львівського університету. Серія іс торична. Л ьвів, 1999. Вип. 34. С. 317-330. Рубльов О лександр. Західноукраїнська інтелігенція у загальнона ціональних політичних та культурних процесах (1914-1939). Київ, 2004. Рубльов О ., Р еєн т О. П . Українські визвольні змагання 19171921рр. Київ, 1999 (= «У країна крізь віки». Т. 10). С авчук Борис. Договір Галицької А рм ії з А . Денікіним (листопадгрудень 1919 p.) II Галичина, Івано-Ф ранківськ, 2001. № 5/6. С. 214-219.

ОСНОВНІ ДЖ ЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА

Світова історія: X X століття. Енциклопедичний словник / З а ред. Іго р я П ідкови т а Р ом ан а Ш уста. Львів: Л ітопис, 2008. С ер ед а О стап . Г ром ади ран ніх н ародовців у Східній Г али чи н і (60-ті р о к и X IX с т о л іт т я ) // Україна: культурна спадщина, наці ональна свідомість, державність / Н А Н У к р аїн и , Ін сти ту т у к р а їн о зн авств а ім. І. К р и п ’я кев и ч а. Л ьвів, 2001. Вип. 9: Ю вілейний зб ірн и к на п ош ану Ф еодосія С тебл ія. С. 378-392. С и рота Роман. Р о б е р т В ільям С ітон-В отсон і зарод ж ен ня укр аї н о ф іл ьсько го руху у В ел и к о бр и тан ії на п о чатку X X століття // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, держав ність / Н А Н У країни, Інститут україн озн авства ім. І. К р и п ’якевича. Л ьвів, 2001. Вип. 9: Ю вілейний збірник на пош ану Ф еодосія С теблія. С.506-528. С ідак В., О сташ ко Т ., В еронська Т. Полковник Петро Болбочан: трагедія українського державника: Н ау ко ве видання. Київ: Темпора, 2009. С ливка Ю рій. Боротьба трудящих Східної Галичини проти іно земного поневолення. К иїв, 1973. С найдер Тим оті. Червоний князь: м он ограф ія. Київ: Грані-Т , 2011. С ол датен ко В. Ф., С авчук Б. П. Галицька Армія в Наддніпрян ській Україні. Київ: С вітогляд, 2004. С ол яр Ігор. З ак о р д о н н е п редставництво Західн о ї У країни: діалог між к раєм т а ем іграц ією в середині 1920-х pp. // Галичина. ІваноФ ранківськ. Ч . 20-21: Д о 60-річчя п р о ф есо р а М и коли К угутяка. С.220-226. С оляр Ігор. Українське Національно-Демократичне О б’єднання: перший період діяльності (1925-1928). Л ьвів, 1995. С охоцький Ізидор. О тец ь д-р Е вген П етр у ш еви ч // Й о го ж: Бу дівничі новітньої української державности в Галичині II Історичні постаті Галичини Х ІХ -Х Х ст. / Н ау ко ве Т овари ство ім. Ш евченка. Н ю Й орк; П ариж ; Сідней; Т о р о н то , 1961 (= Б іб л іо тек а укр аїн о зн ав ства. Ч. 8). С. 159-207. С тари к В. П. Від Сараєва до Парижа. Буковинський Interregnum 1914—1921. Ч ернівці: П рут, 2009. С тахів М атвій. Україна в добі Директорії УНР. С крентон: У к р а їн ська Н ауко во -Істо р и чн а Б іб л іо те к а, 1962. Т. 2: У країн а між двома силам и (= Б іб л іо т е к а У країн озн авства Н ТШ . Т. 10). С улима М ихайло. Українські політики в Берліні / / Яріш Василь,

Сулима Михайло та ін. Українці в Берліні 1918-1945. Пропам ’ятний збірник доповідей і спогадів з життя і діяльності українців в Бер ліні з нагоди З ’їзду 5-го вересня 1918 р. в Шератон готелі в Торон то, Канада / Ред. В асиль В ерига. Т о р о н то , 1996 (= Н ау ко ве Т о вар и ство ім. Ш евченка в К анаді). С. 132-133. Сухий О лексій. Національна ідея в програмах та діяльності українських політичних партій Галичини (кінець X IX - початок X X ст.). Львів: К ам ен яр, 1998. C. Р. [Рудницький С тепан]. Нафта Східної Галичини. Відень, 1922. Т ер ещ ен ко Ю рій, О ста ш к о Т етян а. Український партіот з ди настії Габсбургів: Н ауково-д окум ентальн е видання. Київ: Т ем пора,

2011. Т урчин А ндрій. Є вген П етруш еви ч // Надбужанщина. Сокальщина, Белзчина, Радехівщина, Камінеччина, Холмщина і Підляшшя.

ОСНОВНІ ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА

Історично-мемуарний збірник / Редакційна К олегія: М икола М арти ню к (головний р едактор) та ін. Н ью -Й орк; П ариж ; Сидней; Т о ронто, 1994. Т. 3. С. 588-602. Ф едорів О лександр. Радянський ф а к т о р у політиці уряду Євгена П етруш евича (1921-1922 pp.) // Галичина. Івано-Ф ранківськ, 2004. № 10. С. 261-267. Ч орн овол Ігор. 199 депутатів Галицького сейму. Львів: Тріада плю с, 2010. Ш анковський Лев. Українська Галицька Армія. Воєнно-історична студія. 2-ге вид. Львів, 1999 (= У країнознавча бібліотека НТШ . 4 . 1 3 ).

Ш аповал Юрій. «Винним себе не визн аю ...» (невідомі сторінки з біограф ії Ю ліана Б ачи н ського) // Й ого ж. Україна X X століття. Особи та події в контексті важкої історії. Київ: Генеза, 2001. С. 337-354. Ш вагуляк М ихайло. До історії українсько-польських переговорів у 1921 році. Місія Т ита В ойнаровського // Записки Наукового То вариства імені Шевченка. Т. С С Х Х Х ІІІ. П раці Істори чн о-ф ілософ ської секції. Львів, 1997. С. 126-147. Ш вагуляк М ихайло. Н імеччина // Світова історія: X X століт тя. Е нциклопедичний словник / З а ред. Ігоря П ідкови та Романа Ш уста. Львів: Літопис, 2008. С. 562-571. Ш вагуляк М ихайло. У країнське питання в міжнародних політич них кризах передодня Д ругої світової війни (1938-1939) // Вісник Львівського університету. Серія історична. Львів, 2000. Вип. 35-36. С. 296-320. Ш лёгель К арл. А зия начинается на С илезском вокзале // Логос. М осква, 2002. # 3^1. С. 169-190. Blazejowskyj D m ytro. Historical Śematism o f the Archeparchy o fL ’viv (1832-1944). Kyiv, 2004. Vol. II: Clergy and Religious Congregations. Bruski Jan Jacek. Petlurowcy. Centrum Państwowe Ukraińskiej Republiki Ludowej na wychodźstwie (1919-1924). Kraków; A R K A N A , 2000 . Figura M arek. Konflikt polsko-ukraiński w prasie Polski Zachodniej w latach 1918-1923. Poznań, 2001. G olczew ski Frank. Deutsche und Ukrainer 1914-1939. Paderborn; M ünchen; W ien; Zürich: F erdinand Schöningh, 2010. K uchabsky Vasyl. Western Ukraine in Conflikt with Poland and Bolshevizm, 1918-1923 / T ranslated from the G erm an by G us Fagan. E dm onton; T oronto: C anadian Institute o f U krainian Studies Press, 2009 (= T he P eter Jacyk C en tre for U krainian H istorical Research. M onograph Series. #. 4). Pawłyszyn O łeh. U kraińska R ad a N arodow a - najwyższy organ ustawodaw czy Z achodnio-U kraińskiej R epubliki Ludowej (październik 1918 - czerw iec 1919) // Biuletyn Ukrainoznawczy. Przem yśl, 1999. Nr. 5. S. 20-24. Pawłyszyn Ołeh. Żydzi wschodniogalicyjscy w okresie Zachodnioukraińskiej Republiki Ludowej ( X I 1918 - V I 1919) // Świat NIEpożegnany. Żydzi na dawnych ziemiach wchodnich Rzeczypospolitej w X V III-X X wieku / Praca zbiorowa pod red. K. Jasiewicza. Warszawa, 2004. S. 227-243. R edzik A dam , Kotliński Tom asz J. Historia advokatury I Naczelna R ada A dw okacka; O środek Badawczy A dw okatury im. W itolda B auera; R edakcja «Palestry». W arszawa, 2012. 396

ОСНОВНІ ДЖ ЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА S tępień Stanislaw . Ukrainoznawstwo. Materiały do bibliografii 1996-

1998. Przem yśl, 1999. [S chneider A n to n i]. M iasto B usk, W enecja polska. O p isał A n to n i S chneider // Dziennik Literacki. W ychodzi we Lw ow ie, 1866. 30Pażdziernika. N r. 44. S. 698-699; 6 L istopada. N r. 45. S. 713-715; 13 L istopada. N r. 46. S. 730-732; 20 L isto p ad a. N r. 47. S. 746-748; 27L istopada. N r. 48. S. 759-763. Z ięb a A nd rzej A . Lobbing dla Ukrainy w Ewropie międzywojennej.

Ukraińske Biuro Prasowe w Londynie oraz jego konkurenci polityczni (do roku 1932). K rakow : K sięgarnia A k ad em ic k a, 2010. Ż uraw ski vel G rajew sk i P io tr Przem ysław . Sprawa Ukraińska na Konferencji Pokojowej w Paryżu w roku 1919. W arszaw a: S ep ter, 1995. Е Л Е К ТРО Н Н І РЕСУРСИ: В ікіпедія. В ільна ен ци клоп едія [Р еж им доступу: h ttp ://u k .w ik ip ed ia. org/wiki/] Д овідник з історії У країн и за р едак ц ією Іго р я П ідкови та Ром ана Ш уста [Р еж им доступу: http://h isto ry .fran k o .lv iv .u a/d o v id n y k .h tm ] Е л ек тр о н н а б аза п р о екту «U rbi e t orbi: С падщ ина Іван а Ф ран ка сучасній У країні» Ін ституту історичних дослідж ень Л ьвівсько го н а ц іон ал ьн ого ун іверситету ім ені Іван а Ф р ан к а [Р еж им доступу: http:// w w w .franko.lviv.ua/institutes/istoryky/index.htm ]

ІЛЮ СТРА ТИВНИЙ МА ТЕРІАЛ: А рхів п ар аф ії ц ер кви св. В ар вар и у Відні, Б іб л іо тек а-ар х ів Інсти туту історичних дослідж ень, Б іб л іо тек а-ар х ів П івденно-С хідного Н ау к о в о го Ін ституту в П ер ем и ш л і, Б іб л іо те к а -А р х ів У к р аїн ськ о го В іл ьн ого У н іверси тету у М ю нхені, Д ер ж авн и й архів Л ьвівської обл асті, Д ер ж авн и й архів у П ер ем и ш л і, К аб ін ет л ітер а ту р и у к р аїн ської діаспори ім ені П е тр а Ґ о я Л ьвівсько го н аціональн ого універси тету ім ені Іван а Ф ран ка, Л ьвівська н аціональн а н аукова б іб л іо тека У країн и ім ені В асиля С т е ф а н и к а , Л ьвівський історичний музей, М узей ви звол ьн о ї бо р о тьб и У країн и , М узей історії Л ьвівсько го уні верситету, М узи чно-м ем оріальн и й музей С о лом ії К руш ел ьн и ц ько ї у Л ьвові, Н ау ко ва б іб л іо те ка Л ьвівського н аціональн ого універси тету імені Іван а Ф ран ка, Ц ен тр ал ьн и й держ авни й історичний а р хів У к раїн и у Л ьвові, Ц ен тр ал ьн и й держ авни й архів гром адських о б ’єднань У країн и , Ц ен тр ал ьн и й держ авни й к ін о ф о то ф о н о ар х ів У країн и ім ені Г. С. П ш ен и чн о го , B undesarchiv, Bild 102-08486; 10208858 / C C -B Y -S A , ц и ф р о ва база ілю страцій видавництва «М ану скрипт» (П е т р о М ел ен ь), приватні збірки О р ес та А н то ш к ів а, Ю рія Гудими, А н ато л ія Н еділ ьсько го , Р ом ан а Ш уста, родинні архіви Іго ря К алин ця та Ірини Спєх. Сучасні ф о то : О лексан дри Б ін е р т , О л ега Д аніва, А ндрія Кіся, П е тр а М елен я, С о л о м ії О м ел ян т а О л ега П авлиш ина.

397

ЗМІСТ

УНРади ТА УРЯД ДИКТАТОРА........ 254 25 . ДОПОМОГА ВІД

ПЕРЕДМ ОВА ВСТУП................................................................ 1 ПЕТРУШ ЕВИЧІ

УКРАЇНЦІВ КАНАДИ ТА США............266

26 . «НАЙГІРШ ИЙ ВОРОГ»

ПОЛЬЩІ.............................................................274

2 . БУСЬК -«Г А Л И Ц Ь К А ВЕНЕЦІЯ »..23

27 . «НАФТОВА» ДИПЛОМАТІЯ........280

3. ОМ ЕЛЯН ПЕТРУШ ЕВИЧ

28 . СТОСУНКИ З НАЦІОНАЛЬНИМ

ЗО

4 НАРОДЖ ЕННЯ

АКТИВОМ КРАЮ . УКРАЇНСЬКА

ТА НАВЧАННЯ ЄВГЕНА

ВІЙСЬКОВА ОРГАНІЗАЦІЯ...................288

5 П РО Ф ЕС ІЯ -А Д В О К АТ

29 . РІШЕННЯ РАДИ

6. ЛЬВІВ

АМ БАСАДОРІВ.............................................297

7 РОДИННЕ ЖИТТЯ

30. БЕРЛІН.......................................................303

8 СОКАЛЬ......................................................

3 1. УКРАЇНСЬКА ЕМІГРАЦІЯ ТА ІНСТИТУЦІЇ В НІМЕЧЧИНІ

9 ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ

У 1920-х РО КАХ.......................................... 308

10 . СКОЛЕ.......................................................

32 . ОТОЧЕННЯ ТА ІНСТИТУЦІЇ

11 . Д ЕРЖ АВНА РАДА............................

ПЕТРУШ ЕВИЧА В БЕРЛІНІ................... 318

12 . ВІДЕНЬ

33 . ВПЛИВИ ПЕТРУШ ЕВИЧА

13 . У ГАЛИЦЬКОМ У СОЙМІ

107

В ЗАХІДНІЙ УКРАЇНІ

14 . У ВИРІ СВІТОВОЇ ВІЙНИ.............. 115

У 1920-х pp. ЗАХІДНО-УКРАЇНСЬКА

15 . УТВОРЕННЯ ЗУНР............................. 13?

НАЦІОНАЛЬНО-РЕВОЛЮЦІЙНА

16 . УКРАЇНСЬКА

ОРГАНІЗАЦІЯ..................................................328

НАЦІОНАЛЬНА РАДА

158

34 . МІЖНАРОДНА ДІЯЛЬНІСТЬ

17 . СОЦІАЛЬНІ Й МІЖНАЦІОНАЛЬНІ

ПОЛІТИЧНОГО ЦЕНТРУ ЗАХІДНОЇ

АСПЕКТИ ДЕРЖ АВОТВОРЕННЯ

УКРАЇНИ. ЛІГА НАЦІЙ.............................. 343

ЗУНР.................................................................... 167

35 . ОРІЄНТАЦІЯ НА

18 . СТАНИСЛАВІВ...................................... 187

РАДЯНСЬКУ УКРАЇНУ...............................351

19 . УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКА

36 . СТОСУНКИ З УРЯДОВИМИ

ВІЙНА 19 18 -19 19 рр.............................. 194

КОЛАМИ НІМ ЕЧЧИНИ............................. 358

20 . ПРОГОЛОШЕННЯ ДИКТАТУРИ 206

37 . У ДОБУ НАЦИСТСЬКОГО

21 . КАМ ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ

ПРАВЛІННЯ......................................................361

714

38 . ПОЛІТИЧНИЙ ЗАПОВІТ...................369

22 . ЗА ЗБРУЧЕМ : ??4

39 . НА СКРИЖ АЛЯХ

23 ДИПЛОМАТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ

ІСТОРИЧНОЇ ПАМ ’ ЯТІ...............................378

1920-1922 рр............................................... 237

ОСНОВНІ Д Ж ЕРЕЛА

24 . ЗАКОРДОННА ГРУПА

ТА Л ІТЕРАТУРА............................................. 389

РАЗО М , АЛ Е ПОРІЗНО

Н ау ко в е видання О л е г П авли ш ин

ЄВГЕН ПЕТРУШ ЕВИЧ ( 1863- 1940) ІЛ Ю С Т РО В А Н И Й Б ІО Г Р А Ф ІЧ Н И Й Н А Р И С

Літературна редакція А нни-М арії В олосацької

К омп’ютерна верстка та художня редакція А ндрія Кіся

Коректура Д а р ії К ом ісару к

Здано на складання 22.05.2013. П ідписано до друку 14.10.2013. Формат 60x100/16 Папір офсетний. Гарнітура Times.

Видавництво «Манускрипт-Львів» вул. Е нергет ична 22/10 м. Л ьвів 790026 тел.: +38 (032)227-68-24

Інститут історичних досліджень ЛНУ ім. Івана Франка вул. Університетська, 1/328 p a v ly s h y n o le h @ y a h o o . c o m

Олег П А В Л И Ш И Н

кандидат історичних наук, доцент кафедри новіт ньої історії України Львівського національного університету імені Івана Франка, доцент Українського Вільного Університету у Мюнхені, науковий співробітник Інст ит ут у історичних досліджень ЛНУ. А вт ор посібника «Львівщина в добу Західно-Української Народної Республіки (1918-1919)» (Львів: Літопис, 2008); співавтор та співредактор праці «Західно-Українська Народна Республіка: Ілюстрована історія: Колект ивна монографія» (Івано-Франківськ-Львів: Манускрипт-Львів, 2008); співавтор колект ивної монографії «Нариси історії української револю ції 1917-1921 років» (Київ: Наукова думка, 2012).

Опис особи.— Description.— РвШІ

£ ™ 'ь : І T a ille : j H eig h t: І

І ш

т /

4 а

......

Y eu x : E y es:

Лице:

Hie:

V isage: F ace:

> N ez: N ose:

Вік:

Волосся: C h ev eu x : H a ir:

Особливі знаки: M arques d istin ctiv es: Special peculiarities:

і і

Власноручний підпис власника пасі

S ignature au tographe du p orteur: T h e ow n sig n atu re of the bearer of